Банк рефератов содержит более 364 тысяч рефератов, курсовых и дипломных работ, шпаргалок и докладов по различным дисциплинам: истории, психологии, экономике, менеджменту, философии, праву, экологии. А также изложения, сочинения по литературе, отчеты по практике, топики по английскому.
Полнотекстовый поиск
Всего работ:
364150
Теги названий
Разделы
Авиация и космонавтика (304)
Административное право (123)
Арбитражный процесс (23)
Архитектура (113)
Астрология (4)
Астрономия (4814)
Банковское дело (5227)
Безопасность жизнедеятельности (2616)
Биографии (3423)
Биология (4214)
Биология и химия (1518)
Биржевое дело (68)
Ботаника и сельское хоз-во (2836)
Бухгалтерский учет и аудит (8269)
Валютные отношения (50)
Ветеринария (50)
Военная кафедра (762)
ГДЗ (2)
География (5275)
Геодезия (30)
Геология (1222)
Геополитика (43)
Государство и право (20403)
Гражданское право и процесс (465)
Делопроизводство (19)
Деньги и кредит (108)
ЕГЭ (173)
Естествознание (96)
Журналистика (899)
ЗНО (54)
Зоология (34)
Издательское дело и полиграфия (476)
Инвестиции (106)
Иностранный язык (62792)
Информатика (3562)
Информатика, программирование (6444)
Исторические личности (2165)
История (21320)
История техники (766)
Кибернетика (64)
Коммуникации и связь (3145)
Компьютерные науки (60)
Косметология (17)
Краеведение и этнография (588)
Краткое содержание произведений (1000)
Криминалистика (106)
Криминология (48)
Криптология (3)
Кулинария (1167)
Культура и искусство (8485)
Культурология (537)
Литература : зарубежная (2044)
Литература и русский язык (11657)
Логика (532)
Логистика (21)
Маркетинг (7985)
Математика (3721)
Медицина, здоровье (10549)
Медицинские науки (88)
Международное публичное право (58)
Международное частное право (36)
Международные отношения (2257)
Менеджмент (12491)
Металлургия (91)
Москвоведение (797)
Музыка (1338)
Муниципальное право (24)
Налоги, налогообложение (214)
Наука и техника (1141)
Начертательная геометрия (3)
Оккультизм и уфология (8)
Остальные рефераты (21697)
Педагогика (7850)
Политология (3801)
Право (682)
Право, юриспруденция (2881)
Предпринимательство (475)
Прикладные науки (1)
Промышленность, производство (7100)
Психология (8694)
психология, педагогика (4121)
Радиоэлектроника (443)
Реклама (952)
Религия и мифология (2967)
Риторика (23)
Сексология (748)
Социология (4876)
Статистика (95)
Страхование (107)
Строительные науки (7)
Строительство (2004)
Схемотехника (15)
Таможенная система (663)
Теория государства и права (240)
Теория организации (39)
Теплотехника (25)
Технология (624)
Товароведение (16)
Транспорт (2652)
Трудовое право (136)
Туризм (90)
Уголовное право и процесс (406)
Управление (95)
Управленческие науки (24)
Физика (3463)
Физкультура и спорт (4482)
Философия (7216)
Финансовые науки (4592)
Финансы (5386)
Фотография (3)
Химия (2244)
Хозяйственное право (23)
Цифровые устройства (29)
Экологическое право (35)
Экология (4517)
Экономика (20645)
Экономико-математическое моделирование (666)
Экономическая география (119)
Экономическая теория (2573)
Этика (889)
Юриспруденция (288)
Языковедение (148)
Языкознание, филология (1140)

Шпаргалка: Шпаргалка по философии

Название: Шпаргалка по философии
Раздел: Топики по английскому языку
Тип: шпаргалка Добавлен 22:13:01 31 июля 2003 Похожие работы
Просмотров: 4405 Комментариев: 8 Оценило: 9 человек Средний балл: 3 Оценка: 3     Скачать

(частично на украинском языке)

Поняття світогляду , його структура і основні риси

Світогляд – це знання людини про оточуючий світ на основі яких у неї формується переконання, цінності і т.п.

Світогляд – людина – біопсихосоц. істота

Чуттєво-емоційне

Знання

Теоретичне(наукове)

І ц о п

д і ц е

Е н і р

А н н е

Л о к к

И с а о

т н

і а

н

н

я

Рівні світогляду:

Світовідчуття – зір, слух, нюх і т.д

Світосприйняття – образи

Світорозуміння – поняття, думки, висновки

Історичні типи світогляду, їх характеристика

Наївний реалізм

Міфологічний

Релігійний

Філософський

Наївний реалізм – чуттєво-емоційна основа

Міфологія(“міф”- легенда) –спроба людей пояснити світ, походж. світу, рік, озер,тайни народження та смерті іт.п.Психіка людини потребує міфу.

Міфи:

Історичні

Політичні

Економічні

Культурологічні

К-на нація створює історію минулого разом з міфами.Напр., 14 липня – Взяття Бастилії.Це символ початку революції у Франції .Насправді там залишилось 6 в’язнів і маркіз.Це фр. міф.

Приклад ек. міфу: 10-15 р. Назад був міф про те , що сусп.форма власності – найкраща.Після перемоги демократії – новий міф “про ринкову ек-ку”.

Релігія( з лат. “благочестя”) – віра у надістоту.Р. має свою історію.Найдавніші форми:

Тотемізм – віра в спільне походження і кровну близкість якоїсь групи людей з якимось видом тварин, рослин.

Фетішизм- поклоніння речам (талісман) : амулет, кістка і т.д.

Магія – це спроба знайти зв’язок між людиною та вищими силами (військова, любовна, промислова магія)

Анемізм – віра в привидів, призраків, домовиків іт.д.

Політеїзм – багатобожжя ( пантеон богів і т.д.)

Монотеізм – віра в одного бога (др. Євреї) Виник християнство , буддизм, іслам і т.д.

Релігія вчить жити в цьому світі по певним законам і т.д.

Філософія –теорет. світогляд.Виникає пізніше міфології та релігії та склад. з таких розділів :

Онтологія – вчення про буття, його сутність , форми.Відповідає на питання : Як устроєн світ, для чого він, звідки?

Гносеологія – теорія пізнання, досліджує проблеми джерела, форм, можливостей, істинності.

Предмет філософії. Специфіка філософського знання.

Наука релігія


Філософія

Мистецтво

Ф-ия одновременно и Н., и Р., и Иск-во, и вместе с тем не Р., не Н., не Иск-во.Она тяготеет и к Р., и к Н., и к Иск-ву . Нет единой ф-ии.

Вывод: поскольку не существует единой ф-ии, по-этому то или иное фил. направление, та или иная фил. теория могли тяготеть или к Н., или к Р., или к Иск-ву.

Предмет ф-ии:

Ф-ия – наука о сущностях .Сущность – цельное, неделимое ( у Платона – идея дерева) Что есть человек, какова его сущность ? К-ая наука стремится открыть закон, а Ф-ия должна ответить на вопрос что такое закон?

Ф-ия изучает взаимоотношение человека и мира .Проблема мировоззрения, субстанции.Ф-ия изучает бытие ( природы, натуры)

Ф-ия – рефлексивная наука (Рефлексия – направл. ума на самого сеабя)

Она изучает свои объекты через идеи, мысли о них.Напр. существуют жанры иск-в: живопись, лит-ра, музыка, театр. И существует философская наука – эстетика , она описывает прекрасное, развитие иск-ва, теорию иск-ва. Философия – Идея – Объекты

Філософські проблеми.Функції філософії.

Функции философии :

Мировоззренческая

Ф-ия – мировоззрен. знание.Ф.теории описываютмир, его происхождение , его устройство, его эволюцию.Ф. теории описывают человека, общество.

Мировоззрение играет опр.роль в научном познании, особенно в соц. науках,здесь мировозр. есть условие, предпосылка науч. исследования , а с другой стороны результаты этого исслед. становятся элементом мировоззрения. Напр. в 17-18 вв. создаются философские теории демократии, полит. свободы, правового гос-ва Дж. Локком, Ж.Ж.Руссо и др.На базе этих идей – теория общественного договора, естественного права (личных прав) Делее эти идеи воплощаются в практику в Англии, США, Франции.

