Банк рефератов содержит более 364 тысяч рефератов, курсовых и дипломных работ, шпаргалок и докладов по различным дисциплинам: истории, психологии, экономике, менеджменту, философии, праву, экологии. А также изложения, сочинения по литературе, отчеты по практике, топики по английскому.
Полнотекстовый поиск
Всего работ:
364150
Теги названий
Разделы
Авиация и космонавтика (304)
Административное право (123)
Арбитражный процесс (23)
Архитектура (113)
Астрология (4)
Астрономия (4814)
Банковское дело (5227)
Безопасность жизнедеятельности (2616)
Биографии (3423)
Биология (4214)
Биология и химия (1518)
Биржевое дело (68)
Ботаника и сельское хоз-во (2836)
Бухгалтерский учет и аудит (8269)
Валютные отношения (50)
Ветеринария (50)
Военная кафедра (762)
ГДЗ (2)
География (5275)
Геодезия (30)
Геология (1222)
Геополитика (43)
Государство и право (20403)
Гражданское право и процесс (465)
Делопроизводство (19)
Деньги и кредит (108)
ЕГЭ (173)
Естествознание (96)
Журналистика (899)
ЗНО (54)
Зоология (34)
Издательское дело и полиграфия (476)
Инвестиции (106)
Иностранный язык (62792)
Информатика (3562)
Информатика, программирование (6444)
Исторические личности (2165)
История (21320)
История техники (766)
Кибернетика (64)
Коммуникации и связь (3145)
Компьютерные науки (60)
Косметология (17)
Краеведение и этнография (588)
Краткое содержание произведений (1000)
Криминалистика (106)
Криминология (48)
Криптология (3)
Кулинария (1167)
Культура и искусство (8485)
Культурология (537)
Литература : зарубежная (2044)
Литература и русский язык (11657)
Логика (532)
Логистика (21)
Маркетинг (7985)
Математика (3721)
Медицина, здоровье (10549)
Медицинские науки (88)
Международное публичное право (58)
Международное частное право (36)
Международные отношения (2257)
Менеджмент (12491)
Металлургия (91)
Москвоведение (797)
Музыка (1338)
Муниципальное право (24)
Налоги, налогообложение (214)
Наука и техника (1141)
Начертательная геометрия (3)
Оккультизм и уфология (8)
Остальные рефераты (21697)
Педагогика (7850)
Политология (3801)
Право (682)
Право, юриспруденция (2881)
Предпринимательство (475)
Прикладные науки (1)
Промышленность, производство (7100)
Психология (8694)
психология, педагогика (4121)
Радиоэлектроника (443)
Реклама (952)
Религия и мифология (2967)
Риторика (23)
Сексология (748)
Социология (4876)
Статистика (95)
Страхование (107)
Строительные науки (7)
Строительство (2004)
Схемотехника (15)
Таможенная система (663)
Теория государства и права (240)
Теория организации (39)
Теплотехника (25)
Технология (624)
Товароведение (16)
Транспорт (2652)
Трудовое право (136)
Туризм (90)
Уголовное право и процесс (406)
Управление (95)
Управленческие науки (24)
Физика (3463)
Физкультура и спорт (4482)
Философия (7216)
Финансовые науки (4592)
Финансы (5386)
Фотография (3)
Химия (2244)
Хозяйственное право (23)
Цифровые устройства (29)
Экологическое право (35)
Экология (4517)
Экономика (20645)
Экономико-математическое моделирование (666)
Экономическая география (119)
Экономическая теория (2573)
Этика (889)
Юриспруденция (288)
Языковедение (148)
Языкознание, филология (1140)

Реферат: Роль жінки в суспільстві

Название: Роль жінки в суспільстві
Раздел: Рефераты по зарубежной литературе
Тип: реферат Добавлен 12:28:23 22 ноября 2009 Похожие работы
Просмотров: 261 Комментариев: 2 Оценило: 0 человек Средний балл: 0 Оценка: неизвестно     Скачать

Роль ж інки в суспільстві

Жінка - це насамперед індивідуальна особистість, це людина, яка живе, є невід’ємливою складовою суспільства і виконує в ньому важливу і безпосередньо потрібну роль. Хочу наголосити, що саме слово роль вжито не в театрально-видовищному. Будь-яка роль у тихому вишуканому сенсі. Будь-яка роль у такому випадку є більш й чи менш усвідомленою і відтворюваною актором чи акторкою. Ідеться про роль скоріше в розумінні гендеру. Тобто роль жінки як соціальної статі, сконструйованої явним соціумом у відповідному проміжку часу. Роль, яка через виховання, забобони, закони, думку оточуючих та інші важелі впливу стає неусвідомлюваною. Але ми розуміємо і знаємо, що це неправильно. Людина повинна мати свою думку і не боятися її висловлювати і втілювати в життя, а не весь час жити, керуючись нав’язаними чужими інтересами.

