Банк рефератов содержит более 364 тысяч рефератов, курсовых и дипломных работ, шпаргалок и докладов по различным дисциплинам: истории, психологии, экономике, менеджменту, философии, праву, экологии. А также изложения, сочинения по литературе, отчеты по практике, топики по английскому.
Полнотекстовый поиск
Всего работ:
364150
Теги названий
Разделы
Авиация и космонавтика (304)
Административное право (123)
Арбитражный процесс (23)
Архитектура (113)
Астрология (4)
Астрономия (4814)
Банковское дело (5227)
Безопасность жизнедеятельности (2616)
Биографии (3423)
Биология (4214)
Биология и химия (1518)
Биржевое дело (68)
Ботаника и сельское хоз-во (2836)
Бухгалтерский учет и аудит (8269)
Валютные отношения (50)
Ветеринария (50)
Военная кафедра (762)
ГДЗ (2)
География (5275)
Геодезия (30)
Геология (1222)
Геополитика (43)
Государство и право (20403)
Гражданское право и процесс (465)
Делопроизводство (19)
Деньги и кредит (108)
ЕГЭ (173)
Естествознание (96)
Журналистика (899)
ЗНО (54)
Зоология (34)
Издательское дело и полиграфия (476)
Инвестиции (106)
Иностранный язык (62792)
Информатика (3562)
Информатика, программирование (6444)
Исторические личности (2165)
История (21320)
История техники (766)
Кибернетика (64)
Коммуникации и связь (3145)
Компьютерные науки (60)
Косметология (17)
Краеведение и этнография (588)
Краткое содержание произведений (1000)
Криминалистика (106)
Криминология (48)
Криптология (3)
Кулинария (1167)
Культура и искусство (8485)
Культурология (537)
Литература : зарубежная (2044)
Литература и русский язык (11657)
Логика (532)
Логистика (21)
Маркетинг (7985)
Математика (3721)
Медицина, здоровье (10549)
Медицинские науки (88)
Международное публичное право (58)
Международное частное право (36)
Международные отношения (2257)
Менеджмент (12491)
Металлургия (91)
Москвоведение (797)
Музыка (1338)
Муниципальное право (24)
Налоги, налогообложение (214)
Наука и техника (1141)
Начертательная геометрия (3)
Оккультизм и уфология (8)
Остальные рефераты (21697)
Педагогика (7850)
Политология (3801)
Право (682)
Право, юриспруденция (2881)
Предпринимательство (475)
Прикладные науки (1)
Промышленность, производство (7100)
Психология (8694)
психология, педагогика (4121)
Радиоэлектроника (443)
Реклама (952)
Религия и мифология (2967)
Риторика (23)
Сексология (748)
Социология (4876)
Статистика (95)
Страхование (107)
Строительные науки (7)
Строительство (2004)
Схемотехника (15)
Таможенная система (663)
Теория государства и права (240)
Теория организации (39)
Теплотехника (25)
Технология (624)
Товароведение (16)
Транспорт (2652)
Трудовое право (136)
Туризм (90)
Уголовное право и процесс (406)
Управление (95)
Управленческие науки (24)
Физика (3463)
Физкультура и спорт (4482)
Философия (7216)
Финансовые науки (4592)
Финансы (5386)
Фотография (3)
Химия (2244)
Хозяйственное право (23)
Цифровые устройства (29)
Экологическое право (35)
Экология (4517)
Экономика (20645)
Экономико-математическое моделирование (666)
Экономическая география (119)
Экономическая теория (2573)
Этика (889)
Юриспруденция (288)
Языковедение (148)
Языкознание, филология (1140)

Реферат: Велика грецька колонізація

Название: Велика грецька колонізація
Раздел: Рефераты по истории
Тип: реферат Добавлен 03:00:06 03 декабря 2010 Похожие работы
Просмотров: 958 Комментариев: 3 Оценило: 0 человек Средний балл: 0 Оценка: неизвестно     Скачать

Зміст

Вступ

Розділ 1. Загальні причини колонізації

Розділ 2. Основні напрямки Грецької колонізації

Розділ 3. Класова боротьба в колоніях

Розділ 4. Грецькі колонії Північного Причорномор я

Висновок

Використана література

Вступ

Актуальність. У VIII-VI ст. до н. е. перенаселення Греції і гостра нестача землі зумовили колонізацію та утворення грецьких міст-колоній на берегах Мармурового, Чорного та Егейського морів, на південному узбережжі Апеннінського півострова, в Сицилії та Північній Африці. Велика грецька колонізація була у різних місцях і на різних хронологічних етапах обумовлена різними причинами: війнами, внутрішніми політичними поразками певних груп населення, пошуком ринків збуту виробів розвинутого грецького ремісництва, а також джерел отримання сировини, зокрема металів, заліза, міді, олова, свинцю, золота, срібла тощо. Проте найголовніша причина масової колонізації VI ст. до н.е. полягала в стрімкому зростанні кількості населення, що примушувало жителів окремих полісів і навіть цілих регіонів шукати вільні землі.

