Банк рефератов содержит более 364 тысяч рефератов, курсовых и дипломных работ, шпаргалок и докладов по различным дисциплинам: истории, психологии, экономике, менеджменту, философии, праву, экологии. А также изложения, сочинения по литературе, отчеты по практике, топики по английскому.
Полнотекстовый поиск
Всего работ:
364150
Теги названий
Разделы
Авиация и космонавтика (304)
Административное право (123)
Арбитражный процесс (23)
Архитектура (113)
Астрология (4)
Астрономия (4814)
Банковское дело (5227)
Безопасность жизнедеятельности (2616)
Биографии (3423)
Биология (4214)
Биология и химия (1518)
Биржевое дело (68)
Ботаника и сельское хоз-во (2836)
Бухгалтерский учет и аудит (8269)
Валютные отношения (50)
Ветеринария (50)
Военная кафедра (762)
ГДЗ (2)
География (5275)
Геодезия (30)
Геология (1222)
Геополитика (43)
Государство и право (20403)
Гражданское право и процесс (465)
Делопроизводство (19)
Деньги и кредит (108)
ЕГЭ (173)
Естествознание (96)
Журналистика (899)
ЗНО (54)
Зоология (34)
Издательское дело и полиграфия (476)
Инвестиции (106)
Иностранный язык (62792)
Информатика (3562)
Информатика, программирование (6444)
Исторические личности (2165)
История (21320)
История техники (766)
Кибернетика (64)
Коммуникации и связь (3145)
Компьютерные науки (60)
Косметология (17)
Краеведение и этнография (588)
Краткое содержание произведений (1000)
Криминалистика (106)
Криминология (48)
Криптология (3)
Кулинария (1167)
Культура и искусство (8485)
Культурология (537)
Литература : зарубежная (2044)
Литература и русский язык (11657)
Логика (532)
Логистика (21)
Маркетинг (7985)
Математика (3721)
Медицина, здоровье (10549)
Медицинские науки (88)
Международное публичное право (58)
Международное частное право (36)
Международные отношения (2257)
Менеджмент (12491)
Металлургия (91)
Москвоведение (797)
Музыка (1338)
Муниципальное право (24)
Налоги, налогообложение (214)
Наука и техника (1141)
Начертательная геометрия (3)
Оккультизм и уфология (8)
Остальные рефераты (21697)
Педагогика (7850)
Политология (3801)
Право (682)
Право, юриспруденция (2881)
Предпринимательство (475)
Прикладные науки (1)
Промышленность, производство (7100)
Психология (8694)
психология, педагогика (4121)
Радиоэлектроника (443)
Реклама (952)
Религия и мифология (2967)
Риторика (23)
Сексология (748)
Социология (4876)
Статистика (95)
Страхование (107)
Строительные науки (7)
Строительство (2004)
Схемотехника (15)
Таможенная система (663)
Теория государства и права (240)
Теория организации (39)
Теплотехника (25)
Технология (624)
Товароведение (16)
Транспорт (2652)
Трудовое право (136)
Туризм (90)
Уголовное право и процесс (406)
Управление (95)
Управленческие науки (24)
Физика (3463)
Физкультура и спорт (4482)
Философия (7216)
Финансовые науки (4592)
Финансы (5386)
Фотография (3)
Химия (2244)
Хозяйственное право (23)
Цифровые устройства (29)
Экологическое право (35)
Экология (4517)
Экономика (20645)
Экономико-математическое моделирование (666)
Экономическая география (119)
Экономическая теория (2573)
Этика (889)
Юриспруденция (288)
Языковедение (148)
Языкознание, филология (1140)

Курсовая работа: Спрощена система оподаткування

Название: Спрощена система оподаткування
Раздел: Рефераты по финансовым наукам
Тип: курсовая работа Добавлен 14:33:48 06 марта 2010 Похожие работы
Просмотров: 373 Комментариев: 2 Оценило: 0 человек Средний балл: 0 Оценка: неизвестно     Скачать

ЗМІСТ

Вступ

Розділ І. Теоретичні аспекти спрощеної системи оподаткування.

1.1 Сутність спрощеної системи оподаткування та організаційні засади її функціонування

1.2 Особливості переходу на спрощену систему оподаткування

1.3 Ставки єдиного податку та методика розрахунку

Розділ ІІ. Розрахунок податку при спрощеній системі оподаткування на прикладі підприємства «Ташине»

2.1 Характеристика підприємства як об’єкта дослідження

2.2 Фіксована ставка єдиного податку для фізичних осіб

2.3 Спрощена система оподаткування для юридичних осіб

Розділ ІІІ. Проблеми та пропозиції.

3.1 Переваги та недоліки використання спрощеної системи оподаткування

3.2 Пропозиції щодо вдосконалення спрощеної системи оподаткування

Висновки

Список використаних джерел

Додатки


ВСТУП

До Вашої уваги представлена курсова робота на тему «Спрощена система оподаткування». В даній роботі описується теоретична та практична, а також недоліки та шляхи вирішення проблем щодо спрощеної системи оподаткування.

В сучасних умовах кризи в Україні, розвиток ринкових відносин у державі важливе місце займає державне регулювання фінансової діяльності фізичних осіб - суб’єктів підприємницької діяльності, а також накопичень громадян.

Актуальність теми. В умовах системної перебудови економіки України, адаптації її до ринку із соціальною орієнтацією об’єктивно необхідним є створення трансформаційних механізмів, які б стимулювали суб’єктів господарювання нарощувати обсяги та підвищувати ефективність виробництва, оновлювати матеріально-технічну базу. Малі та середні підприємства завдяки гнучкості та чутливості до ринку, здатні розширювати асортимент за незначних капіталовкладень, сприяти зайнятості населення.

Метою курсової роботи є науково-теоретичне та практичне обґрунтування удосконалення оподаткування суб’єктів малого підприємництва як інструмента регулювання їх діяльності, направленого на підвищення ефективності.

Об’єктом дослідження є сучасна практика податкового регулювання діяльності суб’єктів малого підприємництва в умовах трансформації економіки на прикладі підприємства «Ташине».

Предметом дослідження є фінансові відносини, що виникають між державою та суб’єктами малого підприємництва з приводу залучення податкових платежів до бюджету за спрощеною системою.

Методами дослідження є діалектичний підхід до вивчення становлення і розвитку суб’єктів малого підприємництва та їх оподаткування. На підставі діалектичного методу наукового пізнання у роботі проведено аналіз та синтез загальних понять, поєднання історичного і логічного в еволюції оподаткування суб’єктів господарювання, зокрема, малого підприємництва, та їх місця у формуванні доходів бюджету України.

Наукова новизна одержаних результатів. У курсовій роботі проведено комплексний аналіз оподаткування суб’єктів малого підприємництва в умовах кризи за спрощеною системою як інструменту стимулювання та регулювання їх розвитку, а також в роботі використано законодавча база, свіжі статті та журнали.

Курсова робота містить вступ, три розділи, висновки, перелік використаних джерел та додатки. В першому розділу описується теоретична частина роботи,опираючись на законодавчу базу. Другий розділ курсової роботи охоплює практичну частину цієї теми на прикладі підприємства «Ташине». У третьому розділі розглядаються проблеми сучасної спрощеної системи оподаткування та можливі шляхи їх вирішення. Робота виконана на 41 аркуші машинописного тексту, містить 4 таблиці, 2 рисунка, перелік використаних джерел складає 26 штук та 6 додатків.


РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ СПРОЩЕНОЇ СИСТЕМИ ОПОДАТКУВАННЯ

1.1 Сутність спрощеної системи оподаткування та організаційні засади її функціонування

За умов ринкової економіки важлива роль належить малому бізнесу. Його підтримка, у тому числі через систему оподаткування, є одним із способів подолання економічної кризи в економіці. На перших етапах становлення системи оподаткування в Україні малому підприємництву надавались певні пільги. Особливо це стосувалося оподаткування прибутку малих підприємств. Згодом податкові пільги для малого підприємництва практично було ліквідовано, що негативно вплинуло на його розвиток.

З метою реалізації державної політики щодо розвитку й підтримки малого підприємництва, підвищення його ролі в розвитку національної економіки з 1 січня 1999 року внесено зміни в оподаткування суб'єктів малого підприємництва.

Указані зміни пов'язані зі спрощенням системи оподаткування (встановлення єдиного податку), обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва. Такими визнано:

— юридичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, що в них за рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб, а величина виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн. гривень;

— фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, а кількість осіб, які перебувають у трудових відносинах з такою особою, включаючи членів її сім'ї, за рік не перевищує 10 осіб і величина виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не перевищує 500 тис. гривень.

Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на поточний рахунок або в касу за здійснення операцій з продажу.

Суб'єкти підприємницької діяльності — юридичні особи, які перейшли на спрощену систему оподаткування за єдиним податком, не мають права застосовувати інший спосіб розрахунків за відвантажену продукцію, крім готівкового та безготівкового розрахунків грішми.

Для переходу на спрощену систему оподаткування суб'єкт малого підприємництва має подати письмову заяву в орган державної податкової служби за місцем державної реєстрації не пізніше ніж за 15 днів до початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу), за умови сплати всіх установлених податків та зборів за попередній звітний (податковий) період.

Суб'єкти підприємницької діяльності — фізичні особи, мають право вибирати спосіб оподаткування доходів, одержуючи свідоцтво про сплату єдиного податку. Новостворені та зареєстровані в установленому Порядку суб'єкти малого підприємництва, які подали заяву на право застосування спрощеної системи оподаткування, стають суб'єктами вказаної системи оподаткування з того кварталу, в якому здійснено їхню державну реєстрацію.

Суб'єкт малого підприємництва може відмовитися від застосування спрощеної системи і повернутися до загальної системи оподаткування з початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу). Для цього необхідно подати заяву до відповідного органу державної податкової служби за 15 днів до закінчення звітного податкового періоду.

1.2 Особливості переходу на спрощену систему оподаткування

Як відомо, сьогодні поряд із загальною широке розповсюдження набула спрощена система оподаткування. А тому не дивно, що із завершенням року деякі суб’єкти підприємництва, оцінивши показники своєї річної роботи, можуть задуматися про вибір іншого порядку оподаткування діяльності, що провадиться, наприклад, перехід із загальної системи оподаткування на спрощену. Водночас, навпаки, може статися і так, що платник податків, який уже є «спрощенцем», буде вимушений (або вирішить за власним бажанням) покинути лави єдиноподатників, ставши звичайним платником податку на прибуток.

Спрощена система оподаткування, уведена з метою підтримки малого підприємництва, як відомо, надає свої переваги. А тому платники податків, які зберегли за підсумками року невелику чисельність працівників та обсяги виручки (або в яких, припустимо, ці показники знизилися), а отже, потрапляють до числа суб’єктів малого підприємництва, можуть надати перевагу альтернативному способу оподаткування — зокрема, покинути лави платників податку на прибуток і стати єдиноподатниками, перейшовши при цьому із загальної системи оподаткування на спрощену. Головне для такого переходу, щоб підприємством були дотримані єдиноподатні умови, передбачені Указом № 727 (щодо виручки, чисельності, видів діяльності, що провадяться, тощо). Свого часу такі умови-обмеження докладно розглядалися в тематичному номері газети «Податки та бухгалтерський облік», 2005, № 94, присвяченому переходу на єдиний податок.

Отже, зупинимося на деяких важливих моментах такого переходу.

Подання заяви.

Тим, хто має намір перейти (з наступного кварталу) на єдиний податок, необхідно своєчасно повідомити про це податкові органи. Так, для переходу на спрощену систему оподаткування суб’єкту малого підприємництва належить подати письмову заяву (Заяву про видачу Свідоцтва про право сплати єдиного податку за формою, наведеною в додатку до Порядку № 476) до податкового органу за місцем державної реєстрації не пізніше, ніж за 15 днів до початку наступного звітного кварталу. Тому, щоб, наприклад, стати єдиноподатниками з І кварталу 2009 року, таку заяву слід подати не пізніше 16 грудня 2008 року (тобто 16 грудня вважається останнім днем її подання). Хоча перейти на єдиний податок підприємство (при дотриманні, повторимо, єдиноподатних умов перебування) може, звичайно, як з початку року (тобто з першого кварталу року), так і з будь-якого іншого кварталу протягом року. При цьому в заяві юр. особа обов’язково повинна вказати вибрану ставку єдиного податку (6 % або 10 %).

Зауважимо: у ситуації, коли підприємство має філії (без статусу юридичної особи), такі філії окремо від юр. особи перейти на єдиний податок не можуть, оскільки платником єдиного податку згідно з Указом № 727 є суб’єкт підприємницької діяльності — юридична особа. Якщо ж суб’єкт малого підприємництва переходить на спрощену систему оподаткування разом із філіями, то в заяві наводиться також інформація і про філії.

Таким чином, подавши заздалегідь заяву та отримавши потім Свідоцтво єдиноподатника, підприємство з наступного кварталу стає суб’єктом спрощеної системи оподаткування.

Відсутність податкового боргу

Слід мати на увазі: перехід на єдиний податок можливий за умови сплати всіх установлених податків та обов’язкових платежів за попередній звітний (податковий) період, строк сплати яких настав на дату подання заяви (ст. 4 Указу № 727, п. 3 Порядку № 476). Інакше кажучи, перейти на спрощену систему оподаткування може підприємство, яке не має на момент подання заяви податкового боргу. А отже, належить наперед потурбуватися про відсутність такої податкової заборгованості.

Нагадаємо: традиційно під податками та обов’язковими платежами розуміють податки і збори, передбачені Законом України «Про систему оподаткування» від 25.06.91 р. № 1251-ХII (переліки яких, зокрема, наведено в його ст. 14 і 15).

У зв’язку з цим зауважимо, що:

— наявність у платника податку заборгованості за страховими внесками до Пенсійного фонду (як за внесками, які не включено до системи оподаткування і на які тому не поширюється податкове законодавство) не є підставою для відмови в реєстрації суб’єкта малого підприємництва платником єдиного податку (лист ДПАУ від 27.01.2007 р. № 1471/7/15-0417; лист Держкомпідприємництва від 12.10.2005 р. № 8895). Від себе додамо, що це саме справедливо і щодо решти страхових внесків;

— заборгованість зі сплати штрафних санкцій за порушення законодавства про РРО (як така, що не потрапляє до категорії податкової заборгованості) також не може бути підставою для відмови у видачі Свідоцтва платника єдиного податку (лист ДПАУ від 28.03.2007 р. № 2963/6/15-0416).

Перехідні ПДВ - особливості

Як відомо, підприємство може стати єдиноподатником, вибравши при цьому ставку єдиного податку, а тому для підприємства, що зберігає при переході статус платника ПДВ (наприклад, будучи платником ПДВ на загальній системі оподаткування та вибираючи при переході не єдиний податок ставку 6 %), у цьому значенні все залишиться без змін. Єдине, якщо раніше податківці залишали за єдиноподатником право вибору звітного періоду щодо ПДВ, то останнім часом з їх роз’яснень випливає, що єдиноподатники можуть бути виключно квартальними платниками ПДВ, звітуючи при цьому поквартально протягом усього періоду перебування на спрощеній системі оподаткування, навіть у випадку, якщо обсяг оподатковуваних операцій у них перевищить 300 тис. грн.

У зв’язку з цим викликає здивування інша недавня консультація податківців (у журналі «Вісник податкової служби України», 2008, № 36), де знову зазначається про можливість вибору звітного періоду (місяця або кварталу) єдиноподатником. Однак, на нашу думку, її навряд чи поки що можна вважати поверненням податківців до своєї колишньої позиції.

Інша справа, коли ситуація змінюється: наприклад, платник податків, який до цього ПДВ на загальній системі не сплачував, переходить на сплату єдиного податку за ставкою 6 % (а отже, повинен в обов’язковому порядку зареєструватися платником ПДВ) або навпаки, підприємство — платник ПДВ, що перебуває на загальній системі оподаткування, при переході вибирає ставку єдиного податку 10 % (у зв’язку з чим його ПДВ - реєстрація підлягає анулюванню).

У першому випадку при переході на єдиний 6 % податок зареєструватися платником ПДВ потрібно, починаючи з першого числа кварталу переходу на спрощену систему оподаткування (п. 12.2 Положення № 79). Для цього підприємство має подати податковому органу заяву про реєстрацію платником ПДВ (за формою додатка 1 до Положення № 79) не пізніше, ніж за 15 днів до початку кварталу переходу на спрощену систему оподаткування (п.п. «г» п. 13 Положення № 79). Саме такі оновлені строки подання заяви на ПДВ - реєстрацію при переході на єдиний 6 % податок уведено наказом ДПАУ від 01.09.2008 р. № 560, яким унесено зміни до Положення № 79 .

У другому випадку при виборі єдиноподатної ставки 10 % для анулювання ПДВ - реєстрації платнику податків відповідно доведеться подати заяву про анулювання такої реєстрації (за формою додатка 3 до Положення № 79) з доданими до нього Свідоцтвом платника єдиного податку та його копіями (п.п. «в» п. 9.8 Закону про ПДВ, п.п. «в» п. 25 Положення № 79).

