Банк рефератов содержит более 364 тысяч рефератов, курсовых и дипломных работ, шпаргалок и докладов по различным дисциплинам: истории, психологии, экономике, менеджменту, философии, праву, экологии. А также изложения, сочинения по литературе, отчеты по практике, топики по английскому.
Полнотекстовый поиск
Всего работ:
364150
Теги названий
Разделы
Авиация и космонавтика (304)
Административное право (123)
Арбитражный процесс (23)
Архитектура (113)
Астрология (4)
Астрономия (4814)
Банковское дело (5227)
Безопасность жизнедеятельности (2616)
Биографии (3423)
Биология (4214)
Биология и химия (1518)
Биржевое дело (68)
Ботаника и сельское хоз-во (2836)
Бухгалтерский учет и аудит (8269)
Валютные отношения (50)
Ветеринария (50)
Военная кафедра (762)
ГДЗ (2)
География (5275)
Геодезия (30)
Геология (1222)
Геополитика (43)
Государство и право (20403)
Гражданское право и процесс (465)
Делопроизводство (19)
Деньги и кредит (108)
ЕГЭ (173)
Естествознание (96)
Журналистика (899)
ЗНО (54)
Зоология (34)
Издательское дело и полиграфия (476)
Инвестиции (106)
Иностранный язык (62792)
Информатика (3562)
Информатика, программирование (6444)
Исторические личности (2165)
История (21320)
История техники (766)
Кибернетика (64)
Коммуникации и связь (3145)
Компьютерные науки (60)
Косметология (17)
Краеведение и этнография (588)
Краткое содержание произведений (1000)
Криминалистика (106)
Криминология (48)
Криптология (3)
Кулинария (1167)
Культура и искусство (8485)
Культурология (537)
Литература : зарубежная (2044)
Литература и русский язык (11657)
Логика (532)
Логистика (21)
Маркетинг (7985)
Математика (3721)
Медицина, здоровье (10549)
Медицинские науки (88)
Международное публичное право (58)
Международное частное право (36)
Международные отношения (2257)
Менеджмент (12491)
Металлургия (91)
Москвоведение (797)
Музыка (1338)
Муниципальное право (24)
Налоги, налогообложение (214)
Наука и техника (1141)
Начертательная геометрия (3)
Оккультизм и уфология (8)
Остальные рефераты (21697)
Педагогика (7850)
Политология (3801)
Право (682)
Право, юриспруденция (2881)
Предпринимательство (475)
Прикладные науки (1)
Промышленность, производство (7100)
Психология (8694)
психология, педагогика (4121)
Радиоэлектроника (443)
Реклама (952)
Религия и мифология (2967)
Риторика (23)
Сексология (748)
Социология (4876)
Статистика (95)
Страхование (107)
Строительные науки (7)
Строительство (2004)
Схемотехника (15)
Таможенная система (663)
Теория государства и права (240)
Теория организации (39)
Теплотехника (25)
Технология (624)
Товароведение (16)
Транспорт (2652)
Трудовое право (136)
Туризм (90)
Уголовное право и процесс (406)
Управление (95)
Управленческие науки (24)
Физика (3463)
Физкультура и спорт (4482)
Философия (7216)
Финансовые науки (4592)
Финансы (5386)
Фотография (3)
Химия (2244)
Хозяйственное право (23)
Цифровые устройства (29)
Экологическое право (35)
Экология (4517)
Экономика (20645)
Экономико-математическое моделирование (666)
Экономическая география (119)
Экономическая теория (2573)
Этика (889)
Юриспруденция (288)
Языковедение (148)
Языкознание, филология (1140)

Реферат: Облік грошових коштів 3

Название: Облік грошових коштів 3
Раздел: Рефераты по астрономии
Тип: реферат Добавлен 02:12:31 21 января 2011 Похожие работы
Просмотров: 15 Комментариев: 2 Оценило: 0 человек Средний балл: 0 Оценка: неизвестно     Скачать

Облік грошових коштів

План:

1. облік касових операцій

2. облік розрахунків з підзвітними особами

3. облік операцій на поточному рахунку в національній валюті

4. Облік операцій на поточному рахунку в іноземній валюті

4.1. облік операцій по безготівковій валюті

4.2. облік операцій по торгівлі (обміну) готівковою валютою

Облік касових операцій

Порядок приймання, зберігання, використання та обліку грошових коштів у касі підприємств і організацій усіх форм власності регламентується Порядком ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 02.02.95 № 21 у редакції постанови Національного банку України від 13.10.97 № 334 з урахуванням змін і доповнень, внесених постановами Правління Національного банку України від 22.05.98 №206; від 19.01.99 № 16, від 04.01.2000 № 3.

Згідно з зазначеними нормативними актами підприємства та індивідуальні підприємці (суб'єкти підприємницької діяльності) зобов'язані зберігати свої кошти на поточному та інших рахунках в установах банків. Згідно з постановою Правління Національного банку України № 473 суб'єкти підприємницької діяльності мають право здійснювати розрахунки між собою (крім тих, що мають податкову заборгованість), а також з фізичними особами - громадянами як в готівковій, так і безготівковій формі, як за рахунок коштів, одержаних в банку, так і за рахунок виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) та інших касових надходжень. Готівкова виручка та Інші касові надходження можуть використовуватись суб'єктами підприємницької діяльності (які не мають податкової заборгованості) в необхідних розмірах для забезпечення своєї статутної і господарської діяльності, у тому числі на оплату праці і виплату дивідендів (доходів). При
цьому ними повинна бути забезпечена систематична і повна сплата податків і внесків обов'язкових платежів до державних цільових фондів у порядку, встановленому чинним законодавством.

Суб'єкти підприємницької діяльності, які мають податкову заборгованість, розрахунки між собою та іншими підприємствами повинні здійснювати тільки в безготівковому порядку.

Ліміт залишку готівки в касі для кожного підприємства встановлюється комерційними банками за місцем відкриття рахунка з урахуванням режиму і специфіки діяльності підприємства, його віддаленості від установи банку, розміру касового обороту і порядку здавання виручки (надходжень).
Колективні сільгосппідприємства (колгоспи, сільськогосподарські кооперативи, селянські спілки) самостійно визначають розміри готівки, що постійно знаходиться в їх касах, з відповідним повідомленням у першому кварталі кожного року обслуговуючих установ банків. Готівка понад визначені розміри має здаватися ними в банки і вільно одержуватись в касах банків на заходи, зазначені в чеку (ст. 17 Закону України «Про колективні сільськогосподарські підприємства»).

В окремих випадках, пов'язаних з надходженням у касу підприємства наприкінці робочого дня після завершення інкасації (або закінчення роботи вечірньої каси банку) значних сум готівки від здійснення господарської діяльності, внаслідок чого перевищується встановлений ліміт каси, такі підприємства не пізніше наступного робочого дня мають здати цю готівку (в частці, що перевищує ліміт каси) в обслуговуючу установу банку. За таких умов зазначені кошти не вважаються понадлімітними в день їх оприбуткування в касі підприємства (постанова Правління Національного банку України від 22.05.98 № 206).

