Банк рефератов содержит более 364 тысяч рефератов, курсовых и дипломных работ, шпаргалок и докладов по различным дисциплинам: истории, психологии, экономике, менеджменту, философии, праву, экологии. А также изложения, сочинения по литературе, отчеты по практике, топики по английскому.
Полнотекстовый поиск
Всего работ:
364150
Теги названий
Разделы
Авиация и космонавтика (304)
Административное право (123)
Арбитражный процесс (23)
Архитектура (113)
Астрология (4)
Астрономия (4814)
Банковское дело (5227)
Безопасность жизнедеятельности (2616)
Биографии (3423)
Биология (4214)
Биология и химия (1518)
Биржевое дело (68)
Ботаника и сельское хоз-во (2836)
Бухгалтерский учет и аудит (8269)
Валютные отношения (50)
Ветеринария (50)
Военная кафедра (762)
ГДЗ (2)
География (5275)
Геодезия (30)
Геология (1222)
Геополитика (43)
Государство и право (20403)
Гражданское право и процесс (465)
Делопроизводство (19)
Деньги и кредит (108)
ЕГЭ (173)
Естествознание (96)
Журналистика (899)
ЗНО (54)
Зоология (34)
Издательское дело и полиграфия (476)
Инвестиции (106)
Иностранный язык (62792)
Информатика (3562)
Информатика, программирование (6444)
Исторические личности (2165)
История (21320)
История техники (766)
Кибернетика (64)
Коммуникации и связь (3145)
Компьютерные науки (60)
Косметология (17)
Краеведение и этнография (588)
Краткое содержание произведений (1000)
Криминалистика (106)
Криминология (48)
Криптология (3)
Кулинария (1167)
Культура и искусство (8485)
Культурология (537)
Литература : зарубежная (2044)
Литература и русский язык (11657)
Логика (532)
Логистика (21)
Маркетинг (7985)
Математика (3721)
Медицина, здоровье (10549)
Медицинские науки (88)
Международное публичное право (58)
Международное частное право (36)
Международные отношения (2257)
Менеджмент (12491)
Металлургия (91)
Москвоведение (797)
Музыка (1338)
Муниципальное право (24)
Налоги, налогообложение (214)
Наука и техника (1141)
Начертательная геометрия (3)
Оккультизм и уфология (8)
Остальные рефераты (21697)
Педагогика (7850)
Политология (3801)
Право (682)
Право, юриспруденция (2881)
Предпринимательство (475)
Прикладные науки (1)
Промышленность, производство (7100)
Психология (8694)
психология, педагогика (4121)
Радиоэлектроника (443)
Реклама (952)
Религия и мифология (2967)
Риторика (23)
Сексология (748)
Социология (4876)
Статистика (95)
Страхование (107)
Строительные науки (7)
Строительство (2004)
Схемотехника (15)
Таможенная система (663)
Теория государства и права (240)
Теория организации (39)
Теплотехника (25)
Технология (624)
Товароведение (16)
Транспорт (2652)
Трудовое право (136)
Туризм (90)
Уголовное право и процесс (406)
Управление (95)
Управленческие науки (24)
Физика (3463)
Физкультура и спорт (4482)
Философия (7216)
Финансовые науки (4592)
Финансы (5386)
Фотография (3)
Химия (2244)
Хозяйственное право (23)
Цифровые устройства (29)
Экологическое право (35)
Экология (4517)
Экономика (20645)
Экономико-математическое моделирование (666)
Экономическая география (119)
Экономическая теория (2573)
Этика (889)
Юриспруденция (288)
Языковедение (148)
Языкознание, филология (1140)

Реферат: Фірма в умовах монополістичної конкуренції

Название: Фірма в умовах монополістичної конкуренції
Раздел: Рефераты по экономической теории
Тип: реферат Добавлен 05:47:46 06 августа 2005 Похожие работы
Просмотров: 1149 Комментариев: 2 Оценило: 0 человек Средний балл: 0 Оценка: неизвестно     Скачать

Міністерство освіти і науки України

Черкаський Державний Технологічний Інститут

Кафедра економічної теорії

Факультет економіки і управління

Контрольна робота

з мікроєкономіки

на тему:”Фірма в умовах монополістичної

конкуренції”.

