Банк рефератов содержит более 364 тысяч рефератов, курсовых и дипломных работ, шпаргалок и докладов по различным дисциплинам: истории, психологии, экономике, менеджменту, философии, праву, экологии. А также изложения, сочинения по литературе, отчеты по практике, топики по английскому.
Полнотекстовый поиск
Всего работ:
364150
Теги названий
Разделы
Авиация и космонавтика (304)
Административное право (123)
Арбитражный процесс (23)
Архитектура (113)
Астрология (4)
Астрономия (4814)
Банковское дело (5227)
Безопасность жизнедеятельности (2616)
Биографии (3423)
Биология (4214)
Биология и химия (1518)
Биржевое дело (68)
Ботаника и сельское хоз-во (2836)
Бухгалтерский учет и аудит (8269)
Валютные отношения (50)
Ветеринария (50)
Военная кафедра (762)
ГДЗ (2)
География (5275)
Геодезия (30)
Геология (1222)
Геополитика (43)
Государство и право (20403)
Гражданское право и процесс (465)
Делопроизводство (19)
Деньги и кредит (108)
ЕГЭ (173)
Естествознание (96)
Журналистика (899)
ЗНО (54)
Зоология (34)
Издательское дело и полиграфия (476)
Инвестиции (106)
Иностранный язык (62792)
Информатика (3562)
Информатика, программирование (6444)
Исторические личности (2165)
История (21320)
История техники (766)
Кибернетика (64)
Коммуникации и связь (3145)
Компьютерные науки (60)
Косметология (17)
Краеведение и этнография (588)
Краткое содержание произведений (1000)
Криминалистика (106)
Криминология (48)
Криптология (3)
Кулинария (1167)
Культура и искусство (8485)
Культурология (537)
Литература : зарубежная (2044)
Литература и русский язык (11657)
Логика (532)
Логистика (21)
Маркетинг (7985)
Математика (3721)
Медицина, здоровье (10549)
Медицинские науки (88)
Международное публичное право (58)
Международное частное право (36)
Международные отношения (2257)
Менеджмент (12491)
Металлургия (91)
Москвоведение (797)
Музыка (1338)
Муниципальное право (24)
Налоги, налогообложение (214)
Наука и техника (1141)
Начертательная геометрия (3)
Оккультизм и уфология (8)
Остальные рефераты (21697)
Педагогика (7850)
Политология (3801)
Право (682)
Право, юриспруденция (2881)
Предпринимательство (475)
Прикладные науки (1)
Промышленность, производство (7100)
Психология (8694)
психология, педагогика (4121)
Радиоэлектроника (443)
Реклама (952)
Религия и мифология (2967)
Риторика (23)
Сексология (748)
Социология (4876)
Статистика (95)
Страхование (107)
Строительные науки (7)
Строительство (2004)
Схемотехника (15)
Таможенная система (663)
Теория государства и права (240)
Теория организации (39)
Теплотехника (25)
Технология (624)
Товароведение (16)
Транспорт (2652)
Трудовое право (136)
Туризм (90)
Уголовное право и процесс (406)
Управление (95)
Управленческие науки (24)
Физика (3463)
Физкультура и спорт (4482)
Философия (7216)
Финансовые науки (4592)
Финансы (5386)
Фотография (3)
Химия (2244)
Хозяйственное право (23)
Цифровые устройства (29)
Экологическое право (35)
Экология (4517)
Экономика (20645)
Экономико-математическое моделирование (666)
Экономическая география (119)
Экономическая теория (2573)
Этика (889)
Юриспруденция (288)
Языковедение (148)
Языкознание, филология (1140)

Курсовая работа: Використання краєзнавчого матеріалу як мотиваційного засобу у навчанні французької мови

Название: Використання краєзнавчого матеріалу як мотиваційного засобу у навчанні французької мови
Раздел: Топики по английскому языку
Тип: курсовая работа Добавлен 05:31:20 30 мая 2008 Похожие работы
Просмотров: 812 Комментариев: 2 Оценило: 0 человек Средний балл: 0 Оценка: неизвестно     Скачать

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХЕРСОНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІНСТИТУТ ІНОЗЕМНОЇ ФІЛОЛОГІЇ

Кафедра романо - германських мов

ВИКОРИСТАННЯ КРАЄЗНАВЧОЇ ІНФОРМАЦІЇ ЯК МОТИВАЦІЙНОГО ЗАСОБУ ПРИ НАВЧАННІ ФРАНЦУЗЬКОЇ МОВИ НА СЕРЕДНЬОМУ ЕТАПІ ЗОШ

Курсова робота

Виконавець

студентка ІІІ курсу (371 група)

денної форми навчання

ПМСО. Французька мова та

література. Англійська мова

та література.

Дніпровська А.

Науковий керівник роботи

____ст. викл.Фесенко Є. А.

ХЕРСОН – 200 8

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні передумови використання краєзнавчого матеріалу в процесі викладання іноземних мов

1. 1. Краєзнавство як наука та діяльність

1. 2. Цілі та методичні завдання використання краєзнавчого матеріалу

Розділ 2. Мотиваційна дія лінгвокраєзнавчого аспекту при навчанні французької мови на середньому етапі ЗОШ

2. 1. Краєзнавчий матеріал як фактор забезпечення міжкультурної комунікації

2. 2. Модель формування міжкультурної компетенції з використанням знань із краєзнавства

Висновки

Список використаних джерел


Вступ

В практиці викладання іноземних мов в середній школі на сучасному етапі все більш відчувається необхідність пошуку оптимальних засобів навчання. У сучасній методиці під впливом ряду факторів як лінгвістичних, так і соціокультурних, поняття «навчання мовам» поступово замінюється новим поняттям – «навчання мові та культурі», в тому числі культурі міжособистісного спілкування суб’єктів, що належать до різних культур, але цікавих один одному з точки зору загальної ерудиції, життєвого досвіду, фонових знань.

Міжособистісне спілкування носіїв різних мов та культур може здійснюватися за тих умов, якщо комуніканти будуть цікавими один одному, якщо вони будуть керовані однією метою – взаємопорозумінню, взаємозбагаченню засобами міжкультурної комунікації. Але, як стверджують деякі лінгводидакти, щоб бути цікавим партнером по міжкультурній комунікації, необхідно знати та розуміти свою національну (етнічну) культуру. У міжособистісному діалозі важливу роль відіграє обмін інформацією про свою культуру, традиції, звичаї народу та свого краю. Іншими словами, це той пласт культури, який в спеціальній літературі називається краєзнавством. Таким чином, краєзнавство виступає в якості реального та конкретного засобу реалізації принципів етнолінгводидактики.

Проблеми використання краєзнавчих матеріалів в процесі викладання різних предметів шкільного учбового плану, в тому числі й іноземної мови, були розглянуті на рівні дослідження методики, змісту та засобів навчання іноземним мовам та міжкультурній комунікації, та окремо краєзнавство - в якості дидактичного та виховного засобу в середній школі наступними вченими: Беспалько В. П., Бім І. Л., Вайсбурд М. Л., Вессель М. Х., Гур’янова О. М., Ільїн М. С., Коваль І. І., Коряковцева Н. Ф., Кузьмина Л. Г., Ладо Р., Міньяр – Белоручев Р. К., Рогова Г. В., Тамбовкина Т. Ю., Тарасов Ю. Ф., Шалькевич Л., Шатилов С. Ф., Щепілова А. В., Маслова В. О., Баришніков М. В., Верещагін Є. М.

