Банк рефератов содержит более 364 тысяч рефератов, курсовых и дипломных работ, шпаргалок и докладов по различным дисциплинам: истории, психологии, экономике, менеджменту, философии, праву, экологии. А также изложения, сочинения по литературе, отчеты по практике, топики по английскому.
Полнотекстовый поиск
Всего работ:
364150
Теги названий
Разделы
Авиация и космонавтика (304)
Административное право (123)
Арбитражный процесс (23)
Архитектура (113)
Астрология (4)
Астрономия (4814)
Банковское дело (5227)
Безопасность жизнедеятельности (2616)
Биографии (3423)
Биология (4214)
Биология и химия (1518)
Биржевое дело (68)
Ботаника и сельское хоз-во (2836)
Бухгалтерский учет и аудит (8269)
Валютные отношения (50)
Ветеринария (50)
Военная кафедра (762)
ГДЗ (2)
География (5275)
Геодезия (30)
Геология (1222)
Геополитика (43)
Государство и право (20403)
Гражданское право и процесс (465)
Делопроизводство (19)
Деньги и кредит (108)
ЕГЭ (173)
Естествознание (96)
Журналистика (899)
ЗНО (54)
Зоология (34)
Издательское дело и полиграфия (476)
Инвестиции (106)
Иностранный язык (62792)
Информатика (3562)
Информатика, программирование (6444)
Исторические личности (2165)
История (21320)
История техники (766)
Кибернетика (64)
Коммуникации и связь (3145)
Компьютерные науки (60)
Косметология (17)
Краеведение и этнография (588)
Краткое содержание произведений (1000)
Криминалистика (106)
Криминология (48)
Криптология (3)
Кулинария (1167)
Культура и искусство (8485)
Культурология (537)
Литература : зарубежная (2044)
Литература и русский язык (11657)
Логика (532)
Логистика (21)
Маркетинг (7985)
Математика (3721)
Медицина, здоровье (10549)
Медицинские науки (88)
Международное публичное право (58)
Международное частное право (36)
Международные отношения (2257)
Менеджмент (12491)
Металлургия (91)
Москвоведение (797)
Музыка (1338)
Муниципальное право (24)
Налоги, налогообложение (214)
Наука и техника (1141)
Начертательная геометрия (3)
Оккультизм и уфология (8)
Остальные рефераты (21697)
Педагогика (7850)
Политология (3801)
Право (682)
Право, юриспруденция (2881)
Предпринимательство (475)
Прикладные науки (1)
Промышленность, производство (7100)
Психология (8694)
психология, педагогика (4121)
Радиоэлектроника (443)
Реклама (952)
Религия и мифология (2967)
Риторика (23)
Сексология (748)
Социология (4876)
Статистика (95)
Страхование (107)
Строительные науки (7)
Строительство (2004)
Схемотехника (15)
Таможенная система (663)
Теория государства и права (240)
Теория организации (39)
Теплотехника (25)
Технология (624)
Товароведение (16)
Транспорт (2652)
Трудовое право (136)
Туризм (90)
Уголовное право и процесс (406)
Управление (95)
Управленческие науки (24)
Физика (3463)
Физкультура и спорт (4482)
Философия (7216)
Финансовые науки (4592)
Финансы (5386)
Фотография (3)
Химия (2244)
Хозяйственное право (23)
Цифровые устройства (29)
Экологическое право (35)
Экология (4517)
Экономика (20645)
Экономико-математическое моделирование (666)
Экономическая география (119)
Экономическая теория (2573)
Этика (889)
Юриспруденция (288)
Языковедение (148)
Языкознание, филология (1140)

Курсовая работа: Гриби-двійники

Название: Гриби-двійники
Раздел: Рефераты по биологии
Тип: курсовая работа Добавлен 01:25:16 26 сентября 2010 Похожие работы
Просмотров: 700 Комментариев: 2 Оценило: 0 человек Средний балл: 0 Оценка: неизвестно     Скачать

Вступ

Часто отрутні гриби бувають схожі на широко розповсюджені їстівні гриби, і недосвідчений грибник може їх легко поплутати. В одних випадках ця подібність задоволена поверхово, а в інших настільки сильно, що при визначенні грибів помилитися може навіть збирач з великим стажем. Такі гриби називають грибами-двійниками. Відомо багато їхніх видів, причому особливо небезпечно, що двійники є в багатьох смертельно отрутних грибів. Це і приводить нерідко до фатальних помилок при зборі грибів, служить однієї з найбільш частих причин грибних отруєнь.

Мета роботи – з`ясувати особливості будови грибів-двійників.

Предмет дослідження – особливості подібності грибів.

Об`єкт дослідження – представники класу грибів.

