Банк рефератов содержит более 364 тысяч рефератов, курсовых и дипломных работ, шпаргалок и докладов по различным дисциплинам: истории, психологии, экономике, менеджменту, философии, праву, экологии. А также изложения, сочинения по литературе, отчеты по практике, топики по английскому.
Полнотекстовый поиск
Всего работ:
364150
Теги названий
Разделы
Авиация и космонавтика (304)
Административное право (123)
Арбитражный процесс (23)
Архитектура (113)
Астрология (4)
Астрономия (4814)
Банковское дело (5227)
Безопасность жизнедеятельности (2616)
Биографии (3423)
Биология (4214)
Биология и химия (1518)
Биржевое дело (68)
Ботаника и сельское хоз-во (2836)
Бухгалтерский учет и аудит (8269)
Валютные отношения (50)
Ветеринария (50)
Военная кафедра (762)
ГДЗ (2)
География (5275)
Геодезия (30)
Геология (1222)
Геополитика (43)
Государство и право (20403)
Гражданское право и процесс (465)
Делопроизводство (19)
Деньги и кредит (108)
ЕГЭ (173)
Естествознание (96)
Журналистика (899)
ЗНО (54)
Зоология (34)
Издательское дело и полиграфия (476)
Инвестиции (106)
Иностранный язык (62792)
Информатика (3562)
Информатика, программирование (6444)
Исторические личности (2165)
История (21320)
История техники (766)
Кибернетика (64)
Коммуникации и связь (3145)
Компьютерные науки (60)
Косметология (17)
Краеведение и этнография (588)
Краткое содержание произведений (1000)
Криминалистика (106)
Криминология (48)
Криптология (3)
Кулинария (1167)
Культура и искусство (8485)
Культурология (537)
Литература : зарубежная (2044)
Литература и русский язык (11657)
Логика (532)
Логистика (21)
Маркетинг (7985)
Математика (3721)
Медицина, здоровье (10549)
Медицинские науки (88)
Международное публичное право (58)
Международное частное право (36)
Международные отношения (2257)
Менеджмент (12491)
Металлургия (91)
Москвоведение (797)
Музыка (1338)
Муниципальное право (24)
Налоги, налогообложение (214)
Наука и техника (1141)
Начертательная геометрия (3)
Оккультизм и уфология (8)
Остальные рефераты (21697)
Педагогика (7850)
Политология (3801)
Право (682)
Право, юриспруденция (2881)
Предпринимательство (475)
Прикладные науки (1)
Промышленность, производство (7100)
Психология (8694)
психология, педагогика (4121)
Радиоэлектроника (443)
Реклама (952)
Религия и мифология (2967)
Риторика (23)
Сексология (748)
Социология (4876)
Статистика (95)
Страхование (107)
Строительные науки (7)
Строительство (2004)
Схемотехника (15)
Таможенная система (663)
Теория государства и права (240)
Теория организации (39)
Теплотехника (25)
Технология (624)
Товароведение (16)
Транспорт (2652)
Трудовое право (136)
Туризм (90)
Уголовное право и процесс (406)
Управление (95)
Управленческие науки (24)
Физика (3463)
Физкультура и спорт (4482)
Философия (7216)
Финансовые науки (4592)
Финансы (5386)
Фотография (3)
Химия (2244)
Хозяйственное право (23)
Цифровые устройства (29)
Экологическое право (35)
Экология (4517)
Экономика (20645)
Экономико-математическое моделирование (666)
Экономическая география (119)
Экономическая теория (2573)
Этика (889)
Юриспруденция (288)
Языковедение (148)
Языкознание, филология (1140)

Реферат: Міжнародні неурядові організації як суб’єкти міжнародного екологічного права

Название: Міжнародні неурядові організації як суб’єкти міжнародного екологічного права
Раздел: Рефераты по государству и праву
Тип: реферат Добавлен 06:21:38 01 октября 2009 Похожие работы
Просмотров: 778 Комментариев: 2 Оценило: 0 человек Средний балл: 0 Оценка: неизвестно     Скачать

Київський національний університет імені Тараса Шевченко

Юридичний факультет

Кафедра трудового, земельного і екологічного права

Реферат на тему:

“Міжнародні неурядові організації як

суб’єкти міжнародного екологічного права”

Виконала студентка І курсу магістратури

Київ 2009


План

1. Вступ

2. Передумови виникнення міжнародних неурядових організацій

3. Загальна правосуб’єктність міжнародних неурядових організацій

4. Основні здобутки міжнародних неурядових організацій

5. Висновки

6. Список використаних джерел


Вступ

Проблема гармонізації відносин суспільства і природи, охорони навколишнього середовища набула глобального значення. Виникла потреба розробки ефективних міжнародних механізмів, які забезпечували б розумне використання ресурсів планети, їхню охорону, сприяли б збереженню екологічної рівноваги.

Загальновизнаним є той факт, що реалізувати стратегію виходу з неї можна лише на основі спільних зусиль природоохоронних дій всіх країн. На теперішній час ні одна країна не спроможна вирішити свої екологічні проблеми самостійно або співпрацюючи з декількома країнами. Потрібні чіткі узгоджені дії всіх країн, їх координація на міжнародно-правовій основі. Вирішення всіх цих проблем можливе лише на базі міжнародного співробітництва, що здійснюється на багатосторонній основі.

Формами такого співробітництва є організація наукових та практичних зустрічей; створення міжнародних організацій; укладання офіційних договорів та угод, що координують спільні зусилля з охорони природи, а також діяльність міжнародних громадських партій та організацій («зелених» та «екологістів»).

У світі існує значна кількість міжнародних екологічних організаційякі проводять різні наукові дослідження впливу діяльності людини на клімат, атмосферу, гідросферу, ґрунти, рослинність і тваринний світ, передбачення землетрусів і цунамі, роботи в галузі біологічних та генетичних наслідків забруднення навколишнього середовища. Реалізують ці проекти такі неурядові організації, як МСОП (Міжнародна спілка охорони природи, природних ресурсів) (WCU), заснована у 1948 році,ВФДП (Всесвітній фонд дикої природи) (WWF), заснований у 1961 році, Римський клуб, заснований у 1968 році, Greenpeace (Зелений світ), заснований канадськими захисниками природи у 1971 році, Всесвітня комісія з навколишнього середовища (1983)[1] , Міжнародна організація „Безпечна охорона здоров’я (HCWH),Міжнародний суд екологічного арбітражу і примирення (МСЕАП), Друзі Землі (FOЕІ), Глобальне водне партнерство (ГВП), Amnesty International (Міжнародна амністія), Human Rights Watch (Нагляд за правами людини), International Commission of Jurist (Міжнародна комісія юристів) і Minority Rights Group (Група захисту прав меншин), Міжнародна юридична організація створена в 1964 р. та інші організації.


