Банк рефератов содержит более 364 тысяч рефератов, курсовых и дипломных работ, шпаргалок и докладов по различным дисциплинам: истории, психологии, экономике, менеджменту, философии, праву, экологии. А также изложения, сочинения по литературе, отчеты по практике, топики по английскому.
Полнотекстовый поиск
Всего работ:
364150
Теги названий
Разделы
Авиация и космонавтика (304)
Административное право (123)
Арбитражный процесс (23)
Архитектура (113)
Астрология (4)
Астрономия (4814)
Банковское дело (5227)
Безопасность жизнедеятельности (2616)
Биографии (3423)
Биология (4214)
Биология и химия (1518)
Биржевое дело (68)
Ботаника и сельское хоз-во (2836)
Бухгалтерский учет и аудит (8269)
Валютные отношения (50)
Ветеринария (50)
Военная кафедра (762)
ГДЗ (2)
География (5275)
Геодезия (30)
Геология (1222)
Геополитика (43)
Государство и право (20403)
Гражданское право и процесс (465)
Делопроизводство (19)
Деньги и кредит (108)
ЕГЭ (173)
Естествознание (96)
Журналистика (899)
ЗНО (54)
Зоология (34)
Издательское дело и полиграфия (476)
Инвестиции (106)
Иностранный язык (62792)
Информатика (3562)
Информатика, программирование (6444)
Исторические личности (2165)
История (21320)
История техники (766)
Кибернетика (64)
Коммуникации и связь (3145)
Компьютерные науки (60)
Косметология (17)
Краеведение и этнография (588)
Краткое содержание произведений (1000)
Криминалистика (106)
Криминология (48)
Криптология (3)
Кулинария (1167)
Культура и искусство (8485)
Культурология (537)
Литература : зарубежная (2044)
Литература и русский язык (11657)
Логика (532)
Логистика (21)
Маркетинг (7985)
Математика (3721)
Медицина, здоровье (10549)
Медицинские науки (88)
Международное публичное право (58)
Международное частное право (36)
Международные отношения (2257)
Менеджмент (12491)
Металлургия (91)
Москвоведение (797)
Музыка (1338)
Муниципальное право (24)
Налоги, налогообложение (214)
Наука и техника (1141)
Начертательная геометрия (3)
Оккультизм и уфология (8)
Остальные рефераты (21697)
Педагогика (7850)
Политология (3801)
Право (682)
Право, юриспруденция (2881)
Предпринимательство (475)
Прикладные науки (1)
Промышленность, производство (7100)
Психология (8694)
психология, педагогика (4121)
Радиоэлектроника (443)
Реклама (952)
Религия и мифология (2967)
Риторика (23)
Сексология (748)
Социология (4876)
Статистика (95)
Страхование (107)
Строительные науки (7)
Строительство (2004)
Схемотехника (15)
Таможенная система (663)
Теория государства и права (240)
Теория организации (39)
Теплотехника (25)
Технология (624)
Товароведение (16)
Транспорт (2652)
Трудовое право (136)
Туризм (90)
Уголовное право и процесс (406)
Управление (95)
Управленческие науки (24)
Физика (3463)
Физкультура и спорт (4482)
Философия (7216)
Финансовые науки (4592)
Финансы (5386)
Фотография (3)
Химия (2244)
Хозяйственное право (23)
Цифровые устройства (29)
Экологическое право (35)
Экология (4517)
Экономика (20645)
Экономико-математическое моделирование (666)
Экономическая география (119)
Экономическая теория (2573)
Этика (889)
Юриспруденция (288)
Языковедение (148)
Языкознание, филология (1140)

Реферат: Ринок цінних паперів та його роль у суспільному відтворенні

Название: Ринок цінних паперів та його роль у суспільному відтворенні
Раздел: Рефераты по экономике
Тип: реферат Добавлен 12:19:22 05 июля 2005 Похожие работы
Просмотров: 159 Комментариев: 2 Оценило: 0 человек Средний балл: 0 Оценка: неизвестно     Скачать

Поняття та види цінних паперів

Поняття цінних паперів

Цінні папери - грошові документи, що засвідчують правоволодіння або відносини позики, визначають взаємовідносини міжособою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, якправило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, атакож можливість передачі грошових та інших прав, що випливають зцих документів, іншим особам.

Цінні папери можуть бути іменними або на пред'явника. Іменніцінні папери, якщо інше не передбачено цим Законом або в нихспеціально не вказано, що вони не підлягають передачі, передаютьсяшляхом повного індосаменту (передавальним записом, який засвідчуєперехід прав за цінним папером до іншої особи). Цінні папери на пред'явника обертаються вільно.

Цінні папери можуть бути використан для здійсненнярозрахунків, а також як застава для забезпечення платежів ікредитів.

Відновлення втрачених іменних цінних паперів провадитьсядержавними органами, підприємствами, установами і організаціями,що випустили ці папери.Спадкоємство цінних паперів здійснюється відповідно доцивільного законодавства України. Поняття, особливі умови випуску, використання та обігуприватизаційних паперів визначаються спеціальним законодавствомУкраїни. Порядок обігу цінних паперів, випущених Союзом РСР, іншимисоюзними республіками і розміщених на території України, регулюється цим Законом, іншими актами законодавства України, а також договорами України з Союзом РСР і відповідними союзними республіками.

Види цінних паперів

В Україні можуть випускатися таківиди цінних паперів:

акції;

облігації внутрішніх та зовнішніх державних позик;

облігації місцевих позик;

облігації підприємств;

казначейські зобов'язання республіки;

ощадні сертифікати;

інвестиційні сертифікати;

векселі;

приватизаційні папери.

Акції

Акція - цінний папір без установленого строку обігу, щозасвідчує дольову участь у статутному фонді акціонерноготовариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві таправо на участь в управлінні ним, дає право його власникові наодержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участьу розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства.

Акції можуть бути іменними та на пред'явника, привілейованимита простими. Громадяни вправі бути власниками, як правило, іменнихакцій.Обіг іменної акції фіксується у книзі реєстрації акцій, щоведеться товариством. До неї має бути внесено відомості про кожнуіменну акцію, включаючи відомості про власника, час придбанняакції, а також кількість таких акцій у кожного з акціонерів. По акціях на пред'явника у книзі реєструється їх загальнакількість.

Привілейовані акції дають власникові переважне право наодержання дивідендів, а також на пріоритетну участь у розподілімайна акціонерного товариства у разі його ліквідації. Власникипривілейованих акцій не мають права брати участь в управлінніакціонерним товариством, якщо інше не передбачено його статутом.

Привілейовані акції можуть випускатися із фіксованим упроцентах до їх номінальної вартості щорічно виплачуванимдивідендом. Виплата дивідендів провадиться у розмірі, зазначеномув акції, незалежно від розміру одержаного товариством прибутку увідповідному році. У тому разі коли прибуток відповідного року єнедостатнім, виплата дивідендів по привілейованих акціяхпровадиться за рахунок резервного фонду.

