Банк рефератов содержит более 364 тысяч рефератов, курсовых и дипломных работ, шпаргалок и докладов по различным дисциплинам: истории, психологии, экономике, менеджменту, философии, праву, экологии. А также изложения, сочинения по литературе, отчеты по практике, топики по английскому.
Полнотекстовый поиск
Всего работ:
364150
Теги названий
Разделы
Авиация и космонавтика (304)
Административное право (123)
Арбитражный процесс (23)
Архитектура (113)
Астрология (4)
Астрономия (4814)
Банковское дело (5227)
Безопасность жизнедеятельности (2616)
Биографии (3423)
Биология (4214)
Биология и химия (1518)
Биржевое дело (68)
Ботаника и сельское хоз-во (2836)
Бухгалтерский учет и аудит (8269)
Валютные отношения (50)
Ветеринария (50)
Военная кафедра (762)
ГДЗ (2)
География (5275)
Геодезия (30)
Геология (1222)
Геополитика (43)
Государство и право (20403)
Гражданское право и процесс (465)
Делопроизводство (19)
Деньги и кредит (108)
ЕГЭ (173)
Естествознание (96)
Журналистика (899)
ЗНО (54)
Зоология (34)
Издательское дело и полиграфия (476)
Инвестиции (106)
Иностранный язык (62792)
Информатика (3562)
Информатика, программирование (6444)
Исторические личности (2165)
История (21320)
История техники (766)
Кибернетика (64)
Коммуникации и связь (3145)
Компьютерные науки (60)
Косметология (17)
Краеведение и этнография (588)
Краткое содержание произведений (1000)
Криминалистика (106)
Криминология (48)
Криптология (3)
Кулинария (1167)
Культура и искусство (8485)
Культурология (537)
Литература : зарубежная (2044)
Литература и русский язык (11657)
Логика (532)
Логистика (21)
Маркетинг (7985)
Математика (3721)
Медицина, здоровье (10549)
Медицинские науки (88)
Международное публичное право (58)
Международное частное право (36)
Международные отношения (2257)
Менеджмент (12491)
Металлургия (91)
Москвоведение (797)
Музыка (1338)
Муниципальное право (24)
Налоги, налогообложение (214)
Наука и техника (1141)
Начертательная геометрия (3)
Оккультизм и уфология (8)
Остальные рефераты (21697)
Педагогика (7850)
Политология (3801)
Право (682)
Право, юриспруденция (2881)
Предпринимательство (475)
Прикладные науки (1)
Промышленность, производство (7100)
Психология (8694)
психология, педагогика (4121)
Радиоэлектроника (443)
Реклама (952)
Религия и мифология (2967)
Риторика (23)
Сексология (748)
Социология (4876)
Статистика (95)
Страхование (107)
Строительные науки (7)
Строительство (2004)
Схемотехника (15)
Таможенная система (663)
Теория государства и права (240)
Теория организации (39)
Теплотехника (25)
Технология (624)
Товароведение (16)
Транспорт (2652)
Трудовое право (136)
Туризм (90)
Уголовное право и процесс (406)
Управление (95)
Управленческие науки (24)
Физика (3463)
Физкультура и спорт (4482)
Философия (7216)
Финансовые науки (4592)
Финансы (5386)
Фотография (3)
Химия (2244)
Хозяйственное право (23)
Цифровые устройства (29)
Экологическое право (35)
Экология (4517)
Экономика (20645)
Экономико-математическое моделирование (666)
Экономическая география (119)
Экономическая теория (2573)
Этика (889)
Юриспруденция (288)
Языковедение (148)
Языкознание, филология (1140)

Курсовая работа: Облік оборотних активів підприємства

Название: Облік оборотних активів підприємства
Раздел: Рефераты по бухгалтерскому учету и аудиту
Тип: курсовая работа Добавлен 02:27:50 09 сентября 2010 Похожие работы
Просмотров: 687 Комментариев: 2 Оценило: 1 человек Средний балл: 2 Оценка: неизвестно     Скачать

.


ПЛАН

Вступ. 3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ АНАЛІЗУ ОБОРОТНИХ АКТИВІВ.. 5

1.1 Оборотні активи в економічній системі підприємства. 5

1.2 Проблеми обліку оборотних активів. 11

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ОБЛІКУ ОКРЕМИХ ВИДІВ ОБОРОТНИХ АКТИВІВ13

2.1 Побудова обліку грошових коштів та їх еквівалентів. 13

2.2 Облік запасів діяльності20

2.3 Особливості побудови обліку оборотних засобів праці, які відносяться до малоцінних і дорогоцінних швидкозношуваних предметів (МШП, ДШП)28

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ОБОРОТНИХ АКТИВІВ ПІДПРИЄМСТВА.. 31

Висновок. 36

Список використаної літератури. 39

Додатки. 41

Вступ

Економічний механізм формування та ефективного використання оборотних активів викликає інтерес як у теоретиків, так і практиків. В умовах трансформаційної економіки відбувається перехід до ринкових методів господарювання та переосмислюється роль оборотних активів в управлінні промисловістю. Облік відіграє важливу роль в інформаційному забезпеченні процесу управління, оскільки є базою для формування управлінської звітності, іншими словами він є підґрунтям для прийняття управлінських рішень.

Оборотні активи підприємства набули нових істотних змін у формуванні джерел їх фінансування і, в першу чергу, за рахунок нових фінансових інструментів, що найбільш сильно вплинули на процес прийняття тактичних та стратегічних управлінських рішень. Все це і ускладнює відображення в обліку господарських операцій та пошук практичних рішень, які впливають на умови і фактори руху оборотних активів.

Економічні дослідження радянського періоду з проблем оборотних активів, стосувались, як відомо, командно-адміністративних методів господарювання. У пострадянський період ціла низка проблем, пов’язаних з діяльністю підприємств в умовах переходу до ринку, в тому числі проблема руху й ефективності використання оборотних активів, досі залишається мало дослідженою.

Проблеми методології, теоретичного та практичного обґрунтування питань, пов’язаних з обліком, аналізом та управлінням оборотними активами знайшли відображення у працях багатьох вітчизняних вчених. Проте, відсутня єдина методика аналізу оборотних активів підприємств, яка вимагає подальших досліджень і наукових розробок. Існує необхідність у створенні такої методики обліку та аналізу оборотних активів, яка б дозволила не тільки чітко визначити їх фінансовий стан, а й була б доступною у використанні, зрозумілою та економічно ефективною з точки зору співвідношення “вигода - витрати”. Зазначене вище ще раз підтверджує актуальність теми дослідження та практичну значимість роботи.

В обліку оборотних активів проблемними питаннями є:

– з’ясування значення категорії “оборотні активи” в обліково-економічній літературі;

– неузгодженість між економічними термінами “оборотні кошти”, “оборотні активи” та “оборотний капітал”;

– методологічні аспекти відображення оборотних активів в системі рахунків бухгалтерського обліку;

– класифікація оборотних активів як об’єктів обліку;

– методика аналізу наявності та ефективного використання оборотних активів, складання управлінської звітності тощо.

Вибір даної теми дослідження зумовлений тим, що дані обліку повинні забезпечувати можливість прийняття управлінських рішень щодо оборотних активів, а це можливо лише за умови правильного ведення обліку, що в свою чергу забезпечує достовірність облікових даних.

Метою курсової роботи є теоретичне обґрунтування сутності, змісту, ролі оборотних активів в господарській діяльності підприємства, методики обліку оборотних активів підприємства.

Для досягнення мети будуть розв’язані наступні завдання: обґрунтувати концептуальні підходи щодо сутності та значення оборотних активів й уточнити економічний зміст поняття оборотні активи у контексті проведення обліку; узагальнити класифікаційні ознаки оборотних активів у розрізі їх типів з метою визначення критеріїв визнання оборотних активів як об’єктів обліку та аналізу; уточнити інформаційне забезпечення аналізу оборотних активів, а також визначити шляхи його оптимізації; визначити вплив вартісної оцінки оборотних активів на підприємницьку діяльність; розробити практичні рекомендації з обліку оборотних активів стосовно вимог системи управління.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ АНАЛІЗУ ОБОРОТНИХ АКТИВІВ

1.1 Оборотні активи в економічній системі підприємства

Приєднання України до світового економічного простору викликає активні зміни у системах бухгалтерського обліку, економічного аналізу, господарського контролю. Проте окремі методологічні питання залишаються неврегульованими, у тому числі питання організації та проведення аналізу оборотних активів.