При цьому, переходячи на єдиний податок (за ставкою 10 %), потрібно мати на увазі, що:

— підприємство у відповідні строки зобов’язане погасити суму податкових зобов’язань або податкового боргу з ПДВ, що виникли до такого анулювання ПДВ - реєстрації, незалежно від того, залишатиметься воно чи ні зареєстрованим платником ПДВ на дату такого погашення;

— підприємство, що задекларувало в останній ПДВ - декларації бюджетне відшкодування, втрачає право на отримання такого бюджетного відшкодування (п. 9.8 Закону про ПДВ, консультація в газеті «Податковий, банківський, митний КОНСУЛЬТАНТ», 2007, № 18);

— підприємству, в обліку якого на день анулювання ПДВ - реєстрації значаться товарні залишки або основні фонди, щодо яких було відображено податковий кредит, слід визнати умовний продаж таких товарів або основних фондів та нарахувати податкові зобов’язання в періоді анулювання (п. 9.8 Закону про ПДВ). Відповідно, такі податкові зобов’язання увійдуть до ПДВ - декларації останнього звітного періоду. Зауважимо: якщо за товарними залишками та ОФ вхідний податковий кредит не відображався, нараховувати податкові зобов’язання з ПДВ не потрібно.

З 1 липня 2005 року до прийняття Закону України „ Про спрощену систему оподаткування ” норми Указу та розділу ІУ Декрету №13-92 застосовуються з урахуванням особливостей, визначених Законом України від 25.03.2005 № 2505-ІУ „ Про внесення змін до Закону України „ Про Державний бюджет України на 2005 рік ” та деяких інших законодавчих актів України ” (в редакції Закону України від 03.06.2005 № 2642-ІУ), а саме: спрощена система оподаткування, обліку та звітності не поширюється на суб’єктів підприємницької діяльності (СПД), які:

- провадять діяльність у сфері грального бізнесу (в тому числі діяльність, пов’язану із влаштуванням казино, інших гральних місць (домів), гральних автоматів з грошовим або майновим виграшем, проведенням лотерей (у тому числі державних) та розіграшів з видачею грошових виграшів у готівковій або майновій формі), здійснюють обмін іноземної валюти;

- є виробниками підакцизних товарів, здійснюють господарську діяльність, пов’язану з експортом, імпортом та оптовим продажем підакцизних товарів, оптовим та роздрібним продажем підакцизних пально-мастильних матеріалів;

- здійснюють: видобуток та виробництво дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, що підлягають ліцензуванню відповідно до Закону України „ Про ліцензування певних видів господарської діяльності ”.

Перехідні операції

Відразу зазначимо: особливості оподаткування перехідних операцій при зміні системи оподаткування на законодавчому рівні не врегульовано. Тому в цих питаннях більшою мірою доводитися спиратися на роз’яснення податкових органів. Стисло в табличній формі показано про «перехідні» податкові наслідки:

Табл.1.1 «Перехідні операції: податкові наслідки»

Ситуації Система оподаткування
загальна спрощена
податок на прибуток ПДВ ЄП ПДВ
1. Продаж товару
Ситуація 1. Оплату від покупця отримано в період перебування юр. особи на загальній системі оподаткування, а відвантаження товарів відбулося вже після того, як особа перейшла на ЄП Отримання передоплати Відвантаження товару
Із загальної на ЄП 6 % (або 10 %)

+

(виникають ВД)*

+

(ПЗ з ПДВ)

* У цьому випадку через дію п. 5.9 Закону про податок на прибуток вартість товарів фактично так і не збільшить ВВ (оскільки товар буде відвантажено пізніше, уже в період сплати ЄП).
Ситуація 2. Відвантаження товару проведено в період перебування юр. особи на загальній системі оподаткування, а оплата від покупця надійшла на ЄП Відвантаження товарів Отримання оплати
Із загальної на ЄП 6 % (або 10 %)

+

(виникають ВД)*

+

(ПЗ з ПДВ)

* При цьому в періоді відвантаження товарів підприємство зможе фактично збільшити за відвантаженими товарами ВВ через механізм п. 5.9 Закону про податок на прибуток.
2. Придбання товару
Ситуація 3. Товари отримані на загальній системі оподаткування, а сплачені після переходу на ЄП Отримання товарів Перерахування оплати
Із загальної на ЄП 6 %

+

(відображено ВВ)

+

(ПК з ПДВ)

Із загальної на ЄП 10 %

+

(відображено ВВ)

+

(ПК з ПДВ)

+

(ПЗ з ПДВ)*

Ситуація 4. Оплату за товар перераховано на загальній системі оподаткування, а товари отримано на ЄП Перерахування передоплати Отримання товару
Із загальної на ЄП 6 %

+

(відображені ВВ)

+

(ПК з ПДВ)

Із загальної на ЄП 10 %

+

(відображені ВВ)

+

(ПК з ПДВ)

+

(ПК з ПДВ)*

* Оскільки перехід на ЄП за ставкою 10 % супроводжується анулюванням ПДВ - реєстрації, підприємство має дотриматися вимог п. 9.8 Закону про ПДВ, згідно з якими платник податків, що має на день анулювання реєстрації товарні залишки або основні фонди, за якими було відображено податковий кредит, зобов’язаний визнати умовний продаж таких товарів за звичайними цінами та нарахувати податкові зобов’язання з ПДВ за підсумками періоду такого анулювання (в обліку при цьому нарахування ПЗ відобразиться записом Дт 949 — Кт 641).

1.3 Ставки єдиного податку та методика розрахунку

Ставки єдиного податку для суб’єктів малого підприємництва – фізичних осіб встановлюються місцевими радами за місцем їх державної реєстрації у фіксованому розмірі залежно від виду діяльності в межах від 20 до 200 грн. на місяць для самостійного здійснення підприємницької діяльності і не залежать від розміру отриманого чистого доходу (у разі використання платником єдиного податку найманої праці, включаючи членів їх сімей, розмір єдиного податку для таких платників збільшується на 50 відсотків за кожну особу).

Якщо фізична особа – суб’єкт малого підприємництва здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких встановлено різні ставки єдиного податку, вона придбаває одне Свідоцтво і сплачує єдиний податок за більшою ставкою за цими видами діяльності, встановленою місцевою радою за місцем її державної реєстрації як суб’єкта підприємницької діяльності незалежно від того, здійснює вона підприємницьку діяльність на всій території України чи лише за місцем державної реєстрації.

Чинним законодавством пільги для фізичних осіб - підприємців платників єдиного податку не передбачені.

Облік доходів і витрат.

Для платника єдиного податку – фізичної особи порядок ведення Книги обліку, доходів і витрат затверджено наказом ДПА України від 29.10.99р. №599 “ Про затвердження Свідоцтва про сплату єдиного податку та Порядку його видачі ”, зареєстрованим у Мінюсті 2.11.99. за № 752/4045 (далі – Порядок № 599).

Відповідно до цього Порядку для визначення результатів власної підприємницької діяльності на підставі хронологічного відображення здійснених господарських і фінансових операцій платник єдиного податку веде Книгу обліку доходів і витрат згідно з додатком 10 до Інструкції про прибутковий податок з громадян затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.93 № 12. При цьому обов’язковому заповненню підлягають графи “Період обліку (день, тиждень, місяць, рік)”, “Витрати на виробництво продукції”, “Сума виручки (доходу)”, “Чистий дохід”.

У графі “ Сума виручки (доходу)” відображається фактично отримана сума виручки.

У графі “ Витрати на виробництво продукції ” відображаються документально підтверджені витрати, безпосередньо пов’язані з одержанням доходу, на підставі первинних документів про здійснення витрат.

Визначення обсягу виручки єдиного податку фізичної особи підприємця від здійснення діяльності за договором комісії (доручення).

Згідно Указу Президента України від 28 червня 1999 р. №746/99 “ Про внесення змін до Указу Президента України від 3 липня 1998 р. №727 “ Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб‘єктів малого підприємництва” (далі – Указ) фізична особа – платник єдиного податку сплачує єдиний податок у фіксованому розмірі, який встановлюється місцевими радами за місцем державної реєстрації цього платника залежно від виду діяльності в межах від 20 до 200 грн. на місяць і розмір єдиного податку не залежить від результатів підприємницької діяльності (доходу чи збитків) при умові, що обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не перевищує 500 тис. грн. на календарний рік.