Перевірив виконав студент

викладач кафедри 1курсу феу групи зу-112

Тернова Л.Ю. Шкарбан С.В.

Черкаси 2002

Зміст

Фірма - основна ланка економіки поняття категорії «фірма»

Монополістична конкуренція

Особливості формування доходів фірми

за умов монополістичної конкуренції

Фірма - основна ланка економіки

поняття категорії «фірма»

Термін «фірма» досить часто повторюється і в економічній літературі, і в побуті. Між тим у зако­нодавстві України такої категорії немає взагалі. Замість неї використовується поняття «підприємство». На Заході в економічній практиці термін «фірма» вживається як узагальнююче, ширше поняття, що може включати ряд підприємств та виробництв. Окрім того, фірмою називають і різні багатопрофільні компанії й організації, що мають на меті комерційні цілі. Самий термін «фірма» походить від іта­лійського / firma підтверджуючий підпис на документі.

Отже, фірма — це господарська організація, що пере­творює вихідні ресурси на кінцевий продукт шляхом оп­тимального комбінування чинників виробництва. Ціль діяльності — прибуток, невід'ємний чинник — господар­ський ризик.

Фірма разом із розвитком ринкового господарства пройшла тривалий шлях трансформації. Зазнали значних змін цілі фірми. Традиційна фірма, описана класиками політичної економії, керувалася принципом максимізації прибутку. Максимальний прибуток досягався зниженням витрат. Господарська одиниця тоді була індивідуалізова­ною власністю, тобто належала одному підприємцю. З появою акціонерного та інших різновидів сумісноподі-леної власності відбулося відокремлення управління від власності. Відповідно до вимог нової економічної епохи перетворювалася і природа фірми, зазнали змін теоретичні уявлення про її цілі.

Сучасні теорії фірми

Менеджерські теорії фірми вису­вали як мету на перше місце (крім прибутку) ідеї максимізації яко­гось одного, найважливішого показника. Таким міг бути, наприклад, обсяг продажу. Його максимізація забезпечу­вала не тільки виживання фірми, а й гарні перспективи для подальшого зростання. Тому завоювання ринку ста­новило для такої фірми стратегічну задачу. Зрозуміло, не випускалися з уваги й інші показники (рентабельність, розмір дивідендів та ін.).

Одне з нових уявлень про напрямок розвитку фір­ми — багатоцільові теорії, коли максимізується кількп показників. Серед них - перспектива зростання фірми,ціна акцій, розмір прибутку, обсяг виробництва. Можна назвати ще й напрямок, який у літературі здобув назву біхевіористичної теорії. Мета фірми відповідно до поведінки об'єктів і суб'єктів процесу виробництва — досягнення певного рівня за основними показниками. Серед них — обсяг продажу, рівень рентабельності, розмір диві­дендів, якість продукції. Фірма враховує при цьому пси­хологію поведінки споживача.

Варто звернути увагу на нову філософію фірми, що народилася з японської практики менеджменту. Вона набула всебічного розвитку після Другої світової війни. Цю філософію переконливо сформулював Мацусіта, гла­ва корпорації «Мацусіта Електрик Індастріал»: «Кожній компанії, незалежно від її розмірів, слід мати певні цілі, відмінні від одержання прибутку, цілі, що виправдову­ють її існування. Їй необхідно мати власне покликання в цьому світі».

Види фірми

На Заході розрізняють три основ­них види: фірми, що належать од­ному власнику, партнерства та корпорації. На одноосо­бові фірми, де власник капіталу — єдиний власник, при­падає левова частка загальної кількості фірм. Наприклад, у США таких фірм 74% ( без фермерських господарств аграрного сектора). Основна діяльність — роздрібна тор­гівля, будівельна індустрія. Проте подібний, найпошире­ніший тип підприємств має незначну частку у грошових надходженнях, поступаючись корпораціям за таким по­казником у десятки і сотні разів. Разом із тим значні пе­реваги одноособових фірм відтворюють знову й знов та­кий тип господарства. Які ж це переваги? Насамперед, легкістьрозпочинання своєї справи. Особливо там, де існує реєстраційний, а не дозвільний характер фіксації нових компаній з боку владних структур. А також спрощений процес ліквідації: фірма припинила своє існування — і жодних проблем (залишаємо за дужками наступні проб­леми власника). Власник вільний у виборі напрямку бізнесу, незалежний у прийнятті рішень, не підзвітний управлінським структурам, задовольняється невелики­ми доходами, але цінує свою незалежність. Окрім того, він працює на себе, на свою родину, а не на третіх осіб. Головний недолік — повна відповідальність за наслідки господарсько-фінансової діяльності. Банкрутство фірми — розорення її власника.

