Банк рефератов содержит более 364 тысяч рефератов, курсовых и дипломных работ, шпаргалок и докладов по различным дисциплинам: истории, психологии, экономике, менеджменту, философии, праву, экологии. А также изложения, сочинения по литературе, отчеты по практике, топики по английскому.
Полнотекстовый поиск
Всего работ:
364150
Теги названий
Разделы
Авиация и космонавтика (304)
Административное право (123)
Арбитражный процесс (23)
Архитектура (113)
Астрология (4)
Астрономия (4814)
Банковское дело (5227)
Безопасность жизнедеятельности (2616)
Биографии (3423)
Биология (4214)
Биология и химия (1518)
Биржевое дело (68)
Ботаника и сельское хоз-во (2836)
Бухгалтерский учет и аудит (8269)
Валютные отношения (50)
Ветеринария (50)
Военная кафедра (762)
ГДЗ (2)
География (5275)
Геодезия (30)
Геология (1222)
Геополитика (43)
Государство и право (20403)
Гражданское право и процесс (465)
Делопроизводство (19)
Деньги и кредит (108)
ЕГЭ (173)
Естествознание (96)
Журналистика (899)
ЗНО (54)
Зоология (34)
Издательское дело и полиграфия (476)
Инвестиции (106)
Иностранный язык (62792)
Информатика (3562)
Информатика, программирование (6444)
Исторические личности (2165)
История (21320)
История техники (766)
Кибернетика (64)
Коммуникации и связь (3145)
Компьютерные науки (60)
Косметология (17)
Краеведение и этнография (588)
Краткое содержание произведений (1000)
Криминалистика (106)
Криминология (48)
Криптология (3)
Кулинария (1167)
Культура и искусство (8485)
Культурология (537)
Литература : зарубежная (2044)
Литература и русский язык (11657)
Логика (532)
Логистика (21)
Маркетинг (7985)
Математика (3721)
Медицина, здоровье (10549)
Медицинские науки (88)
Международное публичное право (58)
Международное частное право (36)
Международные отношения (2257)
Менеджмент (12491)
Металлургия (91)
Москвоведение (797)
Музыка (1338)
Муниципальное право (24)
Налоги, налогообложение (214)
Наука и техника (1141)
Начертательная геометрия (3)
Оккультизм и уфология (8)
Остальные рефераты (21697)
Педагогика (7850)
Политология (3801)
Право (682)
Право, юриспруденция (2881)
Предпринимательство (475)
Прикладные науки (1)
Промышленность, производство (7100)
Психология (8694)
психология, педагогика (4121)
Радиоэлектроника (443)
Реклама (952)
Религия и мифология (2967)
Риторика (23)
Сексология (748)
Социология (4876)
Статистика (95)
Страхование (107)
Строительные науки (7)
Строительство (2004)
Схемотехника (15)
Таможенная система (663)
Теория государства и права (240)
Теория организации (39)
Теплотехника (25)
Технология (624)
Товароведение (16)
Транспорт (2652)
Трудовое право (136)
Туризм (90)
Уголовное право и процесс (406)
Управление (95)
Управленческие науки (24)
Физика (3463)
Физкультура и спорт (4482)
Философия (7216)
Финансовые науки (4592)
Финансы (5386)
Фотография (3)
Химия (2244)
Хозяйственное право (23)
Цифровые устройства (29)
Экологическое право (35)
Экология (4517)
Экономика (20645)
Экономико-математическое моделирование (666)
Экономическая география (119)
Экономическая теория (2573)
Этика (889)
Юриспруденция (288)
Языковедение (148)
Языкознание, филология (1140)

Курсовая работа: Соціально-педагогічна профілактика торгівлі жінками

Название: Соціально-педагогічна профілактика торгівлі жінками
Раздел: Рефераты по социологии
Тип: курсовая работа Добавлен 08:18:30 02 февраля 2011 Похожие работы
Просмотров: 1101 Комментариев: 2 Оценило: 0 человек Средний балл: 0 Оценка: неизвестно     Скачать

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПРОБЛЕМИ ТОРГІВЛІ ЖІНКАМИ

1.1 Визначення феномена “торгівля жінками»

1.2 Історичний огляд проблеми торгівлі жінками

1.3 Причини поширення торгівлі жінками в Україні

РОЗДІЛ ІІ. ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ПРОФІЛАКТИКИ ТОРГІВЛІ ЖІНКАМИ ТА ДІВЧАТАМИ

2.1 Нормативно-правове забезпечення протидії торгівлі жінками

2.1.1 Боротьба з торгівлею людьми на міжнародному рівні

2.1.2 Вирішення проблеми про порушення прав жінок в Україні

2.2 Основні напрямки, форми та методи соціально-педагогічної діяльності з учнівською молоддю щодо профілактики торгівлі людьми

2.3 Превентивна робота по запобіганню торгівлі жінками серед учнівської молоді (на прикладі 9-х класів Конотопської санаторної школи-інтернату І-ІІ ступенів)

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ


ВСТУП

Актуальність дослідження. В період змін і перебудов, які переживає сучасне українське суспільство, більше всього страждають менш захищені верстви населення – жінки, діти, люди похилого віку. Якщо проаналізувати становище жінок в сучасній Україні, то ми побачимо загальні для усіх посттоталітарних країн проблеми: фемінізація бідності, дискримінація жінок на ризику праці, низький рівень представництва жінок у керівних органах, збільшення насилля щодо дівчат та жінок. Так, 60% офіційно зареєстрованих безробітних в Україні – жінки.

Всі ці процеси штовхають жінку шукати щастя подалі від сім'ї. Одним із шляхів покращення свого матеріального становища та втечі від родини є виїзд за кордон. Останні дослідження, проведені Міжнародною організацією міграції (2009 р.)свідчать, що з України шляхом „вербування" вивозять жінок вже у 67 країн світу. Україна стала країною-постачальницею “живого товару” до країн колишньої Югославії, Угорщини, Чехії, Італії, на Кіпр, до Греції, Туреччини, Ізраїлю, США, Арабських Еміратів тощо. Тільки з Ізраїлю за 2004 — 2008 роки депортовано близько 1,5 тис. жінок до Росії і України. За даними Посольства України на 2008 р. в Греції, в Афінах і Салоніках перебуває близько 3 тис. молодих українських жінок, які втягнуті в легальну і нелегальну проституцію, у Туреччині — майже 5 тис.Але незважаючи на це, 80% опитаних жінок виявляють бажання працювати за кордоном, розуміючи, що робочим-мігрантам в європейських та інших розвинених країнах найбільш доступними сферами будуть сфери сексуальної індустрії в її легальному та нелегальному варіантах [1, 10].

Актуальною сьогодні для України є проблема сексуальної експлуатації жінок, у тому числі у вигляді примусової проституції, контрабанди та торгівлі ними у міжнародних масштабах.

Практичний досвід праці по ліквідації торгівлі жінками і безпосереднє спілкування з жінками, які хочуть їхати працювати за кордон або вже повернулися звідти, свідчить, що велику роль у поширенні торгівлі людьми має недостатня обізнаність українських громадян відносно можливостей працевлаштування і перебування за кордоном, а також наслідки нелегального працевлаштування, відсутність працюючої системи захисту потерпілих, з одного боку, і недосконалість у системі покарання злочинців, з іншого.

Різні підходи до визначення поняття та причин виникнення такого явища як „торгівля жінками", теоретичні засади здійснення профілактичної роботи щодо попередження торгівлі жінками, знаходимо у роботах таких науковців як О. Левченко, І. Трубавіна, О. Калашнік, Т. Дорошок, Л. Савіч, В. Сановська, В.В. Авчинського, В.М. Тарковського, А.І. Єлістратова, К.І. Бібікова, В.М. Вроннера, Ю.І. Римаренко, Я.Ю. Кондратьєв, В.Я. Тацій, О.М. Бандурки та ін., дослідженнях Українського інституту соціальних досліджень, Міжнародної організації по міграції. Нормативно-правова база щодо попередження торгівлі людьми представлена міжнародним та вітчизняним законодавством у сфері боротьби з торгівлею жінками[4, 56].

У таких умовах перед фахівцями, які ставлять собі за мету подолання вищеназваних явищ, гостро постає питання про те, як вплинути на якомога більшу кількість населення, активізувати особистісну роль жінки щодо уникнення попадання її у статус „жертва торгівлі людьми". У контексті цих питань важливим напрямом діяльності, спрямованим на протидію торгівлі жінками, є проведення просвітницької роботи серед потенційної групи ризику, якою є, зокрема, учнівська жіноча молодь.

Проблема соціально-педагогічної профілактики торгівлі жінками є напрямом виховної роботи з учнівською молоддю як складова профілактики негативних явищ у молодіжному середовищі. Сьогодні мова йде не лише про всебічне виховання особистості, але й про виховання незалежної, конкурентноспроможної особистості, яка здатна протистояти зовнішнім негараздам і впливам, захистити себе у виборі сучасного дорослого життя.

Таким чином, викладене вище зумовлює актуальність теми дослідження курсової роботи.

Мета та завдання дослідження. Мета дослідження полягає у розкритті змісту соціально-педагогічної профілактики торгівлі жінками з учнівською жіночою молоддю як напрямку діяльності соціального педагога.

Відповідно до зазначеної мети завданнями дослідження є:

1. Розкрити поняття “торгівля людьми”, “торгівля жінками”.

2. Здійснити історичний огляд проблеми торгівлі жінками.

3. Визначити основні причини поширення торгівлі жінками в Україні.

4. Проаналізувати нормативно-правове забезпечення протидії торгівлі жінками на міжнародному рівні та державному рівнях.

5. Дослідити рівень обізнаності учнівської молоді щодо проблеми торгівлі людьми.

6. Виділити основні напрямки соціально-педагогічної діяльності з учнівською молоддю щодо торгівлі людьми.

Об’єкт дослідження – торгівля людьми як соціальне явище.

Предмет дослідження – соціально-педагогічна профілактика торгівлі жінками.

Методи дослідження. Основними науковими методами дослідження були обрані вивчення літератури, аналіз наявних соціологічних досліджень, аналіз статистичних даних щодо торгівлі жінками, масові опитування, опитування експертів; аналіз нормативних актів, спрямованих на попередження та боротьбу з торгівлею жінками.

Структура дослідження визначається її метою та поставленими завданнями і складається зі вступу, двох розділів, які містять п’ять підрозділів, висновків, списку використаних літературних джерел (33 найменувань) і 3 додатків на 17 сторінках. Загальний обсяг курсового дослідження – 63 сторінки.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПРОБЛЕМИ ТОРГІВЛІ ЖІНКАМИ

1.1 Визначення феномена торгівля жінками

Торгівля людьми визначається як “всі дії та відповідні наміри, пов'язані із вербуванням, транспортуванням в межах однієї країни або за її межами, купівлею, продажем, переміщенням, передачею з рук в руки або утриманням осіб:

а) залучених до використання обманним шляхом, змушуванням (включаючи використання або погрози насильства чи зловживання службовим становищем) або борговою залежністю (кабалою);

б) з метою утримання цієї особи, незалежно від того, оплачується її праця чи ні, в підневільному стані (домашньому, сексуальному або репродуктивному), в примусовій праці або в умовах, тотожних рабству”[8, 92] .

Основними елементами в акті торгівлі є:

- ошукування;

- насильство;

- боргова кабала;

- експлуатація заради корисливої мети.

Поняття “торгівля людьми” охоплює широке коло соціальних явищ. Об'єктами цього злочину можуть бути будь-які особи незалежно від статі та віку: чоловіки - з метою понадексплуатації, діти - з метою використання у жебрацтві, будь-які особи - для вилучення та трансплантації органів.

Складовою частиною злочину “торгівля людьми” є торгівля жінками.

Метою торгівлі жінками можуть бути:

- примусовий шлюб;

- примусова праця;

- сервітюд;

- насильницьке використання в домашньому господарстві;

-насильницьке використання в промисловому або сільськогосподарському секторах;

- народження дитини примусово або на замовлення;

- використання в легальному та нелегальному сексуальному бізнесі [16, 160].

Зведення феномена торгівлі людьми до торгівлі жінками характерно для Конвенції ООН “Про боротьбу з торгівлею людьми та експлуатацією проституції третіми особами”, яка була прийнята у 1949 році [20, 62] .

На сьогодні навколо визначення феномена “торгівля жінками” тривають дискусії. Дискусійними є навіть підходи до вивчення цього явища, які існують серед науковців. Виділяють шість основних підходів для визначення цього феномена: торгівля жінками як проблема боротьби з організованою злочинністю, як проблема легальної та нелегальної міграції, як проблема праці, моральна проблема, проблема, що пов’язана з проституцією, порушення прав людини. Розглянемо ці підходи більш детально.

Торгівля жінками як проблема боротьби з організованою злочинністю. Коли торгівля жінками визначається як проблема боротьби зі злочинністю, метою стратегії боротьби з нею є застосування суворішого покарання, розвиток міжнародної координації дій поліції та інші заходи, які дають змогу більш ефективно переслідувати злочинців. У цьому розумінні боротьба з торгівлею жінками обмежується боротьбою зі злочинністю. Практика європейських держав свідчить, що багато жінок мають негативний досвід після контакту з поліцією. Такий підхід несе значний ризик для жінок – через використання їх як свідків в інтересах боротьби з організованою злочинністю без надання певного захисту чи підтримки. Переслідування злочинців не завжди включає захист та дотримання прав жертв, навпаки, у більшості випадків інтереси жінок повністю підлягають інтересам переслідування. Такий підхід використовують у своїй діяльності представники, перш за все, поліції та правоохоронних органів.

Торгівля жінками як проблема міграції. В останні роки торгівля жінками все більше ототожнюється з нелегальною міграцією, особливо в країнах Західної Європи. В межах цього підходу запобігання торгівлі означає і запобігання в’їзду потенційних жертв. Боротьба проти торгівлі жінками стає боротьбою проти нелегальної міграції.

Репресивними заходами щодо міграції, які характерні для всіх країн, є жорстка візова політика, суворий прикордонний контроль, пильніший нагляд за змішаними шлюбами тощо. Фактично такі заходи мають за мету захист країни від нелегальних мігрантів, а не захист жінок від насильства та зловживань, та служать більше інтересам країни, ніж інтересам жінки. В цьому випадку позиція жінок протиставляється державі: для жінок перебування в іншій державі – це нелегальний статус, недостатні легальні можливості міграції (у поєднанні з попитом на робочу силу в нелегальному секторі) та відсутність роботи в рідній країні, що робить торгівлю прибутковою справою і змушує жінок до нелегальних переїздів, які супроводжуються насильством та експлуатацією.

