Банк рефератов содержит более 364 тысяч рефератов, курсовых и дипломных работ, шпаргалок и докладов по различным дисциплинам: истории, психологии, экономике, менеджменту, философии, праву, экологии. А также изложения, сочинения по литературе, отчеты по практике, топики по английскому.
Полнотекстовый поиск
Всего работ:
364150
Теги названий
Разделы
Авиация и космонавтика (304)
Административное право (123)
Арбитражный процесс (23)
Архитектура (113)
Астрология (4)
Астрономия (4814)
Банковское дело (5227)
Безопасность жизнедеятельности (2616)
Биографии (3423)
Биология (4214)
Биология и химия (1518)
Биржевое дело (68)
Ботаника и сельское хоз-во (2836)
Бухгалтерский учет и аудит (8269)
Валютные отношения (50)
Ветеринария (50)
Военная кафедра (762)
ГДЗ (2)
География (5275)
Геодезия (30)
Геология (1222)
Геополитика (43)
Государство и право (20403)
Гражданское право и процесс (465)
Делопроизводство (19)
Деньги и кредит (108)
ЕГЭ (173)
Естествознание (96)
Журналистика (899)
ЗНО (54)
Зоология (34)
Издательское дело и полиграфия (476)
Инвестиции (106)
Иностранный язык (62792)
Информатика (3562)
Информатика, программирование (6444)
Исторические личности (2165)
История (21320)
История техники (766)
Кибернетика (64)
Коммуникации и связь (3145)
Компьютерные науки (60)
Косметология (17)
Краеведение и этнография (588)
Краткое содержание произведений (1000)
Криминалистика (106)
Криминология (48)
Криптология (3)
Кулинария (1167)
Культура и искусство (8485)
Культурология (537)
Литература : зарубежная (2044)
Литература и русский язык (11657)
Логика (532)
Логистика (21)
Маркетинг (7985)
Математика (3721)
Медицина, здоровье (10549)
Медицинские науки (88)
Международное публичное право (58)
Международное частное право (36)
Международные отношения (2257)
Менеджмент (12491)
Металлургия (91)
Москвоведение (797)
Музыка (1338)
Муниципальное право (24)
Налоги, налогообложение (214)
Наука и техника (1141)
Начертательная геометрия (3)
Оккультизм и уфология (8)
Остальные рефераты (21697)
Педагогика (7850)
Политология (3801)
Право (682)
Право, юриспруденция (2881)
Предпринимательство (475)
Прикладные науки (1)
Промышленность, производство (7100)
Психология (8694)
психология, педагогика (4121)
Радиоэлектроника (443)
Реклама (952)
Религия и мифология (2967)
Риторика (23)
Сексология (748)
Социология (4876)
Статистика (95)
Страхование (107)
Строительные науки (7)
Строительство (2004)
Схемотехника (15)
Таможенная система (663)
Теория государства и права (240)
Теория организации (39)
Теплотехника (25)
Технология (624)
Товароведение (16)
Транспорт (2652)
Трудовое право (136)
Туризм (90)
Уголовное право и процесс (406)
Управление (95)
Управленческие науки (24)
Физика (3463)
Физкультура и спорт (4482)
Философия (7216)
Финансовые науки (4592)
Финансы (5386)
Фотография (3)
Химия (2244)
Хозяйственное право (23)
Цифровые устройства (29)
Экологическое право (35)
Экология (4517)
Экономика (20645)
Экономико-математическое моделирование (666)
Экономическая география (119)
Экономическая теория (2573)
Этика (889)
Юриспруденция (288)
Языковедение (148)
Языкознание, филология (1140)

Дипломная работа: Формування резервів на покриття кредитних ризиків

Название: Формування резервів на покриття кредитних ризиків
Раздел: Рефераты по банковскому делу
Тип: дипломная работа Добавлен 13:36:31 27 июня 2010 Похожие работы
Просмотров: 3034 Комментариев: 2 Оценило: 0 человек Средний балл: 0 Оценка: неизвестно     Скачать

Факультет Кредитно - економічний

Кафедра Менеджмент банківської діяльності

Спеціальність "Банківська справа"

Магістерська програма 8105/1 Банківський менеджмент

Форма навчання заочна

МАГІСТЕРСЬКА ДИПЛОМНА РОБОТА

на тему "Формування резервів на покриття кредитних ризиків"

Київ 2010


РЕФЕРАТ

Дипломна магістерська робота містить 89 сторінок, 30 таблиць, 23 рисунки, список літератури з 84 найменувань, 8 додатків на 24 стор.

"Формування резервів на покриття кредитних ризиків".

Об'єкт дослідження: Спеціальні резерви, що формуються банками для покриття кредитних ризиків.

Предмет дослідження: Економічні відносини, що виникають в процесі формування та використання резервів на покриття кредитних ризиків.

Мета дипломної роботи: З’ясувати проблеми, що виникають в процесі формування і використання резервів, та можливі шляхи їх вирішення. Завданнями роботи є вирішення наступних задач:

- теоретичне дослідження сутності резервування кредитних ризиків та методологій оцінки кредитного ризику і розрахунку розмірів внутрішніх резервів банку на покриття кредитного ризику;

- аналіз діяльності комерційного банку ПАТ КБ "Приватбанк" та інших банків БС України в сегменті спеціального резервування кредитних ризиків у 2003 – 2009 роках;

- обґрунтування шляхів оптимізації вирішення задачі "резерви на кредитний ризик – прибутковість діяльності банку" в умовах наслідків світової фінансової кризи 2008 -2009 років в Україні.

Практична цінність отриманих результатів дипломного дослідження полягає в обґрунтуванні ефективність шляхів оптимізації розмірів створюваних резервів на покриття кредитного ризику за рахунок:

1. Зовнішнього страхування кредитних ризиків позичальниками в страхових компаніях як заходу зменшення внутрішніх резервів банків на кредитні ризики;

2. Сек’юритизації активів кредитної застави як заходу еквівалентного зменшення внутрішніх резервів банків на кредитні ризики.

Рік виконання магістерської дипломної роботи - 2009 - 2010

Рік захисту магістерської дипломної роботи - 2010


Зміст

Вступ

1. Сутність кредитного ризику та способи його мінімізації в банку

1.1 Сутність, особливості прояву кредитного ризику, критерії та методи його оцінювання

1.2 Характеристика сучасних способів мінімізації кредитного ризику в банку

1.3 Формування резервів під кредитні ризики, як один із способів мінімізації кредитного ризику

2. Аналіз практики формування банками резервів на покриття кредитних ризиків в ВАТ КБ "Приватбанк"

2.1 Аналіз кредитного ризику в діяльності досліджуваного банку

2.2 Аналіз якості кредитних операцій банку

2.3 Формування та використання банком резерву на покриття можливих втрат за кредитними операціями та нарахованими відсотками за кредитними операціями

2.4 Формування та використання банком резерву за дебіторською заборгованістю

3. Ефективність управління кредитними ризиками через оптимізацію обсягів формування резервів

3.1 Вплив світової кризи ліквідності на Україну та проблеми у сфері формування резервів на покриття кредитних ризиків

3.2 Шляхи вдосконалення процесу формування і використання резервів за кредитними ризиками

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

У діяльності сучасних комерційних банків України застосовуються наступні види резервів покриття банківських ризиків: внутрішній резервний фонд у складі власного капіталу на погашення можливої збитковості діяльності банку, зовнішній обов’язковий резерв на коррахунку в НБУ гарантування повернення залучених та запозичених коштів клієнтів банку, зовнішній резерв страхування вкладів фізичних осіб в Фонді гарантування вкладів, внутрішні спеціальні резерви компенсацій можливих втрат від активних операцій, які, у свою чергу, поділяються на наступні види резервів:

- під кредитні операції;

- під операції з цінними паперами;

- під дебіторську заборгованість;

- під нараховані доходи від активних операцій, сумнівні щодо їх одержання;

- резерв на всю суму коштів, розміщених на кореспондентських рахунках у банках (резидентах і нерезидентах), які визнані банкрутами або ліквідовуються за рішенням уповноважених органів, або які зареєстровані в офшорних зонах;

- резерв за коштами, розміщеними на кореспондентських рахунках, відкритих у банках-нерезидентах (балансові рахунки 1500, 1580), банки зобов'язані формувати резерв з урахуванням ризику країни.

Аналіз динаміки резервування кредитних ризиків в банківській системі України у передкризовому 2007 та кризових 2008 – 2009 років за даними НБУ показав, що з рівня резервування кредитних ризиків в сумарному кредитному портфелі банківської системи України – 4,0% (2005 - 2007 рр.) його величина зросла на протязі 2008 – 2009 рр. до рівня 15,4% станом на початок 2010 року, при цьому вперше за останні 10 років діяльність банківської системи України збиткова, а сумарний збиток за 2009 рік становить -23,5 млрд.грн.

Актуальність теми магістерської дипломної роботи полягає в тому, що створення внутрішніх резервів кредитних ризиків за рахунок доходів банку та прибутковість діяльності комерційного банку є взаємозалежними та протинаправленими процесами, які потребують дослідження та оптимізації в напрямку досягнення максимального прибутку при мінімально можливому ризику діяльності.

Об'єкт дослідження: Спеціальні резерви, що формуються банками для покриття кредитних ризиків.

Предмет дослідження: Економічні відносини, що виникають в процесі формування та використання резервів на покриття кредитних ризиків в комерційних банках.

Мета магістерської дипломної роботи: З’ясувати проблеми, що виникають в процесі формування і використання резервів на покриття кредитних ризиків в комерційних банках, та запропонувати можливі шляхи їх вирішення.

Для досягнення мети в магістерській дипломній роботі вирішені наступні завдання:

1. У першому розділі:

- визначена сутність, особливості прояву кредитного ризику, критерії та методи його оцінювання;

- систематизовані характеристики сучасних способів мінімізації кредит-ного ризику в банку;

- охарактеризоване формування резервів під кредитні ризики, як один із способів мінімізації кредитного ризику.

2. У другому розділі:

- проаналізована якість кредитних операцій дослідженого банку;

- проаналізоване формування та використання резерву на покриття можливих втрат за кредитними операціями;

- проаналізоване формування та використання резерву на покриття можливих втрат за нарахованими відсотками за кредитними операціями;

- проаналізоване формування і використання резерву за дебіторською заборгованістю.

3. У третьому розділі:

- виявлені проблеми у сфері формування резервів на покриття кредитних ризиків в комерційних банках України на фоні розвитку світової фінансової кризи 2008 – 2009 років;

- запропоновані можливі шляхи вдосконалення процесу формування і використання резервів за кредитними ризиками.

Методами дипломного дослідження були – історичний аналіз, структурний аналіз, первинні статистичні спостереження, групування та статистичний аналіз хронологічних рядів параметрів.

Магістерська дипломна робота виконана на матеріалах звітів про діяльність ПАТ КБ "Приватбанк" за 2003 -2009 роки, а також з використанням статистичних матеріалів по показникам діяльності банківської системи України з офіційних Інтернет-сайтів Національного банку України та Асоціації комер-ційних банків України за 2003 - 2009 роки.

Практична цінність отриманих результатів магістерського дипломного дослідження полягає в тому, що практика діяльності окремих банків БС України у 2008 – 2009 роках підтверджує дієвість та ефективність запро-понованих у дипломному проекті шляхів оптимізації (зменшення) розмірів створюваних резервів на покриття кредитного ризику при одночасному підвищенні прибутковості діяльності банку за рахунок:

1. Зовнішнього страхування кредитних ризиків позичальниками в страхових компаніях як заходу зменшення внутрішніх резервів банків на кредитні ризики;

2. Сек’юритизації активів кредитної застави як заходу еквівалентного зменшення внутрішніх резервів банків на кредитні ризики.


1. Сутність кредитного ризику та способи його мінімізації в банку

1.1 Сутність, особливості прояву кредитного ризику, критерії та методи його оцінювання

Ризик (з точки зору банку) - це потенційна можливість недоотримання доходів або зменшення ринкової вартості капіталу банку внаслідок несприятливого впливу зовнішніх або внутрішніх факторів. Такі збитки можуть бути прямими (втрата доходів або капіталу) чи непрямими (накладення обмежень на здатність організації досягати своїх бізнес-цілей). Зазначені обмеження стримують здатність банку здійснювати свою поточну діяльність або використовувати можливості для розширення бізнесу [20].

Ризик (з точки зору Національного банку України) - це ймовірність того, що події, очікувані або неочікувані, можуть мати негативний вплив на капітал та/або надходження банку. Толерантність до ризику (визначення рівня допустимого ризику) - це визначення того рівня ризику, на який банк погоджується йти для досягнення мети його діяльності та виконання його стратегічних завдань. Рівень допустимого ризику звичайно визначається у внутрішніх положеннях та планах банку, які затверджуються відповідно до принципів корпоративного управління [9].

Ризики діяльності банку виникають на основі як внутрішніх (ендогенних), так і зовнішніх (екзогенних) факторів. Важливим є те, що значна частина зовнішніх факторів знаходиться поза межами контролю з боку банку, а відтак банк не може мати повної впевненості щодо результатів майбутніх подій та часу їх виникнення.

Успішна діяльність банку в цілому великою мірою залежить від обраної стратегії управління ризиками. Мета процесу управління банківськими ризиками полягає в їх обмеженні або мінімізації, оскільки повністю уникнути ризиків неможливо. Управління банківськими ризиками, як правило, спрямоване на забезпечення отримання банком відповідної винагороди за прийняття ризиків. Виняток становлять нецінові ризики, щодо яких не існує кореляції між їх рівнем та величиною винагороди банка [69].

З метою здійснення банківського нагляду Національний банк України виділив дев'ять категорій ризику, а саме: кредитний ризик, ризик ліквідності, ризик зміни процентної ставки, ринковий ризик, валютний ризик, операційно-технологічний ризик, ризик репутації, юридичний ризик та стратегічний ризик [9]. Ці категорії не є взаємовиключними; будь-який продукт або послуга може наражати банк на декілька ризиків. Однак для зручності аналізу Національний банк виявляє та оцінює ці ризики окремо.

Згідно класифікації НБУ, внутрішні ризики банківської діяльності, віднесені до 9 основних категорій ризиків, розподіляються на 2 основні подкатегорії [9]:

- квантифіковані ризики, тобто ризики які піддаються кількісному оцінюванню і метою управління ними є оптимізація їх рівня;

- неквантифіковані ризики, які не піддаються кількісному оцінюванню.

Квантифіковані ризики визначаються за економічним змістом наступним чином:

1) Кредитний ризик є ймовірністю фінансових втрат внаслідок невиконання позичальниками своїх зобов'язань. Важливим складником кредитного ризику є галузевий ризик, який пов'язаний з невизначеністю щодо перспектив розвитку галузі позичальника. Одним із методів вимірювання галузевого ризику слугує систематичний, або b-бета-ризик. b-бета-ризик показує рівень коливань або відхилень у результатах діяльності галузі щодо загальної тенденції розвитку ринку чи економіки в цілому. Галузь із показником b-бета, що дорівнює одиниці, має коливання результатів, яке повторює рух ринку. Менш мінлива галузь матиме коефіцієнт b-бета нижчий за одиницю, а більш мінлива – більший за одиницю. Очевидно, вищий показник b-бета означає вищий рівень галузевого ризику. Визначення рівня показника b-бета для кожної галузі потребує надійної бази даних за великий період часу [50].

Регіональний кредитний ризик визначається специфікою певного адміністративного чи географічного району, що характеризується умовами, відмінними від середніх умов країни в цілому. Відмінності можуть стосуватися кліматичних, національних, політичних, законодавчих та інших особливостей регіону, які впливають на стан позичальника і тому стають складовою кредитного ризику. Кредитний ризик присутній не лише в операціях прямого кредитування, а й під час здійснення лізингових, факторингових, гарантійних операцій, у процесі формування портфеля цінних паперів та ін.

2) Ризик незбалансованої ліквідності пов'язується з імовірністю того, що банк не зможе своєчасно виконати свої зобов'язання або втратить частину доходів через надмірну кількість високоліквідних активів [45]. Ризик незбалансованої ліквідності може розглядатися як два окремих ризики: ризик недостатньої ліквідності та ризик надмірної ліквідності. Виміряти ризик ліквідності дуже складно, оскільки на цей показник впливає багато чинників, причому більшістю з них сам банк керувати не може. На практиці для контролю за рівнем ліквідності застосовують спеціальні показники, які здебільшого регулюються центральними банками країн, як наприклад показники методики НБУ [18].

Ризик неплатоспроможності тісно пов'язаний з ризиком недостатньої ліквідності та ризиком банкрутства і є похідним від решти ризиків. Ризик неплатоспроможності - означає ймовірність того, що банк не зможе виконати свої зобов'язання навіть за умови швидкої реалізації (продажу) активів. Саме тому процес управління базується на постійному контролі за рівнем загального ризику, який бере на себе банк.

3) Ризик зміни процентної ставки(процентний ризик) – це ймовірність фінансових втрат у зв’язку з мінливістю процентних ставок на ринку протягом певного періоду та в майбутньому [69]. Ризик зміни процентної ставки (процентний ризик) супроводжує діяльність позичальників, кредиторів, власників цінних паперів, інвесторів.

Основні типи ризику зміни процентної ставки [69]:

- ризик зміни вартості ресурсів;

- ризик зміни кривої дохідності;

- базисний ризик;

- ризик права вибору;

- ризик інфляції.

Базисний ризик визначається ймовірністю структурних зрушень у різних процентних ставках. Іншими словами, цей ризик зумовлюється виникненням асиметрії в динаміці окремих ставок (порівняльна характеристика) на противагу відсотковому ризику, який пов'язується зі змінами в рівнях відсоткової ставки з плином часу (динамічна характеристика).

4) Ринковий ризик – це наявний або потенційний ризик для надходжень чи капіталу, який виникає через несприятливі коливання вартості цінних паперів та товарів і курсів іноземних валют за тими інструментами, що є в торговому портфелі банку [69]. Ринковий ризик включає ризик зміни вартості цінних паперів і ризик інфляції.

Ризик зміни вартості цінних паперів (фондовий ризик) – це ймовірність фінансових втрат, які виникають у зв'язку зі зміною ринкової ціни цінних паперів чи інших інструментів фондового ринку. Цей ризик властивий усім учасникам фондового ринку: інвесторам, торгівцям, емітентам цінних паперів.

Ризик інфляції – це ймовірність майбутнього знецінювання грошових коштів, тобто втрати їх купівельної спроможності. Інфляційні процеси тією чи іншою мірою властиві більшості економічних систем. Це загальноекономічне явище, і тому банки не можуть суттєво впливати на нього. Однак банки можуть використати високі темпи інфляції для підвищення дохідності своїх операцій. З огляду на специфіку своєї діяльності банки мають реальні шанси опинитися серед тих, хто скористався стрімкою інфляцією на свою користь за рахунок приростів грошової маси та дії кредитного мультиплікатора у процесі кредитування клієнтів. Проте ризик інфляції має і негативний вплив, який виявляється в знецінюванні банківських активів і коштів власників банку – акціонерного капіталу.

5) Валютний ризик визначається ймовірністю втрат, пов'язаних зі зміною курсу однієї валюти щодо іншої [69]. Валютний ризик виникає в тих суб'єктів господарської діяльності, які мають на балансі активні, пасивні або позабалансові статті, деноміновані в іноземній валюті.

Основні типи валютного ризику:

- ризик трансакції;

- ризик перерахунку;

- економічний валютний ризик.

Ризик трансакції полягає в тому, що несприятливі коливання курсів іноземних валют впливають на реальну вартість відкритих валютних позицій. Оскільки цей ризик, як правило, випливає з операцій маркетмейкерства, дилінгу і прийняття позицій в іноземних валютах, він розглядається у рекомендаціях щодо ринкового ризику.

Ризик перерахування з однієї валюти в іншу (трансляційний) полягає в тому, що величина еквівалента валютної позиції у звітності змінюється в результаті змін обмінних курсів, які використовуються для перерахування залишків в іноземних валютах у базову (національну) валюту.

Економічний валютний ризик полягає у змінах конкурентоспроможності фінансової установи або її структур на зовнішньому ринку через суттєві зміни обмінних курсів.

6) Операційно-технологічний ризик – це потенційна загроза для існування банку, що виникає через недоліки корпоративного управління, недосконалість систем внутрішнього контролю, інформаційних технологій, процесів обробки інформації з погляду керованості, універсальності, надійності, контрольованості та безперервності роботи [69].

Технологічний ризик (ризик системи) пов'язаний з використанням у діяльності банку технічних засобів, високотехнологічного обладнання та технологій. Цей вид ризику породжується помилками в застосуванні комп'ютерних програм, у математичних моделях, формулах і розрахунках. Виникає він і в разі несвоєчасного або неадекватного інформування менеджерів, через хиби в інфраструктурних підсистемах, порушення в мережах або засобах зв'язку. Фінансові втрати банку спричинюються і помилками та збоями, і додатковими витратами на їх усунення.

Операційний ризик визначається ймовірністю виникнення невідповідності між витратами банку на здійснення своїх операцій та їхньою результативністю.

До неквантифікованих ризиків віднесені ризик репутації, юридичний ризик та стратегічний ризик.

7) Ризик репутації – це наявний чи потенційний ризик для надходжень чи капіталу, пов’язаний із несприятливим сприйняттям іміджу банку клієнтами, партнерами, контрагентами, акціонерами, органами нагляду [69].

Ризик втрати репутації пов'язується з можливою неспроможністю банку підтримувати свою репутацію як надійної та ефективно працюючої установи. Високий рівень залежності від залучених коштів робить банки особливо вразливими щодо цього ризику. Втрата довіри до банку вкладників може призвести до відпливу коштів і неплатоспроможності. Менеджмент банку має приділяти особливу увагу дотриманню нормативних вимог, постійному контролю за ліквідністю та загальним рівнем ризиковості банківських операцій.