Для підприємств України є важливим виявлення нагальних проблем обліку оборотних активів, що потребують вирішення, оскільки це сприяє забезпеченню формування достовірної, достатньо аналітичної інформації щодо оборотних активів для цілей управління. Крім того, важливе значення має контроль за збереженням та раціональним використанням в процесі виробництва оборотних активів.

Серед відомих науковців, які в своїх працях детально розглядали питання аналізу оборотних активів слід відзначити таких зарубіжних вчених як Велми Глен А., Сигел Дж., Шим Дж, Е.С. Хендріксен , а також вітчизняних Ф.Ф. Бутинець, Н.М. Грабова, Ю.К. Гришкунайте, Н.В. Дубенко, А.Г. Загородній, А.Ш. Маргуліс та інших. Фінансовий аспект формування та використання оборотних активів висвітлені в працях І.А. Бланка, О.Д. Василика, проф. Н.В. Колчина , Д.С. Молякова та ін. Питання управління та контролю оборотних активів розглядають Л.В. Пан, Р.С. Сорока. Економічний аспект формування та використання оборотних активів висвітлені в працях А.Н. Бородавкіна, Крамаренко Г.О. та інших вчених.

Серед публікацій останніх років досить мало таких, які б були повністю присвячені дослідженню сутності понять “оборотний капітал”, “оборотні кошти” та “оборотні активи”, а поняття в переважній більшості публікацій розглядаються у контексті управління та контролю.

Проаналізувавши поняття “оборотні активи” в різних літературних джерелах, можна виділити чотири підходи економістів до трактування сутності даного поняття:

1) сукупність оборотних фондів та фондів обігу;

2) оборотні засоби підприємств, що відображаються в активі їх бухгалтерського балансу;

3) активи, що використовують в одному операційному циклі, обороті або будуть перетворені на гроші протягом одного року;

4) гроші, запаси, борги третіх осіб, короткострокові фінансові вкладення.

Серед вчених найбільше прихильників першого та другого підходу.

Глен А. Велш, Н.М. Грабова, А.Г. Загородній, Н.В. Колчина, А.Ф. Кондратьєва, Е.С. Хендриксен, Р.Л. Хом’як та ін. під оборотними коштами розуміють грошові ресурси, що авансуються в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безперервності виробництва та реалізації продукції. Таке трактування, на перший погляд, істотно відрізняється від тих, що наводяться в західних виданнях з фінансового менеджменту. Насправді, в них є багато спільного як за змістом, так і за методами впливу на об’єкт управління, в ролі якого в даному випадку виступає власний капітал.

Часто у вітчизняній літературі поняття “обігові кошти”, “оборотні кошти” та “оборотний капітал” ототожнюються (А.Н. Бородавкін, Д.С. Моляков, Р. Сорока) це свідчить про ідентичність на їхню думку даних понять.

З політ економічної точки зору розглядались поняття основного (постійного) і оборотного капіталу. Витрати господаря на постійний і оборотний капітали різні, вважали вчені: витрати на останній відновляються після кожного обороту, а капітал постійний, служачи для багатьох оборотів, вимагає тільки виправлень, налагодження, що обходиться набагато дешевше, ніж повне його поновлення.

В політичній економії капіталом називаються певні майнові блага, створені виробництвом та призначені слугувати для подальшого виробництва. У вченні про окреме господарство капітал – це абстрактна цінність всіх зібраних підприємством ресурсів. В обліку капітал – це частина пасиву, що показує долю власника в засобах підприємства. Тобто капітал є власним джерелом коштів, ресурсів підприємства.

Таким чином оборотний капітал – це частина капіталу підприємства, яка належить власнику та спрямовується на забезпечення підприємства оборотними коштами.

Оборотний капітал і оборотні кошти – взаємопов’язані поняття, проте вони не є аналогічними. Величина оборотного капіталу свідчить про те, наскільки основна діяльність підприємства забезпечена власними фінансовими ресурсами. Однак, за недостатністю власних, в обіг можуть бути залучені спеціально для цього позичені кошти (кредити), або кошти, призначені для погашення заборгованості з поточних зобов’язань, що є цілком нормальним.

Оборотний капітал розкриває процес пошуку джерел фінансування оборотних активів. З точки зору бухгалтерського балансу оборотний капітал – це перевищення оборотних активів підприємства над його короткотерміновими зобов’язаннями.

Оборотні кошти – авансована підприємством в оборотні виробничі фонди та фонди обігу (за мінусом амортизаційних відрахувань) сукупність коштів, яка опосередковує їх рух у процесі кругообігу, забезпечує безперервний процес виробничо-господарської діяльності.

В літературі також зустрічається поняття “оборотні засоби” (В.Н. Копоруліна, С.В. Мочерний), під яким розуміють те ж, що під оборотними коштами визнають інші автори. Однак таке визначення є некоректним перекладом з російської мови терміну “оборотные средства”. Слово “средства” в російській мові має два значення:

1) сукупність грошей, кредитів, капіталів; знаряддя для здійснення якої-небудь діяльності;

2) способи дії для досягнення будь-чого.

В даному випадку мова йде про перше значення даного слова і тому доцільним є переклад “оборотные средства” на “оборотні кошти”, оскільки “засоби” висвітлюють значення слова “средства” в другому випадку.

Як вже зазначалось, оборотні кошти авансуються в оборотні фонди та фонди обігу, поєднання яких є економічною сутністю оборотних коштів, покликаних забезпечити безперервність усього процесу відтворення, в ході якого фонди обов’язково проходять усі стадії від виробництва до споживання.

Оборотні виробничі фонди обслуговують сферу виробництва. Вони матеріалізуються в предметах праці (сировині, матеріалах, паливі та ін.) та частково в засобах праці у вигляді малоцінних швидкозношуваних предметах та втілюються у виробничих запасах, незавершеному виробництві, напівфабрикатах власного виробництва, також вони представлені витратами майбутніх періодів, які необхідні для встановлення нового обладнання, пов’язані з підготовчими до виробництва роботами в сезонних галузях промисловості, з освоєнням нових виробництв та агрегатів та ін.

Інший елемент оборотних коштів – фонди обігу. Вони не приймають безпосередньої участі в процесі виробництва, їх призначення полягає в забезпеченні ресурсами процесу обігу, в обслуговуванні крогообороту засобів підприємства та досягненні єдності виробництва та обігу. Фонди обігу знаходять своє відображення в готовій продукції та грошових коштах.

Але під фондом в обліковому значенні необхідно розуміти такі категорії пасиву, яким в активі протиставляються засоби найрізноманітнішого призначення, закріплені за підприємством”, – зазначає А.И. Лозинський. До оборотних виробничих фондів належать виробничі запаси, незавершене виробництво, МШП, брак у виробництві, напівфабрикати, тварини на вирощуванні та відгодівлі, витрати майбутніх періодів, а до фондів обігу – готова продукція на складі, товари, грошові кошти, дебіторська заборгованість. Тобто оборотні фонди та фонди обігу є сукупністю, абстрактними поняттями і в обліку їм відповідають оборотніактиви, оскільки за П(С)БО 2 “Баланс”, “оборотні активи – грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу”.

Необхідно також відрізняти від поняття “оборотні кошти” поняття “ресурси”, оскільки оборотні кошти є лише однією зі складових ресурсів, які об’єднують кошти, запаси, можливості, джерела засобів.

Тобто обороні кошти є фінансовою категорією, опосередковуючою ланкою між оборотним капіталом та оборотними фондами, фондами обігу, а в обліку – оборотними активами.


Необхідно зазначити, що також можна зустріти в публікаціях трактування поняття “оборотні кошти” як позначення частини оборотних активів – грошових коштів. Але поняття “оборотні кошти”, на наш погляд, не можна використовувати в такому значенні, оскільки грошові кошти є лише однією з форм існування оборотних коштів, що видно з рис. 1.1.

