Банк рефератов содержит более 364 тысяч рефератов, курсовых и дипломных работ, шпаргалок и докладов по различным дисциплинам: истории, психологии, экономике, менеджменту, философии, праву, экологии. А также изложения, сочинения по литературе, отчеты по практике, топики по английскому.
Полнотекстовый поиск
Всего работ:
364150
Теги названий
Разделы
Авиация и космонавтика (304)
Административное право (123)
Арбитражный процесс (23)
Архитектура (113)
Астрология (4)
Астрономия (4814)
Банковское дело (5227)
Безопасность жизнедеятельности (2616)
Биографии (3423)
Биология (4214)
Биология и химия (1518)
Биржевое дело (68)
Ботаника и сельское хоз-во (2836)
Бухгалтерский учет и аудит (8269)
Валютные отношения (50)
Ветеринария (50)
Военная кафедра (762)
ГДЗ (2)
География (5275)
Геодезия (30)
Геология (1222)
Геополитика (43)
Государство и право (20403)
Гражданское право и процесс (465)
Делопроизводство (19)
Деньги и кредит (108)
ЕГЭ (173)
Естествознание (96)
Журналистика (899)
ЗНО (54)
Зоология (34)
Издательское дело и полиграфия (476)
Инвестиции (106)
Иностранный язык (62792)
Информатика (3562)
Информатика, программирование (6444)
Исторические личности (2165)
История (21320)
История техники (766)
Кибернетика (64)
Коммуникации и связь (3145)
Компьютерные науки (60)
Косметология (17)
Краеведение и этнография (588)
Краткое содержание произведений (1000)
Криминалистика (106)
Криминология (48)
Криптология (3)
Кулинария (1167)
Культура и искусство (8485)
Культурология (537)
Литература : зарубежная (2044)
Литература и русский язык (11657)
Логика (532)
Логистика (21)
Маркетинг (7985)
Математика (3721)
Медицина, здоровье (10549)
Медицинские науки (88)
Международное публичное право (58)
Международное частное право (36)
Международные отношения (2257)
Менеджмент (12491)
Металлургия (91)
Москвоведение (797)
Музыка (1338)
Муниципальное право (24)
Налоги, налогообложение (214)
Наука и техника (1141)
Начертательная геометрия (3)
Оккультизм и уфология (8)
Остальные рефераты (21697)
Педагогика (7850)
Политология (3801)
Право (682)
Право, юриспруденция (2881)
Предпринимательство (475)
Прикладные науки (1)
Промышленность, производство (7100)
Психология (8694)
психология, педагогика (4121)
Радиоэлектроника (443)
Реклама (952)
Религия и мифология (2967)
Риторика (23)
Сексология (748)
Социология (4876)
Статистика (95)
Страхование (107)
Строительные науки (7)
Строительство (2004)
Схемотехника (15)
Таможенная система (663)
Теория государства и права (240)
Теория организации (39)
Теплотехника (25)
Технология (624)
Товароведение (16)
Транспорт (2652)
Трудовое право (136)
Туризм (90)
Уголовное право и процесс (406)
Управление (95)
Управленческие науки (24)
Физика (3463)
Физкультура и спорт (4482)
Философия (7216)
Финансовые науки (4592)
Финансы (5386)
Фотография (3)
Химия (2244)
Хозяйственное право (23)
Цифровые устройства (29)
Экологическое право (35)
Экология (4517)
Экономика (20645)
Экономико-математическое моделирование (666)
Экономическая география (119)
Экономическая теория (2573)
Этика (889)
Юриспруденция (288)
Языковедение (148)
Языкознание, филология (1140)

Реферат: Австрія в післявоєнний період

Название: Австрія в післявоєнний період
Раздел: Рефераты по истории
Тип: реферат Добавлен 03:50:59 20 января 2011 Похожие работы
Просмотров: 34 Комментариев: 2 Оценило: 0 человек Средний балл: 0 Оценка: неизвестно     Скачать

В світлі висунутого міжнародним комуністичним і робочим рухом і науково обґрунтованого Комуністичною партією Австрії положення|становище| про можливість|спроможність| в сучасних умовах мирного переходу від капіталізму до соціалізму дослідження правових форм і особливостей відновлення і розвитку австрійської держави в перше десятиліття після|потім| другої світової війни має велике науково-теоретичне і політичне значення.

Даний період в історії австрійської держави був насичений складними державними і міжнародно-правовими проблемами. Австрійська проблема, як одна з європейських проблем міжнародно-правового характеру|вдача|, була складна особливістю юридичного припинення стану|достаток| війни з|із| Австрією, питаннями ефективної союзницької системи контролю над країною в цілях її демократизації, шляхами|колія,дорога| відновлення повного|цілковитий| суверенітету австрійської держави.

Дослідження цих питань показує, що своїм існуванням як незалежна і суверенна держава, правовою базою якої служать Державний до говір|говірка| і закон про постійний нейтралітет, Австрія зобов'язана Радянському Союзу|спілка,сполучник| і своїм демократичним силам.

Міжнародно-правові проблеми Австрії доповнювалися і перепліталися з|із| її державно-правовими проблемами: особливістю освіти|утворення| загальний|спільний| австрійських установ і їх міжнародного визнання|зізнання|, питаннями демілітаризації, денацифікації і демократизації країни.

