Банк рефератов содержит более 364 тысяч рефератов, курсовых и дипломных работ, шпаргалок и докладов по различным дисциплинам: истории, психологии, экономике, менеджменту, философии, праву, экологии. А также изложения, сочинения по литературе, отчеты по практике, топики по английскому.
Полнотекстовый поиск
Всего работ:
364150
Теги названий
Разделы
Авиация и космонавтика (304)
Административное право (123)
Арбитражный процесс (23)
Архитектура (113)
Астрология (4)
Астрономия (4814)
Банковское дело (5227)
Безопасность жизнедеятельности (2616)
Биографии (3423)
Биология (4214)
Биология и химия (1518)
Биржевое дело (68)
Ботаника и сельское хоз-во (2836)
Бухгалтерский учет и аудит (8269)
Валютные отношения (50)
Ветеринария (50)
Военная кафедра (762)
ГДЗ (2)
География (5275)
Геодезия (30)
Геология (1222)
Геополитика (43)
Государство и право (20403)
Гражданское право и процесс (465)
Делопроизводство (19)
Деньги и кредит (108)
ЕГЭ (173)
Естествознание (96)
Журналистика (899)
ЗНО (54)
Зоология (34)
Издательское дело и полиграфия (476)
Инвестиции (106)
Иностранный язык (62792)
Информатика (3562)
Информатика, программирование (6444)
Исторические личности (2165)
История (21320)
История техники (766)
Кибернетика (64)
Коммуникации и связь (3145)
Компьютерные науки (60)
Косметология (17)
Краеведение и этнография (588)
Краткое содержание произведений (1000)
Криминалистика (106)
Криминология (48)
Криптология (3)
Кулинария (1167)
Культура и искусство (8485)
Культурология (537)
Литература : зарубежная (2044)
Литература и русский язык (11657)
Логика (532)
Логистика (21)
Маркетинг (7985)
Математика (3721)
Медицина, здоровье (10549)
Медицинские науки (88)
Международное публичное право (58)
Международное частное право (36)
Международные отношения (2257)
Менеджмент (12491)
Металлургия (91)
Москвоведение (797)
Музыка (1338)
Муниципальное право (24)
Налоги, налогообложение (214)
Наука и техника (1141)
Начертательная геометрия (3)
Оккультизм и уфология (8)
Остальные рефераты (21697)
Педагогика (7850)
Политология (3801)
Право (682)
Право, юриспруденция (2881)
Предпринимательство (475)
Прикладные науки (1)
Промышленность, производство (7100)
Психология (8694)
психология, педагогика (4121)
Радиоэлектроника (443)
Реклама (952)
Религия и мифология (2967)
Риторика (23)
Сексология (748)
Социология (4876)
Статистика (95)
Страхование (107)
Строительные науки (7)
Строительство (2004)
Схемотехника (15)
Таможенная система (663)
Теория государства и права (240)
Теория организации (39)
Теплотехника (25)
Технология (624)
Товароведение (16)
Транспорт (2652)
Трудовое право (136)
Туризм (90)
Уголовное право и процесс (406)
Управление (95)
Управленческие науки (24)
Физика (3463)
Физкультура и спорт (4482)
Философия (7216)
Финансовые науки (4592)
Финансы (5386)
Фотография (3)
Химия (2244)
Хозяйственное право (23)
Цифровые устройства (29)
Экологическое право (35)
Экология (4517)
Экономика (20645)
Экономико-математическое моделирование (666)
Экономическая география (119)
Экономическая теория (2573)
Этика (889)
Юриспруденция (288)
Языковедение (148)
Языкознание, филология (1140)

Реферат: Бухгалтерський облік 2

Название: Бухгалтерський облік 2
Раздел: Рефераты по бухгалтерскому учету и аудиту
Тип: реферат Добавлен 17:37:15 14 июня 2010 Похожие работы
Просмотров: 576 Комментариев: 3 Оценило: 0 человек Средний балл: 0 Оценка: неизвестно     Скачать

Опорный конспект лекцій по бух. учету

Тема Фінансовий облік: принципи та зміст

Вступ

Сьогодні в країнах з розвинутою економікою загальна бухгалтерія поділяється на дві підсистеми: зовнішню – фінансову та внутрішню – управлінську (внутрішньогосподарську). Такий поділ об’єктивно зумовлений відмінностями в цілях і завданнях зовнішньої та внутрішньої бухгалтерії.

Бухгалтерський облік в Україні також поділяється на фінансовий і управлінський, причому у фінансовому обліку поступово відокремлюється управлінська функція.

Фінансова звітність, що складається підприємствами різних країн світу, має певні відмінності, що обумовлені соціальними, економічними та політичними факторами. Відмінності у підходах до змісту фінансових звітів значно ускладнили аналіз інформації та прийняття рішень в умовах розвитку міжнародної торгівлі, глобалізації фінансових ринків та транснаціональних корпорацій.

Сьогодні в Україні відбувається процес реформування бухгал­терського обліку з метою приведення національної системи обліку у відповідність міжнародним стандартам. Міжнародні стандарти визначають загальні правила оцінки та надання інформації у фінансових звітах. Але МСБУ не являються домінуючими над законодавчими актами, що регулюють складання фінансової звітності в окремій країні. Таким чином, указівки з регулювання бухгалтерського обліку формуються відповідно традиціям нашої країни, які усе ж таки не мають принципових розбіжностей з міжнародними стандартами.

План

1. Поняття та призначення фінансового обліку.

2. Національні стандарти бухгалтерського обліку.

3. Принципи фінансового обліку.

4. Формування показників діяльності підприємства у фінансовому обліку.

1. Поняття та призначення фінансового обліку.

В Україні ведення фінансової бухгалтерії є обов’язковим для всіх підприємств. Фінансовий облік ведеться в інтересах зовнішніх користувачів – потенційних інвесторів, органів податкової адміністрації, біржі, банку, постачальників та покупців тощо. Фінансова звітність, складена на підставі МСБУ, задовольняє інформаційні потреби, загальні для всіх користувачів. Метою фінансового обліку є формування та надання фінансових звітів загального призначення, які містять інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства, яка є корисною для широкого кола користувачів. Фінансова звітність відкрито публікується, вона не становить комерційної таємниці. Система формування фінансової звітності повинна бути прозорою, доступною для розуміння компетентними користувачами. Усі ці фактори зумовлюють чітку регламентацію структури, форми зовнішньої звітності підприємства, правил і принципів її складання.

2. Національні стандарти бухгалтерського обліку.

З метою гармонізації національної системи бухгалтерського обліку на підставі міжнародних стандартів в Україні протягом 2000-2001 років відбувається розробка та втілення Національних стандартів бухгалтерського обліку (НСБО). За складом питань, які регулюються НСБО, їх можна об’єднати у чотири групи:

І група спрямована на врегулювання питань складання фінансовоїзвітності.

ІІ група орієнтована на облік основних засобів, нематеріальних активів їх амортизації та оренди, товарно-матеріальних запасів, зобов’язань по кредитах, позиках, боргах постачальникам, підрядчикам.

ІІІ група вирішує завдання обліку доходів, витрат та фінансових результатів.

ІY група фіксує правила обліку інвестицій, податків, дивідендів, довгострокових контрактів, впливу змін валютних курсів, цін та інфляції.

3.Принципи фінансового обліку і звітності.

Автономність – кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від його власників, у зв’язку з чим активи і зобов’язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності.

Безперервність – оцінка активів і зобов’язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність буде тривати далі. Якщо підприємство має намір, або потребу в ліквідації чи скороченні об’єму діяльності, то звітність повинна складатися на підставі інших принципів, що мають бути розкриті.

Періодичність – можливість розподілу діяльності підприємства на визначені періоди часу з метою складання фінансової звітності. Звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік, квартал.

Історична (фактична) собівартість – пріоритетною є оцінка активів підприємства, виходячи з витрат на їх виробництво і придбання.

Нарахування і відповідність доходів і витрат – для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що здійснені для одержання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку і фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати коштів.

Повнота (повне висвітлення) – усі господарські операції підлягають реєстрації на рахунках бухгалтерського обліку. Фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні і потенційні наслідки господарських операцій і подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі.

Послідовність (стабільність) – постійне (із року в рік) застосування підприємством обраних методів обліку (обраної облікової політики). Зміна облікової політики можлива лише в тих випадках, які передбачені національними П(С)БО, і повинна бути обгрунтована і розкрита у фінансовій звітності.

Обачність – застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов’язань і витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства.

Превалювання сутності над формою – операції враховуються відповідно до їх сутності, а не тільки виходячи з юридичної форми.

Єдиний грошовий вимірник – вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства в його фінансовій звітності здійснюється в єдиній грошовій одиниці.

4. Формування показників діяльності підприємства у фінансовому обліку.

Одним із напрямів формування показників фінансової звітності підприємств є визначення видів діяльності по окремим господарським операціям. Діяльність, яку здійснює підприємство поділяється на звичайну та надзвичайну.

Звичайна – це будь-яка основна діяльність підприємства, а також операції, які її забезпечують чи виникають у результаті її здійснення.

Надзвичайна – це події, які чітко відрізняються від звичайної діяльності, та не передбачається, що вони будуть повторюватися періодично чи в кожному наступному звітному періоді. Наприклад, ліквідація наслідків пожежі, поводі, техногенних аварій.

У межах звичайної та надзвичайної діяльності виділяють операційну, інвестиційну та фінансову діяльність.

Операційна – це основна діяльність, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю.

Операційна діяльність, у свою чергу, поділяється на основну та іншу операційну діяльність.

Основна – це операції, пов’язані з виробництвом чи реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), які є головною метою утворення підприємства та забезпечують основну долю його доходу.

Інша операційна – це, зокрема, операції з реалізації іноземної валюти, реалізації інших оборотних активів, оперативної оренди; відображення курсових різниць, створення резервів сумнівних боргів, уцінка запасів, отримання та сплата пені, штрафів та інших санкцій та інші.

Інвестиційна – це придбання та реалізація тих необоротних активів, а також тих фінансових інвестицій, які не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів. Наприклад, здійснення капітальних інвестицій у основні засоби, реалізація основних засобів, що не використовуються, ліквідація основних засобів, операції з нематеріальними активами, фінансовими інвестиціями (придбання цінних паперів), надання позик та отримання процентів по них, надходження дивідендів від фінансових інвестицій, переоцінка необоротних активів та інвестицій.

Фінансова – це діяльність, яка веде до зміни розміру та складу власного та позикового капіталу. Наприклад, емісія акцій, отриманні та погашення кредитів, виплата дивідендів, фінансова оренда активів (надання та отримання), сплата процентів за користування грошовими коштами, доходи від спільної діяльності.

При віднесенні окремих операцій до конкретного виду діяльності необхідно враховувати особливості конкретного підприємства. Наприклад, інвестиції у цінні папери, як правило, відносяться до інвестиційної діяльності, але для інвестиційної компанії це основна операційна діяльність.

При складанні фінансової звітності дані про доходи і витрати, а також рух грошових коштів надаються окремо для операційної інвестиційної фінансової та надзвичайної діяльності, що сприяє підвищенню достовірності облікової інформації та поглибленню аналізу показників фінансової діяльності.

Висновки

Ведення фінансового обліку є обов’язковим для кожного підприємства. Законом встановлюються вимоги до фінансової інформації. Регламентуються форми звітності та їх зміст, порядок розрахунку показників.

Фінансовий облік базується на точній інформації, законом регламентуються не тількиобмеження, але й вимоги. Фінансові звіти готуються для зовнішніх користувачів, тобто людей, які не роблять на даному підприємстві. Інформація, яка міститься у фінансових звітах, відображає операції, які вже здійснено, і тому вона піддається перевірці.

Фінансові звіти узагальнюють інформацію про діяльність всього підприємства.

Мета фінансового обліку – складання фінансової звітності зовнішнім користувачам інформації. Мета вважається досягнутою, якщо документи складені та надані за призначенням.

Користувачі фінансової інформації – акціонери, кредитори, податкові органи, позабюджетні фонди, органи влади. Це юридичні та фізичні особи, які знаходяться у певних відношеннях з підприємством, що підготувало звіт. Керівники підприємства несуть відповідальність за підготовку фінансових звітів.

Фінансовий облік будується на підставі загальноприйнятих норм та стандартів. Цей принцип дозволяє зовнішнім користувачам інформації проводити порівняння та співставлення. Крім того, користувачі повинні бути впевненими, що облік ведеться за загальноприйнятим порядком, завдяки чому він у достатній мірі вірогідний.

Контрольні запитання

1. Навести поняття фінансового облік.

2. Розкрити призначення фінансового обліку поряд з іншими видами бухгалтерського обліку.

3. Розкрити призначення, склад та короткий зміст національних бухгалтерських стандартів.

4. Розкрити 10 принципів фінансового обліку та звітності.

5. Розкрити порядок формування показників фінансової звітності за напрямками діяльності підприємства.

Тема . Облік формування власного капіталу.

Вступ

Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку № 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» термін «Власний капітал» визначається як частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань.

План

1. Види власного капіталу.

2. Облік статутного та пайового капіталу.

3. Облік додаткового капіталу.

4. Облік резервного капіталу.

5. Облік прибутку (збитку)підприємства.

6. Облік забезпечень наступних витрат та цільового фінансування.

Текст

1. Власний капітал – це сума коштів підприємства, що належить

засновникам та визначається як різниця між загальною вартістю майна і борговими зобов’язаннями.

До власного капіталу відносяться: статутний капітал, пайовий капітал, додатковий капітал, резервний капітал, прибуток підприємства, а також кошти забезпечень наступних витрат. До власних коштів умовно належить і цільове фінансування, що надходить з державних джерел згідно з Законом про Державний бюджет. (умовно, тому що ці кошти не підлягають поверненню).

Статутний капітал – це зареєстрована вартість акцій для акціонерних товариств і сума оголошеного статутного капіталу для інших підприємств, зафіксовані в статутних документах.

Пайовий капітал – сума пайових внесків фізичних та юридичних осіб, якщо це передбачено статутними документами.

Додатковий капітал – складається з двох частин:

1) суми перевищення вартості продажу акцій над номінальною вартістю (емісійний доход) ,

2) сум дооцінки необоротних активів, вартість активів, безоплатно отриманих підприємством.

Резервний капітал – сума резервів, створених підприємством відповідно до діючого законодавства або статутних документів.

Прибуток – кошти, отримані в результаті перевищення доходів над витратами звітного періоду та спрямовані на подальше використання у діяльності підприємства. Збитки – це перевищення витрат над доходами періоду.

Забезпечення наступних витрат – це кошти, які за рішенням підприємства резервуються для покриття майбутніх витрат і платежів.

Цільове фінансування – це кошти для здійснення заходів цільового призначення, у тому числі гуманітарна допомога, субсидії, асигнування з бюджету, внески фізичних і юридичних осіб у вигляді спонсорської допомоги.

2. Статутний капітал створюється за рахунок внесків засновників. Згідно з Законом про господарські товариства від 19.09.91 р. № 1576-ХІІ внески засновників можуть здійснюватися у вигляді:

- будівель, споруд, обладнання;

- інших матеріальних цінностей (виробничих запасів, готової продукції, товарів та інших);

- цінних паперів;

- прав користування землею, водою та іншими природними ресурсами та майном;

- інших майнових прав, у тому числі інтелектуальної власності;

- грошових коштів, у тому числі в іноземній валюті.

Забороняється використання бюджетних коштів, коштів , отриманих у позику, коштів, отриманих у заставу.

Статутний капітал, таким чином, є частиною майна підприємства. Кошти та майно, що внесені до статутного капіталу, приймають участь у господарському обороті поряд з іншим майном. Внески до статутного капіталу, що надійшли на поточний рахунок, можуть бути використані на будь-які цілі, у тому числі на заробітну плату, придбання матеріалів, обладнання та інші.

Формування статутного капіталу за рахунок внесків засновників фіксується в засновницьких документах підприємства (Статуті та Установчому договорі). Сума статутного капіталу, а також рішення про його збільшення, або зменшення обов’язково реєструється в Державному реєстрі господарських одиниць. Сума, яка на дату реєстрації підприємства заявлена, але фактично не внесена засновниками, становить неоплачений капітал. Невкладені кошти засновників зменшують реальний розмір статутного капіталу і в балансі відображаються зі знаком мінус.

Пайовий капітал – це сукупність коштів фізичних та юридичних осіб, добровільно розміщених у товариствах для господарської діяльності, зокрема, у споживчих товариствах, житлово-будівельних кооперативах, кредитних спілках колективних сільськогосподарських підприємствах. (неприбуткові організації, що утримуються лише за рахунок пайових внесків).

Для обліку статутного капіталу Планом рахунків передбачено два рахунки: 40 “Статутний капітал”, 45 “Вилучений капітал” та 46 “Неоплачений капітал”

Рахунок 40 є пасивним, по кредиту відображається зафіксована у засновницьких документах сума статутного капіталу та її збільшення, по дебету – зменшення статутного капіталу внаслідок вибуття учасників, викупу акцій у акціонерів.

Рахунок 45 – активний, регулюючий до рахунку 40. По дебету відображається вартість акцій, які викуплені у акціонерів з метою перепродажу, анулювання (зменшення статутного капіталу), по кредиту – номінальна вартість перепроданих акцій, або зменшення статутного капіталу внаслідок анулювання акцій.

Рахунок 46 активний, регулюючий до рахунку 40. По дебету відображається заборгованість учасників (акціонерів) по внесках до статутного капіталу, а також за акції, які їм належать, по кредиту – фактичне внесення коштів або майна у статутний капітал.

Порядок відображення операцій по формуванню статутного капіталу:

Зміст операції Дебет Кредит
1 Відображення первісного внеску у статутний капітал (30%) на момент реєстрації 30,31,10, 11,12, 14, 15, 35, 20,28 40
2 Відображення заборгованості засновників 46 40
3 Погашення заборгованості засновниками шляхом внесення грошей, цінних паперів чи майна

30, 31, 10, 11, 12, 14, 35,15, 20

28

46
4 Відображення частки статутного капіталу, яка повертається учаснику при виході з товариства 40 672 “Розрахунки за іншими виплатами”
5 Фактичне повернення частки учасника, що вибув з товариства 672 10,11,30,31,14,15,35,20,28
6 Викуп акцій у акціонерів 45 “Вилучений капітал” 30,31

7

Перепродаж акцій: номінальна вартість

надбавка

30,31

30,31

45

421 “Емісійний доход”

8 Анулювання акцій (ном. варт. та перевищ. її) 40, 421 45
9 Збільшення статутного капіталу за рахунок підвищення номінальної вартості акцій 443 40
10 Зменшення статутного капіталу шляхом зменшення номінальної вартості акцій 40 672 “Розрахунки за іншими виплатами”

3. Для обліку додаткового капіталу використовується рахунок 42 “Додатковий капітал”. Він є пасивним: по кредиту відображається нарахування, по дебету – зменшення додаткового капіталу.

Зміст операції Дебет Кредит
1 Відображення емісійного доходу у випадку перевищення продажної вартості акцій над номінальною вартістю 31, 31, 46 421
2 Використання додаткового капіталу у випадку перепродажу акцій за цінами, нижчими ніж номінальна вартість 421 45
3 Додаткові внески засновників підприємства (крім акціонерних товариств) без рішення про зміну статутного капіталу 30, 31, 20, 11, 12 … 422
4

Здійснена дооцінка активів: первісна вартість

знос

10, 11

423

423

13

5 Відображення вартості безоплатно отриманого майна 10, 11, 20, 28… 424
6 Доход від безоплатно отриманих активів одночасно з нарахуванням амортизації 424 745
7 Використання додаткового капіталу на формування статутного та резервного капіталу 42 46, 40, 43

4. Законом про господарські товариства (стаття 14) передбачено створення у госп. товаристві резервного капіталу у розмірі, встановленому установчими документами, але не менше 25% статутного капіталу. Розмір щорічних відрахувань до резервного капіталу не може бути меншим 5% суми чистого прибутку. Кошти резервного капіталу використовуються, як правило, для покриття непередбачених витрат у випадку нестачі прибутку, для погашення боргів перед кредиторами при ліквідації товариства, для виплати дивідендів за привілейованими акціями. Облік резервного капіталу ведеться на пасивному рахунку 43. Наприклад,

1) Створено резерв у розмірі 5% від чистого прибутку за рік

Д-т 443 “Прибуток, використаний у звітному періоді”

К-т 43 “Резервний капітал”

2) Використання резерву:

Д-т 43

К-т 44 – поповнення прибутку у випадку нестачі для погашення витрат.

5. Нерозподілений прибуток після сплати податків є елементом власного капіталу. Якщо в результаті діяльності отримано збитки, вони відображаються в балансі як зменшення власного капіталу зі знаком мінус.

Фінансовий результат визначають на рахунку 79 “Фінансовий результат”:

Д79К

Списання

собівартості реалізов.

продукції та інших витрат

К 90, 91, 92, 93, 94, 95, 96, 97, 98, 99

Списання доходів від реалізації та інших доходів

Д 70, 71, 72, 73, 74, 75

Після зіставлення доходів і витрат прибуток списують в кредит рахунку 441 “Прибуток нерозподілений”, а збиток – в дебет рахунку 442 “Непокриті збитки”.

Використання прибутку відображається на субрахунку 443 “Прибуток, використаний у звітному періоді”, наприклад:

1) Нараховані дивіденди по акціям: Д – 443 К – 671 “Розрахунки по нарахованих дивідендах”

2) Здійснено відрахування до резервного капіталу: Д – 443 К – 43

3) Збільшено статутний капітал (номінальну вартість акцій) за рахунок прибутку : Д – 443 К – 40

4) Списано прибуток, використаний у звітному періоді: Д – 441 К – 443

6. Облік забезпечень наступних витрат та цільового фінансування.

Забезпечення можуть створюватися для відшкодування наступних витрат на:

- Виплату відпусток працівникам,

- Додаткове пенсійне забезпечення,

- Виконання гарантійних зобов’язань та інші.

Суми створених забезпечень визнаються витратами.

Для обліку забезпечень використовують пасивний рахунок 47 “Забезпечення майбутніх витрат і платежів”.

Забезпечення виплат відпусток – створюється для погашення витрат на оплату відпусток, переважно, у літній період. Це є необхідним для тих категорій робітників, які при виході у відпустку потребують заміни. Тобто у цей період необхідно сплачувати подвійну суму: за відпустку та заробітну плату.

