Банк рефератов содержит более 364 тысяч рефератов, курсовых и дипломных работ, шпаргалок и докладов по различным дисциплинам: истории, психологии, экономике, менеджменту, философии, праву, экологии. А также изложения, сочинения по литературе, отчеты по практике, топики по английскому.
Полнотекстовый поиск
Всего работ:
364150
Теги названий
Разделы
Авиация и космонавтика (304)
Административное право (123)
Арбитражный процесс (23)
Архитектура (113)
Астрология (4)
Астрономия (4814)
Банковское дело (5227)
Безопасность жизнедеятельности (2616)
Биографии (3423)
Биология (4214)
Биология и химия (1518)
Биржевое дело (68)
Ботаника и сельское хоз-во (2836)
Бухгалтерский учет и аудит (8269)
Валютные отношения (50)
Ветеринария (50)
Военная кафедра (762)
ГДЗ (2)
География (5275)
Геодезия (30)
Геология (1222)
Геополитика (43)
Государство и право (20403)
Гражданское право и процесс (465)
Делопроизводство (19)
Деньги и кредит (108)
ЕГЭ (173)
Естествознание (96)
Журналистика (899)
ЗНО (54)
Зоология (34)
Издательское дело и полиграфия (476)
Инвестиции (106)
Иностранный язык (62792)
Информатика (3562)
Информатика, программирование (6444)
Исторические личности (2165)
История (21320)
История техники (766)
Кибернетика (64)
Коммуникации и связь (3145)
Компьютерные науки (60)
Косметология (17)
Краеведение и этнография (588)
Краткое содержание произведений (1000)
Криминалистика (106)
Криминология (48)
Криптология (3)
Кулинария (1167)
Культура и искусство (8485)
Культурология (537)
Литература : зарубежная (2044)
Литература и русский язык (11657)
Логика (532)
Логистика (21)
Маркетинг (7985)
Математика (3721)
Медицина, здоровье (10549)
Медицинские науки (88)
Международное публичное право (58)
Международное частное право (36)
Международные отношения (2257)
Менеджмент (12491)
Металлургия (91)
Москвоведение (797)
Музыка (1338)
Муниципальное право (24)
Налоги, налогообложение (214)
Наука и техника (1141)
Начертательная геометрия (3)
Оккультизм и уфология (8)
Остальные рефераты (21697)
Педагогика (7850)
Политология (3801)
Право (682)
Право, юриспруденция (2881)
Предпринимательство (475)
Прикладные науки (1)
Промышленность, производство (7100)
Психология (8694)
психология, педагогика (4121)
Радиоэлектроника (443)
Реклама (952)
Религия и мифология (2967)
Риторика (23)
Сексология (748)
Социология (4876)
Статистика (95)
Страхование (107)
Строительные науки (7)
Строительство (2004)
Схемотехника (15)
Таможенная система (663)
Теория государства и права (240)
Теория организации (39)
Теплотехника (25)
Технология (624)
Товароведение (16)
Транспорт (2652)
Трудовое право (136)
Туризм (90)
Уголовное право и процесс (406)
Управление (95)
Управленческие науки (24)
Физика (3463)
Физкультура и спорт (4482)
Философия (7216)
Финансовые науки (4592)
Финансы (5386)
Фотография (3)
Химия (2244)
Хозяйственное право (23)
Цифровые устройства (29)
Экологическое право (35)
Экология (4517)
Экономика (20645)
Экономико-математическое моделирование (666)
Экономическая география (119)
Экономическая теория (2573)
Этика (889)
Юриспруденция (288)
Языковедение (148)
Языкознание, филология (1140)

Курсовая работа: Теоретико-правові основи бюджетного процесу

Название: Теоретико-правові основи бюджетного процесу
Раздел: Рефераты по государству и праву
Тип: курсовая работа Добавлен 13:26:39 16 февраля 2011 Похожие работы
Просмотров: 302 Комментариев: 2 Оценило: 0 человек Средний балл: 0 Оценка: неизвестно     Скачать

План

Вступ

Розділ1.Теоретико-правові основи бюджетного процесу

1.1 Історико-правовий аспект формування державного бюджету

1.2 Поняття та зміст бюджетного процесу

1.3 Поняття стадій бюджетного процесу

Розділ 2. Механізм проходження стадій бюджетного процесу

1.1 Складання проекту бюджету

1.2 Розгляд та прийняття закону про Державний бюджет України

1.3 Виконання бюджету

1.4 Підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету і прийняття рішення щодо нього

Висновок

Список використаних джерел


Вступ

У бюджеті будь-якої держави відбивається її соціально-економічна і політична природа, тобто зміст її діяльності. Це виявляється як у засобах та джерелах отримання доходів, у долі національного доходу, що надходять до бюджету, у напрямках видатків, так і в побудові бюджету, в порядку його формування та затвердження. У бюджеті законодавчо виражена воля і доля всього народу та всієї держави. Бюджет займає центральне місце в фінансовій системі будь-якої держави, забезпечує виконання завдань і функцій, що стоять перед державою, виступає дієвим механізмом фінансової політики держави.

Актуальність роботи . Подальший економічний і соціальний розвиток нашої країни може бути досягнутий лише за умови вдосконалення бюджетної політики. На сьогодні фінансове право, а разом з тим і бюджетний процес потребують вирішення важливих проблем. Актуальність роботи полягає в тому, що роль бюджету в економічному розвитку держави дуже велика, і, не приділяючи належної уваги його формуванню, припускаючи помилки в його розрахунку, порушуючи законодавство, держава фактично позбавляється одного з найважливіших важелів державного управління, що тягне за собою економічну та політичну нестабільність, а також соціальну напруженість у суспільстві.

Мета роботи. Метою роботи є проведення аналізу механізму бюджетного процесу за законодавством України, дослідити поняття бюджетного процесу та його стадій, розкрити порядок складання, розгляду, затвердження і виконання бюджету за чинним бюджетним законодавством.


Розділ 1 . Теоретико-правові основи бюджетного процесу

1 .1 Історико-правовий аспект формування державного бюджету

Бюджетна система України бере свій початок із часів зародження Київської Русі, як окремої держави, коли новгородський князь Олег управляв державною скарбницею й призначав податки. Але княжа скарбниця, не мала навіть основних ознак бюджету і лише князь володів правом одноосібно розпоряджатися зібраними доходами на свій розсуд.Під час правління великої княгині Ольги, так само в скарбницю надходили доходи від судових штрафів, мито, військовий видобуток і надходження від торгівлі. Соціальної спрямованості скарбниця не мала. Для спрощення збору грошей держава доручала міським управителям збирати податки за своїм розсудом, а в скарбницю надати чітко визначену суму. Така практика існувала до татаро-монгольської навали, після чого почався тривалий період війн і розвал державних фінансів.

Починаючи з періоду формування Запорізької Січі наприкінці XV ст. і до 1775р. на території України існувала козацька організація з ознаками держави. Вона мала свою фінансову систему, єдину скарбницю й навіть осіб, відповідальних за одержання, видачу й облік коштів і майна. Першим і прямим джерелом прибутків запорізьких козаків була здобич, отримана від війни з турками, татарами, поляками. Другим джерелом прибутків всілякого роду торгівля як внутрішня так і зовнішня. Поповнення державної скарбниці здійснювалося з чотирьох основних джерел: земельного фонду, прикордонного мита, доходів від промислів, торгівлі та податків. При цьому, якщо говорити про державний бюджет, то по-перше, він того часу більше мав функцій складу, ніж бюджету, а по-друге, державні кошти не були відділені від особистого майна гетьмана, що призвело до багатьох негативних наслідків.

