Банк рефератов содержит более 364 тысяч рефератов, курсовых и дипломных работ, шпаргалок и докладов по различным дисциплинам: истории, психологии, экономике, менеджменту, философии, праву, экологии. А также изложения, сочинения по литературе, отчеты по практике, топики по английскому.
Полнотекстовый поиск
Всего работ:
364150
Теги названий
Разделы
Авиация и космонавтика (304)
Административное право (123)
Арбитражный процесс (23)
Архитектура (113)
Астрология (4)
Астрономия (4814)
Банковское дело (5227)
Безопасность жизнедеятельности (2616)
Биографии (3423)
Биология (4214)
Биология и химия (1518)
Биржевое дело (68)
Ботаника и сельское хоз-во (2836)
Бухгалтерский учет и аудит (8269)
Валютные отношения (50)
Ветеринария (50)
Военная кафедра (762)
ГДЗ (2)
География (5275)
Геодезия (30)
Геология (1222)
Геополитика (43)
Государство и право (20403)
Гражданское право и процесс (465)
Делопроизводство (19)
Деньги и кредит (108)
ЕГЭ (173)
Естествознание (96)
Журналистика (899)
ЗНО (54)
Зоология (34)
Издательское дело и полиграфия (476)
Инвестиции (106)
Иностранный язык (62792)
Информатика (3562)
Информатика, программирование (6444)
Исторические личности (2165)
История (21320)
История техники (766)
Кибернетика (64)
Коммуникации и связь (3145)
Компьютерные науки (60)
Косметология (17)
Краеведение и этнография (588)
Краткое содержание произведений (1000)
Криминалистика (106)
Криминология (48)
Криптология (3)
Кулинария (1167)
Культура и искусство (8485)
Культурология (537)
Литература : зарубежная (2044)
Литература и русский язык (11657)
Логика (532)
Логистика (21)
Маркетинг (7985)
Математика (3721)
Медицина, здоровье (10549)
Медицинские науки (88)
Международное публичное право (58)
Международное частное право (36)
Международные отношения (2257)
Менеджмент (12491)
Металлургия (91)
Москвоведение (797)
Музыка (1338)
Муниципальное право (24)
Налоги, налогообложение (214)
Наука и техника (1141)
Начертательная геометрия (3)
Оккультизм и уфология (8)
Остальные рефераты (21697)
Педагогика (7850)
Политология (3801)
Право (682)
Право, юриспруденция (2881)
Предпринимательство (475)
Прикладные науки (1)
Промышленность, производство (7100)
Психология (8694)
психология, педагогика (4121)
Радиоэлектроника (443)
Реклама (952)
Религия и мифология (2967)
Риторика (23)
Сексология (748)
Социология (4876)
Статистика (95)
Страхование (107)
Строительные науки (7)
Строительство (2004)
Схемотехника (15)
Таможенная система (663)
Теория государства и права (240)
Теория организации (39)
Теплотехника (25)
Технология (624)
Товароведение (16)
Транспорт (2652)
Трудовое право (136)
Туризм (90)
Уголовное право и процесс (406)
Управление (95)
Управленческие науки (24)
Физика (3463)
Физкультура и спорт (4482)
Философия (7216)
Финансовые науки (4592)
Финансы (5386)
Фотография (3)
Химия (2244)
Хозяйственное право (23)
Цифровые устройства (29)
Экологическое право (35)
Экология (4517)
Экономика (20645)
Экономико-математическое моделирование (666)
Экономическая география (119)
Экономическая теория (2573)
Этика (889)
Юриспруденция (288)
Языковедение (148)
Языкознание, филология (1140)

Реферат: Цукровий буряк

Название: Цукровий буряк
Раздел: Рефераты по ботанике и сельскому хозяйству
Тип: реферат Добавлен 22:59:21 13 июня 2009 Похожие работы
Просмотров: 456 Комментариев: 2 Оценило: 0 человек Средний балл: 0 Оценка: неизвестно     Скачать

ПЛАН

Вступ

1. Народногосподарське значення

2. Досягнуті успіхи

3. Перспективи розвитку

Висновок


Вступ

Хоча цукор міститься в багатьох рослинах, майже весь об'єм його промислового виробництва доводиться на сировині двох сільськогосподарських культур. Це цукровий очерет (близько 2/3 загального об'єму) і цукровий буряк (1/3), що дає мало що розрізняється по якісних характеристиках продукт.

