Банк рефератов содержит более 364 тысяч рефератов, курсовых и дипломных работ, шпаргалок и докладов по различным дисциплинам: истории, психологии, экономике, менеджменту, философии, праву, экологии. А также изложения, сочинения по литературе, отчеты по практике, топики по английскому.
Полнотекстовый поиск
Всего работ:
364150
Теги названий
Разделы
Авиация и космонавтика (304)
Административное право (123)
Арбитражный процесс (23)
Архитектура (113)
Астрология (4)
Астрономия (4814)
Банковское дело (5227)
Безопасность жизнедеятельности (2616)
Биографии (3423)
Биология (4214)
Биология и химия (1518)
Биржевое дело (68)
Ботаника и сельское хоз-во (2836)
Бухгалтерский учет и аудит (8269)
Валютные отношения (50)
Ветеринария (50)
Военная кафедра (762)
ГДЗ (2)
География (5275)
Геодезия (30)
Геология (1222)
Геополитика (43)
Государство и право (20403)
Гражданское право и процесс (465)
Делопроизводство (19)
Деньги и кредит (108)
ЕГЭ (173)
Естествознание (96)
Журналистика (899)
ЗНО (54)
Зоология (34)
Издательское дело и полиграфия (476)
Инвестиции (106)
Иностранный язык (62792)
Информатика (3562)
Информатика, программирование (6444)
Исторические личности (2165)
История (21320)
История техники (766)
Кибернетика (64)
Коммуникации и связь (3145)
Компьютерные науки (60)
Косметология (17)
Краеведение и этнография (588)
Краткое содержание произведений (1000)
Криминалистика (106)
Криминология (48)
Криптология (3)
Кулинария (1167)
Культура и искусство (8485)
Культурология (537)
Литература : зарубежная (2044)
Литература и русский язык (11657)
Логика (532)
Логистика (21)
Маркетинг (7985)
Математика (3721)
Медицина, здоровье (10549)
Медицинские науки (88)
Международное публичное право (58)
Международное частное право (36)
Международные отношения (2257)
Менеджмент (12491)
Металлургия (91)
Москвоведение (797)
Музыка (1338)
Муниципальное право (24)
Налоги, налогообложение (214)
Наука и техника (1141)
Начертательная геометрия (3)
Оккультизм и уфология (8)
Остальные рефераты (21697)
Педагогика (7850)
Политология (3801)
Право (682)
Право, юриспруденция (2881)
Предпринимательство (475)
Прикладные науки (1)
Промышленность, производство (7100)
Психология (8694)
психология, педагогика (4121)
Радиоэлектроника (443)
Реклама (952)
Религия и мифология (2967)
Риторика (23)
Сексология (748)
Социология (4876)
Статистика (95)
Страхование (107)
Строительные науки (7)
Строительство (2004)
Схемотехника (15)
Таможенная система (663)
Теория государства и права (240)
Теория организации (39)
Теплотехника (25)
Технология (624)
Товароведение (16)
Транспорт (2652)
Трудовое право (136)
Туризм (90)
Уголовное право и процесс (406)
Управление (95)
Управленческие науки (24)
Физика (3463)
Физкультура и спорт (4482)
Философия (7216)
Финансовые науки (4592)
Финансы (5386)
Фотография (3)
Химия (2244)
Хозяйственное право (23)
Цифровые устройства (29)
Экологическое право (35)
Экология (4517)
Экономика (20645)
Экономико-математическое моделирование (666)
Экономическая география (119)
Экономическая теория (2573)
Этика (889)
Юриспруденция (288)
Языковедение (148)
Языкознание, филология (1140)

Реферат: Економічний зміст і форми інвестицій

Название: Економічний зміст і форми інвестицій
Раздел: Рефераты по финансовым наукам
Тип: реферат Добавлен 15:01:51 08 сентября 2008 Похожие работы
Просмотров: 102 Комментариев: 2 Оценило: 0 человек Средний балл: 0 Оценка: неизвестно     Скачать

Реферат на тему:

ЕКОНОМІЧНИЙ ЗМІСТ І ФОРМИ ІНВЕСТИЦІЙ.


ПЛАН

Вступ. 3

1. Економічна сутність поняття інвестицій. 4

2. Інвестиційна політика підприємств. 11

3. Правове регулювання інвестиційної діяльності підприємств. 16

Висновок. 23

Список використаної літератури. 24


Вступ

Виробнича і комерційна діяльність підприємств і корпорацій пов'язана з об'ємами і формами здійснюваних інвестицій. Термін інвестиції походить від латинського слова «invest», що означає «вкладати».

У ширшому трактуванні вони виражають вкладення капіталу з метою його подальшого збільшення. При цьому приріст капіталу, отриманий в результаті інвестування, має бути достатнім, щоб компенсувати інвесторові відмову від наявних засобів на споживання в поточному періоді, винагородити його за ризик і відшкодувати втрати від інфляції в майбутньому періоді.