Гносеологическая, теоретико-познавательная

Ф.теории описывают, объясняют процесс человеческого познания, создают модели познавательного процесса, следовательно эта функция реализуется в процессе описания форм и закономерностей познавательной деятельности.Напр. в античной ф-ии возникли разные гносеологии, рождаются сенсуализм и рационализм.Сенсуалистами были Аристотель, Демокрит . Они утверждали , что органы чувств дают подлинную истину , а разум и рассудок дополняют эту работу .Рационалистами были Платон и Зенон. Сознание есть то, что мы вспоминаем то, что знали. У Зенона нельзя доверять чувственному познанию.

Методологическая

( «методос» - путь, способ ; «логос» - учение )- учение о методах исследования и их применения в процессе познания.Ф. методология исследует по двум каналам :

1)Ф-ия как рефлексивная наука

2)В некоторых случаях фил. Теории становятся методами для познания частных наук (Напр.Гегелевская диалектика была использована как метод эконом. Познания К.Маркса)

Прогностическая

Реализуется в 2-х планах :

1)Философы могут опередить науки , создать свои идеи, гипотезы, теории.

2)Попытка сделать прогноз для общества на будущее

Воспитательная

Ф-ия пыталась суммировать имеющийся человеческий опыт при помощи ф-ций.

Ф-ские проблемы :

Основной вопрос философии сформулировал Энгельс , - есть вопрос об соотношении мышления к бытию.

Суть: как соотносятся материальное и идеальное, дух и природа.

Выделяют две стороны этого вопроса:

1)Что является первичным

2)Познаваем ли мир.

В зависимости от ответа на первую сторону вопроса философы

подразделяются на териалистов и идеалистов.

Соотношение мышления к бытию, природы и общества, человека и об-ва и т.д.

Основной круг вопросов философии :

1) на протяжении веков философы изучали природу, фил. В

начале выступала, как натур. Фил.

2) В сферу ф входят вопросы общественной жизни: идеалы

устройства об-ва, основные принципы общ. Жизни.

3) Предметом размышления ф. Выступает человек, его природа, ум, чувства, язык, мораль, искусство, религия

Антична філософія. Характеристика основних шкіл і направлень.

А.Ф-ия – это совокупность ф-ских учений , развившихся в др.гр. с 7 в. до.н.э. и в др.рим. с 2 в. до н.э. и до 6 в. н.э. А.ф-ия сложилась на основе восточных знаний.Исходной точкой развития А.ф-ии был материализм Милетской школы.Фалес из Милета основой всего сущего считал воду.Все остальное возникает путем «сгущения» и «разрежения» этой первоматерии.

Анаксимандр считал, что перво-основой явл. беспредельное Apeiron ( это не вода, не воздух – это целое, безграничное в пространстве и во времени)

Анаксимен считал первоосновой воздух , разрежения которого приводят к возникновению огня, а сгущения вызывают ветры – тучи – землю – камни.

Гераклит первоосновой считал огонь , мир возникает из огня и опять сгорает в огне, совершается это согласно судьбе.Центр.мотив его учения – принцип все течет (ПАНТА РЕИ).Ход развития как течение реки в к-рую нельзя войти дважды.С понятием судьбы тесно связано понятие ЛОГОСА(закона): все совершается по логосу, к-рый вечен, всеобщ и необходим.

Элейская школа.Основатель Парменид из Элеи основным явл. Наука о бытии , о сущем.Сущее – вечно.истина постигается лишь разумом.

Зенон считал , что сущее неизменно, оно имеет материальный характер.Согласно Зенону все в природе происходит от тепла , холода, сухого и влажного, люди же произошли из земли, а их души - смесь вышеназваных начал, в к-рой не одно из них не преобладает. Истинным Зенон считал рациональное познание.

Демокрит – греч.философ,считал бытие чем-то простым, понимая под ним неделимое – атом (наименшая, неделимая частица).

Он признавал 2 первоначала : атомы и пустоту(небытие, непознаваемое)Атомы различаются по форме, величине , они постоянно двигаются, их случайные столкновения есть причиной всего сущего.Так происходит множество «рождающихся и умирающих» миров, к-рые возникают и уничтожаются естественным путем.

Сократ – гр.философ,считал , что строение мира , физ.природа вещей непознаваемы; знать мы можем только самих себя («Познай самого себя»).Высшая задача знания не теор., а практич. – умение жить. Использовал такие методы :

Вопросно-ответный, индукция, маевтика(форма беседы, при к-рой умение вести диалог означало умение задавать наводящие вопросы),ирония.

Платон – идеалист, характеризует бытие как вечное, неизменное, познаваемое лишь разумом. Бытие – бестелесная идея.,вечна.Что бы объяснить явление надо найти его идею, то есть понятие: то постоянное и устойчивое что не дано чувственному восприятию.

Аристотель – гр. Философ, критиковал Платона, колеблясь между идеализмом и материализмом. В ф-ии различал:

1) теор. часть – учение о бытии,2)практ.- о чел. деятельности,3) поэтич. – о творчестве. Идея не может существовать отдельно от материи Сущность вещи неотделима от того чем она является. Наши ощущения есть копиями окруж. нас мира.

Философия Аристотеля.

Аристотель: ч-к - общественное животное, наде-

ленное разумом. Только в обществе он может развиваться, как нравственное существо, этому

должно способствовать и гос-во. Он (А) трактует гос-во, его происхождение антропологически.

Гос-во - обобщение родов, селений ради лучшей

жизни. А дает типологию души: Растительная,

животная, разумная душа. Им (А) завершается

класс. Этап в развитии античной философии.

После А сущ. ряд школ, кот развивали идеи

Філософська думка середньовіччя. Номіналізм і реалізм, їх характеристики.

Корни ф-ии средних веков уходят в религии единобожия: иудаизм, христианство, мусульманство.Средневековое мышление теоцентрично.Ф-ия – служанка богословия. Для ср. ф-ии очень характерны 2 течения : реалисты(Платон) и номеналисты(Аристотель).Под реализмом подразумевалось учение, согласно которому подлинной реальностью обладают только общие понятия или универсалии , а не единичные предметы.Согласно реалистам универсалии существуют до вещей, представляя собой мысли, идеи в божественном разуме

Противоположное направление было связано назыв. номенализмом ( лат.nomen – имя) , согласно к-рому общие понятия – только имена, они не обладают никаким самостоятельным существованием, таким образом универсалии существуют после вещей Напр. Собака(семинар)

Схоластика – ( школьная ф-ия), к-рая разумом пытается обосновать принятые на веру идеи и формулы.Одним из наиболее выдающихся представителей схоластики был монах Фома Аквинский.

Аполагетика – отрасль теологии, защита и оправдание вероучений с помощью разума

Патристика –аполагетика «отцов церкви» ,к-рая отстаивала сначала догмы религии против язычества,а с 3 в.П. старалась приспособить философию к обоснованию христианства.

Проблема методу пізнання в філософії Нового часу.Ф.Бекон і Рене Декарт як засновники філософії Нового часу.

Головне своє завдання ф-ія Нового часу вбачає в розробці та обгрунтуванні методів наукового пізнання, концентруючи свою проблематику навколо методології наукового пізнання , в якому вона вбачала головний засіб морального і соц. Оновлення лідської гідності, свободи і щастя.на цій основі формується в ф-ії 17 ст. 2 протилежні напрямки : емпіризм і раціоналізм Емпіризм проголошує, що основний зміст наукове пізнання отримує з чуттєвого досвіду, а раціоналізм – через діяльність розуму.

Ідеалом знання вважали математику, а осн.рисами істинного знання – всезагальність, суттєвість, необхідність

Засновником емпіризму був англ. Ф-ф Френсіс Бекон (“Новий Органон”).Гол.завдання – пізнання природи і оволодіння її силами; основні методи – індукція та експеримент.

Засновником раціоналізму був франц.ф-ф Рене Декарт (“Міркування про метод”) свою методологію будує на принципах раціоналістичної дедукції, а експеримент визнає лише як передумовупізнання, що має підпорядковуватись рац.-математ. мисленню.

