Банк рефератов содержит более 364 тысяч рефератов, курсовых и дипломных работ, шпаргалок и докладов по различным дисциплинам: истории, психологии, экономике, менеджменту, философии, праву, экологии. А также изложения, сочинения по литературе, отчеты по практике, топики по английскому.
Полнотекстовый поиск
Всего работ:
364150
Теги названий
Разделы
Авиация и космонавтика (304)
Административное право (123)
Арбитражный процесс (23)
Архитектура (113)
Астрология (4)
Астрономия (4814)
Банковское дело (5227)
Безопасность жизнедеятельности (2616)
Биографии (3423)
Биология (4214)
Биология и химия (1518)
Биржевое дело (68)
Ботаника и сельское хоз-во (2836)
Бухгалтерский учет и аудит (8269)
Валютные отношения (50)
Ветеринария (50)
Военная кафедра (762)
ГДЗ (2)
География (5275)
Геодезия (30)
Геология (1222)
Геополитика (43)
Государство и право (20403)
Гражданское право и процесс (465)
Делопроизводство (19)
Деньги и кредит (108)
ЕГЭ (173)
Естествознание (96)
Журналистика (899)
ЗНО (54)
Зоология (34)
Издательское дело и полиграфия (476)
Инвестиции (106)
Иностранный язык (62792)
Информатика (3562)
Информатика, программирование (6444)
Исторические личности (2165)
История (21320)
История техники (766)
Кибернетика (64)
Коммуникации и связь (3145)
Компьютерные науки (60)
Косметология (17)
Краеведение и этнография (588)
Краткое содержание произведений (1000)
Криминалистика (106)
Криминология (48)
Криптология (3)
Кулинария (1167)
Культура и искусство (8485)
Культурология (537)
Литература : зарубежная (2044)
Литература и русский язык (11657)
Логика (532)
Логистика (21)
Маркетинг (7985)
Математика (3721)
Медицина, здоровье (10549)
Медицинские науки (88)
Международное публичное право (58)
Международное частное право (36)
Международные отношения (2257)
Менеджмент (12491)
Металлургия (91)
Москвоведение (797)
Музыка (1338)
Муниципальное право (24)
Налоги, налогообложение (214)
Наука и техника (1141)
Начертательная геометрия (3)
Оккультизм и уфология (8)
Остальные рефераты (21697)
Педагогика (7850)
Политология (3801)
Право (682)
Право, юриспруденция (2881)
Предпринимательство (475)
Прикладные науки (1)
Промышленность, производство (7100)
Психология (8694)
психология, педагогика (4121)
Радиоэлектроника (443)
Реклама (952)
Религия и мифология (2967)
Риторика (23)
Сексология (748)
Социология (4876)
Статистика (95)
Страхование (107)
Строительные науки (7)
Строительство (2004)
Схемотехника (15)
Таможенная система (663)
Теория государства и права (240)
Теория организации (39)
Теплотехника (25)
Технология (624)
Товароведение (16)
Транспорт (2652)
Трудовое право (136)
Туризм (90)
Уголовное право и процесс (406)
Управление (95)
Управленческие науки (24)
Физика (3463)
Физкультура и спорт (4482)
Философия (7216)
Финансовые науки (4592)
Финансы (5386)
Фотография (3)
Химия (2244)
Хозяйственное право (23)
Цифровые устройства (29)
Экологическое право (35)
Экология (4517)
Экономика (20645)
Экономико-математическое моделирование (666)
Экономическая география (119)
Экономическая теория (2573)
Этика (889)
Юриспруденция (288)
Языковедение (148)
Языкознание, филология (1140)

Реферат: Радіаційне забруднення на території України методи вимірювання вплив на людину Чорнобильська

Название: Радіаційне забруднення на території України методи вимірювання вплив на людину Чорнобильська
Раздел: Исторические личности
Тип: реферат Добавлен 14:54:07 12 января 2011 Похожие работы
Просмотров: 212 Комментариев: 2 Оценило: 0 человек Средний балл: 0 Оценка: неизвестно     Скачать

Реферат з БЖД

Радіаційне забруднення на території України, методи вимірювання, вплив на людину, Чорнобильська трагедія, захист населення, евакуація населення.

План

1. Радіаційне забруднення на території України

2. Радіактивне випромінювання та методи його вимірювання

3. Вплив радіації та отруйних речовин на здоров’я людини

4. Розповсюдження радіаційного забруднення на повітряну, водну сферу, грунти та рослиний світ

5. Чорнобильська трагедія: наслідки, її вплив на населення та шляхи вирішення екологічної проблеми

6. Медичний, радіаційний, хімічний захист та укриття людей у захисних спорудах

7. Евакуація населення з небезпечних районів

Список використаної літератури

1. Радіаційне забруднення на території України

Атомна енергетика в даний час є екологічно чистіша і дешевша, ніж теплова. У розвинених країнах вона забезпечує від 15 до 70% усієї електроенергії, що виробляється (Франція – 70%, США – 17%, Швеція – 50%, Канада – 15%). Однак у разі аварії атомні станції становлять дуе серйозну небезпеку для людей і оточуючого середовища. За час експлуатації АЕС у світі сталося 3 основні аварії: 1961 р. – в Айдахо-Фолс (США), 1979 р. – на АЕС “Примайл-Айленд” у Гарисберзі (США), 1986р. – на Чорнобильській АЕС.

Аварії на АЕС мають значні відмінності від ядерних вибухів. Вони відрізняються від ядерних вибухів більшою тривалістю викидів, що змінює напрямок потоків повітряних мас, тому практично немає можливості прогнозувати розміри зон ураженості.На чорнобильській техногенній аварії, яка стала аварією глобального масштабу, необхідно акцентувати дещо більшу увагу. Як сьогодні стало відомо з численних фактів вченим-природничникам, ще жодна катастрофа XX століття не мала таких тяжких екологічних наслідків, як Чорнобильська. Ця трагедія не регіонального, не національного, а глобального масштабу. Випадання радіоактивних речовин простежувалось і у державах Західної Європи, підвищився радіаційний фон у Скандинавії, Японії та США. Навіть через 15 місяців після катастрофи у Чорнобилі у Великій Британії було виявлено надзвичайно велике забруднення рослинності радіоактивними опадами, а також великий вміст цезію у м’ясі овець. В результаті катастрофи вже загинуло багато тисяч чоловік (понад 50 тис з 100 тис тих, які брали участь у ліквідації аварії). Внаслідок Чорнобильської катастрофи на території України забруднено 12 областей, 86 адміністративних районів, 2311 населених пунктів, де загалом мешкає близько 2 млн 600 тис жителів, у тому числі – 600 тис дітей. Забруднено радіонуклідами понад 7 млн гектарів землі, серед яких 3 млн га сільськогосподарських угідь та 2 млн лісових масивів. Ще близько 1.5 млн чоловік проживає на території, де радіоактивний фон у десятки разів перевищує допустимі норми (Київська, Житомирська, Чернівецька, Рівненьська, Черкаська, Вінницька, Чернігівська, Кіровоградська, Івано-Франківська області). Дезактиваційні роботи, на які в 1986-1989 роках було витрачено мільйони, бажаних результатів не дали.

