Банк рефератов содержит более 364 тысяч рефератов, курсовых и дипломных работ, шпаргалок и докладов по различным дисциплинам: истории, психологии, экономике, менеджменту, философии, праву, экологии. А также изложения, сочинения по литературе, отчеты по практике, топики по английскому.
Полнотекстовый поиск
Всего работ:
364150
Теги названий
Разделы
Авиация и космонавтика (304)
Административное право (123)
Арбитражный процесс (23)
Архитектура (113)
Астрология (4)
Астрономия (4814)
Банковское дело (5227)
Безопасность жизнедеятельности (2616)
Биографии (3423)
Биология (4214)
Биология и химия (1518)
Биржевое дело (68)
Ботаника и сельское хоз-во (2836)
Бухгалтерский учет и аудит (8269)
Валютные отношения (50)
Ветеринария (50)
Военная кафедра (762)
ГДЗ (2)
География (5275)
Геодезия (30)
Геология (1222)
Геополитика (43)
Государство и право (20403)
Гражданское право и процесс (465)
Делопроизводство (19)
Деньги и кредит (108)
ЕГЭ (173)
Естествознание (96)
Журналистика (899)
ЗНО (54)
Зоология (34)
Издательское дело и полиграфия (476)
Инвестиции (106)
Иностранный язык (62792)
Информатика (3562)
Информатика, программирование (6444)
Исторические личности (2165)
История (21320)
История техники (766)
Кибернетика (64)
Коммуникации и связь (3145)
Компьютерные науки (60)
Косметология (17)
Краеведение и этнография (588)
Краткое содержание произведений (1000)
Криминалистика (106)
Криминология (48)
Криптология (3)
Кулинария (1167)
Культура и искусство (8485)
Культурология (537)
Литература : зарубежная (2044)
Литература и русский язык (11657)
Логика (532)
Логистика (21)
Маркетинг (7985)
Математика (3721)
Медицина, здоровье (10549)
Медицинские науки (88)
Международное публичное право (58)
Международное частное право (36)
Международные отношения (2257)
Менеджмент (12491)
Металлургия (91)
Москвоведение (797)
Музыка (1338)
Муниципальное право (24)
Налоги, налогообложение (214)
Наука и техника (1141)
Начертательная геометрия (3)
Оккультизм и уфология (8)
Остальные рефераты (21697)
Педагогика (7850)
Политология (3801)
Право (682)
Право, юриспруденция (2881)
Предпринимательство (475)
Прикладные науки (1)
Промышленность, производство (7100)
Психология (8694)
психология, педагогика (4121)
Радиоэлектроника (443)
Реклама (952)
Религия и мифология (2967)
Риторика (23)
Сексология (748)
Социология (4876)
Статистика (95)
Страхование (107)
Строительные науки (7)
Строительство (2004)
Схемотехника (15)
Таможенная система (663)
Теория государства и права (240)
Теория организации (39)
Теплотехника (25)
Технология (624)
Товароведение (16)
Транспорт (2652)
Трудовое право (136)
Туризм (90)
Уголовное право и процесс (406)
Управление (95)
Управленческие науки (24)
Физика (3463)
Физкультура и спорт (4482)
Философия (7216)
Финансовые науки (4592)
Финансы (5386)
Фотография (3)
Химия (2244)
Хозяйственное право (23)
Цифровые устройства (29)
Экологическое право (35)
Экология (4517)
Экономика (20645)
Экономико-математическое моделирование (666)
Экономическая география (119)
Экономическая теория (2573)
Этика (889)
Юриспруденция (288)
Языковедение (148)
Языкознание, филология (1140)

Реферат: Зміни в системі цінності росіян. Соціальні спільності

Название: Зміни в системі цінності росіян. Соціальні спільності
Раздел: Рефераты по социологии
Тип: реферат Добавлен 11:15:56 06 июня 2011 Похожие работы
Просмотров: 77 Комментариев: 2 Оценило: 0 человек Средний балл: 0 Оценка: неизвестно     Скачать

