Банк рефератов содержит более 364 тысяч рефератов, курсовых и дипломных работ, шпаргалок и докладов по различным дисциплинам: истории, психологии, экономике, менеджменту, философии, праву, экологии. А также изложения, сочинения по литературе, отчеты по практике, топики по английскому.
Полнотекстовый поиск
Всего работ:
364150
Теги названий
Разделы
Авиация и космонавтика (304)
Административное право (123)
Арбитражный процесс (23)
Архитектура (113)
Астрология (4)
Астрономия (4814)
Банковское дело (5227)
Безопасность жизнедеятельности (2616)
Биографии (3423)
Биология (4214)
Биология и химия (1518)
Биржевое дело (68)
Ботаника и сельское хоз-во (2836)
Бухгалтерский учет и аудит (8269)
Валютные отношения (50)
Ветеринария (50)
Военная кафедра (762)
ГДЗ (2)
География (5275)
Геодезия (30)
Геология (1222)
Геополитика (43)
Государство и право (20403)
Гражданское право и процесс (465)
Делопроизводство (19)
Деньги и кредит (108)
ЕГЭ (173)
Естествознание (96)
Журналистика (899)
ЗНО (54)
Зоология (34)
Издательское дело и полиграфия (476)
Инвестиции (106)
Иностранный язык (62792)
Информатика (3562)
Информатика, программирование (6444)
Исторические личности (2165)
История (21320)
История техники (766)
Кибернетика (64)
Коммуникации и связь (3145)
Компьютерные науки (60)
Косметология (17)
Краеведение и этнография (588)
Краткое содержание произведений (1000)
Криминалистика (106)
Криминология (48)
Криптология (3)
Кулинария (1167)
Культура и искусство (8485)
Культурология (537)
Литература : зарубежная (2044)
Литература и русский язык (11657)
Логика (532)
Логистика (21)
Маркетинг (7985)
Математика (3721)
Медицина, здоровье (10549)
Медицинские науки (88)
Международное публичное право (58)
Международное частное право (36)
Международные отношения (2257)
Менеджмент (12491)
Металлургия (91)
Москвоведение (797)
Музыка (1338)
Муниципальное право (24)
Налоги, налогообложение (214)
Наука и техника (1141)
Начертательная геометрия (3)
Оккультизм и уфология (8)
Остальные рефераты (21697)
Педагогика (7850)
Политология (3801)
Право (682)
Право, юриспруденция (2881)
Предпринимательство (475)
Прикладные науки (1)
Промышленность, производство (7100)
Психология (8694)
психология, педагогика (4121)
Радиоэлектроника (443)
Реклама (952)
Религия и мифология (2967)
Риторика (23)
Сексология (748)
Социология (4876)
Статистика (95)
Страхование (107)
Строительные науки (7)
Строительство (2004)
Схемотехника (15)
Таможенная система (663)
Теория государства и права (240)
Теория организации (39)
Теплотехника (25)
Технология (624)
Товароведение (16)
Транспорт (2652)
Трудовое право (136)
Туризм (90)
Уголовное право и процесс (406)
Управление (95)
Управленческие науки (24)
Физика (3463)
Физкультура и спорт (4482)
Философия (7216)
Финансовые науки (4592)
Финансы (5386)
Фотография (3)
Химия (2244)
Хозяйственное право (23)
Цифровые устройства (29)
Экологическое право (35)
Экология (4517)
Экономика (20645)
Экономико-математическое моделирование (666)
Экономическая география (119)
Экономическая теория (2573)
Этика (889)
Юриспруденция (288)
Языковедение (148)
Языкознание, филология (1140)

Реферат: Социальная справедливость /Укр./

Название: Социальная справедливость /Укр./
Раздел: Топики по английскому языку
Тип: реферат Добавлен 12:12:57 29 июня 2001 Похожие работы
Просмотров: 481 Комментариев: 3 Оценило: 0 человек Средний балл: 0 Оценка: неизвестно     Скачать

Проблема рівності і соціальної справедливості в умовах ринкової економіки

Вступ

В духовному світі людства є поняття, яке має особливу долю. Це те поняття, якому суджено стати найбільш концентрованим виразом надій багатьох поколінь людства.

Серед таких ідеалів людства належне місце займає справедливість.

В ході історії справедливість по різному по різному трактується тими, хто бере її на озброєння. Не однаковий зміст вкладається в ідею справедливості на різних стадіях розвитку суспільства.

Визначну роль в розробці поняття справедливості та в розкриті її соціальної ролі належить давньогрецьким філософам Платону і Арістотелю. Реалізація вимог соціальної справедливості в суспільстві тісно пов’язана з проблемами ефективності економічних, політичних, правових, етичних соціальних норм, регулюючих життя суспільства.

Становлення ринкових відносин в Україні пов’язане з багатьма соціальними та етичними проблемами життя людини і суспільства. Першочергове значення тут набуває бачення ринкових відносин, що формуються з позиції соціальної справедливості і несправедливості.