Наступний етап розвитку бюджетного законодавства - це часи Петра I, який своїм указом зобов’язав доставляти із всіх наказів і Ратуші в Ближню Канцелярію дані про всі доходи, витрати й залишок готівки, які надавати у річних відомостях у січні року наступного за звітним, а місячних – 3-го числа наступного місяця, а так само встановив покарання за неналежне виконання указу.Це давало можливість планувати якусь подібність бюджету на майбутній рік.Дана схема виявилася працездатною. Єдиною вагомою проблемою було те, що з міст розташованих на окраїні країни, відомості доходили із запізненням від 6 місяців до 2 років, у зв'язку з їхньою віддаленістю в географічному плані. Загальний бюджет держави представляв при цій системі механічну суму бюджетів окремих відомств, збалансованих із спеціальними джерелами доходів.

Починаючи з 1776 р. державні витрати, їх розмір, призначення вважалися найважливішою державною таємницею і суворо охоронялися від розголошування, в чому не рідко був замішаний і приватний інтерес. Державні доходи були більш загальнодоступними. Були створені місцеві фінансові органи – казенні палати, через які фінансові відомості про всі загальнодержавні доходи і витрати губерній доставлялися в Експедицію про державні доходи (діяла при Сенаті і займалася контролем за збором відомостей). Таким чином, даний період поклав початок регулярному складанню загальнодержавних розписів, було змінено будову державного бюджету, шляхом усунення принципу спеціалізації доходів, встановилася щорічна періодичність розписів, які набули значення державних в повному розумінні цього слова.

Істотне значення для розвитку фінансової системи Росії мав «План фінансів» Сперанського, що був покладений в основу «Наказу» міністрові фінансів, затвердженого 25 червня 1811 р[1] . У написаній ним у 1810 році записці під назвою "План фінансів ", яка впершевносила порядок і наукову систему в управління фінансами Росії, М. Сперанський запропонував надати державному бюджету законодавчого характеру, створити центральний банкі випустити кредитні гроші з метою розвитку промисловості, торгівлі і сільськогогосподарства. "План фінансів", на думку М. Сперанського, був спрямований на значне__поліпшення фінансового становища країни і підняття курсу паперового рубля, щокатастрофічно сповзав до низу. Цей план був підтриманий Державною радою, але черезпротидію консервативних дворянських кіл, його не було реалізовано. У лютому 1812року М. Сперанський для покриття фінансового дефіциту запропонував ввестипрогресивний податок на велике землеволодіння, що визвало нову хвилюнезадоволення політикою великого реформатора і обумовило його падіння[2] . Регулярно фінансові плани, воснову яких покладено "План фінансів" М. М. Сперанського почали складатисяМіністерством фінансів (створеним у 1802 році) з 1811 року. Як наслідок цього, виникає Державний контроль, особливі фонди, територіальні бюджети, здійснюються позики, створюються й реалізуються спеціальні програми по зменшенню витрат державного бюджету, удосконалюється механізм складання кошторисів і звітів, встановлюються крайні терміни надання фінансових кошторисів Міністерству Фінансів і на розгляд і затвердження Імператору. Державний бюджет було підвищено до рангу бюджетного закону.

У період з 1918 по 1922 роки в Україні робились спроби створити власнубюджетну систему. Спочатку Українська Центральна Рада протягом 14 місяців свогоіснування, а потім більшовицький уряд спробували оволодіти бюджетним процесом,але ці спроби з різних причин не мали успіху. Про повну державну незалежність, аводночас і про власний бюджет ніхто питання не ставив[3] .

Перші згадки про фінансові органи України з'являються у добу гетьманства ПавлаСкоропадського. Законом "Про тимчасовий державний устрій України" передбачалось,що державний устрій України і порядок керування мають грунтуватися на Законі "ПроФінансову Раду" [4] , де в пункті 38 було зазначено, що Фінансова Рада є вищоюнародною інституцією у справах державних кредитів і фінансової політики.Було засновано Спеціальну Комісію, яка протягом двох років проводила переоблік відомчих капіталів - це був підготовчий етап до здійснення єдності каси; включені в бюджет збори, що раніше були приховані від обліку й сприяли нагромадженню необоротної готівки. Ці заходи забезпечували здійснення принципу єдності державного бюджету, що був детально закріплений у ст. 1 розробленого Комісією проекту закону «Про державний бюджет». У статті говорилося: Державний бюджет повинен представляти всі без винятку кошти і потреби держави.Так, як Міністерство Фінансів приймало на себе не тільки всі державні доходи, але й всі витрати, які могли спричинити нові надходження, у ст. 4 законопроекту говорилося, щовідкриті законодавчим шляхом бюджетні асигнування не можуть бути збільшені ніякими сторонніми надходженнями, і для цієї мети всі збори й доходи, не відзначені в номенклатурі, прикладеної до ст. 2, негайно передаються в повному обсязі в місцеві каси Міністерства Фінансів. А з 1862 р. почато публікацію розпису й фінансових кошторисів окремих відомств у періодичних виданнях.На засіданні Спеціальної Комісії 19 січня 1860 р. був розроблений проект поповнення кошторису доходів, тому всі відомства були зобов'язані надалі надавати не тільки кошторис своїх витрат, але й свої щорічні ресурси. Крім того, була розроблена класифікація витрат і зроблена спроба об'єднати однорідні витрати в одну статтю кошторису для спрощення звітності. Завдяки цьому, проект закону «Про державний бюджет» складався швидко й реалістично. Бюджет одержав законодавчий порядок прийняття, суворе обмеження бюджетного періоду в часі. Але головне те, що було дано законодавче тлумачення Державного Розпису, як кошторисувсіх передбачених витрат, і доходів, необхідних для їх здійснення, що складається по фінансових кошторисах Міністерств і Головних Управлінь.

З проголошенням Української Соціалістичної Радянської Республіки (березень 1919 року), на представницькі органи покладалося регулювання грошової системи і організація фінансового господарства Республіки та державний контроль над правильністю, закономірністю і доцільністю грошових витрат. Одночасно ухвалений Радою Народних Міністрів закон про Державну Народну Раду Української Народної Республіки від 12 листопада 1920 року, (частина IV, стаття 22) до компетенції Державної Народної Ради відніс обговорення бюджету Республіки та всіх асигнувань з Державної Скарбниці. Обрахунок державних прибутків і видатків повинен бути внесений не пізніше початку другої сесії; передбачалося розглянути звіт Державного Контролю по виконанню бюджету попередніх років, а також по всіх прибутках і видатках з Державної Скарбниці.

Конституція СРСР, передбачала створення єдиного бюджету, до складу якоговходили бюджети союзних республік. Основні положення Конституції буликонкретизовані в законодавчих і підзаконних актах. Зміст бюджетного законодавстваполягав у: а) єдності бюджетної системи; б) централізації податкового законодавства ірегламентації видатків; в) включення бюджетів союзних республік до складу єдиногодержавного бюджету; г) затвердження зведеного бюджету верховними органами СоюзуРСР[5] .

