Банк рефератов содержит более 364 тысяч рефератов, курсовых и дипломных работ, шпаргалок и докладов по различным дисциплинам: истории, психологии, экономике, менеджменту, философии, праву, экологии. А также изложения, сочинения по литературе, отчеты по практике, топики по английскому.
Полнотекстовый поиск
Всего работ:
364150
Теги названий
Разделы
Авиация и космонавтика (304)
Административное право (123)
Арбитражный процесс (23)
Архитектура (113)
Астрология (4)
Астрономия (4814)
Банковское дело (5227)
Безопасность жизнедеятельности (2616)
Биографии (3423)
Биология (4214)
Биология и химия (1518)
Биржевое дело (68)
Ботаника и сельское хоз-во (2836)
Бухгалтерский учет и аудит (8269)
Валютные отношения (50)
Ветеринария (50)
Военная кафедра (762)
ГДЗ (2)
География (5275)
Геодезия (30)
Геология (1222)
Геополитика (43)
Государство и право (20403)
Гражданское право и процесс (465)
Делопроизводство (19)
Деньги и кредит (108)
ЕГЭ (173)
Естествознание (96)
Журналистика (899)
ЗНО (54)
Зоология (34)
Издательское дело и полиграфия (476)
Инвестиции (106)
Иностранный язык (62792)
Информатика (3562)
Информатика, программирование (6444)
Исторические личности (2165)
История (21320)
История техники (766)
Кибернетика (64)
Коммуникации и связь (3145)
Компьютерные науки (60)
Косметология (17)
Краеведение и этнография (588)
Краткое содержание произведений (1000)
Криминалистика (106)
Криминология (48)
Криптология (3)
Кулинария (1167)
Культура и искусство (8485)
Культурология (537)
Литература : зарубежная (2044)
Литература и русский язык (11657)
Логика (532)
Логистика (21)
Маркетинг (7985)
Математика (3721)
Медицина, здоровье (10549)
Медицинские науки (88)
Международное публичное право (58)
Международное частное право (36)
Международные отношения (2257)
Менеджмент (12491)
Металлургия (91)
Москвоведение (797)
Музыка (1338)
Муниципальное право (24)
Налоги, налогообложение (214)
Наука и техника (1141)
Начертательная геометрия (3)
Оккультизм и уфология (8)
Остальные рефераты (21697)
Педагогика (7850)
Политология (3801)
Право (682)
Право, юриспруденция (2881)
Предпринимательство (475)
Прикладные науки (1)
Промышленность, производство (7100)
Психология (8694)
психология, педагогика (4121)
Радиоэлектроника (443)
Реклама (952)
Религия и мифология (2967)
Риторика (23)
Сексология (748)
Социология (4876)
Статистика (95)
Страхование (107)
Строительные науки (7)
Строительство (2004)
Схемотехника (15)
Таможенная система (663)
Теория государства и права (240)
Теория организации (39)
Теплотехника (25)
Технология (624)
Товароведение (16)
Транспорт (2652)
Трудовое право (136)
Туризм (90)
Уголовное право и процесс (406)
Управление (95)
Управленческие науки (24)
Физика (3463)
Физкультура и спорт (4482)
Философия (7216)
Финансовые науки (4592)
Финансы (5386)
Фотография (3)
Химия (2244)
Хозяйственное право (23)
Цифровые устройства (29)
Экологическое право (35)
Экология (4517)
Экономика (20645)
Экономико-математическое моделирование (666)
Экономическая география (119)
Экономическая теория (2573)
Этика (889)
Юриспруденция (288)
Языковедение (148)
Языкознание, филология (1140)

Реферат: Вказівна частка ге ‘ось’ у західнополіських говірках

Название: Вказівна частка ге ‘ось’ у західнополіських говірках
Раздел: Топики по английскому языку
Тип: реферат Добавлен 05:05:05 16 февраля 2008 Похожие работы
Просмотров: 58 Комментариев: 4 Оценило: 0 человек Средний балл: 0 Оценка: неизвестно     Скачать

Частки, уживані в українських говорах, – це лексично і структурно специфічна група слів, які характеризуються багатьма архаїчними ознаками, але мають переважно затемнену етимологію. Деякі з цих часток, що виявлені і в західнополіському говорі, мають відповідники в інших слов’янських діалектах і відповідно етимологічно можуть бути трактовані як континуанти праслов’янських часток, які внаслідок своєї лексичної незалежності та невідмінюваності збереглися у давній, первісній формі.

