Банк рефератов содержит более 364 тысяч рефератов, курсовых и дипломных работ, шпаргалок и докладов по различным дисциплинам: истории, психологии, экономике, менеджменту, философии, праву, экологии. А также изложения, сочинения по литературе, отчеты по практике, топики по английскому.
Полнотекстовый поиск
Всего работ:
364150
Теги названий
Разделы
Авиация и космонавтика (304)
Административное право (123)
Арбитражный процесс (23)
Архитектура (113)
Астрология (4)
Астрономия (4814)
Банковское дело (5227)
Безопасность жизнедеятельности (2616)
Биографии (3423)
Биология (4214)
Биология и химия (1518)
Биржевое дело (68)
Ботаника и сельское хоз-во (2836)
Бухгалтерский учет и аудит (8269)
Валютные отношения (50)
Ветеринария (50)
Военная кафедра (762)
ГДЗ (2)
География (5275)
Геодезия (30)
Геология (1222)
Геополитика (43)
Государство и право (20403)
Гражданское право и процесс (465)
Делопроизводство (19)
Деньги и кредит (108)
ЕГЭ (173)
Естествознание (96)
Журналистика (899)
ЗНО (54)
Зоология (34)
Издательское дело и полиграфия (476)
Инвестиции (106)
Иностранный язык (62792)
Информатика (3562)
Информатика, программирование (6444)
Исторические личности (2165)
История (21320)
История техники (766)
Кибернетика (64)
Коммуникации и связь (3145)
Компьютерные науки (60)
Косметология (17)
Краеведение и этнография (588)
Краткое содержание произведений (1000)
Криминалистика (106)
Криминология (48)
Криптология (3)
Кулинария (1167)
Культура и искусство (8485)
Культурология (537)
Литература : зарубежная (2044)
Литература и русский язык (11657)
Логика (532)
Логистика (21)
Маркетинг (7985)
Математика (3721)
Медицина, здоровье (10549)
Медицинские науки (88)
Международное публичное право (58)
Международное частное право (36)
Международные отношения (2257)
Менеджмент (12491)
Металлургия (91)
Москвоведение (797)
Музыка (1338)
Муниципальное право (24)
Налоги, налогообложение (214)
Наука и техника (1141)
Начертательная геометрия (3)
Оккультизм и уфология (8)
Остальные рефераты (21697)
Педагогика (7850)
Политология (3801)
Право (682)
Право, юриспруденция (2881)
Предпринимательство (475)
Прикладные науки (1)
Промышленность, производство (7100)
Психология (8694)
психология, педагогика (4121)
Радиоэлектроника (443)
Реклама (952)
Религия и мифология (2967)
Риторика (23)
Сексология (748)
Социология (4876)
Статистика (95)
Страхование (107)
Строительные науки (7)
Строительство (2004)
Схемотехника (15)
Таможенная система (663)
Теория государства и права (240)
Теория организации (39)
Теплотехника (25)
Технология (624)
Товароведение (16)
Транспорт (2652)
Трудовое право (136)
Туризм (90)
Уголовное право и процесс (406)
Управление (95)
Управленческие науки (24)
Физика (3463)
Физкультура и спорт (4482)
Философия (7216)
Финансовые науки (4592)
Финансы (5386)
Фотография (3)
Химия (2244)
Хозяйственное право (23)
Цифровые устройства (29)
Экологическое право (35)
Экология (4517)
Экономика (20645)
Экономико-математическое моделирование (666)
Экономическая география (119)
Экономическая теория (2573)
Этика (889)
Юриспруденция (288)
Языковедение (148)
Языкознание, филология (1140)

Реферат: Основні напрями вдосконалення лізингових відносин в умовах ринку

Название: Основні напрями вдосконалення лізингових відносин в умовах ринку
Раздел: Рефераты по финансовым наукам
Тип: реферат Добавлен 15:53:12 12 апреля 2011 Похожие работы
Просмотров: 29 Комментариев: 2 Оценило: 0 человек Средний балл: 0 Оценка: неизвестно     Скачать

Основні напрями вдосконалення лізингових відносин в умовах ринку


ВСТУП

Сучасна ринкова економіка припускає наявність як ринків кінцевих товарів, так і ринків факторів виробництва, з використанням яких і створюються ці самі товари. Основна проблема розвитку лізингового бізнесу полягає в неадекватній відповідності пропозиції наявному попиту на об'єкти, які б могли брати участь у лізингових операціях. Поки що кількість варіантів, за якими вони можуть надходити на лізинговий ринок, вельми обмежена. Одним з таких варіантів може стати техніка, обладнання і транспортні засоби, які передаються народному господарству в результаті конверсії. Проте ця високоякісна техніка, що відповідає останньому слову технічного прогресу, перш ніж надійти в користування, має бути перепрофільована під нові виробничі потреби, тобто адаптована до цивільних галузей, а це потребує значних коштів і чимало часу.

