Банк рефератов содержит более 365 тысяч рефератов, курсовых и дипломных работ, шпаргалок и докладов по различным дисциплинам: истории, психологии, экономике, менеджменту, философии, праву, экологии. А также изложения, сочинения по литературе, отчеты по практике, топики по английскому.
Полнотекстовый поиск
Всего работ:
365021
Теги названий
Разделы
Авиация и космонавтика (304)
Административное право (123)
Арбитражный процесс (23)
Архитектура (113)
Астрология (4)
Астрономия (4819)
Банковское дело (5232)
Безопасность жизнедеятельности (2626)
Биографии (3424)
Биология (4216)
Биология и химия (1519)
Биржевое дело (68)
Ботаника и сельское хоз-во (2837)
Бухгалтерский учет и аудит (8274)
Валютные отношения (50)
Ветеринария (50)
Военная кафедра (763)
ГДЗ (2)
География (5279)
Геодезия (30)
Геология (1222)
Геополитика (43)
Государство и право (20408)
Гражданское право и процесс (465)
Делопроизводство (19)
Деньги и кредит (108)
ЕГЭ (173)
Естествознание (95)
Журналистика (898)
ЗНО (54)
Зоология (34)
Издательское дело и полиграфия (476)
Инвестиции (106)
Иностранный язык (62958)
Информатика (3619)
Информатика, программирование (6459)
Исторические личности (2207)
История (21558)
История техники (766)
Кибернетика (64)
Коммуникации и связь (3164)
Компьютерные науки (61)
Косметология (17)
Краеведение и этнография (588)
Краткое содержание произведений (1000)
Криминалистика (106)
Криминология (48)
Криптология (3)
Кулинария (1167)
Культура и искусство (8492)
Культурология (537)
Литература : зарубежная (2046)
Литература и русский язык (11728)
Логика (532)
Логистика (21)
Маркетинг (7996)
Математика (3743)
Медицина, здоровье (10559)
Медицинские науки (88)
Международное публичное право (58)
Международное частное право (36)
Международные отношения (2257)
Менеджмент (12497)
Металлургия (91)
Москвоведение (801)
Музыка (1339)
Муниципальное право (24)
Налоги, налогообложение (215)
Наука и техника (1141)
Начертательная геометрия (3)
Оккультизм и уфология (8)
Остальные рефераты (21746)
Педагогика (7853)
Политология (3804)
Право (682)
Право, юриспруденция (2881)
Предпринимательство (474)
Промышленность, производство (7116)
Психология (8703)
психология, педагогика (4123)
Радиоэлектроника (447)
Реклама (953)
Религия и мифология (2974)
Риторика (23)
Сексология (748)
Социология (4884)
Статистика (95)
Страхование (107)
Строительные науки (7)
Строительство (2008)
Схемотехника (15)
Таможенная система (664)
Теория государства и права (240)
Теория организации (39)
Теплотехника (26)
Технология (624)
Товароведение (16)
Транспорт (2658)
Трудовое право (136)
Туризм (90)
Уголовное право и процесс (406)
Управление (95)
Управленческие науки (24)
Физика (3480)
Физкультура и спорт (4486)
Философия (7216)
Финансовые науки (4593)
Финансы (5390)
Фотография (3)
Химия (2247)
Хозяйственное право (23)
Цифровые устройства (29)
Экологическое право (35)
Экология (4517)
Экономика (20661)
Экономико-математическое моделирование (667)
Экономическая география (119)
Экономическая теория (2573)
Этика (889)
Юриспруденция (288)
Языковедение (148)
Языкознание, филология (1142)
.

www.Referatik.RuДипломы, Курсовые и Рефераты на Заказ!
Без предоплаты, Антиплагиат свыше 80 % , Срок от 24 ч.
Тел: (495) 223-11-00 с 10 до 20 ч. Подробнее Подробнее Заказать

Курсовая работа: Фізична реабілітація дітей із затримкою психічного розвитку віком 6-8 років

Название: Фізична реабілітація дітей із затримкою психічного розвитку віком 6-8 років
Раздел: Рефераты по психологии
Тип: курсовая работа Добавлен 05:22:59 21 февраля 2011 Похожие работы
Просмотров: 3613 Комментариев: 0 Оценило: 0 человек Средний балл: 0 Оценка: неизвестно     Скачать

Дипломна робота

"Фізична реабілітація дітей із затримкою психічного розвитку віком 6–8 років"

Вступ

Актуальність дослідження. На сучасному етапі в Україніспостерігається тенденція до збільшення кількості дітей, які мають відхилення у психічному і фізичному розвитку. Значну частину серед їх займають діти із затримкою психічного розвитку. Науковцями [14; 19; 57] доведено, що у дітей даної категорії спостерігається порушення пізнавальної та емоційно-вольової сфер, недостатній рівень розвитку координаційних здібностей, гнучкості, загальної витривалості. За даними медичної статистики [90] кількість здорових дітей із затримкою психічного розвитку складає лише 15%, що стає основною причиною труднощів їх адаптації до шкільного навантаження. У них спостерігається довготривала соматична недостатність різного походження, важкі соматичні захворювання (багато численні пневмонії, ангіни та ін.), що мають місце вже в перші роки життя.

Діяльність спеціальних дошкільних закладів у сучасних умовах неможлива без заснованої на результатах комплексної діагностики кваліфікованої і взаємопов'язаної корекційно-реабілітаційної допомоги дітям із затримкою психічного розвитку з урахуванням їх соматичних та психофізичних особливостей і можливостей. У зв'язку з цим важливим етапом удосконалення корекційно-реабілітаційного процесу в спеціальних дошкільних закладах для дітей даної категорії є використання в практиці роботи засобів фізичної реабілітації [31].

Вивчення досвіду роботи спеціальних дошкільних закладів, аналіз літературних джерел дав змогу зробити висновок про значні недоліки в організації і змісті фізреабілітаційного процесу, невизначеність доступних для дітей даної категорії засобів фізичної реабілітації і, взагалі, нерозробленість спеціальної комплексної програми фізичної реабілітації для дошкільників із затримкою психічного розвитку, заснованої на їх специфічних особливостях і можливостях.

Отже, актуальність обраної проблеми, її соціально-педагогічне значення і недостатня розробленість у галузі корекційної педагогіки та фізичної реабілітації зумовили вибір теми дипломної роботи і мотивували перебіг відповідного дослідження.

Об’єкт дослідження: процес фізичної реабілітаціїдітей дошкільного віку із затримкою психічного розвитку в умовах спеціальних дошкільних закладів.

Предмет дослідження: корекційно-реабілітаційна спрямованість засобів фізичної реабілітації.

Мета : розробити, науково обґрунтувати та експериментально апробувати комплексну програму фізичної реабілітації для дітей дошкільного віку із затримкою психічного розвитку з урахуванням їх соматичних та психофізичних особливостей і можливостей.

Гіпотеза дослідження. Розробка комплексної програми фізичної реабілітації, що включає визначення загальних та корекційних завдань і засоби фізичної реабілітації сприятиме покращенню стану здоров’я та корекції недоліків у психофізичному розвитку дітей із затримкою психічного розвитку віком 6–8 років.

Завдання дослідження:

1.Проаналізувати спеціальну літературу з галузі корекційної педагогіки й психології, фізичної реабілітації з проблеми дослідження.

2.Виявити відхилення в стані здоров'я та психофізичному розвитку дітей із затримкою психічного розвитку віком 6–8 років.

3.Визначити засоби фізичної реабілітації, спрямовані на покращення соматичного стану та відновлення і корекцію вторинних недоліків у психофізичному розвитку дітей із ЗПР.

4.Експериментально апробувати комплексну програму фізичної реабілітації для дітей дошкільного віку (6–8 років) із затримкою психічного розвитку.

Методи дослідження: теоретичний аналіз спеціальної науково-методичної літератури з проблеми дослідження; аналіз документальних даних, педагогічне спостереження, медико-біологічні методи дослідження, тестування рівня психофізичного розвитку, педагогічний експеримент, методи математичної статистики.

Наукова новизна і теоретичне значення результатів дослідження полягають у тому, що:

- визначено і науково обґрунтуванні загальні і корекційні завдання фізичної реабілітації дошкільників із затримкою психічного розвитку;

- здобуто нові експериментальні дані щодо стану здоров'я та психофізичного розвитку дітей із затримкою психічного розвитку віком 6–8 років;

- доведено корекційно-реабілітаційний вплив засобів фізичної реабілітації на покращення здоров'я та корекцію вторинних недоліків у психофізичному розвитку дошкільників із ЗПР.

Практичне значення дослідження полягає в розробці та апробації комплексної програми фізичної реабілітації з урахуваннями соматичних та психофізичних особливостей і можливостей дошкільників із ЗПР. Матеріали роботи можуть бути використані для підвищення ефективності лікувально-реабілітаційної та корекційно-розвивальної роботи в спеціальних дошкільних закладах для дітей із затримкою психічного розвитку.

Експериментальна база дослідження – дошкільне відділенняспеціального реабілітаційного навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа I ступеня – дошкільний заклад №34» м. Суми.

Структура і обсяг роботи. Дипломна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (111 найменувань) та 5 додатків. У тексті містяться 7 таблиць, 3 малюнки. Основний зміст роботи викладено на 66 сторінках. Загальний обсяг дипломної роботи становить 93 сторінки.

1. Затримка психічного розвитку як загальнопедагогічна проблема

1.1 Сутність і зміст поняття затримка психічного розвитку

Проблема слабовираженних відхилень у психічному розвитку виникла і здобула особливе значення, як у закордонній, так і у вітчизняній науці лише в середині XX ст., коли внаслідок бурхливого розвитку різних галузей науки і техніки і ускладнення програм загальноосвітніх шкіл з'явилася велика кількість дітей, що зазнають труднощі в навчанні [103].

Комплексне клініко-психолого-педагогічне обстеження стійко невстигаючих учнів зі шкіл різних регіонів країни і теоретико-науковий аналіз стали засадою сформульованих уявлень про дітей із затримкою психічного розвитку (ЗПР).

За всіма досліджуваними показниками психосоціального розвитку діти даної категорії якісно відрізняються від інших дизонтогенетичних розладів, з одного боку, і від «нормального» розвитку – з іншого, займаючи за рівнем психічного розвитку проміжне положення між розумово відсталими і нормально розвинутими однолітками.

Діти із затримкою психічного розвитку описуються в літературі [9; 18] як особлива група відставанням у психічному розвитку, що мають такі особливості інтелекту і особистості, які не дозволяють їм вчасно і якісно опановувати елементарними знаннями.

Затримка психічного розвитку (ЗПР) – це вповільнення темпу розвитку психіки і виражається в нестачі загального запасу знань, обмеженості уявлень, незрілості мислення, перевазі ігрових інтересів і нездатності займатися інтелектуальною діяльністю [4; 19; 28; 55]. Поняття «затримка психічного розвитку» вживається стосовно до дітей зі слабко вираженою органічною або функціональною недостатністю центральної нервової системи. У них спостерігається поліморфна клінічна симптоматика: незрілість складних форм поведінки, цілеспрямованої діяльності на тлі швидкої виснажуваності, порушення працездатності. Такі діти відзначаються, як діти з недостатніми здатностями до навчання.

Для затримки психічного розвитку характерне вповільнення темпу формування пізнавальної і емоційної сфер з їхньою тимчасовою фіксацією на більш ранніх етапах. Характерна мозаїчність ураження, при якій поряд із дефіцитарними функціями є і збережені [5].

Патологічною сутністю ЗПР є вплив цілого ряду патологічних факторів перинатального, натального і постнатального періоду [16; 20; 23]. Аналіз электрофізіологічних даних свідчить про наявність органічних уражень мозку у майже всіх дітей із ЗПР. У більшості випадків при ЗПР виявляється сполучення органічних ушкоджень у вигляді енцефалопатичних розладів і недостатності окремих психічних функцій з ознаками загального психічного недорозвинення[38].

Дослідники [29; 30] вказують на варіабельність прояву затримки психічного розвитку. У літературі, присвяченої вивченню дітей із ЗПР, відзначається відставання в розвитку пізнавальних процесів, порушення функції активної уваги, загальна неорганізованість діяльності, перевага ігрових мотивів і малої здатності до вольового зусилля, недостатність загального запасу знань, обмеженість уявлень, слабка працездатність [37; 52; 53].

У роботі К.С. Лебединської [56] узагальнено дані про різні причини виникнення ЗПР. Затримка може бути обумовлена генетичними факторами і екзогенними шкідливостями, що впливають на центральну нервову систему. Причинами ЗПР можуть бути патологія вагітності, асфіксія і травми при пологах, постнатальні нейроінфекції, тривалі токсико-дистрофіруючі захворювання в перші роки життя.

Серед різних класифікацій ЗПР найпоширеною є класифікація К.С. Лебединської [56], розроблена на основі етиопатогенетичного підходу, у відповідності, з яким розрізняють 4 основних варіанти ЗПР:

1. ЗПР конституційного походження. До цього варіанта відносяться діти із психічним і психофізичним інфантилізмом;

2. ЗПР соматогенного походження, при якому в дітей відзначається фізична й психічна астенія;

3. ЗПР психогенного генезу, при якому переважно порушується емоційно-вольова сфера;

4. ЗПР церебрально-органічного генеза з перевагою органічного інфантилізму з порушенням пізнавальної діяльності.

Для дошкільників із ЗПР типові такі особливості, як незрілість емоційно-вольової сфери, швидка стомлюваність, коливання працездатності, виснажуваність нервових процесів [11; 40]. Дітям із ЗПР, у порівнянні з їхніми однолітками, необхідний більш тривалий період для прийому і переробки сенсорної інформації. Крім того, у них виявляється зниження, як довгострокової, так і короткочасної пам'яті, довільного і мимовільного запам'ятовування. Також характерні низька продуктивність і стійкість пам'яті, слабкий розвиток опосередкованого запам'ятовування, зниження його при здійсненні інтелектуальної активності [84; 85]. Клінічні спостереження і психологічні дослідження свідчать про недостатній розвиток емоційно-вольової сфери. Затримка розвитку включає емоційний компонент, що робить значний вплив на емоційну діяльність [11].

Характеризуючи в цілому дітей із ЗПР, слід зазначити нерівномірність порушень різних психічних функцій [49]. Функції, які інтенсивно розвиваються в більше ранні періоди, страждають сильніше, ніж функції, формування яких відбувається пізніше [15]. Для дітей зі ЗПР одним із частих проявів є синдром дефіциту уваги з гіперактивністю [35].

Розглядаючи діяльність дітей із ЗПР в аспекті проблем варто зазначити дослідження, проведені під керівництвом В.І. Лубовского [62], у яких вказується, що діти із ЗПР зазнають труднощів у довільній організації діяльності, не вміють виконувати інструкції вихователя, переключатися з одного виду діяльності на іншій.

Дошкільники із ЗПР швидко стомлюються, працездатність їх знижується, а іноді вони взагалі відмовляються виконувати розпочату роботу. В.І. Лубовським [60; 62] відмічено, що недостатня працездатність і підвищена стомлюваність у сполученні з низьким рівнем пізнавальної активності призводять до того, що будь-який новий вид роботи, або необхідність зміни способу дії викликає утруднення. У стані стомлення працездатність і увага різко знижуються, виникають імпульсивні необдумані дії. Знижена працездатність дітей із ЗПР у процесі навчальної діяльності пов'язана із недостатнім рівнем активності симпатичного відділу вегетативної нервової системи.

Психоемоційна напруга в дітей із ЗПР на відміну від здорових однолітків перебуває на однаковому рівні, не підвищуючись у періоди стомлення. Діяльність дітей зі ЗПР характеризується загальною неорганізованістю, імпульсивністю, недостатньою цілеспрямованістю, слабким орієнтуванням у завданні, що приводить до численних помилкових дій [78]. Такі діти допускають зайві, не завжди адекватні помилки, не роблять спроб знайти раціональні прийоми роботи.

