Банк рефератов содержит более 364 тысяч рефератов, курсовых и дипломных работ, шпаргалок и докладов по различным дисциплинам: истории, психологии, экономике, менеджменту, философии, праву, экологии. А также изложения, сочинения по литературе, отчеты по практике, топики по английскому.
Полнотекстовый поиск
Всего работ:
364150
Теги названий
Разделы
Авиация и космонавтика (304)
Административное право (123)
Арбитражный процесс (23)
Архитектура (113)
Астрология (4)
Астрономия (4814)
Банковское дело (5227)
Безопасность жизнедеятельности (2616)
Биографии (3423)
Биология (4214)
Биология и химия (1518)
Биржевое дело (68)
Ботаника и сельское хоз-во (2836)
Бухгалтерский учет и аудит (8269)
Валютные отношения (50)
Ветеринария (50)
Военная кафедра (762)
ГДЗ (2)
География (5275)
Геодезия (30)
Геология (1222)
Геополитика (43)
Государство и право (20403)
Гражданское право и процесс (465)
Делопроизводство (19)
Деньги и кредит (108)
ЕГЭ (173)
Естествознание (96)
Журналистика (899)
ЗНО (54)
Зоология (34)
Издательское дело и полиграфия (476)
Инвестиции (106)
Иностранный язык (62792)
Информатика (3562)
Информатика, программирование (6444)
Исторические личности (2165)
История (21320)
История техники (766)
Кибернетика (64)
Коммуникации и связь (3145)
Компьютерные науки (60)
Косметология (17)
Краеведение и этнография (588)
Краткое содержание произведений (1000)
Криминалистика (106)
Криминология (48)
Криптология (3)
Кулинария (1167)
Культура и искусство (8485)
Культурология (537)
Литература : зарубежная (2044)
Литература и русский язык (11657)
Логика (532)
Логистика (21)
Маркетинг (7985)
Математика (3721)
Медицина, здоровье (10549)
Медицинские науки (88)
Международное публичное право (58)
Международное частное право (36)
Международные отношения (2257)
Менеджмент (12491)
Металлургия (91)
Москвоведение (797)
Музыка (1338)
Муниципальное право (24)
Налоги, налогообложение (214)
Наука и техника (1141)
Начертательная геометрия (3)
Оккультизм и уфология (8)
Остальные рефераты (21697)
Педагогика (7850)
Политология (3801)
Право (682)
Право, юриспруденция (2881)
Предпринимательство (475)
Прикладные науки (1)
Промышленность, производство (7100)
Психология (8694)
психология, педагогика (4121)
Радиоэлектроника (443)
Реклама (952)
Религия и мифология (2967)
Риторика (23)
Сексология (748)
Социология (4876)
Статистика (95)
Страхование (107)
Строительные науки (7)
Строительство (2004)
Схемотехника (15)
Таможенная система (663)
Теория государства и права (240)
Теория организации (39)
Теплотехника (25)
Технология (624)
Товароведение (16)
Транспорт (2652)
Трудовое право (136)
Туризм (90)
Уголовное право и процесс (406)
Управление (95)
Управленческие науки (24)
Физика (3463)
Физкультура и спорт (4482)
Философия (7216)
Финансовые науки (4592)
Финансы (5386)
Фотография (3)
Химия (2244)
Хозяйственное право (23)
Цифровые устройства (29)
Экологическое право (35)
Экология (4517)
Экономика (20645)
Экономико-математическое моделирование (666)
Экономическая география (119)
Экономическая теория (2573)
Этика (889)
Юриспруденция (288)
Языковедение (148)
Языкознание, филология (1140)

Контрольная работа: Соціальні групи. Види соціальних груп

Название: Соціальні групи. Види соціальних груп
Раздел: Рефераты по социологии
Тип: контрольная работа Добавлен 17:01:29 06 марта 2009 Похожие работы
Просмотров: 215 Комментариев: 2 Оценило: 0 человек Средний балл: 0 Оценка: неизвестно     Скачать

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з навчальної дисципліни

Соціологія

на тему: «Соціальні групи. Види соціальних груп.»