8) Юридичний ризик - це наявний чи потенційний ризик для надходжень чи капіталу, який виникає через порушення або недотримання банком вимог законів, нормативно-правових актів, угод, а також через двозначне тлумачення законів і правил. З юридичним ризиком, як наслідок, пов’язані документарний ризик та ризик зловживань [69].

Документарний ризик полягає в можливості виникнення ненавмисної помилки в документації, яка може призвести до негативних наслідків – невиконання положень угоди, подання позову до суду, відмови від раніше прийнятих зобов'язань та ін. Документарний ризик можна суттєво знизити, посиливши системи контролю, аудиту, удосконаливши документообіг, автоматизувавши процес документування, підвищивши кваліфікацію персоналу.

Ризик зловживань – це можливість збитків для банку, до яких призводять шахрайство, розтрати, несанкціонований доступ до ключової інформації службовців або клієнтів банку, відмивання грошей, несанкціоноване укладення угод.

9) Стратегічний ризик - це наявний чи потенційний ризик для надходжень чи капіталу, який виникає через неправильні управлінські рішення, неналежну організацію рішень і на неадекватне реагування на зміни в бізнес-середовищі [69].

Стратегічний ризик пов'язується з помилками у реалізації функцій стратегічного менеджменту. Передусім ідеться про неправильне формулювання цілей і стратегій банку, помилки під час розробки стратегічного плану, неадекватне ресурсне забезпечення реалізації стратегій, а також хибний підхід до управління ризиками в банківській практиці.

Одним з наслідків стратегічного ризику, характерного для банків, є ризик впровадження нових продуктів – це ймовірність не досягти запланованого рівня окупності нових банківських продуктів, послуг, операцій чи технологій.

Процес управління ризиками складається з таких етапів:

1. ідентифікація – усвідомлення ризику, визначення причин його виникнення та ризикових сфер;

2. квантифікація – вимірювання, аналіз та оцінювання величини ризику;

3. мінімізація – зниження чи обмеження ризиків за допомогою відповідних методів управління;

4. моніторинг – здійснення постійного контролю за рівнем ризиків з механізмом зворотного зв'язку.

Для оцінки величини фінансових ризиків банку в основному використовують три групи показників:

- статистичні величини (стандартне відхилення, варіація, дисперсія, коефіцієнт бета);

- непрямі показники ризиковості діяльності, обчислені зазвичай у формі фінансових коефіцієнтів за даними публічної звітності;

- аналітичні показники (індикатори), призначені для оцінки конкретного виду ризику (валютного, відсоткового, кредитного, інвестиційного, незбалансованої ліквідності та ін.) в процесі внутрішнього аналізу діяльності банку.

Усі банкіські ризики розподіляються на фінансові та функціональні. На рис.1.1 наведений фінансово-функціональний розподіл внутрішніх банківських ризиків з додатковим розділом фінансових ризиків на цінові та нецінові групи.

Цінові фінансові ризики пов’язані з можливою зміною дохідності чи вартості активів і зобов’язань банку внаслідок зміни ринкових цін на фінансові та фізичні активи, що перебувають на балансі банку, або обліковуються на позабалансових рахунках. Трьома основними банківськими ризиками, що належать до групи цінових фінансових ризиків, є ризик зміни процентних ставок, валютний ризик і ризик зміни вартості цінних паперів [69].

У процесі управління ціновими ризиками банки застосовують низку спеціальних методів, об'єднаних спільною назвою – хеджування. Механізм хеджування забезпечує компенсацію фінансових втрат, що сталися через зміну ринкової ціни того чи іншого інструменту за однією позицією, доходами за іншою (компенсуючою) позицією. Хеджування дає змогу суттєво знизити або навіть уникнути цінових ризиків.


Рис.1.1. Фінансово-функціональний розподіл внутрішніх банківських ризиків [69]

Нецінові фінансові ризики визначаються можливими фінансовими втратами, які безпосередньо не пов’язані зі зміною ринкових цін активів. Це збитки внаслідок втрати активів, неповернення кредитів, банкрутства партнерів або емітентів цінних паперів. Найсуттєвішими з групи фінансових нецінових ризиків є кредитний ризик та ризик незбалансованої ліквідності банку.

Крім фінансових ризиків, великий вплив на діяльність банків справляють функціональні ризики, які виникають внаслідок неможливості здійснення своєчасного та повного контролю за фінансово-господарським процесом.

Функціональні ризики пов'язані з процесами створення й упровадження нових банківських продуктів і послуг, збору, обробки аналізу й передавання інформації, підготовки кадрового потенціалу та виконанням інших адміністративно-господарських операцій.

Функціональні ризики важче виявити та ідентифікувати, а також виміряти кількісно й виразити в грошових одиницях, ніж фінансові. Однак функціональні ризики не менш небезпечні, ніж інші види банківських ризиків, причому зрештою вони також призводять до фінансових втрат.

Банки намагаються знизити функціональні ризики, удосконалюючи системи внутрішнього аудиту, розвиваючи схеми документообігу, розробляючи внутрішні методики та техніко-економічне забезпечення окремих операцій.

В табл.1.1 наведені основні стратегічні концепції мінімізації та управління банківськими ризиками, що застосовуються комерційними банками.

Під час оцінки кредитного ризику розрізняють індивідуальний та портфельний кредитний ризик [38].

Джерелом індивідуального кредитного ризику є окремий, конкретний контрагент банку - позичальник, боржник, емітент цінних паперів.

Оцінка індивідуального кредитного ризику передбачає оцінку кредитоспроможності такого окремого контрагента, тобто його індивідуальну спроможність своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за взятими зобов'язаннями.

Портфельний кредитний ризик виявляється у зменшенні вартості активів банку (іншій, аніж унаслідок зміни ринкової процентної ставки).

Джерелом портфельного кредитного ризику є сукупна заборгованість банку за операціями, яким притаманний кредитний ризик, - кредитний портфель, портфель цінних паперів, портфель дебіторської заборгованості тощо. Оцінка портфельного кредитного ризику передбачає оцінку концентрації та диверсифікації активів банку.


Таблиця 1.1 Стратегічні концепції мінімізації та управління банківськими ризиками [22]

Характеристика ризику

Концепція

Ціль концепції

Фінансові (цінові ризики)

Ризики, щодо яких існує кореляція між їх рівнем та величиною винагороди банка

Управління ризиком

Оптимізувати співвідношення – "ризик/дохідність" для 2-х можливих варіантів:

1. Максимізуючи дохідність для заданого рівня ризику;

2. Мінімізуючи ризик для забезпечення заданого рівня дохідності

Нецінові ризики (юридичний ризик, ризик репутації, стратегічний ризик, операційно-технологічний ризик)

Ризики, щодо яких не існує кореляція між їх рівнем та величиною винагороди банка

Мінімізація ризику чи його уникнення

Знизити ризики до певного граничного рівня, намагаючись при цьому понести щонайменші витрати

Для оцінки кредитного ризику Національний банк України рекомендує враховувати наступні фактори [9]:

1) існування адекватної, ефективної, доведеної до виконавців внутрішньої нормативної бази (положень, процедур тощо) щодо управління кредитним ризиком, затвердженої відповідними органами банку, виходячи з принципів корпоративного управління, а також відповідної практики виконання її вимог;

склад портфелів активів (кредитний, інвестиційний тощо) та існування концентрацій. Суттєві фактори включають такі:

а)продукти;

б)види економічної діяльності;

в)класифікація/рейтинги ризику;

г)походження заборгованості;

д)клієнти;

е)розмір кредитів;

ж)географічні регіони;

з)непов'язані/споріднені контрагенти;

и)джерела погашення;

к)застава;

2) рівень забезпечення кредитного ризику заставою. Під час оцінки застави мають аналізуватися вид застави, якість, рівень покриття заборгованості заставою, адекватність та періодичність переоцінки застави, можливість реалізації, а також рівень і характер винятків у документації;

3) обсяг умовних зобов'язань банку (гарантій, непокритих і резервних акредитивів, кредитних ліній, обов'язкових та не обов'язкових до надання тощо);

4) тенденції щодо зростання обсягів активних операцій, прострочень, негативно класифікованих кредитів і збитків від активних операцій;

5) достатність резервів банку під можливі втрати за активними операціями; наявність своєчасної, достовірної та повної управлінської інформації;

6) ефективність кредитного адміністрування, включаючи кредитний аналіз, моніторинг, роботу з проблемними активами, оцінку застави і документальне оформлення застави;

7) адекватність методів, що використовуються для визначення кредитних проблем;

8) рівень комплектації і кваліфікація кадрів, зважаючи на обсяг та складність активних операцій банку;

9) чи застосовуються належні облікові підходи щодо балансових та позабалансових активів та резервів;

10) наявність належних механізмів контролю (аудит, внутрішні перевірки кредитної діяльності, відповідні процедури тощо) для класифікації портфелів, забезпечення точності даних і моніторингу дотримання положень або законів.

1.2 Характеристика сучасних способів мінімізації кредитного ризику в банку

Управління ризиками - це процес, за допомогою якого банк виявляє (ідентифікує) ризики, проводить оцінку їх величини, здійснює їхній моніторинг і контролює свої ризикові позиції, а також враховує взаємозв'язки між різними категоріями (видами) ризиків [30].

Система управління кредитним ризиком банку складається із регламентних документів - політик, положень, процедур, процесів тощо, - які затверджуються спостережною радою або правлінням банку відповідно до обраної ним форми корпоративного управління, з урахуванням розміру банку та складності його операцій [45].

Система управління кредитним ризиком має включати, як мінімум, такі компоненти [9]:

1) політику та положення щодо управління кредитним ризиком, які мають бути розглянуті та затверджені спостережною радою або правлінням банку, відповідно до принципів корпоративного управління. Такі політика та положення повинні підлягати періодичному перегляду;

2) Положення щодо кредитування, які враховують як балансові, так і позабалансові операції банку, а саме:

а) регламентують типи і умови кредитів, які надаватиме установа;

б) враховують характер ринків та галузей, яким надаватимуться кредити;

в) передбачають розгляд до взяття зобов'язання про надання кредиту: загального фінансового стану позичальника, характеру та вартості застави, характеру позичальника та його готовності погасити кредит згідно з угодою, а також фінансової відповідальності гаранта;

д) адекватно враховують концентрацію кредитного ризику і пов'язаних із ним потенційних ризиків;

е) інші питання, що пов'язані із кредитуванням, зокрема, порядок та процедуру визначення процентної ставки за кредитом та необхідної застави.

3) положення щодо лімітів ризику на одного контрагента, групу взаємопов'язаних контрагентів, за галузями або секторами економіки, за географічними регіонами або іншими кредитними операціями, які можна розглядати в сукупності (експозиціями); ці положення мають враховувати всі компоненти кредитного ризику, як балансові, так і позабалансові, на які наражається установа, а також можливий вплив інших категорій ризиків;

4) чітко визначену і продуману систему повноважень з прийняття рішень щодо ухвалення кредитних операцій;

5) комплексну систему оцінки кредитного ризику;

6) належну інформаційну базу, яка:

а)дозволяє керівництву приймати обґрунтовані кредитні рішення і оцінювати ризик на постійній основі;

б) дозволяє контролювати розмір, призначення та джерело заборгованості, а також дозволяє оцінити здатність позичальника своєчасно її погасити;

в) забезпечує можливість застосування відповідних штрафних санкцій проти позичальника, у випадках порушення умов договорів;

г) надає можливість здійснювати адекватне адміністрування і моніторинг кредиту;

д) дозволяє підтримувати зберігання і обробку даних за попередні періоди.

7) процес ідентифікації кредитів, якість яких погіршується, та належної роботи із проблемними активами, яка включає:

а) процес безперервного управління кредитними експозиціями (операціями в їхній сукупності), що вимагають посиленої уваги;

б) періодичні перевірки якості активів для ідентифікації проблемних активів;

в) методику ідентифікації, оцінки, обліку кредитів, чия якість погіршується, та створення під них відповідних резервів;

г) порівняння загальних сум проблемних активів з капіталом;

д)оцінку потенційних збитків за проблемними активами і формування резервів, достатніх для поглинання таких збитків;

е) підготовку та подання періодичних звітів керівництву і спостережній раді із достатньою інформацією для оцінки рівня ризику. Ці звіти мають включати наступне, але не обмежуватись цим:

- перелік кредитів у розрізі класифікації за ризиком;

- аналіз проблемних кредитів;

- оцінку напрямку ризику у кредитному портфелі;

- інформацію про проблемні кредити за кредитними інспекторами, філіями, галузями, видами забезпечення тощо;

- аналіз змін рівня резервів банку на основі рівня і тенденцій змін проблемних активів і загальної суми кредитів;

- аналіз концентрації кредитів за клієнтами, пов'язаними з ними особами, галузями економіки і регіонами;

- функцію незалежних перевірок кредитної діяльності, чиїм призначенням є аналіз якості як окремих кредитів, так і кредитного портфеля(ів) у цілому.

Результати цього аналізу мають надаватися правлінню і спостережній раді на регулярній основі.

Окремі банки, для більш ефективного управління кредитним ризиком використовують наступні інструменти:

1) створення, запровадження в експлуатацію та постійна актуалізація системи внутрішніх кредитних рейтингів;

2) на основі реальних спостережень принаймні щоквартально обчислення матрицю ймовірностей міграції кредитних рейтингів та оцінювання на основі такої матриці величини необхідних резервів під кредитні збитки у наступних періодах;

3) проведення бек-тестування міграції внутрішніх кредитних рейтингів на реальних даних за максимально можливий період часу.

Сучасні методи управління кредитним банківським ризиком, які застосовуються вітчизняними банками, в основному, директивно встановлені Національним банком України та розподіляються на:

- непряме регулювання ризиків нормативним регулюванням співвідношення регулятивного капіталу банку та окремих агрегатів активних та пасивних операцій банку, при якому власний капітал банку вважається основним страховим резервом для відшкодування можливих втрат залучених коштів клієнтів банку та інших банків [18];

- заставне забезпечення за рахунок активів позичальників сум виданих кредитів [12];

- створення за рахунок прибутку банку спеціальних резервів на відшкодування можливих втрат від активних операцій – кредитних операцій, ненадходження нарахованих кредитних доходів банку [12];

- страхування активів, які не мають заставного забезпечення та, в основному, вкладених в операції з комерційними цінними паперами.

З метою мінімізації кредитних ризиків комерційних банків Національний банк України установив нормативи кредитного ризику, недотримання яких може призвести до фінансових труднощів у діяльності банку [18]. Порядок їх розрахунку та нормативні вимоги до оптимальних рівней наведені в табл.1.2.

Базою для розрахунку економічних нормативів Н7, Н8 є регулятивний капітал банку. Базою для розрахунку економічних нормативів Н9, Н10 є статутний капітал банку [18].

Таблиця 1.2Нормативи, що встановлені НБУ для мінімізації кредитного ризику банків [18]

Назва нормативу

Методика розрахунку

Нормативне значення

1

Норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7)

Показник розміру кредитного ризику на одного контрагента визначається як співвідношення суми всіх вимог банку до цього контрагента та всіх позабалансових зобов'язань, виданих банком щодо цього контрагента, до регулятивного капіталу банку

Не більше 25%

2

Норматив великих кредитних ризиків (Н8)

Норматив великих кредитних ризиків визначається як співвідношення суми всіх великих кредитних ризиків, наданих банком щодо всіх контрагентів або груп пов'язаних контрагентів, з урахуванням усіх позабалансових зобов'язань, виданих банком щодо цього контрагента або групи пов'язаних контрагентів, до регулятивного капіталу банку

не має перевищувати 8-кратний розмір регулятивного капіталу банку

3

Норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9)

Норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру, визначається як співвідношення суми всіх зобов'язань цього інсайдера перед банком і всіх позабалансових зобов'язань, виданих банком щодо цього інсайдера, до статутного капіталу банку

Не більше 5%

4

Норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н10)

Норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам, визначається як співвідношення сукупної заборгованості зобов'язань усіх інсайдерів перед банком і 100 відсотків суми позабалансових зобов'язань, виданих банком щодо всіх інсайдерів, до статутного капіталу банку

Не більше 30%

Для ефективного функціонування банків важливо передбачити, зважувати і страхувати можливі ризики. Передусім це стосується ризиків за активними операціями, які тісно взаємопов’язані – один такий ризик тягне за собою цілу низку інших.

Велике значення має вибір як методів розрахунку ризиків, так і методів їх мінімізації. Серед основних інструментів регулювання або зменшення кредитних ризиків банків застосовуються наступні [30]:

- систематичний аналіз і постійний контроль за фінансовим станом клієнта банку, його кредитоспроможністю;

- резервування (створення резервів на покриття можливих втрат, пов’язаних із кредитними ризиками);

- страхування ризику;

- забезпечення кредитних зобов’язань за рахунок використання застави позичальником своїх активів;

- розподіл ризику у випадку, коли загальна сума кредиту, а відповідно і ризик, розподіляється між кількома банками;

- диверсифікація ризиків;

- обмеження ризику шляхом дотримання економічних нормативів, які встановлюються Національним банком;

- зважування ризиків;

- використання плаваючих процентних ставок.

1.3 Формування резервів під кредитні ризики, як один із способів мінімізації кредитного ризику

Резервування – один із напрямів мінімізації кредитних ризиків. Чим вищій ступінь ризику бере на себе банк, тим вищим повинен бути прибуток, на який він може розраховувати. Тому основна задача комерційного банку полягає в досягненні оптимального поєднання ризиковості та прибутковості банківських операцій [69]. Ключове завдання кожного банку пов’язано з управлінням ризиками з метою їх мінімізації, один із шляхів якої полягає у створенні резервів.

Зараз у роботі комерційних банків України використовуються наступні види резервів: внутрішній резервний фонд у складі власного капіталу на погашення можливої збитковості діяльності банку [1], зовнішній обов’язковий резерв на коррахунку в НБУ гарантування повернення залучених та запозичених коштів клієнтів банку [15], зовнішній резерв страхування вкладів фізичних осіб в Фонді гарантування вкладів [6], внутрішні резерви компенсацій можливих втрат від активних операцій, які, у свою чергу, поділяються на спеціальні резерви:

- під кредитні операції [12],

- під операції з цінними паперами [11];

- під дебіторську заборгованість [10];

- під нараховані доходи від активних операцій, сумнівні щодо їх одержання [12];

- резерв на всю суму коштів, розміщених на кореспондентських рахунках у банках (резидентах і нерезидентах), які визнані банкрутами або ліквідовуються за рішенням уповноважених органів, або які зареєстровані в офшорних зонах [12];

- за коштами, розміщеними на кореспондентських рахунках, відкритих у банках-нерезидентах (балансові рахунки 1500, 1580), банки зобов'язані формувати резерв з урахуванням ризику країни [12].

Резерв для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків (далі - резерв під кредитні ризики) є спеціальним резервом, необхідність формування якого обумовлена кредитними ризиками, що притаманні банківській діяльності. Створення резерву під кредитні ризики - це визнання витрат для відображення реального результату діяльності банку з урахуванням погіршення якості його активів або підвищення ризиковості кредитних операцій [12].

Бухгалтерський облік формування та використання резервів здійснюється відповідно до Інструкції з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 15.09.2004 N 435 [7].

З метою недопущення збитків від неповернення боргу через неплатоспроможність позичальників (контрагентів банку) оцінка кредитних ризиків здійснюється за всіма кредитними операціями та коштами, що розміщені на кореспондентських рахунках, які відкриті в інших банках як у національній, так і в іноземній валюті.

Банки самостійно визначають рівень ризику кредитних операцій, оцінюють фінансовий стан позичальників (контрагентів банку) та вартість застави в межах чинного законодавства.

З метою розрахунку резерву під кредитні ризики банки мають здійснювати класифікацію кредитного портфеля за кожною кредитною операцією залеж-но від фінансового стану позичальника, стану обслуговування позичальником кредитної заборгованості та з урахуванням рівня забезпечення кредитної операції. За результатами класифікації кредитного портфеля визначається категорія кожної кредитної операції: "стандартна", "під контролем", "субстандартна", "сумнівна" чи "безнадійна".

Загальна заборгованість за кредитними операціями становить валовий кредитний ризик для кредитора.

Для цілей розрахунку резервів на покриття можливих втрат за кредитними операціями визначається чистий кредитний ризик (в абсолютних показниках) шляхом зменшення валового кредитного ризику, класифікованого за ступенями ризику, на вартість прийнятного забезпечення.

Банки зобов'язані створювати та формувати резерви для відшкодування можливих втрат на повний розмір чистого кредитного ризику за основним боргом, зваженого на відповідний коефіцієнт резервування, за всіма видами кредитних операцій у національній та іноземних валютах.

Не здійснюється формування резерву: за бюджетними кредитами; за кредитними операціями між установами в системі одного банку; за операціями фінансового лізингу, якщо об'єктом цих операцій є нерухоме майно; за коштами, що розміщені банком на умовах субординованого боргу; за позабалансовими зобов'язаннями з кредитування (крім зобов'язань, наданих банкам), за якими банк не повинен надавати кошти за першою вимогою контрагента (тобто за якими банк не несе ризику); за коштами в іноземній валюті, що перерахована Національному банку.

Резерв під кредитні ризики поділяється на резерви під стандартну та нестандартну заборгованість за кредитними операціями. Резерви під нестандартну заборгованість формуються за кредитними операціями, класифікованими як "під контролем", "субстандартні", "сумнівні", а також "безнадійні":

- "стандартні" кредитні операції - це операції, за якими кредитний ризик є незначним і становить один відсоток чистого кредитного ризику.

- "під контролем" - це кредитні операції, за якими кредитний ризик є незначним, але може збільшитися внаслідок виникнення несприятливої для позичальника ситуації та становить п'ять відсотків чистого кредитного ризику.

- "субстандартні" кредитні операції - це операції, за якими кредитний ризик є значним, надалі може збільшуватись і становить 20 відсотків чистого кредитного ризику, а також є ймовірність несвоєчасного погашення заборгованості в повній сумі та в строки, що передбачені кредитним договором.

