Банк рефератов содержит более 364 тысяч рефератов, курсовых и дипломных работ, шпаргалок и докладов по различным дисциплинам: истории, психологии, экономике, менеджменту, философии, праву, экологии. А также изложения, сочинения по литературе, отчеты по практике, топики по английскому.
Полнотекстовый поиск
Всего работ:
364150
Теги названий
Разделы
Авиация и космонавтика (304)
Административное право (123)
Арбитражный процесс (23)
Архитектура (113)
Астрология (4)
Астрономия (4814)
Банковское дело (5227)
Безопасность жизнедеятельности (2616)
Биографии (3423)
Биология (4214)
Биология и химия (1518)
Биржевое дело (68)
Ботаника и сельское хоз-во (2836)
Бухгалтерский учет и аудит (8269)
Валютные отношения (50)
Ветеринария (50)
Военная кафедра (762)
ГДЗ (2)
География (5275)
Геодезия (30)
Геология (1222)
Геополитика (43)
Государство и право (20403)
Гражданское право и процесс (465)
Делопроизводство (19)
Деньги и кредит (108)
ЕГЭ (173)
Естествознание (96)
Журналистика (899)
ЗНО (54)
Зоология (34)
Издательское дело и полиграфия (476)
Инвестиции (106)
Иностранный язык (62792)
Информатика (3562)
Информатика, программирование (6444)
Исторические личности (2165)
История (21320)
История техники (766)
Кибернетика (64)
Коммуникации и связь (3145)
Компьютерные науки (60)
Косметология (17)
Краеведение и этнография (588)
Краткое содержание произведений (1000)
Криминалистика (106)
Криминология (48)
Криптология (3)
Кулинария (1167)
Культура и искусство (8485)
Культурология (537)
Литература : зарубежная (2044)
Литература и русский язык (11657)
Логика (532)
Логистика (21)
Маркетинг (7985)
Математика (3721)
Медицина, здоровье (10549)
Медицинские науки (88)
Международное публичное право (58)
Международное частное право (36)
Международные отношения (2257)
Менеджмент (12491)
Металлургия (91)
Москвоведение (797)
Музыка (1338)
Муниципальное право (24)
Налоги, налогообложение (214)
Наука и техника (1141)
Начертательная геометрия (3)
Оккультизм и уфология (8)
Остальные рефераты (21697)
Педагогика (7850)
Политология (3801)
Право (682)
Право, юриспруденция (2881)
Предпринимательство (475)
Прикладные науки (1)
Промышленность, производство (7100)
Психология (8694)
психология, педагогика (4121)
Радиоэлектроника (443)
Реклама (952)
Религия и мифология (2967)
Риторика (23)
Сексология (748)
Социология (4876)
Статистика (95)
Страхование (107)
Строительные науки (7)
Строительство (2004)
Схемотехника (15)
Таможенная система (663)
Теория государства и права (240)
Теория организации (39)
Теплотехника (25)
Технология (624)
Товароведение (16)
Транспорт (2652)
Трудовое право (136)
Туризм (90)
Уголовное право и процесс (406)
Управление (95)
Управленческие науки (24)
Физика (3463)
Физкультура и спорт (4482)
Философия (7216)
Финансовые науки (4592)
Финансы (5386)
Фотография (3)
Химия (2244)
Хозяйственное право (23)
Цифровые устройства (29)
Экологическое право (35)
Экология (4517)
Экономика (20645)
Экономико-математическое моделирование (666)
Экономическая география (119)
Экономическая теория (2573)
Этика (889)
Юриспруденция (288)
Языковедение (148)
Языкознание, филология (1140)

Дипломная работа: Організація і методика обліку аналізу і аудиту постачання товарних запасів в роздрібній торгівлі

Название: Організація і методика обліку аналізу і аудиту постачання товарних запасів в роздрібній торгівлі
Раздел: Рефераты по бухгалтерскому учету и аудиту
Тип: дипломная работа Добавлен 17:45:05 13 декабря 2010 Похожие работы
Просмотров: 35 Комментариев: 2 Оценило: 0 человек Средний балл: 0 Оценка: неизвестно     Скачать

ВІННИЦЬКИЙ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА ОБЛІКУ ТА АУДИТУ

Випускна робота магістра

на тему: «Організація і методика обліку, аналізу і аудиту постачання товарних запасів в роздрібній торгівлі продовольчими товарами»

Вінниця – 2009 р.


ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ОБЛІКУ, АНАЛІЗУ І АУДИТУ ПОСТАЧАННЯ ТОВАРНИХ ЗАПАСІВ В РОЗДРІБНІЙ ТОРГІВЛІ ПРОДОВОЛЬЧИМИ ТОВАРАМИ

1.1 Сутність постачання товарних запасів в роздрібній торгівлі продовольчими товарами

1.2 Визначення, класифікація та зміст постачання товарних запасів в роздрібній торгівлі продовольчими товарами

1.3 Організаційно-економічна характеристика і аналіз основних показників діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-фуд», Товариства з обмеженою відповідальністю «Шувар» та Закритого акціонерного товариства «Фуршет»

Висновки до розділу 1

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ ПОСТАЧАННЯ ТОВАРНИХ ЗАПАСІВ В РОЗДРІБНІЙ ТОРГІВЛІ ПРОДОВОЛЬЧИМИ ТОВАРАМИ

2.1 Документальне оформлення обліку постачання товарних запасів в роздрібній торгівлі продовольчими товарами

2.2 Організація синтетичного та аналітичного обліку постачання товарних запасів в роздрібній торгівлі продовольчими товарами

2.3 Вдосконалення організації обліку постачання товарних запасів в роздрібній торгівлі продовольчими товарами

Висновки до розділу 2

РОЗДІЛ 3. АНАЛІЗ ТА АУДИТ ПОСТАЧАННЯ ТОВАРНИХ ЗАПАСІВ В РОЗДРІБНІЙ ТОРГІВЛІ ПРОДОВОЛЬЧИМИ ТОВАРАМИ

3.1 Організація загального та факторного аналізу постачання товарних запасів в роздрібній торгівлі продовольчими товарами

3.2 Організація аудиту постачання товарних запасів

Висновки до розділу 3

РОЗДІЛ 4. ОРГАНІЗАЦІЯ І МЕТОДИКА ОБЛІКУ, АНАЛІЗУ І АУДИТУ ПОСТАЧАННЯ ТОВАРНИХ ЗАПАСІВ В РОЗДРІБНІЙ ТОРГІВЛІ З ЗАСТОСУВАННЯМ КОМПЮТЕРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

4.1 Аналіз комп’ютеризованого обліку постачання товарних запасів в роздрібній торгівлі продовольчими товарами на ТОВ «Фоззі-фуд», ТОВ «Шувар» та ЗАТ «Фуршет»

4.2 Удосконалення організації аналізу та аудиту постачання товарних запасів в роздрібній торгівлі продовольчими товарами в умовах комп’ютеризації

Висновки до розділу 4

РОЗДІЛ 5. АНАЛІЗ ОРГАНІЗАЦІЇ ОХОРОНИ ПРАЦІ НА ТОВ «ФОЗЗІ-ФУД», ТОВ «ШУВАР» ТА ЗАТ «ФУРШЕТ»

5.1 Огляд нормативної бази з охорони праці

5.2 Аналіз умов праці бухгалтерії та шляхи її удосконалення

Висновки до розділу 5

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ


ВСТУП

Актуальність теми. За сучасних ринкових відносин, що досить активно поширюються в економіці і дають позитивні результати підприємствам, що використовують методики та принципи ринкових відносин. Досить важливе значення відводиться питанню організації обліку та аудиту різних напрямків діяльності підприємства, створення реальних умов виконання поставлених завдань обліку та аудиту.

Сучасне прагнення підприємства випередити конкурентів, спрогнозувати не тільки науково-технічний прогрес в даній галузі, а й визначити об’єм витрат енергоресурсів, сировини і матеріалів, складність обліку, шляхи удосконалення різних позицій, розв’язання складних проблем, які виникають в процесі переходу на іншу стадію виробництва, постачання, повязати з енергоресурсами.

Предметом дослідження є теоретичні та практичні положення систем бухгалтерського обліку, аналізу та аудиту постачання товарних запасів в роздрібній торгівлі продовольчими товарами.

Обєктами дослідження являються такі підприємства як ТОВ «Фоззі-фуд», ТОВ «Шувар», ЗАТ «Фуршет».

Цілі і задачі дослідження.

Ціль дослідження полягала в обґрунтуванні теоретичних, науково-методологічних принципів та практичних рішень проблем удосконалення обліку постачання товарних запасів в роздрібній торгівлі продовольчими товарами та методики, які використані при дослідженні.

Створити найбільш сприятливі умови для повного і всебічного обліку, аналізу і аудиту постачання товарних запасів в роздрібній торгівлі продовольчими товарами.

Методика та методологія дослідження

Теоретичну і методологічну основу роботи склали наукові розробки вітчизняних і зарубіжних вчених-економістів з обліку і аналізу товарних запасів, законодавчі і нормативні акти України, інструктивні матеріали, що регламентують порядок обліку товарних операцій. У процесі дослідження використовувалися дані органів державної статистики України і регулярної звітності роздрібних торгових підприємств.

Рішення поставлених завдань досягнуто на основі використання загальнонаукових методів економічного аналізу (угрупування, порівняння, вибірковий метод, середні розміри); методів кореляційно-регресійного аналізу, експертних оцінок. Обробка інформації здійснювалася за допомогою ПЕОМ.

Наукова новизна дослідження

Наукова новизна дослідження полягає в розробці рекомендацій з удосконалення обліку товароруху в підприємствах роздрібної торгівлі в умовах ПЕОМ, визначенні методичних і технічних прийомів організації обліку, контролю і аналізу стану товарних запасів. Доцільність проведення такого роду дослідження пов'язано з тим, що стратегія і тактика торгових підприємств відповідно до ринкових законів повинна бути орієнтована на таку маркетингову політику, яка б сприяла більш повному задоволенню суспільних і індивідуальних потреб, прискоренню обіговості оборотних коштів, підвищенню конкурентноздатності.

Практичне значення результатів дослідження

Практичне значення результатів дослідження полягає в розробці науково-обгрунтованих методичних рекомендацій з удосконалення обліку товарних операцій в підприємствах роздрібної торгівлі, методики оцінки товарних запасів і аналізу ефективності їх використання.

Розроблена в роботі методика прогнозування ефективності використання товарних запасів може бути застосована для прийняття конкретних управлінських рішень, що дозволить фахівцям обліку реально оцінювати сукупний вплив товарообіговості на результати господарської діяльності, і з урахуванням впливу інших факторів, може бути основою для прогнозування витрат і прибутків в торгівлі.

Методичні розробки і рекомендації за результатами досліджень знайшли практичне втілення в діяльності підприємства роздрібної торгівлі міста Вінниці: ТОВ “Фоззі-фуд” (довідка від 28.10.2009р.).

Апробація результатів дослідження проведена на підприємстві ТОВ «Фоззі-фуд». Основні теоретичні і практичні результати дослідження розглядались на науково-практичній конференції студентів організованій кафедрою і на конференції викладацького складу Вінницького фінансово-економічного університету.

Дослідження проводились в наступних направленнях:

1. Економічна сутність постачання товарних запасів в роздрібній мережі продовольчих товарів.

2. Методологічні та організаційні принципи постачання товарних запасів в роздрібній торгівлі продовольчими товарами.

3. Аналіз та оцінка ефективності обліку та аудиту постачання товарних запасів в роздрібній торгівлі продовольчими товарами.


РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ОБЛІКУ, АНАЛІЗУ І АУДИТУ ПОСТАЧАННЯ ТОВАРНИХ ЗАПАСІВ В РОЗДРІБНІЙ ТОРГІВЛІ ПРОДОВОЛЬЧИМИ ТОВАРАМИ

1.1 Сутність постачання товарних запасів в роздрібній торгівлі продовольчими товарами

На сучасному етапі розвитку важливою умовою успішного вирішення завдань є істотне поліпшення постачання роздрібної торгової мережі. Від нього в значній мірі залежать повнота задоволення попиту, скорочення часу покупців на придбання товарів, рівень культури обслуговування. Практика показує, що чітка і злагоджена організація постачання торгової мережі товарами сприяє розвитку і закріпленню тривких ділових зв'язків з постачальниками, вчасному усуненню недоліків в їхній роботі, забезпеченню цілості матеріальних цінностей, відвертанню втрат [7].

Особливу актуальність набуває проблема підвищення ефективності системи товаропостачання, що припускає впровадження прогресивної технології доставки товарів в контейнерах і на піддонам. Контейнерний завіз товарів в крамниці широко впроваджується в торгівлю, і ефективність його застосування очевидна. Використання контейнерів (тари-обладнання) дозволяє не тільки комплексно механізувати найбільш трудомісткі операції, але і розмістити водночас в торговому залі крамниці самообслуговування в 3-4 разу більше товарів, збільшивши завдяки цьому товарооборот на 1 м кв. торгової площі.

Перехід на прогресивну технологію доставки товарів припускає глибоку перебудову багатьох технологічних процесів як в промисловості і торгівлі, так і на автомобільному транспорті. Складником цієї перебудови повинно стати всіляке розширення виробництва спеціальних контейнерів, пристосованих до перевезення різноманітних продовольчих і непродовольчих товарів.

Таким чином, при рішенні питань організації товаропостачання необхідно виходити з економічних інтересів, що забезпечують збереження якості товарів і мінімум їхніх втрат при транспортуванні, перевезення вантажів в мінімально короткий термін і з найменшими витратами. Задача істотного поліпшення системи товаропостачання нерозривно зв'язана з безперервним зростанням промислового і сільськогосподарського виробництва, постійним розширенням мережі роздрібних торгових підприємств, підвищенням добробуту і культури українського народу. Розширення асортименту товарів, а отже, збільшення обсягів перевезень теж зумовлюють необхідність подальшого вдосконалення технології товаропостачання як умова поліпшення всієї системи забезпечення населення товарами.

В сучасній економічній літературі товаропостачання часто ототожнюють з процесом переміщення товарів з сфери виробництва в сферу споживання. Між тим цей процес, як категорія економічна, в більшому ступені відповідає поняттю руху товару, що охоплює комплекс взаємозв'язаних комерційних і технологічних операцій по забезпеченню наскрізного ланцюга руху товарних мас. Товаропостачання ж слід розглядати як складник руху товару на заключному етапі цього процесу, воно закликане забезпечити безперебійне постачання товарами роздрібної торгової мережі, здійснюване місцевими постачальниками (підприємствами промисловості, базами оптової торгівлі, складами роздрібних організацій), при мінімальних народногосподарських витратах. Тому постачання крамниць товарами слідує розглядати в тісному зв'язку з такими технологічними операціями, як приймання, зберігання, підготовка товарів до відпустки і продажу [12].

В процес товаропостачання звичайно втягнуті промисловість, транспорт, оптова і роздрібна торгівля. Технологічне пов'язання між ними - одне з основних умов підвищення ефективності всієї системи забезпечення населення товарами. Промисловість зобов'язана підготувати і доставити товари не тільки на оптові бази, але і безпосередньо в роздрібну торгову мережу. Транспорт повинен забезпечити безперебійне перевезення торгових вантажів по найбільш раціональним графікам і маршрутам, широко застосовуючи спеціалізовані транспортні засобу і тару-обладнання. Оптова торгівля відповідальна за формування торгового асортименту, створення необхідних товарних запасів і організацію централізованої доставки товарів в підприємства роздрібної торгівлі. Роздрібна торгівля, як кінцевий пункт руху товарів, забезпечує їхнє приймання, цілість і продаж населенню.

Організація доставки товарів по прогресивним технологічним схемам, механізація вантажно-розвантажувальних робіт, застосування пакетованих і контейнерних перевезень - неодмінна умова раціоналізації всієї системи товаропостачання. При цьому більша роль відводиться оптовій торгівлі, шляхом якої реалізується основна частина товарної маси. Тому від рівня її розвитку, вдосконалення механізму господарських взаємовідносин з промисловістю і роздрібною торгівлею, зміцнення матеріально-технічної бази залежить рішення задач, що стосуються організації постачання крамниць товарами. Сьогодні все ще значна частина товарних запасів концентрується в роздрібній мережі. Крім того, частина вироблених товарів систематично знаходиться на складах промисловості або в шляху, що також виявляє вплив на рівень товарних запасів в оптовій торгівлі.

Правильна організація товаропостачання припускає не тільки максимальний скорочення витрат часу і матеріальних засобів, але і усунення необхідності притягнення робітників крамниць до виконання операцій, зв'язаних з завозом товарів. Тому до товаропостачання подається ряд обов'язкових вимог, основними з яких є: планомірність, безперебійність, ритмічність і економічність.

Планомірність припускає доставку товарів по твердим графікам при найбільш раціональній частоті завозу. Планомірна організація постачання забезпечує широкий і тривкий асортимент товарів, економічне використання праці, складських приміщень і транспортних засобів, сприяє нормалізації товарних запасів і виконанню плану роздрібного товарообороту кожним торговим підприємством [14].

Безперебійність постачання передбачає регулярну доставку необхідної кількості товарів в потрібному асортименті для забезпечення безперервного продажу.

Ритмічність припускає рівномірний і вчасний завіз, що гарантує безперебійну доставку товарів, дозволяє уникнути скупчення в крамницях наднормативних товарних запасів, створює нормальні умови для торгового обслуговування населення і виконання плану роздрібного товарообороту. Однак ритмічність не слідує ототожнювати з планомірністю, оскільки ритм постачань може змінюватися в залежності від кон'юнктурних вагань.

Економічність як принцип раціонального товаропостачання передбачає ощадливе витрачання засобів, зв'язане з доставкою, обробкою і зберіганням товарів. Це досягається шляхом ефективного використання транспорту, механізації вантажно-розвантажувальних робіт, розробки єдиних технологічних рішень доставки, комплектування і упаковки товарів в тару-обладнання, в як після цього товари надходять в крамниці самообслуговування для роздрібного продажу.

При рішенні питання про вибір найбільш економічних схем товаропостачання слідує виходити з необхідності досягнення найбільших результатів при мінімальних витратах. Для цього необхідно забезпечити ритмичне і безперебійне постачання крамниць товарами, встановити нормативи товарних запасів в опті і роздрібі при мінімальних транспортних, експлуатаційних і інших видатках. Оскільки витрати на перевезення товарів і визначаються ефективним використанням транспорту, дуже важливо встановити раціональні засоби доставки, щоб максимально виключали надмірно дальні, зустрічні, повторні і інші нераціональні перевезення, порожній пробіг, простої при вантажно-розвантажувальних роботах, дозволяли використати більш досконалі вигляди транспорту і багатооборотної тари, а також сприяли розвитку централізованих доставок як самих ефективних і доцільних [8].

1.2 Визначення, класифікація та зміст постачання товарних запасів в роздрібній торгівлі продовольчими товарами

В роздрібну торгову мережу товари можуть надходити з складів виробничих підприємстві і об'єднань; складів підприємств оптової торгівлі; складів роздрібних торгових організацій; колгоспів, радгоспів, підприємств споживчої кооперації; виробничих підприємств, фасовочних цехів і підсобних господарств торгових організацій; інших джерел (закупки, що децентралізувалися, суспільні організації, художні промисел).

Промислові підприємства через свої відділи збуту поставляють товари як безпосередньо в крамниці (хлібозаводи, молокозаводи, пивзаводи, м'ясокомбинати і ін.), так і на склади роздрібних і оптових торгових організацій.

Оптові бази, одержуючи товари від промислових підприємств, завозять їх, як правило, в торгову мережу, повз склади роздрібних торгових організацій. Слід відзначити, що склади оптових баз є основним джерелом постачання роздрібної мережі товарами, що надходять від іногородніх постачальників, вони постачають невеликі крамниці, які не можуть, отримувати товари безпосередньо від місцевих промислових підприємств.

По мірі розширення мережі баз оптової торгівлі дрібні склади роздрібних торгових організацій будуть постійно скорочуватися, а крамниці різноманітної відомчої підпорядкованості постачатися товарами безпосередньо через склади оптових підприємств [6].

В торгову мережу товари також надходять зі складів роздрібних торгових організацій. Особливо необхідні такі склади в містах, де немає оптових баз. Певна частина товарів надходить від колгоспів і радгоспів по договорам контрактації, від підсобних господарств торгових організацій, виробничих підприємств і фасовочних цехів.

Однім з основних умов раціональної організації доставки товарів в роздрібну торгову мережу є правильний вибір форм товаропостачання. В залежності від порядку розрізняють складську і транзитну форми завозу товарів в крамниці.

