Банк рефератов содержит более 364 тысяч рефератов, курсовых и дипломных работ, шпаргалок и докладов по различным дисциплинам: истории, психологии, экономике, менеджменту, философии, праву, экологии. А также изложения, сочинения по литературе, отчеты по практике, топики по английскому.
Полнотекстовый поиск
Всего работ:
364150
Теги названий
Разделы
Авиация и космонавтика (304)
Административное право (123)
Арбитражный процесс (23)
Архитектура (113)
Астрология (4)
Астрономия (4814)
Банковское дело (5227)
Безопасность жизнедеятельности (2616)
Биографии (3423)
Биология (4214)
Биология и химия (1518)
Биржевое дело (68)
Ботаника и сельское хоз-во (2836)
Бухгалтерский учет и аудит (8269)
Валютные отношения (50)
Ветеринария (50)
Военная кафедра (762)
ГДЗ (2)
География (5275)
Геодезия (30)
Геология (1222)
Геополитика (43)
Государство и право (20403)
Гражданское право и процесс (465)
Делопроизводство (19)
Деньги и кредит (108)
ЕГЭ (173)
Естествознание (96)
Журналистика (899)
ЗНО (54)
Зоология (34)
Издательское дело и полиграфия (476)
Инвестиции (106)
Иностранный язык (62792)
Информатика (3562)
Информатика, программирование (6444)
Исторические личности (2165)
История (21320)
История техники (766)
Кибернетика (64)
Коммуникации и связь (3145)
Компьютерные науки (60)
Косметология (17)
Краеведение и этнография (588)
Краткое содержание произведений (1000)
Криминалистика (106)
Криминология (48)
Криптология (3)
Кулинария (1167)
Культура и искусство (8485)
Культурология (537)
Литература : зарубежная (2044)
Литература и русский язык (11657)
Логика (532)
Логистика (21)
Маркетинг (7985)
Математика (3721)
Медицина, здоровье (10549)
Медицинские науки (88)
Международное публичное право (58)
Международное частное право (36)
Международные отношения (2257)
Менеджмент (12491)
Металлургия (91)
Москвоведение (797)
Музыка (1338)
Муниципальное право (24)
Налоги, налогообложение (214)
Наука и техника (1141)
Начертательная геометрия (3)
Оккультизм и уфология (8)
Остальные рефераты (21697)
Педагогика (7850)
Политология (3801)
Право (682)
Право, юриспруденция (2881)
Предпринимательство (475)
Прикладные науки (1)
Промышленность, производство (7100)
Психология (8694)
психология, педагогика (4121)
Радиоэлектроника (443)
Реклама (952)
Религия и мифология (2967)
Риторика (23)
Сексология (748)
Социология (4876)
Статистика (95)
Страхование (107)
Строительные науки (7)
Строительство (2004)
Схемотехника (15)
Таможенная система (663)
Теория государства и права (240)
Теория организации (39)
Теплотехника (25)
Технология (624)
Товароведение (16)
Транспорт (2652)
Трудовое право (136)
Туризм (90)
Уголовное право и процесс (406)
Управление (95)
Управленческие науки (24)
Физика (3463)
Физкультура и спорт (4482)
Философия (7216)
Финансовые науки (4592)
Финансы (5386)
Фотография (3)
Химия (2244)
Хозяйственное право (23)
Цифровые устройства (29)
Экологическое право (35)
Экология (4517)
Экономика (20645)
Экономико-математическое моделирование (666)
Экономическая география (119)
Экономическая теория (2573)
Этика (889)
Юриспруденция (288)
Языковедение (148)
Языкознание, филология (1140)

Реферат: Соціокультурні риси пострадянського підприємця

Название: Соціокультурні риси пострадянського підприємця
Раздел: Рефераты по социологии
Тип: реферат Добавлен 19:08:20 26 сентября 2010 Похожие работы
Просмотров: 19 Комментариев: 2 Оценило: 0 человек Средний балл: 0 Оценка: неизвестно     Скачать

Реферат

Соціокультурні риси пострадянського підприємця


За роки економічних реформ у надрах пострадянських суспільств сформувався нехай не зовсім розвинутий, але достатньо помітний соціальний прошарок, зайнятий ініціативною економічною діяльністю. Академік РАН Т. Заславська на основі результатів соціологічних досліджень виділила шість основних бізнес-груп, що становлять цей прошарок.

Підприємці - приватні власники переважно дрібних підприємств і фірм, якими вони особисто керують без сумісництва з роботою за наймом.

Самозайняті - особи, які зайняті найдрібнішим підприємництвом на ґрунті індивідуальної трудової діяльності за допомогою власних засобів виробництва.