Понад встановлений ліміт підприємства мають право зберігати в касі грошові кошти, одержані на виплату заробітної плати працівникам, премій, допомоги по тимчасовій непрацездатності та інших прирівняних до них виплат протягом трьох робочих днів (колективні сільгосппідприємства, підприємства залізничного транспорту і морські порти для проведення таких виплат працівникам віддалених підрозділів, виконавчі органи сільських рад - протягом п'яти робочих днів, включаючи день одержання готівки в банку). Після закінчення цих строків суми готівки, не використані за призначенням, повертаються в банк не пізніше наступного робочого дня і в подальшому видаються підприємствам за їх першою вимогою з цією самою метою.
Надходження грошей в касу і видача їх із каси, незалежно від використання касових апаратів, оформляються прибутковими і видатковими касовими ордерами (ф. № КО-І і ф. КО-2), які виписуються і реєструються бухгалтером. Нумерація прибуткових і видаткових касових ордерів ведеться по порядку, починаючи з 1 січня і до кінця року. До передачі в касу прибуткові і видаткові касові ордери реєструються бухгалтером у журналі реєстрації прибуткових і видаткових касових документів. Видаткові касові ордери, виписані на підставі платіжних відомостей на оплату праці та інших подібних до неї платежів, реєструються після видачі грошових коштів із каси.

Одноразові виплати грошей із каси на оплату праці окремим особам, що не перебувають в обліковому складі підприємства, проводяться при поданні паспорта або замінюючого його документа за видатковим касовим ордером, у якому ставляться підпис в одержанні і дані поданого документа. Гроші, видані під звіт на службові відрядження, але не витрачені, мають бути -повернені в касу підприємства не пізніше трьох робочих днів від дня видачі. Ніякі підчистки або виправлення в касових документах не допускаються.
В міру видачі або отримання грошей касир прибуткові і видаткові касові ордери і додані до них документи погашає штампом (або надписом від руки) «Оплачено», «Отримано» із зазначенням дати. Це запобігає можливості повторного використання цих документів.
Облік касових операцій ведеться в Касовій книзі (ф. № КО-4). Листки Касової книги мають бути завчасно пронумеровані, прошнуровані й опечатані сургучною або мастичною печаткою. Кількість листків у Касовій книзі засвідчується підписами керівника підприємства і головного бухгалтера і скріпляється печаткою. Записи в Касовій книзі ведуться в двох примірниках через копіювальний папір. Другий (відривний) листок книги служить звітом касира, який наприкінці дня разом з доданими документами надається бухгалтеру (під розписку в касовій книзі) для перевірки правильності записів і виведених залишків грошових коштів на кінець дня.
Касові документи після складання звіту касира і його обробки в бухгалтерії комплектуються в хронологічному порядку, нумеруються, переплітаються в окремі папки і зберігаються протягом 36 місяців в окремому сейфі або в спеціальному приміщенні.

Синтетичний облік наявності І руху грошових коштів у касі ведеться на рахунку ЗО «Каса», записи на якому здійснюють на підставі перевірених звітів касира загальними підсумками за день в журналі-ордері № 1 (по кредиту) і відомість № 1 (по дебету).

Рахунок ЗО «Каса» ведеться за субрахунками: 301 «Каса в національній валюті», 302 «Каса в іноземній валюті».

Крім готівки в касі можуть зберігатися грошові документи і бланки суворої звітності. До грошових документів належать, зокрема, акції, облігації й інші цінні папери; путівки в будинки відпочинку і санаторії; поштові марки, марки держмита, проїзні квитки тощо. Надходження і видача здійснюються за прибутковими та видатковими касовими ордерами і відображаються на рахунку 331 «Грошові документи в національній валюті» або 332 «Грошові документи в іноземній валюті» (з подальшим складанням касиром звіту про рух грошових документів).

Аналітичний облік грошових документів ведеться за їх видами. Бланки суворого обліку, які знаходяться на зберіганні і видаються під звіт (бланки товаросупровідних документів тощо), обліковуються на забалансовому рахунку 08 «Бланки суворого обліку». Аналітичний облік ведеться по кожному виду бланків із зазначенням даних про місце зберігання, нумерації, кількості і вартості таких бланків.

Згідно з Інструкцією про порядок реєстрації виданих, повернених і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженою наказом Мінфіну України від 16.05.96 № 99 (із змінами, внесеними наказом від 19.02.98 № 37), облік бланків довіреностей на рахунку 08 потрібно обліковувати виходячи з ціни за один бланк 1 гри. 50 коп.
У цьому разі на вартість придбаних комплектів бланків довіреностей у бухгалтерському обліку роблять запис по дебету рахунка 20 «Виробничі запаси», субрахунок 209 «Інші матеріали» і кредиту рахунка 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками»; на суму ПДВ - дебет рахунка 641 «Розрахунки за податками» і кредит рахунка 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками». Одночасно відображають вартість придбаних бланків довіреностей виходячи з ціни за один бланк 1 грн дебеті рахунка 08 «Бланки суворого обліку».

Операції, пов'язані з одержанням та витрачанням готівкової іноземної валюти, в касі підприємства на субрахунку 302 «Каса в Іноземній валюті» рахунка ЗО «Каса» передбачають необхідність вести облік по кожному виду
валюти, а також відображати курсові різниці на залишок валютних коштів. Як для обліку касових операцій в національній валюті, так І валютних коштів банк встановлює ліміт залишку готівкової валюти. Облік валютних коштів
у касі підприємства здійснюється відповідно до затвердженого Порядку ведення касових операцій підприємствами, установами та організаціями. Валютна готівка використовується переважно при здійсненні працівниками службових відряджень за кордон. Реалізація товарів та послуг за готівкову іноземну валюту заборонена (за винятком реалізації товарів і послуг під митним контролем та надання послуг готелями з обслуговуванням іноземних туристів) (лист Національного банку України № 275 та роз'яснення до нього).

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 22.05.98 № 207 установи банків перевіряють дотримання касової дисципліни на підприємствах. За наявності у підприємства поточних рахунків у кількох установах банків перевірку касової дисципліни може здійснювати будь-який банк, у якому відкрито поточний рахунок (незалежно від того, який банк встановив ліміт залишку готівки в касі).
Банк перевіряє повноту оприбуткування готівки, одержаної з каси банку; відповідність записів у касовій книзі підприємства сум, одержаних в банку І зданих в банк, даним банку; правильність витрачання готівки із виручки; правильність оформлення касових ордерів і ведення касової книги; своєчасність і повноту обліку в касовій книзі надходження і видачі готівки; залишок готівки в касі на день перевірки і відповідність його встановленому ліміту.
Результати перевірки оформляються актом з доданням до нього довідки (за формою додатку № 20), у якому відображається стан надходження готівки в касу підприємства і її витрачання за період, що перевіряється. Акт і довідка підписуються керівником, головним бухгалтером підприємства і представником банку. У разі відмови підписувати акт в ньому робиться напис «Відмовився» і додається відповідне письмове пояснення.

Перевірка дотримання касової дисципліни здійснюється також самим підприємством - комісією, призначеною наказом керівника підприємства. Результати перевірки оформляються актом (протоколом), у якому вказуються стан касової дисципліни, виявлення недостач або залишки грошових коштів у касі (якщо вони мали місце), їх сума, причини виникнення.
За результатами перевірки керівник підприємства приймає рішення про оприбуткування виявлених лишків і стягнення недостачі грошових коштів з матеріально відповідальної особи - касира. В бухгалтерському обліку роблять відповідні записи: лишки грошових коштів, оприбутковані в касу, зараховують на доходи підприємства (записом по дебету рахунка ЗО «Каса» і кредиту рахунка 719 «Інші доходи від операційної діяльності»); виявлена недостача грошових коштів у касі списується з кредиту рахунка
ЗО «Каса» на дебет рахунка 947 «Нестачі і втрати від псування цінностей» з подальшим віднесенням на рахунок касира записом по дебету рахунка 375 «Розрахунки по відшкодуванню завданого збитку» І кредиту рахунка 716
«Відшкодування раніше списаних активів». Відшкодована касиром недостача грошових коштів відображається записом по дебету рахунка ЗО «Каса» І кредиту рахунка 375 «Розрахунки по відшкодуванню завданого збитку».