Реферат з теми:

Зміни в системі цінності росіян. Соціальні спільності


Зміст

Вступ

1. Зміни в системі цінностей росіян

2. Соціальні спільності

Висновок

Список використаної літератури


Вступ

Системі "людина - індивід - особистість - індивідуальність" в набагато більшою мірою, ніж будь-хто інший, у розвитку (соціалізації та самореалізації) властива автономність, стійкість, не часткова, а повна спадкоємність і якісне взаємозбагачення всіх її елементів. У цілому в процесі становлення та розвитку природно-людське зберігається і перетворюється через, а не поза сутнісно людського. Сказане дозволяє характеризувати особистість як утворене в процесі соціально-історичного й онтогенетичного розвитку єдність загального (родового людини), окремого (індивіда) і неповторно-особливого (індивідуальності). Особистість є міра розвитку та реалізації родових властивостей людини в конкретній соціальній реальності. Такий підхід лежить в руслі пошуків шляхів ліквідації розриву між поняттями "людина" - "особистість" і синтезу різнорідних, часто протилежних сегментів соціальної реальності, які виражають ці поняття. Однією з найбільш значних характеристик особистості є притаманна людині система цінностей, її еволюція протягом життя і залежність від соціальних умов, в які ця особистість потрапляє.

Проблеми соціальної структури завжди грали в соціології ключове значення. Соціальна спільність, як важливий елемент соціальної структури, розглядається багатьма розділами соціології. Взаємодія, виникнення і розпад соціальних спільнот - основний показник соціальної динаміки, розвитку соціуму. Так, соціокультурні процеси пострадянського періоду характеризувалися змінами, як в індивідуальному, так і в масовій свідомості.

Одним з таких змін є загострення міжнаціональних відносин, що посилюються економічними і соціальними проблемами, пережитими зараз колишніми республіками СРСР, крім того, відбулося формування «класів», розшарування суспільства за фінансової забезпеченості, чого не було раніше, і це наклало свій відбиток на систему цінностей, мотивацій кожного росіянина, що показує важливість вивчення соціальних спільнот на всіх рівнях організації суспільства.


1. Зміни в системі цінностей росіян

Численні дискусії про те, що ж є базовим вихідним поняттям для дослідження такого феномена, як культура, дозволяють зробити висновок, що їм може бути такий важливий елемент суспільної свідомості, як цінності. Не результат творчої діяльності, навіть не її процес, не кажучи про «речових» виразником матеріальної і духовної культури, а саме цінності, в яких концентрованому вигляді виражається сенс культури. У вітчизняній соціології цей підхід найбільш вдало сформулював Н.І. Лапін. На його думку, «система цінностей утворює внутрішній стрижень культури, духовну квінтесенцію потреб та інтересів індивідів і соціальних спільнот. Вона, у свою чергу, робить зворотний вплив на соціальні інтереси і потреби, виступаючи одним з найважливіших мотиваторів соціальної дії, поведінки індивідів. Таким чином, кожна цінність і системи цінностей мають двоєдине підстава: в особистість як само ціною суб'єкті і в суспільстві як соціокультурної системи ». Пострадянський період розвитку нашої країни характеризується значними змінами в системі цінностей росіян, що можна помітити навіть на побутовому рівні.

У соціології дуже часто використовується поняття базові цінності, які характеризують основні орієнтації людей як в житті в цілому, так і в основних сферах їхньої діяльності - в праці, в політиці, в побуті і т.д. Тому ці базові цінності, що мають предметний зміст, можуть бути основою для типологізації як свідомості, так і поведінки, і давати характеристику інтелектуальному багатства людини. До базових цінностей, які формують особистість, відносяться: здоровий спосіб життя; нове «якість життя», що включає в себе зміну характеру праці та його сенсу, інший розподіл інтересів між працею і дозвіллям - нову культуру дозвілля тощо; гуманістичний культура спілкування між людьми, в якій інша людина - не засіб досягнення утилітарних цілей, а мета, самоціль, стимулююча особистий інтерес; нарешті, найбільш важливе, - зростаюча потреба в самореалізації особистості, у творчості, у розвитку здібностей, у духовному збагаченні і т.п.

