Банк рефератов содержит более 364 тысяч рефератов, курсовых и дипломных работ, шпаргалок и докладов по различным дисциплинам: истории, психологии, экономике, менеджменту, философии, праву, экологии. А также изложения, сочинения по литературе, отчеты по практике, топики по английскому.
Полнотекстовый поиск
Всего работ:
364150
Теги названий
Разделы
Авиация и космонавтика (304)
Административное право (123)
Арбитражный процесс (23)
Архитектура (113)
Астрология (4)
Астрономия (4814)
Банковское дело (5227)
Безопасность жизнедеятельности (2616)
Биографии (3423)
Биология (4214)
Биология и химия (1518)
Биржевое дело (68)
Ботаника и сельское хоз-во (2836)
Бухгалтерский учет и аудит (8269)
Валютные отношения (50)
Ветеринария (50)
Военная кафедра (762)
ГДЗ (2)
География (5275)
Геодезия (30)
Геология (1222)
Геополитика (43)
Государство и право (20403)
Гражданское право и процесс (465)
Делопроизводство (19)
Деньги и кредит (108)
ЕГЭ (173)
Естествознание (96)
Журналистика (899)
ЗНО (54)
Зоология (34)
Издательское дело и полиграфия (476)
Инвестиции (106)
Иностранный язык (62792)
Информатика (3562)
Информатика, программирование (6444)
Исторические личности (2165)
История (21320)
История техники (766)
Кибернетика (64)
Коммуникации и связь (3145)
Компьютерные науки (60)
Косметология (17)
Краеведение и этнография (588)
Краткое содержание произведений (1000)
Криминалистика (106)
Криминология (48)
Криптология (3)
Кулинария (1167)
Культура и искусство (8485)
Культурология (537)
Литература : зарубежная (2044)
Литература и русский язык (11657)
Логика (532)
Логистика (21)
Маркетинг (7985)
Математика (3721)
Медицина, здоровье (10549)
Медицинские науки (88)
Международное публичное право (58)
Международное частное право (36)
Международные отношения (2257)
Менеджмент (12491)
Металлургия (91)
Москвоведение (797)
Музыка (1338)
Муниципальное право (24)
Налоги, налогообложение (214)
Наука и техника (1141)
Начертательная геометрия (3)
Оккультизм и уфология (8)
Остальные рефераты (21697)
Педагогика (7850)
Политология (3801)
Право (682)
Право, юриспруденция (2881)
Предпринимательство (475)
Прикладные науки (1)
Промышленность, производство (7100)
Психология (8694)
психология, педагогика (4121)
Радиоэлектроника (443)
Реклама (952)
Религия и мифология (2967)
Риторика (23)
Сексология (748)
Социология (4876)
Статистика (95)
Страхование (107)
Строительные науки (7)
Строительство (2004)
Схемотехника (15)
Таможенная система (663)
Теория государства и права (240)
Теория организации (39)
Теплотехника (25)
Технология (624)
Товароведение (16)
Транспорт (2652)
Трудовое право (136)
Туризм (90)
Уголовное право и процесс (406)
Управление (95)
Управленческие науки (24)
Физика (3463)
Физкультура и спорт (4482)
Философия (7216)
Финансовые науки (4592)
Финансы (5386)
Фотография (3)
Химия (2244)
Хозяйственное право (23)
Цифровые устройства (29)
Экологическое право (35)
Экология (4517)
Экономика (20645)
Экономико-математическое моделирование (666)
Экономическая география (119)
Экономическая теория (2573)
Этика (889)
Юриспруденция (288)
Языковедение (148)
Языкознание, филология (1140)

Реферат: Історія диктофону

Название: Історія диктофону
Раздел: Рефераты по коммуникации и связи
Тип: реферат Добавлен 07:15:49 22 марта 2011 Похожие работы
Просмотров: 769 Комментариев: 3 Оценило: 1 человек Средний балл: 4 Оценка: неизвестно     Скачать

ДИКТОФОН


Вступ

В даний час до дев'яноста відсотків усього потоку інформації сприймається органами зору людини. Тому важливим напрямом наукової організації праці є збільшення частини потоку інформації, яка сприймається іншими органами чуття і в тому числі слухом.

Мініатюрні диктофони поряд з телефоном, радіо, магнітофоном дає можливість сприймати інформацію органом слуху.

Перший найпростіший диктофон і першим в світі апаратом для запису звуку був фонограф Т. Едісона, винайдений ним в 1877 році. На валик з станіолю, що обертався від руки, запис наносилася голкою, припаяної до мембрани. Диктування велася в рупор.