Відповідно до Указу Президента України від 11.05.99 № 491 до суб'єктів підприємницької діяльності всіх форм власності за порушення норм по регулюванню готівкового обігу застосовуються такі санкції:
- за порушення встановлених лімітів залишків готівки у касі - в 2-кратному розмірі суми виявленої надлімітної готівки за кожен день;
- за неоприбуткування (неповне оприбуткування) готівки в касу - в 5-кратному розмірі неоприбуткованої суми;

- за невстановлення установами комерційних банків ліміту залишку грошей в касі підприємства - в 50-кратному розмірі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян за кожен випадок;

- за перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки, а також за видачу готівкових коштів під звіт без повної звітності щодо раніше виданих авансів - у розмірі 25% від виданих під звіт сум;
- за використання готівки з виручки, одержаної від реалізації продукції (робіт, послуг) та інших касових надходжень, на виплату заробітної плати, матеріального заохочення, допомоги всіх видів, компенсацій за наявності податкової заборгованості - в розмірі здійснених виплат;

- за використання одержаних в установі банку готівкових коштів не за цільовим призначенням - у розмірі використаної готівки;

- за проведення готівкових розрахунків без надання одержувачам платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би засвідчував сплату покупцем готівкових коштів, - у розмірі сплачених коштів.

Облік розрахунків з підзвітними особами

Грошові кошти можуть витрачатися через касу підприємства, а в окремих випадках, коли оплата витрат через касу або рахунків у банках затруднена або зовсім неможлива (службові відрядження, придбання дрібного інвентарю, канцелярних предметів тощо), - через підзвітних осіб.
Витрати на службові відрядження регламентуються постановою Кабінету Міністрів України «Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України І за кордоном» від 23.04.99 № 663 та Інструкцією про службові відрядження в межах України і за кордоном, затвердженою наказом Мінфіну України від 13.03.98 № 59 (з наступними змінами і доповненнями). Відповідно до вказаних нормативних актів працівники підприємства направляються у відрядження згідно з наказом керівника (або його заступника). Строк відрядження не може перевищувати: в межах України - ЗО календарних днів, за кордоном - 60 календарних днів. Строк відрядження працівників, які направлаються для виконання у межах України монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, не
повинен перевищувати періоду будівництва об'єктів.

Реєстрація осіб, які вибувають у відрядження, здійснюється у спеціальному журналі, в якому зазначається дата вибуття у відрядження І дата повернення з відрядження. Витрати на відрядження включаються до складу валових витрат підприємства тільки за наявності документів, які підтверджують зв'язок даного відрядження з основною діяльністю підприємства (заключення договорів, угод, участь в переговорах, конференціях, симпозіумах тощо). Граничні норми добових витрат для працівників підприємств, установ і організацій всіх форм власності (крім державних службовців, а також інших осіб, які направляють ся у відрядження підприємствами, установами та організаціями, що повністю або частково утримуються за рахунок коштів бюджетів) встановлені в єдиній сумі незалежно від статусу населеного пункту: для відряджень у межах України - 6 грн„ для відряджень за кордон - 160 грн. У разі, коли до рахунків на оплату вартості проживання у готелях включаються витрати на харчування, норми добових витрат встановлені: при одноразовому харчуванні - 4 грн. 80 коп., при дворазовому - 3 грн. 60 коп., при трьохразовому харчуванні - 2 грн. 40 коп. При відрядженнях за кордон - відповідно 126 грн., 90 грн., 57 грн.
Для державних службовців і працівників підприємств, установ, організацій, які повністю або частково утримуються за рахунок коштів бюджетів, норми відшкодування витрат на відрядження за кордон (норми добових витрат і по відшкодуванню витрат на наймання житлового приміщення за добу) встановлені в Додатку до постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.99 № 663.

Державним службовцям і працівникам зазначених підприємств, установ та організацій, які перебувають за кордоном тривалий строк і отримують заробітну плату в іноземній валюті, та працівникам дипломатичних установ України, які перебувають за кордоном у довготривалому відрядженні та отримують виплати в іноземній валюті, у
разі відрядження в межах країни перебування добові витрати відшкодовуються у розмірі 80% від норм добових витрат, визначених у Додатку до цієї постанови для даної країни.

Визначення днів відрядження для виплати добових здійснюється з урахуванням дня вибуття і дня прибуття до місця постійної роботи, які зараховуються як 2 дні. Фактичний час перебування у відрядженні визначається за відмітками у посвідченні про відрядження, засвідченими печаткою. За відсутності у посвідченні відмітки про відрядження добові не виплачуються.
За наявності підтвердних документів підприємство відшкодовує особам, що перебували у відрядженні, також витрати:
- на проїзд до місця відрядження і назад (крім таксі) з урахуванням усіх видів витрат, пов'язаних з придбанням квитків, користуванням постільними речами в поїздах, а також страхових платежів на транспорті;
- по найманню житлового приміщення у розмірі фактичних витрат, з урахуванням побутових послуг, наданих у готелях (прання, чистка, прасування одягу тощо), але не більш як 10% від норм добових витрат за всі дні проживання (для державних службовців);

- на бронювання місць у готелях у розмірах не більш як 50% від вартості місця за добу;

- на користування у готелях холодильником І телевізором;

- на комісійні у разі обміну валюти (при закордонних відрядженнях).

Понад встановлені норми компенсації витрат відшкодовуються також витрати на оплату ПДВ за придбані проїзні документи, користування в поїздах постільними речами та наймання житлових приміщень відповідно до підтвердних документів в оригіналі. Відшкодовуються також витрати на службові телефонні розмови у розмірах, погоджених з керівником підприємства.
При відрядженні на один день у таку місцевість, звідки працівник має змогу щоденно повертатись до місця постійного проживання, добові відшкодовуються за повну добу.

