Банк рефератов содержит более 364 тысяч рефератов, курсовых и дипломных работ, шпаргалок и докладов по различным дисциплинам: истории, психологии, экономике, менеджменту, философии, праву, экологии. А также изложения, сочинения по литературе, отчеты по практике, топики по английскому.
Полнотекстовый поиск
Всего работ:
364150
Теги названий
Разделы
Авиация и космонавтика (304)
Административное право (123)
Арбитражный процесс (23)
Архитектура (113)
Астрология (4)
Астрономия (4814)
Банковское дело (5227)
Безопасность жизнедеятельности (2616)
Биографии (3423)
Биология (4214)
Биология и химия (1518)
Биржевое дело (68)
Ботаника и сельское хоз-во (2836)
Бухгалтерский учет и аудит (8269)
Валютные отношения (50)
Ветеринария (50)
Военная кафедра (762)
ГДЗ (2)
География (5275)
Геодезия (30)
Геология (1222)
Геополитика (43)
Государство и право (20403)
Гражданское право и процесс (465)
Делопроизводство (19)
Деньги и кредит (108)
ЕГЭ (173)
Естествознание (96)
Журналистика (899)
ЗНО (54)
Зоология (34)
Издательское дело и полиграфия (476)
Инвестиции (106)
Иностранный язык (62792)
Информатика (3562)
Информатика, программирование (6444)
Исторические личности (2165)
История (21320)
История техники (766)
Кибернетика (64)
Коммуникации и связь (3145)
Компьютерные науки (60)
Косметология (17)
Краеведение и этнография (588)
Краткое содержание произведений (1000)
Криминалистика (106)
Криминология (48)
Криптология (3)
Кулинария (1167)
Культура и искусство (8485)
Культурология (537)
Литература : зарубежная (2044)
Литература и русский язык (11657)
Логика (532)
Логистика (21)
Маркетинг (7985)
Математика (3721)
Медицина, здоровье (10549)
Медицинские науки (88)
Международное публичное право (58)
Международное частное право (36)
Международные отношения (2257)
Менеджмент (12491)
Металлургия (91)
Москвоведение (797)
Музыка (1338)
Муниципальное право (24)
Налоги, налогообложение (214)
Наука и техника (1141)
Начертательная геометрия (3)
Оккультизм и уфология (8)
Остальные рефераты (21697)
Педагогика (7850)
Политология (3801)
Право (682)
Право, юриспруденция (2881)
Предпринимательство (475)
Прикладные науки (1)
Промышленность, производство (7100)
Психология (8694)
психология, педагогика (4121)
Радиоэлектроника (443)
Реклама (952)
Религия и мифология (2967)
Риторика (23)
Сексология (748)
Социология (4876)
Статистика (95)
Страхование (107)
Строительные науки (7)
Строительство (2004)
Схемотехника (15)
Таможенная система (663)
Теория государства и права (240)
Теория организации (39)
Теплотехника (25)
Технология (624)
Товароведение (16)
Транспорт (2652)
Трудовое право (136)
Туризм (90)
Уголовное право и процесс (406)
Управление (95)
Управленческие науки (24)
Физика (3463)
Физкультура и спорт (4482)
Философия (7216)
Финансовые науки (4592)
Финансы (5386)
Фотография (3)
Химия (2244)
Хозяйственное право (23)
Цифровые устройства (29)
Экологическое право (35)
Экология (4517)
Экономика (20645)
Экономико-математическое моделирование (666)
Экономическая география (119)
Экономическая теория (2573)
Этика (889)
Юриспруденция (288)
Языковедение (148)
Языкознание, филология (1140)

Реферат: Практична сфера соціальної роботи

Название: Практична сфера соціальної роботи
Раздел: Рефераты по социологии
Тип: реферат Добавлен 16:12:03 12 августа 2008 Похожие работы
Просмотров: 220 Комментариев: 2 Оценило: 0 человек Средний балл: 0 Оценка: неизвестно     Скачать

Реферат на тему

Практична сфера соціальної роботи

ПЛАН

1. Вступ.

