Банк рефератов содержит более 364 тысяч рефератов, курсовых и дипломных работ, шпаргалок и докладов по различным дисциплинам: истории, психологии, экономике, менеджменту, философии, праву, экологии. А также изложения, сочинения по литературе, отчеты по практике, топики по английскому.
Полнотекстовый поиск
Всего работ:
364150
Теги названий
Разделы
Авиация и космонавтика (304)
Административное право (123)
Арбитражный процесс (23)
Архитектура (113)
Астрология (4)
Астрономия (4814)
Банковское дело (5227)
Безопасность жизнедеятельности (2616)
Биографии (3423)
Биология (4214)
Биология и химия (1518)
Биржевое дело (68)
Ботаника и сельское хоз-во (2836)
Бухгалтерский учет и аудит (8269)
Валютные отношения (50)
Ветеринария (50)
Военная кафедра (762)
ГДЗ (2)
География (5275)
Геодезия (30)
Геология (1222)
Геополитика (43)
Государство и право (20403)
Гражданское право и процесс (465)
Делопроизводство (19)
Деньги и кредит (108)
ЕГЭ (173)
Естествознание (96)
Журналистика (899)
ЗНО (54)
Зоология (34)
Издательское дело и полиграфия (476)
Инвестиции (106)
Иностранный язык (62792)
Информатика (3562)
Информатика, программирование (6444)
Исторические личности (2165)
История (21320)
История техники (766)
Кибернетика (64)
Коммуникации и связь (3145)
Компьютерные науки (60)
Косметология (17)
Краеведение и этнография (588)
Краткое содержание произведений (1000)
Криминалистика (106)
Криминология (48)
Криптология (3)
Кулинария (1167)
Культура и искусство (8485)
Культурология (537)
Литература : зарубежная (2044)
Литература и русский язык (11657)
Логика (532)
Логистика (21)
Маркетинг (7985)
Математика (3721)
Медицина, здоровье (10549)
Медицинские науки (88)
Международное публичное право (58)
Международное частное право (36)
Международные отношения (2257)
Менеджмент (12491)
Металлургия (91)
Москвоведение (797)
Музыка (1338)
Муниципальное право (24)
Налоги, налогообложение (214)
Наука и техника (1141)
Начертательная геометрия (3)
Оккультизм и уфология (8)
Остальные рефераты (21697)
Педагогика (7850)
Политология (3801)
Право (682)
Право, юриспруденция (2881)
Предпринимательство (475)
Прикладные науки (1)
Промышленность, производство (7100)
Психология (8694)
психология, педагогика (4121)
Радиоэлектроника (443)
Реклама (952)
Религия и мифология (2967)
Риторика (23)
Сексология (748)
Социология (4876)
Статистика (95)
Страхование (107)
Строительные науки (7)
Строительство (2004)
Схемотехника (15)
Таможенная система (663)
Теория государства и права (240)
Теория организации (39)
Теплотехника (25)
Технология (624)
Товароведение (16)
Транспорт (2652)
Трудовое право (136)
Туризм (90)
Уголовное право и процесс (406)
Управление (95)
Управленческие науки (24)
Физика (3463)
Физкультура и спорт (4482)
Философия (7216)
Финансовые науки (4592)
Финансы (5386)
Фотография (3)
Химия (2244)
Хозяйственное право (23)
Цифровые устройства (29)
Экологическое право (35)
Экология (4517)
Экономика (20645)
Экономико-математическое моделирование (666)
Экономическая география (119)
Экономическая теория (2573)
Этика (889)
Юриспруденция (288)
Языковедение (148)
Языкознание, филология (1140)

Реферат: Структура наукових революцій

Название: Структура наукових революцій
Раздел: Рефераты по философии
Тип: реферат Добавлен 16:38:09 24 декабря 2009 Похожие работы
Просмотров: 138 Комментариев: 2 Оценило: 0 человек Средний балл: 0 Оценка: неизвестно     Скачать

Структура наукових революцій


Зміст

Вступ

1. Книга Т.Куна"Структуранауковихреволюцій" –новийпоглядна шляхи розвитку науки

2.Різноманітністьпоглядівна проблему розвитку науки

2.1 КарлПоппері проблемадемаркації

2.2КонцепціядослідницькихпрограмІ.Лакатоса

2.3 Нормальна наука Т.Куна

2.4ТруднощііпроблемиконцепціїТ.Куна

3. Суперечка пронауковураціональність

Висновок

Література


Вступ

Приспробіосмислитишлях розвитку науки перед намипостаєпитання,чому наука – нашнайкращийприкладповноцінногопізнання–розвиваєтьсятак, а не інакше, іпершза все миповиннівияснити, як це фактичновідбувається.

На диво мало мизнаємопро те, яквідповідатина цезапитання.Потрібноще багатопродуманихдосліджень. З часомнауковідослідженнястаютьвсе більшеібільшерозвинуті.Відбуваєтьсяпослідовнезбільшеннякількості науковихспеціальностей,частковошляхомрозширеннямеж науки,частково шляхомподілуіснуючихобластей науки. Іхочаобсягнауковогознанняпомітно зростаєз часом, що миможемосказатипронезнання?Проблеми,якібули вирішенізаостаннітридцятьроків, засторіччядоцьоговзагалінеіснували. У кожномусторіччінауковезнання, що є внаявності, посутівичерпуєте, що необхіднознати,залишаючиочевидніпроблемилишенагоризонтііснуючого знання. Чи єможливимабонавітьповністюймовірним, щосучаснівчені знаютьменшез того, щопотрібнознати просвійсвіт,ніжвченіХVІІІсторіччя знали просвій?Покими незможемовідповістинатакезапитання, ми не знаємо, щотакенауковийпрогресівідповіднонеможемонадіятисьпояснити науковийпрогрес.

Історіянаукинерідковикладаєтьсяякпростийперелікфактівівідкриттів. При такомупідходіпрогресвнауцізводитьсядо простогонагромадженняі росту науковогознання(кумуляції),внаслідокчогонерозкриваютьсявнутрішні закономірностізмін, щовідбуваютьсявпроцесіпізнання.Цей кумулятивістськийпідхідікритикуєКунусвоїйкнизі,протиставляючийому своюконцепціюрозвитку науки черезреволюції,якіперіодичновідбуваються.

