Банк рефератов содержит более 364 тысяч рефератов, курсовых и дипломных работ, шпаргалок и докладов по различным дисциплинам: истории, психологии, экономике, менеджменту, философии, праву, экологии. А также изложения, сочинения по литературе, отчеты по практике, топики по английскому.
Полнотекстовый поиск
Всего работ:
364150
Теги названий
Разделы
Авиация и космонавтика (304)
Административное право (123)
Арбитражный процесс (23)
Архитектура (113)
Астрология (4)
Астрономия (4814)
Банковское дело (5227)
Безопасность жизнедеятельности (2616)
Биографии (3423)
Биология (4214)
Биология и химия (1518)
Биржевое дело (68)
Ботаника и сельское хоз-во (2836)
Бухгалтерский учет и аудит (8269)
Валютные отношения (50)
Ветеринария (50)
Военная кафедра (762)
ГДЗ (2)
География (5275)
Геодезия (30)
Геология (1222)
Геополитика (43)
Государство и право (20403)
Гражданское право и процесс (465)
Делопроизводство (19)
Деньги и кредит (108)
ЕГЭ (173)
Естествознание (96)
Журналистика (899)
ЗНО (54)
Зоология (34)
Издательское дело и полиграфия (476)
Инвестиции (106)
Иностранный язык (62792)
Информатика (3562)
Информатика, программирование (6444)
Исторические личности (2165)
История (21320)
История техники (766)
Кибернетика (64)
Коммуникации и связь (3145)
Компьютерные науки (60)
Косметология (17)
Краеведение и этнография (588)
Краткое содержание произведений (1000)
Криминалистика (106)
Криминология (48)
Криптология (3)
Кулинария (1167)
Культура и искусство (8485)
Культурология (537)
Литература : зарубежная (2044)
Литература и русский язык (11657)
Логика (532)
Логистика (21)
Маркетинг (7985)
Математика (3721)
Медицина, здоровье (10549)
Медицинские науки (88)
Международное публичное право (58)
Международное частное право (36)
Международные отношения (2257)
Менеджмент (12491)
Металлургия (91)
Москвоведение (797)
Музыка (1338)
Муниципальное право (24)
Налоги, налогообложение (214)
Наука и техника (1141)
Начертательная геометрия (3)
Оккультизм и уфология (8)
Остальные рефераты (21697)
Педагогика (7850)
Политология (3801)
Право (682)
Право, юриспруденция (2881)
Предпринимательство (475)
Прикладные науки (1)
Промышленность, производство (7100)
Психология (8694)
психология, педагогика (4121)
Радиоэлектроника (443)
Реклама (952)
Религия и мифология (2967)
Риторика (23)
Сексология (748)
Социология (4876)
Статистика (95)
Страхование (107)
Строительные науки (7)
Строительство (2004)
Схемотехника (15)
Таможенная система (663)
Теория государства и права (240)
Теория организации (39)
Теплотехника (25)
Технология (624)
Товароведение (16)
Транспорт (2652)
Трудовое право (136)
Туризм (90)
Уголовное право и процесс (406)
Управление (95)
Управленческие науки (24)
Физика (3463)
Физкультура и спорт (4482)
Философия (7216)
Финансовые науки (4592)
Финансы (5386)
Фотография (3)
Химия (2244)
Хозяйственное право (23)
Цифровые устройства (29)
Экологическое право (35)
Экология (4517)
Экономика (20645)
Экономико-математическое моделирование (666)
Экономическая география (119)
Экономическая теория (2573)
Этика (889)
Юриспруденция (288)
Языковедение (148)
Языкознание, филология (1140)

Реферат: Здоровий спосіб життя 3

Название: Здоровий спосіб життя 3
Раздел: Рефераты по астрономии
Тип: реферат Добавлен 15:31:48 26 января 2011 Похожие работы
Просмотров: 28 Комментариев: 2 Оценило: 0 человек Средний балл: 0 Оценка: неизвестно     Скачать

Здоровий спосіб життя молоді

1.1. Визначення поняття “здоров`я” людини, його компоненти та передумови

Сучасні уявлення світової науки стосовно феномена здоров`я людини грунтуються на

новому розумінні актуальності проблеми виживання людства взагалі.

На прикінці ХХ століття лідери світової науки залічили проблему здоров`я до кола

глобальних проблем, вирішення яких обумовлює факт подальшого існування людства

як біологічного виду на планеті Земля1. Нині у науковому обігу виникло нове

визначення - антропологічна катастрофа2, сутність якої полягає в тому, що згідно

з основним біологічним законом кожен біологічний вид вимирає, якщо змінюються

умови існування, до яких він був пристосований тисячоліттями в ході еволюції. До

останнього етапу розвитку людства (до початку ХХ століття) умови його існування

формувала природа, і саме до цих умов організм людини і пристосувався біологічно

протягом попереднього еволюційного періоду. Але з того часу як людина охопила

своєю діяльністю майже всю планету (ХХ століття) вона почала істотно змінювати

умови життєдіяльності, до яких була пристосована в своєму історико-біологічному

розвитку3. Ці зміни в останній чверті століття, як свідчать об`єктивні

дослідження, набули катастрофічного масштабу4. За даними медичної статистики

підвищення показників захворюваності і смертності спостерігається саме з другої

половини ХХ століття, і деякі вчені пов`язують це з тим, що негативні процеси

набули планетарного розмаху5.