Складська форма постачання припускає надходження товарів зі складів оптових і роздрібних торгових організацій, що, приймаючи партії від постачальників, виконують операції, необхідні для підготовки товарів до подальшого їхнього просування в роздрібну торгову мережу.

Складська форма застосовується в наступних випадках:

- при отриманні товарів складного асортименту, що вимагають відповідної складської обробки (роспаковка, підсортування, розфасовка, упаковка, перевірка якості і ін.);

- при отриманні великих партій товарів від постачальників в вузькому виробничому асортименті, що вимагають додаткової комплектації, підсортування і перетворення їх в більш широкий торговий асортимент.

Товаропостачання забезпечується по схемі: постачальник-склад оптової організація-торгове підприємство. В окремих випадках товар минає не одну, а дві ланки, тобто не тільки склад оптової бази, але і склад роздрібної торгової організації.

Транзитна форма постачання передбачає надходження товарів від виробничих підприємств безпосередньо в крамниці, повз проміжні склади оптових і роздрібних торгових організації. Застосування транзитної форми доцільно при доставці в роздрібну мережу скоропортящихся товарів (м'ясо, молоко, хлібобулочні вироби); товарів простого асортименту, не обробки і підсортировки (борошно, крупа, цукор); плодоовочевій продукції (в період сезонного надходження); деяких виглядів, що вимагають попередньої непродовольчих товарів (мило, посуд, меблі, телевізори, господарські товари). Транзитна форма постачання має певні переваги перед складською:

1) Прискорюється доставка, скорочуються складські і навантажувально-розвантажувальні операції і товарні втрати.

2) В певній мірі розширенню транзиту сприяють укрупнення торгових підприємств, вдосконалення складського господарства, збільшення розмірів постачань, застосування контейнерних перевезень, а також встановлені Особливими умовами або договорами мінімально допустимі норми отгрузок товарів в адресу одержувачів (вагон, контейнер і ін.).

Однак транзитна форма постачання не завжди економічно доцільна, особливо якщо це стосується товарів складного асортименту. Крамниці примушені приймати великі партії товарів вузького виробничого асортименту, а це нерідко призводить до збільшення товарних запасів, видатків на зберігання, до пролонгації термінів реалізації, що негативно відбивається на господарській діяльності торгового підприємства. Тому для таких товарів більш вигідна і доцільна складська форма постачання. В зв'язку з великою кількістю можливих варіантів транспортування кожного вигляду товару вибір найбільш доцільних схем руху повинен базуватися на врахуванні, експлуатаційних видатків і питомих капітальних вкладень, що складаються з витрат на тару і упаковку, контейнери і піддони, склади і контейнерні майданчики, вантажно-розвантажувальні роботи, перевезення різноманітними виглядами транспорту, втрати продукції при транспортуванні і перевантаженнях.

Таким чином, при розробці раціональних технологічних схем завозу враховуються всі вигляди витрат в транспортному ланцюзі - від конвейєрної лінії підприємства-виготівника або складу оптової бази до торгового залу крамниці. Тільки такий підхід до рішення задачі дозволяє порівняти різноманітні варіанти завозу, вибрати оптимальні схеми і визначити найбільш економічні ланки надходження товару в крамницю. При розробці технологічних схем і виборі форм постачання торгові організації повинні виходити з необхідності максимального використання підйомно-транспортного обладнання, скорочення перегрузових операцій і широкого використання тари-обладнання [12].

Критерієм мінімізації наведених витрат в практиці торгівлі можуть служити наступні технологічні схеми транспортування товарів: промислове підприємство - склад оптової бази - крамниця; промислове підприємство - склад роздрібної торгової організації - крамниця; промислове підприємство - фасовочный цех роздрібної (оптової) торгової організації - крамниця; промислове підприємство-крамниця (повз. оптової ланки і складу роздрібної торгової організації).

Слідує мати на увазі, що всі перераховані схеми передбачають упаковку товару безпосередньо підприємством-виготівником або розподільчим складом оптової (роздрібної) організації в укрупнені вантажні одиниці (контейнери або на піддони) і доставку в такому вигляді в крамницю.

Одержуючи товари на піддонах, склади оптових баз можуть постачати товарами роздрібну мережу або з розформуванням піддонів і перевантаженням товарів в тару-обладнання для доставки в крамниці самообслуговування, або без розформуванням піддонів, коли вага товару на піддоні відповідає вазі одноразового завозу крамницям, здійснюючим торгівлю традиційними засобами.

По більшості непродовольчих товарів схема промислове підприємство- склад оптової бази - роздрібне торгове підприємство в практиці торгівлі отримала найбільш широке розповсюдження, і його слідує вважати основним.)

Товаропостачання роздрібної торгової мережі при складській і транзитній формах може здійснюватися централізовано і децентралізоване. При централізованій доставці в процесі перевезень беруть участь вантажовідправник, перевізник і вантажоодержувач. Перша здійснює відпустку і погрузку, другої - перевезення і экспедиціонування, третій - розвантаження і приймання товарів. Применительно до товаропостачання ця доставка може здійснюватися як підприємствами промисловості, так і підприємствами оптової торгівлі власним і найомним транспортом загального користування.

Що децентралізувалася вважається доставка, коли товари транспортує саме торгове підприємство. При цьому погрузку товарів на транспорт одержувача здійснює самий одержувач, для чого в роздрібній торгівлі передбачені штати вантажників і експедиторів, транспортні засобу. Вивезення товарів підприємством при такому засобі постачання припускає здебільшого маятникові (лінійні) маршрути, в той час як при централізованому - в основному застосовуються більш раціональні і економічні кільцеві маршрути. Що децентралізувалася доставка неефективна зважаючи на вкрай нераціонального використання автотранспорту (простої, недовикористання вантажопідйомність, пробіг без вантажів).

Централізоване товаропостачання докорінно міняє всю систему доставки товарів і вносить істотні зміни в характер господарської діяльності крамниць. Воно сприяє вивільнянню робітників, отримуючих можливість більше уваги і часу приділяти питанням організації торгового процесу, підвищенню культури торгівлі і найбільш повному задоволенню запитів покупців. Бо експедиційні функції при централізованому товаропостачанні покладаються на водіїв автотранспорту, погрузку товарів і матеріальну відповідальність за цілість їх в шляхи забезпечують постачальники, внаслідок чого значно скорочується чисельність вантажників, зайнятих вантажно-розвантажувальними роботами, а також експедиційного персоналу, зайнятого в процесі товаропостачання. Спрощується документообіг, скасовуються разові доручення на отримання вантажів, що в цілому прискорює процес відпустки і приймання товарів в роздрібних підприємствах.

Централізована доставка, таким чином, як процес являє собою комплекс взаємопов’язанихх дій постачальників, перевізників і одержувачів, починаючи з відділу збуту промислового підприємства або торгового відділу оптової бази з моменту прийняття замовлення на товари, до надходження і приймання товарів в крамниці.

Учасниками процесу централізованого товаропостачання є: виробничі підприємства, що виробляють товари народного споживання і їх в роздрібну торгівлю; організації, що спрямовують підприємства оптової торгівлі, здійснюючі товаропостачання роздрібної торгової мережі; транспортні організації і підприємства, роздрібні торгові підприємства - кінцевий пункт руху товарних мас. Подальший розвиток і вдосконалення матеріально-технічної бази оптової торгівлі вимагає вдосконалення централізованого завозу в направленні скорочення ланок на шляху руху товарів, зменшення витрат засобів і часу на доставку, підвищення ефективності використання транспорту [21].

Централізована доставка припускає проведення постачальниками і одержувачами ряду підготовчих заходів організаційно-технічного і економічного характеру. До них відносяться:

1) укладання дислокації торгової мережі, характеристика торгових підприємств і їхнє угруповування по типам і обсягу товарообігу;

2) визначення розрахункового вантажопотоку, раціональних розмірів постачання і частоти завозу товарів;

3) розрахунок потреб кількості транспортних засобів і багатооборотної тари, а також вартості доставки товарів від кожного постачальника окремо;

4) організація диспетчерських служб для координації дій постачальників і одержувачів, обладнання експедицій і розвантажувальних місць, крамниць для забезпечення приймання товарів;

5) укладання розрахунків економічної ефективності впровадження конкретної технологічної схеми завозу і виявлення резервів її підвищення.

Важливим в проведенні підготовчих робіт є укладання переліку торгових підприємств і визначення конкретних постачальників (оптових баз або промислових підприємств) з урахуванням вибору раціональних маршрутів руху автомобільного транспорту. Знаходження оптимальних маршрутів перевезень представляє складну задачу, що припускає проведення замірів відстаней (километража), угруповування крамниць і укладання карти-схеми розміщення торгових підприємств. Передусім визначається, яку мережу торгових підприємств забезпечують товарами безпосередньо промислові підприємства, яку - оптові бази. Після цього підприємства групуються по місцю розташування, режиму роботи і завдаються на карту-схему з вказівкою відстаней до постачальників. На основі цього складаються раціональні маршрути руху автотранспорту і графіки завозу товарів в крамниці, мета яких - забезпечити не тільки ритмічність і безперебійність товаропостачання, але і покращити такі важливі показники роботи автомобільного транспорту, як коефіціент використання вантажопідйомності і пробігу автомобіля, скорочення середньої відстані перевезень і ін.

До централізованого товаропостачання подаються певні вимоги:

1) точна відповідність асортиментного переліку товарів встановленому типу крамниці;

2) дотримання планомірности постачання по графікам, що забезпечують частоту завозу і найбільш економічні розміри партій товарів;

3) розробка раціональних маршрутів централізованої доставки товарів в торгові підприємства;

4) укладання графіків завозу товарів в крамниці;

5) забезпечення постачання товарів в підсортованому вигляді, укомплектованих невеликими партіями;

6) визначення потреб кількості автомобілів на кожний день тижд.

Раціональна організація товаропостачання створює можливості для забезпечення повноти асортименту товарів в крамниці і безперебійної торгівлі ними при мінімальних розмірах товарних запасів. Це, в свою чергу, припускає оптимізацію розмірів постачання і частоти завозу, що визначаються в залежності від обсягу роздрібного товарообігу, розміру товарних запасів в крамниці, особливостей купівельного попиту, повноти асортименту в партіях, що поставляються товарів. З урахуванням цих чинників розраховуються середньомісячний розмір одноразового завозу товарів і частота завозу в течію місяця [22].

На основі розрахунків, а також дислокації крамниць розробляються маршрути централізованої доставки, що забезпечують раціональне використання вантажопідйомності автотранспорту. Первісно визначаються маршрути для крамниць, розмір партій і відповідна вантажопідйомність автомобіля, здійснюючого завіз товарів за один або декілька рейсів. Після цього складаються маршрути для крамниць, розмір партій для яких менш вантажопідйомності автомобілів, що використаються. При цьому товари поставляють в дві або більше крамниці при повній завантаженні автотранспорту.

Маршрути централізованої доставки групуються так, щоб завантаження автомобіля вироблялася в першій половині дня, а тривалість маршрутів вкладалася в робітничий час шофера з урахуванням перерви на обід.

Отже, економічно ефективним маршрутом вважається такий, що забезпечує безперервність технологічного процесу і при інших рівних умовах найменші транспортні видатки, а також мінімальні товарні запаси в крамницях [8].

1.3 Організаційно-економічна характеристика і аналіз основних показників діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-фуд», Товариства з обмеженою відповідальністю «Шувар» та Закритого акціонерного товариства «Фуршет»

На основі діяльності ТОВ «Фоззі-фуд», ТОВ «Шувар» та ЗАТ «Фуршет» проведемо характеристику та аналіз основних показників їх діяльності. На основі яких можна буде зробити висновок про діяльність кожного з підприємств, доцільність тих чи інших напрямків діяльності підприємства.

Охарактеризуємо організаційні та управлінські характеристики кожного з вищивказаних підприємств. Спочатку охарактеризуємо базове підприємство ТОВ «Фоззі-фуд».

Товариство «Фоззі-фуд» створювалося як товариство з обмеженою відповідальністю.

Місцеперебування товариства: м.Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 145

Товариство створюється для:

- здійснення роздрібної торгівлі продовольчими товарами;

- здійснення роздрібної торгівлі продовольчими товарами;

- надання транспортних послуг з перевезення продуктів харчування;

- встановлення та обслуговування морозильного обладнання та ін..

Для забезпечення діяльності товариства за рахунок внесків учасників утворюється статутний фонд у розмірі 16,5 тис. грн..

Товариство має право від свого імені укладати договори, набувати майнових і особистих немайнових прав і нести обов'язки, бути позивачем і відповідачем у суді, арбітражі і третейському суді. Товариство має печатку і бланки зі своєю назвою.

Товариство у своїй діяльності керується діючим законодавством України, установчим договором і цим Статутом.

Учасники не відповідають за зобов'язаннями товариства, а товариство не відповідає за зобов'язаннями учасників. Учасники зазнають збитків у межах своїх внесків.

Товариство може створювати дочірні підприємства, філії і представництва.

Філії і представництва товариства діють від його імені на підставі положень про них, затверджених товариством, а дочірні підприємства - на підставі статутів, затверджених товариством.

Чистий прибуток товариства, який утворюється відповідно до встановленого порядку, після сплати податків, передбачених законодавством, підлягає розподілові поміж учасників за підсумками роботи за рік пропорційно внескові кожного із засновників.

Товариство створює резервний фонд у розмірі 15 % статутного фонду.

Резервний фонд формується за рахунок відрахувань від чистого прибутку при досягненні фондом зазначеного розміру.

Обсяг щорічних відрахувань до резервного фонду складає чистого не менше 15 відсотків прибутку товариства.

Учасник товариства має право передати свої повноваження у зборах іншому учаснику або представникові іншого учасника товариства.

Учасники мають кількість голосів, пропорційну до обсягу їх паїв у статутному фонді.

Збори учасників обирають свого голову (з ухвали учасників може передбачатися черговість головування учасників (представників учасників) за абеткою.

Товариство «Шувар» створювалося як товариство з обмеженою відповідальністю.

Місцеперебування товариства: м.Львів, вул. Чукаріна, 6

Товариство створюється для:

- здійснення роздрібної торгівлі продовольчими товарами;

- здійснення роздрібної торгівлі продовольчими товарами;

- надання транспортних послуг з перевезення продуктів харчування;

- встановлення та обслуговування морозильного обладнання та ін..

Для забезпечення діяльності товариства за рахунок внесків учасників утворюється статутний фонд у розмірі 4600 тис. грн..

Товариство має право від свого імені укладати договори, набувати майнових і особистих немайнових прав і нести обов'язки, бути позивачем і відповідачем у суді, арбітражі і третейському суді. Товариство має печатку і бланки зі своєю назвою.

Учасники не відповідають за зобов'язаннями товариства, а товариство не відповідає за зобов'язаннями учасників. Учасники зазнають збитків у межах своїх внесків.

Товариство може створювати дочірні підприємства, філії і представництва.

Чистий прибуток товариства, який утворюється відповідно до встановленого порядку, після сплати податків, передбачених законодавством, підлягає розподілові поміж учасників за підсумками роботи за рік пропорційно внескові кожного із засновників.

Товариство створює резервний фонд у розмірі 12 % статутного фонду.

Резервний фонд формується за рахунок відрахувань від чистого прибутку при досягненні фондом зазначеного розміру.

Обсяг щорічних відрахувань до резервного фонду складає чистого не менше 12 відсотків прибутку товариства.

Учасник товариства має право передати свої повноваження у зборах іншому учаснику або представникові іншого учасника товариства.

Збори учасників обирають свого голову (з ухвали учасників може передбачатися черговість головування учасників (представників учасників) за абеткою.

Товариство «Фуршет» створювалося як закрите акціонерне товариство.

Місцеперебування товариства:м. Київ, вул. Ярославська, б 57.

Товариство створюється для:

- здійснення роздрібної торгівлі продовольчими товарами;

- здійснення роздрібної торгівлі продовольчими товарами;

- надання транспортних послуг з перевезення продуктів харчування;

- встановлення та обслуговування морозильного обладнання та ін.

- постачання та продаж продовольчих товарі власного виробництва.

Товариство засноване шляхом випуску акцій і має на меті розповсюдження цих акцій тільки між чітко визначеним колом акціонерів.

Економічна характеристика підприємств має ж на меті встановлення їхнього економічного та фінансового стану показати реальні показники роботи підприємств, їх рентабельність, величину чистого прибутку, середню продуктивність праці та ін.

Для більш повної характеристики рівня та динаміка ТОВ «Фоззі-фуд» та ТОВ «Шукар» розглянемо їх основні фінансово-економічні показники та їх динаміку на протязі 2006-2008 рр. (табл.1.1)


Таблиця 1.1

Рівень та динаміка основних фінансово-економічних показників ТОВ «Фоззі-фуд» та ТОВ «Шувар» за 2006-2008 рр.

Показники

ТОВ «Фоззі-фуд» ТОВ «Шувар»
2006 р. 2007 р. 2008 р. 2006 р. 2007 р. 2008 р.
1 2 3 4 5 6 7
1. Обсяг продукції (робіт, послуг) у порівняльних оптових цінах, тис. грн. 343264,5 648131,9 953231,4 8713,1 19912,3 35813,0
2. Чистий дохід (виручка) від реалізації (товарів, робіт, послуг) у порівняльних цінах, тис. грн. 268075,3 514603 753582,1 7260,9 16593,6 29850,0
3. Фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування, тис. грн. 248,7 825,4 1648,9 2696,7 3342,3 3159,0
4. Середньорічна вартість капіталу, тис. грн. 9869,8 10011,1 13138,9 8036,9 48237,5 50226,0
7. Собівартість реалізованоїпродукції, тис. грн. 231650,6 434591,7 630771,6 2959,2 6506,7 12967,0
8. Середньооблікова чисельність працівників основного виду діяльності, осіб. 350 568 742 75 231 283
9. Фонд оплати праці, тис. грн. 4373,2 12142,1 28982,6 1080,3 3038,5 4463,0
10. Середня продуктивність праці, грн. на особу 980,75 1141,0 1284,6 116,1 86,2 126,5
11. Рентабельність капіталу 0,02 0,08 0,12 0,33 0,06 0,06
13. Середньорічна заробітна плата 12,49 21,37 39,06 14,40 13,15 15,77

З порівняння показників ТОВ «Фоззі-фуд» та ТОВ «Шувар» за 2006-2008 рр. досить очевидними являються показники фінансової активності кожного з підприємств.

Так, обсяг продукції ТОВ «Фоззі-фуд» з 2006-2008 рр. зріс на 64%, тоді як ТОВ «Шувар» зріс на 75%;

- чистий дохід ТОВ «Фоззі-фуд» зріс на 64%, ТОВ «Шувар» на 44,2%;

- продуктивність праці ТОВ «Фоззі-фуд» збільшилась на 23,7%, ТОВ «Шувар» 8,25%.

Загалом кожне з підприємств показує досить позитивні результати своєї роботи. Оскільки на протязі 2006-2008 рр. на підприємствах збільшувалась з кожним роком кількість робочих місць, зростала середньорічна заробітна плата та рентабельність підприємств.

Для більш повної характеристики рівня та динаміка ТОВ «Фоззі-фуд» та ТОВ «Шукар» розглянемо їх основні фінансово-економічні показники та їх динаміку на протязі 2006-2008 рр. (табл.1.2)

Таблиця 1.2

Рівень та динаміка основних фінансово-економічних показників ТОВ «Фоззі-фуд» та ЗАТ «Фуршет» за 2006-2008 рр.

Показники

ТОВ «Фоззі-фуд» ЗАТ «Фуршет»
2006 р. 2007 р. 2008 р. 2006 р. 2007 р. 2008 р.
1 2 3 4 5 6 7
1. Обсяг продукції (робіт, послуг) у порівняльних оптових цінах, тис. грн. 343264,5 648131,9 953231,4 10391,2 17639,7 17640,0
2. Чистий дохід (виручка) від реалізації (товарів, робіт, послуг) у порівняльних цінах, тис. грн. 268075,3 514603 753582,1 8560,7 15647,4 15647,0
3. Фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування, тис. грн. 248,7 825,4 1648,9 952,6 0 430,0
4. Середньорічна вартість капіталу, тис. грн. 9869,8 10011,1 13138,9 280,8 973,1 114
7. Собівартість реалізованоїпродукції, тис. грн. 231650,6 434591,7 630771,6 6511,6 13120,9 41276,0
8. Середньооблікова чисельність працівників основного виду діяльності, осіб. 350 568 742 143 258 420
9. Фонд оплати праці, тис. грн. 4373,2 12142,1 28982,6 1846,6 3479,3 5570,0
10. Середня продуктивність праці, грн. на особу 980,75 1141,0 1284,6 72,6 68,37 42,0
11. Рентабельність капіталу 0,02 0,08 0,12 3,39 0 3,77
13. Середньорічна заробітна плата 12,49 21,37 39,06 12,91 13,48 13,26

Так, обсяг продукції ТОВ «Фоззі-фуд» з 2006-2008 рр. зріс на 64%, тоді як ЗАТ «Фуршет» зріс на 45,2%;

- чистий дохід ТОВ «Фоззі-фуд» зріс на 64%, ЗАТ «Фуршет» зменшилась на 120 %;

- продуктивність праці ТОВ «Фоззі-фуд» збільшилась на 23,7%, ЗАТ «Фуршет» зменшилась на 71 %.