Інша форма — партнерство чи товариство, де на паях об'єднується капітал кількох підприємців. Перевага в порівнянні з індивідуальною формою — об'єднання зу­силь і поділ ризику, недолік — необмежена відпові­дальність не тільки за себе, а й за партнера. У разі виходу зі справи партнера його пай викупається або колегами, або третьою особою. Зустрічаються і партнерства з обме­женою відповідальністю. Вони позбавлені названих ра­ніше недоліків, зберігаючи усі переваги.

Третя форма — корпорації. У США вони становлять 4% від загальної кількості фірм при 89% загального обо­роту. Корпорація — це фірма, у якій власність розділена на частини і відповідальність кожного обмежена його внеском, тобто це товариство з обмеженою відповідаль­ністю. І в цьому — одна з найважливіших переваг корпо­рації у порівнянні з іншими типами підприємств. Тут втілена аристотелівська ідея єдності протилежностей — індивідуалізму та колективізму. Вона є ідеальною фор­мою для дрібних вкладників, які, поєднуючи капітали, створюють велику фірму. З огляду на те, що акціонери не можуть зазнати більших збитків, ніж вкладені ними у справу капітали, вони відчувають свою захищеність від ризику. 'Юридична незалежність фірми зумовлює і сво­боду дій її суб'єктів, що входять до неї чи залишають її за власний бажанням. Корпорації не позбавлені певних недоліків. Високі (тепер і в Україні) витрати та складність організації і при­пинення діяльності корпорації. Подвійне оподаткуван­ня — прибутку корпорації та виплачених дивідендів. Кор­порації зазнають тиску зовнішніх чинників: конкуренції всередині країни і на світовому ринку (для розвинених країн це одне й те саме), науково-технічний прогрес, кот­рий стимулює безупинну гонку, яка потребує нових тех­нологій, техніки і багато чого іншого, що змушує корпо­рації постійно тримати себе у формі. Незначне розслаб­лення — і можна опинитися на узбіччі великого бізнесу.

Існує думка, що проблеми, з якими стикаються великі корпорації, можуть призвести їх до сумного кінця, що нагадує долю динозаврів. Недарма їх іноді й називають динозаврами. Негнучкі, неповороткі, нездатні до швид­кого відновлення, вони нерідко уступають мобільним, динамічним середнім фірмам, що не потребують великих інвестицій, величезної армії працівників, вільні від дов-гострою, не страждають хворобами монополізму. Томас Пітере та Ричард Уотермен пишуть:

«Громіздкі плани досліджень і розробок поступають­ся дрібному виробництву, де працюють люди, які знають, чого хочуть. Манія на всьому заощаджувати позначаєть­ся на якості. Бюрократична ієрархія та гарні костюми-трійки витісняють звертання на ім'я. Робота суворо відповідно до товстих книг інструкцій і розпоряджень, що заміняють ініціативу кожного. Якби можна було до­сягти максимальної ефективності технологічних про­цесів, якби всі постачальники здійснювали безперебійні постачання та робили їх вчасно, якби не було прогулів, якби справі не заважали невдалі взаємодії люде^ то ве­ликі підприємства переважували б малі».

І все ж таки можна погрішити проти істини, якщо не зазначити величезних переваг великого виробництва. По-перше, здійснюються інтеграція науки з виробницт­вом, внутрішньозаводська спеціалізація, використовується устаткування великої потужності, випускаєть­ся широка номенклатура товарів. По-друге, досягається зниження собівартості, зростання доходів, тобто все те, що є у фірмі ЗМ.