Проте проблема систематичного використання краєзнавчих матеріалів в якості унікального дидактичного та мотиваційного засобу у викладанні французької мови та культури у середній загальноосвітній школі в контексті реалізації національно – регіонального компонента державного освітнього стандарту не знайшла належного огляду та системного аналізу у спеціальній літературі.

Враховуючи зазначене, актуальність обраної теми пов’язана, перш за все, із зростаючими вимогами до рівня оволодіння французькою мовою та міжкультурною комунікацією учнями сучасної загальноосвітньої школи на середньому етапі навчання та підвищенною зацікавленністю до пошуку ефективних засобів навчання французької мови та міжкультурної комунікації. Тому новизна нашої роботи полягає у поглибленному вивченні саме ролі краєзнавчого матеріалу як мотиваційного засобу у навчанні французької мови.

Виходячи із цього, мета роботи – обґрунтувати використання краєзнавчого матеріалу як унікального дидактичного та мотиваційного засобу в процесі навчання французької мови та міжкультурної комунікації на середньому етапі ЗОШ.

Для виконання наміченої мети постають наступні завдання :

1. Провести системний аналіз краєзнавства як науки та діяльності.

2. Визначити методичні задачі використання краєзнавчого матеріалу.

3. Дослідити роль краєзнавчого матеріалу у забезпеченні міжкультурної комунікації.

4. Проаналізувати мотиваційну дію краєзнавчого матеріалу у формуванні міжкультурної компетенції.

5. Розглянути модель формування міжкультурної компетенції з використанням знань із краєзнавства.

Об’єктом дослідження є процес навчання французької мови та міжкультурній комунікації на середньому етапі загальноосвітньої школи.

Предметом дослідження є використання краєзнавчого матеріалу як мотиваційного засобу у навчанні французької мови та формуванні готовності до реальної міжкультурної комунікації.

У роботі докладно проаналізований характер краєзнавства як науки та діяльності.

Конкретизується роль та значення краєзнавчого матеріалу в процесі розвитку соціокультурної компетенції учнів; обгрунтовується мотиваційна дія краєзнавчого матеріалу в процесі навчання французької мови.

Робота складається зі вступу, двох основних розділів, де приведені фрагменти з теоретичних джерел із проблем використання краєзнавчого матеріалу при викладанні іноземних мов, матеріал із методичних посібників та дані із наукових праць, що присвячені етнолінгводидактиці.

Запропонований матеріал буде цікавим студентам вищих навчальних закладів, викладачам та використовуватися як теоретичне підґрунтя в курсі методики викладання французької мови та іноземних мов взагалі.

Дана проблема цілком не розроблена, тому вивчення лінгвокраєзнавчого компоненту в процесі викладання іноземних мов та методика викладання іноземних мов з використанням регіонального компонента потребують більшої уваги з боку методистів.

Розділ 1. Теоретичні передумови використання краєзнавчого

матеріалу в процесі викладання іноземних мов

1. 1. Краєзнавство як наука та діяльність

Краєзнавство належить до типу комплексних наук. Воно поєднує в собі природознавчі, історичні, мистецтвознавчі відомості, факти з історіі літератури та науки. Поєднуюче ядро полягає в тому, що усі ці відомості стосуються однієї місцевості. Визначна особливість та сила краєзнавства в тому,що воно приділяє велику увагу окремим персоналіям, історії науки, історії літератури, історії архітектури місцевого оточення.

Краєзнавство робить оцінку важливості подій, що мали місце на вивчаємій території, важливість пов’язаних з цією територією людей, вагомість архітектурних та археологічних пам’ятників, красу пейзажів, рідкість та значущість природничих скарбів (звірів, риб, комах, рослин, навіть клімату тощо). З цієї точки зору «моральна віддача» краєзнавства як науки, виховна роль краєзнавства виключно велика, тому що воно потребує від людини небайдужого відношення до предмету та висновкам свого вивчення. Існує ще одна досить важлива та виключно рідка особливість краєзнавства як науки: воно не має «двох рівнів». Перший рівень – для вчених – спеціалістів, а другий призначений для «широкої публіки». Краєзнавство саме по собі популярне. Воно існує тому, що в його створенні та сприйнятті приймають участь великі маси. В цьому відношенні краєзнавство у системі наук займає виключне місце. Воно вчить людей не тільки любити рідні краї, але й любити знання про свій рідний край.

Заняття краєзнавством потребують не тільки знань в області історії, мистецтвознавства, літературознавства, природознавства, але й привчає людей всім цим цікавитися та підвищувати свій культурний рівень, створювати нові та поповнювати старі музейні та архивні сховища, зв’язуватися зі спеціалістами, читати наукову літературу. У збиранні краєзнавчих матеріалів можуть приймати участь як висококваліфіковані вчені різних спеціальностей, так і учні середніх шкіл за завданням більш досвідченних дослідників.

Краєзнавство – наукова дисципліна, що робить благородним предмет свого вивчення завдяки власному дослідженню. Краєзнавство надає місцевості, що не має «авторського походження», історизм, відкриває в її минулому щось абсолютно нове та ціннісне. Коли нам стає відомо, хто проживав в тому чи іншому будинку, яке життя відбувалося в ньому, що саме в цьому будинку було створено, ця будівля має для нас особливе значення. Вона наповнюється духовним змістом, набуває нового образу, а разом із нею й місто, чию історію ми вивчаємо. Преображується і ландшафт, якщо ми знаємо, з якими подіями він пов’язаний, які бої тут розгорталися, чиї долі вирішувались.

Так, природа та плавні херсонського Дніпра набувають особливої краси від усвідомлення, що саме в цій місцевості в давні часи проживали славетні та войовничі племена скіфів та кіммерійців, що саме тут проходило будівництво Причорноморського флоту під керівництвом Суворова, що саме цими пейзажами любувалися очі Пушкіна, Шевченка, що Чічіков був саме поміщиком із Херсонської губернії, що саме тут творив Володимир Маяковський та саме Херсон став батьківщиною футуризму.

Краєзнавство вносить в оточення людини високий ступінь духовності, без якої людина не може осмисленно існувати.

Але, так чи інак, прогулюючись вулицями нашого міста, ми можемо спостерігати занедбані руїни будівель, що були у витоків заснування Херсону. Багато будинків просто ідуть під знос, що виправдовується їх неналежним виглядом, який, на мою думку, став результатом нашого байдужого відношення. Ми не зберігаємо старину не тому, що її багато, не тому, що серед нас мало цінувальників краси минулого, мало патриотів, що люблять рідну історію та рідне мистецтво, а тому, що дуже поспішаємо, дуже чекаємо на негайну «віддачу», не віруємо у повільних лікарів душі.

