Банк рефератов содержит более 364 тысяч рефератов, курсовых и дипломных работ, шпаргалок и докладов по различным дисциплинам: истории, психологии, экономике, менеджменту, философии, праву, экологии. А также изложения, сочинения по литературе, отчеты по практике, топики по английскому.
Полнотекстовый поиск
Всего работ:
364150
Теги названий
Разделы
Авиация и космонавтика (304)
Административное право (123)
Арбитражный процесс (23)
Архитектура (113)
Астрология (4)
Астрономия (4814)
Банковское дело (5227)
Безопасность жизнедеятельности (2616)
Биографии (3423)
Биология (4214)
Биология и химия (1518)
Биржевое дело (68)
Ботаника и сельское хоз-во (2836)
Бухгалтерский учет и аудит (8269)
Валютные отношения (50)
Ветеринария (50)
Военная кафедра (762)
ГДЗ (2)
География (5275)
Геодезия (30)
Геология (1222)
Геополитика (43)
Государство и право (20403)
Гражданское право и процесс (465)
Делопроизводство (19)
Деньги и кредит (108)
ЕГЭ (173)
Естествознание (96)
Журналистика (899)
ЗНО (54)
Зоология (34)
Издательское дело и полиграфия (476)
Инвестиции (106)
Иностранный язык (62792)
Информатика (3562)
Информатика, программирование (6444)
Исторические личности (2165)
История (21320)
История техники (766)
Кибернетика (64)
Коммуникации и связь (3145)
Компьютерные науки (60)
Косметология (17)
Краеведение и этнография (588)
Краткое содержание произведений (1000)
Криминалистика (106)
Криминология (48)
Криптология (3)
Кулинария (1167)
Культура и искусство (8485)
Культурология (537)
Литература : зарубежная (2044)
Литература и русский язык (11657)
Логика (532)
Логистика (21)
Маркетинг (7985)
Математика (3721)
Медицина, здоровье (10549)
Медицинские науки (88)
Международное публичное право (58)
Международное частное право (36)
Международные отношения (2257)
Менеджмент (12491)
Металлургия (91)
Москвоведение (797)
Музыка (1338)
Муниципальное право (24)
Налоги, налогообложение (214)
Наука и техника (1141)
Начертательная геометрия (3)
Оккультизм и уфология (8)
Остальные рефераты (21697)
Педагогика (7850)
Политология (3801)
Право (682)
Право, юриспруденция (2881)
Предпринимательство (475)
Прикладные науки (1)
Промышленность, производство (7100)
Психология (8694)
психология, педагогика (4121)
Радиоэлектроника (443)
Реклама (952)
Религия и мифология (2967)
Риторика (23)
Сексология (748)
Социология (4876)
Статистика (95)
Страхование (107)
Строительные науки (7)
Строительство (2004)
Схемотехника (15)
Таможенная система (663)
Теория государства и права (240)
Теория организации (39)
Теплотехника (25)
Технология (624)
Товароведение (16)
Транспорт (2652)
Трудовое право (136)
Туризм (90)
Уголовное право и процесс (406)
Управление (95)
Управленческие науки (24)
Физика (3463)
Физкультура и спорт (4482)
Философия (7216)
Финансовые науки (4592)
Финансы (5386)
Фотография (3)
Химия (2244)
Хозяйственное право (23)
Цифровые устройства (29)
Экологическое право (35)
Экология (4517)
Экономика (20645)
Экономико-математическое моделирование (666)
Экономическая география (119)
Экономическая теория (2573)
Этика (889)
Юриспруденция (288)
Языковедение (148)
Языкознание, филология (1140)

Шпаргалка: Теоритичні основи бухгалтерського обліку

Название: Теоритичні основи бухгалтерського обліку
Раздел: Рефераты по бухгалтерскому учету и аудиту
Тип: шпаргалка Добавлен 17:31:32 13 декабря 2006 Похожие работы
Просмотров: 7343 Комментариев: 2 Оценило: 2 человек Средний балл: 4.5 Оценка: неизвестно     Скачать

1. Бух. облік як інформаційна система.

1.1.Поняття та сутність бух. обліку.

1.2. Користувачі бух. інформації .

1.1.Поняття та сутність бух. обліку

Господарська діяльність – будь-яка діяльність пов’язана з виробництвом, обміном і споживанням матер. та нематеріальн. благ. Суб’єкти господарської діяльності – фіз.. та юрид. особи.

Історично бух. облік виник і розвивався разом із господарською діяльністю людини. Автором першої друкованої праці „Трактат про рахунки і записи” був Лука Пачолі у XV ст.. (1454р.).

Мета госп. обліку : відображення фактів госп. діяльності, надання правдивої інформації для прийняття рішень.

Види госп. обліку :

1. Оперативний – використ. для спостереження і контролю за окремими операціями з метою управління.

2. Статистичний – вивчає і контролює масові суспільно-екон. Процеси.

3. Бухгалтерський – це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про госп. діяльність п-ва зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Функції бух. обліку:

1. Інформаційна – забезпечення інформації про фін. стан і діяльність п-ва.

2. Контрольна – у необхідності контролю збереження та ефективного використання ресурсів п-ва.

3. Оцінююча – вимір і оцінка ресурсів, визначення вартості і собівартості продукції для розрахунку результату діяльності п-ва.

Для відображення госп. операцій застосовують такі вимірники:

– натуральні – забезпечують кількісне і якісне відображення облікових об’єктів в одиниці ваги, об’єму, площі;

– трудові – викор. для визначення затраченої праці в одиниці роб. часу;

– грошові – застос. для обчислення вартості об’єктів обліку.

Бух. облік:

1. Фінансовий – це комплексний системний облік майна гос. діяльності п-ва через повне і безперервне відображення госп. процесів за звітний період. Фін. облік ведуть відповідно до законодавства країни і нац. положень (стандартів) бух. обліку.

2. Податковий – це підсистема бух. обліку, що здійсн. з метою посилення контрольно-аналітичної функції обліку за нарахуванням та сплатою податків.

3. Управлінський – це прцес підготовки інформації необхідної для потреб внутрішнього менеджменту поточної, виробничої діяльності п-ва.

1.2. Користувачі бух. інформації.

Користувачі бух. інформації поділ. на:

Внутрішні – власники п-в, управлінський персонал робітники, службовці.

Зовнішні – ті, які мають прямий фін. інтерес(інвестори, постачальники, банк. установи, покупці, замовники); ті, які не мають прямого фін. інтересу(органи податк. служби, органи держ. статистики, учасники фондового і товарних ринків); ті, які без фін. інтересу (аудиторські фірми, фін. аналітики, судові органи, громадські організації).

3. Балансове узагальнення.

3.1 Сутність і побудова бух. балансу.

3.2 Структура балансу.

3.3 Вплив господ. Операцій на баланс.

Нормативна база П(с)БО №2 “Баланс” від 31.01.99.

3.1 Сутність і побудова бух. балансу.

Баланс – метод відображення стану господ. засобів (майна) за їх складом і джерелом утворення у вартісній оцінці на певну дату. За формою баланс – це таблиця на лівій стороні якої відображ. склад і розміщення господ. засобів, яка наз. активом , в правій стороні відображ. джерела формування госп. засобів наз. пасивом . В бух. балансі всі засоби та джерела об'єднані в екон. однорідні групи, які наз. статтями балансу . Статті балансу мають власну назву, окремий код, їх запис у вартісному виразі. Статті поділ. на активні і пасивні. Особливостями бух. балансу є рівність підсумків активу і пасиву зумовлена тим, що в обох його частинах відображ. у вартісній оцінці одні і ті ж господ. засоби, згруповані за рівними ознаками. Рівність підсумків також назив. балансом.

3.2 Структура балансу.

Форма діючого в Укр. балансу та порядок його замовлення регулюються П(с)БО № 2. згідно закону Укр. “ Про БО і фін. звітність в Укр..” баланс є формою №1 фін. звітності під-ва. Баланс під-ва має таку структуру: склад. з 3 розділів (активи), 5 розділів (пасиви). Актив балансу : I розділ: “Необоротні активи” включ. такі статті: основні засоби, довго строк. інвестиції, довго строк. дебіторська заборгованість, та інші необоротні активи. II розділ: ”Оборотні активи”. Статті: 1) виробничі запаси, 2) незавершене виробництво, 3)готова продукція, 4) векселі одержані, 5) розрахунки з дебіторами, 7) грош. кошти та їх еквіваленти. III Розділ “ Витрати майбут. періодів”-це витрати балансу, що мали місце протягом поточного або поперед. звітного періодів, але належать до наступних звітних періодів. Пасив балансу : Iрозділ “Власний капітал”. Статті: 1) статутний капітал, 2) резервний к-л, 3)пайовий к-л, 4)додатковий к-л, 5) нерозподілений прибуток. II розділ ” Забезпечення наступних витрат і платежів”. Статті: 1) фінансування, 2)цільові надходження (забезпечення виплат відпусток, гарантійних зобов'язань, додаткове пенсійне забезпечення, фінансування з бюджету та інших джерел)

III розділ “Довгострокові зобов'язання”. Інформація про залучення коштів банків, які будуть погашені в строк > року, а також випуск під-вом акцій та облігацій на довго строк. основі з нарахуванням %. IVрозділ “Поточні зобовязання” (протягом року). Статті: 1) короткострок. кредити банку, 2) векселі видані, 3) кредитор. заборгованість за товари, послуги, роботи, 4) поточні зобов’язання за нарах. з бюджету, зі страх-ня, з оплати праці. Vрозділ “доходи майбут. періодів”- доходи, які отрим. протягом поточного або попередніх звітних періодів, які належ. до наступних звітних періодів.

3.3 Вплив господ. операцій на баланс.

Господ. засоби та їх джерела під впливом госп. операцій ↓ або ↑, що призводить до зміни окремих статей балансу в активі чи пасиві. Існують 4 типи операцій, що змін. баланс: 1) відбув. зміни в активі балансу переміщ. господ. засобів в актив балансу одна стаття ↑, а друга ↓ на однакову суму, при цьому заг. підсумок балансу не змін. Операції: видача готівки з каси підзвітним особам, надходження засобів від дебіторів в касу чи на рахунок в банк, оприбуткування гот. продукції з вир-ва, 2) спричиняє зміни тільки в пасиві балансу: одна стаття ↑, друга ↓ на однакову суму, при цьому заг. підсумок балансу не змін. Операції: отримання податків із зарплати, оплата заборгованості постачальникам за рахунок кредитів банків, формування резервного кап-лу за рахунок прибутку, 3) спричинення в активі та пасиві балансу на одну і ту ж суму в сторону ↑. Операції: отрим. і зарах. кредиту банку, нарах. зарплату працівникам, розрахунки по авансах одержаних, векселях виданих. 4) спричинення в активі та пасиві балансу на одну і ту ж суму в сторону ↓. Операції: виплата зарплати, дивідендів, перерахув. податків і платежів до бюджету, погашення кредитор. заборгованості за одержання товарів і послуг.

2. Предмет і методи бух обліку

2.1. Предмет і об’єкт бух обліку

2.2. Базові принципи бух обліку

2.3. Метод бух обліку

2.1. Предмет і об’єкт бух. обліку

Предметом бух обліку є господарська діяльність підприємства. Предмет бух обліку складається з окремих елементів, які називаються обкатами.

Суб’єкт бух обліку – господарські суб’єкти.

Об’єкт бух обліку – це конкретний засіб або майно підприємства, а також джерело його утворення. Він включає:

· Господарські засоби: оборотні і необоротні

· Джерела засобів: власні та залучені

· Господарські процеси

· Господарські засоби

Господарські засоби підприємства поділяються за двома ознаками: по-перше за складом і розміщенням, по-друге – за джерелами утворення (формування).

Господарські засоби відображають в активі балансу підприємства, тому їх називають активами.

Активи – ресурси підприємства, які ним контролюються у результаті минулих подій використання яких, як очікується, призведе до економічної вигоди (це потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів)

Класифікація активів:

І. За формами функціонування:

Матеріальні активи – це засоби підприємства, які мають матеріально-речову форму (основні засоби, запаси, незавершене будівництво)

Нематеріальні активи – об’єкти довгострокового вкладення, що мають вартісну оцінку але не є речовими цінностями (право користування природними ресурсами, майном, право на знаки для товарів і послуг, об’єкти промислової власності, авторські права тощо…)

Фінансові активи – це група господарських засобів підприємства у формі готівкових коштів та інших фінансових інструментів, які належать підприємству, готівкові кошти в національній та іншій валютах, інвестиції підприємства в цінні папери та статутні капітали інших підприємств, дебіторська заборгованість різних фізичних і юридичних осіб перед підприємством за розвантажену продукцію, товари чи надані послуги.

ІІ. За участю в обороті

Оборотні – сукупність майнових цінностей, які обслуговують поточну діяльність підприємства і споживаються протягом одного операційного циклу (готова продукція, виробничі запаси, незавершене виробництво, товари, дебіторська заборгованість, грошові кошти та їх еквіваленти). Термін використання не більше року. Операційний цикл – проміжок часу між придбанням запасів для здійснення діяльності та отримання коштів від реалізації продукції, надання послуг.

Необоротні – сукупність майнових цінностей, які багаторазово беруть участь в процесі господарської діяльності підприємства (основні засоби, нематеріальні активи, капітальні інвестиції та інші необоротні активи…)

ІІІ. За ступенем ліквідності:

Абсолютно ліквідні

Ліквідні

Мало ліквідні

Джерела господарських засобів поділяються на:

- власні

- залучені

До власних відносять статутний, пайовий капітал, додатковий капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток.

До залучених джерел відносять кредиторську заборгованість підприємства, заборгованість за кредитами, довгострокові зобов’язання, а також забезпечення наступних витрат і платежів.

Господарські процеси – забезпечують рух господарських засобів: постачання, виробничий, реалізація.

Процес постачання – стадія обороту на якій гроші перетворюються в засоби виробництва і ресурси праці.

Процес виробництва – стадія, на якій створюються блага, шляхом поєднання зсобів виробництва і ресурсів праці.

Процес реалізації – стадія, на якій готова продукція має бути реалізована.

Господарська операція – факт господарського життя, який підтверджує бо змінює структуру активів чи пасивів підприємства.

2.2. Базові принципи бух. обліку

1. Обачність – метод оцінки, який означає, що витрати і зобов’язання потрібно відображати в БО після отримання інформації про імовірність іх виникнення, а активи і доходи лише тоді, коли влни реально отримані.

2. Принцип повного висвітлення – у фін. звітності висвітлюється повна фактична звітність про госп. операції.

3. Автономність – кожне під-во розглядається як юр. особа, незалежна від власника.

4. Послідовність – постійна фін. політика (облікова політика).

5. Безперервність – виходить з того, що під-во буде фун-вати і далі.

6. Нарахування та відповібність доходів і витрат – порівняння доходів звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів, для визначення фін. результату.

7. Привілювання сутності над формою – операції обліковуються, виходячи з їх сутності, а не юрид.форм.

8. Історична або фактична собівартість – пріоритетною є оцінка активів під-ва, виходячи з витрат на їх вир-во і придбання.

9. Єдиний грош. вимірник .

10. Періодичність – можливість розподілу діяльності під-ва на певні періоди з метою складання фін. звітності.

2.3. Метод бух. обліку

Методологія –вчення про методи, за допомогою яких людина пізнає щось.

Метод б.о. – сукупність способів дослідження, які дозволяють всебічно вивчити, розкрити зміст б.о.

Методологія б.о. – система способів і прийомів, за допомогою яких вивчаються суб’єкти обліку.

Основні елементи методу б.о. :

1. документація – спосіб первинного спостереження і відображення суб’єктів б.о., який забезпечує суцільне і безперервне спостереження за ним.

2. інвентаризація – перевірка фактичної наявності об’єктів б.о.