Указом (абзац 5 стаття 1) встановлено, що виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб‘єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Відповідно до статті №1011 Цивільного кодексу за договором комісії одна сторона (комісіонер - особа, яка вчиняє угоди або інші юридичні дії від свого імені, але за рахунок комітента) зобов‘язана за дорученням іншої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів. Договір комісії відноситься до числа договорів про надання нематеріальних посередницьких послуг, головним чином при здійсненні торгових операцій.

Тобто, комісіонер діє від свого імені, а отже, приймає на себе всі права та обов‘язки за договорами, що укладаються з третіми особами, та несе за них відповідальність.

Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств” (п.31 стаття 1) визначено, що продаж товарів – будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Сума, фактично отримана суб‘єктом підприємницької діяльності – платником єдиного податку на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операції з продажу комісійного товару, вважається виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), і згідно положення Указу, не повинна перевищувати протягом календарного року 500 тис. грн.

Ставки єдиного податку для суб‘єктів малого підприємництва – фізичних осіб встановлюються місцевими радами залежно від виду діяльності, є фіксованими і не залежать від розміру виручки фізичної особи – платника єдиного податку в межах дозволеного Указом її обсягу – 500 тис. грн.

Річний обсяг виручки (500 тис. грн.) підприємця є лише критерієм визначення можливості фізичної особи - СГД перебувати на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності.

У разі порушення вимог, установлених статтею 1 Указу, такий підприємець, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу), повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності.

У разі перевищення обсяг виручки, платник єдиного податку повинен подати до податкового органу за місцем реєстрації податкову декларацію та сплатити відповідну суму податку в порядку, встановленому Декретом Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26 грудня 1992 р. №13-92, який діє в частині оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю. Відповідні роз‘яснення з цього питання надано Міністерством юстиції листом від 15.08.2007р. №20-9-7599 (9.3).

Суб‘єкти малого підприємництва несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність подання розрахунків та сплати сум єдиного податку згідно із законодавством України (пункт 5 Указу).

Особливості оподаткування окремих видів доходів фізичних осіб.

Доходи отримані фізичними особами-підприємцями платниками єдиного податку з порушенням норм Указу Президента України від 28 червня 1999 р. №746/99 “Про внесення змін до Указу Президента України від 3 липня 1998 р. №727 “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб‘єктів малого підприємництва” підлягають оподаткуванню відповідно до Закону України від 22.05.2003 р. N 889 "Про податок з доходів фізичних осіб".

Порядок складання та подання звітності.

Протягом року для платника єдиного податку встановлюються звітні періоди, що дорівнюють кварталу. Після закінчення звітного періоду (кварталу) протягом 5 днів платник єдиного податку подає до органу державної податкової служби за місцем своєї державної реєстрації звіт, в якому зазначає обсяг виручки від реалізації товарів, продукції (робіт, послуг) за звітний квартал наростаючим підсумком з початку терміну дії Свідоцтва, суму фактично сплаченого єдиного податку, фактичну чисельність працівників та види підприємницької діяльності, які він здійснював у звітному кварталі. Звіт може бути поданий особисто платником або надісланий поштою.

Згідно із положеннями Порядку видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого наказом ДПА України від 29.10.99р. №599, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 02.11.99р. за №752/4045, для одержання Свідоцтва про сплату єдиного податку, фізична особа – суб’єкт підприємницької діяльності подає до податкового органу за місцем державної реєстрації письмову заяву, в якій зазначає вид (види) діяльності, якими передбачає займатись, оскільки саме від виду (видів) діяльності залежить розмір єдиного податку.

Доходи громадян підлягають оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб на загальних підставах, за ставками та у порядку, встановленими Законом за винятком доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (робіт, послуг) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, оподаткування яких здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань.

Порядок оподаткування суб’єктів малого підприємництва (СМП) регулюється Указом № 727 та нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання, порядок ведення спрощеного обліку та звітності СМП затверджується Мiнфiном (ст. 6 Указу № 727). Зважаючи на це, спочатку кілька слів про загальні вимоги.

Згідно зі статтею 11 Закону № 2063 для СМП може застосовуватися в порядку, встановленому законодавством України, спрощена система оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності, яка передбачає:

- заміну сплати встановлених законодавством податків i зборів (обов'язкових платежів) сплатою єдиного податку;

- застосування спрощеної форми бухгалтерського обліку та звітності.

Наразі спрощена система оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності (далі - спрощена система бухгалтерського обліку та звітності) може застосовуватися поряд із загальною системою оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності, передбаченою законодавством, - на вибір СМП.

СПД, яким відповідно до законодавства надано дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів i витрат, дотримуються вимог, встановлених законодавством про спрощену систему обліку i звітності

Зважаючи на наведене, можна зробити висновок, що всі юридичні особи, які підпадають під визначення СМП, мають право обрати спрощену форму бухгалтерського обліку та звітності.

Це стосується не тільки тих юридичних осіб - СМП, які обрали загальну систему оподаткування (платники податку на прибуток підприємства), а й тих, які перейшли на спрощену систему оподаткування згідно з Указом № 727 та сплачують єдиний податок.

СПД, яким відповідно до законодавства надано дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів i витрат, ведуть бухгалтерський облік i подають фінансову звітність у порядку, встановленому законодавством про спрощену систему обліку i звітності (п. 3 ст. 2 Закону № 996). Цей дозвіл СМП надано Законом № 2063 та Указом № 727, про що йшлося вище. Далі розглянемо законодавство про спрощену систему бухгалтерського обліку i звітності.

По-перше, зміст i форму фінансового звиту СМП у складі Балансу (форма № 1-м) i Звіту про фінансові результати (форма № 2-м) та порядок заповнення його статей установлено П(С)БО 25 (показники цього звиту наводяться в тисячах гривень з одним десятковим знаком). Цей нормативний акт застосовують СМП, визнані такими відповідно до чинного законодавства, i представництва іноземних суб’єктів господарської діяльності. Крім того, норми П(С)БО 25 поширюються на підприємства, які за результатами діяльності за минулий рік визнаються СМП. Якщо такі, а також новостворені підприємства за результатами діяльності за I квартал або I пiврiччя поточного (звітного) року не можуть бути визнані СМП відповідно до чинного законодавства, то вони складають фінансовий звіт за цей i подальші періоди поточного (звітного) року згідно з П(С)БО 1-5. Ті ж підприємства, які не будуть визнані СМП за результатами діяльності за 9 місяців поточного (звітного) року, можуть складати фінансовий звіт за 9 місяців i звітний рік із застосуванням П(С)БО 25.

По-друге, Наказом № 186 затверджено План рахунків бухгалтерського обліку активів, капталу, зобов'язань i господарських операцій суб’єктів малого підприємництва (далі - спрощений План рахунків). Як зазначено в пункті 2 Наказу № 186, спрощений План рахунків можуть застосовувати, зокрема, СПД - юр. особи, які відповідно до чинного законодавства визнані СМП (у разі складання ними фінансової звітності із застосуванням П(С)БО 25). При цьому слід врахувати, що:

- облік та узагальнення інформації про позабалансові активи i зобов'язання підприємства здійснюють з використанням позабалансових рахунків класу <0> Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капталу, зобов'язань i господарських операцій підприємств i організацій, затвердженого Наказом № 291 (далі - План рахунків);

- записи на рахунках бухгалтерського обліку спрощеного Плану рахунків i на позабалансових рахунках для узагальнення інформації про наявність i рух активів, капталу, зобов'язань, про доходи i витрати, факти фінансово-господарської діяльності здійснюються відповідно до інструкції № 291;

- з метою забезпечення необхідної деталізації та аналітичності облiково-економiчної інформації підприємства вводять до спрощеного Плану рахунків субрахунки (виходячи з призначення рахунків, потреб управління підприємством, використання назв рахунків i субрахунків Плану рахунків).

По-третє, згідно з пунктом 15 Метод. рекомендацій № 422 спрощена форма бухгалтерського обліку передбачає узагальнення інформації про господарські операції у регістрах бухгалтерського обліку, затверджених Наказом № 422 (відомості та оборотно-сальдова відомість), які використовують малі підприємства. Зазначимо, що:

- господарські операції відображаються в регістрах за той звітний період, у якому вони відбулися, а інформація про них з регістрів бухгалтерського обліку використовується для складання фінансової звітності, інвентаризаційної та аналітичної роботи;

- регістри складаються щомісяця та підписуються головним бухгалтером або особою, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку.