1. Передумови виникнення міжнародних неурядових організацій

Важливу роль у міжнародному співтоваристві відіграють міжнародні організації, що поділяються на міжурядові (ММУО) та неурядові (МНУО)[2] . Найбільш повно врегульовано міжнародно-правовий статус ММУО, членами яких виступають держави. Міжнародна правосуб’єктність ММУО є похідною від міжнародної правосуб’єктності держав, а міжнародно-правовий статус ММУО базується на установчому міжнародному договорі (статуті).[3]

Уперше міжнародну правосуб’єктність ММУО було визнано у Консультативному висновку Міжнародного Суду ООН від 11 квітня 1949 р. Пізніше в рамках ООН було розроблено Віденську конвенцію про представництво держав у їхніх відносинах із міжнародними організаціями універсального характеру від 14 березня 1975 р. та Віденську конвенцію про право договорів між державами і міжнародними організаціями або між міжнародними організаціями від 21 березня 1986 р.[4]

Міжнародні неурядові організації мають невдалу назву, більш точна назва яка б характеризувала їх діяльність це “транснаціональні організації неприбуткового характеру”.[5] Діяльність МНУО регулюється міжнародним правом частково.

Найбільш широкий міжнародно-правовий статус має Міжнародний комітет Червоного Хреста відповідно до Женевської Конвенції 1949 р. «Про захист жертв міжнародних збройних конфліктів». Взаємовідносини Міжнародних неурядових організацій і Міжнародних міжурядових організацій врегульовані так званим консультативним статусом, що встановлений для кожної ММУО окремо. На регіональному рівні було прийнято Європейську конвенцію «Про визнання правосуб’єктності МНУО» від 24 квітня 1986 р. Також до актів регулювання відноситься ст. 71 Статуту ООН і Резолюція ЕКОСОР ООН 1996/31 «Консультативні відносини між ООН і неурядовими організаціями» від 25 липня 1996 р[6] .

Найбільш ґрунтовним джерелом, яке згадує неурядові організації є Статут ООН, а саме його ст. 71, що говорить:

„Економічна та Соціальна Рада уповноважується проводити необхідні заходи для консультацій з неурядовими організаціями, що зацікавлені у питаннях, які входять до її компетенції. Такі заходи можуть бути встановлені з міжнародними організаціями, а у випадку необхідності – з національними організаціями після консультацій із зацікавленим членом Організації.

Важливо зазначити, що Статут ООН не дає визначення неурядових організацій, а лише вказує на те, що це поняття включає в себе міжнародні та національні організації.

Економічна та соціальна Рада (далі – ЕКОСОР) уповноважена встановлювати

консультативні відносини з певними організаціями, що мають назву „неурядові”.

Взаємовідносини ММУО і МНУО врегульовано так званим консультативним статусом, що встановлюється для кожної ММУО окремо.[7] Такий статус на сьогоднішній день надається не лише універсальним МНУО, але й організаціям регіонального, національного або локального характеру. Залучення МНУО з питань захисту екологічних прав відбувається досить часто (вони навіть набувають статусу міжнародних експертів у відповідних галузях). На сьогодні проведення міжнародних конференцій не проводиться без залучення і запрошення МНУО. Зокрема, в частині забезпечення екологічних прав громадян. Досить чітких вимог до створення МНУО на міжнародному рівні немає. Але досвід Ради Європи: 24 квітні 1986 року було розроблено Європейську конвенцію про визнання МНУО, і держави, які ратифікували конвенцію, взяли зобов’язання визнати права МНУО. Конвенція застосовується до асоціацій, фондів, приватних інститутів і охоплюється поняттям неурядова організація, і відповідають загальним вимогам, а саме:

- Мають носити некомерційний характер,

- Бути заснованими і діяти відповідно до законодавства своєї країни,

- Мають реальні організаційні структури у своїй державі або за кордоном,

- Поширюють свою діяльність мінімум ще на дві країни.

Конвенція набула чинності у 1991, але ратифікували її всього лише 7 країн (Австрія, Бельгія, ВБ, Греція, Португалія, Словенія, Швейцарія).[8]

Встановлені дві категорії консультативного статусу: категорія І (загальний консультативний статус) та категорія ІІ (спеціальний консультативний статус). Окрім

того, складається перелік МНУО, що підтримують відносини з ЕКОСОР, але які не мають консультативного статусу (так званий «Перелік»). Консультативний статус категорії І надається тим МНУО, які тісно пов’язані з більшою частиною видів діяльності ЕКОСОР, можуть вносити постійний та суттєвий вклад в діяльність ООН та членський склад яких представляє головні верстви населення в більшості держав світу. Консультативний статускатегорії ІІ надається організаціям, що мають спеціальну компетенцію лише в окремих галузях діяльності ЕКОСОР. МНУО, яким наданий консультативний статус, мають певні права та обов’язки.

Вони можуть вносити пропозиції щодо порядку денного ЕКОСОР, а їх представники – бути присутніми на його засіданнях, надавати письмові заяви та виступати в Раді ЕКОСОР з усними заявами. Обов’язком МНУО, що мають консультативний статус, є надання Комітету з організації консультацій з неурядовими організаціями (допоміжний орган ЕКОСОР) короткої доповіді щодо своєї діяльності, в якій повинна бути інформація щодо заходів, що проводяться цією організацією в підтримку діяльності ООН.

Починаючи з 1946 року ЕКОСОР приймає кілька резолюцій, що стосуються консультативних відносин з МНУО. Наприклад, в резолюції від 27 лютого 1950 року вказується, що „будь-яка міжнародна організація, що не створена на основі міжурядового договору, вважається неурядовою”. Торкаючись цього юридичного акту ЕКОСОР, Г.І. Морозов відмічає, що в практиці взаємодії згаданих структур до цього визначення дозволяється включати організації, які мають в якості членів уряди, урядові органи та урядових службовців”.