Особливе виховне значення мають меморіальні міста – міста боїв, садиби письменників, художників, вчених, їх квартири, їх улюбленні пейзажі. Їх зовсім не так багато, як здається. І ті, що є, оточуються любов’ю місцевих ентузіастів, добровільних музейних робітників.

Треба пам’ятати, що музеї – це не тільки сховища картин та пам’ятников, не тільки місця для туристів. Перш за все, це місця наукової праці та виховні центри для молодшого населення.

Між тим, виховання естетичного смаку невід’ємно пов’язано з вихованням моральним. А справжнє зберігання не може здійснюватися без вивчення; а вивчення не може здійснюватися без наукових конференцій, іноді широкої тематики, тому що немає пам’ятників «місцевого значення». Усі музейні центри належать всій країні. Виховання учнів проходить в школах, виховання студентів – в вищих навчальних закладах; виховання ж й учнів, й студентів, й дорослих поколінь – в музеях, художніх галереях, меморіальних квартирах та будинках.

Людина живе не тільки у природньому середовищі, але і в середі, що створена культурою його предків та нею самою. Збереження культурного середовища – задача не менш важливіша, ніж збереження оточуючого середовища. Якщо природа необхідна людині для її біологічного життя, то культурне середовище не менш необхідне для її духовного життя, морального життя, для її духовної осідлості, для її відданості рідним місцям, слідування заповітам предків, для її моральної самодисципліни та соціальності. Між тим, питання про моральну екологію не тільки не вивчається, але й не сформульоване належним чином. Вивчаються окремі види культури та залишки культурного минулого, питання реставрації пам’ятників та їхнього збереження, але не вивчається моральне значення та вплив на людину всієї культурної середи в цілому, її впиваюча сила.

Таким чином, дуже важливе значення відіграє впровадження регіонального компоненту на уроках у середній школі, тому що факт впливу на дітей навколишнього культурного середовища не підлягає ні якому сумніву. Вулиці, майданчики, канали, окремі будинким, парки нагадують про минуле та підказують майбутнє. Ненав’язливо та ненаполегливо входять враження минулого до духовного світу учнів, і вони з відкритою душею потрапляють у минуле. Вони вчаться поваги до предків та пам’ятають про те, що, в свою чергу, треба буде для їх нащадків. Минуле та майбутнє стають своїми для дітей. Вони починають вчитися відповідальності – моральної відповідальності перед людьми минулого та одночасно – перед людьми майбутнього.

Таким чином, ми зауважуємо, що пам’ятники культури не можуть просто зберігатися – без людських знань про них, без людської турботи про них, людського «творення» поруч з ними. Музеї – це не просто кладові. Культурні надбання та цінності нашої місцевості, традиції, обряди, народна творчість потребують у відомій мірі свого відтворення, виконання, повторення в житті. Записані, але збережені тільки в записах, зібрані, але зарегестровані та залишені без руху – вони перестають існувати, руйнуються, втрачають будь – які зв’язки із життям. Краєзнавство як культурне явище визначне тим, що воно найтиснішим чином дозволяє зв’язати культуру із будівництвом музеєв, архивів, педагогічною діяльністю, об’єднанням молоді у спілки, розвитком турізму та, як слідство, міжкультурної комунікації. Тільки тоді краєзнавство починає «працювати», та стає діяльністю.

Таким чином, ми погоджуємося з думкою вчених та дослідників, що краєзнавство – це всеобічне вивчення певної частини країни, міста або села, інших поселень. Таким вивченням займається місцеве населення, для якого ця територія вважається рідним краєм; або спеціалісти, які обмежилися данним краєм (архітектори, біологи, етнографи, історики, екологи) [11; 26].

Краєзнавство –це також шкільний предмет вивчення, що присвячений даній тематиці.

Термін зазвичай використовується для визначення діяльності непрофесіоналів по вивченню краю, якезазвичай проводиться місцевими жителями, ентузіастами у вільний від основного заняття час. У цьому сенсі, наприклад, не відносять до краєзнавчої діяльності археологічні розкопки, проте археологічна праця – невід’ємна частина сучасного краєзнавства. Тим не менш, деякі талановиті краєзнавці виходять на дослідницікий рівень та обсяг інформації, при якому їх роботи вливаються в загальний науковий простір.

Краєзнавсво – це ефективний спосіб заохочування людей до наукового процесу на ранній стадії розвитку. Воно також сприяє розвитку інтересу підростаючих поколінь до рідного краю. Мало говорити про любов до рідного краю, треба знати його минуле та теперішне, багату культуру, народні традиції, приодні умови.

Краєзнавство та краєзнавчий рух також є ефективним суспільним механізмом для захисту об’єктів культурної спадщини визначенної території. В Україні та у Херсонській області окремо, існує велика кількість формальних та неформальних краєзнавчих об’єднань.

Тому, впровадження краєзнавчого матеріалу в процесі викладання іноземної мови має дуже велике дидактичне значення [3].

1. 2. Цілі та методичні завдання використання краєзнавчого матеріалу

Прогресуючий розвиток міжнародних контактів та зв’язків у політиці, економиці, культурі та в інших галузях зумовлює послідовну орієнтацію сучасної методики навчання іноземним мовам на реальні умови комунікації. Спрямованість до комунікативної компетенції як кінцевому результату навчання припускає не тільки володіння відповідною іншомовною технікою ( тобто мовну компетенцію учнів), але й засвоєння колосальної понадмовної інформації, що необхідна для адекватного спілкування та взаєморозуміння, оскільки останнє недосяжне без принципової тотожності основних відомостей комунікантів про навколишню дійсність. Помітні розходження у запасі цих відомостей у носіїв різних мов в основному визначаються різноманітними матеріальними та духовними умовами існування відповідних народів та країн, особливостями їх історії, культури, суспільно – економічного строю, політичної системи. Звідси загальновизнаний висновок про необхідність глубоких знань специфіки країни, мова якої вивчається, і тим самим необхідності регіонального підходу як одного з головних принципів навчання іноземним мовам, а окремо, французької мови [19, c. 14].

Висування іншомовної культури в якості навчання ставить питання про необхідність створення нової методичної системи, що здатна забезпечити досягення цієї цілі найбільш ефективним та раціональним шляхом. В теперішній час абсолютно зрозуміло, що така система може бути побудована тільки на комунікативній основі. Зміст та характер системи навчання визначаються, перш за все, тими вихідними положеннями, які виступають в якості її методичних принципів:

1. Принцип мовномисленнєвої активності.

2. Принцип індивідуальності.

3. Принцип функціональності.

4. Принцип ситуативності.

5. Принцип новизни.

Як показали багаточисельні дослідження, комунікативний метод в силу своєї сутності дозволяє забезпечити не тільки засвоєння учнями французької мови як засобу спілкування, але й розвитку всебічних якостей особистості учнів. Все це дає нам привід розглядати комунікативний метод в якості найбільш адекватного засобу навчання учнів іноземній культурі.

У сучасній методиці навчання іноземним мовам володіння та процес оволодіння іншомовною комунікативною діяльністю кваліфікується як міжкультурна комунікація [5, c. 37].