Історія своєрідного розвитку австрійської держави визначалася перш за все|передусім| його економічною основою, на базі якої відбувалися|походити| зміни в державно-політичній надбудові. Особливості розвитку австрійського | державно-монополістичного капіталізму не були виключенням|виняток| з числа інших буржуазних країн і зумовили посилення влади монополій, подальше|дальший| загострення класової боротьби. У таких умовах в державному механізмі Австрії спостерігалися зміни властиві всім буржуазним країнам: посилення централізації державної влади, бюрократизація державного апарату і зрощення його| з|із| монополіями; спостерігалася хронічна криза буржуазної парламентської системи і буржуазної демократії в цілому|загалом|.

В зв'язку з цим не можна не пригадати про теоретиків з|із| австрійського табору соціал-реформіста, які намагаються|пробувати| зобразити|змалювати| державно-монополістичний капіталізм своєї країни майже як соціалізм, а буржуазна держава як «держава загального благополуччя». Зміни в механізмі австрійської держави доводять повне|цілковитий| банкрутство|банкротство| теорії реформіста про шляхи|колія,дорога| переходу від капіталізму до соціалізму. Тому в сучасних умовах, коли одному з головних завдань|задача|, поставлених Комуністичною партією Радянського Союзу|спілка,сполучник|, є|з'являтися,являтися| і «надалі... викривати анти народну, реакційну суть|сутність,єство| капіталізму і усілякі|всілякий| спроби прикрасити капіталістичний устрій»,| актуальність вибраної теми не викликає|спричиняти| сумнівів.

Тим часом увага радянських і зарубіжних марксистських| дослідників, перу|пір'їна| яких належать важливі|поважний| і цікаві роботи, направлено|спрямовано| в основному на проблеми австрійської економіки, комуністичного і соціалістичного руху, міжнародних відносин, тобто державно-правові аспекти в цих роботах зачіпалися лише по доладно. Дисертант робить|чинити| спробу частково усунути цей пропуск|прогалина| і розкрити питання відновлення і розвитку австрійської держави в історико-правовому плані.

Виходячи з вищезгаданого, в роботі поставлені наступні основні завдання|задача| дослідження:

1. Розкрити державні і міжнародно-правові проблеми становлення і розвитку австрійської суверенної держави і роль СРСР в справі|річ| його відновлення.

2. Досліджувати процеси, що відбуваються|походити| в економічній і політико-юридичній надбудові австрійської держави.

3. Показати негативну|заперечний| роль державної коаліційної діяльності правого керівництва соціалістичної партії з|із| буржуазною народною партією і боротьбу Комуністичної партії Австрії за демократизацію суспільного і державного устрою країни.

Методологічною основою роботи були|з'являтися,являтися| праці класиків марксизму-ленінізму; документи нарад комуністичних і робочих партій; матеріали XVII і XVIII з'їздів, а також партійної конференції 1958 року Комуністичної партії Австрії. У останніх дається глибокий науковий аналіз перспектив сучасного розвитку австрійської держави і в зв'язку з цим намічаються програмні завдання|задача| кому партії.

Основними джерелами при розробці теми були|з'являтися,являтися|: Декларація про Австрію від 1943 р., матеріали Потсдамської| конференції трьох держав, перша і друга Угоди про систему контролю над Австрією, матеріали Союзницької комісії з Австрії, Московський Меморандум від 15 квітня 1955.года, Державний договір і закон про постійний нейтралітет. Широко використовувалися конституція, закони і ухвали|постанова| Австрійської Республіки, стенографічні протоколи засідань австрійського парламенту, матеріали виборчих|вибірковий| комісій.

У роботі над дисертацією були використані праці радянських авторів (Р. Би. Ардаєва, В.Н. Белецького, Е.А. Єфремова, О.В. Сальковського і ін.) по проблемах економічного і політичного життя Австрії. На жаль, серед досліджень радянських юристів немає спеціальних робіт, присвячених даній темі. У них зачіпаються лише окремі вопросы.2 Автор використовував ряд|лава,низка| дисертацій,| серед яких тільки|лише| одна належить юристові (Л.Я. Дадіані). Це глибоке і цікаве дослідження державного ладу Австрійської Республіки з моменту|із моменту| її виникнення (1918 р.). Проте|однак| дисертація написана в плані державного права і в ній, як втім і в інших|, містяться|утримуватися| недоліки|нестача|, характерні|вдача| для досліджень, написаних в період того, що мав тоді місце культу особи.

Автором була піддана критичному аналізу багато чисельна література, що відображає|відбивати| погляди представників різних політичних напрямів|направлення| в Австрії. Зокрема, ряд|лава,низка| робіт самих лідерів Соціалістичної партії Австрії яскраво свідчить про зраду правих соціалістів робочому|робітник| движению.4 З|із| робіт цих осіб|обличчя,лице| видно|показно|, як вони всі зробили для того, щоб перешкодити розвитку нової форми демократії, відмовитися від класової боротьби і звести політичну боротьбу СПА| до парламентських комбінацій.

Критичного відношення|ставлення| до себе вимагали також і роботи відомих австрійських буржуазних державознавців і историків.

Надзвичайно різноманітний|всілякий| і цікавий матеріал по досліджуваній темі міститься|утримуватися| в радянській і австрійській періодиці. Остання широко представлена|уявлена| газетами, журналами|часопис|, щорічниками різних політичних напрямів|направлення|.

Дисертація складається з введення|вступ|, чотирьох розділів і висновку|укладення,ув'язнення|.

Перший розділ — «Правові форми і особливості відновлення незалежної австрійської держави» — присвячена міжнародним питанням відновлення незалежної Австрії в роки другої світової війни, освіті|утворення| і діяльності Тимчасового уряду. У цьому ж розділі досліджується державно-правовий режим Австрії (до підписання Державного договору).