Відрядження за кордон здійснюється відповідно до наказу керівника підприємства після затвердження завдання, в якому визначаються мета поїздки, строк, умови перебування за кордоном (у разі поїздки за запрошенням надається його копія з перекладом) і кошторис витрат. Строк
відрядження не може перевищувати 60 календарних днів. Підприємства, які направляють працівників у зарубіжну поїздку, забезпечують їх грошовими коштами в національній валюті країни, в яку відряджається працівник, або у
вільно конвертованій валюті (доларах США) у вигляді авансу на поточні потреби у розмірах, обумовлених реальними потребами в країні перебування у відрядженні відповідно до встановлених норм. Перерахунок норм, встановлених у гривнях, у долари США здійснюється за прогнозним офіційним обмінним курсом на поточний рік національної валюти України до долара США або в національну валюту країни, до якої направляється у відрядження працівник. Копія наказу про відрядження за кордон, заявка на покупку готівкової валюти та розрахунок суми валюти, потрібної для виплати авансу на відрядження, подаються уповноваженому банку, який обслуговує підприємство. На підставі поданих документів банк повинен продати підприємству зазначену суму валюти з оплатою по безготівковому розрахунку. При цьому згідно з п. 7.3.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» витрати підприємства на купівлю іноземної валюти на відрядження покриваються за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства. Відповідно до п. 5.4.8 Закону видатки в межах встановлених норм включаються до валових витрат підприємства, а понад норми (враховуючи видатки, здійснені з дозволу керівника) - списуються за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства. При цьому згідно з Декретом Кабінету Міністрів України від 26.12.92 № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян» суми, що відшкодовуються працівникові за рахунок прибутку підприємства, вважаються його власним доходом і мають бути приєднані до оподатковуваного доходу, з якого утримується прибутковий податок. На ці суми нараховуються збори на соціальне і пенсійне страхування.
У бухгалтерському обліку на суму виданого авансу підзвітній особі на службові відрядження (або господарські потреби) роблять запис по дебету рахунка 372 «Розрахунки з підзвітними особами» в кореспонденції з кредитом рахунка ЗО «Каса». Протягом трьох днів післяповернення з відрядження (у разі застосування корпоративних пластикових карток міжнародних платіжних систем - не пізніше 10, а в окремих випадках з дозволу керівника підприємства при поважних причинах - 20 робочих днів) працівник зобов'язаний подати в бухгалтерію авансовий звіт про витрачені у зв'язку з відрядженням кошти. Разом з авансовим звітом подаються
посвідчення про відрядження, оформлене у відповідному порядку, документи про наймання житла, проїзні та інші документи в оригіналі.
Якщо аванси підзвітним особам були видані на господарські потреби, то до авансових звітів таких осіб додаються копії товарних чеків, матеріальні прибуткові ордери з розпискою осіб, які прийняли від підзвітної особи придбані предмети) -та Інші виправдні документи.
Бухгалтерія перевіряє правильність оформлення авансових звітів і доданих до них документів, встановлює законність і доцільність здійснених витрат. Після перевірки на звіті зазначаються суми витрат, що підлягають затвердженню керівником. Списання з підзвітних осіб виданих сум авансів відображається по кредиту рахунка 372 «Розрахунки з підзвітними особами», і дебету рахунків:

92 «Адміністративні витрати» (на суми, витрачені на службові відрядження);
93 «Витрати на збут» (на суми, витрачені по операціях, пов'язаних із збутом продукції);
20 «Виробничі запаси», 28 «Товари» (на вартість придбаних матеріальних цінностей із підзвітних сум) та ін.

Постановою Правління Національного банку України від 22.05.98 № 207 «Зміни і доповнення до інструкції № 4 «Про організацію роботи по готівковому обігу установами банків України» визначено, що готівка, видана під звіт, але з будь-яких причин не витрачена (частково чи в повній сумі), має бути повернена в касу підприємства одночасно з авансовим звітом не пізніше 10 робочих днів з дня видачі її під звіт (по відрядженнях - не пізніше трьох робочих днів після повернення з відрядження). Якщо із каси підприємства його працівнику одночасно видані готівка на відрядження і кошти під звіт для вирішення під час цього відрядження господарських (виробничих) питань і при цьому строк відрядження перевищує 10 робочих днів з дня видачі коштів під звіт, то підзвітна особа протягом трьох робочих днів після повернення з відрядження повинна подати в бухгалтерію підприємства одночасно звіт про суму, видану їй для вирішення господарських (виробничих) питань, і авансовий звіт про витрачені кошти безпосередньо на відрядження. Готівка, видана під звіт (у тому числі і на відрядження), але не витрачена і не повернена в касу підприємства (в повній сумі, виданій під звіт, або в сумі, яка не підтверджена авансовими звітами), на наступний день після закінчення зазначених вище строків включається розрахунково (без складання бухгалтерської проводки) в суму залишку готівки в касі на кінець дня. Одержана в результаті розрахункова сума порівнюється із встановленим лімітом залишку готівки в касі.

Своєчасно неповернені до каси підзвітні суми підлягають утриманню із заробітної плати. Заборгованість підзвітних осіб у разі неповернення у встановлений строк суми авансу, виданого на службові відрядження у валютних коштах, стягується в сумі, еквівалентній потрійній сумі вказаних валютних цінностей, перерахованій за курсом Національного банку України на день погашення заборгованості.

Облік операцій на поточному рахунку в національній валюті

Для зберігання вільних грошових коштів і проведення безготівкових розрахунків підприємствам, організаціям, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності в банках відкривають поточні рахунки згідно з Інструкцією №3 «Про відкриття банками рахунків у національній і іноземній валюті», затвердженою постановою правління Національного банку України від 04.02.98 №36. З поточного рахунка оплачуються операції, що забезпечують виробничо-господарську, комерційну та іншу діяльність; розрахунки за товарно-матеріальні цінності з постачальниками і покупцями продукції; надані і отримані послуги; сплата обов'язкових платежів до бюджету і державних фондів; операції, пов'язані із забезпеченням власних соціально-побутових потреб, та інші операції відповідно до статутної діяльності підприємства. З поточного рахунка банк видає готівку на оплату праці, виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності, дивідендів (доходів), на господарські та інші потреби. Видачу готівкових грошових коштів, а також безготівкові перерахування з поточного рахунка підприємства банк проводить на підставі наказів власника рахунка або з його згоди (акцепту).

Періодично (у встановлені строки) банк видає підприємству виписки з його поточного рахунка, тобто перелік здійснених за звітний період операцій. До виписки додаються відповідні виправдні документи, на підставі яких були зараховані або списані кошти. Виписка банку фактично являє собою другий примірник особового рахунка підприємства, відкритого банком. Зберігаючи грошові кошти підприємства, банк вважає себе його боржником, тобто на цю суму має кредиторську заборгованість. Звідси - залишки коштів і надходження на поточний рахунок банк записує по кредиту поточного рахунка, а зменшення свого боргу (списання, видачу готівкою) - по дебету. Тому, обробляючи виписки банку, бухгалтер повинен пам'ятати про цю особливість і записувати зараховані суми і залишок по дебету поточного рахунка) а списання - по кредиту.

Одержана із банку виписка перевіряється й обробляється: підбираються всі виправдні документи, проставляються кореспондуючі рахунки. Всі додані до виписки документи погашаються штампом «Погашено». Крім того, на документах також вказують порядковий номер його запису у виписці банку. Це необхідно для контролю за рухом коштів на поточному рахунку, а також для наступних перевірок.

Виписки банку є регістрами аналітичного обліку і підставою для облікових запасів на поточному рахунку.

Синтетичний облік наявності І руху грошових коштів на поточному рахунку підприємства в національній валюті ведеться на активному рахунку ЗІ «Рахунки в банках», субрахунок 311 «Поточні рахунки в національній валюті», по дебету якого відображають надходження (зарахування) коштів,
а по дебету — списання використаних коштів.

На суму зарахованих на поточний рахунок підприємства коштів дебетують рахунок 311 «Поточні рахунки в національній валюті» в кореспонденції з кредитом рахунків:

301 «Каса в національній валюті» (на суми, внесені готівкою із каси);
361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» (на суми, одержані від вітчизняних покупців і замовників за реалізовану продукцію, товари, роботи, послуги);
37 «Розрахунки з різними дебіторами» (на суми, одержані від різних дебіторів у погашення заборгованості);

60 «Короткострокові позички» (на суми одержаних банківських кредитів) та ін.