Найбільш повне визначення міжкультурної комунікації сформульовано І.І. Халеєвою. « Міжкультурна комунікація є сукупність специфічних процесів взаємодії людей, що належать до різних культур, але при цьому й усвідомлюють той факт, що кожний з них є «іншим» і кожний сприймає чужерідність «партнера» [24, c. 11]».

Із даного визначення стає очевидним, що міжкультурна комунікація – це вміння дуже складне та за своєю суттю досить трудоміске для оволодіння. Для вступу у міжкультурну комунікацію необхідна серйозна підготовка.

Іноземна мова в середній школі – це перша та дуже суттєва сходинка на шляху формування лінгвістичної цікавої особистості.

Таким чином, оволодіння французькою мовою, як і будь – якою іншою мовою можна із впевненністю кваліфікувати як компонент загальної культури особистості, за допомогою якого вона (особистість) прилучається до світової культури. Проте, представляється аксиоматичним, що міжкультурна комунікація (діалог культур), може бути реалізована тільки на усвідомленій національно – культурній базірідної мови. Такий діалог можливий лиш за тих умов, якщо учні усвідомлюють свою власну культуру, а відповідно й культуру та історію свого рідного краю.

Володіння краєзнавчою інформацією – це необхідна умова для взаємопроникнення, взаємодії культур, цього складного та багатогранного процесу, яким є міжкультурна комунікація.

Родючі ідеї міжкультурної комунікації можуть бути не більш, ніж модними напрямками у сучасній методиці, якщо не забезпечити учнів основами рідної культури, основами краєзнавства. Наприклад, подавати на вивчення тексти про культурні пам’ятки Парижу треба паралельно із текстами про культурні пам’ятки Херсону, тобто вивчати культуру іншої країни із живим співвідношенням культури рідної країни, в цьому разі результати засвоєння будуть більш продуктивними. Оволодіння учнями цінностями рідного краю, рідної культури робить їх сприйняття іншої культури більш точним, глубоким та всебічним. « Ноша культурних цінностей, - писав академик Д. С. Лихачев – ноша особливого походження.» вона не робить важкішим наш шаг уперед, а полегшує його. Чим більшими цінностями ми оволодіваємо, тим більш витонченним та гострим стає наше сприйняття інших культур – культур, що віддалені від нас у часі та просторі древніх та інших країн. Кожна з культур минулого або іншої країни становиться для інтелегентної людини « своєю культурою», своєю глибоко особистісною, і своєю в національному аспекті, тому що пізнання свого узгоджено із пізнанням чужинного [ 11, c. 121]».

Таким чином, ми приходимо до висновків, що для міжкультурної комунікації необхідною умовою є оволодіння краєзнавчою інформацією, цінностями рідної культури.

Краєзнавчий матеріал як мотиваційний засіб вивчення іноземної культури, має соціальний, педагогічний та психологічний зміст, який співвідноситья із всіма аспектами навчання та випливає із змісту предмета «іноземна мова». Але вивчення іноземної культури не може бути метою навчання французької мови, наприклад, цей процес поступовий, тому й впровадження краєзнавчого матеріалу повинно проходити поступово.

Тому, наприклад, у французькій культурі виділяються спочатку найбільш її суттєві розділи – компоненти мети, а потім конкретизуються в об’єктах вивчення. Тому й краєзнавча інформація розподіляється у зв’язку із цими компонентами, рівномірно та поступово, щоб її мотиваційний вплив був найбільш результативним. При цьому тут важливо вирішити дві задачі: 1) виділити те коло об’єктів, якими можна оволодіти за часи, що відведені на вивчення французької мови на середньому етапі ЗОШ; 2)встановити оптимальне співвідношення груп об’єктів, що входять до учбового процесу: пізнавальний, розвиваючий та виховний аспекти.

Повний перелік об’єктів вивчення – це саме те, що повинно бути надано у програмі з французької мови, що розрахована на учнів середнього етапу навчання, та втілено у відповідних підручниках із французької мови. На кожному уроці повинна засвоюватися певна кількість об’єктів соціального, лінгвокраєзнавчого, педагогічного та психологічного змісту французької культури. Подібний підхід робить навчання керованим та надає можливість оволодіти іноземною культурою. Як і будь – яка інша, вона складається з чотирьох елементів змісту:

1) знання про функції, культуру, способах оволодіння мовою як засобом спілкування;

2) учбові та мовленнєві навички – досвід використання знань;

3) вміння здійснювати усі мовленнєві функції;

4) мотивація – досвід, що обернен на систему цінностей особистості.

Стосовно останнього елементу, то тут важливу роль відіграє подання краєзнавчої інформації на уроках, відомостей про рідний край, про культурні пам’ятки рідного міста у вигляді мікротекстів чи текстів на додаткове розглядання, складання проектів, інтерактивних ігор на тему рідного міста, що надасть ефективності засвоєння матеріалу про іноземну культуру.

Якщо співвіднести елементи змісту іноземної культури із аспектами навчання, можна визначити компоненти іншомовної культури як цілі навчання:

1) навчальний аспект – соціальний зміст мети. Даний аспект включає в себе оволодіння французькою мовою як засобом міжособистісного спілкування, а також набуття навичок самостійної роботи, як процес вдосконалення рівня іншомовної культури;

2) пізнавальний аспект – лінгвокраєзнавчий зміст мети. Використовується як засіб збагачення духовного світу особистості та реалізується переважно на базі рецептивних видів діяльності: читання та аудіювання.

3)розвиваючий аспект – психологічний зміст мети. До даного аспекту входить головна мета – розвиток мовленнєвих здібностей, психічних функцій, вмінь спілкуватися, відповідного рівня мотивацію, яку треба наполегливо та систематично розвивати спеціальними засобами, в даному випадку, дуже корисною буде краєзнавча інформація.

4) виховний аспект – педагогічний зміст мети. Навчання французької мови та одночасно культурі являє собою засіб виховання з усіх боків.

Із функціями культури тісно взаємодіють функції мовленнєвої діяльності. Адже мова являє собою основу збереження та передачі культури від одних людей до інших. Головною функцією мовленнєвої діяльності є комунікативна: людина говорить для того, щоб впливати на поведінку, думки, почуття, свідомість інших людей. В цьому полягає й гуманістична функція. На основі комунікативної функції мовленнєва діяльність набуває функцію регулювання власної поведінки, організації та зв’язування інших психічних процесів. Для мовленнєвої діяльності також притаманна емоційно – виразна функція, яка проявляється у використанні міміки, жестів, інтонації, що розкривають смисл інтонації. В кінці кінців, без мовленнєвої діяльнотсі неможливе ніяке пізнання.

Зіставляючи функції мовленнєвої діяльності та культури, можна побачити, що вони тісно взаємопов’язані. Методологічний сенс цієї єдності в тому, що функціями мовленнєвої діяльності неможливо оволодіти у відриві від функцій культури і навпаки.

В науковому розумінні культурою називають сукупність результатів та процесів будь – якої соціальної діяльності людини та протиставляють її природі, тобто сукупності зовнішніх умов існування людини, що не залежать від неї.