Якщо розмір дивідендів, що виплачуються акціонерам, попростих акціях перевищує розмір дивідендів по привілейованихакціях, власникам останніх може провадитися доплата до розмірудивідендів, виплачених іншим акціонерам. Привілейовані акції не можуть бути випущені на суму, щоперевищує 10 процентів статутного фонду акціонерного товариства.

Порядок здійснення переважного права на одержання дивідендіввизначається статутом акціонерного товариства.Мінімальна номінальна вартістьакції не може бути меншою 50 карбованців. Номінальна вартістьакції більша 50 карбованців повинна бути кратною мінімальній вартості акції.

Акціонерам може видаватися сертифікат на сумарну номінальнувартість акцій.Акція повинна містити такі реквізити: фірмове найменуванняакціонерного товариства та його місцезнаходження, найменуванняцінного паперу - "акція", її порядковий номер, дату випуску, видакції та її номінальну вартість, ім'я власника (для іменноїакції), розмір статутного фонду акціонерного товариства на деньвипуску акцій, а також кількість акцій, що випускаються, строквиплати дивідендів та підпис голови правління акціонерного

товариства або іншої уповноваженої на це особи, печаткуакціонерного товариства.

До акції може додаватися купонний лист на виплату дивідендів. Купон на виплату дивідендів повинен містити такі основнідані: порядковий номер купона на виплату дивідендів, порядковийномер акції, по якій виплачуються дивіденди, найменування акціонерного товариства і рік виплати дивідендів.

Власник акції має право на частину прибутку акціонерноготовариства (дивіденди), на участь в управлінні товариством (крімвласника привілейованої акції), а також інші права, передбачені цим Законом, іншими законодавчими актами України, а такожстатутом акціонерного товариства.

Акція є неподільною. У разі коли одна і та ж акція належитькільком особам, усі вони визнаються одним власником акції і можутьздійснювати свої права через одного з них або через спільногопредставника.

Випуск акцій акціонерним товариством здійснюється у розмірійого статутного фонду або на всю вартість майна державногопідприємства (у разі перетворення його в акціонерне товариство).Додатковий випуск акцій можливий у тому разі, коли попереднівипуски акцій були зареєстровані і всі раніше випущені акціїповністю оплачені за вартістю не нижче номінальної. Забороняється випуск акцій для покриття збитків, пов'язаних згосподарською діяльністю акціонерного товариства.

Акції оплачуються в гривнях, а у випадках, передбаченихстатутом акціонерного товариства, також у іноземній валюті абошляхом передачі майна. Незалежно від форми внесеного вкладувартість акції виражається у гривнях.

Підприємства, установи і організації можуть придбати акції зарахунок коштів, що надходять у їх розпорядження після сплатиподатків та процентів за банківський кредит.Акції можуть бути видані одержувачу (покупцю) тільки післяповної оплати їх вартості.Акціонерне товариство може викуповувати в акціонера акції, щоналежать йому, для їх наступного перепродажу, розповсюдження середсвоїх працівників або анулювання. Ці акції повинні бутиреалізовані або анульовані в строк не більше одного року. Протягомцього періоду розподіл прибутку, а також голосування і визначеннякворуму на загальних зборах акціонерів провадиться без урахуванняпридбаних акціонерним товариством власних акцій.

Дивіденди по акціях виплачуються один раз на рік запідсумками календарного року в порядку, передбаченому статутомакціонерного товариства, за рахунок прибутку, що залишається уйого розпорядженні після сплати встановлених законодавствомподатків, інших платежів у бюджет та процентів за банківськийкредит.

Облігаці ї

Облігація - цінний папір, що засвідчує внесення її власникомгрошових коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йомуномінальну вартість цього цінного паперу в передбачений в ньомустрок з виплатою фіксованого процента ( якщо інше не передбаченоумовами випуску). Облігації усіх видів розповсюджуються середпідприємств і громадян на добровільних засадах.

Мінімальна номінальна вартістьоблігації не може бути меншою 50 карбованців. Номінальна вартістьоблігації більша 50 карбованців повинна бути кратною мінімальній вартості облігації.

Випускаються облігації таких видів:

а) облігації внутрішніх і місцевих позик;

б) облігації підприємств.

Облігації підприємств випускаються підприємствами усіхпередбачених законом форм власності, об'єднаннями підприємств,акціонерними та іншими товариствами і не дають їх власникам правана участь в управлінні.Облігації можуть випускатися іменними і на пред'явника,процентними і безпроцентними (цільовими), що вільно обертаютьсяабо з обмеженим колом обігу. Облігації внутрішніх і місцевих позик випускаються напред'явника. Обов'язковим реквізитом цільових облігацій є зазначеннятовару (послуг), під який вони випускаються.

Облігації підприємств повинні мати такі реквізити:найменування цінного паперу - "облігація", фірмове найменування імісцезнаходження емітента облігацій; фірмове найменування або ім'япокупця (для іменної облігації); номінальну вартість облігації;строки погашення, розмір і строки виплати процентів (дляпроцентних облігацій); місце і дату випуску, а також серію і номероблігації; підпис керівника емітента або іншої уповноваженої на цеособи, печатку емітента.

Крім основної частини до облігації може додаватися купоннийлист на виплату процентів.Купон на виплату процентів повинен містити такі основні дані:порядковий номер купона на виплату процентів; номер облігації, поякій виплачуються проценти; найменування емітента і рік виплатипроцентів. Облігації, запропоновані для відкритого продажу з наступнимвільним обігом (крім безпроцентних облігацій), повинні міститикупонний лист.

Рішення про випуск облігацій внутрішніх і місцевих позикприймається відповідно Кабінетом Міністрів України і місцевимирадами.У рішенні повинні визначатися емітент, умови випуску іпорядок розміщення облігацій.Рішення про випуск облігацій підприємств приймаєтьсяемітентом і оформляється протоколом.

Протокол рішення про випуск облігацій підприємств повиненобов'язково містити: фірмове найменування емітента облігацій тайого місцезнаходження; відомості про статутний фонд, господарськудіяльність і службових осіб емітента; найменування контролюючогооргану (аудиторської фірми); дані про розміщення раніше випущенихцінних паперів; мету випуску і вид облігацій (іменні чи напред'явника); загальну суму емісії, кількість і номінальнувартість облігацій; кількість учасників голосування; порядок випуску облігацій та виплати доходів по них; строки поверненнякоштів при відмові від випуску облігацій; строки продажу відповідних товарів або надання відповідних послуг по цільовихоблігаціях; порядок повідомлення про випуск та розміщенняоблігацій; порядок оплати облігацій. Протокол, крім того, може містити й інші відомості щодовипуску облігацій.

