Банк рефератов содержит более 364 тысяч рефератов, курсовых и дипломных работ, шпаргалок и докладов по различным дисциплинам: истории, психологии, экономике, менеджменту, философии, праву, экологии. А также изложения, сочинения по литературе, отчеты по практике, топики по английскому.
Полнотекстовый поиск
Всего работ:
364150
Теги названий
Разделы
Авиация и космонавтика (304)
Административное право (123)
Арбитражный процесс (23)
Архитектура (113)
Астрология (4)
Астрономия (4814)
Банковское дело (5227)
Безопасность жизнедеятельности (2616)
Биографии (3423)
Биология (4214)
Биология и химия (1518)
Биржевое дело (68)
Ботаника и сельское хоз-во (2836)
Бухгалтерский учет и аудит (8269)
Валютные отношения (50)
Ветеринария (50)
Военная кафедра (762)
ГДЗ (2)
География (5275)
Геодезия (30)
Геология (1222)
Геополитика (43)
Государство и право (20403)
Гражданское право и процесс (465)
Делопроизводство (19)
Деньги и кредит (108)
ЕГЭ (173)
Естествознание (96)
Журналистика (899)
ЗНО (54)
Зоология (34)
Издательское дело и полиграфия (476)
Инвестиции (106)
Иностранный язык (62792)
Информатика (3562)
Информатика, программирование (6444)
Исторические личности (2165)
История (21320)
История техники (766)
Кибернетика (64)
Коммуникации и связь (3145)
Компьютерные науки (60)
Косметология (17)
Краеведение и этнография (588)
Краткое содержание произведений (1000)
Криминалистика (106)
Криминология (48)
Криптология (3)
Кулинария (1167)
Культура и искусство (8485)
Культурология (537)
Литература : зарубежная (2044)
Литература и русский язык (11657)
Логика (532)
Логистика (21)
Маркетинг (7985)
Математика (3721)
Медицина, здоровье (10549)
Медицинские науки (88)
Международное публичное право (58)
Международное частное право (36)
Международные отношения (2257)
Менеджмент (12491)
Металлургия (91)
Москвоведение (797)
Музыка (1338)
Муниципальное право (24)
Налоги, налогообложение (214)
Наука и техника (1141)
Начертательная геометрия (3)
Оккультизм и уфология (8)
Остальные рефераты (21697)
Педагогика (7850)
Политология (3801)
Право (682)
Право, юриспруденция (2881)
Предпринимательство (475)
Прикладные науки (1)
Промышленность, производство (7100)
Психология (8694)
психология, педагогика (4121)
Радиоэлектроника (443)
Реклама (952)
Религия и мифология (2967)
Риторика (23)
Сексология (748)
Социология (4876)
Статистика (95)
Страхование (107)
Строительные науки (7)
Строительство (2004)
Схемотехника (15)
Таможенная система (663)
Теория государства и права (240)
Теория организации (39)
Теплотехника (25)
Технология (624)
Товароведение (16)
Транспорт (2652)
Трудовое право (136)
Туризм (90)
Уголовное право и процесс (406)
Управление (95)
Управленческие науки (24)
Физика (3463)
Физкультура и спорт (4482)
Философия (7216)
Финансовые науки (4592)
Финансы (5386)
Фотография (3)
Химия (2244)
Хозяйственное право (23)
Цифровые устройства (29)
Экологическое право (35)
Экология (4517)
Экономика (20645)
Экономико-математическое моделирование (666)
Экономическая география (119)
Экономическая теория (2573)
Этика (889)
Юриспруденция (288)
Языковедение (148)
Языкознание, филология (1140)

Курсовая работа: Вплив гендерних стереотипів на характер та ефективність спілкування

Название: Вплив гендерних стереотипів на характер та ефективність спілкування
Раздел: Рефераты по психологии
Тип: курсовая работа Добавлен 11:51:04 09 июня 2010 Похожие работы
Просмотров: 2651 Комментариев: 2 Оценило: 2 человек Средний балл: 5 Оценка: неизвестно     Скачать

ЗМІСТ:

Вступ

Розділ 1. Теоретичне обґрунтування проблеми міжособистісного спілкування та гендерних стереотипів

1.1 Соціально-психологічна специфіка спілкування

1.2 Гендерні стереотипи та їх вплив на міжособистісне спілкування

1.3 Конструктивні та деструктивні вияви гендерних стереотипів у спілкуванні

1.4 Особливості проявів гендерних стереотипів у процесі спілкування

Розділ 2. Аналіз впливу гендерних стереотипів на характер та ефективність спілкування старших підлітків

2.1 Методи й методики дослідження впливу гендерних стереотипів на процес спілкування старших підлітків

2.2 Аналіз результатів дослідження впливу гендерних стереотипів на спілкування старших підлітків

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Актуальність дослідження. Сучасний етап розвитку суспільства характеризується суттєвими змінами у системі гендерних відносин, внаслідок чого, з одного боку, відкриваються можливості для їх оптимізації, а з іншого — виникає ризик порушень формування гендерної ідентичності у підростаючого покоління.

Сучасні дослідження в області феміністської й гендерної теорії дуже великі. Інтерес до даної проблематики в наш час великий, що пояснюється високим ступенем актуальності теми й існуванням у суспільстві ще досить сильного, стійкого традиційного погляду, як на жінку, так і на чоловіка. Незважаючи на те, що багато сучасних соціальних стандартів, норм й цінностей стають більше гнучкими, сила гендерних установок — дотепер є однією з головних їхніх характеристик; суспільство в більшій своїй частині непохитно відтворює стереотипи минулого. У зв'язку із цим діагностика вивчення гендерних стереотипів представляється необхідною і досить актуальною.

Гендерні стереотипи — механізми, що забезпечують закріплення і трансляцію гендерних ролей від покоління до покоління. У суспільній свідомості вони функціонують як стандартизовані уявлення про моделі поведінки та риси характеру відповідно до понять «чоловіче» та «жіноче».

Процес гендерної соціалізації визначається й направляється за допомогою різних соціальних і культурних засобів. Для цього в кожному суспільстві існують певні гендерні ролі. У широкому змісті поняття ролі означає спосіб поведінки людей у системі міжособистісних відносин, що залежить від їхньої позиції в суспільстві й, що відповідає набору норм приписань і очікувань, які існують в даному суспільстві. Під гендерною роллю розуміють систему соціальних стандартів, приписань, стереотипів, яким людина повинна відповідати, для того щоб її визнавали як хлопчика або дівчинку.

Вивчення гендерних стереотипів почалося у середині 50-х років XX ст., коли американські соціологи Мак Кі та Шерріфс визначили типово чоловічий та типово жіночий образи. На їх думку, типово чоловічий образ — це сукупність рис, пов'язана із соціально необмеженою поведінкою, компетентністю, раціональними здібностями, активністю і результативністю [36, 499]. Жіночий — характеризують соціальні й комунікативні навички, теплота, емоційна підтримка. Стереотипи створюються суспільством штучно, формуючись протягом багатьох років, важко піддаються коригуванню або ліквідації, обмежують свободу, можливості людини, прийняття рішень у різних сферах життєдіяльності. Тим більше, що, як відомо, не існує чисто «чоловічої» або чисто «жіночої» особистості; будь-яка особистість втілює у собі риси як фемінності, так і маскулінності.

Аналізуючи трансформаційні процеси, що відбуваються в сучасному суспільстві загалом та їхній вплив на гендерну картину, варто зазначити, що гендерну картину сучасного суспільства важко визначити як однорідну та чітко структуровану, вона характеризується полярними гендерними стереотипами, появу і функціонування яких спричинили економічні, політичні, культурні зміни суспільств, що трансформуються.

У рамках традиційної освіти існує сильний вплив стереотипів на виховання й навчання дітей. У дослідженнях Р.Хол і Б. Сендлер було показано, що пануючі форми викладання опираються на маскулінні способи спілкування, що спонукає дівчат відходити на другий план в освітньому процесі, а хлопчиків заохочують бути активними [11, 58]. Вітчизняні дослідження показують, що наші співвітчизники серед шкільних предметів найважливішими для хлопчиків вважають математику, комп'ютерні знання, фізику, фізкультуру, а для дівчаток — домоведення, літературу, історію, етику й психологію сімейного життя, статеве виховання. У підлітковому віці дівчатка виявляються перед дилемою: чи розвивати свої здатності до математики, фізики, інформатики далі або віддати перевагу загальноприйнятим нормам і стандартам поведінки, щоб бути прийнятою навколишніми. У той же час на рівні міжособистісних відносин хлопчики мають набагато менш близькі зв'язки й контакти із друзями, батьками — діє традиційне «табу» на чоловічу емоційність. І.С. Кон пише про кризу маскулінності — сьогодні чоловікові все складніше відповідати тій ролі, яку йому пропонують сформовані норми [23, 25]. Таким чином, школа як один з інститутів соціалізації сьогодні відтворює сформованими століттями гендерні стереотипи.

В свою чергу проблема спілкування відноситься до числа найважливіших для людини, та для старшого підлітка в контексті нашого дослідження, сфер життєдіяльності. Психологи єдині у визнанні значення спілкування у формуванні особистості підлітковому і юнацькому віці. Ці періоди досить істотні для формування основних структурних компонентів особистості. Від того, як буде складатися спілкування, залежить формування майбутньої особистості.

Провідну роль у галузі досліджень гендеру відіграють зарубіжні психологи (С. Бем, Ш. Берн [6], Т. Маерс [35], Скінер, А. Шерріффс та ін.). У вітчизняній психології дана проблема розглядається в основному у двох напрямках: психологічному та соціально-психологічному. У межах психологічного напрямку дослідження спрямовані на визначення відмінностей між статями, особливостей статевої диференціації, формування психологічної статі (Т.В. Бендас [5], Д.Т. Воронцов [13], Є.П. Ільїн [19], І.С Кльоцина [19], [20], [21], [22], М.І. Кошенова [25], Д.В. Логвінова [26], [27] та ін.). Підкреслюється, що обидві статі психологічно рівноцінні, хоча й різні за змістом. Початковою базою виступає прийняття біологічного детермінізму ролей, опора на уявлення про природженість чоловічого й жіночого єства в людині. Зокрема, відзначається, що статеворольова сфера особистості повинна розглядатися як базова структура, що зумовлює соціальне і психологічне благополуччя людини; вивчення механізмів становлення статеворольового симптомокомплексу в онтогенезі, розробка концептуально-методичних засобів діагностики й оцінки сприяє запобіганню виникнення неврозів, психосоматичних розладів.

Напрямок, пов'язаний із вивченням впливу гендерних стереотипів на ефективність міжособистісного спілкування, не здобув у науці достатнього висвітлення. Це і зумовило вибір теми курсового дослідження «Вплив гендерних стереотипів на характер та ефективність спілкування».

Об'єкт дослідження — статево-рольове самовизначення, гендерні стереотипи та їх вплив на міжособистісне спілкування.

Предмет дослідження — психологічні особливості впливу гендерних стереотипів та їх роль у процесі спілкування.

Мета дослідження — обґрунтувати значимість гендерних стереотипів на процес спілкування старшокласників.

Відповідно до висунутої мети були поставлені наступні завдання :

1. На основі аналізу зарубіжних та вітчизняних теоретико-експериментальних досліджень узагальнити сучасні уявлення про міжособистісне спілкування;

2. Проаналізувати поняття стереотипів, та гендерних стереотипів, як одного з їх різновидів.