Елементи оборотних коштів є складовими безперервного потоку господарських операцій. На початковій стадії (постачання) обороту оборотні кошти авансуються у формі грошових коштів та переходять у форму виробничих запасів; на другій стадії (виробництво) – виробничі запаси передаються у виробництво, результатом цієї стадії є перехід оборотного капіталу, тобто ресурси перетворюються на продукцію, роботи або послуги; на третій стадії (реалізації) оборотні кошти знову отримують форму грошових коштів. Крапки в схемі означають, що обіг оборотних коштів перервано, але процес кругообігу триватиме в іншій сфері. Характерною особливістю оборотних коштів є те, що при нормальному функціонуванні підприємства вони не полишають виробничу сферу – оборотні кошти не витрачаються, а авансуються в різноманітні види поточних затрат підприємства.

Таким чином, оборотні кошти є фінансовою категорією, яка виступає проміжною ланкою між пасивом та активом балансу. Неправильним є трактування оборотних коштів як частини оборотних активів, оскільки оборотні кошти — це авансовані підприємством кошти в оборотні виробничі фонди та фонди обігу (в обліку – оборотні активи), які опосередковують їх рух у процесі кругообігу, забезпечує безперервний процес виробничо-господарської діяльності.

У процесі діяльності підприємства окремі складові оборотних активів знаходяться на різних стадіях і в різних формах, тому склад оборотних активів можна представити у вигляді рис. 1.2.

Рис. 1.2. Склад оборотних активів підприємства

Одна частина оборотного капіталу знаходиться у виробничих запасах, інша частина перебуває у вигляді незавершеного виробництва, а третя у вигляді готової продукції. Щодо капіталу обігу, то він представлений у вигляді грошових коштів, готової продукції та коштів у розрахунках.

1.2 Проблеми обліку оборотних активів

Однією з проблем в ході обліку активів є віднесення об’єктів до оборотних чи необоротних. Системне вивчення інформації вимагає її класифікації, цим зумовлена необхідність поділу ресурсів на окремі категорії, який потрібен для забезпечення відповідного сприйняття агрегованої інформації, яку повинні розуміти її користувачі.

Правильна класифікація інформації спрощує роботу аналітика через надання важливої, конкретної інформації. Класифікація та групування даних призводить до втрати взаємозв’язків та розуміння залежностей, тому класифікація повинна враховувати певні інтереси та бути доцільною при відповіді на певне питання.

З огляду на визначення оборотних активів в П(С)БО 2: “Оборотні активи – грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу”, можна зробити висновок про наявність великої кількості проблем лише у визначенні поняття “оборотні активи”.

Також існує проблема щодо складу МШП. Згідно п. 6 П(С)БО України для цілей бухгалтерського обліку запаси включають МШП, що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року. Крім того, П(С)БО 9 “Запаси” не містить переліку МШП, тому підприємства самі встановлюють і відображають в наказі про облікову політику склад МШП.

Однією зі сторін проблеми, пов’язаної з організацією аналізу на підприємстві, є складна система цін на оборотні активи. Доцільно було б, на наш погляд, ретельно дослідити її основні аспекти. Вивчаючи порядок використання облікової ціни, оптових договірних цін, зазначимо, що застосування таких цін на підприємстві забезпечує єдність синтетичного й аналітичного обліку. Вважаємо, що з розвитком ринкових відносин стабілізуватимуться і договірні ціни, а це сприятиме спрощенню методики обліку.

Оцінка оборотних активів, що надходять здійснюється в обліку на основі історичної собівартості, яка передбачає підрахунок всіх витрат на виробництво та придбання. При вибутті запасів Національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку передбачено п’ять методів оцінки, кожен з них має свої переваги та недоліки, що зумовлює їх використання підприємствами в залежності від поставленої мети. За умови використання методу середньозваженої собівартості, використані запаси рівномірно включаються до собівартості чи фінансового результату та відображається більш реальний прибуток.

Щодо витрат майбутніх періодів, то враховуючи факт, що чітких рекомендацій щодо формування та обліку витрат майбутніх періодів немає, підприємства можуть самостійно вирішувати, які витрати включати до складу витрат майбутніх періодів, а також визначати терміни списання цих витрат. З огляду на це статті, віднесені до витрат майбутніх, одні можуть бути віднесені до оборотних активів, інші – до необоротних.

Виявлення важливих та нагальних проблем аналізу оборотних активів, що потребують вирішення, є важливим для підприємства, оскільки це сприяє забезпеченню формування достовірної, достатньої аналітичної системи інформації щодо оборотних активів для цілей управління.

Таким чином методика проведення аналізу залежить від обраних підприємством методів нарахування резерву сумнівних боргів, методів списання запасів, віднесення вартості списаних на витрати у фінансовому обліку запасів до валових витрат в податковому обліку.

Необхідно зазначити, що порядок формування витрат у фінансовому обліку дає широкі можливості для вуалювання доходів шляхом здійснення недоцільних витрат, а формування валових витрат в податковому обліку у зв’язку зі своєю направленістю на збільшення бази оподаткування передбачає жорсткий порядок формування валових витрат та цим стимулювання, наприклад, до вжиття заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості.

Питання аналізу оборотних активів потребує подальшого дослідження, зокрема в частині адаптації нормативного регулювання до деяких практичних аспектів аналізу оборотних активів на підприємствах.

РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ОБЛІКУ ОКРЕМИХ ВИДІВ ОБОРОТНИХ АКТИВІВ

2.1 Побудова обліку грошових коштів та їх еквівалентів

У перебігу господарської діяльності підприємства фірми здійснюють грошові операції. Вони вступають у різні відносини з іншими юридичними фірмами, об'єднаннями, підприємствами, організаціями, установами і фізичними особами: постачальниками матеріалів, покупцями своєї продукції, транспортними організаціями, фінансовими органами тощо.

Чинним законодавством України встановлено, що на території нашої держави всі юридичні особи всіх форм власності, у тому числі й організації торгівлі, а також фізичні особи — громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, мають додержувати таких положень:

· здійснювати між собою розрахунки за товари, роботи і послуги, вартість яких перевищує встановлений ліміт, лише без-готівково (установи банків видають протягом календарного місяця підприємствам, установам та організаціям готівку на поточні потреби в межах установленого ліміту, причому готівка на витрати для відряджень не належить до поточних потреб і видається банками за окремими чеками);

· зберігати у своїх касах готівку лише у межах встановлених лімітів. Порядок лімітування готівки та організації контролю за його додержанням визначається Національним банком України;

· мають право зберігати у своїх касах суми готівки, які перевищують встановлені ліміти, лише для оплати праці, виплати допомоги за соціальним страхуванням, стипендій, пенсій і тільки на строк не більш як три робочих дні, включаючи день одержання грошей в установах банків.

Переважна частина розрахунків здійснюється безготівковими перерахуваннями, векселями, чеками тощо і вельми незначна — у вигляді готівки. Касове обслуговування підприємств здійснюється банками, які організують, регулюють рух коштів і стежать, аби цей рух відбувався згідно із законодавчими актами.

Правильна побудова обліку грошових коштів дає змогу забезпечити інформацію про їх наявність, цілеспрямоване використання та контроль за зберіганням.

Основу обліку грошових коштів зумовлює їх класифікація — за призначенням та за місцем зберігання. За призначенням грошові кошти поділяються на кошти для обороту оборотні та для спеціального призначення необоротні. За місцем зберігання — на грошові кошти в банку, касі підприємства у підзвітних осіб, у контрагентів (видані аванси), вкладені у еквіваленти цінні папери тощо.

Згідно з діючим положенням, усі грошові кошти підприємств, що призначені для здійснення господарської діяльності, мають зберігатися на рахунках у банку.

Бухгалтерський облік грошових коштів має такі основні завдання:

· інформування про готівку коштів;

· здійснення контролю за їх зберіганням, своєчасним надходженням і цільовим призначенням;

· забезпечення касової дисципліни.

Важливим елементом побудови обліку грошових коштів та їх еквівалентів є система рахунків.

Для обліку готівки та руху грошових коштів за кожним місцем зберігання і кожним видом призначення згідно з діючим планом передбачено певний рахунок: для обліку готівки і руху коштів у обороті, що зберігаються в банку, або якщо кошти господарства мають цільове призначення (розрахунки з постачальниками за акредитивом тощо) — рахунок «Рахунки в банках»; для обліку грошових коштів необоротного призначення (депозити капіталовкладень тощо) — рахунок «Інші необоротні активи»; для обліку готівки і руху коштів -рахунок «Каса»; для обліку коштів у дорозі, грошових документів, сертифікатів — рахунок «Інші кошти»; для куплених цінних паперів — рахунок «Поточні фінансові інвестиції»; для одержаних векселів — рахунок «Короткострокові векселі одержані».

