Банк рефератов содержит более 364 тысяч рефератов, курсовых и дипломных работ, шпаргалок и докладов по различным дисциплинам: истории, психологии, экономике, менеджменту, философии, праву, экологии. А также изложения, сочинения по литературе, отчеты по практике, топики по английскому.
Полнотекстовый поиск
Всего работ:
364150
Теги названий
Разделы
Авиация и космонавтика (304)
Административное право (123)
Арбитражный процесс (23)
Архитектура (113)
Астрология (4)
Астрономия (4814)
Банковское дело (5227)
Безопасность жизнедеятельности (2616)
Биографии (3423)
Биология (4214)
Биология и химия (1518)
Биржевое дело (68)
Ботаника и сельское хоз-во (2836)
Бухгалтерский учет и аудит (8269)
Валютные отношения (50)
Ветеринария (50)
Военная кафедра (762)
ГДЗ (2)
География (5275)
Геодезия (30)
Геология (1222)
Геополитика (43)
Государство и право (20403)
Гражданское право и процесс (465)
Делопроизводство (19)
Деньги и кредит (108)
ЕГЭ (173)
Естествознание (96)
Журналистика (899)
ЗНО (54)
Зоология (34)
Издательское дело и полиграфия (476)
Инвестиции (106)
Иностранный язык (62792)
Информатика (3562)
Информатика, программирование (6444)
Исторические личности (2165)
История (21320)
История техники (766)
Кибернетика (64)
Коммуникации и связь (3145)
Компьютерные науки (60)
Косметология (17)
Краеведение и этнография (588)
Краткое содержание произведений (1000)
Криминалистика (106)
Криминология (48)
Криптология (3)
Кулинария (1167)
Культура и искусство (8485)
Культурология (537)
Литература : зарубежная (2044)
Литература и русский язык (11657)
Логика (532)
Логистика (21)
Маркетинг (7985)
Математика (3721)
Медицина, здоровье (10549)
Медицинские науки (88)
Международное публичное право (58)
Международное частное право (36)
Международные отношения (2257)
Менеджмент (12491)
Металлургия (91)
Москвоведение (797)
Музыка (1338)
Муниципальное право (24)
Налоги, налогообложение (214)
Наука и техника (1141)
Начертательная геометрия (3)
Оккультизм и уфология (8)
Остальные рефераты (21697)
Педагогика (7850)
Политология (3801)
Право (682)
Право, юриспруденция (2881)
Предпринимательство (475)
Прикладные науки (1)
Промышленность, производство (7100)
Психология (8694)
психология, педагогика (4121)
Радиоэлектроника (443)
Реклама (952)
Религия и мифология (2967)
Риторика (23)
Сексология (748)
Социология (4876)
Статистика (95)
Страхование (107)
Строительные науки (7)
Строительство (2004)
Схемотехника (15)
Таможенная система (663)
Теория государства и права (240)
Теория организации (39)
Теплотехника (25)
Технология (624)
Товароведение (16)
Транспорт (2652)
Трудовое право (136)
Туризм (90)
Уголовное право и процесс (406)
Управление (95)
Управленческие науки (24)
Физика (3463)
Физкультура и спорт (4482)
Философия (7216)
Финансовые науки (4592)
Финансы (5386)
Фотография (3)
Химия (2244)
Хозяйственное право (23)
Цифровые устройства (29)
Экологическое право (35)
Экология (4517)
Экономика (20645)
Экономико-математическое моделирование (666)
Экономическая география (119)
Экономическая теория (2573)
Этика (889)
Юриспруденция (288)
Языковедение (148)
Языкознание, филология (1140)

Реферат: Система електронних платежів національного банку України

Название: Система електронних платежів національного банку України
Раздел: Рефераты по финансам
Тип: реферат Добавлен 21:59:09 12 февраля 2011 Похожие работы
Просмотров: 41 Комментариев: 2 Оценило: 0 человек Средний балл: 0 Оценка: неизвестно     Скачать

Реферат на тему:

Система електронних платежів національного банку України

Система електронних платежів Національного банку Украї­ ни це загальнодержавна платіжна система, яка забезпечує здій­ снення розрахунків у електронній формі між банківськими устано­вами (та їхніми філіями) як за дорученнями клієнтів банків, так і за зобов 'язаннями банків один перед одним на території України.

Основними завданнями системи є:

задоволення потреб економіки, що реформується і розвива­ється;

удосконалення кредитно-монетарної політики, яку проводить
НБУ, через отримання оперативної та точної інформації про пере­міщення грошових коштів і стан кореспондентських рахунків;

виконання міжбанківського етапу всіх видів безготівкових
розрахунків;

мінімізація часу на виконання міжбанківських розрахунків та
на обіг грошових коштів;

високий рівень безпеки міжбанківських розрахунків;

надання широкого спектру послуг для користувачів;

високий рівень внутрішнього бухгалтерського обліку та
контролю;

мінімізація вартості банківського посередництва через опти­мізацію платіжних засобів і раціоналізацію систем.

Система електронних платежів НБУ виконує такі функції:

здійснення розрахунків між банками України в національній
валюті України та в низці іноземних валют;

ефективне використання тимчасово вільних ресурсів банків;

забезпечення контрольних функцій Національного банку за
станом кореспондентських рахунків комерційних банків;

надання інформаційних послуг учасникам розрахунків;

обмін екстреною інформацією стосовно проведення розра­хунків;

забезпечення надійності розрахунків;

багатоступеневий контроль достовірності даних на всіх стаді­
ях розрахунків;

багаторівневий захист інформації від несанкціонованого дос­
тупу, використання, викривлення та фальсифікації на всіх стадіях
оброблення;

— створення механізму впливу НБУ на порушників чинного за­
конодавства та норм банківської діяльності методом обмеження їх
обслуговування в СЕП.

Розрахунки за допомогою СЕП регламентуються відповідними документами Національного банку України. Це:

«Положення про міжбанківські розрахунки в Україні», за­
тверджене постановою Правління Національного банку України від
21 березня 1996 р.

«Інструкція № 7 про безготівкові розрахунки в господарсько­
му обороті України», затверджена постановою Правління Націо­нального банку України від 2 серпня 1996 р.

Порядок виконання міжбанківських розрахунків через внутрішньобанківські платіжні системи регулюється нормативними доку­ментами банків.

СЕП побудована як деревоподібно-мережна структура. На її нижньому рівні містяться банки — учасники електронних розрахун­ків. Середній рівень СЕП представлений мережею регіональних розрахункових палат (РРП). Це підрозділ регіонального управління Національного банку, який обслуговує банки, що є учасниками СЕП відповідного регіону.

На найвищому рівні СЕП розташована Центральна розрахункова палата (ЦРП), яка організовує функціонування СЕП у цілому та ке­рує діяльністю регіональних розрахункових палат.

Банки — учасники СЕП Києва та області обслуговуються в Цен­тральній розрахунковій палаті, тобто вони не мають окремої розра­хункової палати.

Складові СЕП. Система електронних платежів складається з:

прикладного програмного забезпечення;

телекомунікаційного середовища;

засобів захисту інформації.

У свою чергу, до прикладного програмного забезпечення входять:

програмно-технічні комплекси автоматизованих робочих
місць (АРМ) СЕП, призначені для виконання власне розрахунків;

системи резервування роботи СЕП, призначені для забезпе­чення поновлення її роботи у разі збоїв, відмов обладнання або ін­
ших надзвичайних ситуацій;

інформаційно-пошукова система, призначена для одержання
довідкової інформації про проходження платежів.

Програмно-технічні комплекси СЕП відповідають трьом рівням структури СЕП.

Рівень Центральної розрахункової палати. На цьому рівні за­стосовується програмно-технічний комплекс АРМ-1. Він призна­чений для керування роботою РРП у масштабах України. АРМ-1 виконує:

— перевірку правильності та узгодженості функціонування РРП;

синхронізацію роботи СЕП, тобто визначає час виконання
учасниками основних операцій;

контроль та балансування міжрегіональних оборотів;

захист системи від несанкціонованого втручання;

надання звітної інформації в цілому по системі;

виявлення аварійних ситуацій та спроб несанкціонованого
доступу.