В якій мірі сумісні економічно жорсткі умови ринку та конкуркнція і соціальна справедливість з її гуманітарною справедливістю?

Чи можна взагалі говорити про їх взаємозв’язок?

Економічний зміст справедливості не залишається не змінним, він розвивається. Ринок завжди передбачає конкуренцію між товаровиробниками, економічну свободу людини і підприємства, антимонопольну державну політику. Людина повинна сама розпоряджатися собою, своєю продукцією, власністю.

В умовах переходу до ринку виникають нові економічні реалії і формуються нові критерії соціальної справедливості.

Ідея соціальної справедливості

Ідея та ідеали справедливості, так як все інше, глибоко історичні. Прагнення до справедливості завжди було для людства одним з головних орієнтирів соціального прогресу. В них органічно зв’язане менуле і сучасне. Ідея справедливості, рівності у суспільстві та суспільних відносинах між людьми беруть свій початок з часів Стародавньої Греції і рабовласницького суспільства.

Платон доказував, що справедливість властива як людині, так і можливо цілій державі. В роботі "Держава" він розвив ідею про ідеальну, справедливу державу, доказуючи при цьому, що саме держава створює людські необхідності. Проблеми справедливості і несправедливості є головними соціальних, економічних, правових і моральних питань кожної людини. Порушення соціальної справедливості негативно відбивається на психології і моральному стані людей. Будь-яка економічна діяльність, що побудована на несправедливості, приречена на невдачу.

Представляє інтереси і роздуми Платона про рівність як критерії справедливосіт. В основі цього вчення лежить ідея відтворення рівним за рівне.

"Для нерівних рівне стало б нерівним, якщо б не дотримувалась відповідна міра" - зазначає Платон. Ця необхідна міра встановлюється і забезпечується державою, внаслідок чого відносять до державного устрою і співпадає з справедливістю.

Будь-яка економічна діяльність, що побудована на несправеведливості, приречена на невдачу. Рано чи пізно, але накопичення енергії соціальної справедливості досягає "критичної" маси і тоді неменучий соціальний вибух (соціальне потрясіння).

Важливе значення для розуміння суті та призначення справедливісті мають роздуми Арістотеля про справедливість як соціальної категорії. Так, у "Нікомахові етиці" Арістотель підкреслює, що справедливість є не що інше як прирівняння власного інтересу до інтересу інших. Категорія справедливості розглядається Арістотелем в тісному зв’язку з людською діяльністю, вчинками людей. Щира народна віра у можливість торжества справедливості завжди була мужньою силою у боротьбі трудящих мас - людей праці - за свої права і свободи. Інша справа, що в умовах недостатносі знань, низької політичної і економічної культури людей набули поширення спрощені, наївні уявлення про соціальну справедливість.

Принцип соціальної справедливості почав розглядатись як рівність у доходах, майнова рівність у доходах, майнова рівність і зрівняльний розподіл. На практиці в умовах толітарної держави принцип соціальної справедливості по суті перетворився в принцип рівності злиднів.

Якщо розглядати соціальну справедливість з позиції рівності доходів, то ринок не має нічого спільного з нею. Адже перехід до ринку, як відомо, спричиняє суттєві зміни у способі життя кожної людини, несе з собою диференціацію в доходах. Значть, проблема взаємозв’язку ринку і соціальної справедливості тоді взагалі знімається? Мабуть, що ні.

У найширшому розумінні справедливість означає наявність необхідних умов для нормального цивілізованого розвитку економіки, забезпечення її демократичного характеру, реалізації прав і свобод людини.

Класичне визначення суті та атрибутів "справедливості" дав К.Попер. Під справедливістю він мав на увазі (4, с. 106):

рівний розподіл тягара громадянства, тобто тих обмежень свободи, які необхідні для суспільного життя;

рівність громадян перед законом, звісно тоді, коли закони не підтримують і не засуджують окремих громадян, груп чи класів;

безсторонність громадянства;

рівне користування перевагами (а не лише обмеженнями), які держава може запропонувати громадянам.

Проблема справедливості, особливо її взаємозв’язок із свободою, історично була центрі політичної боротьби в суспільстві. Причому вимога свободи переважно вважаласть буржуазною ідеєю, а соціальної справедливості - традиційно реалістичною. Проте сам хід суспільного розвитку в сучасних умовах ставить питання про поєднання ідеалів свободи та справедливості. Як свобода, так і справедливість завжди були палкими бажаннями людини. У кінці двадцятого століття стало однозначно зрозуміло, що розвиток демократії можливий тільки на основі становлення більш рівноправного і справедливого суспільства. Поза справедливістю немає і не може бути свободи особи і людської гідності, стабільного суспільства та прогресивного соціально-економічного розвитку. Справедливість служить прямим регулятором діяльності людини в кожній ситуації.

