Банк рефератов содержит более 364 тысяч рефератов, курсовых и дипломных работ, шпаргалок и докладов по различным дисциплинам: истории, психологии, экономике, менеджменту, философии, праву, экологии. А также изложения, сочинения по литературе, отчеты по практике, топики по английскому.
Полнотекстовый поиск
Всего работ:
364150
Теги названий
Разделы
Авиация и космонавтика (304)
Административное право (123)
Арбитражный процесс (23)
Архитектура (113)
Астрология (4)
Астрономия (4814)
Банковское дело (5227)
Безопасность жизнедеятельности (2616)
Биографии (3423)
Биология (4214)
Биология и химия (1518)
Биржевое дело (68)
Ботаника и сельское хоз-во (2836)
Бухгалтерский учет и аудит (8269)
Валютные отношения (50)
Ветеринария (50)
Военная кафедра (762)
ГДЗ (2)
География (5275)
Геодезия (30)
Геология (1222)
Геополитика (43)
Государство и право (20403)
Гражданское право и процесс (465)
Делопроизводство (19)
Деньги и кредит (108)
ЕГЭ (173)
Естествознание (96)
Журналистика (899)
ЗНО (54)
Зоология (34)
Издательское дело и полиграфия (476)
Инвестиции (106)
Иностранный язык (62792)
Информатика (3562)
Информатика, программирование (6444)
Исторические личности (2165)
История (21320)
История техники (766)
Кибернетика (64)
Коммуникации и связь (3145)
Компьютерные науки (60)
Косметология (17)
Краеведение и этнография (588)
Краткое содержание произведений (1000)
Криминалистика (106)
Криминология (48)
Криптология (3)
Кулинария (1167)
Культура и искусство (8485)
Культурология (537)
Литература : зарубежная (2044)
Литература и русский язык (11657)
Логика (532)
Логистика (21)
Маркетинг (7985)
Математика (3721)
Медицина, здоровье (10549)
Медицинские науки (88)
Международное публичное право (58)
Международное частное право (36)
Международные отношения (2257)
Менеджмент (12491)
Металлургия (91)
Москвоведение (797)
Музыка (1338)
Муниципальное право (24)
Налоги, налогообложение (214)
Наука и техника (1141)
Начертательная геометрия (3)
Оккультизм и уфология (8)
Остальные рефераты (21697)
Педагогика (7850)
Политология (3801)
Право (682)
Право, юриспруденция (2881)
Предпринимательство (475)
Прикладные науки (1)
Промышленность, производство (7100)
Психология (8694)
психология, педагогика (4121)
Радиоэлектроника (443)
Реклама (952)
Религия и мифология (2967)
Риторика (23)
Сексология (748)
Социология (4876)
Статистика (95)
Страхование (107)
Строительные науки (7)
Строительство (2004)
Схемотехника (15)
Таможенная система (663)
Теория государства и права (240)
Теория организации (39)
Теплотехника (25)
Технология (624)
Товароведение (16)
Транспорт (2652)
Трудовое право (136)
Туризм (90)
Уголовное право и процесс (406)
Управление (95)
Управленческие науки (24)
Физика (3463)
Физкультура и спорт (4482)
Философия (7216)
Финансовые науки (4592)
Финансы (5386)
Фотография (3)
Химия (2244)
Хозяйственное право (23)
Цифровые устройства (29)
Экологическое право (35)
Экология (4517)
Экономика (20645)
Экономико-математическое моделирование (666)
Экономическая география (119)
Экономическая теория (2573)
Этика (889)
Юриспруденция (288)
Языковедение (148)
Языкознание, филология (1140)

Курсовая работа: Основні проблеми у молодіжному середовищі

Название: Основні проблеми у молодіжному середовищі
Раздел: Рефераты по социологии
Тип: курсовая работа Добавлен 11:15:05 18 декабря 2010 Похожие работы
Просмотров: 31 Комментариев: 2 Оценило: 0 человек Средний балл: 0 Оценка: неизвестно     Скачать

План

Вступ

Розділ 1. Основні проблеми у молодіжному середовищі

1.1 Поняття "молодь" - об¢єкт соціологічних досліджень

1.2 Основні проблеми сучасної української молоді

1.3 Стан дослідження молодіжних проблем сучасної української молоді

Розділ 2. Практична частина. Соціологічне дослідження "Проблеми молоді очима молодих" та шляхи їх розв’язання

2.1 Результати загальнонаціонального опитування молоді

2.2 Соціологічне опитування молоді м. Рівне щодо їх першочергових проблем

2.3 Особливості розв’язання молодіжних проблем

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Ми повинні створити для нашої молоді таку соціальну програму, при якій вона б залишалися самою собою і яка приносила б їй задоволення. Така суспільна діяльність сприяла б зміцненню здоров'я особистості Р. Мей.

Актуальність дослідження . Початок ХХІ століття ознаменований різким загостренням соціальних проблем молоді у різних країнах світу. У більшості з них молодь приблизно вдвічі частіше, ніж представники старших вікових категорій, опиняється в маргінальному становищі при виборі місця праці, непропорційно великою є її частка в когорті безробітних, найнижчими показниками характеризується рівень її доходів й стартові можливості отримання освіти та самоствердження. В умовах формування ринкового середовища вітчизняна молодь вимагає особливої соціальної підтримки та соціального захисту як така, що перебуває в стані формування і утвердження життєвих позицій, складає більше половини працездатного населення держави, має свої орієнтації, інтереси і потреби, болісно відчуває на собі тягар економічної кризи та недостатність державних асигнувань на соціальні потреби. Водночас молодь є майбутнє держави, а тому від забезпечення стартових умов її діяльності залежить подальший розвиток нинішнього суспільства, а також майбутніх поколінь.

Духовне відродження народу України вимагає особливої уваги до світу цінностей молоді як майбутнього країни, гаранту суспільного прогресу.

В умовах глибокої кризи економіки, культури, ідеології, моралі, освіти і виховання наша молодь усе більше втрачає духовно-світоглядні орієнтири, не відчуває твердого ґрунту при формуванні життєвих планів, плутається в загальнолюдських цінностях.

Погіршується матеріальне становище значних верств молоді, а це штовхає частину молоді на протиправні, злочинні дії. Неробство стає звичним способом життя частини молоді. Сьогодні спостерігається стрімке падіння загального рівня культури молоді, девальвація моральних цінностей. Значно зменшився потяг молодих до отримання знань, до науки. Це вже стає „не модно".

Необхідність рішучого повороту до реальних, практичних завдань будівництва правової, демократичної держави, вирішення цілого комплексу політичних, соціально-економічних проблем, що виникають у зв’язку з цим, передбачає переосмислення всіх суспільних та індивідуально-особистих цінностей, формування на цій основі нової системи світоглядних орієнтацій.

Цими обставинами пояснюється актуальність дослідження проблем молоді України на сучасному етапі національного державотворення України.

Проблеми молоді неодноразово ставали в тій чи іншій мірі предметом вивчення багатьох вчених. Ще в древні часи такі грецькі філософи як Піфагор та Гіппократ займались визначеннями вікових меж молоді. В ХІХ столітті в Україні дослідницькі інтереси були націлені на способах поширення просвітницьких ідей серед молоді (Я. Головацький, І. Вагилевич, М. Шашкевич, Т. Шевченко, І. Франко), а в ХХ - на міждисцилінарних аспектах її формування, розвитку й реалізації потенціалу. Саме в такому ключі слід розглядати роботи вітчизняних та зарубіжних демографів (Ю. Корчак-Чепурковського, А. Рославського-Петровського, Б. Урланіса, С. Пирожкова), психологів (Ш. Бюлер, Т. Титаренка, С. Васильківа), соціологів (К. Мангейма, Г. Шельського, С. Іконнікової, О. Балакірєвої, В. Пічі, Н Черниш), антропологів (П. Парсонса, Дж. Колемана), економістів (Н. Зібера, І. Лукінова, П. Самюелсона, М. Бурда, Г. Манківа).

Мета і завдання дослідження. Мета курсової роботи полягає в розробці теоретичних, методологічних підходів до вивчення проблем сучасної молоді в умовах ринкових, світоглядних трансформацій і формування національної економіки.