Сенсуалізм (емпіризм) і раціоналізм в філософії Нового часу

Емпіризм проголошує, що основний зміст наукове пізнання отримує з чуттєвого досвіду, а раціоналізм – через діяльність розуму.

Сенсуалізм – джерело всіх знань є відчуття (“Нічого нема в розумі , чого не було б у відчуттях” Дж.Локк) Джон Локк осн. завдання своє ф-ії вбачає в дослідженні пізнавальних здібностей та здатностей людини, у виявленні джерел люд. пізнання.Пізнання Локк розглядав як результат чуттєвого досвіду і поділяв на 2 сфери : зовнішній (основа чуттєвого пізнання природи) і внутрішній( -рефлексивного пізнання діяльності душі)

Локк создал концепцию про так назв. « первичные и вторичные свойства объекта» (Локк делил св-ва вещей на 2 групы: 1)объективные ( зависят от объекта) – вес, длина и т.д.; 2)субъективные (зависят от чел-ка) – вкус, цвет, запах и т.д.)

Засновником емпіризму був англ. Ф-ф Френсіс Бекон (“Новий Органон”).Гол.завдання – пізнання природи і оволодіння її силами; основні методи – індукція та експеримент.

Засновником раціоналізму був франц.ф-ф Рене Декарт (“Міркування про метод”) свою методологію будує на принципах раціоналістичної дедукції, а експеримент визнає лише як передумовупізнання, що має підпорядковуватись рац.-математ. мисленню.

Суб’єктивний ідеалізм (Дж.Берклі, Д. Юм ) , його характеристика.

Субъективный идеализм – фил. направление 2 пол. 17 – нач. 18 ст. , представители к-рого либо отрицают существование объективного мира, либо рассматривают егокак нечто полностью определяемое активностью субъекта.

Родоначальник – Беркли , боролся с безбожниками ( материалистами, атеистами).Он хотел доказать, что материи нет, для этого использ. Идеи Локка, а именно его концепцию про так назв. « первичные и вторичные свойства объекта» (Локк делил св-ва вещей на 2 групы:1)объективные ( зависят от объекта) – вес, длина и т.д.; 2)субъективные (зависят от чел-ка) – вкус, цвет, запах и т.д.)Беркли, используя концепцию локка, заявил, что объект.св-в – нет, все св-ва – субъективны.Материя – комплекс наших ощущений ( ощущения он назыв. Идеями)Вывод Беркли : для вещей существовать значит быть воспринимаемыми, а для душ существовать значит воспринимать. Я – комплекс

ощущений

Проблема Беркли :

1)Можно ли отрицать существ-е людей, если я их не воспринимаю

2)Люди и церковь существ. как комплекс моих ощущений.

Он заявил , что другие люди существуют не в моих ощущениях, а в ощущениях Бога.

Д.Юм – был атеистом, продолжил развитие учений Беркли существовании.Его позиция скептицизм – ф-ая концепция , подвергающая сомнению возможность познания объектив. действительности. Я – опыт

Опыт – совокупность впечатлений.Что причина опыта ?

Юм сказал что не знает, но может существует материя, Бог, природа.Нам бессмысленно выходить за пределы нашего опыта, , мы не узнаем , что находится за его пределом.Он создал концепцию – индетерминизм т.е. отрицание объективных причин, причинность есть в психич. сфере – в нашем познании. Сама действительность – опыт, т.е. психофизич.комплекс. «После этого не означает по причине этого»Напр., то что день сменяет ночь не означает , что ночь есть причина дня.

Французька філософія і Просвітництво 18 ст.

18в. в истории мысли наз-ют эпохой просвещения. В философии Просвещения содержался целый ряд идей и положений,которые в

своей совокупности определяли особенности воззрений просветителей на

общество и общественное развитие.

* Важнейшим элементом,основной философии Просвещения было убеждение в

том,что все существующее в мире не только может,но и должно быть

объяснено на основе разума,т.е. рационалистически.Просветители являлись

прямыми наследниками "научной революции 17 столетия",связанной с

открытиями Ньютона,Декарта,Галилея.По мнению

философов Просвещения,не только природа,но и общество должно быть

подвергнуто беспристрастному научному анализу,осмыслено рациона-

листически,с точки зрения действующих в обществе законов,

* Важнейшим законом развития общества философы - просветители считали

то,что оно развивается от менее развитых форм к более развитым,т.е. по

пути прогресса.Именно просветителями была введена в философский оборот

идея общественно - исторического прогресса,

* Просветители критиковали абсолютную власть монарха,сословный строй,ограничение

личных прав и свобод,религиозные суеверия и невежество.Просветители

сформулировали стройную концепцию реформ,охватывающих все сферы

общественной жизни,направленную на достижение так называемого

"общественного блага",общественного строя,при котором удовлетворяются

потребности каждого члена общества,

* Осуществление этой программы реформ они связывали главным

условием:Просвещением общества,распространение в различных его слоях

научных знаний,норм морали,искоренение суеверий и невежества.Публикация

знаменитой "Энциклопедии" под руководством Дени Дидро рассматривалась

как первый шаг к просвещению общества,

Во Франции : Ж.Ж. Руссо, Д. Дидро, П. Гольбах, Вольтер,Ламетри

В целом учение французских философов-просветителей о человеке имело гуманистическую и демократическую направленность, оказало значительное влияние на дальнейшее развитие материалистической антропологии.

Руссо (“Рассуждение о происхождении и основаниях неравенства среди людей”)В вопросах мировоззрения Р. придерживался деизма (учение, признающие существ. Бога как безличной первопричины мира, т.е. мир будучи сотворен , предоставлен действию своих законов)Наряду с существ. Бога признавал бессмертную душу.Р. выступал за демократию, свободу, равенство.Причиной неравенства видел в появлении частной собственности.

Вольтер свое главное задание видит в развинчивании религиозной догматики, к-рая мешает людям строить счастливую жизнь.Вольтер рассматривал дущу как способность мыслить и чувствовать в прямой зависимости от тела(органов чувств и т.д.)

Французские материалисты – Гольбах, Дидро(Энциклопедия), Гельвеций,Ламетри.(Л. Высказал почти все идеи , к-рые были затем развиты материалистами 18 ст Л.доказывал, что форма неотделима от материи, что материя связана с движением.Формы материи :

Неорганическое, растительное и животное царство(вкл. Чел-ка).Л.считал, что мышление присуще только чел-ку и рассматр. Как результат организации материи. * Именно Просвещение стало идейной основой Французской революции 18 века,направленной против "старого порядка":абсолютизм короля,сословного строя,бесправия крестьян,революции,выдвинувшей знаменитый лозунг "свободы,равенства и братства".

Філософія І.Канта

Родоначальником немецкой классической философии выступил Кант ( 1724-

1804). В его философии выделяют 2 этапа: до критический и критический.

До критический этап - развитие стихийного материализма. Кант занимается

вопросами природы.

Критический этап начинается с 1770 года. Кант выделяет 2 ствола познания - чувственность и рассудок.

Он преодолевает крайности эмпиризма и рационализма. Сегодня утверждают,

что Кант осуществил коперниканский переворот в теории познания. Он

рассмотрел процесс познания, как активный. Субъект активен в познании и в

своем мышлении, творит мир. Кант выделяет 2 понятия:

- вещь в себе - мир, существующий независимо от нас;

- вещь для нас - это то, что мы знаем об этом мире. Вещь для нас

является стороной вещи в себе.

Кант выделяет 2 мира :

1)Мир феноменов или явлений(позн.наукой , границ позн-я нет )

2)Мир ноуменов (вещей в себе, сущностей)- непознаваем. Три сферы:

а)вселенная, космос (мы не узнаем цель существ. природы,чел-ка)

б)Идея Бога(К-й сам решает есть Бог или нет,Бог непознаваем)

в)Душа человека ( Канта удивляло 2 вещи :звездное небо и нравственный закон внутри нас.Кант сформулировал категорический императив: поступай так, чтобы максима (изречение) твоей воли могла стать основой всеобщего законодательства (поступай с другими так, как бы ты хотел, чтобы поступали с тобой).Человек – высшая ценность.

Материалисты обвинили Канта в агностицизме (философское учение, согласно которому не может быть окончательно решен вопрос об истинности познания окружающей человека действительности.)

Основные вопросы Канта:

1) Что я могу знать?