Глобальна вагомість і актуальність проблеми викликала необхідність грунтовних

досліджень феномена здоров`я людини і його складників, пошуку шляхів позитивного

впливу. З цією метою передові представники світової науки об`єдналися в

міжнародний рух. 1977 р. ВООЗ ініціювала кампанію "Здоров`я для всіх", у межах

якої розпочався процес збору і систематизації інформації про існуючи загрози

здоров`ю6. За підсумками роботи було скликано Міжнародну конференцію з

першочергових заходів щодо охорони здоров`я (Алма-Ата, 1978 р.), яка проголосила

відповідну Декларацію7. 1980 р. ВООЗ визначила глобальну стратегію "Здоров`я для

всіх до 2000 р.", що грунтувалася на результатах вже проведених досліджень і

започатковувала нові. Висновки науковців оприлюднені на I Міжнародній

конференції з пропаганди здорового способу життя (Оттава, 1986 р.). Її підсумком

була Оттавська Хартія8, що визначила сучасне наукове уявлення про поняття

здоров`я, його складові частини, детермінанти, стратегії позитивного впливу.

Основні тези, положення і принципи Хартії стали програмними імперативами, якими

нині керується світова спільнота в діяльності з проблем здоров`я. Саме на цьому

підгрунті побудований теоретико-методологічний підхід до обгрунтування

індикаторів національного опитування української молоді з проблем здоров`я і

здорового способу життя.

Поняття здоров`я. Виявлена обмеженість суто медичного підходу, що визначає

здоров`я як відсутність хвороби. За сучасними уявленнями здоров`я розглядають не

як суто медичну, а як комплексну проблему, складний феномен глобального

значення. Тобто здоровўя визначається як філософська, соціальна, економічна,

біологічна, медична категорії, як об`єкт споживання, вкладу капіталу,

індивідуальна і суспільна цінність, явище системного характеру, динамічне,

постійно взаємодіюче з оточуючим середовищем. Стан власне системи охорони

здоров`я обумовлює в середньому лише близько 10% всього комплексу впливів. Решта

90% припадає на екологію (близько 20%), спадковість (близько 20%), і найбільше -

на умови і спосіб життя (близько 50%).

Звідси походить загальноприйняте у міжнародному співтоваристві визначення

здоров`я, викладене в Преамбулі Статуту ВООЗ (1948 р.): "Здоров`я - це стан

повного фізичного, духовного і соціального благополуччя, а не лише відсутність

хвороб або фізичних вад".

Крім розглянутого підходу, що став базовим для українсько-канадського проекту

“Молодь за здоровўя”, існує широкий перелік дещо інших підходів до визначення

поняття здоровўя людини. У своїй праці “Соціальні технології культивування

здорового способу життя людини9 Л.П. Сущенко проводить досить детальний аналіз

відомих поглядів, визначень та підходів до поняття здоровўя. На її думку, - “у

даний час усе більше утверджується точка зору, відповідно до якої здоровўя

визначається взаємодією біологічних та соціальних чинників, тобто зовнішні

впливи опосередковані особливостями функцій організму та їх регуляторних

систем.”10. Існує визначення здоровўя як стан оптимальної життєдіяльності

людини. В науковій роботі аналізується понад 200 визначень поняття “здоровўя”.

Дискусія щодо визначення поняття здоровўя ще триває, але важливим є визнання

того, що здоровўя людини не зводиться до фізичного стану, а передбачає

психоемоційну врівноваженість, духовне та соціальне здоровўя.

Поняття сфер або складових здоров`я. Світова наука розробила цілісний погляд на

здоров`я як феномен, що інтегрує принаймні чотири його сфери або складові -

фізичну, психічну (розумову), соціальну (суспільну) і духовну. Всі ці складові

невід`ємні одна від одної, вони тісно взаємопов`язані і саме разом, у сукупності

визначають стан здоров`я людини. Для зручності вивчення, полегшення методології

дослідження феномена здоров`я наука диференціює поняття фізичного, психічного,

соціального і духовного здоров`я. Цей принцип диференціації був закладений у

групування індикаторів опитування з урахуванням змісту кожної сфери.

До сфери фізичного здоров`я включають такі чинники, як індивідуальні особливості

анатомічної будови тіла, перебігу фізіологічних функцій організму в різних

умовах спокою, руху, довкілля, генетичної спадщини, рівня фізичного розвитку

органів і систем організму.

До сфери психічного здоров`я відносять індивідуальні особливості психічних

процесів і властивостей людини, наприклад збудженість, емоційність, чутливість.

Психічне життя індивіда складається з потреб, інтересів, мотивів, стимулів,

установок, цілей, уяв, почуттів тощо. Психічне здоров`я пов`язано з

особливостями мислення, характеру, здібностей. Всі ці складові і чинники

обумовлюють особливості індивідуальних реакцій на однакові життєві ситуації,

вірогідність стресів, афектів.

Духовне здоров`я залежить від духовного світу особистості, зокрема складових

духовної культури людства - освіти, науки, мистецтва, релігії, моралі, етики.