1 + 2 первинне спостереження

3. оцінка

4. калькуляція – грошовий вираз витрат

3 + 4 вимірювання

5. подвійний запис

6. рахок – спосіб поточного рахуванняу встановленому порядку

5 + 6 реєстрація та класифікація обліку з метою їх систематизації

7. баланс – метод узагальнення даних через рахунки і подвійний запис

8. звітність – метод підсумкового узагальнення і одержання підсумкових показників за звітний період.

7 + 8 узагальнення в б.о.

4. Бух. рахунки та подвійний запис.

4.1. Рахунки бух. обліку: зміст та побудова.

4.2. Метод подвійного запису.

4.3. Синтетичні та аналітичні рахунки, їх взаємозв’язок.

4.4. Узагальнення даних поточного бух. обліку.

4.1. Рахунки бух. обліку: зміст та побудова.

Поточний облік стану, засобів, джерел та господ. процесів забезпеч. за допомогою системи рахунків. Рахунки – елемент методу БО, спосіб групування і поточного відображ. за певними ознаками наявності та руху засобів під-ва, їх джерел та господ. процесів. Зміст, признач. і побудова рахунків зумовлені об’єктами, що на них обліковуються, завданнями обліку. Рахунки БО прийнято зображ. у вигляді 2-сторонньої таблиці, ліву сторону якої познач. дебет , а праву кредит, назву рахунка пишуть посеред таблиці. Так як об’єкт БО характер-ся певним станом або наявністю на певний момент часу засобів, джерел, то перш за все на рахунку фіксують цей стан, який наз. початковим залишком або почат. сальдом. Після цього на рах. відображ. господ операції – зміни засобів та їх джерел. Накопич. інфор-ції про рух об’єкта обліку відображ. на рахунку назив. оборотом по дебету та оборотом по кредиту . Залежно від обліку активів чи джерел їх утвор. бух. рахунки поділ. на активні та пасивні. Активні рахунки признач. для обліку наявності та руху активів та знаход. в активі бух. балансу. Пасивні рах-ки признач. для обліку наявності та зміни джерел утвор., що містяться в пасиві балансі.

Активний рахунок Пасивний рахунок

Дебет Кредит дебет кредит
Сальдо почат. (Сп) Сальдо почат. (Сп)
Збільшення рахунку (+) Зменшення (-) Зменшення (-) Збільшення рахунку (+)
Оборот оборот оборот оборот
Кінцеве сальдо (Ск) Кінцеве сальдо

Правило визначення кінцевого сальдо: Актив.рахун. Спд +обд -обк =Скд

Пасив. рах. Спк +обк -обд =Скк

4.2. Метод подвійного запису.

Подвійний запис – метод, що виплив. з економ. суті відображу. операцій кожна з яких обумов. зміни у її 2 її частинах – в активі, пасиві чи одночасно. Відображу. кожної господ. операції двічі по дебету одного і кредиту іншого на однакову суму наз. подвійним записом. подвійний запис – основ. техн.. прийом БО, забезпеч. горизонтальний взаємозв’язок між рахунками, який наз. кореспондентським рахунком або бух. проводкою. Залежно від кількості коресп. рахун. розріз. прості і складні бух. проводки. Господ. операції реєстр. у певній послідовності, яка наз. хронологічним записом. Для накопичення і узагальн. інформації на бух. рахунках всі дані групуються у спеціал. журналі господ. операцій. Таке групув. наз. систематичним обліком.

Журнал реєстрації господ. операцій

Зміст господ. операції Сума Дт Кт
1. Відпущено зі складу у вир-во матеріали 33860 23 20

4.3. Синтетичні та аналітичні рахунки, їх взаємозв’язок.

В залежності від обсягів інфор. і рівня узальнен. рахунки поділ. на синтетичні та аналітичні. Синтет. назив. рахунки признач. для обліку еконон. однорідних груп, засобів, джерел та господ. процесів у грош. вимірі. Облік, який здійсн. на підставі таких рахунків наз. синтетичним обліком. Аналітик. наз. рахунки признач. для деталізації узальн. інформації про конкретні види засобів, джерел та господ. процесів за допомог. грошових, натуральних і трудових вимірників. Облік, який здійс. на підставі аналітич. рахун. наз. аналітичним обліком. Зв'язок між аналіт. та систематичним рах.: 1) На рах. синтет. і аналіт. обліку сальдо розміщ на одній стороні. 2) Кожну операцію на рахунках синтет. обліку запис загальн. сумою, а на відповідних аналіт. рахунках – частковими сумами.

3) Сума залишків і оборотів по всіх аналітич. рахун. повинна = залишку і оборотам відповідного синтетичн. рахун. Додаткове групув. однорідних аналіт. рахунків в межах 1 синтетичного наз. субрахунками .

4.4.Узагальнення даних поточного бух. обліку.

Відображ. господ. операцій за синтетич. та аналітич. рахунками являє собою поточний БО узагальн. якого ведеться за допомогою оборотних відомостей. Оборотні відомості – спосіб узагальн. оборотів і залишків за звітний період, засіб взаємозв’язку між балансом і рахунками.

Назва рахунку Сальдо початкове Оборот за місяць Сальдо кінцеве
Дт Кт Дт Кт Дт Кт
1
2
3
4
5
Разом

= = =

Рівність підсумків першої пари зумовлена рівністю підсум. активу і пасиву балансу наз. вхідний баланс . Рівність підсумків другої пари зумовлена подвійним записом операцій. Рівність підсумків третьої пари зумовлена двома попередніми рівностями і наз. вихідний баланс. Ця форма оборотної відомості назив. контокорентною. Також існує шахова форма оборот. відомості.

5 . Інформаційна база

5.1. документи як джерело первинної операції

5.2. вимоги до змісту і оформлення документів

5.3. класифікація документів

5.4. організація документо-обороту

5.5. інвентаризація в системі первинного обліку

5.1. Документи як джерело первинної операції

Бух.документ – письмове свідоцтво певної форми та змісту, яке містить відомості про господарські операцію і є доказом її здійснення.

Спосіб здійснення госп.операцій документами – документацією.

Документація – елемент методу бух.облуку призначений для первинного спостереження за господарськими операціями для відображення їх в обліку.

Первинні документи, які фіксують факти здійснення госп.операцій є підставою для відобра-ження їх в БО. Вони мають бути складені відповідно до вимог до змісту і оформлення документу.

5.2. Вимоги до змісту і оформлення документів

Документи повинні містити обов’язкові реквізити . Такими реквізитами для первинних бух.документів є:1.Назва. 2.Дата і місце складання 3.Назва документа, що складає цей документ

4.Зміст та обсяги господарських операцій 5.Одиниця виміру госп.операції 6.Посади осіб відповідних за здійснення госп.операції і правильність її оформлення та їх особистий підпис.

Вимоги до документів: 1)Первинні документи складаються в момент здійснення госп.операції або безпосередньо після її закінчення; 2)Документи складаються на бланках типових форм; 3)Вільні рядки прокреслюються; 4)У грошових документах суми проставляються цифрами і прописом; 5)Кожен первинний документ повинен містити підписи осіб, які мають на це право

5.3. Класифікація документів

Документи класифікують:

За місцем складання:

- внутрішні (на під-ві оформляються і тут же застосовуються. Напр, табелі обліку роб. часу)

- зовнішні (складають інші підприємства, організації, реєструються і оформляються на бланках уніфікованих форм)

За призначенням:

- розпорядчі (документи, які містять наказ, розпорядження, завдання на здійснення певної господарської операції. Наприклад, накази про прийняття або звільнення з роботи)

- виконавчі (документи, що підтверджують факт здійснення господарської операції. Наприклад, авансові звіти, квитанції, прибуткові та видаткові касові ордери)

- бух.оформлення – складаються на основі виконавчих і розпорядчих (меморіальні ордери,...)

- комбіновані – поєднують ф-ії всіх 3-х перелічених вище (вимоги, касові ордери, наряди, ...)

За порядком складання:

- первинні (документи складаються в момент здійснення господарської операції. Наприклад, акти прийняття робіт і послуг, накладні)

- зведені (складаються на підставі первинних шляхом групування і узагальнення їх показників. Наприклад, звіти касира, товарні звіти, платіжні відомості…)

За способом використання :

- разові (фіксують 1 або кілька госп.операцій. Наприклад, вимоги, накладні, ордери)

- накопичувальні (формують інформацію про однорідні госп.операції за певний звітний період. Наприклад, відомості випуску готової продукції, табель обліку робочого часу…)

За змістом:

- грошові (оформлюють операції пов’язані з грошовими коштами. Наприклад, платіжні доручення, касові ордери, банківські чеки)

- розрахункові(оформляють розрахунки між фіз. і юр. особами. Напр, рахунок фактура)

- матеріальні (оформлюють операції пов’язані з рухом матеріальних цінностей. Наприклад, товарно-транспортні накладні, прибуткові ордери).

5.4. Організація документообороту

Документооборот – це порядок і шляхи руху документів на підприємстві. Організовує документооборот головний бухгалтер, який розробляє правила і технологію обробки облікової інформації: 1)Складання первинних документів і їх реєстрація; 2)Облікова обробка та використання; 3)Передача документів для зберігання в архів.

Ці етапи відображають у спеціальному документі – план-графік документообороту. Документи оформляються у вигляді накопичувальних та групувальних відомостей. Всі первинні документи містять кореспондуючі рахунки.

Для зберігання документів призначені архіви, терміни зберігання визначені законодавчо, головним архівним угруповуванням при Кабміні України.

5.5. Інвентаризація в системі первинного обліку

Інвентаризація – спосіб спостереження, регістрація госп.операцій призначених для підтвердження правильності та достовірності бух.обліку та звітності.

Інвен-ція проводиться шляхом перевірки наявності майна під-ва через перерахунок, зважу-вання, вимір, оцінку залишків і порівняння одержаних результатів з документальними даними БО.

Основні завдання інвентаризації: 1)виявка фактичної наявності господарської операції; 2)встановлення надлишку або нестачі цінностей і відображення їх в бух.обліку; 3)виявлення ТМЦ, які втратили свою первісну якість; 4)перевірка достовірності і реальної вартості зарахованих на баланс активів і пасивів підприємства.

Інвентаризації підлягають: ОЗ,немат. активи, ТМЦ,грош. кошти,документи та розрахунки.

За повнотою оформлення інвентаризацію поділяють на повну і часткову.

Залежно від характеру проведення інвентаризацію поділяють:

- планова – здійснюється за раніше складеним планом відповідно до затвердженого графіка її проведення

- позапланова – проводиться за розпорядженням керівника, за вимогою слідчих та контролюючих органів при зміні матеріально-відповідальних осіб або проведенні ревізії.

Ефективними є раптові часткові інвентаризації, які підвищують відповідальність матеріально-відповідальних осіб у своєчасному оприбутковуванні і списанні мат.цінностей.

Відповідно до нормативних актів об’єкти і строки проведення інвентаризації визначаються керівником підприємства, крім випадків, коли їх проведення є обов’язковим , а саме:

- перед складанням річної фін.звітності

- при передачі майна держ.підприємства в АТ

- зміна мат.-відповідальних осіб (на день приймання, передачі справ).

- встановлення фактів крадіжок, псування, а також за приписом судово-слідчих органів

- пожежі, стихійні лиха, аварії

- ліквідація підприємства.

Для інвент. на під-вах, наказом керівника, створюються постійно діючі інвентаризаційні комісії.

Інвентаризація проводиться на 1-ше число місяця поточного звітного періоду. В процесі інвентаризації відбувається підрахунок, зважування, обмір фактичної наявності об’єктів інвентаризації, дані про які записують в інвентаризаційному описі (складається в декількох примірниках), котрий підписують всі члени комісії.

Дані інв.описів порівнюються з даними б.о. і складають порівняльні відомості. Визначають результат інвентаризації. Внаслідок такого порівняння встановлюють відповідність або невідповідність облікових фактичних даних.

Затверджені результати інвентаризації відображаються в б.о. в такому порядку:

1. надлишки основних засобів, товарів, матеріалів, цінних паперів, коштів підлягають оприбуткуванню та зарахуванню відповідно до доходів діяльності або збільшенню фінансуванню

2. нестачу цінностей в межах затверджених норм списують за рішенням керівника підприємства на валові витрати або на зменшення фінансування

3. понаднормові нестачі цінностей, а також втрати від псування відносять на винних осіб за цінами, за якими розраховують розмір шкоди (у подвійному розмірі)

4. понаднормові витрати і нестачі мат.цінностей та готової продукції, якщо винних осіб не встановлено, зараховують на збитки або зменшення фінансування.


6 . Вартісна оцінка в б.о.

6.1. Сутність та значення вартісної оцінки

6.2. Оцінка обєктів обліку

6.3. Калькуляція, як складова методу б.о.

6.1. Сутність та значення вартісної оцінки

Оцінка – це спосіб вартісного вимірювання госп.засобів та джерел їх утворення.

Мета оцінки – формування основного завдання, яке слід вирішити в результаті оцінки. А саме:

- повне і правильне найменування об’єкту оцінки

- вид активів, що оцінюються

- вид майнових прав, що оцінюються

- дата оцінки

Оцінці підлягають всі об’єкти БО відповідно до ст.4 ЗУ «Про БО та фін.звітність в Україні».

В процесі госп.діяльності оцінка необхідна при: 1) надходженні і вибутті активів; 2) виникненні прав і зобов’язань; 3) купівлі-продажу, оренді майна, страхуванні, інвестуванні, ліквідації під-ва.

Міжнародні стандарти бух.обліку передбачають можливість застосування декількох різних видів оцінки одночасно з різним ступенем та в різних комбінаціях. Виділяють такі бази оцінки :

  1. Історична собівартість – активи відображаються за сумою сплачених коштів та їх еквівалентів. Зобов’язання відображаються за сумою грошових коштів, що як очікується будуть сплачені з метою погашення зобов’язань під час звичайної діяльності підп-ва.
  2. Поточна собівартість – активи відображаються за сумою грошових коштів або їх еквівалентів, яка була б сплачена в разі придбання такого активу. Зобов’язання відображаються за сумою грошових коштів, яка була б необхідна для погашення зобов’язання.
  3. Вартість реалізації – активи відображаються за сумою грошових коштів або їх еквівалентів, яку можна було б отримати на поточний момент шляхом продажу активу в ході звичайної реалізації. Зобов’язання відображаються за вартістю їх погашення, тобто за сумою грошових коштів, яка як очікується буде сплачена для погашення зобов’язань під час звичайної діяльності підприємства.
  4. Теперішня вартість – активи відображаються за вартістю майбутніх чистих надходжень чистих коштів. Зобов’язання відображаються за майбутньою вартістю грошових коштів, які як очікується будуть необхідні для погашення зобов’язань під час звичайної діяльності підприємства.

6.2. Оцінка обєктів обліку

Оцінка різних об’єктів обміну визначається у відповідних стандартах :

- оцінка основних засобів – П(С)БО №7 «Основні засоби»

ОЗ зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю – це історична собівартість основних засобів у сумі грошових коштів або справ.вартості активів сплачених на дату придбання основних засобів. Первісна вартість включає фактичні витрати на придбання (створення) ОЗ та приведення їх до придатного для використання стану. Первісна вартість може змінюватися в процесі їх використання (її збільшення на суму витрат пов’язаних з поліпшенням обєкта).

- оцінка нематеріальних активів - П(С)БО №8 «Нематеріальні активи»

Первісною оцінкою нематеріальних активів є собівартість їх придбання чи створення, яка визначається сумою грошових коштів чи їх еквівалентою або справедливою вартістю іншої компенсації наданою підприємством для придбання (створення). Собівартість немат.активів включає: ціну, мито, інші податки та витрати пов’язані з придбанням активу

- оцінка запасів - П(С)БО №9 «Запаси»

Придбані (вироблені) запаси оцінюють за первісною вартістю. При придбанні до собівартості включають такі фактичні витрати: суми сплачені постачальнику, ввізне мито, сума непрямих податків, витрати на заготівлю, розвантажування, … Первісна собівартість виготовлених запасів є їх виробнича собівартість. Вона включає: прямі немат.витрати, прямі витрати, загально виробничі витрати. Запаси відображаються в обліку за найменшою з 2-х оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації.

