Банк рефератов содержит более 364 тысяч рефератов, курсовых и дипломных работ, шпаргалок и докладов по различным дисциплинам: истории, психологии, экономике, менеджменту, философии, праву, экологии. А также изложения, сочинения по литературе, отчеты по практике, топики по английскому.
Полнотекстовый поиск
Всего работ:
364150
Теги названий
Разделы
Авиация и космонавтика (304)
Административное право (123)
Арбитражный процесс (23)
Архитектура (113)
Астрология (4)
Астрономия (4814)
Банковское дело (5227)
Безопасность жизнедеятельности (2616)
Биографии (3423)
Биология (4214)
Биология и химия (1518)
Биржевое дело (68)
Ботаника и сельское хоз-во (2836)
Бухгалтерский учет и аудит (8269)
Валютные отношения (50)
Ветеринария (50)
Военная кафедра (762)
ГДЗ (2)
География (5275)
Геодезия (30)
Геология (1222)
Геополитика (43)
Государство и право (20403)
Гражданское право и процесс (465)
Делопроизводство (19)
Деньги и кредит (108)
ЕГЭ (173)
Естествознание (96)
Журналистика (899)
ЗНО (54)
Зоология (34)
Издательское дело и полиграфия (476)
Инвестиции (106)
Иностранный язык (62792)
Информатика (3562)
Информатика, программирование (6444)
Исторические личности (2165)
История (21320)
История техники (766)
Кибернетика (64)
Коммуникации и связь (3145)
Компьютерные науки (60)
Косметология (17)
Краеведение и этнография (588)
Краткое содержание произведений (1000)
Криминалистика (106)
Криминология (48)
Криптология (3)
Кулинария (1167)
Культура и искусство (8485)
Культурология (537)
Литература : зарубежная (2044)
Литература и русский язык (11657)
Логика (532)
Логистика (21)
Маркетинг (7985)
Математика (3721)
Медицина, здоровье (10549)
Медицинские науки (88)
Международное публичное право (58)
Международное частное право (36)
Международные отношения (2257)
Менеджмент (12491)
Металлургия (91)
Москвоведение (797)
Музыка (1338)
Муниципальное право (24)
Налоги, налогообложение (214)
Наука и техника (1141)
Начертательная геометрия (3)
Оккультизм и уфология (8)
Остальные рефераты (21697)
Педагогика (7850)
Политология (3801)
Право (682)
Право, юриспруденция (2881)
Предпринимательство (475)
Прикладные науки (1)
Промышленность, производство (7100)
Психология (8694)
психология, педагогика (4121)
Радиоэлектроника (443)
Реклама (952)
Религия и мифология (2967)
Риторика (23)
Сексология (748)
Социология (4876)
Статистика (95)
Страхование (107)
Строительные науки (7)
Строительство (2004)
Схемотехника (15)
Таможенная система (663)
Теория государства и права (240)
Теория организации (39)
Теплотехника (25)
Технология (624)
Товароведение (16)
Транспорт (2652)
Трудовое право (136)
Туризм (90)
Уголовное право и процесс (406)
Управление (95)
Управленческие науки (24)
Физика (3463)
Физкультура и спорт (4482)
Философия (7216)
Финансовые науки (4592)
Финансы (5386)
Фотография (3)
Химия (2244)
Хозяйственное право (23)
Цифровые устройства (29)
Экологическое право (35)
Экология (4517)
Экономика (20645)
Экономико-математическое моделирование (666)
Экономическая география (119)
Экономическая теория (2573)
Этика (889)
Юриспруденция (288)
Языковедение (148)
Языкознание, филология (1140)

Реферат: Методика складання і аудит фінансової звітності

Название: Методика складання і аудит фінансової звітності
Раздел: Рефераты по финансам
Тип: реферат Добавлен 18:35:33 17 января 2011 Похожие работы
Просмотров: 39 Комментариев: 2 Оценило: 0 человек Средний балл: 0 Оценка: неизвестно     Скачать

Тема. Методика складання і аудит фінансової звітності.

План.

І. Концептуальні основи побудови фінансової звітності.

1. Мета та склад фінансової звітності.

1.1. Економічна сутність фінансової звітності, склад та вимоги до неї.

1.2. Принципи підготовки фінансової звітності.

1.3. Організація підготовки та подання фінансових звітів (облікова політика (наказ)).

ІІ. Методика складання фінансової звітності.

2.1. Методика складання балансу.

2.2. Методика складання звіту про фінансові результати.

2.3. Методика складання звіту про власний капітал.

2.4. Методика складання звіту про рух грошових коштів.

ІІІ. Аудит фінансової звітності.

3.1. Аудит фінансової звітності.

3.2. Єдина методологія оцінити способи фінансової звітності в країнах – членах СНД.

Висновки.

Література.

ВСТУП

Бухгалтерський облік - це мова бізнесу. Якщо бізнес здійснюється у рамках окремо взятого підприємства, то дані бухгалтерського обліку використовуються для потреб внут­рішнього менеджменту в процесі прийняття управлінських рішень. Тому неможливо пере­оцінити значення повної та достовірної інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства при вирішенні поточних та перспективних господарських проблем. Для прийняття правильних управлінських рішень навіть на рівні підприємства по­винні використовуватись дані, які відповідають певним правилам, вимогам і нормам, що є зрозумілими та прийнятними для користувачів. Зокрема, щоб порівняти, наприклад, фінан­сові результати, досягнуті у попередньому та поточному звітних періодах, необхідно вико­ристовувати лише порівнянні відповідні показники, тобто такі, які визначені за єдиною методологією з використанням однакових баз розрахунку, критеріїв та правил.

З цією метою підприємство повинно розробити свою облікову політику, яка підпоряд­ковується потребам внутрішнього, менеджменту. Але, як правило, для прийняття ефектив­них управлінських рішень менеджери не обмежуються суто внутрішньою фінансовою інфор­мацією, а порівнюють її з відповідними показниками подібних підприємств, підприємств – конкурентів чи партнерів по бізнесу. Тому закономірно виникає потреба в уніфікації вимог до фінансової інформації у рамках галузі, регіону, всієї економічної системи країни.

Процес такої уніфікації називають стандартизацією бухгалтерського обліку. Стандарт у широкому розумінні – зразок, еталон, модель, що приймаються за вихідні для порівняння з ними інших подібних об'єктів. Стандартизація бухгалтерського обліку – це процес роз­робки та послідовного застосування єдиних вимог, правил та принципів до визнання, оц­інки і відображення у фінансових звітах окремих об'єктів бухгалтерського обліку.

Якщо стандартизація здійснюється у межах однієї країни, то мова йде про створення національних облікових стандартів.

Відмінності економічного розвитку та рівня організації виробництва, особливості про­блем, що вирішувались на мікро- та макрорівні кожної окремо взятої країни, зумовили суттєві відмінності у критеріях визнання та методах оцінки конкретних об'єктів бухгал­терського обліку при підготовці фінансових звітів за національним обліковим законодав­ством та стандартами. Однак інтенсивна економічна інтеграція, що розпочалась відразу після закінчення другої світової війни, призвела до необхідності стандартизації бухгал­терського обліку уже на міжнародному рівні. Утворення спільних підприємств і транснаці­ональних корпорацій, експорт капіталів, утворення та розвиток міжнародних фондових ринків – всі ці процеси вимагали відповідного стандартизованого інформаційного забез­печення.

Вирішальну роль у гармонізації фінансової звітності підприємств, розташованих у Європі, відігравала та іще й зараз відіграє Європейська комісія, яка від імені Ради Європейської співдружності видає директиви, головною метою яких є уніфікація та гармонізація фінан­сової звітності у першу чергу транснаціональних компаній та порядок її аудиту.

У 1973 році за сприяння 00Н та Організації Європейської економічної співдружності було засновано Комітет із Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (КМСБО), ме­тою створення якого була розробка та публікація стандартів бухгалтерського обліку, що їх мають дотримуватись при складанні фінансових звітів у всьому світі. На сьогодні КМСБО розроблено 39 Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (МСБО), серед яких є стандарти загальнометодологічного спрямування, а також такі, що стосуються окремих об'єктів та сфер діяльності.

У 1993 році Міжнародна організація Комісій з цінних паперів (МОКЦП) підготувала уз­годжений перелік основних Міжнародних стандартів, застосування яких є обов'язковим при підготовці фінансових звітів компаній, цінні папери яких котируються на міжнародних фондових біржах.

З прийняттям цього рішення фактично було визнано пріоритетність Міжнародних стан­дартів бухгалтерського обліку, а тому сфера їх застосування постійно розширюється.

Поступово прилучається до цього процесу і Україна, головним напрямком розвитку якої на сьогодні є створення економіки відкритого типу, тобто відкритої для співпраці із зарубіжними партнерами, взаємного інвестування та кредитування з боку зарубіжних та міжнародних фінансових організацій. Економічні реформи в нашій країні закономірно при­звели до необхідності реформування бухгалтерського обліку на засадах міжнародної гар­монізації та стандартизації. З цією метою 28 жовтня 1998 року було прийнято Постанову Кабінету Міністрів України №1706, якою затверджено Програму реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів. Для координації зусиль по реалізації цієї Програми при Міністерстві фінансів України створено Методологічну Раду з питань бухгалтерського обліку. За сприяння та активної підтримки Агенції США з міжнародного розвитку (USAID) Федерацією професійних бухгалтерів та аудиторів України (ФПБАУ) було розроблено ряд проектів національних стандартів бухгалтерського обліку, що відповідають МСБО. У подальшому ці стандарти лягли в основу при підготовці та зат­вердженні Міністерством фінансів України Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, які є ключовими для складання фінансової звітності відкритими акціонерними товариства­ми та іншими учасниками фондового ринку уже за 1999 рік згідно із спеціальним рішенням ДКЦПФРУ. Фінансова звітність за МСБО запроваджена з 1 січня 1998 року у банківській системі України.

Інтеграція економіки на світовому ринку дуже в різних контингентів зумовлює потребу не лише у виробничій кооперації, застосування новітніх технологій, а в єдиній оцінці економічних процесів, єдиних методологічних прийомах у відображенні цих процесів у системі бухгалтерського обліку. Дані бухгалтерського обліку суб‘єктів господарювання, тобто міжнародних корпорацій, вільних економічних зон, створених за принципами спільних підприємств з іноземними інвесторами, використовуються для задоволення інформаційних потреб менеджерів та маркетологів у вивченні інтеграційних процесів світової економіки. Крім того бухгалтерський облік і фінансова звітність використовується національними і міжнародними судово-арбітражними органами при вирішенні фінансових претензій між вітчизняними та зарубіжними суб‘єктами господарювання. Ці джерела інформації необхідні при проведенні міжнародного аудиту судово-бухгалтерських, економіко-фінансових експертиз тощо. Для ідентифікації системи обліку у міжнародних економічних відносинах виникла потреба у створенні міжнародних бухгалтерських стандартів.

Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку не є обов'язковими нормативними документами ведення обліку і складання звітності, але мають рекомендаційну спрямо­ваність. Вони не регулюють техніку і методичні прийоми обліку в усіх країнах світу. У них відображаються основні принципи, яких необхідно додержувати при розробці національних стандартів бухгалтерського обліку і звітності, щоб можна було використовувати їх у міжнародній торгівлі, інтеграції економічних процесів різних країн, вкладати іноземні інвестиції у національну економіку тощо. Прикладом використання міжнародних стандартів бухгалтерського обліку є Основні принципи бухгалтерської (фінансової) звітності в країнах-членах СНД. Водночас Основні принципи мають дорадчий статус, можуть змінюватися відповідно до національного законодавства кожної країни.

В Україні прийнято Урядом державну Програму реформування системи бухгалтерського обліку із застосу­ванням міжнародних стандартів протягом 1999-2001 рр., якою передбачено: створення національних стандартів бух­галтерського обліку; удосконалення нормативних документів з обліку витрат виробництва та формування собівартості продукції; бухгалтерської звітності; плану рахунків бухгалтер­ського обліку виробничо-господарської діяльності підпри­ємств і організацій та ін. Розробка національних стандартів бухгалтерського обліку і звітності здійснюється відповідно до законодавства України з використанням рекомендацій міжна­родних стандартів бухгалтерського обліку.

Міністерством фінансів України на виконання Про­грами реформування бухгалтерського обліку в першочер­говому порядку затверджені Положення (стандарти) бухгал­терського обліку, які стосуються регламентації фінансової звітності, решта Положень (стандартів) розробляються і бу­дуть затверджені у міру їх готовності.

Запровадження національних стандартів бухгалтерського обліку передбачено Законом України “Про бухгалтерських облік та фінансову звітність в Україні”. Положення (стандарти) бухгалтерського обліку в процесі впровадження можуть конкретизуватися і доповнюватися іншими нормативними актами (інструкції, методики), зокрема це стосується складення фінансової звітності, об‘єднання підприємств та інші. Так, Законом передбачено що форми фінансової звітності підприємств (крім банків) і порядок їх заповнення встановлюється Міністерством фінансів України за погодженням із Державним комітетом статистики України. Форми фінансової звітності банків і порядок їх заповнення встановлюється Національним банком України за погодженням із Державним комітетом статистики України. Термін подання фінансової звітності встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Саме тому ця тема дипломної роботи є актуальною.

Об‘єктом дослідження вибрано ВАТ “Чернівецький хлібокомбінат”. Мета дипломної роботи полягає в тому, щоб на основі нормативних актів (стандартів) та літературних джерел перевірити достовірність складання річної фінансової звітності, виявляти недоліки при її складанні і внести конкретні пропозиції по дотриманню облікової політики підприємства і витяг прийнятих національних стандартів бухгалтерського обліку.

Концепцією функціонування та розвитку фондового ринку України, схваленою Верховною Радою України у 1995 році, серед основних принципів побудови фондового ринки зазначений принцип прозорості та відкритості, який передбачає забезпечення інвесторів повною та доступною інформацією, яка стосується умов випуску та обігу на ринку цінних паперів, гласності фінансово-господарської діяльності емітентів, усунення проявів дискри­мінації суб'єктів фондового ринку.

Система розкриття інформації на ринку цінних паперів необхідна для того, щоб його: учасники були інформовані про дії один одного, щоб вони приймали рішення, спираючись на свої оцінки реальних фактів. Інвестор, який не отримає детальної та точної інформації про те, на які цілі будуть витрачені його кошти, які фінансові успіхи і втрати об'єкта його передбачуваних інвестицій, скоріше за все, не віддасть своїх грошей зовсім. Він віддасть їх туди, де від нього не приховують інформацію, а навпаки, надають її для того, щоб він приймав рішення, які адекватні даній ситуації.