Свідомість людини, її ментальність, життєва самоідентифікація, ставлення до

сенсу життя, оцінка реалізації власних здібностей і можливостей у контексті

власних ідеалів і світогляду - все це обумовлює стан духовного здоров`я

індивіда.

Соціальне здоров`я пов`язано з економічними чинниками, стосунками індивіда із

структурними одиницями соціуму - сім`єю, організаціями, з якими створюються

соціальні зв`язки, праця, відпочинок, побут, соціальний захист, охорона

здоров`я, безпека існування тощо. Впливають міжетнічні стосунки, вагомість

різниці у прибутках різних соціальних прошарків суспільства, рівень

матеріального виробництва, техніки і технологій, їх суперечливий вплив на

здоров`я взагалі. Ці чинники і складові створюють відчуття соціальної

захищеності (або незахищеності), що суттєво позначається на здоров`ї людини. У

загальному вигляді соціальне здоров`я детерміноване характером і рівнем розвитку

головних сфер суспільного життя в певному середовищі - економічної, політичної,

соціальної, духовної.

Зрозуміло, що у реальному житті всі чотири складових - соціальна, духовна,

фізична, психічна, і діють одночасно і їх інтегрований вплив визначає стан

здоров`я людини як цілісного складного феномена.

Поняття передумов здоров`я. До основних передумов здоров`я зараховують вісім

чинників: мир, дах над головою, соціальна справедливість, освіта, харчування,

прибуток, стабільна екосистема, сталі ресурси. Ті з передумов, наявність

(відсутність, недостатність) яких у цілому або частково можливо було визначити

засобами опитування, відбивають відповідні індикатори.

Мир. Поняття миру розуміється ширше, ніж відсутність стану війни в державі.

Очевидно, що відсутність мирних стосунків в сім`ї, конфлікти з ближнім

оточенням, на роботі, де працює людина, наявність конфліктів в громаді або поміж

громадами (міжетнічних, міжконфесійних) суттєво зашкоджують усім складовим

здоров`я - фізичній, психічній, духовній, соціальній.

Дах над головою. Поняття даху над головою дещо більше, ніж наявність будь-якої

домівки. Потрібен певний рівень побутових умов, сталість майнових правовідносин,

наявність інших чинників, що створюють відчуття впевненості у майбутньому щодо

захисту власного майна від можливих негараздів природного або суспільного

походження. Важливим є рівень розвитку соціальних інституцій, дія яких

забезпечує відчуття захищеності особистості та її майна (правопорядку, аварій,

надзвичайних ситуацій тощо).

Соціальна справедливість, рівність, неупередженість. Наявність цих передумов

здоров`я гарантує всім громадянам однакові можливості доступу до послуг

соціальних інституцій, рівні громадянські, майнові, соціальні права,

неможливість обмежень законних прав і інтересів людини з боку будь-яких сильних

або владних структур. Наявність цих передумов створює у людини відчуття

захищеності і впевненості в майбутньому, а також надає рівні (в межах чинного

законодавства) потенційні можливості в реалізації потреб і здібностей, набуття

гідного соціального статусу незалежно від расових, національних, релігійних,

майнових, статевих, вікових визначників. І незалежно від ступеня використання

цих можливостей конкретними особистостями, сам факт їх наявності у суспільстві

справляє позитивний вплив на стан індивідуального і громадського здоров`я.

Освіта. Рівень здоров`я, як правило, безпосередньо пов`язаний з рівнем освіти.

Чим вище середній рівень освіти в певному соціальному середовищі, тим кращі

узагальнені показники здоров`я воно демонструє. Природно, що піклування про

власне і громадське здоров`я неможливо без знання того, чому це необхідно і як

це робити. Притому доцільно розуміти поняття освіти в даному контексті не тільки

як освіту суто валеологічну, а значно ширше - як загальну освіту в цілому. Чим

ширше знання основних природничих, наукових, філософських, гуманітарних

положень, тим більше можливостей створювати у суспільстві системне уявлення про

проблему здоров`я взагалі. Крім того, поняття освіти потрібно розуміти

комплексно: і як надання інформації, і як навчання методам, прийомам і навичкам

здорового способу життя, і як виховання в дусі безумовного пріоритету цінностей

індивідуального і громадського здоров`я в усіх його проявах, сферах, рівнях.

Харчування. Це поняття розглядається не тільки утилітарно, як засіб ліквідації

почуття голоду або мінімальної підтримки життєдіяльності організму. Воно включає

забезпечення широким верствам населення доступу до споживання якісної питної

води, необхідної кількості вітамінів, мікроелементів, протеїнів, жирів,

вуглеводів, продуктів підвищеної біологічної цінності, фітопродуктів,

спеціальних продуктів і харчових добавок тощо, що поліпшує стан здоров`я і

протидіє природному процесу старіння.

Прибуток. Передбачається наявність фінансових можливостей для забезпечення не

тільки мінімальних потреб існування, а й для створення в суспільстві послуг і

товарів, необхідних для здорового способу життя, забезпечення спроможностей їх

споживання.

