Банк рефератов содержит более 364 тысяч рефератов, курсовых и дипломных работ, шпаргалок и докладов по различным дисциплинам: истории, психологии, экономике, менеджменту, философии, праву, экологии. А также изложения, сочинения по литературе, отчеты по практике, топики по английскому.
Полнотекстовый поиск
Всего работ:
364150
Теги названий
Разделы
Авиация и космонавтика (304)
Административное право (123)
Арбитражный процесс (23)
Архитектура (113)
Астрология (4)
Астрономия (4814)
Банковское дело (5227)
Безопасность жизнедеятельности (2616)
Биографии (3423)
Биология (4214)
Биология и химия (1518)
Биржевое дело (68)
Ботаника и сельское хоз-во (2836)
Бухгалтерский учет и аудит (8269)
Валютные отношения (50)
Ветеринария (50)
Военная кафедра (762)
ГДЗ (2)
География (5275)
Геодезия (30)
Геология (1222)
Геополитика (43)
Государство и право (20403)
Гражданское право и процесс (465)
Делопроизводство (19)
Деньги и кредит (108)
ЕГЭ (173)
Естествознание (96)
Журналистика (899)
ЗНО (54)
Зоология (34)
Издательское дело и полиграфия (476)
Инвестиции (106)
Иностранный язык (62792)
Информатика (3562)
Информатика, программирование (6444)
Исторические личности (2165)
История (21320)
История техники (766)
Кибернетика (64)
Коммуникации и связь (3145)
Компьютерные науки (60)
Косметология (17)
Краеведение и этнография (588)
Краткое содержание произведений (1000)
Криминалистика (106)
Криминология (48)
Криптология (3)
Кулинария (1167)
Культура и искусство (8485)
Культурология (537)
Литература : зарубежная (2044)
Литература и русский язык (11657)
Логика (532)
Логистика (21)
Маркетинг (7985)
Математика (3721)
Медицина, здоровье (10549)
Медицинские науки (88)
Международное публичное право (58)
Международное частное право (36)
Международные отношения (2257)
Менеджмент (12491)
Металлургия (91)
Москвоведение (797)
Музыка (1338)
Муниципальное право (24)
Налоги, налогообложение (214)
Наука и техника (1141)
Начертательная геометрия (3)
Оккультизм и уфология (8)
Остальные рефераты (21697)
Педагогика (7850)
Политология (3801)
Право (682)
Право, юриспруденция (2881)
Предпринимательство (475)
Прикладные науки (1)
Промышленность, производство (7100)
Психология (8694)
психология, педагогика (4121)
Радиоэлектроника (443)
Реклама (952)
Религия и мифология (2967)
Риторика (23)
Сексология (748)
Социология (4876)
Статистика (95)
Страхование (107)
Строительные науки (7)
Строительство (2004)
Схемотехника (15)
Таможенная система (663)
Теория государства и права (240)
Теория организации (39)
Теплотехника (25)
Технология (624)
Товароведение (16)
Транспорт (2652)
Трудовое право (136)
Туризм (90)
Уголовное право и процесс (406)
Управление (95)
Управленческие науки (24)
Физика (3463)
Физкультура и спорт (4482)
Философия (7216)
Финансовые науки (4592)
Финансы (5386)
Фотография (3)
Химия (2244)
Хозяйственное право (23)
Цифровые устройства (29)
Экологическое право (35)
Экология (4517)
Экономика (20645)
Экономико-математическое моделирование (666)
Экономическая география (119)
Экономическая теория (2573)
Этика (889)
Юриспруденция (288)
Языковедение (148)
Языкознание, филология (1140)

Курсовая работа: Організація фінансового контролю шляхи його підвищення

Название: Організація фінансового контролю шляхи його підвищення
Раздел: Рефераты по финансам
Тип: курсовая работа Добавлен 04:43:21 28 декабря 2010 Похожие работы
Просмотров: 23 Комментариев: 2 Оценило: 0 человек Средний балл: 0 Оценка: неизвестно     Скачать

Міністерство освіти та науки України

Придніпровська державна академія

будівництва та архітектури

Інститут заочної та дистанційної освіти

КУРСОВА РОБОТА

за дисципліною «Фінанси підприємств»

на тему:

«Організація фінансового контролю, шляхи його підвищення»

Виконала: ст. гр. 4-7/1

Неділько І.І.

м. Дніпропетровськ

2009 рік

Зміст

Вступ

1. Сутність фінансового контролю

1.1Поняття фінансового контролю, його принципи

1.2Види, форми і методи фінансового контролю

2. Система державного фінансового контролю в Україні

3. Недержавний фінансовий контроль

4. Контроль за виконанням планів-прогнозів господарської і фінансової діяльності

5. Роль фінансового контролю у забезпеченні фінансової дисципліни в Україні

Висновок

Література

Вступ

Зміни, що сталися протягом останніх років в економіці та фінансових відносинах України, впровадження нових принципів господарювання на основі ринкових відносин, розвиток ділової ініціативи і підприємництва потребують докорінної перебудови управлінських функцій держави, у тому числі контрольних. Виходячи з реальної дійсності, питання фінансового контролю є актуальним у наш час. Адже реформування народного господарства неможливе без фінансової дисципліни, що може бути забезпечена саме фінансовим контролем.

Недооцінка ролі фінансового контролю призводить до значних порушень і зловживань у сфері фінансових відносин у державі, що і спостерігається в останні роки. Україну у світовому співтоваристві сприймають як країну, яка має високий рівень корупції. Цей фактор є одним із наслідків недосконалості контролю з боку держави, в тому числі і фінансового контролю.

Отже, актуальність теми фінансового контролю полягає у сучасній необхідності створення досконалої системи фінансового контролю в Україні для забезпечення фінансової дисципліни під час проведення реформування народного господарства, що може стати запорукою ефективності намічених реформ у державі.

Взагалі ступінь вивчення теми фінансового контролю в Україні ще не досить високий, деякі питання висвітлені неповно і мають неоднозначне трактування.

Отже, спробуємо охарактеризувати цю тему більш детально та зробимо відповідні висновки.

1. Сутність фінансового контролю

1.1 Поняття фінансового контролю, його принципи, види, форми та методи

Фінансовий контроль як одна із функцій управління фінансами являє собою особливу діяльність щодо перевірки формування й використання фондів фінансових ресурсів у процесі створення, розподілу та споживання валового внутрішнього продукту з метою оцінювання обґрунтованості й ефективності прийняття рішень і результатів їх виконання.

З визначенням сутності фінансового контролю випливає, що його об’єктом є процеси формування і використання фондів фінансових ресурсів. Суб’єкт контролю – це носій контрольних функцій щодо об’єкта контролю. Він як правило визначається законодавством держави, нормативно-правовими актами суб’єктів фінансової діяльності. Тобто іншими словами фінансовий контроль – це перевірка спеціально уповноваженими органами дотримання учасниками фінансових, грошових, кредитних, валютних операцій умов законодавства, норм та правил, які встановлено законодавством та власниками. Все це прийнято вважати як систему фінансового контролю.

Як система фінансовий контроль має види, форми, принципи і методи, які представлені на мал. 1


При формуванні системи фінансового контролю виконуються деякі принципи, які вироблені світовою практикою, і без дотримання яких результативна діяльність фінансового контролю неможлива. До таких принципів відносяться

- незалежність;

- превентність (носить попереджувальний характер);

- дієвість;

- регулярність;

- об’єктивність;

- законність;

- розмежування функцій та повноважень між різноманітними органами фінансового контролю;

- підзвітність органів фінансового контролю створюючим їх органам влади чи власникам;

- гласність;

- всеохоплюючий характер;

Незалежність фінансового контролю гарантується конституцією та відповідними законами. В межах їх компетенції органам фінансового контролю повинні бути підконтрольними усі органи влади, починаючи з парламенту, уряду та адміністрації президента. Незалежність забезпечується також тим, що контрольний орган комплектується на досить тривалий термін таким чином, що підконтрольні об’єкти не можуть впливати на його склад, а ті, хто доручили проведення перевірки - на її можливі результати. Контрольний орган отримує із державного бюджету необхідні та достатні для виконання покладених на нього задач, та самостійно використовує виділені йому кошти.

