Банк рефератов содержит более 364 тысяч рефератов, курсовых и дипломных работ, шпаргалок и докладов по различным дисциплинам: истории, психологии, экономике, менеджменту, философии, праву, экологии. А также изложения, сочинения по литературе, отчеты по практике, топики по английскому.
Полнотекстовый поиск
Всего работ:
364150
Теги названий
Разделы
Авиация и космонавтика (304)
Административное право (123)
Арбитражный процесс (23)
Архитектура (113)
Астрология (4)
Астрономия (4814)
Банковское дело (5227)
Безопасность жизнедеятельности (2616)
Биографии (3423)
Биология (4214)
Биология и химия (1518)
Биржевое дело (68)
Ботаника и сельское хоз-во (2836)
Бухгалтерский учет и аудит (8269)
Валютные отношения (50)
Ветеринария (50)
Военная кафедра (762)
ГДЗ (2)
География (5275)
Геодезия (30)
Геология (1222)
Геополитика (43)
Государство и право (20403)
Гражданское право и процесс (465)
Делопроизводство (19)
Деньги и кредит (108)
ЕГЭ (173)
Естествознание (96)
Журналистика (899)
ЗНО (54)
Зоология (34)
Издательское дело и полиграфия (476)
Инвестиции (106)
Иностранный язык (62792)
Информатика (3562)
Информатика, программирование (6444)
Исторические личности (2165)
История (21320)
История техники (766)
Кибернетика (64)
Коммуникации и связь (3145)
Компьютерные науки (60)
Косметология (17)
Краеведение и этнография (588)
Краткое содержание произведений (1000)
Криминалистика (106)
Криминология (48)
Криптология (3)
Кулинария (1167)
Культура и искусство (8485)
Культурология (537)
Литература : зарубежная (2044)
Литература и русский язык (11657)
Логика (532)
Логистика (21)
Маркетинг (7985)
Математика (3721)
Медицина, здоровье (10549)
Медицинские науки (88)
Международное публичное право (58)
Международное частное право (36)
Международные отношения (2257)
Менеджмент (12491)
Металлургия (91)
Москвоведение (797)
Музыка (1338)
Муниципальное право (24)
Налоги, налогообложение (214)
Наука и техника (1141)
Начертательная геометрия (3)
Оккультизм и уфология (8)
Остальные рефераты (21697)
Педагогика (7850)
Политология (3801)
Право (682)
Право, юриспруденция (2881)
Предпринимательство (475)
Прикладные науки (1)
Промышленность, производство (7100)
Психология (8694)
психология, педагогика (4121)
Радиоэлектроника (443)
Реклама (952)
Религия и мифология (2967)
Риторика (23)
Сексология (748)
Социология (4876)
Статистика (95)
Страхование (107)
Строительные науки (7)
Строительство (2004)
Схемотехника (15)
Таможенная система (663)
Теория государства и права (240)
Теория организации (39)
Теплотехника (25)
Технология (624)
Товароведение (16)
Транспорт (2652)
Трудовое право (136)
Туризм (90)
Уголовное право и процесс (406)
Управление (95)
Управленческие науки (24)
Физика (3463)
Физкультура и спорт (4482)
Философия (7216)
Финансовые науки (4592)
Финансы (5386)
Фотография (3)
Химия (2244)
Хозяйственное право (23)
Цифровые устройства (29)
Экологическое право (35)
Экология (4517)
Экономика (20645)
Экономико-математическое моделирование (666)
Экономическая география (119)
Экономическая теория (2573)
Этика (889)
Юриспруденция (288)
Языковедение (148)
Языкознание, филология (1140)

Курсовая работа: Історія цивілізації Майя

Название: Історія цивілізації Майя
Раздел: Рефераты по истории
Тип: курсовая работа Добавлен 03:44:08 02 июня 2010 Похожие работы
Просмотров: 189 Комментариев: 2 Оценило: 0 человек Средний балл: 0 Оценка: неизвестно     Скачать

Історія цивілізації майя

Зміст

Вступ

1. Місце розташування

2. Ранній, середній та пізній докласичні періоди (близько1500 р. до н.е. – 250 р. н.е.)

3. Ранній та пізній класичні періоди (близько 250– 900 рр. н.е.)

4. Посткласичний, колоніальний та постколоніальнийПеріоди (близько 900 – 1821 рр.)

5. Занепад цивілізації майя

Список використаної літератури

В ступ

Майя – цивілізація в Центральній Америці, що існувала приблизно з 1500 р. до н.е. до іспанського завоювання у ХVІ ст. до н. е. Давня цивілізація майя була такою високорозвиненою, що дотепер дивує світ. Майя – одна з найяскравіших цивілізацій доколумбової Америки. Це «культура-загадка», «культура-феномен», повна суперечностей і парадоксів. Вона породила величезну кількість питань, та не на всі є відповіді.

