Банк рефератов содержит более 364 тысяч рефератов, курсовых и дипломных работ, шпаргалок и докладов по различным дисциплинам: истории, психологии, экономике, менеджменту, философии, праву, экологии. А также изложения, сочинения по литературе, отчеты по практике, топики по английскому.
Полнотекстовый поиск
Всего работ:
364150
Теги названий
Разделы
Авиация и космонавтика (304)
Административное право (123)
Арбитражный процесс (23)
Архитектура (113)
Астрология (4)
Астрономия (4814)
Банковское дело (5227)
Безопасность жизнедеятельности (2616)
Биографии (3423)
Биология (4214)
Биология и химия (1518)
Биржевое дело (68)
Ботаника и сельское хоз-во (2836)
Бухгалтерский учет и аудит (8269)
Валютные отношения (50)
Ветеринария (50)
Военная кафедра (762)
ГДЗ (2)
География (5275)
Геодезия (30)
Геология (1222)
Геополитика (43)
Государство и право (20403)
Гражданское право и процесс (465)
Делопроизводство (19)
Деньги и кредит (108)
ЕГЭ (173)
Естествознание (96)
Журналистика (899)
ЗНО (54)
Зоология (34)
Издательское дело и полиграфия (476)
Инвестиции (106)
Иностранный язык (62792)
Информатика (3562)
Информатика, программирование (6444)
Исторические личности (2165)
История (21320)
История техники (766)
Кибернетика (64)
Коммуникации и связь (3145)
Компьютерные науки (60)
Косметология (17)
Краеведение и этнография (588)
Краткое содержание произведений (1000)
Криминалистика (106)
Криминология (48)
Криптология (3)
Кулинария (1167)
Культура и искусство (8485)
Культурология (537)
Литература : зарубежная (2044)
Литература и русский язык (11657)
Логика (532)
Логистика (21)
Маркетинг (7985)
Математика (3721)
Медицина, здоровье (10549)
Медицинские науки (88)
Международное публичное право (58)
Международное частное право (36)
Международные отношения (2257)
Менеджмент (12491)
Металлургия (91)
Москвоведение (797)
Музыка (1338)
Муниципальное право (24)
Налоги, налогообложение (214)
Наука и техника (1141)
Начертательная геометрия (3)
Оккультизм и уфология (8)
Остальные рефераты (21697)
Педагогика (7850)
Политология (3801)
Право (682)
Право, юриспруденция (2881)
Предпринимательство (475)
Прикладные науки (1)
Промышленность, производство (7100)
Психология (8694)
психология, педагогика (4121)
Радиоэлектроника (443)
Реклама (952)
Религия и мифология (2967)
Риторика (23)
Сексология (748)
Социология (4876)
Статистика (95)
Страхование (107)
Строительные науки (7)
Строительство (2004)
Схемотехника (15)
Таможенная система (663)
Теория государства и права (240)
Теория организации (39)
Теплотехника (25)
Технология (624)
Товароведение (16)
Транспорт (2652)
Трудовое право (136)
Туризм (90)
Уголовное право и процесс (406)
Управление (95)
Управленческие науки (24)
Физика (3463)
Физкультура и спорт (4482)
Философия (7216)
Финансовые науки (4592)
Финансы (5386)
Фотография (3)
Химия (2244)
Хозяйственное право (23)
Цифровые устройства (29)
Экологическое право (35)
Экология (4517)
Экономика (20645)
Экономико-математическое моделирование (666)
Экономическая география (119)
Экономическая теория (2573)
Этика (889)
Юриспруденция (288)
Языковедение (148)
Языкознание, филология (1140)

Шпаргалка: Фінансово-господарський контроль

Название: Фінансово-господарський контроль
Раздел: Рефераты по бухгалтерскому учету и аудиту
Тип: шпаргалка Добавлен 14:43:33 21 декабря 2010 Похожие работы
Просмотров: 6259 Комментариев: 2 Оценило: 0 человек Средний балл: 0 Оценка: неизвестно     Скачать

1. Завдання і функції фін ансово- господарського контролю (ФГК)

Контроль означає перевірку виконання тих або інших господарських рішень з метою встановлення їхньої законності та економічної доцільності. Фін контроль передбачає перевірку господарських і фінансових операцій щодо їх законності, економічної доцільності та досягнення позитивних кінцевих результатів роботи.

Методол.засади, які використовуються при здійсненні контролю — закон укр “Про держконрольно — ревізійну службу Укр” М(с)БО та інші.

Осн.завд ФГК:

— перевірка дотримання порядку реалізації державної політики контролю за використанням підприємствами коштів бюджетів усіх рівнів та позабюджетних фондів, стану обліку і звітності;

— прийняття органами державної контрольно-ревізійної служби обов'язкових до виконання підприємствами рішень за фактами порушень фінансової дисципліни,

— звертання органів державної контрольно-ревізійної служби в інтересах держави до судів і арбітражних судів;

— періодичне проведення планових ревізій, однак не рідше одного разу на три роки;

— встановлення адміністративної відповідальності за недотримання порядку проведення операцій з бюджетними коштами, за невиконання вимог контрольних органів щодо усунення порушень;

— здійснення фінконтролю контрольно-ревізійною службою у взаємодії з органами податкової служби, державного казначейства, суду й прокуратури з метою недопущення паралелізму й дублювання;

— систематичне інформування органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування про факти порушень фінансової дисципліни і внесення пропозицій щодо забезпечення їх усунення та притягнення винних до відповідальності.

ФГК виконує такі основні функції: профілактичну, інформаційну і мобілізуючу.

1. Інф ( одержана інформація є підставою для прийняття відповідних рішень і проведення корегуючих дій)

2. Профіл (ліквідування умов, які породжують безгосподарність)

3. Мобіл (передовий досвід одних підприємств може стати надбанням інших)

2. Форми фін ансово -госп одарського контролю

За періодичністю здійснення контроль поділяється на попередній, поточний (оперативний) і наступний (ретроспективний).

Попередній контроль з метою запобігання незаконним діям, неефективному використанню коштів

Поточний (оперативний) контроль в процесі виконання господарських операцій.

Наступний (ретроспективний) контроль після завершення госп операцій по закінченні визначеного звітного періоду.

Документальний контроль встановлення суті і достовірності господарської операції за даними первинної документації

Фактичний контроль встановлення реального (дійсного) стану об'єкта за допомогою зважування, лічби, вимірювання, лабораторних аналізів тощо.

Превентивні (лат. рraeventio — попередження, запобігання) контрольні перевірки здійснюють на стадії попереднього контролю виробничої і господарсько-фінансової діяльності підприємств. Власник перевіряє оптимальність планів і збалансованість ресурсами згідно з нормативами. Якщо органи контролю здійснюють превентивні перевірки періодично, то внутрішньогосподарський контроль власника передбачає їх систематичне і безперервне виконання. Разом із тим контрольні органи перевіряють юридично-правову обґрунтованість документа, який відображає достовірність проведення господарської операції, кількісні та якісні їх вимірники, норми витрачання сировини, ціни. Без підпису керівника й головного бухгалтера окремі документи (чек, касовий ордер) не приймаються до виконання, вважаються недійсними. Превентивні перевірки дають змогу запобігти виникненню нестач, перевитрат тощо.

Поточні контрольні перевірки засіб оперативного, систематичного контролю конкретних операцій. Вони здійснюються всіма контрольними органами з питань, що входять до їхньої компетенції.

3. Види фін ансово -госп одарського контролю (ФГК)

За суб'єктами фінансово-господарський контроль в Україні поділяється на державний, муніципальний, незалежний і контроль власника.

Держ контроль здійснюють органи держ влади та управління: Рахункова палата ВРУ; Дпа Укр; ДержКРС України; ДК України (три останніх органи контролю входять до структури Мінфіну Укр); Фонд держ майна Укр; Мін економіки Укр; Мінфін Ук; Мін праці та соц політики Укр; Держ комітет статистики Укр; Антимонопольний комітет Укр; НбУ.

Спеціалізовані органи контролю: Держ комітет Укр по стандартизації, метрології та сертифікації (Держстандарт Укр), Держ митний комітет Укр, Держ комітет Укр у справах захисту прав споживачів (Держспоживзахист), Держ інспекція Укр по контролю за цінами, Держ автомобільна інспекція, Держ пожежна інспекція, Держ санітарна інспекція.

Муніципальний контроль здійснюють місцеві Ради народних депутатів та їх комісії.

Незалежний контроль аудиторський — організується на госпрозрахункових засадах.

Контроль власника: відомчий (міністерства, відомства, концерни, асоціації, акціонерні виробничі об'єднання) і внутрішньогоспо дарський (власники підприємств, бухгалтерська і фінансово-економічна служба підприємств).

Внутрішньогосподарський фінансовий контроль здійснюється власниками, бухгалтерськими, фінансовими та іншими функціональними службами підприємств.

4. Предмет фін ансово -госп одарського контролю (ФГК) та його об`єкти.

Предметом фінансово-господарського контролю є виробнича й фінансово-господарська діяльність суб'єктів господарювання

На стадії виробництва предметом контролю є процеси праці як доцільної діяльності людини: власне праця, предмети й засоби праці, додержання порядку оприбуткування, збереження, використання засобів виробництва,

На стадії, розподілу контроль охоплює як відшкодування спожитих засобів виробництва, так і розподіл та перерозподіл заново створеного продукту.

На стадії обміну предметом контролю є операції щодо збуту продукції (обсяг, якість, ціни, розрахунки).

На стадії споживання (завершальному циклі) контролю підлягає виробниче й особисте споживання, пов'язане з відтворенням і розширенням виробничих фондів і задоволенням суспільних потреб.

Отже, предметом фінансово-господарського контролю є процеси виробництва, розподілу, обміну і споживання суспільне необхідного продукту, а також власність як матеріальна основа всіх цих стадій матеріального виробництва.

Об'єктами фінансово-господарського контролю є юридичні й фізичні особи, діяльність яких пов'язана з використанням суспільної власності.

У більш конкретному значенні до об'єктів, які характеризують зміст окремих сторін предмета фінансово-господарського контролю, належать:

— необоротні активи (основні засоби, нематеріальні активи, капітальні інвестиції, дебіторська заборгованість);

— запаси;

— кошти, розрахунки та інші активи;

— власний капітал та забезпечення зобов'язань;

— довгострокові й поточні зобов'язання;

— доходи й результати діяльності;

— витрати за елементами й витрати діяльності тощо.

5. Елементи методів фін ансово -госп одарського контролю

Метод контролю — це сукупність прийомів і способів дослідження розширеного відтворення суспільне необхідного продукту й додержання вимог його законодавчого регулювання.

Загальнонаукові методичні прийоми включають аналіз і синтез, індукцію і дедукцію, аналогію і моделювання, абстрагування і конкретизацію, системний аналіз, функціонально-вартісний аналіз.

Аналіз — включає вивчення предмета уявним або практичним розчленуванням його на складові об'єкти.

Синтез — прийом вивчення об'єкта в цілісності, у взаємозв'язку його частин.

Індукція — загальний висновок складають на основі частини елементів цієї множини (наприклад, перевірку дебіторської заборгованості здійснюють спочатку за даними аналітичного, а потім — синтетичного обліку).

Дедукція — дослідження стану об'єкта в цілому, а потім його складових, тобто роблять висновок від загального до окремого. Наприклад, перевірку витрат обігу спочатку проводять за даними синтетичного, а потім — аналітичного обліку.

Аналогія ґрунтується на подібності деяких сторін різних об'єктів, становить основу моделювання

Моделювання ґрунтується на заміні досліджуваного об'єкта на його аналог, модель, що має істотні прикмети оригіналу.

Абстрагування — прийом відволікання. переходять від конкретних об'єктів до загальних понять

Конкретизація — дослідження об'єктів у всій різнобічності їх реальної, а не абстрактної дійсності.

Системний аналіз вивчення об'єкта дослідження як сукупності елементів, що утворюють систему. Цей прийом у контролі передбачає оцінку поведінки об'єктів як системи з усіма факторами, що впливають на його функціонування.

Функціонально-вартісний аналіз — вивчення об'єктів на стадії інженерної підготовки виробництва, яка включає проектування й синтез складних систем у процесі дослідження їх функціонування (оцінка економічної ефективності технологічних процесів).

6. Прийоми і способи фін ансово -госп одарського контролю (ФГК)

Вивчаючи предмет, перевіряючі (ревізори) використовують різні способи і прийоми пізнання: спостереження і експеримент, одиничне і загальне, причину і наслідок тощо.

На практиці в контрольно-ревізійній роботі використовують специфічні прийоми і способи контролю.

Інвентаризація спосіб фактичної перевірки наявності тмц і гр коштів

Економічний аналіз показників виробничої і фінансово-господарської діяльності з'ясувує причини невиконання завдання з реалізації продукції, з прибутків, встановити фактори, які впливають на збільшення чи зменшення затрат тощо.

Контрольний запуск сировини і матеріалів у виробництво здійснюється з метою перевірки фактичного витрачання сировини і матеріалів у виробництві, виходу готової продукції, відходів виробництва, продуктивності обладнання.

Сировина, матеріали, готова продукція тощо можуть бути направлені ревізором на експертизу або лабораторний аналіз для визначення якості,

Методом контрольного обміру фактичний обсяг виконаних робіт на окремих ділянках зіставляється з обсягом робіт, оформлених за документами, на підставі яких здійснено нарахування заробітної плати й списання матеріалів

Аналіз щоденної або поопераційної зміни залишків тмц і гр коштів характерний тим, що є можливість виявити відхилення від нормального обороту матеріальних цінностей або грошових коштів

Перевірка виконання прийнятих рішень виконання законів, указів, постанов, положень, інструкцій, розпоряджень, наказів органічно поєднується як у фактичному, так і в документальному контролі.

Письмові пояснення матеріально відповідальних і посадових осіб потрібні для виявлення причин допущених порушень і винних осіб. Пояснення сприяють допоміжному з'ясуванню обставин і умов порушень та недоліків, реальності господарських операцій і достовірності фактів зловживань.

7.Функції ревізійного апарату держ авно ї контрольн о- ревізійної служби (КРС)

Головне КРУ України та КРУ на місцях:

1) організують роботу контрольно-ревізійних підрозділів у Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі з проведення ревізій і перевірок, узагальнюють наслідки документальних ревізій і перевірок у випадках, передбачених законодавством, повідомляють про них органам законодавчої та виконавчої влади;

2) проводять ревізії та перевірки фінансової діяльності, стану збереження коштів і матеріальних цінностей, достовірності обліку й звітності в міністерствах, відомствах, державних комітетах та інших органах державної виконавчої влади, у державних фондах, у бюджетних установах, а також на підприємствах і організаціях, які отримують кошти з бюджету та з державних валютних фондів;

3) проводять ревізії та перевірки правильності витрачання державних коштів на утримання місцевих органів державної виконавчої влади, установ і організацій, що діють за кордоном і фінансуються за рахунок державного бюджету;

4) проводять ревізії та перевірки повноти оприбуткування, правильності витрачання і збереження валютних коштів;

5) здійснюють контроль за усуненням недоліків і порушень, виявлених попередніми ревізіями та перевірками;

6) розробляють інструктивні та інші нормативні акти щодо проведення ревізій та перевірок;

7) здійснюють методичне керівництво й контроль за діяльністю підпорядкованих контрольно-ревізійних підрозділів, узагальнюють досвід проведення ревізій та перевірок і поширюють його серед контрольно-ревізійних служб, розробляють пропозиції щодо удосконалення контролю.

Контрольно-ревізійні відділи (КРВ) виконують вищевказані функції за винятком пунктів 1 і 7.

Крім цього, органи контрольно-ревізійної служби розглядають листи, заяви і скарги громадян про факти порушення законодавства з фінансових питань.


8. Права, обов’язки і відповідальність ревізорів

Права:

ревізувати й перевіряти грошові та бухг. документи, звіти, кошториси та інші документи, що підтверджують надходження й витрачання коштів та матеріальних цінностей, проводити перевірки фактичної наявності цінностей;

— мати безперешкодний доступ на склади, у сховища, виробничі й інші приміщення для їх обстеження;

— залучати на договірних засадах кваліфікованих фахівців для проведення контрольних обмірів будівельних, монтажних та ремонтних робіт;

— вимагати від керівників об'єктів, що ревізуються, проведення інвентаризацій основних фондів, тмц, грошей і розрахунків, опечатувати каси, склади, архіви, а у разі виявлення підробок — вилучати необхідні документи, залишаючи в справах акт вилучення та копії або реєстри вилучених документів;

— одержувати від банків необхідні відомості, копії документів, довідки про банківські операції та залишки коштів;

— пред'являти керівникам, іншим посадовим особам вимоги щодо усунення виявлених порушень;

— стягувати в дохід держави кошти підприємств, отримані за незаконними угодами та з порушенням чинного законодавства;

— накладати на керівників та інших службових осіб адміністративні стягнення;

Обов'язки:

суворо додержуватися Конституції України, законів України;

— у випадках виявлення зловживань і порушень чинного законодавства передавати правоохоронним органам матеріали ревізій

— володіти комплексом способів і прийомів контрольно-ревізійної роботи;

— об'єктивно викладати виявлені факти порушень і зловживань;

— надавати допомогу працівникам підприємства, яке ревізується, в усуненні виявлених недоліків;

— брати участь у розробці заходів щодо усунення виявлених недоліків;

— доповідати керівництву підконтрольного підприємства про результати ревізії;

— перевіряти повноту і своєчасність виконання рекомендацій за результатами попередньої ревізії.

