Банк рефератов содержит более 364 тысяч рефератов, курсовых и дипломных работ, шпаргалок и докладов по различным дисциплинам: истории, психологии, экономике, менеджменту, философии, праву, экологии. А также изложения, сочинения по литературе, отчеты по практике, топики по английскому.
Полнотекстовый поиск
Всего работ:
364150
Теги названий
Разделы
Авиация и космонавтика (304)
Административное право (123)
Арбитражный процесс (23)
Архитектура (113)
Астрология (4)
Астрономия (4814)
Банковское дело (5227)
Безопасность жизнедеятельности (2616)
Биографии (3423)
Биология (4214)
Биология и химия (1518)
Биржевое дело (68)
Ботаника и сельское хоз-во (2836)
Бухгалтерский учет и аудит (8269)
Валютные отношения (50)
Ветеринария (50)
Военная кафедра (762)
ГДЗ (2)
География (5275)
Геодезия (30)
Геология (1222)
Геополитика (43)
Государство и право (20403)
Гражданское право и процесс (465)
Делопроизводство (19)
Деньги и кредит (108)
ЕГЭ (173)
Естествознание (96)
Журналистика (899)
ЗНО (54)
Зоология (34)
Издательское дело и полиграфия (476)
Инвестиции (106)
Иностранный язык (62792)
Информатика (3562)
Информатика, программирование (6444)
Исторические личности (2165)
История (21320)
История техники (766)
Кибернетика (64)
Коммуникации и связь (3145)
Компьютерные науки (60)
Косметология (17)
Краеведение и этнография (588)
Краткое содержание произведений (1000)
Криминалистика (106)
Криминология (48)
Криптология (3)
Кулинария (1167)
Культура и искусство (8485)
Культурология (537)
Литература : зарубежная (2044)
Литература и русский язык (11657)
Логика (532)
Логистика (21)
Маркетинг (7985)
Математика (3721)
Медицина, здоровье (10549)
Медицинские науки (88)
Международное публичное право (58)
Международное частное право (36)
Международные отношения (2257)
Менеджмент (12491)
Металлургия (91)
Москвоведение (797)
Музыка (1338)
Муниципальное право (24)
Налоги, налогообложение (214)
Наука и техника (1141)
Начертательная геометрия (3)
Оккультизм и уфология (8)
Остальные рефераты (21697)
Педагогика (7850)
Политология (3801)
Право (682)
Право, юриспруденция (2881)
Предпринимательство (475)
Прикладные науки (1)
Промышленность, производство (7100)
Психология (8694)
психология, педагогика (4121)
Радиоэлектроника (443)
Реклама (952)
Религия и мифология (2967)
Риторика (23)
Сексология (748)
Социология (4876)
Статистика (95)
Страхование (107)
Строительные науки (7)
Строительство (2004)
Схемотехника (15)
Таможенная система (663)
Теория государства и права (240)
Теория организации (39)
Теплотехника (25)
Технология (624)
Товароведение (16)
Транспорт (2652)
Трудовое право (136)
Туризм (90)
Уголовное право и процесс (406)
Управление (95)
Управленческие науки (24)
Физика (3463)
Физкультура и спорт (4482)
Философия (7216)
Финансовые науки (4592)
Финансы (5386)
Фотография (3)
Химия (2244)
Хозяйственное право (23)
Цифровые устройства (29)
Экологическое право (35)
Экология (4517)
Экономика (20645)
Экономико-математическое моделирование (666)
Экономическая география (119)
Экономическая теория (2573)
Этика (889)
Юриспруденция (288)
Языковедение (148)
Языкознание, филология (1140)

Дипломная работа: Розміщення та використання фінансових ресурсів підприємства

Название: Розміщення та використання фінансових ресурсів підприємства
Раздел: Рефераты по финансовым наукам
Тип: дипломная работа Добавлен 19:56:26 04 июля 2010 Похожие работы
Просмотров: 1839 Комментариев: 2 Оценило: 0 человек Средний балл: 0 Оценка: неизвестно     Скачать

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра фінансів підприємства

Спеціальність 8104/2“Фінанси”

Магістерська программа“Фінансовий менеджмент”

ДИПЛОМНА РОБОТА

на тему : «РОЗМІЩЕННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ ПІДПРИЄМСТВА»

Київ 2005

РЕФЕРАТ

Дипломна робота містить 95 сторінок, 18 таблиць, 17 рисунків, список літератури з 60 найменувань, 21 сторінка додатків.

Предметом дослідження є фінансові ресурси підприємства.

Об’єктом дослідження виступає ТОВ “Гідротехніка”.

Мета дипломної роботи – на основі теоретичних та операційних характеристик категорій фінансових ресурсів проаналізувати розміщення та шляхи більш раціонального їх використання в ТОВ “Гідротехніка”.

Завданнями дипломної роботи є:

у першому розділі всебічно висвітити суть та значення фінансових ресурсів в діяльності підприємства та напрямки їх розміщення в майнові активи;

у другому розділі дослідити реальний стан фінансового положення підприємства ТОВ “Гідротехніка”;

у третьому розділі обґрунтувати систему заходів по удосконаленню розміщення фінансових ресурсів підприємства ТОВ “Гідротехніка”.

За результатами дослідження сформульовані та економічно обґрунтовані шляхи розвитку малого підприємства, яке має 88% ресурсів у вигляді власного капіталу, з застосуванням трьох механізмів комерційного кредитування, що дозволяє для ТОВ “Гідротехніка” в два рази підвищити прибуток підприємства та розширити його виробничу базу при обмеженні коштів на інвестування власним капіталом та прибутком підприємства.

Одержані результати можуть бути використані в практичній діяльності чисельних малих підприємств в Україні, які не мають фахівців з економічного аналізу діяльності та працюють чи з чисельними нереалізованими запасами використання джерел фінансування, чи на грані прихованого банкрутства.

Рік виконання дипломної роботи – 2005. Рік захисту роботи – 2005.


ВСТУП

На практиці фінансових ресурсів, що утворяться в процесі створення фірми шляхом грошових і матеріально-речовинних внесків засновників у статутний фонд, виявляється, як правило, недостатньо для здійснення виробничої діяльності, і фірма змушена залучати позиковий капітал, тобто прибігати до кредиту.

Джерелом фінансових ресурсів фірми як у процесі її виникнення і початку діяльності, так і надалі, відповідно до чинного законодавства, можуть бути власні засоби, комерційний і банківський кредит.

Стартовим джерелом фінансових ресурсів у момент створення підприємства є статутний (акціонерний) капітал майно, створене за рахунок внесків засновників (чи виторгу від продажу акцій).

Основним джерелом фінансових ресурсів діючого підприємства служать доходи (прибуток) від основного й іншого видів діяльності, позареалізаційних операцій, а також стійких пасивів статутного, резервного й іншого капіталів, довгострокових та короткострокових комерційних та банківських позик і постійної частини комерційного кредиту (відстроченої кредиторської заборгованості в обороті підприємства).

Фінансові ресурси можуть бути мобілізовані на фінансовому ринку за допомогою продажу акцій, облігацій і інших видів цінних паперів, випущених підприємством; дивідендів по цінних паперах інших підприємств і держави; доходів від фінансових операцій; залучення банківських кредитів.

Додатковим джерел фінансових ресурсів підприємства можуть бути зовнішні інвестиції довгострокові вкладення капіталу інвесторів в об'єкти підприємницького й іншого видів діяльності з метою одержання доходу (прибутку), як частини доходу від роботи інвестованого підприємства.

Фінансові ресурси підприємства розміщуються в майнові активи – основний (довгостроковий) і оборотний (поточний) капітал.

Основний капітал складається з основних засобів, нематеріальних активів, довгострокових фінансових інвестицій (довгострокових позичок). Оборотний капітал складається з матеріальних оборотних засобів, коштів у поточних розрахунках, короткострокових фінансових вкладень.

Актуальність досліджень дійсної дипломної роботи полягає в необхідності законодавчого створення аудитної служби економічного супроводження чисельних малих підприємств в Україні, які не мають фахівців з економічного аналізу діяльності та працюють чи з чисельними нереалізованими запасами використання джерел фінансування, чи на грані прихованого банкрутства.

Предмет дослідження дипломної роботи: фінансові ресурси підприємства.

Об’єкт досліджень дипломної роботи : діяльність малого підприємства товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ “Гідротехніка” за перші три роки після створення (за 2002 2004 роки), виявлення основних проблем його економічного становища і шляхів подальшого розвитку.

Мета досліджень дипломної роботи : на основі теоретичних та операційних характеристик категорій фінансових ресурсів проаналізувати їх розміщення та шляхи більш раціонального використання в підприємстві ТОВ “Гідротехніка”, оцінка ефективності інтенсивних схем залучення джерел фінансування активів підприємства та оптимальних схем організації структури майна підприємства, розробка економіко-математичної моделей та оцінка впливу схем прискорення оборотності активів підприємства на економічну ефективність діяльності підприємства.

Завдання дослідження дипломної роботи :

- аналіз сутності та значення фінансових ресурсів підприємства, існуючого механізму розташування ресурсів підприємства в майнові активи для організації розширеного виробництва;

- аналіз фінансового стану та формування і розміщення ресурсів в підприємстві ТОВ “Гідротехніка” за 3 роки після створення (у 2002–2004 роках);

- обґрунтування системи заходів по удосконаленню розміщення ресурсів в майнові активи, побудова алгоритмів розрахунку ефективності різних схем активізації ресурсних джерел капіталу і найбільш ефективного їх вкладення в активні операції підприємства та реалізації їх у вигляді таблиць програм розрахунків на ПЕОМ (EXCEL2000);

- проведення чисельного моделювання та оцінка ефективності впровадження вексельних та факторингових схем прискорення розрахунків і лізингових нарощування джерел фінансування розширення виробництва.

Методи досліджень: проведення горизонтального (індексно-хронологічного) та вертикального (структурно-хронологічного) аналізу балансу та фінансової звітності підприємства, аналіз фінансових коефіцієнтів, програмно-математичне моделювання ефективності схем пасивних та активних операцій підприємства, побудування алгоритмів та програм розрахунків на ПЕОМ (EXCEL-програми).

Інформаційно - методологічна база досліджень дійсної дипломної роботи з вітні документи ТОВ “Гідротехніка” за 20022004 роки.

Практичне значення отриманих результатів дипломної роботи – в наданні керівництву малого підприємства ТОВ “Гідротехніка” аудитних висновків про поточний економічний стан та економічно обґрунтовані шляхи розвитку малого підприємства з застосуванням трьох механізмів комерційного кредитування, що дозволяє в два рази підвищити прибуток підприємства та розширити його виробничу базу при обмеженні коштів на інвестування власним капіталом та прибутком підприємства.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Джерела фінансових ресурсів та їх використання для організації процесів розширеного відтворення капіталу підприємства

Фінанси підприємства – це сукупність економічних, грошових відносин, що виникають у процесі виробництва, розподілу і використання сукупного суспільного продукту, національного багатства, і зв'язані з утворенням, розподілом і використанням валового доходу, грошових нагромаджень і фінансових ресурсів підприємств [59].

Фінанси підприємств виконують три основних функції [60]:

- розподільну;

- контрольну;

- формування грошових доходів;

Під розподільною функцією фінансів підприємства варто розуміти здійснення ними у своїй діяльності розподілу валового внутрішнього продукту підприємства.

Під контрольною функцією фінансів підприємства варто розуміти внутрішньо властиву їм здатність об'єктивно відбивати і самим контролювати стан економіки підприємства.

Фінансові відносини підприємства виникають тоді, коли на грошовій основі відбувається формування власних засобів підприємства, його доходів, залучення позикових джерел фінансування господарської діяльності, розподіл доходів, що утворяться в результаті цієї діяльності, їхнє використання на цілі розвитку підприємства.

Організація господарської діяльності вимагає відповідного фінансового забезпечення, тобто первісного капіталу, що утворюється з внесків засновників підприємства і приймає форму статутного капіталу. Це найважливіше джерело формування майна будь-якого підприємства.

При створенні підприємства статутний капітал направляється на придбання основних фондів і формування оборотних коштів у розмірах, необхідних для ведення нормальної виробничо-господарської діяльності, вкладається в придбання ліцензій, патентів, ноу-хау, використання яких є важливим дохідним фактором. Таким чином, первісний капітал інвестується у виробництво, у процесі якого створюється вартість, що виражається ціною реалізованої продукції. Після реалізації продукції вона приймає грошову форму виторгу від реалізації зроблених товарів, що надходить на розрахунковий рахунок підприємства.

Оскільки матеріальну основу створюваного товару складають сировина, матеріали, покупні комплектуючі вироби і напівфабрикати, їхня вартість разом з іншими матеріальними витратами, зносом основних виробничих фондів, заробітною платою працівників складає витрати підприємства на виробництво продукції, що приймають форму собівартості. До надходження виторгу ці витрати фінансуються за рахунок оборотних коштів підприємства, що не витрачаються, а авансуються у виробництво. Після надходження виторгу від реалізації товарів оборотні кошти відновлюються, а понесені підприємством витрати по виробництву продукції відшкодовуються.

Фінансовий механізм підприємства спирається на економічні категорії фондів підприємства, їхню структуру і кругообіг [58].

Виробничі фонди – це матеріальні і кошти, що знаходяться в розпорядженні підприємства з метою забезпечення функціонування процесу виробництва й обороту.

Основні виробничі фонди (ОВФ) – це сукупність засобів праці, що протягом тривалого періоду функціонують у сфері виробництва в незмінній натуральній формі і переносять свою вартість на виготовлений продукт частинами (у міру зношування) протягом ряду кругообігів. Основні виробничі фонди – головна складова частина національного капіталу підприємств. Елементами основних фондів є:

- виробничі будинки, спорудження;

- машини, устаткування, транспортні засоби;

- дорогий інструмент, виробничий і господарський інвентар;

Іншу частину виробничих фондів складають оборотні виробничі фонди (ОбВФ) – це ті виробничі фонди, що цілком споживаються протягом виробничого циклу. Їхня вартість цілком переноситься на готовий продукт. Елементами оборотних фондів є:

- предмети праці – сировина, основні і допоміжні матеріали, паливо, електроенергія та інше;

- незавершене виробництво;

- малоцінні засоби праці та швидкозношувальні інструменти;

Фонди обороту підприємства (ФО) – містять у собі кошти підприємства і ще не реалізовану продукцію. Фонди обороту разом з оборотними виробничими фондами складають оборотні кошти підприємства

(ОКП): ОКП = ФО + ОбВФ

По джерелах формування оборотні кошти підприємства поділяються на власні (оборотна частина капіталу) і позикові. Фонди підприємства (фірми) знаходяться в постійному русі, вони переходять зі сфери обороту в сферу виробництва, потім знову в сферу обороту, тобто здійснюють рух по колу.

Кругообіг фондів здійснюється не один раз, а повторюється один за одним, поки існує підприємство(фірма). Звідси – кругообіг виробничих фондів узятий як процес, що періодично і безперервно повторюється, називається оборотом фондів.

Фінансові агрегати підприємства у вигляді “балансу” складається з двох частин: активу та пасиву. В активі балансу відображається все те, чим володіє підприємство на момент складання балансу: засоби і предмети праці, грошові кошти, інші активи. Пасив показує джерела формування і нагромадження капіталу (Таблиця 1.1) [35].

Активи включають фізичне, грошове і нематеріальне майно, яке поділяється за степенем мобільності, тобто легкості переходу з матеріально-речової форми в готівкову, на:

1) фіксовані активи (майно, створене за рахунок довгострокових інвестицій: основні фонди, незавершене будівництво, нематеріальні активи, довгострокові інвестиції в цінні папери, статутні фонди інших підприємств тощо);

2) поточні активи (включають мобільні елементи майна з коротким терміном обігу (до одного року): оборотні кошти підприємства цінні папери, що швидко реалізуються).

Пасиви розшифровують джерела формування активів і характеризують фінансову структуру підприємства з точки зору співвідношення між власним капіталом і позичковими коштами. Тому пасиви балансу поділяють на дві групи:

1) власний капітал (статутний фонд, нерозподілений прибуток підприємства інші джерела);

2) боргові зобов’язання, які в свою чергу, поділяються на:

довгострокові пасиви, що характеризують борги фірми у вигляді довгострокових кредитів банків, позик інших організацій які погашаються не раніше, ніж через рік від моменту складання балансу;

короткострокові пасиви, до складу яких входять короткострокові позики банків, кредиторська заборгованість постачальникам, заборгованість по оплаті праці, сплаті податків, відрахуваннях на соціальні заходи, виплаті дивідендів тощо.

Таблиця 1.1 – Структура джерел ресурсів (пасивів) підприємства

Пасив Код рядка На початок звітного періоду На кінець звітного періоду
I. Власний капітал
Статутний капітал 300
Пайовий капітал 310
Додатковий вкладений капітал 320
Інший додатковий капітал 330
Резервний капітал 340
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) 350
Неоплачений капітал 360 () ()
Вилучений капітал 370 () ()
Усього за розділом I 380
II. Забезпечення наступних витрат і платежів
Забезпечення виплат персоналу 400
Інші забезпечення 410
Цільове фінансування 420
Усього за розділом II 430
III. Довгострокові зобов'язання
Довгострокові кредити банків 440
Інші довгострокові фінансові зобов'язання 450
Відстрочені податкові зобов'язання 460
Інші довгострокові зобов'язання 470
Усього за розділом III 480
IV. Поточні зобов'язання
Короткострокові кредити банків 500
Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями 510
Векселі видані 520
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги 530
Поточні зобов'язання за розрахунками:
з одержаних авансів 540
з бюджетом 550
з позабюджетних платежів 560
зі страхування 570
з оплати праці 580
з учасниками 590
із внутрішніх розрахунків 600
Інші поточні зобов'язання 610
Усього за розділом IV 620
V. Доходи майбутніх періодів 630
Баланс 640

1.1.1 Структура власного капіталу

Відповідно до форми бухгалтерського Балансу, встановленої ПБО 2 «Баланс» [16], джерела формування активів за рахунок власних коштів входять до розділу I «Власний капітал» i розділу II «Забезпечення майбутніх витрат i платежів», а джерела формування активів за рахунок позикових коштів – до розділу III«Довгострокові зобов’язання» i розділу IV «Поточні зобов’язання» [45].

Передбачений розділ V «Доходи майбутніх періодів»не можна віднести однозначно до джерел формування активів за рахунок власних коштів. Це обумовлено тим, що за змістом він передбачає відображення доходів, отриманих протягом поточного або попередніх звітних періодів, які належать до наступних звітних періодів. А ці доходи можуть бути отримані за рахунок як власних, так i позикових коштів.