Так, у говірках Пінського району Брестської області Білорусі, які становлять північно-східну окраїну західнополіського діалекту, вживана як лексично незалежна одиниця із вказівним значенням частка ге ‘ось’, ‘оце’, ‘он’, пор.: ге шчо йе на стáрос’ц’ дождáласа (Невель Пн); ге необ’íлни чолов’íк, нездóл’ни обóлити (Жидче Пн); озм’íте ге стóлок ди с’адáйте (Мала Вулька Пн); шчо ге за товáр хóд’ат? (Містковичі Пн); ге йіж товканúцу (Жидче Пн); ге пришлá жонóчина, де мн’íйе роскáзвивати (Хойно Пн). У перехідних українсько-білоруських говірках північної Пінщини частка ге уперше зафіксована наприкінці ХІХ ст. Ю.Карським: шчо ге за л’ýдз’і ? [1,4].

Структурно й функціонально рівнозначні відповідники відомі в інших слов’янських говорах, пор. укр. бойків. ге ‘ось’ [2,164], сербсько-хорватське е ‘ось’ [3,513], пол. діал. е, je ‘ось’ [4,41], болг. е ‘он; ось’ [5,176]. При етимологічному опрацюванні цієї частки на підставі численних фактів сучасних архаїчних слов’янських говорів В.Німчук [6, 466-467], О.Мельничук [7, 210-211], В.Фортунатов [8, 222], В.Славський [9, 420], Махек [10, 128], а також автори “Етимологічного словника української мови” [11, 487-488], вбачають у ній континуант вказівної частки псл. *е ‘ось; он’, або, що менш імовірно, псл. *(h)е, яка виникла на базі займенника і-є. *е. Суттєвим аргументом на користь імовірності цієї версії стали б факти фіксації вказівного ге ще й в історичних словниках української та інших слов’янських мов. Одначе й відсутність таких фіксацій не ставить під сумнів праслов’янське походження вказівного ге, оскільки, як слушно зауважив В.Німчук, “багато часток праслов’янського походження, вживаних, безсумнівно, в живій мові, давні пам’ятки не відбили” [6, 468].

У говірках Пінщини виявлено також результат семантичного й функціонального розвитку вказівної частки ге, а саме її вживання у прислівниковій функції зі значенням ‘так’: ми однýт’ ге бáйімо (Невель Пн); г’íнчий бáйе ге, г’íнчий ге, кажди по-свóйму (Жидче Пн); ге не мóжн’а казáти на чужúх (Жидче Пн) і т. ін.

У більшості говірок північної діалектної зони західнополіського говору (найактивніше – у берестейських говірках) функціонує структурно тотожний прислівник ге зі значенням ‘уже’, пор.: витé ге вернýлис’а ? (Дивин Кб); ми ге спáти л’аглú (Самари Рт) і т. ін. У такому ж значенні “Дыялектны слоўнік Брэстчыны” фіксує його на Столинщині: ми ге кáшанку рóбім [12,92]. Щоправда, підстав для етимологічного зіставлення прислівника ге ‘уже’ із вказівним ге немає: форма ге ‘уже’ є, найімовірніше, наслідком модифікації звукової структури (втрати початкового голосного) повнішого варіанта угé ‘уже’, який часто фіксується у берестейських говірках: угé змеркáлосо [2,237]. Форма ж угé є варіантом (без наслідку першого перехідного пом’якшення) загальновживаного ужé, в якому компонент –же<псл.*žе<*ge (у цих же говірках палаталізація відсутня і в дієслівних формах на зразок кагý, могý, пекý і под.).

У західнополіських говірках частка ге у вказівній функції широко засвідчена у структурі інших утворень. Так, результатом редуплікації вказівного ге є виявлені у говірці с.Пулемець Шацького району вказівна частка і прислівник гéге, éге ‘ось’, ‘ось тут’, пор.: гéге палéмуди розвелúс’а – покусáйат; éге лепéха в нас ростé і ін. Структура прислівника гéге, éге в говірці часто ускладнюється кінцевими, вторинного походження морфемами -л’, -л’а: гéгел’, éгел’, гéгел’а, éгел’а, пор.: гéгел’ йійí хáта; гéгел’а купáлниц’у тúлк’ко застáра палéли і ін. У цих формах, як і в уживаних у цьому ж ареалі прислівниках вкóчил’, вкóчил’а ‘коли’ та втóчил’, втóчил’а ‘тоді’, кінцеві форманти -л’, -л’а зумовлені, ймовірно, аналогією до часових прислівників пóк’іл’, пóк’іл’а ‘поки’, дóк’іл’, дóк’іл’а, ‘доки’, дóт’іл’, дóт’іл’а ‘доти’, ‘досі’ і т. ін.