Ревізор несе відповідальність за:

своєчасність, належну якість ревізії; — об'єктивність викладання її результатів; — повне або часткове приховування виявлених порушень і зловживань або їх заниження; правильність і обґрунтованість висновків за результатами ревізії.

9. Види ревізій та їх характеристика

Ревізія — це різностороння перевірка діяльності підприємства для встановлення законності, доцільності й ефективності дій.

Ревізії розрізняються за такими ознаками.

За ознакою ревізуючих органів ревізії бувають позавідомчі й внутрішньовідомчі. Позавідомчі ревізії здійснюють органи інших міністерств або відомств: Міністерство економіки, Державний комітет статистики, Антимонопольний комітет тощо. Внутрішньовідомчі ревізії призначаються розпорядженням керівника вищестоящої організації чи установи.

За ознакою повноти перевірки розрізняють ревізії повні й часткові. Повна ревізія охоплює перевіркою всі види фінансово-господарської діяльності підприємства, часткова — лише окремі види діяльності або господарських операцій (касові, розрахункові, товарні, виробничі тощо).

За організаційною ознакою ревізії бувають плановими й позаплановими. Ревізії, які проводяться за визначений період часу (один, два чи три роки) і охоплюють перевіркою всі види фінансово-господарської діяльності (повні ревізії), вважаються плановими і передбачаються в планах проведення ревізій. До позапланових належать ревізії, які проводяться в окремих випадках і з різних причин (у разі виявлення нестач, за наявності сигналів про недоліки в роботі, порушення і зловживання, з метою контролю за якістю ревізії тощо).

За колом питань, що підлягають перевірці, ревізії бувають наскрізні й тематичні, комплексні й некомплексні.

Наскрізні ревізії проводять для перевірки взаємопов'язаних госпрозрахункових організацій і підприємств.

Тематичні — Вони охоплюють максимальну кількість підприємств (перевірка стану бухгалтерського обліку і фінансової звітності).

Комплексні ревізії включають усі види контролю й охоплюють виробничу та господарсько-фінансову діяльність підприємств, при цьому здійснюються документальна ревізія, економічний аналіз, перевірку оперативної роботи тощо.

Некомплексні ревізії проводяться в невеликих за обсягом роботи підприємствах, а також під час часткових ревізій за участю одного чи двох ревізорів. Наприклад, ревізія в дитячій установі, школі.

Перераховані види ревізій при вмілій, раціональній їх організації забезпечують збереження коштів, попередження фактів зловживань

10. Послідовність ревізійного процесу, його планування та процедура здійснення

Ревізійний процес складається із цілої низки послідовних етапів. Кожний з етапів має свій зміст, функціональне призначення й відокремлений за часом.У теорії і практиці контрольно-ревізійної діяльності є такі етапи: — планування ревізії; — підготовка до ревізії; — складання завдання (програми) проведення ревізії; — організація роботи на місці (об'єкті) ревізії; — документальна й фактична перевірка; — систематизація матеріалів ревізії і складання акта, висновків і пропозицій; — узгодження і обговорення наслідків ревізії на підприємстві; — затвердження матеріалів ревізії; — контроль за виконанням рішень, прийнятих за матеріалами ревізії.У зв'язку з цим плануванню ревізій повинно передувати глибоке вивчення підвідомчих підприємств, що дасть змогу правильно встановити послідовність і порядок проведення ревізій. Після затвердження планів ревізій починається підготовка до проведення ревізії. Крім того, проведенню ревізії передує вивчення наявних в організації, яка призначила ревізію, фінансових, банківських та інших органах звітних та статистичних даних, матеріалів попередньої ревізії і тематичних перевірок та іншої поточної інформації, яка характеризує господарську діяльність і фінансовий стан підприємства, що підлягає ревізії. Використовуються також дані аналізу за матеріалами фінансової звітності, акти попередніх ревізій тощо.Перед виїздом на об'єкт керівник вищестоящої організації, від імені якої проводиться ревізія, видає ревізору (керівнику бригади) розпорядження на право проведення ревізії, у якому вказуються назва підприємства, що підлягає ревізії, дата початку і закінчення ревізії. Розпорядження реєструється в журналі обліку ревізійНа підставі вивчення даних про минулу фінансово-господарську діяльність підприємства і з врахуванням поставлених у розпорядженні завдань, керівник ревізійної групи (ревізор) складає програму ревізії. Програма включає перелік конкретних питань, що підлягають перевірці, період, за який має бути проведена ревізія, а також опис процедури її здійснення.Керівник ревізійної бригади повинен ознайомити всіх членів бригади зі змістом програми і розподілити завдання між ними. Далі вони складають робочі плани проведення ревізії, які затверджуються керівником ревізійної групи (бригадиром).Після закінчення організаційної роботи на підприємстві ревізор розпочинає документальну і фактичну перевірки . Протягом ревізії на окремих аркушах паперу (або в робочому зошиті чи журналі) ревізор систематизує матеріали ревізії, реєструє факти порушень, зловживань, групуючи їх за однорідними ознаками і відповідно до структури основного акта ревізії, тобто за його розділами. Наслідки ревізії оформляються актом. Акти ревізії поділяються на основні й проміжні. Основний акт ревізії — це документ, де в узагальненому вигляді фіксуються виявлені порушення й недоліки в діяльності підприємства, що ревізується. Підставою для включення фактів виявлених порушень чи недоліків в основний акт ревізії є відомості порушень, довідки, проміжні акти тощо. Проміжні акти — це разові документи, які відображають результати перевірки окремих ділянок або об'єктів перевірки. За виявленими фактами порушень від посадових осіб необхідно взяти письмові пояснення.Результати ревізії обговорюються на загальних зборах колективу підприємства, на яких приймаються відповідні рішення. Основна форма реалізації результатів ревізії — це наказ за її результатами. Він видається як у тому підприємстві, де проводилася ревізія, так і в тій організації, яка призначила ревізію.

Останній етап ревізії — контроль за виконанням рішень, прийнятих за матеріалами ревізії. Виконання прийнятих рішень за результатами ревізії контролюється шляхом одержання інформації від перевіреного підприємства про усунення виявлених недоліків і порушень під час проведення наступної планової ревізії.

11. Організація і порядок проведення інвентаризації (І)

Інвентаризація - це спосіб перевірки фактичного стану цінностей і розрахунків.

Основними завданнями І є:

— виявлення фактичної наявності основних фондів, немат активів, тмц, коштів, цп, а також обсягів незавершеного будівництва в натурі; — встановлення лишку або нестачі цінностей і коштів шляхом зіставлення фактичної наявності з даними бухгалтерського обліку;

— виявлення тмц, які частково втратили первісну якість, а також матеріальних цінностей та нематеріальних активів, що не використовуються;

— перевірка дотримання умов та порядку збереження матеріальних та грошових цінностей, а також правил утримання та експлуатації основних фондів;

— перевірка реальної вартості зарахованих на баланс основних фондів, нематеріальних активів, тмц, цп і фін вкладень, грошей у касах, на рахунках у банках, грошей у дорозі, дебіторської та кредиторської заборгованості тощо.

Послідовність здійснення і-цій регламентується Інструкцією по і-ції оз, немат активів, ТМЦ, гр коштів і документів та розрахунків, затвердженою наказом Мінфіну України від 05.12.97 № 268. зі змінами і доповненнями. Відповідальність за організацію і-цій несе керівник підприємства. Проведення і-ції всіх статей балансу обов'язкове перед складанням річної фін звітності, крім майна, і-ція якого проводилася не раніше 1 жовтня звітного року. І-ція будівель, споруд та інших нерухомих об'єктів оз може проводитись один раз на три роки, а бібліотечних фондів — 1 раз на 5 років. І-ції обов'язкові при передаванні майна держ підприємства в оренду, його приватизації, при передачі цінностей, у разі встановлення фактів крадіжок.

Матеріали і-ції та рішення щодо регулювання розбіжностей затверджуються керівником підприємства з включенням результатів у звіт за період, у якому закінчена інвентаризація, а також у річний звіт. Проведення і-ції при передачі держ підприємства в оренду, приватизації майна здійснюється відповідно до Положення, затвердженим постановою КабМіну України від 02.03.93 № 158. Для проведення і-цій на підприємствах розпорядчим документом їх керівника створюються постійно діючі комісії та окремо — робочі і-ційні комісії із залученням до них досвідчених фахівців. Після закінчення і-ції обов'язково проводять контрольні перевірки якості переобліку цінностей за участю постійно діючих і робочих інвентаризаційних комісій.


12. Техніка ревізійного дослідження документів

Порядок створення, прийняття й відображення в бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів встановлені Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88.

Документ (від лат. documentum — свідоцтво) має юридичне значення як доказ законності здійснення операції та правильності записів у регістрах бухгалтерського обліку.

Первинні документи перевіряють за формою (повнота і правильність оформлення і заповнення реквізитів), за змістом (законність операції, логічна ув'язка з окремими показниками) і з арифметичної точки зору (правильність цін, націнок, зроблених обчислень, таксування, підрахунків). Експертна перевірка доповнює формальну й арифметичну і покликана виявити підробку в документі, дописування тексту, букв, цифр, закреслювання, повне або часткове видалення написаного тексту, цифрових записів, підробку підписів тощо. Вони можуть бути виявлені шляхом уважного огляду документа. Підроблені документи можуть мати порушену структуру паперу (втрата блиску), витончення шару паперу, розпливи чорнила в штрихах наново виконаних операцій, ознаки дописки (різні почерки), ознаки витравлення, наявність плям, ламкість (хрусткість) паперу.

Підробленим (фальшивим) є документ, реквізити або зміст зафіксованої операції якого не відповідають дійсності. Складання підроблених документів містить у собі ознаки кримінального злочину. Підроблені документи бувають двох видів: безтоварні й безгрошові.

Перевірка змісту операцій і записів у бухгалтерському обліку здійснюється в хронологічному або систематизованому порядку.

Перевірка документів у хронологічній послідовності здійснюваних господарських операцій виправдовує себе в умовах застосування меморіально-ордерної форми обліку під час ревізії підприємств, що виконують незначний обсяг роботи.

систематизована документальна перевірка характеризується поєднанням узагальненого вивчення однорідних операцій з детальним їх дослідженням, виявленням взаємозв'язків між операціями, первинними документами, обліковими регістрами й звітністю.

13. Прийоми перевірки документів за суттю

Після формальної перевірки документів здійснюється їх фактична перевірка — за суттю, мета якої — переконатися, що операції дійсно мали місце. Така перевірка може здійснюватися, наприклад, шляхом виклику осіб, які підписали документ, задля особистого підтвердження ними справжності своїх підписів і фактів одержання грошей або цінностей (наприклад, при перевірці сумнівних відомостей на виплату заробітної плати або вимог на одержання матеріалів). Фактична перевірка документів має велике значення під час ревізії виплат стороннім особам (позаштатним працівникам) за рахунок коштів на оплату праці.

зустрічна перевірка документів - застосовують для порівняння первинних документів або облікових записів ревізованого об'єкта з однойменними даними тих організацій, з якими ревізована організація має господарські зв'язки. Наприклад, у разі необхідності порівнюються різні примірники одних і тих самих рахунків-фактур (товарно-транспортних накладних) у постачальників і покупців.

порівняння записів у виписках з рахунка в банку ревізованої організації з тими самими виписками з рахунка в установі банку.

Аналітична (нормативна) перевірка використовується для встановлення законності господарських операцій шляхом порівняння з діючими нормами, лімітами, планами або кошторисами і визначення економії чи перевитрат.

Юридична перевірка має за мету визначити відповідність відображених у документах господарських операцій чинному законодавству.

Економічна перевірка використовується ревізором для визначення доцільності господарських операцій шляхом з'ясування, яку економічну вигоду, користь вони дають, чи було при цьому складено економічно обґрунтовані розрахунки і які кінцеві результати.

Контрольні порівняння застосовують у торгових підприємствах, у яких відновлення кількісного обліку неможливе, щоб виявити за даними інвентаризаційного опису завищені залишки деяких товарів.

14. Криміналістична експертиза документів

Криміналістична експертиза документів може бути призначена слідчими органами і судом. Вона здійснюється у спеціальних лабораторіях шляхом дослідження доказів з метою встановлення злочинів і запобігання їх у майбутньому. За допомогою цього способу можна виявити підроблений (фальшивий) документ. Підробка документів виражається в дописках, закреслюваннях, частковому або повному вилученні текстів шляхом підчищення, вимивання, витравлення, вирізання і вклеювання, у підробці почерків осіб.

Підчисткою називають механічне вилучення штрихів тексту шляхом витирання або зшкрябування гострим предметом. Основні ознаки підчистки: порушення структури верхнього шару паперу, зменшення товщини паперу в місці підчистки, розплив чорнильних штрихів, пошкодження знаків, ліновки. Ці ознаки підчистки ревізор може виявити як шляхом огляду документів неозброєним оком, так і за допомогою лупи.

Витравленням називається вилучення штрихів документа шляхом хімічного руйнування або знебарвлення чорнила. Ревізор може встановити ознаки витравлення шляхом уважного огляду документа. Основні ознаки витравлення: матові плями на папері, пожовклі, локалізовані ділянки білого паперу, зміна кольору і розпливання штрихів.

Для встановлення справжності й достовірності документа слід старанно оглянути його для виявлення виправлень дат, кількості, ціни, суми, підтирань, підчисток, підробки підписів.

15. Завдання, джерела ревізії касових операцій

Ревізію касових операцій здійснюють відповідно до Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НбУ 15.03.2001 р. № 72. Вимоги цього Положення поширюються на юридичних осіб (крім установ банків і підприємств поштового зв'язку) незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, на їхні відокремлені підрозділи, які здійснюють підприємницьку діяльність (далі — підприємства), а також на зареєстрованих у встановленому порядку фізичних осіб, які є суб'єктами підприємницької діяльності без створення юридичної особи

Основними завданнями ревізії є перевірка:

— забезпечення збереження коштів, цінних паперів і бланків суворої звітності в касі, своєчасного й повного їх оприбуткування та витрачання за цільовим призначенням;

— законності й господарської доцільності касових операцій і дотримання встановлених правил їх здійснення;

— додержання встановленого ліміту залишків готівки в касі й термінів їх зберігання;

— реальності сум коштів у дорозі тощо.

Ревізія касових операцій здійснюється в такій послідовності: спочатку проводять раптову інвентаризацію каси, потім перевіряють дотримання Порядку ведення касових операцій, відтак здійснюють суцільну документальну ревізію щодо оприбуткування й видачі грошей із каси; далі переходять до зустрічної перевірки операцій на рахунку 30 "Каса", рахунків, які з ним кореспондують: 28 "Товари", 31 "Рахунки в банках", 33 "Інші кошти", 37 "Розрахунки з різними дебіторами", 66 "Розрахунки з оплати праці", 68 "Розрахунки за іншими операціями" тощо. Тільки після цього розпочинають документальну ревізію коштів у дорозі.

Джерелами ревізії є: прибуткові й видаткові касові ордери з прикладеними до них документами; звіти касира (касові книги); касові чеки й контрольні касові стрічки; повідомлення банку про встановлений ліміт готівки в касі; журнал-ордер № 1, відомість № 1; чекові книжки, корінці використаних чеків, анульовані чеки, машинограми тощо. Щодо коштів у дорозі: журнал-ордер № 3, відомість № 3 і прикладені до них документи та машинограми.

16. Процес проведення ревізії каси

У строки, встановлені керівником підприємства, але не рідше одного разу на квартал, на кожному підприємстві проводиться раптова ревізія каси з покупюрним перерахуванням усіх грошей і перевіркою інших цінностей, що знаходяться в касі. Залишок готівки в касі звіряється з даними обліку за касовою книгою. Для проведення ревізії каси наказом керівника підприємства призначається комісія, яка складає акт. У разі виявлення ревізією нестачі або лишку цінностей в касі в акті вказується сума нестачі або лишку і обставини їх виникнення.

В умовах автоматизованого ведення касової книги здійснюється перевірка правильності роботи програмних засобів оброблення касових документів.

Під час проведення ревізій особлива увага приділяється питанням забезпечення схоронності грошей і цінностей.

З метою забезпечення контролю за збереженням коштів ревізію починають з припинення касових операцій і раптової інвентаризації готівки в касі, цінних паперів і бланків суворої звітності в присутності касира й головного бухгалтера підприємства, яке підлягає ревізії.

