Банк рефератов содержит более 364 тысяч рефератов, курсовых и дипломных работ, шпаргалок и докладов по различным дисциплинам: истории, психологии, экономике, менеджменту, философии, праву, экологии. А также изложения, сочинения по литературе, отчеты по практике, топики по английскому.
Полнотекстовый поиск
Всего работ:
364150
Теги названий
Разделы
Авиация и космонавтика (304)
Административное право (123)
Арбитражный процесс (23)
Архитектура (113)
Астрология (4)
Астрономия (4814)
Банковское дело (5227)
Безопасность жизнедеятельности (2616)
Биографии (3423)
Биология (4214)
Биология и химия (1518)
Биржевое дело (68)
Ботаника и сельское хоз-во (2836)
Бухгалтерский учет и аудит (8269)
Валютные отношения (50)
Ветеринария (50)
Военная кафедра (762)
ГДЗ (2)
География (5275)
Геодезия (30)
Геология (1222)
Геополитика (43)
Государство и право (20403)
Гражданское право и процесс (465)
Делопроизводство (19)
Деньги и кредит (108)
ЕГЭ (173)
Естествознание (96)
Журналистика (899)
ЗНО (54)
Зоология (34)
Издательское дело и полиграфия (476)
Инвестиции (106)
Иностранный язык (62792)
Информатика (3562)
Информатика, программирование (6444)
Исторические личности (2165)
История (21320)
История техники (766)
Кибернетика (64)
Коммуникации и связь (3145)
Компьютерные науки (60)
Косметология (17)
Краеведение и этнография (588)
Краткое содержание произведений (1000)
Криминалистика (106)
Криминология (48)
Криптология (3)
Кулинария (1167)
Культура и искусство (8485)
Культурология (537)
Литература : зарубежная (2044)
Литература и русский язык (11657)
Логика (532)
Логистика (21)
Маркетинг (7985)
Математика (3721)
Медицина, здоровье (10549)
Медицинские науки (88)
Международное публичное право (58)
Международное частное право (36)
Международные отношения (2257)
Менеджмент (12491)
Металлургия (91)
Москвоведение (797)
Музыка (1338)
Муниципальное право (24)
Налоги, налогообложение (214)
Наука и техника (1141)
Начертательная геометрия (3)
Оккультизм и уфология (8)
Остальные рефераты (21697)
Педагогика (7850)
Политология (3801)
Право (682)
Право, юриспруденция (2881)
Предпринимательство (475)
Прикладные науки (1)
Промышленность, производство (7100)
Психология (8694)
психология, педагогика (4121)
Радиоэлектроника (443)
Реклама (952)
Религия и мифология (2967)
Риторика (23)
Сексология (748)
Социология (4876)
Статистика (95)
Страхование (107)
Строительные науки (7)
Строительство (2004)
Схемотехника (15)
Таможенная система (663)
Теория государства и права (240)
Теория организации (39)
Теплотехника (25)
Технология (624)
Товароведение (16)
Транспорт (2652)
Трудовое право (136)
Туризм (90)
Уголовное право и процесс (406)
Управление (95)
Управленческие науки (24)
Физика (3463)
Физкультура и спорт (4482)
Философия (7216)
Финансовые науки (4592)
Финансы (5386)
Фотография (3)
Химия (2244)
Хозяйственное право (23)
Цифровые устройства (29)
Экологическое право (35)
Экология (4517)
Экономика (20645)
Экономико-математическое моделирование (666)
Экономическая география (119)
Экономическая теория (2573)
Этика (889)
Юриспруденция (288)
Языковедение (148)
Языкознание, филология (1140)

Реферат: Елементи процесу доказування в кримінальному процесі

Название: Елементи процесу доказування в кримінальному процесі
Раздел: Рефераты по астрономии
Тип: реферат Добавлен 23:34:23 14 января 2011 Похожие работы
Просмотров: 19 Комментариев: 2 Оценило: 0 человек Средний балл: 0 Оценка: неизвестно     Скачать

Реферат:

На тему :

"Елементи процесу доказування в кримінальному процесі"


ПЛАН :

