Банк рефератов содержит более 364 тысяч рефератов, курсовых и дипломных работ, шпаргалок и докладов по различным дисциплинам: истории, психологии, экономике, менеджменту, философии, праву, экологии. А также изложения, сочинения по литературе, отчеты по практике, топики по английскому.
Полнотекстовый поиск
Всего работ:
364150
Теги названий
Разделы
Авиация и космонавтика (304)
Административное право (123)
Арбитражный процесс (23)
Архитектура (113)
Астрология (4)
Астрономия (4814)
Банковское дело (5227)
Безопасность жизнедеятельности (2616)
Биографии (3423)
Биология (4214)
Биология и химия (1518)
Биржевое дело (68)
Ботаника и сельское хоз-во (2836)
Бухгалтерский учет и аудит (8269)
Валютные отношения (50)
Ветеринария (50)
Военная кафедра (762)
ГДЗ (2)
География (5275)
Геодезия (30)
Геология (1222)
Геополитика (43)
Государство и право (20403)
Гражданское право и процесс (465)
Делопроизводство (19)
Деньги и кредит (108)
ЕГЭ (173)
Естествознание (96)
Журналистика (899)
ЗНО (54)
Зоология (34)
Издательское дело и полиграфия (476)
Инвестиции (106)
Иностранный язык (62792)
Информатика (3562)
Информатика, программирование (6444)
Исторические личности (2165)
История (21320)
История техники (766)
Кибернетика (64)
Коммуникации и связь (3145)
Компьютерные науки (60)
Косметология (17)
Краеведение и этнография (588)
Краткое содержание произведений (1000)
Криминалистика (106)
Криминология (48)
Криптология (3)
Кулинария (1167)
Культура и искусство (8485)
Культурология (537)
Литература : зарубежная (2044)
Литература и русский язык (11657)
Логика (532)
Логистика (21)
Маркетинг (7985)
Математика (3721)
Медицина, здоровье (10549)
Медицинские науки (88)
Международное публичное право (58)
Международное частное право (36)
Международные отношения (2257)
Менеджмент (12491)
Металлургия (91)
Москвоведение (797)
Музыка (1338)
Муниципальное право (24)
Налоги, налогообложение (214)
Наука и техника (1141)
Начертательная геометрия (3)
Оккультизм и уфология (8)
Остальные рефераты (21697)
Педагогика (7850)
Политология (3801)
Право (682)
Право, юриспруденция (2881)
Предпринимательство (475)
Прикладные науки (1)
Промышленность, производство (7100)
Психология (8694)
психология, педагогика (4121)
Радиоэлектроника (443)
Реклама (952)
Религия и мифология (2967)
Риторика (23)
Сексология (748)
Социология (4876)
Статистика (95)
Страхование (107)
Строительные науки (7)
Строительство (2004)
Схемотехника (15)
Таможенная система (663)
Теория государства и права (240)
Теория организации (39)
Теплотехника (25)
Технология (624)
Товароведение (16)
Транспорт (2652)
Трудовое право (136)
Туризм (90)
Уголовное право и процесс (406)
Управление (95)
Управленческие науки (24)
Физика (3463)
Физкультура и спорт (4482)
Философия (7216)
Финансовые науки (4592)
Финансы (5386)
Фотография (3)
Химия (2244)
Хозяйственное право (23)
Цифровые устройства (29)
Экологическое право (35)
Экология (4517)
Экономика (20645)
Экономико-математическое моделирование (666)
Экономическая география (119)
Экономическая теория (2573)
Этика (889)
Юриспруденция (288)
Языковедение (148)
Языкознание, филология (1140)

Реферат: Процес глобалізації суспільства

Название: Процес глобалізації суспільства
Раздел: Рефераты по географии
Тип: реферат Добавлен 07:10:58 22 февраля 2011 Похожие работы
Просмотров: 6 Комментариев: 2 Оценило: 0 человек Средний балл: 0 Оценка: неизвестно     Скачать

Реферат на тему:

Глобалізація


Кінець XXсторіччя ознаменувався тектонічними зрушеннями в історії людства, осмислення яких опинилося в центрі уваги вчених-суспільствознавців. Особливості пізнавального процесу на межі 80-90-х років полягали в тому, що ємка і надзвичайно диференційована сфера наукових досліджень була поглинута, через низку об'єктивних причин, могутньою ліберально-апологетичною хвилею, котра поєднувала відносно точне описання структурних змін суспільного поступу з еклектичним свавіллям та суб'єкти­візмом.

