Банк рефератов содержит более 364 тысяч рефератов, курсовых и дипломных работ, шпаргалок и докладов по различным дисциплинам: истории, психологии, экономике, менеджменту, философии, праву, экологии. А также изложения, сочинения по литературе, отчеты по практике, топики по английскому.
Полнотекстовый поиск
Всего работ:
364150
Теги названий
Разделы
Авиация и космонавтика (304)
Административное право (123)
Арбитражный процесс (23)
Архитектура (113)
Астрология (4)
Астрономия (4814)
Банковское дело (5227)
Безопасность жизнедеятельности (2616)
Биографии (3423)
Биология (4214)
Биология и химия (1518)
Биржевое дело (68)
Ботаника и сельское хоз-во (2836)
Бухгалтерский учет и аудит (8269)
Валютные отношения (50)
Ветеринария (50)
Военная кафедра (762)
ГДЗ (2)
География (5275)
Геодезия (30)
Геология (1222)
Геополитика (43)
Государство и право (20403)
Гражданское право и процесс (465)
Делопроизводство (19)
Деньги и кредит (108)
ЕГЭ (173)
Естествознание (96)
Журналистика (899)
ЗНО (54)
Зоология (34)
Издательское дело и полиграфия (476)
Инвестиции (106)
Иностранный язык (62792)
Информатика (3562)
Информатика, программирование (6444)
Исторические личности (2165)
История (21320)
История техники (766)
Кибернетика (64)
Коммуникации и связь (3145)
Компьютерные науки (60)
Косметология (17)
Краеведение и этнография (588)
Краткое содержание произведений (1000)
Криминалистика (106)
Криминология (48)
Криптология (3)
Кулинария (1167)
Культура и искусство (8485)
Культурология (537)
Литература : зарубежная (2044)
Литература и русский язык (11657)
Логика (532)
Логистика (21)
Маркетинг (7985)
Математика (3721)
Медицина, здоровье (10549)
Медицинские науки (88)
Международное публичное право (58)
Международное частное право (36)
Международные отношения (2257)
Менеджмент (12491)
Металлургия (91)
Москвоведение (797)
Музыка (1338)
Муниципальное право (24)
Налоги, налогообложение (214)
Наука и техника (1141)
Начертательная геометрия (3)
Оккультизм и уфология (8)
Остальные рефераты (21697)
Педагогика (7850)
Политология (3801)
Право (682)
Право, юриспруденция (2881)
Предпринимательство (475)
Прикладные науки (1)
Промышленность, производство (7100)
Психология (8694)
психология, педагогика (4121)
Радиоэлектроника (443)
Реклама (952)
Религия и мифология (2967)
Риторика (23)
Сексология (748)
Социология (4876)
Статистика (95)
Страхование (107)
Строительные науки (7)
Строительство (2004)
Схемотехника (15)
Таможенная система (663)
Теория государства и права (240)
Теория организации (39)
Теплотехника (25)
Технология (624)
Товароведение (16)
Транспорт (2652)
Трудовое право (136)
Туризм (90)
Уголовное право и процесс (406)
Управление (95)
Управленческие науки (24)
Физика (3463)
Физкультура и спорт (4482)
Философия (7216)
Финансовые науки (4592)
Финансы (5386)
Фотография (3)
Химия (2244)
Хозяйственное право (23)
Цифровые устройства (29)
Экологическое право (35)
Экология (4517)
Экономика (20645)
Экономико-математическое моделирование (666)
Экономическая география (119)
Экономическая теория (2573)
Этика (889)
Юриспруденция (288)
Языковедение (148)
Языкознание, филология (1140)

Реферат: Облік активів

Название: Облік активів
Раздел: Рефераты по бухгалтерскому учету и аудиту
Тип: реферат Добавлен 00:14:47 10 января 2009 Похожие работы
Просмотров: 165 Комментариев: 2 Оценило: 0 человек Средний балл: 0 Оценка: неизвестно     Скачать

Міністерство аграрної політики України

Луганський національний аграрний університет

Кафедра бухгалтерського

обліку та аудиту

РЕФЕРАТ

по дисципліні „Бухгалтерський облік”

на тему:

„Облік необоротних активів”

Виконав: студент 1231 групи

.

Перевірив: асистент

.

