Банк рефератов содержит более 364 тысяч рефератов, курсовых и дипломных работ, шпаргалок и докладов по различным дисциплинам: истории, психологии, экономике, менеджменту, философии, праву, экологии. А также изложения, сочинения по литературе, отчеты по практике, топики по английскому.
Полнотекстовый поиск
Всего работ:
364150
Теги названий
Разделы
Авиация и космонавтика (304)
Административное право (123)
Арбитражный процесс (23)
Архитектура (113)
Астрология (4)
Астрономия (4814)
Банковское дело (5227)
Безопасность жизнедеятельности (2616)
Биографии (3423)
Биология (4214)
Биология и химия (1518)
Биржевое дело (68)
Ботаника и сельское хоз-во (2836)
Бухгалтерский учет и аудит (8269)
Валютные отношения (50)
Ветеринария (50)
Военная кафедра (762)
ГДЗ (2)
География (5275)
Геодезия (30)
Геология (1222)
Геополитика (43)
Государство и право (20403)
Гражданское право и процесс (465)
Делопроизводство (19)
Деньги и кредит (108)
ЕГЭ (173)
Естествознание (96)
Журналистика (899)
ЗНО (54)
Зоология (34)
Издательское дело и полиграфия (476)
Инвестиции (106)
Иностранный язык (62792)
Информатика (3562)
Информатика, программирование (6444)
Исторические личности (2165)
История (21320)
История техники (766)
Кибернетика (64)
Коммуникации и связь (3145)
Компьютерные науки (60)
Косметология (17)
Краеведение и этнография (588)
Краткое содержание произведений (1000)
Криминалистика (106)
Криминология (48)
Криптология (3)
Кулинария (1167)
Культура и искусство (8485)
Культурология (537)
Литература : зарубежная (2044)
Литература и русский язык (11657)
Логика (532)
Логистика (21)
Маркетинг (7985)
Математика (3721)
Медицина, здоровье (10549)
Медицинские науки (88)
Международное публичное право (58)
Международное частное право (36)
Международные отношения (2257)
Менеджмент (12491)
Металлургия (91)
Москвоведение (797)
Музыка (1338)
Муниципальное право (24)
Налоги, налогообложение (214)
Наука и техника (1141)
Начертательная геометрия (3)
Оккультизм и уфология (8)
Остальные рефераты (21697)
Педагогика (7850)
Политология (3801)
Право (682)
Право, юриспруденция (2881)
Предпринимательство (475)
Прикладные науки (1)
Промышленность, производство (7100)
Психология (8694)
психология, педагогика (4121)
Радиоэлектроника (443)
Реклама (952)
Религия и мифология (2967)
Риторика (23)
Сексология (748)
Социология (4876)
Статистика (95)
Страхование (107)
Строительные науки (7)
Строительство (2004)
Схемотехника (15)
Таможенная система (663)
Теория государства и права (240)
Теория организации (39)
Теплотехника (25)
Технология (624)
Товароведение (16)
Транспорт (2652)
Трудовое право (136)
Туризм (90)
Уголовное право и процесс (406)
Управление (95)
Управленческие науки (24)
Физика (3463)
Физкультура и спорт (4482)
Философия (7216)
Финансовые науки (4592)
Финансы (5386)
Фотография (3)
Химия (2244)
Хозяйственное право (23)
Цифровые устройства (29)
Экологическое право (35)
Экология (4517)
Экономика (20645)
Экономико-математическое моделирование (666)
Экономическая география (119)
Экономическая теория (2573)
Этика (889)
Юриспруденция (288)
Языковедение (148)
Языкознание, филология (1140)

Реферат: Інноваційні структури та венчурний капітал

Название: Інноваційні структури та венчурний капітал
Раздел: Рефераты по астрономии
Тип: реферат Добавлен 00:00:01 23 января 2011 Похожие работы
Просмотров: 15 Комментариев: 2 Оценило: 0 человек Средний балл: 0 Оценка: неизвестно     Скачать

Національний університет

“Києво-Могилянська Академія”

Департамент економічних наук

Кафедра економічної теорії

“ІННОВАЦІЙНІ СТРУКТУРИ ТА ВЕНЧУРНИЙ КАПІТАЛ”

Кваліфікаційна робота

на здобуття академічного звання

бакалавра економічних наук

Цебро Олексій Валерійович

Науковий керівник - кандидат економічних наук,

доцент департаменту економічних наук НаУКМА

Іванова Н.Ю.

Київ – 2000р.

Вступ............................................................................................................ 3

Розділ 1. Державна інноваційна політика та інноваційні структури.................................................................................................. 6

1.1. Шлях інноваційного розвитку економіки України та інноваційна політика................................................................................................................... 6

1.2 Інноваційні структури та їх класифікація....................................... 12

1.3. Розвиток інноваційних структур в Україні................................... 15

Розділ 2. Венчурний капітал та його роль в розвитку інноваційного бізнесу................................................................... 25

2.1. Загальна характеристика ринку венчурного капіталу................. 25

2.2. Венчурний капітал як засіб фінансування інноваційних проектів. 31

Розділ 3. Проект створення Київського Інноваційного Інтернет-Центру ( далі КIІЦ)........................................................... 35

3.1. Виконавче резюме.......................................................................... 35

Висновки................................................................................................. 39

СПИСОК ВИКОРИСТАНOЇ ЛІТЕРАТУРИ........................................... 41

ДОДАТОК 1. Бізнес-план проекту створення КІІЦ............. 43

1.1. Загальний опис проекту та організації.......................................... 44

1.2. Капітал і юридична форма............................................................. 47

1.3. Опис послуг.................................................................................... 49

1.4. Аналіз ринку та план маркетингу.................................................. 52

1.5. Виробничий план........................................................................... 58

1.6. Управління і організація................................................................ 60

1.7. Фінансовий план............................................................................. 62


Вступ

Більшість дослідників соціально-економічного розвитку людства вже давно вважає науково-технічний прогрес головним чинником історичної трансформації суспільства. /2,15/ Можна сказати, що науково-технічний прогрес став визначальним фактором суспільного виробництва. Внутрішні механізми впливу технологічних змін на економічний розвиток докладно описав Й.Шумпетер, який ніби завершив лінію пошуків, розпочату М. Туган-Барановським, і сформулював цілісну інноваційну теорію. Термін “інноваційна” ця теорія дістала завдяки центральному місцю в ній економічної категорії “інновація”, яку розробив і ввів у широкий вжиток Й.Шумпетер. Інновація як економічна категорія – це не просто поняття, що означає будь-яке нововведення, а нова функція виробництва. Це зміна технології виробництва, яка має історичне значення і є необхідною. /2,23/

Економіка України перебуває на етапі великих змін. Вони викликані не лише новими завданнями в системі їх соціально-економічного розвитку, але і проблемами, які породжені сучасним рівнем науково-технічного прогресу. Економічне зростання в країні забезпечується не лише за рахунок переходу до ринкових відносин, а й за рахунок введення у виробництво новітньої техніки і технологій, які б відповідали світовим стандартам. Науково-технічний прогрес є дуже складним не лише технічним, а й соціально-економічним і науковим процесом. Першочергове значення для прискорення науково-технічного прогресу має впровадження передової техніки і технології, що дозволяє оперативно переходити на випуск нової продукції. Це актуально на сьогодні для усіх галузей народного господарства. Підвищення ефективності суспільного виробництва і, на цій основі, прискорення соціально-економічного розвитку країни вимагають використання різнорідних факторів. Слід підвищувати продуктивність праці, економити сировину, матеріали, збільшувати віддачу виробничих потужностей, вдосконалювати організацію праці тощо. Однак усі ці резерви економічного зростання є обмеженими. Необмеженим фактором розвитку був і залишається науково-технічний прогрес. Саме він створює матеріальну основу, необхідну для активізації і більш повного використання всіх інших факторів та робить їх невичерпними. Зміст науково-технічного прогресу складають нові технічні і технологічні рішення в галузі засобів і предметів праці, котрі підвищують економічну ефективність виробництва, забезпечують покращення умов праці, раціональне використання природних ресурсів і охорону навколишнього середовища, виводять наше суспільство на високі науково-технічні позиції у світі. Лише такий практичний та корисний напрямок робить витрати на науку і техніку суспільно виправданими, дозволяє говорити про справжній прогрес з точки зору людини. /10,1/

Наприклад, провідне місце (біля 70%) у експорті найбільш розвинених країн (в тому числі США, Німеччина, Японія) посідають саме наукомісткі, високотехнологічні товари. Їх конкурентоспроможність забезпечується великими витратами, в тому числі з боку держави, на науково-дослідні та конструкторські розробки. Економіка цих країн, та країн, що здійснили потужний ривок у сім`ю світових лідерів, сьогодні будується, в першу чергу, на реалізації наукових досягнень.

У різних країнах проблема реалізації нововведень вирішується по-різному, хоч і можна простежити певні моменти, спільні для більшості сучасних лідерів науково-технічного прогресу, але не підлягає сумніву те, що наука стала реальною виробничою силою на даному етапі, і буде залишатись нею в майбутньому.Завдання України - у найкоротший час вивчити досвід вирішення цих проблем, визначити шляхи реалізації інноваційної політики в Україні з урахуванням реальних умов.

Перший крок у цьому напрямі вже зроблено, ним стало Розпорядження Президента України від 23.01.1996 р. № 17/96, “Питання створення технопарків та інноваційних структур інших типів”, де створення та функціонування інноваційних структур визначається, як один з пріорітетних напрямків підвищення ефективності використання науково-технічного потенціалу задля розв`язання завдань технологічного оновлення виробництва. /1,1/

Однак, багато аспектів становлення цілісної системи управління інноваційною діяльністю в умовах сучасної України та її подальшого функціонування не знайшли достатньо глибокого висвітлення у науковій літературі. Особливо мало літератури про інноваційну політику держави та практичні інструменти її здійснення в Україні, зокрема, про різноманітні інноваційні структури.

Разом з тим, низка важливих питань, що пов`язані з новими підходами до створення спеціалізованих інноваційних центрів та інкубаторів бізнесу, зокрема, тих, що супроводжують інтернет-бізнес з залученням венчурного капіталу в умовах економічної кризи, потребують подальшої розробки.

Окрім того необхідно зазначити, що існує досвід практичної роботи, що був напряцьований, зокрема, у НГО “Київська школа підприємців” в 1998 році, а потім в БФ “Київ XXI століття” в 1999-2000 рр., який вимагає на цей момент теоретичного підгрунтя для більш досконалого застосування практичних знань. Цього року більш активно почала працювати Українська Асоціація Бізнес-інкубаторів та Інноваційних Центрів, що стало ще одним спонукальним фактором для створеня наукової праці про інноваційну політику та інноваційні структури нашої країни, а також про венчурний капітал, який повинен стати кровоносною системою наукомісткого бізнесу. Можна сказати, що в цій роботі закладено елемент новації, а саме підтримка одного з найпреспективніших наукомістких ринків, зокрема, ринку інтернет-технологій за допомогою такого інструменту, як створення інноваційного інтернет-центру.

Таким чином, практична значимість вказаних проблем і об`єктивна необхідність розвитку інноваційних процесів в Україні зумовили вибір теми бакалаврської роботи, мету і завдання, предмет та об`єкт дослідження.

Метою роботи є огляд інноваційної політики держави, інноваційних структур, що утворились та працюють в Україні, пошук системної зв’язки між інноваційними структурами та венчурним капіталом, створення проекту Київського Інноваційного Інтернет-Центру, який би інкубував інтернет-компанії, створював клімат для розвитку інтернет-технологій та інтернет-ринку, вирішував би проблеми зайнятості та отримання додаткових благ на означеній тереторії.

Для досягнення мети були поставлені наступні завдання:

- дослідити загальну ситуацію, що пов`язана з інноваційними процесами в Україні;

- класифікувати інноваційні структури;

- дослідити різноманітні існуючі в світі інноваційні структури та їх приклади в Україні;

- охарактеризувати світовий ринок венчурного капіталу та показати зв’язок з інноваційними структурами, зокрема, з інноваційними центрами;

- подати проект створення інноваційного центру, який спеціалізується на інкубуванні інтернет-технологій та на розвитку інфраструктури інтернет-ринку.

Як інформаційну базу, використано дані Української та Польської Асоціацій Бізнес-Інкубаторів та Інноваційних Центрів, Білоцерківського Інноваційного Бізнес-Інкубатору, серверів Верховної Ради України та Держінофонду України.

Розділ 1. Державна інноваційна політика та інноваційні структури

1.1. Шлях інноваційного розвитку економіки України та інноваційна політика.

Становлення національного виробництва - першочергове завдання сучасного етапу економіки України, яка перебуває у стані економічної кризи. Низька конкурентоспроможність продукції, що зумовлена низькою якістю товарів та їх високою матеріало- та працемісткістю спричинила спад виробництва. Вихід з цієї ситуації більшість економістів вбачають у переведенні виробництва на якісно новий рівень, а це є завданням інноваційної діяльності.Проте на сьогоднішній день спостерігається стійка тенденція до згортання такого виду діяльності. Причина цього найчастіше – це відсутність у суб'єктів господарювання власних коштів на реалізацію нових технологій. Досить важко також отримати кошти з альтернативних джерел фінансування. Тривалий термін окупності та низька ефективність інвестування коштів у інноваційні проекти стримують їх фінансування. Застосування високих технологій передбачає широке використання патентних інновацій, мова йде про винаходи, промислові зразки, дослідні моделі. Вони є внутрішнім двигуном виробництва, що дає змогу зробити стрибок від старих технологій до нових, прискорює технологічний та економічний розвиток. /10,1/

Питома вага підприємств та організацій, що займалися новаторською діяльністю зменшилась до 7% проти 20% ще у 1993 році, тобто 93% підприємств та організацій залишились взагалі поза сферою інноваційної діяльності.Аналіз стану інноваційної діяльності на підприємствах України свідчить про складність практичної реалізації стратегії інноваційного розвитку. Інноваційна активність більшості промислових підприємств через скрутне економічне становище залишається низькою. Частка підприємств, які виконували роботи, що спрямовані на підвищення технологічного рівня виробництва та нових видів продукції, в 1996 році становила 19% проти 23% в 1995 і 26% в 1994 році. Тільки 2,3% обстежених підприємств (або кожне 4-е) здійснювали комплексну автоматизацію виробництва, 6,7% (або кожне 15-е) - впроваджували нові технологічні процеси, близько 3% (або кожне 36-е) - освоювали виробництво нових видів машин, устаткування, апаратів, приладів, 13,7% (або кожне 7-е) - товарів народного споживання. Майже вдвічі проти 1994 року зменшилась кількість підприємств, що впроваджують інновації, зокрема в деревообробній промисловості - на 30%. Найбільш поширеними джерелами фінансування інноваційної діяльності в 1996 році залишались власні кошти, а також використання кредитів та позик - 20%. У той же час фінансування робіт з створення нових видів продукції та технічного оновлення виробництва за рахунок державного бюджету залишається незначним. Лише 6% (у 1995 році - 9%) промислових підприємств використали такі кошти, а іноземні інвестиції - всього 0,4% (у 1995 році - 0,5%) досліджених підприємств. Спостерігається щорічне скорочення кількості розробок, що виконуються. У 1996 році науковими організаціями галузі закінчено й передано замовникам 6,7тис. розробок, спрямованих на створення та удосконалення техніки й технологій проти 9,6тис. у 1995 і 12,8тис. у 1994 роках. Зменшення кількості науково-технічних розробок призвело до подальшого згортання роботи з створення зразків нових видів машин, устаткування, апаратів, приладів, засобів автоматизації. Треба зазначити, що протягом 1997-1999 років ці негативні тенденції зберігаються і прогресують, що багато в чому зумовлено недосконалою законодавчою базою. /10,1/

Але перед тим як проводити аналіз нормативно-правового поля розвитку інноваційної діяльності в Україні, необхідно навести декілька прикладів вирішення проблем підтримки інноваційної діяльності в промислово-розвинених країнах протягом 60-х – 80-х років, коли функції держави в здійсненні інноваційної політики активно розроблялись та удосконалювались. /7,39/

Наприклад, в США основою нормативної бази цієї галузі є закон “Про національну політику в галузі науки та техніки, про організації та пріорітети” (1976 р.). Цим законом всановлено приблизна низка пріорітетних цілей, реалізація яких повинна сприяти прогресу науки та техніки шляхом втілення науково-технічних розробок в різних галузях народного господарства. В США є також закон Стівенсона-Уайдлера (1980 р.) про технічні інновації, в якому декларується курс щодо підняття економічного, екологічного і соціального благоустрою суспільства шляхом створення організацій, в тому числі комерційних, які діють виключно з метою поширення наукового та освітнього прогресу, цим законом також передбачається розвиток різноманітних центрів промислової технології та ставиться за мету створення стимулів задля використання технічних розробок на основі фінансової підтримки із федеральних фондів. /7,39/

Подібні закони є і в інших промислово розвинених країнах. Так, в Швейцарії діє федеральний закон про розвиток наукових досліджень. Його дія поширюється на всі науково-дослідні заклади, що використовують для своїх робіт кошти федерального казначейства.