Майя, проживаючи практично в кам’яному віці (не знали металів до X ст. н.е., колісних візків, плуга, в'ючних і тяглових тварин), створили точний сонячний календар, найскладнішу ієрогліфічну писемність, використали поняття нуля раніше арабів й індусів, передбачали сонячні й місячні затемнення, обчислили рухи Венери з помилкою лише на 14 секунд на рік, досягли значної досконалості в архітектурі, скульптурі, живописі й виробництві кераміки. Поклонялися своїм богам й у той же час підкорялися царям і жерцям, будували під їхнім керівництвом храми й палаци, проводили ритуальні обряди, приносили себе в жертву, воювали із сусідами. Майя створили незвичайні самі по собі міста, побудовані за допомогою лише ручної праці. Цікаво, що майже всі міста класичного періоду мають на собі сліди насильницького руйнування. Назви багатьох міст й окремих споруджень майя були надані їм після іспанського завоювання й не є справжніми (наприклад: «Тікаль» придумали археологи, а «Паленке» по-іспанськи – фортеця)[1] .

Багато чого доводиться археологам домислювати і придумувати самим. Навряд чи коли-небудь ми будемо точно знати, що тоді відбувалося, і як жили ці загадково-екзотичні для нас індіанці. Але це не зупиняє ентузіастів учених. І з кожним роком ми хоч трохи, але наближаємося до розгадок таємниць цивілізації майя.

Цивілізація майя склалася на мексиканському півострові Юкатан і території гірської Гватемали. Її історія тривала з 1500 р. до н.е. до XVIІІ ст. н.е. Високорозвинені індіанці створили процвітаючі міста-держави й гігантські піраміди, досягли вражаючих успіхів у науці й культурі. У порівнянні з іншими народностями цієї частини Південної Америки майя залишили найбільшу кількість ієрогліфічних текстів – писемність, що застигла в камені, живописі та кераміці. Майя будували кам'яні міста, багато з яких були покинуті задовго до приходу європейців, інші залишилися населеними й після їх приходу.

Календар, розроблений майя, використовували й інші народи Центральної Америки. Саме майя застосовували ієрогліфічну систему письма, яке сьогодні лише частково розшифроване. До наших днів збереглися їх численні написи на пам'ятниках. Майя створили ефективну систему землеробства, мали глибокі знання в астрономії. Нащадками древніх майя є не тільки сучасні народи майя, що зберегли мову предків, але й частина іспаномовного населення південних штатів Мексики, Гватемали, Гондурасу. Деякі міста майя включені ЮНЕСКО до списоку об'єктів Всесвітньої спадщини: Паленке, Чіч΄єн-Іца, Ушмаль у Мексиці, Тикаль і Куірігуа у Гватемалі, Копан у Гондурасі, Хойя-де-Серен у Сальвадорі – невелике село майя, що було поховане під вулканічним попелом і зараз розкопане.

Цей народ, що володів геніальними творчими можливостями, називають одним з найвидатніших народів на планеті. Майя – група індіанських народів, які є спорідненою мовною групою. До них відносяться індіанці юкатеки, чоли, лакандони, чонтали, чорті, чухи, цельтали, цоцили, тотики, хакальтеки, хаустеки, киче, пакоман, покомчи й інші. Загальна їхня чисельність приблизно 2,7 мільйонів осіб. Звідки взялися ці народи? Як вони з'явилися в джунглях Америки? На жаль, на сьогодні точної відповіді на ці й інші питання немає. У різні часи вчені висловлювали іноді й зовсім протилежні версії. А на сьогоднішній день одна з основних точок зору по цьому питанню полягає в тому, що Америку було заселено з Азії через Берингову протоку в період верхнього палеоліту, тобто приблизно 30 тисяч років тому.

Спробуємо визначити, що значить саме слово «майя», але це зробити дуже важко. Адже ми навіть не знаємо, що воно позначає, і як потрапило в наш лексикон. У літературі вперше воно зустрічається в Бартоломе Колумба, коли він описує зустріч свого легендарного брата Христофора – першовідкривача Америки – з індіанським човном – каное, що приплив «із провінції, названої майя». За одними джерелами періоду іспанської конкісти, назва «майя» застосовувалося до всього півострова Юкатан, що суперечить назві країни, наведеній в іншому повідомленні – «у луумил куций йетел кех» («країна індиків й оленів»). По інших – воно використовувалося лише до порівняно невеликої території, центром якої була древня столиця Майяпан.

Висловлювалися також припущення, що термін «майя» був назвою загальною і виник із презирливого прізвиська «ахмайя», тобто, «неспроможні люди». Втім, є й такі переклади цього слова, як «земля без води», що, безсумнівно, варто визнати простою помилкою.

Актуальність даної роботи визначається не тільки унікальністю й оригінальністю цивілізації майя в світовій історії та культурі, а й низкою наукових проблем, пов’язаних з нею.

Об’єктом дослідження є племена майя з часу першої згадки про них аж до нашого часу.

Предметом дослідження є політичні, соціально-економічні та культурні обставини життя племен майя.

Хронологічні межі даної роботи: 1500 р до н. е. - 1821 р.

Територіальні межі роботи визначаються ареалом поширення цивілізації майя, що охоплює території сучасних країн, таких як Гватемала, Беліз, південна Мексика, Гондурас, Сальвадор.