Таким чином, оточуюча людину дійсність, подана у вигляді природи та культури.

Широкий культурологічний фон сприяє як розвитку лінгвістичних навичок та вмінь (збагачення лексики, навички перекладної діяльності, вміння працювати з фразеологізмами), так і знакомить учнів із конретними аспектами іноземної та паралельно рідної культури. Такий період дозволяє послабити багато труднощів, з якими зустрічаються учні.

Якщо порівнювати дві національні культури, то можна зробити висновок, що вони ніколи не співпадають повністю. Це виходить з того,що кожна культура складається з національних та інтернаціональних елементів. Для кожної культури сукупність цих елементів буде різнитися.

При навчанні французькій культурі можна виділити наступні важливі задачі, виконання яких буде пов’язано з поданням краєзнавчого матеріалу:

1) визначити мінімальний обсяг культурологічного та краєзнавчого матеріалу;

2) виявити, якого роду краєзнавчий матеріал відповідає цілям вивчення французької мови в конкретній ситуації;

3) підібрати та презентувати відповідний цим цілям краєзнавчий матеріал;

4) формувати в учнів навички культурного усвідомлення;

5) формувати в учнів розуміння того, що кожна культура унікальна;

6) заоохочувати учнів до культурної та краєзнавчої діяльності.


Розділ 2. Мотиваційна дія лінгвокраєзнавчого аспекту при

навчанні французької мови на середньому етапі ЗОШ

2. 1. Краєзнавчий матеріал як фактор забезпечення міжкультурної

комунікації

Комунікація та спілкування являють собою найважливішу частину людського життя, а значить, і частиною культури.

При визначення сутності та структури міжкультурної компетенції необхідно спиратися на культурологічний підхід. Його характерною особливістю є орієнтація на навчання нормам та правилам спілкування в умовах міжкультурної комунікації. Наступною відмінною рисою цього підходу є розуміння та пізнання іншої культури тільки на базі знань про свою рідну культуру [17].

Традиційно в сфері освіти іноземна мова розглядається як засіб прилучання до культури країни, мова якої вивчається. Наслідком цього в учнів виникають труднощі під час передачі інформації про фактори та явища, що пов’язані з рідною (регіональною) культурою, засобами іноземної мови, в нашому випадку французької, а, виходячи з цього, в процесі реальної комунікації не здатні розкрити та передати її своєрідність, зробити набуттям світової культури для взаємного культурного збагачення в ситуаціях міжкультурного спілкування. Міжкультурна ж комунікація можлива лише за умови наявності толерантного та відкритого відношення до представників різних мовних спілок, вміння творчо підходити до своєї справи, а також загального вміння мобілізувати свій культурний та мовний досвід, міжкультурні знання для вирішення задач в ситуації міжкультурного спілкування [15].

Усвідомлення необхідності міжкультурної комунікації як основоположного принципу співіснування в ній можливо тільки на базі усвідомлення власної індивідуальності, знань про національну культуру та історію рідного краю у невід’ємному зв’язку із культурою та історією країни мови, що вивчається.

Проте, в теперішній час можна спостерігати наступну закономірність: у сучасних навчально – методичних комплексах міститься велика кількість матеріалів країнознавчого характеру, в той час, як відомостей про нашу країну в них достатньо мало. Але цей факт неправильно вважати недоліком підручників: Україна – молода самостійна країна, і не один навчально – методичний комплекс невзмозі розмістити матеріали з краєзнавства її 24 суб’єктів, не кажучи вже сотні маленьких містечок та сел, які визначилися певними історичними пам’ятниками та подіями [14].

При всьому цьому краєзнавство може стати важливим джерелом стимулювання інтересу до вивчення іноземної мови. Краєзнавчий матеріал наближує іншомовну комунікацію до особистісного досвіду учнів, дозволяє їм орієнтуватися в учбовій розмові на ті факти та відомості, з якими вони зіштовхуються у повсякденному житті, в умовах існування в рідній для них культурі.

Наприклад, роблячи знайомство з французькою культурою, учні постійно порівнюють її з рідною культурою. Саме тому, чим ширше та галузь знань про факти рідної культури, якою оперують учні, тим продуктивніше та результативніше праця по ознайомленню з культурою Франції [22].

Концепція діалогу культур припускає наявність як мінімум двох різноманітних культур в процесі навчання. Вивчення рідної культури являє собою невід’ємну частину процесу навчання французької мови та культури, тому що саме краєзнавча інформація є ключом до розуміння іншомовної культури. Таким чином, вивчення французької культури становиться можливим лиш за тих умов, коли в учнів сформована національно – культурна база рідної мови. Будь – які знання, що набуваються за рахунок вивчення французької мови, будуть сприйматися тільки через призму знань, що сформувалися в процесі оволодіння рідною культурою.

Нарівні з цим, краєзнавча інформація дозволяє значно розширити та поглибити знання та уявлення учнів про навколишнє середовище , використовувати методи різноманітних дисциплін для здійснення краєзнавчих та інших досліджень.

Також треба зауважити, що в теперішній час досить бурхливо розвивається самосвідомість народу, йде цілеспрямоване використання регіонального компоненту на уроках французької мови, що стимулює учнів не тільки в інтелектуальній сфері, але й в емоційній сфері діяльності.

При використанні регіонального компоненту у навчанні іноземній мові, як правило, виділяють наступні групи краєзнавчих даних: географічні, історичні, суспільні, економічні [19].

У навчанні французькій мові на середньому етапі в основному використовується матеріал географічного характеру (природа, культурні пам’ятки, зовнішній вигляд населенного пункту).Матеріали, що пов’язані з історичними, соціальними фактами, знаходять пристосування набагато рідкіше та, в основному, на старшому ступені навчання. Проте значущість краєзнавчих матеріалів такою спрямованності набагато вище при їх використанні у середній ланці навчання, коли здійснюється активне становлення особистості учнів, формується їх світогляд, стверджується соціальна позиція.

При виборі краєзнавчого матеріалу враховується:

· реальність матеріалів для учнів, тобто учні повинні точно мати уявлення, про що йдеться мова;

· зацікавити учнів в данному матеріалі;

· наявність повноти інформації про данний матеріал;

· узгодженність краєзнавчої інформації із програмною темою;

· соціалізуюча цінність данного матеріалу.

Таким чином, на погляд багатьох дослідників, у зміст освіти необхідно включати елементи краєзнавства на кожному етапі розвитку, враховуючи вікову специфіку та інтелектуальну зрілість учнів.

Краєзнавство як дидактичний засіб в процесі навчання французької мови та культури виступає в ролі зв’язуючого елементу, що сприяє проникненню в культуру, що вивчається. Включення краєзнавчого компоненту у зміст навчання французької мови та культури підвищує не тільки якість освіти, а й благотвірно впливає на мотивацію навчання учнів [20].