2) На что я могу надеяться?

3) Что я должен делать?

Учение об априорных(доопытных) формах знания

Кант выделяет 2 вида апр.з-й:

1)чувственные(мы видим мир через сетку времени и пространства (это субъектив. Формы нашего бытия, они живут в нас , а не мы в них)

2)рациональные(логические) - категории, суждения, умозаключения.Как мы мыслим ?

К. Пришел к выводу, что все мыслят по всеобщим правилам и законам.В основе мышления лежат понятия, они даны априорно.Только чел-к способен к суждениям, на основе их мы делаем умозаключения .

Філософські концепції процесу пізнання

Гносеология – теория познания о формах и закономерностях познания, епистемология – научное познание.Эти теории создают модели позн. деятельности.Ученые хотят ответить на вопрос как осуществить познание?

Существ. 2 крупных направления :

1)сенсуализм

2) рационализм

В Ант. Ф-ии первые концепции процесса познания были связаны с материализмом и идеализмом, с сенсуализмом и рационализмом. Сенсуалисты подчеркивали приоритет чувственного познания (Демокрит) а рационалисты (Зенон, Платон) считали разум источником истинного познания.Напр.Зенон:

Если упадет 1 зерно – мы не услышим, а если упадет мешок зерна – мы услышим, т.е. можно ли доверять чувствам?

В Новое время эти позиции развиваются. Сенсуалисты – Бэкон, Локк. Матер .сенс-ты считали, что источник познания – материя, природа. Идеал. сенс-ты считали, что источник познания – бог, внутренняя энергия.

Декарт – основатель рационализма, Лейбниц : «Ничего нет в разуме , чего бы не было в ощущениях, кроме самого разума»подлинное знание дает разум

В 18-19 ст. Закончилось создание 3 концепций :

созерцательная концепция процесса познания( принцип отражения) – Локк (пр. Образ кареты к-рая отражается в зеркалах дворца, познание как зеркало)

«Теория ощущений» : Гольбах сформулировал : ощущения – субъектив. образ объектив. мира» В 19 в. марксизм опирался на эту концепцию.

С О

Но сейчас эта концепция себя

исчерпала

2) концепция тождества мышления и бытия, субъекта и объекта С = О

Гегель : тождество мышления и бытия, бытие – продукт мирового разума, к-рый включает в себя мышление

3) «конструктивизм» (Кант), гл. Идея – сознание имеет активную творческую роль в познании Субъект создает объект

С О

В 20 в. была попытка соединить 1 концепцию с 3-ей.

Теорія пізнання.Основні форми чуттєвого та раціонального пізнання

Гносеология – теория познания о формах и закономерностях познания, епистемология – научное познание.Эти теории создают модели позн. деятельности. Ученые хотят ответить на вопрос как осуществить познание?

Существ. 2 крупных направления :

1)сенсуализм

2) рационализм

Чувственное познание ( при помощи чувств) 3 формы:

ощущение

восприятие

представление

Ощущение – чувств. образ, в к-ром воспроизводится одно св-во предмета (кислый)

Восприятие – чувств. образ в к-ром воспроизводится несколько св-в (кислый и круглый)

Представление – восприятие при отсутствии контакта

Рациональное познание ( при помощи понятий, суждений, умозаключений) :

Понятие –это мысль , в к-рой содержится наиболее существенные признаки, хар-ки чего-либо (Напр. «капитализм» - частная собственность, принцип выгоды и пользы)

Суждение – это высказывание, в к-ром содержится утверждение или отрицание чего-либо(Напр.Киев – столица Украины S – P (субъект-придикат))

Умозаключение – это система суждений в к-рой на основе суждений (посылок) выводится новое знание.

Умозаключения :

Индуктивные(напр. В пн. идет дождь, во вт. Идет дождь и т.д Вывод:всю неделю идет дождь)

Дедуктивные(Напр. Все пенсионеры торгуют, Вася – пенсионер, Вывод: Вася торгует

В реальном процессе познания чувств. и рациональное взаимопереплетены.

Філософія життя ( Ніцше, Шопенгауер )

“ Ф-ія життя” як Ф-кий напрямок склалась у кінці 19 ст. гол. чином у Німеччнині та Франції.Вона зверталась до життя як первинної реальності, цілісного органічного процесу.Ф.ж. була спробою перебороти обмеженність матеріалізму з ідеалістичних позицій.

Засновник – Шопенгауер (песиміст). За Ш. , суть особи становить незалежна від розуму воля – сліпе хотіння, котра є проявом космічної світової волі, основою та змістом усього сущого(волюнтаризм)

Він намагався довести, що всі людські біди мають космічний хар-р, і тому ніякі сусп.-політ. перетворення нічого не змінять

Основна життя , за концепцією Ніцше, - це воля. Життя є проявом волі, але не абстрактної світової волі, як у Шопенгауера, а конкретної, визначеної волі – волі до влади..Людське щастя Ніцше вбачає в почутті зростаючої сили, влади, вмінні переборювати всі перешкоди.Вчення Ніцше про надлюдину грунтується на таких положеннях : 1) цінність життя є єдиною безумовною цінністю і збігається вона з рівнем “волі до влади”;2) існує природна нерівність людей (“аристократичні” та “сіра маса”) 3) сильна людина, природжений аристократ, є абсолютно вільним і не зв’язує себе ніякими морально-правовими нормами (Мораль та християнство – мораль рабов)

Ніцше назвав себе філософом неприємних істин ( осн. твір - “Так говорив Заратустра”)

Сучасна релігійна філософія ( неотомізм, протестантизм)

Релігійна ф-ія представлена різними течіями.Найавторитетнішою течією є неотомізм (католицька) як офіційна ф-ка доктрина Ватікану ( Жільсон, Марітен). Неотомізм базується на вченні Фоми Аквинського , центральним принципом якого є принцип гармонії віри та розуму.Неотомісти розглядають 2 джерела пізнання – природний розум (науку) і божественне откровення.

Вища реальність – “чисте буття” як духовне, божественне первоначало. Матер. світ – другорядний.Бог не лише створив світ, він постійно керує ним.Божественне буття фіксується як “єдність”, “благо”, “краса”, “істина”.

Людину неотомізм розуміє як єдність душі та тіла.Прагнучи до блага, особа набуває інтелектуальних, моральних і теологічних чеснот, на становлення яких і має бути орієнтоване суспільне життя Історичний процес, за неотомізмом, підкоряється божественному провидінню.Неотомізм дедалі ширше розглядає проблеми суспільства, людини, науки. Це одна із специфічних рис оновлення релігійної думки.

Протестантизм (з лат. протестуючий) – різновид християнства (після православ’я і католіцизму). Розвиваючись, протестантська ф-ія набувала різних форм.В першій половині 20 ст. виникла протестантська “теологія кризи”, яка включала:

“Діалектична теологія” Барта – джерело віри є Бог, який породжує цю віру через одкровення ( віра – діалог між Богом і людиною, але ций діалог можливий лише через Христа чи пророків, духовенство.Проблема людини через призму гріховності (людина гріховна одвічно, від природи, подолання гріховності можливе в релігійній жертві)

“Екзистенціальна теологія” Тілліха – доводить тісний зв’язок між Богом і людиною.Спираючись на ф-ію екзистенціалізму,виводиться необхідність релігії з потреби особистості подолати “екзистенціальний страх”.Лише релігія надає людині мужності.Основна хар-ка людини – релігійність.Ідеал – принцип гармонії релігії та культури.

“Деміфологізоване християнство” Бультмана, – спосіб передачі віровчення через біблейські міфи застарів, для подолання цієї кризи необхідно деміфологізувати християнське вчення, воно має бути антропологічним, екзистенціальним.Для людини Бог існує в свідомості, саме Бог визначає людське існування, екзистенцію.Це існування буває справжнім (з вірою) та несправжнім ( без віри)

“Безрелігійне християнство” Бонхьоффера – людство очікують часи повної відсутності релігії (“повноліття” світу, коли людина вирішує проблеми сама , без Бога)Для Бонхьоффера християнство – це вчення, яке здатне перебудувати земне життя людей і яке реалізується в поведінці людей.Зразок такої поведінки – Ісус Христос.На його думку, Ісус закликав не до нової релігії, а до нового життя.

