Банк рефератов содержит более 364 тысяч рефератов, курсовых и дипломных работ, шпаргалок и докладов по различным дисциплинам: истории, психологии, экономике, менеджменту, философии, праву, экологии. А также изложения, сочинения по литературе, отчеты по практике, топики по английскому.
Полнотекстовый поиск
Всего работ:
364150
Теги названий
Разделы
Авиация и космонавтика (304)
Административное право (123)
Арбитражный процесс (23)
Архитектура (113)
Астрология (4)
Астрономия (4814)
Банковское дело (5227)
Безопасность жизнедеятельности (2616)
Биографии (3423)
Биология (4214)
Биология и химия (1518)
Биржевое дело (68)
Ботаника и сельское хоз-во (2836)
Бухгалтерский учет и аудит (8269)
Валютные отношения (50)
Ветеринария (50)
Военная кафедра (762)
ГДЗ (2)
География (5275)
Геодезия (30)
Геология (1222)
Геополитика (43)
Государство и право (20403)
Гражданское право и процесс (465)
Делопроизводство (19)
Деньги и кредит (108)
ЕГЭ (173)
Естествознание (96)
Журналистика (899)
ЗНО (54)
Зоология (34)
Издательское дело и полиграфия (476)
Инвестиции (106)
Иностранный язык (62792)
Информатика (3562)
Информатика, программирование (6444)
Исторические личности (2165)
История (21320)
История техники (766)
Кибернетика (64)
Коммуникации и связь (3145)
Компьютерные науки (60)
Косметология (17)
Краеведение и этнография (588)
Краткое содержание произведений (1000)
Криминалистика (106)
Криминология (48)
Криптология (3)
Кулинария (1167)
Культура и искусство (8485)
Культурология (537)
Литература : зарубежная (2044)
Литература и русский язык (11657)
Логика (532)
Логистика (21)
Маркетинг (7985)
Математика (3721)
Медицина, здоровье (10549)
Медицинские науки (88)
Международное публичное право (58)
Международное частное право (36)
Международные отношения (2257)
Менеджмент (12491)
Металлургия (91)
Москвоведение (797)
Музыка (1338)
Муниципальное право (24)
Налоги, налогообложение (214)
Наука и техника (1141)
Начертательная геометрия (3)
Оккультизм и уфология (8)
Остальные рефераты (21697)
Педагогика (7850)
Политология (3801)
Право (682)
Право, юриспруденция (2881)
Предпринимательство (475)
Прикладные науки (1)
Промышленность, производство (7100)
Психология (8694)
психология, педагогика (4121)
Радиоэлектроника (443)
Реклама (952)
Религия и мифология (2967)
Риторика (23)
Сексология (748)
Социология (4876)
Статистика (95)
Страхование (107)
Строительные науки (7)
Строительство (2004)
Схемотехника (15)
Таможенная система (663)
Теория государства и права (240)
Теория организации (39)
Теплотехника (25)
Технология (624)
Товароведение (16)
Транспорт (2652)
Трудовое право (136)
Туризм (90)
Уголовное право и процесс (406)
Управление (95)
Управленческие науки (24)
Физика (3463)
Физкультура и спорт (4482)
Философия (7216)
Финансовые науки (4592)
Финансы (5386)
Фотография (3)
Химия (2244)
Хозяйственное право (23)
Цифровые устройства (29)
Экологическое право (35)
Экология (4517)
Экономика (20645)
Экономико-математическое моделирование (666)
Экономическая география (119)
Экономическая теория (2573)
Этика (889)
Юриспруденция (288)
Языковедение (148)
Языкознание, филология (1140)

Курсовая работа: Національно-культурні товариства угорців Закарпаття

Название: Національно-культурні товариства угорців Закарпаття
Раздел: Рефераты по социологии
Тип: курсовая работа Добавлен 02:15:54 04 декабря 2010 Похожие работы
Просмотров: 416 Комментариев: 2 Оценило: 0 человек Средний балл: 0 Оценка: неизвестно     Скачать

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

УЖГОРОДСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ФАКУЛЬТЕТ СУСПІЛЬНИХ НАУК

Кафедра політології

КУРСОВА РОБОТА З ТЕМИ:

НАЦІОНАЛЬНО-КУЛЬТУРНІ ТОВАРИСТВА УГОРЦІВ ЗАКАРПАТТЯ

Виконала:

студентка ІІІ курсу

денного відділення

Горват Дарина

Науковий керівник:

канд.. іст. наук

доц. Зан Михайло Петрович

Ужгород – 2009

ВСТУП

Україна, а особливо Закарпаття, є територією з поліетнічною структурою населення. Це зумовлено низкою історичних, етнокультурних, економічних та геополітичних чинників. Подальша побудова мирного поліетнічного суспільства потребує комплексного наукового дослідження поєднання процесу етнічної самоідентифікації і формування сучасної нації у розумінні її як громадянського співтовариства. Значне місце у цьому процесі посідають громадські національно-культурні організації.

Етапними з погляду зростання національно-культурних товариств не лише кількісно, а й підвищення рівня їхнього авторитету в суспільстві стали перші роки після проголошення незалежності України. Вирішальним фактором, який сприяв створенню національно-культурних товариств, стало ухвалення у 1991 році Декларації прав національностей України і Закону України «Про національні меншини в Україні» 1992 р..

Унікальність, відмінність угорців Закарпаття від інших національних меншин полягає передусім у тому, що ця спільнота є чи не найдавнішою національною меншиною України і, напевно, єдиною з досвідом «практикуючої» європейської меншини ще з дорадянських часів. Адже предки сучасних закарпатських угорців стали національною меншиною в результаті утворення низки незалежних держав на руїнах Австро-Угорської імперії відповідно до рішень Версальської мирної конференції.

Угорська спільнота, маючи усі правові та морально-етичні підстави, претендує на власну історичну спадщину, на розвиток своєї культури, дуже важливим елементом для її збереження є національно-культурні товариства. Діяльність національно-культурних товариств активно направлена на збереження та розвиток культурної спадщини угорців Закарпаття, товариства працюють над вирішенням завдань збереження етнічної самосвідомості, поверненням громадам культових споруд, їхньою реставрацією, будівництвом нових храмів, відкриттям національних шкіл, створення радіо та телепрограм, присвячених життю етнічних громад, історії угорців на українських землях, їх національним традиціям, заснуванням силами національно-культурних товариств або за їхньою ініціативою аматорських і професійних творчих колективів, проведенню різних культурних заходів – фестивалів, святкувань національних дат тощо.

Ступінь вивченості теми. Українська історична наука досить продуктивно досліджувала проблеми історії Угорщини та розвиток українсько-угорських відносин. Питанням про історичну, політичну та культурну спадщину угорці в Україні присвятили свої роботи такі вчені як, Ф.Шевченко (збірник наукових статей за його редакцією – «Українсько-угорські історичні зв’язки»), у якому аналізується період від ХVІІІ ст. до 1963 р. Цілу школу істориків-гунґарологів створив професор Ужгородського державного університету І. Гранчак. Важливою є робота «Українська РСР у радянсько-угорському співробітництві (1945–1970 рр.)». Інтерес для нашого дослідження представляє монографія Д. Ткача «Сучасна Угорщина в контексті суспільних трансформацій». В цій монографії на основі фактологічного, наукового матеріалу досліджуються політичні трансформації в Угорщині наприкінці ХХ – на початку ХХІ століть. Особливий інтерес для нашого дослідження представляє собою розділ 5.4 «Угорська національна меншина в Україні та українська в Угорщині: порівняльний аналіз становища та соціальної ролі».

Зокрема питанням щодо спільноти угорців на Закарпатті, присвятили свої наукові праці такі провідні науковці, як М. Зан, який займається дослідженням етнічних процесів на Закарпатті, і є автором статей, присвячених проблемам нацменшин краю. Зокрема це стаття: «Угорці Закарпаття (епізод етнополітичних процесів поч.. 90-хх рр. ХХ ст.), в якій докладно висвітлено питання становлення національної самосвідомості угорців Закарпаття у пострадянські часи.

Не менший інтерес для нашої роботи представляють собою етнологічні праці доктора історичних наук, професора УжНУ Михайла Тиводара. Він - відомий фахівець з етнічних питань на Закарпатті, автор єдиного в Україні підручника «Етнологія».

Цікавими є також дослідження науковців УжНУ Миговича І.І. та Макари М.П. «Закарпатський соціум: етнологічний аспект», у цьому посібнику розглянуті історія, сучасний стан та тенденції етнонаціонального розвитку Закарпаття. Значна увага приділена актуальним питання соціальної адаптації найпоширеніших національних меншин краю і забезпеченню їх прав та культурних потреб.

Актуальність теми даної курсової роботи визначається тим, що, аналізуючи дослідження і публікації, у яких започатковано розв’язання даної проблеми, можна стверджувати, що національно-культурні товариства угорців на Закарпатті досі ще не стали предметом окремого дослідження. Взагалі ж дослідження вітчизняних етнологів можна згрупувати за такими напрямами: теоретико-методологічні та правові засади етнонаціональної політики України, правове становище національних меншин в Україні, історіографія. Цілком природно, що в цих дослідженнях автори приділяють увагу і такому феномену, як національно-культурні товариства, але тільки в межах і контексті свого предмета дослідження.

Мета даної курсової роботи – з’ясувати місце і значення діяльності національно-культурних товариств угорців на Закарпатті.

Для досягнення даної мети, ми поставили перед собою ряд наступних завдань :

· простежити основні історичні та політичні події життя угорців на Закарпатті;

· проаналізувати передумови створення угорських національно-культурних товариств на Закарпатті;

· оглянути сучасний стан та діяльність угорських національно-культурних товариств на Закарпатті;

· проаналізувати організацію, структуру та специфіку угорських національно-культурних товариств на Закарпатті;

· зробити аналіз специфіки діяльності Товариства угорської культури.

Об’єкт дослідження курсової роботи – національно-культурні товариства угорців на Закарпатті.

Предмет дослідження – організація та специфіка діяльності національно-культурних товариств угорців на Закарпатті.

В процесі написання даної курсової роботи використано сукупність загальнонаукових методів : метод аналізу наукових праць, метод аналізу, метод порівняння, а також – поєднання історичного та логічного методів, і міждисциплінарного підходу з використанням даних історії, політології, країнознавства та інших дисциплін.

Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури. В першому розділі роботи «Угорське населення на Закарпатті: історико-політичний аспект» розглядається політичне та історичне тло теми нашого дослідження. В другому розділі «Створення, організація та специфіка діяльності товариства угорської культури Закарпаття» подається розгорнута характеристика найактивнішого товариства угорців на Закарпатті. В третьому розділі «Типологія національно-культурних товариств угорців Закарпаття» аналізується типологія, передумови створення, організація, структура та специфіка діяльності національно-культурних товариств угорців на Закарпатті.

РОЗДІЛ 1 . УГОРСЬКЕ НАСЕЛЕННЯ НА ЗАКАРПАТТІ: ІСТОРИКО-ПОЛІТИЧНИЙ АСПЕКТ

Історія Закарпаття є складовою частиною історії України, але має цілий ряд особливостей, які позначилися на економічному, політичному та етнічному розвитку краю.

Закарпатська область – це своєрідне «вікно України в Європу». Край, що знаходиться на важливому географічному перехресті кордонів. Але збіглися і переплелися тісні родинні зв'язки між краянами і жителями прикордонних областей сусідніх держав.

Такого національного розмаїття, як у Закарпатті, немає в жодній області України. Упродовж віків у мирі і злагоді тут живуть українці (78,4%), угорці (12,5%), росіяни (4,0%), румуни (2,4%), цигани (1,0), словаки (0,6%), німці (0,3 %), євреї (0,2%) – всього представники більш як 70 національностей, різних релігійних конфесій [25, c. 76].

Проте Закарпаття суттєво відрізняється від інших багатонаціональних регіонів України хоч би тим, що знаходиться на державному кордоні чотирьох країн і є етнічним стиком багатьох народів. Одночасно може похвалитися толерантним і цивілізованим співжиттям національних груп, які внаслідок історичних обставин об'єднані спільною долею. Одні були в різний час відрізані від своїх праматірних сусідніх народів державними кордонами (угорці, румуни, словаки) і стали національними групами (меншинами). Інші етнічні спільноти поселялися тут в різні часи, за різних політичних режимів (німці, євреї, цигани, поляки, росіяни, білоруси та ін.).