З питання післявоєнного пристрою|устрій| Європи англо-американська дипломатія в роки другої світової війни висувала план створення|створіння| штучного багатонаціонального об'єднання в центрі Європи типу|тип| федерації на чолі з представником габсбургського| будинку|дім,хата|. Цей план суперечив|перечити| не тільки|не лише| національним і державним інтересам австрійського народу, але і зачіпав інтереси сусідніх східно-європейських| держав. Призначення такої держави не важко зрозуміти — служити санітарним кордонам в цілях ізоляції Радянського Союзу|спілка,сполучник|.

Будучи активним і послідовним борцем права націй на державну самостійність, Радянський Союз|спілка,сполучник| рішуче виступив|вирушив| за відновлення незалежної і суверенної австрійської держави.

Важливість цього питання була|з'являтися,являтися| причиною того, що Радянський Союз|спілка,сполучник| добився підписання на конференції трьох держав в жовтні 1943 р. в Москві Декларації про Австрію. Її ухвалення|прийняття,приймання| означало велику перемогу радянської дипломатії. Декларація про Австрію була джерелом має рацію і обов'язків великих держав в справі|річ| відновлення австрійської держави. У ній вперше|уперше| союзники оголосили протиправним аншлюсі Австрії з|із| Німеччиною|Германія| і заявили про бажання бачити вільну і незалежну Австрію. Ступінь|міра| відповідальності останньою за участь у війні на стороні Німеччини|Германія| ставилася в залежність від її внеску|вклад| в справу|річ| свого звільнення|визволення|.

Особливість утворення загальних австрійських урядових установ полягала в тому, що в країні не було повноважних правосуб’єктних| органів, які могли б виступити|вирушити| від імені австрійського народу і вирішувати питання державного будівництва. У таких умовах ідея Комуністичної партії Австрії про освіту|утворення| на широкій демократичній основі Тимчасового уряду знайшла співчуття і розуміння СРСР і була підтримана лідерами знов|знову,щойно| створених Соціалістичній партії Австрії (СПА|) і буржуазною Австрійською народною партією (АНП|). Утворений на трьохпартійній основі Тимчасовий уряд (квітень 1945 р.) проголосив незалежність австрійської держави і намітив найближчі завдання|задача| по демократизації політичного режиму в країні.

Повноваження Тимчасового уряду не були визнані на території західних провінцій країни, окупованих західними державами.

Багато заходів уряду особливо в соціальній області і в області відновлення національної державності, створення|створіння| деяких передумов демократизації суспільного і державного устрою були прийняті під тиском|тиснення| міністрів-комуністів і зіграли вельми|дуже| позитивну роль.

Проте|однак| праве крило уряду, лідери народної і соціалістичної партій, виявило тенденцію щонайшвидше|якнайшвидше| створити юридичну основу відновлюваній державі, не піклуючись про другу сторону цій діяльності—| виконання прийнятих демократичних законів, ухвал|постанова|. Більш того|більше того|, виконавчо-розпорядча діяльність правого крив» уряди всіляко гальмувала проведення в життя прогресивних законів, прагнучи паралізувати тим самим розвиток нової форми демократії. В результаті|унаслідок,внаслідок| відновлення буржуазно-демократична республіка в Австрії не отримала|одержала| необхідних передумов подальшого|дальший| і всестороннього|всебічний,усебічний| прогресивного розвитку. Вибори в Національну раду|порада| (нижня палата парламенту, листопад 1945 р.) показали, що австрійська держава все більш прямувала по капіталістичному шляху|колія,дорога| розвитку. Причини цього на наш погляд зводяться до наступного|слідуючий|:

1. Слабкість демократичних сил в країні, які не змогли організувати під час другої світової війни широкий антифашистський рух Опору, недостатність теоретичної підготовки і досвіду|дослід| боротьби комуністичної партії з|із| ворогами демократії надали|зробили,виявили,чинити| негативний|заперечний| вплив на політичну післявоєнну ситуацію.

2. Розкол країни на дві частини|частка| і присутність на 2/3 території Австрії окупаційних військ західних держав, що не провели, не дивлячись на|незважаючи на| узяті міжнародні зобов'язання, демократизацію, денацифікацію і демілітаризацію, дали можливість|спроможність| внутрішньої реакції оволодіти політичною ініціативою в країні.

3. Відновлення Конституції 1929 р. не створило право завивання|виття| основи і юридичної бази демократизації суспільного і державного устрою Австрії.

4. У країні не було послідовно проведено для встановлення достовірно демократичних порядків|лад| жодній ре форми у всіх областях державного, політичного, економічного і культурного життя.

5. Тимчасовий уряд не зміг згуртувати демократичні і прогресивні сили, в чому головним чином повинні лідери соціалістичної партії, що відмовилися від єдності робочого|робітник| і всього демократичного руху, спираючись|обпираючись| на яке воно змогло б вивести державу на достовірно демократичний шлях|колія,дорога|.

Незначний внесок|вклад| Австрії в справу|річ| свого звільнення|визволення| свідчив про те, наскільки глибоко зайшла нацифікація| і мілітаризація країни. Це було|з'являтися,являтися| причиною загрози|погроза| миру|світ|, незалежності сусіднім державам, причиною катастрофи самої австрійської держави. Рішення задачі по ліквідації цих причин було передбачене Декларацією про Австрію. Для остаточного відділення|відокремлення| Австрії від Німеччини, відновлення першої і якості миролюбної держави шляхом його демілітаризації, денацифікації, демократизацію великі держави вирішили|рішили,розв'язати| тимчасово обмежити суверенітет Австрії в її ж національних і державних інтересах. Система союзницького контролю над Австрією була визначена спочатку Першим (липень 1945 р.), а потім Другим (червень 1946 р.) контрольними угодами. Верховну владу в країні здійснювала відповідно до угод Союзницька комісія з Австрії, країна розділялася на окупаційні зони.