Для обчислення сум забезпечення підприємства встановлюють певний розмір відсотку, який застосовується до фонду заробітної плати робітників разом з відрахуваннями від неї. Наприклад, фонд заробітної плати робітників за місяць склав 15000 грн., відрахування на соціальні заходи (36,5% від 15000 ) – 5475 грн., відсоток забезпечення виплат відпусток – 10%.

Розрахунок суми забезпечення: (15000+5475) х 10% = 2047,5 грн.

Проводка по нарахуванню забезпечення – Д-23, 91 К-47

Використання забезпечення у періоді відпусток – Д-47, К-66, 65.

Забезпечення гарантійних зобов’язань - створюється для погашення витрат на гарантійний ремонт продукції, яка повернена покупцями для ремонту. Для визначення сум забезпечення підприємство встановлює розмір відсотку до об’єму реалізованої за місяць продукції. Наприклад, протягом місяці реалізовано продукції, по якої встановлено гарантійні зобов’язання на суму 20000 грн., відсоток забезпечення гарантійних зобов’язань – 3%.

Розрахунок суми забезпечення: 20000 х 3: = 600 грн.

Проводка по нарахуванню зобов’язання: Д-93, К- 47.

Використання забезпечення у разі здійснення витрат на гарантійний ремонт: Д-47, К-20, 66, 65, 22 та інші.

Цільове фінансування.

Фонди цільового фінансування формуються за рахунок лише зовнішніх цільових надходжень та використовуються в суворій відповідності до встановлених кошторисів. Вони, як правило, спрямовуються на фінансування об’єктів соцкультпобуту, будівництво доріг, житла, передачу гуманітарної допомоги. Облік цих коштів ведеться на пасивному рахунку 48 “Цільове фінансування та цільові надходження”.

Приклад 1:

1) Отримане бюджетне фінансування для будівництва школи: Д-311, К-48;

2) Надійшло від інших організацій у вигляді допомоги: Д-20,22, К-48:

3) Списані витрати по будівництву школи за рахунок цільового фінансування: Д-48, К-15.

Приклад 2:

1) Отримано від батьків кошти за перебування дітей у дитячому садку підприємства: Д-30, К-48.

2) Погашення частки витрат на утримання дитячого садку за рахунок коштів батьків: Д-48, К-949.

Висн о вки

Поняття “капітал” у житті звичайно сприймається як “власність”. Так, права кожного власника на майно підприємства і на участь у його прибутку визначається часткою вкладених коштів. У момент створення підприємства його капітал втілюється у внесених засновниками активах і оцінюється за вартістю всього майна підприємства. На цьому етапі, коли підприємство ще не має зовнішньої заборгованості, власний капітиа дорівнює сумі активів підприємства.

У процесі господарської діяльності підприємство здійснює операції, що призводять до виникнення у нього різноманітних зобов’язань перед юридичними і фізичними особами, наприклад, заборгованості постачальникам за придбані матеріали, заборгованості працівникам із заробітної плати, заборгованості бюджету з нарахованих податків тощо. Тоді власний капітал визначається як частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань.

Контрольні запитання

1. Розкрити сутність власного капіталу.

2. Наведіть склад власного капіталу.

3. Дати характеристику статутного капіталу.

4. Дати характеристику пайового капіталу.

5. Дати характеристику додаткового капіталу.

6. Дати характеристику вилученого капіталу.

7. Дати характеристику резервного капіталу.

8. Що являють собою нерозподілені прибутки?

9. Який рахунок бухгалтерського обліку застосовується для обліку статутного капіталу (характеристика)?

10. Який рахунок бухгалтерського обліку застосовується для обліку пайового капіталу (характеристика)?

11. Який рахунок бухгалтерського обліку застосовується для обліку неоплаченого капіталу (характеристика)?

12. Який рахунок бухгалтерського обліку застосовується для обліку вилученого капіталу (характеристика)?

13. Як на рахунках бухгалтерського обліку відображається формування статутного капіталу?

14. В чому полягають особливості обліку акціонерного капіталу ВАТ?

15. Як у бухгалтерському обліку відображається формування додаткового капіталу?

16. Який рахунок бухгалтерського обліку застосовується для обліку нерозподілених прибутків (непокритих збитків)?

17. Яка мета складання звіту про власний капітал?

18. Як в бухгалтерському обліку відображаються операції по ліквідації ТОВ?

19. Як в бухгалтерському обліку відображається формування резервного капіталу?

20. Як в бухгалтерському обліку відображається використання резервного капіталу?

21. Який рахунок бухгалтерського обліку застосовується для обліку розрахунків з учасниками?

22. Наведіть приклади бухгалтерських проводок розрахунків з учасниками.

23. Як у бухгалтерському обліку розраховується та відображається податок на прибуток?

24. Для чого застосовується рахунок “Відстрочені податкові активи”?

25. Для чого застосовується рахунок “Відстрочені податкові зобов’язання”?


Тема: Облік грошових коштів в національній валюті.

Вступ.

Грошові кошти підприємства являють собою найбільш ліквідну частину оборотних активів. Вони відіграють ключову роль в господарських процесах забезпечення підприємства необхідними ресурсами та в ході реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), виконуючи функції засобу обігу та платежу. Як засіб накопичення грошові кошти підприємства також використовуються при здійсненні фінансових інвестицій, а саме при розміщенні на депозитних рахунках у банках та спрямуванні у статутні капітали інших підприємств.

В активах підприємства можуть бути кошти як в національній, так і в іноземних валютах. Метою даної лекції є ознайомлення з порядком бухгалтерського обліку грошових коштів в національній валюті України.

Валюта України – це грошові знаки у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет та інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу; кошти, що знаходяться на рахунках, або вносяться у вигляді внесків до банківських та інших кредитно-фінансових установ на території України; платіжні документи та інші цінні папери, виражені у валюті України.

Для цілей бухгалтерського обліку грошові кошти в національній валюті діляться на наступні групи:

· готівка у касі підприємства;

· гроші на поточних рахунках у банках;

· гроші на інших рахунках у банках;

· інші грошові кошти.

Бухгалтерський облік грошових коштів в національній валюті повинен

забезпечувати:

1) своєчасне і повне документування операцій з руху грошових коштів;

2) суцільну реєстрацію операцій в облікових регістрах;

3) щоденне визначення та контроль залишків грошових коштів;

4) дотримання касової дисципліни згідно з вимогами діючого законодавства;

5) обгрунтованість проведення операцій на рахунках у банках;

6) відображення господарських операцій з грошовими коштами в системі бухгалтерських рахунків;

7) складання фінансової звітності про стан і рух грошових коштів підприємства.

План.

1. Облік касових операцій:

1.1. Облік готівкових коштів у касі.

1.2. Облік інших грошових коштів.

2. Облік операцій на рахунках у банках в національній валюті:

2.1. Облік коштів на поточних рахунках підприємства у банках.

2.2. Облік операцій з іншими рахунками у банках.

Текст.

1.1. Готівкові кошти - це грошові знаки національної та іноземної валюти – банкноти і монети, в тому числі оборотні пам’ятні і ювілейні монети, які є дійсними платіжними засобами.

Розрахунки готівкою підприємств між собою та з підприємцями і фізичними особами проводяться як за рахунок грошових коштів, що отримані з кас банків, так і за рахунок готівкової виручки та здійснюються через касу підприємств з веденням касової книги.

Сума готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця ) з іншим підприємством (підприємцем) не може перевищувати десяти тисяч гривень протягом одного дня за одним чи кількома платіжними документами.

Установа банку, в якому підприємство відкрило поточний рахунок, встановлює ліміт залишку готівки у касі – граничний розмір готівки, який може залишатися у касі на кінець робочого дня. Всі кошти, понад встановленого ліміту повинні здаватися у каси банків для зарахування на поточний рахунок.

Підприємства мають право зберігати у касі готівку, отриману для виплати заробітної плати, пенсій, стипендій, дивідендів, понад ліміту протягом трьох робочих днів, враховуючи день отримання готівки в установі банку. Якщо підприємство здійснює виплату заробітної плати за рахунок виручки, понадлімітні кошти на ці цілі можуть зберігатися у касі протягом трьох робочих днів з дня, коли настав строк виплати.

Підприємства (підприємці), які мають поточні рахунки в установах банків, отримують готівку з цих рахунків та використовують її виключно на цілі, які зазначені у грошовому чеку. Суми готівки, отримані в установі банку і не використані за призначенням протягом встановлених термінів, повертаються підприємством у банк не пізніше наступного робочого дня. Може залишитися тільки сума у межах ліміту.

Документування касових операцій. Прийом готівки проводиться по прибутковим касовим ордерам, що підписуються головним бухгалтером. При цьому видається квитанція за підписами головного бухгалтера і касира, затверджена печаткою підприємства.

Видача готівки з кас підприємств проводиться за видатковими касовими ордерами, або платіжними відомостями. Документи на видачу готівки підписуються керівником і головним бухгалтером. У випадку видачі окремій фізичній особі готівки за видатковим ордером касир вимагає пред’явити паспорт чи документ, який його замінює, записує його найменування і номер, коли і ким він виданий.

Виплати, пов’язані з оплатою праці, проводяться касиром по платіжним відомостям. Після закінчення встановлених строків виплати касир повинен:

· в платіжній відомості проти фамілій осіб, яким не видано зарплату, зробити напис: “Депонована”;

· скласти реєстр депонованих сум;

· в кінці відомості вказати фактично виплачену суму і суму виплат, яка не була виплачена, звірити ці суми з загальним підсумком за платіжною відомістю і затвердити напис своїм підписом;

· виписати видатковий касовий ордер на фактично видану суму за відомістю і зробити відповідний запис у касовій книзі.

Здача грошей у касу банку засвідчується квитанцією до Об’яви на внесок готівкою і також оформлюється видатковим касовим ордером.

Всі надходження і видатки готівки обліковують у касовій книзі. Записи в касовій книзі здійснюються в двох примірниках. Перші примірники залишаються у касовій книзі. Другі примірники відривні і є звітами касиру. Записи у касовій книзі робляться касиром по операціям отримання чи видачі готівки за кожним прибутковим і видатковим касовим ордером у день їх надходження чи видачі. Щоденно наприкінці робочого дня касир підбиває підсумок операцій за день та виявляє залишок готівки у касі і передає в бухгалтерію як звіт касиру другий відривний лист з прибутковими і видатковими ордерами.

Рахунок 30 “Каса” за класифікацією відноситься до активних, основних,

грошових. По дебету відображається надходження коштів, по кредиту – їх вибуття. Сальдо рахунку – дебетове - показує суму залишку готівки у касі на певну дату.

Розглянемо приклади господарських операцій з руху готівкових коштів у касі:

Таблиця 1.

Кореспонденція рахунку 301 “Каса в національній валюті”

Дебет рахунку Кредит рахунку
Зміст операції Кореспон­ду­­­ючий рахунок Зміст операції Кореспон­ду­ючий рахунок
Надходження грошей з поточного рахунку 311 “Поточні рахунки в національнів валюті” Виплата заробітної плати 66 “Розрахунки по оплаті праці”
Повернення грошей від підзвітної особи 372 “Розрахунки з підзвіт­ними особами” Внесок готівки на поточний рахунок у банку 311 “Поточні рахунки в національній валюті”
Надходження грошей від покупців 361 “Розрахунки з вітчиз­няними покуп­цями ” Надання позик робітникам підприємства 377 “Розрахунки з іншими дебіторами”
Внесок до статутного капіталу підприємства готівкою 40 “Статутний капітал” та 46 “Несплаче­ний капітал” Видача грошей у підзвіт на відрядження, виробничі та господарські потреби 372 “Розрахунки з підзвітними особами”

1.2. Інші грошові кошти - це грошові документи і грошові кошти у дорозі. Грошовими документами вважаються, зокрема, оплачені путівки в санаторії, пансіонати, поштові марки, проїзні квитки тощо, бланки акцій. Грошові документи зберігаються у касі підприємства. Грошові кошти у дорозі – це готівка, здана до банку або інкасаторам, але не зарахована на поточний рахунок.

Документування операцій з іншими грошовими коштами.

Надходження і видача грошових документів оформлюється прибут­ковими і видатковими касовими ордерами або накладними, що їх замінюють. Касир складає звіт про рух грошових документів.

При передачі виручки інкасатору складається супровідна відомість в трьох примірниках через копіювальний папір: перший примірник (супровідну відомість) вкладають в інкасаторську сумку, другий (накладну) – віддають інкасатору при отриманні ним сумки, третій (копія супровідної відомості) – залишається у касі (інкасатор розписується на ньому і ставить відповідний штамп) і служить підставою для списання коштів з касира, який підтверджує здачу грошей до каси банку. На зворотному боці першого і другого примірників матеріально відповідальні особи заповнюють покупюрний опис грошей, що здаються.

Підставою для прийняття сум грошових коштів в дорозі на облік при здачі виручки є квітанція установи банку, поштового відділення, копії супро­відних відомостей на здачу виручки інкасаторам банку тощо.

Для узагальнення інформації про наявність та рух грошових документів та грошових коштів у дорозі передбачено рахунок 33 “Інші грошові кошти” – активний, основний, грошовий. По дебету рахунку 33 “Інші грошові кошти” відображається надходження грошових документів до каси підприємства. По кредиту – вибуття грошових документів та списання коштів у дорозі після їх зарахування на відповідний рахунок.

Рух коштів у національній валюті відображається на субрахунках:

331 “Грошові документи в національній валюті”,

333 “Грошові кошти у дорозі в національній валюті”.

На субрахунку 331 відображаються грошові документи за їх номі­нальною вартістю. Аналітичний облік грошових документів ведеться за їх видами.

На субрахунку 333 відображаються, зокрема: готівкова виручка, внесена до кас банків та поштових відділень для зарахування на поточний рахунок підприємства, але ще не зарахована за призначенням, а також гроші, направлені з поточного рахунку на придбання іноземної валюти згідно з заявкою підпри­ємства. Аналітичний облік грошових коштів у дорозі ведеться по видам операцій, по касам підрозділів підприємства в хронологічному порядку.

Синтетичний облік рахунку 33 “Інші грошові кошти” організується в журналі № 1, розділ 5 – по кредиту рахунку та у відомості 1.3. – по дебету рахунку. Записи у журнал та відомість здійснюються на підставі звітів касиру про рух грошових коштів та грошових документів, виписок банку про зарахування грошових коштів на відповідні рахунки.

Розглянемо приклади господарських операцій з руху інших грошових коштів:

Таблиця 2.

Кореспонденція рахунку 33 “Інші грошові кошти” по операціях в національній валюті

Дебет рахунку Кредит рахунку
Зміст операції Кореспон­ду­ючий рахунок Зміст операції Кореспон­ду­ючий рахунок
Оприбутковано придбані підприємствао путівки у санаторії, бази відпо­чинку, бланки акцій, проїзні квитки тощо 685 “Розрахунки з іншими креди­торами” Передано путівки робітникам 377 “Розрахунки з іншими дебіторами”
Передано виручку з каси підприємства інкасатору 301 “Каса в національ­ній валюті” Списання вартості використаних бланків акцій на адміністративні витрати 92 “Адміністративні витрати”
Перераховано гроші з поточного рахунку на придбання іноземної валюти 311 “Поточні рахунки в національ­ній валюті” Зарахування на поточний рахунок виручки, що була у інкасатора 311 “Поточні рахунки в національній валюті”

2.1. Облік коштів на поточних рахунках підприємства у банках.

Основними нормативними документами з обігу безготівкових грошових коштів є:

- Інструкція “Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті”, затверджена постановою Правління НБУ від 29 березня 2001 року № 135.

- Інструкція про порядок відкриття та використання рахунків в національній і іноземній валюті, затверджена постановою Правління НБУ від 18 грудня 1998 року № 527.

Безготівкові розрахунки – це перерахування грошових коштів з рахунку платника на рахунок одержувача. Банки являються посередниками у цих операціях.

Поточний рахунок – це рахунок підприємства, відкритий в уповно­важеній установі банку для зберігання грошових коштів та проведення операцій по розрахунках підприємства. Згідно з Положенням про ведення касових операцій підприємства (підприємці), які відкрили поточні рахунки в установах банків, зберігають на них свої грошові кошти на договірних умовах та здійснюють розрахунки за своїми зобов’язаннями. Юридичні і фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності мають право відкривати необмежену кількість рахунків.

Документування операцій по рахунках у банках. При внесенні грошових коштів на рахунок банку подається об’ява на внесок готівкою.

Більшість розрахункових операцій на поточних рахунках у банках оформ­­люються платіжними дорученнями, в яких вказано: найменування платника та одержувача, їх коди ДРПОУ, номери поточних рахунків, назви обслуговуючих установ банків, сума платежу, призначення та підстава платежу (№, дата і назва рахунку, договору), сума ПДВ. Платіжне доручення підписується керівником і головним бухгалтером. При розрахунках платіжними дорученнями ініціатором платежу виступає платник.

Розрахунки можуть також оформлятися платіжними вимогами – ініціатором виступає одержувач, а також платіжними вимогами-дорученнями. Здійснення операцій на поточних рахунках підтверджується випискою банку, яка обов’язково передається підприємству. До виписки додаються другі примірники платіжних доручень та інших первинних документів, якими були оформлені операції. На підставі виписок складається журнал синтетичного обліку на поточному рахунку №1, розділ 3 – по кредиту рахунку 31 “Рахунки у банках” та відомість 1.2 – по дебету рахунку 31.

Рахунок 31 “Рахунки у банках” за класифікацією відноситься до актив­них, основних, грошових. По дебету відображається надходження коштів, по кредиту – їх вибуття. Сальдо рахунку – дебетове – показує суму залишку коштів на поточному рахунку на певну дату.

Розглянемо приклади господарських операцій з руху грошових коштів на поточних рахунках у банках:

Таблиця 3.

Кореспонденція рахунку 31 “Рахунки у банках”, субрахунок 311 “Поточні рахунки в національній валюті”

Дебет рахунку Кредит рахунку
Зміст операції Кореспон­ду­ючий рахунок Зміст операції Кореспон­ду­ючий рахунок
Отримано оплату від покупця 361 “Розрахунки з вітчиз­няними покупцями “ Оплата товарів (робіт, послуг) постачальникам 631 “Розрахунки з вітчизня­ними поста­чальниками”
Надходження оплати від інших дебіторів 377 “Розрахунки з іншими дебіторами” Оплата іншим кредиторам 685 “Розрахунки за іншими операціями”

Внесок готівки з каси на поточний рахунок у банку

301 “Каса в національній валюті” Оплата податків до бюджету 641 “Розрахунки за податками”

Внесок засновника до стстутного капіталу підприємства 40 “Статутний капітал” та 46 “Неспла­чений капітал” Оплата внесків органам державного страхування 65 “Розрахунки за страху­ванням”
Зарахування на поточний рахунок виручки, що була у інкасатора 333 “Грошові кошти у дорозі в національ­ній валюті” Отримання передплати за товари (роботи, послуги) 681 “Розрахунки за авансами отрима­ними”
Отримання позики банку 601 “Коротко­строкові кре­дити бан­ків в націо­наль­­ній валюті” Надходження грошей з поточного рахунку в касу підприємства 301 “Каса в національній валюті”

2.2. Облік операцій з іншими рахунками у банках. Крім поточних рахунків

підприємства можуть відкривати в банках спеціальні рахунки, призначені для здійснення поточних операцій наступних видів:

· розрахунки чеками за товари (роботи, послуги);

· розрахунки за акредитивами;

Розрахунковий чек – це документ, що містить письмове доручення власника рахунку (чекодавця) банку-емітенту, в якому відкрито його рахунок, про сплату чекодержателю зазначеної в чеку суми коштів. Розрахункові чеки використовуються у безготівкових розрахунках підприємств та фізичних осіб за отримані товари (роботи, послуги). Чекову книжку на ім’я чекодавця банк-емітент видає на суму, що не перевищує залишок коштів на рахунку чекодавця. Для гарантованої оплати чеків чекодавець бронює кошти на окремому рахунку – рахунку лімітованої чекової книжки. В межах ліміту підприємства виписують розрахункові чеки постачальникам.

Акредитив – це договір, що містить зобов’язання банку-емітента, за яким цей банк за дорученням клієнта зобов’язаний виконати платіж на користь особи, якій цей платіж призначено. Клієнт оформлює заяву про відкриття акредитиву, в якій вказуються дані про постачальника, дата і номер договору, назва товарів (робіт, послуг), їх кількість, ціна та загальна сума поставки, а також перелік документів, які додаються до реєстру документів по даному акредитиву. Банк відповідно депонує вказану в заяві суму та повідомлює про це банк, що обслу­говує постачальника. Після відвантаження продукції (надання послуг, виконання робіт) постачальник подає у своє відділення банку потрібні документи, що передбачені умовами акредитиву, разом з реєстром документів, на підставі яких йому зараховується платіж з акредитиву. В разі порушення хоча б одної з умов акредитиву банк виплати не проводить.

Для обліку грошових коштів на рахунках лімітованих чекових книжок та акредитивів призначений рахунок 313 “Інші рахунки у банках в національній валюті”. Записи на рахунках здійснюються на підставі виписок банку. Регіст­рами синтетичного обліку рахунку 313 є журнал № 1, розділ 2 - по кредиту рахунку та відомість 1.2. – по дебету рахунку. Аналітичний облік ведеться за окремими чековими книжками та акредитивами.

Розглянемо приклади господарських операцій з руху грошових коштів на інших рахунках у банках:

Таблиця 4.

Кореспонденція рахунку 31 “Рахунки у банках”, субрахунок 313 “Інші рахунки у банках в національній валюті”

Дебет рахунку Кредит рахунку
Зміст операції Кореспон­ду­ючий рахунок Зміст операції Кореспон­ду­ючий рахунок
Депоновано гроші на лімітовану чекову книж­ку, виставлений акреди­тив 311 “Поточні ра­хунки в національ­ній валюті” Погашено банком пред’явлені чеки* 631 “Розрахунки з вітчиз­няними постачальниками”
Проведено розрахунки з постачальниками з акредитивів 631 “Розрахунки з вітчиз­няними по­стачальни­ками”

Закриття невико­ристаних протягом встановленого терміну акредитиву та залишку ліміту чекової книжки 311 “Поточні рахунки в національній валюті”

*Суми по виданих, але не оплачених банком (не пред’явлених до оплати) чеках залишаються на рахунку 313. Розрахункові чеки видаються у підзвіт працівникам підприємства для розрахунків з кредиторами. На суму виданих чеків складається проводка: Д-т рахунку 372 “розрахунки з підзвітними особами”, К-т рахунку 685 “Розрахунки з іншими кредиторами”. Після подання звітів підзвітними особами про використання чеків кредитується рахунок 372 в кореспонденції з рахунком 685. Різниця залишків по рахунках 372 (685) та 313 показує суму виданих, але не оплачених банком чеків.