У формуванні поліетнічного складу населення важливу роль відігравали нескінченні переходи нашої землі і підпорядкування під одних до інших державних утворень. Складна політична історія визначала назву краю: Маrса Ruthenorum (Руська марка), Угорська Русь, Руська Країна, Підкарпатська Русь, Карпатська Україна, Закарпатська Україна, Закарпатська область. Від державно-політичних режимів та їх соціально-економічної політики залежала сила, напрямки міграційних потоків, що постійно позначалося на змінах етнічної структури населення краю [28, с. 539].

Природний приріст угорського населення за перші три десятиліття до входження Закарпаття до складу України та Радянського Союзу був повільним, але стабільним (13,6%). Однак, як засвідчує один із дослідників цих питань, з входженням Закарпаття до складу України та Радянського Союзу угорське населення було включене тією чи іншою мірою в міграційні процеси. Починаючи з початку 80-х років чисельність угорців почала зменшуватись за рахунок виїзду на постійне місце проживання в Угорщину.

В абсолютних цифрах кількісні зміни угорців виглядали так: у 1959 році – 146 247 чоловік, у 1970 році – 151 949 чоловік, у 1979 – 158 446 і в 1989 – 155 711 чоловік.

Отже, друга за чисельністю національність області – угорці, кількість яких за міжпереписний період зменшилась на 2,7 тисячі чоловік, або на 12,5% всього населення. Зменшення питомої ваги угорців у загальній кількості населення відбулося у Берегівському (на 3,1%) і Ужгородському (на 4,2%) районах, де їх абсолютна чисельність найбільша [16, с. 84].

Угорці поселилися на території Верхнього Потисся понад 110 років тому. Переважна більшість угорського населення проживала компактно на півдні області, у прикордонній з Угорщиною смузі (73,8%). Третина закарпатських угорців проживала у Берегівському районі, четвертина – в Ужгородському районі, решта – у таких населених пунктах, де вони становлять більшість. Найчисельніші угорські громади проживали в Берегові (25 тисяч), Ужгороді (16 тисяч), Мукачеві (15 тисяч), Виноградові (7 тисяч), селі Велика Добронь (5 тисяч). Серед угорського населення досить велику частку (38,1 %) становили міські жителі, але в основному угорське населення було зайняте у сільському господарстві.

За всіх часів і влад – від першого короля Св. Стефана до останнього регента М. Горті – угорці в Підкарпатті впевнено почували себе невід'ємною частиною нації. Тільки після розвалу Австро-Угорської монархії, рішень світових мирних конференцій Сен-Жермен (1919 рік) і Тріанон (1920 рік) значна частина етнічних угорців опинилися відокремленими від своєї нації державними кордонами. Міжвоєнні роки для угорців Підкарпатської Русі були позначені болючою раною відрізаного по живому угорського етносу. Політичний, економічний та культурний розрив зі своєю історичною батьківщиною негативно вплинув на соціально-політичне, тим паче морально-психологічне самопочуття угорців.

Неприкрита діяльність шовіністичних сил (трьох угорських партій, відвертих терористичних загонів «чорносорочечників», антирусинська та антиукраїнська пропаганда) щиро підтримувалася більшістю угорського населення краю аж до гортіївської окупації. Збройна ліквідація автономності Підкарпатської Русі та державної незалежності Карпатської України в березні 1939 року привела до того, угорці знову стали в силі. Та не надовго, бо за участь гортіївської Угорщини у війні проти Радянського Союзу довелося частково розплачуватися й підкарпатським угорцям. З приходом Червоної Армії у жовтні 1944 року сталінсько-мехлісовські репресії насамперед торкнулися угорців. Причому, незалежно від класово-політичної орієнтації. Разом з явними гортіївцями, салашистами, чорносорочечниками інтернування, підозри та недовіри зазнали й угорці-комуністи [28, с. 433].

Саме тому тема угорців Закарпаття у радянські часи було дещо особлива. Цією темою було становище угорської національної меншини, яка проживає на території Закарпатської області. Відстежували ситуацію, яка виникала навколо українських угорців, як в області на рівні обкому партії, облвиконкому, КДБ, міліції, прикордонників, військових, так і в Києві та Москві. Це відбувалося насамперед тому, що Угорщина як колишній союзник фашистської Німеччини ніколи не викликала у Москви особливої довіри, та й самі угорці час від часу давали підстави для підозр в надії на повернення територій, що належали країні ще до Тріанонського мирного договору. Тому будь-які спроби Будапешта надати угорській меншині допомогу у вивченні рідної мови, історії, культури, народних традицій сприймалися Радянським Союзом як втручання у внутрішні справи іноземної держави та політичним тиском. Наявність угорської нацменшини спричиняла багато непорозумінь і у відносинах угорців з іншими сусідніми країнами, насамперед з Югославією, Чехословаччиною, Румунією.

Горбачовська перебудова, початок розпаду СРСР, «оксамитові революції» кінця 80-х років у Центральній та Східній Європі спонукали угорців до пошуку в регіоні країни, на базі якої можна відпрацювати проект такого ставлення до угорської національної меншини, яке б відповідало найвищим європейським вимогам.

Серед усіх сусідніх держав угорці вибрали Україну. З одного боку, Україна як жодна інша країна в угорському оточенні потребувала підтримки офіційного Будапешта. По-перше, у 1989-1991 pp. в українському суспільстві зароджувалося розуміння того, що неминуче наближається кінець радянської імперії і в цій ситуації перед Україною втретє за її історію виникає перспектива державотворення, до того ж в УРСР у ці роки значно активізувалися політичні сили, які прагнули розпаду Радянського Союзу та розбудови незалежної держави. По-друге, для реалізації ідеї державотворення Україні потрібно було забезпечити міжнародну підтримку та визнання. По-третє, Україна також була зацікавлена у створенні європейської моделі захисту прав нацменшин у відносинах із сусідньою державою, оскільки велика кількість українців проживала та й проживає за кордоном і потребує відповідної уваги, а в окремих випадках захисту з боку батьківщини. З іншого боку, угорці розуміли, що Київ, який робив перші кроки на шляху здобуття незалежності, може піти на поступки в питаннях захисту прав нацменшини значно далі будь-якої сусідньої держави.

Завдяки зусиллям угорської та української дипломатії наприкінці травня - на початку червня 1991 р. в Будапешті, під час візиту голови Верховної Ради України Л.М. Кравчука, було підписано Декларацію про принципи співробітництва щодо забезпечення прав національних меншин. Цей документ надав широкі права угорській національній меншині в Україні та українській в Угорщині аж до створення культурної автономії. Згідно з цим документом було створено українсько-угорську комісію із забезпечення прав нацменшин. До складу комісії від обох країн увійшли крім представників уряду, місцевих органів самоврядування і представники громадських організацій, які представляють інтереси національних меншин. Вперше в практиці країн Центральної і Східної Європи з'явився орган, здатний вирішувати проблеми нацменшин, не доводячи їх до конфлікту або навіть до конфронтації з титульною нацією [28, с. 439].

Нині правовою базою співробітництва в питаннях, що стосуються української національної меншини в Угорщині та угорської в Україні є міждержавні, міжурядові та міжвідомчі українсько-угорські документи:

· Договір про основи добросусідства та співробітництва (06.12.1991 p.); Декларація про основні напрямки співробітництва в гуманітарній сфері (31.05.1991 p.);

· Декларація про принципи співробітництва щодо забезпечення прав національних меншин (31. 05. 1991 p.); Угода між Урядом України та Урядом Угорської Республіки про співробітництво в галузі культури, освіти та науки (4.04. 1995р.);

· Угода про співробітництво у справі повернення культурних цінностей, що потрапили під час Другої світової війни та в наступні роки на територію іншої країни (4.05.1995 p.) [30, с. 98].

В Україні створено законодавчу базу, яка створює: реальні можливості для забезпечення прав і свобод національних та етнічних меншин. Держава забезпечує права національних меншин, спираючись на відповідні статті Конституції України. Так, згідно зі статтею 11 «Етнонаціональну структуру українського суспільства становлять українська нація, корінні народи й національні меншини». Визнавши корінні народи та національні меншини окремими суб'єктами політико-правових відносин, Конституція поклала на державу обов'язок сприяти розвиткові їхньої етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності. Надаючи українській мові статусу державної, Конституція одночасно гарантує вільний розвиток, використання й захист інших мов національних меншин України. Крім того, Конституція проголосила рівність громадянських прав і свобод незалежно від етнічного походження, мовних або інших ознак громадян України, їхнє право на свободу об'єднання у громадські організації для захисту своїх прав і свобод, задоволення культурних та інших інтересів.

25 червня 1992 року Верховна Рада України ухвалила Закон «Про національні меншини в Україні», згідно з яким Україна гарантує громадянам республіки незалежно від їх національного походження рівні політичні, соціальні, економічні та культурні права і свободи, підтримує розвиток національної самосвідомості й самовиявлення. Усі громадяни України користуються захистом держави на рівних підставах. При забезпеченні прав осіб, які належать до національних меншин, держава виходить з того, що вони є невід'ємною частиною загальновизнаних прав людини. Стаття 3 визначає, що до національних меншин належать групи громадян України, які не є українцями за національністю, виявляють почуття національного самоусвідомлення та спільності між собою.

Окремі аспекти захисту прав національних меншин регулюються законами України «Про мови в Українській РСР», «Про освіту», «Про друковані засоби масової інформації в Україні», «Про свободу совісті та релігійні організації», «Про місцеве самоврядування в Україні» тощо [22, с. 308].

За даними перепису 2001 року в Україні проживає 156,6 тис. угорців, що становить 0,4 % від усього населення. Серед національних меншин угорці за кількістю населення посідають шосте місце (після росіян, білорусів, молдован, кримських татар, болгар). 96,8 % всіх угорців (151,6 тис. осіб) проживають у Закарпатті, становлячи 12,1 % населення області: у тому числі більшість угорців - 99,95 тис. осіб с сільськими мешканцями, 56,6 тис. осіб - мешканці міст. 149,4 тис. угорців або 95,4 % усього угорського населення України вважають рідною мову своєї національності. На одну тисячу осіб у віці 16 і більше років 37 угорців Закарпаття мають вищу освіту, 7 - незакінчену вищу, 98 - середню спеціальну, 427 - середню загальну.

Закон України «Про національні меншини в Україні» гарантує представникам угорського населення свободу у виборі обсягу і форм здійснення своїх прав і їх реалізації як особисто, так через відповідні державні органи, органи місцевого самоврядування та громадські організації.

Представники угорської нацменшини репрезентовані у різноманітних рівнях органів самоврядування. Так, за підсумками виборів 2002 року до Закарпатської обласної ради обрано дев'ять депутатів угорської національності. Народним депутатом України від Берегівського виборчого округу, в якому компактно проживає угорське населення, на виборах до Верховної Ради України у 2002 р. народним депутатом було обрано голову демократичної спілки угорців України І.Ф. Гайдоша. Серед депутатів обласної, районних, міських рад області 134 (12,1 % від загальної кількості) угорці. У Берегівському районі угорське населення становить 66,9 %, серед 600 депутатів рад всіх рівнів 450 (75 %) обрано угорців.

Відповідно до чинного законодавства угорській національній меншині в Україні гарантується право вивчати рідну мову та право на навчання рідною мовою, можливість створювати свої власні приватні освітні та навчальні заклади, здійснювати підготовку вчителів. У 2003-2004 навчальному році в Закарпатській області функціонувало 108 загальноосвітніх навчальних закладів з угорською мовою навчання, в тому числі 69 шкіл з угорською, ЗО - з українсько-угорською, дві - з українсько-угорсько-російською, одна гімназія та шість ліцеїв з угорською мовою навчання. Крім того, 2,6 тисячі учнів вивчають угорську мову факультативно. У 68 дошкільних закладах рідною мовою виховуються майже 4 тис. дітей угорців.

Навчання угорською мовою здійснюється в професійно-технічному училищі № 11 м. Берегово, Берегівському медичному, Ужгородському училищах культури.