Рівень регіональних розрахункових палат. На даному рівні викори­стовується програмно-технічний комплекс АРМ-2. Це — комплекс програмних та технічних засобів, призначений для обслуговування банків регіону та організації взаємодії з іншими розрахунковими па­латами. АРМ-2 здійснює:

обмін електронними розрахунковими документами та техно­логічною інформацією між РРП і банками цього регіону — учасни­ками СЕП;

ведення технічних кореспондентських (субкореспондентських) рахунків банків регіону;

обмін електронними розрахунковими документами з АРМ-2
інших РРП;

синхронізацію роботи учасників СЕП у межах регіону;

бухгалтерський та технологічний контроль за проходженням
платежів;

захист електронних розрахункових документів від несанкціо­нованого втручання;

застосування санкцій до порушників технології;

передавання результатів розрахунків на кінець робочого
дня до ОДБ регіонального управління Національного банку для
відображення проходження коштів через СЕП на реальних корра­хунках;

обмін з АРМ-1 ЦРП інформацією контрольного, технологіч­ного та звітного характеру;

надання звітних документів за підсумками проходження пла­тежів на рівні АРМ-1, АРМ-2, АРМ-3;

довідкові функції.

Рівень банків учасників СЕП. На цьому рівні використовується програмно-технічний комплекс АРМ-3. Це — комплекс програмних і технічних засобів, призначений для передавання, приймання та пе­ревірки файлів СЕП між банком — учасником розрахунків і регіо­нальною розрахунковою палатою. АРМ-3 виконує:

перевірку коректності пакетів електронних розрахункових
документів, підготовлених банком;

обмін пакетами платіжних документів та службовою (техно­логічною) інформацією з РРП;

передавання електронних розрахункових документів від/до
ОДБ банку;

захист документів від несанкціонованого втручання;

довідкові функції.

Електронні платіжні документи, що приймаються в СЕП, готу­ються в ОДБ банківської установи. ОДБ має забезпечувати коректне формування і захист електронних розрахункових документів та служ­бових повідомлень СЕП відповідно до вимог Національного банку.

Компоненти системи (програмне забезпечення АРМ СЕП, прог­рамні та апаратні засоби захисту, програмні засоби електронної пошти НБУ) надаються учасникам СЕП відповідними РРП. РРП і ЦРП отримують їх від структурних підрозділів Національного бан­ку, у функції яких входить розроблення і впровадження нових вер­сій компонентів системи.

З метою підвищення надійності та ефективності роботи СЕП Національний банк може змінювати технологічну структуру систе­ми та шляхи програмно-технічної реалізації її компонентів і вимага­ти від учасників відповідної адаптації їх програмно-технічних засо­бів ОДБ та технології роботи банків у СЕП. Терміни інформування учасників розрахунків про необхідність внесення змін до програм­но-технічного забезпечення визначаються Національним банком. Заміна програмно-технічних засобів і технології електронних розра­хунків відбувається за розпорядженням ЦРП у разі потреби після дослідної експлуатації системи у нових технологічних умовах.

Учасниками СЕП (прямими учасниками або користувачами) є:

операційне управління Національного банку України;

регіональні управління Національного банку;

управління Національного банку по м. Києву і Київській
області;

Центр міждержавних розрахунків Національного банку;

комерційні банки України та їхні установи, які мають корес­пондентські (субкореспондентські) рахунки в регіональних управ­
ліннях Національного банку і задовольняють технічні та технологі­чні вимоги роботи у СЕП.

Непрямими учасниками системи є банківські установи України та банки-нерезиденти України, які виконують міжбанківські розра­хунки у системі за посередництвом одного з прямих учасників.

Відповідальність прямих учасників є фінансовою й технічною і поширюється на установи, для яких вони є посередниками.

Користувачами СЕП можуть бути також банки-нерезиденти України, які укладають відповідні угоди з Національним банком.

Безпосереднє обслуговування клієнтів банків цією системою не здійснюється.

Права та обов'язки учасників СЕП регулюються двосторонніми угодами банків-учасників з регіональними управліннями НБУ — на ведення кореспондентських рахунків та на здійснення розрахунків у мережі розрахункових палат. Передбачена типова форма угоди.

Основні обов 'язки регіонального управління НБУ (розрахункової палати) стосовно банку — учасника СЕП такі:

забезпечувати своєчасне та якісне здійснення міжбанківських
розрахунків на регіональному та міжрегіональному рівнях;

виконувати через мережу розрахункових палат розрахунки,
учасником яких є комерційний банк, за умови дотримання банком
регламенту функціонування СЕП;

відображати підсумки розрахунків банку на відповідному ко­респондентському рахунку;

зберігати банківську таємницю та дотримуватися вимог бан­ківської безпеки згідно з «Положенням про систему захисту електронних банківських документів у системі електронних платежів
Національного банку України» (Додаток 6 до «Положення про між­
банківські розрахунки на Україні»);

щоденно надавати банку інформацію про результати його
міжбанківських розрахунків, виконаних у СЕП за попередній день;

надавати інформаційні послуги банку щодо поточного стану
його кореспондентського рахунку;

забезпечувати банк програмними засобами зв'язку з РРП,
включаючи засоби електронної пошти;

своєчасно надавати банку інформацію про актуальний стан
нормативно-довідкової бази обчислювальної мережі Національного
банку України (перелік учасників тощо);

забезпечувати необхідні консультації для підготовки персоналу банку до роботи в мережі СЕП після підписання угоди та по­
дальші консультації протягом дії угоди в разі виникнення невідкладних обставин.

Регіональне управління НБУ має право відмовити банку в обслу­говуванні або тимчасово припинити надання послуг у разі порушень банком регламенту роботи в мережі Розрахункової палати України, а також у випадках, передбачених чинним законодавством України.

Основні обов 'язки банкуучасника СЕП:

надавати Розрахунковій палаті платіжну та технологічну ін­
формацію у вигляді електронних документів, підготовлених згідно з
вимогами до інформаційного інтерфейсу з СЕП;

дотримуватися технологічної дисципліни роботи в обчислю­
вальній мережі НБУ;

використовувати під час роботи в обчислювальній мережі
НБУ лише офіційно придбані та зареєстровані програмні засоби;

своєчасно оплачувати послуги, що надаються розрахунковою
палатою;

виконувати вимоги банківської безпеки, включаючи наявність технічних та програмних засобів інформаційної безпеки, а
також дотримання умов зберігання, обліку та використання цих
засобів;

— узгоджувати свої плани ліквідації аварійних, екстремальних
та непередбачених ситуацій з регіональним управлінням НБУ.

Банк учасник СЕП, зокрема, має право:

передавати інформацію іншим абонентам засобами електрон­
ної пошти НБУ, якщо це не суперечить вимогам законодавства
України та нормативним вказівкам НБУ;

вільно обирати будь-яку визнану НБУ систему для здійснення
власних розрахунків, не обмежуючись рамками мережі розрахунко­вих палат.

Суперечки, що виникають між банком та Розрахунковою пала­тою (регіональним управлінням НБУ), розв'язуються згідно з умо­вами угоди між ними, через переговори або в арбітражному суді.

СЕП забезпечує розрахунки між банківськими установами в на­ціональній валюті України і в найбільш уживаних іноземних валю­тах. Вона є системою типу «брутто», тобто кожний платіжний документ безпосередньо впливає на кореспондентські рахунки учас­ників СЕП. Це — замкнута система, тобто грошові кошти цирку­люють у замкненому фінансовому просторі та перебувають під су­ворим емісійним контролем з боку Національного банку.

СЕП базується на повністю безпаперовій технології. Основним режимом роботи є обмін електронними платіжними документами та службовими повідомленнями.

Платіжні трансакції в СЕП є безвідкличними, тобто трансакцію, ініційовану відправником платіжного документа і взяту до виконання в системі, не може відмінити ані її відправник, ані будь-хто інший.

Ініціатива проведення трансакцій належить банку, який дебетує власний рахунок. Можливість дебетувати рахунок іншого учасника СЕП надана тільки підрозділам Національного банку України для обмежених типів трансакцій.

Відсутні пріоритети оброблення трансакцій за будь-якими озна­ками, крім черговості надходження в систему.

Обмеження на суми трансакцій не обумовлені. Технологічно су­ма кредитової трансакції обмежена поточним значенням залишку рахунку банку — ініціатора трансакції.

Трансакції відображаються в режимі реального часу на техніч­них рахунках банківських установ. Унаслідок цього:

учасники розрахунків мають необхідну інформацію для прог­нозування ліквідності;

платіжні трансакції приймаються до системи за умови відсут­ності овердрафту кореспондентського рахунку платника.

Обмін платіжними документами організований у пакетному ре­жимі, технологічними циклами приймання-передавання, довжина яких варіюється залежно від поточних потреб.

Здійснюється транзитний рахунок для відображення трансакцій, які були ініційовані, але не завершені протягом одного банківського

дня. Це дає змогу організовувати асинхронну роботу учасників СЕП з урахуванням специфіки можливостей кожного з них (наприклад нестійкої роботи каналів зв'язку).

Система електронних платежів є власністю Національного банку України.

