Банк рефератов содержит более 364 тысяч рефератов, курсовых и дипломных работ, шпаргалок и докладов по различным дисциплинам: истории, психологии, экономике, менеджменту, философии, праву, экологии. А также изложения, сочинения по литературе, отчеты по практике, топики по английскому.
Полнотекстовый поиск
Всего работ:
364150
Теги названий
Разделы
Авиация и космонавтика (304)
Административное право (123)
Арбитражный процесс (23)
Архитектура (113)
Астрология (4)
Астрономия (4814)
Банковское дело (5227)
Безопасность жизнедеятельности (2616)
Биографии (3423)
Биология (4214)
Биология и химия (1518)
Биржевое дело (68)
Ботаника и сельское хоз-во (2836)
Бухгалтерский учет и аудит (8269)
Валютные отношения (50)
Ветеринария (50)
Военная кафедра (762)
ГДЗ (2)
География (5275)
Геодезия (30)
Геология (1222)
Геополитика (43)
Государство и право (20403)
Гражданское право и процесс (465)
Делопроизводство (19)
Деньги и кредит (108)
ЕГЭ (173)
Естествознание (96)
Журналистика (899)
ЗНО (54)
Зоология (34)
Издательское дело и полиграфия (476)
Инвестиции (106)
Иностранный язык (62792)
Информатика (3562)
Информатика, программирование (6444)
Исторические личности (2165)
История (21320)
История техники (766)
Кибернетика (64)
Коммуникации и связь (3145)
Компьютерные науки (60)
Косметология (17)
Краеведение и этнография (588)
Краткое содержание произведений (1000)
Криминалистика (106)
Криминология (48)
Криптология (3)
Кулинария (1167)
Культура и искусство (8485)
Культурология (537)
Литература : зарубежная (2044)
Литература и русский язык (11657)
Логика (532)
Логистика (21)
Маркетинг (7985)
Математика (3721)
Медицина, здоровье (10549)
Медицинские науки (88)
Международное публичное право (58)
Международное частное право (36)
Международные отношения (2257)
Менеджмент (12491)
Металлургия (91)
Москвоведение (797)
Музыка (1338)
Муниципальное право (24)
Налоги, налогообложение (214)
Наука и техника (1141)
Начертательная геометрия (3)
Оккультизм и уфология (8)
Остальные рефераты (21697)
Педагогика (7850)
Политология (3801)
Право (682)
Право, юриспруденция (2881)
Предпринимательство (475)
Прикладные науки (1)
Промышленность, производство (7100)
Психология (8694)
психология, педагогика (4121)
Радиоэлектроника (443)
Реклама (952)
Религия и мифология (2967)
Риторика (23)
Сексология (748)
Социология (4876)
Статистика (95)
Страхование (107)
Строительные науки (7)
Строительство (2004)
Схемотехника (15)
Таможенная система (663)
Теория государства и права (240)
Теория организации (39)
Теплотехника (25)
Технология (624)
Товароведение (16)
Транспорт (2652)
Трудовое право (136)
Туризм (90)
Уголовное право и процесс (406)
Управление (95)
Управленческие науки (24)
Физика (3463)
Физкультура и спорт (4482)
Философия (7216)
Финансовые науки (4592)
Финансы (5386)
Фотография (3)
Химия (2244)
Хозяйственное право (23)
Цифровые устройства (29)
Экологическое право (35)
Экология (4517)
Экономика (20645)
Экономико-математическое моделирование (666)
Экономическая география (119)
Экономическая теория (2573)
Этика (889)
Юриспруденция (288)
Языковедение (148)
Языкознание, филология (1140)

Курсовая работа: Фінансове забуспечення недержавних пенсійних фондів

Название: Фінансове забуспечення недержавних пенсійних фондів
Раздел: Рефераты по финансовым наукам
Тип: курсовая работа Добавлен 04:55:46 22 апреля 2011 Похожие работы
Просмотров: 2517 Комментариев: 2 Оценило: 0 человек Средний балл: 0 Оценка: неизвестно     Скачать

Зміст

Вступ

Розділ 1. теоретико-методичні основи фінансування НПФ

1.1 Економічна сутність діяльності НПФ

1.2 Економіко-правове регулювання діяльності НПФ

1.3 Організація діяльності НПФ

Розділ 2. Аналіз джерел фінансового забезпечення діяльності НПФ

2.1 Аналіз та оцінка сфери діяльності НПФ

2.2 Джерела фінансування НПФ

2.3 Розрахунок економічної ефективності НПФ

Розділ 3. Напрями удосконалення фінансового забезпечення

3.1 Оптимізація джерел НПФ

3.2 Удосконалення державного регулювання

Висновки

Список використаних джерел

Додатки


ВСТУП

недержавний пенсійний фонд

Процес старіння населення та зростання частки осіб пенсійного віку посилило соціальне та фінансове навантаження на працююче населення країни і стало причиною підвищеної уваги сучасного суспільства до розвитку системи недержавних пенсійних фондів. Побудова ефективно функціонуючих недержавних пенсійних фондів в Україні означає створення нового потужного механізму пенсійного забезпечення. Значущість таких фондів визначається їх спроможністю бути суттєвим джерелом підтримки соціальних стандартів та одночасно акумулятором внутрішніх інвестиційних ресурсів для прискореного розвитку національної економіки.

Саме тому визначення особливостей розвитку ринку фінансових послуг недержавних пенсійних фондів в Україні виступає надзвичайно важливим напрямом досліджень на сучасному етапі. Рівень розвитку недержавного пенсійного забезпечення є показником економічного та соціального становища населення країни.

При написанні даної роботи були використані в якості інформаційних джерел Закон України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та Закон України Про недержавне пенсійне забезпечення, статистичні і аналітичні матеріали Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Державного комітету статистики України, Національного банку України і Світового банку тощо. Інформаційною базою роботи також є статті вітчизняних та зарубіжних авторів.

Особливості пенсійної реформи у розвинених країнах були розглянуті у працях П.Болле, Д.Ла-Туліппе, М.Альбера, А.Анікіна, Е.Хіжного, А.Сіленко, Г.Мактаггарта й інших. Проблеми пенсійного забезпечення ставили у своїх працях такі вітчизняні науковці, як Т. Кір’ян, І. Кравченко, Е. Лібанова, Б.Надточій, А.Нечай, В. Яценко.

Метою даного дослідження є наукове обґрунтування теоретичних засад становлення ринку фінансових послуг недержавних пенсійних фондів, виявлення особливостей його функціонування в країнах світу та розробка рекомендацій щодо шляхів покращення його подальшого розвитку.

Для досягнення поставленої мети були визначені такі завдання:

- дослідити основні теоретичні засади становлення ринку фінансових послуг недержавних пенсійних фондів, обґрунтувати його поняття, визначити сутність та об’єктивну необхідність його появи в Україні;

- проаналізувати організацію ринку фінансових послуг недержавних пенсійних фондів в економіці України з метою виявлення її особливостей та етапів формування;

- обґрунтувати роль держави в регулюванні діяльності НПФ;

- виявити основні тенденції розвитку ринку ринку фінансових послуг недержавних пенсійних фондів в Україні;

- узагальнити зарубіжний досвід функціонування ринку фінансових послуг недержавних пенсійних фондів з метою його адаптації та використання в Україні;

- розробити економіко-математичну модель, що характеризує залежність динаміки зростання активів недержавних пенсійних фондів та основних макроекономічних показників країни;

- розробити пропозиції щодо шляхів покращення функціонування ринку фінансових послуг недержавних пенсійних фондів в Україні.

Об'єктом дослідження являється ринок фінансових послуг недержавних пенсійних фондів в Україні.

Предметом дослідження є проблеми становлення та розвитку ринку фінансових послуг недержавних пенсійних фондів в Україні.

Наукова новизна дослідження полягає у виявленні основних тенденцій розвитку ринку фінансових послуг недержавних пенсійних фондів в Україні; проведенні порівняння між вітчизняним та світовим ринком недержавних пенсійних фондів; сформульованні пропозицій для практичного впровадження отриманих результатів щодо правового забезпечення подальшого розвитку ринку фінансових послуг недержавних пенсійних фондів; розвитку організаційної структури ринку фінансових послуг недержавних пенсійних фондів в частині впровадженя нових видів інформаційного забезпечення ринку, розвитку інформаційного забезпечення рику фінансових послуг недержавних пенсійних фондів в частині вдосконалення статистичної звітності суб’єктів ринку з відображенням основних показників діяльності НПФ та діяльності професійних учасників ринку, а також розроблена економіко-математична модель для прогнозування динаміки росту активів НПФ.

В ході дослідження даної теми були використані кілька груп методів: загальнонаукові методи, що й стали методологічною основою даної роботи, а саме:

· спостереження і узагальнення (для виявлення особливостей реалізації функцій і задач ринку фінансових послуг недержавних пенсійних фондів);

· аналіз і синтез (для розкриття змісту та сутності ринку фінансових послуг недержавних пенсійних фондів а також при розробці рекомендацій щодо шляхів подальшого розвитку вторинного ринку);

· логічний та історичний підхід (для розкриття специфічних рис вітчизняного ринку фінансових послуг недержавних пенсійних фондів та його інфраструктури);

· методи експертної оцінки (для розробки підходів до удосконалення ринку фінансових послуг недержавних пенсійних фондів України);

Також у даній роботі, крім загальнонаукових методів дослідження, були використані і прикладні методи: порівняння і групування; методи статистичного аналізу - метод аналітичного групування, методи аналізу середніх величин, методи обробки рядів динаміки, тощо, а також діалектичний метод пізнання розвитку і взаємозалежності економічних процесів на ринку фінансових послуг недержавних пенсійних фондів. Крім зазначених методів, в роботі ще були застосовані допоміжні методи подання інформації для більш повного та точного представлення даних: табличний та графічний методи.

Отже, в даній роботі будуть досліджені теоретичні засади функціонування та процес розвитку ринку фінансових послуг недержавних пенсійних фондів, проаналізовано їх сучасний стан в Україні та в деяких країнах світу, будуть виявлені основні тенденції розвитку ринку фінансових послуг недержавних пенсійних фондів та на базі проведеного порівняння між ними сформульовані пропозиції для практичного впровадження отриманих результатів щодо вдосконалення правового забезпечення подальшого розвитку даного ринку; розвитку інформаційного забезпечення ринку боргових цінних паперів в частині вдосконалення статистичної звітності суб’єктів ринку, діяльності професійних учасників ринку.


РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ФІНАНСУВАННЯНЕДЕРЖАВНИХ ПЕНСІЙНИХ ФОНДІВ УКРАЇНИ

1.1 Економічна сутність діяльності НПФ

З 90-х років минулого століття спостерігалася загальносвітова тенденція до проведення в галузі пенсійного забезпечення реформ, спрямованих на перегляд державних розподільчих систем та їх заміну (повну або часткову) на накопичувальні. Реформується пенсійне законодавство нині й в Україні, де, як і у країнах Заходу, існують схожі проблеми.

Насамперед це пов'язано з демографічною ситуацією — старінням населення, а, отже, й збільшенням числа тих, хто потребує соціального захисту. Проте в Україні менше можливостей забезпечити гідну старість людям похилого віку, ніж в розвинених країнах. Незважаючи на це, все ж можна дещо запозичити з досвіду наших західних сусідів.

Основні завдання та цілі проведення пенсійних реформ:

- підвищити рівень життя пенсіонерів;

- встановити залежність розмірів пенсій від величини заробітку і трудового стажу;

- забезпечити фінансову стабільність пенсійної системи;

- заохотити громадян до заощадження коштів на старість;

- створити ефективнішу та більш дієву систему адміністративного управління в пенсійному забезпеченні [13].

Багатьом західноєвропейським країнам завдяки багаторівневій пенсійній системі вдається протягом останніх десятиріч не тільки забезпечувати соціальну захищеність непрацездатних членів суспільства, але й регулювати стан на ринку праці, впливати на демографічну ситуацію і сприяти економічному зростанню [24].

1 січня 2004 року в Україні набули чинності Закони України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року і «Про недержавне пенсійне забезпечення» від 9 липня 2003 року. Нормами першого із зазначених законів передбачено створення в Україні трирівневої системи пенсійного забезпечення (табл. 1.1):

Таблиця 1.1

Структура пенсійної системи України [3;10]

Змішана система
Загальнообов’язкове державне пенсійне страхування Недержавне пенсійне забезпечення

Перший рівень

(з 1 січня 2004 р.)

Другий рівень

(в 2009 р.)

Третій рівень

(з 1 січня 2004 р.)

Загальнообов’язкова солідарна система пенсійного страхування, що фінансується за рахунок коштів Пенсійного фонду та передбачає встановлення розмірів пенсій у порядку та на умовах згідно із відповідним законодавством Складова частина загальнообов’язкової системи пенсійного страхування, яка ґрунтується на принципі накопичення коштів застрахованих осіб у загальнообов’язковому Накопичувальному пенсійному фонді із подальшим їх інвестуванням для отримання інвестиційного доходу на користь застрахованих осіб і здійснення пенсійних виплат за рахунок коштів цього фонду згідно із відповідним законодавством Система недержавного пенсійного забезпечення, яка ґрунтується на засадах добровільної участі громадян, роботодавців та їх об’єднань у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання громадянами додаткових до загальнообов’язкового державного пенсійного страхування пенсійних виплат за рахунок відрахувань на недержавне пенсійне страхування та інвестиційного доходу, нарахованого на пенсійні виплати, у порядку та умовах згідно із відповідним законодавством

Недержавне пенсійне забезпечення, що виникло як противага і доповнення до державного загальнообов’язкового пенсійного страхування, дозволяє за рахунок використання одних і тих самих фінансових ресурсів вирішити дві важливі проблеми: забезпечити гідний соціальний захист населення та значно розширити інвестиційні можливості економіки.

Система недержавного пенсійного забезпечення базується на принципах добровільної участі фізичних і юридичних осіб у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання учасниками недержавного пенсійного забезпечення додаткових до загальнообов'язкового державного пенсійного страхування пенсійних виплат.

Основні принципи недержавного пенсійного забезпечення [32]:

- рівні права для всіх учасників пенсійного фонду, які беруть участь в одній пенсійній схемі;

- економічно-соціальна заінтересованість працівників і роботодавців у НПЗ;

- добровільність участі в системі НПЗ (добровільність створення та приєднання до раніше створених пенсійних фондів, добровільність пенсійних внесків, вибору пенсійного фонду та форми пенсійних виплат тощо);

- здійснення інвестиційної діяльності виключно в інтересах вкладників та учасників з метою захисту пенсійних внесків від інфляції та збільшення пенсійних накопичень із допомогою отримання інвестиційного доходу;

- державне регулювання діяльності НПЗ і нагляд за її здійсненням.

Недержавне пенсійне забезпечення здійснюється:

- Недержавними пенсійними фондами шляхом укладення пенсійних контрактів від імені НПФ між адміністратором пенсійного фонду та вкладниками таких фондів;

- Страховими організаціями шляхом кладення договорів страхування довічної пенсії, страхування ризику настання інвалідності або смерті учасника фонду;

- Банківськими установами шляхом укладення договорів про відкриття пенсійних депозитних рахунків для накопичення пенсійних заощаджень у межах суми, визначеної для відшкодування вкладів Фондом гарантування вкладів фізичних осіб [8].

Недержавний пенсійний фонд - це юридична особа, утворена відповідно до Закону України "Про недержавне пенсійне забезпечення", яка має статус неприбуткової організації (непідприємницького товариства), функціонує і проводить діяльність виключно з метою накопичення пенсійних внесків на користь учасників пенсійного фонду з подальшим управлінням пенсійними активами, а також здійснює пенсійні виплати учасникам вказаного фонду у встановленому чинним законодавством порядку. Весь отриманий фондом інвестиційний дохід розподіляється тільки між його учасниками.