Із найбільш пізніх можна виділити Резолюцію 1996/31 від 1996 року

Резолюції дає пояснення, що під „НУО” для цілей ЕКОСОР розуміється організація, яка не заснована будь-яким державним органом чи на основі міжурядової угоди і відповідає наступним умовам:

• вона має „представницьку структуру”;

• має „відповідний механізм звітності перед своїми членами”;

• її члени „здійснюють ефективний контроль за її політикою та діяльністю шляхом використання права голосу та через інші відповідні демократичні та транспарентні процеси прийняття рішень”.

З перерахованих умов випливає, що організація, котра претендує на консультативний статус, повинна мати в своїй організації поняття „членство”, тобто бути асоціацією, об’єднанням, союзом тощо. Поняття „фонду”, у випадку розгляду континентальним правом, означає організаційно-правову форму юридичної особи, що виключає можливість членства. Виходить, що для цілей ЕКОСОР фонд не може розглядатися як НУО[9] .

Ряд громадських екологічних неурядових організацій внесли та продовжують робити помітний внесок в усвідомлення суспільством необхідності серйозно вирішувати проблеми, пов'язані зі станом природного середовища. Хоча в більшості випадків основнізусилля учасників екологічних організацій спрямовуються на боротьбу з наслідками екологічних порушень, а не на їхнє запобігання.

Сучасний екологічний рух дуже строкатий за своїми цілями, у його членів віра та емоції нерідко переважають над тверезим розрахунком. В останній час громадські екологічні організації почали об'єднуватися з утворенням при цьому структур міждержавного типу. Такі асоціації та союзи працюють над створенням проектів екологізації суспільства, фінансують окремі регіональні та межрегіональні природоохоронніпрограми.[10]

МНУО характеризуються широкою мережею місцевих осередків, високим рівнем співпраці із державними органами на усіх рівнях, особливо національному. Їм притаманні політико-лобістські методи роботи та проведення заходів. Серед таких методів: ініціювання парламентських слухань з проблем довкілля, безпосередня співпраця з органами державної влади, ініціювання законопроектів. Застосування таких методів роботи часто пояснюється тим, що вирішення тих чи інших екологічних проблем потребує кардинальних змін у охороні та раціональному використанні природних ресурсів. Хоча діяльність деяких таких організацій по-різному сприймається і суспільством, і державними органами.

Найчастіше за складом вони характеризуються невеликим штатом і широким колом професійних контактів та аналітичною роботою. Об’єднуються фахівці в галузі екології. Своїм основним завданням ресурсні центри вбачають розробку обґрунтування для подальших дискусій, роботи інших неурядових організацій та державних органів. Більшою мірою на підготовку звітів, аналітичних звітів, що дають можливість сформулювати певні програмні дії. Наприклад, активна участь екологічних громадських організацій щодо забезпечення процесу адаптації українського екологічного законодавства до законодавства Євросоюзу.

Їх діяльність переважно має місцевий характер. Особливість – близькість до громади, до проблем, що виникають в межах певних місцевостей. Хоча багато прикладів, коли такі організації займаються регіональними проблемами. Найбільш результативна діяльність.[11]

Найбільша кількість екологічних МНУО працює за такими напрямами, як екологічна освіта та виховання, експертна діяльність, контроль за станом природних ресурсів, інформування та природоохоронна пропаганда, природоохоронні акції тощо. [12] Діяльність тих МНУО, які переважно складаються з науковців і професійних екологів, спрямована на збереження біорізноманіття, створення природоохоронних територій, підготовку громадських еколого-експертних оцінок, здійснення громадського екологічного моніторингу. Численні екологічні організації займаються екологічною журналістикою самі або взаємодіють зі ЗМІ. Значна кількість МНУО спрямовує свою діяльність на вирішення проблем збалансованого розвитку і раціонального природокористування, розвиток екологічного права, медичної екології, енергозбереження. Низка екологічних МНУО займається видавничою діяльністю. Недостатньо, поки що, екологічних МНУО правового спрямування; з екологізації виробництва, переробки вторинної сировини і відходів; екофілософії та впровадження морально-етичних засад збалансованого розвитку.

Секретаріат ЮНЕП до четвертої сесії Ради управляючих список неурядових організацій, що здійснюють природоохоронну діяльність і підтримують зв'язок з Програмою ООН по навколишньому середовищу.[13] До списку увійшло 532 організації. Серед них Всесвітня федерація профсоюзів, Всесвітня рада миру, Всесвітня федерація демократичної молоді, Всесвітня рада навколишнього середовища та ресурсів, Всесвітня федерація по захисту тварин, Міжнародний туристичний союз, Міжнародний союз архітекторів та інші. Кожна з цих організацій приносить користь для збереження природи нашої планети. Але головним чином можна виділити такі організації, які особливо виділяються своєю активністю щодо збереження природи та природних ресурсів, це такі організації як Міжнародна рада ботанічних садів з охорони рослин, Міжнародна спілка лісових дослідницьких організацій, Міжнародна спілка охорони природи (до неї входить близько 800 неурядових організацій), Міжнародний суд екологічного арбітражу і примирення, Світова фундація дикої природи, Міжнародна спілка охорони птахів, Міжнародна спілка водно-болотних угідь, Грінпіс, Друзі Землі та інші[14] .

2. Загальна правосуб єктність міжнародних неурядових організацій

Для розгляду цього питання проведемо класифікацію організацій.

· Організації універсальні та спеціалізовані (за сферами, на які направлена діяльність).

· Міжнародні, регіональні або субрегіональні (за територіальною ознакою).

· Відкриті та закриті (за умовами вступу і членства).

Також є організації політико-правового характеру, ресурсні центри, організації місцевої дії.[15]

В Україні можна знайти приклад кожної з цих груп організацій. П’ять років тому був підготовлений довідник громадських неурядових організацій серед них Мама-86, Зелений світ, Бюро екологічних експертиз, Зелена хвиля, Екоправо-Київ, Екоправо-Львів (на сьогодні це Екологія-Право-Людина), Екоправо-Харків.

Провідні міжнародні неурядові організації в Лондоні в 2006 р. підписують Хартію загальної відповідальності міжнародних неурядових організацій глави одинадцяти провідних міжнародних організацій, що виступають на захист прав людини, довкілля і соціального розвитку. Це вперше підписана хартія загальної відповідальності організацій некомерційного сектору.

