Банк рефератов содержит более 364 тысяч рефератов, курсовых и дипломных работ, шпаргалок и докладов по различным дисциплинам: истории, психологии, экономике, менеджменту, философии, праву, экологии. А также изложения, сочинения по литературе, отчеты по практике, топики по английскому.
Полнотекстовый поиск
Всего работ:
364150
Теги названий
Разделы
Авиация и космонавтика (304)
Административное право (123)
Арбитражный процесс (23)
Архитектура (113)
Астрология (4)
Астрономия (4814)
Банковское дело (5227)
Безопасность жизнедеятельности (2616)
Биографии (3423)
Биология (4214)
Биология и химия (1518)
Биржевое дело (68)
Ботаника и сельское хоз-во (2836)
Бухгалтерский учет и аудит (8269)
Валютные отношения (50)
Ветеринария (50)
Военная кафедра (762)
ГДЗ (2)
География (5275)
Геодезия (30)
Геология (1222)
Геополитика (43)
Государство и право (20403)
Гражданское право и процесс (465)
Делопроизводство (19)
Деньги и кредит (108)
ЕГЭ (173)
Естествознание (96)
Журналистика (899)
ЗНО (54)
Зоология (34)
Издательское дело и полиграфия (476)
Инвестиции (106)
Иностранный язык (62792)
Информатика (3562)
Информатика, программирование (6444)
Исторические личности (2165)
История (21320)
История техники (766)
Кибернетика (64)
Коммуникации и связь (3145)
Компьютерные науки (60)
Косметология (17)
Краеведение и этнография (588)
Краткое содержание произведений (1000)
Криминалистика (106)
Криминология (48)
Криптология (3)
Кулинария (1167)
Культура и искусство (8485)
Культурология (537)
Литература : зарубежная (2044)
Литература и русский язык (11657)
Логика (532)
Логистика (21)
Маркетинг (7985)
Математика (3721)
Медицина, здоровье (10549)
Медицинские науки (88)
Международное публичное право (58)
Международное частное право (36)
Международные отношения (2257)
Менеджмент (12491)
Металлургия (91)
Москвоведение (797)
Музыка (1338)
Муниципальное право (24)
Налоги, налогообложение (214)
Наука и техника (1141)
Начертательная геометрия (3)
Оккультизм и уфология (8)
Остальные рефераты (21697)
Педагогика (7850)
Политология (3801)
Право (682)
Право, юриспруденция (2881)
Предпринимательство (475)
Прикладные науки (1)
Промышленность, производство (7100)
Психология (8694)
психология, педагогика (4121)
Радиоэлектроника (443)
Реклама (952)
Религия и мифология (2967)
Риторика (23)
Сексология (748)
Социология (4876)
Статистика (95)
Страхование (107)
Строительные науки (7)
Строительство (2004)
Схемотехника (15)
Таможенная система (663)
Теория государства и права (240)
Теория организации (39)
Теплотехника (25)
Технология (624)
Товароведение (16)
Транспорт (2652)
Трудовое право (136)
Туризм (90)
Уголовное право и процесс (406)
Управление (95)
Управленческие науки (24)
Физика (3463)
Физкультура и спорт (4482)
Философия (7216)
Финансовые науки (4592)
Финансы (5386)
Фотография (3)
Химия (2244)
Хозяйственное право (23)
Цифровые устройства (29)
Экологическое право (35)
Экология (4517)
Экономика (20645)
Экономико-математическое моделирование (666)
Экономическая география (119)
Экономическая теория (2573)
Этика (889)
Юриспруденция (288)
Языковедение (148)
Языкознание, филология (1140)

Реферат: Іспанія та Греція - єропейські країни

Название: Іспанія та Греція - єропейські країни
Раздел: Рефераты по географии
Тип: реферат Добавлен 16:28:28 10 января 2011 Похожие работы
Просмотров: 89 Комментариев: 2 Оценило: 0 человек Средний балл: 0 Оценка: неизвестно     Скачать

Іспанія – батьківщина конкістадорів

Територія та географічне положення. Королівство Іспанія — держана на південному заході Європи, що посідає 4/5 території Піренейського півострова. На заході вона межує з Португалією (1), на північному сході — із Францією (2) та Андоррою (3). Територія Іспанії включає також Балеарські й Канарські острови й три невеликі групи островів біля узбережжя Африки (Велес-де-ла-Гомера, Алусенас і Чафаринас). Під управлінням Іспанії перебувають Сеута й Мелілія — дві невеликі території на півночі африканської держави Марокко. На півдні Піренейського півострова поблизу Ґібралтарської протоки розташований Ґібралтар — володіння Великої Британії з 1718 р. Питання про управління Ґібралтаром залишається суперечливим між Іспанією та Великою Британією.