Середдужекориснихіважливихкниг поісторіїнауки книгаКуназаймає особливемісце.Вонанеобмежуєтьсяописомтих чиіншихподій, а євикладом визначеноїзагальноїконцепціїрозвитку науки. Цяконцепціянедосконала, не відповідаєнабагатопитань,алевонарішучепорвала зцілимрядомстарих традиційваналізінауки і такяскраво, по-новому івиразнопоставиладеякі проблеми, потребу врішенніякихусвідомлюваласябагатьма.

1. Книга Т.Куна"Структуранауковихреволюцій" –новийпоглядна шляхи розвитку науки.

НаприкінціХІХі впершідесятиліттяХХстоліттяпануючимнапрямомвзахідній філософіїбувпозитивізм, щопретендувавна рольфілософіїнауки.Але позитивізмвиявивсязовсімнеспроможнимінепридатнимдля з'ясування найважливішоїпроблеми–процесувиникненняновогознання. Весьаналіз наукивінзвівдоаналізулогічнихформ готовогознання(до того ж вихолостившийогозмістовнусторону) ілогічномуаналізунауковихпроцедур. Якмураха, щообповзавшиуздовжі поперек скульптуру, неможескластисобі її образ, так іпозитивізмпривсьомуйоговитонченомуапаратілогічного аналізунезмогланічогодатидлярозуміннямеханізмурозвитку науки. Досередининашогосторіччяце сталоочевиднимдлябагатьох, і наступило розчаруваннявпозитивізмі.

На противагупозитивістськоїтрадиціївцентріувагиКунанеаналізготових структурнауковогознання, арозкриттямеханізмутрансформаціїізміни ведучихпредставленьунауці,тобто,власнекажучи,рухунауковогознання. Неговорячипро те,якоюміроюКунувдалосявирішитицю проблему, що ознаменувалакрутийповорот усамійпостановцідослідницькоїзадачі,відзначимо, щоКунвиходитьне зтієїчиіншоїфілософськоїсхеми, а з вивченняісторіїнауки,тобтозвивченняреальногопроцесурухунаукового знання.Потрібно,однак,матинаувазі, щосамепособізвертаннядоісторії ще негарантуєтого, що втеоріїпослідовнопроводитьсяісторичнийпринцип.

Позитивістирозсікалинауку івивчалиокреміїїелементи, яканатомиминулого розсікалитрупиівивчалиокреміоргани, тканини і т. д. позаїхнімзв'язкомз цілимі їхфункціямив живомуорганізмі.Кунжебачитьнауку якживеціле, щорозвиваєтьсятазмінюється.Вінповертаєтьсядо принципуісторизмуне просто всенсізвертаннядоісторії, а якзасобуусвідомленнядосліджуваних явищ.

Вісторіографіїнауки широкорозповсюдженийтак званийкумулятивістський поглядна науку.Відповіднодоцьогопогляду, розвиток науки представляєтьсяпоступовимпослідовнимростом один разпізнаного,подібно тому якцеглинкадоцеглинкивиростаєпрямастіна.Працявченоговцьому випадкускладаєтьсявдобуванніцеглинок-актів, зякихрано чипізно зводитьсябудинокнауки, їїтеорії.Власнекажучи,такийпідхідвизнаєлише рістнауки,алевідкидаєїїсправжнійрозвиток:науковакартинасвітуне змінюється, атількирозширюється.

Кунрішучевиступаєпротитакого образу науки і такогорозуміннязадач її істориків.Відповіднодо точкизоруКуна, розвиток наукийдене шляхом плавногонарощуванняновихзнаньнастарі, а черезперіодичнукорінну трансформаціюізмінуведучихпредставлень,тобточерезнауковіреволюції,якіперіодичновідбуваються.

КлючовимпоняттямуконцепціїКуна, є не парадигма, як про це частопишуть, апоняттянауковогоспівтовариства.Самевведенняпоняттянаукового співтовариствапорядізпредставленнямпро характер такзваноїнормальної науки є самиморигінальнимвконцепціїКуна. Учений,відповіднодоконцепції Куна,можебутизрозумілийяк ученийтількизайогоналежністюдонаукового співтовариства,усічлениякогодотримуютьсявизначеноїпарадигми;остання ж у своючергухарактеризуєтьсясукупністюзнаньіособливостямипідходудо рішеннянауковихпроблем,прийнятихданимнауковимспівтовариством.

КнигаКунапородилабезлічвідгуківідискусій.Попперзгоднийзтим, що нормальна наукаіснує, івважає, щовонаповиннаприйматисядоуваги історикаминауки.АлеякщоКунрозглядаєцейфеномен як "нормальний", то Попперувінпредставляється"небезпечним" для науки інавітьдлянашої цивілізації.Запереченнявикликаєтрактуванняпрацівченоговперіод нормальноїнауки якмеханічноїчинавітьалгоритмізованоїдіяльності.

ВкритицірозумінняКуномнормальноїнаукиможнавиділититринапрямки. По-перше,повнезапереченнясамогоіснуваннянормальноїнауки. На думку деяких, науканіколиб незрушиласязмісця,якбиосновною формою діяльностівченихбуланормальнадіяльність, як їїпредставляєКун.Такої точкизорудотримуєДж.Уоткінс.ПротилежністьпоглядівКунаі Попперавін формулюєвтакийспосіб: те, щоКунвважаєнормальниміприроднимдля науки,Попперрозглядаєякантинауковийелемент; дляКунаприпинення суперечокідискусійозначаєперехіддосправжньоїнауки, для Поппера -навпаки.

Уоткінсдумає, щотакоїнудноїінегероїчноїдіяльності, як нормальна наука, щоприпускаєтількикумулятивненагромадженнязнання,узагалінеіснує; що знормальноїнаукиКунанеможевиростиреволюції.