Основна мета даної роботи полягає у дослідженні особливостей поняття інвестицій в широкому економічному сенсі.


1. Економічна сутність поняття інвестицій

Інвестиції виражають всі види майнових і інтелектуальних цінностей, які вкладаються в об'єкти підприємницької діяльності, в результаті якої утворюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект. Інвестиційна діяльність — вкладення інвестицій і здійснення практичних дій для отримання прибули або іншого корисного ефекту.

Інвестиції в активи підприємства відбиваються на лівій стороні бухгалтерського балансу, а джерела їх фінансування — на правій (у пасиві балансу). Вони можуть прямувати в капітальні, нематеріальні, оборотні і фінансові активи. Останні виступають у формі довгострокових і короткострокових фінансових вкладень.

Інвестиції в основний капітал (основні засоби) здійснюються у формі капітальних вкладень і включають витрати на нове будівництво, розширення, реконструкцію і технічне переозброєння підприємств, що діють, придбання устаткування, інструменту і інвентаря, проектній продукції і інші витрати капітального характеру. Капітальні вкладення нерозривно пов'язані з реалізацією інвестиційних проектів. Інвестиційний проект — обгрунтування економічної доцільності, об'єму і термінів проведення капітальних вкладень, включаючи необхідну документацію, що розробляється відповідно до прийнятих в Росії стандартів (нормами і правилами), а також опис практичних дій із здійснення інвестицій (бізнес-план).

Джерела фінансування інвестицій (пасив балансу) — власні (нерозподілений прибуток) і приваблені засоби (кредити банків, позики юридичних осіб, аванси, отримані від замовників проектів).

Отже, при розгляді поняття «інвестиції» слід відповісти на три основні питання:

1. Хто інвестор?

2. Що він вкладає?

3. З якою метою і куди?

В ролі інвесторів виступають юридичні особи (підприємства і організації), держава, громадяни. Російській Федерації, іноземні юридичні і фізичні особи.

Отже, що можна вкладати?

Авансується капітал в різних формах:

· амортизаційні відрахування і чистий прибуток (що залишилася після оподаткування підприємств (фірм));

· грошові ресурси комерційних банків, страхових компаній і інших фінансових посередників;

· фінансові ресурси держави, мобилизуемые в рамках бюджетної системи;

· заощадження населення;

· професійні здібності і навики до праці, а також здоров'я і час вкладника (підприємця).

Основу інвестування складає вкладення засобів в реальний сектор економіки, тобто в основний і оборотний капітал підприємств і корпорацій.

Головними етапами інвестування є:

1. Перетворення ресурсів в капітальні витрати, тобто Процес трансформації інвестицій в конкретні об'єкти інвестиційної діяльності (власне інвестування);

2. Перетворення вкладених засобів на приріст капітальної вартості, що характеризує кінцеве споживання інвестицій і отримання нової споживчої вартості (будівель, споруд і т. д.);

3. Приріст капітальної вартості у формі прибутку, тобто реалізується кінцева мета інвестування.

Таким чином, початковий і кінцевий ланцюжки замикаються, утворюючи новий взаємозв'язок: доход—ресурсы—конечный результат (ефект), тобто процес накопичення повторюється.

Отже, джерелом приросту капіталу і метою інвестицій є отримуваний від них прибуток (дохід). На практиці маса прибутку (П) зіставляється з інвестиційними витратами (З) і визначається їх ефективність:

Ефективність інвестицій = (1)

Процес порівняння інвестиційних витрат і фінансових результатів (прибули) здійснюється безперервно: до інвестування (при розробці бізнес-плану інвестиційного проекту), в ході його (в процесі будівництва об'єкту) і після інвестування (при експлуатації нового об'єкту).

Процеси вкладення капіталу і отримання прибутку можуть відбуватися в різній тимчасовій послідовності.

При послідовному протіканні цих процесів прибуток реалізується відразу після здачі готового об'єкту в експлуатацію і виходу його на проектну потужність, як правило, в межах до одного року. Наприклад, установка нової технологічної лінії на підприємстві, що діє.

При паралельному їх протіканні отримання прибули можливо до повного завершення будівництва нового підприємства. Наприклад, при введенні в експлуатацію першої черги (цеху або пускового комплексу).

При інтервальному протіканні процесів вкладення капіталу і отримання прибули між періодом завершення будівництва підприємства і реалізацією прибутку минає тривалий час (декілька років).

Тривалість тимчасового лага залежить від форм інвестування і особливостей конкретних об'єктів, а також від фінансових можливостей забудовників. Слід також відзначити характерні неточності, що допускаються окремими авторами при визначенні терміну «інвестиції».