Союзницький контроль відповідно до Першої угоди був широкий і всеосяжний|усеосяжний|. До середини 1946 року назріла необхідність реорганізувати і уточнити систему контролю, зробити її ефективнішої для завдань|задача| демократизації країни, розширивши, зокрема, об'єм|обсяг| має рацію і повноважень австрійських державних органів. Друга угода про контроль була|з'являтися,являтися| кроком вперед на шляху до повного|цілковитий| відновлення суверенітету австрійської держави. Разом з тим|в той же час|, воно визначило міжнародно-правове положення|становище| країни, будучи|з'являючись,являючись| своєрідним тимчасовим договором об'єднаних|з'єднаний| держав з|із| Австрією.

У другому розділі — «Суспільно-політичний лад|стрій,буд| Австрії» — розглядаються|розглядуються| особливості післявоєнного розвитку| австрійського державно-монополістичного капіталізму, зміни в програмах і тактиці політичних партій, показується криза буржуазної демократії, дається характеристика антидемократичного законодавства.

Відмітною особливістю післявоєнного розвитку капіталізму в Австрії було|з'являтися,являтися| надзвичайне посилення господарських функцій держави. Націоналізація, пряме одержавлення цілих галузей промисловості привели до того, що держава зосередила в своїх руках близько 30% валового національного продукту. Регулююча роль держави в області економіки значною мірою сприяла тому, що Австрія до середини 50-х рр. перетворилася на високорозвинуту|високорозвинений| індустріально-аграрну країну. Державно-монополістичний капіталізм в Австрії означав, перш за все|передусім|, з'єднання|сполучення,сполука| сили монополій і держави в один механізм.

Тоді як би не були розвинені господарські функції буржуазної держави, що тимчасово стимулюють виробництво, яке може іноді|інколи| досягти відомих економічних висот, в капіталістичних умовах економіка не здатна|здібний| позбавитися від кризового|кризисний| стану|достаток|.

Кризові|кризисний| явища і нерівномірність розвитку австрійської економіки були|з'являтися,являтися| основою настання|наступ| на життєві інтереси трудящих|працюючий|. Зниження життєвого рівня, посилення експлуатації, безробіття зумовили посилення класової боротьби.

Розстановка|розставляння| класових сил, що склалася спочатку на користь трудящих|працюючий| в післявоєнний час, посилення класових суперечностей|протиріччя| привели до зміни програм і тактики; політичних партій Австрії. З причини того, що позиції монополістичного капіталу після|потім| війни були сильно підірвані, АНП|, виражаючи|виказуючи,висловлюючи| інтереси буржуазії в цілому|загалом|, вимушена|змушений| була свою програму і тактику змінити|зрадити| у бік лібералізму. Вона частково відмовилася від інспірованої Ватиканом|Ватікан| концепції побудови|шикування| держави на становий-корпоративній основі. Теоретичним обгрунтуванням діяльності АНП| як і раніше служила теорія «солідаризму|», що заперечувала розділення|поділ| класів і класову боротьбу. У програмних вимогах АНП| проголошувалися «загальне благо» в економічному і політичному житті, «гармонія інтересів суспільства|товариство| і індивідуума».

Істотну|суттєвий| еволюцію в своїх поглядах на буржуазну державу виконали|проробити| праві лідери СПА|. Пропагуючи тактику «третьої сили», тобто боротьбу проти|супроти| небезпеки як зліва|ліворуч| так і справа, соціал-реформісти посилено поширювали|розповсюджувати| ідеї про надкласовий характер|вдача| буржуазної держави, ідеї еволюційного перетворення капіталізму в соціалізм при збереженні|зберігання| державної влади в руках буржуазії, тобто все те, що відноситься до теорії «демократичного соціалізму». Відмова правих лідерів СПА| від основних програмних вимог марксистського вчення про державу привела їх в один табір з|із| буржуазією.

Разом з тим|в той же час|, виражаючи|виказуючи,висловлюючи| часткові вимоги робочих|робітник| і маючи в своєму розпорядженні широку мережу|сіть| пропагандистського апарату, СПА|. зуміла згуртувати в своїх рядах|лава,низка| значне число робочих|робітник| і стати найкрупнішою політичною партією країни.

Єдиною в країні політичною силою, що виступала|вирушати| за демократизацію всіх політичних, адміністративних, культурних організацій і інститутів Австрії, була комуністична партія, яка бачила в цьому свою найважливішу, завдання|задача|, як складову частину боротьби за соціалізм.

Зміни в програмах АНП| і СПА|, що складали урядову коаліцію, знайшли конкретне віддзеркалення|відображення,відбиття| в державно-політичній діяльності. Австрійська буржуазія, вимушена|змушений| пристосовувати форми свого панування до деяких вимог трудящих|працюючий|, здійснювала свою диктатуру у формі|у формі| буржуазної демократії.