Філософські погляди Платона

Платон – идеалист, характеризует бытие как вечное, неизменное, познаваемое лишь разумом. Бытие – бестелесная идея.,вечна.Что бы объяснить явление надо найти его идею, то есть понятие: то постоянное и устойчивое что не дано чувственному восприятию.Идейей всех идей выступает идея добра как источника истины, красоты и гармонии(Бог и идея добра очень близки) .Тело чел-ка – временное вместилище души, к-рое состоит из огня, земли воды и воздуха.Душа сотворена Богом.Душа делится на разумную (мышление) и неразумную (чувства).Суть теории познания: «знание – это вспоминание» того , что когда-то знала душа (мир идей)

Бытие : мир идей и мир теней (матер. мир) ;Небытие – ничто.

Платон создал образ «идеального государства», в к-ром есть 3 групы граждан(правителей – философов; воинов; земледельцев и ремесников).В таком гос-ве все занимаются своим делом, не вмешиваясь в дела других.

Форми і методи наукового пізнання.

У науковому пізнанні головна роль належить раціональному мисленню, яке перебуває у взаємодії з чуттєвим пізнанням.У науковому пізнанні виділяють такі форми і засоби :

Ідея – відображає зв’язки, закономірності дійсності і спрямована на її перетворення, а також поєднує істинне знання про дійсність і суб’єктивну мету її перетворення (ідея про матеріальність світу)

Проблема – відображає суперечність між знанням і дійсністю або протиріччя в самому пізнанні.Розвиток пізнання – це перехід від постановки одних проблем до їхнього вирішення, а потім до постановки нових проблем та їх подальшого вирішення.

Гіпотеза – це форма наукового пізнання істинність якої ще не доведена, за допомогою Г. Формуються можливі варіанти вирішення проблеми, після доведення гіпотези вона перетворюється в наукову теорію.На основі цих трьох форм формується наукова концепція, яка обгрунтовує основну ідею теорії.

Концепція – це науково обгрунтований та в основному доведений вираз основного змісту теорії

Теорія – система достовірних знань про дійсність, дає цілісне уявлення про закономірності та суттєві хар-ки об’єкта.2 найважливіші функції теорії – пояснення та передбачення.

Методи наукового пізнання :

Спостереження – цілеспрямоване сприйняття предметів дійсності для одержання безпосередніх чуттєвих данних про об’єкт пізнання (обмежений метод)

Експеримент – це спосіб чуттєво-предметної діяльності, коли явища вивчають за допомогою спец. умов, що забезпечують перебіг у чистому вигляді тих процесів.

Аналіз – розчленування предмета на його складові частини з метою їх всебічного вивчення

Синтез – протилежний аналізу

Абстрагування – відволікання від несуттєвих властивостй предмета, зосередження уваги на його глибинній сутності.

Індукція – метод, коли на підставі про окпеме робиться висновок про загальне

Дедукція – протилежна індукції

Український філософ і просвітитель Г.С.Сковорода

Сковорода (1722-1794) – видатний укр. філософ, просвітитель-гуманіст, людина високої моралі.

Ф-ка концепція Сковороди – це пантеїзм (Бог і природа складають єдине ціле, к-на людина має в собі Бога, він не існує десь поза людиною)Головна проблема ф-ії Сковороди – це проблема людини, її щастя.Його ф-ія практична, оскільки він цікавиться моральною проблематикою, вона має релігійно-філософський хар-р. Життя людини має бути радісним, і зробити його таким може тільки вона сама.Г.Сковорода мислить щастя досяжним для всіх, воно є простим і за змістом, і за формою, тому Сковорода проповідує простоту життя, бідність(розумну достатність).Особливістю ф-ії Сковороди є поділ світу на два начала : вічне і тлінне.

Основним положенням ф-кої с-ми Сковороди е вчення про дві натури і три світи.2 натури : видима (тварь,реальне) і невидима(Бог, ідея) “Сия невидимая натура или Бог, всю тварь проницает и содержит ; везде и всегда был, есть и будет». 3світи: макрокосм (великий, світ речей, Всесвіт) ; мікрокосм (малий, людина) ; символічний (Біблія).Сковорода закликав до гуманізму та «сродної» людської праці.

Українська філософія 19-20 ст. (П.Юркевич, І.Франко)

Юркевич(1827-1874) – один із визначних укр. філософів минулого століття.Через всю його творчість проводиться думка, що істинну природу людини, її духовність , моральність, можна осягнути через більш досконалі , вищі форми пізнання, ніж раціоналістичні.Твердження, що всі сторони духовного життя можна звести до мислення, є однобічним і помилковим.Коли б наше духовне життя обмежувалось мисленням, зауважує Юркевич, то світ здавався б нам впорядкованим, але неживим, він був би для нас якоюсь математичною величиною, а не природою і людиною у всьому їх багатстві.Саме на критиці раціоналістичної тенденції у європейській ф-ії, релігії та моралі і створює він свою систему, яку називає “Філософією серця”Істина відкривається не тільки мисленням, а й “серцем”, оскільки пошук істини пов’язаний з релігійними та моральними прагненнями людини.Те, що може існувати, стає дійсним через посередництво того, що має бути, а саме через ціль платонівської ідеї добра.

Франко (1856-1916) ставить в центр своєї ф-ії людину, формулює головний закон людяності, суть якого в тому, що неробство – зло, а праця – добро.Але жити лише для праці неможливо, крім праці існує внутрішнє благо людини, її творче натхнення , її пісня.Пісня і праця , дух і матерія, книжка і хліб володіють істотою людини і природою суспільства.Але духовний світ людини – її найдорожче надбання. “Дух, що тіло рве до бою”, дух любові й справедливості, знання й громадянської самопожертви, віри в щасливу майбутість – це дух франківський, каменярський і переможний.Загалом можна відзначити, що стрижньовою ідеєю ф-ого та естетичного пошуку Франка є ідея особи, індивідуальності, вільної в громаді, але не вільної від соціуму.

Неопозитивізм і постпозитивізм

Позитивізм як форма ф-ії проходить ряд етапів –позитивізм, неопозитивізм, постпозитивізм,, але основні ідеї залишаються практично незмінними (Конт:створити нову “позитивну” ф-ію, яка б займалася такими питаннями, котрі можна перевірити фактично)

Неопозитивізм (20-ті рр.20 ст.) – головна увага звертається на вироблення такої методики, за допомогою котрої можна було б чітко розмежувати твердження, що мають смисл від безсмислових.Така методика – “верифікація” – була розроблена гол. чином у рамках Віденського гуртка (Шлік, Карнап,Нейрат) Суть принципу верифікації полягає в тому, що кожне твердження необхідно зіставити з фактами. Карнап розробив модель наукового знання, за якою в основі ззнання лежать абсолютно достовірні протокольні речення, к-рі виражають чуттєві переживання суб’єкта.Всі інші речення науки мають бути верифіковані, тобто зведені до протокольних. Традиційна ф-ія, як гадав Карнап, позбавлена смислу.Функція ф-ії полягає в тому, щоб за допомогою логічного аналізу очистити мову науки від позбавлених смислу псевдоречень.

Філософія лінгвістичного аналізу(Мур, Остін) відмовляється від жорстких логічних вимог, вважаючи, що об’єктом аналізу має виступати природна мова.Традиційні ф-ські проблеми можуть вирішуватись через лінгвістичний аналіз та уточнення значення слів.В цілому ця течія справила значний вплив на сучасну логіку та лінгвістику.

Предметом неопозитивістської ф-ії стала мова науки як спосіб вираження знання, а також діяльність з аналізу цього знання та можливостей його вираження у мові.Неопозитивізм сприяв розвитку філософії науки – напрямку, що досліджує характеристики науково-пізнавальної діяльності.Для неї хар-не : 1)виділення науки як знання і діяльності; 2)дослідження логічних структур; 3)співвідношення ф-ії і науки; 4)взаємозв’язокнауки і суспільства.

Неопозитивізм продовжує впливати і на сучасні дослідження з ф-ії науки.