У Франції у відповідності з чинним законодавством наукові дослідження та технологічний розвиток визнаються загальнонаціональними пріорітетними задачами. /7,40/

Разом з тим, щоб не заглиблюватись у нормативно-правову базу інших країн, потрібно сказати, що окремого або спеціального законодавства з оподаткування інноваційної діяльності закордоном не має. Значною мірою відповідні регулятори передбачені в пакетах законів про правову охорону промислової власності, законах про передачу технологій, про стимулювання малого бізнесу, а також про підтримку неурядових організацій, зокрема, інноваційних структур.

Поступово умови для переходу до інноваційної моделі соціально-економічного розвитку створюються і в Україні. Основні положення стратегії інноваційного розвитку викладено в Концепції науково-технологічного і інноваційного розвитку України, яка була схвалена Кабінетом Міністрів України (далі КМУ) і Президентом України та затверджена постановою Верховної Ради України (далі ВРУ). В цій концепції, зокрема, розкриваються і законодавчо закріплюються основні принципи стимулювання малого та середнього підприємництва, в тому числі шляхом підтримки діяльності регіональних інноваційних структур./7,44/

Загалом правові основи розвитку інноваційної діяльності в Україні базуються на системі законодавчих і підзаконних актів, які так чи інакше стосуються інноваційної діяльності. Таким чином можна згадати Декларацію про державний сувернітет України, яка була прийнята в 1990 році. В ній передбачалось те, що весь економічний та науково-технічний потенціал, який було створено в Україні, є неподільною частиною власності держави. Потрібно згадати і про закон України “Про основи державної політики в галузі наукової та науково-технічної діяльності” від 13 грудня 1991 року. В кінці 1998 року цей закон було прийнято в новій редакції, яка отримала назву закону України “Про наукову та науково-технічну діяльність”. Цей закон визначає принципові положення, які стосуються форм та методів регулювання розвитку науки та техніки, впровадження наукомістких технологій в економіку держави та окреслює повноваження державних органів, що проводять інноваційну політику в державі.

Також треба взяти до уваги закон України “Про власність”, який, зокрема, передбачає права власності на твори науки, літератури, винаходи, програмні розробки тощо. Тобто задля результатів інтелектуальної праці закладаються правові аспекти, які і повинні стати гарантами успішної інноваційної діяльності в нашій країні.

Взагалі питання інтелектуальної власності конкретизуються в таких законах: /19,3/

- “Про охорону прав на промислові зразки”;

- “Про охорону прав на винаходи та корисні моделі”;

- “Про охорону прав на знаки для товарів та послуг”;

- “Про авторське право та суміжні права”.

Створення інфраструктури підтримки інтелектуальної власності є головним завданням Державного патентного відомства. Об'єктивізація оцінки науково-технологічних та інноваційних проектів здійснюється Центром наукової та науково-технічної експертизи. Президентом України поставлено завдання - створити методику розробки та супроводження Державного індикативного плану науково-технологічного розвитку України. Ця робота активно виконується Міністерством науки та освіти, Національною Академією Наук України (далі НАН України), Центральними органами виконавчої влади та багатьма відомствами, інститутами, підприємствами.

Необхідно зазначити, що згідно закону України “Про підприємство” на державу покладається забезпечення пільгових умов для підприємств, які втілюють прогресивні технології та створюють додаткові робочі місця і блага для суспільства, а згідно закону України “Про підприємництво” держава бере на себе зобов’язання стимулювати інноваційну діяльність за допомогою цільових кредитів та інших видів допомоги.

В той же час закон України “Про інвестиційну діяльність” регламентує інноваційну діяльність як одну із форм інвестиційної діяльності, яка здійснюється з метою втілення досягнень науково-технічного прогресу в соціальну сферу та виробництво. Окрім того велике значення для інноваційної діяльності має указ Президента України “Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії”, який визначає організаційно-правові форми здійснення інвестиційної, в тому числі інноваційної, діяльності, порядок створення малих фондів і компаній, їх основні функції і обов’язки. /7,46/

Потрібно зазначити, що в цей час фінансовий аспект державної інноваційної політики підтримується Державним інноваційним фондом, який було створено постановою КМУ від 12 лютого 1992 року. Держіннофонд фінансово підтримує підприємства шляхом надання інвестиційного вкладу, позики або лізингу. Фінансування здійснюється на підставі бізнес-планів та висновків державної комплексної експертизи, що передбачає проведення фінансового аналізу проекту. Такий підхід дозволяє найбільш ефективно використовувати державні кошти.

За період з 1993 по 1997 рр. на розгляд Держіннофонду було подано 3800 інноваційних проектів, з яких профінансовано 1627. На травень 1997 р. Держіннофондом було профінансовано 187 інноваційних проектів на загальну суму 215 млн.грн. В результаті завершення інноваційних проектів, що були профінансовані Держіннофондом, було вироблено інноваційної продукції на загальну суму 476 млн.грн. Створено та збережено 22,5 тис. робочих місць. Середній термін окупності профінансованих Держіннофондом проектів становив біля 2,5 року. На жаль, він залишається єдиним джерелом інвестицій в інноваційній діяльності і використовується здебільшо на промисловому рівні і в меншій мірі - на впровадження нових наукових технологій, нових розробок вчених. Крім того зараз виявлено низку зловживань при розподілі державних коштів на впровадження інноваційних розробок, зокрема, в кримському регіоні за період з 1998 р. і на початок 2000 року, що аж ніяк не сприяє розвитку інноваційної діяльності в державі.

Треба сказати, що в Україні існує Фонд фундаментальних досліджень, який формується за рахунок коштів державного бюджету, добровільних внесків, юридичних та фізичних осіб та інших цільових надходжень.Кошти фонду забезпечують цільове фінансування галузей суспільних, природничих, економічних наук тощо. Крім того цей Фонд забезпечує цільове фінансування різноманітних досліджень та розробок, які проводять молоді вчені, в тому числі фінансує передачу результатів досліджень в практичну сферу. /7,47/

Загалом сучасні умови перехідної української економіки потребують проведення чіткої інноваційної політики, яка була б спрямована на розвиток науково-технічних комплексів, об’єднань та виробничо-технологічної інфраструктури населених пунктів тощо. В зв’язку з цим для України перспективним є напрямок розвитку мережі регіональних інноваційних структур, зокрема, технополісів, технопарків, інноваційних інкубаторів та інноваційних центрів. Законодавча система України зробила в цьому напрямку деякі конкретні кроки, наприклад, в 1992 році було прийнято закон “Про основи створення та функціонування вільних (спеціальних) економічних зон”, але цей закон недієвий, бо має надважкий механізм реалізації і передбачає прийняття окремого закону, за умов створення технопарку з його структурою та інвестиційним механізмом, що аж ніяк не додає цій інноваційній структурі тієї необхідної мобільності та динамічності. Тобто, потрібно розробляти та приймати аналогічні закони, але з полегшеним механізмом застосування.

Потрібно додати, що згідно розпорядження Президента України від 23.01.96 р. № 17/96, “Питання створення технопарків та інноваційних структур інших типів”, яким створення та функціонування інноваційних структур визнано, як один із пріорітетних напрямків здійснення інноваційної політики в Україні, державним адміністраціям в регіонах доручено всебічно сприяти створенню технопарків, а КМУ розробити перелік пілотних проектів створення таких структур.

Верховна Рада і Кабінет Міністрів України мають встановити пільгове оподаткування на прибуток, щоб інноваційні структури, які зареєстровано в Міністерстві науки та освіти перші три роки сплачувати половину податку на прибуток. Це є методом стимулювання наукомісткого виробництва. А 19 травня 2000 року на розгляд Верховної Ради України було внесено закон, який би надавав пільги технопаркам, але його було відхилено.

В цей час в Україні у рамках підготовки робочою групою Міністерства науки та освіти, яка працювала на базі Центра дослідження науково-технічного потенціалу і історії наук ім. Г.М. Доброва НАН України, пакету інструктивно-методичних матеріалів з розробки проекту Державного індикативного плану науково-технічного розвитку України на 1999-2005 рр. розроблено Рекомендації з визначення основних пріорітетів науково-технічного і інноваційного розвитку, де викладено загальні принципи, технології прогнозування пріорітетних напрямків, критерії їх відбору з врахуванням вітчизняного та зарубіжного досвідів. /7,50/ Крім того зараз Президент України дав низку доручень щодо реалізації програми стратегії економічного і соціального розвитку на 2000-2004 роки, зокрема, Кабінет Міністрів України повинен розробити заходи щодо підтримки створення промислово-фінансових груп, у тому числі транснаціональних, горизонтальних і вертикальних холдингових компаній, науково-технічних центрів, технополісів, технопарків, а також сприяти розвитку венчурного бізнесу.

З метою подальшого практичного впровадження інноваційної стратегії Міністерство науки та освіти вважає єдиним із важливих напрямків - прискорене створення в Україні, за рахунок коштів бюджету, регіональних відрахувань та інших інвестицій, інноваційних технологічних центрів (ІТЦ) та інноваційних бізнес-інкубаторів (ІБІ). ІТЦ повинні стати не тільки джерелом інноваційних продуктів для підприємств на основі широкого використання наукомістких технологій, але й підтримувати в регіонах новостворені підприємства, приймати участь у трансфері новітніх технологій та наданні економічних послуг. ІТЦ повинні стати інструментом інноваційного розвитку промисловості в регіонах. Абсолютно не має значення, якої форми власності будуть підприємства, що продукують нові технології. Головне – це не форма власності, а ефективність впровадження нових технологій у виробництво в ринкових умовах. /10,1/


1.2 Інноваційні структури та їх класифікація

В світі відбулось становлення класифікації інноваційних структур. Потрібно зазначити декілька їх основних типів: технополіси, технопарки ( дослідницькі, технологічні, промислові, аграрні), рекреаційні зони, інноваційні бізнес-інкубатори та інноваційні центри. /7,70/

Потрібно сказати, що за допомогою таких структур в світі вирішуються наступні актуальні задачі:

- вдосконалення галузевої структури виробництва і прискорення соціально-економічного розвитку тереторій з постійним зростанням інноваційної структури або її окремих виробництв з господарчою структурою оточуючого регіона;

- активне застосування у виробництві вітчизняних та зарубіжних науково-технічних розробок і винаходів з подальшим використанням в економіці власної країни та на зовнішньому ринку;

- розвиток експортної бази і збільшення валютних надходжень в результаті більш інтенсивної інтеграції економіки однієї країни в систему міжнародної торгівлі;

- наповнення внутрішнього ринку конкурентоздатними товарами та послугами виробничого і споживчого призначення;

- дослідження нових форм господарювання з пристосуванням до сучасних умов світового ринку;

- практичне навчання місцевих фахівців підходам та методам міжнародного бізнесу. /7,70/

Зараз найбільш прогресивною формою організації поміж інноваційних структур вважається технополіс, основна мета якого – формування науково-виробничого середовища для ефективного розвитку науково-технічних розробок. Крім того навколо цього середовища утворюється потужна соціально-побутова сфера, яка допомагає людям отримати достатні блага для повноцінного життя у такому полісі. Тобто відбувається повноцінний процес містобудування.

Поняття технополісу можна визначити як синтез двох ідей, одна з яких передбачає розвиток науково-технічних розробок, а інша втілює в собі ідею містобудуваня.

Загалом технополіс – це територіальне утворення міського або селищного типу, яке зорієнтоване на забезпечення найкращих умов для взаємодії науки, промисловoсті, комерційного застосування результатів фундаментальних і прикладних досліджень та підтримки малих науково-дослідних, дослідницько-виробничих підприємств в галузі високих технологій. /7,71/

Cтворення технополісу передбачає реалізацію нового підходу до регіонального розвитку, який полягає в децентралізації влади та посиленні влади самоврядних громад, в житлових комплексах та промислових зонах великих міст відбувається зняття перенавантаження за рахунок більш активного розвитку виробничої та соціально-побутової інфраструктури передмість. В окремих випадках будівництво технополісу передбачає будівництво повністю нового міста з сучасними дослідницькими центрами, закладами освіти, мережами комунікацій та житловими масивами тощо. /7,71/

На заході компанії, які вкладають кошти в побудову таких міст отримують різноманітні державні дотації та податкові пільги.

Дослідницький (науковий парк) – інноваційна структура, до складу якої може входити декілька інкубаторів та зрілих фірм, що займаються промисловим впровадженням наукових розробок. В залежності від місця розміщення (центр міста або передмістя) середні розміри таких парків коливаються від 0,5 до 10 га.

Технологічний парк – інноваційна структура, до складу якої входять фірми та лабораторії, що займаються впровадженням нових технологій у виробництво. За класичного випадку у таком парку реалізується повний цикл “дослідження – розробка – серійне виробництво”. Середні розміри території коливаються від 3 до 15 га та більше.

Промисловий (грюндерський парк) – інноваційна структура, яка об’єднує фірми, фінансово-комерційні структури для надання допомоги виробництвам, що розвиваються. В залежності від способу їх розміщення і організації середні розміри території таких парків коливаються від 5 до 50 га та більше. /7,74/

Агротехнополіс – це територіальне утворення, яке охоплює переважно села та селища міського типу і зорієнтоване на забезпечення найкращих умов для взаємодії науки, сільського господарства, комерційного застосування результатів фундаментальних і прикладних досліджень та підтримки малих науково-дослідних, дослідницько-виробничих агропідприємств в галузі нових агротехнологій. Середні розміри території можуть коливатись від кількох сот гектарів до десятків тисяч гектарів.

Інноваційні бізнес-інкубатори – інноваційні структури, які першочергово підтримують інноваційне підприємництво та тих підприємців, які з будь-яких причин не можуть самостійно розпочати власну справу. Загалом в світі різниться визначення даної інноваційної структури, доречі, як і інших вище згадуваних. Ідея інноваційного бізнес-інкубування полягає у створенні своєрідного координаційного центру на регіональному рівні, метою діяльності якого є впровадження програми підтримки та розвитку наукомісткого підприємництва на практиці. Ідея здійснення цієї програми в такий спосіб виникла в США на межі 50-х і 60-х років і після її успішної апробації була імпортована іншими країнами. Деякі вчені вважають сучасні інкубатори одним з найбільш потенційно сильних економічних інструментів прискорення технічного та економічного розвитку як території, так і окремих технологічних і виробничих напрямків діяльності.

Взагалі інкубатор бізнесу, зокрема інноваційний інкубатор, – це організація, яка здійснює свою діяльність в рамках локальної (на рівні міста, району) програми підтримки підприємництва і створює сприятливе середовище для починаючих підприємців: приміщення та обладнання, засоби зв’язку, послуги виробничого характеру, маркетинг, що надаються на пільгових умовах, а саме головне, спрощує доступ до фондів венчурного капіталу.

Пошириним типом інноваційних структур також є інноваційний центр, який діє на зразок асоціації підприємств і фірм, що об ’єднані спільною метою досягнення високого комерційного результату на основі використання науково-технічних розробок та винаходів. Дуже часто офіси таких фірм знаходяться в одному приміщенні, яке добре пристосоване до ведення переговорів, проведення навчальних занять, підготовки та здійснення рекламних та виставкових заходів. Зазвичай адміністрацію цього приміщення і називають інноваційним центром. /7,79/

Загалом потрібно сказати, що в світі не існує чіткої класифікації інноваційних структур. Для прикладу можна навести Дрезденський технологічний центр і Інноваційний парк в Берліні, які згідно назв відносяться, начебто, до різних типів інноваційних структур, а насправді вони обидва класичні інноваційні інкубатори. Але в цьому розділі була успішна спроба подати класифікацію інноваційних структур, що відповідає сучасному погляду українських вчених.


1.3. Розвиток інноваційних структур в Україн і

Зважаючи на загальні економічні проблеми в Україні та, зокрема, на проблеми развитку науки, сьогодні дуже гостро постає питання, як зберегти науковий потенціал країни, як забезпечити ефективну мотивацію наукової діяльності в сучасних умовах. Реалії сьогодення суттєво змінюють умови діяльності нових організаційних структур в Україні. Наприклад, на початку 90-х років в Україні досить широко розроблялась концепція створення в країні мережі науково-технологічних парків як нової ефективної організаційної форми. В основу цієї концепції, згідно досвіду роботи подібних організаційних структур в усьому світі, було покладено умову пріоритетної державної підтримки інтеграції науки, виробництва і бізнесу на загальнодержавному та регіональному рівнях. Але фактично окремі структури, які почали згідно даної концепції з'являтися, зокрема, як складові майбутньої інноваційної інфраструктури ніякої суттєвої підтримки не отримали. Державний інноваційний фонд, наприклад, що планувався, як одна з базових структур в загальній концепції, практично до останнього часу не дотримувався орієнтації на фінансування саме інноваційних проектів (випуск наукомісткої продукції, венчурні науково дослідні роботи). Приватний бізнес також не демонстрував зацікавленості у наукових розробках, оскільки основною сферою отримання прибутків в Україні виявилися торгівля та спекуляції на умовах її здійснення.

