Банк рефератов содержит более 364 тысяч рефератов, курсовых и дипломных работ, шпаргалок и докладов по различным дисциплинам: истории, психологии, экономике, менеджменту, философии, праву, экологии. А также изложения, сочинения по литературе, отчеты по практике, топики по английскому.
Полнотекстовый поиск
Всего работ:
364150
Теги названий
Разделы
Авиация и космонавтика (304)
Административное право (123)
Арбитражный процесс (23)
Архитектура (113)
Астрология (4)
Астрономия (4814)
Банковское дело (5227)
Безопасность жизнедеятельности (2616)
Биографии (3423)
Биология (4214)
Биология и химия (1518)
Биржевое дело (68)
Ботаника и сельское хоз-во (2836)
Бухгалтерский учет и аудит (8269)
Валютные отношения (50)
Ветеринария (50)
Военная кафедра (762)
ГДЗ (2)
География (5275)
Геодезия (30)
Геология (1222)
Геополитика (43)
Государство и право (20403)
Гражданское право и процесс (465)
Делопроизводство (19)
Деньги и кредит (108)
ЕГЭ (173)
Естествознание (96)
Журналистика (899)
ЗНО (54)
Зоология (34)
Издательское дело и полиграфия (476)
Инвестиции (106)
Иностранный язык (62792)
Информатика (3562)
Информатика, программирование (6444)
Исторические личности (2165)
История (21320)
История техники (766)
Кибернетика (64)
Коммуникации и связь (3145)
Компьютерные науки (60)
Косметология (17)
Краеведение и этнография (588)
Краткое содержание произведений (1000)
Криминалистика (106)
Криминология (48)
Криптология (3)
Кулинария (1167)
Культура и искусство (8485)
Культурология (537)
Литература : зарубежная (2044)
Литература и русский язык (11657)
Логика (532)
Логистика (21)
Маркетинг (7985)
Математика (3721)
Медицина, здоровье (10549)
Медицинские науки (88)
Международное публичное право (58)
Международное частное право (36)
Международные отношения (2257)
Менеджмент (12491)
Металлургия (91)
Москвоведение (797)
Музыка (1338)
Муниципальное право (24)
Налоги, налогообложение (214)
Наука и техника (1141)
Начертательная геометрия (3)
Оккультизм и уфология (8)
Остальные рефераты (21697)
Педагогика (7850)
Политология (3801)
Право (682)
Право, юриспруденция (2881)
Предпринимательство (475)
Прикладные науки (1)
Промышленность, производство (7100)
Психология (8694)
психология, педагогика (4121)
Радиоэлектроника (443)
Реклама (952)
Религия и мифология (2967)
Риторика (23)
Сексология (748)
Социология (4876)
Статистика (95)
Страхование (107)
Строительные науки (7)
Строительство (2004)
Схемотехника (15)
Таможенная система (663)
Теория государства и права (240)
Теория организации (39)
Теплотехника (25)
Технология (624)
Товароведение (16)
Транспорт (2652)
Трудовое право (136)
Туризм (90)
Уголовное право и процесс (406)
Управление (95)
Управленческие науки (24)
Физика (3463)
Физкультура и спорт (4482)
Философия (7216)
Финансовые науки (4592)
Финансы (5386)
Фотография (3)
Химия (2244)
Хозяйственное право (23)
Цифровые устройства (29)
Экологическое право (35)
Экология (4517)
Экономика (20645)
Экономико-математическое моделирование (666)
Экономическая география (119)
Экономическая теория (2573)
Этика (889)
Юриспруденция (288)
Языковедение (148)
Языкознание, филология (1140)

Курсовая работа: Право промислової власності

Название: Право промислової власності
Раздел: Рефераты по государству и праву
Тип: курсовая работа Добавлен 02:36:24 24 мая 2010 Похожие работы
Просмотров: 3823 Комментариев: 2 Оценило: 0 человек Средний балл: 0 Оценка: неизвестно     Скачать

Міністерство внутрішніх справ

Харківський національний університет внутрішніх справ

Навчально-науковий інститут права, економіки та соціології

Заочна форма навчання

Кафедра цивільно-правових дисциплін

Курсова робота

з навчальної дисципліни: "Право інтелектуальної власності"

на тему: "Право промислової власності"

Виконала;

Студентка групи

ПЗзб-09

Перевірив:

Євпаторія -2009


План

Вступ

1. Поняття промислової власності, її сутність та юридична природа

2. Об'єкти правової охорони

3. Суб'єкти права на винаходи, корисні моделі і промислові зразки та їх права

4. Оформлення прав на винаходи, корисні моделі і промислові зразки. Патент

5. Захист прав патентовласника. Правове становище патентних повірених

Висновки

Список використаної літератури


Вступ

Згідно зі ст.54 Конституції України громадянам гарантується свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, захист інтелектуальної власності, їхніх авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв'язку з різними видами інтелектуальної діяльності.

Поняття (термін) «інтелектуальна власність» не є новим. Його походження пов'язано із середньовіччям, з Францією, де її законодавство кінця ХVIII сторіччя дало правове тлумачення цього феномена, виходячи з теорії природного права, яка одержала свій подальший і послідовний розвиток у працях видатних французьких філософів-просвітителів (Вольтера, Дідро, Гельвеція, Гольбаха, Руссо). Згідно з цією теорією право автора - власника будь-якого творчого результату є невід'ємним природним правом, яке виникає з природи творчої діяльності и існує незалежно від визнання цього права державною владою. Французький патентний закон від 7 січня 1791 р. наголошував, що будь-яка нова ідея, виголошена і здійснення якої може бути корисним суспільству, належить тому, хто її створив. Було б обмеженням прав людини не визнавати промислового винаходу власністю його творця.1 В науковий обіг цей термін увійшов у середині 50-х років XX століття.

У загальновживаному розумінні інтелектуальна власність - це право особи на результати розумової діяльності людини у науковій, художній, виробничій та інших сферах діяльності2.

Правові основи регулювання і захисту права інтелектуальної діяльності в Україні встановлені в Книзі четвертій «Право інтелектуальної власності» ЦК України, у Книзі п'ятій ЦК (глави 75, 76), в якій врегульовуються договірні відносини з приводу розпорядження майновими правами інтелектуальної власності, численних законах і підзаконних нормативно-правових актах та міжнародних правових угодах.

Згідно зі ст.420 ЦК України, до об'єктів права інтелектуальної власності належать:

літературні та художні твори;

комп'ютерні програми;

компіляції даних (бази даних);

виконання;

фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення;

наукові відкриття;

винаходи, корисні моделі, промислові зразки;

компонування (топографії) інтегральних мікросхем;

раціоналізаторські пропозиції;

сорти рослин, породи тварин;

•комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення;

•комерційні таємниці.

Зазначена стаття містить чіткий перелік об'єктів права інтелектуальної власності, який, до речі, не співпадає з таким за Господарським кодексом України. Стаття 154 ГК не містить серед них наукових відкриттів та раціоналізаторських пропозицій, бази даних. На мою думку, відсутність у переліку об'єктів права інтелектуальної власності застереження, що даний перелік не є вичерпним, непередбачливо, адже можуть з'являтися і інші результати інтелектуальної, творчої діяльності, які будуть визнаватися об'єктами вказаного права.


1. Поняття промислової власності, її сутність та юридична природа

Право інтелектуальної власності слід розглядати у двох значеннях: об'єктивному та суб'єктивному. У суб'єктивному значенні право інтелектуальної власності являє собою суб'єктивне право (майнові або немайнові права) на інтелектуальний продукт, тобто певні правомочності творця або іншої особи стосовно інтелектуального продукту.

В об'єктивному значенні право інтелектуальної власності - це система правових норм, які регулюють суспільні відносини у сфері створення та використання інтелектуального продукту. Ця сукупність правових норм становить підгалузь цивільного права і складається з декількох правових інститутів: авторське право та суміжні права, право промислової власності (патентне право), інститут засобів індивідуалізації учасників цивільного обігу та їх продукції і послуг. Кожний з названих інститутів регулює суспільні відносини у певній сфері інтелектуальної власності, яка відрізняється як специфікою самого інтелектуального продукту, так і пов'язаними з нею особливостями його використання3.

Так, інститут авторського права та суміжних прав призначений для охорони результатів художньої творчості - творів науки, літератури та мистецтва (об'єктів авторського права) а також групи об'єктів, які з'являються з метою їх розповсюдження - виконання творів, фонограм та відеограм, програм теле- та радіомовлення (об'єктів суміжних прав).