У 1960-1970 рр. під впливом ідей Карла Поппера (1902-1994) склалась течія постпозитивізму. Характерними є проблеми фальсифікації : правдоподібності наукових теорій ; раціональності ; розуміння.Впливовою частиною постпозитивізму є критичний раціоналізм (Поппер, Агассі): наукові теорії і закони не мають описових хар-к,виражають прагнення відділити сферу раціональності (науку) від псевдонауки.Критич. раціоналізм утворює сукупність концепцій, спрямованих на вирішення конкретних проблем соціального життя, проте в його рамках не було сформульовано програми переходу від закритого суспільства до відкритого.

Проблеми наукового пізнання і філософії неопозитивізму.

Позитивізм як форма ф-ії проходить ряд етапів –позитивізм, неопозитивізм, постпозитивізм,, але основні ідеї залишаються практично незмінними (Конт:створити нову “позитивну” ф-ію, яка б займалася такими питаннями, котрі можна перевірити фактично)

Неопозитивізм (20-ті рр.20 ст.) – головна увага звертається на вироблення такої методики, за допомогою котрої можна було б чітко розмежувати твердження, що мають смисл від безсмислових. Така методика – “верифікація” – була розроблена гол. чином у рамках Віденського гуртка (Шлік, Карнап,Нейрат) Суть принципу верифікації полягає в тому, що кожне твердження необхідно зіставити з фактами.Карнап розробив модель наукового знання, за якою в основі ззнання лежать абсолютно достовірні протокольні речення, к-рі виражають чуттєві переживання суб’єкта.Всі інші речення науки мають бути верифіковані, тобто зведені до протокольних. Традиційна ф-ія, як гадав Карнап, позбавлена смислу.Функція ф-ії полягає в тому, щоб за допомогою логічного аналізу очистити мову науки від позбавлених смислу псевдоречень.

Філософія лінгвістичного аналізу(Мур, Остін) відмовляється від жорстких логічних вимог, вважаючи, що об’єктом аналізу має виступати природна мова.Традиційні ф-ські проблеми можуть вирішуватись через лінгвістичний аналіз та уточнення значення слів.В цілому ця течія справила значний вплив на сучасну логіку та лінгвістику.

Предметом неопозитивістської ф-ії стала мова науки як спосіб вираження знання, а також діяльність з аналізу цього знання та можливостей його вираження у мові.Неопозитивізм сприяв розвитку філософії науки – напрямку, що досліджує характеристики науково-пізнавальної діяльності.Для неї хар-не : 1)виділення науки як знання і діяльності; 2)дослідження логічних структур; 3)співвідношення ф-ії і науки; 4)взаємозв’язокнауки і суспільства.

Неопозитивізм продовжує впливати і на сучасні дослідження з ф-ії науки.

Концепція творчості в філософії Бердяєва.

Творчість – це синтез різних форм діяльності з метою створення нових якостей матеріального і духовного буття.

Значну увагу проблемі творчості приділяли представники релігійної ф-кої думки Росії 2пол. 19 – поч. 20 ст (Соловйов, Бердяєв).Вони утверджували ідею про людину як творця.Людська сутність проявляється лише в творчості. Філософію вони піднімали до творчості. “Творча ф-ія” не може бути ф-ією академічною, державною, буржуазною. Філософ – вільний, незалежний, людина, яка ні до чого не пристосовується.

Вже на початку нашого століття була зроблена спроба створити окрему науку про творчі процеси мислення – еврилогію.У її започаткування зробили значний внесок Бердяев, Грузенберг, Лезін та ін. Після революції було створено Інститут еврилогії, який ліквідовано в 30-ті роки.

Філософські концепції Арістотеля

Арістотель – старогрецький філософ, учень Платона (“Платон мені дгуг, але істина дорожча”)

А. – засновник логіки (викладена в роботі “Органон”)

Ф-ія у А. Досить чітко виділяється з усієї сферизнання.Він розрізняє “першу” і “другу” ф-ію.Предметом “першої” ф-ії є не природа, а те, що існує поза нею,це наука “найбільш Божа”, бо володіє нею скоріше Бог, ніж людина.Тому А. Свою ф-ію назив. Теологією, вченням про Бога., але ф-ія А. Ширше теології, вона вивчає взагалі “ начала і причини всього існуючого, оскільки воно береться як існуюче”.

У А. Закони мислення є одночасно і законами буття.Осн. закон буття: одночасно існувати і не існувати не можна. А. Вважає, що суть буття речі – її форма.Форма – це не якість, не кількість , не відношення, а те що становить суть речі, без чого її немає, форму ніхто не творить і не виробляє, вони існують самі по собі і, будучи весеними в матерію Богом, начебто творять речі.Під матерією А. Розуміє:1) неозначену і безформну речовину;2)це,те з чого складається, і те, з чого річ виникає

Матерія і форма – два співвічні начала.Форма робить матерію дійсністю, тобто втіленням у конкретну річ.

Вчення А. Про душу: душу може мати тільки природне, а не штучне тіло.3 вида душі ; розумна душа притаманна людині і Богу, інші дві не існують без матерії.

Ф-ія А вплинула на ф-ію Нового часу.

Категорія буття її смисл і сецифіка.Основні форми буття.

Питання про те, як все існує, яке його буття, розглядаються в онтології(вчення про буття)Розглядаючи проблему буття, ф-ія виходить з того , що світ існує.Ф-ія фіксує не просто існування світу, а більш складний зв’язок всезагального хар-ру : предмети і явища світу.Вони разом з усіма їхніми властивостями, особливостями існують і тим самим об’єднуються з усім тим, що є, існує у світі.Природне і духовне, індивіди і суспільство існують у різних формах;їх різне за формою існування – передумова єдності світу.Всезагальні зв’язки буття проявляються через зв’язки між одиничними і загальними відношеннями предметів та явищ світу.

Серед основних форм буття розрізняються :

буття речей, процесів (буття речей, процесів, стан природи, буття природи як цілого; буття речей і процесів, вироблених людиною)

буття людини( у світі речей і сецифічне людське буття)

Буття духовного(ідеального), яке існує як індивідуальне духовне і об’єктивне (позаіндивідуальне) духовне;

буття соціального, яке ділиться на індивідуальне (буття окремої людини в історичному процесі) і суспільне буття.

Психоаналіз соціальних процесів та сучасний неофрейдизм.

Психоаналіз застосовується у ф-ії для пояснення особистісних , культурних та соціальних феноменів.

Всю історію людства, соціальні події, суспільне життя Фрейд намагається тлумачити з позицій власної теорії психоаналізу та біогенетичного закону.За такого підходу індивідуальний розвиток людини відтворює основні стадії розвитку людського роду.Перехід дитини від одного віку до іншого повторює ті основні етапи, які в своєму розвитку пройшло людство.

Психіка, за Фрейдом, - це засіб взаємозв’язку всіх епох. А соціокультурні стереотипи поведінки визначаються сімейно-сексуальними відносинами.При цьому буття людини тлумачиться як постійна боротьба між Еросом (інст. Життя) і Танатосом (інст. Смерті).Фрейд заперечує соціокультурні закономірності.Він вважає, що культура грунтується на відмові від задоволення бажань несвідомого.,а релігію він вважав загальнолюдським нав’язливим неврозом , формою масового божевілля .Вражений крахом культурних цінностей та насильницькою смертю тисяч людей в роки 1 світ. Війни, Фрейд підкреслює трагічність існування людини в суспільстві, він вважає, що суспільство розвивається неправильно.

Неофрейдизм виник в 30-х роках 20 ст.Осн. увага – дослідження соціально-філософських проблем

Н. Представлений багатьма течіями.

1)Індивідуальна психологія Адлера – психічна хвороба є результатом неусвідомленного потягу до переваги, яке збільшується почуттям неповновартості (тілесний недолік),Адлер не погоджувався з Фрейдом щодо перебільшення ролі сексуальності і несвідомого у поведінці людей, він акцентував увагу на ролі соц. чинників.

2)Сексуально-економічна теорія Райха – Р. Вважав фрейдизм і марксизм взаємодоповнюючими, він намагався на основі психоаналізу інтерпретувати взаємовідносини між ек. базисом та ідеологією.