Загалом кожне з підприємств показує досить позитивні результати своєї роботи. Оскільки на протязі 2006-2008 рр. на підприємствах збільшувалась з кожним роком кількість робочих місць, зростала середньорічна заробітна плата та рентабельність підприємств.

Висновки до розділу 1

Особливу актуальність набуває проблема підвищення ефективності системи товаропостачання, що припускає впровадження прогресивної технології доставки товарів в контейнерах і на піддонам. Контейнерний завіз товарів в крамниці широко впроваджується в торгівлю, і ефективність його застосування очевидна. Використання контейнерів (тари-обладнання) дозволяє не тільки комплексно механізувати найбільш трудомісткі операції, але і розмістити водночас в торговому залі крамниці самообслуговування в 3-4 разу більше товарів, збільшивши завдяки цьому товарооборот на 1 м кв. торгової площі.

Правильна організація товаропостачання припускає не тільки максимальний скорочення витрат часу і матеріальних засобів, але і усунення необхідності притягнення робітників крамниць до виконання операцій, зв'язаних з завозом товарів. Тому до товаропостачання подається ряд обов'язкових вимог, основними з яких є: планомірність, безперебійність, ритмічність і економічність.

При розробці раціональних технологічних схем завозу враховуються всі вигляди витрат в транспортному ланцюзі - від конвейєрної лінії підприємства-виготівника або складу оптової бази до торгового залу крамниці. Тільки такий підхід до рішення задачі дозволяє порівняти різноманітні варіанти завозу, вибрати оптимальні схеми і визначити найбільш економічні ланки надходження товару в крамницю. При розробці технологічних схем і виборі форм постачання торгові організації повинні виходити з необхідності максимального використання підйомно-транспортного обладнання, скорочення перегрузових операцій і широкого використання тари-обладнання.


РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ ПОСТАЧАННЯ ТОВАРНИХ ЗАПАСІВ В РОЗДРІБНІЙ ТОРГІВЛІ ПРОДОВОЛЬЧИМИ ТОВАРАМИ

2.1 Документальне оформлення обліку постачання товарних запасів в роздрібній торгівлі продовольчими товарами

Документообіг - це рух документів від моменту їх складання (або одержання від інших підприємств, організацій), періоду обробки і до передачі в архів.

Основні етапи документообігу:

1) складання і оформлення документа;

2) прийняття документа бухгалтерією (обліковим апаратом);

3) рух документа по відділах і робочих місцях бухгалтерії, його обробка і використання для облікових записів;

4) передача документа на засоби обчислювальної техніки (іншої оргтехніки) і повернення назад;

5) передача документа до архіву.

Документообіг на кожному підприємстві встановлюється головним бухгалтером і є обов'язковим для всіх працівників підприємства. Порядок документообігу залежить від характеру й особливостей господарських операцій та їх облікового оформлення, а також від структури підприємства і його облікового апарату (бухгалтерії).

Для кожного виду або роду документів (накладних, вимог, рахунків-фактур тощо) розробляється особлива схема документообігу у формі графіка руху документів. У графіку, який встановлюється наказом керівника підприємства, установи, зазначається дата створення або одержання від інших підприємств та установ документів, прийняття їх до обліку, передача в обробку та до архіву [9].

Графік документообігу на підприємстві, в установі має забезпечити оптимальну кількість підрозділів і виконавців, через які проходить кожний первинний документ, визначити мінімальний термін його знаходження в підрозділі, а також сприяти поліпшенню облікової роботи, посиленню контрольних функцій бухгалтерського обліку, підвищенню рівня його механізації та автоматизації.

Графік документообігу оформлюється у вигляді схеми або переліку робіт із створення, перевірки та обробки документів, що здійснюються кожним підрозділом підприємства, установи, а також усіма виконавцями із зазначенням їх взаємозв'язку і терміну виконаних робіт. Працівники підприємства, установи створюють і подають первинні документи, які належать до сфери їх діяльності, за графіком документообігу. Для цього кожному виконавцю надається витяг із графіка. У витягу наводиться перелік документів, що належать до функціональних обов'язків виконавця, термін їх подання та підрозділи підприємства, установи, до яких подаються ці документи.

Контроль за дотриманням графіка документообігу на підприємстві, в установі здійснюється головним бухгалтером. Вимоги головного бухгалтера щодо порядку подання до бухгалтерії або на обчислювальний пристрій необхідних документів та відомостей є обов'язковими для всіх підрозділів і служб підприємства.

У процесі документального оформлення первинного обліку постачання товарних запасів необхідно користуватися відповідними нормативними документами, що затвердженні нормами та стандартами організації та обліку діяльності підприємств [15].

Матеріальні та сировинні ресурси є одними з найважливіших на підприємстві, тому й документальне оформлення надходження, наявності і витрачання зазначених товарних ресурсів є досить відповідальним процесом, який повинен забезпечити необхідну інформацію як для обліку, так і для контролю та оперативного управління рухом матеріальних цінностей. Основними типовими документами з оприбуткування та видачі матеріалів є:

- Накладні;

- Товарно-транспортні накладні;

- Прибуткові ордери;

- Акти про приймання матеріалів тощо.

Матеріали, що надходять.на склад, ретельно перевіряють, встановлюють відповідність їх якості, кількості, асортименту, умовам поставок і супровідним документам. Якщо не виявлено розходжень, матеріали приймають. При цьому можливі два варіанти оформлення приходу: безпосередньо на документі постачальника або шляхом виписування Прибуткового ордера. У першому разі на одному примірнику документа (постачальника), який підписує матеріально відповідальна особа, ставлять штампи прийому, у другому - оформлюють прибутковий ордер (ф. М-4). Прибуткові ордери використовуються для кількісно-сумового обліку матеріалів та товарів, що надходять від постачальників.

У випадках, коли є розбіжності кількості та якості з даними супроводжуючих документів постачальника, а також для матеріалів, що надійшли без платіжних документів, складають "Акт про приймання матеріалів" (типова форма № М-7).

Акт складається комісією, яка призначається керівником підприємства і до якої входять завідуючий складом, представник відділу постачання (або відповідальна особа) та ін. У цій комісії обов'язковою є участь представника, а за його відсутності (наприклад, у зв'язку з великою віддаленістю) представника іншої незацікавленої організації. Акт складається у двох примірниках. Цей Акт є підставою для оприбуткування бухгалтерією фактично прийнятих товарів. Прибутковий ордер при цьому не заповнюється.

При одержанні вантажів із залізничної станції експедитор повинен перевірити відповідність кількості місць, що надходять, і знаків маркування на них з даними супровідних документів. Якщо вантаж прибув у справному вагоні без ознак злому, експедитор повинен домагатися вибіркової перевірки маси і стану прибулих товарів.

Якщо при прийманні вантажу буде встановлено розходження з даними, зазначеними у транспортних документах, або виникнуть питання щодо цілісності вантажу (зірвана або пошкоджена пломба), складають комерційний акт.

Матеріальні цінності, що надійшли від постачальника автомобільним транспортом, оприбутковуються на склад на підставі Товарно-транспортної накладної,одержаної від вантажовідправника [17].

У разі надходження вантажу на склад без документів відділ постачання виписує наказ складу про прийом вантажу без документів. Завідуючий складом здає накази до бухгалтерії разом з прибутковими ордерами. Для одержання товарів від одногороднього постачальника покупець повинен видати експедитору (або представнику відділу постачання) Довіреність т.ф. № М-2, зареєстровану у журналі реєстрації довіреностей.

Необхідно щоденно одержувати в банку Рахунки-фактури ф. № 868, перевіряти їх відповідність надходженню матеріальних цінностей на склад підприємства (відділ постачання) і контролювати своєчасність їх оплати (фінансовий відділ підприємства, а на малому підприємстві - головний бухгалтер).

Необхідно забезпечити своєчасне оформлення надходження матеріалів, за цим мають слідкувати працівники бухгалтерії (матеріальний відділ або головний бухгалтер малого підприємства).

На практиці трапляються випадки, коли виробничі запаси надходять до складу без рахунків-фактур постачальників.

Такі поставки називають невідфактурованими. Бухгалтерія повинна організувати окремий облік розрахунків за ці матеріали і вжити заходів до своєчасного одержання рахунків від постачальників.

У разі надходження вантажу на склад без документів відділ постачання виписує Наказ про прийняття вантажів без документів до складу. Завідуючий складом подає накази бухгалтерії разом з прибутковими ордерами.

Накладна на повернення із цеху на склад матеріалів, не використаних у виробництві, виписується тільки в тому разі, якщо ці матеріали були відпущені не за лімітно-забірною карткою, оскільки у ній передбачено облік повернення матеріалів, відпущених у виробництво.

Матеріали у виробництво повинні відпускатися відповідно до лімітів, встановлених на підставі норм витрат запасів на одиницю виробу, а також плану випуску продукції на місяць.

Основними документами, що відображають відпуск матеріалів зі складу для внутрішньогосподарських потреб, є лімітно-забірні картки (Т.ф. М-8), накладні-вимоги.

Внутрішнє переміщення матеріалів зі складу на склад оформлюють також накладною-вимогою типової форми № М-11, як і здачу відходів виробництва на склад і повернення невикористаних у виробництві матеріалів.

У відділі постачання підприємства-покупця провадять оперативний облік виконання договорів постачальниками і покупцями матеріалів. У цьому разі відкривають спеціальний журнал обліку надходження вантажів, в якому відділ постачання зобов'язаний: зареєструвати всі документи вантажів, що надходять; перевірити відповідність даних документів постачальника договору; відмітити реалізацію фондів; передати уповноваженій особі розпорядження на одержання і доставку вантажу (у разі надходження матеріалів залізницею або водним шляхом); передати первинні документи до бухгалтерії або фінансового відділу.

Таким чином, постачання кожного підприємства матеріальними ресурсами являє собою єдність двох процесів:

а) транспортування і доставку на підприємство замовлених і закуплених матеріальних ресурсів на підставі відповідної первинної документації;

б) оформлення заборгованості й оплати постачальникам одержаних від нихматеріальних цінностей [8].

Підприємство-покупець зобов'язане проконтролювати доставку вантажу, організувати його приймання і вивантаження, відповідне зберігання на складі або в інших місцях. Відповідальність за доставку вантажу та його зберігання в дорозі несе організація, що перевозить вантаж на підставі належно оформлених транспортних документів.

Покупець приймає вантаж за кількістю і якістю на своєму складі.Можливе також одержання вантажу самовивозом, постачальника за довіреністю, вивозить його своїм транспортом. Відповідальність покупця за одержані матеріальні цінності виникає з моменту підписання його представником товарних документів на одержання вантажу.Придбання матеріальних цінностей в натурі завершується після їх надходження і оприбуткування на склад покупця [32].

2.2 Організація синтетичного та аналітичного обліку постачання товарних запасів в роздрібній торгівлі продовольчими товарами

Проблеми бухгалтерського обліку товарів за новим Планом рахунків бухгалтерського обліку не обмежуються проблемами, пов’язаними з обліком витрат, що входять до первісної вартості товарів, в складі рахунку 28 “Товари”. Аналогічні проблеми виникають у зв’язку з обліком на субрахунку 285 “Торгова націнка” товарних надбавок торговельних підприємств, які обліковують товари за продажними цінами. Ці проблеми можна зняти лише в тому разі, коли облік товарних надбавок буде виділено на окремий синтетичний рахунок “Торговельна націнка” в складі рахунків класу 2 “Запаси”.

Об’єднання на рахунку 28 “Товари” активних субрахунків для обліку товарів і тари з контрактивним пасивним регулюючим субрахунком 285 “Торгова націнка” з точки зору теорії і практики бухгалтерського обліку явище явно не нормальне.

Нічого іншого, крім плутанини в бухгалтерських записах товарних операцій, такий “винахід” дати не може.

За новим Планом рахунків бухгалтерського обліку для обліку торговельної націнки на товари передбачений окремий субрахунок 285 “Торгова націнка”, а товари повинні списуватись з кредиту рахунку 28 “Товари” на дебет рахунку 902 “Собівартість реалізованих товарів” за фактичною собівартістю.

На торговельних підприємствах, які обліковують товари за продажними цінами, фактична собівартість реалізованих товарів має визначатись за пунктом 22 ПСБО 9 “Запаси” як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торговельної націнки, яка за розрахунком до них відноситься. Однак ні Положення, ні Інструкція про застосування Плану рахунків не уточнюють, як практично це здійснити в синтетичному й аналітичному обліку, застосовуючи в обліку товарів продажні ціни. До речі, назва субрахунку “Торгова націнка” не відповідає термінології, встановленій Інструкцією з бухгалтерського обліку податку на додану вартість (п. 5) та закріпленій ПСБО 9 “Запаси” – “Торговельна націнка” [14].

Судячи зі змісту ПСБО 9 “Запаси” та відповідних положень Інструкції про застосування нового Плану рахунків бухгалтерського обліку, здійснена спроба перенести методологію бухгалтерського обліку виробничих запасів на облік товарів у торгівлі без належного врахування особливостей діяльності торговельних підприємств та накопиченого десятиліттями досвід організації бухгалтерського обліку товарів у торгівлі.

Пунктом 22 ПСБО 9 “Запаси” зі змінами, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2000 р. № 15, установлено, що середній відсоток торговельної націнки для визначення суми товарних надбавок, які відносяться до реалізованих товарів (реалізованої торговельної націнки), визначається за формулою:

Сума залишку торговельних націнок на початок звітного місяця плюс сума торговельних націнок на одержані в звітному місяці товари :

Сума продажної (роздрібної) вартості залишку товарів на початок місяця плюс сума продажної вартості товарів, одержаних у звітному місяці.

В ПСБО 9 “Запаси” цього не вказується, але при розрахунку середнього відсотка торговельних націнок згідно з пунктом 5 Інструкції з бухгалтерського обліку податку на додану вартість (зі змінами і доповненнями) із суми торговельних націнок на одержані товари мають бути вирахувані суми обороту за дебетом рахунку “Торговельна націнка”. Без цього розрахунок буде неточний, необ’єктивний.

Враховуючи те, що за балансовою формулою (рівнянням) сума залишку товарів на початок місяця плюс прихід за місяць дорівнює розходу товарів плюс залишок їх на кінець місяця, а також необхідність спрощення розрахунку та підтверджений практикою досвід обліку в торгівлі, в знаменнику наведеної вище формули визначення середнього відсотка торговельної націнки та в розрахунку торговельної націнки, яка відноситься до реалізованих товарів, необхідно застосовувати праву частину балансової формули: сума реалізованих товарів плюс залишок товарів на кінець звітного місяця за продажними цінами.

У цьому разі в розрахунку торговельної націнки, яка відноситься до реалізованих товарів, суму продажної вартості товарів, одержаних у звітному місяці (що, до речі, визначається досить важко), необхідно замінити сумою вартості реалізованих товарів, яка використовується для розрахунку і середнього відсотка торговельних націнок, і торговельних націнок, що відносяться до реалізованих товарів (права частина балансової формули).

Що стосується іншого вибуття товарів, то пов’язані з ним суми товарних надбавок списуються на зменшення торговельних націнок за відповідними первинними документами (реалізація за безготівковим розрахунком, використання на виробничі потреби, списання в межах норм природного убутку, псування, бою тощо) [27].

Пунктом 5 Інструкції з бухгалтерського обліку податку на додану вартість у принципі закріплений теоретично обґрунтований практичний досвід визначення середнього відсотка торговельної націнки та визначення торговельної націнки, яка відноситься до реалізованих товарів. Однак тут чомусь забули вказати, що із суми націнки на одержані товари необхідно вирахувати списані на зменшення торговельні націнки в зв’язку з іншим (крім реалізації) вибуттям товарів. Відповідне доповнення до Інструкції “за вирахуванням суми обороту по дебету рахунку 42 “Торговельна націнка”, субрахунок “Товарні надбавки” внесене наказом Міністерства фінансів України від 17.10.97 р. № 218.

Для кращого розуміння викладеного вище відмітимо, що з незрозумілих причин в пункті 22 ПСБО 9 “Запаси” (без змін і доповнень) установлено:

Середній відсоток торговельної націнки визначається діленням суми залишку торговельних націнок на початок місяця і торговельних націнок у продажній вартості одержаних у звітному місяці товарів на суму продажної (роздрібної) вартості залишку на кінець звітного місяця та продажної (роздрібної) вартості одержаних у звітному місяці товарів.

Підкреслимо, що це вже зовсім інший, незвичний та нераціональний підхід до визначення й відображення в бухгалтерському обліку суми торговельних націнок на реалізовані товари. При цьому в порядку визначення середнього відсотка торговельних націнок (а по суті коефіцієнта) допущено дві помилки:

1. Замість залишку товарів на початок місяця написано “залишок товарів на кінець місяця”.

2. Про зменшення суми торговельної націнки на одержані товари на суму обороту за дебетом рахунку “Торговельна націнка” знову забули.

Перша помилка виправлена наказом Міністерства фінансів України від 28.01. 2000 р. № 15. До пункту 22 ПСБО 9 “Запаси” внесена відповідна зміна. Виправлення другої помилки чекає свого часу.

Установлений порядок списання торговельної націнки, що відноситься до реалізованих товарів, приведе до неправильного визначення фактичної собівартості реалізованих товарів і в результаті необ’єктивного визначення фінансових результатів торговельної діяльності, причому, як правило, зменшиться фінансовий результат (чистий дохід) роздрібної торгівлі.

У зв’язку з вищевикладеним на торговельних підприємствах, які здійснюють різні види торговельної діяльності (оптову торгівлю, роздрібну торгівлю, громадське харчування), в робочих планах рахунків доцільно виділити субрахунки до рахунку 28 “Товари” для окремого обліку товарів кожного виду торгівлі.

Оскільки на субрахунку 285 “Торгова націнка” подібне зробити практично неможливо, то для обліку торговельних націнок (товарних надбавок) доцільно використати резервний код рахунку 29 в цьому ж класі рахунків 2 “Запаси”.

Такий підхід до обліку товарів і торговельних націнок не лише дає можливість спростити синтетичний і аналітичний облік, а й сприяє об’єктивному відображенню в бухгалтерському обліку та звітності фактичної собівартості реалізованих товарів, залишків товарів, а також фінансових результатів торговельних підприємств і організацій.

За встановленим пунктом 22 ПСБО 9 “Запаси” порядком розрахунку торговельних націнок на реалізовані товари торговельна націнка на залишок товарів не розраховується. Але цей показник надто важливий і вельми необхідний для контролю за собівартістю залишку товарів і відображення її в балансі, а також для контролю за правильним визначенням фактичної собівартості реалізованих товарів і відповідно за об’єктивністю фінансових результатів торгівлі [20].

Щодо нового порядку визначення торговельних націнок, які відносяться до реалізованих товарів, то необхідно наголосити, що цей порядок нераціональний та приводить до неправильного визначення і відображення в бухгалтерському обліку фінансових результатів торгівлі.

Недоречним і нераціональним є облік на субрахунку 285 “Торгова націнка” різниць між цінами придбання і середніми обліковими цінами на тару. Тим більше, що Інструкція не встановлює порядку списання цих різниць із субрахунку 285. Таке неконкретизоване положення Інструкції викличе ускладнення синтетичного й аналітичного обліку торговельної націнки та помилки в облікових записах.

На субрахунку 285 “Торгова націнка” торговельні, постачальницькі та збутові підприємства, які обліковують товари за продажними цінами, обліковують торговельні націнки на товари (товарні надбавки), тобто різницю між продажною та покупною вартістю товарів. Згідно з Інструкцією списання за розрахунками суми торговельної націнки на реалізовані товари відображається в обліку за дебетом субрахунку 285 “Торгова націнка” і кредитом субрахунку 281 “Товари на складі” і 282 “Товари в торгівлі”. Таким записом на суму реалізованої торговельної націнки зменшується відповідно сума торговельної націнки та сума продажної вартості реалізованих товарів з метою визначення фактичної їх собівартості. Але зробити ці записи раціонально в синтетичному і аналітичному обліку товарів практично неможливо.