Цукровий буряк став сировиною для виробництва цукру пізніше за цукровий очерет, і цьому передували інтенсивні селекційні роботи по виведенню сортів з високим змістом цукру. Розповсюдження цукрового буряка значною мірою було пов'язано з політикою держав помірного пояса по стимулюванню імпортозаміщення і формуванню власного виробництва важливого елемента харчового раціону.

Зараз цукровий буряк вирощують більш ніж в 50-ти країнах з помірним кліматом: 34 країни Європи, США, Канада , Єгипет, Марокко, Туніс, Індія, Китай, Японія, Грузія, Казахстан, Киргизія і низка інших країн Азії. В 2000 р. під буряк в світі було зайняте близько 7,5 млн. га, загальне виробництво білого цукру з буряка склало 33,0 млн. т, загальна потужність 796 бурякоцукрових заводів миру (без урахування малопотужних підприємств Китаю) склала 3 334 тис. т переробки буряка в доба. За останні 150 років в віті з буряка проведено близько 1,8 млрд. т білого цукру.

Серед виробників цукрового буряка, на відміну від виробників очерету, немає чітких лідерів. Займаючи перше місце Франція дає 12% зборів «солодкого кореня» (посіви зосереджені в північних районах країни). Наступні за нею США, де цукровий буряк вирощується в основному на зрошуваних землях, і Німеччина дають відповідно 11 і 10% виробництва. Проте територіальна концентрація розміщення посівів цієї культури майже так само висока, як в цукрово-очеретяному виробництві: 10 першенствуючих цукрових буряківників дають 3/4 світового урожаю. Раніше до трьох лідируючих країн була близька Росія і Україна, проте останніми роками збори цукрового буряка в них значно скоротилися, тепер вони дають по 6% валових світових зборів, поступившись четвертим місцем Туреччини (8%).

Серед основних виробників — крупні за чисельністю населення держави помірного пояса. Основна частина посівів цукрового буряка зосереджена в Європі (близько 55%), де цьому сприяють кліматичні умови і високий ступінь механізації землеробства. Крупними виробниками в цьому регіоні, крім Франції, є Бельгія, Великобританія, Іспанія, Італія. З азіатських держав, окрім Туреччини, на значних площах цукровий буряк висівається лише в Китаї, Ірані і Японії.

Для плантацій цукрового буряка, характерна чітка прихильність до цукрових заводів, районам з високою густиною сільського населення.


1. Народногосподарське значення

Цукровий буряк - найважливіша технічна культура, що дає сировину для цукрової промисловості. При добрій агротехніці з 1 гектара в Росії можна отримати 30 - 40 т цукрового буряка приблизно з 14 % витягуваного цукру і 15 - 20 т бурякового бадилля. З тієї ж площі можна отримати тільки 17 т картоплі або 2 т зерна. При вирощуванні буряка головним є не тільки урожай з кількісної сторони, але і поживність одержуваних продуктів, яка вище, ніж у інших польових рослин.

Зразкова кормова цінність цукрового буряка і відходів, одержуваних при її прибиранні і переробці (зміст в 100 кг)

Продукт кормових одиниць протеїну, кг кальцію, г фосфору, г каротину, г
Цукровий буряк 26,0 1,2 50 50 0
Бадилля цукрового буряка 20,0 2,2 160 40 3
Силос з бадилля 12,0 2,2 130 40 1
Жом свіжий 8,0 0,9 70 10 0,020
Меляса 77,0 4,5 300 30 0

Цукровий буряк має велике значення для забезпечення країни продуктами харчування і кормовими засобами. Окрім витягуваного з буряка цукру, який є цінним харчовим продуктом, виходить ще обезцукрена стружка (жом), бадилля і меляса (цінний відхід переробки буряка). Шляхом силосування або сушеня бадилля і жому можна отримати корм, що добре зберігається і вельми цінний, для худоби.

При вирощуванні цукрового буряка одержуваний в середньому з гектара білий цукор по поживності відповідає приблизно 16 млн. ккал. Порівняно з цим живильна цінність картоплі з гектара визначається в 13 млн. ккал і зерна в 5 млн. ккал. Якщо додатково врахувати кормову цінність жому, бадилля, а також меляси, то загальна живильна цінність на одиницю площі буде у буряка удвічі більше, ніж у картоплі, і в 4-5 разів вище, ніж у зерна.