Для досягнення мети були поставлені такі завдання:

уточнити статус молоді як суб’єкта життєдіяльності;

дослідити реальне становище молоді України в умовах демократичних реформ і конкретних змін в економічній, соціальній, політичній, ідеологічній та інших сферах функціонування суспільства;

на основі соціологічного дослідження, визначити основні проблеми сучасної молоді та шляхи їх вирішення засобами молодіжної державної політики.

Предмет і об'єкт курсової роботи. Предметом дослідження є становище молоді в умовах сучасного державотворення в Україні та в умовах формування ринкової економіки. Об'єктом дослідження є основні проблеми соціального, економічного, політичного та ін. характеру, з якими стикається сучасна українська молодь.

Теоретико-методологічні засади дослідження . Основним джерелом курсової роботи виступає теоретико-методологічна спадщина видатних представників вітчизняної соціологічної думки. Використано також матеріали теоретико - прикладних та емпіричних досліджень сучасних вітчизняних суспільствознавців, що сприяють більш глибокому і всебічному підходові до вивчення піднятої проблеми.

Структура роботи . Дослідження складається зі вступу, двох розділів, які поділені на підрозділи, висновків, списку використаної літератури (35 позицій).

Розділ 1. Основні проблеми у молодіжному середовищі

1.1 Поняття "молодь" - об ¢єкт соціологічних досліджень

Проблеми молоді, її освіти, виховання, соціального становлення, участі у суспільному житті перебувають у центрі уваги і на стику різних наук. Соціологія відносить їх до найважливіших. Зважаючи на те, що соціальний портрет молоді формується під впливом різноманітних суспільно-політичних і соціальних чинників, соціологія виявляє інтерес до того, яку роль відіграватимуть для молоді певні соціальні цінності, норми моралі, традиції тощо.

Молодь - це суспільно диференційована соціально-демографічна спільнота, якій притаманні специфічні фізіологічні, психологічні, пізнавальні, культурно-освітні тощо властивості, що характеризують її біосоціальне дозрівання як здійснення самовиразу її внутрішніх сутнісних сил і соціальних якостей. Молодь тому і є специфічною спільнотою, що її суттєві характеристики і риси, на відміну від представників старших поколінь і вікових груп, знаходяться в стані формування і становлення. Сутністю молоді та проявом її головної соціальної якості є міра досягнення нею соціальної суб'єктності, ступінь засвоєння суспільних відносин та інноваційної діяльності. [10, 28]

Вивчення молодіжних проблем відбувається за багатьма напрямами, у різноманітних сферах життєдіяльності: праці, навчанні, сім'ї, неформальних організаціях, під час дозвілля, що передбачає активний обмін інформацією з іншими зацікавленими науками. Наприклад, демографія виявляє тенденції кількісних змін молоді у структурі населення, рівень народжуваності, смертності, співвідношення кількості молодих чоловіків і жінок тощо. Разом із соціологією молоді вона досліджує проблеми вікових меж, вікової дискримінації, зміни поколінь, специфіки соціального статусу молоді, що перебуває у перехідному стані, послідовність життєвих подій.

Психологія досліджує вікові особливості свідомості та поведінки молоді, вікові зміни у структурі особистості, процес акселерації, динаміку інтелектуального, емоційного розвитку тощо. Соціальна психологія розкриває специфіку механізмів спілкування, формування контактних груп, зміни соціальних ролей. Педагогіка визначає можливості та засоби виховання і навчання молодої людини, засвоєння нею необхідної інформації, залучення молоді до різноманітних видів діяльності.

Молодіжні проблеми вивчають також соціологія праці, соціологія освіти, соціологія шлюбу і сім'ї, соціологія виховання, соціологія девіантної поведінки. Ці галузі соціологічного знання досліджують молодь в окремих сферах її життєдіяльності. їх дані допомагають скласти повнішу картину молодіжних проблем, процесів, явищ. Соціологія молоді не тільки запозичує здобуті ними знання, а й інтегрує їх у цілісну систему, завдяки чому перебирає на себе функції цілісного системного аналізу молодого покоління у соціальній структурі, політичному, економічному, соціальному й духовному житті суспільства. [29, 16-17]

Визначення поняття "молодь" важливе не тільки для вироблення єдиного підходу до встановлення вікових меж молоді, а й для з'ясування сутності молоді, її місця у соціальній структурі суспільства, соціальних показників, які відображають специфіку її соціального статусу. Найчастіше при цьому вдаються до використання вікових ознак як найголовнішого параметра, що характеризує молодь як певну соціально-демографічну групу. Нерідко розглядають молодь як перехідну фазу від соціальної ролі дитини до соціальної ролі дорослого. Інколи її визначають як соціально-демографічну групу, що перебуває в процесі соціалізації. Відповідно найважливішими її характеристиками є не стільки вікові параметри, скільки соціальні показники процесу соціалізації. [29, 19]

Конкретнішим є поділ молоді на внутрішні групи за соціально-професійними та віковими ознаками у взаємодії з їх духовним світом і поведінкою. Такий підхід дає змогу адекватніше аналізувати окремі контингенти молоді під час емпіричних соціологічних досліджень.

У вітчизняній соціології молодь трактується як соціальна спільнота, що посідає певне місце в соціальній структурі суспільства і набуває соціального статусу в різноманітних соціальних структурах (соціально-класові, професійно-трудові, соціально-політичні тощо), має спільні проблеми, соціальні потреби та інтереси, особливості життєдіяльності тощо.

Дискусійним і дотепер є питання вікової періодизації молоді. Згідно з найпоширенішою точкою зору віковими межами молоді вважається період від 16 до 30 років. Існують й інші погляди на вікові межі молоді: 11-25, 15-28, 16-24 роки тощо. Останнім часом нижньою межею молодіжного віку вважається 14, верхньою - 35 років. В основу цієї точки зору (14 - 35 років) покладено тезу про "продовження юності", збільшення часу входження у соціальне життя. Розширення загальноприйнятих у 60-70-ті роки XX ст. вікових меж молоді від 16-30 до 14-35 років відображає об'єктивні процеси в розвитку людства. З одного боку, життя все наполегливіше висуває завдання більш ранньої соціальної зрілості молоді, залучення її до трудової практики на ранніх етапах життя, з іншого - розширюються межі середнього і старшого віку, тривалість життя загалом, подовжуються терміни навчання та соціально-політичної адаптації, стабілізації сімейно-побутового статусу. [33, 53]

Учені дискутують щодо понять, які розкривають сутність спеціальної соціологічної теорії молоді. Йдеться насамперед про такі поняття, як "становлення молоді" (І. Кон, Є. Головаха), "вибір професії", "професійне самовизначення", "професійна мобільність" (В. Осовський, Л. Шпак, Л. Аза, О. Вишняк, В. Шубкін), "становлення молодого спеціаліста" (О. Якуба, Д. Зюзін) тощо. [33, 55]

Сучасні суспільні процеси різко змінили соціальне, матеріальне і політичне становище молоді, тому поняття, що характеризували молодь колишнього суспільства ("соціальний портрет молоді", категорії "потреби", "поведінка", "діяльність"), потребують сучасного аналізу, переосмислення та уточнення. Предметом наукового аналізу стали соціально-психологічні особливості, розвиток інтересів та потреб молодих людей. На думку багатьох учених, соціально-психологічний розвиток молоді характеризується нерівномірністю, напруженістю, наявністю і повторюваністю конфліктних ситуацій. Вважають, що вона, порівняно із старшими поколіннями, є нетерпимішою, гостріше реагує на суперечності дійсності, не так жорстко "вписана" у суспільство, мобільніша, швидше засвоює нове. її характеризують і підвищена вимогливість, критичність до старших поколінь, недооцінка об'єктивної зумовленості досвіду старших за віком, переоцінка власної здатності до самостійної діяльності. Саме в молодості динамічно формуються соціальні мотивації, самоаналіз і швидкість реакції, проте значно менше, ніж у дорослому віці, турбують безпека близьких і відповідальність за них.