Крім того, що передбачені новим Планом рахунків субрахунки до рахунку 28 “Товари” заледве чи можуть бути використані на торговельних підприємствах, які здійснюють один вид торговельної діяльності (оптову, роздрібну торгівлю, громадське харчування), Інструкція не вказує на те, як та на якому рахунку повинна раціонально відображатись у бухгалтерському обліку первісна вартість товарів з урахуванням витрат, що входять до первісної їх вартості, як має відображатись у синтетичному та аналітичному обліку собівартість реалізованих товарів.

Передбачена Інструкцією контировка на списання торговельної націнки, яка відноситься до реалізованих товарів (Дт 285 - Кт 281, 282), означає, що товари, які оприбутковуються та реалізуються, а також списуються в розхід з інших причин за продажними цінами, повинні бути списані за звітами матеріально відповідальних осіб, в синтетичному та аналітичному обліку закупівельною вартістю (фактичною собівартістю). Але раціонально здійснити такі записи практично неможливо.

Зауважимо до цього, що в оприлюдненій типовій кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку для господарських операцій із запасами застосовується інший підхід до відображення в синтетичному обліку продажної вартості та фактичної собівартості реалізованих товарів з допомогою двох наступних записів:

1. Списується на реалізацію собівартість реалізованих товарів:

Дт 902 “Собівартість реалізованих товарів”

Кт 282 “Товари в торгівлі” (Ще раз наголосимо, що з рахунку 282 “Товари в торгівлі” треба списати фактичну собівартість, якої на цьому рахунку немає, бо товари в синтетичному й аналітичному обліку відображаються за продажними цінами).

2. Списується за розрахунком сума торгової націнки, що припадає на реалізацію товарів (методом “червоне сторно”):

Дт 282 “Товари в торгівлі”

Кт 285 “Торгова націнка” (Друга контировка, що повинна складатись для виходу на облікову продажну вартість реалізованих товарів, рівнозначна наведеному в Інструкції додатному запису Дт 285 - Кт 282, але так само недоречна).

Наведені вище дві бухгалтерські проводки слід розуміти так, що реалізовані протягом звітного місяця роздрібними торговельними підприємствами товари, які оприбутковані і обліковуються за продажними (роздрібними) цінами, необхідно списати в розхід за звітами матеріально відповідальних осіб та з їхніх аналітичних рахунків за фактичною собівартістю. Але звідки її взяти?

Для того, щоб відобразити в обліку продажну вартість реалізованих товарів, до їх фактичної собівартості треба додати суму торговельної націнки, яка за розрахунком відноситься до реалізованих товарів. Але ж цей розрахунок складається 5-10 числа наступного місяця. То як списувати продані товари протягом місяця, як пов’язати ці записи в синтетичному й аналітичному обліку, як списати товари за фактичною собівартістю, якщо вони обліковуються за продажними цінами?

Мусимо виходити з того факту, що в роздрібній торгівлі та на оптових підприємствах, які обліковують товари за продажними цінами, практично неможливо відобразити в синтетичному й аналітичному обліку та раціонально визначити безпосередньо на рахунку 28 “Товари” фактичну собівартість реалізованих товарів.

На перший погляд, наведені в Інструкції та в типовій кореспонденції рахунків бухгалтерські записи на відображення в бухгалтерському обліку фактичної собівартості реалізованих товарів, які обліковуються за продажними цінами, прийнятні, а на ділі маємо нераціональне методологічне вирішення цього питання:

Проблему організації та ведення бухгалтерського обліку в торгівлі необхідно вирішувати на основі раціонального застосування в новій системі бухгалтерського обліку в торгівлі відпрацьованих раніше, звичних та раціональних способів і прийомів, змінивши їх відповідно до вимог національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку та нового Плану рахунків.

Виходячи з вищевикладеного, на погляд автора, фактична собівартість реалізованих товарів має визначатись на субрахунку 902 “Собівартість реалізованих товарів”, а сума торговельної націнки, яка відноситься за розрахунком до реалізованих товарів, повинна списуватись бухгалтерською проводкою:

Дт 285 “Торгова націнка” (або рахунку 29)

Кт 902 “Собівартість реалізованих товарів” – на зменшення продажної вартості реалізованих товарів, що повинна відображатись за дебетом субрахунку 902, або рівнозначним записом способом червоного сторно:

Дт 902 “Собівартість реалізованих товарів”

Кт 285 “Торгова націнка” (або рахунку 29) – на зменшення дебетового обороту субрахунку 902 “Собівартість реалізованих товарів”, врахованого за продажною вартістю товарів. Враховуючи необхідність більш раціональної організації синтетичного й аналітичного обліку в організаціях і на підприємствах торгівлі, у робочому плані рахунків торговельного підприємства доцільно до рахунку 28 “Товари” ввести окремі субрахунки з врахуванням багатогалузевої торговельної діяльності, уточнивши назву деяких субрахунків за Планом рахунків. На наш погляд, до рахунку 28 “Товари” мають бути субрахунки:

281 “Товари на складах”,

282 “Товари в роздрібній торгівлі”,

283 “Товари в громадському харчуванні”,

284 “Товари на комісії”,

285 “Тара під товарами”,

286 “Сільгосппродукти, сировина і тара в заготівельних підприємствах”.

Необхідно, щоб назви субрахунків для обліку торговельно націнки відповідали сучасним умовам, коли в складі торговельної націнки обліковується податковий кредит з ПДВ, а також положенням Інструкції з бухгалтерського обліку податку на додану вартість та ПСБО 9 “Запаси”.

Для обліку товарних надбавок за видами торгівлі доцільно закріпити резервний код 29 в другому класі рахунків “Запаси”.

Облік торговельної націнки на окремому синтетичному рахунку 29 “Торговельна націнка” дасть можливість значно спростити бухгалтерські записи в синтетичному й аналітичному обліку, уникнути плутанини в записах. У цьому разі замість субрахунку

285 “Торгова націнка” на рахунку

29 “Торговельна націнка” слід виділити субрахунки:

291 “Товарні надбавки на товари в оптових складах”,

292 “Товарні надбавки на товари в роздрібній торгівлі”,

293 “Товарні надбавки в громадському харчуванні”.

Отже, найбільш правильним і раціональним є визначення торговельної націнки, яка відноситься до реалізованих товарів, за правою стороною балансової формули через визначення попереднього сальдо торговельної націнки на відповідному субрахунку товарних надбавок: попереднє сальдо товарних надбавок мінус товарні надбавки за розрахунком на залишок товарів дорівнює сумі реалізованої торговельної націнки.

Фактична собівартість реалізованих товарів повинна визначатись не на рахунку 28 “Товари”, а на рахунку 902 “Собівартість реалізованих товарів”, який за економічним змістом для цього і призначений.

На рахунках класу 3 “Кошти, розрахунки та інші активи” обліковують наявність та рух поточних фінансових активів (коштів, фінансових інвестицій та розрахунків з дебіторами і витрат майбутніх періодів). У цьому класі рахунків єрегулюючий контрактивний рахунок 38 “Резерв сумнівних боргів”, який призначений для уточнення оцінки дебіторської заборгованості на рахунку 36 “Розрахунки з покупцями та замовниками”.

Рахунок 37 “Розрахунки з різними дебіторами” об’єднує як субрахунки такі старі рахунки, як 61 “Розрахунки за авансами”,

71 “Розрахунки з підзвітними особами”,

72 “Розрахунки за відшкодування матеріальних збитків”,

63 “Розрахунки за претензіями”,

76 “Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами” та інші. Тому важливе значення має організація аналітичного обліку розрахунків з дебіторами в розрізі субрахунків 371–377.

Необхідно підкреслити, що в новому Плані рахунків закладений дещо умовний розподіл рахунків дебіторів і кредиторів на активні і пасивні рахунки. Рахунки, які мають переважно дебетове сальдо, включені до третього класу рахунків, а ті, які мають переважно кредитове сальдо, а також активно-пасивні рахунки, – до класу 6 “Поточні зобов’язання”. Отже, субрахунки до рахунку 37 “Розрахунки з різними дебіторами” можуть мати розгорнуте дебетове і кредитове сальдо, що має бути відповідно показане в балансі [24].

В класі рахунків 4 “Власний капітал та забезпечення зобов’язань” об’єднані рахунки, які призначені для обліку величини власного капіталу (рахунки 40–46) та джерел фінансування майбутніх витрат і платежів цільового призначення (рахунки 47–49). Статутний капітал (статутний фонд) може змінюватись тільки при його поповненні власником або вилученні власником статутного капіталу. Причому такі зміни в статутному капіталі мають бути зареєстровані в органах, уповноважених здійснювати державну реєстрацію юридичних осіб. У зв’язку з цим у новому Плані рахунків бухгалтерського обліку відсутні такі рахунки, як “Фінансування капітальних вкладень” і “Амортизаційний фонд”.

Рахунок 44 “Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)” призначений для обліку та накопичення чистих фінансових результатів господарсько-фінансової діяльності підприємства. Використання прибутку підприємства протягом звітного року на сплату дивідендів або на створення резервного капіталу відображається на дебеті субрахунку 443 “Прибуток, використаний у звітному році”. Будь-які інші видатки, які раніше відображалися в обліку як використання прибутку (відрахування до фондів тощо), відображаються в обліку як витрати на відповідних рахунках витрат (23, 90, 91, 93 та інших). В кінці року дебетове сальдо субрахунку 443 “Прибуток, використаний у звітному році” списується на зменшення нерозподіленого прибутку записом на рахунках:

Дт 441 “Прибутки нерозподілені”

Кт 443 “Прибуток, використаний у звітному році

Фонди заохочення та розвитку, які раніше обліковувались на рахунках 87 “Фонди економічного стимулювання” або 88 “Фонди спеціального призначення”, тепер у Плані рахунків не мають аналогів. Витрачені підприємством кошти на заохочення та виробничий або соціальний розвиток підприємства списують на витрати в міру їх витрачання.

Рахунок 48 “Цільове фінансування і цільові надходження” є аналогом старого рахунку 96 “Цільове фінансування та цільові надходження”, але використання цього рахунку принципово відрізняється. На дебет рахунку 48 “Цільове фінансування і цільові надходження” не списують витрати на заходи цільового призначення. Отримане підприємством фінансування є частиною його доходу. Тому суми отриманого фінансування списуються з дебету рахунку 48 на кредит відповідних рахунків класу 7 “Доходи і результати діяльності” згідно з Інструкцією.

Якщо за рахунок цільового фінансування або цільових надходжень здійснено фінансування капітальних вкладень, то відповідна сума фінансування списується з дебету рахунку 48 “Цільове фінансування і цільові надходження” на кредит рахунку 69 “Доход майбутніх періодів”, а з дебету рахунку 69 сума фінансування буде поступово списуватись на доходи відповідного звітного періоду одночасно з нарахуванням витрат на амортизацію відповідного об’єкта капітальних вкладень і зносу цього об’єкта, тобто доходи мають відповідати витратам.

На рахунках класу 5 “Довгострокові зобов’язання” обліковують зобов`язання, які виникають в процесі операційної діяльності підприємства з придбання сировини, виробництва продукції (робіт, послуг), реалізації готової продукції тощо, термін погашення яких припадає на період після дванадцяти місяців з дати балансу.

В цьому класі рахунків принципово новим є рахунок 54 “Відстрочені податкові зобов’язання”. Рахунок 54 призначений для обліку тимчасової різниці в сумі податку на прибуток, що виникає внаслідок неспівпадання суми прибутку за даними бухгалтерського обліку та прибутку, що є об’єктом

оподаткування згідно з ПСБО 17 “Податок на прибуток”. На рахунках класу 6 “Поточні зобов’язання” обліковують зобов’язання підприємства, які будуть погашені в ході операційної діяльності або повинні бути погашені протягом дванадцяти місяців, починаючи з дати балансу. В цьому класі рахунків новим є рахунок 61 “Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями”. Виділення цього рахунку випливає з необхідності мати інформацію про ті довгострокові зобов’язання, які підлягають погашенню протягом 12 місяців з дати балансу (кредити, позики, зобов’язання з оренди тощо). На рахунку 64 “Розрахунки за податками і платежами” обліковують розрахунки підприємства за усіма видами платежів до бюджету, включаючи податки з працівників підприємства, та за фінансовими санкціями, що справляються в дохід бюджету [31].

Застосовуючи в бухгалтерському обліку рахунок 64 “Розрахунки за податками і платежами”, необхідно мати на увазі, що на субрахунку 641 “Розрахунки за податками” ведеться облік податків, які нараховуються та сплачуються відповідно до чинного законодавства (податок на прибуток, податок на додану вартість, інші податки). Тому до субрахунку 641 “Розрахунки за податками” мають бути відкриті необхідні аналітичні рахунки за видами податків, у тому числі “З податку на додану вартість”.

Характеристика та назви субрахунків 643 “Податкові зобов’язання” і 644 “Податковий кредит” дані в Інструкції недостатньо обґрунтовано та зрозуміло. При використанні в бухгалтерському обліку цих субрахунків треба мати на увазі, що введені вони до Плану рахунків у зв’язку з особливими податковими розрахунками з податку на додану вартість, обліковуються на них не “Податкові зобов’язання” і “Податковий кредит”, а згідно з Інструкцією з бухгалтерського обліку податку на додану вартість від 1.07.97 р. № 141 зі змінами та доповненнями на цих субрахунках обліковуються тільки розрахунки за нарахованими податковими зобов’язаннями та податковим кредитом з ПДВ відповідно до отриманих авансів (попередніх оплат) від покупців та замовників і сплачених авансів постачальникам та підрядникам у зв’язку із застосуванням у розрахунках з бюджетом з ПДВ принципу події, яка відбулася раніше.

Суми податкових зобов’язань і податкового кредиту з ПДВ відображаються в бухгалтерському обліку відповідно за кредитом і дебетом субрахунку 641 “Розрахунки за податками” на аналітичному рахунку “З податку на додану вартість”.

Назви субрахунків 643 і 644 даються за Інструкцією з бухгалтерського обліку податку на додану вартість, бо ці назви правильно відображають економічну суть записів на цих субрахунках. На них обліковуються податкові розрахунки з податкових зобов’язань і податкового кредиту, а не податкові зобов’язання і податковий кредит.

Отже, за дебетом субрахунку 643 “З податкових зобов’язань” обліковують до відвантаження цінностей покупцям і замовникам у рахунок отриманих від них авансів суми нарахованих податкових зобов’язань з ПДВ, які в момент надходження авансових платежів відображені за кредитом субрахунку 641 “Розрахунки за податками”, аналітичний рахунок “З податку на додану вартість” (Дт 643 - Кт 641 (ПДВ).

За Інструкцією з бухгалтерського обліку податку на додану вартість передбачений дещо відмінний порядок нарахування сум податкового кредиту з ПДВ від нарахування податкових зобов’язань з ПДВ. За кредитом субрахунку 644 “З податкового кредиту” нараховується податковий кредит від сум авансових платежів, сплачених підприємством постачальникам і підрядникам до одержання від них цінностей в рахунок здійснених попередніх оплат:

– податковий кредит відображається в бухгалтерському обліку при сплаті авансів постачальникам і підрядникам (Дт 641 (ПДВ) - Кт 31 та інших). Одночасно нараховуються суми податкового кредиту до одержання від постачальників і підрядників цінностей за кредитом субрахунку 644 “З податкового кредиту” (Дт 63, 68 та ін. - Кт 644).

Необхідно підкреслити, що встановлений Інструкцією з бухгалтерського обліку податку на додану вартість порядок нарахування податкового кредиту не є раціональним і ускладнює аналітичний облік розрахунків з постачальниками та підрядниками. Податковий кредит доцільно нараховувати аналогічно тому, як нараховуються податкові зобов’язання з ПДВ (Дт 641 (ПДВ) - Кт 644); суми нарахованого податкового кредиту списуються в момент одержання в рахунок авансових платежів цінностей від постачальників і підрядників (Дт 644 - Кт 63, 68 та ін.).

Таким чином, навіть економічний зміст записів з нарахування податкових зобов’язань з ПДВ за дебетом субрахунку 643 “З податкових зобов’язань” і нарахування сум з податкового кредиту за кредитом субрахунку 644 “З податкового кредиту” свідчить про те, що назви субрахунків 643 “Податкові зобов’язання” і 644 “Податковий кредит” є недоречні.

При розгляді в посібнику питань надходження та реалізації товарно-матеріальних цінностей застосування субрахунків 643 “З податкових зобов’язань” і 644 “З податкового кредиту” розглядається на загальних схемах бухгалтерського обліку цих господарських операцій.

Продукція підприємства вважається реалізованою тільки після надходження грошей на рахунок у банк [18].

Узагальнення інформації про рух та наявність готової продукції підприємства відбувається на рахунку 26 «Готова продукція». Цей рахунок кореспондує з іншими рахунками (табл.2.1).

Таблиця 2.1

Рахунок 26 «Готова продукція»
за дебетом із кредитом рахунків за кредитом із дебетом рахунків
23 «Виробництво» 20 «Виробничі запаси»

25 «Напівфабрикати»

37 «Розрахунки з різними дебіторами»

22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети»
42 «Додатковий капітал» 23 «Виробництво»
71 «Інший операційний дохід» 37 «Розрахунки з різними дебіторами»
79 «Фінансові результати»
80 «Матеріальні витрати»
84 «Інші операційні витрати»
85 «Інші затрати»
90 «Собівартість реалізації»
92 «Адміністративні витрати»
93 «Витрати на збут»
94 «Інші витрати операційної діяльності»
99 «Надзвичайні витрати»

Облік руху товарно-матеріальних цінностей, що надійшли на підприємство з метою продажу, відображається на рахунку 28 «Товари». Особливості застосування цього рахунку в обліку залежать від виду діяльності конкретних підприємств.

Цей рахунок на промислових та інших виробничих підприємствах використовується для обліку будь-яких виробів, матеріалів, продуктів, спеціально придбаних для продажу, або тоді, коли вартість матеріальних цінностей, придбаних для комплектування на промислових підприємствах, не входить до собівартості готової продукції, що виробляється на цьому підприємстві, а підлягає відшкодуванню покупцями окремо.

Рахунок 28 «Товари» має такі субрахунки (табл. 2.2).

Таблиця 2.2

СТРУКТУРА РАХУНКА 28 «ТОВАРИ»

Номер рахунка Назва рахунка Код субрахунка Назва субрахунка
28 Товари
281 Товари на складі
282 Товари в торгівлі
283 Товари на комісії
284 Тара під товарами
285 Торгова націнка

Рахунок 28 «Товари» кореспондує (табл. 2.3)

Таблиця 2.3

Рахунок 28 «Товари»
за дебетом із кредитом рахунків за кредитом із дебетом рахунків
15 «Капітальні інвестиції» 15 «Капітальні інвестиції»
20 «Виробничі запаси» 20 «Виробничі запаси»
27 «Продукція с.г. виробництва» 23 «Виробництво»
28 «Товари» 28 «Товари»
37 «Розрахунки з різними дебіторами» 37 «Розрахунки з різними дебіторами»
41 «Пайовий капітал» 42 «Додатковий капітал»
42 «Додатковий капітал» 80 «Матеріальні витрати»
46 «Неоплачений капітал» 84 «Інші операційні витрати»
63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками»

85 «Інші затрати»

90 «Собівартість реалізації»

64 «Розрахунки за податками й платежами»

92 «Адміністративні витрати

93 «Витрати на збут»

68 «Розрахунки за іншими операціями» 94 «Інші витрати операційної діяльності»
71 «Інший операційний дохід» 99 «Надзвичайні витрати»
73 «Інші фінансові доходи»
74 «Інші доходи»

Задачі обліку готової продукції та її реалізації інформаційно пов’язані з задачами суміжних ділянок обліку, а також із задачами управлінської інформаційної системи підприємства в цілому.

Для розв’язання задач з обліку готової продукції використовується інформація про:

відпуск на сторону покупних напівфабрикатів, товарів і матеріальних цінностей (облік виробничих запасів);

фактичну собівартість товарної продукції (облік витрат на виробництво);

оплачені банком розрахункові документи та про витрати на збут (облік фінансово-розрахункових операцій);

нормативну, планову інформацію, дані про постачання за договорами (управлінська інформаційна система підприємства);

реалізацію основних засобів (облік основних засобів та нематеріальних активів).