2. 2. Використання краєзнавчого матеріалу на уроках французької

мови з метою підтримки мотивації учбової діяльності учнів

Питання про мотивацію навчальної діяльності на уроках іноземної мови, окремо, французької мови залишається завжди актуальним, не зважаючи на велику кількість теоретичних досліджень та практичних робіт психологів, педагогів та методистів в даній області. Відомі й загальновизнані класифікації мотивів, що є передуючими факторами впливу на продуктивність дидактичного процесу [18]. Тим не менш, викладачі іноземних мов продовжують відмічати стійке зниження зацікавленності учнів до вивчення мови. Пояснюється це тим, що мотиви найвищих рівнів, а саме, комунікаційні, пізнавальні та утилітарно – практичні, що використовуються в області мови, не знаходять практичної підтримки в рамках учбового процесу. Дійсно, у вирішенні комунікаційних та пізнавальних задач на уроці французької мови власне французька мова є скоріш перешкодою, ніж інструментом. Утилітарно – практичні ж мотиви взагалі зникають, тому що вони спрямовані на віддалену перспективу, що мало пов’язана з навчальним процесом. Навчальні посібники, що використовуються викладачами на уроці, перестають бути джерелом зацікавленності в учнів за цілком об’єктивними причинами: по – перше, підручник, який, як правило, знаходиться в учнів на руках протягом навчального року, втрачає елемент новизни; по – друге, добрий підручник, що був випробуваний, та зарекомендував себе, не може містити новинних матеріалів, які б могли бути актуальними сьогодні в очах учнів [21].

Тому, ми вважаємо, що як додатковий елемент підтримки мотивації навчальної діяльності на уроках французької мови учнів середньої ланки можна використовувати краєзнавчий матеріал.

Бажання дітей розповісти та узнати про те, що їм близько та знайомо, підвищує ефективність навчальної мовленнєвої діяльності на уроці французької мови. Деякі методисти та викладачі роблять таке спостереження, що мотивація до вивчення іноземної мови стає практично насичуваною, якщо оволодіння іншомовним спілкуванням супроводжується вивченням власної країни, регіона, міста, района, в якому живуть учні. Тому, ми робимо висновок, що зміст і теми навчально – методичного комплексу з французької мови потребують від вчителя постійного звернення до краєзнавчого матеріалу, який допомогає формувати почуття любові до рідного краю, до своєї малої Батьківщини, усвідомлене відношення до навколишнього світу.

На уроках треба систематично звертатися до тем, що пов’язані з Україною, нашим рідним містом Херсоном, Суворовським районом, охороною природи. Нарівні з освітніми задачами, вирішується задача екологічного виховання шкільників. Для реалізації цих задач треба підбирати та використовувати різноманітний наглядний та індивідуальний матеріал: касети з записами, діапозитиви про Херсон та Україну, карти України, Херсонської області, листівки із зображеннями культурних пам’яток та вулиць Херсону, експозиції книг про Україну.

Наприклад, при опрацюванні тем «Notrepays», «Mavillenatale» в сьомому класі декілька уроків треба присвячувати нашій країні. На уроках повинна йтися мова про міста визначні міста України, про красу та різноманітність рідної природи. Але, треба враховувати, що словниковий склад учнів сьомого класу ще не досить великий та знання про Україну недостатні, тому в деяких випадках треба, базуючись на загальній інформації, складати текст самостійно. Наприклад [27]:

L'Ukraine est un pays d'Europe de l'Est. Elle partage ses frontières terrestres avec sept pays : à l'ouest la Pologne, la Slovaquie et la Hongrie ; au sud-ouest la Roumanie et la Moldavie ; à l'est et au nord-est la Russie ; au nord la Biélorussie. Le pays mesure 1 316 kilomètres d'est en ouest et 893 kilomètres du nord au sud, pour une superficie totale de 603 550 km². C'est un pays relativement plat, avec des terres fertiles dans son centre, ce qui lui permet d'avoir une agriculture productive. Les montagnes de l'Ukraine sont en fait les parties terminales des reliefs d'Europe centrale et de la Méditerranée.

Les Carpates, avec le Hoverla qui est le plus haut sommet de la division carpatienne. La Crimée possède un massif impressionnant .

L’Ukraine bénéficie également d'un réseau fluvial étendu, composé principalement par le Dniepr (Dnipro), le Dniester (Dnister), le Boug occidental, Boug méridional, et le Donets à l'est. Le Danube (Dounay) marque la frontière entre l'Ukraine et la Roumanie, à l'extrême sud-ouest.

Le climat de la majeure partie de l'Ukraine est continental avec des hivers froids et des étés chauds (méditerranéen seulement sur la côte sud de la Crimée). Les températures moyennes à Kharkov en Ukraine orientale sont d'environ 7°C en janvier et 20°C en juillet. Les précipitations vont d'environ 750 mm par an dans le nord à environ 250 mm dans le sud.

Текст повинен відповідати певним вимогам. Він повинен бути інформативним та цікавим, щоб учні мали змогу задовільнити свої пізнавальні потреби, збагатити своє світосприйняття, отримати задоволення від читання та обговорювання тексту. Але, нам потрібно пам’ятати, текст та інформація, що подається в тексті, буде цікава тільки за тих умов, якщо текст буде посильним, учні його легко зрозуміють та, в деяких випадках, захочуть доповнити своєю інформацією. Роботу над текстом треба завжди починати з пояснення нових слів та виразів, спираючись на вже наявні знання учнів. Треба обов’язково використовувати ілюстрації до тексту, карту України, або, краще, запропонувати учням самостійно підготувати картки, листівки, намалювати географічну карту України, зробити свої підписи на ній, чи принести фото, які вони мають по темі в домашній галереї. Спираючись на це, діти швидше та краще засвоюють матеріал. На цьому етапі дуже важливо «заінтригувати» учнів, викликати в них зацікавленність до того, що їм предстоїть прочитати та узнати.

Після того, як відпрацьована лексика тексту та проведена фонетична робота над текстом на уроці, учням пропонується домашнє завдання для самостійної роботи над текстом. Наступним етапом роботи є робота з контурною картою та атласом України. Кожному учню видається контурна карта та географічний атлас України. Учні отримують завдання відмітити межі країни, зробити підпис назв гір та річок тощо. Учні також, можуть отримати завдання відмітити на контурній карті адміністративний поділ України на регіони, відмітити міста та районні центри, що може стати у нагоді при розгляданні граматичного матеріалу з теми використання предлогів та роду міст та країн [25].

Учні повинні не тільки заповнити правильно контурну карту, але й дати відповіді на питання. Картки з питаннями про Україну надаються кожному учню разом із контурною картою. Учні обирають самостійно форму відповіді, усну чи письмову. Контроль виконання домашнього завдання (усний) проводиться біля карти. Іноді контроль проводять добре підготовлені сильні учні. Така робота проходить в парах. Наведемо декілька прикладів варіантів питань, що отримують учні:

Où se situe l’Ukraine?

Où se situe Kherson ?

Qu’est – ce qui est le plus haut sommet de la division carpatienne ?

Qu’est – ce qui marque la frontière entre l'Ukraine et la Roumanie ?