Таким чином, із загального комплексу ключових факторів необхідних для успішного функціонування наукових парків (наявність дослідницьких інститутів, університетів, промислових зон, великого вибору талановитих інженерів) випали такі складові як ринок венчурного капіталу та наявність інвестиційних фондів, що, природньо, не дало можливості для втілення даної концепції в життя.

На думку американських експертів, що була оголошена на проведеному в січні 1998 року в Харкові міжнародному семінарі за участі представника американського Лойола-коледжу (основного контрактора проектурозвитку інноваційних бізнес-інкубаторів в Україні)- директора Інституту досліджень світових технологій доктора Р.Д. Шелтона, на 75 відсотків нових фірм-початківців невдача підстерігає вже в перший рік роботи, тоді як майже 90 відсотків “інкубаторських” компаній виживають й успішно продовжують свій бізнес. Випробована ще в 50-ті роки в Америці система інноваційних бізнес-інкубаторів уже давно перейшла з-за океану й до Європи, швидко довівши свою ефективність.

Близько 90% інноваційних бізнес-інкубаторів та інноваційних центрів, що існують у світі, - некомерційні організації. Фінансуються переважно державою (від 40 до 80%), бо розвиток підприємництва, а отже, й економіки, в капіталістичних країнах вважають справою державною. Більшість інкубаторів на заході мають власні приміщення, або ж сплачують оренду не посередникам, а безпосередньо державі, що дозволяє значно зменшити вартість послуг. Держава допомагає інкубатору, бо сама в цьому зацікавлена: вона отримує податки, розвивається її економіка і, як результат, збагатчується держава та її громадяни. Також бізнес-інкубатори можуть отримувати кошти від громадських та комерційних організацій, фондів, приватних осіб тощо. Кожна країна має власну стратегію розвитку підприємництва. У Франції, наприклад, інкубатори допомагають переважно тим фірмам, що вже стали на ноги й довели рентабельність своєї ідеї на практиці. В Америці, яка є батьківщиною названих закладів, інноваційні бізнес-інкубатори підтримують усі підприємства без винятку, та перевага все ж таки надається новоствореним компаніям.

Як правило серед організацій, що підтримують розвиток інноваційних бізнес-інкубаторів, найбільш суттєву допомогу надають місцеві представництва виконавчої влади, регіональні органи влади, академічні установи, навчальні заклади, науково-дослідні інститути, комерційні фірми, профспілки, місцеві органи розвитку підприємництва, великі корпорації, банки та фінансові установи.

До "джентльменського набору" бізнес-інкубаторської практики входить перенавчання, надання на пільгових умовах у користування офісних та виробничих приміщень, меблів, офісної техніки, різноманітних інформаційних та консалтингових послуг (з управління підприємством, фінансового менеджменту, маркетингу, бухгалтерського обліку та звітності, діловодства, підбору кадрів, пошуку джерел фінансування - кредитів, місцевих та іноземних інвесторів) тощо.

Можна навести кількаприкладів діяльності інноваційних бізнес-інкубаторів (далі ІБІ) в деяких країнах. Для більш чіткого уявлення про стан бізнес-інкубування в США та Україні наведемо наступну таблицю: /14,1/


Таблиця 1.

Порівняльна характеристика стану інноваційного бізнес-інкубування в США та Україні

США Україна
1. Перші п’ять років роботи ІБІ звільняються від оподаткування. 1. ІБІ пільг не мають. Існуюча система оподаткування не сприяє розвитку бізнесу і, відповідно, розвитку інкубаторів.
2. ІБІ отримують довгострокове кредитування. 2. Дуже малі можливості для того, щоб отримувати кредити через те, що інкубатори не мають своєї власності для застави.
3. ІБІ - власники або довгострокові орендатори майна та нерухомості, де вони функціонують. 3. ІБІ не мають власної нерухомості.
4. Як правило ІБІ зареєстровані як неприбуткові організації. 4. Юридичний статус ІБІ - благодійний фонд аба громадська організація.
5. На 10-60% ІБІ існують за рахунок власних коштів, отриманих від надання послуг. 5. Також можуть існувати на 10-60% за рахунок власних коштів, але необхідно постійно шукати спонсорів.
6. Період інкубації фірм становить 2 роки і більше. 6. Період інкубації точно не встановлюється через відсутність досвіду інноваційного бізнес-інкубування.
7. Після інкубації, як правило, 80% підприємств продовжують успішно працювати самостійно. 7. На сьогодні ефективність інкубації досить незначна, оскільки не створено відповідної законодавчої бази.
8. Діяльність програми бізнес-інкубування суттєво знижує безробіття, створює додаткові робочі місця при погіршенні економічного стану держави. 8. При достатньому розвитку ІБІ в нас могли б різко збільшити кількість робочих місць та "підняти" виробництво наукомістких товарів та послуг..

А в Росії, наприклад, є Міжнародний Інкубатор Бізнесу та Технологій в Москві, що спонсорується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID). Він підтримує компаній, які "виростають" на базі науково-дослідних інститутів. Крім надання різноманітних послуг, цей інкубатор забезпечує гарантію грантів для розвитку разом з російськими фондами, допомогає у навчанні та консультації, що сприяє виживанню фірм на початковому етапі. Таким чином за 1997 рік із більш як 400 претендентів 30 компаній отримали підтримку. Зараз вони розвиваються досить інтенсивно. В інших містах Росії також розвиваються перспективні моделі бізнес-інкубаторів. Але говорити про певні підсумки діяльності роботи в цьому напрямку ще рано. Хоча певних попередніх результатів росіяни вже досягли. На сьогодні ІБІ різних типів та за різними напрямками діють в 15 регіонах Росії, і найбільшого поширення набули в Центрально-Європейській частині. Спеціалістами вже розроблені відповідні законодавчі та нормативні акти щодо діяльності ІБІ, які найближчим часом можуть бути прийняті в Держдумі. Зараз важко сказати, розвиток яких саме компаній в інкубаторах стане перспективним найближчим часом, але вже видно, що деякі з напрямків підприємницької діяльності дають більший ефект при своєму розвитку саме в таких структурах як ІБІ, компанії займаються прибутковим бізнесом, заробляють гроші і створюють нові робочі місця, а крім того поповнюють бюджет держави.

Найбільш корисним для України є досвід бізнес-інкубування в Польщі. Сьогодні ця форма підтримки підприємництва виявилася в Польщі найбільш ефективною, а сама програма бізнес-інкубування розвивається згідно державної підтримки й під державним контролем. І той факт, що сьогодні в Польщі функціонує понад 2 мільйони малих та середніх підприємств, не в останню чергу завдячує бізнес-інкубаторам. Поляки охоче діляться своїм досвідом з українськами колегами, зокрема, в рамках програми Розвитку бізнес інкубаторів на Україні та завдяки партнерським стосункам Польскої та Української Асоціацій Бізнес Інкубаторів та Інноваційних Центрів, на базі польських інкубаторів проводяться відповідні семінари для підприємців та менеджерів інкубаторів з країн СНД. Наприклад, в 1998 році завдяки програмам Міжнародного Фонду “Відродження”, зокрема, “Схід-Схід” та “Соціальна адаптація військовослужбовців” було проведено стажування менеджерів українських інноваційних структур в Польщі. Крім того саме в Польщі 1998 року було вирішено створити Українську Асоціацію Бізнес-Інкубаторів та Інноваційних Центрів, яка стала потужним рушієм створення інноваційних структур в Україні. Наприклад, в в травні 2000 року УАБІІЦ виступила організатором другої щорічної конференції - “Роль бізнес-інкубації та інновацій у підтримці та розвитку малого та середнього підприємництва”, співорганізаторами якої стали такі організації:

- Білоцерківський Інноваційний Бізнес-Інкубатор (БІБІ);

- Інститут “Відкритого Суспільства, Нью-Йорк”;

- Міжнародний Фонд Соціальної Адаптації (МФСА);

- Польська Асоціація Бізнес-Інкубаторів та Інноваційних Центрів (PBICA);

- Група Експертів Наукових Парків та Інноваційних Центрів (SPICE Group);

- Німецька Асоціація Технологічних та Інноваційних Центрів (ADT).

Для умов України, де інноваційні структури різного типу тільки починають працювати в ринковому середовищі, їх перспективність визначається наступними факторами:

По-перше, все більше підвищується попит з боку підприємницьких структур на нові, більш практичні технології навчання персоналу, консалтингу та інформаційного забезпечення;

По-друге, потенційні інвестори все частіше вимагають від фірм не тільки підтвердження стійкого матеріального та фінансового стану, а й доказів вміння ефективно використовувати кошти.

По-третє, кредитна політика банків не дозволяє позичати кошти на придбання основних засобів, особливо будівель, приміщень, офісної та іншої техніки, що призводить до збільшення витрат та зменшення обігових коштів.

По-четверте, на вже зформованому ринку збільшується конкуренція, і змушує підприємців все більше часу витрачати на поточну реалізацію товарів (послуг), не надаючи належної уваги питанням менеджменту та стратегічного маркетингу, що особливо необхідно в інноваційних підприємствах.

По-п’яте, початковим фірмам, особливо потенційно рентабельним відповідно до виду діяльності, в умовах фіскальної політики держави необхідний час для становлення та виходу на ринок.

Вітчизняні інноваційні структури фахівці здебільшого називають "модельними". І це означає, що до західних зразків їм ще рости й рости. Найбільшою проблемою для українських "закладів з вирощування підприємців" є відсутність законодавчої бази, яка б регулювала їх роботу, відсутність розуміння та підтримки на державному рівні, нестача матеріальних ресурсів.

В Україні поки що про фінансування таких закладів дбає хто завгодно, тільки не держава. Це насамперед міжнародні фонди, Агентство США з міжнародного розвитку (USAID), комерційні організації. І хоча ще в січні 1996 року Президент України підписав розпорядження КМУ розробити у двомісячний термін положення “Про порядок створення технопарків та інноваційних структур інших типів”, - зараз не має жодних реальних позитивних зрушень.

А тому, не чекаючи на державні щедроти, ентузіасти цієї справи виборюють гранти на її розвиток в Україні з міжнародних джерел фінансування. Гранти видають під певні програми, саме тому вітчизняні інкубатори здебільшого підтримують підприємства з певною спеціалізацією. Погано тільки, що за грантовою схемою необхідно дотримуватись чітко визначених кимось правил, та й після закінчення гранту заклад, який протягом певного часу функціонував за ці кошти, може припинити своє існування.

Теоретично ж для українських інноваційних структу джерелами фінансування можуть бути:

а) кошти міжнародних фондів, програм у вигляді грантів та пільгових кредитів;

б) кошти зацікавлених міністерств, комітетів, спілок, асоціацій тощо.;

в) кошти самих учасників ІБІ;

г) кошти спонсорів та інвесторів;

д) кошти комерційних структур та приватних осіб, зацікавлених у послугах інкубатора;

е) венчурний капітал.

Наприклад, ефективність роботи інноваційного інкубатора оцінюють відповідно до кількості "вирощених" ним підприємств, що самостійно і вдало працюють на ринку та кількості новітніх розробок, які було втілено в життя. Поки що вітчизняні заклади статистикою не похизуються, але є винятки.

Серед найвдаліших бізнес-інкубаторів, що їх спонсорують міжнародні фонди, фахівці виокремлюють Білоцерківський Інновацйний Бізнес-Інкубатор (БІБІ), хоча раніше флагманом вважали столичну організацію, яка працює при Українському освітньому центрі менеджменту та підприємництва (УОЦМП) у рамках програми соціальної адаптації військовослужбовців міжнародного фонду "Відродження". Потрібно сказати що БІБІ теж починав фінансуватись міжнародним фондом "Відродження", але потім програма соціальної адаптації військовослужбовців переросла в Міжнародний Фонд Соціальної Адаптації (МФСА), який крім того, що продовжив фінансування першого класичного інноваційного інкубатору, ще й допоміг стати на ноги Українській Асоціації Бізнес-Інкубаторів та Інноваційних Центрів (УАБІІЦ).

Схема роботи БІБІ, як запевнюють експерти, найбільше наближена до світових аналогів. Він має належне власне приміщення. Загальна площа помешкань у 7-поверховому будинку в Білій Церкві, - 2500 кв.м. Кількість співробітників бізнес-інкубатору – 5 чоловік. У будинку інкубатору знаходиться 42 фірми, а кількість асоційованих членів - 16. Постійних членів забезпечують комп'ютером, принтером, телефоном, факсимільним і копіювальним апаратами спільного користування, нададуть різноманітні консультації з організації бізнесу - юридичні та бухгалтерські. За два роки існування з різних питань надано підтримку понад 100 фірмам. Щомісяця за послугами звертаються понад 250 чоловік. /13,7/ Потрібно сказати, що за ці роки роботу отримало 800 осіб, а значить і кошти для існування їх сімей, чисельність кожної з яких складає в середньому 4 особи. Крім того 42 компанії протягом минулого року були продотовані на 36000 грн., а до бюджету вони перерахували 500000 грн., крім того на базі БІБІ було втілено в життя 9 наукомістких розробок.

Кожен інкубатор самостійно обирає політику відносин з клієнтом. Так, білоцерківський заклад дотримується принципу: "ніщо не повинно бути безкоштовним". Отже, компанії з самого початку сплачують певну частку від вартості свого перебування в інкубаторі. На думку фахівців, система "на дурничку" приваблює зовсім недосвідчених у бізнесі людей і відштовхує тих, хто має досвід ведення бізнесу й знає, що нічого задарма не дають. Але нині, згідно умов фінансування, заклад допомагає тільки фірмам, що організовані військовослужбовцями, що були звільнені до запасу. Та, за словами директора БІБІ, пана Пааля, в перспективі заклад братиме під своє крило й інші підприємства, якщо, звичайно, знайдуться спонсори та допоможе місто, а останнє все більше починає цікавитись проблемами інкубатору.

Загалом у межах програми Міжнародного Фонду Соціальної Адаптації в Україні функціонують 7 бізнес-інкубаторів: у Києві, Донецьку, Дніпропетровську, Харкові, Львові, Сімферополі, Одесі. Планується також в цьому році створити аналогічні інкубатори в м. Чернігів та м. Ялта.

Агентство США з міжнародного розвитку через угоду з Лойола Коледжем (Loyola College) також фінансує програму розвитку бізнес-інкубаторів в Україні - BID (The Business Incubator Development), що розпочалася в 1998 р. У Києві та Харкові на базі вищих навчальних закладів створили організації, які мають підтримувати малі підприємства, що бажають реалізувати проекти технологічного спрямування. Учасникам надають консультаційні послуги, мікрокредити (до $5 тис.), кредити та кредитні гарантії (до $60 тис.). За словами директора програми розвитку бізнес-інкубаторів у Київському регіоні Володимира Андрєєва, інкубатор покликаний допомогти підприємцям отримати кредити, повернення яких гарантуватиме своїми фондами. Підтримуватимуть стабільні підприємства, що вже мають досвід роботи на ринку, але яким бракує трохи коштів для "прориву". Незалежні експерти оцінюють цей проект як такий, що розвиває технологічну бізнес-інкубацію, хоча, на їхню думку, українські бізнесмени потребують коштів не стільки для розвитку, скільки для заснування та становлення власної справи.

У Харкові та Києві програму розвитку бізнес-інкубаторів BID в 1999 року виконували досвідчені американські вчені та бізнесмени, які впроваджували вже аналогічні проекти у США та Росії. Одночасно до неї були залучені з українського боку й високопрофесійний персонал з практичним досвідом науково-технічних розробок та розвитку бізнесу. Зрештою, надій на успіх виконання програми додає й розробка проекту закону “Про бізнес-інкубатори в Україні”, за яким на цю справу планується виділити з держбюджету загалом понад 273 мільйонів гривень.

За рахунок іноземних коштів сьогодні функціонує і НГО "Фонд Київський бізнес-інкубатор". 1996 року організація отримала грант від міжнародного фонду "Євразія" в рамках програми USAID, і нині на її території працюють 7 компаній, що спеціалізуються на розробці програмного забезпечення. Такі заклади, де зібрані підприємства одного спрямування, фахівці називають спеціалізованими. Їх частка досить незначна (до 10%). Підприємствам надали приміщення, професійну комп'ютерну техніку, лінії комунікації. Також клієнтам пропонують консалтингові послуги та тренінг-курси. За перебування в бізнес-інкубаторі, відповідно до умов гранту, компанії не платили, але зараз коли кошти закінчились компанії змушені сплачувати невеличкі членські внески на підтримку напрацьованої бази. За словами генерального директора Андрія Колісниченка, організація існуватиме за рахунок постійних членів, які готові повністю оплачувати своє перебування в інкубаторі. Крім того заклад підшуковуватиме спонсорів.