- "сумнівні" кредитні операції - це операції, за якими виконання зобов'язань з боку позичальника/контрагента банку в повній сумі (з урахуванням фінансового стану позичальника та рівня забезпечення) під загрозою, ймовірність повного погашення кредитної заборгованості низька та становить 50 відсотків чистого кредитного ризику.

- "безнадійні" кредитні операції - це операції, імовірність виконання зобов'язань за якими з боку позичальника/контрагента банку (з урахуванням фінансового стану позичальника та рівня забезпечення) практично відсутня, ризик за такими операціями дорівнює сумі заборгованості за ними.

Резерв під кредитні ризики формується в тій валюті, у якій враховується заборгованість.

Резерв під кредитні ризики використовується лише для покриття збитків за непогашеною позичальниками заборгованістю за кредитними операціями за основним боргом, стягнення якої є неможливим.

Банки зобов'язані здійснювати розрахунок резервів під стандартну та нестандартну заборгованість (з урахуванням строків погашення боргу за кредитними операціями) протягом місяця, у якому здійснено кредитну операцію (або укладено угоду на її здійснення). Формування резервів банки зобов'язані здійснювати щомісяця в повному обсязі незалежно від розміру їх доходів за групами ризику відповідно до сум заборгованості за кредитними операціями (у тому числі наданих зобов'язань з кредитування) за станом на перше число місяця, наступного за звітним, до встановленого строку для подання оборотно-сальдового балансу (щомісяця).

Безнадійна кредитна заборгованість списується банком за рахунок резерву під нестандартну заборгованість за рішенням правління банку.

Банки зобов'язані розробити та затвердити за рішенням відповідного органу банку внутрішньобанківське положення про порядок проведення кредитних операцій та методику проведення оцінки фінансового стану позичальника (контрагента банку). Ці документи повинні подаватися на вимогу вповноважених працівників Національного банку для перевірки достовірності оцінки фінансового стану позичальників, правильності їх класифікації та достатності резервів під кредитні ризики. Відсутність чи неподання цих документів для ознайомлення уповноваженим працівникам Національного банку вважається підставою для негативних висновків щодо якості активів та управління банку.

Якщо банк здійснює довгострокове кредитування інвестиційних проектів, то внутрішні положення банку мають містити правила щодо порядку видачі такого кредиту, методики оцінки інвестиційного проекту, методики аналізу бізнес-плану реалізації інвестиційного проекту та його самоокупності, порядку проведення обстеження позичальника, методики оцінки його інвестиційної кредитоспроможності, визначення схем кредитування інвестиційних проектів і регламенту підготовки прийняття рішень про надання інвестиційного кредиту.

Банки можуть класифікувати заборгованість за кредитними операціями та на підставі цієї класифікації формувати портфель однорідних споживчих кредитів, а також резерв за цим портфелем.

З метою розрахунку обсягу резерву під кредитні ризики та визначення чистого кредитного ризику банк повинен проаналізувати кредитний портфель.

Аналіз кредитного портфеля та класифікація кредитних операцій (валового кредитного ризику) здійснюється за такими критеріями:

- оцінка фінансового стану позичальника (контрагента банку);

- стан обслуговування позичальником (контрагентом банку) кредитної заборгованості за основним боргом і відсотків (комісій та інших платежів із обслуговування боргу) за ним у розрізі кожної окремої заборгованості та спроможність позичальника надалі обслуговувати цей борг;

- рівень забезпечення кредитної операції.

Критерії оцінки фінансового стану позичальника встановлюються кожним банком самостійно його внутрішніми положеннями щодо проведення активних операцій (кредитних) та методикою проведення оцінки фінансового стану позичальника (контрагента банку) з урахуванням вимог цього Положення, у яких мають бути визначені ґрунтовні, технічно виважені критерії економічної оцінки фінансової діяльності позичальників (контрагентів банку) на підставі аналізу їх балансів і звітів про фінансові результати в динаміці тощо. Методика проведення оцінки фінансового стану позичальника (контрагента банку), яка розроблена банком, є невід'ємним додатком до внутрішньобанківського положення банку про кредитування.

Для здійснення оцінки фінансового стану позичальника - юридичної особи банк має враховувати такі основні економічні показники його діяльності:

платоспроможність (коефіцієнти миттєвої, поточної та загальної ліквідності);

фінансова стійкість (коефіцієнти маневреності власних коштів, співвідношення залучених і власних коштів);

- обсяг реалізації;

- обороти за рахунками (співвідношення надходжень на рахунки позичальника і суми кредиту, наявність рахунків в інших банках; наявність картотеки неплатежів - у динаміці);

- склад та динаміка дебіторсько-кредиторської заборгованості (за останній звітний та поточний роки);

- собівартість продукції (у динаміці);

- прибутки та збитки (у динаміці);

- рентабельність (у динаміці);

- кредитна історія (погашення кредитної заборгованості в минулому, наявність діючих кредитів).

Банки повинні визначати значення показників платоспроможності позичальника та його фінансової стійкості з урахуванням статистичних даних галузі господарства, у якій він працює, і даних про результати його діяльності.

Класифікація позичальників - юридичних осіб (у тому числі банків) здійснюється за результатами оцінки їх фінансового стану та оцінки стану обслуговування (погашення) кредитного боргу розподіленням на стадії підготовки до видачі кредиту на 5 класів – "А", "Б", "В", "Г", "Д" (Додаток А) [12].

На стадії дії кредитної угоди банками щомісячно здійснюється визначення поточної групи кредитних операцій за станом обслуговування позичальником боргу за ними (Додаток Б), класифікуючи їх стан як "добрий", "слабкий", "незадовільний"[12].

Відповідно до перелічених критеріїв банками здійснюється класифікація кредитного портфеля за ступенем ризику та визначається категорія кредитної операції - позичальник зараховується до відповідного класу (табл.1.3).

Таблиця 1.3 Класифікація кредитних операцій банку за рівнем кредитного ризику [12]

Фінансовий стан позичальника

(клас)

Обслуговування боргу позичальником (група)

"добре"

"слабке"

"незадовільне"

"А"

"стандартна"

"під контролем"

"субстандартна"

"Б"

"під контролем"

"субстандартна"

"субстандартна"

"В"

"субстандартна"

"субстандартна"

"сумнівна"

"Г"

"сумнівна"

"сумнівна"

"безнадійна"

"Д"

"сумнівна"

"безнадійна"

"безнадійна"

Під час визначення чистого кредитного ризику для розрахунку резерву сума валового кредитного ризику окремо за кожною кредитною операцією може зменшуватися на вартість прийнятного забезпечення, що зазначене в цьому пункті, або об'єкта фінансового лізингу (рухомого майна).

Безумовні гарантії беруться до розрахунку при визначенні резерву під кредитні ризики за вартістю, що диференційована залежно від виду гарантії і класифікації виду кредитної операції(табл.1.4) [12].

Предмети застави (майно та майнові права позичальника чи третіх осіб - майнових поручителів) беруться до розрахунку при визначенні резерву під кредитні ризики з урахуванням виду застави, класифікації кредитної операції та валюти кредиту (Додаток В) [12].

На підставі класифікації валового кредитного ризику та враховуючи прийнятне забезпечення, банк визначає чистий кредитний ризик за заборгованістю за кожною кредитною операцією (крім заборгованості за кредитними операціями, що включена до портфеля однорідних споживчих кредитів) і зважує його на встановлений коефіцієнт резервування(табл.1.5).

Таблиця 1.4 Відсоток урахування безумовних гарантій [12]

Класифіковані кредитні операції

Відсоток вартості забезпечення (гарантії), що береться до розрахунку чистого кредитного ризику за окремою кредитною операцією

Кабінету Міністрів України

урядів країн категорії "А"

міжнародних багатосторонніх банків

банків з рейтингом не нижче ніж "інвестиційний клас", забезпечені гарантії банків України

"Стандартна"

100

100

100

100

"Під контролем"

100

100

100

100

"Субстандартна"

50

100

100

100

"Сумнівна"

20

20

20

20

"Безнадійна"

0

0

0

0


Таблиця 1.5 Відсоток резервування від чистого кредитного ризику(за ступенем ризику) за кредитними операціями [12]

Категорія кредитної операції

Відсоток резервування (за ступенем ризику) за кредитними операціями

у гривні

в іноземній валюті

За однорід-

ними споживчими кредитами

з позичаль-

никами, у яких є джерела надходження валютної виручки

з позичальниками, у яких немає джерел надходження валютної виручки

"Стандартна"

1 %

2 %

50 %

2 %

"Під контролем"

5 %

7 %

100 %

10 %

"Субстандартна"

20 %

25 %

100 %

40 %

"Сумнівна"

50 %

60 %

100 %

80 %

"Безнадійна"

100 %

100 %

100 %

100 %

Для врахування ризику країни при розрахунку резерву за коштами, що містяться на кореспондентських рахунках, які відкриті в інших банках, депозитами до запитання в інших банках і сумнівною заборгованістю за цими коштами використовується встановлений міжнародними рейтинговими агентствами рейтинг, який підтверджено в бюлетені однієї з провідних світових рейтингових компаній (Fitch IBCA, Moody's, Standard & Poors тощо). Розмір резерву визначається шляхом зваження суми коштів, що обліковується на коррахунку окремого банку, на відповідний коефіцієнт резервування (табл.1.6).

Банки та інші позичальники, що розташовані в країнах, рейтинг яких не підтверджений однією з провідних світових рейтингових компаній, належать до групи 7. До групи 8 належать банки (резиденти і нерезиденти) та інші позичальники, що визнані банкрутами або ліквідовуються за рішенням уповноважених органів, а також банки, що зареєстровані в офшорних зонах. Ризики за коштами, що розміщені на кореспондентських рахунках, відкритих в інших банках, які віднесені до груп 1 - 2, вважаються "стандартними", а віднесені до груп 3 - 8 - "нестандартними".


Таблиця 1.6 Відсоток резервування (за ступенем ризику) за коштами на кореспондентських рахунках інших банків [12]

N групи

Коефіцієнт резервування ( %)

1

0

2

2

3

10

4

20

5

30

6

40

7

50

8

100

2. Аналіз практики формування банками резервів на покриття кредитних ризиків в ПАТ КБ "Приватбанк"

2.1 Загальний аналіз кредитного ризику в діяльності досліджуємого банку

Стан банківської системи України за результатами 10-ти місяців діяльності у 2009 році у порівнянні з результатами діяльності за 2008 рік характеризується наступними показниками впливу наслідків світової фінансової кризи на діяльність банківської системи України [80]:

1). В стадії фінансового оздоровлення та введення зовнішнього управління (тимчасовий адміністратор) з боку Національного банку України знаходяться 15 комерційних банків, з них 2-банки ("Надра", "Укрпромбанк") належать до 1 групи найбільших системних багатофілійних банків України.

2). Зобов’язання банків за станом на 01.11.2009 становлять 748,7 млрд. грн. та за 10 місяців 2009 року знизились на -57,1 млрд.грн.

3). Обсяг коштів фізичних осіб в банківській системі України знизився за 10 місяців 2009 року на – 31,1 млрд.грн., обсяг коштів юридичних осіб знизився на – 10,2 млрд.грн.

4). За станом на 01.11.2009 активи банків становили 875,6 млрд. грн., за 10 місяців 2009 року відток коштів з банківської системи України становить – 51,6 млрд.грн.

Загалом банківська система України за 10 місяців 2009 року характеризується збитковістю діяльності:

- доходи банків склали 119,8 млрд. грн., з них: процентні доходи становили 101,7 млрд. грн. (або 84,8% від загальних доходів), комісійні доходи – 13,6 млрд. грн. (11,3%);

- витрати банків склали 138,0 млрд. грн., з них: процентні витрати – 56,0 млрд. грн. (або 40,6% від загальних витрат), відрахування в резерви – 51,7 млрд. грн. (37,4%), комісійні витрати – 2,5 млрд. грн. (1,8%);

- загальний збиток -18,2 млрд.грн.

Досліджуємий в магістерській роботі ПАТ КБ "ПриватБанк" заснований як товариство з обмеженою відповідальністю згідно з рішенням зборів засновників від 07.02.1992 року і зареєстрований НБУ 19.03.1992 року, про що внесено запис у Книгу реєстрації комерційних банків України № 92. У 2000 році банк реорганізований у Закрите акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" і перереєстрований НБУ 4 вересня 2000 року(реєстраційний №92), у 2009 році – банк перереєстрований у публічне акціонерне товариство – ПАТ КБ "Приватбанк" [79].

Форма власності – приватна (код-10). Юридична адреса і фактичне місце знаходження банку: 49094, м.Дніпропетровськ, вул.Набережна Перемоги,50, тел./факс:778-54-74. Кореспондентський рахунок № 32009100400 в ОУ НБУ м.Дніпропетровськ, МФО 305299, кодЄДРПОУ 14360570.

Станом на 01.01.2009 року (за 2008 рік) ПАТ КБ "Приватбанк" продовжив утримання позиції лідера по обсягам агрегатів валюти балансу і займає наступні рейтингові місця та відносні частки фінансів банківської системи України [81]:

- Обсяг валюти активів балансу – 80165,5 млн.грн.( 1 місце – 8,98%);

- Обсяг власного капіталу – 8 711,9 млн.грн.( 2 місце – 7,05%);

- Обсяг статутного капіталу – 523,7 млн.євро (2 місце);

- Обсяг кредитно-інвестиційного портфеля

– 71 853,6 млн.грн.( 1 місце – 9,43%);

- Обсяг резервів на кредитні ризики – 8368,12 млн.грн. (11,5% КІП);

- Обсяг поточних і строкових депозитів фізичних осіб

– 32 750,1 млн.грн.( 1 місце – 16,16%);

- Обсяг поточних і строкових депозитів юридичних осіб

– 24 743,1 млн.грн.( 2 місце – 11,17%);

- Обсяг балансового прибутку – 1 291,78 млн.грн. (1 місце – 17,33%);

- Прибутковість статутного капіталу – 22,723 % (15 місце);

- Прибутковість активів балансу – 1,611 % (19 місце);

Станом на 01.10.2009 року (за 3 квартали 2009 року) ПАТ КБ "Приватбанк" продовжив утримання позиції лідера по обсягам агрегатів валюти балансу і займає наступні рейтингові місця та відносні частки фінансів банківської системи України [81]:

- Обсяг валюти активів балансу – 81510,02 млн.грн.( 1 місце – 9,59%);

- Обсяг власного капіталу – 10 440,977 млн.грн.( 3 місце – 7,654%);

- Обсяг статутного капіталу – 584,436 млн.євро (3 місце);

- Обсяг кредитно-інвестиційного портфеля

– 68 012,18 млн.грн.( 1 місце – 10,03%);

- Обсяг резервів на кредитні ризики – 11778,81 млн.грн. (16,02% КІП);

- Обсяг поточних і строкових депозитів фізичних осіб

– 30 476,47 млн.грн.( 1 місце – 16,148%);

- Обсяг поточних і строкових депозитів юридичних осіб

– 21 838,44 млн.грн.( 1 місце – 11,314%);

- Обсяг балансового прибутку – 521,65 млн.грн. (2 місце);

- Прибутковість статутного капіталу – 7,659 % (16 місце);

- Прибутковість активів балансу – 0,640 % (22 місце);

Але, за 3 квартали 2009 року кредитний ризик в досліджуємому ПАТ КБ "Приватбанк" суттєво виріс, що інтегрально характеризується як абсолютними показниками, наведеними в балансах та звітах про фінансові результати діяльності банка у 2003 - 2009 роках (Додаток Г) [79], які наведені динамікою приростів обсягів кредитного портфелю та обсягів створених резервів на кредитні ризики, наведених в таблицях Додатку Д та на графіках рис.2.1.


Рис. 2.1 – Динаміка росту абсолютних рівнів кредитів юридичним і фізичним особам та резервів на кредитні ризики в ЗАТ КБ "Приватбанк" у 2003 - 2009 роках

Як показує аналіз графіків, наведених на рис.2.1:

1) обсяг кредитно-інвестиційного портфелю КІП знизився з рівня 71,853 млрд.грн. (01.01.2009) до рівня 68,01 млрд.грн. (01.10.2009), тобто на -3,84 млрд.грн.;

2) а обсяг створеного резерву кредитних ризиків з рівня 8,368 млрд.грн. (01.01.2009) зріс до рівня 11,778 млрд.грн., тобто на + 3,4 млрд.грн.;

Як показує аналіз графіків динаміки приросту показників кредитного портфеля, наведених на рис.2.2:

1) з жовтня 2008 року ланцюговий темп приросту резервів на кредитні ризики став суттєво перевищувати темп приросту обсягу кредитного портфелю, при цьому максимальне значення щомісячного приросту обсягу створених резервів у 84,6% відповідає даті 01.01.2009 року (переведення більшої частини річного прибутку в резерви на знецінення кредитного портфелю);


Рис.2.2. Динаміка ланцюгових приростів обсягів кредитного портфелю та обсягів створених резервів на кредитні ризики в ПАТ КБ "Приватбанк" у 2003 – 2009 рр.

При цьому (див. таблиці Додатку Д):

1) рентабельність активів ROA по чистому прибутку за рахунок формування підвищених резервів на кредитні ризики різко знизилась з рівня 1,611% (01.01.2009) до рівня 0,64% (01.10.2009);

2) а рентабельність власного статутного капіталу (дивідендна доходність акцій ПАТ - ROE) по чистому прибутку за рахунок формування підвищених резервів на кредитні ризики різко знизилась з рівня 22,723% (01.01.2009) до рівня 7,659% (01.10.2009).

На рис.2.3. наведені графіки показників динаміки структури кредитного портфеля ПАТ КБ "Приватбанк" за сегментами кредитування у 2006 – 2008 роках. Як показує аналіз даних, наведених на рис.2.3, пріоритетними сегментами кредитування банку у 2008 році були:

- кредитування фізичних осіб – частка 36,6%;

- кредитування торгівлі – частка 24,14%;

- наростання обсягів кредитування виробництва – частка 10,35%;

- наростання обсягів кредитування середнього та малого бізнесу – частка 9,66%;

- відновілення обсягів кредитування металургії – частка 4,8%;

Треба відмітити різке падіння частки кредитування будівництва, що пов’язане з кризою 2008 – 2009 років в будівництві в Україні.

Рис.2.3. Динаміка структури кредитного портфеля ПАТ КБ "Приватбанк" за сегментами кредитування у 2006 – 2008 роках [79]

Аналіз структури резервуємого кредитного портфелю ПАТ КБ "Приват-банк" (видані балансові кредити + позабалансові кредитні гарантії+позабалансові зобов’язання по кредитувнню) станом на 01.01.2009 року, розподілений за інтег-ральними показниками ризикованості кредитів по методології [12], показує, що в відсоткових частинах резервуємий кредитний портфель розподілений на:

1) "Стандартні" кредити – 70,5 % (Відсоток резервування 1-2% -табл.1.5);

2) Кредити "під контролем" – 0,76 %( Відсоток резервування 5-7% );

3) "Субстандартні" кредити – 17,65% (Відсоток резервування 20-25%);

4) "Сумнівні до повернення" кредити – 7,88% (Відсоток резервування 50-60%);

5) "Безнадійні до повернення" кредити – 3,21% (Відсоток резервування 100% );

Аналіз структури "Стандартних" кредитів в резервуємому кредитному портфелі ЗАТ КБ "Приватбанк" станом на 01.01.2009, наведений на рис.2.4, показує, що основними частками "стандартного" сегменту портфеля є:

Рис. 2.4. Структура "Стандартних" кредитів в резервуємому кредитному портфелі ЗАТ КБ "Приватбанк" станом на 01.01.2009

- позабалансові зобов’язання по кредитуванню та наданим гарантіям – 37,17%;

- кредити, надані фізичним особам – 21,04%;

- кредити юрособам, видані за врахованими векселями – 11,13%;

- кредити юрособам, видані по внутрішнім торговим операціям – 7,95%.

Аналіз структури кредитів "Під контролем" в резервуємому кредитному портфелі ЗАТ КБ "Приватбанк" станом на 01.01.2009, наведений на рис.2.5, показує, що основними частками сегменту "під контролем" портфеля є:


Рис. 2.5. Структура кредитів "Під контролем" в резервуємому кредитному портфелі ПАТ КБ "Приватбанк" станом на 01.01.2009

- позабалансові зобов’язання по кредитуванню та наданим гарантіям – 46,48%;

- кредити, надані фізичним особам – 19,4%;

- кредити юрособам, видані за врахованими векселями – 11,94%;

- кредити юрособам, видані по внутрішнім торговим операціям – 8,53%.

Аналіз структури "Субстандартних" кредитів в резервуємому кредитному портфелі ЗАТ КБ "Приватбанк" станом на 01.01.2009, наведений на рис.2.6, показує, що основними частками "субстандартного" сегменту портфеля є:


Рис. 2.6. Структура "Субстандартних" кредитів в резервуємому кредитному портфелі ПАТ КБ "Приватбанк" станом на 01.01.2009

- позабалансових зобов’язань по кредитуванню та наданим гарантіям в сегменті немає;

- кредити, надані фізичним особам – 23,0%;

- кредити юрособам, видані за врахованими векселями – 26,95%;

- кредити юрособам, видані по внутрішнім торговим операціям – 19,25%.

Аналіз структури "Сумнівних до повернення" кредитів в резервуємому кредитному портфелі ЗАТ КБ "Приватбанк" станом на 01.01.2009, наведений на рис.2.7, показує, що основними частками "сумнівного" сегменту портфеля є:

- кредити, надані фізичним особам – 41,4%;

- кредити юрособам, видані за врахованими векселями – 20,51%;

- кредити юрособам, видані по внутрішнім торговим операціям – 14,65%.


Рис. 2.7. Структура "Сумнівних" кредитів в резервуємому кредитному портфелі ПАТ КБ "Приватбанк" станом на 01.01.2009

Аналіз структури "Безнадійних до повернення" кредитів в резервуємому кредитному портфелі ЗАТ КБ "Приватбанк" станом на 01.01.2009, наведений на рис.2.8, показує, що основними частками "безнадійного" сегменту портфеля є:

- кредити, надані фізичним особам – 75,5%;

- кредити юрособам, видані за врахованими векселями – 8,57%;

- кредити юрособам, видані по внутрішнім торговим операціям – 6,12%.