Слід зазначити, що поняття «недержавний пенсійний фонд» (далі - НПФ) не є абсолютно новим для українських реалій, хоча до прийняття законів України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» і «Про недержавне пенсійне забезпечення» діяльність НПФ в Україні не було належною мірою регламентовано законодавством. НПФ працювали в законодавчому та регулятивному вакуумі. Вони створювалися у вигляді господарських товариств на підставі Цивільного кодексу УРСР від 18 липня 1963 року та Закону України «Про господарські товариства» від 19 вересня 1999 року.

Запровадження системи недержавного пенсійного забезпечення в Україні було необхідним через:

· Незбалансованість солідарної системи, що спричиняється:

- високим рівнем демографічного навантаження на працездатне населення. За даними Пенсійного фонду України [14] в 2006 році кількість пенсіонерів становила 13,49 млн. осіб, а частка пенсіонерів – 28,6% всього населення країни. За прогнозом цей показник буде збільшуватися [3] (рис. 1.1).


Рис. 1.1. Прогноз темпів старіння населення України 1959-2026 років [15]

За здійсненим прогнозом темпів старіння населення України 1959-2026 років видно, що чисельність населення пенсійного віку (старше 60 років) постійно зростає і займає значну частку всього населення країни, при тому чисельність платників внесків постійно зменшується.

- низькою заробітною платою (у 1/3 працюючих не вища, ніж прожитковий мінімум);

- державна пенсія не забезпечує гідного життєвого рівня людям похилого віку, і не лише в Україні, за розрахунками фахівців, в Україні вже через 5 років середня державна пенсія не перевищуватиме 26% середньої заробітної плати; на сьогодні три працюючих людини мають забезпечити пенсію двох пенсіонерів, а з часом ситуація лише ускладниться [19];

- дефіцитом коштів Пенсійного фонду України, що покривається за рахунок державного бюджету;

- зростанням рівня соціальної захищеності українських громадян;

· Посилення мотивації людини до продуктивності праці, результати якої гарантуватимуть їх матеріальну забезпеченість у старості;

· Обмеженість бюджетних ресурсів для вирішення соціальних потреб і як наслідок – зменшення ролі держави у забезпеченні соціальних гарантій населення, що є світовою тенденцією [3].

Отже, участь у недержавному пенсійному фонді має наступні переваги як для роботодавців, так і для вкладників:

· Додаткове стимулюваня працівників:

- Стимулювати підвищення продуктивності праці персоналу;

- Залучити та закріпити цінні кадри на будь-якій частині виробництва;

- Розвивати у працівників почуття соціального партнерства та підтримки з боку керівництва [3];

- Можливість пропонувати робітникам додатково до заробітної плати соціальний пакет по пенсійному забезпеченню;

- Провести фактичне підвищення заробітної плати з економією по сплаті податків;

- Завдяки застосуванню різних пенсійних схем вкладник – юридична особа має змогу використовувати диференційовані підходи до рівня (суми) пенсійних відрахувань на користь своїх працівників з урахуванням їх віку, стажу роботи на підприємстві, інших показників, що характеризують цінність працівника для виробництва [22].

· Розширення інвестиційних можливостей:

- Залучити до 5% сумарних активів недержавного пенсійного фонду в розвиток підприємства (шляхом придбання недержавним пенсійним фондом цінних паперів підприємства, за умови, що такі цінні папери пройшли лістинг та котуються на біржі або в торгово-інформаційній системі та відповідають вимогам законодавства до таких цінних паперів) [19];

- Залучити шляхом цінних паперів підприємства в якості довгострокових інвестицій кошти всієї системи НПФ [3];

· Зменшення бази оподаткування:

- Внески підприємства до НПФ на користь своїх працівників відносяться до валових витрат в рамках встановленого аконодавством відсотка від річної заробітної плати працівника;

- Внески підприємства до НПФ на користь своїх працівників не відносяться до фонду оплати праці, тому з них не здійснюється відрахування до Пенсійного Фонду України, фонду соціального страхуваня на випадок непрацездатності, фонду страхування на випадок безробіття, фонду соціального страхування від нещасних випаків на виробництві [3];

· Інші переваги:

- Недержавна пенсія виплачується додатково до державної;

- Вкладник визначає прийнятний для себе розмір і періодичність пенсійних внесків та має можливість їх коректувати за будь-якої зміни обставин, а також сам обирає пенсійний вік, після досягнення якого має право на отримання пенсійних виплат, у рамках ± 10 років від загальновстановленого в країні;

- Вкладнику відкривається індивідуальний пенсійний рахунок для обліку пенсійних внесків і результатів їх інвестування, його пенсійні кошти інвестуються і зростають завдяки отриманому на них інвестиційному прибутку, причому як на етапі накопичення, так і впродовж періоду пенсійних виплат;

- У разі виникнення надзвичайних обставин (виїзд на постійне проживання за межі України, медично підтверджений критичний стан здоров'я, настання інвалідності) - за бажанням учасника накопичення можуть бути виплачені достроково та одноразово. Пенсійні накопичення в НПФ успадковуються;

- Якщо вкладника не влаштовує діяльність Фонду, він має право перевести свої пенсійні накопичення до іншого НПФ;

- Розмір пенсії, на яку можна розраховувати, залежить від розміру пенсійних внесків, періоду накопичення, професійності їх інвестування та суми заробленого на них інвестиційного прибутку [19].

Таким чином, участь у недержавних пенсійних фондах має ряд переваг та вигод, якими не можна скористатися при участі у загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванні.

1.2 Економіко-правове регулювання діяльності НПФ

Побудова ефективно функціонуючих недержавних пенсійних фондів в Україні означає створення нового потужного механізму пенсійного забезпечення. Значущість таких фондів визначається їх спроможністю бути суттєвим джерелом підтримки соціальних стандартів та одночасно акумулятором внутрішніх інвестиційних ресурсів для прискореного розвитку національної економіки. Тому, слід звернути увагу на особливості функціонування НПФ на ринку України.

Щодо утворення НПФ, то слід зазначити, що пенсійним фондам забороняється змінювати їх вид та найменування, зазначені у статуті пенсійного фонду, після реєстрації Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України. Пенсійний фонд має власне найменування, в якому повинні бути зазначені вид фонду, слова "недержавний пенсійний фонд" або "пенсійний фонд", та яке відрізняється від найменувань будь-яких інших пенсійних фондів, створених на території України [1, стаття 6].

Дозволяється приєднання та злиття декількох пенсійнихфондів однакового виду. Забороняється проводити реорганізаціюбудь-яких пенсійних фондів шляхом поділу чи виділення, а такожприєднання, злиття пенсійних фондів різних видів.

Розмір пенсії з НПФ не залежить від трудового стажу, на відміну від державної пенсії, а залежить від суми коштів учасника, накопичених в НПФ. Учасники НПФ – люди, на користь яких сплачуються пенсійні внески до фонду. Вкладники – особи, які здійснюють такі внески (сам учасник, його роботодавець, професійне об’єднання або члени сім’ї).

НПФ може виплачувати пенсію на визначений строк, а також одноразову виплату у передбачених випадках. Крім того, учасник, досягнувши пенсійного віку, може перерахувати пенсійні кошти з НПФ до страхової організації і отримувати довічну пенсію. Учасник НПФ самостійно визначає свій пенсійний вік та строк виплати пенсії. Пенсійний вік може бути меншим або більшим від загального пенсійного віку для державної пенсії, але не більш ніж на 10 років, тобто для жінок – це 45-65 років, а для чоловіків – це 50-70 років. Додаткову недержавну пенсію можна отримати одночасно з державною.

НПФ створюється, провадить діяльність та ліквідується згідно з Законом України «Про недержавне пенсійне забезпечення» [23]. НПФ не може бути проголошений банкрутом та ліквідований за законодавством про банкрутство. Ліквідація НПФ може бути проведена за спеціальною процедурою під контролем Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України. При цьому пенсійні накопичення громадян переводяться за вибором учасників до інших НПФ, страхових організацій або банківських установ, що надають послуги з недержавного пенсійного забезпечення [34].

Пенсійні внески стають власністю учасника фонду одразу після їхнього зарахування на рахунок в НПФ, незалежно від того, хто їх платив – сам учасник, його роботодавець чи родичі. Пенсійні кошти не можуть бути вилучені із фонду іншими особами або перерозподілені поміж іншими учасниками фонду. Учасник НПФ має право розпоряджатися своїми пенсійними коштами згідно з законодавством, тобто протягом періоду накопичення переводити до іншого НПФ, а за певних підстав – отримувати у вигляді пенсійних виплат. Пенсійні кошти учасника можуть успадковуватися його спадкоємцями [23].

Роботу недержавний пенсійних фондів можна виділити таким чином [21] (рис. 1.2):


Схема роботи НПФ

Схема 1.2. Схема роботи НПФ

Здійснювати управління активами недержавного пенсійного фонду може:

- Компанія з управління активами;

- Банк щодо активів створеного ним корпоративного пенсійного фонду, за умови отримання ліцензії на провадження діяльності з управління активами;

- Професійний адміністратор, який отримав ліцензію на провадження діяльності з управління активами (юридична особа, виключним видом діяльності якої є надання професійних послуг з адміністрування недержавних пенсійних фондів (професійний адміністратор); юридична особа - одноосібний засновник корпоративного пенсійного фонду, який прийняв рішення про самостійне здійснення адміністрування такого фонду; компанія з управління активами, що отримала в Держфінпослуг ліцензію на провадження діяльності з адміністрування пенсійних фондів).

Єдиним органом управління пенсійним фондом є рада пенсійного фонду (рада фонду). Рада фонду укладає з адміністратором договір про адміністрування пенсійного фонду, а також укладає договір про управління активами пенсійного фонду з компанією з управління активами або іншою особою, що здійснює управління активами пенсійного фонду (далі - КУА) та зі зберігачем договір про обслуговування пенсійного фонду зберігачем.

Адміністратор від імені пенсійного фонду укладає з вкладниками пенсійні контракти та надає учасникам інформацію про стан їх індивідуальних пенсійних рахунків та укладає договори про виплату пенсій.

КУА надає зберігачу розпорядження щодо інвестування активів пенсійного фонду, а зберігач надає КУА інформацію про здійснення операцій з інвестування активів (додаток А) [10].

Адміністратор надає зберігачу розпорядження щодо перерахування коштів для оплати послуг, які надаються НПФ, пенсійних виплат та інших витрат, передбачених Законом та КУА інформацію про суму пенсійних внесків, що надійдуть до фонду (відповідно до пенсійних контрактів), та суму виплат, що будуть здійснені за рахунок пенсійних активів (відповідно до договорів про виплату пенсій та при переведенні коштів).

Зберігач надає адміністратору інформацію щодо перерахування коштів для оплати витрат НПФ, а також адміністратору та раді фонду звітність про обслуговування пенсійного фонду. КУА надає адміністратору та раді фонду звітність про управління активами пенсійного фонду, а адміністратор надає раді фонду звітність з недержавного пенсійного забезпечення [10].

Функції компанії з управління активами:

- Здійснення операцій щодо управління активами відповідно до інвестиційної декларації пенсійного фонду та укладеного договору про управління активами;

- Щорічне подання раді фонду пропозиції щодо внесення змін до інвестиційної декларації фонду;

- Надання звітності, передбачену Законом України “Про недержавне пенсійне забезпечення”.

Зберігачем недержавного пенсійного фонду може бути банк:

- який має ліцензію на здійснення депозитарної діяльності зберігача цінних паперів;

- не здійснює управління активами створеного ним корпоративного пенсійного фонду;

- не є пов’язаною особою НПФ та його засновників, адміністратора, компанії з управління активами і аудитора;

- не є кредитором адміністратора або осіб, що здійснюють управління активами.

Функції зберігача пенсійного фонду:

- Відкриття та ведення рахунків пенсійного фонду;

- Приймання, передача (переведення), облік та забезпечення зберігання цінних паперів, а також документів, які підтверджують право власності на пенсійні активи в інших формах, документів, пов’язаних з формуванням та використанням пенсійних активів;

- Перевірка підрахунку чистої вартості активів пенсійного фонду і чистої вартості одиниці пенсійних внесків, здійсненого адміністратором та особою (особами), що провадить (провадять) діяльність з управління активами пенсійного фонду;

- Виконання розпоряджень адміністратора щодо перерахування пенсійних коштів відповідно до Закону;

- Виконання розпоряджень адміністратора щодо перерахування грошових коштів для оплати послуг осіб, що здійснюють обслуговування пенсійного фонду, здійснення оплати витрат на перереєстрацію прав власності та оплати інших витрат, передбачених Законом України “Про недержавне пенсійне забезпечення”;

- Виконання розпоряджень особи, що здійснює управління активами пенсійного фонду, згідно з інвестиційною декларацією пенсійного фонду;

- Зберігання копій розпоряджень щодо операцій з цінними паперами та іншими активами, наданих особами, що здійснюють управління активами пенсійного фонду, торговцям цінними паперами та іншим посередникам;

- Подання звітності, передбаченої Законом та відповідними підзаконними актами;

- Виконання розпоряджень Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку щодо припинення (блокування) виконання розпоряджень особи, що здійснює управління активами пенсійного фонду, на підставах, визначених законодавством [13].

Інвестиційну політику пенсійного фонду, основні напрями та обмеження інвестування активів НПФ визначає внутрішній документ недержавного пенсійного фонду - інвестиційна декларація.

Таким чином, хоча недержавні пенсійні фонди з'явилися на ринку України порівняно недавно, з врахуванням світового досвіду були побудована досить чітка структура їх функціонування.

В Україні і у світі виділяють різні види недаржавних пенсійних фондів в залежносіт від особливостей їх утворення та характеру діяльності. В Україні існують такі види недержавних пенсійних фондів [12] (табл. 1.2):

Таблиця 1.2

Вид фонду Засновники Учасники
відкритий пенсійний фонд Будь-які одна чи кілька юридичних осіб Громадяни України, іноземці та особи без громадянства незалежно від місця та характеру їх роботи

корпоративний пенсійний фонд

юридична особа-роботодавець або кілька юридичних осіб-роботодавців, до яких можуть приєднуватися роботодавці-платники можуть бути виключно фізичні особи, що перебувають (перебували) в трудових відносинах з працедавцями-засновниками і працедавцями-платниками цього фонду

професійний пенсійний фонд

об'єднання юридичних осіб-працедавців, об'єднання фізичних осіб, включаючи професійні союзи (об'єднання професійних союзів), або фізичні особи, зв'язані по роду їх професійної діяльності

можуть бути виключно фізичні особи, зв'язані по роду їх професійної діяльності (занять), визначеної в статуті фонду

- Розглянемо більш детально особливості функціонування корпоративних пенсійних фондів. Підприємства, які планують створити корпоративний фонд або стати роботодавцями-платниками, мають працювати беззбитково протягом не менше 1 року до створення фонду (або до приєднання фонду). Вимога щодо фінансової спроможності пов’язана із зобов’язанням роботодавців сплачувати внески до корпоративного НПФ за всіх своїх працівників.

Учасниками такого НПФ можуть бути тільки наймані працівники підприємств, тому у разі виходу відповідного роботодавця зі складу засновників чи розірвання договору про участь у корпоративному НПФ, або при звільненні працівника, такий учасник фонду повинен вийти з корпоративного фонду і перевести свої накопичення до іншого НПФ.

Роботодавці-засновники та платники зобов’язані платити внески за всіх своїх працівників. Вони можуть тимчасово припиняти сплату внесків на строк до одного року. Розмір внесків роботодавців до корпоративного НПФ встановлюються у відсотках відносно суми зарплати працівників і можуть бути визначені як:

- Однаковий відсоток на користь всіх працівників;

- Відсотки, диференційовані за прогресивною шкалою, залежно від віку, стажу роботи працівників на певному підприємстві, віку та стажу одночасно.