Однією із істотних особливостей діяльності дітей із ЗПР є недостатня її регуляція за допомогою мовлення. Це виражається в тому, що діти даної категорії утрудняються в адекватному словесному позначенні дій і точному виконанні запропонованих мовних інструкцій.

психофізичний реабілітація соматичний затримка

1.2 Причини виникнення затримки психічного розвитку

Видатними вітчизняними і зарубіжними лініцистами-психіатрами [56; 65] розроблено ряд класифікацій затримки психічного розвитку дітей, прослідковано причини виникнення, виявлено її динаміку, а також прогноз і можливості її корекції.

На думку Є.М. Мастюкової [68] причиною відхилення у розвитку є вплив на мозок дитини зовнішнього або внутрішнього несприятливого фактору, який обумовлює специфіку ураження або порушення розвитку психомоторних функцій.

Серед факторів, які призводять до ЗПР, виділяють біологічні і соціальні (психогенні, соціогенні).

Біологічні фактори дуже різноманітні. Науковці [16; 33] відмічають, що у даному випадку це генетично обумовлене уповільнене дозрівання різних систем дитячого організму, у тому числі і нервової системи. Такі діти, не виявляючи хворобливих ознак, і фізично, і психічно відстають від вікової норми, що виявляється під час обстеження їх на шкільну зрілість. Особливо відстає емоційно-вольова сфера: дитина може виявляти досить знань і кмітливості у грі, але дуже важко сприймає суто навчальні завдання, погано засвоює правила поведінки, обов'язки школяра. Адаптація до школи у таких дітей досить складна. Їм краще починати шкільне навчання пізніше, і при цьому вони потребують індивідуального підходу з боку сім'ї і педагога [9].

Затримка психічного розвитку у дітей зумовлена також різними тілесними захворюваннями, особливо такими, що починаються в ранньому віці, і, набуваючи хронічності, надовго позбавляють дитину життєрадісності і активності. Центральна нервова система в таких випадках безпосередньо не уражається хворобою, але страждає від загального виснаження дитячого організму. Хвороба знижує психічний тонус дитини, а тому складаються несприятливі умови і для розвитку її психічних функцій. Умовою подолання такої форми затримки психічного розвитку у дитини є лікування її хвороб та систематична педагогічна робота.

Церебрально-органічна форма затримки психічного розвитку пов'язана з хворобливим ураженням мозку. Прояви її стійкіші і яскравіше виражені. Щоб їх усунути чи пом'якшити, потрібні систематичні і тривалі лікарські та педагогічні заходи. Під час неврологічного обстеження таких дітей досить часто виявляються певні відхилення у функціонуванні їхньої нервової системи, що свідчить про шкідливий вплив на мозок чи плоду новонародженої дитини різних чинників, а саме: різні хвороби матері під час вагітності, токсичні речовини, якими забруднене навколишнє середовище, а також нікотин, алкоголь, деякі лікарські препарати [65; 66].

Затримку психічного розвитку зумовлюють різні запальні захворювання центральної нервової системи впродовж перших років життя, а також травми головного мозку.

Ознаки затримки психофізичного розвитку, пов'язані з ушкодженням мозку, у багатьох дітей виявляються вже в ранньому дитинстві: запізнілим початком ходіння, незграбністю в рухах, затримкою в розвитку мовлення, зниженою пізнавальною активністю. Залежно від того, які функціональні системи мозку зазнали ушкодження, можна спостерігати окремі особливо виражені порушення пізнавальної діяльності. У деяких дітей найбільш вираженими є недоліки розвитку мовлення, читання, в інших – лічби, просторової орієнтації, довільної регуляції поведінки [52; 86].

Причинами виникнення затримки психічного розвитку у дітей є умови її проживання в неблагонадійній сім'ї: алкоголізм батьків, їхня неуважність, жорстокість до дитини. Проведено чимало досліджень [93], які свідчать про негативний вплив на розвиток дитини ранньої ізоляції її від контактів з матір'ю. Так, втрата чи відсутність тісного контакту з матір'ю чи іншим дорослим, який виконує її функції, уже у двомісячному віці дитини призводить до серйозних розладів у її розвитку. Можливість виправити ці недоліки залежить від тривалості порушення зв'язків з матір'ю: чим вони триваліші, тім важче подолати їх наслідки.

1.3 Класифікація форм затримки психічного розвитку

Важливим напрямком у дослідженні нашої проблеми є клініко-фізіологічне і психолого-педагогічне вивчення дітей із ЗПР. Існуюча в наш час класифікація типів ЗПР, яка розроблена К.С. Лебединською [56], відображає не тільки механізми порушення психічного розвитку, але і їх причинну обумовленість. Основні клінічні типи її диференціюються за етіопатогенетичними принципами: конституційного походження, соматогенного походження, церебрально-органічного походження, психогенного походження (при патологічному формуванні особистості).

Кожному з цих варіантів властиві як специфічні особливості інфантилізму, так і різний прогностично значущий характер недостатності пізнавальної діяльності. Вони можуть бути ускладнені багатьма хворобливими ознаками – соматичними, енцефалопатичними, неврологічними – і мати свою клініко-психологічну структуру, свої особливості емоційної незрілості і порушення пізнавальної діяльності, свою етіологію.

Затримка психічного розвитку конституціонального ґенеза . До даного типу ЗПР відноситься обумовлений психічний, психофізичний інфантилізм – гармонійний або дисгармонійний. В обох випадках у дітей переважають риси емоційно-особистісної незрілості, «дитячість» поведінки, жвавість міміки і поведінкових реакцій. Розлади поведінки при дисгармонійному інфантилізмі важче піддаються психолого-педагогічній корекції і вимагають більших зусиль з боку батьків і педагогів, тому таким дітям показана додаткова медикаментозна терапія [63].

При ЗПР конституціонального походження також розглядають спадково обумовлену парціальну недостатність окремих модально-специфічних функцій (праксис, гнозис, зорова і слуховая пам'ять, мовлення), які лежать в основі формування складних міжаналізаторних навичок, таких, як малювання, читання, письмо, рахунок і інших. Генетична обумовленість даних порушень зумовлена передачею у родинах дітей із ЗПР із покоління в покоління випадками ліворуцтва, дислексії, дисграфії, акалькулії, недостатності просторового гнозиса і праксиса [58]. У плані корекції це один із самих сприятливих типів психічного розвитку при ЗПР.

Затримка психічного розвитку соматогенного ґенеза. Це тип затримки розвитку психіки обумовлений тривалою соматичною недостатністю різного походження: хронічними інфекціями і алергійними станами, уродженими і набутими вадами розвитку внутрішніх органів (серце, нирки, легені і ін.). Важливу роль відіграють важкі соматичні захворювання (численні пневмонії, ангіни і ін.), що мають місце в перші роки життя дитини. [102].

Психічний розвиток цих дітей гальмується, в першу чергу, стійкою астенією, що різко знижує загальний психічний і фізичний тонус, затримує емоційний розвиток [86]. Соматогенний інфантилізм обумовлений низкою невротичних нашарувань – невпевненістю, боязкістю, пов'язані з відчуттям своєї фізичної неповноцінності. Цей тип іноді викликаний режимом заборон і обмежень, у якому соматично ослаблена або хвора дитина. Такі діти рідко відвідують дитячий садок, вони, в основному, виховуються вдома, у результаті чого їхнє коло спілкування обмежене, порушені міжособистісні відносини. Ці діти вимагають санаторно-курортних умов, правильного режиму харчування, відпочинку, сну, їм необхідне медикаментозне лікування [5]. Нерідко виникає вторинна інфантилізація, що призводить до зниження працездатності і більш стійкій затримці психічного розвитку. Урахування поєднання всіх цих факторів є засадою прогнозу перспектив подальшого розвитку дитини та визначення змісту лікувально-профілактичного, корекційно-педагогічного і виховного впливів на дитину [14; 50].

Затримка психічного розвитку церебрально-органічного походженнявідрізняється більшою стійкістю і виразністю порушень як в емоційно-вольовій сфері, так і в пізнавальній діяльності. Анамнез дітей з даним типом ЗПР у більшості випадків показує наявність негрубої органічної недостатності нервової системи залишкового характеру внаслідок патологій вагітності (важкі токсикози, інфекції, інтоксикації, травми, конфлікт за резус-фактором), асфіксії, родові травми, постнатальні нейроінфекції та ін. [28].

Т.Д. Ілляшенко [40] відмічає, що церебрально органічна форма ЗПР є найбільш важкою. Як свідчить її назва, вона пов'язана з хворобливими ураженнями головного мозку.

Виділяють два загальних клініко-психологічних варіанти ЗПР даної категорії [56]. Перший варіант характеризується переважно незрілістю емоційної сфери за типом органічного інфантилізму. При іншому варіанті домінують симптоми ураження нервової системи і парціальні порушення вищих коркових функцій.

Затримка психічного розвитку психогенного ґенеза. Даний вид ЗПР пов’язується із несприятливими умовами виховання, що обмежують або спотворюють стимуляцію психічного розвитку дитини на ранніх етапах її розвитку. Відхилення в психофізичному розвитку дітей при даному варіанті виникають внаслідок психотравмуючого впливу середовища. Негативний вплив може позначитися на дитині ще в утробі матері, якщо жінка зазнає сильні, довгострокові переживання. ЗПР психогенного ґенеза може бути пов'язана із соціальним сирітством, культурною депривацією, при яких у дитини не виховується почуття обов’язку і відповідальності, не стимулюється розвиток пізнавальної діяльності, інтелектуальних інтересів і установ [29]. Тому риси патологічної незрілості і імпульсивності у дітей часто поєднуються із недостатнім рівнем знань і уявлень про навколишній світ, що в майбутньому відображається на фрагментарному засвоєнні шкільних предметів.

Варіант аномального розвитку особистості за типом «кумир сім'ї» обумовлений, навпаки, гіперопікою – розпещеним вихованням, при якому дитині не прищеплюються риси самостійності, ініціативності, відповідальності [19]. Для психогенного інфантилізму, поряд з недостатньою здатністю до вольового зусилля, характерні риси егоцентризму і егоїзму, нелюбові до праці.

Патологічний розвиток особистості за нервовим типом найчастіше спостерігається у дітей, батьки яких проявляють грубість, жорстокість, деспотичність, агресію до дитини та інших членів сім'ї. У таких умовах нерідко формується особистість несмілива, боязка, емоційна незрілість якої проявляється в недостатній самостійності, рішучості, активності і ініціативності [93].

Ефективність корекційних заходів при даному типі ЗПР пов'язана з можливістю перебудови несприятливого сімейного клімату і подолання розпещуючого або знехтуючого дитину типу сімейного виховання.

Поряд із визначенням типів психічного розвитку, виділені ступені її тяжкості [24]:

1. Легкий ступінь – як правило, не потребує систематичного лікування.

2. Середній ступінь – корекція відбувається в спеціальних умовах.

3. Тяжкий ступінь – уявляє собою діагностичні труднощі в плані відокремлення її від олігофренії в ступені дебільності.

Розподіл за ступенями тяжкості дає можливість більш цілеспрямовано проводити лікування, будувати корекційно-педагогічну роботу і визначати подальший прогноз у розвитку дитини даної нозоології.

1.4 Особливості психофізичного стану дітей зі ЗПР

Найважливіше значення для побудови корекційно-реабілітаційної роботи має знання специфічних психофізичних особливостей дошкільників із затримкою психічного розвитку.

Розглядаючи особливості психофізичного стану в дітей із ЗПР, ми зупинилися на таких поняттях, як психічний і фізичний стан дитини.

Психічний стан – це цілісна характеристика психічної діяльності за певний проміжок часу, що відображає своєрідність проходження психічних процесів і виступає як система їхньої організації, а також як механізм оцінки відображеної діяльності [52]. Виділяють пізнавальні і емоційно-вольові психічні процеси. У свою чергу, до пізнавальних процесів відносять відчуття, сприйняття, пам'ять, мислення і уява [16; 54].

Фізичний стан визначається, як здатність людини виконувати фізичну роботу [8] і містить у собі, у першу чергу, показники фізичного розвитку і фізичної підготовки [32]. Деякі вчені уважають, що провідним показником фізичного стану є розвиток дрібної і загальної моторики [16; 54].

Характерною ознакою затримки психічного розвитку є недорозвиток якостей уваги [30]. Тією чи іншою мірою недоліки уваги притаманні дітям, що відносяться до різних клінічних форм затримки психічного розвитку. Американські психологи і клініцисти описують «синдром дефіциту уваги», що часто сполучається з гіперактивністю, як характерний для дітей з мінімальними мозковими дисфункціями та із труднощами в навчанні. Прояви недостатності уваги в дошкільників із затримкою психічного розвитку виявляються вже при спостереженні за особливостями сприйняття ними навколишніх предметів і явищ.

У психолого-педагогічних дослідженнях [35] відзначаються наступні особливості уваги у дітей із ЗПР:

· нестійкість (коливання) уваги, що веде до зниження продуктивності, обумовлює труднощі виконання завдань. Дитина продуктивно працює протягом 5–15 хв., потім протягом 3–7 хв., «відпочиває», накопичує сили для наступного робочого циклу. У моменти «відпочинку» дитина як би «випадає» з діяльності, займаючись сторонніми справами. Після відновлення сил дитина знову здатна до продуктивної діяльності і т.д.;

· знижена концентрація. Виражається в труднощах зосередження на об'єкті діяльності і програмі її виконання, швидкої стомлюваності. Дана особливість уваги вказує на наявність органічних факторів соматичного або церебрально-органічного ґенеза;

· зниження обсягу уваги. Дитина утримує одночасно менший обсяг інформації, чим той, на основі якого можна ефективно вирішувати ігрові, навчальні і життєві завдання спостерігається утруднене сприйняття ситуації в цілому;

· знижена вибірковість уваги. Дитині важко виділити мету діяльності і умови її реалізації серед несуттєвих побічних деталей;

· знижений розподіл уваги. Дитина не може одночасно виконувати кілька дій, особливо якщо всі вони мають потребу у свідомому контролі, тобто перебувають у стадії засвоєння;

· «прилипання уваги». Виражається в труднощах переключання з одного виду або знайденого способу діяльності на інший, у відсутності гнучкого реагування на ситуацію, що змінюється;

· підвищена відволікаємість. Дитина тривалий час не може зосередитися на даній діяльності. Порівняльне експериментальне показало виражений негативний вплив на діяльність дітей із ЗПР будь-яких сторонніх подразників. Вони роблять численні помилки, темп їх діяльності внаслідок цього вповільнюється, результативність падає.