По-перше, до них часто відносять «споживчі» інвестиції громадян (покупка побутової техніки, автомобілів, нерухомості і т. д.). Такі інвестиції не приводять до зростання капіталу і отримання прибули.

По-друге, зустрічається ототожнення термінів «інвестиції» і «капітальні вкладення». Капітальні вкладення — форма інституційної діяльності підприємств, пов'язана з авансуванням грошових коштів в основний капітал. Інвестиції ж можуть здійснюватися в нематеріальні і фінансові активи.

По-третє, в багатьох визначеннях наголошується, що інвестиції є вкладенням грошових коштів. На практиці так буває не у всіх випадках. Інвестування може здійснюватися і в інших формах, наприклад внесків в статутний капітал підприємств рухомого і нерухомого майна, цінних паперів, програмного продукту і ін.

По-четверте, у ряді визначень підкреслюється, що інвестиції — це довгострокове вкладення засобів.

Безумовно, капітальні вкладення, пов'язані з новим будівництвом, розширенням і реконструкцією виробничих об'єктів, як правило, носять довгостроковий характер. Проте часто вони бувають і короткостроковими. Наприклад, придбання машин і устаткування, що не вимагають монтажу.

Темпи зростання об'єму інвестицій залежать від лави чинників.

Перш за все об'єм інвестицій залежить від розподілу отримуваного доходу на споживання і накопичення (заощадження). В умовах низьких среднедушевых доходів населення основна їх частка (75-80 %) витрачається на споживання.

Зростання доходів громадян викликає підвищення частки, що направляється на заощадження, які є джерелом інвестиційних ресурсів. Отже, зростання частки заощаджень в спільному доході викликає збільшення об'єму інвестицій, і навпаки.

На об'єм інвестицій робить вплив очікувана норма прибули, оскільки прибуток є основним спонукальним мотивом для них. Чим вище очікувана норма прибули, тим більше об'єм інвестицій, і навпаки.

Істотний вплив на об'єм інвестицій надає ставка позикового відсотка, оскільки в процесі інвестування використовуються не лише власні, але і позикові засоби. Якщо норма очікуваного чистого прибутку виявляється вищою за середню ставку позикового відсотка, то такі вкладення вигідні для інвестора. Тому зростання процентної ставки викликає зниження об'єму інвестицій в економіку країни.

На об'єм інвестицій також впливає передбачуваний темп інфляції. Чим вище цей показник, тим більшою мірою знецінюватиметься майбутній прибуток інвестора і менше стимулів до збільшення об'єму інвестицій (особливо в процесі довгострокового інвестування). Тому в розробці бізнес-планів інвестиційних проектів вказані чинники повинні враховуватися при оцінці ефективності їх відбору для реалізації.

Інвестиції в об'єкти підприємницької діяльності здійснюються в різних формах. Для обліку, аналізу і планерування вони класифікуються по окремих ознаках.

По-перше, по об'єктах вкладення грошових коштів виділяють реальні і фінансові інвестиції.

Реальні інвестиції (капіталовкладення) — авансування грошей в матеріальні і нематеріальні активи (інновації). Капітальні вкладення класифікуються по:

1. Галузевій структурі (промисловість, транспорт, сільське господарство і т. д.);

2. Відтворювальній структурі (нове будівництво, розширення, реконструкція і розширення підприємств, що діють);

3. Технологічній структурі (будівельно-монтажні роботи, придбання устаткування, інші капітальні витрати).

4. Фінансові інвестиції — вкладення засобів в цінні папери: пайові (акції) і боргові (облігації).

По-друге, по характеру участі в інвестуванні — прямі і непрямі інвестиції.

Прямі інвестиції передбачають безпосередню участь інвестора у виборі об'єкту для вкладення грошових коштів.

Непрямі інвестиції здійснюються через фінансових посередників — комерційні банки, інвестиційні компанії і фонди і ін. Останні акумулюють і розміщують зібрані кошти на свій розсуд, забезпечуючи їх ефективне використання.

По-третє, по періоду інвестування вкладення діляться на короткострокових (на строк до 1 року) і довгострокових (на термін понад 1 рік). Останні з них служать джерелом відтворення капіталу.

По-четверте, за формою власності інвестиції підрозділяються на приватні, державні, спільні і іноземні.

Приватні інвестиції виражають вкладення засобів в об'єкти підприємницької діяльності юридичних осіб недержавних форм власності, а також громадян.

Державні інвестиції характеризують вкладення капіталу державних унітарних і муніципальних підприємств, а також засобів федерального і регіонального бюджетів і позабюджетних фондів.

По-п'яте, за регіональною ознакою інвестиції підрозділяються на вкладення усередині країни і за кордоном.