Бізнесмени-менеджери - наймані директори дрібних і середніх підприємств, головним чином акціонованого і приватного секторів, які поєднують управлінську роботу за наймом із веденням власного бізнесу.

Напівпідприємці - наймані робітники, головним чином акціонованого і приватного секторів економіки, які не виконують управлінських функцій і поєднують основну роботу з тими чи іншими видами підприємництва.

Менеджери-співвласники - господарські керівники дрібних і середніх акціонованих підприємств, що працюють за наймом, але разом з тим є власниками пакетів акцій підприємств, якими керують.

"Класичні" менеджери - господарські керівники, які управляють державними або приватизованими (рідше — приватними) підприємствами на основі найму.

Формування сучасного вітчизняного бізнес-класу бере свій початок ще з часів "застою". Наприкінці 70-х - початку 80-х років у СРСР склалася численна і впливова управлінська еліта, яка була представлена на обласному рівні кількома десятками сімей-кланів. На той момент вона вже проявляла зацікавленість у приватизації адміністративно-командної системи, у перетворенні її з власності де-факто на власність де-юре. Саме представники партійної і господарської номенклатури склали основу професійного легального підприємництва. У теперішньому суспільстві пострадянська номенклатура активно стверджує себе в ролі фінансово-промислової олігархії. Деякі експерти вважають, що саме досягнення цієї мети було справжнім рушійним мотивом усього процесу перебудови.

Як свідчать численні дослідження, прошарок підприємців у пострадянських країнах значною мірою складається з колишніх (і теперішніх) керівників усіх рівнів, чиї зв'язки та управлінський досвід забезпечують їм "плавучість" за будь-яких соціальних катаклізмів. Під час опитування російських підприємців 21,8 % респондентів відзначили в себе досвід комерційної діяльності в "доперебудовчий" період. Водночас аналіз парних зіставлень показав, що в цій групі у 2,5 раза більше, ніж у середньому за вибіркою тих, хто поряд з комерційною мав і досвід керівної роботи. У зв'язку з цією обставиною виявляються й інші соціальні особливості групи підприємців з "доперебудовчим" стажем: у ній більше колишніх членів КПРС (37,3 % проти 23,7 % відповідно) [57, 54).

Газета International Herald Tribune вирішила простежити життєвий шлях типового російського олігарха, і її вибір впав на Володимира Поташна. Володимир народився в родині впливового чиновника з Міністерства зовнішньої торгівлі, який забезпечив достатньо гарантовану кар'єру і для свого сина. Після закінчення Інституту міжнародних відносин Володимир був прийнятий на службу в батькове міністерство. Він дуже швидко почав курирувати держторгівлю сировиною. А з 1991 р. Потанін створив свою власну компанію "Інтеррос", яка продовжувала здійснювати ті ж самі операції між тими самими найбільшими державними російськими експортерами, з одного боку, і західними імпортерами -з іншого.

Наступним кроком на шляху становлення російського олігарха стало відкриття в 1993 р. "Онексімбанку", він використав для цього як статутний капітал кошти державного зовнішньоторгового банку. Наприкінці 1997 р. активи банку нараховували вже 3,8 млрд доларів, що за західними стандартами є більше ніж скромною сумою, однак в умовах Росії дозволили банку стати найбільшим та найпрестижиішим приватним банком. У цілому весь холдинг, що належить Володимиру Поташну, оцінювався в 10 млрд доларів.

Багатство колишніх господарських, партійних і комсомольських функціонерів - не лише гроші їхніх колишніх організацій, а й соціальні ресурси - те, що в західній соціології називається "соціальними мережами": зв'язки, особисті контакти, знання неформальних законів, за якими функціонує державний механізм. А соціальні ресурси надають не менші переваги, аніж матеріальні. Кланова солідарність — важлива перевага колишніх партійних, господарських та комсомольських керівників. Вона закріплюється і як стереотип ділової поведінки нових підприємців.

Вітчизняні підприємці загалом орієнтуються на західний стиль ділових відносин. Але в своїй реальній діяльності вони часто демонструють моделі поведінки традиційного суспільства. У чому ж конкретно проявляється традиціоналістська культура в нових за метою і змістом ділових відносинах?

У 1990-1992 pp. було проведено експертне опитування 50 директорів СП, яке виявило, що головна проблема вітчизняного бізнесу - його "радянський характер". Типовими рисами пострадянських підприємців, на думку директорів СП, є: необов'язковість, відсутність порядності та ділової етики, невміння та небажання працювати, психологічна неготовність до самостійності, жадібність до легких грошей, небажання займатися складними проектами.