Цікаву класифікацію фірм запропонував швейцар­ський експерт з маркетингу Фризевінкіль. На основі досліджень різних фармацевтичних компаній за 32 по­казниками він виділив п'ять основних типів фірм і дав умовні назви: «горді леви», «могутні слони», «неповороткі бегемоти», «хитрі лиси», «сірі миші».

Фірми «горді леви» відрізняються великими розміра­ми. Такі корпорації умовно можна віднести до технологіч­них та організаційно-економічних монополій. Це дає їм реальні переваги у жорстокому конкурентному середо­вищі. Вони є прикладом динамічної, агресивної політики у верхньому ешелоні бізнесу. «Леви» не зацікавлені в інтеграції з іншими фірмами, не кажучи вже про угоди з ними. Значні інвестиції в нову техніку і технологію збері­гають для них гарні перспективи на лідерство. Еволюція таких фірм приводить їх у стан «могутнього слона». Кор­порації типу «слонів» уже не мають колишньої агресив­ності і динамізму, але досягають підвищеної стабільності. Її забезпечують ефект масштабу, диверсифікація, широ­ка мережа філій всередині країни і за її межами. Фірми-«слони» свідомо уникають честі бути першими в розробці нововведень: коштує це дуже дорого, віддача приходить не відразу, а ризик першопрохідника значний. Тому така фірма нерідко використовує свої можливості, щоб пере­хопити нововведення, відтіснити новатора. Президент концерну «Соні» Акіо Морита писав: «Ми виробляємо новий продукт, і якщо вийде саме так, вони («могутні сло­ни» — авт.) викидають на ринок аналогічний продукт та отримують вигоду від наших зусиль» («Зроблено в Японії»). Нерідко буває так, що «могутні слони» втрача­ють колишні позиції, перетворюючись на «неповоротко­го бегемота». Головна причина цього — організаційна.Ускладнена структура управління без чіткої взаємодії і механізму зворотного зв'язку призводить до того, що «могутні слони» із жахом усвідомлюють свою безза­хисність перед лицем повільно визріваючих економіч­них проблем.

Чудовим прикладом цього є корпорація «Крайслер», що опинилася на межі банкрутства. Лі Якокка, який очо­лив напівживу корпорацію, згадує: «Усі проблеми кор­порації «Крайслер» фактично зводилися до загального знаменника: ніхто не знав, що їх спричинило. Тут не існу­вало єдиної команди, була некерована група індивідуаль­них гравців». Корпорація мала 35 віце-президентів, і ко­жен з них «біг своєю власною стежкою», діяв сам по собі. Як наслідок цього — омертвіння значної частини капіта­лу в напрямках, що втратили перспективу, погіршення якості, зростання витрат та збитків. Досвід «Крайслера» свідчить про можливість санації і виходу з кризового ста­ну, хоча реальна й утрата колишніх позицій.

Фірми «хитрі лиси» живуть, і досить непогано, спе­ціалізацією, здійснюючи успішну нішеву політику. Ліди­руючи у випуску 2-3 видів продукції та маючи достатні фінансові ресурси, вони успішно відбивають атаки кон­курентів, залишаючи освоєні ніші недоступними для ата­куючих. Маючи в запасі «домашні заготовки» на випа­док кризи, «лисиці» з честю переборюють труднощі.

За умов погіршення економічної кон'юнктури неза­видною є доля фірм «сірих мишей». Відсутність чи низь­кий рівень спеціалізації — головна причина їхніх невдач. Вони стикаються із труднощами збуту, зниженням дохо­ду, що закриває для них перспективи на оновлення про­дукції. «По суті такий бізнес - як життя метелика-одно­денки, що вже завтра буде тремтіти, гадаючи, чи зали­шиться він живий післязавтра». Оригінальна точка зору, підкріплена конкретним аналізом у вузькій сфері діяль­ності.

Монополістична конкуренція

Ознаки монополістичної конкуренції

Монополістична конкуренція вид конкуренції, що може виник­нути за великої кількості продавців, що реалізують диференційовану про­дукцію на ринку з вільним входом та виходом для нових виробників.