Як альтернативний варіант насичення лізингового ринку можуть розглядатися товарно-матеріальні цінності, зосереджені в наднормативних запасах (обладнання і техніка на складах, у незавершеному промисловому будівництві і виробництві), які формуються внаслідок диверсифікації виробничої діяльності, конверсії і структурних зрушень у національній економічній системі. Проте оскільки частина цих запасів, не будучи ще в експлуатації, уже втратила деякі свої споживчі властивості через тривале зберігання, то її реальне залучення до лізингових операцій можливе тільки через розвиток лізингу майна, яке було вже в експлуатації.


Одним з альтернативних варіантів насичення лізингового ринку в сільському господарстві могло б бути проведення масової приватизації. В ході приватизації власниками основних засобів і підприємств цілком стали організації або фізичні особи, які не можуть функціонально і ефективно використовувати дане майно. І набагато доцільніше передати це обладнання в лізинг тим, хто має достатній досвід і знання щодо використання його у процесі виробництва діяльності і здобуття із цієї виробничої діяльності прибутку.

Окрім цього, перспективи розвитку лізингових відносин в сільському господарстві обумовлені і деякими загальними тенденціями економічного розвитку, а саме:

– скороченням обсягу ліквідних коштів у підприємств та організацій через постійно виникаючі труднощі на грошових ринках;

– загостренням конкуренції, що потребує оптимізації фірмових інвестицій;

– в умовах економічної кризи зниженням платоспроможності фермерських господарств та малих сільськогосподарських підприємств, що обмежує їх спроможність виділити кошти для придбання техніки та обладнання для розширення виробництва;

– стимулювання економічного зростання і сприяння розвитку лізингу у сільському господарстві з боку фінансових організацій та держави.

Окрім економічних причин, що пояснюють зростання числа лізингових контрактів, відзначимо і причини, характерні для конкретних галузей, згідно з якими, приміром, в сільському господарстві, на пасажирському і вантажному транспорті, в науково-технічній сфері застосування лізингу особливо відповідає специфіці виробництва.

Наразі в Україні операції внутрішнього лізингу, у класичному розумінні цього терміну, зустрічаються рідко. За ситуації, коли намітилася деяка стабілізація економіки: інфляція не перевищує однозначної цифри на місяць, збільшується частка довгострокових кредитів, що напевно приверне увагу банків і навколо банківських структур до лізингових операцій, які органічно поєднують у собі відносини оренди, спосіб кредитування і фінансування.

Проведені дослідження переконують нас у тому, що перспективи розвитку лізингових відносин засновані, перш за все, на економічній необхідності. Наскільки економічна необхідність лізингу відповідає тенденціям і основним закономірностям розвитку економіки країни, настільки лізинг буде затребуваний об'єктивною економічною реальністю.

Вигоди, які одержують окремі фірми, складаються в загальний народногосподарський ефект, що сприяє появі нових технологій, зростанню обсягів виробництва товарів та послуг.

Фінансовий лізинг – вигідніший спосіб придбання обладнання в порівнянні з його купівлею за рахунок отриманого кредиту чи власних коштів. Так, за оцінкою фахівців компанії "Інкомлізинг" (заснована Інкомбанком), при терміні лізингу в п'ять років економічність лізингової схеми в порівнянні з кредитною становить 10,6 відсотка, а при порівнянні з придбанням на власні кошти – 14 відсотків. У Промбудбанку Росії підрахували, що лізинг вигідніший за кредит з терміном понад два роки на 17 і більше відсотків [2, с.28].

Загальна тенденція економічної доцільності й ефективності використання лізингових відносин, у чому ми глибоко переконані, набуває в сучасних умовах все більш сталішого характеру.