Превентність фінансового контролю виражається в тому, що він носить попереджувальний характер стосовно можливого майбутнього фінансового злочину або зловживання фінансовими ресурсами як підприємства, так і держави в цілому. Законодавчо встановлених норм та правил не достатньо для запобігання фінансових злочинів, а отже виконавчу частину вищевказаного виконує фінансовий контроль, керуючись цими ж законами.

Що стосується об’єктивності, то її принцип припускає, що фінансовий контроль будується строго на фактичній та документальній основі, має справу зі звітними даними про фінансову діяльність об’єкту контролю, які складені та затверджені у встановленому порядку, оцінює їх всесторонньо та безпристрасно. Важливою умовою об’єктивності виступає принцип двох підписів під документом про результати перевірки - перевіряючої та перевіряємої сторони.

Законність, як принцип фінансового контролю означає, що склад контролю визначається на основі конституції країни, законодавчих та інших документів, на основі яких здійснюється правове регулювання фінансових, грошових, валютних, кредитних відносин, банківської діяльності. В свою чергу, повноваження контрольних органів також встановлюються законодавством. Ці органи не можуть самостійно перевищувати чи обмежувати свої повноваження.

Оскільки функції фінансового контролю виконують зазвичай декілька органів, важливо, щоб вони в своїй діяльності не дублювали одне одного та не загружали перевірками одні і ті ж самі об’єкти. Для цього органи фінансового контролю координують свої дії у встановленому порядку чи по взаємній згоді.

Говорячи про підзвітність, потрібно мати на увазі, що державна влада, як правило, поділяється на законодавчу та виконавчу. Таким чином в кожній із гілок влади можуть бути створені свої органи фінансового контролю, чим і визначається їхня підзвітність. Ті, хто обслуговує інтереси власників, звітують перед власниками.

Принцип гласності передбачає, що результати фінансового контролю, особливо в частині використання державних коштів, повинні бути загальнодоступними, публікуватись у відкритому друці. У відношенні приватних коштів, які охороняються комерційною таємницею, застосовується публічне підтвердження законності їх виникнення та використання, якщо таке підтвердження отримане перевіркою, а також яке публікується в засобах масової інформації.

Що стосується видів фінансового контролю, то на практиці та в теорії розрізняють зовнішній та внутрішній контроль залежно від взаємовідносин суб’єкта та об’єкта контролю. Зовнішнім називають контроль, який здійснюють спеціальні, вищестоячі по відношенню до перевіряємого об’єкта чи незалежні від нього органи фінансового контролю. Під внутрішнім контролем розуміють контроль в межах однієї організації чи галузі, відомства силами їх структурних підрозділів та штатних співробітників.

1.2 Види, форми і методи фінансового контролю

Залежно від суб’єктів, які здійснюють контроль, і характеру контрольної діяльності розрізняють такі види фінансового контролю:

- державний (загальнодержавний, муніципальний);

- відомчий (внутрішньо корпоративний);

- внутрішньогосподарський;

- громадський;

- аудиторський(незалежний).

Державний фінансовий контроль організовується в масштабі та на рівні усієї держави та в кожному суб’єкті цієї держави. Для цього створюються органи державного фінансового контролю чи окремі органи влади наділяються функціями фінансового контролю. Фінансовий контроль організують і органи місцевого самоврядування. Тобто основна особливість загальнодержавного контролю полягає в тому, що він є позавідомчим, проводиться стосовно будь-якого суб’єкта незалежно від його відомчої незалежності і підпорядкування.

Державний фінансовий контроль здійснюється для того, щоб забезпечити проведення в країні єдиної фінансової, кредитної та грошової політики, захист фінансових інтересів держави та її громадян.

Він представляє собою контроль:

- за виникненням та використанням усіх державних коштів, незалежно від того, в якій формі вони існують - бюджетній чи іншій;

- за діяльністю органів виконавчої влади, на які покладено практичне проведення фінансової, бюджетної, кредитної, грошової, податкової та валютної політики;

- законності залучення та використання засобів юридичних та фізичних осіб кредитними установами та іншими організаціями, котрим законодавчо таке право надано.

В цих цілях перевіряються своєчасність та повнота виникнення державних коштів, їх схоронність, ефективність та цільове використання, фінансові результати використання державного майна, правильність та ефективність використання кредитних ресурсів, які представлені державою чи під гарантії держави.

Контроль також здійснюється за організацією грошового обігу та ринку цінних паперів, проходженням державних коштів в цій сфері, законністю надання від імені держави фінансових пільг та переваг та їх використанням, обґрунтованістю та правомірністю дій кредитних установ по залученню та використанню коштів юридичних та фізичних осіб. Сюди ж відносяться перевірка виконання міжнародних фінансових зобов’язань та стану державного внутрішнього та зовнішнього боргу, проведення фінансових експертиз проектів законодавчих та інших нормативних правових актів, які впливають на формування та використання державних засобів, чи які передбачають видатки, що покриваються за рахунок таких засобів.

За результатами державного фінансового контролю приймаються заходи щодо забезпечення повернення незаконно використаних коштів та надходженню доходів від їх використання у відповідні бюджети.

Таким чином контролюються органи державної влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, страхові компанії, банки та інші кредитні організації та їх союзи, асоціації та інші об’єднання незалежно від форм власності, органи військового управління та військові формування, громадяни держави та іноземні громадяни, а також особи без громадянства.

На діяльність громадських об’єднань, недержавних фондів та інших недержавних некомерційних організацій дія державного фінансового контролю розповсюджується в частині, яка пов’язана з отриманням, перерахуванням чи використанням державних коштів чи управлінням ними, а також в частині наданих їм законодавством чи органами державної влади податкових, митних чи інших пільг та переваг.


Як приклад вищесказаного наведемо модель лінійного зв’язку між органами державного фінансового контролю (мал. 2). Тут можна бачити, що саме фінансовий контроль є складовою державного контролю і виділяється серед інших його видів. Але наряду з тим є одним з основних видів контролю і є частиною правового функціонування державного контролю, що базується на засадах Конституції країни. Він має свої види контролю, серед яких і державний фінансовий контроль, що являє собою складову виконавчої влади. Ця модель устрою фінансового контролю характерна для України. Вона може набувати різних структурних перетворень в залежності від того, про яку господарську одиницю або державу йде мова. Тобто законодавчо визначено у кожній країні якою саме має бути структура фінансового контролю і яким чином її складові одиниці повинні бути у зв’язку одне з одним.

Утвердження правових засад місцевого самоврядування і розширення сфери відповідальності територіальних громад за вирішенням місцевих справ дають підстави виділити у складі державного фінансового контролю муніципальний контроль . Це контроль органів місцевого самоврядування, який здійснюють органи представницької та виконавчої влади місцевих рад через відповідні комісії і місцеві фінансові органи

Забезпечення стабільних фінансових основ місцевої влади і фінансової автономії місцевого самоврядування сприяють подальшому розвитку муніципального фінансового контролю. А з латині термін “муніципальний” означає “беру на себе тягар”


Різновид фінансового контролю, за якого органи виконавчої влади повинні контролювати і відповідають за правильність використання виділених їм державних коштів, називається відомчим контролем . Він поширюється на підвідомчі підприємства, організації та установи. До функцій відомчого фінансового контролю належать:

- перевірка законності господарських та фінансових операцій;

- контроль за використанням матеріальних та фінансових ресурсів;

- перевірка збереження грошових коштів і матеріальних цінностей;

- правильність постановлення бухгалтерського обліку, а також достовірність бухгалтерської звітності;

- проведення перевірок на підвідомчих підприємствах та організаціях.

Внутрішньогосподарський фінансовий контроль проводиться економічними службами підприємств, організацій, установ (бухгалтерія, фінансовий відділ тощо), а на приватних підприємствах їх власниками. Об’єкт контролю – господарська і фінансова діяльність самого підприємства та його структурних підрозділів. Безпосередньо на головного бухгалтера покладено відповідальність за правильну організацію бухгалтерського обліку, своєчасне складання бухгалтерської звітності, правильне і своєчасне перерахування платежів у бюджет і централізовані цільові державні фонди, за цільове і ефективне використання бюджетних асигнувань. В акціонерних товариствах внутрішньогосподарський контроль проводять контрольно-ревізійні комісії.