На півночі й північному заході Іспанію омивають води Атлантичного океану, а на півдні й сході — Середземного моря. Від Північної Африки країну відокремлює вузька Ґібралтарська протока, де з південного краю Іспанії в ясну погоду можна побачити береги Африканського континенту. Від європейських сусідів Іспанія відгороджена гірським бар'єром Піренеїв.

Природа. Іспанія вважається найвисокогірнішою країною Європи після Швейцарії. Плоскогір'я й гори займають майже 90 % її території. У центрі Іспанії простягається велике плоскогір'я Месета, на північному сході піднімаються Піренеї, уздовж Атлантичного узбережжя простягнулися Кантабрійські гори, південніше розміщені Іберійські гори, а південь і південний схід країни зайнятий Анда-лузькими горами.

Клімат Іспанії — один із її головних природних ресурсів. Для більшої території характерний субтропічний середземноморський клімат із сухим і жарким літом і м'якою дощовою зимою. У Південній Іспанії до 200 днів на рік середньодобова температура не опускається нижче за 25 С. У центральних і південних районах країни так багато сонця, що в їхніх жителів стало звичкою перечікувати жаркі денні години вдома, у прохолоді (знаменита іспанська сієста). Клімат Північної Іспанії значно відрізняється від посушливої Месети й жаркого Середземномор'я. Там набагато прохолодніше, і часто йдуть дощі, принесені вітрами з Атлантики. Кліматичні відмінності визначили й відмінності в природній рослинності. На середземноморському узбережжі переважають вічнозелені чагарники, у центральних областях — рослинність напівпустельного типу, а на півночі поширені широколисті ліси помірного поясу Західної Європи.

Через посушливість південних і центральних територій в Іспанії існує проблема забезпеченості водою. Головні річки — Ебро, Хукар, Сеґура, Тахо, Дуеро, Гвадіана, Гвадалквівір — мають пороги, улітку міліють. Озера розташовані переважно в горах.

Історичний розвиток. У давнину Іспанія була заселена іберами й називалася Іберією. Протягом багатьох століть цією територією по черзі володіли Карфаґен, Римська імперія, вестготи. У 711 р. майже весь Піренейський півострів був захоплений арабами-мусульманами (маврами), які утворили Кордовський халіфат із центром "у Кордові. Чотири століття знадобилося корінному населенню півострова, щоб звільнити свої землі (Реконкіста). Наприкінці XV ст. під час правління королеви Ізабелли й короля Фердінанда Іспанія стала єдиною державою. Реконкіста завершилася, почалася конкіста — захоплення заморських колоній (звідси й назва "конкістадор" — загарбник, завойовник). Прагнучи розширити свої володіння, іспанські монархи почали фінансувати далекі морські подорожі, поклавши тим самим початок епосі Великих географічних відкриттів. У 1492 р. почалася знаменита подорож мореплавця Христофора Колумба. Незабаром багато збіднілих ідальго (дворян), що звикли жити війною та розбоєм, почали завойовувати Новий Світ. У 1519—1526 рр. іспанські конкістадори на чолі з Кортесом підкорили Мексику, у 1532—1534 рр. на чолі з Пісарро — імперію інків у Південній Америці. У 1600 р. Іспанія володіла великими територіями в Північній, Центральній і Південній Америці, низкою Карибських островів. Пограбування колоній гальмувало розвиток метрополії, її економіка майже не розвивалася. У результаті війн і внутрішніх конфліктів до кінця XIX ст. Іспанія втратила більшу частину володінь і перестала бути колоніальною імперією. Протягом XIX ст. країна пережила п'ять буржуазно-демократичних революцій, але жодна з них не була завершена. Початок

XX ст. ознаменувався зміною диктаторських і республіканських режимів, а в 1936 р. почалася кровопролитна громадянська війна, що закінчилася в 1939 р. установленням воєнно-фашистської диктатури генерала Ф. Франко. Після його смерті в 1975 р. в Іспанії була відновлена монархія. її очолив Хуан Карлос І — онук останнього іспанського короля з династії Бурбонів.