У першу чергу, це ефект нарощування виробничих потужностей. Звичайно, фінансування лізингу сільськогосподарських машин і обладнання визначається загальним економічним положенням в країні і здійснюється в рамках інвестиційного попиту. Також лізинг прискорює процес трансформації капіталу з кредитного у функціонуючий і створює стимули у сільськогосподарських підприємств до накопичення власних коштів.

Інвестиційна діяльність, спрямована на розвиток малих сільськогосподарських підприємств і фермерських господарств шляхом лізингу обладнання в умовах українського ринку, є достатньо надійним механізмом використання грошових коштів. Суперечність, що виникає між прагненням інвестувати кошти на підтримку малого бізнесу і ризиком їх збереження і примноження, знімається шляхом створення інститутів акумуляції і контролю за цільовим витрачанням інвестицій в особі лізингових компаній.

Інвестування засобів у формі надання виробничого обладнання великій кількості малих сільськогосподарських підприємств істотно знижує ризик неповернення вкладених засобів за рахунок дроблення інвестицій на низку малих проектів і збереження за лізингодавцем права власності на передане обладнання і контролю за його використанням. Крім того, накопичення досвіду роботи з українськими підприємцями, знання специфічних особливостей українського ринку сільськогосподарської техніки та обладнання стає додатковою гарантією повернення коштів

Економічною необхідністю для вітчизняних виробників також є можливість оновлення технологічної бази без значних одноразових витрат. Лізинг робить доступнішим багато видів дорогого обладнання, розширюється коло їх споживачів за рахунок підприємств дрібного і середнього бізнесу. Так можна зробити прогноз про те, що найважливішими видами машинно-технічної продукції, привабливими для лізингу в Україні найближчими роками, стануть: промислове обладнання, легкові автомобілі, а також сільськогосподарська техніка.

Ще однією економічною необхідністю лізингових послуг, на наш погляд, є те, що засоби, наявні у підприємця, можуть бути спрямовані, наприклад, на закупівлю необхідної сировини, а лізингові виплати здійснюються після отримання прибутку в результаті експлуатації обладнання, наданого в лізинг.

Крім того, мале підприємство може продати лізинговій компанії не використовуване з якоїсь причини обладнання і відразу ж узяти його в лізинг. І якщо в період дії договору власником обладнання, що передається в лізинг, є лізингодавець, то після виконання всіх договірних зобов'язань це обладнання стає власністю лізингоодержувача.

Особливо ми хочемо виділити важливість лізингових відносин для вітчизняних виробників складної, високотехнологічної і дорогої техніки. Лізинг надає їм перспективи збуту своїй продукції, є засобом прискорення оновлення виробництва, дозволить згодом здійснювати ремонт і сервісне її обслуговування і як результат ефект прискорення науково-технічного прогресу.

В умовах конкуренції за внутрішні і зовнішні ринки все важливішим стає, нарівні з поліпшенням технічних характеристик товару, надання пільгових умов фінансування, на основі яких він пропонується споживачеві. І тут очевидні переваги лізингових форм фінансування. Традиційні джерела фінансування стали важкодоступними для багатьох компаній, унаслідок чого зростаюча кількість дрібних і середніх фірм змушена була звертатися до лізингу основних фондів.

Конкурентні відносини, що виникають і все більш посилюються, викликають настійну необхідність у підвищенні рівня автоматизації і механізації процесів виробництва, а також управління, що у свою чергу зумовлює значне зростання капіталовкладень у наукоємні виробництва і різку зміну основних виробничих фондів. У цих умовах лізинг став украй необхідним. Крім того, в умовах трансформаційної економіки, коли значно зросло значення чинника мобільності, здатності швидко залучити необхідні ресурси, лізинг став засобом вирішення не тільки поточних, а і довготривалих завдань, важливим джерелом отримання додаткових прибутків.

Зрештою, це зростаючий ефект інвестицій. Сприяючи модернізації виробництва, лізинг забезпечує зростання продуктивності машин і обладнання. Відпадає потреба в заморожуванні значних коштів. Фірми можуть придбавати обладнання, орієнтуючись на середню, а не максимальну потребу в ньому. Якщо підприємство взяло техніку в лізинг одразу виникають стимули до економії, тому що техніка часто залучається на короткий строк, і використовувати її треба з максимальною віддачею.

Таким чином, можна констатувати, що використання лізингу вигідне і з позиції постачальника, і з позиції споживача, крім цього, вся народногосподарська система в цілому також отримує певний ефект.