Пiдсумковi записи з відомостей переносяться до оборотно-сальдової відомості для узагальнення даних регістрів бухгалтерського обліку за кожним рахунком бухгалтерського обліку. Оборотно-сальдова відомість складається щомісяця i використовується для записів даних за дебетом i кредитом кожного рахунку окремо. Її заповнюють, переносячи кредитові обороти із регістрів бухгалтерського обліку в дебет вiдповiдних рахунків.

Малі підприємства можуть здійснювати узагальнення інформації про господарські операції i за простою формою бухгалтерського обліку. Згідно з Метод. рекомендаціями № 422 це стосується малих підприємств з незначним документообігом (кiлькiстю господарських операцій), які виконують не матеріаломісткі роботи i послуги. Ця форма обліку передбачає використання Журналу обліку господарських операцій (додаток 1 до Наказу № 422), при потребі - вкладних аркушів до цього Журналу (додаток 2 до Наказу № 422) та відомості 3-м (додаток 5 до Наказу № 422), що має два роздули:

I. Облік розрахунків з дебіторами i кредиторами, за податками i платежами, облік довгострокових зобов'язань i доходів майбутніх перiодiв (за рахунками 37, 55, 64, 68 i 69);

II. Облік розрахунків з оплати праці (рахунок 66).

У Журналі обліку господарських операцій, який ведеться помісячно, записи здійснюють на пiдставi первинних та зведених облікових документів, відомостей нарахування заробітної плати i амортизації тощо з відображенням суми операції на рахунках бухгалтерського обліку. Пiдсумковi дані визначають підрахунком суми оборотів за дебетом i кредитом усіх рахунків бухгалтерського обліку i виведенням сальдо на кінець місяця.


РОЗДІЛ ІІ. РОЗРАХУНОК ПОДАТКУ ПРИ СПРОЩЕНОЇ СИСТЕМІ ОПОДАТКУВАННЯ НА ПРИКЛАДІ ПІДПРИЄМСТВА ТАШИНЕ

1. Характеристика підприємства як об’єкта дослідження

КП «Ташине» є юридичною особою, яка знаходиться в Березанському районі за адресою: вул. Суворова, 57 та займається торгівлею продовольчими товарами (в тому числі алкогольні напої). Середньооблікова кількість працівників складає 5 чоловік, при цьому обсяг виручки від реалізації продукції за рік складає 138 000,00 гривень (тобто не перевищує 1 000 000 гривень ). Кооперативне підприємство «Ташине» самостійно вирішило перейти на спрощену систему оподаткування та обрало ставку 10% суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), яка дозволяє не сплачувати додатково ПДВ.

Для переходу на спрощену систему оподаткування, суб’єкт малого підприємництва, як КП «Ташине», повинні подати письмову заяву до органу державної податкової служби по місцю державної реєстрації. Юридична особа обов’язково вказує в цій заяві:

- до якої державної податкової інспекції адресується;

- в якому районі знаходиться підприємство, вид діяльності;

- повна назва або прізвище, ім’я та по батькові;

- адреса підприємства, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ;

- рік сплати єдиного податку та обрана ставка;

- відомості про розрахункові (поточні) рахунки;

- середньооблікова чисельність працівників;

- обсяг виручки від реалізації продукції;

- номер, дата та назва свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ(якщо є);

- особи, що співпрацюють з особою(фізичною) та їх ідентифікаційні номери з державного реєстру фізичних осіб – платників податків.

Рішення про перехід на спрощену систему оподаткування обліку та звітності може бути прийнято не більш ніж один раз за календарний рік. Орган державної податкової служби забов’язан протягом 10 робочих днів видати безплатно свідоцтво уплати єдиного податку або надати письмову мотивуючу відмову. Це свідоцтво не може бути передано іншим юридичним особам. Таке свідоцтво видається строком на один рік та реєструється в журналі обліку видачі свідоцтв в державній податковій службі.

2.2 Фіксована ставка єдиного податку для фізичних осіб

Фізична особа, яка здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, а кількість осіб, які перебувають у трудових відносинах з такою особою, включаючи членів її сім'ї, за рік не перевищує 10 осіб і величина виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не перевищує 500 тис. гривень.

Ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше ніж 20 грн. та більше ніж 200 грн. на місяць.

У разі, коли підприємець здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких встановлено різні ставки єдиного податку, необхідне одне свідоцтво, а єдиний податок сплачується за більшою ставкою, ніж для одного виду діяльності, відповідно до розмірів, встановлених місцевою радою за місцем державної реєстрації такого підприємця.

Суб'єкт підприємницької діяльності – фізична особа, що сплачує єдиний податок, звільняється від обов'язку нарахування, відрахування і перерахування в державні цільові фонди зборів, зв'язаних із виплатою заробітної плати працівникам, що знаходяться з ним у трудових відносинах, включаючи членів його родини.

При цьому суб'єкт малого підприємництва, який обрав спосіб оподаткування за єдиним податком, звільняється від сплати таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів):

- податку на прибуток підприємств;

- податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності);

- плати (податку) за землю;

- збору на спеціальне використання природних ресурсів;

- збору до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення;

- збору до Державного інноваційного фонду;

- збору на обов'язкове соціальне страхування;

- відрахувань та зборів на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування України;

- комунального податку;

- податку на промисел;

- збору на відрахування до Пенсійного фонду України;

- збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг; - внесків до Фонду України соціального захисту інвалідів.

Якщо платник єдиного податку займається підприємницькою діяльністю з використанням найманої праці або за участю у підприємницькій діяльності членів його сім'ї, розмір єдиного податку збільшується на 50% за кожну особу.

Протягом терміну дії свідоцтва про сплату єдиного податку місцева рада може збільшити або зменшити ставки єдиного податку за видами підприємницької діяльності. При цьому перерахунок не здійснюється.

Тобто коли під час реєстрації в ДПІ було нараховано єдиний податок у розмірі 60 грн., а через певний час його було змінено, то підприємець сплачує той розмір єдиного податку, який було нараховано при реєстрації.

Доходи, одержані платником єдиного податку, не включаються до складу його сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року.

До складу виручки не включаються:

а) кошти, одержані суб’єктом підприємницької діяльності на поворотній основі у вигляді кредитів, поворотної фінансової допомоги, а також внутрішні розрахунки між структурними підрозділами платників податку;

б) кошти, які повернені суб’єкту підприємницької діяльності, або суб’єктом підприємницької діяльності замовнику або покупцю за продукцію (товари, роботи, послуги);

в) кошти, одержані як відшкодування податку на додану вартість;

г)суми податку на додану вартість, сплачені платником єдиного податку у разі, якщо він зареєструвався платником податку на додану вартість в установленому законом порядку;

д) кошти цільового призначення, отримані від фондів соціального страхування.

Розглянемо підприємця, що здійснює вид господарської діяльності, як роздрібна торгівля продовольчими товарами. Кількість найманих працівників складає 7 чоловік, а його виручка від реалізації продукції склала 450 тис. грн..

За рішенням місцевої районної ради для даної фізичної особи, яка займається роздрібною торгівлею продовольчими товарами встановлено ставку єдиного податку на місяць у розмірі 180 грн.

Платник єдиного податку використовуючи працю найманих працівників повинен сплачувати щомісяця додатково за кожну найману особу 50 % від 180 грн.

180 · 0,5 = 90 (грн.) – сплачує підприємець за одну найману людину.

90 · 7 = 630 (грн.) – за сім найманих працівників.

630 + 180 = 810 (грн.) – за всіх найманих працівників включаючи ставку єдиного податку.

Для платника єдиного податку — фізичної особи встановлюються звітні періоди, що дорівнюють кварталу. Протягом п'яти днів після закінчення звітного періоду (кварталу) платник подає до податкового органу звіт встановленої форми, в якому, зокрема, зазначається:

• види підприємницької діяльності, які здійснювалися протягом звітного кварталу;

• фактична чисельність працівників у звітному кварталі;

• сума фактично сплаченого єдиного податку у звітному кварталі;

• обсяг виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) за звітний квартал наростаючим підсумком з початку терміну дії Свідоцтва про сплату єдиного податку в календарному році.

Суб'єкти підприємницької діяльності – фізичні особи перераховують суми єдиного податку на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.

Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах:

- до місцевого бюджету - 43%;

- до Пенсійного фонду України - 42%;

- на обов'язкове соціальне страхування - 15% (у тому числі до Державного фонду сприяння зайнятості населення – 4 % ;) для відшкодування витрат, які здійснюються відповідно до законодавства у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, а також витрати, зумовлених народженням та похованням.