У водах Дніпра, Прип’яті, Київського водосховища концентрація радіонуклідів і через 10 років після аварії була в 10-100 разів вищою, ніж до аварії, а в донних відкладах, особливо мулових, збагачених органікою, накопичилася велика кількість радіоактивного бруду. Вважається, що в грунті заплав і дна водойм 30-кілометрової зони накопичилося близько 14400 Кі цезію-137, 7360 Кі стронцію-90, 250 Кі плутонію, а в Київському водосховищі назбиралося вже більше 60 млн тонн радіоактивного мулу (більше 2000 Кі цезію-137)

Велику небезпеку довкіллю завдають близько 1000 тимчасових могильників навколо ЧАЕС, у яких знаходиться 40 млн куб. м твердих відходів з сумарною радіоактивністю понад 200 тис Кі(одиниці радіоактивності, що визначається як кількість будь-яких радіоактивних ядер, де проходить 37 млрд. розпадів за секунду), і саркофаг над четвертим блоком, який вибухнув. Там ще зосталася велика кількість радіоактивного бруду потужністю в багато сотень тисяч кюрі, надійність нерозповсюдження якого зовсім не гарантована. Могильники вже сьогодні протікають, саркофаг з роками стає все більше радіоактивним, конструкції його просідають, деформуються.

Вплив Чорнобильської аварії на здоров’я людей дуже значний і буде проблемою не тільки для нас, а й для кількох прийдешніх поколінь. Уже в 1992-1994 роках в Житомирській і Київській областях, як і в Бєларусі, за даними Міністерства Охорони Здоров’я України, у жительок забруднених радіонуклідами районів значно збільшилася кількість народження недоношених дітей і калік, кількість тяжких ускладнень вагітності (у 2,5-3 рази), є серйозні генетичні зміни здоров’я. В результаті потрапляння радіоактивних речовин в організм у багатьох людей була уражена щитовидна залоза, виникла променева хвороба. Нині спостерігається тенденція до збільшення онкологічних захворювань, захворювань ендокринної системи, систем кровообігу, травлення, а також захворювань, пов’язаних з імунною системою. У зв’язку з тим, що у продуктах викиду перевагу мають довгоживучі радіонукліди, зараження буде тривалим.

У 1990 р. експертна комісія попередньо оцінила збитки від катастрофи на ЧАЕС в 250 млрд грн., а реальні ж втрати поки що підрахувати важко.

2. Радіоактивне випромінювання та методи його вимірювання

Під час ядерного вибуху утворюється велика кількість радіоактивних речовин, ядра атомів яких здатні розпадатись і перетворюватись у ядра інших елементів, випускаючи при цьому невидимі випромінювання. Вони уражають місцевість і людей, а також будівлі і різні предмети. Випромінювання радіоактивних речовин може бути трьох видів : a , b і g.
g-промені: електро-магнітні хвилі, аналогічні рентгенівським. Здатні проникати через різноманітні матеріали. Становлять основну небезпеку для людей, бо іонізують клітини організму.

b - промені: потік електронів. Швидкість їх руху інколи досігає швидкості світла. Проникаюча здатність менша, ніж у g-променів, але іонізуюча дія у сотні разів більша.

a - промені: потік ядер атомів гелію, характеризується дуже високою іонізуючою дією, і тому дуже небезпечні у разі проникнення всередину організму. Область розповсюдження у повітрі – 10 см, тому одяг та засоби індивідуального захисту їх повністю затримують.

Основні методи виявлення і вимірювання іонізуючих випромінювань:

-фотографічний метод засновано на впливі іонізуючих випромінювань на світлочутливий шар фотоплівки, щільність потемніння якої пропорційна дозі опромінення.

-хімічний метод грунтується на здатності іонізуючих випромінювань спричиняти хімічні зміни деяких речовин, що супроводжується появою нового забарвлення розчину цих речовин.

-сцинтиляційний метод використовує явище світіння деяких речовин під впливом іонізаційних випромінювань. Кількість спалахів пропорційна інтенсивності випромінювання.

-іонізаційний метод використовує явище іонізації атомів речовин під впливом іонізаційного випромінювання, внаслідок якого електрично нейтральні атоми розпадаються і утворюються іони. Цей метод є основним, і його нині використовують в усіх дозиметричних приладах.

Їх основними елементами є приймальний пристрій, підсилювач іонізаційного струму, вимірювальний прилад, перетворювач струму, джерело живлення.

Приймальний пристрій складається з іонізаційної камери і газорозрядного лічильника.

Іонізаційна камера – це заповнений повітрям замкнутий простір з двома ізольованими один від одного електродами, корпус камери вкритий зсередини шаром струмопровідної речовини. Під дією іонізаційного випромінювання деякі молекули повітря втрачають електрони і стають позитвно зарядженими іонами. Іони і електрони під впливом електричного поля переміщуються, і в ланцюгу камери виникає іонізуючий струм. Величина цього струму пропорційна величині радіоактивного випромінювання.

Вимірювач потужності дози (рентгенметр) призначений для вимірювання рівнів g-радіації і радіоактивної зараженості різноманітних предметів g-вимромінюванням. Потужність експозиційної дози g-випромінювання визначається у мілірентгенах (або рентгенах) на 1 годину для тієї точки простору, де знаходиться блок детектування приладу. Крім того, приладом можна виміряти і рівень b-випромінювання.

3. Вплив радіації та отруйних речовин на здоров я людини

Радіоактивне забруднення оточуючого середовища діє на людину шляхом зовнішнього та внутрішнього опромінення.