МНУО, що підписали Хартію:

· "ActіonAіd Іnternatіonal"

· Всесвітній альянс за громадську участь (CІVІCUS)

· "Грінпіс"

· Міжнародний альянс "Врятуйте дітей"

· Міжнародна федерація "Планета людей"

· "Міжнародна Амністія"

· Всесвітня організація із захисту прав споживачів

· "Оксфам"

· "Survіval Іnternatіonal"

· "Transparency Іnternatіonal"

· Всесвітняорганізаціяасоціаціймолодиххристиянськихжінок

Окремо розглянемо найавторитетніші міжнародні неурядові організації.

Міжнародний союз охорони природи та природних ресурсів (МСОП) (International Union for Conservation of Nature, IUCN) створений по рішенню затверджувальної асамблеї, що відбулася в жовтні 1948 р. в Фонтенбло (Франція). Він нараховує 600 членів, в тому числі 61 національний уряд та 120 урядових агенцій. МСОП проводить активну роботу щодо створення глобальних та регіональних природоохоронних стратегій.

Відповідно до ст.1 Статуту МСОП сприяє співпраці між урядами, національними та міжнародними організаціями, а також між окремими особами, що займаються питаннями охорони природи і збереження природних ресурсів шляхом проведення відповідних національних та міжнародних заходів. Членами МСОП можуть бути як уряди країн, так і окремі державні органи; приватні, суспільні і державні наукові центри; інститути; асоціації;[16] установи; суспільні організації (національні та міжнародні) та інші колективи осіб, що вносять свій здобуток в справу охорони природи. Індивідуальне членство передбачене тільки в комісіях цієї організації.[17]

Важливою подією в діяльності міжнародного природоохоронного руху була XIV Генеральна Асамблея МСОП, що пройшла в Ашгабаті у 1978 році. Головним підсумком було прийняття документа — Всесвітньої стратегії охорони природи. Тоді ж була створена і постійно поповнюється Червона книга про популяцію рідкісних і зникаючих видів ссавців, птахів, рептилій, амфібій. Запроваджена Зелена книга, де містяться дані про унікальні і рідкісні ландшафти Землі.

Видається серія конкретних програм з вивчення та охорони популяцій окремих тварин, а також місць їхнього проживання. МСОП приділяє постійну увагу збереженню птахів, тварин, створенню заповідників і національних парків. Важливим завданням МСОП є пропаганда природоохоронних знань, підготовка спеціалістів з охорони природи, формування екологічних знань у молоді.

Постійний зв’язок підтримує МСОП із Всесвітнім фондом охорони дикої природи, заснований у 1993 році. Його завдання — організація проектів з охорони тваринного світу і природних екосистем, знаходження коштів для їх фінансування, запрошення для роботи спеціалістів із МСОП та інших організацій, надання допомоги заповідникам, національним паркам, накопичення та розмноження природоохоронної інформації.[18]

Всесвітня фундація дикої природи (ВФДП)(WWF) – найбільша і найавторитетніша незалежна організація світу в галузі охорони навколишнього середовища. її основною метою є збереження біорізноманіття Землі, припинення деградації природного середовища планети і побудова майбутнього, в якому люди жили б в гармонії з природою. Національні офіси діють майже в 100 країнах світу, а також має підтримку в більш 1,2 мільйонів осіб в Сполучених Штатах – членів WWF, і близько 5 млн. в усьому світі. WWF бере участь у розробці екополітики і пріоритетів, створенні глобальних партнерств, надає підтримку природоохоронній діяльності в різноманітних регіонах.

WWFрозробляє унікальний спосіб роботи поєднання основних галузей науки, передбачає дії на всіх рівнях, від місцевого до глобального, і забезпечує поставку інноваційних рішень, які відповідають потребам людей і природи. А також координує проведення чотирьох міжнародних проектів: «Зміна клімату», «Моря, що перебувають під загрозою», «Ліси як джерело життя», «Жива вода», а також інших кампаній, таких як «Торгівля об'єктами живої природи».

Місія WWF полягає у збереженні природи. Використання найкращих існуючих наукових знань, збереження різноманітності форм життя на Землі, захист природних зон і популяцій диких рослин і тварин, у тому числі, що знаходяться під загрозою зникнення, заохочення стійких підходів до використання поновлюваних природних ресурсів, а також сприяння більш ефективному використанню ресурсів та енергії та максимальне скорочення забруднення. 82 відсотків коштів Всесвітньої фундації дикої природи спрямовуються на заходи щодо збереження миру. З 1985 року WWF вклав понад 1 млрд. дол США в більш ніж 12000 проектів. [19]

Міжнародна юридична організація (МЮО) створена в 1964 р. Конференція членів, що є найвищим органом організації, і виборний нею Виконавчий комітет, який веде поточні справи, створили в 1970 р. спеціальний відділ по політиці та праву навколишнього середовища. Він співпрацює із зацікавленими органами держав, міждержавних та неурядових організацій, а також з окремими спеціалістами, сприяє розвитку національного і міжнародного права навколишнього середовища. МЮО бере участь в підготовці ряду міжнародно-правових актів природоохоронного характеру, співпрацює з Міжурядовою робочою групою ЮНЕП по праву навколишнього середовища. Вона здійснила за останні 40 років ряд цікавих досліджень та публікацій.[20]

Глобальне водне партнерство (ГВП). Метою цієї організації є підтримка стійкого управління водними ресурсами в різних країнах. Це міжнародна мережа організацій і установ, відкрита для всіх організацій, зайнятих управлінням водними ресурсами. Члени ГВП є рівноправними партнерами, які зацікавлені в розвитку та управлінні водними ресурсами і дотримуються принципів Дубліна-Ріо. ГВП стимулює взаємодію міжчленами мережі шляхом допомоги «міждисциплінарним і спільно організованим» діалогам на глобальному або національному рівні, а також сприяє виконанню спільних програм.