Торгівля жінками як проблема зайнятості. З точки зору жінок, головною мотивацією пошуків щастя в розвинутих країнах є можливість та право працювати за відповідну зарплату при нормальних умовах. Коли торгівля жінками, примусова праця та рабовласницька практика визначаються як проблема праці, ці практики можна розглядати як результат низької юридичної та соціальної позиції жінок та робочих мігрантів. У межах цього поняття торгівля жінками пов’язана з процесами фемінізації трудової міграції. Торгівля жінками – це розвиток різних форм експлуатації жіночої праці у неформальних жіночих робочих секторах, таких як хатня робота та пов’язаний з цим комерційний ринок фіктивних шлюбів [21, 130].

Торгівля жінками як моральна проблема. Найтрадиційнішим підходом до торгівлі жінками є моральний підхід, який засуджує проституцію. З цієї позиції торгівля жінками розглядається як зло, яке неминуче супроводжує проституцію. Боротьба з торгівлею жінками в такому контексті означає боротьбу з проституцією.

Торгівля жінками як проблема, що пов’язана з проституцією. Цей підхід близько стоїть до морального. Але, досліджуючи цю проблему, потрібно проводити межу між проституцією та примусовою проституцією. В багатьох країнах проституція легалізована, а злочином є тільки примус жінки до заняття проституцією. Така ситуація спостерігається, наприклад, в Німеччині та Нідерландах. Але дозвіл на заняття проституцією в цих країнах мають тільки жінки країн Європейського Співтовариства. Це означає, що жінки–мігранти, в тому числі з країн Східної Європи, підлягають покаранню та депортації. Це примушує їх до перебування на нелегальному стані, і навіть коли порушують їхні права, вони бояться звертатися до поліції.

Торгівля жінками як проблема порушення прав людини. Багато представників неурядових організацій вважають торгівлю жінками та практику рабовласництва порушенням прав людини, за яке повинні нести відповідальність держави. Важливим етапом в утвердженні такої концепції стала Всесвітня конференція з прав людини, що відбулася у Відні в 1993 р., де вперше насилля проти жінок було визначено як порушення прав людини.

Перелічені вище методологічні підходи можна розділити на дві групи. Перша об’єднує репресивні підходи щодо боротьби з торгівлею жінками. Вони спрямовані на придушення організованої злочинності, нелегальної міграції та проституції. Друга об’єднує підходи, які базуються на ідеях підвищення та укріплення статусу жінок в суспільстві, зміцненні їх прав[31, 42]. Відповідно до обраного підходу формуються не тільки визначення феномена торгівлі жінками, його основні риси, але й заходи по боротьбі з ним та запобігання цьому, залучаються державні структури, які займаються боротьбою з цим явищем.

1.2 Історичний огляд проблеми торгівлі жінками

Проблема торгівлі людьми не визнає державних кордонів, не робить різниці між розвиненими державами та державами, що розвиваються. Вона чудово адаптована як до бідності, так і до розкоші і стоїть перед народами, які втягнуті у військові конфлікти і які живуть мирно. Пов'язана з сексом та великими сумами фінансів, які стоять за ним, проблема торкається найінтимніших сторін людини, одночасно впливаючи на розвиток всього суспільства, перетворюючи жінку на білу рабиню, зводячи її існування до життя тварини в найогиднішому її сприйнятті.

Торгівля людьми є одним з видів насильства щодо жінок. Цей злочин має довге історичне коріння, але наприкінці XX століття він набув форми сучасного рабства.

З давніх часів у деяких державах були поширені рабство й работоргівля як одна з форм торгівлі людьми. Але тоді і рабство, і работоргівля були законними явищами. Рабство було окремим видом існування людини (раба), а работоргівля виступала засобом придбання та продажу людей на тодішніх спеціальних ринках рабів. У рабстві й работоргівлі були зацікавлені работорговці й рабоутримувачі, однак на самих рабів це лягало страшним тягарем, оскільки максимально обмежувало їхні права. Раб був істотою, з якою можна було робити що завгодно: бити, ображати, катувати і навіть вбити. Закони давали таку можливість. Сам же раб не мав змоги захистити себе, оскільки був швидше річчю, ніж людиною. Минали тисячоліття, але рабство й торгівля рабами не зникали, змінюючи хіба що форму існування [5, 47].

У римському праві, як і у правових джерелах Сходу, не передбачалась відповідальність за торгівлю людьми. Навпаки, продаж людини свого часу був одним із заходів покарання. Так, таблицею III “Законів XII таблиць” передбачалося, що боржники, які не примирилися з кредитором і не сплатили борг, піддавалися смертному покаранню або продавалися за кордон.

Римському праву був притаманний інститут самопродажу людини в рабство, як, власне, і за часів Стародавньої Русі. Наприклад, титул V “Про стан людей” Дігест Юстініана у ст. 21 містив таке: “Вільна людина, яка продала себе в рабство і потім була звільнена від рабства, не повертається до становища, від якого вона відмовилася”. У цьому ж титулі наводилося тлумачення понять “свобода” і “рабство”.

“Руська правда” київського князя Ярослава Мудрого у своїх статтях містила відомості про наявність купівлі-продажу людей. Одразу слід зазначити, що поняття “торгівля людьми” у “Руській правді”, як, власне, і в подальших правових джерелах, не визначалося.

Хто взагалі нічим не володів, займав найнижчу сходинку в суспільстві, існував як раб. За часів Київської Русі таке становище мали холопи. Вони були позбавлені практично всіх прав, тому навіть у випадках вчинення ними будь-якого злочину відповідальність ніс їхній господар, оскільки холопи належали йому за правом власності.

Історичні і літературні джерела воскрешають давні події, коли українських дівчат і молодих жінок брали в полон у часи татарських або турецьких набігів. Звідси поява в українському народному епосі і художній літературі фігури «дівки-бранки». А це пов'язано з тим, що у ХV-ХVІІ ст. українці були основним джерелом надходження рабів на татарські невільничі ринки в Криму, звідки їх розвозили по всьому Середземномор'ю. Татари укладали контракти на постачання певної кількості рабів, захоплення рабів було головним їх промислом. Умови життя рабів були дуже важкими, і багато хто з них намагався втекти, часто розраховуючись за це життям. Українців особливо цінували на невільничому ринку як “незіпсованих” та “нехитрих”. За свідченням сучасників, коли в Кафу прибували раби з України, то аукціонер кричав голосно, що це раби найновіші, найпростіші, нехитрі, привезені з народу королівського (тобто Речі Посполитої).

Найбільш дорогим людським товаром у татар вважалися українські жінки. Полон і продаж у рабство були звичайним явищем в долі жінок-українок. Потрапляючи в полон, українська дівчина ставала “дівкою-бранкою”, доля якої залежала від її зовнішніх даних. Доля красивих жінок була набагато кращою за долю чоловіків, що звичайно використовувалися в каменоломнях [3, 76].

Магдебурзьке право за доби козаків містило не стільки закони, скільки звичаї. Злочини проти натури, що часто зустрічалися у запорізьких козаків, вважалися і каралися як найтяжчі з-поміж злочинів. Про такий злочин, як торгівля жінками, історія Запорізької Січі не згадує. Відома була тільки відповідальність за статеві злочини проти жінок. Тих, кого впіймали на вчиненні цього виду злочину, прив’язували до стовпа, і вони гинули під ударами тих, хто повз них проходив. Усе майно покараного переходило у власність війська.

Артикул воїнський 1715 р. Петра І. здійснив значний внесок у вирішення питань збільшення кримінально-правового захисту людини та її прав, закон однаково захищав права всіх людей без винятку. Наприклад, у ньому не вирізнялися положення про вільних і підневільних.

Рішучий крок у напрямі юридичного забезпечення права людини на свободу було зроблено під час Селянської реформи 1861 р., яка скасувала кріпосне право. Виходячи з того, що цю реформу було проведено відповідно до положень Зводу законів Російської імперії, норми якого забороняли продаж людини, можна зробити висновок, що селяни не могли бути предметом незаконних угод купівлі-продажу з боку будь-кого. Винні ж у торгівлі людьми підлягали кримінальному покаранню. Отже, реформою було зруйновано протиправний механізм, коли людина була об’єктом права власності[15, 44].

Тільки в XIX – на початку XX ст. купівля-продаж людини та інші незаконні угоди щодо передання людини привернули до себе увагу як елементи протиправної діяльності. З огляду на нечуване поширення цього явища, держави змушені були приймати відповідні закони на міжнародному рівні, які передбачали б кримінальну відповідальність за вчинення таких дій.

Вперше термін «біле рабство» з'явився на початку XX століття, коли більшість держав тодішньої Європи підписали у 1904 році в Парижі міжнародну угоду, спрямовану на боротьбу з цим явищем. В той час особлива увага приділялась жінкам з Великої Британії, яких змушували займатися проституцією в країнах континентальної Європи. Пізніше поняття білого рабства поширилось на загальне поняття торгівлі живим товаром. Ввезення жінок до країн як «наречених по листуванню», хатніми робітницями, офіціантками, танцівницями чи фотомоделями досить часто оберталося залученням їх до роботи в секс-бізнесі шляхом ошукування чи погроз [10, 8].

Історично-правовий огляд свідчить, що такі явища, як рабство, работоргівля й торгівля людьми були відомі здавна. Але до певного часу вони не розглядалися як кримінальні злочини. Висновок, який напрошується: торгівля жінками - це недопустиме суспільне явище, якому необхідно рішуче протидіяти. Боротьба з цим явищем вимагає активності та ініціативи як на державному, так і на міжнародному рівнях, а також вироблення ефективних методів протидії.

1.3 Причини поширення торгівлі жінками в Україні

Україна зараз переживає період трансформації суспільно-політичного та економічного устрою. Такі процеси ніколи не проходять безболісно. В часи перетворень, перш за все, страждають найменш захищені верстви населення - жінки, діти, особи похилого віку.

Серед причин поширення торгівлі жінками в Україні є як внутрішні, так і зовнішні чинники.

Дані досліджень, експертні оцінки, інтерв'ю з жінками свідчать, що на першому місці серед чинників, які змушують жінок до виїзду за кордон, стоїть скрутне економічне становище, практична неможливість отримати гідну роботу в Україні.

Фемінізація бідності сприяє пошуку будь-якої праці і засобів покращення свого матеріального стану, навіть без врахування можливих наслідків. Дослідниці різних країн помітили, що в цій катастрофічній ситуації - бідності - жінки скоріше погоджуються на роботу, що не відповідає їх рівню освіти та кваліфікації, в той час як чоловіки вагаються. Зростає кількість сімей у найбільш проблемних країнах, де жінки є головними годувальницями сім'ї. Вони відчувають відповідальність за родину та дітей [7, 124].

Ситуація ускладнюється не тільки кризовим станом української економіки, але й тим, що процес міграції криміналізується, оскільки дешева робоча сила українських громадян складає основи надприбутків посередників як в Україні, так і за її межами.

Низький рівень життя та високий рівень безробіття серед жінок штовхає їх на пошук роботи за межами держави. Як виявилося з досліджень, проведених у фокус-групах Міжнародною організацією з міграції, 80 відсотків опитаних жінок висловили бажання працювати за кордоном. А в ситуації з робочими - мігрантами в європейських та інших розвинутих країнах найбільш доступною для українських громадянок є сфера сексуальної індустрії в її легальному та нелегальному варіантах [14, 37].

Практичний досвід роботи по запобіганню торгівлі людьми свідчить, що велику негативну роль у поширенні в Україні злочину “торгівля людьми” відіграє погана обізнаність українських громадян щодо можливостей працевлаштування та перебування за кордоном, а також про наслідки нелегального працевлаштування за кордоном. Цю групу чинників можна назвати інформаційними.

За даними опитування (дослідження Міжнародної організації з міграції 2002 року) було з'ясовано, що основними країнами, в яких хотіли би працювати жінки (не в секс-бізнесі, а в інших сферах), є США і Канада (54%), Італія, Іспанія, Швейцарія, Франція (50%) та Німеччина, Нідерланди (36%). І це зрозуміло, тому що жінки обрали більш розвинуті в економічному плані та привабливі країни. Але, в той же час, це країни, в яких практично неможливо українським громадянам знайти легальну роботу [17, 6].

Як бачимо, бажання дівчат формуються не на основі реальних знань про можливості та умови праці за кордоном, а більше під впливом сторонніх знань та бажань потрапити до розвинутих та заможних країн. У той же час реальна ситуація з країнами вивозу українських жінок, - про яку можна говорити на основі опитування експертів та інтерв'ювання жінок, які стали жертвами примусової проституції та торгівлі жінками в інших країнах, - зовсім інша. Якраз саме непривабливі, на рівні міркувань, країни (Туреччина, Сербія, Боснія і Герцеговина, Чехія, Словаччина та Угорщина) стають основними країнами вивозу українських жінок за кордон.

Значні соціальні та психологічні проблеми виникають у жінок внаслідок того, що вони опиняються в країнах, із законами, традиціями і мовою яких не обізнані. Українські жінки висловлюють практично нездійсненні бажання, що свідчить про низький рівень обізнаності про реальні умови життя за кордоном і необхідність розповсюдження інформації з цієї проблеми.

До правових чинників можна віднести відсутність працюючої системи, з одного боку, захисту потерпілих, недостатню захищеність українських громадян від рук торговців живим товаром як в Україні, так і за її межами, а з другого - покарання злочинців. Тільки в березні 1998 року до Кримінального кодексу України було внесено окрему статтю про покарання за злочин “торгівля людьми” – 124. Але в новому Кримінальному кодексі, який набрав чинності з 1.09.2001 р., статей, які передбачають відповідальність за цей або подібні злочини, значно більше [24, 150].

Досі в Україні немає закону про соціальний захист українських громадян за кордоном. Недостатньо використовуються норми Чинного законодавства проти шахрайства. Практично не працює в Україні програма захисту свідків. Немає правового захисту громадян від свавілля влади, бюрократизму, невиплат заробітної плати. З іншого боку, такий злочин, як «торгівля людьми», дуже важко довести, а значить покарати винних.

Важливими, але мало дослідженими є психологічні чинники: кризовий етап, в якому знаходяться наші громадяни, призвів і до зменшення самозахисту, погіршення психологічного стану жінок. За принципом "вже гірше не буде" жінки погоджуються на різні авантюрні пропозиції, навіть не думаючи про їх наслідки.