Лізингові операції з малими підприємствами в сільському господарстві і фермерськими господарствами допускають великий ступінь ризику для лізингодавця, тому і стимулювання обслуговування цих господарських суб'єктів має бути значнішим, ніж великих і середніх. Цей чинник повинен враховуватися при формуванні державної політики.

Вважаємо, що найбільш важливі особливості лізингових операцій з малими сільськогосподарськими підприємствами полягають в наступному:

– вони потребують особливих стимулюючих заходів, пов’язаних з наданням пільг на придбання техніки та обладнання в лізинг;

– коло таких підприємств повинно бути чітко визначене (з урахуванням пріоритетних напрямів селективної політики держави);

– має бути розроблена взаємопов'язана система заходів зі стимулювання інвестицій у сільське господарство, зокрема фермерські господарства.

Зарубіжний досвід свідчить про високу ефективність даного способу фінансування інвестицій та інновацій. У 2005 році частка лізингу в глобальних інвестиціях провідних країн становила: у Великобританії – 38 відсотків; у Швеції – 28; у Німеччині – 18; у Чехії – 20; у Болгарії – 4,5 відсотка, у Росії – 5.7 відсотка.

Аналіз фінансової структури витрат на реалізацію лізингових проектів в Україні необхідно розглядати у два етапи: до кризи – серпень 1998 р. і після – 1998 рг. Перший етап свідчив про тенденцію до збільшення середньої вартості по основній масі договорів з 80 до 260 тис. дол. Окремі договори для малого бізнесу укладалися і на суму до 10 млн. дол. – дорогі бензоколонки, лінії з розливу води. Крім того, спостерігалася тенденція до збільшення тривалості терміну лізингу. У 1994 році всі лізингові договори укладалися на строк до одного року. У 1995 році 25 відсотків лізингових операцій було оформлено на термін у два роки. У 1996 році частка лізингових договорів тривалістю до одного року становила 31 відсоток, до двох років – 23,8 відсотка, до трьох років – 46 відсотків. Активізація лізингових проектів у сільському господарстві України відбулася у 1997 році після створення “Всеукраїнської асоціації лізингу”, а також Державної лізингової компанії, основна маса укладених договорів лізингу – 92,4% мали термін дії до 5 років. У 1995-1997 рр. довгострокові договори на лізинг обладнання на термін понад 5 років складали від 0,3% до 1,0%. У першій половині 1998 року цей показник зріс до 3,6%. Трохи більше одного відсотка договорів було укладено на термін понад 10 років. Ця статистика свідчить про те, що терміни лізингових договорів почали наближатися до загальноприйнятої тривалості інвестиційних проектів.

У ході дослідження ми переконалися, що актуальність розвитку лізингу в Україні, включаючи формування лізингового ринку, обумовлена, перш за все, несприятливим станом парку обладнання: значна питома вага морально застарілого обладнання, низька ефективність його використання, відсутність забезпечення запасними частинами тощо.

На сучасному етапі є потреба в модернізації українських сільськогосподарських підприємств, піднятті рівня їх технічного переозброєння, створенні нових робочих місць.

Унаслідок застосування лізингових схем для технічного оснащення українських підприємств стане можливим збільшення виробничих потужностей суб'єктів господарювання, виробництва ними якісної конкурентоспроможної продукції, збільшення прибутку і податкових надходжень до бюджетів різних рівнів.

Оскільки лізингові операції є дієвим і реальним капіталозберігаючим способом фінансування виробництва, тож лізинг наразі є найперспективнішим фінансовим інструментом, здатним ефективно сприяти розвитку виробництва, активізувати інвестиційний процес у державі.

Таким чином, нинішня економічна ситуація в Україні, як підтверджують результати дисертаційного дослідження, сприяє лізингу, тому що він згладжує суперечності між сільськогосподарськими підприємствами, надаючи кошти в кредит, оскільки гарантій їх повернення не має.

Розвиток лізингового ринку в Україні обумовлений несприятливим станом парку техніки та обладнання в сільському господарстві. Знос сільськогосподарської техніки в середньому становить 70-80 % (за офіційними даними – від 50 до 60% для різних галузей). У цілому по Україні, обсяг інвестицій для відновлення зношених основних фондів становить, за різними оцінками, від 90 до 106 млрд. доларів США.