В умовах Союзу РСР державний бюджет України виконував підпорядковану рольу розподільчих процесах. Він був інструментом перерозподілу ресурсів між галузямигосподарства республіканського підпорядкування і різними соціальними группаминаселення на території України, а також між територіями в середині республіки [6] .

1.2 Поняття та зміст бюджетного процесу

Правомірність існування категорії і інституту бюджетного процесу в юридичній науці оспорюється і сьогодні. Багато авторів кращих наукових праць в юридичній науціповерхнево відображають формування бюджетного процесу. Категорії і інститутискладання, затвердження, виконання (або наповнення державної казни), контролю, вданий час визнаються і аналізуються. Але їх органічно взаємообумовлене існування вмежах єдиного бюджетного процесу, як категорії і інституту фінансової науки, незнаходить свого точного відображення

Бюджет постійно розвивається та знаходиться в постійному русі. Послідовну змінуетапів, стадій розвитку можна у цілому визначити як бюджетний процес. При цьомунеобхідно підкреслити, що послідовність стадій не носить чисто механічногохарактеру, а регулюється нормами бюджетного права, які відображають послідовнузміну стадій, циклічний характер, зміну прав і обов'язків учасників бюджетногопроцесу.

У бюджетному процесі першим фактором його існування і функціонування є йогодинамічність, бо саме слово процес походить від латинського "procedere", що означаєпроходити.Другим фактором бюджетного процесу є участь в ньому всіх органів державноївлади і управління. До хронологічного розвитку додається фактор присутності в ньомудержавних інститутів.Третім атрибутом формування і розвитку інститутів бюджету виступаютьконституційноправовінорми. До них додаються правові імперативи.Четвертим обов'язковим додатком поняття бюджетного процесу є сукупність матеріальних норм, які опосередковано залучають національний дохід до реалізації державних функцій податки і доходи від державної власності. П'ятим обов'язковим реквізитом зазначеного процесу є система технікоорганізаційних нормативів витрат, діючих стабільно протягом тривалого часу. Шостим елементом бюджетного процесу виступає історично обумовлена впорядкована система державного механізму із суворим розподілом функцій, прав і повноважень всіх органів. Сьомим додатком є бюджетні методи.

Таким чином, у сукупності бюджетний процес у широкому значенні хронологічно обумовленою організаційноправовою діяльністю державних органів по складанню, затвердженню і виконанню бюджету.

У вузькому значенні бюджетний процес зводиться до взаємообумовленої сукупності інститутів, нормативів і методів по складанню, затвердженню і регулюванню виконання бюджету, яке протікає в межах традиційної діяльності казначейських і розпорядчих органів без участі парламенту і уряду. Тобто, до бюджетного процесу у вузькому значенні відноситься поточне регулювання бюджету[7] .

Завдання бюджетного законодавства, в першу чергу Бюджетного кодексу України, полягає в регламентації бюджетного процесу і міжбюджетних відносин. Фінансове право містить окремий правовий інститут, присвячений регламентації процесу утворення, розподілу та використання ресурсів, мобілізованих до централізованих фондів, - бюджетний процес.

У юридичній літературі викладено багато думок щодо сутності та змісту бюджетного процесу. Традиційним є визначення його як сукупності дій уповноважених органів держави та місцевого самоврядування щодо складання, розгляду, затвердження і виконання бюджетів, а також складання, розгляду і затвердження звіту про його виконання, здійснюваних відповідно до норм бюджетного права. Виходячи з цього, у широкому розумінні бюджетний процес є діяльністю відповідних органів, що ґрунтується на владних повноваженнях і підпорядкована суворим процедурам у галузі бюджету[8] .

Таке поняття й зміст бюджетного процесу підкріплюються теоретичними розробками юристів, які спеціалізуються у сфері бюджетних відносин. І. Розпутенко вважає, що формування, затвердження та виконання бюджету становить поняття бюджетного процесу, в якому закладається стратегія економічної і соціальної політики, інструмент стабілізації економіки, засіб контролю державних видатків.

Не всі вчені погоджуються з традиційним визначенням бюджетного процесу. Зокрема, професор А. І. Худяков пропонує сукупність правових норм, що регулюють відносини, які виникають в ході діяльності державних органів з планування доходів та видатків бюджету, визначити як "бюджетне планування". Він посилається на той факт, що цей термін вживається в основному в економічній літературі і є зрозумілішим для тих, хто не є спеціалістом у галузі бюджетного права. При вживанні терміна "бюджетний процес" виникає асоціація з цивільним чи кримінальнимпроцесом.

Вчені не раз висловлювали думку, що будь-яка матеріальна галузь права вимагає процедурних форм реалізації її норм, і всі норми, що регулюють організаційну діяльність державних органів, мають процесуальний характер. Особливо це стосується діяльності у галузі застосування бюджетно-правових норм, адже з бюджетом пов'язані всі державні органи, підприємства, організації, установи, які безпосередньо чи опосередковано беруть участь у формуванні бюджету[9]

М. І . Піскотін виражає сумніви відносно наявності самостійної стадії розгляду бюджету, вважаючи, що вона охоплюється стадіями складання і затвердження. Однак, в юридичній та економічній літературі стадія розгляду бюджету виділяється в особливу, що відповідає законодавству і сприяє підвищенню відповідальності державних органів за зміст проекту бюджету.

У фінансово правовій літературі висловлюються і інші думки щодо поняття бюджетного процесу, відповідно до якого в нього вкладається більш вузький зміст, що охоплюється тільки стадіями складання, розгляду та затвердження бюджету. Таким чином розглядається бюджетний процес в підручнику

М. А. Гурвіча. Аналогічні погляди зустрічаються і в юридичній літературі інших країн. Наприклад, професор А. І. Ангелов притримується такого ж погляду, даючи, разом з тим, йому обґрунтування . На його погляд включення виконання бюджету в поняття бюджетного процесу робить його занадто широким. Поняття “бюджетний процес” використовується ним в значенні “сукупність процедур по розробленню бюджету як обов’язкового нормативного акту”, який підлягає виконанню. Виконання бюджету професор Ангелов розглядає як кінцеву ціль формування бюджету. На підтвердження своїх поглядів він проводить паралель між бюджетним процесом і з законотворчим процесом як сукупністю дій, що ведуть до виникнення закону[10] .

Отже, можна зробити висновок, що сутність цього процесу складна та багатогранна.. Тому чіткий порядок, ретельно продуманий і розроблений у всіх своїх складових потрібен не лише для організації й узгодження роботи всієї системи державних органів з формування та виконання бюджету, а й для правильного розв'язання численних питань, що при цьому виникають.

Аналізуючи сутність та зміст бюджетного процесу, можна дійти висновку про те, що йому притаманні певні ознаки , до яких можна віднести такі:

1. Бюджетний процес являє собою врегульовану нормами права організаційну форму діяльності, яка завжди пов’язана з вирішенням питань, що стосуються бюджетів і тягнуть певні юридичні наслідки.

2. Бюджетний процес є сукупністю правових форм діяльності уповноважених бюджетним законодавством суб’єктів ( учасників бюджетного процесу ) , які визнані такими Бюджетним кодексом України. Відповідно до ст.. 20 БК України учасниками бюджетного процесу є органи та посадові особи, які наділені бюджетними повноваженнями. Аналіз змісту Кодексу надає можливість визначити таких учасників: Верховна Рада України, її комітети, депутатські фракції та групи, народні депутати; Верховна Рада Автономної Республіки Крим; місцеві ради; Кабінет Міністрів України, міністерство фінансів України та його територіальні органи; Рада міністрів автономної Республіки Крим; місцеві державні адміністрації; виконавчі органи місцевих рад; Національний банк України; Рахункова палата; Головне контрольно-ревізійне управління; органи стягнення; головні розпорядники, розпорядники та одержувачі бюджетних коштів.