1.2 Основні проблеми сучасної української молоді

Економічна та соціальна криза наприкінці XX ст. ускладнила функціонування як загальнотеоретичної, так і галузевої соціології. За відсутності фінансування майже не проводяться масштабні дослідження, які б могли з'ясувати молодіжні проблеми в умовах трансформації політичної, соціально-економічної систем. Значно скоротилась кількість дослідних центрів, проблемних лабораторій з вивчення сучасної молоді.

Останнім часом загострилося чимало молодіжних проблем, серед яких найголовнішими є:

низький рівень життя, безробіття і значна економічна та соціальна залежність від батьків;

шлюбно-сімейні проблеми (високий рівень розлучень, сімейних конфліктів);

низька народжуваність - вже протягом трьох з половиною десятиліть в Україні зберігається рівень народжуваності, який не забезпечує навіть відтворення поколінь;

матеріальна незабезпеченість, відсутність умов для поліпшення житлових умов;

поганий стан здоров'я і зростання рівня соціальних відхилень (злочинність, пияцтво, наркоманія, проституція);

втрата ідеалів, соціальної перспективи, життєвого оптимізму. [30, 41]

Постійно скорочується питома вага молоді щодо всього населення. В Україні за останні десять років її кількість знизилася з 22 до 20%. За всіма прогнозами, ця тенденція триватиме і надалі. [30, 44]

До числа особливо тривожних тенденцій у молодіжному середовищі відноситься відставання рівня освіти від рівня, досягнутого найбільш розвиненими країнами; прискорення падіння престижу загальної і професійно-технічної освіти; збільшення числа молоді, що починає трудову діяльність із низьким рівнем освіти і не маючої бажання продовжувати навчання; орієнтація багатьох ланок освіти на "потокове" відтворення робітників, службовців і спеціалістів без урахування вимог споживачів; непідготовленість кадрів вищої, професійної і середньої школи до роботи в нових умовах; відставання матеріально-технічної бази всіх рівнів від нормативних вимог; зниження інтелектуального рівня аспірантського корпуса - майбутнього української науки, відтік обдарованих юнаків і дівчат із багатьох вузів і з країни.

Молоде покоління здебільшого виявилося без надійних соціальних орієнтирів. Руйнація традиційних форм соціалізації, заснованої на соціальній обумовленості життєвого шляху, з одного боку, підвищило особисту відповідальність молодих людей за свою долю, поставивши їх перед необхідністю вибору, з іншого боку - виявило неготовність більшості з них включитися в нові суспільні відносини. Вибір життєвого шляху став визначатися не здібностями й інтересами молодої людини, а конкретними обставинами.

На жаль, існуючі економічні і соціальні програми практично не враховують специфічну соціальну позицію молодого покоління в процесі суспільного розвитку. У зв'язку з цим необхідно підсилити увагу до соціальних проблем молоді, визначенню засобів, форм, методів і критеріїв роботи з молодим поколінням. Соціальна незахищенність, нестача уваги суспільства визначає цю соціальну групу як дестабілізуючу суспільну силу, а в це ж час на молоді лежить відповідальність за майбутнє країни.

Вирішення цих проблем потребує розробки і втілення у соціальну практику державної молодіжної політики, яка повинна бути зорієнтована на створення нової системи професійної підготовки молоді з урахуванням тенденцій сучасного соціально-економічного буття, потреб ринку праці, подолання відчуження молоді від політичних та суспільних процесів.

Державна молодіжна політика - це діяльність держави по створенню соціально-економічних, правових, організаційних умов і гарантій для соціального становлення і розвитку молодих громадян, найбільше повної реалізації творчого потенціалу молоді в інтересах суспільства. [23, 17]

Але на рубежі XX-XXI ст. ефективній молодіжній політиці стали на заваді: дефіцит соціально-економічних ресурсів, які б могли бути використані для вирішення молодіжних проблем; зниження життєвого рівня молоді, що спричиняє песимізм, соціальну апатію; невідповідність рівня професійної підготовки молоді реальним потребам суспільства; слабка консолідованість молодіжного руху.

1.3 Стан дослідження молодіжних проблем сучасної української молоді

В Україні соціологія молоді як науковий напрямок, який вивчає проблеми молоді, до останнього часу ледве жевріла і не мала вагомого практичного значення. Однак за останні часи з'явилась низка спеціальних дослідницьких центрів і осередків вивчення молоді та її проблем (як в межах академічної науки, так і при державних органах), що зрушило з місця справу наукового аналізу тенденцій у молодіжному середовищі. Перш за все слід відзначити появу спеціальної наукової служби при Міністерстві України у справах молоді і спорту, а саме Українського науково-дослідного інституті проблем молоді, заходами якого одержані цікаві соціологічні дані, що наводяться у цій темі. Основі напрямки його діяльності полягають у:

проведенні фундаментальних та пошукових досліджень проблем, молодого покоління, актуальних питань молодіжної політики, молодіжного та дитячого руху;

вивчення процесу соціалізації молоді з період зміни суспільно-економічних відносин;

дослідження запитів, інтересів молоді, розвитку тенденцій в молодіжному середовищі;

розробка економічних, соціальних, організаційно-правових механізмів формування і проведення державної молодіжної політики в Україні.

Крім науково-дослідних підрозділів, у структурі інституту створені відділення підвищення кваліфікації працівників комітетів у справах молоді, підготовки працівників соціальних служб для молоді, вечірня жіноча гімназія, економічна школа та школа молодого політика. Остання за три роки свого існування підготувала 536 молодих політиків, які репрезентують 17 молодіжних та громадських організацій, 12 політичних партій в усіх регіонах України.

У справі вироблення ефективної молодіжної політики, велику роль відіграє з'ясування суті і змісту процесів життєвого самовизначення молодої людини. Ці процеси поділяються на:

соціальні,

політичні,

професійні,

економічне самовизначення. [18, 83]


а) Проблеми соціального самовизначення молоді

Аналіз результатів соціологічних досліджень свідчить, що нині молодь - це одна з найбільш уражених в економічному плані та найбільш безправна в соціально-правовому відношенні соціальних спільнот, яка живе в умовах підвищеної соціальної напруги і психологічного дискомфорту. Як наслідок такого становища - з'являються все нові й нові факти зростання в молодіжному середовищі злочинності, наркоманії, токсикоманії, алкоголізму, проституції. Рівень злочинності серед молоді та неповнолітніх має сталу тенденцію до значного зростання: за останні 10 років вона зросла на 12%. [24, 9]

Серед наркоманів 80% складає молодь, у тому числі 40% - неповнолітні. Щорічно у скоєнні тяжких злочинів бере участь більше 25 тис. молодих людей. З 1980 р. рівень злочинності серед дівчат зріс у 2,5 рази. Після деякого зниження у 1986 р. знов спостерігається тенденція зростання показників смертності населення молодших вікових груп. Починаючи з 1988 р., зростає кількість самогубств серед молоді, особливо у віці 15-19 років. Загрозливо виглядає процес підвищення питомої ваги молоді серед людей, які добровільно відходять з життя; феномен самогубства все більше набирає молодого обличчя. [24, 10]

Ці явища, накладаючись на загальні процеси депопуляції в Україні (тобто фіксоване з 1989 р. зменшення загальної кількості населення внаслідок збільшення кількості померлих відносно кількості новонароджених), приводять загалом до постаріння населення країни та зменшення частки молоді в ньому. Так, кількість молодих людей в Україні складає нині близько 11 млн. чол., але за останні 10 років їх питома вага у складі населення зменшилась з 22,2% до 19,7%.

Слід виділити такі відносно нові тенденції, характерні нині для соціального самовизначення молоді: заперечення можливості повернення до минулого соціального ладу та невизначеність власного місця і ролі у побудові нового; руйнація традиційних форм соціалізації, заснованих на досить жорсткій визначеності життєвого шляху та наявності великої кількості соціальних інститутів, покликаних здійснювати цей процес; водночас нових, ефективних та відносно безболісних форм соціалізації молоді практично не існує; розширення можливостей самостійного вибору життєвого шляху при одночасному зростанні особистої відповідальності; поява нових соціальних посередників, не властивих для самовизначення минулих поколінь: кооперативів, приватного бізнесу, різноманітних форм власності; наявність різних джерел одержання матеріальних благ і заробітку, нових джерел інформації, самодіяльних про - і антисоціальних, антисуспільних молодіжних угруповань, тощо; посилення регіональних та національних (етнічних) відмінностей та зростання їх питомої ваги в життєвому самовизначенні молоді; оцінка свого суспільного становища із загальноцивілізаційних позицій, найчастіше у порівнянні зі становищем ровесників в інших, несезонно високорозвинутих країнах соціальних вимог. [24, 11-13]

Отже, більшість молоді стоїть нині перед складним вибором у житті, до якого вона не підготована ані психологічно, ані організаційно. Тому мета молодіжної політики у цій галузі зміцнення соціального статусу молоді в структурах суспільства, які оновлюються або кардинально змінюються, посилення правової, економічної та соціальної захищеності молодого покоління.