3. Виявити особливості гендерних стереотипів і їхнє значення в міжособистісній взаємодії старшокласників (в контексті дослідження).

4. Підібрати методики для вивчення гендерних стереотипів, засобів спілкування, комунікації та провести експериментальне дослідження.

Методи дослідження . У курсовій роботі використано комплекс теоретичних та емпіричних методів, що відповідають змісту проблеми й етапам дослідження: аналіз психологічної літератури по даній проблемі, психодіагностичні методи (анкетування, тестування), математичні методи обробки кількісних даних.

Практична значущість полягає в тому, що матеріали та результати дослідження можуть бути використані студентами під час підготовки до семінарських занять, що стосуються даної проблематики, а також для при написанні наукових, курсових та дипломних робіт.

Структура курсової роботи. Дослідження складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел, який налічує 36 позицій та додатків.

Розділ 1. Теоретичне обґрунтування проблеми міжособистісного спілкування та гендерних стереотипів

Кожна людина має потребу у спілкуванні, налагодженні соціальних контактів. Постає вона як необхідність у нових враженнях, почуттях, знаннях, у бажанні поділитися з кимось своїми переживаннями й думками, обмінятися певною інформацією, налагодити стосунки.

1.1Соціально-психологічна специфіка спілкування

Спілкування є невід'ємним аспектом існування людини, важливою передумовою формування її як соціальної істоти, взаємодії з різноманітними спільнотами, а також необхідною умовою існування суспільства. У процесі спілкування відбувається інтелектуальна та емоційно-чуттєва взаємодія індивідів, досягається єдність і злагодженість їх дій, що зумовлює формування спільних настроїв і поглядів, взаєморозуміння, згуртованості й солідарності. Вони необхідні в колективній діяльності, оскільки становлять культурно-комунікативну основу соціального життя суспільства. У процесі розвитку індивіда потреба у спілкуванні має соціально-вибірковий характер.
Паралельно з потребою у спілкуванні існує потреба в усамітненні (тут — спілкуванні з собою), яка в одних людей виражена яскраво, в інших — ледь помітна. Це залежить як від конкретної особистості, так і від соціального середовища [8, 34].

Активізація, напруження соціальних контактів і міжособистісних взаємин дедалі гостріше актуалізують прагнення індивіда відособитися, зберегти свою незалежність. Воно реалізується як потреба відпочити, розібратися в собі. Якщо поряд немає друга, з яким можна обговорити проблеми, індивід починає спілкуватися з собою, немовби роздвоюючи власне «Я». Уміння вести внутрішні роздуми-діалоги, «розмовляти», «радитися» з власним сумлінням надзвичайно важливе не тільки для прийняття зважених рішень, уникнення помилок, а й для духовного та професійного розвитку людини, збереження її внутрішньої гармонії.
Феномен спілкування виявляється в численних взаємозв'язках людей, в обміні діяльністю, інформацією, досвідом, уміннями й навичками, результатами праці тощо. Спілкування є й одним із виявів людської сутності, особистісною формою існування й функціонування суспільних відносин. Воно відображає об'єктивну потребу людей жити в соціумі, об'єднуватись і працювати один з одним. Спільна діяльність не може відбуватися без координації дій, узгодження цілей, обміну думками, формування внутрішнього світу людини, її свідомості, почуттів, знань. А це можливо лише завдяки спілкуванню.

Спілкування охоплює різноманітні взаємозв'язки, міжособистісні взаємини, здійснюється у різних формах і за допомогою різних засобів, які, будучи невід'ємним чинником культури, постійно вдосконалюються, збагачуються.

Спілкування увесь спектр зв'язків і взаємодій людей у процесі духовного і матеріального виробництва, спосіб формування, розвитку, реалізації та регуляції соціальних відносин і психологічних особливостей окремої людини, що здійснюється через безпосередні чи опосередковані контакти, в які вступають особистості та групи [16, 14].

Звужене тлумачення цього поняття пов'язане з міжособистісними стосунками людини.

Міжособистісне спілкування — процес предметної та інформаційної взаємодії між людьми, в якому формуються, конкретизуються, уточнюються і реалізуються їх міжособистісні відносини (взаємовплив, сприйняття одне одного тощо) та виявляються психологічні особливості комунікативного потенціалу кожного індивіда. Міжособистісне спілкування є взаємодією людей, в якій кожен учасник реалізує певні цілі, водночас пізнаючи і змінюючи себе й співрозмовника.

Для соціальної психології принциповим є взаємозв'язок спілкування і діяльності. Маючи за основу ідею їх єдності, вона тлумачить спілкування як реальність людських взаємин, які охоплюють усі форми спільної діяльності людей. Це означає, що будь-які форми спілкування належать до специфічних форм спільної діяльності. Тобто люди завжди спілкуються у відповідній діяльності. Серед учених є немало прихильників якнайширшого погляду на зв'язок діяльності і спілкування, згідно з яким спілкування тлумачиться і як аспект спільної діяльності, і як її продукт, їх опоненти вважають спілкування самостійним, незведеним до діяльності феноменом, доводячи, що процес спілкування є для людини не тільки засобом, а й метою. Згідно з таким розумінням спілкування не обов'язково зумовлюється потребою у спільній діяльності, воно може реалізовуватися і як самомотивований процес.

Отже, спілкування в соціальній психології трактується як особливий вид діяльності; специфічна соціальна форма інформаційного зв'язку; форма взаємодії суб'єктів; самостійна і незведена до діяльності категорія; процес міжособистісної взаємодії; обмін думками, почуттями і переживаннями; суттєвий аспект людської діяльності; реальність людських взаємин, що передбачає будь-які форми спільної діяльності людей; універсальна реальність буття людини, яка породжується і підтримується різними формами людських відносин, та ін. Очевидним є те, що діяльність людини, її спілкування з іншими взаємопов'язані й відокремлено існувати не можуть. Будь-який різновид, форма людської діяльності (гра, керівництво, виховання тощо) реалізуються через спілкування, а спілкування — через них. Навіть спілкування з собою відбувається так, що людина подумки продовжує розмову зі своїм партнером.

Спілкування є явищем соціальним, його природа виявляється в соціумі. Будучи актом передавання соціального досвіду, норм поведінки, традицій, воно сприяє збагаченню знань, умінь і навичок учасників спільної діяльності, задовольняє потребу в психологічному контакті, є механізмом відтворення подій, настроїв, координує зусилля людей, сприяє об'єктивному виявленню особливостей поведінки партнерів, їхніх манер, рис характеру, емоційно-вольової та мотиваційної сфер. Його соціально-психологічна специфіка полягає в тому, що у процесі взаємодії суб'єктивний світ одного індивіда розкривається для іншого, відбувається обмін думками, інтересами, почуттями, діяльністю, інформацією тощо. У результаті спілкування реалізуються певні контакти, міжособистісні відносини, здійснюється об'єднання (розмежування) людей, виробляються правила і норми поведінки. Успішність будь-яких контактів залежить від взаєморозуміння між партнерами по спілкуванню. У міжособистісних контактах розкривається увесь спектр якостей, комунікативний потенціал, соціальна значущість особистості, виявляються людські симпатії та антипатії, любов і дружба, сумісність і несумісність. Це свідчить про необхідність знати відносини між учасниками контактної групи, адже від них залежить система спілкування окремої особистості, розвиток її комунікативного потенціалу, засоби, що використовуються при взаємодії [16,18-21].

У характеристиці спілкування важливими є його функ­ції. Б. Ломов виділяє три групи таких функцій — інформаційно-комунікативну, регуляційно-комунікативну та афективно-комунікативну.

Інформаційно-комунікативна функція охоплює процеси формування, передання та прийому інформації. Реалізація цієї функції має кілька рівнів. На першому здійснюється вирівнювання розбіжностей у вихідній інформованості лю­дей, що вступають у психологічний контакт. Другий рівень — передання інформації та прийняття рішень. На цьому рівні спілкування реалізує цілі інформування, навчання та ін. Тре­тій рівень пов'язаний із прагненням людини зрозуміти ін­ших. Спілкування тут спрямоване на формування оцінок досягнутих результатів (узгодження — неузгодження, по­рівняння поглядів тощо) [30, 175].

Регуляційна-комунікативна функція полягає в регуляції поведінки. Завдяки спілкуванню людина здійснює регуля­цію не тільки власної поведінки, а й поведінки інших лю­дей, і реагує на їхні дії. Відбувається процес взаємного нала­годження дій. Тут виявляються феномени, властиві спільній діяльності, зокрема сумісність людей, їх спрацьованість, здійс­нюються взаємна стимуляція і корекція поведінки. Регуляційно-комунікативну функцію виконують такі феномени, як імітація, навіювання та ін. [30, 177].

Афективно-комунікативна функція характеризує емоцій­ну сферу людини. Спілкування впливає на емоційні стани людини. В емоційній сфері виявляється ставлення людини до навколишнього середовища, в тому числі й соціального [30, 179]. Однією з особливостей спілкування є формування міжособистісних стосунків.

Виходячи з названих вище функцій, Г. Андрєєва виділяє три сторони спілкування: комунікативну (обмін інформа­цією), інтерактивну (взаємодія) та перцептивну (розуміння людини людиною) [30, 143].

Комунікативна сторона спілкування тісно пов'язана з обміном інформацією, проте не може бути вичерпно роз­крита з точки зору інформаційної теорії. Спілкування — це не тільки прийом та передання інформації, а й стосунки принаймні двох осіб, де кожна є активним суб'єктом взає­модії. Крім обміну інформацією, відбувається орієнтація на іншого, тобто аналізуються мотиви, цілі, установки об'єкта інформації (іншого суб'єкта). В акті міжособистісної кому­нікації важливу роль відіграють значущість інформації, праг­нення сприйняти її загальний зміст.

Ще одна особливість комунікативного процесу полягає в тому, що завдяки знаковій системі партнери по спілкуван­ню впливають один на одного. При цьому ефективність комунікації залежить від міри цього впливу, тобто йдеться про зміну типу відносин, що склалися між комунікаторами.

Такий вплив випускається з уваги при інформаційному під­ході.

Комунікативний вплив відбувається за умови прийняття єдиної системи значень усіма учасниками акту комунікації. Лише за цієї умови можливе досягнення партнерами взає­морозуміння. Якщо немає такого загального розуміння, мо­жуть виникати перепони в процесі спілкування, так звані комунікативні бар'єри. Останні постають унаслідок дії психологічних факторів — різних диспозицій, установок, ціннісних орієнтацій людей, їх індивідуально-психологічних особливостей тощо.

1.2Гендерні стереотипи та їх вплив на міжособистісне спілкування

Стереотип — це думка про особисті якості групи людей, що може бути надмірно узагальненою і неточною. З їхньою допомогою людина сприймає, «класифікує» інших людей по їхній приналежності до тієї або іншої групи, соціально-економічному класу або по їхніх фізичних характеристиках (стать, вік, колір шкіри й та ін.), наприклад підлітки, жінки /чоловіки, політики, безробітні й та ін. Стереотипи, у тому числі й гендерні, часто породжують занадто умовне й спрощене уявлення про людей, формують очікування й установки у відношенні інших, сприяють спрощеному сприйняттю й позбавляють вигід, пов'язаних з пізнанням окремої особистості.

Стереотипи усвідомлюються й здобуваються індивідом у ході соціалізації в тій групі, до якої він належить (батьків, приятелів, учителів, ЗМІ й та ін.). Причому навіть власні уявлення особистості про себе можуть бути тісно пов'язані зі стереотипами[25, 186].