Фактором, що підштовхує до бажання їхати за кордон у пошуках щастя, є насильство стосовно жінок, зокрема, домашнє. Досвід спілкування з жінками, які потерпіли від сексуальної торгівлі, свідчить про те, що домашнє насильство нерідко стає передумовою, причиною, несвідомим поштовхом, що спонукає жінку шукати щастя і заробітку якомога далі від батьківщини. Ці гіпотези підтвердилися і під час проведення інтерв'ю з жінками - потерпілими від торгівлі - в межах соціологічного дослідження Міжнародної організації з міграції, яке проводилось у січні 2002 року. Суб'єктами насильства над жінкою виступають або батьки, або чоловік. Непорозуміння між поколіннями в родині - це чинник багатьох особистих бід. Коли молода жінка страждає від психологічного або навіть фізичного насильства з боку батьків, вона не буде довго міркувати над пропозиціями посередників. Навпаки, коли батьки готові в будь-яку хвилину прийти на допомогу, дівчатам вдавалося звільнитися з рук работорговців [5, 34].

Серед зовнішніх чинників слід відмітити як позитивні:

- відкриття кордонів та падіння “залізної завіси”;

- спрощення можливості для українських громадян подорожувати по світу як у пошуках розваг, так і праці;

так і негативні:

- інтернаціоналізація тіньової економіки;

- зростання різниці між багатими та бідними державами;

- формування міжнародних кримінальних об'єднань;

- корумпованість працівників державних органів;

- лояльне законодавство до занять проституцією в багатьох країнах світу [22, 101].

Зростаюча різниця між багатими та бідними країнами особливо впливає на становище жінок та дітей. Розлад національної економіки та політичної системи, як це має місце в колишніх соціалістичних країнах, додає труднощів усім прошаркам населення, але жінки особливо уразливі в такій ситуації. Вони часто опиняються у парадоксальній ситуації, бо відповідають за дохід сім'ї, не маючи, в той же час, рівного доступу ні до краще оплачуваної роботи, ні до однакових можливостей для легальної міграції з метою працевлаштування порівняно з чоловіками. Як результат - число жінок, які мігрують, драматично зростає. Близько половини мігрантів по всьому світу - жінки. Зазначені чинники надають широке поле діяльності звідникам і сутенерам для вербування молодих жінок на зарубіжні роботи та до сексуального бізнесу.

РОЗДІЛ ІІ. ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ПРОФІЛАКТИКИ ТОРГІВЛІ ЖІНКАМИ ТА ДІВЧАТАМИ

2.1 Нормативно-правове забезпечення протидії торгівлі жінками

2.1.1 Боротьба з торгівлею людьми на міжнародному рівні

За інформацією ООН, проблема торгівлі жінками мас стійку тенденцію до розповсюдження в глобальному масштабі, а після змін на політичній карті Європи 90-х років проблема все більше охоплює країни Східної Європи, до яких належить і Україна. Намагаючись вирішувати проблему торгівлі жінками в планетарному масштабі, міжнародне співтовариство мас низку напрацьованих документів щодо запобігання проблемі та надання гарантованої допомоги особам, які потерпіли [19, 24].

В останні десятиліття прийнято цілий ряд міжнародних угод, конвенцій, договорів, що були спрямовані на запобігання торгівлі жінками. Найбільш вагомі серед них:

- Конвенція ООН «Про боротьбу і торгівлею людьми та експлуатацією проституції третіми особами», яка було прийнята в 1949 році Генеральною Асамблеєю ООН. Ця Конвенція була ратифікована СРСР 15 листопада 1954 року.

Кримінальними злочинами міжнародного характеру були визнані: звідництво, схиляння або зведення з метою проституції іншої особи, навіть за її згодою (стаття 1 Конвенції); експлуатація проституції іншими особами, навіть за згодами осіб (стаття 1 Конвенції); утримування будинків розпусти або управління ними, участь в їх фінансуванні (стаття 2 Конвенції); передача в оренду або в найми приміщення для використання з метою проституції (стаття 2 Конвенції), а також співучасть, підготовка та спроба до цих діянь (статті 3-4 Конвенції). У Конвенції робиться наголос на забороні сексуальної експлуатації, використанні жінки в проституції та сексуальній індустрії. Крім цього, Конвенція спрямована і на боротьбу з будь-якою формою проституції - не тільки примусової, але й добровільної, про що йде мова в 1-й та 2-й статтях.

Конвенція 1949 року зіграла свою позитивну роль у формуванні розуміння необхідності боротьби із торгівлею людьми, але згодом її трактування злочину та стратегії боротьби з ним перестали відповідати життєвим реаліям та ідеології документів з прав людини. Цій Конвенції не вистачало уваги до жертв торгівлі людьми. Все це обумовило необхідність розробки та прийняття нових документів, які б формулювали сучасні стратегії боротьби та запобігання торгівлі людьми, не порушуючи при цьому права людини [19, 30].

- Конвенція ООН "Про ліквідацію всіх форм дискримінації стосовно жінок" , яка була прийнята 18 грудня 1979 року. Це один з головних міжнародних документів стосовно жіночих прав, що поширюється на політичну, соціальну, економічну та приватну сфери. Україна ратифікувала Конвенцію в 1980 році в складі Радянського Союзу.

Зміст Конвенції полягає в прагненні забезпечити справжнє звільнення жінок від будь-яких форм дискримінації, тобто “від будь-якого розходження, винятків або обмеження за ознакою статі” (ст. 1). Конвенція передбачає створення національних механізмів, що забезпечують реалізацію прав жінок, надання їм реальних можливостей, що гарантують свободу вибору життєвого шляху, самореалізації для всебічного розвитку. Конвенція є також інструментом для оцінки становища жінок у різних країнах де-юре і де-факто, вона задає рівень правового статусу жінки, що відповідає сучасним нормам у галузі прав людини. Конвенція охоплює все коло проблем - правових, політичних, соціальних, економічних, культурних, із якими стикається жінка. Нею також передбачається розробка заходів для забезпечення фактичної рівності жінок і чоловіків [18, 83].

- Гаазька міністерська декларація. З ініціативи уряду Нідерландів 26 квітня 1947 року в м.Гаага була проведена Міністерська конференція Європейської Співдружності з питань торгівлі жінками з метою їхньої сексуальної експлуатації.

На конференції була прийнята Гаазька міністерська декларація європейських рекомендацій щодо ефективних заходів по запобіганню та боротьбі з торгівлею жінками з метою сексуальної експлуатації. Метою її прийняття є підтримка подальших дій щодо попередження, розслідування і покарання, а також надання необхідної допомоги і підтримки жертвам торгівлі в узгодженні з відповідними правовими та бюджетними нормами і компетенціями як на національному, так і на європейському рівнях.

Особлива увага приділяється допомозі жертвам торгівлі. Окремим розділом у Гаазькій декларації виділено положення щодо «Відповідної допомоги та підтримки» жінкам, які постраждали: «Належна допомога і підтримка не тільки допоможе усунути або пом'якшити ці наслідки, але також, шляхом підвищення позиції жінок, зробити свій внесок у запобігання та утримання від торгівлі». Цей момент підкреслюється тому, що на різних рівнях спостерігаються спроби розглядати проблему торгівлі жінками відірвано від проблеми дотримання жіночих прав, зводячи її до нелегальної міграції або боротьби з організованою злочинністю. Постійно акцентується увага на тому, що тільки в рамках інтегрованого підходу на всіх рівнях можна ефективно попереджати і боротися з торгівлею жінками [9, 137].

Перші резолюції проти торгівлі людьми, як результат занепокоєння світового співтовариства поширенням цього ганебного явища, були прийняті ще наприкінці минулого століття. У 1899 році в Лондоні відбулася Міжнародна конференція по боротьбі з торгівлею жінками в цілях розпусти, яка звернулася до всіх держав із закликом до укладання багатосторонніх угод, створення відповідних національних комітетів.

Перші міжнародні угоди про співробітництво були прийняті в 1904 та 1910 роках, потім змінені і суттєво доповнені конвенціями 1921 і 1933 років. Це були:

1.Міжнародний договір від 18 травня 1904 р. про боротьбу з торгівлею білими рабинями, із змінами, внесеними у нього Протоколом, затвердженим Генеральною Асамблеєю Організації Об'єднаних Націй 3 грудня 1948 року;

2.Міжнародна конвенція від 4 травня 1910 р. про боротьбу з торгівлею білими рабинями, із змінами, внесеними в неї згаданим вище Протоколом;

3.Міжнародна конвенція від 30 вересня 1921 р. про боротьбу з торгівлею жінками і дітьми, із змінами, внесеними в неї Протоколом, прийнятим Генеральною Асамблеєю Організації Об'єднаних Націй 20 жовтня 1947 року;

4.Міжнародна конвенція від 11 жовтня 1933 р. про боротьбу з торгівлею повнолітніми жінками, із змінами, внесеними в неї зазначеним Протоколом;

5.Складений в 1937 році Лігою Націй проект конвенції, який розширив коло дії зазначених вище актів [26, 149].

Ці документи містили в собі рекомендації щодо захисту жінки та заходи проти торгівлі людьми. Правова діяльність на міжнародному, світовому та європейському рівнях є дуже важливою. Міжнародні документи не є самодостатніми й існують не тільки для підтримки діяльності міжнародних інституцій, їх роль полягає у впливі на формування правового поля для держав, які підписали документи.

2.1.2 Вирішення проблеми про порушення прав жінок в Україні

Проблему боротьби з торгівлею жінками не можна вирішувати відокремлено від питань, пов'язаних із становищем жінок в українському суспільстві. Тому державні механізми запобігання торгівлі жінками та насильству стосовно жінок повинні враховувати і базуватися на вже існуючих в Україні інституціях, через які і зусиллями яких впроваджується жіноча політика в Україні. Так, у структурі Кабінету Міністрів України функціонує сектор у справах жінок, охорони сім'ї, материнства та дитинства, який створено для того, щоб спільно з міністерствами та відомствами, громадськими організаціями та вченими розробляти заходи по забезпеченню соціальних та правових гарантій рівних можливостей жінок у сфері праці, підвищенню престижу сім'ї в суспільстві, механізми вдосконалення системи державної допомоги сім'ям з дітьми.

У 1996 році було створено Міністерство України у справах сім'ї та молоді. Одним з головніших завдань його діяльності є визначення стратегій та пріоритетних напрямів державної політики стосовно жінок, а також відпрацювання конкретних заходів, спрямованих на покращення становища жінок у сім'ї та суспільстві, на створення рівних можливостей для чоловіків та жінок у всіх сферах життєдіяльності суспільства [6, 221].

Українське законодавство сьогодні вже має певну нормативну базу, котра дозволяє боротися як із проблемою торгівлею людьми загалом, так із проблемою торгівлі жінками зокрема. Боротьба із торгівлею людьми у суспільстві здійснюється у наступних напрямках:

- боротьба безпосередньо із торгівлею людьми, котра відповідає сукупності ознак заволодіння, продажу та злочинного використання;

- боротьба із заволодінням особою - викраденням або вербуванням людей ;

- боротьба із незаконним переміщенням людей - незаконною міграцією;

- боротьба із незаконним використанням людей: експлуатацією праці, незаконним усиновленням, незаконною трансплантацією органів, звідництвом, експлуатацією проституції, використанням у збройних конфліктах, рабством тощо [9, 185].

Відповідно до наведених напрямків суспільного реагування на торгівлю людьми українську законодавчу базу складають такі основні джерела.

Перший напрямок:

а)Кримінальний кодекс України (ст. 149);

б)Програма запобігання торгівлі жінками та дітьми. Затверджена постановою КМ № 1768 від 25 вересня 1999 р.

Другий напрямок:

а)Конституція України (ст. 29);

б)Кримінальний Кодекс України (ст. 146, 447);

в)Указ президента України № 20/2001 від 18 січня 2001 р. “Про додаткові заходи щодо запобігання зникненню людей, удосконалення взаємодії правоохоронних та інших органів виконавчої влади в їх розшуку”.

Третій напрямок:

а)Кримінальний кодекс України (ст. 331, 332);

б)Закон України “Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України” від 21 січня 1994 р. (ст. 2, 10);

Четвертий напрямок:

а)Конституція України (ст. 28, 52);

б)Основи законодавства про охорону здоров'я від 19 листопада 1992 р. (ст. 46, 47);

в)Закон України “Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людини” від 16 липня 1999 р.;

г)Закон України “Про охорону дитинства” від 26 квітня 2001 р.;

д)Порядок передачі дітей, які є громадянами України, на усиновлення громадянам України та іноземним громадянам і здійснення контролю за умовами їх проживання у сім'ях усиновителів. Затверджений постановою КМ № 775 від 20 липня 1996 р. [18, 65].

Крім цього, до законодавчої бази України належать діючі міжнародні договори, згода на обов'язковість яких дана Верховною радою України: Конвенція про боротьбу із торгівлею людьми та експлуатацією проституції третіми особами від 21 березня 1949 року; Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок від 18 грудня 1979 р. Ратифікована СРСР 19 грудня 1980 р.; Конвенція ООН про права дитини від 20 листопада 1989 р. Ратифікована Україною 27 лютого 1991 р.; Конвенція МОП про примусову чи обов'язкову працю від 28 червня 1930 р.; Конвенція про рабство від 25 вересня 1926 р. та Додаткова конвенція про скасування рабства, работоргівлі та інститутів і звичаїв, суміжних з рабством від 7 вересня 1956 р. та ін.[9, 189].

До березня 1998 року в правовому полі України був відсутній такий вид злочину, як торгівля людьми. В березні 1998 року Верховна Рада проголосувала за прийняття закону «Про внесения змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін і доповнень до Кодексу про шлюб та сім'ю України». Кримінальний кодекс України було доповнено статтями, які стосуються покарання за незаконні дії щодо усиновлення (удочеріння) та за торгівлю людьми.

Стаття 124 КК «Торгівля людьми» передбачала відповідальність за відкрите чи таємне заволодіння людиною, пов'язане з законним чи незаконним переміщенням за згодою чи без згоди особи через державний кордон України або без такого для подальшого продажу або іншої доплатної передачі з метою сексуальної експлуатації, використання в порнобізнесі, втягнення в злочинну діяльність, залучення в боргову кабалу, усиновлення в комерційних цілях, використання у збройних конфліктах, експлуатація її праці.

Президент України підписав цей Закон 13 квітня 1999 року. Прийняття цього Закону поклало основу створення системи законодавчого захисту українських громадян від торгівлі. І уже на червень 2000 року по Україні було заведено 24 кримінальні справи за цією статтею Кримінального кодексу України[2, 55].

На сьогодні новий Кримінальний кодекс є найбільш сучасним та дієвим джерелом, спрямованим на боротьбу із торгівлею людьми та супутніми явищами в Україні. Боротьбі із загальним явищем торгівлі людьми присвячено ст. 149, котра розміщується у розділі IIIцього документа. У ст. 149 Кримінального кодексу закріплено три самостійні форми злочину: продаж людини, інша оплатна передача людини та здійснення стосовно людини будь-якої іншої незаконної угоди (крім продажу та іншої оплатної передачі). Не поглиблюючись у аналіз цієї норми, зауважимо, що вона є досить складною для сприйняття і тлумачення та перевантажена зайвою інформацією. Тому її застосування матиме певні проблеми.