Перераховані (видані готівкою) грошові кошти з поточного рахунка підприємства відображаються по кредиту рахунка 311 «Поточні рахунки в національній валюті» і дебету рахунків:

301 «Каса в національній валюті» (на суми, видані готівкою);
631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» (на суми, перераховані постачальникам в оплату вартості одержаних матеріальних цінностей, робіт, послуг);

64 «Розрахунки за податками і платежами» (на суми, сплачених податків і обов'язкових платежів до бюджету позабюджетних фондів);
65 «Розрахунки за страхуванням» (на суми збору, сплаченого за пенсійним і соціальним страхуванням);

67 «Розрахунки з учасниками» (на суми перерахованих дивідендів та Інших виплат учасникам);

68 «Розрахунки за іншими операціями» (на суми оплаченої кредиторської заборгованості по внутрігосподарських та інших розрахунках);
601 «Короткострокові кредити банків у національній валюті» (на суми погашеної заборгованості банкам по одержаних кредитах) тощо.
Якщо при опрацюванні виписки банку з поточного рахунка підприємства виявлено помилково списані або зараховані кошти, бухгалтер повинен письмово повідомити установу банку про допущену помилку для внесення виправлень. На суму, помилково списану банком з поточного
рахунка підприємства, в бухгалтерському обліку роблять запис по дебету рахунка 374 «Розрахунки за претензіями» і кредиту рахунка 311 «Поточні рахунки в національній валюті». При поновленні банком на поточному рахунку підприємства помилково списаної суми роблять зворотній запис (тобто дебет рахунка 311 і кредит рахунка 374).
Помилково зарахована на поточний рахунок підприємства сума відображається по дебету рахунка 311 «Поточні рахунки в національній валюті» і кредиту рахунка 685 «Розрахунки з іншими кредиторами». Після одержання виписки банку з виправленим помилковим записом складається бухгалтерська проводка із зворотною кореспонденцією рахунків (дебет рахунка 685 і кредит рахунка 311). Так забезпечується ідентичність записів на поточному рахунку як в банку, так і на підприємстві.

Облік операцій на поточному рахунку в іноземній валюті

Облік операцій по безготівковій валюті

Режим здійснення операцій у іноземній валюті на території України, загальні принципи валютного регулювання, права й обов'язки суб'єктів валютних відносин регламентуються Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.93 № 15-93 (із змінами і доповненнями, внесеними постановою Правління НБУ від 04.08.97 № 212), Правилами використання готівкової іноземної валюти на території України, затвердженими постановою Правління НБУ від 26.03.98 та іншими нормативними актами.

Облік операцій у іноземній валюті регламентується Положенням про бухгалтерський облік операцій у іноземній валюті, затвердженим наказом Мінфіну України від 14.02.96 № 29 (із змінами, внесеними згідно з наказом
Мінфіну України від 05.12.97 № 268).

Відповідно до зазначеного Положення і національного Плану рахунків бухгалтерський облік наявності та руху валютних коштів здійснюється на рахунку 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті» за субрахунками (рахунками третього порядку): 312-І «Валютний рахунок в країні», 312-2 «Валютний рахунок за кордоном», 312-3 «Транзитний валютний рахунок».
Записи на рахунку 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті» та його субрахунках здійснюються на підставі виписок банку з цього рахунка і доданих до них розрахунково-платіжних документів, за якими були зараховані або сплачені кошти у іноземних валютах.
Аналітичний облік по рахунку 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті» ведеться так, щоб забезпечити достовірну інформацію про наявність і рух валютних коштів по кожному з відкритих у банку рахунках в іноземних валютах: «Валютний рахунок у доларах США», «Валютний рахунок в англійських фунтах», «Валютний рахунок у німецьких марках» тощо. Проте для систематизації і узагальнення інформації про господарські операції у різних валютах у бухгалтерському обліку здійснюється перерахунок іноземних валют у національну валюту України (в гривні) за курсом, встановленим НБУ на дату оформлення розрахунково-платіжних документів. Такою датою вважається дата виписки платіжного доручення на перерахування іноземної валюти зарубіжному партнеру, дата виписки
прибуткових і видаткових касових ордерів, дата митного оформлення матеріальних цінностей (робіт, послуг) по експортно-імпортних операціях.
При опрацюванні первинних документів, вартісні показники яких вказані в іноземних валютах, облікові працівники в знаменнику вказують еквівалент цих показників у гривнях по курсу НБУ на дату, яка прийнята для перерахунку операцій у іноземній валюті. У облікових регістрах (журналах-ордерах, відомостях, книгах) господарські операції також відображають в гривнях та іноземній валюті (з зазначенням назви валюти — російські рублі, долари США тощо).

Бухгалтерський облік операцій у іноземних валютах ведеться в тій самій системі рахунків, 'що й облік операцій у гривнях. Записи по рахунках розрахунків з постачальниками і підрядчиками, покупцями і замовниками та іншими дебіторами і кредиторами здійснюються відповідно на рахунках 36 «Розрахунки з покупцями і замовниками») 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками», 64 «Розрахунки за податками й платежами» та ін. При цьому можливе відокремлення розрахунків в іноземних валютах на окремих субрахунках, що відкриваються в складі відповідних синтетичних рахунків. У облікових регістрах обов'язково вказують дату здійснення господарської операції, оформленої відповідним документом.
Наявність і рух готівкової іноземної валюти в касі підприємства відображається на рахунку ЗО «Каса», за субрахунком 302 «Каса в іноземній валюті». Записи на субрахунку 302 здійснюються в загальноприйнятому порядку на підставі звітів касира з доданими до них прибутковими і
видатковими касовими ордерами.

Законом України «Про внесення змін в деякі Декрети Кабінету Міністрів України з питань валютного регулювання» від 03.06.97 № 295 було відмінено обов'язковий продаж на Міжбанківській валютній біржі 50% від надходжень валюти по експортних операціях. Проте постановою Правління Національного банку України від 04.09.98 №349 «Про введення обов'язкового продажу надходжень у іноземній валюті на користь резидентів - юридичних осіб» (із змінами, внесеними постановою від 14.09.98 № 365) встановлено, що на період до стабілізації ситуації на валютному ринку України 50% від надходжень у іноземній валюті на користь резидентів - юридичних осіб підлягає обов'язковому продажу через уповноважені банки на Українській міжбанківській валютній біржі, за винятком:

- кредитів (позик, фінансової допомоги);

- сум по гранту КFW;

- сум, які повністю направляються резидентами на погашення кредитів, позик і фінансової допомоги;

- сум, придбаних на Українській міжбанківській валютній біржі і Київській міжбанківській валютній біржі в межах строків для розрахунків з нерезидентами;

- сум, перерахованих раніше нерезидентам І повернених через невиконання зобов'язань, якщо вони не були куплені на міжбанківському валютному ринку України;

- сум, що належать банкам і уповноваженим кредитно-фінансовим установам;

- депозитів, розміщених резидентами;

- виручки від експорту послуг транспортних організацій, яка спрямовується ними на експлуатаційні витрати, пов'язані з обслуговуванням їх транспортних засобів за межами України. Підставою є сертифікат торгово-промислової палати України.

При здійсненні обов'язкового продажу валюти винагорода уповноважених банків не може перевищувати 0,05% по кожній угоді, включаючи операційні витрати.

Постановою Правління Національного банку України від 24.07.97 № 248 передбачено, що валютні надходження на адресу резидента піддягають зарахуванню на розподільчий валютний рахунок. Банк зобов'язаний не пізніше наступного дня повідомити власника рахунка про надходження валюти на розподільчий рахунок і, якщо резидент протягом п'яти банківських днів не дасть йому доручення на перерахування валютних коштів з розподільчого рахунка) банк на 6-й банківський день самостійно перераховує ці кошти на валютний рахунок резидента.
Валютні кошти, зараховані на розподільчий рахунок, у бухгалтерському обліку відображаються записом по дебету рахунка 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті», субрахунок 312-3 «Транзитний валютний рахунок» у кореспонденції з кредитом рахунка 362 «Розрахунки з іноземними покупцями».