Основними завданнями є:

- дати загальну характеристику класу грибів;

- проаналізувати подібності грибів-двійників;

- дати характеристику неїстівних «несправжніх» грибів, які можна сплутати з їстівними.

Практичне значення даної теми полягає в тому, може скластися така ситуація, що незнання відмінностей між їстівними і подібними їм формами неїстівних грибів може призвести до небажаних наслідків, часто зустрічаються смертельні отруєння грибами.

1. Загальна характеристика грибів

Гриби – живі істоти, що утворять самостійне царство живої природи, що нараховує близько 100 тисяч різних видів.

Своєрідність грибів у тім, що їм властиві властивості як рослин, так і тварин. Гриби не здатні синтезувати органічні речовини з неорганічних, як це роблять рослини, і мають потребу в готових органічних речовинах, що вони всмоктують з навколишнього харчового субстрату (такий спосіб харчування, властивий також і твариною, називається гетеротрофним). Цим, а також подібністю хімічного складу і продуктів обміну вони схожі з тваринами. Але поглинання живильних речовин з харчового субстрату здійснюється дифузно – усією поверхнею, як у рослин. І розмножуються гриби так само, як і рослини – вегетативним шляхом і спороутворенням. Тому в недавнім минулому них відносили до безхлорофільних нижчих рослин.

Гриби досить різноманітні – це і мікроскопічно малі одноклітинні мікроміцети, і багатоклітинні макроміцети, плодові тіла яких можуть досягати досить значних розмірів і маси. Царство грибів поєднує відділи слизовиків і власне грибів. Тіло слизовиків, так називаний плазмодій, не має постійної форми, утворить багатоядерну слизоподібну масу, забарвлену в різні кольори, і може активно рухатися. Слизовики ми можемо зустріти в лісі і на лугах – на ґрунті, пнях, стовбурах дерев. Харчуються вони органічними речовинами відмерлих і рослин, що відмирають.

Тіло грибів побудоване з тонких нитчатих утворень – гіф. У сукупності гіфи утворять міцелій або грибницю. Субстратний міцелій занурений у поживний субстрат, а повітряний міцелій розташовується на поверхні, утворити плодові тіла, у яких формуються суперечки. Одноклітинні гриби міцелію не утворять.

До субстрату гриби кріпляться видозміненими гіфами (у грибів сапрофітів це ризоїди, а в паразитів – гаустерії). Гіфи міцелію, проростаючи в поживному субстраті, можуть поширюватися на значні відстані.

Гриби умовно поділяють на нижчі і вищі. У нижчих грибів міцелій представлений одною гігантською клітиною з безліччю ядер. У вищих грибів гіфи розчленовані на окремі клітки. Зокрема, до них відносяться дріжджові, шапкові і деякі цвілеві гриби.

Гриби можуть розмножуватися вегетативним шляхом (розподілом з утворенням нових гіф) і спороутворенням. Утворенню спор передує статевий процес, що здійснюється досить складно – шляхом утворення і злиття спеціалізованих полових кліток. В отриманих таким шляхом фахових освіта – спорангіях – формуються одноклітинні суперечки, що дають початок різностатевому міцелієві. У так званих шляпкових грибів-макроміцетів – спори утворяться або в спеціальних сумках на кінцях гіф – асках (сумчасті гриби або аскоміцети), або у фахових освіта – базидіях (базидіальні гриби або базидіоміцеті), розташованих у їхніх плодових тілах.

По способі живлення гриби можуть бути сапрофітами, паразитами і симбіонтами. Як харчовий субстрат гриби-сапрофіти використовують ґрунт, що відмерли і відмирають рослини; паразити можуть паразитувати як на рослинах, так і але тварин. Існують і хижі форми грибів, пристосовані до захоплення дрібних хробаків, що живуть у ґрунті. Гриби-симбіонти можуть вступати з вищими рослинами в симбіотичні взаємовигідні відносини, утворити з їх коренями мікоризу. У цьому випадку гриб одержує від рослини органічні живильні речовині Е виді кореневих виділень, підсобляючи кореням рослини в засвоєнні компонентів ґрунтового гумусу, сприяючи фіксації азоту і його з'єднань.

Цікавлячі нас шапкові гриби – макроміцети – в основному відносяться до базидіоміцетам і лише деякі з них – до аскоміцетів (зокрема, трюфелі, зморшки і рядки). Те, що ми називаємо грибом, являє собою лише частина міцелію – його плодове тіло, призначене для розмноження суперечками: ущільнене скупчення гіфів, зв'язане з основним міцелієм-грибницею, що проростає в живильному субстраті (ґрунту або деревині) у виді павутинних скупчень тонких ниток. У більшості шапкових грибів плодове тіло досягає значних розмірів, а їхні шашки можуть бути забарвлені в різні кольори і набувати різної форми.