Акціонерні товариства можуть випускати облігації на суму небільше 25 процентів від розміру статутного фонду і лише післяповної оплати усіх випущених акцій.Випуск облігацій підприємств для формування і поповненнястатутного фонду емітентів, а також для покриття збитків,пов'язаних з їх господарською діяльністю, не допускається.

Облігації усіх видів придбаються громадянами лише за рахунокїх особистих коштів.Підприємства придбають облігації усіх видів за рахуноккоштів, що надходять у їх розпорядження після сплати податків тапроцентів за банківський кредит.

Облігації усіх видів оплачуються в гривнях, а у випадках,передбачених умовами їх випуску, - в іноземній валюті. Незалежновід виду валюти, якою проведено оплату облігацій, їх вартість

виражається у гривнях.

Доход по облігаціях усіх видів виплачується відповідно доумов їх випуску.Доход по облігаціях цільових позик (безпроцентних облігаціях)не виплачується. Власникові такої облігації надається право напридбання відповідних товарів або послуг, під які випущено позики.

Якщо ціна товару до моменту його одержання перевищуватимевартість облігації, то власник одержує товар по ціні, вказаній наоблігації, а при одержанні більш дешевого товару він одержуєрізницю між вартістю облігації та ціною товару.По облігаціях підприємств доходи виплачуються за рахуноккоштів, що залишаються після розрахунків з бюджетом і сплати інших

обов'язкових платежів. У разі невиконання чи несвоєчасного виконання емітентомзобов'язання по виплаті доходів по процентних облігаціях, наданняправа придбання відповідних товарів або послуг по безпроцентних (цільових) облігаціях чи погашення зазначеної в облігації суми увизначений строк стягнення відповідних сум провадиться примусовосудом або арбітражним судом. Порядок викупу облігацій усіх видів, крім цільових, визначається при їх випуску.

Кошти, одержані від реалізації облігацій внутрішніх імісцевих позик, направляються відповідно до республіканського імісцевих бюджетів, до позабюджетних фондів місцевих рад. Кошти від розміщення облігацій підприємств направляються націлі, визначені при їх випуску.

Облігації зовнішніх державних позик України - цінні папери,що розміщуються на міжнародних та іноземних фондових ринках іпідтверджують зобов'язання України відшкодувати пред'явникам цихоблігацій їх номінальну вартість з виплатою доходу відповідно доумов випуску облігацій. Облігації зовнішніх державних позик України можутьденомінуватися у конвертованій іноземній валюті.Облігації зовнішніх державних позик України випускаютьсяпроцентними, дисконтними та можуть бути іменними або напред'явника, з вільним або обмеженим колом обігу.Облігації зовнішніх державних позик України оплачуютьсявиключно в конвертованій іноземній валюті відповідно до умов їхвипуску.

Емітентом облігацій зовнішніх державних позик України єдержава в особі Міністерства фінансів України. Грошові кошти, одержані від розміщення облігацій зовнішніхдержавних позик України, спрямовуються виключно до Державногобюджету України.

Ощадні сертифікати

Ощадний сертифікат - письмове свідоцтво банку про депонуваннягрошових коштів, яке засвідчує право вкладника на одержання післязакінчення встановленого строку депозиту і процентів по ньому.

Ощадні сертифікати видаються строкові (під певний договірнийпроцент на визначений строк) або до запитання, іменні та напред'явника.Іменні сертифікати обігу не підлягають, а їх продаж(відчуження) іншим особам є недійсним.

Ощадні сертифікати повинні мати такі реквізити: найменуванняцінного паперу - "ощадний сертифікат", найменування банку, щовипустив сертифікат, та його місцезнаходження; порядковий номерсертифіката, дату випуску, суму депозиту, строк вилучення вкладу(для строкового сертифіката), найменування або ім'я держателясертифіката (для іменного сертифіката); підпис керівника банку абоіншої уповноваженої на це особи, печатку банку. Доход по ощадних сертифікатах виплачується при пред'явленні їх для оплати в банк, що їх випустив. У разі коли власник сертифіката вимагає повернення депонованих коштів по строковому сертифікату раніше обумовленого в ньому строку, то йому виплачується понижений процент, рівень якого визначається на договірних умовах при внесенні депозиту.

Векселі

Вексель - цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

Випускаються такі види векселів: простий, переказний. Простий вексель містить такі реквізити:

а) найменування - "вексель";

б) просту і нічим не обумовлену обіцянку сплатити визначену

суму;

в) зазначення строку платежу;

г) зазначення місця, в якому повинен здійснитись платіж;

д) найменування того, кому або за наказом кого платіж повинен

бути здійснений;

е) дату і місце складання векселя;

є) підпис того, хто видає документ (векселедавця).

Переказний вексель повинен містити крім реквізитів, передбачених у підпунктах "а", "в”, “є" частини третьої цієї статті, також: просту і нічим не обумовлену пропозицію сплатити певну суму; найменування того, хто повинен платити (платника). Документ, у якому відсутній будь-який з реквізитів, вказаних у частинах третій і четвертій цієї статті, відповідно для простого і переказного векселів, не має сили простого або переказноговекселя, за винятком таких випадків:

а) вексель, строк платежу по якому не вказано, розглядається

як такий, що підлягає оплаті по пред'явленні;

б) при відсутності особливого зазначення місце, позначене

поруч з найменуванням платника (місце складання документа - для

простого векселя), вважається місцем платежу і одночасно місцем

проживання платника (векселедавця - для простого векселя);

в) вексель, в якому не вказано місце його складання,

визнається підписаним у місці, позначеному поруч з найменуванням

векселедавця.

Порядок випуску та обігу векселів визначається Кабінетом Міністрів України.

Емітент має право на випуск акцій, облігацій підприємств з моменту реєстрації цього випуску Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку. Якщо подані для реєстрації акції, облігації підприємств пропонуються для відкритого продажу, тобто призначені для розміщення між юридичними особами і громадянами, коло яких заздалегідь визначити неможливо, то емітент зобов'язаний подати реєструвальному органу для реєстрації також інформацію про випуск цих цінних паперів. Емітент зобов'язаний подати органу, що реєструє випуск цінних паперів або інформацію про випуск цінних паперів, баланс та довідку про фінансовий стан, підтверджені аудитором (аудиторською фірмою).