- оцінка дебіторської заборгованості - П(С)БО №10 «Дебіторська заборгованість»

Оцінка деб.заборгованості залежить від виду цієї заборгованості:

Заборг. за товари, роботи, послуги визначається, як актив одночасно з визнанням доходу від реалізації і оцінюється за первісною вартістю.Поточна оцінка деб.заборг. здійснюється за чистою вартістю реалізації, яка визначаться як різниця між первісною та резервом сумнівних боргів.

Грош. кошти та їх еквіваленти в нац.валюті оцінюються за номіналом. Грош. кошти та грош. документи в іноз.валюті перераховуються в гривні на дату отримання та на дату складання звітності за курсом НБУ.

- оцінка зобов’язань підприємс тва - П(С)БО №11 «Зобовязання»

Для оцінки використовуються всі визначені основи оцінки: історична вартість зобов’язання, поточна вартість, вартість погашення, теперішня вартість. Вибір способу оцінки залежить від характеру зобов’язання, його строковості та способу погашення.

- Оцінка фін.інвестицій - П(С)БО №12 «Фінансові інвестиції»

Фінансові інвестиції –активи, які утримують з метою збільшення прибутку, збільшення вартості капіталу (акції, облігації, частки в статутних капіталах інших підприємств…). Фін.інвестиції оцінюються за їх історичною собівартістю, яка включає: ціну придбання, комісійні винагороди, мито, інші податки, банк.збори, витрати пов’язані з придбанням інвестицій.

- Оцінка доходів і витрат підприємства - П(С)БО №15 «Дохід» і П(С)БО №16 «Витрати»

6.3. Калькуляція, як складова методу б.о.

Калькуляція – елемент методу б.о., що полягає в обчисленні у грошовому виразі витрат підприємства на придбання, виробництво окремого виду мат.цінностей і витрат на реалізацію.

Об’єктами калькулювання собівартості виробництва продукції є: витрати вир-ва, які згруповані за відповідними ознаками (за ек.елементами та статтями кал-ня). Ек.елементи – це однорідні первинні вит-и, які не розкладаються на складові частини (мат.витрати, амортизація активів).

Групування витрат за статтями:

- за призначенням у процесі виробництва

- за видами статті поділяються на:

  1. прямі мат.витрати
  2. прямі витрати на оплату праці
  3. інші прямі витрати
  4. загально виробничі витрати

Класифікація витрат:

За ек.змістом : витрати засобів праці; предметів праці; живої праці.

За кругообігом капіталу : постачальницько-збутові; виробничі; витрати на збут.

За місцем виникнення і центрами відповідальності : витрати виробництва; витрати цехів.

За способом віднесення на собівартість : прямі; непрямі.

За видами : за ек.елементами; за статтями калькуляції.

За складом : одноелементні; комплексні.

За впливом до обсягу виробництва : постійні; змінні.

За календарним періодом : поточні; майбутніх періодів; минулих періодів.

За відношенням до технологічного процесу : основні; накладні.

Складовою частиною процесу калькулювання є калькуляційний облік – система аналітичного обліку витрат на виробництво.

Поєднання системи калькуляційного обліку та калькуляції здійснюється при застосуванні методів калькулювання – сукупність способів аналітичного обліку витрат і прийомів обчислення собівартості калькуляційних обкатів.

Методи калькулювання:

1. простий – використовуться в однопродуктових вир-вах, коли всі витрати йдуть на продукт. Собівартість – це розподілення всіх витрат на кіл-сть виробленої продукції.

2. попередільний – використовується у послідовних вир-вах, коли техн..процес розподіляється на окремі частини – переділи і за кожним з них окремо обліковуються витрати, а на останньому калькулюється собівартість готової продукції.

3. позамовний – всі в-ти групуються за замовленнями, соб-сть одиниці виробу визначається шляхом розподілу всіх ви-т за зам-ням на кіл-ть випущених виробів.

4. нормативний – витрати обліковуються за нормами, а факт.собівартість визначається як сума витрат за нормами, відхилень від норм, а також змін норм.


7. Техніка і форми бухгалтерського обліку.

7.1. Облікові регістри та їх класифікація.

7.2. Техніка облікової реєстрації.

7.3. Способи виправлення помилок.

7.4. Форми бухгалтерського обліку.

7.1. Облікові регістри та їх класифікація.

Всі госп. операції після оформлення первинними документами заносяться до облікових регістрів – таблиць, призначених для відображення документально оформлених госп. операцій в системі рахунків накопичення та зберігання облікової інформації. Записи в регістрах бух. обліку виконуються на підставі первинних документів. Облікові регістри складаються щомісяця і підписуються виконавцями та гол. бухгалтером.

Аналітичні дані в облікових регістрах мають співпадати з даними синтетичного обліку на останнє число місяця.

Класифікація облікових регістрів:

І. За зовн. виглядом:

1) бухгалтерські книги , які застосовують для ведення записів з синтетичного і аналіт. обліку; тут всі листки пронумеровано, на останній стор. вказана кількість сторінок з підписом керівника, гол. бухгалтера і печаткоє під-ва. До них належать: Касова книга, Головна книга, Журнал-Головна книга.

2) облікові регістри-картки : ведуться для відображення аналіт. даних по кожному об’єкту обліку (ТМЦ, ОЗ); не скріплюються між собою, зберігаються в картотеці. Бувають: кількісно-сумового обліку, контокорентної форми, картки складського обліку, інвентарні картки тощо.

3) облікові регістри-листки : мають стандартний формат, призначені для обліку певних операцій. До них належать: Журнали-ордери, відомості, розрахункові таблиці.

ІІ. За обсягом змісту:

1) синтетичні – регістри, в яких ведуть облік за синтетичними рахунками. Відносять: Журнал-Головна, Головна книга, Журнали-ордери.

2) аналітичні – регістри, в яких облік ведеться за аналітичними рахунками. До них належать книги і картки, в яких інформ. подають в натур., трудових і вартісних вимірниках.

3) комбіновані – поєднують синтетичні і аналітичні записи. Напр, Журнал-ордер.

ІІІ. За видами бух. записів:

1) хронологічні – регістри, призначенням яких є реєстрація операцій у порядку хронолог. послідовності їх виконання та оформлення. належать: Журнал реєстрації госп. операцій, Касова книга, Табель відпрацьованого часу, Журнал обліку надходження готової продукції.

2) систематичні – регістри, в яких виконується групування однорідних операцій на синтет. і аналіт. рахунках. Такі записи ведуть у : Головній книзі, книгах, картках.

3) комбіновані – регістри, де одночасно поєднується хронологічні і систематичні записи. Таку будову має Журнал-Головна книга.

І V . За будовою:

1) односторонні – відображають дані про госп. операцію, суму якої записують по Дт або по Кт відповідного рахунку. Залежно від змісту обліковуваних операцій односторонні регістри поділяють на:

- контокорентні;

- кількісносумового обліку;

- кількісносортового обліку.

Напр, картки аналітичного обліку розрахунків, книги складського обліку, картки кількісносумового обліку матеріалів.

2) двосторонні – складаються з 2-х частин: в одній записують дебітові обороти, а в другій – кредитові за одним рахунком. Напр, Головна книга.

3) багатографні – регістри, в яких дебітову частину поділяють на кілька граф. Напр, Журнал-ордер.

4) шахові – побудовані за шаховим принципом, за яким дебітові та кредитові обороти записубть у відповідних клітинках.

7.2. Техніка облікової реєстрації.

Записи госп. операцій у регістрах наз. обліковою реєстрацією . Облікова екон. інформація.

що міститься у первинних документах, систематизується на рахунках бух. обліку шляхом занесення

методом подвійного запису до регістрів синт. і аналіт. обліку з використанням типової кореспонденції рахунків.

Перенесення інформ. з первинних документів в облікові регістри здійснюється по мірі надходження документів. Записи госп. операцій в обл. регістрах відображаються в тому звітному періоді. в якому вони були здійснені. В кінці кожного місяця облікові регістри закривають: підраховують підсумки по Дт і Кт, сальдо по кожному синт. і аналіт. рахунку. Підсумкову інформ. переносять в регістри, на основі яких складають звітність. При цьому заг. підсумок оборотів по синт. рахунках за звітний період, показаних в оборотній відомості, має збігатися з підсумком Журналу реєстрації операцій.

Сума записів по синт. рахунку має збігатися з підсумками оборотної відомості по його аналіт. рахунках. Зведені дані облікових регістрів використовують для сккладання звітності.

7.3. Способи виправлення помилок.

Призаповненні облікових регістрів можливі помилки. У теасті та цифрових даних первинних документів, обл. регістрів і звітів необумовлені виправлення не допускаються.

Діючим Положенням «Про документальне забезпечення записів у БО» передбачено виправлення помилок такими способами:

1. Коректурний : полягає в тому, що неправильний запис закреслюється однією рискою, а зверху пишуть правильно. Виправлення підтверджуються записом «виправлено» з підписом особи і зазначенням дати виправлення.

2. Червоним кольором : неправильний запис роблять повторно в тій самій кореспонден-ції рахунків, що і помилковий запис, але червоним кольором або обведенням суми та рахунків червоними дужками, рамками, що означає від’ємні числа. В цьому випадку суми, записані червоним кольором акумулюються, одночасно записують правильну кореспонденцію і суму.

3. Додаткові записи : застосовується у випадках, коли бух. кореспонденція рахунків виконана правильно, але в меншій сумі, ніж фактична госп. операція. Для виправлення такої помилки необхідно додатково провести на різницю між правильною і помилковою величиною.

7.4. Форми бухгалтерського обліку.

Форми бух. обліку (ФБО) – певна система регістрів, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них.

Кожне під-во самостійно обирає ФБО. ФБО відображає технологію облікового процесу, передбачає відповідне врахування госп. операцій, порядок записів в регістрах синт. і аналіт обліку, складання та представлення облікових даних у формі звітності.

Сучасними ФБО, що застосовуються на під-вах і організаціях , є:

1. Журнал-Головна – ФБО, що походить від назви гол. регістра, в якому поєднуються хронологічні і синтетичні записи. Кожна госп. операція одночасно реєструється і відображається у синт. рахунках, для кожного з них виводиться подвійна графа.

Журнал-Головну, як і основний регістр, відкривають на поточний рік. Записуют сальдо на поч. місяця в розрізі синт. рахунків, відображають госп. операції за місяць, підраховують обороти за рахунками та виводять сальдо на початок за наступний місяць.

Аналіт. облік за цією формою ведуть на картках або в книгах.

2. Меморіально-ордерна – хар-ся застосуванням книг для ведення синт. обліку та карток для аналітичного. Суть цієї форми полягає в тому, що на підставі первинних документів складають меморіальні ордери, які реєструють у хронолог. регістри (у Реєстраційному журналі). Підсумок за Реєстраційним журналом показує обсяг госп. діяльності під-ва. Після реєстрації дані меморіальних ордерів записують у Головну книгу.

Після закінчення місяця по поточному рахунку підраховують обороти по Дт і Кт, визначають залишки в Головній книзі.

Аналітичний облік ведуть по картках. Облік касових оперцій ведуть у Касовій книзі. Після взаємозвірки записів за даними рахунків складають баланс та інші форми фін. і податкової звітності.

8. Бухгалтерська (фінансова) звітність.

8.1. Поняття та принципи побудови звітності.

8.2. Класифікація звітності та її користувачі.

8.3. Порядок складання, подання та оприлюднення звітності.

8.4. Форми фін. звітності.

8.1. Поняття та принципи побудови звітності.

Підсумкове узагальнення інформації та одержання показників, що хар-ть діяльність п-ва здійсн. шляхом складання звітності за звітний період.

Звітний період – календарний рік; проміжна фін. звітність складається щоквартально з наростаючим підсумком з початку року.

Метою складання фін. звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фін. стан, результат діяльності та рух коштів п-ва. Для досягнення поставленої мети та виконання завдань щодо задоволення інформації, потреб споживачів звітність повинна відповідати певним вимогам або якісним хар-кам: 1)зрозумілість; 2)доречність; 3)достовірність; 4)порівнюваність

Елементи фін. звітності:

1. Активи – ресурси, контрольовані п-вом в результаті минулих подій, викор. яких як очікується приведе до отримання екон. вигод у майбутньому.

2. Зобов’язання – заборгованість п-ва, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується призведе до зменшення ресурсів п-ва, що втілюють у собі екон. вигоди.

3. Власний капітал –частина в активах п-ва, що залишається після вирахування його зобов’язань.

4. Доходи – збільшення екон. вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов’язань, які призводять до збільшення власного капіталу.

5. Витрати – зменшення екон. вигод у вигляді вибуття активі або збільшення зобов’язань, які призводять до зменшення власного капіталу.

8.2. Класифікація звітності та її користувачі.

1. За будовою:

– звітність у якій інформація наводиться станом на певну дату;

– звітність, що містить інформацію за певний період.

2. За змістом і джерелами формування:

– статистична, яка містить інформацію для статистичного вивчення госп. діяльності;

– фін. звітність, що містить інформацію про фін. стан, результат діяльності та рух грош. коштів п-ва;

– податкова, що містить і розраховує суму податків, що підлягають сплаті добробуту, а також надмірно сплачених сум, що підлягає відшкодуванню.

3. За терміном подання:

– нормативна(на певну дату);

– строкова(у строк до 25 днів до закінчення певного періоду).

4. За ступенем узагальнення: – первинна;– зведена.

5. За обставинами відображення результатів діяльність: – повна;– скорочена.

6. За періодом часу: – річна;– проміжна.

Користувачами фін. звітності є інвестори, працівники п-ва, акціонерний арест, позикодавці, постачальники та ін. кредитори, клієнти, громадськість

8.3. Порядок складання, подання та оприлюднення звітності.

П-ва склад. квартальну та річну фін. звітність, яку подають користувачам відповідно чинного законодавства. Відмінність між квартальним та річним фін. звітом полягає у тому, що перший склад. за даними поточного обліку, а показники річної звітності підтверджуються результатами інвентаризації активів та зобов’язань, записи ведуть наростаючим підсумком з початку року.

Строки подання фін. звітності :

– квартальна – подається п-вами не пізніше 25 числа місяця, що настає за звітним кварталом.

– річна – не пізніше 20 лютого наступного за звітним роком.

Мініс-ва та інші органи виконавчої влади подають зведену фін. звітність про виконання кошто-рисів доходів і видатків Держ. казначейству і Рахунковій палаті щоквартально не пізніше 30 числа місяця, що настає за звітним кварталом та щороку не пізніше 01.03 наступного за звітним роком.

П-ва, що мають дочірні п-ва крім фін. звітів подають консолідовану фін. звітність засновникам у визначені ними терміни, але не пізніше 15 квітня наступного за звітним роком.

Форми фін. звітності підписуються керівником п-ва і гол. бухгалтером. Фін. звітність є відкритою. Оприлюднення звітності – це офіційне подання фін. звітності до органів Держкомстату Укр., ДПАУ, Фонду держ. майна, Антимонопольного комітету Укр.., Держ. комісії з цінних паперів та фондового ринку, а також офіційна публікація звітів про фін. стан п-ва у ЗМІ.

Відкриті АТ, п-ва-емітенти облігацій, банки, валютні та фондові біржі, інвестиційні фонди, компанії, недерж. пенсійні фонди, страхові компанії та інші фін. установи зобов’язані не пізніше 1 червня наступного за звітним роком оприлюднювати річну звітність та консолідовану звітність шляхом публікації у періодичних виданнях.