У принципах буржуазної демократії Австрії були сполучені|з'єднаний| діалектично суперечливі|суперечний| початки. З одного боку, капіталістична держава підсилювала|посилювати| буржуазію, з іншої — обмежувало її ж панування, зокрема наявністю досить розвиненого соціального законодавства, яке хоч і було значною мірою формально-декларативним, проте|однак| об'єктивно дещо обмежувало межі і форми класового примушення|примус,силування| відносно трудящих|працюючий|. Ці при сущі австрійській буржуазній демократії суперечності|протиріччя| загострювалися|загострялися| у міру посилення монополій і зростання|зріст| класової боротьби. Криза буржуазної демократії, таким чином, була явищем, визначуваним загальними|спільний| закономірностями розвитку буржуазної держави в період загальної|спільний| кризи капіталізму, і В.И. Лениным, що характеризується, як поворот від демократії до політичної реакції по всьому фронту.

Дисертант, відзначаючи помітне вирівнювання| політичного режиму в кінці|у кінці,наприкінці| 40-х рр., показує кризу буржуазної демократії в Австрії на тлі|на фоні| широкого настання|наступ| реакції на політичні права і свободи трудящих|працюючий| і їх масові організації. В зв'язку з цим в дисертації аналізується анти демократичне законодавство, що зачіпає самі різні області економічного і суспільно-політичного життя Австрії.

Третій розділ — «Форма австрійської держави» — присвячена характеристиці державного ладу Австрії даного періоду.

Поворот до політичної реакції знаходив|находити| свій вираз|вираження| в тенденції перетворення Австрії, що посилювалася|підсилюватися|, з|із| федерального в унітарну державу, падінні ролі парламенту, посиленні влади президента, бюрократизації державного апарату і зрощенні його з|із| монополіями.

Австрійський монополістичний капітал прагнув зосередити в своїх руках всю повноту політичної влади, що значною мірою зумовило ріст унітарної| тенденції. При цьому повноваження земель|грунт| (суб'єкти австрійської федерації) істотно|суттєво| обмежуються конституцією. В результаті всі основні питання в області законодавства і виконавчої влади віднесені до виняткової компетенції федерації (ст. ст. 10, 11, 12, 15).

Посилення федеральної влади в Австрії виявлялося і в тому, що, з одного боку, федеральний парламент широко використовував своє право у сфері так званого конкуруючого законодавства, видавши ряд|лава,низка| законів по питаннях, які раніше регламентувалися актами земель|грунт|, з|із| іншою, — по лінії президентської влади, яка в перервах між сесіями Національної ради|порада| неодноразово удавалася до видання указів, що мають силу закону.

Не дивлячись на|незважаючи на| вказану тенденцію, Австрія, разом з тим|в той же час|, зберігає певні федеральні початки. Федеральна форма дозволяє правлячим кругам|коло| зберігати видимість демократичної організації влади на місцях і, тим самим, дає їм можливість|спроможність| проявляти|виявляти| велику гнучкість у встановленні відповідного політичного режиму.

Антидемократична, реакційна суть|сутність,єство| сучасного державно-монополістичного капіталізму особливо гостро виявляється в надзвичайному посиленні виконавчої влади, в порушенні важливих|поважний| конституційних принципів: применшенню ролі парламенту в області законодавства і втраті контролю його над урядом.

Важливе значення в падінні ролі австрійського парламенту мають різні конституційні обмовки|застереження|, парламентська процедура і практика т.з. делегованого законодавства.

Криза парламентаризму в Австрії супроводжувалася|супроводитися| і фактичним посиленням виконавчої влади по відношенню до законодавчої. Це досягалося як умовністю пропорційної|пропорціональний| виборчої|вибірковий| системи, що діяла в країні, так і незвичайно збільшеною|зрослий| роллю в системі диктатури монополій коаліційних урядових партій, члени-депутати парламенту яких зв'язані строгою|суворий| партійною дисципліною.

Безумовно, австрійський парламент, роль якого не можна також і недооцінювати, має в своєму розпорядженні певні можливості|спроможність| робити вплив на політику уряду. Від складу парламенту залежить формування уряду, він володіє все ж таки|все же| деякими, хоч і малоефективними, але|та| конституційними, засобами|кошт| контролю за урядом, важливу роль грає парламент при визначенні бюджету.

Підкреслюючи з марксистсько-ленінських позицій кризу австрійської буржуазії парламентської системи, Комуністична партія Австрії веде в той же час послідовну боротьбу за широку парламентську демократію.

Процес посилення президентської влади в буржуазних парламентських республіках в період імперіалізму характерний|вдача| і для Австрії. Виключно|винятково| широкі прерогативи президента Австрії, закріплені конституційною реформою 1929 р., збереглися і в післявоєнний період. Особливої уваги заслуговує ст. 29 австрійській конституції, яка дає право президентові розпуску Національної ради|порада| і яка фактично присвячена надзвичайним правам президента. Сильна президентська влада в Австрії свідчить про прагнення перш за все|передусім| крупної монополістичної буржуазії, у разі|в разі| хиткості|хисткість| її класового панування, до встановлення режиму влади президента для того, щоб мати можливість|спроможність| рішучіше пригнічувати|придушувати| класові виступи|вирушання| трудящих|працюючий|.

Згідно австрійської конституції справами|річ| вищого управління, якщо вони не передані президентові республіки, відає федеральний уряд на чолі з федеральним канцлером. В результаті|унаслідок,внаслідок| урядової коаліційної практики в країні склалася своєрідна система «пропорційності розділення|поділ| влади» між представниками буржуазії і правими соціалістами.