Хоча СЕП не є в повному розумінні системою класу RTGS(переказування великих сум у реальному часі), але можна вважати, що вона наближається до цього класу за такими ознаками:

СЕП здійснює всі міжбанківські розрахунки в Україні, в тому
числі платежі великими сумами (включаючи міжбанківські кредити,
кредити уряду тощо);

проведення коштів через СЕП за кожним пакетом платіжних
документів відображається на рахунках учасників у режимі реаль­ного часу.

СЕП є системою вузького спектра дії (лише міжбанківські роз­рахунки), але водночас і системою вузького спектра ризику. У поді­бних системах розрізняють два типи фінансового ризику: кредитний та ризик ліквідності.

Для СЕП розроблені та реалізовані такі принципи розподілу фі­нансових ризиків.

Кредитний ризик у СЕП усувається, бо фактичне передавання коштів одержувачу здійснюється лише після їх списання із рахунку відправника та зарахування на рахунок банку одержувача.

Ризик ліквідності в системі знижений за допомогою зарахування коштів, що надходять на рахунок банку, в режимі реального часу.

Заборона овердрафту на кореспондентських рахунках банків та усунення двох інших видів фінансового ризику знижують можливість поширення ризику в системі, тобто обмежують системний ризик.

СЕП забезпечує потреби банків у виконанні міжбанківських роз­рахунків з наданням їм робочого часу не менш ніж 14 годин за бан­ківський день.

Регламент функціонування СЕП (далі — регламент) визначається документом «Регламент функціонування мережі розрахункових палат України та її взаємодії з банками — учасниками системи електронних платежів» (додаток № 4 до «Положення про міжбанківські розрахун­ки на Україні»). Регламент є обов'язковим для всіх учасників СЕП.

У разі особливих ситуацій (типу «кінець банківського року»), коли система працює за нестандартним регламентом, усі зміни рег­ламенту відбуваються з ініціативи Національного банку України.

Послуги системи електронних міжбанківських платежів платні. Умови оплати визначаються угодами про обслуговування в системі між учасниками розрахунків.

Вартість трансакції для комерційного банку як учасника СЕП за­лежить від кількості платіжних документів та загального обсягу платіжної інформації, переданої через СЕП за місяць.

Слід підкреслити, що Національний банк України не прагне до отримання комерційного прибутку від експлуатації системи та ви­сокої рентабельності СЕП, маючи на меті загальний економічний ефект від упровадження СЕП у масштабах всієї України.

Для участі в СЕП комерційний банк установлює з регіональним управлінням НБУ кореспондентські відносини, тобто укладає угоду «про відкриття кореспондентського (або субкореспондентського) рахунку». Цей рахунок призначений:

для зберігання власних коштів комерційного банку (зі статут­
ного, резервного та інших фондів);

для проведення міжбанківських розрахунків цього банку з
іншими банками — як платежів клієнтів, так і операцій самого банку.

Кореспондентським називається рахунок, що відкривається комерційному банку юридичній особі. Субкореспондентський рахунок відкривається установі комерційного банку (філії, відділен­ню, управлінню тощо), що не є юридичною особою. Здебільшого об­слуговування кореспондентських та субкореспондентських рахунків відбувається однаково. Далі використовуватиметься термін «кор­ рахунок» для позначення і кореспондентського, і субкореспондент­ського рахунку у разі, коли відмінність між ними не є принциповою.

Коррахунки ведуться в електронній формі в регіональному упра­влінні НБУ. Раніше вони здійснювалися в підрозділі регіонального управління, що мав назву «розрахунково-касовий центр». Зараз роз­рахунки здійснюються через СЕП (яку обслуговують окремі підроз­діли регіональних управлінь). Ведення коррахунків банків покладе­но на операційні відділи регіональних управлінь НБУ (або на операційні управління, залежно від структури відповідного регіо­нального управління НБУ). Коррахунки ведуться в електронній формі засобами програмного комплексу «ОДБ ОПЕРУ» (ОДБ операційного управління) або «ОДБ ОПЕРВ» (ОДБ операційного відділу).

На коррахунку відображаються кошти, фактично наявні у банку, для виконання міжбанківських розрахунків у СЕП. Програмні ком­плекси, що виконують обмін платіжними документами в системі електронних міжбанківських розрахунків (АРМ-2 СЕП), відокрем­лені від тих, що ведуть коррахунки (ОДБ ОПЕРУ). Вони обміню­ються інформацією один з одним лише кілька разів на добу. Тому в СЕП введено поняття технічного коррахунку (технічного субкоррахунку). Технічний коррахунок банку — це інформація в електронній формі, яка зберігається безпосередньо в тому програмному компле­ксі СЕП, котрий виконує обмін платіжними документами з цим банком (АРМ-2). Стан технічного коррахунку поновлюється безпо­середньо в момент оброблення платіжних документів банку і фак­тично відображає стан коррахунку в режимі реального часу. Почат­кові платежі в СЕП від банку приймаються лише в межах поточного

значення залишку на технічному коррахунку цього банку. Відтак гарантується, що банк може використовувати для розрахунків у СЕП лише ті ресурси, які реально у нього є.

АРМ-2 в кінці дня надсилає зведену інформацію про результати електронних розрахунків в ОДБ ОПЕРУ для того, щоб вони були ві­дображені на коррахунках банків, які ведуться в ОДБ ОПЕРУ. На­далі називатимемо коррахунок, що здійснюється в ОДБ ОПЕРУ, ре­ альніш на відміну від технічного.

Сьогодні основним (але не єдино можливим) джерелом зміни значення коррахунку банку є міжбанківські розрахунки через СЕП. Тому можна вважати, що технічний коррахунок адекватно відобра­жає стан реального коррахунку банку.

Під час прийняття в СЕП початкового платежу від банку корра­хунок дебетується (зменшується) на суму цього платежу. Під час отримання банком відповідного платежу від СЕП коррахунок кре­дитується (збільшується) на суму цього платежу.

Комерційний банк повинен відображати у своєму ОДБ значення свого коррахунку за своєю інформацією про відправлені/прийняті з СЕП платіжні документи (тобто обчислювати внутрішнє значен­ня коррахунку, дзеркально відображати його стан) і порівнювати його з технологічною інформацією про стан коррахунку, яка нада­ється СЕП.

Між моментами прийняття в СЕП платіжного документа від бан­ку «А» та отримання цього документа банком «Б» минає певний час. Зокрема, цей документ може бути отриманий банком «Б» і наступ­ного банківського дня. Для відображення сум платіжних докумен­тів, що надійшли через СЕП на адресу банку «Б», але не отримані ним, в ОДБ ОПЕРУ паралельно з кожним коррахунком відкриваєть­ся відповідний йому «Транзитний кореспондентський рахунок для сум, що не були підтверджені протягом робочого дня».

Цей рахунок банку «Б» кредитується наприкінці банківського дня на суму тих платіжних документів, які надійшли протягом цього дня на адресу банку «Б», але не отримані ним, і дебетується в той день, коли банк «Б» отримує платіжні документи, що надійшли на його адресу в попередні банківські дні, але не були тоді отримані (тобто були «зараховані» на транзитний рахунок у попередні бан­ківські дні).

Зауважимо, що кошти банку «Б», які перебувають на транзитному рахунку, ще не можуть бути використані банком (для зарахування на рахунок клієнта, виконання початкових платежів на цю суму тощо).


Якщо коррахунки банків «А» та «Б» ведуться в одному й тому самому регіональному управлінні НБУ, то платежі між цими банка­ми називаються внутрішньорегіональними. Тоді виконуються такі бухгалтерські проводки під час переказування коштів з банку «А» в банк «Б» (рис. 5.1).

Рис. 5.1. Схема бухгалтерських проводок внутрішньорегіональних платежів

На схемі наведено рух коштів за кредитовим платіжним докуме­нтом. Рахунок, з якого «виходить» документ, дебетується; рахунок, на який передається документ, кредитується.

Для інформаційних документів (як дебетових, так і кредитових) зберігається схема руху документів, але зміна значень рахунків за цією схемою не відбувається.

Для реальних дебетових документів зберігається схема руху документів, але порядок дебетування/кредитування рахунків проти­лежний порядку для кредитових документів. А саме: рахунок, з яко­го «виходить» документ, кредитується, а рахунок, на який переда­ється документ, дебетується.

Якщо коррахунки банків «А» та «Б» ведуться в різних регіональ­них управліннях НБУ, то платежі між цими банками називаються міжрегіональними. В ОДБ ОПЕРУ кожного регіонального управ­ління (назвемо його регіон 1) ведеться по три рахунки для кожного з інших регіонів (назвемо їх регіон 2... регіон N) — для обліку почат­кових, початкових непідтверджених та зворотних міжрегіональних оборотів.

Крім національної валюти України, СЕП виконує розрахунки між банками — учасниками СЕП і в найбільш уживаних іноземних валю­тах (наприклад у доларах США, англійських фунтах стерлінгів тощо).