Буряківка цукрова — так в XIX—початку ХХ в. стали називати що прийшла до Росії буряк, з якого можна було одержувати цукор, і яка стала основою вітчизняної «солодкої промисловості».

Для історії цукрового буряка знаменним виявився 1747 рік, коли директор Берлінської академії наук А.С. Маркграф встановив в коренеплодах наявність цукру, аналогічного очеретяному. Поступово в результаті селекції буряк, що містить найбільшу кількість цукру — близько 13% (природні гібриди листового і кормового буряка коренеплоду), стала перетворюватися з культури городньої в культуру польову. В результаті тривалої роботи селекціонерів вміст цукру в коренях до початку XX в. збільшилося до 18%.

Висока прибутковість культури, почвоулучшающая агротехніка сприяли широкому розповсюдженню цукрового буряка. Культура здавалася такою привабливою, що були навіть спроби вирощувати буряк в районах, не відповідних за природних умов. Досвідчені поля були створені в Калузькій, Смоленській і Московській губерніях. В кінці XIX в. один поміщик навіть побудував великий цукровий завод в Крестецком повіті Новгородської губернії, всерйоз вважаючи, що тутешні поля зможуть дати сировину належній цукристості для переробки.

На початку ХХ в. склався основний ареал розповсюдження цукрового буряка в Росії. Агрокліматічеські і ґрунтові умови сприяли найбільшому розвитку галузі на південному заході України. Також виділялися Прівіслінській край (російська частина Польщі) і центрально-чорноземні райони. З губерній перше місце займала Київська (більше 28% всіх посівів буряка), далі слідували Подільська (23%), Харківська (11%), Курська (10%), Волинська (6%), Варшавська (5%), Чернігівська (4%) губернії. Обробіток цукрового буряка в той період відрізнявся високою територіальною концентрацією: в п'яти перших губерніях зосереджувалося більше 3/4 всіх посівів.

При плановому господарстві радянського часу держава орієнтувала колгоспи і радгоспи на збільшення посівних площ буряка, іноді навіть в збиток іншим культурам. Для буряка відводилися кращі землі. Застосовувалися різні заходи для стимулювання її вирощування. В основних районах обробітку заборонялися значні посіви картоплі, оскільки по термінах прибирання (вони у картоплі приблизно ті ж, що і у цукрового буряка) картопля виявлялася конкурентом фавориту — буряку. Бурякосійні господарства одержували додаткові ресурси зерна, комбікормів, соковитих кормів (бурякового жому), навіть нову техніку. Дозволялося використовування так званої давальницької сировини: господарства, виконавши план по заготівці, віддавали залишки урожаю заводу, який після переробки повертав їм цукор, і господарства могли використовувати його на свій розсуд. Посіви розширялися за рахунок Вступ нових сівозмін. Оптимальним вважалася відстань від поля до заводу не більше 30 км, але ця норма нерідко порушувалася. Через нестачу потужностей на заводах часто затримувалася переробка буряка, і це погано відображалося на загальних результатах виробництва: адже в ході зберігання значно знижується цукристість коренеплодів. Але, все ж таки, в другій половині ХХ в. цукровий буряк сталі вирощувати в Прибалтиці, Закавказзі, Казахстані, Киргизії. Були побудовані цукрові заводи навіть на Дальньому Сході; вони переробляли привізний кубинський цукор-сирец. Радянський Союз вийшов на перше місце в світі по вирощуванню цукрового буряка. Усередині Союзу основні посіви були зосереджені в Росії і на Україні. По частці ж цукрового буряка в загальних посівах виділялася Молдавія.

2. Досягнуті успіхи

В Росії 80-х років склалася наступна картина в основних бурякосійних районах. Виділялися за площами, що засіваються, західна частина Центрально-чорноземного району (Курська, Білгородська і Воронежська обл.) і захід Северо-Кавказського (Краснодарський край). При цьому найбільша концентрація посівів була в Курській і Білгородській обл., а від них як би розходилися концентричні хвилі на північ, схід і південь. Північна межа основного російського ареалу йшла через Орловську, Тульську, Рязанську і Горьковськую (Ніжегородськую) обл., далі через Мордовію, південь Татарії до західного підніжжя Уралу в Башкирії, де розташовувалися найсхідніші в основному ареалі плантації цукрового буряка. Південна межа йшла з Башкирії через південь Татарії, потім на північ Куйбишевськой (Самари) обл., через Ульяновськую і Пензенську на захід Саратовській, а звідти на південь Воронежської обл. Невеликі площі під цукровим буряком були і зовні головного ареалу її вирощування — в Алтайському краю, в західних передгір'ях Алтая, де випадає достатньо опадів для цієї культури.