8.4. Форми фін. звітності.

Форми фін. звітності регулюються затвердженими нац. положеннями стандартами:

П(С) БО №2 „Баланс”

П(С) БО №3 „Звіт про фін. результати”

П(С) БО №4 „Звіт про рух грош. коштів”

П(С) БО №5 „Звіт про власний капітал”.

1. Баланс – наявність екон. ресурсів, які контролюються п-вом на дату балансу, оцінка структури ресурсів п-ва, ліквідності, платоспроможності п-ва, прогнозування майбутніх потреб у позиках, оцінка та прогнозування змін в екон. ресурсах.

2. Звіт про фін. результати – доходи, витрати і фін. результати діяльноті п-ва за звітний період. Оцінка та прогноз структури доходів та витрат прибутковості діяльності п-ва.

3. Звіт про рух грош. коштів – використання грош. коштів протягом звітного періоду. Оцінка та прогнозування операційної, інвестиційної та фін. діяльності п-ваю

4. Звіт про власний капітал – зміни у складі власного капіталу п-ва протягом звітного періоду. Оцінка та прогноз змін у власному капіталі.

5. Примітки до звіту – обрана облікова політика п-ва, інформація не наведена безпосередньо у фін. звітах. Але обов’язково за П(С)БО, додатковий аналіз статей звітності. Оцінка та прогноз облікової політики, ризиків, ресурсів та зобов’язань діяльністю підрозділів п-ва.

Баланс – звіт про фін. стан п-ва, який відображає на певну дату його активи, зобов’язання та власний капітал.

Звіт про власний капітал – це звіт про доходи, витрати і фін. результати діяльності п-ва. У звіті про фін. результати підставляють доходи і витрати від здійснення різних видів діяльності.

Операційна діяльність – це основна діяльність п-ва, операції пов’язані з виробництвом та реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), що є гол. метою створення п-ва і забезпечує осн. частку його доходу.

Інвестиційна діяльність – придбання та реалізація необоротних активів, фін. інвестицій, які не є складовою частиною еквівалентних грош. коштів.

Фін. діяльність – призводить до змін розміру і складу власного позикового капіталу п-ва. Результатом діяльності п-ва є чистий прибуток або збиток, який відповідно збільшує або зменшує величину власного капіталу і відображається в балансі.

Звіт про рух грош. коштів – звіт, який відображає інформацію про зміни, що відбулися у грош. коштах та їх еквівалентах за звітний період. Надходження і видаток грош. коштів розглядаються у розрізі операційної, фін., інвестиційної діяльності. Операційна діяльність : 1. Надходження грош. коштів: 1) від реалізації товарів і послуг; 2)отримання % за виданими кредитами. 2. Вибуття грош. коштів:1)з/п; 2)придбання запасів; 3)оплата витрат; 4)оплата % за кредитами; 5)сплата податків. Фін. діяльність: 1. Надх. грош. коштів: 1)від випуску облігацій; 2)від випуску акцій. 2. Вибуття грош. коштів:1) вилуплення власних акцій; 2)погашення облігацій; 3) виплата дивідендів.

Звіт про власний капітал – звіт, який відображає зміни у складі власного капіталу п-ва протягом звітного періоду.

Дві концепції капіталу, які призводять до його збереження:

1) збереження фін. капіталу: прибуток заробляється тільки, якщо фін. або грош. сума чистих активів на кінець періоду перевищує фін. або грош. суму чистих активі на початок періоду після вилучення будь-яких виплат власникам або власників протягом даного періоду;

2) збереження фіз. капіталу: прибуток заробляється тільки, якщо фіз. виробнича потужність або продуктивність п-ва на кінеці періоду перевищує виробничу потужніть на початок періоду після вилучення будь-яких виплат власникам або внесків власників протягом даного періоду.

Примітки до фін. звітності – забезпечують деталізацію і обґрунтування статей фін. звітів відповідно П(С)БО.

9. Облік касових операційта операцій з іншими грош. коштами

9.1. Осн. поняття з обліку касових операцій.

9.2. Хар-ка рахунків з обліку грош. коштів.

9.3. Документування касових операцій.

9.4. Синтетичний облік касових операцій.

9.1. Осн. поняття з обліку касових операцій.

П(С)БО-№4 «Звіт про рух грош. коштів».

Згідно П(С)БО під грошовими коштами розуміють готівку, кошти на рахунках у банках та депозити до запитання.

Еквіваленти грош. коштів – короткострок. високоліквідні фін. інвестиції, які вільно конвертуються у певні суми грош. коштів і які хар-ся незначним ризиком зміни їх вартості.

Рух грош. коштів – надходження і вибуття грош. коштів та їх екввівалентів.

Готівка – валюта України та іноз. валюта у вигляді грошових коштів.

Валюта України – грош. знаки у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є платіжним засобом на території Укр., а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обміну на грош. знаки; кошти, що знаходяться на рахунках або вносяться у вигляді внесків до банків або інших кредитно-фінансових установ; платіжні документи та інші ціння папери виражені у валюті України.

Іноземна валюта – іноз. грошові знакиу вигляді банкнот, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та єзаконним платіжним засобом.

Грошові документи – документи, що знаходяться в касі під-ва, оплачені путівки в санаторії, пансіонати, проїзні квитки, поштові марки тощо.

Грошові кошти в дорозі – гроші, здані до банку або інкосаторам, але не зараховані на поточний рахунок (до 24 год. наступного дня).

9.2. Хар-ка рахунків з обліку грош. коштів.

Для узагальнення інформації про наявність та рух грош. коштів в касі під-ва призначено рахунок 30 «Каса»: активний, має 2 субрахунки:

301 – «Каса в нац. валюті»;

302 – «Каса в іноз. валюті».

Дт – відображається надходження грош. коштів до каси під-ва;

Кт – виплата грош. коштів з каси.

Аналітичний облік може вестись за кожною операційною касою чи касиром, а також за видами іноземної валюти.

Для узагальнення інформації про наявність та рух грош. документів призначений рахунок 33 «Інші кошти» : активний, має 4 субрахунки:

331 – «Грош. документив нац. валюті»;

332 – «Грош. документи в іноз. валюті»;

333 – «Грош. кошти в дорозі в нац. валюті»;

334 – «Грош. кошти в дорозі в іноз. валюті».

Дт – надходження грош. документів до каси під-ва та коштів в дорозі;

Кт – вибуття грош. документів та списання коштів в дорозі після їх зарахування на відповідні рахунки.

Аналітичний облік грош. документів ведеться за їх видами.

Залишки по рахунках 30, 33 відображаються разом із залишками по рах. 31 «Рахунки в банках» та субрахунку 351 «Еквіваленти грош. коштів» в статтях балансу 230 та 240 окремо в нац. та іноз. валютах.

9.3. Документування касових операцій.

Для здійснення розрахунків готівкою кожне під-во повинне мати касу.

Каса – сукупність готівки та грош. документів, що є у під-ва. Каса – також спеціально обладнане та ізольоване приміщення, яке призначене для приймання, видачі і тимчасового зберігання готівки.

Матеріально відповідальну особу, яка завідує касою, наз. касиром .

Касові операції оформлюються типовими документами:

- КО-1 «Проибутковий касовий ордер»;

- КО-2 «Видатковий касовий ордер»;

- КО-3 «Журнал реєстрації прибуткових та видаткових касових документів»;

- КО-4 «Касова книга»;

- КО-5 «Книга обліку прийнятих та виданих касиром грошей».

Касові ордери – документи, що засвідчують законність надходження грошей до каси (прибутковий касовий ордер) та їх витрачання за цільовим призначенням (вибутковий).

Операція по здачі грошей до банку, крім оформлення вибуткового касового ордеру, потребує також об’яви на внесок готівкою. Об’ява складається з 3-х частин: І частина залишається в банку, ІІч. – квитанція, що передається касиру, ІІІ ч. – ордер, повертається під-ву з випискою банку після зарахування грошей на поточний рахунок.

Реєстрація прибуткових і видаткових ордерів здійснюється в журналі форми КО-3. Після реєстрації ордерипередаються в касу під-ва для виконання.

Всі факти надходження і вибуття готівки відображаються в Касовій книзі – обліковому регістрі, призначеному для обліку касових операцій касиром під-ва. Кожне під-во веде одну Касову книгу в нац. валюті, та окрему Касову книгу на кожну іноз. валюту. Записи у Касовій книзі ведуться у 2-х примірниках через копірку: перші залишаються в Кас. книзі; другі – є звітами касира. Записи здійснюються після отримання або видачі грошей по кожному ордеру. В кінці роб. дня касир підбиває підсумки операцій та виводить залишок грошей в касі на наступ. число.

Звіт касира – документ, який передається в бухгалтерію і представляє собоє відривний листок Касової книги з додатком прибуткових та видаткових касових документів.

Нажходження і видача грош. документів оформлюється прибутк. і видатк. касовими ордерами обо накладними. касир складає звіт про рух грош. документів.

Здача виручки інкасатору оформлюється супровідноє відомістю, яка складається в 3-х примірниках: І – вкладають в інкасаторську книгу; ІІ – віддають інкасатору; ІІІ – залишається в касі під-ва і є підставою для списання коштів з касира.

Підставою для прийняття сум грош. коштів в дорозі на облік є: 1) при здачі виручки – квитанція установи банку, ощадної каси, копії супровідних відомостей; 2) по сумах, що переказані вищезазначеними організаціями, - отримані від них авізо із зазначеною датою, № платіжного доручення, суми і назви установи банку, яка прийняла перерахування.

9.4. Синтетичний облік касових операцій.

Типові бух. проводки з обліку грош. коштів, грош. документів иа грош. коштів в дорозі:

Операції Дт Кт
1. Одержано готівкою дивіденди від об’єктів інвестування 30 14
2. Передано гроші з банка в касу 30 31
3. Перераховано кошти для придбання або продажу іноз. валюти 33 31
4. Повернено готівкою довгострок. заборгованість 30/33 16
5. Зроблено внесок готівкою учасником товариства 30 41
6. Отримано готівкою безповоротну фін. допомогу 30 42
7. Одержано готівку в погашення одержаних раніше векселів 30 34
8. Отримано гроші від винної особи, підзвітніх осіб 30/33 37
9. Надійшла в касу виручка від продажу товарів в роздрібну торгівлю 30 70
10. Одержано готівкою дивіденди від інших під-в 30 73
11. Погашено заборгованість за внесками засновників до власного капіталу 30 46
12. Збільшено страх. платежі у вигляді надходжень у страховика 30 76
13. Оплачено готівкою витрати на ремонт ОЗ 15 30/33
14. Видано з/п працівникам 66 30
15. Оплачено готівкою витрати на під-вах 90-99 30/33
16. Видано готівкою безвідсоткову позику працівнику 37 30/33
17. Проведено передплату за газети і журнали 39 30
18. Придбано акції або облігації інших під-в 14 30

10. Облік операцій по розрахунках в банках

10.1. Осн. поняття з обліку грош. коштів на рахунках в банках.

10.2. Хар-ка рахунків з обліку грош. коштів на рах. в банках.

10.3. Документи оформлення операцій по рахунках в банках.

10.4. Синтетичний облік операцій по рах. в банках.

10.1. Осн. поняття з обліку грош. коштів на рахунках в банках.

П(С)БО-№4 «Звіт про рух грош. коштів».

Безготівкові розрахунки – перерахування грош. коштів з рахунку під-ва не рахунок підприємства-отримувача.
Поточний рахунок – рахунок під-ва, відкритий в уповноваженій установі банку для збурігання грош. коштів та проведення операцій по розрахунках під-ва.

Обслуговуючий банк – банк, у якому відкрито рахунки під-в, організацій, установ, фіз.осіб-суб’єктів підпр. діяльності та який здійснює для них на договірних умовах будь-яку з операцій чи послуг, передбачених Законом Укр. «Про банки та банк. діяльність».

Безготівкові розрахунки здійснюються за такими формами розрах. документів:

1. Платіжне доручення – документ, який являє собою письмово оформлене доручення клієнта банку, що його обслуговує, на перерахування визначеної суми коштів зі свого рахунку. Приймається до виконання банком протягом 10 календ. днів з дня виписки.

2. Платіжна вимога-доручення - комбінований розрахунковий документ, який склад. з 2-х частин: верхня частина – вимога постачальника безпосередньо до покупцясплатити вартість поставленої йому за договором продукції, робіт, наданих послуг; нижня частина – доручення платника своєму банку перерахувати з його рахунка суму, яка проставлена у рядку «сума до оплати літерами».

Доставку вимоги-допучення до платника може здійснити банк одержувача через банк платника.

3. Розрахунковий чек – документ, що містить письмове розпорядження власника рахунку (чекодавця) установі банку-емітенту сплатити чекодержателю зазначену суму коштів.

4. Акредитив – форма розрахунків, при якій банк-емітент за дорученнм свого клієнта (замовника акредитиву) зобов’язаний виконати платіж третій особі (бенефіціару) за поставлені товари, виконані роботи, надані послуги та надати повноваження іншому банку здійснити цей платіж.

Види акредитивів:

а) покритий – акредитив для здійснення платежів, при якому завчасно бронюються кошти платника в певній суміна окремому рахунку;

б) непокритий - акредитив, оплата за яким у3 разі тимчасової відсутності коштів на рахунку платника гарантується банком-емітентом за рахунок банк. кредиту;

в) відзивний – акредитив, який може бути змінений (анульований) банком-емітентом без попереднього погодження з бенефіціаром;

г) безвідзивний - акредитив, який може бути змінений (анульований) тільки зв згодою бенефіціара, на користь якого він був відкритий.

5. Вексель – письмово оформлене борг. зобов’язання встановленого зразка, яке засвідчує безумовне грош. зобов’язання векселедавця сплатити після настання строку певну суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

10.2. Хар-ка рахунків з обліку грош. коштів на рах. в банках.

Облік операцій на рахунках в банках ведеться на рахунку 31 «Рахунки в банках»: рахунок активний; по Дт відоброажається надходження грош. коштів, по Кт – використання.

Субоахунки по рах. 31:

311 – «Поточні рахунки в нац. валюті»: для обліку наявності та руху грош. коштів в нац. валюті;

312 – «Поточні рахунки в іноз. валюті»: для обліку наявності та руху грош. коштів в іноз. валюті;

313 – «Інші рахунки в банку в нац. валюті»;

314 – «Інші рахунки в банку в іноз. валюті»: для обліку руху коштів, що знаходяться в акредитивах і чекових книгах.

10.3. Документи оформлення операцій по рахунках в банках.

Для здійснення операцій по поточному рахунку до банку подаються належним чином оформлені документи, форми яких затверджені НБУ. Банк реєструє всі здійснені операції з надходження та списання коштів з поточного рахунку в спец. виписці з особового рахунку.

Виписка банку – документ, що видається банком під-ву і відображає рух грош. коштів на поточному рахунку.

Бухгалтер при отриманні виписки проводить наступні операції, які наз. котировка: 1) виписка нумерується; 2) перевіряється наявність документів на підставі яких зараховані чи списані кошти; 3) перевіряється відповідність суми; 4) проставляється кореспонденція рахунків.

Особливість виписки банку: 1) залишки грош. коштів і надходжень на поточний рахунок під-ва банк записує по Кт поточного рахунку, а зменшення свого боргу - по Дт. Тому за Дт виписки відображ. списання коштів, а за Кт – надходження коштів на поточний рахунок. 2) при внесенні грош. коштів на рахунок банку подається об’ява на внесок готівкою, підтверджуючим документом при цьому є квитанція банку.

10.4. Синтетичний облік операцій по рах. в банках.