Політика коаліційних урядів іноді|інколи| була суперечливою|суперечний|, але|та| завжди кінець кінцем|зрештою| грала на руку реакційним силам. У даний період послідовної демілітаризації, денацифікації в західних провінціях країни так і не було проведено. Більш того|більше того|, австрійський уряд, підписавши ряд|лава,низка| нерівноправних економічних угод із|із| західними державами (за планом Маршалла»), опинилися до кінця 40-х рр. у фарватері їх політики. У західних провінціях Австрії почала|розпочала,зачала| спостерігатися ремілітаризація. Виникла реальна загроза|погроза| включення|приєднання| Австрії в агресивний блок НАТО. На політичну арену вийшли всіляко підтримувані монополістичним капіталом неофашистські союзи|спілка,сполучник| і організації типу|тип| «Союз|спілка,сполучник| незалежних» і ін. Особливо були помітні зрушення|зсув| управо|вправо| після|потім| парламентських виборів 1949 р., коли неонацисти увійшли до парламенту. Австрійська буржуазія все частіше ставала на шлях|колія,дорога| репресій відносно робочого руху.

Австрійські комуністи, прагнучи відбити атаки монополістичної буржуазії, створили в ході парламентських виборів (194-9 р.) Лівий блок, що об'єднав і частина|частка| прогресивних соціалістів. У 1952—1953 рр. демократичні і всі прогресивні сили як ніколи активізували свою діяльність, створивши в ході підготовки до парламентських виборів виборчий|вибірковий| союз|спілка,сполучник| — Австрійську народну опозицію, до складу якої увійшла і частина|частка| ліберальної буржуазії, що вимагала від уряду проведення низки демократичних заходів.

Зосередження в руках монополій політичної влади в значній мірі|значною мірою| визначало строгу|суворий| централізацію всіх ланок державного апарату, його бюрократизацію і мілітаризацію. Однією з юридичних передумов створення|створіння| централізованого бюрократичного апарату був|з'являтися,являтися| встановлений|установлений| конституцією порядок|лад| формування і приведення до присяги президентом республіки або за його дорученням посадових осіб федеральній і земельній адміністрації, судового апарату, а також встановлений|установлений| контроль за органами влади земель|грунт| через Адміністративний суд (орган адміністративного контролю). Конституційні можливості|спроможність| бюрократизації державного апарату доповнювалися фактичними. Неефективна денацифікація при вела до того, що в провінціях, окупованих західними державами, державні, адміністративні і судові органи буквально були наповнені|затоплені,наводнені| чиновниками, багато з|із|. яких розділяли у минулому нацистські переконання.

Бюрократизація і мілітаризація державного апарату супроводжувалася|супроводитися| зростанням|зріст| числа органів, що відали військовими|воєнний| питаннями. Причому мілітаризація державного апарату проводилася в обхід союзницьким угодам про контроль.

Органічним процесом, пов'язаним з централізацією, бюрократизацією державного апарату, було зрощення його і монополіями. Механізм такого процесу в Австрії надзвичайно складний і багатообразний|різноманітний|. Його важелі приводилися|призводилися,наводилися| в рух через урядові партії АНП—СПА|, через численну|багаточисельний| армію старих кадрів професійного чиновництва, через монополістичні організації і через напівсуспільні|громадський| напівдержавні організації (камери, палати). Особливість зрощення державного апарату з|із| монополіями в Австрії полягала в тому, що воно не супроводжувалося|супроводитися| прямим проникненням монополістів в державний апарат. У буржуазно-демократичній: країні не завжди це можливо унаслідок|внаслідок| необхідності погоджуватися| з|із| громадською думкою і маскувати, таким чином, справжню суть|сутність,єство| буржуазної держави.

Зважаючи на|внаслідок,унаслідок| щодо|відносно| сприятливого для демократичних сил Австрії співвідношення класових сил, не всі ланки державного апарату виявилися рівнозначними з погляду їх здатності|здібність| забезпечити неподільне|безроздільний| панування монополій. Це пояснюється, зокрема, тим, що хоча крупний капітал і перетворив народну партію на слухняне знаряддя своєї політики, підпорядкування|підкорення| її, а тим самим, через неї і державного апарату в цілому|загалом|, не завжди було досяжним зважаючи на|внаслідок,унаслідок| її неоднорідність в соціальному відношенні|ставлення|.

Важливим|поважний| ідеологічним знаряддям дії на політичне життя на користь монополій і реакції служить католицька церква, установи якої в період імперіалізму фактично перетворилися на придаток буржуазного державного апарату. Політичний клерикалізм в Австрії в післявоєнний період продовжує займати|позичати,посідати| сильні позиції і є|з'являтися,являтися| серйозною загрозою|погроза| демократичному розвитку країни, що постійно росте|зростати|. Особливо така небезпека збільшилася з початку 50-х рр., коли клерикали повели широке настання|наступ| за передачу церковним установам деяких безпосередніх функцій державного апарату, зокрема передачі контролю над школою і визнання|зізнання| юридичного значення браку|шлюб| і розлучення по канонічному праву.

У четвертому розділі — «Державний договір і закон про постійний нейтралітет — правова основа розвитку незалежної австрійської держави» — розглядаються|розглядуються| основні етапи підготовки державного договору, аналізуються статті договори, що вирішили|рішили,розв'язати| життєво важливі|поважний| для австрійської держави державні і міжнародно-правові проблеми, розкривається юридична природа і значення австрійського постійного нейтралітету.