б) Політичне самовизначення молоді.

Воно відбувається в умовах, коли суспільство стоїть перед альтернативою вибору дальшого шляху розвитку. В цій ситуації соціологи констатують, що молодь ще не визначила свого місця у цих складних процесах, хоч на Загал і вітає зміни, які настали. Тому більшість займає пасивну, вичікувальну позицію і лише 10-15% готові діяти активно. Нині ми є також свідками боротьби за молодь з боку багатьох політичних партій та рухів, у зв'язку з чим процес самовизначення молоді все більше набуває політичного характеру, який посилюється під час проведення масштабних політичних кампаній на кшталт виборів до місцевих та центральних органів влади. Ця боротьба за молодь дуже часто зводиться до прагнення за будь-яку ціну вибороти її голоси та завербувати до участі у разових політичних акціях у ролі статистів. Лише лічені партії та політичні об'єднання мають у своєму складі молодіжні секції (республіканська партія, РУХ) і вироблену молодіжну програму дій. Найбільш активними у цьому плані є радикальні партії, членами яких переважно є молодь, схильна до конкретних, доволі часто неконституційних дій, - УНА-УНСО, СНПУ тощо. [28, 62]

Ще одна тенденція перехідного часу - це зменшення представництва молоді з управлінських структурах, в різних ешелонах влади. Відчуженню молоді від участі в управлінні властиві дві взаємопов'язані особливості: наростання пасивності і недовіри молоді до офіційних органів управління, де дуже мало їх ровесників, та зростання інтересу до суто молодіжних угруповань та об'єднань, в яких немає бюрократично заформалізованих форм роботи.

До найбільш загальних характеристик політичного самовизначення молоді у сучасний період можна зарахувати:

наявність суперечливих прагнень у молодіжному середовищі, пов'язаних з майбутнім статусом України як держави: більшість молодих людей прагнуть жити у незалежній суверенній державі, але до третини молоді бажають бачити Україну у складі утворена, подібного до СНД або до федерації колишніх республік СРСР;

якщо політична ситуація під час "горбачовської перебудови" в колишньому СРСР цікавила кожного другого респондента, то нині тільки 0,8% респондентів проявляють інтерес до політичних проблем,19% молоді зовсім не цікавить політика, а майже 55% вона тільки дратує. Понад половину з числа опитаних молодих людей політика цікавить лише тоді, коли це стосується їх особисто;

продовження посилення тенденції до департизації масової свідомості молоді та її політичної поведінки; нинішня молодь у складі політичних партій займає ледь 1% від загальної кількості їх членів; отже, політичні партії та рухи не мають стійкої опори в молодіжному середовищі;

байдуже ставлення загалу молоді до суто молодіжних організацій та об'єднань; це є свідченням "приватизації" життя переважної частини молоді, її відходу від намагань вирішення власних проблем та проблем суспільства, нездатності заявити про себе та свої потреби конструктивними масовими акціями;

ставлення молоді до різних форм соціального протесту залишилось незмінним і полягає у підтримці законних легальних дій та засудженні таких дій, що лежать поза правовим полем. [28, 64]

Тому мета молодіжної політики у цьому плані - це підтримка політичного визначення молоді, сприяння молодіжним політизованим утворенням просоціального спрямування, посиленню їх конструктивної активності, консолідація зусиль... для зміцнення української держави, демократизації та гуманізації суспільства. При загальній стратегічній скерованості соціальної політики в бік інтеграції молоді в суспільство нині тактично важливо сприяти також десінтеграційним процесам в її середовищі з метою формування власних молодіжних соціально-політичних структур з представленням інтересів строкатого молодіжного середовища та їх подальшого включення у суспільні структури на новій демократичній основі. [31, 307]

в) Професійне самовизначення молоді.

Протягом довшого часу молоді відводилось другорядне місце у сфері праці, що, як наслідок, посилювало її матеріальну та психологічну залежність від старших поколінь. Нині близько 90% молодих людей живуть на частковому або повному утриманні батьків та рідних. Основна частина молодого покоління при переході до ринково орієнтованої економіки розраховує: на суспільну допомогу і захист, а не на власні сили. Загалом для процесу професійного самовизначення молоді нині характерні такі особливості:

зростаючі диспропорції у структурі зайнятості у різних регіонах країни, поява праценадлишкових та праценедостатніх сфер;

посилення прихованого і явного безробіття у молодіжному середовищі;

розтягування у часі періоду набуття освіти і наявність різних можливостей в її одержанні; низький престиж освіти на загал;

масовий характер вимивання молоді з виробничих структур у сфери приватного бізнесу, пов'язані насамперед з комерційною діяльністю невиробничого напрямку;

використання молоді передусім на тимчасово вигідних та добре оплачуваних роботах, які не вимагають фахової підготовки, та пов'язаний з цим процес декваліфікації молоді, особливо тієї її частини, яка лише починає трудову діяльність;

загострені прояви соціальної нерівності, які торкаються шансів різних категорій молоді у виборі професійної освіти та місця праці. [21, 137]

Мета молодіжної політики в цьому напрямку - зміцнення професійного статусу молоді шляхом економічного (а не адміністративного) регулювання молодіжної зайнятості, особливо у праценадлишкових районах, докорінна реформа системи освіти, розробка спеціальних економічних та юридичних гарантій, які попереджатимуть або компенсуватимуть різні можливі форми дискримінації молоді.

г) Економічне самовизначення молоді.

Ця проблема складається з ряду підпорядкованих проблем, таких, як:

необхідність забезпечення рівних умов для трудового старту молоді;

можливість соціального просування;

досягнення економічної самостійності.

Соціологічні дослідження свідчать, що нині існує відчутна нерівність серед молоді у можливостях набуття загальної освіти, духовного і культурного розвитку, професійної підготовки, виборі місця праці. Причин цих явищ є багато: це і соціальні наслідки демографічних, організаційних, структурних диспропорцій в межах цілої країни, які утворювались історично і поглиблювались в умовах економічної кризи, і зростання соціальної нерівності 8 усьому суспільстві, що особливо позначається на молоді, і відсутність сильної державної соціальної політики, тощо. Наприклад, у порівнянні з міською молоддю у сільських хлопців та дівчат невисокі можливості набуття якісної освіти, престижних місць працевлаштування, змістовного проведення дозвілля. Все це спричиняє помітне зменшення питомої ваги молоді у складі сільського населення, її масове переміщення у міста і перетворення сільської молоді в них на маргінальний (від лат. marginalis - той, що знаходиться на краю, на узбіччі) прошарок. [11, 42]

Відносно новим явищем стає дальше погіршення економічного стану молоді. Це стосується виконання нею фізично важких, шкідливих і непривабливих робіт, постійної загрози безробіття, одержання мінімальної заробітної платні. Так, наприклад, середня заробітна платня молодих робітників складає нині лише 60% від середньо-українського рівня і є вдвічі нижчою від величини мінімального споживчого бюджету для юнаків і дівчат. Наслідком цього є падіння рівня життя молоді в цілому, що спонукає молодь вдаватися до підробітку крім основної роботи чи навчання. Тому вторинна (додатково) зайнятість молоді стає для неї правилом. Але з огляду на те, що вторинна зайнятість здійснюється переважно у неформальній або тіньовій економіці, молоді стає там об'єктом визиску та посиленої експлуатації. Сьогодні у тіньовому секторі економіки працює 21% молодих людей у віці 15-28 років; у віці ж 20-28 років цей відсоток зростає до 25,3. Найбільш поширеним в усіх групах молоді великих міст є надання послуг приватним особам; цим займається нині від 40 до 47 відсотків молоді. [11, 46]