Дотримання принципу прозорості дуже актуально для акціонерних товариств, які ство­рені в процесі приватизації в Україні. В країні ще не склалися напрацьовані за десятиріччя існування західної демократії механізми участі акціонерів в управлінні компаніями. Відсутність гласності, безконтрольність та непідзвітність виконавчих органів акціонерам часто призво­дять до свавілля, відкрито? зневаги до інтересів останніх та, насамперед, дрібних утриму­вачів акцій, і, як результат, розоренню та банкрутству багатьох підприємств при особисто­му збагаченні керівництва підприємств. Середньостатистичний акціонер в Україні ще психо­логічно не став господарем, а сподівається більшою мірою на компетентність та чесність керівництва. Цього, як свідчить досвід, недостатньо для виконання акціонерами функцій ефективного власника.

З іншого боку, інформаційна політика щодо розкриття інформації на ринку цінних па­перів не повинна обтяжувати самих інвесторів та сприяти недобросовісній конкуренції.

За даними Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, сьогодні в Україні і функціонують 35,5 тисяч суб'єктів підприємницької діяльності, які мають акціонерну форму власності. На початок 1999 року загальний обсяг емісій акцій, зареєстрованих Комісією, складав 24,264 млрд. грн., у тому числі в 1997 році - 9,97 млрд. грн. та в 1998 році - 12,24 млрд.грн. Проте з загального обсягу випуску акцій лише 21% припадає на реально залучені кошти, інші 79% - емісії при здійсненні корпоратизації, акціонуванні державних підприємств та збільшенні статутного фонду підприємства в результаті індексації основ­них фондів. Тобто і досі в нашій країні не вирішені головні завдання процесу зміни влас­ності – надходження інвестицій на підприємства і формування реального ефективного влас­ника. І саме з цієї причини дуже важливим сьогодні є питання підняття рівня зацікавленості інвесторів до українських підприємств шляхом підвищення активності емітентів на вітчизняних та зарубіжних ринках цінних паперів.

Важливим чинником успішного функціонування фондового ринку є забезпечення і дот­римання правил і стандартів розкриття інформації, як емітентами цінних паперів, так і професійними учасниками ринку цінних паперів.

Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку у своїй діяльності орієнтується на світові принципи та стандарти.

Створення системи розкриття інформації на українському фондовому ринку життєво важливо як для пожвавлення внутрішнього інвестиційного клімату, так і для залучення іноземних інвестицій. Розкриття інформації на ринку цінних паперів було запропоновано в США на початку століття, як "ліки" для стабілізації ринку цінних паперів. Як показує досвід розвитку інших країн, у тому числі Росії, в основі всіх уявлень про введення суспільного та ринкового саморегулювання лежить концепція розкриття інформації (гласності), яка є цен­тральною в забезпеченні суспільної та ринкової стабільності.

Існуюча сьогодні проблема полягає у невідповідності сучасної системи обліку світовим стандартам, особливо це стосується системи розкриття фінансової звітності.


І. Концептуальні основи побудови фінансової звітності

1.1. Мета та склад фінансової звітності.

Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку у своїй діяльності орієнтується на світові принципи та стандарти. Так наприкінці 1997 року Комісією було прийнято рішен­ня № 54 "Про затвердження Концептуальних основ розкриття інформації емітентами цінних паперів" .

Цей документ розроблено виходячи з Концепції функціонування та розвитку фондово­го ринку України, а саме принципу прозорості та відкритості, який передбачає надання інвесторам повної та доступної інформації, яка стосується умов випуску та обігу на ринку цінних паперів, гласності фінансово-господарської діяльності емітентів, усунення проявів дискримінації суб'єктів фондового ринку.

Метою Концептуальних основ є:

- упорядкування процесу надання інформації в Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку (далі Державну комісію) та засоби масової інформації, а також безпосередньо інвесторам;

- забезпечення захисту інформації, щоб не нанести шкоди емітенту та інвестору;

- забезпечення доступності інформації;

- встановлення відповідальності Державної комісії щодо конфіденційності при вико­ристанні інформації;

- встановлення відповідальності суб'єктів фондового ринку в частині повноти та дос­товірності при наданні інформації.

Задачами Концептуальних основ є:

- розробка нормативної документації (Положення про звітність емітентів, надання особливої та регулярної інформації; Проспект емісії) на базі міжнародних стандартів обліку та аудиту;

- створення механізму ефективного використання і надійного захисту інформації;

- створення централізованої інформаційної бази даних учасників фондового ринку.

Основні принципи створення системи розкриття інформації:

- система розкриття інформації базується на концепції доступу на відміну від кон­цепції публікації (розповсюдження);

- система розкриття інформації орієнтована на забезпечення реалізації прав інвес­торів щодо одержання достовірної і повної інформації;

- державна реєстрація інформації вступає в дію з моменту доступу до неї інвесторів, а не з моменту прийняття;

- публікація інформації не є достатньою для її розкриття. Інформація має пройти через систему розкриття;

- система розкриття інформації базується на використанні електронної програми-анкети.

Державною Комісією були розроблені та затверджені Рішенням № 55 "Методичні реко­мендації по застосуванню міжнародних принципів обліку та звітності щодо діяльності

Згідно з Положенням про звітність емітентів, надання особливої та регулярної інфор­мації Комісія розглянула та прийняла в 1997 році - 5 788, а в 1998 році - 6 889 річних звітів відкритих акціонерних товариств та підприємств-емітентів облігацій.

Необхідно підкреслити, що цінність інформації визначається можливістю її знаходжен­ня та доступу в регламентований час. Саме це визначає систему розкриття інформації, як орієнтовану на користувача (споживача), а не на інших суб'єктів цієї системи. А критерієм ефективності побудови системи розкриття інформації на ринку цінних паперів буде мож­ливість для будь-якого користувача знайти інформацію і отримати до неї доступ достат­ньо швидко.

Саме з цією метою за участю Комісії у листопаді 1997 року створено Центр громадсь­кої інформації, в якому є можливість ознайомитись зі звітами емітентів цінних паперів. Центр громадської інформації з моменту відкриття відвідало понад 4 000 осіб.

Однією з основних причин повільного припливу іноземних інвестицій в Україні є недо­статність інформації яку може отримати потенційний інвестор від українського підприєм­ства. Основою такої інформації є фінансова звітність підприємств.

Як свідчить світовий досвід, іноземні інвестиції, в першу чергу, спрямовуються до тих країн, які, крім економічного потенціалу, мають політичну стабільність, законодавчу врегульованість інвестиційної діяльності, дієву систему захисту прав інвесторів, сучасну та роз­винену ринкову інфраструктуру.

Державна Комісія з цінних паперів та фондового ринку проводить дуже важливу роботу у напрямі побудови ринкової інфраструктури. Однак сама інфраструктура є важливою, але недостатньою умовою подальшого розвитку ринку. Треба змінити менталітет вітчизняного емітента, його розуміння важливості співпраці з інвестором.

Основну увагу інвестори приділяють якості управління підприємствами. Портфельний інвестор не бажає самостійно управляти об'єктом інвестування, тому хоче бути впевне­ним, що керівництво підприємства цілком спроможне справлятися зі своїми функціями.

Оскільки головне для інвестора – це якість управління, він повинен сам побувати на підприємстві, впевнитись у ефективності обраної тактики та стратегії роботи. Таким чи­ном, кожне підприємство, що має бажання залучити західного капіталовкладника, повин­но не тільки перейти до Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, а й бути цілком готовим до візиту інвестора хоча б раз на рік.

Інвестори вважають, що їх потрібно інформувати про стратегію підприємства та його завдання, про тактику дій керівництва, про результати фінансової діяльності, про фінансо­ву політику та розміри прибутку, що очікуються, щоб уникнути неприємних сюрпризів. Особливу увагу треба приділяти квартальним та річним звітам. Причому останні мають бути детальними, розповсюджуватись серед інвесторів вчасно, а не через вісім місяців, повинні регулярно оновлюватись та не бути єдиним приводом протягом року для зустрічі з інвестором.

Загальні вимоги до фінансової звітності.

Загальні вимоги до фінансової звітності викладені в положенні (стандарті) бухгалтер кого обліку 1 (далі - П(С)БО 1), затвердженому наказом Міністерства фінансів України 31.03.99 р. № 87. Дане положення встановлює:

— мету фінансових звітів;

— їх склад;

— звітний період;

— якісні характеристики та принципи, якими слід керуватися під час складання фінансових звітів.

П(С)БО 1 повинне застосовуватися при підготовці і наданні фінансових звітів підприємствами, організаціями, установами та іншими юридичними особами (надалі – підприємствами) усіх форм власності (крім банків і бюджетних установ). Проте тут не розглядаються правила складання консолідованої фінансової звітності.

Основою П(С)БО 1 є Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 1 (переглянутий 1997 році) Комітету з Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Основні терміни, використані у П(С)БО 1, наведені в дод. 1, П(С)БО 1 - у дод. 2.

Фінансова звітність визначена П(С)БО 1 як бухгалтерська звітність, яка відображає фінансовий стан підприємства і результати його діяльності за звітний період. Метою таке звітності є забезпечення загальних інформаційних потреб широкого кола користувачів, які покладаються на неї як на основне джерело фінансової інформації під час прийняття економічних рішень (табл.1.1.).

Інформаційні потреби основних користувачів фінансових звітів.

Користувачі звітності Інформаційні потреби
Інвестори, власники

Придбання, продаж та володіння цінними паперами.

Участь у капіталі підприємства

Оцінка якості управління

Визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу

Керівництво підприємства Регулювання діяльності підприємств
Банки, постачальники та інші кредитори

Забезпечення зобов‘язань підприємств

Оцінка здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов‘язання

Замовники Оцінка здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов‘язання
Працівники підприємства Оцінка здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов‘язання. Забезпечення зобов‘язань підприємства перед працівниками
Органи державного управління Формування макроекономічних показників

Державні органи управління тепер стали одним з цих користувачів, а не тим єдиним, що постійно диктував свої вимоги, змінюючи їх на потребу податкового законодавства. Це є визнання того факту, що врахування потреб інвестора (власника) та інших сторін, які приймають участь у підприємницькій діяльності, не менш важливе, ніж інтересів держави в отриманні податків. Адже якщо ніхто не буде вкладати свої кошти у бізнес, то й нікому буде сплачувати податки.

Для прийняття економічних рішень користувачами фінансових звітів необхідна інфор­мація про фінансовий стан, результати діяльності та зміни у фінансовому стані підприєм­ства. Зазначені інформаційні потреби обумовили склад фінансової звітності. За П(С)БО 1, до неї відносяться:

- баланс;

- звіт про фінансові результати;

- звіт про рух грошових коштів;

- звіт про власний капітал;

- примітки до звітів.

Інші звіти (звернення ради директорів до акціонерів, звіт керівництва компанії, звіт аудитора тощо), які включені до звітності підприємства, не є фінансовою звітністю.

Новий склад звітності повністю відповідає вимогам Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.

Компоненти фінансової звітності відображають різні аспекти одних і тих же господарсь­ких операцій і подій за звітний період, відповідну інформацію попереднього звітного періоду та розкриття облікової політики та її змінах, що робить можливим ретроспективний та пер­спективний аналіз діяльності підприємства (табл. 1.2.)

Такі компоненти фінансової звітності, як баланс, звіт про фінансові результати, звіт про власний капітал та звіт про рух грошових коштів, складаються з статей, які об'єднуються у відповідні розділи.

Таблиця 1.2.

Призначення основних компонентів фінансової звітності

Компоненти фінансової звітності

Зміст

Використання інформації

Баланс Наявність економічних ресурсів, які контролюються підприємством на дату балансу

Оцінка структури ресурсів підприємства, їх ліквідності та платоспроможності підприємства:

- прогнозування майбутніх потреб у позиках;

- оцінка та прогнозування змін в економічних ресурсах, які підприємство, ймовірно контролюватиме в майбутньому

Звіт про фінансові результати Доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства за звітний період

Оцінка та прогноз:

- прибутковості діяльності підприємства:

- структури доходів та витрат

Звіт про власний капітал Зміни у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду Оцінка та прогноз у власному капіталі
Звіт про рух грошових коштів Генерування та використання грошових коштів протягом звітного періоду Оцінка та прогноз операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства
Примітки

Обрана облікова політика

Інформація не ведена безпосередньо у фінансових звітах, але обов‘язкова за П(С)БО

Додатковий аналіз статей звітності, необхідних для забезпечення їхньої зрозумілості

Оцінка та прогноз:

- облікової політики;

- ризиків або невпевненості, які впливають на підприємство, його ресурси та зобов‘язання;

- діяльності підрозділів підприємства тощо

Форми, перелік статей фінансових звітів та їх зміст встановлений П(С)БО 2-5. Але підприємство заносить інформацію до тієї чи іншої статті відповідного фінансового звіту тільки тоді, коли:

— існує ймовірність збільшення або зменшення майбутніх економічних вигід, пов'яза­них з цією статтею;

— оцінка статті може бути достовірно визначена.

Наведемо такий приклад. За Інструкцією № 139 про порядок складання річного бух­галтерського звіту підприємство має право відображати у балансі у складі розрахунків з іншими дебіторами штрафи, пені і неустойки, що визнані боржником або по яких отримані рішення суду, арбітражного суду чи іншого уповноваженого органу про їх стягнення (див. п.2.25 Інструкції). Як бачимо, в цьому випадку надається перевага формальним ознакам (підтвердженню боржником або органом, уповноваженим на стягнення штрафів, пені і неустойки), хоча право на отримання відповідних сум підприємство має за чинним зако­нодавством (або безпосередньо за умовами договору поставки чи підряду) і на цій же підставі може достатньо достовірно визначити розмір майбутнього надходження грошо­вих коштів. Тому за П(С)БО 1 немає необхідності чекати такого підтвердження, а слід відобразити суму дебіторської заборгованості у балансі. Звичайно, підприємство повинне ще оцінити ступінь платоспроможності дебітора, інші фактори, пов'язані з даною ситуа­цією. Обгрунтованість рішення керівництва підприємства щодо цієї суми буде оцінена аудитором.


Рис. 2.1. Зміна критеріїв відображення статей у звітності.

Перший критерій відображення статей у фінансовій звітності пов'язаний з тим, в якому звіті буде наведена стаття, - у балансі чи у звіті про фінансові результати, тобто відповідність результатів господарських операцій визначенню активів, зобов'язань, власного капіталу, доходів чи витрат, які наведені в П(С)БО 1.