Вступ

1. ЗБИРАННЯ ДОКАЗІВ ТА ЇХ ПРОЦЕСУАЛЬНИХ ДЖЕРЕЛ

2. ПЕРЕВІРКА Й ОЦІНКА ДОКАЗІВ ТА ЇХ ДЖЕРЕЛ

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Як об'єктивна істина в цілому, так і окремі факти, об­ставини справи встановлюються слідчими органами, про­курором і судом лише шляхом кримінально-процесуально­го, під час якого збираються, перевіряються, оцінюються до­кази і на їх підставі приймаються й обґрунтовуються про­цесуальні рішення. Цим обумовлюється те, що доказуван­ня має найбільшу питому вагу в усій діяльності органів і осіб, які ведуть процес, осіб, яких вони залучають до цієї діяльності. У кінце­вому підсумку в кримінальному процесі як науці, навчаль­ній дисципліні і галузі права і практичній діяльності все зводиться до доказування і доказів, бо вони є основним змістом кримінального процесу.

За своєю гносеологічною суттю кримінально-процесу­альне доказування являє собою різновид людського пізнан­ня дійсності. Воно не є науковим у тому розумінні, що не ставить собі за мету пізнання закономірностей розвитку природи і суспільства, але в плані встановлення окремих фактів, явищ дійсності воно має багато спільного з науко­вим пізнанням, насамперед історичним. У кримінально-про­цесуальному доказуванні як пізнавальній діяльності за­стосовуються (звичайно, з урахуванням його специфіки) всі закони і категорії діалектичної і формальної логіки. Ця специфіка зумовлена передусім об'єктом, завданнями й засобами пізнання, колом його суб'єктів, процесуальними строками і процесуальною формою.

Розглядаючи зміст кримінально-процесуального доказування можна виділити два його види або аспекти: дока­зування як дослідження фактичних обставин справи, що полягає в діяльності відповідних органів і осіб по збиран­ню, перевірці та оцінці доказів, і доказування як логічне і процесуальне обґрунтування певної тези, твердження, висновків, рішення в справі. Це важливо, зокрема, для законодавчого регулювання й теоретичного дослідження питання про обов'язок доказування.

Доказування являє собою сплав практичних дій і мис­лення, фізичної і розумової діяльності суб'єктів криміналь­ного процесу. Елементами, процесу доказування як дослідження є збирання (формування), перевірка й оцінка доказів та їх джерел. Щодо другого виду, або аспекту, доказування в кримінальному процесі, то його важливішими елементами є письмове або усне формулювання певної тези (напри­клад, обвинувальної чи виправдувальної) і наведення ар­гументів для її обґрунтування. Цей вид доказування близький до того, що існує у формальній логіці.

1. ЗБИРАННЯ ДОКАЗІВ ТА ЇХ ПРОЦЕСУАЛЬНИХ ДЖЕРЕЛ

Збирання доказів та їх процесуальних джерел – це врегульована КПК діяльність особи, яка про­вадить дізнання, слідчого, прокурора, судді і суду по вияв­ленню і фіксації в процесуальних документах і додатках до них матеріальних та ідеальних слідів злочину або ін­шої події як доказової інформації. Способи збирання до­казів у загальному вигляді не дуже конкретно і точно визначені ст. 66 КПК, в якій указано, що особа, яка про­вадить дізнання, слідчий, прокурор і суд у справах, які перебувають в їх провадженні, вправі викликати в поряд­ку, передбаченому КПК, будь-яких осіб як свідків і по­терпілих для допиту або як експертів для дачі висновків; вимагати від підприємств, установ, організацій, службових осіб і громадян пред'явлення предметів і документів, які можуть встановити необхідні в справі фактичні дані; ви­магати проведення ревізій, вимагання від банків відомості, які містять банківську таємницю щодо юридичних та фізичних осіб у порядку та в обсязі встановлених Законом України “Про банки та банківську таємницю”. Виконання цих вимог є обов'яз­ковим для всіх громадян, підприємств, установ і органі­зацій. Докази можуть бути подані підозрюваним, обвину­ваченим, його захисником, обвинувачем, потерпілим, ци­вільним позивачем, цивільним відповідачем і їх представ­никами, а також будь-якими громадянами, підприємствами, установами, організаціями.

Таким чином, способами збирання доказів та їх джерел є слідчі і судові дії (допити, обшуки, огляди тощо), інші процесуальні дії (зокрема, вимога осіб і органів, які ведуть процес, пред'явити предмети і документи або про­вести ревізію), а також подання доказів (практично — предметів і документів) з власної ініціативи учасниками процесу, іншими громадянами, підприємствами, установа­ми, організаціями (практично—їх керівниками).