При опрацюванні теми «Моє рідне місто» учням пропонується текст про їх рідне місто Херсон. При роботі над текстом постає задача по розвитку навичок аудіювання. Розповідь вчителя супроводжується демонстрацією діапозитивів про Херсон або відеофільм. Можна також запропонувати учням підготувати стінгазету або стенд, що був би присв’ячений нашому місту. Наприклад [27]:

Kherson (en cyrillique Херсон) est une ville du sud de l'Ukraine, capitale de l'oblast de Kherson. En 2004, on comptait 303 900 habitants. C'est un important port de la mer Noire et du Dniepr, mais aussi le siège de grandes usines de construction navale……

Kherson fut fondée en 1778 par Grigori Potemkine qui exécutait ainsi les ordres de l'impératrice Catherine II de Russie. La ville fut construite sur le lieu d'une petite forteresse, Aleksandr-Chants. La ville tire son nom de la Chersonèse taurique, nom antique de la Crimée voisine……

Після того, як учні прослухали текст та переглянули слайди, перевіряється розуміння тексту за допомогою питань.

При опрацюванні теми «Херсон» використовується перелік вправ. Впарви досить різноманітні:

- учитель починає речення французькою мовою, а учні продовжують його;

- скажіть речення французькою мовою;

- чи вірно дане ствердження;

- дайте відповіді на наступні запитання;

- ми розповідаємо про Херсон.

Наприклад, наша школа розташована в Таврійському районі. Можна подати матеріал, що буде містити інформацію про Таврійський район.

В сильних класах, що мають добру підготовку, учні отримують завдання, що потребують певної творчості. Учні обирають самі одну із запропонованних ситуацій, а вчитель чітко формулює завдання для кожного учня з урахуванням його вмінь та навичок. Наприклад, наступні ситуації:

«Школа готується до прийому зарубіжних гостей. Ви бажаєте показати іноземним гостям якомога більше визначних місць Херсона. Із чого ви почнете екскурсію?»

«Друзі з Франції приходять до школи, та в шкільному музеї їх зацікавив стенд про історію Херсона. Яку літературу про Херсон ти їм запропонуєш почитати? Що саме ти можеш розповісти про місто Херсон?»

При опрацюванні теми «Місто» можна запропонувати учням познайомитися з іншими містами України. Наприклад, зтаким містами, як Київ чи Одеса. Під час роботи над текстом учні не тільки отримують нову для себе інформацію, вони вчаться говорити, читати та оперувати новою інформацією. Наприклад, текст про Київ [27]:

Kiev (Київ - Kyïv en ukrainien, Киев - Kiev en russe, Kijów en polonais) est la capitale et la plus grande ville de l'Ukraine, c'est aussi le chef-lieu de la région et une des plus anciennes villes de Ruthénie.

La vieille ville est construite sur des collines surplombant le fleuve Dniepr (Dnipro en ukrainien).

La ville actuelle s'étend sur les deux rives du fleuve, près de son confluent avec la Desna. Elle compte 2,6 millions d'habitants.

Du point de vue administratif, Kiev est une municipalité indépendante de l'oblast du même nom et gérée au niveau national. Cependant, le gouvernement de l'oblast est situé dans la ville. Kiev est un centre industriel, scientifique, culturel et d'éducation important de l'Europe de l'Est. C'est le siège de nombreuses entreprises de haute technologie, d'institutions universitaires, de musées connus mondialement et d'institutions artistiques.

La ville a une infrastructure étendue et très développée qui comprend entre autres le réseau du métro de Kiev.

La ville possède en effet un système de trois lignes de métro d'une longueur totale de 54,8 kilomètres.

En mai, les visiteurs de Kiev peuvent découvrir le festival du printemps.

Les weekends, les rues du centre-ville (Khreshchatyk) sont fermées au trafic des véhicules au profit des piétons.

Під час роботи над текстом учні отримують наступні завдання, які допомагають зрозуміти текст та заповнити його зміст:

- Lisez le texte (прочитайте текст);

- Repondez aux questions (дайте відповіді на запитання);

- Trouvez les phrases suivantes (знайдіть наступні речення в тексті) ;

- Traduisez en russe (перекладіть рідною мовою) .

На узагальнюючому уроці для перевірки знань учнів про свою Батьківщину можна запропонувати їм маленький тест. Ось приклади деяких питань:

1) Kiev est la capitale et la plus grande ville de ...

a. l'Ukraine

b.la Russie

с. la Romanie

2) ... est le plus haut sommet de la division carpatienne .

a. le Hoverla

b. le mont Blanc

c. le mont des Oliviers

3) Kiev est construite sur des collines surplombant du fleuve ….

a. Dniepr

b. Desna

4) Kherson fut fondée en ... par Grigori Potemkine.

a. 1778

b. 1998

c. 1668

Постійна робота над лексикою, різноманітні умовно – комунікативні вправи сприяють розширенню словникового запасу учнів. Додаткові тексти та різноманітні завдання під час роботи з ними, складання мікродиалогів надають можливість дітям висловлювати свої думки.

Підсумком такої великої роботи можуть стати повідомлення окремих учнів або групи учнів за поданою темою[28].


Висновки

Таким чином, в процесі нашої роботи ми дійшли до наступних висновків. У зв’язку із прагненням у двадцять першому столітті до гуманізації та гуманітаризації освіти головною метою школи стало виховання гуманної, всебічно розвинутої особистості за рахунок введення до системи освіти регіонального компоненту.

У зв’язку із змінами, що здійснюються в Україні, перед школою постають актуальні навчальні та виховні задачі: формування нового покоління соціально активних громадян, гідних нащадків досвіду минулих поколінь, носіїв духовної культури народу, традицій етносу та разом із тим рівноправних громадян всієї України та світового суспільства. В світі цих задач перед вченими, вчителями та вихователями виникає необхідність по – новому усвідомити роль краєзнавства в теорії та практиці навчання та виховання. Таким чином, ми робимо висновок, що сучасний етап розвитку методики викладання французької мови характеризується пошуком ефективних шляхів навчання, нових технологій навчання, удосконалення форм, методів, а також змісту навчання. Теперішній період припускає цілеспямоване спостереження за особливостями використання різноманітних засобів в процесі навчання міжкультурної комунікації, в тому числі у специфічному, регіональному аспекті, що характеризує мовні особливості тієї чи іншої місцевості, ментальні особливості носіїв мов.

В ході роботи, ми прийшли до висновків, що в дослідженнях останніх років зазначається, що методичні ідеї використання в процесі навчання краєзнавчих матеріалів ще не знайшли повноцінної розробки та введення в сучасну практику викладання французької мови у вітчизняній середній школі. Проте, будь – який регіон має ярко виражені териториальні, природні, національні, культурно – історичні та мовні особливості. Тому, ми приходимо до висновку, що необхідно враховувати ці особливості в процесі навчання французької мови та культури. Такий підхід у викладанні є одним з напрямків у формуванні в учнів знань про рідний край та має також виховне значення, тому що сприяє розвитку поваги та любові до рідного краю та здійснює вплив на формування особистості учнів.