Необхідною умовою виконання розрахунків у СЕП в іноземній
валюті є наявність у банку коррахунку в згаданій валюті, відкритого
в НБУ. Коррахунки в іноземній валюті відкриваються лише комер­
ційним банкам, що є юридичними особами, за наявності відповідної
ліцензії.

Коррахунок у конкретній валюті відкривається лише в одному з регіональних управлінь НБУ. Для кожної з іноземних валют, з яки­ми працює банк, відкривається окремий коррахунок (і відповідний йому рахунок). Заборонено мати два коррахунки в одній і тій самій валюті.

Мультивалютний режим функціонування СЕП полягає у:

відокремлених передаванні та зберіганні інформації щодо
кожної валюти за однакового функціонального призначення інфор­мації та технології її оброблення;

роздільного ведення коррахунків банківських установ у різ­
них валютах, із виконанням розрахунків у кожній валюті окремо та
відсутністю внутрішньосистемної конвертації.

Сьогодні коррахунки комерційних банків у іноземній валюті ве­дуться тільки в одному підрозділі Національного банку України — Центрі міждержавних розрахунків (ЦМР), що функціонує як регіо­нальне управління НБУ. Тому відсутні міжрегіональні розрахунки в іноземних валютах і відповідно рахунки бухгалтерського обліку, призначені для їх відображення.

Комерційний банк, розташований в одному з регіонів України, має коррахунок у національній валюті в регіональному управлінні НБУ, що відповідає місцю розташування банку, і може мати кілька коррахунків у різних іноземних валютах у ЦМР НБУ.

Кожний банк — учасник СЕП має свій номер (код) за системою МФО. Система позначень банківських установ за допомогою таких номерів склалася історично на терені СРСР та пост — радянських країн. У реквізитах платіжних документів «МФО банку-відправ-ника» та «МФО банку отримувача» визначається, між якими банків­ськими установами має передаватися цей документ. МФО банку (або кількох банків) містяться практично у всіх розрахункових до­кументах. Тому номер за системою МФО — це ключове позначення банківської установи, що є унікальним у межах України і не зміню­ється протягом існування цієї установи.

Розрахункові палати на відміну від банківських установ не ма­ють власного МФО. Тому для СЕП не можна використовувати МФО як ідентифікатор для всіх абонентів.

Кожний вузол електронної пошти НБУ має свою адресу — іден­тифікатор, що складається з чотирьох символів — букв латинського алфавіту та цифр. Кожний банк — учасник СЕП, Центральна та кожна з регіональних розрахункових палат користуються одним із вузлів електронної пошти НБУ. Саме на цей вузол доставляються всі файли СЕП для даного адресата. Кілька АРМ СЕП можуть бути розташовані на одному й тому самому вузлі електронної пошти (наприклад, АРМ-1 та АРМ-2, що обслуговують Київський регіон). Ідентифікатор вузла електронної пошти називається фізичною (або поштовою) адресою учасника СЕП.

Зважаючи на те, що за однією фізичною адресою можуть значи­тися кілька абонентів СЕП, а також внаслідок можливих фізичних переміщень та змін у підпорядкованості банківських установ, фізич­на адреса не може бути однозначною ідентифікацією учасника СЕП. Тому для однозначної ідентифікації всіх абонентів системи елект­ронних платежів введено електронний ідентифікатор банку (або розрахункової палати) в СЕП. Цей ідентифікатор складається з чо­тирьох символів — букв латинського алфавіту та цифр. Він є уні­кальним для кожного з абонентів СЕП. Правила побудови елект­ронного ідентифікатора дають змогу за його змістом зробити деякі висновки щодо типу та місцезнаходження адресата.

Інформація, що використовується в системі СЕП, передається між АРМ СЕП у вигляді файлів. Файл це сукупність записів виз­наченої структури і змісту, що зберігається на носії електронної інформації (магнітний диск, жорсткий диск ПЕОМ тощо) та мо­же передаватися каналами зв 'язку.

Передавання файлів каналами зв'язку розглядатиметься пізні­ше. Виконання платежів у СЕП здійснюється з допомогою прог­рамно-технічних засобів під назвою «електронна пошта НБУ» (N BUMAIL ). До цієї пошти мають доступ усі банківські установи України та деякі урядові й комерційні організації. АРМ СЕП об­мінюються один з одним файлами за допомогою електронної пошти НБУ.

СЕП заснована на пакетному способі передавання інформації. Тобто порція інформації, яка має бути передана від одного АРМ до іншого, оформляється АРМ — відправником у вигляді файла та надси­лається електронною поштою АРМ — одержувачу. З моменту відправ­лення файла з АРМ — відправника та до моменту отримання його на АРМ — одержувачі минає певний час. Крім того, унаслідок ненадійно­го функціонування ліній зв'язку, розбіжностей у розкладі функціо­нування окремих учасників СЕП та інших зовнішніх чинників деяка відправлена інформація може:

не дійти до одержувача взагалі;

бути пошкодженою;

потрапити до одержувача двічі.

Тому, крім передавання власне платіжних документів, АРМ СЕП обмінюються один з одним та з ОДБ банку різноманітною техноло­гічною інформацією. Основна мета таких технологічних файлів (або «службових повідомлень») — забезпечити надійний контроль за станом розрахунків на всіх стадіях проходження платіжних доку­ментів через СЕП.

Клієнти комерційних банків не є безпосередніми учасниками си­стеми електронних платежів. Вони виконують свої платежі лише через комерційні банки, які їх обслуговують і які є абонентами СЕП найнижчого рівня.

Комерційний банк готує початкові платіжні документи одним із таких способів:

операціоніст банку отримує паперові документи від клієнтів і
створює на їхній основі електронні документи за допомогою прог­рами «Операційний день банку» (ОДБ);

банк отримує електронні платіжні документи від філій засо­бами внутрішньобанківської платіжної системи;

банк отримує електронні документи засобами системи «клі­єнт—банк» від клієнта — відправника.

Усі ці способи передбачають проходження платіжних докумен­тів через ОДБ банку — учасника СЕП. ОДБ банківських установ є єдиним джерелом надходження електронних розрахункових доку­ментів у СЕП.

Початкові платіжні документи для передавання в СЕП оформля­ються в ОДБ у вигляді файла типу А — пакета початкових платіж­них документів. Кожний інформаційний рядок файла А містить один платіжний документ. У файлі може бути від 1 до 1000 платіжних до­кументів. В одному файлі А згруповані документи тільки в одній ва­люті, причому перша буква найменування файла визначає цю валюту.

ОДБ передає сформовані пакети початкових документів в АРМ-3 СЕП, установлений у банку. АРМ-3 перевіряє їх на відповідність вимогам, прийнятим у системі електронних платежів, і в разі задо­волення всіх умов відправляє пакет платіжних документів елект­ронною поштою в РРП, що обслуговує цей банк.

Не дозволяється надходження пакетів платіжних документів та інших файлів СЕП від банків — учасників у СЕП будь-якими іншими шляхами, крім передавання через АРМ-3 банка — учасника.

У банку одержувача електронні розрахункові документи для кожного клієнта оформляються у вигляді паперового документа під назвою «Реєстр електронних розрахункових документів», який заві­ряється підписом та печаткою банку. Реєстр замінює паперові доку­менти, що підтверджують зарахування коштів на рахунок клієнта, і видається як додаток до витягу. Для клієнтів, що обслуговуються системою «клієнт—банк», відповідні платіжні документи переда­ються їм в електронній формі через цю систему.

Комерційний банк зобов'язаний здійснювати оброблення всіх відповідних електронних розрахункових документів у день їх одер­жання від СЕП у порядку черговості їх надходження і незалежно від змісту. Документи, що не можуть бути коректно оброблені банком (наприклад, не існує рахунку клієнта, котрому призначений доку­мент), мають бути занесені на спеціальний рахунок «сум до з'ясу­вання». Ці кошти повертаються їхньому відправникові також через СЕП окремим документом.

Ведення кореспондентських рахунків банків — учасників СЕП здійснюється так. На початку робочого дня кожна РРП отримує від

відповідного регіонального управління Національного банку інфор­мацію про стан кореспондентських рахунків банківських установ регіону. АРМ-2 приводить стан технічних коррахунків банків у від­повідність зі станом їхніх реальних коррахунків. Ця інформація не­гайно надається банкам регіону — учасникам розрахунків.

