Банк рефератов содержит более 364 тысяч рефератов, курсовых и дипломных работ, шпаргалок и докладов по различным дисциплинам: истории, психологии, экономике, менеджменту, философии, праву, экологии. А также изложения, сочинения по литературе, отчеты по практике, топики по английскому.
Полнотекстовый поиск
Всего работ:
364150
Теги названий
Разделы
Авиация и космонавтика (304)
Административное право (123)
Арбитражный процесс (23)
Архитектура (113)
Астрология (4)
Астрономия (4814)
Банковское дело (5227)
Безопасность жизнедеятельности (2616)
Биографии (3423)
Биология (4214)
Биология и химия (1518)
Биржевое дело (68)
Ботаника и сельское хоз-во (2836)
Бухгалтерский учет и аудит (8269)
Валютные отношения (50)
Ветеринария (50)
Военная кафедра (762)
ГДЗ (2)
География (5275)
Геодезия (30)
Геология (1222)
Геополитика (43)
Государство и право (20403)
Гражданское право и процесс (465)
Делопроизводство (19)
Деньги и кредит (108)
ЕГЭ (173)
Естествознание (96)
Журналистика (899)
ЗНО (54)
Зоология (34)
Издательское дело и полиграфия (476)
Инвестиции (106)
Иностранный язык (62792)
Информатика (3562)
Информатика, программирование (6444)
Исторические личности (2165)
История (21320)
История техники (766)
Кибернетика (64)
Коммуникации и связь (3145)
Компьютерные науки (60)
Косметология (17)
Краеведение и этнография (588)
Краткое содержание произведений (1000)
Криминалистика (106)
Криминология (48)
Криптология (3)
Кулинария (1167)
Культура и искусство (8485)
Культурология (537)
Литература : зарубежная (2044)
Литература и русский язык (11657)
Логика (532)
Логистика (21)
Маркетинг (7985)
Математика (3721)
Медицина, здоровье (10549)
Медицинские науки (88)
Международное публичное право (58)
Международное частное право (36)
Международные отношения (2257)
Менеджмент (12491)
Металлургия (91)
Москвоведение (797)
Музыка (1338)
Муниципальное право (24)
Налоги, налогообложение (214)
Наука и техника (1141)
Начертательная геометрия (3)
Оккультизм и уфология (8)
Остальные рефераты (21697)
Педагогика (7850)
Политология (3801)
Право (682)
Право, юриспруденция (2881)
Предпринимательство (475)
Прикладные науки (1)
Промышленность, производство (7100)
Психология (8694)
психология, педагогика (4121)
Радиоэлектроника (443)
Реклама (952)
Религия и мифология (2967)
Риторика (23)
Сексология (748)
Социология (4876)
Статистика (95)
Страхование (107)
Строительные науки (7)
Строительство (2004)
Схемотехника (15)
Таможенная система (663)
Теория государства и права (240)
Теория организации (39)
Теплотехника (25)
Технология (624)
Товароведение (16)
Транспорт (2652)
Трудовое право (136)
Туризм (90)
Уголовное право и процесс (406)
Управление (95)
Управленческие науки (24)
Физика (3463)
Физкультура и спорт (4482)
Философия (7216)
Финансовые науки (4592)
Финансы (5386)
Фотография (3)
Химия (2244)
Хозяйственное право (23)
Цифровые устройства (29)
Экологическое право (35)
Экология (4517)
Экономика (20645)
Экономико-математическое моделирование (666)
Экономическая география (119)
Экономическая теория (2573)
Этика (889)
Юриспруденция (288)
Языковедение (148)
Языкознание, филология (1140)

Дипломная работа: Концепт "влада" в українські мовній картині світу

Название: Концепт "влада" в українські мовній картині світу
Раздел: Топики по английскому языку
Тип: дипломная работа Добавлен 21:31:42 18 апреля 2011 Похожие работы
Просмотров: 830 Комментариев: 2 Оценило: 0 человек Средний балл: 0 Оценка: неизвестно     Скачать

Магістерська робота

КОНЦЕПТ «ВЛАДА» В УКРАЇНСЬКІЙ МОВНІЙ

КАРТИНІ СВІТУ

Київ – 2007р.


ВСТУП

Серед актуальних напрямів сучасного мовознавства усе більше утверджується когнітологічний напрям, який найтісніше пов'язаний з теорією картини світу. Для когнітивної лінгвістики характерні такі загальні принципові настанови, як експансіонізм, антропоцентризм, функціоналізм й експланаторність. Одним із основних принципів когнітивного підходу до вивчення мовного матеріалу в цілому є думка про неможливість вивчення мови у відриві від когнітивної діяльності, пам’яті, уваги, соціальних зв’язків особистості та інших аспектів досвіду (Дж. Лакофф, А. Вежбицька, Н. Арутюнова, Р. Лангакер та ін.).

Когнітивна лінгвістика оперує не мовними елементами, а одиницями, особливими за своєю природою, які є носіями найрізноманітнішої інформації і повністю або частково матеріалізуються в мові. Для найменування цих одиниць функціонує термін – “концепти”. Представники когнітивної лінгвістики вважають, що кожна мова еквівалентна певній системі концептів, за допомогою якої носії мови сприймають, структурують, класифікують та інтерпретують інформативний потік, який надходить із навколишнього світу.

Під концептом розуміємо ментальну категорію, яка відбиває зміст отриманих знань, досвіду, результатів усієї людської діяльності та результатів пізнання нею навколишнього світу у вигляді певних одиниць – квантів знання. Головна роль, яку відіграють концепти у мисленні, – це категоризація, “важливий спосіб упорядкування інформації, яку отримує людина”.

Увагу лінгвістів привертають перш за все основні, “базові”, концепти, що найтісніше пов’язані з культурою народу і найяскравіше відбивають специфіку його колективної свідомості. У своїх працях провідні науковці в галузі когнітивної лінгвістики розробляють методики концептуального аналізу. Об'єктами ґрунтовних досліджень стали окремі соціально значущі концепти (Н.Д.Арутюнова, А.Вежбицька, О.С.Кубрякова, Т.В.Радзієвська, Ю.С.Степанов, Г.М.Яворська). Особливе місце серед таких концептів посідає концепт «влада».

На всіх етапах розвитку людства влада булаоднією з формувальних, інтегрувальних і креативних сил розвитку соціуму, одночасно виступаючи джерелом небезпеки для індивідуальної і суспільної свободи. Проблеми природи і сутності влади завжди знаходилися в центрі уваги політичної, соціальної та філософської думки, адже владні відносини наявні в усіх сферах життя та діяльності людей. Одним з найбільш значущих аспектів сучасного розуміння організації і функціонування суспільстває проблема вивчення сутності феномена «влади».

Стан розробки проблеми. Дослідники відзначають високий рівень інтересу до вивчення поняття «влада», про що свідчать численність його інтерпретацій в різних науках. Водночас визнано й той факт, що «влада» як феномен української мовної картини світу на сьогодні вивчений ще недостатньо. Концепт «влада» як категорію російського політичного дискурсу досліджували С.О. Дроздова, Л.Є. Бессонова, Є. Шейгал, концепт «влада» у російській мовній та етнічній картині світу досліджували С.В. Єрмаков, Т.В. Михайлова, О.В. Осетрова, С.В. Суховольский. Філософський аспект концепту «влада» в американській культурі досліджував Т. Болл. Однак ці дослідження обмежені, як правило, аналізом семантики окремих мовних репрезентантів концепту та вивченням концепту «влада» на матеріалі російської мови. Постала потреба докладно розглянути мовно-когнітивне представлення концепту «влада» в українській мовній картині світу.

Актуальність дослідження зумовлена потребою всебічного висвітлення лінгвокультурного концепту «влада» в українській мовній картині світу з урахуванням новітніх досягнень когнітивної лінгвістики. Аналіз репрезентантів концепту «влада», представлених сучасними носіями української мови, дозволяє виявити деякі особливості національного менталітету та моральні установки представників української лінгвокультури.

Об’єктом дослідження виступає концепт «влада» як когнітивна структура, універсалія людського мислення та як феномен національної картини світу носіїв української мови.

Предметом дослідження виступають вербальні характеристики концепту «влада», отримані в ході аналізу лексикографічних джерел та вільного асоціативного психолінгвістичного експерименту.

Метою дослідження є аналіз семантико-культурологічного обсягу концепту «влада» в українській мовній картині світу.

Реалізація поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань:

· з’ясувати семантичну організацію концептуального поля «влада»;

· дослідити лексичну репрезентацію концепту «влада» у науковій картині світу;

· виділити ознаки концепту «влада», які складають його поняттєвий зміст;

· проаналізувати та описати структуру концепту «влада» з позиції теорії поля за результатами лексикографічного аналізу;

· виявити за допомогою вільного асоціативного експерименту набір концептуальних ознак актуальних для наївної свідомості сучасних представників української лінгвокультури, які утворюють асоціативно-фоновий зміст концепту «влада»;

· дослідити структуру концепту «влада» в гендерному та соціальному аспектах;

· зробити детальний аналіз структурної організації концептуальних полів;

· змоделювати відповідні фрагменти концептуальної системи в українській мовній картині світу.

Основними методами дослідження є вільний асоціативний психолінгвістичний експеримент, описово-аналітичний та зіставний методи, а також прийоми концептуального аналізу, серед яких: аналіз за словниковими дефініціями, етимологічний аналіз та опис концепту за його асоціативним полем.

Матеріалом для аналізу обрано системні засоби мовного вираження концепту «влада»: лексеми і фразеологічні одиниці в українській мові. У дослідженні використано результати вільного асоціативного психолінгвістичного експерименту.

Наукова новизна дослідження полягає в аналізі семантико-культурологічного обсягу концепту «влада» в українській мовній картині світу. У дослідженні проаналізовано новий емпіричний матеріал, отриманий в ході вільного асоціативного психолінгвістичного експерименту, вперше виявлені вербальні характеристики концепту «влада».

Теоретична цінність роботи полягає у подальшому розвитку загальних положень когнітивної лінгвістики, лінгвокогнітивного методу досліджень, та інтерпретаційного аналізу. Дослідження концепту «влада» як одного з базових концептів української концептосфери допоможе поглибити наше знання про досліджуваний концепт, уточнити або й переглянути поширені теоретичні положення про його будову й принципи функціонування.

Практичне значення отриманих результатів дослідження полягає в тому, що вони можуть бути використані в подальших наукових дослідженнях концептів. Конкретні результати дослідження можуть знайти використання в курсах з когнітивної лінгвістики, психолінгвістики, етики, лінгвокультурології, в укладанні інтегральних, мовно-культурних словників та словників концептів, підготовці спецкурсів та спецсемінарів із проблем лексикології.

Обсяг і структура роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів та висновків (с.), списку використаної літератури (позиції на с.) та додатків (с.), загальний обсяг роботи 99 сторінок.

У першому розділі – «Особливості мовної концептуалізації світу» –розглянуто описані наукові концепції з ключових питань. Висвітлені базові поняття когнітивної лінгвістики: концепт, концептосфера, мовна, концептуальна картини світу, менталітет та інші, визначаються принципи структурування концептів.

У другому розділі – «Концептуальна та семантична природа лексеми «влада» в українській мовній картині світу» – визначена семантична організація концепту «влада» в українській мовній картині світу, окреслені базові концептуальні ознаки, здійснено комунікативно-функціональний опис виділених в структурі концепту зон.

Третій розділ – «Концептуалізація поняття «влада» в наївній свідомості представників української лінгвокультури» – присвячений дослідженню структури та змісту концепту в гендерному та соціальному аспектах на базі експериментально отриманих відомостей, а також аналізу організації концептуальних полів в структурі досліджуваного концепту.


РОЗДІЛ 1 ОСОБЛИВОСТІ МОВНОЇ КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЇ СВІТУ

Розширення меж лінгвістичної науки відбулось завдяки залученню суспільного контексту знань про внутрішній світ людини. Центр лінгвістичних досліджень перемістився в сферу когнітивних інтересів. Когнітивний підхід до вивчення мови полягає в тому, що людина як носій певного досвіду та знань відіграє важливу роль у формуванні мовних значень. Саме аспект когніції, коли важливі структури знань об’єктивовані в мовній формі, визначає ряд завдань когнітивної лінгвістики, однією з яких є «вивчення відображеної в мові системи знань».

1.1 Поняття концепту як однієї з фундаментальних одиниць когнітивної лінгвістики

Когнітивізм – це напрям у науці, об’єктом вивчення якого є людський розум, мислення і ті ментальні процеси і стани, які з ним пов’язані.

Процеси, пов’язані зі знаннями та інформацією, називаються когнітивними або когніцією. Їх синононімами також є слова інтелектуальний, ментальний, “розумовий”. За когнітивізмом людина має вивчатися як система переробки інформації, а її поведінка повинна описуватися і пояснюватися за допомогою назв внутрішніх станів. Ці стани фізично виявляються, спостерігаються та інтерпретуються як отримання, переробка, збереження, а потім і мобілізація інформації для раціонального вирішення завдань. Оскільки вирішення цих завдань безпосередньо пов’язане з використанням мови, то досить природним є те, що мова опинилася у центрі уваги когнітивістів.

У когнітивістиці увага зосереджується насамперед на людській когніції і досліджуються не просто дії людини, а їх ментальні репрезентації (внутрішні уявлення, моделі), символи, стратегії індивіда, які і породжують дії на основі знань [29, 32]. Тобто когнітивний світ людини вивчається за її поведінкою і діяльністю, які відбуваються за активної участі мови, що утворює мовленнєво-розумове підґрунтя будь-якої людської діяльності формуючи її мотиви, установки і прогнозуючи результат.

Таким чином, до числа найважливіших принципів когнітивізму належить трактування людини як такої, що активно сприймає і продукує інформацію, керується в своїй мисленнєвій діяльності певними схемами, програмами, планами, стратегіями. А сама когнітивна наука стала розглядатися як наука про загальні принципи, що керують ментальними процесами в людському мозку. При чому, з позицій спеціальної літератури, когнітивізм як підхід може бути застосований в багатьох науках, зокрема лінгвістиці, когнітивній психології, культурній антропології, філософії, нейронауці тощо, проте здебільшого знаходиться на їх перетині. З цього приводу важливо наголосити на міждисциплінарному характері когнітивістики.

Отже, в результаті когнітивної діяльності складається система смислів, яка має безпосереднє відношення до знань і думок людини про світ [48, 53]. Дослідження того, як людина оперує символами, осмислюючи світ і себе в ньому, об’єднало лінгвістику з іншими дисциплінами, що вивчають людину і суспільство, стало підґрунтям для виникнення когнітивної лінгвістики.

Категоризація людського досвіду пов’язана з когнітивною діяльністю людини, адже інформація, яка була отримана під час пізнавальної діяльності людини і стала об’єктом опрацювання, знаходить своє вираження в мовних формах: “Мовна свідомість взагалі, і значення слова як її фрагмент є форма структурування і фіксації суспільного досвіду людей, знань про світ ..., форма презентації і актуального зберігання знання в індивідуальній свідомості” [48, 51]. Когнітивні процеси пов’язані з мовою і набувають форми мовних процесів.

Таким чином, когнітивна лінгвістика виникає на базі когнітивізму в межах сучасної антропоцентричної парадигми, що суттєво розширює межі лінгвістичних досліджень. Наприкінці ХХ століття назріла необхідність поглянути на мову з погляду її ролі в пізнавальній діяльності людини. Отримана в процесі предметно-пізнавальної діяльності інформація надходить до людини різними каналами, але предметом розгляду в когнітивній лінгвістиці є лише та її частина, яка віддзеркалюється і фіксується в мовних формах [40, 22].

Когніція – визначальне поняття когнітивної лінгвістики, воно охоплює знання і мислення в їх мовному втіленні, і тому когніція, когнітивізм тісно пов’язані з лінгвістикою [29,17]. Мова навіть більшою мірою, ніж культура і суспільство, дає когнітивістам ключ до розуміння людської поведінки. Саме мова забезпечує найбільш природний доступ до свідомості і розумових процесів, причому зовсім не через те, що результати розумової діяльності – вербалізуються, а тому що «ми знаємо про структури свідомості тільки завдяки мові, яка дозволяє повідомити про ці структури і описати їх за допомогою будь-якої природної мови» [32, 14].

Когнітивна лінгвістика знаменує собою перехід до наступного етапу розвитку мовознавства, який умовно можна назвати лінгвістикою психоментальної діяльності людини. Когнітивна лінгвістика в такому розумінні є наукою про закономірності організації і функціонування ментально-мовного інформаційного простору [40, 35]. Когнітивна лінгвістика оперує не мовними елементами (це поняття структурної лінгвістки), а одиницями, причому особливими за своєю природою, які є провідниками найрізноманітнішої інформації і повністю або частково матеріалізуються в мові. Для найменування цих одиниць закріпився термін – концепти.

Головна роль, яку відіграють концепти в мисленні, – це категоризація, яка дозволяє групувати об’єкти, що мають спільні риси, у відповідні класи. Таким чином, одним із компонентів, які виступають посередниками у мисленнєвому процесі, що відбувається не просто в формах думки, а експлікується у вербальних формах, є , на думку вчених, концепт. Концепти (поняття) – це дискретні складові свідомості, які групуються у складні структури, так звані понятійні категорії.

У російській лінгвістиці термін «концепт» отримав статус базисного терміну ще наприкінці XIX ст.., і з того часу з’явилась велика кількість його визначень. Термін «концепт», його сутність та структура розглядаються в роботах Ю.Д. Апресяна, Н.Д. Арутюнової, Ю.С. Степанова, О.С. Кубрякової, О.О. Леонтьєва, Й.А. Стерніна та ін.

Ще на початку століття вчений С.О.Аскольдов-Алексєєв вказав на те, що концепт у свідомості людини виконує специфічну замісну функцію: «…концепт є мисленнєве утворення, яке заміщає в процесі думки безліч предметів того самого роду… Не слід, однак, вважати, що концепт завжди виступає в ролі замісника реальних предметів. Він може бути замісником деяких сторін предмету або реальних дій… Нарешті, він може заміщати різного роду хоча б і вельми точні, але чисто мисленнєві функції» [48, 56].

Розвиваючи це твердження, Д.С. Лихачов зауважив, що концепт « являє собою сукупність всіх значень і понять, що виникають під час проголошення й осмислення певного слова у свідомості індивіда. Концепт можна визначити як систему уявлень, образів та асоціацій, які народжуються під час свідомого та несвідомого сприйняття інформації та асоціювання».

Концепти зводять усі існуючі явища та факти навколишньої дійсності до єдиного поняття. Таким чином, на думку багатьох вчених, у концепті сконцентровано багатовіковий досвід, культура та ідеологія народу, які синтезуються та фільтруються в тезаурусі мовної особистості. Концепт можна визначити як одиницю, за допомогою якої ми мислимо про світ, «як ланку між мисленням та мовою» (С.А. Борисова), «комплексну мисленнєву одиницю» (Й.А. Стернін) «спосіб бути означеним у мові образу, уявлення про світ» (М.В. Піменова) «оперативну змістову одиницю пам’яті ментального лексикону, концептуальної системи мозку, усієї картини світу» (О.С. Кубрякова); концепт – це «всі знання людини про об’єкт, в усій екстенції його значень» (В.Н. Телія). Людина подумки співвідносить необхідний їй концепт з рядом взаємопов’язаних концептів. Концепт, який людина відшукує, займає певну ланку в свідомості людини та, якщо це необхідно, включається в існуючу класифікацію.

На думку багатьох вчених, концепт являє собою не чітко структуровану організацію, а є польовим утворенням, в якому існує базовий шар, представлений певним чуттєвим образом, який формується на рівні універсально-предметного коду свідомості (Й.А. Стернін). Базовий шар, або ядро концепту, як правило, представлений ключовими лексемами. Ближню периферію концепту утворюють стилістично нейтральні й доволі частотні за використанням лексеми. Дальня периферія концепту складається зі стилістично маркованої, зрідка вживаної лексики.

Дослідники вважають, що доволі складною є проблема типології концептів. Загалом виділяють такі типи концептів: конкретно-чуттєві образи, поняття, уявлення, схема, прототип, пропозиційна структура (пропозиція), фрейм, сценарій (крипт), гештальт. А.П. Бабушкін запропонував наступну класифікацію концептів, розділивши їх на мисленнєві картинки, схеми, гіпероніми та лексико-структуровані концепти, фрейми, інсайти, сценарії та «калейдоскопічні» концепти. А.П. Бабушкін розглядає концепт як «будь-яку дискретну одиницю колективної свідомості, яка віддзеркалює предмет реального або ідеального світу та зберігається у національній пам’яті носіїв мови у вигляді пізнаного вербально означеного субстрату. Кожна концептуальна одиниця займає відповідну ланку в національно обумовленій «концептосфері». Колективний характер концептів пояснюється єдністю світу, який пізнає індивідуальна свідомість носія мови, хоча формування того чи іншого концепту в голові людини залежить від рівня її знань конкретного предмета думки…».

Низка взаємообумовлених концептів є «концептосферою». Поняття «концептосфера» має яскраво виражену багатошарову структуру. Поле, де відбувається «ідентифікація» того чи іншого явища, – поле когнітивного/індивідуального, свідомого та/або несвідомого, іншими словами – не «реальна дійсність», а культурний смисловий простір. Кожний окремо виділений концепт матиме свою «концептосферу», яка в свою чергу, буде одним зі складових елементів загальної концептосфери особистості і всього народу. Елементи концептосфери не можуть існувати окремо один від іншого та характеризуються динамічністю структури та взаємопроникненням.

Для того, щоб отримати уявлення про зміст концепту в свідомості мовця, необхідно розглянути всю сукупність мовних засобів вираження концепту, а також тексти, в яких розкривається зміст концепту. На думку вчених, неможливо дати повний опис концепту, це завжди буде лише частина концепту, оскільки жоден концепт не може бути відображений у мовленні повністю. З.Д. Попова та Й.А. Стернін вважають, що концепт – це результат індивідуального пізнання, узагальнення, категоризації та являє собою нечітко структуровану об’ємну одиницю, проте «жоден дослідник, жоден лінгвістичний аналіз не може виявити та зафіксувати повністю всі засоби мовної та мовленнєвої репрезентації концепту в мові, завжди що-небудь залишається незафіксованим та, відповідно, не уточненим» [48, 14].