Перерахування банком валютних коштів транзитного валютного рахунка на валютний рахунок підприємства резидента відображається записом по дебету рахунка 312, субрахунок 312-І «Валютний рахунок в країні» і кредиту рахунка 312, субрахунок 312-3 «Транзитний валютний рахунок».
При обов'язковому продажу валюти (50Уо), а також якщо підприємство приймає рішення про продаж частки валюти, що залишилася в його розпорядженні на Українській міжбанківській валютній біржі (УМВБ), воно подає банку доручення (заявку) встановленої форми. Валютні кошти, перераховані банком на рахунок УМВБ для продажу, в сумі, визначеній за курсом НБУ на дату здійснення операції, відображаються записом по дебету рахунка 334 «Грошові кошти в дорозі в іноземній валюті» і кредиту субрахунка 312-3 «Транзитний валютний рахунок».
Одержана на рахунок підприємства національна валюта (гривні) зараховується в доход від реалізації іноземної валюти (за вирахуванням суми, утриманої банком як винагорода за надані послуги по продажу валюти на біржовому ринку) і в бухгалтерському обліку відображається записом по дебету рахунка 311 «Поточні рахунки в національній валюті» в кореспонденції з кредитом рахунка 711 «Доход від реалізації іноземної валюти».

Собівартість реалізованої на біржовому ринку іноземної валюти за курсом НБУ, що діяв на день здійснення операції (за вирахуванням суми винагороди, утриманої банком), списується з кредита рахунка 334 «Грошові кошти в дорозі в іноземній валюті» на дебет рахунка 942 «Собівартість реалізованої іноземної валюти»

У такій же кореспонденції рахунків відображається і сума винагороди, утримана банком за надані послуги по продажу іноземної валюти на біржовому ринку.

Наприкінці звітного періоду для визначення фінансового результату від продажу Іноземної валюти на Міжбанківській валютній біржі роблять записи:
1) на списання доходу від реалізації іноземної валюти:

Д-т рах. 711 «Доход від реалізації іноземної валюти»

К-т рах. 791 «Результат основної діяльності»;

2) на списання собівартості реалізованої валюти:

Д-т рах. 791 «Результат основної діяльності»

К-т рах. 942 «Собівартість реалізованої іноземної валюти»;

3) на списання фінансового результату від продажу іноземної валюти, визначеного за даними рахунка 791 «Результат основної діяльності» (як різниця між кредитовим і дебетовим оборотами);

4) на суму одержаного прибутку:

Д-т рах. 791 «Результат основної діяльності»

К-т рах. 441 «Прибуток нерозподілений»;

5) на суму збитку:

Д-т рах. 442 «Непокриті збитки»

К-т рах. 791 «Результат основної діяльності».

Приклад. За дорученням підприємства з його розподільчого (транзитного) валютного рахунка було списано 10 000 дол. США для продажу на Міжбанківській валютній біржі (курс НБУ на цю дату становив 5 грн. за 1 дол. США) на суму 50 000 грн. Валюта була продана на біржовому ринку за 52 000 грн. (курс продажу — 5,2 грн. за 1 дол. США). Комісійна винагорода банку за продажу валюти — 520 грн.
У бухгалтерському обліку для відображення операцій по продажу іноземної валюти складають такі бухгалтерські проводки (таблиця 10.3).

Придбання і перерахування іноземної валюти здійснюється на Українській міжбанківській валютній біржі (УМВБ) або Київській міжбанківській валютній біржі (КМВБ) для:

— оплати за фактично одержану продукцію або фактично надані послуги (виконані роботи) на підставі: зовнішньоекономічного імпортного контракту, вантажної митної декларації (акта виконаних робіт і наданих послуг) І довідки ДПА України (яка дійсна 90 днів, але одержувати її треба при кожній покупці валюти);

— авансової (попередньої) оплати окремих видів робіт (послуг): капітального будівництва і пусконалагоджувальних робіт; міжнародних перевезень; переробки давальницької сировини; страхових, туристичних, агентських послуг; держмита і митних зборів за межами України; послуг по стандартизації; послуг зв'язку, телекомунікацій, розрахунків пластиковими картками і по міжнародних платіжних системах; участь в семінарах, симпозіумах, конференціях тощо;

— розрахунків по зобов'язаннях (повернення кредитів, відсотків по них, комісійних по кредитах, поворотної фінансової допомоги, якщо є реєстрація і ліцензія НБУ або гарантія Кабінету Міністрів України);
— здійснення касових операцій (покриття витрат на службові відрядження за кордоном у межах норм; перерахування за кордон пенсій, стипендій, аліментів у порядку, передбаченому угодами по неторгових платежах з відповідними країнами; репатріація капіталу, що належить іноземному інвестору, інвестованого в економіку України, або прибутків на цей капітал; інші цілі, передбачені чинним законодавством).

При цьому комісійна винагорода бірж не може перевищувати 0,1%, а винагорода банків 0,05% (включаючи операційні витрати) від суми за кожною угодою.

Установою банку для ДПА України складається реєстр клієнтів, які придбають іноземну валюту, де, крім усіх реквізитів клієнта, вказують дані про керівника і головного бухгалтера, включаючи їх ідентифікаційні коди (постанова Національного банку України від 21.09.98 № 382).
Перелік підготовки документів, необхідних для покупки іноземної валюти на УМВБ або КМВБ, а також оплати платіжних доручень в ВКВ (1 група класифікатора іноземних валют) для виконання зобов'язань перед нерезидентами як за рахунок власних коштів, так і куплених на біржах, розроблений і затверджений НБУ, ДПА України і Держмитслужбою України.
Банк приймає до виконання заяву клієнта на придбання на УМВБ іноземної валюти тільки під зареєстрований у цьому банку контракт на імпорт товарів (робіт, послуг) і за наявності необхідної суми на поточному рахунку клієнта на момент складання угоди про придбання іноземної валюти. Проте за відсутності таких коштів в окремих випадках банк має право надати короткостроковий кредит.

Валюта, придбана на біржовому ринку через уповноважений банк для забезпечення зобов'язань перед нерезидентами, має бути перерахована за призначенням протягом п'яти робочих днів з моменту її зарахування на валютний рахунок резидента. У разі порушення зазначеного строку придбана
валюта продається уповноваженим банком на валютній біржі протягом п'яти робочих днів. При цьому позитивна курсова різниця, яка виникла внаслідок здійснення такої операції, у розмірі 100% підлягає перерахуванню до бюджету, а негативна - відноситься на результати фінансово-господарської діяльності резидента (постанова Правління НБУ від 04.09.98 № 348 та від 21.09.98 № 382).