Зміст

1. Поняття соціальних груп. Квазігрупи

2. Види соціальних груп

2.1. Види соціальних груп за приналежністю до них індивідів

2.2. Види соціальних груп за характером взаємозв’язків між членами

Висновки

Перелік літератури


1. Поняття соціальних груп. Квазигрупи

Не дивлячись на те, що поняття групи є одним з найважливіших у соціології, серед науковців немає цілковитої згоди відносно його визначення. По-перше, труднощі виникають у зв’язку з тим, що більшість понять у соціології виникає в ході соціальної практики: вони починають застосовуватися в науці після тривалого їх використання в житті, і при цьому вони використовуються у найрізноманітніших значеннях. По-друге, труднощі обумовлені тим, що утворюється багато видів співтовариств, у результаті чого для точного визначення соціальної групи необхідно виділити з цих співтовариств певні типи.

Існує декілька видів соціальних спільнот, до яких в побудовому значенні застосовується поняття «група», але в науковому розумінні вони є чимось іншим. В одному випадку термін «група» означає сукупність індивідів, що знаходяться в одному місті у просторі. При цьому розподіл спільностей відбувається просторово за допомогою фізично виділених кордонів. Наприклад, сукупність людей, що ідуть в одному вагоні, перебувають в певний момент на вулиці або мешкають в одному місті. Такі територіальні спільності не можуть визначатися соціальними групами в науковому розумінні. Соціологічна наука визначає їх як агрегації – певну кількість людей, що зібрані у певному просторі і не здійснює свідомих взаємодій.

По-друге, в побутовому розумінні поняття групи застосовується до соціальних спільнот, що поєднує індивідів з однією або кількома спільними рисами. Так в побуті досить часто говорять про групу випускників шкіл, чоловіків, а також “вікову групу молоді від 18 до 22 років”. Таке визначення теж не є науковим. Для визначення таких спільностей більше підходить термін категорія (вікова категорія молоді від 18 до 22 років). Категорія – зібрання людей зі спільною рисою, що розцінюється як соціально вагома. Зазвичай категорії лише статистичні угрупування.

У соціологічному розумінні соціальна група – це сукупність індивідів, що взаємодіють певним чином на основі спільних очікувань кожного члена групи щодо інших.

У соціальних групах кожен індивід виконує певні соціальні ролі. Коли відносини в спільноті підтримуються тривалий час їм зазвичай приписуються риси групи. В результаті:

· особа починає розглядати відносини як дії, що здійснюються в певних межах, таким чином люди опиняються або всередині, або зовні групи;

· приписує групам “об’єктивне” існування та сприймаємо їх так якби вони були реальними;

· сприймає групу як носія особливої субкультури чи контркультури – набору унікальних норм та цінностей; у нас розвивається почуття відданості що дає відчуття того що ми є одним цілим, що має свої відмінності.

Виходячи з даного визначення можна виділити дві умови необхідні для того щоб сукупність вважалася групою:

- Наявність взаємозв’язків між її членами;

- Поява спільних очікувань кожного члена групи відносно інших членів.

Відповідно дві особи, що чекають автобуса на зупинці не є групою доки не розпочнуть бесіду, бійку або іншу взаємодію із взаємними очікуваннями. Пасажири літака не можуть бути групою. Вони будуть вважатися агрегацією до тих пір, поки серед них не утворяться групи людей, що взаємодіють між собою. Буває так, що уся агрегація може стати групою. Припустимо, певна кількість людей здаходиться в магазині, де вони утворюють чергу і при цьому не взаємодіють між собою. Продавець уходить і тривалий час не повертається. Черга починає взаємодіяти для досягнення однієї мети – повернути продавця на його робоче місце. Агрегація перетворюється на групу.

Разом з тим зазначені вище групи виникають стихійно, в них відсутнє стійке очікування, а взаємодія зазвичай буває односторонньою (наприклад, лише бесіда). Такі спонтанні, нестійкі групи називаються квазигрупами . Вони можуть перетворитися на соціальні групи, якщо в ході постійної взаємодії буде зростати ступінь соціального контролю між її членами. Для здійснення цього контроля необхідний певний ступінь кооперації і солідарності. Дійсно, соціальний контроль у групі не може здійснюватися до тих пір, поки індивіди діють стихійно та розрізнено. Неможливо ефективно контролювати натовп або дії людей, що виходять зі стадіону після закінчення матчу, але можна жорстко контролювати діяльність колективу підприємства. Саме такий контроль за діяльністю колективу і визначає його як соціальну групу, оскільки діяльність людей у цьому випадку скоординована. Солідарність необхідна групі, що розвивається, для ідентифікації кожного члена групи з колективом. Лише у тому випадку, якщо члени групи можуть казати «ми», формується стійке членство групи і межі соціального контролю.