Сучасна Іспанія — це парламентська монархія, у якій влада короля обмежена конституцією. Законодавчу владу здійснюють Генеральні кортеси (парламент), що складаються з двох палат: Сенату (256 осіб) і Конгресу депутатів, що обираються терміном на чотири роки. Автономні області Каталонія, Країна Басків, Галісія й Андалузія мають свої парламенти, які розв'язують питання охорони здоров'я, культури, освіти, економіки. Під гаслами негайного відділення від Іспанії ииступає підпільна збройна організація басків ЕТА, яка заявляє про себе терористичними актами в іспанських містах.

Населення. Іспанці як народ сформувалися з представників різних історичних областей та етнічних груп, основними з яких є каталонці (15,6%), андалузійці (15,6 %), кастильці (11,1 %), валенсійці (9,7 %), Галісійці (7,4 %), баски (5,6 %). За межами країни проживають більше ніж 2,7 млн іспанців (Північна й Південна Америка, Західна Європа). У зв'язку зі зміною в країні економічної й політичної ситуації зріс потік іспанців, що повертаються на батьківщину. Крім того, за останні два десятиліття збільшилася кількість іммігрантів з арабських країн Північної Африки. Густота населення становить 79,8 особи/км2 , тобто є однією з найнижчих серед країн ЄС. Спостерігаються значні розбіжності в густоті населення окремих регіонів країни: найбільш висока концентрація населення поблизу середземно морського узбережжя, на островах (Балеарських і Канарських), у ве ликих містах і їхніх передмістях, що багато в чому пов'язане з роз витком індустрії туризму.

У зв'язку з переходом у 80-х рр. XX ст. на більш високий рівень розвитку виробництва й розширенням сфери послуг відбувається відтік іспанців із сільської місцевості в міста й курортні райони. Зараз у містах проживає близько 78 % населення.

Найбільше місто Іспанії — Мадрид (4,9 млн осіб) — столиця й ре зиденція уряду країни, центр культури, науки, освіти й туризму. Місі то розташоване в центрі плоскогір'я Месета, удалині від великих рі чок і морського узбережжя, що досить незвичайно для європейської столиці. Несподіваний розквіт міста почався в 1561 р., коли тут про живало менше ніж 10 тис. осіб. Причина несподіваного розквіту була простою. Філіппу II, королю Іспанії, набридло переїжджати зі своїм двором з одного міста Кастилії до іншого. Він був завзятим мислив цем і захотів, щоб двір улаштувався в такому місці, ізч якого було б зручно добиратися до його мисливських угідь. Таким вимогам повніс тю відповідав Мадрид, до того ж у його околицях були родючі землі. У XVII ст. Мадрид став найбільшим містом Іспанії.

Сьогодні Мадрид — головний культурний і науковий центр країни, що має світове значення. У місті налічується більше ніж 100 музеїв, у тому числі всесвітньо відомий музей Прадо, де зібрані видатні витвори живопису іспанських та іноземних художників, театри, бібліотеки. У місті дуже багато гарних архітектурних пам'яток.

Барселона (5 млн осіб) — столиця Каталонії, друге за розмірами місто Іспанії, із яким Мадрид постійно змагається за першість у всіх сферах життя, є найбільшим середземноморським портом і центром великого, густо заселеного промислового регіону. Барселона з'явилася на початку нової ери на місці римської колонії, у XIX ст. стала центром текстильної промисловості Іспанії. Барселону часто називають "сухопутними воротами" Іспанії до Європи, оскільки вона розташована в годині їзди до французького кордону. Вигляд міста відбиває вплив різних культур. Пам'ятки ґотики й античності поєднуються з вигадливими витворами видатного архітектора Антоніо Ґауді. Саме йому належить безліч будівель початку XX ст., виконаних у стилі модерн. Серед них такі шедеври, як будинки Каса Мілай Каса Батло, недобудований собор Саграда Фамілія (Святої родини), парк Ґюель.

У 1992 р. Барселона була столицею літніх Олімпійських ігор.

Культура. Багатство й стародавність іспанської культури, різноманіття її джерел визначили незвичайність й оригінальність традицій країни, самобутність й унікальність її народу.