Гроші, інші цінності спочатку перераховує касир під наглядом комісії, а потім особа, що ревізує (ревізор). Якщо підсумки їхнього підрахунку не зійдуться, то перевірочний перерахунок проводить член комісії (головний бухгалтер).

Залишок грошей, встановлений під час інвентаризації, порівнюється із записами в касовій книзі і з даними бухгалтерського обліку в журналі-ордері № 1 і відомості № 1. Грошові знаки, поштові марки, марки державного мита включаються у фактичний залишок грошей.

Інвентаризація грошей оформляється актом інвентаризації наявності коштів.

У разі зміни МВО акт складається в трьох примірниках (для МВО, яка здала цінності, МВО, яка прийняла цінності, і бухгалтерії).

У кінці акта МВО дає розписку про те, що кошти, перелічені в акті, знаходяться на її відповідальному зберіганні та ставить дату. Одночасно з готівкою, поштовими марками, марками державного мита (які включаються у грошову наявність) перевіряються цінні папери, бланки суворої звітності та інші цінності, що знаходяться в касі. Перелічені цінності записуються в акт інвентаризації цінних паперів і бланків суворої звітності в розрізі окремих їх видів.

17. Документальна ревізія касових операцій

Основним нормативним документом, що регулює здійснення обліку грошових коштів у касі, є Порядок ведення касових операцій у національній валюті в Україні.

Під час ревізії касових операцій залишок на початок звітного періоду слід порівняти з залишком попереднього звіту, у журналі-ордері № 1 з рахунка 30Каса", Головній книзі й балансі.

Залишок на кінець звітного періоду аналогічно порівнюється з залишком, виведеним у наступному звіті касира, журналі-ордері № 1, Головній книзі.

У разі неможливості встановити фальшивку ревізор на основі письмового розпорядження судово-слідчих органів, які мають на те право, знімає копії з сумнівних документів, оригінали вилучає відповідно до акта і направляє прокурору для розгляду питання про можливість провести криміналістичну експертизу.

При виявленні таких документів не слід одразу ставити до відома касира, тому що вони можуть бути прикладені й до інших звітів, і особи, які допустили зловживання, можуть вжити запобіжних заходів (знищити такі документи або регістри, підпалити, узгодити з співучасниками лінію поведінки під час розслідування зловживань, вдатися до приховування майна). У таких випадках необхідно довести ревізію до кінця і лише після завершення одночасно вилучити всі документи і зажадати пояснень від посадових осіб.

Схема послідовності контролю і ревізії касових операцій при журлально-ордерній формі рахівництва

Документи і регістри бухгалтерського обліку

ПКО і ВКО

Журнал реєстрації прибуткових і видаткових касових документів

Книга обліку прийнятих і виданих касиром грошей. Звіт касира (касова книга).

Журнал-ордер №1 до рахунка 30Каса"

Головна книга й баланс до рахунка 30Каса"

Процедури контролю

Перевірка фактичної наявності коштів, цінних паперів та інших цінностей каси (інвентаризація)

Перевірка повноти оприбуткування й обґрунтованості витрачання готівки за цільовим призначенням

Перевірка відповідності даних звітів касира й прикладених до них документів записам журналу -ордера № 1, Головної книги й балансу за рахунком 30 "Каса".

18. Завдання, джерела ревізії банківських операцій

Під час ревізії операцій з рахунків у банках ревізор керується такими нормативними актами: Інструкцією про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті, затвердженою постановою Правління НБУ від 18 грудня 1998 р. № 527; Інструкцією № 7 "Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України", затвердженою постановою Правління НбУ № 204 від 02.08.1996 р.; П(С)БО № 4 "Звіт про рух грошових коштів", затвердженим Мінфіном Укр від 31.03.1999 р. № 87.

Об'єктом контролю є вільні грошові кошти підприємства в національній та іноземній валюті, операції на рахунках, які здійснюються з розрахунково-грошовими документами, затвердженими банком, і виписки банку з виділенням кожного рахунка в окрему облікову одиницю.

Ревізія здійснюється суцільним способом і розпочинається з перевірки дотримання порядку відкриття рахунків у банках і дослідження виписок за весь період, що підлягає ревізії, та прикладених до них документів підприємств - клієнтів. Визначають законність і обґрунтованість операцій і правильність віднесення затрат на відповідні рахунки, правильність оприбуткування в касу грошей, одержаних із банка за чеками, необхідно встановити відповідність номерів і сум використаних чеків корінцям книжок, перевіряються факти невідповідності дат одержання і оприбуткування грошей, недотримання порядкової нумерації ордерів, непогашення прикладених до них документів спеціальним штампом.

Виписка має бути завірена штампом і печаткою банку, підписами бухгалтера і контролера, а виправлення у ній підписує і скріпляє гербовою печаткою головний бухгалтер або його заступник.

Використання коштів поточного рахунка на виплату з/п, оплату послуг, які відносяться на витрати, розрахунки з кредиторами стосовно нетоварних операцій, з бюджетом за податки слід перевіряти особливо старанно, оскільки тут можливі безгосподарні видатки і втрати. Іноді штучно створюють кредиторську заборгованість. Послідовність документальної ревізії операцій з рахунків у банку така.

1. Звіряють дані виписки з даними первинних документів. 2. Перевіряють відповідність виписок банку й журналів-ордерів № 2 та допоміжних відомостей № 2. 3. Здійснюють перевірку тотожності між даними журналів-ордерів, головної книги й балансу з р.31 "Рахунки в банках".

19. Процес проведення ревізії касових операцій

Під час ревізії к.о залишок порівнюється із записами в касовій книзі і з даними бухгалтерського обліку в журналі-ордері № 1 і відомості № 1. Грошові знаки, поштові марки, марки державного мита включаються у фактичний залишок грошей.

Звіт касира (відривний лист касової книги) з прикладеними прибутково-видатковими документами перевіряється комісією і візується. На кожному документі та звіті у правому верхньому куті ревізор розписується і ставить дату, щоб запобігти можливій підміні звіту або прикладених до нього документів з метою приховати зловживання.

У разі неможливості встановити фальшивку ревізор на основі письмового розпорядження судово-слідчих органів, які мають на те право, знімає копії з сумнівних документів, оригінали вилучає відповідно до акта і направляє прокурору для розгляду питання про можливість провести криміналістичну експертизу.

При виявленні таких документів не слід одразу ставити до відома касира, тому що вони можуть бути прикладені й до інших звітів, і особи, які допустили зловживання, можуть вжити запобіжних заходів (знищити такі документи або регістри, підпалити, узгодити з співучасниками лінію поведінки під час розслідування зловживань, вдатися до приховування майна). У таких випадках необхідно довести ревізію до кінця і лише після завершення одночасно вилучити всі документи і зажадати пояснень від посадових осіб.

Особливу увагу ревізор приділяє перевірці своєчасності оприбуткування одержаних за чеком грошей з банку, на суму яких у день одержання виписується прибутковий касовий ордер. Одночасно ревізор знаходить корінець чека, на підставі якого одержані гроші, і відмічає на ньому: "Оприбутковано".

На підставі корінців чеків можна встановити, скільки і з якою метою одержано грошей (на оплату праці, на господарські потреби, на відрядження). Така необхідність виникає у зв'язку з випадками не оприбуткування грошей каси, одержаних із банку шляхом підробки шифру у виписці банку, коли суму, одержану.

На основі чекавикористання грошей за цільовим призначенням перевіряється шляхом зіставлення фактично витрачених сум готівки, відображених у звіті касира на основі видаткових касових ордерів, із сумами, вказаними на корінцях чекових книжок і на прибутковому касовому ордері та з встановленим банком лімітом коштів на відповідні цілі.

20. Процес проведення ревізії кредитних операцій

Розрахунково-кредитні операції здійснюються через банк, який систематично контролює правильність розрахунків і дотримання розрахункової дисципліни.

На початку перевірки ревізору слід встановити, якими видами кредитів користувалось підприємство, а потім з'ясувати безпосередньо в банку, який видавав кредити, планові розміри кредитів, чи не порушувалися підприємством правила здійснення кредитних операцій, який зміст висновків банку за квартальними і річними звітами, за актами перевірок цільового використання позик і забезпечення їх повернення.

Ревізор з'ясовує, які претензії банку щодо правильності оформлення і своєчасності подання розрахунків і повідомлень, необхідних для кредитування, і дотримання термінів повернення позик.

На підприємстві ревізор зіставляє одержання позик за даними журналів-ордерів з плановим розміром кредиту, з'ясовує причини, внаслідок яких він використовувався не повністю, і встановлює, чи не завдавало це шкоди фінансовому стану, зокрема своєчасному погашенню кредиторської заборгованості й виконанню зобов'язань щодо сплати податків у бюджет.

В акті ревізор повинен вказати випадки виникнення простроченої заборгованості за позиками, а також використання кредитів, наданих зі стягненням підвищених процентів, і визначити суму шкоди, якої зазнало у зв'язку з цим підприємство. Мають бути виявлені й конкретні винуватці допущених порушень задля стягнення з них суми зазнаної шкоди. Під час перевірки використання позик, одержаних для видачі коштів працівникам підприємства, або оплати товарів, куплених у кредит, необхідно зіставити дані рахунка відносно заборгованості робітників із даними рахунка щодо суми непогашеного кредиту на 1-ше число кожного місяця. Ці дані мають бути однаковими.

Перевірці підлягають законність видачі позик і її обґрунтованість первинними документами (заявами-зобов'язаннями працівників і необхідними довідками), своєчасність утримання боргу й тотожність аналітичних даних про поіменну заборгованість працівників підсумковому сальдо відповідного субрахунка. За даними особових справ слід перевірити, чи всі боржники на момент ревізії числились у списковомускладі працівників підприємства.

21.,22. Завдання, джерела ревізії розр. з покупцями і замовниками

Реальність балансу може бути забезпечена тільки після ретельної перевірки (інвентаризації) всіх його статей. Тому ревізору перевірку стану розрахунків доцільно починати з аналізу матеріалів інвентаризації розрахунків.

В акті результатів інвентаризації розрахунків - назви проінвентаризованих рахунків, записати суми непогодженої й простроченої ДТ і КТ заборгованості й безнадійних боргів. За вказаними видами заборгованості до акта інвентаризації розрахунків має додаватися довідка із зазначенням суми заборгованості, за що вона числиться, з якого часу і на підставі яких документів.

Ревізія починається з інвентаризації розрахунків з покупцями і замовниками. За кожним дебітором слід встановити дату та причини виникнення заборгованості, винних осіб і заходи, що вживаються для стягнення боргів.

Ревізор перевіряє випадки приховування на рахунках дебіторів нестач та крадіжок, псування і браку товарів, віднесення ДТ заборгованості на інші статті балансу.

У випадку виявлення безнадійної заборгованості, у позові щодо якої суд відмовив, слід з'ясувати мотиви відмови і обґрунтованість позову.

З одногородніми покупцями складається акт звірки.

При реалізації товарів (ТРП) покупцям робиться запис: ДТ р 36 "Розр з покупцями та замовниками", КТ р 70 "Доходи від реалізації".

Якщо надійшли на рахунок гроші від покупця на основі виписки банку, то робиться запис у ДТ рахунка 31 "Рахунки в банках" і кредит рахунків 36 "Розра з покупцями та замовниками" або р-ка 70 "Доходи від реалізації".

Виявляють помилки у відображенні розра-вих операцій та встановити факти умисного перекручення облікових даних з метою приховування зловживань.

Якщо ревізією виявлена тривала заборгованість окремих покупців, то за даними первинних документів (рахунків-фактур, товарно-транспортних накладних тощо), які підтверджують її виникнення, та за актом взаємної звірки розрахунків можна встановити причини несвоєчасних розрахунків і винних у цьому осіб.

На підприємствах із комп'ютеризованим БО ревізор використовує довідкову нормативну базу, що зберігається на електронних носіях інформації, зіставляє її дані з первинними документами (товарними, банківськими), актами взаємних звірок розрахунків.

Для наочності наводимо акт інвентаризації розрахунків і акт звірки розрахунків.

23. Завдання, джерела ревізії розрахунків з підзвітними особами

Ревізію розрахунків з підзвітними особами проводиться суцільним способом у такій послідовності. Перевіряють:

— правильність видачі грошей під звіт; — законність і доцільність витрачання підзвітних сум;

— правильність оформлення авансових звітів і прикладених до них документів та своєчасність подання їх у бухгалтерію підприємства; — стан обліку розрахунків з підзвітними особами.

Джерелами : накази й розпорядження по підприємству, авансові звіти з прикладеними документами, дані аналітичного і синтетичного обліку з рахунка 372 "Розр з підзв особами" (журнал-ордер, оборотна відомість, головна книга), баланс тощо.

Перевірку розр з підзв особами доцільно починати з попереднього розгляду сальдо й місячних оборотів за кореспондуючими рахунками до р-ка 372 "Розр з підзв особами".

Ревізор встановлює, чи визначено коло осіб, що мають право одержувати гроші в підзвіт. Список осіб, яким можна видавати гроші в підзвіт, затверджується наказом (розпорядженням) керівника підприємства.

Аванси в підзвіт видаються із каси підприємства для операційно-господарських витрат і на службові відрядження. Тому ревізор перевіряє використання підзвітних сум за цільовим призначенням.

— готівка, видана в підзвіт фізичним особам на які-небудь цілі, але з якихось причин не витрачена (частково або в повній сумі), має бути повернута до каси підприємства одночасно з авансовим звітом не пізніше наступного робочого дня після видачі її у підзвіт;

— готівка, видана в підзвіт на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини і металобрухту, що з якихось причин не витрачена, має бути повернута в касу підприємства не пізніше 10 робочих днів із дня її видачі під звіт;

— під час видачі сум у підзвіт для видатків на відрядження невикористані грошові кошти повинні бути повернуті не пізніше З робочих днів після повернення з відрядження;

— готівка, яка видана у підзвіт, але не витрачена і не повернута в касу підприємства на наступний день після закінчення вищевказаних строків, розрахунково приєднується до фактичного залишку готівки в касі підприємства на кінець дня з подальшим порівнянням одержаної суми зі встановленим лімітом залишку готівки в касі.

24 (23). Процес проведення ревізії розр з підзв ітними особами

Перевіряючий робить нарахування штрафних санкцій у двократному розмірі суми, яка перевищує встановлений ліміт каси, згідно з Указом Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм щодо регулювання обігу готівки" від 12.06.1995 р. № 438.

За регістрами аналітичного обліку (журналами-ордерами, оборотними відомостями), авансовими звітами з прикладеними до них документами ревізор встановлює, чи не числяться підзвітні суми за особами, звільненими з роботи, чи не видавались гроші працівникам у рахунок заробітної плати.

Для встановлення реальності та законності видатків на операційно-господарські потреби слід зіставити дані авансових звітів і прикладених до них документів на оплату готівкою за виконання навантажувально-розвантажувальних робіт, а також за придбання матеріальних цінностей з даними документів, які підтверджують фактично виконану роботу і надходження матеріальних цінностей на склад підприємства.

Для цього порівнюють рахунки, товарні чеки з накладними на оприбуткування матеріальних цінностей, з книгами (картками) складського обліку, зі звітами завідувачів складів.

Щодо перевірки оплати за навантажувально-розвантажувальні роботи слід з'ясувати, чи не завищені норми й розцінки і упевнитися в правильності оплати праці й утримань з неї. У платіжній відомості мають бути вказані такі дані: адреса одержувача грошей, номер його паспорта, місце його видачі і прописки тощо.

Ретельно перевіряють авансові звіти про видатки на відрядження. При цьому встановлюють наявність відміток у посвідченні про відрядження щодо прибуття й вибуття і звіряють ці дати з компостерами проїзних квитків.

За період тимчасової непрацездатності командировочному працівнику виплачується допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, дні якої не включаються в строк відрядження.

Керівникам підприємств надано право у випадках, коли розмір витрат на службові відрядження відомий заздалегідь, проводити оплату вказаних витрат за згодою командировочних працівників без подання виправдувальних документів. Розрахунок виданої суми, підписаний керівником підприємства, зберігається в бухгалтерії підприємства. Посвідчення на відрядження подається в бухгалтерію без звіту.

25. Завд ання, джер ела ревізії розр ахунків з пост ачальниками

На рахунку 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" обліковуються безготівкові розрахунки між підприємствами й організаціями за продукцію, товарно-матеріальні цінності, роботи, послуги. За дебетом цього рахунка показуються суми оплачених рахунків на матеріальні цінності, що надійшли (погашення заборгованості), за кредитом заборгованість за одержані від постачальників та підрядників товарно-матеріальні цінності, прийняті роботи, послуги. Рахунок 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" має два субрахунки:

1) 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками";

2) 632 "Розрахунки з іноземними постачальниками".

Джерелами інформації для контролю розрахунків за товарними операціями є первинні документи з обліку розрахунків з постачальниками і підрядниками (накладні, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, пакувальні листи, акти прийнятих робіт (послуг), податкові накладні, товарно-транспортні накладні іноземних постачальників, документи про сплату мита, зборів і податків), а також договори купівлі-продажу, вантажні митні декларації, довідки бухгалтерії про курсові різниці, рекламаційні акти тощо.