Результати оброблення даних з обліку готової продукції використовуються в:

обліку витрат на виробництво (інформація про випуск готової продукції за номенклатурними номерами в натуральному виразі);

зведеному обліку та складанні звітності (інформація про фактичну собівартість реалізованої продукції, про податок на додану вартість, про виторг від реалізації, про результати реалізації);

управлінській інформаційній системі підприємства (інформація про наявність, відвантаження й реалізацію готової продукції).

Організація та методологія обліку готової продукції та її реалізації регламентується відповідними нормативними документами, чинними в Україні: Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність»; План рахунків бухгалтерського обліку підприємств, організацій та установ; Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 «Баланс»; Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати»; Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси»; Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Затрати»; Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку; Положення про порядок реалізації і ведення бухгалтерського обліку операцій, пов’язаних із продажем товарів; Порядок ведення Книги придбання товарів (робіт, послуг); Порядок ведення Книги продажу товарів (робіт, послуг); інші нормативні документи [16].

2.3 Вдосконалення організації обліку постачання товарних запасів в роздрібній торгівлі продовольчими товарами

Проблеми, що зароджуються у вітчизняному економічному середовищі, пов'язані з необхідністю створення стратегічних інструментів управління, вирішуються за допомогою економічної інформації і її інтерпретації для виявлення тенденцій розвитку підприємства, вибору різноманітних альтернатив, прийняття управлінських рішень.

Значний вплив інфляційних процесів, які притаманні для економіки України в досліджуваному періоді, призводить до викривлення результатів аналізу в динаміці. З метою забезпечення порівнянності даних за часом здійснено перерахунок показників у порівнянному вигляді, за допомогою методики поточного зваженого індексу цін. Особливістю даної методики перерахунку є зважування поточних кількісних показників відповідних періодів за кожною групою товарів в базисних цінах 2008 року.

Отримані показники, які подані в порівнянному вигляді, дозволили визначити розмір впливу на оборотність товарних запасів факторів, як зовнішнього, так і внутрішнього середовища функціонування підприємств торгівлі.

Комплексний підхід до дослідження явища товарооборотності обумовив необхідність виділення системи внутрішніх факторів, які визначають ресурсний потенціал торгового підприємства і товарних запасів, що впливають на час обігу [15].

Визначена система факторів дозволила побудувати динамічну економетричну модель управління товарооборотністю для досліджуваного періоду 2005-2008 років і спрогнозувати її на майбутній період.

Критерій системності економічного аналізу припускає дослідження чинників на різних рівнях досліджуваної структури, що викликає необхідність інтеграції різних економіко-математичних методів (наприклад, методу послідовного розгортання ознак із кореляційно-регресійним і дисперсійним методами аналізу).

Проведений парний кореляційно-регресійний аналіз показав, по-перше, що між часом обігу і перемінними факторами існує досить тісний кореляційний зв'язок, тобто кожний окремий “Х” впливає на формування “Y”. По-друге, у більшості випадків форма зв'язку між результативними факторами і пояснюючими перемінними описується нелінійними залежностями. Так, у групі середніх підприємств питома вага залежностей, що описуються нелінійними формами зв'язку, складає 80 %, що на 11 % більше, ніж у групі невеличких магазинів. З усіх форм нелінійних залежностей, що зустрічаються, взаємозв'язок між оборотністю і факторами частіше усього описується гіперболічною, дрібно-лінійною функціями і функцією Торнквіста першого типу. Адекватний вибір форми зв'язку між досліджуваними ознаками дозволяє оперативно управляти оборотністю товарних запасів.

На попередньому етапі багатофакторного аналізу запропоновану систему перевірено на відсутність мультиколінеарності між пояснюючими перемінними, що дозволило проводити подальші дослідження без зміни її вигляду. Під час проведення багатофакторного аналізу достатньо адекватною визнано модель із лінійною апроксимацією за оцінюваними параметрами, що не виключає нелінійного співвідношення між перемінними. Багатофакторний аналіз проводився в стандартизованих перемінних, що дозволило визначити фактори, які мають найбільший вплив на коефіцієнт оборотності в динаміці. Одним з таких факторів під час формування коефіцієнта обігу в прогнозному періоді, є частка активної частини основних засобів (Х4).

Так, якщо раніше він характеризував лише ступінь використання основних засобів безпосередньо в торговому процесі, то на сьогодні він показує форму власності на основні засоби.

Під час проведення багатофакторного аналізу достатньо адекватною визнано модель із лінійною апроксимацією за оцінюваними параметрами, що не виключає нелінійного співвідношення між перемінними. Для підприємств роздрібної торгівлі рівняння множинної регресії будуть мати параметри у залежності від періоду часу і розміру магазина, обумовленого розміром торгової площі,чисельністю працюючих і обсягами діяльності.

Скориставшись тимчасовими трендовими залежностями коефіцієнтів рівняння регресій, спрогнозовано моделі управління оборотністю на 2009 рік.

Слід підкреслити, що завданням нашого дослідження виникло прогнозування не рівня оборотності товарних запасів, а економетричної моделі управління обігом, відповідно доякої, для оцінки ефективності товарооборотності конкретного підприємства достатньо побудувати шестивимірний вектор Т(Х1; Х2; Х3; Х4; Х5; Х6) і знайти значення теоретичної функції, яка визначає залежність обертання Y= Y(Т) від виділених факторів. Ця методика так само дозволяє визначити характер і розмір впливу зміни факторів на зміну часу обігу товарних запасів [14].

Рішення завдань за такою постановкою дозволить підприємствам планувати (корегувати) свою діяльність у залежності від стратегічних цілей, відповідно до чого можна вплинути на зміну рівнів вихідних показників виділеної системи факторів ресурсного потенціалу. Зміна даних параметрів природно змінить і результативну ознаку - оборотність товарних запасів.

Висновки до розділу 2

Матеріальні та сировинні ресурси є одними з найважливіших на підприємстві, тому й документальне оформлення надходження, наявності і витрачання зазначених товарних ресурсів є досить відповідальним процесом, який повинен забезпечити необхідну інформацію як для обліку, так і для контролю та оперативного управління рухом матеріальних цінностей.

На торговельних підприємствах, які обліковують товари за продажними цінами, фактична собівартість реалізованих товарів має визначатись за пунктом 22 ПСБО 9 “Запаси” як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торговельної націнки, яка за розрахунком до них відноситься. Однак ні Положення, ні Інструкція про застосування Плану рахунків не уточнюють, як практично це здійснити в синтетичному й аналітичному обліку, застосовуючи в обліку товарів продажні ціни. До речі, назва субрахунку “Торгова націнка” не відповідає термінології, встановленій Інструкцією з бухгалтерського обліку податку на додану вартість (п. 5) та закріпленій ПСБО 9 “Запаси” – “Торговельна націнка”.

Що ж стосується вдосконалення, то під час проведення багатофакторного аналізу достатньо адекватною визнано модель із лінійною апроксимацією за оцінюваними параметрами, що не виключає нелінійного співвідношення між перемінними. Для підприємств роздрібної торгівлі рівняння множинної регресії будуть мати параметри у залежності від періоду часу і розміру магазина, обумовленого розміром торгової площі,чисельністю працюючих і обсягами діяльності.


РОЗДІЛ 3. АНАЛІЗ ТА АУДИТ ПОСТАЧАННЯ ТОВАРНИХ ЗАПАСІВ В РОЗДРІБНІЙ ТОРГІВЛІ ПРОДОВОЛЬЧИМИ ТОВАРАМИ

3.1 Організація загального та факторного аналізу постачання товарних запасів в роздрібній торгівлі продовольчими товарами

Придбання товарних запасів на ТОВ “Фоззі-фуд” у постачальників здійснюється виключно на договірних засадах, шляхом укладення договорів.

ТОВ “Фоззі-фуд” співпрацює як з великими так і малими підприємствами, а також останнім часом підприємство співпрацює з приватними підприємцями.

ТОВ “Фоззі-фуд” має широке коло постачальників, які забезпечують підприємство продукцією. При виборі постачальників підприємство враховує: ціну запасів, якість запасів, надійність постачальника, можливість отримання знижок та можливість відстрочення оплати за них.

Для отримання запасів від постачальника по факту здійсненої передоплати або на підставі заключеного договору бухгалтер ТОВ “Фоззі-фуд” виписує своєму працівникові довіреність на одержання цінностей. Довіреність на одержання цінностейвід постачальника за договором, рахунком-фактурою, або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей. Особа, якій видана довіреність, зобов’язана не пізніше наступного дня після доставки на ТОВ “Фоззі-фуд” запасів подати бухгалтеру довіреність разом з документами на відпуск нею запасів та здачу їх на склад або матеріально відповідальній особі.

Для отримання необхідних запасів у бухгалтерії постачальника, спираючись на дані заключених договорів купівлі-продажу та інформації вказаної у довіреності, здійснюється виписка накладних-вимог на відпуск матеріалів або товарно-транспортних накладних (за умов транспортування вантажним автомобілем).

Для обліку та контролю за надходженням та оприбуткуванням виробничих запасів, що надійшли на ТОВ “Фоззі-фуд” використовується журнал обліку вантажів, що надійшли. Записи в журналі здійснюються відділом постачання в міру надходження виробничих запасів на склад підприємства на основі товарно-транспортних накладних, прибуткових ордерів, актів приймання матеріалів.

При оприбуткуванні виробничих запасів комірник ТОВ “Фоззі-фуд” також використовує прибутковий ордер, який складається у двох екземплярах безпосередньо на ті цінності, які були ним прийняті.

Крім того при оприбуткуванні запасів на ТОВ “Фоззі-фуд” здійснюється їх ретельна перевірка за кількістю і якістю.

Якщо це надходження запасів відбулось із кількісними чи якісними відхиленнями вказаних у договорі та супровідних документах, складається комісією акт про приймання матеріалів у двох екземплярах, після чого один примірник передається до відділу постачання чи юридичному відділу до направлення листа-притензії постачальнику [28].

У бухгалтерському обліку підприємства операції з придбання товарних запасів у постачальників відображаються згідно табл 3.1.

Таблиця 3.1

Відображення на рахунках бухгалтерського обліку операцій з надходження запасів від постачальника

№ п/п

Зміст господарської операції

Кореспонденція рахунків
Перша подія – оприбуткування запасів Дебет Кредит
1 2 3 4
1 Оприбутковано запаси 201 631
2 Відображено податковий кредит щодо ПДВ по оприбуткованих запасах 641 631
3 Оплачено раніше отримані запаси 631 311
4 Суму витрат на транспортування включено до первісної вартості запасів 201 631
5 Відображено податковий кредит щодо ПДВ по транспортних витратах 641 631
6 Оплачено послуги за транспортування 631 311
7 Перша подія – оплата 371 311
Проведено оплатузапасів
8 Відображено податковий кредит щодо ПДВ 641 644
9 Оприбутковано запаси 201 631
10 Списано суму раніше нарахованого податкового кредиту 644 631
11 Відображено взаємне зарахування заборгованості 631 371

ТОВ „Фоззі-фуд” придбало у фірми „Сапсон” 60 кггречаної крупи на суму 403,20 грн, в тому числі ПДВ – 67,20. За перевезення транспортній організації сплачено 260 грн (в тому числі ПДВ – 43,33), витрати на навантаження - розвантаження та складування запасів склали 130 грн.

В бухгалтерському обліку наведені операції по придбанню пиловідходів відображаються наступними проведеннями:

1. Оприбутковано отримані пиловідходи

Дебет 20 “Виробничі запаси” 336,0

Кредит 631 “Розрахунки з відчизняними постачальниками” 336,0

Відображено суму ПДВ: [F1]

Дебет 641 “Розрахунки за податками” 67,20

Кредит 631 “Розрахунки з відчизняними постачальниками” 67,20

2. Відображено витрати за перевезення пиловідходів:

Дебет 20 “Виробничі запаси” 216,67

Кредит 631 “Розрахунки з відчизняними постачальниками” 216,67

3. Відображено суму ПДВ: [F2]

Дебет 641 “Розрахунки за податками” 43,33

Кредит 631 “Розрахунки з відчизняними постачальниками” 43,33

4.Відображено витрати на навантаження – розвантаження пиловідходів та їх складування:[F3]

Дебет 20 “Виробничі витрати” 130,0

Кредит 66 “Розрахунки з оплати праці” 130,0

5. Нарахування на соціальне страхування:

Дебет 20 “Виробничі витрати” 47,58

Кредит 66 “Розрахунки з органами соціального страхування” 47,58

Собівартість придбаних пиловідходів складає:

336,0 + 216,67 + 130,0 + 47,58 = 730,25

Відповідно облікової політики ТОВ “Фоззі-фуд” транспортно-заготівельні витрати відносяться до складу первісної вартості запасів методом середнього відсотка. Транспортно-заготівельні витрати загальною сумою відображаються на отриманому рахунку 29 “ Транспортно- заготівельні витрати”. Сума цих транспортно-заготівельних витрат щомісяця розподіляється між сумою залишку запасів на кінець звітного періоду і сумою запасів, що вибули. Сума транспортно-заготівельних витрат, яка відноситься до запасів, що вибули, визначається як добуток середнього відсотка транспортно-заготівельних витрат і вартості запасів, що вибули.

Середній відсоток транспортно-заготівельних витрат визначається діленням суми залишків транспортно-заготівельних витрат на початок звітного місяця і транспортно-заготівельних витрат звітного місяця на суму залишків запасів на початок звітного місяця ізапасів, що надійшли у звітному місяці [24].

За даними бухгалтерського обліку визначення суми транспортно-заготівельних витрат, яка припадає на вибулі запаси та на залишок запасів на кінець звітного місяця (серпень) та розподіл суми транспортно – заготівельних витрат представлені в табл.3.2.


Таблиця 3.2

Визначення суми транспортно – заготівельних витратта її розподіл на запаси, що вибули

№ п/п Показники Вартість запасів,грн Транспортно- заготівельні витрати, грн
1 2 3 4
1 Залишок на початок місяця 1346909,75 38483,13
2 Надійло протягом місяця 3084441,30 112613,44
3 Разом 4431351,05 151156,57
4 Середній відсоток транспортно – заготівельних витрат (ряд3 граф4 : ряд3 граф3)*100% - 3,41107
5 Вибуло протягом звітного періоду (граф6 = ряд4 гріф4*ряд5граф3): 100% 3043254,09 103807,53
6 Залишок на кінець звітного місяця 1388096,96 47349,04
7 Фактична собівартість вибулих запасів (р5гр3 + р5гр4) 3147061,62 -

При придбанні запасів підзвітними особами оприбуткування здійснюється на основі прибуткового ордера, а документами, що підтверджують вартість придбаних запасів є товарний рахунок, акт (довідка), чек.

При надходженні запасів на склад, виготовлених власними силами, їх оприбуткування здійснюється на підставі накладної вимоги. Вона складається матеріально відповідальною особою у двох примірниках і перший примірник є основою для списання запасів з матеріально відповідальної особи цеху (бригадира), другий – передається на склад для оприбуткування запасів.

При вибутті виробничих запасів на виробництво та іншому вибутті згідно з п.16 П(С)БО 9 “Запаси” їх оцінка здійснюється за одним із методів. Відповідно до облікової політики ТОВ “Фоззі-фуд”, для всіх одиниць обліку запасів, використовують тільки метод ідентифікованої собівартості запасів.

Метод ідентифікованої собівартості запасів застосовуєть при списанні запасів, які на підлягають заміні іншими запасами, або запасів, які відпускаються для виконання спеціальних замовлень та проектів. При застосуванні цього методу рух вартості запасів співпадає з їх фактичним рухом, тому вартість відпущених запасів та їх залишків обліковується за фактичною вартістю, тобто первісною вартістю надходження окремих одиниць [22].

3.2 Організація аудиту постачання товарних запасів

Оцінюючи ліквідність підприємства, аналізують його здатність своєчасно і в повному обсязі погасити поточні зобов'язання - короткострокову кредиторську заборгованість.

При оцінці ліквідності розраховують:

1. Коефіцієнт поточної ліквідності

2. Коефіцієнт швидкої ліквідності

3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності

4. Коефіцієнт обіговості запасів

5. Коефіцієнт обіговості дебіторської заборгованості

6. Коефіцієнт обіговості кредиторської заборгованості

Перші три коефіцієнти, які розраховуються на підставі даних форми №1 "Баланс" шляхом порівняння поточних активів і поточних зобов'язань підприємства, характеризують достатність поточних активів для погашення боргів протягом року. Четвертий, п'ятий і шостий коефіцієнти розраховуються на підставі форми № 1 "Баланс" і форми № 2 "Звіт про фінансові результати". Ці коефіцієнти дозволяють оцінити ефективність використання активів.

Розглянемо склад поточних активів і поточних зобов'язань.

Поточні активи - це активи, які постійно обертаються у процесі господарської діяльності підприємства. До поточних активів відносяться:

1. Оборотні активи Згідно з П(С)БО 2 "Баланс" оборотні активи - це грошові кошти та їх еквіваленти, не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації або споживання протягом операційного циклу або протягом 12 місяців з дати балансу. Облік цих активів відповідно до Інструкції № 291 ведеться на рахунках класу 2 "Запаси" і класу 3 "Засоби, розрахунки та інші активи". У Балансі вони відображаються в рядках 100 - 260 розділу II Активу.

2. Витрати майбутніх періодів. Віднесення витрат майбутніх періодів до поточних активів пояснюється таким незважаючи на те що це витрати, оплачені наперед, тобто здійснені заради отримання прибутку, очікуваного в майбутньому, цілком імовірно, що частина цього прибутку може бути отримана протягом одного року або операційного циклу підприємства Таким чином, витрати майбутніх періодів зберігають грошові кошти підприємства.

Згідно з вимогою пункту 13 МСБО 13 "Подання поточних активів і поточних зобов'язань" серед статей, що включаються до складу поточних активів, повинні бути витрати майбутніх періодів, які, як очікується, будуть повністю використані (списані) протягом одного року починаючи з дати балансу [29].

Відповідно до Інструкції № 291 витрати майбутніх періодів ураховуються на однойменному рахунку 39 і згідно з П(С)БО 2 відображаються в розділі III Активу Балансу, у рядку 270. Прикладом таких витрат є витрати, пов'язані з підготовчими роботами в сезонних галузях промисловості, з освоєнням нових виробництв і агрегатів, оплачені авансом орендні платежі, оплата страхового поліса, передплата на газети, журнали, періодичні і довідкові видання та ін.

Отже, у рядку 270 Балансу у складі витрат майбутніх періодів ураховуються витрати, які підлягають списанню як протягом 12 місяців з дати балансу, так і в більш пізній час.

Доречно нагадати, що статті Балансу, які включають активи або зобов'язання, що підлягають використанню (погашенню) як протягом періоду менше 12 місяців з дати балансу, так і у більш тривалий період часу, повинні бути розкриті у примітках до фінансової звітності в тій їх частині, яка буде використана (погашена) протягом терміну, що перевищує 12 місяців з дати балансу.

Таким чином, інформацію про витрати майбутніх періодів, які підлягають списанню протягом 12 місяців з дати балансу, можна отримати, використовуючи дані рядка 270 Балансу і приміток до звітів.

У табл. 3.3 на підставі фрагмента Балансу зроблений розрахунок поточних активів (цифри умовні) (табл. 3.3).

Таблиця 3.3

Розрахунок поточних активів ТОВ «Фоззі-фуд»

№ п/п Найменування активів Облік на рахунках згідно з інструкцією №291 Відображення в Балансі згідно з П(С)БО 2 Значення показника, грн.
1 2 3 4 5
ІІ. Оборотні активи
1 Запаси Рахунки класу 2 “Запаси” Ряд. 100-140 20982,8
3 Дебіторська заборгованість за товари Рахунок 36 “Розрахунки з покупцями і замовниками” Ряд. 160-162 20527,0
4 Дебіторська заборгованість за розрахунками Рахунок 37 “Розрахунки з різними дебіторами” Ряд. 170-200 23629,9
5 Інша поточна дебіторська заборгованість Субрахунок 377 “Розрахунки з іншими дебіторами” Ряд. 210 63302,7
7 Грошові кошти та їх еквіваленти

Рахунок 30 “Каса”, рахунок 31 “Рахунки в банках”,

рахунок 33 “Інші засоби”

Ряд. 230, 240 6223,2
8 Інші оборотні активи - 3229,1
9 Усього за розділом ІІ Ряд. 260 127631,2
10 ІІІ. Витрати майбутніх періодів Ряд. 270 3417,2*
111 Разом поточних активів () - 156680,5

Поточнізобов'язаннязгіднозП(С)БО 2 "Баланс" - цезобов'язання, якібудутьпогашеніпротягомопераційногоциклупідприємстваабопротягом 12 місяцівздатибалансуВонивідображаютьсяврозділі IV ПасивуБалансу.