Союзні держави вважали|лічити|, що припинення окупаційного контролю і виведення їх військ з території Австрії повинні послідувати в результаті|унаслідок,внаслідок| висновку|укладення,ув'язнення| з|із| нею особливого виду мирного договору — Державного договору. Ця найбільш прийнятна|допустимий| форма юридичного виразу|вираження| закінчення із стояння війни з|із| Австрією повинна була відображати|відбивати| суть|сутність,єство| положення|становище|, що склалося, вимагало встановлення в країні такого політичного режиму, який сприяв би якнайшвидшій демілітаризації, денацифікації і демократизації країни. Ухвалення|прийняття,приймання| такого договору диктувалося також і необхідністю створення|створіння| надійних гарантій австрійській державі від спроб повторення нового аншлюса.

Тим часом питання про зміст|вміст,утримання| і цілі мирного договору з|із| Австрією служило предметом гострої дискусії між силами демократії і миру|світ| на чолі з Радянським Союзом|спілка,сполучник| і західною і австрійською реакцією.

Майже десять|десятеро| років було потрібно на те, щоб укласти Державний договір. Дисертант простежує|просліджувати| три етапи в історії його висновку|укладення,ув'язнення|.

На першому—| (1946—1949 рр.) договір, за винятком декількох статей, був в основному підготовлений. Проте|однак| західні держави, що почали|розпочали,зачали| проводити «холодну війну» і що прагнули втягнути Австрію в агресивний блок НАТО, при вели до зриву його висновку|укладення,ув'язнення|.

На другому етапі (1949—1954 рр.) правлячі круги|коло| західних держав проводили політику заморожування підписання договору. Тільки|лише| на третьому етапі (1954—1955 рр.) завдяки послідовним, рішучим і гнучким діям Радянського Союзу|спілка,сполучник| шлях|колія,дорога| до підписання Державного договору був відкритий|відчинений|.

Підписанням Державного договору (15 травня 1955р|.) окупація країни припинялася і, нарешті|урешті|, була вирішена|рішена,розв'язана| проблема відновлення повного|цілковитий| суверенітету австрійської держави. Дисертант аналізує статті Державного договору, що забороняють економічний і політичний аншлюсі з|із| Німеччиною|Германія| і що гарантують на міцній і реальній основі розвиток австрійської держави по демократичному, республіканському шляху|колія,дорога|.

Підписання договору мало важливим|поважний| своїм наслідком|результат| перетворення Австрії на постійно нейтральну державу, статус якої був визначений законом про постійний нейтралітет, прийнятим австрійським урядом і парламентом.. Дисертант досліджує юридичну природу австрійського нейтралітету, який можна кваліфікувати як постійний, добровільний, визнаний, озброєний, і показує, що він у жодному випадку|ні в якому разі| не обмежує суверенітет австрійської держави.

В ув'язненні підводиться підсумок розвитку австрійської держави за останніх 14 років. За цей порівняно невеликий історичний період його розвиток значною мірою відповідав умовам, створеним Державним договором і законом про постійний нейтралітет.

До цих пір внутрідержавну|внутрішньодержавний| і зовнішню політику Австрії визначає в основному лінія на дотримання Державного договору і закону про постійний нейтралітет. Проте|однак| в країні до теперішнього часу монополістичний капітал підсилив|посилив| атаки на націоналізований сектор, на буржуазно-демократичні інститути і установи, політичні права і свободи.

Зміцнення влади монополій супроводжується|супроводитися| реприватизацією націоналізованих підприємств, банків, проникненням західних монополій, і перш за все|передусім| західнонімецьких, в австрійську економіку. Причому останнє прийняло до теперішнього часу загрозливі розміри і створило реальну загрозу|погроза| економічного «холодного» аншлюса. Небезпека «холодного» аншлюса посилюється|підсилюватися| у зв'язку з прагненням правлячих кругів|коло| Австрії втягнути країну в «Спільний ринок». З огляду на те, що ЕЄС| має не тільки|не лише| економічну, але і політичну спрямованість, вступ Австрії до цього союзу|спілка,сполучник| з юридичної точки зору був би прямим порушенням ст. 4 Державні договори, що забороняє їй в якій бито не було формі союз|спілка,сполучник| з|із| Німеччиною|Германія| (ФРН займає|позичати,посідати| одне з провідних місць в ЕЄС|). Прагнення австрійських правлячих кругів|коло| до тіснішого союзу|спілка,сполучник| із|із| західним капіталом і їх практичні кроки в цьому напрямі|направлення| говорять про те, що умови і можливості|спроможність|, створені Державним договором і нейтральним статусом, використовуються Австрією далеко не повністю, а іноді|інколи| прямо ним протилежний|.

Це пояснюється практикою коаліційної, пропорційної|пропорціональний| системи АНП| — СПА|, що прийняла свій закінчений вираз|вираження| у формі т.з. «соціального партнерства», що фактично означало повну|цілковитий| відмову правого керівництва СПА| від соціалізму, розкол єдності робочого руху, подальше|дальший| зміцнення монополістичного капіталу, посилення експлуатації трудящих|працюючий|. Логічним завершенням діяльності реформіста керівництва соціалістів є|з'являтися,являтися| нова про грама СПА|, прийнята в 1958 році. У ній повторюється стара побита|уторований| ідея про «надкласовий» характер|вдача| буржуазної держави і навіть не згадується про завдання|задача| завоювання робочим класом державної влади, про диктатуру пролетаріату. Австрійські праві соціалісти навіть формально повністю відмовилися від марксистського вчення про державу.