Під час ревізії застосовують спосіб вибіркової перевірки документів і записів у облікових регістрах. Однак рахунки з обліку доходів і витрат, втрат, зносу, резервів, торгової націнки перевіряють суцільним методом, оскільки зловживання переважно бувають на зазначених рахунках. Основним документом, який визначає правовий режим розрахункових взаємовідносин постачальників і підприємств-споживачів щодо поставки товарів, є договір. Тому перевірці розрахунків з кожним постачальником і підрядником має передувати вивчення договірних відносин, зокрема, правильності оформлення договорів, проектно-кошторисної документації, титульних списків.

Шляхом перевірки записів у журналі-ордері № 6 з рахунка 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками" й у розрахунково-платіжних документах виявляють дату виникнення та характер кожної операції, правильність застосування цін, тарифів і торгових націнок, своєчасність і повноту оприбуткування матеріальних цінностей, своєчасність розрахунків і обґрунтування пред'явлених претензій. У разі необхідності застосовують контрольну інвентаризацію ТМЦ, що надійшли, зустрічну звірку розрахунково-платіжних документів і документів щодо оприбуткування цінностей. Таку саму зустрічну звірку документів і облікових записів можна зробити й у постачальників.

26. Процес проведення ревізії розрахунків за податками і платежами

ревізор перевіряє якість постановки й ведення бухгалтерського обліку розрахунків за податками і платежами. Для цього ревізор повинен з'ясувати:

— чи забезпечує постановка бухгалтерського обліку на підприємстві перевірку достовірності звітних даних про доходи (прибуток) підприємства;

— правильність відображення в бухгалтерському обліку результатів попередньої перевірки (з боку ревізора, податкового інспектора та ін.);

— відповідність показників балансу даним Головної книги, регістрів синтетичного і аналітичного обліку, а також даним, відображеним у деклараціях і розрахунках, поданих у державну податкову адміністрацію (ДПА);

— правильність визначення валового доходу, валових видатків, прибутку від реалізації продукції (робіт, послуг), прибутку від іншої реалізації;

— правильність проведення інвентаризацій розрахунків за податками і платежами і відображення їх результатів в обліку і звітності;

— реальність даних обліку про затрати на виробництво, які відносяться на валові витрати (амортвідрахування, матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальне страхування, видатки майбутніх періодів, позавиробничі видатки, інші витрати);

— правильність реалізації готової продукції;

— об'єктивність визначення валових затрат з метою оподаткування;

— правильність складання декларацій, розрахунків за податками і платежами на підставі перевіреної фактичної інформації й реально відображеної в обліку і звітності (за податком на прибуток, податком на додану вартість, акцизним збором, прибутковим податком, місцевими податками і зборами);

— своєчасність і повноту стягнення пені за несвоєчасність внесення в бюджет податків, зборів та інших обов'язкових платежів.

ревізор перевіряє правильність здійснених бухгалтерських записів щодо розрахунків за податками.

Слід також уточнити правильність виведення оборотів і сальдо за кожним видом платежів на кінець звітного періоду, для чого дані аналітичного обліку зіставляють із записами в журналах-ордерах і Головній книзі за рахунками синтетичного обліку.

27. Р евізія розрахунків за податками і платежами

Р 64 "Розр за податками і платежами" призначено для узагальнення інформації про розрахунки підприємства за усіма видами платежів до бюджету, включаючи податки з працівників підприємства, та за фінансовими санкціями, що справляються в доход бюджету.

У КТ цього рахунка записують суми, які підлягають внесенню в доход бюджету, а в ДТ внесені платежі.

КТ сальдо показує заборгованість перед бюджетом, дебетове переплату бюджету.

Податкові здійснюють контроль за правильністю вирахування сум платежів і своєчасністю їх перерахування в дохід державного бюджету, можуть застосовувати до підприємств фін санкції за порушення законодавства про оподаткування й стягувати адміністративні штрафи.

Відомча контрольно-ревізійна служба покликана в процесі перевірки допомогти підприємству уникнути фінансових санкцій з причини неправильного вирахування і несвоєчасної сплати податків і платежів, тобто вжити профілактичні заходи.

Завданням є перевірка правильності проведення відповідних розрахунків платежів у бюджет і державні цільові фонди та своєчасності їх перерахування відповідно до чинного законодавства.

Під час проведення ревізії розрахунків за податками й платежами ревізори керуються Податковим кодексом України, Законами України "Про ДПС в Україні", "Про ДПС", "Про систему оподаткування", "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про ПДВ", "Про БО та фін звітність в Україні", Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, Положенням про ведення касових операцій, новим Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій та затвердженими Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Основними джерелами ревізії є: декларації, довідки й розрахунки за окремими видами платежів, виписки банку з прикладеними до них документами про перерахування належних сум у бюджет і в державні ЦФ, бух записи з рахунків 64 "Розр за податками і платежами", 65 "Розр за страхуванням", 70 "Доходи від реалізації", 79 "Фін результати", 80 "Матер витрати", 90 "С/в пр", журнали-ордери, відомості, Головна книга і баланс з рахунка 64 "Розр за податками і платежами", акти перевірок тощо.

28. Ревізія розрахунків за страхуванням

Страхова діяльність регулюється Законом України "Про страхування" та іншими нормативно-правовими актами. Ревізія розрахунків за страхуванням покликана перевірити правильність утворення коштів соціального страхування та пенсійного забезпечення й законність їх використання.

На рахунку 65 "Розр за страхуванням" ведеться облік розрахунків за зборами на обов'язкове державне пенсійне страхування, на обов'язкове соціальне страхування, на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття, за індивідуальним страхуванням персоналу підприємства, страхуванням майна та за іншими розрахунками за страхуванням.

За КТ, р-ка 65 відображаються нараховані зобов'язання за страхуванням і одержані від органів страхування кошти. За ДТ погашення заборгованості та витрачання коштів страхування на підприємстві. Кредитове сальдо залишок зобов'язань підприємства страховій організації, дебетове нестача власних відрахувань.

Під час перевірки правильності нарахування і витрачання коштів соціального страхування ревізор керується чинним законодавством, зокрема: Кодексом Законів про працю України, Законами: "Про зайнятість населення", "Про систему оподаткування", "Про пенсійне забезпечення", "Про оплату праці", "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про збір на обов'язкове соціальне страхування" тощо. Рахунок 65 "Розр за страхуванням" має такі субрахунки:

1) 651 "За пенсійним забезпеченням";

2) 652 "За соціальним страхуванням";

3) 653 "За страхуванням на випадок безробіття";

4) 654 "За індивідуальним страхуванням";

5) 655 "За страхуванням майна".

перевірці підлягають витрати за рахунок відрахувань на соціальне страхування: допомога при вагітності і пологах; одноразова допомога при народженні дитини; на санаторно-курортне лікування та відпочинок працівників і членів їх сімей; на поховання; на виплату допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.

Під час перевірки правильності нарахування допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю слід встановити реальність визначення середньої заробітної плати й безперервного стажу роботи. Відтак зіставляють кількість оплачених днів і суму виплаченої допомоги за лікарняними листками з днями і сумами, показаними в БО (розрахункових відомостях із заробітної плати, табелях обліку роб часу).

29. Завдання, джерела і послідовність розр з оплати праці

У витратах виробництва з/п має найбільшу питому вагу, тому перевірці витрачання коштів на оплату праці приділяють серйозну увагу.

Основними завданнями є перевірка:

— дотримання нормативно-правових актів при нарахуванні оплати праці, утримань із неї й правильності ведення бухгалтерського обліку розрахунків з оплати праці;

— правильності організації праці, дотримання встановлених розцінок, ставок і окладів;

— своєчасності й правильності нарахування і виплати заробітної плати згідно з діючою системою оплати праці;

— правильності здійснення розрахунків з органами соціального страхування.

Ревізію з оплати праці здійснюють вибірковим способом, їх рекомендується організувати в такій послідовності.

Перевіряють стан трудової дисципліни, організацію праці і ведення особових справ працівників. Потім — використання затвердженого фонду з/п (штатний розклад, ставки, нарахування й виплати, посадові оклади, розцінки, розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних і гарантійних виплат).

Перевіряють стан обліку розр з робітниками й службовцями щодо оплати праці та відрахувань на соцстрах. При цьому перевіряють правильність складання розрахунково-платіжних відомостей, звітів з питань праці й розрахункових відомостей щодо відрахувань на соціальне страхування.

Д жерелами ревізії є: штатні розклади, посадові оклади, тарифні сітки, розцінки, нормативи виробітку;

— основні форми первинної облікової документації для визначення кількісного складу працівників (наказ чи розпорядження про прийняття на роботу, переведення на іншу роботу, припинення трудового договору; особиста картка; наказ чи розпорядження про надання відпустки та інші документи, які затверджені у встановленому порядку, що характеризують кількість працівників та їхній дохід у грошовій, натуральній формі, а також розміри пільг і компенсацій);

— генеральні та галузеві угоди; трудові угоди, колективні договори, облікові листи, довідки й розрахунки для нарахування заробітної плати;

— реєстри синтетичного й аналітичного обліку (журнал-ордер № 9, відомість № 9, Головна книга до рахунка 66 "Розрахунки з оплати праці");

— фінансова, оперативна й статистична звітність тощо.

30. Котроль за нарахуванням і виплатою з/п

Перевірку розрахунків з оплати праці слід починати зі встановлення відповідності даних аналітичного обліку показникам синтетичного обліку за Головною книгою й балансом на одну дату, зокрема на 1-ше число відповідного місяця (сальдо з рахунка 66 "Розрахунки з оплати праці" в Головній книзі й балансі звіряють з підсумковими сумами до видачі розрахунково-платіжних відомостей).

Якщо виявлено розбіжності між даними синтетичного і аналітичного обліку, слід встановити їх причини. Основними причинами розходжень можуть бути: підробки в розрахунково-платіжних і платіжних відомостях для приховування розкрадання грошей з каси шляхом змови бухгалтера і касира. Сам спосіб розкрадання полягає в завищенні загальної суми грошей в останній колонці розрахунково-платіжної відомості "До видачі на руки". Кінцеві підсумки звіряють із сумою, показаною у видатковому касовому ордері й у первинних документах щодо нарахування заробітної плати (розрахунках).

Ревізор перевіряє правильність нарахування з/п таким чином:

— з'ясовує правильність застосування розцінок способом зіставляння з документом, де вони передбачені, а також уточнює, чи відповідають стаж працівника, його розряд, тип підприємства, сезон, асортимент продукції тощо розцінкам;

— встановлює, чи правильно підраховано обсяг виконаної роботи й кількість відпрацьованого часу шляхом їх зіставлення з обліковими листками, нарядами, картами, подорожніми листками, табелем виходу на роботу, актами здавання-приймання виконаних робіт та іншими документами, прикладеними до журналу-ордера № 7/1 для нарахування заробітної плати;

— арифметичне перевіряє правильність нарахованої суми шляхом множення розцінки на кількість днів роботи, на суму товарообороту, на кількість виробленої продукції тощо.

Перевірка витрачання коштів на оплату праці може бути успішно здійснена за умови вивчення правильності розрахункових показників з питань праці (чисельності працівників за групами й категоріями, стану нормування праці, продуктивності праці, використання робочого часу й коштів на оплату праці).

31. Завдання, джерела ревізії ОЗ

Відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 30.11.99 № 291 для обліку й узагальнення інформації про наявність та рух власних або отриманих на умовах фінансового лізингу об'єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів, призначено р 10 "Оз". Він має такі субрахунки:

1) "Зем ділянки"; 2) 102 "Кап витрати на поліпшення земель";3) 103 "Будинки та споруди"; 4) 104 "Машини та обладнання"; 5) 105 "Транс засоби"; 6) 106"Інструменти, прилади та інвентар";7) 107 "Робоча та продуктивна худоба"; 8) 108 "Багаторічні насадження";9) 109 "Інші оз".

До оз належать матеріальні активи, очікуваний строк корисного використання яких понад один рік.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про оз визначено в П(с)бо 7 "Оз".

За Дт р-ка 10 "Оз" - надходження оз на баланс підприємства, які обліковуються за первісною вартістю, за кт вибуття. Інформація про суму зносу узагальнюється на рахунку 131 "Знос основних засобів".Анал облік оз ведеться окремо по кожному об'єкту.

завданнями ревізії операцій з ОЗ є

перевірка:

— правильності віднесення матеріальних активів до оз;

— реальності оцінки і переоцінки оз;

— правильності відображення результатів інвентаризації на рахунках бухобліку;

— своєчасності й правильності документального оформлення й відображення у облікових регістрах надходження й вибуття основних засобів;

— правильності нарахування амортизації, своєчасності й повноти включення її у витрати виробництва;

— правильності нарахування й списання зносу основних засобів;

— відповідності й правильності оформлення списання основних засобів та ін.

джерелами ревізії є: первинні документи (акт приимання-здавання відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів, акт на списання оз, акт на списання автотрансп засобів, акт про установку, пуск та демонтаж будівельної машини, Інвентарна картка обліку оз, опис інвентарних карток обліку о, картка обліку руху оз, інвентарний список оз, розрахунок амортизації оз, регістри синт й анал бух, фін обліку, дані квартальної й річної звітності; податкова, статистична й оперативна звітність.

32. Особливості інвентаризації ОЗ

Під час і-ції оз слід керуватися Законом України "Про БО та фін звітність в Україні від 16 липня 1999 р. № 996-ХІУ та Інструкцією по і-ції оз, нема активів, ТМЦ, гр коштів і документів та розрахунків, затвердженою наказом Мінфіну України від 11 серпня 1994 р. № 69 (зі змінами)

До і-ції технічно складних інвентарних об'єктів залучають фахівців-експертів для з'ясування технічного стану.

При і-ції оз встановлюється, коли і за чиїм розпорядженням споруджено невраховані об'єкти, виявлені при і-ції, за рахунок яких джерел списано затрати на їх спорудження, з відображенням цих відомостей у протоколі засідання і-ційної комісії.

При і-ції незавершеного капітального будівництва чи ремонту в і-ційних описах вказується найменування заділу, стадія та ступінь їх готовності, кількість або обсяг робіт.

Стосовно збудованих об'єктів, що фактично введені в дію повністю або частково, але прийняті, і введення в дію яких не оформлено належними документами. Зайві предмети й ті, які не використовуються, записують в окремий опис. Встановлюють факти надмірностей у придбанні дорогих меблів, килимів, телевізорів та інших непотрібних для службових цілей предметів або незаконного придбання меблів для квартир окремих працівників. З осіб, які незаконно користуються такими предметами, вимагають оплати їх вартості. На орендовані основні засоби складають окремий опис із посиланням на документи, які підтверджують прийняття відповідних об'єктів у оренду, та вказують строк оренди. Один примірник опису до складання річного звіту надсилається орендодавцю. У такому ж порядку проводиться інвентаризація земельних ділянок, які перебувають у власності підприємства.

Виявлені, але не обліковані об'єкти, або за якими вказано неправильні дані, комісія заносить до опису із зазначенням правильних даних та технічних показників на ці об'єкти.

Повноту інвентаризації визначають зіставленням даних інвентаризаційних описів з показниками аналітичного обліку. На підставі вивчення всіх матеріалів інвентаризації, зокрема результатів інвентаризації основних засобів та їх відображення на рахунках бухгалтерського обліку, ревізор робить висновок про якість інвентаризації й вносить пропозиції щодо удосконалення її методики.

33. Документальна ревізія ОЗ

Ревізія оз починається з перевірки правильності відображення їх в обліку й реальності балансових і звітних даних. Для цього зіставляють наявність оз у балансі з даними синтетичного й аналітичного обліку. Потім перевіряють первинні документи для встановлення законності й доцільності господарських операцій і так виявляють винних осіб, які допускають порушення і зловживання.

За даними інвентарного списку оз, інвентарних карток з обліку оз ревізор встановлює, за ким числяться й де знаходяться основні засоби, час проведення інвентарізації і чи відображені в обліку її результати.

За первинними документами й картками обліку руху оз перевіряють своєчасність і повноту оприбуткування надходження основних засобів.

Ретельній перевірці підлягають операції щодо безплатного надходження і вибуття та ліквідації основних засобів. Перевіряють правильність складених актів приймання-здавання об'єктів, чи немає в них виправлень і підчисток, чи вказані дата, кількість і вартість об'єктів, їх технічний стан; щодо вибуття й ліквідації ревізор перевіряє обґрунтованість безплатної передачі оз, наявність документів, які підтверджують прийняття їх на облік покупцями.

Доцільність ліквідації оз перевіряється суцільним способом за актами, зокрема, правильність їх складання, наявність актів на дефектність предметів, повноту і своєчасність оприбуткування матеріалів від ліквідації.

Далі ревізор перевіряє правильність нарахування й використання аморт відрахувань, законність затрат на поточний і капітальний ремонт оз; правильність відображення оз за фактичними затратами на придбання.