У цей період у наукових узагальненнях виділяється переважно "фасадний контур" визначальних явищ міжнародного життя, серед яких: розпад біполярної системи світоустрою, перетворення тенденції глобалізації економіки на магістральний напрям розвитку світового гос­подарства, формування "нового світового порядку", що включатиме не тільки економіку, а й широке коло інших проблем - від глобалізації націо­нальних культур до екології та питань безпеки. З числа ж головних ознак економічної глобалізації виокремлюється зростання міжнародної торгівлі, збільшення іноземних капіталовкладень, вільний рух фінансових потоків, а в ролі її головних агентів

визначаються транснаціональні корпорації, міжнародні фінансові інститути та великі держави. Як глобалізаційна ідеологія був визнаний неолібералізм.

Однак уже на середину 90-х років в міру нагромадження різноманітності та ва­ріативності властивостей глобалізаційних феноменів на методологічних підходах до їх пізнання стали позначатися суттєві хиби змістового та формального характеру. Тен­денція до створення збірного образу нової світової системи як інтегрованої одиниці у переважно компліментарному для полі­тики великих держав контексті стала да­вати збої, будучи не в змозі приховати де­структивні наслідки практичної реалізації цієї політики для народів планети.

За межами характеристик міжнарод­ної політики постіндустріальних країн опи­нилась її головна ознака - прагнення до заснованого на пануванні всеосяжного формування і регулювання життя міжна­родного співтовариства. Не давали задо­вільних відповідей і пошуки цілей та за­собів її реалізації, спроби оцінки її інст­рументальної раціональності та часової перспективи. Нарешті, прагнення осмис­лити сам процес глобальної інтеграції в умовах відсутності цивілігаційної моделі ці­єї інтеграції виявилися непродуктивними.

Як відзначали з приводу проблем розвитку теорії глобальних змін спів­робітник Пітсбурзького університету (США) Р.Робертсон та викладач Національного університету Сингапуру Х.Хондкер, попри всі намагання дати визначення глобаліза­ції, досвідчені фахівці з проблем дослід­ження сучасного світу - як цілісного в іс­торичній перспективі - ледве тямлять, чим вони займаються. Склалася ситуація, коли поняття і теорії, сформульовані в серйоз­ній науці про суспільство, втрачають свою аналітичну цінність.

На суттєві недоліки поточного стану теорії глобальних змін вказує й професор Європейського інституту Лондонської шко­ли економіки Е.Сміт, виділяючи, зокрема, ту обставину, що концепція "постна-ціональної" глобальної ери як мінімум слабує відсутністю глибокої історичної проробки питання про нації та етнічність. Ряд дослідників, намагаючись усунути перешкоди і досягти макси­мальної точності "лабораторних експе­риментів" з нормаїивно-дефініційним

блоком глобалізаційних характеристик, доходять висновку про невиправданість прагнення щодо завершеності, статичності та одномірності таких характеристик. Розробляючи власні підходи до дослід­ження глобалізаційних процесів, вони акцентують увагу на їх динамізмі, віртуальності й синтетичності. Наприклад, співробітники Чиказького університету Д.Комарофф та Дж.Комарофф виокрем­люють швидку всесвітню транснаціо-налізацію; зростання планетарної елек­тронної економіки, у якій виробництво та споживання розпорошуються по всьому світу, а звичні соціальні класи розпа­даються; становлення глобального капі­талізму як позатериторіального фантома, що миттєво змінюється і про який можна судити, виходячи лише з його проявів.

Нарешті, ряд фахівців виокремлюють як основні такі ознаки розвитку сучасної міжнародної ситуації, які викликають сумнів або в просуванні процесів глобалізації, або в їх благодійному впливі на людство.

У свою чергу директор Форуму тре­тього світу С.Амін, як і згаданий вище професор Європейського інституту Лон­донської школи економіки Е.Сміт, вис­ловлює сумнів щодо відповідності сучасних планетарних процесів їх "глобалізаційним визначенням". "Взаємодія суспільств в історії є такою ж старою, як і саме люд­ство", - пише він, але при цьому звертає увагу на деградацію якості зазначеної взаємодії. Якщо раніше, на думку С.Аміна, завдяки "шовковим шляхам", котрі об'єд­нували локальні культури, поширювались визначальні для еволюції науково-технічні знання та релігійні вірування, то "сучасна модернізація" відображає логіку все­світньої експансії капіталу і веде до зростання нерівності серед членів світової системи. Ось чому С.Амін вважає, що для подолання відсталості у будь-якої країни залишається тільки одна можливість -"політика розриву з системою", котра забезпечить збереження зв'язків цієї країни з історією.