Держава теж намагається практично допомогти у створенні різноманітних інноваційних структур. Наприклад, в 1994 році на підставі указу Президента України розпочався економіко-технологічний експеремент з розвитку інноваційного підприємництва в Бродовському районі Львівської області шляхом створення територіального інноваційного центра. Було розроблено низку інвестиційних проектів для агропромислового сектору, експертизу яких проводили міжнародні фінансові організації. У рамках програми TACIS було надано 3,5 млн. екю на розробку питань з створення в Бродовському районі повного циклу переробки, зберігання та реалізації овочів. Крім того під цей центр було виділено 300 га, але місцева влада під час експерменту була змінена, що спочатку призупинило дію проекту, а потім взагалі звело його на нівець. /7,80/

В 1996 році з ініціативи Київської міської адміністрації за підтримки Державного комітету з питань науки та технологій, Президіуму НАН України та Міносвіти України в Києві було створено Київський Інноваційний Бізнес-Інкубатор (КІБІН). Планувалось, що цей інкубатор буде єднальною ланкою між розробниками нових технологій, підприємцями та фінансовими ресурсами, зокрема, венчурним капіталом. Але міська влада не змогла визначити систему взаємодії з КІБІНом та надати фінансові ресурси на розвиток цього інкубатору. Таким чином зараз КІБІН виконує обмежені функції, зокрема, консалтинг, проведення спеціалізованих виставок та створення баз технологій.

На початку 1998 року в Україні офіційно зареєстровано першу інноваційну структуру, яка відповідає нормативним вимогам, - Трускавецький Валеологічний Інноваційний Центр (ТВІЦ), основним видом діяльності якого є розробка, реалізація та застосування нових наукомістких технологій рекреації, лікування та реабілітації, екологічні дослідження. На цей час ТВІЦ є базою інноваційної компоненти спеціальної економічної зони “Курортополіс Трускавець”, проект якої було розроблено за участі спеціалістів ТВІЦ. Закон про створення цієї зони було прийнято ВРУ в березні 1999 року.

У Львівській області створена і успішно функціонує також асоціація “Львів-Технополіс”, яка об’єднує більше десяти фірм і малих підприємств. Крім того нормативними документами щодо створення Яворівської спеціальної економічної зони передбачено функціонування технопарку в межах цієї зони на правах суб’єкта.

При Донецькій областній держадміністрації створено та функціонує інноваційний центр, який повинен забезпечити розробку та застосування інноваційних проектів виробничого та соціального спрямування. /7,83/

В Харківській області розроблено регіональну програму інноваційного розвитку виробничої та соціально-економічної сфери регіону “Технокрай”, яка передбачає комплексний підхід до технологічного переоснащення виробництва, створення сучасної транспортної і комунікаційної інфраструктури, вирішення екологічних проблем.

За ініціативою Києво-Святошинської районної Ради народних депутатів розробляється проект створення на тереторії района демонстраційної зони інтенсивного науково-технічного і інноваційного розвитку “Агротехнополіс Святополь”, який буде виконувати класичні завдання подібних інноваційних структур.

В Києві БФ “Київ XXI століття” планує створити Київський Інноваційний Інтернет-Центр (див. Розділ 3). Планується, що цей проект буде захищатись в червні місяці цього року в Московській районній Раді народних депутатів м. Києва та буде профінансований за сприяння УАБІІЦ, МФСА, PBICA, SPICE Group, ADT, USAID та Програми розвитку ООН в Україні.

Розділ 2 . Венчурний капітал та його роль в розвитку інноваційного бізнесу.

2.1. З агальна характеристика ринку венчурного капіталу.

В 1990-х роках в інноваційній сфері провідних країн світу спостерігалися дві важливі тенденції: по-перше, провідна роль в фінансуванні наукових досліджень і розробок переходить від суспільного до приватного сектора; по-друге, максимізація прибутку в сфері досліджень і розробок зовсім не передбачає пасивних і некомпетентних в технологіях інституційних інвесторів. Проте, зростає кількість посередників, що спеціалізуються на аналізі, відборі і управлінні технологічними іноваційними проектами. В числі таких посередників найважливішу роль грають венчурні капіталісти.

Венчурний капітал – це довгостроковий, ризиковий капітал, що інвестується в акції нових і швидкозростаючих компаній з метою отримання високого прибутку після реєстрації акцій цих компаній на фондовій біржі. Венчурний капітал надаєтьсяформальному і неформальному секторам. В формальному секторі переважають фірми (або фонди) венчурного капіталу (venture capital firms; далі – ФВК), які за організаційно-правовою формою є партнерствами (private partnership) та об'єднують ресурси декількох інвесторів: приватних і державних пенсійних фондів (на них в Європі припадає понад 50% всіх інвестицій венчурного капіталу), благодійних фондів, корпорацій, приватних осіб і самих венчурних капіталістів – власників ФВК. Як правило, інституційні інвестори розподіляють 2-3% свого інвестиційного портфеля в альтернативні активи, такі як венчурний капітал. ФВК інвестують залучені кошти в нові фірми, що можуть принести високий прибуток протягом 5-7 років. Окрім ФВК, учасниками формального сектору є спеціальні підрозділи або дочірні підприємства комерційних банків або промислових корпорацій (“corporate venturing”), а також державні інвестиційні програми.

Учасниками неформального сектору є приватні інвестори венчурного капіталу: так звані “бізнес-ангели”, а також члени сімей новостворених малих фірм. “Бізнес-Ангели” – це, як правило, професіонали з досвідом роботи в бізнесі: одні є вдалими підприємцями, інші – високооплачуваними фахівцями в галузі бізнесу (бухгалтери, консультанти, юристи тощо) і обіймають високі посади у великих компаніях. Неформальні інвестори володіють значними фінансовими збереженнями, що були отримані завдяки власній праці. Багато з “бізнес-ангелів” інвестують напряму в нові і зростаючі фірми, входячи до складу синдикату, що об'єднує друзів і партнерів по бізнесу, і це дозволяє реципієнтам інвестицій одержувати більші фінансові кошти. “Бізнес-Ангели” активно діють в США і багатьох європейських країнах, також і в Східній Європі, зокрема, розпочинають діяти в Україні. В Європі і США обсяг інвестицій неформального сектору венчурного капіталу в декілька раз перевищує обсяг інвестицій формального сектору. В Великобританії в 1997 році одноразова інвестиція “бізнес-ангелу” складала в середньому від 16 до 80 тисяч доларів. Формальний і неформальный сектори несуть взаємодоповнюючу роль. Інвестиції неформального сектору особливо важливі на ранніх стадіях розвитку “стартових” фірм, коли ці фірми потребують “посівного капіталу” (seed finance) для розробки концепції продукту і дослідного зразка, в той час як формальний сектор більш активний на стадії швидкого зростання фірми, коли потрібні кошти на розширення виробництва і обсягу продажів. /19,1/

Чому венчурний капітал особливо важливий для малих високотехнологічних фірм (тобто малих фірм, товари і послуги яких значною мірою залежать від застосування науково-технічних навичок або знань; далі – МВТФ)? Основна умова ринкового успіха нових фірм в галузях, що базуються на високих технологіях, – це швидкість їх розвитку. Впровадження нової технології пов'язано з високими початковими витратами, але по мірі зростання продаж витрати виробництва з розрахунку на одиницю продукції падають, в той час як споживачам стає вигідно користуватися цією технологією, у порівнянні з її конкурентами. В цьому полягає явище “зростаючої віддачі від масштабу”, що серйозно розробляється в останні роки в економічній теорії. Таким чином, МВТФ, що отримали потужний “поштовх” на ранній стадії – або у вигляді фінансових вливань, або у вигляді вдалої управлінської або маркетингової стратегії, – можуть захопити найбільшу частку ринку і стати законодавцями стандартів, в результаті цього одержувати левову частку прибутків; при цьому технологія, що перемоглане обов'язково переважає конкуруючі технології за технічними характеристиками. Очевидно, що щойно створені МВТФ не можуть досягти успіхe в конкурентній боротьбі через органічний розвиток на основі нерозподіленого прибутку, що характерно для традиційних секторів. В той же час банківські кредити також не можуть розглядатися як основне джерело інвестицій в стартові МВТФ: причина полягає в високому ризикові, бо засновники нових фірм часто не мають кредитної історії і не можуть забезпечити адекватну заставу, високій частці безперспективних інновацій, труднощам з оцінкою потенційного ринку і з експертизою проекту з боку фінансистів. Проблема полягає ще і в тому, що засновники МВТФ часто не мають фінансових і управлінських навичок.

Функція американських і європейських венчурних капіталістів (ВК) як з формального, так і неформального секторів, полягає в подоланні цих перешкод на шляху розвитку МВТФ. ВК є в першу чергу підприємцями і вже після цього – фінансистами. Вони, як правило, вивчають декілька сотень інвестиційних можливостей на рік і обирають декілька найбільш перспективних проектів. ВК грають активну роль в діяльності фірм, що отримали фінансування, зокрема, приймають участь в поточному управлінні і стратегічному плануванні цих фірм. Вони не тільки фінансують, але і “вирощують” фірми. Венчурні капіталісти надають новим фірмам наступні цінні послуги:

- Фінансові консультації;

- Консультації з питань корпоративної і маркетингової стратегії;

- Нові ідеї відносно розвитку фірми і протидія стагнації;

- Контакти і інформацію про ринок;

- Підбір управлінського персоналу для фірми.

Тобто ВК стають на зразок інноваційних інкубаторів бізнесу, які турбуються про новостворені підприємства.

Важливо також зазначити значимість для фірм - реципієнтів репутації ВК. Факт одержання інвестиції від ВК створює імідж для фірми: для неї відразу стають доступними інші послуги. “Венчурні юристи” погоджуються працювати майже безкоштовно, в надії на високий прибуток в майбутньому. Бухгалтерські фірми працюють з новими малими фірмами за низькими розцінкам. “Венчурні лендлорди” здають приміщення в оренду з більшими знижками. І навіть традиційні банкіри підвищують кредитний рейтинг таких фірм. Навіть після того, як венчурний капіталіст продає свій пакет акції, він продовжує грати активну роль в управлінні фірмою протягом багатьох років.

Венчурний капітал – невеликий за величиною сектор у порівнянні з іншими фінансовими ринками в США і Західній Європі. Однак, оскільки венчурний капітал інвестується в зростаючі компанії, його економічна роль надто велика. Економічна цінність венчурного капіталу пояснюється тим, що:

- Більшість технологічних революцій було ініційовано фірмами, що фінансуються венчурним капіталом; завдяки підтримці ВК встали на ноги найбільш успішні в останні роки компанії: такі, як ДЕК, Эйпл Комп'ютер, Компак, Сан Майкросістемс, Федерал Експрес, Майкрософт, Лотус, Інтел і Нетскейп;

- Венчурний капітал підтримує найбільш динамічні галузі, що розвиваються та забезпечують певним країнам міжнародну конкурентноспроможність; він зробив можливим розвиток нових галузей: персональні комп'ютери, інтернет-технології та біотехнології;

- В США 4% найбільш швидко зростаючих фірм, більшість з яких підтримуються венчурним капіталом, створюють 70% всіх нових робочих місць;

- В Європі з 1991 по 1995 рр. кількість зайнятих в фірмах, підтриманих венчурним капіталом, зростала на 15% в рік, а в середньому в економіці – менше ніж на 1% в рік.

- В Європі видатки на проведення наукових досліджень і розробок нових товарів, тих фірм, що підтримуються венчурним капіталом, складає в середньому 8.6% від обсягу продажів, в той час як в інших компаніях – 1.3%.

США є безумовним лідером за обсягом інвестиції венчурного капіталу: якщо в 1995 р. обсяг цих інвестицій складав 7.4 млрд. долл., а в 1997 р. – вже 11.5 млрд., то в 1998 р. – 14 млрд. В цей час на США припадає половина усього обсягу всіх венчурних інвестицій в світі. Для США характерна висока частка галузей, що базуються на високих технологіях, в загальному числі реципієнтів венчурного капіталу (це галузі, що пов’язані з інформаційними технологіями (комп'ютери, програмне забезпечення, інтернет-технології), біотехнологіями, екологічними та медичними технологіями). Так, в 1998 р. ці галузі отримали 78% всіх інвестицій. Причому 2/3 МВТФ діють в сфері інформаційних технологій. Завдяки такій динаміці, вже в 1996 році частка високих технологій в ВВП США склала 10%, протягом 2000 року вона складе 15-20%, а виробництво інформаційних технологій стане найбільшою галуззю американської промисловості. Інша характерна риса американської індустрії венчурного капіталу – це висока частка фірм на ранніх стадіях розвитку в числі одержувачів інвестицій (в 1998 р. ця частка складала біля 30%). Середній розмір венчурної інвестиції складав в 1998 р. 4.3 млн. долл. Серед причин такого бурхливого розвитку венчурного фінансування в США в 1990-х роках слід відзначити передусім високий розвиток фондового ринку, зокрема, фондового ринку для МВТФ – NASDAQ. Крім того, американські МВТФ можуть швидко розвиватися завдяки величині платоспроможного ринку і внаслідок того, що захоплення американського ринку часто означає і перемогу в міжнародній конкуренції. Значним є також і той факт, що американські університети одержують величезні асигнування на проведення наукових досліджень від державного і приватного секторів, високо мобильні, орієнтовані на конкуренцію і мають високу мотивацію до комерціалізації своїх наукових розробок.

З моменту появи в Західній Європі приватного акціонерного капіталу в кінці 1980-х найбільш перспективні зростаючі європейські фірми отримали в загальному підсумку 82 млрд. екю венчурних інвестицій. В 1997 році 6000 компаній отримали 9.7 млрд. екю венчурних інвестицій. Інвестиції в МВТФ складають 25% від загального обсягу. Стартові фірми в 1996 р. отримали лише 6% всіх інвестицій. Слід зазначити, що безумовним лідером в Європі за масштабами індустрії венчурного капіталу є Великобританія, на яку припадає майже 50% всіх венчурних інвестицій. На початку 1990-х рр. активність інвестування в акції приватних фірм, окрім Великобританії і Нідерландів, була в Європі дуже низькою. Приблизно 1/3 усього венчурного капіталу було надано банкам, що орієнтовані на відносно безпечні інвестиції. В Європі був відстуній ліквідний, транснаціональний фондовий ринок для малих фірм, аналогічний ринку NASDAQ в США. Однак з середини 1990-х рр. почалося бурхливе зростання обсягу венчурного фінансування. Ця тенденція пояснюється зростаючим бажанням європейців інвестувати в корпоративні акції і розвитком ринку цінних паперів. Так в 1997 р. в Німеччині венчурні інвестиції зросли більш ніж на 650% і майже на 2000% в Швеції у порівнянні з 1996 р. Все більше венчурних інвестицій одержують фірми на ранніх стадіях розвитку: з 1996 по 1997 рр. їх обсяг зріс в Європі на 60%, а в період з 1993 по 1997 рр. – більш ніж в три рази. Інвестиції в МВТФ зросли з 1996 по 1997 рр. на 71%. Причому ця тендеція зберігається і протягом останніх двох років. Треба сказати, що важливу роль в розвитку індустрії венчурного капіталу в Європі зіграли заходи державної політики.

В Україні венчурний капітал лише тільки зароджується, однак потенційно є одним з основних джерел фінансування для комерціалізації науково-технічних розробок. Фінансова криза 1998 р., з одного боку, істотно послабила фінансову систему країни, але з іншого боку, створила передумови для переорієнтації фінансових ресурсів на реальний сектор економіки. На думку учасників іноваційного бізнесу, вже є сигнали того, що український торгівельний, банківський, страховий капітал, капітал пенсійних фондів буде ставати серйозним джерелом інвестицій в іноваційні проекти малих фірм. Зрозуміло, для успішного розвитку венчурного капіталу в Україні вимагається комплекс заходів державної політики. В нинішній час вже втілюється в життя ряд проектів, направлених на розвиток венчурного фінансування. Наприклад, з вересня 1997 р. реалізується пілотна програма Європейської асоціації венчурного капіталу з підтримки розвитку венчурного капіталу в країнах колишнього СРСР (NIS Venture Capital Support Programme). Даний проект фінансується Програмою ТАСІС Європейського Союзу. Цей проект є продовженням успішно завершеної чотирирічної програми тієї ж Асоціації з підтримки розвитку венчурного капіталу в Центральній і Східній Європі. Нинішня програма зфокусована на РФ, Україні і Казахстані і переслідує наступні цілі:

- Проводити тренінгові курси з венчурного фінансування;

- Укладати і публікувати довідники приватних компаній, що спеціалізуються на інвестиціях в акціонерний капітал у країнах СНД;

- Забезпечити підтримку і можливості для взаємодії асоціаціям венчурного капіталу.