Зовнішнє опромінення – це опромінення за рахунок радіоактивної забрудненості місцевості. Верховна Рада України ухвалила закон, який визначає чотири зони радіоактивного забруднення.

-Зона періодичного радіоактивного контролю (низьке забруднення). Дозволяється збирання грибів, ягід, лікарських рослин, а також заготівля деревини без обмежень. Полювання, рибальство у природних водоймах і річках дозволяється відповідно до правил, що діють на території України, з обов’язковою перевіркою м’яса і риби на вміст в них радіоактивних речовин. У підсобних господарствах ніяких обмежень щодо годівлі та утримання сільськогосподарських тварин і птиці не запроваджується.

-Зона посиленого радіоактивного контролю (середнє забруднення). Дозволено збирання, заготівлю грибів, ягід, лікарських рослин і сіна з обов’язковим попереднім дозиметричним контролем. Заготівля деревини і використання продуктів її переробки проводиться без обмежень. У підсобних господарствах рекомендується періодичний вибірковий контроль м’ясних і молочних продуктів, кормів.

-Зона гарантованого добровільного відселення (високе забруднення). У цій зоні заготівлю грибів, ягід, хвойної лапини і виробництво хвойно-вітамінного борошна заборонено. Необхідний особливий режим сільського господарства: обмежене землекористування (скорочення рільництва, зменшення обробітку земель), переспеціалізація товарного сільського господарства та насінництва, вирощування технічних культур (льон та ін.), розвиток тваринництва, інтенсивне конярство тощо.Випас худоби на лісових пасовищах цієї зони здійснюється при досягненні висоти трави не менше 10 см. При щільності забруднення понад 15 Кі/км2 . Заготівля деревини допускається тільки у зимовий час і при наявності снігового покриву. Використання деревини як палива, заготівля пнєвого смолу і дьогтю заборонені. Заборонено випасати молочну, м’ясну худобу, а заготівля сіна дозволяється тільки як корм для робочих коней. Використання гною як добрива заборонено.

-Зона відчуження (надзвичайно високе забруднення). Це дослідницький полігон для боротьби з наслідками ядерних катастроф.

Внутрішнє опромінення проходить в основному при вживанні продуктів харчування та води, які забруднені радіонуклідами. Систематичне споживання продуктів харчування та води, що забруднені радіоактивними речовинами, призводить до накопичення радіонуклідів в організмі людини (йоду – в щитовидній залозі, стронцію – в кістках, цезію – в м’яких тканинах). У 1991р. було встановлено тимчасові граничні рівні вмісту радіонуклідів цезію та стронцію у продуктах харчування та питній воді. Для зменшення радіонуклідів, які надходять з їжею, необхідно систематично вживати радіопротектори – речовини, які зв’язують радіонукліди і підвищують стійкість організму до радіоактивного впливу. Ці речовини містяться у деяких харчових продуктах і рослинах (яблучне повидло, неосвітлений яблучний сік, чорноплідна горобина, ожина, морква, обліпиха, тисячолистник) , а також продукти бджолярства (мед, прополіс, маточне молоко та ін.). Рекомендується також вживати цибулю і часник. Усі ці продукти ефективно діють при систематичному вживанні.

Проникаюча радіація, поширюючись у середовищі, іонізує його, а при проходженні через живу тканину іонізує атоми і молекули, що входять до складу клітин. Це призводить до порушення нормального обміну речовин, зміни характеру життідіяльності клітин, окремих органів і систем організму. Внаслідок такого впливу виникає променева хвороба. За ступенем важкості променеві хвороби ділять на чотири групи.

Легка група. Виникає при дозі 100-200 рад. Прихований період триває 3-5 днів, після чого з’являється загальна слабкість, нудота, запаморочення, підвищення температури. Після одужання працездатність, як правило, зберігається.

Середня група. Виникає при сумарній дозі 200-400 рад. Протягом перших 2-3 діб спостерігається первинна реакція організму (нудота, блювота). Потім триває прихований період (15-20 діб). Ознаки захворювання виявляються яскравіше. Одужання за умови активного лікування настає через 2-3 місяці.

Важка група. Виникає при дозі 400-600 рад. Первинна реакція різко виражена. Прихований період – 5-10 діб. Хвороба проходить інтенсивно і важко. У сприятливому випадку одужання може настати через 3-6 місяців.

Надто важка група. Вникає при дозі понад 600 рад. У більшості випадків закінчується смертю.

Вплив отруйних речовин на здоров я людини

Нервово-паралітичні отруйні речовини – викликають головний біль, загальну слабкість, різке звуження зіниць, при важчому ураженні – судоми, запаморочення.

Шкірно-наривні отруйні речовини – уражають шкірне покриття, органи дихання, очі, а потрапивши в організм з водою і їжею, – органи травлення, що призводить до загального отруєння організму.

При вдиханні загальноотруйних речовин відчувається запах гіркого мигдалю, металевий присмак, оніміння кінчика язика, запаморочення, тривожність, жар у роті, поколювання навколо очей.

Задушливі отруйні речовини – спричиняють кашель, стиснення у грудях, запаморочення, болі к серці, нудоту, блювоту. Згодом ці явища минають і настає стан уявного благополуччя (прихований період). Після нього з’являються задуха, головний біль, кисневе голодання, серцева слабкість, підвищення температури тіла до 38-39° С.

Психохімічні отруйні речовини – викликають сухість у роті, приливання крові до шкіри, прискорене серцебиття, погіршення зору, головний біль, запаморочення, психічний розлад (порушення свідомості, мислення, слухові галюцінації, марення).

Отруйні речовини подразнюючої дії – викликають жар і біль у роті, горлі, на очах, сильне сльозовиделення, кашель, утруднення дихання.

4. Розповсюдження радіаційного забруднення на повітряну, водну сферу, грунти та рослиний світ

Радіаційне забруднення отруйними речовинами повітряного середовища полягає в тому, що вони потрапляють в атмосферу врезультаті експлуатації атомних установок, які можуть представляти небезпеку для населення. Найбільш забруднена атмосфера радіаційними речовинами виникає врезультаті взривів атомних і водородних бомб. Кожний такий вибух супроводжується утворенням хмари радіаційної пилі. Вибухова хвиля великої сили розповсюджує отруйні частини в зоні до 30 км. і осідає на поверхності земної кулі.

Основними джерелами радіаційного забруднення Світового океану є:

-забруднення від випробування ядерної зброї;

-забруднення радіаційними відходами, які скидають в море;

-великомаштабні аварії;

-захоронення радіаційних відходів на дні океану.