Висновки.

Грошові кошти виступають головним засобом здійснення розрахунків підприємства з різними організаціями та особами, зокрема за отриману та відвантажену продукцію (роботи, послуги). Крім того, розрахункові взаємовідносини виникають к у підприємств з банками з приводу отриманих позик, з бюджетом та органами соціального страхування, з робітниками по заробітній платі та інші. Для збереження грошових коштів та здійснення безготівкових розрахункових операцій підприємства відкривають поточні рахунки у банках. Платежі шляхом безготівкових перерахувань через банк являються основною формою розрахунків.

Відносно невеликі суми використовуються для готівкових розрахунків по оплаті праці (на підприємствах, які не перейшли на розрахунки за допомогою пластикових карток), з підзвітними особами, за продані цінності за готівку. Такі кошти зберігаються у касі підприємства.

Документування операцій з грошовими коштами суворо регламентовано чинним законодавством. Вимоги до застосування та оформлення первинної документації повинні ретельно виконуватися.

Облік операцій з грошовими коштами ведеться за допомогою активних грошових рахунків класу 3, обороти та залишки яких систематично зістав­люються з виписками банку та звітами касиру.


Тема 10. Облік основних засобів та нематеріальних активів.

Вступ

Основные средства являются фундаментом деятельности предприятий. От степени эффективности их использования во многом зависит финансовый результат. Следовательно, управление основными средствами представлят собой процесс воздействия на имущество длительного пользования с целью наиболее эффективного его использования в предпринимательской или иной хозяйственной деятельности. В процессе управления основными средствами бухгалтерскому учету отведена существенная роль. Бухгалтерская информация является основой для получения важнейших показателей состояния и использования ОС, таких как фондоотдача, рентабельность основных средств, степень годности и других. Расчеты амортизации и их отражение в бухгалтерском учете напрямую связаны с процессом окупаемости капитальных инвестиций.

План

1. Основные средства, их классификация и оценка;

2. Аналитический учёт основных средств;

3. Синтетический учёт основных средств;

4. Учёт поступления основных средств;

5. Учет износа и амортизации основных средств;

6. Учет ремонта основных средств;

7. Учет выбытия основных средств;

8. Учет нематериальных активов

1. Основные средства, их классификация и оценка

Отличительной особенностью основных средств является длительное время их использования, постепенный износ и пе­редача стоимости на себестоимость вновь созданного продукта.

Основные принципы формирования в бухгалтерском учете и финансовой отчётности информации об основных средствах определяются Положением (стандартом) бухгалтерского учета 7 «Основные средства» (далее - П(С)БУ7).

В соответствии с П(С)БУ 7 к ос­новным средствам относятся материальные активы, которые предприятие содержит с целью использования их в процес­се производства или поставки товаров, предоставления ус­луг, сдачи в аренду другим лицам или для осуществления административных и социально-культурных функций, ожи­даемый срок полезного использования (эксплуатации) ко­торых более одного года (или операционного цикла, если он больше года). В отличие от ранее действовавшей методологии данное определение основных средств не содержит стоимостного критерия. Право устанавливать такой критерий, разграничивающий основные средства и малоценные необоротные активы дано непосредственно предприятиям (п.5 П(С)БУ 7).

Бухгалтерский учет призван решать следующие задачи:

- своевременное, точное и достоверное отражение наличия и движения основных средств;

- определение износа и амортизации основных средств, а также расходов на их восстановление.

Выполнению этих задач способствует эко­номически обоснованная классификация основных средств по ряду признаков.

В зависимости от функционального назначения основные средства подразде­ляются на производственные и непроизводственные. К производ­ственным относятся средства, которые принимают участие в сфере материального производства или обслуживают его. К непроизводственным относятся основные средства, кото­рые предназначены для непроизводственного потребле­ния (основные средства жилищно-коммунального хо­зяйства, здравоохранения, культуры и др.).

В зависимости от натурально-вещественного характера, ос­новные средства подразделяются на собственно основные средства и другие необоротные материальные активы. В составе собственно основных средств выделяют, в частности, следующие группы:

1. Земельные участки;

2. Здания, сооружения и передаточные устройства;

3. Машины и оборудование;

4. Транспортные средства;

5. Инструменты, приспособления, инвентарь (мебель);

6. Прочие основные средства.

В составе других необоротных материальных активов выделяются, в частности, следующие группы:

1. Библиотечные фонды.

2. Малоценные необоротные материальные активы.

3. Прочие необоротные материальные активы.

По факту использования основные средства подразделяются на дей­ствующие и недействующие (находящиеся в запасе и на консер­вации). Такое деление их в учете связано, главным образом, с начислением амортизации.

В зависимости от принадлежности различают основные средства собственные, и арендованные.

Собственные основные средства отражаются на балансе предприятия (на счете 10 «Основные средства»), а арендованные – на заба­лансовом счете 01 «Арендованные необоротные активы».

Оценка основных средств.

Важным условием правильной ор­ганизации учета основных средств является также единый при­нцип их оценки. Различают следующие виды оценки основных средств: первоначальную, остаточную, восстановительную и ликвидационную.

Предприятия отражают в учёте основные средства по первоначальной стои­мости, под которой понимают фактическую (справедливую) себестоимость сооружения, изготовления или приобретения объекта, включая расходы по доставке и установке, страхованию, гос. регистрации, а также другие расходы, связанные с вводом объекта в эксплуатацию.

При этом согласно определению, данному в П(С)БУ 19, под справедливой стоимостью понимают сумму, по которой актив может быть обменен или получен в результате операций между осведомлёнными, заинтересованными и независимыми сторонами. Международным стандартом № 16 «Основные средства» предусмотрено, что справедливая оценка объекта – это его рыночная стоимость, которая определяется при проведении оценочной экспертизы один раз в течение трёх – пяти лет.

Изменение первоначальной стоимости основных средств до­пускается в случаях:

— реконструкции, достройки, дооборудования, техническо­го переоснащения и других видов улучшения основных средств, которые приводят к увеличению будущих экономиче­ских выгод от их использования;

— переоценки (индексации) балансовой стоимости основ­ных средств;

— частичной ликвидации соответствующих объектов.

В процессе эксплуатации основные средства постепенно изнашиваются (физически, морально), вследствие чего их первоначальная стоимость уменьшается. Первоначаль­ная стоимость основных средств за вычетом суммы износа на­зывается остаточной стоимостью. Она является показателем реальной стоимости основных средств на отчётную дату.

В бухгалтерском балансе отдельными статьями показывают: первоначальную стоимость основных средств, сумму их износа и остаточную стоимость. В итог баланса основные средства включаются по остаточной их стоимости. Поэтому остаточную стоимость часто называют ещё и балансовой.

Под восстановительной стоимостью основных средств по­нимают стоимость их воспроизводства (сооружения, изготовле­ния, приобретения) при современном уровне сложившихся цен, норм и расценок.

Под ликвидационной стоимостью основных средств понимают сумму денежных средств (или стоимость других активов), которую предприятие ожидает получить от реализации (ликви­дации) объектов основных средств после окончания срока их полезного использования, за вычетом расходов, связанных с их реализацией (ликвидацией).

2. Аналитический учёт основных средств

Единицей учёта основных средств в соответствии с П(С)БУ 7 является объект основных средств.

Аналитический учёт основных средств ведётся предприятиями с применением типовых форм первичного учёта, утверждённых Приказом Минстата Украины № 352 от 29.12.95 г.

На каждый принятый в эксплуатацию объект основных средств комиссией, назначенной приказом руководителя пред­приятия, составляется Акт приемки-передачи (внутреннего пе­ремещения) основных средств (ф. № 03-1), в котором указыва­ется первоначальная стоимость объекта, краткая техническая характеристика, место эксплуатации. К акту прилага­ется техническая документация, относящаяся к данному объекту.

На основании этих документов открывается инвентарная карточка (ф. № 03-6), являющаяся регистром аналитического учета. В карточке содержится наименование и номер объекта ос­новных средств, номер акта и дата приемки, первоначальная сто­имость, норма амортизации, краткая характеристика, а также делаются отметки о переоценках, проведенных ремонтах, перемещении и выбы­тии.

Для обеспечения сохранности инвентарные карточки регистрируются в специальных описях (ф. № 03-7). Зарегистрированные в описи карточки хранят­ся в картотеке, где размещаются по классификационным группам и местам эксплуатации.

Учет основных средств по местам использования ведут в ин­вентарных списках (ф. № 03-9).

Ежемесячно итоговые данные инвентарных карточек на по­ступившие объекты записывают в карточки учета движения основных средств (ф. № 03-8), которые ведут в разрезе групп основных средств. Эти карточки заменяют аналитические ведо­мости по счету «Основные средства». Поэтому их общий итог ежемесячно сверяется с итогами синтетического учета.

3. Синтетический учёт основных средств

Синтетический учет основных средств согласно Плану сче­тов ведется на счете 10 «Основные средства», который предна­значен для учета наличия и движения, как собственных основ­ных средств, так и полученных на условиях финансовой аренды (лизинга), а также арендованных целостных имущест­венных комплексов, которые входят в состав основных средств.

По дебету счета 10 «Основные средства» отражают:

— поступление основных средств;

— суммы расходов, связанные с улучшением объекта (мо­дернизация, рекон­струкция и пр.);

— сумму дооценки стоимости объектов основных средств.

По кредиту счета 10 «Основные средства» отражают:

— выбытие основных средств;

— сумму уценки стоимости основных средств.

Учет на счете 10 «Основные средства» ведется по субсчетам, открываемым для каждой группы согласно единой классификации в зависимости от натурально-вещественного характера.

Для учета других необоротных материальных активов используется одноименный счёт 11, в рамках которого ведётся групповой учёт на субсчетах в соответствии с единой классификацией.

При составлении баланса остатки счетов 10 «Основные средства» и 11 «Другие необоротные материальные активы» отражаются общей суммой по статье «Основные средства».

Обобщённую информацию о наличии и движении необоротных активов и уставного капитала следует отражать в журнале-ордере № 13 на основании актов приёмки – передачи; актов на списание; актов инвентаризации; расчётов амортизации и износа и ведомостей переоценки основных средств.

4. Учёт поступления основных средств

Основные средства предприятий формируются в результате:

— капитальных инвестиций (сооружения, приобретения);

— взноса учредителей в уставный капитал предприятия;

— безвозмездного получения.

Под капитальными инвестициями понимают затраты пред­приятия на приобретение, создание, строительство, реконструкцию и техническое перевооружение основных средств и нематериальных ак­тивов.

Синтетический учет затрат на капитальные инвестиции осу­ществляется на счете 15 «Капитальные инвестиции». Счет имеет 5 субсчетов, в том числе:

151 – Капитальное строительство

152 – Приобретение (изготовление) основных средств

154 – Приобретение (создание) нематериальных активов.

По дебету счета 15 отражаются затраты на приобретение или создание мате­риальных и нематериальных необоротных активов, а по креди­ту — их списание на стоимость принятых в эксплуатацию объектов.

Аналитический учет капитальных инвестиций ведется по отдельным объектам.

Поступление основных средств в результате капитальных инвестиций отража­ется в учете записями, приведенными в табл.1.


Таблица 1

№ п/п Наименование Бухгалтерская запись Сумма грн.

ж/о

Дт Кт
Учёт капитальных инвестиций
1. Получен объект основных средств по договору поставки (акту выполненных работ) (без НДС)

152

«Приобретение (изготовление) основных средств»

63

«Расчеты с поставщиками и подрядчиками»

20000 6
2. Отражена к возмещению из бюджета сумма НДС по поступившим основным средствам

641

«Расчеты по налогам»

63 4000 6
3. Произведена оплата за поступившие основные средства 63

31

«Счета в банках»

24000 2
4. Принят к оплате счет за транспортировку основных средств на предприятие 152 63 280 6
5. Отражена к возмещению из бюджета сумма НДС в составе транспортных расходов

641

63 56 6
6. Зачисление приобретенных объектов в состав основных средств на основании акта ввода в эксплуатацию (20000+280)

10

«Основные средства»

152 20280 16

Таблица 2

№ п/п

Наименование Бухгалтерская запись Сумма грн.

ж/о

Дт Кт
Взнос в уставный капитал
1 Отражена сумма уставного капитала в соответствии с учредительными документами 46 «Неоплаченный капитал» 40 «Уставный капитал» 50000 13
2 Получен взнос в уставный капитал одного из учредителей в виде основных средств по справедливой стоимости на дату получения 10 46 10000 13
Безвозмездное поступление
3 Безвозмездно получены основные средства по справедливой стоимости на дату получения 10

42 « Дополнительный капитал»

424 «Безвозмездно полученные необоротные активы»

1000 13

Поступление основных средств в качестве взноса в уставный капитал или безвозмездно сопряжено с необходимостью определения их справедливой стоимости (справедливой считается стоимость актива, по которой он может быть обменен или получен в результате операций между осведомлёнными, заинтересованными и независимыми сторонами).

Согла­сованная учредителями предприятия справед­ливая стоимость внесенных в уставный капитал основных средств признается их первоначальной стоимостью и отражается на бухгалтерских счетах (табл. 2).

Безвозмездное получение основных средств также отражается в учёте по первоначальной стоимости, равной их справедливой стоимости. Дополнительно понесенные при этом затраты на транс­портировку и подготовку объекта основных средств к эксплуатации также включаются в его первоначальную стоимость (табл. 2).

5. Учет износа и амортизации основных средств

В процессе эксплуатации основные средства изнашивают­ся (физически, морально), передавая частями свою стоимость на себестоимость вновь созданного продукта. С целью накоп­ления средств для полного восстановления изношенных объек­тов (реновации) стоимость снашиваемой части основных средств, в виде амортизационных отчислений, включают в затраты производ­ства или обращения.

П(С)БУ 7 амортизация определена как систематическое рас­пределение амортизируемой стоимости основных средств в течение срока их полезного использования.

Амортизируемая стоимость основных средств – это разница между первоначальной или переоцененной стоимостью объекта и его ликвидационной стоимостью. Под ликвидационной стоимостью понимают сумму, которую предприятие ожидает получить от реализации (ликвидации) объекта после окончания срока его полезного использования (эксплуатации) за вычетом ожидаемых расходов, связанных с реализацией (ликвидацией) объекта.

Объектом амортизации являются все основные средства, кроме земли, срок полезного использования которой не ограничен.

Сроком полезного использования основных средств является период, в течение которого соответствующий объект будет ис­пользоваться или с его использованием будет произведён ожидаемый объём продукции.

Предприятие самостоятельно определяет срок полезного использования.

П(С)БУ 7 предполагает следующие методы амортизации основных средств (кроме других необоротных материаль­ных активов):

- прямолинейный;

- производственный;

- уменьшения остаточной стоимости;

- двойного уменьшения остаточной стоимости;

- кумулятивный;

- предусмотренные налоговым законодательством.

Рассмотрим каждый из методов, используя данные при­мера. Предприятие приобрело производственное оборудо­вание первоначальной стоимостью 410000 гривен. Общий расчетный объем производства определен предприятием в размере 2000000 ед. Ликвидационная стоимость оборудо­вания после его эксплуатации по предварительным оцен­кам может составить 10000 грн. Предполагаемый срок по­лезного использования составит 4 года.

Равномерная амортизация достигается преимущественно с помощью прямолинейного списания. При этом методе стои­мость объекта основных средств списывается равными частями в течение всего периода эксплуатации. Сумма ежегодных аморти­зационных отчислений определяется делением амортизируемой стоимости на ожидаемый период времени использования объекта основных средств. С учётом исходных данных годовая сумма амортизации составит 100000 грн. (410000 – 10000 : 4).

Производственныё метод основан на том, что амортизация является только результатом эксплуатации объекта основных средств и временные сроки не играют никакой роли в процессе ее начисления. Ежегодная сумма амортизации при этом методе определяется умножением фактического годового объёма продукции (работ, услуг) на производственную ставку амортизации. В свою очередь производственная ставка амортизации определяется делением амортизируемой стоимости на общий расчётный объём производства. С учётом исходных данных производственная ставка амортизации равна 0,2 грн. (410000 – 10000 : 2000000).

Основным недостатком этого метода является то, что в ряде случаев трудно определить выработку отдельных объек­тов основных средств.

Предприятия могут применять также методы ускоренной амортизации, при котором в пер­вые годы эксплуатации основных средств списывается большая (основная) часть их стоимости с ежегодным снижением сумм амортизационных отчислений.

Одним из таких методов является метод уменьшения остаточной стоимости. Используя этот метод годовая сумма амортизации определяется умножением остаточной стоимости объекта основных средств на годовую норму амортизации.

При использовании метода двойного уменьшения оста­точной стоимости основных средств норма амортизации удва­ивается и применяется не к амортизируемой стоимости, а к ос­таточной стоимости объекта. Следовательно, в данном случае годовая сумма амортизации определяется путем умножения ос­таточной стоимости объекта основных средств на удвоенную норму амортизации, исчисленную исходя из ожидаемого срока полезного использования объекта.

В приведенном примере годовая норма амортизационных отчислений, рассчитанная методом прямолинейного списания, составляет 25% (100% : 4 года); следовательно удвоенная норма будет равна 50%.

При использовании метода ускоренного уменьшения оста­точной стоимости основных средств ликвидационная стои­мость объекта не принимается во внимание, а сумма амортиза­ции последнего года рассчитывается таким образом, чтобы остаточная стоимость объекта в конце периода его эксплуата­ции была не меньше его ликвидационной стоимости.

При кумулятивном методе (методе суммы цифр лет) годовая норма амортизации определяется как отношение оставшегося на начало отчетного года срока службы основных средств к сумме лет.

В рассматриваемом примере, исходя из того, что срок службы объекта 4 года, то сумма цифр лет составит 10 (1 + 2 + 3 + 4).

Для определения годовой суммы амортизационных отчисле­ний норма амортизации соответствующего года умножается на разницу между первоначальной стоимостью объекта и его лик­видационной стоимостью.

Кроме вышеперечисленных методов начисления аморти­зации, предприятие в соответствии с П(С)БУ 7 может при­менять нормы и методы начисления амортизации, преду­смотренные налоговым законодательством. В этом случае следует руководствоваться ст.8 Закона о прибыли.

Величина амортизационных отчислений определяется путём умножения нормы амортизации на балансовую стоимость группы основных средств.

Амортизация основных средств группы 1 производится по каждому отдельному объекту до достижения его балан­совой стоимости ста не облагаемых налогом минимумов доходов граждан (17000 грн.). Остаточная стоимость такого объекта включается в состав вало­вых расходов по результатам соответствующего на­логового периода, а стоимость такого объекта при­равнивается к нулю.

Амортизация основных фондов групп 2, 3 и 4 производится до достижения балансовой стоимостью группы нулевого значения. Согласно налоговому законодательству амортизация не начисляется, например, по основным средствам, приобретенным с целью дальнейшей перепродажи, основным средствам, находящимся на консервации, библиотечным фондам, непроизводственным фондам.

Начисление амортизации основных средств с применением всех перечисленных методов осуществляется ежемесячно начинается с месяца, следующего за месяцем, в котором объект основных средств признается ак­тивом, и прекращается, начиная с месяца, следующего за меся­цем выбытия объекта основных средств. На период реконструкции, модернизации и консер­вации начисление амортизации отдельных объектов основных средств приостанав­ливается.

Сумма начисленной амортизации отражается в бухгалтерском учете за­писью по кредиту счета 131 «Износ основных средств» в кор­респонденции с дебетом счетов:

91 «Общепроизводственные расходы» (на сумму начисленной амортизации по основным средствам производственного назначения);

92 «Административные расходы» (на сумму амортизации объектов общехозяйственного назначения);

93 «Расходы на сбыт» (на сумму амортизации, начисленной по основным средствам, которые используются в подразделе­ниях, занятых сбытом продукции);

Амортизация других необо­ротных материальных активов начисляется с использовани­ем только прямолинейного или производственного метода. Кроме этого, амортизация малоценных необоротных мате­риальных активов и библиотечных фондов может начис­ляться в первом месяце их использования в размере 50% амортизируемой стоимости, а остальные 50% – в месяце их списания с баланса. Допускается также 100%-е списание стоимости таких объектов в первом месяце их использования.

Для отображения накопленного износа других необорот­ных материальных активов преду­смотрен субсчет 132 «Износ прочих необоротных матери­альных активов». Бухгалтерские записи, по отражению износа прочих необо­ротных материальных активов, и основных средств идентичны.

6. Учет ремонтов основных средств

Ремонт основных средств может осуществляться двумя спо­собами — подрядным и хозяйственным. При подрядном способе все виды ремонтных работ выполняет подрядная организация. При хозяйственном способе ремонтные работы выполняются собственными силами.

И в том и в другом случае затраты на проведение ремонтных работ в бухгалтерском учёте включаются в состав расходов.

В налоговом учёте стоимость ремонтных работ разрешено включать в валовые расходы в пределах 10% остаточной стоимости всех групп основных средств на начало отчётного года. Остальная часть затрат на ремонт присоединяется к стоимости основных средств и подлежит амортизации. По группе 1 такие расходы учитываются пообъектно, по группам 2 и 3 – в целом по соответствующей группе.

Бухгалтерский учёт ремонтов основных средств осуществляется на отдельном субсчёте к счёту 23 «Производство», - 233 «Ремонт основных средств». По его дебету накапливаются расходы на ремонт, по кредиту – расходы списываются в зависимости от принадлежности основных средств на счета 231 «Основное производство», 232 «Вспомогательное производство», 91 «Общепроизводственные расходы», 92 «Административные расходы», 93 «Расходы на сбыт», 94 «Прочие расходы операционной деятельности».

Выполненные работы оформляются Актом приемки-сдачи отремонтированных, реконструированных и модернизирован­ных объектов (ф. № 03-2), на основании которого делают соот­ветствующие записи в инвентарных карточках с указанием сто­имости ремонта, номера и даты акта, а также на бухгалтерских счетах.

Основные бухгалтерские проводки, используемые при учете ремонта основных средств представлены в таблице.


Таблица

Основные бухгалтерские проводки в учете ремонта основных средств

№ п/п

Наименование Бухгалтерская запись

Сумма

грн.