Де в чому з позицією С.Аміна спів­звучна оцінка професора Принстонського університету (США) Б.Льюїса, особливо в плані розвінчування альтруїзму глоба-лізаційного проекту. "У будь-яку еру людської історії сучасність являла собою спосіб життя, норми і стандарти пануючої цивілізації, що поширювалася. Еллінські міста, Римська імперія, середньовічний християнський світ, іслам, а також ста­родавні цивілізації Індії та Китаю - всі нав'язували свої норми і поширювали вплив далеко за межі імперських кордо­нів". Тепер, продовжує Б.Льюїс, західна цивілізація є панівною, отже, західні країни й визначають стан сучасності.

В цілому ж, як здається, директор Інституту стратегічних досліджень Гарвард­ського університету С.Хантінгтон досить виправдано врівноважив ідеалістичну картину сучасності неоліберальних дос­лідників, наведену на початку статті, при­земленими реаліями сьогодення, виз­начивши, таким чином, наближену до об'єктивних параметрів "стартову" дос­лідницьку позицію. Холодна війна закін­чилась, пише С.Хантінгтон, проте між­народна напруженість не послаблюється. СРСР розпався, але виникають нові центри сили та впливу, котрі можуть стати загро­зою для Заходу. США залишились єдиною наддержавою, та опір їх диктатурі зростає. Замість "кінця історії" на шляхах гло­балізації, конвергенції та вестернізації світ дедалі більше регіоналізується. Націо­нальні держави зберігають своє значення і після розвалу системи "трьох світів", вони "все більше визначають свою прина­лежність і свої групові інтереси в циві-лізаційних категоріях".

Справді, глобалізація виявила багато суперечливих явищ та вад, котрі поз­бавляють можливості не тільки відтворити раціонально-цілісну картину світу, а й відпрацювати на її базі продуктивну стратегію розвитку людства.

У цьому зв'язку можна згадати занепокоєння, що його висловили ще

наприкінці 80-х років співробітники Лан­кастерського університету (Великобри­танія) Скотт Леш та Джон Уррі, які звер­нули увагу на посилення чинників "дезор­ганізації капіталізму", підкресливши, що "все, що забезпечувало міцність капі­талізму, зокрема класів, промисловості, міст, окремих держав і навіть всього світу, все розвіюється у порох".

Перехід від історичного періоду, відзначеного переважанням національних економік з законодавчими та політичними рамками, властивими кожній окремій державі, до іншого етапу - глобальної економіки, з притаманними їй анархією світової валютно-фінансової системи та олігархією основних суб'єктів ринкової діяльності як двох головних форм рег­ламентації світової економіки - не зробили світове господарство ефективнішим, а людство - згуртованішим.

Хвиля валютно-фінансової кризи 1997-1999 pp., що обійшлася країнам найбільш динамічного в економічному відношенні Азіатсько-Тихоокеанського регіону втратами у 2 трильйони доларів, "падінням середнього класу" та злетом злиденності в середньому з 7% до 14-20%, не тільки підірвала віру в "гло-балізаційні перспективи" людства, а й оголила суттєві розбіжності між США та Євросоюзом стосовно американського плану розбудови "світової фінансової архітектури".

Так, якщо США виходили у своїх оцінках щодо причин фінансової кризи з того, що вона спричинена місцевими чинниками, пов'язаними, зокрема, з ко­рупцією в національних банківських сис­темах та неефективним розміщенням фінансових ресурсів, то Євросоюз вбачав витоки її в радикальній фінансовій лібе­ралізації 90-х років та заохочуваних МВФ реформах, котрі стимулювали спекуляцію.

З іншого боку, Євросоюз висловив незгоду з запропонованою США "новою всесвітньою фінансовою архітектурою", заснованою на прозорості, підзвітності, єдиних світових стандартах, мінімізації масштабів "морального ризику" та свободі руху капіталу. Натомість він запропонував розробку такої нової глобальної архітек­тури, за якої світ буде поділено на валютні зони з певним ступенем захисту через державний контроль згаданого процесу.

Досить симптоматичним є й віднов­лення полеміки по обидва боки Атлантики навколо питань спроможності ринкових моделей - "неоамериканської", що віддає перевагу абсолютизації принципів інди­відуального підприємницького успіху, та "рейнської", яка сприяє встановленню соціального консенсусу на довгострокову перспективу.

Вагання з фундаментальних позицій, на яких повинна базуватись глобалізаційна стратегія, виявляється і в помітному коригуванні уявлень про перспективи розвитку ринкової економіки у XXIсторіччі, що спостерігається в теоретичних роз­робках Світового банку. Так. головний спе­ціаліст цієї авторитетної установи Дж.Є.Сті-гліц, відзначаючи нежиттєздатність державної планової економіки, підкрес­лює, що ринкова модель ані теоретично, ані історично "не може бути визнана спра­ведливою". "Успіх, скоріш за все, може бути у ринкового соціалізму", - пише він.

