Банк рефератов содержит более 364 тысяч рефератов, курсовых и дипломных работ, шпаргалок и докладов по различным дисциплинам: истории, психологии, экономике, менеджменту, философии, праву, экологии. А также изложения, сочинения по литературе, отчеты по практике, топики по английскому.
Полнотекстовый поиск
Всего работ:
364150
Теги названий
Разделы
Авиация и космонавтика (304)
Административное право (123)
Арбитражный процесс (23)
Архитектура (113)
Астрология (4)
Астрономия (4814)
Банковское дело (5227)
Безопасность жизнедеятельности (2616)
Биографии (3423)
Биология (4214)
Биология и химия (1518)
Биржевое дело (68)
Ботаника и сельское хоз-во (2836)
Бухгалтерский учет и аудит (8269)
Валютные отношения (50)
Ветеринария (50)
Военная кафедра (762)
ГДЗ (2)
География (5275)
Геодезия (30)
Геология (1222)
Геополитика (43)
Государство и право (20403)
Гражданское право и процесс (465)
Делопроизводство (19)
Деньги и кредит (108)
ЕГЭ (173)
Естествознание (96)
Журналистика (899)
ЗНО (54)
Зоология (34)
Издательское дело и полиграфия (476)
Инвестиции (106)
Иностранный язык (62792)
Информатика (3562)
Информатика, программирование (6444)
Исторические личности (2165)
История (21320)
История техники (766)
Кибернетика (64)
Коммуникации и связь (3145)
Компьютерные науки (60)
Косметология (17)
Краеведение и этнография (588)
Краткое содержание произведений (1000)
Криминалистика (106)
Криминология (48)
Криптология (3)
Кулинария (1167)
Культура и искусство (8485)
Культурология (537)
Литература : зарубежная (2044)
Литература и русский язык (11657)
Логика (532)
Логистика (21)
Маркетинг (7985)
Математика (3721)
Медицина, здоровье (10549)
Медицинские науки (88)
Международное публичное право (58)
Международное частное право (36)
Международные отношения (2257)
Менеджмент (12491)
Металлургия (91)
Москвоведение (797)
Музыка (1338)
Муниципальное право (24)
Налоги, налогообложение (214)
Наука и техника (1141)
Начертательная геометрия (3)
Оккультизм и уфология (8)
Остальные рефераты (21697)
Педагогика (7850)
Политология (3801)
Право (682)
Право, юриспруденция (2881)
Предпринимательство (475)
Прикладные науки (1)
Промышленность, производство (7100)
Психология (8694)
психология, педагогика (4121)
Радиоэлектроника (443)
Реклама (952)
Религия и мифология (2967)
Риторика (23)
Сексология (748)
Социология (4876)
Статистика (95)
Страхование (107)
Строительные науки (7)
Строительство (2004)
Схемотехника (15)
Таможенная система (663)
Теория государства и права (240)
Теория организации (39)
Теплотехника (25)
Технология (624)
Товароведение (16)
Транспорт (2652)
Трудовое право (136)
Туризм (90)
Уголовное право и процесс (406)
Управление (95)
Управленческие науки (24)
Физика (3463)
Физкультура и спорт (4482)
Философия (7216)
Финансовые науки (4592)
Финансы (5386)
Фотография (3)
Химия (2244)
Хозяйственное право (23)
Цифровые устройства (29)
Экологическое право (35)
Экология (4517)
Экономика (20645)
Экономико-математическое моделирование (666)
Экономическая география (119)
Экономическая теория (2573)
Этика (889)
Юриспруденция (288)
Языковедение (148)
Языкознание, филология (1140)

Реферат: Теорія суспільного договору походження держави

Название: Теорія суспільного договору походження держави
Раздел: Рефераты по государству и праву
Тип: реферат Добавлен 00:32:59 22 августа 2009 Похожие работы
Просмотров: 193 Комментариев: 2 Оценило: 0 человек Средний балл: 0 Оценка: неизвестно     Скачать

Реферат на тему:

Теорія суспільного договору походження держави

ПЛАН

Вступ

1. Теорія суспільного договору Ж.Ж. Руссо

2. Теорія суспільного договору Т. Гоббса

3. Теорія суспільного договору Дж. Локка

4. Теорія суспільного договору А.Н. Радіщева

5. Г. Гегель і критика теорії суспільного договору

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Інтернет-енциклопедія «Вікипедія» дає розгорнені і докладні визначення поняттю договірної теорії походження держави. Ось деякі з них:

«На думку представників даною, держава виникає як продукт свідомої творчості, як результат, в який вступають люди, що знаходилися до цього в «природному» стані».