За МСБО майбутня економічна вигода, втілена в активі, є потенціалом для прямого або непрямого збільшення грошових коштів і їх еквівалентів (рис. 2.2.)

Другий критерій допомагає визначитись тим, чи результати господарської операції будуть відображені в фінансових звітах, як тільки розкриті в примітках до них. В обох випадках мова йде лише про суттєву інформацію, тобто таку, відсутність якої може вплинути на рішення користувачів фінансової звітності.

Процес аналізу фінансової інформації на відповідність визначенню певної статті фінансових звітів та описанням критеріям називається визнанням. Розглянемо його на прикладі

Приклад 1.

Припустимо, що на підприємство внаслідок господарської операції надійшли матеріали. Підприємство передбачає використати їх для виробництва та реалізації продукції. Отже, завдяки цим матеріалам воно сподівається отримати майбутні економічні вигоди шля­хом використання цих матеріалів разом з іншими активами у виробництві. Тому матер­іали будуть відповідати критеріям визнання активів - елементів балансу. Вартість мате­ріалів визначена договором з постачальником і в документах на їх оплату. Це і є основою для оцінки цієї статті в обліку.

Одночасно виникає заборгованість перед постачальником щодо сплати вартості отри­маних матеріалів. Сплата - це вибуття грошових коштів (чи інших активів на умовах барте­ру), тобто втрата у майбутньому економічних вигід підприємством. Це ознаки іншого еле­менту балансу - зобов'язань.

Під час складання фінансової звітності повинен також завжди враховуватись фактор імовірності надходження чи втрати економічних вигід. Адже ситуація на ринку стрімко змінюється і на дату балансу вона може оцінюватися іншим чином, ніж на момент здійснення господарської операції.


Приклад 2.

Використовуючи попередній приклад, припустимо, що у кінці звітного періоду підприєм­ство відмовиться у подальшому випускати продукцію як неконкурентоспроможну і не може використати або реалізувати придбані для її виробництва матеріали. Отже, ніяких економічних вигід від їх наявності підприємство вже не отримає. Тому такі запаси слід виключити з активів і визнати у складі витрат звітного періоду (збитків), про фінансові результати.


1.2. Принципи підготовки фінансової звітності.

Фінансова звітність повинна надати дохідливу, доречну, достовірну та з/сгавну інфор­мацію щодо фінансового стану, результатів діяльності підприємства, руху його грошових коштів, змін у складі власного капіталу.

Для досягнення дохідливості інформації припускається, що користувачі мають певний рівень знань і прагнуть уважно вивчити надану інформацію. Проте можлива складність розуміння інформації, яка необхідна для прийняття економічних рішень користувачами (наприклад, про фінансові інструменти), не може вважатися підставою для виключення такої інформації зі складу фінансових звітів.

Для того, щоб фінансова звітність була зрозумілою користувачам, П(С)БО 1 вимагає наявність у ній даних про:

— підприємство;

— дату звітності та звітний період;

— валюту звітності та одиницю її виміру;

— відповідні показники (статті) за звітний та попередній періоди;

— облікову політику підприємства та її зміни;

— аналітичну інформацію щодо статей фінансових звітів;

— консолідацію фінансових звітів;

— припинення (ліквідацію) окремих видів діяльності;

— обмеження щодо володіння активами;

— участь у спільних підприємствах;

— виявлені помилки та пов'язані з ними коригування;

— переоцінку статей фінансових звітів;

— іншу інформацію, розкриття якої передбачено відповідними П(С)БО.

Доречність інформації характеризується її впливом на прийняття рішень користувачами та своєчасністю.

На прийняття рішень користувачами впливає лише суттєва інформація. Суттєвість - це точка відсікання інформації, яка потрапляє до фінансової звітності, або рівень точності такої інформації. Ця точка може бути визначена на підставі як кількісних, так і якісних факторів. Найпростішим прикладом застосування кількісного обмеження суттєвості є скла­дання фінансової звітності у тис. грн. з одним знаком після коми. У цьому випадку суми, які становлять тисячі грн., у ній відображені не будуть.

Суттєвість також розглядається в контексті групування статей фінансових звітів: кожна суттєва стаття розкривається окремо, а несуттєві можуть бути об'єднані, виходячи з їх економічного змісту чи функції. Тут перевага надається якісним факторам.

Фінансова звітність повинна бути підготовлена та надана користувачам у певні терміни, які визначаються чинним законодавством. У разі надмірної затримки під час надання звітної інформації вона може втратити свою доречність. За МСБО 1 (переглянутим у 1997 році) термін подання фінансових звітів не повинен перевищувати шести місяців з дати балансу (останнього дня звітного року - календарного чи фінансового).

Дані фінансової звітності є основою не тільки для оцінки результатів звітного періоду, але й для їх прогнозування. Так, інформація щодо фінансового стану та результатів діяль­ності часто використовується як основа для прогнозування майбутнього фінансового ста­ну, результатів діяльності, спроможності підприємства вчасно виконати свої зобов'язан­ня, сплатити дивіденди, тощо (див. табл. 2.2). Аналітичні потреби користувачів задоволь­няються завдяки відповідній структурі фінансових звітів (наприклад, у балансі статті розташовуються у порядку зростання їх ліквідності), наданні зіставної інформації за звітний та І попередній періоди.

Корисною для користувачів може бути лише достовірна інформація. Достовірність досягається за відсутності суттєвих помилок та необ'єктивних (упереджених) суджень. Як правило, керівництво підприємства намагається так надати інформацію, щоб результати діяльності виглядали найпривабливіше для інвестора або кредитора. З цією метою може бути завищений фінансовий результат або вартість активів тощо. Знову ж таки, ступінь достовірності фінансової звітності оцінюється з допомогою аудиту.

Метою П(С)БО 1 є також забезпечення зіставності фінансової інформації, як наданої одним підприємством за різні звітні періоди, так і різними підприємствами. Застосування вимог П(С)БО до структури фінансової звітності, визнання, оцінки та розкриття допоможе досягти цю мету.

За П(С)БО 1 зіставна інформація попередніх звітних періодів має бути розкрита в фінан­совій звітності як в описовому, так і в цифровому вигляді, якщо вона необхідна для розу­міння фінансових звітів за поточний період.

Для досягнення якісних характеристик інформації, яка міститься в фінансовій звітності, під час її формування дотримуються ряду принципів.

Під час підготовки фінансової звітності кожне підприємство розглядається як юридич­на особа, що відокремлена від власників - фізичних осіб. Таким чином, особисте майно та зобов'язання власників не повинні відображатись у фінансовій звітності підприємства. Тому в фінансовій звітності (зокрема, в балансі) передбачене відображення лише зобов­'язань власників за внесками до капіталу та розподілу власникам (у вигляді відсотків, дивідендів, вилучення капіталу тощо). Цей принцип отримав назву принципу автоном­ності підприємства.

Отже, якщо власник підприємства вносить власні грошові кошти у банк з метою збільшен­ня статутного капіталу даного підприємства, то ця операція буде відображена у фінан­совій звітності. Якщо ж метою власника буде отримання відсотків за депозитним вкладом, який здійснений його власними коштами, та їх використання на свої потреби, то така господарська операція не вплине на показники фінансової звітності.

Фінансові звіти складаються також виходячи з принципу безперервності діяльності підприємства, тобто підприємство не має ні наміру, ані потреби ліквідуватися або суттє­во зменшувати масштаби своєї діяльності, і залишатиметься таким у подальшому (при­наймні протягом наступного звітного періоду).

За протилежних обставин якщо події після дати балансу свідчать про наміри підприє­мства припинити свою діяльність або про неможливість її продовження, підприємство не може використовувати П(С)БО як основу для підготовки своїх фінансових звітів (п.18 П(С)БО 6). Тоді поділ його активів і зобов'язань на необоротні та оборотні (довгострокові і короткострокові) втрачає доречність: адже підприємство повинне у процесі ліквідації покрити усі свої зобов'язання (спочатку перед кредиторами, потім перед власниками), тому всі активи стають оборотними, а зобов'язання - короткотерміновими. Переважна оцінка статей балансу за історичною собівартістю також не може бути використана, їх слід переоцінити за ринковою вартістю. Фактично втрачає сенс застосування майже всіх прин­ципів формування фінансової звітності безперервно діючого підприємства.

Приклад

Припустимо, що підприємство має у активі балансу лише основні засоби, які відобража­ються за залишковою вартістю (10 000 грн.), визначеною як різниця між історичною собівартістю (100 000 грн.) та зносом (90 000 грн.), і запаси, відображені за історичною собівартістю (2 000 грн.). Отже, підсумок балансу становить 12 тис. грн. У випадку припинення діяльності (ліквідації) підприємства не може бути використана історична собівартість як переважна оцінка статей балансу, їх слід переоцінити за рин­ковою вартістю, адже підприємству необхідно реалізувати свої активи та розрахуватися із боргами. Ринкова ціна основних засобів виявилась 20 000 грн., а запасів - 3 000 грн. Отже, підсумок балансу становитиме 23 000 грн.

Таким чином, надавати інформацію за історичною собівартістю у випадку припинення діяльності - це вводити в оману користувачів фінансової звітності, в першу чергу креди­торів цього підприємства, які повинні знати, на що вони можуть розраховувати.

В Україні, як відомо, правила підготовки звітності однакові для усіх підприємств. Такий підхід був доцільним за умов державної власності. В умовах ринкової економіки його зас­тосування економічно необгрунтоване.

Принцип періодичності припускає розподіл діяльності підприємства на певні періоди часу (звітні періоди) з метою складання фінансової звітності.

За П(С)БО 1 звітний період для складання річної фінансової звітності складає кален­дарний рік. Проте для новоствореного підприємства або для підприємства, яке ліквідуєть­ся, тривалість звітного періоду може відрізнятись від 12 місяців (рис. 2.3).

Передбачається також складання проміжної звітності (квартальної та місячної) нарос­таючим підсумком з початку року.

Під час визначення оцінки активів у балансі пріоритет надається їх історичній собівар­тості, яка складається з витрат на їх виробництво або придбання. Наприклад, до собівар­тості придбаного обладнання будуть включені ціна постачальника, витрати на його дос­тавку та монтаж.

Слід зауважити також на відмінностях у складі фактичної собівартості, яка зараз засто­совується до оцінки статей балансу в Україні, та історичної собівартості як основної оцінки статей балансу за П(С)БО 1.

Розглянемо їх на прикладі собівартості готової продукції (рис. 2.4.)


Рис. 2.3. Тривалість звітного періоду за П(С)БО 1.

Фактична
Прямі витрати
Загальновиробничі витрати
Загальногосподарські витрати
Історична собівартість
Прямі витрати
Виробничі накладні витрати

Рис. 2.4. Узагальнене порівняння складу фактичної та історичної собівартості готової продукції

Таким чином, тепер будь-які активи, виготовлені на підприємстві (незавершене вироб­ництв, готова продукція, основні засоби, нематеріальні активи тощо), будуть оцінюватися за виробничою собівартістю у складі прямих та виробничих накладних витрат.

До собівартості придбаних активів включатимуться:

— ціна придбання;

— податки, мито, збори (крім тих, що повертаються згодом підприємству);

— витрати на їх доставку, вантажно-розвантажувальні роботи;

— витрати доведення активів до стану, придатного для використання (реалізації) та

— інші витрати, безпосередньо пов'язані з придбанням цих активів. Будь-які торговельні та інші знижки вираховуються при визначенні витрат на придбан­ня.

Приклад

Підприємство придбало основні засоби за ціною 20 000 грн. (без ПДВ) та сплатило за них у період дії знижки, наданої постачальником у сумі 100 грн.. Витрати на доставку основних засобів до місця їх експлуатації за умовами договору не відшкодовуються по­стачальником і становлять 1 000 грн. В обліку придбані основні засоби будуть відобра­жені за сумою 20000-100+1 000 =20900 (грн.)

Принцип нарахування полягає в тому, що результати господарських операцій визна­ються, коли вони відбуваються (а не тоді, коли отримуються або сплачуються грошові кошти), і відображаються в бухгалтерському обліку та фінансових звітах тих періодів, до яких вони відносяться. Завдяки цьому користувачі отримують інформацію не тільки про минулі операції, пов'язані з виплатою або отриманням грошових коштів, але й про зобов'я­зання сплатити грошові кошти в майбутньому та про ресурси, які мають надійти у майбут­ньому. Така інформація щодо минулих операцій є найбільш корисною для прийняття кори­стувачами економічних рішень.

П(С)БО 1 зазначає, що принцип нарахування має застосовуватися одночасно з прин­ципом відповідності, за яким витрати визнаються у звіті про фінансові результати на основі прямого зв'язку між ними та отриманими доходами.

Приклади

1. Якщо ми відвантажили покупцеві продукцію і відобразили дохід у сумі 5 тис. грн. внас­лідок цієї операції, то одночасно необхідно визнати витрати, які були пов'язані з отриман­ням цього доходу, тобто собівартість відвантаженої продукції, наприклад, 3 тис. грн. Якщо ж підприємство отримало від замовника аванс у сумі 6 тис. грн. (за продукцію ціною 20 грн. за од., собівартість якої 18 грн. за од.), а відвантажило у звітному періоді лише 250 од., то воно повинне відобразити у звіті про фінансові результати дохід 5 тис. грн. (20 грн./од. х 250 од.) і собівартість 4.5 тис. грн. (18 грн./од. х 250 од.). Залишок отри­маного авансу (1 тис. грн.) буде відображений у балансі у складі зобов'язань, а залишок невідвантаженої продукції - 900 гри. (18 грн./од. х 50 од.) - у складі запасів.

2. Підприємство виробляє продукцію та реалізує Ті через посередників (дистриб'ютерів, дилерів або інших).

Дохід від такої реалізації звичайно визнається після передачі ризиків та винагород від володіння. Але у цьому випадку реалізація визнається підприємством, коли посередник продає цю продукцію третій стороні, тобто дата реалізації продукції не буде співпадати з датою її відвантаження посередникові.

Щоб бути достовірною, інформація у фінансових звітах повинна бути також повною, зважаючи на її важливість для користувача та витрати, пов'язані з отриманням цієї інфор­мації. Тому фінансова звітність не обмежується лише балансом, звітами про фінансові результати, власний капітал та рух грошових коштів, але містить примітки, які надають інформацію про облікову політику підприємства та додаткові пояснення до окремих статей цих звітів. Крім того, у примітках розкриваються важливі для користувачів фінансової звітності події, які відбулися після дати балансу, наприклад, оголошення дивідендів за акціями.