Підприємства-роботодавці мають можливість засновувати власні корпоративні фонди для своїх працівників і осіб, які працюють на пов’язаних з ними підприємствах, або можуть стати засновниками відкритих та професійних фондів, проте практика інших країн, де недержавні пенсійні фонди працюють вже десятки років показую, що для великих підприємств (чисельність працівників яких перевищує 5000 осіб) найвигідніше створювати власні корпоративні недержавні пенсійні фонди. Для підприємств, де працює менше 5000 осіб закордонна практика показує, що найчастіше малим там середнім підприємствам недоцільно створювати власні корпоративні фонди через відносну дорожнечу створення та утримання власного пенсійного фонду [28].

- Професійний недержавний пенсійний фонд характеризується тим, що сплата внесків для його засновників не є обов’язковою, але у разі прийняття ними рішення про сплату внесків, діють принципи, аналогічні корпоративному НПФ. Перевагою учасників професійного фонду є те, що вони можуть залишатися в професійному фонді при зміні місця роботи, якщо працюватимуть у тій же галузі, не змінюючи професії.

- Для відкритого недержавного пенсійного фонду характерним є те, що заснування відкритих НПФ заборонено юридичним особам, діяльність яких фінансується за рахунок державного чи місцевих бюджетів. Юридична особа може створити лише один корпоративний чи один професійний НПФ. Така юридична особа може бути засновником одного або більше відкритих пенсійних фондів.

У разі прийняття власником підприємства чи уповноваженим ним органом рішення сплачувати внески до НПФ за своїх працівників, роботодавець звертається до адміністратора фонду, вибирає пенсійну схему з наявних у фонді та укладає договір з НПФ – пенсійний контракт. Пенсійну схему у НПФ можна замінити на іншу, але не частіше одного разу на 6 місяців.

Пенсійні внески до НПФ сплачуються у порядку та розмірах, встановлених пенсійним контрактом. Пенсійні фонди дають можливість гнучко враховувати фінансові можливості вкладників, оскільки можна змінювати розміри та періодичність сплати внесків відповідно до умов обраних пенсійних схем, а також за певних умов тимчасово або повністю припиняти їхню сплату.

Мінімальний розмір пенсійних внесків може встановити рада НПФ – на рівні не вище 10% мінімальної зарплати у розрахунку на місяць (з 01.10.2007 року – 46 грн.). Максимальний розмір внесків не обмежується, але як правило не перевищує межі податкових пільг. Тобто, підприємство, яке сплачує пенсійні внески на недержавне пенсійне забезпечення найманого працівника, може відносити на валові витрати суми таких внесків у розмірі до 15% зарплати працівника за рік, але не більше граничної суми податкової соціальної пільги, тобто суми прожиткового мінімуму для працездатних осіб, помноженої на 1,4 (у 2007 році – 740 грн. на місяць). Пенсійні внески не включаються до фонду оплати праці, тобто на них не здійснюються обов’язкові соціальні нарахування. Працівники також можуть добровільно сплачувати внески за власний рахунок до НПФ будь-якого виду [23].

Відкритий недержавний пенсійний фонд є прийнятним для всіх. Головне, що відрізняє відкритий фонд від інших, це можливості:

- більшої гнучкості щодо розміру пенсійних внесків;

- участі в недержавному пенсійному забезпеченні тільки частини колективу роботодавця на відміну від корпоративного фонду, де роботодавець зобов’язаний робити перерахування коштів на користь усіх без винятку своїх працівників;

- участі будь-яких фізичних осіб як вкладників на свою користь або на користь своїх найближчих родичів;

- залишитися учасником фонду після припинення трудових відносин з роботодавцем [19].

Визначають кілька варіантів недержавного пенсійного забезпечення працівників малих та середніх підприємств:

1. Невеликі підприємства можуть об’єднуватися і створювати корпоративні фонди за участю декількох роботодавців, укладаючи договір на обслуговування з професійним адміністратором;

2. Малі та середні підприємства можуть приєднатися до вже створених великими підприємствами корпоративних фондів як «роботодавці-платники».

3. Малі та середні підприємства мають можливість робити внески у відкриті недержавні пенсійні фонди;

4. Можливість для роботодавців сплачувати внески до професійного пенсійного фонду [28].

Оскільки до появи вУкраїні НПФ вже багато років функціонують на ринках західних країн, слід також звернути увагу на класифікацію НПФ у міжнародній практиці [4]. У світі недержавні пенсійні фонди поділяють на автономні та неавтономні:

- Автономні НПФ визначаються як незалежні юридичні особи, відмінні від страхових компаній та інших фінансових установ, або відокремлена сукупність активів без статусу юридичної особи, які використовуються для пенсійного забезпечення і здійснення відповідних виплат. Автономні НПФ існують у всіх країнах Організації Економічного Співробітництва і Розвитку, за винятком Словаччини і Туреччини, де законодавство не передбачає існування таких утворень. Усі автономні пенсійні фонди мають орган управління чи адміністратора, який є особою, відповідальною за здійснення операцій фонду. Орган управління може бути внутрішнім чи зовнішнім залежно від юридичної форми організації фонду. Він може здійснювати оперативні завдання самостійно або делегувати їх здійснення іншим особам, у тому числі таким надавачам послуг, як консультанти, актуарії, управляючі активами.

- Неавтономні пенсійні фонди складаються з резервів чи інших активів, які юридично не відокремлені від вкладника чи адміністратора, та інших активів, власниками яких є вкладники.

У світовій практиці існує два типи автономних пенсійних фондів:

• інституційний тип, у якому фонд є незалежною юридичною особою з правоздатністю і дієздатністю;

• контрактний тип, у якому пенсійний фонд складається з юридично відокремленої сукупності активів без право- і дієздатності. Інституційні фонди мають внутрішні органи управління. Контрактні фонди управляються зовнішніми особами, якими можуть бути стандартна фінансова установа або спеціалізована компанія з управління пенсійним фондом, активи якої є юридично відокремленими від активів, що становлять пенсійний фонд.

За правовим титулом, на якому пенсійні активи належать чи не належать учасникам пенсійного фонду, інституційні фонди поділяють на створені у [4]:

• корпоративній формі — якщо пенсійні активи належать учасникам на певному титулі. Орган управління є внутрішнім, як правило, це рада директорів. Такими є НПФ в Угорщині, Бельгії, Італії, Швейцарії, Мексиці, Австрії та Чеській Республіці;

• засновницькій формі — якщо учасники не мають правового титулу щодо активів пенсійного фонду, за винятком, можливо, випадків банкрутства вкладника. З іншого боку, учасники отримують прибуток від інвестування таких активів і можуть володіти правами стосовно прибутку, який отримує пенсійний фонд. Орган управління є також внутрішнім. Окремі пенсійні фонди таких видів існують у Бельгії, Італії, Швейцарії, а також Данії, Фінляндії, Нідерландах і Швеції;

• трастовій формі — якщо права на пенсійні активи передаються на праві довірчої власності довіреним, які управляють фондом. Довірені повинні управляти трастовими активами лише в інтересах учасників фонду, які отримують прибутки від інвестування активів. Основним принципом при організації фондів таких видів є те, що активи, передані довіреному на праві довірчої власності одними довірителями, мають бути відокремлені від активів, переданих іншими довірителями, і від активів самого довіреного. Усі країни англо-саксонської правової сім'ї (Австралія, Канада, Ірландія, Нова Зеландія, Великобританія, США) передбачають трасти як єдино можливу правову форму існування пенсійних фондів.

Пенсійні фонди контрактного типу можуть створюватися у двох правових формах:

• індивідуальній, відповідно до якої учасники володіють певним правовим титулом щодо пенсійних активів. Закриті й відкриті пенсійні фонди Польщі, Португалії, Іспанії та відкриті пенсійні фонди Італії засновуються у такій формі. У Польщі та Португалії пенсійними фондами управляють компанії з управління пенсійними фондами, виключним видом діяльності яких саме і є управління пенсійними фондами. В Італії та Іспанії в ролі управляючої компанії може виступати вже існуюча фінансова компанія, наприклад банк або страхова компанія;

• колективній формі, відповідно до якої учасники є одержувачами прибутку від інвестування пенсійних активів. Окремі пенсійні фонди такого виду існують у Кореї та Японії.

Відповідно до зазначеної вище класифікації, недержавні пенсійні фонди України є автономними, інституційними, оскільки є юридичними особами, та створеними у корпоративній формі, оскільки пенсійні активи належать учасникам на праві власності.

1.3 Організація діяльності НПФ

Розвиток системи недержавного пенсійного забезпечення має велике значення як для громадян України, так і для економіки. Недержавні пенсійні фонди – окрема соціально-економічна категорія, яку доцільно розглядати у таких основних площинах: як соціально-захисний важіль (для підвищення матеріального забезпечення працівників після виходу їх на пенсію); як механізм реалізації соціально-трудових відносин між працівником та роботодавцем (що пов’язано із мотивацією до створення НПФ або участі в ньому); як систему інституціональних інвесторів, що мають в розпорядженні інвестиційний ресурс (тобто економічний аспект).

Побудова ефективно функціонуючих недержавних пенсійних фондів в Україні означає створення нового механізму пенсійного забезпечення. Значущість таких фондів визначається їх спроможністю бути суттєвим джерелом підтримки соціальних стандартів та одночасно акумулятором внутрішніх інвестиційних ресурсів для прискореного розвитку національної економіки.

Тому, необхідність активного втручання держави в процеси діяльності недержавних пенсійних фондів об’єктивно обумовлена особливо там, де це необхідно для повної реалізації суспільно-економічних цілей. Створення НПФ при участі держави має велике значення для розвитку недержавного пенсійного забезпечення та покладає на його засновників велику відповідальність не тільки за діяльність створюваного НПФ, а й за те, як створення цього НПФ відобразиться на всьому фінансовому та фондовому ринках.

Діяльність недержавних пенсійних фондів та обслуговуючих компаній знаходиться під постійним перехресним наглядом та суворим контролем з боку державних органів. 1 січня 2004 року в Україні набули чинності Закони України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року і «Про недержавне пенсійне забезпечення» від 9 липня 2003 року [1;2].

Відповідно до Закону України „Про недержавне пенсійне забезпечення”, який набув чинності 1 січня 2004 року, державний нагляд та контроль у сфері недержавного пенсійного забезпечення, а саме за діяльністю недержавних пенсійних фондів, страхових організацій та банківських установ здійснюється Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України [30].Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України було розроблено 30 підзаконних нормативно-правових актів [8].

Ефективність діяльності НПФ та адміністраторів контролює Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України, діяльність компанії з управління активами та банка-зберігача – Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, а банка-зберігача ще й Національний банк України [19] (рис. 1.3).



Рис. 1.3. Державний нагляд за недержавними пенсійними фондами [3]

Як орган державного нагляду та контролю у цій сфері, Держфінпослуг оприлюднює перелік юридичних осіб, які провадять діяльність у сфері недержавного пенсійного забезпечення, здійснює обмін інформацією, яка є необхідною для державного нагляду та контролю у сфері недержавного пенсійного забезпечення з відповідними державними органами, зокрема, з Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

До основних напрямків регулювання у сфері недержавного пенсійного забезпечення відноситься реєстрація недержавних пенсійних фондів (з видачею їм відповідного свідоцтва), ліцензування юридичних осіб, що будуть надавати послуги з адміністрування пенсійних фондів, аналіз ефективності діяльності всіх суб‘єктів системи недержавного пенсійного забезпечення [30].

У разі виявлення порушень державні органи вживають заходи впливу, передбачені чинним законодавством.

Контроль діяльності фонду з боку засновників здійснює рада фонду (єдиний орган управління НПФ), яка формується з представників засновників. Рада фонду може у будь-який час замінити компанії, що здійснюють обслуговування фонду, якщо їх діяльність буде визнана неефективною.

Крім того, рада фонду затверджує інвестиційну декларацію – документ, що визначає напрями інвестування пенсійних активів (додаток Б). Інвестиційна декларація пенсійного фонду підлягає обов'язковій реєстрації в Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг України протягом 60 календарних днів після формування ради фонду [1; стаття 10].

Крім цього, проводяться планові аудиторські перевірки діяльності пенсійних фондів, адміністраторів, компаній з управління активами, зберігачів, страхових організацій та банків, що надають послуги у сфері недержавного пенсійного забезпечення, проводяться не рідше ніж один раз на рік за рахунок юридичних осіб, що перевіряються. Аудиторська перевірка проводиться аудитором, який має право на провадження аудиторської діяльності і займається виключно наданням аудиторських послуг згідно із законодавством. Аудиторська перевірка проводиться на підставі договору, який укладається між аудитором та юридичною особою, що перевіряється [1; стаття 5].

Один і той же аудитор не може провадити перевірку двох і більше юридичних осіб, що надають послуги одному й тому ж пенсійному фонду. Аудитор не може проводити перевірку суб'єктів недержавного пенсійного забезпечення та вищезазначених юридичних осіб, якщо він або його засновник (засновники) володіють часткою (паєм, акціями) у статутному капіталі цих суб'єктів (юридичних осіб) або їх засновника (засновників).

При поданні річної звітності Державній комісії з регулювання ринків фінансових послуг України і Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку адміністратор і компанія з управління активами обов'язково додають до зазначеної звітності копію аудиторського висновку встановленого зразка.

Отже, державний нагляд за діяльністю недержавних пенсійних фондів здійснюється досить активно, проте, через те, що пенсійна реформа в Україні була здійснена нещодавно (2004 рік) і через малий досвід функціонування НПФ на ринку ще існують певні недоліки недостатнього їх регулювання.


РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ДЖЕРЕЛ ФІНАНСОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ НЕДЕРЖАВНИХ ПЕНСІЙНИХ ФОНДІВ

2.1 Аналіз та оцінка сфери діяльності НПФ

У 80-90 роках 20 століття відбулася криза солідарних систем в країнах Європи через старіння населення, зниження чисельності працючих, зростання кількості пенсіонерів, що призвело до того, що в країнах з перехідною економікою солідарні системи стали джерелом політичних конфліктів а також перестали виконувати головну соціальну функцію – забезпечувати достойний рівень життя (60-70% заробітної плати) [21].Тому більшість країн почали реформувати свої системи пенсійного забезпечення. Головною причиною стала також демографічна криза у світі. За різними підрахунами,через 50 років у світі понад 40% усіх людей будуть пенсійного віку і особливо гостро ця проблема стоятиме перед Європою.

Країни знаходяться на різних стадіях старіння населення, однак, чим більш активним є цей процес, тим більші проблеми перед ними постають. Чим раніше будуть розроблені, доведені до громадськості, та запроваджені нові методи пенсійної системи, тим дешевшими вони будуть для суспільства [27].

Останніми роками в багатьох країнах, водночас з проведеними пенсійними реформами, був збільшений офіційний вік виходу на пенсію (табл.2.1).

Таблиця 2.1

Очікувана тривалість життя у офіційному віці виходу на пенсію у деяких країнах

Країна

Офіційний вік

Виходуна пенсію

Тривалість життя у офіційному віці виходу на пенсію
Чоловіки Жінки Чоловіки Жінки
Україна 60 55 14 25
Австрія 65 60 17 24
Великобританія 65 60 15.7 23
Іспанія 65 65 16.8 20.9
Німеччина 65 65 16.3 19.8
Польща 65 60 14 22
Румунія 65 60 13 20
Словаччина 62 62 15 18
Угорщина 62 61 16 20
Франція 60 60 20 26

За даними World Bank

Серед європейських країн Україна має найнижчий вік виходу на пенсію, особливо для жінок – 55 років, тоді як рівень очікуваної тривалості життя для офіційного віку виходу на пенсію є довшим ніж в багатьох європейських країнах [27].