Підтвердженням гіпотези щодо багатошарової та багатокомпонентної організації концепту, яка проявляється через аналіз мовних засобів її репрезентації, є польова організація значення слова, а саме архісема в ядрі, диференційні семи у ближній периферії та приховані семи дальньої периферії. Структурними компонентами концепту є ядро, під яким розуміємо сукупність прототипних когнітивних шарів з найбільшою чуттєво-наочною конкретністю; когнітивний шар, як сукупність когнітивних ознак, які являють собою дискретну одиницю концепту на певному рівні абстракції; когнітивний сектор – сукупність когнітивних ознак у структурі когнітивного шару, які являють собою характеристики окремого аспекту, сторони когнітивного шару концепту; когнітивний параметр – група близьких за змістом когнітивних ознак, які можна виділити в структурі концепту; когнітивна ознака як мінімальний структурний компонент концепту, яка віддзеркалює окрему рису або ознаку концепту; когнітивна категорія – когнітивна ознака, яка проходить через усі сектори і є узагальнюючою.

Відповідно, концепт складається з компонентів (когнітивних ознак), які утворюють різні концептуальні шари, де кожен наступний шар, щодо попереднього, характеризується більшим рівнем абстрактності. Периферія, на думку Й.А. Стерніна, складається зі слабо структурованих предикацій, що відображають інтерпретації окремих концептуальних ознак та їх сполучень у вигляді стверджень настанов свідомості, що обумовлені в певній культурі менталітетом різних людей.

Кожний концепт, виражений вербальними засобами, має певну семантичну форму, детерміновану його семантичними значеннями, яка характеризується етнокультурною обумовленістю, оскільки «в ній відображені всі конотативні, модальні, емоційні, експресивні, прагматична та інші оцінки, все індивідуальне, властиве цій мові» [40, 35].

Ми уявляємо концепт як складне утворення, тобто як сукупність концептуальних ознак, організованих у структуру і таких, що складають зміст концепту, тобто як множину уявних ознак та сукупність аспектів дійсності, які впливають на наші відчуття (емоційно-оцінні характеристики), які складають концепт. Ми солідаризуємося з думкою дослідників щодо існування двох планів у концепті – когнітивного, який відображає фрагмент об’єктивної дійсності, та прагматичного, що містить суб’єктивно-емоційну оцінку людиною фрагменту навколишньої дійсності. Когнітивний план, або презентація смислової специфіки концепту, базується на певних знаннях про світ. Вказана складова концепту є основною ознакою, “активним” шаром концепту, що існує для всіх людей, які послуговуються цією мовою [59, 48].

Ю.Д. Апресян виділив три основні частини прагматичної інформації: ставлення до дійсності, змісту повідомлення та адресата [2, 8]. Застосувавши цю формулу до результатів нашого дослідження, можемо сказати, що прагматичний план концепту – це компонент концепту, який символізує ставлення мовця до дійсності та до змісту повідомлення. Ідея виокремити прагматичний план концепту виникає, якщо під концептом розуміти безмежно складну структуру, яка вбирає в себе весь запас лінгвістичних та екстралінгвістичних даних.

Вважаємо, що на мисленнєву одиницю, яка кодує концепт в універсальному предметному коді індивіда, нашаровується базовий шар, актуальний для всіх носіїв цієї мови. Цей шар перекриває ядро та ближню периферію концепту, складається з концептуальних ознак, які в середині цього шару утворюють різні шари. Навколо базового шару знаходиться дальня периферія концепту, яка складається з другорядних, менш значущих концептуальних ознак, та інтерпретаційного поля.

Структуру, як внутрішню організацію концепту, як сукупність усіх ознак, властивих тому чи іншому концепту, ми будемо досліджувати за допомогою вільного асоціативного психолінгвістичного експерименту. Вважаємо, що мовні реакції реципієнтів, отримані в ході експерименту, являють собою достовірний матеріал для опису структури та моделювання концепту. На нашу думку, реконструювати структуру концепту можна шляхом виявлення всіх можливих ознак концепту, які можуть бути об’єднані за спільними для них зв’язками з вихідним словом.

Незаперечним є той факт, що саме в слові відображається знання про концепт, що саме мова є тим джерелом, з якого ми отримуємо знання про концепти. Оскільки слово, або лексема, є одиницею вивчення когнітивної організації концептів у їхньомумовному вираженні, проблема значення слова отримує нове звучання.

1.2 Співвідношення між мовною та концептуальною картинами світу

Питання щодо відображення дійсності в мові нерозривно пов'язані з аналізом різних підходів до однієї з найважливіших категорій лінгвістики – картини світу, зокрема, концептуальної та мовної картин світу.

Термін “картина світу” (worldview, Weltbild) до наукового обігу був введений ще В.Герцем на межі ХІХ-ХХ століть щодо фізичного світу. В. Герц пояснював це поняття як сукупність внутрішніх образів зовнішніх об'єктів, які віддзеркалюють істотні властивості об'єктів, включаючи мінімум порожніх, зайвих відносин, хоча повністю уникнути їх не вдається, оскільки образи породжуються розумом [32, 12].

У сучасній лінгвістиці картину світу визначають як глобальний образ світу, що є підґрунтям світогляду людини, тобто виражає істотні властивості світу в розумінні людини в результаті її духовної і пізнавальної діяльності [29, 4]. З цим цілком можна погодитися з одним лише уточненням: «світ» слід розуміти не тільки як предметну реальність або оточуючу людину дійсність, а як свідомість-реальність у гармонійному симбіозі їх єдності для людини [32, 43]. Таке розуміння близьке до ідей М. Хайдеггера, який писав: «Що це таке – картина світу? Мабуть, зображення світу. Але що тут називається світом? Світ виступає космосом, природою. Елементом розуміння світу неодмінно є історія. І все-таки навіть природа, історія і обидва цих компоненти разом в їх прихованому і агресивному взаємопроникненні не вичерпують світу. Під цим словом розуміється й основа, незалежно від того, як мислиться її відношення до світу» [29, 49].

Термін «картина світу» можна віднести до фундаментальних, які відображають специфіку людини, її існування в світі, взаємостосунки зі світом, найважливіші умови її існування в світі. У свідомості людей, які належать до того чи іншого національного колективу, складається та передається з покоління в покоління свій образ картини світу, навколишньої об’єктивної дійсності. Картина світу, на думку багатьох лінгвістів, – вихідний глобальний образ світу, який репрезентує сутнісні властивості світу в розумінні її носіїв, лежить в основі світогляду людини та є результатом усієї її духовної активності. «Картина світу – створений людиною суб’єктивний образ об’єктивної дійсності – це не дзеркальне відображення світу, а завжди певна його інтерпретація» [48, 37].

Ціннісний образ світу складають два основних типи картини світу – концептуальний та мовний. Концептуальна картина світу значно ширша від мовної, тому що в її створенні беруть участь різні типи мислення, у тому числі невербальні.

Поняття «концептуальна картина світу» досліджується різними науками, кожна з яких розглядає сутність цього явища в рамках своїх проблем та категорій. У лінгвістиці вона отримала назву картина світу (Б.О. Серебренніков, О.С.Кубрякова). Лінгвістика встановлює зв'язок картини світу з мовою, вивчає способи фіксації мисленнєвого змісту засобами мови. Мова – це не лише частина картини світу, як одна з презентованих у свідомості семіотичних систем, але й на ній формується мовна картина світу. Нарешті, за допомогою мови знання, отримані індивідом, мають можливість брати участь у комунікативних процесах, перетворюючись на інтерсуб’єктивні. Учені вважають, що мова завжди була і залишається єдиною та універсальною мисленнєвою базою, на якій вибудовуються різні концептуальні системи.

Поняття мовної картини світу базується ще на ідеях В. фон Гумбольдта та неогумбольдтіанців (Л. Вайсгерберг та ін.) про внутрішню форму мови, з одного боку, та на ідеях американської етнолінгвістики, зокрема так званій гіпотезі Сепіра-Уорфа, – з іншого.

М. Ґайдеггер писав, що при слові «картина» ми думаємо насамперед про відображення чогось, «картина світу означає не картину, що відображає світ, а світ, який уявляється як картина» [48, 49]. Між картиною світу як відображенням реального світу і мовною картиною світу як фіксацією цього відображення існують складні відношення. Картина світу може бути представлена за допомогою просторових, часових, кількісних, етичних та інших параметрів. На її формування впливають мова, традиції, природа і ландшафт, виховання, навчання та інші соціальні фактори.

Мовна картина світу не стоїть поряд зі спеціальними картинами світу (хімічною, фізичною тощо), вона їм передує і формує їх, оскільки людина здатна розуміти світ і саму себе завдяки мові, в якій закріплюється суспільно-історичний досвід – як загальнолюдський, так і національний. Національний історичний досвід визначає специфічні особливості мови на всіх її рівнях. З огляду на специфіку мови у свідомості її носіїв виникає певна мовна картина світу, крізь призму якої людина бачить світ.

Сучасні уявлення про мовну картину світу у викладі Ю.Д. Апресяна виглядають так. Кожна мова віддзеркалює певний спосіб сприйняття та концептуалізації світу. Відображені в ній значення створюють цілісну систему поглядів, свого роду певну колективну філософію, яка стає обов’язковою для всіх носіїв мови. Властивий певній мові спосіб концептуалізації дійсності – частково універсальний, частково національно специфічний, тому носії різних мов можуть бачити світ по-різному, крізь призму своїх мов. З іншого боку, мовна картина є «наївною» в тому сенсі, що у багатьох випадках вона відмінна від «наукової» картини [2, 43].

Отже, ідея мовної картини світу включає в себе дві пов’язані між собою, проте відмінні думки: 1) картина світу, яку пропонує мова, відмінна від «наукової» (для позначення цього явища використовується термін «наївна картина світу») та 2) кожна мова «малює» свою картину, яка відображає дійсність не так, як це роблять інші мови.

Реконструкція мовної картини світу – одне з основних завдань сучасної лінгвістики. Дослідження мовної картини світу проводяться в двох напрямах відповідно до зазначених вище двох складових цього поняття. З одного боку, на основі системного семантичного аналізу лексики певної мови реконструюється ціннісна система уявлень, відображена в цій мові, безвідносно до того, чи є вона специфічною для цієї мови або універсальною, тобто відображає «наївний» світогляд у протиставленні «науковому». З іншого боку, досліджуються окремі, лінгвоспецифічні концепти, характерні лише певній мові. Такі концепти зазвичай мають такі особливості: по-перше, вони є «ключовими» для цієї культури ( тобто вони дають «ключ» до розуміння цієї культури), по-друге, такі слова важко перекласти іншими мовами: еквівалент для їх перекладу може не існувати, або існувати, але не мати тих компонентів значення, які для цього слова є специфічними.

Останнім часом набув актуальності метод, що інтегрує обидва підходи. Його метою є відтворення мовної картини світу, яке базується на комплексному (лінгвістичному, культурологічному, семіотичному) аналізі лінгвоспецифічних концептів в міжкультурній перспективі (роботи В.Ф.Старко, Н.Д.Арутюнової, А. Вежбицької, О.Д. Шмельова та ін.)

Отже, існує певна домінанта, яку визначають національні, культурні та соціальні традиції, саме вона дає можливість виділити в загальній мовній картині світу її ядерну, загальнозначущу частину. Маємо на увазі той факт, що мовна картина світу є «прихованим регулятивом поведінки і через розвиток відповідного концепту формується культурно-національний стереотип» [16, 40].

Розглядаючи смислову сферу людини як надзвичайно складну систему змістових конструктів, ми можемо використати загальновідомі закономірності та припустити, що ця сфера має специфічну просторово-часову організацію.

За аналогією до добре відомої планетарної моделі, смислову сферу людини можна уявити як багатошарову систему, що містить в собі смислове ядро, на різній відстані від якої обертаються окремі змістові конструкти та комплекси конструктів. Для визначення сукупності змістових утворень, які входять до смислового ядра особистості, на сьогодні активно використовують поняття «ментальний простір».

Однак, незважаючи на активне використання поняття «ментальний простір», відшукати в українській науковій літературі, рівно як і в російській детальне пояснення цього терміну та його визначення доволі важко. Термін «ментальний простір» з’явився в 1966 році, він був уведений Пітером Гоулдом, який вважав, що зрозуміти поведінку людини можна дослідивши образи цього простору, які зберігаються в свідомості людини. За допомогою математичної моделі головних компонентів, він укладав ментальні карти.

Згодом такий спосіб був названий когнітивною картографією (cognitive mapping).

А.А. Залевська визначає ментальний простір як «відносно невеликий концептуальний набір, створений для приватних потреб розуміння та дії. Ментальні простори створюються завжди, коли ми думаємо, говоримо, вони взаємопов’язані і можуть модифікуватися протягом розгортання дискурсу. Лише невелика частина знань, яка асоціюється з певною концептуальною ділянкою, експліцитно використовується під час створення потрібного ментального простору» [27, 131]. Ментальний простір може бути представлений у вигляді сукупності значень, образів, символів суспільної свідомості, які в більшій або меншій мірі укладаються конкретним суб’єктом, змінюються під впливом системи його цінностей, світогляду і набувають той чи інший індивідуальний смисл, який задає суб’єкт цій дійсності.

Згадуючи поняття «ментальний простір», перш за все необхідно уточнити поняття «ментальність» («менталітет»). Цей термін досить часто зустрічається у працях з когнітивної лінгвістики, однак не має чіткого визначення.

Вперше термін «ментальність» запропонував Леві-Брюль для опису особливого «патологічного мислення» дикунів, потім Люсьєн Февр та Марк Блок використали його для визначення загального умонастрою, складу розуму, колективної психології, «розумового інструментарію», «психологічного оснащення» людей, представників однієї культури. Спільний менталітет дозволяє по-своєму сприймати та усвідомлювати своє природнє та соціальне оточення та самих себе.

Г.Д. Гачев визначає поняття «ментальність» як «рівень індивідуальної та суспільної свідомості,… вся жива, мінлива та водночас зі своїми стійкими константами магма життєвих настанов, моделей поведінки, емоцій та настроїв, яка спирається на глибинні зони, притаманні певному суспільству та культурній традиції…» [18, 19]. В.В. Колесов пов’язує ментальність з національною ідентичністю та говорить про те, що в мові втілюється національний характер, національна ідея та національні ідеали. «Ментальність це світоспоглядання в категоріях та формах рідної мови, котре поєднує у процесі пізнання інтелектуальні, духовні та вольові якості національного характеру в типових його проявах» [29, 31].

У науці досить поширеним є використання категорії «ментальність» для позначення будь-якого більш-менш стійкого комплексу уявлень про світ. Невипадковим є те, що велика кількість дослідників ототожнює поняття «ментальності» з «картиною світу».

Менталітет, який виступає в якості ядра концептосфери індивіда, водночас є системою закладених в основі культури взаємопов’язаних універсалій. Такі універсалії виступають формами збереження та трансляції фундаментальних уявлень про світ та соціальний досвід індивіда. У своїх зв’язках вони утворюють цілісну та узагальнену картину людського світу. Ідентичність менталітету серед його носіїв обумовлена спільністю історичних умов, у яких формується їх смислова сфера, та проявляється вона у здатності наділяти однаковими значеннями однакові явища зовнішнього та внутрішнього світу, тобто однаково їх інтерпретувати та виражати в одних й тих самих символах.

Індивід має більшою або меншою мірою унікальну смислову сферу, проте її основа – ментальність – виступає тим спільним, що пов’язує його з іншими людьми, представниками цієї культури, цього етносу. Це та неусвідомлювана сила, яка примушує різних представників одного етносу в подібних обставинах діяти напрочуд однаково. Гачев Г.Д. вважає, що досліджувати питання менталітету слід з прагматичної позиції, тобто досліджуючи вербальне вираження ментальності (саму мову та мовні одиниці) в соціальному контексті [18, 25].

Дослідники поняття «ментальність/менталітет» вважають, що ментальність легше описати, аніж дати їй визначення. Поняття «менталітет» відбиває «специфіку світогляду та особливості реакції на навколишній світ, які детермінуються економічними та політичними умовами в історичному аспекті».

Менталітет тісно пов'язаний з концептосферою народу. Однак ці поняття – не тотожні за своєю сутністю та вимагають різних підходів до вивчення та опису. Дослідники дотримуються думки, що концептосфера – це сфера знань, сфера думок, просторове утворення. Концептосфера, на думку Й.А. Стернина, певною мірою визначає менталітет народу. «Ментальні одиниці, які утворюють національну концептосферу, є основою утворення когнітивних стереотипів – суджень про дійсність. З іншого боку, національний менталітет направляє динаміку формування та розвитку концептів – існуючі стереотипи впливають на зміст концептів, визначають оцінку явищ та подій, які фіксуються концептом». Формується концептосфера поступово через пізнавальну та комунікативну діяльність особистості.

Сукупність концептів нації утворює концептосферу. Дослідники вважають, що концептосфера має впорядкований характер: концепти, які утворюють концептосферу, за певними ознаками вступають в системні відношення подібності, або розбіжності в ієрархії з іншими концептами. Таким чином, ми розглядаємо концепт, як елемент концептосфери, як складову процеса пізнання дійсності індивідом, як одиницю інформації про світ.

Культура народу вербалізується в мові, саме мова акумулює ключові концепти культури. Створена мовою картина світу – це суб’єктивний образ об’єктивного світу, вона несе в собі риси людського світосприйняття, тобто антропоцентризму, який пронизує всю мову.

Тоді концепти – ніби згустки національно-культурних смислів, «ланки культури», за словами Ю.С. Степанова. Їх вивчення допомагає виявити особливості світосприйняття народу, уявити концептуальну та національну картини світу.


РОЗДІЛ 2 КОНЦЕПТУАЛЬНА ТА СЕМАНТИЧНА ПРИРОДА ЛЕКСЕМИ «ВЛАДА»

Дослідження концепту «влада» як універсальної концептуальної домінанти, яка «пронизує» всі сфери суспільного життя, будується на базі функціонально-прагматичного підходу, який дозволяє описати мовні факти у напрямку від мовленнєвої діяльності – крізь мовну систему – до когнітивно обрамленої дійсності.

2.1 Семантична організація концептуального поля «влада»

Перший етап аналізу концепту передбачає вивчення лексикографічних джерел: аналіз тлумачних, етимологічних, енциклопедичних словників. З метою з’ясування внутрішньої форми концепту звернемось до його етимології. Так відомості «Етимологічного словника української мови» свідчать про те, що слово «влада» - запозичення з польської або чеської мови; wladza, wladac, яким відповідають українські форми з повноголосною основою волод- , можна розглядати як чехізм (чеське vlada «влада, керівництво, уряд»), але не обов’язково: скоріше за все воно постало на польському ґрунті самостійно з wladac(ХV ст.) зі значенням «правитель».[24, 409] Українське слово «володіти», як і польське wlodac, wladac, wlodarz «володар», чеське vlasti «правити, володіти» походить із праслов’янського *volodĕti «володіти, правити, керувати» [24, 419]. Таким чином, історія виникнення слова «влада» дозволяє зафіксувати час формування концепту.

Еволюцію домінантних ознак досліджуваного концепту визначає лексикографічний аналіз, проведений на матеріалі словників різних часових зрізів. «Словник староукраїнської мови XIV – XV ст. фіксує слово «власть» церковнослов’янського походження, де виділяються такі лексико-семантичні варіанти: 1. Влада (право підпорядковувати свої волі кого-небудь або щось). 2. Держати у своїй владі (у власність мати щось).[57, 86] Історичний словник Є.Тимченко фіксує існування в українській мові паралельних форм «власть» та «влада» з такими лексико-семантичними значеннями: сила (мати владу над кимсь), право (право керувати), воля (підкорити своїй волі).[68, 38] «Словник української мови XVI – першої половини XVII ст.» фіксує два слова на позначення поняття «влада», одне з яких має польське походження (стп. wladza), інше церковнослов’янське (цсл. власть), які мають ідентичні значення: 1. Право підпорядковувати своїй волі кого або що-небудь. 2. Органи, представники влади, уряд. 3. Могутність, сила, міць. 4. Панування над ким-, чим-небудь. 5. Об’єкт власності, володіння [59, 87-88]

Семантичні компоненти слова влада, виділені в результаті лексикографічної інтерпретації, засвідчують наявність загальної системи концептуальних ознак, які конструюють цей образ в наївній картині світу: право, сила, вплив, воля, володіння.

Ядро концепту найкраще віддзеркалює семантика ключового слова (лексеми), яке вербалізує концепт. Найбільш повне уявлення про семантику лексеми, яка репрезентує концепт, дає зіставлення статей тлумачних та енциклопедичних словників різних періодів. Саме цей етап аналізу зазвичай вважають базовим у вивченні концепту.

Тлумачні словники останніх років виділяють від 3 до 5 семем в структурі слова «влада». Так, наприклад, «Словник української мови» виділяє такі семеми лексеми «влада»: «1. Право керувати державою, політичне панування; 2. Керівні, державні органи, уряд; 3. Право та можливість розпоряджатися, керувати ким-, чим-небудь. 4. Сила чого-небудь, могутність» [58, 701]. Новий тлумачний словник української мови фіксує такі самі значення влади, а тлумачний словник-мінімум української мови окрім зазначених вище дає й таке визначення влади: форма управління країною, державний лад [55, 70]. Тлумачний словник української мови (укладач Т.В. Ковальова) виділяє такі лексико-семантичні значення слова «влада» : 1. Право управління державою, політичне панування. 2. Права і повноваження державних органів. 3. Органи державного управління, уряд. 4. Право і можливість розпоряджатися, управляти, керувати ким-, чим-небудь. 5. Могутність, сила.

На базі аналізу лексикографічних відомостей можна виділити кілька гіперсем парадигми слова влада: право (як можливість або повноваження); сила; вплив; особа, наділена владою; система органів управління. Ці гіперсеми, які також можна вважати базовими ознаками концепту, «пронизують» всю історію слова та відбивають соціальні та культурні аспекти його когнітивного світу. Вони структурують простір «влада» та розділяють на дві концептуальні зони: влада – система, влада – вплив.

Розширюють уявлення про поняття «влада» відомості з «Політичного енциклопедичного словника» та «Філософського енциклопедичного словника», за якими влада являє собою центральне, організаційне начало політики, це засіб здійснення політики. Універсальними властивостями влади вважається її наявність в усіх сферах суспільних відносин та політичних процесів, а також можливість її впливу на всі види діяльності людей.