2. Проблеми методології соціальної роботи

3. Процес соціальної роботи

4. Методи і технології соціальної роботи

5. Використана література.

1. Вступ.

Соціальна робота є синтезом теоретичних концепцій і практичних підходів, що вирізняються за правовими, психологічними, педагогічними, соціологічними, адмі­ністративними та іншими ознаками. Водночас це без­межний простір практичної діяльності соціальних пра­цівників, у якому співіснують ідеї щодо природи люд­ської поведінки і соціальних проблем, етичні норми професії, перелік технологій, послуг та стратегій втру­чання, чітке уявлення про логічну послідовність проце­су соціальної роботи.

Знання, вміння і цінності соціальної роботи визна­чають її форми та рівні, на яких вона відбувається, спе­цифіку методів роботи з різними групами клієнтів, вза­ємозв'язок між цими компонентами практичної діяль­ності соціальних працівників. Ця система методів і форм соціальної роботи являє собою специфічний інс­трументарій науково-практичних знань фахівців. Влас­тивістю методології соціальної роботи є її гнучкість, яка виявляється в постійній зміні змісту і форми роботи соціальних працівників, та дискретність, свідченням чого є нерівномірність її впливу на клієнта на різних етапах діяльності.

2. Проблеми методології соціальної роботи

Для будь-яких науки і фаху актуальними є пробле­ми методології, тобто системи принципів і засобів орга­нізації діяльності, побудови теоретичної і практичної діяльності, а також учення про цю систему. Стосовно соціальної роботи методологія — це система принципів і способів організації діяльності соціальних працівни­ків і соціальних служб, наукові основи побудови систе­ми надання соціальної допомоги тим, хто її потребує.

Важливими компонентами методології соціальної роботи як прикладної діяльності є:

—процес (послідовність дій із розв'язання проблем клієнтів);

—методи (засоби діяльності соціальних працівни­ків);

—технології (організаційні процедури, що їх вико­ристовують соціальні працівники і соціальні служби);

—стратегії втручання (загальні підходи, спрямова­ність діяльності соціальних працівників і соціальних служб).

На сьогодні існують різні описи змісту, структури, класифікації, оцінки цих компонентів. Це пов'язно з тим, що соціальна робота як наука все ще перебуває на стадії еволюційного формування, а практичні питання, вирішенням яких займаються соціальні працівники, надзвичайно складні та розноманітні, що ускладнює систематизацію методів і принципів організації та регу­лювання фахової діяльності. Специфіка практики соці­альної роботи полягає ще й у тому, що зміна об'єктивних умов надання соціальної допомоги та підтримки немину­че породжує нові соціальні ситуації, зміну в стосунках між людьми в процесі соціальної роботи. Це зумовлює необхідність використання адекватних новим ситуаціям методів, технологій і стратегій втручання, впроваджен­ня інноваційних підходів. У зв'язку з цим практика со­ціальної роботи перебуває у постійному пошуку і трансфор­мації.

Найактуальніші методологічні проблеми соціальної роботи стосуються організації її на такому рівні, який забезпечував би максимальну її результативність, а та­кож критеріїв її ефективності. Ці дві проблеми фокусу­ються на головному методологічному принципі практи­ки діяльності соціальних працівників, який зобов'язує

до забезпечення єдності теоретичних знань, практич­них навичок і вмінь. А це формує відповідні вимоги до фахової компетентності та особистісних якостей соці­альних працівників.

Становлення методології соціальної роботи відбува­ється за гострих дискусій. Обумовлено це тим, що ха­рактер практичної соціальної роботи, її структура і на­прями здійснення розглядаються представниками різ­номанітних теоретичних шкіл під різними кутами зору.