Узявши за основу усвідомлення особистої і колективної відповідальності за порятунок природи й людства від загибелі паростком високої моральності і колективної свідомості став масовий екологічний рух. Саме він змусив міжнародні екологічні організації держав говорити про доцільність екополітики і дотримуватися таких принципів:

· поважне ставлення до природи і турбота про її збереження

· збереження тваринного і рослинного світу

· підвищення якості життя

· мінімальне вживання невідновних ресурсів

· діяльність людини в рамках здатності природи перенести її вплив без збитку

· удосконалення діяльності щодо навколишнього середовища.[21]

Міжнародний суд екологічного арбітражу і примирення (МСЕАП), Міжнародний екологічний суд – неурядова організація, створена 1994 р. у м. Мехіко. Перший склад включав 29 суддів з 24 країн. Діяльність регулює статут МСЕАП. Завданням суду є вирішення міжнародних питань охорони навколишнього середовища і природокористування, що здійснюється у трьох формах: консультування заінтересованих сторін на їхнє прохання на основі юридичного аналізу конкретної ситуації; примирення сторін на основі ухвалення компромісного рішення суперечливої ситуації, що влаштовує обидві сторони; проведення повноцінного судово-арбітражного процесу за взаємним бажанням сторін з ухваленням рішення, яке сторони заздалегідь визначають для себе обов’язковим. Розв’язання спорів у МСЕАП спирається на принципи третейського суду. МСЕАП розглядає суперечки, пов’язані з забрудненням навколишнього середовища сусідньої держави і відшкодування завданої їй екологічної шкоди; недопущенням, призупиненням екологічно шкідливої діяльності; спори щодо використання й охорони природних ресурсів у суміжних державах, про захист екологічних прав громадян. Розгляд справ у МСЕАП базується на міжнародному праві навколишнього середовища, національному законодавстві та прецедентах.[22]

“Друзі Землі” (FOEI) є міжнародною мережею екологічних організацій в 69 країнах. На відміну від багатьох інших МНУО, що діють на міжнародному рівні, "Друзі Землі" будується знизу вгору, як Конфедерації груп. Кожна країна має свою власну окрему організацію, перед тим як вступити до Друзів Землі. Ці організації проводять свою власну кампанії і координують свою діяльність через головний центр "Друзів Землі". Національні групи, часто складаються з низки місцевих груп, що працюють у своїх областях.

"Друзі Землі" розглядають екологічні проблеми в своїх соціальних, політичних і правозахисних контекстах. Їх кампанії виходить за рамки традиційної сфері збереження природного середовища, і спрямована на вирішення економічних питань і питань сталого розвитку. Спочатку заснована організація діяла в Північній Америці та Європі. В даний час її членство в значній мірі поширюється в групах країн, що розвиваються.

Сучасні пріоритети МНУО “Друзів Землі” на міжнародному рівні є проблеми:

· зміни клімату

· корпорацій та корпоративної відповідальності

· ГМО

· захисту та відновлення лісів

· торгівлі та її вплив на навколишнє середовище

До проблем окремих регіонів, що розглядаються на міжнародному рівні,

відносяться:

· опустелювання

· Антарктиди

· водних ресурсів

· забруднення морів та океанів

· гірничо-видобувної промисловості

· атомних електростанцій

Члени організації, в тієї чи іншої країни можуть мати назву "Друзі Землі" або еквівалент фрази перекладені на національну мову, наприклад, "Друзі Землі" (США), "Друзі Землі" (EWNI) (Англія Уельс та Північна Ірландія), "Друзі де-ла-Тьєррі (Іспанія та Аргентина). Тим не менше, приблизно половина з членів групи продовжує працювати під своїм ім'ям, а іноді відображає незалежне походження і подальше приєднання до мережі, таких, як ЕРА (Нігерія) і WALHI (Індонезія).

"Друзі Землі" були засновані в 1969 році в Сполучених Штатах Девідом Брауером. Міжнародною організація стала в 1971 році після наради представників із США, Швеції, Великобританії та Франції.

До знаменитих прихильників "Друзів Землі" відносять Dominic Voynet, який балотувався в 1995 і 2007 роках на французьких президентських виборах з "Les Verts" партія або Партія Зелених, і є її членом, Джей Кей, фронтмен від фанку / Acid Jazz групи Jamiroquai, відомий тим, що пожертвував частиною прибутку, отриманого від його продажу альбому "Друзі Землі" та "Оксфам"[23] .

Greenpeace – міжнародна громадська екологічна організація, основна мета якої – досягти рішення глобальних екологічних проблем. В тому числі шляхом привернення до них уваги громадськості і влади.

Базуючись в Амстердамі, Нідерланди, Грінпіс має 2,8 мільйони прихильників по всьому світу, і національні, а також регіональні відділення в 41 країнах. [24] В Україні Грінпіс з 1990 р.

Діяльність Greenpeace фінансується прихильниками цієї організації. Основний принцип відмова від фінансування промисловими компаніями, банками, державними структурами і політичними партіями, що гарантує незалежність дій.

Greenpeace – виник в 1971р. в Канаді. Першою серйозною дією стала акція проти ядерних випробувань на острові Амчітка у районі Аляски, після якої США відмовились від використання цього полігону.

Основною задачею Greenpeace є:

· зміна відношення людей до природи;

· вплив на громадську думку і тому приділяє велику увагу роботі засобами масової інформації.

Акції найважливіший інструмент Greenpeace. При їх проведенні завжди дотримується важливий принцип – „ненасильність”.

Міжнародний характер організації дозволяє Greenpeace впливати на виробників та продавців і вимагати від них дотримання екологічних норм і стандартів у всьому світі. В 1997 р. спільно з іншими екологічними організаціями Greenpeace добився від декількох міжнародних лісозаготівельних компаній працюючих на території Карелії, оголошення мораторію на вирубку найбільш цінних лісів. Цього вдалось досягти завдяки спільним зусиллям Greenpeace Росії, Фінляндії та інших недержавних природоохоронних організації.

Громадські кампанії Greenpeace спрямовані на:

· захист океану і лісів;

· поступово скасувати видобування палива і поновити джерело енергії, щоб зупинити зміну клімату;

· усунення токсичних, хімічних речовин;

· запобігання ядерної загрози та ядерного зараження;

· запобігання генетично модифікованої мікрофлори викинутої у природу;

· розвиток системи селективного збору і переробки побутових відходів.

Greenpeace відіграв основну роль, в прийнятті таких рішень:

· заборона експорту токсичної пустої породи, у менш розвинені країни;

· мораторій на вбивство китів;

· заборона на використання ядерної зброї.[25]

Міжнародна організація „Безпечна охорона здоров’я” (HCWH) на початок 2001 року до неї вже ввійшло 250 організацій з 10 країн, в тому числі 41 лікарня, ввійшли до складу HCWH. На сей час існує також структура — HCWH-Єurope, яка об'єднує організації Європи навколо платформи HCWH.