Грецька колонізація актуальна, тому що відіграла суттєву роль як в історичному житті самих греків, так і в житті племен і народів, з якими в результаті колонізації греки прийшли в безпосереднє і тривале зіткнення.

Мета. Метою великої грецької колонізації був пошук нових земель через стрімке зростання кількості населення та загрозу голоду і боргового рабства, але була й інша причина масових від'їздів за море: боротьба між демосом та аристократією. Якщо програвав демос, то його ватажки, побоюючись помсти, рятувалися втечею. Якщо ж демос перемагав, то за своє життя боялися знатні люди. Також слово "колонізація" не повинне вводити нас в оману. Греки не приходили з метою завоювати місцеві племена, та і не мали достатніх сил для цього. Їхні стосунки з місцевим населенням були зазвичай мирними і взаємовигідними.

Завдання. Головне завдання, яке стояло перед колоністами це була ліквідація перенаселення континентальної Греції, і цим самим вони хотіли значно збільшити обсяг торгівлі та створити передумови для панування грецьких торговців у Середземномор'ї, а також розширити сферу поширення грецької культури. Більшість колоністів складали, як правило, збіднілі і малоземельні громадяни, молодші сини сімейств, переможені на політичній арені, а також жителі інших полісів. Колоністи, які брали участь у виведенні нової колонії, повинні були автоматично отримати землю для обробки і громадянство в новому полісі. Вважається, що всього за час колонізації було виведено кілька сотень колоній, загальне населення яких становило 1,5 - 2 мільйони людей.

Розділ 1. Загальні причини колонізації

У VIII-VI ст. до н. е. одержує широкий розвиток грецька колонізація. Виникнення поселень грецьких колоністів у країнах Середземномор'я відіграло суттєву роль в історичному житті самих греків і в житті племен і народів, з якими в результаті колонізації греки прийшли в безпосереднє і тривале зіткнення.

Основні причини колонізації кореняться в загальному ході історичного розвитку грецького суспільства. Панування родової аристократії, концентрація земельних володінь в її руках, процес обезземелення і поневолення вільної бідноти змушували останню до еміграції.

Для тих, хто зазнавав поразки у внутрішній боротьбі, часто не залишалося іншого виходу, як назавжди покинути свою батьківщину і заснувати нове поселення. У ряді випадків у таке становище потрапляли демократичні елементи: біднота, дрібні і середні землевласники, ремісники, праця яких починала витіснятися працею рабів, і навіть багаті – противники уряду який утвердився. Батьківщину покидали і переможені аристократи, нерідко зі своїми прихильниками та родичами. Надалі, з розвитком колонізації і розширенням морської торгівлі, ініціативу у створенні нових поселень часто беруть на себе найбільш підприємливі представники торговельно-ремісничих кіл міського населення, а нерідко і самі рабовласницькі держави.

Характеризуючи причини цієї еміграції, Маркс писав: "У стародавніх державах, у Греції і Римі, примусова еміграція, яка приймала форму періодичного устрою колоній, становила постійну ланку в суспільному ланцюзі. Недостатній розвиток продуктивних сил ставив громадян у залежність від певного кількісного співвідношення, якого не можна було порушувати. Тому єдиним виходом з положення була примусова еміграція ".

Основна відмінність ранніх грецьких колоній від колоній фінікійських полягало в тому, що грецькі колонії спочатку володіли всіма рисами землеробських поселень, що мали торговельні зв'язки лише зі своїми метрополіями, тоді як фінікійські представляли собою найчастіше торговельні факторії. Землеробськими поселеннями були колонії, засновані в VIII ст. до н. е.. Грецькі поселення, що виникли приблизно у той же час на узбережжях Південної Італії і Сицилії, що славилися своєю родючістю, також носили землеробський характер.