Тобто фізична особа яка є платником єдиного податку (підприємець) сплачуючи єдиний податок у розмірі 810 грн., сплачує :

810 · 0,43 = 348 грн. 30 коп. – до місцевого бюджету;

810 · 0,42 = 340 грн. 20 коп. – до Пенсійного фонду;

810 · 0,15 = 121 грн. 50 коп. – на обов’язкове соціальне страхування, з них:

810 · 0,04 = 32 грн. 40 коп. – до фонду зайнятості населення;

Всього до сплати: 810 гривень

2.3 Спрощена система оподаткування для юридичних осіб

За результатами господарської діяльності за звітний (податковий) період (квартал) суб’єкт малого підприємництва подає до органу державної служби Книгу обліку доходів та витрат до 20 числа визначеного місяця, а також платіжне доручення на сплату єдиного податку за звітний період з відміткою банку про нарахування грошових коштів.

В Книзі обліку доходів та витрат юридична особа здійснює записи про операції на підставі первинних документів у хронологічної послідовності, які були здійснені у звітному (податковому) періоді. В цій Книзі вказується:

- роки застосування спрощеної системи;

- ідентифікаційний номер підприємства;

- назва юридичної особи,адреса та телефон;

- номера розрахункових та поточних рахунків,що відкриті в установах банків;

В табличці:

І колонка – номер запису;

ІІ колонка – дата та номер банківського або касового документа;

ІІІ колонка – «Сума виручки від реалізації продукції», де відображається сума доходів, отриманих від продажу продукції;

IV колонка – «Виручка від реалізації основних фондів» відображується різниця між сумою отриманих від реалізації цих основних фондів та остаточною вартістю на момент продажу;

V колонка – «Позареалізаційні доходи та виручка від іншої реалізації» відображення суми, яка фактично отримана суб’єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок та в касу від інших операцій;

VІ колонка – «Загальна сума виручки та позареалізаційних доходів» відображення всіх надходжень, які були перераховані на розрахунковий рахунок чи в касу суб’єктом малого підприємництва від продажу продукції;

VІІ колонка – «Загальна сума витрат, здійснених у зв’язку з веденням господарської діяльності» відображається фактична сума витрат, проведеного з розрахункового рахунку або з каси.

Колонки ІІІ, ІV, V, VІ не входять у склад виручки (доходу) суми акцизного мита. Книга обліку доходів та витрат повинна бути прошнурована та мати пронумеровані сторінки. На останній сторінці вказується кількість сторінок в Книзі, запис про це завіряється підписом керівника, печаткою юридичної особи та печаткою органу податкової служби, де зареєстроване підприємство.

Також кожного місяця підприємство оформлює платіжне доручення, в якому вказується:

- номер платіжного доручення;

- дату складання;

- код та назва платника й одержувача;

- інформацію про банк платника й одержувача;

- сума платежу;

- призначення платежу та за який місяць сплачується;

- підписи та печатка юридичної особи.

У серпні місяці товарооборот в КП «Ташине» склав 16 000 гривень, тому сплатити необхідно 10% від цього товарообороту, тобто: 16 000 · 0,1 = 1 600 (грн.)

Оскільки КП «Ташине» сплачує 10% замість не 6%, то ПДВ не включається до сплати.

Розрахунок сплати єдиного податку за квартал здійснюється шляхом складання товарообороту за 3 місяці та з цієї суми сплачуємо 10%. На прикладі КП «Ташине»:

Місяць Товарооборот
Липень 15 000 гривень
Серпень 16 000 гривень
Вересень 15 853 гривень

Всього товарооборот за ІІІ квартал 2009 року склав 46 853 гривні, тому КП «Ташине» повинно сплатити 10% від цієї суми, тобто:

46 853 · 0,1 = 4 685 гривень 30 копійок.

Для сплати єдиного податку також необхідно заповнити «Розрахунок сплати єдиного податку суб’єктом малого підприємництва – юридичною особою», це бланк на якому кожна юридична особа заповнює всі необхідні данні та показники стосовно свого підприємства:

Період за який сплачує податок особа;

Повна назва платника податку;

Ідентифікаційний код за ЄДРПОУ;

Місце знаходження платника податку;

Електронна адреса;

Код виду економічної діяльності;

Поштовий індекс, телефон та факс;

До якої державної податкової інспекції подається(район);

Середньооблікова чисельність працівників(по кварталам);

Виручка від реалізації(по кварталам);

Ставку єдиного податку та його сума;

Податкові зобов’язання до сплати;

Сума самостійно виявлених помилок та сума штрафу(якщо є);

Дата подання, печать та підписи.

В КП «Ташине» виручка від реалізації склала:


І квартал ІІ квартал ІІІ квартал ІV квартал Наростаючий підсумок
37 501 48 500 46 853 132 854

Сума єдиного податку за ставкою 10%:

І квартал ІІ квартал ІІІ квартал ІV квартал Наростаючий підсумок
3 7501 4 850 4 685 13 285

Враховуючи що помилок ні яких не виявлено та немає внесків,нарахованих на суму дивідендів,то саме ця сума (13 285 гривень) і має бути сплаченою підприємством.

Звіт по єдиному податку надається особисто платником або надсилається поштою до органу державної податкової служби за місцем реєстрації.

СПД (юридичні та фізичні особи) сплачують єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Держказначейства, які перераховують отримані кошти у таких обсягах від юридичних осіб:

— 43,0 % до місцевого бюджету України;

— 42 % до Пенсійного фонду України;

— 15 % на обов'язкове соціальне страхування (в т. ч. 4 % до Державного фонду сприяння зайнятості населення).

Тобто КП «Ташине» повинно сплатити у серпні:

1 600 · 0,43 = 688 (грн.) – до місцевого бюджету;

1 600 · 0,42 = 672 (грн.) – до Пенсійного фонду;

1 600 · 0,15 = 240 (грн.) – на соціальне страхування з них:

1 600 · 0,04 = 64 (грн.) – до фонду зайнятості.

Всього до сплати: 1 600 гривень.

Крім всіх вище перерахованих документів також підприємство сплачує «Прибутковий касовий ордер», де мають бути вказані:

Назва;

ідентифікаційний код підприємства;

номер ордеру;

рахунок;

сума;

додатки;

від кого прийнято;

підстава;

дата;

підписи бухгалтера та касира.


РОЗДІЛ ІІІ.ПРОБЛЕМИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

3.1 Переваги та недоліки використання спрощеної системи оподаткування

У разі ухвалення Верховною Радою України законопроекту "Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого бізнесу" відбудеться триразове збільшення ставок єдиного податку для фізичних осіб - підприємців. Так вважають члени Українського союзу промисловців і підприємців, а також учасники Антикризової ради громадських об'єднань, які зібралися сьогодні у Києві для спільного розширеного засідання, передає кореспондент.

Учасники засідання звернулися до громадськості зі спеціальною заявою. У ній зокрема, ідеться: "У момент загострення економічної кризи і невизначеності перспектив подальшого розвитку ситуації, всі зусилля держави повинні бути спрямовані на недопущення охолодження економіки, підтримку її реального сектора. Але замість цього центральна і місцева влада у дві руки з дивовижною наполегливістю і недалекоглядністю підсилюють фіскальний тиск на підприємництво, роблять все можливе, щоб вичавити останні соки з ослабленого бізнесу".

Таким тиском, на думку учасників сьогоднішнього засідання, служать проекти законів "Про ставки акцизного збору на тютюнові вироби", "Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого бізнесу". Ухвалення першого документа приведе до скорочення об'ємів виробництва у більше ніж у двічі, згортанню інвестиційних програм, масовому звільненню працівників. Аналогічні наслідки, до речі, можливі й у разі ухвалення законів про зміну акцизів на алкогольні напої, нафтопродукти, у разі перегляду положень про місцеві податки і збори, а також деяких інших видів податків. Наприклад, збільшення ставок оподаткування на землю в 3-12 разів, як передбачається вже внесеним до парламенту відповідним законопроектом, помітно ударить по великих підприємствах, що займають велику територію. На межі зупинки опиняться сотні заводів.

Питання реформи єдиного податку також викликають стурбованість. Як випливає із заяви членів УСПП і Антикризової ради громадських об'єднань, зміна підходів до визначення єдиного податку в контексті загального удосконалення системи оподаткування, безперечно, актуальна. "Але в умовах фінансово-економічної кризи такі "новації" матимуть тільки негативні наслідки і призведуть до тінізації підприємницької діяльності, розширять можливості для зловживань".