Призначаючи тільки за людиною властивість до чуйного відчуття таких понять як добро і зло, справедливість і несправедливість, Арістотель показує, що властивість саме цих якостей і складає основу сім’ї і держави.

Економісти і соціологи не мають єдиної думки про те, що розуміти під соціальною справедливістю, як кваліфікуваті її. Найчастіше соціальна справедливість розуміється як прояв справедливості в сфері розподілу багатств, длаг і доходів між члетами суспільства. Як правило, виділяються чотири основні підходи до проблеми соціальної справедливості з точки зору розподілу благ [5, с. 433-435]:

· "елітарний" -усі члени суспільства отримують однакові блага, тобто має місце рівний розподіл благ між індивідами;

· "утилітарний" - товари і послуги розподіляються таким чином, що максимізувати загальну користь усіх членів суспільства, тобто дається більше благ тому, хто зуміє зазнати більшої насолоди від них; звичайно, якщо усі члени суспільства були б одинакові, то утилітарна і егалітарна позиції співпадали б;

· "Роулсіанський" (на основі концепції Роулса) - максимізується користність найбільш забезпечених осіб, що досягається за рахунок підвищення продуктивності та ефективності праці високооплачуваних робітників; у результаті створюються умови для більшого перерозподілу коштів на користь найбідніших членів суспільства;

· "ринковий" - справедливість встановлюється ринком: результати конкуренних ринкових процесів справедливі тому, що вони винагороджують тих, хто більш здібний і працьовитий; справедливою є така величина доходу, яка відповідає ефекту від вкладення праці і капіталу у виробництво, що визначено на основі основі ринкових критеріїв.

Поняття "соціальна справедливість" правомірно розглядати як важливу соціоекономічну цінність суспільства, без якої неможливо забезпечити ефективний економічний розвиток. Ідея відповідальності, адекватності, еквівалентності величини доходу витратам праці і капіталу становить основний зміст соціальної справедливості (чи несправедливості). Економічна діяльність людини, її результати, їх суспільна оцінка на ринку - ось основа соціальної справедливості, а зовсім не альтруїстична благодійність і абстрактний рівноправний розподіл. хто ефективніше працює і діє на ринку, той відповідно і більше отримує доходів.

Соціальна справедливість відображає оцінку реально існуючої системи розподілу і формування доходів, її становлення з оптимальними принципами організації сфери розподілу доходів і заробітку.

Сприйняття і оцінка справедливості в економіці носить відносний, а не абстрактний характер. Люди суб’єктивно визначають співвідношення отриманого доходу і загальних зусиль, потім співставляють його з доходами інших людей, які виконують аналогічну роботу. Якщо співставлення виявляє несправедливість - стимули до іношого виду економічної діяльності будуть знижуватися, виникає почуття образи і незадоволення.

Соціальна справедливість передбачає порівняльну, суб’єктивну оцінку людьми дійсного ("сущого") з точки зору його відповідальності повному ідеалу ("належному"). У цьому зв’язку можна говорити про те, що соціальна справедливість визначається системою оцінок і цінностей людей, моральними стандартами, тобто соціально-етичними вимогами до реально існуючих економічних відносин. Хоча оцінка справедливості тих чи інших економічних процесів носить суб’єктивний характер, проте вона при накладанні на об’єктивні умови є однією з суттєвих ознак вірності і обгрунтованості економічних рішень і заходів.

Справедливість з точки зору її етичного змісту не піддається більш-менш точному економічному визначенню. У цьому плані представники класичної ліберальної теорії заперечують саме поняття соціальної справедливості, яке передбачає нібито абстрактну досконалу модель розподілу. Уявлення про соціальну справедливість є, на їх думку, напіврелігійним забобоном, а її реалізація приводить до придушення економічної свободи особи. Соціальна справедливість, яка кимось впроваджується і забезпечується, не має нічого спільного з природним ходом економічного розвитку, прямо суперечить логіці об’єктивних процесів і не може у кінцевому підсумку вважатись виправданою з соціальної точки зору.

Постановка проблеми справедливоті в економічній сфері виправдана настільки, наскільки вона є природним наслідком розвитку економічних відносин.

Справедливість і рівність

Що ж традиційно мається на увазі, коли говориться про єдність рівності і справедливості? Навряд чи можна дати на це чітко визначену відповідь, оскільки ці поняття є дуже абстрактними і, як правило, вживаються в багатьох значеннях. Це ж стосується взаємозв’язку справедливості, рівності і свободи.

Прийнято виділяти три рівня розуміння суті рівності [6, с.69-70].

Перший рівень можна виразити формулою "Всі люди рівні перед Богом". Історично це був перший підхід до розуміння проблеми рівності. У релігійному контексті рівність означала, що люди - діти Бога, що в усіх нас одне і те ж божественно - людська сутність. Свобода при цьому як свобода індивіда - будувати своє життя за власним розсудом. Такий підхід до поняття рівності грунтувався на тому, що кожна людина є цінністю в собі, а всі люди наділені невід’ємними, даними від Бога, правами, на які ніхто не повинен зазіхати. Кожна людина має право діяти у власних інтересах і не може розглядатись як інструмент для досягнення цілей інших.