Рішення про те, щоб не підвищувати вік виходу на пенсію, є прийнятним у даний час, але зовсім незабаром до цього питання треба повернутись, оскільки у майбутньому поступове підвищення пенсійного віку стане вкрай необхідним. Майже всі країни, які провадили пенсійну реформу підвищили чи ще продовжують підвищувати пенсійний вік.

Крім цього, наприкінці XX ст. у західних країнах постала проблема, породжена покращенням якості життя. Якщо в 70—80 pp. XX ст. економічна криза стала випробуванням для західної соціальної держави, то у 90-х pp. проблеми виникли через зростання тривалості життя, а, отже, й збільшення витрат на соціальні потреби. За даними МОП — у світі в 1990 р. налічувалося 9% населення у віці 60 років й старше, а в 2030 р. очікується 16%; за цими ж джерелами в середині 90-х pp. у більшості розвинених країн на пенсії витрачалось від 6 до 14% ВВП, що призвело до зростання витрат на пенсійне забезпечення. Крім того, подовження тривалості життя, а, отже, й подовження строку отримання пенсій, а також збільшений їх розміру у тих, хто досяг 80-ти літнього віку призвели до збільшення витрат [18].

Через зазначені причини, наприкінці минулого століття країни світу почали здійснювати пенсійні реформи, внаслідок чого в багатьох країнах були створені двох- та трьохрівневі пенсійні системи. У розвинених країнах світу в 90-х pp. були проведені пенсійні реформи (у США в 1995 p., у Великобританії в 1994 p., у Франції в 1993 p., в Італії у 1992 p., в Німеччині у 1992 p.).

Розглянемо розповсюдження трирівневих пенсійних систем. Трирівнева система, на зразок запропонованої та частково запровадженої в Україні, є переважаючою пенсійною моделлю серед країн колишнього соціалістичного табору. 12 країн колишнього соціалістичного табору мають трирівневі пенсійні системи, а саме: Угорщина та Польща (обидві країни запровадили таку систему до 2001 року), Болгарія, Хорватія, Естонія, Косово, Латвія, Литва, Македонія, Румунія, Росія та Словаччина (усі запровадили з 2001 року або пізніше) [5].

Трирівнева пенсійна система – це також модель найбільш поширена в розвинених країнах, включаючи Австралію, Данію, Нідерланди, Швецію, Швейцарію та Великобританію. Проте не всі трирівневі пенсійні системи однакові. Основні відмінності полягають у методиці обчислення пенсій на Рівні I та видах пенсійних схем, дозволених на Рівні III.

Майже усі добровільні системи Рівня III дозволяють тільки пенсійні плани на основі індивідуальних накопичувальних рахунків. Пенсійні плани з визначеними виплатами не можуть пропонуватись на Рівні III. Це особливо стосується добровільних пенсійних систем, які були нещодавно створені. Більшість систем Рівня III, які були створені давно, такі як у Сполучених Штатах та у Великобританії, дозволяють плани з визначеними виплатами, однак за останні 10 років, мабуть, не існує жодного прикладу запровадження Рівня III, який би дозволяв пенсійні плани з визначеними виплатами. Добровільні пенсійні схеми, які запроваджуються останнім часом, майже завжди є схемами з визначеними внесками.

Хоча більшість пенсійних реформ за останні 10 років завершились запровадженням трирівневих пенсійних систем, дворівневі пенсійні системи все ще залишаються домінуючою моделлю у міжнародній практиці. Більшість таких систем або вже існують давно або є новими системами у нерозвинених країнах (часто в Африці).

Дворівневі пенсійні системи майже завжди складаються з Рівня I – солідарної системи та Рівня III – добровільних схем. Тільки декілька таких систем, наприклад, в Казахстані складаються з обов’язкової накопичувальної системи (Рівень II) та добровільної пенсійної системи (Рівень III). Системи, які складаються тільки з Рівня II та III зустрічаються дуже рідко [5].

У колишніх країнахсоціалістичного табору використовуються різні моделі пенсійного забезпечення [26].Їх можна згрупувати за такими типами:

- Пенсійна реформа на зразок чилійської. Цю модель застосував лише Казахстан, де пенсійні внески сплачуються лише працівниками. Розміри пенсій залежать від суми сплачених внесків та нарахованого інвестиційного доходу. Спочатку планувалося, що внески сплачуватимуться до недержавних пенсійних фондів, але в останній момент було прийняте рішення про створення пенсійного фонду, управлінням яким здійснює держава. На початковому етапі пенсійної реформи більшість казахських громадян вибрало саме цей фонд, але з часом все більше громадян переходить до недержавних пенсійних фондів.

- Наступною системою, що заслуговує на увагу, є угорська, в якій на додаток до внесків, що сплачуються до солідарної системи, також перераховуються кошти до приватної пенсійної схеми з визначеними внесками.

- Латвійська - тут запроваджено умовно-накопичувальні рахунки. Відповідно до цієї моделі при виході на пенсію виплати мають складатися з накопиченої суми внесків та нарахованого на них інвестиційного доходу.

- У Польщі була введена у дію модель, відповідно до якої внески за станом на початок дії нової системи обліковуються як умовно-накопичувальні, а внески, що сплачуються з 1 січня 1999 року, дійсно інвестуються приватними пенсійними фондами, і від їх інвестування платники отримують реальний інвестиційний дохід. У момент виходу на пенсію їм має сплачуватись ануїтет, розрахований на основі цих обох складових частин.

- Російський варіант пенсійної системи складається з базової пенсії для всіх громадян, а також додаткових пенсійних виплат, які формуються за рахунок номінального і реального інвестування внесків. Одна частина другого рівня складається з умовно- накопичувальних внесків, а друга (для осіб у віці до 50 років) – з коштів від інвестування внесків, що здійснюється як недержавними пенсійними фондами, так і єдиним державним накопичувальним фондом, схожим на фонд у Казахстані.

Будова системи, яка існує в Україні часткового нагадує угорську. Про схожість з угорською системою свідчить той факт, що Україна зберігає солідарний компонент, хоча він є істотно меншим ніж в Угорщині та матиме обов’язковий накопичувальний компонент.

У колишніх соціалістичних країнах був помітний ентузіазм щодо добровільних пенсійних заощаджень [33]. Перші закони були ухвалені в Угорщині і Чеській Республіці (1994 рік), пізніше – у Словацькій Республіці (1996 рік). Туреччина розглядає розвиток добровільних схем як наступний важливий крок, в той час як на Мальті добровільні додаткові плани були запропоновані як складова трирівневої пенсійної системи. На Кіпрі добровільні заощадження здійснюються переважно через ощадні фонди, які здійснюють одноразові виплати при виході на пенсію.

Перший досвід показує, що основні завдання створення добровільних схем приваблюють молодших за віком працівників і працівників з нижчими доходами, оскільки вони можуть заощадити значні суми коштів, а також стимулюють роботодавців робити внески у додаткове пенсійне забезпечення.

У Чеській Республіці у 1994 році запроваджено в дію закон, який передбачав створення добровільних приватних пенсійних фондів, а протягом 1990-их років було зроблено 13 модифікацій державної пенсійної схеми. На сьогодні половина робочої сили країни охоплена добровільною додатковою пенсійною схемою.

У Словенії у 1999 році запроваджено ряд змін: підвищено пенсійний вік жінок, створено нову систему винагород і стягнень за пізній і ранній вихід на пенсію відповідно, надані повноваження і податкові пільги з метою поширення схем приватних заощаджень. На сьогодні в Словенії нові приватні фонди охоплюють кожного четвертого працівника.

Важливо, що в трьох країнах – Чеській Республіці, Румунії і Словенії – активно обговорюється можливість приватизації державних пенсійних схем, що вже позитивно вирішено першою групою країн [33].

Слід порівняти Україну та інші країни світу, які запровадили три рівні пенсійної системи в розрізі частки отримуваних пенсій з кожного рівня пенсійної системи (табл. 2.2) [21].

Таблиця 2.2

Частка пенсій з кожного рівня пенсійної системи, %

Країна Рівень 1 Рівень 2 Рівень 3 Всього
Франція 51 34 15 100%
Нідерланди 50 40 10 100%
Швейцарія 42 32 26 100%
Великобританія 65 25 10 100%
США 45 13 42 100%
Україна 99,99 0,0 0,01 100%

Взагалі недержавні пенсійні фонди як добровільний та ефективний засіб накопичення на старість з’явилися в Англії більше двох з половиною століть тому, пізніше і в Росії (у другій половині ХVIIІ сторіччя). У 1897 році в Росії і, зокрема, в Україні успішно діяли більше 200 емеритальних, пенсійних і страхових кас, найбільш потужними з яких були каси залізничників, вчителів, службовців Товариства пароплавства по Дніпру, деяких великих підприємств.

Принцип «зроби пенсію собі сам» відійшов на другий план з появою державних пенсійних систем. Німеччина запровадила цей соціальний інститут у 1889 році за часів канцлера Бісмарка, Австралія та Велика Британія - у 1908 році, в Сполучених Штатах Америки державна пенсійна система з’явилась в 30-ті роки ХХ сторіччя, у Радянському Союзі – в 1956 році [19].

У світі практика використання недержавних пенсійних фондів існує вже досить давно, і наразі світовий ринок недержавних пенсійних фондів займає вагому частку світового інвестиційного капіталу (рис. 2.1).

Рис. 2.1. Пенсійні накопичення в структурі світового інвестиційного капіталу в 2006 році

Таким чином, недержавний рівень пенсійної системи сьогодні є невід’ємною складовою переважної більшості пенсійних систем в країнах світу [25]. З одного боку наявність недержавного рівня пенсійної системи забезпечує додаткові гарантії соціально-економічного захисту громадян відповідної країни та підтримує стабільність пенсійної системи в цілому, а з іншого – запровадження недержавного рівня пенсійної системи створює передумови для формування в економіці країни значного обсягу довгострокових пенсійних накопичень як суттєвого інвестиційного ресурсу. Так, наприклад, на початок 2006 р. Сполучені Штати Америки нагромадили суму пенсійних активів у розмірі більше ніж 160 % ВВП, в той же час в Ірландії, Норвегії, Данії і Японії загальна сума накопичених пенсійних активів також перевищила 100 % ВВП.

Взагалі в США у пенсійному забезпеченні громадян важливу роль відіграють добровільні приватні пенсійні програми. В 90-х pp. XX ст. цими програмами було охоплено 40—45% найманих працівників приватного сектора, а пенсії, що були отримані з приватних фондів, становили в середньому 20% сукупних прибутків всіх пенсіонерів США. Існує два види внесків — або на особисті рахунки в банки, або виплати за місцем роботи. У 1974 р. прийнято закон, котрий передбачає не лише контроль, а й ще систему податкових пільг, які стимулюють створення таких фондів. Завдяки ППФ роботодавець закріплює потрібні кадри, підвищує конкурентоспроможність продукції. Крім цього, він може використати фінансові активи фондів для інвестування [18].

90% ППФ формуються за рахунок внесків роботодавців незалежно від видів програм. Взагалі система ППФ складається з двох видів програм: з фіксованим розміром внесків (підприємець створює початкову фінансову базу, але розмір пенсій залежить від наступних внесків майбутніх пенсіонерів); з встановленим розміром пенсій, який визначається залежно від стажу роботи і розміру зарплати на момент виходу на пенсію. Підприємець зобов'язаний забезпечити фінансову базу фонду. Фонд з фіксованим розміром внесків нині домінує в США, незважаючи на те, що не завжди забезпечує бажаний рівень виплат. Якщо коштів не вистачає, то підприємці, які створили цей фонд, не зобов'язані покривати нестачу із своїх прибутків. В американських пенсіонерів пенсія складається на 43% із приватних пенсійних фондів [29].

Досить високими темпами відзначається процес накопичення пенсійних активів на недержавних рівнях пенсійної системи в країнах Центральної й Східної Європи. Зокрема у Чеській Республіці пенсійні активи з 2001 по 2005 р. виросли в 3,57 раза (4% до ВВП), в Угорщині – в 4,4 раза (3,9% до ВВП), в Польщі – в 5,7 раза (9% до ВВП) [25].

У країнах, де найбільш розвинутий фінансовий і фондовий ринки – Австралії, Канаді, Франції, Німеччині, Гонконгу, Ірландії, Японії, Швейцарії, Нідерландах, Великобританії, США, – у 1996 р. активи пенсійних фондів складали $11,6 трлн. (58% ВВП), а у 2006-му – $23,3 трлн. (81% ВВП) (табл. 2.3) [21].

Таблиця 2.3

Співвідношення пенсійних активів до ВВП, початок 2007 року, %

Країна Пенсійні активи, % до ВВП
Швейцрія 148
Нідерланди 132
США 105
Польща 11,1
Угорщина 9,9
Болдгарія 3,1
Росія 2,2
Україна 0,3

Активи недержавної пенсійної системи у Латвії вже складають $0,301 млрд., Чехії – $7,2 млрд., Казахстані – $6,3 млрд., Росії – $15,5 млрд., Польщі – $40,7 млрд., Великобританії – $2,3 трлн., у США – $13,9 трлн. А в Україні активи недержавної пенсійної системи складають лише $0,033 млрд. (табл. 2.4).

Таблиця 2.4

Активи НПФ на початок 2007 року [35]

Країна

Всього активів

(трл. дол.)

Всього активів

(трл. дол.)

Початок 1997 року Початок 2007 року
Австралія 192.0 743.4
Канада 429.0 1,026.8
Франція 68.0 157.9
Німеччина 204.0 311.7
Гонконг 25.0 62.0
Ірландія 33.0 111.9
Японія 2,007.0 3,083.7
Нідерланди 349.0 873.3
Швейцарія 261.0 565.3
Великобританія 950.0 2338.4
США 6,774.2 13,963.1
Всього (дол.) 11,292.2 23,237.4

За показниками 10 найбільших ринків світу, в 1997 році розмір активів пенсійних фондів складав 11,6 трл. дол., а на початок 2007 року цей показник збільшився до 23,3 трл. дол. (рис. 2.2)

Рис. 2.2. Активи пенсійних фондів найбільших ринків світу, трл. дол. [35]

Розглянувши структуру активів, тобто інвестиції пенсійних фондів 7 найбільших світових пенсійних ринків (Австралії, Канади, Японії, Нідерландів, Швейцарії, Великобританії та США), слід зазначити, що найбільшу частку займають акції – 60,2%, 25,5% займають облігації, 7% - грошові інструменти та 7,3% - нерухомість (рис. 2.3):

Рис. 2.3. Структура активів найбільших пенсійних ринків світу в 2006 році [35]

При розгляді структури активів недержавних пенсійних фондів у світі за останні 10 років, тобто з 1996 року по 2006 рік (рис. 2.4) видно, що суттєво зменшилась частка облігацій в структурі недержавних пенсійних фондів - на кінець 2006 року вона складала 25,5% порівняно з 1996 роком, тобто зменшилась на 11%, разом з тим відбулося зменшення частки цінних паперів в структурі НПФ, проте лише на 0,6%:

Рис. 2.4. Структура активів НПФ у світі 1996рік-2006 рік [35]

В Україні закон жорстко регламентує інвестування пенсійних активів. Так, 40% їх дозволено вкладати в акції, 50% – в облігації державної позики, 20% – в облігації місцевої позики, 40% – в корпоративні облігації, 40% – в іпотечні цінні папери, 10% – у нерухомість, 10% – у банківські метали, 20% – в акції та облігації іноземних емітентів. А ось в Австрії немає обмежень щодо інвестування в облігації, у нерухомість можна вкладати 20%. В Угорщині закон не дозволяє вкладати пенсійні кошти у нерухомість, в акції ж можна інвестувати 50-60%, у банківські депозити – без обмежень. В Італії немає обмежень щодо інвестування в акції та облігації, на банківські депозити можна покласти 20% пенсійних коштів, а в нерухомість не можна вкладати ні копійки. У Бельгії, Німеччині та Люксембурзі ніяких обмежень щодо інвестування пенсійних активів закон не передбачає.