Підготовка спеціалістів для шкіл з угорською мовою навчання здійснюється в Ужгородському держуніверситеті, Закарпатському приватному угорськомовному педагогічному інституті (м. Берегово), і Мукачівському педагогічному коледжі. Слід зазначити, що випускники шкіл з угорською мовою навчання мають право складати вступні іспити в ці навчальні заклади рідною мовою.

Стажування вчителів забезпечує Берегівська філія Закарпатського обласного інституту підвищення кваліфікації педагогічних кадрів. Практикується також стажування вчителів угорськомовних шкіл в Угорщині.

Центр гунгарології при Ужгородському держуніверситеті (відкритий 1988 pоці), який працює у тісному контакті з Національною академією наук України та Академією наук Угорщини, досліджує проблематику, пов'язану з проживанням угорської національної меншини на Закарпатті. За останні п'ять років центром проведено п'ять міжнародних наукових конференцій, видано сім монографій, виходить щорічний журнал «Акта гунгаріка». 27 листопада 2000 року в місті Ужгороді проведено міжнародну наукову конференцію з теми «Угорська держава та Київська Русь: історія, політика, культура».

Підготовлено і затверджено на вченій раді УДУ шкільний угорсько-український словник для учнів відповідних загальноосвітніх шкіл, на видання якого держава виділила 35 тис. грн. (тираж - 10 тис. прим.), видано також шкільний українсько-угорський та угорсько-український фразеологічний словник.[17, с. 23].

Згідно з рекомендаціями Протоколу VIII спільного засідання Змішаної міжурядової українсько-угорської комісії з питань національних меншин при управлінні освіти Закарпатської облдержадміністрації створено відділ навчальних закладів національних меншин, який опікується задоволенням освітніх потреб, зокрема й угорської національної меншини. При цьому управлінні створено також Центр координації діяльності навчальних закладів національних меншин у Закарпатській області. При Центрі працюють секції для шкіл з національними мовами навчання, проводяться засідання угорськомовної секції, «круглі столи» за участю представників шкіл з національними мовами навчання.

Отже, розглянувши матеріал представлений у даному розділі ми можемо зробити висновки, що своєрідність Закарпаття полягає в тому, що саме тут збіглися і переплелися кордони чотирьох держав, і тому багатонаціональність нашого крає завжди в центрі уваги етнополітичних питань. Угорська меншина на Закарпаття є одної із найбільших національних спільнот краю. Закон України «Про національні меншини в Україні» гарантує представникам угорського населення свободу у виборі обсягу і форм здійснення своїх прав і їх реалізації як особисто, так через відповідні державні органи, органи місцевого самоврядування та громадські організації. Як вже зазначалося раніше задоволенню потреб угорської національної меншини сприяє робота Змішаної міжурядової українсько-угорської комісії з питань забезпечення прав національних меншин. Вже відбулося дванадцять спільних засідань Комісії, на яких обговорювалися найактуальніші питання щодо забезпечення прав української меншини в Угорщині та угорської – в Україні.

РОЗДІЛ 2 . СТВОРЕННЯ, ОРГАНІЗАЦЯ ТА СПЕЦИФІКА ДІЯЛЬНОСТІ ТОВАРИСТВА УГОРСЬКОЇ КУЛЬТУРИ ЗАКАРПАТТЯ

Товариство угорської культури Закарпаття організувало свою діяльність на початку 1989 року, в той час проводилась значна суспільно-значима робота. Ініціативна група (Ю.Дупка, Л.Балла, Ш.Фодо) організувала установчі збори по створенню угорського культурного товариства, які було проведено 26 лютого 1989 року в м. Ужгороді у приміщенні лекторію товариства «Знання». На зборах було присутні 300-400 угорців і було прийнято рішення про створення «Підкарпатського товариства угорської культури», статут товариства, головою було обрано Ш.Фодо, обрана Рада (47 чол.) і Президія (7 чол.).

15 березня 1989 року в м. Ужгороді було проведено святкування 140-ї роковини угорської буржуазно-демократичної революції 1848-1849 рр.. Цього дня відбулось покладання вінка до пам'ятної дошки, що встановлена у зв'язку з перебуванням у м. Ужгороді Ш. Петефі на пл.. Возз’єднання. На цій акції було присутні більше 1 тисячі чоловік. У залі музичної школи №2 відбувся літературно-музичний вечір. У виступах звучали ідеї перейменування пл. Возз'єднання на пл. Петефі та присвоєння школі №2 імені Ш.Петефі, організація повноцінної угорськомовної освіти в області. На завершення обласних зборів та на вечорі 15 березня присутні співали гімн УНР, а при покладанні вінка до пам'ятної дошки Ш.Петефі виконувався вірш «Національна пісня» Ш.Петефі. На зібраннях мовилось про «необхідність боротись», «відстоювати інтереси», «не допускати порушень конституційних прав». Ш. Фодо висловив невдоволення партійним керівництвом Берегівського району, говорив про «непотрібність обирати багато партійних до складу ради». Як показав час, усі ці питання було приведено до дії [6, с. 225].

З ініціативи ТУКЗ та «при підтримці службових осіб Угорської народної республіки (УНР) розгортається робота по відновленню на території області пам'ятних знаків, пов'язаних з іменами національних героїв та видатних історичних діячів Угорщини. З боку активістів товариства пропонувались побажання включати в списки (при відновленні окремих меморіальних дошок і обелісків) тих, хто загинув в роки Другої світової війни, «без врахування, на чиєму боці вони воювали». Проводився збір коштів на встановлення пам’ятника Ш.Петефі в м. Берегові.

Підтримка з боку Угорщини була істотною. Так, лише протягом першого півріччя 1989 року область відвідали більше 70-ти представників УНР, що висвітлювали діяльність ТУКЗ.

Підтримка угорців краю з боку Угорщини досить чітко вкладена у слова з виступу генерального секретаря УСРП К. Гроса: «Для нас важлива доля ста семи десяти тисяч угорців, що проживають тут... ми маємо сприяти відтворенню національних рис угорців, що проживають за межами Угорської народної республіки, реалізації їхніх інтересів». Голова делегації УНР (3 квітня 1989 р.) К.Грос також висловив задоволення, що «в результаті зусиль довгих десятиліть був створений Культурний союз угорців, що проживають в СРСР [6, с. 227].

Кінець 1989 р. ознаменувався тим, що Президія Берегівської районної організації ТУКЗ звернулась до республіканських органів влади щодо створення угорської автономії в межах району. Це викликало негативну реакцію серед угорців інших районів. Так, Е. Ковач на сторінках «Закарпатської правди» виступив із заявою проти такої автономії, що не враховує інтереси угорського населення інших районів [8, с. 2].

Таким чином, діяльність ТУКЗ вже на кінець 1989 року вийшла за межі декларованих статутом повноважень. Власне, Статут товариства був прийнятий установчими зборами 26 лютого 1989 року і зареєстрований виконкомом обласної Ради народних депутатів 20 червня 1989 року. У цьому документі чітко вказано, що метою товариства є «...збереження та плекання національної культури, національних традицій, рідної мови угорського населення Закарпатської області УРСР, сприяння рідномовній освіті, захист інтересів, пов'язаних з цими цілями». У Статуті також зафіксовано положення про те, що організація «...відмежовується від всякого прояву націоналізму та шовінізму» [6, с. 229].

Однак, вже наступного року було зареєстровано Статут ТУКЗ в новій редакції. В цьому документі зазначено наступне: товариство – «...громадська культурно-політична організація, яка проводить активну діяльність по захисту інтересів угорців Закарпаття в усіх сферах суспільного життя і на всій території Закарпаття, де проживають угорці». Згідно державного законодавства політичні інтереси може представляти політична партія, а не громадська організація. «Сфери впливу» громадських об'єднань – захист соціальних, економічних та культурних інтересів своїх членів. По-друге, незрозумілим є узгодження наступних пунктів: «...сприяння формуванню національної свідомості» і «відмежування від проявів націоналізму...» [6, с. 28] [Додаток].

Крім традиційних культурних запитів угорців – пріоритетність угорськомовних надписів, самостійність шкіл з угорською мовою навчання, увіковічення пам'яті видатних діячів угорського народу – в цьому Статуті вказується на адміністративні проблеми представлення угорської меншини. Зокрема, вказується, що товариство буде домагатись, щоб у місцях компактного проживання угорців при висуненні на керівні посади враховувалось володіння угорською мовою. ТУКЗ виступає проти адміністративних, економічних та інших заходів, спрямованих на асиміляцію чи «умисну зміну пропозицій населення територій, де проживають угорці».

Активна громадсько-політична діяльність ТУКЗ та Берегівської районної Ради народних депутатів стала головним чинником автономіських домагань угорського населення в кінці 1991 року.

Таким чином, угорці Закарпаття в умовах суспільно-політичної трансформації кінця 80-х – початку 90-х рр. опинились в складній ситуації розвалу СРСР, протистояння місцевої еліти, пожвавлення зв'язків із Угорщиною. Ці взаємопротилежні фактори і зумовили демократичні орієнтації кінця 80-х рр. ТУКЗ на чолі з Ш. Фодо і привели до фактичного згортання цих процесів через домагання автономії області в складних геополітичних обставинах початку 90-х рр.

Товариство угорської культури Закарпаття (ТУКЗ) (м. Ужгород, з цією назвою засноване у 1993 році, статус обласний, діє незалежно від Демократична спілка угорців України), нараховує близько 22 тисяч (за окремими даними до 30 тисяч) членів. Статут ТУКЗ див. [Додаток].

На даний час Товариство очолює народний депутат України XІV скликання Мікловш Ковач. Народився 8 квітня 1967 році у с. Сюрте Ужгородського району Закарпатської області. У 1991 році закінчив Ужгородський державний університет, історичний факультет, Науковий університет ім. Лоранда Етвеша, політолог-історик. У 1990-98 рр. – депутат Ужгородської райради. З 1996 р. – голова Товариства угорської культури Закарпаття. У 1998-2002 р. – народний депутат України 3 скликання.

За своїм юридичним статусом Товариство представляє інтереси усіх угорців України і тому настійливо претендує на отримання і розподіл коштів, що виділяє Угорщина на акції з підтримки угорської національної меншини в Україні [18, с. 135].

Наразі угорська національна меншина має найбільш вагомий потенціал у плані задоволення культурно-освітніх та духовно-релігійних потреб. Отже, ідея територіальної національної автономії початку 90-х рр. в умовах становлення української державності (протягом десяти років незалежності України) еволюціонувала в практичну реалізацію самодостатньої культурно-національної автономії угорців Закарпаття [12, с. 85].

В сучасній редакції програми Товариства угорської культури Закарпаття, викладено ряд концепцій стосовно культурної, політичної та економічної діяльності Товариства. Головним завданням товариства насамперед є і залишається – захист інтересів угорського населення Закарпаття. ТУКЗ є масовою організацією, в яку входять особи різних віросповідань і різних політичних поглядів. Таким чином, Товариство не намагається нав'язати свою ідеологію, воно бажає забезпечити можливість для реалізації різноманітних життєвих цінностей в рамках демократії.

Співробітництво ТУКЗ з Угорщиною є найтіснішим із його зовнішніх зв'язків. Але при цьому воно бере до уваги багато аспектів. Товариство не може пов'язати себе ні з однією партією, ні з одним рухом. Взаємозв'язок з ними не виходить за рамки загальних національних питань. Разом з цим воно не бажає допустити реалізації зовнішніх партійних та інших інтересів в житті Товариства. Виходячи з того, що інтереси закарпатських угорців представляє єдина загальна, організація – ТУКЗ, яка захищає їх інтереси, Товариство підтримує виключно такі прагнення, які служать перспективним інтересам нашого народу.

Товариство намагається встановити зв'язки з іншими угорськими політичними і культурними організаціями у Карпатському регіоні, воно приймає участь у роботі різноманітних узгоджувальних форумів. Товариство підтримує зв'язки з організаціями угорців Заходу, і вважає за важливе виражати свої прагнення і на міжнародних форумах. Як частина угорської нації, Товариство бере на себе роль моста, що об'єднає національності у якості майбутньої європейськості [18, с. 137].

Політична сфера діяльності Товариства в основному обмежена структурою держави, тому вона повинна базуватися на широкому політичному консенсусі, і легалізуватися конституційно, а при її формуванні не можна нехтувати національними аспектами.