Ці ціннісні орієнтири досить помітні і відзначаються вченими як одна з провідних (хоча і суперечливих) тенденцій. Вони ж відзначають не довго строковість цінностей одностороннього егоїзму і зростання значення соціальних форм спілкування, духовної спорідненості, людинолюбства. Ціннісні установки кардинально змінюються, коли людина починає віддавати перевагу «речові» або духовні форми багатства, хоча ні та, ні інша автоматично не дає стійкого соціального стану. Більш того, соціальні ціннісні орієнтації, пов'язані з речовою формою багатства, можуть підвищувати соціальний статус, але не покращувати соціальний настрій.

З іншого боку, нерідко й інше протиріччя. Якщо орієнтація на духовно-моральні цінності не забезпечує мінімум чи декларований суспільством достаток, то відбуваються серйозні колізії в соціальному настрої людей. Так, за даними лабораторії соціальної психології НДІ комплексних соціальних досліджень Санкт-Петербурзького університету, в ієрархії ціннісних орієнтації населення найбільш різко знизилося значення однієї із самих найважливіших у 60 - 80-ті роки цінностей - «роботи» у формулюванні «цікава робота». Вона опустилася на 12-е місце з 2 - 3-го, яке займала на початку 80-Х років. (Опитування в 1990 році охопив 1000 осіб - представників усіх соціально-демографічних груп населення С.-Петербурга.) У короткому списку з 9 цінностей «матеріальний достаток» виявився на 3-му місці (після «здоров'я», «сім'ї»). Виходили якісь «ножиці»: люди виправдано хочуть жити в достатку, але при цьому головний засіб його досягнення - роботу - відносять у своєму життєвідчування на задній план.

У ставленні до праці система цінностей росіян не раз зазнавала серйозних змін. Незважаючи на те, що відразу після Жовтневої революції пріоритетність професій фізичної праці (з ним пов'язувалося положення в першу чергу робітників і селян) постійно підкреслювалася, престиж розумової праці продовжував залишатися значним, його роль високо оцінювалася суспільною свідомістю. Більш того, відчуженість між різними видами праці продовжувала зберігатися. Помилково інтерпретоване положення про провідну роль робітничого класу призвело до нігілістичного відношенню до інтелігенції, що серйозно послабило інтелектуальний потенціал країни. У результаті постраждав престиж як розумового, так і фізичної праці.

Професії фізичної праці з офіційної точки зору визнавалися пріоритетними, а на практиці, в громадській думці вважалися менш гідними. У той же час люди розумової праці нерідко відчували свою незначність у соціальному і політичному плані. Деформований, спотворене уявлення про працю розумовому і фізичному працю призвело до дивних парадоксів. Так, дослідженнями, проведеними ще в 60-70-х роках відомим вченим соціологом В.М. Шубкіньм, було доведено, що «сходи» професій і «сходи» домагань фактично були протиставлені один одному: бажання стати космонавтом, артистом, ученим-фізиком і т.д. багато разів перевищувало потребу суспільства в цих кадрах. Потреба ж у працівниках масових професій не підкріплювалася реальним бажанням людей займатися цими видами праці. Але, тим не менш, об'єктивний процес розвитку народного господарства невблаганно приводив їх суб'єктивні устремління у відповідність з тим, що насправді було необхідно суспільству.