Тоді хотілося б знайти відповідь на питання, яка ж насправді роль жінки у суспільстві? Багато хто думає, що ця роль обмежується материнством і домогосподаркою, яка повинна дбати про затишок в домі і чоловіка. Така собі роль сірої миші. Та ми живемо вже в ХХІ столітті і знаємо, що всі люди, незважаючи на стать, є рівними в своїх правах і доволі непогано цим користуються. Перш за все, хотілося б зазначити, що в сучасній Україні жінка реально користується рівними з чоловіком правами щодо доступу до освіти і це дуже важливо і однією з основних ланок, за допомогою якої жінка може реалізувати себе будь-де, відчути себе повноцінною людиною.

Очевидним є те, що безперечним досягненням людства, яке входить в третє тисячоліття, стала розробка основних стандартів гуманістичного принципу рівності визнання того, що всі люди рівні, незалежно від будь-яких ознак. Демократичний пафос цієї ідеї визначений у Політичній декларації Спеціальної сесії Генеральної Асаблеї ООН «Жінки в 2000 році: рівність між чоловіками і жінками. Розвиток і мир у ХХІ столітті», де національні уряди зобов’язалися «забезпечувати формування в країнах суспільства, в якому чоловіки і жінки діяли б в ім’я побудови такого світу, де кожна людина могла б жити в умовах рівності, розвитку і миру». У системі освіти світового оновлення і реформування Україна прагне до творення громадського суспільства на нових гуманістичних засадах, що є передумовою демократичного устрою.

Невід’ємною складовою демократичного громадянського суспільства виступає гендерна культура, формування якої передбачає утвердження рівності прав, забезпечення партнерства між чоловіками і жінками, взаємної відповідальності у створенні умов для вільного розвитку і реалізації особистості.

Відомо, що сучасне українське суспільство знаходиться на такому етапі свого розвитку, де знання і інформація стають основним ресурсом і рушієм його ефективного функціонування, визначають нові форми економічного зростання, можливості дієвого управління і соціальних змін. А як вже було вище сказано, що на даний час жінка реально користується рівними з чоловіком правами здобувати освіту, яку вона хоче, а тоді і працювати за спеціальністю. І з цього можна зробити висновок, що роль жінки, особливо у суспільстві, стає вагомою і значущою. Якщо їй можна працювати двірником, прибиральницею, продавцем в гастрономі, то чому ж не зайняти і посаду викладача, журналіста, архітектора, депутата чи зайняти якусь керівну посаду і при цьому, щоб до неї ставились як до спеціаліста. І в будь-якій сфері, яку вона обере, може реалізувати себе нічим не гірше від чоловіка, а подекуди навіть краще. Ось наприклад робота в школах, - які є дуже важливою ланкою на шляху кожної людини, працюють здебільшого жінки. Вони в ролі вчителя розповсюджують необхідні знання на всю молодь і це робить їх високо осмисленими людьми. Так і в багатьох інших сферах аж до науковців, аж до діячів Верховної Ради.

Отже, як ми бачимо, зараз роль жінки не обмежується роллю матері і домогосподарки, але хочу сказати, що саме материнство є однією з головних репрезентацій жінки в суспільстві.

Ю.Кріспива пише: «Якщо говоримо про жінку і не можемо сказати ким вона є(без ризику посягнути на її своєрідність), то чи не інакше буде і з матір’ю, оскільки материнство – це тільки функція «другої статі2, якій чітко можна приписати існування?»[ 5; 497]. Та роль жінки як матері є дуже важливою, тим більше, що вона поєднується, причому дуже добре, і з іншими ролями, які прагне здобути жінка. Адже носити звання матері і бути нею – дуже почесно, тому, що саме вона є продовжувачем роду людського.

Це не просто так функція «другої статі», адже виношує, народжує в основному виховує дитину саме жінка.