3. Бюджетний процес являє собою органічно пов’язану систему дій щодо здійснення операцій з нормами права. Перелік цих дій у послідовності їх здійснення закріплено нормами БК. За своїм змістом бюджетний процес охоплює: визначення фінансової та бюджетної політики, розробку управлінських стратегій, оцінку, потреби пріоритетів і можливостей бюджету, розробку проекту бюджету, оцінку ефективності проекту тощо.

4. Бюджетний процес є діяльністю, результати якої закріплюються прийняттям відповідних правових актів, таких, що мають офіційний характер і встановлену законом форму. Якщо бюджет являє собою набір цифрових показників, nо Закон України “Про Державний бюджет України є не тільки зведенням цих показників, а й правовими приписами, що мають конкретний адресний зміст.

5. Бюджетний процес є діяльністю яка об’єктивно потребує процесуальної регламентації. Така регламентація здійснюється за допомогою бюджетно-правового механізму, що являю собою сукупність правових засобів, за допомогою яких упорядковується діяльність учасників бюджетного процесу у сфері бюджетної діяльності. Елементами зазначеного механізму є норми бюджетного процесуального права, процесуальна фактична система (юридичні факти, що опосередковують бюджетні процесуальні правовідносини) та бюджетні процесуальні правовідносини.

6. Бюджетний процес потребує застосування різних методів і засобів юридичної техніки, наукових досягнень тощо.

Бюджетний процес як вид юридичного процесу є досить складним за своїм змістом. Він включає Законодавчий (прийняття закону про Державний бюджет на відповідний рік та законів про внесення змін до вже прийнятого закону) та адміністративний процеси (стадії виконання, контроль за виконанням та звіту про виконання закону про Державний бюджет).

Отже, бюджетний процес як вид юридичного процесу являє собою сукупність правових форм діяльності уповноважених бюджетним законодавством суб’єктів (учасників бюджетного процесу), органічно пов’язану систему дій щодо здійснення операцій з нормами права, результат якої закріплюється прийняттям відповідних правових актів, що мають офіційний характер і встановлену законом форму.[11]

П.11 ч.1 ст.2 Бюджетного кодексу визначає бюджетний процес як регламентовану нормами права діяльність, пов'язану зі складанням, розглядом, затвердженням бюджетів, їх виконанням і контролем за їх виконанням, розглядом звітів про виконанням бюджетів, що становлять бюджетну систему України.

На основі аналізу повноважень органів державної влади у сфері бюджетних відносин можна зробити висновок, що не доцільно звужувати поняття бюджетного процесу до стадій складання проекту закону про бюджет і затвердження його органом законодавчої влади. Прийняття закону про Державний бюджет - це тільки створення юридичних можливостей для здійснення волі законодавчого органу. Прийняттям закону закінчується формування бюджету, коли органи законодавчої і виконавчої влади використовують свої права та обов'язки щодо складання і затвердження бюджету. Суть бюджетного процесу зосереджується на безпосередньому виконанні акта про бюджет, яке повинно постійно контролюватися з боку органів державної влади для досягнення відповідності між запланованими і реальними показниками.

1.3 Поняття стадій бюджетного процесу

В юридичній літературі до цього часу немає єдиної думки щодо змісту поняття стадій бюджетного процесу, - зустрічаються різні підходи щодо визначення кількості стадій бюджетного процесу та різноманітних підходів щодо його змісту. Наприклад, проф. А.Ангелов та М.А. Гурвич обмежують бюджетний процес лише формуванням бюджету, тобто його складанням і затвердженням. Хоча прямого визначення бюджетного процесу та поділу на стадії М. А. Гурвич не дає, такий висновок можна зробити з назв та розташування розділів цього підручника[12] .

Проф. А. Ангелов проводить співставлення бюджетного процесу із законодавчим процесом, як сукупністю “здійснюваних дій, що ведуть до виникнення закону”[13] . Але ж бюджет не є звичайним законом, хоча і приймається у формі закону та в законодавчому порядку. Дія цього процесу продовжується і після затвердження бюджету. І головне, слід зазначити, для чого саме формується бюджет; отже, це є його виконання – реалізація вже затвердженого бюджету по доходах і видатках, що здійснюється відповідними державними органами в певних правових формах. А законодавчий процес, пов'язаний із звичайним законом, і закінчується його прийняттям.

Проф. М. І. Піскотін , не погоджуючись з проф. А Ангеловим, проводить умовну аналогію бюджетного процесу з кримінальним або цивільним, де за стадією винесення рішення йде стадія його виконання. У бюджетному процесі стадія виконання бюджету завершується в тій же “інстанції”, що і його затвердження – у Верховній Раді. Постає питання – чому затвердження бюджету входить до бюджетного процесу, а затвердження Звіту про його виконання – ні? Хоча і одне, і друге здійснюється в одному і тому ж порядку та в одних і тих же правових формах[14] .

Наприклад, М. І. Піскотін не виділяє окремо в бюджетному процесі стадії розгляду та заключення бюджету . На його думку достатньо розглянути лише три стадії бюджетного процесу – складання, затвердження проекту та виконання бюджету, вказуючи тим самим, що стадією можна рахувати відокремлений, самостійний етап діяльності державних органів, у результаті проходження якого бюджет переходить з одного якісного стану в інший. Розгляд є моментом або стадії складання, або стадією затвердження.

Відповідно до визначення бюджетного процесу, як регламентованої нормами права діяльності державних органів щодо складання, розгляду, затвердження, виконання бюджету та складання, розгляду і затвердження звіту про його виконання,можна виділити п’ять стадій бюджетного процесу.

Звуження поняття бюджетного процесу до стадій складання проекту закону про бюджет і затвердження його органом законодавчої влади призводить до висновку, що головне — це скласти проект закону і затвердити його. А. Ангелов так і вважав: стадія виконання — кінцева мета формування бюджету. Але прийняття закону про Державний бюджет — це тільки створення юридичних можливостей для здійснення волі законодавчого органу. Прийняттям закону закінчується формування бюджету, коли органи законодавчої та виконавчої влади використовують свої права й обов'язки щодо складання І затвердження бюджету і застосовують правові норми, які регулюють ці стадії.

Повний цикл бюджетного процесу, тобто період із початку складання проекту бюджету до затвердження звіту про його виконання триває понад два роки. У ході здійснення окремих етапів діяльності з бюджетом, які мають назву стадій бюджетного процесу, реалізуються бюджетні повноваження всіх суб'єктів бюджетних правовідносин. Бюджетний процес є формою здійснення матеріальних бюджетних прав, які надані учасникам бюджетного процесу (органам та посадовим осо­бам, що наділені бюджетними повноваженнями, тобто правами й обов'язками учасників бюджетних правовідносин) законодавством.

На кожній стадії бюджетного процесу вирішуються питання, які в інший час не можуть бути вирішені. Стадії бюджетного процесу йдуть послідовно і порядок цей змінювати неможливо. Наприклад, питання про надання фінансової допомоги місцевим бюджетам обговорюється і планується при складанні проекту бюджету, а остаточно вирішується при затвердженні закону (рішення) про бюджет.