Вивчення процесів пам'яті дітей з даною патологією розвитку показало їхню недостатню продуктивність, малий обсяг, неточність і складності у відтворенні. Багато чого з того, що нормально розвинені діти, запам'ятовують легко, в їхніх відстаючих однолітків викликає значні зусилля і вимагає спеціально організованої роботи з ними. Однією з основних причин недостатньої продуктивності мимовільної пам'яті у дітей із ЗПР є зниження їхньої пізнавальної активності. У дослідженні Т.В. Егорової [37] ця проблема була піддана спеціальному вивченню. Експериментальна методика, передбачала виконання завдання, мета якого було розкласти картинки із зображеннями предметів на групи відповідно до першої букви назви цих предметів. Виявлено, що діти із затримкою розвитку не тільки гірше відтворювали словесний матеріал, але і витрачали на це помітно більше часу, ніж їх нормально розвинені однолітки. Вони самостійно, майже, не могли підібрати потрібні слова і рідко застосовували для цього допоміжні прийоми. У тих випадках, коли це все-таки відбувалося, найчастіше спостерігалася підміна мети дії. Допоміжний спосіб використовувався не для потрібних слів, що починаються на певну букву, а для складання нових (сторонніх) слів на ту ж букву [37].Н.Г. Піддубная [84] відзначала, що наочний матеріал дітьми із ЗПР запам'ятовується значно краще вербального і у процесі відтворення є більше діючою опорою. Автор відмічала, що мимовільна пам'ять у дітей із ЗПР страждає не в такій мірі, як довільна, на що треба спиратися при навчанні.Отже, необхідно спеціально активізувати пізнавальну діяльність дошкільників із ЗПР шляхом посилення мотивації, зосередження їхньої уваги дітей на завданні. Особливе значення для підвищення ефективності запам'ятовування є вміння використовувати спеціальні раціональні прийоми навчання (угруповання слів і картинок, установлення зв'язків) [37; 50].Характеристика розумової діяльності дітей із затримкою психічного розвитку має особливе значення. У дошкільників даної категорії спостерігається відставання у розвитку всіх видів мислення (наочно-дійове, наочно-образного і словесно-логічного). У найменшій мірі воно має прояв у наочно-дійовому мисленні [77]. Діти із ЗПР утрудняються діяти за наочним зразком через порушення операцій аналізу, порушення цілісності, цілеспрямованості, активності сприйняття – все це веде до того, що дитина не в змозі проаналізувати зразок, виділити головні частини, установити взаємозв'язок між частинами і відтворити дану структуру в процесі власної діяльності. Проте, дошкільники виявляються ближче за своїми результатами до нормально розвинених дітей, ніж до розумово відсталих. Розвиток словесно-логічного мислення в них також значно відстає в порівнянні з тим, що спостерігається у нормально розвинутих однолітків. Це пов'язано з порушенням найважливіших розумових операцій, які служать складовими логічного мислення: аналізу (захоплюються дрібними деталями, не може виділити головне, виділяють незначні ознаки); порівняння (порівнюють предмети за несуттєвими ознаками); класифікації (дитина здійснює класифікацію часто правильно, але не в змозі усвідомити її принцип, пояснити те, чому так зробив) [80].Дослідниками [52; 99] визначені такі загальні недоліки розумової діяльності дітей зі ЗПР:1. Несформованість пізнавальної, пошукової мотивації (своєрідне відношення до будь-яких інтелектуальних завдань). Діти прагнуть уникнути будь-яких інтелектуальних зусиль. Для них непривабливий момент подолання труднощів (відмова виконувати важке завдання, підміна інтелектуального завдання більш близьким, ігровим). Така дитина виконує завдання не повністю, а її нескладну частину. Вони не зацікавлені кінцевим результатом у завданні, але виконують. Ця особливість мислення має прояв у школі, коли діти дуже швидко втрачають інтерес до нових предметів.2. Відсутність вираженого орієнтовного етапу при рішенні розумових завдань. Діти із ЗПР починають діяти відразу. Це положення підтвердилося в експерименті Н.Г. Піддубної [84]. При пред'явленні інструкції до завдання багато дітей не зрозумівши її, прагнули швидше одержати експериментальний матеріал і почати діяти. Варто помітити, що діти із ЗПР у більшій мірі були зацікавлені в тім, щоб швидше закінчити роботу, а не якісно виконати. Вони не спроможні були аналізувати умови, не розуміли значимості орієнтовного етапу, що призводило до появи безліч помилок.3. Низька розумова активність, «бездумний» стиль роботи (діти, через поспішність, неорганізованість діють навмання, не враховуючи в повному обсязі заданої умови. У них відсутній спрямований пошук рішення, подолання труднощів). Діти вирішують завдання на інтуїтивному рівні, тобто інколи правильно відповідають, але пояснити відповідь не в змозі.4. Стереотипність мислення, його шаблонність.Також діти із ЗПР характеризуються зниженим рівнем пізнавальної активності, що проявляється в їхній недостатній допитливості [69]. Якщо більшість нормальних дітей дошкільного віку звичайно задають багато питань про предмети і явища навколишнього світу, то діти із ЗПР щодо цього значно відрізняються від них: одні питання не задають взагалі, а інші задають тільки ті, що стосуються лише зовнішніх властивостей предметів і явищ.Діти із затримкою психічного розвитку дошкільного віку відрізняються своєрідністю мовленнєвого розвитку. Це проявляється як у затримці темпу розвитку окремих сторін мовлення, так і в характері недоліків даного розвитку.Імпресивна сторона мовлення характеризується недостатньою диференційованістю сприйняття мовних звуків, відтінків мовлення (в 75% спостерігаються труднощі в диференціації звуків).Для експресивної сторони мовлення характерні бідний словниковий запас, порушення звуків мови, недостатня сформованість лексико-граматичної будови мовлення, наявність агроматизмів, дефекти артикуляційного апарату (в 55% відзначається недостатність мовної моторики: дітям важко втримувати артикуляційну позу, їхні м'язи язика напружені, також складно відбувається перехід з однієї пози на іншу, в 45% з них – дефекти будови зубного ряду) [61].До ознак своєрідної затримки мовленнєвого розвитку можна віднести процес вікового розвитку словоутворення при ЗПР [30]. Звичайно, процес бурхливого словоутворення в нормально розвинених дітей, закінчується до старшого дошкільного віку. У дітей із ЗПР цей процес відбувається аж до кінця початкової школи. Діти нечутливі до норм уживання мовлення, використовують атипові граматичні форми, що мають характер неологізмів («стули», «пальти», «садашній» замість «садовий» і т.д.). У розумово відсталих дітей цей період зовсім відсутній [54; 76].Серед помилок звуковимови у дітей із ЗПР переважають порушення свистячих (с, з) і сонорних звуків (м, н, л, р), тоді як у нормально розвинених дітей дошкільного віку частіше спостерігається порушення вимови звуків і шиплячих (ш, ж, ч, щ). Порушення вимови свистячих звуків зв'язують переважно з порушенням мовленнєвослухового аналізу.Лексична сторона мовлення перебуває у тісній залежності від загального рівня пізнавального розвитку дитини [61]. У зв'язку із зниженою пізнавальною активністю у дітей із ЗПР відзначається бідний словниковий запас, що відображає неточні уявлення про навколишній світ. Мовлення складається в основному з іменників і дієслів, прикметники використаються тільки для позначення деяких властивостей предметів. Зв'язок слова і позначуваного їм предмету нестійкий. За ступенем виразності можна виділити три групи мовленнєвих порушень, що спостерігаються у дітей із ЗПР:· ізольований фонетичний дефект (неправильна вимова лише однієї групи звуків). Причина, як правило, у порушенні артикуляційного апарата і недорозвитку мовленнєвої моторики;· комбінований дефект: дефекти вимови сполучаються з порушеннями фонематичного слуху. Є дефекти в оволодінні двома-трьома фонематичними групами;· системне недорозвинення мовлення – порушення лексико-граматичної сторони мовлення на тлі занадто бідного словникового запасу, примітивної структури висловлень.Складність мовленнєвого недорозвинення багато в чому залежить від характеру основного порушення. Так, при неускладненому інфантилізмі рівень мовленнєвого розвитку має характер деякої затримки або відповідає нормальному рівню розвитку. При ЗПР церебрально-органічного ґенеза спостерігається порушення мовленнєвої діяльності як системи.У дошкільників із затримкою психічного розвитку спостерігається відставання в розвитку емоцій, найбільш вираженими проявами, яких є емоційна нестійкість, лабільність, легкість зміни настроїв і контрастних проявів емоцій. Вони легко і, з погляду спостерігача, часто немотивовано переходять від сміху до плачу і навпаки [57].Недоліки розвитку моторики в дошкільників із ЗПР виявляються на різних рівнях нервової і нервово-психічної організації. Результатом функціональної недостатності, проявом слабко вираженої резидуальной органіки є рухова незручність і недостатня координація, що проявляються навіть у таких автоматизованих рухах, як ходьба, біг. У багатьох дітей поряд з недостатьньою координацією рухів спостерігаються гіперкінези – надмірна рухова активність у формі неадекватної, надмірної сили або амплітуди рухів [51]. У деяких дітей спостерігаються хореєформні рухи (м'язові посмикування). У деяких випадках, але значно рідше, навпаки, рухова активність значно знижена.У найбільшій мірі відставання в розвитку рухової сфери проявляється в психомоториці – довільних усвідомлених рухах, спрямованих на досягнення певної мети. Обстеження психомоторики старших дошкільників із затримкою психічного розвитку за допомогою тестів показало, що виконання багатьох із тестових завдань викликало певні труднощі у дітей. Всі завдання вони виконували повільніше, ніж нормально розвинені діти, виявлялися неточність і незручність рухів, труднощі у відтворенні поз руки і пальців. Особливі утруднення спостерігалися при виконанні поперемінних рухів, наприклад поперемінного згинання у кулак і розгинанні пальців рук або згинання великого пальця при одночасному розпрямленні інших пальців тієї ж руки. При виконанні довільних рухів часто проявлялася зайва напруга м'язів, а іноді і хореєформні посмикування [21].Дефекти координації рухів, у яких беруть участь групи м'язів обох половин тіла, значною мірою можуть бути пов'язані з відставанням у латералізації функцій, тобто у виділенні провідної півкулі мозку. Доведено, що незавершеність латералізації відзначається в багатьох дошкільників із затримкою психічного розвитку.Недоліки моторики несприятливо позначаються на розвитку образотворчої діяльності дітей, виявляючись у труднощах проведення простих ліній, виконанні дрібних деталей малюнка, а надалі – у труднощах оволодіння письмом. Отже, вищевикладене доводить про необхідність спеціальних занять з розвитку моторики цих дітей у дошкільному віці [45; 69].

Слід зазначити, що важливу роль у подальшому розвитку дитини відіграють сензитивні періоди, тобто періоди найбільш сприятливого, легкого і швидкого розвитку певних психічних процесів. У спеціальній літературі визначено, що більшість цих періодів припадає на дошкільний вік. Ці періоди нетривалі, і якщо за будь-яких причин упродовж їх не сформувалась певна структура, то в подальшому потрібно буде докласти чимало спеціальних зусиль, щоб її сформувати. А отже, розпочата у більш пізні терміни корекційно-реабілітаційна робота вже не буде такою ефективною [23; 71].

Таким чином, аналіз спеціальної літератури з даної проблеми дозволив з'ясувати основні напрями побудови фізреабілітаційної програми для дітей із ЗПР дошкільного віку з урахуванням особливостей їхнього психофізичного розвитку і визначить засоби корекційно-реабілітаційного впливу.

Основним засобом корекції і реабілітації дітей із ЗПР є фізичні вправи. Науковцями [48; 94] доведено, що фізичні вправи сприятливо діють на центральну нервову систему. Вони підвищують працездатність клітин кори головного мозку і їх стійкість до сильних подразників, покращують аналітико-синтетичну діяльність центральної нервової системи і взаємодію двох сигнальних систем, обумовлюють більш швидке формування позитивних умовних рефлексів, що супроводжується підвищенням інтенсивності і концентрації уваги, покращенням пам’яті тощо.

Деякі автори займалися дослідженням взаємозв’язку вправ координаційного характеру і рівнем розвитку психічних процесів у дітей. Так, позитивний вплив вправ та ігор координаційного характеру на підвищення рівня психічного розвитку у дошкільників і молодших школярів вказують у своїх дослідженнях І.Ю. Горська, Л.А. Суянгулова [27], А.М. Воропаєв [22], Н.П. Горбунов, Т.А. Хамадіярова [26], В. Решетилова [91] та інші.

Наукові дослідження взаємозв’язку розвитку рухових якостей та психічних процесів, інтелекту та фізичної підготовленості, впливу рухового режиму на розумову працездатність, свідчить про те, що високому рівню моторного розвитку відповідає більш високий рівень психічного розвитку [45; 92], чим вищий інтелект, тим краща успішність у навчанні [34; 111]. У свою чергу, діти з достатнім рівнем розвитку психічних процесів частіше всього мають середні і високі показники фізичного розвитку, статичної витривалості, кращу рухомість нервових процесів [6; 48].

Так, у процесі тренування підлітків М.А. Матовою [69] було встановлено, що чим вище розвинута зорово-моторна координація, тим вище інтелектуальні показники, показники успішності у навчанні.

В.Д. Чекалов [104] у своїх дослідженнях спостерігав позитивний вплив вправ координаційного характеру на підвищення рівня перцептивних функцій і психічних процесів у нормально розвинутих першокласників. Був встановлений взаємозв’язок між руховою пам’яттю та ступенем засвоєння учбового матеріалу у дітей.

У свою чергу, А.В. Петров [83] експериментально довів, що використання в шкільній практиці спеціальних ігор сприяє подоланню навчальних труднощів молодших школярів.

На думку А. Кузнєцова [51], умови життєдіяльності організму, його взаємодія з довкіллям, руховий режим, діяльність – є важливим індикатором багатьох психічних процесів, а також передумовою адаптації першокласника до навчання.

Деякі автори вивчали вплив засобів та методі фізичного виховання на психічну сферу дітей дошкільного віку із ЗПР.

Так, В.А. Ільїним [39] була розроблена і впроваджена фізкультурно-оздоровча робота з вихованцями дошкільних груп дитячих будинків із ЗПР, яка значно підвищила показники психічного розвитку і розумової працездатності даної категорії дітей, а також позитивно вплинула на такі провідні фізіологічні функції нервових процесів, як сила, рухомість і урівноваженість.

А.М. Воропаєв [22] у своєму дослідженні вивчав залежність між показниками моторики і «шкільної зрілості» у дітей дошкільного віку з її недостатнім рівнем. Важливе значення в своїх корекційних заняттях він надає вправам та іграм для розвитку координаційних здібностей та оволодіння просторовими характеристиками рухів, які, у результаті експериментальної перевірки, сприяло підвищенню показників «шкільної зрілості» та мали між собою високу кореляційну залежність.

Л.Є. Шевченко [106] у своїй корекційній роботі зі старшими дошкільниками із ЗПР активно використовувала такі засоби фізичного виховання, як рухливі ігри, вправи на дрібну моторику, вправи та ігри з речитативом, що значно покращило їх психофізичний стан у процесі таких занять.

Деякими дослідниками був встановлений позитивний вплив рухової діяльності на психічний розвиток дітей молодшого шкільного віку із ЗПР.

Так, Г.М. Шамардіною, О.Г. Кузичкіним, Н.Г. Долбишевою [105] були розроблині та впроваджені в навчальний процес спеціальні комплекси вправ коригуючої спрямованості для усунення психофізічних порушень у розвитку дітей молодшого шкільного віку із ЗПР. За допомогою розробленої методики був скоригований не тільки фізичний розвиток і рівень рухових здібностей, але й розумовий розвиток дітей даної категорії.

Г.А. Каменщиковою [43] була розроблена оздоровча програма з фізичної культури, яка сприяла не тільки підвищенню рівня фізичного розвитку, але й зменшила захворюваність та підвищила пізнавальну активність у дітей молодшого шкільного віку з нормальним і затриманим психічним розвитком.

Н.П. Горбуновим та Т.А. Хамадіяровою [26] були розроблені спеціальні валеологічні підходи до фізичного виховання, які були спрямовані на активізацію пропріорецепторів старшокласників із ЗПР, що позитивно вплинуло на їх динаміку вищих психічних функцій.

Але теоретичний аналіз показав недостатню розробленість даної проблеми в науково-методичній літературі, що і зумовило нас обратидану тему та провести дослідження.

В першому розділі було розкрито сутність поняття «затримка психічного розвитку», причини її виникнення; розглянута класифікація типів ЗПР та особливості психофізичного розвитку дітей даної категорії; проаналізовано стан розробленості досліджуваної проблеми в спеціальній літературі.