Ефективність мовленнєвої діяльності учнів в багатьох випадках визначається наявністю у шкільників інтересу та мотивів для вивчення іноземної мови. В процесі роботи ми прийшли до висновку, що одним з таких мотиваційних засобів може бути краєзнавчий матеріал, тому що навчання французької мови з урахуванням регіонального компонента, використання регіональних, краєзнавчих матеріалів, що можуть подаватися в формі текстів або наглядного матеріалу, де будуть міститися факти з історії, біографій визначних співвітчизників, опис флори та фауни рідного краю, підсилює навчальний та пізнавальний ефект.

Також, в результаті проведення дослідження, ми прийшли до висновку, що в результаті здійснення лінгвокраєзнавчого підходу на уроках французької мови відбувається оновлення деяких компонентів змісту навчання. Викладач здійснює підбір для уроку французької мови актуальні та аутентичні тексти для аудіювання та читання. Ці тексти мають велику пізнавальну та лінгвокраєзнавчу цінність. Вчитель використовує ілюстрований матеріал для розкриття змісту пропонованих текстів (листівки, мапи, меню, рекламні проспекти). Такі тексти та їх ілюстрації за допомогою прагматичного матеріалу сприяє реалізації на уроках важливих принципів, навчання французької мови (комунікативність, наочність, новизна та функціональність).

Ми також можемо зробити висновок, що цілеспрямована робота по реалізації лінгвокраєзнавчого аспекту на уроках французької мови сприяє, з одного боку, підвищенню інтересу до предмету, а з іншого – створює позитивну мотивацію при засвоєнні мовних засобів та при набуванні культурознавчої та краєзнавчої інформації за допомогою та на основі цих засобів. Це призводить до розвитку та вдосконаленню в учнів лінгвокраєзнавчої мотивації.

ми можемо, також, підсумувати, що цілеспрямована та постійна робота по реалізації лінгвокраєзнавчого підходу на уроках французької мови дозволяє систематизувати види вправ, за допомогою яких вчитель навчає учнів діставати із різних джерел необхідну інформацію.

Таким чином, використання краєзнавчого матеріалу забезпечує стійкий корисно плануємий результат в області практичних навичок та вмінь на французькій мові. З одного боку, створюється міцна система навичок та вмінь по практичному використанню французької мови як засобу міжособистісного та міжкультурного спілкування. З іншого боку, учні набувають корисних знань, що їм знадобляться в майбутньому.

Також, ми робимо висновок, що використання краєзнавчої інформації як мотиваційного засобу при навчанні французької мови робить свій певний внесок у формуванні різних видів компетенції учнів: мовну, мовленнєву, лінгвокраєзнавчу.


Список використаних джерел

1. Ариян М.А. Лингвострановедение в преподавании иностранного языка в старших классах средней школы // Иностранные языки в школе. – 1990. № 2. – С. 11-13.

2. Бим И.Я. Творчество учителя и методическая наука // Иностранные языки в школе. – 1992. № 4. – С. 3-7.

3. Большая Советская Энциклопедия. – 3-е изд. - Т.24. – Кн. I. – М.: 1976. – 546 с.

4. Борисенко М. К. Некоторые аспекты преподавания элементов лингвострановедения на французском языке // Иностранные языки в школе. – 1997. № 3. – С. 41-45.

5. Верещагин Е. Н., Костомаров В. Г. Лингвострановедение в преподавании русского языка как иностранного. – М.: Рус. язык, 1992. – 234 с. 5

6. Временный государственный образовательный стандарт. Общее среднее образование иностранного языка. – М.: 1993. – 127 с.

7. Дусавицкий А.К. Формула интереса. – М.: Педагогика, 1989. – 121 с.

8. Каменецкая Н.П. Некоторые аспекты преподавания элементов лингвострановедения в старших классах // Иностранные языки в школе. – 1997. № 3. – С. 41-43.

9. Криковцева С.А. Неделя английского языка в школе // Иностранные языки в школе. – 2005. № 5. – С. 52 – 55.

10. Леонтьев А.М. Потребности, мотивы, эмоции. – М.: Просвещение, 1971. – 224 с.

11. Лихачев Д.С. Письма о добром и прекрасном. – М.: Наука, 1989. – 231 с.

12. Лопасова Ж.Я. Роль и место лингвострановедческого аспекта при обучении иностранного языка // Иностранные языки в школе. – 1985. № 2. – С. 24-27.

13. Мальцева Д.Г. Страноведение через фразеологизмы: пособие по немецкому языку. – М.: Просвещение, 1991. – 187 с.

14. Миньяр-Белоручев Р.К. Лингвострановедение или иностранная культура // Иностранные языки в школе. – 1993. № 6. – С. 54-57 с.

15. Нефедова М.А. Отбор материалов лингвострановедческого содержания для чтения // Иностранные языки в школе. – 1994. № 4. – С. 38-41.

16. Нюдюрмагомедов А.Н. Дидактические условия использования внеурочных интересов школьников с целью предупреждения успеваемости // Иностранные языки в школе. – 1999. № 5. – С. 65-68.

17. Ощепкова В.В. Культурологические, этнографические и типологические аспекты лингвострановедения.– М., 1995. – С. 96

18. Подласый И. П. Педагогика: Новый курс - М.: "Гуманитарный издательский центр ВЛАДОС", 2002. - Кн. 1. Стр. 351, 361-362

19. Рахштейн А.Д. Лингвострановедческий аспект в преподавании иностранных языков // Иностранные языки в школе. – 1990. № 36 – С. 13 – 16.

20. Рубинштейн С.Л. Задачи и мотивы деятельности // Основы общей психологии. - М.: Педагогика. – 1989. – 243 с.

21. Солонович Н.А. Лингвострановедческий подход как средство повышения мотивации при обучении иностранным языкам в старших классах средней школы: – Автореф. дис… кандит. пед. наук. М., 1995. – 16 с.

22. Страноведение, вариативные программы. Под.ред. Пономаревой В.В. М., 1998.

23. Томахин Г. Д. Лингвострановедение. Что это такое? //Иностранные языки в школе, 1996, № 6. – С. 22 – 27.

24. Фельдштейн Д.И. Особенности стадии развития личности // Психология развития личности в антогенезе. – М.: Педагогика, 1989.- 145 с.

Оценить/Добавить комментарий
Имя
Оценка
Комментарии:
Где скачать еще рефератов? Здесь: letsdoit777.blogspot.com
Евгений08:07:13 19 марта 2016
Кто еще хочет зарабатывать от 9000 рублей в день "Чистых Денег"? Узнайте как: business1777.blogspot.com ! Cпециально для студентов!
08:00:40 29 ноября 2015

Работы, похожие на Курсовая работа: Використання краєзнавчого матеріалу як мотиваційного засобу у навчанні французької мови

Назад
Меню
Главная
Рефераты
Благодарности
Опрос
Станете ли вы заказывать работу за деньги, если не найдете ее в Интернете?

Да, в любом случае.
Да, но только в случае крайней необходимости.
Возможно, в зависимости от цены.
Нет, напишу его сам.
Нет, забью.



Результаты(150827)
Комментарии (1841)
Copyright © 2005-2016 BestReferat.ru bestreferat@mail.ru       реклама на сайте

Рейтинг@Mail.ru