Гендерний стереотип — це спрощений, стійкий, емоційно забарвлений вид поведінки й рис характеру чоловіків або жінок. Дані стереотипи проявляються у всіх сферах життя людини: самосвідомості, у міжособистісному спілкуванні, міжгруповій взаємодії. Вони дуже стійкі. Гендерні стереотипи набагато сильніше расових.

У сучасному світі в суспільній свідомості й практиках взаємодії гендерні стереотипи розглядаються як «щирі», як якийсь соціальний консенсус, застосовуваний при вирішенні проблем, для яких немає однозначних підтверджень й об'єктивних критеріїв. Гендерні стереотипи трансформуються в цінності й формують нормативні образи «істинної» фемінінності, маскулінності. Таким чином, існуюча норма поведінки перетворюється в приписання. Гендерні стереотипи визначають статусні характеристики чоловіків і жінок, закріплюючи домінуюче положення чоловіків і дискримінаційної практики відносно жінок.

Виділяють кілька груп гендерних стереотипів.

Перша група — стереотипи маскулінності-фемінінності. У стереотипному уявленні маскулінності приписуються «активно-творчі» характеристики, інструментальні риси особистості, такі як активність, домінантність, упевненість у собі, агресивність, логічне мислення, здатність до лідерства. Фемінинність, навпаки, розглядається як «пасивно-репродуктивний початок», що проявляється в експресивних особистісних характеристиках, таких як залежність, тривожність, низька самооцінка, емоційність. Маскулинні характеристики зазвичай протиставляються фемінінним, розглядаються як протилежні, взаємодоповнюючі [25, 189].

Друга група гендерних стереотипів включає уявлення про розподіл сімейних і професійних ролей між чоловіками й жінками. Для жінки найбільш значимою соціальною роллю вважається роль домогосподарки, матері. Жінці пропонується знаходження в приватній сфері життя — дім, народження дітей, на неї покладають відповідальність за взаємини в родині. У німецькій мові існує приказка про чотири «К», що відбиває стереотипне уявлення про соціальну роль жінки. Переводиться вона як: «кухня, церква, дитина, плаття». Чоловікам пропонується включеність у громадське життя, професійна успішність, відповідальність за забезпечення родини. Найбільш значимими соціальними ролями для чоловіка є саме професійні ролі[25, 190-191].

Третя група стереотипів визначається специфікою змісту праці. Відповідно до традиційного уявлення передбачається, що жіноча праця повинна носити виконавський, обслуговуючий характер, бути частиною експресивної сфери діяльності. Жінки найчастіше працюють у сфері торгівлі, охорони здоров'я, освіти. Для чоловіків можлива творча й керівна робота, їхня праця визначається в інструментальній сфері діяльності [25, 193].

Гендерні стереотипи сформувалися на підставі сприйняття й тлумачення статевих розходжень у різні історичні періоди, у різних культурах, а також у результаті століттями існуючого розділу праці. У суспільстві існувало «табу на подобу», що затверджувало й підтверджувало існування статевих розходжень, а також розходжень у соціальних ролях чоловіків і жінок, детермінувало гендерну нерівність.

Гендерні стереотипи виступають генеральними угодами про взаємодію «чоловічого» і «жіночого». Позитивним у дії гендерних стереотипів вважають підтримку міжособистісного й міжгрупового взаєморозуміння й співробітництва. Культурні стереотипи повинні бути одночасно ригідні й гнучкі, щоб, з однієї сторони забезпечувати стійкість уявлень, з іншого боку — не зупиняти розвиток суспільства.

У чому негативний вплив гендерних стереотипів? Гендерні стереотипи можуть негативно позначатися на самореалізації чоловіків і жінок, виступати бар'єром у розвитку індивідуальності. Дотримання гендерних стереотипів часто пов'язане з механізмами повинності, тобто самореалізація й самовираження неможливе, якщо діяльність виконується на підставі почуття обов’язку. У подібній ситуації не враховуються особисті інтереси, губиться почуття «Я», формується покірність і залежність. Подібне самовідчуття й самосприйняття не відповідає ідеям самореалізації й вільного вибору [26, 154].

Але навіть індивід, який визнає свою незалежність від гендерних стереотипів, може їх дотримуватись на несвідомому рівні. Так гендерні уявлення перетворюються в пророцтва, які самовиконуються. Пророцтво, яке само виконується — це неусвідомлене, внутрішнє переконання людини, установка стосовно будь-яких об'єктів або подій, яке реалізуються в реальній поведінці. Маючи неусвідомлювані установки стосовно самого себе, індивід зовні заявляє незалежність від гендерного стереотипу, але вносить його у своє життя, реалізує стереотипне уявлення [26, 157].

1.3 Конструктивні та деструктивні вияви гендерних стереотипів у спілкуванні

У сучасному суспільстві гендерні стереотипи змінюються, по-різному в різних верств суспільства. Так стереотип жіночності був закладений в ХІХ ст., але залишається популярним дотепер (особливо в чоловіків): жінка повинна бути ніжною, гарною, м'якою, ласкавою й у той же час пасивною й залежною, але, за уявленнями сучасних жінок, їм треба бути розумними, енергійними, заповзятливими — тобто мати чоловічі якості.

Стереотип маскулінності також змінився: традиційно в нього входили фізична сила, придушення ніжності, функціональне відношення до жінки й одночасно нестриманість і вираження гніву й пристрасті. Сучасний портрет інший: інтелект цінується вище фізичної сила, допускається прояв ніжності й щиросердечної тонкості, необхідне приборкання «грубих» почуттів, хоча в менш освічених людей стереотип маскулінності залишається більш традиційним, наприклад це простежується у підлітків. Але в цілому можна констатувати, що сучасна культура безумовно відрізняється по своїх уявленнях про гендерні розходження й гендерну рівність від попередніх культур.

Досліджуючи гендерні установки суспільства, західні вчені вважають, що в більш неблагополучній ситуації перебувають дівчатка. Однак у нашій культурі справа може бути іншою: у ній вигадливо сполучаються елементи маскулінності — чоловічі якості (лідерство, сміливість, рішучість, незалежність) здаються більш привабливими на раціональному рівні, однак на емоційному рівні більш позитивне відношення до фемінінних якостей (співчуття, розуміння інших, слабість і беззахисність завжди цінувалися нашим народом) і, може бути, у цілому — до жінок [25, 185].

Найперша система виміру маскулінності й фемінінності була розроблена американськими психологами Льюїсом Терманом і Кетрін Кокс-Майлз в 1936 році. Щоб приховати головну мету свого опитувальника, вони назвали його «Аналіз відносин і інтересів». У нього входили питання про особистісні якості, інтереси, схильності, а також про асоціації, які викликаються різними словами. Дослідники відносили до маскулінних такі риси, як наявність голосного голосу, любов до полювання, неслухняність у дитинстві, стійкість у перенесенні фізичного болю та ін. Фемінінність визначалася «прямо протилежними» якостями, а також наявністю позитивних асоціацій із приводу таких слів, як «дитина», «виховання». Відповіді опитаних тоді чоловіків і жінок у середньому вписувалися в задумані авторами моделі маскулінності й фемінінності [34, 73].

Принципово новий підхід до визначення маскулінності й фемінінності розробила в 1974 році американський психолог Сандра Бем [20, 45]. На відміну від всіх попередніх дослідників, які заздалегідь визначали маскулінні й фемінінні якості, вона надала їх на вибір суспільству.

Дослідження Сандри Бем і її послідовників показали, що гендерні якості багатогранні й багатовимірні й що фемінінність і маскулінність — це не два протилежних полюси однієї й тої ж осі. Скоріше, вони являють собою дві різні й незалежні шкали, два різних виміри людяності. З погляду багатьох соціальних психологів, люди, які мають високі показники по обох вимірах, є повними, цілісними людськими істотами. Тих, у кого низькі показники по обох вимірах, відносять до психологічно нейтральних, або незрілих, особистостей[20, 48].

В останні роки уявлення про чоловічу й жіночу статеву роль зазнають критики з боку ряду авторів. Представники нової точки зору вважають, що традиційні статеві ролі обмежують і стримують розвиток не тільки жінок, але й чоловіків. Вони служать джерелом психічної напруженості чоловіків і непридатні для виховання хлопчиків. Вказується, що ці стереотипи не пасують більшості чоловіків. Більше того, вони шкідливі, тому що чоловіки, що не приймають їх, зазнають суспільного осуду; ті ж, хто намагається їх наслідувати, роблять над собою насильство. Дж. Плек (J. Pleck, 1978) навіть дотримується думки, що, за винятком агресивності, чоловіки й жінки схожі один на одного у своїй поведінці, і їх не слід диференціювати за характером статевих ролей[6, 19].

Треба визнати, що існуючі в суспільстві гендерні стереотипи дійсно можуть відігравати негативну роль, багато в чому спотворюючи істинну картину. Перший негативний ефект міститься в тому, що існуючі стереотипи образів чоловіків і жінок діють як збільшувальне скло, і розходження між чоловіками й жінками підкреслюються в набагато більшому ступені, ніж є в дійсності. У дослідженнях психологів доведено, що чоловіки й жінки сприймають гендерні розходження досить значними в тих областях, де їхня стать розглядається позитивно, а при розгляді негативних сторін розходження намагаються применшити.

Другий негативний ефект статевих стереотипів — це різна інтерпретація й оцінка однієї і тої ж події залежно від того, до якої статі належить учасник цієї події.

Третій негативний ефект гендерних стереотипів укладається в гальмуванні розвитку тих якостей, які не відповідають даному статеворольовому стереотипу.

Вважається, що чоловік повинен бути витриманим, врівноваженим, безстороннім у взаєминах з іншими людьми. Жінка ж може дозволити собі капризи, а коли її скривдять, вона може й поплакати. Більша емоційність жінок є одним зі стійких гендерних стереотипів. Для особи чоловічої статі розплакатися — значить порушити норму мужності. У результаті в хлопчиків може розвитися феміфобія, тобто страх перед проявом у себе жіночності. Тому чоловіки з вираженим традиційним підходом до чоловічої ролі можуть вважати, що якщо чоловік не повинен бути емоційним, то немає причин вдосконалювати експресивні здатності й здатність розуміти емоції інших. У результаті природні розходження між чоловіками й жінками ще більше збільшуються [2, 153].

У старшому підлітковому віці гендерні проблеми здобувають особливу актуальність у період закінчення школи, коли старшокласники стоять перед вибором свого подальшого життєвого шляху й сфери професійної діяльності. У суспільстві усе ще досить стійкі стереотипи про те, що для жінок головними соціальними ролями є не професійні, а сімейні ролі (мати, господарка). Вважається, що доля жінок — це експресивна сфера діяльності, де головним є виконавський і обслуговуючий характер праці, а інструментальна сфера — це область діяльності для чоловіків, де головним є творча, керівна праця. Прагнення відповідати соціальним очікуванням, пов'язаним з різним ступенем значимості професійної діяльності й кар'єри для чоловіків і жінок, спонукає статевотипізованих дівчат у професійному виборі зневажати своїми схильностями, здатностями, інтересами, а натомість вибирати типово жіночі професії, пов'язані з виконанням обслуговуючих функцій. Як відомо, навіть здатні до точних наук дівчата досить рідко вступають у технічні вузи. Незважаючи на те, що в розвитку основних мозкових структур у різних статей істотних розходжень не спостерігається [27, 100-103], на поведінку дітей, безперечно, впливають різні соціальні очікування відносно хлопчиків і дівчат. Багато дорослих, особливо вчителів, перебувають у впевненості, що хлопчики більш здатні до математики, ніж дівчатка, і тому приділяють їм більше уваги при викладанні цього предмета, тим самим, орієнтуючи їх на активне й творче використання цих знань у майбутній професійній діяльності [27, 104].