Луганськ 2004

План

1. Економічний зміст основних засобів

2. Оцінка основних засобів

3. Облік переоцінки основних засобів

4. Облік надходження основних засобів

5. Облік амортизації (зносу) необоротних активів

6. Облік вибуття основних засобів

7. Облік інших необоротних активів

8. Облік нематеріальних актив


1. Економічний зміст основних засобів

Для здійснення виробничої діяльності сільськогосподарським підприємствам потрібні основні засоби або, інакше кажучи, засоби праці. Від предметів праці вони відрізняються тим, що беруть участь у виробництві протягом кількох років, зберігаючи при цьому свою натуральну форму і фізичні властивості. Засоби праці зношуються поступово, а отже, переносять свою вартість на виробництво продукції частинами.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» (затверджене наказом Міністерства фінансів України 27 квітня 2000 р. № 92) містить таке визначення основних засо­бів: «Основні засоби — матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх в процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік)».

При визначенні основних засобів необхідно виходити з того, що вони є частиною активів,тобто ресурсів, контрольованих підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до надходження економічних вигод у майбутньому.

До основних засобів належать: земельні ділянки, капітальні витрати на поліпшення земель, будинки та споруди, передавальне устаткування, машини та обладнання, транспортні засоби, інструменти, прилади та інвентар, робоча і продуктивна худоба, багаторічні насадження, інші основні засоби.


2. Оцінка основних засобів

Необхідною умовою правильного обліку основних засобів є єдиний принцип їх грошової оцінки – за первісною, залишковою, відновлювальною і ліквідаційною вартістю.

Первісною оцінкою основних засобів є собівартість їх придбання або створення.

Собівартість основних засобів – це сплачена сума грошових коштів або їхніх еквівалентів, або справедлива вартість іншої форми компенсації (інших активів або зобов’язань), наданої для отримання активу на момент його придбання або створення.

Собівартість об'єкта основних засобів включає купівельну ціну (в тому числі ввізне мито та безповоротні податки) та витрати, до безпосередньо пов'язані з приведенням цього об'єкта в робо­чий стан (стан, який дає можливість використовувати його за прямим призначенням).

Первісна вартість об'єкта основних засобів складається з таких витрат:

Þ суми, що сплачують постачальникам активів та підрядни­кам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);

Þ реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються у зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів;

Þ суми ввізного мита;

Þ суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприєм­ству);

Þ витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів;

Þ витрати на встановлення, монтаж, налагодження основних засобів;

Þ інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, в якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вигод, первісне очікуваних від використання об'єкта. Первісна вартість основних засобів зменшується у зв'язку з частковою ліквідацією об'єкта основних засобів.

Витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані та одержання первісне визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат.

При визначенні первісної вартості придбаної земельної ділянки, витрати, пов'язані з придбанням, можуть включати чисті витрати на знесення будівель або споруд, що знаходяться на цій ділянці.

У разі, якщо об'єкт основних засобів придбано у результаті бартерної операції (або обміну з частковою оплатою грошовими коштами), його оцінка залежить від того, чи мав місце обмін дібними або неподібними активами.

Об'єкт основних засобів, отриманий в результаті обміну на неподібний об'єкт основних засобів або інший актив, оцінюють за справедливою вартістю відданого активу, скоригованою на будь-яку суму грошових коштів та їхніх еквівалентів, які надійшли або були сплачені в процесі цієї операції

У разі, коли один об'єкт основних засобів обмінюється на подібний (або частку капіталу в подібному об'єкті) собівартістю отриманого об'єкта є балансова вартість відданого об'єкта. При цьому не виникають прибутки або збитки внаслідок обміну

Практична проблема виникає, коли при обміні подібними об'єктами основних засобів підприємство сплачує або отримує певну суму грошових коштів або їхніх еквівалентів. Така доплата фактично свідчить про те, що об'єкти мають різну справедливу вартість, тому цей обмін слід розглядати та відображати в обліку як обмін неподібними об'єктами.

Під справедливою вартістю основного засобу розуміють вартість конкретного об'єкту основних засобів, який може бути отримано в операціях обміну між проінформованими, зацікавленими та незалежними сторонами. Згідно з додатком П(С)БО 19 «Об'єднання підприємств» справедлива вартість основних засобів визначається таким чином.