У 1888 році завдяки роботам Е. Берлінера був створений прилад для механічного запису мови і музики на воскову пластинку, який називався грамофон. Для того щоб прослухати продиктований матеріал, необхідно було тримати трубку біля вуха. Поки листи писалися від руки, ці перші диктофони були задовільні, але поява друкарської машинки змусило вдосконалювати їх пристрій. Використання електричного двигуна дозволило дистанційно включати і вимикати диктофон.

До кінця XIX століття відноситься поява іншого принципу запису і відтворення звуку – магнітного. Данська інженер В. Паульсен в 1900 році демонстрував на Всесвітній виставці в Парижі «телеграфон» з магнітною записом на сталевий дріт. Звук сприймався за допомогою вугільного мікрофона і прослуховувався через телефонну трубку. За цей винахід Паульсеном була присуджена Велика золота медаль виставки. Проте якість звучання не дозволило телеграфоном конкурувати з грамофоном і фонографом. Крім того, апарати мали великі розміри і вага, а також малий обсяг записаної інформації. Все це призвело до того, що про магнітне способі запису згадали лише через двадцять з гаком років (після створення електронного підсилювача).

Тим часом удосконалилися диктофони з акустичною механічною системою запису. У цих диктофонах застосовувалися навушники з звуководом від відтворюючої мембрани, «корректурблок» (що дозволяє в кінці диктування зробити коректуру і відзначити місця вставок), ножна педаль. Диктування велася в спеціальний розтруб, з'єднаний гнучким товстим шлангом з записуючої мембраною, як, наприклад, в диктофоні «Камео».

Середина двадцятих років ознаменувалася появою електричного способу запису звуку за допомогою мікрофона, підсилювача і електромагнітного рекордера, а також електричного способу відтворення звуку за допомогою адаптера з подальшим посиленням.

Великого поширення в тридцятих і сорокових роках отримала диктофонний апаратура з електронним підсилювачем і механічної записом на диски з тонкого металевого сплаву або пластмаси, які після відповідної обробки могли знову використовуватися для запису.

В якості носія звуку почала застосовуватися манжета з етилової целюлози «мемобелт», розрахована на п'ятнадцять хвилин запису. На цьому носії звуку фірмою «Диктофон корпорейшн» був випущений в кінці сорокових років диктофон «Тайм-майстер». Вдосконалені моделі «Тайм-майстер» випускаються в Англії і в даний час. Диктофони з механічною записом були більш досконалі з точки зору конструкції механічної частини, але не дозволяли вносити виправлення в текст.

Подальше вдосконалення диктофонів було пов'язано з розвитком магнітного запису, яка відродилася з винаходом підсилювачів на електронних лампах. Застосування електронних ламп для посилення сигналів при записі і відтворенні було запропоновано В. І. Коваленковим в 1920 році.

Розвиток радіомовлення вимагало нової техніки запису, відмінною від грамофонної, так як необхідно було виконання таких умов, як довговічність, швидкий перехід від запису до відтворення, велика тривалість. Все це могла б виконати магнітний запис. Першим, хто після тривалої перерви звернувся до магнітного запису, був німецький фізик К. Штиль. У 1929 році ним був сконструйований магнітофон з використанням сталевого дроту діаметром 0.2 міліметра, що рухається зі швидкістю сто двадцять сантиметрів на секунду. Потім Штиль став конструювати апарати з використанням у якості носія звуку сталевої стрічки. При швидкості переміщення носія звуку сто п'ятьдесят сантиметрів в секунду час звучання однієї котушки становило близько тридцяти хвилин.

У тридцятих роках на принципі запису на сталевий дріт в СРСР В.К. Віторскім був розроблений апарат для автоматичного запису телефонних розмов.

Згодом використання дроту дозволило досягти тривалого звучання (до чотирьох з половиною годин) у мініатюрних за габаритами апаратах («Мініфон Р. 55» фірми «Телефункен»).

Пошуки інших видів носіїв звуку не припинялися. Вони привели німця Ф. Пфлеумера до висновку про можливість використання для запису паперової стрічки з нанесеним на неї феромагнітним шаром. У 1928 році він представив стрічку разом з котушковим апаратом своїй конструкції, а в 1933 році з'явилася перша пробна стрічка, де в якості основи використовувалася Ацетилцелюлоза. Її запропонував Гаус (Німеччина). У 1934 році на виставці радіоапаратури в Берліні фірма «AEG» демонструвала перший апарат, названий і запатентований як «магнітофон» зі швидкістю руху стрічки сімдесят вісім сантиметрів на секунду.