Напрямку боротьби із заволодінням людиною присвячено статті 149 та 447 Кримінального кодексу, котрі передбачають відповідальність за незаконне позбавлення волі чи викрадення людини та за вербування найманіив з метою використання у збройних конфліктах інших держав або насильницьких діях, спрямованих на повалення державної влади чи порушення територіальної цілісності.

Боротьбі зі злочинним використанням людини присвячено дуже велику кількість статей. Це такі статті як: незаконні дії щодо усиновлення (удочеріння) (ст. 169 КК), створення або утримання місць розпусти (ст. 302 КК), примушування чи втягнення у заняття проституцією (ст. 303 КК), втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність (ст. 304 КК) та експлуатація дітей (ст. 150 КК). Статті 331 та 332 КК працюють у напрямку протидії незаконній міграції і передбачають відповідальність за незаконне перетинання державного кордону та організацію незаконного переправлення осіб через державний кордон України. Більшість названих статей є новими для кримінального законодавства або новою є їх редакція, що обумовлює певні труднощі у їх застосуванні. Інші, крім Кримінального кодексу, законодавчі акти, як правило, декларують захист певних прав громадян, при порушенні яких настає кримінальна відповідальність[2, 57].

Велика кількість прав та свобод людини чи інтересів держави, котрі порушуються у процесі вчинення торгівлі людьми, обумовлює дуже широкий спектр напрямків суспільного реагування на поширення цього явища та вимагає від суспільства комплексного підходу до боротьби з цією проблемою.

2.2 Основні напрямки, форми та методи соціально-педагогічної діяльності з учнівською молоддю щодо профілактики торгівлі людьми

Проблема соціально-педагогічної профілактики торгівлі жінками є напрямом виховної роботи з учнівською молоддю як складова профілактики негативних явищ у молодіжному середовищі. Сьогодні мова йде не просто про всебічне виховання особистості, але й про виховання незалежної, конкурентноспроможної особистості, яка здатна протистояти зовнішнім негараздам і впливам, захистити себе у виборі сучасного дорослого життя.

Концептуальною базою соціально-педагогічної профілактики торгівлі жінками в цьому аспекті, ми вважаємо, є концепція “допомоги для самодопомоги”, яка поєднує в собі соціальну і виховну спрямованість профілактики, може бути використаною для різних категорій дівчат та жінок, їхніх батьків та родичів.

“Допомога для самодопомоги” інтегрує в собі багато сучасних наукових теорій і концепцій соціальної роботи. Вона розглядає людину як суб'єкт соціальної роботи, що означає формування в неї відповідальності за своє життя, свій вибір, вміння свідомо користуватися своїми правами на основі знання про них. Ключовим моментом „допомоги для самодопомоги" є опора на бажання дівчат, жіночої молоді та членів їх сімей керувати своїм життям, запобігати небажаним впливам та обману. Сьогодні ж більшість молодих дівчат чули про торгівлю людьми, але вважають, що з ними такого не трапиться, хоча знань і вмінь розв'язувати подібні ситуації вони не мають [13, 45].

Соціально-педагогічна профілактика торгівлі жінками у молодіжному жіночому середовищі має свої завдання:

- здійснення інформаційно-пропагандистської роботи серед дівчат з метою розкриття реального змісту явища і поняття “торгівля людьми”;

- формування правової свідомості і правової поведінки в дівчат, відповідальності за своє життя у єдності із розвитком їх активності, самостійності, творчості, створення умов для самореалізації.

Ці завдання соціальної профілактики можуть реалізуватися соціальним педагогом у загальноосвітньому навчальному закладі у таких напрямках роботи з дівчатами: соціальні дослідження з проблеми; інформаційно-пропагандистська робота; соціальне навчання; соціальна реклама послуг суб'єктів соціальної роботи; правова просвіта з проблем торгівлі людьми; допомога дівчатам у виборі професії, організації дозвілля тощо; сприяння розвитку ініціатив, реалізації інтересів; організація волонтерського руху; робота молодіжних соціальних служб[28, 160].

Розглядаючи торгівлю жінками як явище соціально-психологічне, ми вважаємо, що просвітницька діяльність соціального педагога повинна здійснюватися за допомогою таких форм і методів, які ефективно можуть вплинути на свідомість та поведінку молоді, є цікавими, доступними, допомагають мислити, сприяють творчому пошуку, надають можливість не лише отримати знання, а й застосувати ці знання на практиці, тобто розвивають вміння та навички. Серед таких форм та методів роботи ми виділяємо активні (рольові ігри, розгляд та моделювання ситуацій, соціально-педагогічний тренінг, диспути тощо), колективні та індивідуальні.

Колективні форми і методи просвітницької роботи (лекції, бесіди, диспути, усні журнали, кінолекторії та ін.) охоплюють одночасно велику кількість підлітків і молоді, сприяють створенню певного емоційного настрою, індивідуальні – дають можливість соціальному педагогу індивідуалізовано працювати з окремою особистістю[26, 157].

Будь-який виховний захід з досліджуваної проблематики можна розпочати з ознайомлення молоді з виставкою літератури, а також буклетів, плакатів з даної теми. Можна використати відеофільм. Наводячи ті чи інші приклади, необхідно викликати у слухачів певне до них ставлення, бажання дати їм відповідну оцінку.

При виборі форм і методів роботи соціальному педагогу необхідно пам'ятати, що ефективність такої роботи значно зростає, коли до її підготовки і проведення залучається учнівська молодь.

Активною формою виховання є диспут якпублічне обговорення, зіткнення протилежних ідей, поглядів з метою пошуку істини. Для ведення диспуту обирається ведучий, який повідомляє тему диспуту, робить вступне слово, пропонує висловити свою точку зору і потім керує обговоренням, ставить запитання, підводить підсумок.

Диспути допомагають формуванню правових уявлень, поглядів і переконань, учасники самостійно оцінюють ті чи інші судження, відстоюють свої погляди, диспут допомагає виявити настрій вихованців, їхній внутрішній світ, формувати громадську думку колективу, критичне ставлення учнівської та студентської молоді до порушення прав жінок та ін..

Соціальний педагог повинен окреслити коло питань для обговорення. Їх мета – змусити вихованців замислитися над проблемою, викликати пізнавальну активність, бажання висловитися, допомогти розібратися в проблемах стосовно „білого рабства”, наприклад: „Я і права людини”, „Права людини і дискримінація жінок”, „Що таке свобода особи?” та ін..

У ході підготовки до диспуту бажано провести анкетування серед учнівської молоді з проблеми диспуту, яке дасть можливість виявити, як вони ставляться до тих чи інших питань запобігання торгівлі жінками, що їх найбільше хвилює у зв'язку із цим.

Основні вимоги до організації та проведення диспуту: планування, добір і конкретизація питань, обговорення, попереднє повідомлення про диспут; підбір літератури, відео-, кіно матеріалів, кваліфіковане керівництво[23, 261].

Цікавою формою роботи є усний журнал, який присвячується одній проблемі або комплексу різних питань. Наприклад, усний журнал на тему „Рабство та його сучасні прояви”. Кожна сторінка повинна мати свою назву і зміст. Зміст сторінки являє собою виступ учня, зустріч з працівниками правоохоронних органів, неурядових організацій в Україні із запобігання торгівлі жінками та ін. Сторінка ілюструється фрагментами з кіно- і відеофільмів, бажано оформити вітрину зі спеціальною літературою, газетними чи журнальними статтями.

Популярною формою пропагування знань з проблем прав людини, запобігання торгівлі жінками є тематичні вечори та вечори запитань і відповідей. Тематика таких вечорів може бути різноманітною. Вечір може бути присвячений вузькому питанню – одній темі. Можна готувати кілька тематичних вечорів, присвячених Міжнародному дню прав людини, який проходить щорічно 10 грудня, таких як “Конституція України - маніфест миру, свободи, щастя”, „Що означає бути вільною людиною?” та ін[12, 135].

Конкурси - це змагання на найкраще, найшвидше та найправильніше виконання завдань. Підготовка конкурсу включає: визначення теми, учасників; формування питань, завдань; розробка умов конкурсу. Прикладом конкурсів з проблем торгівлі жінками можуть бути: конкурс соціальної реклами, юридичний конкурс тощо.

Рольова гра - навчальна гра, під час якої учасники імітують реальну ситуацію через виконання призначених ролей. Мета рольової гри полягає в набутті досвіду поведінки чи ставлення, а також певних навичок. Кожний учасник повинен знати ідею ролі та мету рольової гри взагалі. Важливо дати групі вийти з ролі по закінченню вправи – сказати кілька слів про почуття, враження, думки. Рольову гру використовують як найбільш ефективний засіб наочного висвітлення змісту та суті тематики.

Успіх гри залежить від наступних умов: наявності сценарію гри; правильно визначених критеріїв ефективності гри; створення доброзичливої, відкритої обстановки для забезпечення психологічного контакту та вияву щирих почуттів учасників; використання соціальним педагогом соціального досвіду учасників, мобілізації всіх потенційних можливостей; створення ситуації успіху. Прикладом такої гри може бути „Юридичний хоккей”[11, 67].

Найдоцільнішою формою просвітницької роботи з жіночою молоддю щодо попередження торгівлі жінками є соціально-педагогічний тренінг, суттєвою перевагою якого є те, що він дає унікальну можливість вивчити складні, емоційно значимі питання в безпечній обстановці групи, а не в реальному житті з його загрозами та ризиками. Це форма організації пізнавальної діяльності, яка передбачає сплановану послідовність дій, спрямованих на те, щоб допомогти об'єкту діяльності навчитися ефективно виконувати роботу чи завдання.Для проведення тренінгу необхідно підготувати приміщення: розставити стільці по колу (саме таке розташування стільців дозволяє всім учасникам бачити один одного), підготувати достатню кількість паперу, маркерів, скотч, виділити місце для фліп-чарту (демонстрації, вивішування інформаційних матеріалів, схем і т.д.), після кожної вправи необхідно вивішувати підсумкові дані, щоб учасники бачили результати спільної роботи.

Тренінг починається зі знайомства учасників. Можна запропонувати висловити свої очікування. Дуже важливо, щоб кожен учасник тренінгу відчув, що його присутність позитивно сприймається командою.

Наступним етапом є знайомство з темою, планом, цілями і завданнями тренінгу. Чітко сформульована мета тренінгу допоможе легко справитися з інколи дійсно важкими завданнями, конкретно відповісти на те чи інше питання, направити роботу з командою в правильне русло. Дуже важливим елементом на початку тренінгу є встановлення правил, завдяки яким робота в команді буде більш ефективною, допоможе налагодити дисципліну (інколи без правил досягнути цього дуже складно), дотримуватися часових рамок, уникати конфліктних ситуацій.

Успішність навчання в основній частині тренінгу буде залежати від правильного визначення тем (питань), які необхідно включити до програми тренінгу і того, яким чином їх висвітлювати. Теми, які включаються до тренінгу, визначаються завданнями і змістом тренінгу та вирішуються відповідно до них[25, 96].

Аналіз педагогічної просвітницької практики показує, що ефективність навчання жіночої молоді суттєво підвищується, коли використовуються активні методи роботи, які допомагають вибудувати діалог між соціальним педагогом і вихованцем. До таких методів роботи належать:

Мозковий штурм – метод стимулювання ідей усіх учасників стосовно певної теми протягом обмеженого періоду часу. Після презентації (оголошення і роз'яснення) теми, поняття, проблеми учасникам пропонується висловити свої ідеї, асоціації, коментарі, фрази, пов'язані з даною темою. Для сприяння активності учасників важливо дотримуватись певних правил проведення: пропозиції записуються без коментарів та суджень; приймаються всі пропозиції; присутні не можуть коментувати пропозиції інших; заохочення кількості ідей, а не їх якості. Перелік ідей використовується в подальшій роботі, яка може проходити у формі з розподілом пропозицій за категоріями. Даний метод може бути сприятливим початком роботи над новою темою чи проблемою. Він має на меті заохочувати вільне висловлювання та утвердження відчуття відсутності цензурних обмежень.

Аналіз конкретних ситуацій – метод роботи з реальними життєвими ситуаціями, спрямований на визначення певних проблем, недоліків та пошук шляхів їх уникнення. Даний метод дає змогу пересвідчитись у реальності існування проблеми, проаналізувати причини її виникнення та визначити можливі шляхи запобігання. Для занять із запобігання торгівлі жінками можна використовувати історії потерпілих, історії звернень на „гарячу лінію". Історії для розгляду мають бути невеликими та містити основну суть проблеми.

Робота в малих группах – обговорення певного питання, в якому бере участь 4-6 учасників з метою вироблення певних рішень, рекомендацій, порад.

Такий метод роботи дає можливість усім учасникам висловлюватись та брати активну участь в обговоренні, а також ближче поспілкуватись. Усі напрацювання малих груп обговорюються пізніше серед усіх членів групи.

Навчання через навчання інших–метод, сутність якого полягає в тому, що об'єкт процесу навчання перетворюється на суб'єкт, виконуючи тимчасово його функції та обов'язки. Даний метод спрямований на отримання інформації та поширення її серед інших учасників групи. Отримана інформація не читається, а переказується, іноді по декілька разів, таким чином забезпечуючи її краще запам'ятовування. Прикладом застосування даного методу можуть бути ситуації, коли учасники виступають у ролі експертів, радників, консультантів[28, 115].

Особливістю методики здійснення просвітницької діяльності зі старшокласниками щодо попередження торгівлі жінками є врахування вікових особливостей вихованців, доступність та доцільність надання інформації, врахування специфіки клієнтів (чи перед соціальним педагогом „група ризику”, чи „право слухняна молодь” та інші).

Таким чином, здійснення соціально-педагогічної діяльності щодо попередження торгівлі жінками має комплексний характер, ефективність її реалізації буде можлива лише за умови високого професіоналізму суб'єктів соціально-педагогічної діяльності (в тому числі соціального педагога), які діють з метою боротьби з даним асоціальним явищем, а також у взаємодії всіх міжнародних та вітчизняних громадських, державних та недержавних урядових організацій.

2.3 Превентивна робота по запобіганню торгівлі жінками серед учнівської молоді (на прикладі 9-х класів Конотопської санаторної школи-інтернату І-ІІ ступенів)

Практичний досвід роботи по запобіганню торгівлі людьми свідчить, що велику негативну роль у поширенні в Україні злочину «торгівля людьми» відіграє недостатня обізнаність українських громадян щодо можливостей працевлаштування та перебування за кордоном, а також про наслідки нелегального працевлаштування за кордоном.