У складі річного бухгалтерського звіту українських підприємств передбачена форма №3 "Звіт про фінансово-майновий стан" та пояснювальна записка. Проте інформація, яка в них наводиться, лише в незначній мірі покриває потреби користувачів для здійснення ретроспективного та перспективного аналізу діяльності підприємства з метою прийняття економічних рішень.

Що ж стосується непередбачених подій та подій після дати балансу, то вони взагалі не впливали на показники звітів і не розкривались у пояснювальній записці. Тепер, за П(С)БО 6, такі події поділяються на дві групи та коригують певні статті звітності або розкриваються у примітках (рис. 2.5.)


Щоб скласти фінансову звітність, керівництво підприємства формує облікову політи­ку, тобто обирає принципи, методи і процедури обліку таким чином, щоб достовірно відобра­зити фінансове положення і результати діяльності підприємства та забезпечити зіставність фінансових звітів.

Надання користувачам інформації про політику бухгалтерського обліку, яку підприєм­ство повинно використовувати постійно при складанні фінансових звітів, будь-яких змін у цій політиці та впливу таких змін на показники фінансових звітів є вимогою принципу послідовності. Дотримання цього принципу є передумовою зіставності фінансових звітів, адже користувачі отримують можливість визначати відмінні риси різних політик бухгал­терського обліку щодо схожих операцій та інших подій, які використовуються одним і тим же підприємством або різними підприємствами протягом певних звітних періодів.

Українські підприємства мали дуже обмежені можливості щодо формування облікової політики, які визначались п.1 Вказівок щодо організації бухгалтерського обліку в Україні, затверджених наказом Мінфіну України від 07.05.93 № 25, з наступними змінами і допов­неннями. У пояснювальній записці до річного бухгалтерського звіту вимагалось попереди­ти про намір зміни облікової політики в наступному звітному році.

За П(С)БО 1 підприємство буде висвітлювати свою облікову політику у примітках, опи­суючи принципи оцінки та методи обліку щодо окремих статей звітності. Тепер підприєм­ство буде мати право вибору, прийматиме ці рішення самостійно.

Що ж стосується змін облікової політики, то в П(С)БО 6 визначено:

— коли можливі такі зміни;

— що не вважається зміною облікової політики;

— як впливають зміни облікової політики на показники фінансових звітів;

— які примітки слід надавати у випадку змін облікової політики.

Цілий ряд господарських операцій, таких як погашення сумнівної дебіторської заборго­ваності, визначення можливого строку корисного використання основних засобів тощо, супроводжуються певною невизначеністю та потребують професійного судження. Тому при складанні фінансових звітів слід застосовувати принцип обачності, щоб активи або дохід не були завищені, а зобов'язання чи витрати - занижені. Наприклад, запаси підприє­мства на момент їх отримання відображаються в обліку за історичною собівартістю, тобто застосовується принцип історичної собівартості. Проте під час складання балансу вони переоцінюються за нижчою з оцінок - історичною собівартістю або чистою вартістю реал­ізації. Тут перевага надається іншому принципу - принципу обачності.

Приклад.

Підприємство надає річну гарантію на свою продукцію. За розрахунками на підставі даних минулих років було визначено, що витрати на гарантійне обслуговування станов­лять 2% від обсягу реалізації цієї продукції. Згідно з принципом обачності, підприємство повинне дохід від реалізації у звітному періоді зменшити на суму можливих витрат на гарантійне обслуговування. Якщо дохід становив 3 млн. грн., то чистий дохід дорівнюва­тиме 2 млн.940 тис. грн. На суму можливих витрат створюється гарантійний резерв, який буде відображений у складі зобов'язань балансу. Такий підхід дозволяє уникнути завищення доходів та заниження зобов'язань.

Сутність операцій або інших подій не завжди відповідає тому, що випливає з їх юри­дичної форми. Наприклад, підприємство може передати актив іншій стороні таким чином, що подальше використання майбутніх економічних вигід, втілених у цьому активі, зали­шиться за даним підприємством. За таких обставин відображення цієї операції як продажу не відповідатиме її суті. Тому керівництво підприємства повинне надавати перевагу еко­номічному змісту господарських операцій над їх юридичною формою.

Принцип єдиного грошового вимірника передбачає вимірювання та узагальнення всіх операцій підприємства у його фінансовій звітності.

Під час складання фінансової звітності необхідно намагатися збалансувати усі пере­лічені принципи таким чином, щоб досягти якісних характеристик фінансової звітності.

БАЛАНС.

Вправа 8.2. Скільки складає сума податку на додану вартість, яку необхід сплатити до бюджету, та який бухгалтерський запис і у якій сумі слід зроби нарахування податкових зобов'язань з ПДВ, якщо за звітний період відбул-наступні події:

№ пп Зміст операцій Сума, грн
1. Відвантажена продукція “А” покупцям без попередньої оплати (з ПДВ) 1500000
2. Нарахована амортизація 100000
3. Перерахований аванс постачальників сировини 600000
4. Отримані від постачальників матеріали без попередньої оплати (з ПДВ) 300000

Вправа 8.3. У 2000 році підприємство придбало автомобіль за 100 000 гри термін корисної експлуатації якого 4 роки. З метою складання фінансової звітності підприємство амортизує автомобіль за прямолінійним методом, а у податковому обліку застосовує прискорений метод подвійної норми амортизації. Проте, податкова ставка податку на прибуток становить 30%. Оподатковуваний прибуток за 2000 - 2002 роки без урахування суми податкової амортизації збігає з обліковим прибутком без урахування сум облікової амортизації і складає 85 000 грн. щорічно.

Необхідно розрахувати:

* суми поточних податкових витрат;

* оподатковувані тимчасові різниці;

* відстрочені податкові зобов'язання;

* загальну суму податкових витрат та чистий прибуток підприємства за перші три роки експлуатації автомобіля.

Вправа 8.4. За даними бухгалтерського обліку підприємства прибуток ; 2000 рік складає 300 000 грн. За даними податкового обліку оподатковувані прибуток дорівнює 305 000 грн.

Різниця в сумі 5 000 грн. виникла в результаті перевищення фактично понесених витрат підприємства на відрядження над сумою витрат на відрядженім, яка визнається згідно з податковим законодавством.

Необхідно визначити:

* суму податкових витрат підприємства за 2000 рік, якщо ставка податку на прибуток складає 30%;

* яким бухгалтерським записом відображається операція з нарахування податку на прибуток за 2000 рік;

* як буде відображена сума податкових витрат підприємства у Звіті про фінансові результати за 2000 рік.


1.3. Організація підготовки та подання фінансових звітів.

Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" метою складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінан­совий стан, результати діяльності та рух коштів підприємства.

Під час підготовки до складання та подання фінансової звітності підприєм­ство повинне дотримуватися вимог П(С)БО, а також Порядку подання фінан­сової звітності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 р. № 419. Він визначає суб'єктів подання звітності, звітний період, який вона охоплює, і відповідно до цього склад та терміни її подання. Відпо­відальність за складання та надання фінансової звітності несе керівництво підприємства.

За звітним періодом фінансові звіти поділяються на річні та квартальні (рис. 2.5.).

Звітним періодом для складання річної фінансової звітності є календарний рік. Перший звітний період новоствореного підприємства може бути меншим 12 місяців, але не може бути більшим 15 місяців. Звітним періодом підприємства, що ліквідується, є період з початку року до моменту ліквідації.

Квартальна звітність складається наростаючим підсумком з початку звітного року. Баланс підприємства складається на кінець останнього дня звітного періоду

Склад річної звітності різний для окремої юридичної особи (крім малого підприємства), малого підприємства та материнського підприємства. Фінам, звіти малого підприємства та консолідовані фінансові звіти відрізняються і лише складом форм, але і змістом.


Рис. 2.5. Тривалість звітного періоду за П(С)БО 1.

Таблиця 1.3. Основні вимоги до подання фінансової звітності.

Звітній період Суб‘єкт подання Склад Термін подання Користувачі
1 2 3 4 5
рік Окрема юридична особа (крім ма-лого під-приємства)

· Баланс

Не піз-ніше 20 лютого наступ-ного за звітнім роком Органи управління, трудові колективи, власники (засновники), органи дер-жавної статистики, інші
·Звіт про фінансові результати
· Звіт про рух грошових коштів
· Звіт про власний капітал
· Примітки
Мале під-приємство

· Баланс

Не піз-ніше 20 лютого наступ-ного за звітнім роком Органи управління, трудові колективи, власники (засновники), органи дер-жавної статистики, інші
·Звіт про фінансові результати
Материн-ське під-приємство · Консолідована вартість Визна-чається власника-ми не піз- ніше ніж 15 квітня наступного за звітнім роком Власники (засновники)
· Баланс
·Звіт про фінансові результати
· Звіт про рух грошових коштів
· Звіт про власний капітал
· Примітки
Квартал Окрема юридична особа

· Баланс

Не пізніше 25-го числа місяця, що настає за звітнім кварталом Органи управління, трудові колективи, власники (засновники), органи дер-жавної статистики, інші
·Звіт про фінансові результати
Мале під-приємство

· Баланс

Не пізніше 25-го числа місяця, що настає за звітнім кварталом Органи управління, трудові колективи, власники (засновники), органи дер-жавної статистики, інші
·Звіт про фінансові результати
Материн-ське під-приємство

· Баланс

Визна-чається власника-ми не піз- ніше ніж протягом 45 днів після за-кінчення кварталу Власники (засновники)
·Звіт про фінансові результати

Квартальна звітність подається лише у складі двох форм — Балансу та Звіту про фінансові результати.

Датою подання фінансової звітності (крім консолідованої) вважається день її фактичної передачі за належністю, а у разі надсилання поштою — дата одер­жання адресатом, зазначена на штемпелі підприємства зв'язку, що обслуговує адресата. У разі коли дата подання звітності припадає на неробочий день, термін подання переноситься на перший після вихідного робочий день.

Процес підготовки до складання та безпосереднього складання фінансових звітів може бути поділений на кілька етапів. Зміст деяких з них залежить від особливостей організації облікового процесу на підприємстві, зокрема класами рахунків для обліку витрат, формою обліку тощо (табл. 1.4.). Проте основними для всіх підприємств є:

• закриття рахунків доходів і витрат;

• визначення чистого фінансового результату звітного періоду;

• інвентаризація залишків на рахунках активів та зобов'язань;

• внесення коригувань за наслідками інвентаризації (у разі виявлення відхи­лень даних обліку від даних інвентаризації);

• складання Звіту про фінансові результати. Балансу та інших форм фінансо­вої звітності;

• коригування показників звітності і/або підготовка Приміток щодо подій після дати балансу .

Етапи 3, 4, 7 - 10 необхідні лише при підготовці річної фінансової звітності. Перевірка узгодженості показників звітів (у межах одного звіту чи різних звітів) може відбуватися одночасно з їх складанням.

Таблиця 1.4. Основні етапи підготовки фінансової звітності (крім спрощеної та консолідованої)

Основні етапи

Використання рахунків витрат

Класів

8 і 9

Класу

9

Класу

8

1. Закриття рахунків доходів і витрат

Класу 8

Класу 9
Визначення чистого фінансового результату звітного періоду v - v
2. Визначення залишків на рахунках Балансу v v v
3. Підтвердження залишків на рахунках активів і зобов‘язань за допомогою інвентаризації v v v
4. Внесення коригувань до даних обліку v v v
5. Складання звіту про фінансові результати v v v
6. Складання Балансу v v v
7. Складання звіту про власний капітал v v v
8. Складання звіту про рух грошових коштів v v v
9. Складання приміток v v v
10. Коригування показників звітності та формування приміток щодо подій після дати балансу v v v
11. Перевірка узгодженості показників звітності v v v

При проведенні інвентаризації та регулюванні її результатів слід керуватися Інструкцією з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 11.08.94р. № 69, змінами і доповненнями. Основні вимоги цього документа подані у табл 1.5.

На підприємстві за наказом керівника створюється інвентаризаційна комісія яка оформляє результати своєї роботи в інвентаризаційних відомостях, актах інвентаризації та протоколах засідань.

Інвентаризації підлягають усі активи та зобов'язання підприємства, крім майна, цінностей, коштів і зобов'язань, інвентаризація яких проводилася раніше 1 жовтня звітного року. Підприємство повинне також провести інвентаризацію майна і матеріальних цінностей, які йому не належать і облічуються на забалансових рахунках.

Основними завданнями інвентаризації є:

• виявлення фактичної наявності основних засобів, нематеріальних активів товарно-матеріальних цінностей, коштів, цінних паперів та інших грошових документів, а також обсягів незавершеного виробництва в натурі;

• установлення лишку або нестачі цінностей і коштів шляхом зіставлення фактичної наявності з даними бухгалтерського обліку;

• виявлення товарно-матеріальних цінностей, які частково втратили первісну якість, застарілих фасонів і моделей, а також матеріальних цінностей та нематеріальних активів, що не використовуються;

• перевірка дотримання умов та порядку збереження матеріальних та грошових цінностей, а також правил утримання та експлуатації основних фондів;

• перевірка реальності вартості зарахованих на баланс основних фондів, не матеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, цінних паперів І фінансових вкладень, сум грошей у касах, на розрахунковому, валютне та інших рахунках в установах банків, грошей у дорозі, дебіторської і кредиторської заборгованості, незавершеного виробництва, витрат майбутніх періодів, резервів наступних витрат і платежів.

Таблиця 1.5. Особливості інвентаризації окремих активів.