Що стосується громадського фінансового контролю , то його здійснюють громадські організації (партії, рухи, профспілкові організації). Він може проводитись групами спеціалістів, які створюються , наприклад в Україні, при комітетах Верховної Ради, комісіях Рад народних депутатів, а також безпосередньо на підприємствах.

Щодо форм, то державний фінансовий контроль здійснюється в формі попереднього, поточного та подальшого контролю.

Попередній контроль - це перевірка на стадії складання та розгляду проектів формування і використання державних коштів установами та організаціями, які існують за рахунок державних коштів чи які претендують на отримання фінансової допомоги, бюджетних кредитів, фінансування інвестицій, цільових та інших програм, а також отримання державних гарантій. Тобто проводиться до здійснення фінансових операцій.

Поточний контроль здійснюється безпосередньо в процесі формування та використання державних засобів з ціллю оперативного усунення порушень, що мають місце. Тобто проводиться у процесі фінансових операцій.

Подальший контроль представляє собою контроль за підсумками формування та використання державних коштів з встановленою періодичністю чи в одноразовому порядку з метою перевірки правильності та ефективності використання наданих коштів, затвердження звітів про їх використання, оцінки діяльності об’єктів контролю. Тобто проводиться після закінчення певних періодів, за підсумками місяця, кварталу, року.

Методи фінансового контролю , як конкретні способи і прийоми його проведення, включають ревізії, тематичні перевірки, обстеження, безперервне відстежування фінансової діяльності.

Ревізія представляє собою метод документального контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємства, установи, організації дотриманням законодавства з фінансових питань, достовірністю обліку і звітності, спосіб документального викриття недостач, витрат, привласнень та крадіжок коштів і матеріальних цінностей, попередження фінансових зловживань. Вона являє собою систему обов’язкових контрольних дій.

Перевірка ж здійснюється з метою докладного вивчення окремих ділянок фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації або їх підрозділів. Вона являє собою одиничну контрольну дію.

Ревізії бувають:

· комплексні, що охоплюють усі сторони діяльності, а саме:

- операції з грошовими коштами;

- розрахункові та кредитні операції;

- розрахунки з бюджетом та позабюджетними фондами;

- правильність планування та розходування засобів на утримання бюджетних установ, формування та використання ними позабюджетних коштів;

- схоронність основних засобів та нематеріальних активів та операцій з ними;

- збереження виробничих запасів, товарно-матеріальних цінностей та операцій з ними;

- інвестиційні операції;

- розрахунки з оплати праці та нарахування податків;

- формування собівартості продукції (робіт, послуг);

- формування фінансових результатів;

- організацію та стан бухгалтерського обліку та внутрішнього (відомчого) обліку.

· часткові(що охоплюють лише її окремі сторони);

· тематичні (одночасно проводяться в однотипних установах з певного переліку питань);

· планові і позапланові;

· суцільні й вибіркові (залежно від повноти залучення документів).

Для проведення ревізії чи перевірки встановлюється визначений строк. Вони можуть проводитись силами одного ревізора чи групи (бригади) ревізорів, в необхідних випадках з залученням експертів зі спеціальних питань.

Ревізія – це найбільш ефективний та достовірний метод фінансового контролю, особливо для цілей наступного контролю, тому що за наявності на об’єкті, що перевіряється, усіх необхідних документів може дати вичерпну відповідь про використання засобів в періоді, що перевіряється. Саме тому, коли розглядаються так звані економічні злочини, призначається ревізія фінансово-господарської діяльності об’єктів, якими зацікавлене слідство в цілому чи по основним питанням цієї діяльності.

Із-за великого об’єму матеріалу, який належить до перевірки, та необхідності затрати значного проміжку часу на практиці найчастіше призначаються перевірки конкретних питань.

Ревізія та перевірка обов’язково проводяться за програмою (переліку основних питань), котра затверджується керівником, який призначив ревізію, чи іншою посадовою особою за його дорученням. Програма повинна бути виконана повністю, однак в ході роботи ревізори самостійно визначають необхідність та можливість застосування тих чи інших ревізійних дій, прийомів та способів отримання інформації, аналітичних процедур, які забезпечують надійну можливість збору доказів, що потребуються.

Але в будь-якому випадку, для того, щоб отримати доказові відповіді на поставлені в програмі питання, ревізор повинен провести ряд дій, котрі для кожної ревізії та перевірки однакові і обов’язкові.

Починають ревізію зазвичай з перевірки установчих та реєстраційних документів організації. Потім переходять до вивчення та аналізу планових, звітних, бухгалтерських та інших документів. Тут ревізор повинен встановити законність і правильність операцій, які відображено в документах, чинність самих документів, відповідність їх встановленим формам, безпомилковість розрахунків, які в них записані. Ця робота продовжується практично в ході усієї ревізії. Одночасно ревізор повинен упевнитись в дійсності здійснення тих чи інших операцій, отримання чи видачі вказаних в документах грошових коштів та матеріальних цінностей, фактичного виконання робіт чи надання послуг.

Він робить це шляхом зіставлення бухгалтерських записів з обліку з виправдувальними (первинними) документами та відповідними вихідними даними, а також записів, документів та фактичних даних по одним операціям, наприклад, натуральних показників звітності – з даними по затратах грошових коштів та матеріальних цінностей. В цих же цілях прибігають до проведення зустрічних перевірок – звіренню записів, документів і даних з записами, які маються в організації, що ревізується, з документами і даними, які знаходяться в тих організаціях, від котрих отримано чи яким видано грошові кошти, матеріальні цінності та документи, виписки з банку по рахунках організації з достовірними даними (записами) по цих рахунках.

При організації зустрічних перевірок часто виникає необхідність удаватися до допомоги колег-ревізорів, які працюють на території інших суб’єктів, просити перевірити документи, які знаходяться в тамтешніх організаціях. Вони зобов’язані надавати таку допомогу.

Щоб отримати необхідні докази, ревізору доводиться користуватись і методами фактичної перевірки – вимагати проведення інвентаризації, займатись з участю спеціалістів перерахунком, зважуванням та обміром сировини, матеріалів та готової продукції, оцінкою якості продукції та дотримання технологій. Це потрібно для того, щоб встановити дійсні витрати, правильність списання сировини та оприбуткування готової продукції, дотримання норм природного збитку при зберіганні та транспортуванні матеріальних цінностей, отримати інші підтвердження.

Одним із найважливіших розділів ревізії – перевірка дотримання встановленого порядку ведення бухгалтерського обліку грошових коштів та матеріальних цінностей, організації їх охорони та забезпечення схоронності. Тут використовують рахункові перевірки бухгалтерських звітів та балансів для встановлення достовірності звітних даних, виявлення та ліквідація перекручення та помилок, оцінюють обґрунтованість та правильність розрахунків та даних для визначення звітних показників роботи організації, фондів заробітної плати, рівня собівартості робіт та послуг.

Перевірка правильності та повноти нарахування та уплати податків – непрямий обов’язок ревізора, але якщо він в ході ревізії зустрінеться з якими-небудь порушеннями в цьому відношенні, він повинен поставити питання про передачу матеріалів в податкові органи.

При проведенні ревізії обов’язкова перевірка стану внутрішнього контролю в організації. Хороша постановка внутрішнього контролю сприяє успішній діяльності організації і може допомогти вирішенню задач ревізії.

В сучасних умовах все частіше організації ведуть облік з використанням повної чи часткової комп’ютерної обробки даних. Суттєво, що для проведення ревізії в таких умовах ревізори повинні володіти певною підготовкою чи використовувати роботу експертів.

Результати ревізії (перевірки), як правило, оформлюються актом, котрий підписують ревізуючі, керівник та головний бухгалтер організації, яка ревізується, а в необхідних випадках – раніше працюючий в ревізуємій організації керівник та головний бухгалтер, до часу роботи яких відноситься період, охоплений перевіркою. В декотрих випадках, які визначено нормативними документами, процедура підписання акту керівником та головним бухгалтером може бути замінена процедурою їх ознайомлення зі змістом акту.

Акт ревізії – документ, який має чітко визначені параметри. Він повинен мати відповіді на всі питання, які поставлені в програмі ревізії.