Рис. 2.8. Структура "Безнадійних" кредитів в резервуємому кредитному портфелі ПАТ КБ "Приватбанк" станом на 1.01.2009

Таким чином, найбільш ризикованими сегментами кредитування в ПАТ КБ "Приватбанк" є кредитування фізичних осіб (інвестиційні та поточні потреби), при цьому в "безнадійному" сегменті кредитного портфелю інвестиційне (іпотечне) кредитування фізичних осіб займає самостійно частку 42,4%. Проблема цих іпотечних кредитів, які заставою повинні були покривати весь кредитний ризик, полягає в тому, що на фоні світової фінансової кризи в Україні у 2008 -2009 роках реалізована масова недобудова прокредитованого житла, що привело до знецінення іпотечної застави до нуля.

2.2 Аналіз якості кредитних операцій банку

Для аналізу якості кредитного портфелю ПАТ КБ "Приватбанк" у 2007 - 2008 роках в дипломному дослідженні побудовані технологічні таблиці динаміки та структури показників кредитного портфеля в розрізі сегментів кредитування (кредити юрсобам, репокредити, приватним підприємцям, іпотечні кредити фізособам, споживчі кредити фізособам, інші кредити фізособам):

- рівень ризикового знецінення кредитів по окремим сегментам в кредитному портфелі 2007 -2008 рр. (табл.Е.1 Додаток Е);

- якість заставного забезпечення кредитів по окремим сегментам в кредитному портфелі 2007 -2008 рр. (табл.Е.2 Додаток Е).

Як показує спільний аналіз даних табл.Е.1 Додатку Е та структур знеціненості кредитів, наданих юридичним особам, в ПАТ КБ "Приватбанк" у 2007 -2008 роках, наведених структурними діаграмами на рис.2.9 -2.10:

Рис.2.9. Структура знеціненості кредитів, наданих юридичним особам в ПАТ КБ "Приватбанк" у 2007 році

- обсяг поточних та незнецінених кредитів юридичним особам зріс з рівня 22,7 млрд.грн. (01.01.2008) до рівня 44,8 млрд.грн. (01.01.2009), тобто практично в 2 рази, при цьому частка поточних та незнецінених кредитів в сегменті портфелю (без урахування резервів) зменшилась з рівня 95,1% станом на 01.01.2008 до рівня 93,8% станом на 01.01.2009;

- обсяг пролонгованих незнецінені кредитів юридичним особам зріс з рівня 0,81 млрд.грн. (01.01.2008) до рівня 1,98 млрд.грн. (01.01.2009), тобто практично в 2,4 рази, при цьому частка пролонгованих незнецінені кредитів в сегменті портфелю (без урахування резервів) зросла з рівня 3,39% станом на 01.01.2008 до рівня 4,15% станом на 01.01.2009;

- обсяг прострочених незнецінених кредитів юридичним особам зріс з рівня 17,8 млн.грн. (01.01.2008) до рівня 525,5 млн.грн. (01.01.2009), тобто практично в 28,8 раза, при цьому частка прострочених незнецінених кредитів в сегменті портфелю (без урахування резервів) зросла з рівня 0,079% станом на 01.01.2008 до рівня 1,1% станом на 01.01.2009;

- обсяг сумнівних та безнадійних знецінених кредитів юридичним особам зріс з рівня 0,348 млрд.грн. (01.01.2008) до рівня 0,437 млрд.грн. (01.01.2009), при цьому:

а) обсяг знецінених кредитів, сумнівних до повернення, зріс з рівня 111,4 млн.грн. до рівня 163,1 млн.грн.;

б) обсяг безнадійних знецінених кредитів зріс з рівня 236,9 млн.грн. до рівня 274,6 млн.грн.;

в) сумарно частка цих кредитів в сегменті портфелю зменшилась з рівня 1,46% станом на 01.01.2008 до рівня 0,92% станом на 01.01.2009.


Рис.2.10. Структура знеціненості кредитів, наданих юридичним особам в ПАТ КБ "Приватбанк" у 2008 році

Як показує спільний аналіз даних табл.Е.1 Додатку Е та структур знеціненості кредитів, наданих фізособам – приватним підприємцям, в ПАТ КБ "Приват-банк" у 2007 -2008 роках, наведених структурними діаграмами на рис.2.11-2.12:

- обсяг поточних та незнецінених кредитів фізособам –приватним підприєм-цям зріс з рівня 1,96 млрд.грн. (01.01.2008) до рівня 3,75 млрд.грн. (01.01.2009), тобто практично в 1,8 рази, при цьому частка поточних та незнецінених кредитів в сегменті портфелю (без урахування резервів) зменшилась з рівня 91,9% станом на 01.01.2008 до рівня 81,6% станом на 01.01.2009;

- обсяг пролонгованих незнецінених кредитів фізособам –приватним підприємцям зменшився з рівня 17,1 млн.грн. (01.01.2008) до рівня 5,83 млн.грн. (01.01.2009), тобто практично в 3 рази, при цьому частка пролонгованих незнеці-нені кредитів в сегменті портфелю (без урахування резервів) зменшилась з рівня 0,81% станом на 01.01.2008 до рівня 0,13% станом на 01.01.2009;

Рис.2.11. Структура знеціненості кредитів, наданих приватним підприємцям в ПАТ КБ "Приватбанк" у 2007 році

- обсяг прострочених незнецінені кредитів фізособам –приватним підприємцям зріс з рівня 110,7 млн.грн. (01.01.2008) до рівня 634,8 млн.грн. (01.01.2009), тобто практично в 5,8 раза, при цьому частка прострочених незнецінених кредитів в сегменті портфелю (без урахування резервів) зросла з рівня 5,19% станом на 01.01.2008 до рівня 13,8% станом на 01.01.2009;

- обсяг сумнівних знецінених кредитів фізичним особам – приватним підприємцям зріс з рівня 36,127 млн.грн. (01.01.2008) до рівня 172,7 млн.грн. (01.01.2009), при цьому частка цих кредитів в сегменті портфелю зросла з рівня 1,69% станом на 01.01.2008 до рівня 3,75% станом на 01.01.2009;

- обсяг безнадійних знецінених кредитів фізичним особам –приватним підприємцям зріс з рівня 7,655 млн.грн. (01.01.2008) до рівня 33,056 млн.грн. (01.01.2009), при цьому частка цих кредитів в сегменті портфелю зросла з рівня 0,36% станом на 01.01.2008 до рівня 0,72% станом на 01.01.2009;


Рис.2.12. Структура знеціненості кредитів, наданих приватним підприємцям в ПАТ КБ "Приватбанк" у 2007 -2008 роках

Як показує спільний аналіз даних табл.Е.1 Додатку Е та структур знеціненості іпотечних кредитів, наданих фізичним особам, в ПАТ КБ "Приватбанк" у 2007 -2008 роках, наведених структурними діаграмами на рис.2.13 -2.14:

- обсяг поточних та незнецінених іпотечних кредитів фізособам зріс з рівня 2,581 млрд.грн. (01.01.2008) до рівня 3,222 млрд.грн. (01.01.2009), тобто практично в 1,3 рази, при цьому частка поточних та незнецінених іпотечних кредитів в сегменті портфелю (без урахування резервів) зменшилась з рівня 87,5% станом на 01.01.2008 до рівня 80,6% станом на 01.01.2009;


Рис.2.13. Структура знеціненості іпотечних кредитів, наданих фізичним особам в ПАТ КБ "Приватбанк" у 2007 році

- обсяг пролонгованих незнецінених кредитів фізособам –приватним підприємцям зменшився з рівня 6,245 млн.грн. (01.01.2008) до рівня 5,673 млн.грн. (01.01.2009), при цьому частка пролонгованих незнецінених кредитів в сегменті портфелю (без урахування резервів) зменшилась з рівня 0,21% станом на 01.01.2008 до рівня 0,14% станом на 01.01.2009;

- обсяг прострочених незнецінені іпотечних кредитів фізособам зріс з рівня 277,9 млн.грн. (01.01.2008) до рівня 466,3 млн.грн. (01.01.2009), тобто практично в 1,8 раза, при цьому частка прострочених незнецінених іпотечних кредитів в сегменті портфелю (без урахування резервів) зросла з рівня 9,42% станом на 01.01.2008 до рівня 11,65% станом на 01.01.2009;


Рис.2.14. Структура знеціненості іпотечних кредитів, наданих фізичним особам в ПАТ КБ "Приватбанк" у 2008 році

- обсяг сумнівних знецінених іпотечних кредитів фізичним особам зріс з рівня 79,5 млн.грн. (01.01.2008) до рівня 259,1 млн.грн. (01.01.2009), при цьому частка цих кредитів в сегменті портфелю зросла з рівня 2,7% станом на 01.01.2008 до рівня 6,47% станом на 01.01.2009;

- обсяг безнадійних знецінених іпотечних кредитів фізичним особам зріс з рівня 4,092 млн.грн. (01.01.2008) до рівня 44,106 млн.грн. (01.01.2009), при цьому частка цих кредитів в сегменті портфелю зросла з рівня 0,14% станом на 01.01.2008 до рівня 1,1% станом на 01.01.2009.

Як показує спільний аналіз даних табл.Е.1 Додатку Е та структур знеціне-ності споживчих кредитів, наданих фізичним особам, в ПАТ КБ "Приватбанк" у 2007 -2008 роках, наведених структурними діаграмами на рис.2.15 – 2.16:


Рис.2.15. Структура знеціненості споживчих кредитів, наданих фізичним особам в ПАТ КБ "Приватбанк" у 2007 році

- обсяг поточних та незнецінених споживчих кредитів фізособам зріс з рівня 6,531 млрд.грн. (01.01.2008) до рівня 12,754 млрд.грн. (01.01.2009), тобто практично в 1,9 рази, при цьому частка поточних та незнецінених споживчих кредитів в сегменті портфелю (без урахування резервів) зросла з рівня 47,8% станом на 01.01.2008 до рівня 70,5% станом на 01.01.2009;

- обсяг пролонгованих незнецінених споживчих кредитів фізособам зріс з рівня 97,426 млн.грн. (01.01.2008) до рівня 137,202 млн.грн. (01.01.2009), при цьому частка пролонгованих незнецінених кредитів в сегменті портфелю (без урахування резервів) зросла з рівня 0,71% станом на 01.01.2008 до рівня 0,76% станом на 01.01.2009;


Рис.2.16. Структура знеціненості споживчих кредитів, наданих фізичним особам в ПАТ КБ "Приватбанк" у 2008 році

- обсяг прострочених незнецінені споживчих кредитів фізособам зменшився з рівня 6,149 млрд.грн. (01.01.2008) до рівня 3,193 млрд.грн. (01.01.2009), тобто практично в 1,9 раза, при цьому частка прострочених незнецінених споживчих кредитів в сегменті портфелю (без урахування резервів) зменшилась з рівня 45,01% станом на 01.01.2008 до рівня 17,65% станом на 01.01.2009;

- обсяг сумнівних знецінених споживчих кредитів фізичним особам зріс з рівня 706,6 млн.грн. (01.01.2008) до рівня 1,425 млрд.грн. (01.01.2009), при цьому частка цих кредитів в сегменті портфелю зросла з рівня 5,17% станом на 01.01.2008 до рівня 7,88% станом на 01.01.2009;

- обсяг безнадійних знецінених споживчих кредитів фізичним особам зріс з рівня 177,9 млн.грн. (01.01.2008) до рівня 581,2 млн.грн. (01.01.2009), при цьому частка цих кредитів в сегменті портфелю зросла з рівня 1,3% станом на 01.01.2008 до рівня 3,21% станом на 01.01.2009.

В Додатку Ж наведені графіки частки загальної забезпеченості заставою кредитів в сегментах кредитного портфелю ПАТ КБ "Приватбанк" у 2007 -2008 роках та застосування в якості застави нерухомого та рухомого майна, цінних паперів та депозитів.

Як показує аналіз графіків рис.Ж.1- Ж.3 Додатку Ж:

- загальний рівень забезпеченості наданих кредитів заставою підвищився з 73,7% станом на 01.01.2008 до 82,0% станом на 01.01.2009;

- рівень покриття заставою кредитів наданих юридичним особам підвищився з 87,4% станом на 01.01.2008 до 92,0% станом на 01.01.2009, при цьому частка застосування основного вида застави у вигляді рухомого майна та оборотних виробничих активів зросла з рівня 68,8% у 2007 році до 71,23% у 2008 році;

- рівень покриття заставою у вигляді виключно цінних паперів кредитіврепо підвищився з 40,3% станом на 01.01.2008 до 87,65% станом на 01.01.2009;

- рівень покриття заставою кредитів, наданих фізособам-приватним підпри-ємцям, підвищився з 72,1% станом на 01.01.2008 до 83,45% станом на 01.01.2009, при цьому частка застосування основного вида застави у вигляді рухомого майна та оборотних виробничих активів зросла з рівня 8,5% у 2007 році до 63,4% у 2008 році, а частка використання нерухомості в заставі зменшилась в 2,8 -3,2 рази;

- рівень покриття заставою іпотечних кредитів, наданих фізособам, знизився з 98,9% станом на 01.01.2008 до 97,9% станом на 01.01.2009, при цьому частка застосування основного вида застави у вигляді житлового нерухомого майна зросла з рівня 64,7% у 2007 році до 67,0% у 2008 році;

- рівень покриття заставою споживчих кредитів, наданих фізособам, знизився з 41,9% станом на 01.01.2008 до 40,8% станом на 01.01.2009, при цьому частка застосування основного вида застави у вигляді житлового нерухомого майна зменшилась з рівня 18,6% у 2007 році до 14,0% у 2008 році, а частка застосування рухомого майна зменшилась з рівня 6,06% у 2007 році до 5,1% у 2008 році.

Станом на кінець дня 31 грудня 2008 року, за даними Банку, значення нормативів кредитного ризику відповідно становлять:

- норматив ризику на одного контрагента Н7 (норматив 25%) – 24,77%;

- норматив великих кредитних ризиків Н8 (нормативне 800%) – 299,40%;

- норматив Н9 (нормативне значення не більше 5%) – 4,65%;

- норматив Н10 (нормативне значення не більше 30%) – 27,40%

Як показує порівняльний аналіз структури ризикованості кредитів в кредитному портфелі ПАТ КБ "Приватбанк" за 2007 - 2008 роки:

1) найбільше зростання ризику та погіршення якості виникло у 2008 році в сегменті споживчих кредитів населенню - при зростанні обсягів кредитів на 23,2%, обсяг знецінених проблемних кредитів зріс в 2,42 рази, а обсяг резервів під їх ризикованість зріс у 1,9 раза;.

2) в сегменті кредитів, наданих фізичним особам- приватним підприємцям - при зростанні обсягів кредитів на 2,1 раза обсяг знецінених проблемних кредитів зріс в 5 разів, а обсяг резервів під їх ризикованість зріс у 3,7 раза.

2.3 Формування та використання банком резерву на покриття можливих втрат за кредитними операціями та за нарахованими відсотками за кредитними операціями

Динаміка показників формування та використання резервів під заборгованість за кредитами в ПАТ КБ "Приватбанк" у передкризовий ( 2004 -2007 рр.) та у кризовий (з 3 кварталу 2008 року) періоди наведена в табл.2.1:

Таблиця 2.1 Динаміка формування та використання резервів під кредитну заборгованість в ПАТ КБ "Приватбанк" за 2004 - 2009 роки

Показник руху резервів під ризики кредитної заборгованості, тис.грн.

Рік

2004

2005

2006

2007

2008

2009 (3 квартали)

1. Залишок резерву під кредитні ризики станом на 1 січня, тис.грн.

826 551

1 266 338

1 814 614

3 136 224

3 935 635

8 607 224

2. Сальдо додаткових відрахувань в резерви за рахунок погіршення якос-ті кредитного портфеля та на протязі року, тис.грн.

455 419

585 345

1 361 572

949 850

4 733 000

3 283 946

3. Списання безнадійної кредитної заборгованості за рахунок резервів на протязі року, тис.грн.

-15 632

-37 069

-116 713

-49 438

-62 412

-112 355

4. Залишок резерву під кредитні ризики станом на 31 грудня, тис.грн.

1 266 338

1 814 614

3 136 473

3 935 635

8 607 224

11 778 815

5. Відносний обсяг резер-ву за кредитними ризика-ми до загального обсягу кредитного портфелю на кінець року, %

12,90

11,27

10,64

8,97

13,08

16,02

6. Відносний обсяг списання безнадійної кредитної заборгованості за рахунок резервів на початок року в %

-1,89

-2,93

-6,43

-1,58

-1,59

-1,31

Враховуючи суттєву інфляцію національної валюти відносно долара США у 4 кварталі 2008 року, для оцінки динаміки приведеного кредитного портфелю ПАТ КБ "Приватбанк" на графіках рис.2.17 представлена динаміка валютних екві-валентів кредитного портфеля та створених резервів кредитного ризику.


Рис.2.17. Динаміка валютних еквівалентів (в доларах США) обсягів валюти балансу, кредитів юридичним особам, кредитів фізичним особам та обсягів резервування ризиків кредитного портфелю в ПАТ КБ "Приватбанк" у 2004 – 2009 роках (виключаючи вплив девальвації національної валюти)

Як показує аналіз даних, наведених на графіках рис.2.17, з 01.10.2008 року по 01.10.2009 року (за рік фінансової кризи):

- валюта балансу банку зменшилась з рівня 15,102 млрд.$ до 10,183 млрд.$, тобто банк практично втратив 30% еквіваленту валюти балансу при зростанні курсу долара США з рівня 4,86 грн./ $ до 8,0грн./$;

- обсяг валютного еквіваленту кредитів, наданих юридичним особам, зменшився з рівня 7,359 млрд.$ до рівня 6,370 млрд.$, тобто обсяг зменшився практично на -1,0 млрд.$;

- обсяг валютного еквіваленту кредитів, наданих фізичним особам, зменшився з рівня 4,503 млрд.$ до рівня 2,815 млрд.$, тобто обсяг зменшився практично на -1,68 млрд.$;

- обсяг валютного еквіваленту резервів під кредитні ризики зріс з рівня 0,932 млрд.$ до рівня 1,471 млрд.$, тобто обсяг резервів зріс практично на +0,54 млрд.$;

Таким чином, за період розвитку світової фінансової кризи відносна частка резерву на кредитні ризики в портфелі ПАТ КБ "Приватбанк" зросла в 1,9 рази, тобто зафіксоване суттєве погіршення ризикованості кредитного портфеля.

Рис.2.18. Динаміка структури кредитно-інвестиційного портфелю ПАТ КБ "Приватбанк" у 2007 – 2009 роках

Згідно графікам, наведеним на рис.2.18, кредитно-інвестиційний портфель ПАТ КБ "Приватбанк" у передкризовому 2007 році та та за результатами розвитку кризи у 2009 році характеризується суттєвим ростом частки кредитів, наданих юридичним особам з рівня 43,1% у 2007 році до рівня 55,6% станом на кінець 2009 року за рахунок зниження в портфелі найбільш ризикованих сегментів кредитування фізичних осіб та вкладень в операції з цінними паперами.