У таких умовах перед фахівцями, які ставлять собі за мету подолання вищеназваних явищ, гостро постає питання про те, як вплинути на якомога більшу кількість населення, активізувати особистісну роль жінки щодо уникнення попадання її у статус „жертва торгівлі людьми”. У контексті цих питань важливим напрямом діяльності, спрямованим на протидію торгівлі жінками, є проведення просвітницької роботи серед потенційної групи ризику, якою є, зокрема, учнівська жіноча молодь.

Тому з метою вивчення стану обізнаності молоді з проблемою торгівлі жінками та виявлення потенційної „групи ризику”, які можуть стати жертвами торговців людьми, нами було проведено анкетування серед учнів 9 класів Конотопської санаторної школи-інтернату І-ІІ ступенів. Вибірка складає 20 осіб жіночої статі.

На 1-му етапі експерименту для вивчення рівня обізнаності учнів з питань торгівлі людьми була використана анкета, запропонована Сумським обласним центром соціальних служб для сімї, дітей та молоді. (див. Додаток А).

Результати констатуючого експерименту свідчать про те, що учні в цілому поінформовані про проблему торгівлі людьми, визначаючи торгівлю як бізнес та злочин (80% респондентів)та виділяючи такі причини виникнення та поширення даного явища як міфи про гарне життя за кордоном (43,3% респондентів), прагнення гарно жити (26,7% опитаних) та жадоба наживи (30% опитаних). Основним компонентом торгівлі виділяють продаж молодих дівчат для примусової проституції (81,1% респондентів).

Учні зазначають, що потрапити в ситуацію торгівлі може майже кожен - на це вказали 90,1 відсотока опитаних учнів. При цьому учні ще не зовсім усвідомлюють ризики потрапляння в ситуації торгівлі людьми, вважаючи, що в межах рідної країни ризик майже відсутній, а поїхати за кордон можна й самостійно, без трудового договору чи візи (56% опитаних). Необхідно зазначити, що до найбільш ризикованих ситуацій учні віднесли такі: коли пропонується малокваліфікована робота молодим дівчатам, залучаючи їх також до участі в конкурсах краси, в кастингах модельних агенцій (15% опитаних), коли “шлюбні агентства” пропонують кандидатуру чоловіка-іноземця, який може одружитися (27% респондентів), коли зовнішньо пристойні люди просять за певну суму грошей тимчасово “позичити” дітей у батьків (65,6% опитаних).

Необхідно зазначити, що учні показали достатньо низький рівень обізнаності щодо того, де можна знайти інформацію про легальні фірми, що пропонують працевлаштування за кордоном та яка інформація повинна бути вказана у контракті на навчання чи працевлаштуванню.

Але учні майже нічого не знають про те, яка саме віза потрібна для навчання і працевлаштування за кордоном, де можна перевірити легальність візи, які вимоги висуваються перед молодими людьми для участі в програмі “Аu-раіr”.

Отже, констатуючий експеримент показав, що 70% - 80% опитаних дівчат складають саме ту потенційну „групу ризику”, яка може стати реальними жертвами торгівців людьми.

Тому з метою просвітницької роботи нами були проведені просвітницькі заходи, спрямовані на підвищення рівня обізнаності учнів щодо проблеми торгівлі людьми, які включали соціально-педагогічний тренінг(див. Додаток Б) [12, 169] та годину спілкування “Сучасне рабство”(див. Додаток В)[27, 50]. Дані заходи були реалізовані на 2-му етапі експерименту.

На нашу думку, найдоцільнішою формою просвітницької роботи з жіночою молоддю щодо попередження торгівлі жінками є соціально-педагогічний тренінг, суттєвою перевагою якого є те, що він дає унікальну можливість вивчити складні, емоційно значимі питання в безпечній обстановці групи, а не в реальному житті з його загрозами та ризиками.

Метою тренінгу було підвищення рівня поінформованості та усвідомлення гостроти проблеми торгівлі людьми. Проведений нами тренінг включав такі вправи, як “Визначення проблеми”, “Визначення причин виїзду жінок за кордон”, “Визначення методів вербування”, “Наслідки торгівлі людьми”, “Спростування соціальних міфів і стереотипів”, “Як кожен із нас може допомогти?” і ін..

Під час проведення тренінгу респонденти демонстрували високий рівень зацікавленості та активно приймали участі у запропонованих нами видах діяльності (мозковий штурм, обговорення, дискусія, вправи та ін.).

Чинниками, що підвищували ефективність даного тренінгу, був груповий характер занять, питома частка ігор, варіативність процедур та їх повторюваність, постійне надання можливості зробити поліваріантний вибір поведінки, створити позитивний емоційний фон занять.

Проведена години спілкування “Сучасне рабство” включала інформаційне повідомлення, вправу “Знання, що допоможуть попередити торгівлю жінками”, мозковий штурм“Мета торговців” та ін..

В ході проведених заходів респондентам була надана інформація щодо причин виїзду жінок за кордон, методів вербування, наслідків торгівлі людьми та рекомендації з попередження потрапляння до рук работорговців.

Після реалізації вищеперерахованих заходів, на останньому 3-му етапі експерименту ми провели повторне діагностування з метою виявлення результатів роботи, спрямованої на підвищення обізнаності учнівської жіночої молоді щодо проблеми торгівлі людьми.

Після проведеного формуючого експерименту учні змогли краще розібратися в тих пропозиціях людей, які можуть мати ризик потрапляння в ситуації торгівлі людьми. Усі учні зазначали, що від ризику потрапляння в ситуації торгівлі ніхто абсолютно не захищений і кожен може опинитися з ситуації торгівлі(100% респондентів).

Аналіз результатів повторного анкетування свідчить про підвищення рівня поінформованості учнів з таких питань як: легальність фірми, що пропонує працевлаштування чи навчання(70% респондентів змогли дати відповідь на це запитання), відповідаючи на запитання про умови оформлення контракту на навчання чи працевлаштування більшість респондентів (65,8%)зазначили, що переш за необхідно визначити термін перебування за кордоном, що треба взагалі знати про те місце, до якого молода людина збирається їхати. Значно підвищився рівень обізнаності про програму “Аu-раіr”(75% респондентів зазначили, що головною вимогою в програмі є вік від 18 до 24 років і відсутність сім’ї і дітей). Після просвітницьких заходів 90,1% респондентів відповіли, що з ними не може трапитися таке, вони не можуть потрапити в ситуацію торгівлі людьми.

Більшість учнів (66%)зазначили, що шлюбні агенції не несуть відповідальність за своїх клієнтів все, а участь у збройних конфліктах призводить до міжнародного переслідування (68%).

На запитання : “Що треба зробити від’їжджаючи за кордон?” 85% відповіли, що необхідно сховати важливі документи у надійне місце і нікому не довіряти свій паспорт.

Учні оцінюють досить високо ризик потрапляння в руки торговців, а саме найвищий рівень у ситуаціях, коли пропонують взяти участь у конкурсах краси, в кастингах модельних агенцій (80%), коли ти їдеш за кордон працювати без трудового договору чи трудової візи (96%) та коли після приїзду на нове місце посередники забирають у тебе документи “для реєстрації”(81%).

Отже, аналіз результатів повторного анкетування учнів дав можливість зробити висновки про ефективність проведення просвітницької роботи з питань торгівлі людьми, ознайомлення учнів з тими методами, за допомогою яких вони можуть убезпечити себе за кордоном, а саме ми зробили більший акцент на таких питаннях: що конкретно необхідно знати про те місце, до якого збираєшся їхати; які наслідки може приймати участь у збройних конфліктах та влаштування особистого життя з іноземцями за допомогою шлюбних агенцій.

Необхідно зазначити, що просвітницьку роботу з питань торгівлі людьми необхідно проводити не тільки серед учнів, а й серед педагогічних працівників. Тому в подальшому заплановані тренінгові заняття з питань профілактики торгівлі людьми з педагогічними працівниками школи-інтернату.

ВИСНОВОК

Таким чином,торгівля людьми визначається як «всі дії та відповідні наміри, пов'язані із вербуванням, транспортуванням в межах однієї країни або за її межами, купівлею, продажем, переміщенням, передачею з рук в руки або утриманням осіб:

а) залучених до використання обманним шляхом, змушуванням (включаючи використання або погрози насильства чи зловживання службовим становищем) або борговою залежністю (кабалою);

б) з метою утримання цієї особи, незалежно від того, оплачується її праця чи ні, в підневільному стані (домашньому, сексуальному або репродуктивному), в примусовій праці або в умовах, тотожних рабству».

Ми з’ясували, що складовою частиною злочину «торгівля людьми» є торгівля жінками. Виділяють шість основних підходів для визначення цього феномена: торгівля жінками як проблема боротьби з організованою злочинністю, як проблема легальної та нелегальної міграції, як проблема праці, моральна проблема, проблема, що пов’язана з проституцією, порушення прав людини.

Здійснивши історичний огляд проблеми торгівл жінками, ми зясували, що цей злочин має довге історичне коріння, але наприкінці XX століття він набув форми сучасного рабства.

Ми визначили, що основними чинниками поширення торгівлі жінками в Україні є економічні, психологічні, соціальні, інформаційні та правові.

Проаналізувавши нормативно-правове забезпечення протидії торгівлі жінками на міжнародному рівні та державному рівнях, ми дійшли висновку, що українське та міжнародне законодавство сьогодні вже має певну нормативну базу, котра дозволяє боротися як із проблемою торгівлею людьми загалом, так із проблемою торгівлі жінками зокрема.

Дослідивши рівень обізнаності учнівської жіночої молоді щодо проблеми торгівлі людьми, ми зясували, що 70% - 80% опитаних дівчат мають низький рівень обізнаності з проблеми торгівлі людьми та складають саме ту потенційну „групу ризику", яка може стати реальними жертвами торгівців людьми.

Ми з’ясували, що проблема соціально-педагогічної профілактики торгівлі жінками є напрямом виховної роботи з учнівською молоддю як складова профілактики негативних явищ у молодіжному середовищі.

Соціально-педагогічна профілактика торгівлі жінками у молодіжному жіночому середовищі має свої завдання:

- здійснення інформаційно-пропагандистської роботи серед дівчат з метою розкриття реального змісту явища і поняття "торгівля людьми";

- формування правової свідомості і правової поведінки в дівчат, відповідальності за своє життя у єдності із розвитком їх активності, самостійності, творчості, створення умов для самореалізації.

Ці завдання соціальної профілактики можуть реалізуватися соціальним педагогом у загальноосвітньому навчальному закладі у таких напрямках роботи з дівчатами: соціальні дослідження з проблеми; інформаційно-пропагандистська робота; соціальне навчання; соціальна реклама послуг суб'єктів соціальної роботи; правова просвіта з проблем торгівлі людьми; допомога дівчатам у виборі професії, організації дозвілля тощо; сприяння розвитку ініціатив, реалізації інтересів; організація волонтерського руху; робота молодіжних соціальних служб.

Розглядаючи торгівлю жінками як явище соціально-психологічне, ми вважаємо, що просвітницька діяльність соціального педагога повинна здійснюватися за допомогою таких форм і методів, які ефективно можуть вплинути на свідомість та поведінку молоді, є цікавими, доступними, допомагають мислити, сприяють творчому пошуку, надають можливість не лише отримати знання, а й застосувати ці знання на практиці, тобто розвивають вміння та навички.

Отже, ми дійшли висновку, що здійснення соціально-педагогічної діяльності щодо попередження торгівлі жінками має комплексний характер, ефективність її реалізації буде можлива лише за умови високого професіоналізму суб'єктів соціально-педагогічної діяльності (в тому числі соціального педагога), які діють з метою боротьби з даним асоціальним явищем, а також у взаємодії всіх міжнародних та вітчизняних громадських, державних та недержавних урядових організацій.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Анненкова, Л. Торгівля людьми – проблема сьогодення [Текст]:виховний захід/Л. Анненкова//Шкільний світ. – 2008. - №40. – С. 10.

2. Возна, Т. Діяльність неурядових організацій щодо запобігання торгівлі людьми і надання допомоги потерпілим від неї на їх правовий статус в Україні [Текст]/Т. Возна// Історія в школі. – 2005. - №7/8. – С. 54-58.

3. Власов П.О. Запобігання торгівлі людьми / П.О. Власов, 2002. – с.154

4. Гайдук, С. Работоргівля в третьому тисячолітті [Текст]/С.Гайдук// Берегиня. – 2008. - №4. – С.55-59.

5. Добровінська, О.П. Рабство як соціальне явище в історії людства [Текст] / О.П. Добровінська, О.А. Бита// Все для вчителя. – 2009. - №9/10, травень. – С. 47-49.

6. Закон України «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю в Україні»//Нормативноправове забезпечення діяльності центрів соціальних служб для молоді. - К.: ДЦССМ, 2002. – 214 с.

7. Запобігання торгівлі людьми: Навч. - метод. Посібник/ Вид. третє, доп. і виправ. - Харків: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справа, 2001. – 137 с.

8. Запобігання і протидія насильству в сім'ї : метод. матеріали / за ред. І.М. Трубавіної. – К. : ДЦССМ. – 2004. – 107 с.

9. Запобігання торгівлі людьми: взаємодія органів державної влади, міжнародних та неурядових організацій / [Галустян Ю.М., Дорошок Т.О., Дебелюк М.І. та ін.]. – К. : Державний ін-т проблем сім'ї та молоді, 2004. – 267 с.

10. Зупинити людоловів ХХІ століття [Текст]/ Урядовий кур’єр. – 2008. - №210, 8 листопада. – С. 8.

11. .Как организовать работу телефона доверия по предотвращению торговли людьми./Издание второе, перераб. и доп./Коллектив авторов. Общ. Ред. и составление Левченко Е.Б.- К.: «Юрисконсульт», 2006. – 76 с.

12. Как организовать деятельность по предотвращению торговли женщинами : практ. пособ. для тренингов / под ред Е.Б. Левченко. – К. : Украинский ин-т социальных исследований, 2001. – 238 с.

13. Колесникова, С.В. Розробки із запобігання торгівлі людьми [Текст]/ С.В. Колесникова// Безпека життєдіяльності. – 2005. - №7. – С. 44-48.

14. Лакіза-Сачук Н., Левченко К, Коцан Н., Ратушний С. та інші. Запобігання контрабанді жінок з України: Українська інформаційна кампанія / Звіт про соціологічне дослідження. - Міжнародна Організація з Міграції. 1998. – 59 с.

15. Левченко К., Шваб І. Визначення статусу «особа, потерпіла від торгівлі людьми» //Вісник Національного університету внутрішніх справ. 2004.- № 14. – С. 42-45.