Приклад. Підприємством подана уповноваженому банку заявка на придбання 8000 дол. США для погашення заборгованості перед нерезидентом по імпорту товарів згідно заключеному контракту. Для придбання валюти банком списано 40 000 грн. (на момент придбання валюти офіційний курс НБУ становив 5 грн. за 1 дол. США). Валюта в сумі 8000 дол. США на суму 40000 грн. банком була придбана і зарахована на валютний рахунок підприємства. Протягом п'яти робочих днів підприємством в оплату Імпорту товарів було перераховано 7000 дол. США на суму 35000 грн. Решта валюти (1000 дол. США на суму 5000 грн.) у встановлений строк не була використана і продана банком на валютній біржі.
На дату продажі цієї валюти офіційний курс НБУ становив 5,3 грн. за 1 дол. США.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.98 № 1968 встановлено, що у випадку ненадходження резидентам валютних коштів у строки, визначені Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», уповноважені банки протягом трьох банківських днів повідомляють про це Національний банк, орган державної податкової служби за місцем реєстрації резидента і відповідного резидента. Якщо резидент протягом трьох банківських днів не надасть банку документів, які підтверджують повернення валютних коштів або правомірність продовження строків їх повернення, уповноважений банк припиняє перерахування валютних коштів з рахунку резидента на користь нерезидентів.
У діяльності підприємств мають місце також операції по репатріації капіталу — вивезенню інвестором із України майна або валюти, що були ним інвестовані на території України, або суми прибутку на інвестований
капітал. У бухгалтерському обліку на суму капіталу, що підлягає репатріації, роблять запис по кредиту рахунка 67 «Розрахунки з учасниками» в кореспонденції з дебетом рахунків:

40 «Статутний капітал» (у випадку репатріації раніше інвестованого капіталу);
443 «Прибуток, використаний у звітному періоді» (у випадку репатріації прибутку ла інвестований капітал).

Для придбання іноземної валюти з метою забезпечення репатріації капіталу підприємство подає установі банку документи, що підтверджують факт іноземної інвестиції і результати фактично одержаного прибутку на інвестований капітал, що підлягає виплаті інвестору (після сплати податків, передбачених законодавством).

Значне місце в бухгалтерському обліку займають операції по виявленню і відображенню курсових (валютних різниць). Курсові різниці по операціях з іноземною валютою визначаються як різниця між оцінкою валютних активів та пасивів на дату реєстрації їх в бухгалтерському обліку або на дату складання бухгалтерського звіту за попередній звітний період та оцінкою на дату фактичного здійснення розрахунку (надходження, сплати валютних коштів) або на дату складання бухгалтерського звіту за звітний період
за курсом НБУ.

До найбільш поширених випадків виникнення курсових різниць належать:
- різниця між оцінкою дебіторської заборгованості за курсом на день її виникнення (виписки розрахункових документів, митного оформлення) і на день одержання грошових коштів;

- різниця між оцінкою кредиторської заборгованості на день її виникнення і на день погашення при придбанні товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг);

- погашення банківських кредитів - різниця між сумою на день одержання кредиту і на день його погашення;

- оплата виданих векселів - різниця між оцінкою кредиторської заборгованості, забезпеченою векселями, за курсом на день виписки векселя і на день погашення та ін. Згідно з національним Планом рахунків бухгалтерського обліку курсові різниці по операціях в іноземній валюті відображаються в складі операційної діяльності підприємства.
На суму позитивної курсової різниці роблять запис по кредиту рахунка 714 «Доходи від операційної курсової різниці» і дебету рахунків:
312 «Поточні рахунки в іноземній валюті» (при надходженні валютних коштів від іноземних покупців і замовників за реалізовану продукцію, товари, роботи, послуги);

632 «Розрахунки з іноземними постачальниками» (при оплаті придбаних по імпорту товарно-матеріальних цінностей, робіт, послуг);
622 «Короткострокові векселі, видані в іноземній валюті», 512 «Довгострокові векселі, видані в іноземній валюті» (при оплаті коротко- і довгострокових векселів, що були видані в іноземній валюті);
602 «Короткострокові кредити банків в іноземній валюті», 502 «Довгострокові кредити банків в іноземній валюті» (при погашенні коротко- і довгострокових кредитів, які були одержані в іноземній валюті) та ін.
Від'ємні курсові різниці обліковуються в складі витрати операційної діяльності підприємства і відображаються записом по дебету рахунка 945 «Втрати від операційної курсової різниці» в кореспонденції з кредитом рахунків:

312 «Поточні рахунки в іноземній валюті» (при оплаті раніше одержаних по імпорту товарно-матеріальних цінностей, робіт, послуг);

362 «Розрахунки з іноземними покупцями» (при надходженні валютних коштів від іноземних покупців за відвантажені по експорту товари, виконані роботи, надані послуги) та ін.

В аналогічному порядку обліковують різниці від переоцінки майна при складанні бухгалтерської звітності, тобто різниці між оцінками окремих видів майна по курсу іноземної валюти на дату реєстрації Їх у бухгалтерському обліку і на дату складання звіту. При цьому переоцінці підлягає не все майно підприємства, а лише так звані грошові (валютні) статті. У загальному вигляді такі статті характеризують готівкові грошові кошти і кошти, що підлягають до одержання або оплаті грішми. До грошових (валютних) статей належать: залишки грошових коштів на валютних рахунках і в касі підприємства, а також грошові кошти в дорозі; платіжні документи в інвалютах (векселі, чеки, акредитиви тощо); грошові документи в інвалютах (поштові марки, оплачені проїзні Документи, авіаквитки тощо); фінансові вкладення в цінні папери в Інвалютах (акції, облігації, сертифікати); дебіторська і кредиторська заборгованість в інвалютах (по розрахунках з покупцями і замовниками, постачальниками і підрядчиками тощо); заборгованість по кредитах банків та інших позиках в інвалютах. Тобто курсові різниці визначаються по сумах і операціях, що відображаються на рахунках: 302, 312, 314, 332, 334, 342, 362, 632, 502, 512, 602, 622, 48 та деяких інших. Необхідність переоцінки вказаних статей викликана тим, що в бухгалтерському балансі вони мають відображатись в сумах, що визначаються шляхом перерахунку Іноземної валюти в національну валюту (гривню) за курсом НБУ на дату складання звітності.
Відповідно до п.п.7.3.б ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» з метою оподаткування будь-яка іноземна валюта або заборгованість в іноземній валюті, які знаходяться на обліку платника податку на кінець звітного періоду, перераховуються в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом НБУ, що діяв на останній робочий день звітного періоду. При цьому позитивна чи негативна різниця між результатами такого перерахунку і балансовою вартістю іноземної валюти або заборгованості включається відповідно до валових доходів або валових витрат платника податку.

Оцінка іноземних інвестицій, включаючи внески до статутного капіталу, здійснюється по курсу за домовленістю сторін (засновників), але не нижче курсу, встановленого НБУ на дату складання установчих документів. Різниця між вартістю за курсом, передбаченим установчими документами, і вартістю за курсом НБУ на дату внеску коштів відображається в складі додаткового капіталу. При цьому роблять запис по дебету рахунка 312 «Поточні рахунки в іноземній валюті» (на суму іноземної валюти за курсом НБУ на день зарахування) і кредиту рахунків:

44 «Статутний капітал» (на суму іноземної валюти за курсом, що був передбачений установчими документами);

42 «Додатковий капітал» (на суму різниці між вартістю валюти, передбаченої установчими документами, і її вартістю на дату внесення коштів).
Майно підприємств, придбане за рахунок коштів в інвалютах, при складанні звітності не переоцінюється (основні засоби, нематеріальні активи та інші матеріальні цінності). Не підлягають переоцінці також пасиви підприємств (крім кредиторської заборгованості в інвалютах і заборгованості по кредитах банків та інших позиках, а також залишок цільового фінансування з бюджету в іноземній валюті). Тобто курсові різниці не визначаються по рахунках: 10 «Основні засоби», 11 «Інші необоротні матеріальні активи», 12 «Нематеріальні активи», 20 «Виробничі запаси», 28 «Товари», 40 «Статутний капітал», 41 «Пайовий капітал», 42 «Додатковий капітал», 46 «Неоплачений капітал» та ін. Вони відображаються в поточному
обліку і звітності в сумах, визначених перерахунком інвалюти в діючу на території України національну грошову одиницю України за відповідним курсом НБУ на дату зарахування цих активів і пасивів на баланс підприємства. Контроль за валютними операціями, які здійснюються
резидентами і нерезидентами через уповноважені банки, забезпечують ці банки, а ДПАУ здійснює фінансовий контроль за валютними операціями резидентів і нерезидентів на території України.