Фромм – осн. представник неофрейдизму, вірний основним положенням психоаналізу, був переконаний , що критерієм соц. Розвитку є самопочуття людини – психологічна вдоволенність чи невдоволенність загальною життєвою ситуацією.Згідно з концепцією Фромма, не соц. структура суспільства формує потреби людини, а навпаки.Ф. виділив такі типи соц. хар-рів:експлуаторський, нагромаджувальний, ринковий, рецептивний.

Філософія американського прагматизма.

Прагматизм (от греч. – дело, действие), субъективно-идеалистическое философ. учение.

Возникло в 70-х гг. 19 в. в США и получило наибольшее распространение в 20 в. В период до 2-й мировой войны 1939-45 Осн. идеи высказал Пирс, затем Джемс, Дъюи, Мид.Обвинив всю прежнюю ф-ию в отрыве от жизни, в созерцательности, П. выступил с программой “реконструкции философии” : ф-ия должна быть не размышлением о первых началах бытия и познания, чем она считалась со времен Аристотеля, а общим методом решения тех проблем, к-рые встают перед людьми в различных жизненных

(проблематических) ситуациях, в процессе их деятельности, протекающей в непрерывно меняющемся мире.Согласно П., опыт никогда не дан нам изначально как нечто определённое, но все объекты познания формируются нашими познават. усилиями в ходе решения возникающих жизненных задач.Функция мысли - в преодолении сомнения, к-рое явл. помехой для действия(Пирс), в выборе средств, необходимых для достижения цели(Джемс) или для решения проблематической ситуации(Дъюи).Идеи, понятия и теории – это лишь инструменты или планы действия.Их значение , по П., целиком сводится к возможным практическим действиям .Соответственно “истина определяется как полезность...” или работоспособность идеи, из этого определения вытекает абсолютизация роли успеха, превращение его в содержание понятия истины. С конца 1930-х гг. влияние П. в американ. ф-ии начинает ослабевать.С иммиграцией ряда европ. ф-фов получают распространение др. фил. течения. Однако П. продолжает оказывать влияние на решение мн. методологич. и логич. проблем, в значит. мере определяя и стиль политич. мышления в США.

Проблема людини в філософії

Эпоха Возрождения проникнута пафосом автономии чел-ка, его безграничных возможностей. Представление Декарта о мышлении как единственно достоверном свидетельстве чел. существования (мыслю, следовательно существую) легло в основу новоевроп. рационализма, к-рый именно в разуме, мышлении усматривает специфич. особенность чел-ка, его сущность.

У Канта вопрос «Что такое чел-к?» формулирует как осн. вопрос ф-ии.

Ч-к принадлежит к 2 мирам – природной необходимости и нравств. свободы. Для нем. классич. ф-ии определяющим явл. Представление о чел-ке как о субъекте духовной деятельности, создающем мир культуры, как о носителе общезначимого сознания, всеобщего идеального начала – духа, разума. Критикуя эти идеи нем. идеализма, Фейербах осуществляет антропологич. переориентацию ф-ии, ставя в центр её чел-ка, понимаемого прежде всего как чувственно-телесное существо.

В 19-20 ст. доминирующими становятся внемыслит. способности и силы (чувство, воля) Ницше - воля к власти, Шопенгауер – (волюнтаризм-все подчиняется слепой воле, воля к жизни) Проблема личности – центральная для концепции чел-ка в экзистенцианализме (одинокий чел-к с его крайним индивидуализмом, с чувством обреченности, тревоги, безнадежности и страха.) Екзист-м оторвал чувства от разума, чел-ка от общества.

Проблема истины в философии. Критерии истины.

Истина занимает центр. место среди проблем гносеологии. Все ученые, фил-фы обращаются к проблеме истины. " Истина- дочь времени"-зависимость истины от времени (историии, эпохи). Аристотель-создатель классической истины, корреспондентской теории истины. Согласно Ар. истина- есть знание, мысль, высказывание, соответствующее действительности или предмету.

ИСТИНА (мысль, знание, представление) - образ

I

ПРЕДМЕТ - корреспондент.

Форма истины - субъективна. Истина- адекватное отражение в познании объективной реальности познающим субъектом.

Но философы заметили, что сущ. противоположное для истины понятие-заблуждение-содержание сознания, не соответствующее реальности, но принимаемое за истиное, это момент, часть истины. Нарушение правил логики, неумение использовать методы- причина заблуждений. Забл. имеет объективную природу, источник. Оно играет важную гносеологическую роль в процессе познания. Ведь наш разум не может сразу фотографировать истину, поэтому через заблуждение мы приходим к истине.

Сущ. такое понятие, как ошибки. Их источником явл. субъект, человек, поэтому ошибки имеют субъективную природу. Истина- это процесс, ведь объект есть процесс, он развивается. А изменения мира приводят к изменению знаний о нём.

Истина- дух. проекция на мир (моё представление проектируется на мир, производит изменение на мир).

,,Не потому ты белый, что мы так считаем, а наоборот мы так считаем, потому что ты действительно белый" - АРИСТОТЕЛЬ - мы соотносим предмет с знаниями.

,,Каждое поколение переписывает историю заново"- ПОППЕР-предмет подганяется под представления.

Истина - истор теория, знание, соответствующее реальным фактам - по АРИСТОТЕЛЮ.

Структура истины

Сущ 4 момента истины:

Объективность

Абсолютность

Относительность

Конкретность

Но истина одна- она и абсолютна, и об, и конкретна, и относительна Объективность истины

В науках не сущ субъективной истины (суб истина - в искусстве…). Истина объективна потому, что иначе мы будем противоречить определению истины. Объект нам даёт информацию о себе, т. есть носитель, источник информации- объект.

Истина - информация об объекте, хотя это информация субъекта, то есть содержание инф-ции мы получаем из объекта. Если же это будет наша выгадка, сознание - это не истина, а наше субъект. представление.

Абсолютность и относительность истины

Абсолютная истина:

Знание обо всём, что было, есть и будет-ГЕГЕЛЬ-мировой разум

,,Вечная истина''-ЭНГЕЛЬС-2*2=4, человек без пищи и воды умирает, Париж -столица Франции

элемент, часть истины относительной Соотношение абсолютной истины:

Любая истина- относитльная истина, потому что любое значение-неполное, неточное, ограниченное. В каждой относительной истине сущ элемент истины абсолютной. Это такое значение, которое не будет пересматриваться, достоверное знание- в процессе наук. А.И будет расти, но не вытеснит О. И. А.И-недостижимая-это идеал, к которому мы вечно стремимся. А.И-маяк, идеал, к кот мы всегда будем стремиться, но никогда не достигнем.

Конкретность истины.

Под конкретностью истины мы понимаем зависимость истины от результатов места и времени. Любое знание ограничено истор эпохой, то есть сущ истор границы разных знаний. Любая истина- знание, ориентированное на какой-то объект-знание, описывающе определённый объект. Но если это знание перенести на объект, истина станет заблуждением.(Н-р механика описывает макромир, кот движется с min скоростямы. Но для микромира механика потерпела неудачу в начале ХХ ст. Возникает квантовая механика).

Критерии истины-

Это мера достоверности человеческих знаний, их соответствия объективной действительности. Предлагаются следующие критерии истины:

ясность и очевидность

уверенность

общезначимость (истинно то, что соответствует мнению большинства)

практика (в знании истинно то, что подтверждено на практике)

логика (логичность мысли при достоверности исходных положений явл гарантией истинности).

Философский аспект проблемы происхождения человека. Основные концепции и гипотезы.

В Библии излагается миф о творении человека Богом. В настоящее время существуют следующие основные гипотезы происхождения человека:

1. натуралистическая. а) Человек создан природой, значит, по Дарвину, возникновение чел-ка подготовлено, оно произошло в процессе естественного отбора.

б) в социобиологии: чел-к появился в результате мутации - изменений в наследственности. Они вызвали перестройку организма животного и произошел человек.

в) чел-к всегда существовал на Земле, но для этого надо допустить вечное существование Земли. Это не верно, чел-к вечно существует в природе, космосе, Земля заселена пришельцами из космоса.

2. идеалистическая. Наиболее четко выражена Гегелем. В предке чел-ка “дремал”мировой разум, а затем проснулся. Обнаружение мир.разума в чел-ке выразилось в становлении ознания, прямой походке и развитии правой руки. Культурные ценности формируют чел-ка. Культура - продукт сознания людей, сознание - продукт мрового разума..