Враховуючи, що у складі комплексів обладнання для сільського господарства України від 70 до 85% обсягу може бути поставлене у фінансовий лізинг, загальний потенційний обсяг поставок обладнання в лізинг становить близько 40,8 млрд. доларів. З них обсяги лізингу комплексів фізично спрацьованого обладнання оцінюються майже у 12 млрд. доларів США.

У цілому, частка лізингу в інвестиціях становить менше 1,8% (у 18 разів менше Естонії і 13,6 разу – Великобританії).

Обсяги лізингу в Україні в останні роки становили:

2003 р. – 877,5 млн. грн. (близько 170 млн. доларів США)

2004 р. – 1173 млн. грн. (близько 221 млн. доларів)

2005 р. – 2038 млн. грн.(близько 385 млн. доларів)

2006г. – 3,572 млрд. грн. (близько 750 млн. доларів)

2007г. – 9,98 млрд. грн. (близько 2079 млн. доларів)

2008г. – 6,9 млрд. грн. (близько 1150 млн. доларів)

Частка лізингу техніки та обладнання для сільського господарства – у 2007 році становила 7,5%, у 2008 році 9,5% у загальному обсязі лізингу.

При цьому в 2009 році число компаній, які надають лізингові послуги в Україні, збільшилося більше ніж у два рази – до 200, у т.ч. 24 фінансові компанії і 82 нефінансові установи – лізингові компанії (ЛК), послуги фінансового лізингу надають 2 фінансові компанії і 56 із 82 лізингових компаній.

Лізинг не може бути ефективним інструментом розвитку підприємництва, якщо не буде чіткої системи податкових, амортизаційних та інших пільг для того, щоб економічно стимулювати, спонукати банки, спеціальні фінансові інститути розвивати лізингові операції. Йдеться про необхідність всебічної державної підтримки лізингу в усіх відношеннях.

Дослідження показали, що найбільш істотними вигодами від отримання обладнання по лізингу є такі: можливість застосування механізму прискорених у три рази амортизаційних відрахувань; скорочення податку на майно, базою оподаткування для якого є швидко зменшувана залишкова вартість обладнання; віднесення лізингових платежів на собівартість продукції (робіт, послуг) лізингоодержувача, що дозволяє знизити базу оподаткування, якщо податок на прибуток сільськогосподарських підприємств не фіксований, тоді як при придбанні обладнання за рахунок отриманого кредиту виплата відсотків за користування фінансовими ресурсами більш ніж наполовину здійснюється за рахунок прибутку підприємства, який залишається після оподаткування.

Проте не слід обмежуватися тільки цими вигодами для ефективного розвитку лізингу в Україні. Тому в дисертаційній роботі ми спробували сформулювати деякі стимули, яких бракує вітчизняній економіці, для розвитку лізингових відносин.

Одним із таких стимулів є увага з боку держави до регулювання інвестиційної політики. Шляхом встановлення різних умов, диференційованих податкових пільг для інвестицій в окремих галузях економіки держава добивається припливу капіталу в ті галузі, які понад усе потребують цього. Державне регулювання розміру податків, термінів амортизації, визначення галузі для вигіднішого вкладення капіталів веде до розвитку економіки в потрібному напрямку.

У зарубіжних країнах діє система податкових і амортизаційних пільг для всіх учасників лізингових операцій, що дозволяє зробити цей вид фінансування вельми привабливим. В Україні такої системи поки що немає. Вкрає важливо, щоб вона увійшла до Податкового кодексу України, який наразі розробляється. Це зменшило б розміри лізингових платежів для лізингоодержувача.

На даний час тільки 13,5 відсотка лізингових компаній, що отримали ліцензію Мінекономіки України, є суб'єктами малого підприємництва. Тому слід визнати суб'єктами малого підприємництва лізингові компанії, діяльність яких на 70 і більше відсотків формується за рахунок лізингових договорів, укладених із суб'єктами малого підприємництва.