Зброю та інші металеві вироби, тканини, художній посуд, оливкову олію, вино – все це грецькі колоністи, принаймні спочатку, отримували від своїх метрополій. У свою чергу колонії вивозили в метрополії надлишки своєї сільськогосподарської продукції. Колонії з землеробських поступово ставали землеробсько-торговельними. Надалі жителі колоній стали споживати тільки частину товарів, що ввозяться, тоді як іншу частину вони перепродували сусіднім племенам або вимінювали в них на продовольство і сировину, збільшуючи одночасно експорт в метрополію. З плином часу в колоніях отримує розвиток також власне ремісниче виробництво. Розширюючи межі еллінського світу і зміцнюючи зв'язки греків з іншими племенами і народами, колонізація, таким чином, форсувала і в метрополіях і в колоніях зростання товарного виробництва й істотно вплинула на розвиток морської торгівлі. Розміри територій, що належали колоніям, за деякими винятками, були зазвичай невеликі. Як правило, вони прилягали до морського узбережжя або перебували від нього в безпосередній близькості. За образним висловом філософа Платона (V ст. До н. е.), грецькі міста, розкидані по берегах морів від Кавказу до Гібралтару, нагадували жаб, розсівшись навколо ставка.

У містах, які заснували велике число колоній, як, наприклад, в Мілеті, утворити, за переказами, більше 60 колоній, колонізаційна проблема набула настільки великої ваги, що опинилася в центрі уваги держави. У таких містах стали обиратися особливі посадові особи – так звані ойкісти, на обов'язку яких лежало влаштування нових поселень. Часто в колонії виселялися не тільки громадяни даного полісу, але разом з ними і мешканці інших міст. У таких випадках місто, що створює колонію, набувало значення збірного пункту для всіх бажаючих переселитися в нове місце. В обстановці загального підйому економічного життя, що характеризує даний період, деякі засновані поселення швидко перетворювалися на такі ж великі міста, якими були їхні метрополії.

Грецькі колонії були такими ж незалежними полісами, як і їх метрополії. Зв'язок між колонією і метрополією, як правило, виливався у форму дружніх або союзних відносин, але це були відносини двох самостійних держав, між якими виникали і конфлікти, які часом доходили до збройних зіткнень.

Отже, основною причиною грецької колонізації був пошук нових земель, а також усунення з полісів надлишкового населення.

Розділ 2. Основні напрямки Грецької колонізації

Грецька колонізація VIII-VI ст. до н. е. розвивалася одночасно в декількох напрямках. У міру розвитку колонізації виникли й зміцніли нові зв'язки. Відносини грецьких колоністів з місцевими племенами, які ще не вийшли з первісно-общинних відносин, набувають у цей час великого значення. З багатьма з місцевих племенами у греків встановилися мирні відносини на грунті торгового обміну, який приносив колоніям величезні вигоди, проте непоодинокими були і випадки військових зіткнень.

У VIII-VII ст. до н. е.. в колонізації Південної Італії прийняли участь вихідці з цілого ряду міст і областей Греції. Сюди, наприклад, переселилися після завоювання їхньої батьківщини Спартою багато жителів західної області Пелопоннесу-Мессенії, які оселилися в місті Регії, незадовго перед тим заснованому халкідянами на березі Мессинскої протоки. До Південної Італії переселялися і жителі самої Спарти, що заснували колонію Тарент на березі однойменної затоки. У свою чергу Куми заснували поблизу від себе ще ряд колоній, в їх числі Неаполь («Нове місто»). Протягом другої половини VIII і в VII ст. на узбережжях Сицилії та Південної Італії виникло ще багато інших колоній, заснованих жителями різних грецьких міст. Колонізація цих узбережжях набула настільки широкого розмаху, що вже в VI ст. за ними і особливо за районом, розташованим навколо Тарента, затвердилася назва "Велика Греція".

Багато колоній у Великій Греції заволоділи значними площами родючої землі, поставивши в залежне від себе положення місцеве корінне населення. Часто це викликало військові зіткнення греків з місцевими племенами. На грунті територіальної експансії, торговельного суперництва і боротьби за політичне переважання військові зіткнення нерідко відбувалися і між самими колоніями. Зіткнення між полісами часто-густо перепліталися з гострою соціальною боротьбою, між різними політичними угрупованнями, тому що ті ж суспільні процеси, які відбувалися в корінних грецьких містах, розвивалися і в колоніях, і тут серед населення виділялася аристократія, яка емігрувала з метрополії, що прагнула утриматися при владі, і тут відбувався процес майнового розшарування.

На грунті територіальної експансії відбувалися зіткнення греків з етрусками та карфагенянами. Так, карфагеняни за допомогою етрусків витіснили з острова Корсика фокейских греків, які намагалися заснувати тут свою колонію. Карфагеняни утримали за собою значну частину Сицилії, не допустили організацію грецьких колоній в Південній Іспанії і в західній частині південно-африканського узбережжя і міцно утримували за собою острів Сардинію.