Удосконалення магнітної стрічки йшло шляхом пошуку найбільш ефективного феромагнітного покриття, покращення механічних властивостей основи та зменшення її товщини.

У п'ятдесяті роки прагнення до створення конструкції диктофонів, яка дала б можливість максимально використовувати всі переваги диктофонного техніки і спростила б механічну частину приладу, призвело до того, що випробовувалися самі різні види носіїв звуку: магнітні диски, магнітні манжети, листи, широка перфорована паперова стрічка з магнітним шаром.

Використання електронних підсилювальних схем дозволило вести дистанційну диктовку по телефонній або за спеціальною мережі всередині установи, що сприяло організації централізованих бюро. Створюються спеціальні апарати – телефонні відповідачі. Дуже велика увага приділяється приладдя, що облягає як дистанційну диктовку, так і передрук на машинці записаного тексту.

Винахід в 1948 році транзистора і успішний розвиток техніки напівпровідників поклало початок створенню портативної диктофонного апаратури з незалежним живленням. Це розширило області застосування диктофонів.


1. Диктофонна станція

диктофонний станція інформація автоматичний

Диктофонна станція – розподільний пристрій для автоматичного дистанційного керування записом усної інформації на диктофон і автоматичним розподілом завантаження їх за часом. Найбільший ефект дає застосування Д. с. в машинописному бюро, в якому друкування текстів здійснюється фономашиністками з фонограм, записаних на диктофоні. Звуконосий диктофона у вигляді касети з магнітною стрічкою, диска та ін. із записаним текстом (фонограмою) разом з супровідним бланком передається на Д.с., де фономашиністка, прослуховуючи запис, виготовляє машинописний текст. Диктофони, що встановлюються на Д.с., Можна включати в телефонну мережу установи, що дає можливість виконавцям з робочого місця диктувати тексти по телефонних каналах на «чергові» диктофони. Д. с. дозволяє також отримати (при декількох диктофонах, по черзі підключаються на запис з мікрофонів, а потім на відтворення для фономашиністок) видрукуваний повний текст виступів або протокол наради через 5–10 хв. після їх закінчення.

Зазвичай диктофон використовується в якості звукової записної книжки – для швидкого запам'ятовування номера телефону, продиктованого адреси чи іншої важливої інформації якщо під рукою немає блокнота. Запис звуку можна робити як з мікрофону, так і під час телефонної розмови.

Найперший диктофон – касетний був винайдений ще в середині 20-го століття компанією Olympus, яка з того далекого часу займається розробкою і впровадженням новітніх і кращих моделей мінікасетних і цифрових диктофонів. І ті й інші мають певний набір переваг.

Відмінність мікрокасетного диктофонів в наявності мікрокасети, на яку записується інформація. Якщо вона закінчилася, досить поміняти її на нову. У цифровому диктофоні інформацію необхідно або завантажити на комп'ютер, або стерти або поміняти карту пам'яті.

Крім цього, має відмінність тривалість і якість запису. А також у кожного типу диктофонів є набір додаткових функцій, які у цифрових моделей дещо ширше. Варто звернути увагу і на те, що якщо Ви розраховуєте переносити запис на комп'ютер, має сенс зупинити свій вибір на цифрових диктофонах, диктофон касетний не обладнаний інтерфейсом USB.

Цифровий диктофон – ідеальний спосіб зберегти потрібні слова.

Мабуть, кожна людина в своєму житті періодично стикається з необхідністю оперативно записати будь-яку аудіоінформацію, чиїсь слова, інструкції, дані, власні роздуми чи, можливо, рядки віршів, раптово навіяних мирно сяючими зірками.

Ідея створення автоматичних пристроїв для запису звуку народилася порівняно давно, проте її реалізації довго перешкоджало відсутність технічних можливостей. До того як був створений диктофон, вся робота по складанню протоколів конференцій та з'їздів, записи судових засідань, пісень, віршів і філософських думок виконувалася людиною вручну, за допомогою пера і паперу.

З появою друкованої машинки в 1808 році ця задача стала дещо простіше, проте минуло більше століття, перш ніж був винайдений магнітний носій і з'явився перший диктофон, що дозволив повністю автоматизувати цю роботу. Першим носієм аудіоінформації стала звичайна папір з нанесеним на ній магнітним порошком. Пізніше в якості основи стали використовувати Ацетилцелюлоза, а потім лавсан.