Типові бух. проводки по рах. 31

Операції Дт Кт
1. Пгашено дебітром довгострок. заборгованість 31 16
2. Одержано довгострок. позику банку на поточний рахунок 31 50
3. Зараховано на поточний рахунок суми дивідендів 31 73
4. Надійшла фін. допомога на зворотній основі 31 55
5. Одержано доходи від майб. періодів 31 69
6. Проведено передоплату постачальникам 37 31
7. Погашено короткосрок. позики банку 60 31
8. Погашено заборг. за раніше виданими векселями 62 31
9. Оплачено рахунок постачальника 63 31
10. Оплачено витрати діяльності 91-99 31
11. Проведено перерахування коштів за рахунок раніше створеного резерву 47 31
12. Використано з цільового фінансування 48 31
13. Придбано довгострок. інвестиції 14 31

11. Облік дебіторської заборгованості.

11.1 Основні поняття поточної заборгованості.

11.2 Документування товарних операцій

11.3 Аналіт. та синтет. облік. Розкриття інформації про дебіторс. заборгов. у фін. звітності.

11.1 Основні поняття поточної заборгованості.

В процесі господ. діяльності під-ва не завжди здійсн. розрахунки з іншими під-ва або фіз. особами одночасно з передачею майна, викон. робіт, надання послуг. У зв’язку з цим виник. дебітор. заборгован . – сума заборгованості дебіторів під-ву на певну дату.

Дебітори – юр. та фіз. особи, які які внаслідок минулих подій заборгували під-ву певні суми грош. коштів їх еквівалентів або інших активів. Відповідно до П(с)БО під-ва подають квартальну звітність, тому ∑ дебітор. заборгованості визнач. щоквартально.

Відповідно до П(с)БО №10 дебіт. заборгов. поділ. на: довгострокову і короткострокову(поточну).

Довгост. дебіт. заборгов . – сума заборгов., яка не виникає в ході нормального операційного циклу і буде погашена після 12 місяців з дати балансу.

Поточна дебіт. заборгован .- сума заборгов., яка виникає в ході операційного циклу або буде погашена протягом 12 місяців з дати балансу.

Величина дебітор. заборгован. визнач. багатьма факторами, які поділ. на : внутрішні і зовнішні. Внутр. фактори : 1) кредитна політика під-ва – неправильне встановлення строків, умов надання кредитів, критеріїв платоспроможності клієнтів, надання знижок при довгострок. оплаті ними рахунків, невраховані ризики можуть призвести до різкого ↑ дебіт. заборгован. 2) види розрахунків – використ. розрах., які гарантують платіж ↓ розміри дебітор. заборгован. 3) професіональна робота менеджера, що займається управлінням дебітор. заборгован.

Зовнішні фактори :1) стан економіки в країні – спад вир-ва ↑ розміри дебітор. заборгован. 2) стан розрах. в країні – криза неплатежів призводить до ↑ дебіт. заборгов. 3) ефективність грошово-кредитної політики НБУ – обмеження емісії викликає нестачу готівки і ускладнює розрахунки. 4) рівень інфляції – при високій інфляції дебітори не поспішають позбавлятись боргів – чим пізніше строк сплати, тим менша його сума. 5) вид продукції – якщо продукція сезонна дебіт. заборгов. ↑. 6) ступінь насиченості ринку – якщо ринок малий і насичений даним видом продукції виник. труднощі з реалізацією.

Класифікація дебіт. заборгован. (за ознаками):

1) за причинами виникнення :

- випрадана (заборгов., строк погашення якої ще не настав або складає < місяця і яка пов’язана з нормальними строками документообігу);

- невиправдана (прострочена заборгов., а також заборгов., пов’язана з помилками оформлення розрах. документів з поруш. умов господ. договорів)

2) за ступенем вірогідності :

- сумнівна (поточна дебіт. заборгов. за продукцію, товари, роботи, послуги відносно якої існує невпевненість її погашення боржником);

- безнадійна (поточна дебіт. заборгов. відносно якої існує невпевненість про її непогашення боржником або за якою минув строк позивної давності).

11.2 Документування товарних операцій

Підставою для здійсн. розрахунків з покупцями є договір в якому визнач. обов’язки сторін по виконанню умов договору та відповідальність у випадку порушення прийнятих зобов’язань. Також обов’язковою умовою є наявність первинних документів на суми оплати за відвант. продукцію, виконані роботи та надані послуги під-во-покупець має отримати від постачальника розрах. документи:

1) при розрах. з іноземними покупцями: комерційні документи, рахунки фактури, транспортні накладні, платіжні документи на перерахування сум митним органам, виписки банку, платіжні доручення, заяви на акредитив, векселі – при погашенні заборгов.

2) при розрах. з вітчизняними покупцями: накладні, рахунки фактури, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, векселі, прибуткові та видаткові касові ордери – при погашенні заборгованості.

11.3 Аналіт. та синтет. облік. Інформація про деб. заборг. у фін. звітності.

Аналітич. облік дебітор. заборгован. повинен забезпеч. отримання даних про заборгован. строк сплатити по якій ще не настав, а також про заборгов. не сплачену в строк. Аналіт. облік розрах. з покупцями та замовниками ведеться за кожним покупцем та замовником, за кожним пред’явленим до оплати рахунком. Поточна дебітор. заборгов. поділ. на товарну ( виникає внаслідок звичайної операц. діяльності під-ва, яка може передбач. продаж товарів, викон. робіт та надання послуг) і нетоварну ( виникає від іншої діяльності під-ва і відображ. в обліку на відповідних рахунках)

Характеристика рахунків обліку товарної і не товар. поточної заборгов.:

Рах. 36 «Розрах. з покупцями і замовниками»: для обліку товарної дебіт. заборгов., активний.

Дт – відображ. продажна вартість реалізованої продукції, товарів, послуг, робіт, яка включає ПДВ, акцизний збір, інші податки і збори, що підляг. перерахув. до бюджету та позабюдж. фондів і включені до вартості реалізації.

Кт – сума платежів, які надійшли на рахунки під-в.

Рах. 37 – «Розрах. з різними дебіторами», активний: для обліку розрах. за поточною дебітор. заборгов. з різними дебіторами за авансами виданими за відшкодув. завданих збитків, за позиками членів кредит. спілок та іншими операціями, строк оплати яких припадає на поточний або наступний рік.

Дт – відображ ↑ поточної дебіт. заборгов.

Кт – погашення чи списання дебіт. заборгов.

Рах 38 – «Рзерв сумнівних боргів»: пасивний, признач. для обліку резервів за сумнівною дебітор. заборгов.

Дт – відображ. списання сумнівної заборгован.

Кт – створення резерву сумнівних боргів.

Дебітор. заборгов. за товари, роботи та послуги виникає, коли під-во реалізує товари в кредит. Продаж товарів, робіт, послуг відображ. записом: Дт 36, Кт 70. На суму ПДВ від реаліз. Дт 70, Кт 64. Одночасно відображ. собівартість реалізованих товарів, робіт Дт 90, Кт 26, Кт 27 – продукція с\г вир-ва, Кт 28 – товари. Якщо дебітор. заборгован. погашається грош. коштами, які надійшли на рахунки під-ва в банків. установах або в касу Дт 30,31 Кт 36. Погашення дебіт. заборгов. взаєморозрахування – взаємозалік розрахунків Дт 63,68 Кт 36. Поточна дебітор. заборгов. відображ. в балансі у складі оборотних активів. У примітках до фін. звітності розкрив. таку інформ. щодо дебіт. заборгов. : 1) перелік дебіторів і суми довгострок. дебет. заборгов. 2) суми поточної дебіт. заборгов. в розрізі її класифікації за строками непогашення. 3) метод визнач. величини резерву сумнівних боргів.


12. Облік виробничих запасів.

12.1 Поняття, класиф. і оцінка виробн. запасів.

12.2 Документальне оформлення обліку вир-чих запасів.

12.3 Хар-ка рахунків. Організація аналіт. та синтетич. обліку вир-чих запасів.

12.1 Поняття, класиф. і оцінка виробн. запасів.

Методологічною основою формування в БО інформації про виробничі запаси П(с)БО №9 “Запаси”. Виробничі запаси (ВЗ) – активи, які викорис. для подальшого продажу, спожив. під час вир-ва продукції, викон. робіт та надання послуг, а також для управління під-вом.

ВЗ поділяють на такі групи:1)Сировина і матеріали – предмети праці з яких виготов. продукцію і які утвор. матеріальну основу продукції. Матеріали поділ. на основні та допоміжні. 2) паливо: технологічне, моторне, господарське. 3) тара і тарні матеріали. Викор. для пакування, транспортування, зберігання матеріалів та продукції. 4) запасні частини признач. для ремонту і заміни спрацьованих деталей, машин, обладнання. 5)Незавер. вир-во виступає у вигляді незакінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, незакінчених технолог. процесів. 6) зворотні відходи вир-ва – залишки, що утвор. в процесі переробки сировини і матеріалів, та які повністю або частково втратили спож. якості. 7) Напівфабрикати – це сировина і матеріали, які пройшли певні стадії обробки, але ще не є готовою продукцією. 8) Малоцінні та швидкозношувані предмети – засоби праці, термін викор. яких не перевищує 1 року і вартість до 1 тис. грн.

Згідно П(с)БО № 9 одержані ВЗ зарах. на баланс під-ва за первісною вартістю, яка склад. з витрат на вир-ва, зберігання, транспортув. та реалізуються ВЗ без урахув. податків: - первісна вартість запасів придбаних за плату є собівартістю запасів, яка склад. з таких витрат: а) суми сплачені згідно договору постачання, б) суми ввізного мита, в) витрати по страхуванню і % за комерційний кредит постачал., г) витрати на заготівлі, завантаження, розван., транспорт. запасів до місця їх використ., д) суми сплачені за інформаційні, посередницькі та інші послуги в зв’язку з пошуком і придбанням запасів. –первісна вартість запасів отриманих безоплатно – це їх справедлива вартість, - первісна вартість запасів виготов. власними силами – собіварт. їх виробн., яка визнач. за П(с)БО №16 “Витрати” , - первісна вартість запасів занесена в стат. капітал під-ва – узгоджена засновниками під-ва їх справедлива вартість.

Оцінка при відпуску запасів у вир-во та іншому вибутті здійсн. за одним із таких методів: 1. середньозваженої собівартості, 2. метод ціни продажу, 3. собіварт. останніх за часом надходження запасів (LIFO), 4. собівар. перших за часом надходження запасів (FIFO), 5.ідентифікованої собі вар. відповідної одиниці запасів.

12.2 Документальне оформлення обліку вир-чих запасів.

Документальне надходження ВЗ забезпечує вчасне надходження інформації як для обліку, так і для контролю та оперативного управління рухом вир-чих запасів. Основні первинні документи для обліку руху ВЗ: 1) М-1. Журнал обліку надходж. вантажів. Признач. для реєстрації транспорт. документів пов’язаних з отриманням вантажів та оприбуткуванням їх на склад під-ва. 2) М-2 Довіреність. Признач. для обліку права окремої посадової особи виступати довіреною особою під-ва при отриманні запасів. 3) М-3 Прибутковий ордер. Признач. для оприбуткування матеріалів, які надійшли від постачальників або з переробки. 4)М-5, М-6. Товарно-транспортна накладна. Признач. для обліку поставок запасів та розрах. за їх перевезення автомобіл. транспортом. 5) М-7 Акт про приймання матеріалів. Признач. для оформлення приймання запасів, що мають кількісні та якісні розбіжності з даними супроводжуючих документів постачальника. 6) М-12 Накладна на внутр. переміщення матеріалів всередині під-ва. 7) М-14 Відомість обліку залишків матеріалів на складі. Складається на основі матеріал. звітів матеріально-відповід. осіб і показує рух матеріал. цінностей на складі за день. 8) М-15. Накладна на відпуск матеріалів на сторону. Признач. для оформлення відпуску матеріалів вир-чим об'єднанням чи стороннім організаціям. 9) М-28 Лімітно-забірна картка. Признач. для багаторазового відпуску однотипних матеріалів на вир-во.

12.3 Хар-ка рахунків. Організація аналіт. та синтетич. обліку вир-чих запасів.

Для обліку запасів призначений другий клас плану рахунків. На рахунках цього класу обєдн. інфор-ція про наявність і рух належних під-ву предметів праці, що призначені для обробки, переробки, використ. у вир-ві і для господ. потреб, а також засобів праці, які під-во включає до складу малоцінних та швидкозношуваних предметів.

Для узагальнення інфор-ції про наявність і рух запасів сировини і матеріалів, запасних частин, палива, тарних матеріалів призначено рах. 20 “ Виробничі запаси”, рах. активний, по Дт відображ. надходж. виробничих запасів на під-во, їх оцінка; по Кт відображу. витрачання запасів на вир-во\експлуатацію.

Рах. 21 “ Тварини на вирощуванні та підгодівлі”, призначений для обліку наявності та руху молодняка тварин на вирощуванні, на підгодівлі птиці, бджіл, худоби прийнятої від населення для реалізації. Рах. активний, по Дт відображ. надходження або прийом тварин, які обліковуються за первісною вартістю, також за Дт – доважок живої маси молодняку тварин, приплід продук. роб. сили.

Рах. 22 МШП предмети, які викорис. не більше 1 року, вартість яких до 1000 грн. без ПДВ (спец. одяг, канцтовари, господ. інвентар). По Дт – вартість придбаних, виготовлених МШП або повернення на склад з експлуатації. По Кт – відпуск МШП в експлуат. зі списанням на рах. обліку витрат, а також списання нестачі і витрат від псування таких предметів.

Рах. 23 Вир-во відображ. витрати під-ва на вир-во продукції, робіт, послуг. Цей рах. викорис. промислові, с\г, транспортні, під-ва торгівлі, постачання, зв’язку. По Дт 23 відображ. прямі матеріальні, трудові види витрат, вит-ти від браку, якщо вони викирис. тільки для власних виробнич. потреб. По Кт суми фактич. вироб .собівартості продукції незавершеного виробництва.

Рах. 24 “ Брак у вир-в і признач. для обліку та узагальн. інформації про втрати від браку у вир-ві. По Дт 24 – витрати внаслідок виявлення зовн. та внутр. браку у вир-ві, витрати на гарантійний ремонт. По Кт 24 – суми, що віднос. на зменшення витрат на брак та суми, що списуються на витрати вир-ва, як витрати від браку.

Рах. 25 “Напівфабрикати” признач. для обліку та узагальн. інфор-ції про наявність та рух напівфабрик. власного вир-ва, якщо такі напівфаб. викорис. для власних потреб та реалізуються іншим під-вам. По Дт 25 – надходж. або виготовл. напівфаб. По Кт 25 – вибуття внаслідок продажу, передачі на подальшу переробку, безоплатної передачі.

Аналітик. облік вироб. запасів ведеться на складах за допомогою карток складського обліку, що розміщ. в картотеці за техн.. групами відповідно до номенклатури цінника.

Основні бух. проводки по надходж. запасів.

1) оприбутковано виробничі запаси від постачальника 20 631
2) оплачено витрати на транспортування вироб. запасів, що надійшли

26

685

685

311

3) оприбутк. запаси придоб. підзвітною особою 20 372
4) оприбутк. виробн. запаси виготов. власними силами 20 23
5) оприбутк. виробн. запаси як внесок до статутного капіталу 20 40
6) оприбутк. безоплатно одержані виробн. запаси 20 719
7) виявлено надлишки виробничих запасів в рез-ті інвентаризації 20 719

Відповідно до П(с)БО №9 може відбув. списання з наступних причин: - безоплатна передача; - списання у зв’язку з псуванням, розкраданням; - відпуск у вир-во; - передача до статутного капіталу іншого під-ва; - реалізація стороннім організаціям. Основні бух. проводки з вибуття запасів:

1) відпущено зі складу вироб. запаси для вир-ва продукції 23 20
2) списано запаси на загальновироб. потреби 91 20
3) списано запаси на адміністративні потреби 92 20
4) відпущено зі складу вироб. запаси для капітал. будівництва власними силами 15 20
5)списано облікову вартість реаліз. вироб. запасів 943 20
6) відображ. суму нестачі вироб. запасів 947 20
7) відображ. суму нестачі на позабаланс. рахунках 072 -
8) списано суму нестачі з позабаланс. рахунку - 072
9) відображ. сума нестачі, що підлягає відшкодуванню винною особою 375 746
10) отримано суму відшкодув. втрат від винної особи 30 375
11) передано запаси в обмін на акції акціонер. товариства 14 20
12) безоплатно передано запаси іншому під-ву 949 20

13. Облік готової продукції.