За класифікаційними ознаками всі рахунки обліку коштів поділяються так: за економічним змістом — рахунки обліку оборотних коштів господарства; та рахунки необоротних активів. У всіх випадках на дебеті рахунків відображують надходження (збільшення), а на кредиті — вибування (зменшення).

Розглянемо докладніше особливості обліку грошових коштів у касі підприємства.

Об'єкт обліку — грошові кошти, які знаходяться в касі підприємства, облікуються за номіналом. Одиниця обліку — номінал купюр.

Аналітичний облік . Аналітичний облік грошових коштів у касі будується за окремими фізичними особами, які здійснюють касові операції на підприємстві.

Каса — самостійний структурний підрозділ підприємства, призначений для зберігання коштів і проведення розрахунків готівкою. Матеріальна відповідальність за зберігання коштів і ведення касових операцій покладена на касира, з яким укладають договір про матеріальну відповідальність у формі зобов'язання касира. Зобов'язання касира зберігається у головного бухгалтера.

В деяких випадках за невеликого обсягу касових операцій дозволяється сумісництво цієї роботи з іншою, якщо вона не пов'язана з розрахунками.

Касові операції здійснюють згідно з порядком про ведення касових операцій підприємствами, установами і організаціями, який запровадив Національний банк України, встановивши єдиний для всіх підприємств, установ і організацій прийом здійснення й обліку касових операцій та єдину для них документацію.

Регламентування ведення касових операцій забезпечує здійснення контролю за додержанням касової дисципліни, сприяє поліпшенню обліку.

Гроші до каси надходять здебільшого з розрахункового банківського рахунка насамперед для виплати заробітної плати працюючим, покриття витрат на відрядження й інші господарські, адміністративні й операційні потреби.

Банк установлює ліміт залишку готівки в касі в розмірі, необхідному для виплати невідкладних витрат. Ця готівка має зберігатися в касі. Готівку можна витрачати тільки за тим призначенням, задля якого вона видана банком.

Понад ліміт у касі можуть зберігатися лише гроші, призначені для оплати праці. Невиплачені протягом трьох днів з дня одержання грошей у банку суми заробітної плати мають бути повернені на розрахунковий рахунок у банк.

Для прийняття, зберігання і витрат грошей кожне підприємство або організація повинні мати окреме відповідно обладнане приміщення — касу.

Документальне оформлення касових операцій. Касові операції здійснюють на основі оформлених документів.

Надходження і видачу грошей з каси підприємства оформляють прибутковими і видатковими касовими ордерами, які виписує бухгалтерія. У прибуткових ордерах зазначають, від кого, за що або навіщо одержані гроші, а у видаткових — кому, за що або навіщо вони видаються. В ордерах проставляють також кореспондуючі рахунки, на яких має бути відображена операція і зазначені виправдовувальні документи, що стали підставою для складання ордерів (чеки, авансові звіти, заяви тощо).

Прибуткові ордери мають бути підписані головним бухгалтером, а видаткові -- керівником і головним бухгалтером підприємства.

Касові ордери до виконання касиру підприємства передає безпосередньо сам бухгалтер, а не через особу, котра одержує або вносить гроші.

Касир, який одержав з бухгалтерії касові ордери, має перевірити правильність їх оформлення, наявність і дійсність підписів, додатки, перелічені в ордері. Після цього він приймає або видає гроші. Особі, що внесла гроші до каси, видається квитанція.

Готівка і переміщення грошей у касі відображуються касиром у касовій книзі. Записи в ній виконуються за кожним прибутковим і видатковим ордером.

Усі касові ордери після їх виконання касир підписує, а додані до них документи, щоб уникнути повторного їх використання, погашає штампом або підписом від руки «Одержано» чи «Сплачено» і проставляє дату.

Записи у касовій книзі здійснюються лише під копірку, тобто » двох примірниках (другі примірники слугують звітом для касира). Наприкінці робочого дня підраховують підсумки оборотів за приходом і видачею грошей та виводять залишки на наступний день. Перші відривні аркуші, що є звітом касира разом з прибутковими і видатковими ордерами і прикладеними до них виправ-довувальними документами, касир передає бухгалтерії під розписку в касовій книзі.

Бухгалтер має перевірити таке: правильність оформлення касових ордерів та їх обґрунтування; виконані записи в касовій книзі і виведений залишок у ній на кінець дня і проти кожної суми проставити шифр кореспондуючих рахунків.

Перелічимо найважливіші вимоги до правильного оформлення й обліку касових операцій.

1. Негайне записування кожної здійсненої касової операції у касову книгу, щоденне визначення підсумків у цій книзі; здача касиром під розписку до бухгалтерії касових документів.

2. Виписування бухгалтерією на кожну касову операцію прибуткових і видаткових ордерів, додержання послідовності в нумерації і реєстрації цих коштів у реєстрі до передачі їх для виконання касиру.

3. Погашення касиром спеціальним штампом касових документів, аби запобігти зловживанню цими документами, зокрема повторному їх використанню.

4. Установлення наказом осіб, що мають право підписувати касові документи, наявність у касира зразків підписів цих осіб і недопустимість виконання касових операцій на непідписаних документах.

З метою контролю не рідше одного разу на місяць потрібно перевіряти готівку в касі, складати акт.

Керівник підприємства несе відповідальність за зберігання грошей, правильне й доцільне їх використання.

Касова книга є реєстром аналітичного обліку. Касові документи слід брошурувати окремо від інших бухгалтерських документів, вони повинні мати самостійну нумерацію; при здачі таких документів до бухгалтерського архіву в архівній книзі роблять позначку про прийняття «Касових документів».

Облік касових операцій у системі рахунків. Для обліку касових операцій і залишку використовують рахунок «Каса», записи здійснюють на основі перевірених відривних аркушів касової книги і доданих до них документів на загальні суми за день (або за кілька днів). На цьому рахунку не можна робити жодних бухгалтерських проведень, якщо вони не відображають касових операцій (сторнувань тощо). Усі бухгалтерські проведення мають точно відповідати записам касової книги. Це неодмінна умова для забезпечення готівки.

На рахунку «Каса» у дебеті записують операції надходження грошей до каси, а у кредиті — їх вибуття; сальдо може бути тільки дебетове, що відображає залишок грошей у касі.

За дебетом рахунок «Каса» кореспондує з рахунками «Рахунки в банках», «Доходи», «Розрахунки з підзвітними особами», «Розрахунки з різними дебіторами» тощо.

Записи на кредиті рахунка «Каса» здійснюють в кореспонденції з дебетом рахунків «Розрахунки з оплати праці»; «Розрахунки з підзвітними особами» (видача підзвітних сум); «Рахунки у банку»; «Загальновиробничі витрати»; «Адміністративні витрати»; «Витрати на збут»; «Розрахунки з різними дебіторами»; «Розрахунки зі страхування» тощо.

Контроль касової дисципліни . Керівник організації і головний бухгалтер мають систематично контролювати додержання касової дисципліни і зберігання грошей у касі. Керівник підприємства повинен не рідше як один раз на місяць призначати комісію для раптової ревізії каси, під час якої готівка перераховується (кожна пачка має бути розкрита). Після перевірки усіх прибуткових і видаткових документів визначається залишок, який звіряють з готівкою.

Якщо під час ревізії виявлено нестачу, то вона стягується з касира.

Підприємство зобов'язане негайно подати позов щодо стягання нестачі. Якщо в касі ревізією виявлені надлишки, то на державних підприємствах вони вносяться в дохід бюджету. Це оформляють таким записом: Дебет рахунка «Каса» Кредит рахунка «Розрахунки по іншим операціям».

На приватних підприємствах надлишки приєднуються до доходу. Це оформляється таким записом: Дебет рахунка «Каса» Кредит рахунка «Фінансові доходи».

Розглянемо особливості обліку грошових коштів на рахунках у банку.

Об'єкт обліку — вільні грошові кошти підприємства у національній та іноземній валюті, які знаходяться в установах банків.

Для зберігання коштів та проведення безготівкових розрахунків для суб'єктів підприємницької діяльності у банках відкриваються розрахункові, валютні та інші рахунки.