Перший діючий прототип диктофона з'явився в 20-і роки минулого століття, це було громіздке пристрій з великими бобінами, на яких розташовувалася магнітна стрічка. На бобіну вагою в кілька кілограмів містилося не більше однієї години безперервного запису. Згодом диктофон удосконалювався паралельно з еволюцією носіїв інформації.

У 1963 році весь світ облетіла новина про створення так званих компакт-касет. Цей носій інформації набув всесвітню популярність і аж до 90-х років минулого сторіччя був одним з основних носіїв інформації для запису музики, звуків і мови. В кінці 70-х з'явилися мікрокасети – більш компактний (5х3х0, 8 см) варіант компакт-касет. До появи мікрокасети диктофон являв собою досить громіздкий апарат, але, завдяки невеликому розміру нового носія інформації та достатньої ємності, стало можливим створити невеликий диктофон, який вже можна було назвати кишеньковим.

З тих пір як диктофон дозволив тривало вести якісну аудіозапис, журналісти, стенографістки, секретарі, письменники, студенти і викладачі з полегшенням зітхнули і відклали в сторону багатостраждальні кулькові ручки. Однак далеко не всі могли дозволити собі купити навіть найдешевший касетний диктофон, так як це були досить складні і дорогі пристрої.

Справжньою революцією на шляху розвитку систем аудіозаписи стало впровадження цифрових форматів. Звичайно, перші магнітні й лазерні диски не володіли достатнім об'ємом пам'яті і були занадто дорогі, щоб диктофон використовував їх як носія інформації. Але вже з кінця 90-х років розробка нових форматів стиснення інформації, впровадження лазерних CD, а потім і DVD мінідисків, компактних «вінчестерів» і флеш-пам'яті зробило диктофон набагато компактніше, а головне – доступніше для більшості споживачів.

Останньою ступенем еволюції портативних пристроїв аудіозаписи стало створення багатофункціональних мініатюрних диктофонів, що використовують як носія інформації сучасні мікро- флеш-карти. Такий диктофон має розміри всього у кілька сантиметрів, а деякі моделі і зовсім можна використовувати в якості брелока для ключів. Незважаючи на це, сучасний цифровий диктофон може автономно працювати більше десяти діб, забезпечуючи якісну звукозапис та збереження даних на флеш-карті, яка може вмістити від 24 до 300 годин безперервної аудіозаписи, в залежності від формату запису та ступеня стиснення даних.

Сучасний цифровий диктофон став незамінним другом, помічником і знаряддям праці для всіх, кому волею долі доводиться постійно стикатися з великими обсягами мовної інформації. Багато журналістів, вчені, студенти та викладачі, працівники правоохоронних органів і адвокати, письменники і поети практично щодня використовують диктофон у своїй роботі.

Однак диктофон вже давно вийшов за рамки вузької професійної діяльності. Сьогодні дозволити собі використовувати це диво техніки може кожна людина. Мініатюрний цифровий диктофон дозволяє позбутися від необхідності постійно носити з собою блокнот і ручку. Якщо потрібно терміново записати чиюсь адресу, маршрут поїздки, список покупок, технічні характеристики, номер мобільного телефону або навіть просто раптово прийшла думка, то цифровий диктофон виявиться як не можна до речі. З вас незаконно вимагає хабар черговий бюрократ, вам нагрубили в магазині або ви просто вирішили дізнатися, про що говорять колеги, поки вас немає – знову диктофон виявиться дуже корисний. У цьому випадку диктофон може стати не тільки корисним сховищем інформації, але і вашим свідком і захисником перед іншими людьми або правоохоронними органами.

Крім того, диктофон може стати вельми незвичайним і корисним подарунком практично для будь-якої людини, незалежно від статі і віку.

Крім портативних диктофонів, нерідко застосовуються також їх стаціонарні варіанти. Стаціонарні системи запису звуку стоять у судах, конференц-залах, лекційних залах, кімнатах нарад та інших приміщеннях, де якісний запис звуку і його зберігання є найважливішим завданням. Зовні і технічно вони мало схожі на портативний диктофон, однак, виконують такі самі функції.

Нерідко цифровий диктофон використовується і в системах забезпечення безпеки. Наявність датчика звуку, висока чутливість мікрофона і можливість тривалої автономної роботи робить диктофон відмінним пристосуванням для контролю та захисту.

Використання 8-канальної системи запису телефонних розмов.