ТУКЗ підтримує процес демократизації державного устрою. Умовою для цього є відповідне розмежування гілок влади та побудова відповідної структури установ парламентської системи. В якості складової частини демократичної системи необхідно створити адміністративний і конституційний суди та інститут уповноваженого з прав людини та національних меншин, а також більшу увагу треба приділити безпосереднім засобам демократії.

Щодо організаційного життя Товариства найважливішим завданням є самоорганізація. Роботу Товариства визначає компетентність, фаховість, політична поміркованість, постійний аналіз альтернатив, проведення політичної діяльності адекватно умовам. ТУКЗ підтримує створення, зміцнення і збереження угорських професійних, культурних, благодійних організацій, об'єднань і т. д.

Товариство намагається встановити конструктивні зв'язки з іншими легітимними громадськими організаціями та партіями Закарпатського регіону. Особливе значення придає Товариству зміцнення зв'язків з іншим національними організаціями Закарпаття. Товариство приймає участь у створенні місцевої влади і у її роботі. Виходячи з цього, ТУКЗ має послідовно зберігати своє політичне обличчя, свою безумовну зобов'язанність перед інтересами угорців.

Метою ТУКЗ в його культурно-політичній діяльності є створення самостійної угорськомовної системи установ, заснованої на законах України і на всеугорській культурі, яка включає в себе мережу установ національної культури і освіти.

Основу політики Товариства в області освіти представляє створення системи освіти високого професійного рівня, що об'єднує в собі універсальне і засноване на національних цінностях навчання, яка спроможна на виховання самостійно думаючої, активної, відповідальної особистості. Товариство підтримує створення самостійної мережі угорськомовних дитячих садків і шкіл, а також утворення таких органів, які ними керують. Клопочеться про створення в повному обсязі системи угорськомовної освіти на Закарпатті, включаючи професійні установи (наприклад: підвищення кваліфікації вчителів угорськомовних шкіл), методичні, обслуговуючі центри. Надає допомогу у створенні церковних і приватних навчальних закладів, у відкритті філіалів навчальних закладів Угорщини, у можливості постградуального навчання [30, с. 433].

Одним із основних якісних показників національного існування є сфера користування угорською мовою. Одним із головних завдань Товариства є розширення по можливості цієї сфери у повному обсязі суспільного існування. Це завдання ми можна розв'язати тільки за допомогою створення відповідних правових норм і максимального використання тих можливостей, які надають ці норми. Товариство виступає за відновлення багатомовності в документації, діловодстві, керівництві, у роботі рад, у публічних надписах, у топонімічних назвах, за відновлення історичних назв.

Економічне благополуччя є тією основною умовою, без якої суспільний лад є крихким, а добрі міжнаціональні відносини можуть бути легко розірваними. Звідси слідує те, що радикальна перебудова економіки є спільним інтересом для всіх народностей і національностей України.

В напрямках соціальної політики Товариство вважає за необхідне докласти зусиль для полегшення становища населених пунктів (особливо з угорським населенням) з невигідним розташуванням. Тільки так можна зберегти історично створені громади, зменшити міграцію населення, й особливо переселення молоді у міста. Завдяки цьому на місцях може виникнути сила, яка здатна зберегти і відтворити місцеву культуру.

Виходячи із мети створення добре працюючої системи соціального захисту (приділяючи особливу увагу національним меншинам), треба створити і такі установи, які були би покликані оцінювати соціальне становище населення. Треба підтримувати діяльність церков, об'єднань і приватних осіб, яка спрямована на зміцнення соціальної безпеки через служби милосердя і підтримки.

В галузі медицини і екології Товариство пропонує – вимоги до охорони навколишнього середовища мають входити до різноманітних економічних програм. Потрібно віддавати перевагу тим технологіям, які сприяють збереженню навколишнього середовища. Треба зробити обов'язковою перевірку нових проектів на їх вплив на навколишнє середовище.

Особливо треба наголосити на економіці енергії, на повторній переробці відходів, на вимогах до технічної якості транспорту, на збереженні і перевезенні небезпечних матеріалів. Треба створити сувору систему екологічного оподаткування. Потрібно перевіряти допустиму норму використання хімікатів в сільському господарстві. Треба ввести систематичний контроль продукції.

Необхідно надати перевагу тим програмам розвитку, які діють у напрямку деконцентрації населення, котрі націлені на створення відповідної комунальної інфраструктури, на відповідне якісне і кількісне водопостачання, на зменшення навантаження руху в місцевостях [30, с. 435].

Але на жаль, можливість консолідації цих національно-культурних організацій угорців України у найближчій перспективі видається сумнівною, особливо з огляду на особисту неприязнь та амбіції їх керівництва, а також прагнення стати депутатом Верховної Ради від угорської нацменшини. Обидва ці об'єднання зареєстрували на базі свого членства партії угорців України.

При цьому слід мати на увазі, що сформовані контакти політичних структур України та Угорщини (Соціал-ліберальна коаліція (УР) підтримує тісні зв'язки та контактує з Демократичною Спілкою угорців України (ДСУУ), а права коаліція (УР) – з Товариством угорської культури Закарпаття (ТУКЗ)), що об'єднують відповідно провладні та опозиційні сили, здійснюють вплив на формування ситуації в регіоні [30, с. 437].

Таке позиціонування спричиняє розвиток як позитивних, так і негативних тенденцій. Наприклад, внаслідок розбудови і посилення впливу в суспільно-політичному житті України ДСУУ угорська меншина Закарпаття зайняла більш стриману позицію у відстоюванні своїх інтересів, бо її еліта конструктивно була налаштована до співпраці з органами влади України. Водночас, застосування комплексу заходів Угорщиною щодо підтримки ДСУУ та відповідна переорієнтація місцевих органів влади Закарпаття на посилення співпраці з цією громадською спілкою, спричинили до відкритого конфлікту між чисельними угорськими організаціями краю, підштовхнули ТУКЗ до переходу на опозиційну платформу.

Вагомим чинником впливу на діяльність усіх об'єднань етнічних угорців України є факт їх фінансування праматірною країною за посередництвом Міністерства освіти, Міністерства національної культури і спадщини, Міністерства закордонних справ Угорщини, низки різноманітних угорських фондів шляхом оголошення і впровадження культурологічних, освітніх, гуманітарних та економічних програм.

Аналіз ситуації в цій сфері свідчить, що політичні й фінансові зусилля УР в регіоні спрямовуються на забезпечення домінування в середовищі угорської меншини політично вигідних їй структур. Водночас, суб'єктивізм угорської сторони у підтримці організацій угорців України сприяє конфронтації між різними громадськими об'єднаннями угорців, спричиняє загострення конфліктів між ними, шкодить національним інтересам України.

Урядові й неурядові установи та організації сусідньої країни використовують вироблений роками механізм впливу на діяльність угорських громадських організацій шляхом запровадження різноманітних програм та проектів у місцях компактного проживання етнічних угорців у регіоні, фінансування їх через різні угорські фонди. А саме: ім. Д. Iйеша, ім. Опацойі, «Уй кийзфогаш» («Нове рукостискання») та низки інших, що впродовж останнього десятиріччя стали постійними чинниками угорського впливу на суспільно-політичне життя в регіоні [12, с. 88].

При розробці концепції національної політики країни угорські експерти врахували, що економічний розвиток територій компактного проживання закордонних угорців безпосередньо впливатиме і на процес економічного росту саме Угорщини, а в перспективі сприятиме ефективному проникненню угорського капіталу в Україну.

Офіційний Будапешт виявляє зацікавленість і до соціально-політичних процесів, що відбуваються в Україні. Серед найактуальніших – перспективи вирішення проблеми територіально-адміністративного складу Закарпатської області, трансформація колишньої спеціальної економічної зони «Закарпаття» та можливість її інвестування, підтримка етнічно спорідненого угорського населення за межами краю, питання про можливе створення т.зв. угорського Притисянського району з автономічними ознаками на базі населених пунктів Берегівського, Виноградівського та частково Хустського, Тячівського районів Закарпатської області.

У цьому зв'язку не виключена ймовірність відновлення угорськими громадсько-політичними об'єднаннями вимог створити на базі територій, де в Закарпатті переважно мешкає угорське населення «Притисянського району», з наданням йому якихось форм автономного статусу.

Така тенденція обумовлена загальною ситуацією, що склалася в середовищі угорських громадсько-політичних організацій України, й особливо з парламентських виборів в Україні та Угорщині. З цих причин слід очікувати подальшого посилення впливу в регіоні Товариства угорської культури Закарпаття (ТУКЗ), яким упродовж тривалого часу поширювалась ідея необхідності створення «Притисянського району», що використовується ТУКЗ для досягнення власних політичних цілей.

Отже, проаналізувавши матеріал даного розділу, ми можемо зробити висновки, що нині діяльність Товариства угорської культури Закарпаття базується на загальнолюдських, моральних та демократичних засадах. Але не зважаючи на це, все одно існує багато насамперед політичних питань та проблем у діяльності Товариства. Як ми вже зазначали вище, нині в Закарпатті за своїм статусом найбільш чисельними та впливовими є ТУКЗ та ДССУ. В політичному та культурно-соціальному аспектах, було б дуже непоганим тісне співробітництво цих організацій.

РОЗДІЛ 3 . ТИПОЛОГІЯ НАЦІОНАЛЬНО-КУЛЬТУРНИХ ТОВАРИСТВ УГОРЦІВ ЗАКАРПАТТЯ

Спочатку загальним завданням усіх без винятку товариств було відродження і розвиток мови, культури, відновлення самоназв, словом культурно-просвітницька робота, пов'язана з утвердженням етнонащональної самосвідомості. Згодом культурологічно-просвітпицька діяльність стала доповнюватися елементами політичних вимог. Так, угорські національно-культурні товариства від завдань відродження і розвитку освіти, культури перейшли до вимог пропорційного представництва угорців в управлінських структурах, спрощеного переходу кордону з Угорщиною, а з 1992 р. – утворення на базі компактно заселених частин районів – угорського культурно-національного адміністративного округу з наданням його мешканцям права подвійного громадянства (України і Угорщини) [23, с. 183].

Варто нагадати про тодішні пошуки різних форм співпраці і спільних дій національно-культурних об єднань Наприклад, на базі Закарпатського, Львівського і Київського угорських товариств у жовтні 1991 р. було засновано Демократичну спілку угорців України. Проукраїнські організації створили Демократичний блок, який згодом перетворився в «круглий стіл», за який «сіли» представники ТУК (Товариство угорської культури), товариства «Рома», що стало початком зародження Демократичної ліги національностей [19, с. 20].

Українська держава прагне створити для угорської національної меншини необхідні умови для розвитку культури, збереження національної самобутності, зокрема релігії, мови, традицій та культурної спадщини. В Україні діють Берегівський угорський театр імені Д. Ійеша, ансамбль «Угорські мелодії», 82 клубні установи, 570 колективів художньої самодіяльності (18157 учасників, 7 колективів мають почесне звання «народний»), численні осередки Товариства угорської культури. В культурно-освітніх закладах організовуються тематичні вечори, концерти, виставки творів живопису та народного декоративно-прикладного мистецтва. Традиційними стали обласні фестивалі «Народні джерела», «Золота осінь» (м. Тячів), свята дружби та ін. Дні угорської культури, які щороку проводяться в різних містах і селах Закарпаття, збирають численних учасників і гостей. У місті Берегові створена і змістовно працює система дозвілля і культурних зв'язків «Глобус», що підтримує творчі контакти з партнерами 12 країн світу.

Закладам культури угорської національної меншини час від часу надає допомогу її етнічна батьківщина. За фінансової підтримки Міністерства культури та національної спадщини Угорщини відділу літератури іноземних мов обласної універсальної наукової бібліотеки надана можливість користуватися базою даних Інтернету та електронною поштою. Щорічно працівники бібліотек, які обслуговують угорське населення, беруть участь у міжнародних конференціях бібліотечних працівників [2, с. 134].

Відповідно до Державної тематичної програми випуску літератури мовами національних меншин України, угорською мовою надруковано Конституцію України, збірку віршів для малят «На лужку», угорські народні казки «Три золоті стріли», книгу «Легенди і перекази угорського населення Закарпаття», науково-популярне видання «Під одним небом. Фольклор етносів України», а також поезії відомого угорського поета Е. Кесегі угорською та українською мовами.

Велика увага приділяється задоволенню інформаційних потреб угорської національної меншини.