У цій же та інших надсвітязьких і суміжних говірках (с.Піща, Мельники, Залісся, Щц; Збураж, Олтуш, Сушитниця Мл; Жиричі, Тур Рт; Яревище Ст і ін.) зафіксовані вказівна частка і прислівник áге, рідше – агé ‘ось’, ‘ось тут’, пор.: áге лохáн’ка стойíт (Пулемець Шц); áге вóзеро спрúтке (Тур Рт); áге брендзел’íйа ростé (Жиричі Рт). Структурно ці деривати являють собою результат зрощення вказівного ге із, очевидно, ще однією давньою вказівною часткою – а, етимологія якої потребує окремого детального опрацювання. У надсвітязьких говірках (с.Залісся, Пулемець, Піща, Мельники Шц) прислівник áге послужив дериваційною базою для похідних áгел’, áгел’а ‘ось тут’, пор.: áгел’а йе такúй йід’óн чолов’íк (Пулемець Шц); áгел’а чигýн постáвл’у (Залісся Шц).

У структурі вказівної частки та прислівника гéво ‘ось’, ‘ось тут’, які формують невеликий компактний ареал у говірках Любешівського району (с.Цир і Деревок Лб, пор.: гéво твар вúтри; гéво с’éд’те і ін.), вказівна частка ге поєднана із сегментом -во – іншою вказівною часткою, етимологія якої зводиться дослідниками до займенника і-є. *о [11, 37] (у такому випадку варіант во має протезу), або ж, що більш імовірно, до давнього нечленного вказівного займенника середнього роду ово ‘це’ [13, 23]. Функціонально й структурно рівнозначні відповідники до західнополіського гéво відомі в інших слов’янських говорах, пор. укр. бойків. гéо ‘ось’ [2, 164], лемків. гев ‘сюди’ [14, 149], надсян. г’еў ‘сюди’, ‘тут’ [15, 22], рос. діал. эво [3,513] сербське ево ‘ось’ [16, 110], пол. hev, hewaj [4, 66] та ін., що дає підставу реконструювати псл. *evo [10,128].

У західнополіських говірках відомі факти поєднання вказівної частки ге з коренями й інших давніх нечленних вказівних займенників. Так, наслідком зрощення вказівного ге з коренем нечленного займенника *пъ є вживані у говірках північно-західної діалектної зони західнополіського говору вказівна частка і прислівник гéно ‘он’, ‘он там’, пор.: гéно йакý рúхту солóми постáв’ів (Тур Рт); гéно сид’éт’ (Дубечно Ст); гéно йдут (Мокрани Мл) та ін; частіше вживаний варіант з утраченим кінцевим голосним: ген (гин). Наявність слов’янських відповідників (біл. гэна ‘он’, ‘он там’ [17, 152], пол. henoj ‘там’ [4,22], сербське ено ‘он там’ [16,110]) робить імовірно реконструкцію пcл. *еno [9, 414-415]. Виявлений у межах цього ж ареалу варіант гéноно ‘он’, ‘он там’ (Черче К-К; Невір, Щитинь Лб), який фіксується і в говірках берестейського масиву [17, 512], може бути наслідком контамінації двох тотожних із функціонального погляду лексем: ген і онó; можливо, -ноно – редуплікація. Для вираження більш точної просторової вказівки у цих говірках структури ген, гéно поширюються в постпозиції вказівним ге: генегé (Збураж Мл; Тур, Жиричі Рт; Мельники Шц; Залюття Ст і ін), пор.: генегé мойá хáта (Залюття Ст) і под.

Вказівна частка ген послужила базою для творення за аналогією до старожитнього óнде прислівника і частки гéнде ‘он’, ‘там’ (варіанти: гúнде, гéнди, г’éнде, г’éнди, гáнде, гендеó, гендó), які формують великий ареал у північно-західний частині західнополіського діалекту. У більшості говірок цього масиву точнішу просторову вказівку передають форми із постпозитивним вказівним ге: гендегé (варіанти: г’ендегé, гиндегú, гиндигú, г’індегé, індигé), пор.: гендегé в стовп пéрун бабóнув (Яревище Ст); індигé ми судосúлис’а (Жиричі Рт) і под. Ареал охоплює також берестейські говірки: гéнде [12,45], індигé [12,81], підляські: гéнде, гендеó, гендó [17,512], продовжується у говорах карпатської групи [6,362].