Вид активів (зобов‘язань) Особливі вимоги до проведення інвентаризації Особливі вимоги до оформлення результатів інвентаризації
Інвентаризаційний опис, акт інвентаризації Протокол засідання інвентаризаційної комісії
1 2 3 4
Основні засоби Періодичність інвентаризації будівель, споруд та інших нерухомих об‘єктів основних фондів – один раз у три роки, бібліотечних фондів – один раз у п‘ять років Терміни, ініціатори та джерела списання витрат на спорудження неврахованих об‘єктів
Товарно-матеріальні цінності

·Перевантажування, обмір, підрахунок у порядку розміщення цінностей у даному приміщенні

· Здійснення послі-довно за місцями зберігання з опломбу- ванням приміщення після закінчення інвентаризації

· Оприбуткування та видача цінностей під час інвентаризації з поміткою інвентаризаційної комісії

· Окремі описи на товарно-матеріальні цінності:

- у дорозі

- відвантажені, але не оплачені у строк покупцями;

- що перебувають на складах інших підприємств (на відповідальному зберіганні, на комісії, у переробці)

· Групові описи МШП, виданих в індивідуальне ко-ристування пра-цівників із зазна-ченням у них від-повідальних за ці предмети осіб (на яких ведуться облікові картки) з їх розпискового опису

Незавершене виробництво, капітальне будівництво і ремонт · Застосування тех-нічних розрахунків для визначення кількості сировини і матеріалів, що входять до складу неоднорідної маси або суміші в незавершеному виробництві

· найменування заділу, стадія або ступінь їх готов-ності, кількість або обсяг робіт

· окреме документування сировини, мате-ріалів, купованих напівфабрикатів, що перебувають біля робочих місць і не піддавались обробці

· стан об‘єктів, що законсервовані і будівництво яких тимчасово припинене, при-чини і підстави для їх консервації

· причини затри-мки оформлення здачі в експ-луатацію об‘єктів, що фактично вве-дені в дію пов-ністю або час-тково, але прий-няття і введення в дію яких не оформлене належними документами, а також завершених, але з якихось причин не введених в дію яких не оформ-лене належними документами, а також заверше-них, але з якихось причин не вве-дено в дію

Витрати майбутніх періодів та резерви

· визначення залишку резервів на оплату відпусток, на гарантійний резерв за розрахунком

· документальне підтвердження сум, віднесених до витрат майбутніх періодів

Розрахунки

·Термін відповіді на виписки, отримані від кредиторів (надані дебіторам) – 10 днів

· Отримання розра-хунково-платіжних документів на невідфактуровані поставки

· Неврегульовані розрахунки (крім розрахунків з банка-ми, фінансовими і податковими орга-нами відображається за даними обліку)

Надання довідки про дебіторську і кредиторську заборгованість, щодо якої термін позовної давності минув, із зазначенням осіб, винних у цьому, назви і адреси дебіторів або кредиторів, суми, причини, дати і підстави виникнення заборгованості

1.4. Облікова політика підприємства

Для складання фінансової звітності у відповідності до діючих нормативних актів та надання її користувачам керівництво підприємства формує облікову політику: обирає принципи, методи і процедури обліку таким чином, щоб достовірно відобразити фінансовий стан і результати діяльності підприємства та забезпечити зіставність показників фінансових звітів.

Визначення терміну "облікова політика" дається в ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" і в п.3 П(С)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності": "облікова політика - сукупність принципів, методів і процедур, які використовуються підприємством для складання і подання фінансової звітності".

Тобто, під-обліковою політикою слід розуміти сукупність способів ведення бухгалтерського обліку прийняту підприємством – первинного спостереження, вартісного виміру, поточного групування та узагальнення фактів господарського життя.

Облікова політика підприємства згідно з п.п. 25.1 П(С)БО 1 розкривається у примітках до фінансової звітності, де підприємство висвітлює обрану облікову політику шляхом опису: а) принципів оцінки статей звітності; б) методів обліку за окремими статтями звітності.

Вона розробляється на багато років і може змінюватись лише в тому, випадку, якщо: змінюються статутні вимоги; змінюються вимоги органу, що затверджує положення (стандарти) бухгалтерського обліку; зміни забезпечать більш достовірне відображення подій або операцій у фінансовій звітності підприємства.

Не вважається зміною облікової політики встановлення облікової політики для:

а) подій або операцій, які відрізняються за змістом від попередніх подій або операцій;

б) подій або операцій, які раніше не відбувалися.

Облікова політика застосовується щодо подій і операцій з моменту їх виникнення. Якщо, наприклад, суму коригування нерозподіленого прибутку на початок звітного року неможливо визначити достовірно, то облікова політика поширюється лише на події та операції, що відбуваються після дати зміни облікової політики.

У разі зміни облікової політики у примітках до фінансової звітності слід розкривати причини і сутність зміни, суму коригування нерозподіленого прибутку на початок звітного року або обгрунтування неможливості її достовірного визначення.

У ст. 4 Закону України "Про бухгалгерський облік і фінансову звітність в Україні" і п.18 П(С)БО 1 наводяться десять основних факторів, якими слід керуватися при визначенні облікової політики:

Þформа власності та організаційно-правова форма (ТзОВ, АТ, СП, ДП тощо);

Þ вид діяльності чи галузеве підпорядкування (комерційна діяльність, будівництво, промисловість тощо);

Þ обсяги виробництва, середньоспискова чисельність працівників тощо;

Þ відносини із системою оподаткування (звільнення від різного виду податків, надання пільг по оподаткуванню);

Þ можливість самостійних дій з питань ціноутворення;

Þ стратегія фінансово-господарського розвитку (мета і завдання економічного розвитку підприємства на довгострокову перспективу, напрями інвестицій, які будуть надані, тактичні підходи до вирішення перспективних завдань);

Þ наявність технічного оснащення функцій управління (забезпечення ЕОМ, засобами оргтехніки, програмними засобами);

Þ наявність ефективної системи інформаційного забезпечення підприємства (за всіма необхідними для підприємства напрямками);

Þ рівень кваліфікації бухгалтерських кадрів, економічної сміливості та ініціативи керівників підприємства;

Þ система матеріального заохочення ефективності роботи працівників за коло обов‘язків, що виконуються.

Іноді нормативні документи взагалі не містять конкретних рекомендацій щодо правил обліку окремих фактів господарського життя.

Якщо система не встановлює спосіб ведення бухгалтерського обліку з конкретного питання, то при формуванні облікової політики підприємство самостійно розробляє відповідний спосіб, виходячи з діючих положень.

Способи ведення бухгалтерського обліку, обрані підприємством при формуванні облікової політики, застосовуються з 1-го січня нового року всіма структурними підрозділами (включаючи виділені в окремий баланс) не залежно від місця їх розташування.

Розкриття інформації про облікову політику та її зміни у фінансовій звітності є передумовою зіставленості фінансових звітів одного підприємства за різні періоди, а також фінансових звітів різних підприємств. Тобто, користувачі набувають можливості оцінити, наскільки зіставлюваними є дані окремих статей фінансової звітності того чи іншого звітного періоду, того чи іншого підприємства.

При формуванні облікової політики підприємства слід орієнтуватися на діючі стандарти та інші нормативні акти (табл. 1.6.)

Таблиця 1.6. Основні складові та положення облікової політики

Основні складові облікової політики Положення облікової політики
1 2
1. Основні засоби. До елементів облікової політики відносяться 1) строки корисного використання основних засобів; 2) методи нарахування амортизації; 3) порядок переоцінки; 4) порядок обліку витрат по утриманню основних засобів та їх ремонту
Первісна оцінка При застосуванні на баланс об‘єкт оцінюється за собівартістю, що складається з витрат на виробництво або придбання. Витрати, що включаються до собівартості об‘єктів, визначені П(С)БО 7
Об‘єкт основних засобів Об‘єкт основних засобів визначений П(С)БО 7
Методи амортизації Обирається метод амортизації об‘єктів з методів, визначених П(С)БО 7
Перегляд методу амортизації і терміну корисної експлуатації Можуть переглядатися відповідно до вимог, визначених П(С)БО 7
Переоцінка об‘єктів основних засобів Здійснюється на підставі положень, які визначає П(С)БО 7
Відсотки за кредит, отриманий в банку для виготовлення основних засобів Визначаються на підставі положень, визначених П(С)БО 7
Майбутні витрати на ремонт, модернізацію та інше Визначаються на підставі положень, визначених П(С)БО 7
2. Нематеріальні активи. До елементів облікової політики відносяться: 1) строки корисного використання нематеріальних активів; 2) способи нарахування амортизації активів
Первісна оцінка

При зарахуванні на баланс нематеріальний актив оцінюється за собівартістю придбання або створення.

Витрати, що включаються до собівартості нематеріального активу, визначені П(С)БО 8

Групи нематеріальних активів Визначаються групи, за якими ведеться бухгалтерський облік нематеріальних активів, орієнтований на перелік яких наведений в П(С)БО 8
Методи амортизації Обирається метод амортизації, виходячи з умов отримання майбутніх економічних вигод, розрахунку амортизації при застосуванні відповідних методів встановлений П(С)БО 7
Перегляд методу амортизації і терміну корисної експлуатації Можуть переглядатися в кінці звітного періоду (П(С)БО 8)
Переоцінка об‘єктів основних засобів

Переоцінка може здійснюватися за справедливою вартістю нематеріального балансу тих нематеріальних активів, щодо яких існує активний ринок.

Якщо здійснена переоцінка окремого об‘єкта нематеріального активу, слід переоцінювати всі інші активи групи, до якої належить цей нематеріальний актив (крім тих, щодо якого не існує активного ринку).

Якщо підприємством здійснена переоцінка об‘єктів групи нематеріальних активів, то надалі вони підлягають щорічній переоцінці (П (С)БО 8)

3. Довгострокові фінансові інвестиції

Первісна оцінка

Довгострокові фінансові інвестиції зараховуються на баланс за собівартістю. Витрати, що включаються до собівартості, визначені П(С)БО 12

Відображення довго-строкових фінансових інвестицій, які дають право власності, у балансі

Обирається метод обліку в залежності від ступеня впливу підприємства-інвестора на підприємства, що інвестуються, з методів, перелічених у П(С)БО 12

Відображення вартості довгострокових фінан-сових інвестицій у боргові цінні папери в балансі

Здійснюється відповідно до вимог, які встановлені П(С)БО 12

Методи амортизації знижки (премії)

Обирається метод амортизації з методів, перелічених у П(С)БО 12

4. Запаси. До елементів облікової політики відносяться: 1) порядок розподілу заготівельно-складських витрат; 2) порядок оцінки товарів в торгових організація; 3) методи оцінки цінностей при їх вибутті; 4) способи амортизації МШП

Первісна оцінка

Придбані (отримані) або виготовлені запаси обліковуються за собівартістю. Витрати, що включаються до собівартості запасів (крім запасів, виготовлених власними силами), встановлені П(С)БО 9. Витрати, що не включаються до собівартості таких запасів, а відносяться на витрати того періоду, у якому вони були здійснені, наведені у П(С)БО 9. Витрати, що включаються до собівартості запасів, виготовлених власними силами, встановлені П(С)БО 16. Перелік витрат, що не включаються до собівартості таких запасів, а відносяться на витрати того періоду, в якому вони були здійснені, наведені у П(С)БО 16

Переоцінка запасів на дату балансу

У балансі запаси відображаються за найменшою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації (П(С)БО 9)

Метод оцінки вибуття запасів

Обирається метод, згідно з яким оцінюється вибуття запасів при відпуску їх у виробництво, на продаж, за П(С)БО 9

5. Поточна дебіторська заборгованість. До елементів облікової політики відноситься порядок її оцінки для відображення в бухгалтерській звітності за вартістю, що передбачена до отримання шляхом утворення резерву сумнівних боргів, або за вартістю, що відображена в рахунках - без утворення даного резерву.

Первісна оцінка

Встановлюється метод оцінки за первісною вартістю (П(С)БО 10)

Відображення в балансі дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги

Здійснюється за чистою реалізаційною вартістю, яка дорівнює сумі дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги за вирахуванням резерву сумнівних боргів (П(С)БО 10)

Резерв сумнівних боргів

Обирається метод створення резерву:

1) виходячи із платоспроможності окремих дебіторів;

2) на підставі класифікації дебіторської заборгованості (П(С)БО 10)

6. Поточні фінансові інвестиції

Первісна оцінка

Первісна оцінка фінансових інвестицій здійснюється за собівартістю. Витрати, що включаються до собівартості, визначені П(С)БО 12

Відображення поточних фінансових інвестицій в балансі

Здійснюється відповідно до вимог, встановлених П(С)БО 12

7. Забезпечення. До елементів облікової політики відноситься склад резервів наступних платежів і порядок їх утворення та використання

Забезпечення

Визначаються створювані резерви майбутніх витрат і платежів, наприклад, на гарантійне обслуговування, на оплату майбутніх відпусток працівників тощо (П(С)БО 2)

8. Доходи і витрати звітного періоду. Використовуються наступні елементи облікової політики: 1) об'єкт обліку витрат при виробництві продукції; 2)склад витрат, що формують собівартість виробництва продукції, які обліковуються по об'єкту обліку витрат, 3) оцінка витрат, що враховуються по об'єкту обліку; 4) метод обліку витрат на виробництво,

5) витрати класифікуються по виробництву продукції на постійні та змінні;

6) витрати групуються за елементами витрат та статтями калькуляції;

7) встановлюється система оплати праці працівників, зайнятих виробництвом продукції; 8) визначається порядок обліку та розподілу загальновиробничих витрат; 9) визначається метод оцінки виконаних робіт при розрахунках з замовником за повністю готовий об'єкт або поетапно - виконані роботи; 10) визначаються норми відшкодування витрат працівникам, розмір яких лімітується при визначені оподатковуваної бази; 11) встановлюються методи розподілу витрат виробництва продукції на її реалізовану (здану) частку і частину, що знаходиться в незавершеному виробництві; 12) встановлюється метод оцінки незавершеного виробництва при розрахунках з покупцем (замовником) за повністю готовий об'єкт обліку; 13) визначається склад витрат майбутніх періодів та порядок їх списання на витрати виробництва; 14) метод оцінки зобов 'язань - в гривнях або в умовних грошових одиницях; 15) метод визначення виручки та фінансового результату від виконаних робіт; 16) метод визначення виручки від реалізації продукції для цілей оподаткування

Дохід

Дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства) за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Умови визнання доходів від реалізації активів, внаслідок цільового фінансування, що виникають у результаті використання активів підприємства (у вигляді відсотків, роялті, дивідендів), визначаються П(С)БО 15. Для підприємств, що надають послуги, дохід визначається шляхом: О визначення виконаної роботи;

Þвизначення питомої ваги обсягу послуг, наданих підприє­мством на певну дату, у загальному планованому обсязі;

Þвизначення питомої ваги витрат, понесених на певну дату

у загальній очікуваній сумі таких витрат; О рівномірного нарахування;

Þвідображення в розмірі витрат, що підлягають відшкодуванню

Оцінка доходу Визначається відповідно до П(С)БО 15
Витрати

Витрати визначаються в обліку як результат зменшення активів або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу - за рахунок його вилучення або розподілу власниками) за умови, що вони можуть бути достовірно оцінені. Політика щодо визначення собівартості реалізованої продукції, адміністративних витрат, витрат на збут, інших операційних витрат, фінансових витрат тощо формується відповідно до П(С)БО 16

Зміст облікової політики оформлюється спеціальним наказом про облікову політику, який розробляє головний бухгалтер підприємства і несе відповідальність за його формування. Керівник затверджує наказ про облікову політику і несе відповідальність за його зміст; саме його підпис робить наказ про облікову політику чинним.