Такождопоточнихзобов'язаньслідвіднеститучастинудоходівмайбутніхперіодів, погашенняякихочікуєтьсяпротягом 12 місяцівздатибалансу. Ця вимога міститься у пункті 15 МСБО 13 "Подання поточних активів і поточних зобов'язань". Ця стаття аналогічна статті "Витрати майбутніх періодів" і повинна бути розкрита у примітках до фінансової звітності.

Відповідно до Інструкції № 291 поточні зобов'язання враховуються на рахунках однойменного класу 6.

У табл. на підставі фрагмента Балансу зроблений розрахунок поточних зобов'язань (цифри умовні) (табл. 3.4).

Таблиця 3.4

№ п/п Найменування поточних зобов’язань Відображення в Балансі згідно – П(С)БО 2 Значення показника, грн.
1 Усього за розділом ІV (поточні зобов’язання) стор. 620 59199
2 V. Доходи майбутніх періодів стор. 630 0*
3 Разом поточних зобов’язань () 156680,5

Тепер, ураховуючи вищевикладене, шляхом порівняння поточних активів і поточних зобов'язань розрахуємо перші три з вищеперелічених коефіцієнтів ліквідності.

Фінансовий стан підприємства - сукупність показників, що відображають наявність, розміщення та використання фінансових ресурсів проявляється в платоспроможності об'єднання (підприємства), внаслідок відповідності фактичного кругообігу коштів на всіх етапах розрахунковим показникам [30].

Сталий фінансовий стан - необхідна умова діяльності підприємства при ринкових відносинах, тому що від цього залежить своєчасність і повнота погашення його зобов'язань щодо оплати праці робітників, розрахунків з бюджетом, банками та позичальниками матеріальних ресурсів.

Аналіз фінансового стану - невід'ємна частина економічного аналізу діяльності підприємства, без якого неможливе раціональне ведення господарства.

Фінансовий стан безпосередньо впливає на виробничу діяльність підприємства. Нестача або неправильне використання фінансових ресурсів можуть виявитися головною причиненою несвоєчасної оплати розрахункових документів постачальників за одержану сировину й матеріали, неповного та неритмічного постачання виробництва необхідними предметами праці, а отже, погіршення результатів виконання підприємством плану за обсягом, асортиментом і собівартістю продукції та за іншими показниками.

В свою чергу фінансовий стан підприємства прямо залежить від його виробничої діяльності. При успішному виконанні та перевиконанні плану за виробництвом та реалізацією продукції, зниженні її собівартості підприємство одержує надплановий прибуток; утворюються додаткові джерела коштів, що в кінцевому результаті сприяє зміцненню фінансового стану підприємства. Отже, фінансовий стан і результати виробничої діяльності підприємства залежать один від одного, тому резерви подальшого поліпшення фінансового стану - це передусім краща виробнича діяльність.

Висновки до розділу 3

Відповідно облікової політики ТОВ “Фоззі-фуд” транспортно-заготівельні витрати відносяться до складу первісної вартості запасів методом середнього відсотка. Транспортно-заготівельні витрати загальною сумою відображаються на отриманому рахунку 29 “ Транспортно- заготівельні витрати”. Сума цих транспортно-заготівельних витрат щомісяця розподіляється між сумою залишку запасів на кінець звітного періоду і сумою запасів, що вибули. Сума транспортно-заготівельних витрат, яка відноситься до запасів, що вибули, визначається як добуток середнього відсотка транспортно-заготівельних витрат і вартості запасів, що вибули.

Згідно з вимогою пункту 13 МСБО 13 "Подання поточних активів і поточних зобов'язань" серед статей, що включаються до складу поточних активів, повинні бути витрати майбутніх періодів, які, як очікується, будуть повністю використані (списані) протягом одного року починаючи з дати балансу.

Дослідження фінансового стану промислового підприємства завершує економічний аналіз господарської діяльності. Фінансовий стан підприємства залежить від виконання плану реалізації та прибутку, що в свою чергу тісно зв'язані з виконанням плану випуску й собівартості продукції. Крім того, він залежить і від стану запасів нормових оборотних коштів, розрахунків з дебіторами та кредиторами, повноти використання права на кредит, оборотності оборотних коштів та інших факторів.


РОЗДІЛ 4. ОРГАНІЗАЦІЯ І МЕТОДИКА ОБЛІКУ, АНАЛІЗУ І АУДИТУ ПОСТАЧАННЯ ТОВАРНИХ ЗАПАСІВ В РОЗДРІБНІЙ ТОРГІВЛІ З ЗАСТОСУВАННЯМ КОМПЮТЕРНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

4.1 Аналіз комп’ютеризованого обліку постачання товарних запасів в роздрібній торгівлі продовольчими товарами на ТОВ «Фоззі-фуд», ТОВ «Шувар» та ЗАТ «Фуршет»

Засоби обчислювальної техніки створювались та удосконалювались так само, як і всі інші прилади, машини і обладнання що, призначались для полегшення праці людини. Удосконалення засобів обчислювальної техніки йшло від простого до складного і було тісно повязане зі станом техніки на певному етапі, а також з розвитком певних галузей математики, кібернетики та інших наук. З позицій користувача кожне удосконалення спрямовувалося, насамперед на підвищення рівня механізації та автоматизації виконання технічних операцій, що часто повторюються; cтвopeння нових засобів введення та отримання даних; збільшення обсяry памяті; розробку нових носіїв інформації тощо.

Застосування комп’ютерної техніки вносить значні зміни до організації бухгалтерського обліку, причому з допоміжного засобу обчислювальна техніка перетворюється на визначний фактор opгaнізацiї обліку. Ці зміни зумовлені тим, що змінюються способи обробки даних, при яких забезпечується різна швидкість надання звітної інформації. В різних системах бухгалтерського обліку (від паперової до комп’ютерної) вона досягається, як правило, раціональною організацією облікових даних, одноразовим їх отриманням та передачею за всіма напрямами.

Трактування поняття паперових систем обробки даних в Україні та, наприклад, у США не збігаються. Американські спеціалисти, до паперових або ручних відносять такі системи, в яких комп’ютери та периферійні пристрої не мають між собою безпосереднього звязку, наприклад, системи копіювального обліку на дошках, картотеки із застосуванням карток з перфорацією, системи, побудовані з використанням бухгалтерських, обчислювальних та друкуючих пристроїв, які в українській літературі обєднуються поняттям часткової механізації обліку та облікових робіт. Способи обробки облікової інформації, поділяються на три види: паперовий, механізований і комп’ютеризований (автоматизований), в залежності від виду обчислювальної техніки, що застосовується. При цьому перші два методи об’єднуються під загальною назвою "безкомп’ютерний спосіб", маючи на увазі не перелік технічних засобів, а саме спосіб їх використання.

При визначенні способу обробки облікової інформації необхідно чітко поділяти поняття механізації обліку та його комп’ютеризації (автоматизації). Має значення не тільки вид техніки, що застосовується, але й сукупність способів та методів ії використання. При механізації обчислювальна техніка виступає допоміжним засобом для обробки інформації, а при комп’ютеризації технічні засоби стають одними з визначних засобів ведення обліку: суттєві зміни відбуваються в процeci збирання, накопичення облікової інформації, її передачі та отримання звітних показників. На відміну від механізації, комп’ютеризація обліку на ТОВ “Фоззі-фуд» базується на системному вирішенні облікових завдань за допомогою комп’ютерів.

Існує декілька підходів до організації бухгалтерського обліку на ТОВ “Фоззі-фуд» в умовах його комп’ютеризації:

1) системний підхід до бухалтерського обліку;

2) розробка форм обліку, що орієнтовані на використання комп’ютерів;

3) трансформація методу бухгалтерського обліку [20].

Для вирішення проблеми комп’ютеризації існує два шляхи: перегляд методологічних аспектів обліку безпосередньо від вимог механізації та комп’ютеризації обліку до його методології, та комплексний перегляд всієї системи організації обробки облікової інформації.

Реалізація першого підходу дає обмежений ефект, який виражений, в локальних змінах у методології системи обліку.

Системаоблікуудосконалюється, восновному, внапрямізадоволеннявимогкомп’ютеризації, наприклад, здійснюєтьсяскладаннятавведеннякодівобліковоїноменклатури, упорядкуванняпервиннихдокументівідокументообігу, тощо. Такийсуто, індивідуальнийпідхідбувпридатнийдлямеханізаціїоблікузвикористаннямклавішнихтаперфораційнихобчислювальнихмашин, атакожпричастковіймеханізаціїокремихобліковихфункційнакомп’ютері, врезультатічоговиконуваласьобробкаінформаціїзокремихрозрізненихділянокбухгалтерськогообліку. Прикомп’ютернійформібухгалтерськоro облікузмістформиоблікурозширюєтьсяіпоглиблюється; вонапочинаєвизначатинетількиметодолorічні, алейтехнолоriчнітаінформаційніаспектиорганізаціїбухгалтерськогооблікуіобробкиобліковоїінформації. Застосування комп’ютерів дозволило автоматизувати робоче місце бухгалтера і підняти на новий рівень процес реєстрації господарських операцій. Бухгалтер працює на комп’ютері в діалоговому (інтерактивному) режимі, використовує зворотній зв’язок в процесі обробки інформації і отримання відповідних вихідних документів.

Єдність інформаційної бази і повний автоматизований технологічний процес на ТОВ “Фоззі-фуд» забезпечується за рахунок одноразового введення інформації. Інтеграція обробки даних первинного обліку і адаптація програмного забезпечення до потреб користувачів досягається шляхом застосування різних комп’ютерних програм. Крім того комп’ютерна форма обліку має ряд переваг перед ручною, серед яких основними є вбудовані бухгалтерські знання (в програму вбудовуються правила формування тих чи інших проводок господарських операцій, тобто форма бухгалтерського обліку наповнюється специфічними бyxraлтерськими знаннями), паралельне ведення обліку за декількома стандартами (на базі одних і тих же одноразово введених даних можна отримувати декілька систем оцінок та показників, що розраховуються за різними методиками) тощо.

Технологічний процес обробки даних при комп’ютерній формі обліку можна поділити на три етапи.

Першим етапом облікового процесу є збір та реєстрація первинних даних для обробки на комп’ютері.

На другому етапі проводиться формування масивів облікових даних на електронних носіях: Журналу господарських операцій, структури синтетичних та аналітичних рахунків, довідників аналітичних об’єктів, постійної інформації. Одночасно здійснюється контроль за процесом обробки інформації, записаної в масивах облікових даних.

Заключним етапом процесу є отримання результатів за звітний період на запит користувача або у вигляді регістрів синтетичного обліку, аналітичних таблиць, довідок з бухгалтерських рахунків, або відображенням на екрані дисплею потрібної інформації [27].

Особливістю комп’ютерної форми бухгалтерського обліку є те, що вона не існує без конкретної комп’ютерної програми. Облікові регістри різних програм є схожими, але не однаковими.

Основні принципи комп’ютерної форми бухгалтерського обліку наступні на ТОВ “Фоззі-фуд»:

- одному журналу хронологічного запису відповідає багато регістрів систематичного запису;

- накопичення і багаторазове використання облікових даних;

- один синтетичний рахунок - багато аналітичних рахунків. Кількість рахунків аналітичного обліку залежить від цілей, поставлених керівництвом перед обліком, і нічим не обмежується;

- автоматичне отримання інформації про відхилення від встановлених норм, нормативів, завдань тощо;

- отримання звітних показників в інтерактивному режимі;

- автоматичне формування всіх облікових регістрів і форм звітності на основі даних, відображених в системі рахунків.

В умовах застосування комп’ютерних систем бухгалтерського обліку методологія обліку змінюється в різних напрямах: змінюється система бухгалтерського обліку, обліковий процес, підвищується рівень управління, відбувається якісна та кількісна зміна облікового апарату та його функцій; при цьому наукові основи теорії та організації бухгалтерського обліку залишаються незмінними. Але зміни в організації бухгалтерського обліку відбуваються на всіх її етапах, починаючи з базового, методичного. Хоча впровадження обчислювальної техніки не вносить змін до принципів облікової реєстрації, що склалися в умовах комп’ютеризованої обробки облікової інформації, техніка збору і обробки облікової інформації кардинально змінюються. В умовах застосування комп’ютерної техніки кожний з елементів методу бухгалтерського обліку, серед яких - документування господарських операцій, відображення облікової інформації за допомогою подвійного запису на рахунках, використання грошового вимірника та інших складових методу бухгалтерського обліку - зберігає і навіть збільшує своє значення, однак за формою і сутністю, як правило, трансформується. Це, в свою чергу, призводить до змін у застосуванні елементів методу бухгалтерського обліку [33].

4.2 Удосконалення організації аналізу та аудиту постачання товарних запасів в роздрібній торгівлі продовольчими товарами в умовах комп’ютеризації

Автоматизація обліку ставить нові вимоги до первинної і нформації. Різноманітність форм подання такої інформації, що надходить до бухгалтерії, дозволяє вести зведений облік безпосередньо на підставі первинних документів без попереднього їх накопичення та узагальнення. Відмінності технології документування в комп’ютеризованих системах обліку наступні:

а) накопичення і первинна обробка облікових даних базуються на використанні комп’ютерів безпосередньо на робочих місцях облікових працівників (в цехах, на складах, в бухгалтерії). При цьому скорочується потік паперових документів та здійснюється перехід до безпаперової технології обліку;

б) обробка даних документування здійснюється за принципом обєднання процесів складання первинного документа та введення його до компютерної бази даних;

в) можливість автоматичної реєстрації первинної інформації за допомогою таких засобів, як технологічні датчики, сканери штрихових кодів (для обліку товарно-виробничих запасів), касові апарати (для обліку виручки від реалізації в роздрібній торгівлі), смарт-картки (для обліку праці і заробітної плати), ваги, годинники, лічильники, вимірювальна тара тощо. Така технологія первинного обліку дозволяє без будь-якої попередньої реєстрації облікових даних та їх накопичення вручну отримати всі необхідні звітні дані безпосередньо на підставі первинних документів.

Застосування комп’ютерів вносить значні зміни до організації документування, які полягають, по-перше, у використанні електронних носіїв первинної інформації, і, відповідно, електронних первинних документів і, по-друге, в автоматичному складанні первинних документів.

В автоматизованій системі обліку первинний документ може складатись вручну безпосередньо на місці здійснення господарської операції без створення електронного первинного документу. Потім цей документ передається до бухгалтерії для обробки. Бухгалтер (оператор) створює за ним проводку, яка додається до хронологічного масиву даних - журналу операцій.. Паралельно цей документ реєструється вручну в журналі реєстрації первинних документів.

Комп’ютерні технології дозволяють використовувати електронний варіант картотек - бази даних. В найпростішому варіанті база даних - це та ж картотека, тільки розташована в памяті компютера, що дозволяє шукати документ або групу документів за будь-якою пошуковою ознакою, закладеною при реєстрації: автором документу, виконавцем, темою, датою отримання або складання документа, його номером тощо [37].

Одна з основних переваг передачі документу безпосередньо з комп’ютера на комп’ютер - це можливість отримати документ в тому вигляді, в якому він був підготовлений, з включеними до нього таблицями, графіками, рисунками тощо. Відомості з такого документа легко можуть бути включені до інших документів, а сам він може передаватися по мережі всередині підприємства.

Реєстрація проводиться шляхом заповнення реєстраційної картки на екрані комп’ютера і перенесення реєстраційного номеру на сам документ в штамп з позначкою про отримання документу.

Отримані документи обробляються, реєструються, контролюється їх виконання. Після цього документи направляються до електронного архіву, де зберігаються протягом встановленого терміну.

Компактність зберігання, швидкий пошук необхідного документу, створення підбірок документів по заданій тематиці - все це досягається шляхом створення електронного архіву.

На відміну від безкомп’ютерних форм бухталтерського обліку, при яких первинні документи, облікові регістри, звіти роздруковуються та зберігаються в архіві при комп’ютерній формі обліку створюються електронні сховища даних на електронних носіях первинної інформації.

Подвійний запис при комп’ютеризації обліку зберігається, навіть якщо операції фіксуються один раз за допомогою відповідного коду. Принцип подвійності тепер реалізується на іншій підставі - шляхом кодування всіх облікових операцій і розробки відповідних алгоритмів для отримання облікових показників різних ступенів та рівнів. Записана один раз інформація залежно від програми обробки може бути використана багаторазово, в тому числі і в розрізі кореспондуючих рахунків для отримання дебетових і кредитових оборотів.

При введенні інформації до комп’ютера користувач складає облікові записи. Обліковий запис складається з наступних частин:

а) дата господарської операції;

б) шифри рахунків, що дебетуються та кредитуються (включаючи характеристику в аналітичному розрізі);

в) кількість (натуральні вимірники для операцій з активами);

г) сума в національній та, в разі необхідності, в іноземній валюті; курс валюти (для операцій з іноземною валютою);

д) сума господарської операції (документу);

є) назва та номер первинного документу;

ж) короткий зміст господарської операції.

В ряді програм алгоритми, що забезпечують введення облікових записів, називаються механізмом "групових операцій". Комп’ютеризація вносить зміни і до інших елементів методу бухгалтерського обліку. Наприклад, із застосуванням штрихових кодів, проведення інвентаризації, не змінюючи своєї економічної сутності, значно прискорюється, а способи її проведення докорінно змінюються. Так, заміна ручного перерахунку зчитуванням штрихових кодів дозволяє провести інвентаризацію без припинення поточних операцій на складах або в магазинах.

В умовах автоматизації розрахунків і групування нормативів існує можливість для переходу від складання нормативних калькуляцій на перше число місяця, кварталу, року до розробки їх на будь-яку дату поточного місяця. Це дозволяє відмовитися від щомісячного перерахунку залишків незавершеного виробництва у звязку зі змінами норм на початок місяця і точніше обчислювати фактичну собівартість відпуску товарної продукції.

Суттєво змінюється і порядок складання звітності. При комп’ютерному способі обробки даних звітність формується як в регламентному режимі, так і в режимі запитів до бази даних, а не складається один раз для використання протягом тривалого часу.

Існуюча форма обліку в незначній мірі модернізувалась відповідно до можливостей обчислювальної техніки, що застосовується. Використання ж сучасної обчислювальної та комунікаційної техніки призводить до того, що застосування тієї чи іншої форми обліку здійснюється за допомогою програмно реалізованих алгоритмів. Таким чином, комп’ютеризації обліку на сучасних комп’ютерах не властиві обмеження форми. Хоча технічно за допомогою обчислювальної техніки можна реалізувати будь-яку ручну або механізовану форму - обліку, зявляється можливість реалізації найбільш оптимальної форми. Під час організації бухгалтерського обліку персонал повинен знати, звідки і в якому вигляді він отримує початкові умови для складання операції; алгоритм або спосіб здійснення своєї операції; який результат і в якому вигляді він повинен отримати; що і кому передати по закінченні операції. Така інформація повинна надаватись працівником незалежно від того, який метод обробки інформації застосовується на підприємстві. При цьому способи, якими досягається організація праці при застосуванні прикладних програмних засобів на підприємстві, можуть бути найрізноманітнішими [11].

Комп’ютеризація суттєво змінює процес організації роботи облікового апарату. Єдиним способом ефективної організації діяльності підприємства в сучасних умовах є закладення правил побудови організаційної структури в комп’ютерну систему організаційного управління, адже під час швидкого розвитку підприємства внутрішні документи підприємства доводиться часто змінювати, а висока плинність персоналу може звести нанівець всю роботу. Таким чином, комп’ютеризація управління підприємством є головним фактором, що визначає організацію роботи підприємства та бухгалтерії.

Використання обчислювальної техніки призводить до якісно нових тенденцій в питаннї побудови структури облікового апарату.

При комп’ютеризації окремих ділянок підприємство обладнують набором автоматизованих робочих місць (АРМ), кожне з яких призначене для вирішення певного облікового завдання. Кожне АРМ здійснює автономну обробку інформації без використання інформації з інших АРМ. Інформаційні зв’язки між автономними АРМ розірвані, що надає можливість для навмисних викривлень, зловживань; отже, необхідний додатковий контроль та дублювання інформації.

Однією з характерних рис є використання автоматизованих робочих місць (АРМ) бухгалтера. Якщо при побудові структури облікового апарату при безкомп’ютерному способі обробки облікової інформації базовим їі елементом є окремий обліковий працівник, то при застосуванні обчислювальної техніки беруть до уваги не тільки обов’язки та кваліфікацію облікового працівника, але й характеристику комп’ютеризованого робочого місця бухгалтера, за яким він працює. Під АРМ традиційно розуміють професійно-орієнтований програмно-апаратний комплекс, що забезпечує вирішення завдань користувача безпосередньо на його робочому місці.