Протягом робочого дня розрахунки банку, які здійснюються через СЕП, відображаються на технічному коррахунку цього банку так:

у момент отримання пакета початкових документів (А), якщо
АРМ-2 приймає його успішно і формує квитанцію Т з нульовим ко­дом помилки, технічний коррахунок зменшується на суму кредито­вих документів цього пакета — «банк відправив гроші» (зауважимо:
якщо банк відправив початковий дебетовий документ, то технічний
коррахунок, навпаки, збільшується на суму цього документа; інфо­рмаційні ж документи, що містяться в пакеті, не впливають на стан
технічного коррахунку);

під час формування на АРМ-2 і відправлення в банк пакета від­
повідних документів (В) технічний коррахунок не змінюється. Відпо­відні платежі відображаються на коррахунку лише тоді, коли АРМ-2
отримує квитанцію 8 про те, що банк успішно прийняв пакет В. У
момент приймання на АРМ-2 квитанції 8 про успішне отримання па­
кета В банком, коррахунок збільшується на суму кредитових докуме­нтів цього пакета — «банк одержав гроші» (зауважимо: якщо банк
отримав дебетовий документ, то технічний коррахунок, навпаки,
зменшується на суму цього документа; інформаційні ж документи, що
містяться в пакеті, не впливають на стан технічного коррахунку);

якщо АРМ-2 відхиляє пакет початкових документів (А) або
не може нормально прийняти квитанцію 8, або ж квитанція 8 міс­
тить ненульовий код помилки (банк не прийняв пакет В), то техніч­ний коррахунок не змінюється.

Якщо немає інших, крім системи електронних розрахунків, дже­рел надходження або знімання коштів з коррахунку банку, то техні­чний коррахунок збігається з реальним значенням коррахунку. Тоб­то СЕП практично підтримує актуальне значення коррахунку банку-учасника в режимі реального часу.

Початкові платежі від банків (файли А) приймаються лише в межах поточної суми на технічному коррахунку. Тобто файл А не буде прийнятий від банку, якщо в результаті цього технічний кор­рахунок набуде від'ємного значення. Це гарантує, що банк під час виконання міжбанківських розрахунків розпоряджається лише фак­тично наявними у нього коштами.

Ситуації, коли банк не має змоги виконувати початкові платежі через відсутність коштів на рахунку, називаються «червоним» та «жовтим» сальдо.

«Червоне» сальдо — ситуація, коли банк має від'ємний залишок коштів на коррахунку. Програмні засоби СЕП (за умови коректного

дотримання технології роботи в ОДБ регіональним управлінням та РРП) запобігають виникненню такої ситуації. Виникнення «черво­ного сальдо» розцінюється як надзвичайна ситуація. Але якщо з пе­вних причин (термінові штрафи, стягнені з банку з порушенням ре­комендованої технології стягнення штрафів у СЕП) така ситуація все-таки виникла, то банк не має змоги виконувати початкові пла­тежі доти, доки через приймання відповідних платежів він не забез­печить наявності коштів на своєму технічному коррахунку.

«Жовте» сальдо виникає, коли банк спробував надіслати в СЕП файл початкових платежів А на суму, що перевищує наявний зали­шок коштів на технічному рахунку. Такий пакет А не приймається в СЕП, АРМ-2 повертає квитанцію з кодом помилки «жовте сальдо». Але при цьому банку надається можливість переглянути свої плани щодо порядку відправлення початкових платежів у СЕП. До кінця цього сеансу АРМ-2, навіть не розглядаючи зміст пакетів А від цьо­го банку, відхиляє їх з кодом помилки «Ви на жовтому сальдо». Це дає змогу банку у разі отримання першої ж квитанції про те, що ви­никла ситуація «жовте сальдо», припинити відправлення платежів у СЕП, переглянути платежі у відхилених пакетах і в черзі до відправ­лення та, проаналізувавши величину залишку на коррахунку, вибра­ти найтерміновіші з них у межах поточного значення залишку кош­тів. Ці платежі слід відправити пізніше, після оброблення їх АРМ-2 в одному з наступних сеансів.

Наприкінці дня АРМ-2 передає результати розрахунків за поточ­ний робочий день в ОДБ регіонального управління НБУ для відоб­раження їх на реальних кореспондентських рахунках банків.

За стандартною технологією роботи в СЕП банківська установа може виконувати початкові платежі протягом всього часу, визначе­ного регламентом роботи СЕП, і єдиним обмеженням на виконання початкових платежів є величина залишку коштів на її технічному коррахунку.

До банківських установ, що перебувають у скрутному фінансо­вому становищі, застосовується переведення їх у режим «фінансово­го оздоровлення». Це виконується за рішенням Правління Націо­нального банку та державних органів. Одним із елементів режиму фінансового оздоровлення є обмеження виконання банком міжбан­ківських розрахунків. СЕП надає такі можливості обмеження вико­нання початкових розрахунків:

блокування початкових кредитових платежів. Блокування мо­же бути як повним (забороняється виконувати всі платежі, незалеж­но від їх змісту), так і вибірковим (дозволяються лише платежі, спрямовані в установи Національного банку, тобто платежі в бюд­жет, штрафи тощо);

встановлення ліміту значення технічного коррахунку. За
звичайних умов банк може виконувати початкові платежі у такий

спосіб, щоб на коррахунку в підсумку залишилася сума, більша або рівна 0. У разі встановлення ліміту на якусь суму « X » банк може виконувати початкові платежі так, щоб на коррахунку в підсумку залишилася сума, що більша або дорівнює згаданому « X ». Це обмеження використовується для випадків, коли на корра­хунку слід накопичити суму, потрібну, наприклад, для стягнення штрафу тощо;

— відправлення початкових платежів до СЕП під наглядом спе­ціальної комісії Національного банку. Такий режим роботи устано­ви призначений для перевірки уповноваженими особами Національ­ного банку кожного окремого платіжного доручення з метою виявити, чи є цей конкретний платіж першочерговим та терміновим, чи його слід відкласти (або взагалі заборонити), щоб використати наявні кошти банку на більш нагальні потреби (наприклад, сплату боргових зобов'язань). Для забезпечення роботи комісії створено спеціальне програмне забезпечення — «АРМ юридичної особи», що є допоміжною складовою СЕП.

Коли вимагається повністю заборонити міжбанківські розрахун­ки для установи, її тимчасово виключають зі складу учасників СЕП. Діяльність банківської установи в СЕП може обмежуватися і з інших причин. Так, у разі виникнення підозри на несанкціонований доступ від імені банку — учасника СЕП, початкові платежі від цьо­го банку негайно блокуються. Дозвіл на поновлення роботи дає На­ціональний банк після того, як буде проведено розслідування обста­вин та вжито заходів для уникнення підробних платежів.

Для установ, що навмисне порушують технологію роботи в СЕП, можуть застосовуватися такі санкції, як штрафування, блокування початкових платежів, аж до тимчасового виключення із СЕП.

Метою НБУ у сфері розвитку СЕП є надання максимально ши­рокого спектра послуг учасникам СЕП відповідно до їхніх потреб з одночасною мінімізацією системних ризиків. Тому однією з ваго­мих переваг СЕП є надання групі установ (головному банку та його філіям) засобів проведення міжбанківських розрахунків з урахуван­ням підпорядкованості банківських установ одна одній. Різні спо­соби взаємодії головного банку з його філіями під час виконання міжбанківських розрахунків через СЕП мають назву «моделей об­слуговування консолідованого коррахунку в СЕП».

Виходячи зі специфіки роботи конкретних комерційних банків у системі міжбанківських розрахунків та їхніх потреб, у СЕП розроб­лені і впроваджені сім основних моделей обслуговування консолі­дованого коррахунку, яким у тій чи іншій комбінації властиві як по­зитивні, так і негативні риси, а також різні способи розподілу системних ризиків, відповідальності та загальносистемних витрат між учасниками розрахунків (до яких належить і Національний банк як їхній організатор).

Це дає змогу учасникам розрахунків ураховувати як сьогоднішні потреби, так і тенденції їхнього розвитку, та обирати ту з моделей, яка сьогодні є найзручнішою для них. Нині більшість банківських установ працюють за тією чи іншою моделлю консолідованого кор­рахунку, і тенденція до практично повного переходу банків на об­слуговування консолідованого коррахунку (за тією чи іншою мо­деллю) зберігається.

Усі моделі обслуговування консолідованого коррахунку викори­стовуються лише під час виконання міжбанківських розрахунків у національній валюті України, бо робота банків у СЕП з іншими ва­лютами має принципово відмінний характер.

Організація роботи філій через внутрішньобанківську пла­тіжну систему. Найнадійнішим, з погляду головного банку, спосо­бом керування роботою філій (у сфері міжбанківських та внутрішньосистемних розрахунків) є створення внутрішньобанківської пла­тіжної системи.