У соціальних категоріях і соціальних агрегаціях соціальний контроль відсутній, це чисто абстрактне виділення співтовариств за однією ознакою. Звичайно, у індивідів, що входять до однієї категорії, можна помітити певну ідентифікацію з іншими членами категорії (наприклад, за віком), але, знову ж таки, соціальний контроль тут практично відсутній. Досить низький рівень контроля спостерігається і у спільнотах, що сформовані за принципом просторової близькості. Соціальний контроль у цьому випадку походить просто від усвідомлення присутності інших індивідів. Потім він посилюється при перетворенні квазігруп на соціальні групи.

Власне соціальні групи також характеризуються різним ступенем соціального контролю. Так, серед соціальних груп особливе місце посідають так звані статусні групи – класи, верстви і касти. Ці великі групи, що виникають на основі соціальної нерівності, мають (за виключенням каст) низький внутрішній соціальний контроль, який в той же час може підвищуватися при усвідомленні особистостями своєї приналежності до статусної групи, а також усвідомлення групових інтересів і включення до боротьби за підвищення статусу своєї групи. Зі зменшенням групи посилюється соціальний контроль і підвищується міцність соціальних зв’язків. Це відбувається тому, що зі зменшенням розміру групи збільшується кількість міжособистісних взаємодій.

Квазигрупи мають наступні ознаки:

- спонтанність утворення;

- нестійкі взаємозв’язки;

- відсутність різноманіття у взаємодіях(це або лише отримання чи передача інформації, або лише вираження протесту чи захоплення);

- короткостроковість спільних дій.

Квазигрупи переважно існують нетривалий час після чого або розпадаються, або перетворюються в стійкі соціальні групи. В соціальній науці виділяють кілька різновидів квазигруп.

Аудиторії. Під аудиторією розуміють соціальну спільність людей, що поєднані з комунікатором – індивідом чи групою, що володіють певною інформацією та доводять її до відома спільноти. Аудиторія може здійснювати як безпосередню взаємодію з комунікатором(слухання оратора), так і опосередковано, анонімно(вплив ЗМІ). Таким чином, найбільш характерною рисою аудиторії є практично одностороння взаємодія , слабкий зворотній зв’язок з комунікатором особливо у випадку з великою аудиторією. Аудиторія – це складне та неоднорідне соціальне утворення. Це пов’язано у першу чергу з тим, що різні люди по-різному сприймають та засвоюють інформацію. Якщо одна частина аудиторії не сприймає інформацію через певні особисті якості чи культурні переконання, то інша частина швидко засвоює ту ж саму інформацію. Таким чином. Будь-яка аудиторія має тенденцію до розподілу на окремі спільності, в середині яких починається взаємний обмін думками, спілкуванню. Це дозволяє кожній з виокремившихся спільнот скласти спільну думку відносно тих чи інших подій.

Натовп. Натовп – це тимчасове зібрання людей, об’єднаних в фізично обмеженому просторі спільністю інтересів. Соціальна структура натовпу дуже проста зазвичай вона включає лідера та решту. Натовпи дуже різняться за характером та поведінкою. Натовп одного типу може бути швидко трансформований в натовп іншого типу. Спільними для усіх видів натовпу ознаками є:

1. Сугестивн ість. Люди, що перебувають в натовпі, як правило, більшпіддаються впливу, ніж ті що знаходяться поза нею . Вони з більшою імовірністю приймають думки, почуття і дії більшості.

2. Анон і мн і сть . Індивід почуває себе незначним і невпізнаним у натовпі. Натовп часто діє як ціле, і її індивідуальні члени не виділяються і не сприймають себе як окремих індивідів.

3. Спонтанність. Люди, що складають натовп, мають тенденцію до більш спонтанної манери поведінки, ніж у звичайних умовах. Як правило, вони не задумуються над своїми діями і їхповедінка в натовпі залежить винятково від емоцій.

4. Невразливість. Оскільки люди, що складають натовп, анонімні, вони починають почувати себе поза соціальним контролем, розуміючи, що до них важко "добратися". Наприклад, при здійсненні актів вандалізму шаліючими футбольними болільниками (биття стекол, псування крісел у вагонах метро тощо) кожний з учасників знімає із себе за це відповідальність, діючи з усіма разом як одне ціле.