На південно-східному узбережжі Середземного моря виникли дві значні грецькі колонії – Навкратіс в Єгипті, на одному з рукавів нільської дельти, і Кірена на узбережжі Лівії, на захід від Єгипту. Особливість устрою Навкратісу полягала в тому, що земля для створення цієї колонії була виділена єгипетським царем і нею була обмежена в Єгипті територія, на якій могли селитися і торгувати греки, виплачуючи Єгипту податок. Тому населення Навкратісу становили переселенці з різних грецьких міст. Ці переселенці в рамках спільного для всіх них поліса продовжували зберігати своє особливе автономне керування. Навкратіс розвинув досить значну ремісничу промисловість, вироби якої, багато в чому наслідувалися староєгипетськими, широко експортувалися, у тому числі і в Передню Азію. Друга колонія на африканському узбережжі Середземного моря – Кірена була заснована в середині VII ст. переважно дорійським полісами. Надалі навколо Кірени виросло кілька інших поселень. Політичне об'єднання цих поселень на чолі з Кіреною охопило цілу область – Кіренаїку. Кіренаїка славилася винятковою родючістю. Головними предметами її вивезення були: пшениця, оливкова олія, фініки і ін.

У колонізації Північного Причорномор'я головна роль належала іонійським містах малоазійського узбережжя і перш за все Мілету. У VII-VI ст. ним була заснована Ольвія на правому березі Буго-Дніпровського лиману і ряд колоній по обидва береги Керченської протоки – стародавнього "Боспору Кіммерійського". Найбільшими з них були Пантікапей (сучасний Керч) і Феодосія на східному узбережжі Криму, Фанагорія і Гермонасса на узбережжі Таманського півострова. Єдиною дорійською колонією на північно-чорноморському узбережжі був Херсонес, заснований у V ст. в 3 км від нинішнього Севастополя переселенцями з Гераклеї Понтійської (нині місто Ереглі в Малій Азії).

Торгівля з греками в Північному Причорномор'ї та в інших районах грецької колонізації сприяла подальшому розпаду первісно-общинного ладу у місцевих племен. Все більш помітним стає також сильний вплив грецької культури на вищі верстви навколишніх племен. З іншого боку, зближення грецьких переселенців з місцевим населенням наклало свій відбиток на весь хід соціально-економічної та політичної історії колоній і характер їхньої культури. Взаємопроникнення культур греків і місцевих жителів і входження деяких місцевих елементів до складу населення колоній більшою чи меншою мірою характерні для всіх районів, охоплених грецької колонізацією, хоча взаємини колоністів з місцевим населенням приймали різні форми.

Істотну роль зіграла колонізація і для історичного розвитку корінної території Греції. Прискорений колонізацією зріст ремісничого виробництва і торгівлі посилював в метрополіях ремісничо-торговельні прошарки демосу, які боролися з родовою аристократією.

Таким чином, колонізація VIII-VI ст. до н. е. була одним з важливих чинників у процесі остаточної ліквідації пережитків родового ладу і повної перемоги рабовласницького способу виробництва в Греції.

Розділ 3. Класова боротьба в колоніях

Про внутрішні події соціально-політичного життя грецьких колоній в перший період їх існування відомо не багато. Деякі дані є про становище в полісах Великої Греції (Сипілії і Південної Італії). Вже в VII-VI ст. тут йшла запекла класова боротьба. Відомості про громадські рухи VII ст. у містах-державах Великої Греції говорять про те, що тут навіть раніше, ніж у метрополії, широкі верстви грецького населення виступили з вимогою запису законів. До нас дійшли звістки про законодавство Залевка (близько 650 р.) з Локр Італійських і Харонда (близько VI ст.) з Катани в Сицилії. Наскільки можна судити на підставі уривчастих даних, ці закони віддзеркалювали відносини, що склалися в землеробських громадах. Так, наприклад, законами Залевка заборонялася будь-яка посередницька торгівля, хлібороб ж міг продавати свої продукти тільки безпосередньо споживачеві. Заборонялися також письмові договори; угоди повинні були складатися в усній формі при свідках.

Розвиток товарно-грошових відносин призвів до загострення протиріч між великими землевласниками і торговельно-ремісничими верствами населення. Так само, як і в грецьких полісах Егейського басейну, в західних грецьких колоніях ці процеси знайшли своє вираження в політичних переворотах, пов'язаних з встановленням тиранії.

Тиранія в грецьких містах Сицилії з'являється в кінці VII ст., але досягає особливого поширення у другій половині VI ст. За переказами, першим сицилійським тираном був Пантетій (у Леонтіні). У першій половині VI ст. зробив політичний переворот в Акраганті (Агрігента) Фаларіс. Опорою цього тирана були, як передає традиція, ремісники і будівельники, зібрані ним для спорудження храму Зевса. В кінці VI ст. панування олігархів у Гелі було повалено вождем демократичних верств населення Клеандром, який утримував владу протягом семи років; стільки ж часу правив після Клеандра його брат Гіппократ, який вів активну зовнішню політику: він опанував Наксос, Леонтінамі та інші міста, успішно воював з сіракузянами, але загинув у битві з сікуламі. Його наступник Гелон (491-478) опанував Сіракузами і став засновником досить великої східно-сицилійскої держави з центром у цьому місті; Сіракузи ще більше зміцніли завдяки союзу з тираном Акраганта - Фероном.