Окремим напрямом у системах аудіозаписи став запис телефонних розмов та їх зберігання. Спочатку запис телефонних розмов була привілеєм спецслужб, розвідки і ревнивих чоловіків. Але ситуація давно змінилася, і сьогодні запис телефонних розмов стала цілком буденною справою. Операторам служб порятунку і швидкої медичної допомоги запис телефонних розмов допомагає відновити розмову з потерпілим, названий їм адресу або прізвище. Нерідко запис телефонних розмов ведеться у відділах продажів, службах підтримки та обслуговування клієнтів. Робиться це для того, щоб можна було вести статистику та аналіз роботи відділів, а в спірній ситуації завжди можна було з'ясувати, хто вів себе некоректно, клієнт або співробітник компанії.

Запис телефонних розмов у великих компаніях допомагає контролювати роботу співробітників, уникнути втрати цінної комерційної інформації. До того ж, вже давно доведено, що співробітник працює ефективніше і чемніше розмовляє з клієнтом, якщо знає, що ведеться запис телефонних розмов.

2. Вибір диктофону

Почати варто з класичних моделей диктофонів використовують для запису інформації магнітофонні касети. Основною перевагою цих моделей є їхня низька вартість. Приміром, за тридцять умовних одиниць ви маєте можливість придбати міні диктофон зразок olympus j300. Конкретна модель тут вказана для того, щоб вам було легше орієнтуватися в переліку моделей і їх цін. Подібні мікродиктофони є ідеальним рішенням, в тих випадках, коли потрібно робити дуже тривалі за часом запису. У подібних ситуаціях на користь такого вибору нас схиляють надзвичайно низькі ціни на магнітофонні носії інформації, на відміну від сучасних цифрових карток такої ж ємності з технологією запису типу FLASH. Однак якщо зацікавитися не тільки достоїнствами, але і недоліками даного вибору, то з них можна відзначити досить великі габарити пристроїв даного типу, і наявність всередині механізмів, які в процесі функціонування здійснюють рух. З плином терміну експлуатації цей факт збільшує ймовірність раптового виходу з ладу. Також варто відзначити, що в разі необхідності – записаний подібним чином аудіо матеріал буде досить незручно скопіювати в комп'ютер, через відсутність відповідних перехідників. Додайте до цього той факт, що знаходження потрібного фрагмента запису буде займати досить багато часу в порівнянні з тією миттєвої тимчасової орієнтуванням, яку можуть запропонувати цифрові диктофони.

У наш цифровий століття, коли комп'ютери увійшли в кожний офіс і в кожен будинок – мініатюрні диктофони, що використовують аналогові пристрої зберігання даних повільно, але вірно відходять у небуття. Їм на зміну приходять цифрові диктофони і приносять з собою крім нових технологій запису і зберігання даних – ще й численні додаткові функції. Слід сказати, що цифрові диктофони в масі своїй знаходяться у більш високої цінової категорії. На даний момент цифровий диктофон нормальної якості коштує близько шістдесяти умовних одиниць. З їхніх незаперечних переваг, які мають цифрові мініатюрні диктофони, необхідно відзначити відсутність рухомих механічних деталей, механізмів по протяжці магнітофонної стрічки – це сприяє збільшенню експлуатаційного терміну служби. До того ж запис проводиться в цифровому вигляді, і в разі необхідності – її завжди легко і швидко можна скопіювати в комп'ютер або в будь-яке інше цифрове пристрій підтримує прийом-передачу цифрових файлів. Однак і на цьому перелік переваг не закінчується. Одним із самих головних параметрів, якими можуть похвалитися цифрові диктофони є їхній маленький розмір.

Ви хочете купити диктофон, але не знаєте, як вибрати диктофон, і який саме диктофон вам потрібен. Адже кращий диктофон це не найдорожчий, а той який найбільш точно відповідає вашим цілям.

За призначенням диктофони поділяються на диктофони спеціального (у тому числі професійні диктофони) і масового застосування.

До спеціальних диктофонам відносяться професійні диктофони, призначені для запису великих нарад, конференцій; різні директорські установки; установки запису переговорів під час аварійних ситуацій; інформаційні диктофони та інші.

Існують кабінетні цифрові диктофони, з живленням від мережі. Вони призначені для роботи в приміщенні і мають можливість застосовуватися в системах дистанційної диктування. Також є міні диктофони для роботи на відкритому повітрі. Вони, як правило, розраховані на тривалу перенесення людьми, на перевезення всіма видами транспортних засобів і працюють на ходу.

Ношені мініатюрні диктофони призначені, в основному, для запису мови в похідних умовах. Міні диктофони умовно можна розділити за способом перенесення на кишенькові і сумковою цифрові диктофони.