У змісті акту ревізії ревізуючі органи повинні дотримуватись об’єктивності, точності використовуємих даних та описів виявлених фактів, ясності і грамотності викладення. Результати ревізії вилагаються в акті на основі перевірених даних та фактів, які підтверджено документами, результатами проведених зустрічних перевірок та перевірок дійсності здійснення операцій, інших ревізійних дій, висновків спеціальних експертиз та залучених спеціалістів, пояснень посадових та матеріально-відповідальних осіб.

Не допускається включення в склад акту ревізії висновків ревізуючи та інших осіб, припущень та фактів, які не підтверджено документами, даних із слідчих матеріалів та посилань на показання, які було дано слідчим органам, не перепровірених ревізуючими органами матеріалів внутрішнього (відомчого) контролю. В акті ревізії перевіряючі не повинні давати правову та морально-етичну оцінку дій посадових та матеріально-відповідальних осіб ревізуємої та інших організацій, кваліфікувати їх вчинки, наміри та цілі, застосовувати поняття та фрази, які мають свідомо оціночний чи звинувачувальний сенс.

Акт ревізії складається із тексту акту та додатку до нього, на які маються посилання в тексті (документи, копії документів, пояснення посадових та матеріально-відповідальних осіб).

Обов’язково в акті ревізії приводиться повне найменування перевіряємої організації зі вказанням відомчої приналежності, її фінансові та інші реквізити, загальні дані про її діяльність. Вказують період та строки проведення ревізії, ким та на якій підставі вона проведена. Довідково повідомляється, коли і ким проводилась попередня ревізія, що зроблено в організації за попередній період по усуненню виявлених недоліків та порушень.

Основний зміст акту – це виявлені факти порушень законодавства та інших нормативних правових актів, які регламентують фінансово-господарську діяльність організації; конкретні приклади та суми нецільового використання коштів державного бюджету за статтями бюджетної класифікації, розкрадань, нестач, інших зловживань посадових та матеріально-відповідальних осіб. В акті слід показати загальний розмір документально підтвердженого збитку, який виявлено ревізією, інші наслідки розкритих порушень, фамілії, посади осіб, якими вони допущені, дані про застосування штрафних санкцій за нецільове використання бюджетних коштів.

Якщо в ході ревізії встановлено можливості покращення показників фінансово-господарської діяльності організації, більш ефективного використання бюджетних коштів, що виділяються, то це повинно бути відображено.


2. Система державного фінансового контролю в Україні

Державний фінансовий контроль вирішує складні та різноманітні завдання в різних напрямах господарювання на різних рівнях управління. Цим визначаються вимоги до його організації.

Завдання і функції органів державного фінансового контролю в Україні.

Державний контроль здійснюється на рівні центральних органів державного управління. Сюди слід віднести Верховну Раду України, яка здійснює фінансовий контроль під час визначення основних напрямків бюджетної політики , розгляду проекту державного бюджету на новий бюджетний рік, внесення змін та доповнень до затвердженого бюджету, розгляду і затвердженню звіту про виконання державного бюджету за минулий бюджетний період, прийняття законодавчих актів щодо виконання бюджету.

Контроль за витрачанням державних коштів, дотриманням норм фінансового законодавства, за реалізацією фінансової політики органами виконавчої влади покладений на спеціально створену рахункову палату ВРУ.

Важливі функції у фінансовому контролі виконує Кабінет Міністрів України. Від уряду контроль здійснює Міністерство фінансів України – його центральний апарат і Державна контрольно-ревізійна та Державна податкова служба, яка до речі була відокремлена від Міністерства фінансів України і набула статусу окремого міністерства. Вони здійснюють контроль за мобілізацією і використанням коштів бюджету, інших фінансових інституцій, господарських органів. Кожна з цих органів фінансового контролю має свої функціональні обов’язки і завдання.

Міністерство фінансів має право брати участь у здійсненні контролю за дотриманням інтересів держави в управлінні державними корпоративними правами; здійснювати у межах своїх повноважень контроль за дотриманням суб’єктами підприємницької діяльності законодавства, що регулює питання видобутку, виробництва, використання і реалізації дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, проводити в установленому порядку перевірки щодо операцій з дорогоцінними металами і дорогоцінним камінням; здійснювати фінансовий контроль за діяльністю агентів, що мають свідоцтво на проведення державних грошових лотерей, а також проводити у міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях, в установах банків та інших грошово-кредитних установах усіх форм власності перевірок фінансово-бухгалтерських документів, звітів, планів, кошторисів та інших документів щодо зарахування, перерахування і використання бюджетних коштів.

Відповідно до Бюджетного кодексу України, з 2002 року Міністерство Фінансів разом із Рахунковою палатою у порядку, визначеному ВРУ, має здійснювати і контроль за проведенням таємних видатків.

Парламентським органом, мета діяльності якого полягає у здійсненні виключно фінансового контролю, є Рахункова палата.

Діяльність Рахункової палати була започаткована прийняттям Верховною Радою України Закону України від 11 липня 1996 року "Про Рахункову палату Верховної Ради України". Основними завданнями Рахункової палати є:

- організація і здійснення контролю за своєчасним виконанням видаткової частини державного бюджету, витрачанням бюджетних коштів, у тому числі коштів загальнодержавних цільових фондів, за обсягами, структурою та їх цільовим призначенням;

- здійснення контролю за утворенням і погашенням внутрішнього і зовнішнього боргу України, визначення ефективності та доцільності видатків державних коштів, валютних, кредитних і фінансових ресурсів;

- контроль за фінансуванням загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального і національно-культурного розвитку, охорони довкілля;

- контроль за дотриманням законності щодо надання Україною позик і економічної допомоги іноземним державам, міжнародним організаціям, передбачених у державному бюджеті;

- контроль за законністю і своєчасністю руху коштів державного бюджету та коштів позабюджетних фондів в установах Національного банку України та уповноважених банках;

- аналіз встановлених відхилень від показників державного бюджету та підготовка пропозицій щодо їх усунення, і вдосконалення бюджетного процесу в цілому;

- регулярні інформування Верховної Ради України, її комітетів про хід виконання державного бюджету та стан погашення внутрішнього та зовнішнього боргу, про результати здійснення інших контрольних функцій.

Основні функції органів Держаної контрольно-ревізійної служби щодо державного фінансового контролю полягають в здійсненні ревізій та перевірок, узагальненні їх результатів, а також в організації заходів щодо усунення та попередження фінансових порушень і зокрема з питань:

- законного, цільового та ефективного витрачання коштів бюджетів усіх рівнів та коштів державних цільових фондів;

- збереження державного, муніципального і колективного майна;

- достовірності бухгалтерського обліку і фінансової звітності;

- цільового використання і своєчасності повернення валютних кредитів , бюджетних та позабюджетних позичок, а також позик і кредитів, гарантованих бюджетними коштами;

- поповнення дохідної частини бюджетів і державних цільових фондів;

- дотримання розрахункової дисципліни.

У зв'язку з конституційним розмежуванням державної влади та місцевого самоврядування повноваження Державної контрольно-ревізійної служби поширюються насамперед на суб'єкти господарювання, бюджетні установи, що перебувають у державній власності. Що стосується органів місцевого самоврядування, то контрольні дії ДКРС торкаються їхньої фінансової діяльності лише тоді, коли це пов'язано з участю держави у формуванні доходів бюджетів органів місцевого самоврядування та їх фінансовою підтримкою.

Державна контрольно-ревізійна служба — фактично єдина служба, яка проводить документальні ревізії і перевірки за дорученням Президента України і його Адміністрації, Кабінету Міністрів, Генеральної прокуратури і інших правоохоронних органів, глав державних адміністрацій регіонів.

Для забезпечення цих напрямів роботи в органах ДКРС утворено окремі спеціалізовані підрозділи. Наприклад, в ГоловКРУ функціонує управління контролю у сфері матеріального виробництва (має відділи контролю в базових галузях економіки, у сфері державної власності, у сфері змішаної форми власності і у фінансово-кредитних установах та фондах), Управління контролю у сфері послуг (має відділки контролю у сфері транспорту і зв’язку, у сфері житлово-комунального господарства та у сфері матеріальних ресурсів, будівництва, торгівлі та інвестицій), Управління контролю в агропромисловому комплексі (має відділи контролю у сфері використання природних ресурсів та екології і в аграрному секторі економіки).