2. Організація, контингент і методи дослідження

2.1 Організація дослідження

Дослідження обраної проблеми проводилися протягом 9 місяців (вересень 2006 р. – травень 2007 р.) і охоплювало такі основні етапи:

На першому (інформаційно-пошуковому) етапі дослідження відбувалося визначення загального напрямку дослідження, аналіз літературних джерел з галузі корекційної педагогіки та психології, фізичної реабілітації; визначення мети, об'єкту, предмету і завдань дослідження, виявлення загальних відхилень у психофізичному розвитку дітей дошкільного віку із затримкою психічного розвитку, підбір методик дослідження.

На другому (дослідно-експериментальному) етапі дослідження розроблений експериментальний зміст комплексної програми фізичної реабілітації дітей дошкільного віку із затримкою психічного розвитку і проведений експеримент.

На третьому (узагальнюючому) етапі дослідження проводилася обробка експериментальних даних і перевірка ефективності розробленої програми шляхом порівняння вихідного та кінцевого результату соматичного та психофізичного стану дітей з експериментальної групи.

Дослідження проводилися на базі дошкільного відділення Сумського спеціального реабілітаційного НВК «Загальноосвітня школа I ступеня – дошкільний заклад №34». У дослідженні брали участь 26 дітей із затримкою психічного розвитку віком від 6 до 8 років.

До й після експерименту було проведене обстеження дошкільників експериментальної й контрольної груп. Протягом 6 місяців був впроваджений експериментальний варіант комплексної програми фізичної реабілітації, яка включала 60 хвилин на тиждень занять з ЛФК, 90 хв./тиждень масажу, фітотерапію, 50 хв./тиждень аромотерапії та 150 хв./тиждень загартувальних заходів.

У процесі констатуючого дослідження ми дотримувалися такої спеціальної організації:

- передумовою проведення обстеження було встановлення контакту з дітьми із ЗПР. Знайомство з дітьми відбувалося у звичайних для них умовах під час самостійних ігор у груповій кімнаті та на прогулянці. Під час спільних ігор ми дізнавалися імена та прізвища дітей, де вони мешкають, хто їхні батьки;

- діагностичне заняття проводилося один раз на день, у першу половину дня, у залі для ЛФК (у знайомому навчальному середовищі);

- обстеження дитини тривало від 15 до 35 хвилин, залежно від індивідуальних особливостей її організму та з обов'язковим запобіганням стоми;

- діагностичне обстеження проводилося в індивідуальній та індивідуально-груповій формах, з використанням цікавих, веселих ігрових прийомів, бесід, нескладних для розуміння дитини тестових завдань, із використанням дидактично-ігрового матеріалу.

2.2 Методи дослідження

У роботі були використані такі методи дослідження: аналіз науково-методичної літератури, аналіз документальних даних, педагогічне спостереження, медико-біологічні методи дослідження, тестування рівня психофізичного розвитку, педагогічний експеримент, методи математичної статистики.

Аналіз науково-методичної літератури. Аналізуючи літературні джерела, були розглянуті питання, пов'язані з визначенням поняття «затримка психічного розвитку», причинами виникнення даної патології в дітей, особливостями їхнього психофізичного розвитку.

Встановлено, що останнім часом в загальному комплексі заходів з метою реабілітації дітей із затримкою психічного розвитку щораз більшу увагу заслуговують засоби фізичного виховання, як елемент соціальної адаптації. Однак розроблену комплексну методику фізичної реабілітації дітей дошкільного віку із затримкою психічного розвитку з цього питання в літературі знайти не вдалося.

Аналіз документальних даних. Нами проаналізовані індивідуальні медичні картки, протоколи ПМПК, психолого-педагогічні характеристики дітей дошкільного віку із затримкою психічного розвитку. Збиралися анамнестичні дані шляхом бесід з вихователями, інструкторами з ЛФК, дефектологами, психологами. За допомогою цього проводився набір у групи, обиралися засоби фізичної реабілітації, розроблялася комплексна програма фізичної реабілітації з урахуванням індивідуальних психофізичних особливостей дітей даної категорії.

Педагогічне спостереження використовувалося з метою отримання візуальної інформації фізреабілітаційного процесу в даному дошкільному закладі.

Об'єктами педагогічного спостереження були:

- заняття з лікувальної фізичної культури;

- масаж, що проводився різними методами;

- фітотерапія;

- аромотерапія.

Медико-біологічні методи дослідження були спрямовані на виявлення у дітей із затримкою психічного розвитку дошкільного віку порушення постави та стопи (плоскостопість).

Порушення постави пов'язано із м'язовим дисбалансом. Доведено, що неправильна поставу несприятливо позначається на функціях внутрішніх органів: ускладнює роботові серця, легенів, шлунково-кишкового тракту, у зв'язку з чим зменшується життєва ємність легень, знижується обмін речовин, з'являється головний біль, підвищується втомлюваність, знижується апетит, дитина стає млявою і апатичною. У зв'язку з цим у неї можуть виникнути проблеми, пов'язані з майбутнім навчанням у школі. Тому, саме в дошкільному віці профілактика й корекція порушеної постави є найбільш ефективнішими.

При виявленні початкових форм порушень постави нами використовувався метод соматоскопії за методикою В.С. Язловецького [110]. Стан постави вимірювався в сагітальній та фронтальній площинах.

Стан постави в сагітальній площині визначався за допомогою вимірювання відстані між плечовими точками по задній та передній поверхні тулуба. Даний показник обчислювався за формулою (2.1) плечового індексу (П.І.):

П.І. = ширина плечей (см): плечову дугу (см) *100%

Ширину плечей вимірювали спереду, а плечову дугу – по задній поверхні тулуба. Якщо плечовий індекс був менший за 90%, те це означало порушення постави.

Стан постави у фронтальній площині визначався шляхом вимірювання відстані від сьомого шийного хребця до верхнього кута правої та лівої лопаток. Якщо різниця між цими показниками складала більше 1 см, то у дитини фіксувалося порушення постави.

Далі визначався відсоток дітей, які мають порушення постави як у сагітальній, так і у фронтальній площині.

З метою виявлення порушень стопи у дошкільників із затримкою психічного розвитку нами були використані такі методи дослідження:

Візуальний метод. У початковому положенні дитина стояла босими ногами на стільці, її стопи були розташовані паралельно на відстані 10 – 15 см. Нами визначалося: 1) положення кістки п'ятки по відношенню до гомілки (вигляд ззаду); 2) стан подовжнього і поперечного зведення стопи. При нормальному подовжньому зовнішньому зведенні стопи буловидно ніша. При природженій плоскостопості подовжнє зведення стопи було притиснуто до опори, а п'ята пронирована назовні. При поперечній плоскостопості стопа різко сплощена в області голівок плеснових кісток з віялоподібними розставленими пальцями.

Вимірювальний метод (плантографічний). На папері робили відбиток стопи дитини за допомогою легкої фарби, що змивалася (рис. 2.1.). На цьому відбитку проводили лінії АБ – крайні точки внутрішньої сторони, ВГ – через середину 2-го пальця і середину п'яти. ДЖ – через середину подовжньої осі ВГ і під кутом 90° до АБ. Крапку З ставили на місці перетину лінії ДЖ з внутрішнім краєм відбитку стопи.

Рис. 2.1

Далі визначався відсоток дітей, які мали стопу в нормі (індекс від 0 до 1), сплощену (від 1,1 до 2), виражено плоску (більше 2)

Для визначення рівня психофізичного розвитку дошкільників із ЗПР ми використовували тести, що характеризують стан уваги, мислення, рухової пам’яті, мовлення, дрібної моторики кистей та пальців рук, статичної координації рухів.

Всі тестові завдання проводилися в ігровій формі з використанням наочного матеріалу.

Увага у дітей є однією з ведучих психічних функцій. На думку спеціалістів-психологів, властивості уваги найбільш важливі в процесі здійснення дітьми пізнавальної діяльності. Зміна провідних властивостей уваги є одним із основних проявів зниження працездатності та зросту втоми у дітей.

Психолого-педагогічні дослідження засвідчують, що активізація уваги в тому чи іншому навчально-виховному процесі суттєво змінює його якість і перетворюється на цілеспрямовану діяльність особистості. На думку фахівців-психологів [14; 19], увага дуже важлива для здійснення дітьми пізнавальної діяльності. Вочевидь, не сформованість у дитини на необхідному етапі онтогенезу уваги може стати причиною негативного впливу на опанування різним навчальним матеріалом, особливо при ЗПР.

Методика дослідження уваги була спрямована на вивчення довільної уваги, її переключення та об’єм.

Тест «Знайди відмінності». Досліджуваному пропонувались два малюнки, однакові за сюжетом, але які мали 10 відмінностей (рис. 2.2). Досліджуваному необхідно було знайти їх. Ознайомлюючи дітей з малюнками, ми ставили за позначку виявити сформованість або не сформованість процесу порівняння. Час не обмежувався, але фіксувався. Визначався відсоток дітей у яких була порушена увага.

Рис. 2.2. Знайди 10 відмінностей


У дошкільному віці дітям властиве наочно-образне мислення (оперування образами), тому і тестове завдання на діагностику рівня розвитку мислення нами підібране відповідне.

Тест «Нісенітниця». Досліджуваному був запропонований малюнок (рис. 2.3.). Після його уважного розгляду дитиною експериментатор запитував: «Що зображено на малюнку?», «Як ти гадаєш, буває так чи ні?».

Рис. 2.3. Нісенітниця

Якщо в дитини виникали утруднення їй надавалася допомога:

Стимулююча . Допомагали дитині почати відповідати, подолати можливу невпевненість. Підбадьорювали дитину, показували своє позитивне відношення до її висловів, ставили питання, спонукаючи до відповіді: «Чи сподобалася тобі картинка?», «Що сподобалося?», «Добре, молодець, правильно міркуєш».

Спрямовуюча . Якщо спонукаючих питань виявлялося недостатньо, щоб викликати активність дитини, ставили прямі питання: «Смішна картинка?», «Що в ній смішного?».

Навчальна . Разом з дитиною розглядали якийсь фрагмент картинки, і виявляли його безглуздість: «Подивися, що отут намальоване?», «А таке може бути в житті?», «Тобі не здається, що отут щось переплутане?», «А ще отут є що-небудь незвичайне?».

При оцінці результатів виконання дітьми даного тестового завдання враховувалось:

а) включення дитини в роботу, зосередженість, відношення до неї, самостійність;

б) розуміння і оцінка ситуації в цілому;

в) планомірність опису картинки;

г) характер словесних висловів.

Критерії оцінювання:

I рівень – дитина відразу включається в роботу. Правильно і узагальнено оцінює ситуацію в цілому: «Отут все переплутано», «Плутанина якась». Доводить зроблене узагальнення аналізом конкретних фрагментів. Фрагменти аналізує в певному порядку (зверху вниз або зліва праворуч). У роботі зосереджений, самостійний. Вислови ємкі і змістовні.

II рівень – діти ситуацію оцінюють правильно, але рівень організованості, самостійності у роботі недостатній. У ході виконання завдання потребують стимулюючої допомоги. При описі картинки фрагменти виділяють хаотично, випадково. Описують те, на що впав погляд. Дитині часто важко в пошуку потрібних слів.

III рівень – оцінити правильно і узагальнено ситуацію дитина сама не взмозі. Її погляд довго блукає по картинці. Щоб дитина почала відповідати, потрібна направляюча участь педагога. Засвоєний з її допомогою спосіб аналізу застосовується при описі, оцінці інших фрагментів, але робота йде дуже мляво. Активність дитини доводиться весь час стимулювати.

IV рівень – дати правильну оцінку ситуації дитина не може. Стимуляцію, що направляє допомога «не бере». Зразок аналізу, даний педагогом, не засвоює, не може перенести його в нову ситуацію, застосувати при аналізі інших фрагментів.

Рухова чи моторна пам'ять – це пам'ять на рухи. За її допомогою запам'ятовуються як поодинокі, так і комплексні рухи.

Дослідження рухової пам’яті передбачало визначити рівень правильності, чіткості, послідовності виконання рухів згідно з інструкцією.

ТЕСТ 1. Повторити за педагогом вправи для рук: руки вперед, угору, в обидва боки, а далі виконати їх самостійно.

ТЕСТ 2. Повторити за педагогом названі вище рухи за виключенням одного «забороненого».

Критерії оцінювання:

І рівень – правильне, чітке, послідовне виконання рухів за інструкцією з першого разу;

ІІ рівень – спостерігаються незначні помилки під час виконання тестових завдань, але при повторному виконанні дитина правильно і послідовно виконує рухи;

ІІІ рівень – дитина краще запам’ятовує початок і кінець даного тестового завдання. Під час відтворення рухів спостерігається вповільнення чи прискорення їх темпу. Збій у руховій програмі розпочинається вже з третього чи навіть з другого руху, при цьому відзначаються труднощі переходу від одного рухового елементу до іншого, а також недостатньо повне відтворення матеріалу;

ІV рівень – спостерігається зниження продуктивності запам'ятовування рухового матеріалу, недостатня його усвідомленість; дитина неспроможна перейти від одного рухового елементу до іншого, спостерігаються заміни рухів, зайві та спотворені рухи.

Психолого-педагогічні дослідження [45; 61]вказують на те, що у дітей із ЗПР спостерігається затримка окремих сторін мовленнєвого розвитку. Нами досліджувався рівень сформованості словникового запасу вдошкільників із ЗПР, під час чого зверталася увага і на правильне вимовляння дітьми окремих звуків. Так досліджуваному за 1 хвилину пропонувалося скласти якомога більше слів на звук З (чи інший звук).

Критерії оцінювання:

І рівень – дитина склала 6–7 слів на запропонований педагогом звук, правильне вимовляння нею всіх звуків у словах;

ІІ рівень – дитина склала 4–5 слів на запропонований педагогом звук, правильне вимовляння нею всіх звуків у словах;

ІІІ рівень – дитина склала 2–3 слова на запропонований педагогом звук, порушення звукової сторони мовлення;

ІV рівень – дитина склала 1–2 слова на запропонований педагогом звук, значні порушення звукової сторони мовлення.

М.М. Кольцова [48] довела, що рівень розвитку мовлення дітей перебуває в прямій залежності від ступеня сформованості тонких рухів пальців рук, що рухи кистями рук філогенетично й онтогенетично пов'язані з рухом артикуляційного апарату й це є підставою розгляду кистей рук як органу мовлення. Встановлено, що кисті рук мають представництво в корі головного мозку, як і артикуляційний апарат. М.М. Кольцова [48] відзначала, що морфологічне та функціональне формування мовленнєвих зон відбувається під впливом кінестетичних імпульсів від рук. Особливо підкреслювалось, що вплив пропріоцептивної імпульсації з м'язів рук значущий тільки в дитячому віці, поки відбувається формування мовленнєвої моторної зони.

Ці факти також зацікавили нас з огляду на з'ясування готовності дитини із ЗПР до школи. Адже опанування різними навчальними предметами (письмом, математикою, малюванням, ручною працею та ін.) передбачає сформованість м'язів кисті та передпліччя. Доведено, що цілеспрямована робота з удосконалення рухів пальців є корисною для підготовки руки до письма. При недостатньому тренуванні мануальної техніки, незважаючи на значні зусилля дитини, засвоєння зазначених видів діяльності стає посутньою навчальною проблемою для дитини із затримкою психічного розвитку.

Дослідження рівня розвитку дрібної моторики дітей передбачало з'ясування якості і ступеня диференціації рухів пальців та кистей рук.

ТЕСТ 1. Скласти пальці в кільце, розкрити долоні.

ТЕСТ 2. «Пальчики вітаються» – поперемінно з'єднувати всі пальці руки з великим пальцем спочатку правою рукою, потім лівою, далі обома руками одночасно.