Стабільна екосистема. Мається на увазі не тільки стабілізація нормальних

екологічних умов там, де вони ще не зазнали шкоди від попередньої виробничої

діяльності, а й відновлення пошкоджених екологічних утворень з метою запобігання

подальшому порушенню екобалансу планети. Лише активна реституційна діяльність

може забезпечити у майбутньому стабільність планетарної екосистеми з

оптимальними фізико-хімічними параметрами для існування людства.

Сталі ресурси. Поняття містить не лише запобігання вичерпанню енергоресурсів,

корисних копалин, виробничій сировини. Мається на увазі зважене господарювання

щодо фінансових і матеріальних ресурсів країн, громад, окремих людей, незадіяних

ресурсів виробництва, матеріалів та інструментів, інтелектуальних ресурсів,

потенціалу громадських і приватних ініціатив. Вихідна теза така - чим більше

всіляких ресурсів є в активі певного структурного утворення (людини, громади,

організації, регіону), тим більше потенційні можливості спрямування цих ресурсів

на заходи стосовно здоров`я.

1.2. Визначення здорового способу життя та формування здорового способу життя

молоді

У філософському розумінні спосіб життя - це синтетична характеристика сукупності

типових видів життєдіяльності людей (індивідів та соціальних утворень) у

поєднанні з умовами життя суспільства. Спосіб життя охоплює всі сфери

суспільства: працю і побут, суспільне життя і культуру, поведінку (стиль життя)

людей та їх духовні цінності11. Тобто, поведінка, або стиль життя, є одним з

найважливіших елементів способу життя в цілому, який не може не впливати на

здоров‘я окремої особи або на здоров‘я тих чи інших соціальних груп населення.

Поведінка є однією з основних детермінант здоров‘я, ступінь впливу якої значно

перевищує вплив багатьох інших детермінант. За визначенням M.Lalonde12, вона

разом з біологією людини, медичною допомогою та навколишнім середовищем

відноситься до чотирьох основних чинників, що визначають рівень здоров‘я.

Результати спеціальних досліджень, проведених у 70-х роках у США (McKeown and

Lowe, 1974) з метою кількісної оцінки впливу різних чинників на здоров‘я

виявили, що група чинників названих “біхевіоральними” (поведінковими) постійно

випереджувала інші13. Найважчі хвороби у розвинутих країнах у наш час пов‘язані

з індивідуальними звичками, особливо постійними, які у сукупності часто

називають способом життя14.

Звіт ВООЗ про здоров‘я у світі 1995 р.15 підтверджує ці дані і свідчить, що

захворювання та стани, пов`язані із способом життя людини, є причиною 70-80%

смертності у розвинутих країнах і приблизно 40% - в країнах, що розвиваються.

Передбачається, що і в країнах, що розвиваються, ситуація погіршуватиметься.

Кількість захворювань, пов`язаних із способом життя, зростатиме через те, що

мають місце негативні зміни в харчуванні та поведінці середнього класу. Розвиток

цивілізації породжує такі зміни в способі життя, які підвищують ступінь ризику

виникнення так званих “хвороб сучасної цивілізації”, що найбільш розповсюджені в

індустріально розвинутих країнах. Це, зокрема, захворювання серцево-судинної

системи, окремі типи онкологічних захворювань та ожиріння. Багато з них

зумовлені цілою низкою чинників.

Поведінкові чинники можуть бути як сприятливими, так і шкідливими для здоров`я,

що залежить від вибору способу життя конкретною особою. Поведінка людини важлива

для здоров`я, оскільки впливає на нього безпосередньо через спосіб життя або

опосередковано - через економічні чи соціоекономічні умови, які, безперечно, є

основною детермінантою здоров‘я. Щоб вплинути на поведінку людини, необхідні

зусилля з боку самої людини, сім`ї та суспільства16.

Поняття здорового способу життя. З позицій викладеного розуміння феномена

здоров`я людини походить визначення поняття здорового способу життя (ЗСЖ): це

все в людській діяльності, що стосується збереження і зміцнення здоров`я, все,

що сприяє виконанню людиною своїх людських функцій через діяльність з

оздоровлення умов життя - праці, відпочинку, побуту17.

Складові ЗСЖ містять різноманітні елементи, що стосуються усіх сфер здоров`я -

фізичної, психічної, соціальної і духовної. Найважливіші з них - харчування (в

тому числи споживання якісної питної води, необхідної кількості вітамінів,

мікроелементів, протеїнів, жирів, вуглеводів, спеціальних продуктів і харчових

добавок), побут (якість житла, умови для пасивного і активного відпочинку,

рівень психічної і фізичної безпеки на території життєдіяльності), умови праці

(безпека не тільки у фізичному, а й психічному аспекті, наявність стимулів і

умов професійного розвитку), рухова активність (фізична культура і спорт,

використання засобів різноманітних систем оздоровлення, спрямованих на

підвищення рівня фізичного розвитку, його підтримку, відновлення сил після

фізичних і психічних навантажень).

Для усвідомлення ЗСЖ важливі поінформованість і можливість доступу до

спеціальних профілактичних процедур, що мають уповільнювати природний процес

старіння, наявність належних екологічних умов, інших складових ЗСЖ, що

стосуються переважно не тільки фізичного і психічного, а також соціального і

духовного здоров`я.

Проблема формування здорового способу життя досить ретельно висвітлюється в

багатьох соціально-філософських, педагогічних, соціологічних, медичних працях.