Історіографія проблеми . Дану тему досліджувало багато різних вчених і дослідників. Серед нихЧ. Галленкамп, що у своїй праці «Майя. Таємниця зниклої цивілізації»[2] на основі археологічних розкопок та знайдених писемних джерел проаналізував побут, культуру, релігійні

вірування, суспільну структуру та відносини в ньому. Більш детально тему релігії та вірувань досліджували в своїх працях В. Кузьміщев «Таємниця жерців майя»[3] та К. Керам «Боги, гробниці, учені»[4] . Керам К. в своїй праці описав роботу різних вчених та їх відкриття та знахідки. Крім того, саме він вивчив та описав в іншій своїй праці «Перший американець. Таємниці індіанців доколумбової епохи»[5] про територію розселення індіанців Америки, їх життя та види діяльності, в тому числі й племен майя. Він описав їх зустріч з першими європейцями.

Загальні питання території розселення та характеристику життя та діяльності племен Америки висвітили в своїх працях такі вчені К. Ламберг-Карловскі та Саблов Дж. «Давні цивілізації. Близький Схід і Мезоамерика»[6] , Г. Паркс «Історія Мексики»[7] , М. Галич «Історія доколумбових цивілізацій»[8] та Дж. Майкл «Майя. Зниклі цивілізації: легенди і факти»[9] . З російських авторів варто відзначити праці В. І. Гуляєва. Учений розглянув історію майя від витоків до завершення. Він присвятив увагу історії археологічних та етнографічних досліджень, питанням асиміляції й опору автохтонів європейському вторгненню.

Оригінальною є праця «Повідомлення про справи в Юкатані»[10] Дієго де Ланда про життя індіанців перед вторгненням європейців. Він детально переказує історію про більшості експедицій до Америки, в тому числі під проводом Ернандо Кортеса, Франциско Піссаро та інші.

Цікавою працею є робота А. Русявого «Народ майя»[11] , яка подає багато цікавих фактів про життя, культуру та види діяльності племен майя.

Мета даної роботи полягає у розкриті на підставі нових відкриттів та оцінок історичного і культурного розвитку цивілізації майя, від її утворення до занепаду.

Для реалізації поставленої мети мають бути розв’язані наступні завдання:

1) розкрити умови виникнення цивілізації з врахуванням природно-кліматичних, географічних, етнічних чинників;

2) показати основні етапи в історії цивілізації і дати їм стислу характеристику;

3) розкрити особливості соціально-економічного та суспільно-політичного розвитку майя;

4) охарактеризувати основні культурні здобутки майя на прикладі наукових знань, архітектури, образотворчого мистецтва тощо;

5) оцінити стан дослідженості цивілізації майя та її впливу на сучасну культуру регіону.

Методологічною основою роботи є цивілізаційна теорія розвитку людства. Робота написана на підставі використання проблемно-хронологічного, порівняльного історичного методів; запозичені відомості сучасної археології, культурології, етнології, лінгвістики тощо.

Наукова новизна полягає в узагальненні існуючих теорій та концепції про походження, еволюцію та занепад майської цивілізації та адаптації цих узагальнень для практичного використання на уроках історії у загальноосвітній школі.

Структура робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку джерел та літератури і додатків.


1. Місце розташування

Близько 10 000 років тому, коли закінчився останній льодовиковий період, люди з півночі рушили освоювати південні землі, відомі тепер під назвою Латинська Америка. Вони розселилися на території, що склала потім область майя, з горами й долинами, густими лісами й безводними рівнинами. До область майя входять сучасні Гватемала, Беліз, південна Мексика, Гондурас, Сальвадор. Протягом наступних 6 000 років місцеве населення перейшло від напівкочового існування мисливців-збирачів до більш осілого землеробського способу життя. Вони навчилися вирощувати кукурудзу й боби, за допомогою різноманітних кам'яних пристосувань подрібнювали зерно й готували їжу. Поступово виникали селища. Приблизно в 1 000 р. до н. е. почалося масштабне будівництво поселень сільського типу, що стало початком так званого «докласичного періоду», з якого веде відлік існування цивілізації майя[12] .

Відповідно до переказів, майя прийшли на територію теперішньої Мексики з Гондурасу й Гватемали. Швидкий та масштабний ріст їхніх міст наштовхує на однозначний висновок: до свого приходу сюди майя вже мали єдину й давню культуру. Нова територія майя мала форму трикутника, його кути утворювали міста Вашактун, Паленке, Копан. Інші центри, що виникли пізніше, перебували на сторонах трикутника й усередині нього. Тоді виявилася ще одна специфічна риса майя – розширення земель ішло від периферії до центру, а не навпаки, як усюди.

Міста-держави народу майя (самі великі й відомі з них – Тікаль. Копан, Чіч΄єн-Іца, Ушмаль) були осередками влади й культури. Вони мали свою схему забудови. Ядро (ритуальна, храмова зона) розташовувалося на пагорбі. Довкола нього перебували палаци жерців і знаті (амельхенів). Зазвичай це були монументальні палаци з каменю й поступово переходили в одно- та п'ятиповерхові споруди, які були розташовані на терасах і

платформах, фасадом орієнтовані на схід. Вони мали свої вівтарі, лазні, були обставлені простими, але зручними меблями (ліжками із пруття, дерев'яними й кам'яними ослонами, столами й ширмами).