По-шосте, по рівню інвестиційної риски виділяють наступні види інвестицій.

Безризикові інвестиції характеризують вкладення засобів в такі об'єкти інвестування, по яких відсутній реальний ризик втрати очікуваного доходу або капіталу, і практично гарантовано отримання реального прибутку.
Низько ризикові інвестиції характеризують вкладення капіталу в об'єкти, ризик по яких нижчий за среднерыночного рівень.

Середньо ризикові інвестиції виражають "вкладення капіталу в об'єкти, ризик по яких відповідає среднерыночному рівню.

Високоризикові інвестиції визначаються тим, що рівень риски по об'єктах даної групи зазвичай вище среднерыночного.

Нарешті, спекулятивні інвестиції виражають вкладення капіталу в найбільш ризикові активи (наприклад, в акції молодих компаній), де очікується отримання максимального доходу.

Суб'єктами інвестиційної діяльності в Росії є інвестори (замовники проектів, користувачі об'єктів, підрядчики, фінансові посередники, громадяни і т. д.). Вони класифікуються по наступних ознаках.

1. По напрямах основній експлуатаційній діяльності — індивідуальні і інституційні інвестори. В ролі індивідуальних інвесторів виступають фізичні особи, а інституційних — юридичні особи (наприклад, фінансові посередники).

2.По цілям інвестування виділяють стратегічних і портфельних інвесторів. Перші з них ставлять мету придбати контрольний пакет акцій компанії або велику частку в її статутному капіталі для здійснення реального управління фірмою. Вони також здійснюють стратегію злиття і поглинання інших компаній. Портфельні інвестори вкладають свій капітал в різні фінансові інструменти з метою отримання високого поточного доходу або приросту капіталу в майбутньому".

3.По приналежності до резидентів виділяють вітчизняних і іноземних інвесторів. В ролі останніх можуть виступати іноземні фізичні і юридичні особи, держави і міжнародні фінансово-кредитні організації (Світовий Банк, Європейський Банк реконструкції і розвитку і т. д.).

Класифікація форм інвестицій і видів інвесторів дозволяє підприємствам і корпораціям ефективніше управляти інвестиційним портфелем.


2. Інвестиційна політика підприємств

Інвестиційна політика — складова частина спільної фінансової стратегії підприємства, яка полягає у виборі і реалізації найбільш раціональних шляхів розширення і оновлення виробничого потенціалу.

При виробленні інвестиційної політики доцільно керуватися наступними принципами.

1. Досягнення економічного науково-технічного і соціального ефекту від даних заходів. При цьому для кожного об'єкту інвестування використовуються конкретні методи оцінки ефективності. За підсумками такої оцінки здійснюється відбір окремих інвестиційних проектів по критерію ефективності (рентабельності). За інших рівних умов приймаються до реалізації ті з них, які забезпечують підприємству максимальну ефективність.

2. Отримання підприємством найбільшого прибутку на вкладений капітал при мінімальних інвестиційних витратах.

3. Раціональне розпорядження засобами на реалізацію біс прибуткових проектів, тобто зниження витрат на досягнення науково-технічного, соціального або економічного ефектів.

4. Використання підприємством державної підтримки для підвищення ефективності інвестицій у формі бюджетних позик, гарантій Уряду РФ і так далі

5. Залучення субсидій і пільгових кредитів міжнародних фінансово-кредитних організацій і приватних іноземних інвесторів.

6. Забезпечення мінімізації інвестиційних рисок, пов'язаних з реалізацією конкретних проектів. Вплив комерційних рисок (будівельних, виробничих, транспортних і інших рисок) може бути оцінене через вірогідну зміну очікуваній прибутковості інвестиційних проектів і відповідне зниження їх ефективності. Такі ризики можуть бути понижені замовниками проектів і привабленими інвесторами за допомогою самострахования, тобто створенням фінансових резервів, диверсифікації інвестиційного портфеля і комерційного страхування. Захист від некомерційних рисок (стихійні лиха, аварії, безлади і ін.) забезпечується шляхом надання гарантій Уряду РФ і страхування інвестицій.

7. Забезпечення ліквідності інвестицій слід передбачати через значні зміни зовнішньої інвестиційної середи, кон'юнктуру ринку або стратегії розвитку підприємства в майбутньому періоді (року). Тому по окремих об'єктах інвестування може существен але знизитися прибутковість, що надасть негативну дію на спільну інвестиційну привабливість підприємства. Через вплив цих негативних чинників часто доводиться ухвалювати рішення про своєчасний вихід з неефективних проектів і реінвестування капіталу, що вивільняється. З цією метою по кожному інвестиційному об'єкту слід оцінити рівень ліквідності інвестицій по формулах:

(2)

де Опл — спільний період ліквідності конкретного об'єкту інвестування, дні; Пкв — можливий період конверсії конкретного об'єкту інвестування в грошові кошти, дні; Пкт — технічний період конверсії інвестицій з абсолютною ліквідністю в грошові кошти, що приймається за 7 днів.