Демократичні перевороти, нерідко пов'язані з встановленням тиранії, відбувалися у другій половині VI ст. і в ряді південно-італійских міст. У Сібарісі, великому торговому центрі Великої Греції, стався демократичний переворот, наслідком якого було встановлення тиранії і війна з аристократичним Кротоном, що закінчилася повним руйнуванням Сібарісу (509 р.). Незабаром, однак, аристократія Кротона була позбавлена влади в результаті народного повстання. Тиранічний спосіб правління встановився і в Кіме, Таренті, Регії. Найбільш тривалим цей режим був в останньому місті, де тиран Анаксілай довгий час (494-476) тримав владу в своїх руках. Кімскій тиран Арістодем наприкінці VI ст. захопив владу, спираючись на низи міського населення. Він випустив засуджених з темниць і нібито навіть звільняв рабів.

В іншій області грецької колонізації – в землеробській Кірені в VII і VI ст. панувало олігархічне управління на чолі з радою і царем. Але й тут у другій половині VI ст. широкі верстви вільних домоглися реформи, яка обмежувала економічну та політичну могутність царя. Однак демократична розбудова держави відбулася пізніше, вже у V ст., і перемога демократії тут була нетривкою.

Спільним для всіх цих рухів було прагнення до захоплення влади та політичних прав торговельно-ремісничими верствами населення. Внутрішня боротьба ще більше загострювалася у зв'язку із зовнішньополітичною обстановкою, так як прагнення грецьких міст Західного Середземномор'я до панування на торгових шляхах призводило до серйозних конфліктів з карфагенянами, а потім і з етрусками.

Отже, не зважаючи на те, що про внутрішні події соціально-політичного життя грецьких колоній в перший період їх існування відомо не багато, можна сказати, що вже в VII-VI ст. тут йшла запекла класова боротьба. Також в кінці VII ст., в грецьких містах Сицилії з'являється тиранія.

Розділ 4. Грецькі колонії Північного Причорномор’я

З елліно-римською історією тісно пов'язана доля народів Північного Причорномор'я. Кіммерійців, наприклад, згадує славнозвісний давньогрецький поет Гомер. Він називає їх "кобилодойцями та молокоїдами убогими", з чого видно, що основним заняттям цього великого народу, який жив у південних степах України в IX—VIII ст. до н. е., було кочове тваринництво і насамперед конярство.

Скіфи (VII ст. до н. е. — III ст. н.е.) витіснили кіммерійців у Малу Азію, зайнявши степові простори від Кубані, Дону та Дніпра до Дунаю. Про культурне і господарське життя цього племінного союзу відомо набагато більше завдяки археологічним дослідженням та писемним пам'яткам, що збереглися до наших днів. У V ст. до н. е. Скіфію описав батько давньогрецької історії Геродот. Населення він поділяв на скіфів-хліборобів, кочових скіфів і царських скіфів. Перші жили осіло, займалися сільським господарством, вирощували пшеницю, просо, сочевицю, цибулю, часник. Переважна частина їхнього врожаю йшла на продаж. Скіфи-кочівники нічого не сіяли і не орали. Вони випасали незліченні стада худоби. Царські скіфи — панівна верхівка державного об'єднання. Вони збирали данину з підлеглих племен, їхнє основне заняття — військова справа. Хоч скіфів Геродот вважав одним народом, їхній спосіб життя, господарство доводять протилежне. Імовірно, скіфів-орачів можна назвати прапредками українського народу.

Описуючи річки Скіфії, Геродот звернув увагу на те, що в Борисфені (Дніпрі) місцеві жителі ловили, потім "солили велику рибу без хребта, що зветься осетром". У гирлі річки добували сіль, якою солили виловлену рибу. Кочові скіфи жили в чотири- або шестиколісних кибитках, пересуваючись степом разом з чередами худоби. У них запрягали дві або три пари волів.

Зверху кибитки накривали шкурами так, що всередину не могли проникнути вітер, дощ чи сніг. Кочівники розводили табуни коней, корів, овець.