«Держава - раціональне об'єднання людей на основі угоди між ними, через яку вони передають частину своєї влади державі. Ізольовані до походження держави індивіди перетворюються на єдиний народ. У результаті у правителів і суспільства виникає комплекс взаємних прав і обов’язків і відповідно — відповідальність за невиконання останніх. Так, держава має право приймати, збирати, карати злочинців і тому подібне, але зобов'язано захищати свою власність і так далі Громадяни зобов'язані дотримувати закони, платити податки і ін., у свою чергу вони мають право на захист свободи і власності, а в разі зловживання правителями владою розірвати договір з ними навіть шляхом бунту.

Договірна теорія існує вже більше двох тисячоліть і грунтується на двох основних постулатах. Перший полягає в тому, що до виникнення держави і права люди жили в умовах так званого природного стану. Цей факт визнається всіма представниками теорії. Другий постулат свідчить, що люди повинні об'єднатися в державу. Для чого і на яких правах? Тут думки представників договірної теорії сильно розходяться.

Вже в Древній Греції деякі софісти вважали, що держава виникла в результаті договірного об'єднання людей з метою забезпечення справедливості. Філософ Епікур писав, що «держава покоїться на взаємному договорі людей...».

Свій розвиток договірна теорія отримала в праці блискучої плеяди мислителів XVII—XVIII вв. Р. Гроция, Б. Спінози (Голландія), Т. Гоббса, Дж. Локка (Англія), Же.-Ж.Руссо (Франція), А.Н. Радіщева (Росія).

Основна думка договірної теорії: державі передує природний стан, після якого люди укладають так званий «суспільний договір», що створює державу. Під поняттям «Суспільний договір» розуміється згода між ізольованими до того індивідами на об'єднання, на утворення держави, перетворюючи неорганізовану безліч людей на єдиний народ.

Слід підкреслити, що при цьому суспільний договір мислився не як історичний факт підписання всіма якого-небудь конкретного документа з майбутнім носієм влади (воєвода, князь, цар), а як стан суспільства, коли люди добровільно об'єдналися в його державно-організаційну форму, як принцип, що обґрунтовує правомірність державної влади. У договірній теорії основна фігура - це абстрактний, можна навіть говорити «ідеальна» людина, (адже вживають же фізики поняття «Ідеальний газ»), який вступає в угоду і утворює державу. Але такої ідеальної людини як суб'єкта історичного процесу ніколи не існувало. Людина завжди виступала в різних соціальних об'єднаннях: общинах, кланах, великих сім'ях, класах, в суспільстві, які і були реальними суб'єктами процесу створення держави.

Суспільний договір в тому розумінні, в якому його розглядували прихильники договірної теорії слід розглядувати як логічну передумову, без якої неможливо пояснити відзнаку держави від первісного суспільства. Тому не випадково безпосередніх і достовірних фактів виникнення держави в результаті договору історія не пред'являє. Хоча інколи як приклад приводять норманську теорію походження російської держави. Так, згідно літописній легенді начальник варяжського військового загону Рюрік, був покликаний ильменскими слов'янами разом з братами Синеусом і Трувором княжити до Новгорода. Був усний договір, і цей момент багато хто вважає за момент виникнення російської держави. Слід зазначити, що норманська теорія піддавалася різкій критиці з боку видатного російського ученого М.В. Ломоносова.

Іншим прикладом може служити договірна практика багатьох феодальних міст, що укладали договір з князем про його матеріальне забезпечення в обмін на управління містом, на захист міста від зовнішніх посягань і внутрішніх розбратів.

Дана теорія отримала окреме підтвердження навіть в XX столітті, наприклад, коли було поміщено угоду («поразумение») в кризисний період 80-х років між польською «Солідарністю» і владою.