Не менш важливою характеристикою сучасної системи цінностей, соціальної диференціації є розшарування російського суспільства за доходами, яке перевищило гранично допустимі для правових держав норми. У 10% найбільш високоприбуткового населення зосередилося 34% грошових доходів. У 20% населення Росії, що має високі доходи, в середині 90-х років зосередилося 46% грошової маси країни, у 20% росіян з низьким достатком-в 10 разів менше. За оцінками Всесоюзного центру рівня життя при Мінпраці РФ, 10% найбільш забезпечених верств населення мали доходи в 1996 році, в 15 разів перевищують доходи 10% найменш забезпечених. Досвід інших держав свідчить, що десятиразова різниця в доходах найбагатших і найбідніших верств населення є критичним показником, перевищення якого загрожує соціальними і політичними потрясіннями в суспільстві. Розрив у рівнях зарплати 10% найменш оплачуваних працівників і 10% найбільш, оплачуваних досяг в 1994 році 27 разів. У промислово розвинених країнах така диспропорція не перевищує 6-8 разів. У результаті, незважаючи на те, що в системі цінностей багатство займає провідне становище, ставлення до заможних людей скоріше негативне.

Іноді в соціології використовуються поняття «позитивні» та «негативні цінності», а також «схвалювані» і «заперечує цінність». Разом з тим диференціації цінностей на схвалювані і заперечується не має нічого спільного з поділом їх на позитивні і негативні. Мова йде про інше: різні люди по-різному ставляться до одних і тих же цінностей, вибудовують їх ієрархію в своїй свідомості. У цьому полягає одна з труднощів розуміння та вивчення ціннісної свідомості. Подолання цих труднощів є однією з найважливіших завдань соціології культури.

Так, за даними Н.І. Лапіна, зіставлення даних двох всеросійських досліджень 1990 і 1994 року показало, що, незважаючи на потрясіння, через які пройшли росіяни в 1991-1993 роках, принципові оцінки - згоду чи незгоду, схвалення або заперечення цінностей - залишилися майже незмінними. Як у 1990, так і в 1994 році в групу схвалюваних потрапили судження з ключовими словами: самоцінність життя, свобода, турбота про ближніх і слабких, взаємодопомога, спокійна совість і ін. У числі заперечуваних виявилися самовільне позбавлення життя іншої людини, життя для себе ( а не для нащадків), рівність доходів, боротьба до перемоги над опонентами, владу над іншими людьми і т.д.

Потреби особистості, соціальних груп, спільностей завжди пов'язані з розвитком культури. У той же час, очевидно, що прагнення до культури виявляється у формі потреб. Все це дозволило вченим, в тому числі і соціологам, оперувати поняттями «матеріальні» і «культурні потреби», які, у свою чергу, можуть бути класифіковані за різними підставами.

Очевидно, що базові потреби формуються в процесі первинної соціалізації індивіда, до 18-20 років, а потім залишаються досить стабільними, зазнаючи істотні зміни лише в кризові періоди життя людини та її соціального середовища. Подальші зміни в житті зачіпають не стільки складу, скільки структуру цінностей, тобто їх ієрархічні співвідношення між собою в індивідуальному, груповому та суспільній свідомості: одні цінності отримують більш високий статус або ранг, інші стають менш значимими. Так, в умовах кризової економіки Росії різко впала цінність моральних норм поведінки - їх замінила пристрасть до наживи, до збагачення будь-якою ціною, до різкої девальвації понять честі, совісті, боргу. Але одночасно зросла значимість таких рис особистості, як самоповага, самостійність, незалежність.

Соціологічні дослідження показують, що в сучасному російському суспільстві досить значна потреба в знаннях, інформації, а також у формуванні свого естетичного та етичного бачення світу, потреба в спілкуванні, а також у певних засобах задоволенні своїх смаків і нахилів.

Більшість населення в тій чи іншій мірі залучене до цінностей культури. Масові опитування в кінці 80-х років свідчили, що лише у 10% населення не щеплена смак до постійного читання книг, газет, журналів. І хоча кіно і телебачення займають у них досить значне місце в дозвіллі, однак це ще не говорить про глибину і розвиненість культурних потреб як таких. При такому підході до дослідження культури фіксуються форми залучення до неї, але їх інтенсивність і якість не розкриваються.