Особливої актуалізації ця проблематика набула у другій половині ХХ століття як у

світі в цілому, так й в Україні.

Тенденції розвитку країн колишнього Радянського Союзу протягом 80-90-х років,

змусили суспільство по-новому поставитись до складових здоровўя та формування

здорового способу життя, зокрема молодого покоління. Слід підкреслити, що цим

питанням приділяють увагу різні науки – медицина, гігієна, охорона здоровўя,

екологія, педагогіка, психологія, соціологія, фізична культура і нова наука -

валеологія. Формуванню здорового способу життя в учнівської молоді, формуванню

ціннісних орієнтацій підлітків на здоровий спосіб життя, організації здорового

способу життя школярів, медико-біологічним та психолого-педагогічним основам

здорового способу життя, принципам формування здорового способу життя молоді

присвячені наукові праці та посібники. У деяких школах викладається курс

валеології - наука про здоровий спосіб життя18.

Наш підхід розглядає формування здорового способу життя молоді як важливу

складову молодіжної та соціальної державної політики. Втім передбачає: по-перше

- вивчення уявлень молоді про здоровий спосіб життя та розробку методів оцінки

здоровўя індивіда; по-друге - формування свідомості та культури здорового

способу життя; по-третє - розробку методик навчання молоді здоровому способу

життя; по-четверте - впровадження соціальних програм культивування здорового

способу життя та збереження здоровўя; по-п’яте, - розробку та впровадження

системи скринінгу і моніторингу здорового способу життя молоді.

Ми акцентуємо увагу на формуванні здорового способу життя саме молоді, оскільки

саме у молоді роки відбувається сприйняття певних норм та зразків поведінки,

накопичення відповідних знань та вмінь, усвідомлення потреб та мотивів,

визначення ціннісних орієнтацій, інтересів та уявлень.

1.3. Досвід вивчення здорового способу життя молоді

Викладене трактування ЗСЖ дозволяє більш широко висвітлили досвід соціологічних

досліджень у близьких сферах. Як зазначалось, один з багатьох дослідницьких

підходів розглядає здоров`я і добробут у контексті якості життя. Але й

визначення поняття та складових якості життя є однією з дискусійних тем наукових

досліджень. Одну з концепцій якості життя розроблено в Центрі здоров`я (Centre

for Health Promotion - CHP) Торонтського університету (Канада) у межах проекту

Міністерства громади та соціальних послуг м.Онтаріо. Концепція грунтувалась на

визначенні “якості життя” в психології, соціології та філософії. Як результат,

побудовано модель якості життя, що складається з девўяти сфер, об’єднаних у три

більш загальні категорії: “стан особи” (фізичний, психологічний та психічний

стани), “оточуюче середовище” (соціальне оточення, екологічне оточення, локальна

громада), “наявна інфраструктура” (можливості власного розвитку, проведення

вільного часу, наявність роботи та можливість працевлаштування). Кожна з цих

складових розглядається як пропозиція певних “можливостей” для індивідів. А

індивід може максимально скористатися такими можливостями заради досягнення

добробуту. Таким чином, якість життя визначається як “ступень задоволеності

індивідом важливими можливостями його життя”.

Зваживши всі аспекти у межах цієї парадигми щодо здорового способу життя, слід

зазначити важливість таких питань:

- чи має індивід знання про здоровий спосіб життя;

- чи існують можливості отримати ці знання;

- чи знає індивід, де отримати необхідні або додаткові знання;

- чи доступні ці джерела для кожного;

- чи достатній рівень його підготовки, щоб скористатися знаннями;

- порівняння свого життя із принципами здорового способу життя;

- самооцінка необхідності змін у своєму житті та усвідомлення цієї необхідності;

- оцінка наявності об`єктивних (що не залежать від індивіда) можливостей для

здорового способу життя;

- оцінка наявних суб`єктивних (що залежать від індивіда) можливостей для

здорового способу життя;

- оцінка спроможності змінити суб’єктивні можливості, що заважає цим змінам, чи

прагне сам індивід до цих змін, які умови необхідні, щоб змінити.

По кожній з трьох зазначених вище категорій моделі якості життя є досить

розроблені індикатори здорового способу життя:

1) задоволеність своїми даними:

· зовнішність;

· тіло;

· успішність або виконання службових обов`язків порівняно з іншими;

· своїм статусом у колективі (виробничий, друзів, однодумців тощо);

· своїм статусом у сім`ї;

· своїм сприйняттям світу.

2 задоволеність соціальним оточенням:

· сприйняття соціальних проблем;

· сім`я;

· сусіди;

· родичі;

· колеги;

· товариші у закладі освіти;

· рівень соціальної напруженості;

· політична ситуація;

· довіра до керівних органів;

· рівень безпеки.

3 задоволеність можливостями:

· рівень зарплатні;

· житло;

· предмети довготривалого користування;

· престижні речі;

· одяг;

· харчування;

· транспорт;

· освіта;

· робота;

· медичне обслуговування;

· культурні запити;

· заняття спортом;

· проведення вільного часу (наявність закладів, їх доступність за цінами);

· спілкування;

· отримання інформації;

· сексуальні стосунки;

· громадська активність.