Розрахунковий рахунок відкриває кожний самостійний господарський суб'єкт (підприємство, організація, установа), що має самостійний баланс. Виробничим одиницям відкриваються поточні рахунки. Об'єднанням, що мають виробничі одиниці поза своїм місцезнаходженням, можуть бути відкриті розрахункові рахунки.

Схематично сальдо і операції на рахунку „Розрахунковий рахунок” показано в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1

Рахунок „Розрахунковий рахунок у банку”

Дебет Кредит

Сальдо на початок операцій

З кредиту рахунка „Доходи від реалізації”

З кредиту рахунка „Каса”

З кредиту рахунка „Короткострокові позики банку”

З кредиту рахунка „Доходи (надходження штрафів і пені від покупців)” і т.ін.

У дебет рахунка „Каса”

У дебет рахунка „Розрахунки з бюджетом”

У дебет рахунка „Короткострокові позики банку (погашення короткострокових кредитів)” і т. ін.

Сальдо розрахункового рахунка як в обліку банку, так і підприємства завжди має бути однаковим. Якщо при перевірці виписки банку підприємство встановило, що якась сума в банку неправильно записана (зарахована або списана), то воно повторює цю помилку банку і надсилає до банку письмове повідомлення про це. Усі помилки банку відображуються в кореспонденції з рахунком «Розрахунки за претензіями».

Виписка банку замінює собою реєстр аналітичного обліку за розрахунковим рахунком, а тому обов'язково має містити дату, номер документа, короткий зміст операцій і суми записів на дебеті і кредиті, а також залишки коштів на початок і кінець періоду.

Облік операцій на інших рахунках в банку. Крім розрахункового рахунка підприємство може мати в банку інші рахунки для зберігання оборотних (наприклад — акредитиви, чекові книжки тощо) або необоротних (депозити більше одного року тощо) грошей (коштів).

Операції на цих рахунках оформляють у розглянутому щойно порядку.

2.2 Облік запасів діяльності

Підприємницька діяльність можлива різних видів: виробнича, комерційна або грошово-кредитна. Згідно з цим запаси діяльності такі: у першому випадку — різні речовини та сили природи: сировина, матеріали (основні, допоміжні паливні, мастильні тощо), у другому — готова продукція виробничої сфери (сільськогосподарська, промислова, будівельна тощо), яка купується комерційними підприємствами з метою продажу, у третьому - гроші, грошові документи тощо.

У кожній сфері діяльності запаси обліковуються за законодавчо визначеною методологією. Оскільки кожний вид запасів діяльності має свою методику обліку, їх потрібно розглядати окремо один від одного, тобто – виробничі, комерційні або грошово-кредитні.

Економіко-правову сутність запасів діяльності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси». Відповідно до положення запасами є активи, які:

· утримуються для продажу за умов звичайної господарської ді-ял шості;

· перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва.

У бухгалтерському обліку запаси поділяють:

а) у виробничій сфері на:

· сировину, основні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріали, шо призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва і адміністративних потреб;

· незавершене виробництво у вигляді незакінчених обробкою І складанням деталей, вузлів, виробів. Незавершене виробництво на підприємствах, що виконують роботи та надають послуги, складається з витрат на виконання незакінчених робіт (послуг), щодо яких підприємством ще не визнано доходу;

· готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом.

У сільському господарстві виділяють в окрему групу:

· тварини на вирощуванні та відгодівлі;

б) у комерційній сфері

· товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та утримуються підприємством з метою наступного продажу;

в) в усіх сферах діяльності в окрему групу виділяють

· малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються як засоби праці протягом не більше одного року або нормального операційного циклу (якщо він довший за рік).

Як видно із наведеного вище, запаси можуть знаходитись у різній формі: виробничі запаси, тварини на відгодівлі та вирощуванні, на складах, у процесі виробництва (незавершене виробництво), у формі готової продукції, напівфабрикатів тощо. Тому у кожній сфері діяльності запаси обліковуються за законодавче визначеною методологією. Оскільки кожний вид запасів діяльності має свою методику обліку, їх потрібно розглядати окремо один від одного, тобто — виробничі, комерційні або грошово-кредитні та за різними формами:

· виробничі запаси;

· тварини на відгодівлі та вирощуванні;

· готова продукція;

· напівфабрикати тощо.

Розглянемо особливості обліку виробничих запасів. До виробничих запасів на виробничих підприємствах надходить сировина, основні та допоміжні матеріали, паливо, куповані напівфабрикати, комплектуючі вироби, тара, запасні частини та ін.

Згідно з економічною класифікацією матеріалів будується система рахунків, де формуються найважливіші синтетичні характеристики наявності, руху і використання матеріалів до їх споживання у процесі виробництва.

Згідно з діючим планом рахунків бухгалтерського обліку для обліку наявності та руху матеріалів використовують такі субрахунки: «Сировина і матеріали», «Куповані напівфабрикати», «Паливо», «Тара і тарні матеріали», «Матеріали, передані у переробку», «Запасні частини», «Матеріали сільськогосподарського призначення», «Інші матеріали».

У сільському господарстві, крім того, відкривають рахунок «Тварини на вирощуванні та відгодівлі», на якому відкривають субрахунки за їх видами: «Молодняк тварин на вирощуванні», «Тварини на відгодівлі», «Птиця», «Звірі», «Кролі», «Сім'ї бджіл», «Доросла худоба, вибракована з основного стада», «Худоба, прийнята від населення для продажу», «Службові собаки».

Для обліку витрат по заготівлі і придбанню матеріальних запасів, які не можна ідентифікувати з матеріальними запасами, використовують рахунок «Транспортно-заготівельні витрати».

У дебет рахунків, які названі вище, на основі прибуткових документів (рахунків-фактур, вимог, товарно-транспортних накладних, прибуткових ордерів, накладних на повернення матеріалів з виробництва, на оприбуткування відходів і матеріалів, одержаних від ліквідації основних засобів, тощо) записують кількість і вартість матеріалів за обліковими цінами. З кредиту цих рахунків на основі витратних документів (вимог, лімітно-забірних карток, накладних тощо) списують кількість і вартість відпущених матеріалів за обліковими цінами. Обліково-економічну характеристику цих рахунків наведено в табл. 2.2.

Таблиця 2.2

Загальна облікова структура субрахунків

рахунка „Виробничі запаси”

Дебет Кредит
Облікова ціна, грн. Транспортно-заготівельні витрати, грн. Фактична собівартість, грн. Облікова ціна, грн. Транспортно-заготівельні витрати, грн. Фактична собівартість, грн.
30 000 3500 33 500 30 000 3500 33 500

За діючим планом рахунків визначити фактичну собівартість придбаних матеріальних запасів можна двома способами: з використанням спеціальних рахунків та без них.

Методика обліку придбання матеріалів без використання спеціальних рахунків придбання. Прийняті на склад матеріали одержувач обліковує таким записом:

Дебет рахунка «Виробничі запаси» відповідного субрахунка запасу «Матеріали», «Паливо», «Запасні частини» тощо.

Кредит рахунка «Розрахунки з постачальниками та підрядчиками».

У разі надходження на склад підприємства матеріальних цінностей з інших (крім постачальників) джерел обліку роблять такі записи:

— напівфабрикати власного виробництва:

Дебет рахунка «Напівфабрикати» (власного виробництва) Кредит рахунка «Виробництво»;

— матеріали, що вироблені об'єднанням для власних потреб:

Дебет рахунка «Виробничі запаси», а далі Дебет рахунка «Матеріали» або Дебет рахунка «Запасні частини» та ін. Кредит рахунка «Виробництво»;

— матеріальні цінності, які надійний на склад від забракованих виробів, що можуть бути використані як матеріали, паливо і запасні частини:

Дебет рахунка «Виробничі запаси», субрахунки: «Матеріали», «Паливо», «Запасні частини» тощо.

Кредит рахунка «Брак у виробництві»;

— матеріальні цінності, що надійшли безкоштовно:

Дебет рахунка «Виробничі запаси», а далі за субрахунками: «Матеріали», «Паливо», «Запасні частини» або інші Кредит рахунка «Додатковий капітал »;

— матеріальні цінності, що надійшли як внесок до статутного

капіталу:

Дебет рахунка «Виробничі запаси» а далі (відмовілний субрахунок)

Кредит рахунки «Неоплачений капітал».