HCWH тісно співпрацює з мережею European Public Health Alliance (EPHA). Це мало окремий прояв під час підготовки та проведення Четвертої конференції на Раді міністрів з навколишнього природного середовища та здоров'я в червні 2004 року в Будапешті.

HCWH проводить дослідження і наполягає на застосуванні більш безпечних способів переробки відходів. HCWH займається просвітою населення щодо небезпеки діоксинів, ртуті та інших хімічних речовин, які впливають на здоров'я людини. Вона досліджує внесок сектора охорони здоров'я в збільшення забруднення навколишнього середовища. HCWH співробітничає з релігійними організаціями, профспілками, іншими групами населення, які стурбовані даними проблемами.

ВЕГО «МАМА-86» приєдналась до Коаліції HCWH в 2001 році.

Величезна робота проводиться Міжнародним науковим комітетом з проблем навколишнього середовища (СКОПЕ). Він реалізує 7 великих проектів:

1. Вивчення біогеохімічних циклів.

2. Вплив людини на відновлювані природні ресурси.

3. Людські поселення та навколишнє середовище.

4. Токсикологія навколишнього середовища.

5. Моделювання.

6. Моніторинг навколишнього середовища;

7. Громадська оцінка інформації про навколишнє середовище.

В Україні важливу роль відіграє Українська екологічна асоціація «Зелений світ», «Національний екологічний центр України» та «Союз Чорнобиль». Асоціація «Зелений світ» була заснована у 1988 році і проводить велику роботу під загальним девізом «Виживання, демократія, гуманізм». На її рахунку моніторинг кислотних дощів в Україні, акції захисту природних об'єктів, громадська екологопросвітницька діяльність. Національний екологічний центр України реалізує довгострокову програму «Зелений німб України». Велику позитивну роль відігравали та відіграють суспільні організації в запобіганні ядерної війни та загальній демілітаризації економіки. Декларація Паугоського руху, що підписана 97 лауреатами Нобелівської премії, повністю заперечує будь-які види ядерної зброї. При загальній позитивній ролі екологічного руху треба відзначити, що в окремих випадках він страждає «ідеалізацією» екології, а іноді навіть і екологічним екстремізмом. Сучасному суспільству потрібні прагматичні рішення, що враховують не тільки екологічні' але і соціальні та економічні аспекти будь-якої проблеми. Фундаментальних рішень глобальних екологічних проблем можна очікувати лише на рівні національних уряди оскільки вони вимагають високої професійної кваліфікації в поєднанні з цивільною моральністю та відповідальністю.[26]

3. Основні здобутки міжнародних неурядових організацій

Розвитку природоохоронного співробітництва сприяє проведення міжнародних форумів - Стокгольмської конференції ООН з навколишнього середовища (1972), день відкриття якої — 5 червня — було оголошено Всесвітнім днем навколишнього середовища; Наради з безпеки та співробітництва в Європі (Гельсинки, 1975); Глобального форуму з проблем виживання (Москва, 1990); Конференції ООН з навколишнього середовища та розвитку (ЮНСЕД, або КОСР-92, Ріо-де-Жанейро, 1992).

Під егідою ЮНЕП разом з ВМО та ЮНЕСКО було проведено в 1979 році в Ризі, у 1981 році в Тбілісі, а в 1983 році в Талліні міжнародні симпозіуми з комплексного глобального моніторингу забруднення навколишнього середовища.

Історія міжнародної екологічної співпраці налічує понад 150 років. Так, перші міжнародні документи з охорони навколишнього природного середовища було прийнято в кінці ХІХ століття

У 1875 р. Австро-Угорщина та Італія прийняли Декларацію про охорону птахів. У 1897 р. Росія, Японія, США уклали угоду про спільне використання та охорону морських котиків у Тихому океані. У 1900 році було прийнято Міжнародну угоду для збереження первісної фауни і флори в Африці. Перша міжнародна конвенція була укладена деякими європейськими країнами в 1902 році в Парижі про охорону птахів,корисних для сільського господарства. На жаль, ця Конвенція давала дозвіл на знищення деяких видів «шкідливих» птахів. У 1913 роках відбулася Перша Міжнародна конференція із захисту природи. У 1950 році в Парижі було підписано нову Конвенцію про охорону всіх видів птахів.

Проте найбільшу кількість міжнародних природоохоронних документів було прийнято, починаючи з другої половини XX століття. Найвагоміші з них — програма ООН «Людина та біосфера» (1968), Програма з навколишнього середовища (1972), Європейська угода про збереження тваринного і рослинного світу та природних біотопів (1979), Всесвітня хартія природи, прийнята Генеральною Асамблеєю Об'єднаних Націй у 1982 р., Європейська Хартія про навколишнє середовище та здоров'я (1990), Конвенція із захисту видів (1993), Конвенція збереження біорізноманіття (1993), Конвенція із захисту клімату (1984), Декларація про ліс (1994), Порядок денний XXI століття (1992).[27]

Важливими документами міжнародних природоохоронних відносин є Всесвітня хартія охорони природи, яка проголосила та взяла під захист право всіх форм життя на виживання; Конвенція про заборону воєнного та ворожого використання засобів впливу на природне середовище; Декларація про середовище, яке оточує людину, що є зведенням основних принципів міжнародного співробітництва; Конвенція про зміну клімату; Конвенція про біологічну різноманітність; Конвенція про боротьбу зі спустелюванням. Особливе значення має головний документ, прийнятий ЮНСЄД, — «Порядок денний на XXI століття» — всесвітній план дій з метою сталого розвитку, під яким слід розуміти таку модель соціально-економічного розвитку суспільства, коли життєві потреби людей будуть задовольнятися з врахуванням прав майбутніх поколінь на життя в здоровому та невиснаженому природному середовищі. Крім того, досягнення сталого розвитку неможливе без більш справедливого використання ресурсів природи, боротьби з бідністю, з одного боку, та неприпустимими розкошами — з іншого.