Зростання динамічності фінансових процесів зумовлює відповідні вимоги щодо забезпечення превентивності, підвищення оперативності фінансового контролю, у зв'язку з чим особливої ваги набуває запровадження фінансового контролю, здійснюваного Державним казначейством України. Державне казначейство України створене відповідно до Указу Президента України "Про Державне казначейство в Україні" від 27 квітня 1995 року з метою забезпечення ефективного управління коштами державного бюджету, підвищення оперативності у фінансуванні видатків у межах наявних обсягів фінансових ресурсів.

Основними завданнями Державного казначейства є організація виконання державного бюджету і здійснення контролю за цим; управління наявними коштами державного бюджету та коштами державних позабюджетних фондів у межах видатків, установлених на відповідний період; ведення обліку касового виконання державного бюджету, складання звітності про стан Його виконання; здійснення управління державним внутрішнім та зовнішнім боргом; здійснення контролю за надходженням, використанням коштів державних позабюджетних фондів тощо.

Державне казначейство повністю виконуватиме свої функції тоді, коли буде здійснено перехід від фінансування видатків до оплати рахунків установ, які утримуються з державного бюджету. Перехід від фінансування до оплати рахунків дасть можливість забезпечити дійовий попередній контроль за використанням бюджетних коштів і недопущення нецільового їх використання; концентрувати кошти державного бюджету на єдиному казначейському рахунку, що дасть змогу мати вичерпну інформацію про щоденний стан руху коштів за доходами і видатками державного бюджету, результати виконання бюджету, що дозволить ефективніше здійснювати поточний контроль.

У 2001 році у складі Міністерства фінансів утворено Державний департамент фінансового моніторингу, основним завданням якого визначено збір, обробку і аналіз інформації про фінансові операції, що підлягають обов’язковому фінансовому контролю (визначені законом як значні або сумнівні) та інші операції, пов’язані з легалізацією таких доходів.

Важливість контрольних функцій Державної Податкової служби в країні на чолі з Дердавною податковою адміністрацією України зумовлюється тим, що вона є єдиною структурою в системі виконавчої влади, що здійснює фіскальний контроль за сплатою податків. При цьому податкові органи мають право здійснювати на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності перевірки грошових документів, бухгалтерських книг, звітів, кошторисів, декларацій, товарно-касових книг, показників електронних контрольно-касових апаратів і комп’ютерних систем та інших носіїв інформації, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів.

Контроль, здійснюваний ДПАУ, зводиться не лише до перевірки дотримання податкового законодавства, правильності обчислення податків і своєчасності їх сплати. Визнаючи надзвичайну важливість цих функціональних напрямів діяльності податкових органів, необхідно вказати на неприйнятність зведення суті контролю лише до способу забезпечення законності, оскільки таким чином обмежується його активна економічна цілеспрямованість. Податкові органи не обмежуються роллю пасивного контролера. В процесі контролю, як правило, оцінюються не тільки кількісні результати фінансової і господарської діяльності, а і її законність, доцільність, а також фінансова стійкість платника як основа для підвищення податкового потенціалу економіки.

Із контрольною функцією податкової служби пов’язані реєстрація та облік. В принципі, без належного обліку здійснення контролю в подальшому неможливе. Так, державні податкові інспекції у районах, містах без районного поділу, в районах, в районах у містах, міжрайонні та об’єднані ДПІ забезпечують облік платників податків, інших платежів, а також реєстрацію фізичних осіб-платників податків та інших обов’язкових платежів, ведуть облік векселів, що видаються суб’єктами підприємницької діяльності при здійсненні операцій з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах; проводять роботу, пов’язану з обліком безгосподарного майна, майна, що перейшло за правом успадкування до держави, скарбів і конфіскованого майна та інше.

Головним завданням Фонду державного майна України в частині здійснення державного фінансового контролю є нагляд за додержанням прав держави як власника частки акцій в акціонерних товариствах, видача ліцензій посередникам щодо організації підготовки до приватизації та продажу об’єктів приватизації. Фонд має право проводити інвентаризації загальнодержавного майна, що відповідно до державної програми, підлягає приватизації, здійснювати аудиторські перевірки ефективності його використання, а також контролювати обіг приватизаційних паперів.

Дотримання учасниками фондового ринку обов’язкових нормативів достатності власних коштів, інших показників і вимог, що обмежують ризики по операціях з цінними паперами та отриманням емітентами і операторами умов їх продажу (розміщення) на ринку здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку.

Уповноважений орган виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг здійснює контроль за достовірністю інформації, що надається учасникам ринку фінансових послуг, і має повноваження на проведення моніторингу руху капіталу в Україну та за її межі через ринки фінансових послуг. Для забезпечення своїх функцій уповноважений орган має право інспектувати фінансові установи, зокрема банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, дочірні товариства, страхові компанії, інвестиційні фонди тощо.

Відомчий фінансовий контроль здійснюють фінансові служби міністерств, відомств, підприємств, організацій і установ державної форми власності. Даний вид контролю застосовується тільки по відношенню до підвідомчих підприємств та організацій. В останній час масштаби даного виду контролю значно скоротилися з появою підприємств нових форм власності.

Фінансовий контроль органів місцевого самоврядування здійснюють фінансові органи представницької та виконавчої влади місцевих Рад народних депутатів насамперед через відповідні комісії Рад народних депутатів і місцеві фінансові органи. Об’єктом фінансового контролю є місцеві бюджети, позабюджетні фонди, господарсько-фінансова діяльність підприємств і організацій комунальної власності.

Суттєве значення для підвищення ефективності контролюючої системи має встановлення предметної області державного фінансового контролю, адекватної сучасним вимогам. Предметом державного фінансового контролю має бути:

- забезпечення стабілізації економіки і досягнення економічного зростання;

- забезпечення сталості економічного розвитку державного сектору економіки;

- досягнення збалансованості державного і місцевих бюджетів;

- захист фінансових інтересів громадян України. Важливу роль у забезпеченні дійового фінансового контролю відіграє методика контролю, яка являє собою сукупність методів контролю, що використовуються у певному конкретному випадку. Необхідно правильно вибирати методичний інструментарій контролю, враховувати його адекватність предмету контролю, об'єктивність, надійність, орієнтацію на комплексність, оперативність і якість контролю.

Наступним елементом системи державного фінансового контролю є процес контролю. Процес контролю — це діяльність суб'єктів контролю, спрямована на гарантоване досягнення найефективнішими засобами поставленої мети шляхом реалізації певних завдань контролю і застосування відповідних принципів, методів контролю.

Існують різні підходи до виділення стадій процесу контролю, наприклад, а) встановлення параметрів, норм функціонування, оцінка відхилень від встановлених параметрів і норм; б) встановлення стандартів контролю, оцінка його ефективності; в) встановлення параметрів, норм функціонування, збір даних про фактичний результат виконання, порівняння і оцінка фактичного і очікуваного результатів виконання, розробка і здійснення коригуючих дій.

Для подальшого розвитку і вдосконалення системи державного фінансового контролю слід передбачити:

- прийняття низки законодавчих і нормативно-правових актів, що регулюватимуть організаційну побудову системи державного фінансового контролю, її функціонування і розвиток;

- забезпечення ефективного формування і використання фінансових ресурсів державного сектору економіки і досягнення на цій основі економічного зростання;

- формування координаційних інститутів у складі системи державного фінансового контролю для встановлення ефективної взаємодії між суб'єктами контролю, що запобігатиме виникненню неконтрольованих частин фінансової сфери, а також паралелізму і дублювання при здійсненні контролю.

- чітке окреслення підконтрольних об'єктів та забезпечення повного їх охоплення контролем;

- розроблення і затвердження державних стандартів, що врегульовують здійснення фінансового контролю в різних секторах економіки;

- урізноманітнення форм, видів фінансового контролю, впровадження новітніх методик здійснення фінансового контролю.

Крім зазначених видів ще існує громадський фінансовий контроль, який здійснюють громадські організації (партії, рухи, профспілкові організації), а також аудит, що представляє собою незалежний зовнішній фінансовий контроль, заснований на комерційних засадах.