У своєму рефераті я проаналізую основні теорії походження держави, висунуті представниками різних епох, держав і політичних течій, а також спробую порівняти, наскільки по-різному прихильники даної теорії обґрунтовують необхідність укладення суспільного договору.

1. Теорія суспільного договору Ж.Ж. Руссо

Руссо вважав, що люди в природному (« до державному») стані володіють природженими правами і свободами . Потім ради світу і благополуччя полягає суспільний договір між кожним членом суспільства і створюваною державою . Люди передають частку своїх прав державної влади і беруть зобов'язання підкорятися їй, а держава зобов'язалася охороняти невідчужувані права людини (право власності, свободу, безпеку). Угода людей , по думці Руссо, - основа законної влади . В результаті кожен договірний стає одним з учасників цієї волі. Суверенітет належить народові в цілому, а правителі — це уповноважені народу, зобов'язані звітувати перед ним і змінювані по його волі. Руссо вважав, що діяльність правителів (держави) не може суперечити справжнім інтересам суспільства. Якщо держава перестає слідувати спільній волі і виконувати свої моральні зобов'язання, воно втрачає етичну основу свого існування. Забезпечення цієї етичної опори влади Руссо покладав на так звану «цивільну релігію», покликану об'єднати громадян на основі віри в Бога, в безсмертя душі, в невідворотність покарання пороку і торжества чесноти. Дані ідеї Руссо виклав в найвідомішій своїй роботі — «О суспільному договорі, або Принципи політичного права» (1762).

Слідуючи теорії Руссо, держава – це суб'єкт, утворений волею людей, тобто воля людей – первинна , держава, – похідне від цієї волі, повторно . Таким чином, держава це створення людей і воно (держава) могло б бути таким, яким його хотіли б бачити люди (громадяни). Проте цей вивід не пояснює, чому все без виключення держави, що виникли як в давнину (наприклад, античні поліси), або найсучасніші (Косово, Чорногорія), не відповідають тим вимогам, які пред'являлися до держави як до суспільства «загального благоденствування». Напрошується єдиний вивід: люди ніколи не зможуть домовитися, а вірніше, поділити владу і матеріальні блага так, щоб всі залишилися задоволені.

2. Теорія суспільного договору Т. Гоббса

Гоббс вважав, що природний стан людства, це стан «війни всіх проти всіх» . І щоб припинити цю війну, необхідно домовитися, і бути не поодинці, а об'єднатися. Проте це домовленість не припиняє війну, навіть в тому сенсі, в якому її розумів Гоббс. Люди, навіть об'єднані в державу, під владою, наприклад монарха, продовжують терпіти позбавлення. У наявності соціальна расслоенность суспільства, і як наслідок, злочини проти особи і власності. Гоббс, навпаки, доводив, що якщо влада добровільно передана правителеві, наприклад, князеві, то він – князь – віднині володіє необмеженими повноваженнями. Гоббс звеличив роль держави, яку він визнає абсолютним сувереном. В питанні про формах держави симпатії Гоббса — на стороні монархії. Люди, ведені страхом, об'єдналися в співтовариство, відмовившись від «права» необмеженого самоствердження на користь суверена і уповноваживши його діяти від їх імені. Якщо люди, піклуючись про свою безпеку, погодилися на такий «суспільний договір», то влада суверена має бути абсолютною; інакше, що роздираються суперечливими домаганнями, вони завжди знаходитимуться під загрозою анархії, властивої бездоговірному природному стану.

Гоббс також відомий концепцією закону як заповіді суверена. Він також добре розумів відмінність між питаннями: «Що є закон?» і чи «Справедливий закон?», які люди – і в той давній час, і сьогодні – мають схильність змішувати. Теорія Гоббса виправдовує тільки ділення суспільства на класи і необхідність «верхів» містити армію, або, кажучи сучасною мовою, «апарат примусу», щоб не бути поваленими «низами».

3. Теорія суспільного договору Дж. Локка

Один з яскравих теоретиків цивільного суспільства – британський філософ Дж. Локк – виступав проти влади феодальної військової аристократії на користь правової демократичної держави. Ідеал такої держави - підзвітність короля і лордів закону, тобто конституційна монархія. Локк передбачав особливий конституційний механізм, що заважає державі виходити за рамки повноважень, першим запропонував принцип розділення властей (на законодавчу, старанну і судову).