Інститут засобів індивідуалізації учасників цивільного обігу, їх продукції та послуг містить норми, які охороняють такі об'єкти , як комерційне (фірмове) найменування, торговельну марку, географічне зазначення. Ці об'єкти поєднує те, що вони мають за мету індивідуалізувати суб'єктів відповідних прав, позначити різницю між ними, дають змогу відрізнити товари та послуги одного суб'єкта від однорідних товарів та послуг іншого, а також рекламують як самого суб'єкта, так і якість та властивості його продукції (послуг).

Право промислової власності регулює відносини щодо створення, використання та оформлення прав на результати науково-технічної творчості людини, до яких відносяться: винаходи, корисні моделі, промислові зразки, раціоналізаторські пропозиції, селекційні досягнення у рослинництві та тваринництві, топографії інтегральних мікросхем. Вони охороняються після спеціального оформлення прав і одержання охоронного документу - патенту або свідоцтва. За назвою документа, що обумовлює охорону більшості об'єктів, -патент - цей інститут також називають патентним правом.

Крім зазначених об'єктів, ЦК регулює відносини з права інтелектуальної власності на наукове відкриття та комерційну таємницю. Останні також створюються інтелектуальною працею людини, мають науково-технічну та економічну цінність, що і зумовило необхідність їх охорони.

Промислова власність є невід'ємним елементом господарської діяльності підприємств усіх форм власності, вона органічно пов'язана з економічним и процесами, що відбуваються у будь-якій країні.

На відміну від авторського права, де права на твори науки, літератури та мистецтва виникають без виконання будь-яких формальних дій, про об'єкти патентного права - винаходи, корисні моделі та промислові зразки - можна говорити лише з моменту одержання патенту. Такий підхід законодавця пояснюється можливістю паралельного винахідництва, а тому існує потреба кваліфікації творчого досягнення і закріплення права на нього за конкретною особою, яка перша розкрила ці знання суспільству.

Отже, на підставі наведеного можна визначити, що промисловою власністю визнаються результати науково-технічної творчості, які відповідають вимогам законодавства. Право промислової власності в об'єктивному значенні — це сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини, що складаються в процесі створення, оформлення та використання результатів науково-технічної творчості.

В суб'єктивному значенні право промислової власності є право, яким наділяється відповідно до законодавства автор будь-якого результату науково-технічної діяльності. Отже, об'єктом суб'єктивного права промислової власності може бути будь-який результат науково-технічної діяльності незалежно від того, чи відповідає цей результат встановленим вимогам. Наприклад, винахідник подав пропозицію до Держпатенту України. Пропозиція відзначається високою ефективністю, але її новизна втрачена. Пропозиція ознакам винаходу не відповідає і тому ним не може бути визнана. Незважаючи на це, ця пропозиція не перестала бути об'єктом права власності її автора-винахідника. Інша справа, що держава не зможе забезпечити надійну правову охорону цієї пропозиції. Вона може одержати захист лише як раціоналізаторська пропозиція.

Іноземні особи та особи без громадянства мають рівні з громадянами України права, що передбачені законодавством України про промислову власність, відповідно до міжнародних договорів України чи на основі принципу взаємності.

Іноземні та інші особи, що проживають чи мають постійне місцезнаходження поза межами України, у відносинах з Держпатентом України реалізують свої права через представників, зареєстрованих згідно з Положенням про представників у справах інтелектуальної власності, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.

2. Об'єкти правової охорони

Наявність схожих рис винаходів, корисних моделей та промислових зразків послугувала підставою їх спільного правового регулювання. Об'єкти патентного права регламентуються положеннями ЦК, Законами України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» та «Про охорону прав на промислові зразки».

Винахід та корисна модель - це результати інтелектуальної діяльності людини у будь-якій сфері технології, а промисловий зразок - у галузі художнього конструювання.4

Кожна держава встановлює критерії для визнання результату творчої діяльності саме об'єктом патентного права. Так, в Україні правова охорона надається винаходу, корисній моделі та промисловому зразку, які не суперечать публічному порядку, принципам гуманності та моралі і відповідають умовам патентоздатності.

Умови патентоздатності - це вимоги, що пред'являються законодавством до результатів творчої діяльності та кваліфікації їх як об'єктів патентного права: новизна, винахідницький рівень і промислова придатність (у тому чи іншому їх поєднанні).

Винахід - це технологічне (технічне) вирішення у будь-якій галузі суспільно-корисної діяльності, що відповідає вимогам патентоздатності, тобто є новим, має винахідницький рівень і придатне для використання.

Отже, законодавство не обмежує поле винахідницької діяльності певною технологічною галуззю.5

Винахід є новим, якщо його сутність не відома з рівня техніки. Такий рівень щодо заявленої пропозиції визнається за всіма видами інформації, загальнодоступними в Україні та за кордоном до дати пріоритету винаходу. Бувають випадки, коли новатор самостійно вирішує певні задачі. Інколи виявляється, що така задача вже вирішена, але відомості про це ще не надійшли до винахідника. Винахід повинен давати нове технічне рішення, не відоме сучасному рівню техніки. Тому не може бути визнана винаходом пропозиція, описана у вітчизняній чи зарубіжній літературі або впроваджена у виробництво в Україні чи за її межами.

Корисна модель - це результат інтелектуальної діяльності людини у будь-якій сфері технології, що є новим і промислово-придатним.

Порівнюючи наведені поняття, можна дійти висновку, що законодавство України пред'являє різні за обсягом вимоги до вказаних результатів інтелектуальної діяльності у сфері технологій для того, щоб визнати їх об'єктами патентного права.6

Промисловий зразок - результат творчої діяльності людини у галузі художнього конструювання, якщо він є новим. Закріплення стосовно промислового зразка лише одного критерію патентоздатності, на відміну від винаходу та корисної моделі, можна пояснити особливістю самого об'єкта, бо у даному випадку правовій охороні підлягає зовнішній вигляд промислового виробу. Зокрема, в автомобілі міститься велика кількість винаходів і корисних моделей, а зовнішній вигляд останнього і окремих його складових - це промислові зразки.7

Новизна об'єкта встановлюється на певний момент - на дату подачі заявки або, якщо заявлено пріоритет, на дату останнього. Таким чином, відомості, що стали загальнодоступними після цієї дати, не можуть враховуватися при оцінці новизни.

Заявник може скористатися пріоритетом, тобто першістю у поданні заявки. Пріоритет об'єкта може бути встановлений за датою надходження до Державного департаменту інтелектуальної власності (далі - держдепартамент) чи відповідного органу держави - учасниці Паризької конвенції з охорони промислової власності протягом 12 місяців від дати подачі попередньої заявки стосовно такого ж винаходу (корисної моделі) чи протягом шести місяців такого ж промислового зразка, якщо на попередню заявку не заявлений пріоритет. Якщо деякі ознаки винаходу (корисної моделі) відсутні у формулі, викладеній у попередній заявці, то для надання права пріоритету достатньо, щоб в описі попередньої заявки були точно вказані ці ознаки. Що стосується промислового зразка, то пріоритет поширюється лише на ті ознаки, які зазначені у попередній заявці, пріоритет якої заявлено.

Винахід і корисна модель визнаються новими, якщо вони не є частиною рівня техніки, який включає: всі відомості, що стали загальнодоступними у світі, а також зміст будь-якої заявки на видачу в Україні патенту (у тому числі, міжнародної заявки, у якій зазначена Україна) у тій редакції, в якій цю заявку було подано спочатку.

Промисловий зразок визнається новим якщо сукупність його суттєвих ознак не стала загальнодоступною у світі і не зазначена у раніше одержаних Держдепартаментом заявках, за винятком тих, що на зазначену дату вважаються відкликаними, відкликані, або за ними прийняті рішення про відмову у видачі патентів і вичерпані можливості оскарження таких рішень.

Загальнодоступними є відомості, які містяться у джерелах інформації, з якими може ознайомитися невизначене коло осіб. При цьому не має значення, чи ознайомився фактично будь-хто зі змістом цих відомостей, достатньо лише потенційної можливості для цього.

За загальним правилом, розголошення суті об'єкта до моменту подання заявки на видачу патенту є підставою для відмови в правовій охороні і його вільного використання будь-якою особою. Враховуючи такі наслідки, законодавство надає пільгу по новизну. Суть її полягає у тому, що на визнання винаходу, корисної моделі чи промислового зразка патентоздатними не впливає розкриття інформації про них винахідником (автором) або особою, яка одержала від винахідника (автора) прямо чи опосередковано таку інформацію:

стосовно винаходу чи корисної моделі - протягом дванадцяти місяців;

стосовно промислового зразка - шести місяців до дати подання заявки, або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету. При цьому, обов'язок доведення обставин розкриття інформації покладається на особу, заінтересовану у застосуванні цієї пільги.