Якщо при прийнятті матеріалів виявляють нестачі, то на підставі приймальних актів вартість матеріалів, яких бракує, за оптовими цінами відображають записом:

Дебет рахунка «Розрахунки за претензіями» Кредит рахунка «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками».

Аналогічно обліковують і надходження матеріалів без рахунків постачальників (невідфактуровані поставки). На підставі актів приймання, після одержання рахунків від постачальників записи, які зроблені на основі актів за обліковими (умовними) цінами, сторнуються, а на суму одержаних рахунків робиться запис у тій самій кореспонденції.

Матеріальні цінності, що надійшли на склад від ліквідації основних засобів, або брухт і ганчір'я від вибулих через знос малоцінних і швидкозношуваних предметів, відображають за дебетом відповідних рахунків обліку матеріальних цінностей:

Дебет рахунка «Виробничі запаси», а далі в дебет субрахунка «Матеріали» та ін. за видом

Кредит рахунка «Доходи від вибуття необоротних активів». Прийняті на склад зворотні відходи обліковують записом: Дебет рахунка «Виробничі запаси» субрахунка «Матеріали» Кредит рахунка «Виробництво».

Придбання матеріальних запасів, коли неможливо ідентифікувати затрати з конкретним матеріальним запасом, може здійснюватися підприємством із застосуванням рахунка «Затрати на придбання матеріальних цінностей». На дебеті цього рахунка протягом місяця записують затрати, пов'язані, наприклад, із заготівлею та придбанням сільськогосподарської продукції (буряк, картопля, молоко, м'ясо тощо). Рахунок призначений для визначення фактичної собівартості заготовлюваної для переробки продукції, І запис в ньому роблять такий:

Дебет рахунка «Затрати на придбання матеріальних цінностей» Кредит рахунка «Розрахунки з постачальниками І підрядчиками» та інші. При цьому варіанті транспортно-заготівельні затрати попередньо нагромаджуються на дебеті рахунка «Заготівельні витрати на придбання матеріалів» за номенклатурою і щомісячно згідно з обліковою політикою відносяться на дебет рахунка «Матеріальні затрати» на конкретні матеріальні запаси.

У кінці місяця кількість і фактична собівартість заготовлюваної сировини, матеріалів сільськогосподарської продукції списуються записом:

Дебет рахунка «Виробничі запаси» — відповідний субрахунок Кредит рахунка «Затрати на заготівлю і придбання матеріальних цінностей».

При відпуску запасів у виробництво, їх продажу та іншому вибутті оцінка їх може здійснюватися за одним з таких методів (П(С)БО 9):

· ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;

· середньозваженої собівартості;

· собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО);

· собівартості останніх за часом надходження запасів (ЛІФО);

· нормативних затрат;

· ціни продажу.

П(С)БО 9 визначено, що для всіх одиниць бухгалтерського обліку запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, повинен застосовуватися тільки один із наведених методів.

Підприємство має право вибрати один із варіантів методу оцінювання та обрати одну із систем списування: постійну (pertual) або періодичну (periodical).

Розбіжності у двох системах списування – постійна або періодична – полягає у послідовності розрахунку таких двох елементів обліку, як визначення кредитового обороту та залишків на кінець періоду.

Якщо підприємство застосовує систему періодичного списування, то діє за такою формулою:

Якщо підприємство обрало систему постійного списування, то воно має діяти за такою формулою:


Розглянемо наведене на прикладах.

Для полегшення розуміння прикладів та скорочення техніки записів приймемо за основу для усіх варіантів єдиний варіант надходження матеріальних цінностей, який наведено у табл.. 2.3.

Таблиця 2.3

Вихідні дані про надходження та рух матеріальних запасів

Дата Надходження Вибуття Залишок
Кількість Ціна Вартість Кількість Ціна Вартість Кількість Ціна Вартість

Залишок на

01.01.2005

х х х х х х 100 3 300
03.01.2005 60 8 480 160
06.01.2005 50 110
12.01.2005 200 9 1800 310
18.01.2005 220 90
20.01.2005 100 10 1000 190
25.01.2005 80 110
Вартість вибуття за покупними цінами ?
Вартість залишків на складі ?

Розглянемо систему постійного списування та методику обліку за ідентифікованою собівартістю (нажаль обсяг даної роботи не дозволяє розглянути всі методики).

Метод обліку за ідентифікацією собівартості запасів передбачає використання запасу (або його продажу) здійснювати за собівартістю придбання кожного випадку, що унаочнює табл. 2.4.

Таблиця 2.4

Передано на виробництво

Вибуло
дата кількість у тому числі

06.01.2005

18.01.2005

25.01.2005

50

220

80

40 штук із числа залишків на 01.01.2005

10 штук із партії, купленої 03.01.2005

20 штук із числа залишків на 01.01.2005

40 штук із партії, купленої 03.01.2005

160 штук із партії, купленої 12.01.2005

20 штук із числа залишків на 01.01.2005

5 штук із партії, купленої 03.01.2005

10 штук із партії, купленої 12.01.2005

45 штук із партії, купленої 20.01.2005

Метод ідентифікованої собівартості у системі постійного списування буде мати такий вигляд, як у додатку А.

Розглянемо систему періодичного списування. Цей метод застосовують підприємства, які не бажають використання постійного списування. Вважається, що цей метод доцільно використовувати, коли неможливо або недоцільно, або небажана перша система – система постійного списування.

Загальним питанням усіх нижченаведених прийомів є інвентаризація матеріальних запасів.

Як і в попередньому випадку використаємо методику прямої ідентифікації. Цю методику унаочнює додаток Б.

2.3 Особливості побудови обліку оборотних засобів праці, які відносяться до малоцінних і дорогоцінних швидкозношуваних предметів (МШП, ДШП)

На кожному підприємстві є значна кількість малоцінних і дорогоцінних засобів праці, які відносяться до швидкозношуваних предметів. За економічним призначенням вони аналогічні до основних засобів праці, але обліковуються окремо. Це зроблено ч метою спрощення планування та обліку, а також вирішення ряду фінансових питань. Як засоби праці у процесі використання ці предмети теж поступово передають свою вартість заново виробленим продуктам, але в межах операційного періоду, у зв'язку з чим до них застосовують специфічні методи обліку.

До цих і швидкозношуваних предметів відносять предмети, що служать менш як один рік (незалежно від їх вартості) або мати, вартість, яка менша від встановленої норми за одиницю (незалежно від строку служби). Водночас є й інші ознаки (спецодяг, спецобладнання тощо), за якими матеріальні цінності відносять по групи оборотних.

Основою побудови бухгалтерського обліку швидкозношуваних предметів є їх економічна класифікація, а головною ознакою, взятою за основу класифікації, — склад і функціональна роль цих предметів у процесі виробництва.

У плануванні та обліку швидкозношувані предмети доцільно поділяти на такі групи:

· інструменти і пристрої загального користування (різальні, ударні, слюсарно-вимірювальні тощо);

· інструменти та пристрої спеціального призначення (моделі, прес-форми, вимірювальні прилади);

· змінне обладнання, використовуване для заміни зношених частин без ремонту;

· технологічна тара, багаторазово використовувана у технологічному процесі;

· виробничий інвентар — робочі столи, обладнання, що сприяє охороні праці, шафи, стелажі, тумбочки тощо;

· спеціальний одяг, взуття і запобіжні пристрої (рукавиці, халати, комбінезони, захисні окуляри тощо);

· постільні приналежності (подушки, матраци, простирадла і т. ін.).

Цю класифікацію використовують у групуваннях, вона важлива для правильного відображення в обліку затрат діяльності.

На підприємствах у межах груп, згідно з потребою, можна встановлювати підгрупи.

Основною обліковою одиницею МШП та ДШП є кожний предмет (найменування інвентарного об'єкта). Він може визначатися паспортом, прейскурантом, технічними умовами та іншими ознаками. Синтетичні облікові одиниці — це групи, підгрупи та інші класифікаційні ознаки.

Поточний облік швидкозношуваних предметів має відбуватися за цінами придбання (можливе також виділення транспортно-заготівельних затрат).

У цьому разі транспортно-заготівельні затрати обліковуються в межах кожної класифікаційної групи. В окремих випадках підприємства обліковують транспортно-заготівельні затрати в цілому за рахунком.