Слід зазначити також особливе вольове відношення суб’єкта влади до об’єкта цього відношення, змістом цього відношення є спонукання до дії, яку об’єкт влади має виконати за бажанням суб’єкту. Саме тому поняття «влада», як і сама влада, виникає в стосунках між людьми та групами людей, суспільством та його частинами, тобто суб’єктами, наділеними свідомістю та волею, здатністю діяти. Основними структурними елементами владних стосунків є суб’єкт влади – агент, який виступає причиною зміни (можливої зміни) дій іншого агента (об’єкта), та об’єкт влади – агент, зміни діяльності (свідомості) якого є наслідком впливу з боку суб’єкта. За відсутності каузального зв’язку між акторами жодні стосунки не можуть уважатися «владними». Результат влади – підкорення об’єкту. Для його досягнення можуть використовуватися різні інструменти: погроза, безпосередній фізичний примус, маніпуляції, переконування та ін. У будь-якому разі результат влади виявляється через зміни в самому об’єкті, в його свідомості та/або поведінці.

Ідею суб’єктивізму прояву влади переконливо обґрунтовано у «Соціологія: короткий енциклопедичний словник»: це спроможність соціального суб’єкта здійснювати свою волю за допомогою різних ресурсів та технологій (авторитету, сили, традицій, законів тощо). Сама природа відносин, відносин залежності, незалежності та взаємозалежності між усіма рівнями соціальної суб’єктності, і є основою універсалізму влади [62, 80]. З такої позиції влада являє собою самостійні суспільні відносини, та виступає певним мірилом, крізь призму якого ми можемо зрозуміти особливості та сенс інших соціальних відносин.

Владу іноді розглядають як авторитет, здатний створити підпорядкування [63, 87]. Однак тут спостерігаємо суттєву відмінність: авторитет – це обов’язково добровільне підпорядкування чи передача своєї волі іншим, а влада – це і силова система, яка не властива авторитету. Система влади у суспільстві починається з людини. Людині самій належить обирати того, хто від її імені стане біля керма влади, створюватиме закони і сам у першу чергу виконуватиме їх. Отже, механізм реалізації влади спирається як на повноваження суб’єкта, так і на його авторитет.

Влада існує та функціонує не тільки в різних сферах суспільного життя, а й на трьох рівнях його соціальної структури: суспільному, яке охоплює найбільш складні соціальні та політичні відносини; публічному або асоціативному, який об’єднує колективи та відносини в них та особистому (приватному), в невеликих групах та т. ін.

Влада як наукове поняття включає компоненти «вплив», «контроль», «авторитет», проявляється як багатоаспектне явище, що виявляється в різних сферах людської діяльності, звідси і розмаїтість видів влади (адміністративна, економічна, політична, духовна, військова влада; види державної влади – законодавча, виконавча, судова; четверта влада (преса)). Неправомірно говорити про владу стосовно однієї людини або інституції, влада – це завжди відносини , взаємодія, влада когось над кимсь. Таким чином основними валентними маркерами лексеми влада будуть позиції суб’єкта й об’єкта влади.

2.2 Лексична репрезентація концепту «влада»

За основу дослідження структури концепту та особливостей його вербалізації нами було взято положення про те, що концепт – це складне, багатошарове утворення (Ю.М. Караулов). Використання польового підходу дає можливість більш глибоко досліджувати мовний матеріал, зняти протиставлення лексики, морфології, синтаксису за умови взаємодії одиниць цих категорій для вираження подібного значення.

Концептуальне поле «влада» у його лексичному втіленні являє собою семантичні поля, згруповані за принципом функціонально-семантичної спільності, у яких дається більш вузька сегментація дійсності. В основі організації такого семантичного поля лежать різноманітні типи відносин – словотвірні, родо-видові, синонімічні, антонімічні, які структурують семантичне поле за вертикаллю. Окрім того, таке структурне утворення являє собою угруповання глибинного рівня, для якого є характерною замкнутість, цілісність, оскільки вихідним є зміст цілого. При проведенні аналізу концепту «влада» враховується те, що лексична система є лише частиною вербалізованої концептосфери, для репрезентації якої існують різні способи: від окремих лексем, фразеологічних сполучень, вільних словосполучень і речень висловлювань, що несуть типові пропозиції, до текстів. Отже, при дослідженні концептуального простору важливим є визначення лексико-семантичного поля, у якому елементи об'єднано насамперед за спільністю позамовних зв'язків і відносин.

Аналіз лексикографічних джерел дозволяє зробити висновок про те, що структура концепту «влада» може бути представлена у вигляді сукупності концептуальних зон, вилучених з ядра, вираженого лексемою «влада»: «влада – система» і «влада – вплив». При аналізі враховується, що постійні зміни в суспільно-політичному житті впливають на якісний склад концептуальних зон, внаслідок чого вони вбирають у себе нові мовні факти, які репрезентують досліджуваний концепт і раніше не мали відношення до політичного словника, а також запозичені з концептосфери політики інших мов. Таким чином, концептуальне поле «влади» залишається відкритим і постійно поповнюється новими лексемами.

До ядра лексико-семантичного поля, покладеного в основу вивчення концепту, належать лексичні одиниці, для яких характерним є найширше вживання. У структурі концепту ми виділяються зони близької, далекої і крайньої периферії; підставою для належності одиниці до тієї чи іншої зони периферії є ознака, що «актуальна для сучасного громадського життя». Неактуальні одиниці найчастіше знаходяться на далекій або крайній периферії. Безумовно, усі види периферії, а також ядро не відділені одне від одного чіткими межами.

2.2.1 Комунікативно-функціональний опис концептуальної зони «влада система»

Лексична репрезентація концептуальної зони «влада – система» є сукупністю лексики суспільно-політичного змісту, як правило, термінологічного характеру, що подає номінації законодавчих структур (Верховна Рада, уряд, парламент, Кабінет Міністрів та ін.), самі закони, розпорядження, які визначають і регулюють правила поведінки особистості, суспільства, держави і її окремих інститутів ( Конституція України, Закон України Про державну службу тощо ), номінації різних державних посад (президент, прем’єр-міністр, депутат Верховної Ради, спікер, суддя, прокурор тощо ), органів і установ, що здійснюють владно-політичні і владно-адміністративні функції (Міністерства, Центральна виборча комісія, Генеральна прокуратура, Пенсійний фонд, Податкова адміністрація, Рада юстиції, Рада національної безпеки та оборони тощо), номінації судових посад (Голова верховного суду, генеральний прокурор та ін.), інстанцій, а також закони, документи, відносини. Ця частина концептуальної зони "влада система", по-перше, знайшла своє відображення в лексикографічних джерелах, по-друге, найбільш часто відображається в засобах масової інформації.

Вербалізацію близької периферії концептуальної зони – «влада – система» представлено мовними засобами, які номінують різні законодавчі функції (прийняття Конституції, затвердження змін до Конституції, утвердження законів, кодексів, видання декретів тощо), установчі функції (призначення на посаду Президента, Прем’єр-міністра України, Генерального Прокурору України тощо), контрольні функції (прийняття рішень, виявлення порушень, регулювання підприємницької діяльності тощо), бюджетно-фінансові повноваження (прийняття Державного бюджету України, регулювання системи податків, встановлення статусу національної валюти, фінансування господарської діяльності тощо) та інші повноваження законодавчої, виконавчої і судової влади (ратифікація міжнародних договорів України, визначення основних напрямів зовнішньої політики України, забезпечення державного суверенітету, оголошення військового стану, захист прав та свобод громадян України, забезпечення дотримання принципів демократії тощо). Аналізована частина концептуальної зони є досить "академічною" і менш підвладна "сплескам" змін, що торкаються іншої області концепту, хоча, безумовно, корінні зміни в суспільно-політичному житті торкаються ядра і близької периферії концептуальної зони влада - система" у першу чергу. Далеку периферію концептуальної зони влада - система" репрезентовано словами і словосполученнями: а) які відображають законодавчу владу (депутат, депутатські групи, повноваження народних депутатів, фракції, спікер (Голова Верховної Ради) тощо); б) найбільш часто вживані в процесі діяльності виконавчої влади (нормативно-правові акти, резолюція недовіри, принцип законності, принцип гласності тощо); в) мовні репрезентації, які вербалізують функції судової галузі влади (рішення в цивільній справі, право на захист, апеляційне оскарження, постанова суду, розгляд справи тощо).

Під час дослідження концептуальної зони «влада – система»ми дійшли висновку, що межі ядерної та периферійних зон досліджуваного концепту є незамкнутими та нестійкими за своїм складом, оскільки, по-перше, концепт, як одиниця структурованого знання має певну, проте не стійку організацію, по-друге, під час функціонування, концепт актуалізується в різних своїх складових частинах та аспектах. Під час дослідження репрезентованої лексичними засобами концептуальної зони «влада – вплив», важливо зауважити, що на сьогодні велика кількість суспільно-політичної номінації державної системи політичного управління в Україні все ще знаходиться в процесі змін та становлення, тому відновлюється лексика, яка ще донедавна вважалась архаїчною (губернатор, голова, намісник, волость тощо), активно функціонують деякі номінації радянського періоду (громадянин, виконавчій комітет та ін.), з’являється велика кількість запозичень (мер, інаугурація, сейм, спікер, електорат тощо).

На думку багатьох лінгвістів, які досліджують політичну лексику та термінологію (Є.І.Шейгал, С.А.Дроздова, С.В.Єрмаков, Л.Є.Бессонова), враховуючи те, що політичний процес в нашому суспільстві орієнтований на світові економічні та політичні відношення, можна прогнозувати укорінення інтернаціональної політичної лексики та термінології. Слід також зазначити, що в наш час нові терміни, які репрезентують ядерні шари досліджуваних зон, сприяють заповненню лакун, пов’язаних з політичним, державним устроєм нашої країни за демократичною моделлю. Однак необхідно навести ще й іншу, протилежну думку дослідниці С.А.Дроздової, яка вважає, що «… нові найменування мають представити нові вербалізовані концептуалізації, які найоптимальнішим чином обслуговують доктрину влада заможних…».

Аналіз фактичного матеріалу показує, що в концептуальній зоні «влада система» опозиція «влада – народ» (за допомогою якої концепт «влада» перетинається з концептом «суспільство»), що реалізується через певну ідеологічну спрямованість політичних термінів, а також за допомогою цілеспрямованого добору оцінної лексики. Таке протиставлення в засобах масової інформації, як правило, набуває форми «свої – чужі».

Порівняно з рештою ознак, співвіднесення зі «своїми» та «чужими» представлено в мові найяскравіше. На нашу думку, це свідчить про те, що боротьба за владу як прихована домінанта передбачає боротьбу будь-якої опозиції за вплив на народ, а ця боротьба врешті-решт визначає тематичну палітру політичного мови в кожну конкретну історичну епоху.

Поділ світу на «своїх» та «чужих» є одним з основних процесів процесів мисленнєвої діяльності індивіда. Зазвичай, протиставлення «свої (народ) – чужі (влада)» в ціннісному плані інтерпретується в опозиції «погані гарні» з різко негативною оцінкою всього, що належить «чужим (поганим)», та позитивною оцінкою «свого (гарного)». Цей процес яскраво відображений в засобах масової інформації.

Концептуальна будова зони «влада – система» репрезентована в різних типах зовнішніх зв'язків слів – синонімічних, антонімічних, словотвірних тощо. З точки зору тотожності значень у концептуальній структурі «влади» ми виділяємо ряд семантичних синонімів, або квазісинонімів, які являють собою слова близькі за значенням, проте не тотожні. На думку Ю.Д. Апресяна, квазісиноніми мають велику спільну частину, проте не збігаються повністю. Існують такі типи сполучуваності квазісинонімів: 1) повна тотожність сполучуваності; 2) перехресна сполучуваність; 3) повна розбіжність сполучуваності. Квазісинонімами поняття «влада» є лексеми «вплив», «авторитет», а також словосполучення «система органів державної влади», яке є гіперонімом родо-видової кореляції. Цей гіперонім має ряд согіпонімів (Верховна Рада, парламент, уряд, виконавчій комітет та ін), більшість яких має кілька гіпонімів.

Крім цього, явище квазісиномії досить часто спостерігаємо у прикладах, які дають інформацію про протиставлення «своїх – чужих»:

«У будь-якій країні влада та опозиція борються за голоси виборців та намагаються довести привабливість свої поглядів та ідей».

У таких прикладах, на нашу думку, поняття «влада» та «опозиція» представлені в якості кореляції «частина – ціле», яке у підсумку дає тотожність значень:

«У нашій країні опозиція розвивається не через внутрішній потенціал, а за допомогою влади. Влада не забуває про неї, то ховається, то боїться, то йде у наступ. Певні різновиди опозиції вона породжує сама… Поки що влада та опозиція, наче сіамські близнюки…»;

Крім того, своє відображення концептуальна побудова зони «влада – система» знаходить в антонімічних зв’язках. Провідну роль у цих відносинах грає прагматична антонімія, що допускає можливість різного лексичного наповнення антонімічної пари відповідно до мінливої політичної ситуації (народ – парламент, влада – народ). Специфіка прагматичної антонімії полягає не стільки в її нестабільності, скільки в тому, що її семантичне підґрунтя складає ідеологічна опозиція «свій – чужий». Це явище, на думку вчених, порушує логічні закони мови, за якими президент – парламент, народ уряд ніяк не можуть вважатися антонімами: у їх семантиці немає протилежних денотативних компонентів.

При аналізі матеріалу ЗМІ, що демонструє контекстне вживання лексеми «влада», а також будь-яких інших елементів, які складають близьку та далеку зони, спостерігаємо тенденцію до використання таких концептуальних ознак, що представлено у семах лексеми «влада», як «система державних органів», «структура» і «особи», що, на наш погляд, свідчить про соціальні зміни, які відбуваються в суспільстві, можливо, про втрату авторитету представників влади і за рахунок цього зближення влади та суспільства: «Ужгородська влада відмовила голові Закарпатської ОДА Олегу Гаваші в приватизації службової квартири» «Упродовж цих 10 років влада сперечалась з власниками місцевих пансіонатів, хто відповідальний за це і хто має захистити берег» у значенні «особи»; «Вивільнений та наявний потенціал органів державної влади слід скерувати на виконання суто державних повноважень, розвиток соціально орієнтованої економіки, розбудову збройних сил, створення ефективної системи національної безпеки…» у значенні «система державних органів».

Концептуальне значення слова "влада" яскраво виявляється в синтагматиці. Реальні чи асоціативні зв'язки слова актуалізують у його значенні семи, які експлікують поняття "влада", що утворюються в індивідуальній свідомості особистості.

При дослідженні концептуальної зони «влада – система», репрезентованої лексемою «влада» зі значенням «органи державного управління», виявляються більш чіткі часові параметри, які фіксуються в атрибутивній сполучуваності, що відбивають послідовність зміни суб'єктів влади: теперішня, попередня, нова, майбутня, а також : законодавча, виконавча, судова, політична, народна, опозиційна тощо. «Влада» у значенні «особи» представлена такими способами, як: порядкові числівники (третя, четверта влада тощо), атрибути з узагальнювальними значенням (будь-яка, кожна, наша, офіційна, революційна, прогресивна, відкрита, гарна тощо), різні метафори (рівні, гілки, коридори влади тощо), складні субстантиви (двовладдя, багатовладдя тощо).

Лексема "влада" у значенні "органи державного управління" здатна сполучатися з кількісними числівниками і займенниками (дві, три, всі влади). Окрім того, синтагматичні зв'язки визначають розвиток конототивного змісту слова «влада» як «системи», не властивого цьому слову в загальновживаній мові (владна вертикаль, владний Олімп, трикутник влади, піраміда влади тощо.).

Велике значення у концептуальній зоні "влада – система" має персоніфікація, завдяки якій владу представлено як суб'єкт (влада думає, рішає, змагається, ігнорує) сила і розум якого оцінюється в першу чергу (безпорадність, недієздатність теперішньої влади, влада сильна, як ніколи –оцінка сили; підступна влада, цинізм влади – оцінка характеру).

Влада як об’єкт управління може бути отримана, передана, завойована, втрачена. Незалежно від змісту та характеру подій вона є метою боротьби або існування в суспільстві (мати, отримати, передати, захопити, завоювати, втратити владу, відмовитись від влади, претендувати на владу, мріяти про владу, зловживати владою тощо). У цьому випадку влада може мислитись як фізичний предмет з чіткими межами , який може вміститися в руках та бути переміщеним в просторі. Визначивши місце знаходження влади у просторі, ми можемо говорити про розташування інших суб’єктів щодо неї (бути при владі, під владою, іти до влади, знаходитись біля влади, пересуватись до влади, потрапити під владу, рватися до влади та ін. ).

2.2.2 Комунікативно-функціональний опис концептуальної зони «влада вплив»

Концептуальна зона «влада – вплив» є більш динамічною структурою в порівнянні з концептуальною зоною «влада – система», що говорить про наявність активного дієвого компонента. Вербалізована концептуальна зона містить у собі слова і словосполучення, що характеризують різні владні політичні відносини і мають імпліцитні семи «право», «вплив», «діяння», об'єднані гіперсемою «влада». Структура досліджуваної зони також має ядро і зони близької і далекої периферії.

Ядро концептуальної зони «влада – вплив» утворює сукупність суспільно-політичної термінології, що являє собою, на наш погляд, термінологічні синоніми імені цієї зони і характеризує політичні владні відносини різного ступеня і якості (експансія, протекторат, геноцид, панування, підкорення, диктатура, управління тощо).

Близьку периферію концептуальної зони "влада – вплив" утворюють слова і сполучення слів з потенційною владною семантикою найменування політичних явищ, для яких є можливою синонімічна заміна на слово «влада» у значенні «вплив», «права» (лобіювання, тиск, політика знищення, маніпуляція свідомістю громадян, контроль тощо).

Далека периферія концептуальної зони «влада – вплив» є словами і словосполученнями, як правило, такими, що не мають владної семи у складі лексичного значення, але побічно вказують на владу (насамперед, це метафоричні вказівки на різні політичні події, політиків тощо). Передбачається, що зона далекої периферії являє собою інтерпретаційне поле, що відбиває витлумачення окремих концептуальних ознак і їхніх сполучень у вигляді тверджень, засад свідомості.

Концептуальний аналіз виділених зон, що беруть участь у створенні образу влади, дає можливість визначати:

1) дієві інтерпретаційні концептуальні ознаки (назви реальних політичних подій (Бліц-візит міністра оборони США, депозиція тарифів, інаугурація Леоніда Черновецького тощо), назви політичних подій, що одержали метафоричну журналістську інтерпретацію в пресі (бджолині олігархічні вулики, розбите корито довіри, кредитна дірка від реформаторського бублика тощо);

2) суб'єктні інтерпретаційні концептуальні ознаки (у цьому полі інформації провідну роль відіграють власні імена (імена провідних політиків України, а також країн зарубіжжя, діяльність яких впливає на хід політичних процесів (Л.Д. Кучма, ВА. Ющенко, В.В. Путин та ін.), представники різних суспільно-політичних партій, течій, організацій, політичних явищ у метафориці (крім слів із узуальною оцінкою, досить часто знаходять своє застосування оказіональні оцінні слова: янучари, ющі, бютівці, жирики). Серед оцінних неологізмів, що з'явилися останнім часом, переважають негативно-оцінні, що включають лексеми зі зневажливим, іронічним забарвленням. Зміни, що відбуваються в суспільстві, безумовно, приводять до змін у лексичній системі мови, що виражається насамперед у деактуалізації значень, деідеологізації лексики, деполітизації деяких політичних термінів, активізації деяких семантичних моделей, що виражають оцінку особистості як суспільного явища, метафоризації, як характеристики оцінки політичної ситуації (О.П. Єрмакова). Для виявлення цієї концептуальної ознаки досить часто в прикметниках, похідних від імен, оцінна ознака денотата актуалізується як одна з ядерних сигніфікативних ознак значення (януковичівські прокурори, порошенківські політичні противники, ющенковские ряди, тимошенківські принципи тощо).

До крайньої периферії концептуальних зон «влада – система» і «влада – вплив» належить інформація про різні суспільно-політичні явища, які на певному етапі «минули» або «минають» у процесі зміни політичної влади, а також метафоричні характеристики влади, які раніше досить часто вживалися при описі суспільних явищ з позиції політичної епохи, яка «минає», і зараз дещо трансформувалися, але зберегли колишню семантику (Міська Рада народних депутатів, З’їзд народних депутатів СССР, а також: світовий жандарм (плантатор), могильщик, спецслужба, дядя Сем, рука Москви тощо).

У підсумку можна констатувати наявність в структурі досліджуваного концепту в «науковій» картині світу ознак, які «пронизують» всю історію розвитку концепту «влада»: закон, сила (могутність), вплив, система державних органів, особи. Ці ознаки утворюють концептуальні зони досліджуваного концепту: «влада – система» (закон, система державних органів, особи) та «влада – вплив» (сила та вплив). У кожній концептуальній зоні, репрезентованій лексичними засобами, існує своя «зональна» область ядра та периферії. Ядро кожної концептуальної зони представлено перш за все термінологією, яка утворює первинні ознаки концепту та називає явища, найбільш актуальні на сьогоднішній день. Зона периферії неоднорідна за свої складом та поділяється на ближню та дальню. Зона ближньої периферії репрезентована часто вживаними словами та стійкими словосполученнями. Зона дальньої периферії містить лексику, яка не містить владної семи, але опосередковано вказує на владу.

Слід зазначити, що межі ядерних та периферійних шарів концептуальних зон незамкнуті та нестійкі за своїм складом. На нашу думку, це пов’язано з тим, що державна система політичного управління в Україні проходить процес становлення та змін.


РОЗДІЛ 3 КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЯ ПОНЯТТЯ «ВЛАДА» В НАЇВНІЙ СВІДОМОСТІ ПРЕДСТАВНИКІВ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІНГВОКУЛЬТУРИ

З’ясування змісту концепту тісно пов’язане з методом, який дозволяє цей зміст встановити. Методика лінгвокогнітивного аналізу, обрана нами як метод дослідження, передбачає два основні напрями: логічний шлях від змісту до мови та від мови до змісту [19, 31].Обраний нами другий напрям дозволяє реконструювати відповідні концепти за набором семантичних ознак, які з’ясовуються за допомогою експериментальних психолінгвістичних методів, зокрема, вільного асоціативного експерименту.