Порядок реєстрації випуску облігацій підприємств і акцій, а також інформації про їх випуск визначається Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Реєстрація випуску цінних паперів повинна бути проведена не пізніш як за 30 днів з моменту подачі заяви з доданням необхідних документів. Орган, який реєструє випуск цінних паперів або інформацію

про випуск цінних паперів, зобов'язаний перевіряти відповідність поданих емітентом документів вимогам законодавства України. Відмова в реєстрації може мати місце лише в разі порушення

встановленого порядку або невідповідності поданих документів вимогам законодавства. У разі коли реєстрацію випуску цінних паперів у встановлений строк не проведено або в ній відмовлено з мотивів, які емітент вважає необгрунтованими, він може звернутися до суду. Реєстрація випуску цінних паперів або інформації про випуск цінних паперів, що проводиться Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, не може розглядатися як гарантія вартості цих цінних паперів. Загальний реєстр випуску цінних паперів ведеться Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Ринок цінних паперів

Розвиток ринку цінних паперів в Україні

Ринок цінних паперів в Україні функціонуе ще в меншій мірі, ніж банківський сектор. Хоча Україна першою в пост-радянському просторі прийняли закон про цінні папери та фондову біржу – ще у червні 1991 року, його впровадження ускладнювалося через відсутність системи державного регулювання і затримки процесу приватизації. Економічна криза і гіперінфляція 1993-1994 років повністю паралізувала фінансовий ринок. Позабіржова система торгівлі акціями перших приватизаційних підпрємств почала працювати у 1996 році.

Особливого імпульсу розвиткові фондового ринку надала приватзація чотирьох енергогенеруючих підприємств восени 1996 року: 15% їхніх акцій надійшли в обіг. Починаючи з останніх місяців 1996 року, міжнародних портфельних інвесторів особливо приваблюе ринок ОВДП ( облігації внутрішньої державної позики ), дохідність якого часами сягає 100% річних. Однак після кризи на азіатських ринках, що вибухла восени 1997 року, приватні інвестори покинули цей ринок.

Сьогодні на ринку цінних паперів обертаються акції, ОВДП, компенсаційні сертифікати, векселі та муніципальні облігації. По суті фінансовий ринок поки що існує поза межами фондової біржі – при цьому функціонують п’ять офіційних установ:

- ПФТС ( позабіржова фондова торгова система ), заснована на кошти американського

агенства міжнародного розвитку.

- Чотири зареєстровані фондові біржі: Українська, Київська міжнарода, Донецька та Українська міжбанківська валютна біржа.

Структура ринку цінних паперів

Ринок цінних паперів охоплює частину кредитного ринку і повністю ринок інструментів власності. Іншими словами, цей ринок інтегруе операції щодо випуску та обігу боргових інструментів, інструментів власності, а також їхніх похідних. До боргових інструментів належать, передусім, облігації, векселі, сертифікати. До інструментів власності – всі вид акцій, а до їх похіднх – опціони, ф’ючерси та інші аналогічні цінні папери. Отже, ринок інструментів позики, будучи елементом кредитного ринку, є сферою відносин, що стосуються позикового капіталу, в той час як ринок інструментів власності стосується відносин щодо власного капіталу, тобто пайових внесків власників у статутних фондах підприємств.

Ринок цінних паперів можна розмежувати на первинний і вторинній, біржовий та позабіржовий. Первинний ринок – це ринок перших і повторних емісій (випусків) цінних паперів, на якому здійснюеться їх початкове розміщення серед інвесторів.

Тобто рамки первинного ринку фактично обмежуються найпершим актом купівлі-продажу того чи іншого цінного паперу. На цій стадії емітент (організація, що випустила цінні папери) предає майнові права на свою власність (чи частину власності) іншим особам, одержуючи натомість грошові кошти для інвестицій.

Як правило, більшістьь цінних паперів (отже, і майнові права, що в них виражені) згодом переходить від одного власника до іншого – відбуваеться інша їхня купівля-продаж, інші операції, що залежать і, в свою чергу, впливають на кон’юнктуру ринку. Іншими словами, цінні папери надходять в обіг. Обіг цінних паперів – це прерогатива вторинного ринку.

Одне з найважливіших завданнь первинного ринку полягає в тому, щоб звести до мінімуму ризик інвестора. На це спрямовані державні законодавчі та нормативні акти, що регулюють діяльність ринку, вимоги щодо опублікування інформації про емінента, підготовки проспекту емісії, реєстрації цінних паперів та відповідних даних у фінансових органах тощо. Головною метою вторинного ринку є забезпечення ліквідності цінних паперів, тобто створення умов для найширшої торгівлі ними. Це, в свою чергу, надає можливості власникові цінних паперів реалізувати їх у найкоротший строк при незначних варіаціях курсів та невисоких витратах на реалізацію.

Діяльність по випуску та обігу цінних паперів

Діяльністю по випуску та обігу цінних паперів, відповідно доцього Закону, визнається посередницька діяльність по випуску таобігу цінних паперів, здійснювана банками, а також акціонернимитовариствами, статутний фонд яких сформовано за рахунок виключноіменних акцій, та іншими товариствами (надалі - торговці ціннимипаперами), для яких операції з цінними паперами становлятьвиключний вид їх діяльності.Торговці цінними паперами вправі здійснювати такі видидіяльності по випуску та обігу цінних паперів:

а) діяльність по випуску цінних паперів;

б) комісійну діяльність по цінних паперах;

в) комерційну діяльність по цінних паперах.

Діяльністю по випуску цінних паперів визнається виконанняторговцем цінними паперами за дорученням, від імені і за рахунокемітента обов'язків по організації передплати на цінні папери абоїх реалізації іншим способом. При цьому торговець цінними паперамиза домовленістю з емітентом може брати на себе зобов'язання у разінеповного розміщення цінних паперів викупити в емітентанереалізовані цінні папери.

Комісійною діяльністю по цінних паперах визнаєтьсякупівля-продаж цінних паперів, що здійснюється торговцем ціннимипаперами від свого імені, за дорученням і за рахунок іншої особи. Комерційною діяльністю по цінних паперах визнаєтьсякупівля-продаж цінних паперів, що здійснюється торговцем ціннимипаперами від свого імені та за свій рахунок.

Здійснення діяльності по випуску та обігу цінних паперів, яквиключної діяльності, допускається на основі дозволу, що видається. Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Перелікдокументів, необхідних для одержання дозволу на здійсненнядіяльності по випуску та обігу цінних паперів, а також переліквідомостей, які торговець цінними паперами повинен подаватипротягом строку дії цього дозволу, визначаються Державною комісієюз цінних паперів та фондового ринку.

Дозвіл на здійснення усіх або окремих (крім комісійної)видів діяльності може бути видано торговцям цінними паперами, якімають внесений статутний фонд у розмірі не менш як 1000неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а на здійсненнякомісійної діяльності щодо цінних паперів - не менш як 200неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.При здійсненні виключної діяльності по випуску та обігуцінних паперів допускається здійснення окремих видів діяльності,пов'язаних з обігом цінних паперів, насамперед діяльності понаданню консультацій власникам цінних паперів.