Статевотипізовані хлопчики,не з огляду на свої схильності, рідше вибирають для себе професії гуманітарного профілю, виходячи зі стереотипного уявлення, що ця діяльність не для сучасного чоловіка. Нівелювання статевих розходжень у старшому шкільному віці виникає внаслідок того, що старшокласники засвоюють відповідні стереотипи й стилі поведінки, і в них формуються психосексуальні установки й орієнтири. Все це створює основу для більше рівного характеру взаємин між учнями різної статі. Разом з тим у старшому шкільному віці відбувається переорієнтація з рольових цінностей (однією з яких є статева приналежність: роль юнака або роль дівчини) на особистісні.

1.4 Особливості проявів гендерних стереотипів у процесі спілкування

Відповідність стереотипам, які стосуються поведінки й особистісних характеристик чоловіків і жінок, можна спостерігати в підлітковому і юнацькому віці. Очевидно, вплив суспільства проявляється в тому, що поведінка, яка відповідає гендерному стереотипу, вважається більш прийнятною, а відхилення від стереотипу може викликати осуд. Дівчата більшою мірою реагують на тиск із боку суспільства в силу своєї націленості на взаємини з навколишніми [25, 195].

Слід зазначити, що комунікативні риси й стиль спілкування юнаків і дівчат не зовсім однакові. Це стосується й рівня товариськості, і характеру аффіліації.

На перший погляд хлопчики у завжди більш активні у спілкуванні ніж дівчатка. Почуття приналежності до групи однолітків і спілкування з ними для хлопчиків значно важливіше, ніж для дівчат. Однак розходження між статями в рівні товариськості не стільки кількісні скільки якісні. Зміст спільної діяльності й власний успіх у ній для хлопчиків значать більше, ніж наявність індивідуальної симпатії до інших учасників діяльності. Спілкування дівчат виглядає більш пасивним, зате більше виборчим і дружнім.

Стиль спілкування тісно пов'язаний з необхідністю підтримувати прийнятий культурою нормативний канон маскулінності або фемінінності.

Чоловічий стиль, традиційно орієнтований на підтримку статусу, зобов'язує приховувати свої слабості й підкреслювати досягнення й високі домагання. Жіночий стиль розрахований на зменшення соціальної відстані й встановлення психологічної близькості з іншими людьми. Така нормативна установка змушує чоловіків приховувати такі свої риси й проблеми, які виглядають фемінінними (наприклад, сором'язливість), що зменшує ступінь їхнього загального саморозкриття. Сором'язливість — найпоширеніша з комунікативних труднощів підлітків і юнаків. Особливо важко переживають її юнаки, оскільки сором'язливість вважається «не чоловічою» якістю. Щоб полегшити свої комунікативні труднощі, підлітки і юнаки використовують цілий ряд специфічних хитростей, стратегічних прийомів [22, 28].

Багато авторів підкреслюють, що жінки на перше місце ставлять відносини між людьми, які проявляється й у більшій для жінок значимості спілкування.

Юнаки частіше, ніж дівчата, використовують шаблонові типи взаємодії. Вони в меншому ступені володіють прийомами й способами спілкування. Дівчата ж більш гнучкі й варіативні в спілкуванні. Більше прагнення дівчинок до спілкування показано й іншими дослідниками.

О. О. Бодальов показав, що в коло безпосереднього спілкування у жінок різновікових осіб входить більше, ніж у чоловіків [7, 34]. Це підтверджується й даними, отриманими І. С. Коном [23, 26]. Якщо юнаки в спілкуванні із представниками протилежної статі орієнтуються в основному на одноліток, то дівчата в значній їхній частині — на більше старших представників чоловічої статі. Так, за даними І. С. Кона, на запитання: «Другу якого віку ви б віддали перевагу?» юнаки в 80 % віддали перевагу одноліткові, в 20 % — старшому й лише в рідких випадках — молодшому. Дівчата ж віддають перевагу старшим в 40-50 % і нікого не вибирають молодше за себе. При цьому їхня позиція відносно спілкування з особами різного віку вкрай суперечлива. Так, вони охоче опікуються (допомагають, наставляють, доглядають) саме над молодшими дітьми[23, 28].

За даними О. О. Бодальова (1983), у колі найближчого спілкування чоловіків людей, що займалися однаковою з ними діяльністю, виявилося на 21-34 % більше, ніж у жінок. У чоловіків, у порівнянні з жінками, серед суб'єктивно значимих для них людей, з якими вони безпосередньо спілкувалися, виявилося також більше осіб з більше високим соціальним статусом (на 24-27 %)[7, 52-54].

Підставою для включення тієї або іншої людини в коло спілкування в чоловіків є можливість одержання від цих осіб різного роду допомоги, а також участь їх у задоволенні повсякденних побутових потреб. При формуванні кола безпосереднього спілкування в підлітків, перевага віддається по емоційно-статевій ознаці.

Більша суб'єктивна значимість взаємодії з іншою людиною й взагалі взаємин має своїм слідством порівняно більший розвиток у дівчат, ніж у юнаків, соціально перцептивних здатностей: дівчата тонше вловлюють стан іншої людини по змінах у тембрі голосу й в інших експресивних проявах, точніше визначають ефект свого власного впливу на іншу людину.

Дівчата-студентки всі основні сторони, у яких виражається зовнішній вигляд людини, фіксували частіше, ніж юнаки-студенти. При цьому розходження в частоті фіксування таких характеристик фізичної зовнішності, як ріст і очі, виявилися достовірними.

Перевага дівчат була виявлена за точністю фіксування таких характеристик, як оформлення зовнішності сприйманих людей, пропорційність статури, колір волосся і очей та інших.

В. С. Агєєв [2, 154] показав, що, незважаючи на кросскультурні розходження між російськими й в'єтнамськими студентами при оцінці ділових, комунікативних і особистісних якостей незнайомої людини оцінка представників своєї статі виявляє менше розходжень, ніж представника протилежної статі.

Чоловічий стиль спілкування із самого раннього дитинства виглядає більш активним і предметним. Чоловіки більш прямолінійні у своїх потребах, що робить їх більш зрозумілими й передбачуваними в порівнянні з жінками. Чоловічий стиль підкреслює незалежність, схильність до дій, характерний для людей, наділених владою, а жіночий — взаємозалежність. Чоловіки говорять із натиском, перебивають співрозмовника, твердіше дивляться в очі, рідше посміхаються. Правда, багато чого залежить від групи спілкування й позиції в ній чоловіка. У чисто чоловічих групах чоловіки посміхаються й сміються рідше, ніж жінки в чисто жіночих групах. Однак у змішаних групах чоловіки-лідери, спілкуючись із жінками-підлеглими, і чоловіки-підлеглі, спілкуючись із жінками-лідерами, посміхаються частіше, ніж жінки. Жінки ж (особливо в різностатевих групах) виявляють менш прямі способи впливу на співрозмовника — вони менше перебивають, більше тактовні й ввічливі, менш самовпевнені. Вони частіше задають питання, повторюючи їх, частіше виражають сумнів або заперечення із приводу своїх висловлень, щоб пом'якшити свою думку й виявити хоча б мінімальну підтримку іншому промовцю.

Чоловіче спілкування характеризується більшою емоційною стриманістю, прагненням до домінування, до креативних і раціональних способів взаємодії. Чоловіки спілкуються один з одним на більшій відстані, у них менше прийнято обійматися й особливо цілуватися. Це обумовлено, як думають деякі автори, острахом, що їх запідозрять у гомосексуалізмі. Правда, ці норми витримуються не у всіх країнах. У Марокко, як пише Ш. Берн, чоловіки вільно можуть ходити по вулицях, тримаючись за руки або навіть під лікоть. Для чоловіка зміст спільної діяльності важливіший, ніж індивідуальна симпатія до партнерів [6, 72].

Жінки вільніше виражають свої емоції й почуття, у тому числі з особами протилежної статі, вони мають у своєму розпорядженні більший діапазон міжособистісних дистанцій, кожна з яких показує певний рівень близькості з людиною. Внаслідок більшої соціальної орієнтованості жінки чіткіше усвідомлюють ті тендітні зв'язки, які поєднують людей і роблять їхнє спілкування більше довірчим. Жіночий стиль спілкування пов'язаний з такими міжособистісними відносинами, для яких характерні соціально бажані стратегії поведінки, демонструючи які жінка опирається більшою мірою на інтуїцію [6, 78].

Чоловічий і жіночий стилі спілкування в основному формуються під впливом історично сформованих статеворолевих стереотипів, хоча не заперечується й роль психофізіологічних особливостей. Дійсно, навряд чи потреба дівчат виражати свої емоційні переживання в спілкуванні з ровесницями теж є лише слідством наслідування матері. Більшість дівчат від природи більше емоційні, а це значить, що в них сильніше виражена й потреба в розрядці емоційної напруги. Скоріше поведінкові характеристики варто розглядати як фенотипові, як сплав уродженого й набутого. Виховання в рамках традиційних уявлень сприяє розвитку в дівчат більше емпатії й здатності більш глибоко розуміти почуття інших людей, а в хлопчиків — здатності приховувати й придушувати свої почуття.

Хлопчиків стимулюють стримувати, витісняти почуття: «Не плач! Ти повинен стати чоловіком!» у поведінці хлопчиків в основному заохочується змагальність, а не діалог або компроміс, у результаті чого як основні стратегії засвоюються суперництво, маніпуляція, авторитарність. Такі стилі взаємодії характеризуються недовірою до думки іншого, що не сприяє розвитку емпатії у хлопчиків. У процесі соціалізації дівчат заохочують прагнення до спілкування, до розвитку взаємин і прихильності, а хлопчиків — до здатності передбачати й контролювати оточення. У результаті для жінок взаємодія й взаємозалежність більше значимі, ніж для чоловіків [10, 153].

Сучасному суспільству властиве стереотипне мислення й сприйняття гендерних відмінностей. При першому враженні велика кількість людей приписує співрозмовникові не ті якості, які він має насправді, а ті, котрі в їх уявлені повинен мати представник даної статі. Надзвичайно важливо звертати увагу на стереотипи, щоб не піддаватися їхньому впливу на сприйняття й життєдіяльність. Одні з найпоширеніших стереотипів це уявлення про типово жіночі й типово чоловічі якості. Наявність різних соціальних ролей, які сприймаються як фундаментальні розходження між чоловіками й жінками в їхній психіці й діяльності, формує гендерні стереотипи. У першу чергу гендерні стереотипи формуються в рамках певної культури. Зазвичай батьки й оточуючі дитину люди формують її уявлення про себе й свою гендерну ідентичність.

Гендерна ідентичність — базова структура соціальної ідентичності, що характеризує людину з погляду приналежності до чоловічої або жіночої групи. Найбільш значимо, як людина сама оцінює свою ідентичність, яка формується в певній культурі при взаємодії «Я» і «інших». Психологічна стать — це сукупність особистісно-психологічних, соціокультурних і поведінкових характеристик особистості [10, 156].