На рис.К.1- К.3 Додатку К наведені графіки структури резервування кредитних ризиків по сегментам кредитного портфелю в ПАТ КБ "Приватбанк" у 2007 - 2008 роках [79], які дозволяють оцінити зміну кредитного ризику в сегментах кредитування юридичних та фізичних осіб в умовах впливу світової фінансової кризи в передкризовому (2007) та кризовому (2008) періоду діяльності банка:

а) На протязі 2007 року ланцюговий приріст гривневих еквівалентів чистих кредитів в кредитному портфелі банку склав +4,6%, а ланцюговий приріст гривневих еквівалентів сумарних резервів кредитного ризику склав (-7,26)% (Додаток Д), при цьому в окремих сегментах:

- резерви кредитного ризику по сегменту кредитного портфелю "Кредити юридичним особам" за рахунок покращання якості наданих кредитів зменшились на (-229188,0) тис.грн. ((-9,6)% створеного на кінець року резерву) та на кінець року склали 2393047,0 тис.грн. ( що становило 5,46% від загального обсягу кредитного портфелю банку);

- резерви кредитного ризику по сегменту кредитного портфелю "Кредити, надані за операціями репо" за рахунок погіршення якості наданих кредитів зросли на 39,0 тис.грн. (36,4% створеного на кінець року резерву) та на кінець року склали 107,0 тис.грн. ( що становило 0,002% від загального обсягу кредитного портфелю банку);

- резерви кредитного ризику по сегменту кредитного портфелю "Кредити, надані фізичним особам- приватним підприємцям" за рахунок погіршення якості наданих кредитів зросли на 63 147,0 тис.грн. (70,5% створеного на кінець року резерву) та на кінець року склали 89 594,0 тис.грн. ( що становило 0,20% від загального обсягу кредитного портфелю банку);

- резерви кредитного ризику по сегменту кредитного портфелю "Іпотечні кредити, надані фізичним особам" за рахунок погіршення якості наданих кредитів зросли на 20 206,0 тис.грн. (29,9% створеного на кінець року резерву) та на кінець року склали 67 685,0 тис.грн. ( що становило 0,15% від загального обсягу кредитного портфелю банку);

- резерви кредитного ризику по сегменту кредитного портфелю "Споживчі кредити, надані фізичним особам" за рахунок погіршення якості наданих кредитів зросли на 316 674,0 тис.грн. (59,5% створеного на кінець року резерву) та на кінець року склали 531 939,0 тис.грн. ( що становило 1,21% від загального обсягу кредитного портфелю банку);

- резерви кредитного ризику по сегменту кредитного портфелю "Інші кредити, надані фізичним особам" за рахунок погіршення якості наданих кредитів зросли на 658 972,0 тис.грн. (77,1% створеного на кінець року резерву) та на кінець року склали 854 263,0 тис.грн. ( що становило 1,95% від загального обсягу кредитного портфелю банку);

- резерви кредитного ризику по сегменту кредитного портфелю "Міжбанківські кредити, надані іншим банкам" за рахунок погіршення якості наданих кредитів зросли на 96 626,0 тис.грн. (74,5% створеного на кінець року резерву) та на кінець року склали 129 664,0 тис.грн. ( що становило 0,30% від загального обсягу кредитного портфелю банку);

б) На протязі 2008 року ланцюговий приріст гривневих еквівалентів чистих кредитів в кредитному портфель банку склав +19,58%, а ланцюговий приріст гривневих еквівалентів сумарних резервів кредитного ризику склав (+84,6)% (Додаток Д), при цьому в окремих сегментах:

- резерви кредитного ризику по сегменту кредитного портфелю "Кредити юридичним особам" за рахунок погіршення якості обслуговування наданих кредитів зросли на 2702 933,0 тис.грн. (53,3% створеного на кінець року резерву) та на кінець року склали 5071 925,0 тис.грн. ( що становило 7,08% від загального обсягу кредитного портфелю банку);

- резерви кредитного ризику по сегменту кредитного портфелю "Кредити, надані за операціями репо" за рахунок погіршення якості наданих кредитів зросли на 700,0 тис.грн. (86,7% створеного на кінець року резерву) та на кінець року склали 807,0 тис.грн. ( що становило 0,001% від загального обсягу кредитного портфелю банку);

- резерви кредитного ризику по сегменту кредитного портфелю "Кредити, надані фізичним особам- приватним підприємцям" за рахунок погіршення якості наданих кредитів зросли на 232 978,0 тис.грн. . (72,3% створеного на кінець року резерву) та на кінець року склали 322 127,0 тис.грн. ( що становило 0,45% від загального обсягу кредитного портфелю банку);

- резерви кредитного ризику по сегменту кредитного портфелю "Іпотечні кредити, надані фізичним особам" за рахунок погіршення якості наданих кредитів зросли на 500 703,0 тис.грн. (88,2% створеного на кінець року резерву) та на кінець року склали 567 685,0 тис.грн. (що становило 0,79% від загального обсягу кредитного портфелю банку);

- резерви кредитного ризику по сегменту кредитного портфелю "Споживчі кредити, надані фізичним особам" за рахунок погіршення якості наданих кредитів зросли на 904 295,0 тис.грн. . (64,6% створеного на кінець року резерву) та на кінець року склали 1398 944,0 тис.грн. (що становило 1,95% від загального обсягу кредитного портфелю банку);

- резерви кредитного ризику по сегменту кредитного портфелю "Інші кредити, надані фізичним особам" за рахунок погіршення якості наданих кредитів зросли на 391 389,0 тис.грн. . (31,42% створеного на кінець року резерву) та на кінець року склали 1245 652,0 тис.грн. (що становило 1,74% від загального обсягу кредитного портфелю банку);

- резерви кредитного ризику по сегменту кредитного портфелю "Міжбанківські кредити, надані іншим банкам" за рахунок погіршення якості наданих кредитів зросли на 289 385,0 тис.грн. (69,1% створеного на кінець року резерву) та на кінець року склали 419 049,0 тис.грн. (що становило 0,58% від загального обсягу кредитного портфелю банку);

Одним із показників реальної ризикованості кредитного портфелю є динаміка питомої ваги створеного резерва до обсягу кредитного портфелю, яка характеризує обсяг активів виведених з активного доходного обігу, та динаміка питомої ваги реального списання безнадійної кредитної заборгованості за рахунок створених спеціальних резервів, яка характеризує рівень реального ризику втрати кредитних активів до розрахункового рівня ризику.

Як показує аналіз данних, наведених на графіках рис.2.19, відносний рівень обсягу списання безнадійної кредитної заборгованості за рахунок створених спеціальних резервів на знеціннення кредитів в ПАТ КБ "Приватбанк" за 2004 -2009 роки не перевищував 6,43% від обсягів створених резервів (2006 рік), а у 2007 – 2009 роках реальне списання безнадійної кредитної заборгованості становило від 1,3% до 1,6% віж обсягів створеного резерву, динаміка формування яких характеризується зменшенням від рівня 12,9% обсягу кредитного портфеля у 2004 році до рівня 8,97% у 2007 році та різким нарощування до рівня 16,02% від обсягу кредитного портфелю у жовтні 2009 року, що є наслідком впливу світової фінансової кризи 2008 - 2009 років на діяльність банківської системи України (рис.2.19).

Таким чином, реальний кредитний ризик в ПАТ КБ "Приватбанк" не менше ніж на порядок нижче розрахункового кредитного ризику, який відповідає методиці НБУ [12] та внутрішньобанківській методиці оцінки платоспроможності клієнта - позичальника. Тобто банк, створюючи завищені резерви на кредитні ризики та відносячи їх на валові витрати (згідно Закону України [6] – в обсягу не більше 25% від валового доходу), в значній мірі не тільки "перестраховується", але і реально мінімізує податок на прибуток.


Рис.2.19. Динаміка відносних обсягів створення резервів кредитних ризиків на знецінення кредитного портфелю та відносних обсягів витрати створенних резервів кредитних ризиків на списання безнадійної кредитної заборгованості в ПАТ КБ "Приватбанк" у 2004 - 2009 роках

Динаміка рівня нарахованих відсотків за наданими кредитами та рівня створених резервів на сумнівні та безнадійні суми нарахованих відсотків в ПАТ КБ "Приватбанк" у 2004 – 2009 роках (рис.2.19) характеризує наступні 3 періоди:

- створення резервів пропорційно рівням нарахованих та несплачених відсотків за користування кредитами у докризовий період на рівні 19,0 -23,0% ;

- списання близько 250 млн.грн. безнадійних нарахованих до отримання відсотків за кредитами станом на 31.12.2008 року за рахунок спеціального резерву на обезцінення нарахованих відсотків за кредитами;

- суттєве зменшення рівня резервування нарахованих відсотків до 13,0% станом на 01.01.2009 року та різке падіння рівня резервування до 1,9% станом на 01.10.2009 року.


Рис.2.19. Динаміка рівня нарахованих відсотків за наданими кредитами та рівня створених резервів на сумнівні та безнадійні суми нарахованих відсотків в ПАТ КБ "Приватбанк" у 2004 – 2009 роках

Цей процес в ПАТ КБ "Приватбанк" має два напрямки пояснення:

- по-перше, зростання рівня нарахованих та несплачених відсотків за користування кредитами практично в 2 рази характерно для періода розвитку кризи та несплатопроможності позичальників, взв’язку з зупинкою виробництв та відсутністю доходів в валюті, а також відсутністю зарплат при зупинці виробництв, що при різкому росту курса долара визвало масові неплатежі фізичних осіб;

- по-друге, сума нарахованих та несплачених відсотків за кредитами в ПАТ КБ "Приватбанк" станом на 01.10.2009 року досягла 4,1 млрд.грн. з рівня 0,8 млрд.грн. станом на 01.10.2009, що при відсутності створення відповідних обсягів резервів несе в собі великий ризик втрати джерел виплати відсотків за залучені кошти клієнтів.


2.4 Формування та використання банком резерву за дебіторською заборгованістю

Структура та динаміка руху інших фінансових активів, включаючи дебіторську заборгованість в операціях, та відповідних обсягів створених та списаних резервів на знецінення інших фінансових активів в ПАТ КБ "Приватбанк" у 2007 - 2008 роках наведені в табл.Л.1 Додатку Л, побудованій на основі даних звітності банку [79].

Як показує спільний аналіз даних, наведених в табл.Л.1 Додатку Л, рівень ризику знецінення дебіторської заборгованості та створення і списання резервів на знецінення характеризується наступними показниками:

- загальний рівень активів дебіторської заборгованості в ПАТ КБ "Приватбанк" зменшився з рівня 504,179 млн.грн. станом на кінець 2007 року до рівня 498,592 млн.грн. станом на кінець 2008 року, що складає тільки 0,62% від загальної валюти банку і не носить значного ризику для фінансового стану банку;

- відносний рівень створених резервів під знецінення дебіторської заборгованості становив 5,4% у 2007 році та зріс до рівня 7,6% у 2008 від загального обсягу дебіторської заборгованості, тобто темп зростання становить +141,9%;

- відносний рівень списаних резервів під знецінення дебіторської заборгованості становив 8,4% від створеного обсягу резерву у 2007 році та зріс до рівня 34,5% від створеного обсягу резерву у 2008, тобто темп зростання становить +408,8%.

Таким чином, створеного обсягу спеціального резерву ПАТ КБ "Приватбанк" на знецінення дебіторської заборгованості вистачає для покриття обсягів списання фактично знеціненної (втраченої) дебіторської заборгованості в активах банку, а фактично створений обсяг резерву перевищує обсяг використаного резерву в 2008 році в 2,9 раза.

При цьому за окремими сегментами(див. табл.Л.1 Додатку Л):

1. Залишок резерву під знецінення сегменту "Дебіторська заборгованість за торговими операціями" станом на 31.12. 2008 року зріс до рівня 286,0 тис.грн., що становить 108,7% від рівня резерву станом на 31.12.2007 року, відносний рівень витрат резерву на списання знеціненої дебіторської заборгованості становив 0% у 2007 році та 98,9% у 2008 році;

2. Залишок резерву під знецінення сегменту " Дебіторська заборгованість за операціями з кредитовими та дебетовими платіжними картками" станом на 31.12. 2008 року зріс до рівня 11 000,0 тис.грн., що становить 111,6% від рівня резерву станом на 31.12.2007 року, відносний рівень витрат резерву на списання знеціненої дебіторської заборгованості становив 5,3% у 2007 році та 12,3% у 2008 році;

3. Залишок резерву під знецінення сегменту "Інші активи характеру дебіторської заборгованості" станом на 31.12. 2008 року зріс до рівня 26 615,0 тис.грн., що становить 157,6% від рівня резерву станом на 31.12.2007 року, відносний рівень витрат резерву на списання знеціненої дебіторської заборгованості становив 9,9% у 2007 році та 45,2% у 2008 році.


3. Ефективність управління кредитними ризиками через оптимізацію обсягів формування резервів

3.1 Вплив світової кризи ліквідності на Україну та проблеми у сфері формування резервів на покриття кредитних ризиків

Необхідність відкладати частину прибутку в резерви через збільшення обсягу сумнівних кредитів призвела до того, що кожен четвертий банк банківської системи України за результатами 3-х кварталів 2009 року зафіксував збиток. В цілому ж банківський сектор України у 2009 році за 11 місяців показав 22,5 млрд. грн. консолідованих збитків. Формування резервів у такому масштабі, як це відбувається у 2009 році, призводить до того, що в банки України випереджальними темпами зменшують свої кредитні портфелі.

Виходить замкнене коло [81]: у банківській системі зменшується капітал і банки скорочують кредити в економіку (з початку 2009 року кредитний портфель банківської системи скоротився на 1,5%) - економіка перебуває в рецесії і втрачає конкурентоспроможність, падають експорт і валютні надходження - росте курс іноземної валюти - знову погіршуються кредитні портфелі - і так нескінченно.

Останні декілька років банківський сектор демонстрував надзвичайно стрімке, але нестійке зростання - більше 70% на рік. Такому зростанню сприяло поліпшення доступу до світових ринків капіталу, прихід на український ринок багатьох іноземних банків та м'яка внутрішня монетарна політика. Однак світова фінансова криза перекрила основне джерело такого зростання, а саме доступ українських банків до міжнародних кредитних ринків. В результаті, місцеві банки зіткнулися з підвищеним ризиком ліквідності та кредитним ризиком, оскільки стало складно рефінансувати зовнішній борг, що підлягав сплаті, в той час як обсяг негативно класифікованих кредитів (НКК) почав стрімко зростати. Згідно з НБУ, частка сумнівних та безнадійних кредитів зросла з 2,5% на початку2008 року до майже 9% наприкінці червня 2009 року. Включаючи обсяги субстандартних кредитів, частка НКК у 2008 році склала 14,5%, що значно вище, ніж в інших подібних країнах. Окрім того, оскільки більше половини всіх наданих в економіку України кредитів деноміновані в іноземній валюті, як позичальники, так і комерційні банки стали надзвичайно вразливими до валютних ризиків. Таке поєднання зростаючих ризиків в банківському секторі викликало занепокоєння щодо можливої неплатоспроможності банків, що, в свою чергу, підірвало довіру громадськості до банківської системи та спричинило масовий відтік депозитів. В результаті, з жовтня 2008 р. по квітень 2009 р. банківський сектор втратив майже 25% своїх депозитів, що ще більше ускладнило рефінансування зовнішнього короткострокового боргу та різко призупинило кредитну активність банків.

Протягом жовтня-грудня 2008 року гривня втратила більше 50% своєї вартості відносно долара США, що було однією з найсильніших девальвацій у світі.

На прикладі досліджуємого найбільшого комерційного банку України, погрішення якості кредитного портфеля ПАТ КБ "Приватбанк" у 2008 -2009 році та відповідне зростання обсягу резервів на кредитний ризик (див. табл.3.1), привело до суттєвого зниження показників рентабельності роботи банка, так (Додаток Г):

- рентабельність активів по чистому прибутку після оподаткування ROA зменшилась з рівня 1, 633 % станом за 3 квартал 2008 року до рівня 1,04% станом за 3 квартал 2009 року;

- рентабельність статутного капіталу по чистому прибутку після оподаткування ROI зменшилась з рівня 18,554 % станом за 3 квартал 2008 року до рівня 10,212% станом за 3 квартал 2009 року, що суттєво впливає на рівень біржової котировки акцій банку після переходу на форму публічного акціонерного товариства у 2009 році.

Проблемами формування банками резервів на подолання підвищенних кредитних ризиків в умовах 2009 рока є наступні:

- законодавче обмеження Законом України "Про оподаткування прибут-ку підприємства" [6] обсягів створюваних банківських резервів, які можуть бути віднесені на валові витрати банків, рівнем не більше 25% від рівня доходів банків у відповідний період;

- власне наявність у банка доходів для формування банківських резервів на подолання кредитних ризиків.


Таблиця 3.1 Динаміка порівняльних обсягів питомої ваги резервів під заборгованість за кредитами за 2005 – 2009 роки в ПАТ КБ "Приватбанк" та інших банках БС України [80]


В зв’язку з необхідністю формування комерційними банками підвищених обсягів резервів на подолання кредитних ризиків Законом України "Про внесення змін до деяких законів України з метою подолання негативних наслідків фінансової кризи" від 23 червня 2009 року N 1533-VI [4] законодавчо прийняті наступні заходи по корегуванню законодавчої бази:

1. У Законі України "Про оподаткування прибутку підприємств" [6] уточнено, що страховий резерв формується банком самостійно в розмірі та в порядку, передбачених методикою, яка визначається для банків Національним банком України,та включається до складу валових витрат.

При цьому до складу валових витрат включається для банків на період до 1 січня 2011 року - 100 відсотків сукупного розміру страхового резерву, сформованого банком. Таким чином, банки при формуванні резерву частково звільняються від сплати податку на прибуток.

2. Надано право комерційним банкам проводити за погодженням із кожним позичальником у термін до 31 грудня 2010 року реструктуризацію заборгованості за кредитами позичальників - фізичних осіб.

Реструктуризація здійснюється шляхом:

а) надання позичальникам відстрочки сплати суми основного боргу за кредитними договорами на термін не більше двох років;

б) продовження терміну кредитних договорів з урахуванням обмежень, що діють у комерційних банках, та обставин щодо фінансового стану, в яких знаходяться позичальники;

в) зміни механізму нарахування відсотків таким чином, щоб частина щомісячних платежів з обслуговування кредитів не перевищувала 35 відсотків сукупного місячного доходу сім'ї.

Згідно з Постановою НБУ від 22 липня 2009 року N 421 "Про окремі питання щодо діяльності банків в період фінансово-економічної кризи" на період до 01.01.2011 [13] не застосовуються до банків заходів впливу в разі наявності в банку збитків, які спричинені формуванням резервів для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями, здійсненими на підставі кредитних договорів, укладених до 01.10.2008, та/або такими, що були реструктуризовані.

Згідно Постанови НБУ від 3 листопада 2009 року N 650 "Про стимулювання кредитування економіки України" [16] дозволено банкам до 31.12.2011:

1. Під час визначення чистого кредитного ризику для розрахунку резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями:

- ураховувати відповідно до Тимчасового порядку 100 відсотків вартості забезпечення у вигляді безвідкличних безумовних гарантій банків із рейтингом не нижче ніж "інвестиційний клас" згідно з міжнародною шкалою, який підтверджено в бюлетені та розміщено на офіційному сайті однієї з провідних світових рейтингових компаній (Fitch IBCA, Moody's, Standard & Poors), за кредитними операціями, класифікованими як "сумнівні" та "безнадійні";

- приймати забезпечення у вигляді майнових прав на нерухоме майно, що належить до житлового фонду, за якими після 01.10.2008 закінчився дворічний термін урахування, установлений Положенням про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 06.07.2000 N 279.

2. За кредитами, наданими позичальникам-товаровиробникам, стан обслуговування заборгованості за якими визначений як "добрий":

- не враховувати наявність збитків під час здійснення оцінки фінансового стану;

- приймати під час визначення чистого кредитного ризику для розрахунку резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями вартість забезпечення у вигляді іншого нерухомого майна з такими коефіцієнтами залежно від категорії кредитної операції:

стандартна - 80 %,

під контролем - 70 %,

субстандартна - 60 %;

3.2 Шляхи вдосконалення процесу формування і використання резервів за кредитними ризиками

Одним із перспективних шляхів вдосконалення процесу формування та використання резервів за кредитними ризиками є зовнішнє страхування відповідальності за неповернення кредиту в страхових компаніях. Найбільш привабливе таке страхування для споживчих кредитів, оскількі вони є невеликими за сумою та масовими за кількістю, тобто мають класичні страхові можливості виплат по окремим страховим випадкам за рахунок масових страхових премій великої кількості позичальників [57].

При цьому, комерційний банк на фоні кризи 2008 - 2009 років отримує наступні вигоди [84]:

- можливість реструктуризації (пролонгації) прострочених споживчих кредитів за рахунок отримання страхової гарантії повернення споживчого кредиту у наступних періодах;

- полегшення умов для позичальника, коли поточними виплатами банку на період дії реструктуризованого кредиту залишаються тільки відсотки за користування кредитом, а повернення загальної суми боргу без часткових виплат переноситься на кінець періоду кредитування, що значно підвищує прибутковість банку;

- наявність гарантії повернення кредиту з боку страхової компанії дозволяє при реструктуризації (пролонгації) кредитів перекваліфікувати прострочені споживчі кредити в категорії меншого ризику, тобто зменшити необхідну суму створення внутрішніх резервів на кредитні ризики, тобто підвищити прибутковість банку.

Аналіз страхового ринку України у 2009 році показав, що стагнація на страховому ринку в I кварталі 2009 року торкнулася практично всіх сегментів - тільки ринок страхування кредитів на випадок неповернень завдяки кризі виріс практично втричі і став другим за обсягом залучених платежів [85].

Страхові компанії очікували від I кварталу 2009 року падіння ринку на 30%. Ідентичний негативний прогноз, заснований на попередньому аналізі фінансової звітності страховиків, наприкінці травня 2009 року оприлюднив і глава Держфінпослуг Віктор Суслов [85]. Але підраховані через тиждень дані показали зниження страхових премій у січні-березні 2009 року всього на 12,7%. Упали майже всі сегменти, але найбільше постраждало від кризи страхування фінансових ризиків (падіння на 47%) і вантажів (на 45%). Зростання було зафіксовано тільки в медичному страхуванні (на 5,8%) і страхуванні кредитів (зокрема відповідальності за непогашення кредиту) - на 217,9% [85].

Різке зростання сегмента страхування кредитів вивело його в I кварталі 2009 року відразу на друге місце - із сьомого за підсумками I кварталу 2008 року. Обсяг зібраних премій від страхування кредитів на випадок неповернення виріс утричі і досяг 793 млн.грн, що всього на 50 млн.грн менше, ніж найбільший страховий сегмент - автострахування, яке впало на 28,7%. У результаті, якщо частка страхування транспорту зайняла 18% усіх премій, то страхування кредитів - 17%. За розрахунками, якби ринок страхування кредитів не виріс, а впав на середній показник 13%, то сумарно весь страховий ринок України у перші три місяці 2009 року просів би на 33% [85].

Чисті премії в I кварталі 2009 року склали 316,9 млн. грн, тоді як рік тому(2008) - 121,1 млн грн (зростання на 261,7%), при цьому частка чистих премій (без перестрахування) у структурі страхування кредитів упала з 48% до 40%. Аналіз страхового ринку за аналітичними даними Держфінпослуг показує [85], що колосальний приріст був досягнутий, зокрема, за рахунок страхування споживчих кредитів. Багато кредитів не були застраховані, і зараз їх достраховують. Банки викликають (позичальників) і змушують страхуватися. Страхування використовується при реструктуризації кредитів, щоб перекласти ризики неповернень. В той час як класичні страхові компанії не укладають договори страхування кредитів із грудня 2008 року, високий тариф робить його привабливим для багатьох перестрахувальних компаній України [85].

Страховий тариф страхування неповернення кредитів у 1 кварталі 2009 року досягав 10-15%. Схема виглядає в такий спосіб: позичальник, який взяв у банку споживчий кредит, наприклад, на суму 25 тис. грн, платить страховку в розмірі 2,5 тис. грн, а натомість одержує можливість не платити банкові кредит у разі страхового випадку - починаючи від втрати роботи і закінчуючи смертю.

Відмову великих роздрібних компаній від страхування кредитів страховики пояснюють небажанням постійно підвищувати тарифи [86]. Ще на початку 2008 року частка неповернень у кредитних портфелях банків становила 2-3%, і страхові компанії встановлювали тариф на рівні 3,5%, вибірково страхуючи банківських позичальників. Однак у зв'язку із кризою, що почалася восени 2008 року, коли в окремих банках рівень неповернень перевищив 15-20%, ризик-менеджмент класичних компаній страхування переглянув свою політику [86].