Дозвіл на здійснення будь-якого виду діяльності по випуску таобігу цінних паперів не може одержати торговець цінними паперами,який безпосередньо або побічно володіє майном іншого торговцяцінними паперами вартістю понад 10 процентів статутного фонду, втому числі безпосередньо - вартістю понад 5 процентів статутногофонду іншого торговця.Торговець цінними паперами, який має дозвіл на здійсненнябудь-якого виду діяльності по випуску та обігу цінних паперів, неможе безпосередньо або побічно володіти майном іншого торговця

цінними паперами вартістю понад 10 процентів статутного фонду, втому числі безпосередньо - вартістю понад 5 процентів статутногофонду іншого торговця. Якщо частка юридичної особи, що не має дозволу на здійсненнядіяльності по обігу цінних паперів, або громадянина в статутномуфонді кількох торговців цінними паперами перевищує 5 процентів покожному торговцю, то ці торговці не можуть здійснювати торгівлюцінними паперами один з одним.

Торговець цінними паперами не може здійснювати торгівлю:

а) цінними паперами власного випуску;

б) акціями того емітента, у якого він безпосередньо абопобічно володіє майном у розмірі більше 5 процентів статутногофонду.

Відповідно до цієї статті безпосереднім володінням майнавизнається володіння часткою у статутному фонді будь-якоготовариства, побічним володінням - володіння часткою у статутномуфонді такого товариства, яке є учасником в іншому товаристві.

Національна депозитарна система та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні

Національна депозитарна система складається з двох рівнів.Нижній рівень - це зберігачі, які ведуть рахунки власниківцінних паперів, та реєстратори власників іменних цінних паперів.

Верхній рівень - це Національний депозитарій України (далі Національний депозитарій) і депозитарії, що ведуть рахунки для зберігачів та здійснюють кліринг і розрахунки за угодами щодоцінних паперів.

Обслуговування обігу державних цінних паперів, у тому числі депозитарну діяльність щодо цих паперів, здійснює Національний банк України. Особливості здійснення депозитарної діяльності з державними цінними паперами встановлюються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку спільно з Національним банком України. При здійсненні такої діяльності на Національний банк України не поширюються обмеження, встановлені абзацом шостим статті 1 та частиною першою статті 10 цього Закону. У разі одержання відповідного дозволу депозитарії та зберігачі можуть вести реєстри власників іменних цінних паперів. Ведення реєстрів власників іменних цінних паперів є виключною діяльністю суб'єктів підприємницької діяльності і не може поєднуватися з іншими видами діяльності, крім депозитарної.

Для забезпечення функціонування єдиної системи депозитарного обліку у формі відкритого акціонерного товариства створюється Національний депозитарій. Уповноваженим органом управління часткою держави у статутному фонді Національного депозитарію є Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку. На етапі створення Національного депозитарію держава виходячи з фінансових можливостей вживає заходів щодо його створення, передбачаючи наце відповідні кошти. Частка держави у статутному фонді Національного депозитарію може бути відчужена іншим акціонерам не раніше ніж через два роки після його створення. До компетенції Національного депозитарію, крім видів діяльності, визначених статтею 6 цього Закону, належить:

- стандартизація депозитарного обліку відповідно до міжнародних норм;

- стандартизація документообігу щодо операцій з цінними паперами і нумерація (кодифікація) цінних паперів, випущених в Україні, відповідно до міжнародних норм;

- встановлення відносин і налагодження постійної взаємодії з депозитарними установами інших країн, укладання як двосторонніх, так і багатосторонніх угод про пряме членство або кореспондентські відносини для обслуговування міжнародних операцій з цінними паперами учасників Національної депозитарної системи, контроль за їх кореспондентськими відносинами з депозитарними установами інших країн.

Порядок здійснення грошових розрахунків за операціями з цінними паперами у Національному депозитарії встановлюється Національним банком України за погодженням з Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. У назву інших депозитаріїв забороняється включати слова "національний" чи "центральний".

Цінні папери, обіг яких дозволено на території України, і цінні папери, на які поширюється дія законів України, можуть випускатися в документарній та бездокументарній формах. Форма випуску цінних паперів визначається за рішенням емітента про випуск цінних паперів, затверджується Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку при реєстрації випуску та є підставою для взяття цих цінних паперів на обслуговування Національною депозитарною системою як іменних цінних паперів у документарній формі, цінних паперів на пред'явника у документарній формі або цінних паперів у бездокументарній формі, іменна ідентифікація власників яких здійснюється на підставі облікового реєстру рахунків власників у зберігача.

Випуск цінних паперів у документарній формі здійснюється емітентом шляхом виготовлення сертифікатів, які випускаються з урахуванням вимог, визначених Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. У разі емісії цінних паперів у бездокументарній формі, крім приватизаційних паперів, які засвідчують право власника на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств, державного житлового фонду, земельного фонду, емітент оформлює глобальний сертифікат, що відповідає загальному обсягузареєстрованого випуску, і передає його на зберігання в обранийним депозитарій.На період передплати на певний випуск (емісію) цінних паперівемітент оформляє тимчасовий глобальний сертифікат, який підлягаєзаміні на постійний після державної реєстрації цього випускуДержавною комісією з цінних паперів та фондового ринку абоанулюється в разі визнання випуску таким, що не відбувся. Глобальний сертифікат, оформлений після державної реєстрації та визнання випуску таким, що відбувся, зберігається в депозитарії протягом усього періоду існування цінних паперів у бездокументарній формі. Вимоги до оформлення і ведення обліку глобальних сертифікатів та їх реквізити встановлюються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Іменні цінні папери, випущені в документарній формі (якщоумовами емісії спеціально не зазначено, що вони не підлягаютьпередачі), передаються новому власнику шляхом повного індосаменту.У разі відчуження знерухомлених іменних цінних паперів правовласності переходить до нового власника з моменту зарахування їхна рахунок власника у зберігач. Права на участь в управлінні, одержання доходу тощо, яківипливають з іменних цінних паперів, можуть бути реалізовані змоменту внесення змін до реєстру власників іменних цінних паперів.

Право власності на цінні папери на пред'явника, випущені вдокументарній формі, переходить до нового власника з моментупередачі (поставки) цінних паперів.У разі відчуження знерухомлених цінних паперів на пред'явникаправо власності на цінні папери переходить до нового власника змоменту зарахування їх на рахунок власника у зберігача.

Право власності на цінні папери, випущені вбездокументарній формі, переходить до нового власника з моментузарахування цінних паперів на рахунок власника у зберігача.Підтвердженням права власності на цінні папери єсертифікат, а в разі знерухомлення цінних паперів чи їх емісії вбездокументарній формі - виписка з рахунку у цінних паперах, яку

зберігач зобов'язаний надавати власнику цінних паперів.Виписка з рахунку у цінних паперах не може бути предметомугод, що тягнуть за собою перехід права власності на цінні папери.