Регіонами, що лідирують у виробництві цукрового буряка в Росії, були Краснодарський край (близько 6 млн. т в 1998г.), Воронежська обл. (5 млн. т), Білгородська і Курська обл. (по 4 млн. т), а також Тамбовська обл. (близько 3 млн.т). Ці п'ять територій (в кожній з них буряком засівалося по 100—200 тис. га) давали майже 2/3 валових зборів РРФСР. Найбільша врожайність була в Краснодарському крае 284ц/га.

Динаміка посівних площ під цукровим буряком в РФ, тис. га

1970 р. 1398
1975 р. 1557
1980 р. 1615
1985 р. 1492
1990 р. 1460
1992 р. 1439
1994 р. 1104
1995 р. 1085
1997 р. 933
1998 р. 818

Росія — 90-е роки. За ті, що пройшли 10 років майже удвічі скоротилися посівні площі. Причини всім відомі: брак добрив (внесення скоротилося більш ніж в 4 рази), відсутність нової техніки, у тому числі і на цукрових заводах, висока трудомісткість культури, що позначається на собівартості, яка значно вище, ніж собівартість що завозиться в країну цукру-сирцю, і, як завжди, несприятливі погодні умови: десь мокне, а десь сохне. Особливо важкими виявилися 1995 і 1996 роки. Але навіть і в порівняно благополучному 1998 р. прибрали тільки 65% посівних площ через складні погодні умови у вересні-жовтні, в результаті засухи загинуло більше 90 тис. га посівів. І це все на фоні загального скорочення посівних площ і значного зниження врожайності.

За ті, що пройшли роки намітилися деякі зміни в географії посівів цукрового буряка. Ареал розповсюдження збільшився в основному у бік територій з порівняно несприятливими умовами вирощування. Але бажання мати власний цукор, навіть якщо доведеться достатньо далеко возити буряк на переробку, переважує агрогеографическую логіку. В 90-е роки поля під буряком з'явилися там, де їх раніше не було, — в Калузькій, Волгоградській, Ростовської і Оренбургській обл., в Марійській Республіці, Чувашії, Калмикії, Кабардино-балкарії, Північній Осетії.

Все ж таки, не дивлячись на зміни, що відбулися, в розміщенні посівів цукрового буряка, склад провідних регіонів-виробників змінився трохи. Чотири регіони з першої п'ятірки залишилися тими ж, що і в 80-е роки: Краснодарський край (хоча виробництво тут скоротилося майже удвічі і складає нині близько 3,5 млн. т), Білгородська, Воронежська (по 1,7—1,9 млн.т) і Курська (близько 1 млн.т) обл. Тамбовська ж область випалу з першої п'ятірки, поступившися місцем Башкирії, де виробництво за 90-е роки скоротилося не так значно і складає нині 1,1 млн.т (4-е місце в РФ).

В 2000 р. цукровий буряк вирощували близько 4,7 тис. бурякосійних господарств.

У сфері виробництва буряка було зайняте близько 200 тис. людина. В основних бурякосійних районах в структурі посівних площ цукровий буряк займає 8 - 12 % рілля, а у ряді районів 14-18 % . Цей показник називається свеклоуплотнением.

Посівні площі під цукровим буряком по регіонах Росії, 2000 р., тис. га

Білгородська обл. 91,6
Брянська обл. 2,7
Воронежська обл. 127,8
Курська обл. 57,1
Липецька обл. 53,7
Орловська обл. 19,9
Рязанська обл. 9,6
Тамбовська обл. 57,3
Тульська обл. 9,4
Адигея 3,0
Інгушетія 0,7
Кабардино-балкарія 2,6
Карачаєво-Черкесия 5,5
Чечня 2,1
Краснодарський край 126,6
Ставропольський край 14,3
Астраханська обл. 0,1
Волгоградська обл. 0,2
Ростовська обл. 3,8
Башкирія 71,3
Мордовія 8,7
Татарія 41,7
Чувашія 1,8
Ніжегородськая обл. 4,8
Оренбургськая обл. 0,2
Пензенська обл. 46,6
Обл. Самари 0,7
Саратовська обл. 13,9
Ульяновськая обл. 10,1
Алтайський край 23,3