Отже, для економічного самовизначення молоді на сучасному етапі її життєдіяльності стають характерними наступні риси:

падіння рівня життя молоді в цілому та різке погіршення її економічного стану зокрема;

вимушене вдавання до додаткового підробітку, який, по-перше, збагачує не державу, а приватні структури, по-друге, супроводжуватися надмірним використанням фізичних і розумових здібностей молодих людей на шкоду їх загальному і духовному розвитку, що часто становить загрозу для стану їх здоров'я; по-третє, сприяє декваліфікації молоді та втраті можливостей набуття фахової освіти або підвищенню кваліфікації;

посилення матеріальної, економічної та психологічної залежності молоді від суспільство та батьків, труднощі одержання статусу самостійної автономної особистості, тобто досягнення стану дорослості;

відсутність помітного соціального просування і зростання соціального статусу, брак стимулів для продовження освіти;

зростання кількості психічних проблем і комплексів, пов'язаних зі страхом втрати роботи і неможливістю самовияву та реалізації своїх сутнісних можливостей. [11, 49-51]

Мета молодіжної політики у цій сфері - вирівнювання стартових позицій молоді, подолання дискримінації окремих груп молодих людей, в тому числі у приватних структурах, розвиток кредитування молоді та молодих сімей на сприятливих умовах, надання пільг для працевлаштування випускників навчальних закладів у перші два роки після їх закінчення, організація служб профорієнтації, перепідготовки та працевлаштування молоді, служб юридичної допомоги та консультування юнаків і дівчат. Молодіжна політика держави повинна також збільшувати можливості для посадового, професійно-кваліфікаційного, освітнього, наукового зросту молоді, забезпечувати вільний вибір шляхів і засобів соціального просування. Подолання матеріальної та інших видів залежності від батьків і суспільства може здійснюватись через розширення можливостей самостійного забезпечення власних потреб, удосконалення законодавчої практики та законодавчої ініціативи, створення гарантій для отримання молоддю освіти і фахової перепідготовки. [4, 26]

ґ) Інші молодіжні проблеми.

До числа молодіжних проблем, крім названих вище, належать також забезпечення духовного і фізичного розвитку, зміцнення молодої сім'ї та ряд інших, причому всі вони пов'язані із погіршенням становища молоді у цих сферах у порівнянні з минулим. Розв'язанню молодіжних проблем мають сприяти законодавчі акти, прийняті українською державою. До них відносяться Декларація про загальні засади державної молодіжної політики в Україні від 15 грудня 1992 р., Закон України "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні" від 5 лютого 1993 р. та відповідна постанова Верховної Ради України про введення його в дію. У зв'язку з цим перед вітчизняною соціологією молоді стоїть дуже важливе і відповідальне завдання: поглиблення знань про молодь та її проблеми, аналіз ходи виконання прийнятих законодавчих актів у конкретних ділянках та інформація органів влади і управління з метою внесення коректив у самі закони чи прийняття доповнень і додатків до існуючого законодавства. Для західної соціології молодіжні проблеми набувають дещо іншої пріоритетності та змісту. Центральною з них вважається напруження між молоддю та суспільством, яке робить можливим конфлікт між індивідуальностями та існуючим соціальним устроєм. В основі цього напруження лежить амбівалентність (тобто двоїстість, суперечливість почуттів та емоцій) молоді, яка здатна привести і до політичного активізму, і до інтенсивної самотрансформації особистості, і до її втечі у світ наркотиків або релігії. Тому одним із завдань молодіжної політики у розвинутих країнах є створення таких умов для молоді, коли б ця амбівалентність якомога лагідніше скеровувалась у просоціальному напрямку через надання найрізноманітніших можливостей для соціально корисної діяльності молоді. [7, 12]

Ще одною характеристикою віку молодості в цих країнах виступає величезна цінність змін, трансформацій, руху взагалі і послідовна огида і відраза до усталеного статусу. Звичайно, всі люди прагнуть змін, але саме молоддю зміни і рух обожнюються, стають усвідомленими завданнями, основною метою існування. Тому конфлікт поколінь, який є досить поширений у західних країнах, набирає виразу протесту молодих проти зупинки в русі і динамічному розвитку їх батьків, що, набувши певного соціального статусу і положення у суспільстві, заспокоюються і зупиняються на досягнутому. Це враховується у молодіжній політиці розвинутих держав, яка не має постійних пріоритетів і усталених напрямків, є надзвичайно гнучкою і придатною для модифікацій. [7, 29-20]

Цей неповний перелік основних положень, пов'язаних із розумінням молоді та її проблем, дає можливість порівняти вітчизняну і західну соціології молоді та скерованість молодіжних політик. Якщо увагу соціологів пострадянського простору привертають насамперед питання підкреслено соціального значення і ваги, тобто входження молоді у суспільство та її адаптації в ньому, то західні соціологи акцентують на процесах становлення особистості; якщо перших цікавлять передусім проблеми підготовки молоді до праці, то других - поведінка молоді, що відхиляється від суспільних норм і цінностей і загрожує руйнації цілого суспільства. Якщо молодіжна політика перехідних країн ще несе на собі відбитки колишнього патерналізму, а законодавство не забезпечує механізмів реалізації правових актів щодо молоді і побудоване на обмеженнях і забороні, то політика розвинутих країн стосовно молоді будується на принципах і нормах її самозабезпечення і державного забезпечення лише тих, хто не здатний до цього в силу фізіологічних, психологічних та соціальних причин.

Розділ 2. Практична частина. Соціологічне дослідження "Проблеми молоді очима молодих" та шляхи їх розв’язання

2.1 Результати загальнонаціонального опитування молоді

Загальнонаціональне опитування "Становище молоді в Україні", яке було проведено наприкінці 2007 року, дозволило фахівцям виявити найактуальніші проблеми молодих людей, а також окреслити варіанти їх вирішення. Було опитано майже 2 тис. представників міста і села віком від 15 до 23 років. Дослідженням займався Центр соціальних експертиз у рамках проекту Програми розвитку ООН "Створення безпечного середовища для молоді в Україні". Вивчалися потреби молоді у різноманітних сферах життя. [ 6, 4-6]

Найбільшою цінністю міжнародної інтеграції України юнаки та дівчата вважають можливість отримувати роботу й навчання в інших країнах. Молодь високо цінує західний спосіб життя й західну культуру та вважає, що знайомство зі зразками і стандартами західного життя допомагають опановувати сучасний світ. Головним чином, молодь прагне євроінтеграції, але певна частина (переважно на сході України) мріє про зближення з Росією.

Враховуючи те, що через участь у самоврядуванні молоді люди мають можливість виявляти свою активну життєву позицію, впливати на життя суспільства та його розвиток, дослідники спробували з'ясувати, наскільки привабливі такі речі для молодих українців. Головною перешкодою розвитку органів самоуправління молоді в Україні виявилася відсутність бажання у юнаків і дівчат узагалі цим займатися. На другому місці серед завад для розвитку - організаційні негаразди (брак коштів, приміщення, обладнання), а також низький рівень поінформованості молоді щодо таких органів. Шлях до подальшого розвитку самоврядування, на думку молодих, полягає в створенні системи взаємодопомоги та підтримки цих органів на місцевому рівні і створенні єдиного координаційного органу системи самоврядування навчальних закладів. Прикро, але результати опитування свідчать про те, що молодь не відіграє суттєвої ролі й у роботі органів місцевого самоврядування, а ці органи також не завжди прагнуть співпраці з молодіжними організаціями. Адже сама молодь не дуже охоче звертається до цих органів за вирішенням своїх проблем. [6, 8]

Керівник проекту "Створення безпечного середовища для молоді України", кандидат психологічних наук Оксана Гарнець зазначає: "Органам місцевого самоврядування потрібно сприяти доступності та відкритості себе для молодіжного середовища, а урядовим і неурядовим організаціям - запровадити тренінги-семінари для формування у молоді позитивного ставлення до цих органів. Потрібно добре інформувати молодих людей щодо їхньої можливої участі в роботі цих органів. Треба, щоб органи місцевого самоврядування реалізовували проекти щодо вирішення проблем молоді, а також поліпшували поінформованість про це". [6, 17]