Усі країни, залежно від того, у яких межах наявні відомості порочать новизну, поділяються на:

країни з абсолютною світовою новизною, у яких на визнання об'єкта новим впливає розкриття його суті будь-яким способом на території цієї

країни або за її межами. Вимогу абсолютної світової новизни закріплює більшість країн світу, у тому числі і Україна;

країни з обмеженою світовою новизною, у яких на визнання об'єкта новим впливає розкриття його суті будь-яким способом, за виключенням того, що відкрите застосування враховується при визнанні новизни лише тоді, коли воно мало місце та території країни патентування (наприклад, Індія);

країни з місцевою (локальною, національною) новизною, у яких для визнання об'єкта новим враховують лише ті факти розкриття інформації, які мали місце на території їх країни (наприклад, Панама).

Винахідницький рівень свідчить про творчий характер і є якісною оцінкою винаходу. Винахід має винахідницький рівень, якщо для фахівця він не є очевидним, тобто не випливає явно із рівня техніки.

Винахід — це винайдення, відшукання рішення, якого фахівець не знає. Це рішення істотно відрізняється від подібних відомих рішень (прототипів) таким ознаками чи перевагами, що роблять доцільним його використання. Винахідництво — це творчий пошук, створення нового пристрою, технології, матеріалу тощо. Саме про це йдеться в Законі "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі : право авторства на винахід належить громадянину, який створив винахід. Тому не вважається винаходом запозичення відомого рішення, перенесення і використання позитивного досвіду, хоч ці заходи можуть бути досить ефективними. У них немає творчого процесу самого винахідництва. Проте лише творчого характеру для визнання за пропозицією винахідницького рівня ще недостатньо. Може бути творчість, а її результати визнати винаходом немає підстав. Пропозиція має творчий характер, але не відповідає вимогам патентоспроможності. Вона визнається такою, що має винахідницький рівень, якщо порівняно з рішеннями, відомими у науці й техніці на дату пріоритету, пропозиція характеризується новою якістю, перевагами, які позитивно відрізняються від відомих рішень. Винахідницьким рівнем відзначаються, зокрема, пропозиції, які відкривають нові галузі техніки, нові напрями у суспільному виробництві, медицині, сільському господарстві або створюють нові види цінних матеріалів, машин, виробів, які істотно поліпшують умови і безпеку праці, а також самої продукції, виробленої на основі пропозиції.

Промислова придатність. У Законі "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" йдеться про промислове використання, але з подальшого тексту випливає, що використання може мати місце не тільки в промисловості, а й у сільському господарстві, системі охорони здоров'я, оборони, транспорту та інших галузях народного господарства. У цій нормі Закону (п. 7 ст. 6) йдеться про два аспекти поняття "промислова придатність":

а)галузі застосовування винаходу;

б)технічна можливість використання винаходу.

Іноді надходять пропозиції, які за своїми параметрами відповідають вимогам патентоспроможності, але вони за сучасних умов, наприклад, ще не можуть бути використані в суспільному виробництві — немає відповідного устаткування, матеріалів тощо.

Із Закону випливає, що пропозиція може бути використана у будь-якій галузі практичної діяльності людини, суспільства, держави, не забороненій чинним законодавством. Це може бути наукова і господарська діяльність, культосвітня і лікувальна тощо. Не обмежується використання винаходу формами власності і господарювання. Винахід може бути використаний як державними, кооперативними, акціонерними, так і іншими підприємствами, організаціями й установами. Може використовуватись для власних потреб, а також за кордоном шляхом продажу ліцензій тощо.

У Законі підкреслюється й така ознака винаходу, як технічна можливість його застосування на практиці, тобто пропозиція має бути придатною для відтворення, повторення і тиражування у даний час і в майбутньому. Отже, винаходом визнається і пропозиція, яка може бути використана лише за умови появи технічної можливості у майбутньому.

Ця вимога до винаходу вказує на те, що розв'язання практичного завдання здійснюється технічними засобами. Такий висновок випливає з двох попередніх вимог, які визначаються рівнем техніки. Крім того, ця вимога передбачає ще одну якісну ознаку винаходу — його позитивний ефект. Отже, здатність до промислового використання означає і корисність винаходу. Корисність пропозиції може виявлятися у різноманітних формах і способах. Вона може приносити певний економічний ефект, поліпшувати умови і безпеку праці, поліпшувати якість продукції, зменшувати витрати енергії і матеріалів, а також негативний вплив на навколишнє середовище тощо.

Об'єктом винаходу чи корисної моделі може бути продукт (пристрій, речовина тощо), спосіб або застосування раніше відомого продукту чи способу за новим призначенням9. Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» (п.2 ст.6), конкретизуючи поняття продукту, як об'єкта винаходу, називає штам мікроорганізму та культуру клітин рослини і тварини, а також передбачає як об'єкт винаходу нове застосування відомого продукту чи процесу.

При визначенні об'єкта слід мати на увазі наступні визначення:

продукт - це будь-який штучно створений предмет;

пристрій - це сукупність розташованих у просторі елементів, певним чином взаємодіючих один з одним;

речовина - штучно створене матеріальне утворення, що є сукупністю взаємозалежних елементів;

штам мікроорганізмів - це чиста культура мікроорганізмів, виділена з природних місць мешкання, якими може бути навколишнє середовище (грунт, вода тощо), а також з організму тварини чи людини;

процес (спосіб) - сукупність прийомів, виконаних у визначеній послідовності чи з дотриманням визначених правил.

Законодавець прирівняв коло об'єктів винаходу і корисної моделі.

Не можуть бути визнані винаходом чи корисною моделлю, оскільки вони охороняються іншими нормами права інтелектуальної власності, такі об'єкти технології:

сорти рослин та породи тварин;

біологічні у своїй основі процеси відтворення рослин та тварин, що не належать до небіологічних та мікробіологічних процесів;

умовні позначення, розклади, правила;

комп'ютерні програми;

топографії інтегральних мікросистем;

наукові теорії та математичні методи;

методи виконання розумових операцій;

результати художнього конструювання.

Об'єктом промислового зразка може бути форма, малюнок, розфарбування або їх поєднання, які визначають зовнішній вигляд промислового виробу і призначені для задоволення естетичних та ергономічних потреб.

Не можуть отримати правову охорону як промислові зразки об'єкти архітектури (крім малих архітектурних форм), промислові, гідротехнічні та інші стаціонарні споруди, друкована продукція як така, об'єкти нестійкої форми з рідких, газоподібних, сипких або подібних до них речовин тощо.

3. Суб'єкти права на винаходи, корисні моделі і промислові зразки та їх права

У відносинах, пов'язаних зі створенням, реєстрацією та використанням винаходів, корисних моделей та промислових зразків, приймає участь велика кількість суб'єктів, як фізичних, так і юридичних осіб.

Патентовласниками винаходів, корисних моделей та промислових зразків можуть бути:

•винахідники винаходів і корисних моделей та автори промислових зразків;

•роботодавці - стосовно службових об'єктів у випадках і на умовах, передбачених законодавством;

•правонаступники - особи, яким винахідники, автори промислових зразків чи роботодавці, передали свої майнові права;

•спадкоємці патентовласників.

Первинним суб'єктом є винахідник та автор промислового зразка, тобто фізичні особи, творчою працею яких створено об'єкт інтелектуальної власності. Саме вони, за загальним правилом, мають право на одержання патенту, якщо інше не встановлено законодавством.

Автором будь-якого результату творчої праці може бути громадянин України, громадянин будь-якої іншої держави або особа без громадянства, тобто це завжди буде фізична особа. Юридичні особи ні при яких умовах не набувають права авторства і можуть бути лише власниками прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок.11

Громадяни можуть бути авторами винаходу, корисної моделі чи промислового зразка незалежно від віку. Поняття суб'єкта права на винахід, корисну модель чи промисловий зразок стосується як автора результату, так і його правонаступників — будь-яких фізичних і юридичних осіб, яким автор передав своє суб'єктивне майнове право на результати творчої праці. Такими правонаступниками можуть бути спадкоємці або інші особи.

Суб'єктами зазначених прав можуть бути будь-які фізичні чи юридичні особи, до яких суб'єктивне право авторів переходить за договором або заповітом. Держава може стати суб'єктом зазначених прав у чітко визначених законом випадках. Так, право на винаходи, корисні моделі чи промислові зразки, строк охорони на які минув, стають надбанням суспільства. Але хто ж може здійснювати право власності на такі об'єкти, які стали надбанням суспільства, крім держави. Проте варто мати на увазі, що при переході суб'єктивних прав автора до інших осіб в усіх випадках за автором залишаються його особисті немайнові права.