Другийнапрямоквкритицінормальноїнауки представлений К. Поппером.Він говорить, щорозходженняміжнормальною наукою іреволюційноюпрактикою внауці, "можебути, нетакерізке, якимйогоробитьКун;протеяготовий визнати, що вкращомувипадкуялишесмутноуявлявсобіцерозходженняі,далі, що церозходженнявказуєнащосьтаке, щомаєвеликезначення. Поппернеодноразовопідкреслює, що вхарактеристиці,данійКуном нормальнійнауці,відбитийреальноіснуючийідужеважливиймомент.Однак,вважаєПоппер, нормальна наукаКунанетількине є нормальною,алей становитьнебезпекудля самогоіснуваннянауки. "Нормальний"вченийу представленніКунавикликаєв Попперапочуттяжалості:йогопоганонавчали,віннезвикдо критичногомислення, зньогозробилидогматика,вінжертва доктринерства.

Відповіднодотретьогонапрямку критикинормальноїнауки,передбачається, щонормальнедослідженняіснує,алевононе єосновнимдля науки вцілому. Вонотакожнепредставляєстрашного зла, якимйоговважаєПоппер. Неслід приписуватинормальнійнауцізанадтовеликезначення- ніпозитивне, ні негативне. С.Тулмин, наприклад,думає, щонауковіреволюціїстаються зовсімне таквжейрідко, якможепоказатисяна першийпогляд, і наука взагалініколинерозвиваєтьсялишешляхомнагромадженнязнань.

П.Фейерабендвважає, що думкаКуна,начебторозвиток наукискладаєтьсяв змінінормальнихперіодівреволюційними,невірна, що ціперіоди накладаютьсяодин на одного.

На думкуФейерабенда,нормальніелементивтілюютьсявдіяльності абсолютноїбільшостівчених.Алене вонивносятьу наукуфундаментальні нововведення. Фундаментальноновепривносятьті, комувдаєтьсясполучити нормальнедослідженнязекстраординарним, щообов'язковоміститьусобі філософськийкомпонент. Результатом є критика того, щоміцнозатвердилося внауцііможебутипідданосумнівуіспростуваннютількизадопомогою філософськоїаргументації.

Неменші,якщонавітьнебільші,запереченнявикликаєінтерпретаціяКуном науковихреволюцій. Критика вцьомунапрямкузводитьсянасампереддо обвинуваченьвірраціоналізмі.

Якбачимо, критикиКунаосновнуувагуприділилийогорозуміннюнормальної науки іпроблеміраціонального,логічногопоясненняпереходувідстарих представленьдо нового.Однакурядівипадківукритиківкуновскойконцепції емоціїявнопереважаютьнаданалізом, ацейнезасібдоказу.

Кун,безсумнівно,зуміврозглянутидеякіістотнірисинауковоїдіяльностів періодміжнауковимиреволюціями, щовінневдалоназвав нормальною наукою. Усамійсутностінауки закладенакоріннатрансформаціязнань. Тому науковіреволюціїє нормою її розвитку, аотже, з неменшимправом нормальнимиможнаназватиіперіодинауковихреволюцій.Невірно,однак, наційпідставіговоритипроісторіюнауки як пробезупиннуреволюцію, дочого схиляєтьсяК.Поппер. По-перше, це невідповідаєреальностінавітьтоді, коли мимаємонаувазінетількинауковіреволюції, щоведутьдокорінноїзміни загальноїкартинисвіту,алеіреволюціївокремихнауках ігалузях. По-друге,подібнийпідхідфактично веде дозапереченнянауковихреволюційуякості вузлових,переломнихмоментіввісторіїнауки. Інарешті, по-третє,такаточка зорупозбавляєдослідниківрозвитку наукиорієнтиравпотоціісторичних подій, щодозволяєвиділитивньомуголовні,визначальнімоменти.Кун висловлюєдумку про те, що "нормальне"дослідженнявідрізняєнаукувід іншихформдуховноїдіяльностілюдини, у той час якреволюційна трансформаціязближаєнауку змистецтвом,політикоюі т. д

Крімтого,Кунявнозгустивфарби,характеризуючиособливостінаукової діяльностівперіодспокійногорозвитку науки, і сильнозблизивїї з алгоритмізованоюдіяльністю,майжецілкомпозбавившиїї критичного і творчогопочатку.Аленеможнавипуститизуваги, що тікоріннізрушення, що відбуваютьсяпідчаснауковоїреволюції,назріваютьіпідготовляютьсяв попереднійперіод, щоміжперіодамспокійного,еволюційногорозвитку і науковоюреволюцієюіснуєпрямийвнутрішнійзв'язок. Вони ненезалежнідруг віддруга, авиростаютьдруг із друга.Кун,безсумнівно,розумівзв'язокцих періодів,алевіннеприділивналежноїувагиданомупитанню.

Правда, урядімісцьКунвисловлюєокреміцікаві,оригінальнірозумінняз цьогоприводу.Однез них, наприклад, щовипливає.Завдякитому що в період"нормальної" наукивченіпрацюютьвідповіднодоприйнятихмоделей, правиламидії, нормальна науканадзвичайночуйноуловлюєбудь-якіаномалії -невідповідностірішень,отриманихурезультатідослідження,чеканням, що випливаютьізприйнятоїтеорії. Аоскількианомалії- сигнал про неблагополуччявприйнятійтеорії,необхідностіїїревізії, тесамерезультати,отриманінормальною наукою,стаютьпоштовхомдопереглядупарадигми.

Почавшиз критикипозитивізмузазведенняаналізунауки доаналізутільки готовогознання,Кунпотімсамвідмовивсявідрозробкипитанняпро виникненняновогознанняізвівйогодовиборунауковимспівтовариствомміж двомавженаявнимивнаявностітеоріямчи парадигмами - старою і новою. Алепроблемавиборуміжстарою і новоютеорієюнезнімає, а,навпаки,припускаєрозкриттятого, яквиникаєновезнання. Безцьогонеможливо створеннязакінченої,цілісноїконцепціїрозвитку науки.