Розділ I. «Власний капітал»

Статутний капітал (код рядка 300)

У цій статті відображається зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, які є внеском власників (учасників) до капіталу підприємства. Дані про вартість статутного капіталу, відображені в Балансі, повинні відповідати розміру статутного капіталу, зафіксованому в установчих документах підприємства.

Пайовий капітал (код рядка 310)

Ця стаття передбачена для кредитних спілок, споживчих товариств, колективних сільськогосподарських підприємств, житловобудівельних кооперативів, у яких статутний фонд формується за рахунок пайових внесків, передбачених установчими документами.

Додатковий вкладений капітал (код рядка 320)

У цій статті акціонерні товариства відображають суму, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість, тобто суму емісійного доходу, отриманого в результаті реалізації власних акцій.

Інший додатковий капітал (код рядка 330)

У цій статті передбачено відображати вартість додаткового капіталу, крім додатково вкладеного капіталу, отриманого як емісійний дохід у результаті реалізації власних акцій.

До складу іншого додаткового капіталу відносяться:

інший вкладений капітал;

дооцінка (уцінка) необоротних активів;

вартість безкоштовно отриманих необоротних активів;

інший додатковий капітал.

До іншого вкладеного капіталу відноситься інший вкладений засновниками підприємств (крім акціонерних товариств) капітал, що перевищує статутний капітал, раніше внесений такими засновниками без прийняття рішення про зміну розміру статутного капіталу.

До складу дооцінки (уцінки) необоротних активів відноситься сума дооцінки (уцінки) активів, яка провадиться у випадках, передбачених законодавством та положеннями бухгалтерського обліку.

До складу вартості безкоштовно отриманих необоротних активів включається вартість необоротних активів, безкоштовно одержаних підприємством від інших осіб. Вона вважається додатковим капіталом i зменшується на суму нарахованої амортизації, величина якої визнається доходом одночасно з її нарахуванням.

До іншого додаткового капіталу відносяться інші види додаткового капіталу, які не можуть бути включені до вищерозглянутих статей (наприклад, рахунок 88 «Фонди спеціального призначення», який використовувався до 01.01.2000 р., а саме: фонд в орендованих основних засобах, фонд коштів соціальної сфери, власні кошти трудового колективу тощо).

Резервний капітал (код рядка 340)

У цій статті відображається сума резервів, створених відповідно до чинного законодавства або установчих документів за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства. Для акціонерних товариств, наприклад, резервний (страховий) фонд створюється за рахунок прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства у розмірі, передбаченому установчими документами, але не менш ніж 25 відсотків статутного фонду. Крім того, розмір щорічних відрахувань до фонду встановлено установчими документами, але він не може бути меншим від 5 відсотків його загальної вартості.

Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) (код рядка 350)

Згідно з ПБО 2 «Баланс» у цій статті відображається або сума прибутку, що реінвестована в підприємство, або сума непокритого збитку. Сума непокритого збитку вираховується при визначенні підсумку власного капіталу. Таким чином, у цій статті показується згорнуте сальдо, тобто прибуток (збиток), який залишається у підприємства після сплати всіх податків, виплати дивідендів та відрахувань до резервного фонду.

Неоплачений капітал (код рядка 360)

У цьому рядку повинна відображатися сума заборгованості власників (учасників) по внесках до статутного капіталу. У Балансі неоплачений капітал вираховується при визначенні підсумку власного капіталу.

Вилучений капітал (код рядка 370)

У цій статті господарські товариства відображають фактичну собівартість акцій власної емісії або часток, викуплених товариством у його учасників. Сума вилученого капіталу підлягає вирахуванню при визначенні підсумку власного капіталу.

Розділ II. «Забезпечення наступних витрат i платежів»

Забезпечення виплат персоналу (код рядка 400)

У цій статті відображаються суми нарахованих у звітному періоді витрат i платежів персоналу, що здійснюватимуться в майбутніх звітних періодах. До таких виплат потрібно віднести витрати на оплату майбутніх відпусток, обов’язкових відрахувань (зборів) для забезпечення виплат на оплату відпусток та зборів на обов’язкове державне пенсійне та соціальне страхування, обов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття, кошти для реалізації програми додаткового пенсійного забезпечення.

Інші забезпечення (код рядка 410)

У цій статті відображаються нараховані у звітному періоді майбутні витрати та платежі (наприклад, витрати на оплату гарантійних зобов’язань), величина яких на дату складання Балансу може бути визначена тільки шляхом попередніх (прогнозних) оцінок.

Цільове фінансування (код рядка 420)

У цій статті відображаються кошти цільового фінансування i цільових надходжень, отримані як з бюджету, так i з інших джерел (наприклад, для здійснення заходів цільового призначення, а саме – гуманітарна допомога). Кошти цільового фінансування i цільових надходжень можуть надходити у вигляді субсидій, асигнувань з бюджету та позабюджетних фондів, цільових внесків фізичних та юридичних осіб.

1.1.2 Прибуток та його розподіл

Прибуток – узагальнений показник, що характеризує ефективність діяльності підприємства. За своєю економічною природою прибуток виступає як частина вартості додаткового продукту, створеного працею учасників виробництва. У прибутку відбивається обсяг реалізації продукції, ефективність використання підприємством наявних матеріальних, трудових і фінансових ресурсів тощо.

Бухгалтерський (обліковий) балансовий прибуток згідно Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” [4] складається з багатьох складових (джерел формування прибутку):

Балансовий прибуток загальна сума прибутку підприємства від усіх видів діяльності за звітний період, отримана як на території України, її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами, яка відображена в його балансі і включає:

а) прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг), у тому числі продукції допоміжних і обслуговуючих виробництв, що не мають окремого балансу,

б) прибуток від реалізації основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів, валютних цінностей, інших видів фінансових ресурсів та матеріальних цінностей,

в) прибуток від орендних (лізингових) операцій,

г) прибуток від роялті,

д) прибуток від позареалізаційних операцій.

Прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг) виручка від реалізації продукції (робіт, послуг), зменшена на суму нарахованого (сплаченого) податку на добавлену вартість (за винятком товарообмінних операцій з нерезидентами), акцизного збору, ввізного мита, митного збору та інших обов'язкових зборів і платежів, визначених чинним законодавством, а також на суму витрат, що включаються до собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг).

Реалізація продукції (робіт, послуг) господарча операція суб'єкту підприємницької діяльності, що передбачає передачу права власності на продукцію (роботи, послуги) іншому суб'єкту підприємницької діяльності в обмін на еквівалентну суму коштів або боргових зобов'язань.

Прибуток від реалізації власних матеріальних коштів включає доход від реалізації основних фондів, нематеріальних активів, продукції обслуговуючого й допоміжного виробництва, зменшений на суму витрат на ці операції.

Прибуток від позареалізаційних операцій сума коштів, одержувана підприємством від позареалізаційних операцій і зменшена на суму витрат на ці операції. Позареалізаційна операція діяльність підприємства, безпосередньо не пов'язана з реалізацією продукції (робіт, послуг) та іншого майна, включаючи основні фонди, нематеріальні активи, продукцію обслуговуючого й допоміжного виробництва.

У балансовий прибуток включаються операції від:

Корпоративних прав права власності на частку (пай) у статутному фонді юридичної особи, створеної відповідно до законодавства про господарські товариства, включаючи право на управління та отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи.

Дивідендів прибуток, отриманий платниками податку від здійснення корпоративних прав, включаючи доходи, нараховані у вигляді процентів на акції або на внески до статутних фондів, за винятком доходів, отриманих від торгівлі корпоративними правами та доходів від операцій з борговими зобов'язаннями й вимогами.

Процентів доходи, отримані платниками податку від операцій з борговими вимогами й зобов'язаннями, зокрема, векселями, облігаціями, бонами та іншими платіжними документами, включаючи операції з державними скарбничими зобов'язаннями, а також будьякі доходи, отримані платником податку від надання грошових коштів та матеріальних цінностей у кредит (позичку) та нараховані у вигляді премій чи виграшів або відсотків від суми заборгованості.

Роялті платежі будь-якого виду, одержані у вигляді винагород (компенсацій) за використання або надання дозволу на використання прав промислової та інтелектуальної власності, а також інших аналогічних майнових прав, що визнаються об'єктом права власності суб'єкта підприємницької діяльності, включаючи використання авторських прав на будь-які дій науки, літератури, мистецтва, запису на носіях інформації, права на копіювання і розповсюдження будь-якого патенту або ліцензії, знака на товари та послуги, права на винаходи, на промислові або наукові зразки, креслення, моделі або схеми програмних засобів обчислювальної техніки, автоматизованих систем або систем обробки інформації, секретної формули або процесу, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Фінансового кредиту будь-яка господарча операція суб'єкта підприємницької діяльності, що передбачає надання коштів у позику на визначений строк та під визначені проценти з поверненням основної суми заборгованості та нарахованих процентів у грошовій формі або інших формах забезпечення заборгованості, включаючи матеріальні цінності і нематеріальні активи, надані в заставу.

Орендної (лізингової) операції господарча операція суб'єкта підприємницької діяльності (орендодавця), що передбачає передачу права користування матеріальними цінностями іншому суб'єкту підприємницької діяльності (орендатору) на платній основі та на визначений строк. При цьому об'єктом орендних відносин є матеріальні цінності, що входять до складу основних засобів (фондів) суб'єктів підприємницької діяльності, крім тих, первинна (відновна) вартість яких повністю погашається протягом одного виробничого циклу.

Консигнаційної операції господарча операція суб'єкта підприємницької діяльності (консигнанта), що передбачає експорт матеріальних цінностей до складу іншого суб'єкта підприємницької діяльності (консигнатора) із дорученням реалізувати зазначені матеріальні цінності на комісійних засадах.

Посередницької операції господарча операція суб'єкта підприємницької діяльності, який виступає в ролі комісіонера в договорі комісії, консигнатора в консигнаційному договорі або повіреного в договорі доручення, за винятком довірчих операцій з грошовими коштами, цінними паперами, включаючи приватизаційні майнові сертифікати, операцій по випуску боргових зобов'язань і вимог та їх торгівлі, операцій по торгівлі (управлінню) валютними цінностями й іншими видами фінансових ресурсів, а також усіх видів банківських і страхових операцій.

Форвардної операції господарча операція суб'єкта підприємницької діяльності, що передбачає придбання (продажів) форвардної догоди, тобто зобов'язання придбати (продати) продукцію сезонного виробництва, цінні папери або валютні цінності у визначений час в майбутньому, із фіксацією ціни реалізації на дату укладення (придбання) форвардної догоди.

Ф'ючерсної операції господарча операція суб'єкта підприємницької діяльності, що передбачає придбання (продажів) ф'ючерсної догоди, тобто зобов’язання придбати (продати) продукцію сезонного виробництва, цінні папери або валютні цінності у визначений час в майбутньому, з фіксацією ціни реалізації на дату здійснення реалізації. При цьому покупець (продавець) ф'ючерсної догоди має право на відмову від її виконання виключно за наявності згоди іншої сторони ф'ючерсної догоди. Премія за придбання ф'ючерсної догоди сплачується під час такого придбання.

Прибуток є об’єктивною економічною категорією [30]. Тому на його формування впливають об’єктивні процеси, що відбуваються в суспільстві, у сфері виробництва й розподілу валового внутрішнього продукту.

Водночас прибуток – це підсумковий показник, результат фінановогосподарської діяльності підприємств як суб’єктів господарювання. Тому прибуток відбиває її результати і зазнає впливу багатьох чинників. Є особливості у формування прибутку підприємств залежно від сфери їхньої діяльності, галузі господарства, форми власності, розвитку ринкових відносин.

З проведенням реформування бухгалтерського обліку і фінансової звітності в Україні в 2000 році відповідно до міжнародних стандартів відбуваються зміни в методиці визначення прибутку підприємств. На рисунку 1.2 показано схему формування прибутку підприємства з урахуванням зміни у бухгалтерському обліку та звітності [58].

Облік і визначення фінансових результатів – прибутку (збитку) здійснюється за такими видами діяльності підприємства: звичайна діяльність, у тому числі операційна, та інша звичайна діяльність; діяльність, пов’язана з виникненням надзвичайних подій. У свою чергу, операційна діяльність поділяється на основну та іншу операційну діяльність.

Отримання прибутку від реалізації продукції (товарі, робіт, послуг) залежить від здійснення основної діяльності суб’єктів господарювання. Прибуток є складовою частиною виручки від реалізації. Однак на відміну від виручки, надходження якої на поточний рахунок підприємства фіксується регулярно, обсяг отриманого прибутку визначається тільки за певний період (квартал, рік) на підставі даних бухгалтерського обліку [17].

Реально формування прибутку на підприємстві відбувається в міру реалізації продукції. Згідно із законодавчими актами України момент реалізації визначається за датою від вантаження продукції (товарів), а для робіт(послуг) – за датою фактичного виконання (надання) таких, або за датою зарахування коштів покупця на банківський рахунок постачальника.

Однак незалежно від визначення моменту реалізації і законодавчих актах реальне формування на підприємстві прибутку від реалізації продукції має місце тільки за умов, коли така відбувається насправді, тобто коли кошти від покупця надходять на банківський рахунок постачальника.

Визначення моменту реалізації за датою відвантаження товарів і встановлення податкових зобов’язань підприємств згідно з цією датою може призводити до використання оборотних коштів підприємств на сплату податків, погіршення їхнього фінансового стану.

На рисунку 1.3 наведено структурно-логічну схему формування прибутку від реалізації продукції, а також названо основні показники, що впливають на прибуток від реалізації [58].

Прибуток від реалізації продукції безпосередньо залежить від двох основних показників: обсягу реалізації продукції та її собівартості. На зміну обсягу реалізації продукції впливає зміна обсягу виробництва, залишків нереалізованої продукції, частки прибутку в ціні продукції (рентабельність продукції).

Зміна обсягу виробництва, залишків нереалізованої продукції справляють вплив не тільки на обсяг реалізації продукції, а й на її собівартість, оскільки змінюються умовнопостійні витрати (за зміни обсягу виробництва продукції); витрати на зберігання продукції, інші витрати (за зміни залишків нереалізованої продукції).

Собівартість є узагальнюючим якісним показником діяльності підприємств, показником її ефективності. Є певні особливості у формуванні собівартості продукції залежно від сфери діяльності, галузі господарства.

Відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що набули чинності з 2000 року, собівартість реалізованої продукції складається з виробничої собівартості продукції, яку було реалізовано протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загально виробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

Валовим (або операційним) прибутком називається різниця між операційним доходом від основної діяльності та валовими витратами (собівартістю) основної діяльності.

Балансовим прибутком називається валовий прибуток + додатковий прибуток (збиток) від фінансової діяльності та експлуатації інвестицій в капітали інших підприємств.

Чистим прибутком (прибутком до розподілу на дивіденди та в фонди підприємства) називається частина балансового прибутку мінус податок на прибуток мінус надзвичайні витрати, які сплачуються з чистого прибутку (штрафи, пені та інше) [26].

На рисунках 1.1 – 1.4 наведені структурні схеми розподілу прибутку [11].


Рисунок 1.1- Типова структура грошових надходжень і видатків реалізації (доход від основної діяльності)

Рисунок 1.2- Типове формування валового прибутку відрахуванням витрат від операційного доходу


Рисунок 1.3 - Типова структура розподілу балансового прибутку

Рисунок 1.4- Типовий розподіл чистого прибутку підприємства (після оподаткування)


1.1.3 Структура довгострокових залучених коштів

Згідно з ПБО 2 «Баланс» [16] під довгостроковими зобов’язаннями слід розуміти зобов’язання, що будуть погашені протягом строку, який перевищує 12 календарних місяців, або протягом строку, що перевищує операційний цикл, якщо він більше 12 календарних місяців. У цьому розділі відображається:

- заборгованість підприємства банкам по отриманих від них кредитах, яка не є поточним зобов’язанням (заборгованість, яка не підлягає погашенню протягом операційного циклу підприємства або протягом 12 місяців з дати складання Балансу);

- заборгованість підприємства щодо зобов’язань із залученням позикових коштів (крім кредитів банків), на які нараховуються відсотки;

- суми податку на прибуток, що підлягає сплаті в майбутніх періодах внаслідок тимчасової різниці між обліковою та податковою базами оцінки;

- заборгованість за виданими довгостроковими векселями й розповсюдженими облігаціями.

Довгострокові зобов’язання знаходять відображення в бухгалтерському обліку за умови, що їх оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок їх погашення.

Довгострокові зобов’язання необхідно класифікувати за такими видами:

позики банків та інші позики, термін погашення яких перевищує 12 календарних місяців;

відстрочені податкові зобов’язання;

довгострокові векселі видані;

довгострокові зобов’язання за емітованими облігаціями;

довгострокові зобов’язання з фінансової оренди i оренди цілісних майнових комплексів;

інші довгострокові зобов’язання.

Довгострокові кредити банків (код рядка 440)

Під довгостроковими кредитами банків розуміються зобов’язання підприємства перед кредитною установою (банком), які повинні погашатися протягом терміну, що перевищує один рік з дати складання Балансу, а також пролонговані короткострокові кредити (позики), які перейшли до складу довгострокових. У цій статті відображається заборгованість по отриманих кредитах, за винятком тієї частини заборгованості, що буде погашена в поточному році після складання Балансу та відображається у складі короткострокових зобов’язань.

Довгострокові фінансові зобов’язання (код рядка 450)

У складі цієї статті відображається сума довгострокової заборгованості підприємства відносно зобов’язання щодо залучення позикових коштів (крім кредитів банків), на які нараховуються відсотки. Крім того, до складу цієї статті відносяться аналогічні пролонговані позики, надані небанківськими фінансовими установами, по яких нараховуються відсотки.

До цієї статті не відноситься частина довгострокової позики, що підлягає сплаті в найближчі 12 календарних місяців.

Відстрочені податкові зобов’язання (код рядка 460)

У цій статті відображається сума податку на прибуток, що підлягає сплаті в майбутньому періоді внаслідок тимчасової різниці між обліковою та податковою базами оцінки. У разі коли податок на прибуток, визначений для цілей податкового обліку, більше порівняно з «бухгалтерським» податком на прибуток, то виникають податкові активи. В той же час відстрочені податкові зобов’язання виникають у разі якщо податок на прибуток, визначений для цілей оподаткування, менше від податку на прибуток порівняно з «бухгалтерським» податком.

Інші довгострокові зобов’язання (код рядка 470)

У цій статті відображаються суми довгострокових зобов’язань, що не можуть бути включені до інших статей розділу «Довгострокові зобов’язання».

До інших довгострокових зобов’язань слід віднести довгострокові векселі видані, довгострокові зобов’язання за облігаціями, довгострокові зобов’язання з оренди, інші довгострокові зобов’язання.