3.1 Асоціативний експеримент як ефективний метод дослідження змісту концепту та його структури

Крім власне семної організації семантичної структури слова, що на рівні поняття представлено відповідними його ознаками, та чи інша термінологічна одиниця, як і будь-яке слово загальновживаної мови, має свій асоціативний ореол, розкрити який можна шляхом психолінгвістичних експериментів (вільного та цілеспрямованого). Експериментальний метод дозволяє виявити актуальний зміст концепту у вигляді сукупності концептуальних ознак, організованих у структуру, до складу якої входять ядро концепту, ближня периферія, дальня периферія та інтерпретаційне поле концепту.

Дослідники вважають, що мовна здатність мовця базується на асоціативно-вербальній мережі, яка розглядається як один із засобів репрезентації мови. Д.О. Добровольський та Ю.Н. Караулов відзначають, що асоціативно-вербальна мережа додатково має одну важливу особливість, а саме – психологічну реальність. Асоціативно-вербальна мережа фіксує психологічно релевантні зв’язки у відношеннях, які не відображені у системній та текстовій іпостасях мови.

Метод асоціативного експерименту досить давно використовують у лінгвокогнітивних дослідженнях. Особливістю такого експерименту є те, що він дає вагомі результати для характеристики асоціативних смислових зв’язків та можливість детально дослідити семантичне поле слова. Результати асоціативних експериментів допомагають досліднику з’ясувати, яким чином та які мовні форми та чи інша лінгвокультура накладає на сприйняття навколишньої дійсності.

Асоціативний експеримент відображає певну лінгвістичну реальність, яка полягає в тому, що між словами в мові існують різноманітні асоціації. Асоціації, які виникають у людини під час пред’явлення їй слова, являють собою невід’ємні складові мислення та дозволяють встановити ментальну сутність морально-оцінних понять. Асоціація – це зв'язок між певними об’єктами та явищами, в основі якого лежить особистий, суб’єктивний досвід. Досвід цей може збігатися з досвідом культури, до якої вона належить, проте водночас завжди залишається особистим, вкоріненим у минулому окремої особистості.

На думку А.Р. Лурія, асоціативні відповіді не бувають випадковими, їх можна поділити на «зовнішні» та «внутрішні за типами асоціативних зв’язків. «Під «зовнішніми» асоціативними зв’язками ми розуміємо «асоціації за суміжністю», під «внутрішніми» зв’язками ми розуміємо такі зв’язки, які виникають внаслідок віднесення слова до певної категорії.

Асоціативні стійкі зв’язки між словами та словосполученнями, які існують у нашій свідомості, утворюють відтворювані в експерименті ланцюжки, які інколи називають «ментальним тезаурусом».

Отже, в основі будь-якої мови лежать асоціативні зв’язки, «під час використання мови у звичайних умовах, представники мовної спільноти не створюють мову, а відтворюють ті сполучення, які чули в певних умовах та які в цих ситуаціях природно (для цього суспільства) використовуються. Іншими словами, мовець у більшості випадків відтворює ті словосполучення, які були створені до нього в певному суспільстві відповідно до потреб суспільного життя».

Після встановлення асоціативних зв’язків між словами, можна визначити семантику слів, виявити закономірності зберігання лексики в пам’яті людини, виявити ступінь актуальності вербальних зв’язків всередині мови, усталену в традиції систему оцінок, які лежать в основі сприйняття дійсності носіями тієї чи іншої мови.

Процес асоціювання включає в себе операцію добору слова. Л.В. Сахарний під час аналізу принципів механізму пошуку та вибору в асоціативному полі зауважив, що «спочатку вибір здійснюється серед найбільш частотних, «центральних» найменувань, потім – все більш периферійних, та відповідно таких, що викликають слабші асоціації». На думку дослідників, асоціативне поле дозволяє виділити як область загальнолюдського змісту, з суттєвою перевагою в ній універсальних, з точки зору когнітивно-семантичних та логічних відношень між словами, так і області, де переважають культурно-обумовлені зв’язки між лексемами.

У кожного народу уявлення про владу, «як і будь-яке ключове для культури поняття, вкорінене у свідомості від народження, та відображається словесно-образно». Припускаючи, що концептуалізація поняття «влада» в наївній свідомості представників української лінгвокультури відбувається по-різному, а відповідно, спостерігається концептуальне різноманіття в характеристиці досліджуваного поняття, нами був проведений вільний психолінгвістичний асоціативний експеримент серед носіїв української мови, для якого було обрано слово-стимул «влада».

З метою виявлення особливостей змісту та структури концепту «влада», які, на нашу думку, обумовлені світоглядом, світовідчуттям та базисними уявленнями індивідів, було проведено лінгвокогнітивний аналіз мовних реакцій реципієнтів – носіїв української мови, отриманих у результаті асоціативного експерименту. Вербалізовані реакції, отримані від інформантів, дозволяють зробити висновки про те, які ознаки слова-стимула виявились для них більш актуальними та інтерпретувати отримані асоціати як відображення тих чи інших концептуальних ознак концепту.

За умовами експерименту, респондентам було запропоновано відповісти на питання анкети, де вони спочатку мали зазначити свої вік, стать і посаду та записати 5 перших слів-реакцій (словосполучень), які спадають на думку, на пред’явлене слово-стимул «влада». В експерименті взяли участь 117 осіб (43 чоловіки та 74 жінки) віком від 16 до 80 років, з яких 32 особи – представники влади та 85 осіб – підлеглі. Отримано 585 асоціативних реакцій, з яких 117 перших реакцій.

3.2 Структура концепту «влада» в гендерному та соціальному аспектах

Отримані в ході асоціативного експерименту всі мовні реакції респондентів на слово-стимул «влада» були розподілені на 3 тематичні групи на підставі їх екстралінгвістичної спільності: влада як структура державних органів; персоніфікація влади; влада – вплив; окрему групу складають символічні асоціати, а також асоціати, що не увійшли до жодної групи.

Тематична група «влада як система державних органів» переважно представлена лексикою суспільно-політичного змісту. У межах цієї групи нами були виділені такі підгрупи: державні органи управління (40 відповідей), негативне в системі владних відносин (10 відповідей), нормативні ресурси влади (29 відповідей), бюджетно-фінансові повноваження (2 відповіді), обов’язки влади (4 відповіді). Загальна кількість реакцій складає групу з 85 відповідей.

Групу лексики, яка характеризує владу як суб’єкт владних відносин або особу, наділену владою, складають асоціати 239 відповідей. До цієї групи відносимо реакції, що утворюють тематичну підгрупу «персоніфікація влади» (25 відповідей), реакції, пов’язані з суб’єктивною оцінкою моральних якостей осіб, представників влади: аморальність (29 відповідей), моральні цінності (32 відповіді), ганебне у вчинках представників влади (94 відповіді), а також ті блага, що отримує людина внаслідок її приходу до влади: утилітарні ресурси влади (54 відповіді). До цієї ж групи вважаємо за необхідне віднести асоціати, пов’язані з впливом влади на людину, суб’єкт влади (5 відповідей).Основним критерієм для формування цієї групи є наявність спільного компоненту в семантиці асоціатів – «особа», адже всі вони більшою або меншою мірою характеризують владу як суб’єкт владних відносин, людину, вже наділену владою, або особу, що може бути нею наділеною.

Окрему групу складають асоціати, що характеризують владу як вплив системи. Усередині цієї групи ми виділили такі смислові ряди: негативний вплив влади (16 відповідей), бездіяльність суб’єкта влади (відсутність впливу) (53 відповіді), наслідки впливу влади (10 відповідей), могутній вплив (56 відповідей), воля, свобода в діях (22 відповіді), сила (можливість впливати) (45 відповідей), шляхи досягнення влади (впливу) (8 відповідей). Загальна кількість відповідей в групі становить 210 відповідей.

Загальна кількість символічних асоціатів, а також асоціатів, що не увійшли до жодної групи, становить 51 відповідь. Загальна кількість отриманих в ході вільного асоціативного психолінгвістичного експерименту реакцій складає 585 відповідей.

Результатом першого етапу аналізу концепту «влада» в українській лінгвокультурі є висновок про те, що в цьому концепті носії української мови виділяють такі смисли: система органів правління; особа, суб’єкт влади; вплив; вигоди.

На другому етапі аналізу ми перейшли до узагальнення окремих асоціатів і формулювання конкретних когнітивних ознак у рамках відповідних смислових рядів.Слід зауважити, що ми аналізували всі отримані асоціати, включаючи одиничні. Зазвичай, одиничні асоціати складають дальню периферію та інтерпретаційну частину концепту. Типовими для певної лінгвокультури вважаються ознаки концепту, властиві більшій частині її представників.

Таким чином, результатом другого етапу когнітивної інтерпретації є опис структури концепту в термінах ядра, ближньої периферії, дальньої периферії та інтерпретаційного поля. Це ще раз підкреслює той факт, що концепт має польову структуру. В основу виділення ядра та периферії досліджуваного концепту були покладені такі критерії: частотність репрезентації одиниць, що здійснюють базову вербалізацію концепту, рівень абстрактності значення відповідного репрезентанта, загальновідомість та ін.

З метою перевірки гіпотези про те, що концепт «влада» у свідомості респондентів, носіїв української мови, залежить від статі та соціального статусу мовця (статусу інформанта в ієрархії владних відносин), вважаємо за необхідне зробити детальний аналіз концепту на базі отриманих в ході експерименту асоціацій, взявши до уваги гендерний та соціальний критерії.

Влада як система відносин між людьми обов’язково включає двох її безпосередніх учасників: суб’єкт влади (її носії, представники) і об’єкт влади (ті, на кого спрямована діяльність суб’єкта, підвладні). Влада пронизує усі сфери життєдіяльності людини, вона наявна скрізь, де є усталені об’єднання людей: у сім’ї, виробничих колективах, різних організаціях і закладах, у державі. У нашому дослідженні у ході вільного асоціативного психолінгвістичного експерименту було виділено дві групи інформантів залежно від їх позиції в ієрархії владних відносин у виробничому колективі: керівники та підлеглі, де, фактично, керівники виконують соціальну роль суб’єкта влади, а підлеглі – об’єкта влади.

Отже, структура концепту «влада» для керівників (представників влади) за результатами нашого аналізу є такою:

ядро: гроші – 10, корупція – 9, порядок – 7, сила – 6, відповідальність – 6;

ближня периферія: брехня – 4, стабільність – 4, багатство – 3, безкарність – 3, бездіяльність – 3;

дальня периферія: беззаконня – 2, бізнес – 2, бруд – 2, впевненість – 2, вплив – 2, вседозволеність – 2, демократичність – 2, добробут – 2, рішучість – 2, задоволення амбіцій – 2, законність – 2, захищеність – 2, можливості – 2, надійність – 2, зрада – 2, нахабність – 2, недоторканість перед законом – 2, непорядність – 2, підкорення – 2, самотність – 2, Верховна Рада – 1, гарант прав та свобод – 1, вибори – 1, дисципліна – 1, виконання вказівок зверху – 1, воля – 1, засіб легкої наживи – 1, болото – 1, Бакутина – 1, авторитет – 1, «бардак» – 1, безвладдя – 1, бездушність – 1, довіра – 1, злочинність – 1, керівник – 1, керувати – 1, клани – 1, безпринципність – 1, корисливість – 1, лад в Україні – 1, маніпуляція свідомістю громадян – 1, могутність – 1, можливість подорожувати – 1, насильство – 1, недовіра – 1, непрофесійність 1, неспроможність – 1, нірвана – 1, норма – 1, обов’язок – 1, олігархи – 1, організаторські здібності – 1, парламент – 1, партія "Регіонів" – 1, печія – 1, пільги – 1, повага – 1, покора – 1, правопорушення – 1, президент – 1, прозорість – 1, професійність – 1, процвітання – 1, ризик – 1, розкрадання держ. майна – 1, розум – 1, сварки – 1, свист – 1, свобода – 1, система – 1, спокій – 1, спокуса – 1, справедливість – 1, страх – 1, хабарники – 1, цар – 1, цунамі – 1, Шуфрич – 1, Щуровський – 1.

Третім етапом аналізу є обчислення відсоткової кількості реакцій, які складають тематичні групи, від загальної кількості відповідей керівників (перше число в дужках), а потім процентної кількості асоціацій від загальної кількості реципієнтів-керівників (друге число в дужках). Цей етап аналізу концепту є завершальним під час моделювання структури концепту.

Тематичну групу «влада як система державних органів» складають 20 відповідей: державні органи управління – 5 відповідей (3%;16%), негативне в системі владних відносин – 2 відповіді (1,2%; 6,4%), нормативні ресурси влади – 11 відповідей (6,6%; 35,2%), обов’язки влади – 2 відповіді (1,2%; 6,4%).

До групи «влада як суб’єкт владних відносин або особа, наділена владою» увійшли 69 відповідей: персоніфікація влади – 5 відповідей (3%; 16%), суб’єктивна оцінка моральних якостей осіб, представників влади: аморальність – 8 відповідей (4,8%; 25,6%), моральні цінності та здібності людини – 12 відповідей (7,2%; 38,4%), ганебне у вчинках представників влади – 19 відповідей (11,4%; 60,8%), блага, що отримує людина внаслідок її приходу до влади – 22 відповіді (13,2%; 70,4%), вплив влади на людину, суб’єкт влади – 3 відповіді (1,8%; 9,6%).

Загальна кількість відповідей в тематичній групі «влада як вплив системи» становить 59 відповідей: негативний вплив влади – 6 відповідей (3,6%; 19,2%), бездіяльність суб’єкта влади (відсутність впливу) – 13 відповідей (7,8%; 41,6%), наслідки впливу влади – 5 відповідей (3%; 16%), могутній вплив (сила) – 25 відповідей (15%; 80%), воля, свобода в діях – 8 відповідей (4,8%; 9,6%), шляхи досягнення влади (впливу) – 2 відповіді (1,2%; 6,4%).

Символічні асоціати – 5 відповідей (3%; 16%). Асоціати, що не увійшли до жодної групи – 7 відповідей (4,2%; 22,4). У ході вільного асоціативного психолінгвістичного експерименту від представників влади було отримано 155 асоціатів.

Когнітивні ознаки за ступенем яскравості вияву ознаки були розподілені всередині структури концепту і були наведені у вигляді ядра концепту, його ближньої та дальньої периферії та інтерпретаційного поля та було підраховане їх відсоткове співвідношення. До ядра ми віднесли реакції, кількість яких у відсотковому відношенні від загальної кількості реципієнтів представників влади (керівників) складає відрізок від 12% до 7 % (перше число % від загальної кількості реакцій, друге число % від загальної кількості реципієнтів в групі керівників):

ядро: гроші (6,5; 32), корупція(5,8; 28,8), порядок (4,5; 22,4), сила (3,9; 19,2), відповідальність (3,9; 19,2);

ближня периферія: брехня (2,6; 12,8), стабільність (2,6; 12,8), багатство (1,9; 9,6), безкарність (1,9; 9,6), бездіяльність (1,9; 9,6);

дальня периферія: бізнес (1,3; 6,4), бруд, впевненість, вплив, вседозволеність, демократичність, добробут, рішучість, задоволення амбіцій, законність, захищеність, можливості, надійність, зрада, нахабність, недоторканість перед законом, непорядність, самотність, Верховна Рада (0,6; 3,2), беззаконня, гарант прав та свобод, вибори, дисципліна, виконання вказівок зверху, воля, засіб легкої наживи, болото, Бакутина, авторитет, «бардак», безвладдя, бездушність, довіра, злочинність, керівник, керувати, клани, безпринципність, корисливість, лад в Україні, маніпуляція свідомістю громадян, могутність, можливість подорожувати, насильство, недовіра, непрофесійність, неспроможність, нірвана, норма, обов’язок, організаторські здібності, парламент, партія "Регіонів", печія, пільги, повага, покора, правопорушення, президент, прозорість, професійність, процвітання, ризик, розкрадання державного майна, розум, сварки, свист, свобода, система, спокій, спокуса, справедливість, страх, хабарники, цар, цунамі, Шуфрич, Щуровський.

Результати аналізу і відсоткового співвідношення асоціатів дозволяють виділити такі ознаки концепту «влада» для когнітивної свідомості представників влади в українській лінгвокультурі є: порядок, корупція, брехня, гроші, сила, відповідальність, бездіяльність, безкарність, стабільність, багатство.

Вважаємо, що представники влади виділяють такі значення в досліджуваному концепті: вплив, державний лад, особа (суб’єкт влади), утилітарні ресурси, моральні цінності представників влади, аморальність вчинків представників влади.

Структура концепту «влада» для підлеглих (тих, на кого спрямована діяльність суб’єкта, підвладних) є такою:

ядро: гроші – 32, корупція – 32, сила – 18, брехня – 17;

ближня периферія: законність – 11, злочинність – 10, беззаконня – 8, президент – 8, безвідповідальність – 7, держава – 7, уряд – 7, вседозволеність 6, керувати – 6;

дальня периферія: боротьба за свої інтереси – 5, відповідальність – 5, можливості – 5, жадібність – 5, захищеність – 4, непорядність – 4, непрофесійність – 4, багатство – 4, безпорадність – 4, обіцянки – 4, вплив – 4, бізнес – 4, стабільність – 4, керівник – 4, повага – 4, хабарники – 4, вибори – 3, депутат – 3, зрада – 3, політика – 3, байдужість щодо потреб народу – 3, безкарність – 3, міць – 3, неспроможність – 3, порядність – 3, порядок – 3, армія – 2, законотворчість – 2, всемогутність – 2, банда – 2, право – 2, прем'єр-міністр – 2, престиж – 2, могутність – 2, ганебність – 2, кар'єра – 2, ціни – 2, впевненість – 2, зло – 2, лідер – 2, визнання – 2, справедливість – 2, бандитизм – 2, олігархи – 2, корисливість – 2, некорисна – 2, компроміс – 2, зубожіння народу – 2, сором – 2, соціальна незахищеність – 2, кримінал – 2, недовіра – 2, турбота – 2, недоторканість – 2, цар – 2, авторитет – 1, акції – 1, американські гірки – 1, аморальність – 1, антагонізм до виконавчої влади – 1, банкрут – 1, «бардак» – 1, бездіяльність – 1, безпека – 1, безсоромність – 1, благополуччя – 1, брехуни – 1, бруд – 1, брутальність – 1, бути фаворитом – 1, бюджет – 1, вдячність – 1, високий паркан – 1, висота – 1, володар – 1, все найкраще собі – 1, гідне життя – 1,гідність – 1, гордість – 1, деспотизм – 1, діалог – 1, добродушність – 1, дороге авто – 1, егоїсти – 1, екстремальність – 1, жінка – 1, жіноче ім'я – 1, жорстокість – 1, задоволення амбіцій – 1, залежність – 1, замилювання – 1, засіб легкої наживи – 1, зверхність – 1, здирництво – 1, інопланетяни – 1, кабінет міністрів – 1, контроль – 1, Кучма – 1, Лада – 1, люди без сумління та гідності – 1, мета – 1, міліція – 1, мітинги – 1, мудрість – 1, надійність – 1, надія – 1, насильство – 1, Наташа – 1, нахабність – 1, національне піднесення – 1, не вміє керувати країною – 1, невпевненість – 1, невпорядкованість – 1, незалежність – 1, не корумпованість – 1, не легітимність – 1, неспокій – 1, нестабільність – 1, нечесність – 1, нещирість – 1, низька оплата праці – 1, обов’язок – 1, Оля – 1, організованість – 1, освіченість – 1, основа держави – 1, павутиння – 1, палаци – 1, перегони – 1, пітьма – 1, податки – 1, порушення Конституції – 1, правди не доб'єшся – 1, проблеми – 1, продажність – 1, професійність – 1, районна адміністрація – 1, расизм – 1, рахунки в іноземних банках – 1, розкол України – 1, розподіл – 1, розум – 1, розумово відсталі – 1, свобода – 1, слово смітник – 1, спокій – 1, спонукання – 1, страх – 1, суди – 1, Тимошенко – 1, тимчасова – 1, тупість – 1, фараон – 1, фінансова дисципліна – 1, хитка – 1, християнство – 1, Цезар – 1, чоловік – 1, Янукович – 1.

Третій етап аналізу концепту є завершальним при моделюванні його структури. Було підраховано процентне співвідношення кількості реакцій, що складають тематичні групи, від загальної кількості мовних реакцій у групі підлеглих (перше число в дужках), а потім відсоткову кількість отриманих реакцій від загальної кількості реципієнтів в ці групі ( друге число в дужках).

Тематична група «влада як система державних органів» – 65 відповідей: державні органи управління – 35 відповідей (6,4%; 40,6%), негативне в системі владних відносин – 8 відповідей (1,6%; 9,16%), нормативні ресурси влади – 18 відповідей (3,6%; 20,9;), бюджетно-фінансові повноваження – 2 відповіді (0,4%; 2,3%), обов’язки влади – 2 відповіді (0,4%; 2,3%).

Тематична група «влада як суб’єкт владних відносин, або особа наділена владою» – 170 відповідей: персоніфікація влади – 20 відповідей (4%; 23,2%); суб’єктивна оцінка моральних якостей осіб, представників влади: аморальність – 21 відповідь (4,2%, 24,4%), моральні цінності, позитивні характеристики особи – 20 відповідей (4%; 23,2%), ганебне у вчинках представників влади – 75 відповідей (15%; 87%); блага, що отримує людина внаслідок її приходу до влади – 32 відповіді (6,4%; 37,1%); вплив влади на людину, суб’єкт влади – 2 відповіді (0,4%; 2,3%).

Тематична група «владу як вплив системи» – 151 відповідь:

негативний вплив влади – 10 відповідей (2%; 11,6%), бездіяльність суб’єкта влади (відсутність впливу) – 40 відповідей (8%; 46,4%), наслідки впливу влади – 5 відповідей (1%; 5,8%), могутній вплив (сила) – 76 відповідей (15,2%; 88,2%), воля, свобода в діях – 14 відповідей (2,8%; 16,24%), шляхи досягнення влади (впливу) – 6 відповідей (1,2%; 6,96%).