Такий підхід дозволяє розглядати індивідів у контексті оточення та умов життя,

узагальнювати на рівні однорідних утворень, конкретних населених пунктів чи

мікрорайонів.

Певний досвід вивчення соціального самопочуття населення накопичений і

українською соціологічною наукою. Найбільш грунтовні напрацювання зроблені

протягом останніх років у межах дослідження суспільства, що трансформується.

Аналіз соціального самопочуття людей як їхньої реакції на соціальні зміни

увійшов у практику емпіричних соціологічних досліджень в Україні всупереч

невизначеності теоретичної інтерпретації категорії “соціального самопочуття”.

Найбільш важливим є те, що соціальне самопочуття розглядається як інтегративний

показник, що відбиває головні сфери життєдіяльності людини та емоційну оцінку

людиною соціальної дійсності та власного місця в ній. Серед грунтовних наукових

досліджень слід зазначити роботу Є.І.Головахи та Н.В.Паніної “Інтегрований

індекс соціального самопочуття”19. Перелік емпіричних індикаторів умовно

поділений на 11 сфер соціальної діяльності індивіда, кожна з яких обмежується

рівним числом індикаторів: сфера соціальних відносин; сфера соціальної безпеки;

сфера національних відносин; соціально-політична сфера; професійно-трудова

сфера; інформаційно-культурна сфера; рекреаційно-культурна сфера;

матеріально-побутова сфера (1-й рівень необхідності); матеріально-побутова сфера

(2-й рівень – тобто предмети не першої необхідності); сфера міжособистісних

стосунків; особистісна сфера (якості особи).

Ще одним колективом, який системно вивчає соціальне самопочуття окремих груп

населення, є Український інститут соціальних досліджень (попередня назва –

Український науково-дослідний інститут проблем молоді). Починаючи з 1991 р.

моніторингові дослідження становища молоді постійно включали такі складові, як

соціально-економічне становище, соціально-політичні орієнтації, рівень

соціальної напруженості, ціннісні орієнтації, духовність, громадянська

самосвідомість, моделі поведінки, соціальні безпека та захист,

професійно-трудова діяльність, культурні потреби та рівень їх задоволення, стан

здоров`я, структура харчування, рівень задоволеності різними аспектами свого

життя, життєві плани, сімейно-шлюбні стосунки тощо20.

Враховуючи наведені вище теоретичні підходи, конкретні завдання національного

опитування молоді у межах українсько-канадського проекту “Молодь за здоров’я”,

специфіку вікових груп, що є обўєктом дослідження, та можливості методу масового

опитування, розроблено систему індикаторів показників і складових ЗСЖ.

Підготовлені анкети для дітей 10-14 років та молоді 15-22 роки пройшли експертну

оцінку, тестування шляхом апробації за участі представників цільових груп

опитування. Слід зауважити, що дослідницька група була також обмежена обсягом

анкет, виходячи з розумної тривалості опитування. Таким чином, можна сказати, що

напрацьований інструментарій опитування є першим досвідом дослідження здорового

способу життя методом масового опитування і першим кроком у фундаментальному

вивченні проблеми соціологічними методами.

Показники фізичного здоров`я. Відповідно до змісту сфери фізичного здоров`я,

наведеному у підрозділі 1.1 (індивідуальні особливості анатомічної будови тіла,

перебігу фізіологічних функцій організму в різних умовах спокою, руху, довкілля,

генетичної спадщини, рівня фізичного розвитку органів і систем організму), були

визначені індикатори зросту і ваги, оскільки вони відбивають (з певними

обмеженнями) вади (або їх відсутність) анатомічної побудови тіла і (також з

певними обмеженнями) якість генетичної спадковості. Що стосується показників

перебігу фізіологічних функцій організму в різних умовах спокою, руху, довкілля

і рівня фізичного розвитку органів і систем організму, то їх неможливо визначити

інструментарієм соціологічного опитування через те, що потрібне лабораторне

фізіологічне тестування систем організму, які забезпечують рухові дії (м`язової,

нервової, енергозабезпечуючої). Тому були вибрані індикатори, що опосередковано

свідчать про характер реакції організму на фізичні навантаження і доступні для

об`єктивного визначення при опитуванні: показники травмування, а також факту і

спроможності виконання фізичних навантажень, типових для звичайної рухової

активності. Ці індикатори можна розглядати (з певними обмеженнями) як показники

готовності до виконання навантажень, тобто як опосередковані показники сфери

фізичного здоров`я.

Показники психічного здоров`я. Відповідно до змісту цієї сфери здоров`я,

наведеному у підрозділі 1.1 (індивідуальні особливості психічних процесів і

властивостей - збудженість, емоційність, чутливість, схильність до стресів,

афектів, особливості мислення, характеру, здібностей, потреб, інтересів,

мотивів, стимулів, установок, цілей, уяв, почуттів тощо), були вибрані

відповідні індикатори: наявність проблем спілкування, відчуття комфорту

перебування в колективі, характер стосунків із близьким оточенням, вміння

керувати своїм психічним станом, ступінь стресу, ступінь самозадоволення, тобто

індикатори, які відбивають індивідуальні особливості психічних процесів і

властивостей людини. Безпосередній вимір таких властивостей психіки, як

збудженість, психічна сталість, рівень емоційності, мета чутливості, стійкість

стимулів, причетність до певного психотипу тощо, не проводився тому, що його

неможливо здійснити засобами соціологічного опитування. Це потребує спеціальних

психофізиологічних досліджень кожного індивіда у лабораторних умовах із

застосуванням відповідної апаратури. Саме тому вибір індикаторів був достатньо

різноманітним, щоб максимально охопити сферу психічного здоров`я тими засобами,

які можливі у соціологічному опитуванні.