А. І. Пригожип наводить деякі найхарактерніші висловлювання західних консультантів, що мають досвід роботи з клієнтами в СНД. На їхню думку, ринок управлінського консультування визначається цінами на консультаційні послуги, а не ефективністю останніх. "Компанійство" - спільне чаркування - дуже важливе для спільної праці. Підприємці часто не розуміють того, що одну проблему можна вирішувати багатьма способами. У СНД підприємці поки що мислять у термінах проблем, а треба в термінах можливостей. Ділова людина зорієнтована, швидше, на близькі результати (прибуток), аніж займається майбутнім.

Аналіз Пригожиним досвіду західних підприємців щодо ведення справ з партнерами із СНД, надав можливість виявити певні особливості ділової культури в пострадянських країнах. Показником керованості підприємницькою організацією тут слугує ступінь контролю, а не налаштованість працівників на досягнення спільної мети. Зміни в діяльності організації розглядаються як щось вимушене. У засобах мотивації працівників ставка робиться передусім на примус. Добрий працівник - той, хто слухняно викопує вказівки, а не надокучає ініціативою. Підприємці вдають, що вони компетентні, й не схильні легко визнавати свої помилки. У ділових стосунках вони легко дають обіцянки, але не завжди їх виконують. Усна домовленість мало що важить, більш цінними є письмові угоди. Переговори проводяться швидко, найбільша увага приділяється цілому, найменша - деталям (ретельність сприймається як незацікавленість або як спроба ухилитися від контракту).

Російські дослідники С. Г. Климова та Л. В. Дупаєвський ретельно проаналізували характер трудових відносин кількох комерційних організацій Москви. З'ясувалося, що керівники-підприємці схильні скоріше взяти на роботу "свого" або рекомендованого "своїм", аніж запрошувати спеціаліста за конкурсом. Ця установка є досить усталеною і має сенс, оскільки непевність правової ситуації, в якій доводиться діяти недержавним комерційним організаціям, вимагає безумовної надійності та довіри у відносинах поміж співробітниками.

"Свій", нехай навіть гірше підготовлений, є членом клану. "Чужий" - це партнер, з яким необхідно встановлювати стосунки па жорсткій, але чіткій основі. "Свої" часто не визначають у деталях умови майбутнього співробітництва. Такого роду практика несе в собі можливість виникнення труднощів як для "свого" кандидата на посаду, так і для того, хто його наймає. Той, хто бере на роботу, очікує на особисту відданість і лояльність стосовно фірми, а той, кого беруть, нерідко вважає, що йому будуть надані привілеї та пробачатимуться помилки.

Традиціоналістська культура позначається й па порядку оплати праці. На думку московських дослідників, підприємці дуже рідко стимулюють індивідуальну активність та ініціативу підлеглих. Частіше трапляється установка "батька, що піклується", згідно з якою той, хто наймає, повинен багато платити, організовувати колективні пікніки для стимулювання солідарності. Точкою відліку у визначенні того, що вважати гарною оплатою, слугує розмір заробітку в аналогічних державних структурах.

Проаналізувавши результати досліджень, які провели Пригожин, Климова і Дунаєвський, можна зробити висновок: вітчизняним підприємцям часто буває важко оцінити свою ділову поведінку й поведінку партнерів. Щодо того, якою вона має бути в умовах цивілізованого ринку, існує лише стереотипне уявлення. Цей стереотип включає, як правило, досить обмежений набір. У кращому випадку в особі підприємця нової формації бачать людину енергійну, компетентну, розважливу. А що його поведінка має бути стриманою, гнучкою, відкритою, відповідною до встановлених правил, багато хто навіть не підозрює. Якщо ж і здогадується, то чи не може себе змінити, чи вважає, що така поведінка - не для наших умов.

Американський соціолог М. Леві в концепції "осучаснення навздогін" слушно зауважує, що традиційні суспільства, спокушаючись досягненнями індустріальних, включають до своїх систем окремі їх елементи. Вторгнення готових індустріальних ("модернізованих моделей") підриває структуру традиційного суспільства, однак не перетворює його на індустріальне. "Осучаснення" не відбувається одночасно у всіх сегментах суспільного життя. Технологічні інновації за відсутності раціональної культури трудових відносин і демократичних традицій виявляються малопродуктивними. Окремі соціальні інститути, що виступають як сучасні, реально продовжують функціонувати як традиційні. Виникає ефект "квазі": квазіпарламент, квазіпартії, квазіринок. На думку Г. Алмоида, ірраціональність, парадоксальність, спонтанність стають характерними рисами суспільства, що формується внаслідок зіткнення західної (раціональної) і місцевої (традиційної) культур.