Цукровий буряк в Росії обробляється в основних трьох зонах: достатнього, нестійкого і недостатнього зволоження. Ці зони також мають різні суми активних температур, дати переходу позитивних температур через +5°З і тривалості активних температур, що зрештою визначає врожайність буряка. Чим вище кількість опадів, тим вище і врожайність буряка, тобто лімітуючим чинником є запас засвоєної вологи в ґрунті. Тому основні агротехнічні заходи щодо обробки ґрунту разом з повною механізацією процесів і внесенням добрив направлені на збереження вологи і збільшення її запасів.

Зона достатнього зволоження (I)

Північно-західні області Центрально-чорноземної зони, північні райони Брянської області і примикаючі райони Курської, Орловської, Тульської, північні райони Липецької і Пензенської областей, підзони Північного Кавказу. До цієї зони можна віднести також райони Татарстану, Башкортостана, Мордовії, Чувашії.

Зона нестійкого зволоження (II)

Включає значну частину Центрально-чорноземної зони, яка примикає з півночі до зони достатнього зволоження, а з півдня обмежується лінією Білгорода, Воронежа, Самари, південні райони Брянської, Курської, Орловської, Тульської, Тамбовської, Пензенської, а також частина районів Краснодарського краю (Армавір, Тіхорецк) і Адигея.

Зона недостатнього зволоження (III)

Південно-східні райони Центрально-чорноземної зони і Поволжья, частина районів Краснодарського краю, Ставропольський край.

В 2000 р. в Росії було 93 бурякоцукрові заводи загальною потужністю 274,6 тис. т переробки буряка в доба. Середня врожайність склала 17,4 т/га, було зібрано 14,04 млн. т при середній цукристості 16,0 % . З буряка було вироблено 1567 тис. т цукру.

Це більш ніж в 2 рази нижче за показники кінця 80-х років. Пояснення прості: відсутність оборотних коштів і в сільському господарстві, і в переробній промисловості, найважче фінансове положення всіх підприємств, старе устаткування (деякі заводи працюють близько 100 років).

В останнє п'ятиліття в Росії середня густина насаджень буряка склала 68,4 тис. рослин на 1 га (по регіонах 52-85 тис.) при середній масі кореня за станом на початок прибирання (в середньому 20 вересня) 425 г (по регіонах 300-550 г); при цьому середня розрахункова біологічна врожайність буряка складала 29,1 т/га. При середньорічній за цей період площі посіву буряка в Росії 903 тис. га потенційний урожай склав би 26,3 млн. т буряка. Проте, через недосконалість агротехніки, втрат буряка при прибиранні, транспортуванні і польовому зберіганні, а також при транспортуванні буряка було поставлено на підприємства країни в середньому за рік лише 12,6 млн. т буряка, тобто 48 % (по регіонах 35-60 %).

На початку розвитку цукрової промисловості вміст сахарози в буряці складав 6 - 7 %. В результаті селекції вміст цукру в буряці підвищився до 17-20 %. Таким чином, якісні показники цукрової промисловості значною мірою залежать від роботи селекціонерів і буряківників. Тому для забезпечення промисловості якісною сировиною необхідна систематична селекційна робота по отриманню посівного матеріалу належної якості.

В Російський державний реєстр селекційних досягнень, допущених до використовування, внесено 131 сорт і гібрид цукрового буряка. Селекційною роботою по цукровому буряку в Росії займаються чотири науково-дослідні установи: Всеросійський НДІ цукрового буряка і цукру им. Мазлумова (Воронежська область), Северо-Кавказській НДІ цукрового буряка і цукру (Краснодарський край), Льговськая досвідчено-селекційна станція (Курська область) і Бійськая досвідчено-селекційна станція (Алтайський край). Цими установами створені сорти і гібриди цукрового буряка для всіх зон бурякосіяння нашої країни.

В середньому за останні 10 років річний валовий збір насіння в Росії складав 11 тис. т при площі посіву семенникыв 12 тис. га. Вирощуванням насіння першої репродукції (фабричних) в 2000 г займалися 92 спеціалізованих семеноводчеських бурякових господарства в 9 регіонах Росії, а підготовкою їх до сівби - 5 насінних заводів і 6 цехів (ліній).