В сільськогосподарських підприємствах значну питому вагу займають основні засоби, створені власними силами. Це, перш за все: будинки та споруди, що побудовані як господарським, так і підрядним способом; робоча та продуктивна худоба, яку сформовано за рахунок молодняку тварин, отриманих і вирощених у власному господарстві; багаторічні насадження, що закладені і вирощені за рахунок зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів (посадкового матеріалу, пального, добрив, засобів захисту рослин, зносу основних засобів) або збільшення зобов'язань (оплата праці, нарахування на соціальні заходи та інше).

Оцінка основних засобів, створених власними силами, здійс­нюється з дотриманням тих самих загальних принципів, що й оцінка придбаних основних засобів.

Якщо об'єкт основних засобів виготовлено власними силами, а підприємство також виготовляє подібні активи (продукцію) для реалізації, собівартість такого об'єкта визначається відповідно до положень П(С)БО 9 «Запаси».

Залишкова вартістьявляє собою різницю між первісною вартістю і сумою зносу за весь строк експлуатації об'єкта. Оцінка по залишковій вартості використовується при розробці планів відтворення основних засобів і для нарахування зносу.


3. Облік переоцінки основних засобів

Відновлювальна вартість— є вартістю відтворення основних засобів в сучасних умовах.

Уточнення вартості майна проводить експерт-оцінювач, який має відповідну ліцензію на здійснення експертної оцінки майна. Експерт має право здійснювати експертну оцінку основних засо­бів підприємства, оцінити їх фактичний знос і визначити відно­вну або справедливу вартість об'єктів оцінки. Результати роботи оцінювача відображуються у звіті про експертну оцінку активів підприємства.

Уточнення оцінки основних засобів може бути здійснено також експертною комісією господарства, до складу якої входять керівник підприємства (голова комісії), головний бухгалтер та головні спеціалісти господарства.

За результатами роботи експертна комісія надає звіт про уто­чнення вартості окремих об'єктів, який повинен бути затверджений в установленому порядку.

При визначенні вартості будівель і споруд розраховують за укрупненими показниками вартість окремих конструкцій та елементів (фундаменту, каркаса, стін, перекриттів, покрівлі прорізів, підлоги, оздоблення тощо) та їх загальних розмірів стосовно кожного будівельного об'єкта. Фізичний знос приміщень визначають стосовно кожного інвентарного об'єкта, з огляду на чинні норми амортизації та його фізичний знос.

Відновлювальна вартість машин та устаткування визначається з урахуванням їх технологічного призначення по окремих інвентарних об'єктах, а також машинах і устаткуванню, які е складовою частиною виробничих об'єктів. Відновлювальна вартість технічних засобів обчислюється за оптовими цінами, націнками торгівельно-посередницьких організацій, включаючи вартість монтажу на період оцінки.

Вартість продуктивної та робочої худоби визначається за величиною витрат на вирощування живої маси та формування продуктивних якостей. Відповідна вартість багаторічних насаджень розраховується за нормативами питомих капітальних вкладень на їх створення.

Оцінка основних засобів проводиться шляхом визначення їх відновлювальної та залишкової вартостей.

Результати переоцінки основних засобів узагальнюються в акті уточнення вартості основних засобів.

Стандартом 7 «Основні засоби» передбачено, що підприємства мають право переоцінювати об'єкти основних засобів, якщо їх залишкова вартість відрі­зняється від справедливої вартості на дату балансу.

Частота проведення переоцінки залежить від коливань справедливої (реальної) вартості основних засобів. У разі переоцінки об'єкта основних засобів на ту саму дату переоцінюються всі об'єкти групи основних засобів, до якої належить цей об'єкт.

Переоцінена первісна вартість та сума зносу об'єкта основних засобів визначається множенням відповідно первісної вартості і суми зносу об'єкта основних засобів на індекс переоцінки. Індекс переоцінки визначається діленням справедливої вартості об'єкта, який переоцінюється, на його залишкову вартість.