За оцінками опитаної молоді, найактуальніші питання молодіжної політики все ще залишаються у нас поза увагою держави. Найнаболіліше - це працевлаштування та забезпечення житлом. Значна частина молоді не задоволена рівнем доступності освіти та її відповідністю вимогам сьогодення (45%), а також питаннями духовного та культурного розвитку (41%). Щодо політики розв'язання проблем фізичного здоров'я та інтелектуального збагачення, то незадоволеність виражається відповідно у 36% та 30%. [6, 18]

Поінформованість молоді щодо діяльності молодіжних громадських організацій виявилася незначною - лише третина опитаних знає про їхнє існування. Найвідомішими виявилися "Пора" (39%), "Пласт" (10%), "Спілка молоді" (7%), "Нова генерація" (6%) та "Київська Русь" (4%). Головна проблема молодіжних громадських організацій - це відсутність фінансування їхньої діяльності, несерйозне ставлення до них інших громадських і державних структур, байдужість молоді до громадського життя. Серед опитаної молоді лише 27% є членами молодіжних організацій. Виявилося, що найчастіше включається в громадське життя та молодь, яка прагне самореалізуватися саме в цій сфері, або та, яка не задоволена діяльністю урядових органів і організацій. [6, 21]

Однією зі складових соціальної культури є правова культура. Хоч як дивно, але за результатами дослідження лише 6% респондентів вважають, що вся сучасна молодь обізнана зі своїми правами. Кожен десятий під час опитування відстоював думку, що сучасна молодь узагалі не має уявлення стосовно прав і свобод. За результатами опитування виявилося, що найчастіше порушують права молоді бізнес-структури, урядові організації, адміністрація навчальних закладів. У разі порушення своїх прав молодь намагається відстоювати їх за допомогою масових страйків та акцій протесту (45%), утворення організацій, комітетів, об'єднань (40%), за допомогою листів та звернень до правозахисних організацій (35%). Тобто зазвичай молодь бореться за свої права за допомогою легітимних і колективних дій. Але водночас чверть опитаних зазначили, що у разі порушення їхніх прав та свобод ніяким чином не відстоюватимуть їх. А чи порушує сама молодь існуючі закони? Інформація невтішна - 64% респондентів упевнені, що молодь часто порушує чинні закони, а 12% молоді постійно порушують законодавство. [6, 27]

Чи може молодь успішно адаптуватися на сучасному ринку праці? Трофименко О, експерт-соціолог Центру соціальних експертиз Інституту соціології НАН України зазначає, що молоді люди вважають найважливішими чинниками, що сприяють успішному працевлаштуванню за своїми вподобаннями, відповідну освіту та наявність досвіду роботи. До другорядних чинників у цьому питанні належать вміння використовувати ПК, наявність диплома престижного університету та знання іноземних мов, а також індивідуальні характеристики особистості. Головні проблеми, з якими стикається молодь під час пошуку роботи, на думку респондентів, є вимагання стажу роботи та потреба мати необхідні "зв'язки". Менш значущими є такі труднощі, як те, що роботодавці не бажають брати на роботу молодь або вимагають від неї дуже багато знань і умінь. Цікаво, що серед опитуваної молоді свій власний бізнес має 6% молодих людей. Головна перешкода для започаткування і ведення власної справи - це брак стартового капіталу (58%) та хабарництво чиновників (38%), а також висока ставка податку, гніт податкової інспекції (37%). [6, 29-31]

Локшина О, експерт з моніторингу та аналітичних досліджень ПРООН, кандидат педагогічних наук зазначає: "Переважна більшість проблем молоді - це складові загальних потреб українського суспільства. І це має бути враховано при розбудові безпечного середовища для молоді в Україні. Вплив світових культурно-інтеграційних процесів спричинив певні зміни світогляду, ціннісних орієнтацій, соціального самопочуття, загалом способу життя молоді. Ці зміни проявляються майже в усіх сферах життя. Вони справляють як позитивний, так і негативний вплив, викликають суперечливі наслідки. Оскільки інтеграція України у світове співтовариство триватиме й на тлі поки що недостатнього економічного розвитку країни, залишається актуальною розробка механізмів захисту від негативних впливів. Ми повинні зберігати й розвивати свої усталені традиції, духовні здобутки наших доцільних соціальних програм і звичаїв, які відповідають перспективам демократичного розвитку українського суспільства". [6, 34]

2.2 Соціологічне опитування молоді м. Рівне щодо їх першочергових проблем

У наш час об'єктом пильної уваги різних суспільних інститутів і організацій стала проблема соціальної адаптації молоді в умовах суспільної й духовної кризи. Це закономірно, оскільки саме стан молоді виявляє майбутнє суспільства, перспективу його розвитку. Виховання підростаючого покоління повинно, з одного боку, відповідати потребам суспільства, з іншого боку - враховувати інтереси особистості.

Вибірку у соціологічному дослідженні склали 100 осіб: 50 молодих людей віком 15-17 років і 50 - 18-22 років.

З метою визначення соціальних проблем українського суспільства, що найбільше непокоять українську молодь, респондентам було запропоновано визначити своє ставлення до деяких з них, а також назвати проблеми, які молоді люди найчастіше обговорюють зі своїми друзями.

До першочергових проблем сучасної молоді обидві вікові групи віднесли: отримання освіти (27%), отримання або купівлю житла, проживання окремо від батьків (характерно до другої вікової групи молодих людей 18-22 років) - житлова проблема (27%), проблема працевлаштування (25%), проблема алкоголізму і наркоманії (19%), інші проблеми (2%). (Діаграма 1)

Діаграма 1.

До загальних проблем, які турбують молодь, респонденти віднесли: безробіття (55%), загальне зниження рівня життя (37%), зростання злочинності (36%), зростання цін (45%), зубожіння населення (31%), наркоманію (25%), низький рівень заробітної плати (42%), СНІД (23%).

Проблеми, що стосуються забезпечення здорового способу життя, турбують загалом кожного десятого респондента віком 15-22 роки: зловживання палінням (10%), недостатні можливості для занять фізичною культурою та спортом (9%), низький рівень поінформованості про здоровий спосіб життя (3%), алкоголізм (8%), стан довкілля, екологія (18%), низький рівень медичного обслуговування (18%) (див. діагр.2).

Діаграма 2

Розподіл відповідей на запитання: "Які з перелічених нижче проблем непокоять сьогодні Вас та Ваших друзів понад усе?"*,%

* У діаграмі наведений розподіл відповідей стосовно найбільш часто згадуваних респондентами проблем.

** Респонденти могли назвати кілька проблем, тому сума відповідей не дорівнює 100%.

Найточнішим індикатором актуальності тієї чи іншої проблеми для респондента є частота її обговорення, адже здебільшого люди обговорюють саме ті проблеми, котрі їх турбують понад усе. Частіше за інші у молодіжному середовищі обговорюються такі проблеми: заробіток грошей; організація відпочинку; одяг, зовнішність, мода; музика, спорт, відпочинок; побутові, сімейні та сексуальні проблеми. Тобто, в умовному рейтингу проблем перелічені питання посідають перші позиції. Цікаво відмітити, що для молоді неабияке значення мають музика та спорт. За результатами роботи фокус-груп, в яких брали участь експерти з молодіжних проблем, неодноразово наголошувалось на тому, що на молодь величезний вплив справляє музика, яку вони слухають або яку виконують самі. Можна передбачити, що пісенні тексти та загалом музикальні твори істотно впливають на формування способу життя молоді.

Залежно від віку опитаних респондентів чітко простежується відображена у діаграмі 4 закономірність: старших (віком 18-22 роки) респондентів частіше непокоять проблеми, пов’язані з економічними негараздами: зубожіння населення, безробіття, низький рівень заробітної плати. Більш молодих (15-17 років) респондентів частіше непокоїть зростання злочинності, наркоманія, СНІД.

Діаграма 4

Розподіл відповідей на запитання: "Які з перелічених нижче проблем непокоять сьогодні Вас та Ваших друзів понад усе?" за віком*,%,

* У діаграмі наведений розподіл відповідей стосовно найбільш часто згадуваних респондентами проблем.