Міцелій гриба багаторічний, а плодове тіло утвориться тільки для розмноження, тобто утворення спор. Він недовговічний, може існувати не більш 6–15 доби. У плодовому тілі розрізняють ніжку, що повідомляється з грибницею, і розташовану на ній капелюшок. Іноді плодові тіла можуть складатися з одної лише шапки, досягаючи значної розмаїтості за формою – від кулястих до зірчастих і квіткоподібних.

Плодове тіло формується з гіфів міцелію у вигляді своєрідних зачатків – примордіїв, плодове тіло вкрите плівчастим утворенням. При розростанні плодового тіла таке утворення руйнується і його залишки можуть зберігатися на капелюшку і ніжці, утворити в основі ніжки піхва (вульву). При відриві покривала від капелюшка на ніжці може залишатися рухливе кільце (у мухоморів, гриба-парасольки).

Шапка вищих грибів варіюють своїми розмірами, формою і забарвленням поверхні. За формою розрізняють шапку округлу, опукло-розпростерту, плоско-розпростерту, напівкулясту, конусоподібну, лійкоподібну, асиметричну й ін. Верхня поверхня шапки покрита шкірочкою або кутикулою, що виконує покривну і захисну функцію. У деяких грибів вона легко знімається. М'якоть являє собою щільне скупчення гіфів і в деяких грибів, наприклад, у млечників. У ній є судинні гіфи, що виділяють млечний сік.

Колір м'якоті звичайно білуватий, але в ряду грибів при надламі може змінювати своє забарвлення і видавати специфічні запахи. Під нижнім шаром м'якоті шапки розташовується спороносний шар – гіменофор. Тут формуються спеціальні органи, що утворять спори – аски або базидії. У базидіальних грибів спороутворюючий шар розташовується в нижній частині шапки. В аскоміцетів (зморшки, трюфелі) сумки, у яких утворяться спори, знаходяться в зовнішньому шарі шапки.

Типи гіменофорів різні: гладкий, пластинчастий, складчастий (жилкоподібний), трубчастий (губчатий) і шипуватий, що збільшує поверхню гіменофора і можливість утворення більшої кількості спор. Виходячи зі своєрідності побудови шляпки і ніжки, гриби можуть набувати різних форм – округлої, форму кольорової капусти, рунисту і навіть зірчасту, що нагадує квітку.

У деяких їстівних грибів, так званих гастероміцетів плодові тіла мають кулясту або грушоподібну форму. У таких плодових тілах спори до їхнього повного дозрівання замкнуті під шаром покривної шкірочки і звільняються при її руйнуванні.

У більшості їстівних і отрутних грибів утворення спори при сприятливих умовах відбувається протягом ряду років підряд у визначений час року. Розростаючись у субстраті, багаторічний міцелій займає велику територію і його плодові тіла можуть утворювати кільцеві скупчення по периферії міцелію. На такому досить обмеженому просторі можна збирати кілька десятків грибів.

Утворення плодових тіл відбувається у визначений час і за певних умов (наявність поживних речовин у субстраті, вологість, тепло і т. п.). В одних це відбувається ранньої навесні (зморшки і рядки), в інших – навіть узимку (зимовий опеньок).

На розвиток грибів впливають багато фактори середовища існування – склад субстрату і наявність у ньому органічних компонентів, інтенсивність сонячної радіації, наявність вологи, що підходить температури, зміст в атмосфері кисню і вуглекислого газу, а також антропогенний вплив (інтенсивність збору, випас худоби, витоптування і т.д.).

Разом з поживними речовинами із субстрату, атмосферного повітря і води гриби можуть поглинати і накопичувати у своєму тілі різного роду токсичні і радіоактивні, шкідливі для організмі людини, речовини. Такі гриби являють собою велику небезпеку для споживача (тому в місцях з підвищеною радіоактивністю, поблизу доріг з автомобільним рухом, промислових підприємств і поховань технологічних відходів виробництва збір грибів не бажаний).

Токсичність отрутних грибів обумовлена утворенням у їхніх гіфах токсичних з'єднань. Останнім часом у печатці з'явилися повідомлення про нібито мутантне перетворення їстівних грибів в отрутні, але це поки не має науково обґрунтованого підтвердження і вимагає вивчення. Треба, однак, брати до уваги нагромадження токсичних речовин у грибах з навколишнього середовища. Їстівні гриби, накопичуючи токсичні продукти, можуть ставати отрутними.