На фоні песимизму класичних страхових компаній України, за результатами 2008 року серед лідерів зі збору премій від страхування кредитів були помічені страхові компанії "Індержстрах", "Дніпро-Поліс", "Кредо", " Догмат-Страхування", "Вексель" і "Авторитет". Вони зібрали за підсумками 2008 року премії в межах від 60 млн грн до 520 млн грн. [85].

Так, аналіз діяльності СК "Індержстрах" показує, що від страхування кредитів у 2009 році вона відмовлятися не мають наміру, оскільки впровадила нову схему страхового бізнесу [86]:

- не страхуються абсолютно всі клієнти банку;

- спочаткуу банку клієнти проходять скоринг;

- за результатами скорингового аналізу страхова компанія приймає рішення про надання гарантії повернення кредиту;

- коли позичальник страхує своє неповернення, то це не класичне страхування, в Україні його можна застосовувати тільки в певних випадках, та й то потрібно розраховувати великий тариф.

Схемний бізнес страхування відповідальності за неповерненя кредитів має настпуні особливості за даними досліджень інвестиційної компанії ІК Astrum Investment [86]:

- страхування кредитів є некласичним, а ринкові угоди укладаються в невеликих обсягах;

- коли в страховика і банку один власник, то цей вид страхування використовується з метою зменшити резервування банку під проблемні кредити;

- коли в банку великий відсоток прострочення, то йому потрібно формувати більше резервів, на що може не вистачати поточних доходів банку. І щоб сховати цю проблему від НБУ, банк переважує ризики на страхову компанію;

- на випадок чого, актив банку у вигляді дочірньої страхової компанії легше списати, - банк більш великоваговий;

- це не бізнес, а оптимізація портфеля. Банк повинен звітувати регулятору щодня, а страховик - раз на квартал. За цей час підтримується ліквідність страхової компанії.

- якщо в банку є неповернені кредити на 50 млн. грн, а він прагне їх списати так, щоб не було проблем із НБУ, то банк страхує цю суму в страховій компанії, платить тариф 1 млн. грн за послуги, одержує страхову гарантію повної суми виплати, і "вичищає свій баланс". У банку вже не буде прострочених кредитів, інакше це впливає на нормативи, платоспроможність і вимоги до капіталу;

- але в I кварталі 2009 року виплат за цим видом страхування майже не було - усього 6,4% від зібраних премій.

Порівняльна структура страхового ринку України за преміями у перших кварталах 2008 та 2009 років, млн грн . наведена в табл.3.2 [85].


Таблиця 3.2

Порівняльна структура страхового ринку України за преміями у перших кварталах 2008 та 2009 років, млн грн [85]

Вид страхування

I квартал 2009 року

I квартал 2008 року

Наземного транспорту

842,7

1181,91

Страхування кредитів

793

249,45

Страхування майна

672,8

750,06

Фінансових ризиків

486,7

918,30

Від вогневих ризиків і стихійних явищ

428,9

505,78

ОСЦПВ

344,9

367,31

Страхування життя

206,9

232,73

Медичне страхування

206,8

195,46

Вантажів і багажу

192,8

350,55

Інші види страхування

501,7

608,46

Проведений аналіз висновків керівників страхових компаній показує, що страхування відповідальності за неповернення кредитів ризикове, але дає надприбутки страховим компаніям [86]

1)СК "Вексель".

У 2008 році СК "Вексель" увійшла в першу п'ятірку компаній за обсягом залучених премій від страхування кредитів.

СК активно страхувала споживчі кредити різних банків. Це ризикове страхування: страхувався ризик неповернення банку кредиту фізичною особою.

Страхувалися наступні випадки неповернення кредиту:

- в одному випадку передбачалася неможливість повернути кредит з будь-якої причини;

- в іншому враховувалися конкретні обставини, такі як смерть позичальника, втрата роботи, присвоєння першої або другої групи інвалідності, нещасний випадок;

- для кожного банку СК була розроблена індивідуальна програма. Це страхування дуже ризикове, через що СК має великий відсоток виплат;

- Вартість страхування залежить від набору ризиків. Страховка може коштувати від 0,5% до 10% суми кредиту. Як правило, якщо на ринку страхуються ризики неповернення кредиту, то для фізичної особи це 3-6% від його суми, а для юридичної особи - 6-7%.

- Найчастіше страхові випадки - це смерть позичальника, присвоєння групи інвалідності, а також банкрутство підприємств.

За даними Ліги страхових організацій України у 2009 році [85]:

- банки саме активно займаються страхуванням ризиків неповернення кредитів при реструктуризації простроченої кредитної заборгованості клієнтів, при цьому проводять частину операцій не з застосуванням застави, а з страхуванням клієнтами кредитних ризиків неповернення кредитів;

- у деяких страхових компаній в 2008 році виплати за цим видом становили більше 250%, а багато взагалі не виплачували. Це пов'язане з легальним переміщенням капіталу з одного сектору фінансового ринку в інший в умовах наслідків фінансової кризи 2008 року;

- страховим компаніям вигідно тісно співробітничати з банками при страхуванні кредитних ризиків. Навіть якщо страховик зазнає великих збитків, він може в такий спосіб закладати майбутнє для інших видів страхування у відносинах із клієнтами;

- в страхуванні показник збитковості не завжди говорить про те, вигідно це чи невигідно. Наприклад, автострахування в усьому світі збитково. Але всі компанії займаються цим, тому, що це дозволяє розширити портфель за рахунок нових клієнтів. Так само і у страхуванні кредитних ризиків, це специфічна галузь. У світі її становлять спеціалізовані компанії, які добре інформовані про ринок кредитування. Вони добре працюють і в перестрахуванні.

Одним з механізмів інвестиційного кредитування клієнта, що зменшує ризик ліквідності банків та необхідності формування значних резервів на кредитні ризики, є використання сек’юритизації позик та інших активів. Цей механізм, як процес трансформації неліквідних активів на ліквідні цінні папери, відображений схематично на рис.3.2.

Рис.3.2. Сек’юритизація позик як механізм зменшення резервів на кредитні ризики та джерел додаткового інвестиційного кредитування [47]

Сек’юритизація — це продаж активів банку через перетворення їх в цінні папери, які в подальшому розміщуються на ринку. В основному сек’юритизація застосовується до банківських кредитів, даючи можливість банкам передавати кредитний ризик іншим учасникам ринку — інвесторам, які купують цінні папери [40]. Крім того, за допомогою сек’юритизації банк може здійснити трансферт ризику зміни відсоткової ставки та ризику дострокового погашення кредиту. Процес сек’юритизації дозволяє перемістити балансові активи банку за баланс, тобто є одним із видів позабалансової діяльності банку. Сек’юритизація активів знижує рівень ризикованості банку, покращує якість активів, дозволяє підвищити за інших рівних умов показники адекватності капіталу. На розвинутих ринках сек’юритизація як окремий вид позабалансової діяльності поширилася порівняно недавно — в 1980—1990-х роках. Темпи її зростання в цей період дорівнювали 29,6% в рік, а 73,5% всіх операцій на цьому ринку контролювало дев’ять банків — грошових центрів [40].

У процесі сек’юритизації беруть участь кілька сторін: банк як ініціатор продажу пакету кредитів; компанія, яка займається емісією цінних паперів; гарант (страхова компанія); інвестори (фізичні чи юридичні особи), котрі купують цінні папери на ринку. Процедура сек’юритизації починається з того, що банк, який є ініціатором продажу кредитів, укладає договір з компанією, котра на загальну суму сек’юритизованих кредитів робить емісію цінних паперів. Перед розміщенням пакету цінних паперів на ринку, компанія-емітент має здобути підтримку гаранта, який виконує функцію страхування емітованих цінних паперів. Часто така підтримка надається у формі урядових гарантій чи акредитивів великого банку. Відтак цінні папери розміщуються на ринку, а отримані від їх продажу грошові кошти починають надходити до гаранта та компанії-емітента, які передають їх банку-ініціатору.

Таким чином, банк отримує готівкові кошти на загальну суму пулу сек’юритизованих кредитів. При цьому банк продовжує обслуговувати ці кредити (які стають позабалансовими зобов’язаннями банку), тобто проводити розрахунки з позичальниками, отримувати кошти від погашення основної суми боргу та процентні платежі. Отримані грошові потоки банк направляє емітенту цінних паперів, який, у свою чергу, переводить їх інвесторам, тобто виплачує дохід за цінними паперами. Отже, потік грошових коштів починає надходити до інвестора, коли позичальники виплачують основну суму боргу та проценти банку-ініціатору. При використанні даного механізму цінні папери, що забезпечені позиками, нагадують звичайні облігації, що гарантують виплату фіксованої процентної ставки щомісячно, щоквартально та на півроку. Цінні папери, що випускаються при сек’ютиризації, є особливою формою зміцнення кредиту з метою створення у покупців впевненості, що дані інвестиції мають малий ризик.

Сек’ютиризація, являючи собою механізм формування нових позабалансових джерел створення фінансових коштів банку, забезпечує йому можливість зменшення банківського ризику і отримання додаткового прибутку за рахунок розширення активних операцій та підвищення їх доходності. Крім цього, сек’юритизація на основі реструктуризації банківського портфеля активів застосовується з метою зниження процентного ризику, коли процентні витрати із залучених коштів зростають швидше, ніж процентні доходи за кредитами. Ключовими моментами для розуміння процесу сек'юритизації є ризик, ліквідність, винагорода і можливість обмеження на капітал фінансових інститутів. Серед факторів ризику виділяють кредитний і процентний. При продажу кредитів ініціатор сек’ютиритизації перекладає ризик на інвестора (покупця), яким може бути будь-який фінансовий інститут. Продаж кредиту збільшує ліквідність фінансового інституту, який здійснює продаж за рахунок зменшення частки ризикових активів у загальному обсязі його активних вкладень. У процесі продажу кредитів продавці збільшують комісійну винагороду за достатньо високий клас своїх експертиз і надійність умов видачі кредитів. Крім того, якщо зони обслуговують кредити і цінні папери (збирають процентні платежі і пересилають їх інвесторам), вони отримують винагороду за послуги.

Прикладами сек'юритизованих активів є іпотеки, автомобільні позики, оренда комп'ютерів, рахунки дебіторів за кредитними карткам і за сервісними ценграми, оренда вантажних машин та інші. Оскільки перехідні зобов'язання забезпечені активами, їх відповідно і називають (наприклад, забезпечені нерухомістю цінні папери, сертифікат на автомобільну позику тощо).

Таблиця 3.3 Стандартна схема сек’юритизації на фінансовому ринку США [40]

Виконавець

Функції

Грошові потоки

Вимоги

Крок 1

Банк-ініціатор

Ініціація та обслуговування позики

Кредити (вихідний потік), сума кредиту плюс премії, якщо вони мають місце (вхідний потік)

Відсоток плюс основна сума кредиту

Крок 2

Пов'язана або самостійна компанія

Купівля кредитів

у банкута випуск

цінних паперів

Кредити (вхідний потік), сума позики плюс премії

Відсоток плюс основна сума (розподілена в часі)

Крок 3

Інвестиційні

банки

Гарантоване розміщення та формування пакета цінних паперів

Отримані комісійні

і продаж цінних паперів, емітованих на 2-му криці

Крок 4

Гарант

Повне або часткове страхування цінних паперів

Страхові вклади (вхід) та оплата послуг (вихід)

Компанії, спеціалізовані на страхуванні фінансових або державних гарантій

Крок 5

Інвестори

Купівля цінних паперів

Вихідний потік коштів на купівлю цінних паперів, відсоток плюс основна сума кредиту ( вхідний потік коштів, розподілені у часі)

Володіння цінними паперами

Комерційні банки України (особливо дрібні) в наш час зіткнулися з необхідністю диверсифікувати свої кредитні портфелі з метою підвищення прибутковості і зменшення ризику. Внаслідок відсутності стійких довгострокових ресурсів і неможливості вкладення власних коштів в інструменти фінансового ринку з сумірним ступенем їхньої прибутковості й ліквідності зробити це практично неможливо без впровадження нових фінансових інструментів.

Традиційна кредитна діяльність банків до цього часу, в основному, включала два компоненти - надання кредиту і його обслуговування. На сучасному етапі розвитку банки, особливо великі, частіше будуть надавати кредити, маючи на увазі продаж їх або залучення партнерів для розподілу ризику шляхом сек'юритизації. У цьому випадку всю кредитну діяльність можна поділити на чотири компоненти: надання, фінансування, продаж, обслуговування.

Банк, який має репутацію і знання, необхідні для видачі кредитів, та має нестачу ліквідних коштів, капіталу або незадовільну для фінансування позик структуру витрат, може спеціалізуватися на ініціацїї позик або оцінці кредитного ризику. Щодо великих банків, то їх обмежують власний капітал і розмір витрат, тому що коли вони зберігають кредитоспроможність, то, як правило, можуть при управлінні пасивами придбати на фінансовому ринку всі ліквідні кошти, необхідні для стабільного функціонування їх. Навпаки, малі банки з найвищою часткою власного капіталу, але з менш високим рівнем репутації і меншим попитом на кредити, як правило, мають можливість забезпечити фінансування. У цьому випадку сек'юритизація пропонує малим банкам можливість диверсифікувати свій кредитний портфель.

Участь у сек'юритизації і перерозподілі ресурсів у ролі ініціатора відкрита для всіх банків, однак малі банки через нестачу грошового і репутаційного капіталу не можуть бути ефективними гравцями на цьому ринку. Відповідно, поширення традиційної кредитної функції йде таким чином, що великі банки беруть на себе функцію ініціатора кредиту, а малі банки (або інвестори у цінні папери) — первинних покупців або вкладників коштів. Великі банки цінують свою функцію ініціаторів кредитів тому, що вона дає їм змогу одночасно отримувати комісійні за відкриття й обслуговування кредитів і виносити відповідні активи поза баланс, що, зважаючи на необіговість кредиту, усуває кредитні й процентні ризики і забезпечує додаткову ліквідність. Малі банки при придбанні кредитів не тільки отримують можливість. як були сказано вище, диверсифікувати свої "кредитні портфелі", але й можливість скористатися кваліфікаційним і репутаційним капіталом великих банків. Крім того. вони дістають можливість розділити ризики з іншими банками.

На схемі рис.3.3 показано можливий процес сек'юритизації на українському фінансовому ринку, який базується на структурі і грошових потоках, породжених необхідними зобов'язаннями під активи.

Рис.3.3. Схема сек’юритизації активів для українських банків [47]

Підводячи підсумки, розглянемо ризики та бар'єри, що очікують учасників процесу сек'юритизації, та можливості подолання їх або зменшення їхнього впливу на кінцевий результат. Основні ризики, супутні банківським кредитам. — кредитний, процентний та ризик ліквідності — характерні і для цінних паперів, забезпечених активами. Але при розширенні практики кредитування і достатньо розвинутих вторинних ринках сек'юритизованих активів кредитний ризик та ризик ліквідності зменшуються. Кредитний ризик для забезпечених активами цінних паперів розподіляється між трьома сторонами: ініціатором, гарантом кредиту та інвестором. Якщо гарант кредиту надає 100% гарантію, для інвестора зникає будь-який кредитний ризик. Ризик кредитного гаранта залежить від угоди з ініціатором (наприклад, він може бути обмежений збитками, що перевищують "стелю" ініціатора на певну заздалегідь визначену величину).

Залежно від того, як структуровано угоди, кредитний ризик інвестора може бути поділено на різні класи , або транші, які являють собою розподілені грошові потоки і строки оплати цінних паперів. Наприклад, згідно з перехідними угодами, всі виплати основного боргу і процентів направляються всім інвесторам одночасно. Але за контрактами з окремими платниками виплати основного боргу і виплати відсотків розділені на платіжні транші (угоди "тільки проценти" і "тільки борг"). Крім того. платежі можуть бути структуровані відповідно до терміну "життя" кожного траншу. Інвестори останнього траншу ризикують більше, ніж першого.

Процедура сек'юритизації дає змогу банку здійснити трансферт кредитних ризиків (передати ризик іншим учасникам ринку). Крім того, за допомогою сек'юритизації банк може здійснити трансферт ризику зміни відсоткової ставки та ризику дострокового погашення кредиту. Сек'юритизація знижує загальний рівень ризиковості банку, поліпшує якість активів, дає можливість за інших рівних умов підвищити показники адекватності капіталу. Вітчизняні банки за нинішніх умов не мають широких можливостей для зниження ризиків методом сек'юритизації активів унаслідок нерозвиненості фондового ринку. Однак у процесі формування ринку іпотечних кредитів виникають об'єктивні умови для активізації цього виду діяльності, тому пропонується використовувати метод сек'юритизація для зменшення кредитного ризику на рівні кредитного портфеля.

В той же час, слід враховувати, що сек’юритизація активів – це відповідальний процес для банків, оскільки активи, надані в кредитну заставу, повинні бути реальними. Відсутність реальних заставних активів в американських банках та масовість проведених cек’юритизацій з випуском в міжнародний обіг цінних паперів з "фіктивним" іпотечним забезпеченням – і привела до фінансової світової кризи ліквідності 2008 – 2009 років, оскільки джерел для виплати відсотків за цими "псевдоцінними" паперами не виявилося.


Висновки

У дипломній роботі подано теоретичні і методичні засади вирішення проблеми зменшення кредитних ризиків банківської діяльності за рахунок одного із інструментів – створення спеціальних внутрішніх резервів за рахунок доходів банку та відповідного зменшення його прибутковості для акціонерів.

Основні висновки дипломної роботи:

1. Вплив світової фінансової кризи 2008 – 2009 рр. на процеси в економіці країни та кредитній діяльності комерційних банків в Україні полягає в наступному:

- За рахунок падіння купівельної спроможності та попиту в основних країнах світу експортно-орієнтована економіка України втратила ринки збуту, що привело до масового скорочення виробництва та скорочення ВВП у 2008 -2009 роках на 30 -32%;

- Девальвація національної валюти з рівня 4,8 грн./1 долар США станом на 01.06.2008 до рівня 7,7 грн./1 долар США станом на 01.12.2008 року та поступова девальвація у 2009 році до рівня 8,0 грн./1 долар привела до масової валютної неплатоспроможності позичальників валютних кредитів, які не мають доходів в іноземній валюті;

- Різке падіння платоспроможності підприємств та населення України в умовах росту безробіття привело до масового погіршення кредитних портфелів комерційних банків за рахунок неповернення (простроченості) кредитів та несплати нарахованих відсотків за користування кредитами;

- Падіння внутрішнього попиту в Україні за рахунок кризи привело до різкого падіння ліквідності заставного забезпечення кредитів, тобто масово кредити почали перекваліфіковуватися у фактично без заставні - "бланкові";

- единим реальним інструментом підтримання платоспроможності комерційних банків в цих умовах стало створення підвищених внутрішніх резервів на кредитні ризики за рахунок відрахувань від отримуємих доходів.

2. В кризових умовах сучасна банківська система України, формуючи резерви кредитних ризиків, за 2009 рік (вперше за останні 10 років) характеризується загальною збитковістю діяльності, яка складає сумарно (-23,5) млрд.грн..

3. Проведене дослідження показників діяльності ПАТ КБ "Приватбанк", переведених в валютні еквіваленти (для викреслення фактору значної девальвації національної валюти) з 01.10.2008 року(початок активної фази кризи в Україні) по 01.10.2009 року (за рік розвитку фінансової кризи) показало, що:

- валюта балансу банку зменшилась з рівня 15,102 млрд.$ до 10,183 млрд.$, тобто банк практично втратив 30% еквіваленту валюти балансу;

- обсяг валютного еквіваленту кредитів, наданих юридичним особам, зменшився з рівня 7,36 млрд.$ до рівня 6,37 млрд.$, тобто обсяг зменшився практично на -13,6%;

- обсяг валютного еквіваленту кредитів, наданих фізичним особам, зменшився з рівня 4,5 млрд.$ до рівня 2,8 млрд.$, тобто обсяг зменшився практично на -37,3%;

- обсяг валютного еквіваленту резервів під кредитні ризики зріс з рівня 0,93 млрд.$ до рівня 1,47 млрд.$, тобто обсяг резервів зріс практично на +50%;

Таким чином, за період розвитку світової фінансової кризи за рахунок згортання обсягів наданих кредитів та росту обсягів резервів відносна частка резерву на кредитні ризики в портфелі ПАТ КБ "Приватбанк" зросла в 1,9 рази, тобто банк застосовує інструментарій створення підвищених внутрішніх резервів, реагуючи на суттєве погіршення ризикованості кредитного портфеля.

4. Рентабельність активів ROA по чистому прибутку за рахунок формування підвищених резервів на кредитні ризики суттєво знизилась з рівня 1,61% (за 2008 рік) до рівня 1,24% (за 2009 рік), рентабельність власного статутного капіталу (дивідендна доходність акцій ПАТ - ROE) по чистому прибутку за рахунок формування підвищених резервів на кредитні ризики знизилась з рівня 22,7% (за 2008 рік) до рівня 13,4% ( за 2009 рік), що є нижчим за альтернативну безризикову доходність капіталу на фінансовому ринку України у 2009 році (не менше 22% річних по вартості державних облігацій ОВДП).

5. Проведений в дипломному дослідженні аналіз структури резервування кредитних ризиків по сегментам кредитного портфелю в ПАТ КБ "Приватбанк" у 2007 - 2008 роках показав:

5.1. Динаміка формування резервів на кредитні ризики характеризується зростанням з рівня 8,97% у 2007 році до рівня 17,05% від обсягу кредитного портфелю за результатами 2009 року, що є наслідком впливу світової фінансової кризи 2008 - 2009 років на діяльність банківської системи України (масове неповернення, прострочення та пролонгація кредитів з несплатою відсотків за користування ними, суттєве знецінення наданої застави по виданим кредитам та відсутність ринкового попиту на її реалізацію).