Від податку на додану вартість (ПДВ) звільняються платежі малих підприємств з лізингових операцій у повному обсязі. Проте лізингові компанії, що купують у постачальників обладнання, яке здається в лізинг малим підприємствам, від сплати ПДВ не звільнені. Лізингова компанія купує обладнання у постачальника умовно за 1200 тис. грн., і в тому числі 200 тис. грн. становить ПДВ. Лізингова компанія зараховує обладнання у вигляді основних засобів на свій баланс в обсязі 1000 тис. грн. Ще 200 тис. грн. прибуткують як сплачений постачальникові обладнання ПДВ. При цьому лізингова компанія зазначає в договорі, що протягом терміну лізингу лізингоодержувач повинен перерахувати їй 1000 тис. грн. вартості обладнання плюс 200 тис. грн. ПДВ (для спрощення прикладу не враховуємо лізингову маржу), тобто 1200 тис. грн. Якщо лізингова компанія укладе договір лізингу з малим сільськогосподарським підприємством, останнє, маючи пільги з ПДВ, здавалося б, повинно заплатити їй усього 1000 тис. грн. Але тоді лізингова компанія не зможе відшкодувати понесені нею витрати в повному обсязі. Суми податку, сплачені постачальникам за такі товари (звільненим надалі від сплати ПДВ, як у випадку з малими підприємствами), відносяться на витрати виробництва й оборотність. Це означає, що лізингоодержувач, звільнений від ПДВ, викупляє обладнання по лізингу на загальну суму лізингових платежів у 1200 тис. грн. У результаті лізингоодержувач може додатково списати на собівартість 200 тис. грн. Збільшення витрат дозволяє скоротити обсяг оподатковуваного прибутку малого сільськогосподарського підприємства. Податок на прибуток дорівнює 25 відсоткам. У результаті можливий виграш у 50 тис. грн. (200 тис.; 25%/100). Однак малому підприємству, можливо, і не потрібні додаткові витрати. Це особливо актуально для суб'єктів малого підприємництва, у тому числі і в сільському господарстві, на початку діяльності, коли доходи ще невеликі, а витрати, навпаки значні. У такому разі мале сільськогосподарське підприємство може зазнати збитків.

Річ у тім, що при звичайній лізинговій угоді на майно оподатковуються основні засоби, запаси і витрати, що знаходяться на балансі платника. Якщо за договором лізингу передбачено, що майно перебуває на балансі лізингоодержувача, податок на майно нараховуватиметься не на 1000 тис. грн., а на 1200 тис. грн. Відповідно до ст. 6 цього Закону граничний розмір податкової ставки на майно підприємства становить два відсотки. Оскільки база оподаткування збільшується на 200 тис. грн., малому підприємству лізингоодержувачу доведеться додатково сплатити в перший рік майже 4 тис. гривень (точніше визначення суми залежить від терміну лізингу, швидкості амортизації, величини залишкової вартості).

Крім того, ПДВ не нараховується за операціями з видачі і передачі позик. Це означає, що ПДВ не нараховується на операції, що виконуються за кредитним договором (зокрема, дохід у вигляді відсотка за виданий кредит).

Надання кредитів (позик) є банківською операцією і може проводитися тільки банком чи іншою кредитною установою, що має ліцензію на здійснення банківських операцій. Вартість реалізованої продукції, робіт, послуг становить оподатковуваний ПДВ оборот, в який також включаються доходи, отримані від передачі в тимчасове користування фінансових ресурсів за відсутності ліцензії на здійснення банківської діяльності. Оскільки лізингова компанія надає послугу лізингоодержувачу, нараховані відсотки за кредитні ресурси є не основним доходом, а так званою позареалізаційною діяльністю, то було б правильно, якби ці відсотки дійсно залишалися у лізингової компанії як дохід. Проте вони в обов'язковому порядку повинні бути перераховані кредитуючій організації – банку. Логіка підказує: якщо підприємства-позичальники звільнені від сплати ПДВ на відсотки за кредит, отриманий від банку, то і при лізингових операціях не слід нараховувати ПДВ на відсотки за банківський кредит.

Потрібно усунути обмеження щодо надання в лізинг суб'єктам малого підприємництва малоцінних і швидкозношувальних предметів (МШП).

При проектуванні лізингової операції необхідно врахувати, що до складу майна, котре підлягає амортизації, включається майно, вартість якого перевищує 100-кратний розмір мінімальної місячної оплати праці і корисний термін використання – більше одного року (тобто майно вартістю менше 100 мінімальних окладів відноситься не до основних засобів, а до МШП). До такого майна належать більшість комп'ютерів, розмножувальна техніка, факси, телефони, швейні машинки, холодильники, пральні машини і т. п., тобто об'єкти, які можуть бути використані для лізингу в малому підприємництві. Вважаємо, що це відчутна перешкода на шляху розвитку лізингу в Україні повинна бути усунена.