Серед способів збирання доказів та їх джерел слідчі і судові дії мають найбільшу питому вагу. Вичерпний пе­релік таких дій дано в КПК. Це затримання і допит пі­дозрюваного, допит свідка, потерпілого, об­винуваченого, експерта, очна, пред'явлення для впізнання, обшук, виїмка, огляд, ексгумація трупа, освідування, відтворення обстановки й обставин події, призначення експертизи, прослуховування розмов, які ведуться по телефонах та інших переговорних пристроях. Недопус­тимо провадити слідчі чи судові дії, не передбачені зако­ном, бо це означає порушення принципу законності, прав громадян. Однак слід мати на увазі, що крім цих дій, спо­собом збирання доказів є такі передбачені КПК проце­суальні дії, як витребування предметів і документів, одер­жання їх від учасників процесу, установ, підприємств, ор­ганізацій, службових осіб і громадян, вимога про прове­дення ревізії, відібрання пояснень від окремих громадян або службових осіб. Слідчі дії можуть провадитися тільки після порушення кримінальної справи, інші ж процесуальні дії по збиранню доказів — і до порушення справи.

Збирання доказів та їх джерел є і має залишатися в подальшому діяльністю тільки процесуальною, врегульова­ною нормами КПК, і ніякою іншою. Не можна включати оперативну і непроцесуальну розшукну діяльність у сис­тему кримінально-процесуального доказування. Звичайно, оперативно-розшукові заходи можуть допомогти виявити но­сіїв можливої доказової інформації, визначити конкретні способи її одержання з метою збирання доказів. При про­веденні оперативно-розшукних заходів можуть застосову­ватися відеозапис, кінофотозйомка, звукозапис з метою виявлення ознак злочину і осіб, які його вчинили, відомос­тей, які можуть бути використані як докази в кримінальній справі після їх перевірки відповідно до кримінально-про­цесуального законодавства. Але змі­шування оперативно-розшукової діяльності з процесуаль­ною, підміна останньої такою діяльністю поставили б під загрозу нормальний процес доказування в кримінальному процесі, здійснення принципу встановлення об'єктивної істини у справі та інших демократичних принципів судо­чинства.

Фіксація доказової інформації - складова частина про­вадження слідчих і судових дій по збиранню доказів та їх джерел—докладно врегульована в КПК. Вона, як і про­вадження вказаних дій, є виключною компетенцією особи, що провадить дізнання, слідчого, прокурора і суду. В не­обхідних випадках допомогу в цьому їм надають спеціа­лісти, перекладач і секретар судового засідання.

КПК містить вичерпний перелік способів фіксації до­казів та їх джерел. Це складання протоколів слідчих дій, розпорядчих і судових засідань суду першої інстанції, за­сідань Пленуму Верховного Суду України, вине­сення постанов особою, яка провадить дізнання, слідчим, прокурором, ухвал і постанов судом про приєднання до справи предметів і документів; застосування фото- і кі­нозйомки, звуко- і відеозапису, виготовлення планів, схем, зліпків і відбитків слідів. Протокол може бути написаний від руки або за допомогою машино­пису. Для забезпечення його повноти може бути застосова­но стенографування.

Протокол є основним, найбільш поширеним способом фіксації ходу і результатів слідчих і судових дій по зби­ранню та перевірці доказів. Поступаючись перед звуко- і відеозаписом, кіно- і фотозйомкою в повноті й точності фік­сації, протоколи порівняно з ними мають і важливі пози­тивні якості: нескладність виготовлення, можливість фік­сації лише даних і обставин, що мають відношення до справи, зорове сприйняття і через те більш надійне засво­єння записаного, краще забезпечення права учасників слідчих і судових дій робити зауваження і поправки до змісту і форми зафіксованого. Водночас звуко- і відеоза­пис, кінозйомка фіксують не тільки результати, а й перебіг слідчих і судових дій і містять більш багату інформацію.

Законодавець пішов по шляху перерахування в КПК науково-технічних засобів, які застосовуються для фікса­ції певних обставин, перебігу і результатів слідчих дій, і порівняно докладного регулювання порядку застосуван­ня трьох з них: звукозапису, кінозйомки і відео­запису.