Вперше в історії міжнародного права в розробці, обговоренні і прийнятті Конвенції активну участь брала громадськість - в особі коаліції МНУО, яка мала право голосу на всіх переговорах і на IV Пан-Європейській Конференції Міністрів охорони навколишнього середовища в червні 1998 року в Оргусі, де й була прийнята Конвенція “Про доступ до інформації, участь громадськості в прийнятті рішень і доступ до правосуддя з питань, що стосуються навколишнього середовища”.[28]

Неофіційною кодифікацією на сьогодні займаються окремі вчені або їх колективи, національні інститути, громадські організації. Серед останніх головна роль належить створеному в 1948 р. Міжнародному союзу охорони природи і природних ресурсів (МСОП)[29] .

Наслідками роботи МСОП є підготовка декількох проектів конвенцій (переважно про охороно тваринного світу), проекти Всесвітньої стратегії і Хартії охорони природи, видали міжнародну «Червону книгу». МСОП є одним з найактивніших партнерів ЮНЕП. Разом з Всесвітньою фундацією охорони дикої живої природи він бере на себе виконання більшої частини проектів, що відносяться до охорони живих організмів, допомагає організації заповідників та національних парків, займається збереженням генетичного фонду.

МНУО допомагали створенню та підготовці таких проектів як, Африканська конвенція про охорону природи і природних ресурсів (1968 р.),

Конвенція про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що знаходяться на межі зникнення (1973) р., Угода про охорону білих ведмедів (1973 р.), Конвенція про охорону природи в південній частині Тихого океану (1976 р.), Конвенція про охорону мігруючих видів диких тварин (1979 р.). Разом з тим МНУО консультують країни щодо підготовки природоохоронних законопроектів. Наприклад такі країни як Панаму, Малаві, Таїланд, Свазіленд, Йорданія, Папуа-Нова Гвінея.[30]

Діяльність деяких організацій зосереджується в основному на фінансуванні природоохоронних заходів та проектів, наприклад така організація як WWF. Ще однією функцією МНУО є підготовка різноманітних досліджень, наприклад, «Правові та адміністративні аспекти управління навколишнім середовищем і природними ресурсами в країнах, що розвиваються».


Висновки

Отже, міжнародні неурядові організації екологічного напрямку спрямовують свою діяльність на вдосконалення міжнародного та національного законодавства. В світі існую достатня кількість МНУО, що займаються охороною навколишнього природного середовища.

Ще однією функцією міжнародних екологічних неурядових організацій є внесення до свідомості суспільством необхідності серйозно вирішувати проблеми, пов'язані зі станом природного середовища. Хоча в більшості випадків основнізусилля учасників екологічних організацій спрямовуються на боротьбу з наслідками екологічних порушень, а не на їхнє запобігання.

На сьогоднішній день серед найактивніших організацій знаходяться: Міжнародна рада ботанічних садів з охорони рослин, Міжнародна спілка лісових дослідницьких організацій, Міжнародна спілка охорони природи (до неї входить близько 800 неурядових організацій), Міжнародний суд екологічного арбітражу і примирення, Світова фундація дикої природи, Міжнародна спілка охорони птахів, Міжнародна спілка водно-болотних угідь, Грінпіс, Друзі Землі та інші.

МНУО допомагає багатьом країнам розробити та впровадити природоохоронні законопроекти. А також на міжнародному рівні стають незамінними консультантами в прийнятті різноманітних актів та розробці проектів щодо збереження та відновлення навколишнього природного середовища.

Серед пріоритетних напрямкіів екологічних МНУО є екологічна освіта та виховання, експертна діяльність, контроль за станом природних ресурсів, інформування та природоохоронна пропаганда, природоохоронні акції тощо.

Численні екологічні організації займаються екологічною журналістикою самі або взаємодіють зі ЗМІ. Значна кількість МНУО спрямовує свою діяльність на вирішення проблем збалансованого розвитку і раціонального природокористування, розвиток екологічного права, медичної екології, енергозбереження. Низка екологічних МНУО займається видавничою діяльністю. Недостатньо, поки що, екологічних МНУО правового спрямування; з екологізації виробництва, переробки вторинної сировини і відходів; екофілософії та впровадження морально-етичних засад збалансованого розвитку.


Список використаних джерел

1. Декларация Рио-де-Жанейро по окружающей среде и развитию (14 июня 1992 года);

2. Преамбула к Заключительному акту “Совещания по безопасности и сотрудничеству в Европе”(Хельсинки, 1 августа 1975 года);

3. Стокгольмская Декларация (16 июня 1972 года);

4. http://www.iucn.org/;

5. http://www.foe.co.uk/;

6. http://www.greenpeace.org/international/;

7. http://www.epl.org.ua/m_peregovory.htm;

8. http://jg.kiev.ua/pages/data/09/05.pdf;

9. Копылов М.Н. Международное экологическое право как отрасль современного международного права // Государство и право. 2007. № 1. С. 54-63;

10. Чернявська Л.Н. ООН і міжнародні неурядові організації (МНУО): нова якість взаємовідносин в умовах трансформації політичної системи світу // Актуальні проблеми міжнародних відносин. 2005. Випуск 58 (Частина ІІ). С. 114-120;

11. Заверуха Н.М., Серебряков В.В., Скиба Ю.А. Основи екології. – К.: Каравелла, 2006. – 368 с.;

12. Нешатаева Т.Н. Международные организации и право. — М.: Дело, 1998. — 272 с.;

13. Шибаева Е.А. Право международных организаций: Вопросы теории. — М.: Междунар. отношения, 1986. — 160 с.;

14. Міжнародне право в документах / За заг. ред. М. В. Буроменського. — К., - 276 с.;

15. Тускоз, Жан Міжнародне право / Київ-Будапешт: АртЕк, 1998. - 416с.