У цей час (2007 р. до н. е.) територія, на якій відбувався розвиток цивілізації майя, входила до складу держав: Мексики (штати Ч΄япас, Кампече, Юкатан, Кінтана-Роо), Гватемали, Белізу, Сальвадору, Гондурасу (західна частина). Знайдено близько 1 000 городищ культури майя (на початок 80-х років XX ст., але не всі з них на сьогодні розкопані або досліджені археологами) та 3 000 селищ.

Ареал цивілізації майя за весь період її існування весь час змінювався, тому місце розташування майя потрібно визначати в певний період на певній території.

На ранньому докласичному етапі розвитку майя (близько 2000-900 рр. до н. е.) з'являються перші поселення й розвивається землеробство в районах розселення. Перші віднесені до цивілізації майя побудови в Куейо (Беліз) датовані приблизно 2000 р. до н. е. Із цього місця відбувається розселення племен майя на північ до Мексиканської затоки. У Копане (Гондурас) мисливці оселилися близько 1100 р. до н. е. На ранньому докласичному етапі було засноване місто Ламанай (Беліз), що відноситься до найстаріших міст цивілізації майя. Приблизно в 1000 р. до н. е. засновано Кахаль Печ (Беліз), що проіснував до VІІ ст. н. е.

У середньому докласичному періоді розвитку (близько 900-400 рр. до н. е.) відбувається подальше розселення майя, розвивається торгівля між містами. VІІ ст. до н. е. датуються сліди поселень в області Тікаля (Гватемала). На узбережжі Мексиканської затоки перші поселення й храми з'явилися близько 500 р. до н. е. До перших великих міст майя цього періоду відносяться Ель Мірадор (з найбільшою відомою пірамідою майя) і Накбе, що перебувають на території сучасної Гватемали. Близько 700 р. до н. е. у Мезоамериці з'явилася писемність. У мистецтві майя цього періоду помітний вплив ольмекської цивілізації, що виникла в Мексиці на березі затоки, й встановлення торговельних зв'язків з усією Мезоамерикою. Деякі вчені (А. Русявий, К. Ламберг-Карловські, Дж. Саблов, В. І. Гуляєв) вважають, що створенням ієрархічного суспільства й царської влади давні майя зобов'язані ольмекській присутності в південних районах області майя з 900 – 400 рр. до н. е.[13]

У пізній докласичний період (близько 400 років до н. е. - 250 року н. е.),приблизно 400 р. до н. е. майя винайшли самий ранній сонячний календар, висічений на камені. У цей час майя сприйняли ідею ієрархічного суспільства, керованого королями й особами королівської крові. Побудова міста Теотіуакана відноситься також до пізнього докласичного періоду. Теотіуакан протягом декількох століть був культурним, релігійним і торговим центром Мезоамерики, що поширив культурний вплив на регіони майя.

До раннього класичного періоду (близько 250- 600 року н. е.) відноситься найдавніша, датована 292 р. н. е., стела в місті Тікале, що зображує фігуру правителя Кинич-Еб-Шока. Близько 500 р. місто Тікаль стало «наддержавою», громадяни Теотіуакана оселилися в ньому, вносячи нові звичаї, ритуали й людські жертвоприношення. В 562 р. спалахнула війна між містами Калакмуль і Тікаль, у результаті якої правитель Калакмуль зачарував правителя Тікаля Яш-Еб-Шока II і приніс його в жертву.

Цивілізація майя пізнього класичного періоду (близько 600-900 рр. н. е.) являла собою територію міст-держав, кожна з яких мала свого правителя. Культура майя, що поширилися на весь Юкатан, переживала епоху свого розквіту, були засновані міста Чіч'єн-Іца (бл. 700 р.), Ушмаль і Коба. Міста з'єднувалися між собою дорогами, так званими сакбе. Міста майя нараховували понад 10 000 жителів, що перевершувало по чисельності населення існуючих у той час середньоєвропейських міст[14] .

2. Ранній, середній та пізній докласичні періоди (близько 1500 р. до н. е. – 250 р. н. е.)

У «докласичний період» (1500 р. до н. е. – 250 р. н. е.) люди освоїли деякі сільськогосподарські навички, навчилися підвищувати врожайність полів. По всій області майя виникають густонаселені поселення сільського типу. Близько 1000 р. до н. е. сільські жителі Куельо (на території Белізу) виготовляли глиняний посуд і ховали померлих з певними ритуалами. Дотримуючись усталеного церемоніалу: у могилу клали шматочки зеленого каменю й інші коштовні предмети. У мистецтві майя цього періоду помітний вплив ольмекської цивілізації, що виникла в Мексиці на березі затоки. В історичній науці існують припущення, що створенням ієрархічного суспільства й царської влади давні майя зобов'язані ольмекській присутності в південних районах області майя з 900 по 400 рр. до н. е[15] .