Лізингова компанія, як і будь-яке інше підприємство, купує обладнання за рахунок залучених кредитів або за рахунок власних засобів. При придбанні обладнання за рахунок кредиту джерелом відшкодування позикових коштів кредиторові виступають амортизаційні відрахування і прибуток. При цьому підприємство має право на певні пільги з оподаткування прибутку у зв'язку з понесеними на капітальні вкладення витратами, а лізингова компанія таких пільг немає.

Неотримання лізинговими компаніями пільг з оподаткування прибутку означає, що лізинг стає менш ефективним у порівнянні з придбанням обладнання за рахунок кредитних коштів. Слід передбачити пільги на зменшення оподатковуваного прибутку на величину капітальних витрат не лише підприємствам, які здійснюють розвиток власної виробничої бази, а й лізинговим компаніям.

Значною підтримкою малому бізнесу у сільськогосподарській галузі стало б надання йому деяких пільг, які раніше передбачалися урядом для всієї лізингової індустрії, але так і не були впроваджені. Пропонується звільнення лізингодавців від сплати податку на прибуток, отриманий ними від реалізації договорів фінансового лізингу із малими підприємництва ми та фермерськими господарствами з терміном дії не менше трьох років; звільнення кредитних установ від сплати податку на прибуток, що отримується ними від надання кредитів на термін три роки і більше для реалізації операцій фінансового лізингу для фермерських господарств і малих сільськогосподарських підприємств.

Підтримку інвестиційно-лізингових проектів фермерських господарств і малих сільськогосподарських підприємств слід будувати на засадах визначення головних суб'єктів взаємин у цьому процесі – ними повинні стати лізингові компанії. Їх діяльність через лізингові договори трансформується на інтереси малих підприємств. Тому створення економічних важелів, які б сприяли ефективним умовам господарювання і забезпеченню засобами права дієвої реалізації можливостей, закладених у лізинговій діяльності, видається сьогодні важливим і необхідним. Адже за відсутності зацікавленості у лізинговій компанії малі підприємства не зможуть скористатися сповна наданими їм пільгами в митному, валютному й інвестиційному законодавстві.

Перспективним напрямом розвитку лізингу для деяких видів обладнання є використовуваний на Заході так званий "лізинг з обслуговуванням".

Особливість такого лізингу полягає в тому, що він передбачає додаткові послуги лізингодавця лізингоодержувачу. Він, до слова, є дорогим, оскільки лізингодавець здійснює утримання обладнання, його ремонт і страхування, а іноді забезпечує поставку комплектуючих матеріалів, пального.

Зазвичай даний вид лізингу можливий лише за умови залучення провідних виробників обладнання. Він використовується стосовно такого обладнання, як комп'ютери, літаки тощо.

У підсумку, при постійній і тісній співпраці фермерських господарств і малих сільськогосподарських підприємств з лізинговими компаніями цілком реальною стала можливість укладання угод за наданню лізингової лінії. Ці угоди аналогічні банківським кредитним лініям і дозволять лізингоодержувачу брати додаткове обладнання в лізинг без укладання щоразу нового контракту (цей вид достатньо цікавий для малих венчурних та інноваційних підприємств).

Як заходи підтримки розвитку сільськогосподарських підприємств зазвичай пропонують набір із субсидій, кредитних та податкових пільг, резервування за малою промисловістю тому числі і у сільському господарстві виробництва деякої продукції та інших заходів, спрямованих на підтримку життєздатності орієнтованого на ринок дрібного виробництва. Враховуючи вірогідні інфляційні наслідки такої політики і її слабкий вплив в українських умовах на динаміку реального виробництва, її доцільно залучити до цілей і пріоритетів структурної перебудови економіки, що забезпечить малому бізнесу можливість зайняти відповідні ніші у виробничій структурі попиту.

Підтримка малого бізнесу в сільськогосподарській галузі при цьому можлива, щонайменше, за двома напрямками. По-перше, через інтеграцію сільськогосподарських підприємств у виробничі мережі потужніших економічних структур, здатних виступити в ролі стабілізаторів виробництва і генераторів економічного зростання. Такими структурами могли б стати фінансово-промислові групи, у складі яких функціонуватимуть і лізингові компанії. Позитивним моментом такого варіанту організації виробництва сільськогосподарської продукції є гарантовані ринки збиту як для великого, так і для малого бізнесу, особливо якщо фінансово-промислова група здійснює прорив на експортні ринки.