В осілих скіфів дуже рано з'явилося ремесло. Про це свідчать знахідки так званих царських курганів. На вазах зображені воїни в шкіряному одязі. Скіфи оволоділи виплавкою міді та заліза. Зброярі виготовляли невеличкі мечі, дротики, наконечники списів і стріл. У могильниках археологи знаходять золоті та керамічні речі грецького виробництва. Все це підтверджує широку торгівлю між скіфами і греками. Перші вивозили хліб, солону рибу, конопляне полотно, мед, віск, хутро, рабів, а ввозили різні вина, золото і срібло, вироби з дорогоцінних металів, зброю, тканини та інші предмети розкоші. Інтенсивний торговий обмін між Скіфією і Грецією став причиною руйнування родової общини, заміни її землеробною, зміцнення місцевої знаті, утворення державності скіфських царів.

Майже одночасно з заселенням Північного Причорномор'я кіммерійцями і скіфами там розпочалася грецька колонізація. Вона мала різні причини: перенаселення містполісів, соціальна і політична боротьба, посилення торгового обміну. Спочатку греки здійснювали на Чорному морі піратські набіги. Так вони знайомилися з народами, які заселяли його береги. Передумовою заснування міст-полісів була взаємовигідна торгівля чи обмін товарами. Для цього на узбережжі будували тимчасові торгові факторії. Найбільша хвиля колонізації припадала на VIII ст. до н. е., у Північне Причорномор'я — на VI ст. до н. е. На перше місце з організації грецьких колоній у басейні Чорного моря вийшло малоазіатське місто Мілет. З його ініціативи виникло 75 таких поселень. Найвідоміші з них на півдні України Березаль у Дніпро-Бузькому лимані, Ольвія, Пантікапей (Керч), Tip над Дністром, Тірібака, Німфей, Кіммерик на Керченському півострові, Херсонес (Севастополь), Феодосія.

Найвищого розквіту ці міста досягли у VI—IV ст. до н.е., перетворившись на великі політичні, виробничі, культурні та торгові центри. Протягом століть домінували Ольвія, Херсонес Таврійський і Боспора Кіммерійська. Навколо них жили місцеві племена, які займалися сільським господарством. Між місцевими поселенцями і грецькими містами зростав обмін товарами. В Ольвію та інші поліси завозили хліб, худобу, шкіри, хутро, солену рибу, сіль. З міст-колоній та материкової Греції надходили металеві вироби, зброя, тканини, мармур та мармурові вироби, теракоти, предмети розкоші, витвори мистецтва. Найпопулярнішими товарами були оливкова олія та вина, керамічна дахівка і посуд. Особлива стаття експорту грецьких міст — ювелірні вироби. Золоті та срібні вироби закуплялися багатими станами, мідні, скляні, глиняні — менш заможними. Вироби з Ольвії археологи знаходять на берегах Волги і Дністра. У цьому місті проживало понад 10 тис. мешканців. Більшість з них були ремісники. Оскільки Ольвія була незалежною державою, то випускала власні мідні та срібні гроші. Монети чеканили також Боспора, Німфея, Пантікапей, Херсонес та ін.

У V ст. до н. е. на Кримському півострові утворилося Боспорське царство, столицею якого став Пантікапей. До цієї держави у IV ст. до н. е. ввійшли Німфей, Феодосія, Таманський півострів, значна частина чорноморського узбережжя сучасної України. Перше місце в економіці Боспорського царства займало землеробство. Ним-займалися тисячі невеликих власників. Крім них сільськогосподарську продукцію постачали великі латифундії земельної аристократії, яка застосовувала працю рабів. Ці господарства вирощували переважну частину товарного зерна, яке направлялося в Грецію. Із зернових культур вивозили пшеницю, просо, ячмінь. Поле орали важкими дерев'яним плугом, запряженим кількома парами волів. При обробітку землі використовували залізні мотики і серпи. Зерно перевозили і зберігали у великих глиняних діжках, мололи на зернотерках (жорнах). Боспорці займалися також городництвом, садівництвом, виноградарством. Розводили коней, корів, овець, кіз, свиней, свійську птицю. Азовське море та річки, що в нього впадають, сприяли промисловому рибальству.

Населення Боспорського царства досягло успіхів і в ремеслі. При розкопках міст і селищ археологи виявили рештки гончарних печей, уламки амфор, черепиці, ужиткового і художнього посуду. У великих кількостях ремісники виготовляли металеві вироби з міді, бронзи і заліза. Знайдено чимало ювелірних прикрас. Як ніде у грецькому світі славилися каменярі, муляри, теслярі, столяри, малярі, штукатури. Основний торговий партнер Боспорського царства — Афіни. Туди щорічно вивозили половину збіжжя, призначеного для експорту. В урожайні роки експорт досягав 5 млн пудів. В Афіни направляли також великі партії солоної риби, худоби, шкур, хутра, рабів. З Афін у Північне Причорномор'я привозили традиційні товари — вина, оливкову олію, художню кераміку, дорогі тканини, мармур, вироби з коштовних каменів і дорогоцінних металів, розписні вази, мистецькі вироби з теракоти. У царстві чеканили власні монети, у тому числі золоті статери. У період розквіту крім еллінських міст у Боспорське царство входили деякі племена Північного Причорномор'я, серед них скіфи.