Розрахунки за довгостроковими векселями виданими ведуться з постачальниками, підрядниками та іншими кредиторами за матеріальні цінності, виконані роботи, отримані послуги та за інші операції, заборгованість по яких забезпечена виданими векселями та не є поточним зобов’язанням.

За довгостроковими зобов’язаннями за облігаціями (зобов’язання за облігаціями, премія за випущені облігації, дисконт за випущеними облігаціями) ведуться розрахунки з іншими особами за випущеними та сплаченими власними облігаціями строком погашення більше 12 місяців з дати складання Балансу.

Розрахунки за довгостроковими зобов’язаннями з оренди ведуться з орендодавцями за необоротні активи, передані на умовах довгострокової оренди.

Розрахунки за іншими довгостроковими зобов’язаннями ведуться з іншими кредиторами та за інші операції, заборгованість по яких не є поточним зобов’язанням, зокрема відповідно до законодавства відстрочена заборгованість з податків, зборів (обов’язкових платежів), фінансова допомога на зворотній основі тощо.

1.1.4 Структура короткострокових залучених коштів

Відповідно до ПБО 2 «Баланс» під поточними (короткостроковими) зобов’язаннями необхідно розуміти зобов’язання, що будуть погашені протягом операційного циклу або повинні бути погашені протягом 12 місяців з дати складання Балансу.

Короткострокові кредити банків (код рядка 500)

Короткостроковими кредитами банків є зобов’язання підприємства перед кредитною установою (банком), які повинні бути виконані протягом терміну, що не перевищує одного року з дати складання Балансу, а також зобов’язання за кредитами (позиками) як довгостроковими, так i короткостроковими, термін погашення яких минув на дату складання Балансу.

Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями (код рядка 510).

Поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями є частиною довгострокової заборгованості, яку необхідно погасити протягом одного року з дати складання Балансу.

Векселі видані (код рядка 520)

У цій статті відображається сума заборгованості за виданими векселями в забезпечення поставок (робіт, послуг) від постачальників, підрядників та інших кредиторів, термін погашення якої не перевищує 12 календарних місяців.

Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги (код рядка 530)

У цій статті відображається сума заборгованості постачальникам i підрядникам за отримані матеріальні цінності, виконані роботи та отримані послуги (крім заборгованості, що забезпечена векселями).

Поточні зобов’язання за розрахунками

До складу поточних зобов’язань за розрахунками входять зобов’язання: «з одержаних авансів»; «з бюджетом»; «з позабюджетних платежів»; «зі страхування»; «з оплати праці»; «з учасниками»; «із внутрішніх розрахунків».

Поточні зобов’язання за розрахунками з одержаних авансів (код рядка 540).

У цій статті відображається сума внесків, одержаних від інших осіб у рахунок наступних поставок продукції, виконання робіт (послуг), а також суми попередньої оплати покупцями i замовниками рахунків постачальника.

Поточні зобов’язання за розрахунками з бюджетом (код рядка 550)

У цій статті відображається заборгованість підприємства за всіма видами платежів до бюджету, включаючи податки з працівників підприємства (крім зборів до соціальних фондів), а також зобов’язання за фінансовими санкціями, що справляються у дохід бюджету.

Поточні зобов’язання за розрахунками з позабюджетних платежів (код рядка 560)

У цій статті відображається заборгованість по внесках до позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством.

Поточні зобов’язання за розрахунками зі страхування (код рядка 570)

У цій статті відображається заборгованість по зборах на обов’язкове державне пенсійне страхування, на обов’язкове соціальне страхування, на обов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття, розрахунках за індивідуальним страхуванням персоналу підприємства, за страхуванням майна та по інших розрахунках за страхуванням.

Поточні зобов’язання за розрахунками з оплати праці (код рядка 580)

У цій статті відображається заборгованість по нарахованій, але не виплаченій оплаті праці (за всіма видами заробітної плати, премій, допомог тощо) як облікового, так i необлікового складу підприємства, а також розрахунки за неодержану персоналом у встановлений термін суму з оплати праці (розрахунки з депонентами).

Поточні зобов’язання за розрахунками з учасниками (код рядка 590)

У цій статті відображається заборгованість підприємства його учасникам (засновникам), пов’язану з розподілом прибутку (дивідендів) та іншими виплатами, нарахованими засновникам та учасникам за користування майном, зокрема земельним i майновим паєм, а також виплатами у зв’язку з одержанням належної вибулому учаснику (засновнику) частини активів підприємства.

Поточні зобов’язання із внутрішніх розрахунків (код рядка 600)

У цій статті відображається заборгованість підприємства пов’язаним сторонам та кредиторську заборгованість по внутрішньовідомчих розрахунках.

Інші поточні зобов’язання (код рядка 610)

У цій статті відображається сума зобов’язань, які не можуть бути включені до інших статей, наведених у розділі «Поточні зобов’язання».

Розділ V. «Доходи майбутніх періодів»

Доходи майбутніх періодів (код рядка 630)

У цій статті потрібно відображати доходи, отримані протягом поточного або попередніх звітних періодів, які належать до наступних звітних періодів. Зокрема, до складу доходів майбутніх періодів відносяться доходи у вигляді одержаних авансових платежів за здані в оренду основні засоби та інші необоротні активи (авансові орендні платежі), передплата на періодичні та довідкові видання, виручка за вантажні перевезення, виручка від продажу квитків транспортних i театрально-видовищних підприємств, абонентна плата за користування засобами зв’язку тощо.

1.2 Напрямки розміщення фінансових ресурсів підприємства в активи процесів розширеного відтворення капіталу

Структура агрегатів активів підприємства визначена Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 2 "Баланс" [16] (таблиця 1.2).

Таблиця 1.2 - Структура обліку агрегованих статей необоротних фондів і оборотних коштів у розділі АКТИВИ балансу підприємства

Актив Код рядка На початок звітного періоду На кінець звітного періоду
I. Необоротні активи
Нематеріальні активи:
залишкова вартість 010
первісна вартість 011
накопичена амортизація 012
Незавершене будівництво 020
Основні засоби:
залишкова вартість 030
первісна вартість 031
знос 032
Довгострокові фінансові інвестиції:
які обліковуються за методом участі в капіталі інших підприємств 040
інші фінансові інвестиції 045
Довгострокова дебіторська заборгованість 050
Відстрочені податкові активи 060
Інші необоротні активи 070
Усього за розділом I 080
II. Оборотні активи
Запаси:
виробничі запаси 100
тварини на вирощуванні та відгодівлі 110
незавершене виробництво 120
готова продукція 130
товари 140
Векселі одержані 150
Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги:
чиста реалізаційна вартість 160
первісна вартість 161
резерв сумнівних боргів 162
Дебіторська заборгованість за розрахунками:
з бюджетом 170
за виданими авансами 180
з нарахованих доходів 190
із внутрішніх розрахунків 200
Інша поточна дебіторська заборгованість 210
Поточні фінансові інвестиції 220
Грошові кошти та їх еквіваленти:
в національній валюті 230
в іноземній валюті 240
Інші оборотні активи 250
Усього за розділом II 260
III. Витрати майбутніх періодів 270
Баланс 280

1.2.1 Розміщення фінансових ресурсів в необоротні активи

Основа техніко-технологічної бази підприємства – це необоротні активи підприємства, які існують більше ніж 1 виробничий цикл та поступово переносять свою вартість на продукцію. Вони складаються з [25]:

нематеріальних активів;

основних засобів;

незавершеного будівництва основних засобів;

Оборотні матеріальні активи підприємства для використання потребують ресурсів техніко-технологічної бази підприємства та характеризуються повним переносом своєї вартості на виготовлену продукцію(послуги).

У статті "Нематеріальні активи" відображається вартість об'єктів, які віднесені до складу нематеріальних активів згідно з відповідними положеннями (стандартами). У цій статті наводяться окремо первісна та залишкова вартість нематеріальних активів, а також нарахована у встановленому порядку сума накопиченої амортизації. Залишкова вартість визначається як різниця між первісною вартістю і сумою накопиченої амортизації, яка наводиться у дужках.

У статті "Незавершене будівництво" відображається вартість незавершених капітальних інвестицій у будівництво, створення, виготовлення, реконструкцію, модернізацію, придбання необоротних активів (включаючи необоротні матеріальні активи, призначені для заміни діючих, і устаткування для монтажу), що здійснюються підприємством, а також авансові платежі для фінансування капітального будівництва.

У статті "Основні засоби" наводиться вартість власних та отриманих на умовах фінансового лізингу об'єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів згідно з відповідними положеннями (стандартами). У цій статті також наводиться вартість інших необоротних матеріальних активів.

У цій статті наводяться окремо первісна (переоцінена) вартість, сума зносу основних засобів (у дужках) та їх залишкова вартість. До підсумку балансу включається залишкова вартість, яка визначається як різниця між первісною (переоціненою) вартістю основних засобів і сумою їх зносу на дату балансу.

Група основних засобів – сукупність однотипних по технічних характеристиках, використанню й умовам застосування необоротних матеріальних активів.

Для цілей бухгалтерського обліку основні засоби класифікуються по наступним групах:

1. Земельні ділянки

2. Капітальні витрати на поліпшення земель

3. Будинки, спорудження і передаточні пристрої

4. Машини й устаткування

5. Транспортні засоби

6. Інструменти, прилади, інвентар (меблі)

7. Інші основні засоби

Нижче приведена коротка характеристика основних засобів.

Будинки. До будинків відносяться архітектурно-будівельні об'єкти, прямим призначенням яких є створення нормальних умов для виробничої діяльності людей, експлуатації машин і устаткування і збереження товарно-матеріальних цінностей (будинки адміністративно-побутового призначення, електропідстанцій, лабораторій, механічних майстерень, гаражів, складів, виробничих цехів і т.п.).

Спорудження. До цієї групи відносяться інженерно-будівельні об'єкти, що безпосередньо не здійснюють виробничий процес, однак забезпечують умови для його проведення. До споруджень відносять: естакади, галереї, дамби, шляхопроводи, під'їзні внутрівиробничі залізничні колії, контактні мережі, спорудження підвісних доріг, автомобільні дороги і т.п.

Передаточні пристрої . До передатних пристроїв відносяться трубопроводи, що постачають підприємства водою, теплом, стисненим повітрям, газом, нафтою, кабельні і повітряні мережі, що забезпечують підприємства електроенергією, телефонним, телеграфної, радіозв'язком, і інші передатні пристрої. У цій групі основних фондів враховуються всі трубопроводи і мережі, що знаходяться на балансі підприємств, за винятком тих, котрі є частиною будинків.

Машини й устаткування. У зв'язку з великою кількістю і номенклатурою, зазначена група основних виробничих фондів у залежності від їхнього виробничо-технічного призначення підрозділяється на ряд наступних підгруп:

силові машини й устаткування;

робочі машини й устаткування;

вимірювальні і регулюючі прилади, пристрої і лабораторне устаткування;

обчислювальна техніка;

інші машини й устаткування.

До силових машин і устаткування відносяться машини – генератори, машини-двигуни, що виробляють теплову й електричну енергію, перетворюють різного роду енергію в механічну (електрогенератори, синхронні компенсатори, електродвигуни, енергопоїзди, інші пересувні електростанції, парові казани, турбіни, пускачі, вимірювальні і силові трансформатори, моторгенератори, випрямлювачі ртутні, селенові, напівпровідникові, інше енергетичне устаткування).

До робочих машин і устаткування відносять машини, апарати й устаткування, що безпосередньо беруть участь у процесі виробництва чи переміщення продукції.

До вимірювальних і регулюючих приладів, пристроїв і лабораторного устаткування відносять прилади і пристрої для виробництва всякого роду вимірів, а також для регулювання виробничих процесів (дозатори, амперметри, геодезичні прилади, апаратура централізації і блокування, газоаналізатори, термостати й ін.).

До обчислювальної техніки відносять сукупні засоби, призначені для рішення найрізноманітніших задач (аналогові і керуючі машини, прилади, пристрої, ПЕОМ і ін.).

До інших машин і устаткування відносять основні фонди, що не ввійшли в перераховані вище групи (устаткування АТС, пожежні машини й ін.).

Транспортні засоби. До транспортних засобів варто відносити засоби пересування для переміщення людей, вантажів і транспортування рідких і газоподібних речовин (електровози, тепловози, мотовози, паровози, мотодрезини, магістральні трубопроводи, вагони, піввагони, автоскидувачі, трактори-тягачі ін.).

Інструмент. У цю групу основних виробничих фондів включають усі види ручного, пневматичного й електричного інструмента, використовуваного або для здійснення виробничого процесу по випуску продукції, або по обслуговуванню виробничого процесу.

Виробничий інвентар і приналежності. У цю групу входять предмети виробничого призначення, що полегшують виконання операцій під час провадження робіт (робочі столи, верстати і т.д.), устаткування, що сприяє охороні праці (групові огородження машин і т.д.), ємності для збереження рідких і сипучих матеріалів, а також предмети технічного призначення, що не можуть бути віднесені до робочих машин.

Господарський інвентар. Ця група містить у собі всі предмети конторського, господарського і протипожежного призначення (столи, шафи, сейфи, множні апарати, гідропульти і т.д.).

Інші основні засоби. Дана група включає всі основні засоби різного виробничо-технічного й іншого призначення, що не ввійшли в жодну з класифікованих груп.

Відповідно до приведеного класифікаційного угруповання на кожнім підприємстві організується облік наявності основних фондів, аналіз їхнього складу, структури і динаміки, планування вибуття і введення нових основних фондів за рахунок капітальних вкладень. Дані структурного обліку основних фондів використовуються при плануванні виробництва, аналізі результатів виробничо-господарської діяльності і при рішенні інших економічних питань.

Нематеріальні ресурси це частина потенціалу підприємства, що приносить економічну вигоду протягом тривалого періоду і має нематеріальну основу одержання доходів. До них відносяться об'єкти промислової й інтелектуальної власності, а також інші ресурси нематеріального походження.

Промислова власність поняття, використовуване для позначення виключного права на нематеріальні цінності: винаходи, промислові зразки, корисні моделі, товарні знаки і знаки обслуговування, фірмові найменування і вказівки походження чи найменування місця походження товару, а також право по припиненню недоброякісної конкуренції.

Інтелектуальна власність юридичне поняття, що охоплює авторське право й ін. права, що відносяться до інтелектуальної діяльності в області виробництва, науки, програмного забезпечення, літератури і мистецтва.

Характеристика об'єктів промислової власності:

1) винахід це нове і технічне рішення, що володіє істотними відмінностями в будь-якій області народного господарства та дає позитивний ефект. Право на винахід засвідчується авторським посвідченням чи патентом;

2) промисловий зразок нове художньо-конструкторське рішення виробу, що визначає його зовнішній вигляд, який відповідає вимогам технічної естетики, придатний до здійснення промисловим способом і маючий позитивний ефект.

Існує дві форми охорони промислового зразка: свідчення і патент. Не підлягають охороні як промислові зразки вироби, зовнішній вигляд яких обумовлений винятково їх функцією (гайки, болти, гвинти і т.п.), а також галантерейні, швейні, трикотажні вироби, тканини (крім декоративних), взуття, головні убори;

3) корисні моделі це нові по зовнішньому вигляду, формі, розміщенню частин чи будівлі моделі. Для реєстрації корисної моделі досить будь-яких змін, навіть у просторовому компонуванні моделі;

4) товарні знаки позначення (ім'я, знак, символ чи сполучення їх), що розміщується на товарі чи його упакуванні для ідентифікації його і виробника. Якщо під товарним знаком надаються послуги, то він називається знаком обслуговування.

5) об'єкти інтелектуальної власності зв'язані з інформаційною системою й інформаційною діяльністю підприємства. До них відносяться: програмне забезпечення (сукупність програм, використовуваних у роботі ЕОМ); банк даних (сукупність програмних, організаційних і технічних засобів, призначених для централізованого нагромадження і використання інформації); база знань (сукупність систематизованих основних зведень, що відносяться до визначеної галузі знань і зберігаються в пам'яті ЕОМ).

Інші нематеріальні ресурси:

1) "ноу-хау" технологія виробництва, науково-технічні, комерційні, організаційні й управлінські знання, необхідні для функціонування виробництва. На відміну від секретів виробництва "ноу-хау" не патентується, оскільки в значній своїй частині складається з визначених прийомів, навичок і т.п. Поширення "ноу-хау" здійснюється насамперед за допомогою укладання ліцензійних договорів.

2) раціоналізаторська пропозиція це технічне рішення, що є новим і корисним для підприємства, якому воно подано.

3) найменування місця походження товару. Відбиває назву країни (чи місцевості) для позначення виняткових властивостей товару, викликаних природними умовами, людськими факторами, національними особливостями, характерними для даного регіону.

4) "гудвіл" визначає імідж (репутацію) підприємства (фірми).

Для амортизації нематеріальних активів застосовується лінійний метод, за яким кожний окремий вид нематеріального активу амортизується рівними частками виходячи з його первісної вартості протягом строку, який визначається платником податку самостійно виходячи із строку корисного використання таких нематеріальних активів або строку діяльності платника податку, але не більше 10 років безперервної експлуатації.

1.2.2 Фінансове забезпечення створення та відтворення основних засобів

У залежності від характеру участі у виробничому процесі основні виробничі засоби підрозділяються на активну і пасивну частини.

Активними вважаються ті основні виробничі засоби, що своїм безпосереднім впливом забезпечують видобуток корисної копалини або випуск іншої продукції. До них відносять: силові машини й устаткування, робочі машини й устаткування, вимірювальні і регулюючі прилади і пристрої, обчислювальну техніку, транспортні засоби й інструмент.

Пасивні – це ті основні виробничі засоби, що забезпечують нормальне функціонування активної частини основних фондів у процесі виробництва продукції. До цієї частини фондів відносять: будинки, спорудження, передатні пристрої, інвентар і ін.

Вирішальна роль у забезпеченні випуску продукції належить активній частини. Тому аналіз співвідношення величини окремих груп основних фондів на кожнім підприємстві і вишукування можливості росту активної частини, і на цій основі підвищення ефективності виробництва, являють собою важливу задачу для кожного виробничого підприємства.

Під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань.

Амортизації підлягають витрати на:

придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання;

самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів;

проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів;

капітальні поліпшення землі, не пов'язані з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі.

Основні фонди з точки зору амортизації підлягають розподілу за такими групами:

група 1 будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі;

група 2 автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них;

група 3 будьякі інші основні фонди, не включені до груп 1, 2 і 4;

група 4 електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, їх програмне забезпечення, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

Норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в такому розмірі (в розрахунку на податковий квартал):

група 1 1,25 відсотка;

група 2 6,25 відсотка;

група 3 3,75 відсотка;

група 4 15 відсотків.