Існує декілька видів натовпу залежно від способу їх формування та поведінки.

- Випадковий натовп має найбільш невизначену структуру. Прикладом такого натовпу може бути сукупність людей на вулиці де відбулася неординарна подія(автомобільна катастрофа, пожежа у супермаркеті тощо). В такому натовпі людей поєднує або незначна мета, або ж взагалі безцільне гаяння часу. Індивіди слабо емоційно включені в такий натовп і можуть виділитись з нього в будь-який час.

- Обумовлений натовп – зібрання людей, що планується заздалегідь та відносно є структурованим. В даному випадку натовп “обумовлений” тим що поведінка його членів знаходиться під впливом визначених, заздалегідь обумовлених соціальних факторів(натовп, що зібрався на шоу тощо).

- Експресивний натовп – соціальна квазигрупа, що формується зазвичай з метою отримання особистої насолоди і активність людей в такому натовпі сама по собі є ціллю та результатом(релігійні збори, рок-фестивалі тощо).

- Діючий натовп. Під терміном “діючий” розуміють весь комплекс дій натовпу. Це збіговисько чи інші форми спільностей з екстремальними типами поведінки. Діючий натовп поділяється на збіговисько(емоційно збуджений натовп, що обирає насильницькі дії) та повсталий натовп(менш структурований ніж збіговисько).

Соціальні кола – соціальні спілості створені з метою обміну інформацією між їх членами. Ці спільності не ставлять цілей, не мають виконавчого апарату. Головна функція таких квазигруп – обмін поглядами, новинами, коментарями, аргументами. Відсутність єдності робить соціальні кола нестійкими утвореннями. Індивіди, що формують такі кола проходять відбір по двом критеріям:

- спільна зацікавленість в темі дискусії (коло футбольних вболівальників);

- приналежність до певної субкультури(ділові кола, що об’єднують бізнесменів).

Існує декілька різновидів соціальних кіл:

- контактні кола – соціальні спільності людей, що постійно зустрічаються на конкурсах, в транспорті чи чергах. Наявність спільних інтересів дозволяє зав’язувати короткі знайомства. Кордони таких спільнот вкрай невизначені, їх склад визначається просторовими контактами, вони легко утворюються та легко розпадаються;

- професійні кола – соціальні спільності лени яких збираються для обміну інформацією за професійними ознаками. Вони виникають в межах формалізованих груп на підприємствах, зустрічах, нарадах, серед вчених, акторів тощо. Крім того, від учасників професійних кіл вимагається виконання певних норм і, таким чином, в них збільшується ступінь соціального контролю;

- дружні кола – це соціальні спільноти по обміну інформацією, що виникає між індивідами, які поєднані відносинами дружби. Дружнє соціальне коло може трансформуватися в дружню групу, якщо його члени будуть діяти погоджено і мати систему очікувань відносно дій один одного;

- статусні соціальні кола –соціальні спільності, що виникають з приводу обміну інформацією серед індивідів, що мають приблизно однакові соціальні статуси(аристократичні кола, кола жінок, чоловіків, пенсіонерів тощо). Статусні кола формуються по принципу належності до однієї субкультури і є важкодоступними для осіб з іншим статусом.

Всі соціальні кола можуть мати лідерів – осіб, що акумулюють, узагальнюють різні погляди, думка яких має значення для членів кола і впливає на їх поведінку. Ці лідери зазвичай неформальні і не мають змоги контролювати поведінку членів соціального кола.

2. Види соціальних груп

2.1 Види соціальних груп за приналежністю до них індивідів

В процесі вивчення суспільства індивід стикається з великою кількістю груп, що різняться за розмірами, ступінню організованості, характеру внутрішніх взаємодій, поведінкою членів групи тощо.

Залежно від приналежності до груп індивідів в соціології виділяють інгрупу та аутгрупу. Кожен індивід виділяє певну кількість груп, до яких він належить і які він визначає як «мої». Це може бути «моя родина», «моя професійна група», «моя компанія», «мій клас».такі групи будуть вважатися інгрупами, тобто тими, до яких він відчуває свою приналежність і в яких він ідентифікується з іншими членами таким чином, що оцінює членів групи як «ми». Інші групи, до яких не належить індивід – інші родини, інші компанії друзій, інші професійні групи, інші релігійні групи, - будуть для нього аутгрупами, для яких від підбирає символічні значення: «не ми», «інші».