Виготовлені під час провадження слідчої дії фотознім­ки, матеріали звуко- і відеозапису, кінозйомок, плани, схе­ми, зліпки та інші матеріали додаються до протоколу цієї дії як такі, що пояснюють його зміст. Але в дійсності ці матеріали мають більш широке і самостійне доказове значення, тому доцільно було б визнати їх само­стійним джерелом доказів — кіно-, фото-, звуко-, відеодокументами, а зліпки і відбитки — похідними речовими до­казами.

2. ПЕРЕВІРКА Й ОЦІНКА ДОКАЗІВ ТА ЇХ ДЖЕРЕЛ

Перевірка доказів та їх джерел передує їх оцінці і є необхідною передумовою останньої. Основна відмінність перевірки та оцінки полягає в тому, що перша здійснюєть­ся як за допомогою практичних (слідчих і судових) дій, так і логічним шляхом, за допомогою лише розумової ді­яльності, друга ж є винятково розумовою діяльністю. Пе­ревірка доказів та їх джерел рівнозначна їх досліджен­ню. Метою такої перевірки є визначення їх доброякісності, достовірності, повноти, законності засобів Їх одержання.

Основні способи перевірки доказів та їх джерел — ана­ліз кожного з них окремо, зіставлення з іншими доказа­ми та їх джерелами, провадження повторних або нових слідчих і судових дій. Деякі процесуальні дії в основному призначені законом і використовуються на практиці саме для перевірки уже наявних у справі доказів та їх джерел. Це — насамперед відтворення обстановки й обставин по­дії, очна ставка, а також (хоч і меншою мірою) пред'яв­лення для впізнання, освідування, огляд, обшук, виїмка тощо. Способами перевірки є також оперативно-розшукні заходи органів дізнання (але це — непроцесуальний спо­сіб), застосування тактичних прийомів проведення слід­чої дії (наприклад, допиту). Важливе значення для пере­вірки доказів має встановлення й аналіз джерел поінфор­мованості свідків, потерпілих, підозрюваних, обвинуваче­них, експертів, авторів документів.

Оцінка доказів, та їх джерел є розумовою, логічною діяльністю. Вона супроводжує кожний крок осіб і органів, які ведуть процес, по збиранню і перевірці доказів та їх джерел. Як окремий, самостійний елемент процесу дока­зування оцінка чітко проявляється тоді, коли необхідно прийняти (а у випадках, передбачених законом, і письмо­во обґрунтувати) процесуальне рішення — проміжне, етап­не (наприклад, про застосування заходу процесуального примусу, визнання особи потерпілою, притягнення особи як обвинуваченої) або підсумкове для даної стадії, окремої особи або для всього провадження в справі (наприклад, про порушення або закриття кримінальної справи, віддан­ня обвинуваченого до суду, засудження чи виправдання підсудного, умовно-дострокове звільнення засудженого). Оцінка доказів та їх джерел, таким чином, є необхідною передумовою для прийняття й обґрунтування майже будь-якого рішення у справі.

Об'єктом оцінки є як докази (фактичні дані, відомості), так і процесуальні джерела, що їх містять (показання свідків, потерпілих, висновок експерта тощо).

До змісту оцінки доказів як фактичних даних (відо­мостей про факти) входить встановлення їх достовірності, належності, допустимості і достатності для вирішення як окремих питань у справі, так і справи в цілому. Зміс­том же оцінки процесуальних джерел доказів є визначен­ня допустимості їх використання в справі і повноти відо­мостей, що містяться в них.

Достовірність доказів означає, що вони правильно, аде­кватно відображають матеріальні і нематеріальні сліди.

Належність доказів визначається їх придатністю для встановлення наявності чи відсутності обставин, які вхо­дять до предмета доказування в справі, конкретизованого кримінальним законом, а також інших обставин, які ма­ють у даній справі характер допоміжних або супутніх по відношенню до предмета доказування.

Допустимість доказів визначається законністю джере­ла, умов і способів їх одержання.

Докази вважаються достатніми тоді, коли в своїй су­купності дають можливість установити всі передбачені за­коном обставини справи на тому рівні знання про них, який необхідний для прийняття правильного рішення при провадженні в справі.