У IV—III ст. до н. е. у степах Північного Причорномор'я відбулися суттєві зрушення. Скіфська держава зазнала в 339 p. нищівної поразки від батька Олександра Македонського Філіппа II. На півдні України з'явилася нова грізна сила — сармати. Вони розбили скіфів, частину асимілювали, а решту відтіснили в Крим. Усі ці події негативно позначилися на економіці грецьких міст Причорномор'я. Знесилені атаками варварів, вони змушені були відкуплятися від них золотом. Занепав експорт збіжжя. До того ж дешева єгипетська пшениця витісняла з середземноморських ринків північночорноморських конкурентів. Населення міст розбіглося. Постійні напади варварів розладнали фінанси міст-полісів, їхні золоті та срібні гроші замінили мідні.

У II ст. до н. е. Ольвія втратила свою незалежність, ввійшовши до складу Боспорського царства. З того самого часу Північне Причорномор'я стає об'єктом зазіхань з боку Римської імперії. У І ст. до н. е. грецькі колонії стали її васалами. Ольвія піднялась з погромів, яких зазнала протягом минулих століть, але колишньої величі досягти не змогла. У II—III ст. н. е. у місті пожвавилися будівництво, зовнішня торгівля. Подібні процеси спостерігалися і в цілому Боспорському царстві. Розвивались ті галузі економіки, що й в попередні віки. Велася жвава торгівля з Малою Азією, Єгиптом, Грецією, Італією, з сусідніми варварськими племенами.

Однак загальна криза рабовласництва у II—III ст. н. е. остаточно підірвала сили імперії. Криза позначилася і на долі античних держав Північного Причорномор'я, економічний занепад яких розпочався в першій половині III ст. н. е. Скоротилися торгові зв'язки, зменшилася товарність сільського господарства і ремесла, і відповідно скоротились прибутки міст, що зазнали великих фінансових труднощів. Відбувалась поступова натуралізація всього господарства. Проте в містах Північного Причорномор'я у соціально-економічному розвитку цього періоду проходили і позитивні процеси. Праця рабів поступово витіснялася працею залежних людей, подібних до колонів Римської імперії. Однак у 40-х роках III ст. н. е. в Північне Причорномор'я вторглись готські племена і міста в результаті економічного послаблення не змогли захистити себе. Гуннська навала IV ст. н. е. призвела до остаточної загибелі античних держави Північного Причорномор'я, яка збіглася з крахом усієї рабовласницької системи господарства.

Первісна доба в історії світового господарства була найтривалішою. Понад 2 млн років люди, пристосовуючись до змін природних умов, удосконалювали матеріальне виробництво. Так, у період палеоліту і мезоліту господарство мало привласнюючий характер. Люди займалися переважно збиральництвом, полюванням, рибальством. Внаслідок неолітичної революції відбувся перехід від привласнюючого до відтворюючого землеробсько-скотарського господарства, стійкої осілості. Подальший розвиток виробництва поява та використання металевих знарядь праці зумовили виникнення перших цивілізацій.

У період стародавніх цивілізацій у країнах Стародавнього Сходу і античного світу досягла свого розвитку рабовласницьке господарство, що пройшло шлях від східного патріархального до класичного античного рабства.

В економічному відношенні античне суспільство було більш розвиненим. Якщо у країнах Стародавнього Сходу раби займались переважно тяжкою непродуктивною працею, то у античних країнах праця рабів застосовувалась у матеріальному виробництві в усіх сферах господарства.

Матеріальна культура стародавніх цивілізацій грунтувалася на сільському господарстві, ремеслах з галузевою структурою. Техніка праці була ручною. Високого рівня розвитку досягли будівельна справа, архітектура.

Якщо у країнах Стародавнього Сходу основними джерелами рабства були війни та піратство, то у країнах античного світу набуло поширення боргове рабство, хоч і тут, особливо у Стародавньому Римі, війни залишалися одним з важливих джерел поповнення армії рабів.

У Стародавній Греції переважало міське, промислово-торгове рабство. У Стародавньому Римі при наявності величезних земельних масивів панувало латифундійне рабство. Господарство було замкненим, натуральним, хоча в цей період уже зароджувалися торгово-грошові відносини.

Головною формою економічних відносин між країнами була експортно-імпортна посередницька морська торгівля. Якщо у країнах Стародавнього Сходу і Античній Греції домінувала зовнішня торгівля, то в Римській імперії провідна роль належала внутрішній торгівлі. Існували професійне купецтво, розвинена грошова система, банківська справа, комерційне і боргове лихварство.