Усі стадії бюджетного процесу засновуються на правових засадах, які повинні гарантувати чітке планування, дотримання бюджетної дисципліни і постійний контроль за виконанням усіх видів бюджетів. Згідно зі ст. 98 Конституції України контроль за використанням коштів Державного бюджету України від імені Верховної Ради здійснює Рахункова палата. У стадіях бю­джетного процесу беруть участь усі державні й муніципальні органи, але вони вступають у бюджетну діяльність послідовно: органи виконавчої влади складають проект бюджету; затверджують закон або ухвалюють рішення про місцеві бюджети представницькі органи — Верховна Рада України або відповідна місцева рада, а виконують бюджети всіх рівнів державні органи виконавчої влади та муніципальні органи.

У ст. 19 Бюджетного кодексу визнаються 4 стадії бюджетного процесу:

1) складання проекту бюджету;

2) розгляд і прийняття закону про Держав­ний бюджет України, рішень про місцеві бюджети;

3) виконання бюджету, в тому числі у разі необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України, рішення про місцевий бюджет;

4) підготовка та розгляд звіту провиконання бюджету і прийняття рішення про нього.

Усі стадії бюджетного процесу взаємопов’язані .Цей процес триває протягом трьох років: складання проекту бюджету, його розгляд і затвердження відбуваються у рік, що передує плановому; виконання бюджету (бюджетний період) – один рік; складання звіту про виконання бюджету і цого затвердження - протягом наступного року після стадії виконання. Ці стадії є безпосереднім відображенням не лише економічного життя суспільства, а й політичної культури.

Отже, стадія бюджетного процесу – це регламентований нормами права етап діяльності відповідних органів в результаті якого бюджет переходить з одного до якісно нового етапу.

Складання, розгляд, затвердження і виконання бюджетів різних рівнів в Україні та контроль за їх виконанням регулюються Конституцією України, Бюджетним кодексом, законом про місцеве самоврядування, а також рішеннями представницьких органів місцевої влади, виданих на основі законодавства України[15] .

Проблема прийняття державного бюджету є однією з найскладніших серед тих, які доводиться розв'язувати державним органам. Її складність збільшується щорічною необхідністю прийняття закону про Державний бюджет, тобто щорічним проходженням законодавчої процедури. На жаль, як свідчить практика останніх років, парламент країни не додержується процесуальних вимог щодо прийняття та затвердження зазначеного закону, що створює значні перешкоди як для проведення фінансової політики урядом держави, так і стабільного функціонування всієї бюджетної системи України


Розділ 2. Механізм проходження стадій бюджетного процесу

2.1 Складання проекту бюджету

Згідно зі ст. 116 Конституції України проект закону про Державний бюджет України розробляє Кабінет Міністрів України.Міністр фінансів України відповідає за складання проекту закону про Державний бюджет України, визначає основні організаційно-методичні засади бюджетного планування, які використовуються для підготовки бюджетних запитів і розроблення пропозицій проекту Державного бюджету України. Міністр фінансів України на підставі основних макропоказників економічного і соціального розвитку України на наступний бюджетний період та аналізу виконання бюджету у поточному бюджетному періоді визначає загальний рівень доходів та видатків бюджету і дає оцінку обсягу фінансування бюджету для складання пропозицій проекту Державного бюджету України.

Не пізніше 1 червня або першого наступного за цією датою дня пленарних засідань Верховної Ради України у Верховній Раді України відбуваються парламентські слухання з питань бюджетної політики на наступний бюджетний період. З доповіддю про Основні напрями бюджетної політики на наступний бюджетний період виступає Прем'єр-міністр України або за його дорученням Міністр фінансів України.

Кабінет Міністрів України подає до Верховної Ради України проект Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період не пізніше, ніж за чотири робочих дні до початку проведення парламентських слухань з питань бюджетної політики на наступний бюджетний період.

Національний банк України до 1 квітня року, що передує плановому, подає до Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України:

1) проект основних засад грошово-кредитної політики на наступний бюджетний період;2) проект кошторису доходів та видатків Національного банку України на наступний бюджетний період.

За результатами парламентських слухань Верховна Рада України приймає постанову про схвалення або взяття до відома Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період. Зазначена постанова може містити пропозиції Верховної Ради України до проекту Основних напрямів бюджетної політики на наступний бюджетний період.

Для підготовки пропозицій проекту Державного бюджету України Міністерство фінансів України розробляє і доводить до головних розпорядників бюджетних коштів інструкції щодо підготовки бюджетних запитів. Інструкції щодо підготовки бюджетних запитів можуть запроваджувати організаційні, фінансові та інші обмеження, яких зобов'язані дотримуватися усі розпорядники бюджетних коштів у процесі підготовки бюджетних запитів.

Головні розпорядники бюджетних коштів організують розроблення бюджетних запитів для подання Міністерству фінансів України в терміни та порядку, встановлені Міністерством фінансів України. Головні розпорядники бюджетних коштів несуть відповідальність за своєчасність, достовірність та зміст поданих Міністерству фінансів України бюджетних запитів, які мають містити всю інформацію, необхідну для аналізу показників проекту Державного бюджету України, згідно з вимогами Міністерства фінансів України.Міністерство фінансів України на будь-якому етапі складання і розгляду проекту Державного бюджету України проводить аналіз бюджетного запиту, поданого головним розпорядником бюджетних коштів, з точки зору його відповідності меті, пріоритетності, а також ефективності використання бюджетних коштів. На основі результатів аналізу Міністр фінансів України приймає рішення про включення бюджетного запиту до пропозиції проекту Державного бюджету України перед поданням його на розгляд Кабінету Міністрів України. На основі аналізу бюджетних запитів Міністерство фінансів України готує проект закону про Державний бюджет України.
Міністерство фінансів України в період підготовки пропозицій проекту Державного бюджету України розглядає та вживає заходів щодо усунення розбіжностей з головними розпорядниками бюджетних коштів. У разі, коли узгодження не досягнуто, Міністерство фінансів України додає свій висновок з неузгоджених питань до зазначених пропозицій, які подаються Кабінету Міністрів України.

Міністерство фінансів України подає проект закону про Державний бюджет України Кабінету Міністрів України для розгляду, а також вносить пропозиції щодо термінів і порядку розгляду цього проекту в Кабінеті Міністрів України. Кабінет Міністрів України приймає постанову щодо схвалення проекту закону про Державний бюджет України та подає його разом з відповідними матеріалами Верховній Раді України не пізніше 15 вересня року, що передує плановому.