Значення грибів досить різноманітно. Ґрунтові гриби беруть участь у розкладанні (мінералізації) органічних речовин і утворенні гумусу, у чому їхня безсумнівна користь. Позитивну роль грають і гриби-симбіонти, утворити у взаємодії з рослинами мікоризу. У той же час гриби-паразити здатні викликати псування продуктів харчування як рослинного, так і тварини походження, захворювання і загибель рослин і тварин. Зокрема, гриб синтрихіум або картопляна гниль уражають картопля, альпидіум або чорна ніжка – капусту; фітофтора й інші – бульби, плоди, листи і корені картоплі й інших рослин. Ріжка уражають зав'язі жита, пшениці й інших злакових культур, утворити так називані ріжки, що представляють собою стадію гриба в спокої. Ці ріжки містять сильні токсини, здатні викликати найтяжке отруєння людини у випадку вживання хлібопродуктів з ріжками, що потрапили в них, (ці ж ріжки ріжка використовуються в медицині як кровоспинний засіб при маткових кровотеч).

Широко відомий домовий гриб, що руйнує деревину будівель, а також гриби трутовики, що уражають деревину живих рослин. Паразитами сільськогосподарських рослин є також сажкові гриби, іржі й інші. Деякі цвілеві і шапкові гриби мають токсичні властивості і тим самим становлять небезпеку отруєння при їхньому вживанні в їжу.

Паразитичні гриби можуть бути збудниками грибкових захворювань тварин і людини (так званих мікозів). До них варто віднести стригучий лишай і паршу, кондикомікози й інші грибкові дерматити, дитячу молочарку, що уражає слизувату оболонку ротової порожнини. У той же час деякі види цвілевих грибів, зокрема, зелена цвіль (пеніцилум) і інші – використовуються для одержання антибіотиків і інших цінних продуктів, використовуваних у медицині.

Дріжджові гриби, що живуть на цукрових субстратах, обумовлюють шумування Цукрів з утворенням винного спирту і вуглекислого газу. Ці властивості дріжджових грибів поряд з високим змістом у них білків, жирів і вітамінів широко використовуються в харчовій промисловості для одержання хлібопродуктів, (спирту і пива) а також для годівлі домашній тварин (слід зазначити, що в природі існують лише винні дріжджі, а хлібному і пивні – тільки у виді культур)

2. Гриби-двійники: їх поширення та характеристика

Найбільш небезпечна, смертельно отрутна бліда поганка . Вона зустрічається переважно в листяних або змішаних лісах під дубами, липою, кленом, ліщиною й іншими широколистяними породами на добре освітлених місцях, часто в серпні, іноді до кінця вересня. Це дуже красивий гриб з маслиново-зеленої, звичайно до центра більш темний, а іноді з радіально волокнистим капелюшком. Залишки покривала на ній звичайно не зберігаються, пластинки і споровий порошок, як і в інших мухоморів, 6елыe. Ніжка біла, часто з зеленуватим муаровим малюнком і добре вираженим довго зберігається кільцем. У основи добре помітна вольва – залишок загального покривала, що вдягає в молодому віці все плодове тіло гриба, вона біла, вільна, розірвана на лопаті. По характеру утворених токсинів і симптомам отруєння до блідої поганки близькі і два інших смертельно отрутних гриби – мухомори білий, або весняний, і смердючий.

Смердючий мухомор по зовнішньому вигляду мало схожий на бліду поганку, хоча і подібний з нею будовою плодового тіла. Його капелюшок не перевищує в діаметрі 7 см, напівкулястої або конічної форми з характерним горбком або загостреною верхівкою, у сухому стані блискуча. Гриб має біле забарвлення, лише в старих екземплярів капелюшок слабо-жовтуватий. Ніжка біла, кошлата, з кільцем, часто погано помітним через пластівці на ніжці. Вольва вільна, мішкоподібна, білого кольору. Розвивається цей гриб у ті ж строки, що і бліда поганка, але на відміну від неї зустрічається в основному в хвойних (ялинових і соснових) лісах переважно північних і північно-західних районів нашої країни.

Мухомор весняний теж має біле фарбування і зустрічається в листяних і змішаних лісах у червні і до осені в більш південних районах. Плодові тіла нею меншого розміру, капелюшок без горбка, ніжка гладка, без пластівців, з добре вираженим кільцем. У трьох описаних найбільш небезпечних видів отрутних грибів, що викликають, по деяким даним, до 90% усіх смертельних випадків отруєння грибами, є багато їстівних двійників, що підвищує імовірність їхнього помилкового збору. Звичайно найбільш схожими на ці види вважають печериці лісову і польову, однак при більш уважному погляді їхній відрізнити досить легко. Печериці, щоправда, забарвленням капелюшка і кільцем на ніжці схожі на мухомори смердючий і весняний і навіть на більш світло забарвлені екземпляри блідої поганки, але відрізняються відсутністю вольви в основи ніжки. Тому дуже важливо зривати печериця з ніжкою, щоб переконатися у відсутності вольви, а не зрізати капелюшки. Крім того, у печериць на відміну від мухоморів і блідої поганки пластинки мають спочатку грязно-рожеве забарвлення, а при дозріванні спор темнішають до коричневих або чорнувато-бурих.