3. Процес соціальної роботи

Соціальна робота, що ґрунтується на відносинах со­ціальних служб, соціальних працівників з клієнтами, попри універсальну логіку, загальні закономірності функціонування, у кожному конкретному випадку є са­мобутнім феноменом. Адже соціальні працівники у сво­єму прагненні поліпшити життя клієнтів (індивідів, ро­дин, груп, громад), часто дотримуючись різних, часом антагоністичних теорій людської поведінки і заснова­них на них моделей практики, використовують різно­манітні стратегії втручання. Сповідуючи однакову ме­ту, вони можуть обирати різні варіанти послідовності дій щодо її досягнення, які в сукупності утворюють про­цес соціальної роботи.

Процес соціальної роботи — послідовність дій, за якою відбува­ється втручання соціального працівника у ситуацію клієнта задля досягнення конкретного результату.

Соціальна робота є динамічним процесом, у структу­рі якого нелегко виокремити фази, і не всі вони наявні у кожному конкретному випадку. Багатомірність і багатоаспектність процесу соціальної роботи зумовлені різ­ними підходами до тлумачення суті, різним баченням його внутрішньої структури.

1. Раціональний (лінійний) підхід. Його прихильни­ки вважають процес соціальної роботи своєрідним цик­лом, що складається з окремих послідовних фаз (почат­кового оцінювання, планування, реалізації плану, кін­цевого оцінювання). Вони виходять із того, що людина, відчуваючи або усвідомлюючи потребу в допомозі, до­лає разом із соціальним працівником цикл із чотирьох послідовних фаз, які утворюють процес допомоги або процес розв'язання проблеми (табл. 3.1).

Ці фази властиві не тільки індивідуальній соціаль­ній роботі, а й груповій роботі та роботі у громаді. Нерід­ко за один цикл не вдається досягти мети, через що постає необхідність повторити його. Наприкінці запла­нованої роботи може виникнути інша проблема, що спонукатиме соціального працівника продовжити співпра­цю з клієнтом чи повернутися на якусь із попередніх фаз і переглянути прийняті рішення. У процесі роботи актуальність запланованої мети може суттєво знизити­ся, внаслідок чого процес її буде значно важливішим за результат.

Не завжди один і той самий соціальний працівник є відповідальним за всі фази процесу. Інколи оцінюють ситуацію, планують роботу одні фахівці, а виконують план (надають послуги) — інші. Головне, щоб у соці­альній службі зберігалася безперервність у роботі, фун­кціонувала система відповідальності за конкретного клієнта.

Лінійна модель зосереджена на цілях і наслідках (розв'язанні проблем). її ще називають раціональною, оскільки вона орієнтує на пошук технічного і оптималь­ного (раціонального) методу розв'язання певної пробле­ми, передбачає її структурний аналіз, визначення цілей і пріоритетів, альтернатив та інструментів, вибір опти­мального варіанта.

2.Покроковий (інкрементальний, аналітичний) під­хід. Йому не властиве бачення соціального процесу крізь призму довгострокових цілей і альтернатив, він орієнтує на поміркованість, поступові зміни з урахуванням ситу­ації, що склалася, досягнення на кожному етапі компро­місу, домовленості між суб'єктами соціальної роботи. Покроковий підхід є інтерактивним, що передбачає вза­ємодію багатьох елементів. Його використовують у зосе­редженій на завданні моделі соціальної роботи.

3.Практичний підхід. Його засадничою основою є діалог між соціальним працівником і клієнтом. Діяльність може починатися без попереднього знання адек­ватних стратегій втручання і методів роботи, завдяки яким можна передбачити кінцевий результат, без фор­мулювання цілей. Соціальні працівники відштовхують­ся від свого обов'язку сприяти добробуту, використову­ють різноманітні уявлення та ідеї, щоб осягнути конкретне завдання. Кінцевий результат проектується з урахуванням придатних у конкретному випадку засобів діяльності. Соціальні працівники, розмірковуючи ра­зом із клієнтами про очікувані результати, аналізують способи їх досягнення. Внаслідок цього може з'явитися нова мета дільності. Так відбувається постійна взаємо­дія між цілями і засобами, зберігається відкритість до альтернативних ідей, реалізовується постійний пошук істини. Найчастіше цим підходом послуговуються за гу­маністичних моделей соціальної роботи.