Проект також направлений на зростання інформованості про значимість венчурного капіталу як засобу фінансування малих і середніх підприємств, що повинно бути досягнуто завдяки проведенню національних і регіональних зустрічей та семінарів.

Хотілось би зазначити заходи державної підтримки розвитку венчурного капіталу, що активно і надто успішно використовуються в цей час в США і країнах Західної Європи. Вони поділяються на прямі і побічні.

Прямі заходи підтримки венчурного капіталу містять конкретні механізми державної підтримки, направлені на збільшення пропозиції венчурного капіталу. Ці програми передусім прийняли форму фінансових стимулів, але також включають більш ризиковані державні інвестиції в акціонерний капітал і державні кредити. Такі інструменти можуть бути направлені на фонди венчурного капіталу і/або безпосередньо на малі і середні підприємства.

Побічні заходи підтримки венчурного капіталу містять: розвиток конкурентних фондових ринків для малих і зростаючих фірм, розширення спектру запропонованих фінансовими інститутами продуктів, розвиток довгострокових джерел капіталу, спрощення процедури формування фондів венчурного капіталу, стимулювання взаємодії між великими та малими підприємствами і фінансовими інститутами, заохочення підприємництва.

При розробці програм державної підтримки важливо враховувати те, на яку стадію інвестиційного процесу направлена державна політика. Досвід зарубіжних країн показує, що нові малі фірми особливо потребують підтримки на ранніх стадіях свого розвитку, а пропозиція фінансування для цих стадій з боку приватного сектору, як правила, недостатня. В той же час для МВТФ витрати на ранніх стадіях розвитку вище, ніж для інших малих фірм. Однак, очевидно, що без нормального розвитку стартових фірм безглуздо розвивати підтримку більш пізніх стадій. Практика також показує, що норма віддачі на ранніх стадіях зростає по мірі того, як нагромаджується досвід і розвиток індустрії венчурного капіталу досягає критичної маси. Тому саме в даній сфері підтримка держави особливо актуальна.


2.2. Венчурний капітал як засіб фінансування інноваційних проектів.

В цьому розділі на прикладі моделі інноваційного інкубатора ми демонструємо можливості венчурного фінансування. Запропонована модель є однією з найбільш оптимальних в плані розвитку малого технологічного бізнесу. Технологічний бізнес до нинішнього моменту вже став найбільш перспективним видом заробітку. Сьогодні технологічний бізнес займає в світі третє місце (після продажу наркотиків і зброї), а в США він стоїть за обсягами продажу на першому місці і є колосальним джерелом бюджетних коштів. Все це відбувається і в усіх провідних країнах світу та користується величезною підтримкою держави. В Україні теж відбувається процес розвитку технологічного бізнесу. В розвитку технологічних інкубаторов закладені перспективні механізми для залучення коштів в науку і технологічний рівень розвитку бізнесу в цілому.

Україна володіє не тільки величезними природними ресурсами, що активно розпродуються, але і високо продуктивними інтелектуальними ресурсами, що сьогодні утворюють дикий ринок і беззворотньо втрачаються, головним чином, шляхом “відпливу мізків”. В силу історичного розвитку науки і освіти Україна володіє унікальними покладами інтелектуального капіталу, що можна порівняти хіба що з алмазними трубками або нафтовими родовищами, що є тільки в деяких місцях на Землі і приносять країнам-власникам величезні доходи. Інтелектуально і професійно ми вже визріли для того, щоб продавати не розуми, а технології за допомогою компаній, що проводять технологічний бізнес.

Згадана схема призначена для створення іноваційного інкубатора як фабрики іноваційного бізнесу, для його наступного просування на ринок або продаж. Такий інкубатор може бути активно задіяний в процесі комерціалізації технологій (як продукту, приготованого цим інкубатором). Інкубатор може забезпечувати зростання іноваційних фірм шляхом прямої участі в розвитку їхнього бізнесу задля забезпечення виживання і довгострокового зростання таких фірм. Ключові задачі цього процесу наступні:

- створення іноваційного Інкубатора малого і середнього бізнесу на території вищого навчального закладу в стратегічно ключовому місці;

- створення і підтримка ресурсного центру в рамках інкубатора, що збирає, систематизує і застосовує ресурси розвитку бізнесу в межах регіону, де знаходиться інкубатор та з інших місць, для підтримки ранніх стадій зростання іноваційних фірм;

- визначення і пошук перспективних компаній і проектів в інститутах, університетах і використання створеного ресурсного центру для їхнього притягнення і підтримки;

- забезпечення фінансування діяльності інкубатора шляхом пошуку стратегічних інвесторів, венчурного капіталу або шляхом створення власного венчурного фонду на стартовій стадії діяльності інкубатору.

Для реалізації процесу самофінансування розумно використати два основних методи:

- Передача компанією інкубатору пакету акцій для його наступної продажі інвестору або на фондовій біржі;

- Шляхом формування “клубу” компаній для надання консультаційної допомоги зі сплатою членських внесків і системою клубних знижок.

Обидва цих засоби мають свої плюси і мінуси. Переважна більшість існуючих на сьогодні в Україні інкубаторів працюють за другим варіантом, тобо пускають на свою територію тільки ті компанії, що в змозі платити орендну плату, при цьому підчас надто високу. Парадоксально, але таких компаній знаходиться чимало. Інколи інкубатори навіть допомагають такій компанії отримати початкове фінансування, але найсумніше полягає в тому, що при цьому ці ж гроші ідуть на орендну плату (подібно клубним внескам), але при цьому нікого не цікавить, що відбувається в самій компанії. Доки гроші є, вона живе, як тільки гроші закінчуються, вона помирає, звільняючи місце новій щасливій жертві. Як показує статистика, зібрана не по журналам, а з практичної роботи, в середньому виживає 1 компанія з 10. У зарубіжних інкубаторах – 9 з 10. Можна уявити, скільки зусиль і затрат при цьому економиться. Закордоном в запропонованій моделі інкубатора система орендних платежів трансформується теж в систему клубних внесків, але за це компанія одержує не лише тотальну підтримку свого бізнесу, але і гарантію того, що вона буде жити. Є ще один ключовий момент в цьому процесі. До такого клубу будуть залучатись компанії, не лише здатні платити, але такі що дійсно є технологічними і мають розкішні перспективи для розвитку бізнесу. Щодо першого варіанту, то в інкубаторі ця практика може розвиватися і приймати свої різноманітні форми.

Згідно даних Price Waterhouse Venture Capital Survey лише в США за четвертий квартал 1998 року 713 компаній отримали $3.67 млрд. венчурного капіталу, що на 11% більше, ніж за аналогічний період 1997 року. В 1998 році обсяг інвестицій досягнув позначки в $14.27 млрд, що на 24% більше, ніж в 1997 році і на 78% більше, ніж в 1996 році.

Загальним критерієм оцінки для всіх венчурних фондів є відповідь на головне питання: чи здатна компанія до швидкого розвитку?

Венчурні капіталісти за визначенням - люди, здатні до ризику: адже інвестування здійснюється без надання будь-якої застави, на відміну, наприклад, від банківського кредитування. Після того, як компанія потрапляє в поле зору венчурного капіталіста, розпочинається довгий і непростий процес вивчення одне одного (due diligence). Розгляду піддаються всі аспекти стану компанії і бізнесу. Коли підготовча робота завершена компанія одержує інвестиції. Як правило, частина коштів вноситься в акціонерний капітал фірми, а інша - надається в формі інвестиційного кредиту на термін від 3 до 7 років. Після цього настає нова стадія, що носить назву “hands-on management” або “hands-on support”. Представник венчурного фонду входить до складу Ради директорів компанії і приймає участь в розробці доленосних рішень. Заключна стадія процесу інвестування полягає у виході компанії на біржу, іншими словами перетворення її з закритої приватної фірми в відкриту акціонерну компанію ("exit"). Критерієм успіха є збільшення вартості компанії в декілька раз протягом 5-7 років з моменту інвестування. /15,1/

Сьогодні існує велика кількість венчурних фондів, що вкладають гроші лише в інтернет-проекти. До їх числа відносять, наприклад, Crystal Internet Venture Funds, що інвестує в перспективні інтернет-компанії згідно шести основних напрямків: програмне забезпечення, апаратура, доступ в Інтернет, забезпечення безпеки інформації, розробка тематичних сайтів і вертикальні додатки. Власний капітал фонду складає $240 млн, а компанії на початковому етапі можуть розраховувати на суму до $5 млн. Часто венчурні фонди створюють на базі відомих фірм - світових лідерів з комп'ютерних технологій. Гарним прикладом є фонд Novell Ventures, що допомагає Novell в її зусиллях з впровадження новітніх мережаних технологій на базі Інтернет. Novell Ventures приділяє особливу увагу компаніям, що підтримують NDS і Java-додатки, що поширюються по мережам такими серверами, як Novell NetWare 5. Більш ніж $15 млн направив фонд Novell Ventures на придбання частки акцій п'яти компаній Edgix, Food.com (розробка онлайнових торгівельних сайтів), Indus River, Red Hat (створення операційної системи Linux з відкритим вихідним текстом) і W.R. Hambrecht (створення служби OpenIPO, аукційної торгівлі, що використовує систему для прийняття перших відкритих замовлень на запропоновані товари).

Можна навести ще сотню подібних прикладів, однак зупинимось на особливостях інвестування в інтернет-проекти. До 1980-х років стандартною була ситуація, коли за 7 років (типовий термін співробітництва фірми з венчурним капіталістом) одна з десяти компаній, що фінансується банкротувала, три повертали вкладені інвестиції, три подвоювали їх, двом вдавалося збільшити їх в 5 разів, а одна домагалася збільшення початкового капіталовкладення в 10 разів. Згідно такої формули інвесторам вдавалося заробляти від 20% до 30% річного прибутку. Згодом венчурні капіталісти розробили серію правил, що допомагала встановлювати їм бажану ціну на акції. Остання залежить від того, як багато кощтів було вкладено в компанію і як довго вона фінансувалася до того моменту, як стала прибутковою. За подібним сценарієм фінансувалися такі “монстри”, як Apple Computer, Sun Microsystems and Compaq Computer. /15,1/

Бум інтернет-компаній докорінно змінив систему венчурного фінансування. Звичне правило, коли венчурний фонд “не дасть добро” компанії відкрито продавати свої акції на ринку, доки вона не стане прибутковою, відійшло в небуття. Тепер перспективна фірма може залучати капітал від відносно незаможніх індивідуальних інвесторів, що взяли на себе роль венчурних капіталістів і фінансують проекти на середній і пізній стадії їхнього розвитку.

В якості прикладу можна назвати фірму, що вже згадувалася Red Hat. На базі операційної системи Linux, яка була ще в розробці, вимагалося створити броузер, поштову програму, сервер електронної торгівлі і забезпечити безпеку інформації краще, ніж це було реалізовано у її конкурентів - Sun Microsystems і Microsoft. Всі ці проблеми були успішно вирішені за рахунок грошей середніх індивідуальних інвесторів.

Стосовно України можна сказати, що венчурні капіталісти лише розпочинають приходити на український ринок і особливо їх цікавлять можливості місцевих розробників програмного забезпеченняє та інтернет проекти, які вже створено або планується створити в Україні. Наприклад, 23 травня 2000 року проходила перша зустріч підприємців, інвесторів та інших професіоналів, що зацікавлені у розвитку Інтернету на Україні та за кордоном. Ця перша зустріч відбувалась під егідою клубу Ukrainian Net Exchange (UNEX), аналогічні якому існують по всьому світу. Взагалі UNEX проводить зустрічі першого вівторка щомісяця. Інтернет професіонали зустрічаються з тими, хто зацікавлений у фінансуванні їх ідей - інвесторами, банкірами, бізнесменами. /20,1/

Розділ 3. Проект створення Київського Інноваційного Інтернет-Центру

( далі КIІЦ)

3.1. Виконавче резюме

Даний бізнес-план представляє Благодійна організація “Благодійний Фонд “Київ XXI століття” (далі БФ “Київ XXI століття”). Цей бізнес-план розроблений для внутрішніх стратегічних цілей організації, для надання можливим зовнішнім інвесторам, для подання до західних донорських організацій, до венчурних фондів та до державних органів влади. /3,4/

Характеристика організації, що реалізує проект. БФ “Київ XXI століття” було зареєстровано 18 травня 1999 року. Одними з пріорітетних напрямків роботи Фонду є сприяння розвитку української частини Інтернет, популяризація можливостей мережі Інтернет, впровадження проектів спрямованих на розвиток Інтернет-технологій та їх практичного застосування в різноманітних сферах життя. Окрім того Фонд зголосився про здійснення соціально-економічних проектів, зокрема, створення інноваційних центрів в м. Києві.

Перешкодою на шляху створення КІІЦу можуть стати труднощі, які пов’язані з наданням необхідного приміщення міською владою та з неврегульованістю законодавчої бази, зокрема, стосовно прибутку благодійних неприбуткових організацій. Крім того необхідно буде отримати ліцензію, щоб надавати навчальні послуги.

Ідеологами проекту є два співзасновники Фонду, один з яких отримав повну вищу освіту в Національному університеті імені Тараса Шевченка за спеціальністю “Прикладна математика” та здобув кваліфікацію магістра кібернетики з прикладної математики, а другий закінчує бакалаврську програму Департаменту економічних наук Національного університету “Києво-Могилянська Академія”.

Галузь, в якій буде здійснюватись проект, досить перспективна, оскільки у всьому світі інтернет-технології стають популярними, а потреба у людях та організаціях, які володіють ними, росте у геометричній прогресії.

Під час проведення досліджень ринку послуг з інкубування інтернет-технологій міста Києва було виявлено вільну ділянку ринку. Суб’єкти даної ділянки – молодь віком від 15 до 28 років, яка цікавиться інтернет-технологіями та вбачає в них свій майбутній фах (студенти і старшокласники), незалежні студії вебдизайну, незалежні автори контент-проектів та малі компанії, які працюють на ринку інтернет-технологій.

Особливість цього контингенту споживачів полягає в тому, що вони не можуть собі дозволити через матеріальну скруту професійно навчатись та працювати на ринку інтернет-технологій. Але саме вони той майбутній авангард інтернет-ринку, який в нашій країні на цей момент знаходиться в зародковому стані і кожного року зростає на 20-30 відсотків.

Таким чином даний проект буде сприяти розвитку інтернет-ринку, на якому є вільна ділянка і наша організація може з успіхом зайняти її.

Цілі проекту :

- задоволення потреб молоді, зокрема студентів і старшокласників, які цікавляться інтернет-технологіями та вбачають в них свій майбутній фах, навчальними послугами високого рівня за прийнятну ціну;

- задоволення потреб незалежних студій вебдизайну, незалежних авторів контент-проектів та малих компанії, які працюють на ринку інтернет-технологій сервісними послугами за прийнятну цінута юридичний супровід їх бізнесу;

- зайняття провідної позиції на своєму сегменті ринку у перші два роки існування;

- створення нових робочих місць для молоді та поповнення бюджету держави;

- вихід даного проекту на самоокупність.

У перспективі планується створення мережі аналогічних проектів, яке буде здійснюватись з урахуванням досвіду, набутого у процесі функціонування КІІЦу.

Особливості проекту : Одна з головних особливостей – інноваційний нетрадиційний підхід до застосування класичних технологій бізнес-інкубування: приміщення для проекту будуть невеликі, але в центрі міста. Цим буде досягнуто максимальне наближення до споживача. До того ж ці приміщення забезпечені всіма необхідними комунікаціями.

Студентам та старшокласникам буде зручно їхати саме до центру міста, бо з будь-якого кінця міста час на дорогу не перевищить сорока п’яти хвилин.

Підприємствам буде зручно та престижно бути членом інтернет-центру, який знаходиться у центрі міста.

Кожний квадратний метр площі буде використовуватись ефективно чим і буде досягатись додаткова економія коштів.

Низькі розцінки для пільгових категорій населення - також особливість нашого проекту. Розцінки будуть нижче середнього рівня цін на аналогічні послуги у м.Києві. Це забезпечується дотуванням з боку західних донорських організацій та державного центру зайнятості. Окрім того будуть запрошуватись спонсори проекту – великі компанії, які зацікавлені в розвитку інфраструктури інтернет-ринку та венчурні фонди, які планують вкладати капітал в інтернет-ринок.

Наприклад, одна година навчання будь-якій з інтернет-спеціальностей коштуватиме для пільговиків 6 гривень, в той час як у місті ціна в 10 гривень вважається за досить низьку. Крім того основний набір сервісів для компаній-початківців буде коштувати 300 грн./місяць, додатковий сервіс 150 грн./місяць, а юридичний супровід бізнесу 150 грн. на місяць, що в межах того, що можуть дозволити собі підприємці на початковому етапі становлення бізнесу.