Безперечно, що ця проблемавідноситьсядо числанадзвичайноскладнихі важких. КритикиКуна(особливоактивнимуцьомувідношеннібувЛакатос) звинувачуютьйоговірраціоналізмінатійпідставі, щоКунзамістьлогічного поясненнятого,чомунауковеспівтовариствовідкидаєстарутеоріюіприймає нову,висуваєсоціальнііпсихологічніаргументи

КритикиКунаправітількив тому, що,стверджуючиврядімісцьсвоєїкниги, начебтоперехіддоновоїтеоріїможебутизаснованийлишенавірів її майбутнючиплодовитістьна неясномуестетичномупочутті,вінфактично відходитьвідраціональногопоясненнярозвитку науки.Йоготвердження, що "формотворнимінгредієнтомпереконань,якихдотримуєтьсянаукове співтовариство, завждиєособистійісторичніфактори-елемент, як видно,випадковийідовільний",даєпідставудля такоговисновку.Алевідбулосяце не потимпричинам, наяківказуютьйогокритики, а в силу того, щоКун відмовивсявідрозглядупитання, яквиникаєновезнання. А невирішивши його,неможливоз'ясуватиіпитанняпрокритерійістинностізнання.Звідсиі відсутністьобґрунтованогокритеріювиборуміжконкуруючимитеоріями.

Будь-якаконцепціянауки неможебутизавершеною,закінченою,якщовонане відповідаєназапитанняпрорушійнісилиїї розвитку.КонцепціяКунане відповідаєнанього.

ЯкщоувідношенніпитаннявиникненняновогознанняКунщеможесказати, щойогоцікавилане ця проблема -гносеологічнапосвоїйсуті, арозкриття механізмуперетвореннянауковихпредставленьбезвідноснодо того, як би вони невиникали, то увідношенніпроблемирушійнихсил розвитку науки в ньогонемаєі такогопояснення.Вінпростовиключивїї з розгляду,вказавшив передмові, що не будеторкатисястосуватися"ролітехнічнихдосягненьчи зовнішніхсоціальних,економічнихіінтелектуальнихумов розвитку науки".

Кунвизнає, щозовнішніфакторимаютьпершоряднезначеннядлярозуміння науковогопрогресу.Однакпроблемавзаємодіїнауки ісуспільства,впливи соціальнихфакторівналогічнуструктурузнаньзалишиласяза межами концепціїКуна.

Кунусвоїйкнизіпоставивзначнобільшепитань,чимзмігвирішити.Алетреба віддатийомуналежне.Вінзумівїх таксформулюватиірозвити, що вони залучили до себепильнуувагу.Вонаважливанестількитим, якерішення запропонованевній,скількитем, щовонавзначніймірістимулювалаі продовжуєстимулюватидослідженнявцьомунапрямку.


2. Різноманітність поглядів на проблему розвитку науки

2.1 Карл Поппер і проблема демаркації

Попперхарактеризуєсвоїінтересивобластіфілософіїнауки втакийспосіб: "У той час менецікавилонепитанняпро те, "колитеоріяістинна?", і непитання, "колитеоріяприйнятна?" Я поставив перед собоюіншупроблему. Яхотів провестирозходженняміжнаукою і псевдонаукою, прекраснознаючи, що наука частопомиляєтьсяі що псевдонаукаможевипадковонаштовхнутисяна істину. "

Найбільшрозповсюдженавідповідьна цепитанняполягалау тому, що наука відрізняєтьсявідчи псевдонаукивід"метафізики"своєюопорою нафакти,своїмемпіричнимметодом.Концепція, що уцейчас активнорозвиваласяв рамках такназиваного"Віденськогогуртка" ійшлавідодного знайбільших філософівпочаткустоліттяЛ.Витгенштейна,стверджувала, що до науки належатьтількитіположення, щовиводятьсяз завідомоістиннихположень чиспостережень, щоможутьбутиверифікованізадопомогоюцихположень. Звідсивипливало, що будь-якатеорія, щопретендуєна те,щоббути науковою, повиннабутививеденаздосвіду.

Попперсправедливо несприймаєцієїтези.Спостереження, зйогопогляду, ужеприпускаєдеякутеоретичнуустановку,деякувихіднугіпотезу. Неможна простоспостерігати, немаючидляцьогоніякихпередумов.Спостереження завждивибірковеіцілеспрямоване: мивиходимозвизначеноїзадачіі спостерігаємотільките, щопотрібнодлярішенняцієїзадачі.

Досказаногоможнадодати, що будь-якарозвитатеоріяформулюєтьсяне для реальних, а дляідеальнихоб'єктів. Умеханіці, наприклад, це –матеріальні точки, абсолютнотвердітіла,ідеальнірідиниі т. д.Іншимисловами,теорія будуєтьсянабазіпередумов, що прямосуперечатьдосвіду. Як же в такому випадкувонаможевипливатиздосвіду?

Що жпропонуєсамПоппер?Йогоідеядужепроста і красива,хоча, як ми побачимотрохинижче,тежнаштовхуєтьсяна рядістотнихтруднощів. Суть ідеїзводитьсядонаступного: "Критеріємнауковогостатусутеоріїє можливістьїїфальсифікувати,спростувати, чиперевірити".Підтвердити фактамиможнабудь-якутеорію,якщомиспеціальношукаємотаких підтверджень,алегарнатеоріяповиннанасампереддаватипідставидля її спростування. Будь-якагарнатеорія,вважаєПоппер, єдеякоюзабороною, тобтозабороняєвизначеніподії.Чимбільшетеоріязабороняє,тимвона краща, тому щотимбільшевонаризикуєбутиспростованою.

Неважкопобачити, що всяконцепціяПопперамаєяскравовиражений нормативнийхарактер.Мовайдепро те, якповиннийпрацювативчений,щоб залишатисяв рамках науки, якимвимогамповиннізадовольнятитітеорії, що вінбудує.

А щотакенаука ічимвизначаютьсяїїмежі,крімкритеріюсамого Поппера, - цепитаннявданомуконтекстіпросто невиникає.