Все вищеперераховане, показує, що людство напевно забуло, що океан – це сильна складова мінеральних та біологічних ресурсів, а саме він дає 90% нафти та газу, 90% світового добування брома, 60% магнія та велику кількість морепродуктів. З цього приводу відомий дослідник Кусто нагадує: “ Море – продовження нашого світу, частина нашого Всесвіту, володіння, яке ми зобов’язані охороняти, якщо хочемо вижити”.

У зв’язку з широким використанням в народному господарстві радіаційних речовин з’явилась небезпека забруднення грунтів радіонуклідами. Джерелами радіації є ядерні установки, випробування ядерної зброї, відходи уранових шахт. Потенційними джерелами радіаційного забруднення можуть стати аварії на ядерних установках. Вверхньому шарі грунтів концентрується радіаційний стронцій і цезій, звідки вони й попадають в організм тварини та людини.

Біологічне накопичення властиве і зеленим рослинам, які змінюють свій колір. Наприклад, береза на Сході Сибірю накопичує в своїй деревині значний склад стронцію-90, що призводить до появи незвичайного кольору – неприродний зелений. Сон-трава на Пд. Уралу акумулює нікель, тому її цвітіння замість фіолетового кольору стає білим, що вказує на високу концентрацію нікеля в грунті.

5. Чорнобильська трагедія: наслідки, її вплив на населення та шляхи вирішення екологічної проблеми

В умовах значної кількості екологічних проблем різного рівня складності та вкрай обмежених ресурсів, доступних для їх вирішення, гарантування екологічної безпеки ядерних об'єктів і радіаційного захисту населення та довкілля, зведення до мінімуму шкідливого впливу наслідків аварії на Чорнобильській АЕС віднесено до національних пріоритетівохорони навколишнього природного середовища і раціонального використання природних ресурсів.

Збитки від катастрофи не піддаються обліку, бо неможливо оцінити шкоду, завдану здоров'ю людей, втрати від радіоактивного забруднення довкілля, орних земель, джерел водопостачання, рідних домівок. Радіацією забруднено понад 54 тис. кв.км території. Під вплив Чорнобиля потрапило понад 3,5 млн .осіб, з яких 1млн. – діти.

Держава робить багато для вирішення чорнобильських проблем, особливо з питань соціального захисту громадян. Створено відповідну законодавчо-правову базу, налагоджено спеціалізоване медичне обслуговування чорнобильців, побудовано мережу спеціалізованих санаторно-курортних закладів та лікувально-реабілітаційних центрів. Громадянам, що постраждали внаслідок катастрофи, надається близько 50 видів допомог, пільг та компенсацій. Проте гострота проблем не спадає.

Здоров’я постраждалого населення дедалі погіршується, обмеження бюджетних коштів не дозволяє виконувати належним чином Закон України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Враховуючи зусилля та міжнародної спільноти та ряду громадських організацій, Уряд України погодився на закриття ЧАЕС, що було економічно невигідно для держави і, крім втрати 2 млрд. грн. прибутку через дострокове припинення роботи станції, величезних витрат на демонтаж устаткування і захоронення РАВ, супроводжуватиметься вивільненням 6 000 висококваліфікованих фахівців.

Крім закриття ЧАЕС болючими для України проблемами, є:

- недопущення розповсюдження радіоактивних елементів за межі зони відчуження;

- утилізація РАВ та відпрацьованого палива;

- перетворення об‘єкту «Укриття» в екологічно безпечну систему;

- підвищення безпеки функціонування АЕС

-реабілітація забруднених земель та інші.

Вирішення цих проблем потребує значних інвестицій і можливе лише за умов фінансової підтримки України з боку держав “Великої сімки” і ЄС.

Протягом 2000 року радіаційний стан території України лишався стабільним.

За даними спостережень гідрометеослужби, потужність експозиційної дози (ПЕД) гамма-випромінювання на більшій частині території країни протягом року змінювалася в межах 6-24 мкР/год, що не перевищує або близько до природних рівнів. На пунктах контролю, розташованих на забрудненій внаслідок Чорнобильської катастрофи території, гамма-фон складав 8-39 мкР/год, максимальні рівні гамма-фону зафіксовані у Чорнобилі - 37 мкР/год і Коростені – 39 мкР/год.

У районах розташування діючих АЕС ПЕД гамма-випромінювання була такою (мкР/год):

1.Запорізька АЕС – 8-18

2. Південно-Українська АЕС – 7-23

3. Рівненська АЕС – 8-18

4. Хмельницька АЕС – 6-12.

У Києві протягом року гамма-фон коливався в межах 8-18 мкР/год, середнє за рік значення складає –12 мкР/год.

У 1999 році в Україні загалом зберігалася тенденція до зниження вмісту радіоактивних елементів у приземній атмосфері Щільність радіоактивних випадань практично по всій території країни зменшилася.

Як і в попередні роки, максимальні рівні радіоактивного забруднення атмосферного повітря спостерігалися на територіях, що найбільш постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а саме у Зоні відчуження.

Основними радіоекологічними проблемами Зони відчуження ЧАЕС сьогодні є:

1. Перевищення допустимого надходження радіонуклідів у Київське водосховище на 100-150 Кі. У 1999 році у Київське водосховище рікою Прип‘ять винесено близько 250 Кі стронцію-90. Допустимий Накопичення в розрахунковий скид по стронцію-90 становить 100 Кі/рік.

2. Забруднення ріки Прип‘ять, яке формується за рахунок стоку з території Республіки Білорусь (30-40%), стоку з лівобережного польдеру через дамбу №7 (16-20), надходження з незахищених ділянок заплави (40-50%).

3. Накопичення радіоактивних відходів. За підрахунками в зоні відчуження ЧАЕС сконцентровано близько 1 млн. куб.м. радіоактивних відходів (РАВ). Основний недолік зберігання РАВ – це їх розташування у непристосованих для цього місцях. На більшість з них та на могильники РАВ немає проектно-технічної документації. Значна кількість пунктів підтоплена.

4. Внесок грунтових вод у формування забруднення води ріки Прип‘ять сьогодні не перевищує 2 Кі/рік. Однак за даними досліджень, через 30-40 років після аварії розвантаження забруднених грунтових вод у ріку Прип‘ять може сформувати винос 300-400 Кі/рік, що призведе до катастрофічної ситуації.