Показники духовного здоров`я. Відповідно до змісту цієї сфери здоров`я,

наведеному в підрозділі 1.1 (ставлення до освіти, науки, мистецтва, релігії,

моралі, етики; свідомість, ментальність, життєва самоідентифікація, оцінка

реалізації власних здібностей і можливостей), були вибрані індикатори, що

свідчать про занепокоєння (або його відсутність) станом загальноприйнятих у

суспільстві чинників духовності: релігійних, культурних, патріотичних. Про

духовні запити свідчать індикатори вибору змісту дозвілля. Залучення до

інституту освіти відбивають індикатори рівня освіти, характеру спілкування з

освітянами. Природно, до переліку індикаторів не входили такі, що безпосередньо

спрямовані на визначення рівня свідомості респондентів або ступеня відданості

загальноприйнятому етичному кодексу людства, оскільки отримати об`єктивну

інформацію за такими показниками не уявляється можливим.

Показники соціального здоров`я, що пов`язані з економічними чинниками,

стосунками індивіда із структурними одиницями соціуму (див. підрозд. 1.1),

визначалися такими індикаторами, як характеристики найближчого оточення і

взаємостосунків в ньому, соціальний статус, соціальне самопочуття, наявність

(відсутність) відчуття безпеки в соціумі, ступень задоволеності повсякденними

умовами життя, самооцінка добробуту, прибутки, можливості та структура витрат,

умови житла, можливості відпочинку. Наведений перелік достатньо повно описує

соціальне здоров`я респондентів. Саме у соціальній сфері здоров`я засоби

соціологічного дослідження дають найбільш повне уявлення про стан справ і

практично не потребують додаткового інструментарію з арсеналу інших наук.

Вимір рівня здоров`я і ступеня обізнаності щодо заходів його поліпшення. Про

реальний рівень здоров‘я респондентів найбільш повне уявлення дають висновки

індивідуального поглибленого медичного обстеження. Зрозуміло, що скористатися

цим методом в ході соціологічного опитування неможливо, тому застосовувались

найбільш інформативні в цьому відношенні індикатори наявності (відсутності)

захворювань протягом останнього року, перебігу хвороби, а також факту

наявності/відсутності хронічних захворювань. Ці індикатори дають достатньо повне

уявлення принаймні про суто медичний бік проблеми. Природно, для усіх

респондентів, незалежно від рівня здоров‘я, є актуальним питання його поліпшення

або удосконалення. Цю можливість обумовлює перш за все ступінь обізнаності щодо

можливих заходів. Взагалі, питання обсягу і якості наявної освіти та інформації

щодо проблеми здоров‘я одне з найважливіших питань індивідуального і

громадського здоров‘я населення країни. Фактично, цілеспрямована освіта і

поінформованість є головнішими і необхідними передумовами усвідомлення молоддю

цінності здоров‘я і здорового способу життя. Для висвітлення цього аспекту буття

молоді були вибрані відповідні індикатори у великому обсязі причому окремі

індикатори відбивають також моделі можливих дій (або бездіяльності) щодо

поліпшення власного здоров‘я.

Показники здорового способу життя, можливостей його реалізації та засобів впливу

на його формування.

Рухова активність. Одним із найважливіших показників здорового способу життя є

обсяг фізичних навантажень. Як безпосередні показники рухової активності, що

впливають на визначення здорового способу життя (чи нездорового), використано

індикатори про наявність (чи відсутність), характер і обсяг фізичних

навантажень, які дають чіткі підстави для розподілу респондентів стосовно цього

аспекту здорового способу життя.

Харчування. Показовим чинником здорового способу життя є структура (якісний

склад) продуктів харчування, що вживаються в повсякденному режимі. Уявлення про

ці показники дають відповідні індикатори, структуровані за кількістю вживання

продуктів в часі і ступенем їх користі для організму.

Шкідливі звички. Питома вага шкідливих звичок (паління, вживання алкоголю,

наркотиків, інших хімічних речовин) у комплексі впливів, що визначають спосіб

життя, надзвичайно суттєва. Саме тому цей аспект опитування містить велику

кількість індикаторів, які досить повно відбивають спектр проблеми - причини не

паління, віковий і кількісний зріз тих, хто палить, паління в оточенні, віковий,

кількісний і якісний ознаки вживання алкоголю, віковий і структурний аналіз

наркотизації, ступінь поінформованості і усвідомлення шкоди подібних звичок.