Для бухгалтерського обліку наявності, руху і використання оборотних засобів праці відповідним планом передбачено рахунок «Малоцінні і швидкозношувані предмети». Рахунок малоцінних і швидкозношуваних предметів має забезпечувати формування зведених показників їх наявності, зносу, руху і залишків.

У робочому плані рахунків рахунок доцільно поділити на три субрахунки: «Малоцінні предмети», «Дорогоцінні предмети», «Тимчасові нетитульні споруди і пристрої».

Від моменту надходження до вибуття всі малоцінні і дорогоцінні швидкозношувані предмети мають бути закріплені за матеріально відповідальними особами.

Малоцінні і дорогоцінні швидкозношувані предмети надходять на склад підприємства у загальному порядку придбання матеріальних цінностей або виготовляються самими підприємствами. Тому надходження предметів документально оформляється так само, як облік сировини і матеріалів.

При надходженні МШП і ДШП від постачальників за цінами купівлі, націнки збутових організацій та на суми транспортно-заготівельних затрат робиться такий запис за рахунками бухгалтерського обліку:

Дебет рахунка «Малоцінні і швидкозношувані предмети».

Кредит рахунка «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками».

Облік наявності МШП і ДШП на складі, а також документальні оформлення і облік руху — надходження, внутрішнє переміщення передача (видача) зі складу в експлуатацію предметів — здійснюється згідно з чинними основними положеннями з обліку запасів.

Такий облік забезпечує відображення всіх операцій, пов'язаних з відпуском, використанням і зносом таких предметів.

Залежно від спрямованості відпуску і використання швидко зношуваних предметів в обліку відображаються такі господарські операції: використання малоцінних і швидкозношуваних предметів в цехах, магазинах, фермах, дільницях тощо.

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ОБОРОТНИХ АКТИВІВ ПІДПРИЄМСТВА

В процесі аналізу показників ефективності використання оборотних активів підприємства важливим є визначення, за рахунок яких факторів сформувався той чи інший показник. Закономірним є наявність різноманітних шляхів прискорення оборотності оборотних засобів, які залежать від рівня організації виробництва на підприємстві. Вважаємо за доцільне шукати такі шляхи на кожній із стадій кругообігу оборотних активів. Отже, напрями підвищення ефективності використання оборотних активів можна виділити в три підгрупи, що представляють:

1) передвиробничу стадію;

2) виробничу стадію (незавершене виробництво);

3) реалізаційну стадію.

Саме за такими стадіями більшість авторів виділяють шляхи підвищення оборотності оборотних активів. Зокрема, Мельник Л.Г. та Корінцева О.І. пропонують наступні шляхи підвищення оборотності оборотних активів.

Величина виробничих запасів і відносний розмір обігових коштів на їх утворення можуть бути зменшені шляхом удосконалення матеріально-технічного забезпечення:

· прискорення і здешевлення перевезень;

· поліпшення організації складського господарства на основі його механізації й автоматизації;

· застосування більш точного нормування витрат матеріалів;

· скорочення невиробничих затрат матеріалів;

· повторного використання відходів виробництва.

На думку Молякова Д.С. крім зазначених вище шляхів підвищення оборотності оборотних активів на стадії підготовки до виробництва доцільним буде:

· заміна дорогих матеріалів більш дешевими;

· заміна використаних запасних частин, тари, інструментів тощо.

Пропонуємо також звернути увагу на забезпечення необхідного контролю за оборотними активами на даному етапі. За ефективної системи контролю можна отримати зниження втрат пов’язаних з незадовільною системою контролю за кількістю і якістю активів, що надходять на підприємство, а також попередити псування та безконтрольне використання активів.

Наступна стадія виробнича. Погоджуємося з пропозиціями Мельник Л.Г. та Корінцевої О.І. щодо підвищення оборотності оборотних активів. Дані автори підкреслюють те, що незавершене виробництво і сума вкладених у нього коштів при існуючому обсязі виробництва залежать від тривалості виробничого циклу. В свою чергу тривалість виробничого циклу може бути скорочена внаслідок:

· упровадження потокових (зокрема, конвеєрних) методів обробки;

· зменшення тривалості міжопераційних періодів за рахунок ретельної підготовки виробництва, останнє передбачає зменшення перебоїв і забезпечення ритмічної роботи підприємств;

· застосування автоматичного устаткування, верстатів із числовим програмним управлінням, гнучких виробничих систем;

· підвищення змінності виробництва.

Скорочення перебування готової продукції на складі залежить від багатьох факторів. Одні з них безпосередньо пов’язані з роботою підприємств, інші - з організацією збуту продукції.

До факторів, що безпосередньо пов’язані з роботою підприємства належать якість і номенклатура продукції, обґрунтоване планування асортименту, партій продукції та періодів їх випуску.

До факторів, що пов’язані зі збутом продукції належить організація збуту продукції, вибір системи розрахунків, термінів доставки продукції до споживачів.

Висока якість продукції, точне дотримання планового асортименту, ритмічність роботи: підприємств значно скорочують час реалізації продукції. Прискорюють реалізацію продукції постійний зв'язок із замовниками, своєчасне повідомлення їх про відвантаження продукції, швидка обробка необхідних документів, своєчасне забезпечення транспортними засобами. Скорочення проміжних ланок в апараті збуту, своєчасна рознарядка, чітка робота транспорту тако-к сприяють скороченню тривалості оборотних циклів.

Мельник Л.Г. та Корінцева О.І. вважають, що важливим напрямом поліпшення використання обігових коштів є раціональне використання матеріальних ресурсів, зниження матеріаломісткості продукції. Для цього є різні шляхи, головні з яких:

· економічно обґрунтований вибір сировини;

· підвищення коефіцієнта використання матеріалів;

· комплексне використання сировини і відходів виробництва;

· підвищення якості сировини, матеріалів і готової продукції;

· удосконалення конструкцій виробів;

· удосконалення виробничих процесів;

· впровадження нової прогресивної технології;

· застосування соціально-економічних стимулів поліпшення використання матеріальних ресурсів.

Пропонуємо узагальнити інформацію, що стосується шляхів прискорення оборотності оборотних активів за стадіями кругообігу оборотних активів у вигляді наступної таблиці 3.1.

Таблиця 3.1

Шляхи прискорення оборотності оборотних засобів

№з/п Передвиробнича стадія Виробнича стадія Реалізаційна стадія.
1 прискорення і здешевлення перевезень; упровадження потокових (зокрема, конвеєрних) методів обробки; економічно обґрунтований вибір сировини
2 поліпшення організації складського господарства на основі його механізації й автоматизації; зменшення тривалості міжопераційних періодів за рахунок ретельної підготовки виробництва, останнє передбачає зменшення перебоїв і забезпечення ритмічної роботи підприємств;

підвищення коефіцієнта використання матеріалів;

3 застосування більш точного нормування витрат матеріалів; застосування автоматичного устаткування, верстатів із числовим програмним управлінням, гнучких виробничих систем;

комплексне використання сировини і відходів виробництва;

4 скорочення невиробничих затрат матеріалів; підвищення змінності виробництва підвищення якості сировини, матеріалів і готової продукції
5 заміна дорогих матеріалів більш дешевими, тобто здешевлення матеріалів покращення системи постачання та збуту удосконалення конструкцій виробів

Пошук шляхів прискорення оборотності оборотних активів за стадіями кругообігу оборотних активів є оперативним та найефективнішим.

Значна частина зазначених напрямів нерозривно пов'язана з науково-технічним прогресом. На цей час створюються і впроваджуються виробництво принципово нові засоби праці і технологічні процеси, які забезпечують можливість виготовлення продукції з меншими питомими витратами живої праці, сировини, матеріалів і енергії; полегшують і прискорюють перебудову всього процесу виробництва на основі системи машин та устаткування, що створена на принципах автоматизації і безперервності процесів при широкому використанні електроніки. Усе більш вагомого значення набуває створення складних автоматизованих комплексів на базі ЕОМ, впровадження автоматично переналагоджувальних модулів і гнучких виробничих систем.

Важливим завданням для керівництва є визначення резервів збільшення показників оборотності та ліквідності оборотних активів і розроблення певних заходів щодо їх мобілізації.