ж/о

Дт

Кт

1 Принят к оплате счёт подрядной организации на сумму выполненных ремонтных работ (без НДС) 233 631 10000 6
2 Отражена сумма налогового кредита по НДС 644 631 2000 6
3 Отражены расходы на ремонт основных средств, выполненный хозяйственным способом 233 20, 65, 66 900 10
4

Списаны затраты на ремонт основных средств:

- общепроизводственного назначения (здания, оборудование, транспорт и т.п. цехов основного и вспомогательного производства)

- административного назначения (здание управления, транспорт, офисное оборудование и т.п. предприятия в целом)

- основных средств, обеспечивающих сбыт продукции

91

92

93

233

4900

4000

2000

10

7. Учет выбытия основных средств

Реализация и безвозмездная передача основных средств оформляется Актом приёмки-передачи. Ликвидация основных средств оформляется Актом на списание основных средств в котором по­казывается первоначальная стоимость объекта, сумма начисленного износа, остаточная стоимость, причина списания и производится расчёт результатов от списания.

Финансовый результат от выбытия объектов основных средств определяется как разница между доходом от операции выбытия и суммы остаточной стоимости объектов, непрямых налогов и расходов, связанных с операцией выбытия. На основании первичных документов делают соот­ветствующие записи в инвентарных карточках, инвентарном списке и бухгалтерских регистрах.

Бухгалтерские записи по выбытию основных средств представлены в таблице.

Таблица Бухгалтерские записи по выбытию основных средств

№ п/п

Наименование Бухгалтерская запись Сумма грн.

ж/о

Дт Кт
Реализация
1 Поступила предоплата за реализованный станок 311 «счета в банках в нац. Валюте» 377 «Расчёты с прочими дебиторами» 18000 8
2 Отражена сумма налогового обязательства по НДС 643 «Налоговые обязательства» 641 «Расчёты по налогам» 3000 8
3 Списана остаточная стоимость станка

97«Прочие расходы»

972 «с/с реализованных необоротных активов»

10 «основные средства» 11700 13
4 Списана сумма износа 131 «износ основных средств» 10 5600 13
5 Отражена договорная стоимость станка в составе доходов 377 742Доход от реализации необоротных активов» 18000 8
6 Отражены расчёты по НДС 742 643 3000 8
7 Списана на финансовые результаты остаточная стоимость станка 793 «Результат прочей обычной деятельности» 972 11700 15
8 Списан на финансовые результаты доход от продажи станка 742 793 15000 15
9 Отражена прибыль от продажи станка 793 44 2300 15
Ликвидация
10 Списана остаточная стоимость объекта 976 «Списание необоротных активов» 10 11700 13
11 Списан износ 131 10 5600 13
12 Отражены затраты на ликвидацию объекта 976 20, 65, 66 и др. 860 10
13 Оприходованы материалы, полученные от ликвидации объекта 20 746 «Прочие доходы от обычной деятельности» 450 15
14 Отражена сумма налогового обязательства по НДС от остаточной стоимости объекта 976 641 2340 8
15 Списан на финансовые результаты доход от ликвидации (стоимость материалов) 746 793 450 15
16 Списаны на финансовые результаты остаточная стоимость, расходы по ликвидации и НДС 11700 + 860 + 2340 793 976 14900 15
17 Отражён убыток от ликвидации объекта 44 793 14450 15

8. Учет нематериальных активов

Бухгалтерский учет нематериальных активов ведется на активном счете 12 "Нематериальные активы" по группам в разрезе субсчетов. По дебету отражается поступление нематериальных активов, по кредиту – их выбытие.

К нематериальным активам относятся:

- права пользования природными ресурсами;

- права пользования имуществом (земельным участком, зданием, право на аренду помещений и др.);

- права на знаки для товаров и услуг (товарные знаки, торговые марки, фирменные названия и др.);

- права на объекты промышленной собственности (пра­во на изобретения, промышленные образцы, ноу-хау, и др.);

- авторские и смежные с ними права (право на литера­турные и музыкальные произведения, программы для ЭВМ, базы данных и др.);

- иные нематериальные активы (право на проведение деятельности, использование экономических и иных при­вилегий и др.).

Нематериальные ак­тивы зачисляются на баланс предприятия по первоначальной стоимости.

Первоначальная стоимость приобретенного нематери­ального актива состоит из цены приобрете­ния и иных расходов, непосредственно связанных с его приобретени­ем и доведением до состояния, в котором он пригоден для использования по назначению. Инвестиции в приобретение нематериальных активов учитываются по дебету счета 15 "Капитальные инвестиции" без учета НДС. После ввода объекта в эксплуатацию инвестиции списываются с кредита счета 15 "Капитальные инвестиции" в дебет счета 12 "Нематериальные активы".

Первичной стоимостью бесплатно полученных или внесенных в уставный капитал предприятия нематериальных активов является их справедливая стои­мость на дату получения.

Первичная стоимость нематериального актива, созданного самим предприятием, включает прямые расходы на оплату труда, прямые материальные расходы, иные расхо­ды, непосредственно связанные с созданием этого нема­териального актива и приведением его в состояние при­годности для использования по назначению (оплата реги­страции юридического права, патентов, ли­цензий и др.).

Себестоимость самостоятельно изготовленных немате­риальных активов формируется в дебете счета 15 "Капитальные инвестиции". После оформления права собственности на такие нематериальные активы их себестоимость составляет первоначальную стоимость и списывается с кредита счета 15 "Капитальные инвестиции" в дебет счета 12 "Нематериальные активы"

Порядок отражения операций по приобретению и созданию нематериальных активов показан в таблицах.

Отражение операций по приобретению нематериальных активов

№ п/п Содержание операции Сумма, грн. Корреспонденция счетов
Дт Кт
1 Отражается оприходование компьютерной программы 1040

154

"Приобретение (создание) нематериальных активов"

631

"Расчеты с отечественными поставщиками"

2 Отражается налоговый кредит по НДС 208

641

"Расчеты по налогам"

631

"Расчеты с отечественными поставщиками"

3 Отражаются расходы на установку программы 50

154

"Приобретение (создание) нематериальных активов"

631

"Расчеты с отечественными поставщиками"

4 Отражается налоговый кредит по НДС 10

641

"Расчеты по налогам"

631

"Расчеты с отечественными поставщиками"


5 Отражается оплата поставщику компьютерной программы и расходы на ее приобретение 1308

631

Расчеты с отечественными поставщиками"

311

"Текущие счета в национальной валюте"

6 Отражается ввод в эксплуатацию компьютерной программы 1090

12

Нематериальные активы

154

Приобретение (создание) нематериальных активов

Отражение на счетах операций по изготовлению нематериальных активов(разработка компьютерной программы)

Содержание операции Д-т К-т
Расходы на бумагу, дискеты и т. п. 154 «Приобретение (создание) нематериальных активов» 20 «Производственные запасы»
Начисление зарплаты разработчикам 154 66 «Расчеты по оплате труда»
Начисления на фонд оплаты труда 154 65 «Расчеты по страхованию»
Расходы на документальное оформле­ние авторских прав на программу и др. расходы 154 631 «Расчеты с отечественными поставщиками»
Зачисление НМА на баланс (после регистра­ции авторских прав)

12 «Нематериальные активы»

125 «Авторские и смежные с ними права»

154

При поступлении нематериальных активов как взноса в уставный капитал делается запись по дебету счета 12 Нематериальные активы" и кредиту счета 46 "Неоплаченный капитал" по справедливой стоимости, согласованной учредителями.

При безвозмездном получении нематериальных активов у получателя возникает обязательство перед бюд­жетом по налогу на прибыль со стоимости полученных нема­териальных объектов. В бухгалтерском учете стоимость без­возмездно полученных объектов нематериальных активов отражается по дебету счета 12 "Нематериальные активы" и кре­диту счета 42 "Дополнительный капитал" субсчет 4 "Безвоз­мездно полученные необоротные активы".

Начисление амортизации нематериальных активов осуществляется на протяжении срока их полезного ис­пользования, который устанавливается предприятием, но не более 20 лет.

Метод амортизации нематериального актива выби­рается предприятием самостоятельно. Расчет амортизации осуществляется согласно стан­дарту № 7 «Основные средства».

При расчете амортизируемой стоимости ликвида­ционная стоимость нематериальных активов приравнива­ется к нулю (кроме отдельных случаев).

Начисление амортизации начинается с месяца, следующего за месяцем, в котором нематериальный актив стал пригодным для использования.

Начисление амортизации прекращается, начиная с месяца, следующего за месяцем выбытия нематериально­го актива.

Начисление амортизации отражается по кредиту счета 13 субсчет 133 «Износ нематериальных активов» и дебету счетов расходов предприятия 91, 92, 93 и др.

Выбытие нематериальных активов

Нематериальные активы списываются с баланса в результате продажи, бесплатной передачи, передачи в устав­ный капитал других предприятий, а также в случае невозможности получения в дальнейшем экономических выгод от их использования.

Финансовый результат от выбытия объектов нема­териальных активов определяется как разница между дохо­дом от выбытия (за вычетом косвенных налогов и расходов, связанных с выбытием) и их остаточной стоимостью.

Реализация нематериальных акти­вов может осуществляться следующими путями:

1. Реализация нематериальных активов (с переходом права собственности на них).

2. Реализация права на пользование или распоряжение нематериальными активами (без перехода права соб­ственности на сами нематериальные ак­тивы),

Порядок отражения в учете операций по реализации объектов нематериальных активов приведен в таблице.

Пример

Первоначальная стоимость права собственности на программу для ЭВМ составляет 10000 грн. Сумма начисленной амортизации исходя из срока полезного использования (5 лет) - 4000 грн. Цена реализации объекта - 12000 грн. Кроме того, НДС 20% от базы налогообложения - 2400 грн.

Таблица

№ п/п Содержание операции Сумма, грн. Корреспонденция счетов
Дт Кт
1 Отражается момент реализации компьютерной программы 14400

361

Расчеты с отечественными покупателями"

742

'Доход от реализации необоротных активов '

2 Отражается налоговое обязательство по НДС 2400

742

"Доход от реализации необоротных активов"

641

Расчеты по налогам

3 Отражается списание ранее начисленной амортизации 4000

133

Износ нематериальных активов"

12

' Нематериальные активы

4 Отражается списание балансовой стоимости компьютерной программы 6000

972

' Себестоимость реализованных необоротных активов'

12

"Нематериальные активы

5 Отражается получение оплаты от покупателя 14400

311

'Текущие счета в национальной валюте"

361

"Расчеты с отечественными покупателями

Первоначальная стоимость объекта нематериальных активов который передается как взнос в уставный капитал общества, ~ 3000 грн

Сумма начисленного износа (с учетом срока полезного использования) - 600 грн. Справедливая стоимость взноса - 5000 грн


п/п

Содержание операции Сумма, грн. Корреспонденция счетов
Дт Кг
1 Отображается передача нематериального актива в уставный капитал по балансовой стоимости 2400

14

'Долгосрочные финансовые инвестиции"

12

' Нематериальные активы '

2 Отображается списание ранее начисленной амортизации на передаваемый объект 600

133

"Износ нематериальных активов"

12

' Нематериальные активы '

3 Отображается превышение согласованной стоимости над балансовой стоимостью передаваемого объекта 2600

14

"Долгосрочные финансовые инвестиции"

746

"Прочие доходы от обычной деятельности"

4 Отображается налоговое обязательство по НДС 1000

977

"Прочие расходы обычной деятельности"

641

"Расчеты по налогам"

Реализуя право собственности на нематериальные активы, предприятие может безвозмездно передавать их другим субъектам хозяйственной деятельности. Такая операция с це­лью определения объекта налогообложения классифициру­ется как продажа нематериальных активов, то есть возникают обязательства перед бюджетом по налогу на добавленную сто­имость (база налогообложения - сумма по договоренности сторон, на которую осуществляется безвозмездная передача нематериальных активов, но согласно п.4.2 Закона № 168 не ниже обычных цен) и по налогу на прибыль.

Указанная ситуация приведена в числовом примере.

Обычная цена объекта нематериальных активов, который передается бесплатно, - 18000 грн.

Первоначальная стоимость объекта нематериальных акти­вов составляет 10000 грн.

Сумма начисленной амортизации (с учетом срока полезно­го использования) - 3000 грн.

Порядок отражения в бухгалтерском и налоговом учете опе­раций по передаче объекта и права на использование объекта нематериальных активов приведен в таблице 4.

№ п/п Содержание операции Сумма, грн. Корреспонденция счетов
Дт Кт
1 Отображается момент передачи права собственности на объект нематериальных активов 7000

977

"Прочие расходы обычной деятельности"

12

"Нематериальные активы"

2 Отображается списание ранее начисленной амортизации 3000

13

"Износ нематериальных активов"

12

"Нематериальные активы"

3 Отображается налоговое обязательство по НДС из расчета обычной цены 3000

977

"Прочие расходы обычной деятельности"

641

"Расчеты по налогам"

В ыводы

Отличительной особенностью основных средств является длительное время их использования, постепенный износ и пе­редача стоимости на себестоимость вновь созданного продукта.

Основные принципы формирования в бухгалтерском учете и финансовой отчётности информации об основных средствах определяются Положением (стандартом) бухгалтерского учета 7 «Основные средства».

Важным условием правильной ор­ганизации учета основных средств является также единый при­нцип их оценки. Различают следующие виды оценки основных средств: первоначальную, остаточную, восстановительную и ликвидационную.

Единицей учёта основных средств в соответствии с П(С)БУ 7 является объект основных средств.

Аналитический учёт основных средств ведётся предприятиями с применением типовых форм первичного учёта, утверждённых Приказом Минстата Украины № 352 от 29.12.95 г. Инвентарная карточка (ф. № 03-6), являющаяся регистром аналитического учета. В карточке содержится наименование и номер объекта ос­новных средств, номер акта и дата приемки, первоначальная сто­имость, норма амортизации, краткая характеристика, а также делаются отметки о переоценках, проведенных ремонтах, перемещении и выбы­тии.

Синтетический учет основных средств согласно Плану сче­тов ведется на счете 10 «Основные средства», который предна­значен для учета наличия и движения, как собственных основ­ных средств, так и полученных на условиях финансовой аренды (лизинга), а также арендованных целостных имущест­венных комплексов, которые входят в состав основных средств.

Под капитальными инвестициями понимают затраты пред­приятия на приобретение, создание, строительство, реконструкцию и техническое перевооружение основных средств и нематериальных ак­тивов.

В процессе эксплуатации основные средства изнашивают­ся (физически, морально), передавая частями свою стоимость на себестоимость вновь созданного продукта. С целью накоп­ления средств для полного восстановления изношенных объек­тов (реновации) стоимость снашиваемой части основных средств, в виде амортизационных отчислений, включают в затраты производ­ства или обращения.

Затраты на проведение ремонтных работ в бухгалтерском учёте включаются в состав расходов.

В налоговом учёте стоимость ремонтных работ разрешено включать в валовые расходы в пределах 10% остаточной стоимости всех групп основных средств на начало отчётного года.

Финансовый результат от выбытия объектов основных средств определяется как разница между доходом от операции выбытия и суммы остаточной стоимости объектов, непрямых налогов и расходов, связанных с операцией выбытия.

Контрольні запитання

1. В чому полягають основні завдання обліку основних засобів ?

2. За якими ознаками класифікуються основні засоби ?

3. Які первинні документи застосовуються при оформленні надходження основних засобів?

4. Які первинні документи застосовуються при оформленні вибуття основних засобів?

5. Якими П(С)БО визначаються методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби та її розкриття в фінансовій звітності?

6. Дайте визначення понять “основні засоби”, “об’єкт основних засобів”, “подібний об’єкт”.

7. Як оцінюються основні засоби та інші необоротні матеріальні активи ?

8. Які витрати складають первинну вартість придбаних основних засобів ?

9. Який рахунок застосовується для обліку основних засобів ?

10. Як на рахунках бухгалтерського обліку відображаються операції по надходженню основних засобів, придбаних за плату ?

11.Як на рахунках бухгалтерського обліку відображаються операції по будівництву основних засобів ?

12.За яких умов відбувається вибуття основних засобів ?

13.Як на рахунках бухгалтерського обліку буде відображена операція по реалізації основних засобів ?

14.Як на рахунках бухгалтерського обліку буде відображена операція по ліквідації основних засобів ?

15.Як на рахунках бухгалтерського обліку буде відображена операція безкоштовної передачі основних засобів ?

16.Які види ремонту вам відомі? Дайте їх характеристику.

17.Як в бухгалтерському обліку враховуються витрати по ремонту основних засобів?

18.Розкрийте зміст термінів “амортизація”, “вартість яка амортизується”, “ліквідаційна вартість”, “зменшення корисності” у відповідності до вимог П(С)БО 7.

19.Наведіть методи нарахування амортизації основних засобів.

20.Як в бухгалтерському обліку відображається нарахування амортизації ?

21.В чому полягає синтетичний та аналітичний облік основних засобів ?

22.Коли проводиться переоцінка основних засобів ?

23.Яке відображення на рахунках бухгалтерського обліку знайде переоцінка основних засобів ?

24.Розкрийте поняття “інші необоротні матеріальні активи” та особливості їх обліку ?

25.Розкрийте поняття “нематеріальні активи” та особливості їх обліку ?


Тема 11. Облік виробничих запасів та малоцінних швидкозношуваних предметів

Вступ

Виробничі запаси являються важливою частиною матеріальних ресурсів підприємства, відіграють визначну роль у його господарській діяльності. На виробничих підприємствах вони складають основу продукції, що виготовлюється, або підвищують її якість, тобто виступають як предмети праці. Крім того, кожне підприємство, незалежно від галузі, використовує матеріальні ресурси для господарських потреб, зокрема, для утримання приміщень в нормальному санітарно-гігієнічному стані, а також для забезпечення роботи управлінських служб (папір, чорнила, канцтовари). Суттєве значення мають матеріальні ресурси у ході експлуатації основних засобів. Це запасні частини, мастильні матеріали, фарби, паливо. Слід мати на увазі, що матеріальні ресурси використовуються лише на протязі одного операційного циклу. Отже, виробничі запаси можна визначити як предмети праці, що були придбані або самостійно виготовлені з метою подальшого застосування у виробництві продукції, наданні послуг, господарських потреб.

Згідно з П(С)БО № 9 “Запаси” до складу запасів віднесено малоцінні та швидкозношувані предмети (МШП), які використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він перевищує один рік. Для МШП характерна багаторазова участь у виробництві і збереження натуральної (речової) форми. Таким чином, МШП відносяться до засобів праці, але обліковуються у складі оборотних активів завдяки незначному терміну служби.

План

1. Поняття виробничих запасів, їх класифікація.

2. Оцінка надходження виробничих запасів.

3. Аналітичний облік виробничих запасів на складі та в бухгалтерії.

4.Облік надходження виробничих запасів (документування, бухгалтерськів проводки)

1. Облік вибуття виробничих запасів (документування, методи оцінки, бухгалтерські проводки).

2. Облік МШП.

Текст.

1. Поняття виробничих запасів, їх класифікація.

Виробничі запаси – придбані або самостійно виготовлені вироби, які підлягають подальшій переробці на підприємстві. В процесі виробництва виробничі запаси використовуються неоднаково. Деякі з них повністю споживаються у технологічному процесі (сировина і матеріали), інші – змінюють тільки свою форму і розмір (мастильні матеріали, фарби), треті – входять до складу виробу без будь-яких зовнішніх змін (запасні частини), четверті – лише сприяють виготовленню виробів.

Виробничі запаси з метою обліку групуються наступним чином:

- сировина та матеріали,

- покупні напівфабрикати та комплектуючі вироби,

- паливо,

- тара і тарні матеріали,

- матеріали, передані в переробку,

- запасні частини,

- матеріали сільськогосподарського призначення,

інші матеріали.

2. Оцінка надходження виробничих запасів.

Процес забезпечення матеріальними ресурсами являє собою сукупність господарських операцій з придбання, доставки предметів праці та товарів на підприємство, а також доведення їх до стану, в якому вони придатні для використання в запланованих цілях.

Основними задачами бухгалтерського обліку процесу забезпечення матеріальними ресурсами (далі — процесу постачання) є:

1. Повне та своєчасне документування операцій з їх надходження на підприємство.

2. Оцінка ресурсів як активів підприємства.

3. Облік розрахунків з постачальниками та контроль виконання умов договорів.

4. Облік загального обсягу матеріальних ресурсів та їх окремих видів, що заготовлені за звітний період.

Матеріальні ресурси надходять на підприємство наступними шляхами: придбання за плату,виготовлення власними силами,внесення до статутного капіталу,одержання безоплатно,придбання в результаті обміну.

Згідно з вимогами П(С)БО 9 “Запаси” матеріальні ресурси, що надійшли, або виготовлені на підприємстві, оцінюються за первісною вартістю. Формування первісної вартості здійснюється залежно від способу їх надходження.

1. Придбання за плату.

Якщо матеріальні ресурси придбані згідно з договором постачання, або купівлі-продажу на умовах здійснення розрахунків у грошовій формі, то їх первісна вартість складається з наступних витрат:

· сум, що сплачуються згідно з договором постачальнику;

· сум вартості інформаційних, посередницьких та інших подібних послуг у зв’язку з пошуком і придбанням ресурсів;

· сум ввізного мита;

· витрат на заготівлю, вантажно-розвантажувальні роботи, транспортування ресурсів до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування та відсотки за комерційний кредит постачальників;

· сум непрямих податків, які не відшкодовуються підприємству;

· інших витрат, які безпосередньо пов’язані з придбанням ресурсів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях.

Таким чином, первісна вартість складається з двох частин: покупної вартості за цінами постачальників та транспортно – заготівельних витрат (далі – ТЗВ):

Приклад 1. На склад підприємства надійшла партія матеріалів – 2000 кг. фарби – для подальшого використання у виробничому процесі. Згідно з документами постачальника вартість матеріалів складає 10000 грн., ПДВ – 2000 грн. Доставка матеріалів на підприємство здійснювалася автомобілем, який належить транспортному підприємству. Вартість послуг з доставки – 250 грн., ПДВ – 50 грн. Витрати на страхування вантажу – 120 грн. Заробітна плата з відрахуваннями на соціальне страхування за розвантаження автомобілю на підприємстві склала 70 грн. Для визначення первісної вартості матеріалів треба скласти всі наведені витрати без сум ПДВ: 10000+250+120+70=10440 грн., в тому числі покупна вартість – 10000 грн., ТЗВ – 440 грн.

Первісна вартість одиниці матеріалів, що надійшли, дорівнює частці від ділення первісної вартості партії на кількість одиниць. У нашому прикладі – 10440:2000=5,22 грн. за 1 кілограм.