5. Вміст стронцію-90 у воді спостережних свердловин на території “Рудого лісу” сьогодні становить 10-9 10-7 Кі/л. А це не виключає ситуацію, коли молодь сосни, що підростає тут, через 10-30 років також не “порудіє”.

6. У ближній до ЧАЕС зоні спостерігається повсюдне підвищення рівня грунтових вод на 1-1,5 метра, що зумовлює підтоплення пунктів тимчасової локалізації радіоактивних відходів та більш інтенсивного забруднення грунтових вод.

7. На всій території зони відчуження збільшується ступінь обводнення та заболочуваності, що викликає деградацію та загибель лісу, перехід радіонуклідів у розчинні та колоїдні форми, прискорює швидкість їх міграції, погіршує хімічні показники якості води. Головною причиною заболочування і підтоплення є припинення експлуатації меліоративної мережі зони відчуження.

8. Не є достатнім і сучасний рівень захисту лівобережної заплави, розрахований на повінь 0,1%-ої забезпеченості. Оскільки з 1986 року значних повеней не було, ймовірність її виникнення з кожним роком зростає.

Для вирішення цих проблем:

- Розпочато будівництво першої черги комплексного пункту “Вектор” по переробці всього захоронення РАВ у зоні відчуження, але будівництво ведеться повільними темпами. Планується розширення постійного пункту захоронення РАВ “Буряківка”.

- Ведеться перезахоронення відходів з підтоплених пунктів, зокрема з пункту “Нафтобаза” перезахоронено 19тис.тонн радіоактивних відходів, але лишається ще 60 тис. тонн.

- Завершуються роботи щодо обстеження та інвентаризації пунктів тимчасового захоронення РАВ з метою створення інформаційно-аналітичної системи потенційно-небезпечних об‘єктів.

- Для зменшення виносу радіонуклідів у Київське водосховище проводяться роботи по ремонту лівобережної польдерної дамби.

- З метою зменшення змиву радіонуклідів стронцію Київське водосховище на 100-200 Кі щорічно (із загальної кількості близько 450 Кі) розпочато будівництво захисної дамби на правобережній заплаві р.Прип‘ять довжино.4,1 км. Загальна кошторисна вартість будівництва складає 9 млн. грн. Розпочато намивання правобережної дамби на ділянці “Залізничний міст – Яновський затон”. Необхідно провести дезактивацію найбільш забрудненої ділянки правобережної заплави (що відсікається дамбою) та Яновського затону.

- З метою подальшого зменшення змиву радіонуклідів із забруднених ділянок на лівобережній заплаві р.Прип‘ять розпочато розчистку меліоративних каналів для забезпечення відводу води за межі значно забруднених ділянок лівобережної заплави р.Прип‘ять. Це дозволить зменшити змив радіонуклідів у водосховище приблизно на 20%.

- Планується також збільшити обсяги робіт по берегоукріпленню, виконати роботи по водопониженню у ближній зоні ЧАЕС, завершити у першому півріччю 2000 року роботи по виведенню очистки стічних вод на спорудах м. Чорнобиль у проектний режим.

Серйозною проблемою залишається подолання наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, особливо поводження з РАВ , які утворились у результаті аварії. Більша частина відходів захоронена в тимчасових “сховищах”, які зовсім не відповідають вимогам чинних норм i правил.

Діяльність по поводженню з радіоактивними відходами у зоні відчуження ЧАЕС здійснюють виробниче підприємство “Чорнобильська АЕС” НАЕК “Енергоатом”, державні спеціалізовані підприємства “Комплекс” і “Техноцентр” Українського Державного об‘єднання “Радон”.

Починаючи з 1986 року проведено дезактивацію території площею понад 30 тис. га, зібрано та захоронено радіоактивних відходів об‘ємом понад 600 000куб.км, дезактивовано матеріалів та обладнання приблизно 8 000 тонн.

Сьогодні пріоритетним є завдання приведення у відповідність з вимогами чинних норм і правил існуючих у зоні відчуження пунктів захоронення радіоактивних відходів і пунктів тимчасової локалізації радіоактивних відходів. Вони створювалися в екстремальних після аварії умовах і не відповідають вимогам радіаційної безпеки, а тому несуть потенційну загрозу для навколишнього середовища. За даними спостережень горизонти грунтових вод знаходяться в безпосередній близькості від пунктів тимчасової локалізації радіоактивних відходів. Тому, внаслідок певних гідрогеологічних процесів, ці пункти можуть стати суттєвими радіаційними забруднювачами території зони відчуження і басейну ріки Прип‘ять.

Що стосується рівнів опромінення працівників об‘єктів, розташованих у зоні відчуження, то за даними Державного спеціалізованого підприємства по поводженню з РАВ та дезактивації “Комплекс”, вони значно нижчі основної дозової межі опромінення персоналу, визначеної Законом України “Про захист людини від впливу іонізуючих випромінювань”. У 2000році вони становили в середньому 2,05 мЗв. Було зафіксовано один випадок вмісту інкорпорованого цезію-137 активністю 3341 нКі, що перевищує контрольний рівень у 3,34 разу. Цей випадок пояснюється споживанням дичини місцевого походження. Середнє значення річної індивідуальної дози опромінення персоналу об‘єкту “Укриття” складає 5,47 мЗв, прикомандированого персоналу – 6,01 мЗв.

Безпека Чорнобильської АЕС. Головними показниками, що визначають технічний стан блоків Чорнобильскої АЕС і термін її експлуатації є:

- Ресурс реакторних установок, а саме: технічний стан технологічних каналів, технічний стан графітових колон, зменшення щілини між технологічним каналом та графітовою кладкою (обумовлений розбуханням графіту та збільшенням розмірів ТК).

-Стан устаткування, що відпрацювало свій ресурс або термін служби.

-Стан трубопроводів першого контуру.

Блок №1 - зупинено 30 листопада 1996 року з метою комплексного інженерного обстеження та послідуючого зняття з експлуатації. В теперішній час розроблено “Програму підготовки до зняття з експлуатації блоку 1 Чорнобильської АЕС” і започатковано роботи з вивантаження ядерного палива з реакторної установки.

Блок №2 - у відповідності з Постановою Кабінету Міністрів України від 15 березня 1999 року було остаточно зупинено. В теперішній час з реактору вивантажене усе ядерне паливо. Розпочато роботи з підготовки “Програми зняття з експлуатації блоку 2 Чорнобильської АЕС”.