В слаборозвинених суспільствах люди живуть малими групами, ізольованими один від одного, що представлені в основному родинами-кланами. Родинні зв’язки в більшості випадків і визначають природу інгруп та аутгруп у ціх суспільствах. Коли зустрічаються два незнайомці вони в першу чергу шукають родинні зв’язки. Якщо їх пов’язує якийсь родич, то вони обидва є членами інгрупи. Якщо ж родинні зв’язки не знаходяться, то у багатьох суспільствах такого типу люди відчувають себе ворожими по відношенню один до одного.

В сучасному суспільстві відносини між членами ґрунтуються на багатьох видах зв’язків, але відчуття інгрупи та пошук її членів залишаються вкрай важливими для кожної людини. Коли людина потрапляє в коло незнайомих осіб, вона в першу чергу намагається знайти осіб, що складають його соціальний клас, притримуються його політичних поглядів, розділяє його інтереси. Того, наприклад, хто займається спортом, цікавлять люди, які розбираються у спортивних подіях, а ще краще вболівають за ту ж саму команду, що і він. Таким чином, ознакою людей, що належать до інгрупи має бути те, що вони поділяють певні емоції і погляди (сміються над одними і тими ж речами і мають відносно однакову думку щодо життєвої активності та цілей життя). Члени аутгрупи можуть мати багато рис, спільних для усіх груп суспільства, можуть поділяти багато спільних для усіх почуттів і прагнень, але у них завжди єпевні риси і ознаки, а також почуття, що відрізняють їх від членів інгрупи. Такі риси люди помічають несвідомо, і на цій підставі ділять раніше незнайомих людей на “ми” та “інші”.

В сучасному суспільстві індивід належить до багатьох груп, тому велика кількість інгрупових та аутгрупових зв’язків можуть перехрещуватись. Студент більш старшого курсу буде розглядати студента молодшого курсу як індивіда, що належить до аутгрупи, але студент молодшого курсу разом зі студентом старшого курсу можуть бути членами однієї спортивної команди, де вони входять до інгрупи.

Дослідники відмічають, що інгрупові ідентифікації, перехрещуючись за багатьма напрямками, не знижують інтенсивність самовизначення відмінностей, причому складність включення індивіда у групу робить більш болісними виключення з інгруп. Так, людина, що несподівано отримала високий статус, має всі атрибути, щоб потрапити до вищого суспільства, але не може цього зробити; підліток відчайдушно сподівається на участь у молодіжній команді, але вона його не приймає; робітник, що прийшов працювати до бригати, не може в ній прижитися і часом служить предметом кепкування. Таким чином, виключення з групи може бути дуже жорстким процесом. Наприклад, більшість примітивних суспільств важають сторонніх людей частиною тваринного світу, багато з них не розрізняють слова «ворог» і «стороння особа», вважаючи ці поняття ідентичними. Не дуже відрізняється від такої точки зору установка нацистів, які виключали євреїв з людського суспільства. Рудольф Хосс, який керував концтабором в Освенцимі, де було знищено 700 тис. евреїв, характеризував цю бійню як «видалення чуждих расово-біологічних тіл». У даному випадку інгрупові і аутгрупові ідентифікації призвели до фантастичної жорстокості та цинізму.

Підсумовуючи сказане, варто відмітити, що поняття інгрупи та аутгрупи важливі тому, що самовіднесення кожної особистості до них має істотний вплив на поведінку індивідів в групах. Від членів інгрупи кожен можна чекати визнання, лояльності, взаємодопомоги. Очікувана від представників аутгрупи поведінка при зустрічі залежить від виду цієї аутгрупи. Від одних ми очікуємо ворожого ставлення, від інших – більш-менш дружелюбного, від третіх – індиферентності. Очікування певної поведінки від членів аутгруп з часом значно змінюються. Під час спортивного матчу представники різних груп ставляться один до одного з ворожістю і можуть навіть вдарити один одного, але варто пролунати фінальному свистку, їх ставлення різко змінюється, стає спокійним і навіть дружнім.

Ми по-різному включені до наших інгруп. Хтось може, наприклад, бути душою дружньої компанії, але в колективі за місцем роботи не користуватися повагою і бути слабко включеним у внутрішньо групові зв’язки. Не спостерігається однакової оцінки індивідом оточуючих його аутгруп. Завзятий послідовник релігійного вчення буде закритим для контактів з представниками комуністичного світогляду більше, ніж з представниками соціал-демократії. У кожного існує власна шкала оцінки аутгруп.