Із лексемами гéнде, гендó етимологічно зіставні прислівники і вказівні частки гиндикá ‘он’, ‘он там’ (Липно Кв) та г’ін’д’ό ‘ось’, ‘он’, ‘ось тут’ (Велике Вербче Ср), які зафіксовані в інших говіркових групах – у районі басейну р. Горинь.

Уживаний у говірках західної і центральної діалектних зон західнополіського говору (район басейнів р. Зах. Буг, р.Турія) прислівник гет (варіанти: г’ет, г’іт, гат) ‘зовсім’, ‘там, дуже далеко’, ‘на далеку відстань’ являє собою складне утворення із вказівної частки ге та основи нечленного вказівного займенника тъ [11,502]. Ареал охоплює також усі південно-західні говори, пор., наприклад, бойків. гет [2,166], продовжується у говорах польської мови: het [9,418], словацьких говорах: het [10,129]. У західноволинських надбузьких говірках паралельно з фонетичним варіантом гат, семантична структура якого включає ще один компонент – ‘он туди’, – функціонує словотвірний варіант із формально демінутивним суфіксом аналогійного походження: гáтика (с.Петрово Ів, с.Суходоли В-В), пор.: той сýзим напуврéтливий гáтика пуб’іг (Лежниця Ів); у цьому ж ареалі форма гáтика зафіксована М.Корзонюком [18,83]. У говірках східної діалектної зони західнополіського говору (район басейнів р. Стохід, р.Стир, р.Горинь) натомість поширений загальновживаний варіант гет’ (г’ет’, гат’), м’яке кінцеве -т’ в якому можна витлумачити як наслідок аналогії до дієслівних форм наказового способу на зразок с’ед’, чис’т’, вúтрат’ і под.

Сліди прислівника гет (г’іт) є підстави вбачати у структурі зафіксованих у говірці с.Мельники Шацького району регіоналізмів стамг’íти, стамг’íтил’, стамг’íтил’а ‘аж звідти; он звідти’, пор.: ажн’á стамг’ίтил’а привезлá садýн посадúти; стамг’íти і до вотόго м’íс’ц’а чавýх пос’íйала і под. Аналізовані лексеми з урахуванням семантики можна вважати результатами фонетичного розвитку первісних композитів *с-там-г’іт-ти, *с-там-г’іm-тил’, *с-там-г’іт-тил’а, у складі яких функцію вказівки на значну віддаленість вихідного пункту руху виконують прислівники там і г’іт (пор. форми стил’ ‘звідси’ та стамтúл’ ‘звідти’, виявлені у говірці с.Піща цього ж району). У говірці с.Мельники зрідка вживані й структурно подібні прислівники зі значенням лімітативності: дотамг’íти, дотамг’íтил’, дотамг’íтил’а ‘аж доти’, ‘он аж до того місця’, пор.: впáли і ажн’á дотамг’íтил’ покот’áлис’а; йе навéл’ут займáйу – стамг’íтил’а і дотамг’íтил’а; а також прислівник тамг’íт ‘он там’.

Прислівник гет’ засвідчено у складі порівняльних сполучників гéт’акде ‘як, мов’ та гéт’чиде ‘т.с.’, виявлених у говірках Ківерцівського району, пор.: ідý гéт’акде пйанá (Липно Кв); кричúт гéт’чиде на живýт (Грем’яче Кв), а також у структурі прислівника гет’урáд ‘якраз, достоту’ (Постійне Кс), пор.: гет’урáд у бáт’ка вдáвса і под.

Чіткою локалізацією відзначається прислівник гéт:а ‘тут, на цьому місці’, що утворює невеликий ареал у говірках Пінщини (с.Жидче, Невель, Хойно, Містковичі Пн). Відповідник із такою ж семантикою відомий у російських говорах: éтта [19,45]. У структурі гéт:а сегмент -m:а зводиться до давнішого *-mъ-mа, яке могло бути наслідком зрощення двох різних відмінкових (чи родових) форм колишнього нечленного займенника mъ (пор. подібного походження прислівники тута, тут, староукр. туто, тутоть і под. [6,350]).