Досить часто винахід, корисна модель чи промисловий зразок можуть бути створені не одним автором, а спільною творчою працею кількох співавторів. У такому разі складаються відносини, які прийнято називати співавторством. Але співавторство має місце лише тоді, коли воно має творчий характер. Надання технічної допомоги автору іншими особами не є співавторством, наприклад консультації, здійснення розрахунків, виготовлення моделей, креслярські роботи тощо.

Цивільно-правова теорія визнає два види співавторства:

Коли неможливо виділити працю кожного співавтора - нероздільне співавторство.

Коли складові частки чітко визначені і відомо, хто із співавторів створив ту чи іншу частину - роздільне співавторство.12

За законодавством про промислову власність відносини між співавторами визначаються угодою між ними. Склад співавторів може бути змінений Держпатентом України на підставі заяви, поданої співавторами.

При видачі охоронних документів застосовується принцип першого заявника. Суть його полягає у тому, що держава не ставить мети з'ясування, яка особа дійсно першою досягла такого результату. Наділяється правами і захищаються права тієї особи, яка перша вчинила дії стосовно встановленого повідомлення про досягнення, тобто розкрила суспільству невідомі раніше знання.

Таким чином, у випадку паралельного винахідництва, коли дві чи більше особи незалежно одна від одної створили об'єкт, який може бути визнано винаходом, корисною моделлю чи промисловим зразком, право на одержання охоронного документа належить тій з них, заявка якої має більш ранню дату подання до Держдепартаменту, або, якщо заявлено пріоритет, більш ранню дату пріоритету, за умови, що вказана заявка не вважається відкликаною, не відкликана, або за якою не прийнято рішенні про відмову у видачі патенту.

Якщо об'єкт інтелектуальної власності створено працівником, найнятим за трудовим договором, то виникає дилема стосовно розподілу прав між цією особою та її роботодавцем. У світі вона вирішується не однозначно: в одних країнах перевага надається працівникові, в інших -роботодавцеві.

Відповідно до ст.429 ЦК України особисті немайнові права інтелектуальної власності на об'єкт, створений у зв'язку з виконанням трудового договору, належать працівникові, який створив цей об'єкт. Майнові права інтелектуальної власності на об'єкт, створений у зв'язку з виконанням трудового договору, належить працівникові і роботодавцеві (юридичній або фізичній особі, де винахідник чи автор промислового зразка працює) спільно, якщо інше не встановлено договором. При визначенні часток у спільному праві слід враховувати певні чинники - внесок сторін у створення цього об'єкта, обсяг матеріальних витрат роботодавця, творчий внесок творця, передбачуваний дохід від використання даного об'єкта тощо.

З урахуванням того, що норма про розподіл прав стосовно службового об'єкта інтелектуальної власності є диспозитивною (тобто, застосовується у випадках, коли сторони інакше не вирішили це питання у договорі), учасники правовідносин можуть усунути можливі протиріччя, передбачивши той механізм розподілу прав на створений результат творчої діяльності, який би повністю відповідав їх інтересам.

Стаття 9 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» надає право роботодавцеві прийняти щодо створеного службового винаходу рішення про збереження його як конфіденційної інформації протягом чотирьох років. Отже, роботодавець має право протягом зазначеного строку не подавати заявку на цей винахід і не використовувати його протягом цього самого строку.

При будь-якому використанні об'єкта інтелектуальної власності, створеного за договором найму, роботодавець має право зазначати своє найменування або вимагати такого зазначення.

Суб'єктами права промислової власності можуть бути також спадкоємці, інші фізичні і юридичні особи, до яких право інтелектуальної власності переходить згідно із законом чи договором.

Спадкоємці можуть стати суб'єктами патентного права у разі смерті винахідника або патентовласника згідно із законом або заповітом. Коло спадкоємців, до яких переходять майнові права власника патентів, визначаються чинним цивільним законодавством.

Особисті немайнові права автора - право авторства - у спадщину не переходять.

Пункт 6 статті 28 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» проголошує, що власник патенту може передавати на підставі договору право власності на винахід (корисну модель) будь-якій особі, яка стає його правонаступником. Такі норми містять й інші патентні закони України.

Суб'єктом права на винаходи, корисні моделі може бути Фонд винаходів України. Це — юридична особа, яка має право користуватись і розпоряджатись переданими їй об'єктами на свій розсуд на комерційних засадах.

Суб'єктом патентного права може стати особа за рішенням суду. Відповідно до ст.30 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» суд може у передбачених Законом випадках примусити власника патенту укласти із заінтересованою особою договір невиключної ліцензії.

Права, які надаються суб'єктам права на винаходи, корисні моделі та промислові зразки, поділяють на дві групи: особисті немайнові і майнові права.

До особистих немайнових прав належать право авторства, право на ім,я (спеціальну назву), право на подання заявки на одержання патенту на винахід, корисну модель чи промисловий зразок. Слід мати на увазі, що коло і характер особистих немайнових і майнових прав визначається тими результатами технічної творчості, які підлягають правовій охороні.

Як уже зазначалось, право авторства полягає в тому, що тільки справжній творець може називати себе автором винаходу, корисної моделі чи промислового зразка.

Усі інші особи, які використовують зазначені об'єкти, зобов'язані зазначати ім'я автора.

Право авторства закріплює факт створення того чи іншого творчого результату конкретною особою, а це має значення для суспільної оцінки як самого результату, так і особи автора.

Зазначення імені автора в разі використання винаходу, корисної моделі чи промислового зразка обов'язкове.

Чинне законодавство України про промислову власність не передбачає присвоєння імені автора чи іншої спеціальної назви винаходу, корисній моделі чи промисловому зразку. Разом з тим воно не містить прямої заборони присвоювати зазначеним об'єктам імені автора чи спеціальної назви. Більше того, згадувані Правила складання і подання заявки на видачу патенту України на винахід і корисну модель передбачають зазначення назви винаходу. Пункт 6.2.1 цих Правил проголошує: "Назва винаходу (корисної моделі) характеризує його (її) призначення, відповідає суті винаходу (корисної моделі) і, як правило, близька до назви відповідної рубрики Міжнародної патентної класифікації (МІЖ)".

Слід звернути увагу на те, що особисті немайнові права авторів творів науки, літератури і мистецтва та авторів науково-технічних досягнень не збігаються. Закон не закріплює за винахідниками та авторами промислових зразків права на недоторканність та права на обнародування чи опублікування. Право на недоторканність твору не властиве і не стосується результатів технічної творчості, винахід можна вдосконалювати будь-кому.

Майновими правами на винахід, корисну модель, промисловий зразок є:

Право на використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка.

Виключне право дозволяти використання запатентованого об'єкта (видавати ліцензії) іншим особам.

3.Виключне право перешкоджати неправомірному використанню винаходу, корисної моделі, промислового зразка, у тому числі забороняти таке використання іншим особам.

4.Інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.16

Майнові права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок належать володільцю відповідного патенту, якщо інше не встановлено договором чи законом. Патент надає його власнику виключне право використовувати винахід, корисну модель чи промисловий зразок за своїм розсудом, якщо таке використання не порушує прав інших власників патентів.

Взаємовідносини при використанні об'єкта, патент на який належить кільком особам, визначаються угодою між ними. У разі відсутності такої угоди кожен з патентовласників може використовувати його за своїм розсудом, але жоден з них не має права давати дозвіл на використання та передавати право власності на об'єкт іншій особі без згоди інших власників патенту.

Зокрема, відповідно до ст.28 Закону «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» використанням винаходу чи корисної моделі визнається: виготовлення продукту із застосуванням запатентованого об'єкта, застосування такого продукту, пропонування для продажу, у тому числі через Інтернет, продаж, імпорт (ввезення) та інше введення його у цивільний оборот (навіть пропонування для продажу, тобто демонстрація продукту на виставках, ярмарках, вітринах тощо) або зберігання такого продукту в зазначених цілях; а також застосування процесу, що охороняється патентом, або пропонування його для застосування в Україні, якщо особа, яка пропонує цей процес, знає про те, що його застосування забороняється без згоди власника патенту або, виходячи з обставин, це й так є очевидним.

Продукт визнається виготовленим із застосуванням запатентованого винаходу чи корисної моделі, якщо при цьому використану кожну ознаку, включено до незалежного пункту формули, або ознаку, еквівалентну їй. Процес, що охороняється патентом, визнається застосованим, якщо використано кожну ознаку, включену до незалежного пункту формули винаходу, або ознаку, еквівалентну їй. Будь-який продукт, процес виготовлення якого охороняється патентом, за відсутністю доказів протилежного, вважається виготовленим із застосуванням цього процесу за умови виконання принаймні однієї із двох вимог:

продукт, виготовлений із застосуванням процесу, що охороняється патентом, є новим;

існують підстави вважати, що зазначений продукт виготовлено із застосуванням даного процесу і власник патенту не в змозі шляхом ужитих зусиль визначити процес, що застосовувався при виготовленні цього продукту.17

Згідно зі ст.20 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки» виріб визнається виготовленим із застосуванням запатентованого промислового зразка, якщо при цьому використані всі суттєві ознаки промислового зразка.