Ще одним етапом нашого соціологічного дослідження було нкетування учнів 11 класів для того, щоб точно з'ясувати інтереси й проблеми молоді. Одинадцятикласникам були запропоновані наступні запитання:

Запитання Варіант відповіді

%

опитаних

Чи вважаєте ви, що одержання вищої освіти є неодмінною умовою для досягнення успіху в житті? Позитивно відповіли 49%
Які життєві цілі, на вашу думку, найчастіше ставить перед собою сучасна молодь? Престижна робота 42%
Що, на вашу думку, заважає сучасній молоді досягти поставлених цілей? Недолік фінансів 38%
Які переваги, на вашу думку, дає молоді одержання вищої освіти? Одержання роботи 42%

Вибірку даного опитування становили два 11-ті класи Рівненської ЗОШ №2, тобто 61 особа. Аналізуючи результати анкетування можна сказати, що основною метою сучасної молоді є одержання престижної роботи, вважаючи одержання освіти однією із складових у досягненні життєвого успіху.

Наступний етап соціологічного дослідження відобразив відношення випускників школи, тобто учнів 11-их класів до загальнолюдських цінностей і проблем.

Дане дослідження будувалося на основі методики "проблемних запитань", відбитих у проблемних темах, таких, як: чоловіки й жінки; свобода і прихильність; сім'я й зрада; любов; святе, центральні цінності; прийняття себе, інших, світу; відкритість у взаєминах; самотність; діти; гра й "ролі-по-життю"; самореалізація; повнота й свідомість життя; справа й розваги; переживання власної унікальності.

Варіанти відповідей:

не замислювався над цим питанням;

актуальна для мене тема;

хотів би обговорити це питання з іншими учасниками групи;

нейтральне відношення до проблеми.

Результати цього опитування можна подати у виді діаграми 5.

Діаграма 5.

Показники актуальності теми для молодих людей

Номер запитання.

Аналізуючи результати дослідження можна зробити висновок, що загальнолюдські цінності і проблеми дуже близькі сучасній молоді, молоді люди вважають їх актуальними і намагаються знайти шляхи їх вирішення

2.3 Особливості розв’язання молодіжних проблем

Незважаючи на неоднорідність молоді як соціальної групи можна спробувати вибудувати шкалу її цінностей, пам'ятаючи при цьому, що не тільки "питома вага", але і практичне бачення цінностей у різних категорії молодих людей різноманітні.

По-перше, безсумнівно прагнення молоді поліпшити своє матеріальне положення. Прагнення підвищити свій прибуток цілком розуміле: без грошей сьогодні людина втрачає можливість не тільки повноцінно розвиватися, але і продовжувати свій рід - для того, щоб народити та виховувати дитину потрібні чималі кошти. Заробіток - не самоціль, а засіб для задоволення інших, більш фундаментальних потреб молоді.

По-друге, молодь потребуває в повноцінному спілкуванні. Недостачу спілкування молодь почуває найбільше гостро. З початком радикальних економічних реформ загострилися відношення в трудових і навчальних колективах, скоротився час дозвілля, а конкуренція в суспільстві значно підсилила його розшарування. При цьому діти з заможних сімей страждають не менш малозабезпечених: вони більш схильні неврозам і психічним захворюванням, серед молодих бізнесменів поширений алкоголізм. Сьогодні школи практично не займаються становленням дитячих колективів, не говорячи вже про роботу з дітьми і підлітками за місцем проживання. Відсутність розвиненої і стійкої сфери спілкування породжує проблему самогубств у молодіжному середовищі. [21, 163]

По-третє, дуже важлива для молодих можливість працювати за спеціальністю. Ця проблема, на відміну від попередніх, пов'язана з загальною ситуацією в країні. Хоча високий заробіток не усі вважають достатньою підставою для зміни цікавої роботи на менше цікаву, але більшість випускників вузів змушені вибирати вищеоплачувану роботу не за фахом, втрачаючи кваліфікацію. Причому заняття торгівлею в молодіжному середовищі не вважається достатньо престижним. Робітники фахові, особливо пов'язані з конвеєром, котируються ще нижче. Причина відходу молоді зі сфери виробництва - відсутність творчого моменту, неможливість показати себе як професіонала. [21, 169]

Можливість професійно займатися політикою молоді люди практично не розглядають, натомість такі професії, як лікар і вчитель, знову переходять у розряд престижних.

Патріотизм не входить у число базових молодіжних цінностей, тим більше що впав престиж термінової служби в армії число "відмовників" і "уклоністів" перевищило всі мислимі межі. Відстрочка від призову в армію стає проблемою не тільки соціальною, але і політичною: це посилює напруженість і протистояння в суспільстві.

Вирішення цих проблем потребує розробки і втілення у соціальну практику державної молодіжної політики, яка повинна бути зорієнтована на створення нової системи професійної підготовки молоді з урахуванням тенденцій сучасного соціально-економічного буття, потреб ринку праці, подолання відчуження молоді від політичних та суспільних процесів.

Висновки

Молодь - це соціально-демографічна група, що переживає період становлення соціальної зрілості, адаптації до світу дорослих і майбутні зміни. Молодь має рухливі межі свого віку, вони залежать від соціально-економічного розвитку суспільства, рівня культури, умов життя.

Нижня вікова межа визначається, що з 14 років наступає фізична зрілість і людина може займатися трудовою діяльністю (період вибору навчатися або працювати). Верхня межа визначається досягненням економічної самостійності, професійної й особистої стабільності (створення сім'ї, народження дітей). У цей період людина переживає важливий етап сімейної і позасімейної соціалізації. Соціалізація - це процес становлення особистості, навчання, засвоєння цінностей, норм, установок зразків поведінки, прийнятих у даному суспільстві. У молоді є особливі риси, що характеризують її як самостійну соціально-демографічну групу.

Духовне відродження народу України вимагає особливої уваги до світу цінностей молоді як майбутнього країни, гаранту суспільного прогресу.

В умовах глибокої кризи економіки, культури, ідеології, моралі, освіти і виховання наша молодь усе більше втрачає духовно-світоглядні орієнтири, не відчуває твердого ґрунту при формуванні життєвих планів, плутається в загальнолюдських цінностях.

Погіршується матеріальне становище значних верств молоді, а це штовхає частину молоді на протиправні, злочинні дії. Неробство стає звичним способом життя частини молоді. Сьогодні спостерігається стрімке падіння загального рівня культури молоді, девальвація моральних цінностей. Значно зменшився потяг молодих до отримання знань, до науки. Це вже стає „не модно".

Необхідність рішучого повороту до реальних, практичних завдань будівництва правової, демократичної держави, вирішення цілого комплексу політичних, соціально-економічних проблем, що виникають у зв’язку з цим, передбачає переосмислення всіх суспільних та індивідуально-особистих цінностей, формування на цій основі нової системи світоглядних орієнтацій.

На основі проведеного соціологічного дослідження можна зробити підсумок, що до першочергових проблем сучасної молоді відносяться: отримання освіти, житлова проблема, проблема працевлаштування, проблема алкоголізму і наркоманії.

До загальних проблем, які турбують молодь, респонденти віднесли: безробіття, загальне зниження рівня життя, зростання злочинності, зростання цін, зубожіння населення, наркоманію, низький рівень заробітної плати, СНІД.

Проблеми, що стосуються забезпечення здорового способу життя, турбують загалом кожного десятого респондента віком 15-22 роки: зловживання палінням, недостатні можливості для занять фізичною культурою та спортом, низький рівень поінформованості про здоровий спосіб життя, алкоголізм, стан довкілля, екологія, низький рівень медичного обслуговування.

Для того, щоб надати допомогу молоді потрібні знання основних тенденцій розвитку молодіжної культури, психологічних особливостей і т.д. Соціологія молоді вивчає молодь як соціальну спільність, особливості її соціалізації, виховання, процес соціальної спадкоємності й успадкування молоддю знань і досвіду старших поколінь, особливості способу життя, формування життєвих планів, ціннісних орієнтацій, виконання соціальних ролей.