З 1998 року в парламенті перебуває на розгляді проект Закону України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва”. Запропонована в ньому модель спрощеної системи оподаткування фактично інтегрує три режими оподаткування малого підприємництва: фіксований податок, єдиний податок та спеціальний патент. При цьому, широко враховується досвід застосування всіх зазначених режимів й виправляються недоліки, виявлені під час їх застосуванні. В законопроекті дотримується рівність організаційно-правових форм, підтримується послідовність можливого переходу від одного до іншого рівня системи з відповідним поступовим зростанням обсягів обліку.

Пропонується дві форми спрощеного оподаткування: патентна та відсоткова. Загалом, всю систему умовно можна поділити на три рівні, кожному з яких відповідає певний суб’єкт спрощеної системи і застосовується одна з двох її форм.

Перший рівень - це найдрібніші суб’єкти підприємницької діяльності - самозайняті фізичні особи, що не використовують працю найманих працівників та здійснюють діяльність в сфері торгівлі або надання платних послуг населенню, тобто працюють на кінцевого споживача. Це практично те підприємництво, що перебуває ще на початковою етапі і є, по суті, боротьбою з бідністю. До таких суб’єктів ставляться найменші вимоги й тут фактично відсутній облік. Їм пропонується застосовувати патентну форму, тобто вони мають щомісячно сплачувати фіксовану суму, яка встановлюється місцевою радою в межах від 0,2 до 1,5 мінімальних заробітних плат.

Другий рівень - це суб’єкти малого підприємництва (як фізичні так і юридичні особи), обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) яких не перевищує межі 10000 мінімальних зарплат. Вони також працюють на кінцевого споживача (торгівля, громадське харчування, громадські послуги). Їхня діяльність пов’язана з готівкою, облік та контроль за обліком якої є обтяжливим і неефективним. Тому їм також пропонується патентна форма, тобто сплата фіксованих сум, визначених місцевою радою за місцем розташування точки торгівлі або надання послуг. Такий варіант зберігає мотивацію до легалізації, яку проголошує ДПАУ, та мотивацію місцевих органів влади до створення на підпорядкованій їм території сприятливих умов для діяльності таких суб’єктів підприємництва. При цьому, до них має бути застосовано досить простий облік (лише підсумок за день), який підтверджує відповідність суб’єкта критеріям обсягу реалізації.

Третій рівень - це суб’єкти малого підприємництва (як фізичні, так і юридичні особи), обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) яких не перевищує межі 20000 мінімальних зарплат. Для таких суб’єктів пропонується застосувати більш гнучку - відсоткову форму спрощеної системи, в якій за базу оподаткування береться обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Отже, вимоги щодо обліку реалізації зростають.

Запропонована в законопроекті спрощена система оподаткування для суб’єктів малого підприємництва забезпечує “вертикальну” рівність оподаткування, тобто ті умови, за яких рівень податкового навантаження чітко відповідатиме можливостям сплатити податки. Проект Закону України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” було розроблено з метою законодавчого врегулювання питань застосування спрощеної системи оподаткування, які сьогодні регулюються нормами Указу Президента України від 03.07.98 р. № 727 “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” (із змінами та доповненнями) .

3.2 Пропозиції щодо вдосконалення спрощеної системи оподаткування

Простота та прозорість правил оподаткування, процедур обліку та контролю, їхня доступність для людей без фахових знань у бухгалтерії дали змогу багатьом українцям відчути можливості особистої економічної незалежності й досягти певного рівня самозабезпечення.

Слід відзначити, що з кожним роком спостерігається тенденція до зростання основних показників діяльності суб’єктів спрощеної системи оподаткування, що позитивно позначається на динаміці надходжень до бюджету.

Сьогодні понад 40% від загальної кількості суб’єктів малого підприємництва обрали спрощену систему. З 1999 до 2007 року кількість платників єдиного податку збільшилась майже в 12 разів, а надходження до бюджету від його сплати зросли в 14 разів. Суб’єкти підприємництва-спрощенці забезпечують роботою 1,5 млн. громадян.

Проте, за час існування цієї системи оподаткування в Україні відбулися значні зміни в законодавстві та економіці. Верховна Рада прийняла низку законів, норми яких внесли суттєві зміни в порядок сплати спрощенцями внесків на загальнообов’язкове пенсійне страхування, створили проблему подвійного оподаткування та відчутне фінансове навантаження, особливо на фізичних осіб-підприємців.

Тим часом, норми Указу Президента від 1998 року не змінювалися. Зокрема, протягом десяти років граничний обсяг доходу від реалізації продукції та розміри ставок єдиного податку не змінювалися, незважаючи на те що в економіці країни постійно відбувається зростання таких показників, як індекс інфляції, мінімальна заробітна плата, споживчі ціни тощо.

Так, середній рівень індексу інфляції за період з січня 1998 до січня 2008 року сягнув 112,95%. У 1998 році мінімальна заробітна плата була на рівні 45 грн. На початок 2008 року вона становить 515 грн., тобто збільшилась в 11,4 рази. Законодавством України передбачено й подальше зростання мінімальної заробітної плати (тільки протягом 2008 року вона зросте з 515 до 605 грн.).

Отже, встановлений у 1998 році Указом Президента України граничний обсяг виручки від реалізації та розміри ставок єдиного податку на сьогодні є економічно невиправданими.

Безумовно, неприпустимим є те, що спрощена система оподаткування, яка мала на меті підтримку самозайнятого населення та підприємців-початківців, використовується великим та середнім бізнесом для зменшення своїх податкових зобов’язань.

Але не варто забувати про те, що в основі зловживань спрощеною системою оподаткування лежить складність та обтяжливість загальної системи. Це спонукає окремих суб’єктів господарювання шукати шляхи зменшення сум податкових зобов’язань. Високе фінансове навантаження на підприємців (податки, соціальні й пенсійні внески, збори тощо) призводить до низьких темпів зростання їхньої діяльності, тінізації економічних процесів, зниження конкурентоспроможності як на внутрішніх, так і зовнішніх ринках. Нарікати слід в першу чергу не на „мінімізаторів”, а на громіздку та фіскально-орієнтовану систему оподаткування.

Тому викликає занепокоєння позиція деяких органів виконавчої влади щодо ліквідації спрощеної системи оподаткування або застосування її лише до самозайнятих осіб (без найманих працівників). Такий підхід був би доречним лише для окремих видів діяльності для запобігання мінімізації чи ухиленню від сплати податків. І при цьому не слід забувати, що при застосуванні загальної системи оподаткування подібні схеми уникнення оподаткування можуть виникнути ще з більшою вірогідністю і в набагато більших масштабах.

На основі аналізу практики застосування спрощеної системи оподаткування Держкомпідприємництво розробило стратегічні напрями її реформування, виходячи з наступних принципів: запобігання зловживанням спрощеною системою оподаткування з метою мінімізації сплати податків великим бізнесом; ведення з єдиного податку деяких видів діяльності, які є високорентабельними або доходи від яких є пасивними.

На сьогодні спрощена система оподаткування не застосовується до виробників імпортерів та експортерів підакцизних товарів та торгівців ними, виробників паливно-мастильних матеріалів, представників грального бізнесу, підприємців, зайнятих у сфері обміну валют тощо.

Варто також обмежити застосування єдиного податку й для суб’єктів підприємницької діяльності, які займаються наданням в оренду земельних ділянок, житлових та нежитлових приміщень або їх частин, загальна площа яких перевищує 150 кв. метрів, видобутком та реалізацією корисних копалин (крім корисних копалин місцевого значення), фінансовими послугами, послугами в сфері страхування, аудиторською та рекламною діяльністю, оптовим продажем, у тому числі й через мережу Інтернет, перепродажем антикваріату, проведенням торгів та аукціонів тощо.

Недоцільно застосувати спрощену систему й до суб’єктів господарювання, які працюють виключно за кордоном. При цьому слід зберегти діючі норми щодо зовнішньоекономічних операцій (ввезення продукції або її вивезення з митної території України), коли незалежно від обраного способу оподаткування всі суб’єкти господарювання сплачують податки й обов’язкові платежі на загальних умовах.

Запровадження обов’язкового обліку доходів та витрат підприємців та автоматичне визначення базою оподаткування доходу, а не обсягу виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) уможливить ухилення від сплати податків.

Актуальним є й встановлення відповідальності суб’єктів-спрощенців у разі перевищення ними визначеного граничного обсягу доходу шляхом запровадження відсоткових ставок для оподаткування суми такого перевищення. Ця норма повинна стосуватися як фізичних, так і юридичних осіб.

Динаміка інфляційних процесів у національній економіці та зростання доходів найманих працівників актуалізують питання перегляду показників граничного обсягу від реалізації продукції (доходу) та розміри ставок єдиного податку.