16. Левченко К.Б. Соціальна профілактика торгівлі людьми: навчально - методичний посібник/ К.Б. Левченко, І.М. Трубавіної .- К.: ТОВ. «Агентство «Україна», 2007. – 196 с.

17. Левченко К.Б. Торгівля людьми: міф чи реальність? [Текст]/К.Б. Левченко, Л.Г. Ковальчук//Безпека життєдіяльності. – 2007. - №9. – С. 6-7.

18. Луценко Є., Матіяшек Л., Сканлан Ш., Шваб І. Торгівля людьми в Україні: оцінка заходів, спрямованих на протидію.- Київ, 2004. – 96 с.

19.Права людини в Україні - 2006. Доповідь правозахисних організацій / За ред. Є. Заха-рова, І. Рапп, В. Яворського. Худож.-оформлювач Б. Захаров / Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група. - Харків: Права людини, 2007. – 36 с.

20.Противодействие торговле людьми: Учебное пособие. - А.М. Бандурка, В.Н. Куц (руководитель авт. коллектива), Е.Б. Левченко и др.; Под общей ред. Акад. АПрНУ А.М. Бандурки. - Харьков: Консум, 2003. – 184 с.

21.Предотвращение домашнего насилля и торговли людьми / Учебник по проведению тренингов. – Киев, 2001. – 251 с.

22.Предотвращение торговли людьми [Текст]: учебно-методическое пособие [для учителей]. – 3-е издание, доп. И исп. – К.;Х.;Издательство Национального университета внутренних дел, 2001.- 174 с.

23. Соціальна робота з дітьми та молоддю: проблеми, пошуки, перспективи / за заг. ред. І.М. Пінчук, С.В. Толстоухової. – К. : УДЦССМ, 2000. – 347 с.

24. Соціальний аналіз основних чинників торгівлі людьми: реальна ситуація та шляхи запобігання. – К. : Державний ін-т проблем сім'ї та молоді, 2003. – 178 с.

25. Соціально-просвітницькі тренінги з формування мотивації до здорового способу життя та профілактики ВІЛ/СНІДу : навч.-метод. посіб. для викладачів валеології, основ медичних знань та безпеки життєдіяльності, вчителів основ здоров'я, студ. вищ. пед. навч. закладів / [за ред. С. В. Страшка]. – 2-е вид., перероб і доп. – К. : Освіта України, 2006. – 260 с.

26.Соціальна робота в Україні : навч. посіб. / [І.Д. Звєрєва, О.В. Безпалько, О.І. Янкович та ін.] ; за ред. І.Д. Звєрєвої, Г.М. Лактіонової. – К. : Наук. світ, 2004. – 233 с.

27. Соловйова, В.В. Година спілкування для дівчат-підлітків «Сучасне рабство» [Текст]/ В.В. Соловйова// Виховна робота в школі. – 2007. - №4. – С. 50-52.

28. Социальная работа по предупреждению торговли людьми и оказанию помощи потерпевшим/ Е.Б. Левченко, И.Н. Трубавина, Т.О. Дорошок и др.-К.: Украинский институт социальных исследований, 2001.– 198 с.

29. Стандартні принципи прав людини по відношенню до осіб, які потерпіли від міжнародної торгівлі людьми // Посібник по наданню допомоги потерпілим від торгівлі людьми. - Київ-Харків, 1999. – 69 с.

30. Фирсов С.В., Студенова Е.Г. Теория социальной работы. - М.: «ВЛАДОС» - МГСУ, 2001. – 146 с.

31. Торгівля людьми в Україні : оцінка заходів, спрямованих на протидію. -Київ, 2004. – 56 с.

32. Трубавіна І.М. Концепція «допомоги для самодопомоги» в соціальній роботі в Україні / І. М. Трубавіна // Соціальна робота в Україні: теорія і практика. – 2003. – № 2. – С. 44–51.

33. Черткова, О.В. Жіноча секс-індустрія як соціальна проблема[Текст]:наукова робота ліцеїста/ О.В. Черткова.- Суми, 2001. – 31 с.

ДОДАТКИ

Додаток А

Анкета для визначення рівня обізнаності учнів з питань торгівлі людьми

1.Що таке торгівля людьми?

Кіл-ть осіб (%) Відповідь
Бізнес
Злочин
можливість непогано заробити
не знаю
не чув про таке

2. Які причини торгівлі людьми?

Кіл-ть осіб (%) Відповідь
Міфи про гарне життя за кордоном
Жадоба наживи
прибутковість
бідність
прагнення „гарно жити"
інше (вкажіть)
незнання законів
непоінформованість
Прагнення гарно жити

3.Що є торгівлею людьми?

Кіл-ть осіб (%) Відповідь
перевезення працівників для нелегальної праці
посередництво в наймі людей для участі у військових конфліктах
надання батьками дітей для виконання робіт чи послуг за винагороду
вивезення під виглядом законного шлюбу за кордон дівчат, яких потім змушують працювати
продаж дітей та підлітків для примусового жебракування, примусових зйомок порнографії і т.п.
проституція, в тому числі, дитяча
торгівля людськими внутрішніми органами для трансплантації («пересадки»)
нелегальна робота за кордоном без відповідної візи
утримання примусом з метою експлуатації

4. Оціни ризик потрапляння в руки торгівців «живим товаром» в наведених ситуаціях?

Немає Незначний Значний Високий Відповідь
пропонують підзаробити на канікулах на сезонних сільськогосподарських роботах
Участь у конкурсах краси, в кастингах модельних агенцій
Обіцянки не конкретизуються (ти чудово влаштуєшся, заробиш гроші, які й не снилися)
добрий знайомий гарантує працю в певному місці за кордоном і дає гроші в борг
пропонують пристойну роботу: прибиральницею, продавцем, офіціанткою, танцівницею тощо
до розмови про виїзд чи працевлаштування долучається „випадковий" відвідувач чи запрошується людина, яка „вже була там і дуже задоволена"
пропонують роботу продавця чи касира молодим дівчаткам
пропонують передати закритий пакет „для знайомих"
зовнішньо пристойні люди просять за певну-суму грошей тимчасово «позичити» дітей у батьків малозабезпечених чи багатодітних родин
особи юного віку працюють в чужій країні самотньо, не маючи друзів та знайомих
ти їдеш за кордон працювати без трудового договору чи трудової візи
молодих кличуть за кордон для участі в конкурсах краси, в кастингах модельних агенцій тощо
знайомий по Інтернету пропонує «приїхати й погостювати», сплачуючи вартість проїзду
пропонується підписати контракт про навчання/ роботу іноземною мовою
"шлюбні агентства" пропонують кандидатуру чоловіка-іноземця, який може одружитися
пропонують виїхати за кордон для зйомок у рекламі
молодій людині без професії за велику платню пропонують повоювати в чужій державі
пропонують передати гроші за послуги через знайомих
пропонують відпочити в закордонному в молодіжному таборі
пропонують виїзд на навчання за кордоном за туристичною візою
пропонують участь в програмі Аи-раіг („оо-пер")
в контракті на роботу є слова: да інші види робіт" або „та інші роботи на вимогу працедавця"
пропонують „зекономити" - виїхати з туристичною візою в одну країну і попрацювати у сусідній
уникають обговорювати виїзд чи працевлаштування/підписати контракт/ в присутності старших чи знайомих (ти дорослий і сам вирішуєш, вони обмежені і перешкоджатимуть тобі, немає часу)
після приїзду на нове місце посередники забирають у тебе документи „для реєстрації"
посередник вимагає гроші за послуги працевлаштування за кордоном „з рук в руки"

5. Оціни ймовірність свого потрапляння в ситуацію торгівлі людьми?

Кіл-ть осіб (%) Відповідь
Це не може трапитися зі мною
Це може трапитись з будь-ким

6.Де можна з’ясувати чи можна легально працювати в обраній країні?

Кіл-ть осіб (%) Відповідь
В місцевому центрі зайнятості
В ліцензійному відділі Центру зайнятості Міністерства праці і соціальної політики Укаїни
поговорити з тими, хто вже користувався послугами посередника/фірми
на фірмі, що пропонує послуги

7. Що має бути вказано в контракті на навчання чи працевлаштування?

Кіл-ть осіб (%) Відповідь

8. Як можна перевірити, чи відповідає отримана віза твоїм намірам?

Кіл-ть осіб (%) Відповідь

9. Які вимоги до участі в програмі au-pair?

Кіл-ть осіб (%) Відповідь

10. Що треба знати для відпочинку в закордонному молодіжному таборі?

Кіл-ть осіб (%) Відповідь

11. Яка віза достатня для того, щоб навчатись за кордоном?

Кіл-ть осіб (%) Відповідь

12. Що треба знати про місце, до якого ти їдеш?

Кіл-ть осіб (%) Відповідь

13. Чи несуть шлюбні агенції відповідальність за клієнтів?

Кіл-ть осіб (%) Відповідь
Так
Ні

14. Які найімовірніші наслідки участі в збройному конфлікті?

Кіл-ть осіб (%) Відповідь
Гарний заробіток
Обман
Міжнародне переслідування
Покарання чи смерть
Кримінальна відповідальність

15. Що треба зробити, від'їжджаючи за кордон?

Кіл-ть осіб (%) Відповідь
Заховати гроші та паспорт, щоб ніхто не знайшов
Мати із собою кредитну картку
Попередити родичів по від’їзд
Жодної відповіді

Додаток Б

Тренінг

Тренерський вступ

«Доброго дня, я рада (радий) бачити усіх вас на нашому тренінгу. Мене звати...»

Цілі тренінгу

На нашому занятті ми будемо вивчати актуальну для нашої країни проблему - проблему торгівлі жінками, а також шукати шляхи її подолання. Мета тренінгу:

1.Проінформувати - підвищення рівня вашої поінформованості та усвідомлення гостроти проблеми торгівлі людьми.

2.
Озброїти - розвиток необхідних вміньта навичок для проведення просвітницькоїдіяльності щодо проблеми торгівлі людьми у вашій організації чи церкві (деномінації) та допомоги потерпілим від торгівлі людьми.

Вправа: ПРАВИЛА РОБОТИ

Мета:встановити товариську атмосферу довіри, поваги та співробітництва на тренінгу.

Завдання групі:давайте ознайомимося із правилами роботи та спілкування на нашому тренінгу для того, щоб досягти атмосфери довіри, поваги та співробітництва.

Правила роботи і спілкування під час тренінгу.

1.Думка кожного учасника є цінною для нас. Кожен має право висловлювати свою думку, не залежно від того, наскільки ця думка може здатися дивною чи незрозумілою. Група погоджується з цим правилом?

2.Ми не критикуємо чи засуджуємо думки один одного. Мета "мозкового штурму" - зібрати ідеї, а не оцінити їх. Група погоджується з цим правилом?

3.Ми висловлюємо якомога більше думок та суджень. Ми цінуємо час та уникаємо довгих пояснень чи монологів, коли висловлюємо свою думку. Група погоджується з цим правилом?

4. Ми зберігаємо почуття гумору та позитивне ставлення. Група погоджується з цим правилом?

Вправа: НАШІ СПОДІВАННЯ

Мета вправи:

•усвідомлення і висловлення присутніми того, що вони сподіваються отримати від заняття;

•сконцентрувати увагу присутніх на проблемі торгівлі людьми. Запитання групі:

• Чого ви чекаєте від нашого заняття? Що саме ви хочете почути щодо проблеми торгівлі людьми?

• Про що ви хочете дізнатися, щоб ця зустріч була для вас корисною, відповідала вашим сподіванням?

Тренер записує відповіді групи на великому аркуші паперу, який має висіти у приміщенні до кінця тренінгу.

Тренерський підсумок

Отже, кожний і кожна з нас усвідомили, чого саме вони чекають від тренінгу. Наприкінці тренінгу ми звернемося до записаних "Сподівань" і разом підіб'ємо підсумки того, що отримали і чого навчилися. Я сподіваюся, що наступні наші вправи допоможуть нам реалізувати наші сподівання.

Вправа: ВИЗНАЧЕННЯ ПРОБЛЕМИ

Мета вправи:

•сфокусувати увагу на проблемі торгівлі людьми;

•ознайомити з національними та міжнародними правовими документами щодо торгівлі людьми.

Тренерський вступ

Торгівля людьми - це сучасна форма рабства. Торгівля людьми та торгівля зброєю вважаються найприбутковішими після наркобізнесу напрямками кримінального бізнесу. Жертвами торгівлі людьми є малі діти, підлітки, чоловіки та жінки. Торгівля людьми може мати різні форми, у тому числі:

· Секс-індустрія

· Примусова праця на виробництві, у ресторанах та на сільськогосподарських роботах

· Домашня праця на рабських умовах у якості домашніх служниць, покоївок, чи гувернанток

· Торгівля нареченими

· Торгівля органами

Україна є країною-постачальницею жінок та дівчат, яких продають у рабство у Європу та на Близький Схід з метою сексуальної експлуатації, а також чоловіків, яких переправляють у Європу та Північну Америку для примусової праці. Україна є також однією із головних країн-транзитів для потерпілих із Азії та Молдови, яких продають у західні країни. Україна є також країною-постачальницею та країною-транзитом торгівлі дітей, яких використовують для надання секс-послуг. Згідно даних МОМ, 10% усіх жертв торгівлі людьми, про яких відомо, що вони повернулися на Україну, були віком від 12 до 18 років.

Протягом минулого року, згідно даних уряду США, приблизно 800,000-900,000 жертв торгівлі щорічно перетинають міжнародні кордони по всьому світу. Статистичні аналізи показують, що 80 відсотків жертв, які перетинають міжнародні кордони, є жіночої статі, із яких 70 відсотків стають жертвами сексуальної експлуатації. Торгівля людьми стала світовим бізнесом, який приносить величезні прибутки для торговців людьми та організованих злочинних угрупувань. Саме тому що торгівля людьми є підпільним бізнесом, про цей злочин рідко повідомляють. В результаті, підрахунокстатистичних даних щодо масштабівторгівл і людьми залишається складним завданням по всьому світу.

ПРИЧИНИ ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ

Вправа: ВИЗНАЧЕННЯ ПРИЧИН ВИЇЗДУ ЖІНОК ЗА КОРДОН

Мета вправи:

• обговорити причини виїзду жінок за кордон;

• допомогти усвідомити небезпеку соціальнихта тендерних стереотипів, а також розглянути, яким чином жінки і дівчата можуть її уникнути.

Робота у малих групах

Для виконання вправи присутні залишаються у своїх малих групах. Кожна група отримує уривки історій із життя жінок, які постраждали від торгівлі людьми, великий аркуш паперу і маркер.

Завдання малим групам:

•Упродовж 7-9 хвилин прочитайте історії жінок, обговоріть і запишіть на робочих аркушах причини, через які дівчата та жінки їдуть за кордон. Що сьогодні змушує таку велику кількість наших жінок їхати в незнайомі країни?