Об'єкт “Укриття” є зруйнований запроектною аварією 4-й блок Чорнобильської АЕС, який втратив всі функціональні властивості енергоблоку і на якому виконані першочергові заходи для зменшення наслідків аварії та продовжуються роботи для забезпечення його ядерної та радіаційної безпеки. Виконані у післяаварійний час оцінки щодо кількості ядерних матеріалів у об'єкті “Укриття” свідчать, що маса таких матеріалів становить близько 200т.

У процесі аварії ядерні матеріали були рознесені по багатьох приміщеннях об'єкта “Укриття” і на сьогодні вони є головним джерелом радіологічної та ядерної небезпеки. Наявність близько 200 тонн збагаченого урану і трансуранових ізотопів уможливлює утворення локальних критичних мас. Отже, ймовірність виникнення самопідтримуваної ланцюгової реакції досить істотна. У існуючому стані об'єкт “Укриття” являє собою також радіологічну небезпеку, оскільки він не є герметичною спорудою, яка б виключала взаємодію його вмісту з довкіллям та ґрунтовими водами.

Досвід ліквідації значних ядерних аварій у США (АЕС “Тримайл-Айленд”) і в Англії (аварія на реакторі №1 в Уіндскейлі) показав, що найефективніший засіб ліквідації наслідків таких аварій - це вилучення ядерного палива з аварійних ядерних установок. Аналогічне рішення стосовно кінцевого стану об'єкта “Укриття” прийняв і Уряд України у своїй постанові від 28.12.96 р. № 1561.

Після виходу постанови Кабінету Міністрів, спільними зусиллями Урядів і фахівців України та держав “великої сімки” було розроблено міжнародний проект перетворення об'єкта в екологічно безпечну систему – “Shelter Implementation Plan” (так званий проект SІР), затверджений 18 квітня 1997 року, який найповніше задовольнив вимогам цієї Постанови та отримав найвищу оцінку від міжнародних експертних рад.

Втілення проекту SІР при оціночній вартості у 2-2,5 млрд.дол. розраховане на 35-50 років. Такий великий термін і фактична відсутність довгострокових фінансових зобов'язань вимагають підтримання постійного інтересу до проблем ЧАЕС на міжнародному рівні.

6. Медичний, радіаційний, хімічний захист та укриття людей у захисних спорудах

До медичних засобів захисту населення у надзвичайних ситуаціях мирного та воєнного часу відносяться протиепідемічні, санітарно-гігієнічні й спеціально-профілактичні заходи, які чиняться для запобігання або послаблення ураження населення. Протиепідемічні заходи мають на меті попередити поширення серед населення інфекційних хвороб. Вони передбачають:

-вивчення санітарно-епідеміологічного стану районів, де виникло або може виникнути інфекційне захворювання;

-проведення щеплень;

-проведення ізоляційних заходів та дезінфекції.

Санітарно-гігієнічні заходи передбачають дотримання правил особистої гігієни, а також санітарний контроль за районами проживаннялюдей, продуктів харчування, джерел води.

Спеціально-профілактичні заходи включають застосування протирадіаційних препаратів для підвищення імунітету населення до впливу іонізуючого випромінювання, отруйних та сильнодіючих отруйних речовин. До спеціальних профілактичних засобів відносяться: аптечка індивідуальна (АІ-2); індивідуальний протихімічний пакет (ІПП-8, ІПП-9), індивідуальний перев'язочний пакет (ІПП).

Аптечка АІ-2 призначена для особистої профілактики ураження радіоактивними, отруйними речовинами і біологічними препаратами. Аптечка містить набір медичних засобів, розташованих у гніздах пластмасової коробочки. Розмір коробочки 90 х 100 х 20 мм. Маса 130 г. Розмір і форма коробочки дозволяють носити її у кишені та завжди , мати при собі. У гніздах аптечки розташовані такі медичні засоби:

-гніздо 1 — знеболюючий засіб, який використовується при переломах, опіках, обширних ранах;

-гніздо 2 — у пеналі червоного кольору таблетки проти фосфорорганічних отруйних речовин (типу зарин). Вживаються по одній таблетці як засіб профілактики перед входом у осередок зараження;

-гніздо 3 —у великому білому пеналі таблетки (протибіологічний засіб № 2), які вживають після радіаційного опромінення, при шлунково-кишковом розладі (7 таблеток для першої доби, по 4 таблетки на добу на 2-й і 3-й дні;

Таблетки є засобом профілактики інфекційних захворювань у зв'язкуіз послабленням захисних функцій опроміненого організму;

-гніздо 4 — у двох пеналах рожевого кольору таблетки (радіозахисни засіб № 1). Вживаються для ообистої профілактики при загрозі радіоактивного ураження за 30 – 60 хвилин до початку опромінення (6 таблеток одразу. Повторне вживання 6 таблеток — лише через 5-6 год;

-гніздо 5 — у двох пеналах антибіотик широкого спектра (протибіологічний засіб № 1). Вживається при пораненнях і опіках для

проведення невідкладної профілактики в осередках інфекційних захворювань (вживають по 5 таблеток два рази із перервою у 6 годин);

-гніздо 6 — у пеналі білого кольору таблетки (радіозахисний засіб № 1). Вживають у тих випадках, коли людина харчується у радіоактивно-ураженій місцевості (по одній таблетці упродовж 10 діб). Таблетки перешкоджають відкладенню у щитовидній залозі людини радіоактивного йоду, який надходить у організм разом із продуктами харчування;

-гніздо 7 — у пеналі синього кольору таблетки (протиблювальний засіб). Вживають по одній таблетці (при ударі голови, при первинній реакції на променеву хворобу, з метою запобігання блювоти).

Для накладання первинних пов'язок на рани використовують Індивідуальні перев'язочні пакети (ІПП). Індивідуальний перев'язочний пакет складається з бинта (ширина 10 см, довжина 7 м) і двох ватно-марлевих подушечок (розміром 17,5 х 32 см). Одна із подушечок пришита нерухомо до бинта, другу можна переміщувати. Скручені подушечки і бинт загорнуті у провощений папір і вкладені до герметичного чохла із прогумованої тканини, целофану чи пергаментного паперу. У пакеті є шпилька, на чохлі вказані правила користування. При накладанні пов'язок пакет беруть у ліву руку, а правою по надриву відкривають зовнішній чохол і виймають пакет у вощеному папері із шпилькою. Шпильку тимчасово закріплююють на видному місці одягу. Обережно розгортають паперову оболонку, у ліву руку беруть кінець бинта з пришитою ватно-марлевою подушечкою, а у праву — скочений бинт, і руки розводять, подушечки розправляються. Їх накладають на рану тією поверхнею, до якої не торкалися руками. Один бік подушечки прошитий кольоровими нитками, до нього можна торкатися руками. При наскрізному пораненні рухому подушечку переміщують по бинту на потрібну відстань, що дозволяє закрити вхідний і вихідний отвори рани. При невеликих ураженнях подушечки накладають одна на одну. а при опіках — поряд.