3. Недержавний фінансовий контроль

Одним із найголовніших видів фінансового контролю являється аудит. Він являє собою незалежний фінансовий контроль, заснований на комерційних засадах, або іншими словами підприємницьку діяльність аудиторів (аудиторських фірм) по здійсненню незалежних позавідомчих перевірок бухгалтерської (фінансової) звітності, платіжно-розрахункової документації, податкових декларацій та інших фінансових зобов’язань та вимог економічних суб’єктів, а також по наданню інших аудиторських послуг.

Аудиторською діяльністю мають право займатись фізичні особи – аудитори та юридичні особи – аудиторські організації (фірми) незалежно від форми власності, в тому числі іноземні та створені спільно з іноземними фізичними чи юридичними особами. Єдиним обмеженням є те, що аудиторська фірма не може бути акціонерним товариством відкритого типу, аудитори та аудиторські фірми не займаються ніякою підприємницькою діяльністю, окрім аудиторської та іншої, пов’язаної з нею діяльністю.

Для того, щоб займатись аудиторською діяльністю, громадянин повинен отримати у встановленому порядку атестат. Після цього він може надавати аудиторські послуги чи в складі аудиторської фірми чи самостійно в якості індивідуального підприємця. Фірма та приватний підприємець, для початку роботи повинні отримати ліцензію на здійснення аудиторської діяльності, їх включають у державний реєстр аудиторів і аудиторських фірм.

У 1993 році в Україні було прийнято Закон “Про аудиторську діяльність”, який визначає правові засади здійснення аудиторської діяльності в Україні і спрямований на створення системи незалежного фінансового контролю з метою захисту інтересів власника. Закон визначає аудит як перевірку публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам.

Аудиторська перевірка може бути обов’язковою та ініціативною. Обов’язкова перевірка проводиться у випадках, які прямо встановлені законодавством, чи за дорученням органів влади, яким таке право надане. Вона передбачена для певного переліку підприємств і організацій, зокрема: банків, інвестиційних фондів, інвестиційних компаній, інших небанківських фінансових установ, які здійснюють залучення коштів громадян або залучення чи торгівлю цінними паперами (крім операцій з випуску (емісії) власних корпоративних прав), бірж, страхових компаній, кредитних спілок, недержавних пенсійних фондів.

Аудиторські перевірки також можуть проводитись за ініціативи керівництва або власників підприємства, його засновників, акціонерів.

Крім проведення контрольної роботи, аудиторські послуги можуть надаватись у вигляді консультацій з питань організації бухгалтерського обліку, проведення фінансово-господарської діяльності відповідно до чинного законодавства, у тому числі і податкового. Аудиторські фірми – це комерційні організації і тому всі свої послуги вони виконують за плату, розмір якої обумовлюється в договорі між замовником і аудиторською організацією.

Під час проведення перевірок аудитори самостійно визначають форми і методи аудиту на підставі чинного законодавства, існуючих норм і стандартів, умов договору із замовником, професійних знань та досвіду. Аудитори мають право отримувати всі необхідні документи для проведення перевірок, а також пояснення до них. Крім того, можуть перевіряти наявність грошових коштів, майна, інших цінностей.

Поряд з цим аудитори зобов’язані належним чином надавати аудиторські послуги, повідомляти власників, замовників про виявлені недоліки ведення бухгалтерського обліку і звітності, зберігати в таємниці інформацію, отриману під час аудиту. До правил, які торкаються відповідальності аудитора, відносяться стандарт з підготовки листа-зобов’язання аудиторської організації про згоду на проведення аудиту, документованого аудиту, діям аудитора при виявленні перекручення бухгалтерської звітності. Все це направлено на те, щоб аудиторська перевірка кваліфіковано вирішувала задачі, які перед нею поставлено.

З метою забезпечення об’єктивності і неупередженості в проведенні аудиторських перевірок чинним законодавством забороняється проведення таких перевірок аудитором, який має власні майнові інтереси, прямі родинні стосунки з керівництвом суб’єкта господарювання, що перевіряється, або є членом керівництва , засновником чи працівником (те саме – стосовно дочірніх підприємств, філій).

Результати проведення аудиторської перевірки оформлюються аудиторським висновком, який є офіційним документом і має бути засвідченим підписом та печаткою аудитора або аудиторської фірми. У ньому повинен бути зроблений висновок стосовно достовірності звітності підприємства, її повноти і відповідності чинному законодавству та нормативам бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності. Це документ, який має юридичне значення для усіх юридичних та фізичних осіб, органів державної влади та управління, органів місцевого самоврядування та судових органів. Висновки за результатами перевірки, яку проведено за дорученням державних органів, прирівнюється до висновку експертизи, яку призначено у відповідності з процесуальним законодавством.

Аудиторський висновок складається з трьох частин: ввідної, аналітичної та підсумкової.

Ввідна частина має в собі дані про аудиторську організацію(аудиторі) – адресу, повне найменування, дані про ліцензію, номер розрахункового рахунку, прізвища, імена та по-батькові аудиторів, які приймали участь у перевірці.

В аналітичній частині висновку вказується найменування економічного суб’єкта, період перевірки, результати експертизи організації бухгалтерського обліку, складання звітності та стану внутрішнього контролю, факти виявлених аудиторською перевіркою порушень, які впливають на достовірність обліку та звітності та, які можуть нанести збиток власникам економічного суб’єкта, держави та іншим.

Підсумкова частина - це запис про те, що аудитор (аудиторська організація) підтверджує достовірність бухгалтерської (фінансової) звітності економічного суб’єкта. Однак якщо в ході перевірки виявлені аудитором суттєві порушення не були усунуті, робиться запис про неможливості підтвердження достовірності обліку.

Аудиторський висновок в цілому надається замовнику аудиту (власникам чи керівництву економічного суб’єкта, державному органу). Зацікавленим особам економічний суб’єкт повинен надавати тільки заключну частину аудиторського висновку.

Якщо зацікавлена особа через те, що аудиторський висновок був неякісним, понесла втрати, то винному аудитору (аудиторській організації) можна пред’явити претензії в судовому порядку.

4. Контроль за виконанням планів-прогнозів господарської і фінансової діяльності

Фінансовий стан організацій і підприємств залежить від степені виконання планів-прогнозів господарської діяльності, правильного використання власних оборотних і інших засобів, отримання необхідних доходів і нагромаджень, дотримання режиму економії, фінансової і розрахуноково-платіжних дисциплін.

Щоб успішно вести господарство, забезпечити виконання виробничих і фінансових завдань, необхідний систематичний контроль за реалізацією продукції, запасами товарно-матеріальних цінностей, їх обігом, правильності використання власних оборотних засобів, позик банку і своєчасності поступлення передбачених доходів.

Основними задачами текучого фінансового контролю за витратами є забезпечення економії в витратах, зниження собівартості продукції, підвищення рентабельності господарської діяльності.

Для поточного контролю витрат використовуються кошториси витрат і бухгалтерські звіти, а також документи і записи бухгалтерії по рахунках, які враховують витрати. Головна увага повинна звертатися на перевірку законності і господарської цілеспрямованості витрат, особливо по таких статтях, , як транспортні витрати, заробітна плата, витрати та утримання апарату управління (по відрядженнях і канцелярські витрати) і інші .

В процесі текучого контролю фінансового плану – прогнозу потрібно провіряти повноту своєчасність поступлення власних і прирівняних до них засобів, а також правильність їх використання в господарстві.

Перевірка виконання показників балансу доходів і витрат здійснюється по окремих статтях доходів і витрат.

Важливою задачею контролю за виконанням балансу доходів і витрат є своєчасні розрахунки з бюджетом по податках, повернення позик банкам.

В процесі контролю за виконанням балансу доходів і витрат необхідно визначити, чи достатня сума власних оборотних засобів для нормального фінансування текучої господарської діяльності організаціїю. Цей контроль здійснюється по даних бухгалтерського балансу на певну дату, шляхом зрівняння фактичної суми власних оборотних засобів з затвердженим нормативам.

Платоспроможність виражається в своєчасному погашенні організаціїй своїх обов¢язків перед постачальниками, банками, фінансовими організаціями і іншими кредиторами. В ній проявляється якість своєї господарсьтко-фінансової організації.