Символічні асоціати – 7 відповідей (1,4%; 8,12%). Асоціати, що не увійшли до жодної групи – 33 відповіді (6,6%; 38,3%). Загальна кількість асоціатів в групі людей, які займають нижчий статус в ієрархії владних відносин становить 430 відповідей.

Наступним етапом аналізу концепту є підрахунок процентного співвідношення когнітивних ознак, розподілених всередині концепту за ступенем яскравості і поданих у вигляді ядра, ближньої периферії, дальньої периферії. До ядра ми віднесли реакції, кількість яких у відсотковому відношенні до загальної кількості реципієнтів в групі підлеглих варіюється від 37% до 19% ( перше число в дужках – % від загальної кількості реакцій, друге число – % від загальної кількості реципієнтів в цій групі опитаних):

ядро: гроші (6,4; 37,1), корупція (6,4; 37,1), сила (3,6; 20,9), брехня (3,4;19,7);

ближня периферія: законність (2,2; 12,8), злочинність (2; 11,6), беззаконня (1,6; 9,3), президент (1,6; 9,3), безвідповідальність (1,4; 8,1), держава (1,4; 8,1), уряд (1,4; 8,1), вседозволеність (1,2; 7), керувати (1,2; 7);

дальня периферія: боротьба за свої інтереси (1; 5,8), відповідальність, можливості, жадібність, захищеність (0,8; 4,6), непорядність, непрофесійність, багатство, безпорадність, обіцянки, вплив, бізнес, стабільність, керівник, повага, хабарники, вибори (0,6; 3,5), депутат, зрада, політика, байдужість щодо потреб народу, безкарність, міць, неспроможність, порядність, порядок, армія (0,4; 2,3), законотворчість, всемогутність, банда, право, прем'єр-міністр, престиж, могутність, ганебність, кар'єра, ціни, впевненість, зло, лідер, визнання, справедливість, бандитизм, олігархи, корисливість, некорисна, компроміс, зубожіння народу, сором, соціальна незахищеність, кримінал, недовіра, турбота, недоторканість, цар, авторитет (0,6; 1,16), акції, американські гірки, аморальність, антагонізм до виконавчої влади, банкрут, «бардак», бездіяльність, безпека, безсоромність, благополуччя, брехуни, бруд, брутальність, бути фаворитом, бюджет, вдячність, високий паркан, висота, володар, все найкраще собі, гідне життя, гідність, гордість, деспотизм, діалог, добродушність, дороге авто, егоїсти, екстремальність, жінка, жорстокість, задоволення амбіцій, залежність, замилювання, засіб легкої наживи, зверхність, здирництво, інопланетяни, кабінет міністрів, контроль, Кучма, Лада, люди без сумління та гідності, мета, міліція, мітинги, мудрість, надійність, надія, насильство, нахабність, не вміє керувати країною, невпевненість, невпорядкованість, незалежність, не корумпованість, не легітимність, неспокій, нестабільність, нечесність, нещирість, низька оплата праці, обов’язок, Оля, організованість, освіченість, основа держави, павутиння, палаци, перегони, пітьма, податки, порушення Конституції, проблеми, продажність, професійність, районна адміністрація, расизм, рахунки в іноземних банках, розкол України, розподіл, розум, розумово відсталі, свобода, слово, сміттєзвалище, спокій, страх, суди, Тимошенко, тимчасова, тупість, фараон, фінансова дисципліна, хитка, християнство, Цезар, чоловік, Янукович.

Аналіз кількісного та процентного співвідношення отриманих мовних реакцій дозволяє зробити висновок, що ознаками концепту «влада» для когнітивної свідомості носіїв української мови в групі підлеглих є: гроші, корупція, сила, брехня, злочинність, беззаконня, безвідповідальність, вседозволеність, законність, держава, уряд, керівництво, президент.

Вважаємо, що представники нижчого щабля в системі владних відносин, люди, які і є, власне об’єктом впливу влади, виділяють такі значення в досліджуваному концепті: вплив, система державних органів, свобода в діях, аморальність представників влади та їх вчинків, закон та його порушення.

Отримані результати дають підстави для таких висновків: 1) досліджуваний концепт чітко структурований як у свідомості керівників, так і в свідомості підлеглих та репрезентовані у вигляді когнітивних ознак (таблиця 2); 2) як представники влади, так і ті, хто знаходиться під її впливом у концепті «влада» виділяють ряд значень ( таблиця 3), які дають уявлення про основні світоглядні позиції у розумінні влади; 3) у досліджуваному концепті в обох групах інформантів чітко виділяється ядро, ближня периферія та дальня периферія ( таблиця 1).


Таблиця 1 Кількісний аналіз ядра та ближньої периферії концепту «влада» в групі керівників та підлеглих

Концепт «влада» в групі керівників Концепт «влада» в групі підлеглих
Ядро концепту % від заг. кіл-ті відповідей в групі % від заг кіл-ті реципієнтів в групі Ядро концепту % від заг. кіл-ті відповідей в групі % від заг кіл-ті реципієнтів в групі
гроші 6,5 32 гроші 6,4 37,1
корупція 5,8 28,8 корупція 6,4 37,1
сила 3,9 22,4 сила 3,6 20,9
порядок 4,5 19,2 брехня 3,4 19,7
відповідальність 3,9 19,2
Ближня периферія Ближня периферія
брехня 2,6 12,8 законність 2,2 12,8
стабільність 2,6 12,8 злочинність 2 11,6
багатство 1,9 9,6 беззаконня 1,6 9,3
безкарність 1,9 9,6 президент 1,6 9,3
бездіяльність 1,9 9,6 безвідповідальність 1,4 8,1
держава 1,4 8,1
уряд 1,4 8,1
вседозволеність 1,2 7
керувати 1,2 7

Наступним етапом нашої роботи є зіставлення виявлених когнітивних ознак концепту в обох групах реципієнтів.

Спільними ознаками концептів «влада» для когнітивної свідомості керівників та підлеглих є: 1) гроші, 2) корупція, 3) сила, 4)брехня.

Особливими ознаками концепту «влада» в групі керівників (представників влади) є: порядок, відповідальність, стабільність, багатство, бездіяльність, безкарність; в групі підлеглих: злочинність, беззаконня, безвідповідальність, вседозволеність, законність, держава, керівництво, президент.


Таблиця 2 Ознаки концепту «влада» в групі керівників та підлеглих

ознаки концепту «влада»
група керівників група підлеглих
гроші гроші
корупція корупція
сила сила
брехня брехня
порядок злочинність
бездіяльність беззаконня
відповідальність безвідповідальність
безкарність вседозволеність
стабільність законність
багатство держава
уряд
керівництво (керувати)
президент

Таблиця 3

Виділені значення в концепті «влада» в групі керівників та підлеглих

Значення в концепті «влада»
група керівників група підлеглих
вплив вплив
державний лад система державних органів
особа (суб’єкт влади), свобода в діях
аморальність вчинків представників влади аморальність представників влади та їх вчинків
моральні цінності представників влади закон та його порушення
утилітарні ресурси

Кількісний і відсотковий аналіз вербальних репрезентантів концепту «влада» за тематичними групами та смисловими рядами в зіставному аспекті наведений у зведеній таблиці та діаграмах (див. додаток 1).

В українській мовній свідомості структура концепту «влада» може бути представлена у вигляді сукупності концептуальних зон, вилучених з ядра: «влада – система» і «влада – вплив». Так концептуальна зона «влада – система» в свідомості керівників та підлеглих має такі концептуальні ознаки як: держава, президент, порядок на позначення державного устрою країни; законність, як визначення нормативних ресурсів влади; корупція, брехня, злочинність на позначення аморальних вчинків посадових осіб; безвідповідальність на позначення відсутності моральних принципів у представників влади; відповідальність як характерна риса представника влади. В свою чергу концептуальна зона «влада – вплив» представлена в наївній свідомості носіїв української мови такими когнітивними ознаками як сила, керівництво, вседозволеність, бездіяльність (відсутність впливу), гроші (могутній вплив). Однак результати експерименту свідчать про те, що ознаки ці виявляються з різною інтенсивністю у представників влади (керівників) та у підлеглих.

Як у свідомості представників влади, посадових осіб, так і в свідомості підлеглих влада асоціюється в першу чергу з грошима та корупцією. На нашу думку, ці реакції свідчать про наявність лінгво–ментального стереотипу в свідомості представників української лінгвокультури, які, як правило, репрезентують найбільш частотні асоціації.Стереотипи як усталені ментально-мовні структури, готові сталі образи в свідомості мовця, стійкі фіксовані структури свідомості, узагальнені уявлення про щось типове, впорядковані, схематичні детерміновані культурою "картинки світу", фрагменти концептуальної картини світу постійно знаходяться в центрі уваги лінгвістів, їх поділяють на мовні, немовні та лінгво-ментальні. До немовних відносять соціальні, ідеологічні, етнічні, ментальні, соціокультурні стереотипи, а також стереотипи динамічної рівноваги та етнічні стереотипи мовної поведінки, стереотипи мовного спілкування, стереотипи мислення (ментальні стереотипи), стереотипи поведінки (стереотип-поведінка), стереотипи-уявлення, автостереотипи, гетеростереотипи, квазістереотипи, стереотипи сприймання, стереотипи розуміння. До мовних, або лінгвальних – повторювальні слова, фразеологізовані словесні комплекси, словосполучення в науковому стилі, будь-який сталий вираз, усталене порівняння, кліше і штампи як відтворювані сполучення слів, стандартні звороти, етикетні формули наукового тексту, терміни і терміносполучення в науковій та діловій мові, судження або кілька суджень, що стосуються того або того об'єкта реального світу, сполучення речень, тексти. Лінгво-ментальний стереотип – це ментальний конструкт, який утверджується у свідомості через мовний знак. На нашу думку, концептуальні ознаки гроші та корупція належать до лінгво-ментальних стереотипів, про це свідчать усталені вирази влада грошей (зафіксований майже в усіх тлумачних словниках української мови), а також корумпована влада, корумпованість влади, корупція у владі, якими рясніють шпальти газет та журналів.

Третьою за частотністю реакцією є сила. Влада є і, мабуть, завжди була уособленням сили та могутності. За допомогою сили представники влади здійснюють вплив, тільки сильна особистість може його здійснювати. Недарма в англійській мові слово powerпозначає як владу, так і силу, міць.

У досить великої кількості інформантів слово «влада» асоціюється з брехнею. На нашу думку, як і в керівників, так і у підлеглих цей асоціат пов'язаний в першу чергу з посадовими особами, громадськими та політичними діячами, передвиборчі обіцянки яких, ніколи не справджуються. Цікавим також є той факт, що серед реципієнтів, в яких слово «влада» асоціюється з брехнею, було кілька депутатів Київської міської ради. Цей факт свідчить про те, що саме шляхом обману люди приходять до влади, та за допомогою брехні представники влади здійснюють свій вплив на свідомість та дії громадян, підкорюють їх своїй волі.

Асоціативний експеримент фіксує наявність в ближній периферії концептуальних ознак, які становлять антонімічну пару законність – беззаконня в групі підлеглих. Зауважимо, що у представників влади компонент закон майже відсутній у структурі концепту. Проведений нами аналіз асоціатів дозволяє зробити припущення, що керівники (особи, наділені владою) не обмежують свій вплив законами. На відміну від керівників, у свідомості підлеглих існує певна система згідно з якою представники влади мають у своїх діях керуватися законом. Кількісний і відсотковий аналіз вербальних репрезентантів концепту «влада» за тематичними групами також відображає перевагу відповідей підлеглих в тематичній групі «нормативні ресурси влади» (див. додаток 1).

У групі представників влади значно частіше досліджуване поняття асоціюється з багатством та стабільністю, з тими благами, що отримує людина внаслідок її перебування при владі. Можливо, цей факт можна пояснити прагненнями людини захистити та примножити те, що вона вже має.

Асоціативний експеримент засвідчує наявність в ядрі концепту, в групі керівників, ознаку відповідальність; структура концепту в групі підлеглих фіксує її антонімічну пару в ближній периферії – безвідповідальність. На підставі отриманих результатів можна зробити припущення, що людина, перебуваючи при владі повною мірою усвідомлює відповідальність за свій вплив на інших людей. Також можемо зазначити, що люди, які знаходяться під впливом влади, по-своєму оцінюють її дії і вважають вчинки керівників безвідповідальними.

Як представники влади, так і підлеглі у своїх відповідях оцінюють дії влади з погляду норми. Так, наприклад, структура концепту в групі керівників містить ознаку безкарність, яка по суті характеризує дію як протиправну, за яку передбачене покарання. У структурі концепту в групі підлеглих також наявна ознака вседозволеність, яка характеризує необмеженість дій та вчинків. Спільність цих ознак полягає у відсутності покарання за дії, за які їх виконавці мали би бути покараними.

На сьогодні гендерні дослідження досить актуальні в різних напрямках гуманітарних наук. Вивчення ролі статі у розвитку культури, їх символічного і семіотичного вираження в історії, філософії, літературі, мистецтві та особливо у мові, допомагає побачити нові аспекти розвитку соціуму, глибше осягнути процеси, що відбуваються в суспільстві. Підґрунтям сучасних гендерних концепцій є розуміння статі як культурної репрезентації (гендеру), яка конструюється відповідними дискурсивними практиками за допомогою виражальних засобів мови.

Поняття влади тісно пов’язане з поняттями статусу і ролі. Нормативний характер ролей відповідає стереотипним уявленням, що відбивають позицію особистості у суспільній ієрархії. Соціальні, міжособові, статусні, ситуативні відносини, а також відносини взаємної нерівності ґрунтуються на певному розподілі влади між їхніми учасниками.

Викликає сумніви той факт, що стать є завжди релевантним чинником при визначенні ролей, особливо, беручи до уваги те, що в кожному конкретному акті комунікації може домінувати лише одна з соціально значущих ознак індивіда. Деякі дослідники в галузі гендера дотримуються думки, що гендерна нерівність споконвіку закладена у природних особливостях індивідів чоловічої та жіночої статі [20, 46]. Проте такий біологічний детермінізм при поясненні гендерних розбіжностей виявляється застарілим, враховуючи сучасний рівень розвитку гендерних досліджень.

Твердження про те, що чоловіки завжди асоціюються з позитивною оцінкою та очолюють соціальну ієрархію, а жінки перебувають лише у підлеглому становищі, можна спростувати за допомогою лінгвістичного аналізу владних відносин, а саме аналізу структури концепту «влада» в свідомості жінок та чоловіків.

Тож структура концепту «влада» в свідомості чоловіків, представників української лінгвокультури є такою:

ядро: гроші – 18, корупція – 15, брехня – 10, сила – 6, відповідальність 6, порядок – 6;

ближня периферія: бізнес – 5, керувати – 5, вседозволеність – 4, злочинність – 4, впевненість – 4, стабільність – 4;

дальня периферія: захищеність – 3, можливості – 3, беззаконня – 3, багатство – 3, президент – 3, вплив – 3, обіцянки – 3, держава – 3, повага – 3, байдужість щодо потреб народу – 2, лідер – 2, кримінал – 2, безвідповідальність – 2, недоторканість – 2, засіб легкої наживи – 2, задоволення амбіцій – 2, політика – 2, зрада – 2, бездіяльність – 2, безкарність 2, бруд – 2, свобода – 2, справедливість – 2, самотність – 2, надійність – 1, Верховна Рада – 1, визнання – 1, виконання вказівок зверху – 1, високий паркан – 1, авторитет – 1,акції – 1, аморальність – 1, Бакутина – 1, банкрут – 1, безпринципність – 1, болото – 1, висота – 1, ганебність – 1, гарант прав та свобод – 1, гідне життя – 1, демократичність – 1, депутат – 1, деспотизм – 1, дисципліна – 1, діалог – 1, дороге авто – 1, жадібність – 1, законність – 1, залежність – 1, зло – 1, кабінет міністрів – 1, клани – 1, компроміс – 1, контроль – 1, Кучма – 1, маніпуляція свідомістю громадян – 1, міліція – 1, насильство – 1, нахабність – 1, національне піднесення – 1, недовіра – 1, незалежність – 1, непрофесійність – 1, неспроможність – 1, нірвана – 1, норма 1, обов’язок – 1, олігархи – 1, організованість – 1, партія "Регіонів" – 1, підкорення – 1, правопорушення – 1, прем'єр-міністр – 1, престиж – 1, продажність – 1, прозорість – 1, професійність – 1, рай адміністрація – 1, расизм – 1, рахунки в іноземних банках – 1, ризик – 1, рішучість – 1, сварки – 1, система – 1, слово – 1, спокій – 1, спокуса – 1, страх – 1, суди – 1, тупість – 1, турбота – 1, фараон – 1, фінансова дисципліна – 1, хабарники – 1, цар – 1, Цезар – 1.

Наступним етапом аналізу є обчислення відсоткової кількості реакцій, які складають тематичні групи, від загальної кількості відповідей чоловіків (перше число в дужках), а потім процентної кількості асоціацій від загальної кількості реципієнтів-чоловіків (друге число в дужках). Цей етап аналізу концепту є завершальним під час моделювання структури концепту.

Тематична групу «влада як система державних органів» складають 30 відповідей: державні органи управління – 16 відповідей (8%; 36,8%), негативне в системі владних відносин – 2 відповіді (1%; 4,6%), нормативні ресурси влади – 8 відповідей (4%; 18,4%), бюджетно-фінансові повноваження – 1 відповідь (0,5%; 2,3%) обов’язки влади – 3 відповіді(1,5%; 6,9%).

До групи «влада як суб’єкт владних відносин або особа, наділена владою», увійшла 91 відповідь: персоніфікація влади – 9 відповідей (4,5%; 20,7%), суб’єктивна оцінка моральних якостей осіб, представників влади: аморальність – 5 відповідей (2,5%; 11,5%), моральні цінності та здібності людини – 11 відповідей (5,5%; 25,3%), ганебне у вчинках представників влади – 37 відповідей (18,5%; 85,1%), блага, що отримує людина внаслідок її приходу до влади – 26 відповідей (13%; 59,8%), вплив влади на людину, суб’єкт влади – 3 відповіді (1,5%; 6,9%).

Загальна кількість відповідей в тематичній групі «влада як вплив системи» становить 79 відповідей: негативний вплив влади – 13 відповідей (6,5%; 29,9%), бездіяльність суб’єкта влади (відсутність впливу) – 10 відповідей (5%; 23%), наслідки впливу влади – 3 відповіді (1,5%; 6,9%), могутній вплив (сила) – 40 відповідей (20%; 90%), воля, свобода в діях – 8 відповідей (4%; 18,4%), шляхи досягнення влади (впливу) – 5 відповідей (2,5%; 11,5%).

Символічні асоціати – 5 відповідей (2,5%; 11,5%). Асоціати, що не увійшли до жодної групи, – 10 відповідей (5%; 23%). У ході вільного асоціативного психолінгвістичного експерименту від представників чоловічої статі було отримано 215 асоціатів.

Когнітивні ознаки за ступенем яскравості вияву ознаки були розподілені всередині структури концепту і наведені у вигляді ядра концепту, його ближньої та дальньої периферії. Підраховано їх відсоткове співвідношення. До ядра ми віднесли реакції, кількість яких у відсотковому відношенні від загальної кількості реципієнтів чоловіків складає відрізок від 42 % до 14 % (перше число % від загальної кількості реакцій, друге число % від загальної кількості реципієнтів в групі чоловіків):

ядро: гроші (8,4; 41,9), корупція (7; 34,9), брехня (4,7; 23,3), сила (2,8; 14), відповідальність (2,8; 14), порядок (2,8; 14);

ближня периферія: бізнес (2,3; 11,6), керувати (2,3; 11,6), вседозволеність (1,9; 9,3), злочинність(1,9; 9,3), впевненість(1,9; 9,3), стабільність (1,9; 9,3);

дальня периферія: захищеність(1,4; 7), можливості, беззаконня, багатство, президент, вплив, обіцянки, держава, повага, байдужість щодо потреб народу (0,9; 4,7), лідер, кримінал, безвідповідальність, недоторканість, засіб легкої наживи, задоволення амбіцій, політика, зрада, бездіяльність, безкарність, бруд, свобода, справедливість, самотність, надійність(0,5; 2,3), Верховна Рада, визнання, виконання вказівок зверху, високий паркан, авторитет, акції, аморальність, Бакутина, банкрут, безпринципність, болото, висота, ганебність, гарант прав та свобод, гідне життя, демократичність, депутат, деспотизм, дисципліна, діалог, дороге авто, жадібність, законність, залежність, зло, кабінет міністрів, клани, компроміс, контроль, Кучма, маніпуляція свідомістю громадян, міліція, насильство, нахабність, національне піднесення, недовіра, незалежність, непрофесійність, неспроможність, нірван, норма, обов’язок, олігархи, організованість, партія "Регіонів", підкорення, правопорушення, прем'єр-міністр, престиж, продажність, прозорість, професійність, райадміністрація, расизм, рахунки в іноземних банках, ризик, рішучість, сварки, система, слово, спокій, спокуса, страх, суди, тупість, турбота, фараон, фінансова дисципліна, хабарники , цар, Цезар.

Аналіз кількісного та процентного співвідношення отриманих мовних реакцій, дозволяє зробити висновок, що ознаками концепту «влада» для когнітивної свідомості представників української лінгвокультури чоловічої статі є: гроші, сила, керівництво, корупція, злочинність, брехня, відповідальність, порядок, бізнес, вседозволеність, впевненість, стабільність.

Вважаємо, що носії української мови чоловічої статі виділяють такі значення в досліджуваному концепті: вплив, аморальність вчинків представників влади, державний лад, свобода в діях, утилітарні ресурси, моральні цінності представників влади.