Тісна урядова коаліція керівництва АНП| — СПА|. таким чином, сприяла посиленню австрійського монополістичного капіталу, за спиною якого коштують реакційні круги|коло|, що намагаються|пробувати| за сприятливих для них умов нав'язати Австрії різкіший антисоціальні, анти робочий|робітник|, антидемократичний, авторитарний політичний режим, зіштовхнути Австрію з нейтрального шляху|колія,дорога|, відмовитися від деяких демократичних положень|становище| Державного договору. Така небезпека зберігається і тому, що в країні діє, підтримувана крупним капіталом, реакційна неофашистська Австрійська партія свободи, представники якої мають місця в парламенті. Особливо ця небезпека зросла після того, як на парламентських виборах в березні 1966 року народна партія — партія крупного капіталу — змогла завоювати абсолютну більшість в парламенті.

Нестійка, непослідовна політика правих лідерів СПА|, постійні її поступки АНП| привели соціалістичну партію до поразки|ураження|.

Єдиною в країні політичною силою, послідовно виступаючою з марксистсько-ленінських позицій за незалежність і суверенітет Австрії, за повне|цілковитий| дотримання постійного нейтралітету; за справжню демократизацію суспільного і державного устрою є|з'являтися,являтися| комуністична партія.

До теперішнього часу комуністична партія і всі прогресивні сили Австрії залишаються настільки сильні, що здатні|здібний| відобразити|відбити| нападки реакції.

Творчо розроблені комуністичними і робочими партіями на основі марксистсько-ленінської теорії положення|становище| про роль і значення представницьких|показний| установ буржуазної держави в конкретних історичних умовах дозволили їм зробити вивід|висновок,виведення| про можливість|спроможність| здійснення соціалістичних перетворень у ряді|в ряді| капіталістичних країн мирним шляхом|колія,дорога|. До таких країн відноситься і Австрія. Цей важливий|поважний| науковий вивід|висновок,виведення|, що не має нічого спільного з|із| неспроможною теорією соціал-реформістів про мирне вростання капіталізму в соціалізм, знайшов своє віддзеркалення|відображення,відбиття| в програмних тезах «Шлях|колія,дорога| Австрії до соціалізму», прийнятих на конференції КПА| в лютому 1958 р., і був розвинений на XVIII з'їзді партії, що відбувся в квітні 1961 року. Союз|спілка,сполучник| робочих|робітник| з|із| іншими шарами трудового народу, могутня підтримка діяльності представників трудящих|працюючий| усередині|всередині| парламенту у поєднанні з боротьбою поза|зовні| його стінами, можуть привести до того, мовиться в програмних тезах, що «австрійський робочий клас... може завоювати міцну більшість в народі і парламенті і перетворити парламент, за яким в даний час|нині| ховається|переховуватися| панування капіталу, до установи, що стоїть на службі народу і социализма».8 Положення|становище| про мирний, парламентський шлях|колія,дорога| переходу до соціалізму не означає, що компартія принципово відкидає завоювання державної влади озброєним шляхом|колія,дорога|. Передумови, що полегшують мирний шлях|колія,дорога| до соціалізму, в Австрії можуть змінитися, тому озброєний шлях|колія,дорога| як і раніше стоїть на порядку денному і якщо умови зміняться, він може знову вийти на перший| план.

Вирішення|розв'язання,розв'язування| питань про шляхи|колія,дорога| розвитку австрійської держави здійснюється в класових боях сьогоднішнього дня. Австрійські комуністи вважають|лічити|, що одним з найважливіших заходів щодо оновлення демократії є|з'являтися,являтися| зміна виборчого|вибірковий| закону, який гарантував би рівноцінність всіх голосів виборців до парламенту і ландтаги. Це послужило б справжньою реформою парламенту і ландтагів, перетворення їх з|із| другорядних органів до дієвих|дійовий| представницьких|показний| установ, покликаних здійснювати відповідно до конституції верховенство в області законодавства і контроль над федеральним до земельними урядами. Компартія докладає всі зусилля, щоб її представники, витиснені з|із| парламенту (1959 р.), знову в йшли до парламенту, щоб виконавчу владу здійснював уряд «демократичного оновлення», яке являє| собою коаліцію два або декількох партій, включаючи комуністів, які повинні спиратися|обпиратися| при проведенні корінних реформ і демократичних перетворень на єдність робочих|робітник|, селян, всіх трудящих|працюючий| країни і їх організації.

Питання про демократизацію суспільно-політичного ладу|стрій,буд| Австрії, перспектив її державного розвитку вирішуватиметься|розв'язуватися| у впертій боротьбі трудового народу на чолі з комуністичною партією проти|супроти| капіталу.

Оценить/Добавить комментарий
Имя
Оценка
Комментарии:
Где скачать еще рефератов? Здесь: letsdoit777.blogspot.com
Евгений08:04:47 19 марта 2016
Кто еще хочет зарабатывать от 9000 рублей в день "Чистых Денег"? Узнайте как: business1777.blogspot.com ! Cпециально для студентов!
09:25:51 29 ноября 2015

Работы, похожие на Реферат: Австрія в післявоєнний період

Назад
Меню
Главная
Рефераты
Благодарности
Опрос
Станете ли вы заказывать работу за деньги, если не найдете ее в Интернете?

Да, в любом случае.
Да, но только в случае крайней необходимости.
Возможно, в зависимости от цены.
Нет, напишу его сам.
Нет, забью.



Результаты(151363)
Комментарии (1844)
Copyright © 2005-2016 BestReferat.ru bestreferat@mail.ru       реклама на сайте

Рейтинг@Mail.ru