Так граничний обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) варто збільшити для фізичних осіб з 500 тис. до 1 млн. грн., а для юридичних – з 1 до 3 млн. грн.

Розміри ставок єдиного податку для фізичних осіб доцільно встановити в межах від 60 до 300 грн. А для юридичних осіб, у зв’язку зі збільшенням навантаження в частині сплати пенсійних та страхових платежів, зменшити існуючий розмір ставок до 3 та 5%.

Для фізичних осіб також логічно було б передбачити, що в разі перевищення обсягу доходу в розмірі 300 тис. грн., підприємець має сплачувати один відсоток із суми перевищення. Це дозволить встановити соціальну справедливість у частині сплати податків.

Для уникнення спекуляцій навколо спрощеної системи оподаткування та вирішення проблемних питань Держкомпідприємництво вважає за необхідне прийняти найближчим часом закон про спрощену систему оподаткування.

У подальшому цей документ повинен стати окремою главою Податкового кодексу України.


ВИСНОВКИ

Сьогодні провідну роль у створенні ефективного недержавного сектора відіграє малий бізнес. Саме малі і середні підприємства, різні комерційні структури, що належать до сфери малого бізнесу, беруть на себе ризик і працюють згідно з новими вимогами, що ставляться до ефективності. Створення широкої мережі малих підприємств у всіх галузях господарства сприятиме демонополізації та розвитку конкуренції. Але такий бажаний розвиток сектора малого бізнесу наштовхується на безліч перепон.

Розвиток малого бізнесу для держави є вигідним багатьма чинниками, для прикладу: формуванням середнього класу, ростом економічної активності населення, створенням нових робочих місць, розробкою нововведень та ін.

Держава повинна забезпечити спрощення законодавства, визначити права та обов’язки суб’єктів малого підприємництва, межі втручання місцевих органів у діяльність фірми. Крім використання нормативів прямої дії для функціонування суб’єктів малого бізнесу через митну, податкову, грошово-кредитну, зовнішньоекономічну систему, а також за допомогою інших заходів макроекономічного характеру. У цьому процесі роль держави є вирішальною.

Сучасне українське законодавство не зовсім всестороннє регулює систему оподаткування, але воно не стоїть на місці - постійно розвивається і вдосконалюється. Приймаються нові нормативні акти, що повинні ще більш детально регулювати всі виникаючі у цій сфері правовідносини, обговорюється проект Податкового кодексу, основного нормативно-правового акту, що буде регулювати сферу оподаткування.

Щодо стимулювання і підтримки малого підприємництва. Згідно з п.1.8 Закону «Про податок з доходів фізичних осіб» фізична особа, яка зареєструвалася як суб’єкт підприємницької діяльності та надає послуги іншій особі (виконує роботи на її користь) у межах цивільно-правового договору, прирівнюється до найманої особи з відповідним оподаткуванням отриманих нею доходів як заробітньої плати, якщо умови такого цивільно-правового договору передбачають надання таких послуг (робіт) на постійній та регулярній основі протягом більш ніж одного місячного податкового періоду та або отримання всіх видів вигод, винагород та понесення всіх ризиків, пов’язаних з таким наданням чи ненаданням, такою іншою особою – замовником послуг (робіт).»

Це означає, що, коли якась особа виплачує кошти приватному підприємцю за надані їй послуги чи виконані на її користь роботи, вона повинна утримати з цих коштів 13% податку, крім того, що цей підприємець, який, наприклад, працює за спрощеною системою оподаткування, повинен сплачувати ще й єдиний податок. Отже, маємо класичний приклад подвійного оподаткування.

Спрощена система оподаткування обліку та звітності вводиться для юридичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності в яких за рік середньо облікова кількість робітників не перевищує 50 чоловік та об’єм виручки від реалізації продукції ( товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 мільйон гривень.

Важливою перевагою для СМП, який сплачує єдиний податок, є звільнення від сплати таких видів податків і зборів:

1) ПДВ (крім платників—юридичних осіб, які сплачують єдиний податок за ставкою 6 %);

2) податку на прибуток підприємств;

3) податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб — СПД);

4) плати (податку) за землю;

5) збору за спеціальне використання природних ресурсів;

6) збору до Державного інноваційного фонду;

7) збору на обов'язкове соціальне страхування;

8) відрахувань і зборів на будівництво, реконструкцію, ремонт та утримання автодоріг;

9) комунального податку;

10) податку на промисел;

11) збору на державне пенсійне страхування;

12) збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;

13) внесків до Фонду соціального захисту інвалідів;

14) збору до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення. Крім того, якщо у попередньому звітному календарному році підприємство сплачувало фіксований сільськогосподарський податок (ФСП), то обравши інший спосіб застосування спрощеної системи оподаткування у вигляді єдиного податку, сільськогосподарське підприємство звільняється від сплати ФСП.

СПД — юридична особа має право самостійно обирати одну з наступних ставок єдиного податок:

1)6% від суми виручки від реалізації продукції без урахування A3 у разі сплати ПДВ;

2) 10 % від суми виручки від реалізації продукції, за винятком A3, якщо ПДВ не сплачуться.


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України(зі змінами та доповненнями).

2. Закон України “Про систему оподаткування” від 25.06.1991 р., №1251-XII

3. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції від 22.05.97 р. № 283/97-ВР.

4. Закону України “ Про державну підтримку малого підприємництва ” від 19.10.2000року, №2063 ІІІ

5. Наказ Державної податкової адміністрації України "Про затвердження Свідоцтва про сплату єдиного податку та Порядку його видачі"

6. Указ Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" №746/99

7. Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» від 03.07.98 р. № 727/98 (у редакції від 28.06.99 р. № 746/99)

8. Порядок видачі Свідоцтва про право сплати єдиного податку суб’єктом малого підприємництва — юридичною особою, затверджений наказом ДПАУ від 13.10.98 р. № 476 (у редакції від 12.10.99 р. № 555).

9. Лист ДПА України від 14.07.2009 № 14735/7/17-0417 «Щодо адміністрування єдиного податку»

10. Журнал «Податкове планування»

11. Журнал «Вісник податкової служби України»

12. Журнал "Податкове Планування"

13. Газета «Податковий, банківський, митний КОНСУЛЬТАНТ»

14. Азаров М.Я., Кольга В.Д., Оніщенко В.А. «Все про податки». – К., 2000 р.

15. Бутко М., Мурашко М. Організаційні заходи сприяння малому бизнесу // Економіка України, №7, 1997, С. 20-24.

16. Виноградська А. Розвиток малого підприємництва // Економіка України, №2, 1999, С. 36-43.

17. Дуб Л. "Питання розвитку малого бізнесу в Україні"//Вісник Української Академії державного управління при Президенті України. - 2000. - 168 с.

18. Загородній А., Громяк Л. Фактори, що визначають розвиток малого бізнесу в Україні // Економіка України, №6, 1996, С. 65-70.

19. Іванов Ю. Б. «Операції з платниками єдиного податку: податковий облік та податкові наслідки» // - 2003. - 112С.

20. Іванова Ю., Карпової В., Карпова Л. «Податкове планування: принципи, методи, інструментарій»

21. Крисоватий А. І. «Податкова система»: Навч.посібник - Тернопіль, 2004. - 332 с.

22. Микитюк О.І. "Фінансове забезпечення розвитку малих підприємств"// Фінанси України. - 1999р. - 61с.

23. Олійник О.В. Податкова система: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2006 – 456с.

24. Урядовий портал органів виконавчої влади http://www.kmu.gov.ua/

25. Офіційний сайт державної податкової адміністрації України http://www.sta.gov.ua/

26. Український портал Аудиту http://proaudit.com.ua/

Оценить/Добавить комментарий
Имя
Оценка
Комментарии:
Где скачать еще рефератов? Здесь: letsdoit777.blogspot.com
Евгений08:24:57 19 марта 2016
Кто еще хочет зарабатывать от 9000 рублей в день "Чистых Денег"? Узнайте как: business1777.blogspot.com ! Cпециально для студентов!
23:19:14 28 ноября 2015

Работы, похожие на Курсовая работа: Спрощена система оподаткування

Назад
Меню
Главная
Рефераты
Благодарности
Опрос
Станете ли вы заказывать работу за деньги, если не найдете ее в Интернете?

Да, в любом случае.
Да, но только в случае крайней необходимости.
Возможно, в зависимости от цены.
Нет, напишу его сам.
Нет, забью.



Результаты(150024)
Комментарии (1830)
Copyright © 2005-2016 BestReferat.ru bestreferat@mail.ru       реклама на сайте

Рейтинг@Mail.ru