Згідно з Законом України «Про визначення розміру збитків, нанесених підприємству, установі, організації розкраданням, знищенням (псуванням), недостачею або втратою дорогоцінних металів, дорогоцінних каменів і валютних цінностей» від 06.06.95 № 218 збиток, заподіяний працівниками, що виконують валютні операції, винними в розкраданні, недостачі валютних цінностей, а також втраті платіжних документів та інших цінних паперів в Іноземній валюті, визначається в сумі, еквівалентній потрійній сумі
(вартості) зазначених валютних цінностей, перерахованій у валюту України за курсом НБУ на день виявлення заподіяного збитку. Заборгованість підзвітних осіб у разі неповернення у встановлений строк авансу, виданого в іноземній валюті на службові відрядження, стягується в сумі, еквівалентній потрійній сумі вказаних валютних цінностей, перерахованій за курсом НБУ на день погашення заборгованості. Стягнуті суми передусім спрямовуються на відшкодування збитку, заподіяного підприємству, а решта суми підлягає перерахуванню до бюджету. При цьому збиток, заподіяний працівниками підприємству, відшкодовується незалежно від притягнення винних осіб до карної, адміністративної або дисциплінарної відповідальності.
Уповноважені банки протягом робочого дня зобов'язані забезпечувати безперебійну роботу обмінних пунктів (як власних, так і своїх агентів на умовах, передбачених угодами), підкріплювати іноземною та національною валютами та здійснювати оперативний контроль за роботою обмінних пунктів. Недотримання розміру маржі, а також одностороннє здійснення тільки купівлі або продажу іноземної валюти протягом робочого дня розглядається Національним банком України як порушення уповноваженим банком вимог наданої йому ліцензії на здійснення банківських операцій з наступною забороною виконання відповідних операцій (щодо власних обмінних пунктів) або нездійснення банком функцій агента валютного контролю (щодо обмінних пунктів, які працюють на підставі агентських угод з цим банком) і застосуванням фінансових санкцій та забороною агентам займатися обмінними операціями протягом року (лист Національного банку України від 21.08.98 № 13-108/1439-6031).

Облік операцій по торгівлі (обміну) готівковою валютою

Порядок обліку операцій по торгівлі (обміну) готівковою іноземною валютою регламентується Положенням з бухгалтерського обліку операцій з іноземною валютою, затвердженим наказом Мінфіну України від 14.02.96 № 29 (з наступними змінами і доповненнями). Відповідно до зазначеного Положення пункти обміну діють за агентськими угодами з комерційними банками, які мають ліцензію НБУ. Сума разового продажу готівкової іноземної валюти пунктом обміну не може перевищувати суми, передбаченої
п. 3.1.1 Порядку переміщення валюти через митний кордон України (від 14.03.93 № 19029/381 НБУ і Державної митної служби України від 17.03.93 № 11/1-530), тобто 1000 доларів США (або еквівалента в іншій. іноземній валюті за курсом НБУ).

Обмінні пункти наявність і рух національної та іноземної валюти ведуть на рахунку ЗО «Каса» за субрахунками:

301 «Каса в національній валюті» та 302 «Каса в Іноземній валюті».
Придбання обмінним пунктом іноземної валюти у зв'язку з різницею курсу купівлі (за яким придбається валюта обмінним пунктом у громадян і який встановлюється самим підприємством) і курсом НБУ (за яким іноземна валюта має відображатися в бухгалтерському обліку) приводить до створення сумової різниці, яку згідно з національним Планом рахунків передбачено обліковувати в складі доходів і витрат операційної діяльності. Суморізниця (валютна маржа) може бути як позитивної (обліковується в доходах операційної діяльності), так і не гативною (обліковується у витратах операційної діяльності). Звідси вартість купленої іноземної валюти за курсом НБУ, що діяв на дату придбання, з оплатою із каси в національній валюті (гривнях) відображається записом по дебету рахунка 302 «Каса в іноземній валюті» і кредиту рахунка 301 «Каса в національній валюті». В разі перевищення курсу НБУ над покупною вартістю придбаної іноземної валюти на суму різниці роблять запис по дебету рахунка 302 «Каса в Іноземній валюті» і кредиту рахунка 714 «Доход від операційної курсової різниці».

Вартість проданої (обміняної) іноземної валюти -списується на інші витрати операційної діяльності записом по дебету рахунка 942 «Собівартість реалізованої іноземної валюти» в кореспонденції з кредитом рахунка 302
«Каса в іноземній валюті».

Грошові кошти в національній валюті, одержані від продажу (обміну) іноземної валюти, зараховуються до інших доходів операційної діяльності в кореспонденції з кредитом рахунка 711 «Доход від реалізації іноземної валюти».

Витрати, пов'язані із забезпеченням діяльності обмінних валютних пунктів (заробітна плата, орендна плата, охорона, транспорт тощо), протягом місяця обліковуються на дебеті рахунка 93 «Витрати на збут» у кореспонденції з кредитом відповідних рахунків (66 «Розрахунки з оплати праці», 65 «Розрахунки за страхуванням», 685 «Розрахунки з іншими
кредиторами та ін.).

Наприкінці звітного періоду одержаний обмінним пунктом від реалізації (обміну) іноземної валюти доход списується на фінансові результати записом по кредиту рахунка 791 «Результат основної діяльності» в кореспонденції з дебетом рахунків 71 ї «Доход від реалізації іноземної валюти».
На дебет рахунка 791 «Результат основної діяльності» списують собівартість проданої валюти (з кредита рахунка 942 «Собівартість реалізованої іноземної валюти») і витрати, пов'язані з діяльністю обмінного пункту (з кредита рахунка 93 «Витрати на збут»). За даними рахунка 791 «Результат основної діяльності» визначають фінансовий результат (прибуток чи збиток) операційної діяльності обмінного валютного пункту за звітний період, який списують відповідними записами на рахунок 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)».

Оценить/Добавить комментарий
Имя
Оценка
Комментарии:
Где скачать еще рефератов? Здесь: letsdoit777.blogspot.com
Евгений09:00:43 19 марта 2016
Кто еще хочет зарабатывать от 9000 рублей в день "Чистых Денег"? Узнайте как: business1777.blogspot.com ! Cпециально для студентов!
12:11:33 29 ноября 2015

Работы, похожие на Реферат: Облік грошових коштів 3

Назад
Меню
Главная
Рефераты
Благодарности
Опрос
Станете ли вы заказывать работу за деньги, если не найдете ее в Интернете?

Да, в любом случае.
Да, но только в случае крайней необходимости.
Возможно, в зависимости от цены.
Нет, напишу его сам.
Нет, забью.



Результаты(151306)
Комментарии (1844)
Copyright © 2005-2016 BestReferat.ru bestreferat@mail.ru       реклама на сайте

Рейтинг@Mail.ru