Влада ольмеків скінчилася. Починається ріст і процвітання південних торговельних міст майя. З 300 р. до н. е. по 250 р. н. е. виникають такі великі центри, як Накбе, Ель-Мірадор і Тікаль. Майя досягли значних успіхів в області наукових знань. Використовують ритуальний, сонячний і місячний календарі, які являють собою складну систему взаємозалежних календарів. Ця система дозволяла індіанцям майя фіксувати найважливіші історичні дати, робити астрономічні прогнози й сміливо заглядати в настільки віддалені часи, про які навіть сучасні фахівці в галузі космології не беруться судити. Їхні обчислення й записи ґрунтувалися на гнучкій системі рахунку, що включала в себе символ для позначення нуля, невідомий стародавнім грекам і римлянам, а в точності астрономічних розрахунків вони перевершували інші їхні сучасні цивілізації. З усіх древніх культур, що процвітали в Північній і Південній Америці, тільки майя мали розвинуту систему писемності. І саме в цей час починає розвиватися ієрогліфічна писемність майя. Ієрогліфи майя схожі на мініатюрні малюнки, втиснуті в малюсінькі квадратики. Насправді ж це одиниці письмової мови – однієї з п'яти оригінальних систем писемності, створених незалежно одна від іншої. Деякі ієрогліфи – складові, але більша їхня частина – це ідеограми, що позначають фрази, слова або частини слів. Ієрогліфи вирізали на стелах, на притолоках, на вертикальних площинах кам'яних сходів, на стінах гробниць, а також писали на сторінках кодексів, на глиняному посуді. Близько 800 ієрогліфів уже прочитані, і вчені з неослабним інтересом займаються дешифруванням нових, а також дають нові тлумачення вже відомим символам[16] .

В цей же період зводяться храми, які прикрашаються скульптурними зображеннями богів, а потім і правителів майя. У гробницях правителів майя цього періоду знаходять багаті приношення.

3. Ранній та пізній класичні періоди (близько 250 –900 рр. н. е.)

На 250 р. н. е. Тікаль і сусіднє з ним місто Вашактун стали головними містами в центральній низинній зоні на території майя. У Тікалі було все: і велитенські храми-піраміди, і палацовий комплекс, і майданчики для гри м'ячем, і ринок, і парова лазня.

Суспільство розділилося на правлячу еліту й підлеглий їй працюючий клас хліборобів, ремісників, торговців. Завдяки розкопкам стало відомо, що соціальне розшарування в Тікалі відбувалися, насамперед у житлі. У той час як прості общинники жили в розкиданих серед лісів селищах, правляча еліта одержувала у своє розпорядження більш-менш чітко окреслений життєвий простір Центрального акрополя, що до кінця класичного періоду перетворився в справжній лабіринт із будинків, побудованих навколо шести просторих внутрішніх дворів на площі близько 2,5 квадратних кілометрів. Будинки складалися з одного-двох рядів довгих приміщень, розділених поперечними стінками на ряд кімнат, кожна кімната мала свій вихід. «Палаци» служили житлом для поважних осіб, крім того, тут, ймовірно, розміщувалася міська адміністрація[17] .

Починаючи з III ст. до н. е. правителі, наділені вищою владою, споруджують храми-піраміди й стели із зображеннями й написами, які мали увічнити їхнє правління; обряд посвяти складався з ритуалу кровопускання й людських жертвоприношень. Найдревніша з відомих стел (датована 292 р. до н.е.) знайдена в Тікалі, вона поставлена на честь одного зі спадкоємців правителя Яш-Еб-Шока ІІ, що заснував на початку століття династію, яка була при владі 600 років. В 378 р. до н. е., при дев'ятому правителі із цієї династії – Лапі Великого Ягуара, Тікаль підкорив собі Вашактун. На той час Тікаль перебував під впливом племені воїнів і торговців з мексиканського центра Теотіуакана, перейнявши в іноземців деякі методи ведення війни.

Класична культура майя (600 – 900 рр. н. е.). , для якої характерно бурхливе будівництво палаців і храмів, в VII – VIII ст. до н. е. вийшла на новий рівень розвитку. Тікаль повернув собі колишню славу, але з'явилися й інші, не менш впливові центри. На заході області майя процвітав Паленке, яким правив Пакаль, що прийшов до влади в 615 р. до н. е. й похований з найвищими почестями в 683 р. до н. е. Правителі Паленке відрізнялися більшою будівельною запопадливістю й створили велику кількість храмів, палацових комплексів, царську усипальницю й інші будівлі. Але, що важливіше за все, – скульптурні зображення й ієрогліфічні написи, якими прикрашені ці спорудження, надають інформацію про те, що правителі й слухняний їм народ вважали головним. Після вивчення всіх пам'ятників складається враження, що в цей період відбулися деякі зміни в ролі, що приділялася правителеві, і вказують на зміни, побічно вказують на причину краху такої, здавалося б, благополучної цивілізації, якою була цивілізація майя в «класичний період»[18] .

Крім того, у чотирьох різних місцях Паленке Пакаль і його спадкоємець спорудили так звані царські реєстри – стели із записами про членів правлячої династії, що простежують її коріння аж до 431 р. н.е. Очевидно, вони були дуже стурбовані доказом свого законного права на владу, і причиною тому були два випадки в історії міста, коли правитель одержував право престолонаслідування (спадщини) по материнській лінії. Так відбулося з Пакалем. Оскільки в майя право на престол передавалося звичайно по батьківській лінії, Пакаль і його син були змушені внести в це правило деякі корективи.