Персонал проекту – люди, які мають вищу освіту і набули певних навиків. У штаті співробітників буде психолог з великим досвідом роботи, який буде відповідати за підбір кадрів та створення продуктивної команди даного проекту.

Наші основні переваги :

- можливість зайняти вільну ділянку ринку;

- низькі розцінки на послуги;

- вигідне місцерозташування (максимальне наближення до споживача);

- дотування проекту з боку західних донорських організацій та державного центру зайнятості;

- гарантія високої якості послуг.

Капітал : Створення КІІЦ потребує залучення грошових коштів у сумі 208900 грн. Власних коштів БФ “Київ XXI століття”може надати у розмірі 20890 грн. або 10 відсотків від вартості проекту. Кошти із бюджету проекту будуть використані на оренду приміщення, ремонт приміщення, закупівлю обладнання та поточні витрати.

Послуги, що надаються :

Основні напрямки діяльності підприємства:

1. навчання молоді новітнім професіям з подальшим працевлаштуванням: вебдизайнер, художник-дизайнер, вебпрограміст, інтернет-маркетолог, менеджер інтернет-проекту, розробник контент-проекту, менеджер з електронної комерції, менеджер з підбору персоналу в інтернет-проект;

2. надання різноманітних сервісних послуг інтернет-компаніям та інтернет-підприємцям: конференц-сервіс, сервіс віртуального офісу, юридичний супровід бізнесу, пошук інвесторів, консалтинговий супровід бізнесу, навчання працівників, рекламно-маркетинговий супровід бізнесу.

Користь, що матимуть клієнти – можливість отримати необхідний набір навчальних та сервісних послуг з мінімальними витратами грошей, часу і з максимальним комфортом.

Девіз ношого проекту: “Близько, не дорого, якісно!”

Маркетинг план : Серед наших конкурентів можна виділити лише НГО “Фонд Київський Бізнес-Інкубатор” (далі НГО), що було створено в 1994 році за допомогою коштів Міжнародного фонду “Євразія”.

Для залучення більшої кількості клієнтів планується проведення активної рекламної кампанії, а також створення певного іміджу Фонду, як виконавця даного проекту. Рекламні заходи будуть включати в себе:

- рекламні об’яви за місцем дислокації споживачів;

- світлову рекламу над входом;

- застосування такого потужного інструменту, як інтернет-реклама.

Витрати на маркетинг у перші три роки складуть відповідно 7200, 10800, 16200 грн.

Виробничий план : Для ведення господарської діяльності по даному проекту БФ “Київ XXI століття”потрібне обладнання на суму 60000 грн. Площа приміщень, що орендується безпосередньо у держави, складе 120 кв.м., а орендна плата – 600 грн. за місяць. Ремонт приміщення – 7200 грн.

Передбачається, що прямі матеріальні витрати на здійснення виробничих потреб складуть 33000 грн. в перший рік, 54000 грн. в другий рік та 72000 грн. третього року існування проекту.

Персонал проекту – директор, бухгалтер, юрист, офіс-менеджер, психолог, три тренери-консультанти. Загальна кількість персоналу – 8 осіб.

Фінансовий план : На основі результатів маркетингових досліджень були спрогнозовані обсяги надання послуг за роками. Паралельно з прибутками були спрогнозовані витрати, а також беззбитковий обсяг продажу для першого року, що дає нам підстави говорити про можливість виходу проекту на самоокупність.

Термін фінансування за рахунок гранту згідно умов донорів проекту складає 12 місяців і за даний термін проект повинен вийти на самоокупність.

Всі розрахунки даного бізнес-плану виконані у цінах на 1.05.2000 р. На момент прийняття рішення фінансові показники повинні бути скореговані відповідно до коефіцієнта інфляції відносно зазначеної дати. Більш детальну інформацію стосовного цього проекту подано у формі бізнес-плану (див. Додаток 1).


Висновки

Отже, проведене наукове дослідження інноваційних процесів в Україні довело, що науково-технологічний прогрес на цей момент міг би стати фактором економічного зростання в нашій державі, але в силу різних причин відбувається спад в розвитку та запровадженню інноваційних технологій. Фінансування науки з державного бюджету скорочується, а комерційні структури не отримують додаткових стимулів для фінансування інноваційних структур, або окремо взятих проектів. Потрібно сказати, що недосконала законодавча база в нашій країні стимулює лише відтік коштів та технологій на захід. Так, існує низка законів, але як завжди не має чіткого механізму їх виконання. Крім того державні органи та служби, яким поставлено за мету створювати та фінансувати інноваційні структури часто використоують кошти не за призначенням. Взагалі інноваційну політику держави можна уявити як хаотичний рух в бік нині “модних” інноваційних концепцій та структур. Отже потрібні зміни. Як виявило дослідження потрібно реформувати систему підтримки наукомісткого бізнесу та прийняти низку законів, зокрема, “Про пільгове оподаткування технопарків”, що сприяли б розвитку технологій в державі, а значить і економічному зростанню.

В роботі наведено приблизну класифікацію інноваційних структур, що теж є значною проблемою, бо якщо б ми мали чітко визначену класифікацію, то законотворчий процес значно спростився, а на місцях чиновники не чинили би опір створенню інноваційних структур, зокрема, бізнес-інкубаторів. На їх думку бізнес-інкубатор - це надприбуткова організація, в якійпроцвітає бізнес, але ми знаємо, що це далеко не так. Крім того необхідно окреслити організаційно-правові форми організацій, які б при створенні інноваційних структур мали чітко визначені пільги. Є сподіваня, що дана робота стане поштовхом для створення низки законопроектів, які будуть лобіюватись УАБІІЦ та іншими громадськими організаціями.

В цій роботі було приділено велику увагу інноваційним структурам, які були створенні за допомогою державих органів влади та іноземних донорських організацій, що порівнювалось з досвідом інших держав. Було виявлено, що, на відміну від більшості західних країн, основними джерелами фінансування є західні донорські організації, а держава виступає на задньому плані. Це підтверджує, що в Україні проводиться квола інноваційна політика, відрахування в Держінфонд ідуть в основному у виробничу сферу, де витрачаються недоцільно. Отже огляд вже створених інноваційних структур доводить, що активну позицію повинні зайняти громадські організації, які зацікавлені в науково-технічному прогресі нашої держави і таким чином створювати тиск на владу.

З метою пошуку фінансових ресурсів для створення інноваційних структур та наукомістких виробництв один із розділів було присвячено венчурному капіталу. Було з’ясовано, що існує безпосередній зв’язок венчурного капіталу з інноваційними структурами. Виявляється, що, наприклад, інноваційні інкубатори можуть отримати частку акцій певної компанії-клієнта і таким чином створити більш досконалий механізм для виживання компанії. Тобто компанії уникають небажаних щомісячних членських платежі, а інноваційний інкубатор виступає в ролі венчурного капіталіста, який зацікавлений на всі 100% у процвітанні певної компанії.

В останньому розділі подається реальний проект створення Київського інноваційного інтернет-центру, в якому застосовуються класичні інструменти здійснення інноваційної політики, зокрема, інструменту бізнес-інкубування. Цей проект планується захищати на засіданні Московської районної ради народних депутатів за сприяння Проекту розвитку ООН в Україні.

Як свідчать розрахунки, вже в кінці року проект вийде на самоокупність, а починаючи з другого року буде можливість повернути грант, який донор зможе використати на фінансування подібного проекту. Потрібно сказати, що першого року буде професійно підготовано та працевлаштовано 330 осіб, окрім того 36 компаній будуть постійними клієнтами центру на кінець першого року. Інтернет ринок нашої країни отримає потужний поштовх. Уже з другого року центр перейде на прибуткові засади задля подальшого існування проекту, тобто за рахунок прибутків будуть дотуватись пільгові категорії населення. Буде виконуватись головна мета Київського Інноваційного Інтернет-Центру – його беззбиткове самоокупне функціонування.

Отже можна сказати, що були досягнуті поставлені цілі, а це дослідження стало базою для подальших наукових розробок у сфері здійснення інноваційної політики за допомогою створення інноваційних структур та залучення венчурного капіталу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНOЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Розпорядження Президента України “Питання створення технопарків та інноваційних структур інших типів” №17/96 від 23.01.96р.// УК.-1996.- 26 лютого(№30).-С.22

2. Бажал Ю.М.Економічна теорія технологічних змін: Навчальний посібник. – К.: Заповіт, 1996. – С.240.

3. Циганок В.Л., Беленок Л.Ф., Івженко Ю.В. Складання бізнес-планів малих підприємств: Навчально-методичний посібник. – К.: КМУЦА, 1997. – С.124.

4. Завлина П.Н., Казанцева А.К., Миндели Л.Э. Инновационный менеджмент: Cправочное пособие. – С-П.: “Наука”, 1997. – С.560.

5. Засядлы К. Обучение украинских и белорусских руководителей и организаторов инкубаторов предпринимательства в Польше: Краткий курс лекций. – Познань, Польша, 1998.: - C.24.

6. Лавелл Д. Анализ осуществимости развития системы поддержки мелкого предпринимательства: Предконференционное обучение. – Варшава, Польша, 1998.: - C.36.

7. Соловьев В., Андрощук Г., Егоров И., Малицкий Б., Севастьянов А., Феденко В., Чирков В., Шкворец Ю. (Украина), Мюллер Р., Диттман З., Пуппе Э. (ФРГ). Избранные вопросы современного инновационного менеджмента для малых и средних предприятий: Курс лекций. – Киев, Украина; Дрезден, ФРГ: “ДЕМИУР”, 2000. – С.284

8. Уткин Э.А., Кочеткова А.И. Бизнес-план: Как развернуть собственное дело – М.: АКАЛИС, 1996. – С.176.

9. Фатхутдинов Р.А. Инновационный менеджмент: Учебник для вузов. – М.: ЗАО “Бизнес-школа “Интел-Синтез”, 1998. – С.600.

10. Ватаманюк У. Економіка України на сучасному етапі. Інноваційний розвиток. – Л.: “http://www.weagle.lviv.ua./yhc/textes/vatamaniuk.html”, 1999. – C.1.

11. Луценко Ю.В. Шлях інноваційного розвитку економіки України: регіональні аспекти // Регіональна економіка. – К., 1999. №1.: - С.65.

12. Тимощук А.С. Патентні інновації та економічний розвиток. // Розбудова держави. – K., 1998. №11/12.: - C.78.

13. Українська Асоціація Бізнес-Інкубаторів та Інноваційних Центрів. Інформаційний бюлетень. - К.: 2000. №1.: - C.8.

14. АксеновГ. Капитаны "БИ", не напоритесь на риф // Зеркало недели. – 1998.7 февраля. – С.4.

15. Бунчук М. Венчурный капитал // Технологический Бизнесь – М.: “http://www.techbusiness.ru/tb/archiv/number1/”, 1999. №1.: - C.1.

16. Фонштейн Н.М. Управление инновациями. Становление и развитие малой технологической фирмы: Сборник статей. – М.: АНХ, 1999. – C.248.

17. Національний Координаційний Центр реалізації Комплексної програми соціальної та професійної адаптації військовослужбовців, звільнених у запас або відставку. Матеріали до підготовчого семінару “Структура, місце та функції бізнес-інкубатору при Регіональних Центрах Працевлаштування. Принципи продуктивної сили.” - K., 1998.: - C.56.

18. Українська Асоціація Бізнес-Інкубаторів та Інноваційних Центрів. Матеріали другої щорічної конференції “Роль бізнес-інкубації та інновацій у підтримці й розвиткові малого та середнього підприємництва.” - Б-Ц.: 2000.: - C.148.

19. http://www.rada.kiev.ua/

20. http://www.unex.com.ua/


ДОДАТ ОК 1. Бізнес-план проекту створення КІІЦ

до кваліфікаційної роботи на тему:

“ІННОВАЦІЙНІ СТРУКТУРИ ТА ВЕНЧУРНИЙ КАПІТАЛ”

студента 4-го року навчання

департаменту економічних наук НаУКМА

на здобуття академічного звання

бакалавра економічних наук

Цебро О.В.


1.1. Загальний опис проекту та організації.

БФ “Київ XXI століття” засновано згідно рекомендацій Української Асоціації Бізнес-інкубаторів та Інноваційних Центрів (далі Асоціація) для здійсненя проекту “Бізнес-Інкубатор” в м.Київ. Але зараз БФ “Київ XXI століття” орієнтується на створення інноваційних центрів, зокрема, такого як КІІЦ. /3,7/

Сьогодні, як і завжди, увага людей привернута до технологічних змін у суспільстві, зокрема, до розвитку інтернет-технологій, які входять в наше повсякденне життя. За допомогою цих технологій люди починають заробляти значні кошти та отримувати додаткові блага. До того ж весь час відбувається створення нових робочих місць на інтерент-ринку в той час як на інших вони скорочуються.

Тобто проблему безробіття та проблему отримання людьми додаткових благ вирішують:центри підтримки підприємництва, бізнес-інкубатори, інноваційні центри з різною специфікою та державні служби зайнятості. Планується, що лише за перший рік нові спеціальності отримає 330 осіб, які потім будуть влаштовані на підприємствах, що є клієнтами КІІЦу. Планується, що на кінець першого року буде 36 підприємств та підприємців, які користуються послугами цього проекту.

Місце проекту у галузі : Сьогодні ринок сервісних послуг на інтернет-ринку м.Києва розвинений не в достатній мірі. Існує велика потреба у послугах такого типу. За останні роки у Києві з’явилось декілька інноваційних інкубаторів та центрів, але з аналогічним асортиментом послуг організацій не існує. Єдиним конкурентом може бути НГО “Фонд Київський Бізнес-Інкубатор”, але ця організація лише починає працювати на інтернет-ринку, основний вид її діяльності – це підтримка софтверних оффшорів, які пишуть програмне забезпечення на захід. Нові клієнти інкубатору не підшуковуються, а рекламні акції не здійснюються.

Крім того перетин наших проектів відбувається на невеликому сегменті ринку – надання послуг незалежним вебстудіям. НГО вже має постійних клієнтів, а ми лише починаємо роботу в даному напрямку – знайдено три потенційних корпоративних клієнти.

Сьогодні ринок навчальних послуг на інтернет-ринку м.Києва розвинений не в достатній мірі, бо лише незначна кількість навчальних центрів надає якісні послуги з навчання професійних вебдизайнерів та вебпрограмістів, про якість академічної освіти в цьому напрямку говорити не доводиться, а про можливість отримувати професійні знання з таких інтернет-професій, як менеджер з електронної комерції і менеджер з управління інтернет-прроектом доводиться мовчати не лише в Україні.

Ми вирішили зайняти вільну ділянку ринку. Суб’єкти даної ділянки – молодь віком від 15 до 28 років, яка цікавиться інтернет-технологіями та вбачає в них свій майбутній фах (студенти і старшокласники), незалежні студії вебдизайну, незалежні автори контент-проектів та малі компанії, які працюють на ринку інтернет-технологій. Всі вони хочуть отримувати якісні послуги за прийнятною ціною у зручному для всіх місці. На обраній нами ділянці ринку очікується мінімум конкуренції в найближчі два роки.

Офіційно КІІЦ буде діяти, як структурний госпрозрахунковий підрозділ БФ “Київ XXI століття” з 1 січня 2001 р. по 31 грудня 2001 р., а потім після виходу на самоокупність Загальними Зборами БФ “Київ XXI століття” буде поставлено питання про створення відокремленого госпрозрахункового підприємства з власними: рахунком, символікою та печатками.

Офіційну реєстрацію підприємства планується провести у грудні 2001 року. Обрана організаційно-правова форма – товариство з обмеженою відповідальністю, форма власності – колективна.

Територіальне розташування. Головна особливість місцерозташування проекту – це приміщення надані міською владою БФ “Київ XXI століття” у діловому центрі міста з пільговою орендною платою. Таким чином ділове життя буде вирувати навколо КІІЦу, а споживачі отримають максимум задоволення та користі.

Таке приміщення важко знайти в наш час, але за сприяння місцевої влади цю проблему можна вирішити. Оскільки це допоможе місту вирішити низку соціально-економічних питань, які державними органами вирішуються вкрай погано.

Таким чином ми плануємо забезпечити проект зручними приміщеннями з необхідними комунікаціями.

Персонал. Кількість співробітників – 8 осіб. Двоє - управлінський персонал (директор проекту, головний бухгалтер). Робітники першого рівня - юрист, офіс-менеджер, психолог, тренери-консультанти (3 особи). Усі співробітники – люди, що мають диплом про вищу освіту і пройшли спеціалізацію, а деякі навіть отримали науковий ступінь.

Важливий момент – наявність у штаті співробітників дипломованого психолога з великим досвідом роботи, який буде відповідати за підбір кадрів та створення продуктивної команди даного проекту, а також буде проводити психологічні бізнес-тренінги, навчання персоналу та індивідуальні консультації для клієнтів.