До проекту закону про Державний бюджет додаються:пояснювальна записка, прогнозні показники зведеного бюджету України, оцінка Державного бюджету України та місцевих відповідно до бюджетної класифікації, а також зведений баланс фінансових ресурсів, тобто фінансову програму плану економічного й соціального розвитку держави в цілому. Баланс фінансових ресурсів об'єднує в єдину систему всі фінансові плани і баланси, що дозволяє виявляти І вивчати об'єктивні взаємозв'язки і довготривалі тенденції розвитку найважливіших джерел фінансових ресурсів.[16]

2.2 Розгляд та прийняття закону про Державний бюджет України

Представляє проект Закону про Державний бюджет Міністр фінансів на пленарному засіданні Верховної Ради. Бюджетний кодекс встановлює короткий термін представлення — не пізніше ніж через п'ять днів після подання КМУ матеріалів по бюджету. Голова Комітету Верховної Ради з питань бюджету доповідає про відповідність проекту Закону про Державний бюджет України Бюджетному кодексу та Основним напрямам бюджетної політики на наступний бюджетний період. Після обговорення проекту Закону про Державний бюджет Верховна Рада України може ухвалити вмотивоване рішення про Його відхилення, як це і відбувається на практиці. У разі відхилення проекту Закону про Державний бюджет КМУ зобов'язаний у тижневий термін з дня набрання чинності рішення про відхилення подати проект Закону про Державний бюджет на повторне представлення з обґрунтуванням внесених змін, пов'язаних із рішенням Верховної Ради України. Міністр фінансів не пізніше трьох днів після повторного подання проекту Закону про Державний бюджет повторно представляє його Верхов­ній Раді.

Після прийняття до розгляду представленого проекту Закону про Державний бюджет не пізніше 1 жовтня (або 6 жовтня, якщо проект був представлений повторно) його розглядають народні депутати, комітети, депутатські фракції та групи Верховної Ради України і формують свої пропозиції Комітету з питань бюджету. жовтня (20 жовтня, якщо проект Закону про Державний бюджет було прийнято повторно) спільно з уповноваженими представниками Уряду розглядає всі пропозиції, таблиці пропозицій суб'єктів права законодавчої ініціативи й приймає відповідне рішення.

Перше читання проекту Закону про Державний бюджет. Перше читання проекту Закону про Державний бюджет України починається з доповіді Голови Комітету Верховної Ради України з питань бюджету щодо Висновків та пропозицій до проекту Закону про Державний бюджет України. В обговоренні питання беруть участь народні депутати, представники Уряду та Рахункової палати. Висновки та пропозиції до проекту Закону про Державний бюджет голосуються в цілому. Постатейне голосування відбувається тоді, коли не приймається позитивне рішення.

Прийняття рішення щодо Висновків та пропозицій до проекту Закону про Державний бюджет за Бюджетним кодексом (ст. 41) вважається прийняттям проекту Закону про Державний бюджет України в першому читанні. Схвалені Верховною Радою України Висновки та пропозиції Комітету Верховної Ради України з питань бюджету набувають статусу Бюджетних висновків Верховної Ради України. Верховна Рада приймає проект Закону про Державний бюджет України в першому читані не пізніше 20 жовтня року, що передує плановому, після чого Уряд у двотижневий термін готує і подає до 3 листопада проект Закону, доопрацьований відповідно до Бюджетних висновків Верховної Ради України, і порівняльну таблицю щодо врахування з вмотивованими пояс­неннями щодо неврахованих пропозицій

Друге читання проекту Закону про Державний бюджет України. Основним у розгляді проекту Закону "Про Державний бюджет України" є друге його читання. Уряд у двотижневий термін готує і подає проект Закону "Про Державний бюджет України" не пізніше 3 листопада. Проект Закону до другого читання подається у вигляді таблиці, яка містить проект Закону, прийнятий у першому читанні за основу, в якому вміщені тек­стові статті та показники, що пропонувалися Урядом в першому читанні, або схвалені Бюджетними висновками Верховної Ради України. Якщо КМУ пропонує нові текстові статті, до них додається детальне обґрунтування "їх доцільності та необхідності.

Друге читання починається з доповіді Міністра фінансів щодо доопрацьованого з урахуванням Бюджетних висновків Верховної Ради України проекту Закону про Державний бю­джет України. Голова Комітету Верховної Ради доповідає висновки Комітету, який він очолює, щодо врахування Урядом Бюджетних висновків Верховної Ради України при підготовці проекту Закону про Державний бюджет України до другого читання. Друге читання законопроекту про Державний бюджет України передбачає, в першу чергу:а) затвердження загального обсягу дефіциту (профіциту),б) доходів І видатків Державного бюджету з подальшим постатейним голосуванням проекту Закону про Державний бюджет, поданого КМУ на друге читання.

Під час другого читання, яке повинно завершитися не пізніше 20 листопада, необхідно обов'язково затвердити, крім вказаних, обсяг міжбюджетних трансфертів та інші положення, необхідні для формування місцевих бюджетів. Ці обсяги не розглядаються при третьому читанні. Виконавчі органи місцевого самоврядування після цього мають можливість затверджувати свої бюджети, не чекаючи третього читання проекту Закону про Державний бюджет. Статті проекту Закону про Державний бюджет, не прийняті у другому читанні, переносяться на третє читання.

Розгляд проекту Закону про Державний бюджет України у третьому читанні. Не пізніше 25 листопада року, що передує плановому, проект Закону про Державний бюджет проходить третє читання Верховною Радою України. На засіданні з доповіддю виступає Голова Комітету Верховної Ради України з питань бюджету, Із співдоповіддю - Міністр фінансів. Після цього відбувається голосування щодо статей проекту Закону про Державний бю­джет, що не були прийняті на другому читанні, та по проекту Закону в цілому.

Закон про Державний бюджет повинен прийматися Верховною Радою України до 1 грудня року, що передує плановому. Однак, на жаль, практика затвердження Закону про Державний бюджет України свідчить про інше. Через неузгодженість дій законодавчої та виконавчої гілок державної влади всі строки, встановлені Бюджетним кодексом, не витримуються. У ст. 45 Бюджетного кодексу встановлено порядок визначення терміну перебування законопроекту про Державний бюджет у Верховній Раді України. Враховується тільки термін перебування законопроекту у Верховній Раді України, а термін, на який Верховна Рада кожного разу після подання його на розгляд Урядом, повертає знов Уряду не враховується[17] .

2.3 Виконання бюджету

Згідно зі ст. 116 Конституції України забезпечення виконання затвердженого бюджету покладено на кабінет Міністрів України. Виконання бюджету — це та стадія бюджетного процесу, яка забезпечується діяльністю законодавчих та виконавчих органів, які виробили і затвердили багато нормативних актів з планування доходів і видатків. Виконання бюджету повинно починатися з 1 січня бюджетного періоду, на який затверджено Закон про Державний бюджет. Під час виконання бюджету найважливіше — це забезпечити повне і своєчасне надходження обов'язкових (податкових та інших) платежів і доходів за всіма джерелами фінансування заходів у межах затверджених у бюджетах сум протягом усього бюджетного періоду. Необхідно правильно і економічно обґрунтовано розподілити всі надходження й асигнування, які провадитимуться за бюджетним розписом. Згідно зі ст. 47 Бюджетного кодексу загальна організація та управління виконанням Державного бюджету України покладені на Міністерство фінансів України.

Державний бюджет України виконується за розписом, який затверджується Міністром фінансів України відповідно до бюджетних призначень у місячний термін після набрання чинності законом про Державний бюджет України. До затвердження розпису Міністром фінансів України затверджується тимчасовий розпис на відповідний період.Міністр фінансів України протягом бюджетного періоду забезпечує відповідність розпису Державного бюджету України встановленим бюджетним призначенням.

При виконанні бюджету за доходами застосовується казначейська система виконання, що полягає у тому, що головні розпорядники бюджетів можуть тільки розподіляти кошти, які їм виділяються, між підпорядкованими органами, а безпосередні одержувачі бюджетних коштів можуть їх витрачати тільки за цільовим призначенням. Виконання Державного бюджету здійснюється на єдиному казначейському рахунку тільки в уповноважених банках. Між уповноваженим банком і Державним казначейством укладається договір на обслуговування рахунку.