Дуже небезпечна подібність блідої поганки з деякими сироїжками, що мають забарвлення капелюшка зелених або навіть маслинових тонів. Подібність тут збільшується ще і тим, що пластинки в сироїжок, як і в мухоморів, білі. Головна відмітна ознака сироїжок зелена, зеленуватої і деяких інших – відсутність вольви і кільця на ніжці, тому при зборі грибів дуже важливо звертати увагу на деталі будівлі ніжки. Якщо в гриба з зеленим фарбуванням капелюшка і білих пластинок є кільце на ніжці і здуття в підстави ніжки або добре помітна вольва – це отрутний мухомор.

На бліду поганку і менш отрутний мухомор погапковидний злегка схожий і їстівний гриб зеленушка, однак у неї ніжка і пластинки лажі на ранніх стадіях мають зеленувато-жовте фарбування, чим вона легко відрізняється від мухоморів, а ніжка її позбавлена кільця і вольви.

Найбільше небезпечно, мабуть, подібність білого поплавця з мухомором смердючим. Ці гриби іноді важко розрізнити навіть фахівцеві. У поплавців, на відміну від мухоморів, їхніх близьких родичів, є вольва в основи ніжки, але немає кільця. Однак ніжка в них біла, луската і дуже схожа на ніжку мухомора смердючого в тих випадках, коли в останнього буває погано виражено на ніжці кільце. Забарвлення капелюшка і пластинок в обох грибів біла і навіть форма капелюшка часто подібні, хоча в поплавця вона звичайно більш правильної форми, конічної або напівкруглої, без різкого бyгpa. Єдина більш-менш добре виражена відмітна ознака в цих видів – рубчастий або смугастий край капелюшка в поплавця і гладкий у мухомора смердючого. Поплавці, у тому числі і білий, – їстівні, тому при зборі особливо небезпечна можливість поплутати них з мухомором смердючим.

Інша група грибів-двійників отрутні мухомори червоний і пантерний і їстівні мухомори сіро-рожевий і товстий. Усім добре відомий червоний мухомор – один із красивих наших грибів: яскраво-червоний ошатний капелюшок з білими цятками залишків загального покривала. На перший погляд, його не можна поплутати з іншими грибами. Але це не так. З віком капелюшок червоного мухомора вицвітає і жовтіє, крім того, іноді зустрічаються його більш світло забарвлені варіанти і по забарвленню їхній можна поплутати з мухомором сіро-рожевим, блідо-червонуватий або сіро-рожевий капелюшок який з віком, навпаки, стає більш темним, червоно-бурим. Подібні обидва види і по характері вольви в основи потовщеної ніжки, що має вид білих пластівців. Ці види добре розрізняються лише по забарвленню м'якоті, особливо в ніжці: у мухомора червоного вона біла і не змінює забарвлення на розламі, а в мухомора сіро-рожевого завжди має рожевий відтінок і на розламі рожевіє, рожевий або червонуватий відтінок мають і пластинки зрілого плодового тіла.

Ще легше поплутати сіро-рожевий мухомор з пантерним, іноді дуже схожа на нього забарвленням капелюшка – оранжево-бурою або сірувато-бурою. Від свого двійника пантерний мухомор відрізняється чисто білою м'якоттю, що не змінює забарвлення на розламі.

В отрутних мухоморів є ще один схожий на них двійник – мухомор товстий з бурувато-сірким, іноді жовтувато-сірким або навіть зеленуватим капелюшком з білуватими або сіруватими пластівцями від загального покривала. Росте він у змішаних лісах із широколистяними породами і рідше в хвойних у серпні – вересні. Небезпека поплутати цей гриб з мухоморами пантерним або з поганковидним дуже велика, тому його часто не збирають і навіть у посібниках зі збору грибів часто вказують, що він неїстівний.

Нерідко червоні мухомори збирають замість сироїжок з червоним забарвленням капелюшка. Дійсно, якщо з віком мухомор утратив пластівці від покривала на капелюшку, а збори були проведені недбало і гриби в кошику або навіть у поліетиленовому пакеті, або сумці злежалися і поламалися при транспортуванні, при розборі таких грибів, особливо якщо вони були узяті без ніжок, досить важко відрізнити червоний мухомор від великих червоних сироїжок – болотної й ін. Щоб уникнути небезпеки отруєння такі гриби краще викинути, тим більше, що навіть сироїжки в такому стані можуть бути його причиною.