Вказівна частка ге у поєднанні з основою колишнього нечленного вказівного займенника сь засвідчена у складі виявленого у західноволинських надбузьких говірках прислівника гес’ ‘сюди’, наявного, щоправда, тільки у фразеологізмі чи гес’ чи гат ‘або туди, або сюди’ (Петрово Ів), пор. також наведене М.Корзонюком із цього ж ареалу чи гесь чи гоп ‘т.с.’ [18,96]. Прислівник гесь ‘сюди’ І.Верхратським зафіксований і в наддністрянських (т. зв. батюцьких) говірках [20,258]. Такого ж походження відоме з фіксації М.Корзонюка західноволинське а-гесь ‘вигук, яким відганяють овець’ [18,67].

За аналогією до давнього óнде у говірках північно-західної окраїнної зони західнополіського діалекту утворено прислівник і частку гéде ‘ось’, ‘тут’ із вказівною часткою ге у функції кореневої морфеми, пор.: гéде с’ед’, по л’íв’ій руц’í (Нудиже Лбм); гúде спрúтко в тим вóзери (Тур Рм) та ін. Ареал продовжують карпатські говори: гéде [6,362]. Для вираження більш точної просторової вказівки структура гéде поширюється вказівними частками ге, во у постпозиції, пор.: гедегé вперш’í л’удúй бúл’ше булó (Смоляри Ст); хвóс’нув по руц’í – вóпух гедевó (Яревище Ст) та ін. Спорадично у говірках цього ареалу фіксується дериват гедегéт, гедег’íт ‘он там’ (Залюття, Яревище Ст, Нудиже, Черемошна Воля Лбм) – результат зрощення прислівників гéде та гет, пор.: гедег’іт трéбе нимн’íжко п’іскý досéпати (Яревище Ст) та ін. Структура ж гедегéв ‘ось тут’, виявлена у говірці с.Яревище Старовижівського району, очевидно, є усіченим варіантом повнішого незасвідченого *гедегéво – утворення з прислівника гéде та двох різних вказівних часток у постпозиції; пор.: вонé гедегéв живýт.

Варто зазначити, що вказівна частка ге із функцією уточнення у говірках північно-західної діалектної зони західнополіського говору поширює (переважно у постпозиції, рідше – у препозиції) основи й інших прислівників, особливо просторових, зрідка також і вказівних займенників: одегé, одегú ‘ось тут’ (Тур Рт; Положево, Піща, Пулемець Шц; Олтуш, Збураж, Хотислав Мл); форму одегé подає і “Дыялектны слоўнік Брэстчыны” [12,152]; ондегé ‘он там’ (Нудиже Лбм; Дубечно, Яревище Ст; Жиричі Рт); стил’гé ‘ось звідси’ (Мельники Шц) або ‘он звідти’ (Тур Рт); загальнозональною рисою є форми тамгé, вотамгé, тамкагé, тамикагé, тамичкагé, г’ітáм, г’ітáмка; тутгé, тутагé, тутикагé, тутичкагé; тудагé, тудигé, гетудú; с’удагé, с’удигé і под.; пор. також затор’ікгé ‘три роки тому’ (Тур, Жиричі Рт) та займенник mойгé ‘оцей’ (Залюття Ст).

У говірках Пінщини виявлено порівняльний сполучник гéби, гéб’і ‘як, мов’, пор.: ни могý іт’í гéб’і вúп’івша (Містковичі Пн); його ж у цьому масиві фіксує “Дыялектны слоўнік Брэстчыны” [12, 169]. Цей сполучник являє собою результат зрощення вказівної частки або, що більш імовірно, похідного від неї прислівника ге ‘так’ із домінуючим у пінських говірках порівняльним сполучником би, б’і ‘як, мов’; пор. з тієї як говірки: дúв’іц:а б’і вовк.

У любешівсько-іванівських та зарічненсько-пінських і суміжних говірках частка ге у поєднанні з займенниковою основою mъ виступає у займенникові гéтой ‘цей’ та вказівній частці гéто ‘це’, пор.: гéтой простáк дохнá пошúла (Лахвичі Лб); гéтойе селó нáт:о од:ал’óнойе (Мохро Івн); гéтайа п’íсн’а корнáтейка (Деревок Лб); гéто ти арцешчó говóриш (Сенчиці Зр) та ін. У північній частині цього ареалу (переважно у говірках на території Брестської області) поширені подібного походження займенник гéтакий ‘такий’ та прислівник гéтак ‘так’ (базові для них форми такúй, так у цих говірках взагалі відсутні), пор.: снопú стáв’іли у гéтакийе стрúбчики (Невель Пн); йе гéтак ни т’éмл’у роскáзвати (Мохро Івн). Очевидно, аналізовані лексеми зумовлені або, щонайменше, підтримувані білоруським впливом, тим паче, що південні межі ареалу цих форм, по суті, збігаються з колишнім кордоном Мінської губернії.