ВАТ “Чернівецький хлібокомбінат”

НАКАЗ № 6

05січня 2001р. М. Чернівці

1. Ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності здійснюється згідно із Законом України " Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а також чинними національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку спеціалістами бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером підприємства.

2. Запровадити таку номенклатуру справ в цілому по підприємству:

2.1. Постанови уряду, накази Мінфіну, інструкції та інші методичні вказівки по веденню бухгалтерського обліку.

2.2. Річний бухгалтерський звіт з додатками.

2.3. Звіти про сплату податків та листування з податковими органами.

2.4. Книги реєстрації;

- прибуткових касових ордерів

- видаткових касових ордерів

- платіжних доручень

2.5. Касова книга.

2.6. Головна книга.

2.7. Особові рахунки працівників підприємства з оплати праці та інші примірники довідок про доходи працівників.

2.8. Листи тимчасової непрацездатності, звіти по соціальних платежах та медичному страхуванню.

2.9. Договори :

- на оренду

- на комунальні послуги

2.10. Договори с постачальниками та замовниками. 2.1. Трудові договори з працівниками підприємства.

2.12. Картки по матеріальних рахунках (або їх реєстри).

2.13. Журнали- ордери.

2.14. Реєстри акціонерів

2.15. Матеріал й інвентаризацій

2.16. Акти документальних перевірок.

2.17.Виписки з наказів та розпоряджень

3. Фінансову та статистичну звітність за видами та користувачами подавати в таки терміни :

- Баланс підприємства та звіт про фінансова результати:

а) квартальний - до 25 числа наступного за звітним періодом місяця ;

б) річний - до 20 лютого наступного за звітним року;

4.3. Бухгалтерські документи зберігати в архіві підприємства в окремих справах або в підшитому вигляді.

5. Встановити строки зберігання бухгалтерських документів :

5.1. Первинні документи бухгалтерського обліку зберігати протягом трьох років.

5.2. Бухгалтерські регістри, договори, бухгалтерські звіти та інша ділова документація, яка необхідна для відновлення господарських операцій під час проведення ревізій (листування з дебіторами), а також бізнес-плани, які подаються для одержання кредитів тощо, зберігати протягом десяти років.

5.3. Ділову документацію, яка стосується довгострокових забов’язань або прав, зберігати протягом семи років після закінчення термінів їх дій.

5.4. Внутрішні правила ведення бухгалтерського обліку підприємства зберігати протягом десяти років після їх зміни або заміни.

5.5. Первинні документи, бухгалтерські регістри та інші звіти за господарський рік при ліквідації підприємства передавати до районного архіву.

По закінченню термінів зберігання бухгалтерські документи (за виключенням документів довготермінового зберігання, які передаються до архіву) знищувати згідно їх складеним відповідним актом шляхом спалювання або здавання в макулатуру.

6. При документуванні та записах господарських операцій керуватись таким:

Підставою для проведення будь-якого бухгалтерського запису є первинний або складений на основі первинних документів зведений документ, який підтверджує здійснення господарської операції.

Первинним документом бухгалтерського оформлення вважати бухгалтерську довідку, що підтверджує здійснення господарської операції, в якій повинні бути зазначені такі реквізити:

- назва та номер документа, дата складання;

- зміст операції та підстава для її здійснення;

- цифрові показники операції ( кількість, ціна, сума);

- прізвища (назва ) та адреси учасників операцій;

- підпис (підписи).

в) для оцінки якості управління та прийняття рішень для потреб аналізу на останній день кожного місяця.

- Звіт про рух грошових коштів :

річний - до 20 лютого наступного за звітним року.

- Звіт про власний капітал :

річний - до 20 лютого наступного за звітним року.

- Примітки до фінансових звітів:

Складаються до кожного звіту з метою його деталізації.

Відповідальність за зміст фінансової звітності покладено на головного бухгалтера та його заступників.

Відповідальність за зміст фінансових звітів несуть особи, що його підписали - керівник , бухгалтер, та безпосередні виконавці, які візують складені ними документи, підтверджуючи цим їх достовірність,

- Статистична звітність :

А ) фінансові показники підприємства - до 25 числа місяця, наступного за 1,2 та 3 кварталами.

Б ) фінансові показники підприємства за 4 квартал - до 15 лютого, наступного за звітним року.

В ) інша статистична звітність - згідно з термінами, передбаченими органами державної статистики.

4. Встановити такий порядок обробки документів :

4.1 Первинні документи підшивати разом із. зведеними (звітами, накопичувальними або групувальними відомостями) документами, з груповими за регістрами.

4.2. Журнали-ордери за звітний період (місяць ) підшивати в окрему справу у відповідності до зростання кодів бухгалтерських рахунків.

Інструкцію щодо його застосування , затверджену міністерством фінансів України ЗО листопада 1999 року № 291 . Із загального переліку рахунків першого та другого порядків з метою максимального та адекватного відображення майнового та фінансового стану підприємства в обліковому процесі використовуються рахунки (перелік рахунків додається),

12. Дотримуватись таких методичних принципів бухгалтерського обліку:

12.1 До кінця поточного року амортизацію основних засобів проводити за нормами ї методами передбаченими податковим законодавством.

12.2. По необоротних активах вартістю до 500 грн, знос нараховувати в р розмірі 100 % при передачі таких активів в експлуатацію

12.3. Вартість поточних та капітальних ремонтів відносити на витрати, Ва Вартість реконструкції, добудови основних засобів відноситься до капітальних вкладень І на збільшення вартості основних засобів,

а) записи відображаються в бухгалтерському обліку і звітності за первісною вартістю,

12.5. Відпуск запасів у виробництво, продаж, при іншому вибутті здійснюється за такою оцінкою;

а) запаси які відпускаються, та послуги, що виконуються по замовленням, а також записи, які не замінюють одне одного, оцінювати за ідентифікованою собівартістю;

б) сировина та матеріали, призначені для виробничих потреб - за середньозваженою собівартістю;

в) незавершене виробництво - по собівартості;

г) товари - за цінами продажу.

12.6. Вартість малоцінних та швидкозношувальних предметів, що передані в експлуатацію, виключаються зі складу активів (списується з подальшою організацією оперативно- кількісного обліку таких предметів за місцем експлуатації і відповідними особами протягом строку їх фактичного використання.

12.7. Виручку від реалізації продукції (робіт, послуг) визначати в міру

оплати покупцем розрахункових документів.

12.8. Метод визначення доходу - по відвантаженню продукції, наданні послуг та виконанні робіт.

12.9. Чистий прибуток розподіляти та використовувати згідно установчими документами підприємства.

12,10, Облік валових доходів і валових витрат в системі бухгалтерських рахунків не відображається, а ведеться шляхом накопичування їх у відомостях.

Контроль за виконанням наказу покласти на головного бухгалтера Седель Валентину Володимирівну.

ІІ. Методика складання фінансової звітності.

Особливості інвентаризації грошових коштів у касі підприємства викладень в Порядку ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженому постановою Правління НБУ від 02.02.95 р. № 21, у редакції постанови Правління НБУ від 13.10.97 р. № 334.

Відображення в обліку наслідків інвентаризації може бути систематизоване таким чином:

• активи, за якими невідомі джерела їх надходження, оприбутковуються у тому ж порядку, що і їх безкоштовне отримання (табл. 1.6.)

• розбіжності за даними обліку розрахунків відображаються за тими ж рахунками, що і їх первісне визнання (у разі необхідності збільшити суму дебіторської чи кредиторської заборгованості) або зворотним записом (у разі необхідності зменшити суму дебіторської чи кредиторської заборгованості)

• списання з балансу безнадійної дебіторської заборгованості або кредиторе заборгованості, яка не підлягає відшкодуванню, здійснюється у кореспондентськими рахунками резерву сумнівних боргів, відповідних витрат та доходів (табл. 9.4.)

• нестача основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів, запасів, грошових коштів списується на відповідні рахунки витрат. У разі наявності винної особи відображається виникнення заборгованості з відшкодування завданих збитків (табл. 9.4).

Таблиця 1.6. Основні проведення за наслідками річної інвентаризації активів.

Результати інвентаризації Дебет Кредит
1 2 3 4
Оприбут-кування Необоротних активів

10 “Основні засоби"

11 "Інші необоротні матеріальні активи"

12 "Нематеріальні активи"

14 "Довгострокові фінансові інвестиції"

15 "Капітальні інвестиції"

424 "Безоплатно одер-жані необоротні акти-ви"

Оборотних активів

20 "Виробничі запаси"

21 "Тварини на виро-щуванні та відгодівлі",

22 "Малоцінні та швидкозно­шувані предмети",

23 "Виробництво",

25 "Напівфабрикати",

26 "Готова продукція",

27 "Продукція сільськогоспо­дар-ського виробництва",

28 "Товари"

719 "Інші доходи від операційної діяльності"

Списання з балансу

основних засобів інших необорот­них матеріаль-них активів, не-мате­ріальних ак-тивів Визначення залишкової вартості

13 "Знос необоротних активів"

10 "Основні засоби"

11 "Інші необоротні матеріальні активи"

12 "Нематеріальні активи"

Списання залишкової вартості
976 "Списання необоротних

10 "Основні засоби" активів"

11 "Інші необоротні мані активи"

12 "Нематеріальні активи"

Списання з балансу

інших необоротних активів

977 "Інші витрати звичайної діяльності"

14 "Довгострокові фінансові інвестиції"

15 "Капітальні інвестиції"

16 "Довгострокова дебітор­ська заборгованість"

18 "Інші необоротні активи"

дебіторської заборгованості по розрахунках з покупцями і замовниками

38 "Резерв сумнівних боргів" (944 "Сумнівні та безнадійні борги" — якщо резерву недостатньо) 36 "Розрахунки з покупцями і замовниками"

іншої дебіторської заборгованості

944 "Сумнівні та безнадійні борги" 37 "Розрахунки з різними дебіторами"

короткострокових фінансових інвестицій

977 "Інші витрати звичайної діяльності" 35 "Поточні фінансові інвестиції"

запасів

947 "Нестачі і втрати від псування цінностей"

20 "Виробничі запаси", 21 "Тварини на вирощуванні та відгодівлі"

22 "Малоцінні та швидкозно­шувані предмети",

23 "Виробництво",

25 "Напівфабрикати", 26 "Готова продукція", 27 "Продукція сільськогоспо­дарського виробництва",

28 "Товари"

неопераційних зобов'язань

60 "Короткострокові позики"

61 "Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями"

62 "Короткострокові векселі видані"

67 "Розрахунки з учасниками"

68 "Розрахунки за іншими операціями" 69 "Доходи майбутніх періодів"

74 "Інші доходи"

операційних зобов'язань

62 "Короткострокові векселі видані"

63 "Розрахунки з постачаль­никами та підрядниками"

64 "Розрахунки за податками й платежами"

65 "Розрахунки за страхуван­ням"

66 "Розрахунки з оплати праці"

68 "Розрахунки за іншими операціями" 69 "Доходи майбутніх періодів"

71 Інший операційний дохід"

Заборго-ваність з відшкоду-вання збитків Основних засобів, інших необо-ротних активів

375 "Розрахунки за відшкоду­ванням завданих збитків"

746 "Інші доходи від звичай­ної діяльності"

746 "Інші доходи від звичайної діяльності"

641 "Розрахунки за податками" (сума ПДВ)

Запасів, грошових коштів

375 "Розрахунки за відшкоду­ванням завданих збитків"

716 "Відшкодування раніше списаних активів"

716 "Відшкодування рання списаних активів"

641 "Розрахунки за податками" (сума ПДВ)

Інші етапи складання фінансової звітності (Балансу, Звіту про фінансові результати. Звіту про рух грошових коштів, Звіту про власний капітал та міток) будуть розглянуті в наступному розділі.


2.1. Методика складання Балансу.

Метою складання Балансу є надання користувачам повної, правдив неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну, Баланс дає можливість визначити склад та структуру майна підприємства ліквідність та оборотність оборотних засобів, наявність власного та позиченого капіталу, зміну дебіторської та кредиторської заборгованості та інших показників. Отримання такої інформації є необхідною умовою для прийняття обґрунтованих управлінських рішень, а також для оцінки ефективності майбутніх вкладень капіталу та ступеня фінансових ризиків.

Бухгалтерський Баланс складається на основі бухгалтерських записів підтверджені відповідними первинними документами. Перед складанням балансу необхідно звірити дані на аналітичних рахунках з даними на відповідних синтетичних рахунках - звіряються початкові та кінцеві сальдо та обороті звітний період.

З метою зіставності фінансових звітів різних періодів у Балансі наводиться інформація на початок та на кінець звітного періоду. Дані на початок переносяться в Баланс з попереднього річного звіту, а дані за кінець звітного періоду - переносять в Баланси з Головної книги, у якій згруповані дані поточного періоду.

Статті Балансу повинні бути узгодженими та дорівнювати залишкам на аналітичних та синтетичних рахунках у Головній книзі на кінець звітного періоду.

Баланс підприємства складається на кінець останнього дня звітного періоду. Звітним періодом для складання Балансу, як і всієї фінансової звітності, календарний рік. Проміжна звітність (місячна, квартальна) складається наростаючим підсумком з початку звітного року.

Зміст і форма Балансу та загальні вимоги до розкриття його статей визначаються П(С)БО 2 "Баланс".

Необхідно пам'ятати, що згортання статей активів та зобов'язань є неприпустимим, крім випадків, передбачених відповідними П(С)БО.

Сальдо рахунків, які відображаються у відповідних статтях Балансу, наведені в табл. 2.2.

Таблиця 2.2. Взаємозв‘язок балансу та розрахунків.