5.2. Посегментно у 2008 році за рахунок погіршення якості обслуговування наданих кредитів відмічається зростання обсягів резервів на кредитний ризик:

- в сегменті "Кредити, надані юридичним особам" - на 53,3% обсягу створеного на кінець року резерву(7,08% від загального обсягу кредитного портфелю банку);

- в сегменті "Споживчі кредити, надані фізичним особам" - на 64,6% створеного на кінець року резерву(1,95% від загального обсягу кредитного портфелю банку);

- в сегменті "Інші кредити, надані фізичним особам" - на 31,42% створеного на кінець року резерву(1,74% від загального обсягу кредитного портфелю банку);

- в сегменті "Іпотечні кредити, надані фізичним особам" - на 88,2% створеного на кінець року резерву(0,79% від загального обсягу кредитного портфелю банку);

- в сегменті "Міжбанківські кредити, надані іншим банкам" - на 69,1% створеного на кінець року резерву(0,58% від загального обсягу кредитного портфелю банку).

6. Як показав проведений в дипломному досліджені аналіз, відносний рівень обсягу списання безнадійної кредитної заборгованості за рахунок створених спеціальних резервів на знеціннення кредитів в ПАТ КБ "Приватбанк" за 2004 - 2009 роки не перевищував 6,43% від обсягів створених резервів (2006 рік), а у 2007 – 2009 роках реальне списання безнадійної кредитної заборгованості становило від 1,3% до 1,6% від обсягів створеного резерву.

Таким чином, реальний кредитний ризик в ПАТ КБ "Приватбанк" не менш ніж на порядок нижче розрахункового кредитного ризику, який відповідає методиці НБУ та внутрішньобанківській методиці оцінки платоспроможності клієнта - позичальника. Тобто банк, створюючи завищені резерви на кредитні ризики та відносячи їх на валові витрати (згідно Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства" – в обсягу не більше 25% від валового доходу, а на період фінансової кризи до 2011 року – в повному обсягу незалежно від отримуємих збитків діяльності), в значній мірі не тільки "перестраховується" та втрачає прибутковість, але і у значних обсягах мінімізує податок на прибуток, чим частково компенсує втрату прибутковості від кредитних операцій при "підвищенному" резервуванні можливих кредитних ризиків.

В проектній частини дипломного дослідження запропоновано два напрямки вдосконалення процесу формування і використання резервів за кредитними ризиками в умовах фінансової кризи в банківській системі України, направлені на фактичне зменшення обсягів резервів та відповідний рост прибутковості діяльності банку:

1. Першим напрямком є зовнішнє страхування кредитних ризиків як захід зменшення внутрішніх резервів банків на кредитні ризики.

При застосуванні зовнішнього страхування відповідальності за неповернення кредиту в страхових компаніях комерційний банк вирішує наступні проблеми погіршення якості кредитного потрфелю:

1.1. Проводить реструктуризацію (пролонгації) прострочених кредитів тільки при отриманні страхової гарантії повернення кредиту у наступних періодах;

1.2. Полегшує умови для позичальника, коли поточними виплатами банку на період дії реструктуризованого кредиту залишаються тільки відсотки за користування кредитом, а повернення загальної суми боргу без часткових виплат переноситься на кінець періоду кредитування, що значно підвищує прибутковість банку;

1.3. Наявність гарантії повернення кредиту з боку страхової компанії дозволяє при реструктуризації (пролонгації) кредитів перекваліфікувати прострочені споживчі кредити в категорії меншого ризику, тобто зменшити необхідну суму створення внутрішніх резервів на кредитні ризики, таким чином підвищуючи прибутковість банку.

2. Другим напрямком є сек’юритизація активів кредитної застави як захід еквівалентного зменшення внутрішніх резервів банків на кредитні ризики.

При застосуванні сек’юритизація активів кредитної застави комерційний банк вирішує наступні проблеми погіршення якості кредитного потрфелю:

2.1. Проводить рефінансування позабалансових активів за рахунок розміщення іпотечних цінних паперів власної емісії на ринку цінних паперів, отримуючи додаткові фінансові активи;

2.2. Використовує частку отриманих коштів рефінансування на розвиток кредитування та підвищення прибутковості діяльності при погіршенні доходності кредитно-інвестиційного портфелю при зростанні його сумнівного та безнадійного сегментів (відсутність кредитних доходів та неповернення виданих кредитів).

Так, досліджуємий в дипломному проекті ПАТ КБ "Приватбанк" у 2008 році здіснив першу в Україні успішну сек’юритизацію пулу власних заставних іпотечних активів, емітувавши та розмістивши в Європі валютні іпотечні облігації на суму 10 млн.доларів США, тобто отримав 10 млн.доларів готівкових валютних коштів негайної ліквідності, використовуючи механізм перетворення неліквідних активів в ліквідну форму.

Практична цінність отриманих результатів дипломного дослідження полягає в тому, що практика діяльності окремих банків БС України у 2008 – 2009 роках підтверджує дієвість та ефективність запропонованих у дипломному проекті шляхів оптимізації розмірів створюваних резервів на покриття кредит-ного ризику при одночасному підвищенні прибутковості діяльності банку за рахунок:

1. Зовнішнього страхування кредитних ризиків як заходу зменшення внутрішніх резервів банків на кредитні ризики;

2. Сек’юритизації активів кредитної застави як заходу еквівалентного зменшення внутрішніх резервів банків на кредитні ризики.


Список використаної літератури

1. Закон України "Про банки і банківську діяльність" від 7 грудня 2000 року N 2121-III// Із змінами і доповненнями, внесеними ЗаконамиУкраїни станомвід 24 липня 2009 року N 1617-VI – http://www.liga-zakon.net - Комп’ютерна законодавчо-довідкова система законодавства України "Ліга-закон", 2009

2. Закон України "Про Національний банк України" від 20 травня 1999 року N 679-XIV // Із змінами і доповненнями, внесеними ЗаконамиУкраїни станом від 21 серпня 2009 року N 1608-VI – http://www.liga-zakon.net - Комп’ютерна законодавчо-довідкова система законодавства України "Ліга-закон", 2009

3. Закон України "Про страхування" від 4 жовтня 2001 року N 2745-III

(цей Закон викладено у новій редакції) // Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від 24 липня 2009 року N 1617-VI – http://www.liga-zakon.net - Комп’ютерна законодавчо-довідкова система законодавства України "Ліга-закон", 2009

4. Закон України "Про внесення змін до деяких законів України з метою подолання негативних наслідків фінансової кризи" від 23 червня 2009 року N 1533-VI – http://www.liga-zakon.net - Комп’ютерна законодавчо-довідкова система законодавства України "Ліга-закон", 2009

5. Закон України "Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб" від 20 вересня 2001 року 2740-III// Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від 21 серпня 2009 року N 1608-VI – http://www.liga-zakon.net - Комп’ютерна законодавчо-довідкова система законодавства України "Ліга-закон", 2009

6. Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22 травня 1997 року N 283/97-ВР // Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом від 21 серпня 2009 року N 1608-VI – http://www.liga-zakon.net - Комп’ютерна законодавчо-довідкова система законодавства України "Ліга-закон", 2009

7. Інструкція з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України // Затверджено постановою Правління Національного банку України від 15 вересня 2004 року N 435 – http://www.liga-zakon.net - - Комп’ютерна законодавчо-довідкова система законодавства України "Ліга-закон", 2009

8. Методичні вказівки з інспектування банків "Система оцінки ризиків" // Затверджено постановою Правління НБУ від 15.03.2004 № 104 – http://www.liga-zakon.net - - Комп’ютерна законодавчо-довідкова система законодавства України "Ліга-закон", 2009

9. Методичні рекомендації щодо організації та функціонування систем ризик- менеджменту в банках України // Затверджено постановою Правління Національного банку України від 02.08.2004 № 361 – http://www.liga-zakon.net - - Комп’ютерна законодавчо-довідкова система законодавства України "Ліга-закон", 2009

10. Про затвердження Положення про порядок формування і використання банками резерву для відшкодування можливих втрат від дебіторської заборгованості // Затверджено постановою Правління Національного банку України від 13 грудня 2002 року N 505 (Із змінами і доповненнями, внесеними постановою Правління Національного банку України від 11 листопада 2005 року N 425) – http://www.liga-zakon.net - Комп’ютерна законодавчо-довідкова система законодавства України "Ліга-закон", 2009

11. Про затвердження Положення про порядок формування резерву під операції банків України з цінними паперами // Затверджено постановою Правління Національного банку України від 2 лютого 2007 року N 31 (Із змінами і доповненнями, внесеними постановою Правління Національного банку України від 23 липня 2008 року N 211) – http://www.liga-zakon.net - Комп’ютерна законодавчо-довідкова система законодавства України "Ліга-закон", 2009

12. Про затвердження Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків // Затверджено постановою Правління Національного банку України від 6 липня 2000 року N 279 ( Із змінами і доповненнями, внесеними постановами Правління Національного банку Українистаном від 1 грудня 2008 року N 406) – http://www.liga-zakon.net - - Комп’ютерна законодавчо-довідкова система законодавства України "Ліга-закон", 2009

13. Про окремі питання щодо діяльності банків в період фінансово-економічної кризи // Затверджено постановою Правління НБУ від 22 липня 2009 року N 421 - – http://www.liga-zakon.net - - Комп’ютерна законодавчо-довідкова система законодавства України "Ліга-закон", 2009

14. Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України та Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України // Затверджено постановою Правління Національного банку України від 17 червня 2004 року N 280 (Із змінами і доповненнями, внесеними постановами Правління Національного банку України станом від 6 серпня 2009 року N 458) -– http://www.liga-zakon.net - - Комп’ютерна законодавчо-довідкова система законодавства України "Ліга-закон", 2009

15. Положення про порядок формування обов'язкових резервів для банків України // Затверджено постановою Правління Національного банку України від 16 березня 2006 року N 91 – http://www.liga-zakon.net - - Комп’ютерна законодавчо-довідкова система законодавства України "Ліга-закон", 2009

16. Про стимулювання кредитування економіки України // Затверджено постановою Правління Національного банку України від 3 листопада 2009 року N 650 – http://www.liga-zakon.net - - Комп’ютерна законодавчо-довідкова система законодавства України "Ліга-закон", 2009

17. Про затвердження Інструкції про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України // Затверджено постановою Правління Національного банку України від 7 грудня 2004 року N 598 (Із змінами і доповненнями, внесеними постановами Правління Національного банку Українивід 21 грудня 2008 року N 484) – http://www.liga-zakon.net - - Комп’ютерна законодавчо-довідкова система законодавства України "Ліга-закон", 2009

18. Про затвердження Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні // Затверджено постановою Правління Національного банку України від 28 серпня 2001 року N 368 (Із змінами і доповненнями, внесеними постановами Правління Національного банку України станом від 10 вересня 2009 року N 541) – http://www.liga-zakon.net - - Комп’ютерна законодавчо-довідкова система законодавства України "Ліга-закон", 2009

19. Про затвердження Правил організації статистичної звітності, що подається до Національного банку України // Затверджено постановою Правління Національного банку України від 19 березня 2003 року N 124 ( Із змінами і доповненнями, внесенимипостановами Правління Національного банку України станом від від 16 червня 2005 року N 223) – http://www.liga-zakon.net - - Комп’ютерна законодавчо-довідкова система законодавства України "Ліга-закон", 2009

20. Аналіз банківської діяльності: Підручник / А.М.Герасимович та ін.; За ред. А.М.Герасимовича. — К.: КНЕУ, 2003.— 599 с.

21. Азаренкова Г.М., Дікань Л.В., Новосельцева Т.О. Сучасні комерційні банки: персонал, розвиток, організація: Монографія. – Харків: ВД "ІНЖЕК", 2003. – 131 с.

22. Арістова А.М., Шульга Н.П. Фінансовий менеджмент у банку. Опорний конспект лекцій – К: КНТЕУ, 2007.- 123 с.

23. Банківський менеджмент: Навч. посібник / За ред. О.А. Кириченка. – К.: Знання-Прес, 2002. – 438 с.

24.Банківські операції: Підручник / За ред. А. М. Мороз. — К.: КНЕУ, друге видання. — 2002. — 476 с.

25. Банківські операції: Підручник. – 2-ге вид., випр. і доп./ А.М.Мороз, М.І.Савлук, М.Ф.Пуховкіна та ін.; За ред. д-ра екон. наук, проф. А.М.Мороза. – К.: КНЕУ, 2002. – 476 с.

26. Банки и банковские операции: Учебник для вузов / Под ред. проф. Е.Ф.Жукова.- М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997. - 471 с.

27. Банківські операції:Підручник/За ред.Міщенка В.І., Слав"янської Н.Г.- Київ:Знання-Прес,2006 .- 727 с.

28. Банківський нагляд:Навчальний посібник / Міщенко В.І.;Яценюк А.П.; Коваленко В.В.;Коренєва О.Г.- К.: Знання, 2004.- 406 с.

29. Банківський нагляд:Навчальний посібник / Мін-во освіти і науки України; Ун-т економіки та права "Крок";Грушко В.І.;Лаптєв С.М.; Любунь О.С.; Раєвський К.Є.- К.: ЦНЛ, 2004.- 264 с.

30. Беляков А.В. Банковские риски: проблемы учета, управления и регулирования - М.:Издательская группа "БДЦ-ПРЕСС", 2003г. - 256 с.

31. Бланк И.А. Основы финансового менеджмента/ И.А. Бланк. - 2-е изд., перераб. и доп.. - К.: Эльга: Ника-ЦентрТ.1. - 2004. - 622 с.

32. Бланк И.А. Основы финансового менеджмента/ И.А. Бланк. - 2-е изд., перераб. и доп.. - К.: Эльга: Ника-ЦентрТ.2. - 2004. - 618 с.

33. Бэр Х.П. Секьюритизация активов: секьюритизация финансовых активов - инновационная техника финансирования банков: Пер. с нем./ Х.П. Бэр. - М.: Волтерс Клувер, 2006. - 624 с.

34. Васюренко О.В. Банківський менеджмент: Навчальний посібник . – Київ: Академія, 2001. – 313 с.

35. Васюренко Л.В., Федосік І.М. Ресурси комерційного банку: теоретичний та прикладний аналіз: Монографія. – Харків: ПП Яковлєва, 2003. – 88 с.

36. Васюренко О.В., Азаренкова Г. Управління ліквідністю банку з погляду зміни швидкості його фінансових потоків // Банківська справа (укр.).- 2003.- № 1.- C.60-64

37. Васюренко О.В. Економічний аналіз діяльності комерційних банків: Навчальний посібник/ О.В. Васюренко, К.О. Волохата.- К.: Знання,2006. - 464

38. Волошин І. Прогноз впливу кредитного ризику на ліквідність і процентні надходження банку // Вісник НБУ. – 2008. – № 8. – С. 26–29.

39.Гроші та кредит: Підручник / За ред. проф. М. І. Савлука. — К.: КНЕУ, 2002. — 578 с.

40. Грюнинг, Хенни. Анализ банковских рисков. Система оценки корпоративного управления и управления финансовым риском : пер. с англ. / Х. ван Грюнинг, С. Б. Братанович. - М. : Весь мир, 2007. - 290 с.

41. Донець Л.І. Економічні ризики та методи їх вимірювання: Навчальний посібник для студ. вищих навчальних закладів/ Л.І. Донець. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 312 с

42. Деньги. Кредит. Банки: Учебник для вузов/ под ред. профессора Е. Ф. Жукова. - М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1999. - 622 с.

43. Ілляшенко С.М. Економічний ризик: Навчальний посібник / С.М. Ілляшенко. - 2-ге вид., переробл. і допов.. - К.: Центр навчальної літератури, 2004. - 219 с

44. Ковалев В. В. Финансовый менеджмент: теория и практика : научное издание / В. В. Ковалев. - 2-е изд., перераб. и доп. - М. : Проспект, 2007.- 1024 с.

45. Кредитний ризик комерційного банку. Навч. посіб./ В.В.Вітлінський, О.В.Пернарівський, Я.С.Наконечний, Г.І.Великоіваненко; за ред В.В.Вітлінського.- К.: Т-во "Знання", КОО, 2000.- 251с.

46. Лагутин В.Д. Кредитование : теория и практика. Учебное пособие.- 3 –е изд.- К.: "Знание", 2002. - 215 с.

47. Лєонов С.В., Грищенко О.С. Сек’юритизація активів як сучасний механізм управління в сфері банківських інвестицій// Українська академія банківської справи, вип.126, 2008. – с.28-34

48. Луців Б.Л. Банківська діяльність у сфері інвестицій. – Тернопіль: Економічна думка & Карт-бланш, 2001. – 320 c.

50. Ляховский В.С., Коробейников Д.В., Серебряков П.А. Справочник по управлению рисками банковской деятельности. - М.:Гелиос АРВ , 2006. - 575

51. Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку/ пер.с.англ. за ред. С.Ф.Голова - К.: Федерація професійних бухгалтерів та аудиторів України, 1998. – 736 с.

52. Молчанов О.В. Теоретичні підходи до управління ліквідністю сучасних банків // Формування ринкових відносин в Україні (укр.).- 2006.- № 10.- C.48

53. Надійна практика управління ліквідністю в банківських організаціях // Нормативно-рекомендаційний документ Базельського комітету з банківського нагляду (№ 69 лютий 2000 року).

54. Нікітін А.В. Маркетинг у банку: Навчальний посібник/ А.В. Нікітін, Г.П. Бортніков, А.В. Федорченко. - К.: КНЕУ, 2006. - 432 с.

55. Облік та аудит у комерційних банках / А.М. Герасимович, Т.В. Кривов'яз, О.А. Мазур та ін.; За ред. проф. А.М. Герасимовича. – Львів: Видавництво "Фенікс", 1999. – 512 с.

56. Облік і аудит у банках: Навчальний посібник/ Л.В. Сердюк, О.М. Сидоренко; Ред. О.В. Васюренко. - К.: Знання, 2006. - 596 с.

57. Подлесный С. Оптимизационный подход к управлению кредитным портфелем в условиях кризиса // Банковский менеджмент. – 2009. – № 1. – С. 25–29.

58. Полфреман Д. Основы банковского дела /Пер. с англ. – М.:ИНФРА-М, 1996. – 624 с.

59. Примостка Л.О. Аналіз банківської діяльності: сучасні концепції, методи та моделі: Монографія. — КНЕУ, 2002.— 316 с.

60. Примостка Л.О. Фінансовий менеджмент у банку: Підручник. — 2-е вид., доп. і перероб. — К.: КНЕУ. 2004. — 468 с.

61. Раєвський К.Є., Конопатська Л.В., Домрачев В.М. Банківський нагляд: Навчально-методичний посібник / Мін-во освіти і науки України; КНЕУ/ Раєвський К.Є., Конопатська Л.В., Домрачев В.М.- К.: КНЕУ, 2003.- 174 с.

62. Роуз П.С. Банковский менеджмент. Пер. с англ. со 2-го изд.— М.: "Дело ЛТД",1995.— 768 с.

63. Семко Т.В. Гроші та кредит у схемах і таблицях: Навчальний посібник/ Т.В. Семко, М.В. Руденко. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 158 с.

64. Симановский А. Ю. Базельские принципы эффективного банковского надзора и их реализация в России // Деньги и кредит. - 2001. - N 3, с. 19-24

65. Синки, Дж. мл. Управление финансами в коммерческих банках. Пер. с англ. 4-го переработанного изд. / под ред. Р.Я.Левиты, Б.С.Пинкерса. — М.: 1994, Catallaxy.— 820 c.

66. Ситник Л.С. Фінансовий менеджмент: Навчальний посібник/ Л.С. Ситник. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 352 с.

67. Суржинський М. Поняття і сутність банківського регулювання та банківського нагляду в Україні // Юридичний журнал.- 2004.- № 8.- С.83-93.

68. Ткачук В.О. Маркетинг у банку: Навчальний посібник - Тернопіль: "Синтез-Поліграф", 2006.- 225 с.

69. Управління банківськими ризиками. Навчальний посібник - за ред. проф. Примостки Л.О. – К.:КНЕУ, 2007. – 616 с.

70. Управление деятельностью коммерческого банка (банковский менеджмент) / Под ред. доктора экон. наук, профессор О.И. Лаврушина. – М: Юристь, 2003 – 688 с.

71. Шелудько В.М. Фінансовий менеджмент: Підручник/ В.М. Шелудько. - К.: Знання, 2006. - 439 с.

72. Шевченко Р. І. Банківські операції : Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни / Київський національний економічний ун-т - К. : КНЕУ, 2003. – 276с.

73. Шиян Д.В. Фінансовий аналіз: Навчальний посібник/ Д.В. Шиян, Н.І. Строченко. - К.: А.С.К., 2005. - 240 с.

74. Щетинін А.І. Гроші та кредит: Підручник для студ. вищих навчальних закладів/ А.І. Щетинін. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 432 с.

75. Щибиволок З.І. Аналіз банківської діяльності: Навчальний посібник/ З.І. Щибиволок; Відп. за вип. С.І. Шкарабан. - К.: Знання, 2006. - 312 с.

76. Эдгар М. Управление финансами в коммерческих банках / Пер.с англ. – М.: Альпина Бизнес Букс, 2004. – 208 с.

77. Ющенко В.А., Міщенко В.І. Управління валютними ризиками.: Навчальний посібник .- Товариство "Знання", КОО, 1998. – 444 с.

78. Яценюк А.П. Обгрунтування принципів і стандартів банківського регулювання та нагляду // Вісник Української академії банківської справи.- 2003.- № 1.- C. 3-8.