У пінських говірках частка ге(е) у структурі прислівників із семантикою вихідного пункту руху та часової і просторової лімітативності поєднується з коренем нечленного займенника тъ і вказує на близькість відповідно початкового та кінцевого пункту руху і часового моменту, пор.:

а) зетýл’, зетýл’а ‘звідси’ (Невель, Хойно, Жидче, Містковичі Пн); згéтул’, одгéтул’ ‘т.с.’ (Жидче Пн); пор. співвідносні стул’, стýл’а, от:тýл’ ‘звідти’ (там само);

б) догéтул’, догéтул’а ‘до цього часу’, ‘до цього місця’ (Невель, Жидче Пн); доéтул’ ‘т.с.’ (Жидче пн); погéтул’, погéтул’а ‘т.с.’ (Невель, Жидче, Хойно, Містковичі пн); пор. співвідносні дотýл’, дотýл’а, потýл’, потýл’а ‘доти’ (там само). Ареал таких утворень продовжується в білоруських говорах [21, 116].

Етимологічно споріднені прислівники виявлені у зарічненсько-любешівських говірках, щоправда, з протилежною семантикою: частка ге(е) у їхній структурі виражає вказівку на віддаленість вихідного чи кінцевого часового моменту або пункту руху, пор.:

а) зéтул’, зéтул’а ‘звідти’ (Більська Воля Влд); з’етýл’, з’ітýл’, з’етýл’а, з’ітýл’а ‘т.с.’ (Вичівка Зр; Сварицевичі Дб; Малі Телковичі Влд); зет’íл’ ‘т.с. (Нобель, Острівськ Зр; Люб’язь Лб); з’ет’íл’ ‘т.с.’ (Дольськ, Люб’язь Лб); з’етúл’ ‘т.с.’ (Залізниця, Люб’язь Лб); згéтил’ ‘т.с.’ (Деривок Лб); згáтил’ ‘т.с.’ (Березовичі Лб), ізгетúл’ ‘т.с.’ (В’язівно Лб); зет’іл’á ‘т.с.’ (Нобель Зр); зет’íл’а ‘т.с.’ (Храпин, Острівськ Зр); ізет’íл’, ізет’іл’á ‘т.с.’ (Кухче Зр); з’етил’ó ‘он звідти’ (Залізниця Лб); пор. співвідносні стил’, стúл’а, стул’, стýл’а ‘звідси’ (там само);

б) догéтул’, погéтул’ ‘до того часу’, ‘до того місця’ (Вичівка Зр; Сварицевичі Дб); дóгетил’ ‘т.с.’ (Нобель, Морочне, Сенчиці, Новорічиця Зр, Малі Телковичі Влд; Люб’язь Лб); догéтил’, догéтил’а ‘т.с.’ (Сенчиці, Морочне, Нобель Зр); дóгети ‘т.с.’ (Острівськ, Нобель, Храпин, Новорічиця Кухче Зр; Малі Телковичі, Більська Воля Влд), пóгетил’, погéтил’ ‘т.с.’ (Морочне, Нобель, Сенчиці Зр; Малі Телковичі Влд); пóгети ‘т.с.’ (Нобель, Кухче Зр; Березичі, Залізниця, В’язівно, Дольськ, Цир, Горки Лб) та ін.

У північних зарічненсько-дубровицьких говірках (Сенчиці, Нобель, Морочне, Вичівка Зр; Сварицевичі, Лісове Дб) виявлено ще один прислівник із вказівною часткою ге, поєднаною з основою колишнього нечленного займенника mъ: огéточ ‘тоді’, пор.: огéточ йа ше йóмко б’íгав (Сенчиці Зр); а де ти булá огéточ? (Нобель Зр). У суміжних говірках південніше ареалу огéточ із тим же значенням функціонує вихідний прислівник без вказівного ге у структурі: отóч ‘тоді’ (Більська Воля Влд; Новорічиця Зр; Сварицевичі Дб; Вичівка Зр), пор.: отóч муй хаз’áй вже вмер (Більська Воля Влд). Географія та етимологія лексеми отóч потребує окремого детального розгляду.