М. Крупка в монографії «Українська жіноча проза: дві епохи дві версії» пише про кінець ХІХ століття, що «Жінка, проявивши себе як митець, автоматично потрапляє в ситуацію подвійної вимоги: вона змушена зберігати традиційні ролі – дружини, матері, задовольняти потребу самореалізації як творчої особистості. Одним із дискусійних питань того часу була правомірність / неправомірність виходу жінок із сфери приватної / родина, діти, господарство) в сферу публічну ( професійна діяльність, громадські інтереси, творча робота). Патріархальне суспільство не було готове до такої інверсії гендерних ролей, яки, по суті означала нівеляцію традиційної парадигми суспільства.» [6;82]. Та ми живемо в ХХІ столітті і жінка ні до чого не змушена, вона може і займає роль, яка їй подобається і яка надає стимул для життя, адже теперішнє суспільство готове до такого. І вихід жінки із сфери приватної у сферу публічну - це не вибір між двома кінцями, це поєднування між собою середини, яку обрано жінкою. І не так це драматично як пише С. Русова «І взагалі моє усе життя постійно калічилось суперечкою між цими двома обов’язками: родина, діти, чоловік – всіх їх я так кохала, а з другого боку, - громада, рідний край. Нікому з жінок не бажано такого роздвоєння, бо з цього виходить і погана праця, і страшенна драма в серці» [9; 84], адже можна відноситись до цього не так фанатично, бо й дійсно може відбутись таке роздвоєння, що не позаздриш. Та в теперішньому суспільстві жінка все-одно поєднала б, або обрала б те, що для неї найважливіше і в будь-якому випадку ц було б правильно. Так-так, саме для неї, а не для «людського ока».

Хотілося б ще висвітлити роль жінки як письменниці. Чи підходить ця роль саме жінці. «А чи можливо люди жіночої статі бездарні в цьому напрямку? Проте ще з минулих століть ми знаємо таких визначних і талановитих письменниць як Марко Вовчок, Наталя Кобринська, Олена Пчілка, Леся Українка, Ольга Кобилянська і багато-багато інших, які своєю творчістю полонять душі і до сьогодні. Їхнє письмо особливе, талановите і ні чим не гірше від чоловічого. Проте потрібно було не тільки мати талант митця, а й виникає необхідність зруйнувати чоловічий міф про нездатність жінки бути автором у силу біологічних та психологічних особливостей, адже «патріархальна свідомість стверджує, що жінка не може творити, їй недоступна трансцендентність і світо перетворююча активність» [2; 12].

Не даремно навколо творчості Марка вовчка почалося стільки дискусій. Адже, коли в 1857 році в Петербурзі вийшла книга «Народні оповідання», що принесли письменниці одночасно й визначили недовіру до жінки-автора, саме з подачі П.Куліша було піддано сумніву про належність книги перу Марка Вовчка. Ну звичайно ж так. Де таке бачили, щоб жінка так талановито писала. Та жінки-авторки не раз довели, що вони в ролі письменниці дуже багато можуть і це потрібно було усвідомити і прийняти як неможливе. І. Франко в статті «3 останніх десятиліть ХІХ віку» досить схвально відгукнувся на появу численної групи письменниць, означивши цей факт як «доказ росту національної сили2. Жіноцтво з природи своєї більш консервативне, більш держиться форми, і вважає на фору, ніж мужчини, - продовжує критик. – ідеї, погляди, уподобання і привички впоєні вихованням, домашньою традицією, доволі держиться серед жіноцтва, ніж серед мужчин. І коли вже консервативне «жіноцтво» підняло голову, вимагаючи рівних прав з чоловіками, то це свідчило, що загальний процес духовного відродження сягнув самого ядра українського народу»[11; 501-502]. І вже в самих творах письменниць ми бачимо, за словами сучасних літературознавців(С.Павличко, В.Агеєва), образ «нової жінки», адже сама письменниця вийшла з одноманітної для себе сфери, в неї тепер інша роль, яку вона відіграє в суспільстві, це роль митця. Ми бачимо, що жінка в творі може займати свою позицію і притримуватися її протягом життя, незважаючи ні на що. Всі побачили, що жінка як насправді повноцінна особистість може займати центральне, а не другорядне місце в творі.

В таких творах як «Три долі», «Живая душа», «Козачка», «Ледащиця», «Данило Гудіч» і в інших оповіданнях марка Вовчка ми бачимо жінку, яка не бажає виконувати роль маріонетки, вона має власний характер і власне «я», яке не змінюється, яке твердо стоїть на своєму.

Таку ж важливу роль жіночої постаті можна побачити в творах Наталі Кобрицької «Дух часу», «Задля куска хліба», Олени Пчілки «Товаришки», Ольги Кобилянської «Людина», «Царівна».