1.2.3 Розміщення фінансових ресурсів в оборотні активи

Формування груп оборотних коштів в Розділі II балансу «Оборотні активи» наведено в таблиці 1.2:

Запаси

Відповідно до ПБО 9 «Запаси» [21], затвердженого наказом Мінфіну України від 20.10.99 р. № 246, до запасів належать активи, що [16]:

утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності (готова продукція);

перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва (незавершене виробництво);

утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством (сировина й матеріали, паливо, запасні частини).

Важливим моментом є правильність оцінки запасів, яка повинна здійснюватися за найменшою з двох величин: собівартістю (первісною вартістю) або чистою вартістю реалізації.

Собівартість (первісна вартість) запасів повинна включати:

суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю) за вирахуванням непрямих податків;

суми ввізного мита;

суми непрямих податків у зв’язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству;

транспортно-заготівельні витрати (на заготівлю запасів, оплату тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи i транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів);

інші витрати, які безпосередньо пов’язані з придбанням запасів i доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях. До них належать прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства на доопрацювання i підвищення якісно технічних характеристик запасів.

Необхідно мати на увазі, що відповідно до ПБО 9 ряд витрат не відноситься до первісної вартості запасів, а належить до витрат того періоду, в якому вони були здійснені. До складу таких витрат відносяться:

понаднормові витрати i нестачі запасів;

проценти за користування позиками;

витрати на збут;

загальногосподарські та інші подібні витрати, які безпосередньо не пов’язані з придбанням i доставкою запасів та приведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях.

Чиста вартість реалізації запасів – це очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реалізацію. Згідно з ПБО 9 запаси повинні відображатися за чистою вартістю реалізації, якщо на дату складання Балансу їх ціна знизилась або вони зіпсовані, застаріли, або іншим чином втратили первісно очікувану економічну вигоду.

У Балансі запаси відображаються у чотирьох рядках: «виробничі запаси», «тварини на вирощуванні та відгодівлі», «незавершене виробництво», «готова продукція».

Виробничі запаси(код рядка 100)

До складу виробничих запасів потрібно включати i вартість запасів сировини, основних i допоміжних матеріалів, палива, купованих напівфабрикатів i комплектуючих виробів, запасних частин, тари, будівельних матеріалів та інших матеріалів, призначених для споживання під час нормального операційного циклу.

У статті «Виробничі запаси» необхідно відображати i вартість МШП на складі, термін використання яких не перевищує одного року.

Незавершене виробництво (код рядка 120)

У цій статті відображаються витрати на незавершене виробництво i незавершені роботи (послуги). Крім того, у цьому ж рядку показується продукція, яка не відповідає встановленим технічним характеристикам (крім браку), не прийняті замовником роботи, а також напівфабрикати власного виробництва, які використовуються для власних виробничих потреб. До складу цієї ж статті відповідно до листа Мінфіну України від 04.02.2000 р. № 18424 потрібно включати i вартість ремонту основних засобів.

Готова продукція (код рядка 130)

У цій статті відображаються запаси виробів на складі, оброблення яких завершено i які пройшли випробування, приймання, укомплектовані відповідно до умов договорів із замовниками та відповідають технічним умовам i стандартам.

Товари (код рядка 140)

У цій статті відображається вартість товарів, придбаних підприємствами (збуту, торгівлі, заготівлі та громадського харчування) з метою продажу. На промислових та інших виробничих підприємствах у цій статті повинні відображатися будь-які вироби, матеріали, продукти, придбані спеціально для продажу.

Крім того, промисловими підприємствами відображається вартість матеріальних цінностей, придбаних для комплектування готової продукції. Вартість таких цінностей не включається до собівартості готової продукції, а підлягає відшкодуванню покупцями окремо.

Векселі одержані (код рядка 150)

У цій статті відображається заборгованість покупців, замовників та інших дебіторів за відвантажену продукцію (товари), виконані роботи i надані послуги. При цьому така заборгованість повинна відображатися за фактичною вартістю i бути забезпечена векселями з терміном погашення до одного року. У цій статті слід відображати як векселі, отримані безпосередньо від векселедавця, так i векселі, отримані за індосаментом. Відображення отриманих векселів проводиться за фактичною сумою заборгованості, в забезпечення якої такі векселі отримано, незалежно від номінальної вартості векселя.

Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги

У Балансі «Дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги» відображається в трьох рядках: «чиста реалізаційна вартість», «первісна вартість», «резерв сумнівних боргів».

Первісна вартість (код рядка 161)

Правильність відображення фактичної суми дебіторської заборгованості визначена відповідно до ПБО 10 «Дебіторська заборгованість»[10].

Згідно з цим положенням за первісною вартістю оцінюється поточна дебіторська заборгованість за продукцію, товари, послуги, яка визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод та може бути достовірно визначена її сума.

Резерв сумнівних боргів (код рядка 162)

Згідно з ПБО 10 обчислюється величина резерву сумнівних боргів для визначення чистої реалізаційної вартості на дату складання Балансу. Величина резерву сумнівних боргів може визначатися за двома методами: виходячи з платоспроможності окремих дебіторів або на основі класифікації дебіторської заборгованості.

При використанні першого методу визначення резерву сумнівних боргів підприємство самостійно оцінює ймовірність погашення дебіторської заборгованості на підставі власного досвіду, експертної оцінки тощо.

У разі коли підприємство визначить, що платоспроможність кожного дебітора становить 100%, резерв сумнівних боргів дорівнюватиме нулю. Тоді первісна i чиста (балансова) вартість дебіторської заборгованості у підприємства збігатимуться.

Чиста реалізаційна вартість (код рядка 160)

У цьому рядку відображається різниця між первісною вартістю дебіторської заборгованості i сумою резерву сумнівних боргів (коди рядків 161 i 162). Чиста реалізаційна вартість дебіторської заборгованості включається до підсумку Балансу.

Дебіторська заборгованість за розрахунками

У Балансі дебіторська заборгованість за розрахунками відображається у чотирьох рядках: «з бюджетом», «за виданими авансами», «з нарахованих доходів», «із внутрішніх розрахунків».

Дебіторська заборгованість за розрахунками з бюджетом (код рядка 170)

У цьому рядку відображається дебіторську заборгованість фінансових i податкових органів, а також переплата по податках, зборах та інших платежах до бюджету.

Дебіторська заборгованість за виданими авансами (код рядка 180)

У цій статті відображається сума авансів, наданих іншим підприємствам у рахунок майбутніх платежів.

Дебіторська заборгованість з нарахованих доходів (код рядка 190)

У цій статті показується сума нарахованих дивідендів, відсотків, роялті, що підлягають надходженню.

Дебіторська заборгованість із внутрішніх розрахунків (код рядка 200)

У цьому рядку показується заборгованість із внутрішньовідомчих та внутрішньогосподарських розрахунків та дебіторська заборгованість пов’язаних сторін.

До внутрішньовідомчих та внутрішньогосподарських розрахунків потрібно відносити дані про дебіторську заборгованість філій та структурних підрозділів підприємства, які виділено на окремий баланс, а також дані по розрахунках усередині одного тресту, концерну тощо.

Інша поточна дебіторська заборгованість (код рядка 210)

У цій статті показується заборгованість дебіторів, яка не може бути включена до інших статей дебіторської заборгованості та відображається у складі оборотних активів. До такої заборгованості відносяться: заборгованість покупців за відвантажені матеріальні цінності (крім готової продукції, товарів); персоналу за іншими операціями (по товарах, придбаних у кредит); розрахунки з підзвітними особами та з працівниками підприємства (крім оплати праці); розрахунки по претензіях, штрафних санкціях та відшкодуванню матеріальних збитків (у результаті нестач i втрат від псування i розкрадання цінностей, грошових коштів); заборгованість по операціях зі спільної діяльності; з різними організаціями по операціях некомерційного характеру (орендарів нежитлових приміщень, плата батьків за утримання дітей у дитячих установах, оплата навчальним закладам за підготовку фахівців, оплата науково-дослідним установам за виконані роботи); заборгованість по наданій фінансовій допомозі на зворотній основі.

Поточні фінансові інвестиції (код рядка 220)

У цій статті відображаються фінансові інвестиції, отримані на строк, що не перевищує одного року, i які можуть бути вільно реалізовані в будь-який момент (крім інвестицій, які є еквівалентами грошових коштів).

Згідно з ПБО 12 «Фінансові інвестиції» [23] первісна оцінка фінансових інвестицій у бухгалтерському обліку здійснюється за собівартістю, яка складається з ціни її придбання, комісійних винагород, мита, податків, зборів, обов’язкових платежів та інших витрат, безпосередньо пов’язаних з придбанням.

У разі придбання фінансової інвестиції шляхом:

обміну на цінні папери власної емісії – собівартість фінансової інвестиції визначається за справедливою вартістю переданих цінних паперів;

обміну на інші активи – собівартість визначається за справедливою вартістю цих активів.

Грошові кошти та їх еквіваленти

Згідно з ПБО 4 «Звіт про рух грошових коштів» до грошових коштів відносяться готівка, кошти на рахунках у банках та депозити до запитання. В той же час до еквівалентів грошових коштів належать короткострокові високо ліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються у певні суми грошових коштів i характеризуються незначним ризиком зміни їх вартості.

Грошові кошти та їх еквіваленти в національній та іноземній валютах (коди рядків 230 i 240)

До складу грошових коштів (як у національній, так i в іноземній валютах) та їх еквівалентів необхідно відносити:

кошти в касі (у національній та іноземній валютах);

кошти на банківських рахунках (поточних, валютних, спеціальних, акредитиви, ощадні сертифікати, приватизаційні папери, імпортні депозити, приватизаційні кошти громадян, компенсаційні сертифікати тощо);

грошові документи (у національній та іноземній валютах), які знаходяться в касі підприємства (поштові марки, марки гербового збору, оплачені проїзні документи та путівки до санаторіїв, пансіонатів, будинків відпочинку);

кошти в дорозі (в національній та іноземній валютах), тобто грошові суми, внесені до каси банків, ощадних кас або поштових відділень для подальшого їх зарахування на розрахункові або інші рахунки підприємства;

казначейські чеки тощо.

Інші оборотні активи (код рядка 250)

У цій статті відображаються суми оборотних активів, які не можуть бути віднесені до статей I розділу «Оборотні активи» Балансу.

1.2.4 Структура оборотних коштів в сфері виробництва та сфері обертання

Оборотними виробничими фондами підприємства є такі засоби виробництва, що, знаходячись у процесі праці, цілком споживаються в кожному виробничому циклі і цілком переносять у цьому ж циклі свою вартість на продукцію праці.

Тому від оборотних виробничих фондів, використовуваних у виробництві, необхідно відрізняти фонди обертання, що обслуговують проведення постачальницько-збутової діяльності.

Фонди обертання складаються з готової до реалізації продукції, відвантажених товарів, дебіторської заборгованості і коштів, необхідних для закупівлі сировини, матеріалів, палива, виплати заробітної плати. Фонди обертання дозволяють робити кругообіг коштів.

Сукупність оборотних виробничих фондів і фондів обертання, виражена в грошовому вимірі, складає оборотні кошти виробничих підприємств, об'єднань.

Оборотні кошти це фінансові ресурси виробничих підприємств, об'єднань, що обслуговують економічний оборот усіх їхніх фондів, включаючи основні, оборотні виробничі фонди, фонди заробітної плати, фонди обертання у виді готової продукції і засобів у розрахунках.

Для вивчення складу і структури оборотних коштів їх групують по чотирьох ознаках: по сферах обороту, елементам оборотних коштів, охопленню нормуванням, джерелам фінансування. По призначенню в процесі відтворення – формуються чотири групи: виробничі запаси, витрати на незакінчену продукцію, продукцію на складах і кошти та розрахунки(таблиця 1.3).

Оборотні кошти приймають форму виробничих запасів і незавершеного виробництва у виробничому процесі, а також готових виробів і коштів у процесі обертання, тобто функціонують одночасно в сфері виробництва й у сфері обертання. Проходячи три стадії кругообертання: постачання, виробництво і збут (реалізація), вони приймають різні натуральні форми.

Таблиця 1.3 - Склад і класифікація оборотних коштів підприємства [27]

Сфера обороту Оборотних коштів Елементи оборотних коштів Охват нормуванням Джерела фінансування
Оборотні виробничі фонди (сфера виробництва) I. Виробничі запаси Нормуємі оборотні кошти Власні оборотні кошти

1. Сировина, основні матеріали,

покупні полуфабрикати

2. Допоміжні матеріали
3. Топливо, електроенергія
4. Пар
5. Запасні частини
6. Малоцінні та швидкозношуємі предмети
II. Витрати на незакінчену продукцію
7. Незакінчене виробницто та полуфабрикати власного виробництва
8. Витрати наступних періодів
Фонди обігу (сфера обігу) III. Готова продукція
9. Продукція на складах
10. Відгружена продукція Ненормовані Оборотні кошти

Позикові оборотні кошти (формування ненормованих фондів та Понаднормативних нормуємих

фондів)

IV. Грошові кошти та розрахунки
11. Грошові кошти
12. Дебіторська заборгованість та інші розрахунки

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ФОРМУВАННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ ТОРГОВОГО ПІДПРИЄМСТВА ТОВ „ГІДРОТЕХНІКА” ЗА 2003 2004 РОКИ

2.1 Основні характеристики бізнесу ТОВ „ГІДРОТЕХНІКА”

Підприємство – товариство з обмеженою відповідальністю – ТОВ „Гідротехніка” (код ЕДРПОУ – 31249789) зареєстровано Ірпіньським міськвиконкомом 27 квітня 2001 року (реєстраційний № 1740) за адресою:

Київська область, смт. Буча, вул.. Тарасівська, 12а/23.

Середньооблікова чисельність персоналу у 2003 році – 4 працівника, у 2004 році – 6 працівників. Форма власності – колективна (код КФВ – 20), основний вид діяльності – оптова торгівля (код ЗКГНГ 71130, код КВЕД – 51.65.0). Підприємство за чисельністю відноситься до малих підприємств, але, оскільки обсяги товарообігу перевищують 500 тис.грн./на рік, підприємство працює на традиційній системі оподаткування підприємств – юридичних осіб.

Згідно Статуту ТОВ „Гідротехніка”:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Гідротехніка", надалі ТОВАРИСТВО створено згідно рішення зборів Учасників (Протокол № І від 19.04. 2001 р.)

2. Учасниками ТОВАРИСТВА с громадяни України:

Гуренко Тетяна Олексіївна, 28.04.1954 року народження, паспорт СН 857857 виданий Харківським РОВ ГУ МВС України в м. Києві 26.01.99 р., прописана: м. Київ, вул. Руденко, 7, кв. 98, ідентифікаційний номер 1984107667.

Маруда Володимир Іванович, 24.10.1959 року народження, паспорт СН 731864 виданий Ірпінським МВ ГУ МВС України в Київській області 17.12.97 р., прописаний: Київська обл., смт. Буча, вул. Тарасівська, 12а, кв.23,ідентифікаційний номер 2184604935.

3. ТОВАРИСТВО є юридичною особою. З моменту державної реєстрації набуває пов'язані з його діяльністю права і несе зобов'язання, має самостійний баланс, основні фонди та оборотні кошти, розрахунковий, валютний та інші рахунки в банківських установах, круглу та інші печатки і штампи з власною назвою, бланки, емблеми, торгові і а фірмові знаки, інші реквізити.

4. ТОВАРИСТВО у встановленому порядку приймає участь у зовнішньоекономічній діяльності і проводить експортно-імпортні операції як на Україні, так і за її межами, включаючи товарообмінні, посередницькі та інші операції.

5. Основною метою ТОВАРИСТВА є формування ринку товарів та послуг, здійснення діяльності, спрямованої на отримання прибутку на вкладений капітал, а також задоволення на основі отриманого прибутку соціально-економічних інтересів Учасників і робітників ТОВАРИСТВА, які не є Учасниками ТОВАРИСТВА

6. Згідно поставлених цілей ТОВАРИСТВО в інтересах Учасників буде вирішувати задачі в наступних напрямках:

1) насичення ринку України високоякісною продукцією, в тому числі тією, яка виготовляється ТОВАРИСТВОМ;

2) підвищення ефективності здійснення усіх комерційних операцій за участю ТОВАРИСТВА;

3) вивчення та коригування ринку України;

4) встановлення ділових контактів з українськими та закордонними партнерами.

7. Предметом діяльності ТОВАРИСТВА є:

Здійснення оптової, роздрібної та комісійної торгівлі продукцією виробничо технічного призначення та товарами народного споживання.

Здійснення оптової, роздрібної та комісійної торгівлі металом та виробами з металу.

Оптова торгівля промисловим обладнанням.

Організація та проведення спортивних та оздоровчих заходів, змагань.

Здійснення оптової, роздрібної та комісійної торгівлі продовольчими товарами.

Посередницькі послуги в оптовій та роздрібній торгівлі

Створення власних магазинів та торгівельних точок.

Надання всіх видів побутових послугнаселенню.

Виготовлення та реалізація алкогольних напоїв, спирту етилового, коньячного і плодового.

Зовнішньоекономічна діяльність.

Виробництво, переробка, закупівля й реалізація (в тому числі у формі бартеру) продукції виробничо-технічного призначення.

Операції з цінними паперами,

Закупівля сільськогосподарської продукції у населення (в т.ч. за готівку).

Надання послуг у галузі маркетингу, менеджменту, пошук ділових партнерів у власних інтересах та інтересах третіх осіб.

Консалтингова, економіко-аналітична, та інформаційна діяльність. Надання консультаційних, брокерських, дилерських, лізингових послуг.

Будівництво, ремонтно-будівельне виробництво, виконання проектних і пошукових, оздоблювальних і сантехнічних робіт, виробництво будівельних матеріалів і конструкцій та супутніх виробів.

Будівництво і комплексна експлуатація готельного господарства, мотелів, станцій технічного обслуговування, автомобільних стоянок, автозаправних станцій, тощо.

Створення і придбання засобів, технологій та устаткування для технічного переобладнання виробництва, інжиніринг, розробка і впровадження винаходів "ноу-хау", екологічних програм, тощо.

Транспортне і транспортно-експедиційне обслуговування. Внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів і вантажів повітряним, річковим, морським, залізничним та автомобільним транспортом; агентування і фрахтування морського торговельного флоту.

Ремонтно-механічне виробництво, ремонт технологічного обладнання. Надання послуг по обслуговуванню і ремонту транспортних засобів.

Надання послуг по охороні колективної й приватної власності, монтаж, ремонт та обслуговування засобів охоронної сигналізації, засобів вимірювання й контролю, а також види пусконалагоджувальних робіт.