Другий рівень розуміння сутності рівності виражається ідеєю "рівності можливостей". Історично в США ця ідея виникла після заборони рабства. Йдеться про те, що ніхто не має права перешкоджати іншим використовувати свої можливості для досягнення своїх цілей, які вони ставлять перед собою. Найскладніша проблема тут у тому, що розуміти під "рівними можливостями". Якщо "однакові можливості", то ця ідея нездійсненна, адже люди відрізняються своїми генетичними та культурними характеристиками, інтелектуальними здібностями, у них різний життєвий шлях. Діти народжуються у різних сім’ях з неоднаковим рівнем доходів (багаті і бідні), соціальним походженням та місцем у суспільстві. Отже, вже від народження перед людьми відкриваються і неоднакові можливості. Причому ті можливості практично не можуть бути вирівняні потім.

Ідею "рівності можливостей" не можна тлумачити буквально. Її дійсний смисл краще можна виразити формулою часів Французької революції кінця XVIII століття: Une carriere onverte aux les talents (талантам усі шляхи відкриті). Ніякі соціальні перешкоди не повинні заважати людям досягти того положення у суспільстві, яке відповідає їх здібностям і до якого вони прагнуть. Можливості і шанси, які відкриваються перд людиною, повинні визначатись тільки її здібностями, а несоціальним походженням, національністю, кольором шкіри, релігією, статтю тощо.

При такому підході поняття "рівність можливостей" просто грунтовніше розкриває зміст ідеї перед законом.

Ідея рівності можливостей, як і ідея рівності перед Богом, не супуречить принципу свободи кожної лбдини будувати власне життя за своїм розсудом.

Третій рівень розуміння сутності рівності виражається ідеєю "рівності результатів". Йдеться про те, що всі повинні жити на одному рівні, отримувати однакові доходи, іншими словами "завершувати економічне змагання" з однаковими результатами. Проте саме таке розуміння рівності суперечить ідеї свободи.

У цьому плані можна привести цікавий приклад з казки Л.Керолла "Аліса в країні чудес". Після завершення бігу-змагань постало питання: "Хто ж переміг?" І тоді птах Додо проголошує таку фразу: "Перемогли всі! І кожен отримує нагороду". Але всі перемогти не можуть, інакше втрачається сенс змагання. Крім того, відразу ж виникає проблема - "А хто ж буде роздавати нагороду?" Роздавати нагороди буде держава (у казці нагороди роздає сама Аліса), що неминуче посилить еголітарні тенденції в розподілі і, як наслідок, звузить свободи громадян.

Ідея рівності кінцевих результатів несумісна з принципом свободи. М.Фрідмен підкреслив, що суспільство, яке станить рівність (у смислі рівності результатів) вище від свободи, втратить і рівність, і свободу. Якщо ж для досягнення рівності воно вдається до сили, то це знищить свободу, а сила, застосована спочатку в ім’я найкращих цілей, виявиться в руках людей, які використовують її в своїх власих інтересах. На протилежність цьому суспільство, яке ставить свободу понад усе, здобуде - і навіть не ставлячи перед собою це завдання - і більшу свободу, і більшу рівність [6, с.99].

Прихильники соціалістичних ідей визначають рівність як знищення експлуатації людини людиною. Однак ліквідація капіталістичної експлуатації не забезпечила в колишніх країнах соціалізму рівності і справедливості, а навпаки, з’явились нові форми несправедливості. Рівність умов існування людей навряд чи можна забезпечити на практиці. Скоріше можна прагнути досягти не абсолютно рівного, а більш справедливого і більш рівного розподілу, тобто забезпечити більшу рівність, ніж має місце зараз. Надмірної соціальної поляризації в демократичному суспільстві не повинно бути. Що ж до повної рівності (зрівнялівки), то при ній втрачаються будь-які стимули до ефективної економічної та трудової діяльності.

Рівність у бідності, до якої, як правило, прямує на практиці соціалізм, породжує ті ж утриманські домагання людей до держави. Даржава в командній економіці нездатна вирішувати проблему бідності, вона сроможна лише регламентувати бідність. У кінцевому підсумку метою досягнення соціальної справедливості має бути не відсутність у суспільстві багатих, а відсутність бідних. Якщо люди однаково бідні, то це не є вирішенням проблеми справедливості. Подолати бідність у суспільстві можна тільки за рахунок надання кожній людині реальної економічної свободи, щоб вона могла одержувати такі доходи, які б забезпечили її нормальний у цьому суспільстві рівень життя. Економічна свобода створює всі необхідні стимули до виробничої діяльності.

Двоякий соціальние ефект економічної свободи: з одного боку вона призводить до соціальної нерівності в суспільстві, але з іншого - піднімає рівень реальних доходів і рівень життя всіх індивідів.