Угорською мовою видаються дев'ять газет і п'ять журналів, сім газет дублюються угорською мовою. Держава надає фінансову допомогу у виданні чотирьох газет.

Щодобово в ефір виходять 0,4 години телепередач і 0,9 години радіопередач угорською мовою. На всій території Закарпатської області приймаються теле- і радіопередачі з Угорщини.

За часів незалежної України встановлено значну кількість пам'ятників і пам'ятних знаків, що увічнюють пам'ять угорців - жертв сталінських репресій, зокрема: Свалявський меморіальний парк, пам'ятники у селах Галоч та Велика Добронь (Ужгородський р-н), Заставне (Берегівський р-н). За кошти держави здійснюється реконструкція пам'ятки історії та архітектури - замку у м. Мукачеві.

Практично всім населеним пунктам Закарпатської області, де компактно проживають угорці, повернуто їх історичні назви. Загалом в Україні налічується 62 відділи угорської культури в 32 державних музеях.

Віруючі угорці задовольняють релігійні потреби в 90 реформаторських і 59 римо-католицьких громадах. Продовжується робота з повернення культових споруд релігійним громадам, зокрема повернуто комплекс монастиря францисканців римо-католицькій громаді м. Виноградова. В Закарпатті, згідно з даними Угорського відомства у справах угорців, що проживають за кордоном, серед угорськомовних віруючих 100 тисяч реформатів, 65 тисяч римо-католиків, 30 тисяч греко-католиків, 2 тис. сповідують іудаїзм [7, с. 502].

Активним і масовим є культурно-національне та громадсько-політичне життя угорської меншини Закарпаття. Типологія національно-культурних товариств краю представлена дуже багатогранно:

1. Політизовані товариства

· Товариство угорської культури Закарпаття;

· Демократична спілка угорців України;

· Сойм Підкарпатських русинов;

· Народна рада Русинов Закарпаття.

Діяльність Димитрія Сидора, Євгена Жупана, Міклоша Ковача, Іштвана Гайдоша.

2. Товариства об'єднані за професійною ознакою

· Спілка угорських журналістів;

· Спілка угорських бібліотекарів:

· У товариство працівників охорони здоров’я;

· Товариство музичної культури циган Закарпаття «Лаутарі» (Музикант);

· Союз русинських письменників.

3. Товариства наукового спрямування

· Угорськомовне наукове товариство;

· Русинське науково-освітнє товариство;

· Обласне науково-культурологічне товариство ім. О.Духновича.

4. Товариства освітнього спрямування

· Угорсько мовне педагогічне товариство.

5. Товариства інтелігенції

· товариство угорської інтелігенції;

· обласна громадська організація ромської інтелігенції «Нове Рома» (Нові Роми);

· товариство словацької інтелігенції.

6. Молодіжні товариства

· Угорсько мовне товариство студентів та молодих дослідників;

· Угорська асоціація скаутів;

· Демократична спілка угорської молоді «Гордіус»;

· Обласний молодіжний клуб «Романі черхень» (Ромська зірка);

· Молодіжне товариство ромів «Романі бахт» (Циганське щастя);

· Товариство румунської молоді «М. Емінеску».

7. Жіночі товариства

· обласне культурно-просвітнє товариство ромських жінок «Терне чая по нево дром» (Молоді жінки по новій дорозі);

· обласне культурно-просвітнє товариство словацьких жінок «Довіра»;

8. «Інтегровані» товариства

· три румунські товариства;

· Закарпатська асоціація ромських громадських організацій «Єкгіпе» (Єдність);

· Конгрес ромів «Пратіпе» (Братерство);

· Товариство ромів «Романі Яг»;

· «Матіца словенска» на Закарпатті;

· Товариство німців «Відродження», «Німці Закарпаття»;

· Товариство білорусів «Сябри»;

· Товариство вірменської культури «Арарат»;

· Товариство греків «Еллада»;

· Товариство польської культури Закарпаття;

· «Русский Дом»).

9. Мега-товариства національних меншин краю

· Форум угорських організацій Закарпаття;

· «Єкгіпе»;

· «Праліпе»;

· Сойм Підкарпатських Русинов;

· Народна рада Русинов Закарпаття.

Діяльність Йосипа Адама (депутат Ужгородської міської ради). Русинські лідери.

10. Угорськомовні товариства етнічно неугорських спільнот краю

· Товариство по захисту інтересів угорських ромів Закарпаття «Унг ромен»;

· Товариство угорськомовних євреїв.

Розглянемо детальніше деякі з них. У 2003 – 2004 рр. вагому роль в інтеграції конструктивних організацій угорської меншини Закарпаття і всієї країни відіграє Демократична спілка угорців України, очолювана депутатом Верховної Ради України, головою Ради представників громадських організацій національних меншин України при Президентові України І. Гайдошом [12, с. 84].

Демократична Спілка угорців України (ДСУУ), м. Київ, нараховує близько 10 тис. членів. Статус всеукраїнський. Заснована у 1993 р., до неї входять 15 організацій з різних регіонів України. Очолює народний депутат України XV скликання Іштван Гайдош. В м. Берегові діє Регіональна організація Демократичної Спілки угорців України в Закарпатській області.

Серед розмаїття національно-культурних товариств Закарпаття яскраво виділяється створене в 1989 році Товариство угорської культури Закарпаття – одне з перших її області. Правління Товариства очолює народний депутат України М. Ковач, а почесним головою Правління є його фундатор Ш. Фодо. Сьогодні Товариство об'єднує понад 100 первинних осередків, у яких налічується близько 25 тисяч членів з усіх населених пунктів області, де компактно проживають угорці

Товариство з перших днів його виникнення постійно піклується про розвиток національної культури, освіти продовження історичних традицій угорців Закарпаття.

ТУКЗ є одним з ініціаторів створення Закарпатського угорськомовного педагогічного товариства. відкриття у м. Берегові Закарпатського угорськомовного педагогічного інституту.

Товариство сприяє реалізації особистих і колективних прав угорців Закарпаття, вносить пропозиції до проектів законів України, що стосуються питань національних відносин, бере активну участь в організації та у відзначенні національних свят, а також історичних ювілеїв угорського народу. Воно є співзасновником обласної газети «Карпаті ігаз со» («Karpati igaz szo») та засновником власного журналу «Карпатський огляд» («Karpataljai szemle»), який виходить щомісяця, (членом Всесвітньої спілки угорців та Федеративної унії Європейських національних меншин.

Закарпатське угорськомовне наукове товариство . Створене з ініціативи Ужгородського Центру гунгарології 16 квітня 1993 року. Члени товариства – науковці-доктори та кандидати наук, які добре володіють угорською мовою і займаються питаннями гунгаристики. Від початку Товариство очолює директор Центру гунгарології, професор УжНУ П. Лизанець.

Сьогодні ЗУНТ нараховує 79 членів 36 докторів та 43 кандидати наук. Завдання ЗУНТ (крім іншого) – активізація наукового співробітництва і розширення міжнародних наукових зв'язків між Україною і Угорщиною організація та проведення наукових конференцій, симпозіумів, нарад і наукових поїздок, а також видавнича діяльність Щомісяця, першої середи засідає наукове товариство, на якому один-два члени товариства виступають з доповідями про досягнуті результати в галузі відповідної науки. Після доповідей відбуваються дискусії Доповіді та дискусії ведуться угорської 11 мовою. Друкованим органом ЗУНТ є «Вісник», чотири номери якого вже вийшли у світ.

У 1997 році створено Закарпатське угорськомовне наукове товариство студентів та молодих науковців (голова Г. Феєр), яке діє під патронатом ЗУНТ [18, с. 129].

Товариство угорської інтелігенції Закарпаття. У 1993 році майже 1,5 тисячі творчих людей угорської національності області об'єдналися і створили Товариство угорської інтелігенції Закарпаття. Його очолив директор видавництва «Інтермікс» та Центру розвитку підприємництва Д. Дупко. Товариство поставило перед собою першочергові завдання – сприяти створенню умов для творчої праці кваліфікованих кадрів та підвищенню загальноосвітнього, культурного та економічного рівня населення краю, підтримувати здібну молодь.

З цією метою успішно функціонують Агентство підтримки підприємництва, Прикордонне об'єднання органів самоврядування Закарпаття, курси підвищення кваліфікації фахівців різних галузей, що мають назву Ужгородської економічної академії. Вони діють у тісній співпраці з Фондом «Нове рукостискання» (Угорщина), сільськогосподарським інститутом м. Ніредьгаза та економічним факультетом Ужгородського національного університету. Товариство систематично проводить зустрічі населення з митцями як нашого краю, так і Угорщини, організовує виставки, конференції, семінари, виступає членом міжнародного фонду «Три кордони» та і засновником Спілки прикордонного економічного розвитку «Карпати» (Україна, Словаччина, Угорщина)

Товариство угорських бібліотекарів Закарпаття. Зареєстроване в грудні 1994 році, об'єднує понад 120 бібліотекарів Берегівського, Ужгородського, Виноградівського та Тячівського районів. Головною метою Товариства є захист правових, соціальних та професійних інтересів своїх членів, надання їм консультативно-правової допомоги, їх інформаційне забезпечення. Його діяльність перш за все спрямована на збереження і пропаганду угорськомовної літератури, сприяння підготовці та перепідготовці бібліотечних працівників, розвиткові співробітництва бібліотек України і зарубіжних країн, з цією метою товариство систематично проводить місцеві та міжнародні конференції і семінари з обімну досвідом роботи, тісно співпрацює із Спілкою бібліотекарів Угорщини.

Очолює товариство директор Берегівської районної бібліотеки Л. Ливрінц [18, с. 142].

Закарпатське угорськомовне педагогічне товариство. Засновано у грудні 1991 році. Головою товариства обрано директора угорськомовного педінституту в м. Берегові І. Орос. Членами товариства є понад 1100 чоловік, переважно педагогічні працівники навчальних закладів з угорською мовою навчання.

Товариство щорічно проводить предметні олімпіади, конкурси шкільних драматичних гуртків, конференції па тему «Проблеми й перспективи угорськомовної освіти на Закарпатті», організовує літні табори відпочинку, гуртки рідної мови «Ірка» для дітей, які факультативно вивчають угорську та англійську мови, народні танці та пісні, «Абакус» – для обдарованих дітей з математики, курси підвищення кваліфікації вчителів інформатики, свято «День дитини». Товариство видає періодичний журнал для вчителів «Kozoktatas» (Освіта), дитячий журнал «Іrkа» (Зошит).

Отже, розглянувши типологію національно-культурних товариств угорців Закарпатті, ми можемо зробити висновок, що пробудження національної самосвідомості етнічних спільнот зумовило їх рух до самоорганізації, створення своїх товариств та об'єднань. З початку 90-х років вони стали генераторами етнічного і культурного відродження, засобом самопізнання, взаємодопомоги, соціального захисту представників національних меншин. На даний час, як ми бачимо, культурні та національні потреби представлені у багатьох організаціях, які сприяють збереженню національної культури та самосвідомості угорців краю.

Діяльність національно-культурних товариств сприяє подальшому утвердженню гарантованих Конституцією, іншими законодавчими актами держави прав та свобод представників етнонаціональних спільнот, задоволенню їх культурних інтересів, духовних потреб. У своїй роботі національно-культурні товариства спираються також на міжнародні правові документи, до яких приєдналася наша країна


ВИСНОВКИ

Характерною рисою діяльності національно-культурних товариств Закарпаття і України взагалі – формування толерантності в міжнаціональних відносинах, особливо в галузях освіти та інформації, розробка та реалізація спеціальних цільових програм. Організація літніх таборів толерантності для дітей та юнацтва, проведення всеукраїнських уроків толерантності в навчальних закладах усіх рівнів, круглих столів, семінарів, присвячених проблемам журналістської етики у висвітленні цієї делікатної теми, підготовка та надання пропозицій в органи державної влади щодо вдосконалення нормативно-правової бази регулювання міжетнічних відносин та забезпечення прав національних меншин.

Що стосується Закарпаття, то Закарпатська облдержадміністрація приділяє значну увагу питанням забезпечення прав національних меншин краю. Діяльність національно-культурних товариств та громадських об’єднань Закарпаття, їхні проблеми та потреби регулярно розглядаються у на зустрічах голови ОДА з керівниками об’єднань нацменшин. На сьогодні в області діє 51 громадське об’єднання національних спільнот та етнічних груп, в тому числі 11 – угорської, 15 – ромської (13 товариств і 2 асоціації), 4 – словацької, 3 - російської, 5 – русинської, 4 – румунської, 2 – німецької та 2 – єврейської.