Кишенькові мініатюрні диктофони мають малі розміри і вага, що створює великі зручності для індивідуальної роботи з ними і дозволяє використовувати міні диктофони як записника. Прикладом може служити цифровий диктофон edic. Чим менше важать мікро диктофони, тим вони зручніше. Вибрати диктофон, який би влаштовував вас своїми розмірами досить просто – досить його лише взяти в руку. Якщо влаштовує – можете сміливо купити диктофон.

Специфіка використання таких пристроїв як цифрові диктофони вимагає від них щодо тривалого часу запису без перезарядки носія інформації. Кращий диктофон має зручне комфортне керування апаратом і робота з ним проста і надійна в будь-яких умовах. Цифрові диктофони в силу своєї специфіки забезпечують максимальну зручність зберігання і перезарядки інформаційного носія. Ємність автономних джерел живлення забезпечує цифрові диктофони тривалим запасом часу. Професійні диктофони мають конструкцію, яка-б спрощувала їх заміну або перезарядку.

Вибір носія інформації, визначається специфічними умовами експлуатації, і призначенням який буде нести міні диктофон. У свою чергу обраний тип носія інформації визначає конструкцію апарату.

Основні вимоги, які мініатюрні диктофони надають до звукових носіїв інформації: забезпечувати необхідні електроакустичні властивості і необхідний час запису; дозволяти оперативно вносити зміни в текст; забезпечувати зручну зарядку, яку міг би використовувати навіть самий маленький диктофон, не втрачати своїх електроакустичних і механічних властивостей при багаторазовому використанні; бути зручним у зберіганні та пересиланні; мати мінімальну вагу та прийнятні розміри.

В даний час цифрові диктофони використовують карти пам'яті різної ємності, виконані за технологією FLASH. Однак існують і безліч інших носіїв інформації дозволяють здійснювати цифровий запис інформації. Правда вони не настільки широко поширені як карти пам'яті, тому можуть накладати певні обмеження, в тому випадку, якщо знадобитися передати інформацію з такого «екзотичного» носія в незнайомій обстановці (інтернет-кафе, готель, автозаправка і так далі).

Професійні диктофони, що використовують аналоговий метод запису – застосовують в якості основного носія інформації магнітну стрічку. Однак крім неї існують мініатюрні диктофони в якості магнітних носіїв звуку використовують диски, манжети, листи, і навіть дріт. Для забезпечення необхідних електроакустичних характеристик диктофонів придатний кожен з перелічених носіїв звуку, про що говорить багаторічний світовий досвід.

Наводячи опис диктофонів, можна ще згадати про такий, нині вже раритеті, як міні диктофони, що використовують механічний спосіб запису, при якому відбувається гравірування звукового сигналу на пластмасовому носії. Носій механічного запису більш міцний, ніж магнітний, його важко пошкодити навіть при недбалому поводженні. Крім того – механічна запис має один нюанс, який в залежності від ситуації можна вважати як недоліком, так і недоліком: механічну запис не можна прати. Купити диктофон не так складно як його вибрати.

Таким чином – кращий диктофон, це той диктофон, який найбільш повно відповідає всім вашим вимогам. Сподіваємося на те, що наведене нами опис диктофонів допомогло вам зі знанням справи вибрати диктофон.

Цифровий диктофон – продукт, створений на основі 3-х найважливіших технологій 20-го століття: винаходи цифрового зберігання інформації та винаходи амплітудно-цифрових перетворювачів (надалі – АЦП) і винахід FLASH-пам'яті.

Як же вийшло так, що ця мініатюрна коробочка з кнопками стала вмістилищем голосових записів, пісень і комп'ютерних файлів з інформацією?

З моменту, коли обчислювальна техніка дозволила людям зберігати в електронній пам'яті 2 різних логічних стану «0» і «1», багато допитливі уми почали перейматися питанням – а як би це використовувати не просто для обчислень і прикладної науки, а в створенні корисних речей для повсякденної життя людей?

Тут-то і стала в нагоді технологія амплітудно-цифрового перетворення для перетворення і подальшого зберігання даних (а саме звуку і відео) в електронній пам'яті.

Як же звук, і чуємо перемістився в комірки електронної пам'яті?

Коротко розглянемо для цього весь процес.

Мікрофон перетворює звукові коливання в аналоговий електричний сигнал низької частоти (ширина частотного діапазону сильно залежить від якості мікрофону), який далі йде з схеми обробки (включаючи АЦП).