Прикладом ринків з монополістичною конкуренцією у США є ринки трикотажу, жіночого одягу, взуття, ювелірних виробів.

Докладніше ознаки монополістичної конкуренції можна сформулюва­ти таким чином:

1) ринок складається з відносно великої кількості продавців, кожен з яких володіє невеликою (але не нескінченно малою) часткою ринку;

2) товар кожного продавця є недосконалим замінником товарів інших фірм;

3) встановлюючи ціни, продавці не враховують реакцію конкурентів;

4) ринок не має бар'єрів для входу та виходу.

Монополістична конкуренція має ознаки як і монополії, так і доскона­лої конкуренції. На ринку монополістичної конкуренції кожна фірма контролює ціну на свій товар (ознака монополії) і водночас є багато фірм, що постачають схожий товар (ознака досконалої конкуренції).

Короткостроковий період

У короткостроковому періоді по­ведінка фірм, що працюють за умов монополістичної конкуренції, не відрізняється від поведінки фірми-монополіста. Це пов'язано насампе­ред з диференціацією продукції на ринку монополістичної конкуренції.

Кожна фірма розглядає криву по­питу на свою продукцію як незмінну і намагається максимізувати прибу­ток (рис. 1 ). Умовою мак­симуму прибутку є, як і за монополії, рівність граничного доходу та гра­ничних витрат.

Рис. 1 Монополістична конкуренція у короткостроковому періоді

Довгостроковий період

У довгостроковому періоді фірми можуть входити та виходити з га­лузі. Як і за досконалої конкуренції, сигналом для входу-виходу з галузі с прибуток. Якщо фірма має змогу отримувати прибуток у галузі, вона прямує до неї. Якщо фірма терпить збиток, то вона шукатиме щастя в іншій галузі. Вхід у галузь та вихід з неї зміщують криву попиту Для кожної фірми. Справді, нові конкуренти відтягують на себе частку попиту, а отже, крива попиту для фірми зміщується ліворуч та вниз. Якщо конкуренти залишають галузь, то крива попиту зміщується у протилежний бік (вгору та праворуч).

Можна виписати такий логічний ланцюжок:

прибуток ­ ( ¯ ) ­­ ¾кількість конкурентів ­(¯) —попит ­(¯)¾

— прибуток ­(¯)

Кількість конкурентів, від яких залежить попит, буде незмінною лшае за відсутності прибутку у фірм. Ця ситуація кваліфікується якрівновагна ринку монополістичної конкуренції і має графічну модель, що відображена нарис . 2

Рис 2 . Довгострокова рівновага за умов монополістичної конкуренції

На цьому рисунку D позначає початковий попит. D ' — попит за рівноваги галузевого ринку. MR та MR ' означають відповідно лінії гра­ничних доходів за початкового ста­ну галузевого ринку та у стані рівно­ваги, Q 0 та Q * — обсяг виробництва фірми за початкового стану галузе­вого ринку та у його стані рівнова­ги. Короткострокова рівновага по­значена через E 0 , довгострокова — через E *. Точка короткострокової рівноваги E 0 розташована над кри­вою середніх витрат, отже, наявний прибуток. Точка довгостроковоїрівноваги E * — на кривій середніх витрат, тобто прибуток у довгостроковому періоді відсутній.

Графічний аналіз дає підстави для висновків щодо властивостей стануфірми за умов рівноваги галузевого ринку монополістичної конкуренції

• як у короткостроковому, так і в довгостроковому періоді фірма обирає обсяг виробництва, виходячи з умов рівності граничного доходу та граничних витрат;

• у короткост; новому періоді можливий варіант одержання прибутку фірмою;

• у довгостроковому періоді (за рівноваги галузевого ринку) прибуток нульовий;

• з попереднього випливає, що лінія попиту фірми у довгостроковому періоді є дотичною до кривої передніх сукупних витрат;

• ціна па продукцію фірми за умови прибутковості у короткостроково­му періоді перевищує ціну у довгостроковому періоді;

• обсяг виробництва фірми за умов її прибутковості у короткостроко­вому періоді перевищує обсяг її виробництва у довгостроковому періоді.