Аленаукаживесвоїмвласнимжиттям, ідужешвидковиявляється, що критерійПоппера непрацює.Історіяпоказує, щотеоріїживуть,розвиваютьсяі навітьпроцвітають,незважаючинапротиріччязекспериментальнимиданими.

2.2 Концепція дослідницьких програм І. Лакатоса

ОчевиднінедолікифальсификаціонизмуПопперанамагавсяпереборотиІ. Лакатосусвоїйконцепціїдослідницькихпрограм. Придостатнійспритності,думаєвін,можнапротягомтривалогочасузахищатибудь-яктеорію,навіть якщоцятеоріяпомилкова. Тому вартовідмовитисявідпопперовскоїмоделі, у якійзависуваннямдеякоїгіпотезивипливаєїїспростування.Жоден експериментне євирішальнимідостатнімдляспростуваннятеорії.

Учомуж сутьконцепціїЛакатоса? "Картинанауковоїгри, -пишевін, - яку пропонуєметодологіядослідницькихпрограм,дужевідміннавідподібної картиниметодологічногофальсифікаціонизму.Вихіднимпунктом тут є не установленняфальсифікованої.гіпотези, ависуваннядослідницької програми".Лакатосдумає, щотеоріяніколинефальсифікується, атільки заміщаєтьсяіншою,кращоютеорією.Якщооднадослідницькапрограма прогресивнопояснюєбільше,ніжінша, з неюконкуруюча, топершавитісняє другу.

Лакатосвизнає, що вконкретнійситуації"дужеважковирішити. уякийсаме моментвизначенадослідницькапрограмабезнадійнорегресувалачи одна з двохконкуруючихпрограмодержалавирішальнуперевагунадіншою". Це в значнійміріпозбавляєйогоконцепціюнормативного характеру.

2.3 Нормальна наука Т. Куна

Крутийповорот упідходідовивченнянаукизробивТомасКун. Наука, чи точніше, нормальна наука,відповіднодоКуна, - цеспівтовариствовчених, об'єднанихдоситьтвердоюпрограмою, якуКунназиваєпарадигмою і яка цілкомвизначає, зйогопогляду,діяльністькожноговченого.Самепарадигма якдеякенад особистіснеутвореннявиявляєтьсявКунавцентріуваги.Самезі зміноюпарадигм зв'язуєвінкоріннізмінив розвитку науки -науковіреволюції.

Нормальна наука, -пишеКун, - це "дослідження, щоміцноспираєтьсянаодне чикількаминулихдосягнень-досягнень, щопротягомдеякогочасу визнаютьсявизначенимнауковимспівтовариствомяк основа для розвиткуйого подальшоїпрактичноїдіяльності".

Минулідосягнення, восновіякихлежатьтрадиції,виступаютьякпарадигми. Найчастішепідцимрозумієтьсядеякадоситьзагальноприйнятатеоретична концепціятипусистемиКоперника,механікиНьютона,кисневоїтеорії Лавуазьєі т. п. Зізміноюконцепційтакого родуКуннасампереді зв'язує науковіреволюції.Конкретизуючисвоєуявленняпро парадигму,вінуводить поняттяпродисциплінарнуматрицю, до складуякоївключаєнаступнічотири елементи:

1.Символічніузагальненнятипу другого закону Ньютона, закону Ома, закону Джоуля-Ленца і т. д.

2.Концептуальнімоделі, прикладамиякихможутьслужитизагальні твердженнятакого типу: "Теплотаявляєсобоюкінетичнуенергіючастинок, з якихскладаєтьсятіло" чи "Усісприйманінамиявищаіснуютьзавдяки взаємодіївпорожнечіякісноодноріднихатомів".

3.Ціннісніустановки,прийнятівнауковомуспівтовариствііпроявляютьсебе привиборінапрямківдослідження, приоцінціотриманихрезультатіві стану науки вцілому.

4.Зразкирішеньконкретнихзадач і проблем, зякиминеминучезіштовхуєтьсяв жестудент упроцесінавчання.

Учомужскладаєтьсядіяльністьвченогов рамкахнормальноїнауки?Кунпише: "Приближчомурозглядіцієїдіяльностівісторичномучиконтекстів сучаснійлабораторіїстворюєтьсявраження, ніби-то природунамагаються втиснутив парадигму, як узаздалегідьзбитуідоситьтіснукоробку. Мета нормальноїнауки ні вякіймеріневимагаєпророкуванняновихвидівявищ:явища, що невміщаютьсяв цю коробку часто, посуті,взагаліупускаютьсяз виду.Вченівруслінормальноїнауки неставлятьсобіметиствореннянових теорій,звичайнодо того ж вонинетерпиміі доствореннятакихтеорій іншими".

КонцепціяКунавиглядалабпорожньоюфантазією,якбийомунеудалося переконливопоказати, що нормальна науказдатнауспішнорозвиватися.Кун,однак, це показав, показав, щотрадиціяє негальмом, а,навпроти,необхідноюумовоюшвидкогонагромадженнязнань.

Ідійсно, силатрадиціїсамев тому іполягає, що мипостійновідтворюємоті самідії, тойсамийспосібповодженнявсезновуізновуприрізних,узагалі кажучи,обставинах. Тому івизнаннятієїчиіншоїтеоретичноїконцепції означаєпостійніспробиосмислитиз її точкизорувсеновихіновихявищ,реалізуючиприцьомустандартніспособианалізучипояснення. Цеорганізує науковеспівтовариство,створюючиумовидлявзаєморозумінняіпорівнянності результатів, іпороджуєту "індустрію"виробництвазнань, що ми і спостерігаємовсучаснійнауці.

Алемовазовсімнейдеприцьомупроствореннячогосьпринциповонового. По образномувиразуКуна,учені, щопрацюютьунормальнійнауці,постійно зайняті"наведеннямпорядку",тобтоперевіркоюйуточненнямвідомих фактів, атакожзборомновихфактів, упринципіпередвіщенихчиокреслених теорією.Хімік, наприклад,можебутизайнятийвизначеннямскладу всенових іновихречовин,алесамепоняттяхімічногоскладу іспособийоговизначення вжезаданіпарадигмою.Крімтого, у рамкахпарадигминіхтовжене сумнівається, що будь-якаречовинаможебутиохарактеризованезцього погляду.