Українська держава прагне створити для угорської національної меншини необхідні умови для розвитку культури, збереження національної самобутності, зокрема релігії, мови, традицій та культурної спадщини.

Культурно-національне та громадсько-політичне життя угорської меншини Закарпаття – одно із найактивніших з усіх нацменшин. Провідними організаціями угорської національної меншини в Закарпатській області є: Демократична спілка угорців України, Товариство угорської культури Закарпаття, Товариство угорської інтелігенції Закарпаття, Форум угорських організацій Закарпаття, Закарпатське угорськомовне педагогічне товариство, Закарпатське угорськомовне наукове товариство, Закарпатське угорськомовне товариство студентів та молодих дослідників, Спілка угорських журналістів Закарпаття, Спілка угорських бібліотекарів Закарпаття, Закарпатське угорське товариство працівників охорони здоров’я та інші.

Найбільший вклад у захист прав та політично-культурних інтересів угорців Закарпаття внесло Товариство угорської культури Закарпаття (ТУКЗ). Засноване ще в радянські часи, Товариство майже першим заговорило о проблемах відродження рідної мови та культури угорців, що компактно проживають на території Закарпаття, а пізніше відстоювало політичні інтереси угорської спільноти.

На сучасному етапі Товариство угорської культури Закарпаття, наряду з Демократичною спілкою угорців України (яка має регіональне представництво на Закарпатті), одне із численніших та найактивніших національно-культурних об’єднань на Закарпатті. Ним реалізовано дуже багато культурних, соціальних та політичних програм для розвитку та збереження самосвідомості угорців Закарпаття.

Однак в питаннях забезпечення відповідних прав угорської національної меншини в Україні є ще ряд певних проблем.

Йдеться насамперед про необхідність узгодити позиції сторін щодо Закону УР LXII 2001 р. «Про угорців, які проживають в сусідніх країнах».

По-друге, однією із суттєвих проблем, які опосередковано пов'язані з питанням забезпечення прав угорців в Україні, є проблема повернення Угорщині боргу в розмірі 1 млн. дол. США, який був наданий у формі кредиту для завершення будівництва лікарні в м. Берегово Закарпатської області. Свого часу Закарпатська ОДА взяла на себе зобов'язання щодо повернення боргу з власних джерел. Однак катастрофічні повені, що сталися в області, не дали змоги виділити кошти на повернення боргу. Угорська сторона з розумінням поставилась до такої ситуації і запропонувала списати половину боргу, якщо сума 500 тис. дол. США буде спрямована на забезпечення функціонування культурно-освітніх закладів угорської меншини Закарпаття. На жаль, через брак коштів в обласному бюджеті реалізувати цю пропозицію не вдалося.

По-третє, у світлі вимог щодо забезпечення прав угорської меншини Закарпаття й надалі важливе місце займатимуть питання освіти та культури, зокрема: забезпечення підручниками шкіл з угорською мовою навчання та створення в них належних умов для вивчення української мови, збереження можливості складання іспитів рідною мовою для випускників угорських шкіл, брак кваліфікованих педагогів з української мови і літератури, які б володіли угорською мовою, матеріальна підтримка угорського театру в м. Берегові.

По-четверте, кардинального вирішення потребує й питання реконструкції приміщення обласного державного архіву в м. Берегово. Як відомо, там зберігаються унікальні документи, в тому числі XIV-XV ст., які стосуються історії Угорщини. Приміщення перебуває в аварійному стані і не забезпечує належного зберігання історичних документів, які в результаті можуть бути втрачені.

Ще одним із основних якісних показників національного існування угорців є сфера користування угорською мовою. Одним із головних завдань Товариства угорської культури Закарпаття є розширення по можливості цієї сфери у повному обсязі суспільного існування.

Слідкуючи за історичними подіями в Закарпатті, виконуючи складені у Статуті культурні, політичні завдання та завдання щодо захисту інтересів нацменшини, Товариство Угорської Культури Закарпаття стало фактором політичного і культурного життя закарпатських угорців та країни в цілому.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Балега Ю. Сепаратистські тенденції в сучасному Закарпатті / Юрій Балега. // Культура Український Карпат : традиції та сучасність / Матеріали міжнародної наукової конференції (Ужгород, 1-4 вересня 1993 року). – Ужгород : Гражда, 1994. – С. 65.

2. Бедзір В. Угорці / Володимир Бедзір. // Етнічний довідник. – Ч. 2. – Етнічні меншини в Україні. – К. : Фенікс, 1996. – С. 134-135.

3. Бернштейн О. Б., Зінкевич Н. А., Зінич В. Т. Етнонаціональні процеси в Україні: історія та сучасність / О. Б. Бернштейн, Н. А. Зінкевич, В. Т. Зінич. – К., 2001. – 530 с.

4. Етнополітика в Україні. Документи та матеріали / Під ред. В. Євтуха. – К., 1998. – 190 с.

5. Гранчак І. М. Угорці Закарпаття в післявоєнні роки: кількісний аналіз (1945-1996 рр.) / Іван Михайлович Гранчак // Матеріали науково-практичної конференції «Державне регулювання міжетнічних відносин в Закарпатті». – Ужгород : Патент, 1997. – С. 91.

6. Зан М. Угорці Закарпаття (епізод етнополітичних процесів поч.. 90-х рр.. ХХ ст..) / Зан Михайло Петрович // Carpatika – Карпатика. Історія, політологія, культура: минуле і сучасне. – Ужгород : УжНУ, 2002. – Вип. 18. – С. 222.

7. Зінченко Ю. Угорці / Юрій Зінченко // Етнонаціональний розвиток України. Терміни, визначення, персоналії. – К., 1993. – С. 502.

8. Ковач Е. Я – за демократію, проти автономії / Елимир Ковач // Закарпатська правда. – 1989. – 29 грудня. – С. 2.

9. Котигоренко В. Етнічні протиріччя і конфлікти в сучасній Україні: політологічний концепт / Віктор Олексійович Котигоренко. – К.: Світогляд, 2004. – 722 с.

10. Лавер О. Т., Макара М. П. Зміни демографічної та етнічної структури населення сучасного Закарпаття / О. Т. Лавер, М. П. Макара // Carpatica – Карпатика. – Випуск 2. – Ужгород, 1993. – С. 237.

11. Лендєл М. О. Вступ до етнополітики. Матеріали до лекційних занять / Мирослава Олександрівна Лендєл. – Ужгород, 1997. – 230 с.

12. Лизанець П. М. Угорська національна меншина на Закарпатті. Доповідь / Петро Миколайович Лизанець // Матеріали міжнародної конференції «Міжетнічні відносини в Закарпатській Україні. – Ужгород., 1998. – С. 84.

13. Макара М. П Деякі питання історії й сучасної етнополітичної ситуації в Закарпатті / Микола Петрович Макара // Зб. Державне регулювання міжетнічних відносин в Закарпатті. – Ужгород, 1997. – С. 123.

14. Малець О. Етнічна консолідація та само ідентифікація угорців (1944-1991) / Олександр Малець // Carpatika – Карпатика. Історія, політологія, культура: минуле і сучасне. – Ужгород : УжНУ, 2002. – Вип. 18. – С. 211.

15. Мигович І. І. Національні відносини в контексті сучасних реалій / Іван Іванович Мигович // Новини Закарпаття. – 1993. – 9 лютого. – С. 4.

16. Мигович І., Гранчак І. Угорці в України / Іван Іванович Мигович, Іван Михайлович Гранчак // Віче. – №7. – 1998 – С. 21.

17. Мигович І., Колібаба А. В. Соціальне самопочуття і ціннісні орієнтації закарпатців (за матеріалами соціологічного дослідження) / І. Мигович, А, В. Колібаба. – Київ – Ужгород, 1994.

18. Мигович І. І., Макара М. П. Закарпатський соціум: етнологічний аспект / Іван Іванович Мигович, Микола Петрович Макара. – Ужгород : Патент, 2000. – 160 с.

19. Міжнаціональні відносини та задоволення етнокультурних потреб національних меншин в Україні. / Державний комітет у справах національностей та міграції. Бюро інформації Ради Європи в Україні. – К., 2002. – С. 20.

20. На Закарпатті у 123 школах навчають мовами нацменшин // Персонал Плюс. – 2008. – № 37 (289). – 24 - 30 вересня.

21. Петрів Н. Чи порушуються права нацменшин на Закарпатті? / Надія Петрів // http://www.ua-reporter.com/novosti/36218, 2008. – 20 серпня.

22. Нариси історії Закарпаття. Том ІІІ (1946-1991) / [М. І, Андрусь, М. М. Болдіжар, М. М. Вегеш та ін]. – Ужгород, 2003. – 648 с.

23. Національні меншини України: історія та сучасність / упоряд. І. Вінниченко, Р. Марценюк. – К.: МАУП, 2006. – 256 с.

24. Національні меншини України у ХХ столітті: політико-правовий аспект. – К., 2000. – С. 307.

25. Національний склад населення України та його мовні ознаки (за даними Всесоюзного перепису населення 2001 року). – К. : Держкомстат України, 2003. – С. 47.

26. Нікітюк В. О. Статус етнонаціональних меншин (порівняльно-правовий аналіз) / Віктор Олександрович Нікітюк. – К. : Форт-М, 1996. – 187 с.

27. Рафальський О. О. Національні меншини України у ХХ столітті: Історіографічний нарис. / Олег Олексійович Рафальський // Збірник. Сер. Політологія і етнологія. – К., 2001. – Вип. 15. – С. 294.

28. Рудницька Т. М. Етнічні спільноти України: тенденції соціальних змін / Тетяна Миколаївна Рудницька. – К., 1998. – 176 с.

29. Тиводар М. П. Етнологія. Навчальний посібник для студентів історичного факультету / Михайло Петрович Тиводар. – Ужгород, 1998.

30. Ткач Д. Сучасна Угорщина в контексті суспільних трансформацій6 Монографія / Дмитро Іванович Ткач – К. : МАУП, 2004. – 480 с.

31. Ткаченко Л. О. Динаміка етнічного складу населення Закарпаття (За матеріалами переписів населення) / // Народна творчість та етнографія. - №4. – 1974. – С. 27.

32. Товт М. Міжнародно-правовий захист національних меншин (тенденції сучасного розвитку) / Михайло Михайлович Товт. – Ужгород : ІВА, 2002. – 160 с.


ДОДАТКИ

С татут товариства угорської культури Закарпаття /ТУКЗ-КМКС/

1. ВСТУП

Товариство угорської культури Закарпаття – національно-громадська організація з метою захисту культурних, політичних та соціальних інтересів угорців, що проживають на Закарпатті.

Метою ТУКЗ є збереження та плекання національної культури, національних традицій, рідної мови угорців Закарпаття, сприяння рідномовній освіті, забезпечення їх колективних прав, формування національної свідомості.

Товариство проводить свою діяльність на основі Конституції України, діючого законодавства у відповідності з Законом про національні меншини України та з Законом України про об’єднання громадян, а також Статутом і програмою.

Товариство сприяє збереженню миру, здійсненню рішень Уряду України, спрямованих на міжнародне співробітництво і вдосконалення міжнаціональних відносин. Діяльність Товариства базується на принципах самодіяльності, відкритості, демократизму.

Товариство проголошує: угорська меншина, що проживає на території Закарпатської області, є складною частиною угорської нації. Виходячи з цього, Товариство добивається налагодження і розвитку взаємних зв’язків з іншими частинами угорської нації, співпрацює з Всесвітньою Спілкою угорців, з іншими угорськими громадськими і культурними організаціями, а також рухами, в т.ч. закордонними. Формує право на членство в міжнародних громадських об’єднаннях та на укладання угод з ними. Усвідомлюючи важливу роль церкви у збереженні нації, співпрацює з ними.

Товариство проголошує: добрі відносини між народами, повинні бути двосторонніми, взаємними. Товариство сприяє збереженню та поглибленню національної самосвідомості.

Товариство надає допомогу в діяльності угорським товариствам, може вступати з ним в спілки. Співпрацює з іншими самодіяльними організаціями, прогресивними громадськими організаціями, а також рухами.