При виконанні видаткової частини бюджетні кошти перераховуються тільки на фінансування заходів, передбачених затвердженим бюджетом. Для фінансування видатків кошти із бюджетів надаються розпорядникам бюджетних коштів . Вони мають право розпоряджатися затвердженими для них асигнуваннями. Головні розпорядники коштів Державного бюджету України затверджуються Законом про Державний бюджет України шляхом встановлення їм бюджетних призначень.

Функціонування органів держави та органів місцевого самоврядування може здійснюватися тільки при фінансовому забезпеченні. Оскільки кошти держави обмежені, бо видатки зростають скоріше, ніж є можливість їх задовольнити, кожний із них може розраховувати тільки на ту суму, яку визначив відповідний орган влади при затвердженні державного. Розмір цієї суми залежить від економічної можливості, важливості витрати і коштів, які запрошувалися цим органом при складенні проекту бюджету. Виходячи з можливостей поточного періоду, орган влади, затверджуючи відповідний бюджет, визначає суму витрат цього органу на конкретний захід тощо. Суми, які має право витратити з бюджету керівник, у Бюджетному кодексі одержали назву бюджетних призначень. Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Витрати державного бюджету на покриття таких зобов'язань не можуть здійснюватися. Після отримання товарів, робіт та послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов'язання розпорядник бюджетних коштів приймає рішення про їх оплату та подає доручення на здійснення платежу органу Державного казначейства України.[18] .

1.4 Підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету і прийняття рішення щодо нього

бюджет державний доход фінансовий

Звітність про виконання Державного бюджету є оперативною, місячною, квартальною та річною. Зведення, складання та надання звітності про виконання Державного бюджету України здійснюється Державним казна­чейством.

Річний звіт про виконання Закону про Державний бюджет України подається Кабінетом Міністрів України Верховній Ра­ді не пізніше 1 травня року, наступного за звітним1 . Бюджет­ний кодекс у ст. 61 встановлює І зміст річного звіту про вико­нання Державного бюджету. Річний звіт повинен включати та­кі частини:

1)звіт про фінансовий стан (баланс Державного бюджету України);

2)звіт про виконання Державного бюджету;

3)звіт про рух коштів;

4)інформацію про виконання захищених статей видатків Дер­жавного бюджету України;

5)звіт про бюджетну заборгованість;

6)звіт про використання коштів з резервного фонду Кабінету Міністрів;

7)інформацію про стан державного боргу;

8)звіт про кредити та операції, що стосуються державних га­рантійних зобов'язань;

9)зведені показники звітів про виконання бюджетів;

10)Інформацію про виконання місцевих бюджетів;

11)іншу інформацію, визнану Кабінетом Міністрів необхід­ною для пояснення звіту.

Звіт про виконання Закону про Державний бюджет, пода­ний Кабінетом Міністрів України, у двотижневий строк роз­глядає Рахункова палата і готує висновки щодо використання коштів Державного бюджету.

Верховна Рада України розглядає звіт про виконання Зако­ну про Державний бюджет у двотижневий термін з дня отри­мання висновків Рахункової палати щодо використання коштів Державного бюджету України.

Звіт Кабінету Міністрів України перед Верховною Радою про виконання Закону про Державний бюджет представляє Міністр фінансів, із співдоповідями — Голова Комітету Вер­ховної Ради з питань бюджету та Голова Рахункової палата.

Верховна Рада за результатами розгляду ухвалює рішення щодо звіту про виконання Закону про Державний бюджет України.

На всіх стадіях бюджетного процесу органи, уповноважені державою, здійснюють контроль за дотриманням бюджетного законодавства. Повноваження органів держави по здійсненню контролю за дотриманням бюджетного законодавства встанов­лені ст.ст. 109-115 Бюджетного кодексу України.

Із прийняттям Бюджетного кодексу вперше у бюджетному законодавстві з'явилися статті, в яких дається поняття бюджет­ного правопорушення, визначаються підстави для призупинен­ня бюджетних асигнувань, роз'яснюються поняття нецільового використання бюджетних коштів І встановлюється положення про те, що до осіб, які винні в порушенні бюджетного законо­давства, застосовуються усі види юридичної відповідальності, передбачені законодавством[19] .

Висновок

За допомогою правових норм держава ретельно регулює відносини, що виникають при формуванні й виконанні бюджету і звітуванні про його виконання. Бюджет є необхідним атрибутом будь-якої держави. Саме за допомогою бюджету здійснюються її завдання і функції.

Діяльність органів держави і місцевого самоврядування в галузі бюджету у широкому плані одержала назву бюджетного процесу. Слід зазначити, що бюджетний процес - це регламентована нормами права діяльність, пов'язана зі складанням, розглядом, затвердженням бюджетів, їх виконанням і контролем за їх виконанням, розглядом звітів про виконанням бюджетів, що становлять бюджетну систему України.

Бюджетний процес складається з чотирьох стадій:

1) складання проекту бюджету; 2) розгляд і прийняття закону про Держав­ний бюджет України, рішень про місцеві бюджети; 3) виконання бюджету, в тому числі у разі необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України, рішення про місцевий бюджет;4) підготовка та розгляд звіту провиконання бюджету і прийняття рішення про нього.

На сьогодні у світі немає жодної країни, яка ніколи не мала б проблем у бюджетній сфері. Впродовж багатьох років розроблялися та впроваджувалися нові методи, засоби, процедури щодо удосконалення бюджетного процесу, та усунення конфліктів між його учасниками. Дуже важливим є вирішення проблем, що існують у сфері бюджетного процесу для подальшого економічного та соціального розвитку. Державний бюджет є ключовою правовою формою фінансової діяльності держави,вирішальною і провідною ланкою фінансової системи всієї країни. Він забезпечуєіснування держави, а також розвиток її економіки і культури.

Список використаних джерел:

I . Нормативно-правові акти

1 .Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. -№ 30. –ст.141; з наступними змінами і доповненнями.

2 . Бюджетний кодекс України від 21.06.2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - №37-38. –Ст. 189.

3 . Порядок виконання Державного бюджету за доходами: затв. Наказом Державного казначейства України від 19.12.2000 р. №131 // Офіц.вісн.України. – 2001.- № 5. – ст..1813.

II . Література

5. .Закон "Про тимчасовий державний устрій України" від 29 квітня 1918 року.// Конституційніакти України 1917-1920.– К., 1992.с.84, 86.

6. Фінансове право України: Навчальний посібник./[Л.К. Воронова, М.П. Кучерявенко, Н.Ю. Пришва та ін.];– К.: Правова єдність, 2009. - 395с.

7. Воронова Л.К. Фінансове право України Підручник. — К.: Прецедент; Моя книга, 2006. – 448 с.

8. БекерскаяД.А. Бюджетное право и бюджетный процесс в Украине. О.: 2004 – 2008 с.

9. Василик О.Д. Державні фінанси України. – К.: Вища школа, 1997. – 217 с.

10. А. И. Худяков, А. А. Ливеровский. Бюджетные полномочия субъектов российской Федерации: Учебное пособие. – СПб.: Альфа, 2003.- 348с

11. Химичева Н.И. Правовые основы бюджетного процесса в СССР. Саратов, 1966 -37с.