За такою схемою прямим учасником (абонентом) СЕП є лише головний банк. Він має номер МФО та електронний ідентифікатор у СЕП, має АРМ-3 СЕП і засоби захисту інформації СЕП, виходить на зв'язок безпосередньо з РРП. Головний банк має консолідований коррахунок у регіональному управлінні НБУ та технічний корраху­нок у РРП.

Філії головного банку мають власні номери МФО та електронні ідентифікатори в СЕП, зазначені в довіднику банків — учасників СЕП, але не мають безпосереднього зв'язку з СЕП (своїх програм­но-технічних комплексів для виходу в СЕП). Філії відправляють за­собами ВПС всі міжбанківські документи (призначені головному банку, іншим його філіям та іншим банкам України) у головний роз­рахунковий центр банку — підрозділ головного банку, який здійс­нює експлуатацію ВПС.

Головний розрахунковий центр здійснює сортування надісланих до нього від філій початкових платіжних документів (на міжфілійні та власне міжбанківські). Доставка документів у філії головного банку здійснюється засобами ВПС головного банку, і ці документи не розглядаються в СЕП. Документи, одержувачами яких є інші бан­ки (що не входять до абонентів ВПС), оформляються розрахунко­вим центром у вигляді файлів початкових платежів СЕП та відправ­ляються ним у СЕП через АРМ-3 головного банку. СЕП приймає пакети початкових платіжних документів «А» лише від головного банку. В одному файлі «А» містяться початкові платежі як від го­ловного банку, так і від будь-яких його філій.

У головному розрахунковому центрі може виконуватися аналіз початкових платежів філій за багатьма ознаками. Залежно від пото­чних потреб головного банку в правах філій щодо здійснення почат­кових платежів можуть бути обмеження, наприклад на:

загальні суми початкових платежів від філії;

платежі, спрямовані конкретним учасникам СЕП;

платежі конкретного призначення (наприклад, великі кредити);

виконання платежів від імені конкретного клієнта (аж до за­
борони);

перегляд призначення кожного конкретного платежу.

Тому в головному розрахунковому центрі може бути реалізова­ний практично будь-який механізм перевірки та дозволу виконання конкретних платежів від філій, зручний для головного банку.

Аналогічно, всі платежі, надіслані від інших банків на головний банк та його філії, доставляються СЕП в АРМ-3 головного банку у вигляді файлів відповідних платежів «В» (у яких є, без спеціального розподілу за адресатами, платежі, адресовані і головному банку, і філіям). Сортування документів за філіями — одержувачами та доста­вляння їх до відповідних філій здійснюються засобами ВПС голов­ного банку.

Обмін пакетами платіжних документів із СЕП відображається на технічному коррахунку головного банку в РРП та на консо­лідованому коррахунку головного банку в регіональному управлінні НБУ.

Для відображення міжбанківських розрахунків філій головний розрахунковий центр ВПС веде субкоррахунки філій. На них відоб­ражаються відправлені та прийняті філіями документи, незалежно від того, проходили вони за ВПС між філіями, чи транспортувалися через розрахунковий центр далі в СЕП.

Цей спосіб дає головному банку змогу практично повністю конт­ролювати свої філії. Проте створення власної ВПС потребує вели­ких капіталовкладень та значного часу на втілення такого проекту. Для невеликих банків це може виявитися нерентабельним.

Робота банку з філіями через ВПС може бути доцільною тільки тоді, коли ВПС забезпечить рівень оперативності розрахунків, на­дійності і безпеки не нижчий, ніж СЕП.

Другий спосіб організації взаємодії головного банку з філіями не вимагає від них побудови складних програмних комплексів взаємо­дії. І головний банк, і його філії, зазначені в довіднику банків — учасників СЕП, мають окремі номери МФО, електронні ідентифіка­тори в СЕП, кожний із них має свій АРМ-3 СЕП та персональні за­соби захисту інформації СЕП. Кожний із них обмінюється елект­ронними розрахунковими документами та іншою технологічною інформацією з СЕП незалежно від інших. Як наслідок, НБУ повніс­тю відповідає за збереження та достовірність інформації на дільниці «філія — РРП» (на відміну від схеми роботи з ВПС, де відповідаль­ність за збереження та достовірність платежу на дільниці від філії до розрахункового центру ВПС несе ВПС, і тільки на дільниці «головний банк — РРП» — СЕП).

У регіональному управлінні НБУ відкривається один консолідо­ваний коррахунок — для головного банку. Але і головний банк, і кожна філія мають окремі технічні коррахунки в РРП. На цих техні­чних коррахунках відображаються розрахунки кожної філії окремо.

Основним обмеженням є те, що і головний банк, і філії мають обслуговуватися в одному і тому самому АРМ-2 СЕП.

Взаємодія головного банку та філій складається з таких механізмів:

1. Ведення технічних коррахунків головного банку та філій.

Значення технічного коррахунку філії на початок кожного бан­ківського дня вважається рівним 0, а протягом банківського дня ві­дображає денний залишок (тобто різницю відповідних та початко­вих оборотів) цієї філії.

Стан технічного коррахунку для головного банку — це стан його реального коррахунку на початок дня з урахуванням денних залиш­ків банку та всіх його філій за цей банківський день.

Приймання платіжних документів від банків та отримання ними платежів негайно й одночасно відображаються на технічному кор­рахунку головного банку та на технічному коррахунку тієї філії, яка надіслала/отримала ці платежі. Головний банк за підсумками кож­ного сеансу АРМ-2 отримує допоміжний технологічний файл «Р» із розширенням «Т»+«номер сеансу», який містить перелік усіх підпо­рядкованих йому філій та значень їхніх технічних коррахунків. Від­так одночасно відстежуються:

реальна сума залишку на консолідованому коррахунку;

реальний внесок кожної з філій у змінення консолідованого
коррахунку протягом банківського дня.

Наприкінці банківського дня для відображення на реальному консолідованому коррахунку підсумовуються результати розрахун­ків як головного банку, так і всіх його філій.

2. Інформування головного банку про роботу філій.

Головний банк отримує контрольну інформацію про роботу філій. У файлах «К» він отримує, крім інформації про свої пакети платіжних документів, також інформацію про пакети платіжних до­кументів філій. У файлі «V» він отримує як власні платіжні доку­менти, так і платіжні документи філій. Отже, він відображає залиш­ки на субрахунках філій протягом банківського дня і приблизний зміст платіжних документів філій за підсумками дня.

3. Керування філіями за допомогою механізму лімітів.
Головний банк може виконувати платежі в межах значення свого

(тобто всього консолідованого) коррахунку.

Головний банк визначає межі, в яких філії можуть виконувати платежі, за допомогою механізму розподілу лімітів.

«Ліміт» — це величина, яка визначає обмеження на максималь­ну суму початкових платежів, що їх філія може виконати в конкрет­ний момент. Обмеження діє у такий спосіб:

філія може відправити в СЕП пакет початкових платежів
на суму, що не перевищує значення свого технічного коррахун­ку, до якого додана величина ліміту. При цьому сума пакета не
повинна перевищувати поточного значення консолідованого кор­рахунку;

головний банк установлює величину ліміту для кожної своєї
філії окремо.

Механізм розподілу лімітів складається з двох частин.

Протягом банківського дня головний банк може, виходячи зі своїх потреб та планів, неодноразово змінювати ліміти своїм філіям, надсилаючи до РРП допоміжний технологічний файла «Р» з розши­ренням «L»+«номер». Цей файл є завданням для РРП установити для філій нові значення лімітів. У момент оброблення цього файла на АРМ-2 значення лімітів для філій, що вказані в цьому файлі, змі­нюються.

На початку банківського дня ліміти для філій установлюються на АРМ-2 автоматично одним із перелічених нижче способів за вибо­ром головного банку:

повна заборона роботи філій до надходження інформації з
головного банку про встановлення лімітів на поточний банківсь­кий день;

установлення значення ліміту, що дорівнює нулю (тобто доз­
віл філії виконувати початкові платежі тільки на суму прийнятих
цього дня відповідних платежів);

перенесення на новий банківський день значення ліміту,
встановленого для згаданої філії за станом на кінець попереднього
банківського дня;

робота філії без ліміту (тобто повне право користуватися всім
залишком на коррахунку головного банку);

автоматичне коригування ліміту таким чином, щоб платоспроможність філії на початок нового банківського дня не змінювала­
ся порівняно зі станом на кінець попереднього дня.

Спосіб установлення лімітів обирається головним банком.

Безумовна заборона приймання початкових платежів («блокуван­ня» банку в СЕП) може бути встановлена незалежно як для головно­го банку, так і для будь-якої з його філій.

Моделі обслуговування консолідованого коррахунку.

Перша модель.

Головний банк та філії розташовані в одному адміністратив­ному регіоні України.

Головний банк та філії є прямими учасниками СЕП. Голов­ний банк керує роботою філій у СЕП за допомогою механізму лімітів.