Виготовлення та реалізація виробів з дерева, металу та полімерних матеріалів, корпусних та м'яких меблів.

Виготовлення, переробка та реалізація хімічних речовин.

Постачання, переробка та реалізація нафти, газу, всіх видів нафтопродуктів, пально-мастильних матеріалів та продукції нафтохімії.

Передача та постачання електроенергії.

Купівля й продаж, оренда й суборенда в юридичних і фізичних осіб будівель, споруд, квартир, землі та іншого нерухомого майна, всі види послуг в цій галузі.

Інші роботи та послуги що не заборонені діючим законодавством.

Якщо певний вид діяльності, можливо здійснювати лише за умови його ліцензування, ТОВАРИСТВО може його здійснювати тільки після одержання ліцензії.

8. ТОВАРИСТВО є власником майна, яке складають основні фонди і оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі.

9. Майно ТОВАРИСТВА утворюється за рахунок:

внесків Учасників (будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування водою, землею та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права, в тому числі на інтелектуальну власність, грошові кошти);

надходжень від випуску акцій та інших цінних паперів;

доходів від реалізації продукції, робіт, послуг.

доходів від аукціонів;

безплатних чи благодійних внесків, пожертвувань українських та іноземних підприємств, організацій, громадян;

інших джерел, не заборонених діючим законодавством України.

10. Порядок утворення та витрачання амортизаційного й інших фондів визначається директором ТОВАРИСТВА.

11. Вся сума амортизаційних відрахувань, що залишається у відповідності з діючим законодавством у розпорядженні ТОВАРИСТВА, направляється до фонду розвитку ТОВАРИСТВА.

12. Резервний фонд ТОВАРИСТВА створюється шляхом щорічних відрахувань не менше 5% прибутку до досягнення розміру, що дорівнює 25% Статутного фонду, і призначається для покриття збитків за підсумками операційного року.

13. Грошові кошти ТОВАРИСТВА зберігаються па розрахункових та валютних рахунках і використовуються ним самостійно.

14. Майно ТОВАРИСТВА може бути вилучено тільки за рішенням суду чи арбітражного суду.

15. Статутний фонд ТОВАРИСТВА становить 11 800 (одинадцять тисяч вісімсот) гривень.

До моменту державної реєстрації ТОВАРИСТВА Учасники вносять не менше 30% свого внеску, обумовленого в Установчому договорі. Учасник зобов'язаний внести повністю свій вклад не пізніше одного року після проведення державної реєстрації ТОВАРИСТВА.

Порядок внесення коштів та майна до Статутного фонду, а також розмір вкладу кожного Учасника визначається Установчим договором.

2.2 Статистичний аналіз джерел залучення та ефективності майнового розміщення фінансових ресурсів в ТОВ „ГІДРОТЕХНІКА”

Аналіз фінансово-економічного стану підприємства і керування його фінансами проводиться на основі його фінансових звітів [15].

Метою фінансових звітів є структурована економічна інформація про фінансовий стан, результати діяльності і зміни у фінансовому стані підприємства, що є корисної для широкого кола користувачів у прийнятті ними економічних рішень.

З 1 січня 2000 р. на підприємствах України незалежно від форм власності (крім банків і бюджетних установ) впроваджені основні форми фінансової звітності, що відповідають міжнародним стандартам, і використовуються при розрахунках фінансового стану підприємства й акціонерного капіталу:

Форма №1 “Баланс” – звіт про фінансовий стан, що відображає активи, зобов'язання і капітал підприємства на встановлену дату [16].

Форма №2 “Звіт про фінансові результати”, що містить дані про доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства за звітний і попередній періоди [17].

У таблицях А.1, А.2 Додатку А наведені баланси підприємства ТОВ „Гідротехніка” за 2002 2004 роки та звіти про фінансові результати за 2002 2004 роки.

В таблицях А.3 А.6 Додатку А представлені результати вертикального та горизонтального розрізу при аналізі динаміки статей балансів підприємства та звітів про фінансові результати. Розрахунки виконані з використанням ”електронних” таблиць EXCEL 2000 згідно наступних статистичних алгоритмів.

Для кращого розуміння і аналізу досліджуваних статистичних даних, їх потрібно систематизувати, побудувавши хронологічні ряди, які називаються рядами динаміки або часовими рядами.

Кожний ряд динаміки складається з двох елементів [41]:

1) періодів або моментів часу, до яких відносяться рівні ряду(t);

2) статистичних показників, які характеризують інтенсивності рівнів ряду (Y).

У процесі аналізу рядів динаміки обчислюють і використовують наступні аналітичні показники динаміки: абсолютний приріст, темп зростання, темп приросту і абсолютне значення одного проценту приросту. Обчислення цих показників ґрунтується на абсолютному або відносному зіставленні між собою рівнів ряду динаміки. Рівень, який зіставляється, називають звітним, а рівень, з яким зіставляють інші рівні – базисним. За базу зіставлення приймають початковий (перший) рівень ряду динаміки. Якщо кожний наступний рівень зіставляють з попереднім, то отримують ланцюгові показники динаміки, а якщо кожний наступний рівень зіставляють з рівнем, що взятий за базу зіставлення, то одержані показники називають базисними.

Абсолютний приріст обчислюється як різниця між звітним і базисним рівнями і показує, на скільки одиниць підвищився чи зменшився рівень порівняно з базисним за певний період часу. Він виражається в тих же одиницях виміру, що й рівні динаміки.

або (2.1)

де yi – звітний рівень ряду динаміки; yi1 – попередній рівень ряду динаміки;

y1 – початковий рівень ряду динаміки.

Темп зростання обчислюється як відношення зіставлюваного рівня з рівнем, прийнятого за базу зіставлення, і показує, у скільки разів (процентів) зрівнюваний рівень більший чи менший від базисного.


або (2.2)

Темп приросту визначається як відношення абсолютного приросту до абсолютного попереднього або початкового рівня і показує, на скільки процентів порівнювальний рівень більший або менший від рівня, взятого за базу порівняння.

або (2.3)

Абсолютне значення одного проценту приросту визначається шляхом ділення абсолютного приросту на темп приросту за один і той же період.

(2.4)

Середній абсолютний приріст визначається як середня арифметична проста з ланцюгових приростів за певні періоди і показує, на скільки одиниць в середньому змінився рівень порівняно з попереднім.

(2.5)

Середній темп зростання розраховується за формулою середньої геометричної:

(2.6)


Середній темп приросту визначається як різниця між середнім темпом зростання одиницею (якщо середній темп зростання вигляді коефіцієнта), бо 100 (якщо він у процентах)

(у вигляді коефіцієнтів); (2.7)

(у вигляді процентів).

Аналіз результатів первинної статистичної обробки балансових звітів та звітів про фінансові результати діяльності ТОВ “Гідротехніка” за 2002 –2004 роки, наведених в таблицях А.1 – А.6 Додатку А, таблицях аналітичного групування агрегатів 2.1 – 2.2 та на графіках рисунків 2.1 – 2.2, показує:

валюта активів балансу у 2003 році зросла на + 89,12 % відносно рівня 2002 року, а у 2004 році ще зросла на + 55, 75 % відносно рівня 2003 року, таким чином валюта балансу за два роки зросла з 23,9 тис. грн.. до 70,4 тис. грн..;

необоротний капітал (основні фонди) підприємства займають значну долю 20,9 – 24,3 % в валюті балансу, тобто підприємство – виробничо-торгівельне, та має суттєву виробничу базу.

Таблиця 2.1 - Аналіз динаміки та структури майна ТОВ “Гідротехніка”

Динаміка структурної долі грошових коштів характеризується падінням з рівня 14,2 % (2002) до 4,0 % (2003) та нарощенням до 13,5% у 2004 році;

динаміка структурної долі запасів характеризується падінням з рівня 51,9 % (2002) до 42,5 % (2003) та нарощенням до 56,7% у 2004 році;

динаміка структурної долі дебіторської заборгованості характеризується нарощенням з рівня 9,6 %(2002) до 32,5%(2003) та падінням до рівня 8,9% у 2004 році;

Таким чином, для 2002 2004 років для активів підприємства характерні процеси відносно нестабільного регулювання структури активів балансу з різкими змінами структурних частин грошових агрегатів в залежності від циклів реалізації продукції та накоплення запасів для наступного цикла виготовлення продукції та її продажу.

Рисунок 2.1 - Динаміка структури агрегатів майна (активів) ТОВ “Гідротехніка”


Таблиця 2.2 - Динаміка джерел (ресурсів) підприємства ТОВ “Гідротехніка”

Як видно із даних таблиці 2.2 основними джерелами ресурсів підприємства ТОВ “Гідротехніка” є власний капітал та незначно позичені кошти у вигляді кредиторською заборгованості у 2004 році (рисунок 2.2):

доля власного капіталу поступово знижувалась з рівня 95,8 %(2002) до 88,5%(2003) та 88,8% (2004), при цьому зростання абсолютної суми власного капіталу відбулося з рівня 22,9 тис. грн. до 62,5 тис. грн.., тобто на +74,7% у 2003 році та ще на +56,2 % у 2004 році;

структурна доля власних оборотних коштів (власний капітал – необоротні активи балансу) з рівня 71,5% у 2002 році знизилась до рівня 67,3% у 2003 році та залишилась на рівні 67,9% у 2004 році;


Рисунок 2.2 - Динаміка структурних частин джерел ресурсів ТОВ «Гідротехніка”

Аналіз динаміки показників звітів про фінансові результати ТОВ “Гідротехніка”, наведених на рисунку 2.3 показує:

- чисті обсяги реалізації продукції в 2002 – 2004 році нарощуються з рівня 260,9 тис. грн.(2002) до рівня 608,4 тис. грн. у 2003 році (зростання на +133,2 % відносно 2002 року) та до рівня 657,2 тис. грн. у 2004 році (зростання на 8,2% відносно 2003 року);

ланцюговий темп росту собівартості випуску та реалізації продукції становить + 105,4 % у 2003 році відносно 2002 та + 14,9 % у 2004 році відносно рівня 2003 року, що практично відповідає темпам росту обсягів доходів від реалізації;

темп росту фінансових результатів діяльності значно перевищує темпи росту валюти балансу, що свідчить про інтенсивний розвиток ділової діяльності підприємства, а темп росту чистого прибутку – нижче ніж темпу росту валюти балансу;


Рисунок 2.3 - Динаміка абсолютного росту валюти балансу та обсягів чистих доходів, витрат, валового прибутку від реалізації продукції в ТОВ “Гідротехніка”

2.3 Коефіцієнтний аналіз показників фінансової діяльності ТОВ “ГІДРОТЕХНИКА”

В таблицях Б.1 – Б.4 додатку В наведені алгоритми розрахунків показників рентабельності діяльності підприємства [48] з використанням форм фінансової звітності – Форма 1 “Баланс” та Форма 2 “Звіт про результати фінансової діяльності”.

В таблицях В.1 В.5 Додатку В наведені результати розрахунків коефіцієнтів діяльності підприємства ТОВ “Гідротехніка” в 2002 –2004 роках за алгоритмами, наведеними в таблицях Б.1 – Б.4 додатку В.


Рисунок 2.4 - Динаміка показників ліквідності балансу підприємства ТОВ „Гідротехніка”

Аналіз результатів вторинної (коефіцієнтної) статистичної обробки балансових звітів та звітів про фінансові результати діяльності ТОВ “Гідротехніка” за 2002 –2004 роки, наведений на рисунках 2.4 – 2.10.

Рисунок 2.5 - Динаміка рентабельності активів та власного капіталу підприємства ТОВ „Гідротехніка”


Аналіз графіків, наведених на рисунку 2.4 показує, що оскільки ТОВ “Гідротехніка” у своїй діяльності спирається тільки на власні джерела фінансових ресурсів – фактичні значення показників ліквідності в декілька разів перевищують нормативні значення (немає боргових залучених ресурсів).

Аналіз рентабельності активів та власного капіталу ТОВ „Гідротехніка” (рисунок 2.5) показує, що діяльність може бути охарактеризована як стабільно-прибуткова:

1. Ресурсо-віддача активів в чисту виручку у 20022004 роках знаходиться на дуже високому рівні 9,33 – 13,46;

2. Рентабельність активів та власного капіталу по валовому прибутку від реалізації (різниця між чистим доходом та собівартістю продукції):

- у 2003 році різко зросла до рівня 201227 % у порівнянні з рівнем 2002 року 36,9 38,5 %;

- а у 2004 році знизилась в два рази до рівня 88,9100,1%.

3. Рентабельність власного капіталу по чистому прибутку після оподаткування становить 34 – 49 %, що відповідає строку окупності власного капіталу 2,0 – 2,3 роки та є дуже інвестиційно-привабливими показниками на рівні альтернативної ставки депозитної доходності в 12 –14 % річних.

4. Рентабельність продаж по чистому прибутку після оподаткування знаходиться в дуже низькому діапазоні – 2,5 –3,5 %, що свідчить про надто велику собівартість продукції та велику долю торгових операцій по перепродажу товарів з мінімальною націнкою.


Рисунок 2.6 - Характеристики динаміки показників ділової активності ТОВ „Гідротехніка”

На рисунку 2.6 наведені характеристики ділової активності (швидкості обороту окремих характерних агрегатів активів та пасивів балансу) ТОВ „Гідротехніка”.

Як показано графіками на рисунку 2.6:

1. У 2003 році періоди обороту характерних агрегатів балансу в порівнянні з 2002 роком зменшились на (–15) – (25) %, але строк оборотності операційного та фінансового циклів залишився стабільним та дуже швидким – 20–21 день, що свідчить про пожвавлення ділової активності за рахунок відмічених раніше обсягів реалізації, але операційно-фінансовий процес реалізації залишився практично незмінним.

2. У 2004 році періоди обороту характерних агрегатів балансу в порівнянні з 2003 роком зросли на (+44) – (+80) %, а строк оборотності операційного та фінансового циклів зріс з рівня – 20–21 день (2003) до рівня 25 –28 днів, що свідчить про незначне зниження ділової активності за рахунок відміченого раніше росту обсягів реалізації.

Таким чином, підприємство ТОВ “Гідротехніка” характеризується дуже швидким циклом обороту агрегатів оборотного капіталу, характерним для оптових торгових підприємств.

Рисунок 2.7 - Динаміка показників покриття запасів джерелами ресурсів в ТОВ “Гідротехніка”

На рисунку 2.7 наведені результати аналізу джерел покриття запасів в ТОВ “Гідротехніка”. Як видно з графіків рисунку 2.7 ТОВ “Гідротехніка” має абсолютний рівень стійкості по покриттю запасів.

Таким чином, проведений аналіз діяльності та фінансового стану підприємства ТОВ “Гідротехніка” за перші три роки після створення (2002 – 2004 роки) показав, що:

- підприємство за обсягами валюти балансу відноситься до малих підприємств, при цьому якості джерел ресурсів використовує власний капітал, який займає частку в 95 %(2002) – 88%(2004) валюти балансу;

- джерелом росту власного капіталу з 22,9 тис. грн.(2002) до 62,5 тис. грн.(2004) є тільки зароблений прибуток підприємства (статутний фонд становить 11,8 тис. грн.);

- оскільки підприємство практично не використовує залучений позиковий капітал його ліквідність та стійкість по покриттю запасів є абсолютною, при цьому не використовуються фінансові важелі позикового капіталу для нарощування темпів розвитку підприємства;

- чисті обсяги реалізації продукції в 2002 – 2004 році нарощуються з рівня 260,9 тис. грн.(2002) до рівня 608,4 тис. грн. у 2003 році (зростання на +133,2 % відносно 2002 року) та до рівня 657,2 тис. грн. у 2004 році (зростання на 8,2% відносно 2003 року);

ланцюговий темп росту собівартості випуску та реалізації продукції становить + 105,4 % у 2003 році відносно 2002 та + 14,9 % у 2004 році відносно рівня 2003 року, що практично відповідає темпам росту обсягів доходів від реалізації;

темп росту фінансових результатів діяльності значно перевищує темпи росту валюти балансу, що свідчить про інтенсивний розвиток ділової діяльності підприємства, а темп росту чистого прибутку – нижче ніж темпу росту валюти балансу;

ресурсовіддача активів в чисту виручку у 2002 2004 роках знаходиться на дуже високому рівні 9,33 – 13,46;

рентабельність активів та власного капіталу по валовому прибутку від реалізації (різниця між чистим доходом та собівартістю продукції):

а) у 2003 році різко зросла до рівня 201227 % у порівнянні з рівнем 2002 року 36,9 38,5 %;

б)у 2004 році знизилась в два рази до рівня 88,9100,1%.

рентабельність власного капіталу по чистому прибутку після оподаткування становить 34 – 49 %, що відповідає строку окупності власного капіталу 2,0 – 2,3 роки та є дуже інвестиційно-привабливими показниками на рівні альтернативної ставки депозитної доходності в 12 –14 %.

рентабельність продаж по чистому прибутку після оподаткування знаходиться в дуже низькому діапазоні – 2,5 –3,5 %, що свідчить про надто велику собівартість продукції та велику долю торгових операцій по перепродажу товарів з мінімальною націнкою.

Як видно з наведених характеристик, подальший ріст підприємства ТОВ “Гідротехніка” стримується відсутністю використання залучених позикових коштів при обмеженій можливості росту власного капіталу тільки за рахунок заробленого прибутку.

Оскільки на початковому етапі становлення підприємства ТОВ “Гідротехніка” в нього відсутні необоротні активи, які можуть бути використанні в якості застави для отримання банківського кредиту, а ставка кредитування банками в обігові кошти дуже велика та потребує витрат на страхування кредиту в страховій компанії, реальним шляхом розвитку є використання міжгосподарських комерційних кредитів, обґрунтування ефективності яких викладено в розділі 3 дипломної роботи.

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ ФОРМУВАННЯ ТА РОЗМІЩЕННЯ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ В ТОВ „ГІДРОТЕХНІКА”

Одним з найбільш ефективних шляхів удосконалення формування та розміщення фінансових ресурсів підприємства є використання різноманітних видів комерційного кредиту.

Комерційний кредит можна охарактеризувати як кредит, наданий у товарній формі продавцями покупцям у виді відстрочки платежу за продані товари. Він надається під зобов'язання боржника (покупця) погасити у визначений термін як суму основного боргу, так і відсотки, що нараховуються.

Застосування комерційного кредиту вимагає наявності в продавця достатнього резервного капіталу на випадок уповільнення надходжень від боржників [50].

Виділяють наступні основні способи надання комерційного кредиту [38]:

вексельний спосіб кредитування дебіторської заборгованості

відкритий рахунок

знижка за умови оплати у визначений термін

консигнація

факторинг

лізинг

При вексельному способі після постачання товарів продавець виставляє тратту(вексель) на покупця, що, одержавши комерційні документи, акцептує її, тобто дає згоду на оплату в зазначений на ній термін.