Актив

Код рядка

Визначення статей згідно

П(С)БО 2 “Баланс”

Рахунки (субрахунки) сальдо яких відображені у відповідних статтях
1 2 3 4

Нематеріальні активи:

залишкова вартість

первісна вартість

знос

010

У статті "Нематеріальні активи" відображається вартість об'єктів, які віднесені до складу нематеріальних активів згідно з відповідними положеннями (стандартами)

Залишкова вартість визначається як різниця між первісною вартістю і сумою зносу

011

Первісна вартість нематеріальних активів

Дт12

012

Нарахована у встановленому порядку сума зносу нематеріальних активів

Кт 133

Незавершене будівництво

020

У статті "Незавершене будівництво" показується вартість незавершеного будівництва (включаючи устаткування для монтажу), що здійснюється для власних потреб підприємства, а також авансові платежі для фінансування такого будівництва

ДтІ5

Основні засоби:

залишкова вартість

первісна вартість

знос

030

У статті "Основні засоби" наводиться вартість власних та отриманих на умовах фінансового лізингу об'єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів згідно з відповідними положеннями (стандартами). У цій статті також наводиться вартість інших необоротних матеріальних активів

До підсумку Балансу включається залишкова вартість, яка визначається як різниця між первісною (переоціненою) вартістю основних засобів і сумою їх зносу на дату балансу

031

Первісна (переоцінена) вартість

Дт 10, Дт 11

032

Сума зносу основних засобів

КтІ32

Довгострокові фінансові інвестиції:

які облічуються за методом участі в капіталі інших підприємств

040

У статті "Довгострокові фінансові інвестиції" відображаються фінансові інвестиції на період більше одного року, а також усі інвестиції, які не можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент
Фінансові інвестиції, які згідно з відповідними положеннями (стандартами) облічуються методом участі в капіталі Дт 141

Інші фінансові інвестиції

045

Дт 142, 143

Довгострокова дебіторська заборгованість

050

У статті "Довгострокова дебіторська заборгованість" показується заборгованість фізичних та юридичних осіб, яка не виникає в ході нормального операційного циклу та буде погашена після дванадцяти місяців з дати балансу

Дт 16

Відстрочені податкові активи

060

У статті "Відстрочені податкові активи" відображається сума податку на прибуток, що підлягає відшкодуванню в наступних періодах унаслідок тимчасової різниці між обліковою та податковою базами оцінки

Дт 17

Інші необоротні активи

070

У статті "Інші необоротні активи" наводяться суми необоротних активів, які не можуть бути включені до наведених вище статей розділу "Необоротні активи"

Дт 18, Кт 19

Усього за розділом 1

080

II . Оборотні активи

Запаси: виробничі запаси

тварини на вирощуванні та відгодівлі

незавершене виробництво

готова продукція

товари

100

У статті "Виробничі запаси" показується вартість запасів сировини, основних і допоміжних матеріалів, палива, купованих напівфабрикатів і комплектуючих виробів, запасних частин, тари, будівельних матеріалів та інших матеріалів, призначених для споживання в ході нормального операційного циклу

Дт 20, Дт 22

110

У статті "Тварини на вирощуванні та відгодівлі" відображається вартість: дорослих тварин на відгодівлі і в нагулі, птиці, звірів, кролів, дорослих тварин, вибракуваних з основного стада для реалізації, та молодняку тварин

Дт21

120

У статті "Незавершене виробництво" показуються витрати на незавершене виробництво і незавершені роботи (послуги)

Дт23

130

У статті "Готова продукція" показуються запаси виробів на складі, обробка яких закінчена та які пройшли випробування, приймання, укомплекто­вані згідно з умовами договорів із замовниками і відповідають технічним умовам і стандартам, продукція, яка не відповідає наведеним вимогам (крім браку), та роботи, які не прийняті замовником, показуються у складі незавершеного виробництва

Дт 25, Дт 26, Дт27

140

У статті "Товари" показується вартість товарів, які придбані підприємствами для наступного продажу

Дт28

Векселі одержані

150

У статті "Векселі одержані" показується заборгованість покупців, замовників та інших дебіторів за відвантажену продукцію (товари), виконані роботи та надані послуги, яка забезпечена векселями

Дт34

Дебіторська заборгованість за товари, роботи послуги:

Чиста реалі-заційна вар-тість

Первісна вартість

160

У підсумках балансу включається чиста реалізаційна вартість, яка визначається вирахуванням з дебіторської заборгованості резерву сумнівних боргів

161 У статті “Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги” відображається заборгованість покупців або замовників за надані їм продукцію, товари, роботи або послуги (крім заборгованості, яка забезпечена векселем) Дт 36
Резерв сумнівних боргів 162 Кт 38

Дебіторська заборгованість за розрахун-ками:

з бюджетом

За виданими авансами

З нарахованих доходів

Із внутрішніх розрахунків

170

У статті “Дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом” показується дебіторська заборгованість фінансових і податкових органів, а також переплата за податками, зборами та іншими платежами до бюджету

Дт 641

180 У статті “Дебіторська заборгованість за виданими авансами” показується сума авансів, наданих іншим підприємствам у рахунок наступних платежів Дт 371, Дт 65
190 У статті “Дебіторська заборгованість з нарахованих доходів” показується сума нарахованих дивідендів
200 У статті “Інша поточна дебіторська заборгованість” показується заборгованість дебіторів, яка не може бути включена до інших статей дебіторської заборгованості та яка відображається у складі оборотних активів

Дт 372, Дт 374,

Дт 375, Дт376, Дт 377, Дт376,

Дт 642

Дт 651 – 653,

Дт643

Поточні фінансові інвестиції 220 У статті “Поточні фінансові інвестиції” відображають фінансові інвестиції на строк, що не перевищує одного року, які можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент (Крім інвестицій, які є еквівалентами грошових коштів) Дт 352

Грошові кошти та їх еквіваленти:

В націо-нальній

валюті

В іноземній валюті

230

У “Статті грошові кошти та їх еквіваленти” відображаються гроші в касі, на поточних та інших рахунках у банках, які можуть бути використані для поточних операцій, а також еквіваленти грошових коштів
Кошти в національній валюті

Дт301, Дт311

Дт313, Дт 333

Дт 351

240 Кошти в іноземній валюті

Дт302, Дт312

Дт314, Дт334

Усього за розділом 260
ІІІ. Витрати майбутніх періодів 270 У складі витрат майбутніх періодів відображаються витрати, що мали місце протягом поточного або попередніх звітних періодів, але належать до наступних звітних періодів Дт 39
Баланс 280

Пасив

Код рядка

Визначення статтей згідно П(С)БО 2 “Баланс”

Рахунки (сурахунки), сальдо яких відображені у відповідних статтях
1 2 3 4
І. Власний капітал
Сукупний капітал 300 У статті “Статуний капітал” наводиться зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, які є внеском власників (учасників) до капіталу підприємства Кт 40
Пайовий капітал 310 У статті “Пайовий капітал” наводиться сума пайових внесків ченів спілок та інших піприємств, що передбачена установчими документами Кт 41
Додатковий вкладений капітал 320 У статті “Додатквий вкладений капітал” акціонерні товариства показують суму, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість Кт 421
Інший додатковий капітал 330 У статті “Інший додатковий капітал” відображається сума дооцінки необоротних активів, вартість активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших юридичних і фізичних осіб, та інші види додаткового капіталу

Кт 422, Кт 423

Кт 424, Кт 425

Резервний капітал 340 У статті “Резервний капітал” наводиться сума резервів, створених відповідно до чинного законодавства або установчих документів за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства Кт 43
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) 350 У статті “Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)” відображається або сума прибутку, яка реінвестована у підприємство, або сума непокритого збитку. Сума непокритого збитку наводиться в дужках та вираховується при визначенні підсумку власного капіталу Кт 44 (Дт44)
Неоплачений капітал 360 У статті “Неоплачений капітал” відображається сума заборгованості власників (учасників) за внесками до статутного капіталу. Ця сума наводиться в дужках і вираховується при визначенні підсумку власного капіталу Дт 46
Вилучений капітал 370 У статті “Вилучений капітал” господарські товариства відображають фактичну собівартість акцій власної емісії або часток, викуплених товариством у його учасників. Сума викупленого капіталу наводиться в дужках і підлягає вирахуванню при визначенні підсумку власного капіталу Дт 45
Усього за розділом І 380
ІІ. Забезпечен-ня наступних витрат і платежів У складі забезпечень наступних витрат і платежів відображаються нараховані у звітному періоді майбутні витрати на платежі (витрати на оплату майбутніх відпусток, гарантійні зобов‘язання тощо)є, величина яких на дату складання Балансу може бути визначена тільки шляхом попередніх (прогнозних оцінок) Кт 47
Забезпечення виплат персоналу 400 Кт 471, Кт 472
Інші забезпечення 410 Кт 473, Кт 474
Цільове фінансування 420 Залишки коштів цільового фінансування і цільових надходжень Кт 48
Усього за розділом 430
ІІІ. Довгострокові зобов‘язання
Довгострокові кредити банків 440 У статті “Довгострокові кредити банків” показується сума заборгованості підприємств банками за отриманими від них позиками, яка не є поточним зобов‘язанням

Кт 505, Кт 502

Кт 503, Кт504

Інші довгострокові фінансові зобов‘язання 450 У статті “Інші довгострокові фінансові зобов‘язання” наводиться сума довгострокової заборгованості підприємства щодо зобов‘язання із залучення позикових коштів (крім кредитів банків), на які нараховуються відсотки

Кт 505, Кт 506

Кт 51, Кт 52

Відстрочені податкові зобов‘язання 460 У статті “Відстрочені податкові зобов‘язання” показується сума податків на прибуток, що підлягають сплаті в майбутніх періодах унаслідок тимчасової різниці між обліковою та податковою базами оцінки Кт 54
Інші довгострокові зобов‘язання 470 У статті “Інші довгострокові зобов‘язання” показується сума довгострокових зобов‘язань, які не можуть бути включені до інших статей розділу “довгострокові зобов‘язання” Кт 53, Кт55
Усього за розділом ІІІ 480
IV. Поточні зобов‘язання
Короткострокові кредити банків 500 У статті “Короткострокові кредити банків” відображається сума поточних зобов‘язань підприємства перед банками за отриманими від них позиками

Кт (60) (за вик-люченням

Кт 605-606)

Поточна заборогованість за довгостроковими зобов‘язаннями 510 У статті “Поточна заборго-ваність за довгостроковими зобов‘язаннями” показується сума довгострокових зобов‘язань, яка підлягає погашенню протягом 12 місяців з дати балансу Кт 61
Векселі видані 520 У статті “Векселі видані” показується сума заборгованості на яку підприємство видало векселі на забезпечення поставок (робіт, послуг) постачальників, підрядників та інших кредиторів Кт62
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги 530 У статті “Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги” показується сума заборгованості постачальникам і підрядникам за матеріальні цінності, виконані роботи та отримані послуги (крім заборгованості, забезпеченої векселями) Кт 63

Поточні зобов‘язання за розрахунками:

З одержаних авансів

З бюджетом

З позабюджет-них платежів

Зі страхування

З оплати праці

З учасниками

Із внутрішніх розрахунків

Інші поточні зобов‘язання

540

У статті “Поточні зобов‘язання за одержаними авансами” відображається сума авансів, одержаних від інших осіб у рахунок наступних поставок продукції, виконання робіт, (послуг)

Кт 681 (Кт 36)

550 У статті “Поточні зобов‘язання розрахунків з бюджетом” показується заборгованість за всіма вилами платежів до бюджету, включаючи податки з працівників підприємства Кт 641
560 У статті “Поточні зобов‘язання з позабюджетних платежів” показується заборгованість за внесками до позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством Кт 642
570 У статті “Поточні зобов‘язання зі страхування” відображається сума заборгованості за відрахуваннями до Пенсійного фонду , на соціальне страхува-ння, страхування майна підприємства та індивідуальне страхування його працівників Кт 65
580 Кт 66
590 У статті “Поточні зобов‘язання за розрахунками з учасниками” відображається заборгованість підприємства його учасникам (засновникам), пов‘язана з розподілом прибутку (дивіденди тощо) і формування статутного капіталу Кт 67
600 У статті “Поточні зобов‘язання із внутрішніх розрахунків” відображається заборгованість підприємства пов‘язаним сторонам та кредиторська заборгованість з внутрішньовідомчих розрахунків

Кт 682, Кт 683,

Кт 63 (у частині заборгованості пов‘язаним сторонам)

610 У статті “Інші поточні зобов‘язання” відображається суми зобов‘язань, які не можуть бути включеними до інших статей, наведених у розділі Поточні зобов‘язання

Кт 605, Кт 606

Кт 644, Кт 684

Кт 685

Усього по розділу 620
V. Доходи майбутніх періодів 630 До складу доходів майбутніх періодів включаються доходи отримані протягом поточного або попередніх звітних періодів Кт 69
Баланс 640

2.2. Методика складання Звіту про фінансові результати.

Форма і зміст Звіту про фінансові результати визначені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 3 (далі - П(С}БО 3) "Звіт про фінансові результати". Звіт про фінансові результати - це звіт про доходи, витрати і фінансові результати підприємства. Вимоги П(С)БО 3 стосуються підприємств організацій, установ та інших юридичних осіб (далі - підприємств) усіх форм власності (крім банків і бюджетних установ). Особливості складання консолідованого звіту про фінансові результати визначаються П(С)БО 20 розділ 10). Малі підприємства складатимуть такий Звіт за спрощеною фори відповідно до П(С)БО 25

Звіт про фінансові результати складається з трьох розділів, кожний з яких розкриває певний аспект доходів, витрат і фінансових результатів підприємства (табл. 2.3.)

Таблиця 2.3. Структура звіту про фінансові результати

Звіт про фінансові результати

Розділи Призначення Види підприємств
І. Фінансові результати Визначення чистого прибутку (збитку) звітного періоду Усі (крім кредитних та бюджетних
ІІ. Елементи операційних витрат Кваліфікація операційних витрат звітного періоду за економічними елементами Усі (крім кредитних та бюджетних
ІІІ. Розрахунок показників прибутковості акцій Інформація про прибуток та дивіденди на одну просту акцію, яка знаходилася в обігу Тільки АТ

Розділ І Звіту про фінансові результати надає інформацію про доходи і витрати з точки зору власника підприємства і:

• розглядає прибуток як джерело виплат власникам (нарахування і сплати дивідендів тощо), створення резервного капіталу або збільшення статутного капіталу;

• усі витрати, пов'язані з отриманням доходу звітного періоду, включаючи і податок на прибуток, вважає витратами звітного періоду.

Розділ II цього Звіту надає змогу провести необхідний аналіз структури вит­рат на виробництво, управління, збут та інших операційних витрат за економ­ічними елементами та використовується для складання Звіту про рух грошових коштів (під час коригування суми нерозподіленого прибутку на негрошові статті, зокрема на суму амортизації).

Розділ III Звіту про фінансові результати стосується лише акціонерних това­риств, прості або потенційні прості акції яких відкрито продаються та купуються на фондових біржах, у тому числі таких товариств, які знаходяться у процесі випуску зазначених акцій.

Загальні критерії визнання статей у фінансових звітах - імовірність збільшення або зменшення майбутніх економічних вигід, пов'язаних із цією статтею, та можливість достовірного визначення оцінки статті - установлені П(С)БО 1.