Ця модель є найпростішою. Вона вимагає від банків лише незна­чного доопрацювання програмно-технічних комплексів ОДБ для головних банків. її найістотнішим недоліком є те, що сфера дії обме­жена одним адміністративним регіоном України.

Друга модель.

Головний банк та філії розташовані в одному регіоні України.

Головний банк має внутрішньобанківську платіжну систему
для організації обслуговування філій.

Ця модель дає змогу головному банку повністю керувати платі­жними трансакціями філій у межах регіону. Так само, як і для пер­шої моделі, сфера її дії обмежується одним адміністративним регіо­ном України. Однак друга модель потребує наявності власної ВПС, до функцій та умов експлуатації якої НБУ висуває ряд певних вимог.

Третя модель.

Третя модель є територіальним розширенням другої моделі. Сферою її дії є територія всієї України. До основних її переваг слід віднести наявність єдиного коррахунку в межах всієї України та повний (прозорий) контроль головного банку над усіма міжбанків­ськими розрахунками філій. Однак третя модель вимагає наявності повнофункціональної внутрішньобанківської платіжної системи, до функцій та умов експлуатації якої НБУ висуває досить жорсткі умови.

Четверта модель.

Ця модель є територіальним розширенням першої моделі. Сфе­рою її дії є територія всієї України. До основної переваги першої моделі — простоти та зручності експлуатації для банків — додаєть­ся можливість злиття кореспондентських рахунків усіх філій, неза­лежно від місця їх розташування, керування філіями в масштабах всієї України. До недоліків цієї моделі слід віднести недостатнє ке­рування головним банком початковими платежами філій, яке здій­снюється лише методом обмеження загальних сум платежів, але не конкретним санкціонуванням головним банком кожної трансакції. Із зростанням кількості філій ускладнюється централізоване керування їхніми кредитними ресурсами, зростає потреба в збільшенні часу, необхідного головному банку на опрацювання інформації, що нада­ється, та зворотного зв'язку з його боку у вигляді керівної інформа­ції. Тому четверту модель доцільно застосовувати для дрібних та середніх банків із кількістю філій не більше 30-40.

П'ята модель.

П'ята модель є поєднанням четвертої та другої моделей. Структу­ра підпорядкованості філій є дворівневою. При цьому на першому рівні (головний банк і філії першого рівня, так звані регіональні уп­равління комерційного банку) діють механізми роботи за четвертою моделлю, тобто керування загальною платоспроможністю філій за ме­ханізмом лімітів. На другому рівні кожне регіональне управління вис­тупає для філій свого регіону (філій другого рівня) в ролі головного

банку другої моделі, з власною ВПС, що діє в масштабах регіону, зі всіма правилами та механізмами роботи за другою моделлю. Подана модель найбільшою мірою відповідає потребам банків, які мають у банківських регіонах розгалужену мережу філій зі своїми ВПС усере­дині регіонів, але не мають технічних можливостей забезпечити пов­ноцінне функціонування своєї власної ВПС у масштабах усієї України.

Шоста модель.

Шоста модель є розвитком четвертої моделі, а саме: організацією підпорядкованості філій у вигляді дворівневого дерева. Така модель призначена для комерційних банків, які не можуть або не хочуть розробляти ВПС як у масштабах усієї України, так і в межах окре­мих регіонів, але при цьому мають достатньо розгалужену систему філій у кількох регіонах України для того, щоб надавати своїм регі­ональним управлінням право організовувати роботу філій у регіоні за принципами, аналогічними роботі за першою моделлю.

Сьома модель.

Сьома модель є розвитком четвертої моделі з двома принципо­вими відмінностями.

Існує механізм обмеження категорій початкових платежів, які дозволяється виконувати філіям (за сумами, за балансовими рахун­ками тощо). Головний банк за допомогою спеціальної формалізова­ної мови управління філіями формулює обмеження (так звані бізнес-правила), які він вважає необхідним установити для конкретної філії. Послідовність операторів цієї мови оформляється у вигляді спеціального технологічного файла СЕП (тип файла — «М»), і та­кий файл транспортується засобами СЕП від головного банку через АРМ-2 СЕП до філії-отримувача. Програмне забезпечення ОДБ філії веде базу даних обмежень, чинних на поточний момент, на ос­нові отриманих файлів «М». Усі початкові платежі, які мають бути виконані філією, перевіряються ОДБ філії на відповідність установ­леним обмеженням.

Головний банк може здійснювати початкові платежі від імені всіх своїх філій (як у третій моделі).

Якщо філії необхідно здійснити початковий платіж, що на пото­чний момент заборонений чинними бізнес-правилами, то філія над­силає головному банку клопотання про виконання цього платежу (засобами інформаційних документів СЕП). Головний банк розгля­дає клопотання й у разі згоди сам надсилає в СЕП початковий пла­тіж від імені цієї філії.

Таким чином досягається можливість контролю головним бан­ком значних фінансових операцій філії з наданням останній віднос­ної незалежності в розпорядженні незначними сумами.

Ця модель є досить зручною, але потребує певних доробок прог­рамного забезпечення ОДБ як головного банку, так і філії.

Шлюзові банки та міждержавні розрахунки. Економіка Украї­ни не є ізольованою. З одного боку, незважаючи на розпад СРСР збереглися економічні зв'язки між підприємствами його республік. З іншого боку, за останні роки значно посилилися зв'язки під­приємств та комерційних структур України з іншими країнами сві­ту. Розвиток міжнародних економічних зв'язків потребує відповідно налагодженого механізму міжнародних розрахунків у різних валю­тах.

Національний банк та певна кількість найбільших комерційних банків республіки є абонентами S.W.I.F.T.. Проте масового прямого підключення українських банків до S.W.I.F.T. не очікується.

Не доводиться також сподіватися на прозоре злиття банківських систем України та пост — радянських країн, зважаючи на відсутність загальнодержавних систем електронних розрахунків у більшості з них та на різний рівень розвитку таких систем в інших країнах, що є досить низьким порівняно з Україною. Водночас існує кілька досить розвинених електронних платіжних систем, що є власністю комер­ційних банків цих країн. Банки — власники таких систем заінтере­совані в наданні своїй клієнтурі додаткового виду послуг — розра­хунків з підприємствами України в стислі терміни. Основна маса банків України, для яких СЕП є звичним та зручним способом роз­рахунків, бажала б виконувати розрахунки з банками країн СНД централізовано, за допомогою СЕП, а не укладаючи окремої угоди (та відповідно організовуючи окрему технологію розрахунків) з ко­жним із банків — кореспондентів із країн СНД. З точки зору Націо­нального банку України розрахунки банків України з банками країн СНД через СЕП також є більш прийнятними, бо дають Національ­ному банку України можливість контролювати витік грошової маси з держави.

З огляду на це однією з додаткових можливостей СЕП є органі­зація розрахунків з іноземними банками через механізм «шлюзових» банків.

Шлюзовим є банк — учасник СЕП, який:

є власником (або учасником) системи міжбанківських розра­
хунків, відмінної від СЕП;

має угоду з власником цієї «іншої» платіжної системи про ви­
конання ним платіжних трансакцій від імені інших банків;

бере на себе зобов'язання виконувати платежі між банками —
резидентами України та абонентами цієї «іншої» платіжної системи.

На дільниці розрахунків між банком — резидентом України та «шлюзовим» банком передавання платіжних документів виконуєть­ся засобами СЕП.

Зараз у СЕП є два типові зразки організації «шлюзових» банків.

Перший — «шлюз до S . W . I . F . T . ». Шлюзовий банк є абонентом S.W.I.F.T. Зважаючи на те, що S.W.I.F.T.. — це транспортна система,

завданням «шлюзового» банку є отримання платіжного документа з СЕП (що транспортується у форматі файла А) та оформлення його в форматі, прийнятому в SWIFT. У цьому форматі більша кількість реквізитів, ніж у документі СЕП. Додаткова інформація для SWIFT. має бути заповнена банком — відправником у текстових ре­квізитах файла А у вигляді, обумовленому стандартами СЕП.

Другий — «шлюз до систем країн СНД». На відміну від SWIFT, який є всесвітньою мережею, кожна платіжна система конкретного банку СНД має визначений список абонентів. Такі або­ненти мають назву в СЕП «субкореспонденти шлюзового банку». Тому до нормативно-довідкової інформації СЕП додається список усіх субкореспондентів шлюзових банків, з якими можливий обмін платіжними документами. Крім того, шлюзовий банк мусить мати свій коррахунок в одному з регіональних управлінь НБУ. Це дає йому змогу бути учасником СЕП за загальними правилами, а НБУ — контролювати переміщення коштів за межі України. Платі­жні документи, якими обмінюється банк — учасник СЕП зі шлюзо­вим банком, мають додаткову інформацію: котрому саме серед суб­кореспондентів шлюзового банку спрямований документ.