Аналіз культурних потреб показує, що вони перебувають у прямій залежності від доходів населення. При всіх приватних відхиленнях сам по собі зростання матеріальної забезпеченості зумовлює зростання інтересу і витрат на духовне споживання. Якщо гак звані первинні культурні потреби (в телебаченні, радіо, відеотехніки, магнітофонах) практично однакові для сімей з різними доходами, то інші атрибути культури (наприклад, бібліотека), що виконують більш складну культурну функцію - функцію інтелектуального та естетичного розвитку, дуже диференціюються: вони залежать від доходів, соціального стану, професійної діяльності. Разом з тим високий дохід у більшості випадків пов'язаний з такими витратами, як придбання автомашини, дачі, відеотехніки, підкреслюють статусне положення людини в системі матеріальних, а не духовних цінностей.

Однак при всіх протиріччях і вади «середні» культурні потреби домінують серед інших потреб людей. В першу чергу вони прагнуть придбати речі культурно-побутового призначення, віддаючи їм перевагу перед речами утилітарного властивості. Але в той же час дуже слабо розвинена потреба в предметах високого естетичного рівня.

При характеристиці цінностей дуже важливий облік умов їх реалізації. Як і раніше обмежений доступ населення до культурних цінностей. Так, вибір книг у сільських бібліотеках, малих містах незначний, їх фонди дублюють один одного, а багато новинок літератури купуються з великими труднощами. У музеях демонструється лише 14% експонатів, величезні запасники накопичені в художніх музеях, вивезення їх та експозиції за межами культурних центрів практично не виробляються.

Одна з проблем розвитку духовних потреб - це перекоси в способах їх задоволення. У 70-80-ті роки фіксувався так званий книжковий голод. Ситуація була така, що в особистих бібліотеках накопичилося понад 40 млрд. книг, тобто в 10-12 разів більше, ніж у всіх державних, колективних та громадських бібліотеках. 90-ті роки принесли інші проблеми. Книжкова справа в чому виявилося у владі масової культури, низькопробних смаків. У той же час наукова і художня література виявилася не по кишені багатьом потенційним споживачам.

Аналіз сучасних потреб дозволяє стверджувати, що за останній час зріс темп появи нових і диференціації старих потреб. І справа швидше не в тому, що люди не мали цих потреб, а в тому, що їх задоволення стримувалося самими різними обмеженнями, надуманими заборонами, орієнтацією на те, що ніби з одного центру можна регулювати смаки і нахили людини.

Але відкритість має і свої витрати. Отримали певне поширення і були звеличені такі цінності, вік «вміння жити», користь, нерозбірливість у засобах наживи і т.п. Крім того, стали експлуатуватися і навіть пропагуватися за допомогою засобів масової інформації порнографія, патологічні нахили. Є й інші витрати в розвитку культури, зокрема у вигляді різних проявів молодіжної субкультури - хіпі, панки, рокери і т.п. Свобода творити привела і до пожвавлення далеко не безперечних течій в художній творчості.

У той же час, очевидно, що в умовах становлення нової моралі важливе значення має не заборона, а постійна підтримка істинних духовних цінностей у розрахунку на те, що час внесе поправки в проблему цінностей людини.

2. Соціальні спільності

Соціальна спільність чи соціальна група є ключовим елементом соціальної структури. Р. Мертон розуміє під групою сукупність людей, які певним чином взаємодіють один з одним, усвідомлюють свою приналежність до даної групи і вважаються членами цієї групи з точки зору інших. Такі характеристики властиві безлічі груп, проте далеко не всім. Скоріше це риси так званих первинних і лише певною мірою вторинних груп.