Схеми аналогово-цифрового перетворювача вимірює амплітуду звукового сигналу через рівні проміжки часу (званими вибірками) і зберігає ці дані в пам'яті. Кількість вибірок визначається користувачем (за допомогою програми або установки пристрою перетворення) з урахуванням того, наскільки висока якість передачі всіх звукових «відтінків» потрібно отримати. Інша назва кількості вибірок – «частота дискретизації».

Цифрова інформація, отримана після АЦ – перетворення, направляється в електронну пам'ять безпосередньо, або після компресування її, використовую різні алгоритми компресії (Real Audio, MPEG або власні алгоритми виробників диктофонів і МР-3 програвачів).

Слуховий апарат людини найбільш добре розрізняє звуки з частотою від 30 Гц до 17000 Гц. Більш низькі звуки (інфразвук, вібрація) відчуваються вже не вухами, а практично тілом, а більш високі (ультразвук) діапазону 17000–20000 Гц можуть чути в основному музично обдаровані особистості.

Однак виробники звукової апаратури роблять своє обладнання (особливо підсилювачі) з деяким «запасом», з тим, щоб вони без спотворень посилювали і відтворювали звуки діапазону 20–20000 Гц і задовольняли запити вимогливої публіки.

Для якісного відтворення звуку частотою 20000 Гц (який, до речі не почують 80–90% людей) необхідна частота дискретизації не менше 40000 Гц (40 КГц). Стандарт цифрових аудіо дисків (типу CD) використовує ліцензоване значення частоти дискретизації 44,1 кГц. Часто використовується і менша частота дискретизації, в основному для того, щоб умістити більшу кількість звукової інформації в той же об'єм пам'яті, якщо користувачеві не обов'язково мати найкращу якість звуку (наприклад, для запису і зберігання телефонних переговорів).

Тобто, щоб записати більшу кількість звукової інформації в пам'ять, потрібно зменшувати значення параметрів, що визначають обсяг звукового файлу.

Крім частоти дискретизації, це: кількість каналів (моно – 1 канал, стерео – 2 канали) і розрядність квантування (кількість градацій виміряної амплітуди) – зазвичай використовують 8-ми або 16-ти бітне квантування. Для записів на CD потрібно 16-ти бітне квантування.

Чому ж на CD-диску уміщається всього 15–16 пісень, тоді як у форматі MP3 – може вміститися 100 або навіть 200?

Та тому, що аудіо-CD містить некомпрессированний оцифрований звук і розмір пісні тривалістю 4 хвилини становить 35–40 МБ. Швидкість потоку даних при цьому – 1,378 МБ в секунду.

Ця цифра виходить з параметрів H = 44100 В = 16, С = 2 (де Н – частота дискретизації, В – кількість біт квантування, С – кількість каналів).

У файлів з компресією. Mp3 (використання MPEG-компресії) швидкість потоку коливається від 128 КБ / с (прийнятне якість) до 256 або навіть 512 КБ / с (аналог аудіо-CD).

Природно, розмір аналогічної по тривалості (4 хвилини) пісні формату. Mp3 коливається від 3,5 до 10 М. (128 або 256 КБ / с).

Більшість цифрових диктофонів має параметр швидкості потоку даних, що визначаються параметрами H = 8000 В = 8, С = 1 (моно). Тому диктофон, який має обсяг FLASH-пам'яті всього 32 МБ записує до 25 годин голосової інформації, що як ми бачимо, значно перевищує тривалість як звукового, так навіть і МР3/CD – диска.

Однак, цифровий звук «розмістившись» на CD-носіях ніяк не змінив конструкції диктофонів, які як і раніше використовували магнітну стрічку як носій інформації.

І лише тільки з винаходом електронної FLASH-пам'яті, почалася ера цифрових диктофонів.

Винахідником FLASH-технології можна назвати компанію TOSHIBA, яка в 1984 році сповістила про цю новинку світу.

Суть технології полягає в тривалому зберіганні записаних в електронну пам'ять (не плутати з пам'яттю жорстких дисків комп'ютерів, які використовують ефект намагнічування) даних при повній відсутності живлячої напруги.

Як же працює FLASH-пам'ять?

Базовою одиницею, в якій зберігається інформація про логічне стані (0 або 1) у даній пам'яті є напівпровідниковий транзистор з двома затворами: статичним і плаваючим. Плаваючий затвор перебуває під статичним і є елементом зберігання заряду. У залежності від поданого на висновки транзистора напруги, заряд «плаваючого» затвора змінюється від «0» – це логічний нуль, до певного значення напруги, прийнятого за логічну «одиницю».