ТЕСТ 3. «Дощик» – кисть руки лежить на столі, пальці зігнуті. Поперемінно постукувати пальцями по столі.

ТЕСТ 4. «Віяло» – почергово загинати в кулака по одному пальцю.

Критерії оцінювання:

І рівень – достатньо висока координація рухів пальців та кистей рук, одночасність, точність, швидкість і правильність виконання рухів; достатньо високий рівень регуляції рухів під час прискорення темпу і при виконанні більш складних завдань.

ІІ рівень – дитина виконує тестові завдання у відповідному темпі і ритмі, але спостерігаються: нечіткість рухів і збільшення кількості помилок наприкінці випробування; деякі труднощі у виконанні завдань, пов'язаних із кінестетичною організацією рухів, перетворенням окремих рухових актів на плавні;

ІІІ рівень – спостерігається напруженість чи розкутість рухів пальців під час виконання завдань, намагання ритмічно виконувати тестові завдання, але в повільному темпі;

ІV рівень – страждають усі досліджувані параметри моторики кистей і пальців рук. Фіксуються характерні вияви: уподібнення, заміна рухів іншими, недосконала координація, напруженість чи розкутість рухів пальців, порушення темпоритмічної сторони виконання завдань.

Нами досліджувалася статична координація рухів . Статична координація рухів характеризує рівень розвитку функцій статичної рівноваги, тобто збереження рівноваги в різних положеннях стоячи на місці.

ТЕСТ 1. Поставити стопи ніг на одній лінії так, щоб носок однієї ноги торкався п'ятки іншої, руки витягнути вперед. Стояти із закритими очима протягом 5 секунд (двічі для кожної ноги).

ТЕСТ 2. «Журавель». В. п. – стійка на одній нозі, друга нога зігнута в коліні та торкається стопою колінного суглобу першої ноги, стегно відведене на зовні, руки на поясі. Стояти із закритими очима протягом 5 секунд (двічі на кожній нозі).

Критерії оцінювання:

I рівень – тривалість і статичність запропонованої пози, довільне її утримання;

II рівень – дитина протягом тривалого часу, але з напругою утримує позу іноді балансує тулубом, але зберігає рівновагу;

III рівень – наявність значних утруднень у збереженні рівноваги, поява тремору кінцівок, балансування тулубом, руками, хитання головою, зрушення з місця або ривки в бік, падіння;

IV рівень – неспроможність збереження статичної рівноваги;

Педагогічній експеримент полягав у впровадженні розробленої нами фізреабілітаційної програми для дітей із затримкою психічного розвитку експериментальної групи. Він був одним із основних методів у наших дослідженнях і ґрунтувався на характері і рівнях відновлення і поліпшення психофізичного стану дітей дошкільного віку із затримкою психічного розвитку.

Контроль за рівнем психічного і фізичного розвитку дітей дозволив порівняти ефективність програми, яку ми пропонуємо, з фізреабілітаційною програмою, за якою займалася контрольна група.

Важливою умовою здійснюваного експерименту була ідентичність методів дослідження на початку і у кінці експерименту.

Методи математичної статистики . Отримані в результаті дослідження матеріали були піддані математичній обробці на персональному комп'ютері з використанням програми Microsoft Excel.

2.3 Аналіз результатів констатуючого етапу дослідження

Загальною метою спеціальних дошкільних закладів у яких виховуються діти із затримкою психічного розвитку є всебічна підготовка дітей до шкільного навчання, соціальної адаптації та інтеграції в шкільне життя. У системі корекційно-реабілітаційної роботи дошкільних закладів вагоме місце посідає використання засобів фізичної реабілітації, спрямовані на попередження, відновлення та своєчасну корекцію порушених функцій і більш ефективну підготовку дитини із затримкою психічного розвитку до навчання в школі.

Вивчаючи зміст занять з ЛФК із даною категорією дітей, ми з'ясували, що не було окремого комплексу вправ для кожної дитини. Методист з ЛФК не слідкував за правильністю виконання вправ, не звертав увагу на поставу дітей. Також мало часу приділяв виконанню дихальних вправ. Заняття проводилися не в ігровій формі, що має велике значення в роботі з дітьми дошкільного віку із затримкою психічного розвитку. А отже дітям було не цікаво і вони часто відволікались.

Спостерігаючи за проведенням масажу також виявлено деякі недоліки в його проведенні. У більшості масаж використовувався з профілактичною метою.

Фітотерапія і аромотерапія взагалі не використовувались з профілактичною і лікувальною метою.

Вивчаючи медичні картки дітей із ЗПР виявлено, що часто хворіють – 42% дітей, 23% – страждають на хвороби дихальної системи, в 19% уражена зорова система, 7% дітей хворіють на захворювання серцево-судинної системи, 3% – на шлунково-кишковий тракт, 7% дітей тубінфекційні, 11% – сколіоз, 7% – дисплазія кульшового суглобу, 3% – деформація нижніх кінцівок.

Аналізуючи протоколи МПК визначили, що: специфічні розлади розвитку мовлення (F 80) спостерігаються в 53% дітей; змішані специфічні розлади розвитку (F 83) в 46%; загальні розлади розвитку (F 84) в 26%; легка ступінь розумової відсталості (F 70) в 19% дітей.

У результаті аналізу медичної документації та проведених нами медико-біологічних методів дослідження виявлено, що діти із ЗПР мали порушення постави, сколіоз, плоскостопість та уроджені ушкодження нижніх кінцівок (табл. 2.1).

Таблиця 2.1. Порушення опорно-рухового апарату

Порушення Кількість дітей у%
Порушення постави у фронтальній площині 12%
у сагітальній площині 23%
Сколіоз 11%
Плоскостопість 26%
Дисплазія кульшових суглобів 7%
Деформація нижньої кінцівки 3%

Отже потрібна своєчасна робота з усунення даних дефектів.

Аналізуючи результати дослідження психофізичного розвитку дітей із ЗПР дошкільного віку, виявили, що для них характерний недостатній рівень розвитку досліджуваних функцій (табл. 2.2).

Під час проведення дослідження виявлено що всі діти із затримкою психічного розвитку мають низьку концентрацію уваги, підвищену відволікаємість, її нестійкість. Наявність сторонніх подразників викликало значне уповільнення виконання завдання і збільшувало кількість помилок. Часто, відчуваючи труднощі під час виконання завдання, діти переключалися на іншу справу, не пов'язану з необхідною діяльністю, або переймалися своїми думками. Також у дітей спостерігалось недостатність, обмеженість, фрагментарність знань про довкілля.

Враховуючи данні літературних джерел про недостатню сформованість процесів мислення у дітей із затримкою психічного розвитку, ми досліджували загальні показники даної психічної функції у дітей із затримкою психічного розвитку. У дошкільників із ЗПР спостерігалося відставання в розвитку всіх форм мислення. Не були сформовані основні розумові операції – аналіз, синтез, порівняння, узагальнення.

Таблиця 2.2. Рівні психофізичного розвитку дітей із ЗПР віком 6–8 років

Досліджувані функції

Рівні

І рівень ІІ рівень ІІІ рівень ІV рівень
Мислення 23% 77%
Рухова пам'ять 12% 88%
Мовлення 35% 65%
Дрібна моторика 54% 46%
Статична координація рухів 62% 38%
Так дітей І і ІІ рівнів розвитку мислення на початковому етапі експерименту не виявлено. Показники ІV рівня переважали показники ІІІ рівня на 54%.Вивчення процесів пам'яті у дітей показало їх недостатню продуктивність, малий об'єм, неточність і труднощі у відтворенні. Дослідження рухової пам'яті дітей із затримкою психічного розвитку засвідчило зниження продуктивності запам'ятовування рухового матеріалу. Діти краще запам'ятовували початок і кінець завдання. З-поміж особливостей процесу запам'ятовування варто наголосити на недостатній усвідомленості навчального матеріалу. У процесі відтворення рухів спостерігалися вповільнення їх темпу чи, навпаки, прискорення, аритмічність. Збій у руховій програмі починався вже з третього, а інколи із другого рухову; при цьому відзначилися труднощі переходу від одного рухового елементу до іншого. Також спостерігалися й інші помилки: недостатньо повне відтворення матеріалу, повторення, перекручування рухів, зайві та спотворені рухи.Дітей І і ІІ рівнів розвитку рухової пам'яті також не виявлено. Показники ІV рівня переважали показники ІІІ рівня на 76%.Дослідження розвитку мовлення дітей з даною патологією містила не грубі порушення, як вимови, так і граматичної будови. Для багатьох дітей були характерні недоліки звукопромовляння свистячих і шиплячих звуків, порушення вимови звуку «р», яке обумовлене млявістю артикуляції. У дітей спостерігався збіднений словарний запас, відчувалися утруднення у пошуку потрібного слова на запропонований педагогом звук. Аналіз медичної документації свідчать про те, що у дітей із ЗПР спостерігалися ознаки загального недорозвинення мови.Результати констатуючого етапу дослідження засвідчили, що при виконанні тестового завдання на визначення рівня сформованості словникового запасу у дошкільників із ЗПР І та ІІ рівнів не виявлено. Різниця між ІІІ і ІV рівнями склала 30% на користь останнього.Дослідження рівня розвитку дрібної моторики дітей передбачало з'ясування якості й ступеня диференціації рухів.

У процесі педагогічного спостереження з'ясовано, що діти із затримкою психічного розвитку майже за всіма параметрами, що вивчалися в цьому блоці тестових завдань відставали. Для них були характерні заміна поданих рухів іншими, їх незадовільна скоординованість. Найбільш складними для дітей із ЗПР виявилися рухи як відведення і приведення пальців руки, так і протиставлення першому пальцю інших. Спостерігалися нечіткість і неритмічність рухів, уповільнення темпу виконання більш складних завдань, напруженість м'язів рук і збільшення кількості помилок наприкінці роботи.

Виявлено, що дітей І і ІІ рівнів розвитку дрібної моторики не виявлено. Показники ІІІ рівня переважали показники ІV рівня лише на 8%.Порушення статики у дітей із ЗПР спричиняло значні труднощі (а іноді неможливість) утримання рівноваги, появу тремору кінцівок. Перебуваючи в позі, діти часто балансували тулубом, намагаючись утримати рівновагу, опускали підняту ногу, торкаючись нею підлоги, піднімалися на носки. Вони краще утримували рівновагу, стоячи на правій нозі, мали труднощі в збереженні рівноваги, переважно стоячи на лівій нозі. Ми звернули увагу також на те, що дошкільники намагалися триматися руками за бильце стільця, що стояв поруч. Так дітей І і ІІ рівнів розвитку статичної координації рухів на початковому етапі експерименту не виявлено. Різниця між показниками ІІІ і ІV рівнів склала 24%.

Таким чином, проведене констатуюче дослідження свідчить про наявність у значної кількості дітей із ЗПР захворювань органів і систем, порушення постави і стопи, недостатній розвиток уваги, мислення, рухової пам'яті, мовлення, дрібної моторики, статичної координації рухів. Виявлено, що у дошкільників із ЗПР краще сформована рухова сфера ніж пізнавальна. Ці дані свідчать про непідготовленість дітей із ЗПР до школи, Отже, важливого значення набуває своєчасне попередження, відновлення та корекція зазначених порушень за рахунок спеціальної корекційно-реабілітаційної роботи.

У даному розділі були розглянуті контингент, база і методи дослідження, з урахуванням специфічних особливостей і можливостей дошкільників із ЗПР. Проаналізовані медичні картки, їх характеристики, витяги ПМПК, що дозволило визначити захворювання та патології у дошкільників. Було проведене дослідження стану постави і стопи та психофізичного розвитку дітей із затримкою психічного розвитку. У результаті аналізу даних з'ясовано, що дошкільники із ЗПР мають захворювання різних органів і систем організму та недостатній рівень розвитку уваги, мислення, рухової пам'яті, мовлення, дрібної моторики та статичної координації рухів. Всі ці дані підтверджують необхідність розробки спеціальної фізреабілітаційної програми, спрямованої на послаблення чи усунення виявлених порушень і недоліків та зміцнення здоров'я.

3. Вплив експериментальної програми на психофізичний розвиток дітей із ЗПР

3.1 Програма фізичної реабілітації дітей дошкільного віку із затримкою психічного розвитку

На основі теоретичних позицій експерименту, документальних даних, результатів констатуючого етапу в розробленій нами реабілітаційній програмі реалізовувалися такі загальні та корекційні завдання:

Загальні завдання:

- збереження та укріплення соматичного й психоневрологічного здоров'я, загартування організму;

- активізація функцій дихальної системи;

- покращення функцій опорно-рухового апарату;

- попередження, корекція порушеної постави, сколіозу;

- профілактика та корекція плоскостопості, деформації м'язів нижніх кінцівок;

- оволодіння основними руховими навиками та вміннями.

Корекційні завдання:

- уточнення та збагачення словника дітей, розвиток артикуляційного апарату;

- розвиток уваги, рухової пам'яті, мислення;

- розвиток дрібної та загальної моторики;

- розвиток статичної координації рухів;

- виховання соціально-моральної поведінки та особистісних компонентів пізнавальної діяльності.

Для вирішення поставлених завдань нами підібрані такі засоби фізичної реабілітації:

1. ЛФК.

2. Механотерапія.

3. Масаж.

4. Фітотерапія.

5. Аромотерапія.

6. Засоби загартування.

ЛФК. Заняття з лікувальної фізичної культури проводилися 3 рази на тиждень з використанням предметів та без них під музичний супровід. У комплекс з ЛФК ми включили такі види вправ: дихальна, артикуляційна, пальчикова гімнастики, вправи на формування навиків правильної постави та зміцнення склепінь стопи, м'язів нижніх кінцівок, рухливі ігри дидактичного спрямування. Всі вправи мали сюжетний зміст, що дозволяло розширювати уявлення дітей про довкілля, збагачувати їх словник, закріплювати знання, отримані на інших заняттях. Це забезпечувало міжпредметні зв'язки дошкільної ланки навчання і виховання. Вправи виконували без предметів і з предметами. Активні дії з предметами сприяли сприйманню та розрізненню кольору, форми, величини, ваги, якості матеріалу й інших властивостей предметів. Для цього застосовували малий (прапорці, кубики, кеглі, стрічки та ін.) і великий (рейки, обручі, м'ячі тощо) фізкультурний інвентар, озвучені й неозвучені предмети та іграшки (брязкальця, хусточки, султанчики, дзвіночки, квіти, повітряні кульки та ін.).

Під час зайняти з ЛФК застосовувалася механотерапія.

Дихальну гімнастику (додаток А) використовували для розвитку дихальної функції, мовлення, зниження фізичного навантаження, релаксації, зміцнення здоров'я. При виконанні вправ дихальної гімнастики слідкували за правильним виконанням вдиха й видиха, їх ритмом та синхронністю.

Артикуляційна гімнастика (додаток Б) була спрямована на тренування артикуляційного апарату, дихальних функцій, корекцію звуковимови та розвиток мовлення дітей дошкільного віку із затримкою психічного розвитку.

Пальчикову гімнастику (додаток В) використовували з метою розвитку дрібної моторики, мовлення. Проводили її систематично на кожному занятті із ЛФК, приділяючи їй по 5–7 хвилин щодня. Розпочинали з найпростіших вправ та знайомства дітей зі своїми пальцями – їхніми назвами, призначенням («Пальчики вітаються», «Стиснемо-розтиснемо», «Молоточок», «Бігунець», «Млинок», «Гра на фортепіано» та ін.). Коли дитячі пальчики ставали більш рухливими і гнучкими, вводилися пальчикові ігри, супроводжувані промовлянням звуків, слів, декламацією дитячих віршів, скоромовок, із предметами та без них.