Взаємодіючи й спостерігаючи за оточуючими її людьми, людина здобуває уявлення про те, до якої групи відноситься й вибирає ті типи діяльності й поведінки, які відповідають її уявленню про чоловічу й жіночу поведінку й захоплення.

Стереотипи проявляються на всіх стадіях розвитку. У молодшому й дошкільному віці спостерігається чіткий поділ статей: вони майже не спілкуються, у них немає спільних інтересів. На більш старших етапах розвитку жінки й чоловіки починають прагнути до спілкування й знову ж попадають у владу своїх стереотипів — як слідство, їм важко зрозуміти поведінку один одного.

Стилі соціальної гендерної поведінки так само відрізняються, так як існують статеві розходження в таких типах поведінки: інструментальна й експресивна, діяльна й комунікативна, конкурентна й кооперативна поведінка, а також поведінка, пов'язана з орієнтацією на завдання або на взаємини.

Особистісний стиль поведінки залежить від віку і статевого складу. У дитячому віці статевих розходжень за рівнем активності немає. Вони з'являються в дошкільному віці — коли діти починають брати участь у соціальних іграх. Оскільки в цих іграх відображаються гендерні ролі дорослих людей, як правило, хлопчики демонструють більшу активність, ніж дівчата. Дівчата часто грають у більш спокійні ігри, але це не значить, що вони менш активні.

Вибух активності хлопчиків спостерігається в присутності інших хлопчиків — можливо, через конкуренцію з ними. Жінки проявляють гнучкість у реакції на ситуацію: з експресивними колегами вони більше експресивні, з інструментальними - інструментальні. Для чоловіків це не характерно — вони схильні проявляти свій інструментальний стиль у всіх ситуаціях, можливо, тому, що ці стилі пов'язуються з маскулінністю й фемінністю.

Вважається, що чоловіки будуть демонструвати у своїй поведінці орієнтацію на завдання, а жінки — на взаємини. Іноді цей стереотип має уточнення: орієнтовану на завдання поведінку будуть демонструвати не всі, а лише маскулінні чоловіки, а орієнтацію на людей — фемінінні жінки.

Стиль поведінки представника певної статі не є вродженим, а формується суспільством. Сполучення індивідуальних якостей і вимог соціуму впливає на тип підпорядкування гендерним нормам.

Шон Берн виділяє три типи підпорядкування людей гендерним нормам: поступливість, схвалення й ідентифікацію[6, 52-54]. Поступливість— це такий тип підпорядкування соціальним нормам, коли людина не приймає їх, але приводить свою поведінку у відповідність із ними, щоб уникнути покарання й одержати соціальне схвалення. Схвалення,або інтерналізація це тип підпорядкування, коли людина повністю згодна з гендерними нормами. Ідентифікація — це повторення дій рольової моделі (чоловіка, жінки, батька, матері).

Суспільству потрібно, щоб жінки були орієнтовані на взаємини, а чоловіки — на завдання. Це відповідає історично сформованому поділу ролей — чоловік займався справою, а жінка піклувалася про психологічний клімат. Такий поділ ролей можна часто простежити й у родинах, і в діловому світі.

У звичних умовах, тобто при вирішенні стереотипного завдання (де, як правило, перевага на їхній стороні) жінки не уступають чоловікам за інструментальністю, але в складній ситуації (можливо, через те, що вони не знають рішення завдання) жінки прибігають до гендерно-типової поведінки і не вирішують завдання, а проявляють емоції, з'ясовують відносини з навколишніми [29, 25].

Часто стереотип перебільшує гендерні розходження які насправді не є стійкою характеристикою окремих особистостей. У сучасному суспільстві існує безліч жінок, які успішно займаються бізнесом і чоловіків, які знаходять себе у творчості й традиційно чисто жіночих заняттях.

Соціальні уявлення відносно чоловіків і жінок стосуються норм їхньої соціальної поведінки, а також того, чим повинні відрізнятися один від одного чоловіки й жінки за своїми соціальними і психологічними якостями. У таких випадках невідповідність стереотипу може проявлятися як осуд або нерозуміння з боку суспільства, це нерозуміння може травмувати особистість.

В останні роки уявлення про чоловічу й жіночу статеву ролі зазнають критики з боку ряду авторів. Представники нової точки зору вважають, що традиційні статеві ролі обмежують і стримують розвиток не тільки жінок, але й чоловіків. Вони служать джерелом психічної напруженості. Ті, хто намагається їм наслідувати, роблять над собою насильство.

Перший негативний ефект міститься у тому, що існуючі стереотипи образів чоловіків і жінок діють як збільшувальне скло, і розходження між чоловіками й жінками підкреслюються в набагато більшому ступені, ніж вони є в дійсності.

Другий негативний ефект статевих стереотипів — це різна інтерпретація й оцінка однієї і тієї ж події залежно від того, до якої статі належить учасник цієї події. Це наочно виявилося при сприйнятті дорослими дітей різної статі. Дж. Рубін з колегами опитали батьків, що мали одноденний досвід спілкування зі своєю дитиною в перший день її появи на світ. Діти чоловічої і жіночої статі не розрізнялися в оцінках по активності й інших поведінкових ознаках. Однак дівчат описували як маленьких, гарненьких, а хлопчиків як більше насторожених, впевнених і сильних[29, 32-33].

Третій негативний ефект гендерних стереотипів міститься у гальмуванні розвитку тих якостей, які не відповідають даному статево-ролевому стереотипу. Вважається, наприклад, пише Н. Н. Обозов, що чоловік повинен бути витриманим, урівноваженим, безстороннім у взаєминах з іншими людьми[29, 37]. Більша емоційність жінок є одним зі стійких гендерних стереотипів. Для особи чоловічої статі проявити почуття — це значить, порушити норму мужності. У результаті в хлопчиків може розвитися фемінофобія,тобто страх перед проявом у себе жіночності. Тому чоловіки з вираженим традиційним підходом до чоловічої ролі можуть вважати, що раз чоловік не повинен бути емоційним, то немає потреби удосконалювати експресивні здатності й здатність розуміти емоції інших.

Таким чином можна зробити висновок, що хоча в сучасному суспільстві уявлення про мужність і жіночність стають більш гнучкими для сприйняття, все-таки багатьом людям потрібна допомога психолога для того, щоб прийняти себе й свої якості, які не завжди схвалюються традиційними поглядами суспільства.

Розуміння гендерного стереотипу надзвичайно важливо, оскільки багато талановитих людей змушені боротися з химерами не тільки суспільства, але й своїми власними. Усвідомлення й прийняття того факту, що кожна людина, поза залежністю від її гендерної приналежності, є індивідуальністю, зі своїм набором психологічних якостей і властивостей, співвідношенням маскулінності й фемінінності в психіці, дозволить кожній індивідуальності й суспільству в цілому стати більш продуктивним ігармонічним.

Розділ 2. Аналіз впливу гендерних стереотипів на характер та ефективність спілкування старших підлітків

2.1 Методи й методики дослідження впливу гендерних стереотипів на процес спілкування старших підлітків

Мета дослідження полягає в тому, щоб встановити взаємозв'язок між гендерними стереотипами й процесом спілкування в старшому підлітковому віці. Дослідження проводилося у вересні 2009 року серед учнів 9-го класу ЗОШ №1: 48 чоловік у віці 15-17 років.У нашому дослідженні ми застосовували наступні методики:1. Методика «Опитувальник для оцінки образів «Ідеальна дівчина / Ідеальний юнак». (Див. Додаток І)2. Методика «Опитувальник « Я-Дівчина/ юнак». (Див. Додаток ІІ)3. Методика «Опитувальник С.Бем». (Див. додаток ІІІ) Методика Сандри Бем використовується для виявлення наявних маскулінних та фімінінних рис у досліджуваних. 4. Методика «Діагностика міжособистісних відносин (ДМВ)». (Див. Додаток IV) Дана методика дозволяє провести більш поглиблену діагностику тих характеристик особистості, які стосуються міжособистісних відносин. Ми включили дану методику в наше дослідження, з урахуванням того, що в старшому підлітковому й ранньому юнацькому віці спілкування має важливе значення для розвитку особистості. Метод діагностики міжособистісних відносин являє собою опитувальник, у якому короткі характеристики відображають індивідуальний стиль спілкування конкретної людини з навколишніми. Основою для створення методики послужив тест американського психолога Т. Лірі, послідовника ідей Г.С.Саллівена. Опонуючи своєму вчителеві Зиґмундові Фрейдові, що виводить властивості особистості в основному із проблем раннього дитинства в контексті неусвідомлених еротичних переживань, Саллівен розумів формування особистості як процес, у якому найважливіша роль приділяється думці значимих для даного індивіда навколишніх осіб, під впливом яких відбувається його персоніфікація, тобто формуюча особистість ідентифікація зі значимими іншими. У процесі взаємодії з оточенням особистість проявляється в певному стилі міжособистісної поведінки. Реалізуючи потребу в спілкуванні й здійсненні своїх бажань, людина погоджує свою поведінку з оцінками значимих інших на рівні усвідомленого самоконтролю. А також (не усвідомлено) із символікою ідентифікації. Ґрунтуючись на даній концепції, американський психолог Тімоті Лірі систематизував свої емпіричні спостереження у вигляді 16 варіантів міжособистісної взаємодії й використовував свою методику в основному в умовах клініки. Цей тест модифікований Людмилою Собчик. Модифікація тесту й адаптація його до потреб практичного психолога укладається в переробці опитувальника, представленого у вигляді 128 характеристик, у поділі факторів на 8 різнонаправлених по своїй сутності октантів, у створенні нової сітки, зручної для реєстрації відповідей і швидкого обрахування отриманих даних, у розвороті показників методики за годинниковою стрілкою.Опитувальник методики представлений у вигляді 128 характеристик. Випробуваний повинен на реєстраційній сітці закреслювати хрестиком номера, що відповідають тим рисам, які він у себе знаходить, залишаючи не закресленими інші номери.

2.2 Аналіз результатів дослідження впливу гендерних стереотипів на спілкування старших підлітків

Дослідження впливу гендерних стереотипів на міжособистісне спілкування старших підлітків розпочалося з методики «Я – дівчина/юнак », оцінка характеристики відповідного або невідповідного гендерного стереотипу носить суб'єктивний характер, тобто визначається самим досліджуваним. Однак, як правило, старшокласники добре класифікують самоописи як стереотипні/нестереотипні, орієнтуючись на традиційні уявлення про мужність - жіночність. У результаті проведеної методики ми одержали наступні результати: 22 % юнаків і 10 % дівчат характеризують себе, як особистість, на яку не впливають відповідні гендерні стереотипи. За результатами ми виділили ще одну категорію учнів — це ті , які погано усвідомлюють або витісняють власні гендерні характеристики: 10 % хлопчиків і 10 % дівчат.

Наступна категорія учнів — це ті, які відповідають гендерному стереотипу: 68 % хлопчиків і 80 % дівчат. Аналізуючи дані, ми одержали, що дівчата частіше характеризують себе як підвладних гендерному стереотипу, ніж юнаки.

Діаграма 2.1.