Угоди щодо цінних паперів не підлягають нотаріальномупосвідченню, якщо інше не передбачено законодавством чи угодоюсторін.

Перелік цінних паперів, що обслуговуються Національноюдепозитарною системою, встановлює Державна комісія з ціннихпаперів та фондового ринку.

Діяльність, пов'язана із зберіганням цінних паперів та обліком прав власності на них, здійснюється на підставі договору про відкриття рахунку у цінних паперах, який укладається власником цінних паперів з обраним ним зберігачем; депозитарного договору, який укладається між зберігачем і депозитарієм, або договору про обслуговування емісії цінних паперів, який укладається між емітентом та обраним ним депозитарієм.

Договори про відкриття рахунку у цінних паперах,депозитарні договори і договори про обслуговування емісії ціннихпаперів повинні відповідати вимогам типових договорів,затверджених Державною комісією з цінних паперів та фондовогоринку.У договорі про відкриття рахунку у цінних паперах,випущених у документарній формі, визначається спосіб зберіганняцінних паперів (колективний чи відокремлений). Іменні цінні папери, що знаходяться в колективному зберіганніна рахунках власників у зберігача і не обліковані на рахункахзберігача в депозитарії, підлягають обов'язковому занесенню дореєстру власників іменних цінних паперів на ім'я зберігача якномінального утримувача. Іменні цінні папери, що знаходяться в колективному зберіганніна рахунках у цінних паперах зберігачів у депозитарії, підлягаютьобов'язковому занесенню до реєстру власників іменних ціннихпаперів на ім'я депозитарію як номінального утримувача.У договорі про відкриття рахунку у цінних паперахвизначаються умови ведення рахунку власника цінних паперів,порядок проведення операцій емітента, порядок надання облікової тафінансової інформації зберігачем, а також умови оплати його послугтощо.

У депозитарному договорі встановлюється право зберігачапередавати до депозитарію виключно цінні папери, які знаходяться вколективному зберіганні, порядок здійснення операцій депозитарієм,умови ведення рахунків, порядок проведення операцій емітента,порядок надання облікової та фінансової інформації депозитарієм, атакож умови оплати його послуг тощо.

Депозитарії та зберігачі не мають права укладати угоди щодоцінних паперів, які належать депоненту і зберігаються у них нарахунках у цінних паперах, у власних інтересах чи в інтересахтретіх осіб без відповідного доручення.Укладення договору про відкриття рахунку у цінних паперах абодепозитарного договору не може бути обумовлене відмовою депонентавід будь-якого з прав, що надає цінний папір.

У договорі про обслуговування емісії цінних паперів міжемітентом чи його представником та обраним ним депозитаріємвизначається порядок взяття на обслуговування та обслуговуванняемісії цінних паперів, операцій емітента в депозитарії щодовипущених ним цінних паперів, порядок переведення цінних паперівз документарної форми у бездокументарну тощо.У разі розміщення на зберігання цінних паперів, випущених удокументарній формі згідно з договором про обслуговування емісіїцінних паперів, передбачається надання емітентом або зберігачем,що передає даний випуск на зберігання депозитарію, сертифікатаякості цінних паперів у документарній формі.

Зберігач не має права користуватися послугами іншогозберігача для виконання своїх зобов'язань щодо зберіганнясертифікатів та обліку прав власності на цінні папери своїхдепонентів. У разі одержання депозитарієм від зберігача цінних паперів,щодо яких він не укладав з емітентом договору про обслуговуванняемісії цінних паперів, депозитарій зобов'язаний передати їх томудепозитарію, з яким емітент уклав такий договір, якщо міждепозитаріями не встановлено кореспондентські відносини щодоцінних паперів.

Для обліку цінних паперів, депонованих власником згідно здоговором про відкриття рахунку у цінних паперах, зберігачвідкриває на його ім'я рахунок у цінних паперах, на якому

обліковуються права власності на цінні папери, що належатьдепоненту, а також обмеження щодо цих цінних паперів депонента. Для обліку цінних паперів, переданих зберігачем депозитарію на підставі депозитарного договору, депозитарій відкриває на ім'я зберігача рахунок у цінних паперах, на якому здійснює облік депонованих цінних паперів. Цінні папери, депоновані емітентом напідставі договорів про обслуговування емісії цінних паперів,зараховуються на його рахунок у цінних паперах. Для цінних паперів, депонованих іншими депозитаріями через кореспондентські відносини щодо цінних паперів, оформлені на підставі відповідного договору, кожний депозитарій відкриває спеціальні рахунки у цінних паперах.

Обіг цінних паперів, записаних на рахунок у цінних паперахна підставі депозитарного договору, обслуговується виключно шляхомпереведення їх на відповідний рахунок у цінних паперах у

депозитарії. При виконанні клірингу та розрахунків за угодами щодоцінних паперів між зберігачами, а також при проведенні операційемітента зміни на рахунках у цінних паперах і на грошових рахункахвносяться одночасно.

Депозитарії можуть одержувати від емітента безпосередньона свій рахунок доходи з цінних паперів для наступногоперерахування їх зберігачам. Зберігач зобов'язаний у встановленийдоговором строк зарахувати зазначені доходи на грошові рахункивласників цінних паперів. Ці доходи не є доходами депозитарію і непідлягають оподаткуванню у складі доходів депозитарію. Депозитаріїта зберігачі цінних паперів не зобов'язані надавати власникам

цінних паперів документи (сертифікати, купони) для реалізаціївідповідних прав власності при проведенні емітентом операцій ізцінними паперами, якщо інше не передбачено договором.

Кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів

Кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів здійснюються виключно депозитаріями, які забезпечують поставку цінних паперів на рахунки зберігачів у депозитарії з одночасною оплатою грошових коштів на рахунках зберігачів. Для здійснення клірингу та розрахунків за угодами щодо цінних паперів депозитарій має одержати відповідний дозвіл.

Взаєморозрахунки за угодами щодо цінних паперів здійснюються на підставі розрахункових документів, наданих сторонами відповідно до договорів, що передбачають перехід права власності на цінні папери, або інформації, наданої фондовими біржами та організаційно оформленим позабіржовим ринком.

Кліринговий депозитарій для здійснення грошових розрахунків за угодами щодо цінних паперів зобов'язаний користуватися послугами, що надають розрахункові банки на підставі відповідного договору, типова форма якого затверджується Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку і Національним банком України. Вимоги до такого розрахункового банку встановлюються уположенні, що затверджується Державною комісією з цінних паперів

та фондового ринку і Національним банком України. Правила та операційні стандарти клірингу та розрахунків заугодами щодо цінних паперів затверджуються Державною комісією зцінних паперів та фондового ринку. Правила та операційні стандартигрошового клірингу та розрахунків за операціями з цінними паперамизатверджуються Державною комісією з цінних паперів та фондовогоринку за погодженням з Національним банком України і Міністерствомфінансів України.