Виключні права власника патенту на секретний винахід і патенту на секретну корисну модель обмежуються Законом України «Про державну таємницю» і відповідним рішенням Державного експерта з питань таємниць.

Власник патенту має виключне право дозволяти використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка, тобто розпорядитися належними йому правами шляхом передачі на підставі договору майнових прав на винахід, корисну модель чи промисловий зразок будь-якій особі, яка стає його правонаступником, або видати дозвіл на використання запатентованого об'єкта на підставі ліцензійного договору, а щодо секретного винаходу (корисної моделі) вчиняти зазначені дії тільки за погодженням із Державним експертом з питань таємниць.

Власник патенту, крім патенту на секретний винахід чи патенту на секретну корисну модель, має право подати до Держдепартаменту для офіційної публікації заявку про готовність надання будь-якій особі дозволу на використання запатентованого винаходу, корисної моделі, чи промислового зразка.

Охоронний документ надає його власнику виключне право перешкоджати неправомірному використанню винаходу, корисної моделі, промислового зразка, у тому числі забороняти таке використання за винятком передбачених законодавством випадків обмеження прав патентовласника.

Зокрема, ст.30 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» і ст.23 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки» передбачено підстави видачі примусових ліцензій на винахід, корисну модель чи промисловий зразок стосовно:

Об'єкту патентного права, що не використовується, або недостатньо використовується в Україні протягом трьох років без поважних причин.

У випадку наявності залежного об'єкта, у зв'язку з чим власник патенту зобов'язаний надати дозвіл на використання винаходу, корисної моделі чи промислового зразка власнику пізніше виданого патенту, якщо об'єкт останнього призначений для досягнення іншої мети або має значні техніко-економічні переваги і не може використовуватись без порушення прав власника раніше виданого патенту.

З метою забезпечення здоров'я населення, екологічної безпеки та інших інтересів суспільства.

При цьому, вирішення питання про надання заінтересованій особі дозволу на використання об'єкта без згоди патентовласника віднесено до компетенції різних органів. У перших двох випадках - це суд, а у третьому - Кабінет Міністрів України. Ці ж органи визначають в своєму рішенні обсяг такого застосування, термін дії дозволу, розмір і порядок виплати винагороди патентовласнику. До того ж, перші два випадки застосовуються до усіх об'єктів патентного права, а третій - лише до винаходів і корисних моделей.

Відповідно до ст.430 ЦК України, особисті немайнові права інтелектуальної власності на об'єкт, створений за замовленням, належать творцеві цього об'єкта. У деяких випадках, передбачених законом, окремі особисті немайнові права інтелектуальної власності на такий об'єкт можуть належати замовникові. Майнові права інтелектуальної власності на об'єкт, створений за замовленням, належать творцеві цього об'єкта та замовникові спільно, якщо інше не встановлено договором. Майнові права інтелектуальної власності на об'єкт, створений за замовленням, що належать автору цього об'єкту, не можуть бути відчужені, переходити у спадщину. Вони належать лише автору об'єкта, створеного на замовлення.

Права, що надаються патентом, набувають чинності від дати публікації відомостей про його видачу, але за умови сплати річного збору за підтримання чинності патенту.

Малолітні і неповнолітні фізичні особи, яки створили об'єкти інтелектуальної власності, визнаються не тільки авторами своїх творінь, у них виникає і право на результати інтелектуальної діяльності. У таких осіб виникає комплекс авторських або патентних прав на будь-які результати

інтелектуальної, творчої діяльності, починаючи від оформлення прав на ці результати. Цим особам належить право одержувати належну їм винагороду за використання свої творінь і розпоряджатися цією винагородою. Проте, слід мати на увазі, що зазначені майнові права виникають лише у осіб віком від 14 до 18 років. Діти віком до 14 років мають лише право авторства. Майновими правами цих осіб розпоряджаються їх законні представники.

4. Оформлення прав на винаходи, корисні моделі і промислові зразки. Патент

Автор пропозиції, що має ознаки винаходу, корисної моделі чи промислового зразка, може стати суб'єктом патентних прав лише за умови відповідної кваліфікації заявленої пропозиції компетентним державним органом, яким в Україні є Держпатент. Для цього автор пропозиції повинен надати їй об'єктивної форми, яка б робила останню можливою для сприйняття іншими особами і була здатна до відтворювання. Пропозиція має бути втілена в креслення, дослідний зразок чи описана таким чином, щоб її сутність була зрозумілою і доступною іншим особам та придатна для користування.

Право кваліфікації творчої пропозиції як винаходу, корисної моделі чи промислового зразка належить Держпатенту України. Лише після того як Держпатент України визнає заявлену пропозицію винаходом, корисною моделлю чи промисловим зразком, прийме рішення про внесення їх до відповідного Державного реєстру і видачу патенту автору, останній офіційно визнається автором свого творіння, і для нього виникають певні права та пільги, встановлені чинним законодавством України. Тільки після цього акту, автор, а також інші особи можуть розголошувати сутність пропозиції шляхом публікації, усних доповідей та іншими способами.

Право на винахід, корисну модель і промисловий зразок охороняється державою і засвідчується патентом.

Патент — це техніко-юридичний документ, який засвідчує визнання заявленої пропозиції винаходом, корисною моделлю чи промисловим зразком, авторство на них, пріоритет і право власності на зазначені об'єкти.

Подання заявки

Оформлення прав на винаходи, корисні моделі та промислові зразки потребує виконання ряду формальностей. Це передусім — подання належним чином оформленої заявки до Держпатенту України. Заявка на видачу патенту України на винахід і корисну модель має відповідати вимогам, встановленим Правилами складання і подання заявки на видачу патенту України на винахід (корисну модель), затвердженими наказом Держпатенту України від 27 грудня 1994 р. Заявка на промисловий зразок має відповідати вимогам Правил складання та подання заявки на видачу патенту України на промисловий зразок, затверджених наказом Держпатенту України від 15 січня 1995 р.

Право на одержання заявки на винахід, корисну модель чи промисловий зразок передусім має автор. Він може (але не зобов'язаний) подавати заявки до Держпатенту України через представника у справах інтелектуальної власності (патентного повіреного) або іншу довірену особу. Іноземні громадяни і юридичні особи, які мають постійне місцезнаходження за межами України, подають заявки тільки через представника у справах інтелектуальної власності.

Право на подання заявки має роботодавець, якщо винахід, корисна модель чи промисловий зразок створено у зв'язку з виконанням службового обов'язку чи доручення роботодавця. Право на подання заявки мають також правонаступники як авторів, так і роботодавців.

Заявка складається українською мовою і повинна містити:

заяву про видачу патенту;

опис винаходу (корисної моделі), промислового зразка;

формулу винаходу (корисної моделі) або комплект зображень виробу (власне виробу чи у вигляді його макета, або малюнка), що дають повне уявлення про його зовнішній вигляд;

креслення, схему, карту (якщо на них є посилання в описі);

реферат (складається лише для інформаційних цілей);

відомості про заявника та його адресу.

Опис винаходу, корисної моделі, промислового зразка викладається у визначеному порядку і має розкривати їх сутність настільки ясно і повно, щоб його міг здійснити фахівець у зазначеній галузі. Він має підтверджувати обсяг правової охорони, визначений формулою винаходу чи корисної моделі. В описі мають бути зазначені індекс рубрики Міжнародної патентної класифікації; галузь техніки, до якої належить винахід чи корисна модель; рівень техніки; суть винаходу чи корисної моделі; перелік фігур, креслень, якщо на них є посилання в описі; відомості, які підтверджують можливість здійснення винаходу чи корисної моделі.

Формула винаходу, корисної моделі повинна виражати його сутність, базуватись на описі і викладатись у визначеному порядку ясно і стисло. Формула винаходу чи корисної моделі — це стисла словесна характеристика технічної суті винаходу чи корисної моделі, що містить сукупність ознак, які достатні для досягнення зазначеного заявником технічного результату. У разі визнання пропозиції винаходом лише формула набуває правового значення і є єдиним критерієм визначення обсягу винаходу. Саме за формулою встановлюється факт використання чи невикористання винаходу. Формула винаходу чи корисної моделі повинна характеризувати винахід чи корисну модель тими самими поняттями, що містить опис винаходу чи корисної моделі.