Таким чином, нормальна наукадужешвидкорозвивається,накопичуючи величезнуінформаціюідосвідрішеннязадач. Ірозвиваєтьсявонаприцьому невсуперечтрадиціям, асамев силусвоєїтрадиційності.Розуміннямцього факту ми і зобов'язаніТомасовіКуну.Йогозповнимправомможнавважати засновникомвченняпронауковітрадиції.Звичайно, натрадиційністьуроботі вченогоіранішезверталиувагу,алеКунупершезробивтрадиціїцентральним об'єктомрозгляду прианалізінауки,додавшиїмзначенняосновного фактора, щоконституює, унауковомурозвитку.

Неважкобачити, щоконцепціяКуназнаменуєвжезовсіміншебаченнянауки впорівняннізнормативнимпідходомВіденськогокружка чи К. Поппера. У центріувагиостанніх- учений, щоприймаєрішенняівиступаєяквизначальна ірушійнасила в розвитку науки. Наука тут фактичнорозглядаєтьсяяк продукт людськоїдіяльності. Томуукрайважливовідповістиназапитання:якими критеріямиповиннийкеруватисявчений, дочоговінповиннийпрагнути? У моделіКунавідбуваєтьсяповназмінаролей: тут уже наука вособіпарадигми диктуєученому свою волю,виступаючиякдеякабезлика сила, авчений– це усьоголишевиразниквимогсвогочасу.Кунрозкриваєі природу науки як надособистісногоявища:мовайдепротрадицію.

2.4 Труднощі і проблеми концепції Т. Куна

КонцепціяТ.Куна- цепершаспробапобудуватимодель науки як надособистісногоявища.Кунацікавитьневченийіметодийогороботи, а та програма, щонав'язуєученому свою волю,диктуючийому,зокрема, ізадачі,яківінставить, іметоди,яківінвикористовує.Вченийу рамкахцієїмоделі починаєнагадуватишаховуфігуру, щопереміщуєтьсязавизначеними правилами,включаючийелементарніправилаходів, іпринципишахової тактики істратегії.

Що нас невлаштовуєвціймоделі?Причіпокможебутибагато.

1.Кунне розкривмеханізмунауковихреволюцій,механізмуформуваннянових програм, непроаналізувавспіввідношеннятакихявищ, яктрадиціїіновації. Віні немігцьогозробити, тому щойогоконцепціязанадтосинкретичнадля рішенняподібногороду задач.

2.Програми, уякихпрацюєвчений,Кунрозумієзанадтосумарноі недиференційовано, щостворюєілюзіювеликоївідособленостірізнихнаукових дисциплін.Однакусвідомленнявсьогорізноманіттяцихпрограмприводить, як мибачили, допротилежнихтруднощів, довтратичіткихдисциплінарних границь.

3.ВченийуКунажорсткозапрограмований, іКунусілякопідкреслюєйого парадигмальность.Однак,якщопрограмдоситьбагато, тевченийздобуває волювибору, що,імовірно,повиннеістотнозмінитикартину.

4. МодельКунанеспецифічнаі невирішуєпроблемудемаркації, тому що очевидно, щопарадигмальностьприсуща нетількинауці,алейіншимсферам культуриілюдськоїдіяльностівзагалі.Алерішенняцієїпроблемипотрібно,імовірно,шукативжене на шляхуформулюваннянормативнихвимог,пропонованихдо чидіяльностіїї продуктам, а на шляхуаналізунауки як цілого, якнадособистісногоутворення.

Подоланнявсіхзазначенихтруднощівприпускаєпобудовабільшбагатої моделінауки.


3. Суперечка про наукову раціональність

Наука інауковезнання, щоранішевважалисязнаряддямиБлагого і МоральногоРозуму,використовувалисявнашомустоліттіякзасоби досягненнятехнологічноїівійськовоїпереваги.Алеексплуатувалисянетільки досягнення,алеі добре ім'я науки.Примарніконцепціїізадумивиряджалися в тогунауковості,обтісуваннямастакожвелосявідіменінауки. Тому гносеологічнаіметодологічнапроблемавизначеннямеж науки інауковості набуваласенсу, що далековиходитьза рамкиакадемічногоінтересу. Установитиціграниці- значилопокласти(хочаб думкою)межіекспансії ідеології,датиоснову для її критики.Концепція"демаркації" К. Поппера,протипоставленапозитивістським(логико-эмпирицистским)програмам обґрунтуваннянауковогознання, одержалаширокевизнанняіляглав основу "критичногораціоналізму".Узявшизазразок(парадигму)ВеликуНауку, "критичнийраціоналізм" призвавнаправитисилулюдськогоінтелектуна критикувсієїдійсності-усього, щоіснуєвлюдині,суспільствііприроді. Для цієїсилинебулонездоланнихперешкод.Розумвідкидаєвсезверх розумне, дляньогонемаєнедоторканнихсвятинь, інавітьте, у що,здавалосяб, "можнатількивірити",підданосудуРозумуічекаєйоговердикту.Але насампередРозумнаправляєсвоюкритичнуміцьна самого себе.Його судження, яким би статусом чиступенемспільностівони неволоділи,повинні бутипідданікритиці(критичнійперевірці,зіставленнюздосвідом) яквсяк і іншігіпотези,здогади,припущення. Таким чином,раціональністьвважалась самокритикоюРозуму, уякійостаннійвиявляєтьсяіреалізується.Якщо раціональністьзнаходитьсявкритиці, то і критика повинна довести свою раціональність.Аджеякщонавітьприпустити, щоіснуютьабсолютніі безперечнікритеріїраціональності(тимсамимвиводячиїх з-під критики), то й уцьомувипадкунеобхідноюпередумовоювсякоїраціональноїдискусіїє визнаннявсімаїїучасникамицієїабсолютностіібезперечності.Алетаке можливотільки,якщоучасникиєраціоналістами.