По теорії Локка люди до виникнення держави перебували в природному стані, при якому кожен володів владою, витікаючою із закону . У природному стані відсутні органи, які могли б неупереджено вирішувати спори між людьми, здійснювати належне покарання винних в порушенні природних законів. Все це породжує обстановку невпевненості, дестабілізує звичайне розмірене життя. Також мінусом природного стану є те, що той, хто засудив несправедливо когось, навряд чи буде настільки справедливий, щоб засудити за це самого себе. Тому в цілях надійного забезпечення рівності, свободи, має рацію і захисту особи і власності люди погоджуються утворити політичне суспільство, заснувати державу. Держава, по Локку, - це не демократія або яка-небудь інша форма правління, а будь-яке незалежне співтовариство. Локк особливо акцентує момент згоди: «Всяке мирне утворення держави мало в своїй основі згоду народу».

Метою діяльності держави мають бути охорона власності і забезпечення цивільних інтересів. Засобами, покликаними сприяти здійсненню даної мети, Локк вибрав законність, розділення властей, оптимальну для нації форму правління, право народу на повстання в разі зловживання владою. Суверенітет народу значніший за суверенітет створеної ним держави. Якщо більшість народу вирішують покласти межу нахабства що порушили суспільний договір правителів, то озброєне народне повстання з метою повернути державу на шлях свободи, закону, рухи до спільного блага буде абсолютно правомірним .

Локк повністю розділяв ідеї природного права, суспільного договору, народного суверенітету, невідчужуваних свобод особи, збалансованості властей, законності повстання проти тирана. Слід зазначити, що Локк був не лише теоретиком нового цивільного суспільства, але і практиком.

4. Теорія суспільного договору А.Н. Радіщева

У Росії представником договірної теорії був революційний демократ А. Н. Радіщев , який стверджував, що державна влада належить народові, передана ним монархові, і повинна знаходитися під контролем народу . Люди ж, входивши в державу, лише обмежують, а зовсім не втрачають свою природну свободу . Звідси він і виводив право народу на повстання і революційне скинення монарха, якщо той допускає зловживання владою і свавілля.

Термін «самодержавство» Радіщев використовує тільки в сенсі зосередження необмеженої влади в руках монарха. Радіщев розглядує самодержавство як стан, «наипротивнейшее людському єству». На відміну від Монтеськье, що розрізняв освічену монархію і деспотію, Радіщев ототожнював між всіма варіантами монархічної організації влади. Цар, затверджував він, «щонайперший - в суспільстві вбивця, щонайперший розбійник, щонайперший зрадник». Він не вірив в можливість появи на троні освіченого монарха.

Свою позитивну схему Радіщев конструює, грунтуючись на початкових положеннях теорії природних прав людини. Причиною утворення держави, на думку Радіщева, є природна соціальність людей. У природному стані всі люди були рівні, але з появою приватної власності ця рівність порушилася. Держава виникла як результат мовчазного договору в цілях забезпечення всім людям благого життя, а також захисту слабких і пригноблюваних.

При укладенні договору народ є визначальною стороною і залишає суверенітет за собою. Він не міг би погодитися на рабство, оскільки це було б протиприродно. Позитивне законодавство, що видається державою, має бути засноване на природному праві. В тому випадку, якщо закон не має підстави в природному праві», він як закон не існує (не дійсний), оскільки підставою права є справедливість, а не сила».

З цих позицій Радіщев критикує сучасне йому кріпацтво і показує його теоретичну і практичну неспроможність.

Кріпацтво , за його оцінкою, є порушенням природних законів, крім того, воно і економічно неспроможно, оскільки підневільна праця непродуктивна. З ним зв'язано і етичне падіння народу, причому як кріпосників (нелюдяність, жорстокість, безсердечність і тому подібне), так і кріпаків (приниження, поневолення, розорення). Росія багата, але її трудівники позбавлені всього необхідного, і такий стан є аморальним.