Повноту й своєчасність оприбуткування оз визначають шляхом зіставлення дати оприбуткування за р-ком 10 "Оз" з даними, вказаними в первинних документах.

Документальній перевірці підлягають операції щодо списання оз, правильність їх оформлення, законність і доцільність вибуття і правильність відображення його в обліку.

Перевіряють правильність оцінки оз. Основні засоби, які надійшли на підприємство, обліковуються за первісною вартістю, яка включає затрати на їх спорудження, вартість проектно-кошторисної документації, видатки на доставку, монтаж та установлення.

34. Перевірка амортизаційних відрахувань

Ревізор перевіряє правильність визначення об'єктів амортизації й застосування її норм.

Р-к 83 "Амортизація" призначено для узагальнення інформації про суму нарахованої амортизації основних засобів. За ДТ р 83 відображається сума нарахованих амортизаційних відрахувань, за КТ списання на рахунок 23 "Вир-во" суми амортизаційних відрахувань, які прямо включаються до виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), до затрат допоміжних виробництв, на рахунки класу 9 — суми амортизаційних відрахувань,що належать до виробничих накладних витрат, адміністративних і збутових витрат, або на рахунок 79 "Фінрезультати", якщо підприємство не застосовує рахунки класу 9.

Рахунок 83 "Амортизація" має субрахунок 831 "Амортизація оз", на якому узагальнюється інформація про нарахування амортизації оз.

Об'єктом амортизації є окремі оз, крім землі, продуктивної худоби, житлових будинків, споруд благоустрою, автомобільних доріг, видавничої продукції, сценічно-постановочного інвентаря тощо.

Нарахування амортизації призупиняється на період реконструкції, добудови та консервації об'єкта основних засобів.

Амортизація об'єкта основних засобів нараховується виходячи з нового строку корисного використання, починаючи з місяця, наступного за місяцем зміни строку корисного користування.

Методи амортизації

1) прямолінійного, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на очікуваний період часу використання об'єкта оз;

2) зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року та норми амортизації, обчисленої виходячи із строку корисного використання об'єкта;

3) прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року та норми амортизації, обчисленої виходячи зі строку корисного об'єкта, яка подвоюється;

4) кумулятивного, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, що амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця очікуваного періоду часу використання об'єкта основних засобів, на суму чисел років його корисного використання;

5) виробничого, за яким річна сума амортизації визначається як добуток фактичного річного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації.

Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, що амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити (виконати) цим об'єктом.

Оскільки метод амортизації об'єкта основних засобів обирається підприємством самостійно з урахуванням очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання, підприємство переглядає метод амортизації об'єкта оз у разі зміни очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання. Нарахування амортизації за новим методом починається з місяця, наступного за місяцем зміни методу амортизації.

35. Ревізія нематеріальних активів

Під час ревізії слід перевірити, чи правильно включені відповідні витрати підприємства до нематеріальних активів і чи правильно вони оцінені.

Р-к 12 "НА" призначений для обліку та узагальнення інформації про наявність та рух нематеріальних активів.

До на належать немонетарні активи, які не мають матеріальної форми й можуть утримуватися підприємством для використання більше року (права користування природними ресурсами, майном, права на знаки для товарів і послуг та на об'єкти промислової власності, авторські права, гудвіл та інші нематеріальні активи).

Методологічні засади формування інформації про нематеріальні активи визначає ПСБО 8 "На".

Ревізор перевіряє, чи достовірно визначено вартість придбаного нематеріального активу і яку економічну вигоду від реалізації або використання його має підприємство.

Коли на отримано внаслідок об'єднання підприємств, то вони оцінюються за їх справедливою вартістю. Ревізор повинен також з'ясувати, чи правильно здійснюється переоцінка тих нематеріальних активів, щодо яких існує активний ринок.

Переоцінені первісна вартість та знос об'єкта на визначаються як добуток відповідно первісної вартості або зносу та індексу переоцінки. Індекс переоцінки визначається діленням справедливої вартості об'єкта, який переоцінюється, на його залишкову вартість.

Сума дооцінки залишкової вартості об'єкта нематеріальних активів показується у складі додаткового капіталу, а сум уцінки — у складі витрат звітного періоду. При вибутті об'єктів нематеріальних активів, які раніше були переоцінені, перевищення сум попередніх дооцінок над сумою попередніх уцінок залишкової вартості цього об'єкта включається до складу нерозподіленого прибутку з одночасним зменшенням додаткового капіталу.

Ревізор перевіряє правильність нарахування зносу за на і включення його у витрати виробництва. Знос відноситься на с/в продукції (робіт, послуг)

Згідно з П(С)БО 8 "На" нарахування амортизації здійснюється протягом строку їх корисного використання, який встановлює підприємство при визначенні цього об'єкта активом.

На завершальній стадії ревізії ревізору слід перевірити правильність визначення підприємством кінцевого фінансового результату від вибуття НА.


36. Завдання, джерела ревізії ТМЦ

Основними завданнями ревізії операцій з товарно-матеріальними цінностями є:

— аналіз виконання завдання з товарообороту, виявлення резервів збільшення його обсягу, зменшення витрат і забезпечення рентабельності; — перевірка правильності документального оформлення й доцільності здійснення товарних операцій, своєчасне відображення їх в обліку;

— контроль за своєчасним і повним оприбуткуванням товарно-матеріальних цінностей;

— дослідження товарних запасів і контроль за дотриманням їх нормативу;

— контроль за дотриманням правил проведення інвентаризації, своєчасне виявлення її результатів;

— перевірка виконання договірних зобов'язань щодо поставки і збуту (реалізації) товарів;

— виявлення фактів приписок і понаднормованого списання втрат товарів тощо.

Ревізії на підприємствах торгівлі здійснюються відповідно до Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" від 26 січня 1993 р. та Інструкції про порядок проведення ревізій і перевірок державною контрольно-ревізійною службою в Україні, затвердженої наказом Головного контрольно-ревізійного управління України від 3 жовтня 1997 р. № 121.

Основними джерелами є:

— договори з постачальниками й покупцями, реєстри оперативного обліку і контролю їхнього виконання (журнал обліку надходження вантажів, книга обліку виконання договорів);

— доручення на одержання і відпуск товарів, книга обліку виданих доручень;

— товарно-транспортні накладні, накладні, рахунки-фактури, платіжні вимоги, платіжні доручення, виписки з рахунків у банках, товарні звіти, звіти касира й касові книги, векселі;

— інвентаризаційні описи, порівнювальні відомості, розрахунки природного убутку, розрахунки витрат на залишок товарів, розрахунки реалізованої торгової націнки;

— акти на списання товарних втрат; регістри аналітичного й синтетичного обліку — журнали-ордери № 7, відомості, картки складського обліку, товарні книги;

— фінансова, оперативна й статистична звітність тощо.

37. Особливості інвентаризації ТМЦ

Ревізія торговельного підприємства починається з і-ції ТМЦ.

Організація, техніка й документальне оформлення проведення і-ції встановлені Інструкцією по і-ції оз, немат активів, ТМЦ, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженою наказом Мінфіном України від 11.08.94 № 69 зі змінами і доповненнями.

Відповідальність за організацію і-ції несе керівник підприємства. Для проведення і-ції за розпорядженням керівника підприємства створюється і-ційна комісія із залученням фахівців. У розпорядженні зазначається склад комісії, обсяг інвентаризації, порядок, початок і закінчення роботи.

Комісія вимагає від завідувача складу (магазину) товарний звіт із документами на момент інвентаризації і розписку про здачу всіх документів Пильній перевірці підлягають документи на внутрішнє переміщення товарів, коли встановлюють наявність дозволу керівника й головного бухгалтера бази (магазину).

На оптових та розподільчих базах, складах, овочесховищах, морозильниках і підприємствах роздрібної торгівлі товари в неушко-дженій тарі, з пломбами постачальника

Товар в опис записується з докладною і правильною назвою та повною характеристикою.

Неповноцінні товари записуються в окремий опис і від матеріально відповідальної особи беруть письмове пояснення. На зіпсовані товари складається акт встановленої форми і матеріально відповідальна особа також дає письмове пояснення.

Товарні звіти обробляють і записують в облікових регістрах, потім складають порівнювальні відомості.

Природний убуток описують на складі (у магазині) тоді, коли встановлена нестача й у межах цієї нестачі, а на складі — не більше від суми, яка залишилася після заліку пересортиці.

Матеріали інвентаризації розглядає керівник підприємства, який приймає рішення щодо затвердження результатів інвентаризації, яке оформляється наказом.

За допущену пересортицю на складі мають бути накладені дисциплінарні стягнення, а при встановленні пересортиці внаслідок зловживань, тобто зловмисне, винних слід притягати до кримінальної відповідальності.

38. Ревізія руху та наявності товарних запасів на оптових складах

Після проведення інвентаризації товарів і виявлення її результатів ревізор розпочинає документальну перевірку товарних операцій.

Основна мета перевірки товарних операцій — встановити своєчасність і повноту оприбуткування матеріально відповідальними особами товарів, що надійшли на базу (склад), правильність їх обліку на рахунку 281 "Товари на складі" й обґрунтованість та правильність списання у видаток відпущених (відвантажених) товарів.

Під час перевірки з'ясовують:

— наявність рахунків постачальників, які підтверджують суму, віднесену на цей рахунок;

— чи не числяться на вказаному рахунку товари, які тривалий час перебувають у дорозі (понад встановлений термін пробігу). Які заходи вжито для розшуку цих товарів;

— чи немає на цьому рахунку претензійних сум щодо розрахунків з постачальниками або нестачі товарів.

Акти на нестачу товарів при їх прийманні мають бути перевірені повністю, суцільним способом. Особливу увагу слід звернути на акти, за якими не були задоволені претензії, встановити причини й винних осіб.

методи оцінювання товарів

1. за ідентифікованою собівартістю. 2. Оцінювання за середньозваженою собівартістю

3. Оцінювання запасів за методом ФІФО 4. Оцінювання товарів за методом ЛІФО

5. Оцінювання за нормативними затратами

З метою документування розкрадання товарів слід проаналізувати такі документи:

— договір постачання; — комерційний акт (акт приймання);

— товарно-транспортну накладну, рахунок-фактуру, подорожній лист;

— рахунок — платіжну вимогу, виписки банку; — товарний звіт, товарну книгу;

— звіт про рух тари.

Крім того, у разі необхідності проводять інвентаризацію товарів, що надійшли від постачальника, і здійснюють відвантаження товарів.

Зіставляються також записи за кредитом рахунка 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" та за дебетом рахунка 281 "Товари на складі".

39. Ревізія руху та наявності товарів на підприємствах роздрібної торгівлі

Ревізія товарних операцій у роздрібній торгівлі має свої особливості. Починається ревізія з повної звірки розрахунків зі всіма постачальниками і покупцями з метою встановлення своєчасності й повноти оприбуткування і списання товарів. При цьому дата, на яку здійснюється звірка розрахунків, має перекривати дату останньої інвентаризації.

За даними аналітичного й синтетичного обліку з рахунка 282 "Товари в торгівлі" ревізору слід з'ясувати, чи не числяться цінності за особами, які на цей момент уже не працюють у торговельному підприємстві й чи немає знеособлених сум, завуальованих нестач, які числяться за звільненими особами.

У процесі ревізії перевіряють, чи не торгували підприємства неоприбуткованими (сторонніми) товарами, чи не збували незаконно створені лишки цінностей (за рахунок обдурювання покупців, невикористання встановлених норм відходів і норм природного убутку тощо і вилучення на такі суми виторгу).

За наявності касового апарата подібні зловживання матеріально відповідальних осіб можливі у випадках змови з касиром-операціоніс-том, який частку одержаного виторгу не показує через касовий апарат. Для виявлення можливих фактів привласнення виторгу при користуванні касовими апаратами ревізору необхідно поряд з інвентаризацією грошових коштів порівняти їх за окремі дні й періоди за книгою касира-операціоніста з контрольною касовою стрічкою й чеками, що зберігаються у МВО.

Ревізор перевіряє правильність відображення виручки від реалізації товарів на рахунках бухг обліку:

— ДТ р-ка ЗОЇ "Каса в нац валюті";

— КТ рахунка 702 "Дохід від реалізації товарів".

Здавання виручки до банку:

— дт р-ка 311 "Поточні рахунки в нац валюті";

— кт р-ка ЗОЇ "Каса в нац валюті".

На кожну МВО відкривають особовий рахунок, де роблять записи щодо оприбуткування й відпуску товарів та виводять залишки на звітну дату.

Середній відсоток торговельної націнки визначається діленням суми залишку торговельних націнок на початок звітного місяця й торговельних націнок у продажній вартості одержаних у звітному місяці товарів на суму продажної (роздрібної) вартості залишку товарів на кінець звітного місяця та продажної (роздрібної) вартості одержаних у звітному місяці товарів.

40. Ревізія наявності і руху тари під товарами і порожньої тари

На р-ку 204 "Тара і тарні матеріали" відображають наявність і рух усіх видів тари, крім тари, яка використовується як господарський інвентар, а також матеріали й деталі, які використовуються для виготовлення тари і її ремонту.

У торгівлі облік наявності й руху тари під товарами ведеться на рахунку 284 "Тара під товарами".

Ревізію операцій з тарою здійснюють одночасно з перевіркою товарних операцій, тому що на підприємствах торгівлі встановлено єдину матеріальну відповідальність за товари і тару, рух їх оформляється в одних і тих самих документах.

На торг підприємствах є значні втрати тари, а тому перевіряють не тільки законність і правильність відображення в облікові надходження, відпуску й вибуття тари, а й виявити причини виникнення значних втрат тари

Результати інвентаризації тари встановлюють окремо від товарів, причому нестачу й надлишок визначають за кількістю і сумою окремо за кожною назвою тари.

Ревізор порівнює залишок тари за балансом, Головною книгою, журналом-ордером з даними товарних звітів на перше число відповідного місяця.

Ревізор також перевіряє правильність записів на рахунках бухгалтерського обліку операцій з тарою. Зокрема, на вартість тари багаторазового використання, що надійшла разом із товарами, роблять запис:

— ДТ 28 "Товари", субрахунок 284 "Тара під товарами";

— КТ 63 "Розрахунки з пост та підр".

Ревізору слід врахувати ту обставину, що дерев'яну тару оприбутковують за цінами придбання, а мішки — за цінами, встановленими для повернення цієї тари. У цьому випадку різницю в цінах (знижку) під час оприбуткування показують за дебетом рахунка 74 "Інші доходи".

Під час перевірки операцій зі скляним посудом з'ясовують дотримання порядку його приймання від населення, видачі у підзвіт грошей особам, виділеним для цих операцій, чи оформляється накладною наприкінці робочого дня прийнятий посуд і чи повертається в касу залишок невикористаних грошей.

Операції, відображені за КТ 37 "Розр з різними дебіторами", субр 372 "Розр з підзв особами" або р-ка ЗО "Каса" зіставляються з ДТ рахунка 28 "Товари", субр 282 "Товари в торгівлі".

В иявлені під час ревізії операцій з тарою недоліки відображаються в кінці розділу основного акта ревізії "Результати ревізії товарних операцій".

41. Ревізія МШП

Малоцінні й швидкозношувані предмети (МШП) за новим планом рахунків належать до класу 2 "Запаси". Малоцінними та швидкозношуваними предметами вважаються предмети, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він триває більше одного року, зокрема: інструменти, господарський інвентар, спеціальне оснащення, спеціальний одяг тощо.

За дебетом рахунка 22 "МШП" відображаються за первісною вартістю придбані (отримані) або виготовлені малоцінні та швидкозношувані предмети, за кредитом — за обліковою вартістю відпуск малоцінних та швидкозношуваних предметів у експлуатацію із списанням на рахунки обліку витрат, а також списання нестач і втрат від псування таких предметів.

З метою забезпечення збереження вказаних предметів у експлуатації має бути організований належний контроль за їх рухом. Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку "Запаси" передбачається, що вартість МШП, переданих в експлуатацію, виключається зі складу активів (списується з балансу) з подальшою організацією оперативного кількісного обліку таких предметів за місцями експлуатації і відповідальними особами протягом строку їх фактичного використання.

На МШП, що є в складі запасів, не нараховується знос, а вартість переданих у експлуатацію МШП виключається із складу активів, тобто списується з балансу у витрати. Для посилення контролю за збереженням МШП вони підлягають маркіруванню (фарбою, клеймуванням, прикріпленням жетонів). Якщо строк корисної експлуатації МШП перевищує один рік, то їх включають до складу необоротних активів і вони підлягають амортизації. Результати інвентаризації МШП (нестачу або лишки) встановлюють за матеріалами інвентаризації шляхом складання порівнювальної відомості.

Ревізор перевіряє повноту і своєчасність оприбуткування МШП, обґрунтованість списання і правильність нарахування зносу за вищевказаними методами. Особливому контролю підлягають предмети, списані як непридатні. При цьому встановлюють причини, час їхнього придбання, вивчають документи на їх здавання в утиль (брухт) або на знищення. Суцільній перевірці підлягають акти на списання предметів і їх затвердження керівництвом підприємства.