Мета ученого,стверджуєКун, неістина(цейтермінузагалімігби впринципі бутивиключенийзописівнауковоїдіяльності), арішенняконцептуальнихчи інструментальних"головоломок".Успіхвинагороджуєтьсявизнанням відповідногонауковогоспівтовариства, думка людей, невключениху це співтовариство,узагаліневраховуєтьсячивраховуєтьсявнезначніймері. Таким чином,питанняпрораціональністьдіяльностівченоговирішуєтьсяв залежностівіддвохфакторів: практичногоуспіхуйоцінкицьогоуспіхувколі однодумців. Тому, з одного боку,науковеспівтовариствовкрайконсервативне усвоїхоцінкахвласноїраціональності(тому що цяконсервативність–умова єдностііспільності), зіншогобоку -вононалаштованемайжезавждина повнезаперечення"чужої"раціональності, щопретендуєнарішеннятих же питань, надякимиламаютьголовичлениданогоспівтовариства.Логічний аналізситуаційвиборуможевиявитисязовсімнепридатнийужехочаб тому, що "парадигми"задаютьі своювласнулогіку, аотже, урізних"парадигм"будутьірізнілогіки.Замістьгорезвісної"Логікинауковоговідкриття" (так в англійськомуваріантіназиваласякнига К. Поппера,) миодержуємо"психологіюдослідження",процесу, щоохоплюєіперіоди"нормальної" науки, і "кризові"періоди.Самепсихологіяісоціологіяпокликаніпояснювати,чомув "нормальні"періодивченізавзятотримаютьсязаприйнятінимитеоретичні підставирішення"головоломок", прицьомучасто "жертвуючипояснювальною силою"конкуруючихпарадигм,інодінезвертаючиувагинавітьнавиникаючі протиріччяміжодержанимидосліднимиіпоясненнямиданниминапідстав і засвоєнихтеоретичнихдогм,абонамагаючисьусунутиціпротиріччяза рахунок"додатковихдопущень" (гіпотезadhoc), що невиводятьза рамки "своєїпарадигми", а вперіоди"кризи"болісношукаютьновітеоретичні"гештальти".Самеце івикликалорішучийпротест К-Поппера.Аджезгодаз такоюпозицією, зйогопогляду, означало б ні мало, нібагато, якповнуздачу позиційраціоналізму.

Кундужедобрезрозумів, дезнаходитьсяахіллесовап'ятапоп-періанського раціоналізму.Йогокритика іспрямованав цеуразливемісце.Вонаторкається двохцентральнихпонять "критичногораціоналізму":поняття"істини" іпоняття"раціональності". Зпоняттям"істини" у Попперабулискладнівідносини. З одного боку,вінзавждиназивавсебе "реалістом",тобтобувупевнений, що наукадосліджуєреальніоб'єктиі їїсудження- це більш-меншвірніздогадки про те, яка єреальність"насправді". Зіншогобоку,вінбувупевненийу тому, щоніякеемпіричнесудженнянеможепретендуватинаточнийіповнийзбігз цієюсамоюреальністю.Затеможнагарантувати, щовсякапропозиціянауки, що суперечить фактам, повиннабутивідкинутаякпомилкова. Тому наука в точностізнає,якіїїсудженняпомилкові,аленеможегарантуватиостаточної істинностіжодногозісвоїхсуджень.Алещотакефакти,здатніспростувати будь-яктеоретичнугіпотезу?РанішебагатьохПопперзрозумівівизнавтак звану"теоретичнунавантаженість"фактів,тобтоїхнязалежністьвід теоретичногознання, щодозволяєнетількивідбиратитіспостереження, що у своїйсукупностідаютьопис"фактів",алеівитлумачуватиїхсамеякдані факти, а нещосьінше.Алетодівиходить, що всуперечціфактіві теоретичнихгіпотезнасправдінастороніфактіввиступаютьіншітеорії,які саміпособітакожпотребуютьемпіричноїперевірки. І,отже, нефактисудять теорію, аоднітеоріїсудятьінші,тобтомаємісцеспоррізнихздогадіві гіпотез. Таким чином, усенауковезнаннямаєможливий(гіпотетичний) характер. Зцьоговипливає, щосудженнянаук, прореальність,якимсьчином "причетні" доістини,аленіколинеможнаостаточноустановитиступіньцієї причетності. Тому для того,щобнезмішуватисвою точкузорузпозицією"наївногореалізму" (дляякийістинністьсудження- цезбігйогозмістуз реальністюяктакий),Попперпридумаввитонченулогічнуконцепцію, що дозволяєвстановлюватизміни"істинностного"змістувнауковихсудженняху міруїхекспериментальноїперевірки. "Унауці(ітількивнауці), -підкреслює Поппер, -можнаговоритипросправжнійпрогрес: про те, що мизнаємо більше,ніжраніше". Уцьомузмістізміна"концептуальнихкаркасів" чи фундаментальнихтеорійсприяєнауковомупрогресу,якщовонадозволяє одержуватибільшправдоподібнінауковісудженняі прицьомурятуєвід конфліктівзвідомимифактами. Отчомутакважливі"науковіреволюції" - це тівипадкивісторіїнауки, колизмінафундаментальнихосновздатнарізко збільшити"запасістинності", щоміститьсявкорпусінауковогознання. Правда, цезовсімнезахищаєвідтого, щосудження,нинівизнаніістиними, завтравиявлятьсяпомилковимипідтиском"фактів".Алевцьомудоля науки - вонанеспиннойдевперед,відкидаючисвоївласніприпущення, івисуваючи всенові, будучиупевнена, що таким способомтількиіможназдійснювати пізнаннясвіту. Цемужній(можнасказати,стоїчний)ідеалнауки.Звичайно,вінможебутипідданий(ібагаторазовопіддавався)критиці. Усуперечці ідеалуіреальностіжодназісторіннемаєвирішальноїпереваги:якщо реальнаісторіявідрізняєтьсявід"раціонального" ходуподій, тоабодійсністьнерозумна,абодефектнийрозум, щопретендуєна те,щобдиктуватисвої законидійсності.Однакідеалусе-такибільшзначимий,чимреальність, що відхиляєтьсявіднього, тому щовінвиступаєякорієнтирлюдського поводження, щовказуєубікдуховного росту і,отже,матеріальногобуття. Якщолюдивибираютьцейорієнтир, вониздатнізмінюватидійсність,додаючи їйподібністьзРозумом.Алекуновскийобраз науки і їїісторіїпориваєзцим ідеалом.Вирішальнароль упроголошеннівердикту -науковочиненауково,раціональночинераціонально-приділяється"колективномусуб'єкту". Науковийпроцес, якйогорозумієКун,полягаєв тому, що "наукове співтовариство"береучасть уконкурентнійборотьбізіншими співтовариствамиза правовиступативідіменінауковоїраціональності, а такожзазнаєтискуВеликогоСоціуму,тобтовсьогосоціально-культурного життясуспільства, уякомунауковіколлективискладаютьневеликучастину. Ясно, що "за спиною"попперовскогоікуновскогообразівнауки інаукової раціональностістоятьрізнісвітоглядніустановки,різніставленняобох мислителівдо культурногоідеалу.Людськарозумність, за Поппером, - це тількибільш-менш "правдоподібне"відображення"істинноїраціональності", щоволодієсамостійнимісамоціннимбуттям.Успішністьлюдських, у тому числіпізнавальних,дій,знаходитьсявпрямоїзалежностівідступеня"правдоподібності"цьоговідображення.Людськарозумність, поКуну, - це те, щоналежитьлюдиніізмінюєтьсяразом з нею. Дляньогоце неідеал, а реалістичнахарактеристика умов, уякихзнаходятьсяякокремііндивіди, так і людськіколективи. Ціумовитакі, щолюдиназобов'язана,змушенапостійно доводитисвоюраціональністьнепосиланнямина "чистийРозум", ауспіхами своєїдіяльності. Тому,досягаючиуспіху,вінвправіназиватисвоюдіяльність розумною,відстоюючицейпоглядпередобличчямконкуруючихз нимпоглядів іпредставленьяк пророзумність, так і проуспішністьдій.