Цього двоякого соціального ефекту не зможе досягти держава "загального добробуту". У цьому плані можна стверджувати: економічна свобода базується як на філософії нерівності, так і на ідеях рівності. Чим більше у людей економічних прав і свобод, тим більше у суспільства шансів забезпечити всім своїм членам безбідне заможне життя.

Нові критерії справедливості в ринковій економіці

Ринкова економіка зміцнює критерії соціальної справедливості. На перше місце тут виходить проблема стовення рівних можливостіе для кожної людини, реалізації її творчого і професійного потенціалу, забезпечення рівності всіх перед законом та рівності у пошуку свого місця в умовах ринку.

Людина вільно вибирає певну професію, потрібну для її здобуття оствіту, а також і сферу діяльності. Ринкове господарство засноване на свободі вибору громадян. У кінцевому випадку саме ринок відкриває для людей рівні можливості для самореалізації своїх здібностій.

Соціальна справедливість в умовах ринку, крім рівності можливостей (шансів), повинна включати й інший важливий компонент - державний соціальний захист і допомогу непрацюючим, малозабезпеченим людям, тобто державні гарантії для тих, хто за об’єктивними причинами (вік, стать, сімейні обставини тощо) випадає із рівноконкурентних умов, нездатний забезпечити собі сам гідне життя в умовах ринкової економіки. Реалізація ефективних державних соціальних програм гарантує цивілізовані умови життя для кожної людини на рівні, не нижче законодавчо встановленого прожиткового мінімуму.

Отже, у ринковій економіці державної підтримки для забезпечення достатнього рівня життя потребує лише незначна частина населення. Для працездатних же членів суспільства повинні бути створені рівні можливості для того, щоб вони могли своєю працею (або своєю власністю) заробляти необхідні доходи для повноцінного життя. У ринковому господарстві кожна людина об’єктивно поставлена в такі умови, що вона сама зобов’язана підвищувати свій добробут шляхом власної діяльності, праці і особистих доходів. Постійне прагнення досягти споживчого стандарту, що склалось в суспільстві, спонукає людину працювати краще та ефективніше.

Поліпшити своє матеріальне становище в неринковій економіці людина може тільки тоді, коли вона здобуде прихильність у вищестоячих органів влади (начальства), проявить і доведе особисту благонадійність. Як правило, умови життя індивіда певного рангу чи стану поліпшуються (або погіршуються) не залежно від його власних зусиль тільки при поліпшенні (погіршенні) економічної ситуації в усьому суспільстві. Ось чому індивід завжди приписує свої невдачі обставинам, що не залежать від нього. З цього приводу характерний діалог, який приводить Л. Мізес: "У нього (чоловіка - В.Л.) немає підстав соромитись свого жалюгідного становища. Його дружина не може дорікнути йому ні в чому. На докір "Чому ти не герцог? Будь ти герцогом, я була б герцогинею", - він заперечить їй "Народись я сином герцога, я одружився б не на тобі, а на дочці іншого герцога; в тому, що ти не герцогиня тільки твоя вина, треба було обдуманіше вибирати батьків" [7, с.175].

У ринковій економіці все виглядає інакше. Тут становище людини залежить від власних її зусиль. Кожний, чиє чистолюбство не задоволене повністю, усвідомлює, що він просто прогавив свій шанс. Подивимось, як змінюється характер діалогу за Л. Мізесом між тими самими особами: "І коли його дружина дорікає йому : "Чому ти заробляєш тільки 80 доларів за тиждень? Коли б ти був таким же спритним, як твій колишній приятель Поль, ти був би бригадиром і мені жилося б краще", і відчуває приниження [7, с.175].

Жорстокість на ринку не можна ототожнювати з несправедливістю. Справедливість ринкових відносин полягає в тому, що кожен отримує від своєї праці (діяльності) стільки, скільки вона дає для користі і добробуту суспільства та інших людей (що визначається на основі ринкового оібміну).

Ринкова система дає кожному можливість добитися свого високого соціального становища, проте цього досягають далеко не всі. Якщо рівень розвитку суспільства такий низький, що шанси на успіх мають деякі індивіди - створюється атмосфера протистояння та ворожнечі. Життя в такому суспільстві стає нестерпним, тому що більшість, якій не поталанило, відчуває себе ображеною і приниженою, стає агресивною. Ситуація суперництва всіх проти всіх - надзвичайно загрозлива для суспільства, що переходить до ринкових відносин. Лише коли більшість індивідів може досягти успіху і гідного рівня життя, ринкові відносини можна вважати цивілізованими і справедливими.

Закони ринку не є законами джунглів, адже вони регламентуються юридичними актами держави, загальнолюдськими моральними принципами і нормами життя.