Сегмент ге можна вичленити також зі структури зафіксованого в іванівсько-пінських говірках на території Брестської області прислівника гéл’ки (Мохро Івн; Невель, Жидче, Містковичі Пн), що зрідка виступає ще й із кінцевим -ко: гéл’ко (там же). В окресленому ареалі аналізовані лексеми здебільшого відомі зі значенням ‘ось стільки’, пор.: éто гéл’ко витé поспúсвали? (Мохро Івн); гéл’ки у менé курóк (Жидче Пн); скажú: йе гéл’ки і гéл’ки насобирáла, а то мовчúт (Невель Пн). Щоправда, якщо сегмент ге є вказівною часткою, то в цьому разі мала би бути утворена форма *гéтил’ки, *гéтил’ко, пор. біл. діал. гэтулькі ‘стільки’ [22, 306]; але зафіксовані нами регіоналізми не зберігають жодних слідів займенникової основи -т-. Звичайно, можна робити припущення, що варіанти гéл’ки, гéл’ко фонетично розвинулися з вихідних, уже не фіксованих у цій говірковій групі форм *гéтил’ки, *гéтил’ко внаслідок утрати складу із займенниковим коренем ‑т‑; підставою для твердження про ймовірність такої структурної модифікації є паралельне функціонування у цих же говірках вказівних часток гéто і ге ‘оце’ та прислівників гéтак і ге ‘так’.

Лексеми гéл’ки, гéл’ко зрідка виступають еквівалентами до загальновживаного скільки, пор.: гéл’ки у тебé мнóго йéблик гéтого л’íта (Невель Пн). Це дозволяє зіставити їх зі староруським прислівником єлико ‘скільки’<псл.*jeliko [23,832], старопол., пол. діал. jele ‘скільки’<псл.*jelě [6,371] таін. Якщо форми гéл’ки, гéл’ко є континуантами псл. *jelь, *jelě, *jeliko ‘cкільки’, то первинним для них було значення ‘cкільки’, а компонент ‘cтільки’ у їхній семантичній структурі та початкове ге- замість сподіваного йе- з’явилися пізніше, можливо, внаслідок контамінації питально-відносної займенникової основи йе‑<псл.*je із вказівною часткою ге. Процес же семантичного розвитку включав такі етапи: ‘cкільки’>‘ось cкільки’>‘cтільки’. Щоправда, з урахуванням сучасної домінуючої семантики цих прислівників друга версія їхньої етимології видається менш переконливою і потребує докладнішого опрацювання.

Наведений і проаналізований матеріал дає підстави для таких висновків:

1) західнополіський говір є одним із небагатьох слов’янських регіонів збереження та активного функціонування відзайменникової вказівної частки ге праслов’янського походження;

2) частка ге як лексично незалежна одиниця утворює невеликий замкнутий ареал, який охоплює переважно говірки Пінського району Брестської області Білорусі, і є, ймовірно, епіцентром загального західнополіського ареалу ге;

3) численні факти наявності вказівного сегмента ге у структурі інших лексем локалізуються на території північно-східної та північно-західної окраїнних діалектних зон західнополіського говору;

4) у говірках північно-східної діалектної зони сегмент ге засвідчений у структурі займенників та прислівників і здебільшого поєднується із коренем колишнього нечленного займенника псл. *tъ: гéтой, гéтакий, гéтак, гéт:а, згéтул’, догéтил’, дóгети, огéточ та ін.;

5) у говірках північно-західної діалектної зони сегмент ге поширює основи прислівників переважно із просторовим значенням, приєднуючись найчастіше у постпозиції, і виражає точнішу вказівку на місце: тамгé, вотамгé, тутгé, одегé, ондегé, гендегé, тудагé, с’удагé, стил’гé, гéде, гедегé, гетудú, г’ітáм і под.; у кількох вказівних частках та прислівниках ге поєднано з коренями колишніх вказівних займенників псл. *tъ (гет) та псл. *пъ (гéно, ген, гéнде); відомі випадки редуплікації ге (éге, гéге), поєднання його із вказівною часткою а- (áге, агé) тощо.

Умовні скорочення назв районів:

Волинської області: В-В – Володимир-Волинський, Ів – Іваничівський, Кв – Ківерцівський, К-К – Камінь-Каширський, Лб – Любешівський, Лбм – Любомльський, Ст – Старовижівський, Рт – Ратнівський, Шц – Шацький;

Рівненської області: Влд – Володимирецький, Дб – Дубровицький, Зр – Зарічненський, Кс – Костопільский, Ср – Сарненський;

Брестської області Білорусі: Івн – Іванівський, Кб – Кобринський, Мл – Малоритський, Пн – Пінський.