Датою подання заявки є дата подання необхідних документів.

За подання заявки сплачується збір. Документ про сплату збору повинен надійти разом з заявкою або протягом двох місяців після дати подання заявки. Цей строк продовжується, але не більше ніж на шість місяців, якщо до його спливу буде подано відповідне клопотання та сплачено збір за його подання.

Проведення експертизи

Наступним після подання заявки етапом є проведення експертизи, яку здійснює Державне підприємство «Український інститут промислової власності» Держдепартаменту інтелектуальної власності.

Після надходження заявки до Держпатенту України вона підлягає спеціальній експертизі. Усі заявки перевіряють за формальними ознаками (формальна експертиза). Крім того, заявка на винахід підлягає експертизі по суті. Мета формальної експертизи заявки визначити, чи належить пропозиція, що заявляється, до об'єктів винаходу, чи відповідає заявка вимогам закону, чи є в матеріалах заявки документ про сплату збору за подання заявки, чи відповідає він встановленим вимогам.

Якщо в результаті формальної експертизи буде виявлено, що в заявці наявні всі передбачені законом документи і вони відповідають встановленим вимогам, Держпатент має прийняти рішення або про видачу патенту, або про проведення експертизи заявки по суті. В разі бажання заявника, виявленого ним у заяві про видачу патенту, видати йому патент без проведення експертизи по суті, під відповідальність самого заявника без гарантії його достовірності, то йому видається деклараційний патент.

Заявки на корисні моделі і промислові зразки експертизі по суті не підлягають і патент на зазначені об'єкти видається під відповідальність заявника і без гарантії його чинності.

У разі виявлення на момент одержання матеріалів заявки, що її матеріали не відповідають вимогам закону, Держпатент повідомляє про це заявника. Виявлені види мають бути усунуті протягом двох місяців від дати одержання заявником повідомлення про це. Якщо протягом зазначеного строку виявлені недоліки не будуть усунуті, то датою подання заявки буде дата одержання Держпатентом виправлених матеріалів. Якщо заявка взагалі не буде виправлена, вона вважається неподаною, про що повідомляється заявник.

Кваліфікаційна експертиза (експертиза по суті) заявки на видачу патенту проводиться лише щодо винаходів на вимогу заявника або будь-якої іншої особи. Заявник має право брати участь у розгляді питань, що обумовлені проведенням експертизи. Він з власної ініціативи може вносити до заявки виправлення й уточнення, але до прийняття рішення за заявкою. На підставі позитивних результатів кваліфікаційної експертизи приймається рішення про видачу патенту на винахід.

З метою ознайомлення заінтересованих осіб з заявкою на винахід через 18 місяців від дати надходження або дати пріоритету Держпатент публікує у своєму офіційному бюлетені визначені ним відомості про заявку. За клопотанням заявника зазначена публікація може бути здійснена раніше встановленого строку. Після публікації заявки будь-яка особа має право ознайомитись з матеріалами заявки.

Після публікації відповідно до п. 8 ст. 15 Закону «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» відомостей про заявку на винахід, заявнику надається тимчасова охорона заявленої пропозиції в обсязі формули винаходу, з урахуванням якої опубліковані відомості про заявку. Дія тимчасової охорони припиняється з дати публікації в офіційному бюлетені відомостей про видачу патенту чи повідомлення про припинення діловодства щодо заявки. Дія тимчасової охорони за міжнародною заявкою починається з дати її тимчасової публікації.

Під час дії тимчасової охорони заявленої пропозиції заявник має право на одержання компенсації за завдані йому збитки особами, що використали винахід без дозволу заявника. Проте право заявника на компенсацію виникає лише за умови, що особа, яка використала пропозицію заявника, дійсно знала чи одержала письмове повідомлення українською мовою із зазначенням номера заявки, що відомості про заявку на винахід, який нею використовується без дозволу заявника, опубліковані.

Експертиза заявки по суті проводиться за рахунок коштів заявника лише за наявності документа про сплату збору за проведення експертизи заявки на винахід. Мета цієї експертизи встановити відповідність заявленої пропозиції умовам патентоспроможності. Клопотання про проведення експертизи заявки по суті заявник може подати протягом трьох років від дати подання заявки. Інші особи можуть подати зазначене клопотання після публікації відомостей про заявку на винахід, але не пізніше трьох років від дати подання заявки. Якщо клопотання про проведення експертизи заявки не надійшло у встановлені строки, заявка вважається відкликаною.

Держпатент на будь-якому етапі проведення експертизи заявки по суті може просити від заявника додаткові матеріали, якщо їх необхідність зумовлена проведенням експертизи, а також запропонувати, змінити формулу. Якщо заявник у визначені строки не представив затребувані Держпатентом матеріали, заявка вважається відкликаною.

На підставі рішення Держпатенту на винахід, корисну модель чи промисловий зразок Держпатент публікує у своєму офіційному бюлетені визначені ним відомості про видачу патенту. Одночасно з публікацією відомостей про видачу патенту Держпатент публікує опис до патенту на винахід, корисну модель, що містить формулу, та опис винаходу і корисної моделі, а також креслення, на яке є посилання в описі винаходу чи корисної моделі.

Реєстрація патенту.

Наступним етапом у процесі розгляду заявки на об'єкт промислової власності є реєстрація патенту, що здійснюється відповідно до Положення про Державний реєстр патентів і деклараційних патентів України на винаходи від 25 липня 2000р., Положення про Державний реєстр патентів України на корисні моделі від 20 червня 2001р., Положення про Державний реєстр патентів України на промислові зразки від 12 квітня 2001р.20 У місячний строк після державної реєстрації патенту його видають особі, яка має право на його одержання. Якщо право на одержання патенту мають кілька осіб (співавторів), їм видається один патент.

Чинне законодавство України про інтелектуальну власність передбачає кілька різновидів патентів:

-патент на винахід — видається строком на 20 років;

-деклараційний патент на винахід - видається за результатами формальної експертизи строком на 6 років;

деклараційний патент на корисну модель - видається за результатами

формальної експертизи строком на 10 років;

патент (деклараційний патент) на секретний винахід - якщо винахід віднесено в установленому порядку до державної таємниці; деклараційний патент на секретну корисну модель - якщо корисну модель віднесено в установленому порядку до державної таємниці; патент на промисловий зразок -видається за результатами формальної експертизи строком на 15 років.

Припинення дії патенту і визнання його недійсним.

На відміну від спеціального законодавства , яке передбачає підстави припинення дії патенту та визнання його недійсним, ЦК встановлює випадки та правові наслідки дострокового припинення та відновлення чинності майнових прав інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок, а також прав інтелектуальної власності недійсними. Оскільки майнові права випливають з патенту, то ці норми підлягають спільному застосуванню.

Підстави припинення дії патенту передбачені ст.32 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» і ст.24 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки»;

1. За заявою власника патенту. Відмова набирає чинності від дати публікації відомостей про це у офіційному бюлетені центрального органу виконавчої влади з питань правової охорони інтелектуальної власності. Не допускається повна або часткова відмова від патенту на винахід без попередження особи, якій надано право на використання винаходу за ліцензійним договором, а також у разі накладення арешту на майно, описане за борги, якщо до його складу входять права, що засвідчуються патентом.

2. За несвоєчасну сплату встановленого річного збору за підтримання чинності патенту. Дія патенту припиняється з першого дня року, за який збір не сплачено. Збір за підтримку чинності патенту (деклараційного патенту) на секретний винахід чи деклараційного патенту на секретну корисну модель не сплачується.

Підстави визнання патенту повністю чи частково недійсним передбачені ст.ЗЗ Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» і ст.25 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки». Патент може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю чи частково у разі:

A)невідповідності запатентованого винаходу, корисної моделі чи промислового зразка умовам патентоздатності;

Б) наявності у формулі винаходу (корисної моделі) ознак, яких не було у поданій заявці;

B)порушення порядку патентування винаходу чи корисної моделі в іноземних державах;

Г) видачі патенту внаслідок подання заявки з порушенням прав інших осіб.

З метою визнання патенту на корисну модель недійсним будь-яка особа за умови сплати збору може подати до Держдепартаменту клопотання про проведення експертизи запатентованої корисної моделі на відповідність умовам патентоздатності. Патент або його частина, визнані недійсними, вважаються такими, що не набрали чинності, від дати публікації відомостей про видачу патенту, про що Держдепартамент повідомляє у своєму офіційному бюлетені «Промислова власність».