Оскільки КІІЦ знаходиться на стадії створення, тому неможливо навести основні техніко-економічні показники роботи за останні 3-5 років. Прогнозні дані перших троьх років існування проекту наведені у підпункті 1.7. <<Фінансовий план>>.


1.2. Капітал і юридична форма

Початково діяльність КІІЦу буде проводиться на базі БФ “Київ XXI століття”. Ідеологами проекту обрана базова організація, у якої є статус неприбуткової організації та пільги в оподаткуванні. Це допоможе залучити кошти з західних донорських організацій, зокрема, з USAID та Міжнародного фонду соціальної адаптації, а потім і бюджетні кошти на перенавчання та адаптацію безробітної молоді. Окрім того за таких умов можливе залучення спонсорів – великих компаній, які зацікавлені в розвитку інтернет-ринку. Таким чином буде диверсифіковано велику кількість ризиків, що пов’язані з створенням інтернет-центру.

Офіційно КІІЦ буде діяти, як структурний госпрозрахунковий підрозділ БФ “Київ XXI століття” з 1 січня 2001 р. по 31 грудня 2001 р., а потім після виходу на самоокупність буде створенно відокремлене госпрозрахункове підприємство з власними: рахунком, символікою та печатками. Офіційна дата реєстрації – грудень 2001 року.

Повна назва майбутнього підприємства – Товариство з обмеженою віповідальністю “Київський інноваційний інтернет-центр”. Засновникам підприємства буде БФ “Київ XXI століття” та дві фізичні особи – ідеологи проекту ( див. у розділі 3.1. <<Виконавче резюме>>). Планується, що підприємство буде оподатковуватись за єдиним податком (ставка – 10%). Прибутки підприємства будуть направлятись на статутні цілі БФ “Київ XXI століття” та розвиток проекту.

Окрім того можна сказати, що у БФ “Київ XXI століття” є досвід у підтримці та розвитку інтернет-технологій. Можна зазначити, що протягом 1999 року за сприяння фонду було реалізовано дев’ять проектів в напрямку популяризації та розвитку української частини Інтернет, сприяння створенню електронних інформаційних видань в мережі Інтернет:

- Авторська веб-сторiнка академiка, героя працi, I.П.Кочевих, Адреса в Iнтернет - www.eureka2000.org;

- Інтернет - представництво украiнської групи скороходiв пiд керівництвом заслуженого тренера України О.М.Шимко. Адреса в Iнтернет - www.racewalking.cjb.net;

- Iнформацiйний проект "Київ-2000": все про столицю України для гостей та мешканцiв мiста. Адреса в Iнтернет - www.kiev2000.com;

- Веб-сайт Всеукраїнського молодiжного автопробiгу пiд девiзом "Оберемо українське !". Адреса в Iнтернет - www.autorun99.cjb.net;

- Вiртуальна бiблiотека електронної документацii "InfoCity" . Адреса в Iнтернет -www.infocity.kiev.ua;

- Спецiалiзований iнформацiйний каталог українських iнтернет-ресурсiв "Foreground" . Адреса в Iнтернет - www.foreground.cjb.net;

- Iнтернет-клуб "Yellow Bishop" за тематикою "комп’ютернi шахи". Адреса в Iнтернет - www.ybishop.cjb.net;

- Веб-сайт лiцею "Гранд" (у стадiї розробки). Адреса в Iнтернет - www.tds.kiev.ua/grand;

- Веб-сайт колекції україномовних рефератів. Адреса в Інтернет – www.referats.kiev.ua.

Виходячи з докладного аналізу передбачених фінансових результатів майбутньої діяльності, що наведені у підпункті 1.7. <<Фінансовий план>>, ми визначили, що для організації і функціонування проекту на перший рік необхіодно залучити за рахунок донорських організацій кошти у розмірі 188010 грн. Кошти будуть надані у формі гранту.

Кошти бюджету проекту будуть використані на оренду приміщення, ремонт приміщення, купівлю обладнання та поточні витрати. Умови функціонування проекту будуть визначатись шляхом переговорів між донарами проекту та Правлінням БФ “Київ XXI століття”. Крім того ціни на послуги будуть досить низькими протягом першого року за рахунок донорських дотацій. Після року роботи проект повинен вийти на самоокупність.

Кошти гранту протягом року розподіляються таким чином:

- оренда приміщення – 7200 грн.

- ремонт приміщення – 7200 грн.

- закупівля обладнання – 60000 грн.

- поточні витрати – 134500 грн.


1.3. Опис послуг

Основні напрямки діяльності підприємства:

1. навчання молоді новітнім професіям ( див. у розділі 3.1. <<Виконавче резюме>>) з подальшим працевлаштуванням.

2. надання різноманітних сервісних послуг інтернет-компаніям та інтернет-підприємцям ( див. у розділі 3.1. <<Виконавче резюме>>).

Докладний перелік послуг наведений у таблиці 1.1.

Спочатку будуть надаватись послуги, що користуються найбільшим попитом. Надалі планується розширення асортименту послуг.

Передбачається вивчити потреби клієнтів шляхом анкетування та усних опитувань. КІІЦ гарантує високу якість обслуговування та створення атмосфери комфорту.

Таблиця 1.1.

Перелік послуг, які надаються Киї вським інноваційним інтернет-центром

Типи послуг Види послуг
Навчальні послуги з подальшим працевлаштуванням в компаніях інтернет-центру та поза межами нього

Курс вебдизайну

Курс художнього дизайну

Курс з основих мов вебпрограмування

Курс менеджменту в електронній комерції

Курс інтернет-маркетенгу

Курс менеджменту інтернет-проектів

Курс для розробників контент-проектів

Курс менеджменту з підбору кадрів в інтернет-проекти.

Сервісні послуги (основні)

Пошук інвесторів та партнерів

Конференц-сервіс

Сервіс віртуального офісу та офіс-менеджера

Розробка рекламно-маркетингових стратегій та їх підтримка

Сервісні послуги (додаткові)

Технічний сервіс для інтернет-проектів

Пошук необхідної комерційної інформації

Консультації бухгалтера з ведення податкової звітності

Надання консалтингових послуг

Продовження таблиці 1.1.
Типи послуг Види послуг
Юридичний супровід бізнесу

Реєстрація/переєстрація/ліквідація підприємств, установ, організацій будь-якої організаційно-правової форми та їх відокремлених структурних підрозділів

Представництво інтересів у суді та арбітражі щодо ведення господарських спорів

Надання правових послуг у сфері захисту інтелектуальної власності

Реєстрація товарних знаків

Консультування з питань оподаткування, валютного регулювання та митного регулювання

Підготовка проектів угод та інших документів юридичного характеру

Підготовка юридичних висновків та юридична експертиза документів

Юридичний супровід контрактів

Специфікою і головною конкурентною перевагою послуг, що надаються КІІЦом, будуть:

- орієнтація на два взаємопов’язані цільові ринки (молодь віком від 15 до 28 років, яка цікавиться інтернет-технологіями та вбачає в них свій майбутній фах, зокрема, студенти і старшокласники) та ( молоді інтернет-компанії та інтернет-підприємці);

- спеціалізація відповідно до споживача, а не до видів послуг, що надаються (змішані послуги);

- низькі ціни (вони будуть нижче середнього рівня за аналогічні послуги у м.Києві);

- cтворення бізнес середовища, яке буде сприятливо впливати на клієнтів інтернет-центру, що буде здійснюватись під безпосереднім контролем професійного психолога.

Отже клієнт зможе отримати необхідний набір навчально-сервісних послуг з мінімальним витратами часу і грошей.

Позиції КІІЦу будуть виражені девізом “Близько, не дорого, якісно!”

У перспективі, щоб уникнути черг, ми пропонуємо свій стандарт обслуговування, наприклад, попередній запис на сайті інкубатору або шляхом повідомлення офіс-менеджера. Також передбачається постійно слідкувати за тим, чи задоволені клієнти.

Планується така форма обслуговування, як розміщення максимально можливого обсягу інформації в Інтернет та надання клієнтам паролів доступу до неї.

Планується також запровадження членських внесків, які дозволять отримувати гарантований мінімум послуг КІІЦу за фіксовану плату.

Оскільки послуги залежать від того, хто їх надає, для підвищення якості обслуговування передбачається організація навчання персоналу не тільки професійним навичкам, а й комунікативним.


1.4. Аналіз ринку та план маркетингу

Наш основний ринок . КІІЦ здійснюватиме свою діяльність на ринку навчально-сервісних послуг з підтримки інтернет-технологій м.Києва. На цьому ринку майже немає особливих сезонних коливань.

Наші імовірні клієнти:

1. молодь віком від 15 до 28 років, яка цікавиться інтернет-технологіями та вбачає в них свій майбутній фах , зокрема, студенти і старшокласники;

2. молоді інтернет-компанії та інтернет-підприємці.

За допомогою ТОВ “Танграм”, яке володіє торговою маркою Tangram Design Studio, було проведено ретельне дослідження ринку і зроблені висновки щодо основних його аспектів.

Дослідження було проведено ТОВ “Танграм” для здійснення комерційної діяльності і тому дозволено вказати лише часткові результати дослідження, що погоджено з керівництвом ТОВ “Танграм”.

Було опитано біля 100 молодих людей віком від 15 до 28 років. З них 55% відсотків жіночої статі, інші – чоловіки.

Головна мета досліджень виявити попит молоді на навчальні послуги новітнім інтернет-професіям та попит на їх подальше працевлаштування за даним фахом.

Були виявлені фактори, що впливають на формування попиту на такі навчальні послуги:

- відсутність бажання працювати за фахом згідно академічної освіти (біля 75 відсотків людей у віці від 20 до 28 не бачать свого майбутнього в обраній раніше професії; вони потребують професійної перепідготовки);

- відсутність бажання отримати академічну освіту, але виявлення бажання мати пристойний фах та заробляти солідні гроші (біля 25 відсотків людей у віці від 15 до 20 років бажають працювати відразу після школи та заробляти пристойну платню; вони потребують професійного навчання);

- втрата робочого місця (біля 30 відсотків безробітних в нашій країні молодь у віці від 15 до 28 років; вона потребує перенавчання та працевлаштування).

Під час дослідження біля 90 відсотків виявили зацікавленість у навчанні новітнім інтернет-технологіям.

Також компанією “Танграм” було проведено опитування 10 незалежних інтернет-компаній та інтернет-підприємців, які розпочали свій бізнес в 1999-2000 роках.

Головна мета досліджень виявити попит на сервісні послуги інтернет-центру.

Були виявлені фактори, що впливають на формування попиту на сервісні послуги інтернет-центру:

- наддорога орендна плати за приміщення, які знаходяться в центрі (біля 90 відсотків компаній не можуть собі дозволити зняти офіс в центрі міста, а для багатьох в нашій країні це грає на імідж; зазвичай вони потребують пристойного приміщення 3-4 рази на місяць для проведення зустрічей);

- неможливість утримувати професійного офіс-менеджера (біля 80 відсотків компаній беруть на посаду офіс-менеджеря аби-кого; вони потребують професійного офіс-менеджера, який би професійно відповідав на запити клієнтів);

- невміння проводити рекламно-маркетингової стратегії (біля 90 відсотків компаній зізнались, що в першу чергу економлять на рекламі та маркетинзі, бо вважають їх зайвим задоволенням, що і спричиняє відсутність клієнтів; вони потребують розробки недорогої рекламно-маркетингової стратегії);

- невміння шукати потенційного інвестора або партнера ( біля 90 відсотків компаній бажають знайти західного партнера або інвестора, але не знають як це зробити; вони потребують індивідуального підходу);

- у багатьох компаній виникають ті чи інші колізії, що пов’язані з законодавчою базою, а хороший юрист коштує дорого; вони потребують юридичного супроводу бізнесу.

Попит на кожний з видів послуг. Компанія “Танграм” також надала зведену інформацію з попиту на послуги, які планується запровадити в КІІЦу.

Таблиця 1.2.

Переваги у сфері послуг, які надаються Киї вським інноваційним інтернет-центром

Види послуг Зацікавленість споживача, %
1.Курс вебдизайну 90
2.Курс художнього дизайну 85
3.Курс з основих мов вебпрограмування 85
4.Курс інтернет-маркетенгу 80
Продовження таблиці 1.2.
Види послуг Зацікавленість споживача, %
5.Курс менеджменту в електронній комерції 80
6.Курс менеджменту інтернет-проектів 75
7.Курс для розробників контент-проектів 75
8.Курс менеджменту з підбору кадрів в інтернет-проекти 50
9.Пошук інвесторів та партнерів 100
10.Конференц-сервіс 90
11.Сервіс віртуального офісу та офіс-менеджера 90
12.Розробка рекламно-маркетингових стратегій та їх підтримка 90
13.Технічний сервіс для інтернет-проектів 85
14.Пошук необхідної комерційної інформації 85
15.Консультації бухгалтера з ведення податкової звітності 85
16.Надання консалтингових послуг 65
17.Реєстрація/переєстрація/ліквідація підприємств, установ, організацій будь-якої організаційно-правової форми та їх відокремлених структурних підрозділів 90
18.Представництво інтересів у суді та арбітражі щодо ведення господарських спорів 90
19.Надання правових послуг у сфері захисту інтелектуальної власності 90
20.Реєстрація товарних знаків 90
21.Консультування з питань оподаткування, валютного регулювання та митного регулювання 70
22.Підготовка проектів угод та інших документів юридичного характеру 70
23.Підготовка юридичних висновків та юридична експертиза документів 65
24.Юридичний супровід контрактів. 65

Згідно з проведеними нашими партнерами дослідженнями можна зробити висновок, що найбільшим попитом користуються навчальні послуги з вебдизайну, художнього дизайну та вебпрограмування. На інші навчальні послуги попит невеликий через тимчасову необізнаність в користності.

А серед сервісних послуг можна відзначити: пошук інвесторів та партнерів, конференц-сервіс, сервіс віртуального офісу та офіс-менеджера, розробка рекламно-маркетингових стратегій та їх підтримка. Всі інші сервісні послуги відсуваються на задній план і тому при комплектуванні гарантованого пакету послуг для членів КІІЦу потрібно включити ті, які користуються найбільшим попитом. Тобто чотири вказаних сервіси потрібно вважати основними, а всі інші додатковими.

Окрім того великою популярністю користуються послуги юриста, а особливо: реєстрація/переєстрація/ліквідація підприємств, установ, організацій будь-якої організаційно-правової форми та їх відокремлених структурних підрозділів, представництво інтересів у суді та арбітражі щодо ведення господарських спорів, надання правових послуг у сфері захисту інтелектуальної власності, реєстрація товарних знаків. Тобто можна спостерігати, що на інтернет-ринку виникла досить суттєва проблема, що пов’язана з інтелектуальною власністю та вирішенням суперечок, що в нашій країні для маленької компанії може закінчитись нічим.

На основі проведених маркетингових досліджень і аналізу попиту на послуги у молоді, інтернет-компаній та інтернет-підприємців м.Києва ми визначили, що на етапі становлення проекту (перший рік) кожного місяця ми будемо набирати три нові групи слухачів, які будуть слухати різноманітні курси з інтернет-професій три місяці і сплачуватимуть за це 6 грн. за годину/людину (всього буде 30 год.), або кожного місяця 1800 грн. з трьох груп. Стосовно копаній – в КІІЦу вже є три корпоративних клієнти, і передбачається, що кожного місяця буде з’являтись ще три компанії або підприємців і на кінець першого року їх буде 36. З дослідження відомо, що кожна компанія у формі членських внесків готова сплачувати за основні сервіси 300 грн./місяць, за додаткові сервіси 150 грн./місяць і за юридичний супровід бізнесу 150 грн./місяць. Низькі ціни на послуги зумовлені дотаціями донорських організацій в перший рік існування.

Таким чином спрогнозовано майбутні надходження коштів. В перший рік ця сума складатиме 194400 грн. (без ПДВ), а у майбутньому зросте за рахунок проведення рекламної кампанії, низької додаткової вартості і розширення асортименту послуг. Докладні прогнозні дані у – підпункті 1.7. <<Фінансовий план>>.

Наші конкуренти. Нашими конкурентами на ринку інкубування технологій є інноваційні центри та інкубатори м. Києва. Основні з них:

- Київський Інноваційний Бізнес-Інкубатор (м.Київ-150, вул. Горького, 180, к. 810, тел. 268-21-38; 269-43-73; факс 268-23-55).

- НГО “Фонд Київський Бізнес-Інкубатор” (м.Київ-190, вул. Баумана, 9/12, к. 43, тел. 442-60-77; факс 443-79-25).

Перший заклад працює в центрі міста, але його інноваційність полягає в пошуку та супроводженні науково-технічних розробок, що перетинається з послугами нашого інкубатору на невеликому сегменті ринку.