Задача фінансового контролю в тому, щоб на протязі здійснення текучої господарської діяльності забезпечити правильне використання оборотних засобів і інше. В бухгалтерії необхідно вести текучий оперативний облік за своєчасністю поступлення платежів від покупців.

Для цього кожний платіжний документ реєструється в спеціальному журналі (дата, №, назва покупців, сума, фактична оплата).

5. Роль фінансового контролю у забезпеченні фінансової дисципліни в Україні

Недооцінка ролі контролю у фінансово-господарській діяльності негативно позначається на економіці. Це також призводить до того, що практичні засади організації системного забезпечення здійснення державних контрольних функцій стають недосконалими, викликаючи цілий ряд проблем.

Якщо аналізувати ефективність фінансового контролю в Україні, то можна виявити низку серйозних проблем становлення державного фінансового контролю.

Найважливіша з них – методологічна проблема, пов’язана з недостатньою з’ясованістю природи внутрішнього та зовнішнього фінансового контролю. Як показує світовий досвід, система дійового державного фінансового контролю має складатися із двох незалежних, але однаково важливих частин: внутрішнього державного фінансового контролю і незалежного – зовнішнього. У нашій державі спостерігаються спроби штучного об’єднання внутрішнього і зовнішнього фінансового контролю або їх субпідпорядкування, що пояснюється нерозумінням суті питання. Взагалі зовнішній контроль, який має здійснювати Рахункова палата, відсутній в Україні через рішення Конституційного Суду, яке призупинило її діяльність.

Наступна проблема полягає в тому, що сьогодні державний фінансовий контроль, як урядовий, так і парламентський, не поширюється на доходи Державного та місцевих бюджетів. В Україні такі функції покладені на податкову службу, що є неправомірним, адже ця служба стежить за сплатою податків, правильністю розрахунків, маючи свої власні функції. Підтверджують такий висновок і статистичні дані. В останні роки збільшується недоїмка, податки неможливо зібрати. Але одночасно із року в рік щорічно проводяться заліки - недоїмка списується в рахунок сплати платниками податків якихось заборгованостей, і це приносить прибутки не державі, а посередникам.

Таким чином, у системі управління нашої держави практично повністю відсутня функція незалежного контролю та аудиту дохідної частини бюджетів України. А якщо немає такого аудиту, то є дефіцит необхідних фахових пропозицій щодо реальних джерел наповнення бюджетів України, розширення їх фінансової бази і поліпшення фінансового стану підприємств. На сьогодні це – найсерйозніша проблема державного фінансового контролю в Україні, оскільки такий контроль та аудит не здійснюють ні Головне контрольно-ревізійне управління України, ні Рахункова палата України.

Третя проблема – відсутність належного державного фінансового контролю за використанням державної та комунальної власності. У сфері управління центральних та місцевих органів влади перебувають сьогодні 4100 державних підприємств. І ще 2500 відкритих акціонерних товариств мають у своїх статутних фондах державні пакети акцій, із них 404 великих підприємства повністю контролюються державою, бо мають у статутному фонді більш ніж 50% державної власності. Як з’ясувалося, з боку їхнього власника – держави, керівництво і контроль за діяльністю таких підприємств, утворенням прибутку та його використанням фактично не здійснюється. Величезні фінансові потоки і кошти зовсім не контролюються.

Державні підприємства не підлягають і аудиту Рахункової палати, за винятком бюджетних коштів, ними отриманих. Фінансовий аудит, наприклад, державних акціонерних компаній здійснює не Головне контрольно-ревізійне управління (ГоловКРУ), а приватні аудиторські фірми. Але звіти про цей аудит, як і фінансові звіти державних підприємств, що пройшли аудит, не подаються ні Міністерству фінансів, ні уряду, ні Верховній Раді України. Така ситуація призводить до негативних наслідків. Наприклад, два державні підприємства нафтопроводів у 1999 році сплатили до бюджету 143 млн. грн. податків. Одночасно вони залишили у своєму розпорядженні понад 740 млн. грн. прибутку. Державі, як власнику, не виплачено жодної копійки дивідендів. Гроші пущено в оборот для сумнівних фінансових операцій. На момент перевірки прострочена дебіторська заборгованість за такими операціями перевищила 140 млн. грн. До речі, цих коштів вистачило б державі, щоб розрахуватись із заборгованістю за заробітною платою в усій бюджетній сфері. Основи державного фінансового контролю в напрямі контролю власності могли б бути аналогічними основам державного контролю у сфері фінансів.

Четверта проблема – державний контроль за фінансовими ресурсами місцевих органів влади і самоврядування. В Україні зовсім немає зовнішнього, незалежного державного контролю за цією частиною публічних фінансів, яка сьогодні становить більш ніж третину Зведеного бюджету України. Повноваження незалежного державного фінансового контролю, в тому числі з урахуванням світової практики, мають поширюватись і на цю частину публічних фінансів. Інакше не можна вести мову про цілісність та завершеність системи внутрішнього і зовнішнього державного контролю за формуванням і використанням публічних фінансових ресурсів і державного майна України.

Наступна проблема – яким має бути контроль фінансів підприємств державного сектору і фінансів комунальних підприємств або підприємств, що мають частку державного майна? Захопившись фіскальною стороною проблеми, держава втратила контроль за економічною діяльністю цих підприємств. Оскільки фінанси державних і комунальних підприємств є складовою фінансів держави, то, безумовно, внутрішній контроль за їх формуванням і використанням є компетенцією уряду. Так само і зовнішній, незалежний контроль у цій галузі є компетенцією Рахункової палати України. Такий принцип діє в країнах Європейського Союзу, і не тільки там.

Шоста проблема – відсутність системи здійснення контролю за використанням державних коштів. Порушення чинного законодавства, нецільове витрачання коштів, марнотратство і навіть розкрадання стають, на жаль, нормою нашого життя. А це все – ознаки слабкості контролю. Факти порушень встановлюються сьогодні практично в кожній з перевірених установ. Але винні в порушеннях не несуть покарання. Координації взаємодії між органами, що здійснюють перевірки, немає, як і спільних дій щодо усунення причин, які породжують умови для порушення чинного законодавства. Між контрольними органами фактично немає обміну інформацією щодо методів виявлення порушень та встановлення способів розкрадання державних коштів та державного майна.

Сьома проблема – кадри органів державного фінансового контролю, стандарти їхньої діяльності, заробітна плата, умови праці та оплати відряджень. Через низьку заробітну плату на роботу залучаються робітники низької кваліфікації, є проблеми і в організації професійної підготовки та перепідготовки кадрів у відповідності з новими стандартами бухгалтерського обліку. Зовнішній, незалежний державний фінансовий контроль та аудит є новими для України і слабо відпрацьованими як у теоретичному, так і в методологічному плані. У Конституції України дане питання слабо розкрите. Стаття 98 виписана не досить чітко. Закон, який регулює діяльність Рахункової палати, надто недосконалий, особливо після прийняття рішення Конституційного Суду щодо призупинення його дії.

Незважаючи на вищезазначені недоліки, наближена до ринкової економіки система державного фінансового контролю в нашій країні все-таки в основному склалася. Вона охоплює як нормативно-правову базу, так і органи, що здійснюють державний контроль, та форми й методи контролю.

Аналіз системи державного фінансового контролю дає змогу сказати на підставі статистичних даних, що останнім часом кількість виявлених фінансових порушень загалом по Україні зросла. Так, у 2001 році було виявлено фінансових порушень на суму 172553,3 тис. грн., тоді як у 1998 році – 14781,4 тис. грн.

Таким чином, спостерігається тенденція до зростання у 11,6 рази, і це за 3 роки. На основі даних було зроблено прогноз на 3 роки вперед до 2004 р., який визначив даний показник на рівні приблизно 2013697,01 тис.грн. Таке зростання може бути віднесено на неефективність як фінансового контролю, так і органів, що його здійснюють, а також недосконалістю законодавчої бази.