4. Облік надходження основних засобів

Основні засоби на сільськогосподарських підприємствах збільшуються внаслідок надходження їх в господарство в результаті:

Þ придбання у постачальників;

Þ виконання будівельно-монтажних робіт;

Þ виготовлення основних засобів на власному підприємстві;

Þ безоплатної передачі (надходження) від юридичних і фізичних осіб;

Þ виявлення надлишків основних засобів в процесі інвентаризації;

Þ переводу молодняку тварин в основне стадо;

Þ закладання і вирощування багаторічних насаджень;

Þ затрат на капітальні інвестиції в земельні ресурси господарства.

У Плані рахунків не передбачено рахунок «Ремонт основних засобів». Це пов'язано з тим, що в бухгалтерському обліку (незалежно від норм податкового законодавства) первісна вартість збільшується лише на суму витрат, пов'язаних з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх еко­номічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єкта.

Балансова вартість груп основних засобів може збільшуватися також у разі індексації балансової вартості основних засобів.

Збільшення надходження основних засобів обов'язково має бути відображено в тому чи іншому первинному документі.

Для організації обліку і забезпечення контролю за збереженням основних засобів кожному об'єкту присвоюють інвентарний номер. Нумерацію інвентарних об'єктів рекомендується здійснювати за порядково-серійною системою.

Інвентарний номер, присвоєний об'єкту основних засобів, зберігається за ним протягом усього періоду його перебування на даному підприємстві. Інвентарні номери вибулих (переданих безоплатно, реалізованих, ліквідованих із різних причин) об'єктів не присвоюють іншим.

Основні засоби, які беруть на облік як внесок одного із засновників, оприбутковують за договірними цінами відповідно до установчих документів із зазначенням зносу.

Капітальні інвестиції в земельні ділянки, надра, лісові та водні угіддя (меліоративні, осушувальні, іригаційні роботи, роботи по розкорчуванню території для розширення площі орних земель тощЬ) включають до складу основних засобів щорічно в сумі фактичних витрат; у наступні роки до закінчення всього комплексу робіт ця сума збільшуватиметься.

Завершені капітальні витрати на реконструкцію та переобладнання орендованих основних засобів зараховуються орендарем до власних основних засобів у сумі фактичних витрат.

Періодично проводять переоцінку основних засобів у порядку, передбаченому відповідними органами.

Витрати на переміщення всередині підприємства основних засобів (інвентар та обладнання, що не потребує монтажу, транспортні засоби, вільно встановлені верстати, сільськогосподарські машини, будівельні механізми тощо) включають відповідно до витрат виробництва чи обігу. Суми на доставку до місця будівництва нового об'єкта й назад, монтаж і демонтаж тощо пересувних будівельних машин та механізмів (потужні екскаватори й канавокопачі, підйомні крани, каменедробарки, бетонорозмішувальні машини і т. д.) включають до витрат на експлуатацію будівельних машин та механізмів і в їхню первісну вартість не входять.

Об'єкти виробничого та невиробничого призначення у вигляді закінчених будівель і споруд, встановленого обладнання, робіт із добудови чи дообладнання, що збільшують первісну вартість об'єктів, приймають в експлуатацію державні приймальні комісії, призначені відповідними органами залежно від вартості будівництва та унікальності проекту тощо.

Зарахування до складу основних засобів об'єктів оформляють записами в інвентарну картку обліку основних засобів, дані якої використовуються для заповнення журналів-ордерів тощо і реєструються в інвентаризаційних описах, де записи здійснюють за видами основних засобів.

Облік основних засобів, зданих в оренду, ведуть на балансі орендодавця на картках, розміщених в окремому розділі картотеки, а в орендаря — поза балансом на рахунку 01 за вартістю, зазначеною у договорі оренди.

На основні засоби, прийняті в оренду, в бухгалтерії підприємства-орендаря нових інвентарних карток не відкривають. За реєстр аналітичного обліку використовують копію інвентарної картки даного об'єкта чи виписку із неї. Ці картки (виписки) зберігаються в картотеці бухгалтерії орендаря окремо.

Якщо залишкова вартість переданого об'єкта перевищує його справедливу вартість, то первісною вартістю об'єкта, отриманого в обмін на подібний об'єкт є його справедлива вартість. Різниця між залишковою та справедливою вартістю такого об'єкта списується на витрати звітного періоду.


5. Облік амортизації (зносу) необоротних активів

Амортизація – це систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Вартість, яка амортизується — це первісна або переоцінена вартість необоротних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості.