Оцінка джерела доказів з точки зору повноти відомос­тей, що в ньому містяться, здійснюється шляхом зістав­лення цих відомостей із змістом аналогічного джерела (на­приклад, показань обвинуваченого, одержаних на допитах у різний час або в результаті різних слідчих дій: допиту, очної ставки тощо) або інших джерел (наприклад, пока­зань потерпілого й обвинуваченого).

При оцінці джерела доказів з точки зору його допусти­мості необхідно переконатися, чи передбачений він КПК, чи не було порушень процесуального закону при його одер­жанні, чи позначились або могли позначитися процесуаль­ні порушення, якщо вони були допущені, на достовірності і повноті відомостей, які містить дане джерело. Докази та їх джерела, одержані з грубим порушенням норм КПК, що регулюють процес доказування, конституційних та інших прав громадян, а тим більше одержані в результаті зло­чинного порушення норм, які визначають умови й порядок збирання і перевірки доказів та їх джерел, завжди викли­кають сумнів у їх достовірності і недопустимі для викорис­тання в кримінальному процесі.

КПК, зокрема, забороняє домагатися показань обвину­ваченого та інших осіб шляхом насильства, погроз та ін­ших незаконних заходів. Здобуті таким чином показання недопустимо використовувати для обґрунтування якогось рішення в справі.

КПК містить норми, які регулюють окремі випадки не­допустимості використання доказів та їх джерел у кримі­нальному процесі. Наприклад, не можуть бути доказами дані, повідомлені свідком і потерпілим, джерело яких не­відоме; забороняється допитувати як свідків захисників та деяких інших осіб; учасники судового розгляду в судових дебатах, а суд — у вироку мають право посилатися тільки на докази, дослі­джені в судовому засіданні. Од­нак загальної норми, яка б чітко регулювала питання про допустимість і недопустимість доказів та їх процесуальних джерел, у КПК не сформульовано, і це слід зробити.

Таким чином, якщо питання про належність доказів регулюється головним чином з точки зору їх змісту, при­датності для встановлення обставин, які входять до пред­мета доказування в справі, та інших обставин, що мають значення для справи, то при вирішенні питання про до­пустимість доказів та їх джерел береться до уваги в основ­ному додержання процесуальної форми їх залучення і ви­користання в справі.

Оскільки оцінка доказів та Їх джерел є лише розумо­вою, логічною діяльністю, КПК не регулює її так доклад­но, як збирання і перевірку (останню в частині проваджен­ня слідчих і судових дій), але в ньому сформульовані за­гальні правила такої оцінки, які мають методологічний характер: «Суд, прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, оцінюють докази за своїм внутрішнім переко­нанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктив­ному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, ке­руючись законом. Ніякі докази для суду, прокурора, слідчого і особи, яка прова­дить дізнання, не мають наперед встановленої сили». Ці правила конкретизуються щодо показань свід­ків, потерпілих, підозрюваних і обвинувачених, висновку. Закон зобов'язує суд у мотиву­вальній частині вироку навести докази, на яких ґрунтується засудження або виправдання підсудного, і вказати мо­тиви, з яких він відкидає інші докази.

Список використаної літератури

1. Кримінально-процесуальний кодекс України.

2. Теория доказательств в советском уголовном процессе. Отв. Редактор Н.В. Жогин, М., Юрид. Лит., 1973.

3. Кримінальний процес України: Підручник / М.М. Михеєнко, В.Т. Нор, В.П. Шибіко. – К.: Либідь, 1992.

Оценить/Добавить комментарий
Имя
Оценка
Комментарии:
Где скачать еще рефератов? Здесь: letsdoit777.blogspot.com
Евгений08:35:16 19 марта 2016
Кто еще хочет зарабатывать от 9000 рублей в день "Чистых Денег"? Узнайте как: business1777.blogspot.com ! Cпециально для студентов!
11:58:07 29 ноября 2015

Работы, похожие на Реферат: Елементи процесу доказування в кримінальному процесі

Назад
Меню
Главная
Рефераты
Благодарности
Опрос
Станете ли вы заказывать работу за деньги, если не найдете ее в Интернете?

Да, в любом случае.
Да, но только в случае крайней необходимости.
Возможно, в зависимости от цены.
Нет, напишу его сам.
Нет, забью.



Результаты(151195)
Комментарии (1843)
Copyright © 2005-2016 BestReferat.ru bestreferat@mail.ru       реклама на сайте

Рейтинг@Mail.ru