Структура концепту «влада» в свідомості жінок є такою:

ядро: корупція – 26, гроші – 24, сила – 18, законність – 12, брехня – 11;

ближня периферія: беззаконня – 7, злочинність – 7, уряд – 7, непорядність – 6, президент – 6, безвідповідальність – 5, боротьба за свої інтереси – 5, відповідальність – 5, стабільність – 5;

дальня периферія: порядок – 4, вседозволеність – 4, порядок – 4, безкарність – 4, хабарники – 4, багатство – 4, держава – 4, безпорадність – 4, можливості – 4, непрофесійність – 4, вибори – 4, жадібність – 4, керівник – 4, керувати – 3, зрада – 3, корисливість – 3, міць – 3, порядність – 3, могутність 3, вплив – 3, неспроможність – 3, захищеність – 3, порядність – 3, парламент 2, повага – 2, повага – 2, нахабність – 2, недовіра – 2, некорисна – 2, право – 2, сором – 2, соціальна незахищеність – 2, розум – 2, ціни – 2, цар – 2, спокій олігархи – 2, нахабність – 2, недовіра – 2, некорисна – 2, право – 2, сором – 2, соціальна незахищеність – 2, розум – 2, ціни – 2, цар – 2, спокій олігархи – 2, Верховна Рада – 2, депутат – 2, банда – 2, бандитизм – 2, кар'єра – 2, бездіяльність – 2, зубожіння народу – 2,всемогутність – 2, законотворчість – 2, добробут – 2, бардак – 2, авторитет – 1, американські гірки – 1, антагонізм до викон. влади – 1, армія – 1, байдужість щодо потреб народу – 1, безвладдя 1, бездушність – 1, безпека – 1, безсоромність – 1, бізнес – 1, благополуччя – 1, брехуни – 1, бруд – 1, брутальність – 1, бути фаворитом – 1, бюджет – 1, вдячність – 1, визнання – 1, володар – 1, воля – 1, впевненість – 1, все найкраще собі – 1, ганебність – 1, гідність – 1, гордість – 1, демократичність – 1, добродушність – 1, довіра – 1, егоїсти – 1, екстремальність – 1, жінка – 1, жіноче ім'я – 1, жорстокість – 1, задоволення амбіцій – 1, замилювання – 1, зверхність – 1, здирництво – 1, зло – 1, інопланетяни – 1, компроміс – 1, лад в Україні – 1, Лада – 1, люди без сумління та гідності – 1, мета – 1, мітинги – 1, можливість подорожувати – 1, мудрість – 1, надійність – 1, надія – 1, насильство – 1, Наташа – 1, не вміє керувати країною – 1, невпевненість – 1, невпорядкованість – 1, недоторканість – 1, недоторканість перед законом – 1, не корумпованість – 1, не легітимність – 1, неспокій – 1, нестабільність – 1, нечесність – 1, нещирість – 1, низька оплата праці – 1, обіцянки – 1, обов’язок – 1, Оля – 1, організаторські здібності – 1, освіченість – 1, основа держави – 1, павутиння – 1, палаци – 1, перегони – 1, печія – 1, підкорення – 1, пільги – 1, пітьма – 1, податки – 1, покора – 1, політика – 1, порушення Конституції – 1, правди не доб'єшся – 1, прем'єр-міністр – 1, престиж – 1, проблеми – 1, професійність – 1, процвітання – 1, рішучість – 1, розкол України – 1, розкрадання держ. майна – 1, розподіл – 1, розумово відсталі – 1, свист – 1, сміттєзвалище – 1, спонукання – 1, справедливість – 1, страх – 1, Тимошенко – 1, тимчасова – 1, турбота – 1, хитка – 1, християнство – 1, цунамі – 1, чоловік – 1, Шуфрич – 1, Щуровський – 1, Янукович – 1.

На третьому етапі аналізу структури концепту в свідомості жінок, представниць української лінгвокультури, нами було підраховано процентне співвідношення кількості реакцій, що складають тематичні групи, від загальної кількості мовних реакцій у групі жінок (перше число в дужках), а потім відсоткову кількість отриманих реакцій від загальної кількості реципієнтів в цій групі ( друге число в дужках).

Тематична група «влада як система державних органів» – 55 відповідей: державні органи управління – 24 відповіді (7,2%; 31,2%), негативне в системі владних відносин – 8 відповідей (2,4%; 11,2%), нормативні ресурси влади – 21 відповідь (6,3%; 29,4%), бюджетно-фінансові повноваження – 1 відповідь (0,3%; 1,4%), обов’язки влади – 1 відповідь (0,3%; 1,4%).

Тематична група «влада як суб’єкт владних відносин, або особа наділена владою» – 148 відповідей: персоніфікація влади – 16 відповідей (4,8%; 25,6%); суб’єктивна оцінка моральних якостей осіб, представників влади: аморальність – 24 відповіді (7,2%; 33,6%), моральні цінності, позитивні характеристики особи – 21 відповідь (6,3%; 29,4%), ганебне у вчинках представників влади – 57 відповідей (17,1%; 79,8%); блага, що отримує людина внаслідок її приходу до влади – 28 відповідей (8,4%; 36,4%); вплив влади на людину, суб’єкт влади – 2 відповіді (0,6%; 2,8%).

Тематична група «влада як вплив системи» – 131 відповідь:

негативний вплив влади – 19 відповідей (5,7%; 26,6%), бездіяльність суб’єкта влади (відсутність впливу) – 27 відповідей (8,1%; 37,8%), наслідки впливу влади – 7 відповідей (2,1%; 9,8%), могутній вплив (сила) – 43 відповіді (12,9%; 85,4%), воля, свобода в діях – 14 відповідей (4,2%; 19,6%), шляхи досягнення влади (впливу) – 3 відповідей (0,9%; 4,2%).

Символічні асоціати – 7 відповідей (2,1%; 9,8%). Асоціати, що не увійшли до жодної групи – 29 відповідей (8,7%; 40,6%). Загальна кількість асоціатів в групі жінок становить 370 відповідей.

Когнітивні ознаки за ступенем яскравості були розподілені всередині структури концепту у вигляді ядра, ближньої периферії та дальньої периферії та було підраховано їх відсоткове співвідношення від загальної кількості реакцій в групі жінок та загальної кількості реципієнтів в цій же групі. Близькість концептуальних ознак до ядра концепту свідчить про важливість таких ознак для носіїв мови, віддаленість від ядра вказує на їх другорядність.

До ядра ми віднесли реакції, кількість яких у відсотковому відношенні від загальної кількості реципієнтів складає відрізок від 35% до 14% (перше число у дужках % від загальної кількості реакцій в групі жінок, друге – % від загальної кількості реципієнтів в цій же групі):

ядро: корупція (7; 35,1), гроші (6,5; 32,4), сила (4,9; 24,3), законність (3,2; 16,2), брехня (3; 14,9);

ближня периферія: беззаконня (1,9; 9,5), уряд (1,9; 9,5), злочинність (1,9; 9,5), непорядність (1,6; 8,1), президент (1,6; 8,1), безвідповідальність (1,4; 6,8), боротьба за свої інтереси (1,4; 6,8), відповідальність (1,4; 6,8), стабільність (1,4; 6,8);

дальня периферія: порядок (1,1; 5,4), вседозволеність, порядок, безкарність, хабарники, багатство, держава, безпорадність, можливості, непрофесійність, вибори, жадібність, керівник, керувати (0,8; 4,1), зрада, корисливість, міць, порядність, могутність, вплив, неспроможність, захищеність, порядність, повага (0,5; 2,7), нахабність, недовіра, некорисна, сором, соціальна незахищеність, розум, ціни, цар, спокій олігархи, нахабність, недовіра, некорисна, право, Верховна Рада, депутат, банда, бандитизм, кар'єра, бездіяльність, зубожіння народу, всемогутність, законотворчість, добробут, «бардак», авторитет (0,3; 1,4), американські гірки, антагонізм до виконавчої влади, армія, байдужість щодо потреб народу, безвладдя, бездушність, безпека, безсоромність, бізнес, благополуччя, брехуни, бруд, брутальність, бюджет, вдячність, визнання, володар, воля, впевненість, все найкраще собі, ганебність, гідність, демократичність, добродушність, довіра, егоїсти, екстремальність, жінка, жіноче ім'я, жорстокість, задоволення амбіцій, замилювання, зверхність, здирництво, зло, інопланетяни, компроміс, лад в Україні, Лада, люди без сумління та гідності, мета, мітинги, можливість подорожувати, мудрість, надійність, надія, насильство, Наташа, не вміє керувати країною, невпевненість, невпорядкованість, недоторканість, не корумпованість, не легітимність, неспокій, нестабільність, нечесність, нещирість, низька оплата праці, обіцянки, обов’язок, Оля, організаторські здібності, освіченість, основа держави, павутиння, палаци, перегони, печія, підкорення, пільги, пітьма, податки, покора, політика, порушення Конституції, правди не доб'єшся, прем'єр-міністр, престиж, проблеми, професійність, процвітання, рішучість, розкол України, розкрадання державного майна, розподіл, розумово відсталі, свист, сміттєзвалище, спонукання, справедливість, страх, Тимошенко, тимчасова, турбота, хитка, християнство, цунамі, чоловік, Шуфрич, Щуровський , Янукович.

Результати аналізу кількісного та відсоткового співвідношення реакцій дозволили нам зробити висновок про те, що ознаками концепту «влада» для когнітивної свідомості жінок, представниць української лінгвокультури, є: гроші, сила, боротьба за свої інтереси, злочинність, корупція, брехня, безвідповідальність, непорядність, уряд, президент, законність, беззаконня, відповідальність, стабільність.

мовний лексема концепт влада


Таблиця 4 Кількісний аналіз ядра та ближньої периферії концепту «влада» в групі чоловіків та жінок

Концепт «влада» в групі чоловіків Концепт «влада» в групі жінок
Ядро концепту % від заг. кіл-ті відповідей в групі % від заг кіл-ті реципієнтів в групі Ядро концепту % від заг. кіл-ті відповідей в групі % від заг кіл-ті реципієнтів в групі
гроші 8,4 41,9 корупція 7 35,1
корупція 7 34,9 гроші 6,5 32,4
брехня 4,7 23,3 сила 4,9 24,3
сила 2,8 14 законність 3,2 16,2
відповідальність 2,8 14 брехня 3 14,9
порядок 2,8 14
Ближня периферія Ближня периферія
бізнес 2,3 11,6 беззаконня 1,9 9,5
керувати 2,3 11,6 уряд 1,9 9,5
вседозволеність 1,9 9,3 злочинність 1,9 9,5
злочинність 1,9 9,3 непорядність 1,6 8,1
впевненість 1,9 9,3 президент 1,6 8,1
стабільність 1,9 9,3 безвідповідальність 1,4 6,8
боротьба за свої інтереси 1,4 6,8
відповідальність 1,4 6,8
стабільність 1,4 6,8

Смислові ряди концепту носіями української мови вибудовуються так: вплив, аморальність представників влади та їхніх вчинків, державні органи управління, свобода в діях, утилітарні ресурси, моральні цінності представників влади, закон та його порушення та характеризують світоглядний напрям в усвідомленні влади представниками української лінгвокультури (див. таблиця 5).


Таблиця 5

Виділені значення в концепті «влада» в групі чоловіків та жінок

Значення в концепті «влада»
чоловіки жінки
вплив вплив
аморальність вчинків представників влади аморальність представників влади та їхніх вчинків
державний лад державні органи управління
свобода в діях свобода в діях
утилітарні ресурси утилітарні ресурси
моральні цінності представників влади моральні цінності представників влади
закон та його порушення

Таблиця 6

Ознаки концепту «влада» в групі жінок та чоловіків

ознаки концепту «влада»
чоловіки жінки
гроші гроші
сила сила
корупція корупція
брехня брехня
бізнес безвідповідальність
порядок непорядність
впевненість уряд
керівництво (керувати) президент
злочинність злочинність
відповідальність відповідальність
стабільність стабільність
вседозволеність беззаконня
законність
боротьба за свої інтереси

Якщо зіставити набір ознак концепту «влада» (див. Таблицю 6), можна виділити такі спільні риси та розбіжності в когнітивних ознаках досліджуваного концепту у свідомості жінок та чоловіків: спільними ознаками концепту є: 1) гроші, 2) сила, 3)корупція, 4)брехня, 5)злочинність, 6)відповідальність, 7) стабільність;

Особливими ознаками концепту «влада» в свідомості чоловіків є: 1) бізнес, 2) порядок, 3) впевненість, 4) керівництво (керувати), 5) вседозволеність; концепту «влада» в групі жінок: 1) безвідповідальність, 2) непорядність, 3) уряд, 4) президент, 5) беззаконня, 6) законність, 7) боротьба за свої інтереси.

Кількісний і відсотковий аналіз вербальних репрезентантів концепту «влада» за тематичними групами та смисловими рядами в зіставному аспекті наведений у зведеній таблиці та діаграмах (див. додаток 2).

Сучасне розуміння влади як у жінок, так і у чоловіків виникло на основі смислового зсуву в бік персоніфікації влади: Бакутина, Тимошенко, Шуфрич, Щуровський, Кучма, Янукович, Цезар, цар, фараон, володар, депутат, чоловік, керівник тощо. На користь цього твердження свідчать також асоціації, які не називають конкретну особистість, проте містять у семантиці компонент на позначення особи. Наприклад, як жінки, так і чоловіки визначають поняття «влада» через моральні цінності особистості, її позитивні характеристики: гідність, гордість, добродушність, мудрість, освіченість, порядність, відповідальність та ін. Проте, якщо в свідомості жінок превалює оцінка моральних якостей осіб, представників влади, а саме негативних рис характеру, то у чоловіків на перший план виходить оцінка дій суб’єктів владних відносин (див. додаток 2). Слід зазначити також, що у чоловіків кількість відповідей, які асоціюють владу з утилітарними ресурсами, перевищує кількість відповідей в групі жінок на 25%. На нашу думку, це свідчить про те, що більшість чоловіків прагматично підходять до влади, вони пов’язує владу з стабільністю, багатством, впевненістю, захищеністю тощо, тобто з тими благами, що отримує людина внаслідок її приходу до влади.

У свідомості представників української лінгвокультури поняття «влади» тісно пов’язане з системою державних органів: Верховна Рада, кабінет міністрів, парламент, райадміністрація, уряд, прем'єр-міністр, президент та ін. До структури концепту «влада» в свідомості жінок входять такі когнітивні ознаки: уряд, президент; у чоловіків – порядок на позначення влади як структури органів управління.

Як ознаки концепту «влада» жінки виділяють законність, беззаконня, злочинність. Ці ознаки пов’язані між собою спільним компонентом – закон (дотримання закону, відсутність закону, порушення закону). Це свідчить про те, що в свідомості представниць української лінгвокультури закон – це невід’ємна частина влади. У чоловіків компонент закон присутній в одній когнітивній ознаці – злочинність (порушення закону). Кількісний і відсотковий аналіз вербальних репрезентантів концепту «влада» за тематичними групами також відображає перевагу відповідей жінок в тематичній групі «нормативні ресурси влади».

Гіпотеза про те, що в свідомості представників (представниць) української лінгвокультури існує стереотип, згідно з яким чоловік – це суб’єкт влади, а жінка – об’єкт, на який здійснюється вплив, не знайшла вираження в мовних реакціях реципієнтів. У свідомості як чоловіків, так і жінок превалює уявлення про владу як систему державних органів, осіб, представників цієї системи, або вплив системи. Зрідка владні відносини пов’язуються з виробничим колективом та ще рідше з відношеннями у родині.

Слід також зазначити, що в українській мовній свідомості як чоловіків, так і жінок структура концепту «влада» може бути представлена у вигляді сукупності концептуальних зон: «влада – система» та «влада – вплив». Так концептуальна зона «влада – система» в свідомості жінок та чоловіків має такі концептуальні ознаки: уряд, президент, порядок на позначення державного устрою країни; законність як визначення нормативних ресурсів влади; корупція, брехня, злочинність на позначення аморальних вчинків представників влади; безвідповідальність на позначення відсутності моральних принципів у представників влади; відповідальність як характерна риса представника влади; стабільність, впевненість – блага, що отримує людина внаслідок її приходу до влади. В свою чергу концептуальна зона «влада – вплив» представлена в наївній свідомості носіїв української мови такими когнітивними ознаками як сила, керівництво, вседозволеність, безвідповідальність, беззаконня, бездіяльність, гроші, бізнес. Слід також зазначити, що концептуальні зони «влада-система» та «влада-вплив» тісно пов’язані між собою. Інколи наявність однієї когнітивної ознаки в свідомості чоловіків, або жінок впливає на появу іншої. Так, наприклад, нами було помічено, що як жінки, так чоловіки виділяють систему державних органів як одну з провідних ознак концепту, проте в свідомості жінок державний лад існує як певна система, яка підпорядковується закону. Якщо система не організована належним чином, а представники влади в свої діях не керуються законом це призводить до того, що влада починає негативно впливати на народ, адже відсутність впливу, за умови що люди звикли до нього, також призводить до негативних наслідків. Саме тому, на нашу думку, серед когнітивних ознак концепту «влада» жінки виділяють безвідповідальність, безвладдя, бездіяльність, непрофесійність та ін.

3.3 Структурна організація концептуальних полів

Аналіз концепту влада в науковій картині світу дозволив нам зробити висновок про те, що досліджуваний концепт може бути представлений у вигляді двох концептуальних зон «влада – система» і «влада – вплив». Результати вільного асоціативного психолінгвістичного експерименту підтверджують наявність цих концептуальних зон в концепті «влада» у «наївній» свідомості представників української лінгвокультури. У кожній концептуальній зоні існує своя «зональна» область ядра та периферії.

Результатом першого етапу когнітивної інтерпретації є опис структури концептуальних зон в термінах ядра, ближньої периферії, дальньої периферії та інтерпретаційного поля. В основу виділення ядра та периферії досліджуваних концептуальних зон були покладені такі критерії: частотність репрезентації одиниць, що здійснюють базову вербалізацію концепту, рівень абстрактності значення відповідного репрезентанта, загальновідомість та ін.

Отже, структура концептуальної зони «влада – вплив» за результатами нашого аналізу виглядає так:

ядро: гроші – 42, сила – 24;

ближня периферія: беззаконня – 10, вседозволеність – 8, керувати – 7, можливості – 7, бізнес – 6, вплив – 6, безкарність – 6;

дальня периферія: боротьба за свої інтереси – 5, бездіяльність – 4, неспроможність – 4, непрофесійність – 4, вибори – 4, безпорадність – 4, байдужість щодо потреб народу – 3, недовіра – 3, справедливість – 3, могутність – 3, надійність – 3, міць – 3, всемогутність – 2, компроміс – 2, демократичність – 2, авторитет – 2, насилля – 2, кар'єра – 2, страх – 2, підкорення – 2, свобода – 2, некорисна – 2, деспотизм – 1, маніпуляція свідомістю громадян – 1, спонукання – 1, жорстокість – 1, безвладдя – 1, відсутність почуття обов’язку – 1, виконання вказівок зверху – 1, некомпетентність – 1, нестабільність – 1, невпорядкованість – 1, нелегітимність – 1, тимчасова – 1, хитка – 1, ризик – 1, вдячність – 1, довіра – 1, залежність – 1, невпевненість – 1, покора – 1, не вміє керувати країною – 1, національне піднесення – 1, прозорість – 1, воля – 1, незалежність – 1, мітинги – 1.

У межах концептуальної зони «влада – вплив» нами було виділено 8 тематичних груп. Другим етапом аналізу концептуальної зони «влада – вплив» є обчислення відсоткової кількості реакцій, які складають тематичні групи, від загальної кількості реакцій (перше число в дужках), а потім процентної кількості асоціацій від загальної кількості реципієнтів (друге число в дужках).

Тематичну групу «негативний вплив влади» складають асоціати 32 відповідей (5,44%; 27,2%); бездіяльність суб’єкта влади (відсутність впливу) 37 відповідей (6,29%; 31,45%), наслідки впливу влади – 10 відповідей (1,7; 8,5%); могутній вплив (сила) – 101 відповідь (17,17%; 85,9%); воля, свобода в діях – 22 відповіді (3,75%; 18,7%); шляхи досягнення влади (впливу) – 8 відповідей (1,36%; 6,8%).

Когнітивні ознаки за ступенем яскравості вияву були розподілені всередині структури концептуальної зони і були наведені у вигляді ядра концепту, його ближньої та дальньої периферії та було підраховане їх відсоткове співвідношення. До ядра ми віднесли реакції, кількість яких у відсотковому відношенні від загальної кількості реципієнтів складає відрізок від 36% до 20 % (перше число % від загальної кількості реакцій, друге число % від загальної кількості реципієнтів):

ядро: гроші (7,18; 35,9), сила (4,1; 20,51);

ближня периферія: беззаконня (1,71; 8,55), вседозволеність (1,37; 6,84), керувати (1,2; 5,98), можливості (1,2; 5,98), бізнес (1,03; 5,13), вплив (1,03; 5,13), безкарність (1,03; 5,13);

дальня периферія: боротьба за свої інтереси (0,85; 4,27), бездіяльність (0,68; 3,42), неспроможність, непрофесійність, вибори, безпорадність, байдужість щодо потреб народу (0,51; 2,56), недовіра, справедливість, могутність, надійність, міць, всемогутність (0,34; 1,71), компроміс, демократичність, авторитет, насилля, кар'єра, страх, підкорення, свобода, некорисна, деспотизм (0,17; 0,85), маніпуляція свідомістю громадян, спонукання, жорстокість, безвладдя, відсутність впливу, виконання вказівок зверху, некомпетентність, нестабільність, невпорядкованість, нелегітимність, тимчасова, хитка, ризик, вдячність, довіра, залежність, невпевненість, покора, не вміє керувати країною, національне піднесення, прозорість, воля, незалежність, мітинги.

За даними аналізу і відсоткового співвідношення асоціатів ми дійшли висновку, що ознаками концептуальної зони «влада – вплив» для когнітивної свідомості представників української лінгвокультури є: гроші, сила, беззаконня, вседозволеність, керувати, можливості, бізнес, вплив, безкарність.

Отже, в концептуальній зоні «влада – вплив» носії української мови виділяють такі значення: могутній вплив, свобода в діях, порушення закону.

На нашу думку, в структурі концептуальної зони «влада – система», за результатами експерименту можна виділити дві вагомі частини: «структура державних органів» та «особа, наділена владою», як кореляція «частина – ціле».Обидві частини підпорядковані концептуальній зоні «влада – система», проте містять різні концептуальні ознаки.

Структура концептуальної зони «влада – система», а саме частини, пов’язаної з «системою державних органів», має такий вигляд:

ядро: законність – 13, порядок – 10;

ближня периферія: уряд – 9, президент – 9, держава – 7;

дальня периферія: політика – 3, прем'єр-міністр – 2, армія – 2, соціальна незахищеність – 2, зло – 2, законотворчість – 2, право – 2, зубожіння народу – 2, обов’язок – 2, кабінет міністрів – 1, партія "Регіонів" – 1, районна державна адміністрація – 1, антагонізм до виконавчої влади – 1, система – 1, міліція – 1, суди – 1, основа держави – 1, банкрут – 1, пільги – 1, податки – 1, низька оплата праці – 1, впорядкованість – 1, , норма – 1, бюджет – 1, фінансова дисципліна – 1, контроль – 1, гарант прав та свобод – 1.