Але наведений приклад є досить умовним, тому що у ньому зібрані всі ТЗВ, які виникли у зв’язку з надходженням даної партії матеріалів, причому одного виду. На практиці у рамках однієї поставки може надходити кілька їх видів. Крім того, деякі види ТЗВ важко чи зовсім неможливо віднести до будь-якої конкретної партії і, тим більш, на вартість окремих видів ресурсів, наприклад, заробітну плату вантажників матеріального чи товарного складу та водіїв підприємства, які протягом місяця доставляють та розвантажують всі матеріали, що були придбані. Рахунки транспортних організацій, які надають послуги з доставки матеріалів, можуть надходити тільки наприкінці місяця, що також ускладнює віднесення їх сум на вартість запасів.

Таким чином, ТЗВ підлягають відокремленому обліку на аналітичному рахунку з метою їх нагромадження протягом місяця та розподілу між видами матеріальних ресурсів пропорційно їх покупній вартості.

Приклад 2. На склад підприємства протягом місяця надійшли наступні матеріали:

- фарба – 1500 кг.;

- фанера – 50 листів;

- брус – 500 метрів.

Згідно з документами постачальника покупна вартість матеріалів склала:

Найменування Ціна за одиницю без ПДВ, грн. Вартість без ПДВ, грн. ПДВ, грн. Вартість з ПДВ, грн.
Фарба 5,0 5,0*1500=7500,0 7500,0*20%=1500,0 9000,0
Фанера 10,0 10,0*50=500,0 500,0*20%=100,0 600,0
Брус 4,0 4,0*500=2000,0 2000,0*20%=400,0 2400,0
Разом: 10000,0 2000,0 12000,0

Доставка матеріалів згідно з домовленістю здійснювалася автомобілем, який належить транспортному підприємству. Наприкінці місяця транспортне підприємство надіслало рахунок, у якому вказана вартість послуг – 500 грн., ПДВ – 100 грн. Заробітна плата вантажника складу, нарахована за місяць та відрахування від неї на соціальне страхування склали 350 грн. Загальна сума ТЗВ дорівнює 850 грн. (500+350). Для розподілу цієї суми між видами матеріалів треба виконати наступні розрахунки:

визначити процентне відношення суми ТЗВ та покупної вартості партії матеріалів: 850:10000*100%= 8,5%;

за допомогою проценту визначити суми ТЗВ, які відносяться до кожного виду матеріалів:

· фарба – 7500,0*8,5%= 637,5 грн.

· фанера – 500*8,5%= 42,5 грн.

· брус – 2000*8,5%= 170,0 грн.

Разом: 850,0 грн.;

визначити первісну вартість кожного виду матеріалів:

· фарба – 7500+637,5= 8137,5 грн.

· фанера – 500+42,5= 542,5 грн.

· брус – 2000+170= 2170,0 грн.

Разом: 10850,0 грн.

2.Інші надходження.

Можуть бути також інші надходження матеріалів. Так, якщо підприємство використовує у своєї господарській діяльності матеріальні ресурси, які виробляє власними силами, то первісною вартістю визнається собівартість їх виробництва.

Матеріальні ресурси, що надійшли як внески до статутного капіталу оцінюються за справедливою ( тобто ринковою ) вартістю, яка узгоджена засновниками. Безоплатно одержані матеріальні ресурси оцінюються за справедливою вартістю. Оцінка запасів, які надійшли згідно з бартерними угодами, здійснюється у порядку, передбаченому пунктом 13 Стандарту № 9 “Запаси”.

2. Аналітичний облік виробничих запасів на складі та в бухгалтерії.

Одним из наиболее прогрессивных и рацио­нальных методов организации аналитического учета материальных ценностей является опера­тивно-бухгалтерский (сальдовый). При этом методе сортовой количественный учет запасов ведут непосредственно матери­ально ответственные лица склада (кладовщики) в кар­точках складского учета типовой формы № М-12.

Синтетический учет движения запасов в денежном выражении осуществляет­ся бухгалтерией на соответствующих синтетичес­ких счетах, а внутри них — по субсчетам, складам (материально ответственным лицам) и группам запасов.

Такая организация учета позволяет устранить дублирование учетных записей на складах и в бухгалтерии. Для забезпечення контролю стану та використання матеріальних ресурсів потрібне групування їх за такими однорідними ознаками як призначення, характер використання та фізичні властивості. Так, наприклад, виробничі запаси з метою обліку групуються наступним чином:

- сировина та матеріали,

- покупні напівфабрикати та комплектуючі вироби,

- паливо,

- тара і тарні матеріали,

- матеріали, передані в переробку,

- запасні частини,

- матеріали сільськогосподарського призначення,

- інші матеріали.

Для кожної групи ресурсів передбачено окремий субрахунок. Всередині групи виробничі запаси об’єднуються за типами, розмірами, ґатунками, марками та ін. Одиницею аналітичного обліку виробничих запасів, як і всіх інших матеріальних ресурсів, є окреме найменування. Крім того, на окремому аналітичному рахунку відображуються суми транспортно – заготівельних витрат.

На каждую учетную позицию запасов на складе открывают кар­точку складского учета.

На основании первичных документов (приходных орде­ров, актов о приеме, лимитно-заборных карт, требований, накладных, товарно-транс­портных накладных и др.) материально ответ­ственное лицо делает записи операций по прихо­ду и расходу запасов в карточках складского учета. Записи делаются в день совершения операций и ежедневно выводятся остатки запасов.

Бухгалтер обязан систематически проверять пра­вильность оформления первичных документов на поступившие и израсходованные запасы, а также достоверность и своевременность записей в карточках складского учета.

Проверку записи операций и выведенных кла­довщиком остатков по каждой операции бухгал­тер подтверждает своей подписью в соответству­ющей строке складской карточки.

Одновременно производится сдача в бухгалтерию первичных документов, которая оформляется составлением специального реестра (типовая форма № М-13).

Идентичность данных складского сортового учета с данными бухгалтерского учета контролируется с помощью ведомости (книги) учета остатков запасов на складе типовой формы № М-14, ко­торая открывается на год по каждо­му складу. В эту ведомость (книгу) материально ответственное лицо из карточек складского учета переносит количественные ос­татки запасов на начало каждого месяца.

Ежемесячно в бухгалтерии количественные остатки по ведомостям (книгам) учета остатков запасов такси­руются (умножаются на принятые учетные цены). Итоговые данные подсчитываются по отдельным учетным группам запасов.

Поступившие со складов первичные докумен­ты после их проверки также таксируются и группируют­ся по складам и учетным группам запасов для составления групповых накопительных ведомос­тей отдельно по приходу и расходу материальных ценностей.

Выведенные в ведомости (книге) остатки запасов в денежном выражении должны совпадать по каждой группе запасов с аналогичными данными, приведенными в накопи­тельных ведомостях группового синтетического учета. Тождество ука­занных данных служит подтверждением правиль­ности ведения складом аналитического учета запасов.

При журнально-ордерной форме учета для увязки записей сортового учета запасов на складах с записями синтетического учета используется ве­домость № 10 «Движение материальных ценнос­тей в денежном выражении». Данная ведомость является основным регистром, отражающим дви­жение запасов. Она пред­назначена для следующих целей:

- увязки синтетического учета с аналитичес­ким;

- контроля сохранности запасов по местам их хранения;

- получения показателей с целью расчета сумм и процентов транспортно-заготовительных расходов;

- расчета фактической себестоимости расхо­дуемых запасов и их остатков по фактической и учетной стоимости.

В разделе I ведомости отражаются обороты по приходу и расходу запасов в разрезе складов по учетным ценам. Приведенные здесь остатки запасов на конец месяца по каждому складу должны быть равны итоговым показателям ведо­мости (книги) учета остатков запасов.

На основе итоговых данных групповых накопи­тельных ведомостей или первичных документов в разделе II ведомости приводится сумма посту­пивших в течение месяца материальных ценнос­тей по учетным ценам и фактической себестои­мости в разрезе учетных групп запасов и счетов.

Расчет фактической себестоимости расхода запасов и их ос­татков на складах по фактичес­кой и учетной стоимости производится в разделе III ведомости. Рассчитанные в этом разделе ведо­мости показатели фактической себестоимости остатков материальных ценностей должны быть тождественны данным Главной книги об остатках (сальдо) по отдельным синтетическим счетам запасов.

Для расчета фактической себестоимости расхода запасов за месяц необходимо к расходу по учетным ценам добавить соответствующую долю ТЗР. ТЗР учитываются обычно на отдельном субсчете счетов запасов. По итогам каждого месяца общая сумма ТЗР должна быть распределена между остатком запасов на складах и выбывающими запасами. Для распределения используют средний процент ТЗР. Он рассчитывается во 2-м разделе ведомости №10 по формуле:

остаток ТЗР на начало месяца + ТЗР по поступившим за месяц запасам

остаток запасов на начало месяца + поступление запасов за месяц по учетным ценам

После этого сумма ТЗР, относящаяся к выбывшим запасам, определяется умножением их стоимости по учетным ценам на средний процент ТЗР.

Формы и порядок заполнения разделов 2 и 3 ведомости № 10, а также пример распределения ТЗР, показаны в приложениях.

Справка № 1 к ведомости 10 называется «Слагаемые фактической себестоимости поступивших за ме­сяц производственных запасов". Она служит для обобщения всех данных о поступлении запасов по учетным ценам и соответствующих сумм ТЗР из разных журналов-ордеров:

№ 6 — по кредиту счета 63 «Расчеты с по­ставщиками и подрядчиками»

№ 7 — по кредиту счета 372 «Расчеты с по­дотчетными лицами»

и других.

Эта информация необходима для расчета среднего процента ТЗР во 2-м разделе ведомости.

4. Облік надходження виробничих запасів (документування, бухгалтерські проводки)

Для обліку виробничих запасів передбачені рахунки 20 “Виробничі запаси”. За відношенням до балансу він активний. Сальдо на ньому відображує суми залишків матеріальних ресурсів за первісною вартістю. У дебеті рахунку відображуються:

- суми витрат на придбання чи виготовлення матеріальних ресурсів та доведення їх до стану, в якому вони можуть використовуватися у запланованих цілях;

- вартість запасів, що надійшли безоплатно;

- вартість надлишків, що виявлені у результаті інвентаризації;

- суми дооцінки.

У кредиті рахунку відображується вартість запасів, які були витрачені на виробництво чи інші потреби підприємства, а також були реалізовані, або вибули з будь-яких інших обставин ( нестача, крадіжка, уцінка, безкоштовна передача ).

Однією з найважливіших задач обліку процесу забезпечення підприємства матеріальними ресурсами є відображення розрахунків з постачальниками. Для цього передбачено використання декількох рахунків, а саме:

63 “Розрахунки з постачальниками та підрядниками”;

37 “Розрахунки з різними дебіторами”

64 “Розрахунки за податками й платежами”

Рахунок 63 “Розрахунки з постачальниками та підрядниками” є переважно пасивним. Залишок у кредиті відображує суму заборгованості підприємства за матеріали, що надійшли, але не сплачені на кінець місяця. Протягом місяця у кредиті рахунку записується вартість отриманих матеріальних цінностей та послуг згідно з рахунками, накладними та актами постачальників та підрядників. У дебет рахунку відносяться суми грошей, що сплачені постачальникам, або вартість товарів чи послуг, які передаються замість оплати за бартерними угодами. Аналітичний облік на рахунку 63 “Розрахунки з постачальниками та підрядниками” ведеться за кожним окремим постачальником.

Якщо між постачальником та покупцем існує домовленість про попередню оплату ресурсів, то бухгалтерський облік розрахунків з постачальниками здійснюється на рахунку 37 “Розрахунки з різними дебіторами”, субрахунок 1 “Розрахунки за виданими авансами”. По відношенню до балансу цей рахунок активний. Залишок відображає суму передплат за матеріальні ресурси, які ще не отримані підприємством. На дебет рахунку відносять суми передплат, які були здійснені протягом місяця. По кредиту рахунку записують вартість запасів, які були оплачені раніше і надійшли протягом місяця. Аналітичний облік рахунку 371“Розрахунки за виданими авансами” ведеться за кожним постачальником.

Підприємства мають право купувати матеріальні ресурси за готівкові кошти. У таких випадках з каси підприємства видаються гроші робітникам. Протягом одного робочого дня робітник повинен придбати необхідні ресурси та скласти авансовий звіт про витрачені кошти. Робітники, що отримали гроші на ці цілі, називаються підзвітними особами. Розрахунки з підзвітними особами обліковуються на однойменному рахунку 372. По відношенню до балансу це активно-пасивний рахунок. Дебетовий залишок означає заборгованість підзвітних осіб, яка виникає, якщо сума витрачених коштів менша, ніж отримана з каси, кредитовий - відображує заборгованість підприємства перед підзвітними особами. Вона виникає у тих випадках, коли сума витрачених коштів більша за отриману з каси. В дебеті рахунку відображуються суми, що видані з каси підзвітним особам, в кредиті - суми вартості придбаних цінностей та повернених у касу невитрачених коштів.

Вартість матеріальних цінностей та послуг, як правило, включає в себе податок на додану вартість, який відшкодовується підприємствам-покупцям із бюджету. Такі суми називаються податковим кредитом і відображаються в дебеті рахунку 64 “Розрахунки за податками і платежами” та зменшують заборгованість підприємства перед бюджетом з ПДВ.

Приклад 3.Станом на початок місяця у підприємства “Зоря” є залишки на наступних рахунках синтетичного та аналітичного обліку:

Синтетичний рахунок Аналітичний рахунок Залишок на початок місяця
кількість Сума, грн.
Дебет Кредит
20 “Виробничі запаси” 10500
у тому числі: Матеріал А 100 одиниць 6470
Матеріал Б 200 одиниць 3530
Транспортно-заготівельні витрати 500
63 “Розрахунки з постачальниками та підрядниками” 2000

у тому числі:

Заборгованість перед Підприємством № 1 500
Заборгованість перед Підприємством № 2 1500
371 “Розрахунки за виданими авансами” 3000
у тому числі: Підприємство № 3 - сума передплати за матеріали 3000
372 “Розрахунки з підзвітними особами” Заборгованість Петренка І.П. – начальника адміністративно-господарського відділу – сума грошових коштів, які не витрачені та не повернені у касу 100

Протягом місяця на підприємстві відбулися наступні господарські операції з матеріальними ресурсами:

1. Отримано від підприємства № 1 матеріал А у кількості 120 одиниць вартістю 7500 грн., ПДВ – 1500 грн.:

Дебет рахунку 20 “Виробничі запаси”- 7500

Дебет рахунку 64 “Розрахунки за податками і платежами”- 1500

Кредит рахунку 63 “Розрахунки з постачальниками та підрядчиками” – 9000

2. Отримано від транспортної організації рахунок за доставку матеріалів А на склад підприємства “Зоря” у сумі 500 грн., ПДВ – 100 грн.:

Дебет рахунку 20 “Виробничі запаси”- 500

Дебет рахунку 64 “Розрахунки за податками і платежами”- 100

Кредит рахунку 63 “Розрахунки з постачальниками та підрядчиками” – 600

3. Отримано від підприємства № 2 матеріал Б у кількості 200 одиниць вартістю 3200 грн., ПДВ – 640 грн.:

Дебет рахунку 20 “Виробничі запаси”- 3200

Дебет рахунку 64 “Розрахунки за податками і платежами”- 640

Кредит рахунку 63 “Розрахунки з постачальниками та підрядчиками” – 3840

4. Нарахована зарплата робітнику підприємства “Зоря”, який розвантажував матеріали А та Б на складі у розмірі 150 грн.:

Дебет рахунку 20 “Виробничі запаси”

Кредит рахунку 66 “Розрахунки по оплаті праці” – 150

5. Отримано від підприємства № 3 матеріал А кількістю 25 одиниць на суму 1500 грн. та матеріал Б кількістю 800 одиниць на суму 1000 грн. Загальна вартість матеріалів, що надійшли – 2500 грн., ПДВ – 500 грн. Розрахунки з підприємством № 3 було здійснено шляхом передплати:

Дебет рахунку 20 “Виробничі запаси”- 2500

Дебет рахунку 64 “Розрахунки за податками і платежами”- 500

Кредит рахунку 371 “Розрахунки за виданими авансами”– 3000

6. Від Петренка І.П. отримано авансовий звіт про використання готівкових коштів на сплату послуг транспортної організації з доставки матеріалів А та Б від підприємства № 3 на склад підприємства “Зоря” у сумі 75 грн., ПДВ – 15 грн.:

Дебет рахунку 20 “Виробничі запаси”- 75

Дебет рахунку 64 “Розрахунки за податками і платежами”- 15

Кредит рахунку 372 “Розрахунки з підзвітними особами”– 90

7. З поточного рахунку підприємства “Зоря” перераховано грошові кошти підприємству № 1 – 1300 грн., підприємству № 2 – 5340 грн. Разом – 6640 грн.:

Дебет рахунку 63 “Розрахунки з постачальниками та підрядчиками”

Кредит рахунку 311 “Поточні рахунки в національній валюті”– 6640

8. Надійшла у касу від Петренка І.П. сума невикористаних готівкових коштів – 10 грн.:

Дебет рахунку 30 “Каса”

Кредит рахунку 372 “Розрахунки з підзвітними особами”– 10

На рахунках синтетичного та аналітичного обліку залишки та обороти відображуються згідно з наведеними даними наступними записами:

Д 371 Розрахунки за К Д 372 Розрахунки з К

виданими авансами підзвітними особами


3000 5) 3000 100 6) 90

8) 10


- 3000 - 100

- - - -

20 “Виробничі 63 “Розрахунки з поста-

запаси” чальниками та підрядниками”

Д К Д К

10500 7) 6640 2000


1) 7500 1) 9000

2) 500 2) 600

3) 3200 3) 3840

4) 150

5) 2500 6640 13440

6) 75

13925 8800


Рис. Відображення господарських операцій процесу забезпечення матеріальними ресурсами на синтетичних рахунка

Аналітичні рахунки до рахунку 20 “Виробничі запаси”

Матеріал А за цінами постачальника

№ операції Від кого надійшло, кому видано Надходження Видаток Залишок
кількість сума кількість сума кількість сума
Залишок на початок місяця 100 6470
1. Отримано від підприємства № 1 120 7500 220 13970
5. Отримано від підприємства № 3 25 1500 245 15470
Разом: 145 9000

Матеріал Б за цінами постачальника

№ операції Від кого надійшло, кому видано Надходження Видаток Залишок
кількість Сума кількість сума кількість сума
Залишок на початок місяця 200 3530
3. Отримано від підприємства № 2 200 3200 400 6730
5. Отримано від підприємства № 3 80 1000 480 7730
Разом: 280 4200

Д Транспортно – заготівельні К

витрати

500

2) 500

4) 150

6) 75


725


Аналітичні рахунки до рахунку 63 “Розрахунки з постачальниками та підрядниками”


Підприємство № 1 Підприємство № 2 Транспортна

організація

Д К Д К Д К

7) 1300 500 7) 5340 1500 -

2) 600

1) 9000 3) 3840


1300 9000 5340 3840 600

8200 - - 600

Рис. Відображення господарських операцій процесу забезпечення матеріальними ресурсами на аналітичних рахунках.

За даними аналітичного обліку матеріальних ресурсів та розрахунків з постачальниками визначається загальна кількість матеріалів, яка складається з матеріалів, що залишилися в складі на початок місяця, а також були заготовлені протягом місяця:

-Матеріал А – 245 одиниць покупною вартістю 15470 грн.

-Матеріал Б – 480 одиниць покупною вартістю 7730 грн.

Загальна сума транспортно – заготівельних витрат склала 1225 грн. ( 500 + 725 ).

Заборгованість постачальникам на кінець місяця склала 8800 грн., у

тому числі Підприємству № 1 – 8200 грн., Транспортній організації – 600 грн.

Документування надходження виробничих запасів.

Приемка и оприходование запасов, поступающих от поставщи­ков, оформляются путем составле­ния приходных ордеров (типовая форма № М-4), выписываемых на основании расчетных и других сопроводительных документов поставщика.

При этом приходные ордера должны выписы­ваться на фактически принятое количество цен­ностей.

В случае несоответствия поступивших запасов по качеству или количеству указанным в документах поставщика сведениям, составляет­ся акт о приемке запасов (типовая форма № М-7).

Сдача цехами на склад матери­альных ценностей из производства оформляется путем выписки накладных на внутреннее перемещение запасов типовой формы № М-11. По таким же накладным произ­водится и приемка отходов от производства продукции, брака, ликвидации основных средств и т.п.

5. Облік вибуття виробничих запасів (документування, методи оцінки, бухгалтерські проводки).

Виробничі запаси відпускаються зі складів, перш за все, для здійснення основної операційної діяльності, тобто на виготовлення продукції, виконання робіт чи подальшу реалізацію. На даному етапі перед бухгалтерським обліком стоїть задача оцінити матеріальні запаси, що були видані на виробництво, або реалізовані. Питання оцінки дуже важливе в умовах ринку, тому що ціни на матеріали часто змінюються. Підприємства обирають один із варіантів оцінки, що запропоновані Стандартом № 9 для їх списування за так званою фактичною собівартістю, визначення якої може здійснюватися наступними способами:

1. Метод ідентифікованої собівартості передбачає облік фактичної

собівартості кожної конкретної одиниці запасів. Цей метод застосовується для матеріальних ресурсів, які мають значну вартість, невелику номенклатуру та використовуються для виконання спеціальних замовлень.

2. Метод середньозваженої собівартості – собівартість кожної одиниці визначається шліхом ділення сумарної вартості залишку таких запасів на початок місяця і вартості отриманих протягом місяця запасів на їх сумарну кількість.

3. Метод ФІФО – списання матеріальних ресурсів у такої послідовності, в якої вони надходили на підприємство.

4. Метод ЛІФО передбачає, що першими будуть списуватися матеріали, які надійшли останніми, тобто в послідовності, протилежній їх надходженню.

5. Метод нормативних витрат полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції, що встановлюються підприємствами з урахуванням нормального рівню використання запасів, труда, виробничих потужностей та діючих цін. Норми витрат та ціни повинні перевірятися та переглядатися для наближення їх до фактичних.

6. Метод оцінки за цінами реалізації використовується на підприємствах роздрібної торгівлі.

Для розрахунку фактичної собівартості вибуття матеріальних ресурсів за методом середньозваженої собівартості, який є найбільш розповсюдженим, використано дані Прикладу 3, при тому, що на виробництво продукції було витрачено:

Матеріалу А – 200 одиниць;

Матеріалу Б – 300 одиниць.

По-перше, треба визначити середньодоговірну вартість одиниці матеріальних запасів:

Залишок на початок місяця + надходження за місяць у покупних цінах


Кількість запасів на початок місяця + кількість матеріалів, що надійшли

Матеріал А: (6470+9000) : (100+145) = 63,14 грн.