Ліквідаційна вартість — це сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації) за вирахуванням втрат, пов'язаних з продажем (ліквідацією).

Відповідно до принципів бухгалтерського обліку вартість необоротних активів має розподілятися протягом всього строку їх експлуатації шляхом списання на звітні періоди, протягом яких ці активи матимуть виробничу користь. Завдання амортизації — розподілити вартість необоротних активів тривалого викорис­тання на витрати протягом очікуваного строку експлуатації на основі застосування систематичних і раціональних записів, тобто це процес розподілу, а не оцінки.

Основними факторами, що впливають на величину амортизації є: первинна вартість необоротних активів; їх ліквідаційна вартість; вартість, яка амортизується; очікуваний строк корисного використання.

Нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється підприємством при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.

Строк корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів переглядається у разі очікуваних економічних вигод його використання. При визначенні строку корисного використання об'єкта підприємства керуються технічними паспортами на машини і обладнання, які надаються продавцями, технічними паспортами на експлуатацію будинків та споруд, які видаються будівельниками, експертними висновками компетентних комісій та іншими технічними і правовими документами

Положенням (стандартом) 7 «Основні засоби» рекомендовані для застосування такі методи нарахування амортизації основних засобів (крім інших:

Þ необоротних активів):

Þ прямолінійний;

Þ зменшення залишкової вартості;

Þ прискореного зменшення залишкової вартості;

Þ кумулятивного;

Þ виробничого.

Нарахування амортизації проводиться щомісячно. Місячна сума амортизації при застосуванні методів зменшення залишко­вої вартості, прискореного зменшення залишкової вартості, пря­молінійного та кумулятивного визначається діленням річної су­ми амортизації на 12. Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, в якому об'єкт основних засобів став придатним для корисного використання.

Нарахування амортизації припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття основних засобів.

Суму нарахованої амортизації всі підприємства відображують збільшенням суми витрат підприємства і зносу необоротних активів.

Аналітичний облік зносу (накопиченої амортизації) необоротних активів ведеться відповідно за видами основних засобів, інших матеріальних необоротних активів та нематеріальних активів.)

Під терміном «амортизація» основних фондів і нематеріальних активів у податковому обліку розуміють поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку. Амортизацію нараховують у порядку, передбаченому статтею 8 Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємства у редакції Закону України» від 22 травня 1997 р. і наступними змінами.

Амортизації підлягають витрати на придбання і виготовлення основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення; проведення всіх видів ремонтів, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів; капітальні поліпшення землі, не пов'язані з будівництвом, а саме (іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі).

Амортизацію не нараховують на витрати на придбання, ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих фондів.

Не підлягають амортизації та повністю відносяться до складу валових витрат звітного періоду витрати на придбання і відгодівлю продуктивної худоби, а також витрати на придбання основних фіондів або нематеріальних активів з метою їх подальшого продажу іншим особам.

З метою нарахування амортизації основні засоби розподіляють на чотири групи: перша — будівлі, споруди, їхні структурні компоненти і передавальні пристрої, в тім числі житлові будин­ки та їх частини (квартири і місця загального користування); друга — автомобільний транспорт, включаючи вузли та гуму до нього; меблі; побутові, електронні, оптичні, електромеханічні прилади й інструменти; конторське (офісне) обладнання; устаткування та приладдя для них; третя — інші об'єкти виробничого призначення, не включені до першої й другої груп і четвертої групи; четверта — електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення, інформації, їх програмне забезпечення, пов'язані з ними засоби зчитування або друку ін­формації, інші інформаційні системи, телефони (у тім числі сті­льникові), мікрофони і рації.

Сума амортизаційних відрахувань звітного періоду визначається як сума амортизаційних відрахувань, нарахованих для кожного із календарних кварталів, що входять до такого звітного періоду (далі — розрахункові квартали).

Сума амортизаційних відрахувань кварталу, щодо якого проводяться розрахунки (розрахунковий квартал), визначаються шляхом застосування норм амортизації, до балансової вартості груп основних фондів на початок такого розрахункового кварталу.


6. Облік вибуття основних засобів

Об'єкт основних засобів вилучається з активів (списується з балансу) у разі його вибуття, внаслідок продажу, безоплатної передачі або невідповідності критеріям визнання активом.