Далі ми використовували опитувальник для оцінки образів «Ідеальна дівчина» («Ідеальний юнак»). Методологічною основою дослідження гендерних стереотипів є концепція психосемантичного вивчення свідомості. У завдання психосемантики входить реконструкція індивідуальної системи значень, через призму якої відбувається сприйняття суб'єктом світу, інших, самого себе. Під психологічною структурою значень, розуміється система співвіднесення й протиставлення слів у процесі їхнього вживання в мовній і пізнавальній діяльності. У системі уявлень кожної людини є специфічні, властиві тільки їй складові, обумовлені її індивідуальним досвідом. Наприклад, образи «ідеального чоловіка або дружини», «справжньої жінки або справжнього чоловіка», формуються завдяки власному досвіду, який завжди унікальний, і спричиняються формуванням критеріїв, «мірок», з якими індивід підходить до оцінки себе й інших. У даній роботі досліджується така детермінанта індивідуальної свідомості суб'єкта, як гендерна приналежність (сукупність вимог, приписань, норм, відмінних якостей, які характеризують юнаків і дівчат).

Методологічним інструментарієм був обраний один з методів експериментальної психосемантики — метод особистісних семантичних диференціалів, побудований на базі прикметників і деяких описових тверджень, які означають риси особистості й характеру й орієнтований на оцінку іншої людини.

Процедура проведення дослідження за допомогою методу особистісного семантичного диференціала стандартна. По безлічі біополярних і уніполярних шкал, утворених «особистісними» прикметниками й описовими характеристиками, оцінюються задані образи, які піддаються потім факторному аналізу.

У результаті проведеного дослідження ми одержали такі дані — ідеальному образу юнака на відміну від дівчат відповідають наступні середні показники в групі юнаків і дівчат по 10 наведеним нижче факторам.

Діаграма 2.2.

Ідеальний образ юнака за відповідями учениць 9-го класу

Діаграма 2.3.

Ідеальний образ юнака за відповідями хлопців-учнів 9-го класу

Ідеальному образу дівчини на відміну від юнака відповідають наступні середні показники.

Діаграма 2.4

Ідеальний образ дівчини за відповідями учениць 9-го класу

Діаграма 2.5.

Ідеальний образ дівчини за відповідями хлопців-учнів 9-го класу

У цілому в групі можна виділити стереотипний образ ідеального юнака із середніми показниками по факторах:

1. Оцінки (загальної привабливості) - 74,6%

2. Сила особистості - 65%,

3. Емоційність - 55%

4. Соціальний статус - 77%

5. Залежність - 54%

6. Емпатійність - 62,5%

7. Сучасність - 77,45%

8. Фемінінність - 65,25%

9. Маскулінність -67,75%

10. Андрогинність - 66,52%,

А також образ ідеальної дівчини:

1. Оцінки (загальної привабливості) - 74,12%

2. Сила особистості - 58,85%

3. Емоційність - 63,15%

4. Соціальний статус - 71,5%

5. Залежність - 58,6%

6. Емпатійність - 71,5%

7. Сучасність - 66,8%

8.Фемінінність - 78,4%

9. Маскулінність - 65,5%

10. Андрогинність - 70,62%

На думку старших підлітків, ідеальний юнак на відміну від дівчини має загальну привабливість, силу особистості, більше важливий соціальний статус, сучасність, але різниця між фемінінними й маскулінними якостями незначна. Старші підлітки вважають, що ідеальна дівчина повинна бути емоційною, емпатійною, також має відрізнятися фемінінністью, та більш високою андрогинністю.

Використовуючи опитувальник Сандри Бем і методику «ДМВ» ми одержали наступні результати: 100% старших підлітків за методикою С.Бем мають андрогинність. Андрогінія – сполучення традиційно жіночих і чоловічих рис – значима психологічна характеристика людини, яка визначає її здатність варіювати поведінку залежно від ситуації; вона допомагає формуванню стабільності до стресів, сприяє досягненню успіхів у різних сферах життєдіяльності. Незважаючи на те, що в даному класі й у дівчаток і в хлопчиків була виявлена андрогінія, але в дівчаток незначно переважали фемінінні якості, а в хлопчиків маскулінні. Використовуючи методику «ДМВ» ми отримали результати, які підтверджують, що 50% дівчат мають маскулінні риси особистості, а 25% хлопчиків фемінінні. Порівнявши результати по шкалах «маскулінності і фемінінності», отримані за опитувальником С.Бэм і тестом ДМВ, подібні значення можна розглядати як показник стабільності маскулінних і фемінінних характеристик у структурі ідентичності. 50% дівчат і 75% хлопчиків мають подібні значення по даних шкалах, отже можна говорити про те, що даний показник є стійкою характеристикою фемінінності і маскулінності в структурі ідентичності

Отримані дані говорять про наявність психологічних статевих розходжень між хлопчиками й дівчатками. 76 % дівчат більше хочуть додержуватися власних уявлень про жіночність, вони більш фемінінні, експресивні й менш інструментальні. Дівчатки більш довірливі, натомість 84 % хлопчиків більше схильні до прикрашання себе (що погоджується зі стереотипами про мужність-жіночність).

Цікаво те, що дівчата — 54% — приблизно рівною мірою із хлопчиками — 58% — хочуть бути схожими на ідеальних чоловіків. Це можна пояснити або високою цінністю для дівчат якостей, якими вони наділяють ідеального чоловіка, або деякою фемінізацією образа ідеального чоловіка дівчатами. Порівнявши результати методики «ДМВ» і методики С.Бем ми одержали: дівчата й хлопчики з тенденцією до фемінінності уникають контактів з людьми й мають обмежене коло контактів, уникають брати на себе відповідальність за прийняття рішень, обережні при встановленні близьких інтимних відносин. У дівчат і хлопчиків з тенденцією до маскулінності велике коло контактів, вони легко вступають у взаємини, мають середній рівень контролю, беруть на себе відповідальність при прийнятті рішень, схильні встановлювати близький взаємини.

Таким чином, ми можемо зробити висновок про те, що виділені нами показники гендерних стереотипів у міжособистісних відносинах виявляють міцний взаємозв'язок, у своїй сукупності визначаючи успішність розвитку особистості в старшому підлітковому віці.

При зіставленні ступеня сформованості статеворолевої ідентичності з рівнем спілкування виявилося, що хлопчики й дівчата розрізняються за рівнем розвитку психологічних властивостей, які входять у загальнопоширені уявлення про маскулінність – фемінінність, а також інструментальності й експресивності. Причому відповідність статеворолевим стереотипам у хлопчиків набагато важливіше для встановлення продуктивного спілкування й подальшого особистісного розвитку, ніж у дівчат. Дівчатам простіше будувати свою статеворолеву ідентичність, тому що м'якість, розмитість стереотипу «справжньої жінки» залишає їм більшу свободу. Більше того, оволодіння дівчатами інструментальними якостями розширює діапазон їхньої поведінки й позитивно впливає на здатність до адаптації в суспільстві, яке динамічно змінюється.

Знання, вимірюване ступенем диференційованості уявлень про чоловічу й жіночу поведінку, і засвоєння статевих стереотипів, вимірюване ступенем ідентифікації себе із представниками своєї статі, позитивно впливають на процес спілкування й розвиток особистості в цілому.

Висновки

Як показує практика, причини труднощів підлітків і юнаків, які можна пов'язати із труднощами освоєння нових відносин, нового періоду в житті людини, багатогранні і можуть бути представлені комплексами у різноманітних сполученнях. Багато дослідників, зауважують, що важко складаються відносини підлітків з батьками й однолітками, важко засвоюється процес навчання в школі, а це в свою чергу важко диференціювати від міжособистісних відносин з однолітками, батьками й учителями, труднощами, обумовленими розвитком самосвідомості. Пережиті труднощі й проблеми хлопчика або дівчини пов'язані з найбільш важливими змінами й психологічними надбаннями цього віку. У той же час труднощі, які виявляються в підлітка, не відображають цілком і повністю позицій і вчинків юнака, до них не можуть бути зведені всі устремління й прояви його активності.

Сьогодні гендерні стереотипи міняються, по-різному в різних верств суспільства. Так стереотип жіночності, який зложився ще в ХІХ ст., залишається популярним дотепер (особливо в чоловіків): жінка повинна бути ніжною, гарною, м'якою, ласкавою й у той же час пасивною й залежною. Але, за уявленнями сучасних жінок, їм треба бути розумними, енергійними, заповзятливими — тобто мати чоловічі якості.

Стереотип маскулінності також змінився: традиційно в нього входили фізична сила, придушення ніжності, функціональне відношення до жінки, нестриманість, вираження гніву і пристрасті. Сучасний портрет інши: інтелект цінується вище фізичної сили, допускається прояв ніжності й щиросердечної тонкості, потрібне приборкання «грубих» почуттів, хоча в менш освічених людей стереотип маскулінності залишається більш традиційним (наприклад, як у підлітків).

У старшому підлітковому віці гендерні проблеми здобувають особливу актуальність у період закінчення школи, коли старшокласники стоять перед вибором свого подальшого життєвого шляху й сфери професійної діяльності. У суспільстві усе ще досить стійкі стереотипи про те, що для жінок головними соціальними ролями є не професійні, а сімейні ролі (мати, господарка). Таким чином, ми можемо зробити висновок про те, що виділені нами показники спілкування й показники гендерних стереотипів у міжособистісних відносинах виявляють міцний взаємозв'язок, та у своїй сукупності визначаючи успішність розвитку особистості в старшому підлітковому віці.На думку старших підлітків ідеальний юнак на відміну від дівчини має загальну привабливість, силу особистості, більше важливий соціальний статус, сучасність, але різниця між фемінінними й маскулінними якостями незначна. На думку старших підлітків ідеальна дівчина повинна відрізнятися емоційністю, емпатійністю, фемінінністю, більш високою андрогінністю. Гендерні стереотипи дуже впливають на процес спілкування. відповідність гендерному стереотипу формує впевненість у собі, розширює коло контактів, полегшує процес спілкування, а невідповідність гендерному стереотипу утрудняє встановлення близьких відносин, звужує коло контактів. Таким чином, ми можемо зробити висновок про те, що виділені нами показники процесу спілкування й показники гендерних стереотипів у міжособистісних відносинах виявляють міцний взаємозв'язок, у своїй сукупності визначаючи успішність розвитку особистості в старшому підлітковому віці.

Список використаної літератури :

1. Абраменкова В.В. Половая дифференциация и межличностные отношения в детской группе // Вопросы психологии. — 1987. — №5. — С. 70-78.

2. Агеев B.C. Психологические и социальные функции полоролевых стереотипов // Вопросы психологии. — 1987. — № 2. — С. 152-158.

3. Алешина Ю. Е., Волович А. С. Проблемы усвоения ролей мужчины и женщины // Вопросы психологии. — 1991. — № 4. — С. 74-81.

4. Антология гендерной теории. Сб. пер. / Сост. и комментарии Е.И. Гаповой и А.Р. Усмановой. — Минск: Пропилеи, 2000. — 384 с.

5. Бендас Т.В. Гендерная психология: учеб. пособие. — М., Питер, 2005.

6. Берн Шон. Гендерная психология. /Пер. с англ. — СПб., 2004.

7. Бодалев А.А: Восприятие и понимание человека человеком. – М.: МГУ, 1982. – 280 с.

8. Боричев А Теория межличностных отношений и когнитивные теории личности. – М.: Прайм-Еврознак, 2007. — 128 с.

9. Брандт Г.А. Природа женщины. — Екатеринбург, 2000.

10. Вариации на тему гендера. — СПб.: Алетейя, 2004. — 316 с.

11. Введение в гендерные исследования. Часть 1. Учеб. пособие / Под ред. И. Жеребкиной. — Харьков, СПб., 2001. — 707 с.

12. Воронина О.А. Феминизм и гендерное равенство. — М.: Едиториал УРСС, 2004.