У 1992 р. відділом соціології ринкової економіки Інституту соціології НАН України було проведено дослідження з метою виявити "соціальне обличчя" вітчизняного підприємця. Респондентами були учасники конгресу підприємців України. Проведене українськими соціологами дослідження показало, що для більшості опитаних підприємців (72,9 %) важливіше за все в житті - добиватися успіху, а "робити гроші" - лише для 5 %. На запитання: "Що найбільше приваблює Вас у підприємницькій діяльності?" - на першому місці (75 %) стоїть відповідь: "Можливість діяти самостійно"; на другому (59,4 %): "Виявлення своїх здібностей"; на третьому (58,3 %): "Можливість займатися цікавою справою"; і лише на четвертому місці (36,5 %): "Високі прибутки" [60, 87].

Отримані дані руйнують розхожий стереотип: гроші зовсім не самоцінні для підприємців, хоча й виступають важливим мотивом їхньої ділової активності. Найбільше ці люди прагнуть позбавитися тяжіння етатистських структур, набути матеріальної й моральної незалежності від держави: це необхідна умова їхньої особистісної самореалізації (хоча, як ми відзначали раніше, їхній економічний "антиетатизм" досить примхливо поєднується з цілком традиційним патерналізмом). Отримані характеристики ціннісних орієнтацій українських підприємців збігаються з результатами досліджень російських соціологів. Окрім того, їхні дані свідчать: найменш значущими для підприємців є традиційні "совкові" цінності: пріоритетність громадських інтересів, посадовий престиж, робота без перенапружень.

Під час опитування українських підприємців їм було запропоновано оцінити якості, притаманні бізнесменам, з якими їм доводилося зустрічатися. Більшість опитаних (65 %) вважає, що така риса як інтелігентність, притаманна меншості підприємців. Водночас, на думку 48 % респондентів, зарозумілість та пихатість притаманні також меншості бізнесменів. Не дуже високо оцінюють респонденти розум і професійну компетентність своїх колег: 47 та 42 % відповідно відзначають, що ці риси притаманні лише половині бізнесменів. Більшість ділових людей відзначає у своїх колег цілеспрямованість, прагнення до подолання труднощів для досягнення мети, ініціативність у роботі. Однак така риса, як працелюбність, відходить на другий план: 45 % (найвищий показник) приписують її у кращому випадку лише половині бізнесменів.

Одна з основних особливостей підприємницької діяльності — здатність до розумного ризику - притаманна українським бізнесменам доволі помірно: 36 % приписали її більшості і по 28 % відповідно — половині і меншості своїх колег. Узагалі, великий ризик, що пов'язаний з відсутністю в країні соціальних гарантій, на думку підприємців, займає перше місце серед рис, що належать до "антицінностей" - негативних сторін підприємницької діяльності.

Схоже на те, що несхильність до великого ризику є специфічною рисою, яка притаманна підприємцям пострадянського суспільства. Крос-культурне дослідження, проведене російськими науковцями, виявило таку особливість: прагнення уникнути невизначеності веде до того, що серед російських підприємців є непопулярними рішення, пов'язані з високим ступенем ризику. Перевага надається рішенням, які забезпечують невеликий, але сталий прибуток. У результаті зусилля щодо захисту вже існуючих досягнень починають домінувати над зусиллями, пов'язаними з прийняттям рішень в умовах ризику та невизначеності, які забезпечують просування вперед. Натомість американська модель підприємництва зорієнтована на ділову завзятість, уміння ризикувати та прагнення до швидкого зростання прибутків.Якщо нормативно-правова регуляція підприємницької діяльності відбувається з боку держави, тобто задається зовні, то її внутрішня (міжпідприємницька) регуляція здійснюється скоріше за допомогою ділової етики - важливого критерію цивілізованого бізнесу. Більшість опитаних підприємців (64 %) відзначили, що їм доводилося хоча б інколи зраджувати своїм моральним принципам; на їхню думку, частка колег, хто може надати допомогу,- дуже незначна. На запитання: "Якою мірою українським підприємцям, з якими Вам довелося зустрічатися, притаманна чесність у справах?" майже 70 % опитаних підприємців відповіли, що меншості або нікому, і лише 0,3 % - усім. Близько 38 % респондентів однією з негативних сторін підприємницької діяльності вважають те, що "доводиться мати справу з нечесними людьми".Іншим критерієм цивілізованості виступає участь підприємницьких структур у вирішенні різного роду соціальних проблем. Дані опитування свідчать про те, що імперативи цивілізованості бізнесу усвідомлюються і визнаються підприємцями України досить повною мірою. Однак, якщо врахувати ту обставину, що на думку 73 % опитаних підприємців благодійність притаманна меншості їхніх колег, а 12,1 % респондентів вважає, що нікому з них, то є підстави інтерпретувати вищезгадані дані як такі, що імпонують духу цивілізації і, водночас, як такі, що ні до чого не зобов'язують. Звертає на себе увагу факт різкого зниження рівня соціальної чуйності щодо безробітних та бідних прошарків населення.