13.1. Поняття та класифікація готової продукції.

13.2. Документування госп. операцій пов’язаних з рухом гот. продукції.

13.3. Характеристика рахунків аналітичного і синтетичного обліків.

13.1. Поняття та класифікація готової продукції.

Готова продукція – продукція обробка якої закінчена та яка пройшла випробування , приймання, укомплектування згідно з умовами договорів відповідає затвердженим стандартам , пройшла технічний контроль п-ва і здана на склад або замовнику згідно з діючим порядком прийняття продукції.

Готова продукція є результатом виробництва. Всі елементи виробничого процесу, сировина, матеріали, які перебувають на різних його стадіях утворюють незавершене виробництво.

Готову продукцію групують за формою, ступенем готовності та технологічною складністю.

Види готової продукції:

1. За формою:

– уречевлену;

– результати виконаних робіт;

– результати наданих послуг.

2. За ступенем готовності:

– готова;

– напівфабрикати;

– незавершене виробництво.

3. за технологічною складністю:

– проста;

– складна(основна; побічна;сукупна).

Готова продукція відповідно до П(С)БО № 9 „Запаси” оцінюється за первісною вартістю. Первісна вартість гот. продукції може бути визначена після калькулювання її фактичної собівартості, яка включає прямі матеріальні витрати на оплату праці, інші прямі витрати, а також постійні та змінні виробничо-накладні витрати.

Постійні накладні виробничі витрати можуть бути як розподілені так і нерозподілені. Розподілені накладні витрати – елементи первісної вартості запасів гот. продукції та незавершеного виробництва і являють собою оцінені витрати, які ґрунтуються на нормальній потужності та відносяться на кожну одиницю продукції незавершеного виробництва.

Нерозподілені накладні виробничі витрати – виникають тоді, коли продукції випущено менше нормальної потужності, їх відносять до собівартості реалізації.

Змінні виробничі накладні витрати – розподіляють на кожну одиницю виробництва на базі фактичного використання виробничої потужності згідно з методом стандартних витрат.

Адміністративні (управлінські) витрати до складу собівартості гот. продукції не включаються. Їх обліковують на рахунку 92 і відносять на фін. результати.

Оцінка гот. продукції при її продажу залежить від облікової політики п-ва.

При відображенні продажу гот. продукції в бух. обліку зазначаються 2 оцінки:

1. Оцінка, що прийнята згідно з обліковою політикою – первісна вартість по Дт рахунку 901.

2. Оцінка за конкретною договірною вартістю – кредит рахунку 701.

13.2. Документування госп. операцій пов’язаних з рухом гот. продукції.

Випуск продукції з виробництва та передача її на склад оформлюються накладними, відомостями, приймально-здавальними документами, актами приймання в яких вказується:

– дата;

– шифр цеху і складу;

– найменування продукції;

– номенклатурний номер;

– одиниця виміру;

– кількість;

– ціні за одиницю.

Виписується в 2-х примірниках: один з яких призначений для здавальника, інший залишається на складі.

Для обліку випуску гот. виробів з виробництва бухгалтерія складає відомість випуску гот. продукції з даної на склади п-ва в натуральному і вартісному виразі. Дані цієї відомості застосовують для проставлення бух. записів на рахунках синтетичного обліку. Накопичу вальні відомості випуску гот. продукції і накопичувальні відомості відвантаженої продукції заповнюються на підставі первинних документів протягом місяця. Ціна поставленої на підставі номенклатури цінника в якому вказується вид кожного виробу, модель, артикул, марка, сукупний номенклатурний номер, що закріплюється на весь час виробництва і збуту продукції.

Відпуск, відвантаження гот. продукції покупцю оформлюється видатковими накладними, приймально-здавальними актами із зазначенням номера накладної, номера дати оформлення, назви та реквізитів замовника, одиниці виміру кількості, оптової ціни і вартості.

13.3. Характеристика рахунків аналітичного і синтетичного обліків.

Для обліку виготовлення продукції призначено рахунки:

Рах 26„Готова продукція” :активний, для узагальнення інформ. про наявність та рух гот. продукції п-ва.

По Дт відображається надходження гот. продукції власного виробництва за фактичною виробничою собівартістю або за обліковими цінами. По Кт відображається вибуття гот. продукції за фактичною виробничою собівартістю внаслідок продажу, безоплатної передачі, а також сума відхилень фактичної виробничої собівартості гот. продукції від її вартості за обліковими цінами, що відноситься до реалізованої продукції.

Рах 27 „Продукція с/г виробництва”: активний, призначений для обліку і узагальнення інформації про наявність та рух с/г продукції до якої належать:

    продукція отримана від власних рослинницьких, тваринницьких та промислових підрозділів п-ва;
    продукція та відходи одержані при доведені товарної продукції та насіння до належних конденцій;
    насіння та посадковий матеріал призначений для закладання та ремонту власних насаджень.

По Дт рахунка 27 відображається надходження с/г продукції, яка обліковується за плановою собівартістю, а в кінці звітного періоду доводить до фактичної собівартості. По Кт – вибуття внаслідок продажу, безоплатної передачі тощо.

Аналітичний облік прийому і відпуску гот. продукції оформлюється прибутковими і видатковими документами, здійснюється за видами гот. продукції у встановлених одиницях виміру: натуральних(кількість, обсяг, вага продукції), умовно-натуральних (показники, що визначають за допомогою коефіцієнтів співвідношення обсягу гот. продукції до вартісних показників).

На складі п-ва гот. продукція обліковується в кількісному виразі на картках, відомостях, в книзі складського обліку.

За даними аналітичного обліку витрати на виробництво гот. продукції визначає фактична собівартість гот. продукції.

Основні бух. проводки з руху гот продукції:

Операції Дт Кт
1. оприбуткована на склад гот. продукція 26 23
2. відображені в складі гот. продукції напівфабрикати власного виробництва 26 25
3. в результаті інвентар-ції виявлені надлишки гот. продукції на складі 26 719
4. гот. продукція призначена для власних потреб, оприбуткована як матеріали 20 26
5. виявлена нестача гот. продукції, яка віднесена на винну особу 375 26
6. списана собівартість реалізованої гот. продукції 901 26
7. використана гот. продукція для адміністративних потреб 92 26
8. використана гот. продукція для позавиробничих потреб 93 26
9. списана гот. продукція використана для досліджень, що здійснює п-во 941 26
10. списані витрати пов’язані з уцінкою гот. продукції 946 26
11. списана нестача гот. продукції, якщо вини особи не виявлено 947 26

14. Облік товарів

14.1. Поняття та класифікація товарів

14.2. Документ. госп.операцій, пов язаних з рухом товарів

14.3. Характеристика розрахунків. Аналітичний і синтетичний облік товарів

14.1. Поняття та класифікація товарів

Товар – мат.цінності, придбані або отримані підприємством з метою подальшого продажу або обміну. З товарів формуються запаси торг.підприємств. В обліку товари від від-ся за роздрібними продажними цінами або за купівельною вартістю.

Взаємозамінні товари – група товарів за функ.призначенням, використанням, якісними та кілкісними характеристиками, ціною.

14.2. Документ. госп.операцій, пов язаних з рухом товарів

Для обліку товарів торгівлі та громадського харчуванні призначено рахунок 28 «Товари» . Рахунок активний. До рахунку 28 відкривають наступі субрахунки:

Субрахунок 281 «Товари на складі». Застосовують для обліку руху та наявності товарних запасів, що знаходяться на оптових та роздрібних базах, складах…

Субрахунок 282 «Товари в торгівлі». Використовуються для обліку руху та наявності товарів, що знаходяться на підприємствах роздрібної торгіві

Субрахунок 283 «Товари на комісії». Призначені для обліку товарів переданих на комісію, за договорами комісії або дорученнями, які не передбачають переходу права власності на ці товари до оплати їх вартості.

Субрахунок 284 «Тара під товари». Використовується для обліку руху та наявності тари під товари та порожньої тари.

Субрахунок 285 «Торгова націнка». Пасивний субрахунок, який застосовують торгівельні постачальницькі збутові підприємства при веденні обліку товарів за продажними цінами, які на цьому рахунку відображають торгові націнки (за КТ відображається збільшення суми торгових націнок, за ДТ – зменшення, списання).

Субрахунок 286 «Транспортно-заготівельні витрати». Відображає суми ТЗВ пов’язаних з придбанням товарів, продуктів і сировини.

До бухг.балансу включається сума сальдо рахунка 28.

Аналітичний облік руху товарів в оптовій торгівлі здійснюється у вартісному виразі в розрізі мат-відповідальних осіб і великих груп товарів. Товари, що надходять на склади приймають на підставі платіжних вимог, платіжних вимог-доручень до яких додаються рахунки фактури, товарно-транспортні накладні, сертифікати якості, податкові накладні… Якщо при надходженні товарів виявлена нестача, то її оформлюють актом розбіжності по кількості і якості. Товари, що надійшли негайно оприбутковують.

Способи зберігання та обліку товарів в оптовій торгівлі:

· Партіонний спосіб: на кожну партію товарів виписують товарний ярлик і нумерують. Номер партії вказують на прибуткових і видаткових док-х. Відпуск у ярлику і картці складського обліку.

· Сртовий спосіб: облік ведуть за кількістю і вартістю в картці складського обліку за видами або сортами товарів.

Оптові під-ва застосовують 2 форми реалізації товарів:

- зі складів – складський оборот. При реалізації зі складів їх відпуск здійснюється на основі рахунка фактури в яких вказують асортимент, кількість, потім виписують платіжну вимогу, яка виставляться у обслуговуючому банку на інкасо для одержання платежу з покупця.

- транзитом – транзитний оборот. При реалізації транзитом товари відвантажують покупцю минаючи склади.

Аналітичний облік руху товарів в роздрібній торгівлі ведеться за місцями їх продажу і торговим підприємством в цілому.

Напрямки за якими надходять товари до торгових підприємств: товари вартість яких оплачена грошовими коштами; товари отримані безоплатно; товари отримані в межах бартерних операцій; товари отримані від засновників, як внески до стат.капіталу.

На збільшення вартості товарів відносять транспортні витрати, комісійні винагороди, вартість послуг товарних бірж, митні збори, ви-ти на зберігання та доставку, інфо, посередницькі послуги.

На зменшення вартості товарів відносять уцінку товарів, списання у зв’язку з псуванням або розкраданням товарів.

В б.о. операції з уцінки і до оцінки товарів відображаються таким чином:

- при уцінці ДТ 949 і КТ 281

- при списанні суми витрат на фін.результат ДТ 791 і КТ 949

- при приведенні до оцінки, щодо уцінених раніше товарів у сумі, що не перевищує раніше проведеної уцінки ДТ 281 і КТ 719

- при списанні суми до оцінки на фін.результат ДТ 719 і КТ 719.

У разі виявлення нестачі можливі два варіанти обліку:

1. винну особу не встановлено або судом відмовлено в позові

2. винну особу встановлено

1. Відображено в обліку Дт Кт
1. списано суму торгової націнки зіпсованого або відсутнього товару 285 282
2. відображена вартість списаних товарів за балансом 072 -
3. від кореговано податковий кредит методом червоного сторно 641 644
4. списано суму нестачі або псування товарів на фін.результат 791 947
5. списано вартість товарів з позабалансового рахунку - 072
2. Відображено в обліку
1. списано суму торгової націнки 285 282
2. відображена вартість на позабалансовому рахунку 072 -
3. списано на фін.результат втрати від псування та нестачі товарів 791 947
4. віднесено суму нестачі на винну особу, за Порядком 116 у 2-му розмірі 375 716
5. відображено суму, що підлягає перерахуванню до бюджету 716 642
6. залишок суми відшкодування списано на фін.результат 716 791
7. списано вартість з позабалансового рахунку 072 -
8. винною особою внесено гроші в касу 301 375
9. утримано із ар.плати суму нестачі 661 375

14.3. Характеристика розрахунків. Аналітичний і синтетичний облік товарів

Облік операцій з придбання товарів Дт Кт
1. відображена сума товарів придбана у постачальника 28 631
2. оприбутковані товари придбані підзвітною особою 28 362
3. оприбутковано безоплатно одержані товари 28 719
4. одержано товари як внесок до стат.капіталу 28 40
Облік операцій з реалізації тоарів Дт Кт
Варіант І – відвантаження товару
1. відображено дохід від реалізації товарів 361 702
2. перераховано ПДВ 702 641
3. списано собівартість реалізованих товарів 902 28
4. віднесено суму доходу на фін.результат 702 791
5. списано собівартість реалізації на фін.результат 791 902
Варіант ІІ – надходження передплати від покупця
1. надійшла передоплата від покупця 311 361
2. відображено податкове зобов’язання від покупця 643 641
3. проведено відвантаження товарів 361 702
4. відображено суму ПДВ 702 643
5. списана собівартість реалізації товарів 902 28
6. віднесено суму доходу на фін.реультат 702 791
7. списано собівартість реалізації на фін.резуьтат 791 902

15 . Облік вексельних операцій

15.1. Поняття, види та учасники обліку векселів.

15.2. Документи оформлення операцій з векселями.

15.3. Синтетичний облік вексельних операцій.

15.1. Поняття, види та учасники обліку векселів.

Вексель – письмово оформлене борг. зобов’язання встановленого зразка, яке засвідчує безумовне грош. зобов’язання векселедавця сплатити після настання строку певну суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

Учасники обліку векселів:

- векселедавець – особа, яка отримала товар, роботи, послуги і видала вексель;

- перший векселедержатель – особа, яка передала цінності і отримала вексель;

- другий векселедержатель (індосант) – осоьа0власник векселя в силу здійсненого на його користь передавального запису, яка робить на ньому наступний передавальний запис – індосамент;

- особа з вексельними повноваженнями – отримувач векселя за індосаментом, є представником по отриманю платежу;

- особливий платник – особа, уповноважена оплатити вексельні зобов’язання;

- вексельний поручитель (аваліст) – особа, яка здійснює аваль, що забезпечує здійснення платежу за векселем у випадку несплати його платником;

- останній векселедержатель – отримувач векселя за індосаментом і власник всіх прав по векселю;

- посередник – особа, вказана векселедавцем, авалістом, індосаментом для оплати векселя або яка добровільно взялась оплата вексель за будь-кого з них.

Простий вексель (соло) – письмовий документ, який містить просте і нічим не обумовлене зобов’язання векселедавця сплатити векселедержателю зазначену грош. суму у визначений строк і в обумовленому місці.

Переказний вексель (тратта) – письмовий документ, який містить простий і нічим не обумолений наказ векселедавця платнику сплатити певну суму грошей третій особі – ремітенту – у визначений строк і у визначеному місці.

Казначейські векселі – векселі, які видаються за рахунок фінансування витрат держ. бюджету за згодою відповідного утримувача коштів з держ. бюджету.

Платником по казн. векселях виступає Гол. управління держ. казначейства.

15.2. Документи оформлення операцій з векселями.

При надходженні векселя на під-во він є підставою для відображення операцій по одерженню векселя в бух. обліку. Вексель відноситься до категорії документів суворої звітності.

В простому векселі вказують місце і дату його видачі, суму боргового зобов’язання, строк і місце плаиежу. найменування кредитора, підпис векселедавця. Окремо від суми може зазначатись зобов’язання по сплаті %.