Через 7-9 хвилин поверніться у наше загальне коло, де представник представниця вашої групи зачитає результати колективної роботи.

Бажано, щоб аркуші паперу з відповідями груп висіли в робочій кімнаті до завершення тренінгу.

"Мій чоловік був професійним спортсменом і у нього булс багато друзів. Один із нихбув у громадянському шлюбі з Р., громадянкою Росії. Наші сімї були у тісних дружніх стосунках і вони мали повне уявлення про наші проблеми. Р. запропонувала мені роботу у Швейцарії. Вона знала, що моя старша дитина хвора і що мені потрібні додаткові гроші на її лікування..."

"У липні ми з чоловіком розлучилися. Після розлучення япроживала у квартирі моєї матері. Я була безробітна... Одного разу, мій колишній чоловік зателефонував та запропонував мені роботу за кордоном. Його нова дружина пообіцяла допомогти мені..."

«Сім'я Христини опинилася в скрутному становищі після того, як її чоловік потрапив під скорочення. Спершу жінка перебивалася тимчасовими підзаробітками в себе в місті, але все одно грошей не вистачало на те, щоб навіть звести кінці з кінцями. За кавою в однієї із своїх подруг спільна знайома Влада запропонувала роботу танцівниці в барі у Туреччині. Вона якраз збирала танцювальну групу дівчат. Знаючи, що Христина свого часу займалася бальними танцями, Влада переконала втому, що варто спробувати:зарплата 800 доларів на місяць, проживання і харчування за рахунок фірми в фешенебельному готелі

«Мене звати Надя, мені 22 роки. Три роки назад я приїхала до Києва із Донецька і вступила до одного із університетів. Закінчила перші три курси навчання з фінансовою допомогою від батьків. У мене було багато друзів, і я рідко сумувала.

Але потім сталася велика зміна у моєму житті. Мій тато помер від нещасного випадку. Моя мама залишилася сама із двома моїми молодшими сестричками. Я поїхала назад до Києва, сподіваючись знайти добре оплачувану роботу та продовжити навчання заочно. Під час пошуків роботи я познайомилася із Едіком, який поставився співчутливо до моєї ситуації і пообіцяв допомогти».

«Поїхали з подругою шукати роботу в Херсон. У перший же вечір пішли на дискотеку. Там мене запросив хлопець - гарний, добре вдягнений. Потанцювали, потім пішли в кафе. Вадим розповів про свій бізнес - як возить шкіряні куртки з Туреччини, як заробляє по дві-три тисячі доларів. Згодом запитав: "Хочеш, влаштую у Стамбул працювати? У мене там приятель - хазяїн магазину одягу. Йому продавці конче потрібні. Платить 500 доларів на місяць". Я подумала: от і вихід! І погодилася».

Обговорення у великій групі:

· Зверніть увагу на те, що причини виїзду наших жінок за кордон здебільшого зрозумілі і нормальні: заробити грошей, допомогти сімї, зробити кар'єру, побачити світ тощо. Чому ж так сумно часто закінчуються ці поїздки?

· Чи в змозі ми ліквідувати кожну конкретну причину?

Які зміни у нашій державі, суспільстві, у нашому законодавстві можуть покласти край торгівлі жінками?

· А чи можемо ми допомогти одній конкретній жінці? Як?

Тренерський підсумок

Існує багато причин торгівлі людьми. Ці причини є комплексними та взаємопов'язаними. Якщо розглядати торгівлю людьми як світовий ринок, жертви торгівлі складатимуть пропозицію, та корумповані роботодавці чи сексуальні експлуататори представляють попит.

Пропозиції жертв торгівлі сприяють чимало чинників, у тому числі бідність, привабливість уявного кращого життя за кордоном, слабкі соціальні та економічні структури, безробіття, організована злочинність, насильство проти жінок та дітей, дискримінація жінок, корумпованість влади, політична нестабільність, збройні конфлікти, а також такі культурні традиції як традиційне рабство. Зростанню попиту на торгівлю людьми сприяють такі чинниками як сексуальна індустрія та зростаюча потреба в експлуататорській праці. Сексуальний туризм та дитяча порнографія стали індустріями, які широко відомі по всьому світу, та розповсюджуються через такі технології як Інтернет. Торгівлі людьми також сприяє світовий попит на дешеву та нелегальну робочу силу.

Бідність та відсутність економічних можливостей робить жінок та дітей потенційними жертвами торговців людьми, які пов'язані із міжнародними злочинними організаціями. Жінки є особливо вразливими до брехливих обіцянок працевлаштування у інших країнах. Багато із тих, хто погодився на пропозиції працевлаштування, які були запропоновані, на перший погляд, легітимними джерелами, опиняються у ситуаціях, де їхні документи знищено, їм самим або їхнім сім'ям погрожують розправою, або вони опиняються у борговій кабалі, якої неможливо позбавитися. Хоча переважно жінки та діти стають особливо вразливими потенційними жертвами сексуальної індустрії, проте торгівля людьми не обмежується сексуальною експлуатацією. Торгівля людьми також включає у себе осіб, які постраждали від «примусових» шлюбів або яких було продано на ринку праці, наприклад, на виробництва, сільськогосподарські плантації та принизливу домашню роботу.

Сучасне становище українських жінок на ринку праці характеризується дискримінацією їх у сфері зайнятості, за якої дівчата не мають доступу до конкурентних та високооплачуваних професій. Жінки України відчувають нерівноправність як на роботі так і в сім'ї. Молодих жінок - потенційних матерів - теж розглядають як безперспективних у плані підвищення кваліфікації. Жінок перших звільняють і останніх приймають на роботу. Фемінізація бідності в Україні сприяє пошуку жінками будь-якої роботи та засобів поліпшення свого матеріального становища, навіть без огляду на можливі негативні наслідкі.

Попередження торгівлі людьми вимагає різних підходів. Вдосконалення законодавства може стати потужним засобом попередження злочину торгівлі людьми. Потрібно покращувати рівень обізнаності населення щодо проблеми торгівлі людьми, та зміцнювати зусилля та сітку організацій по боротьбі із торгівлею людьми. Релігійні установи, неурядові організації (НУО), навчальні заклади, громадські спілки, та влада повинні об'єднати зусилля у боротьбі із торгівлею людьми.

МЕТОДИ ТА ЗАСОБИ ВЕРБУВАННЯ

Вправа: ВИЗНАЧЕННЯ МЕТОДІВ ВЕРБУВАННЯ

Мета вправи:

•обговорити методи вербування жінок;

•допомогти усвідомити, що за вербуванням стоятьті, хто на цьому наживається;

•допомогти усвідомити небезпеку вербування, а також розглянути, яким "ином жінки і дівчата можуть її уникнути.

Індивідуальна робота - робота в парах.

Завдання кожному учаснику: Давайте разомпереглянемо відеосюжет (якщо немає необхідного для перегляду технічного обладнання, використовуйте розгляд ситуацій у Додатках).Нехай кожен із вас індивідуально знайде та запише відповіді на наступні запитання:

•Яким чиномвербують жінок для виїзду за кордон?

•Змалюйте «типову» жертву трафікінгу.

•Опишіть «типового» трафікера.

•Які наслідки нелегального працевлаштування за кордоном?

•Що повинна знати жінка перед виїздом за кордон?

Після того, як ви дали відповіді на запитання, поверніться до свого сусіда та поділіться цією інформацією.

Обговорення у великій групі

•Яким чином вербують жінок для виїзду за кордон? Які ви знаєте шляхи вербування українськихжінок і дівчат за кордон?

•Хто цим займається і хто за цим стоїть? Опишіть «типового» трафікера.

•Скажіть, хто з вас чув або особисто зустрічався із фактами вербування жінок? Розкажіть про свій досвід.

•Змалюйте «типову» жертву трафікінгу.

•Які наслідкинелегального працевлаштування за кордоном?

Тренерський підсумок

Торговці людьми полюють на вразливу здобич. Особи, які стають жертвами торгівлі людьми, походять із нестабільних та економічно зубожілих регіонів. Трафікери швидко розпізнають людей із вразливих прошарків населення, характерними рисами яких є економічна криза, високий рівень неграмотності, обмежена соціальна мобільність та недостатні економічні можливості. Трафікери полюють на окремих осіб із цих прошарків населення, тому що такі особи є найлегшими жертвами для вербування та контролю, і яких, малоймовірно, будуть захищати правоохоронні органи. На ринку торгівлі людьми для примусової праці переважають жінки та діти, тому що, у порівнянні із чоловіками, вони відносно безсилі, соціально маргіналізовані та займають нижче положення у суспільстві.

Потенційних жертв торгівлі людьми заманюють у тенета трафікінгу різними засобами. Трафікери вербують людей, використовуючи різні форми примусу, у тому числі обман, шахрайство, приниження гідності, ізоляцію, погрози та використання фізичної сили, а також/чи боргову залежність для контролю жертв. Дуже часто їхні шахрайські хитрощі включають у себе шлюбні обіцянки, обіцянки працевлаштування, навчальних можливостей та кращого життя. Як правило, жінки погоджуються на пропозиції високооплачуваної роботи у інших країнах чи регіонах, і через те, що вони не мають кращого вибору на батьківщині, жінки погоджуються на міграцію. Агенти та брокери, які оформляють усі документи, необхідні для виїзду, та обіцяють працевлаштувати, супроводжують жінок та доставляють їх до роботодавців. По прибуттю у кінцеві пункти їхнього призначення деякі жінки дізнаються, що їх обдурили щодо того, яку роботу вони будуть виконувати, щодо фінансових домовленостей та умоп працевлаштування, таким чином вони опиняються у ситуаціях, де над ними чиниться примус та насильство, та з яких утекти дуже важко та небезпечно.

Вправа: НАСЛІДКИ ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ

Мета вправи: показати небезпечні наслідки торгівлі жінками для нашої країни та всіх її громадян і громадянок.

Тренерський вступ

Торгівля людьми - це кримінальна індустрія, яка стрімко розвивається в усьому світі, з таких двох основних причин:

1.Можна швидко заробити високі прибутки, із мінімумом чи відсутністю будь-якого стартового капіталу, і також довгий час прибутки можна отримувати від експлуатації одних і тих же жертв (на відміну від наркотиків, які швидко закінчуються), і

2.Не дивлячись на те, що торгівля людьми є правопорушенням, ризик переслідування законом за цей злочин є дуже незначним.

Трафікери використовують різноманітні засоби для того, щоб залякувати та контролювати свої жертви. Головною ознакою цієї кримінальної індустрії є витончене використання механізмів психологічного та фінансового контролю, що зменшує чи ліквідує потребу у застосування фізичного насильства та ув'язнення жертв. Методи контролю, якими користуються трафікери, включають у себе:

•боргову кабалу - фінансові зобов'язання, де праця жертви використовується для того, щоб виплатити борг, який було видано на невизначений термін.

•Ізоляція - жертв часто ізолюють для того, щоб вони не могли попросити чи отримати допомогу. їхня діяльність суворо обмежується та, як правило, перебуває під наглядом, супроводом та захистом трафікерів.

•Конфіскація паспортів, візових документів та/чи документів, які встановлюють особистість жертви.

•Використання погроз насильства по відношенню до жертв та/чи членів родин жертв.

•Жертв торгівлі людьми можуть шантажувати трафікери, які користуються тим, що жертви не мають імміграційних документів або використовують те, що вони займаються «незаконною» діяльністю. Під загрозою переслідування правоохоронними органами чи імміграційними службами, жертви погоджуються на будь-які умови трафікерів.

•Контроль фінансів жертви, наприклад, коли трафікери забирають заробіток у жертв для «зберігання грошей у сейфі».

Особи, які потерпіли від торгівлі людьми, платять жахливу ціну. Фізичні та психологічні травми, у тому числі хвороби та зупинка росту у неповнолітніх, часто мають перманентний ефект та створюють тим, хто

постраждав від торгівлі людьми, небезпеку бути відкинутими своїми родинами та оточенням. Жертви торгівлі людьми часто не мають можливостей для соціального, морального та духовного розвитку.

Жертв торгівлі людьми, яких примусили працювати у сексуальному рабстві, часто змушують вживати наркотики, а також вони страждають від неймовірного насильства. Жертви сексуальної експлуатації страждають від фізичних та емоційних травм, які спричинені ранньою статевою активністю, та зараженнямхворобами, які передаються статевим шляхом, у тому числі ВІЛ-інфекціями та СНІД.

Завдання кожному учаснику:

Нехай кожен із вас індивідуально знайде та запише відповіді на наступні запитання:

-Які реалії та умови життя та роботи жінок, які потрапили у тенети трафікінгу?

-Які фізичні та психологічні травми мають жінки-потерпілі після повернення додому?

-Які виникають проблеми у жінки-потерпілої при поверненні додому?

Робота в малих групах

Для виконання вправи потрібно об'єднати присутніх у чотири малі групи, видати кожній групі аркуші паперу і маркер.

1.Визначте наслідки торгівлі жінками:

•для жінки (перша група);

•для її сім'ї (друга група);

•для оточення/суспільства (третя група);

•для держави (четверта група).

2.Через 10 хвилин повернімося до кола, де представник/представниця від кожної групи зачитає результати виконаної роботи.

Обговорення великою групою

Що на сьогодні важливіше - спрямувати наші зусилля на ліквідацію причин торгівлі жінками, чи важливіше усувати наслідки?

Тренерський підсумок

Торгівля людьми є брутальним порушенням прав людини. По своїй суті, торгівля людьми порушує загальне право людини на життя, незалежність та свободу від рабства у будь-яких його проявах. Торгівля дітьми підриває основну потребу дитини в зростанні у безпечному оточенні та право бути вільним від сексуального насильства та експлуатації.

Торгівля людьми сприяє соціальній руйнації. Трафікінг відриває дітей від батьків та родини, перешкоджаючи їхньому вихованню та моральному розвитку. Втрата можливості отримання освіти зменшує економічні можливості жертв та збільшує їхню вразливість до повторного трафікінгу у майбутньому. Особи, які постраждали від торгівлі людьми, та які мають змогу повернутися у своє оточення, часто опиняються у ситуації соціальної стигматизації та неприйняття, а також потребують тривалої соціальної підтримки.

Торгівля людьми фінансує організовану злочинність. Прибутки від торгівлі людьми фінансують іншу кримінал ьнудіяльність. Згідно із даними ООН, торгівля людьми вважається третім у світі найбільш прибутковим злочинним бізнесом , який приносить приблизно 9.5 мільйонів доларів США прибутку, згідно із даними управління розвідки США.