У центрі повісті О.Пчілки «Товаришки» дві жіночі постаті, які є світоглядно протилежними, але однаково одержимі прагненням здобути освіту, хоча письменниця не акцентує уваги на негативній реакції суспільства. Інша відмінність стосується статусу жінки в суспільстві, зокрема реакції середовища на освіту жінок. У творі О.Кобилянської «Царівна» головній героїні, Наталці доводиться чинити шалений опір середовищу, яке доходить до обструкції непересічної особистості. Героїня почуває себе вільною, розкутою, адже має глибоко усвідомлену гідність. Н.Кобилянська в свою чергу гостро критикує суспільство, де єдина цінність жінки визначається статусом чоловіка, смерть якого відкидає всю родину на соціальний маргінес, не визнаючи за нею жодних прав. Проблема підневільного становища жінки в суспільстві розглядається у повісті «Задля куска хліба». Соломія Павличко в статті про Н.Кобилянську писала: «Суть полягала і ідеологічній настанові авторки і в ракурсі оцінки жіночої долі, тобто в погляді не з боку, як правило, очима чоловіка або з перспективи традиційних чоловічих цінностей, а з погляду інтелігентної, освіченої жінки середнього класу(дочки священика або чиновника), котра усвідомила всю залежність і несправедливість свого становища»[7; 124].

Образи сильних і вольових жінок, які пробують самі розпоряджатися своїм життям всупереч найнесприятливішим обставинам, представлені у багатьох текстах Марка Вовчка(як «Три долі», «Ледащиця», «Козачка»). До речі, вже у фіналі Трьох доль», повісті з селянського життя, з’являється мотив, часто наголошуваний авторкою у пізніших романах, пов’язаних з побутом вищих суспільних сфер: відмова від вигідного заміжжя, уміння і готовність жінки самій розпоряджатися власним майбутнім. Романи «Жива душа»(1868), «В глушині»(1875) розгортають сюжет, як вгамування молодої дівчини з гнітючого, принизливого, нівелюючого патріархального середовища і, – виходу на нелегку, тернисту, але власну дорогу.

Дуже важливо, що зараз саме жіночі тексти значною мірою визначають обличчя української літератури. Від часу появи роману Оксани Забужко «Польові дослідження з українського сексу» змінилися соціально-політичні обставини, культура, спосіб мислення й нове покоління українських письменниць по-іншому обирає дійсність. І вже те, що колись трактувалося як революційна подія, на сьогоднішній день вписується в основне русло літератури. Погоджуємося з В.Агеєвою, що твори молодої генерації є свідченням позитивних змін у вітчизняному патріархальному світі: «Те, що донедавна треба було доводити, конструюючи саму мову, винаходячи слова й мовленеві конструкції, на початку третього тисячоліття видається цілком очевидним» [1; 295]. Для Оксани творчість – це не тільки спроба описати себе, але й спосіб довести іншим, що ти митець і що саме цю роль ти виконуєш неймовірно добре, чудово.

Жіноче письмо тісно співвідноситься із тілесністю. Описуючи свій досвід, авторка здатна репрезентувати жіночу суб’єктивність, жіночу сутність і жіночу тілесність. Нова стратегія емансипованого письма акцентує на реабілітації тіла й тілесності. Підвищена увага до проблеми тілесності може трактуватися як реакція на репресивні практики тоталітарної системи щодо тілесного як привітного, тому акцентування такого досвіду – це спосіб підірвати усталені культурні стереотипи. Проте ситуація звільнення ускладнюється патріархальною закоріненістю нашої культури, де лише чоловічі цінності трактуються як загальнолюдські. До сьогодні в критичному просторі існує стереотипне сприйняття жіночого письма як явища маргінального, вузько-специфічного. На цьому, зокрема наголошує Л. Таран, аналізуючи палітру рецепції роману О. Забужко «Польові дослідження українського сексу»[10; 110-122]. Свідченням такого підходу є декларація представника нової генерації українських письменників, яка виразно виявляє позицію статевої нетерпимості, інтелектуальної обмеженості: «Узагалі ж я собі ніколи не куплю книжку про те, як протікає моя вагітність, бо я, як чоловік, ніколи не народжу. Так само й роман про суто жіночі проблеми, у тому числі й гінекологічні, - це не моє читання. І йдеться не про стиль чи мову тексту, йдеться про досить вузьку авдиторну спрямованість таких книжок». Тобто, досі жінки та їхні проблеми не вважаються важливими, а їх світ трактується як чужий і ворожий.