Говорячи про Іспанію, не можна не сказати про кориду. Корида — дійсно іспанське видовище, що лякає багатьох іноземців своєю жорстокістю. Кориду вважають одночасно й мистецтвом, і спортом, і своєрідним ритуалом. Розрізняють два основні види: перший — усім м і доме видовище, що закінчується вбивством бика або тореадора; другий — кінна корида. Іспанці обожнюють кориду, й ідеї про її заборону є дуже непопулярними. У країні налічується близько 400 арен, які наповнюються дуже швидко. Найбільшим центром кориди вважається Севілья.

Іспанці — дуже музичний народ. Країна подарувала світу великих композиторів, співаків і музикантів, таких, наприклад, як М. де Фаль (1876-1946), І. Альбеніс (1860-1909), Е. Ґранадос (1867-1918), П. Ка- зальс (1876-1973) та ін.

Іспанська музика — суміш культур іберів, арабів, циган та деяких народів Близького Сходу Танцювальне мистецтво народів Іспанії славилося в сивій давнині — ще до епохи еллінізму й римського панування. Особливо цікавим є стиль фламенко, що виник на півдні Іспанії у XVIII ст.,— пристрасний танець під акомпанемент гітари й кастаньєт. Музика й танці супроводжують усі іспанські свята й карнавали, вражаючи вишуканістю фарб. Музика, веселощі, багато яскравих убрань і квітів приваблюють величезну кількість туристів з усього світу.

Спекотливий іспанський клімат викликав звичку перечікувати найспекотливіші денні години вдома. Сієста — полуденний відпочинок — часто є приводом для обвинувачення іспанців у лінощах, але всі аргументи зникають, коли хоч на півгодини опинишся на вулиці в 45-градусну спеку.

Образотворче мистецтво Іспанії подарувала світу імена Ель Ґре-ко, X. Рібери, Ф. Сурбарана, Д. Веласкеса, Б. Е. Мурільйо, Ф. де Ґойї, С. Далі, П. Пікассо та ін.

У музеї Прадо в Мадриді зберігаються найзнаменитіші картини Дієґо де Веласкеса (1599—1660) — "Фрейліни" і "Прялі" — художника золотої доби іспанського живопису, найбільшого реаліста, портретиста й автора монументальних жанрових полотен.

Особливо бурхливо іспанська література розвивалася із середини XVI до середини XVII ст., в епоху Відродження/Справжньою "енциклопедією" життя Іспанії того часу став безсмертний витвір Міґеля де Сервантеса (1547—1616) "Дон Кіхот".

Основоположником іспанської драми класичного періоду є Лопе де Веґа (1562—1635), автор численних комедій ("Собака на сіні" та ін.), героїчних драм ("Зірка Севільї" та ін.), релігійних драм ("Ауто"),- інтермедій.

На боці республіканців у боротьбі із франкістами був знаменитий іспанський поет і драматург Федеріко Ґарсія Лорка (1898—1936), автор поем, героїчних драм, романтичних казок.

Господарство. До 50-х рр. XX ст. Іспанія була однією з найбідніших країн Європи, де провідну роль відігравали сільське господарство й гірничодобувні галузі.

Вступивши в 1986 р. у Європейське економічне співтовариство (ЄЕС), Іспанія почала перебудовувати свою економіку. Одержали розвиток багато промислових галузей, був налагоджений випуск автомобілів, за виробництвом яких країна посідає одне з провідних місць у Європі. Зараз за обсягом промислового виробництва Іспанія посідає п'яте місце у Європі. Крім автомобілебудування, інтенсивно розвиваються суднобудування, електротехнічна, електронна, хімічна, текстильна галузі; ведеться видобуток корисних копалин, яких у країн налічується більше ніж сто найменувань. За видобутком металовмісної сировини (залізних руд, піритів, міді, олова, срібла, ртуті та ін.) Іспанія посідає дев'яте місце у світі й перше у Європі. На чорній металургії спеціалізується місто Більбао. Навколо нього склалася промислова агломерація із загальною кількістю населення більше ніж 1 млн осіб. Недостатні запаси нафти призвели до необхідності її імпорту й розвитку альтернативних джерел енергії — сонячних і геотермальних станцій.