(3)

де Клі — коефіцієнт ліквідності інвестицій, долі одиниці; Пкт і Пкв - технічний і можливий періоди конверсії конкретного об'єкту інвестування в грошові кошти.

Приклад

Пкв = 60дн.; Пкт = 7дн.

Тоді Опл = 60-7 = 53 дні;

Клі = 7 / 60 = 0,12.

За підсумками оцінки проводиться ранжирування проектів по критерію їх ліквідності. Для реалізації відбираються ті з них, які мають максимальний рівень ліквідності.

При розробці інвестиційної політики враховуються наступні чинники:

- фінансове положення підприємства;

- технічний рівень виробництва, наявність незавершеного будівництва і не встановленого устаткування;

- можливість отримання устаткування по лізингу;

- наявність біля підприємства як власних, так і можливості залучення позикових засобів у формі кредитів і позик;

- фінансові умови інвестування на ринку капіталу;

- пільги, що отримуються інвесторами від держави;

- комерційна і бюджетна ефективність намічаних до реалізації проектів;

- умови страхування і отримання відповідних гарантій від некомерційних рисок.

Потреба в ресурсах для реалізації інвестиційної політики підприємства визначається його виробничим і науково-технічним потенціалом, необхідним для забезпечення випуску продукції відповідно до запитів ранка. При оцінці ринку продукції враховуються наступні чинники:

- географічні кордони реалізації ринку даної продукції;

- спільний об'єм продажів і його динаміка за останні три роки;

- динаміка споживчого попиту, що прогнозується на період реалізації інвестиційного проекту;

- технічний рівень продукції і можливості його підвищення за рахунок реалізації конкретних проектів.

Потреба підприємства в інвестиційних ресурсах відповідає витратам, які предстоят з початку періоду реалізації інвестиційної політики. Вартість об'єктів незавершеного будівництва, сплаченого не встановленого устаткування, інші витрати минулих років не включаються в спільний об'єм капітальних вкладень майбутнього періоду.

При розробці інвестиційної політики рекомендується визначити спільний об'єм інвестицій, способи раціонального використання власних засобів і можливості залучення додаткових грошових ресурсів з кредитного і фондового ринків.

Інвестиційні проекти в рамках довгострокової стратегії підприємства доцільно погоджувати між собою по об'ємах ресурсів, що виділяються, і термінах реалізації виходячи з досягнення максимального економічного ефекту (доходу або прибутку), отриманого в ході реалізації інвестиційної політики.

Дана політика розробляється фахівцями підприємства на 1-2 роки, а довгострокова — на період понад два роки. Ключові аспекти даної політики рекомендується враховувати при ухваленні рішень по розробці техніко-економічних обгрунтувань (ТЕО) проектів, залученню різних джерел фінансування, участі в реалізації проектів сторонніх організацій в порядку пайового вкладу в будівництво.

Ефективність інвестиційної політики оцінюється за показниками прибутковості і терміну окупності інвестицій.

Вказані показники визначаються на основі бізнес-плану і попередніх розрахунків по обгрунтуванню проектів в рамках інвестиційної стратегії підприємства. Для конкретизації термінів здійснення різних заходів в рамках інвестиційної політики і забезпечення їх фінансовими ресурсами підприємства розробляють бізнес-план інвестиційних проектів.

Бізнес-план включає наступні розділи:

а) вступ;

б) огляд стану галузі, до якої відноситься підприємство;

в) виробничий план реалізації проектів;

г) план маркетингу і збуту продукції;

д) організаційний план реалізації проекту;

е) фінансовий план;

ж) оцінку економічної ефективності витрат, здійснених в ході реалізації проекту.

Ключовим розділом бізнес-плану є фінансовий план реалізації проекту. Календарний план грошових потоків, надходжень і платежів в ході реалізації проекту включає три блоки розрахунків, що відносяться до виробничо-збутової, інвестиційної і фінансової діяльності підприємства.

Розрахунки по кожному блоку завершуються визначенням сальдо притоки і відтоку грошових коштів.

Сальдо надходжень і платежів від виробничо-збутової діяльності є сумою чистій і амортизаційних відрахувань підприємства по роках.

Сальдо інвестиційної діяльності виходить відніманням повного об'єму інвестицій з власних засобів підприємства, що інвестуються (окрім реінвестованих чистому прибутку і амортизації).

Сальдо фінансової діяльності дорівнює різниці між сумою позикових коштів, включаючи продаж емітованих акцій, необхідних для реалізації проекту, і сумою коштів, що направляються для погашення довга, сплати відсотків і виплати дивідендів.