Р. Парком і Е. Берджесом (1924) була розроблена концепція соціальної дистанції, яка дозволяє виміряти відчуття і ставлення, що проявляються індивідом або соціальною групою до різних аутгруп. В кінцевому рахунку була розроблена шкала Богардуса, яка слугує вимірювачем ступеня прийняття або закритості відносно інших аутгруп. Соціальна дистанція вимірюється шляхом розгляду взаємозв’язків, у які люди вступають з представниками інших аутгруп. Існують спеціальні опитувальники, відповідаючи на які, члени однієї групи оцінюють взаємозв’язки, відмовляючись, або, навпаки, приймаючи представників інших груп. Поінформованих членів групи просять при заповненні опитувальників відмітити, кого із знайомих їм членів інших груп вони сприймають як сусіда, товариша по роботі, як партнера для шлюбу, і таким чином визначаються взаємозв’язки. Опитувальники для вимірювання соціальної дистанції не можуть точно передбачити дії людей у тому випадку, якщо член іншої групи дійсно стане сусідом або товаришем по роботі. Шкала Богардуса – це лише спроба виміряти відчуття кожного члена групи, несхильність до спілкування з іншими членами даної групи або інших груп. Що робитиме особистість у якійсь ситуації, великою мірою залежить від сукупності умов чи обставин даної ситуації.

Аутгрупи зазвичай сприймаються індивідами за допомогою стереотипів. Соціальний стереотип – це образ іншої групи чи категорії людей, що поділяється. Оцінюючи дії певної групи, ми часто мимоволі наділяємо кожного індивіда, що входить до групи, рисами, які, на нашу думку, характеризують групу в цілому. Наприклад, існує думка, що французи легковажні, англійці – замкнуті та мовчазні тощо. Стереотип може бути позитивним (доброта, мужність, чесність), негативними (підлість, жорстокість) та змішаними (німці дуже дисципліновані, але жорстокі).

Виникнувши одного разу, стереотип поширюється на всіх членів відповідної аутгрупи без врахування певних індивідуальних особливостей. Тому він ніколи не буває повністю істинним. Дійсно, неможна, наприклад, казати про риси неохайності або жорстокості стосовно всієї нації або навіть населення якогось міста. Але в той же час стереотипи ніколи не бувають і повністю помилковими, оскільки вони завжди повинні певною мірою відповідати характеристикам особи з групи, що стереотипізується, в іншому випадку вони просто не могли б бути розпізнані.

Механізм виникнення соціальних стереотипів до кінця не досліджений, до теперішнього часу незрозуміло, чому одна з рис починає привертати увагу представників інших груп і чому це стає поширеним явищем. Але у будь-якому разі стереотипи стають частиною культури, частиною моральних норм і ролевих установок. Соціальні стереотипи підтримуються селективним сприйняттям (відбираються лише інциденти, що часто повторюються, які помічаються та запам’ятовуються), селективною інтерпретацією (інтерпретуються спостереження, що стосуються стереотипів, наприклад, євреї – підприємці, багатії – жадібні тощо), селективною ідентифікацією (“ти виглядаєш як аристократ, ти виглядаєш як циган тощо”) та селективним виключенням (“він зовсім не схожий на викладача”). За допомогою цих процесів відбувається наповнення стереотипу.

Стереотипи постійно змінюються. Наприклад, в сучасному суспільстві зник стереотип жінки як слабкої, тендітної і беззахисної істоти.

Постійне виникнення, зміна та зникнення стереотипів обумовлена їх необхідністю для соціальної групи. З їх допомогою ми отримуємо лаконічну інформацію про членів аутгруп, яка в свою чергу визначає наше ставлення до інших груп та визначати лінію поведінки з їх представниками. Люди завжди сприймають стереотип швидше, ніж істинні риси особистості, оскільки стереотип – це результат багатьох, часом влучних і тонких суджень, не дивлячись на те, що лише деякі особистості в аутгрупі повністю йому відповідають.

Референтні групи. Цей термін, вперше введений в обіг соціальним психологом МустафоШерифом в 1948р., означає реальну чи умовну соціальну спільність, з якою індивід співвідносить себе як з ідеалом та на норми, погляди та цінності якої він орієнтується у своїй поведінці і самооцінці. Наприклад, робітник підприємства, метою якого є кар’єрний ріст, орієнтується на поведінку керівництва. А люди, що несподівано отримали багато грошей, намагаються одягатися та поводитись як представники вищих класів.