Матеріал Б: (3530+4200) : (200+280) = 16,1 грн.

По-друге, треба визначити вартість використаних матеріалів, виходячи з середньодоговірних цін :

Матеріал А: 200 одиниць х 63,14 грн. = 12628 грн.

Матеріал Б: 300 одиниць х 16,1 грн. = 4830 грн

Разом: 17458 грн.

По-третє, за даними аналітичного обліку рахунку 20 “Виробничі запаси” визначається процентне відношення ТЗВ до покупної вартості матеріалів:

% ТЗВ = (500+725) + (15470+7730) = 5,28%

За допомогою проценту можна підрахувати суму ТЗВ, яка відноситься на фактичну собівартість використаних матеріалів:

17458 х 5,28% = 921,78 грн.

Таким чином, фактична собівартість використаних протягом місяця матеріалів складає:

17458 + 921,78 = 18379,78 грн.

Ця сума відображується записом:

9. Дебет рахунку 23 “Виробництво”

Кредит рахунку 20 “Виробничі запаси” – 18379,78.

Після списання матеріалів на виробництво схеми синтетичних та аналітичних рахунків можуть бути представлені у наступному вигляді:


20 “Виробничі запаси”

Д К

10500

9) 18379,48

1) 7500

2) 500

3) 3200

4) 150

5) 2500

6) 75

13925 18379,48

6045,22

Аналітичні рахунки до рахунку 20 “Виробничі запаси”

Матеріал А за цінами постачальника

№ операції Від кого надійшло, кому видано Надходження Видаток Залишок
кількість сума кількість сума кількість сума
Залишок на початок місяця 100 6470
1. Отримано від підприємства № 1 120 7500 220 13970
5. Отримано від підприємства № 3 25 1500 245 15470
9. Видано на виробництво 200 12628 45 2842
Разом: 145 9000 200 12628 45 2842

Матеріал Б за цінами постачальника

№ операції Від кого надійшло, кому видано Надходження Видаток Залишок
кількість Сума кількість сума кількість сума
Залишок на початок місяця 200 3530
3. Отримано від підприємства № 2 200 3200 400 6730
5. Отримано від підприємства № 3 80 1000 480 7730
9. Видано на виробництво 300 4830 180 2900
Разом: 280 4200 300 4830 180 2900

Д Транспортно – заготівельні К

витрати


500 9) 921,78

2) 500

4) 150

6) 75


725 921,78


303,22

Рис. Схема обліку руху матеріалів.

Документування операцій з вибуття виробничих запасів.

Отпуск запасов, систематически потреб­ляемых при изготовлении продукции, оформляет­ся лимитно-заборными картами (типовые формы № М-8 и № М-9), выписываемыми сроком на один месяц.

При отпуске запасов, по­требность в которых возникает периодически, выписываются накладные-требования на отпуск (типовая форма № М-11).

Сверхлимитный отпуск запасов и их замена оформля­ются выпиской специального акта-требования на замену (дополнительный отпуск) запасов (ти­повая форма № М-10).

В слу­чае перевозки запасов автотранспортом выписывается товарно-транспортная накладная (типовая форма № 1-ТН).

7. Облік МШП.

До МШП належать засоби праці, які використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року, такі як інструменти, господарський інвентар, спеціальне оснащення, спеціальний одяг та ін.

Для МШП характерна багаторазова участь у виробництві і збереження натуральної (речової) форми. МШП належать до запасів та відображаються, відповідно, в складі оборотних активів у другому розділі активу балансу.

На МШП не нараховується знос, а вартість переданих в експлуатацію МШП виключається зі складу активів (списується у витрати) з подальшою організацією оперативного кількісного обліку таких предметів по місцях експлуатації та відповідальних особах протягом терміну фактичного використання цих предметів.

З метою посилення контролю за збереженням МШП проводиться маркування спеціального одягу, взуття, інвентарю, білизни тощо. Обов’язковим при маркуванні є зазначення назви підприємства (цеху, відділу).

Для обліку й узагальнення інформації про наявність і рух МШП, що належать підприємству, призначено рахунок 22 “Малоцінні швидкозношувані предмети”. Це активний рахунок, призначений для обліку господарських засобів.

По дебету рахунку 22 відображаються придбані (отримані) або виготовлені МШП за первісною вартістю, по кредиту – відпуск МШП в експлуатацію за обліковою вартістю зі списанням на рахунки обліку витрат, а також списання нестач і втрат від псування таких предметів.

Документування операцій з руху МШП.

В процесі документування обліку МШП, як і будь-яких інших об’єктів, розрізняють документи бухгалтерського і оперативного обліку.

До первинних документів відносять документи, якими оформлюється: надходження і відпуск предметів, списання їх з балансу.

Документи оперативного обліку – це документи, які відображають передачу зазначених предметів в ремонт, поповнення їх запасу в роздавальних коморах, видачу МШП працівникам та їх повернення тощо.

Надходження МШП на підприємство здійснюється на підставі відвантажувальних документів постачальників.

На МШП, що надійшли, відкриваються картки складського обліку.

Передача в експлуатацію МШП оформлюється актом передачі МШП в експлуатацію.Дані первинног обліку узагальнюються в оборотних відомостях.

Аналітичний облік МШП ведеться за видами предметів по однорідних групах, встановлених, виходячи і потреб підприємства.

В бухгалтерському обліку МШП відображаються за первісною вартістю, тобто за фактичними витратами на їх придбання, спорудження або виготовлення.

Основні господарські операції з руху МШП відображено в таблиці:

№ п/п Зміст операції Кореспонденція рахунків
Дебет Кредит
1 Відображено заборгованість при одержанні МШП від постачальників 22 631
2 Відображено податковий кредит з ПДВ 64 631
3 Отримання МШП як внеску до статутного капіталу 22 46
4 Оприбутковано МШП під час інвентаризації 22 719
5 Безплатно отримані МШП 22 719
6 Відпущено МШП на виробництво та на господарські потреби 23, 91, 92, 93, 94 22

Контрольні запитання

1. Яка роль матеріалів у виробничому процесі та основні завдання обліку виробничих запасів?

2. Як класифікуються виробничі запаси?

3. Якими П(С)БО визначаються методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про виробничі запаси та її розкриття в фінансовій звітності?

4. Який склад фактичної (первинної) собівартості виробничих запасів, що надходять на склад?

5. Які витрати не включаються до первинної вартості придбаних запасів, а відносяться до витрат періоду у якому вони були здійснені ?

6. Розкрийте поняття “запаси” у відповідності до вимог П(С)БО 9.

7. Опишіть склад транспортно-заготівельних витрат.

8. Які види оцінки застосовуються при обліку вибуття матеріалів?

9. Розкрийте сутність методу ЛИФО, як методу оцінки виробничих запасів.

10. Розкрийте сутність методу ФИФО, як методу оцінки виробничих запасів.

11. Розкрийте сутність методу середньозваженої, як методу оцінки виробничих запасів.

12. Якими документами оформлюється надходження виробничих запасів?

13. Якими документами оформлюється вибуття виробничих запасів?

14. Як ведеться облік придбаних виробничих запасів у постачальників і розрахунків з ними ?

15. В яких регістрах бухгалтерського обліку відображається надходження виробничих запасів ?

16. Як організовується облік матеріалів на складах?

17. Для чого складається книга залишків матеріалів ?

18. Як ведеться облік руху виробничих запасів в бухгалтерії підприємства ?

19. На якому рахунку ведеться облік виробничих запасів ?

20. Що являє собою синтетичний та аналітичний облік виробничих запасів?

21. В яких регістрах бухгалтерського обліку знайде відображення інформація про рух виробничих запасів?


Тема 12. Облік розрахунків по оплаті праці.

Вступ.

Принципы и порядок начисления зарплаты оказывают значительное влияние на эффективность любого предприятия.

Поскольку труд различных категорий работников отличается не только своей сущностью, но и затраченным рабочим временем, интенсивностью, призводительностью и т. д., то необходимо выбрать такие формы оплаты труда, которые бы, с одной стороны, не завышали для работодателя расходы на оплату труда, а с другой – стимулировали заинтересованность самих работников, для которых зарплата служит одним из основных источников материальных благ.

План

1. Состав фонда оплаты труда

2. Тарифная система оплаты труда. Порядок расчета основной зарплаты

3. Доплаты в связи с отклонениями от нормальных условий работы

4. Оплата за неотработанное время

5. Удержания из заработной платы

6. Аналитический учет расчетов по оплате труда и порядок выдачи зарплаты

7. Синтетический учет расчетов по оплате труда и отчислений на социальные мероприятия

8. Документирование расчетов по оплате труда – на самостоятельное изучение.

1. Состав фонда оплаты труда

Закон Украины от 24.03.95 г. № 108/95-ВР «Об оплате труда» определяет экономические, правовые и организационные основы оплаты труда.

Заработная плата — это вознаграждение, ис­численное, как правило, в денежном выражении, которое по трудовому договору собственник или уполномоченный им орган выплачивает работни­ку за выполненную им работу.

В фонд оплаты труда включаются:

Основная заработная плата. Это —оплата за выполненную работу в соответствии с установленными нормами труда (нормы време­ни, выработки, обслуживания, должностные обя­занности). Она устанавливается в виде тарифных ставок (окладов) и сдельных расценок для рабочих и должностных окладов для служащих.

Дополнительная заработная плата. Это —оплата за труд сверх установленных норм, за трудовые успехи и за осо­бые условия труда. Она включает доплаты, над­бавки, гарантийные и компенсационные выпла­ты, предусмотренные законода­тельством, а также премии за выполнение производственных заданий.

Прочие поощрительные и компенсационные выплаты. К ним относятся выплаты в форме вознаграждений по итогам работы за год, пре­мии по специальным системам и положениям, компенсационные и другие выплаты, не предусмотренные законодательством, или производи­мые сверх установленных законодательством норм.

В фонд дополнительной заработной платы, например, входят:

- оплата за труд в выходные и праздничные дни, в сверхурочное время

- оплата ежегодных и учебных от­пусков

- оплата рабочего времени работников, при­влекаемых к выполнению государственных обязанностей.

К прочим поощрительным и компенсационным выплатам, например, относятся:

- Оплата простоев не по вине работника.

- Разовые поощрения (например, к юбилейным и памятным датам).

- Материальная помощь.

К выплатам, вообще не входящим в фонд оплаты труда, например, относятся:

- пособие по временной нетрудоспособности

- единовременная помощь при рождении ребенка

- пособие по уходу за ребенком до уста­новленного законодательством срока

- дивиденды

2. Тарифная система оплаты труда

Основой организации оплаты труда является та­рифная система. Она включает тарифные сетки, тарифные ставки, схемы должностных окладов и тарифно-квалификационные характеристики работ.

Тарифная система оплаты труда используется для распределения работ в зависимости от их слож­ности, а работников — в зависимости от их квали­фикации по разрядам тарифной сетки. Она явля­ется основой формирования и дифференциации размеров заработной платы.

Тарифная сетка формируется на основе тарифной ставки рабочего первого разряда и коэффициентов ­отношения к ней тарифных ставок следующих разрядов.

Тарифно-квалификационные характеристики работ разрабатываются Министерством труда Украины.

При тарифной системе действуют две формы оплаты труда – сдельная и повременная. Каждая из них включает несколько систем, т.е. разновидностей.

Сдельная форма включает прямую сдельную, сдельно-премиальную, сдельно-прогрессивную, аккордную и другие системы оплаты.

Повременная форма включает простую повременную и повременно-премиальную системы.

Порядок расчета основной зарплаты

Сумма заработка рабочего-повременщика определяется умножением его тарифной ставки на фактически отработанное время. В связи с этим на предприятиях ведут табель учета отработанного рабочего времени.

Заработная плата ИТР и служащих определяется исходя из их должностного оклада и количества фактически отработанных дней.

Для расчета зарплаты рабочих-сдельщиков бухгалтерия должна иметь информацию об их выработке и сдельных расценках. Выработка – это количество и качество выработанной продукции или выполненных работ. Расценка – это размер оплаты за единицу продукции (работ). Расценка определяется нормативной трудоемкостью работы и разрядом рабочего.

Для учета выработки на предприятиях используют различные формы документов: наряд на сдельную работу, рапорт о выработке и другие.

В наряд на сдельную работу записывают нормированные задания и их выполнение с указанием расценки.

В случаях, когда за рабочими закреплены постоянные технологические операции, учет выработки ведут в рапортах о выработке.

В конце месяца все первичные документы сдаются в бухгалтерию, где по ним производится расчет сумм зарплаты. Сдельная зарплата определяется умножением сдельной расценки на фактическую выработку.

Формы и системы оплаты труда, нормы труда, расценки, тарифные сетки, схемы должностных окладов, условия введения и размеры надбавок, доплат, премий, вознаграждений и других поощ­рительных, компенсационных и гарантийных выплат устанавливаются предприятиями в коллектив­ном договоре.

3. Доплаты в связи с отклонениями от нормальных условий работы

Порядок и размеры оплаты (доплат) в связи с отклонениями от нормальных условий работы и оплаты за неотработанное время устанавливаются Кодексом законов о труде Украины и другими акта­ми законодательства.

Отклонениями от нормальных условий работы являются, например, работа в сверхуроч­ное время; в праздничные и выход­ные дни; в ночное время; простой, име­вший место не по вине работника; изготов­ление продукции, оказавшейся браком не по вине работника и т. п.

Отклонения от нормальных условий работы оформляются следующими первичными документами:

- наряд на сдельную работу – в случаях выполнения дополнительных (ранее не предусмотренных) технологических операций;

- листок на доплату – в случаях несоответствия фактических условий работы запланированным;

- табель учета рабочего времени.

Все первичные документы сдаются в бухгалтерию, где по ним рассчитываются суммы заработка.

Оплата за работу в выходные и праздничные дни.

Оплата производится в двойном размере: рабочим-сдельщикам – по двойным сдельным расценкам за фактическую выработку; рабочим-повременщикам – по двойной тарифной ставке за фактически проработанное время.

Оплата за работу в сверхурочное время (сверх нормативной продолжительности смены). Основанием для расчета оплаты служит табель учета рабочего времени. При повременной оплате сверхурочное время оплачивается в двойном размере часовой тарифной ставки за каждый час. При сдельной оплате рабочим производится доплата в размере 100% часовой тарифной ставки повременщика соответствующего разряда за каждый час.

Оплата за брак.

Брак делится на частичный (исправимый) и полный (неисправимый).

Полный брак не по вине работника оплачивается в размере 2/3 тарифной ставки повременщика соответствующего разряда за время, которое должно быть затрачено на эту работу по норме. Частичный брак не по вине работника оплачивается в зависимости от процента годности продукции, устанавливаемого администрацией, но не менее 2/3 тарифной ставки повременщика соответствующего разряда за время, требуемое на изготовление данной продукции по норме.

Полный брак по вине работника не оплачивается. Частичный брак по вине работника оплачивается в пониженном размере в зависимости от процента годности продукции, устанавливаемого администрацией. Исправление брака рабочим, который его допустил по своей вине, производится без оплаты.

Доплата за работу в вечернюю или ночную смены.

Доплата в вечернюю смену составляет 20%, а в ночную смену – 40% часовой тарифной ставки повременщика соответствующего разряда за каждый час работы.

Оплата простоев.

Время простоя оформляется листком о простое. В нем указываются причины и виновники простоя, его продолжительность, тарифная ставка рабочего и рассчитывается сумма оплаты за простой. Простои по вине рабочего не оплачиваются. Простои по вине администрации или по внешним причинам оплачиваются в размере не ниже 2/3 тарифной ставки соответствующего разряда за каждый час простоя.

4. Расчет оплаты за неотработанное время

В ряде случаев законодательство гарантирует работникам оплату неотработанного времени. Это, например, оплата ежегодных и учебных отпусков; времени исполнения государственных и общественных обязанностей; повышения квалификации; прохождения военных сборов; пособие в связи с временной нетрудоспособностью и т.п.

Оплата за неотработанное время начисляется бухгалтерией на основании табеля учета рабочего времени и документов, подтверждающих право работника на оплату.

Оплата неотработанного времени производится исходя из среднего заработка за предыдущий период работы (для расчета оплаты отпусков – за 12 месяцев; для расчета оплаты временной нетрудоспособности – за 6 месяцев; в остальных случаях - за 2 месяца).

Виды оплат, включаемые в расчет среднего заработка, утверждаются законодательно.

Для начисления оплаты за время отпуска среднедневная заработ­ная плата определяется делением суммарно­го заработка последних 12 месяцев на коли­чество рабочих дней года. Полученный результат умножается на количество дней отпуска.

В остальных случаях среднедневная заработ­ная плата определяется делением заработка за последние два месяца на число от­работанных дней. Расчет оплаты производится умножением средне­дневного заработка на количество дней, которые должны быть оплачены.

Особый вид оплаты неотработанного времени – это пособие по временной нетрудоспособности. Его источником является не фонд оплаты труда, а фонд социального страхования. Размер пособия определяется умножением среднедневного заработка за шесть месяцев перед болезнью на количество дней болезни. Пособие выплачивается при непрерывном стаже работы до 5-ти лет в размере 60%; от 5-ти до 8-ми лет – 80%; свыше 8 лет – 100%.

5. Удержания из заработной платы

З оплати праці членів трудового колективу і осіб, що працюють на підприємстві за трудовими угодами, договорами підряду, за сумісництвом, виконують разові і випадкові роботи, відбувається різного роду утримання. За своїм характером вони поділяються на 2 групи: обов’язкові та утримання за ініціативою підприємства. Згідно із статтею 127 КЗОТу утримання із зарплати можуть здійснюватись тільки у випадках, пердбачених законодавством України.

Обов’язкові утримання включають прибутковий податок, утримання до Пенсійного фонду, збору на соціальне страхування на випадок безробіття, збору на соціальне страхування по непрацездатності, утримання за виконавчими листками і приписами нотаріальних контор на користь фізичних і юридичних осіб тощо.

До утримань за ініціативою підприємства відносять: суми, утримані з членів трудового колективу за заподіяну матеріальну шкоду, з допущений брак, своєчасно не повернені суми, одержані у підзвіт, своєчасно не погашені безпроцентні позики, видані членам трудового колективу, за формений одяг.

В усіх випадках загальний розмір всіх утримань із зарплати не може перевищувати 20%, а в особливих випадках – 50% заробітної плати, що належить до виплати працівнику.

Прибутковий податок – це обов’язковий платіж, що встановлюється державою для фізичних осіб, які отримують доходи. Суми прибуткового податку надходять до державного бюджету.

Утримання до Пенсійного фонду з нарахованої зарплати здійснюється в розмірі 1%, якщо загальна сума нарахованої зарплати складає до 150 грн., 2%, якщо сума зарплати більше 150 грн. Утримання на обов’язкове соціальне страхування в зв’язку з тимчасовою непрацездатністю становить 1% (0,5%) від нарахованої зарплати, утримання на випадок безробіття –0,5%.

6. Аналитический учет расчетов по оплате труда и порядок выдачи зарплаты

Аналитический учет расчетов с персоналом ведется по каждому работнику, видам выплат и удержаний. Регистрами аналитического учета является расчетные и расчетно-платежные ведомости, а также лицевые счета работников.

Виплати, пов’язані з оплатою праці, проводяться касиром по платіжним відомостям. Після закінчення встановлених строків виплати касир повинен:

-в платіжній відомості проти фамілій осіб, яким не видано зарплату, зробити напис: “Депонована”;

-скласти реєстр депонованих сум;

-в кінці відомості вказати фактично виплачену суму і суму виплат, яка не була виплачена, звірити ці суми з загальним підсумком за платіжною відомістю і затвердити напис своїм підписом;

-виписати видатковий касовий ордер на фактично видану суму за відомістю і зробити відповідний запис у касовій книзі.

дача грошей у касу банку засвідчується квитанцією до Об’яви на внесок готівкою і також оформлюється видатковим касовим ордером.

7. Синтетический учет расчетов по оплате труда и отчислений на социальные мероприятия

Для обобщения инфор­мации о расчетах с персоналом по оплате тру­да, а также расчетах за неполученную персоналом в установленный срок сумму по оплате труда (рас­четы с депонентами) предусмотрен балансовый счет 66 "Расчеты по оплате труда", имеющий два субсчета:

— 661 "Расчеты по заработной плате";

— 662 "Расчеты с депонентами".

По кредиту счета 66 отражаются начисленная работникам предприятия основная и дополнитель­ная заработная плата, премии, пособия по вре­менной нетрудоспособности, материальная по­мощь, суммы индексации заработной платы в свя­зи с инфляцией, суммы компенсации потери ра­ботниками части заработной платы в связи с на­рушением сроков ее выплаты и другие начисле­ния, являющиеся доходом работника (дивиденды, доход от распределения прибыли, стоимость оп­лаченного предприятием проезда и т. п.), по де­бету - выплата заработной платы, премии, посо­бия, материальной помощи, а также суммы удер­жанных налогов, платежей по исполнительным листам, стоимость полученных в счет оплаты тру­да материалов, продукции, товаров и другие удер­жания из начисленных сумм оплаты труда персо­нала.

Начисленные, но не полученные персоналом предприятия в установленный срок суммы по оп­лате труда отражаются по дебету субсчета 661 и кредиту субсчета 662.

Бухгалтерские проводки по операци­ям, связанным с начислением, удержаниями и выплатой заработной платы, приведены в табли­це.

Отражение в учете расчетов с работниками по оплате труда

Начисления Д-т К-т

Начислена заработная плата: - работникам основного производства

- работникам вспомогательных производств

- работникам, занятым обслуживанием машин и оборудования

- работникам, занятым на общепроиз­водственных работах в цехах

23 661
23 661
91 661
91 661
- общехозяйственному, администра­тивно-управленческому персоналу 92 661
- работникам, занятым капитальным строительством 151 661
- работникам, занятым сбытом готовой продукции 93 661
Начислена заработная плата работникам, занятым погрузочными работами и приобретением товарно-материальных ценностей 20,22 661
Начислена заработная плата за работы по ремонту основных фондов 91, 92, 93 661
Начислены работникам пособия по временной нетрудоспособности 652 661
Начислена заработная плата работникам, занятым на работах по исправлению брака 24 661
Начислены отпускные выплаты за счет резерва на оплату отпусков 471 661
Начислена материальная помощь согласно заявлениям работников 949 661
Удержания
Удержана из заработной платы работников часть потерь от брака, допущенного по вине работника 661 24
Выплачены из кассы суммы, начисленные работникам (заработная плата, пособия, премии и др.) 661 301
Перечислена заработная плата на счета работников в банках 661 311
Удержана из заработной платы работников сумма подоходного налога 661 641
Удержан из заработной платы работников сбор в Пенсионный фонд 661 651
Удержана из заработной платы работников сумма сбора на обязательное социальное страхование 661 652
Удержана из заработной платы работников сумма сбора на социальное страхование на случай безработицы 661 653
Удержаны из заработной платы работников не внесенные своевременно подотчетные суммы 661 372
Отражены депонированные суммы заработной платы 661 662
Удержаны из заработной платы работников очередные платежи по расчетам за товары, приобретенные в кредит 661 377

Удержаны из заработной платы работников суммы алиментов и других платежей по исполнительным листам 661 377
Произведены удержания из заработной платы работников в погашение сумм недостач материальных ценностей 661 375

Висновки

Суб’єкти підприємницької діяльності, перш за все юридичні особи, в процесі своєї діяльності вступають у трудові, цивільно-правові та ішні відносини з різними категоріями фізичних осіб. При цьому таким фізичним особам нараховуються різні види виплат, які необхідно не тільки правильно підраховувати, але й правильно ідентифікувати, оподатковувати та відносити на статті витрат.