У світі існують різні схеми сплати внесків. Однак, неможливо однозначно визначити, яка з них найкраща. Це повністю залежить від конкретної ситуації у країні.

Наприклад, в Австралії працівник не зобов’язаний нічого сплачувати у вигляді внесків на пенсійне забезпечення. Всі внески сплачує роботодавець. Схожа модель застосовується і у Данії. Але все-таки працівники сплачують кошти опосередковано, оскільки державні пенсії у цих країнах у повному обсязі фінансуються за рахунок бюджетних коштів, які складаються з податкових платежів роботодавців і працівників. При запровадженні у Австралії і Данії систем, у яких внески сплачуються лише роботодавцем, виникали протести з приводу того, що такий порядок може зробити їх неконкурентоспроможними внаслідок високих ставок відрахувань на соціальне страхування. Проте, виявилось, що це не так.

Зовсім протилежною є ситуація у Чилі і Казахстані, де відповідальність за сплату внесків покладена на працівників, проте Чилі не можна вважати добрим прикладом, оскільки там реформа проводилась під час диктатури Піночета. При проведенні реформи у Казахстані передбачалось, що роботодавці мали підвищити заробітну плату своїх працівників, щоб величина їх чистого доходу залишилась незмінною. Однак, так відбулось лише у тих місцях, де уряд міг застосувати і контролювати застосування законодавства.

В Угорщині для тих, хто має трудовий стаж, перерахування коштів у недержавний пенсійний фонд здійснюється на добровільних засадах, але для тих, хто тільки-но починає трудову кар’єру, такі внески є обов’язковими. У Чехії і Словаччині подібні відрахування добровільні, а у Швеції, Австралії та Чилі – обов’язкові.

Безперечно, існують інші схеми сплати внесків, у яких величина їх ставки, що сплачується працівником і роботодавцем, у деяких випадках змінюється завдяки розподілу її між ними.

Наприклад, у Польщі було прийняте рішення про паритетну участь працівників і роботодавців у сплаті внесків, і у зв’язку з цим стало відомо про проблеми при коригуванні заробітної плати для працівників приватного сектору.

Зміна у структурі сплачуваного внеску не завжди допомагає роботодавцю. Його цікавить лише величина загальних витрат на соціальне страхування. Хоча відсоток, що належить до сплати роботодавцем, може зменшитись, загальна величина фактично сплаченої суми може істотно зрости, якщо відповідно підвищується заробітна плата працівника [26].

Таким чином, характерною ознакою розвитку ринків фінансових послуг в останні десятиріччя є зростання попиту на послуги з недержавного накопичувального пенсійного забезпечення. З одного боку це зумовлено природною потребою людини здійснювати протягом працездатного віку довгострокові накопичення на старість, з другого – стимулюється розвиток системних відносин на ринку праці (між державою, роботодавцями та професійними спілками, як сторонами «соціального партнерства»), спрямованих на досягнення балансу інтересів сторін щодо розширення системи соціальних гарантій (в тому числі і пенсійного забезпечення) найманих працівників. Накопичені в пенсійних фондах заощадження постійно зростають і вже складають в розвинених країнах суттєву частку інвестиційного потенціалу.

Отже, пенсійні реформи в кожній країні мають свої особливості, позаяк враховують демографічні, культурні, соціальні, політичні, фінансові фактори. Світовий досвід доводить доцільність і необхідність існування різних інститутів недержавного пенсійного забезпечення. Завдання забезпечення стабільності функціонування недержавного рівня пенсійної системи само по собі є завданням державного рівня, оскільки можливі проблеми функціонування системи недержавних пенсійних фондів можуть стати чинником дестабілізації як пенсійної системи країни в цілому, так і руйнівним чинником для ринку капіталу та інвестиційних процесів в економіці країни.

2.2 Ставлення до системи недержавного пенсійного забезпечення в Україні

У відповідності до реформи, третім рівнем пенсійної системи є добровільне недержавне пенсійне забезпечення, основу якого складає діяльність недержавних пенсійних фондів. В межах третього рівня працівники мають можливість перераховувати внески до обраного ними недержавного пенсійного фонду. Важливим є те, що система недержавних пенсійних фондів дозволяє залучати також і кошти роботодавців до формування пенсійних заощаджень їх працівників, що сприятиме підвищенню рівня життя громадян на пенсії [13].

В даний момент, за результатами дослідження, проведеного USAID, лише 21% опитаних працівників позитивно відповіли на запитання про самостійне накопичення коштів на пенсію. При цьому суттєво виявилася різниця між Києвом та іншими регіонами України: в Києві за даними опитування приблизно 40-50% так чи інакше накопичують кошти на пенсію, а в регіонах цей показник складає 10-12%. Така ситуація характеризує потенціал недержавної пенсійної системи України не дуже високим.

Розглянувши готовність працівників брати участь у недержавному пенсійному забезпеченні було визначено, що тільки 19% працівників готові брати в ньому участь і вкладати кошти в недержавні пенсійні фонди (рис. 2.5):

Рис. 2.5. Готовність працівників брати участь у недержавному пенсійному забезпеченні

Основною причиною того, що дуже високий відсоток складають відповіді респондентів, що не можуть визначитися стосовно свого ставлення до участі в недержавному пенсійному забезпеченні (51,19%) полягає у відсутності необхідної інформації про умови та особливості функціонування цього рівня пенсійної системи.

При аналізі факторів, що приваблюють працівників брати участь у недержавному пенсійному забезпеченні було виявлено, що майже половина респондентів бачить у недержавному пенсійному забезпеченні можливість отримати в майбутньому стабільний матеріальний стан. Саме цей фактор слід вважати визначальним, так як всім іншим факторам респонденти приділили значно менше уваги. Другим фактором за значимістю виступає фактор, пов’язаний із надійністю збереження коштів, відкладених на пенсію через систему недержавних пенсійних фондів. Самостійне накопичення на пенсію не можна вважати в повному сенсі накопиченням на старість, адже ці кошти можуть бути витрачені раніше, а думка щодо потенційної можливості втратити кошти, вкладені в недержавні пенсійні фонди, породжена пострадіанським минулим а також невпевненістю населення в стабільності політичної системи та виступає суттєвим фактором (рис. 2.6):

Рис. 2.6. Фактори, що приваблюють працівників брати участь у недержавному пенсійному забезпеченні

Факторами, що стримують працівників брати участь у нержавному пенсійному забезпеченні є (рис. 2.7):


Рис. 2.7. Фактори, що стримують працівників брати участь у НПЗ

Факторами зацікавленості керівників у нержавному пенсійному забезпеченні є (рис. 2.8):

Рис. 2.8. Фактори зацікавленості керівників у НПЗ

Отже, можна зробити висновок, що рівень поінформованості про впровадження пенсійної реформи в Україні є досить високим як серед працівників, так і серед керівників, проте у більшості є лише загальне уявлення про пенсійну реформу. Також існує значна різниця в рівні поінформованості про пенсійну реформу та розумінні її суті між Києвом та іншими регіонами України – В Києві вона є суттєво вищою. Існує значна різниця в ставленні до пенсійної реформи працівників та керівників: переважна більшість керівників підприємств підтримує реформу, в той час як майже половина працівників не може визначитися відносно підтримки чи не підтримки пенсійної реформи. Майже половина опитаних керівників підприємств готові брати участь у системі недержавного пенсійного забезпечення і основним фактором, який їх приваблює – це можливість матеріального стимулювання працівників через наявність «пенсійного пакету». Головним фактором, який їх від цього утримує – це нестача інформації про функціонування системи недержавного пенсійного забезпечення.

Прчинами такого ставлення населення до діяльносіт недержавних пенсійних фондів є насамперед недовіра до них, низька поінформованість, відсутність доступної інформації про діяльність таких фондів та низький розвиток інфраструктури недержавних пенсійних фондів у регіонах.

2.3 Аналіз сучасного стану ринку фінансових послуг недержавних пенсійних фондів України

На відміну від розвинених країн світу, в Україні ринок недержавного пенсійного забезпечення суттєво поступається ринку послуг інвестиційних фондів. Основною проблемою відставання є відсутність державної підтримки у розвитку третього рівня пенсійної системи та зволікання із запуском другого Накопичувального рівня, який би суттєво мобілізував діяльність недержавних пенсійних фондів.

Готовність вітчизняного ринку недержавного пенсійного забезпечення до активної роботи з пенсійними внесками підтверджується створенням відповідної інфраструктури ринку, налагодженням механізму взаємодії між основними учасниками системи НПЗ тощо. Система добровільного пенсійного забезпечення в Україні нині перебуває на початковому етапі розвитку. Обсяг активів недержавних пенсійних фондів швидко зростає, однак вони все ще становлять невелику частину фінансової системи України.

Швидкий вихід на ринок був пов’язаний з деякими новоствореними НПФ, які приваблювали учасників, не приділяючи уваги грошовим внескам. З 1 січня 2004 року введений в дію Закон України «Про недержавне пенсійне забезпечення». В інших країнах не спостерігалося діяльності таких пенсійних фондів з великою кількістю учасників і близькими до нуля активами. На момент прийняття Закону в Україні вже існували 47 недержавних пенсійних фондів, проте, після введення нового закону лише 5 із них реорганізувалися, інші ж припинили своє існування [5].

Наразі показники зростання ринку, на перший погляд, вражають, однак його обсяг є все ж таки невеликим. У США та Великій Британії активи НПФ становлять 60% ВВП. У країнах, що розвиваються, наприклад у Росії та Казахстані, активи недержавних пенсійних фондів сягають 10% ВВП, в Україні це лише соті частки ВВП [7].

Темпи збільшення накопичень в системі НПЗ у відсотковому відношенні є найбільшими порівняно з іншими фінансовими ринками, але при цьому обсяги накопичень все ще залишаються занадто малими. Сьогодні зі всіх сегментів фінансового ринку недержавні пенсійні фонди демонструють найшвидші темпи росту (рис. 2.9) [3]:


Рис. 2.9. Динаміка розвитку НПФ у порівнянні з іншими ринками у 2005-2007 рр.

Починаючи з 2004 року зберігається стала тенденція щодо збільшення кількості установ, які надають послуги в системі недержавного пенсійного забезпечення (табл. 2.5).

Таблиця 2.5

Кількість НПФ, адміністраторів, компаній з управління активами НПФ та зберігачів НПФ, внесених до реєстру

Реєстрація суб’єктів

системи недержавного пенсійного забезпечення

2004 2005 2006

І півріччя

2007

Кількість НПФ на кінець періоду 29 54 79 85
Кількість адміністраторів на кінець періоду 21 37 41 45
Кількість компаній з управління активами НПФ (КУА) 44 75 135 218
Кількість банків-зберігачів пенсійних активів 68 80 95 107

Кількість НПФ, що мають статус фінансової установи, на кінець 2007 року збільшилась на 17, або 21, 5 % порівняно з 2006 роком і становила 96 одиниць. Серед них налічується 75 відкритих, 13 корпоративних та 8 професійних фондів (рис. 2.10).


Рис. 2.10. Розподіл недержавних пенсійних фондів за видами станом на 31.12.2007 року

Висока частка відкритих НПФ пояснюється більшою свободою вступу до них нових учасників, без прив’язки їх до конкретної галузі або підприємства.

Активну діяльність по залученню вкладників і учасників та формуванню пенсійних активів здійснюють лише 50 фондів. Слід зазначити, що вже цієї кількості НПФ достатньо для обслуговування всіх бажаючих роботодавців та громадян країни брати участь у недержавному пенсійному забезпеченні. Для прикладу, в Польщі, де учасників НПФ більше 11 млн. громадян, працює всього 16 фондів. В Угорщині із 60 НПФ, створених у перші декілька років, зараз залишилось всього 21 фонд, в яких бере участь більше 40 відсотків зайнятого населення. В Чилі 80 відсотків учасників зосереджені у 5 великих фондах [3].

З урахуванням світового досвіду можливо зробити висновок про поступове зниження динаміки росту чисельності в Україні недержавних пенсійних фондів та інфраструктури, що їх обслуговує з одночасним їх укрупненням в процесі зростання конкуренції переваг, які несе консолідація цього ринку.

Питання формування пенсійних активів та функціонування всієї системи НПЗ напряму пов’язане із зацікавленістю юридичних та фізичних осіб у задоволенні своїх економічних потреб шляхом участі у системі недержавного пенсійного забезпечення.

Станом на 01.07.07 з одного мільйона суб’єктів підприємницької діяльності-юридичних осіб виступило засновниками недержавних пенсійних фондів лише 198, а в якості вкладників – 1729. Це свідчить про незначну зацікавленість на цьому етапі розвитку економіки власників та керівників підприємств і установ у створенні та участі в діяльності недержавних пенсійних фондів.

Серед засновників НПФ майже 60% складають підприємства реального сектора економіки, 12% – фінансові компанії. Найбільший інтерес до участі у системі недержавного пенсійного забезпечення виявили представники промислових підприємств. Це пов’язано як із необхідністю залучення додаткових «довгих» фінансових ресурсів, так і закріплення професійних кадрів на виробництві. В той же час, кількість підприємств і установ, які виступають засновниками та вкладниками пенсійних фондів постійно зростає, що свідчить про поступове розуміння власниками та керівниками підприємств користі накопичувального пенсійного забезпечення з одного боку, та тиску трудових колективів, профспілок на роботодавців з метою покращення соціального захисту найманих працівників.

Слід зазначити, що загальна кількість вкладників НПФ у 2007 році склала 42 315 осіб, що на 12 842 особи, або на 43, 6 % більше, ніж на кінець 2006 року, серед них кількість вкладників НПФ – юридичних осіб складає у 2007 році 1764 проти 1098 на кінець 2006 року (збільшення на 60,7 %), а кількість вкладників НПФ – фізичних осіб становила в 2007 році 40 551 особу (збільшення складає 12 176 осіб, або 42, 9 %) (рис. 2.11).


Рис. 2.11. Динаміка зростання вкладників недержавних пенсійних фондів

Проаналізувавши кількість вкладників, необхідно також виділити, що загальна кількість учасників НПФ на кінець 2007 року становила 278 687 осіб, що на 85352 особи, або на 44, 2 % більше, ніж на кінець 2006 року. У розрізі вікових груп найбільшою є кількість учасників у віковій групі від 40 до 55 років і складає 43% від загальної кількості учасників та від 25 до 40 років – 35% від загальної кількості учасників.

Як підтверджує досвід інших країн, така кількість учасників цілком достатня для ефективного управління мільярдами пенсійних коштів, які могли б потрапили на ринок спільного інвестування після запуску другого рівня пенсійної системи.

Проте навіть такі темпи ще не можуть забезпечити найближчими роками запровадження добровільного пенсійного накопичення в масштабах, які б суттєво впливали на економіку та розв’язання проблем пенсіонерів.

За результатами 1 півріччя 2007 року лише 1,12% працездатного населенняУкраїни є учасникаминедержавних пенсійних фондів. По відношенню до«середнього класу»,якийза розрахунками досліджень складає 8 – 10% всього населення, частка учасників НПФ складає біля 10-12 %.

Основним фактором формування пенсійних активів у перші роки функціонування залишаються пенсійні внески, сплачені вкладниками до недержавних пенсійних фондів.