3. Перспективи розвитку

Отримання високих і стійких урожаїв цукрового буряка і зниження витрат на її виробництво розв'язується шляхом упровадження науково-обгрунтованої системи взаємозв'язаних заходів, що включає: посів якісним насінням високопродуктивних районуючих гібридів і сортів, правильне розміщення буряка в сівозміні, внесення раціональних норм органічних і мінеральних добрив, своєчасну і високоякісну основну і передпосівну обробку ґрунту, строге забезпечення густини насадження рослин буряка, що рекомендується, при рівномірному їх розміщенні, ретельний догляд за посівами, своєчасний і ефективний захист посівів від шкідників, хвороб і бур'янів, багатократні спушення в міжряддях, своєчасне і якісне збирання врожаю.

Щоб отримати оптимальний урожай на кожному гектарі повинне бути 75 - 85 тис. рослин при рівномірному розміщенні. Якщо кінцева густина складає менше 60 тис. рослин на гектар, це приведе до зниження урожаю і погіршення його якості. Для якісного проведення посіву повинні підбиратися відповідно до місцевих і виробничих умов посівний матеріал, посівна техніка і час проведення посіву. Дуже важливим тут є визначення своєчасного терміну сівби.

На думку учених-буряківників, буряківника умовно потрібно розділити на дві підгалузі:

1. селекція – насінництво - обробка насінного матеріалу - реалізація насіння;

2. вирощування фабричного буряка в господарствах - переробка її на цукрових заводах - реалізація цукру.

Як показує світова практика, об'єднання зусиль в кожній з цих підгалузей сприяє розвитку виробництва. Відсутність же взаємозв'язків і чітких договірних зобов'язань між ними приводить до його руйнування, роблячи неможливим нормальне фінансування того або іншого компоненту галузі. Основна задача сьогодні - об'єднати зацікавлених партнерів на новому організаційному, фінансовому і юридичному рівнях. Некомерційні організації типу Міжгалузевий союз "Сортсемсвекла", хоча і діють на принципах господарського розрахунку і самофінансування і, поза сумнівом, виконують функції консультаційних і координуючих органів, все ж таки не можуть кардинально вплинути на розвиток виробництва.

Що ж ми маємо в результаті, наприклад, на ринку насіння? Зарубіжні селекционно-семеноводческие фірми Німеччини, Швеції, Нідерландів, Бельгії і інших країн з кожним роком розширюють свій вплив в Росії, упроваджуючи у нас свої гібриди. В 2000 р. з 109 форм, включених в Державний реєстр РФ, 78, або понад 70%, - зарубіжні; 29 - вітчизняні. Чому склалося таке співвідношення?

По-перше, тому що в нашій країні практично відсутня відладжена система насінництва гібридів; по-друге, залишає бажати кращого якість підготовки насінного матеріалу на заводах. Тому вітчизняні гібриди, нерідко володіючи високим потенціалом продуктивності, не завжди можуть реалізувати його в умовах виробництва. Резерв для упровадження вітчизняних селекційних розробок поза сумнівом є, але використовувати його можна тільки при умові, якщо селекційні установи зв'язані єдиним ланцюжком з семеноводческими господарствами і насінними заводами.

Успіх сорту і гібриду забезпечують високоякісне насіння. Як підтверджує досвід зарубіжних селекционно-семеноводческих фірм, з'єднання селекції і насінництва в єдине ціле дає постійний прибуток і дозволяє виділяти кошти на розвиток галузі.

Би було розумне створити в зонах селекційних установ Росії - ВНІЇСС імені А.Л. Мазлумова, Северо-Кавказського НІїССиС, Льговськой і Бійськой досвідчено-селекційних станцій — селекционно-семеноводческие об'єднання, агрофірми або корпорації і включити в них елитно-семеноводческие господарства і насінні заводи. Монополізація допоможе, по-перше, чітко визначити зону діяльності об'єднань; по-друге, підвищити їх конкурентоспроможність; по-третє, цілеспрямовано привертати і використовувати інвестиції.

За рубежем частіше за все цю функцію бере на себе кредитоспроможний партнер. В дореволюційній Росії і Україні, а також в Польщі і інших країнах в цій ролі виступали насінні заводи, які за рахунок прибутку фінансували селекційну науку і практичне насінництво.