16. Міжнародне право. За заг. ред. М.В. Буроменського. – К.: Юрінком Інтер, 2005. - 336с.;

17. Черкес М.Ю. Міжнародне право – К.: Знання, 2001. - 284с.;

18. Международное публичное право/ Под ред. К.А.. Бекяшева. – М.: Проспект, 2003. - 640с.;

19. Злобін Ю.А. Основи екології. – К.: Лібра, 1998. – 248 с.;

20. Екологічна енциклопедія: у 3-х томах / Всеукраїнська екологічна ліга; [ред. кол: Толстоухов А.В., Тимочко Т.В., Стєценко Є.І. та ін.]. Т. 1. А - Е. – К.: Центр екологічної освіти та інформації, 2007. - 432с.;

21. Экология. Юридический энциклопедический словарь. Под. ред. проф. С.А.. Боголюбова. М.:НОРМА, 2001. - 448 с.;

22. Буткевич В.Г. Міжнародне право. Основи теорії. – К.: Либідь, 2002. - 608с.;

23. ЧичваринВ.А. Охрана природы и международные отношения. – М., 1970. - 288с.;

24. Колбасов О. С. Международно-правовая охрана окружающей среды. —М.: Междунар. отношения, 1982. —240 с.;

25. Екологічне право України. Академічний курс: Підручник для вищих навчальних закладів / Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького Нац. академії наук України; Київський університет права; За заг. ред. Ю.С. Шемшученка. – К.: Юридична думка, 2005. - 848с.;

26. Анцелевич, Г.О. Міжнародне публічне право.- К.:Алерта, 2005.- 424 с.;

27. Українська екологічна енциклопедія / Р.С. Дяків, А.В. Бохан, І.Й. Рибчич, П.О. Масляк, Р.П. та Федорищак; Дяків Р.С., Бохан А.В., Рибчич І.Й., Масляк П.О., Федорищак Р.П. та ін.- К.: Міжнародна економічна фундація, 2006. - 808с.;

28. Моравецкий В. Функции международной организации. -М., 1976.-384 с.

29. Муравьев В.И. Международные организации — специфические субъекты международного права. -К., 1990. 396 с.;

30. Нешатаева Т.Н. Международные организации и право. Новые тенденции в международно-правовом регулировании. -М., 1998. - 276 с.


[1] Заверуха Н.М., Серебряков В.В., Скиба Ю.А. Основи екології. – К.: Каравелла, 2006. – С. 349

[2] Нешатаева Т. Н. Международные организации и право. — М.: Дело, 1998. — 272 с.;

[3] Шибаева Е. А. Право международных организаций: Вопросы теории. — М.: Междунар. отношения, 1986. — 160 с.

[4] Міжнародне право в документах / За заг. ред. М. В. Буроменського . — С. 148—163.

[5] Тускоз, Жан Міжнародне право / Київ-Будапешт: АртЕк, 1998. - 416с.

[6] Міжнародне право. За заг. ред. М.В. Буроменського . – К.: Юрінком Інтер, 2005. - 336с.

[7] Черкес М.Ю. Міжнародне право - Київ: Знання, 2001. - 284с

[8] Международное публичное право / Под ред. К.А.. Бекяшева . - Москва: Проспект, 2003. - 640с.

[9] http://jg.kiev.ua/pages/data/09/05.pdf

[10] Злобін Ю.А . Основи екології. – К.: Лібра, 1998. – С. 214

[11] Екологічна енциклопедія: у 3-х томах / Всеукраїнська екологічна ліга; [ред. кол: Толстоухов А.В., Тимочко Т.В., Стєценко Є.І . та ін.]. Т. 1. А - Е. - Київ: Центр екологічної освіти та інформації, 2007. - 432с.

[12] Нешатаева Т. Н. Международные организации и право. Новые тенденции в международно-правовом регулировании. М., 1998. 276 с.

[13] Екологічна енциклопедія: у 3-х томах / Всеукраїнська екологічна ліга; [ред. кол: Толстоухов А.В., Тимочко Т.В., Стєценко Є.І . та ін.]. Т. 1. А - Е. - Київ: Центр екологічної освіти та інформації, 2007. - 432с.

[14] Экология. Юридический энциклопедический словарь. Под. ред. проф. С.А.. Боголюбова . М.:НОРМА, 2001. - 448 с.

[15] Буткеви ч В.Г . Міжнародне право. Основи теорії. - Київ: Либідь, 2002. - 608с.

[16] Чичварин В.А. Охрана природы и международные отношения. - М, 1970. - 288с.

[17] Колбасов О. С . Международно-правовая охрана окружающей среды. —М.: Междунар. отношения, 1982. —240 с.

[18] http://www.iucn.org/

[19] http://www.wwf.org/

[20] Колбасов О. С . Международно-правовая охрана окружающей среды. —М.: Междунар. отношения, 1982. —С. 112

[21] Заверуха Н.М., Серебряков В.В., Скиба Ю.А. Основи екології. – К.: Каравелла, 2006. – 368 с.

[22] Українська екологічна енциклопедія/ Р.С. Дяків, А.В. Бохан, І.Й. Рибчич, П.О. Масляк, Р.П. та Федорищак; Дяків Р.С., Бохан А.В., Рибчич І.Й., Масляк П.О., Федорищак Р.П. та ін.- К.: Міжнародна економічна фундація, 2006. - 808с.

[23] http://www.foe.co.uk/

[24] http://www.greenpeace.org/international/

[25] http://www.greenpeace.org/international/about/history

[26] Злобін Ю.А . Основи екології. – К.: Лібра, 1998. – С. 215

[27] Чернявська Л.Н. ООН і міжнародні неурядові організації (МНУО): нова якість взаємовідносин в умовах трансформації політичної системи світу // Актуальні проблеми міжнародних відносин. 2005. Випуск 58 (Частина ІІ). С. 114-120.

[28] http://www.epl.org.ua/m_peregovory.htm

[29] Копылов М. Н. Международное экологическое право как отрасль современного международного права // Государство и право. 2007. № 1. С. 54-63.

[30] Колбасов О. С . Международно-правовая охрана окружающей среды. —М.: Междунар. отношения, 1982. —С. 110

Оценить/Добавить комментарий
Имя
Оценка
Комментарии:
Где скачать еще рефератов? Здесь: letsdoit777.blogspot.com
Евгений07:48:59 19 марта 2016
Кто еще хочет зарабатывать от 9000 рублей в день "Чистых Денег"? Узнайте как: business1777.blogspot.com ! Cпециально для студентов!
08:46:10 29 ноября 2015

Работы, похожие на Реферат: Міжнародні неурядові організації як суб’єкти міжнародного екологічного права

Назад
Меню
Главная
Рефераты
Благодарности
Опрос
Станете ли вы заказывать работу за деньги, если не найдете ее в Интернете?

Да, в любом случае.
Да, но только в случае крайней необходимости.
Возможно, в зависимости от цены.
Нет, напишу его сам.
Нет, забью.



Результаты(151149)
Комментарии (1843)
Copyright © 2005-2016 BestReferat.ru bestreferat@mail.ru       реклама на сайте

Рейтинг@Mail.ru