У сільськогосподарських підприємствах найбільш вагомою причиною зменшення основних засобів є продаж та вибракування продуктивної худоби в результаті втрати їх продуктивності. Є випадок падежу продуктивних тварин. Дуже значна питома вага основних засобів, що ліквідуються, зношеність яких сягає близько 99 % первісної балансової вартості. В умовах реформування сільськогосподарських підприємств згідно з чинним законодавством безоплатно передаються у комунальну власність об'єкти соціальної сфери, житловий фонд разом з об'єктами інженерної інфраструктури, мережі електро-, тепло-, газо-, водопостачання, які перебували на балансі сільськогосподарських підприємств.

Приймаючи рішення про списання основних засобів, підприємство повинно виходити з того, що активи, які належать до основних засобів, неможливо або економічно недоцільно відновляти, а також, якщо об'єкт не може бути реалізований або переданий іншим суб'єктам підприємницької діяльності.

Визначенням непридатності основних засобів, неможливості або неефективності проведення їх відновлювального ремонту повинна займатися компетентна, постійно діюча комісія, її склад затверджується наказом по підприємству. До складу комісії залучається: заступник керівника підприємства, головний інженер, головний агроном, головний зоотехнік, інженер будівельник, керівник відповідного структурного підрозділу, головний бухгалтер, особа на яку покладено відповідальність за збереження об'єкта.

Чинні положення зобов'язують, щоб у висновку про технічний стан тракторів, комбайнів, самохідних шасі, автомобілів, зернозбиральних і спеціальних комбайнів до списання їх підприємствами брали участь органи держтехогляду. В анкетах на списання вказаних машин за згодою з висновком комісії ставиться підпис голови і печатка районної інспекції держтехнагляду. Списання машин і обладнання, що стали непридатними внаслідок аварії або стихійного лиха, проходить інакше. Рішення про їх списання приймають після проведення ретельного огляду комісією на чолі з головним державним інженером — інспектором держтехсільгоспнагляду.

Акти на списання основних засобів вміщують в собі дані про первісну вартість об'єкта, суму накопиченого зносу за час експлуатації, вартості одержаних матеріальних цінностей в результаті ліквідації об'єкта, тобто в них є всі необхідні дані для складання бухгалтерських проводок.

На підставі відповідних документів (наряди, акти тощо) реєструють витрати на ліквідацію об'єкта та виручку у вигляді вартості одержаних при цьому матеріалів, які згідно з накладними мають бути передані на склад під відповідальне зберігання.

Фінансовий результат від вибуття об'єктів основних засобів визначається вирахуванням з доходу від вибуття основних засобів їх залишкової вартості, непрямих податків і витрат, пов'язаних з вибуттям основних засобів. Реєстри аналітичного обліку основних засобів, що вибули, додаються до документів, якими оформлені факти вибуття основних засобів.


7. Облік інших необоротних активів

Єдиним критерієм поділу активів на оборотні і необоротні, як відмічалося в попередніх розділах е термін експлуатації. Відповідно до П(С)БО 2 «Баланс», оборотні активи — це грошові кошти та їх еквіваленти, які не обмежені у використанні, а також інші активи, що призначені для реалізації або споживання протягом операційного циклу чи. протягом 12 місяців з дати складання балансу. Активи, що не відповідають цим критеріям, тобто такі, що призначені для використання більше одного року відносяться до необоротних. Велику групу необоротних активів, до якої належать основні засоби, ми вже розглянули в попередніх розділах. У цьому розділі належить визначити облік інших матеріальних необоротних активів, до яких належать: бібліотечні фонди, малоцінні необоротні активі, природні ресурси та інвентарна тара, тимчасові (нетитульні) споруди. Найбільшу частку в сільськогосподар­ських підприємствах займають малоцінні необоротні матеріальні активи та інвентарна тара. Всі інші наявні необоротні матеріальні активи дуже обмежені, а в переважній більшості господарств вони зовсім відсутні, тому в подальшому зосередимо основну увагу саме на організації обліку малоцінних необоротних матеріальних активів.

В бухгалтерському обліку необоротні активи відображуються за первісною вартістю, тобто за фактичними витратами на їх придбання, спорудження або виготовлення.