Первинна група складається з невеликого числа людей, між якими встановлюються прямі контакти, що відображають багато аспектів їхньої діяльності, тобто діють безпосередні, особисті зв'язки (сім'я, група друзів, дослідницька група і т.д.). Вторинна група утворюється з людей, між якими майже відсутні емоційні зв'язки, їх взаємодія зумовлена прагненням до досягнення певних цілей. У таких групах основне значення надається не особистісним якостям людей, а їх умінню виконувати певні функції. Саме так формуються і діють соціальні організації підприємств із своїми підрозділами і посадовими ієрархіями. Особистість кожного з людей майже нічого не означає для організації. Оскільки ролі у вторинній групі чітко визначені, часто її члени дуже мало знають один про одного. У соціальній організації підприємства не тільки ролі, а й способи комунікації чітко визначені. Але і в цих знеособлених вторинних групах утворюються на основі неформальних відносин нові первинні групи.

Однак далі мова піде про інші соціальні групи, які вірніше було б назвати соціальними спільнотами. У вітчизняній традиції соціальними групами називають соціальні класи, шари та інші великі одиниці макро - соціальної структури всього суспільства, а також одиниці мезо - соціальної структури територіальних спільнот (міста, агломерації і т.д.). По відношенню до всіх них «соціальна група» - родове, збірне поняття. У контексті соціології нерівності саме ці групи мають визначальне значення.

Соціальні групи макро - та мезо - рівня об'єднані спільністю стійких і відтворюються властивостей і співпадаючими інтересами своїх членів. Вони виконують (в силу притаманних їм властивостей) певні функції, без яких дані групи не можуть існувати (відтворюватися). Соціальні групи як елементи соціальної структури в кожен даний момент розвитку суспільства є в певному й доступному для огляду кількості, але нескінченно безліч їх зв'язків, їх взаємин і т.д., тобто все те, що робить соціальну структуру сутнісною характеристикою конкретно-історичного соціального організму. А визначальним у соціальній структурі є характер взаємозв'язку елементів.

Соціальні спільності (групи) можна розділити на статистичні і реальні. Практикуючі соціологи частіше мають справу зі статистичними групами, тобто виділеними за будь-якої піддається вимірюванню характеристиці. (Наприклад, городяни - це люди, які живуть у поселеннях, формально зареєстрованих як міста.) Реальна ж група володіє, як правило, набором характеристик, за якими ховається іманентна даного соціального суб'єкту сутність. (Городянами вважаються люди, що живуть у місті і провідні міський спосіб життя з високим ступенем різноманітності трудової та дозвільної діяльності, переважно індустріальним та інформаційним працею, високої професійної та соціальної мобільністю, високою щільністю людських контактів при анонімності і формалізованності спілкування і т.д.). Ясно, що при цьому статистична група «городяни» лише якоюсь своєю частиною відповідає критерію урбанізованості, тобто не всі живуть у місті відносяться до реальної групі «городян».

Реальні групи виступають суб'єктами і об'єктами реальних відносин (влади, експлуатації і т.д.). Вони мають інтересами, які можна виміряти; взаємної ідентифікацією; загальними рисами ментальності; схожою мотивацією; символами; стилем життя; для них характерні саме відтворення, відмінна від інших груп система соціальних зв'язків.

Термін «група» зазвичай застосовують до таких сукупностям людей, члени яких найчастіше взаємодіють один з одним, ніж з людьми ззовні, але це не означає, що всі вони знаходяться в прямому контакті, як члени первинних груп. І вітчизняні, і зарубіжні дослідження підтверджують, що, скажімо, рольові відносини між керівниками і підлеглими відрізняються від відносин між підлеглими, що відмінності в соціально-економічному статусі перешкоджають дружнім відносинам і складанню шлюбних зв'язків. Дружні стосунки переважають між членами однієї і тієї ж групи (етносу, класу, прошарку).

Особливе місце займають соціальні норми як засоби соціальної регуляції поведінки індивідів, що об'єднують їх в групи (спільності). Ці норми забезпечують відтворення груп в їх соціальних позиціях, забезпечують підтримку процесів функціонування суспільства як системи взаємодії груп. З їх допомогою групи з різними (в тому числі антагоністичними) інтересами інтегруються в стабільне суспільство. Запити соціальної спільності обмежуються в межах певної частки ресурсів, переводяться в еталони, моделі, стандарти належної поведінки представників (членів) спільності. Засвоєння і використання соціальних норм є умовою формування індивіда як представника тієї чи іншої соціальної спільності (групи).