Висновок

Робота Т.Кунасталавизначальним, посутіреволюційнимкрокомвнашому розуміннірозвитку науки. Іхочакнига породилабагатодискусійта поставила і залишиланевирішенимивеликукількістьзапитаньїїзначенняважко переоцінити. Авторпредставляєціліснуконцепціюрозвитку науки, а не обмежуєтьсяописомтих чиіншихподійзісторіїнауки. Цяконцепціярішуче пориваєзцілимрядомстарихтрадиційвфілософіїнауки.Вінрішучевідкидає позитивізм-пануючув зкінцяXІXстоліттятечіювфілософіїнауки. На противагупозитивістськійпозиціївцентріувагиКунанеаналізготових структурнауковогознання, арозкриттямеханізмурозвитку науки,тобто,власнекажучи,дослідженнярухунауковогознання. Навідмінувідшироко розповсюдженогокумулятивістськогопоглядуна науку,Кунневважає, що наукарозвиваєтьсяпо шляхунарощуваннязнання. Уйоготеорії нагромадженнязнаньдопускаєтьсялишенастадіїнормальноїнауки.

Основноюметоюкниги дляКунабуло: „добитисьзмінивсприйняттітаоцінці добревідомихусімфактів” ібезперечнуцю задачу авторвиконавзчестю. Кожнанауковареволюціязмінюєісторичнуперспективу дляспівтовариства, якепереживаєцюреволюціюівідповідновпливаєна структуру інапрямок подальшихдосліджень.ПрацяТ.Куназалишила великийпростірдляпошуків та розвитку нелишевцариніфілософіїнауки,дужецікавобулобспробувати провестипаралелівіншихгалузяхіснуваннялюдськогосуспільства.Вонане є остаточноювідповіддюнаусізапитання, ашвидшедороговказомнового перспективного напрямку розвитку.


Література

1. КунТ. Структура научных революций: Сб.: Пер. С англ../ Т.Кун.-М.:ООО „ИздательствоАСТ”: ЗАОНПП„Ермак”, 2003.

2. ПопперК. Нищетаисторицизма. М., „Путь”, 1995.

3. ПопперК. Логика и рост научного знания. Избранные работы М., Прогресс, 1983.

4. ЛакатосИ. Доказательства и опровержения. М., «Наука», 1967

5. НикифоровА.Л. Философия науки: история и методология. - М., 1998

6. ²Философский Энциклопедический Словарь. М., Политиздат, 1987.²

7. ²Введение в философию. Учебник для вузов. М., Политиздат, 1989.²

8. НарскийИ.С. Современная буржуазная философия: два ведущих течения начала 80-х годов ХХ века. М.: Мысль, 1983.

9. МельвильЮ.К. Пути буржуазной философии ХХ века. М.: Мысль, 1983.

10. Современная философия науки: знание, рациональность, ценности в трудах мыслителей запада. М.: Логос, 1996 г.

11. Современная западная философия: словарь. М.:Политиздат, 1991.

Оценить/Добавить комментарий
Имя
Оценка
Комментарии:
Где скачать еще рефератов? Здесь: letsdoit777.blogspot.com
Евгений07:56:56 19 марта 2016
Кто еще хочет зарабатывать от 9000 рублей в день "Чистых Денег"? Узнайте как: business1777.blogspot.com ! Cпециально для студентов!
22:55:40 28 ноября 2015

Работы, похожие на Реферат: Структура наукових революцій

Назад
Меню
Главная
Рефераты
Благодарности
Опрос
Станете ли вы заказывать работу за деньги, если не найдете ее в Интернете?

Да, в любом случае.
Да, но только в случае крайней необходимости.
Возможно, в зависимости от цены.
Нет, напишу его сам.
Нет, забью.



Результаты(150539)
Комментарии (1836)
Copyright © 2005-2016 BestReferat.ru bestreferat@mail.ru       реклама на сайте

Рейтинг@Mail.ru