Все це породжує суттєві сумніви в тому, чи можливо ставитися до глобалізації в її нинішньому вигляді як до цивілі-заційного проекту. Більше того, в самих країнах, які започаткували глобалізаційні процеси, спостерігаються й інші істотні відхилення від початкових проектних накреслень ідеї. Так, замість перед­бачуваної добровільної відмови держав від частини свого суверенітету в ході ста­новлення Євросоюзу бачимо зворотні явища. "Європейське, будівництво, -констатує французький вчений-між-народник Н.Гнесотто, - відбувається цілком під знаком суперечностей між інтеграцією єдиного економічного по­рядку, проте збереженням у силі націо­нальних принципів порядку політичного". Що ж до передбаченої "гомогенізуючої" функції сучасних засобів масової кому­нікації (ЗМК) в процесі еволюції плане­тарних соціумів, то й тут ефект виявився діаметрально протилежним. Під впливом ЗМК, зазначає зокрема італійський соціолог А.Мелуччі, навіть у сучасних пост-ІІ Ідустріальних суспільствах відроджуються етнонаціональні рухи, котрі дають людині можливість набути як індивідуальної ідентичності, так і солідарності з певною етносоціальною групою.

Крім того, в самому підході до гло­бальних економічних перетворень було закладено базову суперечність між стимулюванням розвитку національного

приватного сектора країн, що розвива­ються, та підпорядкованістю глобалізаційного проекту інтересам транснаціо­нальних корпорацій, які "новим міжна­родним капіталізмом" вибивають націо­нальний капіталізм країн "третього світу". Ось чому запекла боротьба між розви­нутими державами та країнами, що розвиваються, продовжує точитися нав­коло таких питань, як правила конкуренції, урядові закупівлі, подальше зниження бар'єрів у торгівлі промисловими то­варами, лібералізація інвестицій тощо. Справа в тому, що у разі подальших поступок з боку країн, що розвиваються, та створення на їх внутрішніх ринках рівних умов для конкуренції місцевих й іноземних фірм, на яких наполягає Захід, тут може скластися сприятлива атмосфера для розгрому транснаціональними корпо­раціями місцевих компаній в їх же національному економічному просторі.

В цілому ж справа сьогодні полягає не тільки у визначенні спроможності гло­бального проекту, а й у розгортанні його загальнолюдських вимірів, в його під­порядкуванні створенню нової системи світовлаштування, заснованої на гуманізмі, знаннях та інтелекті.

Наприкінці XXстоліття «материк» СНД, образно кажучи, почав розповзатись і подрібнюватись на окремі «архіпелаги». Серед членів Співдружності дедалі виразніше вима­льовується кілька груп держав із відмінними, а інколи навіть протилежними інтересами. Інтеграція країн СНД набула не лише різношвидкісного, а й різновекторного характеру. Порівняно з країнами - членами Євразійського економічного співто­вариства (ЄАЕС) траєкторію розвитку держав -членів СНД, що не увійшли до цього об'єднання зумовлюють кілька важливих факторів: по-перше, стратегічні інтереси довготермінового характеру, що далеко не завжди узгоджуються з російськими; по-друге, певна прихильність з боку Заходу; по-третє, відсутність безперечного лідера. Одним з головних чинників, що визначає ці особливості, стало прагнення видобувати й транспортувати енергоносії Центральноазійського та Каспійського регіонів поза російською територією та контролем. Більшість держав, що не входять до ЄАЕС СНД, утворили неформальне об'єднання ҐУУАМ (Грузія, Україна, Узбекистан, Азербайджан, Молдова). В разі інтенсифікації економічної співпраці між його суб'єктами можна було б розраховувати на появу в СНД альтернативного Росії центру впливу.

Оценить/Добавить комментарий
Имя
Оценка
Комментарии:
Где скачать еще рефератов? Здесь: letsdoit777.blogspot.com
Евгений07:36:51 19 марта 2016
Кто еще хочет зарабатывать от 9000 рублей в день "Чистых Денег"? Узнайте как: business1777.blogspot.com ! Cпециально для студентов!
11:18:57 29 ноября 2015

Работы, похожие на Реферат: Процес глобалізації суспільства

Назад
Меню
Главная
Рефераты
Благодарности
Опрос
Станете ли вы заказывать работу за деньги, если не найдете ее в Интернете?

Да, в любом случае.
Да, но только в случае крайней необходимости.
Возможно, в зависимости от цены.
Нет, напишу его сам.
Нет, забью.



Результаты(151147)
Комментарии (1843)
Copyright © 2005-2016 BestReferat.ru bestreferat@mail.ru       реклама на сайте

Рейтинг@Mail.ru