5. Захист прав патентовласника. Правове становище патентних повірених

У чинному законодавстві України про інтелектуальну власність більш вдалою склалася система захисту авторських і суміжних прав. Щодо захисту прав промислової власності, то її не можна визнати задовільною.

У світовій практиці захист права інтелектуальної власності прийнято поділяти на два види:

юрисдикційний (цивільно-правовий, кримінально-правовий і адміністративно-правовий). Спори розглядаються судами загальної юрисдикції, господарським судом, третейським судом (за згодою сторін). Позивач на свій розсуд може звернутися за захистом свого порушеного права не тільки до суду, а й до відповідного державного органу управління або громадської організації. Він може звернутися до вищої організації відповідача, до антимонопольного органу. Такі спори частіше розв'язуються в адміністративному порядку.

- неюрисдикційний спосіб захисту права інтелектуальної власності характеризується тим, що це позасудовий захист, який здійснюється особою, право якої порушено, самостійно, але в межах закону. Такі способи захисту застосовуються досить рідко. Особа, право якої порушено, може відмовитися від виконання певних дій.

Особливістю захисту промислової власності є те, що зазначена система передбачає процедури опротестування видачі патентів чи інших неправомірних дій. Помилкова видача патенту може зачіпати інтереси інших патентоволодільців, які й подають протести на видані патенти.

Відповідно до ст.432 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності. Суди розглядають також усі спори, пов'язані з охороною прав патентовласників, що надаються законодавством про промислову власність: про авторство на винахід, корисну модель чи промисловий зразок; встановлення власника патенту; порушення майнових прав власника патенту; укладення та виконання ліцензійних договорів; право попереднього користування; винагороду винахідникам і авторам промислових зразків а також патентовласникам; компенсації.

Суд у випадках та в порядку, встановлених законом, може постановити рішення, зокрема, про:

застосування негайних заходів щодо запобігання порушенню права інтелектуальної власності та збереження відповідних доказів;

зупинення пропуску через митний кордон України товарів, імпорт чи експорт яких здійснюється з порушенням права інтелектуальної власності;

вилучення з цивільного обороту товарів, виготовлених або введених у цивільний оборот з порушенням права інтелектуальної власності;

4)вилучення з цивільного обороту матеріалів та знарядь, які використовувалися переважно для виготовлення товарів з порушенням права інтелектуальної власності;

5)застосування разового грошового стягнення замість відшкодування збитків за неправомірне використання об'єкта права інтелектуальної власності.

Розмір стягнення визначається відповідно до закону з урахуванням вини особи та інших обставин, що мають істотне значення;

6) опублікування в засобах масової інформації відомостей про порушення права інтелектуальної власності та зміст судового рішення щодо такого порушення.

При порушенні патентних прав власник патенту має право вимагати:

припинення дій, що порушують або створюють загрозу порушення його права, і відновлення становища, що існувало до порушення;

стягнення завданих збитків, включаючи недоодержані доходи;

відшкодування моральної шкоди;

вжиття інших передбачених законодавчими актами заходів, пов'язаних із захистом прав власника патенту.

Вимагати поновлення порушених прав власника патенту може також особа, яка має право на використання винаходу (корисної моделі) за ліцензійним договором, якщо інше не передбачено цим договором.

Такі самі норми містить Закон України «Про охорону прав на промислові зразки», за винятком права на відшкодування моральної шкоди.

Стаття 177 КК України «Порушення права на об'єкти промислової власності» має своїм призначенням кримінально-правовий захист патентних прав. Будь-яке використання об'єкта промислової власності без дозволу патентовласника вважається незаконним (крім випадків, передбачених законом). Незаконне використання винаходу, корисної моделі, промислового зразка, якщо ці дії завдали матеріальної шкоди у великому розмірі, караються штрафом від 100 до 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до 2-х років з конфіскацією незаконно виготовленої продукції та обладнання і матеріалів, призначених для її виготовлення. Ті самі дії, вчинені повторно або завдали матеріальної шкоди в особливо великому розмірі, караються штрафом від 200 до 800 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до 2-х років, або позбавленням волі на строк до 2-х років з конфіскацією незаконно виготовленої продукції та обладнання і матеріалів, призначених для її виготовлення.

Адміністративно-правовий захист усіх об'єктів права інтелектуальної власності поширюється лише на сорти рослин (ст.51-2 КпАП України).

Дії, які не визнаються порушенням прав патентовласника, передбачені ст.470 ЦК України, ст.31 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» і ст.22 Закону України «Про охорону прав на промислові зразки».

Зокрема, право попереднього користувача на винахід, корисну модель, промисловий зразок виникає у будь-якої особи, яка до дати подання заявки або, якщо було заявлено пріоритет, - до дати пріоритету заявки в інтересах своєї діяльності добросовісно використала зазначений об'єкт в Україні або здійснила значну і серйозну підготовку для такого використання, і полягає у тому, що ця особа має право на безоплатне продовження такого використання або використання, яке передбачалося зазначеною підготовкою.

Право попереднього користування належить лише особі, яка незалежно від винахідника чи автора промислового зразка самостійно розробила і почала використовувати винахід, корисну модель чи промисловий зразок, тобто це право не відчужуване. Проте воно може передаватися іншими особами лише разом з підприємством чи діловою практикою або тією частиною підприємства чи ділової практики, в яких було використано заявлений винахід, корисну модель чи промисловий зразок або здійснено значну і серйозну підготовку для такого використання.

Не визнається порушенням прав, що випливають з патенту:

1)Використання запатентованого винаходу, корисної моделі чи промислового зразка:

-у конструкції або при експлуатації транспортного засобу іноземної держави, який тимчасово або випадково перебуває у водах, повітряному просторі чи на території України, за умови, що об'єкт патентного права використовується виключно для потреб зазначеного засобу;

без комерційної мети;

з науковою метою або у порядку експерименту;

за надзвичайних обставин (стихійне лихо, катастрофа, епідемія тощо) з повідомленням власника патенту одразу, як це стане практично можливим, та виплатою йому в цьому випадку відповідної компенсації.

Введення в цивільний оборот виробу, виготовленого із застосуванням запатентованого винаходу, корисної моделі чи промислового зразка, після введення цього виробу в цивільний оборот власником патенту чи з його спеціального дозволу (принцип вичерпання прав).

Використання з комерційною метою винаходу будь-якою особою, яка придбала продукт, виготовлений із застосуванням запатентованого винаходу, і не могла знати, що цей продукт був виготовлений чи введений в обіг з порушенням прав, що надаються патентом. Проте після одержання відповідного повідомлення власника прав зазначена особа повинна припинити використання продукту або виплатити власнику права відповідні кошти, розмір яких встановлюється сторонами чи судом.24

Патентний повірений

Безпосередню участь у захисті прав патентовласників приймає патентний повірений. Правовий статус патентних повірених визначено

Положенням про представників у справах інтелектуальної власності (патентних повірених), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.1997 року №938.

Патентний повірений - особа, яка надає фізичним та юридичним особам допомогу і послуги, пов'язані з охороною прав на об'єкти інтелектуальної власності, представляє інтереси зазначених осіб у Держпатенті та установах, що належать до сфери його управління, а також судових органах, кредитних установах, у відносинах з іншими фізичними та юридичними особами.

Патентний повірений повинен бути громадянином України, який:

постійно проживає в Україні;

має повну вищу освіту, а також повну вищу освіту в сфері охорони інтелектуальної власності;

-має не менш як п'ятирічний досвід практичної роботи у сфері охорони інтелектуальної власності;

-склав кваліфікаційні екзамени, пройшов атестацію і одержав свідоцтво на право займатися діяльністю патентного повіреного.

Не можуть бути патентними повіреними працівники Держпатенту та установ, що належать до сфери його управління, а також особи, яким це заборонено відповідно до законодавства.

Держпатент веде Державний реєстр представників у справах інтелектуальної власності (патентних повірених). Патентному повіреному, внесеному до Державного реєстру, присвоюється реєстраційний номер. Особи, не зареєстровані в Державному реєстрі, не можуть іменувати себе патентними повіреними.

Держпатент забезпечує публікацію відомостей про патентних повірених, внесених до Державного реєстру, в офіційному бюлетені "Промислова власність". Зазначені відомості щодо патентного повіреного, який працює за наймом, зобов'язана подавати особа, яка уклала з ним трудовий договір.

Патентний повірений має особисту печатку із зазначенням свого прізвища та реєстраційного номера, а також розрахунковий та інші рахунки в установах банків на території України.

Патентний повірений діє за дорученням особи, яку він представляє. Це доручення засвідчується договором, довіреністю або іншим документом, що підтверджує його повноваження відповідно до законодавства. Повноваження патентного повіреного можуть бути засвідчені також шляхом зазначення його прізвища та реєстраційного номера в заявці на видачу охоронного документа на об'єкт промислової власності, якщо заявка підписана заявником. Держпатент не відповідає за зобов'язаннями патентних повірених.