Товариство відмежовується від всілякого прояву націоналізму та шовінізму, виключає зі своїх рядів тих, хто поширюють такі погляди.

ІІ. ЗАВДАННЯ ТА МЕТА ТОВАРИСТВА

Мета Товариства є:

1. Сприяння реалізації особистих і колективних прав угорців Закарпаття. У зв’язку з цим виробляє і вносить пропозиції до державних органів.

Завдання Товариства:

2. Розгляд проектів законів та розпоряджень, що торкаються національних питань, а також участь у їх виробленні, в межах гарантованих законом прав.

3. Забезпечення, згідно з Законом України про національні меншини, національно-культурної автономії для угорського населення області.

4. Сприяння утворенню угорського національного самоврядування в місцях компактного проживання угорців.

5. Участь у політичному житті нашого краю і держави. Висування кандидатів у депутати, ведення виборчої кампанії, делегування радників в державні органи та в органи самоврядування згідно законодавству України.

6. Турбота про поширення, та вживання угорської мови у всіх сферах суспільного життя.

7.Сприяння збереженню культурних цінностей, відродженню традицій, піклування про відзначення національних свят, національних історичних ювілеїв. 8.Товариство для вирішення своїх завдань користується засобами масової інформації, видавництвами, має право на власну видавничу діяльність.

9. З метою досягнення спільних цілей співробітничає з іншими організаціями, церквами, бере участь у спілках.

10. Сприяє самоорганізації угорського населення Закарпаття, створенню угорських професійних організацій.

11. З метою забезпечення матеріальних умов функціонування, Товариство веде господарську і торгівельну діяльність, згідно норм чинного законодавства.

12. З метою розширення культурних зв'язків здійснює міжнародні перевозки автомобільним транспортом членів Товариства угорської культури Закарпаття та їх дітей шкільного та дошкільного віку.

ІІІ. ПОРЯДОК ПРИЙОМУ В ТОВАРИСТВО ПРАВА І ОБОВ’ЯЗКИ ЧЛЕНІВ ТОВАРИСТВА

1. Членом Товариства може бути кожна особа, яка досягла 14-річного віку, і яка визнає Статут Товариства, незалежно від національності та громадянства.

2. Видатні особи можуть бути обрані почесними членами.

3.Обов’язки членів Товариства:

а) брати участь у здійсненні визначених цілей та завдань;

б) регулярно сплачувати членські внески.

4. Член Товариства має право:

а) з 14-го віку обирати, а з 18-річного віку бути обраним до керівних органів Товариства;

б) звертатися зі своїми заявами, пропозиціями і скаргами в будь-який орган Товариства;

в) висловлювати свою думку на будь-якому форумі Товариства.

5. Прийняття у члени Товариства здійснюється на підставі індивідуальної письмової заяви. Питання про прийняття в члени вирішується Правлінням первинної організації.

6. Членство припиняється шляхом виходу, зняттям з обліку і виключення. Право виключення членів мають лише загальні збори даної організації. Зняттям з обліку повинен підлягати той член, який без причин не сплатив річний членський внесок або ж помер. Вихід із Товариства відбувається шляхом подання письмової заяви. У випадку виходу посадових осіб, останні зобов’язані передати свої справи відповідній особі або органу.

7. Товариство може бути членом інших організацій, створювати з ними спілки. Однак, будь-яке спільне рішення вступає в силу лише після його затвердження відповідним органом Товариства.

IV. ОРГАНІЗАЦІЙНА СТРУКТУРА ТОВАРИСТВА КЕРІВНІ ТА КОНТРОЛЮЮЧІ ОРГАНИ

1. Структура Товариства

1. Організаційна будова Товариства: первинні осередки, окружні організації, обласна організація. Організаційні одиниці нижчих ланок, в межах своєї сфери діяльності мають автономні права.

2. Органи Товариства, які мають право приймати рішення: загальні збори, Правління, Президія.

Контролюючі органи Товариства: ревізійна комісія, комісія по етиці.

Виконавчий орган Товариства: секретаріат.

Строк повноважень органів - три роки.

2. Загальні збори

1. Найвищим органом Товариства є загальні збори, які скликаються не менше одного разу в рік.

2. Розподіл мандатів здійснюється на підставі дійсної кількості членів по первинним організаціям рішенням Правління Товариства.

3. Делегати обираються первинними організаціями відповідно квот, встановлених правлінням Товариства.

4. Загальні збори обирають голову Товариства, заступників голови, ревізійну комісію, комісію по етиці, Правління, додаткових членів Правління; визначають кількісний склад керівних органів. Розпускають обрані ними органи.

5. Заслуховують звітну доповідь голови, ревізійної комісії, комісії по етиці, оцінюють їх діяльність /задовільно чи незадовільно/. У випадку незадовільної оцінки призначають позачергові вибори.

6. Визначають основні напрямки роботи Товариства, затверджують бюджет, місце організаційних підрозділів у структурі Товариства.

7. Загальні збори затверджують, або вносять зміни в Статут, положення, програми та інші документи Товариства.

Пропозиції Органів ТУКЗ або органів організаційних одиниць, щодо змін у Статуті потрібно надіслати до початку загальних зборів на ім`я первинних організацій, президій ТУКЗ та комісії по етиці.

Комісія по етиці, а також президія ТУКЗ на протязі одного місяця переглянуть цю пропозицію і надішлють свої письмові повідомлення до тієї організації, що висунула цю пропозицію. Президія може розглядати виключно тільки можливі зіткнення цієї пропозиції з законом та Статутом ТУКЗ; а комісія по етиці може розглядати тільки виключно можливі етичні взаємовідношення в цій пропозиції.

Свою пропозицію організація-ініціатор подає в письмовому вигляді до загальних зборів ТУКЗ, додаючи до неї думку Правління та комісії по етиці.

3. Ревізійна комісія

1. Ревізійна комісія – це незалежний орган Товариства. Має право проводити перевірки та вносити пропозиції.

2. Голова ревізійної комісії вибирається загальними зборами за пропозицією членів комісії. Члени ревізійної комісії делегуються окружними організаціями.

3. Ревізійна комісія контролює господарсько-фінансову діяльність Товариства. Про свою роботу ревізійна комісія постійно інформує керівні органи та членів Товариства.

4. Комісія по етиці

1. Комісія по етиці – це незалежний орган Товариства. Має право проводити перевірки і вносити пропозиції.

2. Голову комісії по етиці обирають загальні збори за пропозицією членів комісії. Члени комісії по етиці делегуються окружними організаціями.

3. Комісія по етиці контролює дотримання Статуту Товариства. Свою діяльність вона здійснює на основі окремого Положення, яке приймається загальними зборами.

5. Правління

1. Правління є головним органом Товариства, що приймає рішення в період між загальними зборами. Правління керує роботою Товариства у відповідності з рішенням загальних зборів. Воно засідає один раз у квартал. Члени Правління автоматично є делегатами загальних зборів.

2. Правління готує і скликає загальні збори, призначає дату їх проведення. Приймає рішення про порядок денний. Уповноважує посадові особи Товариства та членів Товариства на здійснення визначеної діяльності. Затверджує запропоновані Президією платні посади та осіб, що їх займають. Визначає кошторис органів Товариства.

3. Правління обирає секретарів чи посадових осіб рівня секретарів, консультантів-радників Товариства, почесних членів. У випадку тривалої неможливості виконаних обов’язків заступниками голови Товариства, Правління може обирати тимчасово повірених заступників.

4. Місце члена Правління, який вибув, займає додатковий член Правління згідно черговості.

5. Члени та додаткові члени Правління обираються пропорційно кількості членів в окружних організаціях. Встановлювати чисельність і особу членів Правління понад цю кількість мають право загальні збори.

6. Президія

1. Президія є керівним органом в період між засіданнями Правління. До складу Президії входять: голова, заступник голови по загальних питаннях, заступник голови по адміністративних питаннях, а також голови окружних організацій, які є автоматично членами Правління.

2. Президія вирішує питання, що стосується Товариства у відповідності з статутними документами і постановами Правління. Президія скликає засідання Правління.

Через заступника голови по адміністративних питаннях керує роботою секретаріату. Засідає не менше одного разу в місяць.

Роботу Президії координує заступник голови по загальних питаннях.

3. Президія на підставі пропозицій ревізійної комісії, або комісії по етиці, має право попередити любого члена Товариства або винести йому догану. Вона може порушити перед відповідним органом Товариства питання про відклик з посади, або виключення з членів Товариства. Якщо член секретаріату не виконує своїх обов’язків, Президія може призначити тимчасово повірених секретарів, або службових осіб рівня секретаря.

4. Президія зобов’язана порушити питання про розслідування комісією по етиці випадків, коли член Правління, чи Президії три рази підряд не з’явився на засідання Правління чи Президії.

7. Голова Товариства.

1. Голова є найвищою посадовою особою Товариства і в період між засіданнями Президії керує роботою Товариства, представляє Товариство у зв’язках з державними, громадськими організаціями, а також в міжнародних зв’язках.

2. Він має право припинити дію рішень, постанов секретаріату до прийняття Президією відповідного рішення . Вирішує питання передачі питань з компетенції Президії, в компетенцію Правління.

3. Керує засіданням Президії, Правління і загальними зборами. Дає дозвіл на розмноження матеріалів Товариства.

4. Вносить пропозиції про кандидатури на посади заступників голови, секретарів, службових осіб рівня секретарів.

5. Голова має право запросити особистих радників.

6. Голова скликає засідання Президії.

8. Секретаріат

1.Секретаріат – це виконавчий орган Товариства. Він діє безперервно, під керівництвом заступника голови по адміністративних питаннях.

2. Завданням секретаріату є виконання поточних справ.

3. Службові особи секретаріату: секретар по роботі, яка витікає в участі Товариства у політичній діяльності, секретар по культурі, секретар по господарських питаннях, завідуючий канцелярією, відповідальний по засобах масової інформації. Вони персонально відповідають за виконання своїх обов’язків.

9. Окружні організації

1. Окружні організації створюються за територіальним принципом. Вирішення пов’язаних з цим процедурних питань, входить в компетенцію Правління.

Окружними організаціями ТУКЗ є: Берегівська Окружна Організація, Верхньо-Тисянська Окружна Організація, Виноградівська Окружна організація, Мукачівська Окружна Організація, Ужгородська Окружна Організація.

2. Членами окружних організацій є первинні осередки.

3. Організаційна структура і діяльність окружних організацій будується на зразок обласної.

4. Загальні збори окружної організації повинні скликатися не пізніше ніж за тиждень до загальних зборів Товариства.

5. Розподіл мандатів на загальні збори Товариства, а також місць у Правлінні Товариства від первинних організацій є правом Правлінь окружних організацій.

10. Первинні організації

1. Для створення первинної організації потрібно не менше 10 членів Товариства. При меншій чисельності, вони організаційно входять до найближчої організації. В одному поселенні може діяти тільки одна первинна організація.

2. Первинна організація обирає голову, секретаря, скарбника, але якщо кількісний склад того вимагає, то її структура може будуватися на зразок обласної організації. Голова первинної організації автоматично є членом Правління окружної організації.

3. Загальні збори первинної організації скликаються не менше одного разу на рік, при цьому не пізніше за тиждень до загальних зборів окружних організацій.

4. В первинній організації, облік членів Товариства ведеться на підставі сплати членських внесків. Про сплату внесків, а також благодійних асигнувань, складається протокол за підписами голови, скарбника, а також тих, які сплатили благодійні асигнування.

5. Первинні організації, для яких по квотах, встановлених Правлінням окружної організації, припадає менше одного мандата, можуть висунути спільного делегата з іншою первинною організацією.

11. Посадові особи, працівники Товариства

1. Посадовою особою Товариства може бути тільки той член Товариства, який є громадянином України, мешканцем Закарпаття і не є членом іншої політичної партії або об'єднання України. Посадова особа, обрана ТУКЗ, зобов'язана дати письмову декларацію про те, що вона не є членом політичної партії або об'єднання України. В період між виборами тій посадовій особі, яка в даний час вступає в політичну партію або об'єднання України, потрібно відмовитись від внутрішньої посади в Товаристві.

2. Член Товариства може займати будь-яку посаду в межах Товариства.