Другий заклад має досвід по роботі з софтверними компаніями, але цей інкубатор не проводить рекламних заходів, в ньому слабо відбувається притік нових клієнтів, причиною чого може бути незручне місце розташування, окрім того спостерігається відтік клієнтів, зокрема, на захід, через непродуману політику керівництва. Зараз він лише починає працювати на ринку інтернет-інкубування. Також треба додати, що тут не проводять активної реклами та місцезнаходження не дає значних переваг даному інкубатору хоча він вже й має постійних клієнтів.

Тобто вище перераховані інноваційні інкубатори займають відмінну від нашої ринкову ділянку: кожний з них має свою інноваційну специфіку.

Наявність в нашому штаті професійного психолога створює додаткові конкурентні переваги, оскільки існує гарантія підбору кадрів як для команди нашого проекту так і для компаній, які будуть працювати з нами.

Конкурентні переваги :

- орієнтація на два взаємопов’язаних ринки (молодь віком від 15 до 28 років, яка цікавиться інтернет-технологіями та вбачає в них свій майбутній фах , зокрема, студенти і старшокласники та молоді інтернет-компанії та інтернет-підприємці);

- спеціалізація відповідно до споживача;

- низькі ціни;

- зручне місцерозташування;

- гарантія якості обслуговування.

Реклама і створення іміджу. У період становлення КІІЦу важливою задачею є розробка іміджу, отримання належної репутації, реклама послуг з метою залучення якомога більшої кількості клієнтів. Можна вважати, що імідж БФ “Київ XXI століття”, який напрацьовано за рік буде позитивно впливати на просування даного проекту.

Реклама буде здійснюватись таким чином:

- рекламні об’яви за місцем дислокації споживачів;

- світлова реклама над входом;

- проведення презентацій у школах та вищих навчальних закладах;

- реклама в газеті “Самоврядування”;

- реклама за допомогою Інтернет.

В перший рік існування інкубатору планується витрачати в середноьму 600 грн. на місяць, що протягом року складе 7200 грн. Ці кошти підуть на друкування рекламних об’яв, анкет, купівлю баннерів в Української баннерної мережі тощо.

Витрати будуть визначатись локально, але не більше ніж на 600 грн. в місяць.

Планується, що витрати на маркетинг та рекламу у перші три роки реалізації проекту складатимуть відповідно 7200, 10800, 16200 грн. Проведення маркетингової діяльності на підприємстві буде входити в обов’язки офіс-менеджера за допомоги тренера-консультанта з маркетингу.


1.5. Виробничий план

Робочий день КІІЦу плануватиметься згідно з побажаннями респондентів, які були визначені під час проведення маркетингового дослідження.

Більшість респондентів вважає, що через брак часу найкраще відвідувати навчальні курси ввечері, а що стосується інтернет-компаній, то день - це найкращий час для ведення бізнесу. Тобто графік роботи було визначено за допомогою двох споживчих груп – з 10 до 21 год, субота – з 10 до 16 год., вихідний день – неділя.

Треба сказати, що успіх навчальних послуг залежить від технічного забезпечення та професійного рівня тренерів-консультантів. Підбір кадрів будуть проводити психолог та директор, крім того останній буде нести за це особисту відповідальність. Успіх сервісних послуг залежить від професійних якостей офіс-менеджера та технічного оснащення офісу. Якісний юридичний супровід бізнесу зможе забезпечити лише професійний юрист з великим досвідом роботи.

Окрім того інтер’єр і яскрава вивіска над входом підвищують привабливість будь-якого підприємства.

Потреба в обладнанні. В перший рік існування КІІЦу будуть придбані необхідні для його успішного функціонування прилади, інструменти і обладнання. Їх вартість, враховуючи витрати на транспорт і монтаж, складе 60000 грн. Оренда обладнання не передбачена.

Ми маємо інформацію про можливих постачальників обладнання, але попередніх домовленостей з ними немає.

Прямі матеріальні витрати. Перший рік – 3000 грн. на місяць, другий рік – 4500 грн. на місяць та третій рік - 6000 грн. на місяць потрібно для повноцінного забезпечення виробничого процесу: засоби телекомунікацій, електроенергія тощо.

Потреба у приміщеннях. Згідно із вимогами донорів до закладів подібного зразка, необхідністю економити кошти та вимогами різноманітних державних служб був проведений підрахунок необхідної площі основних і допоміжних приміщень. Загальна площа приміщень повинна складати не менше 120 кв.м. (табл. 1.3.).

Орендна плата за приміщення складатиме 600 грн. щомісяця.


Таблиця 1.3.

Потреба у площах

Найменування приміщення Розмір необхідних площ, кв.м.
Адміністрація (директора і бухгалтер) 15
Офіс-менеджеріат та бібліотека 30
Конференц-зала 30
Навчальний клас 15
Комп’ютерний клас 15
Кімната для проведення ділових зустрічей 15
Всього 120

Таблиця 1.4.

Потреба у робочій силі

Найменування професії (посада) Кількість робітників, осіб Середня тарифна ставка (оклад згідно контракту з врахуванням податків), грн./місяць/особа
2001 р. 2002 р. 2003 р.
Директор 1 1200 1320 1440
Бухгалтер 1 1000 1100 1300
Юрист 1 1000 1100 1300
Психолог 1 1000 1100 1300
Офіс-менеджер 1 800 880 960
Тренер-консультант 3 800 880 960

Залучати працівників будемо на контрактній основі за рахунок матеріальних (зарплати, премії) і нематеріальних стимулів (цікава робота, гарні умови праці, дружня атмосфера в колективі).

Службовими інструкціями будуть визначатися обов’язки, відповідальність, система підпорядкування.

Контроль за якістю послуг, що надаються. Контроль за якістю послуг буде здійснювати директор, що має великий досвід роботи. Він відповідатиме за якість і правильність виконаних робіт, разом з цим він буде технічним директором КІІЦу.


1.6. Управління і організація

Менеджмент. Головним вмконавцем проекту буде благодійна організація БФ “Київ XXI століття”, що має статус неприбуткової, занесена до єдиного державного реєстру неприбуткових організацій та має пільги в оподаткуванні, зокрема, з членських внесків та благодійних внесків не стягується прибуток на податок. Так, як організація володіє лише 10 відсотками необхідних коштів, будуть залучені додаткові донори проекту, зокрема, Міжнародний фонд соціальної адаптації, Агенство США з міжнародного розвитку та Програма розвитку ООН в Україні.

Планується, що через рік проект вийде на самоокупність і відокремиться в окрема госпрозрахункове підприємство, яке буде сплачувати єдиний податок у розмірі 10 відсотків.

Як вже зазначалось вище - БФ “Київ XXI століття” має досвід в галузі підтримки інтернет-технологій.

Організаційна структура підприємства. Організаційна структура проекту КІІЦ має два організаційні рівні: перший рівень – директор та бухгалтер, другий рівень - юрист, психолог, офіс-менеджер та три тренери-консультанти. (мал. 1.1.) Крім того на даному малюнку показано і схему управління проектом.

Вищий орган управління Загальні збори членів БФ “Київ XXI століття”, яким підпорядковується Правління на чолі з президентом, а їм в свою чергу директор проекту.

Кожний член фонду має один голос, згідно статуту члени сплачують внески до організації, яка витрачає всі кошти на статутні завдання. Крім того згідно статуту Правління на чолі з президентом працює на громадських засадах. Контролюючі функції виконує Наглядова рада, до якої входять представники всіх донорських організацій.

Директора та психолога проекту буде призначати Правління на чолі з президентом, узгодивши кандидатури з Загальними зборами членів БФ “Київ XXI століття”. Всіх інших виконавців проекту буде підбирати директор і психолог на конкурсних засадах, відповідальність за підбір кадрів буде нести директор.

Працівники другого рівня будуть здійснювати всі функції, що пов’язані з положенням БФ “Київ XXI століття” про КІІЦ. Основна мета – забезпечити рентабельне функціонування проекту та його вихід на самоокупність в кінці першого року. Для цього Директор за допомогою проектної групи БФ “Київ XXI століття”, в яку можуть входити найбільш професійні працівники КІІЦу :

- визначає перелік послуг і організовує взаємовідносини в команді проекту, зокрема, за допомогою професійного психолога;

- розробляє політику маркетингу (перелік послуг, атмосфера, ціноутворення, реклама), зокрема, за допомогою професійного тренера-маркетолога;

- формує політику щодо форм і методів обслуговування клієнтів, контролює їх здійснення та розподіляє завдання робітникам.


Малюнок 1. Організаційна структура управління проектом

1.7. Фінансовий план

Цей підпункт бізнес-плану узагальнює попередні підпункти і подає їх вартісне узагальнення.

Капітал. Функціонування проекту передбачається на основі використання частково власного капіталу, а частково за рахунок держави, західних донорських джерел та спонсорських внесків на розвиток інтернет-ринку та його розгалуженої інфраструктури.

Сума бюджету проекту на момент початку його діяльності складатиме 208900 грн. Джерело формування бюджету – грант від визначеного пізніше донора та власні кошти БФ “Київ XXI століття” у розмірі 10 відсотків від вартості проекту. Якщо проект матиме тенденцію стати прибутковим, то грант буде надано на умовах зворотності.

Весь прибуток від діяльності проекту буде спрямовуватись на статутні цілі БФ “Київ XXI століття”, розширення меж діяльності проекту та створення мережі аналогічних інтернет-центрів.

Грошові кошти бюджету будуть спрямовані на створення КІІЦу, проведення попередніх маркетингових досліджень і реклами, на підтримку функціонування підприємства до часу його виходу на безбитковий обсяг продажу.

Прогноз реалізації послуг. На підставі результатів маркетингових досліджень, які були проведені ТОВ “Танграм”, були спрогнозовані обсяги реалізації послуг для перших трьох років існування нашого підприємства (таблиці 1.5. та 1.6.)


Таблиця 1.5.

Прогноз реалізації послуг за перший рік

Вид послуг Обсяг реалізації у 2001 р., тис. грн.
Помісячно Всього за рік
I II III IV V VI VII VIII IX X XI XII
Навчальні - 1,8 3,6 5,4 5,4 5,4 5,4 5,4 5,4 5,4 5,4 5,4 54,0
Сервісні (основні) 0,9 1,8 2,7 3,6 4,5 5,4 6,3 7,2 8,1 9,0 9,9 10,8 70,2
Сервісні (додаткові) 0,45 0,9 1,35 1,8 2,25 2,7 3,15 3,6 4,05 4,5 4,95 5,4 35,1
Юридичний супровід бізнесу 0,45 0,9 1,35 1,8 2,25 2,7 3,15 3,6 4,05 4,5 4,95 5,4 35,1
Всього: 194,4

Таблиця 1.6.

Прогноз реалізації послуг за перший рік

Вид послуг Обсяг реалізації, тис. грн.
Поквартально за 2002 р.

Всього

за 2002 р.

Всього

за 2003 р.

I II III IV
Навчальні 23,4 27,0 27,0 27,0 104,4 127,8
Сервісні (основні) 36,0 41,4 46,8 52,2 176,4 239,4
Сервісні (додаткові) 18,0 20,7 23,4 26,1 88,2 119,7
Юридичний супровід бізнесу 18,0 20,7 23,4 26,1 88,2 119,7
Всього: 457,2 606,6

Аналіз беззбитковості полягає у відокремленні постійних і змінни витрат проекту та розрахунки на їх основі точки беззбитковості.


Таблиця 1.7.

Обсяг постійних витрат за роками

Вид витрат Обсяг постійних витрат проекту, тис. грн.
Всього за 2001 р. Всього за 2002 р. Всього за 2003 р.
Зарплата першого організаційного рівня 16,5 22,506 25,482
Маркетинг/рекламал 7,2 10,8 16,2
Орендна плата 7,2 7,2 7,2
Ремонт приміщення 7,2 - -
Податки та соцвідрахування 9,9 6,534 7,398
Амортизація 5,5 6,0 6,0
Всього 53,5 53,04 62,28

Таблиця 1.8.

Обсяг перемінних витрат за роками

Вид витрат Обсяг постійних витрат проекту, тис. грн.
Всього за 2001 р. Всього за 2002 р. Всього за 2003 р.
Зарплата другого організаційного рівня 39,0 53,196 59,892
Податки та соцвідрахування 23,4 15,444 17,388
Прямі матеріальні витрати 33,0 54,0 72,0
Всього 95,4 122,64 149,28

Аналіз прибутків та грошових потоків. Зробимо прогноз руху грошових коштів на три роки реалізації проекту. (див табл. 1.9.) та побудуємо план прибутків проекту на три роки (див. табл. 1.10.)


Таблиця 1.9.

Прогноз грошових потоків, тис. грн.

Показник Роки
2001 р. 2002 р. 2003 р.

Доходи:

доходи від реалізації

кошти донорів

кошти БФ “Київ XXI століття”

194,4

188,01

20,89

457,2

-

-

606,6

-

-

Сукупні доходи 403,3 457,2 606,6

Витрати:

повернення боргів

капітальні витрати (обладнання)

оренда приміщення

ремонт приміщення

зарплата

податки і соцвідрахування з зарплати

витрати на рекламу

прямі матеріальні витрати

єдиний податок з обсягу реалізації (10%)

-

60,0

7,2

7,2

55,5

33,3

7,2

33,0

-

94,005

-

7,2

-

75,702

21,978

10,8

54,0

45,72

94,005

-

7,2

-

85,374

24,786

16,2

72,0ї

60,66

Сукупні витрати 203,4 309,405 360,225
Чистий грошовий потік 199,9 147,795 246,375
Залишок на розрахунковому рахунку - 199,9 347,695
Кумулятивний підсумок 199,9 347,695 594,07

Проект має тенденцію стати прибутковим і отже передбачає рівномірне повернення гранту у розмірі 188010 грн. протягом другого і третього років, що дасть можливість вторинно використати ці кошти на фінансування аналогічних проектів. Треба зазначити, що першого року проект діє на базі неприбуткової благодійної організації БФ “Київ XXI століття” і тому ставка оподаткування пасивних доходів, які отримуються у формі членських внесків, дорівнює нулю. Крім того всі прибутки використовуються на статутні цілі організації та на повернення гранту. Єдиний податок застосовується з другого року, коли починає функціонувати госпрозрахункове підприємство.

Таблиця 1.10.

План прибутку, тис. грн.

Показник Роки
2001 р. 2002 р. 2003 р.
1. Доходи (обсяг реалізації) - (див. табл. 1.5. та табл. 1.6.) 194,4 457,2 606,6
2. Перемінні витрати - (див. табл. 1.8.) 95,4 122,64 149,28
3. Валовий прибуток - (3)=(1)-(2) 99,0 334,56 457,31
4. Валовий прибуток у % від обсягу реалізаціцї – (4)=(3)/(1)*100% 50,9 73,2 75,4
5. Постійні витрати - (див. табл. 1.7.) 53,5 53,04 62,28
6. Прибуток до оподаткування – (6)=(3)-(5) 44,5 281,52 395,03
7. Рівень беззбитковості – (7)=(5)/(4)*100% 105,108 72,459 82,599
8. Межа безпеки – (8)=(1)-(7) 89,2920 384,741 524,001
9. Межа безпеки у % від доходів - (9)=(1)/(8)*100% 45,93 84,15 86,38

Отже беззбитковим для першого року є обсяг реалізації у розмірі 105108 грн., для другого року 72459 грн. і для третього року 82599 грн. Тобто за таких рівнів реалізації послуг повністю покриваються витрати, а прибуток дорівнює нулю. Проект знаходиться в точці беззбитковості і функціонує в умовах самоокупності, що і потрібно було довести донорам проекту для отримання необхідних коштів.

Таким чином проект буде продовжувати функціонувати навіть за найгірших прогнозів. Навіть постійне знаходження в точці беззбитковості, чого досить легко досягти, бо існує досить високий рівень безпеки проекту, не сприйматиметься як його провал. Проект спрямований в основному на вирішення соціальних питань, а його надприбутковість справа другорядна.

Оценить/Добавить комментарий
Имя
Оценка
Комментарии:
Где скачать еще рефератов? Здесь: letsdoit777.blogspot.com
Евгений07:58:27 19 марта 2016
Кто еще хочет зарабатывать от 9000 рублей в день "Чистых Денег"? Узнайте как: business1777.blogspot.com ! Cпециально для студентов!
11:32:17 29 ноября 2015

Работы, похожие на Реферат: Інноваційні структури та венчурний капітал

Назад
Меню
Главная
Рефераты
Благодарности
Опрос
Станете ли вы заказывать работу за деньги, если не найдете ее в Интернете?

Да, в любом случае.
Да, но только в случае крайней необходимости.
Возможно, в зависимости от цены.
Нет, напишу его сам.
Нет, забью.



Результаты(150907)
Комментарии (1842)
Copyright © 2005-2016 BestReferat.ru bestreferat@mail.ru       реклама на сайте

Рейтинг@Mail.ru