Радіщев звертає увагу на відсутність в законах юридичного статусу кріпосного селянина. «Селянин в законі мертвий», але по природному праву він залишається вільною людиною, що має право на щастя і самозахист. Зіставлення природного права існуючим державним законам привело Радіщева до революційних виводів. «З мучительства неминуче народжується вільність, - передрікав він, - а мучительство досягло в Росії крайньої межі». Свободи слід чекати не від «добрих поміщиків», а від непомірного тягаря поневолення, який вимушує народ шукати шляхи свого звільнення. Тим самим Радіщев визнає за народом право на повстання в тому випадку, якщо його природні права грубо порушуються.

Соціальний ідеал Радіщева – суспільство вільних і рівноправних власників. «Власність – один з предметів, який людина мала на увазі, вступаючи в суспільство». Межа, що відокремлює володіння одного громадянина від іншого, має бути «глибока, всіма зрима і свято шаноблива», але крупну феодальну власність він розглядував як результат грабежу і насильства. Земля має бути передана безоплатно тим, хто її обробляє. У товаристві Радіщева соціальні привілеї відміняються, дворянство зрівнюється в правах з рештою всіх

Якнайкращою політичною організацією такого суспільства є народне правління, сформоване по образу північно-російських феодальних республік Новгорода і Пскова: на думку Радіщева, народ Росії здавна прихильний республіканській формі правління.

Концепцію розділення властей він не визнає, бо тільки народ може бути дійсним Государем. Народ обирає магістратів, зосереджуючи всю повноту влади у себе. Майбутній державний пристрій Росії Радіщев представляв у формі вільної і добровільної федерації міст з вічовими зборами, із столицею в Нижньому Новгороді.

Соціальні і політико-правові ідеали А. Н. Радіщева були сприйняті російською політичною думкою і отримали подальший розвиток в праці декабристів, а потім і в революційно-демократичній теорії подальших років. На сучасників його праця справила величезне враження. Його книгу «Подорож з Петербургу до Москви» називали набатом революції, і вона була заборонена в Росії до 1917 р. За оду «Вільність» і «Подорож з Петербургу до Москви» Радіщев був судимий і засуджений до страти, яка була замінена десятирічним засланням в Усть-ілімськ.

Радіщев засуджував революційний терор, вважав, що найбільш радикальні втілення «вільності», народженої в епоху французької революції 1791 р., чреваті новим «рабством». Дійсно, постулатами теорії про право народу на повстання і революційне скинення монарха, якщо той допускає зловживання владою і свавілля, важко виправдати що послідувало після Жовтневої революції 1917-го р. фізичне знищення царської сім'ї і подальший «червоний терор» (дозволю собі застосувати цей сталий термін).

5. Г. Гегель і критика теорії суспільного договору

Своєрідну теорію походження держави створив найбільший представник німецької класичної філософії Гегель. Він стверджував, що в основі всіх явищ природи і суспільства, а як слідство, держави лежить абсолютний духовний і розумний початок — «абсолютна ідея» («світовий розум», «світовий дух»). Тим самим Гегель критикує теорію договірного походження держави , хоча визнавав заслугу Руссо в тому, що той бачив основу держави в спільній волі, але волі окремих конкретних людей, тоді як біля Гегеля держава виникла з абсолютної ідеї, з вимог розуму, і чоловік тут як би «не причому».

Він оспорював тезу прихильників договірної теорії про те, що держава створена людьми для забезпечення і охорони свободи особи і власності. По думці Гегеля, держава не страхова установа, воно не служить окремим особам і не може бути їх творінням. Держава є вища форма реалізації моральності.

Воно не служить чиїм-небудь інтересам, а є абсолютною самоціллю. Інакше кажучи, держава не служить, а панує, воно не засіб, а мета, мета в собі, вища зі всіх цілей. Держава має вище право відносно особи, а вищий обов'язок останньою — бути гідним членом держави.

Гегель відкидає народний суверенітет і витікаючу з нього ідею демократії. Верховна влада , на думку Гегеля, не може виражати інтереси народу, оскільки народ не лише не знає, чого хоче «розумна воля», але не знає навіть того, чого він хоче сам.