Вправи на формування навички правильної постави (додаток Г) виконували в першій частині занять, а іноді в завершальній впродовж 4–5 хв. З метою тренування правильної постави широко використовували вправи на рівновагу, що сприяло також і розвитку статичної координації рухів. Наприклад, ми застосовували гру «Лелека» – діти вчились стояти на одній нозі на шаблоні з відбитками стіп, зберігаючи правильну поставу. Виконуючи вправи на рівновагу, приділяли увагу правильному положенню тулуба (тулуб прямий, живіт втягнутий, руки зафіксовані в певному положенні), раціональному розподіленню м'язових зусиль і регуляції їх величини (ступінь напруги та розслаблення), що сприяло підвищенню тонусу м'язів спини і всього тулуба, формуванню правильної постави, корекції плоскостопості.

Як спеціальні засоби тренування статичної рівноваги використовували різні стійки на двох ногах (І – ІV позиції ніг у поєднанні з різними позиціями рук), на одній нозі в різних позах (вільна нога вперед, назад, убік, з нахилами тулуба), на коліні тощо.

Вправи на корекцію плоскостопості (додаток Д) і тренування м’язів нижніх кінцівок. Фізичні вправи застосовувалися для усіх м'язових груп у різних вихідних положеннях, з предметами та без них. Використовували різноманітні види ходьби (на носочках, на п'ятках, спиною вперед та ін.), ходіння по похилій та ребристій поверхні.

Рухливі ігри дидактичного спрямування використовували з метою розвитку пізнавальної сфери (уваги, пам’яті, мислення, мовлення), рухових якостей, емоційного стану. Нами були підібрані і класифіковані рухливі ігри дидактичного спрямування в залежності від пори року.

І група ігор мала назву «Осінь». До неї увійшли рухливі ігри дидактичного спрямування: «Осіння палітра», «Знайди своє дерево», «Кущі, дерева та квіти», «Дощик на дорозі», «Осінній листочок», «Осінь килим ткала» та ін.

В ІІ групу – «Зима», увійшли такі рухливі ігри: «Красуня зима», «Чарівні сніжинки», «Сліди на снігу», «Сніг, лід і вода», «Птахи і звірі взимку» та ін.

Ш група – «Весна», включала ігри: «Весняні барви», «Весна вдень червона», «Відгадай, яка пташинка», «Віночок», «Весняні барви» та ін.

В ІV групу – «Літо», увійшли рухливі ігри дидактичного спрямування: «Здрастуй, літечко», «Бджілка», «Жива і нежива природа», «Назви п'ять імен», «Знайди своє дерево» та ін.

Під час розучування ігор, їх повторень, ми звертали велику увагу на емоційний стан дитини із ЗПР, створювали відповідну мотивацію ігрової діяльності, ігрових епізодів із використанням реальних випадків життя, а це, у свою чергу, сприяло розвитку їх уявлень. Неповторна специфіка рухливої гри полягала ще в тому, що в ній воля та самостійність дітей поєднувались із суворим, без застережливим дотриманням правил. Таке добровільне дотримання правил досягалося тоді, коли вони не нав'язувались, а випливали із змісту гри, її завдань і їх виконання складало головну її привабливість. Взаємовідносини і взаємодія дітей у грі, виконання ігрових дій виявляли собою особливу форму практичного ознайомлення та проникнення дитини із ЗПР у світ соціальних відносин. Ці ігри сприяли розвитку моральності дитини, розкривали перед нею взаємовідносини дорослих у процесі трудової та суспільної діяльності, та моральні норми, що лежали в основі цих стосунків. При використанні даних ігор ми простежили, що діти із ЗПР активніше пізнають навколишній світ, без особливих труднощів можуть навчитися розрізняти предмети. За допомогою дидактичних ігор діти вчилися порівнювати і групувати предмети як по зовнішніх ознаках, так і по їхньому призначенню, вирішувати завдання; у них виховувалася зосередженість, увага, наполегливість, розвивалися пізнавальні здатності.

Прагнучи ефективного вирішення корекційних завдань, застосовували такі прийоми. Так, розвиток активної уваги, пам'яті, мислення дітей досягався завдяки чергуванню різних видів рухів, вправ, дидактичних рухових завдань, а також емоційності пояснень вихователя.

Вихованню уваги сприяла музика, яка змінювалася за характером, динамікою, темпом, ритмом, контрастністю регістрів, формою музичного твору, що регулювало зміну рухів. Розвитку активної уваги також сприяли організаційні умови проведення зайняти: оформлення зали де відбувається заняття, розташування обладнання, використання сигналів та ін.

Для розвитку уваги та рухової пам'яті на перших заняттях застосовувалися прості вправи, що складалися з двох рухів. Далі ці вправи ускладнювалися чи доповнювалися рухами та іншими завданнями.

Механотерапія передбачала виконання дозованих ритмічних рухів, виконувані на спеціальних апаратах або тренажерах з метою відновлення рухливості в суглобах, на розвиток м’язів нижніх кінцівок. Вони виконувалися для активізації обмінних процесів, стимуляції трофічних процесів, збільшення лімфо- і кровотока, для поліпшення коронарного кровообігу і легеневої вентиляції. Використовували тренажер «Бігова доріжка» та дорідка «Здоров’я».

Лікувально-профілактичний масаж застосовувався з дітьми, котрі мали захворювання дихальної системи, неправильну поставу, сколіоз, деформацію нижніх кінцівок. Для розвитку дрібної моторики проводили масаж рук і пальців.

Методика масажу розроблялась для кожної дитини індивідуально в залежності від захворювання та загального стану здоров'я. Лікувально-профілактичний масаж включав у собі такі прийоми: поглажування, вижимання, розминання, розтирання та вібрацію. Ми застосовували місцевий масаж спини, грудної клітини, комірцевої зони, верхніх та нижніх кінцівок. Тривалість такого сеансу була до 30 хвилин, у залежності від того, яку частину ми масирували, на курс 15 процедур.

Фітотерапію ми застосовували для лікування захворювань ЛОР-органів і органів дихання та із профілактичною метою. Використовувалися готові фітозбори промислового виробництва (листки брусниці, листки кропиви, плоди шипшини, плоди горобини, плоди чорниці, плоди малини, плоди глоду, полівітамінний чай та ін.).

Аромотерапію застосовували з цією ж метою, а також як заспокійливий засіб. Для дітей які часто хворіють гострими респіраторними захворюваннями, хронічними тонзилітами, бронхітами ми застосовували інгаляції з олії евкаліпта та чебрецю. Для дітей з вадами серцево-судинної системи, вродженими аномаліями серця – олії валеріани, собачої кропиви. Із захворюваннями кишково-шлункового тракту – олії м'яти, берези. Для дітей із розладами нервової системи – олія лаванди, меліси.

Загартування . Для забезпечення високого ефекту загартовування ми дотримувались систематичності загартовуючих процедур, поступово збільшуючи інтенсивність подразників холоду. При виконанні даних процедур враховували вік дітей, стан їхнього здоров'я, реакції на охолодження. Так, протягом 6 місяців проводили умивання обличчя та рук по лікті при температурі води від 22° С, кожні наступні 2–3 дні t води знижували на 1 °С, доводячи до 16°С. Обливання стоп ніг та розтирання сухим рушником починали з 32 °С і доводили до 20 °С, через кожні 3 дні зменшуючи t води на 1 °С. Відразу після обливання розтирали ноги до гіперемії. Також проводили полоскання горла та ротової порожнини йодосолевим розчином (на склянку води 2 – 3 краплі спиртового розчину йоду та 1 чайна ложка солі).

При систематичному загартовуванні з часом відбувається зміна морфологічних показників: потовщується роговий шар шкіри, збільшується міцність стінок капілярів, зменшуються (в 5–8 разів) «застудні» захворювання. Проте, загартовуючий ефект різко знижується вже через 5–6 днів після припинення загартовування і майже зникає через 2 тижні. Виходячи з цього ми рекомендували вихователям і надалі продовжувати загартовуючі процедури.

Таким чином, упроваджена в корекційно-реабілітаційний процес комплексна експериментальна програма фізичної реабілітації сприяла профілактиці, відновленню соматичного стану дітей із ЗПР експериментальної групи та корекції вторинних недоліків у їх психофізичному розвитку, що надасть можливість більш успішно адаптуватися до нових соціальних умов, шкільного навчання.

3.2 Результати експериментальної перевірки ефективності програми фізичної реабілітації дітей дошкільного віку із затримкою психічного розвитку

Після впровадження експериментального варіанту комплексної програми фізичної реабілітації було досягнуто певних результатів, які ми визначали шляхом зіставлення досліджуваних показників у дітей до експерименту і після нього. Для цього використовувався комплекс спеціальних методик, що був застосований під час констатуючого етапу дослідження з метою забезпечення об'єктивної оцінки результатів формуючого етапу експерименту і можливості відстеження динаміки розвитку дітей. Для отримання більш точної інформації про ефективність розробленої нами програми фізичної реабілітації дошкільники із затримкою психічного розвитку були поділені на дві групи (контрольну і експериментальну). У контрольну і експериментальну групу увійшло по 13 дітей із ЗПР дошкільного віку.

Результати педагогічного експерименту свідчать про певні зрушення як у контрольній, так і в експериментальній групах, але в останній групі виявлені значно кращі результати, ніж у контрольній.

Вивчаючи медичні картки дітей із ЗПР експериментальної і контрольної груп виявлено, що в експериментальній групі зменшилася кількість дітей, які часто хворіють на 23% і склало 30%. У контрольній групі дана кількість дітей не змінилася. Також визначили, що поліпшився стан дітей страждаючих на хвороби дихальної системи, кількість хворіючих зменшилась до 30%, зменшилась свастика м'язів спини та нижніх кінцівок. У дітей з порушеннями постави сформувався стереотип правильної постави, збільшилася сила і силова витривалість основних м'язових груп спини. У дошкільників із плоскостопістю розвинулась силова витривалість м'язів нижніх кінцівок і стопи.

Дослідження наприкінці експерименту стану постави у фронтальній та сагітальній площинах засвідчило значне покращення показників дітей з експериментальної групи. У дітей із контрольної групи особливих змін у стані постави як у фронтальній, так і в сагітальній площинах не відбулося, показники залишилися майже на рівні вихідних.

Зокрема, частота порушень постави складала: у фронтальній площині у 15% дітей з контрольної групи та лише 8% дітей з експериментальної групи; у сагітальній площині – в 15% дітей з контрольної групи, та 31% дітей з експериментальної групи. Приріст показників, що характеризували поставу, наприкінці експерименту у фронтальній площині в експериментальній групі склав 0%, у контрольній групі – 8%; у сагітальній площині в експериментальній групі – 8%, у контрольній групі – 15%.

Значні позитивні зміни показників стану постави в експериментальній групі свідчать про ефективність розробленої експериментальної фізреабілітаційної програми для дітей дошкільного віку із затримкою психічного розвитку.

Аналіз результатів формуючого етапу дослідження визначення рівня психофізичного розвитку дітей із ЗПР експериментальної групи показали покращення показників таких компонентів, як увага, мислення, рухова пам'ять, дрібна моторика, статична координація рухів (табл. 3.1 – 3.5).

Дослідження уваги показало покращення результатів сформованості досліджуваних її якостей як у контрольній групі на 15% і склало 62%, так і в експериментальній – на 54% і склало 38%. Але, незважаючи на це, відмінність між показниками обох груп була досить значною. Діти з експериментальної групи почали краще і впевненіше почуватися в колективі, ставали більш уважними та зібраними, швидше навчилися переключати свою увагу з одного рухового елемента на інший.

Отже, експериментальна фізреабілітаційна програма позитивно вплинула на розвиток уваги дітей з експериментальної групи.

Подібна тенденція спостерігалася і у показниках розвитку мислення дітей із ЗПР (табл. 3.1).

Таблиця 3.1. Рівні сформованості процесів мислення

Група I рівень II рівень III рівень IV рівень
До Після До Після До Після До Після
Контрольна 0% 23% 30% 77% 69%
Експериментальна 23% 61% 15%

Аналізуючи результати тестування процесів мислення з'ясовано, що діти з експериментальної групи за допомогою педагога, в основному, правильно і узагальнено оцінювали подану ситуацію на тестових малюнках. Час на виконання завдання зменшився порівняно з тривалістю виконання завдань на констатуючому етапі дослідження. Але при описі картинки часто фрагменти виділяли хаотично чи випадково. Також їм важко було добирати потрібні слова. Активність дітей з контрольної групи доводило весь час стимулювати. За допомогою педагога діти майже не могли правильно оцінити ситуацію на малюнку. Зразок аналізу, даний педагогом, не засвоювався.

Отже, експериментальна фізреабілітаційна програма позитивно вплинула на розвиток мислення дітей з експериментальної групи.

Досліджуючи рухову пам'ять дошкільників із ЗПР, мі виявили, що діти з експериментальної групи набагато краще виконали запропоновані тестові завдання, ніж їх однолітки з контрольної групи (табл. 3.2).

Педагогічне спостереження показало, що діти з експериментальної групи почали швидше і правильніше запам'ятовувати поданий руховий матеріал, точніше відтворювати його, переходячи від одного рухового елементу до іншого без перекручень і повторень, що не вдалося дітям з контрольної групи, у яких спостерігались зниження продуктивності і уповільненість запам'ятовування рухового матеріалу, недостатня його усвідомленість, неспроможність одразу перейти від одного рухового елементу до іншого. У них спостерігалася заміна рухів, їх перекручення, аритмічність виконання, неможливість запам'ятати вправу після кількаразової демонстрації вихователем.

Таблиця 3.2. Рівні сформованості рухової пам'яті

Група I рівень II рівень III рівень IV рівень
До Після До Після До Після До Після
Контрольна 0% 12% 23% 88% 77%
Експериментальна 15% 54% 31%

Аналіз результатів дослідження засвідчив, що збільшився не тільки об'єм пам'яті, а зменшився час на запам'ятовування вправ, що збільшило ефективність занять.

Отже, отримані дані дають нам підстави стверджувати, що експериментальна програма фізичної реабілітації позитивно вплинула на рівень розвитку рухової пам'яті дітей із експериментальної групи.

Значні зміни відбулися у розвитку мовлення дітей із експериментальної групи (табл. 3.3), а саме збільшився активний словник дітей та покращилася вимова багатьох звуків. Встановлено, що майже у всіх дітей з експериментальної групи покращилося розуміння фізреабілітаційних термінів, що допомогло їм відчути себе більш впевнено на заняттях із ЛФК та під час застосування інших засобів фізичної реабілітації. Також активний словник дітей поповнився іменниками, прикметниками та дієсловами, які конкретизували і розширювали їх уявлення про навколишній світ. Це підтверджується тим, що діти на запропонований педагогом звук добирали значну кількість слів і в основному правильно вимовляли звуки в них.

Таблиця 3.3. Рівні сформованості мовлення

Група I рівень II рівень III рівень IV рівень
До Після До Після До Після До Після
Контрольна 8% 35% 38% 65% 54%
Експериментальна 23% 69% 8%

Порівнюючи словниковий запас дітей із ЗПР з експериментальної та контрольної групи, ми виявили, що останні залишилися на рівні вихідних даних констатуючого етапу дослідження. Це пов'язано з тим, що реабілітаційні програми не включали цілеспрямованої роботи над розвитком мовлення дітей, що відбувалося спонтанно і несистематично.

Отже, відзначається позитивний вплив застосованої експериментальної програми на уточнення і розширення активного словника дітей та покращення їх звуковимови.

Результати дослідження показали, що експериментальна фізреабілітаційна програма суттєво вплинула на показники рівня сформованості дрібної моторики пальців і кистей рук дітей з експериментальної групи (табл. 3.4).