42. Завдання,джерела ревізії витрат на виробництво і собівартість продукції

Контроль і ревізія витрат на виробництво і с/в пр допомагають виявити невикористані резерви, непродуктивні витрати і втрати.

завданнями є перевірка:

— обґрунтування формування витрат виробництва за їх елементами і калькуляційними статтями в бухгалтерському облікові й фінансовій звітності;

— дотримання норм витрачання сировини та матеріалів і виходу готової продукції;

— правильності розподілу витрат між готовою продукцією й незавершеним виробництвом;

— дотримання кошторису видатків на обслуговування виробництва й управління;

— виявлення непродуктивних витрат і втрат у виробництві й попередження їх виникнення в майбутньому;

— знаходження резервів зниження собівартості продукції тощо.

Для виконання вищевказаних завдань ревізію доцільно проводити у такій послідовності. Спочатку досліджують питання формування витрат виробництва за їх елементами та розглядають правильність і обґрунтованість кошторисів за окремими видами видатків. Потім перевіряють правильність складання калькуляцій с/в пр за статтями витрат. Далі вивчають с/в пр і вишукують резерви її зниження.

джерелами є: первинна документація, калькуляції с/в пр, кошториси витрат, бухг записи на р-ках витрат за елементами (80 "Матер витрати", 81 "Витрати на оплату праці", 82 "Відрахування на соціальні заходи", 83 "'Амортизація'', 84 "Інші операційні витрати") івитрат діяльності (90 "С/в реалізації", 91 "Загальновир витрати", 92 "Адмін витрати", 93 "Витрати на збут", 94 "Інші витрати операційної діяльності', 95 "Фін витрати", 98 "Податки на прибуток" ..); регістри бухг фін обліку — журнали-ордери й відповідні відомості; дані фінансової звітності (баланс, звіт про фін результати), статистична й оперативна звітність; дані податкового обліку й звітності тощо.

43. Ревізія витрат виробництва за елементами затрат і калькуляційними статтями

Під час контролю і ревізії витрат ревізору слід керуватися ПСБО 16 "Витрати", затвердженим наказом Мінфіном Укр від 31.12.1999 р. № 318.

При цьому ревізору слід встановити, чи всі операційні витрати за відповідний звітний період віднесені на витрати виробництва за такими елементами

— матеріальні витрати;— витрати на оплату праці;— відрахування на соціальні заходи;— амортизація;— інші операційні витрати (за видами затрат);— інші затрати (за видами витрат).

Рахунки класу 8 "Витрати за елементами" призначені для узагальнення інформації про витрати підприємства протягом звітного року.

Досліджуючи витрати за елементами, є можливість встановити не тільки загальну суму затрат, а і їхню структуру, питому вагу окремих затрат, розмір доходу. Крім того, поелементний поділ витрат може бути успішно використаний під час аналізу витрат виробництва для визначення факторів, що позитивно чи негативно впливають на ефективність виробництва. Поелементне групування витрат є підставою для складання кошторисів.

Для контролю за складом витрат у місцях їх проведення й визначення собівартості за видами вироблюваної продукції потрібно знати, на який вид продукції і коли їх віднести. С/в реалізованої пр (робіт, послуг) складається з вир с/в пр, яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновир витрат та понаднормативних виробничих витрат.

До вир с/в пр (робіт, послуг) належать: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; загальновиробничі витрати.

Контролю підлягають правильність віднесення загальновиробничих витрат до постійних і змінних

ревізор перевіряє правильність списання суми витрат на фінансові результати наприкінці звітного року або щомісяця. за ДТ, рахунків класу 9 "Витрати діяльності" відображаються суми витрат, за КТ — списання суми витрат на рахунок 79 "Фінрезультати".

Рахунки класу "Витрати діяльності" призначені для узагальнення інформації про витрати операційної, інвестиційної, фінансової діяльності та витрати з метою запобігання надзвичайним подіям і ліквідації їх наслідків.

Для перевірки правильності визначення фактичної собівартості сировини й матеріалів ревізору необхідно дослідити первинні документи постачальника (накладні, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні), у яких зареєстровану ціну, зокрема націнки (надбавки), транспортні та інші видатки, пов'язані з придбанням матеріалів. Товарно-транспортні документи зіставляють з даними бухгалтерського фінансового обліку (книгою обліку надходження вантажів, журналом-ордером, відомістю), у яких показано кількість отриманих матеріалів та їхню вартість. Затрати на сировину і матеріали перевіряються шляхом визначення правильності застосування технічно обґрунтованих норм їх витрачання.

Планові калькуляції за статтями непрямих витрат перевіряють з врахуванням наслідків розгляду відповідних кошторисів витрат.

Таким чином, під час ревізії витрат діяльності важливо перевірити фактичну собівартість окремих видів продукції за калькуляційними статтями витрат.

44. Ревізія собівартості продукції

С/в грошове вираження загальної суми витрат підприємства на виробництво та реалізацію продукції (робіт, послуг). У собівартості відображені всі сторони діяльності підприємства.

Зниження с/в пр — визначальний фактор у формуванні прибутку. Тому під час ревізії слід встановити причини відхилення фактичної с/в від прогнозованої, виявити резерви зниження с/в пр, розробити рекомендації щодо мобілізації внутрішніх резервів її зниження і усунення причин, що призвели до подорожчання продукції.

Перевіряють правильність віднесення витрат на виробництво і реалізацію продукції (робіт, послуг). Величина с/в впливає на формування рентабельності, розмір резервного капіталу й фондів спеціального призначення. Облік витрат на виробни-цтво і реалізацію продукції, що включаються в с/в, базується на первинній документації, якою оформляються всі операції з випуску продукції. Особливу увагу звертають на склад витрат за видами калькуляційних статей: використовують кошториси, щоб виявити допущені втрати чи перевитрати.

Ретельній перевірці підлягають статті, пов'язані з матеріальними витратами, видатками на оплату праці, на обслуговування виробничого процесу. На рівень с/в суттєво впливають непродуктивні втрати (втрати від браку, простоїв, нестач тощо).

Разом із тим ревізор досліджує витрати виробництва, їх структуру за кілька років, що дає можливість прогнозувати основні напрямки пошуку резервів зниження с/в пр

Перевірка здійснюється шляхом взаємного контролю документів на оприбуткування готової пр з документами на відпуск матеріалів у виробництво й за обліком праці та її оплати (змінні рапорти, маршрутні листи, наряди тощо).

Перевірка затрат на виробництво може встановити наявність кошторисів витрат, планових калькуляцій і норм витрачання сировини і матеріалів.

Одним із шляхів зниження с/в пр є скорочення втрат від браку. А тому під час ревізії слід звернути увагу на правильність відображення в обліку і звітності затрат на гарантійний ремонт деяких видів продукції.

На собівартість продукції негативно впливають непродуктивні витрати, величину яких визначають за даними бухгалтерських регістрів аналітичного обліку за рахунками 91 "Загальновиробничі витрати" і 92 "Адміністративні витрати" (журнали-ордери й відомості). Загальновиробничі непродуктивні витрати включають: втрати від простоїв з вини цехів; нестачі й втрати від псування матеріальних цінностей і незавершеного виробництва тощо.

45. Завдання, дж ревізії готової продукції та її реалізації

До г.пр належить продукція, обробка якої закінчена та яка пройшла випробування, приймання, укомплектування згідно з умовами договорів із замовниками й відповідає технічним умовам і стандартам.

Р-к 26 "Г.пр" призначено для узагальнення інформації про наявність та рух готової продукції підприємства.

За ДТ р-ка 26 "Г.пр" відображається надходження готової продукції власного виробництва за фактичною виробничою собівартістю . Аналітичний облік готової продукції ведеться за назвою, видами, типами, Гатунками, розмірами.

Основними завданнями ревізії є:

ознайомлення з системою передачі готової продукції з виробництва на склад, умовами зберігання її на складі;

— перевірка стану обліку руху готової продукції на складі;

— контроль за правильністю відвантаження продукції покупцям і оформлення супровідних документів;

— контроль за ефективністю контрольно-пропускної системи;

— зустрічна перевірка повноти оприбуткування продукції у підприємств—одержувачів вантажів;

— перевірка документів на повернення забракованої продукції;

— контроль за своєчасністю і правильністю розрахунків з покупцями за відвантажену продукцію і перевірка повноти надходження коштів;

— оцінювання залишків нереалізованої продукції;

— перевірка достовірності звітних даних про збут (реалізацію) готової продукції.

Джерела ревізії готової продукції:

змінний звіт комірника про приймання готової продукції з цеху;

— приймально-здавальні накладні, квитанції, нагромаджувальні відомості на здавання готової продукції з виробництва на склад;

— змінна відомість про надходження готової продукції з виробництва на склад;

— нагромаджувальна відомість для обліку готової продукції в бухгалтерії в натуральному і вартісному вираженні;

— книга залишків готової продукції і напівфабрикатів власного виробництва;

- картки або книги складського обліку готової продукції;

- облікові записи в регістрах синтетичного й аналітичного обліку з рахунка 26 "Готова продукція".

У ринкових умовах господарювання фінансова стійкість підприємства залежить від випуску конкурентоспроможної продукції, попиту на неї й обсягу реалізації.

46. Процес проведення ревізії готової продукції та її реалізації

Обсяг фактично випущеної продукції перевіряють за даними синтетичного й аналітичного обліку і звітності, а також за первинними документами, які підтверджують виробництво продукції та її приймання на склад. Достовірність даних про обсяг виробленої продукції в натуральному вираженні перевіряють за даними квартальної й річної звітності, а також за даними приймально-здавальних накладних, квитанцій, нагромаджувальних відомостей на здавання готової продукції з виробництва на склад, книги залишків готової продукції й напівфабрикатів, карток або книг складського обліку готової продукції.

Перевіряючи правильність заповнення приймально-здавальних накладних, особливу увагу звертають на час здавання продукції, назву й номенклатурний номер, одиницю виміру, кількість продукції, фактичну виробничу собівартість. Разом із тим перевіряють наявність підписів, які підтверджують приймання й здавання продукції з виробництва на склад. Одночасно доцільно зіставити між собою копії приймально-здавальної накладної, які зберігаються на складі й у цеху з метою виявлення перекручень і приписок обсягу виробництва. Відтак приймально-здавальна накладна зіставляється з карткою або книгою складського обліку готової продукції для встановлення тотожності даних.

Ревізори повинні звертати увагу на протоколи розбіжностей постачальників і покупців та рішення арбітражного суду щодо спірних питань.

Ревізор перевіряє, чи здійснюють керівники підприємств систематичний оперативний контроль і облік виконання укладених господарських договорів, враховуючи, що необхідно не тільки своєчасно застосовувати санкції за порушення договірних зобов'язань, а й попереджувати їх. Штрафні санкції передбачаються за порушення термінів відвантаження, постачання неякісної продукції, за некомплектність, відсутність або неналежне маркірування продукції та в інших випадках.

На основі журналу реєстрації договорів з покупцями і замовниками й карток обліку виконання договорів на постачання готових виробів ревізори перевіряють ступінь виконання договорів і застосування санкцій за порушення їхніх зобов'язань.

Якщо будуть встановлені факти повернення готової продукції покупцям через її невідповідноість чинним стандартам або технічним умовам, з'ясовують причини, виявляють конкретних винуватців, обчислюють розміри завданих підприємству збитків. За виробами, які повернені покупцями після їх оплати, з'ясовують, чи були зроблені в бухгалтерському обліку сторнувальні записи обсягу реалізації й виробничої собівартості цих виробів на рахунку реалізації.

На. самому підприємстві здійснюється оперативний контроль за рухомготової продукції.

Так, щомісяця зіставляють показники облікових регістрів Із даними книги залишків готової продукції, перевіряють стан запасів готової продукції на складі, своєчасність її оприбуткування й відвантаження.

47. Завдання, джерела ревізії доходів і результатів діяльності

Найбільш важливим і узагальнюючим показником роботи підприємства є прибуток (дохід), у якому органічно поєднані усі сторони виробничої і фінансово-господарської діяльності.

Ревізія фінансових результатів починається з перевірки відповідності показників звітності про доходи й результати фінансово-господарської діяльності даним регістрів синтетичного й аналітичного обліку.

Основними завданнями ревізії фінансових результатів є перевірка:

— правильності обчислення й відображення у звітності доходу, прибутку й рентабельності;

— реальності кожного запису на аналітичних рахунках до рахунків 70 "Доходи від реалізації" і 79 "Фінансові результати";

— достовірності формування фінансових результатів і розподілу їх за цільовим призначенням згідно з чинними нормативами;

— правильності списання збитку за кожний календарний рік;

— законності віднесення на фінансові результати штрафів, пені, неустойки тощо.

Джерелами ревізії є:

баланс, звіт про фінансові результати; декларація про доходи підприємства;

— регістри аналітичного й синтетичного обліку результатів фінансово-господарської діяльності (Головна книга, журнали-ордери й відомості до них за рахунками 70 "Доходи від реалізації", 79 "Фінансові результати");

— первинні документи, розрахунки тощо.

Під час ревізії ревізор керується Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 р. № 996, законодавством про фінансово-господарську діяльність юридичних і фізичних осіб, іншими нормативно-правовими актами з обліку і звітності, бізнес-планом і розрахунками до його обґрунтування, а також ПСБО 3 "Звіт про фінансові результати", та ПСБО 15 "Дохід"

Головна мета ревізії — перевірити правильність відображення у фінансовій звітності результатів фінансово-господарської діяльності підприємства та своєчасності й повноти перерахування податків. З іншого боку, ревізор перевіряє правильність розподілу прибутків і створення додаткового, резервного та інших видів капіталу.

48. Процес проведення ревізії доходів і результатів діяльності

Дохід — різниця між виторгом від реалізації продукції, робіт чи послуг і вартістю матеріальних витрат на виробництво та збут цієї продукції.

Насамперед ревізор встановлює правильність визначення підприємством передбачуваного доходу й виторгу від реалізації продукції (робіт, послуг) для обчислення сум авансових платежів у бюджет.

Інформаційною базою при цьому можуть бути планові калькуляції собівартості готової продукції, договори (угоди) на постачання продукції, плани реалізації (збуту) готової продукції тощо.За даними звіту про фінансові результати ревізор аналізує виконання плану прибутків за звітний період

Для визначення чистого доходу (виручки) від реалізації продукції чи наданих послуг слід із доходу (виручки) від реалізації вирахувати податки, збори, знижки тощо.

Оцінювання за середньозваженою собівартістю здійснюється за кожною одиницею запасів діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця й вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця й одержаних у звітному місяці запасів. Середній відсоток торговельної націнки визначають діленням суми залишку торговельних націнок на початок звітного місяця й торговельних націнок у продажній вартості одержаних у звітному місяці товарів на суму продажної (роздрібної) вартості залишку товарів на кінець звітного місяця та продажної (роздрібної) вартості одержаних у звітному місяці товарів.

Ревізор перевіряє правильність визначення результату операційної діяльності.

Для визначення прибутку чи збитку від операційної діяльності береться до уваги сума валового прибутку (збитку), іншого операційного доходу, адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат.

Сума прибутку (збитку) від основної діяльності, фінансових та інших доходів і фінансових витрат визначає прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування.

Ревізор контролює реальність визначення кінцевого результату.

Чистий прибуток (збиток) — це сума прибутку (збитку) від звичайної діяльності та надзвичайного прибутку, надзвичайного збитку та податків з надзвичайного прибутку.

У випадках виявлення розбіжностей здійснюють перерахунок виручки від фактичної реалізації продукції й визначають суму прихованого від оподаткування прибутку.

У ринкових умовах господарювання, коли фінансово-господарська діяльність підприємства здійснюється за рахунок власних фінансових ресурсів, а в разі їх нестачі — за допомогою позичкових коштів, постає необхідність аналізу фінансового стану, зокрема в оцінці фінансової незалежності підприємства від зовнішніх джерел.

Фін сталість встановлюється шляхом співвідношення власного капіталу до валюти банку, а також до забезпечення майбутніх витрат і платежів, довгострокових, поточних зобов'язань і доходів майбутніх періодів.

Рентабельність відносний показник прибутковості, виражений у відсотках, який характеризує ефективність витрат підприємства загалом або ефективність виробництва окремих видів продукції.

49. Завдання, джерела ревізії власного капіталу та забезпечення зобов'язань

Рахунки класу 4 "Власний капітал та забезпечення зобов'язань" призначені для узагальнення інформації про стан і рух коштів різновидностей власного капіталу — статутного, пайового, додаткового, резервного, вилученого, неоплаченого, а також нерозподілених прибутків (непокритих збитків), цільових надходжень, забезпечень майбутніх витрат і платежів, страхових резервів.

Під зобов'язаннями розуміється, що підприємство зобов'язане стосовно власників, акціонерів щодо виплати дивідендів, права виходу зі складу засновників, акціонерів і т. ін.