79. Річні звіти ПАТ КБ "Приватбанк" за 2004 - 2008 роки, Дніпропет-ровськ, http://www.privatbank.com.ua/, 2009

80. Офіційний Інтернет-сайт НБУ – HTTP://www.bank.gov.ua

81. Офіційний Інтернет-сайт Асоціації банків України – HTTP:// WWW.AUB.COM.UA

82. Офіційний Інтернет-сайт ЗАТ КБ "Приватбанк" - http://www.privatbank.com.ua/, 2009

83. Законодавчо-довідкова система законодавства України – HTTP:// WWW.LIGA-ZAKON.COM.UA

84. Інформаційно –аналітичний фонд Блейзера (європейська фундація) - офіційний Інтернет-сайт – http://www.fond_blayzer.com.ua

85. Офіційний Інтернет-сайт Державної комісії з регулювання фінансових ринків України – http://www.dfp.gov.ua

86. HTTP://WWW.PROSTOBANK.COM.UA - Офіційний Інтернет-сайт аналітичної компанії "Простобанк", 2009

Додаток А

Класифікація позичальників – юридичних осіб на стадії підготовки до видачі кредиту [12]

Таблиця А.1

Показники фінансового стану позичальника

Клас позичальника

А

Б

В

Г

Д

1.1. фінансова діяльність добра, що свідчить про можливість своєчасного виконання зобов'язань за кредитними операціями, зокрема погашення основної суми боргу та відсотків за ним відповідно до умов кредитної угоди

+

1.2. фінансова діяльність позичальника цієї категорії близька за характеристиками до класу "А", але ймовірність підтримування її на цьому рівні протягом тривалого часу є низькою

+

1.3. фінансова діяльність задовільна і потребує більш детального контролю, крім того, позичальники - банки (резиденти) і банки країн - членів СНД дотримуються економічних нормативів

+

1.4. фінансова діяльність незадовільна (економічні показники не відповідають установленим значенням) і спостерігається її нестабільність протягом року; є високий ризик значних збитків

+

1.5. фінансова діяльність незадовільна і є збитковою

+

2.1. економічні показники в межах установлених значень

+

2.2. економічні показники в межах установлених значень потенційні недоліки, що ставлять під загрозу достатність надходжень коштів для обслуговування боргу та стабільність одержання позитивного фінансового результату їх діяльності

+

2.3. економічні показники в межах установлених значень, але надходження коштів і платоспроможність позичальника свідчать про ймовірність несвоєчасного погашення кредитної заборгованості в повній сумі та в строки, передбачені договором, якщо недоліки не будуть усунені

+

2.4. економічні показники в межах установлених значень, але ймовірність повного погашення кредитної заборгованості та відсотків/комісій за нею є низькою;

+

2.5. економічні показники не відповідають установленим значенням

+

3.1. вище керівництво позичальника має відмінну ділову репутацію

+

4.1. кредитна історія позичальника – бездоганна

+

4.3. кредитна історія позичальника – бездоганна, але забезпечення кредитної операції має бути ліквідним і не викликати сумнівів щодо оцінки його вартості, правильності оформлення угод про забезпечення тощо

+

4.4 кредитна історія позичальника – не бездоганна До цього класу належить позичальник/контрагент банку, проти якого порушено справу про банкрутство.

+

4.5. кредитна операція не забезпечена ліквідною заставою (або безумовною гарантією), ймовірності виконання зобов'язань позичальником/контрагентом банку практично немає

+

5.1. позичальники-банки (резиденти) і банки-нерезиденти, що зареєстровані в країнах - членах СНД, дотримуються економічних нормативів

+

5.2. позичальники-банки (резиденти) і банки-нерезиденти, що зареєстровані в країнах - членах СНД, дотримуються економічних нормативів. Аналіз коефіцієнтів фінансового стану позичальника може свідчити про негативні тенденції в діяльності позичальника. Недоліки в діяльності позичальників, які належать до класу "Б", мають бути лише потенційними

+

6.1.позичальники-банки (нерезиденти), що мають кредитний рейтинг не нижче ніж показник А, підтверджений у бюлетені однієї з провідних світових рейтингових компаній (Fitch IBCA, Standard & Poor's, Moody's тощо)

+

6.2. інші позичальники-банки (нерезиденти), що мають кредитний рейтинг не нижче ніж "інвестиційний клас", що підтверджений у бюлетені однієї з провідних світових рейтингових компаній (Fitch IBCA, Standard & Poor's, Moody's тощо).

+

6.3. позичальники-банки (нерезиденти), що мають кредитний рейтинг не нижче ніж показник В, підтверджений у бюлетені однієї з провідних світових рейтингових компаній (Fitch IBCA, Standard & Poor's, Moody's тощо).

+


Додаток Б

Алгоритм визначення поточної групи кредитних операцій за станом обслуговування позичальником боргу за ними на стадії дії кредитної угоди [12]

Таблиця Б.1

Показники стану обслуговування позичальником боргу

Показник поточної групи кредитних операцій

Добре

Слабке

Незадовільне

1. Сплата кредиту в строк або з затримкою до 7 днів +сплата відсотків в строк або з затримкою 7 днів

+

2. Кредит пролонговано без зниження класу до 90 днів + сплата відсотків з затримкою до 7 днів

+

3. Заборгованість за кредитом прострочена 8-90 днів + сплата відсотків затримана до 8-30 днів

+

4. Кредит пролонговано 91-180 днів + сплата відсотків затримується до 30 днів

+

5. Заборгованість за кредитом прострочена більше 90 днів

+

6. Кредит пролонговано з пониженням класу кредиту більше ніж 180 днів

+


Додаток В

Предмети застави беруться до розрахунку резерву під кредитні ризики за такими коефіцієнтами [12]

Класифіковані кредитні операції

Відсоток вартості забезпечення (застави), що береться до розрахунку чистого кредитного ризику за окремою кредитною операцією

майнових прав на грошові депозити, іменні депозитні сертифікати, випущені банком кредитором, майнових прав на грошові кошти за операціями з розміщення / залучення коштів між двома банками, що здійснюються в різних валютах

банківських металів

державних цінних паперів

недержавних цінних паперів

нерухомого майна, що належить до житлового фонду, іпотечних облігацій та іпотечних сертифікатів

іншого нерухомого майна

майнових прав на майбутнє нерухоме майно, що належить до житлового фонду (береться до розрахунку протягом 2 років з дати отримання кредиту)

рухомого майна, дорогоцінних металів

інших майнових прав

у валюті, що відповідає валюті наданого кредиту, або ВКВ

у валюті, що є відмінною від валюти наданого кредиту

за кредитами в гривнях

за кредитами в іноземній валюті

"Стандартна"

100

90

80

100

40

70

50

50

50

50

30

"Під контролем"

100

90

80

80

20

70

50

50

40

40

20

"Субстандартна"

100

90

60

50

10

40

40

40

20

20

10

"Сумнівна"

100

90

20

20

0

20

20

20

10

10

5

"Безнадійна"

0

0

0

0

0

0

0

0

0

0

0


Додаток Г

Баланси та звіти про фінансові результати діяльності ПАТ КБ "Приватбанк" у 2003 - 2009 роках [79], [80]


Продовження табл. Г.1


Таблиця Г.2 Звіти про фінансові результати ПАТ КБ "Приватбанк" у 2003 - 2008 рр. [79]


Таблиця Г.3 Окремі балансові показники діяльності ПАТ КБ "Приватбанк" у 2003 -2008 рр. [79]


Таблиця Г.4 Поквартальні баланси ПАТ КБ "Приватбанк" у 2009 році [80]


Продовження табл.Г.4


Таблиця Г.5 Поквартальні звіти про фінансові результати ПАТ КБ "Приватбанк" у 2009 році [80]

Таблиця Г.6 Попередні звітні дані балансу ПАТ КБ "Приватбанк" за 2009р

Активы, грн

Наличные средства в кассе

3 459 552 818.62

Средства в НБУ

1 134 550 860.37

Средства на корсчетах "Ностро"

1 220 067 303.46

Межбанковские кредиты

8 407 805 098.70

Кредиты юридическим лицам

53 091 371 858.45

Кредиты физическим лицам

18 988 824 041.55

Начисленные доходы

3 158 620 853.27

Ценные бумаги

1 332 391 787.82

Основные средства банка

1 312 364 467.57

Дебиторская задолженность

7 075 836 877.78

Валютные операции

4 923 942 677.63

Резервы под кредиты

-13 726 851 554.83

ИтогоАктивы:

90 378 477 090.39

Обязательства, грн

Средства на корсчетах "Лоро"

426 208 909.87

Межбанковские депозиты

1 838 195 855.25

Кредиты Национального Банка

8 310 000 000.00

Кредиты междунар. финанс.орг.

4 791 808 840.58

Текущие счета юр. лиц

7 605 375 562.76

Бюджетные средства

7 714 667.85

Депозиты юридических лиц

9 045 658 155.49

Текущие счета физических лиц

6 654 497 752.22

Депозиты физических лиц

26 999 852 291.96

Расчеты по ценным бумагам

1 544 651 985.49

Начисленные расходы

997 532 613.35

Кредиторская задолженность

7 015 119 921.19

Валютные операции

4 923 942 677.63

ИтогоОбязательства:

80 160 559 233.64

Капитал, грн

Уставной капитал банка

7 810 865 848.00

Резервы банка

1 264 180 829.20

Результат предыдущих лет

92 492 493.16

Результат текущего года

1 050 378 686.39

ИтогоКапитал:

10 217 917 856.75


Додаток Д

Коефіцієнтні показники аналізу діяльності ПАТ КБ "Приватбанк" у 2003 -2008 роках

Таблиця Д.1 Ланцюгові індекси динаміки кредитного портфелю ПАТ КБ "Приватбанк" у 2003 -2008 рр.


Таблиця Д.2 Ланцюгові індекси рентабельності діяльності ПАТ КБ "Приватбанк" у 2003 -2008 рр.


Таблиця Д.3 Ланцюгові індекси динаміки кредитного портфелю та рентабельності діяльності ПАТ КБ "Приватбанк" у 2009 році

Додаток Е

Аналіз якості кредитного портфелю ПАТ КБ "Приватбанк" у 2007 - 2008 роках

Таблиця Е.1 Рівень ризикового знецінення кредитів по окремим сегментам в кредитному портфелі 2007 - 2008 рр.


Таблиця Е.2 Якість заставного забезпечення кредитів по окремим сегментам в кредитному портфелі 2007 -2008 рр.


Додаток Ж

Рис.Ж.1. Частка загальної забезпеченості заставою кредитів в сегментах кредитного портфелю ПАТ КБ "Приватбанк" у 2007 -2008 роках та застосування в якості застави рухомого майна та оборотних виробничих фондів

Рис.Ж.2. Частка загальної забезпеченості заставою кредитів в сегментах кредитного портфелю ПАТ КБ "Приватбанк" у 2007 -2008 роках та застосування в якості застави цінних паперів

Рис.Ж.3. Частка загальної забезпеченості заставою кредитів в сегментах кредитного портфелю ПАТ КБ "Приватбанк" у 2007 -2008 роках та застосування в якості застави житлової та виробничої нерухомості


Додаток К

Рис.К.1. Структура резервування кредитних ризиків по сегментам кредитного портфелю в ПАТ КБ "Приватбанк" у 2007 році [79]

Рис.К.2. Структура резервування кредитних ризиків по сегментам кредитного портфелю в ПАТ КБ "Приватбанк" у 2008 році [79]

Рис.К.3. Структура списання безнадійної заборгованості за рахунок створених резервів під кредитні ризики по сегментам кредитного портфелю в ПАТ КБ "Приватбанк" у 2007 - 2008 роках [79]

Додаток Л

Таблиця Л.1 Структура інших фінансових активів, включаючи дебіторську заборгованість в операціях, та відповідних створених резервів на знецінення інших фінансових активів в ПАТ КБ "Приватбанк" у 2007 - 2008 роках

Показник руху резервів під ризики знецінення дебіторської заборгованості, тис.грн.

Дебіторська заборгованість за торговими операціями

Дебіторська заборгованість за операціями з кредитовими та дебетовими платіжними картками

Інші активи характеру дебіторської заборгованості

Разом інших активів

2007

2008

Темп росту 2008/ 2007, %

2007

2008

Темп росту 2008/ 2007, %

2007

2008

Темп росту 2008/ 2007, %

2007

2008

Темп росту 2008/ 2007, %

1. Обсяг інших активів, включаючи дебіторську заборгованість, станом на 31 грудня кінця року, тис.грн.

263

1955

743,3

172705

211081

122,2

172286

194488

112,9

504179

498592

98,9

2. Залишок резерву під знецінення інших активів станом на 1 січня, тис.грн.

261

263

100,8

8 724

9 853

112,9

20 309

16 892

83,2

29 294

27 008

92,2

3. Збільшення (+)/ зменшення (-) відрахувань в резерви на знецінення інших активів на протязі року, тис.грн.

2

283

14 150,0

1 590

2 355

148,1

-1 408

17 585

-1 248,9

184

20 203

10 979,9

4. Списання безнадійної заборгованості по іншим активам за рахунок резервів на протязі року, тис.грн.

0

-260

-461

-1 208

262,0

-2 009

-7 642

380,4

-2 470

-9 310

376,9

5. Залишок резерву під знецінення інших активів станом на 31 грудня, тис.грн.

263

286

108,7

9 853

11 000

111,6

16 892

26 615

157,6

27 008

37 901

140,3

6. Відносний обсяг резерву на знецінення до загального обсягу інших активів на кінець року, %

100,0

14,6

14,6

5,7

5,2

91,3

9,8

13,7

139,6

5,4

7,6

141,9

7. Відносний обсяг витрат резервів на списання безнадійної заборгованості за іншими активами на початок року в %

0,0

-98,9

-5,3

-12,3

232,0

-9,9

-45,2

457,3

-8,4

-34,5

408,8

Оценить/Добавить комментарий
Имя
Оценка
Комментарии:
Где скачать еще рефератов? Здесь: letsdoit777.blogspot.com
Евгений08:18:56 19 марта 2016
Кто еще хочет зарабатывать от 9000 рублей в день "Чистых Денег"? Узнайте как: business1777.blogspot.com ! Cпециально для студентов!
08:34:12 29 ноября 2015

Работы, похожие на Дипломная работа: Формування резервів на покриття кредитних ризиків
Управління кредитними ризиками в комерційних банках
НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ ХАРКІВСЬКА ФІЛІЯ До захисту допускаю: завідувач кафедри банківської справи, Академік ...
Резерв під кредитні ризики використовується лише для покриття збитків за непогашеною позичальниками заборгованістю за кредитними операціями за основним боргом, стягнення якої є ...
Якщо на час укладення договору пролонгації кредитної операції (крім угод за кредитними операціями, строк дії яких перевищує два роки) не спостерігається погіршення фінансового ...
Раздел: Рефераты по банковскому делу
Тип: дипломная работа Просмотров: 1151 Комментариев: 2 Похожие работы
Оценило: 0 человек Средний балл: 0 Оценка: неизвестно     Скачать
Удосконалення механізму здійснення кредитних операцій
НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ ХАРКІВСЬКА ФІЛІЯ ДИПЛОМНА РОБОТА УДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМУ ЗДІЙСНЕННЯ КРЕДИТНИХ ...
... залишки заборгованості за якими збільшилися за січень - грудень майже на 80% (у тому числі за грудень - на 7,7%) і на 01.01.2009 р. становили 2,3 млрд.грн. їх частка в структурі ...
Критерії оцінки фінансового стану позичальника встановлюються кожним банком самостійно, згідно внутрішніх положень про проведення активних операцій (кредитних) і методикою ...
Раздел: Рефераты по банковскому делу
Тип: дипломная работа Просмотров: 3964 Комментариев: 2 Похожие работы
Оценило: 1 человек Средний балл: 5 Оценка: неизвестно     Скачать
Управління кредитними ризиками у банку. Процес здійснення безвиїзного ...
КОНТРОЛЬНА РОБОТА Тема: Управління кредитними ризиками у банку. Процес здійснення безвиїзного банківського нагляду НБУ за кредитними ризиками банку ...
Резерв під кредитні ризики використовується лише для покриття збитків за непогашеною позичальниками заборгованістю за кредитними операціями за основним боргом, стягнення якої є ...
Про затвердження Положення про порядок формування та викорис-тання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків // Постанова Правління Національного ...
Раздел: Рефераты по банковскому делу
Тип: контрольная работа Просмотров: 66 Комментариев: 2 Похожие работы
Оценило: 0 человек Средний балл: 0 Оценка: неизвестно     Скачать
Формування резервів для відшкодування можливих втрат за кредитними ...
Міністерство освіти і науки України Київський Національний Економічний Університет ім. В. Гетьмана ДИПЛОМНИЙ ПРОЕКТ Тема: "Формування резервів для ...
Резерв під кредитні ризики використовується лише для покриття збитків за непогашеною позичальниками заборгованістю за кредитними операціями за основним боргом, стягнення якої є ...
на компенсацію ризиків сумнівних та безнадійних кредитів та позабалансової кредитної заборгованості (наданих кредитних гарантій) створено 45,5% портфелю резервів кредитного ризику ...
Раздел: Рефераты по банковскому делу
Тип: дипломная работа Просмотров: 1375 Комментариев: 2 Похожие работы
Оценило: 0 человек Средний балл: 0 Оценка: неизвестно     Скачать
Кредитний ризик комерційного банку та способи його мінімізації
ДИПЛОМНА РОБОТА на тему: Кредитний ризик комерційного банку та способи його мінімізації (на матеріалах Ємільчинського територіального відокремленого ...
Під кредитним ризиком звичайно розуміють ризик невиконання позичальником початкових умов кредитної угоди, тобто неповернення (повністю або частково) основної суми боргу і процентів ...
Згідно з цим Положенням комерційний банк зобов"язаний створювати резерв під кредитні ризики, необхідність створення цього резерву зумовлена кредитними ризиками, що притаманні ...
Раздел: Рефераты по банковскому делу
Тип: дипломная работа Просмотров: 961 Комментариев: 2 Похожие работы
Оценило: 0 человек Средний балл: 0 Оценка: неизвестно     Скачать
Управління банківськими ризиками (на прикладі ВАТ КБ "Іпобанк ...
ДИПЛОМНА РОБОТА Тема: Управління банківськими ризиками (на прикладі ВАТ КБ "ІПОБАНК") ЗМІСТ ВСТУП РОЗДІЛ І.ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ БАНКІВСЬКИМИ ...
З метою розрахунку резерву під кредитні ризики банки мають здійснювати класифікацію кредитного портфеля за кожною кредитною операцією залежно від фінансового стану позичальника ...
Про затвердження Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків // Постанова Правління Національного ...
Раздел: Рефераты по банковскому делу
Тип: дипломная работа Просмотров: 3209 Комментариев: 2 Похожие работы
Оценило: 0 человек Средний балл: 0 Оценка: неизвестно     Скачать
Управління кредитними ризиками в діяльності комерційних банків
Дипломна робота "Управління кредитними ризиками в діяльності комерційних банків" Зміст Вступ. 3 ГЛАВА 1. СУТНІСТЬ, ВИДИ ТА ЗНАЧЕННЯ РИЗИКІВ У ...
З метою диверсифікації кредитних вкладень та недопущення їх надмірної концентрації, управління ризиками концентрації кредитних вкладень банком у 2006-2007 роках здійснювалося по ...
При визначенні класу позичальників філії банку керувались Положенням про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків ...
Раздел: Рефераты по банковскому делу
Тип: дипломная работа Просмотров: 2124 Комментариев: 2 Похожие работы
Оценило: 0 человек Средний балл: 0 Оценка: неизвестно     Скачать
Кредитна політика комерційного банку
МѬНѬСТЕРСТВО ОСВѬТИ ТА НАУКИ УКРАѬНИ ХАРКѬВСЬКИЙ НАЦѬОНАЛЬНИЙ УНѬВЕРСИТЕТ ім. В.Н.Каразiна Економічний факультет Кафедра фiнансiв та кредиту "КРЕДИТНА ...
В процесі проведення кредитних операцій банки зустрічаються з кредитним ризиком, тобто з ризиком несплати позичальником в установлений строк наданої банком позички та процентів ...
детально аналізуються доходи, що передбачаються від кредитної угоди, та витрати, пов"язані з кредитним проектом, відповідність рівня процентної ставки за кредитом рівню ризику ...
Раздел: Рефераты по банковскому делу
Тип: дипломная работа Просмотров: 440 Комментариев: 2 Похожие работы
Оценило: 0 человек Средний балл: 0 Оценка: неизвестно     Скачать
Управління кредитною діяльностю банку
Зміст Розділ 1. Теоретичні засади управління кредитною діяльностю банку 1.1 Сутність та причини кредитної діяльності банку 1.2 Особливості формування ...
1. Кредитний ризик - при якому позичальники можуть бути не в змозі погасити свій борг;
Дохід за кредитними операціями на основі фінансової звітності за 2008-2009 роки ВАТ "Кредитпромбанк" у 2009 році зріс на 94 439 тис. грн. порівняно з 2008 роком.
Раздел: Рефераты по банковскому делу
Тип: курсовая работа Просмотров: 69 Комментариев: 2 Похожие работы
Оценило: 0 человек Средний балл: 0 Оценка: неизвестно     Скачать
Механізм забезпечення кредитування банками України та шляхи ...
Механізм забезпечення кредитування банками України, та шляхи удосконалення на прикладі ЗАТ КБ "ПриватБанк" АНОТАЦІЯ У дипломній роботі розглянуто ...
Оцінка кредитоспроможності позичальника є найважливішою складовою управління кредитним ризиком.
Вартість кредитних продуктів ЗАТ КБ "ПриватБанк" на 01.01.2008 року
Раздел: Рефераты по банковскому делу
Тип: дипломная работа Просмотров: 1431 Комментариев: 3 Похожие работы
Оценило: 0 человек Средний балл: 0 Оценка: неизвестно     Скачать

Все работы, похожие на Дипломная работа: Формування резервів на покриття кредитних ризиків (1752)

Назад
Меню
Главная
Рефераты
Благодарности
Опрос
Станете ли вы заказывать работу за деньги, если не найдете ее в Интернете?

Да, в любом случае.
Да, но только в случае крайней необходимости.
Возможно, в зависимости от цены.
Нет, напишу его сам.
Нет, забью.



Результаты(150917)
Комментарии (1842)
Copyright © 2005-2016 BestReferat.ru bestreferat@mail.ru       реклама на сайте

Рейтинг@Mail.ru