У межах цієї частини концептуальної зони «влада – система» нами було виділено 5 тематичних груп: державні органи управління – 40 відповідей (6,8%; 34%)(тут і далі перше число в дужках – відсоток від загальної кількості відповідей, друге число в дужках – відсоток від загальної кількості реципієнтів); негативне в системі владних відносин – 10 відповідей (1,7%; 8,5%); нормативні ресурси влади – 29 відповідей (4,93%; 24,7%); бюджетно-фінансові повноваження – 2 відповіді (0,34%; 1,7%); обов’язки влади – 4 відповіді (0,68%; 3,4%).

Наступний етап аналізу – підрахунок процентного співвідношення когнітивних ознак, розподілених всередині концептуальної зони «влада – система» за ступенем яскравості та їх відображення у вигляді ядра, ближньої периферії та дальньої периферії. До ядра ми віднесли реакції , кількість яких у відсотковому відношенні до загальної кількості реципієнтів варіюється від 12% до 8%:

ядро: законність (2,22; 11,11), порядок (1,17; 8,6);

ближня периферія: уряд (1,54; 7,7), президент (1,54; 7,7), держава (1,2; 5,98);

дальня периферія: політика (0,51; 2,56), прем'єр-міністр (0,34; 1,7), армія, соціальна незахищеність, зло, законотворчість, право, зубожіння народу, обов’язок, кабінет міністрів (0,17; 0,85), партія "Регіонів", рай адміністрація, антагонізм до виконавчої влади, система, міліція, суди, основа держави, банкрут, пільги, податки, низька оплата праці, впорядкованість, норма , бюджет, фінансова дисципліна, контроль, гарант прав та свобод.

За результатами аналізу кількісного та процентного співвідношення отриманих мовних реакцій, ознаками концептуальної зони «влада – система», а саме частини «структура державних органів» для когнітивної свідомості української лінгвокультури, є: законність, порядок, уряд, президент, держава.

Результати аналізу свідчать про те, що представники української лінгвокультури в концептуальній зоні «влада – система» виділяють й такі значення: державні органи управління, закон, державний лад.

Структура частини концептуальної зони «влада – система» «особа наділена владою» має такий вигляд:

ядро: корупція – 41, брехня – 21, злочинність (шахрайство) – 11, відповідальність – 11;

ближня периферія: добробут – 9, стабільність – 8, непорядність – 6, захищеність – 6, безвідповідальність – 6;

дальня периферія: хабарники – 5, зрада – 5, жадібність – 5, повага – 5, керівник – 5, впевненість – 4, задоволення амбіцій – 3, корисливість – 3, депутат – 3, порядність – 3, нахабність – 3, цар – 3, лідер – 2, професійність – 2, розум – 2, рішучість – 2, ганебність – 2, відсутність корупції – 2, турбота – 2, засіб легкої наживи – 2, кримінал – 2, бандитизм – 2, спокій – 2, визнання – 2, недоторканість – 2, недоторканість перед законом – 2, престиж – 2, Бакутина – 1, Кучма – 1, володар – 1, Тимошенко – 1, Шуфрич – 1, Щуровський – 1, чоловік – 1, Янукович – 1, фараон – 1, Цезар – 1, жінка – 1, бути фаворитом – 1, аморальність – 1, бездушність – 1, безпринципність – 1, безсоромність – 1, брехуни – 1, брутальність – 1, егоїзм – 1, зверхність – 1, нечесність – 1, нещирість – 1, продажність – 1, люди без сумління та гідності 1, гідність – 1, гордість – 1, добродушність – 1, мудрість – 1, організаторські здібності – 1, організованість – 1, освіченість – 1, дисципліна – 1, правопорушення – 1, порушення Конституції – 1, замилювання – 1, розкрадання державного майна – 1, здирництво – 1, безпека – 1, благополуччя – 1, рахунки в іноземних банках – 1, процвітання – 1, гідне життя – 1, можливість подорожувати – 1, все найкраще собі – 1, неспокій – 1, проблеми – 1, усамітнення – 1, самотність – 1, спокуса – 1.

Наступним етапом моделювання структури концептуальної зони «влада – система» став кількісний підрахунок мовних реакцій за тематичними групами.

До тематичної групи «персоніфікація влади» увійшло 25 відповідей (4,25%; 21,25%); тематична група «суб’єктивна оцінка моральних якостей представників влади» містить такі підгрупи: аморальність – 29 відповідей (4,93%; 24,65%), моральні цінності – 32 відповіді (5,44%; 27,2%); ганебне у вчинках представників влади – 94 (16%; 79,9%); групу «утилітарні ресурси влади» складають асоціати 54 відповідей (9,18%; 46%), до групи «вплив влади на людину, суб’єкт влади» увійшло 5 відповідей (0,85%; 4,25%).

Ознаки, що складають ядро, ближню та дальню периферії були переведені у процентне співвідношення від загальної кількості реакцій та від загальної кількості реципієнтів.

До ядра ми віднесли реакції, кількість яких в процентному співвідношенні від загальної кількості реципієнтів складає відрізок від 36% до 9%:

корупція (7,01; 35,04), брехня (3,59; 17,95), злочинність (шахрайство) (1,88; 9,40), відповідальність (1,88; 9,40).

До ближньої периферії ми віднесли реакції, відсоток яких від загальної кількості реципієнтів варіюється від 8% до 6%:

добробут (1,54; 7,65), стабільність (1,37; 6,84), непорядність (1,37; 6,84), захищеність (1,37; 6,84), безвідповідальність (1,37; 6,84);

До дальньої периферії увійшли асоціати кількість яких становить 5% та менше від загальної кількості інформантів та до одиничних реакцій:

хабарники (0,85; 4,27), зрада, жадібність, повага, керівник, впевненість (0,68; 3,42), задоволення амбіцій (0,51; 2,56), корисливість, депутат, порядність, нахабність, цар, лідер (0,34; 1,7), професійність, розум, рішучість, ганебність, відсутність корупції, турбота, засіб легкої наживи, кримінал, бандитизм, спокій, визнання, недоторканість, недоторканість перед законом, престиж, Бакутина (0,17; 0,85), Кучма, володар, Тимошенко, Шуфрич, Щуровський, чоловік, Янукович, фараон, Цезар, жінка, бути фаворитом, аморальність, бездушність, безпринципність, безсоромність, брехуни, брутальність, егоїзм, зверхність, нечесність, нещирість, продажність, люди без сумління та гідності, гідність, гордість, добродушність, мудрість, організаторські здібності, організованість, освіченість, дисципліна, правопорушення, порушення Конституції, замилювання, розкрадання держ. майна, здирництво, безпека, благополуччя, рахунки в іноземних банках, процвітання, гідне життя, можливість подорожувати, все найкраще собі, неспокій, проблеми, усамітнення, самотність, спокуса.

Результати аналізу кількісного та відсоткового співвідношення реакцій дозволили нам зробити висновок про те, що ознаками концептуальної зони «влада – система», а саме частини, пов’язаної з персоніфікацією влади для когнітивної свідомості представників української лінгвокультури, є: корупція, брехня, злочинність (шахрайство), відповідальність, добробут, стабільність, непорядність, безвідповідальність, захищеність.

Смислові ряди концептуальної зони носіями української мови вибудовуються так: аморальність представників влади та їхніх вчинків, позитивні якості особи, утилітарні ресурси влади.


Таблиця 7 Кількісний аналіз ядра та ближньої периферії концептуальних зон «влада – вплив» та «влада – система»

Влада - система Влада – вплив
Система державних органів Особа, наділена владою
Ядро концепт. зони % від заг. кіл-ті відп. % від заг кіл-ті інформ. Ядро концептуальної зони % від заг. кіл-ті відп. % від заг кіл-ті інформ. Ядро концептуальної зони % від заг. кіл-ті відп. % від заг кіл-ті інформ.
законність 2,22 11,11 корупція 7,01 35,04 гроші 7,18 35,9
порядок 1,17 8,6 брехня 3,59 17,95 сила 4,1 20,51
злочинність 1,88 9,40
відповідальність 1,88 9,40
Ближня периферія Ближня периферія Ближня периферія
уряд 1,54 7,7 добробут 1,54 7,65 беззаконня 1,71 8,55
президент 1,54 7,7 стабільність 1,37 6,84 вседозволеність 1,37 6,84
держава 1,2 5,98 непорядність 1,37 6,84 керувати 1,2 5,98
захищеність 1,37 6,84 можливості 1,2 5,98
безвідповідальність 1,37 6,84 бізнес 1,03 5,13
вплив 1,03 5,13
безкарність 1,03 5,13

Таким чином, за результатами вільного асоціативного експерименту виділяємо такі когнітивні ознаки концепту «влада» в наївній картині світу: уряд, президент, держава, корупція, брехня, злочинність (шахрайство), непорядність, відповідальність, добробут, стабільність, захищеність, законність, порядок, гроші, сила, беззаконня, вседозволеність, керувати, можливості, бізнес, безвідповідальність (нехтування обов’язками), вплив, безкарність( див. таблиця 7).

Наступним етапом аналізу структури концепту владу є зіставлення когнітивних ознак концепту в «наївній» та «науковій» картині світу представників української лінгвокультури (див. таблиця 8).


Таблиця 8 Ознаки концепту «влада» у науковій картині світу та в «наївній» свідомості представників української лінгвокультури

Ознаки концепту «влада» у науковій картині світу Ознаки концепту «влада» у «наївній» свідомості носіїв української мови
Концептуальна зона «влада – система» Концептуальна зона «влада – система»
законність право
порядок система органів управління.
уряд особа наділена владою
президент
держава
корупція
брехня
відповідальність
добробут
стабільність
непорядність
захищеність
безвідповідальність
злочинність
Концептуальна зона «влада – вплив» Концептуальна зона «влада – вплив»
сила сила
беззаконня вплив
Вседозволеність (безкарність)
керувати
можливості
бізнес
гроші
вплив

Отже, результати вільного асоціативного експерименту підтверджують наявність в структурі концепту двох концептуальних зон: «влада – система» та «влада – вплив». У результаті експерименту були відтворені всі п’ять значень концепту «влада»:

1) право, або закон на підставі якого здійснюється управління;

2) система органів управління;

3) особа наділена владою;

4) вплив;

5) сила, могутність.

У реакціях на запропоновані напрями асоціювання виявляється певна стереотипність, яку, як правило, репрезентують найбільш частотні асоціації. У нашому дослідженні такими асоціатами є корупція (35% від загальної кількості опитаних) та гроші (36% від загальної кількості реципієнтів). Це явище є наслідком спрощеного схематичного способу мислення (і мовлення), властивого більшості людей, способу, який, як і більшість схем, полегшують розуміння чи орієнтацію людини у навколишній суспільній дійсності.

Наступною за кількістю асоціатів когнітивною ознакою концепту влада є сила (20,5% від загальної кількості реципієнтів). Наявність в структурі концепту «влада» в наївній картині світу представників української лінгвокультури ознаки «сила», незалежно від статі та статусу інформанта в ієрархії владних відносин, на нашу думку, можна пояснити тим, що саме через силу, чи то фізичну, чи духовну здійснюється вплив; сила дає право розпоряджатися чимось, або кимось на свій розсуд. Мати силу: мати вплив, владу, авторитет. Сила також є джерелом діяльності, спонукання, могутності, впливу. А вплив, в свою чергу, це прояв владних відносин.

Як в науковій, так і в наївній картині світу поняття «влада» в першу чергу пов’язане з системою. Проте, на відміну від наукового тлумачення поняття влади в свідомості пересічних громадян відбувається певний смисловий зсув у бік персоніфікації влади. Тобто, якщо, лексикографічні джерела дають визначення влади як системи органів управління, в свідомості носіїв української мови влада – це, перш за все, особа, наділена владою. Саме тому «влада» як структура державних органів представлена в наївній свідомості носіїв української мови порівняно невеликою кількістю асоціатів, які складають ближню периферію досліджуваного концепту: порядок (державний лад), уряд, президент, держава. Причому такі когнітивні ознаки, як уряд та президент, з більшою інтенсивністю проявляються в свідомості жінок та у групі підлеглих, а у свідомості чоловіків та представників влади привалює когнітивна ознака порядок (державний лад). Що ж до суб’єкта владних відносин, особи, наділеної владою, то представники української лінгвокультури виділяють такі когнітивні ознаки цієї концептуальної зони: брехня (18% від загальної кількості інформантів), непорядність (7% від загальної кількості опитаних) на позначення аморальності представників влади; злочинність (9,4% від загальної кількості опитаних) на позначення аморальних вчинків представників влади; відповідальність (9,4 % від загальної кількості реципієнтів)як обов'язок відповідати за певну справу, дії, вчинки, слова; безвідповідальність – відсутність у людини почуття обв’язку. Як бачимо, в цих ознаках превалює оцінка особи наділеної владою з погляду моральності/аморальності її вчинків та особистісних характеристик. Отже, спільним в усвідомленні влади носіями української мови незалежно від статі та соціального статусу є апеляція до моральних цінностей та моральних якостей особи представника влади. Увага українських реципієнтів до дій, які є ганебними як для людини, так і для суспільства в цілому, підкреслює важливу роль людини у його особистій відповідальності за поведінку та мотиви його вчинків.

Українські реципієнти серед когнітивних ознак концепту «влада» виділяють також такі ознаки як добробут, стабільність, захищеність. На нашу думку, ці ознаки існують у свідомості носіїв української мови на позначення тих благ, що отримує людина внаслідок її приходу до влади.

Аналіз лексикографічних джерел дозволив нам виявити в концептуальній зоні «влада – система» наявність опозиції «влада – народ». Таке протиставлення в ЗМІ, як правило набуває форми «свої – чужі». У реакціях реципієнтів ця опозиція представлена опосередковано, вона реалізується через оцінну лексику (влада безвідповідальна, корумпована, непорядна, брехлива, байдужа щодо потреб народу тощо). Слід також зауважити, що незважаючи на державну форму правління в Україні, а саме демократію («форма управління, політичний лад, за якого верховна влада належить народові» [47, 181]) «влада народу» зафіксована у відповідях не була, лише оцінка влади, як певного явища, яке існує незалежно від волі та бажання людей.

Концептуальна зона «влада – вплив» в наївній свідомості представників української лінгвокультури представлена такими когнітивними ознаками: гроші, сила, вплив як вияв могутнього впливу, керувати, а отже здійснювати вплив, підкорювати когось своїй волі, бізнес як справа, що дає прибуток, а також можливість впливати на інших людей, можливості – внутрішні сили, ресурси, здатності, безкарність, вседозволеність, беззаконня, як вияв протиправного впливу. Слід зазначити, що згадані нами ознаки нерівномірно виявляються в групах жінок та чоловіків, керівників та підлеглих. Так переважна більшість жінок та підлеглих у своїх відповідях дає оцінку діям представників влади, як таким, що відповідають закону, або є протиправними, а в асоціатах чоловіків та представників влади компонент закон майже відсутній. Символічні асоціати, які описують владу як болото, бруд, павутиння, пітьму, полум’я, грязь досить вагомі для української лінгвокультури. У цьому випадку характеристика поняття «влада», на нашу думку, збігається з поняттям «зло», інтерпретація якого через наведені символи має етнокультурні підстави і може бути інтерпретована крізь призму давніх релігійних вірувань та міфологічних уявлень українців. За результатами вільного асоціативного психолінгвістичного експерименту можемо констатувати факт наявності взаємодії когнітивного та прагматичного планів в структурі досліджуваного концепту в свідомості носіїв української мови. Але незважаючи на те, що всі базові значення досліджуваного концепту були відтворені у відповідях реципієнтів, концепт «влада» в наївній свідомості представників української лінгвокультури зазнає певних змін у порівнянні з існуванням концепту в науковій картині світу. Якщо у науковій картині світу концепт «влада» переважно складається з когнітивних ознак, які є лексикою політичної терміносистеми, відтворюють фрагмент об’єктивної дійсності, в наївній свідомості носіїв української мови у взаємодії когнітивного плану концепту «влада» з прагматичним виявляється домінування прагматичного.

ВИСНОВКИ

Культура народу вербалізується в мові, саме мова акумулює ключові концепти культури. Створена мовою картина світу – це суб’єктивний образ об’єктивного світу, вона несе в собі риси людського світосприйняття, тобто антропоцентризму, який пронизує всю мову.

Тоді концепти – ніби згустки національно-культурних смислів, «ланки культури». Їх вивчення допомагає виявити особливості світосприйняття народу, уявити концептуальну та національну картини світу.

Аналіз структури та змісту концепту «влада» як універсальної концептуальної домінанти, яка пронизує всі сфери суспільного життя та вербалізується великою кількістю найменувань, які утворюють семантичне поле владних відносин, дозволяє зробити такі висновки:

· Змістовий мінімум концепту «влада», виділений на основі аналізу лексикографічних джерел, в українській лінгвокультурі складають компоненти «закон», «сила», «вплив», «система державних органів», «особи, наділені владою». Наведені ознаки формують ядро концепту та водночас свідчать про наявність в його структурі двох концептуальних зон «влада – система» (закон; система державних органів; особа, наділена владою) та «влада – вплив» (сила, вплив).

· У кожній з наведених концептуальних зон, репрезентованих лексичними засобами, існує своя «зональна» область ядра та периферії. Ядро кожної концептуальної зони представлено термінологією, яка утворює первинні ознаки концепту та називає явища, найбільш актуальні для сучасного життя. Зона ближньої периферії репрезентована мовними засобами, якими є часто вживані слова та словосполучення, а також найбільш стійкі уявлення, які існують у свідомості носіїв української мови. Зону дальньої периферії складає лексика, яка не містить владної семи, але опосередковано вказує на владу.Межі ядерної та периферійної областей кожної концептуальної зони є незамкнутими і несталими за своїм складом.Постійні зміни в суспільно-політичному житті впливають на якісний склад концептуальних зон, внаслідок чого вони вбирають в себе нові мовні факти.

· Результати вільного асоціативного психолінгвістичного експерименту підтверджують наявність двох концептуальних зон в структурі досліджуваного концепту: «влада – вплив» та «влада – система», а також наявність виділених на основі лексикографічного аналізу базових концептуальних ознак. Експериментально було виявлено також ряд концептуальних ознак, актуальних для наївної свідомості сучасних представників української лінгвокультури, які є асоціативно-фоновим змістом концепту «влада».

· На базі експериментально отриманих відомостей виділені ядерні та периферійні ознаки концепту «влада» в групі жінок та чоловіків, керівників (представників влади) та підлеглих. У ході експерименту було встановлено, що структура концепту залежить від статі реципієнта, а також від його статусу в ієрархії владних відносин. За наявності спільних для всіх чотирьох груп ознак концепту під час моделювання його структури було виявлено ряд відмінностей, які, на нашу думку, свідчать про гендерну та соціальну обумовленість сприйняття досліджуваного поняття. Так, спільними для когнітивної свідомості жінок та чоловіків, керівників та підлеглих є такі ознаки: гроші, сила, корупція, брехня, злочинність, законність.

· Результати експерименту свідчать про те, що в свідомості всіх реципієнтів, носіїв української мови, превалює уявлення про владу як систему державних органів, осіб, представників цієї системи, або вплив системи. Зрідка уявлення про владу проектуються на відносини у виробничому колективі та ще рідше на відносини у родині.

· Незалежно від статі реципієнта та його статусу в ієрархії владних відносин поняття «влада» асоціюється в першу чергу з грошима та корупцією. На нашу думку, ці реакції свідчать про наявність лінгво-ментального стереотипу в свідомості представників української лінгвокультури, який, як правило, репрезентують найбільш частотні асоціації.

· Аналіз фактичного матеріалу виявив наявність у концептуальній зоні «влада – система» опозиції «влада – народ», яка реалізується через певну ідеологічну спрямованість політичних термінів, а також за допомогою цілеспрямованого добору оцінної лексики. Таке протиставлення в засобах масової інформації, а також в наївній свідомості представників української лінгвокультури, як правило, набуває форми «свої – чужі».

· Експериментально встановлено, що за допомогою вербальних асоціатів можна виявити характер соціальних змін. Частотні реакції дозволяють дати оцінку цим змінам. Саме стереотипні частотні реакції відображають суттєві для національної мови лінгвістичні та екстралінгвістичні зв’язки слова. Експериментально доведено, що прагматичний компонент, який виявився частиною змістової структури концепту, тісно пов’язанийз національним менталітетом.

· Наше дослідження підтверджує можливість опису концепту «влада» на основі виявленої сукупності ознак, що характеризують досліджуваний концепт. Зазначені ознаки формують структуру концепту в термінах ядра та периферії: чим ближче концептуальні ознаки розташовані до ядра, тим суттєвішими вони є для носіїв мови, міра віддалення від ядра вказує на ступінь вагомості концептуальних ознак.

· Усередині концепту відбуваються постійні поняттєві зміни, чим зумовлена відсутність чітких меж для когнітивних шарів, оскільки вони рухливі та взаємопроникні. Дальня периферія більш схильна до коливань ознак, тоді як ядро та ближня периферія більш стабільні та стійкі. Гнучкість та рухливість когнітивних шарів всередині концепту характеризують його як «живе» утворення, яке знаходиться в постійному розвитку та формується в свідомості індивіда в тісному зв’язку зі вже засвоєними цінностями цього соціуму. Вважаємо, що у реальній дійсності відбувається розширення інформаційного потенціалу концепту.

· Отриманий експериментально матеріал дозволяє детально дослідити зміст концепту «влада», а також зробити детальний опис моделі досліджуваного концепту. Результати дослідження підтверджують думку про те, що зміст концепту «влада» обумовлений світоглядом, світовідчуттям та базовими уявленнями індивідів як членів лінгвокультурних спільнот, сформованих у свідомості через дієвий контакт з навколишнім світом.