Найбільшу користь від приєднання до європейських ринків одержали південні області, де вирощують цитрусові культури, що не ростуть майже ніде у Європі (перше місце у Європі за збором апельсинів), а також ранні сорти картоплі, цибулі, томатів та інших овочів (60 % посівних площ). В Іспанії добре розвинене тваринництво; кіз й овець розводять у більш посушливих районах, а на півночі — велику рогату худобу. Іспанія — одна з провідних країн-виробників иина. Всесвітньо відомі іспанські вина херес і малаґа успішно конкурують із французькими й італійськими винами. Іспанія входить у першу десятку країн світу за виловом і переробкою риби й морських продуктів.

Однак незважаючи на позитивні структурні зміни в економіці Іспанії, залишаються високими рівень безробіття (близько 25 %),' інфляція й великі зовнішні борги. Стратегічним завданням економічного розвитку є вступ до "головної групи" країн ЄС. Для цього держава стимулює розвиток приватного сектору, залучає іноземні інвестиції. Сфера послуг і надходження від іноземного туризму — важливі джерела доходів Іспанії. Країна має розвинену транспортну систему й інші елементи інфраструктури, які дозволяють піклуватися про мільйони туристів, що приїжджають до країни. Гостей приваблюють теплий клімат, чудові середземноморські пляжі, історичні центри архітектури й мистецтва — Барселона, Мадрид, Валенсія, Кордова та ін. Популярним місцем відпочинку туристів є Балеарські острови в Середземному море й Канарські острови в Атлантичному океані, які належать Іспанії. До групи Балеарських островів входять Мальорка, Менорка й Івіса. На найбільшому з Канарських островів — Тенері-фе — розташований гігантський конус вулкана Тейде (3718 м) — найвища вершина Іспанії.

Туризм як високоприбуткова галузь впливає на економіку Іспанії. Завдяки туризму змінилися пріоритети в багатьох галузях народного господарства, підвищився рівень життя населення, а географічне положення Іспанії, її природно-кліматичні ресурси, культурно-історичні визначні пам'ятки стають благом! що приносить велику економічну користь.

Греція - колиска європейської цивілізації

Територія та географічне положення. Греція — держава, розташована в Південно-Східній Європі, на півдні Балканського півострова й на прилеглих островах Іонічного, Середземного й Егейського морів. Материкова частина країни відрізняється сильно порізаною береговою лінією завдовжки більше ніж 4000 км. Дві великі затоки — Коринфська і Патраїкос — майже відсікають півострів Пелопоннес від материкової Греції, із якою він з'єднаний вузьким Коринфським перешийком. У 1893 р. перешийок був поділений каналом, що з'єднав Егейське іі Іонічне моря. Греції належить близько 2000 островів, найбільшим і:і яких є Кріт. На суходолі Греція межує з Албанією (1), Македонією (2), Болгарією (3) і Туреччиною (4).

Розташування Греції на перетині торговельних шляхів здавна було пигідним, численні затоки та гавані служили зручними бухтами для кораблів. Ці чинники в поєднанні з м'яким кліматом зумовили зародження на території Греції однієї з найдавніших світових культур.

Природа. Типовий грецький ландшафт характеризується чергуванням скелястих, зазвичай безлісних гір, долин, численних островів, проток і бухт. Гірські масиви й плоскогір'я займають більше ніж полонину території країни. Найвища точка Греції — гора Олімп (2917 м). Грецькі гори є молодими й дотепер продовжують формуватися, про що свідчать численні землетруси в регіоні. Рівнини й низовини розташовані головним чином у прибережних! районах.

На всій території Греції переважає середземноморський клімат із м'якою дощовою зимою й жарким сухим літом. Від'ємні середньомісячні температури спостерігаються тільки в горах.

Па вузькому й гористому Балканському півострові немає місця для великих річок. Тому всі річки Греції — гірські, короткі, із мальовничими порогами й водоспадами. Найдовша річка — Аліак-мон (майже 300 км). Річки країни непридатні для судноплавства, проте вони є джерелами енергії. Карстові процеси на півострові призвели до утворення численних карстових озер. Великі озера — Трихоніс, Волві, Вегоритіс — мають тектонічне походження.

Ліси займають 10—11 % території. Раніше їхні площі були більш значними, однак необхідність в орних землях призводила до вирубування лісів. Більша частина країни зайнята маслиновими гаями, виноградниками, ріллями, а природна рослинність представлена вічнозеленими й листопадними чагарниками (маквіс, шибляк). Тваринний світ Греції є досить бідним. Ссавці зустрічаються дуже рідко в горах на півночі, такі як дикі лісові коти, лисиці, шакали, гірські цапи. На території країни живе велика кількість плазунів — черепах, ящірок, змій, а острів Родос славиться "долиною метеликів". У заповіднику на острові Закінф збереглася популяція морських черепах.