Створення АРМ бухгалтера rрунтується на принципах персоніфікації обчислень і самонавчання облікових працівників, комп’ютеризації основних облікових функцій, безпаперової технології ведення бухгалтерського обліку, раціонального поєднання розподіленої, децентралізованої і централізованої систем обробки облікової інформації.

Специфічним є те, що АРМ бухгалтера потребує створення технології, яка передбачає участь широкого кола працівників підприємства бухгалтерів, операторів, секретарів, комірників, керівників та інших спеціалістів - в обробці облікової інформації - введенні даних, формуванні первинних документів, візуальному контролі вхідних даних, складанні форм вихідних документів, яке здійснюються на робочому місці за допомогою персонального комп’ютера.

Можливості комп’ютерно-комунікаційної форми обліку дозволяють гнучко розподіляти облікову роботу між працівниками з різних ділянок обліку. Склад облікових завдань залишається незмінним при різних обсягах облікових робіт, але перелік виконавців суттєво відрізняється в залежності від розміру підприємства і, відповідно, обсягу облікової роботи [13].

На малих підприємствах облік здійснює одна особа - головний бухгалтер підприємства на одному комп’ютері. При необхідності до його комп’ютера підєднуються комп’ютери керівників. При збільшенні обсягу облікових робіт збільшується кількість бухгалтерів на підприємстві. До локальної мережі підключаються АРМ бухгалтерів з ділянок обліку. Для найбільшої ефективності облікових робіт може передбачатись виділення, найпотужнішого комп’ютера як сервера, на якому зберігається інформаційна база та виконується основна маса обчислень. Подальша реалізація інформаційної технології комп’ютеризованого вирішення завдань бухгалтерського обліку з використанням АРМ на зростаючому підприємстві призводить до необхідності побудови багаторівневої обчислювальної системи, яка rрунтується на застосуванні АРМ технічних виконавців (первинний облік), АРМ функціональних працівників (ділянки обліку), АРМ керівників.

Інформація на основі введених даних передається каналами зв’язку до бухгалтерії. Наступні рівні відносяться до бухгалтерії та містять АРМ з ділянок обліку і окремих синтетичних рахунків (облік основних засобів та нематеріальних активів, виробничих запасів, оплати праці, готової продукції та її реалізації, розрахункових операцій, витрат виробництва тощо). Бухгалтери контролюють введені дані, перевіряють їх повноту і достовірність, при необхідності створюють інформаційну базу, яку доповнюють інформацією з інших АРМ та інформаційних систем підприємства. Крім того, можлива організація АРМ бухгалтера-аналітика та АРМ контролера. Останні два АРМ включають завдання з функцій аналізу та контролю, які виконуються працівниками бухгалтерії.

Системна комп’ютеризація передбачає обєднання АРМ бухгалтера в єдину комп’ютерну мережу. В цьому випадку весь обсяг інформації в мережі стає доступним всім користувачам. Тому під час системної комп’ютеризації розрив будь-якого інформаційного ланцюга сигналізує про аварію та локалізує її джерело. Характерними рисами організації роботи облікового апарату при комплексній комп’ютеризації обліку є:

- вирішення завдань бухгалтерського обліку та інформаційне обслуговування користувачів АРМ здійснюється за ініціативою та при безпосередній участі облікових працівників;

- інтелектуальна потужність інформаційних систем обліку зростає за рахунок формалізації знань бухгалтерів і створення баз знань, що дозволяє підвищити професійний рівень кожного користувача АРМ - бухгалтера;

- пошук потрібної інформації здійснюється користувачами зі своїх робочих місць із застосуванням спеціалізованих засобів пошуку інформації;

- обліково-аналітична інформація обробляється в діалоговому режимі;

- бухгалтер є безпосереднім учасником технологічного процесу розподіленої обробки даних, а персональний комп’ютер - основним засобом його праці.

Широке використання обчислювальної техніки і, особливо, швидкодіючих електронних обчислювальних машин дає можливість створювати системи централізованої і децентралізованої обробки даних, кожна з яких має притаманні їх переваги і недоліки. Переваги централізованого підходу полягають в наступному:

- уніфікація системи кодування інформації в масштабі підприємства полегшує управління господарською діяльністю. Інтегрований централізований масив даних забезпечує можливість доступу до пристроїв пам’яті для своєчасного отримання необхідної інформації;

- при обробці трудомістких задач в єдиному обчислювальному центрі ці завдання сортуються і виконуються в порядку відповідно до їх важливості для роботи всього підприємства;

- використання одного потужного обчислювального центру скорочує витрати на електронну обробку даних;

- централізована база даних і використання обчислювальною системою всієї бібліотеки програм сприяє зниженню трудомісткості та витрат з обробки інформації;

- можливість централізованої комплектації системи обробки даних кваліфікованими спеціалістами дозволяє скоротити витрати на навчання персоналу [18].

Однак максимальна централізація обліку має і негативні наслідки: облік і контроль, обробка облікової інформації відриваються від місця здійснення господарських операцій, збільшується тривалість документообігу, Підвищуються витрати на переміщення носіїв інформації до місця їх обробки тощо.

З розвитком можливостей обчислювальної техніки та її здешевленням, створенням АРМ бухгалтерів з’являється можливість децентралізувати облік, оскільки обробка первинної облікової інформації та формування кінцевої інформації може відбуватись безпосередньо на робочих місцях облікових працівників. Децентралізована система обробки даних має ряд наступних переваг:

- обробка даних у безпосередній наближеності до місця їх виникнення та використання підвищує зацікавленість управлінського та облікового персоналу у підвищенні достовірності вхідних даних;

- можуть бути враховані інтереси окремих підрозділів підприємств. За допомогою персональних комп’ютерів більш оперативно вирішуються облікові завдання, необхідні для управління цими підрозділами;

- підвищується життєздатність системи обробки даних. Вихід з ладу централізованого обчислювального обладнання або системи передачі даних може призвести до зупинки всієї системи в цілому. Вихід же з ладу локального обладнання не впливає на роботу інших частин системи.

Розглядаючи поняття централізації та децентралізації обліку стосовно як комп’ютеризованого обліку, так і безкомпютерних способів обробки облікової інформації, необхідно врахувати, що вони є досить умовними.

Реально не може існувати повністю централізована система, так само як і повністю дсцентралізована система стає недієздатною. Тут враховується ступінь централізації і децентралізації, як оптимальне поєднання цих процесів за певних умов.

Існують дві конкуруючі тенденції, які впливають на вибір структурної схеми системи обробки облікових даних на сучасному етапі розвитку технічних засобів обчислювальної техніки та засобів зв’язку.

Перша полягає у підвищенні ступеня централізації обробки, друга - в посиленні її децентралізації. Ці тенденції призводять до виникнення абсолютно нових особливостей в централізації та децентралізації обліку.

Основна тенденція в централізації і децентралізації виконання облікових функцій полягає в накопиченні і централізованій обробці облікових даних в єдиному центрі і децентралізованому введенні первинної інформації до бази даних програми та використанні результатних облікових показників. Ця система поєднує переваги централізованої обробки даних з перевагами децентралізованих систем. Використання локальних обчислювальних мереж дозволяє використовувати в інформаційній системі управління методи агрегації та дисагрегації облікової інформації, які, в свою чергу, ведуть до встановлення оптимального співвідношення принципів централізації і децентралізації.

При застосуванні АРМ функції бухгалтерів змінюються наступним чином:

- основним обов’язком бухгалтера, відповідального за ведення обліку на конкретній ділянці, є обробка локальної інформації на відносно невеликій інформаційній базі;

- інформація надходить або у вигляді заповнених первинних документів з регламентованою структурою, або первинний документ заповнюється, і оформлюється на компютері безпосередньо бухгалтером;

- обробка документів полягає у відображенні інформації з документів в облікових регістрах шляхом введення їх реквізитів та формування проводок;

- обробка облікової інформації суворо регламентується як інструктивними матеріалами, так і технологією роботи з нею в системі.

Cyттєво змінюються також функції контролю бухгалтерських даних. Інформаційна програмна систeма за наявності адекватного супроводу з боку розробника або провайдера забезпечує, по суті, безперервний контроль за веденням облікових записів та складанням документів. Практичний результат для підприємства – зменшення імовірності штрафу через неграмотність або випадкову помилку бухгалтера.

Оперативність результатної облікової інформації дозволяє також посилити контроль за законніcтю та економічною ефективністю господарських операцій. В комп’ютерній сиcтемі бухгалтерського обліку є можливість посилити функцію контролю не підвищуючи і не ускладнюючи при цьому трудомісткості ведення обліку.

Застосування комплексних програмних систем дозволяє радикально поліпшити ситуацію з організації обліку в цілому. Бухгалтерський облік є найбільш регламентованою функцією управління, що може ефективно виконувати свої завдання тільки за умови наявності заздалегідь заданих планів та правил. Оскільки при комплексній автоматизації обліку таким системоутворюючим фактором є програмно реалізований набір формальних алгоритмів, бухгалтерський облік перестає просто представляти господарський процес у вигляді єдиного цілого, а починає перетворювати цей процес на організоване ціле, яким цей процес раніше не був. Фактично - це дозволяє здійснити перехід до концепції активної організації виробництва, праці, та управління в бухгалтерії, при якій організоване ціле є продуктом свідомої цілеспрямованої роботи бухгалтера [35].

Висновки до розділу 4

При визначенні способу обробки облікової інформації необхідно чітко поділяти поняття механізації обліку та його комп’ютеризації (автоматизації). Має значення не тільки вид техніки, що застосовується, але й сукупність способів та методів ії використання. При механізації обчислювальна техніка виступає допоміжним засобом для обробки інформації, а при комп’ютеризації технічні засоби стають одними з визначних засобів ведення обліку: суттєві зміни відбуваються в процeci збирання, накопичення облікової інформації, її передачі та отримання звітних показників. На відміну від механізації, комп’ютеризація обліку на ТОВ “Фоззі-фуд» базується на системному вирішенні облікових завдань за допомогою комп’ютерів.

Система обліку удосконалюється, в основному, в напрямі задоволення вимог комп’ютеризації, наприклад, здійснюється складання та введення кодів облікової номенклатури, упорядкування первинних документів і документообігу, тощо.

При комп’ютерній формі бухгалтерськоro обліку зміст форми обліку розширюється і поглиблюється; вона починає визначати не тільки методолorічні, але й технолоriчні та інформаційні аспекти організації бухгалтерського обліку і обробки облікової інформації.

Основна тенденція в централізації і децентралізації виконання облікових функцій полягає в накопиченні і централізованій обробці облікових даних в єдиному центрі і децентралізованому введенні первинної інформації до бази даних програми та використанні результатних облікових показників. Ця система поєднує переваги централізованої обробки даних з перевагами децентралізованих систем. Використання локальних обчислювальних мереж дозволяє використовувати в інформаційній системі управління методи агрегації та дисагрегації облікової інформації, які, в свою чергу, ведуть до встановлення оптимального співвідношення принципів централізації і децентралізації.


РОЗДІЛ 5. АНАЛІЗ ОРГАНІЗАЦІЇ ОХОРОНИ ПРАЦІ НА ТОВ «ФОЗЗІ-ФУД», ТОВ «ШУВАР» ТА ЗАТ «ФУРШЕТ»

5.1 Огляд нормативної бази з охорони праці

ЕкономічнаполітикаУкраїнинасучасномуетапіспрямовананаперехіддосоціальноорієнтованоїринковоїекономіки, якаприпускаєпроведеннятакоїсоціальноїполітики, що, сприяючирозвитковіекономіки, враховувалабінтересивсіхсоціально-демографічнихгрупнаселеннякраїни. РеформуваннясоціальноїсферивідповіднодовимогринковоїекономікивУкраїнівимагаєвирішенняпроблем, щостоятьнашляхуствореннясоціальноорієнтованоїекономіки, здатноїзабезпечитиблагополуччяісоціальнийзахистнаселеннякраїни.

Підвищеннязначеннясоціальноїполітикиторговельнихпідприємствсприяєполіпшеннюякостіжиттянетількиперсоналупідприємства, алейспоживачівтасуспільствавцілому. Узгодженняінтересівпрацівників (підвищенняякостіжиття, зміцненняздоров’я, задоволеннякультурнихпотреб) іпідприємства (одержанняприбутку, підвищеннярентабельності, загальнепроцвітання) єскладним, багатоаспектнимпроцесом, щоохоплюєекономічніісоціальніпроцесинапідприємствіівзовнішньомусередовищі, обґрунтовуєнеобхідністьвикористанняможливостейсоціальноїполітикийудосконалюваннямісіїторговельногопідприємства [17].

Соціальне спрямування умов колективного договору торговельного підприємства сприяє розвитку в колективі соціально-позитивного духу. У колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема:

1. Нормування і оплата праці, встановлення мінімальних гарантій заробітної плати відповідно до кваліфікації на основі єдиної тарифної сітки по мінімальній межі та мінімальних розмірів доплат і надбавок з урахуванням специфіки, умов праці окремих професійних груп і категорій працівників;

2. Встановлення мінімальних соціальних гарантій, компенсацій, пільг;

3. Умов і охорони праці;

4. Житлово-побутового, медичного, культурного обслуговування, організації оздоровлення і відпочинку;

5. Умов зростання фондів оплати праці;

6. Встановлення міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень в оплаті праці.

В умовах світової економічної кризи багато підприємств торгівлі неспроможні в повному обсязі задовольнити всі соціальні гарантії для працівників, навіть виплату зарплати. Вже зараз на окремих підприємствах відбувається направлення працівників у безоплатні відпустки за ініціативою адміністрації або скорочення норм робочого часу [1].

Державна політика в галузі охорони праці визначається відповідно до Конституції України, Закону України «Про охорону праці», «Про зальнообов’ язове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та інших нормативно-правових актів з питань охорони праці.

Не можливо успішно вирішувати питання розвитку підприємства, не створивши належних безпечних та здорових умов праці для працівників, запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням, свідомого відношення працівників до питань особистої безпеки та безпеки і здоров’я інших людей.

З питань дотримання Закону України «Про охорону праці», безпечних умов праці на підприємстві відповідно до діючого законодавства спеціалістами відділу праці проведено перевірки.

Основними недоліками з питань охорони праці, під час проведення перевірок на підприємствах торгівлі є:

- суб’єкти підприємницької дільності, керівники та відповідальні особи підприємств не пройшли навчання з питань охорони праці, електробезпеки, пожежебезпеки чим порушено ст.18 Закону України «Про охорону праці»;

- відсутні нормативні акти з питань охорони праці відповідно до вимог ст.13 Закону України «Про охорону праці»;

- відсутній або прострочений дозвіл на початок робіт підприємства, виданий органами державного пожежного нагляду відповідно до «Порядку видачі органами державного пожежного нагляду дозволу на початок роботи підприємств та оренду приміщень»;

- відсутній висновок санепідемслужби про відповідність вимогам санітарних норм приміщень підприємства відповідно до Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного стану благополуччя населення;

- відсутній наказ керівника про призначення відповідального за охорону праці на підприємстві. Не розроблене «Типове положення про службу охорони праці на підприємстві» відповідно до наказу Держнаглядохорон праці від 15.11.2004 року №255;

- відсутній наказ керівника про призначення відповідальної особи за протипожежний стан на підприємстві відповідно до «Правил пожежної безпеки в Україні», затверджених наказом МНС України від 19.10.2004 року № 126;

- не розроблені інструкції з охорони праці, які затверджуються власником підприємства відповідно до «Положення про розробку інструкцій з охорони праці», затверджені наказом Держнаглядохоронпраці від 29.01.1998 №9;

- не розроблені інструкції з пожежної безпеки на підприємстві, журнал реєстрації проходження працівниками спеціального навчання, інструктажу, перевірки знань з питань пожежної безпеки на підприємстві. Приміщення не обладнано первинними засобами пожежегасіння, медичною аптечкою;

- не проведений розрахунок на фінансування заходів з охорони праці відповідно до ст.19 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про охорону праці»; «Перелік заходів та засобів з охорони праці, витрати на здійснення та придбання яких включаються до валових витрат», затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2003року №994.

Щодо створення служб з охорони праці головну роль в вирішенні даного питання відіграє особисте ставлення керівництва підприємства до проблем профілактики та пепередження випадків травматизму пов’язаного з виробничим процесом.

Загалом нормативна база з питань охорони праці на підприємствах має досить велику кількість джерел, що несуть в собі певні заборони та дозволи з питань охорони праці. Такими нормами перш за все є:

1) Про охорону праціЗакон України від 14.10.92 р. № 2694-XII, із змінами і доповненнями, внесеними законами України, у тому числі Законом України від 17.11.05 р. № 3108-IV(кодифікований);

2) Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності Закон України від 23.09.99 р. № 1105-XIV, із змінами і доповненнями, внесеними законами України, у тому числі Законом України від 03.05.07 р. № 1000-V(Витяг);

3) Порядок призначення, перерахування та проведення страхових виплатЗатверджений постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 27.04.07 р. № 24;

4) Порядок проведення медичних оглядів працівників певних категорій Затверджений наказом Міністерства охорони здоров'я України від 21.05.07 р. № 246(Витяг);

5) Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту Затверджено наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 29.10.96 р. № 170(Витяг);

6) Типове положення про комісію з питань охорони праці підприємства Затверджено наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 21.03.07 р. № 55;

7) Перелік заходів та засобів з охорони праці, витрати на здійснення та придбання яких включаються до валових витратЗатверджено постановою КМУ від 27.06.03 р. № 994;

8) Щодо забезпечення підприємств медичними аптечками Лист Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 16.08.05 р. № 261-05-3;

9) Про оподаткування безоплатного харчуванняЛист ДПАУ від 19.04.07 р. № 3852/6/17-0716;

10) Акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом (форма Н-1) Додаток 3 до Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою КМУ від 25.08.04 р. № 1112;

11) Повідомлення про наслідки нещасного випадку (форма Н-2) Додаток 7 до Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою КМУ від 25.08.04 р. № 1112;

12) Щодо співвідношення договору підряду та нормативно-правових актів з охорони праці(Із листа Держгірпромнагляду від 12.01.07 р. № 01/02-02/148);

13) Щодо страхових виплат при неналежно заповненому акті Н-1 (Із листа Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 18.04.07 р. № 72-06-4);

14) Практика призначення покарання за злочини, пов'язані з порушенням законодавства про охорону праці(Із листа Верховного Суду України від 01.01.06 р. "Практика розгляду судами кримінальних справ про злочини, пов'язані з порушенням вимог законодавства про охорону праці").

Усі в сукупності вони вони дають чітку картину нормативної бази та її сутті при регулюванні ситуації на підприємствах.

Більшість із них зводяться до захисту прав працівників, дотримання найбільш позитивних та сприятливих для працівників прав та свобод, визначає нормативи праці як робітників так і службовців на підприємствах, установах, організаціях [14].

5.2 Аналіз умов праці бухгалтерії та шляхи її удосконалення

Організація бухгалтерського обліку супроводжує створення підприємства, та забезпечує його підготовку до ефективної діяльності. Без організованогобухгалтерського обліку неможлива діяльність суб’єктів господарювання, оскільки це суперечить чинному законодавству України.

Виступаючи передусім в якості методичної бази, організація бухгалтерського обліку забезпечує отримання, відображення і застосування знань про принципи, форми й способи побудови процесу бухгалтерського обліку, отримання інформації про господарську діяльність підприємства.

Організація бухгалтерського обліку - це прерогатива власника (керівника) у співпраці з обліковими працівниками. Ведення бухгалтерського обліку входить до обов’язків облікових працівників та полягає у застосуванні бухгалтером узгодженої з керівництвом підприємства методики та технології відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій і складання бухгалтерської звітності.

Бухгалтерський облік організовується передусім для отримання користувачами в будь-який момент часу інформації необхідної деталізації. Тому організовуючи бухгалтерський облік, необхідно пам’ятати, що він повинен існувати не заради самого себе, а задля задоволення інформаційних потреб користувачів.

Завдання організації бухгалтерського обліку визначаються, виходячи із завдань бухгалтерського обліку і передбачають:

- вибір методики ведення бухгалтерського обліку;

- вибір технології і техніки ведення бухгалтерського обліку;

- підбір облікового персоналу та забезпечення їх роботи.