13. Воронцов Д. В. Что такое гендер // Практикум по гендерной психологии / Под ред. И. С. Клециной. – СПб., 2003

14. Гендерный подход в психологических исследованиях и консультировании: Мат-лы конференции / Под ред. Е.И. Крукович и Ю.Г. Фроловой. - Минск: ЕГУ, 2002. — 100 с.

15. Грошев И.В. Психология половых различий. — Тамбов, 2001.

16. Дерманова И.Б., Сидоренко Е. В. Межличностные отношения. – М.: «Речь», 2005. – 40 с.

17. Дуткевич Т.В. Загальна психологія: (Конспект лекцій): Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Кам'янець-Подільський держ. педагогічний ун-т. Кафедра психології. — Кам'янець-Подільський, 2002. — 96с.

18. Зуйкова Е.М. Феминология: учеб. пособие. — М., 2001.

19. Ильин Е.П. Дифференциальная психофизиология мужчины и женщины. — СПб, 2002.

20. Клёцина И.С. Гендерная психология и направления ее развития // Практикум по гендерной психологии / Под ред. И.С. Клёциной. — СПб, 2003. — С.44-471.

21. Клецина И.С. Психология гендерных отношений: теория и практика. — СПб., 2004.

22. Клёцина И.С. Самореализация личности и гендерные стереотипы // Психологические проблемы самореализации личности. — СПб, 1998. — Вып.2. – С. 28.

23. Кон И.С: Психология половых различий // Вопросы психологии, 1980. — №. 2. – С. 25-36.

24. Корнев М. Н., Коваленко А. Б. Соціальна психологія. — К., 1995.

25. Кошенова М.И. Влияние гендерных стереотипов на качество межличностного общения // Практикум по гендерной психологии / Под ред. И.С. Клёциной. — СПб, 2003. — С.185-195.

26. Логвінова Д.В. Вплив гендерних установок на розвиток і становлення особистості // Вісник ХДПУ ім. Г.С. Сковороди. Психологія. – Харків: ХДПУ, 2002. – Вип.9. – С. 154-159.

27. Логвінова Д.В. Гендерні стереотипи старшокласників про соціальні ролі // Вісник Харківського Національного університету імені В.Н. Каразіна. Збірник наукових праць. Серія: Психологія. — №702. — Випуск 34. Харків 2005. – С. 100-104.

28. Мачуська І. Міжособистісне спілкування підлітків / І. Мачуська // Шкільний світ. — 2007. — Трав. (№ 17). — С. 1 – 11.

29. Петрова Р.Г. Гендерология и феминология. — М., 2006.

30. Погольша В. М., Казаринова Н. В., Куницына В. Н. Межличностное общение: Учебник для вузов, 1-е издание. – СПб.: Питер, 2003. —544 с.

31. Практикум по гендерной психологии. Учеб. пособие. /Под ред. И. С. Клециной. — СПб. и др., 2003. — С.277-284.

32. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии: В 2 т. — М.: Педагогика, 1989. — Т. 1. — 486 с.

33. Семиченко В. А. Психология общения. — К., 1997.

34. Теория и методология гендерных исследований. Курс лекций / отв. ред. Воронина О.А.. — М.: МЦГИ, 2001 — 415 с. — С.13-108

35. Теун Марез. Мужское и женское: в поисках мужественности. /Пер. с англ. — К.,2001.

36. Шульц Д. История современной психологи. — СПб, 1998 — С.499-511.

Додатки

І.

Методика «Я - дівчина/юнак»

Інструкція.

Ви одержали опитувальні бланки, які починаються із фрази « Я- дівчина» або «Я - юнак» і далі залишений порожній рядок. Будь ласка, протягом 10 хвилин допишіть речення на власний розсуд.

1. Я - дівчина (юнак), тому що...

2. Я - дівчина (юнак) і хочу...

3. Я - дівчина (юнак), і для мене...

4. Я - дівчина (юнак) і не терплю, коли...

5. Я - дівчина (юнак) і можу...

6. Я - дівчина (юнак) і рада/ий коли...

7. Я - дівчина (юнак) і знаю, що...

8. Я - дівчина (юнак) і засмучена/ний тим, що...

9. Я - дівчина (юнак) і роблю...

Обробка результатів.

Для кожного речення виводиться бал, який показує, наскільки дане речення характеризує досліджуваного: 2 бали — піддається впливу гендерного стереотипу, 0 балів — не піддається впливу гендерного стереотипу, 1 бал — нейтральний вплив. У цьому випадку індивідуальна оцінка ступеня стереотипності / нестереотипності носить суб'єктивний характер, тобто сам досліджуваний визначає для себе характеристики гендерного стереотипу.

Приклади речень і варіанти відповідей з оцінкою.

Я - дівчина тому, що...

Народилася такою 2

Мені подобається бути такою 0

Просто дівчина 1

Я - дівчина й хочу, щоб...

Я завжди була гарною 2

Мене поважали й цінували мою думку 0

Був мир в усьому світі 1

Я - дівчина й можу...

Бути терплячою 2

Домогтися в житті всього сама 0

Дозволити собі деякі речі 1

Отримані по всіх реченнях результати підсумовуються.

Набрана кількість балів від 19 до 27 свідчить про те, що особистість характеризує себе як підвладну гендерному стереотипу; кількість балів від 10 до 18 — про те, що особистістю погано усвідомлюються або «витісняються» власні гендерні характеристики; кількість балів від 0 до 9 свідчить про те, що особистість характеризує себе як не підвладну гендерному стереотипу.

ІІ.

Опитувальник, пропонований для оцінки образів «Я», «Ідеальна дівчина»(«Ідеальний юнак»)

Ціль. Виявити існуючі гендерні стереотипи в нормативному відношенні, а також порівняти поведінкову модель старшокласника з його гендерними уявленнями.

Оснащення. Бланки опитувальників. Ручки, олівці. Калькулятор для підрахунку результатів.

Порядок роботи.

1. Характеристика образів «Я» - заповнення бланків.

2. Обробка бланків.

3. Порівняння результатів.

Інструкція. У правому і лівому стовпцях бланка містяться полярні якості для образів «Я», «Ідеальна дівчина», «Ідеальний юнак». Дайте оцінку даним якостям, відзначивши ступінь виразності характеристик для кожного образа в середньому стовпці (у процентному вираженні від 0 до 100).

«Ідеальний юнак»

0

%

10

%

20

%

30

%

40

%

50

%

60

%

70

%

80

%

90

%

100

%

1 Відразливий Привабливий
2 Некрасивий Гарний
3 Непривабливий Чарівний
4 Не викликає довіри Викликає довіру
5 Дурний Розумний
6 Байдужий Доброзичливий
7 Нещирий Щирий
8 Невпевнений Упевнений
9 Боязкий Сміливий
10 Скований Вільний
11 Слабка особистість Сильна особистість
12 Не має власної думки Має власну думку
13 Пасивний Активний
14 Замкнутий Відкритий
15 Сподівається тільки на себе Сподівається на допомогу інших
16 Розважливий Безпосередній
17 Не захоплює Захоплює
18 Любить ризик Любить стабільність
19 Образне мислення Аналітичний розум
20 Незалежний Орієнтується на думку інших
21. Любить змагатися Віддає перевагу компромісам
22 Черствий Уважний до потреб інших
23 «Виражається» Не користується брутальними словами
24 Недовірливий Довірливий
25 Байдужний Співчуваючий
26 Стриманий Емоційний
27 Не має вдома тварин Має вдома тварину
28 Сподівається на інтуїцію Раціональний
29 Статичний Метушливий
30 Фамільярний Коректний
31 Низький соціальний статус Високий соціальний статус
32 Має вузьке коло інтересів Має широке коло інтересів
33 Погано одягнений Добре одягнений
34 Погано вчиться Добре вчиться
35 Нещасний Щасливий
36 Неорганізований Організований
37 Нерішучий Рішучий
38 Передбачуваний Непередбачений
39 Ненадійний Надійний
40 Має шанувальниць Вірний друг
41 Вміє готувати
42 Любить дітей
43 Спортивний
44 Не ревнивий Ревнивий
45

«Ідеальна дівчина»

0

%

10

%

20

%

30

%

40

%

50

%

60

%

70

%

80

%

90

%

100

%

1. Відразлива Приваблива
2 Некрасива Гарна
3 Неприваблива Чарівна
4 Не викликає довіри Викликає довіру
5 Дурна Розумна
6 Байдужа Доброзичлива
7 Нещира Щира
8 Невпевнена Упевнена
9 Боязка Смілива
10 Скована Вільна
11 Слабка особистість Сильна особистість
12 Не має власної думки Має власну думку
13 Пасивна Активна
14 Замкнута Відкрита
15 Сподівається тільки на себе Сподівається на допомогу інших
16 Розважлива Безпосередня
17 Не захоплює Захоплює
18 Любить ризик Любить стабільність
19 Образне мислення Аналітичний розум
20 Незалежна Орієнтується на думку інших
21. Любить змагатися Віддає перевагу компромісам
22 Черства Уважна до потреб інших
23 «Виражається» Не користується брутальними словами
24 Недовірлива Довірлива
25 Байдужа Співчуваюча
26 Стримана Емоційна
27 Не має домашніх тварин Має домашні тварини
28 Сподівається на інтуїцію Раціональна
29 Статична Метушлива
30 Фамільярна Коректна
31 Низький соціальний статус Високий соціальний статус
32 Має вузьке коло інтересів Має широке коло інтересів
33 Погано одягнена Добре одягнена
34 Погано вчиться Добре вчиться
35 Нещасна Щаслива
36 Неорганізована Організована
37 Нерішуча Рішуча
38 Передбачувана Непередбачена
39 Ненадійна Надійна
40 Має шанувальників Вірна подруга
41 Уміє готувати
42 Любить дітей
43 Ненадійна Надійна
44 Спортивна
45 Не ревнива Ревнива
46

Обробка даних.

Всі шкали групуються для факторного аналізу, результати підсумовуються, обчислюється середній показник кожного фактору.

Для аналізу виділяються наступні фактори:

- оцінка загальної привабливості

- сили особистості

- емоційності

- соціального статусу

- залежності

- емпатійності

- сучасності

- фемінінності

- маскулінності

- андрогінності

По кожному фактору обчислюється середній показник.

1. Фактор оцінки (загальної привабливості) містить у собі шкали: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8.

2. Фактор сили особистості: 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15.

3. Фактор емоційності: 17, 26, 28, 29, 37.

4. Фактор соціального статусу: 12, 31, 32, 33, 34.

5. Фактор залежності: 16, 18, 20, 21, 24.

6. Фактор емпатійності: 7, 21, 22, 23, 24, 25, 27, 30.

7. Фактор сучасності: 9, 11, 12, 31, 32, 33, 43, 44, 45.

8. Фактор фемінінності: 22, 23, 24, 26, 40, 41, 19, 28.

9. Фактор маскулінності: 12, 14, 32, 34, 43, 44, 45, 19, 28.

10. Фактор андрогінності: 2, 7, 8, 35, 36, 37, 38, 39.

У результаті обчислень і порівнянь можна зробити висновки про стереотипність поглядів досліджуваних.

ІІІ.

Опитувальник С. Бем.

Інструкція: оцініть наявність у себе названих нижче якостей. Можна відповідати тільки «Так» або «Ні».