Згідно з п.п.10-14 зазначеного Положення патентний повірений має право згідно із законодавством, у межах доручення особи, яку він представляє, виконувати всі пов'язані з цим дії у відносинах з Держпатентом та установами, що належать до сфери його управління, а також судовими органами, кредитними установами, іншими фізичними та юридичними особами, зокрема: підписувати заяви, клопотання, описи, формули винаходів тощо; подавати та одержувати матеріали, що стосуються охоронних документів; виконувати платіжні операції; вносити зміни до опису винаходів і креслень; відкликати заявки на видачу охоронних документів на об'єкти промислової власності; подавати доповнення, заперечення, скарги; вживати заходів для підтримання чинності охоронних документів; проводити науково-дослідні роботи, частиною яких є патентні дослідження; представляти інтереси власників прав на об'єкти інтелектуальної власності в державних і судових органах тощо.

Патентний повірений має право за погодженням з особою, яку він представляє, передавати свої повноваження іншому патентному повіреному, якщо інше не передбачено дорученням. Про це він повинен сповістити Держпатент. Він також має право займатися своєю діяльністю індивідуально або разом з іншими патентними повіреними, створювати патентні агентства, фірми, бюро, контори тощо з правами юридичної особи, а також працювати за наймом.

Патентний повірений зобов'язаний зберігати в таємниці відомості, одержані ним під час здійснення своїх професійних обов'язків, зокрема суть порушених особою, яку він представляє, питань, зміст консультацій, порад, роз'яснень тощо, сумлінно виконувати свої обов'язки і додержуватися вимог законодавства, захищати інтереси особи, яку він представляє.

Патентний повірений зобов'язаний відмовитися від надання своїх послуг або припинити їх надання, якщо вони можуть бути використані у справі, в якій він вже представляв або консультував іншу особу з протилежними інтересами і конфлікт не був вирішений.


Висновки

Захист прав промислової власності в Україні не відповідає сучасним вимогам. Він не забезпечує надійного і ефективного захисту прав патентовласників. З одного боку, патентні закони України досить чітко визначають дії, які не визнаються порушенням патентних прав, а, з другого, не містять зазначення про дії, що визнаються таким порушенням.

Патентні закони України містять перелік спорів щодо порушення прав на об'єкти промислової власності, що розглядаються в судовому порядку. Цей перелік, як правило, закінчується нормою, за якою такому розгляду підлягають будь-які спори, що випливають із застосування патентних законів. Тому доцільність існування зазначеного переліку викликає певний сумнів. Адже всі майнові спори розглядаються в судовому порядку.

Проте істотним недоліком чинного законодавства України про промислову власність є відсутність у ньому конкретних санкцій за ті чи інші порушення. Як правило, патентні закони містять норми про відповідальність, які мають надто загальний характер. Так, Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» містить лише декілька норм загального цивільно-правового характеру: про припинення правопорушення, про стягнення заподіяних останнім збитків, відшкодування моральної шкоди, а також вжиття інших, передбачених законодавчими актами, заходів, пов'язаних із захистом прав власника патенту.

Передусім, постає питання: що це за заходи, пов'язані із захистом прав власника патенту, передбачені законодавством. Всі санкції, які стосуються захисту патентних прав, мають бути у законі про той чи інший об'єкт промислової власності. Зазначені санкції не можуть бути в інших законодавчих актах. Взагалі ст. 34 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» має декларативний характер. Вона не передбачає конкретної цивільно-правової відповідальності за те чи інше порушення патентних прав. Посилання на ст. 28 цього Закону також не вичерпує всіх можливих порушень названих прав, оскільки у ній йдеться лише про майнові права. Але ж власник патенту має й особисті немайнові права, встановлені пп. 4 і 5 ст. 8 даного Закону. Про відповідальність за їх порушення у Законі не згадується. Є тільки норма про те, що спори з приводу авторства розглядаються в судовому порядку. Які дії визнаються порушенням права авторства на винахід чи корисну модель, протягом якого строку надається захист праву авторства та інші питання, у Законі не знайшли належного закріплення.

Закон України «Про охорону прав на промислові зразки» містить такі ж формулювання зазначених норм. Є лише одна відмінність — цей Закон не має норми про відшкодування моральної шкоди. Очевидно, автори промислових зразків, на думку законодавців, не зазнають моральної шкоди.

На підставі наведеного короткого огляду патентних законів України про промислову власність можна зробити певні висновки. Розмаїття норм про захист прав на об'єкти вказаної власності свідчить, що єдиної системи захисту прав на такі об'єкти немає. Немає й системи для захисту прав на об'єкти

інтелектуальної власності в цілому. Отже, необхідно розробити єдину систему захисту права інтелектуальної власності. В цьому плані всі об'єкти останньої як об'єкти захисту є однаковими. Звичайно, окремі з них мають особливості, які й можуть бути враховані при розробленні єдиної системи захисту інтелектуальної власності. Існуюча система захисту промислової власності не відповідає сучасним вимогам.

Отже, з огляду на викладене, з метою подальшого вдосконалення існуючого законодавства, що забезпечує регулювання права інтелектуальної власності, було б доцільно:

Розробити і прийняти єдину систему захисту права інтелектуальної власності - підготувати Основи законодавства України про інтелектуальну власність, де б чітко вказувалось, які дії визнаються порушенням патентних прав і якого виду відповідальність за них настає.

Встановити конкретні санкції за ті чи інші порушення та привести їх у відповідність з нормами Кримінального кодексу України, Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У цій єдиній системі захисту права інтелектуальної власності повинен бути детально визначений механізм компенсації моральної шкоди, а також відшкодування упущеної вигоди. Порядок стягнення матеріальної шкоди може бути таким як, наприклад, при порушенні авторських прав - тобто звернення до суду з позовом про відшкодування моральної (немайнової) шкоди. А упущена вигода може відшкодовуватись за правилами п.2 ч.3 ст.22 ЦК України, де йдеться, що коли особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватись, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.


Список використаної літератури

1. Конституція України від 28.06.1996 року № 254к/96-ВР

2. Цивільний Кодекс України. Закон України від 16 січня 2003 року №435-IV

3. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України / За ред. В.М.Коссака. - К., 2004.

4. Господарський кодекс України. Закон України від 16 січня 2003 року №436-1У.

5. Господарський кодекс України: Коментар/ За заг. ред. Саніахметової Н.О. -Х.,2004.

6. Закон України від 15.12.1993 року №3687-ХП «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» (в редакції Закону № 850-IV від 22.05.2003)

7. Закон України від 15.12.1993 року №1576-ХП «Про охорону прав на промислові зразки» (із змінами, внесеними згідно із Законами № 850-IV від 22.05.2003)

8. Положення про представників у справах інтелектуальної власності (патентних повірених), затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.1997року №938.

9. Цивільне право України: Підручн. В 2-х томах. Том 1/ За ред. Борисової В.І., Спасибо-Фатєєвої І.В., Яроцького В.Л. -К., 2004.

10. Право інтелектуальної власності/ За ред. О А.Підопригори, О.Д.Святоцького.-К.,2004.

11. Андрощук Г.А., Работягова Л.И. Патентное право: правовая охрана изобретений. -К., 2001.

12. Паламарчук В. Інтелектуальна власність у правовому вимірі / Право України. - 2000. - №10. - С61-66.

13. Шишка Р.Право інтелектуальної власності: погляд на проблему/ Право України. - 1999. - №1. - С.57-59.

14. Мельник О. Цивільно-правовий захист патентних прав: проблемні питання / Право України. - 2003. - №2. - С.74-78.

Оценить/Добавить комментарий
Имя
Оценка
Комментарии:
Где скачать еще рефератов? Здесь: letsdoit777.blogspot.com
Евгений06:43:17 19 марта 2016
Кто еще хочет зарабатывать от 9000 рублей в день "Чистых Денег"? Узнайте как: business1777.blogspot.com ! Cпециально для студентов!
21:14:53 28 ноября 2015

Работы, похожие на Курсовая работа: Право промислової власності

Назад
Меню
Главная
Рефераты
Благодарности
Опрос
Станете ли вы заказывать работу за деньги, если не найдете ее в Интернете?

Да, в любом случае.
Да, но только в случае крайней необходимости.
Возможно, в зависимости от цены.
Нет, напишу его сам.
Нет, забью.



Результаты(151075)
Комментарии (1843)
Copyright © 2005-2016 BestReferat.ru bestreferat@mail.ru       реклама на сайте

Рейтинг@Mail.ru