Середньомісячні внески у січні – липні 2007 року на користь учасників, сплачених вкладниками корпоративних НПФ, у середньому становили 982,36 грн., що складає 12,9% від середньомісячної заробітної плати одного штатного працівника. У більшості корпоративних фондів ця сума частково сплачується за рахунок коштів роботодавця і частково за рахунок самого учасника.

Вкладниками професійних НПФ на користь одного учасника сплачується 62,55 грн. або0,8% середньомісячної заробітної плати, для відкритих НПФ – 220,23 грн. або 2,9%. Разом з тим, найбільша питома вага по сплаті внесків належить саме вкладникам відкритих пенсійних фондів, а саме 66,9% пенсійних внесків. Питома вага пенсійного внеску у загальній частині доходів населення на сьогодні не перевищує 4,3%.

Простежується зв'язок між збільшенням розміру пенсійних відрахувань та зростанням загального достатку населення. Низький рівень доходів населення негативно впливає на його участь в системі недержавного пенсійного забезпечення.

В цілому сукупні активи НПФ, які спрямовуються на інвестування хоча і збільшилися за останній рік майже в 2 рази, проте склали станом на 01.07.07 лише 185,2 млн. грн. Враховуючи, що інвестиції в основний капітал у 2006 році склали 125 254 млн. грн., можливо зробити висновок, що активи недержавних пенсійних фондів поки що не мають вирішального впливу на інвестиційний клімат в Україні. Для порівняння, кредити банків в інвестиційну діяльність в 2006 році склали 19 406 млн. грн.

З метою захисту пенсійних активів на законодавчому рівні встановлені вимоги до напрямків інвестування пенсійних активів та загальні обмеження за окремими напрямками.

Враховуючи необхідність часу для акумулювання активів в обсягах, які дають можливість диверсифікації інвестування, вимоги законодавства до складу та структури активів застосовуються до недержавних пенсійних фондів лише після 18 місяців з дати реєстрації НПФ. Таким чином, вимоги законодавства щодо структури активів перших, внесених до Державного реєстру фінансових установ, почали застосовуватися лише наприкінці 2006 року.

В той же час, аналіз даних щодо диверсифікації активів свідчить, що частина фондів і після 18 місяців роботи не виконали вимоги щодо диверсифікації своїх активів або внаслідок неефективної діяльності рад фондів щодо здійснення контролю за інвестиційною політикою фонду, або за діяльністю осіб, що здійснюють управління активами фонду (додаток В).

Наведені дані показують, що НПФ вкладають дуже недостатні кошти у внутрішні державні боргові зобов’язання (1,2%). Для порівняння, в Угорщині більше 70%, в Болгарії та Польщі – біля 50%. Така ситуація пов’язана з низькою доходністю українських державних цінних паперів, яка не перекриває рівень інфляції в Україні. Причиною такої ситуації є недостатньо розвинутий ринок державних боргових інструментів та низька дохідність державних цінних паперів.

Недержавні пенсійні фонди не інвестують в іноземні активи фактично через недоліки вітчизняного законодавства. Інвестиції у високоякісні та ліквідні іноземні цінні папери з належно встановленою ціною можуть істотно поліпшити співвідношення між ризиками та прибутками українських НПФ. Водночас, макроекономічні наслідки потенційного відпливу капіталу залишатимуться дуже незначними протягом найближчих років, оскільки розміри НПФ є відносно невеликими порівняно з рештою фінансової системи.

НПФ переважно інвестують в облігації українських підприємств; значну частку інвестиційного портфеля НПФ становлять також банківські депозити. Відсутність можливостей інвестувати в державні облігації та іноземні цінні папери, а також обмежена ліквідність місцевих акцій змушує українські НПФ вкладати кошти в облігації українських підприємств та банківські депозити. Було навіть порушено загальне граничне обмеження, накладене законодавством на інвестиції в облігації українських підприємств. Зважаючи на (велику) кількість таких облігацій і (малу) кількість трансакцій на неліквідних ринках, НПФ стикаються з високим ризиком, пов’язаним з українськими емітентами корпоративних облігацій. Отож, значна частина інвестиційного портфеля НПФ складається з цінних паперів, які можуть мати невідповідні ціни.

Як вже було зазначено, чинне українське законодавство передбачає обмеження щодо інвестування активів пенсійних фондів у різні фінансові інструменти. Зокрема, в акції можна інвестувати не більше 40% активів, аналогічна межа існує і щодо інвестування у корпоративні облігації. Разом із тим у більшості розвинених країн не існує обмежень щодо інвестування активів пенсійних фондів в акції і корпоративні облігації. Певні обмеження застосовуються щодо цінних паперів, не включених до лістингу фондових бірж. Цінні папери, які котируються на фондових майданчиках, в усьому світі вважаються надійними фінансовими інструментами, а діяльність їх емітентів є досить прозорою [20].

Таким чином, протягом всього періоду відстежується тенденція до постійного зростання як кількості НПФ та інфраструктури, що їх обслуговує так і вкладників та учасників НПФ, а також обсягів вкладень в НПФ (рис. 2.12) [31]. За минулий рік кількість недержавних пенсійних фондів збільшилася зі 79 до 96, адміністраторів НПФ – із 41 до 50.


Рис. 2.12. Динаміка зростання кількості НПФ та активів НПФ за 2005-2007 рр.

Кількість НПФ з активами більше 10 млн. гривень склала 10 (з них 7 -відкритих, 2 - корпоративних и 1 - професійний). В Україні спостерігається швидкий вихід на ринок новостворених НПФ. При цьому не приділяється належної уваги грошовим внескам до пенсійних фондів. В інших країнах не відбувалося такого розвитку пенсійних фондів з відносно великою кількістю учасників і близькими до нуля активами.

Активи НПФ, якими управляють КУА, вимірюються значно меншими значеннями: станом на кінець третього кварталу 2007 року активи НПФ в управлінні КУА складали 213,4 млн. грн. Найбільше коштів акумулювали відкриті фонди – понад 118 млн. грн або 55,5% загальної вартості активів НПФ (рис. 2.13).


Рис. 2.13. Структура активів НПФ у розрізі видів фондів станом на 3 квартал 20007 року

Середня доходність пенсійних активів зменшилась і склала 16,1% проти 17, 1 % у 2006 році. Зниження доходності пенсійних активів у 2007 році обумовлене складною ситуацією на фондовому ринку в цілому та частково - запровадженням обмежень щодо інвестування пенсійних активів у цінні папери з боку ДКЦПФР. Крім того, на це мало вплив і зниження ставок по депозитних вкладах у банках (депозити складають значний відсоток в інвестиційних портфелях недержавних пенсійних фондів).119 74381 975,8

Витрати, які відшкодовуються за рахунок пенсійних фондів за І півріччя 2007 року склали 11,4 млн. грн. або 5,7 від загальної суми активів, з них 6 млн. грн. або 53% витрат припадає на оплату послуг адміністратора. 3,7 млн. грн. або 32% припадає на оплату послуг КУА, 0,27 млн. грн. або2% – на оплату послуг банка-зберігача.


Рис. 2.14. Структура витрат НПФ

Наскільки успішно буде надалі просуватися пенсійна реформа та розвиватися ринок пенсійних послуг, залежить від позиції керівників підприємств та установ, їх розуміння можливостей, які надає їм та їх трудовим колективам нова пенсійна система.

Таким чином, система добровільного пенсійного забезпечення в Україні перебуває на початковому етапі розвитку. Обсяг активів недержавних пенсійних фондів швидко зростає, однак вони все ще становлять невелику частину фінансової системи України. Протягом останніх двох років НПФ накопичили значний досвід роботи, наявна позитивна динаміка розвитку системи НПЗ за всіма показниками (додаток Г).

Досягнення оптимального для учасників пенсійних фондів співвідношення між рівнями ризиків та прибутковістю в інвестиційних портфелях НПФ ускладнюється недостатнім розвитком ринків капіталу в Україні та тим, що законодавче регулювання операцій з іноземною валютою перешкоджає закордонним інвестиціям НПФ у безпечніші інструменти, які перебувають в обігу на розвинутих, ліквідних іноземних ринках. Як наслідок, НПФ вимушені інвестувати активи в інструменти, що характеризуються вищим ризиком – переважно у внутрішні корпоративні облігації. Набуття населенням позитивного досвіду вкладення коштів у фонди сприятиме розвитку недержавного пенсійного забезпечення, практиці та довірі до довгострокового інвестування у недержавні пенсійні фонди.


РОЗДІЛ 3. НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ ФІНАНСОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

3.1 Оптимізація джерел НПФ

Недержавні пенсійні фонди є явище порівняно новим для України, проте в світі практика акумулювання доходів за допомогою пенсійних інститутів має багату історію, яка засвідчує ефективність та перспективність застосування даної системи соціального страхування.

Розвиток пенсійних фондів залежить від виконання поточних зобов’язань по нарахуванню та виплаті пенсії, збереження та примноження пенсійних нагромаджень.

Активи пенсійних фондів є не тільки гарантією безбідного життя громадян, вони виконують роль потужного елементу довгострокових інвестицій для економіки держави. Саме тому, темпи їхнього зростання відіграватимуть все більшу роль для економіки держави.

Розглянута модель покликана визначити та описати чинники, які впливають на зростання активів недержавних пенсійних фондів. Активи недержавних пенсійних фондів – загальна величина акумульованих всіма фондами внесків учасників.

Для побудови моделі були використані дані Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг та дані Національного Банку України поквартально за період з 2005 року (1 квартал) по 2007 рік (3 квартал) (додаток Д).

В процесі моделювання було відібрано наступні фактори, які можуть впливати на динаміку росту активів недержавних пенсійних фондів: рівень доходів, інфляція, депозити, рівень кредитування населення, інвестиції в основний капітал, чисельність учасників, рівень безробіття, середня зарплата (за видами економічної діяльності) та середня сума внеску учасника НПФ (активи НПФ/к-сть учасників НПФ).

Серед відібраних чинників частина мають прямий, а частина обернений зв'язок з величиною активів НПФ. Очікується, що вплив факторів буде наступний:

- Доходи населення – вплив може бути негативним, оскільки це випливає із залежності розподілу доходу – чим більші доходи, тим більшим є споживання, тим менше залишається в населення коштів для інвестицій.

- Інфляція – даний фактор може мати вплив як прямий, так і обернений. В короткостроковому періоді зростання цін може спричинити збільшення витрат учасника та одночасне зменшення частки, що спрямовується на заощадження. Хоча в довгостроковому періоді ефект може нівелюватися: зарплати з деяким лагом індексуються і відповідно номінально зростає їх розмір та відрахування у фонди.

- Рівень депозитів – має обернену залежність. Депозити є в деякій мірі альтернативою пенсійним заощадженням. Багато банків пропонують ряд довгострокових програм, які орієнтовані на створення клієнтами “довгих грошей”.

- Рівень кредитування – матиме прямий вплив. Населення збільшує витрати, разом з тим залишається більше кошті в для відрахування в пенсійні фонди.

- Інвестиції в основний капітал – може мати як прямий, так і зворотній вплив. Збільшення інвестицій підприємств у виробничі потужності передбачають зростання ефективності процесу виробництва, а отже - продуктивності праці. Вища продуктивність працівників дасть змогу підвищити їхню заробітню плату, відповідно, доходи робітників зростуть. Оскільки в багатьох корпоративних фондах закріплено відрахування до НПФ як частку зарплати, то відрахування до фондів зростуть. В той же час, інвестиції підприємств можуть здійснюватися частково за рахунок стримування росту винагороди працівників.

- Чисельність учасників – має прямий вплив на величину активів. Це пояснюється тим, що при приєднанні до системи нових учасників збільшується кількість щомісячних платежів. На даний час, кількість учасників пенсійних фондів в значній мірі зростає за рахунок приєднання до системи корпоративних клієнтів, тому активи збільшуватимуться.

- Середня заробітна плата (за видами економічної діяльності) – її збільшення дозволить заощаджувати більше та більше відраховувати у фонди.

- Середня сума внеску учасника НПФ – у випадках коли учасники самостійно здійснюють накопичення на рахунках пенсійних внесків, величину платежів вони визначають самостійно. Збільшення величини платежів автоматично збільшує активи ПФ.

В даній роботі була здійснена спроба побудувати модель та визначити вплив основних макроекономічних показників на приріст фінансових активів населення.

В процесі моделювання було досліджено зв'язок вище приведених величин (рис. 3.1):


Рис. 3.1 Попередньо обрані фактори

Дослідивши залежність факторів за допомогою пакета Eviews, було знайдено вплив п’яти факторів на величину активів, решта факторів виявилися несуттєвими. (рис. 3.2) Тому, для спрощення користування моделлю, статистично не значимі фактори були виключені.


Рис. 3.2 Результати моделювання

Найбільше значення для досліджуваного показника мають величина середньої суми внеску учасника НПФ, отже збільшення активів фонду відбувається в значній мірі через зростання середньої суми сплачуваної учасником до пенсійного фонду, також позитивний вплив на динаміку активів НПФ мають інвестиції в основний капітал та кредити в економіку, а доходи мають обернену залежність з досліджуваним показником.

В ході моделювання були отримані такі результати:

- Коефіцієнт детермінації R^2 = 0,99, що означає, що дана модель пояснена на 99%, тобто зміна досліджуваного показника пояснюється на 99% зміною відібраних факторів;

- На основі критерій Фішера модель перевіряється на адекватність, тобто виявляється чи є зв’язок між відібраними факторами та залежною змінною. Критерій Фішера: Prob(F-statistic) = 0,000, що є меншим 10%, тобто модель адекватна;

- Тест Дарбіна-Уотсона (DW) перевіряє модель на відсутність автокореляції першого порядку: значення критерію DW (2,05) трохи перевищує 2, що вказує на відсутність автокореляції.

Далі в ході моделювання було проведено кілька тестів для перевірки даної моделі на адекватність. Сопчатку слід розглянути Ramsey Reset Test, який досліджує модель на стабільність та на специфікацію та перевіряє її на відсутність мультиколінеарності (рис. 3.3).

Рис. 3.3 Дані Ramsey Reset Test

Показник F-statistic є більшим 10% тому модель є стабільною та вірно специфікованою.

Далі слід звернути увагу на White Heterosckedasticity Test, який перевіряє модель на відсутність гетероскедастичності результатів (рис. 3.4).


Рис. 3.4 Дані White Heterosckedasticity Test

В даному випадку p-value даної статистики = 44% , що є більшим 10%, тобто це означає що гетероскедастичність відсутня.

Для перевірки моделі на автокореляцію слід застосувати LM-test (рис. 3.5).

Рис. 3.5 Дані Breusch-Godfrey Serial Correlation LM Test

В даному випадку значення p-value = 60%, тобто автокореляція відсутня.

Результати тестування показали, що дана модель є адекватною та вірно специфікованою, тому на цій основі можна здійснити прогноз на наступний період, тобто на 4 квартал 2007 року.

При побудові прогнозу, були отримані наступні дані (рис. 3.6):

Рис. 3.6 Прогноз активів пенсійних фондів на 4 квартал 2007 року.

Перевірка якості пронозу показує, що: показник MAPE (Mean Abs. Percent Error), який використовується для міри точності прогнозів дорівнює 4,58%, тобто він є меншим 10%, тому слід зазначити що точність прогнозу є досить високою; показник розбіжності Theil Inequality Coefficient дорівнює 0,008%, а для ідеального прогнозування він повинен знаходитись в межах від 0 до 1.

На основі прогнозу було отримане прогнозне значення, яке дорівнює 341(млн. грн.). Порівнявши прогнозоване значення активів пенсійних фондів з реальним, яке дорівнює за даними Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України 278 (млн. грн.), можна зробити висновок, що відхилення прогнозного значення від реального є досить значним. Проте, слід зазначити, що причиною такого відхилення могли стати політична криза та високий показник інфляції за даний період, який спричинив зниження рівня реальних доходів населення. Взагалі інфляція – це ключовий системний ризик для вкладників, які довіряють свої кошти недержавним пенсійним фондам на довгий срок.