Безпечна сексуальна поведінка, чинник розповсюдження ВІЛ/СНІДу. Статистика

поширення в Україні в останні роки захворювань, що передаються статевим шляхом і

ВІЛ/СНІДу, дані щодо погіршення репродуктивного здоров‘я молоді потребують

ретельного вивчення цих явищ у вітчизняному молодіжному середовищі. З огляду на

це, опитування містить такі індикатори, що достатньо повно і різноманітно

відбивають основні аспекти проблеми: інформацію про початок статевого життя,

характеристики статевих контактів молоді, ступінь обізнаності щодо засобів

запобігання статевим захворюванням і засобів контрацепції, сексуальну

орієнтацію, ступінь задоволення статевим життям, обізнаність з проблеми

ВІЛ/СНІДу, ставлення до груп ризику і хворих.

Можливості реалізації здорового способу життя. Опитування з проблем здорового

способу життя, звичайно, не може обминути питання, щодо можливостей його

реалізації молоддю в існуючих умовах. Але складність вивчення полягає в тому, що

питання можливості (неможливості) вести здоровий спосіб життя надзвичайно

суб‘єктивне, тому що воно перш за все детерміновано ступенем усвідомлення

людиною важливості дій в цьому напрямі. Навіть при відсутності деяких

об‘єктивних умов (комфортне житло, належне харчування, достатній доход тощо)

особи з високим рівнем свідомості стосовно здорового способу життя прагнуть

діяти заради власного здоров‘я. І навпаки, за достатньо об‘єктивних умов нестача

особистісних стимулів унеможливлює прагнення бути здоровим. Тому вельми

проблематично пропонувати такі індикатори для опитування, які б об‘єктивно

висвітлювали реальні можливості (неможливості) реалізації здорового способу

життя - ці можливості переважно залежать від самої людини. З огляду на це,

опитування не містить прямих запитань щодо згаданих можливостей - є вони чи ні.

З іншого боку, існує певний мінімум об‘єктивних умов життя, який обумовлює

можливості реалізації здорового способу життя. Тому опитувальник містить

декілька індикаторів, що опосередковано спрямовані на виявлення таких

можливостей. Це індикатор добробуту родини, який опосередковано характеризує

потенційну можливість реалізації здорового способу життя, індикатор ставлення

найближчого оточення до цінностей здоров‘я теж певний показник такої можливості,

оскільки складно вести здоровий спосіб життя при негативному ставленні друзів і

знайомих. Певні уявлення щодо цієї можливості дають індикатори ступеня

перманентного стресу і захворюваності - хвора або постійно психічно напружена

людина обмежена в реалізації здорових дій.

Крім того, опосередкованими індикаторами можливостей пропонувалося пряме

запитання - щодо наявності взуття і одягу для занять фізичною культурою. Воно

обумовлено не стільки тим, що можливість занять фізичною культурою і спортом

залежить від наявності екіпіровки, скільки тим, що молодь потребує достатньо

модної екіпіровки, аби не видаватися гірше, ніж однолітки. Тому цей індикатор

об`єктивно відбиває не факт наявності (відсутності) будь-якого одягу і взуття

для занять фізичною культурою і спортом, а, скоріше, суб‘єктивне сприйняття

респондентами своєї можливості займатися. В цьому контексті наявність порядної

екіпіровки опосередковано свідчить ще й про певні дії або принаймні прагнення до

занять.

Певну інформацію про суб‘єктивну оцінку молоддю наявних обмежень щодо

можливостей здорового способу життя дають показники стурбованості питаннями

занять фізкультурою і спортом, поінформованості про здоровий спосіб життя, стану

довкілля.

Можливі засоби впливу на формування здорового способу життя. З огляду на

необхідність впровадження політики здоров‘я у молодіжному середовищі питання

засобів цього впровадження є одним з головних. Індикатори опитування

спрямовувались на визначення найбільш впливових, ефективних засобів, на

сприйняття їх функціонування молоддю. Характер впливів різних джерел на

формування способу життя молоді відбивають індикатори різних джерел інформації

та їх ефективності.

Отже, розглянуто основні компоненти чи складові здоровўя та здорового способу

життя. Але вони не є рівнозначними. Крім того, не існує концепції кількісного

виміру “здоровўя” як комплексного інтегрального показника. Якщо для оцінки

фізичного здоровўя людини використовуються інформативні методики, які залежно

від віку, статі, фізичного стану, функціональних можливостей організму, рівня

підготовленості дозволяють віднести кожного індивіда до одного з пўяти рівнів

фізичного розвитку, то для психічного, духовного та соціального здоровўя методи

кількісних оцінок поки що тільки напрацьовується та багато іншого.

1

Оценить/Добавить комментарий
Имя
Оценка
Комментарии:
Где скачать еще рефератов? Здесь: letsdoit777.blogspot.com
Евгений08:17:55 19 марта 2016
Кто еще хочет зарабатывать от 9000 рублей в день "Чистых Денег"? Узнайте как: business1777.blogspot.com ! Cпециально для студентов!
11:11:40 29 ноября 2015

Работы, похожие на Реферат: Здоровий спосіб життя 3

Назад
Меню
Главная
Рефераты
Благодарности
Опрос
Станете ли вы заказывать работу за деньги, если не найдете ее в Интернете?

Да, в любом случае.
Да, но только в случае крайней необходимости.
Возможно, в зависимости от цены.
Нет, напишу его сам.
Нет, забью.



Результаты(149984)
Комментарии (1829)
Copyright © 2005-2016 BestReferat.ru bestreferat@mail.ru       реклама на сайте

Рейтинг@Mail.ru