На підприємстві може бути створено експертну комісію, яка своїм рішенням визначає можливий термін експлуатації конкретного виду необоротних активів.

Підприємства самостійно визначають не тільки норму зносу малоцінних необоротних матеріальних активів, але й вартість необоротних матеріальних активів, що включаються до складу малоцінних необоротних матеріальних активів.

Щодо методу нарахування амортизації малоцінних необоротних матеріальних активів найоптимальнішим є метод прямолі­нійного списання.


8. Облік нематеріальних актив

Згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи» дається таке визначення нематеріального активу. Нематеріальний актив — немонетарний актив, який не має матеріальної форми, може бути ідентифікований (відокремлений від підприємства) та утримуватися підприємством строком використання більше одного року (або одного операційного циклу, якщо він перевищує один рік) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання в оренду іншим особам.

До нематеріальних активів, які є об'єктом бухгалтерського обліку належать:

Þ права користування природними ресурсами (право користування надрами, іншими ресурсами природного середовища, геологічною та іншою інформацією про природне середовище тощо);

Þ права користування майном (право користування земельною ділянкою, право користування будівлею, право на оренду приміщень тощо);

Þ права на знаки для товарів і послуг (товарні знаки, торгові марки, фірмові назви тощо);

Þ права на об'єкти промислової власності (право на винаходи, корисні моделі, промислові знаки, сорт рослин, породи тварин, ноу-хау, захист від недобросовісної конкуренції тощо);

Þ авторські права та суміжні з ними права (право на літературні та музичні твори, програми для ЕОМ, бази даних тощо);

Þ інші нематеріальні активи (право на впровадження діяльності, використання економічних та інших привілеїв тощо).

Придбаний або отриманий нематеріальний актив відображується в балансі, якщо існує імовірність одержання вині майбутніх економічних вигод, пов'язаних з його використанням, та його вартість може бути достовірно, визначена.

Не визнаються активом, а піддягають відображенню у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені:

Þ витрати на дослідження;

Þ витрати на підготовку і перепідготовку кадрів;

Þ витрати на рекламу та просування продукції на ринку;

Þ витрати на створення, реалізацію та переміщення підприємства або його частини.

Придбані (створені) нематеріальні активи зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.

Первісна вартість нематеріальних активів збільшується на суму витрат, пов'язаних із удосконаленням цих нематеріальних активів і підвищенням їх можливостей та строку використання, які сприяють збільшенню первісне очікуваних майбутніх економічних вигод.

Витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта в придатному для використання стані та одержання первісне визначеного розміру майбутніх економічних вигод від його використання, включаються до складу витрат звітного періоду.


Список використаної літератури

1. Бухгалтерський облік на сільськогосподарських підприємствах: Підручник. – 2-ге вид., перероб. і допов. / М.Ф.Огійчук, В.Я.Плаксієнко, Л.Г. Панченко та ін.; За ред. проф. М.Ф.Огійчука. – К.: Вища освіта, 2003. – 800 с.: іл.

2. Бухгалтерський облік у сільському господарстві: Підручник. – М.Ф.Огійчук. – К.: Вища освіта, 2000. – 572 с.

3. Основи бухгалтерського обліку: Навч посібник – Д.І.Шевчук, І.М.Бодянська. – К.: Центр навчальної літератури, 2002. – 370 с.

Оценить/Добавить комментарий
Имя
Оценка
Комментарии:
Где скачать еще рефератов? Здесь: letsdoit777.blogspot.com
Евгений06:53:25 19 марта 2016
Кто еще хочет зарабатывать от 9000 рублей в день "Чистых Денег"? Узнайте как: business1777.blogspot.com ! Cпециально для студентов!
19:58:15 28 ноября 2015

Работы, похожие на Реферат: Облік активів

Назад
Меню
Главная
Рефераты
Благодарности
Опрос
Станете ли вы заказывать работу за деньги, если не найдете ее в Интернете?

Да, в любом случае.
Да, но только в случае крайней необходимости.
Возможно, в зависимости от цены.
Нет, напишу его сам.
Нет, забью.



Результаты(151089)
Комментарии (1843)
Copyright © 2005-2016 BestReferat.ru bestreferat@mail.ru       реклама на сайте

Рейтинг@Mail.ru