В VII ст. до н. е. набуло слави й південно-східне місто Копан. Багато написів і стели Копана показують, що містом протягом 4-х сторіч, з V ст. н.е., правила одна династія. Завдяки такій стабільності місто придбало вагу й вплив. Засновник династії, правитель Яш-Кук-Мо (Голуба-Кетуаль-Папуга), прийшов до влади в 426 р. н. е. І можна припустити, що авторитет його був дуже великий, і всі наступні правителі Копана вважали за необхідне саме від нього вести відлік своєї царської лінії. З 15 його царствених нащадків довше за всіх прожив енергійний Дим-Ягуар, що зійшов на престол в 628 р. й правив 67 років. Що прославився як Великий Підбурювач, Дим-Ягуар привів Копан до небувалого розквіту, сильно розширивши його володіння, можливо, за допомогою територіальних війн. Знатні люди, що служили при ньому, ймовірно, ставали правителями скорених міст. За час правління Диму-Ягуара чисельність міського населення досягла приблизно 10 тис. осіб. У той час війни між містами були звичайним явищем. Незважаючи на те, що правителі міст доводилися один одному родичами внаслідок міждинастичних шлюбів, та й у культурі – мистецтві й релігії – цих міст було багато спільного[19] .

Продовжує розвиватися мистецтво, ремісники постачають знать різними вишуканими виробами. Триває будівництво церемоніальних будинків і численних стел, що звеличують особисті заслуги правителів.

Однак, починаючи з VIII ст., і особливо в IX ст., міста центральних низин занепадають. В 822 р. політична криза потрясла Копан; останній датований напис у Тікалі відноситься до 869 р.

4. Посткласичний, колоніальний та постколоніальний періоди (близько 900 – 1821 рр.)

Виснаження природних ресурсів, занепад сільського господарства, перенаселеність міст, епідемії, зовнішні вторгнення, соціальні потрясіння й війни, що не припинялися, – все це як разом, так й окремо могло послужити причиною занепаду цивілізації майя в південних рівнинних областях. До 900 р. н .е. Будівництво на цій території припиняються, колись багатолюдні міста, покинуті жителями, перетворюються в руїни. Але культура майя усе ще живе в північній частині Юкатана. Такі прекрасні міста, як Ушмаль, Кабах, Сайіль, Лабна в гористій місцевості Пуук, існують аж до 1000 р.

Історичні хроніки передодня конкісти й дані археології наочно свідчать про те, що в X ст. н.е. на Юкатан вторглись войовничі центрально-мексиканські племена – тольтеки. Але, не дивлячись на все це в центральній області півострова населення уціліло й швидко пристосувалося до нових умов життя. І через короткий час з'явилася своєрідна синкретична культура, що поєднує в собі майянські й тольтекські риси. В історії Юкатана почався новий період, що одержав у науковій літературі назву «мексиканський». Хронологічно його рамки припадають на X – XIII ст. н. е[20] .

Центром цієї нової культури стає місто Чіч’єн-Іца. Саме в цей час для міста наступає пора процвітання, що триває 200 років. Уже до 1200 р. величезна площа забудови (28 квадратних кілометрів), велична архітектура й чудова скульптура говорять про те, що це місто було головним культурним центром майя останнього періоду. Нові скульптурні мотиви й архітектурні деталі відбивають зрослий вплив мексиканських культур, переважно тольтекський, що розвилася в Центральній Мексиці раніше ацтекської. Після раптового й загадкового падіння Чіч’єн-Іци головним містом на Юкатані стає Майяпан. Юкатанські майя, очевидно, вели між собою більш жорстокі війни в порівнянні з тими, що велися їхніми побратимами на півдні. Хоча докладні описи конкретних боїв відсутні, відомо, що воїни з Чіч’єн-Іци боролися проти воїнів з Ушмаля й Коби, а пізніше люди Майяпана напали на Чіч’єн-Іцу й розграбували її. На думку вчених, на поводженні жителів півночі позначився вплив інших народів, що напали на територію майя. Не виключено, що вторгнення відбувалося мирним шляхом, хоча це й малоймовірно. Наприклад, у єпископа де Ланде були відомості про якихось людей, що прийшли із заходу, яких майя назвали «іца». Ці люди, як говорили нащадки, що залишилися, майя єпископові де Ланде, напали на Чіч’єн-Іцу й захопили її. Якщо забудова Чіч’єн-Іци й Ушмаля повторює інші міста майя, то Майяпан у цьому випадку досить таки відрізнявся від загальної схеми. Майяпан, обнесений стіною, був містом хаотичної забудови. Крім того, тут не було величезних храмів. Головна піраміда Майяпана була не дуже гарною копією піраміди Ель-Кастільо в Чіч’єн-Іці. Чисельність населення в місті досягала 12 тисяч осіб. Учені припускають, що в Майяпані був досить високий рівень економіки, і що суспільство майя поступово переходило на ділові відносини, приділяючи усе менше уваги давнім богам. 250 років у Майяпані правила династія Кокомів. Вони зберігали за собою влада, утримуючи своїх потенційних ворогів у заручниках за високими стінами міста. Ще більше зміцнили свої позиції Кокоми, коли прийняли до себе на службу цілу армію найманців з Ах-Кануля (мексиканський штат Табаско), чия відданість була куплена обіцянками військових трофеїв.

Повсякденне життя династії більшою своєю частиною було зайняте веселощами, танцями, бенкетами й полюваннями. В 1441 р. Майяпан упав у результаті кривавого повстання, піднятого вождями сусідніх міст, місто було розграбоване і спалене[21] .