Античне господарство втягнуло в свою економічну орбіту й населення сучасної південної України. Північночорноморські міста-поліси як колонії спочатку Стародавньої Греції, а згодом і Стародавнього Риму підтримували економічні зв'язки з центрами античних держав та їхніми провінціями.

Отже, із появою греків, на півдні, на вузькій смузі Чорноморського узбережжя розвинулася міська цивілізація. І хоч торгівлею, ремеслами, школами, широкими контактами ці міста прискорювали культурний розвиток неосяжної української периферії, вони були тільки ще одною гілкою Стародавньої Греції і аж ніяк не органічною частиною українського середовища.

Висновок

Велика Грецька колонізація, яка розпочалась у VIII ст. до н.е. і тривала до VI ст. до н.е. набуває широкого розвитку. Причиною її стала гонитва за новими землями, за здобиччю, хлібом. Колонії стали центром торгівлі греків з варварами. Засновані колонії були незалежні від своїх метрополій, тобто від грецьких міст, з яких походили переселенці. Відносини між місцевими племенами і метрополіями були мирними, базувалися на рівноправних договірних засадах.

Впродовж усього часу тривали тісні культурні та економічні зв’язки з грецьким світом – містами Середземномор’я, а згодом і північного узбережжя Чорного моря – та з навколишніми племенами.

Із V ст. до н.е. починається класичний етап історії античних міст. У цей час еллінський світ переживає період небаченого розквіту грецької культури: створюється багато величних пам’яток архітектури і мистецтва, розвиваються наука, література, які залишилися назавжди в скарбниці людських цінностей.

Істотну роль зіграла колонізація і для історичного розвитку корінної території Греції. Прискорений колонізацією зріст ремісничого виробництва і торгівлі посилював в метрополіях ремісничо-торговельні прошарки демосу, які боролися з родовою аристократією.

Таким чином, колонізація VIII-VI ст. до н. е. була одним з важливих чинників у процесі остаточної ліквідації пережитків родового ладу і повної перемоги рабовласницького способу виробництва в Греції. Не зважаючи на те, що про внутрішні події соціально-політичного життя грецьких колоній в перший період їх існування відомо не багато, можна сказати, що вже в VII-VI ст. тут йшла запекла класова боротьба.

Із появою греків, на півдні, на вузькій смузі Чорноморського узбережжя розвинулася міська цивілізація. І хоч торгівлею, ремеслами, школами, широкими контактами ці міста прискорювали культурний розвиток неосяжної української периферії, вони були тільки ще одною гілкою Стародавньої Греції і аж ніяк не органічною частиною українського середовища.

Використана література

1. Злупко С.М. Економічна історія України: Навчальний посібник. – К., 2006. – С. 53-58.

2. Крип’якевич І. Всесвітня історія: у 3 кн. – К.: Либідь, 1995 – Кн. 1. – С. 160-163.

3. Субтельний О. Україна: історія. – 2-е вид. – К.: Либідь, 1992. – С. 26-28.

4. Царенко О.М., Захарчук А.С. Економічна історія України і світу: Навчальний посібник. – Суми, 2000. – С. 25-27.

5. Черкашина Н.К. Економічна історія: Навчальний посібник. – К., 2003. – С. 30-32.

6. "Господарство скіфів, грецьких і римських колоній Північного Причорномор’я".

http://www.djerelo.com/index.php?option=com_content&task=view&id=5730&Itemid=347

7. "Велика Грецька колонізація у Північному Причорномор’ї".

http://bezobeda.net/blog/2006-11-26-627

Оценить/Добавить комментарий
Имя
Оценка
Комментарии:
Где скачать еще рефератов? Здесь: letsdoit777.blogspot.com
Евгений08:14:21 19 марта 2016
Кто еще хочет зарабатывать от 9000 рублей в день "Чистых Денег"? Узнайте как: business1777.blogspot.com ! Cпециально для студентов!
08:04:01 29 ноября 2015
forever!
axeefekt201119:37:45 10 сентября 2011

Работы, похожие на Реферат: Велика грецька колонізація

Назад
Меню
Главная
Рефераты
Благодарности
Опрос
Станете ли вы заказывать работу за деньги, если не найдете ее в Интернете?

Да, в любом случае.
Да, но только в случае крайней необходимости.
Возможно, в зависимости от цены.
Нет, напишу его сам.
Нет, забью.



Результаты(150310)
Комментарии (1830)
Copyright © 2005-2016 BestReferat.ru bestreferat@mail.ru       реклама на сайте

Рейтинг@Mail.ru