Отрутні волоконниці – земляна, порвана й ін. звичайно мають дрібні, мало привабливі плодові тіла, і збір їх малоймовірний. Небезпека представляє тільки смертельно отрутна волоконница Патуйяра з капелюшком до 3–8 см у діаметрі, що має звичайно в молодому віці білувате забарвлення, а в зрілому червонувате або жовтувато-червонувате. Зустрічається цей гриб у листяних і хвойних лісах із серпня по вересень, а в деяких країнах Західної і Центральної Європи навіть раніше, починаючи з червня. У наших лісах немає їстівних грибів, схожих на волоконницу Патуйяра, однак недосвідчений грибник може іноді прийняти її молоді плодові тіла за печериці, тим більше, що пластинки в них спочатку рожеві, а потім досить темні, коричневі з червонуватими плямами. У цих випадках потрібно звертати увагу на ніжку гриба і фарбування спорового порошку. У волоконниц кільце на ніжці відсутнє і споровий порошок жовто-бурий, а в печериці є кільце на ніжці і споровий порошок темно-коричнево-фіолетовий.

Найбільш небезпечні з отрутних говорушок – білувата, воскова й ін. – звичайно мають плодові тіла середніх і дрібних розмірів, з капелюшком від 2 до 7 см діаметром, з частими вузькими пластинками, більш-менш сильно збігаючими по ніжці. Їхнє забарвлення звичайно білувате або грязно-білувате, іноді із сіруватим відтінком. І по розмірах плодових тіл, і по їхньому забарвлення ці види не схожі на їстівні, збирають іноді грибниками гопорушки – лійастоподібну, сіру або булавоногу, тому небезпеки змішання їх з цими видами немає. Однак отрутні говорушки схожі на їстівний маловідомий гриб з цієї ж родини – підвішень, або івишень, що зустрічається з липня по вересень у широколистяних, рідше березових і хвойних з домішкою берези лісах, а також на лугах і в садах, тобто в тих же місцеперебуваннях і в ті ж терміни що й отрутні говорушки. Основна відмінність підвішеня від отрутних говорушок – рожеві пластинки і рожевий споровий порошок; у говорушок і пластинки і споровий порошок білі.

Ще один смертельно отрутний гриб, токсичність якого була установлена відносно недавно, у 50-і роки, – павутинник оранжево-червоний. Це маловідомий у нас отрутний гриб, і хоча він і не має їстівних двійників його відмітні ознаки варто знати. Капелюшок у цього гриба діаметром до 8 см, апельсиново-оранжева, іноді червонувата зі злегка повстяною поверхнею, іноді з тонкими темними волокнами; пластинки оранжево-охряні або оранжево-житні з характерним апельсиново-червоним відтінком; ніжка звужена до основи, жовтувата, з віком сіріюча; м'якоть плодового тіла жовтувата, зі слабким запахом редьки. У молодих плодових тіл є (як і у всіх павутинників) кортина – павутинчаста частина покривала. Споровий порошок коричневий. З цього опису видно, що павутинник оранжево-червоний подібно лише з деякими іншими павутинниками, але оскільки їстівні павутинннки не користуються в нас популярністю, небезпека збору оранжево-червоного замість якого-небудь з них невелика.

Найбільш відомі гриби-двійники – опеньки: їстівний літній, осінній і зимові (зимовий гриб) і отрутні несправжні опеньки – сірчано-жовтий і цегляно-червоний. Несправжні опеньки здебільшого не викликають небезпечних для життя отруєнь, але оскільки їхній дуже часто плутають з справжніми опеньками, необхідно знати основні відмітні ознаки цих грибів. Обидва види несправжніх опеньків відрізняються від справжніх опеньків насамперед забарвленням пластинок: у сірчано-жовтого вони спочатку сірчано-жовті, а в цегляно-червоного – білуватого або грязно-жовті, але в міру утворення суперечка дуже швидко сутеніють, здобуваючи чорнувато-маслинове або маслиново-буре забарвлення. У літнього опенька вони спочатку кремові, що пізніше буріють, а в осіннього опенька і зимового гриба – білі або жовтуваті і ніколи не сутеніють. Зеленувато-маслиновий відтінок пластинок у грибів з темним споровим порошком, що ростуть великими групами на пнях, на ґрунті біля них або рідше на живих стовбурах дерев – ознака несправжніх опеньок, що надійно відрізняє їх від справжніх опеньок.