По-друге, самостійне завоювання ринкових ніш малими сільськогосподарськими підприємствами. Цей шлях потребує особливої державної підтримки. При цьому вкрай важливо, щоб інструменти державної підтримки сільськогосподарської галузі були узгоджені з пріоритетами промислової політики в цілому, найважливішим критерієм яких є динамічні конкурентні переваги, особливо втілені у високих технологіях. Іншими словами, державна підтримка має бути сфокусована на тих малих підприємствах,в тому числу і у сільському господарстві, які озброєні значним інноваційним потенціалом і мають реальні можливості для зростання, перш за все – у пріоритетних напрямах структурної політики.

У цьому комплексі запропонованих заходів лізинговим компаніям (державним, приватним) має відводитися дуже велика роль. Найбільш доцільні організаційні форми взаємин лізингових компаній з фондами підтримки малого бізнесу, агентствами та іншими інститутами заслуговують спеціальної розробки.


ВИСНОВКИ

лізинг виробництво технічний

Наразі об'єктами лізингу для сільськогосподарських підприємств є в першу чергу техніка, а також різні види міні-заводів – з переробки м'яса, молока, виготовлення пива, олії, хлібобулочних виробів, пекарні. Робота з підготовки і проведення лізингових операцій із суб'єктами малого підприємництва виявила особливості і складнощі даного виду бізнесу – це, перш за все, виникаючі ризики, низька заставоздатність багатьох потенційних лізингоодержувачів, що ускладнює пошук необхідного забезпечення лізингової угоди.

Слід враховувати, що фермерські господарства та інші малі сільськогосподарські підприємства перебувають у невигідному становищі на фінансовому ринку і відчувають певну дискримінацію з боку банків у порівнянні з іншими, значущими позичальниками. Кредитні установи часто відмовляють сільськогосподарським товаровиробникам у наданні кредитів. Процентні ставки за кредитами дуже високі. Кредити пропонуються на короткий термін, недостатній для організації виробництва на основі придбаного обладнання. Відсутність відстрочок при сплаті відсотків і основної суми кредиту також ускладнює реалізацію інвестиційних проектів. Фінансовий лізинг багато в чому сприяє вирішенню цих проблем, надаючи тим самим допомогу в розвитку сільськогосподарських підприємств.

Ось чому така висока значимість правильного застосування тих економіко-правових важелів, які дадуть можливість фермерським господарствам і окремим невеликим сільськогосподарським підприємствам швидше стати на ноги.


ЛІТЕРАТУРА

1. Шарапова В. М. Лизинг и лизинговые отношения в региональном АПК: теория и практика / В. М. Шарапова. – М. : Экономика с.-х. и перераб. предприятий, 2004. – 310 с.

2. Шебанин В. Проблемы технического переоснащения сельского хозяйства в Украине / В. Шебанин // Экономика Украины. – 2002. – № 12. – С. 68–71.

3. Шейман И. М. Купить или взять в аренду / И. М. Шейман // Российский экономический журнал (ЭКО). – 1987. – № З. – С. 149–167.

4. Шеленков В. Г. Учет лизинговых операций и анализ их эффективности / В. Г. Шеленков. – М. : Изд-во “Экзамен”, 2005. – 128 с.

5. Шемакин А. Из современного арсенала – лизинг / А. Шемакин // Экономическое сотрудничество стран-членов СЭВ. – 1990. – № 2. – С. 27–33.

Оценить/Добавить комментарий
Имя
Оценка
Комментарии:
Где скачать еще рефератов? Здесь: letsdoit777.blogspot.com
Евгений08:03:29 19 марта 2016
Кто еще хочет зарабатывать от 9000 рублей в день "Чистых Денег"? Узнайте как: business1777.blogspot.com ! Cпециально для студентов!
10:30:58 29 ноября 2015

Работы, похожие на Реферат: Основні напрями вдосконалення лізингових відносин в умовах ринку

Назад
Меню
Главная
Рефераты
Благодарности
Опрос
Станете ли вы заказывать работу за деньги, если не найдете ее в Интернете?

Да, в любом случае.
Да, но только в случае крайней необходимости.
Возможно, в зависимости от цены.
Нет, напишу его сам.
Нет, забью.



Результаты(150826)
Комментарии (1841)
Copyright © 2005-2016 BestReferat.ru bestreferat@mail.ru       реклама на сайте

Рейтинг@Mail.ru