П(С)БО 3 деталізує ці критерії стосовно доходу і витрат.

Доходи і витрати включаються до складу Звіту про фінансові результати на підставі принципів нарахування та відповідності. Тому доходи і витрати визна­ються, коли вони відбуваються (а не тоді, коли отримуються або сплачуються грошові кошти), і відображаються в бухгалтерському обліку та фінансових звітах тих періодів, до яких вони відносяться: Крім того, витрати визнаються у Звіті про фінансові результати на основі прямого зв'язку між ними та отрима­ними доходами.

Порядок складання розділу І Звіту про фінансові результати "Фінансові результати"

Розділ І Звіту про фінансові результати призначений для визначення чистого прибутку (збитку) звітного періоду. Із цією метою у формі Звіту передбачається послідовне зіставлення його статей. Це досягається використанням класифікації доходів і витрат за видами діяльності і функціями (табл. 9.8). Кожна стаття базується на даних певного рахунка (субрахунка) доходів (класу 7) і витрат (класу 9 або 8).

Процес розрахунку прибутку (збитку) звітного періоду і заповнення розділу І Звіту про фінансові результати може бути поділений на такі кроки:

1. Визначення чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, послуг).

2. Розрахунок валового прибутку (збитку).

3. Визначення фінансового результату — прибутку (збитку) - від операційної діяльності.

4. Розрахунок прибутку (збитку) від звичайної діяльності до оподаткування

5. Визначення прибутку (збитку) від звичайної діяльності.

6. Визначення чистого прибутку (збитку) звітного періоду.

Відзначимо, що результати кроків 1, 2 та 4 розраховуються під час складання Звіту форми №2, тоді як показники фінансових результатів за кроками 3 - 6 формуються на субрахунках рахунка 79 "Фінансові результати".

В узагальненому вигляді техніка складання Звіту про фінансові результати по­дана у табл.2.4. Як видно з табл. 2.4. у разі застосування для обліку витрат лише рахунків класу 8 заповнення таких статей як "Адміністративні витрати", "Витрати на збут", "Інші витрати операційної діяльності" потребує відповідно організовано­го аналітичного обліку на кожному з рахунків економічних елементів.

Таблиця 2.4. Узагальнення техніки складання розділу І

Звіту про фінансові результати.

Стаття Код рядка Підстава для заповнення
У разі використання рахунків витрат класу 8 У разі використання рахунків витрат класу 9
1 2 3 4
Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) 010

Обороти за субрахунками:

Кт 701

Кт 702
Кт 703
Податок на додану вартість 015

Обороти за рахунками (субрахунками)

Кт 64-Дт 701,702,703

Кт 64-Дт 701,702,703

Кт 64, 65 Дт 701,702,703

Дт 701,702,703 – Кт 704

Акцизний збір 020
025
Інші вирахування з доходу 030
Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) 035

Рядок 010 – рріядки015, 020, 025, 030

Або

Дт 70 – Кт 44

Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) 040

Обороти

Дт 791 – Кт 26

Дт 791 – Кт 28

Дт 791 – Кт 23

Субрахунки

901

902

903

Валовий:

Прибуток

Збиток

050

Рядок 035 – рядок 040

055
060 Рахунок 71
Обороти Рахунки
Адміністративні витрати 070 Дт 791 – Кт 80-84 92
Витрати ннна збут 080 Дт 791 – Кт 80-84 93
Інші операційні витрати 090 Дт 791 – Кт 80-84 94

Фінансові результати від операційної діяль-ності:

Прибуток

Збиток

100

Субрхунок 791або рідок 050 (055)

+(-)

рядки 060, 070, 080, 090

105
Дохід від участі у капіталі 110

Обороти:

Дт 72 – Кт 441

Дт 73 – Кт 441

Дт 74 – Кт 441

Інші фінансові доходи 120
Інші доходи 130
Фінансові витрати 140 Дт 79 – Кт 85 Рахунок 95
Втрати від участі у капіталі 150 Дт 79 – Кт 85 Рахунок 96
Унші витрати 160 Дт 79 – Кт 85 Рахунок 97

Фінансові результати від звичайної діяль-ності до оподаткування:

Прибуток

Збиток

170

Рядок 100 (105)

+(-) рядки 110, 120, 130, 140, 150, 160

175
Податок на прибутоквід звичайної діяльності

180

Дт 79 – Кт 85

Дт 79 – Кт 981

Фінансові результати від звичайної діяль-ності :

Прибуток

Збиток

190

Обороти за субрахунками:

Дт 791, 792, 793 – Кт 441

195

Дт 442 – Кт 791, 792, 793

або

рядок 170(175) – рядок 180

Надзвичайні:

Доходи

Витрати

200

Рахунок 75

205 Дт 794 – Кт 85 Рахунок 99
Податки з звичайного прибутку 210 Дт 794 – Кт 85 Субрахунок 982

Чистий:

Прибуток

Збиток

220

Обороти

Дт 79 – Кт 441

Дт 442 – Кт 79

або

рядки 190(195) +(-) рядкри 200, 205, 210

225

Крок 1. Визначення чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)

Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг визначається під час складання Звіту про фінансові результати шляхом вирахування з доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) відповідних податків, зборів, знижок тощо (рис. 2.5.)

У статті “Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)” відображається загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів або послуг (кредитові обороти за субрахунками 701 - 703), тобто без вирахування наданих знижок, повернення проданих товарів та податків з продажу (податку на додану вартість, акцизного збору тощо), який відповідає критеріям визнання доходу.

У статті "Податок на додану вартість" указується сума податку на до вартість, яка була включена до складу доходу (виручки) від реалізації продукції.


Податок на додану вартість (рядок 015)
Акцизний збір (рядок 020)
Інші збори або податки з обороту (рядок 025)
Інші вирахування з доходу (рядок 030)

Рис. 2.5. Розрахунок чистого доходу (виручки) чистого доходу від реалізації продукції.

(товарів, робіт, послуг) і відображена по дебету субрахунків 701 - 703 та кредиту рахунку 64.

У статті "Акцизний збір" підприємства — платники акцизного збору відображають суму, яка врахована у складі доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). В обліку необхідна інформація міститься по дебету субрахунків 701 - 703 та кредиту рахунка 64.

Підприємства, які сплачують інші збори або податки з обороту, показують їх суму у вільному рядку Звіту про фінансові результати (дебет субрахунків 701 -703 та кредит рахунків 64, 65).

Наприклад, підприємство, яке реалізує ювелірні вироби, буде відображати тут суму відрахувань до Пенсійного фонду України (5 % від ціни реалізації).

Надані знижки, повернення товарів та інші суми, що підлягають вирахуван­ню з доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), відоб­ражаються у статті "Інші вирахування з доходу" (субрахунок 704). Зауважи­мо, що при здійсненні таких операцій необхідне коригування пов'язаних із цими сумами непрямих податків і платежів, яке одночасно відображається по дебету рахунків 64 та 65.

В обліку сума чистого доходу буде відображена оборотами з дебету рахунка 70 "Доходи від реалізації" у кредит субрахунка 791 "Результат основної діяль­ності".

Крок 2. Розрахунок валового прибутку.

Валовий прибуток (збиток) розраховується (рис. 2.6.) як різниця між чистим доходом від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і собівартістю реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг).


Рис. 2.6. Розрахунок валового прибутку


У статті "Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) показується:

• виробнича собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) або собівартість реалізованих товарів, яка в обліку списана з кредиту рахунка 90 в дебеті рахунка 79;

• нерозподілена частина умовно-постійних загальновиробничих витрат, в обліку відображається окремою проводкою з кредиту рахунка 91 в дебетрахунка 90;

• понаднормативні витрати, які також списані з кредиту відповідних рахунках витрат у дебет рахунка 90.

В обліку таку інформацію можна знайти шляхом зіставлення обороті дебету рахунка 70 "Доходи від реалізації" у кредит субрахунка 791 ""Результати основної діяльності" та з кредиту рахунка 90 "Собівартість реалізації" у дебет цього ж субрахунка 791.

Крок 3. Визначення фінансового результату від операційної діяльності.

Фінансовий результат — прибуток (збиток) — від операційної діяльності визначається як алгебраїчна сума валового прибутку (збитку), іншого операційного доходу, адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат (рис. 2.7.). Його сума відображається в обліку на субрахунку 791.

У статті "Адміністративні витрати" відображається сума загальногосподарських витрат, пов'язаних з управлінням та обслуговуванням підприємства, що відображені в обліку на рахунку 92 і в кінці звітного періоду (або місяця) списані в дебет рахунка 791.

У статті "Інші операційні витрати" відображаються усі інші витрати, що виникають у процесі операційної діяльності підприємства (крім витрат, що включаються до собівартості продукції, товарів, робіт, послуг та адміністративних витрат). В обліку вони збираються по дебету рахунка 94 і в кінці звітного періоду (або щомісячно) списуються в дебет субрахунка 791.



Адміністративні витрати

(рядок 070)

Витрати на збут

(рядок 070)

Інші операційні витрати

(рядок 090)

Рис. 2.7. Розрахунок фінансового результату від операційної діяльності

В обліку інформація про фінансовий результат від операційної діяльності аку­мулюється на субрахунку 791 у кінці звітного періоду (або щомісяця), а потім списується на субрахунок 441 "Прибуток нерозподілений" або 442 "Непокриті збитки".

Крок 4. Розрахунок фінансового результату - прибутку (збитку) -(звичайної діяльності до оподаткування.

Прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування визначається як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від операційної діяльності, фінансових та інших доходів (прибутків), фінансових та інших витрат (рис.2.8).

У статті "Дохід від участі в капіталі" відображається дохід, отриманий від інвестицій в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, облік яких ведеться методом участі вкапіталі на субрахунках рахунка 72. У кінці звітного періоду (або щомісяця) він списується з дебету рахунка 72 у кредит субрахунка 792.


Дохід від участі у капіталі

(рядок 110)

Інші фінансові доходи

(рядок 130)

Інші доходи

(рядок 130)

Фінансові витрати

(рядок 140)

Втрати від участі в капіталі

(рядок 150)

Інші витрати

(рядок 160)

Рис. 2.8. Розрахунок фінансового результату від звичайної діяльночті до оподаткування

Стаття "Інші фінансові доходи" включає:

• дивіденди одержані;

• відсотки одержані та

• інші доходи, отримані від фінансових операцій (крім доходів, які обліковуються методом участі в капіталі). Усі вони облічуються на рахунку 73 “ Інші фінансові доходи”, які в кінці звітного періоду (або щомісяця) переносяться на субрахунок 792.

У статті "Інші доходи" показується дохід від реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів і майнових комплексів; дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі звичайної діяльності, але не пов'язані з операційною діяльністю підприємства, що відображаються на рахунку 74.

До статті "Фінансові витрати" включаються витрати на відсотки та витрати підприємства, пов'язані із залученням позикового капіталу. Вони накопичуються на рахунку 95 і в кінці звітного періоду (або щомісяця) списуються на субрахунок 792.

У статті "Втрати від участі в капіталі" відображається збиток, спричинений інвестиціями в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, облік яких провадиться методом участі в капіталі на рахунку 96 "Втрати від участі в капіталі".

У статті "Інші витрати" відображаються інші витрати, які виникають у процесі звичайної діяльності (крім фінансових витрат), але не пов'язані з операційною діяльністю підприємства, облік яких здійснюється на рахунку 97.

Нагадаємо, що фінансові доходи і витрати, доходи і втрати від участі в капіталі переносяться з відповідних рахунків до субрахунка 792 "Результат фінансових операцій", тоді як інші доходи та інші витрати звичайної діяльності - на субрахунок 793 "Результат іншої звичайної діяльності". Саме зіставлення кредитових та дебетових оборотів за субрахунками 791, 792 та 793 дає можливість розрахувати фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування.

Крок 5. Розрахунок фінансового результату – прибутку (збитку) – від звичайної діяльності

Прибуток від звичайної діяльності визначається як різниця між прибутком від звичайної діяльності до оподаткування та сумою податків з прибутку. Збиток від звичайної діяльності дорівнює збитку від звичайної діяльності до оподаткування та сумі податку на прибуток (рис. 2.9.).

У статті "Податки на прибуток" показується сума податків на прибуток і звичайної діяльності, розрахована на підставі суми прибутку до оподаткування, визначеного за податковою декларацією, за вирахуванням тимчасових різниць та діючої ставки податку на прибуток. В обліку вона відображена по дебету субрахунка 981 "Податки на прибуток від звичайної діяльності".


Рис. 2.9. Розрахунок фінансового результату від звичайної діяльності.

В обліку інформація, необхідна для розрахунку фінансового результат звичайної діяльності після оподаткування, зібрана на субрахунках 791, 792, 793 (фінансовий результат до оподаткування) та 981 (податок на прибуток від зви­чайної діяльності).

В обліку інформація, необхідна для розрахунку фінансового результат звичайної діяльності після оподаткування, зібрана на субрахунках 791, 792, 793 (фінансовий результат до оподаткування) та 981 (податок на прибуток від звичайної діяльності).



Рис. 2.10. Розрахунок чистого прибутку (збитку)

Збитки від надзвичайних подій відображаються за вирахуванням суми, на яку зменшується податок на прибуток від звичайної діяльності внаслідок цих збитків.

У статті "Податки з надзвичайного прибутку" (субрахунок 982) відобра­жається сума податків, що підлягає сплаті з прибутку від надзвичайних подій.

В обліку фінансовий результат від надзвичайних подій відображається на субрахунку 794, куди в кінці звітного періоду (або щомісяця) списуються над­звичайні доходи, витрати і податок з надзвичайного прибутку.

Оценить/Добавить комментарий
Имя
Оценка
Комментарии:
Где скачать еще рефератов? Здесь: letsdoit777.blogspot.com
Евгений07:50:09 19 марта 2016
Кто еще хочет зарабатывать от 9000 рублей в день "Чистых Денег"? Узнайте как: business1777.blogspot.com ! Cпециально для студентов!
11:26:46 29 ноября 2015

Работы, похожие на Реферат: Методика складання і аудит фінансової звітності

Назад
Меню
Главная
Рефераты
Благодарности
Опрос
Станете ли вы заказывать работу за деньги, если не найдете ее в Интернете?

Да, в любом случае.
Да, но только в случае крайней необходимости.
Возможно, в зависимости от цены.
Нет, напишу его сам.
Нет, забью.



Результаты(151075)
Комментарии (1843)
Copyright © 2005-2016 BestReferat.ru bestreferat@mail.ru       реклама на сайте

Рейтинг@Mail.ru