До хімічних засобів захисту людини відносяться індивідуальні протихімічні пакети ІПП-8, які призначений для знешкодження крапельно-рідких отруйних речовин, що потрапили на відкриті частини шкіри, одяг та взуття. До комплекту ІПП-8 входить плоский скляний флакон ємкістю 125-135мл. із дегазуючим розчином і 4-ма ватно-марлевими тампонами. Флакон і тампони містяться в герметичній оболонці з поліетелену. При використанні ІПП-8 тампони змочують дегазуючим розчином із флакона і протирають ним заражені частини шкіри та одягу.

Також існують загальні методи щодо захисту організму людини, а саме:

-скорочення робіт в зоні опромінення;

-дистанційне управління;

-використання роботів;

-використання засобів індивідуального захисту і попередження радіаційної небезпеки;

-постійний контроль над рівнем опромінення та дозами опромінення персоналу.

Скандинавська компанія Handy-fashions.com займається розробкою захисту від опромінення мобільних телефонів, так наприклад в 2003р. вона представила жилетку, кепку та шарф призначений для захисту від шкідливого опромінення мобільних телефонів. Для їх виробництва використовують спеціальну антирадіаційну тканину, тільки кишеня на жилетці зроблена із звичайної тканини для приьому сигнала. Вартість повного захисного комплекта від 300$ і більше.

Одним із основних засобів захисту населення у надзвичайних обставинах мирного та воєнного часів є укриття людей у захисних спорудах, розташованих за місцем проживання, роботи та навчання.

Захисні споруди залежно від захисних властивостей розподіляються на:

-сховища;

-протирадіаційні укриття (ПРУ);

-простіші укриття.

Сховищами називають інженерні споруди герметичного зразка, які забезпечують надійний захист людей від уражаючих факторів ядерного вибуху, отруйних та сильнодіючих отруйних речовин (ОР, СДОР), бактеріальних засобів (БЗ), а також високих температур і обвалів будівель.

За місцем розташування сховища можуть бути вбудованими під будинками (у підвалах) і побудованими поза будинками.

У мирний час їх використовують під господарські приміщення. Сховище складається із основних і допоміжних приміщень. До основних відносяться приміщення для людей, тамбури, шлюзи. Допоміжними вважаються фільтровентиляційні установки, системи водопостачання, освітлення, опалення, санітарні кімнати і т. ін.

Повітря у сховища постачається за допомогою фільтровентиляційних установок (ФВУ), які працюють у трьох режимах роботи:

1. Режим чистої вентиляції — зовнішнє повітря очищається від радіоактивного пилу.

2. Режим фільтровентиляції — окрім радіоактивного пилу, повітря також очищається від отруйних речовин (ОР) та бактеріальних засобів (БЗ).

3. Режим повної ізоляції із регенерацією внутрішнього повітря — очищення повітря від вуглекислого газу (СО2 ) та збагачення його киснем (О2 ).

ФВУ може працювати як від електричної мережі, так і в ручному режимі.

Система водопостачання забезпечує людей водою для життя та гігієнічних потреб, вона підключена до міської мережі водопостачання. У разі припинення подачі води у сховищах повинен бути аварійний запас води з розрахунку 3 л на добу на одну особу.

Система освітлення працює від загальної електромережі. За відсутності струму використовуються ліхтарики, свічки.

Система опалення працює від загальної опалювальної мережі та інших теплових приладів.

Протирадіаційні укриття (ПРУ) призначені для захисту людей від зовнішнього гама-випромінювання та безпосереднього попадання радіоактивного пилу в органи дихання людини, на шкіру та одяг, а також світлового випромінювання ядерного вибуху. При належній міцності конструкцій ПРУ в стані частково захистити від дії ударної хвилі та уламків зруйнованих будинків. Захисні властивості ПРУ в тому, що стосується проникаючої радіації, оцінюються коефіцієнтом послаблення випромінювання, який вказує, у скільки разів рівень радіації на відкритій місцевості вищий від рівня радіації у сховищі, і залежать від матеріалуз якого побудовано ПРУ.

Простіші укриття-щілини викопують на глибину до 180—200 см, шириною 100 – 120 см, по дну – 80 см, із входом під кутом 90° до повздовжньої осі. Довжина визначається з розрахунку 0,5 м на одну особу. Роль та значення щілин в умовах аварії на АЕС або застосування ядерної зброї підвищується. Щілина може бути відкритою або перекритого типу.

Перекриті щілини — це вдосконалені щілини, обладнані перекриттям із


дерев'яних колод довжиною 240 см, боки яких обшиваються дошками. На перекриття насипається 50—60 см землі.

Захисні властивості місцевості залежать від її рельєфу, від форм місцевих предметів та їхнього розташування щодо осередку вибуху. Кращий захист забезпечують вузькі, глибокі яри. Височини із крутими схилами, земляні насипи, котловини, копри є добрим захистом від впливу уражаючих факторів ядерного вибуху.

Лісові масиви послаблюють дію усіх уражаючих факторів ядерного вибуху. Але неодмінно треба пам'ятати, що світлове випромінювання спричиняє в лісі пожежу. Окрім цього, дія ударної хвилі призводить до руйнувань і ломки дерев. За цих оставин найкраще розташовуватися на полях, галявинах і вкритих чагарниками просіках. При відсутності просік необхідно ховатися у глибині лісу на відстані 30—50м від шляхів та просік і 150—200м від узлісся, аби у разі пожежі зуміти швидко вибратися із лісового масиву.