І не тільки у літературі, а й у реальному житті бачимо, що роль жінки у сенсі тілесному, сексуальному з погляду протилежної статі така ж примітивна і сприймається як належне. Коли мова йде, власне, про жіночу тілесність, то чоловіки надають перевагу фізично привабливим, красивим, а також практичним жінкам. «Коли мовиться про жіноче тіло, то йдеться про нього переважно як об’єкт сексуального бачення чоловіків. Чоловічий критерій стосовно тілесності, зокрема зовнішності, жінка вимагає, аби вона була більш-менш вродливою, бо очевидний, виразний дефект її зовнішності, по-перше травмує і згортає чоловічу чуттєвість, а, по-друге, породжує підозри, щодо її «нечистого походження»[10; 135]. Та візьмемо до уваги точку зору: по-перше, невродливих жінок не існує, по-друге, її сексуальність тілесну можна підкреслити одягом, а тим більше в теперішній час, а по-третє роль жінки в плані тілесному, сексуальному повинна в першу чергу приносити задоволення їй самій і обирати вона має сама, а не бути чиєюсь здобиччю. Ні в якому разі жінка не повинна бути об’єктом, який відкритий для суб’єктивності чоловіка. Їх тіло має подобатися їй самій, а не постійно потребувати чоловічого схвалення. Адже тіло жінки – це витвір мистецтва: чи вона дівчина, чи вона вагітна, чи вона мати.

Ми бачимо, що жінка в цьому світі відіграє не «останню» роль. В чому б себе не проявляла, вона має на це право, тому що вона особистість, вона людина із своїми амбіціями і переконаннями. І хоч її роль як матері дуже важлива, ніхто не має права обмежувати її в цьому, адже її роль у будь-якій сфері не менш значуща і потрібна не менш ніж чоловіча. Тілесна свобода жінки стає складовою її особистісної реалізації, а сексуальна поведінка розглядається як невід’ємна сутність людини.


Бібліографія

1. Агеєва В. Жіночий простір: Феміністичний дискурс українського модернізму. – К.: Факт, 2003. – 320 с.

2. Агеєва В. Філософія жіночого існування// Бовуар Симона де Друга стать/ Пер. з франц.: В 2 т. Том 1. – К.: Основа, 1994. – С. 5-21.

3. Вовчок М. Твори в 7-ми т. [Ред. Колегія: О.Є. Засенко та інші]. – К.: «Наукова думка», 1996.

4. Кобринська Н. Вибрані твори. – К.: Держлітвидав УРСР, 1958.

5. Крістева Ю. Stabat Mater// Слово. Знак. Дис. Курс. Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст./ За ред. Зубрицької. – Л.: Літопис, 1996. – С. 497-509.

6. Крупка М. Українська жіноча проза: дві епохи дві версії. – Р.: видавець О.Зінь, 2008. – 215 с.

7. Паличко С. Фемінізм. – К.: Основа, 2002. – 322 с.

8. Пчілка О. Твори. – К.: Дніпро, 1988. – 583 с.

9. Русова С. Наші визначні жінки. Літературні характеристики-сюжети. - Коломія, 1934. – 92 с.

10. Таран Л. Жіноча роль. – К.: Основа, 2007. – 128 с.

11. Франко І. Зібрання творів у 50-ти томах. – Т. 4. Літературно-критичні праці. – К.: Наукова думка, 1984. – 680 с.

Оценить/Добавить комментарий
Имя
Оценка
Комментарии:
Где скачать еще рефератов? Здесь: letsdoit777.blogspot.com
Евгений08:04:28 19 марта 2016
Кто еще хочет зарабатывать от 9000 рублей в день "Чистых Денег"? Узнайте как: business1777.blogspot.com ! Cпециально для студентов!
22:58:41 28 ноября 2015

Работы, похожие на Реферат: Роль жінки в суспільстві

Назад
Меню
Главная
Рефераты
Благодарности
Опрос
Станете ли вы заказывать работу за деньги, если не найдете ее в Интернете?

Да, в любом случае.
Да, но только в случае крайней необходимости.
Возможно, в зависимости от цены.
Нет, напишу его сам.
Нет, забью.



Результаты(151180)
Комментарии (1843)
Copyright © 2005-2016 BestReferat.ru bestreferat@mail.ru       реклама на сайте

Рейтинг@Mail.ru