Вибір підходу до процесу соціальної роботи залежить від теоретичної моделі, якої дотримуються соці­альні працівники, обраної стратегії втручання і методу соціальної роботи.

Інколи в соціальній роботі виникає загроза застосу­вання шаблонів і усталених процедур, орієнтації на бю­рократичні вимоги і теоретичні знання, яка заступає потребу ґрунтовно розібратися в ситуації клієнта, забез­печити його право на самовизначення. Добре налаго­джений процес соціальної роботи має убезпечити від ру­тинного, шаблонного застосування стратегій і тактик втручання, неадекватних ситуації методів соціальної роботи.

4. Методи і технології соціальної роботи

У розв'язанні соціальних проблем клієнтів, стимулю­ванні розвитку їхніх сил, конструктивної діяльності щодо зміни несприятливої життєвої ситуації соціальні праців­ники використовують різноманітні методи соціальної роботи — сукупність прийомів, способів діяльності. Мета їх — дати розуміння того, як окремі індивіди або групи можуть подолати шлях у розв'язанні власних життєвих проблем.

Поняття «метод» прижилося у європейській соці­альній роботі після Другої світової війни під впливом американських концепцій. У США до 60-х років XX ст. до методів соціальної роботи відносили індивідуальну, групову роботу, а також роботу в громаді. Вивчали ці методи незалежно один від одного, що відповідало їх іс­торичному розвитку. Протягом наступних десятиліть унаслідок дискусій у Нідерландах і Швеції сформува­лися нові підходи, у межах яких було розроблено пси­хологічні моделі і терапевтичні техніки (клієнтцентрована терапія спілкування, тренінг відносин, групова терапія).

У сучасній зарубіжній практиці, попри різноманітні дискусії, поширена класифікація методів на первинні (класичні, інноваційні) і вторинні. До класичних пер­винних методів зараховують індивідуальну підтримку, групову роботу, роботу в громаді, до інноваційних пер­винних методів — індивідуальну терапію, сімейну терапію, групову терапію; до вторинних методів — супервізію (наставництво та спостереження), плануван­ня, консультування, супровід практики, розвиток ор­ганізації, менеджмент. Застосовують їх, як правило, при структурних змінах, коли індивідуальні процеси і розвиток перебувають ніби на другому плані. Засоба­ми змін є дії, активна позиція і меншою мірою вербалізація.

Українські вчені класифікують методи соціальної роботи за такими ознаками:

— за напрямами і формами діяльності (організаційні, соціально-психологічні, соціально-педагогічні, соціально-медичні, соціально-економічні та ін.);

—за об'єктами соціальної роботи (індивідуальні, групові, в громаді);

—за суб'єктами соціальної роботи (методи, які зас­тосовують окремі спеціалісти, колектив соціальної служби, орган управління соціальною роботою).

За іншою класифікацією, яка бере за основу специ­фіку роботи державних служб соціального захисту насе­лення, розрізняють:

—соціально-економічні методи (впливають на мате­ріальні, моральні, національні, сімейні та інші соціаль­ні інтереси і потреби клієнтів). До них належать нату­ральна і грошова допомога, пільги, компенсації і допо­моги, догляд і побутове обслуговування тощо;

—організаційно-розпорядчі методи (орієнтовані на координацію взаємовідносин соціальної роботи з орга­нізаційною структурою соціальних служб). їм властива безпосередність впливу, опора на нормативно-правові, регламентуючі акти. Організаційні методи впливають на роботу соціальних служб через положення та інс­трукції, розпорядчі — сприяють оперативному розв'я­занню проблем, своєчасному уточненню завдань. До ор­ганізаційно-розпорядчих методів належать регламенту­вання, нормування та інструктування;

— психолого-педагогічні методи (характерною їх особливістю є безпосередня взаємодія з клієнтом через механізм соціально-психологічної, педагогічної зміни його поведінки, самопочуття тощо). Такими методами є підтримка, надання інформації, роз'яснення, рекомен­дації тощо.