Важливим також є порівняння рівноваги галузевого ринку у довго­строковому періоді за умоз досконалої та монополістичної конкуренції.

Серед важливих відмінностей цих двох видів конкуренції такі:

• на відміну від досконалої конкуренції за монополістичної конку­ренції рівновага галузевого ринку вже не забезпечує мінімуму середніх сукупних витрат;

• ціна на продукцію за монополістичної конкуренції перевищує гра­ничні витрати.

Остання риса монополістичної конкуренції пояснює схильність фірм до розширення кола їх споживачів, оскільки це збільшує їх прибуток.

12.3.4. Модельний аналіз

За умов довгострокової рівноваги крива попиту є дотичною до кривої середніх сукупних витрат.

Отже, якщоР( Q ) обернена функція до функції попиту, то

АТС'( Q ) = Р'( Q ). 1

Спад функції попиту, а отже, і функції Р( Q ) обумовлює

P ¢ ( Q )<0 . 2

Об'єднуючії (1) та (2), можна дійти висновку, що у стані довго­строкової рівноваги ринку монополістичної конкуренції фірмане досягає мінімуму середніх сукупних витрат.

З умов рівновагії окремої фірми маємо

MR(Q)=MC(Q) .

ОскількиМ R ( Q ) < Р( Q ), то

Р( Q ) > MC ( Q ),

тобто ціна рівноваги перевищує граничні витрати .

Важливою рисою досконалої конкуренції у довгостроковому періоді є рівність середніх сукупних та граничних витрат. Цього не спостерігати­меться за монополістичної конкуренції. Для того, щоб у цьому впевни­тись, згадаємо правила диференціювання і ще раз перекопаємось, щоб у цьому впевнетисть , згадаємо правила диференціювання і ще раз переконаємося , що

АТС'( Q ) = (ТС'( Q ) Q - ТС( Q ))/ Q 2 .

Використовуючи (1 ), маємо

(TC ¢ (Q)Q – TC(Q))/Q2 =P ¢ (Q)

Звідси

ТС'( Q ) Q -ТС( Q )= Q 2 Р'( Q ),

ТС'( Q ) -ТС( Q ) /Q = Q Р'( Q ),

або

МС( Q ) - АТС( Q ) = Q Р'( Q ).

Оскільки Р'( Q ) < 0 , то

МС( Q ) < АТС( Q ).

Це ще одна відмінність монополістичної конкуренції від досконалої.

Особливості формування доходів фірми

за умов монополістичної конкуренції

Монополістична конкуренція, як відомо, є однією із форм недосконалої конкуренції. Тому вона втілює у собі певні властивої чистої конкуренції і монополії. З одного боку, фірми функціонують на ринку з десятками конкурентів, а з іншого — володіють монополією на випуск і реалізацію власного диференційованого продукту, тобто продукту із певними особливостями.

З'ясовуючи особливості ціноутворення і формування доходів фірм за ситуації монополістичної конкуренції, скористаємось графічним методом. Графік показує, що першою особливістю ринку монополістичної конкуренції є більша еластичність попиту у залежності від ціни — попит близький до цілком еластичного, адже існує багато замінників товару фірми, тому покупці легко відмовляються від купівлі даного диференційованого продукту при зростання ціни на нього на користь товарів-замінників (диференційованого продукту інших конкурентів). У ситуації чистої монополії цього відбутись не може, адже продукт фірми-монополіста унікальний, не мас близьких замінників.


За умов чистої монополії ринковий попит характеризувався б лінієюD 2 , але монополістична конкуренція зміщує лінію попиту у положення D 1 . У зв'язку із цим фірма-монополіст має значно більші можливості у маневрування цінами за оптимального обсягу виробництва Q 2 (монопольна ціна може зростати до рівня P 2 ). За умов ринку монополістичної конкуренції можливості зміни ціни на власну продукцію хоча й існують, але надто обмежені у зв'язку із наявністю конкурентних товарів. Тому на такому ринку фірма намагається маневрувати зміною обсягу продукту (до рівняQ 1 на графіку). Але при цьому зростають і середні повні витрати фірми (зокрема, від точки M до точки M 1 ). Фірма просто не в змозі утримувати обсяг виробництва із мінімальнимиАТС. Знизити обсяг виробництва означало б віддати частину попиту (і чистого доходу) фірмам-конкурентам з їх близькими за якістю диференційованими продуктами.