3. Неїстівні «помилкові» гриби, які можна поплутати з їстівними

Жовчний гриб, помилковий білий гриб. Гірчак. Tylopіlus folleus. Капелюшок 5–10 см у діаметрі, м'ясиста, спочатку, напівкругла, з віком полукругло-розпростерта, буро-коричневим або маслиново-коричнева з жовтуватим або сіруватим відтінком, злегка бархатиста або гладка, суха. Ніжка 5–20 см, діаметр 2–4 см, спочатку бульбовидна, потім циліндрична, жовтувато-коричнева, із сітчастим темним візерунком у верхній частині. М'якоть щільна, біла, на зламі рожевіє, із приємним грибним запахом, дуже гірким смаком. Трубчастий шар капелюшка дрібнопористий, грязно-рожевий. Споровий порошок або рожево-коричнюватий. Виростає на ґрунті в хвойних, змішаних лісах, із середини липня по жовтень. Неїстівний через гіркий смак, у чому можна переконатися, лизнувши низ капелюшка. Цей гриб, особливо в молодому віці, можна поплутати з білим грибом. Основні відмінності: наявність сітчастого жовтого візерунка на ніжці, рожевий колір гіменофора, різкий гіркий смак.

Лисичка несправжня. Нydrophoropsіs aurantіaca Капелюшок 2–6 см у діаметрі, плосковипукла, пізніше воронкоподібна, із загорненим униз краєм, оранжево-жовта, що згодом вицвітає до блідо-рудуватої. Ніжка 5–6 см, діаметр 0,5–1 см, гладка, циліндрична, одного кольору з капелюшком. М'якоть жовтувата з неприємним запахом, з легким грибним присмаком. Пластинки спадні, вузькі, частково розгалужені, бурі або жовто-жовтогарячі. Споровий порошок білий. Виростає на ґрунті, але може виростати й на гниючій деревині в хвойних і мішаних лісах з червня по жовтень. Цей гриб не токсичний, їстівний, але дуже низької якості, через що грибники їм зневажають. М'якоть у нього тверда і несмачна. Трохи нагадує лисичку їстівну. Основні відмінності: форма пластинок у ніжки, і колір.

Сироїжка блювотна. Ressula emotіca. Капелюшок 4–10 см у діаметрі, опукла, згодом плоска або слабко втиснена, на початку росту клейка, з тупим рубчастим краєм, рожево-червона або червона. Ніжка 4–6 см, діаметр 1 -2 см, циліндрична, біла або грязнувато рожева, повздошно-зморшкувата. М'якоть біла, під шкірочкою рожева, пекуче їдка, без запаху. Пластинки злегка прирослі, часті, білі. Споровий порошок білий. Виростає в листяних і соснових лісах з червня по жовтень. Неїстівний гриб, якому можна поплутати із сироїжкою ароматної або харчовий. Основні відмінності: колір капелюшка і смак м'якоті.

Хрящ-молочар неїстівний. Lactarіus nelvus. Капелюшок 4–15 см у діаметрі, опукла, згодом воронкоподібна, волокниста, дрібно-луската, рожево-сіра, бурувата або палева. Ніжка 4–8 см, діаметр 1–3 см, циліндрична, одного кольору з капелюшком, вигнутий. М'якоть білувата, із млечним волокнистим соком, із сильним запахом. Пластинки спадні, часті, кремово-охрові. Споровий порошок кремово-охристий. Виростає на ґрунті в хвойних лісах з липня по жовтень. Неїстівний гриб. Недосвідчений грибник може поплутати його з волнушкой або золотаво-жовтим груздем. Основні відмінності: фарбування капелюшка і реакція м'якоті на дотик.

Лускатка стовбурчаста. Pnolіota sguarrosa . Капелюшок 5–10 см у діаметрі, напівкруглий, потім плоско розпростертий, жовтувато-бурий, покритий відстаючими загостреними лусочками. Ніжка 5–12 см, діаметр 1–2 см, циліндрична, до основи зривиста, одного кольору з капелюшком, із пластівчастим кільцем, нижче кільця покрита темними лусочками. М'якоть м'яка, бура, із запахом і смаком редьки. Пластинки прирослі, часті, ясно-коричневі. Споровий порошок охристий. Виростає на живій або відмерлій деревині листяних, зрідка хвойних порід з липня по жовтень. Неїстівний гриб, недосвідчений грибник може поплутати з опеньком осіннім, особливо в молодому віці.