В переказному обов’язково вказують: найменування трасата (платника по векселю), термін і місце платежу, найменування ремітента, дата і місце складання, підпис трасанта (особи, що видала вексель).

Переказний вексель повинен бути акцептований (підтверджений надписом: «зобов’язаний оплатити» або «вексель акцептований»).

Виправлення у векселі не допускаються.

15.3. Синтетичний облік вексельних операцій.

Бух. облік вексельних операцій залежить від видів векселів, порядку їх заповнення, видачі та акцепту, передачі та авалю векселів. Оцінка векселя здійснюється в розмірі суми, зазначеної на ньому. Вексельна сума може включати % як додаткову плату за час обертання векселю.

Для обліку вексельних операцій призначено рахунки:

Рахунок 34 «Короткострокові векселі одержані»: призначений для обліку заборгованості покупців, замовників та інших дебіторів за відвантожену продукцію, товари, виконані роботи, надані послуги, яка забезпечена векселями.

Дт – отримання векселя за продані товари, роботи. послуги.

Кт – отримання коштів за погашення векселів, погашення отриманим векселем кредиторрської заборгованості, продаж векселя третій стороні.

Рахунок 162 « Довгострокові векселі одержані»: для обліку векселів, одержаних у забезпечення довгострок. кредит. заборгованості.

Аналітичний оьлік за рах. 34 та 162 ведеться за кожним одержаним векселем.

Осн. бух. проводки обліку одержаних векселів:

Операції Дт Кт
1. Реалізовано товари, роботи, послуги на суму, забезпечену векселем 34 70
2. Відображено реалізацію продукції, робіт та послуг за пред’явленими
розрахунковими документоми замовника
34 36
3. Забезпечення дебіт. заборгованості за здані в оренду приміщення 34 37
4. Погашення векселя грош. коштами 30/31 34
5. Погашення векселя третіми особами 63/68 34
6. Сума отриманих грош. коштів від продажу векселя до закінчення терміну його сплати 31 34
7. Сума дисконту векселя 94 34
8. Одержано довгострок. вексель від покупця 162 36
9. Погашено довгострок. вексель покупцем 31 162
10. Передано довгострок. вексель в погашення кредит. заборгованості 685 162

Продаж отриманих векселів фін. установам та банкам наз. дисконтуванням векселя.

Продаж векселя дає векселеодержувачу можливість раніше отримати гроші за реалізовані товари та утворює умовне зобов’язання перед третьою особою. Умовні забезпечення обліковують на забалансовому рах. 05 «Гарантії та забезпечення надані», розкривається у примітках до фін. звітів.

16 . Облік власного капіталу.

16. 1 .Характеристика складових власного капіталу

16.2.Характеристика рахунків та синтетичний облік власного капіталу(ВК) та розрахунків з учасниками.

16.3.Бух. облік при ліквідації підприємства

16. 1 .Характеристика складових власного капіталу

В момент створення підприємства його капітал втілюється в активах, інвестованих засновниками, учасникам і представляє собою вартість майна підприємства. Власний капіта л – це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань. ВК визначається як різниця між вартістю майна і борговими зобов’язаннями. К=А-З

До ВК відносять:

1. Статутний капітал – зареєстрована вартість простих та привілейованих акцій для акціонерних товариств і сума оголошеного статутного капіталу для інших підприємств. СК характеризує розміри і фінансовий стан підприємства. Формування СК за рахунок власників-засновників закріплюється в установчих документах підприємства. Сума СК, рішення про його збільшення або зменшення обов’язково реєструється в Державному реєстрі господарських одиниць.

2. Пайовий – сукупність коштів фіз.. та юр. осіб, добровільно розміщених у товаристві для здійснення його фінансово-господарської діяльності. ПК складається із сум пайових внесків членів споживчого товариства, житлово-будівельних кооперативів, кредитних спілок, колективних с/г під-в.

3. Додатковий капітал – сума перевищення вартісного продажу акцій над номінальною вартістю(емісійний доход). ДК складається із доходу, одержаного від розміщення акцій власної емісії за цінами, які перевищують номінальну вартість , ін. Вкладеного капіталу, до оцінки активів, безоплатного одержання необоротних активів, ін. ДК.

4. Вилучений капітал – фактична собівартість акцій власної емісії, викуплених товариством у своїх акціонерів. Вилучений капітал не впливає на суму власного капіталу, а лише показує залежність підприємству. Вилучений капітал має бути або перепроданий або анульований.

5. Резервний капітал – сума резервів, створених підприємством відповідно до законодавства або установчих документів. РК використовують відповідно до напрямків, передбачених в установчих документах: у випадку нестачі прибутку покриваються непередбачені витрати, погашаються борги перед кредиторами, виплачуються дивіденди за привілейованими акціями тощо.

6. Неоплачений капітал – сума яка на дату реєстрації підприємства заявлена, але фактично не внесена засновниками; це заборгованість учасників по внесках до статутного капіталу, яка зменшує розмір статутного капіталу і відображається в балансі зі знаком „-”.

7. Нерозподілений прибуток(непокриті збитки) – прибутки, одержані в результаті фінансово-госп. діяльності підприємства, які зменшуються на суму прибутків, використаних у звітному році, включаючи нарахування податку на прибуток. НП є власністю акціонерів і збільшує суму власного капіталу. Якщо фінансові результати діяльності збиткові, то сума збитків зменшує власний капітал.

16.2.Хар-ка рахунків та синтет. облік ВК та розрахунків з учасниками.

Для обліку власного капіталу призначено рахунки : 40 „Статутний капітал”; 41 „Пайовий капітал”; 42 „Додатковий капітал”; 43 „Резервний капітал”; 44 „Прибуток нерозподілений (непокриті збитки)”; 45 „Вилучений капітал”; 46 „Неоплачений капітал”

Відображення ВК на рахунках в бух. обліку: 40(+), 41(+), 42(+), 43(+), 44(+-), 45(+), 46(-).

Облік статутного капіталу починається з дня реєстрації підприємства в Держ. реєстрі і закінчується днем вибуття з нього внаслідок припинення діяльності, банкрутства, ліквідації тощо.

Для обліку СК використовують 40, 45, 46.

Аналітичний облік СК ведеться за видатками капіталу по кожному учаснику, засновнику, акціонеру. Сальдо на рахунку 40 повинно відповідати розміру СК, який зафіксовано в установчих док-тах.

пас По Кт 40 відображає збільшення СК. По ДТ 40 - зменшення СК

акт По Кт 46 – заборгованість учасників за внесками. По Дт 46 – погашення цієї заборгованості

пас По Кт 45 – вартість анульованих або перепроданих акцій. По Дт 45 – фактична собівартість акцій власної емісії

Основні бухгалтерські проводки

    Зареєстровано СК підприємства

а) відображено заборгованість засновників по внескам: Дт 46 Кт 40

б) погашено заборгованість по внесках до СК: Дт 10,20,30,31 Кт 46

2. Оплачено акції учасниками

а) грошовими коштами Дт 30,31 Кт 46

б) основними засобами Дт 10 Кт 46

в) мат. активами Дт 20, 22 Кт 46

г) цінними паперами Дт 14 Кт 46

3. Збільшення СК за рахунок прибутку Дт 441 Кт 40

4. Відображено суму грош. коштів,мат. цінностей, що внесені учасниками до СК, які повертаються їм при виході з товариства Дт 40 Кт 672 та Дт 672 Кт 10,20,30,31

5. Нарахована частина прибутку, що належить учаснику: Дт 441 Кт 672

6. Виплачено дивіденди засновникам: Дт 672 Кт 30,31

7. Списано збитки товариства за рахунок внесків учасників Дт 40 Кт 672 та Дт 672 Кт 443

  1. Викуплено акції у акціонерів Дт 45 Кт 30,31
  2. Здійснено перепродаж акцій, що викуплені

а) на суму номінальної вартості Дт 30, 31 Кт 45

б) на різницю між номінальною і продажною вартістю Дт 30,31 Кт 421

в) на суму курсової надбавки Дт 30,31 Кт 741

10. Анульовано акції :

а) на номінальну вартість Дт 40 Кт 451

б) на різницю між купівельною і номінальною вартістю Дт 421 Кт 451

Для обліку фін результатів використовується рахунок 44 : Кт 44 – збільшення прибутку від усіх видів діяльності; Дт 44 – збитки та використання прибутку

Субрахунки:

441 – прибуток нерозподілений

442 – непокриті збитки

443 – прибуток, використаний у звітному році

Остаточний фін. результат визначається як різниця нерозподіленим прибутком і прибутком, використаним у звітному році.

16.3.Бух. облік при ліквідації підприємства

Відповідно до Закону України „Про підприємства” ліквідація та реорганізація(злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) підприємствами проводиться з дотриманням вимог антимонопольного законодавства за рішенням власника чи за рішенням суду.

Реорганізація підприємства може здійснюватись шляхом його примусового поділу в порядку, передбаченому законодавством.

Ліквідація підприємства можлива у випадках: 1)визнання його банкрутом; 2) прийнято рішення про заборону діяльності підприємства через невиконання умов, встановлених законом; 3)якщо рішенням суду будуть визнані недійсними установчі документи і рішення про створення під-ва.

Ліквідація підприємства здійснюється Ліквідаційною комісією, яка утвор. Власником або уповноваженим органом. У разі визнання підприємства банкрутом його визнання проводиться згідно ЗУ „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Ліквідаційна комісія у триденний термін з моменту її призначення повинна опублікувати інформацію про ліквідацію підприємства із зазначенням термінів поданих кредиторами заяв про свої претензії. Ліквідаційна комісія оцінює наявне майно і зобов’язання підприємства, складає ліквідаційний баланс і подає його власнику. Достовірність і повнота ліквідаційного балансу повинні бути підтверджені аудиторською фірмою. Претензії кредиторів задовольняються з майна цього підприємства, в першу чергу задовольняється борг перед бюджетом, банками, власниками акцій та облігацій, боржниками та іншими кредиторами.

Розрахунки з оплати праці, розподіл між учасниками згідно з засновницьким договором – в другу чергу.

Третій крок – закриття розрахункових рахунків в банках, зняття з податкового обліку, здача печаток і штампів до органів МВС, подання заяви до органів державної реєстрації про виключення з Державного реєстру України.

17. Облік основних засобів.

17.1. Визначення основних понять та характеристика рахунків з обліку основних засобів.

17.2. Документування господарських операцій з обліку ОЗ.

17.3. Аналітичний та синтетичний облік ОЗ.

17.1. Визначення осн. понять та хар-ка рахунків з обліку основних засобів.

Необоротні активи – всі активи, що не є оборотними інвестиціями п-ва, матер. і нематер. та фін. ресурси термін використання яких перевищує 12 місяців.

Основні засоби – матер. активи, які п-во утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів і послуг, надання в оренду іншим особам строк корисного використання яких більше 1 року і вартість понад 1000 грн.

В П(С)БО № 7 визначені наступні види оцінки ОЗ:

1. Чиста балансова вартість – визначається як сума за якої об’єкт ОЗ обліковується на балансі п-ва за вирахуванням суми накопиченої амортизації.

2. Вартість, яка амортизується – це фактична собівартість об’єкта ОЗ.

3. Ліквідаційна вартість – сума, яку п-во розраховує отримати за об’єкт ОЗ в кінці періоду використання за вирахуванням очікуваних витрат на ліквідацію цього об’єкта.

4. Справедлива – сума за якої актив може бути обміняний при здійсненні угоди між п-вом.

5. Відновна – це сума грош. коштів, їх еквівалентів або інших форм компенсації, яку необхідно було б витратити для придбання або створення такого активу на дату складання звітності.

6. Собівартість ОЗ – сума сплачених грош. коштів або справедлива вартість інших форм компенсації за актив на час його придбання або створення.

7. Чиста вартість реалізації ОЗ – дохід від реалізації ОЗ за вирахуванням суми витрат пов’язаних з його реалізацією.

8. Чистий дохід від ліквідації – сукупність доходів одержаних від ліквідації активу за вирахуванням витрат пов’язаних з його ліквідацією.

Рах 10 „Основні засоби” : для обліку та узагальнення інформації про наявність та рух власних або отриманих на умовах фін. лізингу об’єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу ОЗ; активний. По Дт відображається надходження ОЗ за первісною вартістю, сума витрат пов’язаних з поліпшенням об’єкта, сума до оцінки вартості об’єкту ОЗ. По Кт – вибуття внаслідок продажу безоплатної передачі, сума уцінки ОЗ.

Рах 13 „Знос необоротних активів” : для відображення в бух. обліку сум амортизаційних відрахувань; пасивний, контрактивний. По Кт – сума щомісячних, амортизаційних відрахувань на реконструкцію та амортизацію ОЗ, тобто нарахування зносу ОЗ. По Дт – списання зносу.

Рах 15 „Капітальні інвестиції” : для обліку витрат на придбання та створення матер. та нематер. необорот. активів; активний. Дт – витрати на придбання або виготовлення власними силами матер. активів. Кт – списання цих витрат у разі прийняття об’єкта в експлуатацію.

17.2. Документування господарських операцій з обліку ОЗ.

Рух ОЗ пов’язаних з надходженням, внутрішнім переміщенням, вибуттям ОЗ оформлюють за допомогою типових форм первинної операції. Форма ОЗ-1 – акт прийняття, передачі ОЗ. Форма ОЗ-2 – акт приймання, здачі відремонтованих , реконструйованих та модернізованих ОЗ. Форма ОЗ-3 – акт списання ОЗ. Форма ОЗ-6 – інвентарна картка обліку ОЗ. Форма ОЗ-8 – картка обліку руху ОЗ. Форма ОЗ-9 – інвентарний список ОЗ. Форма ОЗ-14 – розрахунок амортизації ОЗ.

17.3. Аналітичний та синтетичний облік ОЗ.

Аналітичний облік ОЗ ведеться окремо щодо кожного об’єкту, якому присвоюють номенклатурний номер. Надходження ОЗ на п-во:

1. Як внески до статутного капітулу:
1.1. відображено внесок до статутного капіталу 46 40
1.2. одержано ОЗ як внесок до статутного капіталу 10 46
2. Безоплатне отримання на п-ві:
2.1. відображено вартість безоплатно отриманих ОЗ 15 424
2.2. нараховано до складу ОЗ 10 15
3. Придбання у постачальників:
3.1. відображено вартість ОЗ за договором постачання 15 631
3.2. відображено суму ПДВ 641 631
3.3. відображ. сума реєстрації трансп. та інших послуг пов’язаних з придбанням ОЗ 15 685
3.4. відображено відрахування до Пенс. фонду при придбанні транспортних засобів 94 652
3.5. зараховано об’єкт до складу ОЗ 10 15
4. Надходження – придбання в результаті обміну на подібні та неподібні об’єкти:
4.1. одержано ОЗ в обмін на гот. продукцію 15 701
4.2. зараховано до складу ОЗ 10 10
4.3. собівартість відвантаженої гот. продукції 901 26

Вибуття ОЗ з п-ва:

1. Реалізація ОЗ:
1.1. відображено дохід від реалізації ОЗ 371 742
1.2. списано знос реалізованих ОЗ 131 10
1.3. списано собівартість реалізованих ОЗ 972 10
2. Ліквідація ОЗ:
2.1. списано знос ліквідованих ОЗ 131 10
2.2. списано залишкову вартість ліквідованих ОЗ 976 10
2.3. відображено доходи від ліквідації ОЗ 20,22 746
3. Безоплатна передача іншому п-ву:
3.1.списано знос переданих ОЗ 131 10
3.2. списано залишкову вартість переданих ОЗ 976 10
3.3. відображено суму податкових зобов’язань з ПДВ 976 641
4. Передача ОЗ як внесок до статутного капіталу ін. п-ва:
4.1. відображено знос переданих ОЗ 131 10
4.2. відображено залишкову вартість переданих ОЗ 14 10
4.3. відображено різницю між залишковою вартістю переданих ОЗ і справедливою вартістю інвестицій 14 746

17.4. Облік зносу (амортизації ОЗ).