Контрольні запитання

1. В чому полягають основні завдання обліку праці та її оплати ?

2. Які форми та системи оплати праці вам відомі ?

3. Наведіть види оплати праці та структуру фонду оплати праці.

4. Як організується і в чому полягає облік особового складу та використання робочого часу ?

5. Якими способами ведеться заповнення табелю використання робочого часу?

6. Які форми первинних документів застосовуються на промислових підприємствах для обліку виробітку ?

7. Як визначається заробіток при відрядній системі оплати праці ?

8. Як визначається оплата відпрацьованого часу ?

9. Як здійснюється розрахунок оплати праці по тимчасовій непрацездатності ?

10. Як проводиться нарахування оплати відпусток ?

11. В чому полягає синтетичний та аналітичний облік розрахунків з оплати праці ?

12. Для чого необхідні розрахунково-платіжні відомості та як вони заповнюються ?

13. Який рахунок бухгалтерського обліку застосовується для розрахунків по оплаті праці ?

14. Навести приклади бухгалтерських проводок по нарахуванню заробітної плати.

15. В чому різниця між утриманнями з заробітної плати та нарахуваннями на заробітну плату ?

16. Наведіть перелік відомих вам видів утримань з заробітної плати.

17. Наведіть порядок утримання прибуткового податку.

18. На якому рахунку бухгалтерського обліку враховується заборгованість з прибуткового податку ?

19. Як здійснюється розподіл витрат на оплату праці ?

20. В яких випадках застосовується резервування відпусток ?

21. Як розраховується сума резерву відпусток?

22. Як здійснюється облік розрахунків з Пенсійним фондом ?

23. Як здійснюється облік розрахунків з фондом соціального страхування ?

24. Як здійснюється облік розрахунків по фонду соціального страхування на випадок безробіття ?

25. На якому рахунку бухгалтерського обліку ведеться облік розрахунків по страхуванню (дати характеристику) ?


Тема: ”Облік витрат діяльності ”

Вступ

Управління витратами підприємства є складним процесом. Воно означає за своєю сутністю управління всією діяльністю підприємства, тому що всебічно охоплює господарські процеси, що відбуваються.

Облік витрат – це відображення використання ресурсів і результатів минулої, нинішньої та майбутньої діяльності відповідної моделі управління , яка орієнтована на виконання основної мети підприємства.

До основних задач обліку витрат відносять:

1) Інформаційне забезпечення адміністрації підприємства для прийняття управлінських рішень з урахуванням їх економічних наслідків.

2) Спостереження та контроль за фактичним рівнем витрат у співставленні з їх нормативними та плановими розмірами з метою виявлення відхилень та формування економічної стратегії підприємства.

3) Підрахування собівартості продукції, що виробляється .

4) Виявлення та оцінка результатів діяльності підрозділів підприємства

5) Систематизація інформації для прийняття рішень, що мають довгостроковий характер: окупність виробничих, технологічних,фінансових та інвестиційних програм, рентабельність асортименту продукції, ефективність капітальних вкладень.

План

1. Поняття про витрати діяльності, їх склад та класифікація.

2. Характеристика рахунків, на яких обліковуються витрати діяльності.

3. Формування собівартості продукції (робіт, послуг).

4. Синтетичний та аналітичний облік витрат діяльності.

1. Витратами звітного періоду визнаються зменшення активів або збільшення зобов’язань, яке викликає зменшення власного капіталу підприємства. Витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов’язань. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Для цілей фінансового бухгалтерського обліку витрати групуються за видами діяльності та економічними елементами.

За видами діяльності – розрізняють витрати операційної, фінансової та інвестиційної діяльності.

Операційна діяльність – це основна діяльність підприємства, пов’язана з випуском і реалізацією продукції, товарів, наданням послуг, а також здійсненням інших операцій, які не відносяться до інвестиційної та фінансової діяльності, наприклад, реалізація невикористаних запасів, проведення досліджень та розробок, сплата штрафів, діяльність соціальної сфери підприємств. Склад витрат буде детально розглянутий далі.

Інвестиційна діяльність – це операції з придбання і реалізації необоротних активів (в тому числі фінансових інвестицій, які не є еквівалентами грошових коштів, зокрема довгострокових).

Фінансова діяльність – це операції, які призводять до змін розміру і складу власного та позикового капіталу. При цьому виникають наступні витрати: сплата відсотків за користування кредитами банків, випуском, триманням і обігом цінних паперів, нарахування процентів за договорами фінансового лізінгу та інші витрати, пов’язані із залученням позикового капіталу.

Надзвичайна діяльність – це події, які чітко відрізняються від звичайної діяльності, виникає випадково і не є характерною для даного підприємства, наприклад, стихійне лихо, пожежі, техногенні аварії тощо. Під надзвичайними витратами розуміють невідшкодовані збитки від надзвичайних подій, включаючи витрати на запобігання виникненню втрат за вирахуванням суми страхового відшкодування.

Елемент витрат – це сукупність економічно однорідних витрат. Для обліку і аналізу витрат їх поділяють на:

- матеріальні;

- витрати на оплату праці;

- відрахування на соціальні заходи;

- амортизація;

- інші операційні витрати;

- інші витрати (включають в себе витрати інвестиційної, фінансової та надзвичайної діяльності).

Витрати операційної діяльності можна поділити залежно від іх відношення до собівартості виробництва на витрати, що включають до складу собівартості та витрати, які не входять у собівартість.

За порядком включення до собівартості продукції (групуються тільки витрати на продукцію):

- прямі,

- непрямі.

Прямі витрати – це витрати, які можуть бути безпосередньо віднесені на собівартість певного виду продукції.

Непрямі витрати – це витрати, які не можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного виду продукції. Вони відносяться одразу до кількох, або всіх виробів. До них відносяться загальновиробничі витрати, загальна сума яких підлягає розподілу між видами продукції.

До складу прямих матеріальних витрат відноситься вартість сировини та основних матеріалів, які утворюють основу продукції, що виробляється, покупних полу фабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного виду продукції (робіт, послуг).

До складу прямих витрат на оплату праці відносяться заробітна плата та інші виплати робітникам, які зайняті на виробництві продукції, виконанні робіт чи наданні послуг, якщо їх можна безпосередньо віднести до конкретного виду продукції.

До складу інших прямих витрат відносяться всі інші виробничі витрати, які пов’язані з виробництвом конкретних видів продукції, зокрема, відрахування на соціальне страхування, плата за оренду та амортизація спеціального обладнання та інші витрати.

Загальновиробничі витрати включають у себе витрати на управління виробництвом (оплата праці апарата управління цехами, ділянками; відрахування на соціальні заходи від зарплати апарата управління; витрати на службові відрядження персоналу цехів та інші), амортизацію основних засобів та нематеріальних активів загальновиробничого призначення, витрати на ремонт, утримання, експлуатацію, оренду основних засобів загальновиробничого призначення, витрати на опалення, освітлення та інше утримання виробничих приміщень та інші витрати на обслуговування виробничого процесу.

За ступенем впливу обсягів виробництва на рівень витрат:

- постійні,

- змінні.

Постійні – це витрати, сума яких не змінюється, або змінюється незначно в зв’язку із зміною обсягу виробництва. Наприклад, витрати на опалення та освітлення приміщень, заробітна плата керівників підприємства тощо.

Змінні витрати – це витрати, величина яких залежить від обсягів виробництва. Наприклад, витрати сировини та матеріалів, які складають основу продукції; заробітна плата основних робітників, які виробляють продукцію; витрати палива для надання руху виробничому обладнанню.

За календарними періодами:

- витрати поточного періоду,

- витрати майбутніх періодів.

2. Характеристика рахунків, на яких обліковуються витрати діяльності.

2.1. Рахунки, призначені для обліку витрат, які включаються у собівартість виробництва.

Для обліку процесу виробництва використовуються наступні

рахунки:

23 “Виробництво”;

91”Загальновиробничі витрати”;

24 “Брак у виробництві”;

26 «Готова продукція»;

90 «Собівартість реалізації»

За відношенням до балансу рахунок 23 “Виробництво” є активним. За призначенням він калькуляційний, тому що на ньому визначається собі вартість виготовленої продукції (робіт, послуг). Залишок відображує так зване незавершене виробництво (НЗВ) - суму витрат на виробництво продукції, яка залишилася у виробничих підрозділах як незавершена на кінець (початок) місяця . Для визначення величини незавершеного виробництва підприємства проводять у цехах інвентаризації на кінець місяця. В дебеті рахунку відображуються витрати, які виникли протягом місяця в зв’язку з виробництвом продукції, в кредиті - сума фактичної собівартості виготовленої продукції (робіт, послуг), яка розраховується наприкінці місяця за наступною формулою:

Фактична собівартість НЗВ на початок Витрати за НЗВ на кінець

готової продукції = місяця + місяць - місяця

У загальному вигляді зміст рахунку 23 “Виробництво “ можна представити наступною схемою:

Д 23 “Виробництво” К

НЗВ на початок місяця

Фактична собівартість готової

продукції

- Прямі матеріальні витрати;

- Прямі витрати на оплату

праці;

- Інші прямі витрати;

- Загальновиробничі витрати

Оборот за місяць Оборот за місяць

НЗВ на кінець місяця

Рис. 1. Схема рахунку 23 “Виробництво”.

Аналітичний облік до рахунку 23 “Виробництво” ведеться за виробничими підрозділами, за видами виробництва, за видами продукції, що виробляється.

Прямі витрати відносяться безпосередньо у дебет рахунку 23 “Виробництво”, а непрямі спочатку збираються на рахунку 91 “Загальновиробничі витрати”, а потім розподілюються між видами продукції та списуються з кредиту цього рахунку в дебет рахунку 23 “Виробництво”. Розподіл загальновиробничих витрат здійснюється згідно з вимогами Стандарту № 16 “Витрати” пропорційно встановленій на підприємстві базі розподілу - часу роботи обладнання, зарплаті основних робітників, обсягу діяльності, прямим витратам. Для розподілу загально виробничих витрат суттєве значення має класифікація витрат на змінні та постійні. Змінні витрати розподілюються пропорційно фактичним показникам, які прийняті за базу розподілу. Постійні витрати можуть бути віднесені на собівартість виробленої продукції тільки у межах їх нормативного рівню, який визначається виходячи з нормальної потужності підприємства.

Нормальна потужність – це середній обсяг виробництва, який може бути досягнутий за умов звичайної діяльності підприємства на протязі кількох років чи операційних циклів з урахуванням запланованого обслуговування виробництва.

Таке обмеження є необхідним для запобігання можливого впливу на собівартість продукції непередбачених постійних загальновиробничих витрат. Таким чином, якщо запланований обсяг виробництва за період не був досягнутий, то частина постійних загальновиробничих витрат не може бути розподілена між видами продукції, а відноситься на збільшення собівартості реалізованої продукції.

Рахунок 91 “Загальновиробничі витрати” є активним. За своїм призначенням він збірно-розподільний, тому що в дебеті збираються суми витрати, які наприкінці кожного місяця списуються:

у дебет рахунку 23 “Виробництво” – розподілені витрати,

у дебет рахунку 90 “Собівартість реалізованої продукції” – нерозподілені витрати.

Залишків на даному рахунку не буває.

Аналітичний облік загальновиробничих витрат ведеться за виробничими підрозділами, за статтями витрат, які відображають їх зміст та напрям, наприклад, витрати на утримання апарату управління цеху, витрати на оплату службових відряджень, амортизація основних засобів цехового призначення та інші.

Рахунок 24 “Брак у виробництві” є активним. В дебеті відображується собівартість браку, що був виявлений у виробництві та не підлягає виправленню, а також витрати на виправлення браку, в кредиті – суми оприбуткованих відходів від браку, суми, які відшкодовуються винуватцями браку, а також списання суми остаточних збитків від браку на собівартість продукції - у дебет рахунку 23 “Виробництво”.

Для обліку руху готової продукції передбачено використання рахунку 26 “Готова продукція”. Рахунок 26 “Готова продукція” є активним по відношенню до балансу. Залишок рахунку відображує суму вартості готової продукції, яка знаходиться на складі підприємства та підлягає продажу. В дебеті рахунку відображується надходження готової продукції з цеху на склад, в кредиті – списання фактичної собівартості реалізованої продукції. Рух готової продукції на рахунку 26 “Готова продукція” відображується в оцінці за фактичною собівартістю її виробництва. Для визначення собівартості реалізованої продукції підприємства застосовують один із методів оцінки вибуття запасів, передбачених Стандартом № 9 “Запаси” :

- Метод ідентифікованої собівартості;

- Метод середньозваженої собівартості;

- Метод ФІФО;

- Метод ЛІФО;

- Метод нормативних витрат.

Аналітичний облік готової продукції ведеться за окремими найменуваннями у кількісно-вартісному вираженні, причому в двох оцінках – за обліковими (продажними чи плановими) цінами та за фактичною собівартістю.

Рахунок 90 ”Собівартість реалізації” призначений для відображення собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг). В дебеті відображується фактична виробнича собівартість реалізованої готової продукції (робіт, послуг) з кредиту рахунків 26 “Готова продукція” , 23 “Виробництво” та 28 “Товари”. В кредиті – списання собівартості реалізації на фінансовий результат в дебет рахунку 79 “Фінансовий результат”.

2.2. Рахунки, призначені для обліку операційних витрат, які не включаються у собівартість

У процесі діяльності підприємство здійснює різноманітні витрати, які не включаються у собівартість продукції (робіт, послуг). Вони пов’язані з управлінням та обслуговуванням виробничого процесу (витрати на утримання адміністративно-управлінського персоналу, амортизація основних засобів загальногосподарського призначення, витрати на охорону праці та інші), реалізацією продукції, або виникають в ході операційної діяльності, але носять характер збитків (наприклад, нестачі товарно-матеріальних цінностей). Для обліку цих витрат використовуються рахунки: 92 “Адміністративні витрати”, 93 «Витрати на збут» та 94 “Інші операційні витрати”. Це активні рахунки, по дебету яких протягом звітного періоду (місяць, квартал чи рік) накопичуються витрати, а наприкінці періоду вони списуються на рахунок 79 “Фінансові результати”.

3. Формування собівартості продукції (робіт, послуг).

Приклад 4. Загальна схема обліку процесу виробництва на прикладах господарських операцій.

Станом на початок місяця у підприємства є залишки по наступних рахунках синтетичного та аналітичного обліку:

Синтетичний рахунок Аналітичний рахунок Залишок на початок місяця Залишок на кінець місяця
Сума, грн. Сума грн.
Дебет Кредит Дебет Кредит
20 “Виробничі запаси”

20000

23 “Виробництво”

80000 15000

Виріб А

50000

8000

Виріб Б 30000 7000
26 “Готова продукція”

16000

Протягом місяця на підприємстві відбулися наступні господарські операції:

1. Відпущені зі складу на виробництво матеріали та списані за фактичною собівартістю: на виріб А – 5000 грн., на виріб Б – 3000 грн. Разом – 8000 грн.:

Дебет рахунку 23 “Виробництво”

Кредит рахунку 20 “Виробничі запаси” - 8000

2. Відпущені зі складу матеріали на утримання обладнання та будівлі цеху – 1200 грн.:

Дебет рахунку 91 “Загальновиробничі витрати”

Кредит рахунку 20 “Виробничі запаси” - 1200

3. Нарахована зарплата робітникам: за виріб А – 5000 грн., за виріб Б – 4500 грн. Разом – 9500 грн.:

Дебет рахунку 23 “Виробництво”

Кредит рахунку 66 “Розрахунки по оплаті праці”- 9500

3. Нарахована зарплата робітникам, що обслуговують виробниче обладнання – 700 грн.:

Дебет рахунку 91 “Загальновиробничі витрати”

Кредит рахунку 66 “Розрахунки по оплаті праці”- 700

5. Здійснено відрахування на соціальні заходи від сум зарплати, нарахованої за виріб А – 1875 грн., за виріб Б – 1687,5 грн., робітникам, що обслуговують виробниче обладнання – 262,5 грн. Разом – 3825 грн.:

Дебет рахунку 23 “Виробництво” - 3562,5

Дебет рахунку 91 “Загальновиробничі витрати”- 262,5

Кредит рахунку 65 “Розрахунки по страхуванню” - 3825

6. Нарахована амортизація будівлі цеху – 300 грн., виробничого обладнання – 100 грн. Разом – 400 грн.:

Дебет рахунку 91 “Загальновиробничі витрати”

Кредит рахунку 13 “Знос необоротних активів” - 400

7. Отримано рахунок від постачальника електроенергії, що витрачена на освітлення приміщення цеху – 1200 грн.:

Дебет рахунку 91 “Загальновиробничі витрати”

Кредит рахунку 63 “Розрахунки з постачальниками і підрядчиками”- 1200

На рахунках синтетичного та аналітичного обліку залишки та обороти відображуються згідно з наведеними даними наступними записами:

23 “Виробництво” Виріб А

Д К Д К

80000 50000


1) 8000 1) 5000

3) 9500 3) 5000

5) 3562,5 5) 1875


8000


Д Виріб Б К

30000

15000

1) 3000

3) 4500

5) 1687,5

7000


20 “Виробничі запаси” 26 “Готова продукція”

Д К Д К

20000 1) 8000 16000

2) 1200

2) 1800

91 “Загально виробничі

витрати ”

Д К

2) 1200

4) 700

5) 262,5

6) 400

7) 1200


3672,5


Рис. 2. Облік формування витрат виробництва.

Наступним етапом обліку витрат виробництва є визначення та розподіл загально виробничих витрат між видами продукції, яка була вироблена протягом місяця. Припустимо, що за звітний місяць підприємство досягло рівню нормальної потужності тобто вся сума загальновиробничих витрат підлягає розподілу. Базою розподілу вважаємо пряму заробітну плату за виготовлення продукції. Для розподілу, по-перше, треба визначити загальну суму витрат по дебету рахунку 91 “Загальновиробничі витрати”. У нашому прикладі – 3762,5 грн. Далі визначається процентне відношення суми загально виробничих витрат до бази розподілу – прямих витрат на заробітну плату:

3762,5 : 9500 = 39,6%

За допомогою проценту визначаються суми загальновиробничих витрат, які відносяться на собівартість окремих виробів:

На виріб А – 5000 х 39,6% = 1980 грн.

На виріб Б – 3762,5 – 1980 = 1782,5 грн.

Разом: 3762,5 грн.

Після розподілу сума загально виробничих витрат списується з рахунку 91 “Загально виробничі витрати”:

Д рах. 23 “Виробництво”

К рах 91 “Загально виробничі витрати” – 3762,5

Останнім етапом обліку витрат на виробництва є розрахунок фактичної собівартості готової продукції за даними рахунку 23 “Виробництво”. Списання фактичної собівартості готової продукції проводиться по дебету рахунку 26 “Готова продукція” та кредиту рахунку 23 “Виробництво”.

Схеми синтетичних та аналітичних рахунків тепер можуть бути представлені у наступному вигляді:

91 “Загальновиробничі витрати” Виріб А

Д К Д К
2) 1200 8) 3762,5 С.п. 50000 9) 55855
4) 700 1) 5000 /50000+13855-
5) 262,5 3) 5000 -8000/
6) 400 5) 1875
7) 1200 8) 1980
Об. 3672,5 Об. 3762,5 Об. 13855 Об. 55855
С.к. 8000

23 “Виробництво” Виріб Б

Д К Д К
С.п. 80000 9) 89825 С.п. 30000 9) 33970
1) 8000 (Фактична собівар­­­- 1) 3000 /30000+10970-
3) 9500 тість готової про- 3) 4500 -7000/
5) 3562,5 дукції= 80000+24825- 5) 1687,5
8) 3762,5 -15000=89825 8) 1782,5
Об. 24825 Об. 89825 Об. 10970 Об. 33970
С.к. 15000 С.к. 7000

26 “Готова продукція”

Д К
С.п. 16000
9) 89825
Об. 89825 Об. 0
С.к. 105825

Рис. 3. Розподіл і узагальнення витрат виробництва.

Приклад 6 (продовження Прикладів 4 і 5). Станом на початок місяця залишки по рахунках підприємства “Зоря” склали:

№ рахунку Назва рахунку синтетичного обліку Назва рахунку аналітичного обліку Залишок на початок місяця, грн. Часткові суми, грн.
Дебет Кредит
26 Готова продукція 16000
в тому числі:

Виріб А – 100 одиниць

Виріб Б - 200 одиниць

6000

10000

36 Розрахунки з покупцями та замовниками 5000
311 Поточний рахунок банку у національній валюті

40000

Протягом місяця на підприємстві відбулися наступні господарські операції з руху готової продукції:

16. Випущена з виробництва та оприбуткована на склад готова продукція за фактичною собівартістю: виріб А – 1000 одиниць на суму 55855, виріб Б – 500 одиниць на суму 33970 грн., разом – 89825 грн.:

Дебет рахунку 26 “Готова продукція”

Кредит рахунку 23 “Виробництво” - 89825

17. Списується фактична собівартість реалізованої продукції, в тому числі: 400 одиниць виробу А – 22492*грн. та 125 одиниць виробу Б – 7851,25* грн. Разом – 30343,25 грн.

* Для визначення фактичної собівартості реалізованої продукції в даному прикладі використано метод оцінки за середньозваженою вартістю запасів готової продукції. Для цього, по-перше, розраховано середню собівартість виробленої продукції:

собівартість залишку на поч. міс. + собівартість випуску за поточ. міс.