Діяльність щодо ведення реєстру власників іменних цінних паперів здійснює емітент або реєстратор. Якщо кількість власників іменних цінних паперів емітента перевищує кількість, визначену Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку як максимальну для організації самостійного ведення реєстру емітентом, емітент зобов'язаний доручити ведення реєстру реєстратору шляхом укладення відповідного договору. Договір на ведення реєстру емітент може укласти лише з однимреєстратором. При цьому таке доручення емітента не знімає з нього відповідальності щодо виконання зобов'язань, що випливають із угод щодо цінних паперів. Рішення про передачу ведення реєстру власників іменнихцінних паперів приймається виключно на загальних зборахакціонерів.

Загальні збори акціонерів або спостережна рада акціонерноготовариства затверджують умови договору на ведення реєструвласників іменних цінних паперів у порядку, визначеному статутомтовариства. У разі неукладення договору протягом тридцятикалендарних днів Державна комісія з цінних паперів та фондовогоринку надсилає товариству розпорядження про необхідність йогоукладення, а у разі невиконання зазначеного розпорядження протягом

п'ятнадцяти календарних днів притягує посадових осіб товариства довідповідальності відповідно до Закону України "Про державнерегулювання ринку цінних паперів в Україні". Рішення про передачу ведення тимчасового реєстру акціонерівдо проведення перших загальних зборів приватизованого підприємстваі до розміщення не менше 60 відсотків акцій для підприємств, що

знаходяться в процесі приватизації, приймається правліннямпідприємства, що приватизується.

Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, будь-які інші органи державної влади, а також юридичні та фізичні особи не можуть приймати рішення обов'язкового чи рекомендаційного характеру щодо ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, забезпечення ведення таких реєстрів чи їх розподілу, що суперечать частині другій цієї статті.

Ведення реєстрів власників іменних цінних паперів передбачає облік та зберігання протягом певних строків інформації про власників іменних цінних паперів та про операції, внаслідок яких виникає необхідність внесення змін до реєстру власників іменних цінних паперів. Підставою для внесення змін до реєстру власників іменних цінних паперів є документи, згідно з якими переходить право власності на відповідні іменні цінні папери. Реєстратор зобов'язаний на вимогу власника цінних паперівабо його представника, а також номінального утримувача надативиписку з реєстру власників іменних цінних паперів. Власник або його представник чи номінальний утримувач не мають права вимагати включення до виписки інформації, що виходить за межі компетенції реєстратора, у тому числі інформації про інших власників та кількість цінних паперів, які їм належать. Відомості про номінального утримувача підлягають внесенню у реєстр власників іменних цінних паперів на підставі відповідного доручення, якщо право зберігача або депозитарію виступатиномінальним утримувачем не передбачено договором про відкриттярахунку у цінних паперах або депозитарним договором. Внесення номінального утримувача в реєстр власників іменнихцінних паперів, а також перереєстрація цінних паперів на іншогономінального утримувача не означає, що право власності на цінніпапери переходить до номінального утримувача.

Операції з цінними паперами, що здійснюються між депонентамиодного номінального утримувача, не відображаються у реєстрівласників іменних цінних паперів. Для складання реєстру власників іменних цінних паперів на обумовлену дату для виконання зобов'язань емітента номінальний утримувач повинен надати реєстратору список усіх власників.

ФОНДОВА БІРЖА

Фондова біржа - організаційно оформлений, постійно діючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами.

Фондова біржа - акціонерне товариство, яке зосереджує попит і пропозицію цінних паперів, сприяє формуванню їх біржового курсу та здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, інших актів законодавства України, статуту і правил фондової біржі. Фондову біржу може бути створено не менш як 20 засновниками - торговцями цінними паперами, які мають дозвіл на здійснення комерційної і комісійної діяльності по цінних паперах за умови внесення ними до статутного фонду не менш як 10000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Фондова біржа набуває прав юридичної особи з дня її реєстрації Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Фондова біржа - організація, яка створюється без мети отримання прибутку та займається виключно організацією укладання угод купівлі та продажу цінних паперів та їх похідних. Вона не може здійснювати операції з цінними паперами від власного імені та за дорученням клієнтів, а також виконувати функції депозитарію.

Статут та правила фондової біржі затверджуються її вищим органом. У статуті фондової біржі визначаються:

а) найменування і місцезнаходження фондової біржі;

б) найменування і місцезнаходження засновників;

в) розмір статутного фонду;

г) умови і порядок прийняття в члени і виключення з членів

фондової біржі;

д) права і обов'язки членів фондової біржі;

е) організаційна структура фондової біржі;

є) компетенція і порядок створення керівних органів фондової

біржі;

ж) порядок і умови відвідування фондової біржі;

з) порядок і умови застосування санкцій, встановлених

фондовою біржою;

и) порядок припинення діяльності фондової біржі.

У статуті можуть передбачатися інші положення, що стосуються створення і діяльності фондової біржі. Правила фондової біржі повинні передбачати:

а) види угод, що укладаються на фондовій біржі;

б) порядок торгівлі на фондовій біржі;

в) умови допуску цінних паперів на фондову біржу;

г) умови і порядок передплати на цінні папери, що котируються

на фондовій біржі;

д) порядок формування цін, біржового курсу та їх публікації;

е) перелік цінних паперів, що котируються на фондовій біржі;

є) обов'язки членів фондової біржі щодо ведення обліку та

інформації, внутрішній розпорядок роботи комісій фондової біржі,

порядок їх діяльності;

ж) систему інформаційного забезпечення фондової біржі;

з) види послуг, що надаються фондовою біржою, і розмір плати

за них;

и) правила ведення розрахунків на фондовій біржі;

і) інші положення, що стосуються діяльності фондової біржі.

Діяльність фондової біржі припиняється у тому разі, коли число її членів стало менше 10. Якщо у фондовій біржі залишилося 10 членів, її діяльність припиняється у разі неприйняття нових членів протягом шести місяців. Діяльність фондової біржі припиняється відповідно до

законодавства України про акціонерні товариства та інші види господарських товариств.

Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку і її територіальні відділення здійснюють контроль за випуском та обігом цінних паперів, за винятком приватизаційних. Контроль за обігом приватизаційних паперів здійснює Фонд державного майна України. Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку призначаються державні представники на фондових біржах. Вони уповноважені здійснювати контроль за додержанням положень статуту і правил фондової біржі та мають право брати участь у роботі керівних органів фондових бірж.

Антимонопольний комітет України здійснює контроль за дотриманням вимог антимонопольного законодавства при обігу цінних паперів.

Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку і її територіальні відділення у разі відхилення від умов, визначених у дозволах на здійснення діяльності по випуску і обігу цінних паперів, а також у статуті та правилах фондової біржі, можуть застосовувати такі санкції:

а) виносити попередження;

б) зупиняти на строк до одного року передплату і продажцінних паперів;

в) зупиняти на певний строк укладення угод з окремих видівдіяльності по випуску і обігу цінних паперів;

г) анулювати дозвіл, виданий на ведення діяльності по випускуі обігу цінних паперів у разі повторного застосування санкцій,передбачених підпунктами "а - в" цієї статті.

Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку може зупиняти діяльність фондової біржі в разі порушення нею статутної діяльності і вимагати приведення її у відповідність з статутом та правилами фондової біржі.

Проблеми та перспективи розвитку фондового ринку України

Основні напрями розвитку фондового ринку України на 2001-2005 роки

Головними тенденціями на міжнародних фондових ринках, що визначатимуть дальший розвиток фондового ринку України, є:

- глобалізація світового ринку капіталу, створення глобальних торговельних та розрахунково-клірингових систем для обслуговування міжнародних ринків капіталу;

- технологізація ринків капіталу через зростаюче використання новітніх інформаційних і фінансових технологій; універсалізація діяльності фінансових інститутів, які спроможні надавати своїм клієнтам повний спектр фінансових послуг, включаючи послуги на ринках цінних паперів; інституціоналізація або зростання ролі інституційних інвесторів (інститутів спільного існування, недержавних пенсійних фондів, страхових компаній) у здійсненні фінансових інвестицій;

- інтернаціоналізація та регіоналізація регулювання фондових ринків; дерегуляція фінансових ринків як засіб протидії їх переміщення в оффшорні зони.

Цілі та завдання фондового ринку

Головною метою функціонування та розвитку фондового ринку в Україніповинно стати залучення інвестиційнх ресурсів для спрямування їх на відновлення та забезпечення дальшого зростання виробництва.

Ліквідний, надійний та прозорий фондовий ринок має забезпечити реалізацію національних інтересів України, сприяти зміцненню економічного суверенітету шляхом:

- сприяння знаходження інвестицій у реальний сектор економіки;

- створення ефективної системи захисту прав і інтересів інвесторів, як вітчизняних, так і іноземних;

- створення сприятливих умов для розвитку інститутів спільного інвестування, в тому числі недержавних пенсійних фондів;

- розбудови сучасної надійної системи виконання угод з цінним паперами та обліку права власності на цінні папери;

- розбудови ефективної системи організованої торгівлі, яка має визначати ринкову вартість цінних паперів вітчизняних емітентів;

- концентрації і централізації торгівлі корпоративними цінними паперами українських емітентів на організованому ринку на засадах конструктивної конкуренції та інновацій;

- створення умов для підвищення конкурентоспроможності фондового ринку України з дальшою цивілізованою його інтеграцією в міжнародні ринки капіталу;

- гармонізації політики держави на фондовому ринку з грошово-кредитною, валютною і бюджетно-податковою політикою з метою розвитку фондового ринку України.

У досконалення системи регулювання ринку цінних паперів в Україні потребує:

- визначення пріоритетів державної політики на фондовому ринку та розроблення заходів щодо його дальшого розвитку;

- забезпечення єдиного підходу до регулювання діяльності на фондовому ринку як банківських, так і небанківських фінансових установ;

- розширення повноважень Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку щодо регулювання діяльності небанківских фінансових установ;

- оптимізації державного регулювання фондового ринку та розвитку саморегулювання, посилення контролю за дотриманням учасниками фондового ринку регулятивних вимог;

- поступової передачі саморегулівним організаціям (СРО) професійних учасників фондового ринку частини повноважень щодо передліцензійної роботи, проведення моніторингу діяльності своїх членів, перепідготовки та попередньої сертифікації фахівців;

- підвищення вимог до ліцензування професійних учасників фондового ринку;

- розроблення програм оперативних дій щодо регулювання фондового ринку в разі фінансової кризи;

- спрямування зусиль Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку переважно на регулювання відкритого обігу цінних паперів;

- створення системи контролю та торгівлею цінними паперами за участю афілійованих осіб;

- забезпечення правового захисту працівників Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, які здійснюють правозастосовчі функції;

- розроблення та запровадження ефективної системи обміну інформацією між державними органами, що здійснюють регулювання і контроль на фондовому ринку;

- створення єдиної бази даних про акціонерні товариства.

Розвиток законодавства України про цінні папери потребує: прийняття Законів України “Про інститути спільного інвестування (корпоративні та пайові інвестиційні фонди)”, “Про цінні папери та фондовий ринок” (нова редакція), “Про акціонерні товариства”, “Про недержавні пенсійні фонди”, “Про електронний документообіг електронний підпис”.

Використана література:

1. Закон України “Про цінні папери і фондову Біржу” /від 18 червня 1999 р., м. Київ/

2. “Україна на роздоріжжі” /за редакцією Акселя Зіденберга і Лутуа Хоффмана, м. Київ 1998/

3. “Фондовий ринок України /навчальний посібник, м. Київ 1994/

4. Закон України “Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні / від 10 грудня 1997/

“Урядовий кур’єр”/ 4 квітня 2001р./ ( “Орієнтир” ).

Тема: Ринок цінних паперів та його роль у суспільному відтворені

План:

1) Поняття та види цінних паперів:

а) Акції

б) Облігації

в) Ощадні сертифікати

г) Векселі

2) Ринок цінних паперів

а) Розвиток ринку цінних паперів в Україні

б) Структура ринку цінних паперів

3) Діяльність по випуску та обігу цінних паперів

4) Національна депозитарна система та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні

5) Фондова Біржа

6) Проблеми та перспективи розвитку фондового ринку України

Київський Національний економічний університет

Кафедра політичної економіки

Ринок цінних паперів та його роль у суспільному відтворенні

Курсова робота

студентки 1-го курсу

вечірнього факультету

спеціальність 6201

Ганич Людмили

Науковий керівник

_____________________________

Київ 2001

Оценить/Добавить комментарий
Имя
Оценка
Комментарии:
Где скачать еще рефератов? Здесь: letsdoit777.blogspot.com
Евгений21:50:19 18 марта 2016
Кто еще хочет зарабатывать от 9000 рублей в день "Чистых Денег"? Узнайте как: business1777.blogspot.com ! Cпециально для студентов!
14:22:29 24 ноября 2015

Работы, похожие на Реферат: Ринок цінних паперів та його роль у суспільному відтворенні

Назад
Меню
Главная
Рефераты
Благодарности
Опрос
Станете ли вы заказывать работу за деньги, если не найдете ее в Интернете?

Да, в любом случае.
Да, но только в случае крайней необходимости.
Возможно, в зависимости от цены.
Нет, напишу его сам.
Нет, забью.



Результаты(150900)
Комментарии (1842)
Copyright © 2005-2016 BestReferat.ru bestreferat@mail.ru       реклама на сайте

Рейтинг@Mail.ru