· За результатами вільного асоціативного психолінгвістичного експерименту можемо констатувати факт взаємодії когнітивного та прагматичного планів в структурі досліджуваного концепту в свідомості носіїв української мови. Однак, незважаючи на те, що всі базові значення досліджуваного концепту були відтворені у відповідях реципієнтів, концепт «влада» в наївній свідомості представників української лінгвокультури зазнає певних змін у зіставленні з існуванням концепту в науковій картині світу. Якщо у науковій картині світу концепт «влада» переважно складається з когнітивних ознак, які являють собою лексику політичної терміносистеми, відтворюють фрагмент об’єктивної дійсності, в наївній свідомості носіїв української мови у взаємодії когнітивного плану концепту «влада» з прагматичним виявляється домінування прагматичного.

Запропонована методика аналізу концепту «влада» відкриває нові перспективи для подальших наукових досліджень, зокрема у царині різних лінгвокультур. До вивчення зазначеного концепту можуть бути також залучені фразеологічні словники, а також авторські художні тексти.


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Актуальні проблеми металінгвістики: Зб. наук. ст. за матеріалами V Міжнар. наук. конфер. – Черкаси: Ант, 2007. – 342с.

2. Апресян Ю.Д. Эмоциональная система. Образ человека по данным языка: попытка системного описания // Вопросы языкознания. – 1995. – № 1. – С. 37-65.

3. Арутюнова Н.Д. Язык и мир человека. – М.: Языки русской культуры,1999. – 896с.

4. Бабушкин А.П. Типы концептов в лексико-фразеологической семантике. Воронеж: Издательство ВГУ, 1996. – 246c.

5. Бацевич Ф. С. Когнітивне і лінгвальне в процесах вербалізації // Мовознавство. – 1997. – №6. – С. 30-36.

6. Бессонова Л.Е. Лексикографическое описание политических концептов // Культура народов Причерноморья. – 2005. – № 65. – С.49-53.

7. Бєлова А. Д. Вербальне відображення концептосфери етносу: сучасний стан вивчення проблеми // Мовні і концептуальні картини світу. – К.:Київський ун-т ім. Тараса Шевченка, 2001. – С. 15-22.

8. Бєлова А. Д. Мовні картини світу: принципи утворення та складові // Проблеми семантики слова, речення та тексту. – К.: КНЛУ, 2001. – Вип.7. – С. 26-30.

9. Болдырев Н.Н. Концептуальное пространство когнитивной лингвистики // http://www.philol.msu.ru.

10. Брагина Н.Г. Фрагмент лингвокультурологического лексикона (базовые понятия) // Фразеология в контексте культуры / отв. ред. В.Н. Телия. – М.: Языки русской культуры, 1999. – С.131-138.

11. Буйнова Р.А. Универсальные и специфические черты метафоризации // Лингвистические исследования: К 75-летию профессора В.Г. Гака – Дубна: Феникс, 2001. – С. 49-66.

12. Вежбицкая А. Сопоставление культур через посредство лексики и прагматики. – М.: Языки славянской культуры, 2001. – 272с.

13. Вежбицкая А. Язык. Культура. Познание. – М.: Русские словари, 1996. – 411с.

14. Великий тлумачний словник української мови: Близько 40000 сл. / [Упоряд. Т.В.Ковальова]. – Х.: ФОЛІО, 2005. – 767с.

15. Великий тлумачний словник сучасної української мови: 250000 / В’ячеслав Тимофійович Бусел (уклад. та голов. ред.). – К.: Перун, 2005. – 1728с.

16. Воркачев С.Г. Счастье как лингвокультурный концепт. – М.: Гнозис, 2004. – 240с.

17. Воркачев С. Г. Культурный концепт и значение Труды Кубанского государственного технологического университета. Сер. Гуманитарные науки. Краснодар, 2003. – Т. 17, вып. 2. –С. 268-276.

18. Гачев Г.Д. Национальные образы мира: Космо-Психо-Логос. – М.: Изд. группа "Прогресс"-"Культура", 1995. – 480с.

19. Горошко Е.И. Интегративная модель свободного ассоциативного эксперимента. М.; Х.: РА – Каравелла, 2001. – 316с.

20. Горошко Е., Кирилина А. Гендерные исследования в лингвистике сегодня // Гендерные исследования. – Х.: ХЦГИ, 1999. – № 1. – С. 45-65.

21. Добровольский Д.О., Караулов Ю.Н. Ассоциативный фразеологический словарь русского языка. – М.: Помовский и партнеры, 1994. – 116с.

22. Дроздова С.О. Концепт «влада» у сучасному російському політичному дискурсі. Автореф дис. канд. філ. наук: 10.02.02. – Дніпропетровськ, 2004. – 22с.

23. Ермаков С.В., Ким И.Е., Михайлова Т.В., Осетрова Е.В., Суховольский С.В. Власть в русской языковой и этической картине мира. – М.: Языки славянской культуры, 2004. – 408с.

24. Етимологічний словник української мови в 7т. / В.Є. Дуденко, Л.П. Марченко та ін. – К.: Наукова думка, 1982. – Т.1. – 632с.

25. Жаботинська С.А. Посесивна конструкція і концептуальні трансформи // Мова. Людина. Світ. До 70-річчя професора М. П. Кочергана. Зб. наук. статей. Під ред. Тараненка О.О. — Київ: Київський нац. лінгвістичний ун-т, 2006. — С. 178-192.

26. Завгородня Л.В. Природа стереотипу та стереотипні інновації у публіцистиці // Семантика мови і тексту. Зб. статей VІ Міжнародної конференції. –Івано-Франківськ, 2000. – С. 197-201.

27. Залевская А.А. Введение в психолингвистику: [Учеб. для студентов вузов, обучающихся по филол. спец.] – М.: Рос. гос. гуманитар. ун-т, 2000. – 381с.

28. Зализняк А.А., Левонтина И.Б., Шмелев А.Д. Ключевые идеи русской языковой картины мира: Сб. ст. – М.: Языки славянской культуры, 2005. – 544с.

29. Іващенко В. Л. Концептуальна репрезентація фрагментів знання в науково-мистецькій картині світу (на матеріалі української мистецтвознавчої термінології): Монографія. – К: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2006. – 328

30. Караулов Ю.Н. Русский язык и языковая личность. – М.: Наука, 1987. – 261с.

31. Кочетков В.В. Социологический анализ межкультурных различий: Автореф. дис. канд. соц. наук. 20.06.00 / Саратов. гос. техн. ун-т. – Саратов, 2000. – 22с.

32. Красных В.В. «Свой» среди «чужих»: миф или реальность? – М.: Гнозис, 2003. – 375с.

33. Кубрякова Е.С., Шахнарович А.М., Сахарный Л.В. Человеческий фактор в языке и речи: Язык и порождение речи. – М.: Наука, 1991. – 260с.

34. Лазарович О.М. Мовні стереотипи і мовна картина світу //http://www.nbuv.gov.ua/Articles/kultnar/knp200232/knp32_28.doc

35. Лакофф Дж. Лингвистические гештальты// Новое в зарубежной лингвистике. – Вып. Х. Лингвистическая семантика. – М.: Прогресс, 1981 – С.350-368.

36. Логический анализ языка. Образ человека в культуре и языке / Н.Д. Арутюнова (отв.ред.), И.Б. Левонтина (отв.ред.). – М.: Индрик, 1999. – 422с.

37. Логический анализ языка. Языки эстетики: Концептуальные поля прекрасного и безобразного / Н.Д. Арутюнова (сост.,отв.ред.). –М.: Индрик, 2004. – 717с.

38. Леонтьев А.А. Основы психолингвистики: Учебник. – М.: Смысл, 2003. – 286с.

39. Лурия А. Р. Язык и сознание. – М: Изд-во Моск. ун-та, 1979 – 320 с.

40. Маслова В.А. Когнитивная лингвистика: учебное пособие. – Минск: Тетра Систем, 2004 – 256с.

41. Мартинюк А.П. Гендерні стереотипи та їх відображення у мові й мовленнєвій взаємодії (на матер. англ. мови) // Вісник КНЛУ. Серія Філологія. – 2003. – Т.6, №1. – С. 102-109.

42. Монакин В.М. Сопоставительная лексикология. – К.: Знання, 2004. – 326с.

43. Новий тлумачний словник української мови: У 4 т.: 42000 сл.: [Для студентів вищ. та серед. навч. закладів] / Уклад.: В.Яременко, О.Сліпушко. –К.: Аконіт, 1998. – Т.1. – 720с.

44. Панасова Е.П. Концепт «солнце» в русской языковой картине мира: Автореф дис. канд. фил. наук: 10.02.01. – Екатеринбург, 2007. – 26с.

45. Петренко В.Ф. Психосемантика сознания. – М.: Изд. МГУ, 1988 – 207с.

46. Пінчук О.Ф. Нариси з етно- та соціолінгвістики. – К.: Просвіта, 2005. – 151с.

47. Політологічний енциклопедичний словник/ За ред. Шемшученак, В.Д. Бабкіна, В.П. Горбаня. – К.: Ґенеза, 2004. – 763с.

48. Попова З.Д., Стернин И.А. Очерки по когнитивной лингвистике. – Воронеж: Истоки, 2001. – 191 с.

49. Роль человеческого фактора в языке: Язык и картина мира. – М.: Наука, 1988. – 261с.

50. Сахарный Л.В. Введение в психолингвистику. –Л.:Изд-во Ленинградского университета,1989. –181с.

51. Селіванова Олена Олександрівна. Нариси з української фразеології (психокогнітивний та етнокультурний аспекти). – К.; Черкаси : Брама, 2004. – 276с.

52. Селиванова Е.А. Когнитивная ономасиология. – К.: Фитоцентр, 2000. – 248 с.

53. Серебренников Б.А. К проблеме «язык и мышление» (всегда ли мышление вербально?)// Сравнительное лингвистическое языкознание. – 1977. – № 1. – С. 9-17.

54. Серебренников Б. А. Роль человеческого фактора в языке: Язык и картина мира. – М.: Наука, 1988. – 213 с.

55. Сімонюк В. П. Мовна картина світу. Взаємодія мов. – Харьків.: Основа, 1998. – 169 с.

56. Словник синонімів української мови: У 2 т. / НАН України; Інститут мовознавства ім. О.О.Потебні / А.А. Бурячок (ред.) – К. : Наукова думка, 1999. –Т. 1.– 1026с.

57. Словник староукраїнської мови ХІV-ХV ст. – К.: Наукова думка, 1977. – Т. 1. –630с.

58. Словник украiнськоi мови: В 11 т. – К.: " Наукова думка", 1980. –Т.1 (А-В). – 780с.

59. Словник української мови XVI - першої половини XVII ст.: У 28 вип. Д. Гринчишин (ред. ). – Л., 1994. –Вип.4. – 320с.

60. Слышкин Г.Г. К проблеме составления лингвокультурологического концептуария // http://www.vspu.ru

61. Соколовская Ж. Картина мира в значениях слов – семантические фантазии или катехизис семантики. – Симферополь.: Таврия, 1993. – 231 с.

62. Соціологія: короткий енциклопедичний словник / В.І. Волович (ред.), В.І. Волович (уклад.). – К. : Укр. Центр духовної культури, 1998. – 728с.

63. Соціальна філософія: Короткий енциклопедичний словник. В.П. Андрущенко (загал.ред.), М.І. Горлач (загал.ред.). – К. : Рубікон, 1997. – 400с.

64. Срезневский И. И. Материалы для словаря древнерусского языка. – М.: ГИИНС, 1958. – Т. 1. – 1184с.

65. Степанов Ю.С. Константы: словарь русской культуры. – М.: Академический Проект, 2001. – 989с.

66. Степин В. С., Кузнецова Л. Ф. Научная картина мира в культуре технической цивилизации. – М.: Наука, 1994. – 272 с.

67. Сукаленко Н. И. Отражение обыденного сознания в образной языковой картине мира. – Киев: Наукова Думка, 1992. – 152 с.

68. Тимченко Є. Історичний словник українського язика. – Харків; Київ, «Державне видавництво України», 1932. – 948с.

69. Тимчук О. Ціннісна переорієнтація суспільства в дзеркалі сучасного публіцистичного стилю // Культура слова. – К. Наукова думка, 1996. – С. 45-67.

70. Тлумачний словник сучасної української мови: близько 50 000 слів / Іван Михайлович Забіяка (уклад.). – К. : Арій, 2007. –580с.

71. Тлумачний словник-мінімум української мови: Близько 7,5 тис. слів / Л.О. Ващенко (уклад.), О.М. Єфімов (уклад.). – 2.вид., виправ. і доп. – К. : Довіра, 2000. – 536с.

72. Телия В.Н. Русская фразеология: Семантический, прагматический и лингвокультурологический аспекты. – М.: Шк. «Яз. рус. культуры», 1996. – 284с.

73. Теремова Р.М. Российская ментальность и проблема ее инокультурного восприятия // http://www.ideashistory.org.ru.

74. Теренова Д.І. Асоціативний портрет українця та росіянина // Мовознавство, – К: 1997. – №6. – С. 43-50.

75. Тимчук О. Ціннісна переорієнтація суспільства в дзеркалі сучасного публіцистичного стилю // Культура слова. – К. Наукова думка, 1996. – С. 45-67.

76. Убийко В. И. Словарь концептосферы и динамика дискурса // Когнитивные аспекты исследования русского языка, 2002. – www.rulangcongress.newmail.ru

77. Философский энциклопедический словарь / Е.Ф.Губский и др. – М.: ИНФРА-М, 1997. – С. 89.

78. Філософський енциклопедичний словник / В.І. Шинкарук та ін. – К.: Абрис,2002. – С. 94-95 .

79. Чабан Н. А. Менталітет: лінгвосеміотичний аспект зіставного аналізу// Проблеми зіставної семантики. – К.: Наукова думка, 1995. – С. 56-68.

80. Чорновол-Ткаченко О.О. Вербалізація концепту «влада» у сучасному британському дискурсі. Автореф дис. канд. філ. наук: 10.02.04. –Х., 2007. – 20с.

81. Шейгал Е.И. Семиотика политического дискурса. – Волгоград: Перемена, 2000. – 368с.

82. Шишкина С.А. Лингвокогнитивная и культурная интерпретация концепта «интерес» в русском и английском языках //http://www.tmnlib.ru

83. Шмелев А.Д. Русская языковая модель мира: материалы к словарю. –М.: Языки славянской культуры, 2002. – 224с.

84. Яворская Г.М. Прескрептивна лінгвістика як дискурс. Мова, культура, влада. – К.: Ін-т мовознавства ім. О.О. Потебні, 2000. – 286с.

85. Язык и структуры представления знаний. – М.: РАН, 1992. – 286с.

86. Яковлева Е.С. Фрагменты русской языковой картины мира. – М.:Гнозис, 1994. – 344с.


Додаток 1

Характеристика концепту «влада» в групі керівників та підлеглих

Діаграма 1

Характеристика концепту «влада» в тематичні групі «влада як вплив системи»


Діаграма 2

Характеристика концепту «влада» в тематичні групі «влада як система державних органів»

Діаграма 3

Характеристика концепту «влада» в тематичні групі «влада як суб’єкт, представник влади»


Додаток 2

Характеристика концепту «влада» в групі чоловіків та жінок

Діаграма 4

Характеристика концепту «влада» в тематичні групі «влада як вплив системи»


Діаграма 5

Характеристика концепту «влада» в тематичні групі «влада як система державних органів»

Діаграма 6

Характеристика концепту «влада» в тематичні групі «влада як суб’єкт владних відносин»


Додаток 3

Вербальні репрезентанти концепту «влада»

Тематична група «влада як система державних органів» державні органи управління: Верховна Рада – 3, кабінет міністрів – 1, парламент – 2, партія "Регіонів" – 1, рай адміністрація – 1, уряд – 4, прем'єр-міністр – 2, держава – 7, президент – 9, політика – 3, антагонізм до виконавчої влади – 1, система – 1, армія – 2, міліція – 1, суди – 1, основа держави – 1; всього відповідей: 40;

негативне в системі владних відносин: банкрут – 1, пільги – 1, податки 1, соціальна незахищеність – 2, низька оплата праці – 1, зло – 2, зубожіння народу – 2; всього відповідей: 10;

нормативні ресурси влади: законність – 13, законотворчість – 2, право 2, порядок – 9, впорядкованість – 1, лад в Україні – 1, норма – 1; всього відповідей: 29;

бюджетно-фінансові повноваження: бюджет – 1, фінансова дисципліна 1; всього відповідей: 2;

обов’язки влади: контроль – 1, обов’язок – 2, гарант прав та свобод – 1; всього відповідей: 4;

Загальна кількість реакцій складає групу з 85 відповідей.

Тематична група «влада як суб’єкт владних відносин, особа, наділена владою».

персоніфікація влади: Бакутина – 1, депутат – 3, Кучма – 1, володар – 1, Тимошенко – 1, Шуфрич – 1, Щуровський – 1, чоловік – 1, Янукович – 1, фараон – 1, Цезар – 1, цар – 3, жінка – 1, керівник – 5, лідер – 2, бути фаворитом – 1; всього відповідей: 25;

суб’єктивна оцінка моральних якостей осіб, представників влади:

аморальність: жадібність – 5, аморальність – 1, бездушність – 1, безпринципність – 1, безсоромність – 1, брехуни – 1, брутальність – 1, егоїзм 1, нахабність – 3, зверхність – 1, нечесність – 1, безвідповідальність – 6, непорядність – 6, нещирість – 1, корисливість – 3, продажність – 1, люди без сумління та гідності – 1; всього відповідей: 29;

моральні цінності: гідність – 1, гордість – 1, добродушність – 1, мудрість – 1, організаторські здібності – 1, організованість – 1, освіченість – 1, порядність – 3, професійність – 2, розум – 2, рішучість – 2, відсутність корупції – 2, дисципліна – 1, відповідальність – 11, турбота – 2; всього відповідей: 32;

ганебне у вчинках представників влади: правопорушення – 1, порушення Конституції – 1, злочинність (шахрайство) – 4, зрада – 5, злодії – 7, ганебність – 2, брехня – 21, замилювання – 1, корупція – 41, кримінал – 2, розкрадання держ. майна – 1, хабарники – 5, здирництво – 1, бандитизм – 2; всього відповідей: 94;

блага, що отримує людина внаслідок її приходу до влади (утилітарні ресурси влади): безпека – 1, благополуччя – 1, багатство – 4, визнання – 2, впевненість – 4, гідне життя – 1, добробут – 2, захищеність – 6, недоторканість – 2, недоторканість перед законом – 2, повага – 5, престиж – 2, рахунки в іноземних банках – 1, спокій – 2, стабільність – 8, статок – 3, процвітання – 1, можливість подорожувати – 1, все найкраще собі – 1, задоволення амбіцій – 3, засіб легкої наживи – 2; всього відповідей: 54.

вплив влади на людину, суб’єкт влади: неспокій – 1, проблеми – 1, усамітнення – 1, самотність – 1, спокуса – 1; всього відповідей: 5;

Загальна кількість реакцій складає групу з 239 відповіді

Тематична група «влада як вплив системи».

негативний вплив влади: вседозволеність – 8, безкарність – 6, деспотизм – 1, насилля – 2, підкорення – 2, маніпуляція свідомістю громадян 1, спонукання – 1, беззаконня – 10, жорстокість – 1; всього відповідей: 32;

бездіяльність суб’єкта влади (відсутність впливу): безвладдя – 1, байдужість щодо потреб народу – 3, бездіяльність – 4, , безпорадність – 4, відсутність почуття обов’язку – 1, виконання вказівок зверху – 1, некорисна – 2, некомпетентність – 1, непрофесійність – 4, неспроможність – 4, нестабільність – 1, невпорядкованість – 1, нелегітимність – 1, тимчасова – 1, хитка – 1, ризик – 1; всього відповідей:

37 наслідки впливу влади: вдячність – 1, довіра – 1, недовіра – 3, залежність – 1, невпевненість – 1, страх – 2, покора – 1; всього відповідей: 10;

могутній вплив (сила): вплив – 6, керувати – 7, не вміє керувати країною – 1, гроші – 42, сила – 24, могутність – 3, міць – 3, національне піднесення – 1, надійність – 3, всемогутність – 2, авторитет – 2, можливості – 7; всього відповідей: 101 ;

свобода в діях: демократичність – 2, прозорість – 1, воля – 1, вибори – 4, свобода – 2, справедливість – 3, незалежність – 1, боротьба за свої інтереси 5, мітинги – 1, компроміс – 2; всього відповідей 22;

шляхи досягнення влади (впливу): бізнес – 6, кар'єра – 2; всього відповідей: 8;

Загальна кількість відповідей в групі становить 210 відповідей.

Символічні асоціати: болото – 1, бруд – 3, високий паркан – 1, дороге авто – 1, павутиння – 1, палаци – 1, пітьма – 1, цунамі – 1, американські гірки 1, смітник – 1; всього відповідей: 12

Асоціати, що не увійшли до жодної групи: клани – 1 , олігархи – 3, банда – 2, християнство – 1, інопланетяни – 1, печія – 1, жіноче ім'я – 1, Оля – 1, висота – 1, «бардак» - 2 , діалог – 1, расизм – 1, слово – 1, Лада – 1, мета – 1, сором – 2, свист – 1, сварки – 1, розподіл – 1, розкол України – 1, правди не доб'єшся – 1, розумово відсталі – 1, тупість – 1, надія – 1, нірвана – 1, обіцянки – 4, екстрім – 1, ціни – 2, перегони – 1, акції – 1; всього відповідей: 39

Оценить/Добавить комментарий
Имя
Оценка
Комментарии:
Где скачать еще рефератов? Здесь: letsdoit777.blogspot.com
Евгений08:10:52 19 марта 2016
Кто еще хочет зарабатывать от 9000 рублей в день "Чистых Денег"? Узнайте как: business1777.blogspot.com ! Cпециально для студентов!
10:34:59 29 ноября 2015

Работы, похожие на Дипломная работа: Концепт "влада" в українські мовній картині світу

Назад
Меню
Главная
Рефераты
Благодарности
Опрос
Станете ли вы заказывать работу за деньги, если не найдете ее в Интернете?

Да, в любом случае.
Да, но только в случае крайней необходимости.
Возможно, в зависимости от цены.
Нет, напишу его сам.
Нет, забью.



Результаты(150311)
Комментарии (1830)
Copyright © 2005-2016 BestReferat.ru bestreferat@mail.ru       реклама на сайте

Рейтинг@Mail.ru