Хочеться сподіватися, що в майбутньому вітчизняні підприємці у своїй діяльності керуватимуться тими кращими традиціями господарювання, що були притаманні українським підприємцям минулого. Як приклад, пригадаємо "моральні практики", які виявляли цукрозаводчики Яхненко та Симиренко.Колишні кріпаки брати Яхненко і Симиренко були купцями першої гільдії; їхня фірма "Брати Яхненко та Симирепко" була відома всій Росії. У голодному 1830 р. протягом кількох місяців брати своїм коштом утримували близько 10 тис. селян. Біля цукрового заводу в Городищі неподалік Млієва фірма побудувала 150 будинків для своїх працівників. Місто мало свій театр, бібліотеку, шестикласну школу, до якої добиралися викладачі лише з вищою освітою, лікарню, паровий млин. На заводах та вулицях було влаштоване газове освітлення (для порівняння: у Росії лише два-три міста на той час мали подібне освітлення). На кошти П. Ф. Симиренка Тарас Шевченко видав у 1860 році свій "Кобзар".

Список літератури

1. Верхам П. Х. Підприємець. Його економічна функція та суспільно-політична відповідальність. - К.: Юрінком, 1994.- 50 с

2. Сей Ж.-Б. Трактат политической экономии.- М.: Изд-во И. Т. Солдатенко, 1896. -240 с.

3. Маршалл А. Принципы политической экономии: В 3-х томах.- Т. 1. — М.: Прогресе, 1982.-416 с.

4. Зомбарт В. Буржуа.- М.: Наука, 1994.- 443 с

5. Шумпетер Й. Капитализм, Социализм и Демократия.- М.: Экономика, 1995.— 540 с.

6. Шумпетер Й. Теория экономического развития.- М.: Прогресс, 1982,- 455 с.

7. Хайек Ф. А. Пагубная самонадеянность. Ошибки социализма,- М.: Новости, 1992.-304 с.

8. Хайек Ф. А. Конкуренция как процедура открытия // МЭиМО.- 1989.- № 12.-С. 6-14.

9. Предприниматель Украины: эскизы к социальному портрету / Отв. ред. В. М. Ворона, Е. И. Суимснко.- К.: Ип-т социол., 1995.-185 с.

10. Социология / Г. В. Осипов, Ю. П. Коваленко, Н. И. Щипанов, Р. Г. Яновский,- М.: Мысль, 1990.- 446 с.

11. Задорожнюк И. Е. Инновационное предпринимательство // Социол. исслед.- 1991.-№3.-С. 132-142.

12. Шиллер Р., Бойко М., Коробов В. Охота на Homo Sovieticus: ситуационные versus установочные факторы в экономическом поведении // Константы,- 1993.-№ 1.-Т. 1.-С. 7-44.

13. Агеев А. И. Предпринимательство: проблемы собственности и культуры.-М.: Наука, 1991,- 112 с.

14. Овчинников В. О., Павлов К. В., Владимирова И. М. Ваш психологический тип.- СПб.: Андреев и сыновья.- 1994.— 235 с.

Оценить/Добавить комментарий
Имя
Оценка
Комментарии:
Где скачать еще рефератов? Здесь: letsdoit777.blogspot.com
Евгений07:31:14 19 марта 2016
Кто еще хочет зарабатывать от 9000 рублей в день "Чистых Денег"? Узнайте как: business1777.blogspot.com ! Cпециально для студентов!
22:04:18 28 ноября 2015

Работы, похожие на Реферат: Соціокультурні риси пострадянського підприємця

Назад
Меню
Главная
Рефераты
Благодарности
Опрос
Станете ли вы заказывать работу за деньги, если не найдете ее в Интернете?

Да, в любом случае.
Да, но только в случае крайней необходимости.
Возможно, в зависимости от цены.
Нет, напишу его сам.
Нет, забью.



Результаты(149889)
Комментарии (1829)
Copyright © 2005-2016 BestReferat.ru bestreferat@mail.ru       реклама на сайте

Рейтинг@Mail.ru