Таблиця 3.4. Рівні сформованості дрібної моторики

Група I рівень II рівень III рівень IV рівень
До Після До Після До Після До Після
Контрольна 0% 54% 46% 46% 54%
Експериментальна 31% 61% 8%

У процесі педагогічного спостереження виявлено, що діти з експериментальної групи більш точно і швидше виконували запропоновані тестові завдання. У процесі спеціальної роботи подолано напруженість і скутість рухів пальців та кистей, що важливо для подальшого навчання дітей письму в школі. Отже, запропонована експериментальна фізреабілітаційна програма значно покращила рівень розвитку дрібної моторики пальців і кистей рук дітей з експериментальної групи, що підтверджується кількісними та якісними показниками.

Результати дітей з контрольної групи залишилися низькими. У дітей страждали всі досліджувані параметри дрібної моторики, спостерігалися уподібнення, заміна рухів іншими, недосконала координація, напруженість чи розкутість рухів пальців. Це пов'язано з тим, що фізреабілітаційна програма, за якою займалися діти з даної групи, не передбачала вирішення корекційного завдання на розвиток дрібної моторики і тому на заняттях не використовувалися пальчикова гімнастика та масаж пальців і кистей рук.

Результати оцінювання статичної координації показали покращення в експериментальній групі (табл. 3.5).

Таблиця 3.5. Рівні сформованості статичної координації рухів

Група I рівень II рівень III рівень IV рівень
До Після До Після До Після До Після
Контрольна 8% 62% 38% 38% 54%
Експериментальна 23% 62% 15%

Діти з експериментальної групи більш вільно і тривало утримували пози на рівновагу, у статичних вправах намагалися точно й плавно виконати рухи руками та ногами як однойменним, так і різнойменним способами. В той час діти з контрольної групи зазнавали значних труднощів, а іноді зовсім не могли утримувати рівновагу. Під час виконання вправ на рівновагу спостерігалися тремор кінцівок, балансування тулубом, руками, хитання головою, зрушення з місця або ривки вбік, падіння. Це свідчить, що у фізреабілітаційну програму, за якою займалася дана група дітей, не були включені спеціальні вправи на розвиток цієї якості, що є дуже актуально для дітей із затримкою психічного розвитку. Отже, експериментальний варіант фізреабілітаційної програми виявився більш ефективним і результативним щодо розвитку та корекції статичної координації в дітей із ЗПР з експериментальної групи, ніж програма, за якою займалася контрольна група.

Отже, виконання наприкінці експерименту тестових завдань на визначення рівня психофізичного розвитку засвідчило покращення в дітей з експериментальної групи всіх показників, а саме: уваги, мислення, рухової пам'яті, дрібної моторики, статичної координації рухів. Це свідчить про позитивний вплив розробленої фізреабілітаційної програми для дітей дошкільного віку із затримкою психічного розвитку, яка передбачала не тільки покращення соматичного стану здоров'я, загартуванню організму, а корекції вторинних недоліків у їхньому психофізичному розвитку, що і відрізняє розроблену реабілітаційну програму від програми за якою займалася контрольна група дітей.

3.3 Аналіз і узагальнення результатів дослідження

Аналіз літературних джерел дозволив встановити, що на сьогодні кількість дітей, які не встигають вже у дошкільному віці з програмними вимогами дитячого закладу не досягають потрібного рівня готовності до шкільного навчання, становить близько 60%. За даними медичної статистики [8, 10] кількість здорових дітей із затримкою психічного розвитку складає лише 15%, що стає основною причиною труднощів їх адаптації до шкільного навантаження.

Для розв’язання цієї проблеми і розробки методів лікувально-педагогічної роботи з дітьми із ЗПР в останнє десятиріччя почали проводити психологічні, педагогічні, клінічні і фізіологічні дослідження. Корекційна спрямованість педагогічного процесу припускає подолання і корекцію існуючих у дитини рухових, мовленнєвих, розумових порушень, порушень поведінки, спілкування тощо. Для розв’язання цього завдання фахівці фізичної реабілітації пропонують об’єднати зусилля медиків, педагогів, психологів, спеціалістів у галузі фізичної культури і спорту тощо.

Науковцями [110] відмічено, що ефективним засобом корекції і реабілітації дітей із затримкою психічного розвитку є комплексне системне використання традиційних і нетрадиційних засобів фізичного виховання у поєднанні з лікувальною фізичною культурою і масажем. Однак у проаналізованій нами спеціальній науково-педагогічній літературі ми не виявили розробленої єдиної реабілітаційної програми, спрямованої одночасно на покращення здоров’я дітей даної категорії і корекцію вторинних порушень.

Отже, розв’язання проблеми реабілітації дітей із затримкою психічного розвитку дошкільного віку вимагає пошук ефективних засобів, методів і форм роботи.

Результати впровадження експериментальної фізреабілітаційної програми свідчить про значне поліпшення здоров’я дітей та показників фізичного і психічного розвитку. Про ефективність комплексного корекційно-реабілітаційного підходу в фізичній реабілітації свідчить приріст всіх досліджуваних показників у дітей з експериментальної групи.

Так в експериментальній групі зменшилася кількість дітей, які часто хворіють на 23% і склало 30%, в контрольній групі дана кількість дітей не змінилася. Також визначили, що поліпшився стан дітей страждаючих на хвороби дихальної системи, кількість хворіючих зменшилась до 30%. Покращенню стану здоров’я дітей з експериментальної групи сприяло включення в експериментальну фізреабілітаційну програму вправ дихальної гімнастики, лікувально-профілактичний масаж на область спини та грудної клітки, фітотерапію, аромотерапію, засоби загартування.

Під час педагогічного спостереження вивили, що у дітей з експериментальної групи зменшилась спастика м’язів спини та нижніх кінцівок, сформувався стереотип правильної постави. Цьому сприяло систематичне виконання дітьми вправ на формування навички правильної постави, корекцію плоскостопості, тренування м’язів нижніх кінцівок, механотерапія, лікувально-профілактичний масаж нижніх кінцівок та спини.

Приріст показників, що характеризували поставу у фронтальній площині в експериментальній групі склало 8% дітей, у контрольній групі – 7% дітей; у сагітальній площині в експериментальній групі – 23% дітей, у контрольній – 0% дітей.

Після впровадження експериментального варіанту фізреабілітаційної програми виявлено, що у дітей з експериментальної групи покращився рівень розвитку досліджуваних психофізичних функцій, що не можна сказати про дітей із контрольної групи. Вони так і залишилися на вихідних досліджуваних рівнях розвитку (ІІІ і ІV рівні).

Приріст показників уваги дітей з експериментальної групи склав – 54%, дітей з контрольної групи лише 15%. Покращенню показників уваги у дітей з експериментальної групи сприяли різні методичні прийоми, індивідуальний підхід до кожної дитини, постійна зміна видів діяльності на занятті та сюжетність занять. Особливе значення для розвитку уваги мали рухливі ігри дидактичного спрямування.

Приріст показників мислення ІІ рівня в експериментальній групі становило – 23%, в контрольній – 0%; ІІІ рівня в експериментальній групі – 39%, в контрольній – 8%, IV рівня в експериментальній групі – 46%, в контрольній – 23%. Покращенню рівня розвитку мислення дітей з експериментальної групи сприяло, в першу чергу, сюжетні заняття, під час яких діти розширювали і закріплювали уявлення про оточуючий світ, рухливі ігри дидактичного спрямування, пальчикова гімнастика та різні проблемні ситуації під час виконання різних вправ.

Приріст показників рухової пам’яті ІІ рівня в експериментальній групі склало – 15%, в контрольній – 0%; ІІІ рівня в експериментальній групі – 39%, в контрольній – 15%, IV рівня в експериментальній групі – 54%, в контрольній – 15%. Покращенню показників рухової пам’яті дітей з експериментальної групи сприяло систематичне виконання на заняттях із ЛФК різних вправ, що сприяли розвитку рухової пам’яті та виконання тренувальних завдань. Наприклад, на етапі ознайомлення з вправою з метою кращого запам’ятовування і правильного виконання вихователь діяв за такою інструкцією: спочатку дітям пропонувалося, спираючись на демонстрацію педагога, його словесні пояснення і рахунком, виконати певну вправу. Потім, цю вправу виконували тільки під рахунок педагога без демонстрації. Після самостійного виконання вправи (під музичний супровід) дітям пропонувалося словесно описати послідовність виконання рухів цієї вправи.

Приріст показників мовлення ІІ рівня в експериментальній групі становило – 23%, в контрольній – 8%; ІІІ рівня в експериментальній групі – 31%, в контрольній – 0%, IV рівня в експериментальній групі – 46%, в контрольній – 23%. Покращенню рівня розвитку мовлення, збільшення словарного запасу сприяли вправи для дрібної моторики кистей і пальців рук, артикуляційна, дихальна гімнастика, рухливі ігри дидактичного спрямування, сюжетність занять.

Приріст показників дрібної моторики ІІ рівня в експериментальній групі склало – 31%, в контрольній – 0%; ІІІ рівня в експериментальній групі – 23%, в контрольній – 8%, IV рівня в експериментальній групі – 31%, в контрольній – 15%. Покращенню кількісних і якісних показників сприяло збагачення експериментальної програми великою кількістю вправ для розвитку дрібної моторики, виконання дітьми вправ з предметами, масаж пальців і кистей рук.

Приріст показників статичної координації рухів ІІ рівня в експериментальній групі становило – 23%, в контрольній – 8%; ІІІ рівня в експериментальній групі – 23%, в контрольній – 15%, IV рівня в експериментальній групі – 23%, в контрольній – 62%. Покращенню статичної координації рухів дітей з експериментальної групи сприяло виконання дітьми на заняттях з ЛФК вправ на формування навички правильної постави та інших вправ на розвиток статичної рівноваги.

Отже, вивчення динаміки сформованості психофізичних функцій показало достовірні зміни в якісних та кількісних показниках у дітей з експериментальної групи.

Порівняльний аналіз вихідних даних з кінцевими свідчить про ефективність розробленої програми реабілітації дітей дошкільного віку із затримкою психічного розвитку. Позитивний результат реабілітаційно-корекційної роботи був досягнутий завдяки комплексної діагностики стану здоров’я та рівня психофізичного розвитку дошкільників із ЗПР, відповідно виявленим порушенням поставлені загальні та корекційні завдання та підібрані, з урахуванням специфічних особливостей і можливостей дітей із затримкою психічного розвитку віком 6–8 років, ефективні засоби корекції і реабілітації. Отже, вищезазначене ще раз підтверджує високу ефективність розробленої нами фізреабілітаційної програми для дітей із затримкою психічного розвитку віком 6–8 років.

Дані, отримані після впровадження експериментальної програми фізичної реабілітації для дошкільників із затримкою психічного розвитку свідчать про достовірне покращення показників їх стану здоров'я та рівня психофізичного розвитку, що доводить ефективність підібраних засобів фізичної реабілітації.

ВИСНОВКИ

1. Теоретичне дослідження сучасного стану проблеми реабілітації дітей дошкільного віку із затримкою психічного розвитку підтвердило значний інтерес дослідників і фахівців-практиків до пошуку шляхів покращення їх стану здоров’я, рівня психофізичного розвитку з використанням різних засобів фізичного виховання та фізичної реабілітації на підставі врахування їх специфічних особливостей і можливостей. Однак аналіз літературних джерел дозволив з’ясувати, що наукових досліджень, присвячених нашій проблемі в науково-методичній літературі з фізичної реабілітації, корекційної педагогіки, фізичного виховання не виявлено. Це доводить необхідність пошуку ефективних реабілітаційних засобів, спрямованих на попередження, подолання чи відновлення порушених функцій і систем організму та корекцію вторинних недоліків у дітей із затримкою психічного розвитку дошкільного віку.

2. Вивчення фізреабілітаційної роботи в експериментальному дошкільному закладі показало значні недоліки в її організації, у визначенні завдань, підборі ефективних засобів реабілітації і корекції порушень, і, взагалі, відсутність комплексної програми фізичної реабілітації для даної категорії дітей з урахуванням їх специфічних особливостей і можливостей.

3. Під час констатуючого дослідження виявлено, що 84% дітей із затримкою психічного розвитку мають різні соматичні захворювання та порушення опорно-рухового апарату (сколіоз, порушення постави у сагітальній та фронтальній площині, плоскостопість, дисплазію кульшового суглобу, деформацію нижніх кінцівок).

4. Експериментально встановлено, що дошкільники даної категорії мають відхилення у психофізичному розвитку, а саме: уваги, мислення, мовлення, рухової пам'яті, дрібної моторики, статичної координації рухів. З'ясовано, що ці недоліки є головною причиною виникнення труднощів у процесі підготовки та адаптації дітей із затримкою психічного розвитку до шкільного навчання.

5. На підставі узагальнення результатів констатувального етапу дослідження були поставлені загальні та корекційні завдання, відповідно них підібрані засоби фізичної реабілітації, а саме: лікувальна фізкультура, механотерапія, лікувально-профілактичний масаж, фітотерапія, аромотерапія та засоби загартування і розроблена програма фізичної реабілітації для дітей із затримкою психічного розвитку віком 6–8 років.

6. Проведений педагогічний експеримент засвідчив високу ефективність запропонованої фізреабілітаційної програми для дітей даної категорії з експериментальної групи на тлі покращення стану здоров’я та зростання всіх показників психофізичного розвитку, що досліджувалися. Так, в експериментальній групі зменшилася кількість дітей, які часто хворіють на 23%, в контрольній – на 0%, страждаючих на хвороби дихальної системи в експериментальній групі на 30%, в контрольній лише на 8%. Стан постави у сагітальній площині покращився у дітей експериментальної групи на 23%, у дітей контрольної на 0%, у фронтальній площині у дітей експериментальної групи на 8%, у дітей контрольної групи на 8%. У дошкільників із затримкою психічного розвитку з експериментальної групи, які мали деформацію нижніх кінцівок і плоскостопість розвинулася силова витривалість м’язів кінцівок і стопи.

7. Розроблена фізреабілітаційна програма сприяла корекції психофізичного розвитку дітей даної категорії з експериментальної групи. Так у них покращилися якості уваги, процеси пам’яті, мислення, та рівень розвитку мовлення, дрібної моторики, статичної координації рухів.

Отже, розроблена комплексна програма фізичної реабілітації для із затримкою психічного розвитку віком дітей 6–8 років показала свою ефективність і може бути рекомендована для використання у практиці роботи дошкільних закладів для дітей даної категорії.

Список використаних джерел

1. Адшова М.Ш. Особенности психомоторики детей с задержкой психического развития младшего школьного возраста // Дефектология. – 1988. – №4. – С. 11 – 13.

2. Айзенберг Б.И., Кузнецова Л.В. Психокоррекционная работа с детьми, имеющими нарушения психического развития: Психотерапия в дефектологии. – М., 1992. – С. 152 – 155.

3. Акатов, Л.И. Социальная реабилитация детей с ограниченными возможностями здоровья: психологические основы // Л.И. Акатов. – М.: Владос, 2001. – 368 с.

4. Актуальные проблемы диагностики ЗПР у детей. – М., 1982. – 126 с.

5. Антипина А.Н. Из опыта работы с детьми, имеющими задержку психического развития // Начальная школа. – 1993. – С. 60 – 62.

6. Антропова М.В. Режим для младшего школьника. – М.: Вента-Граф, 2003. – 23 с.

7. Ануфриев А.Ф., Костромича С.Н. Как преодолеть трудности в обучении детей: Психодиагностические таблицы, психодиагностические методики, коррекционные упражнения. – М, 1997. – 45 с.

8. Апанасенко Г.Н., Попова Л.О. Медицинская валеология. – К.: Здоров'я, 1998. – С 29.