Отже, критерії справедливості ринкових видносин не тотожні благодійництву і утриманству. Економіка і ринок не захищають всіх і кожного від неминучого ризику і всякого роду випадковостей, проте (і це головне), вони ставлять людину у таке становище, коли вона сама, і ніхто інший, несе повну відповідальність за свої дії і результати. Звичайно, різні люди по-різному відносяться до необхідності ризикувати. Проте для людей активних і діяльних (а саме вони становлять ядро будь-якого суспільства) злом є не ризик, а надмірна держанва регламентація їх життя.

Соціальна справедливість в умовах ринкових відносин пов’язана із скасуванням необгрунтованих привілей окремих людей та соціальних груп. Усі професії і види діяльності стають доступними всім. Економічна свобода передбачає відсутність соціальної уніфікації в суспільстві. У тих, хто сьогодні знаходиться на самому низу соціальних сходів, завжди існують шанси і персрективи піднятись вгору. Завдяки цьому майже перед кожною людиною відкриваються можливості прожити повніше і змістовніше життя. Звичайно, у бідного в порівнянні з багатим менші можливості досягнути успіху. Але суть справи не в цьому, а в самому факті, що кожна людина є господарем своєї долі. Ф. Хайєк відзначив у зв’язку з цим, що при конкуренції у людини, що починає совою кар’єру в бідності, набагато менше шансів досягти багатства, ніж у людини, що одержала у спадщину власність; проте це не тільки можливо, але більш того, конкурентний лад - єдиний, де людина залежить від самої себе, а не від милості сильних світу цього і де ніхто не може зашкодити її спробам досягти наміченої нею мети [8, с.121].

Ринкова економіка, таким чином, висуває три головні критерії соціальної справедливості:

· скасування привілей, що мали місце в командній економіці;

· затвердження нових принципів розподілу нових доходів і багатств;

· перехід до державної політики, головним завданням якої стає захист економічних прав і свобод громадян.

Реалізація соціальної справедливості в ринкових умовах

Спроба реалізувати принципи соціальної справедливості в межах командної економіки обернулась для суспільства справжньою несправедливістю. Турбота про людину нерідко тільки проголошувалася; держава забезпечувала населенню гарантовані доходи, але на низькому рівні. Мізерна платня, яку отримував працівник, морально пригнічувала його. Людина в такій ситуації втрачала надію власними силами знайти вихід із скрутного життєвого становища.

У розвинутому ринковому господарстві на основі механізму самоорганізації ринку і ефективного виробництва створюються можливості для забезпечення кожній людині нормального життя.

Ринкові відносини невіддільні від економічної свободи громадян, що відкриває умови для постійного підвищення рівня життя людей. У ринковому господарстві людина сама "турбується" про соціальну справедливість на основі власної незалежності у житті, реалізації своїх економічних прав. Людина закономірно прагне до успіху і благополуччя; досягнення цих цілей власними силами можливе лише в умовах демократії, свободи і ринку.

Реалізація принципу соціальної справедливості в ринкових умовах передбачає диференціацію доходів різних працівників, без цього неможливо створити достатньо сильні стимули до укономічної діяльності. У зв’язку з цим очевидно, що зменшення різниці в доходах пов’язане з популістськими настановами на пріоритет соціального захисту населення, негативно відбиваєтьсяна стимулюванні розвитку виробництва.

Диференціація доходів прямо випливає з ринкових відносин; величину доходів при цьому встановлює конкуренція на ринку товарів і робочої сили. Держава регулює доходи через систему оподаткування, пом’якшуючи об’єктивно неминучу нерівність в доходах. Діє "знаменита" формула: "Справедливість - через податки, ефективність - через ринок". Реальність така, що чим вищі доходи найбільш забезпечених верств населення, тим повніше можуть вирішуватись проблеми соціального захисту малоімущих груп суспільства.

Тенденція до вирівнювання доходів стає реальністю в умовах ринкового соціального господарства з сильними демократичноми традиціями, де багато в чому подолано обмеженість наявного в суспільстві фонду життєвих засобів - предметів споживання і послуг. Навпаки, в тих країнах, де проблема матеріальних ресурсів і споживчго фонду стоїть гостро, закономірною є тенденція до більшої диференціації доходів як стимулюючого фактору розвитку виробництва. Саме така тенденція характерна для нинішніх перехідних умов в Україні.

Бетран де Жювеналь виділив дві основні передумови, які визначають рівень диференціації доходів: по-перше, різниця в заробітках найбільша там, де найбільш кваліфіковані робітники не мають інших доходів, крім заробітної плати, по-друге, амплітуда доходів повинна бути максимальною там, де найбільші обсяги виробництва на душу населення. Він писав, що в багатих, передових країнах валового національного продукту з лихвою вистачає на те, щоб оплатити працю найбільше і найменше здібних і, можливо, щоб покращити положення останніх. У бідних, відсталих країнах коштів може не вистачити і на належну оплату об’єму послуг, що надаються найбільш обдарованим членам суспільства [9, с. 135].