Основними завданнями ревізії власного капіталу є перевірка:

— правильності формування і використання (вилучення) власного капіталу;

— дотримання встановленого установчими документами розміру статутного капіталу;

— правильності ведення обліку внесків до статутного капіталу і розрахунків за дивідендами тощо. Джерелами ревізії є:

первинні документи (акції, прибуткові касові ордери про збір установчих внесків, акти приймання-здавання до статутного капіталу установчих внесків тощо);

— регістри синтетичного й аналітичного обліку з рахунків 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49;

— Головна книга;

— звітність.

Основним компонентом власного капіталу є статутний капітал. Тому ревізію цього розділу слід починати з перевірки правильності формування й вилучення (зменшення) статутного капіталу.

За кредитом рахунка 40 "Статутний капітал" відображається збільшення статутного капіталу, за дебетом — його зменшення. Причому сальдо на цьому рахунку має відповідати розмірові статутного капіталу, який зафіксовано в установчих документах підприємства.

Аналітичний облік статутного капіталу ведеться за видами капіталу за кожним засновником, учасником, акціонером тощо.

Власний капітал засновників або учасників поділяється на реєстрований і нереєстрований. До першого відносять статутний і пайовий капітал, до другого — додатковий, резервний, страховий капітал та нерозподілений прибуток (непокритий збиток).

50. Процес проведення ревізії власного капіталу та забезпечення зобов'язань

Ревізор перевіряє, чи дотримуються на підприємстві статутних положень, чи правильно формується майно підприємства за рахунок інвестування його діяльності, як здійснюється розподіл цього майна, виробленої продукції й одержаного прибутку, чи раціонально використовуються додаткові грошові внески або майно учасників (засновників) на розвиток підприємства (в окремих випадках на покриття збитків), сума статутного (пайового) капіталу обов'язково реєструється в державному реєстрі.

Ревізор з'ясовує, чи відповідає сума статутного (пайового) капіталу розміру, зафіксованому в реєстрі, чи дотримуються правил, за якими статутний капітал довірчого товариства має бути не меншим встановленого ліміту.

Заявлені під час інвентаризації нестачу або надлишок матеріальних цінностей або підтверджену документами дооцінку слід віднести на фінансові результати звітного періоду.

В разі анулювання акцій на їх суму зменшується статутний капітал, а у разі їх перепродажу зменшується вилучений капітал та збільшуються відповідні активи.

На р-ку 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)" обліковуються нерозподілені прибутки (непокриті збитки) поточного та минулих років і використаний у поточному році прибуток. При цьому за КТ його відображується збільшення прибутку, за ДТ — використання прибутку.

Списання збитків відбувається за рахунок нерозподіленого прибутку, резервного, пайового або додаткового капіталу.

ПСБО 5 "Звіт про власний капітал", визначаються зміст і форма звіту про власний капітал, який відображає зміни у складі цього капіталу протягом звітного періоду.

Ревізор перевіряє правильність оформлення звіту про власний капітал. Причому для забезпечення порівняльного аналізу інформації підприємства зобов'язані додавати до річного звіту звіт про власний капітал за попередній рік.

Особливу увагу ревізору слід звернути на заповнення розділу "Вилучення капіталу", де наводяться дані про зменшення власного капіталу підприємства внаслідок виходу його учасника, викупу чи анулювання викуплених акцій акціонерним товариством, зменшення номінальної вартості акцій тощо.

51. Послідовність ревізії стану обліку і звітності

1. Відповідність організації і методики ведення бухгалтерського фінансового й управлінського обліку та складання фінансової звітності затвердженим положенням (стандартам) бухгалтерського обліку, Плану рахунків, Інструкції про його застосування та іншим нормативним актам.

2. Правильність оформлення документами здійснених господарських операцій, достовірність документів, своєчасність і повнота відображення операцій у бухгалтерському обліку.

3. Наявність на документах грошового, матеріального, майнового, розрахункового та кредитного характеру підписів керівника і головного бухгалтера.

4. Своєчасність і якість виробничих, товарних, матеріальних, авансових звітів, звітів касира та ін.

5. Правильність і своєчасність перевірки й бухгалтерської обробки документів і звітів матеріально відповідальних осіб бухгалтерією.

6. Своєчасність розгляду й затвердження документів і звітів керівником підприємства.

7. Правильність кореспонденції рахунків, тотожність зустрічних сум у регістрах бухгалтерського обліку.

8. Своєчасність і якість ведення облікових регістрів.

9. Достовірність контролю за видачею й використанням доручень і своєчасність оформлення оприбуткування цінностей у підзвіт матеріально відповідальним особам.

10. Ефективність застосування комп'ютерних програм бухгалтерського обліку.

11. Своєчасність і якість складання фінансової звітності.

12. Своєчасність і ефективність інвентаризацій цінностей і розрахунків.

13. Стан архіву бухгалтерських документів і дотримання правил і термінів їх зберігання.

14. Обстеження структури бухгалтери, постановки обліку і звітності.

15. Забезпеченість бухгалтерії нормативними матеріалами, положеннями, інструкціями, бланками документів і звітів.

16. Розстановка кадрів, підвищення кваліфікації працівників бухгалтерії.

17. Система матеріальної відповідальності, укладання договорів із матеріально відповідальними огпбями про повну матеріальну відповідальність.

18. Пропускна система, охорона цінностей.

19. Використання прав і виконання своїх обов'язків головним бухгалтером.

52. Перевірка стану обліку і звітності

Перевірка організації бухгалтерського обліку та звітності починається задовго до виїзду ревізора на об'єкт — під час підготовки до ревізії. Така попередня перевірка здійснюється на підставі поданих у вищестоящу організацію балансів і звітів, а також актів ревізій і перевірок.

Програма складається з таких питань:

стан обліку і звітності. З'ясовується, за якою формою обліку ведеться бухгалтерський і податковий облік на підприємстві, чи забезпечує застосування такої форми обліку перевірку достовірності звітних даних. Оцінка стану бухгалтерського обліку може бути об'єктивною тільки після перевірки дотримання Плану рахунків, типової кореспонденції і інструктивних вказівок про порядок ведення обліку окремих операцій;

правильність відображення в бухгалтерському та подалі новому обліку результатів попередньої ревізії (з питань обліку і звітності);

відповідність показників балансу даним Головної книги, регістрам синтетичного і аналітичного обліку, звітам і прикладеним до них документам;

— правильність проведення інвентаризацій каси, матеріальних цінностей і розрахунків і правильність та обов'язковість проведення контрольних вибіркових інвентаризацій; якість і своєчасність перевірки інвентаризаційних матеріалів і складання порівнювальних відомостей бухгалтерією; своєчасність й правильність розгляду і затвердження результатів інвентаризацій керівником;

правильність ведення обліку касових операцій і їх відповідність Порядку ведення касових операцій;

порядок ведення обліку затрат, собівартості продукції і фінансових результатів (доходів, прибутків, рентабельності);

стан дебіторської і кредиторської заборгованості; встановлення фактів простроченої, безнадійної заборгованості, сумнівних боргів і заходи щодо їх ліквідації та оздоровлення фінансового стану;

реальність статей балансу, достовірність звітів про фінансові результати, рух грошових коштів і власний капітал;

стан розрахунків з бюджетом і позабюджетними фондами тощо.

Ревізор перевіряє, як забезпечується методичне керівництво вищестоящої організації щодо застосування існуючої форми обліку, чи узагальнюється досвід передових підприємств. Крім того, ревізор має вивчити обсяг і особливості господарської діяльності, структуру облікового апарату, документообіг, розподіл обов'язків між працівниками бухгалтерії.

Повнота і своєчасність документального оформлення й відображення в обліку всіх операцій, пов'язаних з рухом товарно-матеріальних цінностей і грошових коштів, є критерієм оцінки постановки й стану бухгалтерського обліку.

53. Основні вимоги до узагальнення і оформлення матеріалів ревізії

Узагальнення матеріалів ревізії — основний і найбільш складний етап роботи ревізора. Він має з великої кількості фактів і випадків відібрати основні, реальні й документально обґрунтовані.

Протягом перевірки ревізор у робочих зошитах нагромаджує й систематизує в певному порядку матеріали й факти, які підлягають узагальненню і включенню в основний акт ревізії. На полях зошита чи журналу відмічається, до якого розділу акта вони мають бути віднесені. Матеріали ревізії слід групувати відповідно до розділів акта ревізії та за однорідними ознаками у відомостях порушень (порушення касових, розрахункових, виробничих та інших операцій).

Факти порушень правової, розрахункової, касової, кредитної, фінансової дисципліни записуються в акт ревізії тільки на підставі перевірених даних, підтверджених оригіналами документів підприємства, яке ревізується.

За всіма випадками порушень слід вказувати номери і дату відповідних первинних документів і облікових регістрів, характер порушення, посади і прізвища винних осіб. Додатками до основного акта ревізії можуть бути певні документи (частковий акт, разові акти, письмові пояснення, довідки, цифровий матеріал тощо).

В акті ревізії насамперед слід показати результати перевірки готівки в касі підприємства. Потім реєструються основні порушення касової дисципліни із зазначенням характеру порушення, суми збитків і винних осіб. До найбільш характерних порушень касової дисципліни відносять неправильне й недбале оформлення касових документів.

За результатами ревізії розрахунків з підзвітними особами необхідно зазначити найбільш яскраві факти порушень відносно оформлення авансових звітів і прикладених до них документів і по суті проведених операцій щодо законності и господарської доцільності здійснених розрахунків із підзвітних сум.

Перевіряючи кредитні операції, слід в узагальненому вигляді показати, якими видами позик користувалась організація, повноту їх використання (причому за цільовим призначенням) і своєчасність погашення.

За результатами перевірки фінансових результатів необхідно узагальнити факти неправильного визначення валового прибутку (збитку), фінансових результатів від операційної діяльності (прибутку, збитку), фінансових результатів від звичайної діяльності до оподаткування та чистого прибутку або збитку.

За результатами перевірки правильності нарахування й виплати заробітної плати потрібно узагальнити випадки завищення розцінок, окладів, неправильних виплат премій тощо.

Узагальненню підлягають найбільш суттєві порушення й недоліки в організації й веденні бухгалтерського фінансового обліку й складанні фінансової звітності, за якими в загальному оцінюється стан обліку з точки зору правильності організації документації, документообігу, аналітичного й синтетичного обліку, повноти й достовірності звітних показників, узгодженості окремих форм фінансової звітності.

Підготовлений розділ ревізії ще раз вивчається, факти узагальнюються та згруповуються у спеціальні розрахунки, відомості, аналітичні таблиці й документально обґрунтовуються, оскільки поверхові, нечіткі, неконкретні приклади не мають доказової сили.

54. Порядок складання основного акта ревізії

Акт ревізії — це перелік допущених порушень і окремих незаконних операцій. Він є підставою для формування висновків про роботу підприємства як у цілому, так і окремих його частин; матеріалом для оцінювання якості роботи керівника, головного бухгалтера та інших управлінців. В акті роблять посилання на документи, що підтверджують факти порушень.

Акт ревізії складається у двох примірниках, один з яких вручають керівнику контрольно-ревізійного підрозділу (КРУ, КРВ), другий — керівнику ревізованого підприємства для ознайомлення и підписання.

Акт підписують ревізор (ревізори), керівник і головний бухгалтер підприємства, а у разі необхідності — колишній керівник та головний бухгалтер, у період роботи яких мали місце порушення.

Якщо за матеріалами ревізії є підстава для притягнення винних до відповідальності згідно з чинним законодавством, то один примірник акта ревізії передають судово-слідчим органам.

Акт має бути підписаний керівництвом підприємства не пізніше трьох днів з дня його вручення. У такий же строк мають бути подані пояснення, а у випадку незгоди — заперечення відносно акта ревізії.

До акта записуються факти порушень чинного законодавства.

В акті ревізії слід вказати, за який період проводиться ревізія (наприклад, "з 01.02.200_р. по 01.02.200_р.") і у який спосіб (суцільний чи вибірковий) перевіряють ті чи інші господарські операції.

В акті ревізії виявлені факти порушень чи зловживань слід записувати так, щоб за кожним з них можна було відповісти на запитання: що порушено (Закон, наказ, постанова, положення, інструкція), із зазначенням суті порушення та пункту й параграфа нормативного акта; хто порушив (прізвище, ім'я, по батькові, посада); коли порушено (дата порушення); чим викликано порушення (причини чи умови, які викликали порушення); наслідки порушення (розмір матеріальної шкоди).

Підставою для записів у акті ревізії можуть бути тільки ті дані, які ретельно перевірені ревізором і підтверджені первинними документами.

До акта ревізії додаються такі документи::

— один примірник описів усіх інвентаризацій, які проведені під час ревізії;

— порівнювальні відомості результатів інвентаризацій, проведених під час ревізії;

— акти вибіркових перевірок правильності проведених інвентаризацій під час ревізії;

— відомості грошових нарахувань;

— пропозиції ревізуючих щодо поліпшення роботи та усунення недоліків.

Акт ревізії фінансово-господарської діяльності складається с 12 розділів:

Розділ 1. Вступна частина.

Розділ 2. Перевірка виконання рішень за результатами попередньої ревізії.

Розділ 3. Ревізія коштів, розрахунків та інших активів. Розділ 4. Ревізія основних засобів, нематеріальних активів та інших необоротних активів.

Розділ 5. Ревізія товарно-матеріальних цінностей та інших запасів. Розділ 6. Ревізія власного капіталу та забезпечення зобов'язань. Розділ 7. Ревізія довгострокових зобов'язань.

Розділ 8. Ревізія розрахунків з постачальниками, з бюджетом і з оплати праці.

Розділ 9. Ревізія доходів і фінансових результатів.

Розділ 10. Ревізія витрат за елементами і собівартості реалізації.

Розділ 11. Перевірка стану обліку та звітності.

Розділ 12. Перевірка заходів щодо забезпечення збереження суспільної власності.

55. Порядок складання висновків і пропозицій по результатам ревізії

На підставі результатів ревізії ревізор готує висновки і пропозиції у вигляді проекту наказу, в яких узагальнює матеріали ревізії і дає оцінку встановленим фактам недоліків і порушень. Доцільно навести найважливіші факти з акта ревізії з посиланням на відповідні сторінки. Оцінка фактам дається у висновках об'єктивно.

В пропозиціях за наслідками ревізії слід перерахувати заходи практичного характеру для усунення недоліків і порушень, встановлених ревізором, а також щодо попередженняможливості їх повторення.

Пропозиції мають бути стислими, ясними та конкретними. У кожній пропозиції зазначається, що має бути зроблено і як, строки виконання і відповідальні особи.

Розроблені ревізором висновки і пропозиції за результатами ревізії подаються на розгляд керівнику організації, який призначив ревізію. Він ретельно перевіряє відповідність розроблених ревізором висновків матеріалам ревізії, встановлює реальність внесених пропозицій щодо ліквідації недоліків і порушень і приймає відповідне рішення щодо ліквідації встановлених зловживань, відшкодування заподіяної шкоди та притягнення винних до відповідальності.

З метою здійснення контролю за відшкодуванням заподіяної шкоди ревізор складає відомість нарахувань, яка є додатком до акта ревізії.

56. Порядок приймання, розгляду і затвердження матеріалів ревізії і контроль за виконанням прийнятих рішень

Матеріали ревізії у вищестоящій організації приймає керівник контрольно-ревізійного органу (начальник контрольно-ревізійного управління (відділу). '

Матеріали ревізії підлягають особливо ретельній перевірці щодо правильності та якості їх оформлення. Вони аналізуються, окремі показники фінансово-господарської діяльності уточнюються за даними фінансової, статистичної, податкової і оперативної звітності.

Якщо є недоробки, неточності, то начальник КРУ, КРВ разом із ревізором виїжджає в ревізоване господарство і на місці уточнює факти, викладені в акті, за даними первинних документів і записів у регістрах бухгалтерського фінансового обліку. Слід також уточнити, чи нема розбіжностей між даними проекту й прийнятого наказу.

Іноді у вищестоящій організації затримують розгляд матеріалів ревізії, що знижує ефективність ревізії. Результати ревізії повинні бути розглянуті (з обов'язковим прийняттям відповідних рішень — наказу) у 15-денний строк після підписання акта ревізії.

Зазначений в акті ревізії факт порушення повинен бути документально обґрунтований. Тому за кожним фактом порушення слід назвати підтверджувальний документ і додати до акта ревізії.

Вищестоящі організації ведуть книгу обліку проведених ревізій, у якій записують кожну здійснену ревізію. На основі даних такої книги заповнюють відомості про контрольно-ревізійну роботу.

Важливим питанням у ревізійній роботі є перевірка виконання прийнятих рішень.

Така організація перевірки заходів з боку вищестоящих організацій здійснюється з метою узагальнення й поширення позитивного досвіду, ліквідації недоліків у роботі підприємств різних форм власності.