Знижка за умови оплати у визначений термін передбачає умову, що якщо платіж буде зроблений покупцем протягом обговореного в контракті періоду після виписки рахунка, то з ціни буде віднята знижка. У противному випадку, уся сума повинна бути виплачена у встановлений термін.

Відповідно до договору про відкритий рахунок , один раз прийнятому обома сторонами, покупець може робити періодичні закупівлі без звертання за кредитом у кожнім окремому випадку. Звичайний порядок здійснення угоди такий: коли покупець замовляє товар, він негайно відвантажується, а платіж за нього виконується у встановлений термін після одержання рахунка.

Консигнація спосіб, при якому роздрібний торговець може просто одержати товарно-матеріальні цінності без зобов'язання. Якщо товари будуть продані, то буде здійснений і платіж виробнику, а якщо ні, то роздрібний торговець може повернути товар виробнику без виплати неустойки. Консигнація звичайно застосовується при реалізації нових, нетипових товарів, попит на який важко припустити.

Факторинг придбання права на стягнення боргів, на перепродаж товарів і послуг з наступним одержанням платежів по них. При цьому мова йде, як правило, про короткострокові вимоги. Іншими словами, факторинг є різновидом посередницької діяльності, при якій фірма-посередник (факторингова компанія) за визначену плату одержує від підприємства право стягувати і зараховувати на його рахунок належні йому від покупців суми грошей (право інкасувати дебіторську заборгованість). Одночасно з цим посередник кредитує оборотний капітал клієнта і приймає на себе його кредитний і валютний ризики.

Факторингові операції виникли на основі комерційного кредиту, що надається продавцями покупцям у виді відстрочки платежу за продані товари. Зміна вимог до розрахунків з погляду прискорення обороту коштів викликали необхідність для постачальників шукати шляхи вирішення проблеми дебіторської заборгованості. Факторинг є порівняно новою ефективною системою поліпшення ліквідності і зменшення фінансового ризику при організації платежів.

Лізинг це підприємницька діяльність, яка спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів і полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений строк лізингоодержувачу майна, що є власністю лізингодавця або набувається ним у власність за дорученням і погодженням з лізингоодержувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

3.1 Ефективність використання лізингових схем для скорочення розміщення фінансових ресурсів в основні засоби

ЗАКОН УКРАЇНИ «Про лізинг» [10] визначає правове поняття лізингу в Україні, а також загальні правові та економічні засади його здійснення.

Лізинг це підприємницька діяльність, яка спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів і полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений строк лізингоодержувачу майна, що є власністю лізингодавця або набувається ним у власність за дорученням і погодженням з лізингоодержувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів [52].

Лізинг здійснюється за договором лізингу, який регулює правовідносини між суб'єктами лізингу, і, залежно від особливостей здійснення лізингових операцій, може бути двох видів фінансовий чи оперативний. Залежно від форми здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо.

Об'єктом лізингу може бути будь-яке нерухоме і рухоме майно, яке може бути віднесене до основних фондів відповідно до законодавства, в тому числі продукція, вироблена державними підприємствами (машини, устаткування, транспортні засоби, обчислювальна та інша техніка, системи телекомунікацій тощо), не заборонене до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг (оренду).

Суб'єктами лізингу можуть бути:

лізингодавець суб'єкт підприємницької діяльності, у тому числі банківська або небанківська фінансова установа, який передає в користування об'єкти лізингу за договором лізингу;

лізингоодержувач суб'єкт підприємницької діяльності, який одержує в користування об'єкти лізингу за договором лізингу;

продавець лізингового майна (далі продавець) суб'єкт підприємницької діяльності, що виготовляє майно (машини, устаткування тощо) та/або продає власне майно, яке є об'єктом лізингу.

Згідно Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” [4]:

Лізингова (орендна) операція господарська операція фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних фондів або землі у користування іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) за орендну плату та на визначений строк. Операції з лізингу (оренди) цілісних майнових комплексів державних підприємств регулюються відповідним законодавством.

Лізингові (орендні) операції здійснюються у вигляді оперативного лізингу (оренди), фінансового лізингу (оренди), зворотного лізингу (оренди), оренди землі та оренди жилих приміщень.

Оперативний лізинг (оренда) господарська операція фізичної чи юридичної особи, що передбачає передачу орендарю права користування основними фондами на строк, що не перевищує строку їх повної амортизації, з обов'язковим поверненням таких основних фондів їх власнику після закінчення строку дії лізингової (орендної) угоди.

Основні фонди, передані в оперативний лізинг, залишаються у складі основних фондів орендодавця.

Фінансовий лізинг (оренда) господарська операція фізичної чи юридичної особи, що передбачає придбання орендодавцем за замовленням орендаря основних фондів з подальшим їх переданням у користування орендарю на строк, що не перевищує строку повної амортизації таких основних фондів з обов'язковою подальшою передачею права власності на такі основні фонди орендарю.

Витрати орендодавця на купівлю об'єктів фінансового лізингу не включаються до складу валових витрат або до складу основних фондів такого орендодавця.

Основні фонди, передані у фінансовий лізинг, включаються до складу основних фондів орендаря.

Зворотний лізинг (оренда) - господарська операція фізичної чи юридичної особи, що передбачає продаж основних фондів фінансовій організації з одночасним зворотним отриманням таких основних фондів такою фізичною чи юридичною особою в оперативний або фінансовий лізинг.

Ринок лізингових послуг характеризується різноманіттям форм лізингу, моделей лізингових контрактів і юридичних норм, що регулюють лізингові операції [10],[11].

При виділенні видів лізингу виходять з ознак їхньої класифікації, що характеризують: відношення до орендованого майна; тип фінансування лізингової операції; тип лізингового майна; склад учасників лізингової угоди; тип переданого в лізинг майна; ступінь окупності лізингового майна; сектор ринку, де проводяться лізингові операції; відношення до податкових, митних і амортизаційних пільг та преференцій; порядок лізингових платежів.

По типу майнарозрізняють:

· Лізинг рухомого майна (устаткування, техніка, автомобілі, суда, літаки і т.п.), у тому числі нового і бувшого у вживанні.

· Лізинг нерухомості (будинку, спорудження).

По ступеню окупності майналізинг підрозділяється на:

· Лізинг із повною окупністю, коли протягом терміну дії лізингового договору відбувається повна чи близька до повного амортизація майна і, відповідно, виплата лізингодавцю вартості майна.

· Лізинг із неповною окупністю, при якому протягом терміну дії одного лізингового договору відбувається часткова амортизація майна й окупається тільки частина її.

Оцінка ефективності застосування лізингу проводиться при порівнювальному розрахунку [31]:

- умов прямих та дисконтованих витрат при придбанні основних фондів за власні кошти;

- умов прямих та дисконтованих витрат при придбанні основних фондів за кредитні кошти комерційного банку;

- умов прямих та дисконтованих витрат при користуванні основними фондами на умовах лізингу;

В таблиці 3.1 приведені результати конкурентних розрахунків по прямим та дисконтованим витратам на основні фонди вартістю 100 000 гривень та строком використання (повної амортизації – 5 років).

Умови варіантів розрахунків:

а) Пряме придбання за власні кошти:

- сплата повної вартості + 20% ПДВ при придбанні;

- сплата 2% податку на майно з остаточної вартості (з врахуванням зносу);

- наявність “податкового щита” – зменшення оподатковуємої суми на 30% від суми амортизації;

б) Придбання за кредитні кошти комерційного банку:

- повернення кредитних коштів (100000+20000(ПДВ)) на протязі 5 років;

- щорічна сплата процентів за користування кредитом (25% кредитного залишку); сплата нотаріального податку за оформлення застави (2%);

- сплата 2% податку на майно з остаточної вартості (з врахуванням зносу);

- наявність “податкового щита” – зменшення оподатковуємої суми на 30% від суми амортизації та суми сплачуємих кредитних процентів;

в) придбання основних фондів у користування (оперативний лізинг) на 5 років:

сплата початкового лізингового взносу, еквівалентного ПДВ(20%);

щорічна сплата лізингових платежів (сума щорічної амортизації –20000 грн. + 10% лізингова премія(10000 грн.) +5% за техобслуговування ОФ(5000 грн.);

щорічна сплата страхових взносів (2% від остаточної вартості ОФ);

наявність “податкового щита” – зменшення оподатковуємої суми на 30% від суми лізингових та страхових платежів;

г) Загальний щорічний дисконт – 20 %;

Як видно за результатами розрахунків по таблиці 3.1:

а) Пряме придбання за власні кошти:

- сума грошових затрат за 5 років = 126 000 грн.

- сума “податкового щита” за 5 років = 30 000 грн.

- сума еквівалентних дисконтованих затрат за 5 років, приведена к умовам 0 року = 106 075 грн.

б) Придбання за кредитні кошти:

- сума грошових затрат за 5 років = 208 500 грн.

- сума “податкового щита” за 5 років = 54 750 грн.

- сума еквівалентних дисконтованих затрат за 5 років, приведена к умовам 0 року = 102 461 грн.

в) Користування ОФ на умовах оперативного лізингу:

- сума грошових затрат за 5 років = 200 750 грн.

- сума “податкового щита” за 5 років = 54 225 грн.

- сума еквівалентних дисконтованих затрат за 5 років, приведена к умовам 0 року = 95 965 грн.

Таким чином, інвестування коштів в основні фонди при всіх інших рівних умовах на базі оперативного лізингу з точки зору дисконтованих витрат є найменш затратним варіантом:

- на 6,8 % менше ніж кредитний варіант;

- на 10,5 % менше ніж варіант прямого придбання за власні кошти;


Таблиця 3.1 - Розрахунок порівняльної ефективності затратного механізму покупки ОФ, покупки ОФ за рахунок кредитування в банку та оперативного лізингу ОФ

Дисконт. Статті виплат грошей (витрати) Грошові потоки по рокам
Варіанта сума,грн. 0 1 2 3 4 5

1. Варіант

"Покупка

ОФ =

100 000 грн."

Податок на ОФ(2% від зал.вартості) 0 2000 1600 1200 800 400
Податковий "Щит" 30% від суми щорічної амортизації ОФ 6000 6000 6000 6000 6000
Виплата вартості ОФ 100000
Виплата податку ПДВ(20%) 20000
Дисконт при N = 20% 1 0,8333 0,6944 0,5787 0,4823 0,4019
106075,1 Дисконтовані витрати 120000 3333 3056 2778 2508 2251

2. Варіант

"Кредит банку

+покупка

ОФ =

100 000 грн."

Податок на ОФ(2% від зал.вартості) 0 2000 1600 1200 800 400
Щорічна сума погашення кредиту(100000+20000(ПДВ)) 0 30000 30000 20000 20000 20000
Щорічна сума процентів за кредит за ставкою 25% 0 30000 22500 15000 10000 5000
Нотаріальне оформлення застави (2%) 2000
Податковий "Щит" 30% від суми щорічної амортизації ОФ+Процентів за кредит 0 15000 12750 10500 9000 7500
Дисконт при N = 20% 1 0,8333 0,6944 0,5787 0,4823 0,4019
102461,4 Дисконтовані витрати 2000 39167 28715 14873 10513 7193,6

3. Варіант

"Оперативний

лізинг ОФ

100 000 грн."

Щорічні лізингові платежі(АМ+15%) 35000 35000 35000 35000 35000
Щорічні страхові платежі (2%) 2000 1500 1000 750 500
Виплата початкового платежа лізінгодавцю (податку ПДВ(20%)) 20000
Податковий "Щит" 30% від суми щорічних лізингових платежів 11100 10950 10800 10725 10650
Дисконт при N = 20% 1 0,8333 0,6944 0,5787 0,4823 0,4019
95964,76 Дисконтовані витрати 20000 21583 17743 14583 12068 9986,7

3.2 Ефективність використання вексельних схем розрахунків для залучення коштів комерційного кредитування та прискорення обороту дебіторської заборгованості

Вексельне кредитування в Україні обумовлене Законом України „“Про обіг векселів в Україні” [13], [14]. Вексель– безумовне грошове зобов’язання, за яким одна особа зобов’язана сплатити іншій визначену суму коштів у визначений строк, правовий статуc якого регулюється законодавством про вексельний обіг.

Видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

На момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасат, або векселедавець простого векселя повинні мати перед трасантом та/або особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов'язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем.

Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Векселі (переказні і прості) складаються у документарній формі на бланках з відповідним ступенем захисту від підроблення, форма та порядок виготовлення яких затверджуються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Національним банком України з урахуванням норм Уніфікованого закону, і не можуть бути переведені у бездокументарну форму (знерухомлені).

Вексель, який видається на території України і місце платежу за яким також знаходиться на території України, складається державною мовою. Найменування трасанта або векселедавця, інших зобов'язаних за векселем осіб заповнюється тією мовою, якою визначено офіційне найменування в їх установчих документах.

Вексель підписується:

від імені юридичних осіб власноручно керівником та головним бухгалтером (якщо така посада передбачена штатним розписом юридичної особи) чи уповноваженими ними особами. Підписи скріплюються печаткою;

від імені фізичних осіб власноручно зазначеною фізичною особою або уповноваженою нею особою, із зазначенням індивідуального ідентифікаційного номера з Державного реєстру фізичних осіб платників податків та інших обов'язкових платежів, наданого органом державної податкової служби (крім випадків відсутності індивідуального ідентифікаційного номера в осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття індивідуального ідентифікаційного номера та офіційно повідомили про це відповідні державні органи), та паспортних даних векселедавця-трасанта (серія та номер паспорта, найменування органу, що видав паспорт, та дата його видачі, місце проживання). Підпис скріплюється печаткою (у разі її наявності).

Платіж за векселем на території України здійснюється тільки в безготівковій формі.

Установи банків та органи Державного казначейства України, що здійснюють розрахунково-касове обслуговування векселедавців простих векселів, трасатів (акцептантів) за переказними векселями, виконують функції розрахункових палат згідно із статтею 38 Уніфікованого закону.

Вексель, опротестований нотаріусом (виконавчий напис нотаріуса) у встановленому законом порядку, є виконавчим документом.

Закон України від 05.04.2001 р. № 2374III «Про обіг векселів в Україні» відображає особливості обігу векселів в Україні, який полягає у видачі переказних та простих векселів, здійсненні операцій з векселями та використанні вексельних зобов’язань у господарській діяльності.

Відповідно до ст. 4 зазначеного Закону в разі видачі (передачі) векселя згідно з договором припиняються грошові зобов’язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов’язання щодо платежу за векселем. Переказні й прості векселі видаються лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.

Оформлення векселя суб’єктом господарської діяльності здійснюється обов’язково на вексельному бланку, що відповідає вимогам чинного законодавства України. Положення про вимоги до стандартної (типової) форми виготовлення вексельних бланків затверджено рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 22.11.2001 р. № 338 та зареєстровано в Мін’юсті України 11.04.2002 р. за № 360/6648.

При наданні комерційного кредиту ціна продукції та послуг з боку кредитора формується за принципами ціни при негайній оплаті чи передоплаті + надбавки за банківський кредит та страхування операцій на період відстрочки платежу:

(3.1)

де ціна партії імпорту при негайній оплаті;

період часу комерційного кредиту по контракту;

річна процентна ставка кредитування банка;

страховий тариф в залежності від строку комерційного кредиту;

У випадку, якщо оплата партії продукції та послуг здійснюється авальованими банком векселями ТОВ „Гідротехніка” на момент поставки партії продукції зі строком погашення Dt, кредитор має можливість застосувати тимчасове вексельне перекредитування в банку під заставу векселів, які обліковуються банком з дисконтом. Повернення суми кредиту кредитор поручає за рахунок інкасації авальованих банкомпокупця векселів банкомпродавця, який одночасно видає грошовий кредит кредитору негайно по обліку векселів.

Ця операція дозволяє кредитору в контракті йти на зниження ціни поставки партії продукції за алгоритмом:

- ціна партії при негайній оплаті;

- ціна банківського кредиту для некомпенсованої частини дисконту врахування векселів в банку;

- ціна страхування для некомпенсованої частини дисконту врахування векселів в банку;

Відношення ціни контракту при використанні описаної вексельної схеми розрахунків між ТОВ „Гідротехніка” та кредитором до ціни контракту при комерційному кредиті з боку кредитора (формула 3.1) розраховується як:

(3.2)

де ставка авалю векселя ТОВ „Гідротехніка” банком;

Формула (3.2) дає можливість при варіації параметрами розрахувати зниження матеріальних витрат ТОВ „Гідротехніка” в собівартості, тобто розрахувати можливе підвищення прибутковості від операції покупки матеріальних засобів виробництва за рахунок застосування векселів в розрахунках з кредиторами.

Застосування векселів на другому етапі операцій ТОВ “Гідротехніка” – продаж партії продукції оптовикам з наданням відстрочки сплати, тобто комерційного кредитування (дебіторська заборгованість) – повинно виконуватися за наступною схемою:

частина дебіторської заборгованості оформлюється авальованими векселями дебіторів, що для них мотивується зниженням ціни партії продукції відносно рівня внутрішнього комерційного кредитування та компенсації витрат на авалювання векселів;

- отримані векселі ТОВ „Гідротехніка” враховуються в банку та виставляються через нього на інкасацію, при цьому на період погашення векселів банк надає ТОВ „Гідротехніка” грошовий кредит на суму векселів – мінус дисконт врахування векселів;

- грошові кошти надходять в активи балансу ТОВ „Гідротехніка” як отримання короткострокового кредиту в джерелах;

- дисконт врахування векселю враховується як додаткові витрати ТОВ „Гідротехніка” на сплату процентів банку за надання вексельного кредиту та виконання послуг інкасації;

Сума кредиту та сума додаткових витрат розраховуються за формулами:

(3.3)

(3.4)

де коефіцієнт частини дебіторської заборгованості

, оформленої у вигляді вексельної заборгованості;

Отримання кредитних грошей та зниження дебіторської заборгованості дозволяє підвищити показники ліквідності та платоспроможності ТОВ “Гідротехніка”. Оптимальні параметри вексельного кредитування розраховуються при варіаційних розрахунках за системою показників математичної моделі (формули 3.1 –3.4) із застосуванням ПЕОМ, при цьому фактичний варіант показників діяльності ТОВ “Гідротехніка” у 2004 році використовується як вихідний варіант, відносно якого розраховуються варіанти прогнозованого виграшу застосування вексельних схем розрахунків.