Торгівля людьми позбавляє країни людських ресурсів. Торгівля людьми має негативний вплив на ринки праці, сприяючи величезним втратам ресурсів робочої сили. Торгівля людьми сприяє пониженню заробітної плати, відсутності догляду за літніми людьми у суспільстві, кількість яких зростатиме, а також появі неосвіченого покоління.

Торгівля людьми підриває громадське здоров'я. Жертви торгівлі людьми часто страждають від брутальних умов праці та проживання, що спричиняє фізичні, сексуальні та психологічні травми. Статеві хвороби, запалення внутрішніх органів, ВІЛ/СНІД є результатами примусової проституції. Постійне почуття

тривоги, порушення сну, депресія та пост-травматичний стресовий розлад є типовими психологічними ознаками жертв торгівлі людьми.

ЯК МИ МОЖЕМО ДОПОМОГТИ У БОРОТЬБІ ІЗ ТОРГІВЛЕЮ ЛЮДЬМИ?

Вправа: СПРОСТУВАННЯ СОЦІАЛЬНИХ МІФІВ ТА СТЕРЕОТИПІВ

Мета вправи:

допомогти групі позбутися небезпечних стереотипів, через які жертви торгівлі можуть бути позбавлені допомоги;

навчити присутніх спростовувати небезпечні суспільні міфи, які стосуються виїзду і роботи за кордоном.

Тренерський вступ

У нашому суспільстві поширені певні суспільні твердження, що сприймаються більшістю як факти, яким варто вірити бездоказово. Такі твердження називаються суспільними стереотипами. Вони виникають, коли вчинки окремих людей переносяться на всю групу людей, одна помилка людини стає вироком йому/іи на все життя. Стереотипи заважають людям краще розуміти одне одного, заважають бачити шляхи виходу і робити реальні кроки для розв'язання проблеми. Стереотипи ще називають міфами, тому що вони спотворюють реальну дійсність, длють викривлено, фантастичне уявлення про неї. Існують такі міфи і щодо проблеми горгівлі жінками. Давайте «ара і розі линемо конкретні суспільні міфи.

Робота у парах

Для проведення вправи присутні об'єднуються в пари, кожна пара отримує картку з певним міфом (стереотипом) щодо проблеми торгівлі жінками.

• Прочитайте й обговоріть суспільний стереотип із вашої картки. А потім пригадайте інший міф, який ви чули в нашому суспільстві. Представте своє бачення фактичного стану речей і спростуйте ці міфи.

• Потім поверніться до кола, де один/одна із вас доповість про результати вашого обговорення.

СПРОСТУВАННЯ СОЦІАЛЬНИХ МІФІВ ТА СТЕРЕОТИПІВ

Варіант 1

1.Представте спростування міфу: Всі дівчата знають, що їх чекає за кордоном (тобто всі дівчата розуміють, що будуть надавати секс-послуги). То ж для чого нам захищати повій?

2.Самостійно пригадайте інший міф щодо проблеми торгівлі жінками і спростуйте його.

Варіант 2

1.Представте спростування міфу: «Жінка, яка повертається після трафікінга - проститутка. Вона там отримувала задоволення, мала великі гроші. Ми не повинні їй допомагати». Або «Проститутка хоча б один раз в житті - це на все життя. Вона ніколи не виправиться. Чому ми маємо їй допомогти?)'

2.Самостійно пригадайте інший міф щодо проблеми торгівлі жінками і спростуйте його.

Варіант З

1.Представте спростування міфу: «Жінка бреше про те, що вона пережила. Насправді вонахоче отримати допомогу, мати від своєї брехні якусь користь То ж для чого нам захищатиїї?» Або: «Ці жінки могли втекти від сутенера. Чому вони не втекли?»

2.Самостійно пригадайте інший міф щодо проблеми торгівлі жінками і спростуйте його.

Тренерський підсумок

Одним із найрозповсюдженіших є твердження, що «всі жінки, які їдуть за кордон, знають, на що вони йдуть». Насправді лише незначний відсоток жінок, які виїхали на роботу за межі нашої країни і були змушені займатися там проституцією, знали наперед, чим їм доведеться займатися. Більшість жінок були впевнені, що працюватимуть офіціантками, продавцями, покоївками, доглядальницями хворих, дітей тощо. Але справа навіть не в цьому. Небезпечним є сам розподіл жертв на «знала-не знала». Цим ми завчасно засуджуємо жертву, яка потребує не нашого осуду, а нашої допомоги.

Необхідно чітко розрізняти поняття "проституція" і "торгівля жінками". Попри те, що проданих жінок часто використовують саме як повій, ототожнення цих соціальних явищ ускладнює пошук ефективних механізмів запобігання, підмінює стратегії боротьби з торгівлею людьми стратегіями боротьби з проституцією. Такий розподіл є дуже важливим не тільки в практичному плані, а й з точки зору захисту прав людини. Тому основним принципом підходу до проблеми торгівлі жінками має бути: коли жінку шляхом насильства, обману та примусу змушують надавати секс-послуги, тоді правоохоронці і суспільство в цілому не повинні звертати увагу на те, чи працювала ця жінка раніше повією, або навіть на те, що вона сама бажає й далі цим займатися. Основою злочину є не заняття проституцією, а порушення прав і свобод жінки! Потрібно чітко усвідомити, що і жінки, які добровільно займалися проституцією, і ті, яких примусили цим займатися за кордоном, є громадянками України і на них поширюється дія ст.25 Конституції України: "Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами". Тому у випадках, коли права жінок як громадянок нашої держави порушуються, завданням правоохоронних органів є їхній захист. На кожну жертву перш за все треба дивитись як на громадянку України.

Торгівля жінками є порушенням прав і свобод громадянок України і має переслідуватися за законом!

Заключна вправа: СКАРБНИЧКА МУДРОСТІ

Мета вправи: підбиття підсумків.

Завдання цілій групі

Якупораду можна дати дівчині або жінці, якщо вона планує їхати за кордон, ризикуючи при цьому стати жертвою торговців людьми?


Додаток В

ГОДИНА СПІЛКУВАННЯ «СУЧАСНЕ РАБСТВО»

1. Вступне слово ведучого

Сьогодні ми зібралися обговорити проблему сучасного рабства. Відомо, що жінки частіше за чоловіків стають жертвами торгівлі для того, щоб не потрапити у цю пастку і проводиться цей тренінг.

2. Знайомство

Ведучий пропонує учасницям познайомитися, закінчивши речення: «Мене звуть.., Мені подобається бути дівчиною, тому що...».

3. Інформаційне повідомлення

Торгівля дюдьми визначається, як «всі дії і відповідні заходи, що пов'язані з вербуванням, транспортуванням, * купівлею, переміщенням, передаванням з рук у руки або затриманням людей:

•задіяних для використання обманним шляхом, примушення (що включає використання або загрозу насилля, або зловживання службовим становищем, або борговою залежністю);

•з метою затримання цієї особи незалежно від того, чи отримує вона платню чи ні, у зневоленому становищі (домашньому, сексуальному або репродуктивному) з використанням примусової праці або в умовах, аналогічних до рабства.

Основними елементами у акті торгівлі людьми є:

•наявність обману;

•насилля;

•боргова кабала;

•експлуатація у кориснихділях, для якої обман, насилля або боргова кабала використовуються.

Як правило, обман стосується дезінформації відносно умов або характеру робіт, які будуть виконуватися. Складовою злочину «торгівля людьми», є торгівля жінками. У міжнародних документах про тор- . гівлю людьми країни підрозділяються; на 3 типи:

1. Країни, що поставляють жінок на світові ринки сексуального бізнесу.

2. Країни, через які відбувається транзит жінок.

3. Країни призначення, куди відповідно вивозять жінок.

Пострадянські країни -— це країни, з яких більшою частиною відбуваєтьсяекспорт жінок на світові ринки інтимного бізнесу, У той же час вони є транзитними для жителів азіатських країн, що намагаються потрапити у Західну Європу.

Пріоритетними країнами вивезення українських жінок є Терція, Греція, Кіпр, Італія, Іспанія, Боснія і Герцеговина, Угорщина, Чехія, Хорватія, Німеччина, Об'єднанні Арабські Емірати, Сирія, Китай, Нідерланди, Канада, Японія (Ведучий показує названі країни на мапі світу).

4.Мозковий штурм «Мета торгівців»

Ведучий пропонує учасникам назвати, з якою метою проводиться торгівля жінками. Відповіді учасників записуються на плакат.

Можливі варіанти відповідей:

•примусовий шлюб;

•примусова праця;

•сервітут (робота офіціантки);

•насильницьке використання у домашніх умовах;

•насильницьке використання у промисловому або сільськогосподарському секторі;

•народження дитини примусово або на замовлення;

•використання у легальному та сексуальному нелегальному бізнесі

5.Вправа «Фактори виїзду за кордон»

Ведучий об'єднує учасників у 2 групи і пропонує визначити:

групі — позитивні фактори виїзду закордон;

групі — негативні фактори виїзду закордон.

Можливі фактори

Позитивні:

•відкриття кордоніві падіння «залізної завіси»;

можливість для українських громадян мандрувати по світу;

додатковий пошук як розваг, так і роботи тощо.

Негативні:

•інтернаціоналізація тіньової економіки;

• збільшення міжнародних кримінальних угрупувань;

• збільшення різниці між багатими і бідними державами;

•лояльне законодавство відносно занять лроституцією у багатьох - країнах світу.

Обговорення вправи

На що була спрямована ці вправа?

Які висновки ви зробили після виконання цієї вправи?

6. Мозковий штурм «Шляхи, що ведуть у руки торговців живим товаром»

Ведучий пропонує учасникам визначити, яким шляхом торговціпотрапляють у рабство за кордоном. Всі відповіді фіксуються наплакаті,Після виконання вправи ведучийнадає інформаційне повідомлення: Частина дівчат віком 18—27 років від'їжджають за кордон цілеспрямовано для рюботи у нічних розважальних закладах, більшість з них (80-85 %) про дійсну мету вивезення за кордон не знає, тому розраховує на роботу офіціантки, танцівниці, домашньої господині, на сезонні роботи в сільському господарстві.

Ось шляхи, за допомогою яких жінки опиняються за кордоном.

1.Оголошення про працевлаштування за кордоном (на цей час Україна має домовленість з 13 країнами, в основному, для чоловіків).

2.Багато виїжджають за запрошенням випадкових «знайомих», іншими словами, через мережу посередників і поставників, які не оформлені у легальні фірми. (За кордоном такий посередник отримує від 200 до 5000 доларів.)

3.Туристичні поїздки. Фірми спеціально оформлюють туристичні візи, які не дають легального права на працевлаштування. Дівчата влаштовуються на свій страх і ризик самостійно. Відповідальності тур-агентства за їхні долі не несуть.

4. Шлюбні оголошення і контракти. (Ці агентства офіційно взагалі не повинні ніким перевірятися і не повинні мати ніяких ліцензій.) За такужінку чоловіки, які звернулися у агентство, платять великі гроші, а потім можуть перепродатиїї або використавши, повернути. При цьому психічний або моральний . збиток виплачують не жертві, а тій фірмі, яка продала «товар».

Через Іпіетеї — всесвітня «мережа наречених», коли дівчата розміщують свої фото на сторінках знайомств.

6. Система АІІРАІК. У світі ця система існує з 1960 року. Розроблена з метою культурного обміну серед молоді. Основні вимоги: вік від 18 до 24 років і відсутність власної сім'ї і дітей. Система передбачує проживання у сім'ї, допомога у догляді за дитиною,, виконання поточної домашньої роботи (30 годин на тиждень). Зараз існує багато фіктивних агентствза цією системою. Сьогодні українські дівчата за системою АІІ РАІК можуть їздити до Німеччини і Голландії. Крім того, деякі дівчата (10-12 -осіб на рік) можуть поїхати до Данії. У кожній країні сума заробітної платні складає приблизно 400 євро. Деякі агентства пропонують 800. Крім того, вонинянею у Великобританії, США, Франції та інших країнах, де це в дійсності неможливо.

8. Вправа «Галерея "Знання, що допоможуть попередити торгівлю жінками’ »

Учасницям пропонується ознайомитися з інформацію щодо попередження торгівлі жінками та замалювати її на аркутіїах паперу. Кожна учасниця презентує малюнок, вішаючи на дошку, таким чином, утворюється імпровізована галерея.

Що необхідно знати українським громадянам, які збираються працювати,, навчатися або вступити у шлюб, щоб попередити торгівлю людьми:

1.Нікому не довіряйте свій паспорт. Документи, що свідчать про вашу особистість, завжди повинні знаходитися тільки у вас.

2.Якщо ви збираєтеся працювати або навчатися, потурбуйтеся про те, щоб контракт був підписаний на зрозумілій вам мові, місце і час вашої майбутньої роботи були чітко обговорені.

3.Залиште вдома або своїм друзям, або близьким детальну інформацію про своє перебування за кор- * доном, з адресою і контактним телефоном, а також копію свого паспорта і контракту Рекомендується також залишити своє фото

і адресу ваших іноземних друзів.

4.Не забудьте з'ясувати номерателег_ фонів уіфаїнсьюіх посольств і консульських представництв за кордоном. Якщо ви опинилися у складній ситуації або вам хтось погрожує —. звертайтеся до представників своєї країни, які можуть вам допомогти..

5.У закордонних країнах активно працюють недержавні організації і служби, що надають допомогу особам, які опинилися у складних умовах.

6.Період перебування на території закордонної держави вказаний у вашій візі. Порушення візового режиму робить неможливим ваші наступні виїзди за кордон.

7.Не забувайте, що знання хоча б елементарних слів іноземною мовою, значно полегшить вам перебування за кордоном і допоможе у складну хвилину.

9. Підбиття підсумків.

Учасницям пропонується продовжити речення: «Сьогодні я зрозуміла...» або «Мені було корисно...»

Оценить/Добавить комментарий
Имя
Оценка
Комментарии:
Где скачать еще рефератов? Здесь: letsdoit777.blogspot.com
Евгений08:03:36 19 марта 2016
Кто еще хочет зарабатывать от 9000 рублей в день "Чистых Денег"? Узнайте как: business1777.blogspot.com ! Cпециально для студентов!
09:24:35 29 ноября 2015

Работы, похожие на Курсовая работа: Соціально-педагогічна профілактика торгівлі жінками

Назад
Меню
Главная
Рефераты
Благодарности
Опрос
Станете ли вы заказывать работу за деньги, если не найдете ее в Интернете?

Да, в любом случае.
Да, но только в случае крайней необходимости.
Возможно, в зависимости от цены.
Нет, напишу его сам.
Нет, забью.



Результаты(150907)
Комментарии (1842)
Copyright © 2005-2016 BestReferat.ru bestreferat@mail.ru       реклама на сайте

Рейтинг@Mail.ru