Таким чином, вчення Гегеля про державу було направлене проти теорії договірного походження держави, природних і невідчужуваних прав людини, а кінець кінцем проти ідей і цілей буржуазно-демократичної революції. По суті справи, гегелівська формула «Все дійсне розумно» виправдовувала абсолютистських для феодала буд Прусської держави. Якщо ідеологи революційної буржуазії (Локк, Руссо і ін.) розвивали вільні від релігії погляди на державу, то Гегель у витончено-містичній формі відроджував релігійно-теологічне вчення про нього. У його ученні держава замальовується як втілення вищих етичних цінностей, він створює справжній культ держави, підпорядковувавши йому людину повністю.


Висновок

Теорія договірного походження держави не відповідає на питання, де, коли і яким чином відбувся суспільний договір, хто був його учасником або свідком. А також страждає позачасовим, абстрактним уявленням про первісне суспільство, його стан. Наприклад, на думку Локка, таке суспільство було золотим століттям загального миру і благоденствування, свободи і рівності. Нині наука має в своєму розпорядженні дані про обмеженість і схемну таких уявлень.

Проте, не дивлячись на те, що дана теорія страждає антиісторизмом, але це не позбавляє її наукової цінності. Вона вперше показала, що держава виникає (хай через об'єктивні причини) як результат свідомої і цілеспрямованої діяльності людей. Це фактично перший створений людьми суспільно-політичний інститут, що надавав і надає величезну дію на життя індивідів, груп, класів, всього суспільства. Його можна планомірно удосконалювати, перетворювати, пристосовувати до умов, що змінюються. Якщо до сказаного додати, що договірна теорія поклала початок вченню про народний суверенітет, про підконтрольність, підзвітність перед народом всіх державно-владних структур, їх змінюваність, то ставати ясно, що дана теорія не втратила актуальність і сьогодні.

Крім того, договірна теорія походження держави поривала з релігійними уявленнями про походження держави і державної влади. Вона уловила і деякі реалії у виникненні окремих державних утворень.

Наприклад, перехід від первісного суспільства, де влада належала всім общинникам, їх зборам, вибраній ними раді, воєначальникові, вождеві – до держави, де влада належала вже державним органам, паную, особливому шару людей, що виділився для управління народом.

Ця теорія мала і глибокий демократичний зміст, обгрунтовувавши природне право народу на скидання влади непридатного монарха, аж до революційного повстання. Позитивний зміст договірної теорії походження держави був настільки значним, що вона і зараз використовується в багатьох демократичних, ліберальних рухах, хоча, зрозуміло, в сучасніших формах.


Список використаної літератури

1. Спиркин А.Г. Философия: Учебник для ВУЗов. – М., 2006.

2. Пантин И.К. Социалистическая мысль в России: переход от утопии к науке. – М., 1973.

3. Современная философия: словарь и хрестоматия. – Ростов на Дону, 1995.

4. Философия. Учебное пособие под редакцией В. Н. Лавриненко. – М., 1996.

5. Радугин А.А. Философия. Курс лекций. – М., 1995.

6. Прохоров А.М. Философский энциклопедический словарь. – М., 1989.

7. Нерсесянц В.С. История политических и правовых учений. – М., 1994.

8. Философия: Учебное пособие для высших учебных заведений / Под ред. Проф. Т.И. Кохановской, – Ростов на Дону, 2004.

9. Философия: Часть первая: История философии: Учеб. Пособие / Под ред. Проф. В.И.Кирилова, Проф. С.И.Попова, Проф. А.Н. Чумакова. – 2-е изд., перераб. и доп. – М., 2004.

Оценить/Добавить комментарий
Имя
Оценка
Комментарии:
Где скачать еще рефератов? Здесь: letsdoit777.blogspot.com
Евгений07:04:37 19 марта 2016
Кто еще хочет зарабатывать от 9000 рублей в день "Чистых Денег"? Узнайте как: business1777.blogspot.com ! Cпециально для студентов!
21:33:33 28 ноября 2015

Работы, похожие на Реферат: Теорія суспільного договору походження держави

Назад
Меню
Главная
Рефераты
Благодарности
Опрос
Станете ли вы заказывать работу за деньги, если не найдете ее в Интернете?

Да, в любом случае.
Да, но только в случае крайней необходимости.
Возможно, в зависимости от цены.
Нет, напишу его сам.
Нет, забью.



Результаты(149988)
Комментарии (1829)
Copyright © 2005-2016 BestReferat.ru bestreferat@mail.ru       реклама на сайте

Рейтинг@Mail.ru