Таким чином, після подачі імпульсу, який визначає логіку осередку (транзистора), заряд може зберігатися в транзисторі дуже тривалий час (до 10 років) без подання будь-якого електрики.

Інформація заноситься в осередки FLASH-пам'яті як побітно, так і байтами. Швидкість зчитування даних з комірок деяких з найбільш «спритних» моделей з використанням подібної пам'яті на момент написання статті досягла 20 МБ / сек.

Крім комп'ютерів, FLASH-пам'ять широко використовуються в цифрових диктофонах, фотокамерах, відеокамерах, PDA, а останнім часом – навіть у телевізорах.

За сукупністю показників (ємність, швидкодія, надійність, практичність і вартість) FLASH-пам'ять виходить у лідери пристроїв зберігання інформації і, швидше за все, буде домінувати на ринку комп'ютерних аксесуарів і мультимедійного ринку в секторі пристроїв зберігання інформації.

Єдиний недолік – залежність від коливань напруги при роботі в складі якого-небудь пристрою. Однак, даний недолік притаманний в тій чи іншій мірі практично всім електроспоживачів.

Перші цифрові диктофони, що використовують FLASH-пам'ять, з'явилися в 90-х роках в основному в Кореї та Японії.

Висновок

Диктофон (від лат. Dicto – диктую і… фон), апарат для звукозапису мови з метою подальшої диктування і запису тексту промови від руки на папері.

У нецифрових Д. користуються головним чином магнітної записом. Основні вузли Д.: механізм переміщення носія запису (магнітна стрічка, дріт, манжета, диск та ін.), магнітні головки, підсилювач запису і відтворення і блок електроживлення. Вимоги до якості звуку при записі промови істотно нижче, ніж при запису музики, тому смуга пропускання частот Д. вужче, ніж у магнітофона (звичайно в межах 300–4000… 200–6300 Гц) і відношення сигнал / шум гірше (звичайно в межах 32–35 Дб). Це дозволяє застосувати низькі швидкості руху носія (наприклад, для магнітної стрічки – 2,38 см / сек, 1,19 см / сек і навіть менш) і отримати тривалість безперервного запису понад 2 год. на одній доріжці. Нерідко Д. оснащуються ще і динамічним компресором, що дозволяє поліпшити розбірливість мовлення та перекрити корисним сигналом високий рівень шумів. Запис інформації проводиться з надається цьому Д. мікрофона, перехідників для телефонних апаратів та телефонних ліній, або через комутаційний пульт (з трансляційної та диспетчерської ліній), а прослуховування запису – за допомогою головного телефону або абонентського гучномовця. Стирання запису відбувається автоматично під час нового запису. У Д. передбачаються перемотування носія в обох напрямках і прискорене повернення (відкинути) носія для повторного прослуховування невеликої частини запису. Це дозволяє записувати текст промови від руки або друкувати на друкарській машині. Управління рухом носія друкарка здійснює натисненням спеціальної клавіші або ножний педалі. Д. застосовують головним чином для запису бесід та лекцій, виступів на зборах і нарадах, телефонних розмов і диспетчерських переговорів.

Найменший диктофон (цифровий) у світі виробляється в Росії фірмою Телесистеми, за даними Книги Рекордів Гіннесса. Модель диктофона: Edic-mini Tiny B21. Його розміри складають всього 8*15*40 mm, а вага не більше 6 м. При цих мініатюрних розмірах і вазі диктофон здатний записати до 600 годин мови. Час роботи від батареї складає до 60 годин.

Оценить/Добавить комментарий
Имя
Оценка
Комментарии:
Где скачать еще рефератов? Здесь: letsdoit777.blogspot.com
Евгений07:37:10 19 марта 2016
Кто еще хочет зарабатывать от 9000 рублей в день "Чистых Денег"? Узнайте как: business1777.blogspot.com ! Cпециально для студентов!
10:17:02 29 ноября 2015
Много опечаток, но в целом неплохо.
Марк12:13:59 05 июля 2012Оценка: 4 - Хорошо

Работы, похожие на Реферат: Історія диктофону

Назад
Меню
Главная
Рефераты
Благодарности
Опрос
Станете ли вы заказывать работу за деньги, если не найдете ее в Интернете?

Да, в любом случае.
Да, но только в случае крайней необходимости.
Возможно, в зависимости от цены.
Нет, напишу его сам.
Нет, забью.



Результаты(150203)
Комментарии (1830)
Copyright © 2005-2016 BestReferat.ru bestreferat@mail.ru       реклама на сайте

Рейтинг@Mail.ru