Умовою успіху інвестиційного проекту є позитивне значення спільного сальдо грошового потоку, визначуване підсумовуванням підсумкових величин сальдо виробничо-збутової, інвестиційної і фінансової діяльності.


3. Правове регулювання інвестиційної діяльності підприємств

У ринковому (товарному) господарстві об'єм намічаних в економіку інвестицій залежить від рівня прибутковості капітальних і фінансових активів. Норма доходу, а через неї ціна (курс) цих активів визначаються попитом і пропозицією на інвестиційні товари.

Держава за допомогою фінансової і грошово-кредитної політики може впливати на зміну співвідношень між інвестиційним попитом і пропозицією, а отже, на величину норми доходу, що отримується від різних капітальних і фінансових активів.

Держава визначає стратегію поведінки інвесторів на ринку інвестиційних товарів, а також структуру інвестицій. Виходячи із стану економіки (рівня інфляції, дефіциту бюджетної системи, структури виробництва, платоспроможного попиту населення на товари і послуги і інших чинників) застосовуються ті або інші концепції регулювання ринку інвестиційних товарів.

При цьому будь-яка концепція базується на цільових установках двох рівнів: кінцевій меті (зростання національного доходу, збільшення зайнятості населення, зниження темпів інфляції до 3-5 % у рік); проміжних цілях (співвідношення між попитом і пропозицією на капітал, процентні ставки на кредитні ресурси, динаміка грошової маси і ін.).

Кінцева (стратегічні) мета визначає ступінь дії даної форми фінансової і грошово-кредитної політики на виробництво.

Проміжні цілі служать як орієнтири регулювання пропорцій між попитом і пропозицією на ресурси у фінансовій і грошово-кредитній сферах.

Принципи регулювання інвестиційної сфери в Росії визначаються федеральними законами «О інвестиційної діяльності в Російській Федерації, здійснюваній у формі капітальних вкладень» від 25.02.1999 р. № 39-ФЗ і «О іноземних інвестиціях в Російській Федерації» від 9,07.1999 р. № 160-ФЗ.

Якщо розгледіти дані законодавчі акти з позиції їх відповідності ринковим стосункам, то можна відзначити наступні аспекти.

Розширювальне трактування інвестицій і інвестиційної діяльності як вкладення інвестицій і здійснення практичних дій для отримання прибули або іншого корисного ефекту.

Чітке і конкретне формулювання основних понять, що характеризують інвестиційну сферу, що створює єдину термінологію для вивчення інвестиційного процесу (наприклад, капіталовкладення, інвестиційний проект, суб'єкти інвестиційної діяльності і ін.).

Легалізація сфери недержавного інвестування, що функціонує на основі договорів між суб'єктами інвестиційної діяльності (забудовниками і підрядчиками).

Широкий перелік мерів державного регулювання інвестиційної діяльності, включаючи економічні і адміністративні методи управління інвестиціями.

5. Комплексний характер захисних мерів і гарантій держави в області інвестування, у тому числі для іноземних інвесторів.

Законодавчі основи політики інвестування регулюють інвестиційну діяльність в різних формах (таблиця. 1).

Таблиця 1Форми державного регулювання інвестиційної діяльності підприємств

№ п/п Найменування форм регулювання
1 Створення сприятливих економічних умов для розвитку інвестиційної діяльності
1.1 Податкова політика (податкові пільги)
1.2 Амортизаційна політика (застосування методів прискореної амортизації)
1.3 Розширення використання засобів населення і інших позабюджетних джерел
1.4 Розвиток можливостей використання застави при кредитуванні інвесторів
1.5 Розвиток фінансового лізингу рухомого і нерухомого майна
1.6 Створення можливостей суб'єктам інвестиційної діяльності для формування власних грошових фондів розвитку
2 Пряма участь держав в інвестиційній діяльності, здійснюваній у формі капітальних вкладень
2.1 Розробка, твердження і фінансування інвестиційних проектів, здійснюваних за рахунок засобів федерального бюджету і бюджетів суб'єктів РФ, а також РФ, що реалізовуються, спільно з іноземними інвесторами
2.2 Надання на конкурсній основі державних гарантій по проектах, що реалізовуються за рахунок засобів федерального бюджету і бюджету суб'єктів РФ
2.3 Розміщення на конкурсній основі засобів федерального бюджету і засобів бюджетів суб'єктів РФ для фінансування проектів
2.4 Випуск облігаційних позик для фінансування конкретних інвестиційних проектів
2.5 Надання концесій вітчизняним і іноземним інвесторам за підсумками торгів (конкурсів і аукціонів) і ін.
3 Інші форми регулювання інвестиційної діяльності
3.1 Експертиза інвестиційних проектів
3.2 Захист законних прав і інтересів суб'єктів інвестиційної діяльності і так далі

Розкриємо зміст кожного блоку.