Свинушка товста. Paxіlіus atrotomentosus. Капелюшок 5–20 см у діаметрі, м'ясиста, лійкоподібна, темно-бура, суха, бархстиста або шкіряно-гладенька. Ніжка 3–5 см, діаметр 1,5–3 см, ексцентрична, бічна іноді центральна, стовщена до основи, чорно-коричнева, ворсиста. М'якоть білувата, на звивині сутеніє, без запаху, гірка. Пластинки спадні, товсті, вохристо-жовті. Споровий порошок вохристо-коричневий. Виростає на пнях і труску хвойних порід з червня по жовтень. Гриб неїстівний, хоча деякі грибники вважають його умовно їстівним.

Свинуха тонка, свиняк. Paxіlіus іnvolutus. Капелюшок 5–18 см у діаметрі, м'ясиста, спочатку опукла, з віком плоским або воронкоподібна, із загорненим униз краєм, жовто-бура або бура, слабко волокниста. Ніжка 4–6 см, діаметр 1–1.5 cм, циліндричного, повздошно-волокниста, кольору капелюшка. М'якоть пухка, бурувата, з м'яким смаком, без запаху. Пластинки спадні, товсті, жовто-буруваті. Споровий порошок коричневий. Виростає на ґрунті в хвойних і листяний лісах з липня по жовтень. Отрутний гриб, що містять речовини, що поступово змінюють склад крові, що може привести до смертельного результату. До останнього часу вважався їстівним.

Висновок

В результаті проведеної роботи ми з`ясували наступне:

1. Гриби належать до окремого царства, вони можуть синтезувати органічні речовини із неорганічних, а також потребують органічних речовин з ґрунту. Вони досить різноманітні за формою, розмірами та забарвленням. Серед великої різноманітності грибів є як їстівні так і отруйні.

2. Серед отруйних грибів досить часто зустрічаються гриби, які за зовнішніми ознаками дуже схожі на їстівні. Людина яка не знає відмінних ознак не зможе відрізнити ці види.

3. В своїй роботі ми приводимо коротку характеристику деяких часто зустрічаються грибів-двійників, а також ряду небезпечних отрутних грибів.

Список використаної літератури

1. Вассар СП. Съедобные и ядовитые грибы Карпат. Ужгород: Карпаты, 1990.

2. Горленко М.В., Бондаруева М.А., Гарибова Л.В. Грибы СССР. Справочник-определитель. М. – Мысль, 1980.

3. Горленко М.В. Гарибова Л.В., Сидорова И.И. Все о грибах.–М.: Лесная промышленность, 1985.

4. Дудка I.A., Вассар СП. Гриби в природі та житті людини.– К. Наукова думка. 1980.

5. Дудка И.А. и др. Промышленное культивирование съедобных грибов.–К.: Наукова думка,1978.

6. Зерова М.Л. Атлас гриб1в УкраТни. – К.: Наукова думка. –1974.

7. Козак В.Т., Козяков С.П. Все о съедобных грибах. – К. Урожай, 1987.

8. Сержанина Г.И., Яшкин И.Л. Грибы. – Минск, Наука и техника,–1986.

9. Телишевский Д.А., Козак В.Т., Таргонский П.П. Сбор и заготовка грибов. – М.: Лесная промышленность, 1983.

10. Цыганенко О.И., Степанова-Дворцова Н.В. Отравления грибами. Эпидемиология, клиника симптоматика, первая помощь. «Проблемы питания и здоровье». – К., 1996.

Додаток

Гриби-двійники:

1 – бліда поганка; 2 – зеленушка; 3 – сироїжка зелена; 4 – мухомор смердючий; 5 – поплавець білий; 6 – мухомор сіро-рожевий; 7 – мухомор пантерний; 8 – печериця польової; 9 – печериця звичайний


1 – поплавець сірий; 2 – печериця лісової; 3 – мухомор порфіровий; 4 – рядовка біла; 5 – говорушка воскова; 6 – говорушка білувата; 7 – івишень

Оценить/Добавить комментарий
Имя
Оценка
Комментарии:
Где скачать еще рефератов? Здесь: letsdoit777.blogspot.com
Евгений07:57:58 19 марта 2016
Кто еще хочет зарабатывать от 9000 рублей в день "Чистых Денег"? Узнайте как: business1777.blogspot.com ! Cпециально для студентов!
07:56:13 29 ноября 2015

Работы, похожие на Курсовая работа: Гриби-двійники

Назад
Меню
Главная
Рефераты
Благодарности
Опрос
Станете ли вы заказывать работу за деньги, если не найдете ее в Интернете?

Да, в любом случае.
Да, но только в случае крайней необходимости.
Возможно, в зависимости от цены.
Нет, напишу его сам.
Нет, забью.



Результаты(151072)
Комментарии (1843)
Copyright © 2005-2016 BestReferat.ru bestreferat@mail.ru       реклама на сайте

Рейтинг@Mail.ru