Інколи референтна група та інгрупа співпадають (коли підліток орієнтується на погляди своєї компанії більше, ніж на будь-які інші). В той же час і аутгрупа може бути референтною. Наведені вище приклади демонструють це.

Розрізняють нормативні та порівняльні референтні функції групи.

Нормативна функція референтної групи полягає в тому, що ця група є джерелом норм поведінки та ціннісних орієнтацій індивіда. Так, маленький хлопчик, бажаючи скоріше стати дорослим, намагається наслідувати норми і цінності орієнтації, прийняті у середовищі дорослих, а емігрант, що приїздить до чужої країни, намагається якумога скоріше освоїти норми і установки місцевих мешканців, щоб не бути «білою вороною».

Порівняльна функція полягає в тому, що референтна група виступає в якості еталону, за допомогою якого індивід може оцінити себе та інших. Відповідно до концепції дзеркального “Я” Ч. Кулі (1864 – 1929), якщо дитина сприймає реакцію родичів та вірить їх оцінкам, то більш доросла особа відбирає окремі референтні групи, належність чи неналежність до яких для нього є бажаною, і формує “Я”- образ на основі їх оцінок.

2.2. Види груп за характером взаємозв’язків між членами

Первинні та вторинні групи. Різниця у взаємозв’язках між індивідами найбільш яскраво помітна в первинних та вторинних групах. Термін первинна група вперше використав Ч.Кулі для позначення невеликої асоціації людей, пов’язаних зв’язками емоційної природи. Досягнення такого сприйняття відбувається через соціальні контакти, що надає внутріогруповим зв’язкам особистісний характер, в які включаються численні елементи особистісного досвіду. В таких групах як сім`я та дружня компанія її члени намагаються придати соціальним зв’язкам неформальний, невимушений характер. Вони цікавлять один одного перш за все як особистості. У вторинних соціальні контакти носять неособистій, односторонній характер. Дружні особистісні контакти не є обов’язковими, але всі контакти функціональні відповідно до соціальних ролей. Вторинна група може бути трудовим союзом або асоціацією, клубом, командою тощо. Також вторинною групою можна вважати і двох осіб, що торгуються на базарі. В деяких випадках вторинна група існує для досягнення специфічних цілей, що включають певні потреби членів цієї групи як особистостей.

Первинна група може слугувати досягненню об’єктивних цілей, але вона більше відрізняється якістю особистісних відносин, емоційною задоволеністю її членів. Тоді як у вторинній групі а першому місці стоїть виконання специфічних функцій. Тобто первинна група завжди орієнтована на зв’язки між її членами а вторинна на ціль.

Первинні групизазвичай формують особистість, в них вона соціалізується. Кожен член вторинної групи може знайти в ній ефективний механізм досягнення особистих інтересів, але часто за рахунок втрати теплоти та щирості відносин. Вторинні групи практично завжди складаються з певної кількості первинних груп. Команда, трудовий колектив, студентська група в процесі взаємодії ділиться на групи людей що симпатизують один одному.

Також соціальні групи поділяються залежно від кількості членів групи на малі та великі соціальні групи.

Малі групи. Аналіз соціальної структури суспільства потребує, щоб в якості одиниці що вивчається виступала елементарна частинка, яка акумулює в собі всі види соціальних зв’язків. В якості такої одиниці була обрана мала група, яка стала постійним необхідним атрибутом усіх видів соціологічних досліджень.

Погляд на малу групу як реальну сукупність індивідів виник лише в 60-х роках до цього мала група розглядалась як сукупність ідеалів, уявлень та звичок, що повторюються в кожному індивідуальній свідомості та існують лише в цій свідомості (Ф.Олпорт, 1954). Малі групи – це групи в яких індивіди мають особистісні контакти один з одним. Наприклад студенти однієї групи які мають постійний контакт один з одним є малою соціальною групою, а студенти вузу – великою.

Мала група може бути як первинною, так і вторинною залежно від того який тип зв’язків превалює серед його членів; велика група може бути виключно вторинною. Численні дослідження малих груп, проведені Р.Бейзом і Дж.Хомансом в 1950 р. та К.Холландером і Р.Міллсом у 1967 р., показали, зокрема, що малі групи відрізняються від великих не лише розмірами, але і якісно іними соціально-психологічними характеристиками.