Умовні скорочення назв мов і діалектів:

біл. – білоруська, бойків. – бойківський, болг. – болгарська, і-є – праіндоєвропейська, лемків. – лемківський, надсян. – надсянський, пол. – польська, псл. – праслов’янська, старопол. – старопольська.

Список литературы

Карскій Е.Ф. Матеріалы для изученія сЬверно-малорусскихъ говоровъ, а также переходныхъ отъ бЬлорусcкихъ къ малорусскимъ. (ПолЬсье). – Вип.1. – Санктпетербургъ, 1898. – 42с.

Онишкевич М.Й. Словник бойківських говірок: У двох частинах. – К.: Наук. думка, 1984. – Ч.І.

ФасмерМ. Этимологический словари русского языка: В четырёх томах. – М.: Прогресс, 1987. – Т.4.

BalJ. Formacjeprzysłówkowezsufiksalnymj і ktypudzisiaj, wczoraj, dzisiak, tamokwhistoriiidialektachjęzykapolskiego. – Wrocław-Warszawa-Kraków-Gdańsk, 1974. – 115s.

Стоянов І.А., ЧмирО.Р. Болгарсько-український словник. – К.: Наук. думка, 1988. – 780с.

Історія української мови: Морфологія. – К.: Наук. думка, 1978. – 539с.

Мельничук О.С. Розвиток структури слов’янського речення. – К., 1966. – 327с.

Фортунатов Ф.Ф. Избранные труды: В двух томах. – М., 1956-1957. – Т. II.

SławskiF. Słowniketymologicznyjęzykapolskiego. – Kraków, 1957-1965. – Т. I.

MachekV. Etymologický slownik jazyka českého a slovenskego. – Praha, 1957.–482s.

Етимологічний словник української мови: В семи томах. – К.: Наук. думка, 1982-1989. – Т.I.

Дыялектны слоўнік Брэстчыны. – Мінск: Навука і тэхніка, 1989. – 294с.

Самійленко С.Т. Нариси з історичної морфології української мови.– Частина 2. – К.: Вища шк., 1970. – 190с.

Верхратський І. Про говір галицьких лемків. – Львів, 1902. – 489с.

Пшепюрська М. Надсянський говір. – Варшава, 1938. – 87с.

ТолстойИ.И. Сербскохорватско-русский словарь. – М.: Русский язык, 1982. – 736с.

Слоўнік беларускіх гаворак пaўнoчна-заходняй Беларусі і яе пaгранічча: Ў пяці тамах. – Мінск: Навука і тэхніка, 1979-1986. – Т.I.

Корзонюк М.М. Матеріали до словника західноволинських говірок // Українська діалектна лексика. – К.: Наук. думка, 1987. – С.62-267.

Словарь русских народных говоров. – Выпуски 1-26. – Ленинград: Наука, 1965-1991. – Вып. 9.

Верхратський І. Говір батюків. – Львів, 1912. – 306с.

Шуба П.П. Прыслоўе ў беларускай мове: Марфалагічны нарыс. – Мінск: Выд-ва АН БССР, 1962. – 191с.

Слоўнік беларускіх гаворак… – Т. IV.

Срезневский И.И. Словарь древнерусского языка: В трех томах, шести частях. – М.: Книга, 1989.

Оценить/Добавить комментарий
Имя
Оценка
Комментарии:
Где скачать еще рефератов? Здесь: letsdoit777.blogspot.com
Евгений22:36:31 18 марта 2016
Кто еще хочет зарабатывать от 9000 рублей в день "Чистых Денег"? Узнайте как: business1777.blogspot.com ! Cпециально для студентов!
17:36:25 04 декабря 2015
Кто еще хочет зарабатывать от 9000 рублей в день "Чистых Денег"? Узнайте как: business1777.blogspot.com ! Cпециально для студентов!
15:52:33 24 ноября 2015
Кто еще хочет зарабатывать от 9000 рублей в день "Чистых Денег"? Узнайте как: business1777.blogspot.com ! Cпециально для студентов!
09:48:18 24 ноября 2015

Работы, похожие на Реферат: Вказівна частка ге ‘ось’ у західнополіських говірках

Назад
Меню
Главная
Рефераты
Благодарности
Опрос
Станете ли вы заказывать работу за деньги, если не найдете ее в Интернете?

Да, в любом случае.
Да, но только в случае крайней необходимости.
Возможно, в зависимости от цены.
Нет, напишу его сам.
Нет, забью.



Результаты(150896)
Комментарии (1842)
Copyright © 2005-2016 BestReferat.ru bestreferat@mail.ru       реклама на сайте

Рейтинг@Mail.ru