Для отримання поля можливих управлінських рішень по ефективності застосування векселів в операціях варіації розрахунків в дипломній роботі проведені за програмним комплексом “електронних таблиць” EXCEL2000 для наступних варіацій параметрів (таблиця 3.2):

а) строк до погашення векселя – 30,60,90 днів

б) річна кредитна ставка банка – 18%, 22%;

в) ставка страхування – 3%(30днів), 4%(60днів), 5%(90 днів);

г) ставка авалювання векселів – 1%(30днів), 2%(60днів), 3%(90 днів);

д) коефіцієнт вексельного оформлення дебіторської заборгованості – 60%, 70%, 80%;

На основі проведених розрахунків виконувалося моделювання прогнозних балансів та звітів про фінансові результати ТОВ “Гідротехніка”, за результатами чого розраховувались зміни в показниках діяльності підприємства відносно досягнутого рівня у 2004 році.


Рисунок 3.1 - Підвищення прибутку ТОВ “Гідротехніка” при застосування схем вексельних розрахунків в кредиторській заборгованості по 2004 року

Як видно з графіків рисунка 3.1 при застосуванні вексельних розрахунків в кредиторській заборгованості знижується ціна покупаємих товарів та послуг, знижується собівартість та, відповідно, зростає прибуток ТОВ “Гідротехніка” в 1,8 –2,5 рази в залежності від тривалості кредиторської заборгованості.


Таблиця 3.2

3.3 Ефективність використання факторингових схем прискорення обороту дебіторської заборгованості

Факторинг різновид торговельно-комісійної операції, яка поєднується з кредитуванням оборотного капіталу клієнта. В основі операцій факторингу лежить купівля факторською компанією (банком) рахунків-фактур клієнта на певних умовах [52]. Факторинг за класифікацією Національного банка України відноситься до класу “Кредити в поточну діяльність» кредитів, наданих позичальникам на задоволення тимчасової потреби в коштах для фінансування поточних активів у разі розриву між часом надходження коштів та здійснення затрат. Кредити в поточну діяльність включають овердрафти, кредити, надані за постійними кредитними лініями на купівлю сировини та інших виробничих запасів, на сезонні затрати або на рефінансування комерційного кредиту між підприємствами (врахування векселів, факторинг).

Правове підґрунтя уступки вимоги та переведення боргу закріплено у главі 17 (статті 197 – 202 Цивільного кодексу України, далі – ЦК [2]).

Для здійснення операції уступки вимоги бухгалтеру або керівнику підприємства необхідно знати шість основних моментів цієї операції:

1. Уступка вимоги не повинна суперечити закону або договору, на якому базується ця уступка.

2. Уступка вимоги не повинна здійснюватися стосовно зобов'язань, що виникли внаслідок відшкодування збитків, спричинених заподіянням шкоди здоров'ю фізичної особи або її смерті.

3. Уступка вимоги передбачає обов'язок первинного «старого» кредитора передати новому кредитору документи, що свідчать про право на вимогу.

4. Уступка вимоги передбачає відповідальність первинного «старого» кредитора перед новим кредитором, що виникла у зв'язку з недійсністю переданої (уступленої) вимоги.

5. При уступці вимоги боржника має бути повідомлено у будь-який належний спосіб про уступку вимоги, що відбулася. За відсутності такого повідомлення (або за відсутності доказів такого повідомлення) виконання зобов'язання первинному «старому» кредитору визнається виконанням зобов'язання боржником належному кредитору.

6. При уступці вимоги боржник має право пред'являти проти вимоги нового кредитора всі заперечення, які він мав проти первинного «старого» кредитора на момент отримання повідомлення про уступку вимоги.

Для здійснення операції переведення боргу слід звернути увагу на три основні моменти цієї операції:

1) переведення боргу боржником на іншу особу (нового боржника) допускається тільки за згодою кредитора;

2) новий боржник має право пред'являти проти вимоги всі заперечення, що ґрунтуються на взаємовідносинах між кредитором і первинним (старим) боржником;

3) поручительство і встановлена третьою особою застава припиняються разом із переведенням боргу, якщо поручитель або заставодавець не виявить згоди відповідати за зобов'язанням за нового боржника.

Крім цього, потрібно враховувати дві обставини, які однаково важливі як для уступки вимоги, так і для переведення боргу:

1) уступка вимоги та переведення боргу можуть бути здійснені виключно стосовно реально існуючих зобов'язань;

2) уступка вимоги та переведення боргу, що ґрунтуються на договорі, який було укладено у письмовій формі, мають бути здійснені у простій письмовій формі (ст. 44 ЦК).

Закон № 2664 [11] відносить до фінансових послуг факторинг, а факторинг згідно зі ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 р. № 2121III є нічим іншим, як уступкою вимоги – «…придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і приймання платежів (факторинг)…». Однак слід зауважити, що в цьому випадку під факторингом буде розумітися набуття права вимоги зобов'язань саме у грошовій і ні в якій іншій формі (наприклад, вимога виконання зобов'язань поставки товару за договором). Отже, операцію уступки вимоги необхідно здійснювати з урахуванням вимог Закону № 2664 [11].

Факторингові операції виникли на основі комерційного кредиту, що надається продавцями покупцям у виді відстрочки платежу за продані товари. Зміна вимог до розрахунків з погляду прискорення обороту коштів викликали необхідність для постачальників шукати шляхи вирішення проблеми дебіторської заборгованості. Факторинг є порівняно новою ефективною системою поліпшення ліквідності і зменшення фінансового ризику при організації платежів. Комерційні банки, розвиваючи ці операції, доповнюють їх елементами бухгалтерського, інформаційного, рекламного, збутового, юридичного, страхового й іншого обслуговування клієнтів. Це дозволяє розширювати коло клієнтів банку, підсилювати зв'язок з ними, збільшувати прибуток банку за рахунок розширення операцій.

Відповідно до Конвенції про міжнародний факторинг , прийнятої в 1988 р. Міжнародним інститутом уніфікації приватного права, операція вважається факторингом у тому випадку, якщо вона задовольняє як мінімум двом з чотирьох ознак:

1) наявність кредитування у формі попередньої оплати боргових вимог;

2) ведення бухгалтерського обліку постачальника, насамперед обліку реалізації;

3) инкасування його заборгованості;

4) страхування постачальника від кредитного ризику.

Факторингові операції класифікуються як [28]:

Внутрішні , якщо постачальник і його клієнт, тобто сторони за договором купівлі-продажу, а також факторингова компанія знаходяться в одній і тій же країні, чи міжнародні ;

Відкритий факторинг це форма факторингової послуги, при якій боржник сповіщений про те, що постачальник переуступає рахунки фактури факторинговій компанії.

Закритий , чи конфіденційний факторинг свою назву одержав у зв'язку з тим, що служить схованим джерелом коштів для кредитування продажу постачальниками товарів, тому що ніхто з контрагентів клієнта не обізнаний про переуступку ними рахунків фактур факторинговій компанії. У даному випадку платник веде розрахунки із самим постачальником, який після одержання платежу повинен перелічити відповідну його частину факторинговій компанії для погашення кредиту.

З умовою кредитування постачальника у формі оплати вимог до визначеної дати чи попередньої оплати . У першому випадку клієнт факторингової компанії, відвантаживши продукцію, пред'являє рахунок своєму покупцю за посередництвом компанії, задача якої одержати на користь клієнта платіж у терміни відповідно до господарського договору (звичайно від 30 до 120 днів). Сума переуступлених боргових вимог (за мінусом витрат) перелічується постачальнику на визначену дату чи після закінчення визначеного часу.

У випадку попередньої оплати факторингова компанія купує рахунки-фактури в клієнта на умовах негайної оплати 8090% вартості відвантаження, тобто авансує оборотний капітал свого клієнта (дисконтування рахунків-фактур). Резервні 1020% вартості відвантаження клієнту не виплачуються, а бронюються на окремому рахунку на випадок претензій на його адресу від покупця по якості продукції, її ціні і т.п. Одержання такої послуги найбільш повно відповідає потребам функціонуючих підприємств, тому що дозволяє їм за допомогою факторингу перетворити продаж з відстрочкою платежу в продаж з негайною оплатою й у такий спосіб прискорити рух свого капіталу. Основною перевагою попередньої оплати є те, що її розмір являє собою фіксований відсоток від суми боргових вимог. Таким чином, постачальник автоматично одержує більше коштів при збільшенні обсягу своїх продажів.

Рисунок 3.2 - Підвищення прибутку ТОВ “Гідротехніка” при застосуванні схем вексельних розрахунків в кредиторській заборгованості по 2004 року та факторингових схем рефінансування дебіторської заборгованості


Як показує аналіз графіків на рисунку 3.2 застосування схеми факторингового рефінансування дебіторської заборгованості дає ще додатковий прибуток +(2,0–7,0) тис. грн. відносно рівня прибутку при застосуванні вексельної схеми зниження цін на товари та послуги в кредиторській заборгованості підприємства ТОВ “Гідротехніка”.

Таблиця 3.3 – Ефективність застосування факторингу для прискорення фінансового циклу перетворення дебіторської заборгованості в готівкові кошти

ВИСНОВКИ

Згідно з завданнями в дипломній роботі проведений:

- аналіз сутність та значення фінансових ресурсів підприємства, існуючого механізму розташування ресурсів підприємства в майнові активи для організації розширеного виробництва;

- аналіз фінансового стану та формування і розміщення ресурсів в підприємстві ТОВ “Гідротехніка” за 3 роки після створення (у 2002 –2004 роках);

- обґрунтування системи заходів по удосконаленню розміщення ресурсів в майнові активи, побудова алгоритмів розрахунку ефективності різних схем активізації ресурсних джерел капіталу і найбільш ефективного їх вкладення в активні операції підприємства та реалізації їх у вигляді таблиць-програм розрахунків на ПЕОМ (EXCEL2000);

- проведення чисельного моделювання та оцінка ефективності впровадження вексельних та факторингових схем прискорення розрахунків комерційного кредитування і лізингових схем нарощування основних засобів при обмеженні джерел фінансування для розширення виробничої бази.

Джерелом фінансових ресурсів фірми як у процесі її виникнення і початку діяльності, так і надалі, відповідно до чинного законодавства, можуть бути власні засоби, комерційний і банківський кредит.

Фінансові ресурси підприємства розміщуються в майнові активи – основний (довгостроковий) і оборотний (поточний) капітал.

Проведений аналіз діяльності та фінансового стану підприємства ТОВ “Гідротехніка” за перші три роки після створення (2002 – 2004 роки) показав, що:

- підприємство за обсягами валюти балансу відноситься до малих підприємств, при цьому в якості основного джерела ресурсів використовує власний капітал, який займає частку в 95 %(2002) – 88%(2004) валюти балансу;

- джерелом росту власного капіталу з 22,9 тис. грн.(2002) до 62,5 тис. грн. (2004) є тільки зароблений прибуток підприємства (статутний фонд становить постійно 11,8 тис. грн..);

- оскільки підприємство практично не використовує залучений позиковий капітал його ліквідність та стійкість по покриттю запасів є абсолютною, при цьому не використовуються фінансові важелі позикового капіталу для нарощування темпів розвитку підприємства;

- чисті обсяги реалізації продукції в 2002 – 2004 році нарощуються з рівня 260,9 тис. грн.(2002) до рівня 608,4 тис. грн. у 2003 році (зростання на +133,2 % відносно 2002 року) та до рівня 657,2 тис. грн. у 2004 році (зростання на 8,2% відносно 2003 року);

ланцюговий темп росту собівартості випуску та реалізації продукції становить + 105,4 % у 2003 році відносно 2002 та + 14,9 % у 2004 році відносно рівня 2003 року, що практично відповідає темпам росту обсягів доходів від реалізації;

темп росту фінансових результатів діяльності значно перевищує темпи росту валюти балансу, що свідчить про інтенсивний розвиток ділової діяльності підприємства, а темп росту чистого прибутку – нижче ніж темпу росту валюти балансу;

ресурсовіддача активів в чисту виручку у 2002 2004 роках знаходиться на дуже високому рівні 9,33 – 13,46;

рентабельність активів та власного капіталу по валовому прибутку від реалізації (різниця між чистим доходом та собівартістю продукції):

а) у 2003 році різко зросла до рівня 201227 % у порівнянні з рівнем 2002 року 36,9 38,5 %;

б)у 2004 році знизилась в два рази до рівня 88,9100,1%.

рентабельність власного капіталу по чистому прибутку після оподаткування становить 34 – 49 %, що відповідає строку окупності власного капіталу 2,0 – 2,3 роки та є дуже інвестиційно-привабливими показниками на рівні альтернативної ставки депозитної доходності в 12 –14 %.

рентабельність продаж по чистому прибутку після оподаткування знаходиться в дуже низькому діапазоні – 2,5 –3,5 %, що свідчить про надто велику собівартість продукції та велику долю торгових операцій по перепродажу товарів з мінімальною націнкою.

Як видно з наведених характеристик, подальший ріст підприємства ТОВ “Гідротехніка” стримується відсутністю використання залучених позикових коштів при обмеженій можливості росту власного капіталу тільки за рахунок заробленого прибутку.

Оскільки на початковому етапі становлення підприємства ТОВ “Гідротехніка” в нього відсутні необоротні активи, які можуть бути використанні в якості застави для отримання банківського кредиту, а ставка кредитування банками в обігові кошти дуже велика та потребує витрат на страхування кредиту в страховій компанії, реальним шляхом розвитку є використання міжгосподарських комерційних кредитів.

Проведене обґрунтування ефективності комерційних кредитів для прискорення розвитку ТОВ “Гідротехніка” показало:

інвестування коштів в основні фонди при всіх інших рівних умовах на базі оперативного лізингу як з точки зору первинних затрат на рівні 20% від вартості основних засобів, так і сумарно з точки зору дисконтованих витрат є найменш затратним варіантом нарощування виробничої бази:

а) на 6,8 % менше ніж кредитний варіант;

б) на 10,5 % менше ніж варіант прямого придбання за власні кошти;

впровадження вексельних схем в комерційному кредитуванні кредиторської заборгованості дозволяє за рахунок зниження цін на товари та послуги, а, відповідно, і собівартості виробництва, підняти чистий прибуток ТОВ “Гідротехніка” за 2004 рік з рівня 27,2 тис.грн.. до рівня 40,8 – 52,05 тис.грн.. в залежності від строків комерційних кредитів в кредиторській заборгованості підприємства;

впровадження вексельних схем в комерційному кредитуванні кредиторської заборгованості та додаткове впровадження факторингових схем рефінансування дебіторської заборгованості дозволяє за рахунок зниження цін на товари та послуги і дострокового отримання готівки за відпущену продукцію, а, відповідно, і собівартості виробництва, підняти чистий прибуток ТОВ “Гідротехніка” за 2004 рік з рівня 27,2 тис. грн.. до рівня 42,7 – 59,5 тис. грн.. в залежності від строків комерційних кредитів в кредиторській заборгованості підприємства та норм факторингових угод;

Таким чином, практичне значення отриманих результатів дипломної роботи – в наданні керівництву малого підприємства ТОВ “Гідротехніка” аудитних висновків про поточний економічний стан та економічно обґрунтовані шляхи розвитку малого підприємства з застосуванням трьох механізмів комерційного кредитування, що дозволяє в два рази підвищити прибуток підприємства та розширити його виробничу базу при обмеженні коштів на інвестування власним капіталом та прибутком підприємства.


СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Господарський кодекс України // від 16 січня 2003 року N 436IV(діє з 01.01.2004).

2. ЦИВІЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ // 16 січня 2003 року N 435IV (Із змінами і доповненнями, внесеними законами України станом на 12 травня 2004 року N 1713IV, ОВУ, 2004 р., N 25, ст. 1629).

3. Закон України “Про систему оподаткування в Україні” // від 25.06.1991 N 1251XII (із змінами станом на 5 червня 2003 року N 906IV).

4. Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств” // від 22 травня 1997 року N 283/97ВР (станом змін від 20 січня 2005 року N 2377IV).

5. ЗАКОН УКРАЇНИ “Про податок на додану вартість “ // від 3 квітня 1997 року N 168/97ВР (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом на 23 грудня 2004 року N 2287IV).

6. ЗАКОН УКРАЇНИ «Про господарські товариства» // від 19 вересня 1991 року N 1576XII (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України станом на 19 лютого 2004 року N 1519IV).

7. Закон України “ Про зовнішньоекономічну діяльність” // від 16 квітня 1991 року N 959XII (від 8 червня 2000 року N 1807III).

8. ЗАКОН УКРАЇНИ „Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати” // від 19 червня 2003 року N 979IV.

9. ЗАКОН УКРАЇНИ „Про іпотеку” // від 5 червня 2003 року N 898IV.

10. ЗАКОН УКРАЇНИ “Про лізинг” від 16 грудня 1997 року N 723/97ВР //Із змінами, внесеними Законом України від 14 січня 1999 року N 394XIV.

11. Закон України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”// (від 12 липня 2001 року N 2664III).

12. ЗАКОН УКРАЇНИ – «Про цінні папери і фондову біржу» // від 18.06. 1991 N 1201XII (із змінами на 3.06.1999 N 719XIV).

13. ЗАКОН УКРАЇНИ „Про обіг векселів в Україні” // від 5 квітня 2001 року N 2374III (Із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 25 грудня 2002 року N 364IV).

14. КОНВЕНЦІЯ, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі //ДАТА ПІДПИСАННЯ: 07.06.30 р., ДАТА ПРИЄДНАННЯ УКРАЇНОЮ: 06.07.99 р., ДАТА НАБУТТЯ ЧИННОСТІ УКРАЇНОЮ: 06.01.2000 р.

15. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", Наказ Мінфіна України № 87 від 31.03.1999 + № 304 від 30.11.2000.

16. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 "Баланс", Наказ Мінфіна України № 87 від 31.03.1999 + № 304 від 30.11.2000.

17. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 " Звіт про фінансові результати Наказ Мінфіна України № 87 від 31.03.1999 + № 304 від 30.11.2000.

18. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси" // Наказ Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року N 246 (із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства фінансів України від 30.11.2000 р. N 304).

19. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи" // Наказ Міністерства фінансів України від 18 жовтня 1999 року N 242(Із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 2000 року N 304).

20. Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби"// Наказ Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року N 92 (Із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 2000 року N 304).

21. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 "Запаси" // Наказ Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року N 246 (із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства фінансів України від 30.11.2000 р. N 304).

22. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість"// Наказ Міністерства фінансів України від 8 жовтня 1999 року N 237 (Із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 2000 року N 304).

23. Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 12 "Фінансові інвестиції" // Наказ Міністерства фінансів України від 26 квітня 2000 року N 91 (Із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 2000 року N 304).

24. Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України//Постанова Правління Національного банку України від 16.12.2002 № 508.

25. Балабанов И. Основы финансового менеджмента. Как управлять капиталом? – М.: Финансы и статистика, 1995.