Визначальною рисою молодіжного руху України є його демократичність за характером створення та існування. Але його повноцінний розвиток неможливий без постійної, цілеспрямованої підтримки держави. Для цього і покликана державна молодіжна політика - системна діяльність держави у відносинах з особистістю, молоддю, молодіжним рухом, що здійснюється в законодавчій, виконавчій, судовій сферах, і ставить за мету створення соціально-економічних, політичних, організаційних, правових умов та гарантій для життєвого самовизначення, інтелектуального, морального, фізичного розвитку молоді, реалізації її творчого потенціалу як у власних інтересах, так і в інтересах України.

Головна мета державної молодіжної політики - створення сприятливих економічних, соціальних, політичних, інших умов, правових гарантій для гуманізації способу життя молодого покоління, ефективної його соціалізації та розвитку як в інтересах окремої особистості, так і регіональних інтересів, узгоджених у молодіжних питаннях з інтересами суспільства в цілому. Досягнення цієї мети вимагає вирішення головних завдань, що ставляться у всіх секторах державної молодіжної політики. Ними мають бути: вивчення становища молоді, реальне гарантування на місцях дії законодавства щодо молоді, створення необхідних умов для соціального становлення і розвитку молодої людини безпосередньо за місцем проживання та діяльності, підвищення суспільної активності молоді, допомога молодим людям у реалізації й самореалізації їх творчих можливостей та ініціатив, надання державою кожній молодій людині соціальних послуг у всіх сферах життєдіяльності, виховання молодого покоління, узгодження загальнонаціональних інтересів з регіональними, забезпечення механізмів реалізації державної молодіжної політики.

Список використаної літератури

1. Бебик Я М., Головатий М.Ф., Ребкало В.А. Політична культура сучасної молоді. - К.: У НДІПМ, 2004;

2. Вибори 2002: погляд молодих // Видання ГО "Молодіжна Альтернатива". Випуск 4. - К.: 2002. - 86 с.;

3. Вивчення молоді на сучасному етапі: питання методології і методики. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. Київ 11-13 жовтня 2005 р. - К.: А.Л.Д., 2006;

4. Головатий М Ф. Молодіжна політика в Україні: проблеми оновлення. - К.: Наук. думка, 2005;

5. Головатий М Ф., Цибульник В.С. Проблеми молодіжної політики // Філософ. і соціол. думка. - 2002. - № 4;

6. Громадська думка в Україні 2003. Результати загальнонаціонального дослідження. - К.: IFES, 2007. - 43 с.;

7. Доній О. Покоління оксамитової революції (як нам дожити до 2009 року?). - К.: Смолоскип, 1999. - 24 с.;

8. Злупко С.М., Павлишин М.І. Економічна освіта і соціальний захист молоді. // Наукові записки. Збірник наукових праць. Том ІІІ. Серія - економіка. Ч. ІІ. Освіта як фактор формування людського капіталу. - Острог, 2000. - С.45 - 50;

9. Інтеграція молоді в сучасні економічні відносини: Щорічна доповідь Президентові України, Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України про становище молоді в Україні (за підсумками 2000 року). - К.: Український інститут соціальних досліджень, 2001. - 166 с.;

10. Лисовский В.Т. Молодежь: Любовь. Брак. Семья. Социологическое исследование. - СПб.: Наука, 2003;

11. Мартинюк І.О. Проблеми життєвого самовизначення молоді (досвід прикладного дослідження). - К., 2003;

12. Матеріали конференції "Сучасне і майбутнє трьох ключових пострадянських країн (Азербайджан, Росія, Україна). Погляд молодих" / Фонд "Демократичні ініціативи", Інститут євроатлантичного співробітництва. - К.: 2003. - 20 с.;

13. Матеріали круглого столу "Україна у ХХІ сторіччі - погляд молодого покоління" / Фонд "Демократичні ініціативи", Київський міжнародний інститут соціології. - К.: 2003. - 25 с.;

14. Молоде покоління нової України: Ескіз соціального портрету / О.М. Балакірєва, Л.О. Волинець, М.Ф. Головатий та ін. - К., 1995;

15. Молодежная субкультура / Одесский гос. ун-т им. И.И. Мечникова. - Одесса: Астро-Принт, 1999;

16. Молодь України: Стан, проблеми, шляхи розв'язання. - К.: УНДІПМ, 1992-1997. - Вип.1-6;

17. Молодь України у дзеркалі соціології / За ред.О. Балакірєвої, О. Яременка. - К.: УІСД, 2001;

18. Морозова Л.П. Державна молодіжна політика на регіональному рівні // Нова парадигма. Альманах наукових праць. - 2002. - Вип.25. - С.80-88;

19. Морозова Л.П. Молодь як найважливіший об'єкт соціально-філософського аналізу // Нова парадигма. Альманах наукових праць. - 2002. -Вип.26. - С.66-78;

20. Морозова Л.П. Ціннісні орієнтації молоді // Нова парадигма. Альманах наукових праць. - 2000. -Вип.17. - С.176-183;

21. Нове покоління незалежної України (1991 - 2001 роки): Щорічна доповідь Президентові України, Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України про становище молоді в Україні (за підсумками 2001 р). - К.: Державний інститут проблем сім'ї та молоді, 2002. - 211 с.;

22. Павлишин М.І. Майбутнє України - в руках молоді. // Україна в ХХІ столітті: концепції та моделі економічного розвитку. Матеріали доповідей V Міжнародного конгресу українських економістів, Ч. ІІ. - Львів: ІРД НАН України. - С.116-120;

23. Перепелиця М.П. Державна молодіжна політика в Україні (регіональний аспект) / Укр. ін-т соціальних досліджень. - К., 2001;

24. Петрова Л.Е. Социальное самочувствие молодежи // СОЦИС. - 2000. - №12.

25. Права людини в Україні // Серія "Молоді автори". Видання ГО "Молодіжна Альтернатива". - К.: 2000. - 32 с.;

26. Руткевич М.Н. Социология образования и молодежи. - М.: Гардарики, 2002.

27. Социология молодежи: Учебник / Н.М. Боенко, Я.И. Гилинский, С.И. Голод и др. - СПб.: Изд-во С. - Петербургского ун-та, 1996;

28. Старинец А.Г. Молодежь Украины в политическом и правовом пространстве в период трансформации украинского общества // Перспективи (серія політологія) - № 3 (19) - 2002. - С.62-68;

29. Тарабукін Ю.О. Соціологія молоді: Курс лекцій. К.: Фітосоціоцентр, 2001;

30. Титма М.Х., Саар Э.А. Молодое поколение. - М.: Мысль, 2006;

31. Циганенко Г.В. Соціально-психологічні гальма на шляху політико-ідеологічного самовизначення молоді: аналіз причин // Вісник Харківського університету N550, частина 2 "Психологія". - 2002. - с.307-310;

32. Циганенко Г.В. Соціально-психологічні особливості молоді з різним ступенем інтересу до політики // Психологічні перспективи, Випуск 4. - 2003. - С.70-76;

33. Черниш Н.Й. Соціологія молоді: Конспект лекцій. - К.: ІЗМН, 2003;

34. Черниш Н.Й. Соціологія: Курс лекцій. - Львів: Кольварія, 2002;

35. Чигрин В.О. Становлення та соціальні проблеми молоді. - Сімферополь: Тавріда, 1996.

Оценить/Добавить комментарий
Имя
Оценка
Комментарии:
Где скачать еще рефератов? Здесь: letsdoit777.blogspot.com
Евгений07:55:23 19 марта 2016
Кто еще хочет зарабатывать от 9000 рублей в день "Чистых Денег"? Узнайте как: business1777.blogspot.com ! Cпециально для студентов!
11:30:19 29 ноября 2015

Работы, похожие на Курсовая работа: Основні проблеми у молодіжному середовищі

Назад
Меню
Главная
Рефераты
Благодарности
Опрос
Станете ли вы заказывать работу за деньги, если не найдете ее в Интернете?

Да, в любом случае.
Да, но только в случае крайней необходимости.
Возможно, в зависимости от цены.
Нет, напишу его сам.
Нет, забью.



Результаты(150054)
Комментарии (1830)
Copyright © 2005-2016 BestReferat.ru bestreferat@mail.ru       реклама на сайте

Рейтинг@Mail.ru