Іноді ведуть мову про такі методи соціальної роботи, як біографічний метод (з'ясування суб'єктивних аспек­тів громадського життя завдяки дослідженню особис­тих документів), консультування, моделювання.

Класифікація російського дослідника Сергія Тетерського охоплює:

1.Науково-дослідницькі методи (забезпечують от­римання достовірної інформації, формування на її осно­ві наукових теорій). До них належать організаційно-розпорядчі (регламентування, нормування, інструкту­вання), психолого-педагогічні методи (переконання, со­ціальна терапія, сповідальний метод), метод соціально­го діагнозу, метод втручання в критичних випадках, метод роботи у громаді та метод роботи на вулиці.

2.Перетворювальні методи (засоби, прийоми про­фесійного впливу соціального працівника на клієнта і його оточення). Вибір методів залежить від специфіки роботи соціальних служб. Здебільшого вони викорис­товують комплекс методів, хоча можливе надання пе­реваги якомусь одному з них. У практичній соціальній роботі інколи послуговуються поняттям «група пос­луг». Наприклад, служба соціальної підтримки сім'ї може надавати їй матеріальну допомогу (забезпечення дітей харчуванням, належних умов у помешканні; придбання обладнання для догляду за дитиною-інвалідом; придбання одягу, взуття для дитини; придбання насіння для городу та ін.), допомагати організаційно (сприяння працевлаштуванню, представництво інтере­сів на міжвідомчому рівні, контроль та інспектування, правове консультування), надавати психолого-педаго­гічні послуги (підтримка і моральне заохочення, нав­чання догляду за немовлям, сприяння в оволодінні ме­тодами виховання дитини, ведення домашнього госпо­дарства, розподіл сімейного бюджету, налагодження стосунків).

За переконаннями багатьох учених, доцільніше за­мість поняття «методи» послуговуватися ширшим за смисловою наповненістю поняттям «соціальні техноло­гії» — сукупність наукових знань, засобів, прийомів, методів, організаційних процедур, спрямованих на оптимізацію процесу впливу.

Серед технологій соціальної роботи виокремлюють загальні та спеціальні (прикладні).

До загальних технологій переважно відносять:

а) соціальну діагностику — процес наукового визначення і вивчення причинно-наслідкових зв'язків, ставлення індивіда до соціальних цінностей суспільства, з'ясування сутності соціальних проблем, що утворюють складну життєву ситуацію індивіда, родини, групи;

б) соціальну профілактику — роботу, спрямовану на попередження аморальної, протиправної, іншої асоціальної поведінки, виявлення негативного впливу на життя і здоров'я людей і запобігання такому впливу;

в) соціальну реабілітацію — відновлення порушених чи втрачених суспільних зв'язків, соціальних функцій, забезпечення відповідності індивідуальної та колективної поведінки загальновизначеним суспільним нормам і правилам;

г) соціальну корекцію — подолання чи послаблення вад психічного або фізичного розвитку дітей, порушення функції у дорослих;

ґ) соціальну терапію — допомогу на емоційному, когнітивному і поведінковому рівні у визнанні і розв'язанні клієнтом власних труднощів.