Таким чином можна виділити ряд ознак що характеризують малу групу:

- ця група не орієнтована на групові цілі;

- наявна групова думка як постійно діючий фактор соціального контролю;

- конформізм до групових норм.

Вивчення малих груп на сьогодні широко розповсюджено. Оскільки з ними не лише зручно працювати через їх невеликий розмір, вони також є елементарними одиницями соціальної структури в яких зароджуються соціальні процеси, відслідковуються механізми виникнення лідерства, рольові взаємовідносини.

Великі групи в сою чергу характеризуються такими рисами:

- наявність раціональних, ціленаправлених дій;

- групова думка рідко використовується, контроль здійснюється зверху на засадах субординації;

- конформізм до політики, що проводиться активною частиною групи.

Таким чином, найчастіше малі групи у своїй постійній діяльності не орієнтуються на кінцеву групову мету, в той час коли діяльність великих груп раціоналізована в такій мірі, що втрата мети зазвичай призводить до їх розпаду. Крім того, в малій групі особливого значення набуває такий засіб контролю і здійснення спільної діяльності, як групова думка. Особистісні контакти дозволяють усім членам групи брати участь у створенні групової думки і контролі за конформізмом членів групи щодо цих поглядів. Великі групи у зв’язку з відсутністю особистісних контактів між усіма їх членами, як правило, не мають можливості напрацювати єдину групову думку.


Висновки

Соціальна група – це сукупність індивідів, що взаємодіють певним чином на основі спільних очікувань кожного члена групи щодо інших.

У побутовому сенсі групами називають також агрегації (певна кількість людей, що зібрані у певному просторі і не здійснюють свідомих взаємодій) та категорії (люди зі спільною рисою, що розцінюється як соціально вагома).

Утворенню соціальних груп передує утворення квазігруп. Існують такі види квазигруп, як аудиторії, натовпи (випадковий, обумовлений, експресивний, діючий) та соціальні кола (контактні, професійні, дружні, статусні).

Залежно від приналежності індивідів до груп виділють інгрупи (до яких особа входить на провах учасника) і аутгрупи (до яких індивід не належить).

Аутгрупи зазвичай сприймаються людьми за допомогою стереотипів. Соціальний стереотип – це образ іншої групи чи категорії людей, що поділяється.

Референтна група – реальна и умовна соціальна спільність, з якою індивід співвідносить себе як з ідеалом та на норми, погляди та цінності якої він орієнтується.

За характером взаємозв’язків між членами соціальні групи поділяються на первинні та вторинні, малі та великі.

Мала група може бути як первинною, так і вторинною залежно від того, який тип зв’язків превалює серед його членів; велика група може бути виключно вторинною.


Перелік літератури

1. Лукашевич М.П., Туленков М.В. Спеціальні та галузеві соціологічні теорії: Навч. посібник. — К.: МАУП, 1999.

2. Соціологія: Підручник для студентів вищих навчальних закладів / За ред. В.Г. Городяненка — К.: «Академія», 2002.

3. Соціологія: Підручник / За загальною редакцією проф. В.П. Андрущенка, проф. М.І.Горлача. Харків – Київ. 1998.

4. Соціологія. Підручник / За ред. Печі І.М. – К., 2000.

5. Фролов С.С. Социология. – М.: Наука, 1994.

Оценить/Добавить комментарий
Имя
Оценка
Комментарии:
Где скачать еще рефератов? Здесь: letsdoit777.blogspot.com
Евгений07:31:08 19 марта 2016
Кто еще хочет зарабатывать от 9000 рублей в день "Чистых Денег"? Узнайте как: business1777.blogspot.com ! Cпециально для студентов!
22:04:17 28 ноября 2015

Работы, похожие на Контрольная работа: Соціальні групи. Види соціальних груп

Назад
Меню
Главная
Рефераты
Благодарности
Опрос
Станете ли вы заказывать работу за деньги, если не найдете ее в Интернете?

Да, в любом случае.
Да, но только в случае крайней необходимости.
Возможно, в зависимости от цены.
Нет, напишу его сам.
Нет, забью.



Результаты(151196)
Комментарии (1843)
Copyright © 2005-2016 BestReferat.ru bestreferat@mail.ru       реклама на сайте

Рейтинг@Mail.ru