Амортизація основних фондів і немат. активів – поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення на зменшення скорегованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань. Знос ОЗ – сума амортизації об’єкта ОЗ накопичена з початку строку їх корисного використання, яка відображається в балансі (форма №1).

Амортизації підлягають витрати на: 1. Придбання ОФ та нематер. активів для власного виробничого використання. 2. Самостійне виготовлення ОФ для власних виробничих потреб. 3.Проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації, інших видів поліпшення ОФ. 4.Капітальне поліпшення землі.

ОФ підлягають поділу за групами: Група І : будівлі, споруди; вартість капітального поліпшення землі. Група ІІ : автотранспорт та запчастини; побутові меблі; електронні, оптичні, електротехнічні прилади та інструменти; інше офісне обладнання. Група ІІІ : інші основні фонди, що не включені до груп І, ІІ та IV.Група IV : ЕОМ, комп’ютерні програми, телефони, мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість МШП.

Порядок визначення та нарахування сум амортизаційних відрахувань:

1. Сума амортизаційних відрахувань звітного періоду визначається як сума амортизаційних відрахувань, нарахована для кожного з календарних кварталів. Сума аморт. відрах. кварталу визначається шляхом застосування норм амортизації до балансової вартості груп основних фондів на початок розрахункового кварталу.

2. Балансова вартість групи основних фондів (окремого об’єкта групи І) на початок розрахункового кварталу визначається за формулою: Б(а) = Б(а-1) + П(а-1) – В(а-1) – А(а-1) , деБ(а - 1) – балансова вартість ОЗ на початок кварталу, що передував попередньо, П(а-1) – сума витрат на придбання ОЗ, здійснення кап. ремонту, модернізації протягом кварталу, що передував розрахунковому, В(а-1) – сума виведених з експлуатації ОЗ протягом (а-1) кварталу, А(а-1) – сума амортизаційних відрахувань, нарахована у (а-1)кварталі.

3. Облік балансової вартості ОЗ групи І ведеться за кожним об’єктом та в цілому по групі І як сума балансових вартостей окремих об’єктів.

4. Облік балансової вартості ОЗ груп ІІ, ІІІ та IV ведеться за сукупної балансовою вартістю відповідної групи.

5. Амортизація окремого об’єкта групи І провадить до досягнення балансовою вартістю такого об’єкта 100 неоплачених мін. доходів громадян – 1700 грн. Залишкова вартість відноситься до сил валових витрат, а вартість об’єкта прирівнюється до 0.

6. Аморт. ОЗ груп ІІ, ІІ та IVпровадиться до досягнення балансової вартості групи 0 значення.

7. Норми амортизації встановлюють у % до балансової вартості кожної з груп ОФ на початок звітного пер. в розрахунку на податковий квартал: Група І – 2%, ІІ – 10 %, ІІІ – 6%, ІV – 15%.

20. Облік фінансових результатів діяльності п-ства.

20.1. Порядок формування фін. результатів діяльності.

20.2. Організація обліку фін результатів діял п-ства.

20.3. Узгодження податкового та фін обліку результатів п –ства.

20.1. Порядок формування фін. результатів діяльності.

Нормативним документом, що розглядає поняття фін. результатів та порядок їх оформлення є П(С)БО №3”Звіт про фін рез.” Відповідно до якого прибуток – це сума, на яку доходи перевищують пов’язані з ними в-ти. Визначення прибутку полягає у визначенні чистого прибутку звітного періоду, шляхом зіставляння доходів і витрат звітного періоду.

Прибуток формується протягом року від усіх видів звичайної та надзвичайної діял. Та включає такі кроки:

1) визначення чистого доходу від реалізації товарів,робіт, послуг, шляхом вирахування з доходу суми ПДВ, акцизного збору та наданих знижок, інших зборів.

2) Розрахунок валового прибутку(збитку) – це різниця між чистим доходо від реалізації та с/б реалізованих товарів, робіт, послуг;

3) Визначення прибутку(збитку) від операційної діял.дорівнює валовий прибуток +іншого операційного доходу-адм. в-ти - в-ти на збут – інші операційні в-ти.

4) Прибуток від звич. діял. До оподаткування = прибуток від операц. діял.+доход від участі в капіталі + інші фін доходи та інші доходи – втрати від участі в капіталі – фін в-ти – інші в-ти.

5) Прибуток від звич діял = прибуток від звич діял до оподаткування – податок на прибуток.

6) Чистий прибуток(збиток) звітного періоду = прибуток від звич діял + надзвич доходу – податок на прибуток від надзвич діял – в-ти надзвич діял – зменшення податку на прибуток від збитків від надзвич діял.

20.2. Організація обліку фін результатів діял п-ства.

Чистий прибуток – це кінцевий результат, що повністю залишається у розпорядженні п-ства і є джерелом його розвитку.

Рахунки обліку доходів і витрат (7 та 9 класи) вважаються тимчасовими, вони відображають стан доходів та в-т за певний звітний період по закінченню якого сальдо цих рахунків переноситься на рах. 79 – «Фін результати». В кінці звітного періоду сальдо рах. 79 переноситься на рах. 44 «Нерозподілені прибутки, непокриті збитки».

Схема проводок списання доходів та в-т на результати осн діял.

791(в кінці року)

дт 791 кт

90,92 70-доход від реалізації

93,94 71- інший операц доход.

Прибуток або збиток фін операцій п-ства визначається на суб рах 792 – результати фін операцій.

Дт 792 Кт

95, 96 72, 73

95 – фін в-ти, 96 – втрати від участі в капіталі, 72 – доход від участі в капіталі, 73 – інші фін доходи.

Прибуток або збиток від іншої звич діял визначається на суб рах 793 – результат від іншої звич діял.

Дт 793 Кт

97,981 74-інші

97 – інші в-ти, 981- податок на прибуток від звич діял.

Прибуток або збиток від надзвичайних подій визначається на суб рах 794 – результати надзвич подій.

Дт 794 Кт

99,982 75- надзвич доходи

99- надзвич в-ти, 982 – податок на прибуток від надзвич діял.

Дт 79 Кт

90, 96, 92, 97, 93, 98, 94, 99, 95 70, 71, 72, 73, 74, 75

С2 – непокриті збитки С1- нерозподілений прибуток

Закриваєм так:

С2 С1

Дт 44 Кт79 Дт79 Кт 44

20.3. Узгодження податкового та фін обліку результатів п –ства.

Особливості податкового законодавства зумовлюють ведення податкового обліку, в якому для визначення податкового прибутку використовують іншу методику порівняно з методикою визначення фін результатів за ПСБО. Відповідно до ЗУ ”Про оподаткування прибутку п-ств” об’єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом скорегованого валового доходу звітного періоду на суму ВВ платника податку та на суму амортизаційних відрах. Податковий прибуток розраховується і наводиться у Декларації про прибуток п-ства.

Валовий дохід – загальна сума доходу платника податку від усіх видів діял, отриманого протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або немат формах.

Валові в-ти – це сума будь-яких в-т платника податку у грошові, мат та немат формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів, послуг, які придбаваються (виготовляються) для їх подальшого використання у власній госп діял. У ПСБО №17”податок на прибуток” визначено терміни 2-ох видів прибутку:

1) обліковий прибуток(збиток) – це сума прибутку, збитку до оподаткування, визначена в бухг обліку і відображена у звіті про фін результати за звітний період

2) податковий прибуток(збиток) – це сума прибутку чи збитку, яка визначається як різниця між скорегованими валовими доходами і сумами валових в-т та аморт відрахувань відображена у декларації про прибуток п-ства.

Застосування різних методик при визначенні податкового та бухг прибутку породжує виникнення постійних і тимчасових різниць. Постійні різниці – це різниці. Які виникають у звітному періоді між показниками податкового та бухг прибутку і які в наступних звітних періодах не анулюються. Тимчасові різниці – це різниці між оцінкою активу чи зобов’язання за даними фін звітності та податковою базою цього активу або зобов’язання. Виникають в одному звітному періоді та анулюються в цьому або наступних періодах. їх поділяють:

1) ті, які підлягають оподаткуванню, 25% -це тимчасові різниці, які включаються до податкового прибутку в майбутніх періодах і призводять до його збільшення;

2) ті, які підлягають вирахуванню, це тимчасові різниці, які в майбутніх періодах призводять до зменшення податкового прибутку(збільшення податкового збитку).

Після визначення тимчасових різниць обчислюють суму податку з цих різниць і відображають в бухг обліку у вигляді відстрочених податкових активів(17рах.), якщо сума податку на прибуток в податковому обліку менша за суму, що визначена в бухг обліку та відстрочених податкових зобов’язань(54). Суму податку на прибуток розраховують на основі Декларації про прибуток і відображається Дт 98 Кт 64. перерахування прибутку на податок в бюджет Дт 64 Кт 311.

Оценить/Добавить комментарий
Имя
Оценка
Комментарии:
Где скачать еще рефератов? Здесь: letsdoit777.blogspot.com
Евгений07:01:55 19 марта 2016
Кто еще хочет зарабатывать от 9000 рублей в день "Чистых Денег"? Узнайте как: business1777.blogspot.com ! Cпециально для студентов!
20:05:38 28 ноября 2015

Работы, похожие на Шпаргалка: Теоритичні основи бухгалтерського обліку
Экзаменационные вопросы по курсу "Международная торговля" \укр\
ПЕРЕЛІК ЕКЗАМЕНАЦІЙНИХ ПИТАНЬ З КУРСУ "МІЖНАРОДНА ТОРГІВЛЯ" 1 Характеристика базових теоретичних підходів до визначення міжнародної торгівлі. 2 ...
До об"єму постачань та надан.послуг вход. передача технол-ї, ноу-хау, проектув-я, пост-ка компл.обл-я, його монтаж, провед-я пусконалаг.робіт, проектув-я і буд-во допом.громадс ...
Біржа як особливий інститут ринкової інфрастр-ри функціонує на р-ку кап-лу, на товар. р-ку і на р-ку роб. сили.
Раздел: Топики по английскому языку
Тип: шпаргалка Просмотров: 1020 Комментариев: 2 Похожие работы
Оценило: 2 человек Средний балл: 5 Оценка: неизвестно     Скачать
Шпоры по Госам МСХА
ЭКОНОМИЧЕСКАЯ ТЕОРИЯ 1. Эк теория и ее структура. Она состоит из общих основ эк теории, микрои макроэкономики и интерэкономики (мировой экономики). В ...
В наст t не разработана методика единого стратегич планир развит АПКНа глобальн уровне планир-я АПК в основу д.б. полож разраб целев прогр,на обл Ур-не -общая постановка задачи по ...
1.Собс.ср-ва предпр-тия - инициатора: а) накопл. нераспр. прибыль; б) привлеч-й акц-ный кап-л (выкуп акций и выпл. дивидендов); 2. Бюдж. фин-ие; 3. Заемные ср-ва: а) от реализ ...
Раздел: Остальные рефераты
Тип: реферат Просмотров: 2891 Комментариев: 5 Похожие работы
Оценило: 4 человек Средний балл: 3.3 Оценка: неизвестно     Скачать
Теоретичні основи вивчення сутності грошей
Змiст 1.Походження грошей. Роль держави у творенні грошей. 2.Сутність грошей. Гроші як гроші і гроші як капітал. 3.Еволюція форм грошей. Причини та ...
Згодом під час становлення кап-зму металістична теорія стала загальмовувати розви- ток вир-ва.
Вирішальне значення в своії теорії Кейнс відводить не грош. масі та ії впливу на ціни, а норму%, яка виступає важелем за допомогою якого гроші впливають на рівень вир-ва і ...
Раздел: Рефераты по финансовым наукам
Тип: шпаргалка Просмотров: 7062 Комментариев: 2 Похожие работы
Оценило: 1 человек Средний балл: 2 Оценка: неизвестно     Скачать
Вопросы и ответы к экзамену по курсу "История экономических учений"
Для студентов 2 курса специальности 061100 - "Менеджмент организации" Составитель: к.и.н., доцент кафедры международного маркетинга Ешкилев Ю.Б. 1 ...
В структуре кап-ла М. выделял постоян. капитал (сред-ва произв-ва), перемен. кап-л (наемн. работн.)
Разрабатыв-е государ. админ-цией планы должны обеспечивать полную сбалансиров-сть отраслей хоз-ва, производств-х нужд и ресурсов, выпуска продукции и каналов ее распредел-я ...
Раздел: Рефераты по экономике
Тип: шпаргалка Просмотров: 2947 Комментариев: 3 Похожие работы
Оценило: 3 человек Средний балл: 5 Оценка: неизвестно     Скачать
Шпоры по финансовому менеджменту
... фин риском предп-ия поним вероятность возник-ия неблагоприятных фин последствий в форме потери дохода или кап-ла в ситуации неопред-ти условий осущ-
Эта тенденция до сих пор не переломлена, на 01.01.03 доля долгосроч-х кредитов в общей Ѭ выдан-х составляла 6-9%. Фактич основным источником финанс-ия инвестиц-ой деят-ти остаются ...
Осущ-ся по 2 параметрам: а) предполагаемому ур див-дов, б) з-т по выпуску акций и разм-ю эмиссии Расч-я ст-сть привл-го кап-ла сопост-ся с факт.
Раздел: Рефераты по менеджменту
Тип: реферат Просмотров: 5457 Комментариев: 3 Похожие работы
Оценило: 2 человек Средний балл: 5 Оценка: неизвестно     Скачать
Экономическая система
1. Эк-я с-ма - ед-во ч-ка и общ-го пр-ва В любой ЭС существует 2 вида отношений: 1-отношение людей к природе; 2. отношение людей друг к другу. В ...
Преим-ва: созд-ся благопр-е усл-я для внедр-я новой техники, поточного метода орг-ции пр-ва, механизации и автом-ции, сокращ-ся дл-сть цикла.
1 - трудоёмкость подг-ки пр-ва по отдельным этапам, 2 - сроки подг-ки новой пр-ции, 3 - затраты на подг-ку пр-ва.
Раздел: Рефераты по экономике
Тип: шпаргалка Просмотров: 1652 Комментариев: 2 Похожие работы
Оценило: 0 человек Средний балл: 0 Оценка: неизвестно     Скачать
Шпоры по экономичекой теории
Экономическая теория как система экономических наук. Экономическая стратегия и экономическая политика. 2. Этапы развития мировой экономической мысли 3 ...
кап-м (Ленин),кейнсианство-гос. воздействие гос-ва на эк-ку;неолиберал. -особая роль эк-й свободе и част. инициативе 6) посл. десятилетия: институционализм-постиндустр. эк-ка ...
-ти базиса:1) сис-ма ПО 2)эк-е интересы 3)ТДО 4)конеч. рез-ты пр-ва,ур-нь жизни,доходы произв-ва - эк-е и соц-е. Формы в обл-ти надстройки:
Раздел: Рефераты по экономической теории
Тип: реферат Просмотров: 2799 Комментариев: 3 Похожие работы
Оценило: 8 человек Средний балл: 4.1 Оценка: 4     Скачать

Все работы, похожие на Шпаргалка: Теоритичні основи бухгалтерського обліку (1065)

Назад
Меню
Главная
Рефераты
Благодарности
Опрос
Станете ли вы заказывать работу за деньги, если не найдете ее в Интернете?

Да, в любом случае.
Да, но только в случае крайней необходимости.
Возможно, в зависимости от цены.
Нет, напишу его сам.
Нет, забью.



Результаты(149932)
Комментарии (1829)
Copyright © 2005-2016 BestReferat.ru bestreferat@mail.ru       реклама на сайте

Рейтинг@Mail.ru