Перший блок — створення сприятливих економічних умов для розвитку інвестиційної діяльності полягає в зваженій податковій політиці. Дана політика у сфері інвестиційної діяльності включає вдосконалення системи податків, встановлення суб'єктам цієї діяльності спеціальних податкових режимів, що не носять індивідуальний характер.

Наприклад при численні податку на прибуток обкладається прибуток при фактично проведених витратах за рахунок прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства, виключаючи суми, направлені:

а) підприємствами галузей сфери матеріального виробництва, а фінансування виробничих капітальних вкладень у тому числі в порядку пайової участі), а також на погашення кредитів банків, отриманих і використаних на ці цілі, включаючи відсотки по кредитах;

б) підприємствами всіх галузей народного господарства на фінансування житлового будівництва (у тому числі в порядку пайової участі), а також на погашення кредитів банків, отриманих і використаних на ці цілі, включаючи відсотки по позиках.

Дана пільга надається вказаним підприємствам, що здійснюють розвиток власної виробничої бази і житлове будівництво, за умови повного використання ними сум нарахованої амортизації на останню звітну дату.

Амортизаційна політика є складовою частиною інвестиційної стратегії підприємства, оскільки амортизаційні відрахування служать найважливішим джерелом фінансування капітальних вкладень до основних фондів.

В процесі експлуатації основні засоби поступово зношуються, тобто втрачають свої первинні фізичні властивості. В результаті погашається їх первинна (реальна) вартість. Зміна первинній вартості відбувається у випадках реконструкції, добудови, до устаткування і часткової ліквідації окремих об'єктів. Збільшення (пониження) первинної вартості основних засобів відноситься на додатковий капітал. Вартість об'єктів основних засобів погашається за допомогою нарахування амортизації, яка відноситься на витрати виробництва і звернення. Об'єктами для нарахування амортизації є основні засоби, що знаходяться на підприємстві на праві власності, господарського ведення і управління. Нарахування амортизації проводиться до повного погашення вартості об'єктів або списання їх з бухгалтерського обліку у зв'язку з припиненням права власності. Термін корисного використання об'єкту визначається підприємством при ухваленні його до бухгалтерського обліку. Величина амортизаційних відрахувань залежить від балансової вартості основних засобів і встановлених форм їх відшкодування. Зазвичай норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості основних засобів і диференціюються виходячи з виду інвентарних об'єктів і умов їх експлуатації.

Підприємствам надано право самостійно встановлювати порядок нарахування амортизації одним з наступних способів:

- традиційним лінійним способом;

- способом зменшуваного залишку;

- способом списання вартості основних засобів по сумі років корисного використання;

- способом списання вартості основних засобів пропорційно об'єму продукції (робіт).

Застосування одне із способів по групі однорідних об'єктів проводиться протягом всього терміну їх корисного використання і передбачається в обліковій політиці підприємства.

При лінійному методі амортизація нараховується рівними долями протягом всього терміну служби основних засобів до повного перенесення їх вартості на витрати виробництва і звернення.

При використанні методу зменшуваного залишку річна сума амортизаційних відрахувань визначається виходячи із залишкової вартості інвентарного об'єкту на початок звітного року і норми амортизації, обчисленої виходячи з терміну корисного функціонування цього об'єкту і коефіцієнта прискорення, встановленого законодавством. Коефіцієнт прискорення застосовується по переліку високотехнологічних галузей і ефективних видів устаткування і складає, як правило, 2,0, а по устаткуванню, що становить предмет фінансового лізингу, не більше 3,0.

При методі списання вартості основних засобів по сумі років корисного використання амортизація нараховується лінійним способом, по нормах, що знижуються. В результаті прискореної амортизації значно знижується прибуток оподаткування підприємства.

При способі списання вартості основних засобів пропорційно об'єму продукції (робіт) нарахування амортизації проводиться виходячи з натурального показника об'єму продукції в звітному періоді і співвідношення первинної вартості об'єкту.

Не дивлячись на можливість застосування різних методів нарахування амортизації, визначальним чинником амортизаційної політики є вибір оптимального амортизаційного терміну служби різних категорій основних засобів. Вибір такого терміну знаходиться в компетенції дирекції підприємства.

Разом з податковою амортизаційною політикою передбачено розширення можливостей використання застави при здійсненні кредитування.

Іпотека забезпечує сплату заставником (боржником зобов'язання) заставодержателеві (кредиторові) основної суми довга за кредитним договором або іншим забезпеченим іпотекою зобов'язанням повністю або в частці, передбаченій договором про іпотеку. Іпотека, встановлена в забезпечення кредитного договору (договори позики), забезпечує сплату кредиторові (кредиторові) відсотків, що належать йому, за користування кредитом. Іпотека покликана сприяти розвитку житлового будівництва в Росії.