Те, що ці традиції необхідно відродити, вже не викликає сумніву. І йти треба по шляху об'єднання, а не роз'єднання.


Висновок

За останні роки в російському буряківнику відбулися значні зміни, як структури виробництва, так і об'ємів одержуваної продукції. В 1996-1999 рр. середньорічний валовий збір цукрового буряка порівняно з 1986-1990 рр. зменшився на 58%, врожайність - на 37%. Відсутність чіткої державної політики, направленої на підтримку вітчизняного виробника, привело до тому, що бурякосійні господарства в більшості своїй не можуть самостійно справитися з ринковою стихією, що обрушилася на сільське господарство. Багато чим з них в цих умовах доводиться йти по шляху спрощення технології обробітку цукрового буряка, що негативно позначається на її врожайності.

Питома вага цукру, вироблюваного російськими заводами з цукрового буряка, в загальному об'ємі виробництва за останні 10 років скоротилася з 74% до 35%. Останніми роками по імпорту завозиться по 3—4 млн. т цукру. Звичайно ж, це дозволяє завантажувати цукрові заводи (значна частина завозиться —цукор-сирец, який проходить потім переробку в готовий до вживання цукровий пісок на наших заводах), але завдає істотного збитку буряківнику країни. Проте останніми роками намітилася тривожна тенденція — зростає імпорт білого цукру, готового до вживання (його частка досягає 35% від загального споживання в Росії!). В окремі роки, звичайно влітку і восени, за наполяганням вітчизняних буряківників навіть вводилися спеціальні сезонні мита на ввезення білого цукру і сирцю, щоб хоч якось забезпечити економічні умови для переробки власного цукрового буряка. Ці тимчасові заходи дозволяли скоротити втрати прибраного буряка, оскільки заводи приймали її без тяганини.

Ведучі вчені галузі і фахівці різних рівнів задаються питаннями: "Чому в умовах переходу до ринкової економіки буряківник став збитковим?" "Як знайти вихід з положення, що створилося?" Однозначної відповіді немає і, мабуть, не може бути. Але знайти його ми зобов'язані.

Розглядаючи перспективи розвитку буряківника в нашій країні, не випадково основний акцент робиться на монополізацію окремих виробництв галузі. Свого часу ставка була зроблена на приватизацію підприємств, їх акціонування, проте реального підвищення ефективності виробництва ці заходи не дали. Позначилися перекоси, допущені в ході приватизації, формалізм при створенні цукрових компаній. Сьогоднішній день диктує необхідність створення реальних, працюючих агробъединений на базі цукрових і насінних заводів.

Як показав досвід попередніх літ, без певних організаційних змін в галузі створити відповідні фінансово-кредитні умови не виходить. Тому перебудова в буряківнику життєво необхідна, інакше ми ніколи не зможемо конкурувати із зарубіжними селекционно-семеноводческими компаніями. Адже наші гібриди володіють високим потенціалом продуктивності і не поступаються імпортним, тому можуть на рівних бути присутній на ринку насіння.

Поліпшення справ в буряківнику багато в чому залежить також від створення умов, сприятливих для розширення як внутрішніх, так і зовнішніх інвестицій. Без цього змінити нічого не вдасться. Не можна забувати і про соціальний чинник, адже зниження рівня виробництва неминуче веде до безробіття.

Оценить/Добавить комментарий
Имя
Оценка
Комментарии:
Где скачать еще рефератов? Здесь: letsdoit777.blogspot.com
Евгений07:21:11 19 марта 2016
Кто еще хочет зарабатывать от 9000 рублей в день "Чистых Денег"? Узнайте как: business1777.blogspot.com ! Cпециально для студентов!
21:52:57 28 ноября 2015

Работы, похожие на Реферат: Цукровий буряк

Назад
Меню
Главная
Рефераты
Благодарности
Опрос
Станете ли вы заказывать работу за деньги, если не найдете ее в Интернете?

Да, в любом случае.
Да, но только в случае крайней необходимости.
Возможно, в зависимости от цены.
Нет, напишу его сам.
Нет, забью.



Результаты(150311)
Комментарии (1830)
Copyright © 2005-2016 BestReferat.ru bestreferat@mail.ru       реклама на сайте

Рейтинг@Mail.ru