Під впливом зазначених обставин чистий дохід фірми на ринку монополістичної конкуренції значно менший від чистого доходу фірми-монополіста, що з'ясовується при уважному співставленій графіків.

Для забезпечення високою рівня доходу фірміза умовмонополістичної конкуренції необхідно розгортати нецінову конкуренцію, широко застосовуючи рекламу.

Зміст нецінової конкуренції полягає у прагненні досягти переваг над конкурентами за рахунок широкого використання досягнень НТП (підвищення якості реалізованих товарів, пошук нових товарів і оригінальними параметрами, розширення обсягу післяпродажного обслуговування товарів, збільшення гарантійного періоду, створення умов надання споживчого кредиту тощо).

Важливо відзначити, що реклама як засіб маркетингової стратегії фірми має свої позитиви і недоліки, з точки зору інтересів споживача і суспільства.

Спеціалісти маркетингу вважають, що реклама ­- явище позитивне і необхідне: вона допомагає споживачеві зробити правильний вибір, прискорює проникнення товару на ринок, змушує підприємства турбуватись про якість продукції, дає фірмам можливість реалізувати зростаючніі ефект масштабу виробництва, стимулюс конкуренцію, збільшує зайнятість, збільшує доходи засобів інформації (газет і радіо, телебачення і рекламних агенств).

Водночас реклама має і значні недоліки: дезорієнтація покупців внаслідок завищення оцінки якості продукту, відволікання ресурсів із більш важливих галузей. зростання витрат підприємства і цін, які включають затрати на рекламу, заохочування монополізації ринку. Тому не випадково недобросовісна реклама заборонена (однак будь-яка реклама необ'єктивна і упереджена).

Зрозуміло, завдання реклами — поліпшення становища фірми на ринку, а не турбота про інтереси споживачів.

Через нецінову конкуренцію і всеохоплюючу рекламу фірма прагне змінити еластичність попиту на власний продукт, що на рисунку відображується у зміні координат графіку попиту у напрямі відD 1 до D 2 . Це означає, що кожна фірма прагне здобути монопольне становище на ринку. Але якщо вона навіть досягне цього, її перевага буде нетривкою, адже зростання цін і доходів у даній галузі привабить конкурентів, а фірма, що досягла певної переваги, за умов монополістичної конкуренції не може зупинити їх експансію, тому монопольна перевага швидко втрачається.

Отже. монополістична конкуренція вимагає від підприємців постійного і невпинною пошуку усе нових і нових можливостей для більшення доходу,

Нових шляхів пристосування до специфічних вимог даного ринку.


Список використованої літератури

1 . Пиндайк Р. Микроэкономика. М.; Дело, 2000-808с.

2. Задоя А . Мікроекономіка . Навч . пос . К .: Знання , 2000-176с .

3 . Самуэльсон П. Экономика. В 2-х т. (пер) М.: Алгон, 1997-749с.

4. Ястремський О . Основи мікроекономіки . Підр . для вузів . К .: Знання , 1998-714 c .

Оценить/Добавить комментарий
Имя
Оценка
Комментарии:
Где скачать еще рефератов? Здесь: letsdoit777.blogspot.com
Евгений22:19:46 18 марта 2016
Кто еще хочет зарабатывать от 9000 рублей в день "Чистых Денег"? Узнайте как: business1777.blogspot.com ! Cпециально для студентов!
14:02:55 24 ноября 2015

Работы, похожие на Реферат: Фірма в умовах монополістичної конкуренції

Назад
Меню
Главная
Рефераты
Благодарности
Опрос
Станете ли вы заказывать работу за деньги, если не найдете ее в Интернете?

Да, в любом случае.
Да, но только в случае крайней необходимости.
Возможно, в зависимости от цены.
Нет, напишу его сам.
Нет, забью.



Результаты(151081)
Комментарии (1843)
Copyright © 2005-2016 BestReferat.ru bestreferat@mail.ru       реклама на сайте

Рейтинг@Mail.ru