Падіння Майяпана пролунало похоронним дзвоном над всією цивілізацією майя. Майяпан був останнім містом на Юкатані, якому вдавалося підкорити собі інші міста. Після його падіння конфедерація розпалася на 16 міні-держав, що суперничали між собою, кожна з яких боролася за територіальні переваги силами власної армії. У постійних війнах міста піддавалися набігам: захоплювали в основному молодих чоловіків, щоб поповнити ними військо або принести їх у жертву; підпалами, змушували хліборобів підкоритися. У безперервних війнах архітектура й мистецтво були занедбані.

Незабаром після падіння Майяпана, усього через кілька десятиліть, на півострові висадилися іспанці, і доля майя була вирішена. Колись один пророк, слова якого приводяться в «Книгах Чілам-Балам», пророкував появу чужоземців і її наслідки. От як звучало пророцтво: «Приймайте ваших гостей, бородатих людей, які йдуть зі сходу... Це початок загибелі»[22] . Але ті ж самі книги попереджають і про те, що не тільки зовнішні обставини, але й самі майя будуть винні в тому, що трапиться. «І не було більше щасливих днів, – говорить пророцтво, – розсудливість нас залишила». Можна подумати, що задовго до цього останнього завоювання майя знали, що слава їх потьмяніє й давня мудрість забудеться. І все-таки, немов передбачаючи майбутні спроби вчених викликати з небуття їхніх світів, вони висловили надію, що коли-небудь голоси з минулого будуть почуті: «Наприкінці нашої сліпоти й нашої ганьби все відкриється знову»[23] .

Індіанці, що належать до лінгвістичної групи майя, розділилися на три основних галузі: майя, кіче, хуастеки. Нащадки індіанців майя усе ще живуть у цьому великому районі. У наші дні ареал перебування майя поширюється на 5 країн – Південну Мексику, Гватемалу, Беліз, Гондурас, Сальвадор і його спадщину становить приблизно 6 млн. осіб. Звичайно, вони більше не живуть у могутній імперії, але сповнені рішучості не забувати традиції своїх предків. Вони зберегли традиційну культуру. Займаються землеробством, соляним промислом, рибальством, працюють на плантаціях кави. Деякі жінки наймаються прислугою в містах. У сучасних майя розвинені бджільництво, птахівництво, тваринництво (корови, свині, коні, кози, осли, вівці). Зберігаються ремесла: гончарство, вишивка, плетиво, теслярство, різьблення по дереву, у горах – візерункове ткацтво, виробництво прикрас, музичних інструментів, черепиці, човнів. Переважає прямокутне житло з жердин, очерету, соломи з високим дахом, критої пальмовим листям, часто білене зсередини й зовні. Традиційний одяг використовували по святах: чоловіки й жінки носять візерункові пояси, жінки – широкі спідниці, плащі[24] .

Дохристиянські культи й вірування тісно переплелися з католицизмом: культ гір, печер, колодязів, хреста, аграрна й поминальна обрядовості, шаманство, чаклунство, знахарство. У ритуалах користуються древнім календарем майя. Збереглася міфологія, пісні, легенди, казки, танці.

Мова майя існувала до заборони її церквою в XVI ст. А сьогодні в майя навіть немає єдиної загальної мови. Навіть іспанською (яка є державною мовою для країн, в яких проживають майя) володіють не всі. Лінгвістичне сімейство майя включає більше двох дюжин живих мов. Деякі (наприклад, мочо) на грані зникнення, а деякі (какчікель) процвітають. Сучасні майя користуються писемністю на основі латинського алфавіту.

5. Занепад цивілізації майя

Уже в ІХ ст. н. е. у південних районах проживання майя відбулося швидке скорочення населення в Юкатані. Міста залишають жителями, занепадали системи водопостачання. Із середини Х ст. н. е. більше не будували кам'яні споруди. Дотепер зникнення цивілізації майя є предметом суперечки дослідників. При цьому є дві головні точки зору на рахунок зникнення цивілізації майя – екологічна й неекологічна гіпотези. Екологічна гіпотеза ґрунтується на балансі взаємин людини й природи. Згодом баланс був порушений: постійно зростаюче населення зіштовхнулося із проблемою нестачі якісних ґрунтів, придатних для землеробства, а також з нестачею питної води. Гіпотеза екологічного зникнення майя була сформульована в 1921 р. О. Ф. Куком.

Неекологічна гіпотеза охоплює теорії різного виду, починаючи завоюванням й епідемією й закінчуючи зміною клімату й інших катастроф. На користь версії завоювання майя говорять археологічні знахідки предметів, що належали іншому народу середньовічної Центральної Америки – тольтекам. Однак більшість дослідників сумніваються в правильності даної версії. Припущення про те, що причиною кризи цивілізації майя стали кліматичні зміни, а особливо посуха, висловлюється геологом Геральдаом Хаугом (Gerald Haug), що займається питаннями зміни клімату. Також деякі вчені зв'язують крах цивілізації майя з кінцем Теотіуакана в Центральній Мексиці. Деякі вчені думають, що після того як Теотіуакан був покинутий, утворивши вакуум влади, що має вплив і на Юкатан, майя не змогли заповнити цей вакуум, що призвело в результаті до занепаду цивілізації[25] .