7. Евакуація населення з небезпечних районів

Евакуація це організований вихід (виїзд) працівників підприємств та організацій, які припиняють або переносять свою діяльність у заміську зону, а також непрацездатного й незайнятого у виробництві населення. Для швидкого виходу (виїзду) населення евакуацію проводять| комбінованим способом. Комбінований спосіб евакуації полягає в тому, що населення покидає місто різноманітними засобами (метро, поїзди, автомобілі, гужовий| транспорт, пішки). Як правило, транспортом вивозять робочі зміни, формування Цивільної оборони, дітей і літніх людей, інвалідів, вагітних жінок тощо. Евакуація населення проводиться за територіально-виробничим принципом. Це означає, що вихід у заміську зону робітників і службовців, евакуйованих членів їхніх сімей, студентів вузів, учнів шкіл та училищ організовується через підприємства, навчальний заклад. Решта населення евакуюють через ЖЕКи і будинкоуправління за місцем проживання.

Плани евакуації населення розташовані в штабах Цивільної оборони міста, району, області. На підставі плану евакуації проводять такі заходи:

-створюють і завжди підтримують на поготові пункти управління, засоби зв'язку й передачі інформації;

-підготовлюють усі види транспорту, станції та пункти посадки і висадки, райони розміщення у заміський зоні;

-виявляють приміщення, придатні як протирадіаційні укриття;

-будують і обладнують джерела водопостачання;

- проводять інші заходи, що сприятимуть успішній евакуації населення.

Для підготовки й проведення евакуації населення на допомогу штабам Цивільної оборони в містах, районах і на об'єктах народного господарства (підприємствах, організаціях, навчальних закладах) створюють евакуаційні комісії.

Евакуаційна комісія здійснює: підрахунок населення, яке підлягає евакуації; підрахунок можливостей населених пунктів заміської зони, прийняття й розміщення населення організацій та навчальних закладів; розподіл районів і населених пунктів між І евакуйованими; підрахунок транспортних засобів і розподіл їх по об'єктах |евакуації; визначення піших колон та маршрутів; розробка документів про евакуацію населення свого району, навчального закладу.

У навчальному закладі створюється комісія на чолі з першим проректором.

Евакуаційна комісія об'єкта здійснює: підрахунок кількості студентів та викладачів, членів їхніх сімей, яких евакуйовуватимуть; визначення складу піших колон і уточнення маршрутів їх виходу; організовує забезпечення ; транспортом; готує пункти посадки і висадки; забезпечує зв'язок з районними комісіями евакуації і збірними пунктами; встановлює зв'язок з приймальними комісіями у заміській зоні, займається питаннями розміщення матеріального забезпечення, медичного та побутового обслуговування. Евакуацію населення проводять через збірні евакуаційні пункти (ЗЕП), що призначені для збору, реєстрації й відправлення населення.

ЗЕП розміщують у громадських будинках (школах, клубах тощо), поблизу залізничних станцій, платформ, пристаней, тобто поблизу місць посадки на відповідний транспорт. Крім того, поблизу ЗЕП підготоване сховище з розрахунком кількості відправленого населення. Поблизу станцій, пунктів висадки створюються приймальні евакуаційні пункти (ПЕП), на яких організовують зустріч і відправлення населення.

У разі аварії на АЕС передбачається евакуація населення і сільськогосподарських тварин (із 30-кілометрової зони навколо АЕС, організовується розміщення їх у безпечних районах і забезпечення всім необхідним у процесі евакуації та у місцях їхнього розселення.

При плануванні евакуації враховуються такі особливості:

-розробляється кілька варіантів евакуації залежно від характеру масштабів аварій, метеоумов і можливої радіаційної обстановки;

-у разі термінової евакуації збірні евакопункти не розгортаються. Евакуація міського населення проводиться за територіальним принципом, Посадка на транспортні засоби здійснюється біля під’їздів житлових будинків і захисних споруд;

-населення сільської місцевості евакуюється за промислово-територіальним принципом, по сільськогосподарських кооперативах та ін. Одночасно вивозять і сільськогосподарських тварин;

-на межі 30-кілометрової зони створюють контрольно-пропускні пункти з розгортанням постів дозиметричного контролю, медпунктів, пунктів санітарної обробки і проміжних пунктів.

Евакуація населення і частково сільськогосподарських тварин передбачається у два етапи. На першому етапі евакуйованих доставляють транспортом до контрольно-пропускних пунктів 30-кілометрової зони і висаджують.

Транспортза межі зони не виходить.

На другому етапі евакуйовані реєструються на проміжному пункті евакуації і «чистим» транспортом розвозяться у райони розселення;

-передбачається максимальне залучення всіх видів транспортних засобів для вивезення евакуйованих у стислі терміни, а із пристанційних| сіл—протягом 4 год.;

-планується виїзд населення на особистому транспорті;

- розміщення евакуйованих проводять за промисловим принципом; колектив підприємства, організації із сім'ями розселюються в одному або близько розташованих населених пунктах; колективні, фермерські та ін| господарства розміщують на базі відповідних господарств;

-райони розміщення людей і маршрути евакуації повинні мати дублюючі варіанти на випадок небезпечної радіаційної обстановки, коли основні використати неможливо.



Список використаної літератури

1. В. М. Лапін. Безпека життєдіяльності людини. – Київ – Львів, 1999 р.

2 .Допризовна підготовка (за ред. М. І. Томчука). – Киів, 1997 р.

3. Авсеєнко В. Ф. Дозиметричні и радиометричні прилади та вимірювання.

Київ, 1990 р.

4. Г. О. Біляшевський, Р. С. Фурдуй. Основи екологічних знань. – Київ, 1997 р.

5. Медична бібліотека сервера Medlinks.ru

6. Закон України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Оценить/Добавить комментарий
Имя
Оценка
Комментарии:
Где скачать еще рефератов? Здесь: letsdoit777.blogspot.com
Евгений08:16:51 19 марта 2016
Кто еще хочет зарабатывать от 9000 рублей в день "Чистых Денег"? Узнайте как: business1777.blogspot.com ! Cпециально для студентов!
11:11:01 29 ноября 2015

Работы, похожие на Реферат: Радіаційне забруднення на території України методи вимірювання вплив на людину Чорнобильська

Назад
Меню
Главная
Рефераты
Благодарности
Опрос
Станете ли вы заказывать работу за деньги, если не найдете ее в Интернете?

Да, в любом случае.
Да, но только в случае крайней необходимости.
Возможно, в зависимости от цены.
Нет, напишу его сам.
Нет, забью.



Результаты(150295)
Комментарии (1830)
Copyright © 2005-2016 BestReferat.ru bestreferat@mail.ru       реклама на сайте

Рейтинг@Mail.ru