Уявлення про соціальну справедливість як рівність в доходах більш характерне для неринкових моделей виробництва, або тих, де послаблена дія саморегюлюючих ринкових механізмів. Для умов перехідної економіки гранично допустимі відношення рівні доходів повинні бути достатньо відчутними. Тільки на цій основі можна створити необхідні стимули для розвитку національної економіки України.

Реалізація принципу рівних шансів дл кожного індивіда можлива тільки в умовах конкуренції. Завдяки конкуренції людина може дійсно проявити свій талант, нахил і здібності, для досягнення власного благополуччя. В умовах конкуренції ніхто не має якихось особливих привілей і переваг, всі однакові і мають рівні шанси і можливості. Ворожість до тих, хто зміг досягти більшого, у якого кращі здібності, є досить типовою для характеристики бідності.

Конкуренція як змагання між людьми дає можливість кожному проявити себе завдяки реалізації власних здібностей і професіоналізму. Тільки безпосередня діяльність дозволяє вияснити, хто в даний момент сильніший.

Соціальна справедливість і економічна ефективність

Проблеми справедливотсі і несправедливості в ринковій економіці проявляються також через суперечність між економічною ефективністю і соціальною справедливістю. Гловне питання тут: як зробити ринкові відносини, що формуються ефективними і одночасно справедливими і гідними людини? Адже перерозподіл коштів від добре працюючих робітників до погано працюючих (що здійснюєьться нібито в ім’я досягнення соціальної справедливості і забезпечення всім членам суспільства соціально прийнятого рівня доходів) в дійсності не дає сильного стимулюючого ефекту, гальмує економічний розвиток.

Можна стверджувати, що диференціація доходів (і відповідно матеріальна нерівність) як стимул є в ринковій економіці свого роду соціальною та етичною "платою" за підвищення ефективності виробництва.

Межі диференціації доходів . У перехідному постсоціалістичному суспільстві гостро стає проблема чіткого визначення меж диференціації доходів індивіда. Межі диференціації доходів повинні бути такими, щоб по-перше, стимулювати більш ефективну і кваліфіковану діяльність; по-друге, одночасно створювати у менш забезпечених працівників стимули до збільшення особистих доходів: по-третє, не викликати надмірно різкої соціальної нерівності, а отже й соціального невдоволення в суспільстві.

При будь-який суспільно-економічній системі існують об’єктивні обмежувачі рівня диференціації доходів, тобто допустимі межі нерівності доходів у соціальному, економічному й політичному плані. Необхідність диференціації в доходах, з одного боку, і наявність об’єктивних обмежувачів нерівності, з другого - реально існуюча соціоекономічна дилема в сучасній економіці України.

Найочевиднішими є соціальні обмежувачі диференціації доходів, пов’язані із зниженням початкового рівня задоволення потреб населення, коли бідні люди не можуть задовільнити навіть самі нагальні свої потреби, в той час як заможні живуть у розкоші. Дифереціація доходів неминуче спричиняє гострі проблеми, соціальну та майнову поляризацію людей, що викликає погіршення морально-психологічного клімату в суспільстві, призводить до протистояння соціальних груп.

Реально існують й економічні обмежувачі диференціації доходів, пов’язані із зниженням стимулів до праці у високооплачуваних і частини середньооплачуваних працівників, чисельнисть яких досить значна. У результаті в цих людей зникають перспективи в трудовій та підприємницькій діяльності. У цьому зв’язку уявляється, що навряд чи правильно, знімаючи обмеження з рівня доходів меншої частини суспільства, по суті відмовляючи в праві добре заробляти більшій частині суспільства.

Мають місце й политичні обмежувачі диференціації доходів, пов’язані з можливістю загрострення політичної ситтуації в суспільстві, зростанням радикальних настроїв серед малозабезпечених верств населення.

Особи з мінімальними доходами, реально стикаються з відсутністю життєвих перспектив, стають поживним соціальним середовищем для зростання політичного екстремізму і нестабільності в суспільстві.

Визначення меж прийнятої в суспільстві диференціації доходів стає одним із центральних орієнтирів при проведенні державної соціальної політики (політики регулювання доходів).

Суперечливість між ефективністю і справедливістю

Надії домогтися підвищення матеріального добробуту людей і на цій основі забезпечити більшу справедливість у розподілі доходів грунтуються на перспективах динамічного росту і загального підвищення ефективності суспільного виробництва. Успішно пройти важкий перехідний період можна лише створивши необхідні економічні стимули.

Суперечність між соціальною справедливістю та економічною ефективністю гостро ставить проблему банкрутства збиткових підприємств. Немає сумніву, що з точки зору економічної ефективності банкрутство є нормальним явищем. Закриття неефективних підприємств є одним із головних шляхів вирішення проблеми структурної перебудови економіки України. Обмежені можливості бюджету не дозволяють державі взяти на себе всі борги підприємств-банкрутів. Сьогодні замість того, щоб стимулювати дійсно ефективно працюючі підприємства, величезні бюджетні кошти витрачаються на дотації явно неефективним виробництвам.