Окремою частиною системи електронних міжбанківських розра­хунків є інформаційно-пошукова система (ІПС), призначена для на­дання різним категоріям користувачів довідкової інформації про процес виконання міжбанківських розрахунків у СЕП.

Користувачами цієї інформаційної системи є:

підрозділи НБУ;

банківські установи, які беруть участь у міжбанківських роз­
рахунках у СЕП;

державні структури, що мають право на отримання такої ін­
формації.

Банківським установам ІПС надає інформацію про проходження конкретних платежів. При цьому банк має право доступу лише до власної платіжної інформації (банк не може отримати довідки про роботу сторонніх банків).

Іншим своїм користувачам (підрозділам НБУ та державним структурам, наприклад Верховній Раді, Державній податковій інс­пекції тощо) ІПС подає звіти та відповіді на запити, різноманітні за рівнем конкретизації та охоплюваним періодом часу.

ІПС складається з окремих програмно-технічних комплексів, які використовують для своєї роботи бази даних та архіви АРМ СЕП.

Захист інформації та вирішення питань безпеки в СЕП. Не­від'ємною складовою програмно-апаратних комплексів СЕП є за­хист електронних платіжних документів, тобто забезпечення безпе­ки банківських розрахунків.

Система захисту СЕП включає технологічні, апаратні, програмні та організаційні засоби захисту, передбачаючи чіткий розподіл відповідальності на кожному етапі підготовки, оброблення та здійс­нення платежів на всіх рівнях — від клієнта банку до АРМ-1.

З урахуванням завдань безпеки банківських розрахунків була створена Служба захисту інформації в СЕП на двох рівнях: в НБУ та в регіональних розрахункових палатах, через які здійснюються міжрегіональні та внутрішньорегіональні платежі.

Служба захисту інформації НБУ здійснює свою діяльність згідно з законами України «Про банки та банківську діяльність», «Про за­хист інформації в автоматизованих системах» та відповідними нор­мативними актами Національного банку України. У разі необхід­ності Служба захисту інформації НБУ надає арбітражні послуги банкам — учасникам системи електронних платежів.

З досвіду експлуатації СЕП можна зробити висновок, що Служба захисту інформації НБУ, організована на існуючих принципах її по­будови, забезпечує достатній рівень безпеки в СЕП.

Система безпеки в СЕП включає цілий комплекс технологічних та бухгалтерських засобів контролю здійснення платежів у СЕП. Ці засоби контролю вбудовані у програмне забезпечення, вони не мо­жуть бути усунені, а в разі виникнення нестандартної ситуації або підозри на несанкціонований доступ до платежів негайно інформу­ють працівників РРП та ЦРП, що дає можливість оперативно втру­титися в таку ситуацію.

Однак застосування самих лише технологічних та бухгалтерсь­ких засобів контролю в СЕП є недостатнім для забезпечення захисту від можливих зловживань. До того ж автоматичне ведення протоко­лу виконуваних дій у системі платежів, у свою чергу, має супровод­жуватися захистом цього протоколу від підробки та модифікації. Усі ці вимоги можуть бути виконані тільки за допомогою програм­них та апаратних засобів шифрування банківської інформації. Ши­фруванню підлягають усі файли, що передаються між АРМ СЕП, тобто пакети відповідних платіжних документів, квитанції на них, всі інші технологічні файли. Іншими словами, перед відправленням із банківської установи всі платіжні документи СЕП обробляються апаратними або програмними засобами захисту інформації, які забез­печують виконання низки вимог безпеки інформації в СЕП, а саме:

закритість інформації, яка пересилається (повідомлення не
може бути прочитане ніким, крім адресата);

цілісність (будь-яке, випадкове або зловмисне, викривлення
повідомлення на етапі передавання буде виявлене під час приймання);

автентичність відправника (під час приймання однозначно
визначається, хто відправив конкретне повідомлення).

Основу захисту інформації в СЕП становить алгоритм шифру­вання із закритими симетричними ключами (ГОСТ 28147-89). Він характеризується високою стійкістю до дешифрування, але водно­час висуває високі вимоги до процедури транспортування та збері-

гання закритих ключів, секретність яких і визначає реальну стій­кість системи шифрування загалом. Для забезпечення секретності ключів під час їхнього транспортування, зберігання та використання застосовується комплекс технологічних і організаційних заходів.

Основними засобами захисту інформації в СЕП є апаратні засо­би. У них секретність ключів забезпечується технологічно. Резерв­ним засобом захисту в СЕП є програмне шифрування, яке реалізує такий самий алгоритм шифрування.

Транспортування, зберігання та використання програм захисту мають відповідати вимогам, які висуваються до інформації з грифом «Банківська таємниця». Задоволення цих вимог забезпечується ор­ганізаційними заходами (транспортування фельд'єгерською пош­тою, суворий облік, робота в спеціальних приміщеннях тощо). Крім того, програмні засоби шифрування виготовляються на пункті гене­рації ключів НБУ адресно, для конкретного банку — учасника СЕП, і використання їх іншими банками буде негайно помічено системою захисту, а відтак дана інформація не буде прийнята до оброблення.

Під час криптування банківської інформації ведеться шифрова­ний архів банківських платежів, де зберігаються всі зашифровані та відправлені, а також одержані та дешифровані платежі. Дешифру­вання повідомлень архіву можливе лише за наявності ключа, яким володіє служба захисту електронних банківських документів Націо­нального банку. Наприкінці робочого дня цей шифрований архів обов'язково переписується на гнучкі магнітні носії. Такий архів ви­користовується для надання інформаційно-арбітражних послуг від­повідно до «Положення про інформаційно-арбітражні послуги служ­би захисту електронних банківських документів в СЕП».

Арбітражна версія апаратно-програмного комплексу криптогра­фічного захисту дає змогу службі захисту електронних банківських документів Національного банку за наявності копій шифровано­го архіву банківської установи — учасника СЕП дешифрувати всі повідомлення з цього архіву та з абсолютною достовірністю ви­значати:

ім'я абонента, який відправив (зашифрував) електронний
платіжний документ;

ім'я абонента, якому адресовано електронний платіжний до­кумент;

дату, годину та хвилину, коли виконувалося шифрування
електронного платіжного документа;

— дату, годину та хвилину, коли та ким виконувалося дешифру­вання електронного платіжного документа.

Під час використання апаратних засобів захисту додатково ви­значається:

— номер апаратури захисту, на якій виконувалося шифрування
(дешифрування) електронного платіжного документа;

— номер електронної картки, якою користувалися під час шиф­рування (дешифрування) електронного платіжного документа.

Журнали реєстрації надходжень електронної пошти дають інфо­рмацію про шлях та час проходження електронного платіжного до­кумента від однієї банківської установи до іншої через усі пункти мережі телекомунікації СЕП.

Апаратні та програмні засоби шифрування, які надаються Служ­бою захисту інформації НБУ, дістали позитивну експертну оцінку Служби безпеки України та рекомендовані для застосування з дотриманням деяких організаційних та технологічних запобіжних заходів.

Додатково для захисту інформації в СЕП використовуються апа­ратні засоби шифрування в каналах телекомунікаційного зв'язку — апаратура захисту банківських даних (АЗБД). Ця апаратура забезпе­чує гарантований захист банківських електронних повідомлень від перейняття, підроблення та викривлення їх унаслідок зовнішнього впливу, підтримує абсолютну достовірність повідомлень, викорис­товуючи електронні картки як носії ключової інформації. Ці засоби захисту «прозорі» для телекомунікаційних систем, сумісні зі стан­дартними протоколами зв'язку та працюють в автоматичному режимі.

Оценить/Добавить комментарий
Имя
Оценка
Комментарии:
Где скачать еще рефератов? Здесь: letsdoit777.blogspot.com
Евгений07:54:40 19 марта 2016
Кто еще хочет зарабатывать от 9000 рублей в день "Чистых Денег"? Узнайте как: business1777.blogspot.com ! Cпециально для студентов!
11:29:55 29 ноября 2015

Работы, похожие на Реферат: Система електронних платежів національного банку України

Назад
Меню
Главная
Рефераты
Благодарности
Опрос
Станете ли вы заказывать работу за деньги, если не найдете ее в Интернете?

Да, в любом случае.
Да, но только в случае крайней необходимости.
Возможно, в зависимости от цены.
Нет, напишу его сам.
Нет, забью.



Результаты(150451)
Комментарии (1831)
Copyright © 2005-2016 BestReferat.ru bestreferat@mail.ru       реклама на сайте

Рейтинг@Mail.ru