Суб'єктам інвестиційної діяльності надана можливість створювати власні грошові фонди для розвитку виробничого потенціалу і вирішення соціальних завдань (фондів накопичення і споживання). Основним джерелом їх освіти є чистий прибуток підприємств.

Другий блок — пряма участь держави в інвестиційній діяльності, здійснюваній у формі капітальних вкладень, знаходить твердження в розробці, твердженні і фінансуванні проектів, що реалізовуються за рахунок засобів федерального і регіональних бюджетів.

Третій блок — інші форми державного регулювання інвестиційної діяльності включає експертизу проектів і захист прав суб'єктів інвестиційної діяльності. Всі інвестиційні проекти незалежно від форм власності і джерел фінансування до їх твердження підлягають експертизі. Вона проводиться для запобігання створенню об'єктів, використання яких порушує права юридичних і фізичних осіб або не відповідає вимогам затверджених стандартів (норм і правил), а також для оцінки ефективності капітальних вкладень. Порядок проведення державної експертизи інвестиційних проектів встановлюється Урядом.

Захист прав суб'єктів інвестиційної діяльності виражається в наступному:

· забезпеченні рівних прав при здійсненні даної діяльності;

· гласності при обговоренні інвестиційних проектів;

· праві оскарження в судовому порядку будь-яких рішень органів державної влади і посадових осіб, що суперечать законним інтересам юридичних осіб і громадян.

Капітальні вкладення можуть бути:

· націоналізовані тільки за умови попереднього і рівноцінного відшкодування державою збитків, понесених суб'єктами інвестиційної діяльності;

· реквізовані за рішенням органів державної влади у випадках і порядку, визначених Цивільним Кодексом.

Страхування капіталовкладень здійснюється відповідно до законодавства.


Висновок

1. Для регулювання грошових потоків в інвестиційній сфері доцільно поєднувати методи грошово-кредитної і фінансової політики. Грошово-кредитна політика може бути розроблена на довгострокову перспективу і є тому пріоритетною. Фінансова політика визначається фінансовими можливостями держави формувати в достатньому об'ємі Бюджет розвитку.

2. Активизация інвестиційній діяльності може здійснюватися як за рахунок державних інвестицій, кредитів банків і інших приваблених засобів, так і шляхом непрямого регулювання фондів накопичення підприємств за допомогою понижательного тиску податків. Зниження податкового тягаря дозволить підприємствам підвищити рівень самофінансування вкладень в капітальні активи. Інвестиційна діяльність підприємств в різних формах здійснюється за активним посередництвом банків. Тому доцільно будувати взаємини банків з позичальниками з урахуванням накопиченого світового досвіду в інвестиційній сфері. Наприклад, видача позичальникам консорциальных кредитів, проектне (спонсорське) фінансування крупних проектів, активізація участі банків у формуванні фінансово-промислових груп, розвиток довгострокового кредитування капітальних вкладень і фінансового лізингу.


Список використаної літератури

1. Бойчик І.М. Економіка підприємства. Київ: Атіка, 2002, 480 с.

2. Грішнова О.А. Людський капітал: формування в системі освіти і професійної підготовки. Київ: Товариство "Знання", КОО, 2001, 254 с.

3. Губський Б.В. Інвестиційні процеси в глобальному середовищі. Київ: "Наукова думка", 1998, 390 с.

4. Ковальчук В.М. Загальна теорія економіки (теоретична економіка). Тернопіль: ТАНГ - "Астон", 1998, 368 с.

5. Семюельсон П.А., Нордгауз В.Д. Макроекономіка. Київ: "Основи", 1995, 544 с.

6. Солоненко К.С. Макроекономіка. Київ: ЦУЛ, 2002, 320 с.

Оценить/Добавить комментарий
Имя
Оценка
Комментарии:
Где скачать еще рефератов? Здесь: letsdoit777.blogspot.com
Евгений07:57:29 19 марта 2016
Кто еще хочет зарабатывать от 9000 рублей в день "Чистых Денег"? Узнайте как: business1777.blogspot.com ! Cпециально для студентов!
08:49:54 29 ноября 2015

Работы, похожие на Реферат: Економічний зміст і форми інвестицій

Назад
Меню
Главная
Рефераты
Благодарности
Опрос
Станете ли вы заказывать работу за деньги, если не найдете ее в Интернете?

Да, в любом случае.
Да, но только в случае крайней необходимости.
Возможно, в зависимости от цены.
Нет, напишу его сам.
Нет, забью.



Результаты(150375)
Комментарии (1830)
Copyright © 2005-2016 BestReferat.ru bestreferat@mail.ru       реклама на сайте

Рейтинг@Mail.ru