9. Бабкина, Н.В. Оценка психологической готовности детей к школе: пособие для психологов и специалистов коррекционно-развивающего обучения // Н.В. Бабкина. – М.: Айрис-Пресс, 2005. – 144 с.

10. Банникова, Т.А. Программа воспитания детей 5–6 лет с задержкой психического развития // Теория и практика физической культуры. – 2004. – №8. – С. 58–59.

11. Бастун Н. Діти із затримкою емоційно-вольового розвитку // Дефектологія. – 1997. – №3. – С. 37 – 41.

12. Безруких М.М., Филиппова Т.А. Комплект «Ступеньки к школе»: Тренируем пальчики. Учимся рисовать. Учимся находить одинаковые фигуры. Учимся рассказывать по картинкам. Азбука письма. Азбука счета. Учимся узнавать геометрические фигуры. Цвет. Мир вокруг ме-ня. Учимся находить противоположности. Развиваем логическое мышление и память. Учимся учиться. – М.: Дрова, 2000. – 57 с.

13. Белопольская Н.Л. Психологическая диагностика личности детей с задержкой психического развития. – М. 1999. – С. 79 – 81.

14. Бородулина С.Ю. Коррекционная педагогика: психолого-педагогическая коррекция отклонений в развитии и поведении школьников // Серия «Учебники, учебные пособия». – Ростов н/Д: «Феникс», 2004. С. 168 – 169.

15. Борякова, Н.Ю. Ступеньки развития. Ранняя диагностика и коррекция задержки психического развития / Н.И. Борякова. – М., 2000. – С. 123 – 125.

16. Висковатова Т.П. Проблема генеза, диагностики и психолого-педагогической коррекции задержки психического развития у детей (на примере неблагоприятного влияния природных и антропогенных факторов): Дис. … д-ра психол. наук: 19.00.08. – К., 1997. – 382 с.

17. Власова Т.А., Певзнер М.С. Учителю о детях с отклонениями в развитии. М., 1967. – С. 178 – 183

18. Власова Т.А., Лебединская К.С., Мачихина В.Ф. Отбор детей во вспомогательную школу. – М.: Просвещение, 1983. – 176 с.

19. Власова Т.А. Певзнер М.С. О детях с отклонениями в развитии. – М.: Просвещение, 1973. – С. 65 – 67.

20. Власова Т.А., Лебединская К.С. Актуальные проблемы клинического изучения задержки психического развития у детей // Дефектология. – 1975. – №6. – С. 8 – 17.

21. Волкова С.С. Физическое развитие школьников с отклонениями в состоянии здоровья. Пособие для учителей. – Владимир, 1970. – С. 54.

22. Воропаев А.М. Особенности методики физического воспитания детей дошкольного возраста, имеющих недостаточный уровень школьной зрелости: Автореф. дис. …канд. пед. наук. – М., 1990. – 25 с.

23. Выготский Л.С.: Собрание сочинений в 6 т. / Гл. ред. А.В. Запорожец. – М.: Педагогика, 1983. – Т.3: проблемы развития психики. – С 246 – 255.

24. Гайдук Ф.М. Определение степени тяжести задержек психического развития у детей // Здравоохранение Белоруссии. – 1982. – №6. – С 14 – 15.

25. Гоббель В.Г. Каким быть специалисту по физической культуре для работы с детьми дошкольного возраста // Теория и практика физической культуры. – 1994. – №3. – С. 11–13.

26. Горбунов Н.П., Хамадиярова Т.А. Валеологический подход к оценке реакции организма на физические нагрузки у школьников с задержкой психического развития // Физическая культура: Научно-методический журнал. – 2000. – №1. – С. 22 – 27.

27. Горская И.Ю., Суянгулова Л.А. Базовые координационные способности школьников с различным уровнем здоровья. – Омск: СибГАФК, 2000. – 212 с.

28. Дети с временными задержками психического развития / Под ред. Т.А. Власовой, М.С. Певзнер. – М.: Педагогика, 1971. – С. 70 – 73.

29. Дети с задержкой психического развития / Под ред. Т.А. Власовой, В.И. Лубовского, Н.А. Цыпиной. М., 1984. – 256 с.

30. Діти із затримкою психічного розвитку та їх навчання. Навчальний посібник для педагогів і шкільних психологів / Укл. Т.Д. Ільяшенко, Н.А. Бастун, Т.В. Сак. – К.: ІЗМН, 1997. С. 46 – 48.

31. Дмитриев В.С. Основные положения российской концепции физкультурно-оздоровительной реабилитации детей с отклонениями в развитии. // Физическая культура. – 1997. – №3. – С. 15 – 17.

32. Долбишева Н. Фізичне здоровя, компоненти і критерії оцінки // Молода спортивна наука України: зб. наук. Праць з галузі фізичної культури та спорту. – Львів: ЛДІФК, 2001. Випуск 5. – Т.ІІ. – С. 21 – 24.

33. Дробинская А.О., Фишман М.Н. Дети с трудностями в обучении (к вопросу об этиопатогенезе) // Дефектология. – 1996. – №5. – С 22 – 28.

34. Дружинин В.Н. Интеллект и продуктивность деятельности: модель «интеллектуального диапазона» // Психологический журнал. – 1998. – №2. – С. 61 – 70.

35. Дубровинская Н.В. Нейрофизиологические механизмы внимания. М., 1985. – 144 с.

36. Дунаева З.М. Формирование пространственных представлений у детей с задержкой психического развития // Дефектология. – 1980. – №4. – С. 27 – 34.

37. Егорова Т.В. Особенности памяти и мышления младших школьников, отстающих в развитии. М., 1973. С. 34 – 36.

38. Зислина Н.Н., Ополинский Э.С., Рейдибойм М.Г. Исследование функционального состояния мозга по данным электроэнцефалографии у детей с задержкой развития // Дефектология. 1972. №3. С. 9–15.

39. Ильин В.А. Физкультурно-оздоровительные мероприятия в детских домах для детей дошкольного возраста с задержкой психического развития: Автореф. дис. … канд. Пед. наук. – М., 1992.С. 18 – 20 с.

40. Ільяшенко Т.Д. Діти із затримкою психічного розвитку в масовій школі // Початкова школа. – 1996. – №1. С. 7.

41. Инденбаум, Е.Н. Практика применения функционально-уровневого подхода в организации обучения детей с ЗПР // Дефектология. – 2005. – №4. – С. 41 – 54.

42. Каданцева Г.А. Взаимосвязь познавательной и двигательной активности детей шести лет // Теория и практика физической культуры. – 1993. – №11–12. – С. 40 – 41.

43. Каменщикова Г.А. Методика оздоровления в процессе физического воспитания младших школьников с нормальным и замедленным психическим развитием: Автореф. дис. … канд. пед. наук. – Челябинск, 2001. С. 17 – 19 с.

44. Каплунович, И.Я. Структуры и основные этапы развития образного мышления в дошкольном детстве / И.Я. Каплунович // Вопросы психологии. – 2004. -47. №5. – С. 44 – 56.

45. Касаткина Г.М. Влияние физических упражнений разной направленности на развитие движений и психики детей 3–7 лет: Автореф. дис… канд. пед. наук. – М., 1982. – С. 23 – 24 с.

46. Кенеман А.В. Теория и методика физического воспитания детей дошкольного возраста.: Пер. с 3-го испр. и доп. рус. изд. А.В. Кенеман, Д.В. Хухлаева. – Ташкент: Укитувич, 1998. – С. 202 с.

47. Ковалев В.В. Семиотика и диагностика психических заболеваний у детей и подростков. М., 1985. 286 с.

48. Кольцова М.М. Двигательная активность и развитие функций мозга ребенка (роль двигательного анализатора в формировании высшей нервной деятельности). – М.: Педагогика, 1973. – 79 с.

49. Коробейников И.А., Лубовский В.И. Психологический эксперимент в дифференциальной диагностике нарушений психического развития у детей // Дефектология. 1981. №6. – С. 8 – 10.



Оценить/Добавить комментарий:
Имя:

Оценка:
Неудовлетворительно
Удовлетворительно
Хорошо
Отлично

Работы, похожие на Курсовая работа: Фізична реабілітація дітей із затримкою психічного розвитку віком 6-8 років
Психологічні особливості дітей з затримкою психічного розвитку
ЗМІСТ ВСТУП РОЗДІЛ 1 Затримка психічного розвитку дітей різного віку як психологічна проблема 1.1 Затримка психічного розвитку як одна з форм ...
1. Неспокійні рухи, що спостерігаються часто, у кистях і стопах (сидячи на стільці, дитина корчиться, ізвивається).
Група дітей, у яких виявлено затримку психічного розвитку нараховувала 41 дитину.
Раздел: Рефераты по психологии
Тип: дипломная работа Просмотров: 13461 Комментариев: 0 Похожие работы
Оценило: 2 человек Средний балл: 5 Оценка: неизвестно     Скачать
Роль ігротерапії в соціальній реабілітації дітей з вадами ...
ВСТУП На кожному етапі свого розвитку, у різні історичні часи людство з підвищеною увагою ставилося до підростаючого покоління. Саме в дітях воно ...
... що вони занадто багато уваги приділяли розвитку автоматичних реакцій випрямлення, дотримуючись неправильного припущення, що дитина зможе спонтанно перенести цей досвід (навичку) на ...
Діти з затримкою психомоторного розвитку здебільшого привертають увагу лише тоді, коли дитина починає відвідувати школу, і раптом для всіх стає очевидним, що вона не може успішно ...
Раздел: Рефераты по психологии
Тип: дипломная работа Просмотров: 10023 Комментариев: 0 Похожие работы
Оценило: 0 человек Средний балл: 0 Оценка: неизвестно     Скачать
Комплексний заклад ресторанного господарства
Вступ Перехід до ринкових відносин в Україні, розширення споживчих ринків, впровадження нових форм господарювання, відобразились в усіх сферах ...
ВН-10Д13
Технологічні лінії механічної обробки сировини проектувалися так, щоб процес обробки окремих видів продуктів проходив найкоротшим шляхом, а шляхи руху сировини не перетинались між ...
Раздел: Рефераты по менеджменту
Тип: дипломная работа Просмотров: 33339 Комментариев: 0 Похожие работы
Оценило: 1 человек Средний балл: 5 Оценка: неизвестно     Скачать
... у дітей старшого дошкільного віку із затримкою психічного розвитку
Міністерство освіти і науки України Особливості розвитку емоційно-комунікативної діяльності у дітей старшого дошкільного віку із затримкою психічного ...
Також важливе місце має і затримка емоційного розвитку - соматогенний інфантилізм, обумовлений рядом невротичних нашарувань - невпевненістю, боязливістю, пов"язаними з відчуттям ...
3. Бондаренко Т. Особливості логопедичної роботи з дітьми із ЗПР // Наукові здобутки студентів і магістрантів псих. - пед. факультету - школі XXI ип.
Раздел: Рефераты по психологии
Тип: курсовая работа Просмотров: 1308 Комментариев: 0 Похожие работы
Оценило: 0 человек Средний балл: 0 Оценка: неизвестно     Скачать
Управління рухом кадрів на підприємстві в умовах становлення ринку ...
Управління рухом кадрів на підприємстві в умовах становлення ринку праці (на підприємстві ВАТ "Метелиця" м. Дніпродзержинськ) Зміст Вступ 1 ...
2. Група забезпечення і підтримки.
- затримки виплати заробітної плати
Раздел: Рефераты по менеджменту
Тип: курсовая работа Просмотров: 332 Комментариев: 0 Похожие работы
Оценило: 0 человек Средний балл: 0 Оценка: неизвестно     Скачать
Організаційно-методичні аспекти фізкультурно-оздоровчої роботи з ...
Дипломна робота на тему: "Організаційно-методичні аспекти фізкультурно-оздоровчої роботи з дітьми 6-7-річного віку" Содержание Вступ 1. Проблеми ...
У лабораторії в електрофізіологічному дослідженні, проведеному Т.П. Хрізман і М.І. Звонарьовою [20] було виявлено, що коли дитина проводить ритмічні рухи пальцями, у нього різко ...
Результати даного тестування виявили зростання показників затримки дихання на вдиху в експериментальній і контрольній групах (рис.4.2).
Раздел: Рефераты по педагогике
Тип: дипломная работа Просмотров: 235 Комментариев: 0 Похожие работы
Оценило: 0 человек Средний балл: 0 Оценка: неизвестно     Скачать
Психолого-педагогічні особливості формування самоконтроля у розумово ...
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ СЛОВ'ЯНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ Кафедра корекційної педагогіки та спеціальної психології ПСИХОЛОГО ...
Виходячи з цього, що в бесіді, відповідаючи на запитання експериментатора дитина виконувала не тільки мовну, але і на початку розумову дію, ми перед її відповіддю прохали ще раз ...
Використовуючи прийом наслідування дорослому, дитина перед дзеркалом повинна була відтворити всі виразні рухи перевірки власного обличчя після вмивання розумово відстала дитина ...
Раздел: Рефераты по педагогике
Тип: дипломная работа Просмотров: 1384 Комментариев: 0 Похожие работы
Оценило: 0 человек Средний балл: 0 Оценка: неизвестно     Скачать
Анемія у поросят
Анемія у поросят великої білої породи та її профілактика Зміст Зміст.. 4 Реферат..
... розладом кровотворення внаслідок недостатнього споживання заліза з кормом і супроводжується зниженням вмісту гемоглобіну в одиниці об'єму крові, анемією, затримкою росту й розвитку ...
Кров беруть з яремної вени добре вгодованих, здорових коней.
Раздел: Рефераты по ботанике и сельскому хозяйству
Тип: дипломная работа Просмотров: 1483 Комментариев: 0 Похожие работы
Оценило: 0 человек Средний балл: 0 Оценка: неизвестно     Скачать
Теоретичні основи теплотехніки
1. Характеристика курсу Дистанційний курс "Термодинаміка та теплотехніка " Загальна кількість кредитів: національних 2 ECTS 3,5 Лекційне навантаження ...
Можна також говорити про подібні сть картини руху двох потоків рідини - кінематичну подібність, подібність поля розподілу сил -динамічну подібні сть, подібність розподілу ...
, де ѭ-швидкість руху.
Раздел: Промышленность, производство
Тип: учебное пособие Просмотров: 13266 Комментариев: 1 Похожие работы
Оценило: 1 человек Средний балл: 5 Оценка: неизвестно     Скачать
Рухливі ігри в дошкільному навчальному закладі
Вступ Завдання фізичного виховання виходять на ключові позиції після прийняття законів України "Про дошкільну освіту", "Про фізичну культуру ...
До ігор великої рухливості належать ті, в яки активну участь бере вся група і зміст яких становлять інтенсивні рухи - біг, стрибки у поєднанні з іншими основними рухами ("Снігурі і ...
До розмічання майданчика треба обов'язково залучати вихованців середньої і старшої груп, допомагаючи їм справитися з завданням, якщо у них виникне якась затримка.
Раздел: Рефераты по педагогике
Тип: дипломная работа Просмотров: 11538 Комментариев: 2 Похожие работы
Оценило: 5 человек Средний балл: 4.2 Оценка: неизвестно     Скачать

Все работы, похожие на Курсовая работа: Фізична реабілітація дітей із затримкою психічного розвитку віком 6-8 років (701)

Назад
Меню
Главная
Рефераты
Благодарности
Опрос
Станете ли вы заказывать работу за деньги, если не найдете ее в Интернете?

Да, в любом случае.
Да, но только в случае крайней необходимости.
Возможно, в зависимости от цены.
Нет, напишу его сам.
Нет, забью.



Результаты(64232)
Комментарии (1018)
Copyright © 2005-2014 BestReferat.ru bestreferat@mail.ru       реклама на сайте

Рейтинг@Mail.ru