1. Віра в себе

2. Вміння уступати

3. Здатність допомогти

4. Схильність захищати свої погляди

5. Життєрадісність

6. Похмурість

7. Незалежність

8. Сором'язливість

9. Совісність

10. Атлетичність

11. Ніжність

12. Театральність

13. Напористість

14. Запопадливість на лестощі

15. Удачливість

16. Сильна особистість

17. Відданість

18. Непередбачуваність

19. Сила

20. Жіночність

21. Надійність

22. Аналітичність

23. Уміння співчувати

24. Ревнивість

25. Здатність до лідерства

26. Турбота про людей

27. Прямота, правдивість

28. Схильність до ризику

29. Скритність

30. Швидкість у прийнятті рішень

31. Жаль

32. Щирість

33. Самодостатність (розраховує тільки на себе)

34. Здатність утішити

35. Марнославство

36. Владність

37. Тихий голос

38. Привабливість

39. Мужність

40. Теплота, сердечність

41. Урочистість. Важливість

42. Власна позиція

43. М'якість

44. Уміння дружити

45. Агресивність

46. Довірливість

47. Малорезультативність

48. Схильність вести за собою

49. Інфантильність

50. Пристосовуваність

51. Індивідуалізм

52. Нелюбов до лайок

53. Несистематичність

54. Дух змагання

55. Любов до дітей

56. Тактовність

57. Амбіційність

58. Спокій

59. Традиційність.

60. Розуміння інших

Обробка даних.

Ключ.

Маскулінність (відповідь «так»): 1, 4, 7, 10, 13, 16, 19, 22, 25, 28, 31, 34, 37, 40, 43, 46, 49, 52, 55, 58.

Фемінінність (відповідь «так»): 2, 5, 8, 11, 14, 17, 20, 23, 29, 32, 35, 38, 41, 44, 47, 50, 53, 56, 59.

За кожний збіг із ключем нараховується 1 бал. Потім визначається показник фемінінності (F) і маскулінності (M) відповідно до формули:F= (сума балів по фемінінності) : 20

M= (сума балів по маскулінності): 20

Основний індекс визначається як IS = (F - M) 2, 322.

Якщо величина індексу коливається в межах від - 1 до +1, то робиться висновок про андрогинність. Якщо індекс менше — 1, то робиться висновок про маскулінність, коли індекс більше +2,025, то це говорить про яскраво виражену фемінінність, а якщо менше 2, 025, то це говорить про яскраво виражену маскулінність.

І V . Метод діагностики міжособистісних відносин (ДМВ) Перед вами опитувальник, який містить різні характеристики. Варто уважно прочитати кожну й подумати, чи відповідає вона вашому уявленню про себе. Якщо так, то перекресліть хрестиком відповідний порядковий номер характеристики в сітці реєстраційного листа. Якщо ні, то не робіть жодних позначок на реєстраційному листі. Постарайтеся виявити максимальну уважність і відвертість. Щоб уникнути повторного обстеження. Отже, яка ви людина?

1. Уміє подобатися

2. Справляє враження на навколишніх

3. Уміє розпоряджатися, наказувати

4. Уміє наполягти на своєму

5. Має почуття достоїнства

6. Незалежний

7. Здатний сам подбати про себе

8. Може виявити байдужність

9. Здатний бути суворим

10. Строгий, але справедливий

11. Може бути щирим

12. Критичний до інших

13. Любить поплакатися

14. Часто сумний

15. Здатний проявляти недовіру

16. Часто розчаровується

17. Здатний бути критичним до себе

18. Здатний визнати свою неправоту

19. Охоче підкоряється

20. Покладливий

21. Вдячний

22. Захоплюється й схильний до наслідування

23. Поважний

24. Шукаючий схвалення

25. Здатний до співробітництва, взаємодопомоги

26. Прагне ужитися з іншими

27. Доброзичливий

28. Уважний і ласкавий

29. Делікатний

30. Підбадьорливий

31. Чуйний до закликів про допомогу

32. Безкорисливий

33. Здатний викликати замилування

34. Користується в інших повагою

35. Має талант керівника

36. Любить відповідальність

37. Упевнений у собі

38. Самовпевнений і напористий

39. Діловитий, практичний

40. Любить суперничати

41. Стійкий і крутий, там де треба

42. Невблаганний, але безсторонній

43. Дратівливий

44. Відкритий і прямолінійний

45. Не терпить, щоб їм командували

46. Скептичний

47. На нього важко зробити враження

48. Вразливий, педантичний

49. Легко бентежиться

50. Невпевнений у собі

51. Поступливий

52. Скромний

53. Часто вдається до допомоги інших

54. Дуже почитає авторитети

55. Охоче приймає поради

56. Довірливий і прагне радувати інших

57. Завжди люб'язний в обходженні

58. Дорожить думкою навколишніх

59. Товариський

60. Добросердий

61. Добрий, та вселяє впевненість

62. Ніжний і м'якосердий

63. Любить піклуватися про інших

64. Щедрий

65. Любить давати поради

66. Справляє враження значущості

67. Начальственно - наказовий

68. Владний

69. Хвалькуватий

70. Гордовитий і самовдоволений

71. Думає тільки про себе

72. Хитрий

73. Нетерпимий до помилок інших

74. Розважливий

75. Відвертий

76. Часто недружелюбний

77. Озлоблений

78. Скаржник

79. Ревнивий

80. Довго пам'ятає образи

81. Самобичувальний

82. Соромливий

83. Безініціативний

84. Лагідний

85. Залежний, несамостійний

86. Любить підкорятися

87. Надає іншим приймати рішення

88. Легко попадає впросак

89. Легко піддається впливу друзів

90. Готовий довіритися будь-кому

91. Прихильний до усіх

92. Усім симпатизує

93. Прощає всіх

94. Переповнений надмірним співчуттям

95. Великодушний і терпимий до недоліків

96. Прагне допомогти кожному

97. Прагне до успіху

98. Очікує захоплення від кожного

99. Розпоряджається іншими

100. Деспотичний

101. Ставиться до навколишніх з почуттям переваги

102. Марнолюбний

103. Егоїстичний

104. Холодний, черствий

105. Уїдливий, глузливий

106. Злий, жорстокий

107. Часто злий

108. Байдужий

109. Злопам'ятний

110. Проникнутий духом протиріччя

111. Упертий

112. Недовірливий і підозрілий

113. Боязкий

114. Соромливий

115. Послужливий

116. М'якотілий

117. Майже нікому не заперечує

118. Нав'язливий

119. Любить, щоб його опікували

120. Надмірно довірливий

121. Прагне здобути прихильність кожного

122. З усіма погоджується

123. Завжди з усіма дружелюбний

124. Усіх любить

125. Занадто поблажливий до навколишніх

126. Намагається утішити кожного

127. Піклується про інших

128. Псує людей надмірною добротою

Після того, як випробуваний оцінить себе і заповнить сітку реєстраційного листа, підраховуються бали за 8-ми варіантами міжособистісної взаємодії. Для цього використовується «ключ», за допомогою якого виділяються блоки по 16 номерів, що формують 8 октантів методики. Кількість перекреслених досліджуваним номерів у кожному блоці виноситься на таблицю кількісних результатів відповідно до кожного октанта, що відображає той або інший варіант міжособистісних відносин.

Реєстраційна сітка.Прізвище_______________Ім'я______________по батькові________________Дата__________Вік__________1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 3233 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 50 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 9697 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121122 123 124 125 126 127 128Ключ.1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 3233 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 50 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 9697 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121122 123 124 125 126 127 128Результати. I октант. Владно-Лідируючий тип міжособистісної поведінки у відносинах з навколишніми. Помірні показники (до 8 балів включно) виявляють упевненість у собі, уміння бути гарним наставником і організатором, властивості керівника. При більш високих балах (до 12 балів) — нетерпимість до критики, переоцінка власних можливостей, при балах вище 12 — дидактичний стиль висловлень, імперативна потреба командувати іншими, риси деспотизму.II октант. Незалежно - домінуючий. Виявляє стиль міжособистісних відносин від упевненого, незалежного, того, який любить суперничати (при помірних показниках у межах 8 балів) до самовдоволеного, нарцистичного. З вираженим почуттям власної переваги над навколишніми ( 9-12 балів), з тенденцією мати особливу думку відмінну від думки більшості, і займати відособлену позицію в групі — при балах вище 12.III октант. Прямолінійно-агресивний. Залежно від ступеня виразності показників цей октант виявляє щирість, безпосередність, прямолінійність, наполегливість у досягненні мети (помірні бали) або надмірна завзятість, недружелюбність, нестриманість і запальність (високі бали).IV октант. Недовірливо-Скептичний стиль міжособистісної поведінки. Для нього характерна реалістичність бази суджень і вчинків, скептицизм і неконформність (до 8 балів), які переростають у вкрай уразливий і недовірливий модус відносин до навколишніх з вираженою схильністю до критицизму, з невдоволенням іншими й підозрілістю (при показниках 12-16 балів).V октант. Покірно-Сором’язливий. Відображає такі особливості міжособистісних відносин, як скромність, сором'язливість, схильність брати на себе чужі обов'язки. При високих балах — повна покірність. Підвищене почуття провини, самознищення.VI октант. Залежно-слухняний. При помірних балах — потреба в допомозі й довірі з боку навколишніх, у їхньому визнанні. При високих показниках — понадконформність, повна залежність від думки навколишніх.VII октант. Співробітничо-Конвенціональний стиль міжособистісних відносин, властивий особам, які прагнуть тісного співробітництва з референтною групою, до дружелюбних відносин з навколишніми. Надмірність ступеня виразності даного стилю проявляється компромісною поведінкою, нестриманістю у виливах своєї дружелюбності стосовно навколишніх, прагнення підкреслити свою причетність до інтересів більшості.VIII октант. Відповідально-Великодушний варіант міжособистісної поведінки. Проявляється вираженою готовністю допомагати навколишнім. Розвиненим почуттям відповідальності (до 8 балів). Високі бали виявляють м’якосердечність, понадобов’язковість, гіперсоціальність установок, підкреслений альтруїзм.Перші чотири типи міжособистісних відносин — I, II, III і IV — характеризуються перевагою неконформних тенденцій, з них III, IV— схильністю до конфліктних проявів, а I і II— незалежної думки, завзятістю у відстоюванні власної точки зору, тенденції до лідерства й домінування. Інші чотири октанти — V, VI, VII і VIII — виявляють собою протилежну картину: вони підкоряються, виявляють непевність у собі й конформність (V і VI), схильність до компромісів, конгруентність і відповідальність у контактах з навколишніми (VII і VIII).
Оценить/Добавить комментарий
Имя
Оценка
Комментарии:
Где скачать еще рефератов? Здесь: letsdoit777.blogspot.com
Евгений08:24:53 19 марта 2016
Кто еще хочет зарабатывать от 9000 рублей в день "Чистых Денег"? Узнайте как: business1777.blogspot.com ! Cпециально для студентов!
08:08:51 29 ноября 2015

Работы, похожие на Курсовая работа: Вплив гендерних стереотипів на характер та ефективність спілкування

Назад
Меню
Главная
Рефераты
Благодарности
Опрос
Станете ли вы заказывать работу за деньги, если не найдете ее в Интернете?

Да, в любом случае.
Да, но только в случае крайней необходимости.
Возможно, в зависимости от цены.
Нет, напишу его сам.
Нет, забью.



Результаты(151180)
Комментарии (1843)
Copyright © 2005-2016 BestReferat.ru bestreferat@mail.ru       реклама на сайте

Рейтинг@Mail.ru