Отже, дані дослідження вказують на залежність темпів росту активів недержавних пенсійних фондів від таких макроекономічних показників, як кредити в економіку, рівень доходів та інвестицій в основний капітал.

3.2 Удосконалення державного регулювання

Побудова ефективно функціонуючих недержавних пенсійних фондів в Україні означає створення нового механізму пенсійного забезпечення. Значущість таких фондів визначається їх спроможністю бути суттєвим джерелом підтримки соціальних стандартів та одночасно акумулятором внутрішніх інвестиційних ресурсів для прискореного розвитку національної економіки. Одночасно не в повній мірі сформувалося сприятливе середовище для розвитку недержавних пенсійних фондів в Україні.

Розвиток ринку недержавних пенсійних фондів сповільнюється через недоліки у правовій та регулятивній базі, а також через нестабільне економічне середовище у країні.

Як показує досвід інших ринків, що розвиваються, створення адекватних умов розвитку фондового ринку є надзвичайно важливим для розвитку недержавних пенсійних фондів.

Тому, на сьогоднішній день можна визначити такі головні пріоритети Держфінпослуг щодо подальшого розвитку функціонування недержавних пенсійних фондів в Україні:

- підвищення якості послуг, які надаються пенсійними фондами учасникам ринку. Для цього Держфінпослуг повинна вжити такі системні заходи:

- запровадження системи здійснення оцінки фінансового стану недержавних пенсійних фондів на засадах публічності;

- уніфікація методологій та правил визначення фінансових показників, ведення облікових процедур шляхом внесення відповідних змін до нормативно-правової бази, що регулює діяльність НПФ, насамперед щодо ведення персоніфікованого обліку учасників НПФ, оцінки активів НПФ та складання звітності. Така уніфікація дозволить, по-перше, встановити єдині стандарти щодо облікових та звітних процедур у діяльності НПФ, визначення дохідності активів НПФ; по-друге, зробити прозорим та зрозумілим механізм обліку пенсійних внесків та визначення обсягу накопичень щодо кожного учаснику, в тому числі шляхом встановлення нормативними актами порядку розрахунку такого показника, як чиста вартість одиниці пенсійного внеску;

- підвищення прозорості роботи НПФ та юридичних осіб, які надають їм послуги, шляхом запровадження нових стандартів розкриття інформації про діяльність НПФ з оприлюдненням основних показників діяльності НПФ на базі визначених критеріїв та запровадження спеціального веб-сайту для обов’язкового розміщення такої інформації.

Запровадження зазначених заходів надасть можливість підвищити об’єкивність та відображуваність оцінки фінансового стану недержавних пенсійних фондів, яка базуватиметься на чітких, єдиних для всіх НПФ критеріях.

Крім зазначених вище завдань по збільшенню ефективності функціонування недержавних пенсійних фондів, можна виділити ще такі проблеми та шляхи їх вирішення:

- Рівень інформованості населення про діяльність недержавних пенсійних фондів є дуже низьким - двома найважливішими інформаційними джерелами про пенсійну реформу та недержавне пенсійне забезпечення виступають телебачення та преса. У доповнення до цього керівники підприємств вважають за актуальне проведення на підприємствах спеціальної роз’яснювальної роботи про функціонування системи недержавного пенсійного забезпечення, випуск спеціалізованих видань та проведення спеціалізованих семінарів, так як рівень поінформованості населення складає лише загальне уявлення про пенсійну реформу [6]. Ґрунтовні знання про функціонування нової пенсійної системи мають не більше 20-25% опитаних працівників та керівників підприємств. Існує значна різниця в рівні поінформованості про пенсійну реформу та розумінні її суті між Києвом та всіма іншими регіонами. Поінформованість в Києві є суттєво вищою. Рівень поінформованості регіонів (без Києва) є відносно однорідним. У віковому аспекті спостерігається невелике підвищення рівня інформованості із зростанням віку, за винятком вікової групи 25-35 років, представники якої інформовані дещо вище за інші.

- Загалом, оплата послуг за управління активами в Україні на третьому рівні є вищою, ніж в інших країнах. Рекомендується, щоб Україна розглянула можливість запровадження регресивної шкали для третього рівня на зразок, як пропонується для другого рівня. Проте, результати досліджень по третьому рівню показують, що шкала відсотків з оплати послуг для третього рівня повинна бути в чотири рази вищою, ніж на другому рівні. Виходячи з аналізу третього рівня пенсійної системи, Румунія та Болгарія – це країни, які найбільш схожі на Україну що стосується адміністрування. Плата за адміністрування у цих країнах на третьому рівнї складає 7% від внесків. На сьогодні середня вартість адміністрування пенсійних фондів на третьому рівні в Україні складає між 7% та 8% від внесків. Рекомендується встановити граничний розмір оплати за адміністрування на третьому рівні спочатку на рівні 9% з поступовим зниженням на 0,5% на рік, до тих пір поки він не досягне 5%. На це піде 8 років, протягом яких недержавні пенсійні фонди будуть мати час залучити більше внесків, а адміністратори час для покращення ефективності своєї роботи [6].

- Держфінпослуг не має достатніх повноважень для отримання інформації про осіб, які мають повний контроль в недержавних пенсійних фондах (НПФ). Внаслідок цього, 96 недержавних пенсійних фондів, які наразі функціонують на ринку, недостатньо перевірені регулятором щодо кримінальних даних, а також інформації про економічну і фінансову діяльність цих осіб. На додачу, нагляд за НФП, який здійснює регулятор, зосереджується на контролі за дотриманням ними вимог, однак Комісія не контролює правила і практики корпоративного управління НПФ.

- Держфінпослуг не використовує механізми правозастосування щодо дотримання обмежень на певні види активів з боку НПФ. Саме тому деякі НПФ багато інвестують у національні акції, що є досить ризикованим, зважаючи на низьку ліквідність і недостатню прозорість ринку національних акцій, зокрема з огляду на крадіжки цінних паперів через систему реєстраторів.

- Держфінпослуг не прийняла жодних положень щодо оцінки вартості цінних паперів, які торгуються рідко, що є причиною високої невпевненості щодо вартості портфелів НПФ.

Для того, щоб виправити таку ситуацію, органам влади слід розглянути можливість застосування таких заходів: забезпечення політичної незалежності та фінансової автономії Держфінпослуг; Держфінпослуг слід розробити регуляторну базу і потенціал для нагляду за НПФ на основі оцінки ризиків, а особливу увагу приділити нагляду за правилами і практиками управлінням ризиками НПФ; Держфінпослуг варто здійснювати нагляд за корпоративним управлінням НПФ, зокрема вимагати створення незалежних підрозділів з контролю за дотриманням вимог, підзвітних наглядовим радам; Держфінпослуг слід ухвалити положення про оцінку вартості цінних паперів, які рідко торгуються, у портфелі НПФ. Зазначені шляхи покращення функціонування недержавних пенсійних фондів можна виконувати поетапно (табл. 3.1):


Таблиця 3.1

Запровадження запропонованих заходів по покращенню функціонування недержавних пенсійних фондів

Завдання Короткотермінова перспектива Середньотермінова перспектива Довготермінова перспектива
Розвиток системи добровільних пенсійних внесків Забезпечити політичну незалежність і фінансову автономію Держфінпослуг Провести повторне ліцензування всіх НПФ, включно з перевіркою осіб, які мають повний контроль над компаніями Розробити регуляторну базу і розвинути аналітичний потенціал для здійснення нагляду за НПФ на основі оцінки ризиків у їх діяльності
Посилити повноваження з правозастосування департаменту регулювання пенсійних фондів Держфінпослуг Вимагати створення незалежних підрозділів з контролю за дотриманням вимог недержавними пенсійними фондами
Виконати заходи щодо удосконалення інфраструктури ринку

Таким чином, об'єктивний процес розвитку недержавних пенсійних фондів України зумовлює необхідність напрацювання та впровадження цілісного механізму державного регулювання діяльності НПФ, посилення таких його основних напрямів, як створення сприятливого інвестиційного середовища для вкладення їх коштів та сприяння розвитку інфраструктури фінансових ринків. Існування значної кількості невирішених проблем може стати в майбутньому серйозною перешкодою на шляху розвитку існування недержавних пенсійних фондів, якщо у середньостроковій перспективі не буде досягнуто позитивних результатів.


ВИСНОВКИ

Характерною ознакою розвитку ринків фінансових послуг в останні десятиріччя є зростання попиту на послуги з недержавного накопичувального пенсійного забезпечення. З одного боку це зумовлено природною потребою людини здійснювати протягом працездатного віку довгострокові накопичення на старість, з другого – стимулюється розвиток системних відносин на ринку праці, спрямованих на досягнення балансу інтересів сторін щодо розширення системи соціальних гарантій найманих працівників. Накопичені в пенсійних фондах заощадження постійно зростають і вже складають в розвинених країнах суттєву частку інвестиційного потенціалу.

Недержавні пенсійні фонди в кожній країні мають свої особливості, позаяк враховують демографічні, культурні, соціальні, політичні, фінансові фактори. Світовий досвід доводить доцільність і необхідність існування різних інститутів недержавного пенсійного забезпечення.

Завдання забезпечення стабільності функціонування недержавного рівня пенсійної системи само по собі є завданням державного рівня, оскільки можливі проблеми функціонування системи недержавних пенсійних фондів можуть стати чинником дестабілізації як пенсійної системи країни в цілому, так і руйнівним чинником для ринку капіталу та інвестиційних процесів в економіці країни.

Державний нагляд за діяльністю недержавних пенсійних фондів здійснюється досить активно, проте, через те, що пенсійна реформа в Україні була здійснена нещодавно (2004 рік) і через малий досвід функціонування НПФ на ринку ще існують певні недоліки недостатнього їх регулювання.

Участь у недержавних пенсійних фондах має ряд переваг та вигод, якими не можна скористатися при участі у загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванні. Незважаючи на те, що недержавні пенсійні фонди з'явилися на ринку України порівняно недавно, з врахуванням світового досвіду була побудована досить чітка структура їх функціонування, проте ще й досі залишається багато недоліків в розрізі регулювання та ставлення населення до недержавних пенсійних фондів.

Рівень поінформованості про впровадження пенсійної реформи в Україні є досить високим як серед працівників, так і серед керівників, проте у більшості є лише загальне уявлення про пенсійну реформу через нестачу інформації про функціонування системи недержавного пенсійного забезпечення. Загалом ставлення населення до діяльності недержавних пенсійних фондів не є позтивним насамперед через недовіру до них, низьку поінформованість, відсутність доступної інформації про діяльність таких фондів та низький розвиток інфраструктури недержавних пенсійних фондів у регіонах країни.

Незважаючи на те, що система добровільного пенсійного забезпечення в Україні перебуває на початковому етапі розвитку, обсяг активів недержавних пенсійних фондів швидко зростає, однак вони все ще становлять невелику частину фінансової системи України. Протягом останніх двох років НПФ накопичили значний досвід роботи, наявна позитивна динаміка розвитку системи НПЗ за всіма показниками.

Активи пенсійних фондів є не тільки гарантією безбідного життя громадян, вони виконують роль потужного елементу довгострокових інвестицій для економіки держави. Саме тому, темпи їхнього зростання відіграватимуть все більшу роль для економіки держави. Дані дослідження вказують на залежність темпів росту активів недержавних пенсійних фондів від таких макроекономічних показників, як кредити в економіку, рівень доходів та інвестицій в основний капітал. В ході роботи була розроблена економіко-математична модель для прогнозування динаміки зростання активів недержавних пенсійних фондів.

При дослідженні проблем функціонування ринку фінансових послуг недержавних пенсійних фондів були розроблені шляхи покращення стану даного ринку і запропоновані завдання, які повинні бути виконані в короткотерміновій, середньотерміновій та довготерміновій перспективі.

Об'єктивний процес розвитку недержавних пенсійних фондів України зумовлює необхідність напрацювання та впровадження цілісного механізму державного регулювання діяльності НПФ, посилення таких його основних напрямів, як створення сприятливого інвестиційного середовища для вкладення їх коштів та сприяння розвитку інфраструктури фінансових ринків. Існування значної кількості невирішених проблем може стати в майбутньому серйозною перешкодою на шляху розвитку існування недержавних пенсійних фондів, якщо у середньостроковій перспективі не буде досягнуто позитивних результатів.


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Закон України «Про недержавне пенсійне забезпечення» N 1057-IV від 9 липня 2003 року

2. Закон України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» N 1058-IV від 9 липня 2003 року

3. Бахмач А. О. Державна політика у сфері недержавного пенсійного забезпечення. Державний нагляд за НПФ та адміністраторами НПФ, дані офіційного веб-сайту Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України www.dfp.gov.ua

4. Вітка Ю. В. 2005 наукові записки. Том 38. Юридичні науки Недержавні пенсійні фонди: теоретичні та практичні аспекти, стор. 19-20

5. Гендрікс Гері Поширеність пенсійних моделей у Східній Європі та країнах СНД, 2008р. Проект розвитку ринків капіталу USAID www.capitalmarkets.kiev.ua

6. Гендрікс Гері Плата за послуги на другому та третьому рівнях пенсійної системи, 2008р., Проект розвитку ринків капіталу USAID www.capitalmarkets.kiev.ua

7. Горовий О., Старі інвестори//Український дiловий тижневик "Контракти" № 16 вiд 21-04-2008 http://kontrakty.com.ua/show/ukr/article/10358/16200810358.html

8. Дані офіційного веб-сайту Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України www.dfp.gov.ua

9. Дані офіційного веб-сайту Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку www.ssmsc.gov.ua

10. Дані офіційного веб-сайту Міністерства праці та соціальної політики України www.mlsp.gov.ua

11. Дані офіційного веб-сайту Національного банку України www.bank.gov.ua

12. Дані веб-сайту Пенсійний капітал – Адміністратор недержавних пенсійних фондів www.pension-capital.com.ua

13. Дані веб-сайту Пенсійна реформа в Україні www.pension.kiev.ua

14. Дані веб-сайту Пенсійного фонду України www.pfu.gov.ua

15. Дані веб-сайту Українського національного інформаційного агентства www.pension.ukrinform.com.ua

16. Дані офіційного веб-сайту World Bank www.worldbank.org

17. Динамика развития пенсионных фондов // Журнал Финанс Ревю №1-2 (6) январь-февраль 2007г.

18. Кіндратець О. Пенсійна політика в країнах Заходу http://www.lawbook.by.ru/magaz/PravoUkr/0403/33.shtml

19. Дані веб-сайту КУА КІНТО http://pf.kinto.com/advantage/motivation.html

20. Інвестування активів НПФ // Газета Цінні папери України № 30 (370) 28 липня 2005р.

21. Кінто, Мельничук В. Г. Майбутня пенсія – чи варто про це думати сьогодні? 2008 р. дані веб-сайту КУА КІНТО www.pf.kinto.com

22. КІНТО про недержавні пенсійні фонди, 2007 р., дані сайту ділової преси http://bizpress.ws/2007/05/31/16322/

23. Кравченко Наталія Основні питання функціонування недержавних пенсійних фондів // Щомісячний бюлетень «Соціальне страхування» № 1(11)2008 р. Розділ пенсійне забезпечення - стор. 57-60

24. Лазебна М. В. Організаційно-економічний механізм державного регулювання діяльності недержавних пенсійних фондів 2004 года. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня к.е.н.; Н.-д. екон. ін-т М-ва економіки та з питань європ. інтегр. України. — К., 2004. — 18 с. – укp.