12. Финансовое право: Учеб. /Общ. Ред..: М.А. Гурвич. – М.: Юрид. изд-во НКЮ СССР, 1940. – 212 с

13. Пискотин М.И. Советское бюджетное право. – М.: Юрид. лит., 1971. –130с.

14 .Теория государства и права/ Под ред. Н, И, Матузова и А. В. Малько. – М., 2000. – 441с.

15. Розпутенко І.В. Бюджетний процесс.– К.:Альфа, 1997., - 96с.

16 .Деркач И.И. Гордєєва Л.Л. Бюджет і бюджетний процес на Україні - Днепропетровск ,1995 - 156с.

17 .Крохина Ю.А., Писарева Е.Г., Покачалова Е.В., Попов В.В., Разгильдиева М.Б..Финансовое право : учебник для студ. вузов, обучающихся по спец. "Юриспруденция" / Н.И. Химичева (отв.ред.). — 4-е изд., перераб. и доп. — М. : Норма, 2008. — 768с.

18. Воронова Л.К., Давыдова Л.А., Карасева М.В., Новоселов В.И., Покачалова Е.В..Финансовое право : Учебник / Н.И. Химичева (рук.авт.кол.и отв.ред.). — М. : БЕК, 1995. — 525с

19. РомановичСловатинскийИ.Г. Государственная деятельность гр. М.М.Сперанского // Отечественныезаписки. – 1873 г., № 12.с.24.

20. Ухвалений Радою Народних Міністрів закон про Державну Народну Раду УкраїнськоїНародної Республіки від 12 листопада 1920 року. Розділ IV, стаття 22, пункти за літерами в),є). // Хрестоматія з історії держави і права України у 2хтомах. Том 2. За редакцієюВ.Д. Гончаренка. – К.: Ін Юре, 1977.с.91.

21. Теремцова Н.В.Стадії і елементи бюджетного процесу в юридичній науці.//Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. ВернадскогоСерия «Юридические науки». Том 21 (60). - № 2. - 2008. с.355,360.

22. Чернадчук В. Щодо визначення поняття "бюджетний процес" // Підприємництво, господарство і право (укр.).- 2003.- № 9.- С.93-96.

23 . Ангелов С. Финансовое право Народной Республики БолгарииЮ – София,1955. – 464 с. // Совецкое государство и право. – 1958. - № 5. – М., Наука. С.171.

24 . Теремцова Н.В. поняття стадії бюджетного процесу: методологічні засади дослідження/ Н,В, Теремцова// Бюлетень Міністерства юстиції. №10. – Київ, 2009. – с.66-71.

25 .Бюджетне право України. Підручник для ВНЗ МВС України / О, М, Бандурка –Х, 2003 152с.

26. Бюджетний кодекс України: закон, засади, коментар / За ред.. О.В. Турчинова і Ц,Г, Огня. – К.,2002. – 84с.

27 .Ровинский Е. А. Финансовое право _ Под ред. Л, Куровского. –Варшава, 1995. – 595с.

28 .Ровинский Е.А., Ангелов А,С, Финансовое право НРБ. – София, 1967 – 427 // Советское государство иправо. – 1968. № 6. – М., Наука. – с.156-158.

29. ЯснопольскийЛ.Н. Очерки русскаго бюджетнаго права.- М.: 1912., - 298 с.


[1] БекерскаяД.А. Бюджетное право и бюджетный процесс в Украине. О.: 2004., с.11.

[2] РомановичСловатинскийИ.Г. Государственная деятельность гр. М.М.Сперанского // Отечественныезаписки. – 1873 г., № 12.с.24.

[3] Василик О.Д. Державні фінанси України. – К.: Вища школа, 1997.с.29.

[4] Закон "Про тимчасовий державний устрій України" від 29 квітня 1918 року. // Конституційніакти України 1917-1920.– К., 1992.с.84, 86.

[5] Ухвалений Радою Народних Міністрів закон про Державну Народну Раду УкраїнськоїНародної Республіки від 12 листопада 1920 року. Розділ IV, стаття 22, пункти за літерами в),є). // Хрестоматія з історії держави і права України у 2хтомах. Том 2. За редакцієюВ.Д. Гончаренка. – К.: Ін Юре, 1977.с.91.

[6] Василик О.Д. Державні фінанси України. – К.: Вища школа, 1997.с.30.

[7] Теремцова Н.В.Стадії і елементи бюджетного процесу в юридичній науці.//Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. ВернадскогоСерия «Юридические науки». Том 21 (60). - № 2. - 2008. с.355,360.

[8] Фінансове право України: Навчальний посібник./[Л.К. Воронова, М.П. Кучерявенко, Н.Ю. Пришва та ін.];– К.: Правова єдність, 2009.с.166.

[9] А. И. Худяков, А. А. Ливеровский, М. А. Бродскийбюджетные полномочия субъектов российской Федерации: Учебное пособие. – СПб.: Альфа, 2003. С.201.

[10] Химичева Н.И. Правовые основы бюджетного процесса в СССР. Саратов, 1966.с. 4-6

[11] Чернадчук В. Щодо визначення поняття "бюджетний процес" // Підприємництво, господарство і право (укр.).- 2003.- № 9.- С.93-96.

[12] Финансовое право: Учеб. /Общ. Ред..: М. А. Гурвич. – М.: Юрид. изд-во НКЮ СССР, 1940. – 212 с.

[13] Ангелов С. Финансовое право Народной Республики БолгарииЮ – София,1955. – 464 с. // Совецкое государство и право. – 1958. - № 5. – М., Наука. С.171.

[14] Пискотинт М. И. Советское бюджетное право. – М.: Юрид. лит., 1971. С.50.

[15] Теремцова Н.В. поняття стадії бюджетного процесу: методологічні засади дослідження/ Н, В, Теремцова// Бюлетень Міністерства юстиції. №10. – Київ, 2009. – с.66-71.

[16] [16] Бюджетний кодекс України від 21.06.2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - №37-38. –Ст. 189.

[17] Воронова Л.К. Фінансове право України Підручник. — К.: Прецедент; Моя книга, 2006. – c.154-167.

[18] Воронова Л.К. Фінансове право України Підручник. — К.: Прецедент; Моя книга, 2006. – c167-170,178.

[19] Воронова Л.К. Фінансове право України Підручник. — К.: Прецедент; Моя книга, 2006. – c180-182.

Оценить/Добавить комментарий
Имя
Оценка
Комментарии:
Где скачать еще рефератов? Здесь: letsdoit777.blogspot.com
Евгений08:24:23 19 марта 2016
Кто еще хочет зарабатывать от 9000 рублей в день "Чистых Денег"? Узнайте как: business1777.blogspot.com ! Cпециально для студентов!
09:40:57 29 ноября 2015

Работы, похожие на Курсовая работа: Теоретико-правові основи бюджетного процесу

Назад
Меню
Главная
Рефераты
Благодарности
Опрос
Станете ли вы заказывать работу за деньги, если не найдете ее в Интернете?

Да, в любом случае.
Да, но только в случае крайней необходимости.
Возможно, в зависимости от цены.
Нет, напишу его сам.
Нет, забью.



Результаты(149914)
Комментарии (1829)
Copyright © 2005-2016 BestReferat.ru bestreferat@mail.ru       реклама на сайте

Рейтинг@Mail.ru