За дорученнями вищих органів влади і правоохоронних органів органами контрольно-ревізійної служби загалом протягом 1994-1999 років проведено було 217,8 тис. ревізій та перевірок суб’єктів підприємницької діяльності, якими виявлено незаконних, нецільових витрат та нестач на суму 3,9 млрд. грн., що становить 78,4 відсотка загальної суми виявлених службою за цей період незаконних і нецільових витрат та нестач. Показники результативності контрольно-ревізійної роботи у 1999 році вищі від середньорічних протягом останніх 6 років; у розрахунку на один суб’єкт підприємницької діяльності у 1999 році виявлено незаконних і нецільових витрат та нестач на суму 10,9 тис.дол. США при середньорічному показнику 7,7 тис.дол., в розрахунку на одного ревізора – 49,8 тис.дол. при середньорічному показнику 41,0 тис.дол. США. За 9 місяців ці показники становили відповідно 16,2 та 58,1 тис.дол. США.

Згідно вищезазначених даних було побудовано графік і за допомогою лінії тренду зроблено прогноз щодо незаконних витрат на одного суб’єкта підприємницької діяльності на 2002 рік, за умов, якщо тенденція до зростання не зміниться. Прогнозне значення складає приблизно 35,78 тис.дол. США. Таким чином, зроблений аналіз стану фінансового контролю в Україні на сучасному етапі дає можливість дійти висновку про недооцінку ролі фінансового контролю в Україні для забезпечення фінансової дисципліни у державі. Такий стан призводить до значних фінансових порушень, які мають тенденцію до зростання протягом останніх років, що спричинено рядом проблем у цій галузі, серед яких - недосконалість законодавства, дублювання контрольних функцій органами управління, відсутність незалежного контролю та інші.

Наявність значних обсягів фінансових порушень визначає потребу в підвищенні ролі фінансового контролю на сучасному етапі розвитку економіки України.

ВИСНОВОК

Фінансовий контроль держави – одна з найважливіших функцій державного управління, спрямована на виявлення відхилень від прийнятих стандартів законності, доцільності й ефективності управління фінансовими ресурсами та іншою державною власністю, а за наявності таких відхилень – на своєчасне вжиття відповідних коригувальних і запобіжних заходів. Від ефективності державного фінансового контролю залежить економічне і не меншою мірою політичне благополуччя нації.

Безумовно, коли Україна стоїть на шляху ринкових відносин, не можна недооцінювати роль фінансового контролю держави, яка полягає в забезпеченні фінансової дисципліни. Необхідно пам’ятати, що фінансовий контроль – це один із способів наповнення державного бюджету, що є важливим для такої країни як наша. Це також інструмент боротьби зі злочинами у сфері фінансових відносин, спосіб збереження державного майна і коштів, що особливо актуально останнім часом в Україні. Крім того, ефективність здійснення контрольних функцій є чинником підвищення авторитету держави у світовому співтоваристві

В результаті проведених досліджень по даній курсовій роботі можна зробити наступні висновки:

1. Фінансовий контроль держави посідає одне з основних місць серед елементів фінансового управління і є важливим за умов перехідної економіки, тобто в Україні, він забезпечує дисципліну в фінансовій сфері, є гарантом суверенітету держави, її цілісності та економічного процвітання.

2. Неоднозначність трактування поняття фінансового контролю є наслідком багаторічної історії розвитку України як держави, а також незавершеністю правової бази, тобто відсутністю відповідного закону.

3. Наближена до ринкової економіки система державного фінансового контролю в нашій країні в основному склалася і охоплює як нормативно-правову базу, так і органи, що здійснюють фінансовий контроль, форми й методи контролю. Класифікація в організаційному плані дала уявлення про масштаби здійснення контролю, про його рівень значущості та корисності.

4. Вивчення світового досвіду організації фінансового контролю є важливим у зв’язку з реформуванням даної галузі в Україні, а також є свідченням необхідності впровадження ефективного фінансового контролю. У зарубіжних країнах чітко розмежовуються дві форми фінансового контролю – державний та незалежний.

5. Аналіз стану фінансового контролю в Україні дозволив виявити ряд проблем у цій сфері, що спричиняють динамічний ріст кількості фінансових порушень у державі з кожним роком:

· Методологічна проблема – недостатня з’ясованість природи зовнішнього та внутрішнього фінансового контролю.

· Відсутність функції незалежного контролю та аудиту дохідної частини бюджетів України.

· Відсутність належного державного фінансового контролю за використанням державної та комунальної власності.

· Відсутність зовнішнього, незалежного державного контролю за фінансовими ресурсами місцевих органів влади і самоврядування.

· Втрата державою контролю за економічною діяльністю підприємств державного сектору і фінансів комунальних підприємств або підприємств, що мають частку державного майна.

· Відсутність системи здійснення контролю за використанням державних коштів.

· Низька заробітна плата, оплата відряджень та умови праці, що спричиняють недостатньо високий рівень кваліфікації працівників органів контролю.

Основними проблемами можна визначити: відсутність незалежного контролю за різними сферами використання фінансових ресурсів у державі, а також дублювання органами управління контрольних функцій.

6. Для підвищення ролі фінансового контролю в Україні, вирішення основних проблем у державі, що пов’язані з цим питанням необхідно реформування системи фінансового контролю шляхом таких основних напрямів:

· Прийняття Закону України „Про фінансовий контроль”.

· Створення необхідних умов для здійснення незалежного контролю за використанням фінансових ресурсів у державі.

· Впровадження нової інформаційної системи, яка б забезпечила обмін необхідною інформацією між контрольними органами у державі.

· Вирішити на законодавчому рівні питання, пов’язані з матеріальним забезпеченням працівників контролюючих органів.

· Посилити вимоги до контролю за власністю держави, аналогічним основам державного контролю у сфері фінансів тощо.

Вирішення основних проблем може бути досягнуте лише завдяки розробленій стратегії удосконалення, яка повинна відповідати вимогам сучасності та спиратися на прийняті у всьому світі норми. Реформування контрольних функцій держави та досягнення їх ефективності дасть імпульс українській економіці для підвищення матеріального благополуччя усього народу України.


СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Учебник: “Финансы”/С.И. Лушин, В.А. Слепова – Ф-991М: Росийская економическая Академия, 2000-384 с.

2. Підручник: “Фінанси” /Романенко О.Р. – К: Центр навчальної літератури. – 2003 – 312 с.

3. Підручник: “Фінансова діяльність підприємства”/Бан-Ф59 Дурка О.М., Коробов М.Я., Орлов П.І., Петрова К.Я. – 2-е вид., доповнене та перероблене – К: Либідь, 2003-384 с.

4. Навчальний посібник: “Державні фінанси України” /Василик О.Д. : . – К.: Вища шк., 1997. – 383 с.

5. Підручник: “Теорія фінансів” /Василик О.Д. : . – К.: НІОС, 2000. – 416 с.

6. Учебник для вузов: «Финансы. Денежное обращение. Кредит» // под ред Дробозиной Л.А., - Москва: ЮНИТИ, 1997, с.479

7. “Удосконалення контролю в системі управління фінансовими ресурсами регіону” /Бречко О.В. //Фінанси України – 2002 - №9 - с.150.

8. “Державний фінансовий контроль: зарубіжний досвід і шляхи вдосконалення.” /Дорош Н.І. //Фінанси України - 1998 - №1 - с.47.

9. Джерела Internet:

www.kmu.gov.ua

www.vru.gov.ua

www.mfu.gov.ua

www.google.com.ua

Оценить/Добавить комментарий
Имя
Оценка
Комментарии:
Где скачать еще рефератов? Здесь: letsdoit777.blogspot.com
Евгений08:24:21 19 марта 2016
Кто еще хочет зарабатывать от 9000 рублей в день "Чистых Денег"? Узнайте как: business1777.blogspot.com ! Cпециально для студентов!
11:50:19 29 ноября 2015

Работы, похожие на Курсовая работа: Організація фінансового контролю шляхи його підвищення

Назад
Меню
Главная
Рефераты
Благодарности
Опрос
Станете ли вы заказывать работу за деньги, если не найдете ее в Интернете?

Да, в любом случае.
Да, но только в случае крайней необходимости.
Возможно, в зависимости от цены.
Нет, напишу его сам.
Нет, забью.



Результаты(151388)
Комментарии (1844)
Copyright © 2005-2016 BestReferat.ru bestreferat@mail.ru       реклама на сайте

Рейтинг@Mail.ru