У свою чергу, реальна група також має внутрішню структуру: «ядро» (а в деяких випадках - «ядра»), периферію з поступовим ослабленням в міру віддалення від ядра сутнісних властивостей, за якими атрибутує дана група і за якими вона відокремлюється від інших груп , що виділяються з того ж критерію. Зони трансгресії поступово переходять в зони тяжіння інших «ядер».

Конкретні представники тієї чи іншої групи можуть і не мати всі сутнісними рисами суб'єктів цієї спільноти, але ядро будь-якої групи складається з індивідів - носіїв цих сутнісних рис. Іншими словами, «ядро групи» - це сукупність типових індивідів, найбільш повно поєднують властиві цій групі характер діяльності, структуру потреб, цінності, норми, установки і мотивації. Тому ядро є концентрованим виразником всіх соціальних властивостей групи (спільності), що визначають її якісну відмінність від всіх інших. Немає такого ядра - немає і самої групи (спільності).

Ядро групи являє собою одночасно і історично рухоме, і відносно стійке у часі соціальне утворення. Воно може або зникнути взагалі (у тому випадку, коли зникає даний вид діяльності або дана різновид ціннісних уявлень), або придбати нову якість під впливом іманентних змін у змісті діяльності або (і) ціннісних уявлень. Однак внаслідок того, що зазвичай темп цих змін аналогічний (або зіставимо) з темпами змін інших соціальних груп, зберігаються і якісну відмінність цієї групи людей від інших, і «соціальна дистанція», і характер між групових відносин.

Соціальна група не збігається з сумою індивідів, що володіють подібними функціями і властивостями. Ще менше підстав ставити знак рівності між нею і людьми з подібним (або одним і тим же) статусом. Як наукова абстракція і реальність, соціальна група є носієм системних якостей, що не зводиться до характеристик індивідів, що входять до її складу. Ці якості виводяться з аналізу всієї суспільно-історичної практики розвитку і функціонування конкретного суспільства. Вони розкривають місце групи в системі відносин у суспільстві, її функції в економіці, культурі, політиці, ідеології, а також тенденції її розвитку, її минуле і майбутнє. Системне якість груп проявляється в не перетинання їх ядер. На емпіричному рівні це виявляється у формах і інтенсивності дій людей, актах реальної поведінки, типових для представників даної і тільки даної групи. Системні якості групи вимагають тривалого часу для придбання властивостей, властивих індивідам, які входять в ядро спільності. Ця тривалість не може бути визначена апріорно, її можна встановити лише в результаті дослідження.

Таким чином, реальна група, на противагу статистичної сукупності людей, виділених за якою-то окремо взятому ознакою, є соціальна цілісність, яка характеризується спільністю умов існування, причиновзаємопов'язаними подібними формами діяльності в різних сферах життя, єдністю норм, цінностей, рис образу життя.

Особливим видом реальних груп є етноси, про етнічні групи. На території сучасної Росії живуть представники понад ста націй, народностей і етнічних груп. Етнічну спільність можна визначити як особливу історично виникла форму соціальної угруповання людей. Основними умовами її виникнення є спільність території і мови, звичайно виступаючих потім і в якості ознак етнічної спільності. Нерідко, наприклад, при додаванні націй Америки, спільність мови досягалася в ході розвитку господарських, культурних та інших зв'язків між різномовними компонентами, тобто являє собою не стільки передумову, скільки результат етногенезу.

В якості додаткових умов або факторів складання етнічних спільнот може виступати спільність релігії, а також близькість компонентів етносу в расовому відношенні або освіту значних перехідних (метисне) груп між різко різними в расовому відношенні компонентами, як сталося, наприклад, при формуванні бразильців, кубинців та інших латиноамериканських націй. У ході етногенезу під впливом різних факторів, в тому числі особливостей природних умов етнічної території, складаються характерні для етнічної спільності риси матеріальної і духовної культури, побуту, групових психологічних характеристик, поряд з цим виробляється етнічна самосвідомість, з'являється основна загальна самоназва - етнонім, і всі ці елементи етнічної спільності можуть бути також використані в якості її ознак.