Під резервами збільшення ліквідності та оборотності розуміють кількісно вимірювані можливості їх збільшення шляхом задіяння таких чинників: зростання чистого доходу від реалізації продукції (зростання оборотності); зменшення поточної заборгованості (зростання ліквідності оборотних активів); забезпечення оптимальної структури оборотних активів (зростання оборотності та ліквідності оборотних активів).

Висновок

В якості висновку резюмуємо основні положення роботи. Так, підприємств України є важливим виявлення нагальних проблем обліку оборотних активів, що потребують вирішення, оскільки це сприяє забезпеченню формування достовірної, достатньо аналітичної інформації щодо оборотних активів для цілей управління. Крім того, важливе значення має контроль за збереженням та раціональним використанням в процесі виробництва оборотних активів.

Активи підприємства – це майнові об’єкти, матеріальні або нематеріальні носії вартості, які отримані в результаті попередніх господарських процесів та які мають властивість приносити у майбутньому вигоду – дохід підприємству.

У світовій практиці найбільш розповсюдженим визначенням активів є наступне: активи – це ресурси, які отримані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до збільшення економічних вигод у майбутньому.

Для задоволення інформаційних потреб користувачів бухгалтерський баланс як елемент фінансової звітності відображає фінансовий стан підприємства, надає загальну інформацію про його діяльність та ліквідність. Для сприйняття і розуміння даних активу балансу у складі фінансової звітності інформація структурується для задоволення потреб користувачів таким чином, щоб наочно відобразити платоспроможність підприємства, тобто ймовірність погашення зобов’язань у випадку його ліквідації. Тому активи поділяються на оборотні та необоротні.

У міжнародній практиці кожне підприємство, враховуючи характер діяльності та особливості технологій і організації господарських операцій, самостійно вирішує питання поділу активів на оборотні та необоротні. В Україні, відповідно до Положень (стандарту) бухгалтерського обліку №2 „Баланс” поділ активів на оборотні та необоротні є обов’язковим.

П(С)БО 2 „Баланс” визначає, що оборотні активи – це грошові кошти та їх еквіваленти, не обмежені у використанні, а також інші активи, які призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Усі активи, що не є оборотними, класифікуються як необоротні.

МСБО не вимагають дотримуватись визначеного переліку або формату, в якому мають подаватись статті активу в балансі. В різних країнах статті активу балансу традиційно розміщуються або у порядку від найбільш до найменш ліквідних (США, Канада), або у зворотному порядку (Велика Британія, країни СНД).

Актив, як економічний потенціал, може існувати у формі:

· грошових коштів;

· еквівалентів грошових коштів;

· виробничих запасів;

· незавершеного виробництва;

· запасів готової продукції;

· товарів;

· фінансових інвестицій;

· дебіторської заборгованості юридичних або фізичних осіб.

Кожен із цих активів сприяє надходженню економічних вигод на підприємство по різному:

1. Придбані за гроші і для господарської діяльності активи забезпечать у майбутньому додаткове надходження грошових коштів на підприємство.

2. Фінансові інвестиції в акції, облігації, депозити тощо забезпечать надходження грошових коштів на підприємство у вигляді відсотків, дивідендів тощо.

3. Дебіторська заборгованість – це теж пряме надходження грошових коштів у майбутньому в результаті її погашення дебіторами або одержання грошей на банківський рахунок від здійснення факторингової операції.

4. Непряме надходження грошових коштів – може відбутися: шляхом отримання активів, погашення зобов’язань, здійсненням не грошових, наприклад, бартерних операцій, сплатою дивідендів акціями, погашення зобов’язань матеріальними активами тощо.

Список використаної літератури

1. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 “Баланс”, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 31.03. 1999 №87 (зі змінами та доповненнями). // Законодавство України 2005. Правова бібліотека «Інфодиск».

2. Бланк И.А. Управление активами. – К.: Ника-центр, Эльга, 2002. – 720с.

3. Грабова Н.М. Теорія бухгалтерського обліку 2001:Навч. Посібник/Під ред. М.В. Кутельного 2001. - 272 с.

4. Грек Г., Вовченко С. Інші заборгованості. // Бухгалтерія. 2002. – № 7/1 (474). – 18 лютого. – С. 50-52.

5. Дубенко Н .В. Облік грошових коштів і розрахунків: проблеми сьогодення//Вісник ЖДТУ №4(30).-2004. – C.62 – 68.

6. Єрохін К. Звідки беруться гроші // Дебет-Кредит. – 2004. - № 24.

7. Єфимова О.В. Оборотные активы организации и их анализ // Бухгалтерський учт. – 2000. - №19. – С72-78.

8. Загородній А.Г., Партин Г.О. Бухгалтерський облік: основи теорії та практики: Навч. посіб. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К.: Т-во “Знання”, КОО, 2003. – 327 с.

9. Карчажникова П.П. та ін. Бухгалтерський облік: Практикум. - 2003. - с. 224

10. Лишиленко О.В. Бухгалтерський фінансовий облік: Навчальний посібник. -2003. - 324 с.

11. "Новий" бухгалтерський облік в Україні (побудова і застосування): Навчально-методичний посібник.- 2000. - 288 с.

12.

13. Пан Л. Проблеми формування оборотних коштів підприємств в умовах перехідної економіки. // Предпринимательство. Хозяйство. Право. – 2000. – № 5. – С. 74

14. Посібник з переходу на нову систему бухгалтерського обліку. - 2000. - 300 с.

15. Рудницький В. Методологія і організація аудиту. — Тернопіль: Економічна думка, 1998. — 192 с.

16. Старожек Т.М. та ін. Особливості бухгалтерського обліку в галузях економічної діяльності: Навчальний посібник.- 2001. - 460 с.

Додатки

Дата Надходження Вибуття Залишок
Кількість Ціна Вартість Кількість Ціна Вартість Кількість Ціна Вартість

Залишок на

01.01.2005

х х х х х х 100 3 300
03.01.2005 60 8 480 100 3 300
60 8 480
06.01.2005 40 3 120 60 3 180
10 8 80 50 8 400
12.01.2005 200 9 1800 60 3 180
50 8 400
200 9 1800
18.01.2005 20 3 60 40 3 120
40 8 320 10 8 80
160 9 1440 40 9 360
20.01.2005 100 10 1000 40 3 120
10 8 80
40 9 360
100 10 1000
25.01.2005 20 3 60 20 3 60
5 8 40 5 8 40
10 9 90 30 9 270
45 10 450 55 10 550
Вартість переданих матеріалів за купівельними цінами 2660
Вартість залишку 920
На затрати буде списано 2660

Додаток А

Визначення вартості витрачених виробничих запасів: метод прямої ідентифікації

Додаток Б

Метод прямої ідентифікації

Дата Надходження Вибуття Залишок
Кількість Ціна Сума Кількість Ціна Сума Кількість Ціна Сума

Залишок на

01.01.2005

х х х х х х 100 3 300
03.01.2005 60 8 480 100 3 300
60 8 480
12.01.2005 200 9 1800 100 3 300
60 8 480
200 9 1800
20.01.2005 200 9 1800 100 3 120
60 9 80
200 10 1800
100 8 800
Вартість залишків за результатом інвентаризації
Усього 920
із них: 20 3 60
5 8 40
За результатами інвентаризації 30 9 270
55 10 550
Вартість витрачених матеріалів за купівельними цінами
Усього 2660
У тому числі 80 3 240
55 8 440
170 9 1530
45 10 450
Оценить/Добавить комментарий
Имя
Оценка
Комментарии:
Где скачать еще рефератов? Здесь: letsdoit777.blogspot.com
Евгений08:52:15 19 марта 2016
Кто еще хочет зарабатывать от 9000 рублей в день "Чистых Денег"? Узнайте как: business1777.blogspot.com ! Cпециально для студентов!
12:07:19 29 ноября 2015

Работы, похожие на Курсовая работа: Облік оборотних активів підприємства

Назад
Меню
Главная
Рефераты
Благодарности
Опрос
Станете ли вы заказывать работу за деньги, если не найдете ее в Интернете?

Да, в любом случае.
Да, но только в случае крайней необходимости.
Возможно, в зависимости от цены.
Нет, напишу его сам.
Нет, забью.



Результаты(151067)
Комментарии (1843)
Copyright © 2005-2016 BestReferat.ru bestreferat@mail.ru       реклама на сайте

Рейтинг@Mail.ru