Список використаної літератури

1. Відкриття Америки. Збірник. – К., 2001

2. Галленкамп Ч. Майя. Тайна исчезнувшей цивилизации – М., 1966

3. Галич М. История доколумбовых цивилизаций – М., 1990

4. Гуляев В.И. Города-государства майя – М.,0 1979

5. Гуляев В.И. Давние майя: загадки погибшей цивилизации – М., 1983

6. Гуляев В.И. Загадки погибших цивилизаций – М., 1992

7. Гуляев В. И. Забытые города майя – М., 1984

8. Майкл Дж. Майя. Исчезнувшая цивилизация: легенды и факты – М., 2004

9. Де Ланда Диего. Сообщение о делах в Юкатане – М., 1955

10. Загубленый мир майя – М., 1997

11. История исскуств. – Минск, 1997

12. Керам К. Боги, гробницы, ученые – М., 1994

13. Кинжалов Р.В. Орел, кецаль и крест: почерки по культуре Месоамерики – С-Пб., 1991

14. Ламберг-Карловски К., Дж. Саблов. Древние цивилизации. Ближний Восток и Мезоамерика – М., 1992

15. Паркс Г. История Мексики – М., 1949

16. Посконина О. И. История Латинской Америки (до ХХ в.) – М., 2005

17. Рубель В. А. Історія цивілізації Доколумбової Америки – К., 2005

Періодичні видання

1. Де Бенавенте Мотолиниа, Горибио. История индейцев Новой Испании: (об обычаях древних и современных общин, об нынешних ритуалах и праздниках) // Латинськая Америка – 1993 - №1

2. Кнорозов Ю., Гуляев В. Заговоривши письмена // Наука и жизнь – 1979 - №2

3. Цивилизация доколумбовой Месоамерики: новые открытия и новые интерпретации // Весник древный истории – 1991 - №2

Інтернет ресурси

1. www. mesoamerica. ru

2. www. ethnologue. com. ru

3. www. mesoamerica. narod. ru


[1] Гуляєв В.И. По следам конкистадоров – М., 1976 – С. 64

[2] Галленкамп Ч. Майя. Тайна исчезнувшей цивилизации – М., 1966

[3] Кузьмищев В. Тайна жрецов майя – М., 1992

[4] Керам К. Боги, гробницы, ученые – М., 1994

[5] Керам К. Первый американец. Тайны индианцев доколумбовой епохи – М., 1975

[6] Ламберг-Карловски К., Дж. Саблов. Древние цивилизации. Ближний Восток и Мезоамерика – М., 1992

[7] Паркс Г. История Мексики – М., 1949

[8] Галич М. История доколумбовых цивилизаций – М., 1990

[9] Майкл Дж. Майя. Исчезнувшая цивилизация: легенды и факты – М., 2004

[10] Де Ланда Диего. Сообщение о делах в Юкатане – М., 1955

[11] Русявий А. Народ майя – М., 1986

[12] Ламберг-Карловски К., Дж. Саблов. Древние цивилизации. Ближний Восток и Мезоамерика – М., 1992 – С. 157

[13] www. mesoamerica. narod. ru

[14] Відкриття Америки. Збірник. – К., 2001 – С. 123-125

[15] www. mesoamerica. narod. ru

[16] Гуляєв В.И. Древние цивилизации Мезоамерики – М., 1972 – С. 43

[17] Дж. Майкл Майя. Исчезнувшая цивилизация: легенды и факты – М., 2004 – С. 39

[18] Русявий А. Народ майя – М., 1986 – С. 42-43

[19] Дж. Майкл Майя. Исчезнувшая цивилизация: легенды и факты – М., 2004 – С. 50

[20] Керам К. Первый американец. Тайны индианцев доколумбовой епохи – М., 1975 – С. 29-30

[21] Диего де Ланда Сообщение о делах в Юкатане – М., 1955 – С. 67-69

[22] Галич М. История доколумбовых цивилизаций – М., 1990 – С. 153

[23] Там саме. С. 155

[24] Гуляєв В.И. Загадки погибших цивилизаций – М., 1992 – С. 57

[25] www. mesoamerica. narod. ru

Оценить/Добавить комментарий
Имя
Оценка
Комментарии:
Где скачать еще рефератов? Здесь: letsdoit777.blogspot.com
Евгений07:55:14 19 марта 2016
Кто еще хочет зарабатывать от 9000 рублей в день "Чистых Денег"? Узнайте как: business1777.blogspot.com ! Cпециально для студентов!
22:26:34 28 ноября 2015

Работы, похожие на Курсовая работа: Історія цивілізації Майя

Назад
Меню
Главная
Рефераты
Благодарности
Опрос
Станете ли вы заказывать работу за деньги, если не найдете ее в Интернете?

Да, в любом случае.
Да, но только в случае крайней необходимости.
Возможно, в зависимости от цены.
Нет, напишу его сам.
Нет, забью.



Результаты(150007)
Комментарии (1830)
Copyright © 2005-2016 BestReferat.ru bestreferat@mail.ru       реклама на сайте

Рейтинг@Mail.ru