Висновок

соціальний структура спільність етнос

Розглядаючи проблему цінностей в сучасному російському суспільстві, не можна не відзначити, що, перш за все, ці проблеми пов'язані з деградацією культурних цінностей. Наша країна помітно відстає в матеріальній забезпеченості культурних потреб, в оцінці змін, що відбуваються в художній культурі. Частка національного доходу, що витрачається на культуру, зменшилася в кілька разів навіть порівняно з періодом перших п'ятирічок. Порівняння з показниками розвитку культури індустріальних капіталістичних країн також не на користь нашої країни. Однак матеріальна забезпеченість культури - це тільки частина проблеми, інша - і більш важлива - полягає в тому, що духовна культура перестала бути однією з визнаних цінностей, втратила свій атрибутивний статус при формуванні особистості.

Соціальна структура суспільства - досить динамічне явище, в розуміння якого повинні постійно вноситися корективи. З нових підходів до пояснення цієї структури варто відзначити аналіз груп (Л.А. Гордон і А.К. Назимова), пов'язаних з до індустріальним, індустріальним і науково-індустріальним виробництвом, що дає можливість більш чітко уявити все різноманіття соціальних груп, професійно і іншим чином диференційованих, що існують у нашому суспільстві. Дуже важливою характеристикою соціальної диференціації є розшарування російського суспільства за доходами. Дослідження соціальних груп мають важливе значення для розвитку соціології як науки, а також для запобігання можливих конфліктів між соціальними групами, що загрожують порушенням соціальної стабільності.


Список використаної літератури

1. Капітонов Е.А. Соціологія ХХ століття - Ростов-на-Дону: Фенікс, 1996. – 512с.

2. Кравченко А.І. Введення в соціологію: навчальний посібник. - М.: Нова школа, 1995 р.

3. Радугин А.А., Радугин К.А. Соціологія. Курс лекцій. М., 1999.

4. Смелзер Н. Соціологія. - М.: Думка, 1994. - 688 с.

5. Соціологія. Курс лекцій. / Под ред. Ю.Г. Волкова. - Ростов-на-Дону: Фенікс, 1999. – 510с.

6. Сучасна західна соціологія: Словник. М., 1990.

7. Тощенко Ж.Т. Соціологія. Загальний курс. - М.: Прометей, 1999. – 512с.

8. Тощенко Ж.Т. Пострадянський простір: суверенізація та інтеграція. М., 1997.

9. Фролов С.С. Соціологія. - М.: Наука, 1994. – 255с.

10. Шиліна Л.М. Потреби, культура споживання і ціннісні орієнтації особистості (соціологічний аспект). М., 1988.

Оценить/Добавить комментарий
Имя
Оценка
Комментарии:
Где скачать еще рефератов? Здесь: letsdoit777.blogspot.com
Евгений07:51:44 19 марта 2016
Кто еще хочет зарабатывать от 9000 рублей в день "Чистых Денег"? Узнайте как: business1777.blogspot.com ! Cпециально для студентов!
10:54:47 29 ноября 2015

Работы, похожие на Реферат: Зміни в системі цінності росіян. Соціальні спільності

Назад
Меню
Главная
Рефераты
Благодарности
Опрос
Станете ли вы заказывать работу за деньги, если не найдете ее в Интернете?

Да, в любом случае.
Да, но только в случае крайней необходимости.
Возможно, в зависимости от цены.
Нет, напишу его сам.
Нет, забью.



Результаты(150759)
Комментарии (1839)
Copyright © 2005-2016 BestReferat.ru bestreferat@mail.ru       реклама на сайте

Рейтинг@Mail.ru