кількість залишків на початок місяця + кількість випуску за місяць

Середня собівартість виробу А = (6000 + 55855) : (100 + 1000) = 56,23 грн.;

середня собівартість виробу Б = (10000 + 33970) : ( 200 + 500) = 62,81 грн.

По-друге, розраховано фактичну собівартість загального обсягу реалізованої продукції:

Виріб А : 400 одиниць х 56,23 грн. = 22492 грн.

Виріб Б : 125 одиниць х 62,81 грн. = 7851,25 грн.

Разом: 30343,25 грн.

4. Синтетичний і аналітичний облік витрат діяльності.

Приклад 5. Протягом місяця підприємство здійснило наступні витрати, які не відносять до складу собівартості продукції:

8. Відпущені зі складу матеріали на утримання будівлі офісу – 1800 грн.:

Дебет рахунку 92 «Адміністративні витрати»

Кредит рахунку 20 «Виробничі запаси»- 1800

9. Нарахована зарплата головному інженеру, директору та головному бухгалтеру – 2000 грн.:

Дебет рахунку 92 «Адміністративні витрати»

Кредит рахунку 66 «Розрахунки по оплаті праці» - 2000

10. Здійснено відрахування на соціальні заходи від сум зарплати, нарахованої головному інженеру, директору і головному бухгалтеру – 750 грн.:

Дебет рахунку 92 «Адміністративні витрати»

Кредит рахунку 65 «Розрахунки по страхуванню»- 750

11. Нарахована амортизація будівлі офісу – 150 грн.:

Дебет рахунку 92 «Адміністративні витрати»

Кредит рахунку 13 «Знос необоротних активів» - 150

12. Отримано рахунок від постачальника електроенергії, що витрачена на освітлення приміщення офісу – 500 грн.:

Дебет рахунку 92 «Адміністративні витрати»

Кредит рахунку 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядчиками» - 500

13. У ході інвентаризації НЗВ виявлено та списано нестачу – 350 грн.:

Дебет рахунку 947 «Нестачі та витрати від псування цінностей»

Кредит рахунку 23 «Виробництво» - 350

14. Списано на фінансовий результат адміністративні витрати – 5200 грн.:

Дебет рахунку 79 «Фінансовий результат»

Кредит рахунку 92 «Адміністративні витрати» - 5200

15. Списано на фінансовий результат суму нестачі – 350 грн.:

Дебет рахунку 79 «Фінансовий результат»

Кредит рахунку 947 «Нестачі та витрати від псування цінностей» - 350

Схематично рахунки інших витрат і фінансових результатів можна навести наступним чином:

92 Адміністративні 947 Нестачі та витрати 79 Фінансовий результат

Д витрати К Д від псування цінностей К Д К

-

14) 5200

-

15) 350

350

- -

8) 1800

9) 2000

10) 750

11) 150

12) 500

5200

-

13) 350

350

-

14) 5200

15) 350

5550

Рис.4. Облік інших витрат.

Рахунок 93 “Витрати на збут” - активний. В дебеті рахунку протягом періоду (місяцю, кварталу чи року) відображуються витрати, пов’язані зі збутом продукції. Витрати на збут не включаються до фактичної собівартості реалізованої продукції, а списуються наприкінці періоду на фінансовий результат в дебет рахунку 79 “Фінансовий результат”. Аналітичний облік витрат на збут ведеться за статтями витрат, які відображують їх зміст та напрям, наприклад, витрати на відрядження робітників відділу збуту, витрати на рекламу та дослідження ринку, експортне мито та інші..

На підприємстві “Зоря” протягом місяця здійснено наступі витрати на збут:

18. Списана вартість матеріалів на пакування готової продукції на складі підприємства “Зоря” – 300 грн.:

Дебет рахунку 93 “ Витрати на збут”

Кредит рахунку 20 “Виробничі запаси” - 300

Схема 1. Класифікація витрат операційної діяльності.



Висновки:

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

В ході практичної діяльності бувають ситуації, коли для визнання витрат витратами певного періоду не обов’язково дотримуватися наведених критерїїв. Це відбувається у наступних випадках:

1. Якщо витрати неможливо прями пов’язати з доходами певного періоду. В цьому випадку вказані роботи відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

2. Якщо актив забезпечує отримання економічних вигод на протязі кількох звітних періодів. В цьому випадку витрати визнаються шляхом систематичного розподілу вартості активу між відповідними звітними періодами (за допомогою амортизації).

Для цілей фінансового бухгалтерського обліку витрати групуються за

видами діяльності та економічними елементами.

Витрати операційної діяльності можна поділити залежно від іх

відношення до собівартості виробництва на витрати, що включають до складу собівартості та витрати, які не входять у собівартість.

Контрольні запитання:

1. Яким П(С)БО визначаються методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати та їх розкриття в фінансовій звітності ?

2. Назвіть критерії визнання витрат.

3. Як класифікуються витрати в бухгалтерському обліку ?

4. Які витрати включаються до складу прямих матеріальних витрат?

5. Які витрати включаються до складу прямих витрат на оплату праці?

6. Які витрати включаються до складу непрямих ?

7. Які витрати відносяться до складу інших прямих витрат ?

8. Наведіть склад виробничої собівартості продукції.

9. Що таке елемент витрат ?

10. Коли застосовуються рахунки 8 класу, їх призначення ?

11. Чим відрізняються і що об’єднує елементи та статті витрат?

12. Розкрийте види та значення калькуляцій, калькуляційної одиниці.

13. В чому полягає узагальнення витрат виробництва, які рахунки при цьому застосовуються ?

14. Дати характеристику рахунку 23 “Виробництво”.

15. Які витрати включаються до складу НЗВ ?

16. Як оцінюється незавершене виробництво ?

17. Що відноситься до браку у виробництві ?

18. Розкрийте поняття “внутрішнього” та “зовнішнього” браку.

19. Який рахунок бухгалтерського обліку застосовується для обліку збитків від браку у виробництві ?

20. Який склад загальновиробничих витрат?

21. Дати характеристику рахунку 91 “Загальновиробничі витрати”.

22. Як здійснюється розподіл загальновиробничих витрат ?

23. Який регістр застосовується для обліку загальновиробничих витрат?

24. В яких регістрах бухгалтерського обліку здійснюється узагальнення витрат виробництва ?


Тема: Облік доходів діяльності та фінансових результатів.

Вступ

Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про доходи від звичайної діяльності підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає П(С)БО №15 “Дохід”.

Для визнання доходу необхідно не тільки надходження активу або зменшення зобов’язання, але і фінансовий наслідок цих подій. Таким наслідком виступає збільшення власного капіталу (крім внесків учасників). Тобто дохід визначається в момент збільшення активу або зменшення зобов’язань, які обумовлюють збільшення власного капіталу.

План:

1. Принципи відображення доходів у бухгалтерському обліку.

2. Класифікація доходів діяльності.

3. Склад доходів операційної діяльності, джерела їх надходження.

4. Характеристика рахунків, на яких обліковуються доходи від операційної діяльності.

5. Порядок визначення фінансового результату від господарської діяльності підприємства.

Текст

1. Принципи відображення доходів у бухгалтерському обліку.

Доходи відображаються в обліку та звітності згідно з принципами нарахування та відповідності доходів і витрат.

Принцип нарахування полягає в тому, що результати господарських операцій визначаються, коли вони відбуваються (а не тоді, коли отримуються або сплачуються грошові кошти), і відображаються в бухгалтерському обліку та фінансових звітах тих періодів, до яких вони відносяться.

Принцип нарахування має застосовуватися одночасно з принципом відповідності, згідно якого витрати визнаються у Звіті про фінансові результати на основі прямого зв’язку між нами та отриманими доходами.

2. Класифікація доходів діяльності.

З метою визнання доходу та визначення його суми розрізняють дохід від реалізації товарів, продукції, інших активів, придбаних з метою продажу (крім інвестицій в цінні папери), реалізації послуг; використання активів підприємства іншими фізичними та юридичними особами, результати яких є отримання процентів, дивідендів, роялті.

Доходи, витрати та фінансові результати поділяють за видами діяльності, внаслідок якої вони виникають, а також на прибутки (збитки) від надзвичайної діяльності:


3. Склад доходів операційної діяльності, джерела їх надходження.

Операційна діяльність – це основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, що не є інвестиційною або фінансовою діяльністю.До основної діяльності відносять операції, пов’язані з виробництвом або реалізацією продукції (товарів, послуг), які є визначальною метою створення підприємства і забезпечують основну частку його доходу.

Інша операційна діяльність включає реалізацію іноземної валюти, інших оборотних активів, операційну оренду активів, отримання доходів або понесених втрат від операційної курсової різниці, створення резервів сумнівних боргів тощо.

4. Характеристика рахунків, на яких обліковуються доходи від операційної діяльності.

Доход визначається за моментом його надходження, незалежно від дати отримання грошових коштів.

Для узагальнення інформації про доходи від діяльності в бухгалтерському обліку використовують рахунки класу 7 «Доходи і результати діяльності».

На рахунках класу 7 протягом звітного періоду (року, кварталу, місяця) відображається:

- по кредиту – загальна сума доходу разом з сумою непрямих податків (зокрема ПДВ, акциз), зборів, які входять до ціни продажу;

- по дебету – щомісячне відображення суми непрямих податків; щоквартальне чи щомісячне віднесення суми чистого доходу на рахунок 79 «Фінансовий результат».

З метою визнання доходу та визначення його суми розрізняють доход від реалізації товарів, продукції, інших активів, придбаних з метою продажу; реалізації послуг; використання активів підприємства іншими юридичними і фізичними особами, результатом яких є отримання дивідендів, процентів.

Доходи (як і витрати) класифікуються за видами діяльності: звичайна (операційна, інвестиційна і фінансова) та надзвичайна.

Для узагальнення інформації про доходи від реалізації готової продукції, товарів, робіт. послуг призначено рахунок 70 «Доходи від реалізації».

По відношенню до балансу він пасивний. В кредиті відбиваються суми отриманих доходів, тобто продажна вартість відвантаженої готової продукції (наданих робіт, послуг) в кореспонденції з дебетом рахунку 36 “Розрахунки з покупцями та замовниками”. В дебеті відображується зменшення доходу на суми непрямих податків, які нараховуються на обсяг реалізації і записуються в кредит рахунку 64 “Розрахунки за податками і платежами”. Остаточна сума доходу списується в кредит рахунку 79 “Фінансові результати”

Рахунок 64 “Розрахунки за податками і платежами” використовується для обліку непрямих податків, сума яких включається до вартості реалізованої продукції (податку на додану вартість, акцизного збору). По відношенню до балансу цей рахунок активно-пасивний. Залишок по дебету відображає суми зайве сплачених до бюджету податків. Залишок по кредиту – це суми заборгованості підприємства по податках. По дебету відображаються суми перерахованих до бюджету податку на додану вартість (ПДВ) і акцизного збору (АЗ) та суми ПДВ, які сплачені підприємством у складі вартості послуг, якщо останні пов’язані зі збутом продукції. По кредиту записуються суми нарахованих зобов’язань непрямих податків.

Рахунок 36 “Розрахунки з покупцями та замовниками” переважно активний. В дебеті рахунку 36 відбивається виникнення заборгованості покупців за відпущену (реалізовану) продукцію в кореспонденції з рахунком 70 “Доходи від реалізації”, в кредиті – погашення заборгованості покупцями у випадку надходження грошей на поточні рахунки у банках, або у касу підприємства. Залишок по дебету відображає суму заборгованості покупців за реалізовану та не сплачену продукцію на початок і кінець звітного періоду. Аналітичний облікрозрахунків з покупцями та замовниками ведеться за кожною окремою поставкою та за найменуваннями покупців.

Рахунок 681 “Розрахунки за авансами отриманими” використовується у тих випадках, коли покупці розраховуються за товари у формі передплати. По відношенню до балансу цей рахунок пасивний. Залишок по кредиту відображує суму отриманих від покупців передплат, по яких ще не здійснено поставки. Оборот по кредиту – це суми передплат, які надходять протягом місяця і записуються у дебети рахунків 30 “Каса” або 31 “ Рахунки в банках”. В дебеті рахунку в кореспонденції з рахунком 70 “Доходи від реалізації” відображується вартість продукції, що відвантажена покупцям, від яких раніше надійшли передплати. Аналогічно обліку розрахунків з постачальниками для відображення систематичних передплат, які підприємство отримує від постійних покупців, доцільно застосовувати рахунок 36 “Розрахунки з покупцями та замовниками”, який у такому випадку буде активно-пасивним.

На підприємстві “Зоря” відбулися наступні операції, пов’язані з отриманням доходу від реалізації:

19. Відвантажена покупцям готова продукція за договірною вартістю 50000 грн., ПДВ – 10000 грн., в тому числі: виріб А – 400 одиниць на суму 48000 грн., виріб Б – 125 одиниць на суму 12000 грн., разом – 60000 грн.

Дебет рахунку 36 “ Розрахунки з покупцями і замовниками”

Кредит рахунку 70 “Доходи від реалізації” - 60000

20. Нарахований ПДВ від реалізації продукції у сумі 10000 грн.:

Дебет рахунку 70 «Доходи від реалізації»

Кредит рахунку 64 «Розрахунки за подтаками і платежами» - 10000

21. Надійшли на поточний рахунок підприємства кошти від покупця – 5000 грн.

Дебет рахунку 311 “ Поточний рахунок у банку у національній валюті”

Кредит рахунку 36 “ Розрахунки з покупцями і замовниками”- 5000

Для узагальнення інформації про інші доходи від операційної діяльності підприємства крім доходу від реалізації продукції призначений рахунок 71 “Інший операційний дохід”. До інших операційних доходів відносяться: доходи від реалізації іноземної валюти; доходи від реалізації інших оборотних активів; доходи від операційної курсової різниці за операціями в іноземній валюті; суми одержаних штрафів; доходи від списання кредиторської заборгованості, щодо якої минув строк позовної давності та інші. По кредиту рахунку 71 відображається збільшення доходу, по дебету – суми непрямих податків (ПДВ, акциз) та списання в порядку закриття на рахунок 79 “Фінансові результати”

Наприклад,

1) відображається вартість безоплатно отриманих запасів:

Д -20 “Виробничі запаси”

К – 719

2) відображається продажна вартість виробничих запасів, які реалізується :

Д – 377

К – 712

3) нараховано ПДВ від вартості реалізації виробничих запасів

Д – 71

К – 64

4) Списано на фінансовий результат суму доходу за винятком непрямих податків, тобто чистий доход

Д – 71 К – 79

5. Порядок визначення фінансового результату від господарської діяльності підприємства.

Фінансовий результат – це показник, що характеризує результат діяльності підприємства за звітний період. Він визначається шляхом зіставлення загальної суми доходів від всіх видів діяльності з сумою витрат за звітний період. Згілно з принципом відповідності витрати відображаються в бухгалтерському обліку і звітності в тому ж періоді, що і доходи, отримані від їх здійснення.

Для визначення фінансового результату в бухгалтерському обліку передбачено спеціальний рахунок – 79 “Фінансовий результат”. За призначенням він – зіставлюючий, тому що при зіставленні оборотів по дебету і кредиту виявляється різниця, яка є фінансовим результатом – прибутком чи збутком. Якщо кредитовий оборот перевищує дебетовий, то підприємство працює прибутково, а якщо дебетовий оборот перевищує кредитовий , то підприємство отримало збиток.

Кредитовий оборот на рахунку 79 формується за рахунок сум чистих доходів, отриманих від всіх видів діяльності. Чистим вважається доход, з якого виключено суми непрямих податків (ПДВ, акцизу).

Дебетовий оборот утворюється шляхом списання витрат, пов’язаних з діяльністю підприємства у звітному періоді, а також собівартості реалізованої продукції, робіт, послуг.

79 “Фінансовий результат”

Д К
Списання витрат: Списання доходів:
К-т 90, 91, 92, 93, 94, 95, 96, 97 Д-т 70, 71, 72, 73, 74, 75 за виключенням
ПДВ і акцизу
Податок на прибуток:
К-т98
Чистий прибуток: Збиток
К-т 44 Д-т 44

Після первинного зіставлення доходів і витрат виявляється результат до оподаткування.

Якщо у звітному періоді отримано прибуток, то на нього нараховується податок. При цьому складається запис Д-т 98 “Податок на прибуток”, К-т 64 “Розрахунки за податками і платежами”. Сума нарахованого податку на прибуток також, як і інші витрати підприємства підлягають списанню на рахунок 79:

Д-т 79 “Фінансовий результат”, К-т рахунку 98 “Податки на прибуток”.

Після цього запису різниця між дебетовою та кредитовою частинами списується на рахунок 44 “Нерозподілений прибуток (непокриті збитки)”.

Облік фінансового результату від реалізації продукції

Наприкінці періоду (місяцю, кварталу) визначається результат від реалізації продукції (робіт, послуг). Для цього здійснюється списання доходів та витрат та складаються наступні бухгалтерські записи:

22. Списані на фінансові результати доходи від реалізації продукції – 50000 грн.:

Дебет рахунку 70 “Доход від реалізації”

Кредит рахунку 79 “Фінансовий результат” - 50000

23. Списані на фінансові результати витрати, пов’язані з реалізацією продукції, в тому числі: собівартість реалізації – 30343,25 грн., і витрати на збут – 300 грн., разом 30643,25 грн.:

Дебет рахунку 79 “Фінансовий результат” - 30643,25

Кредит рахунку 90 “Собівартість реалізації” - 30343,25

Кредит рахунку 93 “Витрати на збут” - 300

Рахунки 70 “Доходи від реалізації”, 90 “Собівартість реалізації” і 93 “Собівартість реалізації” не мають залишків на початок і кінець звітного періоду, тому що вони обов’язково закриваються на фінансовий результат підприємства. Далі на рахунку 79 “Фінансовий результат” відбувається зіставлення доходів і витрат. Перевищення кредитового обороту над дебетовим означає прибуток від реалізації. За даними Прикладів 5 і 6 підприємство “Зоря” отримало прибуток у сумі 13806,75 грн. [50000-30343,25-300-5200-350]. Якщо, навпаки, доход від реалізації не покриває витрати, виникають збитки.

На рахунках синтетичного та аналітичного обліку господарські операції з реалізації відобразилися наступним чином:

16000 17) 30343,25
16) 89825
89825 30343,25
75481,75

Д 26 Готова продукція К 36 “Розрахунки з

Д покупцями і замовниками” К

5000 21) 5000
19) 60000
60000 5000
60000

90 “Собівартість

Д 23 “Виробництво” К Д 90 “Собівартість реалізації” К

80000 16) 89825

1) 8000

3) 9500

5) 3562,5

9) 3762,5

24825 89825
15000
- 23) 30343,25
17) 30343,25
30343,25 30343,25
-

Д реалізації”


70 “Доход від 79 “Фінансовий

Д реалізації” К Д результат“ К


20) 10000 - - 22) 50000 19) 60000 14) 5200

15) 350

23) 30643,25 22) 50000

36193,25 50000

60000 60000

Д 93 “Витрати на збут” К
- 23) 300
18) 300
300 300
-

Рис.1. Схема обліку реалізації та фінансового результату.

Аналітичні рахунки до рахунку 26 “Готова продукція”

Виріб А за фактичною собівартістю

№ операції Зміст операції Надходження Видаток Залишок
кількість сума кількість сума кількість сума
Залишок на початок місяця 100 6000
10 Випущено з виробництва 1000 55855 1100 61855
17 Відвантажено покупцям 400 22492 700 39363
Разом: 1000 55855 400 22492 700 39363

Виріб Б за фактичною собівартістю

№ операції Зміст операції Надходження Видаток Залишок
кількість сума кількість сума кількість сума
Залишок на початок місяця 200 10000
10 Випущено з виробництва 500 33970 700 43970
17 Відвантажено покупцям 125 7851,25 575 36118,75
Разом: 500 33970 125 7851,25 575 36118,75

Висновки

Під доходами розуміють збільшення економічних вигод у вигляді надходження на підприємство активів або зменшення його зобов’язань, що ведуть до збільшення власного капіталу ( за винятком росту капіталу за рахунок внесків власників)

Фінансовий результат від здійснення діяльності являє собою різницю між сумою доходів і витрат за певним видом діяльності.

Контрольні запитання

1. Які критерії визнання доходу від реалізації у відповідності до вимог П(С)БО 15 “Дохід” ?

2. Як відображаються операції руху та реалізації готової продукції на рахунках бухгалтерського обліку ?

3. В яких регістрах бухгалтерського обліку знайдуть відображення операції розрахунку фінансового результату від реалізації готової продукції ?

4. В чому полягає застосування рахунків 7 класу ?

5. Наведіть приклади відображення операцій на рахунку 701 “Дохід від реалізації готової продукції”.

6. Як розраховується фінансовий результат від реалізації готової продукції ?

7. Дати характеристику рахунку 79 “Фінансові результати”.


Список літератури:

1. Закон про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.99 № 996-XIV

2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 “Баланс”, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 р. № 87

3. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 “Основні засоби”, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 р. № 92

4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 “Нематеріальні активи”, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 18.10.99 р. № 242

5. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 “Запаси”, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 20.10.99 р. № 246

6. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 “Дебіторська заборгованість”, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 08.10.99 р. № 237

7. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 11 “Зобов’язання”, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 р. № 20

8. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 “Доход”, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 29.11.99 р. № 290.

9. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 “Витрати”, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 р. № 318

10. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності”, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 р. № 87.

11. План рахунків бухгалтерського обліку активів. капіталу зобов’язань та господарських операцій підприємств та установ, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 р. №291

Оценить/Добавить комментарий
Имя
Оценка
Комментарии:
Где скачать еще рефератов? Здесь: letsdoit777.blogspot.com
Евгений08:25:53 19 марта 2016
Кто еще хочет зарабатывать от 9000 рублей в день "Чистых Денег"? Узнайте как: business1777.blogspot.com ! Cпециально для студентов!
11:16:33 29 ноября 2015
Кто еще хочет зарабатывать от 9000 рублей в день "Чистых Денег"? Узнайте как: business1777.blogspot.com ! Cпециально для студентов!
19:54:40 28 ноября 2015

Работы, похожие на Реферат: Бухгалтерський облік 2

Назад
Меню
Главная
Рефераты
Благодарности
Опрос
Станете ли вы заказывать работу за деньги, если не найдете ее в Интернете?

Да, в любом случае.
Да, но только в случае крайней необходимости.
Возможно, в зависимости от цены.
Нет, напишу его сам.
Нет, забью.



Результаты(151224)
Комментарии (1843)
Copyright © 2005-2016 BestReferat.ru bestreferat@mail.ru       реклама на сайте

Рейтинг@Mail.ru