3. выражается в трудовой теории возникновения чел-ка. С момента появления мат.производства начинается процесс возникновения чел-ка и общ-ва. Общ-во выступает как способ бытия человека. Отсюда берет начало антропосоциогенез. Труд. теория говорит о том, что, благодаря труд. деят-ти появляется человек. Творческая роль труда выразилась в том, что человек стал производить орудия труда и с их помощью материальные ценности.

появл. речи и языка. С помощью орудий труда общаться нельзя. Вырабатывается язык слов, в членоразд. речи, звуках фиксир-ся символы. Символы в матер. смысле - слова и графич. изображение - это средство изобрет. человеком для общения . Слово - инструмент к формированию людского коллектива. Слово позволило вынести внутр. мир формирующегося человека во вне и сделать внутр. наглядным.

4. Бог сотворил человека по своему подобию.

-Культура и цивилизация. Цивилизационный анализ исторического процесса (А. Тойнби).

Цивилизация не имеет однозначного понятия. Существуют различные подходы в понимании цивилизации.

Цивилизацию часто отождествляют с культурой.

Цивилизация – этап в развитии культуры. .

Цивилизация как ступень в развитии человечества.

Культура появилась раньше цивилизации, вместе с человеком. Культура - это созданный человеком мир. Культура = живая деятельность человека + овеществленная деятельность человека. Трактовка к-ры в разных науках разная (перечислить).Культурный мир расширяется. Её функционирование и развитие обусловлено причинами и факторами общественного характера. На состояние к-ры влияют:

экономика, производительные силы

политический и общественный строй

нац особенности народа……..

Определенный этап в развитии к-ры представляет собой цивилизация. Цивилизация характеризуется: 1) превращение материального производства в основной источник получения материальных благ. Человек от собирательства переходит к производству; 2) материальное производство становится на ноги под влиянием разделения труда, появляется ремесло, земледелие, скотоводство.

А. ТОЙНБИ.

Прежде чем говорить о теории циклов цивилизаций, необходимо понять, что же Тойнби подразумевает под понятием «цивилизация».Цивилизации «представляют собой ... общества с более широкой протяженностью как в пространстве, так и во времени, чем национальные государства, города-государства или любые другие политические союзы»; А.Тойнби считает , что всем история-это сумма специфических, не связанных друг с другом цивилизаций, каждая из которых проходит одни и те же стадии в своём развитии, то есть зарождается, достигает расцвета, приходит в упадок и погибает.

Проводя анализ истории, Тойнби выделяет двадцать одну цивилизацию, но на данный момент их осталось пять :

Западная христианская

Православная христианская

Исламская

Дальневосточная

Индуистская

Между некоторыми из этих цивилизаций существуют родственные отношения, цивилизации, кроме этого, взаимодействуют друг с другом и могут влиять друг на друга.

Его теория является циклической в том смысле, что она не рассматривает историю как единое поступательное движение всех народов к одной общей цели. В то же время она и не трактует историю как бесцельный круговорот различных культур и цивилизаций.

Стадии цикла

Каков же жизненный цикл цивилизаций в концепции Тойнби ? Вот как отвечает Тойнби на этот вопрос. Каждая цивилизация проходит на своем жизненном пути следующие стадии: Стадия зарождения - генезис. За стадией генезиса следует стадия роста, на которой цивилизация из зародыша развивается в полноценную социальную структуру. Во время роста цивилизацию постоянно подстерегает опасность перехода в стадию надлома, которая как правило сменяется стадией распада. Распавшись, цивилизация либо исчезает с лица Земли либо дает жизнь новым цивилизациям.

Антропологічний матеріалізм Л.Фейербаха

Вопрос критики религии Фейербах разрабатывал всю свою жизнь.Религия – враждебная сила к ф-ии, несовместимая с разумом и чуждая теоретич. Мышлению. Сущность религиозных представлеий лежит , за Ф., в чувстве зависимости людей от окружаещего их мира. Чел-к сам создал Бога, по подобию себе, все свои наилучшие свойства перенес на Бога.Таким образом, основой всего явл. Чел-к, познавая к-рого , можно постичь все, в том числе и тайны религиозной веры.

Чел- к – существо природное, ощущая свою зависимость от среды, он ее обожествляет, точнее очеловечивает.постоянно от естественных видов религии пролисходит переход к духовным ее формам , из к-рых христианство наиболее законченная, ибо включает в себя неограниченные желания и потребности личности.Религия только обещает , а дать совет , определить путь в совр. Мире может одна ф-ия.Основой всего Ф. Считает сущность чел-ка , проявляющююся в чувственности, деятельности ума и сердца, переживаниях любви, страданиях и стремлении к счастью.Они составляют антропологический принцип ф-фа.Источником и тела и духа он считает природу.Приода первична, бесконечна, содержит сама в себе источник развития.Пространство и время ее хар-ки.У природы нет ни начала ни конца.Все в ней находится во взаимодействии, все относительно, все явл. Действием и причиной. У Ф. Источник познания – матер. Природа.Ощущения – это сведение об отдельном, единичном, а мышление – данные о многом.Высшим естественным влечением чел-ка выступает стремление к счастью.Ощущение явл. Первым условием морали. Мораль же эгоистична.Эгоизм – любовь к самому себе.Добродетельным будет эгоизм, согласованный с альтруизмом.Осн. чел. качество – любовь.Любовь к себе, к-рая находит удовлетворение в любви к другим . Неудовлетворенность этого чувства компенсируется религией. Бог возникает из чувства недостатка.В несчастьях чел-к уходит от себя и сосредотачивается в Боге, как в стремлении к радости.

Категорії свободи та необхідності. Концепція свободи в ф-ії

Свобода и необходимость – ф-ские категории, выражающие взаимоотношение между деятельностью людей и объектив. Законами природы и об-ва. Идеалисты рассматривают С и Н как взаимоисключающие понятия и понимают С как свободу воли, как возможность поступать согласно волиизъявлению, к-рое недетерминировано внешними условиями .С выступает единственной основой человеч. Ответственности.Крайний субъективизм в объяснении С допускают экзистенцианалисты .Они отрицают С воли, мотивируя это тем , что действия и поступки чел-ка определены внешними независищями от него обстаятельствами.(фатализм)Спиноза определяет С как осознанную Н, единство С и Н с идеалист. Позиций было дано Гегелем(Н – первично, воля, сознание чел-ка – вторично, производные)

В начале своей истории чел-к будучи не в состоянии проникнуть в тайны природы , оставался рабом непознанной Н, был не свободен.Помимо природы ограничение чел. С обусловлено ещё зависимостью людей от общественных сил .В об-ве разделенном на классы, обществ. Отношения противостоят людям, господствуют над ними.

Гегель понимал С как С духа, мысли, интелектуальную свободу личности

Экзистенциализм (о С):

Чел-к - не вещь, а должен выбирать себя , формировать себя действием и поступком

Марксизм – С – способность выбирать, принимать решения со знанием дела.

Оценить/Добавить комментарий
Имя
Оценка
Комментарии:
Где скачать еще рефератов? Здесь: letsdoit777.blogspot.com
Евгений22:01:21 18 марта 2016
Кто еще хочет зарабатывать от 9000 рублей в день "Чистых Денег"? Узнайте как: business1777.blogspot.com ! Cпециально для студентов!
09:52:25 24 ноября 2015
полезно,особенно про философию Украины...
Катя23:34:38 25 января 2010Оценка: 4 - Хорошо
и еще 10 раз
Тимка22:55:19 19 апреля 2007
ага еще раз
Тимка22:54:23 19 апреля 2007

Смотреть все комментарии (8)
Работы, похожие на Шпаргалка: Шпаргалка по философии

Назад
Меню
Главная
Рефераты
Благодарности
Опрос
Станете ли вы заказывать работу за деньги, если не найдете ее в Интернете?

Да, в любом случае.
Да, но только в случае крайней необходимости.
Возможно, в зависимости от цены.
Нет, напишу его сам.
Нет, забью.



Результаты(150054)
Комментарии (1830)
Copyright © 2005-2016 BestReferat.ru bestreferat@mail.ru       реклама на сайте

Рейтинг@Mail.ru