Проте не можна забувати, що на цих виробництвах працюють люди, для кожного з них закриття рідного підприємства - особиста трагедія, пов’язана з втратою місця роботи і джерела доходів. При розв’язуванні цього складного питання доводиться робити надзвичайно вижливий економічний вибір. Здавлось би, що справедливо й надалі підтримувати застарілі й нерентабельні підприємства. Однак такий вибір породжує цілий "букет" економічних проблем: сильну інфляцію, неякісні товари, неефективне їх виробництво, значне число зайнятих назькоефективною працею робітників, зменшення їх заробітної плати, тошо.

Ще один приклад суперечності між економічною ефективністю і соціальною справедливістю. Ринок спонукає виробників до підвищення ефективності виробництва. Коли фірма (підприємство) стикається із труднощами при збуті своєї продукції, вона вимушена проводити технічне переоснащення і реконструкцію виробництва, щоб покращити позиції на ринку. Проте такі заходи приводять до вивільнення з виробничого процесу багатьох робітників. Закони ринку жорсткі: не провести модернізацію і реконструкцію виробництва - значить стати неконкурентноспроможним і збанкрутувати. А в результаті постраждають як фірма, так і самі робітники.

Суперечність між економічною ефетктивністю та соціальною справедливістю багатоаспектна. Вона є однією з центральних серед соцекономічних проблем нашого перехідного суспільства.

Поліпшення стану справ в економіці, підвищення ефективності виробництва означає на ділі забезпечення більшої рівності, більшої безпеки і вищого рівня життя для всіх членів суспільства.

Висновки

У найширшому (самому загальному) розумінні справедливість означає наявність необхідних умов для нормального цивілізованого розвитку економіки, забезпечення її демократичного характеру, реалізація прав і свобод люлини.

Економічна діяльність людини, її результати, їх спільна оцінка на ринку - ось основа соціальної справедливості. Хто ефетивніше працює і діє на ринку, той відповідно і більше отримує доходів.

Соцаільна справедливість відображає спрайняття встановленого і діючого в економіці ладу, як прийнятого, що вірно відбиває інтереси людини, колективів, соціальних груп і всієї нації.

Як правило, видільють три рівні розуміння сутності рівності: "рівність перед Богом", "рівність можливостей (шансів)", і "рівність результатів". Ідея рівності можливостей, як і ідея рівності перед Богом не суперечить принципові свободи. Навпаки, ідея рівності результатів несумісна з свободою.

У ринковій економіці виникають нові критерії соціальної справедливості, скасуванні привілеїв, що мали місце лише в командній економіці, утвердження принципів ринкового розподілу доходів і багатств, реалізація економічної свободи громадян.

Реалізація принципу соціальної справедливості в ринкових умовах передбачає диференціацію доходів різних працівників, без чого неможливо достатньо сильні стимули до економічної діяльності.

Існують об’єктивні обмежувачі рівня диференціації доходів, тобто допустимі межі нерівності доходів в соціальному, економічному і політичному планах. Необхідність диференціації доходів, з одного боку, і наявність об’єктивних обмежувачів нерівності з другого, реально існуюча соціоекономічна дилема в сучасній економіці України.

Проблема справедливості та несправедливості в ринкоівй економіці проявляється також через суперечність між економічною ефективністю і соціальною справедливістю.

Надії домогтися підвищення матеріального добробуту людей і на цій основі забезпечити більшу справедливість при розподілі доходів грунтуються на перспективах динамічного економічного росту загального підвищення ефективності суспільного виробництва. Досягнути того рівня життя, який існував раніше і перевершити його можна шляхом ефективного економічного розвитку і розширення національного виробництва.

Оценить/Добавить комментарий
Имя
Оценка
Комментарии:
Где скачать еще рефератов? Здесь: letsdoit777.blogspot.com
Евгений22:33:28 18 марта 2016
Кто еще хочет зарабатывать от 9000 рублей в день "Чистых Денег"? Узнайте как: business1777.blogspot.com ! Cпециально для студентов!
13:35:10 24 ноября 2015
Кто еще хочет зарабатывать от 9000 рублей в день "Чистых Денег"? Узнайте как: business1777.blogspot.com ! Cпециально для студентов!
10:53:00 24 ноября 2015

Работы, похожие на Реферат: Социальная справедливость /Укр./

Назад
Меню
Главная
Рефераты
Благодарности
Опрос
Станете ли вы заказывать работу за деньги, если не найдете ее в Интернете?

Да, в любом случае.
Да, но только в случае крайней необходимости.
Возможно, в зависимости от цены.
Нет, напишу его сам.
Нет, забью.



Результаты(151310)
Комментарии (1844)
Copyright © 2005-2016 BestReferat.ru bestreferat@mail.ru       реклама на сайте

Рейтинг@Mail.ru