26. Баканов М.И., Шеремет А.Д. Теория экономического анализа: учебник. – М.: Финансы и статистика, 1996.

27. Білуха М.Т. Курс аудиту: підручник. К.: Вища школа. Знання, 1998.

28. Білуха М.Т. Теорія фінансово-господарського контролю і аудиту, Київ, “Манускрипт”+ПП”Влад”, 1996.

29. Бланк И. Инвестиционный менеджмент. – К.: МП «ИТЕМ» ЛТД, 1995.

30. Бойчук І.М. Харів П.С., Хопчан М.І. Економіка підприємств. – Львів: Вво “Сполом”, 1998.

31. Брігхем Є.Ф. Основи фінансового менеджменту. – К.: “Молодь”, 1997.

32. Васильков В.Г. Організація виробництва: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2003 – 524 с.

33. Газман В.Д. «Лизинг: теория, практика, комментарии». М., 1997 г.

34. Ганна Негода Операції з простим векселем //«Вісник податкової служби України», жовтень 2002 р., № 39 с. 39 35. Грещак М.Г., Гребешкова О.М., Коцюба О.С. Внутрішній економічний механізм підприємства: Навч. посібник. – К.: КНЕУ,2001 – 228 с.

36. Глазунов В.М. Финансовый анализ и оценка риска реальных инвестиций. – М.: «ФинстатИнформ», 1997.

37. Д. Винокуров Вексельний обіг в Україні: нове та узаконене старе // «Податки та бухгалтерський облік», 10 травня 2001 р., № 38 (387), с. 22.

38. Економіка підприємства. Підручник в 2х томах / Під ред. C.Ф. Покропивного К.: КНЕУ, 2000 – 528 с.

39. Євтух О.Т. Іпотека – механізм ефективного використання ресурсів – Луцьк, «Волинська обласна друкарня», 2001, 305 с.

40. Євтух О.Т. Доходна іпотека – Луцьк, «Волинська обласна друкарня», 2000, 304 с.

41. Ефимова М.Р., Ганченко О.И., Петрова Е.В. Практикум по общей теории статистики: Учебное пособие. – Москва: Финансы и статистика, 2000.

42. Ізмайлова К.В. Фінансовий аналіз: Навч. посібник – К.: МАУП,2000.

43. Йолкіна В. Про іпотечне кредитування // «Экспрессанализ законодательных и нормативных актов», 1 грудня 2003 р., № 48 (414), с. 15).

44. Кабатова Е.В «Лизинг: правовое регулирование, практика», М., «Инфра М», 996 г.

45. Калюга Є. Контроль за правильністю складання першого розділу активу бухгалтерського Балансу (відповідно до ПБО 2) //«Вісник податкової служби України», вересень 2000 р., № 33, с. 54

46. Калюга Є. Контроль за правильністю складання другого i третього розділів активу бухгалтерського Балансу (відповідно до ПБО 2)* // «Вісник податкової служби України», вересень 2000 р., № 34, с. 50.

47. Калюга Є. Контроль за правильністю складання розділів пасиву бухгалтерського Балансу (відповідно до ПБО 2) /«Вісник податкової служби України», вересень 2000 р., № 35, с. 19.

48. Ковалев В.В. Финансовый анализ: Управление капиталом. Выбор инвестиций. Анализ отчётности. М.: Финансы и статистика, 1996г.

49. Костіна Н.І., Алексєєв А.А., Василик О.Д. Фінансове прогнозування: методи і моделі. – К.: “Знання”, 1995.

50. Крейнина М.Н. Финансовое состояние предприятия. Методы оценки. М.: ИКЦ «Дис», 1997.

51. Коцовська Р., Ричаківська В та інш. Операції комерційних банків – Львів: ЛБІ НБУ, 2001.

52. Лизинговые, факторинговые, форфейтинговые операции банков/под ред. Абалкин Л.И., Аболихина Г.Л., Адибеков М.Г. Москва, "ДеКА" 1995 г.

53. Липсиц И.В., Косов В.В. Инвестиционный проект: методы подготовки и анализа. – М.: «БЕК», 1996.

54. Москвін С.О., Бевз С.М., Дідик В.Г. Проектний аналіз. – К.: Лібра, 1998.

55. Покропивний С. Ф., Новак А.П. Ефективність інноваційно-інвестиційної діяльності. – К. 1997.

56. Статистика підприємництва: навч. посібник / під редакцією Вашківа П.Г. – К.: „Слобожанщина”, 1999.

57. Управління виробничою інфраструктурою / За ред. М.А. Бєлова – К.: КНЕУ, 1997 – 208 с.

58. Фінанси підприємств. Підручник /За ред. А.М. Поддєрьогіна – К.: КНЕУ, 2000.

59. Финансовый менеджмент. Учебник для вузов/ Под. ред. Г. Поляка. – М.: «Финансы», 1997.

60. Шклярук С.Г. Финансовая система – К.: «Нормапринт», 2003.


Додаток А

Таблиця А.1 – Балансові звіти ТОВ „Гідротехніка” за 2002 2004 роки



Таблиця А.2 – Звіти про фінансові результати ТОВ „Гідротехніка” за 2002 – 2004 роки


Таблиця А.3 – „Вертикальний” та „горизонтальний” розрізи динаміки балансу ТОВ „Гідротехніка” за 2002 – 2003 роки


Таблиця А.4 – „Вертикальний” та „горизонтальний” розрізи динаміки балансу ТОВ „Гідротехніка” за 2003 – 2004 роки


Таблиця А.5 – „Вертикальний” та „горизонтальний” розрізи аналізу динаміки показників звіту про фінансові результати ТОВ „Гідротехніка” за 2002 – 2003 роки


Таблиця А.6 – „Вертикальний” та „горизонтальний” розрізи аналізу динаміки показників звіту про фінансові результати ТОВ „Гідротехніка” за 2003 – 2004 роки


Додаток Б

Алгоритми розрахунків показників фінансового стану підприємства

Таблиця Б.1 - Алгоритми розрахунку показників рентабельності

№ п/п Показник

Умовн

позня

Формула

для розрахунку

Джерела інформації з форм фінзвітності
ПОКАЗНИКИ РЕНТАБЕЛЬНОСТІ
1

Рентабельність активів за прибутком від

звичайної діяльності

Rзв Прибуток від звичайної діяльності / Валюта активів Форма 2(190) / Форма1 (280)
2 Рентабельність капіталу (активів) за чистим прибутком Чистий Прибуток / Валюта активів Форма 2(220) / Форма1 (280)
3 Рентабельність власного капіталу Rвк Чистий Прибуток / Власний капітал Форма 2(220) / Форма1 (380)
4 Рентабельність виробничих фондів Rвф Чистий Прибуток / Виробничі фонди Форма 2(220) /Форма1 (030+100+120)
5 Рентабельність реалізованої продукції за прибутком від реалізації Rq Прибуток від реалізації / Виручка Форма 2(050070080) /Форма 2 (035)
6 Рентабельність реалізованої продукції за прибутком від операційної діяльності Rqоп Прибуток від операційної діяльності / Виручка

Форма 2(100) /

Форма 2 (035)

7 Рентабельність реал. продукції за прибутком Rqч Чистий прибуток / Виручка

Форма 2(220) /

Форма 2 (035)

.8 Коефіцієнт стійкості економічного зростання Ксез Реінвестований прибуток / Власний капітал Форма 2(100 335)* Ф.2(220)/100 /Форма 1 (380)
9 Коефіцієнт реінвестування Кр Реінвестований прибуток / Чистий прибуток Форма 2(100 335)* Ф.2(220)/100 /Форма 2 (220)
10 Період окупності капіталу Тк Активи/Чистий прибуток

Форма 1(280) /

Форма 2 (220)

11 Період окупності власного капіталу Твк Власний капітал / Чистий прибуток

Форма 1(380) /

Форма 2 (220)

Таблиця Б.2 - Алгоритми розрахунку показників ділової активності

№ п/п

Показник

Умовне

позначення

Формула

для розрахунку

Джерела інформації з форм фінзвітності
ПОКАЗНИКИ ДІЛОВОЇ АКТИВНОСТІ
1 Коефіцієнт трансформації Кт Чиста виручка від реалізації / Валюта активів Форма 2(035) /Форма1 (280)
2 Фондовіддача Фоф Чиста виручка від реалізації / Основні виробничі фонди Форма 2(035) /Форма1 (030)
3 Коефіцієнт оборотності обігових коштів (обороти) Ко Чиста виручка від реалізації / Обігові кошти Форма 2(035) /Форма1 (260+270)
4 Період одного обороту обігових коштів (днів) Чо 365/ Ко 365 / Ко
5 Коефіцієнт оборотності запасів (обороти) Коз Собівартість реалізації / Середні запаси Форма 2(040) /Форма1 (100+120+130+140 +150)
6 Період одного обороту запасів(днів) Чз 365 / Коз 365 / Коз
7 Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості(обороти) Кдз Чиста виручка від реалізації / Середня дебіторська заборгованість Форма 2(035) /Форма1 (050+170+180+190+200+210)
8 Період погашення дебіторської заборгованості (днів) Чдз 365 / Кдз 365 / Кдз
9 Коефіцієнт оборотності готової продукції Кгп Чиста виручка від реалізації / Готова продукція Форма 2(035) /Форма1 (130)
10 Період погашення кредиторської заборгованості (днів) Чкз Середня кредиторська заборгованість *360/ Собівартість реалізації Форма 1(500+520+530 +550+580) /Форма 2 (040)
11 Період фінансового циклу (днів) період обороту коштів Чфц Чфц= Чоц Чкз Чфц= Чоц – Чкз
12 Коефіцієнт оборотності власного капіталу(оборотність) Квк Чиста виручка від реалізації / Власний капітал Форма 2(035) /Форма1 (380+430+630)

Таблиця Б.3 - Алгоритми розрахунку показників майнового стану

№ п/п Показник Умовне позначення Формула для розрахунку Джерела інформації з форм фін звітності
ПОКАЗНИКИ МАЙНОВОГО СТАНУ
1. Частка оборотних виробничих фондів в обігових коштах Ч овф Оборотні виробничі фонди/ Оборотні активи Форма 1 (100+120+270) /Форма1 (260+270)
2 Частка основних засобів в активах Ч оз Залишкова вартість основних засобів / Валюта активів Форма 1(030) / Форма1 (280)
3 Коефіцієнт зносу основних засобів К зн Знос основних засобів/ Первісна вартість основних засобів Форма 1(032) / Форма1 (031)
4 Коефіцієнт оновлення основних засобів К он Збільшення за звітний період первісної вартості основних засобів/ Первісну вартість основних засобів Форма 1((031к)(031п)) / Форма1 (031п)
5 Частка довгострокових фінансових інвестицій в активах Ч дф Довгострокові фінансові інвестиції / валюта активів Форма 1(040+045) /Форма1 (280)
6 Частка оборотних виробничих активів Ч ова Оборотні виробничі фонди/ Валюта активів Форма 1(100+120+270) /Форма1 (280)
7 Коефіцієнт мобільності активів К моб Мобільні активи / Немобільні активи Форма 1(260+270) /Форма1 (080)

Платоспроможність підприємства – це здатність підприємства впевнено сплачувати всі свої боргові зобов’язання згідно з встановленими строками або відповідно до договірних умов [13]. Її можна вивчати за минулий період, на якусь певну (звітну) дату або як майбутню можливість розрахувати у необхідні терміни за існуючими короткостроковими зобов’язаннями.

Платоспроможність підприємства визначається системою показників ліквідності оборотних активів балансу. Знаменник в усіх наведених показників один і той самий – поточні пасиви, тобто термінові невідкладні зобов’язання.

Показники ліквідності характеризують здатність фірми виконувати свої поточні (короткострокові) зобов’язання за рахунок поточних активів.

Коефіцієнт загальної ліквідності (Кл.заг . ) (коефіцієнт покриття) – це відношення поточних активів (Апот ) до поточних зобов’язань (Зпот ):

, (В.1)

де: поточні активи балансу (Форма 1 строка 260);

поточні зобов ' язання балансу (Форма 1 строка 620);

Цей результат співвідноситься з одиницею і показує, скільки грошових одиниць поточних активів припадає на одну грошову одиницю поточних зобов’язань.

При Кл.заг. <2 вважається, що платоспроможність підприємства невисока існує певний фінансовий ризик. Співвідношення 2:1 вважається нормальним, але для деяких сфер бізнесу воно може коливатись від 1,2 до 2,5 [14].

Коефіцієнт термінової ліквідності (Кл.терм. ) – це відношення активів високої ліквідності (Алікв ) до поточних зобов’язань:

, (В.2)

де: Алікв активи високої ліквідності = поточні активи – запаси

(Форма 1строки (260100110120130140150);

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (Кл. абс. ) характеризується відношенням грошових засобів та коротк. цінних паперів (Г,Цп ) до поточних зобов’язань:

, (В.3)


де: Г,Цп – грошові засоби та короткострокові цінні папери (Форма 1 строки (230+240));

Значення цього коефіцієнта є достатнім, якщо він перевищує 0,2 – 0,25 [14].

Співвідношення короткострокової дебіторської та кредиторської заборгованостей – показує наскількі термінові надходження від боржників до підприємства відповідають терміновим вимогам кредиторів до підприємства:

, (В.4)

де: Здеб – короткострокова дебіторська заборгованість (Форма 1 строки (160+170+180+190+200+210));

Зкред – короткострокова кредиторська заборгованість(Форма 1 строки (520+530+540));

Значення цього коефіцієнту є сприятливими, якщо він перевищує 1,25 [14].

Однією з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства є фінансова стійкість. Фінансова стійкість характеризує ступінь фінансової незалежності підприємства щодо володіння своїм майном і його використання.

Для оперативного розрахунку абсолютних показників фінансової стійкості(коефіцієнту покриття запасів оборотними коштами) вартість запасів (З) порівнюється з послідовно поширюваним переліком таких джерел фінансування [13]:

- власні оборотні кошти (НВОК );

- власні оборотні кошти і довгострокові кредити та позики (НВОК + Дп );

- власні оборотні кошти, довго та короткострокові кредити і позики


ВОК + Дп + ДФЗ).

Відповідно до забезпеченості запасів згаданими варіантами фінансування можливі чотири типи фінансової стійкості [13]:

1. Абсолютна стійкість для забезпечення запасів (З) достатньо власних оборотних коштів; платоспроможність підприємства гарантована: З < НВОК

2. Нормальна стійкість – для забезпечення запасів крім власних оборотних коштів залучаються довгострокові кредити та позики; платоспроможність гарантована:З < НВОК +Дп

3. Нестійкий фінансовий стан – для забезпечення запасів крім власних оборотних коштів та довгострокових кредитів і позик залучаються короткострокові кредити та позики; платоспроможність порушена, але є можливість її відновити:

З < НВОК + Дп + ДФЗ

4. Кризовий фінансовий стан – для забезпечення запасів не вистачає “нормальних” джерел фінансування; підприємству загрожує банкрутство:

З > НВОК + Дп + ДФЗ

Забезпеченість запасів джерелами формування є сутністю фінансової стійкості, її зовнішнім проявом, а наслідком є платоспроможність (ліквідність).


Таблиця Б.4 - Алгоритми розрахунку показників фінансової стійкості

Показник

Умов.

позн.

Формула

для розрахунку

Джерела інформації з форм фінзвітності
ПОКАЗНИКИ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ
1

Власні обігові кошти

(робочий, функціонуючий капітал)

Рк

Оборотні активи – короткострокові

зобов ' язання

Форма 1(260+270620630)
2 Коефіцієнт забезпечення оборотних активів власними коштами Кзвк Власні обігові кошти / оборотні кошти Форма 1(380+430080) /Форма1 (260+270)
3 Маневреність робочого капіталу Мрк Запаси / Робочий капітал Форма 1(100+120 +130+140+150) /Форма1 (260+270620630)
4 Маневреність власних обігових коштів Мвок Грошові Кошти / Власні обігові кошти Форма 1(230+240) /Форма1 (380+430080)
5 Коефіцієнт забезпечення власними обіговими коштами запасів Кзап Власні обігові кошти / Запаси Форма 1(380+430080) /Форма1 (100+120 +130+140+150)
6 Коефіцієнт покриття запасів Кпз "Нормальні" джерела покриття запасів / Запаси Форма 1(380+430 +480080+500+520+530+540) /Форма1 (100+120 +130+140+150)
7

Коефіцієнт фінансової незалежності

(автономії)

Кавт Власний капітал / Валюта Пасивів балансу Форма 1(380+430+630) /Форма1 (640)
8 Коефіцієнт маневреності власного капіталу Км Власні обігові кошти / Власний капітал Форма 1(380+430+630080) /Форма1 (380+430+630)
9 Коефіцієнт концентрації позикового капіталу Кпк Позиковий капітал/Валюта пасивів Форма 1(480+620) /Форма1 (640)
10 Коефіцієнт фінансової стабільності (коефіцієнт фінансування) Кфс Власні кошти / позикові кошти Форма 1(380+430+630) /Форма1 (480+620)
12 Коефіцієнт фінансової стійкості Кфст Власний капітал + довгострокові зобов ' язання / Валюта пасивів Форма 1(380+430+480+630) /Форма1 (640)

Додаток В

Результати розрахунку динаміки коефіцієнтів фінансового стану ТОВ “Гідротехніка” за 2002 – 2004 роки

Таблиця В.1 – Показники майнового стану та ділової активності


Таблиця В.2 – Показники рентабельності та фінансової стійкості


Таблиця В.3 – Показники ліквідності

Таблиця В.4 – Агрегований баланс ТОВ „Гідротехніка” в 2002 2004 роках


Таблиця В.5 - Показники фінансової стійкості по покриттю запасів

Оценить/Добавить комментарий
Имя
Оценка
Комментарии:
Где скачать еще рефератов? Здесь: letsdoit777.blogspot.com
Евгений08:23:07 19 марта 2016
Кто еще хочет зарабатывать от 9000 рублей в день "Чистых Денег"? Узнайте как: business1777.blogspot.com ! Cпециально для студентов!
23:17:17 28 ноября 2015

Работы, похожие на Дипломная работа: Розміщення та використання фінансових ресурсів підприємства

Назад
Меню
Главная
Рефераты
Благодарности
Опрос
Станете ли вы заказывать работу за деньги, если не найдете ее в Интернете?

Да, в любом случае.
Да, но только в случае крайней необходимости.
Возможно, в зависимости от цены.
Нет, напишу его сам.
Нет, забью.



Результаты(150883)
Комментарии (1841)
Copyright © 2005-2016 BestReferat.ru bestreferat@mail.ru       реклама на сайте

Рейтинг@Mail.ru