25. Леонов Д. Реорганізація та ліквідація недержавних пенсійних фондів: міжнародний досвід//Журнал Ринок цінних паперів України № 3-4 за 2007 рік

26. Мактаггарт Грег Досвід реформування пенсійної системи у країнах східної Європи та СНД у порівнянні з проведенням пенсійної реформи в Україні, 2004 р. Проект розвитку ринків капіталу USAID www.capitalmarkets.kiev.ua

27. Марек Гура Пенсійна реформа: Виклик для України // За ред.. Марчіна Свєнчіцкі, Інни Чапко, Анастасії Єрмошенко. - К.: Аналітично-дорадчий центр Блакитної стрічки ПРООН, 2008.-68 с.

28. Нечай А., Грег МакТаггарт Прийшла пора: Треба сім разів порахувати і вирішити // Газета "Україна-Business", №5, 2-9 лютого 2004 р. http://www.pension.kiev.ua/pensref/publs/arch-2004.html

29. Пенсійна реформа: погляд у майбутнє // Газета Цінні папери України № 1 (493) 10 січня 2008р.

30. Рибальченко Андрій Державний нагляд та контроль у сфері недержавного пенсійного забезпечення, 2003. Дані офіційного веб-сайту Української асоіціації інвестиційного бізнесу www.uaib.com.ua

31. Розвиток ринків фінансових послуг // Газета Цінні папери України № 19 (511) 22 травня 2008р.

32. Сандлер Дмитро Особливості впровадження системи недержавного пенсійного забезпечення // Віче журнал Верховної Ради України, №22 (2007) http://www.viche.info/archive/722/

33. Фултц Елейн Сучасні тенденції та впровадження пенсійних реформ у країнах - кандидатах на вступ до ЄС // Міжнародна організація праці, Cубрегіональне бюро для країн Центральної та Східної Європи // Міжнародне бюро праці 2003 р.

34. Чому буксує пенсійна реформа? Всеукраїнський загальнополітичний освітянський тижневик Персонал Плюс № 6 (209) 15 - 21 лютого 2007 року http://www.personal-plus.net/209/1774.html

35. Global pension assets study, 2007, Watson Wyatt watsonwyatt.com


Додаток А

Схема функціонування недержавних пенсійних фондів



Додаток Б

Інвестиційна декларація повинна враховувати:

-

-

-

-

-

-



Додаток В

Відповідність структури інвестицій пенсійних активів НПФдо вимог законодавствастаном на 31.12.2007 року

Напрямки розміщення

пенсійних коштів

Розміщення інвестицій,

тис. грн.

Частка розміщених інвестицій, % від інвестиційного портфелю Встановлені нормативи відповідно до законодавства,% від загальної вартості пенсійних активів
Банківські депозитні рахунки та ощадні сертифікати 56741,5 35,3 40
Придбання або додаткове інвестування в цінні папери, доходи за якими гарантовано КМУ 2073,1 1,3 50
Придбання або додаткове інвестування в цінні папери, доходи за якими гарантовано Радою Міністрів АРК, та облігації місцевих позик 1914,0 1,2 20
Придбання або додаткове інвестування в облігації підприємств, емітентами яких є резиденти України 66338,2 41,3 40
Придбання або додаткове інвестування в акції українських емітентів 19997,9 12,4 40
Придбання або додаткове інвестування в цінні папери іноземних емітентів 0 0 20
Придбання або додаткове інвестування в іпотечні цінні папери, визначені законодавством 20,3 0,01 40
Придбання або додаткове інвестування в об'єкти нерухомості 2533,9 1,6 10
Придбання або додаткове інвестування в банківські метали 3600,7 2,2 10
Придбання або додаткове інвестування в інші активи, не заборонені законодавством 4998,7 3,1 5

За даними Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України www.dfp.gov.ua



Додаток Г

Основні показники діяльності десяти найефективніших НПФ за результатами 2006 року

№№ Назва НПФ КУА Вартість одиниці пенсійних внесків 1 Активи (тис. грн.)

Приріст активів,

у %

Чиста вартість активів (тис. грн.) Приріст чистої вартості активів, у %
2005 2006 2007 2005 2006 2007 за 2006 за 2007 2005 2006 2007 за 2006 за 2007
11 ВНПФ* "Соціальний стандарт" КУА "Кінто" 0,9957 1,3450 1,9800 349,34 2047,91 - 486,22% - 348,05 2024,31 9241,699 481,61% 356,53%
12 ВНПФ "Укрсоцфонд" КУА АПФ*** "Укрсоц-Капітал" 1,0700 1,2200 - 429,00 1136,00 - 164,80% - 429,00 1136,00 - 164,80% -
13 ВНПФ "Всі" КУА "Всесвіт" 1,1350 1,2159 1,471 3966,21 9112,21 15880,00 129,75% 74,27% 3965,9 9085,88 - 129,1% -
14 ВНПФ "Прикарпаття" КУА "Прінком" 1,1100 1,2100 1,52 72,7 443,3 1255,22 509,77% 183,15% 72,7 443,3 1255,22 509,77% 183,15%
15 ВНПФ "Приватфонд" УАПФ**** "Паритет" 1,0367 1,2045 - 153,54 1057,98 - 589,07% - 153,54 1057,98 - 589,07% -
16 ВНПФ "Універсальний" КУА АПФ "Parex asset management Ukraine" 1,0000 1,1200 - 1,35 183,52 - 13494,15% - 1,35 183,00 - 13455,78% -
17 ВНПФ "Дністер" КУА "Портфельні інвестиції" 1,0176 1,1126 1,239 70,21 1166,77 2059,13 1561,73% 76,48% 56,12 1142,79 1989,34 1936,29% 74,08%
18 ВНПФ "Перший національний" АНПФ "Пенсійне забезпечення" 1,0517 1,0889 - 5473,61 15160,05 - 176,97% - 5472,91 15159,32 - 176,99% -
19 ВНПФ "Взаємодопомога" КУА "IQ - Technology" 1,0600 1,0800 - 102,40 811,24 - 692,23% - 98,95 799,02 - 707,50% -
110 КНПФ** "Аваль" АПФ "Пенсійний Капітал" 0,9990 1,0784 - 48,51 104,80 - 116,05% - 48,41 104,58 - 116,02% -

Дані приведені на кінець періоду

ВНПФ "Укрсоцфонд" з червня 2008 року перейшов під адміністрування компанії "VAB Пенсія"

*ВНПФ – відкритий недержавний пенсійний фонд

** КНПФ – корпоративний недержавний пенсійний фонд

*** АПФ – адміністратор пенсійних фондів; АНПФ – адміністратор НПФ

**** УАПФ – управляючий адміністратор пенсійних фондів

1 вартість одиниці пенсійних внесків = чиста вартість активів пенсійного фонду (грн.) / загальна кількість одиниць пенсійних внесків (шт.)

Додаток Д

Фактори впливу на динаміку росту активів недержавних пенсійних фондів

Період Фактори, що впливають на динаміку росту активів недержавних пенсійних фондів

Середня сума внеску учасника НПФ

(активи/к-сть учасників)

AVER_PEN_EXP 2

Інвестиції в основний капітал

Invest

млн. грн. 1

Рівень кредитування

Credits

млн. грн. 1

Доходи населення,

млн. грн.

Income

млн. грн. 1

Пенсійні активи

Pens_assets

тис. грн. 2

2005:1 382.2697
12638.09
96634.00
66544.00
13376.00
2005:2 353.8726 17977.56 112688.0 76233.00 21391.60
2005:3 492.4947 20936.25 130702.0 84997.00 33805.33
2005:4 522.3852 41544.20 143981.0 99106.00 46154.30
2006:1 601.7748 16485.68 162948.0 87883.00 66963.10
2006:2 779.8155 22590.62 187272.0 100537.0 94689.10
2006:3 854.7016 29125.12 217080.0 106332.0 118289.0
2006:4 710.5242 57051.98 244978.0 127648.0 137369.2
2007:1 763.9915
25304.00
283115.0 116852.0 169681.0
2007:2 815.8441 34721.90 329763.0 143397.0 199912.0
2007:3 870.0973 42099.50 370160.0 172389.0 226493.3
2007:4 920.3873 86360.60 494748.0 193230.0 278500.0

1 За даними Національного Банку України http://www.bank.gov.ua/

2 За даними Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України www.dfp.gov.ua

Оценить/Добавить комментарий
Имя
Оценка
Комментарии:
Где скачать еще рефератов? Здесь: letsdoit777.blogspot.com
Евгений08:12:31 19 марта 2016
Кто еще хочет зарабатывать от 9000 рублей в день "Чистых Денег"? Узнайте как: business1777.blogspot.com ! Cпециально для студентов!
10:35:50 29 ноября 2015

Работы, похожие на Курсовая работа: Фінансове забуспечення недержавних пенсійних фондів
Підвищення конкурентоспроможності банку на ринку банківських послуг ...
... гірничий університет Кафедра маркетингу МАГІСТЕРСЬКА ДИПЛОМНА РОБОТА на тему: ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ БАНКУ НА РИНКУ БАНКІВСЬКИХ ПОСЛУГ (на ...
Тобто, комерційний банк, як учасник кредит-но-фінансового ринку виступає як фінансовий посередник одночасно в двох ролях:
При цьому можна обрати вклад із гарантованою процентною ставкою або з такою, що змінюється в залежності від стану фінансового ринку України.Варто зазначити, що усі ці внески ...
Раздел: Рефераты по банковскому делу
Тип: дипломная работа Просмотров: 13045 Комментариев: 2 Похожие работы
Оценило: 0 человек Средний балл: 0 Оценка: неизвестно     Скачать
Товарознавчі аспекти дослідження ринку взуття
Зміст Зміст.. 1 Вступ..
Ѭ Принципи сегментації ринку
Засновники і учасники акціонерного товариства несуть обмежену відповідальність за результати роботи свого товариства, що визначється тільки вартістю свого внеска(тобто вартістю ...
Раздел: Рефераты по маркетингу
Тип: курсовая работа Просмотров: 4580 Комментариев: 2 Похожие работы
Оценило: 0 человек Средний балл: 0 Оценка: неизвестно     Скачать
Проблеми та перспективи розвитку страхового ринку України
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ Заочний факультет Магістерська програма "Державне управління ...
Учасники страхового ринку, характеристики й особливості........6
Усунення монополії держави при вирішенні юридичних економічних питань страхової справи та поява недержавних страхових компаній створили передумови формування страхового ринку ...
Раздел: Рефераты по страхованию
Тип: реферат Просмотров: 3094 Комментариев: 2 Похожие работы
Оценило: 4 человек Средний балл: 4.5 Оценка: неизвестно     Скачать
Проблеми українського ринку цінних паперів на сучасному етапі
Зміст ВСТУП РОЗДІЛ 1 ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ ТА КЛАСИФІКАЦІЯ ЦІННИХ ПАПЕРІВ ЯК ІНСТРУМЕНТУ РИНКУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ 1.1 Поняття та класифікація цінних паперів ...
1.2 Сутність ринку цінних паперів та його учасники
Ощадний сертифікат - цінний папір, що засвідчує суму внеску, внесеного в банк, і право вкладника на отримання після закінчення встановленого терміну суми внеску і обумовлених в ...
Раздел: Рефераты по банковскому делу
Тип: курсовая работа Просмотров: 112 Комментариев: 2 Похожие работы
Оценило: 0 человек Средний балл: 0 Оценка: неизвестно     Скачать
Розвиток ринку страхових послуг в Україні
ДИПЛОМНА РОБОТА на тему:"Розвиток ринку страхових послуг в Україні" ЗМІСТ ВСТУП РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФУНКЦІОНУВАННЯ СТРАХОВОГО РИНКУ В УКРАЇНІ 1 ...
... компаній, форму взаємозв'язку між учасниками страхо-вих правовідносин, частину фінансового ринку, окрему сферу послуг, форму функціонування сукупного страхового фонду.[7,c.23]
Малі внески роблять кооперативні страхові організації більш привабливими для страхувальників, що посилює їх конкурентні позиції на національному ринку страхування.
Раздел: Рефераты по банковскому делу
Тип: дипломная работа Просмотров: 11031 Комментариев: 2 Похожие работы
Оценило: 1 человек Средний балл: 4 Оценка: неизвестно     Скачать
Корпоративні права підприємства, їх номінальна й ринкова вартість ...
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ДОНБАСЬКА ДЕРЖАВНА МАШИНОБУДІВНА АКАДЕМІЯ Кафедра "Фінанси" Курсова робота з дисципліни "Фінансова діяльність суб ...
Учасники такого товариства відповідають за його боргами своїми внесками до статутного фонду, а при недостатності цих сум - додатково належним їм майном в однаковому для всіх ...
Так, комерційні банки, страхові компанії, інститути спільного інвестування, ломбарди, біржі, депозитарії, реєстратори й інші професійні учасники фінансового ринку України ...
Раздел: Рефераты по финансовым наукам
Тип: курсовая работа Просмотров: 2626 Комментариев: 2 Похожие работы
Оценило: 0 человек Средний балл: 0 Оценка: неизвестно     Скачать
Ринок житла в Україні
Зміст ВСТУП.. 2 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ РОЗВИТКУ ТА ФОРМУВАННЯ РИНКУ ЖИТЛА 4 1.1.Поняття ринку житла. 4 1.2. Нормативно-правове регулювання ринку житла ...
Багато банкірів пішли на відмову від обов'язкового початкового внеску - усі банки з першої дванадцятки за обсягами іпотечного кредитування, пропонують позичальникам взяти кредит ...
Також учасники ринку нерухомостi наголошують на полiтичнiй складовiй, яка впливатиме на оренднi ставки, i збiльшеннi приїжджих до Києва в зв"язку з розбудовою столичної ...
Раздел: Рефераты по экономике
Тип: дипломная работа Просмотров: 1698 Комментариев: 2 Похожие работы
Оценило: 0 человек Средний балл: 0 Оценка: неизвестно     Скачать
Стратегія банків України на ринку цінних паперів
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД "КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ВАДИМА ГЕТЬМАНА" Факультет ...
Частка інституційного інвестора, який не є професійним учасником фондового ринку (страхова компанія, недержавний пенсійний фонд та інші) у статутному фонді зберігача не може ...
Перевагами є мінімізація витрат на аналітичну підтримку індексного портфеля та витрат банку, пов"язаних з виходом на ринок (комісійні, біржові, гарантійні внески).
Раздел: Рефераты по банковскому делу
Тип: отчет по практике Просмотров: 1480 Комментариев: 2 Похожие работы
Оценило: 0 человек Средний балл: 0 Оценка: неизвестно     Скачать
Фінансові посередники
Курсова робота на тему Фінансві посередники Зміст Вступ 1. Посередницькі фінансові інститути та їх роль в ринковій економіці 1.1. Економічний зміст ...
Фінансові посередники є інституційними учасниками фінансового ринку - професійними маркетмейкерами, вони утворюють інституційну структуру ринку.
Відповідно до проекту недержавний пенсійний фонд - це юридична особа, яка має статус неприбуткової організації, функціонує і провадить діяльність тільки з метою накопичення ...
Раздел: Рефераты по финансовым наукам
Тип: курсовая работа Просмотров: 333 Комментариев: 2 Похожие работы
Оценило: 0 человек Средний балл: 0 Оценка: неизвестно     Скачать

Все работы, похожие на Курсовая работа: Фінансове забуспечення недержавних пенсійних фондів (336)

Назад
Меню
Главная
Рефераты
Благодарности
Опрос
Станете ли вы заказывать работу за деньги, если не найдете ее в Интернете?

Да, в любом случае.
Да, но только в случае крайней необходимости.
Возможно, в зависимости от цены.
Нет, напишу его сам.
Нет, забью.



Результаты(150026)
Комментарии (1830)
Copyright © 2005-2016 BestReferat.ru bestreferat@mail.ru       реклама на сайте

Рейтинг@Mail.ru