Реалізація матеріалів ревізій здійснюється на основі Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" та Інструкції про порядок вилучення і стягнення коштів, застосування фінансових санкцій за результатами ревізій та перевірок, затвердженої наказом Головного контрольно-ревізійного управління від 03.07.98 № 130.

За результатами ревізій працівники контрольно-ревізійного апарату мають право оформити рішення про застосування фінансових санкцій і накладання адміністративних стягнень відповідно до вищевказаної інструкцією.

Працівники контрольно-ревізійних служб мають право застосовувати штрафні санкції за порушення законодавства з фінансових питань: штраф від восьми до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за приховування в обліку валютних та інших доходів, непродуктивних втрат і збитків, внесення неправдивих даних до фінансової або статистичної звітності.

57. Порядок передачі матеріалів про нестачі органам слідства і суду

Ревізори зобов'язані негайно ставити до відома керівника вищестоящої організації про встановлені під час ревізії кримінально карані вчинки посадових осіб.

Керівники підприємств повинні про кожний випадок нестачі товарно-матеріальних цінностей і грошових коштів, крадіжки або зловживання повідомляти слідчі органи з метою притягнення винних до кримінальної відповідальності й відшкодування матеріального збитку. Заява, яка подається органам слідства, має містити відомості, що дають можливість встановити суть злочину, коли, ким і за яких обставин його було вчинено.

У заяві (листі) слід зазначити: який конкретно скоєно злочин (крадіжка, привласнення, розтрата тощо); суму нестачі (викрадені, привласнені або розтрачені цінності); де було вчинено злочин; правильний опис самої події, тобто фактичні обставини; коли був учинений і встановлений злочин (крадіжка або нестача) і хто конкретно має бути притягнений до відповідальності. Слід також зазначити, хто може бути свідками.

Заява органам слідства може бути підписана керівником організації, до складу якої входить підприємство, де встановлено злочин.

Якщо нестачу встановлено під час ревізії, то заяву до органів слідства підписують самі ревізори, повідомивши про це вищестоящу організацію, на підприємстві якої встановлено нестачу. У заяві слід порушити перед органами слідства питання про вжиття невідкладних заходів щодо накладання арешту на майно осіб, притягнених до відповідальності.

Матеріали ревізії, які передають до слідчих органів, мають містити:

— лист, у якому викладено суть порушень, зловживань, які закони порушено, розмір заподіяних збитків, названо винних осіб;

— перший примірник акта ревізії;

— договір про повну матеріальну відповідальність;

— оригінали документів або їх копії, які підтверджують факти виявлених зловживань, якщо рішення про вилучення оригіналів документів після закінчення ревізії не прийняті правоохоронними органами;

— пояснення осіб, діяльність яких перевірена, а також інших осіб, які мають значення для перевірки обставин скоєння зловживань;

— висновки ревізуючих за поясненнями службових осіб за наявності їх заперечень щодо акта;

— документи, подані матеріально відповідальною особою, але не прийняті ревізором або бухгалтерією з поясненням про неприйняття при здаванні звіту (документи підчищені).

У справах КРУ, КРВ залишають другий та третій примірники акта ревізії, копії пояснень посадових осіб перевіреної організації щодо виявлених порушень чи зловживань, копії основних документів, які це підтверджують. Додатки до заяви мають бути пронумеровані (кожний лист зокрема) і зшиті. До заяви слід додати перелік (опис) прикладених документів із зазначенням їхньої назви. Якщо до заяви додаються не оригінали, а копії, вони мають бути належним чином засвідчені.

58. Особливості ревізії, яка проводиться на вимогу правоохоронних органів

Для проведення ревізії за зверненням правоохоронного органу на підставі питань, що містяться у зверненні, складається програма ревізії, яка письмово погоджується з правоохоронним органом. Звернення правоохоронного органу долучається до матеріалів ревізії й залишаються на зберігання в органі служби. Акт ревізії складають у трьох примірниках: для органу служби, для об'єкта контролю, для передачі правоохоронним органам, що передбачено законодавством. За результатами проведеної ревізії у межах наданих прав органи служби вживають заходів для забезпечення: притягнення до адміністративної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності винних у допущенні порушень працівників об'єкта контролю. У разі виявлення ревізорами ознак злочину матеріали ревізій передаються правоохоронним органам і можуть служити приводом до порушення кримінальної справи.

Слідчий має право вимагати проведення ревізії. На вимогу слідчого безпосередньою підставою для проведення ревізії є наказ або розпорядження відповідної посадової особи. Ревізор не тільки досліджує подані йому матеріали й робить висновки на підставі спеціальних знань, а й сам активно збирає матеріали, проводить інвентаризації, огляди й обстеження, обміри виконаних робіт, запуски сировини й матеріалів у виробництво тощо. Як результат, слідчий одержує акт ревізії з доданими до нього документами та іншими матеріалами. Матеріали ревізії стають джерелом судових доказів. Докази збирає не ревізор, а слідчий, одержуючи матеріали ревізії й встановлюючи за їх допомогою відповідні фактичні дані. До способів фактичної перевірки, які можуть застосовуватися під час проведення ревізій, належать: огляд; обстеження; інвентаризація; обмір виконаних робіт; контрольний запуск сировини і матеріалів у виробництво (експеримент); аналіз сировини, матеріалів і продукції; одержання пояснень і довідок. Термін проведення ревізії не повинен перевищувати одного місяця, оскільки зволікання з розслідуванням зменшує ймовірність повного виявлення всіх зловживань. Акт ревізії з доданими до нього документами стає джерелом доказів тільки тоді, коли його додають до кримінальної справи, а фактичні дані про обставини скоєння злочину набувають значення судових доказів лише після того, як слідчий їх установить і використає в процесі доведення. Документування результатів ревізії здійснюється відповідно до законодавства з питань державного фінансового контролю. При цьому в акті ревізії слід обов'язково зазначити про встановлені факти порушень законодавства (назву, дату, номер, статтю чи пункт нормативно-правового акта), величину матеріальної шкоди (збитків), посадових (службових) осіб, внаслідок дій або бездіяльності яких допущено порушення законодавства та завдано матеріальної шкоди (збитку).

Правоохоронний орган відповідного рівня до 1 листопада, 1 лютого, 1 травня і 1 серпня кожного року надсилає відповідному органу державної контрольно-ревізійної служби пропозиції щодо включення до проектів планів контрольно-ревізійної роботи (ревізій) на об'єктах контролю із зазначенням конкретних фактів їх фінансово-господарської діяльності, що можуть свідчити про порушення законодавства. При проведенні ревізії за зверненням правоохоронного органу матеріали ревізії не пізніше, ніж через десять робочих днів після реєстрації акта ревізії, передають до правоохоронного органу.

59. Відмінності між аудитом, обліком, ревізією і судово – бухгалтерською експертизою

Ревізія — це складова системи управлінського контролю, покликана встановлювати законність, вірогідність, доцільність і економічну ефективність здійснюваних господарських операцій. Основні завдання ревізії є здійснення контролю за дотриманням державної дисципліни, використанням коштів, збереженням матеріальних цінностей, правильністю ведення бухгалтерського обліку і звітності й попередження фактів безгосподарності, зловживань і крадіжок.

Аудит — незалежна перевірка фінансових звітів і бухгалтерських балансів суб'єктів підприємницької діяльності з метою одержання висновків.

Спільність аудиту і ревізії полягає в тому, що вони досліджують господарсько-фінансову діяльність підприємств, користуються однаковими методичними прийомами і процедурами господарсько-фінансового контролю. Вони виявляють негативні явища в діяльності юридичних і фізичних осіб з метою ліквідації й попередження їх у майбутньому, Вони використовують однакові джерела інформації — первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, баланси і звіти тощо. Однак висновки аудитора є виваженим і обґрунтованим доказом під час вирішення майнових спорів у арбітражному й народному судах між власником і його контрагентами. Аудит дає можливість суб'єктам підприємницької діяльності прогнозувати підвищення ефективності й розширення сфер впливу підприємницьких структур, сприяє розвиткові маркетингу й комерційної діяльності як на внутрішньому, так і на міжнародному ринках, допомагає уникнути банкрутства. Широке впровадження діяльності аудиту в сферу економіки України обумовлене такими перевагами: різким скороченням бюджетних коштів на утримання відомчого контрольно-ревізійного апарату; надходженням додаткових коштів у бюджет від аудиторських фірм та фізичних осіб —підприємців-аудиторів тощо. Іноді плутають аудит з бухгалтерським обліком, бо вони тісно пов'язані між собою. Бухгалтерський облік виконує 3 функції — це запис, класифікація й узагальнення господарських процесів на підставі документів для підготовки інформації й прийняття відповідних рішень. Бухгалтери покликані оволодівати принципами і положеннями, що є базою для підготовки інформації.

Залежно від прийомів і способів контролю і системи контрольних процедур розрізняють аудит, ревізію, судово-бухгалтерську експертизу. Вони досліджують господарсько-фінансову діяльність підприємства, використовують спільні методичні прийоми й процедури контролю. їх мета — виявити негативні явища у виробничій і фінансово-господарській діяльності господарюючих суб'єктів, усунути та запобігти їм у майбутньому. Об'єктами контролю для них є однакові джерела інформації. Вони обґрунтовують свої висновки документально перевіреними доказами.

Разом із тим між ними існують суттєві відмінності.

Під час ревізії досліджується фінансово-господарська діяльність підприємства в статистиці після завершення господарських процесів. Функції ревізії звужуються інтересами власника, від імені якого проводять ревізію. Основною метою ревізії є виявлення та фіксація фактів зловживань з обов'язковим повідомленням вищестоящої організації й правоохоронних органів.

У процесі судово-бухгалтерської експертизи досліджуються конфліктні ситуації, що стали предметом розгляду в судово-слідчих органах. Вона має встановити істину й надати допомогу суб'єктові в розробці профілактичних заходів, спрямованих на оздоровлення фінансово-господарської діяльності.

Оценить/Добавить комментарий
Имя
Оценка
Комментарии:
Где скачать еще рефератов? Здесь: letsdoit777.blogspot.com
Евгений07:41:05 19 марта 2016
Кто еще хочет зарабатывать от 9000 рублей в день "Чистых Денег"? Узнайте как: business1777.blogspot.com ! Cпециально для студентов!
08:13:11 29 ноября 2015

Работы, похожие на Шпаргалка: Фінансово-господарський контроль
... капіталу, доходів та витрат на прикладі ВАТ "Рівненський ЦУМ" ...
Міністерство освіти і науки України НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВОДНОГО ГОСПОДАРСТВА ТА ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ Кафедра обліку і аудиту Курсова робота на ...
Організовує облік надходження грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей і основних засобів, відповідає за своєчасне відображення на рахунках бухгалтерського обліку операцій ...
Рахунки аналітичного обліку можуть об'єднуватися безпосередньо відповідним синтетичним рахунком (наприклад, рахунки "Виробництво", "Розрахунки з постачальниками і підрядчиками ...
Раздел: Рефераты по бухгалтерскому учету и аудиту
Тип: курсовая работа Просмотров: 1651 Комментариев: 2 Похожие работы
Оценило: 0 человек Средний балл: 0 Оценка: неизвестно     Скачать
Облік та контроль фінансових результатів в умовах ТОВ "Клімат ...
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ ДОНЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ Допущено до захисту Факультет: Економіки і менеджменту Кафедра: Бухгалтерського ...
- контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій;
Як бачимо з таблиці 3.17, ці розбіжності насамперед виникнули за рахунок різниці величини валових витрат за бухгалтерським та податковим обліком.
Раздел: Рефераты по бухгалтерскому учету и аудиту
Тип: дипломная работа Просмотров: 1618 Комментариев: 2 Похожие работы
Оценило: 0 человек Средний балл: 0 Оценка: неизвестно     Скачать
Бухгалтерський баланс: економічний зміст, методика складання, аудит та ...
УКООПСПІЛКА ЛЬВІВСЬКА КОМЕРЦІЙНА АКАДЕМІЯ ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ Кафедра бухгалтерського обліку ДИПЛОМНА РОБОТА на тему: "Бухгалтерський ...
Дт 372 "Розрахунки з підзвітними особами", Дт 374 "Розрахунки за претензіями", Дт 375 "Розрахунки з відшкодування нанесених збитків", Дт 376 "Розрахунки за позиками членам ...
Зауважимо, у частині сальдо рахунка 36 "Розрахунки з покупцями та замовниками" і субрахунку 377 "Розрахунки з іншими дебіторами" відображають ту частку заборгованості, що припадає ...
Раздел: Рефераты по бухгалтерскому учету и аудиту
Тип: дипломная работа Просмотров: 8857 Комментариев: 2 Похожие работы
Оценило: 0 человек Средний балл: 0 Оценка: неизвестно     Скачать
Податковий облік і звітність
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ З НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ "ПОДАТКОВИЙ ОБЛІК І ...
Найбільш всеохоплюючою є система фінансового обліку, тому в ній застосовуються всі елементи методу загальної системи бухгалтерського обліку - рахунки, подвійний запис, документацію ...
Розділ 3 "Розрахунки з бюджетом за звітний період" - розраховується різниця між податковими зобов"язаннями та податковим кредитом, а також визначаються напрямки відшкодування, якщо ...
Раздел: Рефераты по финансам
Тип: учебное пособие Просмотров: 2420 Комментариев: 2 Похожие работы
Оценило: 0 человек Средний балл: 0 Оценка: неизвестно     Скачать
Облік, аналіз й аудит господарської діяльності ТзОВ "Гербор ...
Міністерство освіти і науки України Волинський національний університет імені Лесі Українки Економічний факультет Кафедра обліку і аудиту ЗВІТ з ...
- встановлення відповідності відображення в бухгалтерському обліку фінансово-господарських операцій з грошовими коштами чинним нормативним актам з бухгалтерського обліку;
2. Додатково - визначається бухгалтерський рахунок витрат, на який списується сума комунального податку, аналітика даного рахунку, рахунок обліку валових витрат.
Раздел: Рефераты по бухгалтерскому учету и аудиту
Тип: отчет по практике Просмотров: 2044 Комментариев: 2 Похожие работы
Оценило: 0 человек Средний балл: 0 Оценка: неизвестно     Скачать
Амортизація основних засобів
Зміст Вступ 4 Розділ І. Економічна сутність основних засобів в ринкових умовах. 6 1.1. Характеристика основних засобів як облікової категорії, їх ...
Розрахунки стосовно ремонту, який здійснюється господарським способом, провадяться, як правило, за окремими елементами витрат: виплата заробітної плати, оплата рахунків за ...
Аудитор також повинен уважно вивчити матеріали попередніх інвентаризацій, особливу увагу звертаючи на правильність відображення їхніх результатів у бухгалтерському обліку ...
Раздел: Рефераты по бухгалтерскому учету и аудиту
Тип: дипломная работа Просмотров: 1654 Комментариев: 2 Похожие работы
Оценило: 0 человек Средний балл: 0 Оценка: неизвестно     Скачать
Організація облікового процесу на підприємстві
I Підприємство 1.Організаційно-економічна характиристика підприємства 1.1 Організаційна характеристика: Підприємство ТОВ НВА "Перлина Поділля" було ...
Бухгалтерський облік розрахунків з підзвітними особами ведеться на субрахунку 372 "Розрахунки з підзвітними особами".По дебету відображається сальдо на почато і кінець місяця, а ...
Кореспонденція по рахунку 36 "Розрахунки з покупцями та замовниками", 372 "Розрахунки з підзвітними особами"
Раздел: Рефераты по бухгалтерскому учету и аудиту
Тип: отчет по практике Просмотров: 14418 Комментариев: 2 Похожие работы
Оценило: 2 человек Средний балл: 4 Оценка: неизвестно     Скачать
Фінансовий менеджмент банка
РЕФЕРАТ Дипломна робота: 143 с., 23 табл., 26 рис., 60 джерел, 35 формул, 9 додатків. Мета роботи - дослідження фінансового менеджменту банку. Об"єкт ...
доходів або витрат та нарахування доходів і витрат, які враховуються на відповідних рахунках; купівля (продаж) основних засобів і товарно-матеріальних цінностей за іноземну валюту ...
До процентних витрат належать: процентні витрати за коштами, отриманими від НБУ (за коштами до запитання, операціями репо, короткостроковими та довгостроковими кредитами ...
Раздел: Рефераты по банковскому делу
Тип: дипломная работа Просмотров: 1368 Комментариев: 2 Похожие работы
Оценило: 0 человек Средний балл: 0 Оценка: неизвестно     Скачать

Все работы, похожие на Шпаргалка: Фінансово-господарський контроль (7498)

Назад
Меню
Главная
Рефераты
Благодарности
Опрос
Станете ли вы заказывать работу за деньги, если не найдете ее в Интернете?

Да, в любом случае.
Да, но только в случае крайней необходимости.
Возможно, в зависимости от цены.
Нет, напишу его сам.
Нет, забью.



Результаты(151059)
Комментарии (1843)
Copyright © 2005-2016 BestReferat.ru bestreferat@mail.ru       реклама на сайте

Рейтинг@Mail.ru