3. Посадові особи, якщо орган, що їх обрав, не вирішив інакше, виконують свої обов’язки на громадських засадах. Їх повноваження дійсні на один виборчий цикл.

4. Посадова особа може бути відкликана органом, що її обрав, по ініціативі, хоча б 1/3 складу органу, а також по ініціативі Президії Товариства.

5. В день звітно-виборчих зборів строк повноважень виборних посадових осіб закінчується. Строк передачі справ не може перевищувати 10 днів.

6. Секретар по роботі, яка витікає в участі Товариства у політичній роботі.

Його завдання: підготовка відповідних рішень і постанов, які витікають з статутних завдань Товариства і втілення їх в життя; проведення масових заходів/ зборів, мітингів, демонстрацій, тощо/, організація підбору кандидатів у депутати на виборах органів державної влади всіх рівнів відповідно до Конституції України та чинного законодавства України.

7. Секретар по культурі.

Він відповідальний за підготовку та проведення культурних, спортивних і молодіжних заходів Товариства.

8. Секретар по господарській діяльності.

В його компетенцію входять питання, пов’язані з господарсько-фінансовою діяльністю Товариства. За свої рішення несе матеріальну відповідальність перед Товариством.

9. Завідуючий канцелярією.

В його обов’язки входить прийом інформації, її класифікація, облік та первинне опрацювання, а також керівництво роботою технічного персоналу.

10. Відповідальний за засобами масової інформації.

Його завданням є підтримка зв’язків між Товариством і органами преси, публікація точки зору Товариства в засобах масової інформації, збір матеріалів, що стосуються Товариства.

11. Для вирішення цільових завдань і підготовки рішень Товариство може запросити радників чи експертів.

12. Товариство може приймати на роботу платних працівників, діяльність яких регламентується контрактом, заключеним з ними, а також службовими інструкціями. Право роботодавця здійснює заступник голови по адміністративних питаннях.

12. Порядок проведення зборів

1. Даний порядок розповсюджується на роботу органів Товариства всіх рівнів.

2. Орган або особа, що скликає збори здійснює їх організацію, визначає місце і дату проведення, пропонує порядок денний, заздалегідь повідомляє тих, кого це стосується.

3. Орган, або особа, що скликає збори, зобов’язані зібрати позачергові збори на вимогу 1/3 членів Товариства, або первинних організацій, які представляють не менше 1/3 загального числа членів.

а) Скликання позачергових зборів відбувається відповідно до пункту Статуту на основі письмової пропозиції.

б) У пропозиції щодо скликання позачергових зборів потрібно зазначити: 1) ім`я особи-ініціатора та її посаду в ТУКЗ (у випадку загальних зборів – назву первинної (їх) організації); 2) причину скликання позачергових зборів, конкретний пункт порядку денного, під яким буде розглядатися ця пропозиція; 3) імена і підписи осіб, підтримуючих цю ініціативу (у випадку загальних зборів потрібно зазначити ім`я керівника первинної організації); 4) дату завершення збирання підписів, дату прийняття пропозиції, підписи ініціаторів.

в) Пропозицію потрібно подавати голові відповідного рівня керівництва. Голова має письмово підтвердити прийняття цієї пропозиції, а також зазначити на ній дату і час її прийняття. Можуть прийматися тільки такі пропозиції, що повністю відповідають Статутові.

г) Голова скликає позачергові збори відповідно до порядку, встановленого у Статуті ТУКЗ. Для скликання позачергових зборів діють наступні терміни: засідання президії – на протязі 1 тижня; засідання правління – на протязі 3 тижнів; скликання загальних зборів – на протязі 2 місяців рахуючи з дня надходження пропозиції.

д) У тому випадку, якщо проведення чергових загальних зборів припадає у ці зазначені рамки, – позачергові збори не скликаються. Але, особа (організація), що скликає збори змушена поставити це питання на порядок денний.

е) Особа або організація, що скликає позачергові збори, організовує їх на загальних засадах.

ж) Пропозицію, що була висунута для скликання позачергових зборів, можна зняти. Умовою для зняття пропозиції є те, щоб ініціатори забрали назад свої підписи. З підтримуючих цю пропозицію осіб мають зняти свої підписи стільки, щоб кількість залишених підписів стала меншою, що їх вимагає Статут в цілому для підтримання даної пропозиції. Зняття пропозиції має статися до дати проведення позачергових загальних зборів (для різних рівнів зборів відповідно за 3 дні, 1 тиждень, 1 місяць раніше призначеного терміну). Зняття підписів приймається в письмовому вигляді.

з) Недійсною треба вважати ту пропозицію, у зв`язку з якою, в рамках термінів, зазначених у пункті “ж", із підтримуючих підписів зняли стільки, що дана пропозиція вже не відповідає тим умовам Статуту ТУКЗ.

і) Зловживання ініціативами, що направленні на скликання позачергових зборів, нанесення цим шкоди Товариству, розглядаються комісією по етиці на загальних засадах.

4. Збори веде голова організації відповідного рівня, або особа ним уповноважена.

5. Збори самостійно визначають порядок денний, регламент і спосіб голосування.

6. Збори правомочні при явці не менше 2/3 делегатів. В іншому випадку загальні збори скликаються повторно в узгоджений з делегатами строк, а тоді для правомочності зборів достатня присутність 1/2 делегатів.

Збори приймають рішення простою більшістю голосів присутніх. В разі потреби може вимагатися більшість в 2/3 голосів. Для внесення змін в Статут та при голосуванні про вияв недовіри необхідно 2/3 голосів.

7. Скликання загальних зборів первинних організацій відбувається в письмовій формі, якнайменше за тиждень до запланованої дати їх проведення. Збори первинної організації вважаються правомочними у випадку присутності хоча б 1/3-й її членів. У цьому випадку для прийняття рішення необхідно мати ? голосів від усього складу. Якщо загальні збори первинної організації неправомочні, через 30 хвилин після проголошення цього, вони стають правомочними незалежно від чисельності їх присутніх по тим ж самим пунктам порядку денного. У цьому випадку рішення приймаються ѕ-? більшістю голосів від присутніх.

8. Кожний учасник зборів має право на внесення пропозицій. Пропозиції про вияв недовіри приймається для розгляду не менш як від 1/3 учасників зборів. В цьому випадку, для прийняття рішення потрібно 50% голосів плюс 1 голос від повного числа делегатів.

9. На всіх зборах потрібно вести протокол, який повинен містити в собі: підтвердження правомочності, прийнятий порядок денний, зміст прийнятих рішень, строк їх вступу в дію і результати голосування.

В разі неможливості бути присутнім на зборах, учасник на підставі письмового уповноваження може тимчасово передати свої повноваження особі, що його заміщає.

Тимчасове письмове передання мандату посадової особи в даній організаційній одиниці можливе тільки на посадову особу, яка займає по можливості найвищу посаду.

Мандат не може передаватися на таку особу, що: 1) Не є посадовою особою Товариства в даному організаційному об`єднанні; 2) Має вже один мандат даних зборів.

10. Збори можуть відкласти обговорення окремих питань, або передати їх в нижчестоящий орган.

Секретаря, що веде протокол, та осіб, що підписують протокол зборів, вибирають збори.

V. ТОВАРИСТВО І РАДИ

1. По погодженню з органами місцевої влади Товариство приймає участь в їх роботі. Товариство співпрацює з ними при розробці рішень та законопроектів.

2. Депутати від Товариства створюють депутатську групу.

3. Основні напрямки діяльності депутатської групи визначаються органом, який їх висував.

VI. ТОВАРИСТВО І ЗАСОБИ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ

1. Товариство вважає за свій обов’язок достовірно інформувати населення про свою діяльність та формувати громадську думку. Для цього воно використовує всі наявні форми засобів масової інформації.

2. Товариство має відповідно до Закону України "Про друковані засоби масової інформації в Україні" власний офіційний орган преси. Головного редактора за пропозицією Президії затверджує Правління.

Питання, що пов’язані з органами преси, які повністю, або частково належать Товариству, а також з діяльністю інших засобів масової інформації, регулюються окремими Положеннями, або Угодою, які затверджуються Правлінням.

VII. ФІНАНСОВІ ДЖЕРЕЛА, ГОСПОДАРСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ І БЮДЖЕТ ТОВАРИСТВА

1. Джерела грошових надходжень Товариства:

а) вступні внески; членський внесок, розмір яких визначають загальні збори;

б) прибутки від підприємств Товариства;

в) пожертвування, прибутки від культурних заходів;

ж) прибуток від розповсюдження угорської друкованої продукції.

2. З метою зміцнення матеріальної бази, Товариство засновує підприємства, приймає участь у спільних підприємствах, засновує фонди.

Товариство і створені ним установи, підприємства, які ведуть господарсько-торгівельну діяльність, керуються договорами між особою і цим Статутом.

Право приймати рішення, які пов’язані з господарсько-фінансовою діяльністю Товариства належить Президії або Правлінню.

3. 50 відсотків членських внесків перераховуються на центральний рахунок Товариства. Питання про використання другої половини внесків вирішують Правління окружних організацій. Розмір членських внесків визначається на період від загальних зборів до слідуючих загальних зборів. Членський внесок сплачується не пізніше слідуючих річних звітних загальних зборів первинних організацій.

4. Товариство та організації його нижчих ланок зберігають свої кошти на банківському рахунку, складають річний грошовий баланс.

Товариство свою господарську, торгівельну діяльність документує відповідно до вимог Закону.

5. Грошові засоби, що є в розпорядженні Товариства, використовують на визначені цілі, згідно річного кошторису.

Проект бюджету на розгляд загальних зборів подає секретар Товариства по господарській діяльності.

6. Статті затрат кошторису складаються з таких пунктів:

а) зарплата працівників;

б) фінансування культурно-масових та інших заходів;

в) інші витрати.

7. Організації Товариства в обґрунтованих випадках можуть просити грошову допомогу від Товариства. Рішення з цих питань приймає Президія на підставі письмової заяви первинної організації.

8. Товариство та його організації нижчого рівня ведуть письмовий облік своїх і одержаних в тимчасове користування грошових, технічних засобів, нерухомого майна та несуть відповідальність за їх використання та зберігання.


VIII. ЮРИДИЧНИЙ СТАТУС ТОВАРИСТВА

1. Товариство є юридичною особою, яка у відповідності з Законом може укладати договори і юридичні акти, які випливають з діяльності, визначеної в Статуті.

2. Товариство, а також окружні організації та первинні організації, якщо вони є юридичними особами, мають свої печатки і штамп. Товариство має право користуватися своїми значками і символікою після їх реєстрації в установленому порядку.

3.Символи Товариства: національний триколір, емблема, герб.

4. Товариство видає членські квитки.

5. Юридична адреса: м. Ужгород, Православна набережна, 5.

IX. ПРИПИНЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ТОВАРИСТВА

1. Товариство може бути ліквідоване за рішенням загальних зборів Товариства, які вирішують всі майнові питання пов'язаних ліквідацією, або в судовому порядку. Порядок ліквідації визначається чинним законодавством.

2. Кошти та інше майно Товариства, в тому числі в разі ліквідації, не може перерозподілятися між її членами і використовується для виконання статутних завдань або на благодійні цілі, а у випадку передбачених законодавством за рішенням суду спрямовується в доход держави.

Затверджено загальними зборами Товариства угорської культури Закарпаття від 31.03.2001 року.

Оценить/Добавить комментарий
Имя
Оценка
Комментарии:
Где скачать еще рефератов? Здесь: letsdoit777.blogspot.com
Евгений07:30:09 19 марта 2016
Кто еще хочет зарабатывать от 9000 рублей в день "Чистых Денег"? Узнайте как: business1777.blogspot.com ! Cпециально для студентов!
22:06:12 28 ноября 2015

Работы, похожие на Курсовая работа: Національно-культурні товариства угорців Закарпаття

Назад
Меню
Главная
Рефераты
Благодарности
Опрос
Станете ли вы заказывать работу за деньги, если не найдете ее в Интернете?

Да, в любом случае.
Да, но только в случае крайней необходимости.
Возможно, в зависимости от цены.
Нет, напишу его сам.
Нет, забью.



Результаты(151072)
Комментарии (1843)
Copyright © 2005-2016 BestReferat.ru bestreferat@mail.ru       реклама на сайте

Рейтинг@Mail.ru