Деякі науковці до загальних технологій соціальної роботи відносять також: соціальне забезпечення (перед­бачена законодавством система матеріального забезпе­чення і обслуговування громадян у разі цілковитої або часткової втрати працездатності, у старості, а також членів сім'ї, які втратили годувальника; основними ви­дами є: пенсія, допомога, пільги, утримання непраце­здатних громадян у будинках для людей похилого віку й інвалідів тощо); соціальне страхування (матеріальне забезпечення громадян у разі безробіття, захворюван­ня, нещасного випадку, а також у старості; формується за рахунок внесків до спеціально створених страхових фондів); опіку і піклування (особлива форма державної турботи про неповнолітніх дітей, що залишились без піклування батьків, та повнолітніх осіб, які потребують допомоги щодо забезпечення їх прав та інтересів). Про­те ці технології збігаються з напрямами соціальної полі­тики й здебільшого не передбачають участі в них соці­альних працівників.

Спеціальні (прикладні) технології соціальної роботи у своїй основі становлять певні технологічні процедури надання допомоги соціально вразливим групам сус­пільства. Масив прикладних технологій утворюють:

а) соціальна робота з конкретними групами клієнтів — безробітними громадянами; з особами девіантної поведінки; з особами, що мають психічні розлади або розумову відсталість; з людьми похилого віку; людьми, які мають функціональні обмеження; з дітьми-сиротами і тими, хто залишився без батьківського піклування; з бездомними та безпритульними тощо;

б) прикладні технології соціальної роботи в пенітенціарних (виправних) установах, армії, на виробництві, за місцем проживання та ін.;

в) вирішення соціально-етнічних проблем. Соціальні технології поділяють також на інноваційні (спрямовані на впровадження нововведень) і рутинні.

Термін «соціальна технологія» певною мірою відоб­ражає процес стандартизації («машинізації») майже всіх сфер суспільного життя під впливом науково-тех­нічного прогресу, інформатизації суспільства. У зв'яз­ку з цим вживання у соціальній роботі словосполучення «соціальні технології» викликає певні застороги, ос­кільки технологія передбачає набір стандартних про­цедур, послідовність операцій тощо. А соціальна робота за своєю суттю далека від раціонального процесу із заз­далегідь заданим порядком роботи, заснованим на стан­дартних, одноманітних процедурах і операціях, які не передбачають творчого, індивідуального підходу до кожного випадку. У ній немає рецептів і універсальних порад, а опанування навичками і знаннями відбуваєть­ся переважно в процесі практичної діяльності, часто на власному досвіді. Соціальний працівник, який глибоко усвідомлює мету, призначення, значущість своєї діяль­ності, мусить завжди добирати адекватні конкретній життєвій ситуації, часто унікальні методи роботи, уни­каючи будь-якої «шаблонізації».


Використана література

1. Димитрова Л. М. Соціальна робота: логіка розвитку // Соціальна робота в Україні: теорія і практика. — 2003. — № 1.

2. Доброчинність в Україні: минуле, сучасне, майбутнє. — К.: Гурт, 1998.

3. Закон України «Про соціальні послуги» від 19.06.2003 р.

4. Закон України «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю» від 21.06.2001 р.

5. Кікало А. В. Еволюція методології в соціальній роботі // Соці­альна робота: теорія, досвід, перспективи // 36. міжн. наук.-практ. конф. — Ужгород: УжДУ, 1998. — Т. 1.

Оценить/Добавить комментарий
Имя
Оценка
Комментарии:
Где скачать еще рефератов? Здесь: letsdoit777.blogspot.com
Евгений07:24:55 19 марта 2016
Кто еще хочет зарабатывать от 9000 рублей в день "Чистых Денег"? Узнайте как: business1777.blogspot.com ! Cпециально для студентов!
21:59:57 28 ноября 2015

Работы, похожие на Реферат: Практична сфера соціальної роботи

Назад
Меню
Главная
Рефераты
Благодарности
Опрос
Станете ли вы заказывать работу за деньги, если не найдете ее в Интернете?

Да, в любом случае.
Да, но только в случае крайней необходимости.
Возможно, в зависимости от цены.
Нет, напишу его сам.
Нет, забью.



Результаты(150903)
Комментарии (1842)
Copyright © 2005-2016 BestReferat.ru bestreferat@mail.ru       реклама на сайте

Рейтинг@Mail.ru