Організація роботи бухгалтерської служби здійснюється керівництвом підприємствата передбачає визначення прав і обов’язків головного бухгалтера, підлеглих йомуоблікових працівників, визначає побудову бухгалтерської служби, її місце в системі управління та взаємодію з іншими підрозділами підприємства.

У сучасних умовах господарювання роль бухгалтера на підприємствах постійно зростає, оскільки розширюється перелік його функцій. З облікового працівника, який займається рознесенням даних первинних документів на рахунки бухгалтерського обліку для складання звітності, він поступово перетворюється на “радника” керівника практично за всіма питаннями діяльності підприємства. Жодне управлінське рішення не обходиться без інформації головного бухгалтера щодо його ефективності, можливих економічних і податкових наслідків. Таким чином, роль бухгалтера на сучасному підприємстві не обмежується відображенням операцій на рахунках бухгалтерського обліку та складанням звітності, а передбачає також надання допомоги керівництву під час розв’язання проблем управлінського характеру.

Бухгалтерська служба на чолі з головним бухгалтером є одним з провідних підрозділів управлінської структури підприємства, яка забезпечує формування повної і достовірної інформації про результати діяльності та майновий стан підприємства, необхідної для прийняття ефективних рішень, здійснення контролю за використанням матеріальних, трудових, фінансових ресурсів і попередження негативних явищ у господарській діяльності. Цим обумовлено місце бухгалтерської служби в системі інформаційних потоків підприємства [38].

Необхідність створення бухгалтерської служби як відокремленого підрозділу підприємства, з правової точки зору, зумовлена двома причинами. По-перше, без ведення бухгалтерського обліку від моменту реєстрації до офіційної ліквідації підприємство не має права на існування. По-друге, бухгалтерська служба є тим підрозділом, який повинен слідкувати за дотриманням діючого законодавства:господарського, податкового, трудового та ін., оскільки лише законні господарські операції підлягають відображенню у бухгалтерському обліку. Причому контроль повинен здійснюватися як щодо рішень і дій всіх працівників підприємства, так і щодо операцій, які здійснюються з контрагентами підприємства.

Для виконання контрольних функцій працівники бухгалтерського служби наділяються відповідними правами, яких немає у працівників інших підрозділів підприємства.

Так, без підпису головного бухгалтера або уповноваженої ним особи грошові та розрахункові документи не мають юридичної сили. У більшості випадків головним бухгалтером попередньо переглядаються і візуються договори, які укладаються підприємством на виконання сторонніх робіт і послуг, постачання та відпуск товарно-матеріальних цінностей тощо.

Працівники бухгалтерської служби здійснюють контроль за діяльністю матеріально-відповідальних осіб, перевіряють їх звітність, беруть участь в інвентаризації цінностей. На обліковий підрозділ покладається обов’язок не лишездійснювати контроль за правильністю оформлення первинних документів, а й за відповідність їх змісту чинному законодавству. Облікові працівники відповідають за збереженість бухгалтерської документації на всіх етапах документообігу, за своєчасність представлення бухгалтерської звітності відповідним користувачам.

Вказівки та розпорядження головного бухгалтера в межах його компетенції є обов’язковими для виконання всіма працівниками й структурними підрозділами підприємства. Неухильне виконання всіх вимог головного бухгалтера щодо дотримання правил ведення бухгалтерського обліку повинен забезпечити керівник підприємства.

Штатна чисельність працівників підприємства, в тому числі й бухгалтерської служби, затверджується відповідно до статуту власником підприємства або уповноваженим органом управління.

Залежно від підпорядкованості бухгалтерів та отримання розпоряджень від головного бухгалтера розрізняють три типи організаційної структури бухгалтерської служби: лінійна, лінійно-масштабна, комбінована.

Розроблена структура бухгалтерської служби повинна відповідати наступним вимогам:

- праця облікових працівників повинна ґрунтуватися на науковій організації праці;

- всі облікові роботи повинні виконуватися комплексно;

- мають бути створені сприятливі умови праці для облікових працівників.

Розподіл праці між працівниками бухгалтерської служби може бути трьох видів: функціональний, операційний, змішаний.

Найбільшу частку в бухгалтерській роботі складають облікові процеси, що поділяються за об’єктами обліку (основні засоби, виробничі запаси тощо); за комплексами облікових операцій (облік оприбуткування, витрачання тощо).

Виконувані в бухгалтерії операції за змістом складають 6 груп: технічні, логічні, аналітичні, творчі, організаційні та допоміжні.

Бухгалтерія може займатись, крім облікових, ще й загальноекономічними,фінансовими, плановими питаннями тапрогнозуванням діяльності підприємства на найближчу та довгострокову перспективу.

Обліковий підрозділ підприємства тісно пов’язаний з усіма іншими підрозділамипідприємства, отримує від них необхідну для ведення бухгалтерського обліку та здійснення контролю документацію (табл. 1) і надає їм економічну інформацію, здійснюючи безпосередній вплив на виконання плану постачання, виробництва та збуту продукції, рентабельність й інші економічні показники діяльності підприємства.

Взаємодія зі сторонніми організаціями полягає у отриманні від банків виписок за рахунками, копій доданих до них документів та передачі розрахунково-платіжних банківських документів, чеків на отримання грошових коштів і об’яв на внесення готівки, інформації з питань роботи, балансів та звітів. До державної податкової служби бухгалтерія передає звіти про нарахування та сплату податків та інші документи.

В умовах ринкової економіки роль та самостійність представників професії бухгалтера надзвичайно зросли, але разом з тим підвищилась й їх відповідальність. Традиційно відповідальність працівника підприємства за допущені ним порушення розглядається в таких ракурсах: дисциплінарна, матеріальна, адміністративна, кримінальна. Бухгалтер - не виняток. До нього також застосовані ці види відповідальності [23].

Ступінь реалізації соціальної стратегії підприємства визначається певними показниками, котрі залежать від безлічі факторів: характеру продукції, що реалізується, комплексності і складності технології продаж, розміщення підприємства, його географічного розташування, кількості працівників, їхніх демографічних характеристик і таке інше[2;143]. Соціальна стратегія має забезпечити належні соціальні результати реалізації стратегічного плану підприємства. Тобто, в результаті реалізації стратегії торговельного підприємства соціальне становище його працівників повинно не тільки не погіршитись, а суттєво покращитись. Крім того, реалізація стратегії підприємства не може погіршувати соціальні параметри його зовнішнього середовища.

На наш погляд, до основних шляхів реалізації соціальної стратегії торговельного підприємства можна віднести:

1. Реалізація на підприємстві пільг й гарантій в рамках соціального захисту працівників (соціальне страхування по старості, з нагоди тимчасової непрацездатності, безробіття й ін.), установлені на державному або регіональному рівні;

2. Надання своїм працівникам і членам їх родин додаткових пільг, що ставляться до елементів матеріального стимулювання, за рахунок виділених на цю мету коштів з фондів соціального розвитку підприємства. Надання додаткових пільг і послуг соціального характеру понад обов'язкові виплати повинні проводитися або по ініціативі адміністрації, що дійсно втілює в життя принципи соціальної кадрової політики, або в результаті тарифних угод між адміністрацією й радою трудового колективу (профкомом), як виразника інтересів працівників. Ці виплати мають стати такими ж обов'язковими для виконання, як і ті, що надаються відповідно до трудового законодавства.

3. Сприяння неформальному спілкуванню працівників, розвиткові художньої самодіяльності, спорту. Адже ці сфери життя розширяють світогляд людей, посилюють взаємоповагу й почуття колективізму. Усе необхідне спорядження повинне закуповуватись за рахунок прибутку підприємства.

Таким чином, соціальна політика торговельного підприємства як складова частина менеджменту, являє собою заходи, пов'язані з наданням своїм працівникам додаткових пільг, послуг і виплат соціального характеру.


Висновки до розділу 5

Державна політика в галузі охорони праці визначається відповідно до Конституції України, Закону України «Про охорону праці», «Про зальнообов’ язове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та інших нормативно-правових актів з питань охорони праці.

Не можливо успішно вирішувати питання розвитку підприємства, не створивши належних безпечних та здорових умов праці для працівників, запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням, свідомого відношення працівників до питань особистої безпеки та безпеки і здоров’я інших людей.

У сучасних умовах господарювання роль бухгалтера на підприємствах постійно зростає, оскільки розширюється перелік його функцій. З облікового працівника, який займається рознесенням даних первинних документів на рахунки бухгалтерського обліку для складання звітності, він поступово перетворюється на “радника” керівника практично за всіма питаннями діяльності підприємства. Жодне управлінське рішення не обходиться без інформації головного бухгалтера щодо його ефективності, можливих економічних і податкових наслідків. Таким чином, роль бухгалтера на сучасному підприємстві не обмежується відображенням операцій на рахунках бухгалтерського обліку та складанням звітності, а передбачає також надання допомоги керівництву під час розв’язання проблем управлінського характеру.


ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

Успішне рішення завдань ефективного управління процесом товароруху та обгрунтованості облікової політики товарних операцій потребує використання різнобічної економічної інформації.

Особливу актуальність набуває проблема підвищення ефективності системи товаропостачання, що припускає впровадження прогресивної технології доставки товарів в контейнерах і на піддонам. Контейнерний завіз товарів в крамниці широко впроваджується в торгівлю, і ефективність його застосування очевидна. Використання контейнерів (тари-обладнання) дозволяє не тільки комплексно механізувати найбільш трудомісткі операції, але і розмістити водночас в торговому залі крамниці самообслуговування в 3-4 разу більше товарів, збільшивши завдяки цьому товарооборот на 1 м кв. торгової площі.

Правильна організація товаропостачання припускає не тільки максимальний скорочення витрат часу і матеріальних засобів, але і усунення необхідності притягнення робітників крамниць до виконання операцій, зв'язаних з завозом товарів. Тому до товаропостачання подається ряд обов'язкових вимог, основними з яких є: планомірність, безперебійність, ритмічність і економічність.

При розробці раціональних технологічних схем завозу враховуються всі вигляди витрат в транспортному ланцюзі - від конвейєрної лінії підприємства-виготівника або складу оптової бази до торгового залу крамниці. Тільки такий підхід до рішення задачі дозволяє порівняти різноманітні варіанти завозу, вибрати оптимальні схеми і визначити найбільш економічні ланки надходження товару в крамницю. При розробці технологічних схем і виборі форм постачання торгові організації повинні виходити з необхідності максимального використання підйомно-транспортного обладнання, скорочення перегрузових операцій і широкого використання тари-обладнання.

Матеріальні та сировинні ресурси є одними з найважливіших на підприємстві, тому й документальне оформлення надходження, наявності і витрачання зазначених товарних ресурсів є досить відповідальним процесом, який повинен забезпечити необхідну інформацію як для обліку, так і для контролю та оперативного управління рухом матеріальних цінностей.

На торговельних підприємствах, які обліковують товари за продажними цінами, фактична собівартість реалізованих товарів має визначатись за пунктом 22 ПСБО 9 “Запаси” як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торговельної націнки, яка за розрахунком до них відноситься. Однак ні Положення, ні Інструкція про застосування Плану рахунків не уточнюють, як практично це здійснити в синтетичному й аналітичному обліку, застосовуючи в обліку товарів продажні ціни. До речі, назва субрахунку “Торгова націнка” не відповідає термінології, встановленій Інструкцією з бухгалтерського обліку податку на додану вартість (п. 5) та закріпленій ПСБО 9 “Запаси” – “Торговельна націнка”.

Що ж стосується вдосконалення, то під час проведення багатофакторного аналізу достатньо адекватною визнано модель із лінійною апроксимацією за оцінюваними параметрами, що не виключає нелінійного співвідношення між перемінними. Для підприємств роздрібної торгівлі рівняння множинної регресії будуть мати параметри у залежності від періоду часу і розміру магазина, обумовленого розміром торгової площі,чисельністю працюючих і обсягами діяльності.

Відповідно облікової політики ТОВ “Фоззі-фуд” транспортно-заготівельні витрати відносяться до складу первісної вартості запасів методом середнього відсотка. Транспортно-заготівельні витрати загальною сумою відображаються на отриманому рахунку 29 “ Транспортно- заготівельні витрати”. Сума цих транспортно-заготівельних витрат щомісяця розподіляється між сумою залишку запасів на кінець звітного періоду і сумою запасів, що вибули. Сума транспортно-заготівельних витрат, яка відноситься до запасів, що вибули, визначається як добуток середнього відсотка транспортно-заготівельних витрат і вартості запасів, що вибули.

Згідно з вимогою пункту 13 МСБО 13 "Подання поточних активів і поточних зобов'язань" серед статей, що включаються до складу поточних активів, повинні бути витрати майбутніх періодів, які, як очікується, будуть повністю використані (списані) протягом одного року починаючи з дати балансу.

Дослідження фінансового стану промислового підприємства завершує економічний аналіз господарської діяльності. Фінансовий стан підприємства залежить від виконання плану реалізації та прибутку, що в свою чергу тісно зв'язані з виконанням плану випуску й собівартості продукції. Крім того, він залежить і від стану запасів нормових оборотних коштів, розрахунків з дебіторами та кредиторами, повноти використання права на кредит, оборотності оборотних коштів та інших факторів.

При визначенні способу обробки облікової інформації необхідно чітко поділяти поняття механізації обліку та його комп’ютеризації (автоматизації). Має значення не тільки вид техніки, що застосовується, але й сукупність способів та методів ії використання. При механізації обчислювальна техніка виступає допоміжним засобом для обробки інформації, а при комп’ютеризації технічні засоби стають одними з визначних засобів ведення обліку: суттєві зміни відбуваються в процeci збирання, накопичення облікової інформації, її передачі та отримання звітних показників. На відміну від механізації, комп’ютеризація обліку на ТОВ “Фоззі-фуд» базується на системному вирішенні облікових завдань за допомогою комп’ютерів.

Система обліку удосконалюється, в основному, в напрямі задоволення вимог комп’ютеризації, наприклад, здійснюється складання та введення кодів облікової номенклатури, упорядкування первинних документів і документообігу, тощо.

При комп’ютерній формі бухгалтерськоro обліку зміст форми обліку розширюється і поглиблюється; вона починає визначати не тільки методолorічні, але й технолоriчні та інформаційні аспекти організації бухгалтерського обліку і обробки облікової інформації.

Політика в галузі охорони праці визначається відповідно до Конституції України, Закону України «Про охорону праці», «Про зальнообов’ язове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та інших нормативно-правових актів з питань охорони праці.

Не можливо успішно вирішувати питання розвитку підприємства, не створивши належних безпечних та здорових умов праці для працівників, запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням, свідомого відношення працівників до питань особистої безпеки та безпеки і здоров’я інших людей.


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99.

2. Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про страхування" від 04.10.2001 р. № 2745 - ІІІ

3. Закон України "Про страхування" // Відомості ВРУ. - 1996. - №18. - 250 с.

4. Закон України "Про страхування"// Нові закони України. - К., 1991

5. Закон України про аудиторську діяльність. Закон України про бухгалтерський облік і фінансову звітність від 16 липня 1999р. № 9962 IV.

6. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 1—25, затверджені наказом Міністерства фінансів України.

7. А.А. Пересада. Управління інвестиційним процесом. - К: Лібра, 2002. - 472 с.;

8. Автоматизированные информационные технологии в экономике: Учебник/ Под ред. Проф. Г.А. Титоренко.- М.: Компьютер, ЮНИТИ, 2008.- 400с.

9. Александрова М.М. Страхування: Навчально-методичний посібник. - К.: ЦУЛ, 2002 - 208 с.

10. Алєєксєєва М.М. Планування діяльності фірми М.: Фінанси і статистика, 2007 - 248с.

11. Анализ хозяйственной деятельности в промышленности./ Под ред. В.И. Стражева. - 2-е изд., стереотип. - МН.: Вышэйшая школа, 2004.-363 с.

12. Аудит Монтгомери / Пер. с англ. - М.: Аудит, ЮНИТИ, 2007.

13. Бажин И.И. Информационные системы менеджмента. - М.: ГУ-ВШЭ, 2000. – 688

14. Баканов М.И., Шеремет А.Д. Теория экономического анализа. - М.: Финансы и статистика, 2004.

15. Баканов М.И., Шеремет А.Д. Теория экономического анализа: Учебник.-4-е изд. - М.: Финансы и статистика, 2008. - 416 с.

16. Банки и банковские операции. : ЮНИТИ, 1997

17. Банківська справа: Короткий слов.-довід / А.В.Калина та ін.. - К.: МАУП, 2001.

18. Барановський О.І. Фінансова безпека - К.: Фенікс, 2005 - 338с.

19. Барановський О.І. Фінансова безпека - К.: Фенікс, 2003 -338с.

20. Белуха Н.Т. Аудит: Учебник. - К.: Знання, КОО, 2000.

21. Бланк И.А. Инвестиционный менеджмент: Учебный курс. - К.:Эльга-Н, Ника Центр, 2002. - 448 с.

22. Бланк І.А. Інвестиційний менеджмент - К.: ІТЕМ, 2005 - 67с

23. Бланк І.А. Основи фінансового менеджменту - К.: Ника-Центр, 1999 - 259 с.

24. Бланк І.А. Стратегія і тактика управління фінансами. К.: ИТЕМ лтд, 2006 - 534с.

25. Богдаговская А.И. Анализ хозяйственной деятельности в промышленности.-М.; Финансы и статистика, 2007.

26. Бутинець Ф.Ф., Давидюк Т.В., Малюга Н.М.,. Чижевська Л.В. Бухгалтерський практикум по бухгалтерському обліку.-Житомир: ПП "Рута", 2003р.- 480с.

27. Бутинець Ф.Ф., Давидюк Т.В., Малюга Н.М.,. Чижевська Л.В.Бухгалтерський управлінський облік.-Житомир: ПП "Рута",2002р.- 480с.

28. Бутинець Ф.Ф., Лайчук С.М., Олійник О.В., Шигун М.М. Організацібухгалтерського обліку. -Житомир: ПП "Рута",2002р.- 592с.

29. Бутинець Ф.Ф. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник для студентів вузів спеціальності «Облік і аудит»». — Житомир: ЖІТУ, 2000. — 640 с.

30. Голов С.Ф., Костюченко В.М. Бухгалтерський облік за міжнародними стандартами: приклади та коментарі: Практичний посібник. — К.: Лібра, 2001. — 840 с.

31. Грабова Н.М. Теорія бухгалтерського обліку: Навч. посібник. —К.: А.С.К., 2001. — 272 с.

32. Грабова Н.Н., Добровський В.Н. Бухгалтерський учет в производственных и торговых предприятиях: Учеб. пособие для студентов вузов. — К.: А.С.К., 2001. — 624 с.

33. Грабова Н.М., Кривоносов Ю.Г. Облік основних господарських операцій в бухгалтерських проводках: Навч. посібник. — К.: А.С.К., 2001. — 416 с.

34. Завгородний В. П. Бухгалтерский учет в Украине (с использованием национальных стандартов): Учеб. пособие для студентов вузов. — К.: А.С.К., 2001. — 848 с.

35. Кирьянова З. В. Теория бухгалтерского учета: Учебник. — М.: Финансы и статистика, 2005. — 192 с.

36. Кужельний М.В., Лінник В.Г. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник. — К.: КНЕУ, 2001. — 334 с.

37. Нидлз Б. и др. Принципы бухгалтерского учета: Пер. с англ. / Под ред. Я. В. Соколова. 2-е изд. — М.: Финансы и статистика, 1994. — 496 с.

38. Сопко В.В. Бухгалтерський облік: Навч. посібник. — К.: КНЕУ, 2000. — 578 с.

39. Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України: Підручник для студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів. — К.: А.С.К., 2001. — 784 с.

Оценить/Добавить комментарий
Имя
Оценка
Комментарии:
Где скачать еще рефератов? Здесь: letsdoit777.blogspot.com
Евгений09:00:44 19 марта 2016
Кто еще хочет зарабатывать от 9000 рублей в день "Чистых Денег"? Узнайте как: business1777.blogspot.com ! Cпециально для студентов!
12:11:34 29 ноября 2015

Работы, похожие на Дипломная работа: Організація і методика обліку аналізу і аудиту постачання товарних запасів в роздрібній торгівлі

Назад
Меню
Главная
Рефераты
Благодарности
Опрос
Станете ли вы заказывать работу за деньги, если не найдете ее в Интернете?

Да, в любом случае.
Да, но только в случае крайней необходимости.
Возможно, в зависимости от цены.
Нет, напишу его сам.
Нет, забью.



Результаты(149958)
Комментарии (1829)
Copyright © 2005-2016 BestReferat.ru bestreferat@mail.ru       реклама на сайте

Рейтинг@Mail.ru