Історичний розвиток. Уже в ПІ тис. до н. є. на території сучасної Греції існувала високорозвинена цивілізація. А в II тис. до н. є. на півострові й прилеглих островах формуються найдавніші грецькі держави Кнос, Мікени та ін. Давня Греція — загальна назва давньогрецьких держав. Від VIII ст. до н. є. починається процес становлення єдиного грецького етносу з окремих племен. Згодом це об'єднання народів стало називатися- еллінами (за назвою одного з племен, що населяли Елладу). Цей процес супроводжувався формуванням єдиної загальногрецької мови — койне. Грецькі області стають центром політичного, культурного, інтелектуального життя Середземномор'я. Міжусобні війни й еміграція населення в колонії послабили Елладу, у II ст. до н. є. ця територія стала римською провінцією. Останні Олімпійські ігри, що відбулися в 393 р. н. є., є символічною датою закінчення ери Давньої Греції. Після поділу Давньоримської імперії на Західну та Східну, у 395 р. н. є. Греція опинилася у складі Візантійської держави. Важливою подією в історії країни є прийняття християнства. Греція стає центром раннього християнства й батьківщиною одного з його напрямків — православ'я. Турки, що ринули на територію Візантійської імперії, у 1460 р. захопили Грецію. Турецьке панування тривало близько чотирьох століть і залишило глибокий слід у культурній спадщині країни. У результаті національно-визвольної війни греків і поразки Туреччини у війні з Росією в 1830 р. Греція стала незалежною державою. До 1973 р. країна була конституційною монархією. У Першій світовій війні Греція брала участь на боці Антанти. На початку Другої світової війни, у 1941 р., її територія була окупована військами Німеччини й Італії, а звільнена в 1944 р. народно-визвольною армією. В умовах політичної нестабільності в країні в 1967 р. владу захопила хунта "чорних полковників", був установлений режим військової диктатури. У результаті антиурядового заколоту в 1974 р. хунта занепала, до влади прийшов громадянський уряд.

Із листопада 1974 р. Греція — парламентська республіка. Голова держави — президент, що обирається парламентом терміном на п'ять років. Однопалатний парламент складається з 300 депутатів, що обираються на чотири роки. У 1981 р. Греція стала повноправним членом ЄС.

Населення. Грецію можна віднести до однонаціональних країн. Основну частину населення країни (98 %) складають греки. Національні меншини представлені албанцями, македонцями, вірменами й турками. Близько 1 млн греків проживають за кордоном — в Америці, Німеччині, Австралії. Мовою спілкування є новогрецька, що утворилася з класичної грецької мови. Для спілкування з іноземцями використовується англійська мова.

Греки — православні християни. Із великим розмахом — карнавалами, застіллями, народними гулянками — у країні заведено відзначати релігійні свята: Різдво, Великдень, Масницю, Георгіїв день таін. Головне в житті греків — родина, де голова — батько, що розв'язує всі питання. За традицією, люди старшого віку живуть разом із молодими членами родини.

У містах проживає 2/3 населення країни. Більша частина городян зайнята у сфері обслуговування туристів.

Оценить/Добавить комментарий
Имя
Оценка
Комментарии:
Где скачать еще рефератов? Здесь: letsdoit777.blogspot.com
Евгений07:34:07 19 марта 2016
Кто еще хочет зарабатывать от 9000 рублей в день "Чистых Денег"? Узнайте как: business1777.blogspot.com ! Cпециально для студентов!
09:05:11 29 ноября 2015

Работы, похожие на Реферат: Іспанія та Греція - єропейські країни

Назад
Меню
Главная
Рефераты
Благодарности
Опрос
Станете ли вы заказывать работу за деньги, если не найдете ее в Интернете?

Да, в любом случае.
Да, но только в случае крайней необходимости.
Возможно, в зависимости от цены.
Нет, напишу его сам.
Нет, забью.



Результаты(150032)
Комментарии (1830)
Copyright © 2005-2016 BestReferat.ru bestreferat@mail.ru       реклама на сайте

Рейтинг@Mail.ru